Чернов В.І., Оленич Є. І. Нормування праці 2000
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Навчальна програма 5
Розділ 2. Блок навчально-методичного забезпечення 13
Тема 1. Сутність і значення нормування праці 13
Методичні поради до вивчення теми 13
Практичне заняття 17
Термінологічний словник 18
Навчальні завдання 19
Завдання для перевірки знань 20
Тема 2. Об’єкти нормування праці 21
Методичні поради до вивчення теми 21
Практичне заняття 30
Питання для самопідготовки 31
Термінологічний словник 31
Навчальні завдання 32
Завдання для перевірки знань 33
Тема 3. Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу 34
Методичні поради до вивчення теми 34
Практичні заняття 43
Термінологічний словник 44
Навчальні завдання 45
Питання для самоперевірки знань 51
Тема 4. Нормативні матеріали для визначення норм праці 54
Методичні поради до вивчення теми 54
Практичні заняття 57
Термінологічний словник 58
Навчальні завдання 60
Питання для самоперевірки знань 62
Тема 5. Норми затрат праці 62
Методичні поради до вивчення теми 62
Практичне заняття 64
Термінологічний словник 64
Навчальні завдання 65
Питання для самоперевірки знань 67
Тема 6. Методи нормування найпоширеніших
виробничих процесів 69
Методичні поради до вивчення теми 69
Практичні заняття 73
Термінологічний словник 74
Навчальні завдання 74
Завдання для перевірки знань 82
Тема 7. Організація нормування праці на підприємстві 84
Методичні поради до вивчення теми 84
Практичне заняття 88
Термінологічний словник 89
Навчальні завдання 90
Завдання для перевірки знань 92
Питання для контролю знань 93
Розділ 3. Завдання для блочно-модульного контролю 94
Розділ 4. Контрольна робота та методичні вказівки щодо
її виконання 99
Розділ 5. Критерії оцінювання знань студентів 106
Література 114
Додатки 115
ВСТУП
На сучасному етапі становлення ринкових умов господарювання,
конкурентноспроможної діяльності кожної організації (підприємства) одним
з найважливіших питань є професійно-кваліфікаційна підготовка кадрів.
Система підготовки економічних кадрів в Україні в 90-х роках зазнала
багатьох якісних і кількісних змін. З одного боку, об’єктивно зростала
потреба в спеціалістах, які відповідали б сучасним умовам
господарювання, а з другого, — різко знижувався попит з боку держави та
окремих організацій на спеціалізацію фахівців економічного профілю.
Це підштовхнуло вищі навчальні заклади, які традиційно здійснювали
підготовку економічних кадрів, істотно переглянути як організацію
набору, так і зміст навчально-методичної підготовки спеціалістів вищої
кваліфікації.
Постала необхідність відмовитися від уже застарілих форм навчання, коли
студенти пасивно засвоювали навчальний матеріал лекційних курсів,
традиційно виконуючи практичні та лабораторні роботи й даючи бажані
викладачам відповіді на запитання під час поточних та підсумкових
іспитів. Усе це не сприяло розвитку індивідуальної ініціативи, наукового
пошуку, заінтересованості студентів у оволодінні новітніми економічними
методами, передовими економічними теоріями.
Тому керівництвом Київського національного економічного університету
(КНЕУ) було прийнято рішення про здійснення певного комплексу заходів,
спрямованих на значну активізацію самостійної навчальної роботи
студентів усіх форм навчання.
Відповідно до рішень Науково-методичної ради КНЕУ з найважливіших
нормативних дисциплін налагоджено підготовку і випуск
навчально-методичних посібників, призначених для самостійного вивчення
матеріалу в умовах скорочення аудиторної роботи й активізації
науково-дослідної і творчої пізнавальної діяльності студентів.
Саме такому завданню й підпорядковано цей посібник.
У першому його розділі «Навчальна програма» подаються мета дисципліни
«Нормування праці», основні завдання, тематичний план, його розподіл на
години за формами навчання та видами занять.
Основний зміст програмних питань розкрито у другому розділі «Блок
навчально-методичного забезпечення», в якому з кожної теми подаються
методичні поради, плани практичних занять, словник ключових понять,
приклади для індивідуальних занять самостійної роботи, завдання для
перевірки набутих знань.
У третьому розділі наведено завдання для блочно-модульного контролю
знань за різними рівнями засвоєння навчального матеріалу згідно з
рекомендаціями Науково-методичної ради КНЕУ від 20.05.1997 року.
Четвертий розділ посібника присвячено матеріалам контрольної роботи,
передбаченої у навчальному плані для студентів заочного факультету.
У п’ятому розділі розкриваються основні вимоги до отриманого рівня
знань, критерії оцінювання знань під час поточного та підсумкового
контролю. Студент отримує приклади завдань і після їх опрацювання може
самостійно оцінити свій рівень засвоєння навчального матеріалу з курсу
«Нормування праці».
Істотну допомогу надасть список рекомендованої літератури.
РОЗДІЛ 1
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Навчальна програма є обов’язковим нормативним документом, який визначає
мету і завдання дисципліни, регламентує її структуру і зміст,
послідовність та організаційні форми вивчення матеріалу, розподіл
навчального часу за формами занять та засоби поточного і підсумкового
контролю.
Навчальна програма складена на підставі таких документів:
— типової програми з дисципліни «Нормування праці» для економічних
спеціальностей;
— діючого навчального плану;
— положення про навчальну програму з дисципліни, затвердженого
Науково-методичною радою (НМР) КНЕУ 30 жовтня 1994 р.
Навчальним планом підготовки бакалаврів з економіки за фахом «Управління
трудовими ресурсами» передбачається вивчення цілого ряду спеціальних
економічних дисциплін, серед яких чинне місце займає дисципліна
«Нормування праці».
Нормування праці — це самостійна наукова дисципліна, опанування якої
пов’язане з вивченням технологій найважливіших галузей промисловості,
організації та планування праці на промислових підприємствах, трудового
законодавства, економіки та статистики праці тощо.
Мета дисципліни: як наука і навчальна дисципліна «Нормування праці» має
на меті дослідження теорії і практики регламентування затрат живої праці
за різноманітних умов трудової діяльності людини.
Основні завдання:
— формування в студентів стійких знань з теорії нормування праці;
— набуття студентами навичок і умінь самостійно вирішувати практичні
питання нормування затрат живої праці під час здійснення різноманітних
виробничих процесів.
Після вивчення дисципліни студенти повинні вміти професійно виконувати
аналіз стану нормування праці й розробляти заходи щодо його
вдосконалення.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ
№ з/п ТЕМА Форма навчання
денна вечірня заочна
лекції практ. заняття лекції практ. заняття лекції практ. заняття
1 Сутність та значення нормування праці 2 2 2 2 2 —
2 Об’єкти нормування праці 2 2 2 2 2 —
3 Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу 6 6 4 6 4 2
4 Нормативні матеріали для визначення норм праці 4 4 2 4 2 —
5 Норми затрат праці 2 2 2 2 2 —
6 Методи нормування найпоширеніших виробничих процесів 12 6 8 14 4 4
7 Організація нормування праці на підприємстві 2 2 2 2 2 —
Разом: 30 24 22 32 18 6
Включені до програми теми дисципліни є обов’язковими для вивчення кожним
студентом, незалежно від форми навчання.
РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ФОРМАМИ
НАВЧАННЯ ТА ВИДАМИ ЗАНЯТЬ
Вид занять Форма навчання
денна вечірня заочна
Усього 108 94 64
У тому числі:
лекції 30 22 18
практичні заняття 24 32 6
індивідуальна робота 14 — —
самостійна робота 40 40 40
ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ
Тема 1. Сутність і значення нормування праці
Суспільний характер виробництва і об’єктивна необхідність нормування
праці. Ефективність виробництва і оптимізація витрат усіх видів
ресурсів.
Міра праці та її конкретний вираз — норма праці. Сутність і зміст
процесу нормування затрат живої праці. Зміст терміна «нормування праці».
Нормування праці як одна з найважливіших складових суспільної
організації праці. Практичне значення нормування праці на виробництві.
Основні принципи нормування праці, їх сутність і обумовленість
економічними законами. Характеристика основних функцій організації і
нормування праці. Першорядні завдання нормування праці на сучасному
етапі.
Предмет і об’єкт нормування праці. Мета нормування праці як науки і
навчальної дисципліни.
Зв’язок нормування праці з іншими економічними, технічними і
спеціальними дисциплінами.
Тема 2. Об’єкти нормування праці
Робочий час як загальна міра кількості праці. Економічний зміст
категорії «робочий час». Значення ефективного використання робочого часу
в процесі вирішення економічних і соціальних завдань.
Структура виробничого процесу. Технологічні й організаційні принципи
поділу виробничого процесу на виробничі операції. Виробнича операція як
головний об’єкт нормування праці, її характерні ознаки.
Структура операції в технологічному відношенні: установка, позиція,
перехід, прохід.
Структура операції в трудовому відношенні: трудові рухи, дії, прийоми,
комплекси трудових прийомів.
Обсяг роботи — змінне та нормоване завдання. Зона обслуговування,
оптимізація чисельності персоналу.
Поняття трудового процесу та його взаємозв’язок з виробничим процесом.
Впровадження новітніх технологій і вдосконалення трудових методів та
прийомів — головні умови підвищення продуктивності праці.
Тема 3. Аналіз трудового процесу
і затрат робочого часу
Цілі і завдання вивчення використання робочого часу. Основні види
класифікації затрат робочого часу: працівника, роботи устаткування,
тривалості виробничого процесу. Загальна класифікація елементів затрат
змінного робочого часу. Час продуктивної і непродуктивної роботи. Час
підготовчо-завершальної роботи, час оперативної роботи, час
обслуговування робочого місця. Час регламентованих та нерегламентованих
перерв. Структура нормованого та ненормованого робочого часу.
Нормативний баланс змінного робочого часу.
Структура часу використання устаткування. Необхідний та змарнований час.
Структура загального часу тривалості виробничого процесу. Чинники, що
впливають на тривалість виробничого процесу.
Методичні основи аналізу затрат робочого часу. Класифікація методів
вивчення затрат робочого часу. Метод безпосередніх вимірів, його
переваги та недоліки. Метод моментних спостережень, його переваги та
недоліки. Характеристика основних етапів вивчення затрат робочого часу.
Використання результатів аналізу щодо виявлення причин втрат робочого
часу, узагальнення передового виробничого досвіду, розробки нормативних
матеріалів, удосконалення організації праці. Фотографія робочого часу,
її види, зміст і особливості проведення.
Індивідуальна фотографія робочого часу. Її завдання, методика
проведення, обробка й аналіз результатів, складання фактичного і
нормативного балансів робочого часу. Розробка заходів щодо поліпшення
організації праці, усунення причин втрат робочого часу.
Групова фотографія, її завдання, особливості методики проведення й
обробки матеріалів.
Самофотографія, її особливості, переваги і недоліки.
Фотографія робочого дня багатоверстатника, особливості методики її
проведення.
Фотографія виробничого процесу, її завдання і сфера застосування.
Особливості проведення маршрутної фотографії.
Цільова фотографія, її завдання й особливості методики проведення.
Фотографія часу використання устаткування.
Масова фотографія робочого часу методом моментних спостережень, її
завдання і методика проведення.
Хронометраж, його призначення і види. Організація проведення
хронометражних спостережень. Вибір об’єкта та оптимальної кількості
вимірів. Обробка, аналіз і систематизація отриманих результатів.
Використання даних хронометражу для вивчення і раціоналізації структури
операції і трудового процесу. Використання технічних засобів вивчення
затрат робочого часу. Кінозйомка, промислове телебачення та
відеомагнітофонні записи для вивчення затрат робочого часу і трудових
процесів.
Фотохронометраж, його призначення і сфера застосування.
Тема 4. Нормативні матеріали
для визначення норм праці
Призначення та класифікація нормативів праці. Види нормативних
матеріалів праці. Зміст нормативів режимів роботи устаткування, їх
використання в роботі, пов’язаній з нормуванням. Різновиди нормативів
затрат часу. Нормативи оперативного, штучного та неповного штучного
часу. Нормативи часу на відпочинок та на особисті потреби.
Нормативи праці за сферою застосування: загальнопромислові, галузеві,
місцеві.
Нормативи праці за ступенем укрупнення: укрупнені, диференційовані.
Системи мікроелементних нормативів, особливості їх застосування.
Нормативи обслуговування, чисельності й підлеглості.
Відповідність нормативних матеріалів вимогам прогресивності,
комплексності, обґрунтованості, рівня точності й можливості їх
використання за різних організаційно-технічних умов.
Методи створення трудових нормативів. Загальні умови і вихідні матеріали
для створення нормативів. Характеристика основних етапів створення
нормативів. Робоча методика. Методи опрацювання матеріалів
спостереження. Графоаналітичний метод, метод найменших квадратів.
Побудова нормативних таблиць, графіків, номограм. Завдання вдосконалення
нормативно-дослідної роботи та організації централізованої розробки
прогресивних нормативних матеріалів в Україні.
Тема 5. Норми затрат праці
Роль норм у визначенні затрат і результатів праці. Загальна
характеристика норм праці, що застосовуються на підприємствах.
Класифікація затрат праці. Нормативна і фактична трудомісткість
продукції.
Групування норм за призначенням, сферою поширення, ступенем деталізації,
видом затрат часу, періодом дії, методом обґрунтування, кількістю
працівників.
Чинники, що впливають на величину норм.
Вимоги, яким мають відповідати норми затрат праці: ступінь
обґрунтованості, рівнонапруженість, точність, прогресивність і
динамічність.
Тема 6. Методи нормування найпоширеніших
виробничих процесів
Залежність результатів праці й затрат робочого часу від
виробничо-технічних умов, форм організації праці та інших факторів.
Необхідність комплексного обґрунтування норм праці.
Класифікація методів нормування праці щодо обґрунтування норм.
Аналітичні методи нормування, їх зміст і різновиди. Зміст процесу
нормування залежно від застосованого методу. Аналітично-дослідний
(експериментний) метод обґрунтування норм, його переваги і недоліки.
Аналітично-розрахунковий метод установлення норм, його переваги.
Сумарний метод нормування, його загальна характеристика, недоліки.
Характеристика основних засобів установлення й обґрунтування норм праці:
дослідного, порівняльного, статистичного, аналітично-дослідного,
аналітично-розрахункового.
Особливості визначення складових частин норм часу. Послідовність
розрахунків норм праці в різних виробничих умовах. Визначення
оперативного часу. Вибір оптимального режиму роботи устаткування.
Розрахунок основного (машинного) часу для різних видів устаткування.
Визначення допоміжного часу.
Вплив систем обслуговування устаткування і робочих місць на тривалість
виконання виробничих операцій. Методика нормування часу обслуговування
робочого місця, на відпочинок та особисті потреби працівника, часу
підготовчо-завершальної роботи.
Залежність між нормами часу і виробітку. Способи визначення норм
виробітку в різних виробництвах.
Порядок установлення нормативних завдань для основних і допоміжних
робітників.
Методи нормування наймасовіших трудових процесів. Установлення норм часу
при виконанні верстатних робіт. Методика розрахунку основного часу на
механічних процесах.
Нормування праці робітників-багатоверстатників. Сутність, завдання і
умови організації багатоверстатної роботи.
Нормування слюсарних і складальних робіт.
Особливості нормування апаратурних процесів.
Особливості встановлення норм обслуговування і чисельності при виконанні
допоміжних робіт: міжремонтному обслуговуванні технологічного
устаткування, налагоджувальних роботах, контролю якості продукції,
планово-запобіжному ремонті устаткування, виконанні транспортних та
вантажних операцій та ін.
Особливості нормування праці робітників у виробничих бригадах.
Установлення комплексних норм на одиницю кінцевої продукції бригади
(машино-комплект, бригадо-комплект).
Нормування праці службовців. Основні об’єкти нормування праці
службовців: функції управління, конкретні управлінські роботи, процедури
й операції, мікроелементи операцій. Методи укрупненого нормування
чисельності службовців.
Структура нормативів трудових затрат на підготовку виробництва.
Нормативи трудомісткості на конструкторські роботи, проектування
технологічних процесів проектування і виготовлення інструментів і
оснастки.
Тема 7. Організація нормування праці
на підприємствах
Організація служб нормування праці. Організаційні форми управління
процесами нормування праці: централівзована, децентралізована і змішана.
Організація обліку виконання норм праці. Показники виконання норм і
методи їх розрахунку. Оцінка виконання норм за фактично відпрацьованим і
календарним часом.
Об’єктивна необхідність перегляду діючих норм праці. Перевірка,
атестація, перегляд і зміна діючих норм затрат праці — мета, завдання і
організація роботи. Порядок і організація впровадження прогресивних норм
праці.
Аналіз стану та рівня нормування праці. Аналіз якості чинних норм затрат
праці.
Трудомісткість продукції та її організаційно-економічне значення. Облік
і аналіз трудомісткості. Організація планомірного зниження
трудомісткості продукції.
Методи заохочення працівників щодо зменшення трудомісткості та роботи за
прогресивними нормами.
Обсяг навчальних годин, відведених на вивчення дисципліни, не
обмежується їх кількістю, що її наведено в тематичному плані навчальної
програми.
Важливими етапами засвоєння змісту дисципліни «Нормування праці», що
вимагають значних затрат часу, є:
— організація індивідуальної роботи (для студентів денної форми
навчання) — 14 годин;
— самостійна робота студентів усіх форм навчання в обсязі 40 годин.
Самостійна робота студентів обов’язково передбачає:
— конспектування текстів лекцій;
— вивчення матеріалів змісту практичних занять;
— укладання логічної конспект-схеми кожної теми, що вивчається;
— підготовку і виконання завдань до блочно-модульного контролю (див.
розділ 3);
— підготовку реферату за обраною темою (крім студентів-заочників);
— підготовку до підсумкового контролю (іспит).
Крім цього, самостійна робота передбачає оперативне ознайомлення зі
змінами та доповненнями до Кодексу законів про працю, постановами уряду
та сучасними літературними джерелами з питань нормування праці.
Остаточно навчальний матеріал закріплюється студентами денної форми
навчання під час проходження виробничої практики.
Нижче наведено розподіл часу самостійної роботи студентів для вивчення
кожної теми дисципліни і підготовки до практичних занять:
№ з/п ТЕМА Форма навчання
денна вечірня заочна
лекції прак-
тичні лекції прак-
тичні лекції практичні
1 Сутність і значення нормування праці 2 2 1 2 2 —
2 Об’єкти нормування праці 2 2 1 2 2 2
3 Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу 2 4 2 4 4 6
4 Нормативні матеріали для визначення норм праці 2 2 2 2 2 4
5 Норми затрат праці 2 2 1 2 2 2
6 Методи нормування найпоширеніших виробничих процесів 4 10 4 14 4 6
7 Організація нормування праці на підприємствах 2 2 1 2 2 2
Разом: 40 годин 16 24 12 28 18 22
Для студентів денної форми навчання планується до 14 годин
індивідуальної роботи, яка витрачається на консультації з викладачем,
здачу заборгованості з окремих тем дисципліни, написання і захист
рефератів тощо.
Після ретельного ознайомлення з тематичним планом та основними
програмними питаннями дисципліни, можна переходити до самостійного
вивчення кожної теми, опрацювання змісту практичних занять. Особливу
увагу при цьому необхідно приділити суті методичних порад щодо вивчення
тих чи інших теоретичних питань кожної теми, засвоєнню основних
категорій і понять, виробленню практичних навичок.
РОЗДІЛ 2
БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Після ретельного ознайомлення з основними питаннями навчальної програми,
прослуховування лекційного матеріалу з кожної теми розпочинається
безпосередня самостійна робота з вивчення дисципліни «Нормування праці».
Для її правильної організації пропонується така послідовність вивчення
матеріалів блоку навчально-методичного забезпечення, яка передбачає:
ознайомлення з основними методичними порадами щодо вивчення змісту
кожної теми, ознайомлення зі змістом і завданнями практичних занять;
вивчення суті ключових понять, що розкривають зміст кожної теми. Лише
після цього можна ознайомитись із змістом вправ, які пропонуються для
практичних занять. Завершується вивчення теми перевіркою завдань,
наведених у кінці цього блоку.
Отже, переходимо до самостійного вивчення кожної теми.
Тема 1. Сутність і значення нормування праці
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Вивчення цієї теми необхідно розпочати із засвоєння сутності нормування
живої праці, його об’єктивної необхідності й того значення, яке відіграє
нормування в організації суспільного виробництва.
Доцільність і ефективність будь-якої суспільної праці та суспільного
виробництва забезпечується насамперед його раціональною організацією.
Раціональна організація праці перш за все вимагає чітко визначених
витрат усіх видів ресурсів, що витрачаються у виробництві: живої праці,
сировини, енергії, фінансів тощо. Першим кроком на шляху оптимізації
витрачання виробничих ресурсів є нормування праці. Отже, мова йде про
те, що існує об’єктивна необхідність визначення конкретної кількості
живої праці для забезпечення високої ефективності виробництва.
У всіх напрямах виробничої діяльності існує необхідність визначення
витрат ресурсів: нормативи використання сировини, палива, матеріалів,
інструментів, обігових коштів. Але найважливішим питанням є встановлення
міри праці, необхідної для виконання певного обсягу робіт. Це можна
пояснити особливістю «людського фактора» на відміну від інших.
Жива праця, праця робітників, які використовують інші види ресурсів, має
бути визначена особливо точно й обґрунтовано. Оскільки будь-який процес
праці відбувається в часі, то універсальною мірою кількості живої праці
є робочий час.
Однак треба мати на увазі, що не всякий робочий час віддзеркалює
суспільно необхідні затрати на виконання конкретної роботи. Якщо на
виробництві відсутня належна організація праці, не застосовуються
прогресивні технологічні процеси, передові технології, якщо самі
робітники не працюють на високому професійному рівні, то досягти
суспільно необхідних затрат праці неможливо, а отже, і сподіватися на
досягнення успіху в ринковій економіці марно.
Таким чином, сутність нормування праці полягає в установленні необхідних
затрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації
та інтенсивності праці.
Щоб зрозуміти значення нормування праці, слід розглянути цілу низку
питань.
Норма праці є тією первинною ланкою організації праці та виробництва,
від якої починаються і на якій ґрунтуються всі планово-економічні
розрахунки на підприємстві. Інакше кажучи, норма праці — це найважливіша
економічна і планово-розрахункова категорія.
У рекомендованому підручнику [1] на рис. 1.1 подано систему показників,
розрахунки яких ґрунтуються на нормах затрат живої праці. Ця система
охоплює велику кількість найрізноманітніших показників, від обсягу
виробництва продукції, чисельності працівників до трудомісткості
продукції, фонду оплати праці, її продуктивності, прибутку. Можна
стверджувати, що кожне економічне рішення в організації й управлінні
праці не може бути прийняте без урахування наявності якісних норм праці.
Для того щоб краще зрозуміти те значення норм праці, що їм надається в
сучасних умовах, достатньо порівняти, які завдання і функції вони
повинні виконувати в ринковій і плановій економіці.
В умовах планової економіки нормування праці розглядалось як гуманний
метод визначення суспільно необхідних затрат праці орієнтованих на
середній рівень працівників галузі.
Підприємства-монополісти, передові організації галузі звітували, що
працюють за прогресивними нормами. Вони одержували перехідні червоні
прапори переможців соціалістичного змагання, але при цьому приховували
реальні резерви виробництва з тим, щоб держава надавала їм більше
ресурсів у фонд оплати праці, додаткові виплати за досягнення у
виконанні та перевиконанні норм, фіктивне зниження трудомісткості
продукції тощо. Поряд з тарифним нормуванням заробітної плати технічне
нормування праці відігравало роль не чинника справедливої оплати праці,
а роль «регулятора» середньої заробітної плати, що неодмінно призводило
до зниження мотивації праці. Кожна застаріла, необґрунтована норма праці
автоматично призводила до завищення виплат за час роботи, що фактично не
був витрачений, а це в кінцевому підсумку сприяло девальвації коштів.
Наявність «м’яких», не напружених норм призводила до парадоксу, коли на
підприємстві, починаючи від директора до рядового працівника, ніхто не
був заінтересований у впровадженні прогресивних норм праці.
У такому разі колективу підприємства не треба було дбати про пошук
реальних резервів зростання продуктивності праці, ефективності
виробництва в цілому.
Нині ситуація зі значенням нормування праці радикально змінюється. В
умовах ринкової економіки немає потреби завищувати чисельність
персоналу, не можна завищувати трудомісткість продукції, немає сенсу
використовувати різноманітні доплати за невиконану роботу тому, що в
разі здійснення такої політики підприємство просто збанкрутує, а
розраховувати на підтримку держави не доводиться. Зараз значення
нормування зростає у зв’язку з необхідністю виживання підприємства
(організації) в умовах ринку, коли завищення обсягів робіт, витрат на
робочу силу, і, зрештою, ціни продукції просто недопустиме.
Після усвідомлення різнобічного значення нормування праці, необхідно
зосередити свою увагу на вивченні функцій, завдань і головних принципів,
на яких базується сучасний погляд на нормування праці. Річ у тому, що
новий підхід до значення нормування праці істотно вплинув на трактування
змісту його функцій, завдань і принципів.
Нормування праці на сьогодні має виконувати такі функції:
— основи всієї системи управління персоналом;
— бази для розрахунків практично всіх техніко-економічних показників
діяльності організації (підприємства);
— головної бази організації оплати праці поряд з тарифним нормуванням;
— основи визначення трудового вкладу працівників і частки кожного в
колективно заробленому фонді оплати праці.
Зрозуміло, що така загальна характеристика функцій нормування праці
недостатня для повної відповіді на питання під час підсумкового іспиту.
У зв’язку з цим пропонується детально проаналізувати, яка з цих функцій
виконується найбільш повно, наскільки правильно підприємства
використовують ті чи інші функції нормування праці в сучасних умовах.
Що стосується розуміння і визначення головних завдань, то тут треба
різко відокремити такі поняття:
— завдання нормування праці як галузі наукових знань;
— завдання нормування праці як навчальної дисципліни.
Річ у тому, що нормування праці з огляду його важливості має свої певні
наукові й методологічні завдання, розв’язання яких сприяє його
поступовому розвитку як самостійної галузі знань про працю. Це дуже
складне і важливе відокремлення. І тут не можна допускати плутанини
питань теорії і практики.
Головними завданнями нормування праці в сучасних умовах, які
характеризуються радикальними змінами виробничих і трудових відносин,
слід уважати:
— розробку і впровадження технічно обґрунтованих норм, використання яких
забезпечує зниження трудомісткості виробничих процесів, підвищення
продуктивності праці;
— систематичне вивчення фактичних затрат робочого часу з метою
ліквідації будь-яких втрат;
— створення умов для планомірного вдосконалення трудових процесів і
підвищення професійної майстерності працівників;
— подальший розвиток теорії та методології нормування праці;
— удосконалення нормативної бази для нормування праці насамперед тих
категорій працівників, для яких досі відсутні прогресивні нормативи:
— комп’ютеризацію проектування технологічної та організаційної
документації;
Головними завданнями нормування праці як навчальної дисципліни слід
уважати:
— ознайомлення студентів з методами і практикою встановлення
обґрунтованих норм праці під час виконання різноманітних виробничих
процесів:
— навчити самостійно проводити спостереження затрат робочого часу,
аналізувати отримані результати і виявляти резерви кращого його
виконання;
— навчити самостійно проводити аналіз трудових прийомів і методів з
метою їх раціоналізації і впровадження передового виробничого досвіду;
— навчити самостійно аналізувати стан роботи щодо нормування праці на
підприємствах, розробляти пропозиції щодо його вдосконалення, що
забезпечить підвищення рівня професійної підготовки студентів за фахом
«Менеджмент персоналу».
Під час вивчення основних принципів, на яких базується нормування праці,
головну увагу слід приділити науковості, оптимальній достатності,
широкому залученню працівників у справі розробки прогресивних норм
затрат праці.
На завершальному етапі вивчення цієї теми треба звернути увагу на
питання, що розкривають зміст таких понять, як предмет і об’єкт
нормування праці, зв’язок нормування праці як навчальної дисципліни з
іншими дисциплінами навчального плану.
Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі.
Об’єктом нормування праці може бути будь-яка доцільна діяльність людини
як фізична, так і розумова, тобто трудовий процес у його конкретному і
специфічному вияві.
Нормування праці — самостійна дисципліна, вивчення якої досить тісно
пов’язане з такими дисциплінами, як система технологій, економіка й
організація праці, статистика, трудове право та ін.
Наведені методичні поради щодо вивчення змісту кожної теми потребують
уважного опрацювання навчального матеріалу з використанням літературних
джерел, рекомендованих для самостійної роботи.
Практичне заняття
Практичні заняття з усіх без винятку тем проводяться в письмовій формі.
Кожний студент отримує індивідуальне завдання і дає розгорнуті відповіді
на поставлені питання, розв’язує наведені приклади.
На практичне заняття з теми «Сутність і значення нормування праці»
відведено 2 години аудиторної роботи і 2 години на самостійну
підготовку.
Мета
заняття:
Перевірити рівень набутих знань з програмних питань теми; виробити
навички давати в письмовій формі відповіді на поставлені питання;
розкривати зміст окремих понять і категорій; робити самостійні висновки.
Згідно з рейтинговою системою оцінки знань (див. розділ 3), після
перевірки індивідуального завдання студент отримує відповідну оцінку.
Щоб зорієнтуватись, які питання можуть бути поставлені в індивідуальному
завданні, необхідно уважно ознайомитись із змістом наведених нижче
питань. Відповіді на головні програмні питання свідчитимуть не тільки
про рівень виконання конкретного індивідуального завдання, а й про
засвоєння теми в цілому.
Питання для самопідготовки
1. Розкрийте суспільний характер виробництва й об’єктивну необхідність
нормування затрат живої праці.
2. Що таке нормування праці?
3. Що є універсальною мірою кількості живої праці й чому?
4. Охарактеризуйте одне з головних завдань нормування праці.
5. Розкрийте організаційно-економічне і соціальне значення нормування
праці.
6. Назвіть складові процесу нормування праці.
7. Охарактеризуйте принципи нормування праці, їх сутність.
8. Що є предметом і об’єктом нормування праці?
9. В яких значеннях уживається термін «нормування праці»?
10. Розрахунки яких економічних показників ґрунтуються на нормах затрат
живої праці?
11. У чому полягає головна мета курсу «Нормування праці»?
Термінологічний словник
Нормування праці — 1) процес визначення об’єктивно необхідних затрат
робочого часу (норм) в усіх сферах діяльності людини; 2) різновид
практичної діяльності людини (фах); 3) одна з виробничих функцій
конкретного структурного підрозділу організації або посадової особи
(нормувальника); 4) галузь наукових знань як відносно автономна частина
науки з організації праці; 5) навчальна дисципліна, що викладається у
навчальних закладах.
Процес нормування праці — сукупність здійснення організаційно-технічних
заходів щодо вивчення, обґрунтування, визначення і впровадження у
виробництво норм праці.
Норма праці — конкретна форма впровадження міри праці, тобто кількість
робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи,
конкретним робітником у конкретних організаційно-технічних умовах
виробництва.
Об’єкт нормування праці — будь-яка доцільна діяльність людини, тобто
трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.
Принципи нормування праці — загально-вихідні, сталі правила і положення,
на яких базується нормування як галузь наукових знань і конкретна
функція управління виробництвом. До них належать: 1) науковість; 2)
об’єктивність; 3) оптимальність; 4) динамічність; 5) прогресивність.
Функції нормування праці — відокремлені напрями процесу нормування,
реалізація яких розкриває сутність та призначення норм праці: норми
праці є основою обґрунтування практично всіх планово-економічних
розрахунків господарської діяльності підприємства (організації); норми
праці становлять об’єктивну основу раціональної організації та
оперативного управління виробництвом; норми праці є дієвим засобом
забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою її
оплати.
Навчальні завдання
Завдання 1
1. Розкрийте зміст одного з принципів нормування праці.
2. Міра праці і її конкретна форма — норма праці.
3. Дайте визначення сутності нормування праці.
Завдання 2
1. Розкрийте значення і зміст функції нормування праці як основи
планування на підприємстві (в організації).
2. Охарактеризуйте зв’язок дисципліни «Нормування праці» з іншими
дисциплінами навчального плану.
3. З’ясуйте, чому обґрунтування ефективності різних форм і систем
заробітної плати є важливим завданням нормування праці.
Завдання 3
1. Розкрийте діалектичний взаємозв’язок між суспільним виробництвом і
необхідністю визначення міри праці.
2. Розкрийте зміст функції нормування як важливої складової організації
праці.
3. Дайте визначення сутності нормування праці.
Завдання 4
1. Міра праці та її конкретна форма — норма праці.
2. Розкрийте зміст одного з головних завдань нормування праці (на
вибір).
3. Укажіть, яке значення відіграють норми затрат праці в господарській
діяльності підприємств.
Завдання 5
1. Існують напрями, шляхи, фактори і резерви підвищення продуктивності
праці. До якого з цих напрямів можна віднести нормування праці й чому?
2. У чому полягає зв’язок дисципліни «Нормування праці» з іншими
дисциплінами навчального плану?
3. З’ясуйте, на яких принципах базується нормування праці.
Завдання 6
1. Поясність, чому існує об’єктивна необхідність застосування норм
затрати живої праці.
2. Охарактеризуйте одне з головних завдань нормування праці на сучасному
етапі.
3. Доведіть, що нормування праці є основною функцією організації
заробітної плати.
Завдання 7
1. Чому вивчення фактичних затрат робочого часу вважається одним з
головних завдань нормування праці?
2. Зв’язок «Нормування праці» з іншими дисциплінами навчального плану.
3. Поясність об’єктивну необхідність організації і нормування праці.
Завдання 8
1. Дайте визначення сутності нормування праці.
2. Розкрийте значення технічно обґрунтованих норм у забезпеченні
підвищення продуктивності праці.
3. Розкрийте зміст функції нормування праці як основи планування на
підприємстві (в організації).
Завдання для перевірки знань
1. Що таке нормування праці?
Відповідь — див. стор. 18.
2. Що є універсальною мірою кількості живої праці й чому?
Відповідь — див. [1, с. 5—6].
3. Назвіть складові процесу нормування праці.
Відповідь — див. [1, с. 6].
4. В яких значеннях уживається термін «нормування праці»?
Відповідь — див. стор. 18.
5. Наведіть приклади розрахунків окремих економічних по-
казників господарської діяльності, які базуються на нормах
праці.
6. Що ви розумієте під принципами нормування праці?
Відповідь — див. стор. 18.
7. Розкрийте організаційно-економічне і соціальне значення нормування
праці.
Відповідь — див. [1, с. 7—10].
8. Назвіть основні завдання нормування праці на сучасному етапі.
9. Які функції виконує нормування праці на виробництві?
Відповідь — див. стор. 18.
10. Що є предметом і об’єктом нормування праці?
Відповідь — див. [1, с. 10—11].
11. У чому полягає мета курсу «Нормування праці»?
Відповідь — див. [1, с. 11].
Тема 2. Об’єкти нормування праці
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Розробка і впровадження у виробництво обґрунтованих норм затрат праці,
тобто реалізація нормування як виробничої функції, об’єктивно вимагає
знання конкретних виробничих умов, за яких людина здійснює свою трудову
діяльність.
Організація виробництва будь-якого продукту здійснюється в часі й
матеріальному просторі та забезпечується методами оперативно-виробничого
планування і нормування праці.
На базі планового обсягу випуску продукції кожному підрозділу
підприємства встановлюється виробниче завдання. Розрахунки
календарно-планових термінів процесу виробництва, таких як такт і ритм
виробництва, тривалість виробничого циклу, обсяг партій запуску-випуску
тощо, неможливі без наявності норм живої праці. Ось чому, щоб нормування
праці виконувало свої функції як основи організації праці, виробництва й
управління, необхідно ретельно ознайомитись з виробничими процесами, що
застосовуються на конкретному виробництві.
Зважаючи на величезну кількість і різноманітність виробничих процесів,
дуже важливо ознайомитись з існуючою їхньою класифікацією. Найбільш
повно всі виробничі процеси можна охарактеризувати на прикладі
промислових підприємств. На схемі 1 наведено класифікацію виробничих
процесів за різними напрямками: за характером і способом здійснення, за
відношенням до предметів праці згідно з типом виробництва, за рівнем
механізації, за рухом здійснення, за змістом побудови, за розміщенням
знарядь праці.
Наведена класифікація, безумовно, не охоплює все розмаїття виробничих
процесів. В умовах конкретного виробництва вона може бути доповнена або
скорочена відповідно до вимог організації і нормування трудових
процесів. Слід мати на увазі, що в практичній діяльності виробничий
процес як об’єкт нормування не розглядається, бо його тривалість у часі
характеризується виробничим циклом, який є об’єктом оперативного
планування і не дає змоги оцінювати фактичні трудозатрати з достатньою
достовірністю.
Схема 1. Класифікація виробничих процесів
Вивчаючи виробничі процеси, нормування праці розглядає їх не стільки в
технологічному відношенні (стадії, етапи), а перш за все як процеси
праці (трудові процеси), що здійснюються працівниками для забезпечення
виконання різноманітних технологічних завдань.
Трудовий процес — невід’ємна складова частина виробничого процесу,
сукупність дій робітника, здійснюваних у ході виробництва. Тому, цілком
зрозуміло, що основним об’єктом нормування праці виступає робочий час,
необхідний для виконання різноманітних трудових процесів.
У зв’язку з цим слід приділити належну увагу вивченню змісту трудового
процесу, складу і послідовності виконання працівником трудових функцій і
дій, прийомів і методів праці. Незважаючи на величезні досягнення
науково-технічного прогресу, що обумовили радикальні зміни у характері
праці, людина залишається головною продуктивною силою, а вивчення
трудових процесів у часі виступає як головне завдання організації і
нормування праці.
Класифікація і структура трудових процесів багато в чому схожа з
наведеною класифікацією виробничих процесів.
За призначенням трудові процеси поділяють на основні й допоміжні. За
рівнем механізації — на ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані,
апаратурні. За ступенем повторюваності розглядають такі, що
повторюються, не повторюються, періодично повторюються, схожі між собою,
різноманітні. Щодо взаємозв’язку робітників і технологічного
устаткування розрізняють одноверстатні, багатоверстатні,
багатоагрегатні, інші. Величезна кількість і різноманітність трудових
процесів, виконання їх у різних виробничих умовах, тип виробництва,
поглиблення поділу праці — усе це передбачає наявність різних об’єктів
нормування праці. Серед таких об’єктів, що набули найпоширенішого
застосування, слід відзначити: виробничі операції, трудові прийоми, дії,
рухи, обсяги робіт, норми чисельності персоналу, норми виробітку та ін.
Рівень диференціації об’єктів нормування праці визначається типом і
масштабами виробництва, формами організації праці, особливостями
виконуваних робіт та вимогами до точності встановлених норм. Тому треба
розрізняти укрупнені, операційні й диференційовані об’єкти нормування.
Укрупнені об’єкти — це закінчений комплекс робіт, одиниця продукції,
вузол, бригадо-комплект та інші, що перевищують тривалість однієї
виробничої операції.
Диференційовані об’єкти — це окремі елементи виробничої (трудової)
операції, коли в умовах малого, багатосерійного виробництва рівень
поділу праці, спеціалізація робочих місць приводять до того, що робітник
виконує окремі трудові прийоми, дії або рухи.
У посібнику, що рекомендується для вивчення, більш-менш детально
розглянуті основні об’єкти нормування праці.
Головну увагу треба приділити вивченню структури і змісту виробничої
операції. Особливо уважно слід вивчити визначення виробничої операції,
її характерні ознаки. Саме на кожному робочому місці конкретний
працівник виконує свої професійні функції, тобто конкретну кількість або
перелік виробничих операцій, необхідних для здійснення виробничого
процесу, що є колективним дійством. Усе обладнання робочих місць
розраховане на виконання певних виробничих операцій відповідно до
технологічного поділу праці.
За цільовим призначенням операції поділяють на основні, або технологічні
та допоміжні. Під час основних операцій здійснюються кількісні і якісні
зміни предмета праці, його стану, розмірів, форми, маси, зовнішнього
вигляду.
Допоміжні операції забезпечують можливість здійснення основних операцій.
До них відносять транспортні, обслуговуючі та контрольні операції.
Транспортні операції не слід плутати з транспортними процесами, коли
предмети праці переміщуються у виробничому просторі між робочими
місцями, ділянками, цехами і складами.
Транспортна операція як складова виробничої операції виконується в межах
конкретного робочого місця під час виконання основної операції
(установлення деталі, її зняття, зміна позиції в процесі обробки).
Обслуговуючі операції виконуються з метою підтримки устаткування та
інструменту в робочому стані (технічне обслуговування) або налагодження
належної організації на кожному робочому місці (організаційне
обслуговування).
Контрольні операції здійснюються з метою здійснення контролю і
регулювання щодо якісного виконання основних операцій відповідно до
вимог технологічного процесу.
Слід зазначити, що внаслідок поділу праці, рівня спеціалізації робочих
місць частина допоміжних операцій може виконуватись не основним
виконавцем, а допоміжними робітниками (вантажник, крановщик, наладчик,
контролер). У цьому випадку їхня тривалість визначається методами
нормування допоміжних робітників і не входить до складу нормативного
часу робітників, зайнятих виконанням основних технологічних операцій.
Вивчаючи структуру виробничої операції, треба пам’ятати, що від
співвідношення основних і допоміжних операцій багато в чому залежить
тривалість їх виконання. Якщо основна операція виконується за допомогою
технологічного устаткування (час роботи машини), то більшість допоміжних
операцій виконується робітником вручну (установити деталь, обміряти,
зняти). Тому з метою вдосконалення трудового і технологічного процесів
необхідно зменшувати кількість (до оптимальної) і тривалість (до
технологічно можливої) допоміжних операцій.
Саме наявність у структурі виробничої операції ручних і машинних затрат
приводить до необхідності аналізу операції в трудовому і технологічному
відношенні (див. схему 2).
Схема 2. Структура виробничої операції
Рекомендуємо ретельно ознайомитись з поняттям і змістом кожної складової
виробничої операції в технологічному відношенні. Визначення понять
складових виробничої операції в технологічному і трудовому відношеннях
наведено в розділах 2.3. — 2.4 рекомендованого підручника [1]. Особливу
увагу треба приділити таким елементам операції в технологічному
відношенні, як «перехід» і «прохід». Якщо «установка» і «позиція»
характеризують загальний зміст операції, то від наявної кількості
переходів і проходів прямо пропорційно залежить тривалість виконання
виробничої операції. Під «переходом» розуміють таку частину, коли
здійснюється обробка конкретної поверхні предмета праці при незмінності
режиму роботи устаткування та інструменту. Отже, чим складніша
конфігурація оброблюваної деталі, тобто чим більша кількість поверхонь,
що потребують обробки, тим більша кількість переходів, а це потребує
більше затрат часу на виконання основних і допоміжних робіт.
«Прохід» — це частина переходу, під час якого знімається один шар
матеріалу конкретної поверхні. Кількість проходів (і) залежить від
розміру припуску на обробку (h) і обраної глибини обробки (t), яка, у
свою чергу, залежить від потужності устаткування та вимог щодо чистоти
поверхні готової деталі:
і = h : t.
Щоб кількість проходів була найменша, треба добиватись мінімальних
розмірів припуску і максимально можливої глибини обробки. Більш детально
про значення проходів можна довідатися в темі 6.
Таким чином, структура виробничої операції в технологічному відношенні
дає змогу визначити такі об’єкти нормування:
— одноперехідна операція в умовах масового і багатосерійного
виробництва, коли технологи розробляють попереходну технологію із
зазначенням кількості проходів;
— комплекс переходів, які складають закінчену технологічну операцію,
коли технологи розробляють операційну технологію в умовах серійного
виробництва;
— комплекс операцій, які виконуються на одному робочому місці, в умовах
малосерійного та індивідуального виробництва, коли технологи розробляють
маршрутну або подетальну технологію.
Технологічний зміст виробничої операції не може бути раціональним, якщо
не встановити, за яких організаційних умов праці виконується конкретна
операція, які прийоми і методи праці застосовує виконавець. Тому після
ознайомлення з операцією в технологічному відношенні треба прийти до
вивчення операції в трудовому відношенні (див. [1, розд. 2.4]).
Особливо ретельно треба вивчити категорію «трудовий рух», яка стосується
елементарного трудового процесу взагалі. Трудовий рух — просте
переміщення робочого органу людини під час виконання трудової дії або
прийому. Трудовими органами людини під час виконання трудової дії або
прийому виступають: пальці, руки, ноги, тулуб, голова. Природно, що
трудові рухи пов’язані з функціонуванням органів відчуттів і розумовою
діяльністю працівника під час здійснення технологічних процесів.
Трудові рухи дістали назву мікроелементів трудового процесу і в умовах
масового, поточного виробництва виступають основним об’єктом нормування
за допомогою різноманітних схем мікроелементних нормативів часу.
Практика застосування різних систем мікроелементів нормативів більш
повно висвітлена в темі 4. Вивчаючи матеріал цієї теми, треба звернути
увагу на питання класифікації трудових рухів з метою подальшої
раціоналізації трудових процесів.
Отже, класифікація трудових рухів передбачає групування їх за такими
ознаками:
— за способом здійснення рухів робочими органами (пальці, руки, ноги,
тулуб, голова);
— за темпом здійснення (швидкі й повільні);
— за видами (охоплюючі, підтримуючі, переміщуючі, звільнюючі);
— за призначенням (робочі, холості, зворотні, додаткові, зайві);
— за напрямком руху (вгору, вниз, вліво, вправо, на себе, від себе);
— за характером здійснення (рішучі й застережливі);
— за частотою і напруженістю (легкі, напружені, одноманітні,
багаторазові).
Підсумковим узагальнюючим чинником є оцінка трудових рухів з погляду
економічності. Легкі, порівняно прості й швидкі, без статичних і
динамічних перевантажень, слід розглядати як економічні трудові рухи.
Рухи, що виконуються з великим навантаженням, досить повільно, а також
ті, що відзначаються монотонністю, слід уважати неефективними,
неекономічними. Слід мати на увазі, що трудові рухи можуть бути
об’єктами нормування праці лише в умовах масового, поточного
виробництва, коли досягнута висока спеціалізація робочих місць, а за
робітником закріплюється виконання лише частини виробничої операції.
Комплекс трудових рухів, що виконуються безперервно і послідовно, слід
уважати трудовою дією. Трудові дії розглядаються як об’єкт нормування
праці, що не вимагає детальної диференціації трудового процесу, але
потребує менше часу для його визначення, ніж трудові рухи. Слід
зазначити, що широкого застосування як об’єкта нормування трудові дії ще
не досягли, але, враховуючи їхню високу точність, їх треба розглядати як
перспективні.
Визначена кількість трудових дій, які виконуються в певній послідовності
й мають конкретне цільове призначення, об’єднується в трудовий прийом.
Це основний складовий елемент трудової операції. Трудові прийоми слід
розглядати за їх призначенням, за способом здійснення і часом
використання.
За призначенням трудові рухи розподіляють на основні та допоміжні. За
допомогою основних прийомів досягається кінцева мета операції, тобто
здійснюються технологічні перетворення предмета праці. Допоміжні трудові
прийоми забезпечують вірогідність здійснення основних прийомів. Особливу
увагу слід звернути на те, що такий поділ прийомів тісно пов’язаний з
поділом робочого часу на основний і допоміжний (детально див. розд.
2.3).
За способом здійснення трудові прийоми поділяються на такі, що
виконуються безпосередньо робочими органами людини — ручні — та такі, що
виконуються під наглядом і контролем робітника за допомогою машини,
механізмів, апаратів — машинно-ручні.
Час виконання різноманітних трудових прийомів дає змогу розрізняти
трудові прийоми, що здійснюються одночасно або послідовно. З погляду
нормування особливого значення набувають такі трудові прийоми, що
виконуються одночасно, тобто коли під час виконання одного прийому
здійснюється виконання іншого (як правило, допоміжного прийому). Це
забезпечує значне скорочення часу виконання трудової операції.
Кілька взаємопов’язаних трудових прийомів складають «комплекс трудових
прийомів», який характеризує конкретну трудову функцію. Комплекс, що
складається з різних трудових прийомів, виступає як об’єкт нормування,
що відображає тривалість виконання всієї операції або такої її частини,
як установка, позиція, перехід. Такі комплекси дістали назву
«технологічні». Як об’єкти нормування вони застосовуються в
індивідуальному і малосерійному виробництві. Комплекс, що складається з
одноманітних трудових прийомів, виступає як об’єкт нормування, що
відображає тривалість лише оперативного (основного чи допоміжного) часу
використання операції. Такі комплекси дістали назву «розрахункові». Як
об’єкти нормування вони застосовуються переважно в серійному
виробництві.
Під час вивчення цієї теми треба звернути увагу на необхідність
удосконалення трудових процесів. У практичній роботі широкого
застосування набула теза про необхідність «застосування передових
прийомів і методів праці». У чому ж полягає суть термінів «прийом» і
«метод» праці?
Під методом праці розуміють чітко визначену послідовність виконання всіх
необхідних технологічних і трудових дій під час виконання виробничої
операції чи трудової функції.
Основними характеристиками різноманітних методів праці є: послідовність
виконання окремих трудових прийомів, види і кількість трудових дій та
рухів, темп праці тощо. Але головним критерієм ефективності й
прогресивності трудових прийомів та методів є тривалість їх виконання за
нормальної інтенсивності праці.
Слід пам’ятати, що працівники виконують багато різноманітних операцій за
допомогою лише певної кількості найбільш типових прийомів (установити
предмет праці, увімкнути верстат, увімкнути подачу інструменту, вимкнути
подачу, розкріпити деталь тощо). І тут треба зауважити, що і технологи,
і нормувальники, і майстри ведуть ще недостатню роботу щодо виявлення і
вивчення найбільш важливих, найпоширеніших, типових трудових прийомів і
методів. Адже це є одним з головних завдань нормування праці.
Ось чому треба ретельно ознайомитись з основними принципами
раціоналізації трудових прийомів та методів.
1. Необхідність скорочення кількості й тривалості трудових рухів і дій.
Робітник повинен здійснювати ті рухи, які забезпечують виконання
конкретної трудової функції.
2. Суміщення рухів і дій. Завжди, там, де це можливо, слід одночасно
працювати обома руками, щоб кожна рука виконувала свою роботу, а дії
обох рук були ритмічні й узгоджені.
3. Черговість трудових прийомів. Під час виконання операції легкі
прийоми, що вимагають певних навичок і швидкості виконання, не повинні
змінюватись прийомами великого фізичного навантаження. Прийоми, що
потребують великої уваги, зосередження й точності, не повинні
змінюватися швидкими рухами, що негативно впливає на якість виконуваної
роботи.
4. Раціональна спрямованість рухів. Слід мати на увазі, що відносно
легші й швидкі рухи — це рухи вниз і на робітника, ніж рухи вгору і на
робітника. Права рука як найбільш сильна і вправна, здебільшого виконує
найскладніші трудові операції. Зворотні й холості рухи треба
використовувати для будь-якої корисної роботи. Завжди, де це можливо, у
межах робочої зони треба працювати сидячи, а не стоячи.
5. Накопичення вправ. Виконання простих, легких, не напружених дій і
рухів треба доводити до автоматизму.
Використання зазначених принципів під час дослідження прийомів і методів
праці, що виконуються на конкретному робочому місці, дає змогу
встановити:
— наявність зайвих рухів і дій;
— які рухи і дії виходять за межі оптимальної робочої зони;
— рівномірність завантаження обох рук;
— які є можливості для звільнення від статичних навантажень;
— відповідність організації робочого місця вимогам карт організації
праці й технологічним процесам.
Слід зауважити, що класифікація трудових рухів, дій, прийомів, вивчення
їхнього змісту та принципів раціоналізації ще не дають повної
характеристики виробничої операції як об’єкта нормування. Тому треба
ретельно вивчити умови виконання виробничих операцій і з’ясувати, від
чого залежить тривалість їх виконання.
Умови виконання окремих трудових прийомів, рухів і дій, зміни яких
впливають на тривалість їх виконання, слід уважати основними факторами.
Їх можна розглядати за такими ознаками: залежно від предмета праці; від
засобів праці; від робітника та організації його праці.
Залежно від предмета праці до таких факторів відносять: розміри, масу,
вагу і форму заготовки, конфігурацію поверхні, припуск на обробку,
властивості матеріалу, розмір партії деталей, що обробляються, тощо.
Окремо слід відзначити такі фактори, як технічні вимоги щодо точності й
чистоти обробки предмета праці.
Друга група факторів пов’язана з технологічним устаткуванням, оснасткою,
ріжучим та вимірювальним інструментом. Тут треба враховувати паспортні
дані устаткування, його технологічні можливості — потужність,
універсальність, рівень спеціалізації; якість інструменту; кількість і
складність пристроїв; фізичний та моральний рівень устаткування, його
можливості здійснювати технологічні операції відповідно до технічних
умов та вимог. Зміни факторів цих двох груп найчастіше пов’язані із
відхиленнями від технологічного процесу або зміною режимів роботи
устаткування, тобто є більш об’єктивними, ніж суб’єктивними (крім
випадків порушення технологічної дисципліни з боку робітника).
Третя група факторів пов’язана з робітником і організацією його праці.
Слід пам’ятати, що саме «людський фактор» виступає як найбільш впливовий
на показники продуктивності праці, трудомісткість і собівартість
продукції. Саме від професійно-кваліфікаційного рівня працівника, його
вміння засвоювати і використовувати прогресивні прийоми та методи праці,
його ставлення до праці, використання робочого часу залежить рівень
продуктивності праці. Не слід забувати про організаційні фактори:
організацію робочого місця, порядок його обслуговування,
санітарно-гігієнічні умови, обслуговування праці та ін.
У своїй практичній діяльності економісти, нормувальники разом з
технологами, майстрами, бригадирами повинні вміти визначити саме такі
фактори, які в конкретних організаційно-технічних умовах сучасного
виробництва будуть найбільше впливати на скорочення затрат живої праці
під час виконання виробничих операцій.
Однак, хоча виробнича операція й виступає як найпоширеніший об’єкт
нормування праці, існує дуже багато видів робіт, де недоцільно, а іноді
й зовсім неможливо розрахувати норму на кожну операцію. Тому, завершуючи
вивчення цієї теми курсу, слід пам’ятати, що існують такі об’єкти
нормування праці, як обсяги робіт, нормовані завдання, зони
обслуговування, чисельність персоналу. Ознайомитися зі змістом і
сутністю таких об’єктів можна в [1], розділи 2.5 — 2.7.
Практичне заняття (2 год)
На практичне заняття з теми «Об’єкти нормування праці» відведено 2
години аудиторної роботи і 2 години на самостійну підготовку.
Мета заняття: Перевірити рівень набутих знань з програмних питань теми,
уміння викладати в письмовій формі відповіді на поставлені питання,
розкривати зміст окремих понять і категорій, робити самостійні висновки.
Згідно з рейтинговою системою оцінювання знань (див. розділ 3) після
перевірки індивідуального завдання студент отримує відповідну оцінку.
Щоб зорієнтуватися, які питання може включати індивідуальне завдання,
необхідно уважно ознайомитися зі змістом поданих нижче питань. Відповіді
на головні програмні питання свідчитимуть не тільки про рівень виконання
конкретного індивідуального завдання, а й про засвоєння теми загалом.
Питання для самопідготовки
1. Дайте визначення категорії «виробничий процес».
2. У чому полягає призначення допоміжних операцій?
3. Дайте визначення виробничої операції.
4. Назвіть і охарактеризуйте об’єкти нормування праці, обсяг яких
вужчий, ніж виробнича операція.
5. Назвіть складові технологічної структури операції.
6. Охарактеризуйте операцію в трудовому відношенні.
7. Що таке технологічний процес, його відмінність від виробничого
процесу?
8. Чому виробнича операція виступає як головний об’єкт нормування праці?
9. Охарактеризуйте фактори, що впливають на тривалість виконання
операції.
10. Наведіть класифікацію виробничих процесів.
11. Що таке «метод праці»?
12. Що таке «мікроелемент трудового процесу»?
13. Назвіть і охарактеризуйте об’єкти нормування праці, обсяг яких
більший, ніж виробнича операція.
14. Дайте визначення трудової дії.
15. Дайте визначення трудового прийому.
Термінологічний словник
Виробничий процес — сукупність цілеспрямованих технологічних і трудових
дій, у результаті якої предмети праці під впливом процесу праці
перетворюються на продукти праці.
Технологічний аспект виробничого процесу — сукупність змін, що їх зазнає
предмет праці.
Трудовий аспект виробничого процесу — сукупність дій працівника щодо
здійснення цілеспрямованих змін предметів праці.
Виробниче завдання — певний обсяг конкретної роботи, що має бути
виконана в конкретний період виробничого процесу конкретними
виконавцями.
Об’єкт нормування праці — це такий відрізок трудового процесу в часі,
який характеризується технологічною завершеністю.
Навчальні завдання
Завдання 1
1. Дайте визначення, що таке «виробничий процес».
2. Назвіть об’єкти нормування праці, обсяг яких перевищує виробничу
операцію.
3. Охарактеризуйте фактори, які впливають на тривалість операцій залежно
від працівника.
Завдання 2
1. Що таке технологічний процес? У чому полягає його відмінність від
виробничого процесу?
2. Чому слід уважати, що виробнича операція виступає як головний об’єкт
нормування праці?
3. Охарактеризуйте фактори, які впливають на тривалість операцій залежно
від засобів праці.
Завдання 3
1. Охарактеризуйте операцію в трудовому відношенні.
2. Назвіть об’єкти нормування праці, обсяг яких менший, ніж виробнича
операція.
3. Що таке «трудова дія»?
Завдання 4
1. Дайте визначення «виробничої операції».
2. Що таке «позиція»?
3. Наведіть класифікацію трудових рухів.
Завдання 5
1. Що таке «метод праці»?
2. Охарактеризуйте фактори, які впливають на тривалість операцій залежно
від предметів праці.
3. Охарактеризуйте операцію в технологічному відношенні.
Завдання 6
1. Що таке «перехід»?
2. Охарактеризуйте фактори, які впливають на тривалість операцій залежно
від організації праці.
3. Наведіть класифікацію трудових прийомів.
Завдання 7
1. Наведіть класифікацію виробничих процесів.
2. Чому виробнича операція виступає як головний об’єкт нормування праці?
3. Що таке «прохід»?
Завдання 8
1. Дайте визначення «виробничої операції».
2. Що таке «перехід»?
3. Що слід розуміти під терміном «економічні трудові рухи»?
Завдання для перевірки знань
1. Що таке робочий час з точки зору нормування праці?
Відповідь — під робочим часом у нормуванні розуміють установлену законом
тривалість робочого дня, упродовж якого працівник виконує певну роботу і
має окремі перерви в праці. Робочий час виступає як загальна міра
кількості праці й основний об’єкт нормування праці. Таке визначення
робочого часу слід відрізняти від категорії «робочого часу» з юридичної
точки зору, коли норма робочого часу встановлюється відносно робочого
тижня (40 годин).
2. Які характерні ознаки виробничої операції?
Відповідь — див. [1, с. 12—14].
3. Охарактеризуйте поділ виробничої операції в технологічному
відношенні.
Відповідь — див. [1, с. 14—16].
4. Що є елементарною частиною операції в трудовому відношенні?
Відповідь — див. [1, с. 16—17].
5. Що таке «трудовий прийом»?
Відповідь — див. [1, с. 16 — 17].
6. Для яких допоміжних робітників установлюють «зони обслуговування»?
Відповідь — див. [1, с. 18].
7. Назвіть фактори, що впливають на тривалість виконання окремих
виробничих операцій.
Відповідь — на тривалість виконання виробничих операцій впливають
фактори:
— пов’язані з предметом праці (обсяг завдання, розміри, вага, припуск
тощо);
— пов’язані з засобами праці (обладнання та інструмент);
— пов’язані з людиною (виконавцем) — рівень кваліфікації, фізичні дані,
ставлення до праці, уміння засвоювати трудові прийоми тощо.
8. Що таке «чисельність персоналу»?
Відповідь — див. [1, с. 18—19].
Тема 3. Аналіз трудового процесу
і затрат робочого часу
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Це одна з основних тем дисципліни. Насамперед треба знову повернутись до
змісту програмних питань цієї теми. Зверніть увагу на обсяг не тільки
лекційних годин (6 год), кількість годин на практичні заняття (6 год),
але і на кількість годин на самостійну роботу (5 год). Тобто, вивчення
цієї теми потребує великої уваги і зосередженості.
Для розв’язання головних завдань нормування праці ще недостатньо вивчити
головні об’єкти нормування. Щоб навчитись установлювати прогресивні
норми праці, треба, перш за все, знати фактичні затрати робочого часу,
необхідного для успішного виконання різноманітних виробничих процесів;
чому мають місце втрати робочого часу; що слід зробити для того, щоб
кожний працівник успішно виконував свої трудові функції відповідно до
встановлених норм затрат праці. Відповідь на ці запитання можна отримати
за допомогою аналізу трудового процесу і затрат робочого часу.
У свою чергу, вивчення змісту трудових процесів і тривалості їх
виконання неможливе без ретельного ознайомлення з тим, як витрачається
робочий час, яка його структура, його зміст.
Методичною передумовою правильного вивчення й аналізу інформації про
фактичні затрати робочого часу є класифікація цих затрат. Нагадуємо, що
класифікація затрат робочого часу передбачає:
— установлення характерних ознак кожної категорії часу, що дає змогу
безпомилково визначити цільову призначеність тих чи інших затрат
робочого часу;
— можливість побудови фактичного і нормативного балансів робочого часу
на базі групування однойменних затрат часу;
— визначення обсягів нормованого і ненормованого часу в структурі
змінного фонду часу;
— оцінку доцільності й необхідності окремих затрат часу у виробничому
процесі.
Незважаючи на те, що на окремих підприємствах мають місце
найрізноманітніші затрати робочого часу, різні обсяги часу змінної
роботи, виконуються вони постійно чи епізодично, усі ці затрати можна
розподілити на окремі характерні групи (категорії) робочого часу.
Значення категорії робочого часу надзвичайно велике. Адже за допомогою
показників використання робочого часу можна встановити фактичну
трудомісткість робіт, що виконуються, тобто встановити потрібну
чисельність працівників на запланований обсяг роботи; виявити недоліки в
організації і технології виробництва і праці, тобто визначити резерви
для підвищення ефективності виробництва в цілому.
Слід мати на увазі, що теорія нормування праці рекомендує такі види
класифікації затрат часу: робота працівника, робота устаткування,
тривалість виробничого процесу. Необхідно наглядно ознайомитись з
найважливішими категоріями робочого часу, їхніми взаємозв’язками і
співвідношеннями (див. [1] розділ 3, рис. 3.1; 3.2; 3.3; 3.4). Це дасть
змогу краще засвоїти сутність кожної категорії робочого часу. Найбільш
повно всі затрати робочого часу протягом зміни (Тзм) характеризує
класифікація затрат праці з боку працівника. Тут основними складовими
виступають: час роботи та час перерв у праці. Час роботи, у свою чергу,
передбачає час виконання виробничого завдання або належних трудових
функцій протягом зміни та час так званої непродуктивної роботи (Тр. н.).
Це дуже важливе розмежування, бо, якщо підходити поверхово, то під час
загальної оцінки рівня використання робочого часу можна легко допустити
помилку. Припустимо, що питома вага часу роботи в Тзм становить 80—90%,
тобто, на перший погляд, цілком пристойне використання робочого дня.
Але, коли в цих умовах з’ясовується, що 30—40 % від робочого часу
витрачено на «непродуктивну роботу», то рівень використання змінного
фонду часу можна охарактеризувати як дуже низький. Ось чому треба дуже
ретельно вивчити категорію Тр. н. Визначити її не просто. Адже іноді
здається, що робітник весь час щось робить на робочому місці, не палить,
не розмовляє з сусідом — усе гаразд! Насправді ж це буває зовсім не так.
Річ у тому, що категорія Тр. н. належать до так званих прихованих втрат
робочого часу. Пояснюється це тим, що під час Тр. н. не виконується
виробниче завдання, а мають місце різні роботи, що відволікають
робітника від його виконання. Ретельне вивчення категорії Тр. н. дає
змогу встановити причини, що призвело до її виникнення. При цьому слід
розрізняти об’єктивні й суб’єктивні причини. Якщо працівникові на
робочому місці не створено належних умов, то він змушений робити багато
зайвих затрат часу для забезпечення нормального ходу виробничого
процесу. Усі відхилення від технічних умов (збільшення розмірів
заготовок, збільшення припуску на обробку, незадовільна розмітка,
неякісне налагодження устаткування, незадовільна якість інструменту)
призводять до зростання фактичних затрат проти нормативних, і саме через
необхідність виконання допоміжних робіт. Порушення організації та
обслуговування робочих місць також є об’єктивними причинами виникнення
Тр. н. Разом з тим виготовлення бракованої продукції і виправлення
браку, що виник з вини працівника, а також виконання роботи для
задоволення власних потреб чи на замовлення сторонніх осіб слід
розглядати як суб’єктивні причини виникнення Тр. н. Отже, в усіх
перелічених випадках слід уважати, що час Тр. н. скорочує фактичний час
роботи. Різницю між часом роботи і часом Тр. н. вважають нормованим
часом, що обов’язково включає час: підготовчо-завершальної роботи,
оперативної роботи та час на обслуговування робочого місця. Необхідно
уважно ознайомитись з сутністю, структурою і змістом цих затрат робочого
часу, що вважаються необхідними для виконання виробничого завдання.
Цього можна досягти шляхом вивчення тексту лекції та змісту розділу 3
[1]. Час підготовчо-завершальної роботи (Тп. з.). Деякі види цієї роботи
покладаються на інших працівників, найчастіше на допоміжних робітників
(наладчики, слюсарі-ремонтники та ін.), тому в затратах робочого часу
конкретного працівника не враховуються. Але часто всі роботи Тп. з.
покладаються саме на основного працівника. Час Тп. з. має кілька
особливостей, які треба врахувати як при вивченні фактичних затрат, так
і при проектуванні норм. Залежно від типу виробництва розглядають:
Тп. з. на зміну — в умовах масового виробництва;
Тп. з. на операцію (деталь) — в умовах індивідуального виробництва;
Тп. з. на партію деталей — в умовах серійного виробництва;
Іншою особливістю Тп. з. є те, що кількість часу, необхідного на
підготовчо-завершальну роботу, фактично не залежить від обсягу партії
деталей. Інакше кажучи, якщо працівник налагодив устаткування,
ознайомився з технологічним процесом, отримав інструктаж і все необхідне
для виконання роботи, то він уже взмозі обробити 10, 100 чи 1000
аналогічних деталей, і тут не треба шукати протиріччя щодо затрат Тп. з.
залежно від типу виробництва. Саме робота з великими партіями деталей в
умовах масового, багатосерійного виробництва дає велику економію часу
Тп. з. (порівняйте: якщо Тп. з. дорівнює 30 хв, то 30 : 10 дет. = 3 хв;
30 : 100 = 0,3 хв.; 30 : 1000 =
= 0,03 хв). В умовах індивідуального, малосерійного виробництва час Тп.
з. може дорівнювати часу виконання виробничого завдання, що значно
збільшує його обсяг у результаті багатьох переналадок устаткування.
Вивчаючи це питання, також треба зважати на об’єктивні та суб’єктивні
причини збільшення фактичного Тп. з. проти нормативного. Однією з причин
успішного виконання норм виробітку висококваліфікованими працівниками є
їхнє вміння виконувати роботи, пов’язані з початком і завершенням
окремого виробничого завдання. Недостатня кваліфікація, невміла
організація праці серед молодих працівників призводять до завищення
фактичних затрат Тп. з. проти нормативних.
Час оперативної роботи (Топ.) — найголовніша частина змінного часу Тзм.,
коли робітник виконує технологічні операції, тобто виробниче завдання.
Чим більша питома вага Топ. у Тзм., тим вищий рівень виконання
нормованого завдання. Він обов’язково включає: основний час, який
витрачається на здійснення основних трудових операцій (прийомів), та
допоміжний час, необхідний для виконання допоміжних трудових операцій
(прийомів).
Основний час (То) може здійснюватись безпосередньо робітником (час
ручної роботи) або механізмами під наглядом та контролем працівника (час
машинної роботи). Допоміжний час (Тд.) витрачається для забезпечення
можливості здійснення То. З точки зору тривалості операції, яка
виконується, важливо усвідомити, що частина допоміжних прийомів може
виконуватись працівником під час машинної роботи, тобто одночасно. Тому
допоміжний час Тд. можна розподілити на такий, що перекривається То, і
такий, що не перекривається То. Природно, що Тд, який перекривається То
не треба враховувати при визначенні загальної тривалості виконання
конкретної операції.
Час обслуговування робочого місця, що витрачається на обслуговування
устаткування та інструментів класифікується як час технічного
обслуговування (Ттех.). У цей час працівник періодично виконує роботи,
які забезпечують спроможність засобів праці впливати на предмет праці.
Час обслуговування робочого місця, що витрачається на забезпечення
належної організації і внутрішнього планування робочого місця,
класифікується як час організаційного обслуговування Торг.
Узагальнюючи розгляд категорій робочого часу, слід звернути увагу на
такі особливості визначення дійсного його обсягу, які відрізняються від
фактичних затрат часу.
По-перше, далеко не завжди фактичні затрати часу окремого працівника
відповідають нормативним значенням.
По-друге, час непродуктивної роботи Тр. н. слід розглядати як
«приховані» втрати робочого часу.
По-третє, перевищення фактичного часу підготовчо-завершальної роботи Тп.
з. та часу обслуговування робочого місця Тобс, над нормативними
значеннями (Тп. зн.), (Тоб. н.) також слід уважати за «приховані» втрати
робочого часу.
Класифікація затрат робочого часу не буде повною, якщо не звернути увагу
на категорію «час перерв у роботі» (Тп) — такий відрізок Тзм., протягом
якого робітник не працює. З матеріалів лекції та рекомендованого
підручника, уже відомо, що час перерв розподіляється на дві групи. Перша
— це час регламентованих перерв (Тпр), який включає: перерви, викликані
особливостями організаційно-технічних умов виробництва та праці; перерви
на відпочинок та особисті потреби працівника; перерви, передбачені
трудовим законодавством.
Усі зазначені види перерв об’єктивно необхідні й обов’язково
враховуються як «нормований» час, хоча вони і зменшують корисний фонд
робочого часу.
Слід пам’ятати, що час обідньої перерви взагалі не входить до змінного
фонду часу Тзм.
Другу групу перерв у роботі працівника слід уважати за втрати робочого
часу. Вони лежать на поверхні, тому дістали назву «явних», неприхованих
втрат робочого часу. Усі перерви в роботі з боку працівника
розглядаються як порушення трудової дисципліни: запізнення на роботу,
спізнення з обідньої перерви, передчасне припинення роботи перед обідом
та перед закінченням зміни, а також різні відлучення працівника з
робочого місця, які перевищують час регламентованих перерв на відпочинок
та особисті потреби.
Детальніше з категоріями робочого часу можна ознайомитись у процесі
вивчення матеріалів спостережень за використанням робочого часу
(фотографія робочого часу, хронометраж).
Під час вивчення матеріалів цієї теми слід звернути увагу на те, що
важливо знати не тільки як використовує робочий час робітник, а і як
використовується в часі устаткування, на якому він працює. Річ у тому,
що час роботи устаткування часто не збігається з часом роботи
працівника. Під час здійснення машинної роботи робітник веде активне
спостереження і контроль за роботою устаткування, але воно може
працювати і під час пасивного спостереження, коли присутність робітника
на робочому місці необов’язкова. І навпаки, при виконанні робітником
допоміжних трудових операцій (установка заготовки), час виконання Топ. —
устаткування не працює. Взагалі вивчення часу роботи устаткування
необхідно для аналізу його роботи протягом зміни (рівень його
завантаженості в часі). Ідеться про ефективне чи неефективне
використання устаткування, коли під час роботи устаткування здійснюється
виготовлення продукції або коли устаткування працює, але продукція не
виготовляється. Треба знову повернутись до з’ясування змісту рис. 3.3,
3.4 рекомендованого підручника [1].
Подальше вивчення навчального матеріалу цієї теми передбачає
ознайомлення студента з методикою аналізу затрат робочого часу і
трудових процесів.
Аналіз затрат робочого часу базується на матеріалах конкретних
досліджень (спостережень), які дають змогу одержати об’єктивну
інформацію про використання робочого часу.
Можна рекомендувати таку послідовність вивчення питань методики й
аналізу:
— ознайомитись з характеристикою основних методів проведення
спостережень;
— вивчити зміст етапів проведення спостережень;
— ретельно вивчити призначення, зміст основних способів спостережень,
їхні різновиди;
— усвідомити методичні підходи до аналізу використання робочого часу та
застосування раціональних трудових прийомів і методів.
Слід звернути увагу на те, що незалежно від об’єктів спостережень
(робочий день, частина робочої зміни, конкретні операції) можна
застосувати два методи спостережень: шляхом безпосередніх вимірів або
шляхом моментних спостережень. Пояснюється це тим, що фіксувати витрати
часу можна або послідовно за поточним ходом часу, або шляхом
короткочасних замірів через невизначені проміжки часу. Кожний із
зазначених методів має свої певні переваги й недоліки.
Метод безпосередніх вимірів знецінюється його великою трудомісткістю та
неможливістю охопити спостереженням значну кількість об’єктів. Тому
більшість практиків віддає перевагу методу моментних спостережень, коли
дослідник має змогу охопити спостереженням достатню кількість об’єктів і
отримати усереднені показники з умовною точністю. Що стосується етапів
проведення спостережень, то їх налічується чотири: підготовка до
спостереження, безпосереднє спостереження, обробка матеріалів та аналіз
результатів спостереження. Слід ретельно ознайомитися зі змістом кожного
з етапів, які досить детально наведено в розділі 3 рекомендованого
підручника [1].
Доцільно також уважно ознайомитися зі змістом структурно-логічної
блок-схеми 3.1, що наведена нижче. Тут треба особливу увагу звернути на:
— мету спостереження;
— причини, що зумовлюють вибір того чи іншого об’єкта дослідження;
— точне визначення кількості об’єктів спостереження;
— визначення часу проведення спостережень;
— ознайомлення з особливостями організації праці на конкретному робочому
місці (дільниці);
— роз’яснення мети та завдань спостережень;
— заповнення лицьового боку листа спостережень (фотокартки, хронокарти);
— точне визначення кількості об’єктів спостереження;
— визначення часу проведення спостережень;
— ознайомлення з особливостями організації праці на конкретному робочому
місці;
— роз’яснення завдань та мети спостережень, що відбуваються;
— заповнення лицьового боку листа спостережень (фотокартки, хронокарти).
Цілком природно постає запитання: чому так важливо зосередитись на
першому етапі проведення спостережень?
Структурно-логічна блок-схема 3.1
ОСНОВНІ СПОСОБИ ВИВЧЕННЯ ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ
ТА ЕТАПИ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ
Етап Фотографія робочого часу Хронометраж
Фотографія методом
безпосередніх вимірів Фотографія методом моментних
спостережень
Підготовка 1. Вибір мети й об’єкта
2. Заповнення лицьового боку фатокартки
3. Інструктаж 1. Вибір мети й об’єкта
2. Заповнення лицьового боку фотокартки
3. Інструктаж
4. Визначення обсягу спостережень 1. Вибір мети, об’єкта, часу
спостережень (30 — 60 хв після початку зміни, 1,5—2 год до закінчення)
2. Заповнення лицьового боку хронокартки
3. Розчленування операції (фіксажні крапки)
4. Кількість спостережень
5. Інструктаж
Спостереження Спостереження: цифри, індекси, графіки Форма запису Запис
часу з точністю до 0,5 с
Дефектні заміри
Обробка 1. Зведення однойменних затрат робочого часу (фактичний баланс
робочого часу) у хвилинах, відсотках
2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого
часу (К1, К2, К3, К4) 1. Зведення однойменних затрат робочого часу в
моментоспостереженнях, відсотках
2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого
часу (К1, К2, К3, К4) 1. Визначення тривалості замірів
2. Стійкість хронорядів (факт)
3. Розрахунок середньої тривалості елементів операції та всієї операції
загалом
Аналіз 1. Побудова нормативного балансу
2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу)
3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу
4. Розрахунок економічного ефекту 1. Побудова нормативного балансу
2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу)
3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу
4. Розрахунок економічного ефекту 1. Аналіз затрат робочого часу за
елементами операції
2. Стійкість хронорядів (факт-норматив)
3. Режим роботи
4. Проектування раціонального трудового процесу
5. Розрахунок норми оперативного часу
Відповідь проста: тому що треба отримати дійсні фактичні затрати
робочого часу без їхнього приховування, саме такі, які мають місце в
обумовлених організаційно-технічних умовах виробництва і праці. Дуже
важливо правильно вибрати об’єкт спостереження, який має відповідати
меті дослідження. Одна річ вивчати як використовують робочий час
висококваліфіковані робітники і зовсім інша —спостерігати затрати
робочого часу тих робітників, які не виконують установлені норми.
Кількість об’єктів спостережень обмежується технічними можливостями
регістрації затрат робочого часу, точністю, видом фотографії та ін. Для
групової фотографії кількість об’єктів досягає 8—12 працівників. При
цьому точність вимірів значно зменшується в разі зростання кількості
об’єктів. Для бригадної фотографії чисельність працівників (чисельність
бригади), що підлягають обстеженню, не повинна перевищувати 12—15 чол.
Найбільше об’єктів охоплюється спостереженнями в разі здійснення
самофотографії та масової фотографії методом моментних спостережень.
Треба ретельно вивчити особливості проведення самофотографії, з’ясувати,
чому при цьому вивчаються не всі категорії змінного робочого часу, а
тільки втрати, обумовлені недоліками в технології і організації праці.
З особливостями проведення масової фотографії необхідно ретельно
ознайомитись, опрацювавши зміст розділів 3.3 — 3.4 рекомендованого
підручника [1].
Другий і третій етапи проведення фотографії робочого часу не складні за
змістом, а лише потребують великої уваги при самому спостереженні й
точності в розрахунках тривалості окремих категорій робочого часу,
обґрунтованої їх індексації. Певну увагу слід приділити зведенню
однойменних затрат робочого часу з тим, щоб побудувати фактичний баланс
робочого часу.
Аналіз отриманих результатів передбачає порівняльну характеристику
фактичного і нормативного балансів робочого часу. Це досягається шляхом
розрахунків показників (коефіцієнтів), які характеризують наявність
«явних» та «прихованих» втрат робочого часу, загальну завантаженість
працівників протягом робочої зміни чи її якоїсь частини.
Значення і розрахунки цих коефіцієнтів досить детально подано у
рекомендованому підручнику (див. [1], розділ 3.4) Найпоширенішою
помилкою є завершення аналітичної частини розрахунком показника
можливого ущільнення робочого часу за рахунок ліквідації виявлених його
втрат. Результати проведених спостережень дадуть користь лише тоді, коли
будуть запропоновані конкретні заходи щодо ліквідації втрат робочого
часу.
Фотографія з її послідовними записами всіх затрат часу дає змогу
встановити причини перевищення затрат понад нормативні з усіх категорій
робочого часу, причини непродуктивної роботи, порушення трудової
дисципліни. Але слід пам’ятати, що фотографія робочого часу лише
допомагає працівникові раціонально витрачати його протягом робочої
зміни. Іншими словами, — досягти нормальної продуктивності, що
передбачається організаційно-технічними умовами виробництва і праці. У
разі ліквідації втрат робочого часу може зрости його змінний виробіток,
але часовий виробіток, або затрати часу на одну операцію без належної
раціоналізації трудового процесу можуть залишитися без змін.
Ось чому другим найважливішим способом вивчення затрат робочого часу є
хронометраж.
При самостійному вивченні цього питання треба особливу увагу приділити
завданням і призначенню хронометражних спостережень, а також визначенню
обґрунтованої кількості хроноспостережень. Результати хронометражу
безпосередньо впливають на фактичні затрати часу при виконанні
працівником окремих операцій, а отже, на розцінки на одиницю роботи
(операція, деталь).
Дуже велике значення має хронометраж для обґрунтування пропозицій щодо
раціоналізації трудового процесу, оскільки регістрація тривалості
виконання окремих елементів операції дає змогу встановити правильність
виконання робітником основних і допоміжних трудових прийомів, що
забезпечують нормативну тривалість виконання виробничої операції.
Слід пам’ятати, що об’єктом хронометражних спостережень найчастіше є
оперативний час, час обслуговування робочого місця та час на відпочинок
робітника, які входять до норми поштучного часу
(t шт.) і повторюються робітником при виконанні кожної операції.
Велике значення має хронометраж як база для розробки нормативних
матеріалів шляхом нагромадження інформації про режими роботи
устаткування, складові елементи виробничої операції.
Що стосується визначення обґрунтованої кількості хронометражних вимірів
(n), то тут треба ретельно ознайомитись із змістом розділу 3.5
рекомендованого підручника [1].
Раціоналізація основних і допоміжних трудових прийомів (рухів і дій)
досягається зіставленням послідовності й тривалості виконання окремих
елементів операції кількома робітниками (так званий метод Ф. Ковальова).
Мінімізація затрат часу на всю операцію, точніше на ton, досягається за
рахунок установлення, у кого з робітників затрати часу на виконання
окремого елемента операції найменші.
Але треба пам’ятати, що об’єктом хронометражу є відносно нетривалі (до
20 хв) операції, що мають стабільний характер, тобто циклічно
повторювані елементи операції. Значно складніше вивчати зміст і
тривалість операцій, що не мають стабільного технологічного змісту і
виконуються у невизначений відрізок робочої зміни. У цих випадках слід
застосовувати третій основний метод спостережень — фотохронометраж. Свою
назву він дістав тому, що є комбінуванням фотографії робочого часу і
хронометражу. Фотохронометраж споріднений з хронометражем, оскільки
вивчає тривалість і склад виробничих операцій, що здійснюються протягом
робочої зміни, тобто використовує методику проведення фотографії
робочого часу. Докладніше із змістом цього питання слід ознайомитися в
розділі 3.6 рекомендованого підручника [1].
Практичні заняття
На практичні заняття програмою навчального курсу передбачено 6 годин.
План практичного заняття (2 год)
1. Провести раціоналізацію трудового процесу і розрахувати ефективність
(економічну оцінку). Вихідні дані даються викладачем. При цьому можна
скористатись даними щодо розчленування операції в трудовому відношенні з
попереднього заняття.
2. Розглянути основні типи класифікації затрат робочого часу стосовно
працівника, устаткування і виробничого процесу (подати блок-схемою і
дати короткий опис категорій робочого часу).
3. Розглянути індексацію затрат робочого часу основних категорій та
їхніх складових елементів (подати таблицею відповідно до наведеної
класифікації).
4. Здійснити програмований контроль щодо визначення індексів затрат
робочого часу (за допомогою тестових питань або на слух за запитаннями
викладача в інтенсивному темпі).
5. Захист практичної роботи.
Практичне заняття (2 год)
Мета: Навчитись оцінювати рівень використання робочого часу за допомогою
фотографій різних видів; виявити резерви ущільнення робочого дня на
основі залучення в корисний фонд так званих явних і прихованих втрат
робочого часу. Розв’язання завдань, наведених у п. 2.3.4. вимагає знань
спеціальних формул показників (коефіцієнтів), які характеризують
використання робочого часу за основними його категоріями.
1. Розглянути основні особливості кожного з методів вивчення затрат
робочого часу і зробити короткий опис у зошиті, скориставшись
структурно-логічною блок-схемою 3.1.
2. Виконати письмове завдання з обробки даних фотографій (видаються
викладачем).
3. Оформити виконані завдання і захистити у викладача.
Практичне заняття (2 год)
Мета: Навчитись обґрунтовувати вибір об’єкта хронометражного
спостереження, визначати необхідну кількість замірів; здійснити
розчленування операції на окремі елементи; навчитись виявляти причини
невиконання або перевиконання норм часу; дати пропозиції щодо покращення
структури операції та скорочення тривалості виконання окремих її
елементів.
1. Виконати письмове завдання з обробки даних хронометражу (даються
викладачем).
2. Оформити виконання завдання і захистити у викладача.
Термінологічний словник
Класифікація затрат робочого часу — групування окремих категорій затрат
робочого часу за їхніми характерними ознаками з метою отримання
об’єктивної оцінки використання робочого часу.
Категорія робочого часу — затрати робочого часу, що мають певні, чітко
визначені відмінності від інших витрат за цільовою ознакою.
Робочий час — у нормуванні розглядається як тривалість робочої зміни
(дня), протягом якої працівник виконує визначену роботу і має перерви в
праці.
Втрати робочого часу — будь-які затрати робочого часу, що не входять до
складу нормованого часу протягом робочої зміни. Розрізняють втрати:
приховані, неприховані з вини робітника, з вини виробництва.
Категорії робочого часу — усі без винятку види затрат робочого часу, що
входять до складу змінного фонду робочого дня (ПЗ, ОП, ОБС, РН, ПН, ПР).
Вони охоплюють як нормований, так і ненормований час, час виконання
виробничого завдання, інші роботи, а також перерви у праці,
внутрішньозмінні простої з різних причин.
Загальна тривалість усіх категорій дорівнює тривалості робочого дня.
Нормативний баланс робочого часу — структура робочого дня (зміни), яка
включає лише нормовані категорії робочого часу. До нього входять
«наявні» втрати робочого часу і категорія «непродуктивної роботи».
Фактичний баланс робочого часу — структура робочого дня, яка
віддзеркалює фактичну тривалість категорій, установлених у результаті
проведення фотографії робочого часу.
Методи вивчення затрат робочого часу — різні організаційно-технологічні
підходи до вивчення затрат робочого часу.
Розрізняють два головних методи:
— метод безпосередніх вимірів (за поточним часом):
— метод моментних спостережень (коли спостерігач фіксує не тривалість
окремих категорій робочого часу, а реєструє сам факт наявності тієї чи
іншої категорії в конкретний момент спостереження).
Етапи спостереження — окремі організаційно необхідні підходи здійснення
методики проведення вивчення затрат робочого часу (підготовка,
спостереження, обробка даних, аналіз отриманих результатів).
Способи вивчення затрат робочого часу — організаційно-технологічні
підходи до здійснення спостережень залежно від об’єкта дослідження,
завдань, точності вимірів, форми реєстрації затрат робочого часу.
Розрізняють: фотографія робочого часу, хронометраж і фотохронометраж.
Навчальні завдання
Заняття (2 год)
Завдання 1
1. Проаналізуйте структуру виробничого процесу, користуючись методикою,
викладеною на лекції (видається викладачем).
2. Проаналізуйте зміст виробничої операції, розглянувши її в трудовому і
технологічному відношенні (за власним вибором). Розчленуйте трудовий
прийом на трудові дії, дві дії на окремі рухи.
3. Складіть таблицю факторів та їхніх елементів, що впливають на
тривалість виконання окремих складових частин операції. Дайте необхідні
пояснення.
Завдання 2
1. Охарактеризуйте затрати часу — ПР.
2. Назвіть види і причини виникнення затрат часу — РН.
3. Розкрийте зміст першого етапу вивчення затрат робочого часу.
4. Що таке самофотографія? У чому полягають її зміст, мета і порядок
проведення?
5. З’ясуйте, на скільки відсотків (хвилин) можна ущільнити робочий день,
якщо Тзм — 480 зв, К1 — 0,68, К2 — 0,12, «приховані» втрати мають бути
скорочені на 60%?
Завдання 3
1. Які ви знаєте види часу перерв у праці?
2. Розкрийте переваги і недоліки методу безпосередніх вимірів.
3. Що таке групова фотографія робочого часу? У чому полягають її мета і
порядок проведення?
4. Розкрийте зміст коефіцієнта «неприхованих» втрат робочого часу.
5. З’ясуйте, на скільки можна ущільнити робочий день, якщо Тзм — 420 хв,
К1 — 0,74, К2 — 0,08, «приховані» втрати мають бути скорочені на 40%.
Завдання 4
1. Охарактеризуйте види затрат часу — ПЗ.
2. У чому полягають переваги і недоліки методу моментних спостережень?
3. Розкрийте зміст коефіцієнта «прихованих» втрат робочого часу.
4. Що таке фотографія виробничого процесу? У чому полягають особливості
її проведення?
5. Який розмір нормативного часу — ОП, якщо Тзм — 480 хв, ПЗ — 5% від
ОП, Тобс — 4% від ОП, Твоп — 20 хв?
Завдання 5
1. Охарактеризуйте основні види t доп.
2. У чому полягає сутність методу безпосередніх вимірів?
3. Що таке фотографія часу роботи устаткування?
4. Коефіцієнт К1 — його склад і нормативні значення.
5. На скільки відсотків ущільниться робочий день, якщо Тзм — 480 хв,
Тобс. фактичне — 60 хв, Тобс. нормативне — 4% від Тзм. за умови, що
«приховані» втрати мають бути скорочені на 70%?
Заняття (2 год)
Завдання 1
Опрацювати дані фотографії робочого дня, проведеної методом
безпосередніх замірів (див. табл. 1). Визначте можливе ущільнення
робочого дня при скороченні всіх втрат на 50%; складіть нормативний
баланс робочого часу за умовою, що Тпз — 5% від Тзм., Тобс. — 4% від ОП,
Тпр — 5% від ОП.
Необхідно порівняти фактичний баланс робочого часу з нормативним.
Розрахувати показники, що характеризують фактичне використання робочого
часу і визначити можливе ущільнення робочого дня за умови ліквідації
втрат робочого часу на 40%.
Таблиця 1
№ з/п Що спостерігалось Поточний час Тривалість Індекс
1 Початок роботи 16-00
2 Підготовка обладнання та інструменту до роботи 16-08
3 Стороння розмова 16-10
4 Установлення інструменту 16-14
5 Установлення пристроїв 16-22
6 Обробка деталей 17-03
7 Заміна різця 17-09
8 Обробка деталей 17-55
9 Ходіння за інструментом 18-03
10 Установка різця 18-06
11 Обробка деталей 18-31
12 Очікування слюсаря-ремонтника через вихід з ладу верстата 18-40
13 Дрібний ремонт верстата 18-50
14 Обробка деталей 18-55
15 Здавання готових деталей 18-58
16 Отримання нового завдання 19-00
17 Обідня перерва 20-00
18 Переналагодження обладнання 20-14
19 Розмова з сусідом 20-21
20 Обробка деталей 21-14
21 Перерва на особисті потреби 21-21
22 Обробка деталей 22-37
23 Простій через відсутність електроенергії 22-51
24 Обробка деталей 23-28
25 Зняття інструменту, прибирання робочого місця 23-46
26 Закінчення роботи 24-00
Завдання 2
Робітник за робочу зміну виготовив 60 деталей. За даними табл. 1
необхідно визначити:
1. Кількість деталей, які виготовить робітник за умови повної ліквідації
втрат робочого часу.
2. Запропонувати заходи щодо покращення використання робочого часу.
Завдання 3
Використовуючи дані табл. 2, складіть фактичний баланс робочого часу за
кожним з варіантів.
Таблиця 2
№ з/п Що спостерігалось Поточний час
1 Початок спостереження 16-00 16-00 16-00 16-00
2 Початок роботи 16-00 16-03 16-05 16-01
3 Отримання інстументу 16-06 16-10 16-11 16-08
4 Розмова з майстром 16-09 16-11 16-15 16-10
5 Розмова з сусідом 16-14 16-15 16-19 16-14
6 Наладка устаткування 16-24 16-30 16-26 16-22
7 Обробка деталей 17-03 17-12 17-01 18-00
8 Зміна інструменту 17-06 17-12 17-08 18-04
9 Обробка деталей 17-55 17-49 18-04 18-12
10 Пошуки тари 18-00 18-00 18-04 18-12
11 Розмова з сусідом 18-06 18-02 18-10 18-10
12 Обробка деталей 18-31 19-04 19-02 19-20
13 Ремонт устаткування 18-58 19-20 19-10 19-26
14 Обробка деталей 19-31 19-46 19-38 19-45
15 Здавання деталей представнику ВТК 19-46 19-50 19-45 19-50
16 Отримання від майстра нового завдання 19-58 19-54 19-56 19-58
Обідня перерва (60 хв) 20-00 20-00 20-00 20-00
17 Повернення з обіду 21-02 21-00 21-04 21-00
18 Переналадка обладнання 21-12 21-09 21-13 21-08
19 Розмова з сусідом 21-15 21-21 21-16 21-10
20 Обробка деталей 22-14 22-10 22-22 22-24
21 Задоволення особистих потреб 22-14 22-14 22-26 22-29
22 Обробка деталей 22-48 22-55 22-58 23-00
23 Відсутність електроенергії 23-06 23-06 23-06 23-06
24 Обробка деталей 23-40 23-36 23-40 23-46
25 Прибирання робочого місця 23-55 23-56 23-54 23-55
26 Закінчення роботи 24-00 24-00 24-00 24-00
27 Закінчення спостережень 24-00 24-00 24-00 24-00
Завдання 4
Використовуючи дані табл. 2, з урахуванням нормативних значень ПЗ, Тобс.
і ПРн за даними завдання 1 визначіть можливе ущільнення робочого дня за
кожним з варіантів.
Завдання 5
Розрахуйте кількість моментоспостережень, обходів і тривалість усього
спостереження в умовах нестабільного виробничого процесу за даними
таблиці 3 за варіантами.
Таблиця 3
Варіант К Р (%) Кількість об’єктів Тривалість одного
обходу (хв) М Кількість обходів Тривалість спостереження
І 0,9 10 40 40 ? ? ?
ІІ 0,65 6 30 15 ? ? ?
ІІІ 0,72 8 20 20 ? ? ?
IV 0,75 5 36 18 ? ? ?
V 0,84 7 32 32 ? ? ?
VI 0,7 4 16 48 ? ? ?
Завдання 6
Обробіть дані фотографії робочого часу методом моментних спостережень,
якщо К-0,74, Р-2%, кількість об’єктів — 30, тривалість одного обходу —
25 хв в умовах стабільного виробничого процесу за даними таблиці 4 за
варіантами.
Таблиця 4
№ з/п Затрати робочого часу І варіант ІІ варіант ІІІ варіант
М Затрати часу (%) М Затрати часу (%) М Затрати часу (%)
1 ПЗ 106
?
160
2 ОП 1010
1000
1200
3 Тобс. 240
200
100
4 НР 95
180
100
5 ПН ?
90
90
6 ПР 144
150
?
Тзм. М 100 М 100 М 100
Заняття (2 год)
Завдання 1
Визначіть необхідну кількість хронометражних замірів при виконанні
технічної операції, що виконується вручну, якщо її тривалість перевищує
10 с в умовах серійного виробництва, а точність спостереження дорівнює
7%.
Завдання 2
Визначіть необхідну кількість хронометражних замірів за даними таблиці
5.
Таблиця 5
Варіант Точність замірів (%) К ст. Кількість замірів (n)
І 5 1,5
ІІ 7 1,8
ІІІ 8 2,0
IV 6 2,3
V 7 2,5
VI 5 3,0
VII 9 2,7
Завдання 3
Цикловому способу визначення тривалості окремих елементів операції було
піддано чотири елементи: взяти заготовку (А), встановити у пристрій (В),
закріпити (С), підвести ріжучий інструмент (D). При проведенні замірів
ці елементи було об’єднано в чотири групи (А, В, С, D). Обробка
хронометражних спостережень тривалості кожної групи елементів дала змогу
отримати такі показники:
А — а + b + с = 33 с.
В — b + с + d = 40 с.
С — с + d + а = 36 с.
D — а + b + d = 50 с.
Визначіть тривалість виконання кожного з елементів операції.
Завдання 4
10 робітників виконують аналогічні операції. Для уточнення діючих норм
часу і розробки нормативних матеріалів необхідно провести хронометражні
спостереження за трьома робітниками. Визначте робітників, які мають бути
обрані об’єктами спостережень, якщо вони мають такі показники виконання
норми (в %).
Іваненко — 140 Сінченко — 119
Чернік — 120 Петренко — 92
Самойленко — 107 Ткаченко — 105
Козак — 108 Грінченко —110
Микитенко — 114 Даниленко — 102
Завдання 5
Здійснено паралельно два хронометражних спостереження операції
«свердління отворів», які виконуються вручну і на верстаті.
Необхідно розрахувати середню тривалість операцій (за варіантами) і
встановити можливе зростання норми виробітку за зміну при механізації
ручної операції за даними таблиці 6. Нормативні коефіцієнти сталості
хронорядів становлять: для ручної операції — 2,3, для машинно-ручної —
1,6.
Таблиця 6
Операція Варіант Заміри
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
ТРИВАЛІСТЬ, хв
Вручну І 6 4 5 3,5 4 5,5 4,3 8 4 3
ІІ 23 16 25 20 18 24 19 22 16 18
ІІІ 10 13 15 15 12 14 12 8 20 16
На верстаті І 0,5 0,4 0,6 0,25 0,5 0,45 0,4 0,32 0,36 0,55
ІІ 2,1 1,6 2,3 1,8 1,65 2,2 1,7 1,9 1,4 1,6
ІІІ 0,9 1,2 1,3 1,35 1,4 1,2 0,8 1,4 1,5 1,0
Завдання 6
Необхідно отримати дані хронометражного спостереження норм виконання
фрезерної операції в умовах серійного виробництва за даними таблиці 7,
якщо нормативний коефіцієнт сталості хроноряду дорівнює 1,6.
Питання для самоперевірки знань
1. У чому полягають завдання аналізу трудового процесу?
2. З яких елементів складається час роботи?
3. Що таке нормований і ненормований час?
4. З яких елементів складається час перерв?
5. Назвіть основні причини нерегламентованих перерв і простоїв
устаткування.
6. Назвіть переваги і недоліки методу безпосередніх вимірів.
7. Які переваги і недоліки має метод моментних спостережень?
8. Назвіть основні види і сфери застосування фотографії робочого часу.
Таблиця 7
ХРОНОМЕТРАЖНА КАРТА (ОСНОВНА РОБОЧА ЧАСТИНА)
№
з/п Елементи
операції Номер виміру Кст факт Сума Середня трива-
2 Підвести стіл,
увімкнути верстат П 0(55( 6(08( 11(20( 16(29( 21(37( 26(47( 32(10(
37(22(
Т
3 Фрезерувати першу
канавку П 2(25( 7(36( 12(50( 19(00( 23(09( 28(16( 33(40( 38(54(
Т
4 Перевернути деталь П 2(45( 7(58( 13(11( 19(19( 23(28( 28(51( 34(03(
39(17(
Т
5 Фрезерувати другу
канавку П 4(16( 9(30( 14(41( 19(51( 24(55( 30(21( 35(31( 40(49(
Т
6 Вимкнути верстат,
9. Що є об’єктом і метою проведення хронометражних спостережень?
10. Що таке хронометраж і з якою метою він проводиться?
11. Що таке хронометражний ряд?
12. Які показники характеризують ефективність використання змінного
робочого часу?
13. У чому полягає зміст окремих етапів проведення фотографії робочого
часу?
14. Які основні показники, що характеризують використання устаткування?
15. У чому полягають суть і мета проведення фотографії виробничого
процесу?
Приклад 1. За даними фотографії робочого часу «приховані» втрати
становлять 16%, «неприховані» — 8%. На скільки відсотків можна ущільнити
робочий день, якщо ліквідувати втрати відповідно на 30% і 50%?
Розв’язання:
1. Розраховуємо нові значення К2 та К3 відповідно: 16% * 0,7 =
= 11,2% залишиться та 8% * 0,5 = 4,0% залишиться.
Скористаємося формулою
Слід зауважити, що аналогічні розрахунки за умови повної ліквідації
втрат робочого часу дадуть змогу ущільнити робочий день на 31,5% (100
(16 + 8) : (100 – (16 + 8))).
Приклад 2. Необхідно встановити потрібну кількість моментоспостережень в
умовах стабільного виробничого процесу, якщо К = 0,75, Р = 7%.
Розв’язання: За допомогою формули
визначаємо
моментоспостережень.
Приклад 3. Необхідно визначити, яку кількість хронометражних замірів
треба здійснити, якщо нормативний коефіцієнт хроноряду становить 1,8,
процент можливої похибки — 5%.
Розв’язання: Скористаємось формулою
Тема 4. Нормативні матеріали
для визначення норм праці
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Під час самостійного вивчення цієї теми треба насамперед ретельно
ознайомитись із змістом програмних питань, наведених в розділі 1. Тому
головну увагу слід приділити призначенню й різновидності нормативних
матеріалів та характеристикам основних методів їх розробки. Необхідно
зазначити, що специфіка структури дисципліни та обсяг лекційних годин
впливають на те, що вивчення цієї теми тісно пов’язане з темами 5 і 6.
Адже нормативні матеріали за своєю сутністю тісно пов’язані з нормами
праці та методами їх проектування безпосередньо на підприємствах.
Треба чітко розрізняти поняття «норма праці» і «трудовий норматив».
Нормативні матеріали з праці — це комплекс довідкової інформації, яка
використовується під час установлення норм праці
аналітично-розрахунковим методом.
Щоб зорієнтуватись у великій різноманітності нормативних матеріалів,
треба уважно вивчити питання, пов’язані з їхньою класифікацією (див.
[1], рис. 4.1).
За видами розрізняють такі нормативи: режимів роботи устаткування, часу,
обслуговування, чисельності та підлеглості. Їхнє визначення наведено у
розділі 2.4.3. Така різноманітність нормативних матеріалів пов’язана з
необхідністю встановлення норм праці на різні об’єкти нормування. Якщо
об’єктом нормування є виробнича операція, то краще скористатися
нормативами часу і нормативами режимів роботи устаткування. Якщо
об’єктом нормування виступає трудова функція або обсяг робіт, то краще,
а головне, зручніше використати нормативи обслуговування або
чисельність. Що стосується використання нормативів підпорядкування, то
за їхньою допомогою, як правило, визначають необхідну чисельність
лінійних керівників за функціями виробництва (бригадирів, майстрів).
Під час ознайомлення з класифікацією нормативних матеріалів за сферою
застосування треба звернути увагу на питання, що стосуються причин та
необхідності їх урахування.
Загальнопромислові нормативи використовуються для встановлення норм
праці робітників найпоширеніших професій, які працюють у різних галузях
виробництва. Тому такі нормативи ще називають міжгалузевими. Оскільки
виконання робіт має багато однакових за змістом організаційно-технічних
умов, то і застосування загальнопромислових нормативів може ґрунтуватися
на єдиному методичному підході до процесу нормування. У зв’язку з тим,
що значення таких нормативів дуже велике, то і їх розробка потребує
постійного вдосконалення.
Галузеві нормативи розглядаються і використовуються тільки для робіт і
процесів, специфічних для конкретної виробничої галузі, а іноді навіть
окремої підгалузі. У цьому можна переконатися на прикладі підприємств
промисловості. Вони мають специфічні технологічні процеси, що
відрізняються, наприклад, від процесів, які застосовуються у хімічній
промисловості. Але всередині кожної галузі існують ще багато більш
специфічних процесів, які також значно розрізняються між собою
(переробка молока, консервування, тютюнова галузь тощо). Тому галузеві
нормативи мають ще іншу наз-
ву — відомчі, які використовуються в підгалузі.
Окремо треба зупинитися на місцевих нормативах. Річ у тому, що
підприємства однієї галузі, об’єднані специфікою технологічних і
трудових процесів, можуть істотно відрізнятись одне від одного за рівнем
виробництва, станом обладнання, наявністю робітників відповідної
кваліфікації та ін. За таких умов підприємства-лідери галузі вже не
можуть орієнтуватись на галузеві нормативні матеріали, застосування яких
піде їм лише на шкоду. Тому на передових підприємствах галузі
застосовують більш прогресивні, більш напружені нормативи, які
віддзеркалюють прогресивні технології, новітнє обладнання й
устаткування, організаційні новації.
Залежно від об’єктів нормування слід розглядати класифікацію нормативів
за ступенем їх укрупнення. Треба уважно ознайомитись із змістом двох
груп нормативів: диференційованих і укрупнених. В умовах масового і
великосерійного виробництва об’єктами нормування виступають трудові
рухи, дії і трудові прийоми. Тому тут потрібна висока точність
установлених норм часу, а це вимагає застосування диференційованих
нормативів: елементних та мікроелементних. Нормування за допомогою
мікроелементних нормативів є найбільш точним і прогресивним, ніж усі
інші методи визначення норм праці. Але таке нормування вимагає високої
кваліфікації нормувальника, застосування обчислювальної техніки, тобто є
дуже трудомістким. Адже при встановленні норм часу враховуються:
організація робочого місця, технологія операції, можливості
устаткування, кваліфікація робітника. Слід зазначити, що не зважаючи на
наявність багатьох систем мікроелементних нормативів, їхнє застосування
не набуло значного поширення на підприємствах України з багатьох
об’єктивних причин.
Різновид диференційованих нормативів — нормалі часу, які трохи більші,
ніж мікроелементні нормативи, бо характеризують тривалість виконання
окремих трудових дій. Але слід зазначити, що недостатнє вивчення
найпоширеніших дій, невелика кількість нормалей призвели до того, що
сфера застосування цих нормативів дуже вузька.
В умовах серійного виробництва, де головним об’єктом нормування виступає
операція, значного поширення набули елементні нормативи, які дають змогу
визначити тривалість роботи, що виконується, на основі визначення
тривалості трудових прийомів чи їх комплексів.
Якщо диференційовані нормативи застосовуються переважно в умовах
масового і великосерійного виробництва, то в умовах індивідуального і
дрібносерійного виробництва використовують укрупнені нормативи.
Особливістю нормування за допомогою укрупнених нормативів є те, що
виконувана робота поділяється на укрупнені частини, які об’єднують цілі
комплекси трудових прийомів або окремі технологічні етапи (переходи,
проходи).
Найпоширенішими укрупненими нормативами вважаються:
1. Нормативи типових технологічних режимів роботи устаткування й
основного (технологічного) часу на одиницю тривалості обробки.
2. Укрупнені нормативи допоміжного часу при виконанні верстатних робіт.
3. Нормативи трудомісткості (неповного поштучного часу) за
технологічними стадіями.
4. Типові нормативи на операції.
Відповідно до загальної структури норми поштучного часу (див. тему 5)
укрупнені нормативи обов’язково містять дані про такі затрати часу:
— на закріплення деталей;
— на технологічні переходи, пов’язані з обробкою і складанням окремих
деталей і вузлів;
— на регламентовані перерви на відпочинок;
— на підготовчо-завершальну роботу.
Значного поширення в умовах серійного і дрібносерійного виробництва
набули типові нормативи, за допомогою яких установлюються норми на
деталі, що виготовляються за типовими технологічними процесами.
Єдині нормативи розробляються на роботи, що виконуються за однаковою
технологією і є обов’язковими для всіх підприємств незалежно від їхньої
відомчої підпорядкованості. Особливо розповсюджене їхнє застосування в
будівництві (ЕНІР).
Що до класифікації нормативів, саме єдині нормативи безпосередньо можна
віднести до галузевих.
На завершення вивчення питання про класифікацію нормативних матеріалів
слід ознайомитись з їхніми різновидами за формою подання: аналітичними,
графічними і табличними.
Наступним питанням вивчення теми 4 є те, яким вимогам повинні
відповідати нормативні матеріали.
Щоб за допомогою нормативних матеріалів можна було розробити якісні
норми, самі нормативи також мають бути якісними. Це означає, що
нормативи повинні:
— віддзеркалювати сучасний рівень техніки і технології, організації
виробництва і праці, ураховувати результати роботи передових підприємств
(прогресивність);
— об’єктивно враховувати вплив різних факторів, які позначаються на
тривалості виконання операцій, та їхніх елементів (комплексність);
— відповідати за ступенем укрупнення та точністю саме тому типу
виробництва, для якого вони розроблялися (точність і відповідність);
— ураховувати зміни, що відбуваються в організації і технології
виробництва (зміна партії деталей, зміна матеріалів), а також у
організації праці робітників (орг.-тех. умови на робочому місці) шляхом
застосування корегуючих коефіцієнтів (динамічність);
— бути зручними в користуванні, забезпечувати при цьому мінімальні
затрати часу нормувальників на визначення необхідних складових норм
часу. Тому слід мати на увазі, що на відміну від нормативів режимів
роботи устаткування, обслуговування, чисельності та підлеглості
нормативи часу розрізняються ще за структурою затрат часу:
— нормативи підготовчо-завершальної роботи;
— нормативи оперативного часу (основного та допоміжного);
— нормативи часу на обслуговування робочого місця;
— нормативи часу на відпочинок та особисті потреби робітника.
Найскладнішим питанням вивчення цієї теми є питання, пов’язане із
розробкою трудових нормативів. Цей матеріал досить повно розкрито [1, с.
66—89].
Слід звернути увагу на такі ключові моменти: хто займається створенням
нормативних матеріалів, та які вихідні дані використовуються при цьому?
Яка послідовність роботи щодо створення нормативів (етапи розробки)? У
чому полягає суть кожного з шести етапів? Особливу увагу слід звернути
на приклади, наведені у рекомендованому підручнику, методику здійснення
розрахунків, що допоможе впоратись з індивідуальними завданнями на
практичних заняттях, зокрема під час виконання контрольної роботи
студентів заочного факультету.
Практичні заняття
Програмою навчального курсу на практичні заняття відведено 4 години.
Заняття (2 год)
Мета: Ознайомитись з класифікацією нормативних матеріалів; з’ясувати
порядок їх установлення і використання; навчитись розраховувати
алгоритми нормативної тривалості, обумовленої різними факторами.
1. Нормативні матеріали з праці та їх класифікацію (подати блок-схемою).
2. Порядок розробки нормативних матеріалів з праці (подати
структурно-логічною схемою).
3. Використання на підприємствах нормативів для укрупненого нормування
праці робітників. Зробити класифікацію і невеликий опис методики
нормування за допомогою цих нормативів (бажано навести конкретний
приклад).
4. Нормативи для мікроелементного нормування (приклад розрахунку й
опис).
5. Впровадження нормативів з праці на підприємстві (невеликий опис
етапів).
6. Оформити практичну роботу і захистити у викладача.
Заняття (2 год)
Мета: Детально ознайомитись із змістом кожного з етапів створення
нормативних матеріалів; навчитись користуватись різними методами обробки
результатів.
Завдання:
1. Ознайомитись з основними етапами графоаналітичного методу обробки
нормативних матеріалів (зробити невеликий опис алгоритму).
2. Ознайомитись з порядком обробки результатів за допомогою методу
найменших квадратів.
3. Розрахувати нормативну залежність для двох факторів на елемент
операції за допомогою зазначених вище методів, порівняти результати і
зробити висновки (дані даються викладачем). Зразок розрахунків у [1, с.
75—85].
4. Оформити практичну роботу і захистити у викладача.
Термінологічний словник
Нормативні матеріали — комплекс довідкової інформації, необхідної для
визначення норм затрат праці аналітично-розрахунковим методом.
Нормативи режимів роботи устаткування — кількісні характеристики
технологічних верстатів або іншого технологічного устаткування
(агрегати, апарати).
Нормативи часу — такий вид нормативів, за допомогою яких визначається
тривалість виконання окремих складових норм часу —
підготовчо-завершального, основного, допоміжного, обслуговування
робочого часу і часу перерв на відпочинок та особисті потреби робітника.
Нормативи обслуговування — нормативи, за допомогою яких визначається
кількість об’єктів, що підлягають обслуговуванню певною кількістю
працівників.
Нормативи чисельності — нормативи, за допомогою яких визначається
кількість працівників, достатня для якісного виконання певного обсягу
робіт або функцій.
Нормативи підлеглості — нормативи, призначені для визначення
співвідношень між кількістю керівників та їх підлеглих працівників.
Загальнопромислові нормативи — нормативи, які дають змогу встановити
різні види норм (часу, обслуговування, чисельності) при виконанні
однакових трудових процесів на підприємствах різних галузей
промисловості.
Галузеві нормативи — нормативи, які дають змогу встановити різні види
норм (часу, обслуговування, чисельності) при виконанні однакових
трудових процесів тільки на підприємствах однієї конкретної галузі.
Місцеві нормативи — різновид нормативів, які враховують
організаційно-технічні умови виконання робіт на конкретному
підприємстві.
Мікроелементні нормативи — нормативи, які дають змогу встановити
тривалість трудової операції, що виконується, на основі визначення
тривалості окремих трудових рухів.
Нормалі часу — різновид нормативів, які визначають тривалість операції,
що виконується, на основі визначення тривалості окремих трудових дій.
Елементні нормативи — різновид нормативів, які визначають тривалість
трудової операції що виконується, на основі визначення тривалості
окремих трудових прийомів.
Типові нормативи — різновид укрупнених нормативів, за допомогою яких
визначаються норми часу на виготовлення типових деталей.
Єдині нормативи — різновид укрупнених нормативів, за допомогою яких
визначаються норми часу на комплекси робіт, що мають чітко визначений
регламент.
Етапи створення нормативних матеріалів — окремі частини процесу розробки
нормативів, які здійснюються у визначеній послідовності й обов’язково в
повному обсязі.
Навчальні завдання
Відповідно до плану практичних занять з теми 4 проводяться індивідуальні
навчальні завдання з метою закріплення теоретичних знань.
Заняття (2 год)
Завдання 1
1. Назвіть головні передумови застосування нормативних матеріалів.
2. Охарактеризуйте один з методів створення нормативів.
3. Які ви знаєте системи мікроелементних нормативів?
Завдання 2
1. Назвіть головні вимоги, яким мають відповідати нормативні матеріали.
2. Розкрийте зміст першого етапу розробки трудових нормативів.
3. Що ви розумієте під терміном «прогресивність» нормативів?
Завдання 3
1. На які роботи, що підлягають нормуванню, розповсюджуються міжгалузеві
нормативи?
2. Розкрийте зміст другого етапу розробки трудових нормативів.
3. Що ви розумієте під терміном «динамічність» нормативів?
Завдання 4
1. Дайте визначення терміну «трудовий норматив».
2. Розкрийте зміст третього етапу розробки трудових нормативів.
3. Що ви розумієте під терміном «комплексність» нормативів?
Завдання 5
1. Розкрийте сутність нормативів режимів роботи устаткування.
2. Розкрийте зміст четвертого етапу розробки трудових нормативів.
3. Що ви розумієте під терміном «точність» нормативів?
Завдання 6
1. Які ви знаєте нормативні матеріали за їхніми видами?
2. Розкрийте зміст п’ятого етапу розробки трудових нормативів.
3. Що ви розумієте під терміном «відповідність» нормативів?
Завдання 7
1. Які ви знаєте нормативні матеріали за сферою їх застосування?
2. Розкрийте зміст шостого етапу розробки трудових нормативів.
3. Які організації займаються створенням нормативних матеріалів?
Заняття (2 год)
Завдання 1.
Для розробки нормативів допоміжного часу на встановлення деталі при
виконанні токарної операції як важливий чинник прийнята маса деталі.
Діапазон змін цього чинника коливається між 0,5… 20 кг. Визначте
необхідну кількість вимірів та інтервал між суміжними значеннями Фmax до
Фmin.
Завдання 2.
При розробці нормативів штучного часу на виконання свердлильних робіт за
впливовий чинник прийнята глибина свердління від 6 мм до 80 мм.
Визначити необхідну кількість вимірів чинника, інтервал між суміжними
значеннями за умови, що залежність норм штучного часу від глибини
свердління мінімальна.
Завдання 3.
При розробці нормативів для нормування праці технологів-нормувальників
щодо розрахунків технологічних режимів обробки деталей на
металорізальних верстатах за впливовий чинник прийнята кількість
розрахункових операцій, необхідних для обчислення найвигідніших режимів
роботи устаткування. Діапазон зміни коливається від 10 до 70 обчислень
на технологічну операцію. Визначте всі значення чинника з урахуванням
того, що залежність має не лінійний, а ступеневий характер.
Завдання 4.
Визначте алгоритм нормативної залежності й побудуйте нормативну лінію на
основі обробки хронометражних вимірів виконання слюсарної операції
«зчищення задирок і притуплення гострих країв» за допомогою плоского
напилка. Впливовим чинником прийнята довжина країв.
Довжина — Х (мм) — 20; 80; 140; 200; 260; 320; 370; 440.
Тривалість — Y (мм) — 0,15; 0,4; 0,55; 0,7; 0,83; 1,02; 1,16; 1,4.
Залежність має лінійний характер.
Завдання 5.
Побудуйте нормативну лінію методом найменших квадратів, використовуючи
вихідні дані завдання 4.
Завдання 6.
Визначте графоаналітичним методом нормативну залежність витрат часу (Y)
на переміщення каретки суппорта токарного верстата залежно від довжини
переміщення (Х) на основі хронометражних спостережень за роботою токаря.
Довжина переміщення — Х (мм) — 100; 200; 400; 600; 800.
Затрати часу — Y (мм) — 0,05; 0,065; 0,11; 0,16; 0,21.
Нормативна залежність має лінійний характер.
Питання для самоперевірки знань
1. Суть і призначення нормативних матеріалів з праці.
2. Вимоги до нормативних матеріалів з праці.
3. Класифікація нормативних матеріалів.
4. Умови застосування нормативних матеріалів.
5. Зміст і призначення нормативів режимів роботи устаткування.
6. Нормативи часу, їх зміст і особливості застосування.
7. Призначення нормативів чисельності й обслуговування.
8. Укрупнені й диференційовані нормативи, сфера їх використання.
9. Особливості змісту нормативів неповного штучного часу.
10. Етапи розробки нормативів з праці.
11. Суть графоаналітичного методу обробки хронометражних вимірів при
побудові норм активних залежностей.
12. Суть методу найменших квадратів.
13. Порядок і умови використання нормативних матеріалів на
підприємствах.
Тема 5. Норми затрат праці
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Вивчення теми треба розпочати з ознайомлення із програмними питаннями.
Головну увагу при цьому необхідно приділити трьом питанням: призначення
норм затрат праці; класифікація норм затрат праці; вимоги, яким повинні
відповідати норми.
Перше питання тісно пов’язане з питанням ролі й призначення нормування
праці (див. тему 1), тому рекомендується ще раз уважно розглянути
питання, що стосується завдань і головних функцій нормування праці. Саме
під таким кутом не складно усвідомити ту роль і значення, які мають
норми затрат праці на сучасному виробництві.
Як уже зазначалося, головна роль нормування праці полягає в установленні
об’єктивно-необхідної міри затрат живої праці, тобто норм щодо виконання
конкретної роботи. Тому норми праці можна розглядати як результат
процесу нормування, який супроводжується цілою низкою технічних
розрахунків, економічних і соціальних обґрунтувань.
За допомогою норм здійснюються практично всі планово-економічні
розрахунки на підприємствах. Особливо важливим при цьому є визначення
планової трудомісткості продукції як суми всіх трудозатрат. Знаючи
трудомісткість кожного виробу, кожної технологічної стадії, не важко
визначити необхідну чисельність працівників як за професійним, так і
кваліфікаційним складом.
Водночас норми праці становлять об’єктивну основу раціональної
організації праці та оперативного управління виробництвом. Велике
значення мають норми і в соціальному плані як дієвий засіб забезпечення
оптимального співвідношення між мірою праці та мірою оплати кожного
працівника.
На підприємствах, де нормується праця всіх працюючих, не може бути
«надлишку» робочої сили, втрати робочого часу мінімальні, робітники
краще оволодівають раціональними трудовими прийомами, підвищують свою
кваліфікацію.
Щоб успішно застосувати ті чи інші норми праці, необхідно добре
розбиратись, саме які за складом і напруженістю норми треба використати
в конкретному випадку. Цього можна досягти, якщо уважно вивчити діючу
класифікацію норм праці.
Детально, з необхідними коментарями таку класифікацію наведено в [1, с.
90—100].
Особливу увагу слід приділити вивченню норм часу: нормі
підготовчо-завершальної роботи, нормі штучного часу, на партію виробів,
штучно-калькуляційного, оперативного часу, обслуговування робочого місця
та відпочинок.
Треба звернути увагу на залежність між нормою часу і нормою виробітку.
Кожний працівник може за годину (зміну) виготовити конкретну кількість
виробів, тобто в кожного буде свій індивідуальний виробіток, але
наявність конкретної норми часу дасть змогу орієнтувати працівника на
конкретну величину виробітку, тобто норму виробітку.
Узагалі, класифікація норм багато в чому подібна до класифікації
нормативних матеріалів, але має і деякі відмінності.
Особливо це стосується таких напрямів класифікації, як за періодом дії і
за методом обґрунтування. Так, нормативні матеріали можна
використовувати протягом 4—5 років, і вони виконуватимуть свою функцію.
Норма часу змінюватиметься відповідно до змін організаційно-технічних
умов здійснення конкретної технологічної операції. Тому найпоширенішими
є норми трудової дії, а також тимчасові норми, термін дії яких становить
лише 3—6 місяців.
Теоретично нормуванням можна охопити всі види робіт, але головне при
цьому, будуть вони якісними чи ні. Це повністю залежить від рівня їхньої
обґрунтованості. Ось чому головну увагу слід звернути на методи
обґрунтування норм (див. тему 6). Треба запам’ятати, що тільки технічно
обґрунтовані норми відповідають умовам сучасного виробництва, сприяють
зниженню трудомісткості, зростанню продуктивності праці.
На завершення вивчення матеріалів теми бажано детально ознайомитися з
вимогами, яким мають відповідати діючі норми праці. Це рівень їхньої
обґрунтованості, напруженості, точність, прогресивність і динамічність.
Якщо ці вимоги виконуються, то ми маємо справу з якісними нормами, які
відповідають своєму призначенню.
Практичне заняття (2 год)
Мета: Ознайомитись з класифікацією норм праці, з’ясувати структуру норми
часу, її взаємозв’язок з нормою виробітку; дати характеристику вимог,
яким мають відповідати норми праці.
1. Розрахувати норму штучного часу, штучно-калькуляційного часу, норму
на партію виробів (завдання видається викладачем).
2. Розрахувати норму виробітку на основі попередніх розрахунків.
Установити залежність між зміною норм часу і норм виробітку (завдання
видається викладачем).
3. Розрахувати укрупнену комплексну норму часу (нормо-год) і виробітку
(завдання видається викладачем).
4. Письмово відповісти на індивідуальні навчальні завдання.
5. Оформити роботу в зошиті для практичних занять і захистити у
викладача.
Термінологічний словник
Норма часу — кількість робочого часу, необхідного для виконання
конкретної роботи (операції) за певних організаційно-технічних умов.
Норма виробітку — кількість одиниць продукції в натуральних показниках,
яку має виготовити робітник за певний проміжок робочого часу (година,
зміна, декада, місяць), виходячи з установленої норми часу.
Норма обслуговування — кількість виробничих об’єктів, що їх має
обслуговувати робітник (бригада) за одиницю робочого часу.
Норма чисельності — розрахункова кількість працівників, необхідних для
виконання певного обсягу робіт.
Норма підлеглості — оптимальна кількість осіб, підлеглих одному
керівникові.
Нормоване завдання — розрахунковий обсяг роботи, що його має виконати
працівник (колектив) за певний проміжок часу (зміну, місяць).
Норма штучного часу — сумарний час (за винятком
підготовчо-завершального), необхідний для виготовлення одиниці продукції
за певних організаційно-технічних умов.
Норма штучно-калькуляційного часу — сумарний час норми штучного часу і
норми підготовчо-завершального часу на одиницю продукції.
Мікроелементні норми — відрізки часу, які характеризують тривалість
виконання окремих трудових рухів.
Елементні норми — норми, що встановлюються на окремі елементи трудового
процесу (дії, прийоми).
Технічно обґрунтовані норми праці — це норми, які встановлені з
максимальним урахуванням чинників, котрі впливають на їх величину
(знаряддя, предмети праці, організація й обслуговування робочого місця,
тип виробництва та ін.).
Досвідно-статистичні норми — норми, установлені за допомогою сумарних
методів нормування, на підставі досвіду нормувальника, технолога,
майстра або на основі статистичної інформації про трудомісткість
подібних робіт.
Навчальні завдання
Завдання 1
1. Що таке типова норма?
2. Назвіть вимоги, яким мають відповідати норми.
Як зміниться норма виробітку, якщо норма часу становила 24 хв на
операцію, а була зменшена до 20 хв?
Завдання 2
1. Що таке комплексна норма праці?
2. Що розуміють під «динамічністю норм»?
3. На скільки відсотків зміниться норма часу, якщо норма виробітку
зросла з 45 до 52 деталей за зміну?
Завдання 3
1. Що таке «напруженість норм»?
2. На скільки відсотків зміниться норма часу, якщо норма виробітку
зросла з 14 до 17 деталей за годину? Тривалість зміни становить 420 хв.
3. Наведіть приклади норм чисельності, обслуговування, підлеглості.
Завдання 4
1. Що таке місцеві норми та умови їх застосування?
2. Що таке технічно обґрунтована норма, її різновиди?
3. На скільки відсотків зміниться норма часу, якщо норма виробітку за
зміну зросла з 40 до 48 деталей?
Завдання 5
1. Дайте характеристику норм за сферою їх поширення.
2. Що слід розуміти під «напруженістю норм»?
3. Визначте норму штучного часу, якщо основний час становить 6 хв,
допоміжний час — 2,4 хв, час обслуговування — 4% від оперативного, а час
на відпочинок — 5% від основного часу, тривалість зміни — 480 хв.
Завдання 6
1. Охарактеризуйте норми праці за періодом дії.
2. Що таке мікроелементні норми?
3. Визначте норму часу на партію деталей, якщо: основний час становить 6
хв, допоміжний — 1,5 хв, час обслуговування — 0,4 хв, час на відпочинок
— 0,25 хв, час підготовчо-завершальної роботи на партію деталей у 50 шт.
— 30 хв.
Завдання 7
1. Охарактеризуйте досвідно-статистичні норми праці.
2. Розкрийте взаємозв’язок норми часу і норми виробітку.
3. Визначте норму штучно-калькуляційного часу, якщо: основний час
становить 6 хв, допоміжний час — 3 хв, час на обслуговування робочого
місця — 4% від оперативного часу, час на відпочинок — 5% від
оперативного часу, підготовчо-завершальний час на зміну — 40 хв,
тривалість зміни — 480 хв.
Завдання 8
1. Охарактеризуйте норми праці за видом затрат часу.
2. Що таке «тимчасова норма»? Який термін її дії?
3. Визначте норму часу на партію деталей, якщо: основний час становить 5
хв, допоміжний час — 2,6 хв, час на обслуговування робочого місця — 0,15
хв, час на відпочинок робітника — 0,22 хв, підготовчо-завершальний час
на одиницю продукції — 0,5 хв, кількість деталей у партії — 80 шт.
Завдання 9
1. Охарактеризуйте норми за їх призначенням.
2. Наведіть визначення «технічно обґрунтована норма».
3. Як зміниться норма часу (відсотків, хвилин), якщо: норма виробітку
збільшилась з 72 до 85 деталей за зміну тривалістю 480 хв?
Завдання 10
1. Охарактеризуйте норму неповного штучного часу.
2. Що слід розуміти під терміном «точність норм»?
3. Як зміниться норма виробітку, якщо норма часу змінюється з 25 до 20
хв?
Завдання 11
1. Класифікація норм праці за ступенем деталізації.
2. Охарактеризуйте норми за періодом дії.
3. Як визначити рівень напруженості норм?
Завдання 12
1. Охарактеризуйте норму підготовчо-завершального часу.
2. Що слід розуміти під терміном «прогресивність норм»?
3. Як зміниться норма часу, якщо норма виробітку за зміну збільшилась з
10 до 12 деталей?
Питання для самоперевірки знань
Як уже зазначалося, на практичних заняттях студенти виконують письмово
індивідуальні завдання, приклади яких наведено вище.
При підготовці до практичних занять з теми бажано ознайомитись із
змістом цього розділу, що дасть змогу визначити рівень підготовленості
до наступного заняття.
Приклад 1. Визначити норму штучно-калькуляційного часу за даними
завдання 7.
Розв’язання
1. Визначаємо оперативний час за формулою Tоп = To +
+ Tдоп = 6 хв + 3 хв = 9 хв.
, де К — сумарний показник часу на обслу-
хв = 9 хв ( 1,09 = 9,81 хв;
3. Визначаємо норму виробітку за зміну: Нвир = (Тзм – Tпз) : Tшт =
= (480 – 40) : 9,81 = 45 дет.
4. Щоб розрахувати час підготовчо-завершальної роботи на одну деталь,
для цього час підготовчо-завершальної роботи за зміну ділимо на норму
виробітку за зміну: 40 хв : 45 = 0,8 хв, тоді норма
штучно-калькуляційного часу Тшт ( к = 9,81 + 0,8 = 10, 61 хв.
Приклад 2. Визначити норму часу на партію деталей за даними завдання 8.
Розв’язання
1. Норми штучно-калькуляційного часу — Tшт.к = Tо + Tдоп +
+Tобс + Tвідн + Tпз = 5 + 2,6 + 0,15 + 0,22 + 0,5 = 8,47 хв.
2. Знаючи норму Tшт.к і партію деталей, визначаємо Tпарт. =
= 8,47 ( 80 = 677,6 хв.
Відповідь: 677,6 хв.
Приклад 3. Визначити, як зміниться норма часу за даними завдання 9.
Розв’язання
1. Визначимо норму часу: (480 : 73), (480 : 85). Одержуємо, відповідно,
6,66 хв і 5,64 хв, тобто різниця становить 0,98 хв.
2. Визначення зміни норми у відсотках потребує інших розрахунків. З
одного боку, можна порівняти стару (6,66 хв.) і нову (5,54 хв.) норми
часу, тоді розрахунок буде: 100 – (5,64 : 6,66 (
( 100) = 100 – 84,7 = 15,3%. Але розв’язання прикладу доцільніше
здійснити у такій послідовності: а) на скільки відсотків зросла норма
виробітку (у) — 85 : 72 100 = 118 – 100 = 18,18%. Далі треба
скористатись формулою зі стор. 94 рекомендованого підручника [1]. Зміна
норми часу у відсотках (х) дорівнює (100у) : (100 + у) = (100 ( 18) :
(100 + 18) = 1800 : 118 = 15,2%.
Приклад 4. Визначити, як зміниться норма виробітку (у) за даними
завдання 10.
Розв’язання
1. Розраховуємо відсоток зменшення норми часу (хв). Абсолютне зменшення
5 хв. (– 25 – 20) = – 45 – 5 хв. Це становить (5 : 25 ( 100) = 20%.
2. Скориставшись формулою, що міститься на стор. 93 рекомендованого
підручника [1], визначаємо зміну норми виробітку
(у) = (100х) : (100 – х) = (100 ( 20) : (100 – 20) = 25%.
Тема 6. Методи нормування
найпоширеніших виробничих процесів
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Вважається, що ця тема є ключовою у вивченні всього курсу, бо її зміст
розкриває сутність визначення норм при виконанні різноманітних
виробничих процесів. Ось чому на вивчення цієї теми відводиться так
багато навчального часу (12 год — лекції, 6 год — практичні заняття).
Відповідних затрат часу потребує самостійна робота. Коло питань, що
вивчаться, дуже широке, але його можна розділити на дві частини:
теоретичну і практичну.
Теоретична частина охоплює вивчення існуючих методів установлення норм.
На промислових підприємствах набули застосування два головних методи
встановлення норм. Аналітичний метод, завдяки якому отримують технічно
обґрунтовані норми, і сумарний метод, на основі якого встановлюють
досвідно-статистичні норми. Кожний з цих методів має право на існування,
хоча за поширенням сумарний метод повинен мати дуже вузьку сферу. Його
застосування можна пояснити відсутністю нормативних матеріалів або
неможливістю проведення хронометражних спостережень на момент визначення
норм. Слід зазначити, що сумарний метод має лише одну перевагу порівняно
з аналітичним методом — високу оперативність, а саме: відносно невелику
трудомісткість виконання розрахунків. Сутність сумарного методу полягає
у визначенні тривалості операції в цілому (загалом) без розчленування її
на складові частини. Треба уважно вивчити зміст трьох різновидів
сумарного методу: досвідного, порівняльного, статистичного; знати, в
яких випадках застосовують ці методи, чому не можна від них відмовитись
зовсім.
Найпоширенішим є аналітичний метод, на базі якого розробляють технічно
обґрунтовані норми. Сама назва методу розкриває його зміст. Норму затрат
праці розраховують на основі детального вивчення виробничих можливостей
робочого місця, аналізу технологічного процесу, кожної операції та її
елементів. При цьому визначають склад і послідовність виконання окремих
елементів трудового процесу: вивчають головні фактори, які впливають на
тривалість окремих елементів технологічної операції, проектують
раціональні режими роботи машин і механізмів.
Треба уважно вивчити різновиди аналітичного методу: аналітично-дослідний
і аналітично-розрахунковий, зрозуміти, чому і коли можна скористатись
одним з них. Зате в усіх випадках застосування аналітичного методу дає
змогу отримати достатньо обґрунтовані прогресивні норми, зорієнтовані на
сучасну технологію, наукову організацію праці, раціональне використання
робочого часу.
Другим важливим етапом є визначення окремих складових частин норми часу
[1, с. 108—110].
Слід пам’ятати, що на методику встановлення норм великий вплив мають тип
виробництва і характер участі робітника у виконанні робіт.
В умовах масового і великосерійного виробництва виробничі операції, як
правило, поділяються на окремі переходи, а це вимагає застосування
диференційованих норм, які відзначаються великою точністю. В умовах
індивідуального та малосерійного виробництва вимоги до точності норм
значно нижчі, тому поділ операцій недоцільний. Це дозволяє застосовувати
методи укрупненого нормування.
При виконанні механізованих робіт норма часу визначається на одиницю
продукції (операції) у вигляді норми штучно-калькуляційного часу, тобто
суми норми штучного часу і норми підготовчо-завершального часу на одну
деталь (операцію).
При виконанні автоматизованих робіт норма часу, як правило, включає час
здійснення технологічного процесу і допоміжний час, який не
перекривається основним технологічним часом.
При здійсненні апаратурних процесів головна увага приділяється
визначенню часу зайнятості робітника виконанням допоміжних робіт щодо
обслуговування апаратури. При цьому, не слід забувати, що окрім норм
часу, при нормуванні апаратурних процесів здебільшого застосовують норми
обслуговування.
Деякі особливості визначення норм мають місце при нормуванні
багатоверстатних робіт. Розрахунок норм часу, виробітку й обслуговування
здійснюється з урахуванням коригуючих коефіцієнтів (зайнятості,
суміщення).
Слід мати на увазі, що головною умовою для визначення норм при виконанні
різноманітних виробничих процесів є вміння практичного користування
нормативними матеріалами і результатами фотохронометражних спостережень.
На стор. 114—150 [1] наведено приклади встановлення норм при виконанні
найпоширеніших трудових процесів.
Найбільшу увагу під час вивчення цієї теми треба звернути на методику
встановлення норм при виконанні верстатних робіт, які дуже поширені у
машинобудуванні. Верстатні роботи відрізняються особливостями здійснення
технологічних переходів, можливостями устаткування з точки зору їх
потужності, розмірів, якості інструменту тощо.
Головним завданням при цьому є визначення основного (машинного) часу.
Досягти цього можна, користуючись нормативами неповного штучного часу,
нормативами режимів роботи устаткування, а в разі їх відсутності —
розрахунками за відповідними для кожного виду робіт формулами машинного
часу Тм, які враховують тільки конкретний вид верстатних робіт
(обточування, фрезерування, свердління, стругання, шліфування тощо).
Як уже зазначалося, норма буде технічно обґрунтованою, якщо враховано
оптимальні режими роботи технологічного устаткування, обрано раціональну
технологію виконання робіт. Тому треба звернути особливу увагу на
питання вибору оптимального режиму обробки матеріалів (режимів різання).
Оптимізація режимів різання потребує трудомістких розрахунків, при яких
необхідно враховувати можливості верстата (число обертів, потужність,
характеристики матеріалу, що обробляється, геометрію та стійкість
інструменту). Ось чому треба уважно ознайомитись з умовами та вимогами,
яким має відповідати вибір оптимального режиму різання.
Серед головних умов слід відзначити такі:
1. Кількість проходів повинна бути мінімальною, оскільки це має прямий
вплив на тривалість машинного часу.
2. Припуск на обробку також має бути мінімальним з тим, щоб його можна
було зняти з меншою кількістю проходів.
3. Потужність двигуна верстата має бути вище, ніж фактично можлива
ефективна потужність різання, інакше процес різання не здійсниться.
Вимоги до оптимізації режиму різання такі:
1. Глибина різання має бути максимально технологічно допустимою, тобто,
враховуючи можливості верстата, треба забезпечити мінімальну кількість
проходів.
2. Подача різального інструменту також має бути максимально технологічно
допустимою, тобто такою, що відповідає вимогам точності обробки поверхні
й потужності верстата.
3. Швидкість різання обирається як максимально можлива залежно від
кількості обертань і характеристики матеріалу заготовки.
4. Сили різання не повинні перевищувати зусиль, що допускаються
верстатом, заготовкою, інструментом та системою кріплення.
Слід мати на увазі, що обчислення раціонального режиму різання
здійснюється щодо кожного технологічного переходу, бо зміна значення
будь-якого елемента режиму обробки може порушити оптимальність вибору.
,
.
V
X
’
”
E
E
o
oe
46J?¬ooe- T V ? oaeoaeoaeoYOE3/4?°?©?c°?©?c°?©?°?°?°?°?°?°?©?°?°?°?°?°?°?°?©?°?°?°?°? CJ 4 ^ ? ? ue ?ue& \ ? I ? ‚ AE E I U CJ ue NH d z d z o oe ’ ” ooeoooTHOeeoooeoooooooEAe3/4AeoAeoooooAeoooAeoAeoooAeoAeoooAeooo§?o“o“o ue ue eUeOeIEAEAEAEAEOe1/4?Oe1/4?°¦°1/4?Oe1/4?Oe?Oe1/4?Oe?Oe1/4?Oe?Oe1/4?—‘?‘1 /4Oe?Oe?Oe?Oe ” – – ? N P ue ue NH ! ! ! 7O ! ! 7O ! 7O ! ! 7O ! 7O ! ! 7O ! 7O ! ! 7O ! 7O ! ! 7O ! 7J 7J 7J 7J 7J 7J 7J 7J 7J 7J 7J 7J 7J 7J 7J ue ! ! ! ! ! ! ! @?uyNH yt?Wm * , 0 2 6 8
D
F
J
L
R
T
X
Z
`
b
f
h
n
$
(
4
@
?@
N
\
j
x
†
”
–
?
?
?
?
¤
¦
?
?
¬
®
°
?
?
????????m?n
p
t
v
|
~
‚
„
?
?
’
i
i
o
o
o
u
th
–
$
&
?
?
c
¤
?
¬
°
?
?
?
3/4
A
AE
E
I
I
O
\?
¶
?
?
1/4
A
ae
e
oe
(
*
,
.
0
2
4
8
:
@
B
D
F
H
J
L
N
????????m?N
P
T
–
?
¦
?
A
?
TH
i
u
?O
Oe
U
Ue
a
ae
e
e
?
o
oe
o
th
@?thyNH
@?oyNH
ue
oeieaeaeOIOeaeaeioeeaeaioeeaeaeaeaeaeOIOeAeeaeaeAeeAeeAeeaeaeaeaeA?Aeµ®µ
§
iiiiiUIUU3/4®©??
J
ue
hIs8
&
hIs8CJ
NH
~?~AeNxqgqx`
hIs8@?ueyH*
hIs8
gdIs8
NH
OJQJ
Bрацію була справді обґрунтованою, недостатньо тільки обрати оптимальний
режим різання, бо він визначає тривалість машинного часу, а інші
складові норми часу залежать від урахування таких чинників, як партія
деталей, витрати електроенергії, зношування інструменту і верстата,
застосування раціональних трудових прийомів і дій, раціональне
використання робочого часу протягом зміни, форми організації праці. Тоді
норма буде обґрунтованою не лише технічно, а й економічно, з точки зору
мінімальної собівартості в поєднанні з оптимальною трудомісткістю.
У практичній роботі нормувальник-технолог не завжди має можливість
розрахувати оптимальний режим обробки через відсутність нормативів
режимів роботи устаткування, невідповідність можливостей верстата щодо
обрання режимів різання або брак часу. Тому найбільш ефективним є
проведення розрахунків за допомогою ПЕОМ.
У навчальних завданнях для самоперевірки знань наведено приклад
розрахунку оптимального режиму різання за допомогою обчислювальної
техніки.
Під час вивчення особливостей нормування багатоверстатних робіт головну
увагу слід приділити визначенню норми обслуговування, тобто кількості
верстатів, що обслуговуються одним робітником. Така норма за своєю
структурою і змістом значно відрізняється від норми оперативного часу.
Але особливо важливо знати умови організації багатоверстатної роботи
(коефіцієнт зайнятості робітника на одному верстаті, тривалість циклу
обслуговування, кількість циклів за зміну, коефіцієнт завантаження
робітника та устаткування, розстановка обладнання і маршрут
багатоверстатника).
При нормуванні слюсарних і складальних робіт головну увагу приділяють
визначенню норми оперативного часу та корегуючих коефіцієнтів, які
враховують змінні фактори (матеріал обробки, партію деталей, кількість і
структуру переходів, зручність виконання роботи тощо).
На підприємствах склалося специфічне ставлення до нормування праці
допоміжних працівників. З одного боку, низький рівень механізації
допоміжних робіт. З другого боку, недостатнє використання можливостей
удосконалення поділу і кооперування праці, коли багато основних
робітників підсвідомо виконують допоміжні функції (непродуктивну
роботу). Тому склалося так, що нормуванню праці допоміжних робітників
приділяють значно менше уваги, ніж робітникам основного виробництва. На
стор. 133, табл. 6.2 [1] подано рекомендації щодо використання норм і
нормативів для нормування праці різних категорій допоміжних робітників.
На завершення вивчення теми 6 треба ознайомитись з особливостями
нормування праці службовців [1, с. 146]. Головну увагу слід приділити
об’єктам нормування: нормам, що застосовуються — чинникам, які впливають
на вибір методів розробки норм праці для службовців.
Практичні заняття
Вивчення матеріалів теми 6 потребує значних затрат часу як на засвоєння
лекційного матеріалу, так і на підготовку і виконання практичних
завдань. Усього заплановано 3 практичних заняття (6 год).
Мета: Навчитись проводити розрахунки кількості основного (машинного)
часу при нормуванні головних видів верстатних робіт на основі
встановлення оптимальних режимів обробки та емпіричних формул;
ознайомитись з основними питаннями нормування праці багатоверстатників;
навчитись визначати кількість штучного часу для різних видів слюсарних і
складальних робіт.
Практичне заняття (2 год)
1. Навчитись проводити розрахунки величин основного (машинного) часу на
основі встановлення оптимальних режимів обробки і емпіричних формул за
допомогою ПЕОМ (індивідуальне завдання видається викладачем).
2. Розрахувати Тмаш. і Тдоп за допомогою нормативів і формул на токарну
операцію.
3. Розрахувати Тмаш. і норму штучного часу на фрезерну операцію.
4. Оформити практичну роботу, зробити пояснення і захистити у викладача.
Практичне заняття (2 год)
1. Ознайомитись з методикою нормування багатоверстатних робіт (зробити
короткий опис алгоритму).
2. Розрахувати норму обслуговування і виробітку:
а) для верстатів-дублерів, з однаковим операційним часом;
б) для верстатів з різним оперативним часом;
в) побудувати графіки багатоверстатної роботи в обох варіантах задач
(зробити короткі пояснення).
3. Оформити результати в зошиті й захистити у викладача.
Практичне заняття (2 год)
1. Розрахувати норму часу на слюсарну операцію.
2. Розрахувати норму часу на складальну операцію.
3. Розрахувати норму обслуговування виробничого обладнання при
здійсненні апаратурних процесів.
4. Розрахунок нормованого завдання і бригадної норми (дані всіх 4-х
завдань видаються викладачем).
5. Оформити в зошиті для практичних занять матеріали завдань і захистити
у викладача.
Термінологічний словник
Метод нормування — чітко визначений у методичному відношенні підхід до
встановлення норм праці тим чи іншим способом.
Спосіб установлення норм — чітко визначена в розрахунковому плані
послідовність установлення норм праці.
Досвідний спосіб — визначення норми на основі суб’єктивної оцінки
нормувальника (майстра, технолога).
Порівняльний спосіб — визначення норми за аналогією, шляхом порівняння
кількох визначальних параметрів з тією деталлю, на яку норма вже
встановлена.
Статистичний спосіб — визначення норми на підставі статистичних звітних
даних про затрати праці на конкретну операцію (деталь, виріб), що була у
виробництві в минулому.
Аналітично-дослідний метод — установлення норми праці на основі
дослідження масових фотохронометражних спостережень і проведення
спеціальних розрахунків.
Аналітично-розрахунковий метод — основний метод установлення норм праці
на основі існуючих нормативних матеріалів, що гарантує розробку технічно
обґрунтованих норм праці.
Чинники, які впливають на працездатність — це перелік показників, які
характеризують: фізичні зусилля, нервове напруження, темп роботи, робочу
позу, монотонність праці, мікроклімат у робочому приміщенні, освітлення
робочої зони тощо.
Припуск — товщина шару матеріалу, який необхідно зняти при обробці
заготовки.
Подача різального інструменту — відстань переміщення інструменту
відносно оброблюваної поверхні заготовок, або відповідне переміщення
заготовки відносно інструменту.
Швидкість різання — інтенсивність переміщення різального інструменту
відносно оброблюваної поверхні за одиницю часу.
Навчальні завдання
Практичне заняття (2 год)
Завдання 1
Визначіть основний (машинний) час та потужність різання при виконанні
токарної операції (зовнішнє обточування) за такими даними:
Варіант D до обточування, мм D після обточування, мм Z, мм So, мм/об V,
м/хв n, об/хв Px, кг
I 32 28 90 0,3 110 — 420
II 34 29 97 0,4 120 — 340
III 37 35 115 0,3 — 160 290
IV 42 36 200 0,5 145 — 315
V 47 41 165 0,48 132 — 340
VI 49 47 300 0,42 — 300 280
VII 52 48 290 0,6 90 — 350
VIII 58 54 240 0,3 — 280 290
Завдання 2
Визначіть основний (машинний) час при виконанні токарної операції
(розточування отворів) за такими даними:
Варіант D до розточування, мм D після розточування, мм Z, мм So, мм/об
V, м/хв і
I 41 45 62 0,12 115 1
II 56 62 70 0,15 180 2
III 81 85 82 0,14 132 1
IV 114 118 90 0,2 144 1
V 172 178 100 0,36 156 2
VI 191 193 84 0,42 120 1
VII 240 252 110 0,48 190 3
VIII 260 264 100 0,5 180 2
Завдання 3
Розрахуйте основний (машинний) час при виконанні фрезерування опорної
площини корпусу деталі (за допомогою торцьової фрези за такими даними:
Варіант D фрези, мм Z, мм n, об/хв Sz, мм/з Z, шт. t, мм h, мм
I 200 190 315 0,05 16 1,5 3,0
II 220 200 250 0,06 18 1,6 4,8
III 240 210 400 0,07 14 1,8 3,6
IV 200 220 315 0,08 16 2,0 6,0
V 180 180 500 0,04 18 1,2 2,4
VI 220 190 250 0,05 14 1,4 2,8
VII 240 200 630 0,06 16 1,6 4,8
VIII 300 210 500 0,08 18 2,0 4,0
Завдання 4
Виконання цього завдання передбачає проведення розрахунків основного
(машинного) часу на основі обчислення оптимального режиму роботи
устаткування за допомогою ЕОМ.
Для цього використовують програму «Норма», в якій передбачено
послідовність перебору всіх елементів режиму обробки, наведеної в [1, с.
117].
Студент отримує від викладача індивідуальне завдання (глибина, подача,
довжина обробки, характеристика матеріалу), після чого ці дані вводяться
до програм і машина здійснює всі необхідні розрахунки.
Програма «Норма»
5 INPUT
10 PRINT CHRO (12)
20 DATA 3.1415926
30 READ P1
40 DIM K (20, 20)
50 PRINT CHRo (12)
60 INPUT «ВВЕДИТЕ 30, L, H, D, S1:SO, L, H, D, S1
70 J = 1
80 I = 1
90 = FOR N = 9 TO 1 STEP — 5
100 FOR N = 1040 TO SO STEP — 60
110 K (I, J) = T * SO * S1 * R1 * (D * N) / 1000
120 I = I + 1
130 NEXT N
140 I = 1
150 J = J + 1
160 NEXT T
170 J = 1
180 P = 0
190 FOR I = 1 TO 17
200 FOR J = 1 TO 17
210 IF K (I, J) > 73440! JR K (I, J) РОЗДІЛ 3 ЗАВДАННЯ ДЛЯ БЛОЧНО-МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ В університеті здійснюється поточний і підсумковий контроль набутих знань. Навчальним планом дисципліни «Нормування праці» визначено форму проведення підсумкового семестрового контролю — іспит. Критерії оцінювання знань студентів з дисципліни і завдання для підсумкового поточного контролю наведено в розділі 5. Як уже зазначалося, уся організація процесу навчання в університеті зорієнтована на стимулювання студентів наполегливо і систематично вчитись. Цього можна досягти завдяки організації блочно-модульного контролю, який включає такі елементи: — постійний контроль відвідування занять; — систематичний поточний контроль знань; — здійснення модульного (проміжного) контролю знань; — проведення підсумкового контролю (семестровий іспит). Згідно з рекомендаціями Науково-методичної Ради університету (від 20.05.97 р.) «Про роботу з оптимізації змісту навчальних дисциплін на бакалаврському і магістерському рівнях» під час вивчення «Нормування праці» застосована така організація навчального процесу, за якій вивчення студентом навчальної дисципліни відбувається шляхом послідовного і ґрунтовного опрацювання навчальних модулів, а оцінювання якості його роботи та рівня здобутих знань здійснюється безперервно протягом семестру. Навчальний модуль — це відносно окремий самостійний блок дисципліни, який логічно об’єднує кілька навчальних елементів дисципліни за змістом та взаємозв’язками. Оцінювання здобутих знань здійснюється за модульно-рейтинговою системою, зміст якої наведено в розділі 5 посібника. Рейтингова система оцінювання навчальної діяльності студента — це методика визначення якості його роботи та рівня здобутих протягом навчання знань, яка передбачає оцінювання в балах усіх результатів, досягнутих під час поточного, проміжного та підсумкового контролю. Відповідно до вимог «Регламенту навчального процесу в університеті» студент допускається до підсумкового іспиту за умови отримання заліку за результатами поточного і проміжного (модульного) контролю. Найважливішим є те, що з самого початку вивчення дисципліни кожний студент має бути ознайомлений як з програмою дисципліни і формами організації навчання, так і зі структурою, змістом та обсягом кожного з її навчальних модулів, а також з усіма видами контролю та методикою оцінювання навчальної роботи. Тематичний план дисципліни «Нормування праці» складається з двох модулів: Модуль 1 Тема Лекції Практичні заняття Самостійна робота Тема 1. Сутність і значення нормування праці 2 2 3 Тема 2. Об’єкти нормування праці 2 2 3 Тема 3. Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу 6 6 8 Тема 4. Нормативні матеріали для визначення норм праці 4 4 6 Усього: 14 14 20 Модуль 2 Тема Лекції Практичні заняття Самостійна робота Тема 5. Норми затрат праці 3 2 4 Тема 6. Методи нормування найпоширеніших виробничих виробничих процесів 12 6 13 Тема 7. Організація нормування праці на підприємствах 2 2 3 Усього годин з модуля: 16 10 20 Разом годин з дисципліни: 30 24 40 Таким чином, після вивчення тем 1—4, студенти денної та вечірньої форм навчання виконують Завдання 1 проміжного (модульного) контролю. Відповідно, після вивчення тем 5—7, виконується Завдання 2. Виконання завдань здійснюється у формі контрольної роботи, зміст якої комплексно включає питання всіх тем модуля. Студенти заочного факультету виконують контрольну роботу, що є підставою для допущення до поточного іспиту (див. розділ 4). Треба ретельно ознайомитися зі змістом індивідуального завдання. Приклади індивідуальних завдань з модуля 1 Завдання 1 1. Що є універсальною мірою кількості живої праці і чому? 2. Наведіть визначення категорії «виробнича операція». 3. Охарактеризуйте причини виникнення «прихованих» втрат робочого часу. 4. Розкрийте зміст коефіцієнта К2. 5. Назвіть головні передумови застосування нормативних матеріалів з праці. Завдання 2 1. Охарактеризуйте одне з головних завдань нормування праці. 2. Назвіть складові технологічної структури операції. 3. Наведіть основні види непродуктивної роботи протягом робочої зміни. 4. Розкрийте зміст і сутність методу моментних спостережень. 5. Охарактеризуйте один з етапів створення нормативів. Завдання 3 1. Розкрийте організаційно-економічне і соціальне значення нормування праці. 2. Охарактеризуйте операцію в трудовому відношенні. 3. Укажіть переваги і недоліки методу безпосередніх вимірів. 4. Наведіть зміст коефіцієнта «неприхованих» втрат робочого часу. 5. Назвіть головні вимоги, яким мають відповідати нормативні матеріали. Завдання 4 1. Охарактеризуйте головні принципи нормування праці, розкрийте їх сутність. 2. Чому виробнича операція виступає як головний об’єкт нормування праці? 3. Групова фотографія робочого часу, її мета, зміст і порядок проведення. 4. На скільки відсотків можна ущільнити робочий день, якщо Тзм — 420 хв, К1 — 0,74, К2 — 0,08, «приховані» втрати мають бути скорочені на 40%? 5. Що ви розумієте під терміном «прогресивність нормативів»? Завдання 5 1. Що є предметом і об’єктом нормування праці? 2. Охарактеризуйте фактори, що впливають на тривалість виконання виробничих операцій. 3. Охарактеризуйте види затрат часу — ПЗ. 4. Наведіть приклад побудови фактичного і нормативного балансів робочого часу за даними індивідуальної фотографії. 5. Розкрийте сутність нормативів режимів роботи устаткування. Завдання 6 1. Розрахунки яких економічних показників ґрунтуються на нормах затрат живої праці? 2. Що таке «мікроелемент трудового процесу»? 3. Що таке фотографія виробничого процесу, її зміст і особливості проведення? 4. Визначте розмір нормативного часу ОП, якщо Тзм — 480 хв, ПЗ — 5% від ОП, Тобс — 4% від ОП, Пнн — 20 хв, Прн — 4% від Тзм. 5. Які ви знаєте нормативні матеріали за сферою їх застосування? Приклади індивідуальних завдань з модуля 2 Завдання 1 1. Охарактеризуйте вимоги, яким повинні відповідати норми праці. 2. Визначте, як зміниться норма виробітку, якщо норма часу на операцію складала 24 хв, а була зменшена до 20 хв. 3. Розкрийте зміст і сутність сумарного методу встановлення норм. 4. Розрахуйте норму обслуговування, якщо оперативний час на операцію — 42 хв, час зайнятості робітника — 8 хв, допоміжний коефіцієнт — 0,88. 5. Визначте рівень виконання норм часу, якщо робітник відпрацював за місяць 160 годин, надурочно 8 годин, виготовив продукції на 158 н/год, витратив додатково — 12 нормо-годин. Завдання 2 1. Наведіть приклади норм чисельності, обслуговування, підлеглості. 2. На скільки відсотків зміниться норма часу, якщо норма виробітку зросла з 14 до 17 деталей за годину? 3. Розкрийте зміст і сутність аналітичного методу встановлення норм. 4. Визначте норму основного (машинного) часу при виконанні токарної операції (зовнішнє обточування), якщо довжина обробки — 120 мм, діаметр до обробки 52 мм, після — 48 мм, за один прохід, подача — 0,42 мм/об., швидкість обробки — 120 м/хв. 5. Який рівень виконання норм часу, якщо виготовлено продукції на 170 н/год, витрачено на виправлення браку — 8 нормо-годин, відпрацьовано 22 робочих дні, тривалість зміни — 480 хв? Завдання 3 1. З’ясуйте, що таке місцеві норми праці та умови їх застосування. 2. На скільки відсотків зміниться норма часу, якщо норма виробітку за зміну зросла з 40 до 48 деталей? 3. У чому полягає суть порівняльного способу встановлення норм праці? 4. Наведіть приклади розрахунку норми штучного часу при виконанні слюсарної операції. 5. Визначте норму обслуговування робітника-багатоверстатника, якщо оперативний час — 36 хв, вільний машинний час — 28 хв, додатковий коефіцієнт — 0,92. Завдання 4 1. Охарактеризуйте норми за сферою їх поширення. 2. Наведіть структуру норми штучно-калькуляційного часу. 3. Які особливості визначення норми підготовчо-завершального часу? 4. Наведіть приклади розрахунку норми чисельності однієї з категорій допоміжних робітників (за вибором студента). 5. Визначте рівень виконання норми часу, якщо робітник фактично відпрацював 176 годин, при цьому — 6 годин надурочно, виготовив продукції на 180 нормо-годин. Завдання 5 1. Що ви розумієте під терміном «напруженість норм»? 2. Наведіть структуру норми часу на партію деталей. 3. Охарактеризуйте переваги і недоліки аналітично-дослідного методу встановлення норм. 4. У чому полягають особливості визначення тривалості часу на обслуговування робочого місця при нормуванні верстатних робіт? 5. Розрахувати норму обслуговування для робітника-багатоверстатника, якщо оперативний час — 30 хв, час зайнятості робітника — 5 хв, додатковий коефіцієнт — 0,95. Завдання 6 1. Охарактеризуйте норми праці за періодом дії. 2. Визначте норму виробітку за зміну (480 хв), якщо основний час — 6 хв, допоміжний час — 24 хв, час обслуговування становить 6% від оперативного, час на відпочинок — 5% від Тзм., а час підготовчо-завершальної роботи становить 32 хв за зміну. 3. Які головні умови організації багатоверстатного обслуговування? 4. Які особливості визначення підготовчо-завершального часу в умовах масового виробництва? 5. Визначте рівень виконання норм часу, якщо відпрацьовано 20 робочих днів, тривалість робочої зміни становить — 420 хвилин, виготовлено продукції на 150 н/год, додатково витрачено 6 нормо-годин. РОЗДІЛ 4 КОНТРОЛЬНА РОБОТА ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ЇЇ ВИКОНАННЯ Згідно з вимогами навчального плану, після прослуховування теоретичного курсу, ознайомлення з технологією та організацією виробництва в тій організації, де працює студент-заочник, виконується контрольна робота. Контрольна робота розглядається як форма проміжного контролю. За успішного виконання всіх вимог контрольної роботи студент отримує залік і допускається до підсумкового контролю знань (іспиту). Перед виконанням контрольної роботи необхідно засвоїти теоретичний матеріал з рекомендованої літератури, зібрати і проаналізувати первинні дані в організації, де працює студент. Виконання контрольної роботи надає можливість підтвердити своє вміння самостійно працювати з різними інформаційними джерелами, аналізувати трудові показники і на базі цього робити самостійні теоретичні й практичні висновки та пропозиції. Виходячи зі специфіки дисципліни «Нормування праці», а також наявності професійних навичок у студентів, які навчаються на заочному факультеті, контрольна робота складається з двох окремих розділів: текстового та розрахункового. Текстовий розділ передбачає аналіз показників форми 4-ПВ державної статистичної звітності з праці обсягом 5—8 сторінок (додаток). Розрахунковий розділ передбачає розв’язання п’яти завдань за відповідними варіантами. Студенти, які мають нумерацію залікових книжок на цифри 0, 1 виконують перший варіант; на 2, 3 — другий варіант; на 4, 5 — третій; на 6, 7 — четвертий; на 8, 9 — п’ятий варіант відповідно. Номер варіанта обов’язково наводиться на першій сторінці роботи. У роботі необхідно дотримуватись єдиних індексацій, відповідних формул та категорій. Вона має бути належним чином оформлена: сторінки пронумеровані, на них залишені поля, у кінці роботи наводиться перелік використаної літератури, нормативних матеріалів або статистичної звітності. У разі одержання незадовільної оцінки студент повинен виконати роботу за іншим варіантом, запропонованим викладачем. Консультації щодо виконання контрольної роботи проводяться на кафедрі управління трудовими ресурсами Київського національного економічного університету (03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, кімн. 347, тел. 446-56-10). Термін подання контрольної роботи на перевірку встановлюється деканатом факультету. Завдання для розрахункового розділу контрольної роботи Завдання 1 На підприємстві, де працює студент, в одному з виробничих підрозділів самостійно провести фотографію робочого часу, проаналізувати і дати відповідні рекомендації щодо скорочення втрат робочого часу. Розрахувати можливе зростання змінного виробітку та річну ефективність від скорочення фактичних втрат робочого часу. Таблиця 1 ВИХІДНІ ДАНІ Варіант Нормативний баланс Тпз на зміну, хв. від Топ % Тобс від Топ. % % скорочення втрат 1. Індивідуальна фотографія робочого часу 28 4,5 5,0 75 2. Самофотографія робочого часу 30 4 6 50 3. Бригадна фотографія (кількість робітників 5—10 чол.) 15 5 4 80 4. Групова фотографія (кількість 4—6 чол., інтервал 10—15 хв) 26 4 3 60 5. Масова фотографія методом моментних спостережень (кількість 20—25 чол.) К — 0,76, Р 7% 30 5 4 50 Під час проведення фотографії використовуються зразки бланків, що діють на конкретному підприємстві. Усі розрахунки проводяться в тій послідовності, що рекомендується в текстах лекцій і супроводжуються короткими поясненнями. Виконання завдання 1 вимагає ретельного ознайомлення з навчальними матеріалами теми 2 і теми 3. Слід мати на увазі, що вивчення затрат робочого часу належить до найважливіших завдань нормування праці і є вихідною базою для початку розробки обґрунтованих норм праці. Виконання цього завдання буде успішним, якщо студент глибоко засвоїть такі поняття і категорії, як: «робочий час»; «класифікація затрат робочого часу»; «нормований і ненормований робочий час»; «методичні основи аналізу затрат робочого часу»; «різновиди фотографії робочого часу»; етапи проведення фотографії (див. п. п. 3.2, 3.3, 3.4 за [1]). Завдання 2 Розрахувати плановий баланс робочого часу одного середньо-спискового робітника, якщо плануються такі зміни: навчальні відпустки зростають на 10%; відпустки з вагітності — на 4%; неявки у зв’язку з хворобою зменшуються на 16%; відпустки з дозволу адміністрації зменшуються на 8%. Для всіх робітників планується зміна — 8 годин. Необхідно розрахувати нормативну чисельність робітників для виконання виробничої програми, виходячи з таких даних. Таблиця 2 ВИХІДНІ ДАНІ Показник Одиниця виміру В а р і а н т І ІІ ІІІ IV V план факт план факт план факт план факт план факт Календарний фонд робочого часу люд. - Найбільш ретельно треба вивчити особливості проведення окремих видів фотографії, що різняться не тільки кількістю працюючих, а й структурою затрат робочого часу, особливостями побудови нормативного і фактичного балансів робочого часу і т. ін. Обробляючи матеріали спостережень, обов’язково слід дотримуватись умов запропонованих вихідних даних (таблиця 1). Виконання завдання 2 можливе лише після комплексного вивчення навчальних матеріалів статистики та економіки праці, в яких розглядаються питання ефективного використання працюючих та робочого часу (Спр. экон. по труду, Статистика, розд. 13). Студент повинен засвоїти такі поняття: «одиниці обліку робочого часу»; календарний фонд; табельний фонд; максимально можливий фонд; фактично відпрацьований час; час, не використаний з поважних причин, та прямі втрати робочого часу. Виконання необхідних розрахунків дає змогу опанувати таке важливе питання, як визначення нормативної потреби в робочій силі. Завдання 3 Визначити величину норми машинного, штучного і штучно-калькуляційного часу при виконанні токарної операції — обточування. Деталь — втулка. Розрахувати норму виробітку за зміну тривалістю 8 годин, а також норму на партію деталей за даними таблиці 3. Таблиця 3 ВИХІДНІ ДАНІ Характеристика роботи та режимів роботи устаткування Варіант І ІІ ІІІ IV V Довжина обробки, мм 320 290 310 350 420 Припуск на обробку, мм 12 16 10 8 15 Кількість обертів деталі об/хв 600 560 800 720 900 Глибина обробки, мм 4 4 5 4 3 Розмір подачі на один оберт, мм/об 0,32 0,44 0,28 0,36 0,54 Діаметр деталі після обробки, мм 140 180 160 90 110 Допоміжний час, хв 2,5 2,8 3,0 1,8 3,6 Час на обслуговування робочого місця та відпочинок робітника, % Топ 8 9 10 9 8 Час підготовчо-завершальної роботи на партію деталей, хв 32 24 28 30 26 Кількість деталей в партії, шт. 35 40 50 28 14 Виконання завдання 3 можливе, насамперед, після ознайомлення з методикою нормування верстатних робіт [1, с. 144—118], а також з особливостями визначення складових частин норм часу (п. 5.2, 5.3, 5.4 розділ 5). При цьому треба використати розрахункові формули і навести приклади використання нормативів, які використовуються в організації, де працює студент. Завдання 4 Визначити норму обслуговування верстатів-дублерів для робітника-багатоверстатника і побудувати графік багатоверстатного обслуговування за такими даними: Таблиця 4 ВИХІДНІ ДАНІ Показник Варіант І ІІ ІІІ IV V Час основної роботи 12,0 20,0 14,0 17,0 16,0 Час допоміжної роботи 4,7 6,1 4,7 5,75 4,8 Час на перехід до іншого верстата 0,3 0,4 0,35 0,25 0,2 Час підготовчо-заключної роботи за зміну 28 25 22 26 24 Тривалість зміни 480 492 420 480 492 Час обслуговування робочого місця 6% Топ Час на відпочинок робітника 5% Топ Кд 0,85 0,92 0,95 0,88 0,94 Це відносно просте завдання; воно базується на вивченні особливостей нормування праці робітників-багатоверстатників [1, с. 118—125]. Особливу увагу слід звернути на умови організації багатоверстатної роботи, структури норм часу та методи визначення норми обслуговування. Завдання 5 Розрахувати комплексну норму часу та тривалість виконання нормованого завдання (днів) бригадою монтажників за таких умов: Особливу увагу під час розв’язання завдання 5 необхідно приділити одиницям виміру та структурі комплексної норми, а також ретельно вивчити особливості нормування праці робітників у виробничих бригадах [1, с. 141—146]. Таблиця 5 ВИХІДНІ ДАНІ Показник Одиниця виміру Варіант І ІІ ІІІ IV V Ознайомлення з виробничим завданням людино-годин 4 3 5 3,5 8 Підготовка робочих місць —//— 2 1,5 2,5 1,8 4 Вантаж та переміщення металоконструкцій тонн 80 140 150 180 160 Норма часу на 1 тонну нормо-годин 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 Монтаж металоконструкцій тонн 60 110 120 140 130 Норма часу на 1 тонну нормо-годин 2,10 2,10 2,10 2,10 2,10 Зварювання з’єднань пог.м. 400 560 600 540 580 Норма часу на зварювання 1 пог.м. нормо-годин 0,28 0,28 0,28 0,28 0,28 Фарбування металоконструкцій м2 12 30 26 40 34 Норма часу нормо-годин 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4 Здавання продукції годин 4 7 3 2 8 Тривалість зміни —//— 8 8 8 8 8 Чисельність бригади осіб 5 9 6 7 6 Середній відсоток виконання норм % 112 105 115 107 110 РОЗДІЛ 5 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ Завершальним етапом вивчення дисципліни «Нормування праці» є проведення підсумкового контролю — семестровий іспит. Удосконалення організації навчальної роботи в університеті здійснюється у двох найважливіших напрямах: 1. Поліпшення процесу навчання з боку кафедри (викладача) — якість лекцій, зміст семінарських (практичних) занять, структура і зміст питань екзаменаційних білетів, визначення чітких об’єктивних критеріїв оцінювання знань студентів. 2. Поглиблення змісту самостійної роботи з боку студента шляхом послідовного і ґрунтовного опрацювання навчальних модулів. Існуюча в університеті традиційна методика організації письмових іспитів та оцінювання знань студентів потребують суттєвого вдосконалення і подальшого розвитку, оскільки вони ще не стали дієвими стимуляторами систематичного навчання всіх студентів. Як уже зазначалось у розділі 3, застосування модульно-рейтингової системи є запорукою об’єктивного оцінювання якості роботи студента та рівня здобутих протягом навчання знань. У цьому разі підсумкова оцінка студента визначається як сума всіх балів, отриманих за кожним з етапів контролю. Особливістю викладання дисципліни «Нормування праці» є те, що з кожної теми на кожне практичне заняття розроблено індивідуальні завдання. Таким чином, протягом навчання кожний студент виконує 10 письмових завдань (поточний контроль). Усі ці завдання виконуються у письмовій формі, і студент отримує рейтингові бали, що остаточно встановлюють його навчальний рейтинг. Треба уважно ознайомитися з умовами визначення навчального рейтингу з дисципліни «Нормування праці». Приклади письмових завдань для практичних занять з кожної теми наведено в розділі 2. Завдання для блочно-модульного контролю наведені в розділі 3. Рівень знань за поточного і проміжного контролю визначається за допомогою таких критеріїв: Вид занять Кількість Максимум балів Разом І. Робота в семестрі 12 5 60 Модуль І Практичні заняття 6 5 30 Контрольна робота 1 5 5 Модуль 2 Практичні заняття 4 5 20 Контрольна робота 1 5 5 ІІ. Іспит Відповіді на питання 8 5 40 Разом: — — 100 1. Оцінка «відмінно» (5 балів) — коли студент дає обґрунтовані, теоретично правильні відповіді на запитання; демонструє знання підручників, посібників, періодичних видань; викладає матеріал з логічною послідовністю, робить узагальнення і висновки; укладається у відведений строк; грамотно й акуратно оформляє виконання завдання; був присутній на лекціях, має конспект. 2. Оцінка «добре» (4 бали) — коли студент володіє знанням матеріалу завдання на рівні п. 1, але ним допущені незначні помилки у формулюванні термінів, категорій, розрахунків; коли з допомогою викладача студент швидко орієнтується і знаходить правильні відповіді. Присутність на лекціях і практичному занятті обов’язкові. 3. Оцінка «задовільно» (3 бали) — коли студент дає неправильну відповідь на одне запитання; або на всі запитання дає малообґрунтовані невичерпні відповіді; допускає грубі помилки в розрахунках і тільки за допомогою викладача може виправити зроблені помилки. При цьому враховується наявність конспекту з конкретної лекції теми, самостійність виконання завдання. 4. Оцінка «незадовільно» (2 бали) — коли студент дає неправильні відповіді на 2—3 запитання, допускає грубі помилки в розрахунках, не може їх виправити, не має конспекту лекції, виконує практичне завдання або контрольну роботу не в строк. 5. Один бал — коли студент ухиляється від виконання завдання без поважної причини, не був присутній на лекції, не має конспекту. Якщо студент був відсутній на конкретному практичному занятті з поважних причин, викладач організовує поза розкладом спеціальне заняття (за затвердженим графіком індивідуальної роботи) для перевірки знань шляхом опитування, тестування тощо. Студент допускається до підсумкового іспиту, якщо він отримав залік за результатами поточного і проміжного контролю, що є свідченням виконання ним усіх вимог навчальної роботи. Студент не отримує заліку, якщо він виконав менше ніж 50% завдань, тобто набрав менше ніж 30 балів за роботу протягом семестру. Викладач дисципліни за рішенням кафедри має право: — надавати заохочувальні бали за творче виконання завдань, за додаткову індивідуальну роботу, яка сприяє поглибленому вивченню курсу (написання реферату, огляд літератури, участь у конференціях, публікації статей тощо); — вилучати бали за пропуски групових занять, несвоєчасне виконання завдань, відпрацювання пропусків у встановлені строки. Під час організації і проведення підсумкового іспиту викладач керується «Положенням про організацію і методику проведення семестрових іспитів», затвердженим Вченою радою університету (07.04.1993 р.), «Пам’яткою педагогічного працівника КДЕУ», а також рішеннями кафедри з цього питання. Згідно з рекомендаціями Науково-методичної ради університету від 20.05.1997 р. «Про вдосконалення методики проведення письмових іспитів та оцінювання знань студентів», підсумковий іспит здійснюється за допомогою білетів, побудованих у формі тестів. Кожний білет містить 8 (вісім) завдань і запитань, на кожне з яких наведено кілька варіантів відповіді, і лише одна є правильною. Окремі питання вимагають лише однієї правильної відповіді. Як уже зазначалося, максимальна кількість балів становить 40 балів, тобто передбачає правильні відповіді на всі 8 запитань. Остаточна підсумкова оцінка становить 100 балів. Вона складається з двох оцінювальних блоків: перший блок — бали за роботу протягом семестру (60—30 балів); другий блок — іспит (40 балів). Навчальний рейтинг студента переводиться в іспитові оцінки за встановленою чотирибальною системою для запису в залікову відомість та залікову книжку за такою шкалою: «відмінно» — від 90 до 100 балів; «добре» — від 80 до 90 балів; «задовільно» — від 50 до 80 балів; «незадовільно» — до 60 балів включно. Щоб студент краще зорієнтувався під час підготовки до іспиту, нижче наведено кілька прикладів змісту і форми тестових білетів. КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКЗАМЕНАЦІЙНА Письмова робота з ___________ «Нормування праці» __________________ ________________________________________________________________ студент (ка) __________ спец. _________ курсу _____________ групи ____ ________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) ________________________________________________________________ за ___________________ семестр _________________ навч. року Екзаменатор ________________ (прізвище, ініціали) № з/п Зміст запитання Укажіть правильну відповідь 0 1 Що таке «технологічна операція»? А — сукупність технологічних позицій; В — установлена послідовність трудових прийомів; С — установлена кількість проходів; Д — частина виробничої операції 0 0 0 0 2 Що необхідно вважати основною перевагою методу безпосередніх вимірів? А — трудомісткість проведення спостережень; В — оперативність отримання результатів; С — охоплення спостереженням значної кількості робітників; Д — вірогідність отримання результатів 0 0 0 0 3 Для встановлення технічно обґрунтованої норми часу використовують А — передовий досвід майстра (технолога); В — дані про раціональне використання робочого часу; С — нормативні матеріали; Д — дані про передовий виробничий досвід 0 0 0 0 4 Охарактеризуйте одну з основних функцій нормування праці 5 Норма виробітку зросла за зміну з 40 до 50 деталей. Визначте % зміни норми часу Місце для розрахунків А — 15% В — 20% С — не зміниться Д — 30% 0 0 0 0 Закінчення табл. № з/п Зміст запитання Укажіть правильну відповідь 0 6 Розрахуйте % можливого ущільнення робочого часу, якщо за даними фотографії К1 — 0,76, К2 — 0,16, а приховані втрати робочого часу зменшаться на 50% Місце для розрахунків А — 15% В — 20% С — 25% Д — 24% 0 0 0 0 7 Визначте рівень виконання норм часу за умови, що робітник відпрацював 170 год, з них надурочно 5 год, виготовлено продукції на 180 н/год., додатково витратив 9,5 год. Місце для розрахунків А — 92% В — 104% С — 110% Д — 114% 0 0 0 0 8 Визначте норму обслуговування для робітника-багатоверстатника за умови: оперативний час — 56 хв, час зайнятості робітника — 16 хв, додатковий коефіцієнт — 0,8 Місце для розрахунків А — 2 В — 3 С — 4 Д — 5 0 0 0 0 Робота протягом семестру (поточний залік) — балів Іспит (підсумковий контроль) — балів Разом — балів КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКЗАМЕНАЦІЙНА Письмова робота з ___________ «Нормування праці» __________________ ________________________________________________________________ студент (ка) __________ спец. _________ курсу _____________ групи ____ ______________________маркетингу__________________факультету_____ ________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) ________________________________________________________________ за ___________________ семестр _________________ навч. року Екзаменатор ________________ (прізвище, ініціали) № з/п Зміст запитання Укажіть правильну відповідь 0 1 Визначте, що таке «Виробнича операція»? А — частина технологічного процесу В — частина виробничого процесу В — комплекс технологічних, транспортних і контрольних операцій Д — сукупність трудових операцій, що виконуються у визначеній послідовності 0 0 0 0 2 Вкажіть, які об’єкти вивчаються за допомогою фотохронометражу А — елементи виробничої операції, що не повторюються В — змінний фонд робочого часу С — структура оперативного часу Д — причини втрат робочого часу 0 0 0 0 3 Різниця між розміром норми часу і норми штучного часу становить: А — норма оперативного часу В — час на відпочинок робітника С — підготовчо-заключний час Д — час на обслуговування робочого місця 0 0 0 0 4 Охарактеризуйте одне з головних завдань нормування праці — 5 Норма часу на операцію змінилась з 29 до 25 хв. Визначте % зміни норми виробітку за зміну Місце для розрахунків А — 20% В — 30% С — 33,3% Д — 16% 0 0 0 0 6 Яку кількість хронометражних вимірів необхідно провести, якщо коефіцієнт сталості хроноряду — 1,75, похибка результатів спостережнь — 8%? Місце для розрахунків А — 10,58 В — 12,15 С — 11,17 Д — 9,69 0 0 0 0 7 Розрахуйте рівень стабільності норм часу за умови, що плановий % виконання — 120, а фактичний рівень виконання — 144% Місце для розрахунків А — 0,92 В — 0,88 С — 0,80 Д — 0,76 0 0 0 0 8 Визначте норму обслуговування для робітника-багатоверстатника, якщо оперативний час — 42 хв, час зайнятості — 6 хв, додатковий коефіцієнт 0,9 Місце для розрахунків А — 4,8 В — 5,6 С — 6,4 Д — 7,1 0 0 0 0 Робота протягом семестру (поточний залік) — балів Іспит (підсумковий контроль) — балів Разом — балів КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКЗАМЕНАЦІЙНА Письмова робота з ___________ «Нормування праці» __________________ ________________________________________________________________ студент (ка) __________ спец. _________ курсу _____________ групи ____ __________________маркетингу________________________факультету___ ________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) ________________________________________________________________ за ___________________ семестр _________________ навч. року Екзаменатор ________________ (прізвище, ініціали) № з/п Зміст запитання Вкажіть правильну відповідь 0 1 Що таке прохід? А — частина операції в трудовому відношенні; В — комплекс трудових дій, що виконуються у визначеній послідовності; С — частина переходу, що повторюється; Д — відношення довжини обробки і діаметра 0 0 0 0 2 Об’єктом індивідуальної фотографії робочого часу є… А — робітник, що значно перевиконує норми часу; В — робітник, що не виконує норми часу (виробітку); С — змінний фонд робочого часу; Д — час перерв у процесі праці 0 0 0 0 3 Затрати часу, що характеризують тривалість виконання трудового прийому являють собою… А — елементну норму часу; В — індивідуальну норму; С — комплексну норму; Д — типову норму часу 0 0 0 0 4 Охарактеризуйте вимоги, яким мають відповідати технічно обґрунтовані норми Закінчення № з/п Зміст запитання Вкажіть правильну відповідь 0 5 Визначте кількість моментоспостережень для умов нестабільного трудового процесу, якщо К становить 0,75, відносна похибка результатів спостережень дорівнює 5% Місце для розрахунків А — 545 В — 400 С — 375 Д — 295 0 0 0 0 6 Визначте норму обслуговування для робітника багатоверстатника, якщо оперативний час становить 33 хв, час зайнятості — 8 хв, додатковий коефіцієнт — 0,96 Місце для розрахунків А — 3 В — 4 С — 3,5 Д — 4,5 0 0 0 0 7. Норма виробітку зросла з 40 до 44 деталей за зміну. Визначте, на скільки відсотків зміниться норма часу. Місце для розрахунків А — 8,2 В — 10,1 С — 9,4 Д — 9,09 0 0 0 0 8. Затрати часу, що характеризують тривалість виконання трудової дії: А — нормаль часу; В — норматив часу; С — мікроелементна норма; Д — ні перше, ні друге, ні третє 0 0 0 0 Робота протягом семестру (поточний залік) — балів Іспит (підсумковий контроль) — балів Разом — балів Література 1. Абрамов В. Н., Данюк В. М. Нормування праці. — К., 1995. 2. Арон Е. И., Калитич Г. И. Микроэлементное нормирование и проектирование труда. — К.: Техніка, 1983. 3. Базовая система микроэлементных нормативов (БСМ—1). Методические и нормативные материалы. — М., 1989. 4. Галена А. П., Данюк В. М., Колот В. М. Пути достижения про- ектной трудоемкости промышленной продукции. — К.: Техніка, 1987. 5. Гальцов А. Д. Нормирование и основы научной организации труда в машиностроении. — М.: Машиностроение, 1973. 6. Генкин Б. М. Оптимизация норм труда. — М.: Экономика, 1982. 7. Данюк В. М., Кожаринов И. В., Москалюк В. Е. Организация труда на участке мастера машиностроительного завода. — К.: Техніка, 1980. 8. Игумнов Б. Н. Автоматизированные системы проектирования и программирования труда. — Львов: Свит, 1992. 9. Игумнов Б. Н. и др. Нормирование труда в условиях перехода к рыночной экономике. — Хмельницкий: Поділля, 1997. 10. Изучение затрат рабочего времени и разроботка нормативных материалов по труду. — М.: НИИ труда, 1986. 11. Кодекс законів України про працю. — К.: Реко-прес, 1992. 12. Локтев В. Г. Автоматизированный расчет режимов и норм времени. — М.: Машиностроение, 1990. 13. Методика нормирования труда при многостаночном (многоагрегатном) обслуживании. — М.: Информэлектро, 1984. 14. Методические основы нормирования труда рабочих в народном хозяйстве. — М.: Экономика, 1987. 15. Методические рекомендации по анализу и повышению эффективности использования рабочего времени. — К., 1980. 16. Методические рекомендации по нормированию труда рабочих в условиях коллективных форм его организации и стимулирования. — М.: Экономика, 1987. 17. Научная организация и нормирование труда в машиностроении. — М.: Машиностроение, 1991. 18. Никитин А. В. Сборник задач по экономике, нормированию и организации труда в промышленности. — М.: Экономика, 1990. 19. Нормирование труда специалистов НИИ и КБ. Межотраслевые методические рекомендации. — М., 1990. 20. Погорелов Н. И. Нормирование труда в промышленности. — Харьков: 1991. 21. Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.95 № 197. Заходи щодо поліпшення нормування праці в народному господарстві. 22. Практикум по экономике, организации и нормированию труда. — М.: Экономика, 1991. 23. Справочник нормировщика. — Л.: Машиностроение, 1986. ДОДАТКИ Додаток 1 ДЕРЖАВНА СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ КОДИ форми документа за УКУД організації складача — ідентифікаційний код ЄДРПОУ території за СПАТО галузі за ЗКГНГ виду економічної діяльності за КВЕД форми власності за КФВ організаційно-правової форми господарювання за КОПФГ міністерства, відомства, МДО, концерну, асоціації за СПОДУ вищестоящої організації — ідентифікаційний код ЄДРПОУ кс 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Кому подається _________________________ (назва та адреса _____________________________________ одержувача) Міністерство (відомство), комітет __________ _______________________________________ МДО, концерн, асоціація _________________ _______________________________________ Підприємство, організація ________________ _______________________________________ Адреса _________________________________ _______________________________________ Форма власності ________________________ _______________________________________ Форма №4-ПВ Затверджена наказом Мінстату України від 07.09.1996 р. №283 Поштова – річна Подається 9 грудня промисловими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами та організаціями транспорту та зв’язку, радгоспами, міжгоспами, колективними сільськогосподарськими підприємствами — незалежно від форм власності та господарювання: 1) обласному (районному, міському) органу державної статистики — за їх вказівкою; 2) своїй вищестоящій організації. ЗВІТ ПРО ВИКОНАННЯ НОРМ ВИРОБІТКУ І СТАН НОРМУВАННЯ ПРАЦІ на 1 грудня 200_ року І. Виконання встановлених норм виробітку робітниками-відрядниками у звітному періоді * Найменування показника Код рядка Розподіл робітників-відрядників за ступенем виконання норм виробітку, чоловік Середній відсоток виконання норм виробітку Контрольна сума (гр. Б 1—9) до 80% від 80 до 100% від 100 до 110% від 110 до 120% від 120 до 130% від 130 до 150% від 150% і вище підсумок (гр 1—7) А Б 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Робітники-відрядники всього 01 в тому числі: об’єднані у бригади 02 Із рядка 01 в тому числі за окремими професіями (групами професій)**): 03 0 . . . . . . . . . . . . . 04 . . . . . . . . . . . . . 05 . . . . . . . . . . . . . 06 . . . . . . . . . . . . . 07 . . . . . . . . . . . . . 08 . . . . . . . . . . . . . 09 . . . . . . . . . . . . . 10 . . . . . . . . . . . . . 11 . . . . . . . . . . . . . 12 . . . . . . . . . . . . . 13 . . . . . . . . . . . . . 14 . . . . . . . . . . . . . 15 . . . . . . . . . . . . . 16 . . . . . . . . . . . . . 17 Закінчення Найменування показника Код рядка Розподіл робітників-відрядників за ступенем виконання норм виробітку, чоловік Середній відсоток виконання норм виробітку Контрольна сума (гр. Б 1—9) до 80% від 80 до 100% від 100 до 110% від 110 до 120% від 120 до 130% від 130 до 150% від 150% і вище підсумок (гр 1—7) А Б 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 . . . . . . . . . . . . . 18 . . . . . . . . . . . . . 19 . . . . . . . . . . . . . 20 . . . . . . . . . . . . . 21 . . . . . . . . . . . . . 22 . . . . . . . . . . . . . 23 . . . . . . . . . . . . . 24 . . . . . . . . . . . . . 25 . . . . . . . . . . . . . 26 . . . . . . . . . . . . . 27 . . . . . . . . . . . . . 28 . . . . . . . . . . . . . 29 . . . . . . . . . . . . . 30 . . . . . . . . . . . . . 31 . . . . . . . . . . . . . 32 Контрольна сума (01 — 32) 33 **) Перелік визначається міністерством (відомством) за підпорядкуванням. Розробка в розрізі професій (груп професій) органами державної статистики не проводиться. ІІ. Характеристика стану нормування праці працівників Найменування показника Код рядка Середньоспискова чисельність працівників у звітному періоді*, чоловік Кількість умовно вивільнених працівників внаслідок заміни і перегляду норм, чоловік Контрольна сума (гр. Б 1—6) всього в тому числі працівників, праця яких нормується з них за технічно обгрунтованими нормами часу (виробітку) і обслуговування, нормативами чисельності всього в т.ч. розрахованими за нормативами міжгалузевими, єдиними галузевими, відомчими А Б 1 2 3 4 5 6 7 Робітники-відрядники 34 з них об’єднані в бригади 35 Робітники-почасовики 36 з них працювали за нормованими завданнями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 Службовці (керівники, спеціалісти та інші службовці) . . . . . . . . . . . . . . 38 Із рядка 38 працівники, праця яких нормується: — за нормами часу . . . . . . . . . . . . . 39 — за нормами обслуговування . . . 40 — за нормативами чисельності 41 Із рядка 34 за основними для галузі професіями, (групами професій) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 Підсумок (рядки 34, 36, 38) 47 Контрольна сума (34 — 47) 48 Довідка: Найменування показника Код рядка Всього Трудомісткість продукції на номенклатуру річної виробничої програми, тис. нормо-годин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 Зниження трудомісткості: — відповідно до встановленного завдання, тис. нормо-годин 50 фактично, тис. нормо-годин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51 в тому числі за рахунок перегляду і заміни діючих норм . . . . . 52 Кількість діючих норм, всього, одиниць . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53 — у тому числі технічно обгрунтованих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 Із рядка 52: переглянуто норм, одиниць . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 у тому числі у сторону збільшення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56 Контрольна сума (49 — 56) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 «_____»_________________ 200__ року ___________________________________ Керівник ____________ (прізвище та № телефону виконавця) (підпис) ДЕРЖАВНА СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ КОДИ форми документа за УКУД організації складача — ідентифікаційний код ЄДРПОУ території за СПАТО галузі за ЗКГНГ виду економічної діяльності за КВЕД форми власності за КФВ організаційно-правової форми господарювання за КОПФГ міністерства, відомства, МДО, концерну, асоціації за СПОДУ вищестоящої організа- ції — ідентифікаційний код ЄДРПОУ кс 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Кому подається _________________________ (назва та адреса _____________________________________ одержувача) Міністерство (відомство), комітет __________ _______________________________________ МДО, концерн, асоціація _________________ _______________________________________ Підприємство, установа, організація ________ _______________________________________ Адреса _________________________________ _______________________________________ Форма власності ________________________ _______________________________________ _______________________________________ _______________________________________ Форма № 6-ПВ Затверджена наказом Мінстату України від 26.09.96 р. № 283 Поштова – річна Подається не пізніше 5 січня 200_ року підприємствами, установами, організаціями та колективними сільськогосподарськими підприємствами незалежно від форм власності: 1) Держкомстату Автономної Республіки Крим, обласному (районному, міському) органу державної статистики — за його вказівкою; 2) своїй вищестоящій організації — за вказівкою. ЧИСЕЛЬНІСТЬ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПРАЦІВНИКІВ ТА ПІДГОТОВКА КАДРІВ за 200_ рік Код рядка Всього, чоловік в тому числі робітники із загальної чисельності жінки Контрольна сума гр. Б, 1 — 3 А Б 1 2 3 4 І. Чисельність та склад працівників Чисельність штатних працівників спискового складу на кінець року — всього . . . . . . . . . . . . 01 з них: Працівники, які прийняті на роботу на умовах неповного робочого дня (тижня) . . . . . . . . . . . 02 Чисельність працівників, які отримують пенсію, всього (рядки 04 + 05 + 06) . . . . . . . . . . . . 03 в тому числі: на пільгових умовах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 04 за віком . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 05 по інвалідності — всього . . . . . . . . . . . . . . . . . 06 з них — ІІІ групи 07 Чисельність працівників, які мають: базову вищу освіту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 08 повну вищу освіту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 09 Чисельність працюючих у віці . . . . . . . . . . . . . 50 — 54 роки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 55 — 59 років . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 15 — 28 років . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 з них 15 років . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 ІІ. Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів. Навчено новим професіям (підготовка, перепідготовка, суміжні професії) — всього . . 14 з них за кордоном . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 Підвищили кваліфікацію — всього . . . . . . . . . 16 з них за кордоном . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 Крім того: Перепідготовлено службовців . . . . . . . . . . . . . . 18 Жінки, які знаходяться у відпустці з вагітності, родів та по догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством 19 з них у віці від 15 до 28 років 20 Із рядка 01: Чисельність працюючих надомниками . . . . . . 21 Чисельність працівників, які постійно проживають у сільській місцевості, а зайняті у міській місцевості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 23 Контрольна сума (з р. 01 по р. 23) . . . . . . . . . . 24 «____» ________________ 200__р. Керівник _____________________________ Головний бухгалтер (прізвище та № телефону виконавця) Додаток 2 ІНСТРУКЦІЯ ЩОДО СКЛАДАННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАННЯ НОРМ ВИРОБІТКУ І СТАН НОРМУВАННЯ ПРАЦІ за формою № 4-ПВ Розділ 1. Виконання встановлених норм виробітку робітниками-відрядниками 1. У цьому розділі в рядках 01 і 02 враховуються всі робітники-відрядники: для промислових підприємств, що входять до складу промислово-виробничого персоналу; для підприємств, організацій транспорту та зв’язку, що входять до складу основних робітників; для будівельних організацій, що входять до складу робітників, які зайняті на будівельно-монтажних роботах та підсобних виробництвах; для сільськогосподарських підприємств*, що входять до складу основних робітників. При цьому в число робітників-відрядників включають і тих, хто були прийняті або вибули протягом звітного періоду (двох місяців), незалежно від кількості відпрацьованих днів. У звіт включаються робітники-відрядники, праця яких оплачується за індивідуальною або колективною (бригадною) відрядною, відрядно-преміальною, відрядно-прогресивною або акордною системами оплати праці, за винятком робітників, праця яких оплачується за посередньо-відрядною системою оплати праці. До останньої належить система заробітної плати, при якій праця робітників (або групи робітників) оплачується за результатами праці відрядників, яких вони обслуговують. Примітка. Робітники неспискового складу, надомники, а також особи, праця яких оплачується на договірних засадах (договір-підряду) і у відсотках від виручки, у звіт за формою № 4-ПВ не включаються. Також не включаються в статистичний звіт трактористи-машиністи і робітники, які працюють на колективному (бригадному) підряді з почасовим (безнарядним) авансуванням. 2. Підприємства різних галузей (за винятком сільськогосподарських) у вільних рядках (03—32) розділу і звітної форми наводять дані за окремими провідними для галузей професіями (групами професій) робітників за вказівкою міністерства (відомства) відповідно до підпорядкування. Міністерством сільського господарства і продовольства України визначено чотири групи професій, які й наводяться у вільних рядках (03—32) звітної форми: — рядок 03 — трактористи-машиністи — всього, у тому числі: 04 — на оранці; на збиранні урожаю: 05 — зернових, 06 — картоплі, 07 — цукрового буряку, 08 — кукурудзи, 09 — соняшнику; 10 — на тракторно-транспортних роботах; — рядок 11 — робітники-відрядники на ручних роботах (сума рядків 12—17), у тому числі: 12 — на вантажно-розвантажувальних роботах, 13 — на прополці основних культур; на збиранні врожаю: 14 — картоплі, 15 — овочів, 16 — цукрового буряку, 17 — соняшнику; — рядок 18 — робітники-відрядники, що обслуговують тварин — всього (сума рядків 19—28), у тому числі: 19 — оператори машинного доїння, 20 — доярки ручного доїння, 21 — телятниці, 22 — скотарі дійної череди (оператори), 23 — скотарі, оператори на відгодівлі великої рогатої худоби; свинарі, оператори: 24 — ті, що обслуговують маток із приплодом, 25 — ті, що обслуговують свиней на відгодівлі; птахівниці, оператори: 26 — ті, що обслуговують кур-несучок, 27 — ті, що обслуговують молодняк птахів, 28 — чабани, що обслуговують овець; — рядок 29 — робітники-відрядники ремонтних майстерень — всього (сума рядків 30—32), у тому числі: 30 — слюсарі, 31 — токарі, 32 — ковалі. 3. Облік виконання норм виробітку робітниками-відрядниками здійснюється на основі первинних документів, за якими у виробничих підрозділах на підприємстві провадиться облік виготовлення і приймання придатної продукції (робіт) і відпрацьованого часу (наряду, рапорту про виробіток, табеля). 4. Статистичний звіт за формою 4-ПВ за звітний період (рік) складається: — підприємствами промисловості, підприємствами та організаціями транспорту та зв’язку — за квітень і жовтень; — будівельними організаціями — за квітень і листопад; — сільськогосподарськими підприємствами: щодо трактористів-машиністів — вибірково за два місяці звітного року — за один місяць найбільш напружених весняно-польових робіт (квітень або травень) і один місяць збиральних робіт (серпень або вересень); 2 — щодо робітників-відрядників на ручних роботах (вантажно-розвантажувальні, прополка основних культур, у тому числі картоплі, овочів) — вибірково за два місяці (наприклад, за аналогією по трактористах-машиністах); 3 — щодо робітників-відрядників, що працюють у тваринництві, — оператори машинного доїння, доярки ручного доїння, телятниці й т. ін. (за винятком підмінних робітників), — за січень і червень; 4 — щодо робітників-відрядників ремонтних майстерень (у тому числі: слюсарі, токарі, ковалі) — за січень і лютий звітного року. 5. Виконання індивідуальних та колективних (бригадних) норм виробітку визначається в такому порядку: 5.1. Щодо робітників (бригад), які виготовляють протягом звітного періоду одну й ту саму або однакову (однорідну) продукцію, — зіставленням виробленої придатної продукції в натуральному вигляді з продукцією, яку робітник (бригада) повинен був виготовити за встановленою нормою виробітку за фактично витрачений на виробництво цієї продукції робочий час. Приклад 1. Робітник механоскладального цеху промислового підприємства за звітний період (квітень і жовтень) на відрядних роботах відпрацював 315 годин і за цей час виготовив 1836 одиниць виробів (продукції). Згідно з встановленою нормою за цей час має бути виготовлено 1700 одиниць виробів (продукції). Виконання норм у цього робітника становитиме: . Приклад 2. Бригада мулярів будівельного управління кількістю 12 чоловік за 40 робочих днів (два місяці) зробила цегельну кладку будови обсягом 520 м3 при нормі 484 м3. Середній відсоток виконання норм виробітку кожним робітником бригади становитиме: , який і показується в графі 9 звітної форми. 5.2. Щодо робітників, бригад, які протягом квітня і жовтня виготовляли різноманітну продукцію (виконували різноманітну роботу), — як відношення виробленої кількості нормованого часу в нормо-годинах за встановленими нормами на виготовлену продукцію (виконану роботу) до фактично витраченого робочого часу (в годинах). Приклад 1. Робітник протягом звітного періоду (квітень і жовтень) за 356 годин (фактично витраченого часу на відрядних роботах) виконав такі роботи: Найменування робіт Кількість одиниць Норма часу на операцію, год Сума нормо-годин Операція 1 120 0,6 72 Операція 5 240 0,5 120 Операція 10 600 0,25 150 Різні нормовані допоміжні роботи — — 46 Разом — — 388 Виконання норм виробітку в цього робітника становитиме: Приклад 2. Бригада будівельного управління виконала за квітень і листопад звітного року такі роботи: Вид робіт Обсяг робіт Норма часу на вимірювач робіт, людино-годин Сума нормо-годин Бетонні, м3 20200 0,44 8888 Арматурні, т 11400 8,3 94620 Опалубні, м2 240200 0,65 156130 Разом — — 259638 Фактично за два місяці звітного року відпрацьовано робітниками цієї бригади 254600 годин. Середній відсоток виконання норми виробітку кожним робітником цієї бригади за звітний період становитиме: . 5.3. Визначення середнього відсотка виконання норм виробітку в сільськогосподарському виробництві має свої особливості. Він визначається щодо робітників-відрядників з подальшим розподілом їх на чотири групи професій: 1 — трактористи-машиністи (рядок 03 форми № 4-ПВ); 2 — робітники на ручних роботах (рядок 11); 3 — робітники, що обслуговують тварин (рядок 18); 4 — робітники ремонтних майстерень (рядок 29). 5.3.1. Відсоток виконання встановлених у господарстві норм виробітку трактористами-машиністами визначається відношенням виконаної за місяць кількості нормо-змін до відпрацьованої кількості змін за місяць у перерахунку на установлену в господарстві тривалість зміни. Визначення відсотка виконання норм виробітку цими робітниками здійснюється за допомогою допоміжної таблиці № 1 (місяці показано умовно): Таблиця допоміжна № 1 № з/п Прізвище, ім’я, по батькові Травень Серпень Разом відпрацьовано годин виконано нормо-змін відпрацьовано годин виконано нормо-змін відпрацьовано годин (гр. 3 + гр. 5) відпрацьовано змін (гр. 7 : 7 або 8,2 години) виконано нормо-змін (гр. 4 + гр.6) відсоток виконання норм гр. 9 : гр. 8 · 100 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 Авдеєнко П. А. 196 25,4 203 28,5 399 57,0 53,9 94,6 2 Бондаренко В. П. 191 28,7 214 32,4 405 57,9 61,0 105,4 3 Кононенко Н. Ф. 158 26,6 185 25,9 343 49,0 52,5 107,1 4 Климчук І. Е. 147 22,2 178 26,0 325 46,4 48,2 103,9 Всього — — — — — 210,3 215,7 102,6 Пояснення до допоміжної таблиці № 1 У графі 2 показуються всі постійні трактористи-машиністи, що фактично працювали в господарстві протягом двох місяців. Графи 3 і 5 заповнюються згідно з табелем обліку робочого часу (форма 64). У графах 4 і 6 показується сума фактично виконаних нормо-змін одним робітником за місяць, яка підраховується за обліковими листами трактористів-машиністів (форма 67-б) та іншим первинним документом з обліку виконаних робіт. Сума відпрацьованих за два місяці годин, поділена на встановлену тривалість зміни (7 або 8,2 години), на яку розраховані у господарстві норми виробітку, дає кількість відпрацьованих змін у перерахунку на встановлену тривалість зміни (графа 8). Середній відсоток виконання норм виробітку по сільськогосподарському підприємству — графа 8 форми № 4-ПВ — визначається за підсумковим рядком графи 10. У наведеному прикладі він дорівнює 102,6%. Визначення відсотка виконання норм виробітку трактористами-машиністами за видами робіт (рядки 03—08 форми) здійснюється за допоміжною таблицею № 2: Таблиця допоміжна № 2 № з/п Прізвище, ім’я, по батькові Відпрацьо-вано годин Відпрацьовано змін (гр. 3:7 або 8,2 години) Виконано нормо-змін Рівень виконання норм виробітку (гр. 5 : гр. 4)( ( 100 1 2 3 4 5 6 Оранка: 1 Авдєєнко П. А. 98 14,0 15,6 111,4 2 Бондаренко В. П. 115 16,4 17,8 108,5 3 Кононенко Н. Ф. 40 5,7 6,5 114,0 4 Клімчук І. Е. 140 20,0 18,7 93,5 Всього ( 56,1 58,6 104,5 Пояснення до допоміжної таблиці № 2 У графі 2 показуються робітники, зайняті на виконанні даного виду робіт. У графі 3 показується сума годин, відпрацьованих на певній роботі (оранка і т. ін.). У графі 5 показується сума нормо-змін, що виконані тільки на даному виді робіт. Відсоток виконання норм виробітку визначається відношенням кількості виконаних нормо-змін до кількості відпрацьованих змін у перерахунку на 7 або 8,2 години. Сума відпрацьованих годин і кількість виконаних нормо-змін підраховується за первинними обліковими листами трактористів-машиністів (форма № 67-б) і книжками бригадира з обліку праці й виконаних робіт. Аналогічний розрахунок проводиться і по інших видах робіт. Примітка. Сумарна чисельність трактористів-машиністів по рядках 04—10 може бути більше чисельності по рядку 03, оскільки одні й ті самі робітники, як правило, зайняті на декількох видах робіт. 5.3.2. Відсоток виконання встановлених у господарстві норм виробітку робітниками-відрядниками, зайнятих на ручних роботах, визначається за видами робіт відношенням виконаної кількості нормо-змін до відпрацьованої кількості змін у перерахунку на встановлену тривалість зміни. Якщо первинний облік з праці в господарстві здійснюється за індивідуальною формою № 66-а, то визначення відсотка виконання норм виробітку можна проводити за допоміжною таблицею 2. Для заповнення графи 5 цієї таблиці — «Виконання нормо-змін» — необхідно попередньо у вільних графах облікового листа проставити нормо-зміни, які визначаються шляхом ділення виконаного обсягу робіт на норму виробітку. У тому числі, коли первинний облік у сільськогосподарському підприємстві провадиться за груповою формою № 66, визначення відсотка виконання норм виробітку здійснюється за допоміжною таблицею № 3. Таблиця допоміжна № 3 № з/п Вид робіт Норма виробітку Фактичний обсяг виконаних робіт Працювало чоловік Від- працьовано людино-годин Відпрацьовано змін (гр. 6 : 7 або 8,2 години) Виконано нормо-змін (гр. 4: гр. 3) Відсоток вконання норм (гр. 8 : гр. 7 ( 100) 1 Навантаження насіння зернових на автомашину 6,5 т 200 т 5 205 29,3 30,8 105,1 2 Навантаження гною на сани 6 т 240 т 10 280 40,0 40,0 100,0 3 Розвантаження зерна 7т 160 т 4 155 22,1 22,9 103,6 Всього на вантажно-розвантажувальних роботах — — 19 — 91,4 93,7 102,5 4 Підпушування прополкою огірків 0,6 га 1,2 га 10 145 20,7 20 96,6 Таблиця допоміжна № 4 № з/п Прізвище, ім’я, по батькові Січень Червень Разом норма обслуговування (голів) фактично відпрацьовано днів за місяць планова кількість кормо-днів (гр. 3 ( ( гр. 4) фактична кількість кормо-днів норма обслуговування (голів) фактично відпрацьовано днів за місяць планова кількість кормо днів (гр. 7 ( ( гр. 8) фактична кількість кормо-днів планова кількість кормо-днів (гр. 5 + + гр. 9) фактична кількість кормо-днів (гр. 6 + гр. 10) рівень виконання норм (гр. 12 : гр. 11 ( 5.3.3. Виконання норм робітниками-відрядниками, що обслуговують тварин, визначається за 2 місяці (за січень і червень) щодо кожного робітника (доярка, скотар, свинар, пташниця, оператор, чабан) відношенням у відсотках фактичної кількості кормо-днів по кожній групі тварин до планової кількості кормо-днів, розрахованій, виходячи з норми обслуговування, закладеній у розрахунок розцінки, і кількості відпрацьованих днів у звітному місяці. Визначення відсотка виконання норм обслуговування здійснюється за допоміжною таблицею 4. Пояснення до допоміжної таблиці № 4 У графах 3 і 7 допоміжної таблиці № 4 проставляються норми обслуговування тварин, закладених у розрахунок розцінок. У графах 4 і 8 проставляється фактично відпрацьована кількість днів у цілому по групі обслуговування тварин з урахуванням праці підмінних тваринників (у даному прикладі — підмінних доярок). Фактично кількість кормо-днів (графи 6 і 10) заповнюються за даними бухгалтерського обліку по кожній групі тварин (із урахуванням праці підмінних тваринників). Якщо облік кількості кормо-днів здійснюється у цілому по фермі, то можна визначити середній по фермі відсоток виконання норм обслуговування основними тваринниками. Наприклад, на молочній фермі працює 12 основних доярок, які обслуговують 500 корів. Норма обслуговування — 40 корів. Планова кількість кормо-днів на 1 доярку становить 1200 кормо-днів (30 ( 40), для всіх доярок 14400 кормо-днів (1200 ( 12). Фактична кількість кормо-днів за місяць по фермі становить 15645, відсоток виконання норм — 108,6% (15645 : 14400). Отже, у формі № 4-ПВ у графі «100—110%» необхідно показати 12 чоловік. Аналогічні розрахунки здійснюються щодо скотарів та інших тваринників. Середній заробіток виконання норм обслуговування по сільськогосподарському підприємству визначається за підсумковим рядком графи 13 допоміжної таблиці 4. У даному разі він дорівнює 109,0%. 5.3.4. Щодо ремонтних майстерень статистичний звіт складається за два місяці — січень і лютий. Відсоток виконання норм визначається відношенням загальної кількості відпрацьованих кожним робітником нормо-годин до кількості годин, що фактично відпрацьовані протягом місяця. Визначення відсотка виконання норм здійснюється за допоміжною таблицею № 5. Таблиця допоміжна № 5 № з/п Прізвище, ім’я, по батькові Січень Лютий Разом відпрацьовано годин (за табелем) вироблено нормо-годин (за обліковими листами) відпрацьовано годин (за табелем) вироблено нормо-годин (за обліковими листами) відпрацьовано годин разом (гр. 3 + + гр. 5) вироблено нормо-годин разом (гр. 4 + + гр. 6) рівень виконання норм (гр. 8 : гр. 7) ( ( 100 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1 Василенко А. Г. 175 160 175 160 350 320 91,5 2 Костенко Д. Т. 168 194 168 194 336 388 115,0 3 Марченко І. А. 172 220 172 220 344 440 127,9 4 Тимчук Л. П. 190 230 190 230 380 460 121,0 5 Стецюк Н. М. 200 250 200 250 400 500 116,4 Всього ( ( ( ( 1810 2108 116,4 Пояснення до допоміжної таблиці № 5 Графи 4 і 6 («Вироблено нормо-годин») допоміжної таблиці № 5 заповнюються за матеріалами первинного обліку (форма № 70-а). Середній відсоток виконання норм виробітку визначається за підсумковим рядком графи 9. У даному прикладі він дорівнює 116,4%. 5.3.5. У зведених звітах у цілому по району, області, державі середній відсоток виконання норм виробітку (обслуговування) по кожній категорії робітників визначається як середньозважений шляхом множення загальної чисельності робітників на середній відсоток виконання норм виробітку (обслуговування) по кожному господарству і подальшим діленням суми одержаних добутків на чисельність по району, області, державі. Приклад № з/п Найменування господарства Загальна чисельність робітників (гр. 8 форми № 4-ПВ) Середній відсоток виконання норм виробітку (гр. 9 форми № 4-ПВ) Добуток середнього відсотка на кількість чоловік 1 Колгосп «Світанок» 100 103,0 10300 2 Колгосп «Зоря» 80 96,0 7680 3 Колгосп «Полум’я» 110 105,0 11550 Всього по району 290 101,8 29522 Середній відсоток виконання норм виробітку в цілому по району становив: . Аналогічно визначається середній відсоток виконання норм виробітку (обслуговування) щодо інших категорій робітників, а також області, держави. 6. При підрахуванні виконання норм виробітку фактично витраченим вважається весь змінний час (за графіком) даних (звітних) місяців, у тому числі внутрішньозмінні почасові роботи і внутрішньозмінні простої (з урахуванням скороченого робочого дня в передсвяткові й передвихідні дні при шестиденному робочому тижні), а також урахований за табелем понаднормований час, за відрахуванням часу: — чергової та додаткової відпустки (у тому числі відпустки на навчання без відриву від виробництва); — відпустки з вагітності та пологів; — відпустки без збереження заробітної плати; — відрядження; — тимчасової непрацездатності; — цілозмінних простоїв не з вини робітника; — планово-попереджувальних ремонтів устаткування, передбачених планом-графіком (якщо вони не враховані у нормах виробітку); — додаткових перерв у роботі, що подаються за рахунок робочого часу відповідно до трудового законодавства (робітникам для обігрівання у випадку повного припинення роботи при низьких температурах); — на виконання державних і громадських обов’язків протягом робочого часу у випадках, встановлених законодавством, а також часу, на який відповідно до постанови уряду скорочується довготривалість дня або робочого тижня для осіб, які успішно навчаються без відриву від виробництва. При визначенні виконання норм виробітку на підприємствах текстильної промисловості зі змінного часу за графіком також виключається: — для робітників основного виробництва — час простоїв на чищення і заправлення устаткування в межах установлених норм, якщо ці простої не передбачені у нормах виробітку; — для помічників майстрів — час простоїв устаткування через відсутність робітників на обслуговуючій дільниці з причини скороченого робочого дня або робочого тижня для осіб, які успішно навчаються без відриву від виробництва. Вказаний час простоїв устаткування виключається зі змінного часу (за графіком) помічника майстра тільки за відсутності робітників для підміни. 7. При багатоверстатному обслуговуванні виконання норм визначається таким чином: при обслуговуванні верстатів (машин, агрегатів) за встановленими нормами — зіставленням кількості виготовленої у звітному періоді продукції в натуральному виразі (штук, тонн, кілограм, метрів і т. ін.) з кількістю продукції, яка встановлена за нормою виробітку, або в нормо-годинах до фактично відпрацьованого часу (людино-годин). Приклад 1. Робітник у звітному періоді (квітень і жовтень звітного року) фактично відпрацював 300 годин; у цей час він обслуговував 4 верстати відповідно до встановленої норми обслуговування і виготовив за цей час 13200 виробів. За установленою погодинною нормою виробітку на кожному верстаті щогодини повинно бути виготовлено в середньому 10 виробів. Виконання норм виробітку становитиме: . Приклад 2. Робітник у звітному періоді (квітень і жовтень звітного року) фактично відпрацював 300 годин і в цей час відповідно до встановленої норми обслуговував 4 верстати. На верстатах виготовлялись різні вироби, на кожний з яких установлена (з урахуванням багатоверстатного робочого місця) норма часу й відрядна розцінка. Трудомісткість всіх придатних виготовлених виробів (за сумою встановлених норм часу) становила 330 нормо-годин. Виконання норм виробітку при цьому становитиме: . Примітка. При обслуговуванні верстатів (машин, агрегатів і апаратів) понад встановлені норми, їх виконання визначається в порядку, наведеному в цьому пункті. 8. Відсоток виконання норм виробітку відрядниками та розподілення їх за ступенем виконання норм виробітку визначається за результатами двомісячної роботи кожного відрядника, виконаної за всі дні, відпрацьовані ним у звітних місяцях (див. пункт 3), а не за частину місяця чи одну зміну. 9. Відсоток виконання норм виробітку відрядників, які працювали неповні два (або один неповний) звітні місяці (вибули; переведені або прийняті в звітних місяцях; не працювали через хворобу; були у відпустці або не працювали з інших причин, зазначених у пункті 5 цієї Інструкції), визначається за результатами всіх відпрацьованих ними днів протягом двох місяців. Розподіл робітників-відрядників за графами 1—7 провадиться за відсотком виконання норм виробітку кожним робітником-відрядником. В умовах бригадної організації праці, де нарахування заробітної плати здійснюється на основі єдиного наряду за кінцевими (колективними) результатами роботи бригади, вся чисельність робітників бригади наводиться у графі відповідного відсотка виконання норм бригадою в цілому. Приклад 1. Середній відсоток виконання норм виробітку в бригаді, яка складається з 10 чоловік, у звітному періоді становив 108,8%. При розподілі робітників-відрядників за ступенем виконання норм виробітку всіх 10 чоловік належить показати у відповідному рядку графи 3 («від 100 до 100%») форми звітності № 4-ПВ. Приклад 2. У будівельному управлінні працює 14 тинькарів (штукатурів) — відрядників, з них 2 — у складі комплексної бригади, яка в цілому виконала норми виробітку (у звітному періоді) на 130%. Інші 12 чоловік, які не належать до складу бригади, виконали (у цьому ж періоді) норми: чотири чоловіки — на 123%, три — на 112%, два — на 109%, два — на 132%, один — на 153%, один — на 92%, один — на 75%. У звіті показується так: Найменування показника Розподіл робітників-відрядників за ступенем виконання норм виробітку, чоловік до 80% від 80 до 100% від 100 до 110% від 110 до 120% від 120 до 130% від 130 до 150% від 150 і вище підсумок (гр. 1—7) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Тинькарі (штукатури) — рядок 12 1 1 2 3 4 2 1 14 Розподіл чисельності робітників бригади за графами 1—7 може здійснюватися за індивідуальними результатами роботи, якщо облік виробітку провадиться щодо кожного члена бригади. Розподіл основних робітників-відрядників сільськогосподарських підприємств за ступенем виконання норм виробітку має деякі особливості. Розподіл трактористів-машиністів за ступенем виконання норм виробітку відповідно до градації форми № 4-ПВ здійснюється шляхом їх підрахування за графою 10 допоміжної таблиці № 1. Розподіл робітників на ручних роботах за ступенем виконання норм виробітку відповідно до градації форми № 4-ПВ здійснюється за графою 5 допоміжної таблиці № 3 з урахуванням графи 9. У наведеному в допоміжній таблиці № 3 прикладі необхідно по графі 3 форми № 4-ПВ у групі «від 80 до 100%» у рядку 13 поставити «10 чоловік» (що підпушували із прополкою огірки), у графі 4 («від 100 Розподіл робітників тваринництва за ступенем виконання норм обслуговування здійснюється шляхом їх підрахунку по графі 13 до-поміжної таблиці № 4. У наведеному (в цій таблиці) прикладі за ступенем виконання норм обслуговування «від 80 до 100%» — 1 чоловік, «від 100 до 110%» — 1 чоловік, «від 110 до 120%» — 1 чоловік, «від 120 до 130%» — 1 чоловік. 10. Робочий час, затрачений на забраковану продукцію (роботу) як з вини, так і не з вини робітника, а також робочий час, затрачений на виправлення браку з фактично відпрацьованого часу при визначенні виконання норм не виключається. 11. Нормований час, встановлений на виконання додаткових робіт, що були викликані відхиленням від нормальних умов праці, на які розраховані норми (невідповідність сировини, матеріалів, непристосованість інструменту й устаткування та ін.) на виправлення браку (якщо він був допущений не з вини робітника), включається в нормований час, що враховується при визначенні виконання норм виробітку. 12. Продукція, виготовлена учнями під керівництвом робітників, які їх навчають, або в бригадах відрядників при визначенні відсотка виконання норм виробітку вказаним робітникам або бригаді не зараховується. 13. Виконання норм по виробничій дільниці, зміні, цеху, виробництву (по відділенню сільськогосподарського колективу) і підприємству (сільськогосподарському колективу) в цілому визначається шляхом зіставлення нормованого часу в нормо-годинах, виробленого за нормами, встановленими на виготовлену у звітному періоді придатну продукцію (вироби, заготовки, напівфабрикати, картопля, овочі й т. ін.) всіма робітниками-відрядниками згідно (дільниці, зміни, цеху, виробництва і підприємства; відділення і сільськогосподарського колективу) з кількістю фактично витраченого робочого часу (в годинах) робітниками-відрядниками за змінний час за графіком. 14. В об’єднаннях (управліннях, трестах) виконання норм виробітку може визначатись за середнім відсотком виконання норм (добуток середнього виконання норм по виробничих одиницях на чисельність зайнятих у них робітників-відрядників). Приклад Промислові виробничі одиниці або підприємства, що входять в об’єднання, управління, трести Чисельність робітників-відрядників, осіб Середній відсоток виконання норм виробітку Добуток середнього відсотка виконання норм виробітку на чисельність робітників-відрядників А 500 115,0 57 500 Б 200 112,0 22 400 В 800 108,0 86 400 Г 250 105,0 26 250 Всього 1750 — 192 550 Виконання норм по об’єднанню, тресту в цілому становитиме: . Аналогічно визначається середній відсоток виконання норм виробітку за окремими професіями (рядки 03—32). Розділ ІІ. Характеристика стану нормування праці Вказівки щодо заповнення рядків 34—56 15. У графі 1 вказується: 15.1. Промисловими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами та організаціями транспорту і зв’язку: — середньоспискова чисельність працівників за строки, передбачені п. 4 розділу І. У цій та інших графах не враховуються учні, молодший обслуговуючий персонал і працівники охорони. 15.2. Радгоспами, міжгоспами і колективними сільськогосподарськими підприємствами — чисельність постійно працюючих у господарстві протягом 9 місяців (починаючи з січня звітного року). Особи, що прибули або вибули у звітному році з господарства, у цей розділ не включаються. 16. У графі 2 показується загальна чисельність працівників праця яких нормується за різними нормами (технічно обґрунтованими, дослідно-статистичними). Різниця граф 1 і 2 по всіх рядках дає чисельність тих працівників, праця яких не нормується. Щодо робітників-відрядників графа 1 дорівнює графі 2. 17. У графі 3 враховується чисельність працівників, що працюють за технічно обґрунтованими нормами. Технічно обґрунтованими нормами є норми, що встановлені аналітичним методом нормування і відповідають досягнутому рівню техніки і технології, організації виробництва і праці. До технічно обґрунтованих норм належать: — єдині й типові норми; — норми, встановлені на основі міжгалузевих і галузевих (відомчих) нормативів з праці; — норми, встановлені по місцевих нормативах з праці, які є більш прогресивними, ніж міжгалузеві й галузеві (відомчі) нормативи; — місцеві норми, встановлені аналітичним методом нормування з урахуванням технічних даних про продуктивність устаткування в результаті вивчення затрат робочого часу, вимог наукової організації праці; — місцеві норми, встановлені без дотримання вказаних вимог, є дослідно-статистичними і не можуть бути віднесені до числа технічно обґрунтованих. До технічно обґрунтованих не можуть бути віднесені також місцеві норми, які встановлені: — на основі застарілих нормативів трудових затрат; — на основі діючих нормативів, але які застосовувались з поправочними коефіцієнтами, що послаблюють напругу норм, а також у випадках, не передбачених трудовим законодавством (встановлення знижених норм молодим працівникам, інвалідам і пенсіонерам за віком та ін.) або коли поправочні коефіцієнти, які встановлені до технічно обґрунтованих норм, розрахованих на проектну технологію, організацію виробництва і праці, застосовуються довше встановленого строку; — частково на основі діючих норматив трудових затрат, а частково — дослідно-статистичним методом. 18. Визначення чисельності працівників для заповнення граф 2—5 провадиться на підставі таких даних: чисельності відповідної категорії працівників, які враховані у графі 1; кількості нормо-годин, оплачених робітникам-відрядникам за придатну продукцію, виготовлену у звітному періоді, або кількості людино-годин, відпрацьованих робітниками-почасовиками на нормованих роботах у звітному періоді, у тому числі за технічно обґрунтованими нормами, з них за нормами, розрахованими за міжгалузевими, єдиними, галузевими та відомчими нормами та нормативами. Примітка. З метою механізації обліку нормованого і фактично відпрацьованого часу, який належить до робіт, нормованих за різноманітними видами нормативів і норм, у документах первинного обліку (особистих рахунках, робочих нарядах, нормувальних відомостях і т. ін.), кожному виду норм доцільно присвоювати відповідні індекси (шифри, коди). На підставі зазначених даних первинного обліку визначається чисельність робітників-відрядників і робітників-почасовиків. Приклад. Підприємство за квітень і жовтень мало середньоспискову чисельність усіх робітників 550 чоловік, з них відрядників 400 чоловік, а робітників-почасовиків — 150 чоловік. На підставі даних первинного обліку нормованого і фактично відпрацьованого часу (в годинах) визначається чисельність робітників відповідних категорій: а) робітники-відрядники. Робітниками-відрядниками (400 чоловік) відпрацьовано у звітному періоді (квітень і жовтень) за нормами 132000 нормо-годин, у тому числі за технічно обґрунтованими нормами 99000, з них за нормами, розрахованими за міжгалузевими нормативами — 52800, за галузевими — 26400 нормо-годин. Чисельність робітників-відрядників, праця яких нормується за технічно обґрунтованими нормами, становитиме: у тому числі за нормами, розрахованими за міжгалузевими нормативами: за галузевими нормативами: б) робітники-почасовики. Робітниками-почасовиками (150 чоловік) фактично відпрацьовано у звітному періоді (квітень і жовтень) 48000 людино-годин, при цьому на нормованих роботах — 38400, у тому числі за технічно обґрунтованими нормами — 30720, з них за нормами, розрахованими за міжгалузевими нормативами — 15360, за галузевими — 8640 людино-годин. Чисельність робітників-почасовиків, праця яких нормується, становитиме: з них за технічно обґрунтованими нормами: у тому числі за нормами, розрахованими за міжгалузевими нормативами: за галузевими нормативами: Чисельність робітників-відрядників (радгоспів, міжгоспів і колективних сільськогосподарських підприємств), праця яких протягом звітного періоду нормується частково за технічно обґрунтованими, частково за дослідно-статистичними нормами, для заповнення граф 3, 4, 5 визначається за формулою , де Ст — чисельність робітників-відрядників, праця яких нормується за технічно обґрунтованими нормами, у тому числі за міжгалузевими і галузевими; С — чисельність робітників-відрядників, праця яких нормується (графа 2); У — питома вага технічно обґрунтованих норм, яка визначається відношенням у відсотках кількості нормо-змін (днів), що відпрацьовані за технічно обґрунтованими нормами, до всієї кількості нормо-змін (днів). Кількість нормо-змін (днів), що відпрацьовані за технічно обґрунтованими нормами, у тому числі з виділенням міжгалузевих і галузевих, визначається в облікових листах, нарядах або інших формах первинного обліку шляхом проставлення відповідних позначок (шифрів). Приклад. У колективному сільськогосподарському підприємстві з 150 робітників 100 чоловік протягом звітного періоду працювали за технічно обґрунтованими нормами, у тому числі 40 чоловік тільки за міжгалузевими, 20 — за галузевими нормами, а 50 чоловік — за змішаними нормами: частково — за технічно обґрунтованими, частково за дослідно-статистичними нормами. . . Таким чином, у графі 2 проставляється 150 чоловік, у графі 3 — 131 чоловік (100 + 31), у графі 4 — 48 чоловік (40 + 8), у графі 5 — 27 чоловік (20 + 7). При складанні статистичної звітності за формою № 4ПВ робітники, які отримують заробітну плату за непрямою відрядною системою оплати праці, умовно належать до робітників-почасовиків. Різниця даних граф 1 і 2 дає чисельність працівників, праця яких не нормується, а різниця граф 2 і 3 — чисельність працівників, які працюють за дослідно-статистичними нормами виробітку (часу, обслуговування). 19. У графі 6 враховується кількість працівників, вивільнених унаслідок заміни і перегляду діючих норм виробітку, часу, обслуговування, керованості, норм і нормативів чисельності й нормованих завдань. При цьому треба враховувати ефективність заміни і перегляду норм затрат праці, що здійснені в результаті: проведення організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці; введення нового та модернізації діючого устаткування, впровадження більш прогресивної технології; удосконалення технологічного і організаційного оснащення, інструментів; покращення конструкцій виробів; механізації і автоматизації виробничих процесів; удосконалення організації робочих місць, їх раціоналізації; використання нових видів сировини матеріалів, палива; впровадження раціоналізаторських пропозицій, міжгалузевих, галузевих норм і нормативів з праці; збільшення партій оброблених (виготовлених) робітниками (бригадою) деталей (виробів) або такту потоку; зменшення трудомісткості робіт у результаті загального покращення організації виробництва і праці, зростання професійної майстерності й удосконалення виробничих навиків робітників та службовців; виявлення ініціативи робітників та службовців при перегляді норм трудових затрат; виправлення помилкових норм, під час встановлення яких були неправильно враховані організаційно-технічні умови або допущені неточності у застосуванні нормативних матеріалів, або в проведенні розрахунків. У звіті наводиться умовне вивільнення чисельності працівників унаслідок заміни і перегляду норм, проведених за звітний період (рік). При заповненні рядка 35 зазначається середньоспискова чисельність робітників-відрядників, що працювали в бригадах у звітному періоді — відповідно за графами 1—5. 20. При заповненні рядка 37 зазначається чисельність робітників-почасовиків, які працюють за нормованим завданням. Нормоване завдання — це завдання встановлене, виходячи з технічно обґрунтованих норм і нормативів трудових затрат, обсягів робіт, які робітник або група робітників (зокрема, бригада) зобов’язані виконати за робочу зміну, робочий місяць (відповідно змінне та місячне нормоване завдання) чи за іншу одиницю робочого часу на почасово оплачуваних роботах. 21. Кількість працівників, вивільнених через перегляд і заміни норм, визначається за період з моменту впровадження нових норм до кінця звітного року. Підрахунок економії трудових затрат умовно або фактично вивільнених робітників визначається за формулами: а) на відрядно оплачуваних роботах промисловими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами та організаціями транспорту та зв’язку , де Ер — умовно або фактично вивільнене число працівників; t1, t2 — трудомісткість одиниці продукції (робіт) перед та після впровадження нових норм часу, нормо-годин; Фб — річний фонд робочого часу одного робітника, годин; Кнб — коефіцієнт виконання норм виробітку за місяці, що передують перегляду (заміні) норм; В — обсяг продукції (робіт) після впровадження нових норм часу в натуральному виразі до кінця звітного року (штук, метрів і т. ін.). Приклад. Внаслідок удосконалення технології в березні трудомісткість виробу «А» знизилася з 4,15 до 4,0 нормо-годин. Обсяг випуску виробів з моменту впровадження нових норм до кінця року становить 60000 штук. На дільниці, де виробляється цей вироб, річний фонд робочого часу одного працівника становить 1930 годин. Виконання норм виробітку за 3 місяці, що передували перегляду (заміні), становило 115%. Виходячи з наведених даних, умовне вивільнення чисельності робітників від перегляду (заміни) норм виробітку щодо виробу «А» становитиме: чоловік; б) на відрядно оплачуваних роботах радгоспами, міжгоспами і колективними сільськогосподарськими підприємствами , де Н і НІ — кількість нормо-змін (днів), необхідних для виконання даного обсягу робіт за нормою, яка діяла до перегляду, і за новою запровадженою нормою; Фг — фактичний річний фонд робочого часу 1 чоловіка в людино-днях. ; в) на почасово оплачуваних роботах: , де Чб — базова чисельність, встановлена для відповідної групи працівників на підприємстві за фактично встановленими нормативами (штатним розписом); Чн — чисельність цієї групи працівників, що встановлена за новими нормами часу (виробітку, нормованим завданням); М — число місяців дії заходу. Приклад. За результатами впровадження типових норм часу на контрольні роботи, що раніше на підприємстві не нормувалися, чисельність контролерів, які були зайняті на цих роботах, знизилась з 10 чоловік за штатним розписом до 9 чоловік за встановленими нормами. Вивільнення зайнятих контролем робітників становитиме 10 – 9 = = 1 чоловік, помножене на число місяців дії заходів і поділене на 12. При перегляді норм обслуговування промисловими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами і організаціями транспорту та зв’язку число умовно вивільнених робітників визначається за формулою: , де Ноб і Нон — базова і нова норма обслуговування; Н — загальна кількість обладнання, на яке встановлена норма обслуговування; Кзм — коефіцієнт змінності; М — число місяців дії заходу. Приклад. На автоматичній дільниці працює 60 токарних автоматів. У зв’язку зі збільшенням розмірів партії деталей, що підлягають обробці, і зменшенням числа переналадок протягом зміни, норма обслуговування для наладчиків автоматів підвищена з 10 до 12 одиниць. Коефіцієнт змінності роботи токарних автоматів на даній дільниці — 2,5. Умовне вивільнення чисельності наладчиків автоматів до кінця року становитиме: чоловіка, помножене на число місяців дії заходів і поділене на 12. При перегляді норм обслуговування радгоспами, міжгоспами, колективними сільськогосподарськими підприємствами у тваринництві число умовно або фактично вивільнених робітників у розрахунку на рік визначається за формулою: , де Н — поголів’я тварин на фермі або в колективному сільськогосподарському підприємстві; Ноб і Нон — норми обслуговування до і після перегляду; М — число місяців дії нової запровадженої норми. Приклад. На фермі із загальним поголів’ям 400 корів у результаті удосконалення механізації підвищені норми обслуговування у доярок (операторів машинного доїння) з 25 до 40 голів, у тваринників (операторів з обслуговування тварин) з 50 до 67 голів. Нові норми обслуговування введені з початку квітня звітного року. Чисельність умовно вивільнених робітників становить: для доярок (операторів машинного доїння) — 4,5 чоловіка: , для тваринників (операторів з обслуговування тварин) — 1,5 чоловіка: . Загальна чисельність умовно вивільнених робітників на фермі становить 6 чоловік (4,5 + 1,5). У тому випадку, коли в результаті впровадження заходів уведені додаткові робітники (наприклад з роздачі кормів), то їх чисельність слід вилучити із загальної чисельності умовно вивільнених робітників. При перегляді нормативів чисельності кількість умовно або фактично вивільнених робітників визначається за формулою: де Нчб і Нчн — базова та нова норма чисельності за зміну; Кзм— коефіцієнт змінності роботи одиниць, що обслуговуються, на які встановлена норма чисельності. Приклад. У котельній підприємства, в якій є 7 працюючих котлів, у зв’язку з переходом роботи на газове паливо змінна норма чисельності операторів скоротилась з 4 до 2 чоловік. Умовне вивільнення чисельності операторів котельної, які працюють у 3 зміни (Кзм = 3), відповідно становитиме (4 – 2) ( 3 = 6 чоловік, помножене на число місяців дії заходу і поділене на 12. При підрахунку кількості повних місяців дії цього заходу умовно приймається, що захід, впроваджений до 15-го числа (включно) даного місяця, вважається діючим повний місяць; захід, впроваджений після 15-го числа, вважається діючим з наступного (поточного) після впровадження місяця. Якщо норматив чисельності встановлюється не за зміну, а в цілому по підрозділу, умовне (фактичне) вивільнення чисельності від перегляду цих нормативів визначається без урахування коефіцієнта змінності, тобто як різниця між базовою і новою нормою чисельності, помножена на число місяців дії заходу і поділена на 12. Так, якщо діючий норматив чисельності лаборантів для даного цеху зменшився з 5 до 4 чоловік, то вивільнення їх чисельності становитиме (5 – 4) = 1 (чоловік), помножене на число місяців дії заходу та поділене на 12. 22. Для нормування праці службовців використовуються, як правило, міжгалузеві й галузеві норми (нормативи) часу, обслуговування (кількості підлеглих), чисельності. Облік нормування праці службовців провадиться за цими видами норм (нормативів). До міжгалузевих відносять єдині, типові норми (нормативи) часу, обслуговування, чисельності, затверджені або погоджені з Мінпраці України, а також місцеві норми, розраховані за міжгалузевими нормативними документами. До галузевих відносяться норми (нормативи) часу, обслуговування (кількості підлеглих), чисельності, затверджені міністерствами, а також місцеві норми, розраховані за галузевими нормативами. 23. У практиці можуть бути випадки, коли одні й ті самі групи службовців одночасно охоплені різноманітними видами норм (нормативів). Наприклад, галузеві нормативи чисельності охоплюють працівників, які зайняті на машинописних роботах або на роботах з діловодства. Але праця цих працівників може одночасно нормуватися з використанням єдиних, типових норм часу, розроблених у централізованому порядку. Інший приклад. Чисельність майстрів, що входять до лінійного персоналу, охоплена галузевими нормативами чисельності, але вона може бути визначена одночасно за допомогою спеціально розроблених норм обслуговування (кількості підлеглих). Для того, щоб уникнути подвійного обліку одних і тих самих робітників, праця яких нормована з використанням кількох видів норм (нормативів), необхідно дотримуватися такого порядку при заповненні рядків 39, 40, 41. У рядку 39 наводиться чисельність працівників, праця яких нормується методом прямого нормування, тобто за нормами часу. У рядку 40 відображається чисельність службовців, для яких установлені норми обслуговування (кількості підлеглих). При цьому не враховуються працівники, що були включені в дані рядка 39. У рядку 41 ураховується чисельність працівників, охоплених нормативами чисельності, за винятком тих, які були включені в дані рядків 39 і 40. Дані рядка 38 за графами 2—5, 6 мають дорівнювати сумі даних за відповідними графами рядків 39—41. У графі 1, рядок 38 зазначається середньоспискова чисельність службовців за квітень і жовтень звітного року. Дані графи 1, рядок 39—41 не заповнюються. 24. У графі 6, рядок 38 показується умовне вивільнення службовців. При заповненні графи 6 слід ураховувати тільки чисельність службовців, вивільнених за рахунок впровадження або перегляду норм (нормативів). Методика розрахунку умовного вивільнення службовців від впровадження норм часу, обслуговування (кількості підлеглих) аналогічна методиці, наведеній у пункті 21, розділ ІІ щодо робітників. Умовне вивільнення чисельності службовців (Еу) у результаті впровадження нормативу чисельності розраховується за такою формулою: Еу = Рб – Рот, де Рб — різниця між фактичною та нормативною чисельністю службовців за рік, що передував звітному; Рот — різниця між фактичною і нормативною чисельністю службовців у звітному періоді. Різниці Рб і Рот визначаються за даними фактичної та нормативної чисельності на 1 січня звітного і попереднього років. Наприклад, у виробничому об’єднанні на 1 січня 1994 року фактична і нормативна чисельність службовців становила відповідно 1836 і 1827 чоловік. Отже, різниця між ними — 9 чоловік. На 1 січня 1993 року фактична та нормативна чисельність службовців становила 1974 і 1921 чоловік, різниця — 53 чоловіки. Відповідно до вищенаведеної формули умовне вивільнення чисельності службовців становитиме 44 чоловіки. З метою здійснення контролю за станом нормування праці, розширення охоплення технічним нормуванням окремих провідних професій галузі робітників-відрядників або груп робітників-відрядників передбачено вільні рядки (42 — 46), які заповнюються за вказівкою головної організації. Так, наприклад, у радгоспах, міжгоспах і колективних сільськогосподарських підприємствах у рядках 42 — 45 розділу ІІ наводяться дані за такими професіями і групами робітників-відрядників: рядок 42 — трактористи-машиністи, рядок 43 — робітники, зайняті на ручних роботах, рядок 44 — робітники тваринництва, рядок 45 — робітники ремонтних майстерень. Вказівки щодо заповнення розділу «Довідково» Рядки 49—52 заповнюються промисловими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами та організаціями транспорту і зв’язку та радгоспами, міжгоспами, колективними сільськогосподарськими підприємствами. 25. У рядку 49 наводиться нормована технологічна трудомісткість продукції на номенклатуру річної виробничої програми. При її визначенні враховуються затрати часу в нормованих людино-годинах згідно з затвердженими нормами часу (виробітку) і почасової роботи щодо виготовлення цієї продукції, починаючи від запуску матеріалів у виробництво до здачі готової продукції, передбачені діючим технологічним процесом. Якщо до продукції відповідно до умов поставки в обов’язковому порядку додається вироблений підприємством комплект запасних частин та інструментів, і оптова ціна на них установлена з урахуванням ціни комплекту, то трудомісткість виготовлення комплекту включається до трудомісткості продукції, що враховується у формі № 4-ПВ. Трудові затрати на виготовлення тари і пакування включаються в трудомісткість продукції, якщо вони передбачені конструкторською специфікацією продукції і вартість їх включена в оптову ціну продукції (наприклад, футляри і ящики для інструментів, запасних частин тощо). У тих випадках, коли затвердженим технологічним процесом передбачено виготовлення однієї й тієї самої продукції на різному за продуктивністю устаткуванні, у нормовану трудомісткість продукції включається середньозважений нормований час. Не включаються в нормовану трудомісткість трудові затрати, не передбачені технологічним процесом на виконання робіт: а) по промисловості: — виготовлення продукції в обмін на забраковану, а також на виконання операцій, не передбачених технологічним процесом у зв’язку з переробкою або виправленням дефектів; — виготовлення напівфабрикатів, заготовок, збірних елементів і виконання різноманітних робіт, які відповідно до затверджених планів поставок або кооперації мають бути виконані іншими підприємствами; — роботи, зумовлені відхиленнями від затвередженого технологічного процесу (відсутність або невідповідність матеріалу, устаткування, інструменту тощо), виготовлення індивідуального комплекту запасних частин, приладдя і т. ін., які додаються до продукції відповідно до умов поставки за особливу плату, або виготовлених за особливим замовленням, а також на інші роботи, не передбачені технічними умовами і технологічним процесом, але виконані за вимогою замовника; — налагоджувальні роботи, виконані спеціальними робітниками; — роботи, пов’язані з технічним прийманням матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, транспортуванням (включаючи внутрішньоцехове транспортування деталей, матеріалів тощо), ремонтні, підсобні та інші допоміжні роботи, що виконуються спеціальними робітниками; — виготовлення металевих та дерев’яних моделей; — різні роботи, не передбачені затвердженим технологічним процесом; б) по будівництву: — з капітального ремонту та інших підрядних робіт, що виконуються будівельним управлінням (або іншим виробничим підрозділом) тресту (комбінату) в обсязі, який не передбачається завданням (планом); — з виготовлення нестандартизованого устаткування (без установки його на місці постійної експлуатації), якщо ці роботи не включені у завдання (план) на підрядні роботи будівельного управління (або іншого виробничого підрозділу) тресту, комбінату; — роботи, що виконуються трестами, комбінатами (управліннями механізації) поза будівельним майданчиком — на складах, у кар’єрах, на підприємствах будівельної індустрії. У трудомісткість одиниці продукції включаються всі затрати нормованого часу на роботи, передбачені технологічним процесом, з урахуванням усіх робітників, одночасно виконуючих операції у цих роботах, і норми обслуговування, тобто трудомісткість ураховується в нормованих людино-годинах. Якщо технологічним процесом передбачене обслуговування робітником одночасно двох чи кількох верстатів (апаратів, агрегатів, механізмів і т. ін.), то трудомісткість визначається як частка від ділення загальної суми норм часу (в нормо-годинах) за всіма операціями і верстатами, що обслуговуються кожним робітником, на кількість верстатів, що обслуговуються ним за нормою. Якщо за технологічним процесом один верстат (механізм) одночасно обслуговують кілька робітників, то нормований час у верстато-годинах множиться на число цих робітників. При бригадних роботах у трудомісткість ураховується не тривалість обробки деталі, а трудові затрати на її виготовлення. Операції, передбачені технологічним процесом, але поширені не на 100% продукції (наприклад, виправлення місць при вибірковому методі за міру твердості й т. ін.), включаються в трудомісткість у тому відсотку, який передбачений цим процесом. Трудові затрати на роботи, що нормуються на одиницю ваги, площі або обсягу, що одночасно виконуються, для різноманітних видів продукції встановлюються з кожного виду продукції пропорційно вазі, площі, обсягу комплекту деталей, що входять у відповідну продукцію. Роботи, передбачені технологічним процесом, включаються в нормовану трудомісткість незалежно від системи оплати праці робітників, що виконують ці роботи (пряма, прогресивна, преміальна, відрядна, а також почасова і почасово-преміальна). Якщо ці роботи плануються за робочими місцями і оплачуються згідно з почасовою і почасово-преміальною системою, то частка трудових затрат, що припадають на кожну одиницю продукції, встановлюється, виходячи з фонду часу всіх робітників, що обслуговують дане робоче місце (дільницю, цех), і розподіляється на кожен виріб пропорційно вазі (обсягу) комплекту деталей або нормованій трудомісткості виробничої програми продукції. Трудові затрати робітників-почасовиків включаються в трудомісткість, виходячи з норм обслуговування або встановлених затрат часу в нормованих завданнях. Нормована технологічна трудомісткість виробу по підприємству в цілому визначається підсумовуванням її розміру по цехах, що беруть участь у його виготовленні з урахуванням коефіцієнта витрат сировини (напівфабрикатів) елементів збірного складу кожного структурного підрозділу підприємства на одиницю готової продукції. 26. У рядку 50 наводиться завдання щодо зниження трудомісткості продукції, яка випускається, у розрахунку на рік, а в тих галузях, де відповідно до нових методів господарювання підприємствам не встановлюються завдання щодо зниження трудомісткості, вони наводять розмір зниження трудомісткості, встановлений самим підприємством у плані зниження трудомісткості продукції. 27. У рядку 51 наводиться фактичне зниження трудомісткості продукції на номенклатуру річної виробничої програми за звітний період. 28. У рядку 52 відображається обчислена із рядка 51 розмір зниження нормованої трудомісткості за рахунок перегляду та заміни діючих трудових норм у звітному періоді. Рядки 53 — 56 заповнюються тільки радгоспами, міжгоспами і колективними сільськогосподарськими підприємствами. 29. У рядку 53 наводиться загальна кількість норм виробітку й обслуговування, діючих на механізованих, польових, тракторно-транспортних, ручних роботах і роботах в тваринництві. У зведених звітах загальна кількість діючих норм визначається як середньоарифметична величина в розрахунку на одне господарство. 30. У загальній кількості діючих норм у рядку 54 виділяється кількість технічно обґрунтованих норм. 31. Кількість переглянутих норм за звітний період наводиться у рядку 55, у тому числі в рік підвищення — у рядку 56. * Звітний період визначається відповідно до методики, наведеної в пункті 4 Інструкції по заповненню форми, у радгоспів, міжгоспів, колективних сільськогосподарських підприємств показується чисельність робітників, що постійно працювали в господарстві впродовж звітного періоду. * Тут і далі за текстом маються на увазі: радгоспи, міжгоспи, колективні сільськогосподарські підприємства. PAGE PAGE 14 PAGE PAGE 103 PAGE PAGE 146 ! ( ? ( ! ( ? ( ( ? ! 52 ( ? ! ( ? ! ( ? ! ( ? ! ! 101 102 125 до 110%») — 19 чоловік (що працювали на навантажно-розвантажувальних роботах). Так Ні Друк 1 Т Т1 = х / N? * S? * *T? Х = (L + L1 + L2)*H L2 = T?? ? ? L1 = T?? T N і т. д. Друк: = 0 = 1 = 1 + 1 P I J K[I; J] 73440 або [I; J] ( P = J + 1 = 17 = 9 – JO * 6( J I = I J T( = 1 – = 8 – 6 T T = T N N = N ?? ? ? ??? R (i, j) = T * S?* * S1 * (P1 * Q * N)* * 1??? N T ij = 1(2 = 9 = 1; = 1 Увід: S(, L, H, D, S1, P1 Початок
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
