Бандурка О.М., Акiмов В.В., Волошин П.В., Левашов О.С., Чуб В.I. 2001

Бандурка О.М., Акiмов В.В., Волошин П.В., Левашов О.С., Чуб В.I. 2001 –
Наркотики. Особлива небезпека

Передмова

Відомо, що виробництво, обіг, збут та вживання наркотиків утворюють
проблему світового рівня, що на сьогодні загрожує особистості, а звідси
– цілим народам і державам. Боротьба з цим соціальним злом потребує
ефективних та скоординованих дій, оскільки разом з тероризмом,
корупцією, воно гальмує розвиток особистості, прагнення до
вдосконалення, розвитку і благополуччя. Вирішення цієї проблеми потребує
комплексного підходу – від вивчення історії походження та розповсюдження
наркотичних засобів до впливу цих речовин на мозок або центральну
нервову систему, дослідження їх руйнівного характеру на особистість
людини. За цих обставин ми нагадаємо, що спеціальна сесія Генеральної
Асамблеї ООН з всесвітньої проблеми наркотиків, яка відбулася 8–10 липня
1998 р., закликала держави та міжнародну спільноту до співробітництва і
нарощуванню зусиль по боротьбі з попитом, виробництвом та незаконним
обігом наркотиків та зв’язаної з ними організованою злочинністю.

Актуальність цієї проблеми на теренах України сьогодні ні у кого не
визиває сумнівів. Вона обумовлена цілим рядом факторів: соціальних,
економічних, психологічних тощо. Наркоманія – соціальна патологія.
Сьогодні спеціалісти не відчувають вагань в оцінці наркологічної
ситуації – розповсюдження наркоманії в нашій державі, яке прийняло
епідемічний характер, охопило практично всю територію, особливо південну
частину держави і, що визиває особливу тревогу, утворився кримінальний
ринок наркотиків на рівні організованих злочинних угруповань.

Наркоманія порушує відтворення робочої сили. Переважна частина
зареєстрованих наркоманів – молодь. За оцінками експертів реальна
чисельність наркоманів може досягти 450 тис. осіб віком від 10 до 18
років [Ясинський В. Наркотик умеет ждать того, кто ждать не умеет //
Время. 1999. 5 окт.]. Від наркотиків зростає смертність серед
підростаючого покоління. За даними Мінохорониздоров’я за останні 10
років доля наркоманів серед школярів зросла у 6–8 разів, а смертність
серед цієї групи виросла в 40 разів. Враховуючи, що значна частина
наркоманів не доживає до 30 років, можна стверджувати, що ця вікова
група не дасть потомства.

Чітко відслідковується зв’язок між ростом вживання наркотиків та
протиправною, навіть злочинною поведінкою підлітків і молоді. Реагуючи
на це, до нового Кримінального кодексу України вміщено цілий розділ
«Кримінальна відповідальність за виготовлення, розповсюдження та
зловживання наркотиків», який нараховує статті, що передбачають злочини
та покарання за їх скоєння.

Опираючись на викладені факти, можна з усією впевненістю стверджувати,
що профілактика наркоманії є ключовим питанням і національної безпеки, і
зберігання нації. Очевидно, що держава повинна займатись цілеспрямованою
діяльністю у сфері попередження наркоманії.

Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів України розробили та
прийняли цілий комплекс програмних мір з профілактичної роботи по
запобіганню наркоманії в Україні. Колектив науковців Національного
університету внутрішніх справ не стоїть осторонь цієї проблеми. В 2000
році побачила світ книга «Молодежь и наркотики», яка була видана за
підсумками міжнародного дослідницького проекту «Динаміка і
соціокультурний механізм розповсюдження наркотиків серед молоді і
післявоєнний період». Кинга, яку Ви тримаєте в руках, продовжує
поглиблене вивчення цієї проблеми, але трохи з іншої сторони – від
історії виникнення наркотиків до руйнівного впливу їх на особистість.

О.М. Бандурка,

академік, д-р юрид наук, професор

Вступ

Історичний огляд.

Великі подорожі і географічні

відкриття

Наркотик супроводжує людину вже декілька тисяч років. Існує гіпотеза про
те, що вже в ранньому палеоліті відбулося перше знайомство людини з
наркотиками.

Людина по своїй натурі істота допитлива, і тому тягнеться до
незвіданого. Природа, особливо в межах зародження етносу, пропонує їй
рослини, що підвищують настрій, додають сили. Про знайомство людини з
наркотичними рослинами ще в період безписемної історії народів можна
зустріти в казках, легендах і міфах. Як правило, їхні персонажі
зіштовхувалися або вживали галюциногенні, снотворні відвари, витяги
рослин або їхні субстанції.

Археологічні дослідження показали, що ще 6400 років до н.е. люди знали
про готування пива та інших алкогольних напоїв. Використовували
різноманітні рослини, що викликають фізичні і психічні зміни, частіше в
релігійних обрядах або при проведенні медичних процедур. Наприклад, на
Ближньому Сході 7 тис. років тому «злак радості» (так називали опіум
маку), а в Китаї з 2700 року до н.е. використовували коноплю у вигляді
настою, як чай. Імператор Шен Гунг наказував своїм підданим приймати
його в якості ліків від подагри і неуважності. Відомо, що в Китаї гашиш
використовували як ліки від кашлю і поносу, а також застосовувався він
як знеболюючий засіб при хірургічних операціях, зокрема, трепанаціях
черепа.

В «Атхарві» і «Ригведі» – індійському епосі (1500 років до н.е.)
згадується гашиш, що називають небесним провідником. Священний напій
готувався з соку різних рослин і включав коноплі. Більше ніж у ста
віршах схвалюється дія соку, що «вилікує те, що поранено, навчить сліпця
як прозріти, кульгавого – як ходити, бідняка – як стати багатим».
Фігурує він і у фантастичних, еротичних індійських традиціях. Цей напій
сильно діяв на центральну нервову систему, давав стимулюючий, седативний
і галюциногенний ефекти.

Великий торговий шлях із Китаю до Середньої Азії був транспортною
артерією, по якій на ринки Середнього Сходу йшов шовк, а в Китай –
золото і, як свідчить академік Гумільов, наркотики – опіумний мак і його
екстракти*.

1499 рік. Відомий мореплавець Васко да Гама знаходить новий морський
шлях в Індію. В замітках о Калькутті він говорить: «У калькуттських
аптекарів були й інші товари – бханг – (Cannabis indica – індійські
коноплі) маленькі лиховісні пакетики, що продавалися в затишних кутках і
котрі, купляючи, відразу швидко ховали. Ще Веди називали бханг одним із
п’ятьох «визволителів від гріху» – він, у залежності від дози,
розпалював пропасні пристрасті або викликав заціпеніння. Продавався і
дурман (Datury alla), що викликає тимчасову втрату пам’яті і розуму.
Того, хто прийме дурман, можна спокусити, штовхнути на злодійство або
навіть убивство. На таці були навалені коробочки маку, на яких виступали
краплі – сльози забуття. Мак купували люди, які прагнули підтримати і
підсилити своє збудження. Багато-багато продавалося там різних
лікувальних засобів – їх неможливо перерахувати». Згадує Васко да Гама і
сік, вичавлений із листя і насіння конопель, змішаний із мускатним
горіхом і гвоздикою.

Індуси не були першовідкривачами наркотиків. Ще за 3,5 тис. років до
н.е. шумери, що жили у Месопотамії (сучасний Ірак), використовували сік
маку. На глиняних табличках, виявлених через сторіччя в Ниппурі,
залишилися рекомендації приготування опіуму. Шумери називали його «гиль»
– радість. Знали шумери і широко використовували психофармакологічні
ефекти багатьох інших рослинних субстанцій.

Від шумерів знання про властивості маку перейшли в Персію і Єгипет. Їх
принесли вавілонці. Після ці знання стали надбанням древніх греків, а
потім арабів. Свідчення тому “Одіссея”, в якій Гомер описує дії гашишу й
опіуму. Так, Олена, дочка Зевса, підливала у вино солдатам якісь соки,
під дією яких вони забували про страх і біль. Ця симптоматика збігається
з описом дії гашишу на воїнів, котрі ставали «хоробрими і нещадними», за
«Легендою про Хасана ібн Ас-Саббахе», яку розповіли Марку Поло.

Слідуючи Гомеру, ми бачимо як Олена, дружина царя Менелая, подала сину
Одісея кубок із напоєм «Непентес», змішаний із вином сік давав «серцю
забуття». Пригадаємо, що в Індії Васко да Гама побачив коробочки маку,
на яких виступали краплі соку – «сльози забуття»*. Звичайно, це не збіг.
Швидше за все, це підтвердження зв’язку, що існував між древніми
етносами. Народи критської культури будували статуї богині маку і
поклонялись їй, прикрашали голову надрізаними маковими голівками, із
яких випливав чудесний сік. Згадує про опіум і Аристотель.

У вживанні наркотиків людьми різних культур як раніш, так і зараз є
подібності і розходження. На стінах похоронних комплексів індіанців
Центральної і Південної Америки є зображення людей, що жують листи коки
(один із засобів прийому кокаїну), що датується серединою 3 тис. до н.е.
Протягом всієї історії контакти між далекими культурами відбувалися
завдяки торгівлі і війнам. Так, у результаті хрестових походів і
подорожей Марко Поло, європейці дізналися про опіум і гашиш, широко
поширений на Сході. Подорожі європейців (головним чином англійців,
французів, португальців і іспанців) в Америку принесли нові відкриття.
Основні психоактивні речовини, привезені в Європу з Америки – кокаїн (із
Південної Америки), різноманітні галюциногени (із Центральної Америки) і
тютюн (із Північної Америки). Як показали дослідження, між культурами
відбувався двосторонній обмін. Батьківщина кавового дерева – Ефіопія.
Європейці познайомилися з кавовим напоєм у ХVII ст., моряки завезли
кавові зерна в Південну Америку, яка тепер є головним виробником кави.
Додамо, що з Європи в Америку прийшов алкоголь, отриманий у результаті
перегону, а в Чилі у 1545 році з’явилися коноплі.

Новий і новітній час

в історії наркотиків

До кінця XIX ст. практично не існувало обмежень на виробництво і
споживання наркотиків. Іноді робилися спроби скоротити або взагалі
заборонити використання відповідних речовин, але вони були нетривалими
і, як правило, невдалими. Наприклад, тютюн, кава і чай Європа зустріла в
штики. Першим європейцем, який закурив тютюн, був супутник Колумба –
Родріго де Херес – по прибуттю до Іспанії був ув’язнений, тому що влада
вирішила, що «у нього вселився диявол». Було декілька спроб оголосити
поза законом каву та чай.

Відомі випадки, коли держава не забороняла наркотики, а навпаки, сприяла
процвітанню торгівлі ними. Прикладом можуть служити збройні конфлікти
між Великобританією і Китаєм у середині ХIХ ст., коли декілька мільйонів
китайців приохотилися до опіуму. Конфлікти ввійшли в історію під назвою
«опіумні війни». У той час Китай, безумовно, вийшов на перше місце у
світі по споживанню опіуму, велика частина якого вирощувалась в Індії і
переправлялася в країну англійцями. Китайський уряд прийняв багато
законів про контроль над імпортом опіуму, але жодний із них (включаючи
повну заборону) не набув бажаної дії. Англійці не бажали скорочувати
опіумну торгівлю: по-перше, це давало великі прибутки, по-друге, у самій
Англії не спостерігалося такого сплеску наркотичної залежності, хоча
опіум широко використовувався в медицині. У 1839 році вибухнув конфлікт:
китайський уряд знищив великий вантаж опіуму, що належав англійським і
американським торговцям. Почалася перша опіумна війна. Британія
перемогла і за Нанкінським договором 1842 року одержала, у числі іншого,
право використовувати порт Гонконг як компенсацію за знищений вантаж
опіуму. Торгівля продовжувалася, а у 1856 році призвела до другої війни.
Ця друга опіумна війна закінчилася в 1858 році, і за умовами договору,
Китай був зобов’язаний продовжувати імпортувати опіум, але міг
установлювати великі мита. Торгівля опіумом скоротилася і зрештою
припинилася тільки наприкінці ХІХ сторіччя, коли в усьому світі
розпочалася кампанія за дозвіл використання наркотиків у медичних цілях
(як знеболюючі препарати).

Європа з наркотиками впритул зіткнулася в XVIII сторіччі. У їхньому
поширенні і культивуванні визначальну роль зіграли декілька чинників:
медицина, фармакологія, розвиток торгівлі й інтелектуальний авантюризм.
Ще в XVI сторіччі доктор Парацельс готував препарати на опіумній основі.
Для нього опіум – камінь безсмертя. З його благословення опіум, а
пізніше (із 1805 р.) морфій, із 1832 року морфін – аж до кінця XIX
сторіччя використовувалися при лікуванні всіляких захворювань –
ревматизму, болю, лихоманки, білої гарячки, застуди й ін. Опіати служили
анестетиками при хірургічних операціях. Лікарі широко використовували
опіати і часто приписували їх хворим, при цьому дуже погано
представляючи собі, як вони впливають на організм. Вони знали тільки, що
опіати знімають біль і інші, здебільшого незрозумілі, симптоми*. На
жаль, таке широке їхнє використання призвело до значного збільшення
числа людей, що потрапляли у фізичну залежність від цих речовин.

Те, що наркотики викликають звикання, буде встановлено тільки в 70-х
роках XIX сторіччя*.

У середині минулого сторіччя досліджувалася дія хлороформу й ефіру, як
анестезуючих препаратів, але і їх торкнулося використання не по
призначенню. У історії кокаїну також був період, коли його застосовували
для лікування депресії і зняття хворобливих відчуттів. Його навіть
застосовували як ліки від опіумної залежності. В другій половині XIX
сторіччя в лікувальних цілях пробували використовувати і марихуану, як
засіб від безсонні і нервових розладів. Проте ніде немає точних
відомостей про позитивні результати такого застосування.

Вживання наркотиків у XVIII і XIX сторіччях серед інтелектуальної богеми
– це швидше виняток, чим правило. Вживання цих речовин відкривало їм
неймовірні, фантастичні і фантасмагоричні картини. Наприклад, Ш.
Монтеск’є був “батьком” не тільки теорії представницької демократії,
теорії поділу влади, але й одним із перших шанувальників
психостимуляторів. Приклад Монтеск’є дуже цікавий з погляду досвіду
неформальних об’єднань. Поширення в цей період кави призвело до появи
перших суспільних кав’ярень у Парижі, місць спілкування інтелектуалів.
Їх об’єднує вживання кави, причому, у величезних кількостях, що
призводить до перезбудження нервової системи. Саме в кав’ярнях
народжувалися й обговорювалися нові політичні концепції і проекти. Кава,
за словами Монтеск’є, стала «духовним напоєм».

Звернення людини до наркотичних речовин, у соціальному плані стало
показником кризових явищ у суспільстві. У ХVІІІ – ХІХ сторіччях коло
споживачів «радості» було вузьким. У древніх народів божественні напої
споживали тільки обрані: вожді, жерці, шамани… У Європі ХІХ сторіччя
споживання опіуму і гашишу було символом, що відокремлює «обраних» від
«сірої маси». Цей символ є своєрідним пізнавальним знаком: «свій» –
«чужий». У цьому плані дуже показова історія поета Шарля Бодлера (1821 –
1867). «Квіти зла» (1857) – найбільше відома його книга, написана в
період, коли він приохотився до опіуму. Опіумні фантазії вилилися у
рваний ритм віршів. Еротизм у сполученні з хворобливим романтизмом –
квінтесенція його творчості.

Але от у Париж з Алжиру приїжджає Ж. Моро де Тур – лікар за професією,
авантюрист за покликанням. Він привозить із собою гашиш. Наприкінці 40-х
років ХVIII ст. у Парижі існував Клуб аматорів гашишу, де доктор Жак
Моро пропонує відвідувачам спеціально приготовлене варення, а сам
записує ефекти, які спостерігаються під час психоделічних сеансів, що
тривали іноді протягом доби. Він був “новатором” у психофармакології –
навчанні про те, як лікарські препарати і наркотики впливають на мозок і
діяльність людини. Проживаючи на Сході, Моро приохотився до конопель.
Спочатку він ставиться до наркотику з ліричною ніжністю, проте, згодом у
нього наростає тривога, про позитивний вплив наркотиків, про що він пише
у своїй книзі «Про гашиш і про розумову ізоляцію» (1845 р.).

Незважаючи на небезпечні симптоми, пов’язані з вживанням гашишу, він
набуває все більшої популярності в літературному середовищі в Парижі. У
«Клуб аматорів гашишу» входили Поль Верлен і Жан Николя Рембо. Регулярне
споживання наркотиків у великих дозах не могло не позначитися на їхній
психіці і не відобразитись у їхній творчості. П. Верлен і Н. Рембо –
чисті символісти. У 1873 р. П. Верлен ув’язнено за спробу вбити Рембо, а
це вже наслідок соціальної деградації. По мірках сьогоднішнього дня
«Клуб аматорів гашишу» – збіговисько наркоманів, але тоді це був центр
вільнодумства поетичної богеми.

Середина ХІХ сторіччя – воістину час пізнань таємниць природи і людини.
Те, що в результаті багатьох географічних відкриттів і колонізації
збиралося, стало старанно вивчатися і систематизуватися.

Високо в гірському масиві Анд у Перу і Болівії росте невисокий кущ, що
називають кущем коки (Еryhoxylum coca). З листя цієї рослини одержують
сильнодіючий стимулятор – кокаїн. Історія цього наркотику йде своїми
коренями в глибоку давнину. Місцеві жителі – інки сторіччями жували
листя коки. Невідомо точно, коли почалося вживання кокаїну. Дані
археології дозволяють назвати приблизну цифру – декілька тисяч років
тому. Листя коки відігравали важливу роль у релігійних обрядах інків, а
також використовувалися в лікувальних цілях і просто у процесі роботи.
Коли в ХVІ сторіччі іспанські конкістадори зіткнулися з цивілізацією
інків, вони спочатку боролися з вживанням коки в релігійних цілях, тому
що це суперечило католицькій вірі. Але, завоювавши імперію інків, стали
заохочувати вживання коки…. оскільки бачили, що, жуючи її листя,
індіанці можуть працювати краще і довше. Пізніше іспанці встановили
контроль за вжитком коки, почавши використовувати її листя в якості
платіжного засобу: індіанці сплачували ними деякі податки. Іспанці
вважали жування коки гріхом і тому не вживали її самі і не поширювали
серед інших європейців. Таким чином, аж до ХIХ сторіччя Європа практично
не знала про існування кущів коки. Коли європейські натуралісти
добралися до Перу, вони познайомилися з рослиною Еryhoxylum coca, і
незабаром про неї поширилися дивні і часто суперечливі розповіді. У
деяких, як у німецького натураліста Едвіна Поппіга, листя коки
називалися смертоносними: «Жування коки має самі пагубні наслідки, які
викликають таке ж отруєння, як і опіум. З кожним разом бажання зростає,
а сила до опору зменшується, і так доти, поки смерть не позбавить
нещасного від страждань». Інший автор, італійський біолог Мантегацца,
який сам, будучи в Перу, жував коку і ставився до цієї рослини
позитивно: «Я глузував з простих смертних, приречених на життя в цій
долині, у той час, як я нісся геть на крилах двох листів коки і пролітав
77438 світів, кожний із яких був кращим за попередній».

Ні та, ні інша цитата не являє собою об’єктивного опису дії на організм
людини листя коки. Але у історичних дослідженнях зріст наукового
інтересу до коки зв’язується з ім’ям Мантегацца. Наслідком наукового
інтересу стала поява листів коки в лабораторіях, і в 50-х роках ХIХ
сторіччя європейські хіміки змогли виділити з цих листів сильнодіючу
речовину, названу кокаїном. Це відкрило нову епоху в історії вживання
стимулюючих наркотиків. Справа в тому, що кокаїн у чистому виді дуже
ефективний, а в самому листі коки міститься дуже незначна кількість
цього наркотику. Крім того, він по-іншому і набагато сильніше діє, якщо
його вводити внутрівенно або нюхати, що можливо тільки за наявності
екстракту.

Подальша історія кокаїну дуже цікава. У ній брав участь один молодий
віденський лікар, що хотів одержати наукове визнання. Хоча зараз Зигмунд
Фрейд більш відомий як дослідник іншої проблеми, перша його праця була
присвячена кокаїну. Фрейд спробував кокаїн у 1884 році і незабаром
зрозумів, що виявив надзвичайну речовину. У своїй першій значній
публікації “Про коку” він пропагував кокаїн як місцеве знеболююче і ліки
від депресії, нетравлення шлунку, астми, різноманітних неврозів,
сифілісу, наркоманії й алкоголізму. Він також вважав, що кокаїн посилює
сексуальне збудження. Висновок про знеболюючі властивості підказав
З.Фрейду його колега – Карл Коллер. При випадковому доторканні
забрудненими порошком пальцями до роту виявляється, що кокаїн робить на
деякий час занімілими язик і губи. Коллер орієнтується миттєво: він
використовує кокаїн для локальної анестезії при операціях на очах. Цей
експеримент він вперше подає у якості пріоритету, надіславши відповідну
телеграму на Конгрес офтальмологів у Гейдельберг (1884 р.)… Пізніше в
автобіографії Фрейд визнає, що пройшов мимо грандіозного відкриття, хоча
фактично тримав його в руках.

З усього цього переліку вживання кокаїну цінним виявилося тільки одне –
для місцевого знеболювання. Кокаїн став першим місцевим знеболюючим, і
це стало революцією в хірургії. У наш час, зрозуміло, більш широко
використовуються похідні від кокаїну медикаменти, такі як прокаїн або
новокаїн. Але і сам кокаїн дотепер застосовується в хірургії, особливо
при операціях на обличчі, тому що він звужує кровоносні судини, зменшує
кровотечу і знижує біль.

Ранні думки Фрейда з приводу кокаїну були помилковими і принесли за
собою хвилю зловживань цим наркотиком. Забавно, але першим, хто
продемонстрував те, що очікує людей у майбутньому, був друг Фрейда Ернст
фон Флейшель. Його мучили хронічні болі, і через це він став
морфіністом. Фрейд взявся його вилікувати і прописав кокаїн. Флейшель
почав вживати його у все більших і більших кількостях і дійсно позбувся
від пристрасті до морфію. Але його щоденна доза кокаїну незабаром склала
один грам. Флейшель був першим кокаїністом у Європі. У нього
спостерігалися дивні симптоми, що, як тепер відомо, є галюцинаціями, що
часто спостерігаються при параноїдальній шизофренії, і сверблячка шкіри,
так звані “мурашки по тілу”, при яких людина відчуває, немов під шкірою
повзають комахи або змії. Ці симптоми – порушення нервової системи в
наслідок вживання кокаїну.

Фрейда здивувала та руйнівна дія, яку зробив кокаїн на Флейшеля, і в
наступних статтях у нього зменшився ентузіазм у ставленні до кокаїну.
Але шкода була вже непоправна. Це була кокаїнова епідемія 80-х років. І
саме у 80-ті роки XIX сторіччя кокаїн прописували лікарі, в аптеках без
будь-якого рецепту продавалися патентовані ліки, що містять його.
Наприклад, вино з коки “Маріані”, рекордсмен по обсягу продажів у
Європі. І, звісно ж, Кока-кола. В старих рекламних плівках говорили, що
цей напій “містить тонік і стимулюючі речовини з рослин коки”. Кокаїн
зайняв місце в музиці і літературі: він надавав Шерлоку Холмсу
бадьорість і покращував його дедуктивні спроможності; Стивенсон,
очевидно, написав розповідь про доктора Джекеля і містера Хайда під час
свого лікування кокаїном від туберкульозу. Гарні рекомендації кокаїну
давали Томас Едісон, Жюль Верн, Еміль Золя, Генріх Ібсен і президент США
Грант.

Реклама “Меткалфа” – вина з коки показує, яким чином кокаїн став таким
популярним: оратори, співаки та актори виявили, що вино з коки добре
зміцнює голосові зв’язки. Атлети, бігуни та бейсболісти на власному
досвіді переконалися, що тривале вживання коки як до, так і після
змагань, надає силу й енергію, знижує втому. Люди похилого віку
дізналися, що це надійний збуджуючий засіб, краще з усіх відомих.

З такою авторитетною рекламою кокаїну не важко було стати популярним. Зі
збільшенням числа людей, що вживають наркотик, стала з’являтися
статистика про психічні і фізичні відхилення. Слідом за кокаїновими
психозами, смертельними випадками від передозування і сильної
наркотичної залежності з’явилася суспільна думка, яка виступила проти
кокаїну. Однією з робіт, яка найбільш вразила публіку та змінила
уявлення про кокаїн, була стаття, в якій розбирався випадок Анні Мейер,
яка була щасливою діловою жінкою і “врівноваженою християнкою” доти,
поки не стала “приятелем кокаїну”. Мейер добре описала всю силу
кокаїнової залежності. Це був період, коли в неї скінчилися гроші. “Я
взяла ножиці і розхитала ними свій золотий зуб. Потім я висмикнула його,
розплющила і помчалася в найближчий ломбард, (кров текла мені по
обличчю, сукня була мокрою від крові), де я продала зуб за 80 центів.
Після цього ставлення до кокаїну почало змінюватися. До драматичних
описів наркотичної залежності додалися повідомлення про згвалтування,
скоєні під впливом кокаїну, і суспільна думка вибухнула. Кульмінацією
обурення було прийняття в 1914 році закону Гаррісона про контроль за
кокаїном. Спочатку закон був покликаний контролювати поширення опіатів,
таких як морфій і героїн, але наступне внесення кокаїну до списку
небезпечних наркотиків було аж ніяк не випадковим.

США йшли своїм шляхом і репродукували помилки Європи в оцінці кокаїну.
До 1885 р. одна фармацевтична компанія в США продавала кокаїн і продукти
з коки у вигляді 15 різноманітних форм і медичних препаратів. Один із
продуктів – «Спеціальний засіб від астми Такера» – містить 0,5 гр.
кокаїну на упаковку. Джон Перберотон, фармацевт з Атланти створив у 1886
році напій, що містив кокаїн і екстракт горіху коли. Цей напій був
відомий як Кока-кола і містив кокаїн у якості активного інгредієнта до
1906 р. (до Акту про чисту їжу і медичні препарати). У той період кокаїн
нав’язувався як засіб від багатьох хвороб, включаючи стомлення, астму,
пристрасть до морфіну і біль у животі. Хоча було відомо, що регулярне
вживання спричиняє небезпечні побічні ефекти, він був «секретним
інгредієнтом» багатьох еліксирів, що продавалися відкрито на ринках США.
Між 1887 і 1914 роками, 46 штатів прийняли закон, що регулює вживання і
поширення кокаїну. Проте очікуваного результату від прийняття закону не
було отримано. “Акт про чисту їжу і медичні препарати” (1906 р.) вимагав
вказівки всіх інгредієнтів на продуктах медичних препараторів. Поступово
вживання кокаїну почало спадати. Першим із Федеральних законів США, що
регулюють володіння і продаж наркотиків, був “Акт про наркотики
Гаррісона” (1914 р.). Він вимагав обліку всіх осіб, що мають справу,
виготовлюють, поширюють листя коки, їхньої солі, похідні або
напівфабрикати». Акт Джоунза-Міллера (1922 р.) збільшив покарання,
встановлені актом Гаррісона, але також не назвав кокаїн наркотиком. Для
відповідності терміну «наркотик» необхідно було дві умови: снотворна і
болезаспокійлива дія. Тільки в 1970 році офіційно його визнали
наркотиком.

На початку XX ст. кокаїн став менше доступний і виріс у ціні. З
усвідомленням його побічних ефектів люди стали шукати менш шкідливу і
більш дешеву речовину. У 20-х роках були синтезовані амфетаміни, які
швидко замінили кокаїн. Ситуація залишалася такою до кінця 60-х –
початку 70-х років, коли був «наново відкритий» кокаїн, тепер як заміна
амфетамінів, які викликали серйозні побічні ефекти. Тепер кокаїн стали
вважати нешкідливим наркотиком. Виходили книги, у яких писалося, що він
«не викликає звикання, як небезпечні наркотики», багато хто виступав за
його легалізацію.

Кокаїн став наркотиком 70-х – 80-х років. На початку 70-х років кокаїн
було досить важко дістати, і коштував він зовсім недешево. Він став
відомим як наркотик кінозірок, спортсменів, багатих ледарів і мав
репутацію «короля серед стимуляторів». У той час кокаїн в основному
нюхали в незначних дозах. І курили практично не отримуючи передозування.

На початку 80-х у Сан-Франциско з’явився дешевий кокаїн під назвою
“крек”. Технологія його приготування достатньо проста. Тому він отримав
широке поширення. При палінні “креку” кокаїн швидко потрапляє в мозок,
викликаючи ейфорію. Цей процес не тривалий, і вже через 10-20 хвилин
людина жадає нової дози.

1938 рік ввійшов в історію наркоманії як відкриття принципово нового
наркотику. Альберт Хоффман, який синтезував діетіламін лізергінової
кислоти, переслідував сугубо медичні цілі – створити препарат для
лікування шизофренії. Після ряду досліджень була підтверджена
спроможність LSD викликати у людини незвичний стан, схожий на психоз. З
1950 по 1952 рік експеримент із LSD проходив у клініках, проте, модель
психозу, що викликається цим препаратом, не була аналогом ендогенного
психозу й отримані результати не виправдалися. Інтерес психіатрів до LSD
згаснув. У 1953 р. відомий письменник А. Хакслі спільно зі своїм другом,
відомим вченим Хамфрі Осмондом провів експеримент на собі, прийнявши
велику дозу LSD. Свої відчуття і враження А. Хакслі описав в одній зі
своїх п’єс. Другим, хто ставив на собі експерименти з LSD, був сам
Хамфрі Осмонд. Молодь стала зачитуватися переживаннями Хакслі й Осмонда,
заснованими на власних відчуттях.

60-ті роки почалися з руху хіпі «flower power», які також захоплювалися
LSD. Його вихваляли музичні групи Birds, Beatles, «Ifrafetus dead». У
той час наркотик одержав широке розповсюдження серед студентів,
інтелігенції, артистів. Проте дозування LSD було дуже складним, а
передозування і тривале вживання вели до серйозних наслідків, і він
набув дурної слави. У психіці людей відбувалися необоротні зміни, які
призводили до того, що тим, хто вживав LSD, починало ввижатися, що вони
можуть зупинити поїзд або літати з високих будинків. Все це мало сумні
наслідки. Набули популярності ритуальні вбивства в Каліфорнії, скоєні
підлітками, які вживали LSD. В останні роки LSD знову одержав широке
розповсюдження. Його почали робити в новій упаковці у вигляді «марок»,
де дози вважалися точними. Відомий також LSD у формі (мікродози)
таблеток сірого кольору, дуже маленьких за розміром. Вважається, що їхня
дія більш довгострокова.

У Радянському Союзі LSD був відомий з 80-х років. Але його
розповсюдження і вживання були дуже обмеженими певним колом інтелігенції
великих міст. В останні роки спостерігається небезпечна тенденція
широкого розповсюдження LSD на пострадянських територіях в колах молоді
великих мегаполісів.

Розділ І

Основні відомості

про наркотичні речовини

Галюциногени

Термін «галюциногени» відносять до групи медичних препаратів, які
впливають на ЦНС, викликаючи відхилення в сприйнятті часу,
самосвідомості і зміні фізичного світу.

Галюциногени – речовини, спроможні за умов прийому навіть малих доз
(нерідко міліграмів) викликати галюцинації. У фармакології їх часто
позначають психотомиметиками, тобто засобами, при дії яких виникають
короткочасні («модельні») психози.

Сюди відносяться похідні лізергінової кислоти, триптаміну (наприклад,
псилоцибін), фенилетиламіну (мескалін), гліколевої кислоти (дитран,
амізіл). Галюцинаторну дію можуть також викликати каннабіноїди (діючі
складові гашишу), атропін і атропіноподібні речовини, а також інгалянти
(бензин, ацетон і ін.). Проте, їхня галюциногенність виявляється при
вживанні значних доз, і, крім того, не завжди галюцинації є головним
симптомом у клінічній картині інтоксикації цими речовинами. Галюциногени
не діють заспокійливо і болезаспокійливо і, у міру звикання до них,
фізичної залежності від них практично не буває.

Найефективнішою дією, що спричиняють ці речовини, є порушення сприйняття
в людині. Почуття можуть варіюватися від суму, туги, тривоги («поганої
подорожі») до екстазу («гарної подорожі»). «Погана подорож» може
виражатися у появі різної сили психозів. У деяких випадках психози
продовжуються ще довго після припинення вживання препарату. Самим
неприємним наслідком вживання галюциногенів є непередбачуваність їхнього
впливу.

Галюциногени зазвичай синтезуються з натуральних хімічних речовин, що
зустрічаються в рослинах, хоча сама рослина може бути абсолютно
нешкідливою. Встановлено, що з понад 600000 відомих видів рослин тільки
1 із 10000 містить хімічні речовини, здатні викликати галюциногенний
ефект у людей. З появою «зроблених наркотиків» або «аналогів»
наркотичних речовин, нові синтетичні складові винаходились в
лабораторіях. В результаті чого з’являлися нові наркотичні речовини.

Ці речовини мали й інші назви («психоделічні», «психотомітичні»).
«Психоделічні» – термін, що з’явився в 60-х і використовувався для
позначення речовин, що «розширювали розум»*. «Психотомітичні» –
використовувався для опису можливості цих препаратів штучно створювати
психотичні стани. Ця група препаратів включає:

діетіламід лізергінової кислоти (LSD):

галюциногенні «аміни», такі як: МДМА, ДМА, ДМТ;

мескалін, психоактивний елемент кактуса пейота;

різноманітні галюциногенні гриби й інші речовини;

коноплі і фенциклідин можуть бути включені до цієї групи, як
галюциногенні, через їх вплив, але вони є відокремленими речовинами
через унікальні властивості LSD;

найгалюциногенніша речовина та ефекти всіх інших подібних препаратів
порівнюються з LSD.

Діетіламід лізергінової кислоти (LSD)

LSD був вперше винайдений у 1938 р. у Швейцарській лабораторії Сандоз
доктором Альбертом Хоффманом. У той час Хоффман експериментував із
похідними алкалоїдів ріжків. Ріжки цвілі ростуть на різноманітних
злакових і трав’янистих культурах. В історичній літературі відомі факти
появи «Вогню Святого Антонія», хвороби, яка виникає при вживанні хліба,
зробленого з зараженого зерна. Результатом була гангрена кінцівок,
викиди у вагітних, психопатична поведінка.

Ріжки цвілі містять ряд хімічних речовин, включаючи ерготамін, що
використовуються для звуження матки після родів і лікування мігреней.
Ерготамін також використовується при виробництві LSD. Артур Кук у своїй
книзі «Прийнятний Ризик» обговорює відкриття препарату, подібного до
LSD, як історичне пояснення «Судів над Відьмами» у XVII сторіччі.

У 1943 р. Хоффман вирішив досліджувати LSD далі і прийняв під час
дослідів невеличку дозу лізергінової кислоти в сполученні з
діетіламідом, і відчув ряд зорових галюцинацій, які продовжувалися
декілька часів. Цей стан був не неприємним. І через декілька днів
Хоффман спеціально прийняв 250 мкг (у 5 разів більше нормальної дози)
LSD і знову відчув галюцинації. Хоффман пізніше описував, що бачив
кольорові звуки і образи. Вони перетворювалися в єдині об’єкти, змінюючи
форму і колір.

У 1949 р. у США LSD, у якості активного психотерапевтичної речовини, був
поданий як експериментальний медичний засіб для лікування розумових і
емоційних розладів.

Через «ефект деперсоналізації», до якого призводив LSD, вважалося, що
людина могла «вийти за межі себе» і подивитися на себе з боку і, тим
самим, вирішити свої проблеми. Після експериментів виявилося, що LSD не
був ефективним при лікуванні алкоголізму. Його також випробували на
наркоманах і шизофреніках, але без усякого успіху. З 1956 по 1967 р. без
згоди пацієнтів деякі урядові агентства в США проводили експерименти з
LSD на людях. У 1965 р. LSD був заборонений Федеральним урядом, але в
країні вже діяла велика кількість підпільних лабораторій, які насичували
своєю продукцією наркоринок США.

В Гарварді проводив експерименти з LSD Тімоті Лірі. В цей час він був
переконаний, що LSD може «розширювати свідомість», може зробити мозок
більш ефективним і творчим. Практика показала, що LSD не спроможний
зробити життя більш творчим і продуктивним.

LSD найдужчий з усіх галюциногенних препаратів. Це безбарвна, без смаку
і запаху речовина. Сила її дії вимірюється унціями (1 у.=28,350 г). Одна
унція чистого LSD містить психоактивної речовини на 300000 доз, при
середній дозі в 50-100 мкг. При прийомі орально 1 доза LSD починає діяти
через 45 хвилин і ця дія триває 6-12 годин. Фізичні ефекти подібні до
дії стимуляторів ЦНС і виявляються в розширенні зіниць, припливі крові
до особи, підвищенні тиску, прискоренні серцебиття, потовиділенні і
нудоті. Психологічні ефекти, які викликає LSD, індивідуальні і залежать
від дози, шляху і характеру (тривалого, систематичного) вживання.
Дослідження показали, що психічні зміни, які викликаються прийомом LSD,
наступні:

зміна настрою;

ненормальні відчуття тіла;

зміни в сприйнятті кольору, простору і часу;

галюцинації.

Галюцинації відбуваються зі зміною і змішанням почуттів (зору, звука,
запаху і дотику), яка має назву «синестезія». Може виявлятися почуття
втрати глибини і часу сприйняття, знижується здатність почувати
небезпеку і реагувати на неї. Втрачається контроль над емоціями. Почуття
можуть варіюватися від ейфорії до агресії. Хоча LSD не викликає фізичної
залежності, з’являється звичка, а з ній і недостатність початкових доз.
Повернення до нормального стану після вживання LSD наступає швидко, а
звичка не виникає при одиничному вживання.

Смерть, як наслідок вживання LSD, не наступає, проте, має місце
самогубство. Реакції на його вживання суперечливі. Трудність полягає в
тому, що немає точного засобу виміру кількості вжитого наркотику і його
чистоти.

Однією з найважливіших реакцій на вживання LSD є, так званий, «зворотній
спалах», що відбувається без наступного вживання LSD і виражається в
психозах. Такі галюцинації можуть тривати днями або місяцями після
останнього вживання.

Наслідки вживання LSD

Навіть одноразове вживання LSD може призвести до змін генетичного коду.

Вживання LSD призводить до необоротних змін в головному мозку. Виникають
необоротні психічні порушення різного ступеня тяжкості аж до повного
розпаду особистості.

Особистість людини, яка вживає LSD, поділяється на дві частини: Я
спостережливе та Я вболіваюче. Кожна із цих часток свідомо функціонує і
сама по собі, і одночасно з другою, що визначає неможливість поєднання
вражень в єдине логічне ціле.

Увага дробиться, щоб супроводжувати незалежне функціонування органів
почуттів, але їй не заважають критичні і селективні функції особистого
Я, – під впливом наркотику вони просто зникають.

Через розділення Я протягом всього LSD-“подорожі”, одночасно існують дві
форми свідомості: нова, психоделічна та нормальна, що є одночасно і
спостерігачем, і критиком.

Наркотик накопичується в клітинах мозку, залишаючись там на довгий час,
може викликати ті ж відчуття, що і безпосередньо після вживання, і через
декілька місяців.

У деяких осіб, що прибігали до LSD, з перших прийомів пробуджується
сильний потяг до повторення інтоксикацій. У цих випадках легко
формується психічна залежність, що може бути дуже сильною. У таких людей
виклик у себе галюцинозу стає основним сенсом життя.

Мескалін і псилоцибін

Мескалін – основний психоактивний інгредієнт кактуса пейота, що зростає
у Північній Мексиці і на Південному заході США. Кактус пейот
використовувався різними індіанськими племенами Америки в релігійних
церемоніях. Не весь кактус містить в собі мескалін, а тільки його верхня
частина. Вона ріжеться на «мескалінові часточки». Інші частки кактусу
використовується у якості добавки до їжі. Бруньки пейота коричневі,
схожі на сухий гриб, цінуються особливо. Хімічно мескалін – один із
галюциногенних «амінів», що можуть вироблятися в таємних лабораторіях.
Через зв’язок пейота з релігійними віруваннями корінних американців,
церква Корінних Американців у 1918 р. в Оклахомі одержала дозвіл на
використання пейота у своїх релігійних церемоніях. Цей дозвіл був
змінений Вищим Судом США в 1990 році.

У першому рішенні суд ухвалив, що свобода віросповідання не забороняє
державі обмежувати використання пейота в релігійних цілях. Дозвіл на
використання пейота суперечив забороні уряду на його використання.
Проте, не слід плутати «мескалінові часточки» з мескаліновим лікером,
виготовленим із кактуса або мескалінового насіння темно-червоного
кольору з чагарників.

Мескалінове насіння містить високотоксичний «цистин», його ефекти
подібні з ефектами нікотину і можуть викликати нудоту, конвульсії,
галюцинації і смерть від припинення дихання. Мескалін у якості хімічного
препарату приймають орально, але через його невелику спроможність
проникати через кров’яний бар’єр головного мозку, потрібні великі дози
для досягнення психоактивного ефекту. При середній дозі LSD у 1,5
мікрограма на кілограм ваги тіла середня доза мескаліну 5 – 7
міліграмів. Хоча LSD набагато сильніший, ніж мескалін, їхні прояви
подібні. Дія починається приблизно через 2 години і триває приблизно 12
годин. Зір, що розпливається, нудота, дрож, розширення зіниць передують
почуттєвим і фізичним змінам.

Сінестезія відбувається, коли людина, яка вжила мескалін, «бачить» звуки
і «чує» кольори. Також наступають інші зміни в сприйнятті, подібні з
тими, що викликає LSD. Мескалін не викликає фізичної залежності, але
формує звикання, хоча і повільніше за LSD.

Псилоцибін – інгредієнт різноманітних видів грибів, наприклад, «чарівні
гриби» (у деяких редакціях – «божественний гриб») сторіччями
використовувалися індіанськими племенами ацтеків Центральної Америки і
Мексики. Вони не були широко відомі доти, поки в 1958-му році не був
виділений активний інгредієнт – псилоцибін, який міститься у цих грибах
у незначних кількостях. Під час експериментів був отриманий також
псилоцин, який міститься в грибах у ще менших кількостях, але також
активний. Псилоцибін не стабільний і після вживання перетворюється
організмом у псилоцин. Існує думка, що психоактивні властивості, які
викликає псилоцибін, у дійсності викликані псилоцином.

Ряд ефектів, подібних з ефектами LSD, з’являються і після вживання
мескаліну. Приблизно 2,25 мкг псилоцибіну необхідно для того, щоб
зрівняти дозу LSD у 1,5 мкг. Вживання псилоцибіну, як і вживання LSD і
мескаліну, призводить до звикання. Появи залежності не було
зареєстровано.

Психоактивні ефекти залежать від дози. Дія починається через 15 хвилин,
досягає піка через 90 хвилин і триває біля 5-6 годин. Галюциногенні
ефекти LSD, мескаліну, псилоцибіну і псилоцину однакові. Картина
інтоксикації мескаліном і псилоцибіном починається з «колірного
сп’яніння» – усі барви здаються надзвичайно яскравими, все блищить, в
очах з’являються райдужні крапки і смуги. За цим слідують
калейдоскопічні зорові галюцинації. Слухові обмани зазвичай відсутні,
але можуть виникнути явища дереалізації і деперсоналізації. При цьому
виникає відчуття роздвоєності особистості з можливістю спостерігати себе
з боку як іншу людину. Відзначено також відчуття розпухання власного
тіла, відділення його частин, враження, що «душа незалежна від тіла».
Свідомість зберігається. Як правило, існує критичне ставлення до своїх
переживань, розуміння того, що це – галюцінації. Згодом усе добре
зберігається в пам’яті.

Подібні гострі галюцинози (вони тривають від декількох годин до доби) не
можна розцінити ні як делірії (якщо не позначити їх як «галюцидний
делірій», тобто без потьмарення свідомості), ні як онейроїди (відсутня
фантастична фабула).

Буфотенін одержують із залозистих виділень певних видів жаб, а також він
знайдений у зернах кохоби, чагарнику, який зростає у Південній Америці і
Західній Індії. При нападі хижаків жаби виділяють секрети, що містять цю
речовину, як частину природного механізму захисту. Одним із засобів
вживання буфотеніну є або «лизання шкіри жаби», або паління висушеної
шкіри.

Насіння Ранкової Пишноти. Рослина психоактивної дії, що спочатку
зростала у Мексиці. Насіння містить невеличку кількість амідів
лізергінової кислоти, що мають 1/10 активність LSD. Біля 100 насінь
рівні за дією 100 мкг. Насіння жують або заварюють як «чай» для
психоактивного ефекту. Окрім галюцинацій, вживання насіння зазвичай
супроводжується нудотою (із блювотою і діареєю) і запамороченням.

«Ангельська Труба». Член сімейства рослин, відомого під назвою дурман
(нараховує біля 20 видів). Листи, насіння, квіти і корені містять
атропін, скополамін і гіосциамін у різноманітних концентраціях.
Скополамін використовувався нещодавно в комбінації з героїном, що
призводило до складних випадків при передозуванні. Використання цієї
рослини (вживання) може призвести до отруєнь, помутніння розуму,
галюцинацій, сонливості, марення і втрати пам’яті. Небезпека вживання
дурману згадувалася ще в 70-х роках ХІХ ст.

Коноплі

Рослина каннабіс, часто називається або марихуаною у США, або коноплями.
Її батьківщиною є гори Середньої і Південної Азії. Крім психоактивних
властивостей, каннабіс може використовуватися для виготовлення
мотузкового волокна, як корм для худоби, для виготовлення харчової олії,
корму для птахів, паперу, медичних препаратів*. Рослина росте на
різноманітному грунті, у різних кліматичних зонах і температурних
умовах. Каннабіс дуже невибаглива рослина і може переносити легкі морози
і дні без води.

Рослини каннабіса бувають або чоловічої, або жіночої статі і лише
незначна кількість рослин несе ознаки обох статей. Чоловіча рослина
виробляє пилок і швидко гине; жіноча рослина дає насіння після
обпилювання і залишається рости до «дорослішання» насінь. Генетика
рослин визначає їх розмір, кількість насінь, силу одержуваної речовини і
довговічність.

Важливим чинником для її росту є доступність сонячного світла при малій
значущості типу грунту, добрив і вологості. Можуть спостерігатися
розходження між рослинами у висоті, кольорі і кількості листочків**.
«Пухната» зовнішність каннабіса визначається наявністю «цистолітових
волосинок» на всій рослині, але найбільше на квітках і верхніх
листочках. Доросла рослина досягає 0,6-5,4 м у висоту, а період її росту
займає від 7 до 26 тижнів. Колір рослини і листочків зазвичай
темно-зелений і самі більші листочки ростуть угорі рослини. Кожен
листочок зазвичай пальчастий за структурою і складається з непарного
числа «пальців» (від 3 до 17) із середньою кількістю в 5-7. У кожному
листочку є центральна жила, що йде по всій його довжині; краї листів –
зубцюваті.

Основний психоактивний інгредієнт у коноплях – ТГК (дельта-9
тетрагідро-каннабінол). Це одна з 400 речовин, отриманих із соку
конопель.

Стать рослини не може бути визначеною до появи квітки. Чоловіча квітка
з’являється у вершини рослини довжиною в 16 см. Вона складається з
тичинок, вільно закритих 5 чашолистками і розвивається на 3-4 тижні
раніш жіночої квітки. Як тільки пилок з’явився і був здутий вітром,
чоловіча квітка вмирає. Період життя жіночої квітки біля 14 тижнів.
Квітка з’являється в компактних рядах у вершини рослини і має одну
маточку з двома довгими рильцями, з’єднаними в одну зав’язь. Жіночі
квітки звичайно ростуть парами в компактних рядах по всій довжині гілки.
Після запліднення починає формуватися насіннячко. Насіння зазвичай
зеленувато-жовтого або ясно-коричневого кольору, на вид плямисте, за
формою овальне і розділене на дві половинки явним рубчиком.

Стебло рослини товсте і є джерелом волокон для виробництва мотузок. Сила
ТГК варіюється в рослині, від її виду і фази росту.

Каннабіс і його види

Три найпоширених препарати одержали з конопель – синсемілла, гашиш,
гашишна олія. Існують і інші види таких препаратів: «Колумбійська»,
«Мексиканська», «Тайська паличка», «Золота Кона», «Золото Акапулько»,
«Червона Панама» і т.д. Ці назви походять від місць вирощування конопель
і іноді визначають силу ТГК. Проте, після складання конопель дуже важко,
навіть неможливо, по зовнішньому вигляду визначити її походження.

Синсемілла – іспанське слово, для позначення фрази «рослина без
насіння». Це вирощування не обпилених жіночих рослин. Така форма
вирощування особливо переважає в Каліфорнії і на Гавайях і розуміє ріст
і дозрівання жіночої рослини без запилення його чоловічою. При
відділенні жіночої рослини від чоловічої вона дає більше соку, що
містить ТГК. Середнє вміст ТГК у синсеміллі варіюється від 8-14%, але
були випадки вмісту ТГК до 30%. Це значне підвищення вмісту
психоактивного компонента в порівнянні зі «звичайною марихуаною» і
марихуаною 60-х років. Більш висока сила сьогоднішніх конопель викликана
удосконаленою технікою вирощування, – гидропонікою і клонуванням рослин.

Гашиш – концентрована смола, що виділяється коноплями. Гашиш у 8-10
разів сильніше звичайних конопель. Гашиш – тверда речовина, що
варіюється за формою і кольором: від світло- до темно-коричневого, майже
чорного. Деякі види гашишу мають жовтуватий відтінок. Як вже
відзначалося, сила гашишу варіюється і, незважаючи на численні міфи і
чутки, колір не є індикатором сили і вмісту ТГК. Гашиш визнається
“кращим” через швидкий та інтенсивний «зліт». У декого гашиш викликає
галюцинації.

Гашишна олія, також відома під назвою «Медяна Олія» –
висококонцентрований каннабіс із чистотою, що може досягати 60%. Вона в
30-40 разів сильніше звичайних конопель і 2-4 рази сильніше гашишу. Вона
отримується тривалим виділенням смоли з використанням «розчинника».
Через високий вміст ТГК, гашишна олія досить популярна: її можна
добавляти до звичайного тютюну і палити; як і гашиш, її можна приймати
орально. Одержання гашишної олії здійснюється у процесі, так званого
«фільтрування» – подібно до процесу приготування кави. Тривале
нагрівання і рециркуляція видаляє весь ТГК із мелених конопель.
Розчинником виступає ефір, етанол, алкоголь.

Наслідки вживання каннабісу

Паління конопель впливає на настрій, емоції, почуття і розумовий процес.
Ці зміни визначаються дозою, а також «умовами» вживання. При малій дозі
легке почуття благополуччя наступає поряд із розслабленням і деякою
дезорієнтацією в часу. Всі особи, які вживали каннабіс, відзначали, що
незабаром після вживання відчували голод. Вважають, що цей ефект
викликає ТГК, який знижує рівень цукру в крові. Ті, хто вживає середні
дози, відчувають ті ж ефекти, тільки в більш інтенсивній формі.

Такі ефекти, як притуплення уваги, змішання думок, ослаблення пам’яті,
зміна емоційного стану, поглинання уваги незначними деталями – звичайні.
Великі дози порушують деякі функції органів, викликають втрату
самовідчуття, появу образів і галюцинацій. Ці зміни можуть
продовжуватися до двох тижнів і пропадати цілком, коли весь ТГК
розчиняється в організмі.

Гашишне сп’яніння

Суб’єктивна картина гашишного сп’яніння найбільш повно і мальовничо
описана в художній літературі французьким поетом Шарлем Бодлером у його
книзі «Шукання раю» (глава «Китайські тіні») на підставі власного
досвіду.

За словами Ш. Бодлера в гашишному сп’янінні «спостерігаються три легко
помітні фази… Насамперед, з’являється якась веселість – безглузда і
нестримна. У вашому мозку створюються безупинно самі незгідні, самі
непередбачені асоціації і зіставлення, безкінечна гра слів, повні
комізму сцени…, марно боротися проти цієї веселості, болісної, як
лоскіт… Після першого періоду наступає короткочасне заспокоєння. Але
незабаром з’являються відчуття холоду в кінцівках і страшної слабості у
всіх членах: руки ваші цілком розслаблені, а в голові і у всій вашій
істоті ви відчуваєте якесь оніміння і тяжке заціпеніння. Очі
розширюються, вони немов розтягуються у всіх напрямках силою нестримного
екстазу… Губи висихають і як би втягуються ротом… Горло як би
стискується. Піднебіння пересохло від спраги, яку було б нескінченно
приємно заспокоїти, якби солодкість ліні не здавалася ще приємнішою і не
противилася найменшому переміщенню тіла. Хрипкі і глибокі подихи
вириваються з ваших грудей… Час від часу ви здригаєтеся, ви змушені
робити мимовільні рухи, що нагадують посмикування… Саме в цей період
сп’яніння виявляється… надзвичайна гострота всіх почуттів. Нюх, зір,
слух, дотик беруть однакову участь у цьому підйомі. Очі споглядають
безкінечність. Вухо розрізняє майже невловимі звуки серед самого
неймовірного шуму, і тут-то починають виникати галюцинації… Звуки
перетворюються у фарби, у фарбах чується музика… Трапляється іноді, що
споглядання навколишніх предметів змушує вас забути про своє власне
існування, і ви зливаєтеся з ними…, співвідношення між часом і
особистістю цілком порушене завдяки кількості й інтенсивності відчуттів
і думок. Можна сказати, що протягом одного часу переживається декілька
людських життів… У сп’янінні гашишем бувають періоди прояснення й
оманного затишку, дуже часто гашиш викликає почуття жорстокого голоду і
майже завжди – незвичайну спрагу…

На щастя, ця фаза сп’яніння нетривала, вона заміняється іншою фазою. Цей
новий стан позначається на Сході словом «кайф». У ньому немає вже
бурхливих і запаморочливих поривів. Це блаженство спочинку і
нерухомості.

Сп’яніння завершується страшною слабістю. Ви ще декілька часів
позбавлені можливості працювати, діяти, виявляти свою волю. Це покарання
за ту безтурботну марнотратність, із якою ви витрачали вашу нервову
енергію…».

Прояви сп’яніння в підлітків, як і в дорослих, дуже різноманітні і
залежать від дози тетрагідроканнабіолу, що потрапив в організм,
індивідуальних особливостей, способу введення й інших чинників,
включаючи вплив компанії курців. При невеличких дозах, напевне, особливо
позначається «ефект очікування», тобто попередня установка підлітку про
дію гашишу.

При палінні дія гашишу починає позначатися через 5-10 хв., при більш
рідкісному пероральному вживанні – через 15-20 хв. Дозувати при палінні
дуже важко: міцність гашишу буває різною, одну сигарету можуть пускати
по колу в компанії, глибина і тривалість затягувань неоднакові. У
недокурку концентрація гашишу найбільша.

У медичній літературі описані наступні стадії реакції на паління

I стадія – дуже коротка (при палінні) – починається через 5-10 хв. і
стільки ж триває. Виникає тривога, іноді навіть почуття невизначеного
страху; оточуюче здається якимось підозрілим. У підлітків тривожність
може бути ситуативною і пом’якшуватися реакцією групування – паління в
компанії приятелів однолітків.

II стадія включає ейфорію, зростання психосенсорних розладів і поступове
порушення свідомості – від її звуження до оглушення або запамороченого
стану.

Підкреслюється зараження емоціями в групі тих, хто палить – сміх, страх,
розгубленість одного швидко, без слів, передається іншим. У підлітків це
явище буває вираженим достатньо яскраво. Виразність і послідовність
розвитку окремих симптомів неоднакова у різних індивідуумів, але досить
постійна в тієї ж особи при повторному палінні.

ІІІ стадія являє собою, психотичний стан із сплутаністю й уривчастими
мареннями.

IV стадія – вихід із стану сп’яніння – проявляється сполученням астенії
із сильним почуттям голоду і спраги. Наївшись і напившись індивідуально,
ті, хто палили, як правило, засинають. Сон тривалий (до 12 годин), але
неспокійний.

У підлітків при палінні гашишу, особливо епізодичному, інтоксикація
зазвичай обмежується легким субпсихотичним сп’янінням. При передозуванні
або при індивідуально підвищеній чутливості можуть розвиватися важкі
психотичні сп’яніння, а також виникати атипові картини. Останні
найбільше залежать від «грунту», тобто від індивідуальних особливостей.
Перше в житті паління гашишу в підлітків, за їхніми словами, викликає
іншу реакцію, чим це описано у дорослих.

Реакція на перше паління.

Перше в житті паління гашишу звичайно, за словами підлітків, не
викликало в них взагалі ніяких відчуттів. Наявні описи у дорослих
викликають нудоту, слиновиділення, запаморочення, головний біль.
Можливо, деякі підлітки уникають розповідей про подібні відчуття через
уявлення про «мужність». Або ж при першому палінні вони проявляють
обережність, уникають глибоких затягувань, і доза тетрагідроканнабіолу,
що потрапила в організм, виявляється незначною. У тих випадках, коли
інтоксикація буває значною, наприклад, коли гашиш домішують до спиртних
напоїв, підлітки при першому сп’янінні відчувають сухість у роті,
нудоту, утруднення дихання, стиснення в грудях, серцебиття.

Для того, щоб відчути «кайф», за розповідями підлітків, необхідно
«вкуритися», тобто покурити 2-3 рази.

Легке субпсихотичне сп’яніння розвивається через 5-15 хв. після паління.
Основними проявами у підлітків служать афективні перепади від невтримних
веселощів до миттєвостей страху і жаху, схильність до «емоційного
зараження», потреба рухатися, спілкуватися, висловлюватися. Виникають
різноманітні психосенсорні розлади, а також звуження свідомості.
Наступної амнезії не буває.

Вибухи сміху, що охоплюють всю компанію курців, переважають серед
афективних порушень. Проте не менше заразливі й інші емоції: тривожна
підозрілість, розгубленість, переляк одного легко передається іншим.
Приступи сміху можуть викликати слова, жести, предмети, що потрапили в
поле зору, у яких нічого кумедного немає і які у звичайному стані ніколи
б так не розвеселили. Це ж стосується тривоги і страху. Спонтанна злоба
і агресія малохарактерні, але вони можуть бути спровоковані з боку або
свідомо, викликані лідером групи і тоді стають не менше заразливими для
інших. У рідкісних випадках, коли підлітки курять поодинці, у якості
емоційного фону може переважати ледаче блаженство.

Прагнення до рухів, а не до діяльності, відрізняє сп’яніння гашишем від
інтоксикації стимуляторами. Навіть сидячи, підлітки пританцьовують,
ритмічно постукують ногою або рукою, енергійно жестикулюють і
гримасують. Ритмічна музика легко підштовхує до пританцьовування у
вигляді стереотипно повторюваних прямувань. Цілеспрямована активність
невластива. Можуть ламати і трощити все, що попадається на очі, налякані
– кидатися в панічну втечу.

Психосенсорні розлади включають різноманітні симптоми дереалізації і
деперсоналізації. Окрас навколишніх предметів здається незвичайно
яскравим, кольори – незвичайно насиченими. Рідше, навпаки, все
сприймається тьмяним і бляклим. Особливо підкреслюється змінене
сприйняття звуків. Індивідуально може відчуваться загострення слуху.
Здається, що уловлюють кожний далекий шерех. Насправді дослідження
слухових порогів не виявляє їхнього помітного зниження. Дослідження
чутки показали, що (виділення сигналу із шуму, диференціальні пороги,
сприйняття коротких звукових сигналів і ін.) виявляють істотне
погіршення. Нерідко підкреслюється змінене сприйняття музики, яка
здається незвичною, особливо проникливою. Віддається перевага музиці не
занадто голосній, але ритмічній і з простою мелодією. Особливо популярні
тоді у західних країнах «Бітлз» і ансамблі, що наслідували їм,
зловживали марихуаною. Вважається, що саме подібні ансамблі, рознесли по
Америці і Європі «моду» на марихуану серед молоді.

Порушення сприйняття простору і часу особливо характерно. Спотворюється
оцінка відстані: нерідко предмети здаються набагато далі, ніж
знаходяться насправді. Потреба рухатися в підлітків нерідко обертається
бажанням на чому-небудь покататися. Сідають на мотоцикл, уганяють чужу
машину. Навіть володіючи навичками водіння, через неправильну оцінку
відстані, такі поїздки призводять до сутичок, наїздів, аварій і
катастроф. У цьому відношенні гашишне сп’яніння може виявитися
небезпечнішим за алкогольне. Іноді викривляється також розмір видимих
предметів, що здаються то неймовірно великими, то до кумедного
маленькими. Оцінка часу також порушується. Частіше за все час тягнеться
нескінченно повільно. Відчувається незвична легкість у тілі, свобода
рухів, яку підлітки називають «невагомістю».

Однією з істотних рис легкого гашишного сп’яніння є гостро виникаюча
потреба в контакті. Побачивши приятелів, у підлітка з’являється
нескориме бажання висловитися, розкрити таємні думки, бути понятим і
оціненим. Свої ж думки починають здаватися незвичайно глибокими.
Самооцінка також підвищена, але без зарозумілості і грубої демонстрації
своєї переваги перед іншими членами компанії («дружелюбна перевага над
іншими»). Ставлення до них скоріше добросерде, всі «свої» сприймаються
як дуже гарні.

Потреба висловитися обертається нестримною балакучістю. Самі ж
висловлення плутані, думка легко перескакує з одного на інше. З великим
жаром говорять про дрібниці. Емоції як би перехрещують думки.
Зустрічаються раптові обриви в мисленні.

Гашишне сп’яніння часто супроводжує сексуальне збудження. Проте, немає
ніяких медичних даних про дійсне підвищення сексуальної потенції (яке,
наприклад, є при отруєнні «ширкою»). У підлітковій компанії, сп’янілій
гашишем, секс є однією з головних тем для розмов. При цьому може
відчуватися сексуальне збудження, що, як і багато інших відчуттів, під
час дії гашишу, здається незвичайно сильним і приємним. Але про
які-небудь сексуальні ексцеси точної інформації немає. Підлітки, що мали
статеві стосунки в стані гашишного сп’яніння, ділилися своїм враженням
про те, що сексуальний контакт у такі моменти доставляв незвичайно
сильну насолоду. Можливо, що це пов’язано з властивою даному стану
емоційною насиченістю всіх переживань.

Своєрідним порушенням свідомості при гашишному сп’янінні є його
звуження. Компанія курців гашишу являє собою своєрідне замкнуте коло. Її
учасники бачать, чують і сприймають лише те, що відбувається усередині
цього ізольованого кола, від всього іншого вони як би відключені,
стороннього не помічають. Надалі в пам’яті зберігається лише те, що
відбувалося усередині компанії.

Іншою формою порушення свідомості є її незвичне роздвоєння: здатність
бачити самого себе з боку, як би в собі самому відчувати існування двох
людей, одна з яких говорить, рухається, жестикулює, а інша – бачить її з
боку і за ним спостерігає.

Вегетативні порушення зводяться до сухості в роті, блиску очей,
гіперемії склер, розширення зіниць, іноді з анізокорією. Підвищеного
діурезу підлітки зазвичай не помічають.

Тривалість легкого сп’яніння залежить від дози тетрагідроканнабіолу, що
потрапив до організму. Воно продовжується від півгодини до декількох
годин. При початку витвереження різко посилюється почуття голоду.
Підлітки з’їдають всі їстівні припаси, що виявилися під рукою (на сленгу
– «бомблять холодильник»). Голод пов’язаний із гіпоглікемією, що
розвивається під час гашишної інтоксикації.

Наївшись, підлітки стають млявими і сонливими, легко засинають, іноді в
самому неналежному місці. Сон тривалий, але неспокійний, із яскравими
сновидіннями. Діагностичною ознакою паління гашишу може служити
своєрідний солодкуватий запах від одягу курців гашишу. Цей запах
зберігається декілька годин.

Явища абстиненції виникають при тривалому і регулярному вживанні.
Абстинентний синдром буває після 2-3 років постійного паління. Проте,
ретельне вивчення динаміки формування цього синдрому виявило також більш
ранню появу перших ознак абстиненції і їхнє поступове наростання в міру
подальшого регулярного зловживання.

Формування гашишної наркоманії

Вживання зазвичай починається в підлітковому віці. Частіше за все гашиш
курять у суміші з тютюном (виготовляючи для цього саморобні сигарети або
цигарки), рідше – у чистому вигляді (зазвичай в спеціальних мундштуках)
і ще рідше використовують, додаючи до спиртних напоїв. Починають, як
правило, у компанії приятелів. Дуже рідко починають палити поодинці.
Перше паління зазвичай не дає ніяких приємних відчуттів. Ті рідкісні
випадки, коли ейфорія виникає з першого вживання, вважаються
прогностично несприятливими щодо швидкого формування звикання.

Більшість підлітків вживають гашиш нерегулярно – тільки, коли збереться
«своя компанія». Явних ознак залежності в цих випадках не з’являється.
Іноді може виникнути групова психічна залежність, бажання покурити
з’являється тільки у випадку, коли зібралася звична для цього заняття
компанія. Епізодичне паління навіть протягом 2-3 років може не
супроводжуватися формуванням психічної залежності. При щоденному або
майже щоденному палінні перші ознаки залежності можуть з’явитися через
1-2 місяці.

Основними мотивами зловживання гашишем-марихуаною підлітками вважаються:
бажання бути прийнятим компанією у якості визнаного її члена, бунт проти
суспільства або батьків (тобто реакція емансипації), пошук шляхів, щоб
подолати свої особисті проблеми і, нарешті, бажання випробувати
релаксацію.

Навіть серед тих, хто зловживав багаторазово і досить регулярно, більше
половини згодом кидають марихуану, не прибігаючи до інших дурманних
засобів.

Стадії гашишної наркоманії

I стадія наркоманії характеризується ознаками психічної залежності від
гашишу – змушена перерва у палінні викликає астенію, млявість і
сонливість. Наполегливо шукають, де б роздобути гашиш. У наступні дні
може спостерігатися депресія з афективними спалахами, що нагадують
дисфорію, і з демонстративною суїцидною поведінкою. Ці явища абстиненції
протягом декількох днів проходять, але потяг до гашишу зберігається до
місяця і довше.

При регулярному, без перерви, вживанні і відсутності внаслідок цього
явищ абстиненції, ознакою явної психічної залежності стає бажання
викурити в день дві, три і більш сигарет із гашишем. Перевага віддається
більш міцним його сортам, необхідності більш тривалого й інтенсивного,
чим колись, паління (глибокі затягування, затримка видиху і т.п.). Гашиш
стає головним інтересом у житті, його палінню віддають перевагу всі інші
розваги.

Соціальна дезадаптація у підлітків наступає швидше, ніж у дорослих.
Нерідко паління гашишу взагалі починається вже після того, як закинули
навчання, з’явилася делінквентність і т.п. Проте, при епізодичному
вживанні гашишу соціальна адаптація може зберігатися.

Вегетативні порушення поза періодом інтоксикації мало виражені, навіть
при наявності психічної залежності. Звертають увагу постійно холодні
пітні долоні і низький, на грані гіпоглікемії, вміст цукру в крові.

Описані прояви психічної залежності, оцінювані як I стадія наркоманії,
частіше за все і спостерігаються в підлітків – до II стадії справа
зазвичай не доходить. Психологічні дослідження (проведені методами
інтерв’ю і незакінчених пропозицій) виявили у підлітків з залежністю від
гашишу схильність дуже низько оцінювати своє оточення, підкреслюють
відсутність близьких друзів, почуття занедбаності, а також підвищену
конфліктність, особливо з тими, хто намагається керувати їхньою
поведінкою. При вживанні без залежності частіше виявляється схильність
до дисимуляції особистих рис, прагнення постати в більш вигідному
світлі.

На II стадії наркоманії змінюється картина сп’яніння – гашиш починає
відігравати роль стимулятора. До паління наркомани мляві, пасивні,
бездіяльні, такі, що виявляють інтерес тільки до того, де б дістати
гашиш; під його дією стають активними, зібраними, товариськими,
веселими. Подібний підйом триває від 1 години. Потім виникає нескорима
потреба знову викурити сигарету з гашишем. Курять тепер по декілька раз
на день, нерідко поодинці, навіть тайкома від інших. У випадку змушеної
(до доби) перерви в палінні розвивається важкий абстинентний синдром.

Психопатизація особистості вважається невід’ємною для цієї стадії
гашишної наркоманії. Розрізняють астенічний, апатичний і експлозивний
типи психопатизації. Одночасно відбуваються соматичні зміни – наростає
загальне виснаження. У молодих чоловіків відзначена фемінізація
внаслідок постійно підвищеної секреції естрогенів і зменшення вмісту в
крові тестостерону. Є також дані про пригноблення імунних реакцій.

II стадія наркоманії з апатичним або маріоподібним слабоумством у
підлітків не зустрічається, тому що вона наступає при багаторічному
вживанні гашишу.

Наявними симптомами вживання гашишу є утруднення промови і недоречний
неконтрольований сміх. Очі налиті кров’ю й опухлі. Підвищується тиск,
частішає серцебиття. Багато хто скаржиться на сухість у роті. У запеклих
курців спостерігається сухий уривчастий кашель. Високі дози можуть
викликати занепокоєння і паніку. Особи схильні впливу подій – реальних
або вигаданих. В міру зникання наркотику з організму ці ефекти зникають.
Насильство, викликане вживанням конопель – рідкість, але в деяких
випадках спостерігається також зняття внутрішніх заборон і обмежень.
Особи без коливань беруть участь у різноманітних діяннях, не
усвідомлюючи своїх дій і не боючись осудження.

Наслідки гашишної наркоманії

Розумові ефекти і поведінка легко впізнаються при вживанні марихуани.
Розумове зосередження, рухова координація і пам’ять – все піддається
впливу. Після припинення вживання пам’ять може бути ослаблена місяцями.
У тих, хто довго вживає каннабіс, відзначають зниження мотивації
досягнення цілі. Деякі лабораторні дослідження показали зміни мозкових
клітин, притоку крові до мозку і мозкових хвиль. Психотичне поводження
наступає при частому вживанні марихуани високої концентрації.

Сильні труднощі в дихальному процесі викликає подвоєння або потроєння
концентрації смоли, одноокис вуглецю і відомих канцерогенів, знайдених у
тютюні. Дим марихуани глибше вдихається і тримається в легенях довше для
досягнення максимального психоактивного ефекту при вживанні. Функції
легенів у курців порушені на клітинному рівні (передраковому), що
спостерігається раніш, ніж у курців тютюну. Хоча не виявлено зв’язку між
вживанням марихуани і виникненням раку, існує можливість виникнення
такого зв’язку. Крім того, марихуана звичайно забруднена різноманітними
видами бактерій і грибів, що потрапляють у легкі з димом.

Вживання марихуани під час вагітності може призвести до патологічної
ваги і маленького росту дитини при народженні.

Досліди ТГК на тварин показали, що вона впливає на репродуктивні
гормони, як самок, такі самців. У деяких чоловіків, що вживають
марихуану, виробництво тестостерона перетерплює зміни, а структура
сперми і хромосом змінюється. Крім того, повторні чоловічі статеві
ознаки можуть бути придушені. У жінок виробництво гормону эстрогена
змінено, що може призвести до небажаних змін зовнішності. Проте ці
ефекти можуть мати й обернений хід при припиненні прийому марихуани. В
даний час не відомі факти появи дефектів новонароджених викликаних
вживанням матерями марихуани.

Вживання марихуани пагубно впливає на функції імунної системи.

Фенциклідин (ПСП) за хімічним складом (1 – фенциклогексил) піперидин,
препарат, що діє в залежності від дози. У різний час на одну і ту ж
людину ПСП може впливати як стимулятор, антидепресант чи анальгетик.
Через таке розрізнення ефектів, ПСП не може бути віднесений до якоїсь
однієї групи медичних препаратів. Він єдина речовина, що підходить до
всіх трьох найважливіших категорій препаратів. У ПСП є багато аналогів,
подібних з ним хімічною структурою. В даний час найпоширенішим джерелом
ПСП є таємні лабораторії.

Пошуки хірургічної анестезії, що не має наркотичних або
заспокійливих-снотворних ефектів привели до створення на початку 50-х
років піперидину. Слідом за експериментами на тваринах, ПСП з 1957 року
став вживатися в клініках під назвою “серніл”. На відміну від інших
анестетичних засобів, ПСП діє як анестетично, так і болезаспокійливо.
При прийомі частішає дихання, серцебиття, збільшується кров’яний тиск.
При внутрішньовенній дозі в 20 мг ПСП (серніл) використовувався як
хірургічна анестезія. Проте, було виявлено, що він викликає значні
побічні ефекти у деяких людей. Такі пацієнти відчували сильне збудження,
тривогу, маревний стан, зорові порушення і втрату орієнтації, що включає
втрату самовідчуття й ізоляцію. Велике число пацієнтів повідомляли про
почуття страху, занепокоєння, безсонницю, що триває до 5 днів. Деякі
пацієнти не пам’ятали про події, що відбувалися протягом перших 5 годин
після прийому сернілу. Стан зміненої свідомості, викликаний прийомом ПСП
(сернілу) дуже близький до клінічної картини шизофренії.

Серйозні побічні ефекти ПСП змусили в 1965 році відмовитися від
препарату. У результаті синтезу ПСП з’явився «кетамін».

Сьогодні існують незліченні аналоги ПСП, що можуть дещо відрізнятися
складом. Випускають їх в підпільних лабораторіях. Найпоширенішим є
“кетамін”, який з’явився в результаті синтезу ПСП. Дія кетаміну коротша,
ніж дія ПСП, має деякі ефекти дії депресантів і викликає менші
психологічні проблеми.

Вживання ПСП

Фенциклідин – речовина, що розчиняється в жирах організму. Широко
поширюється по всьому організму. Метаболізм відбувається в печінці.
Виводиться з організму в незмінному виді з сечею. Ефекти ПСП залежать
від дози і починаються протягом часу при оральному прийомі. Паління,
вдихання або ін’єкції викликають дії не пізніше ніж через 5 хвилин.
Найбільше популярним засобом вживання є паління. Малі дози (1-10 мг)
викликають стан подібний до алкогольної інтоксикації, супроводжуваний
легкою ейфорією й онімінням. Ністагм, напруженість м’язів, атаксія ходи,
підвищення кров’яного тиску, зростання рефлексів сухожиль, відсутність
звуження зіниць – основні ознаки вживання (безглуздий погляд, гримаси,
скреготня зубами, сильне потовиділення). Великі дози (20 мг) викликають
м’язову напруженість, підвищений кров’яний тиск, безглуздий погляд, кому
з очима, що залишаються відкритими і відсутність болесприйняття. Занадто
великі дози (70 мг і вище) викликають конвульсії, кому й утруднення
подиху. Психологічні ефекти ПСП простежуються у поведінці:

дивне або насильницьке поводження;

імпульсивність;

повторні рухові дії, включаючи гримаси;

непередбачуваність;

зрадливі судження.

Частота вживання ПСП важлива у визначенні терміна дії в організмі.
Хронічні наркомани вживають ПСП, як правило, 3 рази на тиждень протягом
6 місяців. Дослідження показали, що після припинення вживання ПСП
промови, втрата пам’яті і концентрації. Особи, що хронічно зловживають
ПСП, знаходяться під дією препарату протягом 4-6 годин дози, а ефекти
можуть тривати декілька днів. Однією з поширених проблем, пов’язаних з
вживанням ПСП, є ефект, відомий під назвою «періодичні психози». Такі
психози діють подібно до ефектів ПСП без додаткового вживання препарату.
Вони викликані розчинністю в жирі ПСП, що накопичується в жирових
тканинах організму. Декілька днів потрібно організму на засвоєння однієї
дози ПСП, тому що він повільно розсмоктується з місць скупчення в міру
переробки ПСП в організмі. Випадки дивного і насильницького поводження
відбуваються без попередження. Складність полягає в тому, що багато
осіб, які вживають ПСП, у минулому вживали LSD. Виникає питання: чи
психози викликані вжитком ПСП або LSD, чи сполученням обох препаратів.

Такі повторні «спалахи» непередбачені по часу дії, силі і типу ефектів,
викликаних ними. Достовірним фактом є те, що чим довше вживався ПСП, тим
вище можливість появи таких «спалахів».

ПСП палять, вдихають, приймають орально або ін’єкцьовано. Найпоширеніший
засіб просочування звичайних сигарет розчиненим у рідині ПСП. Його
вживають самостійно або в комбінації з іншими психоактивними
препаратами. Фенциклідин також може бути нанесеним (набризканим) на
листи м’яти або тютюну і палитися як звичайні сигарети. Відомі його
додавання як рідини або пюре, на численні аркушеві препарати, такі як:
орегано, петрушка або навіть марихуана.

Техніка спілкування з тими, хто вживає ПСП

Основне правило при спілкуванні з тими, хто вживає будь-який наркотичний
препарат – бути обережним. Вплив ПСП непередбачений і індивідуальний для
кожної людини. Особи, які його вживають, зазвичай неправильно сприймають
доброзичливість і агресивність. При затримці або арешті осіб, що
вживають ПСП (можливо з застосуванням сили), необхідно переконатися, що
вони не поранені, тому що ПСП має болезаспокійливі властивості, часто
знеболює каліцтва і поранення. Через наявний болезаспокійливий ефект ПСП
больовий вплив зазвичай не є ефективним.

Здатність та можливість «змусити» є ефективними при звертанні до осіб,
що вживають інші наркотики, і марні у випадку з ПСП.

Варто мати на увазі такі психічні прояви, як подразнення, дивне
поводження, наприклад, оголення, як результат отруєння ПСП. Однією з
властивостей ПСП є збільшення температури тіла, у результаті чого деякі
знімають весь одяг для того, щоб «остудитися».

Депресанти центральної нервової системи:

З фармакологічної точки зору, термін наркотик (або опіат) позначає
будь-яку речовину природного, синтетичного або напівсинтетичного
походження, яка впливає на людський організм подібно до морфіну. Морфін
– найважливіша складова опійного маку (Papaver somniferum L), має як
болезаспокійливу, так і заспокійливу властивості. Всі наркотичні
речовини можуть бути розділені на певні групи за своїм походженням:

1. Природні (прямо отримані з опійного маку): опіум, морфін, кодеїн.

2. Напівсинтетичні (оброблені складовою опійного маку): героїн,
ділаудід, перкодан.

3. Синтетичні (не одержувані з опійного маку): метадон, меперідин,
дарвон.

Всі ці речовини використовуються медициною. Але вони викликають
фізіологічну і психологічну залежність. Фізіологічна залежність
виявляється в необхідності для людини приймати все більшу дозу речовини
для досягнення ефекту початкової дози. Багато зусиль було витрачено для
виробництва синтетичних речовин з ефектом подібним морфіну, і не
викликали ейфорії і залежності. Проте зусилля, витрачені на пошук
болезаспокійливих властивостей, що викликають ейфорію при примусовому
застосуванні і залежності були практично невдалими.

Опіум

Опійний мак – однолітня рослина, що зростає в теплих, сухих кліматичних
зонах. Існує багато сортів маку, але тільки один, Paraver somniferum,
дає опіум. Велика частина опіуму, зробленого в медичних цілях,
поставляється з Індії, Тасманії (острів біля Австралії) і Туреччини.
Опіум, який надалі перетворюється в героїн, може надходити з країн
Південно-Західної Азії (Афганістан, Іран, Пакистан), Південно-Східної
Азії (Таїланд, Бірма (тепер М’янма), Лаос, Камбоджа), європейських країн
(Угорщина, Греція, Болгарія і колишня Югославія), деяких з колишніх
Радянських республік (Таджикистан, Туркменистан і Казахстан), або із
Колумбії, Гватемали і Мексики.

Історія і поширення

Мак для одержання опію вирощується з глибокої старожитності. За
літературними джерелами, у ІХ сторіччі до н.е. у Малій Азії мак
вирощували греки, про що говориться й у Ілліаді. Як у древній Греції,
так і в Римі опій використовували лише в медицині. У середні сторіччя
найбільше був відомий єгипетський опій. За даними П. Попова в VIII і IX
сторіччі н.е. через Ірак мак переходив в Індію і Китай, де його
вирощували як декоративну рослину, на насіння для одержання опію, який
спочатку використовували обмежено в медицині, а пізніше і як основний
наркотичний засіб. У XI сторіччі мак вирощують у Китаї, а в XV, XVI, і
XVII ст. він поширюється, причому застосовується головним чином у
кондитерському виробництві. В Росії у XVII ст. головним центом
вирощування маку на опій був Баку. В колишні часи в СРСР мак вирощували
у різних районах для отримання олії та опію. Були виведені білоквітучі
сорти опійного маку, що широко поширювалися.

Вважається, що в Україні мак почали вирощувати з 1838 року. Завдяки
сприятливим кліматичним умовам і великому попиту на опій, поширення маку
відбувається дуже швидко і наприкінці XIХ в. він уже поширений майже на
всіх Дунайських рівнинах.

Торговці арабського світу відповідальні за поширення опіуму від
Середземномор’я до Сходу (Китай, Індія). Де б не був поширений опіум,
він завжди використовувався як у медичних цілях, так і для одержання
насолоди. XVI сторіччя стало свідком широкого використання опіуму при
лікуванні різноманітних захворювань. Медичний досвід був ще убогим, і
опіум був компонентом будь-якої медичної суміші, мікстури, виготовленої
для лікування дизентерії, астми, діабету, малярії, лихоманок, безсоння,
і полегшення будь-яких хвороб. Настойка опіуму – опійний порошок,
розведений в алкоголі і який приймався перорально, був вперше
виготовлений у XVI ст. і залишався важливим медичним препаратом аж до
XIХ ст. У XVIII-XIХ ст. використання опіуму, як засобу досягнення
насолоди, широко рекламувалося в літературі. Томас Де Квінсі в 1821 році
опублікував “Одкровення англійського користувача опіуму”. Багато відомих
особистостей того часу були насправді залежними від опіуму, приймаючи
опійну настойку, і термін «користувач опіуму» означав вживання настойки.

Зловживання опіуму поширювалося по всьому світі. Він не розчинний у
воді, і не може бути ін’єкційованим або використаним для інгаляцій. Він
може прийматися перорально і використовуватися для паління. Проте,
оральный прийом значно уповільнює початок дії опіуму. Важливість опіуму
як психоактивної речовини в Західному світі складається в тому, що він є
відправною точкою для одержання героїну.

Дотепер в опії-сирці встановлено 25 алкалоїдів, із котрих найбільше
важливими є морфін, кодеїн, папаверин і табаїн.

Морфін застосовується як болезаспокійливий засіб при різноманітних
захворюваннях і має снотворну дію. При більш частому застосуванні
морфіну до нього звикають і це призводить до болісного стану –
морфінізму – що супроводжується глибоким психічним розладом і поразкою
всіх органів. Кодеїн використовується при кашлі, а папаверин – при
лікуванні гіпертонії, стенокардії, мігрені, при статичному коліті,
бронхіальній астмі й інших захворюваннях.

Хімічний склад опію-сирцю

Опій-сирець являє собою підсохлий і згущений темний молочний сік
(латекс), що виділяється з плодових коробочок культурного маку.

Опій є складною сумішшю органічних і мінеральних речовин. У його склад
входять алкалоїди, білки, вуглеводи, слиз, каучук, органічні кислоти,
фарбувальні пектинові й інші речовини. Він містить також до 40-50% води.
Найбільш важливі алкалоїди, що знаходяться в опію: морфін (С17Н19О3N).
Має точку плавлення 235-254?. Легко розчиняється в метиловому,
етиловому, ізопропиловому і бутиловому спирті. Важко розчиняється в
петролейному ефірі, бензолі, хлороформі і 2-хлоретані; розчинний у воді.

Кодеїн (С18Н21О3N). Має точку плавлення 155? С. Розчиняється у воді,
хлороформі і бензолі.

Папаверин (С20Н21О4N). Має точку плавлення 147? С. Легко розчиняється в
хлороформі, спирті й ацетоні, важко розчиняється в бензолі і не
розчиняється у воді.

Тебаїн (С19Н21О3N). Має точку плавлення 194? С. Легко розчиняється у
спирті, хлороформі, бензолі і практично нерозчинний у воді і
петролейному ефірі.

Нарцеїн (С22Н23О7N). Має точку плавлення 176? С. Легко розчинний у
спирті, хлороформі, ацетоні і нерозчинний у воді.

Морфін

У 1805-1806 р. Фредерік Сертурнер отримав основну активну складову
опіуму, що виявилася в 10 разів сильніше за опіум. Названий на честь
грецького бога сну, спочатку морфін використовувався при лікуванні
пристрасті до опіуму. Поступово вживання морфіну, у міру поширення його
популярності, зросло не тільки через силу його дії, але й завдяки
винаходу в 1853 році Олександром Вудсом шприца для підшкірної ін’єкції.
В той час думали, що пряме потрапляння морфіну в кров не викликало
залежності.

Громадянська війна дала привід для широкого розповсюдження проблеми
залежності від наркотиків у США. Широке використання морфіну як
болезаспокійливого засобу стало звичайною справою. Багато солдатів
страждали «солдатською хворобою» (так в той час називалася залежність
від морфіну). Опіум і морфін був присутній у всіх медичних препаратах.
Доктора приписували їх при будь-яких хворобах, не розуміючи їхньої
природи і не турбуючись про фізіологію.

Морфін широко застосовується як болезаспокійливий засіб. Він полегшує
біль, піднімаючи поріг сприйняття болю, знімає занепокоєння, яке
зазвичай супроводжує біль, і викликає сон навіть при сильних болях.
Сульфат морфіну – найбільш поширена форма болезаспокійливого. Це біла
речовина з гірким смаком, без запаху. Діє як депресант ЦНС і забезпечує
майже миттєве зняття болю після ін’єкції. Крім болезаспокійливої дії,
морфін також викликає сонливість, стан ейфорії, запори, блювоту,
ускладнення подиху (при великих дозах), заспокоєння, знімає хвилювання і
напругу. Наркомани зазвичай не обирають морфін як наркотик для вживання,
але завдяки своїм властивостям він може легко замінити героїн. Героїн
одержується шляхом додавання оцтового ангідриду до морфіну. Комерційне
виробництво і широке вживання диацетілморфіну почалися лише в 1898 р.,
коли компанія БАЕР (Німеччина) почала виготовляти і поставляти на ринок
речовину під назвою героїн. Назва «Героїн» походить від німецького слова
«herosich» (великий і потужний) і застосовується для найменування
речовини. Компанія БАЕР виготовляла героїн як засіб від кашлю від
морфінової залежності. Незабаром героїн став широко доступним у США і
використовувався для виготовлення ряду медичних препаратів. До 1906 р.
Американська Медична Асоціація схвалювала застосування героїну замість
морфіну, і знадобилося багато часу для того, щоб усвідомити, що героїн
викликав залежність набагато більшу, ніж морфін. У 1914 р. Акт про
наркотики Гаррісона заборонив його продаж і імпорт. Але за цей час
героїн замінив морфін і опіум як наркотичний засіб.

Героїн, як і всі інші наркотичні речовини, впливає на ЦНС як депресант і
як анальгетик. Доведено, що болезаспокійливі властивості героїну в 2-3
рази сильніші, чим морфіну, а здатність героїну викликати стан ейфорії
сильніша в 10 разів. Досвідчені наркомани можуть відрізняти внутрівенний
прийом героїну від морфіну завдяки його швидкій дії, різкому наставанню
приємного, теплого, схожого з оргазмом стану ейфорії. Залежність при
вживанні героїну розвивається швидко і необхідно постійно збільшувати
дозу для досягнення попереднього рівня задоволення.

Фармакологічні ефекти, що викликаються героїном, схожі з дією інших
наркотичних речовин. Героїн викликає скорочення зіниць (2,9 мм або
менше), ускладнює подих, що у свою чергу веде до скорочення кількості
кисню в крові. Кровоносні судини розширюються, збільшується
потовиділення, сповільнюється травлення, іноді буває нудота, особливо в
новачків. Найбільше популярний засіб вживання героїну в США – ін’єкція у
вену, переважно на руках. Деякі можуть вживати підшкірно. Проте багато
хто з «підшкірників», що вживають героїн, переходять на внутрішній
засіб, прагнучи досягти максимум задоволення. Уколи викликають появу
рубців і наривів на шкірі, а надалі настає венна криза. Це спонукає
наркоманів шукати інше місце на шкірі. У результаті вживання героїну на
шкірі можна спостерігати так звані «сліди» героїну. Багато хто починає
курити героїн («вистежувати дракона»). Наркомани вважають, що залежність
може бути викликана тільки ін’єкціями героїну. Ця думка – велика
помилка.

Наркомани схильні до різноманітних інфекцій і мають багато проблем із
здоров’ям, пов’язаних із вживанням наркотиків: правець, ендокардит,
септицемія (зараження крові), гепатит і ЛВІ (людський вірус
імунодефіциту). Смерть від вживання героїну може наступити в результаті
будь-якого з медичних ускладнень, але сама основна причина – ядуха. У
наркомана також може виникнути алергічна реакцію на домішки, що
містяться в героїні. Сьогодні в героїн добавляють кокаїн, тіамін,
дексотрометорфан (засіб від кашлю) і скополамін.

Наркоманія зазвичай призводить до антисанітарії і недоїдання. З появою
гепатиту і ЛВІ, паління і вдихання героїну стали альтернативними формами
вживання героїну.

Існує ряд теорій, пов’язаних із вживанням героїну. Деякі з них не
знайшли свого підтвердження. Так, вживання героїну один раз або декілька
разів з великими інтервалами на добу не викликає фізіологічної
залежності. В разі 4-6-кратнго вживання героїну в день і протягом 7-10
днів викликає наркотичну залежність.

Для полегшення класифікації героїн ділять на чотири типи.

Героїн № 1. Сировина для отримання героїну – неопрацьований морфін,
отриманий з опійного маку.

Героїн № 2. Сировина, перехідний продукт при отриманні героїну з морфію.

Героїн № 3. Героїн для паління – неоднорідний на дотик порошок.

Героїн № 4. Героїн для ін’єкцій. Білий “пухнастий” порошок із чистотою
90%.

В залежності від процесу очищення, використовуваної технології героїну №
4 за кольором може варіюватися від жовтогарячого до майже чорного.

“Чорна героїнова смола” – найбільш сильна форма мексиканського героїну.
Через грубість процесу очищення багато домішок залишається в кінцевому
продукті, що і надає смолянистого вигляду продукту.

Аналоги наркотиків

Аналоги наркотичних речовин складаються з хімічних варіацій фентанілу і
меперідину (демеролу). Фентаніл – аналгетик короткострокової дії, що в
залежності від хімічної структури має силу дії в 6000 раз більшу, ніж
морфін. Складові фентанілу, скажімо, використовуються у 70 відсотках
медичних операцій в світі. Дія фентанілу подібна до дії героїну і триває
до 1 години. Основною характеристикою фентанілу є його сила дії.

Один грам речовини можна розділити на 50000 доз. Дози героїну
вимірюються в міліграмах (1/1000 грама), а дози фентанілу вимірюються в
мікрограмах (1/1000000 грама). Для досягнення стану ейфорії потрібно
40–80 мікрограм: хірургічні дії мають потребу в 2000 мікрограмах, а 300
мікрогамм – летальна доза. Для порівняння, звичайна таблетка аспірину
важить біля 300000 мікрограм. Ці аналоги продаються на вулицях під
назвою «Білий Китаєць», що асоціюється з Азіатським героїном. Велика
кількість смертей пов’язана з вживанням фентанілу через різку ядуху. У
прихованих лабораторіях хіміки спробували зробити інші аналоги
синтетичного героїну, що призвело до створення похідних демеролу,
відомих як «МРРР» і «РЕРАР». Першим аналогом був «МРРР» із силою дії,
яка в 5-10 разів перевищує силу меперідину. Проте в процесі виробництва
була відкрита токсична домішка (МРТР). Ця складова отрутна для відділу
головного мозку, що вражається хворобою Паркінсона, яка появляється лише
з роками. Ті, хто приймав «МРРР», зрештою, знаходяться в стані, клінічно
подібному хворобі Паркінсона. Навіть якщо симптоми хвороби Паркінсона не
проявилися відразу, шкода завдана різним областям мозку, може призвести
до них пізніше.

Інші наркотики

Ділаудід (Гідроморфон). Виготовляється як у виді таблеток, так і для
ін’єкцій. Має менший час дії, ніж морфін, проте в 2-10 разів сильніший.
Завдяки цій якості він популярний серед наркоманів і часто
використовується замість героїну. Часто він називається «Аптечний
героїн». Ділаудід зазвичай прописують при сильних болях приреченим
пацієнтам.

Перкодан (Оксикодон). Подібний до кодеїну, але більш сильної дії і з
більш сильним потенціалом звикання. Достатньо ефективно замінює інші
наркотики у випадках їхньої відсутності.

Метадон (Долофін). Синтетичний препарат, отриманий у Німеччині під час
ІІ Світової Війни, коли постачання опіуму були перервані. Хімічно він не
схожий ні на героїн, ні на морфін, але схожий із ними ефектами. Метадон
приймається перорально і діє до 24 годин. У багатьох наркоманів метадон
припиняє появу ейфорії від героїну. Поява метадону на вулицях –
результат злодійства спеціальних угрупувань.

Меперидин (Демерол). Синтетичний наркотик, достатньо схожий із морфіном
термінами початку дії й аналгетичним впливом. Широко використовується
при лікуванні помірних болів, застосовується як перорально, так і у
вигляді ін’єкцій. Прописується часто особам, які мають алергічну реакцію
на морфін. Зазвичай не зустрічається на вулицях, і використовується
найчастіше людьми, що мають до нього доступ. Не схожий на інші
наркотики. Зазвичай не викликає звуження зіниці.

Пропоксифен (Дарвон). За своєю хімічною структурою відповідає метадону.
Використовується при полегшенні легких болів і має менший потенціал
звикання, чим кодеїн. Часто асоціюється з заспокійливими снотворними
засобами і використовується як засіб суїциду.

Бензодіазипіни

Першою речовиною, виготовленою у 1947 р. був «Chlordiazepoxide». Він не
надходив у продаж до 1960 р., коли відкрили його властивість
заспокоювати хвилювання, аналогічну барбітуратам, але з меншим
снотворним ефектом і значно безпечніший. В подальшому він став найбільш
часто прописуваною речовиною. «Лібріум» має менший термін початку дії,
але діє довше. Декілька проблем було помічено при його тривалому
зловживанні і стримуванні від нього.

На початку 1970-х років Лібріум був замінений Діазепаном (Валіумом),
виготовленим тією ж фірмою. Валіум був більш сильною речовиною з більш
швидкою і довгою дією, чим Лібріум. Більш довга дія пояснюється тим, що
Валіум повільніше засвоюється організмом. Валіум викликав психологічну
незалежність і вона називалася «хворобою домогосподарок». Згодом він
став самим частим препаратом, що згадується патрульними, який
поєднується з алкоголем та іншими депресантами ЦНС.

Бензодіазипіни входять до числа 50 препаратів, що найбільш часто
прописуються. Це завдяки їхній здатності знімати хвилювання і викликати
тривалий стан покою.

Бензодіазепіни можуть стати популярною речовиною для зловживання серед
школярів і студентів. Зазвичай вживається з алкоголем, він здатний
викликати й амнезію. Відповідно до Конвенції про психотропні речовини,
за поширенням і вживанням флунітрацепаму необхідний суворий контроль.

Метаквалон

Метаквалон вперше був отриманий в Індії в 1950-х як засіб проти малярії,
але виявився ефективним заспокійливим засобом. Через його заспокійливі
властивості і небарбітуратне походження, наприкінці 50-х років
Метаквалон з’явився в Англії під назвою «Мандракс» (250 мг. Метаквалон/
25 мг. Антигістамін). Незабаром він з’явився в Німеччині і Японії. У
1964 р. і Німеччина, і Японія постали перед проблемою розквіту
зловживання метаквалоном.

Після трьох років іспитів метаквалон з’являвся в США під різними назвами
(Кваалюд, Сопоре, Парест і Сомнафак). Поява препарату супроводжувалася
заявою виробників про те, що здатність викликати залежність у нього не
виявлена.

Не помічаючи випадків появи залежності (а до 1969 р. стало очевидним, що
метаквалон мав величезний потенціал залежності), заява виробників
залишалася незмінною до 1973 р. У 1985 р. актом про контроль над
речовинами метаквалон був внесений до 1-ї групи речовин з високим
потенціалом залежності і був заборонений у медицині.

Хоча метаквалон не барбітуратного походження, за своїм впливом він не
сильно відрізняється від інших заспокійливо-снодійних засобів. Він має
той же потенціал залежності і також смертельно небезпечний. Особа, що
вживає метаквалон, відчуває стан ейфорії, втрату м’язової координації,
зняття обмежень і сексуальний підйом.

Депресанти

Хоча алкоголь є прототипом наркотиків-депресантів, сьогодні існує цілий
ряд наркотиків, здатних пригнічувати центральну нервову систему і
поведінку. Вони містять у собі множину різноманітних хімічних сполук,
але особливо серед них виділяють барбітурати, бензодіазепіни, певну
кількість небарбітуратних заспокійливих засобів і поширених анестетиків.
Ці препарати часто класифікуються відповідно до їх звичайного медичного
застосування, але часто така класифікація призводить до ускладнень.
Наприклад, бензодіазепіни, такі як дісепам (Valium) і хлордізепоксид
(Librium) часто іменуються як транквілізатори (заспокійливі препарати).
Хоча помірні дози цих поєднань можуть служити для заспокоєння хворого,
але при вживанні вони дають заспокійливо-гіпнотичний ефект і часто
прописуються в якості снодійного. З іншого боку, барбітурати багато хто
розглядає тільки як снодійне. У більш маленьких дозах барбітурати також
діють як заспокійливі, а якщо їхня доза велика, то вони можуть
використовуватися при хірургічній анестезії. Всі депресанти (включаючи
алкоголь) на рівні малих доз гасять занепокоєння, при помірних дозах –
викликають інтоксикацію, стимулюють заспокоєння і сон на рівні великих
доз, викликають загальну анестезію в дуже великих дозах і, зрештою,
можуть призвести до коми і смерті.

Заспокійливі препарати використовуються в медичних цілях набагато
частіше, чим інші. Завдяки різній силі дії, її тривалості, безпеки для
пацієнта, деякі депресанти використовуються для специфічних цілей більш
часто, чим інші (наприклад, “звеселяючий газ” використовується майже
завжди для анестезії). Бензодіазепіни в даний час є найбільш важливим
класом препаратів для лікування занепокоєнь і безсоння.

Рання історія

Можливо, першим заспокійливим сполученням, (за винятком спирту, відомого
раніше), був “звеселяючий газ” (закис азоту), що був відкритий Джозефом
Престлі і вперше синтезований Хампфрі Діві в 1776 році. Ці англійські
вчені першими помітили, що вдихання закису азоту призводить до короткого
періоду інтоксикації, за своїми властивостями багато в чому подібної до
сп’яніння. З того моменту, коли помітили, що закис азоту викликає
ейфорію з приступами сміху, цей препарат отримав назву “звеселяючий
газ”.

Історія почалася в Хартфорді, штат Коннектикут, у 1845 році, коли
молодий стоматолог на ім’я Хорас Велс відвідав демонстрацію ефектів, що
давав “звеселяючий газ”. Людям надавалася можливість вдихнути закис
азоту або подивитися як це роблять інші. У процесі демонстрації один із
відвідувачів випадково спіткнувся і сильно порізався, і Велс зауважив,
що цей відвідувач не почував болю, незважаючи на свій сильний поріз. Як
дантист, Велс відразу побачив перспективи застосування даного препарату
в стоматології. Стоматологія й інші хірургічні напрямки медицини в цей
період були обмежені в анестезуючих засобах, і лікування було дуже
болісним. Велс провів експеримент із закисом азоту на практиці і
з’ясував, що зуб може бути видалений без болю.

Етапом в історії депресантів було дослідження препаратів із метою
пошуку ефективних анестетиків. Вільям Мортон з Бостону вивчав інший
препарат, що, за його переконанням, міг би стати кращим анестетиком –
ефір. Ефір є легкозаймистою рідиною, що випаровується при кімнатній
температурі. При вдиханні парів ефіру виникає інтоксикація. Після
проведення початкових досвідів Мортон попросив дозвіл на демонстрацію
ефіру в якості знеболюючого.

Мортон, виконавши першу привселюдну демонстрацію хірургічної анестезії,
здійснив революцію в практичній хірургії. Використання ефіру в якості
анестетика швидко поширилося по всьому світі й іноді використовується
дотепер, поряд із більш сучасними анестетиками.

Ранні небарбітурати

Самі ранні заспокійливо-снодійні засоби небарбітурового походження були
відкриті в 1800-х роках. Одним із них був «Хлорат гідрат», отриманий у
1832 р., але використовувався не в медицині до 1860 р. Приймаючи його
перорально, дія починається через 30 хвилин і викликає сон уже через
годину. Одна з його переваг полягає в тому, що гноблення
серцево-судинної і дихальної систем не таке сильне, як при прийомі
барбітуратів. “Хлорат гідрат” став відомий як складова «крапель, що
нокаутують» або як вони були ще відомі «Міккі Фін». «Паральдегід» почали
застосовувати в медицині в 1880-х роках. Це дуже ефективний депресант
ЦНС, що не впливає на дихальну систему і досить безпечний. Його
найважливіший недолік – огидний смак і запах, що залишаються в подиху.

«Калійний бромід» з’явився як заспокійливо-снодійний засіб у 1860-х
роках і використовувався при лікуванні епілепсії. Різні види бромідів
були присутні в багатьох інших препаратах. Було встановлено, що бромід
був шлунковим подразником і, накопичуючись в організмі, викликав сильні
депресії, запори, порушення психотропних функцій і психоз. Броміди були
замінені барбітуратами на початку ХХ в. і рідко використовуються в даний
час.

Барбітурати

Багато заспокійливих препаратів, включаючи хлороформ, хлоралгідрат і
паральдегід, були впроваджені в медицину в дев’ятнадцятому сторіччі, але
дійсно значимим поворотом було відкриття барбітуратів у 1862 році.
Перший барбитурат був відкритий у лабораторіях Бауера в Мюнхені.
Барбітурати були знайдені серед багатьох інших речовин у сечі і, як
вважають, Бауер назвав їх на честь жінки по імені Барбара, що надавала
зразки сечі (урати Барбари, Барбітурати). Інші підтверджують, що
препарат одержав свою назву по імені дня, коли він був відкритий, тобто,
Дня Святої Барбари. Ми ніколи не дізнаємося цього точно, але як би там
не було, зараз клас препаратів, названих барбітуратами, нараховує більш
двох тисяч різноманітних сполучень (хоча сьогодні в медичних цілях
переважно використовується тільки біля п’ятдесяти препаратів).
Барбітурати, подібні бензодіазепінам, діють за допомогою уповільнення
передачі нервових імпульсів. Взагалі, барбітурати з моментальним впливом
і короткою тривалістю дії використовуються сьогодні в якості
анестетиків.

Барбітурати вперше були введені в медичну практику в 1903 році, коли
барбітал отримав ринкову назву Veronal. Незабаром препарат став часто
використовуватися в якості заспокійливого й снодійного.

З 1903 р. більш 2500 видів барбітуратів було винайдено, але лише 50 із
них використовується в медицині. Ці засоби були дуже ефективні як
заспокійливі-снодійні і широко використовувалися до 1960 р., коли
з’явилися вторинні транквілізатори. Транквілізатори здебільшого
безпечніші, довше не викликають залежності і більш ефективні в знятті
стану занепокоєння і не снодійні.

Барбітурати класифікуються в залежності від термінів початку і
тривалості дії. Зловживання барбітуратами виникає навіть при прийомі
нормальних доз. Проте деякі особи можуть уживати ці речовини деякий
період без негативних наслідків. Наприклад, фенобарбітал
використовується для контролю епілепсії. Тривале вживання великих доз
барбітуратів призводить до зловживання: заспокійливо-снодійні речовини
особливо в поєднанні з алкоголем часто закінчується летально.

Ознаки і симптоми зловживання барбітуратами подібні ознакам і симптомам
зловживання алкоголем. Звуження зіниць не спостерігається постійно, як
при вжитку наркотиків, а лише при яскравому світлі. Зазвичай,
спостерігається уповільнення реакцій. При отруєнні барбітуратами також
спостерігається нездатність очей сконцентруватися на об’єкті. «Ністагм»
або мимовільний рух очей спостерігається у тих, хто зловживає
заспокійливо-снодійними препаратами.

Фізіологічні і психологічні ефекти барбітуратів

Всі барбітурати мають можливості пригнічувати центральну нервову
систему. У помірних дозах вони викликають стан ейфорії, близький до
стану сп’яніння. За аналогією з алкоголем, барбітурати можуть викликати
втрату координації, нетверду ходу і невиразне вимовляння. Втрата
контролю над емоціями і неконтрольована поведінка також є типовими
наслідками вживання барбітуратів. Заспокоєння і сон викликаються
значними дозами, ще більш значні дози викликають хірургічну анестезію.
Фізіологічні ефекти (спазми подиху), у результаті яких наступає
більшість смертей, пов’язані із вживанням барбітуратів. При великих
дозах були замічені зменшення серцебиття, кров’яного тиску і порушення
діяльності шлунково-кишкового тракту.

Толерантність, залежність і побічні ефекти

Основними причинами відмови від барбітуратів у практичній медицині є
залежність і толерантність до барбітуратів. Толерантність до багатьох
ефектів барбітуратів розвивається дуже швидко. Доза може викликати сон у
перший період, але постійне вживання такої дози не буде робити
необхідної дії, що призведе до збільшення дози, необхідної для
досягнення бажаного ефекту. При постійному збільшенні дози препарату,
пацієнт, що вирішив відмовитися від барбітуратів, буде відчувати синдром
абстиненції. Симптоми при відмові від барбітуратів подібні симптомам при
відмові від алкоголю (озноб, пітливість, хвилювання і, в окремих
випадках, біла гарячка). Конвульсії і припадки також часто проявляються
при відмові від барбітуратів. Небезпека при відмові від барбітуратів
залежить від масштабів їхнього вживання. Легкі симптоми, такі як
безсоння і занепокоєння можуть з’являтися вже після короткого курсу
лікування барбітуратам, тоді як загрозливі для життя конвульсії
викликаються тривалим застосуванням.

Додатковою проблемою, зв’язаною з барбітуратами, є небезпека
передозування препарату з летальним виходом. Смертельна доза багатьох
барбітуратів не сильно відрізняється від дози, що викликає сон. Також ця
проблема дуже актуальна, коли барбітурати вживаються разом з алкоголем
або іншими депресантами, тому що вони посилюють вплив один одного.
Барбітурати часто прописувалися пацієнтам, що знаходилися в депресії,
тому що порушення сону також є ознаками клінічної депресії. Тому що
існує ризик спроби суїциду з боку деяких пацієнтів, що перебувають в
серйозній депресії, прописані лікарем барбітурати збільшують ймовірність
успіху таких спроб. Барбітурати дуже часто фігурують у справах про
самогубства, включаючи сумно знаменитий випадок із Мерелін Монро.

Проблема занепокоєння

Заспокійливі засоби, відомі як транквілізатори або анксиолітики,
призначаються для лікування психологічних і фізіологічних симптомів
неспокійного стану. Важко дати повне визначення занепокоєнню, але
даються описи феноменів, пов’язаних із ним. Проте, занепокоєння часто
описують декількома або всіма з чотирьох наведених симптомів: 1)
моторика (наприклад, судороги, скорочення м’язів, напруженість), 2)
неконтрольована підвищена активність (наприклад, пітливість, важке
серцебиття, вага в шлунку, раптові припливи крові), 3) тривожні
передчуття (занепокоєння, страх, замисленість) і 4) сторожкість
(наприклад, занепокоєння, підвищена увага, безсоння). Практикуючі лікарі
часто називають два типи занепокоєння. Перший має місце при відчутті
пацієнтом занепокоєння практично весь час. Другий тип – тимчасове
занепокоєння (ситуативне), що часом може бути дуже сильним, а в окремих
випадках його може не бути взагалі. Певним типом занепокоєння є панічні
припадки – безпричинні і непередбачені періоди сильного страху і почуття
небезпеки. Ці припадки часто супроводжуються пітливістю, прискореним
пульсом, запамороченням і утрудненістю подиху.

Механізми дії

Як вже відзначалося, депресанти мають безліч особливостей. Алкоголь,
барбітурати, небарбітурові заспокійливі і, звичайно, бензодіазепіни
мають схожу дію при еквівалентному дозуванні. Крім того, між ними існує
перехресна толерантність. Вони можуть посилювати один одного. Існує
також перехресна залежність, тому що відповідна доза будь-якого
депресанту може використовуватися для зменшення абстинентного синдрому,
викликаного будь-яким іншим.

Депресанти і посилення дії інших наркотиків

Якщо розглядати депресанти в цьому контексті, то всі вони мають
тенденцію посилювати дію один одного. Тобто, ефект від змішаних доз
набагато вищий стандартної дози одного депресанту. Цей момент є одним із
самих небезпечних при вживанні всіх препаратів. Величезна кількість
смертей від передозування відбувається не стільки від прийняття великої
дози одного препарату, скільки від змішування різноманітних препаратів.
Алкоголь, барбітурати, небарбітурові заспокійливі – усі вони реагують
між собою і роблять додаткові ефекти. Це відбувається також і при
їхньому змішуванні з героїном та іншими опіатами. У багатьох випадках
летального виходу при прийомі героїну причину смерті шукають у його
передозуванні, але, у дійсності, смерть наступає від комбінації з
алкоголем або іншими заспокійливими препаратами

Вживання депресантів

і зловживання ними

Зараз у всьому світі вживають величезну кількість депресантів. На
сьогоднішній день бензодіазепіни стали популярними препаратами для
лікування безсоння й емоційних розладів. Безсумнівно, ці речовини
приносять значне полегшення при таких недугах. Також очевидно, що при
вживанні бензодіазепінів набагато менше ризику виникнення фізичної
залежності, чим із їхніми попередниками барбітуратами й іншими
заспокійливими засобами і, крім того, вони менш токсичні. Але зараз
ведуться суперечки про доцільність лікування емоційних розладів одними
тільки бензодіазепінами, особливо тривалого лікування. Часто
бензодіазепіни прописуються не психіатрами, що спеціалізуються на
лікуванні фізіологічних розладів, а спеціалістами широкого профілю, що
не мають спеціальних знань у даній області. Скажімо, для лікування
симптомів емоційних розладів використовуються транквілізатори, але вони
дуже часто не вирішують проблеми. Снодійне допомагає заснути, але пілюлі
не зарадять стосункам з жінкою, не виправлять ситуацію на роботі і не
впораються з дійсними джерелами розладу. Насправді вони несуть у собі
небезпеку, роблячи ці симптоми менше помітними, що дозволяє людині жити
в обстановці, далекій від нормальної. Такий стан речей часто цілком
влаштовує людину, але для тих, хто вживає бензодіазепіни дуже важливо
зрозуміти, що ці препарати не знімають занепокоєння і не впливають на
його причини, але тільки маскують його симптоми. Коли такі симптоми
контролюються в належному порядку лікарем і пацієнтом, ці препарати
можуть бути дійсно корисні.

Ністагм

Ністагм – мимовільний рух очей (вертикальний, горизонтальний або
обертальний), що є ознакою присутності психоактивної речовини в ЦНС.
Заспокійливо-снодійні засоби (барбітурати, Метаквалон, алкоголь і
“Хлорат гідрат”) викликають горизонтальний ністагм. Фенциклідин викликає
горизонтальний, вертикальний і обертальний ністагм, в той час як
наркотичні речовини і стимулятори ЦНС не викликають ністагм, доки не
змішані з іншими речовинами. Важливо відзначити, що деякі особи мають
ністагм і при цьому не зловживають психоактивними речовинами. Наявність
ністагму може бути визначена за допомогою простого тест. Рухайте об’єкт
(ручку, олівець, вказівний палець) горизонтально або вертикально на
відстані 30,5 см перед очима людини, яка тримає голову нерухомо. По мірі
того, як очі стежать за об’єктом, в якийсь момент вони не зможуть
рухатися плавно, а будуть безконтрольно пересуватися горизонтально або
вертикально. Це безконтрольне пересування називається ністагм. На деяких
стадіях сильної інтоксикації очі можуть рухатися незалежно в різних
напрямках, тобто одне око рухається вертикально, а інше горизонтально.
Ністагм може відбуватися спонтанно, незалежно від тестової процедури.
Виявлення ністагму – часто використовуваний засіб у правоохоронних
органах, що дозволяє визначити наявність алкоголю в крові шляхом зміни
«рогу початку ністагму» у осіб, підозрюваних в управлінні автомобілем у
стані алкогольного сп’яніння.

Класифікація депресантів ЦНС

Барбітурові препарати так само, як і більшість заспокійливо-снодійні
речовин, зазвичай класифікуються відповідно початку дій і тривалості
дій.

Депресанти ультракороткої дії

Початок дії: секунди.

Час дії: хвилини.

Такі речовини (крім однієї) виробляються тільки для внутрішньовенних
ін’єкцій і використовуються перед хірургічнним втручанням (анастезія).
Винятком є – пентотал («сироватка правди»), що використовується в
психіатрії.

Депресанти короткої дії

Початок дії: 10-20 хв.

Час дії: 4-5 годин.

Фізичні симптоми синдрому переривання: 1-4 дня. Пентобарбітал
(Нембутал). Вуличні назви: жовті, жовті жакети, секобарбітал.

Секонал. Вуличні назви: червоні, червоні дияволи.

“Хлорат Гідрат” (Ноктек). Вуличні назви: “краплі, що нокаутують”, Миккі
Фін.

Депресанти середньої дії

Початок дії: 20-40 хв.

Час дії: 6-8 годин.

Фізичні симптоми синдрому переривання: 7-8 днів. Амобарбітал (Амітал).
Вуличні назви: блакитні, блакитні небеса.

Лмо-Гобарбітал (Туинал). Вуличні назви: райдуга, “різдвяні дерева”,
“подвійна Прикрість”.

Мепробамат (Мілтвун, Екваніл). Вуличні назви: метаквалон (кваалюд, сопор
і т.д.): Вуличні назви: (Людес).

Депресанти довгої дії

Початок дії: 1 година.

Час дії: 8-14 годин.

Фізичні симптоми синдрому переривання: 10-14 днів. Фенобарбітал
(Люмінал). Вуличні назви: “рожева леді”.

Стимулятори центральної нервової системи (ЦНС)

Стимулятори ЦНС одержують як із натуральних, так і синтетичних джерел.
Стимулятори природного походження включають кокаїн, нікотин і кофеїн.
Синтетичні стимулятори включають амфетаміни і декілька хімічно близьких
складових (аналогів), таких як меткаталон. Хімічна структура і механізми
дії цих речовин можуть відрізнятися, проте всі вони викликають
піднесений стан, підйом настрою, стимулюють різке відчуття благополуччя
й ейфорію*.

Група хімічних речовин, називаних амфетамінами, була синтезована у 80-х
роках XIX ст., але не використовувалася в медицині до 20-х років ХХ ст.
Дослідження Алліса Гордона, спрямоване на пошуки ефективної заміни
ефедрину призвело до одержання амфетамінів. До 1927 р. було встановлено,
що амфетаміни були ефективні при лікуванні астми також і ефедрин.

Встановили, що вони піднімають кров’яний тиск і стимулюють ЦНС. Алліс Г.
продав своє дослідження провідній компанії по виробництву лікарських
засобів і в 1932 р. інгалятор під назвою “бензедрін” став продаватися як
засіб, який не потребує рецепта. Взагалі препарати-інгалятори, які
містили амфетаміни, продавалися в аптеках до 1959 року.

Помітивши, що амфетаміни стимулюють ЦНС, лікарі до 1935 р. почали
використовувати їх при лікуванні нарколепсії.

Нарколепсія – патологічний стан, при якому хворий часто мимоволі впадає
в сон протягом дня. Складові амфетамінів дозволяють утримуватися від сну
і при цьому нормально функціонувати. Через два роки, у 1937 році,
з’явилося повідомлення про те, що амфетаміни ефективні при зменшенні
активності у дітей, що страждають гіперкінетичними розладами. За цим
пішли повідомлення про те, що у хворих на нарколепсію, які проходили
курс лікування амфетамінами спостерігалася відсутність апетиту під час
прийому препаратів.

На початок Другої світової війни воюючі сторони відкрили властивість
амфетамінів збільшувати потенціал активності у людей. У зв’язку з чим
продукти з добавками амфетамінів стали частиною багатьох авіаекіпажів,
дозволяючи їм залишатися в постійній боєздатності й уникати паніки.
Після Другої світової війни було виявлено, що вживання амфетамінів
викликає стани, подібні до тих, що викликає кокаїн. До 60-х років ціна і
доступність амфетамінів уможливили їхнє вживання. У цей же час
амфетаміни використовувалися в медицині і фармакології для лікування
заспокійливо-снотворних передозувань і ожиріння.

Вважалося, що амфетаміни не викликають фізичної залежності, але в міру
накопичення знань про них, стало ясно, що вони мають потенціал
залежності.

Амфетамін є цілком синтетичним наркотичним засобом, який виготовляється
в нелегальних лабораторіях. За хімічною структурою він подібний до
медіаторів людини, адреналіну і дофаміну.

Амфетамін (базовий амфетамін) являє собою безбарвну рідину з неприємним
запахом (за типом амінів). Для збереження і використання існують
переважно у формі сольових з’єднань (амфетамін-сульфат- гідрохлорид).
Формою, що зустрічається найбільш часто, є кристалічний порошок білого і
рожевого кольору.

Вживають перорально або вдихають, рідше зустрічається розчини для
ін’єкцій. В останній час має місце тенденція до виготовлення таблеток і
капсул, що включають сульфат амфетаміну. Дія амфетаміну, як субстанції,
що впливає на ЦНС і на інші функції організму, наступає приблизно через
30-60 хвилин після прийому перорально і триває від 2 до 8 годин. Середня
доза вживання складає біля 30-60 мг, при цьому доза в таблетці може
доходити до 100 мг.

Амфетамін має збуджуючу і стимулюючу дію і призводить до таких фізичних
і психічних реакцій:

тимчасовий підйом сил,

почуття припливу енергії;

ейфорія;

втрата апетиту;

відсутність необхідності сну;

зорові і слухові галюцинації;

занепокоєння і дратівливість;

підвищення тиску (гіпертонія) і підвищення температури тіла
(гіпертермія);

уповільнення діяльності серця (брадикардія);

прояв стереотипної моделі поведінки.

Амфетамін має високий потенціал психологічної залежності, проте, може
викликати і фізичну залежність.

Амфетамінове (фенамінове) сп’яніння.

Фенамін по хімічній структурі близький до адреналіну, але його дія
істотно відрізняється.

Дози фенаміну чинили на дорослих людей парадоксальний ефект у виді
сонливості, млявості, зниження працездатності. Подібних реакцій при
вживанні підлітками не описано.

Перша фаза при внутрішньовенному введенні («прихід») істотно не
відрізняється від описаної фази при ефедроновому сп’янінні.

Друга фаза при внутрішньовенному уливанні або саме сп’яніння при
пероральному застосуванні нагадують атиповий гіпоманіакальний або навіть
змішаний стан, який дуже часто зустрічається у підлітків при
шизоафективних психозах. Суб’єктивно відчуваються незвичний підйом,
напруженість, особлива бадьорість, впевненість у своїх силах і
спроможностях. Зникає почуття втоми, з’являється почуття невтомності,
придушується страх перед реальною небезпекою. Іноді з’являється відчуття
«інтелектуального прояснення», особливої глибини своїх власних думок,
спроможності проникати в суть речей.

Поведінка відрізняється постійним прагненням до діяльності і рухів
(«кудись тягне»), неможливістю всидіти на одному місці. Вони стають
багатомовними, а промова – емоційно насиченою, особливо з
гнівно-роздратованими інтонаціями. Міміка перебільшена, але відповідає
змісту висловлень. Відзначається схильність до розгонистих жестів. Різко
зростає агресивність, не тільки легко спровокована, але й ініціативна.
Затіваються бійки з найменшого приводу.

Дійсних безтурботних веселощів не відчувають. Навпаки, легко виникає
підозрілість до навколишньому середовища, сторожкість. Завжди на сторожі
і готові дати опір. Пильно стежать за іншими, як би очікуючи злого
наміру. Виявляють до всього надмірну зацікавленість, задають масу
непотрібних питань, особливий зміст яких зрозумілий тільки для них,
наполегливо потребують відповіді.

Після прийому амфетаміну (фенаміну) у великих дозах і особливо після
внутрішньовенних уливань можуть висловлювати маревні ідеї. Можуть бити
мнимих насмішників, насторожено оглядатися й озиратися, боючись нападів.
Рідше бувають слухові галюцинації – від елементарних (дзвоники, гудки)
до окликів по імені. Описано також тактильні галюцинації – почувають, що
по їхньому тілу плазують комахи, яких вони починають ловити і бити.

Амфетамін різко зменшує апетит і потребу у сні. Після великих доз добу,
дві можуть не спати і не їсти.

При неврологічному огляді звертають на себе увагу широкі зіниці з
ослабленою реакцією на світло і конвергенцію (через що підлітки самі
відзначають погіршення зору – «важко читати», «все, як у тумані»). Іноді
помітні м’язовий тремор, стереотипні рухи губів і язика. Соматичні
порушення проявляються через серцебиття, тахікардію, часто з
екстрасистолією, підвищення артеріального тиску, блідість особи, сухість
у роті. Може бути позноблювання, головний біль, нудота і блювота. При
передозуванні відзначаються болі в груді, що нагадують стенокардію,
непритомності, важкі серцеві аритмії, і навіть описані випадки смерті
від припинення серцевої діяльності.

Постінтоксикаційний стан (післядія амфетамінового (фенамінового)
сп’яніння, «амфетамінове похмілля») зустрічається дуже часто після
прийому великих доз. Головним його проявом є дисфорія, а в тих, хто
неодноразово піддавався амфетаміновій інтоксикації, також спалах
нескоримого бажання повторного прийому або уливання амфетамінового
препарату. Постінтоксикаційний стан наступає раптово, як перелом: підйом
змінюється на пригнічення, дратівливість, озлоблення, почуття нестерпної
втоми і знемоги, іноді на тривогу, «внутрішнє занепокоєння», через яке,
незважаючи на втому, без снотворного не можуть заснути. Тривалість
післядії – від декількох часів до доби.

Формування амфетамінівої наркоманії

При вживанні без залежності справа обмежується епізодичним прийомом
амфетаміну (одним-двома внутрішньовенними уливаннями). При повторенні
останніх швидко виникає психічна залежність. Першим її проявом буває
нескориме бажання повторити уливання амфетамінового препарату або знову
його прийняти в постінтоксикаційний період (під час, так званої, другої
фази дії). Цим намагаються уникнути виникаючого пригнобленого настрою,
«внутрішнього занепокоєння», соматичного дискомфорту. Непрямою ознакою
появи залежності може служити також прагнення прийняти снотворне або
транквілізатори в період післядії, а також, щоб її уникнути. Іноді ці
препарати навіть приймають одночасно з амфетаміном або його вводять
внутрішньовенно, а транквілізатори приймають перорально.

Амфетамінові наркоманії у підлітків у більшості випадків
характеризуються періодичністю зловживання, що нагадує запої при
хронічному алкоголізмі. З цього часу вони отримали назву «Ексцеси по
уікендам». В 1968 році П. Коннелл описав подібні “запої” в англійських
школярів. У п’ятницю ввечері вони зникали з будинку і поверталися в
понеділок у стані дисфорії – роздратованими, агресивними до рідних,
особливо до матері. Дисфорія продовжувалася 1-2 дні. Протягом тижня
амфетамін не приймали і продовжували навчання, наприкінці тижня все
повторювалося.

Більш важку форму амфетамінового вживання являють собою так звані
«шведські цикли». Підлітки протягом 2-3 діб багаторазово вводили
метиламфетамін і метилфенідат (центедрин) внутрішньовенно або приймали
його повторно перорально у великих дозах, доводячи добовий прийом до
декількох сот міліграмів, тобто вже в декілька десятків разів
перевищуючи вищу терапевтичну дозу. Внутрішньовенні вливання
повторювалися кожні 2-4 г. У такі дні підлітки не сплять, не їдять, весь
час знаходяться «на взводі», у стані так званого “бінджингу”, що нагадує
гнівну манію при афективних психозах у підлітків. Зазвичай подібний
«бінджинг» сполучається з делінквентною поведінкою і навіть із
криміналами агресивного характеру. Можуть брати участь у бійках між
підлітковими бандами, виступаючи ініціаторами подібних сутичок. Проте
спроможні виявляти агресію, навіть жорстоку, у ставленні до випадкових
зустрічних. Через 2-3 доби доходять до повної знемоги, з’являються
непритомності, сильне серцебиття з перебоями, безсоння, все стає, як у
тумані. Щоб зняти цей стан часто приймають велику дозу снотворного,
після чого 2-3 доби відсипаються й від’їдаються, а потім знову
починається черговий «бінджинг».

Постійне зловживання амфетаміном зазвичай зводиться до перорального
прийому: іноді ранком – перед навчанням, іноді ввечері – перед
розвагами. На ніч нерідко приймають снотворне або транквілізатор. При
подібному вживанні толерантність зростає повільно – протягом місяців і
навіть років. Поступово худнуть. Виявляється схильність до гноєтворних
інфекцій – весь час десь щось нагноюється, страждають фурункульозом. У
чоловіків помітно падає сексуальна потенція і знижується статевий потяг.
Згодом наростає ангедонія – ніщо в житті не здатне доставити
задоволення, викликати інтерес. Підлітки стають бездіяльними,
замикаються, постійно тримається похмуро-роздратований настрій.

Раптова перерва у вживанні амфетаміну призводить до розвитку
абстинентного синдрому, який, по суті справи, представляє картину
постінтоксикаційного стану, який затягнувся на декілька днів (до 2-3
тижнів). Розвивається дисфорія з вовкуватим настроєм, озлобленістю,
дратівливістю, «внутрішнім занепокоєнням», потребою на кому-небудь
«зірвати зло». До цього приєднуються відчуття повної знемоги і болісного
безсоння. Виникає нескориме бажання знову ввести собі у вену або
прийняти амфетамін.

Амфетамінова сплутаність може бути не тільки на фоні інтоксикації, але й
виникнути в результаті раптової перерви тривалого щоденного прийому
амфетаміну у великих дозах. Вона може розвитися через 3-5 дні після
перерви в зловживанні і продовжуватися до 10 діб.

Хронічні амфетамінові психози виявляються стійким
галюцинаторно-параноїдним синдромом. На фоні постійної дисфорії або
страху розвивається не тільки манія переслідування, а й також слухові
галюцинації, а нерідко й марення фізичного впливу (телепатії, ядерного
опромінення, лазерних променів). Можуть бути також окремі ознаки
синдрому Кандинського-Клерамбо.

Психози тривають від 2-3 тижнів до багатьох місяців. Їхня подібність до
параноїдної шизофренії спонукала до припущення, що амфетамін викликає
«експериментальну модель шизофренії». Чи дійсно подібні психози можуть
служити експериментальною моделлю або амфетамін є провокатором «патосу
шизофренії», тобто їхній розвиток можливий при відповідній схильності,
залишається неясним.

Наприкінці 60-х років в країнах, підписавших Єдину конвенцію ООН про
наркотичні речовини, велику кількість сильних стимуляторів з високим
потенціалом залежності було заборонено, а пізніше, у 70-х роках,
потрапили до другої групи акту про контроль над речовинами з позначкою
“обмеження у виробництві”. Після зменшення доступності медичних
амфетамінів виникли дві проблеми:

зросло число підпільних лабораторій, що виробляли амфетаміни;

сумнівна якість амфетамінів спричинила перехід наркоманів до менш
небезпечного і більш “натурального” стимулятора – кокаїну.

Метамфетамінами мають 10-ти кратну силу відносно інших амфетамінів.

Метамфетамін – метиленова форма амфетаміну, яка спроможна викликати
амфетамінові ефекти. Він дуже часто називався «кокаїном для бідних» або
«Мет».

Хімічні речовини, що використовуються для виробництва метамфетаміну
високотоксичні і вибухонебезпечні. З 22 хімікатів, згаданих у
різноманітних формах по виробництву метамфетаміну, біля третини визнано
шкідливими для здоров’я людини. Одна з цих речовин, червоний фосфор,
згоряє або перетворюється в газ фосген. Біля третини лабораторій, що
виробляли метамфетамін, піддавалися пожежі. Кінцевий продукт спроможний
викликати аритмію, апоплексичні удари, запалення і крововилив мозку.
Параноя і насильство дуже часто супроводжують як виробництво, так і
вживання метамфетаміну. Популярність наркотику і легкість його
виробництва породили “домашнє виробництво”*.

Найчастіший засіб вживання метамфітаміну – ін’єкції, хоча паління також
є популярним. Метамфетамін для паління зазвичай використовується у виді
«льоду». Вдихання амфетаміну є не дуже популярним через сильне
подразнення носових мембран. У порівнянні з кокаїном, ін’єкція «мет»
завдає більшу шкоду шкірі (синці, рани, зараження). Люди, як вживають
метафетамін зазвичай виснажені, з ураженою шкірою, з гниючими зубами.
Такі особи роблять собі ін’єкції «мет» кожні 2-3 години і, зазвичай, не
менше 1 мг за один раз. Великий рівень вмісту метамфетаміну в організмі
неминуче веде до параної.

Кристалічний метамфетамін або «ЛІД» з’явився вперше на Гавайях і
Західному узбережжі США наприкінці 80-х років. Він отримав свою назву
завдяки зовнішньому вигляду: прозорі великі кристали. Часто його
називають «новинка». Метамфетамін зазвичай поданий у виді білого
порошку, у той час як лід являє собою прозору, тверду, схожу на скло
речовину, зовнішній вигляд якої дав йому іншу назву «Л.А. скло»
(Лос-анджелеське скло). Деякі зразки льоду мають високу концентрацію (98
-100%) чистоти.

На відміну від «мет», що зазвичай використовується в ін’єкціях, «лід»
вдихають подібно до креку. Курці називають «паління льоду» «холодним»
палінням, а креку – «гарячим». Сп’яніння триває до 14 годин на відміну
від 15-20 хвилин при палінні креку. Лід стимулює мозок сильніше, чим
“мет”, але менше впливає на серце, серцево-судинну систему і легені. Лід
«куриться» легше, чим метамфетамін, це і спонукає осіб до частішання
паління, а також виражається в галюцинаціях і параноїдальних думках і
баченнях.

Меткатинон – відомий на вулицях під різноманітними назвами («кіт»,
«вдих», «примха», «зірка», «чудесна зірка», «дикий кіт» і ін.). Спочатку
зроблений у Німеччині наприкінці 20-х років, меткатинон у 30-40 роки
широко використовувався в колишньому СРСР для лікування депресій. У США
вперше він з’явився в 1957 році, коли одна фармацевтична компанія
розпочала досліджувати можливість його вживання в якості гнітючого
засобу. Початкові тести показали, що меткатинон у 1,5 рази міцніше за
метамфетамін.

З фармакологічної точки зору, дія меткатинону подібна до дії
метамфетамина. Зазвичай продаваний без домішок, він діє майже миттєво, а
його ефект триває 4-6 годин. Одним із побічних ефектів вдихання
(звичайного засобу вживання) є кровотечі носом. Звичайні багатодобові
«гульби» наркоманів. Дні без сну, обмеження в їжі і постійний прийом
метканинону продовжується довго. Потім відбувається «облом», що
виражається в багатоденному сні, а після цього цикл починається знову.
Розвиток залежності і синдрому переривання подібні до інших
стимуляторів.

Дизайнер-наркотики

Між вживанням екстазі («ХТС» відповідно до англійського засобу написання
по буквах) і середовищем “техно” існує тісний зв’язок. У рамках активної
участі в проведенні “свят техно”, «рейвз» (безумний) і «мейдей» (поміч)
особливо часто вживаються ці цілком синтетичні наркотики.
Техно-шанувальники (рейвери), що простоюють по два дні і більше на таких
заходах, вважають, що ці таблетки дозволяють їм обходитися без сну і
роблять нечуттєвими до втоми.

Під терміном екстазі (ecstasy, extasy, XTC) розуміється хімічне
середовище, яке цілком охоплює амфетамінові складові МДА, МДЕ, МДМА і
інші. Вживання терміна ХТС як синоніма МДМА, як було раніше, сьогодні
вже не зустрічається. В даний час поняття ХТС описує особливу форму
виробництва наркотичних речовин, а саме у виді таблеток.

Зразки, що мають незначну зміну в хімічній будові молекули амфетаміну,
називаються дериватами (хімічні похідні). З погляду хімічної науки
можлива множинність такого роду змін (дизайнер-наркотики), при чому
основна будова амфетаміну в будь-якому випадку зберігається.

МДА (3,4-метилендиоксидамфетамін) за своїми фармакологічними
властивостями наближається як до амфетаміну, так і до LSD або мескаліну.
Викликають галюцинації. Дія МДА залежить від дозування. Невеличкі дози
мають здебільшого стимулюючу дію, а високі дози призводять до виникнення
галюцинацій із сильним перекручуванням дійсності.

Ефект, до якого прагне наркоман, досягається при дозах від 80 до 120 мг.
Він виявляється в поліпшенні настрою, розслабленні, розширенні
свідомості (без галюцинацій). Після прийняття дози у людини
відзначається підвищена необхідність у спілкуванні.

Дія у випадку МДА наступає приблизно через 30-60 хвилин. Кульмінація
після прийняття досягається приблизно через 1-2 години, а загасання дії
наступає приблизно через 6-8 годин.

Вже приблизно 300 мг (область субтоксикації) призводить за певних умов
до стану виснаження. Смертельною вважається доза МДА, що перевищує 500
мг.

МДМА (3,4–метилендиоксид–метамфетамін). Другою постановою про зміни
інструкцій щодо правових норм у галузі наркотиків МДМА включений до
Додатка 1 Закону про наркотичні засоби і, таким чином, з 1 серпня 1986
року він є наркотиком, забороненим для обігу і призначення лікарем.

За своєю структурою є похідною метамфетаміну. Його дія складається в
розширенні свідомості, загостренні сприйняття, зміні настрою і у
вираженій імпульсивності. Споживачі описують дію МДМА як “відділення
душі від тіла”. Середня доза споживання перорально складає 100-150 мг.
Дія, як правило, наступає через 30-60 хвилин і закінчується через 6-8
годин. При високому дозуванні, тобто біля 200 мг, посилюються побічні
дії, такі як нудота, схвильованість, порушення концентрації уваги,
порушення мислення і промови.

МДМА має високий потенціал психічної залежності.

МДЕ (3,4 метилендиоксиметамфетамін). Хімічна формула МДЕ, позначається
часто і як МДЕА. При зниженій інтенсивності вживання показує такий же
спектр дії, як і МДМА.

Дія МДЕ наступає через півгодини, триває від 3 до 5 годин і потім
повільно зменшується. Вживання вводить у стан ейфорії з загостреним
сприйняттям навколишнього середовища. При цьому підвищується потреба в
спілкуванні. Галюциногенні явища не описані. При певних обставинах
можуть наступати різкі зміни настрою від ейфорії до депресії. Середня
доза складає біля 120 мг. Смертельною дозою внаслідок отруєння прийнято
вважати приблизно 500 мг, проте не існує точних даних медичних
досліджень. Вживання МДЕ призводить до психічної залежності.

МБДБ – метил-1 (1,3-бензодиоксол 5-2 бутанамін) іноді позначається і як
МДМБА. МБДБ на відміну від інших амфетамінових складових був
синтезований у 1986 році, а раніше він служив для дослідження механізму
впливу амфетамінів.

Оскільки мова йде про відносно нову субстанцію, тому є мало джерел, які
б дозволили зробити точний опис її впливу. У ході досліджень над
тваринами спостерігався нейротоксичний вплив, тобто руйнівний вплив на
нервові шляхи.

ПОР (2,5-димбетокси-4-бромамфетамін) має таку ж галюциногенну дію, як і
МДА, але в 100 разів інтенсивнішу. Механізм впливу виявляє подібність до
галюциногенних LSD і мескаліну. Він відноситься до найсильніших з
відомих психотропних засобів.

Середня доза споживання складає близько 2 мг. ПОР у більшості випадків
вводиться перорально. Дія наступає повільно (від 1 до 2 годин) і може
тривати від 24 до 36 годин.

Під час дії з’являються яскраві фантазії, які призводять до виникнення
особистих проблем, може спостерігатися агресивна поведінка. Як описано в
літературі, смертельна доза вживання складає біля 30-35 мг.

Наслідки вживання амфетамінів (екстазі)

Амфетамін і його вище описані похідні являють собою психоактивні
субстанції, які комплексно впливають на функції всього організму.
Особлива небезпека цих речовин – в їхніх властивостях відключати
підсвідомі захисні механізми організму. Так, наприклад, амфетамін і його
похідні, пригнічуючи почуття втоми, гнітить почуття голоду і спраги,
блокує захисні механізми, що веде до порушення нормального
функціонування організму.

Особливістю амфетаміна і його складових є те, що розвивається
толерантність*.

Часто небезпечним є не первинна отруйна дія, а наступне тривале
вживання, яке пов’язано з тривалим перенавантаженням організму і власної
небезпекою цих речовин. Тіло збезводнюється (дегідрація), а запаси води
часто не відновлюються. Як слідство розвивається серцева недостатність і
порушення кровообігу, гарячка і шоковий стан.

Вирішальним для засобу вживання амфетамінних похідних є так званий
сеттінг, тобто вплив оточення, у якому вони вживаються. Споживання в
групі осіб з однаковими цілями впливає на зміну поведінки споживачів у
цій групі. Вживання навіть невеличких доз амфетамінів може спричинити
всередині групи розвиток патологічних станів і психозів, що загрожують
життю.

Конкретні симптоми, як, наприклад, підвищена активність судинної системи
при серцебитті (тахікардія), наступає часто при навмисних передозуваннях
(суїцидальна спроба), і є нетиповими або рідко зустрічаються.

У осіб, які тривалий час вживають амфетаміни та їх похідні, наступають
необоротні порушення в нервових клітинах головного мозку, поразки
поперечної мускулатури. Певні природні речовини (наприклад, міоглобін)
проникають у великій кількості в кров і можуть закупорити печінку і
нирки і, таким чином, зробити ці органи функціонально негожими. Виміри
електричних коливань мозку ясно показують зміни у фазах глибокого сону
(REM – фази), що вказує на порушення в головному мозку.

Вживання амфетаміну і його похідних хворими людьми, наприклад, із
підвищеним кров’яним тиском (гіпертонія) або серцевою і судинною
недостатністю, може призвести до крововиливу в мозок і розірвання судин.

Інша небезпека таїться в психоактивній непередбачуваності речовин, які в
окремих випадках викликали – також під медичним наглядом і керівництвом
– сильні, частково необоротні психози. Амфетамін і його похідні
описуються як субстанції, що посилюють (збільшують) емоційний стан,
тобто вони при певних обставинах погіршують, можливо вже існуючу,
латентну депресію (дія подібна до LSD) або психоз, що у зв’язку з
перенасиченістю сигналами (надзвичайно гучна музика, лазерні спалахи і
стреси).

Така психічна розгальмованість призводить до суїцидної схильності.
Відомі випадки, коли про скоєні самовбивства або їхні спроби прямо
пов’язані з вживанням екстазі.

Особливий ризик при прийманні таблеток екстазі в залежності від
індивідуальних форм проявів, складається в тому, що заздалегідь чітко
невідомо, що за субстанцію вживає особа. Засоби дії, що тільки трохи
відрізняються один від одного, і відрізняються споживачами, як правило,
винятково за категоріями: збуджуючий, пом’якшуючий або галюциногенний,
не дозволяють у кожному конкретному випадку точно ідентифікувати
складові речовини. У той, час, коли гостре отруєння внаслідок
передозування МДМА і МДЕ трапляються достатньо рідко, то отруєння
внаслідок передозування МДА, ПОР і МБДБ можуть бути частішими. Поряд із
можливістю, приймаючи таблетки – прийняти наркотичний засіб, існує
небезпека вжити отруту.

У таблетках, які містять наркотичні речовини, поряд з амфітамінними
дериватами і відповідними допоміжними таблетизуючими речовинами
знаходиться цілий ряд інших субстанцій. У ході досліджень, проведених
Баварським земельним відомством карної поліції ФРН, у сірих таблетках
(без зображення), наприклад, було виявлено поряд з амфітаміном ще 6
компонентів (кофеїн, парацетамол, хінін, тестостерон,
альфаметилбензиламін, карбонат кальцію). Про це хімік, відповідальний за
проведення досліджень, зазначив у своєму експертному висновку: “Щодо
такого конгломерату в однім препараті (таблетці) потрібно підкреслити,
що кількість побічних дій, особливо кількість алергічних реакцій,
зростає в залежності від кількості одночасно прийнятих біологічно
активних речовин. Так, наприклад, відомо, що лише одна добавка хініну до
(неопіоїдних) знеболюючих засобів є не тільки зайвою, але й через
супутні кардіальні (серцеві) явища – небезпечною”.

З вживанням амфітамінних дериватів пов’язаний сьогодні ще й ризик, який
виникає через поразки печінки, нирок і нервової системи споживача. Не
існує певних медичних даних про можливі віддалені наслідки або вплив на
ембріонів через довгострокове, регулярне споживання.

У деяких випадках після “техно”-заходів для так званого “охолодження”
(Chillout) вживають гашиш, щоб “знову нормалізувати” функції судин. Про
фармакологічну взаємодію двох таких різноманітних субстанцій як,
наприклад, МДМА і тетрагідроканабінол (ТГК), а також взаємодія кокаїну
та інших медикаментів або героїну з МДМА немає ніяких медичних
повідомлень.

Кокаїн – біла кристалічна речовина, яку одержують із рослини коки
(Erylnoxyloh Coca), що зростає в Південноамериканських Андах. Кокаїн –
сильний стимулятор ЦНС, викликає психологічну залежність. Це стало
відомо тільки в міру зростання епідемії креку. На даний час кокаїн
визнаний наркотиком, яким зловживають найбільш сильно. Однією з причин
його здатності викликати залежність є те, що це потужна стимулююча
речовина. При експериментах на тваринах у лабораторних умовах самець,
поставлений перед вибором: їжа, самка або кокаїн, завжди вибирає кокаїн.
Тварина вибирає кокаїн доти, поки не вмирає.

Солі гідрохлориду – найбільш поширена форма, у якій кокаїновий порошок
продається. У такому виді він засвоюється через слизувату оболонку при
вдиханні та розчинений у виді ін’єкцій. При вдиханні дія починається
через 3-5 хвилин, досягає піка через 15-20 хвилин і триває
годину-півтори. Після ін’єкції дія починається через 15-30 секунд,
досягає піка через – 5 хвилин і триває дуже недовго. Кокаїн може
куритися, але у виді креку. Ця можливість сприяла росту вживання
кокаїну. При палінні дія починається через секунди і триває 10-15
хвилин.

Вживання кокаїну змінює нервові закінчення і веде до оніміння рук, ніг.
Змінюється електрична активність мозку і зростає частота подиху і
серцебиття. Хронічне вживання кокаїну викликає розширення зіниць,
дратівливість, безсоння, втрату ваги, порушення в травленні, нудоту,
припадки і психози. Тривале вдихання кокаїну викликає зруйнування
носових мембран і дефекти носового хряща. Вживання кокаїну спричиняє
зміни в поведінці.

У 70-х роках кокаїнізм у західних країнах був поширений переважно серед
дорослих, а на початку 80-х почав «молодіти» – половина людей, які
зловживали кокаїном, була у віці 18-24 років. Проте підлітки складали
лише біля 4%. Але з появою «креку» (crack) – порошку алкалоїду кокаїну,
його стало можливим курити (у чистому виді або в суміші з марихуаною).

Наявність у підпільній лабораторії ефіру, нашатирного спирту, соди
наводить на думку про виготовлення «креку».

Можливість паління відразу залучила до «креку» підлітків і навіть дітей.
В 1989 р. у США стали зустрічатися 9-10-літні діти, що зловживали
кокаїном. Іншою принадністю «креку» для підлітків є його дешевина в
порівнянні з іншими наркотиками (порція «креку» у Детройті у 1989 р.
коштувала лише 5 доларів). Підлітки і діти стали широко брати участь у
підпільному наркобізнесі. За плату вони вартували біля вуличних
торговців «креком», подаючи сигнал при наближенні поліції. Користуючись
тим, що за віком вони не можуть бути суворо засуджені, вони служили
кур’єрами між торговцями і підпільними лабораторіями, підсобними
робітниками в цих лабораторіях, а більш старші і заповзятливі ставали
«королями вулиць», заробляючи значні суми на перепродажі «креку».

Кокаїнізм у США до кінця 80-х років став нагальною соціальною проблемою.
Уряд почав справжню війну з кокаїновим наркобізнесом, результатом якої
були бойові дії в Колумбії, звідки, головним чином, у США надходив
кокаїн.

Хоча зловживання кокаїном і тим більше кокаїнова наркоманія, яка
сформувалася серед підлітків в США та в європейських країнах у 80-х
роках, були відсутні, проте сам факт епідемії кокаїнізму потребує
перестороги. Поява кокаїнізму серед підліткової популяції у нашій країні
вельми можливе. Врахуємо ситуацію з безпритульними дітьми у 20-х роках.
Це був виключно добрий грунт для кокаїнової наркоманії. Саме тому опис
зловживання і пристрасті до кокаїну, заснований на досвіді інших країн,
включено в нашу книгу.

Кокаїнове сп’яніння

Картина кокаїнового сп’яніння подібна до тої, що спостерігається при
дії інших стимуляторів, проте, є деякі відмінності. Швидкість розвитку
сп’яніння і його інтенсивність залежать від засобу введення.

Внутрішньовенне введення алкалоїду кокаїну діє стрімливо. На сленгу його
позначають як «раш» (rush), тобто «кидок». Вже «на кінчику голки»
розвиваються ейфорія, почуття щиросердечного і тілесного блаженства,
незвичайного комфорту, а також «любові» до всіх людей.

Жування листів чагарнику коки здебільшого використовували тубільці
Центральної і Південної Америки. Дія кокаїну при цьому наступає набагато
повільніше і виражена значно слабше, ніж при згаданих раніше засобах
введення.

Типове сп’яніння можна охарактеризувати як маніакально подібний стан із
вираженою ейфорією і підвищеною активністю, самовпевненістю, навіть
величавістю в манері тримати себе. Одночасно є певна сторожкість,
схильність до конфліктів, у підлітків – забіякуватість. Суб’єктивно
відчувається підвищення творчих спроможностей, небувалої кмітливості,
особою глибини і проникливості власних думок. Характерним вважається
також статеве збудження, у підлітків іноді з тенденцією до
гомосексуальності, яка не виявлялася раніше. Можливо, це пов’язано з
недостатньою диференційованістю потягу в даному віці. Відзначають також
приємне самопочуття, легкість у всьому тілі.

Соматичні порушення виражаються й у частішанні серцебиття, підвищенні
артеріального тиску. Зіниці розширені. Іноді озноб з холодним потом
чергується з почуттям жару у всьому тілі.

Сп’яніння при передозуванні протікає інакше: на фоні розгубленості,
тривоги і страху виникає образне марення переслідування. З’являються
думки, що навколишні щось замишляють, хочуть розправитися, вбити.

Дотикові, тактильні галюцинації характерні саме для дії великих доз
кокаїну або для високої чутливості до звичайних доз. З’являється
відчуття, що по тілу плазують комахи, їх шукають, намагаються ловити і
давити, розчісують шкіру.

Можуть чутися оклики по імені, частіше – дзенькіт у вухах. Іноді
з’являється незвичайна зацікавленість до всього навколишнього –
безперестанно усе розглядають. Виникають стереотипні рухи губів і язика.
Відмічаються також непояснені чудності поведінки, наприклад схильність
складати в купи різноманітні речі.

Соматичні і неврологічні порушення при передозуванні дуже серйозні.
З’являються серцеві аритмії. Болі за грудиною нагадують приступи
стенокардії. Описані непритомності, судорожні припадки. Смерть може
наступити внаслідок зупинення серця або пригнічення дихального центру.
Останнє ускладнення особливо небезпечно, якщо дія кокаїну сполучається з
прийомом опіатів.

Післядія (постінтоксикаційний стан) характеризується тими ж порушеннями,
що і при інших стимуляторах (фенамін, ефедрон і т.д.). Словом «краш»,
тобто «поломка», американські підлітки позначають дисфорію з тривогою,
дратівливістю, озлобленістю і на інших, і на себе, і одночасно з
вираженою астенією і тугою. Виникає сильне бажання повторити паління або
зробити ін’єкцію.

Через кілька годин від початку післядії дисфорія починає слабшати і до
кінця доби проходить, залишаючи тільки астенію. Якщо ж до кінця доби
дисфорія не зникає, а навіть виявляється її наростання, то це вказує на
розвиток абстинентного синдрому.

Кокаїнові психози

Кокаїновий психоз – це атипове психотичне сп’яніння зі страхом і
тривогою, які є слідством передозування або повторного зловживання в той
самий день. Іноді може розвитися при першому ж внутрішньовенному
введенні «креку». Страх і тривога сполучаються з розгубленістю. Можливі
епізодичні слухові, зорові і тактильні галюцинації, Наприклад, скидають
з тіла хробаків і комах, які їм здаються. Мнимі погрози з боку інших
людей можуть бути причиною раптової агресії у ставленні до навколишніх.
Можливі і несподівані суїциди. Подібне атипове сп’яніння є, по суті
справи, транзиторним психозом. Його головна особливість у тому, що
триває психотичний стан всього декілька годин і припиняється, коли минає
інтоксикація.

Кокаїновий делірій може виникнути протягом доби від моменту
інтоксикації, тривати ж може до декількох днів. Відрізняється від
атипового психотичного сп’яніння напливом зорових, слухових і тактильних
галюцинацій. Останні нерідко переважають. Зміст їх змінюється і він
пов’язаний з крайньою лабільністю емоцій. Галюцинаторні переживання то
лякають, то викликають незвичайний інтерес. Вони можуть стати причиною
жорстокої агресії у ставленні до навколишніх, притому цілком раптової
для них.

Кокаїновий онейроїд зустрічається рідше інших психотичних розладів.
З’являються «кіноподібні» зорові галюцинацій. Поглинений спогляданням
рухливих картин і сцен пацієнт залишається зовнішньо пасивним, він як би
відключений від того, що в дійсності навколо нього відбувається.
Тривалість онейроїдів різна – від декількох годин з початку інтоксикації
(атипове онейроїдне сп’яніння) до декількох днів.

Кокаїновий параноїд розвивається протягом півгодини-години після
зловживання. Але тривалість його дуже різноманітна – від декількох днів
до місяця і навіть року. У затяжних випадках картина зазвичай дуже
наближається до параноїдної шизофренії. Мабуть, в цих випадках
інтоксикація кокаїном служить чинником, що провокує шизофренічний
процес. Та й у тих випадках, коли параноїд триває добу-дві без
повторного надходження в організм кокаїну, тобто коли спочатку введений
кокаїн уже інактивіруваний, генез психозу залишається неясним. Не
виключена можливість провокованих інтоксикацією абортивних ендогенних
психозів по типу «зірниць шизофренії».

Картина кокаїнового параноїду зазвичай зводиться до швидко спалахуючого
(«як осяяння») марення переслідування. Все навколо вселяє надзвичайну
підозру, спочатку з домішкою деякої зацікавленості, але незабаром з
озлобленістю й агресивністю. Обличчя інших людей здаються перекрученими
від лютих намірів. Серед галюцинацій знову ж характерні тактильні:
здається, що комахи і хробаки не тільки повзають по шкірі, але виникає
переконаність, що вони проникнули під шкіру. Хворі намагаються їх
відтіля дістати, від чого шкіра покривається множиною глибоких розчосів
і подряпин. Слухові і зорові галюцинації з’являються не завжди і бувають
епізодичними. Поряд із маренням переслідування іноді розвивається
марення ревнощів або марення величі. Під час параноїду зберігається
зовнішня упорядкованість поведінки. На навколишніх вони можуть не
справляти враження маревних хворих. Навпаки, спроможні навіть
індуцирувати інших, які спочатку розділяють їхні побоювання, вірять
їхнім розповідям.

Кокаїнова абстиненція

Головний симптом абстиненції – важка дисфорія з похмурістю,
озлобленістю, дратівливістю, афективними спалахами, руховим
занепокоєнням і пригнобленим настроєм. Безсоння і сонливість можуть
чергуватися або навіть сполучатися один з одним (сонний вид і
неможливість заснути). На фоні абстиненції можуть спалахувати як окремі
маревні ідеї переслідування і ставлення, так і з’являтися суїцидні
думки. Кокаїнова абстиненція вважається особливо небезпечною у
відношенні суїцидів.

У період абстиненції потяг до кокаїну буває дуже сильним.

Соматичні прояви звичайно незначні.

Картина абстиненції багато в чому нагадує післядію інтоксикації
кокаїном. Але при абстиненції слідом за останнім вживанням кокаїну
порушення протягом доби не слабшають, а, навпаки, наростають. «Пік»
абстиненції припадає на 2-4-у добу, але депресія і дратівливість можуть
триматися до місяця.

Кокаїнова наркоманія

Епізодичне зловживання кокаїном («креком») серед підлітків США
зустрічається частіше за все. Наприклад, учні курять «крек» під час
уікендів у своїй компанії і не вживають його протягом тижня. Перерви при
епізодичному вживанні переносять легко, без явищ абстиненції (післядія
триває не більше доби). Поновлення зловживання відбувається під впливом
своєї компанії (прояви реакції групування або навіть групова психічна
залежність), у силу сформованого стереотипу (уікенди) і під впливом
інших соціально-психологічних чинників.

Періодичне вживання нагадує алкогольні запої. Його називають «бінджинг».
Кокаїновий «бінджинг» у підлітків частіше за все триває тільки 2 доби –
довше витримують рідко. За цей період палінням (рідше внутрішньовенними
уливаннями) вводиться до 1 г кокаїну і навіть більше. Переривають
«бінджинг» через неймовірну знемогу. Але він заміняється важкою
післядією («краш»). Щоб її якось зм’якшити, вдаються до алкоголю,
снотворного, транквілізаторів, притому у великих дозах. Для відновлення
сил потрібно не менше 2-3 діб. Часті «бінджинги» призводять до
формування наркоманії.

Хронічне зловживання (щоденне або майже щоденне) призводить до
формування наркоманії з різною швидкістю в залежності, насамперед, від
засобу введення кокаїну в організм. При внутрішньовенних вливаннях або
при палінні «креку» ознаки наркоманії з’являються швидко – зазвичай
через декілька тижнів. При пероральному введенні формування наркоманії є
набагато повільним. Іноді після багатьох місяців зловживання перерва не
викликала явищ абстиненції і навіть психічна залежність була виражена не
чітко. Ще більш повільне звикання було описано при жуванні листів коки.

Ознаками наркоманії, крім психічної залежності і постійного потягу до
кокаїну, служать зростання толерантності, зміна картини сп’яніння, а
також постійні психічні і соматичні порушення. Зростання толерантності
проявляється через необхідність збільшувати дозу – спочатку, щоб
викликати ейфорію, а потім, щоб купирувати абстиненцію. По мірі розвитку
наркоманії ейфоричний ефект кокаїну зникає цілком, а дисфорія в післядії
і під час абстиненції стає все важчою. Мотивом вживання кокаїну служить
уже не бажання викликати ейфорію, а лише купировати або запобігти
дисфорії.

Згодом установлюється постійна апатична депресія; ніщо не радує, все
стає нецікавим. Оманна активація творчих спроможностей на початку
зловживань заміняється бездіяльністю або безладною метушливістю і
балакучістю. Ще далі відстороняються від усіх контактів, крім необхідних
для придбання кокаїну. Виникають виражені сексуальні дисфункції –
імпотенція, аменорея. Слабшають пам’ять і спроможність до зосередження
уваги. Наростає загальне виснаження.

У тих, хто вводив кокаїн перорально, виникали виразки і прориви носової
перегородки, а також невріти тройнічного нерва з болісними проявами.
Відомі випадки кокаїнової епілепсії, причому припадки припиняються, коли
переривається зловживання.

Реально визначити, чи був ужитий кокаїн, можна тільки дослідивши кров
або сечу. Кокаїн швидко засвоюється організмом при ін’єкції. Одна з
найважливіших складових кокаїну – метаболіт, може бути виявлений у сечі
через годину після вживання кокаїну і вважається доказом того, що кокаїн
вживався протягом останніх 3 днів.

Отруйна доза кокаїну, що призводить до смерті, варіюється від фізичних
особливостей індивіда, досвіду вживання і засобу вживання. Не існує
можливості визначити, чи схильна людина до алергічної реакції від засобу
вживання. Жодний із засобів не вважається безпечним на 100%. При
наявності в людини алергічної реакції на кокаїн, одиничне вживання може
призвести до конвульсій і серцево-судинної кризи, небезпечного
алергічного подразнення (анафілаксія) або зупинки серця.

Кокаїн – один із багатьох препаратів, який впливає на стан ненародженої
дитини. Звужуючи судини, він зменшує постачання плаценти кров’ю, що веде
до кисневого і вітамінного голодування дитини. В перспективі це може
призвести до емоційних розладів, труднощів при навчанні і сенсомоторних
розладів у дітей, що піддавалися впливу кокаїну до народження.

Дослідження довели, що в жінок, які приймають кокаїн часті ненавмисні
аборти, а також високий відсоток недоношених або переношених дітей.
Вагітна жінка, що припиняє вживати кокаїн перед народженням дитини,
ризикує викликати синдром переривання в нього, а в результаті цього
збільшується ризик раптової дитячої смертності.

Кажуть, що ті, хто не вчиться на помилках, приречені на їхнє повторення.
У випадках з кокаїном це чиста правда. Чому з усіх стимуляторів вибір
наркоманів знов упав на кокаїн? На початку 70-х років кокаїн було досить
важко дістати, і коштував він зовсім недешево. Він був відомий як
наркотик кінозірок і спортсменів (тих, хто міг дозволити собі витрачати
великі гроші). Кокаїн мав репутацію «шампанського серед стимуляторів». У
цей час кокаїн здебільшого нюхали в невеличких дозах, і рідко
зіштовхувалися з проблемами, що виникають при ін’єкціях. Траплялися,
звичайно, прикрості, але в цілому кокаїн вважали безпечним наркотиком.
Виходили книги, у яких писалося, що кокаїн не викликає звикання, як
небезпечні наркотики. Багато хто виступав за його легалізацію.

Але як показав історичний і медичний досвід не підлягає найменшому
сумніву, що кокаїн – дуже небезпечний наркотик. Слова, приведені вище,
здаються наївними. Ми бачимо, скільки людей загинуло від передозування
кокаїном, у нас на чутці імена знаменитостей, що намагаються
вилікуватися від кокаїнової залежності.

Друга кокаїнова епідемія

Однією з причин другої хвилі кокаїнової епідемії було здешевлення
технології виробництва кокаїну. Його стали вживати більше людей і у
значно великих дозах. Іншим важливим чинником явилося поширення креку.

Звичайний кокаїн, який можна купити на вулиці, являє собою білий
порошок. З листів коки робиться паста, в яку вливають соляну кислоту, і
в результаті одержують гідрохлорид кокаїну. Кокаїн нюхають, цим засобом
він діє досить сильно.

Крек викликає сильну залежність, яка наступає дуже швидко, що обумовило
великий ринок збуту цього наркотику, в основному серед молоді. Наркотик
потрапив у поле зору засобів масової інформації наприкінці 1985 року, а
на початку 1986 Time, Newsweek і телебачення говорили про нього як про
національне бідування США. Наприкінці 1980-х років крек уживали мільйони
американців.

Крек робить на людей виняткову по своїй руйнівності дію. Залежність від
нього доводить людей до крайнього відчаю і саморуйнування. «Будинки
крека» – місця, де продають і курять крек – стали в 90-х роках лігвищем
беззаконня. Коли в наркомана кінчаються гроші, засобом розрахунку за
крек є сексуальні послуги різного плану, як наслідок цього, з’являються
додаткові чинники ризику – венеричні захворювання, СНІД. У спеціальних
дослідженнях життя «будинків крека» можна знайти вказівки на численні
випадки убивств, згвалтувань, дитячі проституції і т.д., що є звичайним
для цих місць.

Ефедрон – продукт переробки ліків, які містять ефедрин (краплі і мазі
від нежиті, солутан, використовуваний для запобігання приступів
бронхіальної астми та ін.). Його одержують кустарним засобом фактично
без застосування лабораторної апаратури. При виготовленні
використовуються калій перманганат, оцтова кислота, йод. Виявлення в
місцях зустрічей підлітків цих речовин служить побічним доказом, що
дозволяє запідозрити подібну «лабораторію». Домішка марганцю у
виготовлених препаратах робить особливо токсичну дію при тривалому
зловживанні.

Серед наркоманів ефедрон відомий під жаргонними назвами «коктейль джеф»,
«марцефаль», «мурцовка», «мулька».

При пероральному вживанні через 10-15 хвилин після прийому розвивається
ейфорія зі своєрідними психосенсорними порушеннями. З’являється відчуття
незвичної легкості тіла – «невагомості». Фарби навколишнього здаються
яскравими і соковитими. Виникають синестезії – при звуках в очах
з’являються райдужні плями. Характерно також почуття «власної доброти»,
«любові до людей», співпереживання будь-якому чужому, частіше мнимому,
горю, а також незвичної ясності і чіткості думок. У якомусь ступеню
подібний стан «загостреної чутливості» являє собою як би антипод того,
що у психіатрії відомо як «хвороблива нечутливість».

При внутрішньовенному введенні ефедрону симптоматика розвивається з
навальною швидкістю. Перша фаза дії наступає на протязі декількох секунд
(«прихід», «напір» і т.п.). З’являються легкий озноб, відчуття
поколювання в руках і ногах. Здається, що волосся на голові ворушаться,
«стають дибом», «починають рости». Відчувається серцебиття.

Друга фаза починається через 10-20 хвилин, а виникаючий стан можна
охарактеризувати як гіпоманіакальний. Настрій піднесений, відчувається
душевний підйом. Але ті, хто раніше випробували дію опіатів, помічають
істотне розходження між ейфорією з почуттям фізичного і психічного
комфорту, без прагнення до діяльності і спілкування, незвичним
«підйомом» усіх життєвих сил після ін’єкції ефедрону. Ефедроновий підйом
відрізняється підвищеною активністю, тягне до перевесників, до пригод.
Непосидючість може досягати неспокійної метушливості. Підлітки стають
балакучими, говорять швидко і без умовку, перескакуючи з теми на тему,
відволікаючись і повторюючись. До всіх нав’язуються, хочуть ділитися
своїми думками і почуттями, прилипливі зі своєї «добротою». При цьому
жваво жестикулюють. Мімічний супровід висловлень перебільшений до
гримас. Увага вкрай хитлива. Легко відволікаються при зміні обстановки.

При цілеспрямованому розпиті нерідко підтверджують явища
деперсоналізації і дереалізації. Відзначають особливу легкість у тілі,
стан «невагомості». Навколишня повсякденна обстановка раптом стає
незвичайно «цікавою».

Часто підлітки висловлюють ідеї величі: хвастаються, сильно
перебільшуючи свої спроможності і таланти, впевнені у виконанні
нереальних, але привабливих планів – стати знаменитістю, кумиром всієї
молоді і т.п. Відзначена в дорослих продуктивна діяльність – вірші,
малюнки і т.п. – для підлітків є малохарактерною.

Агресія за власною ініціативою буває рідко, але вона легко може бути
спровокована з боку навіть необразливими зауваженнями, а головне –
недоброзич- ливим тоном і видом і, тим більше, спробами обмежити
активність, утримати людини у стані ефедронового сп’яніння.

Іноді підлітки відзначають посилення статевого потягу, сексуальне
збудження, хлопчики – часті ерекції. Деякі підлітки чоловічої статі
говорять про різке посилення сексуальної потенції, про велике число
статевих зносин протягом доби з досягненням оргазму. Можливо, ці
висловлення повинні сприйматися з певною корекцією. Проте, останнім
часом з’явилася інформація про те, що в змішаних по статі компаніях
підлітки чоловічої статі роблять внутрішньовенні вливання ефедрону
дівчинкам, викликаючи тим самим у них сильне підвищення статевого потягу
і схиляючи їх до сексуальних зносин. Посилення лібідо в сполученні з
описаною «загостреною чутливістю», невтримним бажанням самовіддачі грає,
певне, велику роль у частих гомосексуальних ексцесах.

Неврологічні порушення включають мидріаз з ослабленням реакції зіниць на
світло, спонтанний ністагм, а також появу різноманітної
«мікросимптоматики», що швидше за все в стертому або компенсованому виді
існувала раніше. Іноді виникає тремтіння всім тілом – спонтанні або при
різких звуках, а також м’язовий тремор.

За даними електроенцефалографії виявляються ознаки внутрішньочерепної
гіпертензії. Серед вегетативних порушень спостерігаються сухість
слизуватих, блідість обличчя, підвищення артеріального тиску, помірна
тахікардія.

Картина ефедронової інтоксикації на початку зловживання утримується
після вливання до 8 годин. В міру повторення щоденних вливань
толерантність зростає, що стає очевидним по укороченню періоду «підйому»
до 1-2 годин.

Постінтоксикаційний стан (тобто вихід із ефедронового сп’яніння)
відрізняється тим, що пригноблений настрій, млявість, швидка
стомлюваність, почуття повної знемоги сполучаться із соматичним
дискомфортом – поганим самопочуттям, болями в різних частинах тіла,
особливо в потилиці, парестезіями – здається, що по тілу плазують
мурашки. Артеріальна гіпертензія і тахікардія можуть зберігатися.
Потреба у сні сполучається з неможливістю заснути, а сонливість – із
неспокійним сном.

Формування ефедронової наркоманії

Ефедрон у нашій країні включений у список наркотиків, і з виникненням
залежності від яких діагностується наркоманія.

Зловживання частіше за все починається відразу з внутрішньовенних
вливань. Прилучення зазвичай відбувається в групі, куди входить старший
за віком досвідчений наркоман («учитель»). Вплив подібного лідера, а
також властивість ефедрону швидко викликати психічну, а потім і фізичну
залежність обумовлюють високий ризик стати наркоманом для підлітка, що
якось зважився на його внутрішньовенне вливання. Можливо, що не менше
ніж у половини з тих, хто один раз увів собі ефедрон внутрішньовенно,
формується наркоманія.

Головним мотивом першого зловживання вчені називають «імітація
товаришам». Але справа не просто в імітації, а у впливі групи на
підлітка (реакція групування, груповий конформізм і т.п.).

Ефедронова наркоманія відрізняється особливою силою звикання. Буває
достатньо 2-3 внутрішньовенних вливань, щоб з’явилися ознаки психічної
залежності – нестримне бажання ще і ще раз випробувати ефедронове
сп’яніння. В міру повторення вливань усе тяжче стають постінтоксикаційні
стани на виході з ефедронового сп’яніння. З’являються стискальні болі в
області серця і попереку, болісні затримки сечі. Приступи ознобу
чергуються з заливним потом. Особливо неспокійним стає сон – із частими
пробудженнями, кошмарними сновидіннями, приступами страху. Розвиваються
гіперакузія (здригування при несподіваних звуках) і світлобоязнь (носять
темні окуляри навіть увечері при електричному освітленні). Через
добу-дві цей болісний стан заміняється астенією і сонливістю.

У залежності від тривалості і частоти вживання проходить від 2-3 тижнів
до декількох місяців, коли вже можна виявити важкий абстинентний синдром
і компульсивний потяг. Останній особливо сильний на виході з
ефедронового сп’яніння. Через це наркомани починають робити собі
вливання по декілька разів на день, одне за іншим, кожні 2-4 години.
Виникають стани, подібні з важким алкогольним запоєм. Добова доза
ефедрону (кустарним засобом приготовленого) зростає в порівнянні з
початковою з 2-3 мл до 30-80 мл. Разова доза рідко збільшується більше,
чим удвічі через неприємні побічні явища при передозуванні (сильне
серцебиття та ін.).

Подібні ексцеси, як правило, зазвичай стають періодичними. Цикл
зловживання продовжується 2-5 діб. Під час нього не сплять, не їдять,
швидко худнуть, доводять себе до знемоги. На цей момент потяг до
ефедрону падає. Наступає постінтоксикаційний стан («відхід») із різкою
астенією, болісним безсонням, запамороченням.

Абстинентний синдром характеризується, насамперед, важкою дисфорією.
Мирний настрій сполучається із злостивістю і неприязним відношенням до
всього навколишнього. Сонливість чергується з руховим занепокоєнням.
Спостерігається м’язовий тремор. Дуже характерні фібрилярні посмикування
м’язів обличчя і язика.

Також досить швидко відбувається соціальна деградація:

закидають навчання, не бажають ніде трудитися;

ведуть паразитичний спосіб життя, жебракуючи, крадучи;

давні інтереси й вподобання втрачаються;

стають неохайними і нечистоплотними.

>@¶?0

”

Тільки сполучення всіх складових робить конкретний наркотичний ефект. Існує дві галузі фармакології – фармакокінетика і фармакодинаміка. Перша займається питаннями вивченням абсорбції наркотику, його переносу, біотрансформації і виведення з організму. Саме від абсорбції і переносу наркотику залежить, яка його частина потрапить в орган, на який він впливає, і, відповідно, який буде ефект. Тому абсорбція і перенос складають основні фактори дії наркотику. Потрапивши в організм, наркотики не залишаються там назавжди. Знати механізми виведення речовин з організму необхідно для того, щоб зрозуміти, яку дію буде робити наркотик через певний час після того, як він потрапив в організм. Фармакодинаміка вивчає біохімічну і фізіологічну дію наркотиків і її механізм. Зробимо акцент на властивостях частин організму і наркотиків. Це дасть змогу виявити ефект впливу наркотиків. Кількість речовини і хімічна активність організму - важливі складові наркотичного ефекту. Доза наркотику Як відзначалося, ефект речовини залежить також від його кількості. Фармакологами доза визначається, виходячи з ваги людини. Отже, якщо дві людини приймуть одну і ту ж кількість наркотику, то його концентрація буде нижчою в організмі з більшою масою тіла. Механізм дії наркотиків Це - предмет фармакодинаміки. Вище ви побачили, що наркотичний ефект залежить від прийнятої дози. Розмірів дози може бути сотні, і розібратися в різноманітних ефектах було б досить складно. Тому потрібний інструмент, що подасть дані ясно і точно, наскільки це можливо. У фармакології такий інструмент - залежність “доза-ефект”. Це узвичаєна форма зображення ефектів, одержуваних від прийняття різних доз. Виділяється ефективна і смертельна доза препарату. Прийом відразу двох і більше наркотиків ускладнює характер кінцевого результату, тому що декілька наркотиків при одночасному введенні в організм можуть взаємодіяти один з одним. Взаємодія має місце у тому випадку, якщо дія одного наркотику впливає на дію іншого. Таку взаємодію можна розглядати якісно і кількісно. Бувають два види взаємодії: посилюючий ефект наркотиків і зменшуючий його. Сполучення, що посилюють ефект. Для позначення взаємодії між наркотиками, що посилює їхній ефект, вживається термін «сінергізм». Якщо два конкретних наркотики сінергічні, то ефект від спільного прийняття буде більшим, ніж сума ефектів від роздільного їхнього вживання. На практиці буває складно визначити, чи сінергічні ті або інші наркотики, тобто чи є кінцевий ефект простим результатом додавання ефектів двох речовин, або ж наркотики якимось чином посилюють один одного. Сполучення, що зменшують ефект. Ослаблення дії одного наркотику при наявності в організмі іншого позначається терміном «антагонізм». Приміром, амфетаміни, що стимулюють нервову систему, є антагоністами алкоголю і зменшують його депресивний вплив. Проте, вони не заважають алкоголю впливати на координацію рухів. Взаємодія речовин в організмі створює проблеми і при сполученні ліків, прийнятих для лікування, а також наркотиків. Найбільш поширені ситуації такого роду - змішування речовин, що пригнічують нервову систему (депресантів). Наприклад, одночасний прийом алкоголю і барбітуратів може призвести до летального випадку, тому що ці речовини посилюють пригнічення орхального уситру. Таке сполучення часто використовується для самогубства, але іноді смерть наступає й у результаті необережного змішування цих речовин. Взаємодія наркотиків помітно впливає на причини і характер їхнього вживання. Люди можуть навмисно змішувати наркотики з однаковою або схожою дією, щоб одержати «суперефект». Буває, навпаки, використовуються наркотики з протилежними ефектами для ослаблення дії одного з них. У реабілітаційних центрах можна часто зустріти людей, які використовували алкоголь з його депресивним впливом для подолання надмірної стимуляції, викликаної прийомом кокаїну. У цих прикладах приведені дії, пов'язані з кількісним ефектом наркотиків: люди намагаються змінити силу їхньої дії. Змішуванням наркотиків можна домогтися і якісної взаємодії між ними. Так, якщо людина прийме депресант (скажімо, що-небудь із бензодіазепінів) разом із LSD, то в результаті вона може інколи відчувати цілковитий спокій у сполученні зі зміною сприйняття, що викликає LSD. Основи психофармакології Психофармакологія досліджує дію психотропних ліків та інших біологічно активних речовин на мозок людини і тварини. Схема впливу різних факторів на організм людини під дією галюциногену ??? Спадкові розходження в реакціях на наркотики. Існують розходження реагування на наркотик, закладені на генетичному рівні. Особливість реагування людини на першу дозу наркотику була названа початковою чутливістю до наркотику. Така чутливість, мабуть, закладена на генетичному рівні. Багато засобів витрачається на дослідження ролі генетики у виникненні захворювань, пов'язаних з вживанням різноманітних речовин. Найбільша увага вчених прикута до проблеми вживанні алкоголю. Вважається, що вроджені розходження сприйняття (як результат впливу на мозок) і обміну алкоголю грають вирішальну роль у процесі розвитку алкогольної залежності або зловживання алкоголем. Стать. Певна доза наркотику, прийнятого чоловіком і жінкою, при інших рівних умовах, буде більше впливати на жінку. Вага. Вага тіла - один із складових компонентів у формулі обчислення дози наркотику. Концентрація наркотику також залежить від кількості крові та інших біологічних рідин в організмі. Вони розбавляють поглинений наркотик. Говорячи простіше, в організмі повної людини наркотику, що вона прийняла, виявиться в меншій концентрації, чим в організмі худої людини. Це призводить до зменшення ефекту наркотику. Вік. Сила впливу наркотику може залежати від віку в тому випадку, якщо людина, яка вживає наркотик, дуже молода або дуже стара. Діти найбільш чутливі до наркотиків, це обумовлено і тим, що їхня ферментна система, яка розщеплює наркотик, може бути ще не розвинутою. В результаті, наркотик залишається активним дуже довго. У більш старшому віці ферментна система може бути ослабленою, у такому випадку також відбувається збільшення тривалості дії наркотику. У дослідженнях вживання наркотиків розглядається, як психологічні характеристики впливають на вживання наркотиків. Непросто визначити вплив індивідуальних особливостей на сприйняття наркотиків. Індивідуальність містить у собі певний набір характеристик, що описують уяву, мислення, сприйняття, відчуття і дії людини. Ці характеристики, мабуть, є достатньо постійними, але можуть бути варіанти вчинків людини в різноманітних ситуаціях. Проте, характеристики індивідуальності в основному вважаються незмінними. Одна з індивідуальних характеристик, що має велике значення стосовно прийому наркотиків, - це пошук відчуттів або потреба в різноманітних, нових, складних відчуттях і переживаннях і спроможність піддаватися фізичному і соціальному ризику заради пошуку цих відчуттів. Були відкриті чотири різноманітних аспекти пошуку відчуттів: пошук збудження, пригод, потреба в новому досвіді, розгальмовування і нудьга сприйняття. Ряд досліджень показали наявність прямого зв'язку між характеристикою «пошук відчуттів» і частотою вживання наркотиків та алкоголю і розмаїтістю наркотиків. Таким чином, людина, що жадає нових вражень, більш схильна до вживання алкоголю або наркотиків, причому різних типів. Одним із пояснень цього висновку є те, що пошук відчуттів відбиває високий ступінь чутливості людини до приємних ефектів наркотиків. Тобто, пошук відчуттів є одним із джерел розходження в сприйнятті наркотиків різними людьми. Індивідуальні чинники також впливають на ступінь зниження стресу, що досягається за допомогою прийняття алкоголю і наркотиків. Це особливо важливо розуміти, тому що зниження стресу довго розглядалося в якості головної причини вживання людьми наркотиків і алкоголю, особливо тими, що придбали захворювання, пов'язані з вживанням наркотиків і алкоголю. У дослідженнях індивідуальності і застосування наркотиків не можна обминути тему наркозалежного індивідуума. Ця тема базується на ідеї про те, що у всіх суб'єктів з розладами на грунті зловживання різноманітних речовин подібні структури особистості. Поняття наркозалежний індивідуум важливе по двох причинах. Припускається, що люди з індивідуальністю певного типу мають неповторну реакцію на алкоголь і наркотик, або, що вони розглядають алкоголь і наркотик у якості засобів боротьби зі стресфакторами в повсякденному житті. В результаті, людина з ознаками наркозалежної індивідуальності більш схильна до захворювань, пов’язаних з вживанням якоїсь речовини, чим людина, що не володіє такими ознаками. Хоча ця теорія виглядає привабливою, у дослідженнях було знайдено мало доказів на користь наркозалежної індивідуальності. Навпроти, виявляється, що існують сильні індивідуальні розходження серед людей із хворобами, пов'язаними зі зловживаннями якої-небудь речовини. Це означає, що люди, які страждають хворобами такого роду, можуть мати стільки ж індивідуальних розходжень, скільки є у представників будь-якої іншої групи людей. Люди, які страждають хворобами від зловживання якими-небудь речовинами, можуть бути відділені від людей, що не мають такі хвороби завдяки їхнім особистим якостям, що запобігають розвитку такого роду хвороб. Наприклад, характеристики молодих людей, які згодом можуть розвити залежність від алкоголю, містять у собі егоїзм, недисциплінованість, імпульсивність, говіркість, товариськість і прагнення до особистої влади. Ці дослідження не давали достатньо доказів на користь наркозалежної індивідуальності. Але дослідження припускають, що деякі особисті якості, які взаємодіють з іншими чинниками, такими як стрес, вплив навколишніх і якість сімейного життя, можуть впливати на розвиток хвороб, пов'язаних із вживанням наркотиків і алкоголю. Смакування наркотику і переконаність. У процесі взаємовідносин кожної людини з наркотиком її знання, переконаність та інші стереотипи є неповторними елементами, що складають його індивідуальність. Ці нефармакологічні елементи можуть сильно впливати на сприйняття наркотику. Важливим і вирішальним мотивом вживання наркотику є один елемент. Це елемент очікування від вживання наркотику чого-небудь, називане смакуванням наркотику. Очікування базуються на попередніх враженнях від ефектів психоактивних речовин. Ці враження можуть бути прямими (якщо людина сама вживала препарат) або непрямими (якщо людина дізналася про дію речовини і її ефекти з інструкції, від друзів, які пробували, по телевізору, із реклами, книги і т.д.) Більшість досліджень смакування проводилися з використанням алкоголю. Спочатку думали, що стереотипи і знання людей про алкоголь сильно впливають на їхнє використання алкоголю. Таким чином, те, що люди очікують від алкоголю, є визначальним у їхньому ставленні до алкоголю. В окремих випадках це може впливати навіть сильніше, чим фармакологічний вплив алкоголю. Дослідники відкрили смакування алкоголю за допомогою досвідів, коли пацієнт впевнений, що п'є алкоголь, тоді як це - нешкідлива рідина. У сукупності ці дослідження показали, що смакування ефектів наркотику є більш помітним у поводженні або емоціях, що суспільство не відносить до звичайних відчуттів, наприклад, агресії, підвищеної сексуальності і гумору. Люди, які вірять у те, що алкоголь викликає агресію або збільшує сексуальне збудження, будуть відчувати ці ефекти скоріше завдяки тому, що вони очікують цього, чим завдяки специфічному фармакологічному впливу алкоголю. Смакування має вирішальне значення також у тому, як люди ставляться і до інших наркотиків. Прикладом служить вживання марихуани. Людина, яка очікує ефект, що розслаблює, почуття м'якості, більш схильна отримувати саме цей ефект, чим інші, що очікують від наркотику стану безконтрольної агресії. Частково це впливає на те, як сприймає курець різноманітні відчуття, що він відчуває, вживаючи наркотик. Ті самі відчуття можуть сприйматися як негативно, так і позитивно, і ця розбіжність багато в чому буде залежати від того, що людина очікувала від паління. «Мене не переконали спробувати курнути “план”. Я просто дивився на них і побачив, що ніхто не збирається божеволіти або що-небудь у цьому роді. Всі сміялися і добре проводили час. Тоді ... я курнув і отримав задоволення. Мені це сподобалося, і я став курити». Чинники оточення Останні дослідження грунтуються на тому, що вживання наркотиків у великому ступені визначається соціальними і навколишніми чинниками. «Середовище, що оточує людину» - дуже широке поняття, що охоплює й область державних законів про доступність наркотиків і алкоголю, і конкретні умови, і навколишніх, що впливають на вихідні установки вживання наркотиків. Вихідні установки є дуже важливими в прояві ефектів алкоголю, марихуани, галюциногенів. Це можна продемонструвати на прикладі алкоголю. В експерименті чоловіки й жінки приймають помірну дозу алкоголю на самоті й в оточенні інших людей. При вживанні алкоголю на самоті, суб'єкти свідчать про появу фізичних змін, таких як затьмарення мислення, сонливість, загальмованість. При вживанні такої ж кількості алкоголю разом з іншими людьми з'являються дружелюбність і більш приємні почуття. Суб'єкти, що приймали замість алкоголю неактивну рідину, не повідомляли про такі прояви ні при вживанні алкоголю на самоті, ні в оточенні інших, а це означає, що навколишні люди, які випивають разом із суб'єктом, впливають на його сприйняття фізіологічних змін, що викликає алкоголь. Але слід відмітити, що можуть зустрічатися і діефоричні форми сп’яніння з агресивністю до оточення. Інший приклад впливу вихідних установок пов'язаний із реакцією на марихуану. Було помічено, що при невеличких дозах марихуани створюється враження, що люди, які курять у компанії, інтоксиковані в більшому ступені, чим у дійсності. Експерименти дозволили при малих дозах наркотиків підсилити або послабити ступінь зареєстрованої інтоксикації марихуани шляхом дій «підвищення» або «зниження». Вихідні установки не так сильно впливали на інтоксикацію при великих дозах наркотиків. Такі дослідження підкріплювали гіпотезу про «створення» курця марихуани. Ця гіпотеза описується як соціокультурний процес, коли навчений досвідом курець «вчить» новачків тому, що вони повинні сприймати, як сприймати, чим насолоджуватися і чого ігнорувати. Відповідно до цієї гіпотези, відчуття людини, що курить марихуану, знаходяться під впливом її очікувань від цього і очікувань тих, хто є присутнім при цьому. Толерантність Повторне застосування однієї й тієї ж дози наркотику часто призводить до ослаблення реакції на наркотик. Цей феномен називається толерантністю. Типи толерантності. Існує три основних типи толерантності. Вони мають цілком різноманітні механізми дії. 1. Постійне вживання наркотику призводить до певного ступеня схильної толерантності. Це пояснюється зростанням ступеня метаболізму наркотику, тому, людина, що вживає наркотик, змушена збільшувати дозу для досягнення визначеного рівня вмісту наркотику в її організмі. 2. Функціональна або фармакодинамічна толерантність позначає зменшення чутливості мозку й інших частин центральної нервової системи до ефекту, виробленого наркотиком. Існує два типи функціональної толерантності - гостра і тривала. Гостра толерантність вимірюється протягом дії однієї дози наркотику або декількох перших доз. Прикладом гострої толерантності є толерантність до стимуляторів, таким як кокаїн. Кокаїн є швидкодіючим наркотиком, причому, коли надзвичайно приємні ефекти першої дози починають пропадати, людина приймає ще одну дозу. Друге прийняття - навіть коли приймається така ж кількість наркотику - зазвичай приносить менше задоволення через гостру толерантність, що розвивається сильно. Тривала толерантність відноситься до ефектів певної дози наркотику при більш регулярному або хронічному вживанні. Тривала толерантність припускає, що суб'єкт приймає більшу кількість наркотику для досягнення ефекту, що виникав раніше при менших дозах. Третій механізм толерантності включає установку на поведінку людини і називається поведінською або придбаною толерантністю. Наприклад, людина, що має значний досвід впливу алкоголю на рухову координацію, може навчитися компенсувати стан інтоксикації за допомогою повільної ходьби або ходи зниженим центром ваги, щоб не впасти, навіть будучи сильно п'яною. Існують також інші типи толерантності. Наприклад, толерантність до одного наркотику може поширюватися на інший, схожий наркотик - феномен, називаний перехресна толерантність. Людина з розвинутою толерантністю до одного наркотику набуде толерантності до подібного наркотику, навіть якщо вона його жодного разу не приймала. На практиці, поняття про перехресну толерантність часто зустрічається в хірургії. Людина з високою толерантністю до наркотиків, що пригнічують центральну нервову систему, такими як алкоголь або барбітурати, створює проблеми для анестезіологів. Депресанти часто використовуються в хірургії, тому що мають заспокійливі ефекти. В результаті, алкоголь або барбітурати можуть прищепити толерантність до наркотиків, використовуваним для анестезії. Опис різноманітних типів толерантності дозволяє відчути, наскільки складно це явище. Крім згаданих, є й інші складнощі. Наприклад, можлива толерантність до одних ефектів наркотику, а до інших ні. Барбітурати представляють складний випадок такого роду. Швидко розвивається толерантність до заколисливих і приємно дурманячих ефектів барбітуратів, але рідко виникає до інших ефектів цих препаратів, наприклад, до втрати координації або уповільненої реакції, а до протиконвульсивних ефектів барбітуратів не виникає взагалі. Іншим прикладом є амфетаміни. Толерантність швидко виникає до їхніх ефектів зниження апетиту й ейфорії. Проте, ефект психозу амфетамінів не входить в область толерантності. Тому що толерантність відіграє важливу роль у психофармакології, не було хиби в спробах пояснення розвитку толерантності до наркотиків. Але дотепер жодна теорія не була спроможна врахувати всі нюанси толерантності. Хоча є декілька основних тем, що враховують велику частину того, що було відкрито з приводу толерантності. Ці теорії відображають сучасні погляди про те, що толерантність має багато різних сторін і включає як біологічні процеси, так і процеси пізнання. Теорія клітинної адаптації. Одне з пояснень толерантності, що існувало біля сорока років, називається адаптаційногомеостатична теорія. Стверджувалося, що наркотик впливає на певні клітини центральної нервової системи (ЦНС). Через гнучкість ЦНС, при повторюваному впливі клітини адаптуються до присутності наркотику. Адаптація дозволяє клітинам нормально функціонувати при вживанні дози наркотику. В результаті, потрібна все більша кількість наркотику для порушення функціонування клітин. Це необхідне підвищення дози і називається толерантністю. Ідея адаптації клітин є основною з тих, що стверджують про те, що певні зміни відбуваються в клітинах ЦНС, і що саме це призводить до змін, які ми називаємо толерантністю до наркотиків. Ідея адаптації клітин важлива, тому що зміни сприйняття ефекту наркотику при повторюваному вживанні тільки в невеличкому ступені залежать від схильної толерантності. Навпроти, тривала функціональна толерантність більш важлива, і чутливість ЦНС до наркотику знижується завдяки клітинним змінам у ній. Декілька гіпотез, що стосуються таких змін, було запропоновано, щоб пояснити толерантність на клітинному рівні. Наприклад, постійне одержання наркотику, що впливає на систему певного нейромедіатора, призводить до зменшення синтезу медіатора. Через знижений рівень вмісту таких медіаторів надалі може знадобитися більша кількість наркотику для надання такого ж нейрохімічного впливу. З іншого боку, доведено, що повторюване використання наркотику може призводити до зменшення рецепторів у нейронах, що активуються наркотиком. Цей процес також спроможний пояснити феномен клітинної толерантності. Проте, специфіка таких змін ще не визначена. Реакції компенсації впливу наркотику і придбання. У 1970-х роках вчені відкрили, що толерантність до наркотику є частково придбаною (засвоєною або вивченою). Для ілюстрації досліджень, що призводять до таких висновків, уявіть двох людей, теоретично однакових у всьому, які приймають однакову дозу наркотику десять разів. Людина А приймає наркотик увесь час у тих самих умовах, тоді як людина Б приймає наркотик щораз у різних умовах. Наприклад, можуть змінюватися кімнати, де вона приймає наркотик, або може змінюватися колір таблеток наркотику і т.п. На одинадцятий раз вимірюється толерантність до деяких ефектів наркотику в стандартній дозі, але в умовах, у яких приймала наркотик людина А десять разів підряд. Хто ж показує велику толерантність? Гіпотеза клітинної адаптації стверджує, що і А, і Б будуть мати рівний ступінь толерантності. Проте, численні досвіди на людині і на тваринах показують, що А буде мати великий ступінь толерантності. Ці дослідження призвели до думки про те, що толерантність може бути частково придбаною. Для розуміння даної ідеї потрібно мати уявлення про компенсаторні реакції. Коли подія, подібна прийняттю наркотику, порушує гомеостаз організму, виникає, подібна рефлекторній, протидія організму. У цьому випадку протидія буде протилежною впливу наркотику. Так, наприклад, коли людина випиває дві чашки кави, кофеїн абсорбується і збільшує частоту серцебиття. У той же час, організм починає протидіяти цьому, тобто починається компенсаторна реакція на прискорене серцебиття. Компенсаторна реакція свідчить про те, що при прийомі наркотику починаються два біологічних процеси: один - це будь-який можливий вплив наркотику, а інший - гомеостатична протидія організму. При повторюваному прийнятті певної дози наркотику компенсаторні реакції стають більш сильними. Ефект придбання або навчання підводить нас до завершальної частини пояснення, що містить у собі феномен класичних установок. Обставини, пов'язані з вживанням наркотиків, такі як місце приймання наркотику, присутні при цьому особи і колір таблеток, називаються «умовними спонукальними причинами», що стають пов'язаними з впливом наркотику і компенсаторних реакцій. Якщо прийом наркотиків багаторазово збігається з певними обставинами, то самі ці обставини можуть викликати компенсаторну реакцію на наркотик. Наприклад, демонстрація пристосувань для введення наркотиків, такі як шприц і джгут, може викликати сильні спонукальні мотиви до прийому відповідних наркотиків у наркоманів, що вживають героїн або кокаїн. Ці спонукування засновані на виникненні біологічної реакції, пов'язаної з недоліком наркотику. Отже, компенсаторні реакції мабуть тісно пов'язані з повторенням навколишніх умов. Вони також пов'язані із ситуацією прийому наркотиків. В результаті, сума дії наркотику і протидії організму, що спостерігаються при вживанні людиною наркотиків, залежить від того, наскільки часто ті ж самі умови прийому мали місце в минулому. Чим більше число збігів, тим більша компенсаторна реакція, і тем менший ефект від наркотику. От чому в прикладі з А та Б, А мала велику толерантність, чим Б - умови вживанні наркотику для А були незмінні, тому установка була вище, чим у Б, що щоразу опинялась в різних обставинах. До того ж, тому що ці стимули, пов'язані з наркотиком, викликають протилежні дії наркотику реакції, поява їх у відсутності наркотику може викликати дискомфорт і жагуче бажання у наркомана. Наприклад, люди, що намагаються кинути курити, часто говорять, що запах сигаретного диму викликає жагуче бажання закурити, і люди, що вживають кокаїн, також активно реагують на вид кокаїнової трубки. Цей вплив слабшає тільки після багатократного прояву таких стимулів без вживання наркотиків - цей процес називається вгасанням. Заключні зауваження до толерантності. З'явившись, толерантність до впливу наркотику не є необоротною. У зв'язку з цим, період стримування від наркотику збільшує чутливість організму до впливу наркотику, до якого споживач був раніше толерантний. Це, наприклад, призводить до смерті від передозування героїну тих людей, що зловжили наркотиками після досить довгого стримування від них. При поновленні вживання наркотику помилково не враховується втрата толерантності в результаті тривалого періоду абстиненції. Загалом, гостра толерантність губиться за короткий період, тоді як для зникнення тривалої толерантності потрібно значно більший період стримування. Надбана або поведінська толерантність може взагалі не бути загублена, якщо не застосовані спеціальні процедури, засновані на процесі вгасання. Інший аспект толерантності стосується її повторної появи. Часто поновлення вживання наркотиків після тривалого періоду стримування призводить до повторної появи толерантності за більш короткий термін, чим той, коли вона з'явилася вперше. Абсорбція наркотику Абсорбцію також можна визначити як темп і ступінь покидання речовиною місця, куди її було введено. З нею прямо пов'язаний наркотичний ефект. Абсорбція впливає на біологічну доступність. Біологічна доступність наркотику прямо пов'язана з його ефектом. Розходження в темпі абсорбції при різних способах прийому визначаються багатьма чинниками. Наведемо декілька прикладів. В усіх випадках, крім внутрішньовенної ін'єкції, наркотик повинен пройти як мінімум через одну оболонку, перед тим, як почнеться його поширення по організмі. Оскільки оболонки складаються головним чином з ліпідів (жирів), ті наркотики, що краще розчиняються в жирах, абсорбуються набагато швидше. Алкоголь - приклад наркотику, розчинного в жирах. Інший чинник - форма, в якій вводиться наркотик: у водяному розчині він абсорбується швидше, чим у суспензії, у жировій суміші або в твердому вигляді. Це обумовлено тим, що в стані водяного розчину він вже цілком готовий до абсорбції. Розчинність речовини, яку приймають у твердому вигляді, залежить від умов в тій частині організму, де йде абсорбція. Так, наприклад, аспірин практично нерозчинний у кислому середовищі шлунка, що обмежує можливість його абсорбції. Стан стравоварильного тракту впливає на абсорбцію речовин, прийнятих всередину через рот. Сильний кровообіг у місці абсорбції прискорює її. Нарешті, має значення площа абсорбуючої поверхні: чим вона більше, тим швидше речовини всмоктуються в кров. Чинників, що впливають на абсорбцію, багато. Внутрішньовенна ін'єкція являє собою найбільш ефективний спосіб доставки наркотику до місця його дії. Наркотик відразу розчиняється в крові, основним елементом у системі поширення речовин в організмі, і тому не працюють чинники, що затримують абсорбцію. Поширення в організмі На перенесення наркотиків до місця їхньої дії сильно впливають біохімічні властивості як організму, так і наркотиків. Оскільки наркотик переноситься кров'ю, природно, що ті частини організму, які більше постачаються кров'ю, одержують і більше наркотику. Після абсорбції наркотику його велику частину одержують серце, мозок, нирки, печінка й інші органи, що потребують багато крові. До частин тіла, у яких кровообіг не настільки інтенсивно (м'язи, внутрішні органи і жирова клітковина), наркотик доходить значно пізніше. Крім кровообігу, на характер поширення впливає пропускна спроможність оболонок і тканин. Тканини з більш високою пропускною спроможністю одержують наркотик швидше. На поширення значно впливають властивості наркотиків. Зокрема - розчинність у жирах. Чим краще наркотик розчиняється в них, тим легше він проходить через оболонки і швидше досягає місця своєї дії. Від розчинності речовини в жирах сильно залежить те, скільки її потрапляє в мозок. Обсяг крові, що проходить через мозок, настільки великий, що мозок міг би стати справжнім складом наркотиків (і інших хімічних речовин), що потрапляють в організм. Але перед тим, як якась речовина потрапить у мозок, вона повинна перебороти бар'єр. Цей бар'єр служить фільтром крові, і прибирає з неї токсини, перед тим, як вони потраплять у мозок. Фільтрація заснована на тому, що пори капілярів мозку дуже малі і знаходяться близько друг до друга, що унеможливлює проходження через них сторонніх речовин. Крім того, капіляри оточені тонкою стіною гліальних клітин, що складають другу лінію оборони. Якщо наркотик добре розчиняється в жирах, як бензодіазепін діазепам (Valium), то він з легкістю проходить і через капіляри, і через мембрани гліальних клітин. Але ці перешкоди непереборні для менш розчинних у жирах речовин. Інша хімічна властивість наркотиків, що впливає на їхнє поширення - спроможність з'єднуватися з елементами організму. Наприклад, деякі наркотики, такі як барбітурати, взаємодіють із певними білками плазми. Чим більш вибірково наркотик реагує з елементами організму, тим повільніше він переноситься в потрібне місце. Подібно цьому хімічна структура деяких наркотиків робить їх схильними до реакції з тканиною організму. У цьому випадку наркотик може звільнитися з цієї тканини тільки через тривалий час. Він може з'явитися в крові, але його звільнення з жирової тканини йде настільки повільно, що він робить зовсім незначний вплив на психіку. Показовий приклад наркотику, що розчиняється в жирах - марихуана. Через виборчий характер з'єднання з молекулами організму він не розноситься по всьому тілу, і його ефект ослаблений. Частина прийнятої дози не може швидко досягти місця своєї дії. Таким чином, процеси абсорбції і поширення наркотику показують, що наркотик порушує біохімічну рівновагу в організмі. Абсорбція і поширення являють собою складні підстави біологічної доступності, тобто кількості наркотику, що досягає місця своєї дії. Біологічна доступність дуже важлива при розгляді дії наркотиків на організм. Щоб розібратися в довгостроковій дії наркотиків, потрібно простежити їхнє знищення або виведення з організму. Видалення наркотиків з організму Наркотики можуть виводитися з організму в незмінному вигляді або підлягати метаболізму. Ферменти печінки грають у метаболізмі наркотиків головну роль. Важливо те, що ці ферменти містяться і в інших органах, таких як нирки і стравоварильний тракт. Тому прийнятий всередину через рот наркотик піддається частковому розкладанню ферментами. Таким чином, до потрібного місця доходить менше речовини, чим було прийнято. Деякі метаболіти наркотику фармакологічно активні. Вони викликають, наприклад, різні побічні ефекти. Є два приклади метаболітів з психоактивними властивостями: це метаболіти діазепаму (Valium) і хлордіазепоксиду (Librium). Один із метаболітів діазепаму виводиться з організму повільніше, чим сам діазепам. Їхня дія припиняється подальшим метаболізмом або виведенням з організму разом із сечею. Головний орган, відповідальний за видалення з організму як наркотиків, так і їхній метаболітів - нирки. Але видалення може йти й іншими шляхами. Наприклад, наркотики, прийняті усередину через рот, іноді виводяться разом із фекаліями. Метаболіти наркотику можуть виділятися разом із жовчю. Більшість наркотиків не визначається у материнському молоку, але хоча виведена в такий спосіб кількість наркотику мала, немовля піддається серйозному ризику. Наркотики можуть виділитися і через легені: саме тому подих людини, яка прийняла алкоголь, пахне спиртним. Нарешті, наркотики видаляються з потом. Таблиця А. Час виведення з організму і можливого визначення вживання наркотиків Наркотик Час виведення Час визначення (доба) Алкоголь Години До 1 доби Кокаїн Години - дні 2-4 Марихуана Тижні-місяці 2-8, 14-42 (хроніч.) Бензодіазепіни Тижні-місяці 7-9 Опіати Дні-тижні 1-2 Барбітурати Тижні-місяці 3-14 Перевірка на наркотики. Обговорення процесів виведення наркотиків з організму підводить нас до питання про засоби перевірки людини на наркотики. Існує багато методів визначення, чи вживала людина наркотики, за допомогою аналізу сечі або крові. Аналіз сечі більш чутливий, оскільки там можна виявити метаболіти наркотику. Якщо наркотик знайдений у крові, це свідчить про зовсім недавнє його вживання. Успішність перевірки залежить від багатьох чинників, у тому числі від розміру останньої прийнятої дози, конкретного методу тестування і точного дотримання процедур. Можливість виявлення наркотику залежить в основному від темпів його виведення з організму і темпів виведення його метаболітів. У таблиці А зазначено час виведення наркотиків (і їхніх метаболітів) з організму і час, через який після вживання можливо виявити їх в організмі. Менший час у другій колонці відповідає видаленню з організму самого наркотику, більший час - його метаболітів. Для алкоголю зазначено тільки один час, оскільки його метаболіти широко поширені в організмі, і перевірка на алкоголь по його метаболітам буде ненадійною. У третій колонці зазначено максимальний час, протягом якого перевірка може дати результати. Цей час значно збільшується, якщо можна виміряти зміст в організмі метаболітів наркотиків. Даний час зазвичай набагато коротший, ніж період виведення наркотиків і їхніх метаболітів з організму. Це відбувається тому, що тестування має обмежену чутливість і не може виявити зміст метаболітів після визначеної межі. Ця межа залежить від конкретного метаболіту і методики тестування. Виняток складає, як було зазначено, виявлення наркотику в крові, що свідчить про зовсім недавнє вживання. Сліди великої дози марихуани можна виявити протягом восьми днів з моменту вживання. У організмі людей, що постійно вживають марихуану, можна виявити її сліди більше ніж через місяць після прийому останньої дози. Поведінська фармакологія Основна передумова поведінської фармакології полягає в тому, що вживання наркотиків є надбаним типом поведінки й управляється тими ж принципами, що і будь-яка інша поведінка такого типу. У цьому розділі вже було показано, як деякі аспекти вживання наркотиків можуть піддаватися впливу процесу навчання, названого класичними установками. Основним принципом процесу свідомого споживання наркотику є те, що поведінка контролюється його наслідками: заохоченням і покаранням. Заохочення є наслідком поведінки, що збільшує можливість того, що воно буде мати місце в майбутньому. Якщо поведінка вживання наркотику контролюється наслідками, то людина, яка вживає наркотик, повинна отримувати позитивне або негативне підкріплення від своєї поведінки, і піддаватися досить незначному покаранню за це. Таким чином, вивчення наркотиків у якості заохочення є важливою областю досліджень. Фармакологи, що досліджують поведінку, часто вивчають вживання наркотиків у якості наслідків поведінки в дослідженнях, що включають тест, «чи дадуть ті, кого досліджують, самі собі наркотик» (те, що називається «самопризначення»). Уявіть, що тваринна, наприклад пацюк, не має досвіду психофармакологічних експериментів. Важливе питання полягає в тому, чи спроможний пацюк навчитися виконувати просту дію, таку як натискання на важіль, якщо за цим випливає введення деякої дози наркотику. Далі, якщо пацюк із цим впорається, виникає питання, чи буде він продовжувати натискати на важіль, щоб одержати наркотик. Засновані на 25-літніх дослідженнях висновки дозволяють відповісти на запитання позитивно. І це стосується не тільки пацюків, але і мавп, бабуїнів, собак, мишей і людини. У дослідженнях використовувалася велика кількість наркотиків, включаючи алкоголь, кокаїн, опій, ПСП, барбітурати, бензодіазепіни, амфетаміни і нікотин. Ці важливі і значні відкриття дозволяють сказати, що люди і тварини, знаходячись у певному середовищі, при певних біологічних і психологічних умовах віддають перевагу вживанню наркотику. Вони показують цю перевагу в експериментах, добровільно працюючи для одержання наркотику. В одному дослідженні це було схарактеризовано так: «наркотики виступають у якості позитивного заохочення, і, тим самим, підтримують поведінку прагнення до наркотику». Дуже важливо тут зробити одну обмовку. Існує значний прямий зв'язок між приємною або очікуваною дією наркотику і його заохочуваним впливом на людину. Технічно, сила заохочення визначається її спроможністю підтримувати або збільшувати частоту вчинків, що призводять до доступу до наркотику. Іншим висновком, який можна зробити на підставі принципів заохочення, є те, що заохочення найбільш ефективне, коли воно випливає відразу за визначеною дією. Коли наркотик, такий як крек, викурюється або героїн вводиться внутрівенно, підкріплення наркотику відбувається майже миттєво, завдяки так званому «приходу», і не дивовижно, що такі способи вживання призводять до наркотичної залежності більш часто. Наркотична залежність Принципи свідомого придбання поведінки і самопризначення наркотиків допомагають зрозуміти зміни, що відбуваються у вживанні наркотиків згодом. Наприклад, початкове прийняття більшості наркотиків не визначається заохоченням, отриманим від наркотику, скоріше це відбувається за порадою однолітків. Тільки після того, як людина сама відчує реальний ефект від наркотику, вона може виступати в якості заохочення. Хоча, початкове вживання наркотику може бути спровоковане соціальними чинниками, тривале вживання, скоріше за все, визначається різновидом позитивного заохочення. Проте, при збільшенні частоти і тривалості вживання наркотику може змінюватися і мотивація. Потрібно враховувати, що при хронічному вживанні до впливу багатьох наркотиків розвивається толерантність. Таким чином, бажані впливи наркотику через толерантність все важче досягти, але якщо наркоман не приймає наркотик, він відчуває неприємний абстинентний синдром. Прийняття наркотику в цей момент послаблює неприємні відчуття, і таким чином робить негативне заохочення. Основний принцип такий, що при тривалому вживанні деякі наркотики, особливо ті, що припускають значний ступінь фізичної залежності, можуть робити як негативне, так і позитивне заохочення. Негативне заохочення також може бути важливим на ранніх етапах вживання деяких наркотиків. Наприклад, алкоголь часто приймається для звільнення від неприємних відчуттів занепокоєння або депресії. Тому що наркотики, такі як алкоголь, можуть швидко підвищувати настрій, люди, схильні негативним настроям, стають більш схильними до зловживання ним. Таким чином, доступ до наркотиків, як результат певної поведінки, може робити величезний вплив на підтримку такої поведінки. Засоби прийому У фармакології вираз «спосіб прийому» означає як саме речовина потрапляє в організм. Від способу прийому в більшому ступені залежить сила дії речовини. Ми розглянемо вісім способів. Це п'ять найбільш звичних: прийом через рот, ін'єкція (включає три види - підшкірна, внутрішньовенна і внутрішньом’язова) і інгаляція. Три інших способи - інтранасальний (вдихання), сублінгвальний (під язик) і трансдермальний (через шкіру). Перорально. Ковтання, напевне, самий звичний спосіб прийому. Після ковтання речовина надходить у шлунок і абсорбується в тонкій кишці. Від того, як речовина проробить цей шлях, залежать як швидкість, так і сила її дії. Головний чинник, що визначає кінцевий ефект - їжа, що знаходиться в стравоварильному тракті під час прийому речовини. Чим більше їжі, тим повільніше шлунок спустошується, і крім цього, вона може знизити концентрацію ліків. У результаті абсорбція починається пізно, і рівень вмісту речовини в крові невисокий. (Цей результат помітно, якщо порівняти ступінь сп'яніння від прийняття алкоголю після ситної їжі і на порожній шлунок.) Крім того, їжа може обволікати речовину, і вона вийде з організму разом із фекаліями. Нарешті, речовина, прийнята через рот, абсорбується кров'ю повільніше, чим, якщо приймати його іншими способами. Ін'єкція. Основу трьох інших найбільш поширених способів прийому ліків складає ін'єкція речовини з використанням шприца. Попередньо їх зазвичай розчиняють у якийсь рідині («носію») або перемішують з нею. Способи прийому, пов'язані з ін'єкцією речовини: підшкірний, внутрішньовенний і внутрішньом’язовий. Підшкірний прийом. Ін'єкція речовини під шкіру - найбільш простий із цих трьох способів, тому що достатньо тільки проколоти шкіру голкою. Цей спосіб використовують багато починаючих наркоманів. Можна підібрати рідину-носія, з якою речовина всмоктується в кров швидше усього. Підшкірний спосіб введення не підходить у двох випадках: якщо речовина дратує тканини і якщо для одержання бажаного ефекту потрібно ввести занадто великий об’єм розчину. Внутрішньом’язовий прийом. Для того, щоб ввести речовину в м'яз, потрібно більш глибоке проникнення голки, чим при підшкірній ін'єкції. Проте, якщо ж речовина розчинена у воді, і в м'язі інтенсивний кровообіг, то вона абсорбується швидше. Швидкість абсорбції залежить від того, у яку групу м'язів провадиться ін'єкція. Також на неї впливає вид рідини-носія, у якій речовина розчинена. Внутрішньовенний прийом. Цей спосіб знімає більшість проблем, пов'язаних з абсорбцією. Розчин речовини вводиться прямо у вену, і вона починає діяти відразу ж. Тому такий спосіб використовують при наданні невідкладної медичної допомоги. Можна вводити точну дозу, потрібну даній людині. До того ж, внутрішньовенним засобом можна вводити подразні речовини (подразні «носії»), тому що стінки кровоносних судин досить нечуттєві, а речовина до того ж розчиняється в крові. Якщо речовина вводиться через вену тривалий час, вона повинна бути стійкою і здоровою. Взагалі внутрішньовенна ін'єкція пов'язана з таким ризиком, що її треба робити повільно і стежити за реакцією пацієнта. Зрозуміло, ці вимоги дотримуються в медичному закладі, але навряд чи те ж саме відбувається там, де приймають наркотики. Людей, що регулярно приймають героїн, кокаїн або їхню суміш («speedball») внутрішньовенно, часто називають «міцно сівшими» наркоманами. Вони вколюють наркотик у вену, тому що хочуть негайної і сильної дії. Звичайні небезпеки внутрішньовенного вживання в сполученні з раптовою сильною дією наркотику завдають сильної шкоди здоров'ю людини. Сьогодні летальний випадок при внутрішньовенному вживанні наркотику - звичайна справа в середовищі наркоманів. Наркотики, введені в організм будь-яким із трьох способів ін'єкції, обходять такі захисні механізми, як шкіру і слизувату оболонку. Таким чином, брудною голкою або нестерильним розчином можна занести хвороботворні мікроорганізми, що організм не зможе знешкодити. Тому вуличні наркомани сильно ризикують заразитися СНІДом. Інгаляція. Деякі наркотики можуть бути абсорбовані через мембрани легень. При інгаляції таких наркотиків бажаний ефект досягається швидко (швидше, ніж при підшкірній або внутрішньом’язовій ін'єкції). Щоб наркотик можна було вдихнути, він повинен знаходитися у певному стані. Інгаляція застосовна до наркотиків, які можуть прийняти газоподібний стан. Наприклад, можна вдихати речовини, що є компонентами звичайних і доступних промислових продуктів. Такі речовини, що володіють психоактивними властивостями, називаються інгалянтами. Це, наприклад, бензол, толуол і лігроїн. Можна вдихати ліки, призначені для застосування у вигляді капель. Більш того, можна інгалювати суміш газу і наркотику з дрібними частками. Такими є тютюновий дим і дим креку. Інгаляція наркотику дає майже повну і швидку абсорбцію. Недолік інгаляції в тому, що за один раз можна прийняти тільки невеличку кількість речовини. Вдихання. Наркотик у вигляді порошку вдихається через ніс. Він абсорбується через слизувату оболонку носа і носові пазухи. Звичайно таким засобом приймають кокаїн і героїн. Вдихання через ніс гарний спосіб для швидкої і повної абсорбції погано розчинних речовин. Проте, якщо вдихають подразний наркотик, це може порушити кровообіг і завдати серйозної шкоди. Можна навести приклад руйнівного впливу кокаїну на носову перегородку і тканини носа. Розчинення під язиком. Таблетка речовини кладеться під язик і розчиняється слиною. Речовина абсорбується через слизувату оболонку порожнини рота. Таким способом звичайно приймають нітрогліцерин, використовуваний для зняття болю у серці. Цим способом можна приймати нікотин у вигляді тютюнової гумки або «сирого» порошку. Прийом під язик дає більш швидку і повну абсорбцію речовини, чим прийом в середину. Крім цього, таким способом можна приймати наркотики, що подразнюють шлунок і викликають блювоту. У вигляді пілюль можна вживати будь-яку речовину з наркотичними властивостями. Наркотики і звичайні способи їхнього застосування Речовина Спосіб Амфетаміни Перорально; внутрішньовенну ін'єкцію використовують хронічні наркомани, яким необхідні великі дози; починаючі наркомани або випадкові люди нюхають. Барбітурати Прерорально; у свічах (через слизувату оболонку заднього проходу); підшкірні, внутрішньом’язові і внутрішньовенні ін'єкції. Бензодіазепіни Частіше за все перорально; деякі наркотики цієї групи можна колоти в м'яз або вену. Кофеїн Частіше за все перорально; у лікувальних цілях іноді ін'єкція; люди з кофеїновою залежністю роблять внутрішньовенну ін'єкцію. Кокаїн Гідрохлорид кокаїну приймають через органи, що мають слизувату оболонку: ніс, рот, задній прохід, піхву; також внутрішньовенні ін'єкції. Крек Летуча речовина, і тому частіше за все куриться через трубку, і в такий спосіб інгалюється через легені. Героїн Зазвичай робиться ін'єкція водяного розчину героїну (підшкірна, внутрішньом’язова, внутрішньовенна); може інгалюватися (паління) або вдихається через ніс. Нікотин Вдихуваний у процесі паління сигарет, сигар або трубки нікотин абсорбується головним чином через слизуваті оболонки рота і верхніх дихальних шляхів; також може абсорбуватися через слизуваті оболонки рота (жувальний тютюн), носа (нюхальний тютюн) і через шкіру (пластир). LSD Перорально, інгаляція, три засоби ін'єкції, через шкіру. РСР (фенциклідін) Перорально; вдихається через ніс, інгалюється. Кетамін У процесі паління (добавляється в марихуану, тютюн, петрушку або в іншу суміш, що можна курити); внутрішньовенна ін'єкція. Каннабіс Використовуються майже всі способи, але частіше за все (Марихуана) паління (інгаляція). Додаток 1 № Позначення, інша назва, опис Жолобок розламу Біологічно активні речовини Діаметр, висота Особливості форми, колір 1 Адам є MDMA MDE MDMA+ MDE 9 мм 3,2 мм плоска, жолобок розламу попереду білий, сіра 2 Єва на звороті з надписом 110 мг або 130 мг, також без надпису є MDE 9 мм 2,9- 3,5 мм Плоска, жолобок розламу попереду білий 3 Амур ангел з стрілою і луком є MDE 9,8 мм 3 мм серцеподібна, біла 4 Любов на зворотному боці вибите серце MDE 10,2 мм 3,2 мм плоска, біла, коричнева, рожева 5 Серце Серце на зворотному боці набивка 125/MG Серце Серце подвійне серце два маленьких розташованих поруч серця є є є є амфетамін, MDE, кофеїн MDMA амфетамін кофеїн MDMA 8,5-9,1 мм 3,9 мм 8,2 мм 4,9 мм 9 мм 9 мм плоска біла біла жовта рожева плоска біла 6 Крапельки набивка 125 мг є MDE 9,5 мм 3,6 мм випукла, трикутна, з випуклими назовні сторонами Сіра 7 Сонце з усмішкою Сонце зі стилізованим сяйвом є MDMA MDE 9,1 мм 4,7 мм 9,1 мм 4,8 мм Плоска біла плоска рожева 8 Півмісяць з усмішкою Півмісяць серп місяця без обличчя є є MDMA MDMA+MDE MDE MDMA 8,9 мм 4,7 мм 9 мм випукла біла випукла світло-бежева 9 Стріла серця контур серця простромлений стрілою, кінець стріли глибоко видавлений Стріла серця вибите серце, стріла без пір’я, трикутний наконечник є є Амфетамін + MDE 9,1 мм 4 мм плоска біла рожева плоска світло-бежева з бежевими цятками 10 VW фірмовий знак фольксвагена є MDE 9 мм плоска біла 11 Жучок легковий автомобіль, вид збоку MDMA 8,6 мм 4,7 мм випукла сіра 12 Мерседес зірка мерседесу Мерседес зірка мерседесу в колі є MDMA MDMA 9,6 мм 4,8 мм плоска біла випукла ясно-сіра 13 Потрійна п'ятірка “5”, що дивиться назовні і наштампована через кожні 120 град. MDMA 8 мм 5 мм двоопукла біла 14 V. I. P. (дуже важлива особистість) наштамповане V. I. P. амфетамін 9 мм плоска 15 CAL ( навчання з використанням ЕОМ ) горизонтальний і вертикальний розчерк є амфетамін 8 мм плоска біла 16 РТ (фізичне підготування) відмінні форми прояву: РТ із різноманітною глибиною карбування є MDE MDA MDE MDA 9,1 мм 4,4 мм 10 мм плоска світло-бежева з темно-бежевими цятками також випукла частково з жолобком розламу коричнева, біла 17 Розкосі очі (ромб із штрихом всередині) Боже око тигрове око (ромб із крапкою всередині) є MDE 8,8 мм 4,3 мм двовипукла біла біла 18 АНАДІН рельєфний шрифт у трикутнику кофеїн 10 мм випукла біла 19 Бумеранг метамфетамін 9,3 мм 5,2 мм коричнева 20 Бики голова бика стилізована голова бика попереду Голова бика є амфетамін MDE MDE 9 мм 4-4,8 мм 9,1 мм 3,8 мм плоска біла бежева, сірі цятки 21 Дельфін дельфін, вид збоку є MDMA 12,1 мм 4,7 мм злегка випукла біла, бежева 22 Слон слон, вид збоку є MDMA MDE 8,8 мм 4,2 мм Восьмикутна, плоска, біла, сіра, бежева з коричневими цятками 23 Собака кішка/тигр собака , що біжить, вид збоку є амфетамін 10 мм 3 мм плоска жовта 24 Свині позначена голова свині з зворотної сторони з закрученим хвостом Закручений хвіст інша сторона без мотиву MDE MDA MDMA 11 мм 3,5 мм 9,1 мм 3,4 мм злегка опукла, рожева з червоними цятками плоска біла 25 Пелікан ібіс священний, лелека стилізована птиця, вид збоку є MDA 9 мм плоска біла 26 Голуб стоячий голуб, вид збоку Папуга стояча птиця, вид збоку є складові речовини, але не наркотики складові речовини, але не наркотики 9 мм 3 мм 9,2 мм 4 мм плоска біла, сіра біла 27 Голуб миру голуб голуб, що летить, вид збоку MDE 9 мм 3,5 мм плоска біла, сіра 28 Горобець птиця, голуб стояча птиця, вид збоку Курка рельєфний мотив птиці по обидва боки MDE MDMA амфетамін метамфетамін кофеїн 7 9 мм 3 5 мм 9,1 мм 5,4 мм плоска, розмір мотиву варіює коричнева з білими цятками біла, жовта, коричнева, бежева плоска коричнева з темними цятками 29 Птиця голуб стилізована птиця в польоті є MDMA 9 мм 4 мм опукла біла, бежева 30 Керміт стилізована жаба, вид з переду є 8 мм 5 мм плоска бежева 31 Кремінь голова фігури коміка Герельхаймер Барні Голова фігурки коміка є є MDMA MDE 9 мм 3-4 мм 9,1 мм 3,7 мм плоска коричнева біла біла 32 Денщик символ денщика MDMA 11 мм випукла біла 33 Супермен символ супермена Супермен Супермен кофеїн MDE MDMA 9 мм 5,5 мм 5 мм 5 мм 11 мм 3,8 мм випукла біла випукла, циліндрична, біла злегка випукла червона 34 Витрішкуваті очі голова фігурки коміка є амфетамін 9 мм 4 мм плоска біла 35 Чимсі символ фірми одягу є MDE 8 мм 3,9 мм плоска сіра 36 Фідо фігурка коміка Фідо-Дідо голова зі стоячими диба волоссями є MBDB MDE 9 мм 4 мм плоска біла, сіра 37 Керманич голова індіанця стилізована голова керманича індіанців у профіль є DOB MDMA 8,8 мм 2,9 мм плоска сіра, біла 38 Сонік (що рухається зі швидкістю звуку) голова комічної фігурки, SONIC на зворотній стороні видавлений двічі є MDE MDA 8,6-9 мм 3,5-4,1 мм випукла біла 39 Сміхунчик очі і рот , що сміється , на зворотній стороні відтиск SMILE MDE 10 мм 3 мм плоска біла, червона 40 Плейбой фірмовий знак журналу “Плейбой” (частково контур, частково відтиск) є MDMA MDE кофеїн 9 мм 3,8 мм плоска біла 41 Ластівка стилізована ластівка, вид з верху MDE 10 мм випукла червона з білими цятками 42 Дино голова динозавра є MDA 8 мм 4 мм плоска рожева 43 Якір якір із канатом є MDMA MDE 8,7 мм 4,4 мм випукла блакитна, біла 44 Гриб шампіньйон є MDE 9 мм плоска біла, рожева 45 Олімпіада олімпійські кільця MDMA 7,1 мм 5,8-6,7 мм випукла циліндрична біла 46 Серп і молот перебудова різноманітні розміри мотиву MDMA MDE MDMA + MDE 8-10 мм 3-4,6 мм плоска біла, жовта 47 Горбіс серп і молот на зворотній стороні видавлено “СРСР” MDMA MDE 8,6-9 мм 4 мм випукла рожева, біла 48 Лист конюшини з двох боків чотирьохпелюст-ковий листок конюшини Листок конюшини трипелюстковий листок конюшини MDE MDE + MDMA MDMA+ Амфетамін + героїн 8-9 мм 3-4 мм 9 мм 4 мм плоска зелена, біла плоска біла 49 Листок конюшини Чотирьох-пелюстковий листок конюшини є MDMA ромбоподібна плоска, із діагональним жолобком розламу на зворотній стороні наштамповані трикутники біла 50 Символ любові символ співака Принца є MDMA 8,5 мм 4,5 мм плоска біла 51 Жовте сонячне світло жовті таблетки без мотиву MDMA MDE 8-10 мм 3-7 мм плоска випукла жовта, частково з жолобком розламу 52 Лілова пантера лілова/рожева таблетка без мотиву таблетки від 5 мм товщиною позначені також рожевим тоном MDMA MDE 7-11 мм 3-7 мм плоска, випукла рожева/лілова, частково з жолобком розламу 53 Сніжна кулька білі таблетки без мотиву MDMA MDE MDA 7-11 мм 3-7 мм плоска, випукла біла, частково з жолобком розламу 54 Ying-Yang Джинг-Джанг китайський символ Ying-Yang Джинг-Джанг на зворотній стороні R у колі MDMA MDE 8-8,6 мм 3-4 мм 8,5 мм 3,7 мм позаду випукла біла з коричневими цятками плоска біла, бежева Сокира томагавк сокира зі стилем, вид збоку є MDE 8,5 мм 4 мм плоска світло-бежева Блискавка символ блискавки є MDMA 8 мм 3 мм випукла біла Верблюд верблюд, вид збоку є MDMA+ MDE 9,1 мм 3,6 мм плоска ясно-сіра С+ дзеркало Венери великий відтиск С+ MDE 9,1 мм 3,7 мм плоска біла Долар знак долара MBDB+ BDB+2-CB 10 мм 3,9 мм Світло-бежева сіра Трикутник Трикутник MDMA 5 мм 3 мм 9,4 мм 5,7 мм біла Риба риба з лускою, профіль MDMA 8,6 мм 3,2 мм злегка опукла біла Н буква Н є MDE+ MDMA Амфетамін 9,2 мм 4,3 мм плоска жовта Клаксон стилізований клаксон в профіль 125/ MG 125-жолобок розлому-MG з переду є Амфетамін 8,1 мм 3,8 мм плоска гірчично-жовта 120 мг 130 мг є MDE 9,1 мм 3,4 мм плоска кремова біла, із цятками кольору вохри, біла, сіра Кола два концентричних кола Корона тризубний символ MDE біла LA є Амфетамін 9-1 мм 4,4 мм Кремова, із плямами кольору вохри Орнамент метелик пеніс із зворотної сторони відтиск AMOR є MDE 10,1 мм 3,4 мм плоска біла Плюс знак плюс є MDMA 8,2 мм 4,6 мм плоска біла з коричневими цятками Марафонець символ комічної фігури є MDMA+ MDE 9,1 мм 3,5 мм плоска біла Зірка п'ятикутна зірка MDMA 7 мм 3,5 мм плоска біла зі світлокоричневими плямами ТС букви ТС MDE 8,2 мм 4,4 мм плоска бежева, плямиста Голова мерця зі схрещеними кістками на зворотній стороні відтиск KILLER 9,3 мм 3 мм біла Труба Дятел є MDE 9,1 мм 3,5 мм кремова Язичок довгенькі таблетки Кофеїн довгаста овальна сіра Кримінальна відповідальність за виготовлення, розповсюдження та зловживання наркотиків: без коментарів Кримінальний кодекс України (витяги) Розділ XIII. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ АБО ПРЕКУРСОРІВ ТА ІНШІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ Стаття 305. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів 1. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна. 3. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори в особливо великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна. Примітка. Поняття великий та особливо великий розмір наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що застосовується в цьому розділі, визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Стаття 306. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів 1. Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах або придбання за такі кошти об'єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб, або використання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Примітка. Під великим розміром слід розуміти кошти, сума яких становить двісті та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів 1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна. 4. Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша статті 307, частина перша статті 309 цього Кодексу). Стаття 308. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем 1. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317 цього Кодексу, або у великих розмірах, а також заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, або організованою групою, а також розбій з метою викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту 1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 цього Кодексу, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. 4. Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті. Стаття 310. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель 1. Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 309, 311, 317 цього Кодексу, або вчинені за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, а також незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п'ятисот і більше рослин - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Стаття 311. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів 1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів з метою їх використання для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, або з метою збуту, а також незаконний збут прекурсорів - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 3. Дії, передбачені частиною першою, вчинені організованою групою або в особливо великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від шести до дванадцяти років з конфіскацією майна. 4. Особа, яка добровільно здала прекурсори, що призначалися для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша цієї статті). Стаття 312. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем 1. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства з метою подальшого збуту, а також їх збут для виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, або у великих розмірах, а також заволодіння прекурсорами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великих розмірах, а також розбій з метою викрадення прекурсорів, а також їх вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Стаття 313. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням 1. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства, а також незаконне виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам такого обладнання - караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 312, 314, 315, 317, 318 цього Кодексу, а також заволодіння обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - караються позбавленням волі на строк від двох до шести років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або з метою виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також розбій з метою викрадення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також його вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Стаття 314. Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів 1. Незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи проти її волі - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 2. Ті самі дії, якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого або вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306-312 та 314-318 цього Кодексу, або вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жінки, або якщо вони були пов'язані з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Стаття 315. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів 1. Схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 2. Та сама дія, вчинена повторно або щодо двох чи більше осіб, або щодо неповнолітнього, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 314, 317 цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Стаття 316. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів 1. Публічне або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засобів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317, 318 цього Кодексу, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Стаття 317. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів 1. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Стаття 318. Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів 1. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут підроблених чи незаконно одержаних документів, які дають право на отримання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306-317 цього Кодексу, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Стаття 319. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин 1. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Та сама дія, вчинена повторно, - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Стаття 320. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів 1. Порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони спричинили нестачу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великих розмірах, або призвели до викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем, - караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Стаття 321. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодіючих речовин 1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання або зберігання з метою збуту, а також збут отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, а також здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, вчинені без спеціального на те дозволу, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Порушення встановлених правил виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, - карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років. Стаття 322. Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів Незаконна організація або утримання місць для вживання з метою одурманювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, а також надання приміщень з такою метою - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу 1. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Та сама дія, вчинена повторно щодо двох чи більше осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк до двох років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років. Примітка. Допінг - це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху. Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами 1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, а також інших правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції 1. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяли шкоду здоров'ю потерпілого, - караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Словник сленгу наркоманів А АБСТЯГА - відчуття наркотичного голоду. АБШАБИВАТИСЯ - обкурюватися наркотиком (марихуаною). АВТОМАТ - 1. медичний шприц. 2. Терези для зважування наркотиків. АДАМ - наркотик «Екстазі». АЛБЕРКА - медичний шприц. АМНУХА - ампула. АМПУЛУШКА - ампула. АМПУЛЯК - ампула. АМПУЛЯРНИК - ампула. АНАША - наркотик, що виготовляється з конопель. АНАШИСТ - споживач анаші. АНАШХОР - споживач анаші. АНТРАЦИТ - 1. Узагальнена назва наркотичних речовин. 2. Наркотики, що приймають шляхом вдихання через ніс. АПАРАТ - медичний шприц. АПИЇН - молочний сік опійного маку. АПТЕКА - приналежності для готування розчину й ін'єкції наркотиків. АРИСТОКРАТ - досвідчений наркоман, що прекрасно розбирається в законі. АТОМ - 1. Етамінал натрію. 2. Анаша вищої якості. АФГАНКА - афганські коноплі. АЦЕТОНКА - 1. Наркотик, що виготовлюється з використанням ацетону. 2. Дівчина - токсикоманка. Б БАБАЙ - житель Середньої Азії, що торгує наркотиками. БАГРИТИ - курити наркотик (гашиш). БАЛ - стан наркотичного сп'яніння. БАЛДА - узагальнена назва наркотиків. БАЛДІЖ - 1. Приємне проведення часу. 2. Задоволення. 3. Наркотичне сп'яніння. БАЛДІТИ - 1. Приємно проводити час. 2. Одержувати задоволення від чого-небудь. БАЛЕШКИ - лікарські засоби: промедол, омнопон. БАЛЛОНЬ - гроші для придбання наркотиків. БАНГ (бонг) - гашиш. БАНГР - гашиш. БАНКА - 1. Флакон. 2. Лікарський засіб солутан, із якого одержують «гвинт». БАНКІР - торговець наркотиками. БАНКОВАТИ - торгувати наркотиками. БАРБАДОС - героїн. БАСУРМАН - збувальник наркотиків із Середньої Азії. БАХКАТИ - приймати наркотик. БАЦИЛА - передача засудженому наркотиків. БАШ - порція марихуани на одну цигарку. БАЯН - 1. Медичний шприц. 2. Блистерна упаковка з «колесами». БЕЗПОНТОВКА - анаша, марихуана поганої якості. БЕКАС - недокурок цигарки, начинений наркотиком. БЕНЗОЛКА - кодеїн. БЕШЕНКА - етамінал натрію. БИНТ - шматок марлі, просочений наркотиком і висушений. БІДА - загальна назва наркотиків. БІЛИЙ - 1. Героїн. 2. Наркотики групи амфетамінів. БІЛИК - цигарка «Біломорканал». БІЛКА - морфій, омнопон, промедол. БІЛЯНКА - морфій, омнопон, промедол. БІЛЯШКА - морфій. БЛЕК САБАТ - розчин, що містить морфій, приготовлений кустарним способом. БЛИЗНЮКИ - «марка» LSD (по зображенню на ній). БЛИСКУЧІ – трамал (по звукосполученню із пісні групи «Блискучі»). БЛЮДЦЕ - місце зустрічі споживачів наркотиків. БОВТАНКА - ефедриновий наркотик. БОВТАНКА - очищений клей БФ, «Момент», вживаний токсикоманами. БОДЯГА - 1. Суміш. 2. Фільтр. БОДЯЖИТИ - 1. Виготовляти наркотик кустарним засобом. 2. Змішувати різноманітні компоненти при виготовленні наркотиків. БОДЯЖНІ - 1. Наркотик із домішками. 2. Наркотик, виготовлений кустарним способом. БОКС - сірникова коробка як міра ваги наркотиків. БОРОДА - ватка, використовувана для проціджування розчину наркотику. БОТАНІК - людина, яка вирощує рослини, що містять наркотики. БОШКИ - голівки маку. БРИКЕТ - упаковка наркотиків. БРОДЯЖИТИ - проціджувати розчин наркотику через вату, вкладену в шприц. БРУХТ - протилежність «кайфу». БУБУХ - різкий початок дії наркотику. БУДИЛЬНИК - амфетамин. БУДИНОК - марихуана, гашиш. БУДИНОЧОК - стаціонарне відділення наркодиспансеру. БУЛОЧКА - доза гашишу у формі малюсінького коржа. БУРБУЛЮВАТИ - спосіб паління гашишу за допомогою пластикових пляшок. БУРБУЛЯТОР - пластикова пляшка, пристосована для паління наркотиків. БУТОР - марихуана поганої якості. В ВАРІАНТ - вечірка, можливо з наркотиками. ВАРЩИК - фахівець із виготовлення наркотику для ін'єкції («гвинта»). ВДМУХУВАТИ - спосіб покурити цигарку з наркотиком відразу двом споживачам наркотику. ВЕЛОСИПЕД - «марка» ЛСД (по зображенню на ній). ВЕНЯКИ, ВЕНЯРКИ - вени. ВЕРБЛЮД - постачальник наркотиків. ВИПАДКОВИЙ - той, хто вперше вжив наркотики. ВУГІЛЛЯЧКО - цигарка з анашею. Г ГАС - наркотики для ін'єкцій. ГИНУТИ - відчувати наркотичний голод. ГОЙДАНКИ - чергування протягом декількох хвилин внутрішньовенного введення калипсолу і «гвинта», застосовується, як правило, для «розв'язання» мови. ГОЛКА - шприц. ГРАТИ У САРАНУ - відчувати гостре почуття голоду після закінчення впливу деяких видів наркотиків. Д ДАГГА - марихуана. ДАУН - стан депресії після вжитку наркотиків. ДАХ З'ЇХАВ - 1. Відчуття найвищої насолоди в стані наркотичного сп'яніння. 2. Божевілля. ДАХ їде - наркотичний психоз. ДВА ПО КУШУ - погано розбиратися в наркотиках. ДВИГАТИ, -ся - 1. Приймати наркотик шляхом ін'єкцій. 2. Божеволіти. 3. Дихати парами токсичних речовин. ДВИГУН - шприц. ДВИНУТИЙ - 1. Наркоман. 2. Божевільний. ДВІСТІ КУБІВ - гранований стакан, як міра ваги наркотиків. ДЕКОРАЦІЯ - декоративний мак. ДЕПРА - депресія. ДЕПРЕСНЯК - депресія. ДЕПРЬ - депресія. ДЕРБАН - макове або конопельне поле. ДЕРБАНИТИ - 1. Готувати наркотик до вжитку. 2. Збирати наркотичні рослини. 3. Виготовляти наркотики. ДЕРЕВ'ЯНКА - ампула. ДЕЦИЛ - 1.0,5 мг розчину наркотику. 2. Один см3 наркотику. ДЖАМБА - гашиш. ДЖАНК, ДЖАНКІ - героїн, героїнщик. ДЖЕФ - ефедрин як сировина для виготовлення наркотику. ДЖИНГОНІ - споживач наркотиків шляхом паління. ДИМ - марихуана. ДИМА - лікарський засіб димедрол. ДИМІТИ - курити наркотики. ДИРИТИ - курити наркотики. ДИХАТИ - вдихати пари токсичних речовин. ДИХАТИ - вдихати пари токсичних речовин. ДИШЕЛЬ - токсична речовина, використовувана токсикоманами для одурманення. ДІД - порція марихуани на одну цигарку. ДІР - наркотик. ДІРА - 1. Слід від ін'єкції. 2. Посередник збувальника наркотиків. ДІРКА - канал споживання наркотиків. ДОВБАН - недокурок із наркотиком. ДОВБАНИТИ - випрошувати недокурок із наркотиком. ДОВБАТИ - робити наркотичний вплив. ДОВБОТА - стан наркотичного голоду. ДОВГО - приємно. ДОЗНЯК - доза наркотику. ДОЗНЯК НАБИВАТИ - підвищувати дозу наркотику, необхідну для досягнення «кайфу». ДОЗУ РОЗВИВАТИ - підвищувати дозу наркотику, необхідну для досягнення «кайфу». ДОКТОР - торговець наркотиками. ДОНАЛЬД - марка ЛСД із зображенням персонажів мультфільму. ДОПІНГ - наркотики. ДОРІ - наркотики. ДОРН - гашиш. ДОРОГА - 1. Нелегальний канал постачань наркотиків. 2. Сліди на венах від множини ін'єкцій наркотиків. 3. Міра кількості (обсягу) сипучого (порошкоподібного) наркотику - «Насипати дорогу». ДРАГА - аптека. ДРАН - марихуана, інші наркотики. ДРАП - гашиш. ДРАПАНУТИ - закурити цигарку з наркотиком. ДРАПАРИК - наркоман. ДРИКС - стан блаженства. ДРИКС-МОРФІЙ - почуття приємного збудження у морфїста. ДРЯНЦА - марихуана низької якості. ДРЯНЬ - загальна назва наркотиків. ДРЯНЬ ХВОРА - марихуана низької якості. ДУД - гашиш. ДУДІТИ - курити наркотик. ДУРАЗИЛ - наркотичні лікарські засоби. ДУРДЕЦЕЛО - 1. Наркоман. 2. Марихуана. ДУРЕПА - будь-який наркотик. ДУРИКИ - лікарські засоби, що містять наркотики. ДУРІСТЬ - коноплі. ДУРІСТЬ - марихуана, гашиш. ДУРІСТЬ З КАЛАМУТНОЇ ВОДИ - фальсифікована марихуана. ДУРІСТЬ ОДРУЖЕНА - марихуана, гашиш із тютюном. ДУРІСТЬ ЦЕНТРОВА - марихуана, гашиш, доставлені із Середньої Азії. ДУРІТИ - бути під впливом наркотику. ДУРМАН - 1. Марихуана. 2. Наркотик, зроблений із маку. ДУРМАННИЙ – той, що знаходиться в наркотичному сп'янінні. ДУРМАШИНА - шприц. ДУРНИЙ - людина, що споживає наркотики. ДУРОЧКА - психіатрична лікарня. ДУРЦА - наркотики опійної групи. ДУРЦИФАЛ - наркоман, що споживає наркотики опійної групи. ДУТИ - 1. Курити наркотик. 2. Робити ін'єкцію. ДУШМАН - співробітник карного розшуку, що працює по лінії боротьби з незаконним обіггом наркотиків. Е Е - наркотик «екстазі». Є ЄВА - «екстазі». Ж ЖАБА БРУДНА - збувальник, що ховає наркотики на тілі. ЖАБА З ІКРОЮ - збувальник, що має при собі наркотики. ЖАЛИТИ - робити ін'єкцію наркотику. ЖАЛО - голка до шприца. ЖЕНИТИ - робити будь-яку суміш із декількох компонентів. ЖИЛИ - вени. ЖОВТОРОТИК - засуджений за наркотики. ЖОЛУДІ - шлункові краплі, до складу яких входять наркотичні речовини. З З ВІТЕРКОМ - швидке введення наркотику внутрівенно. З ГОЛКИ ЗІСТРИБУВАТИ - добровільно припиняти ін'єкції наркотиків. ЗА ШИРМУ СИДІТИ - бути засудженим за наркотики. ЗАБИВАТИ - 1. Набивати цигарку наркотиком. 2. Процес паління цієї цигарки. «Забити косяка». ЗАБИВАТИ - набивати цигарку «травичкою». ЗАБОВТУВАТИ - приготовляти наркотик до ін'єкції. ЗАВАНТАЖУВАТИСЯ - 1. Набувати великої партії наркотиків. 2. Проходити стадії наркотичного сп'яніння. ЗАВИСАТИ - уживати конкретний наркотик. ЗАГАША ДУРНА - схованка для збереження наркотиків. ЗАГИНАТИСЯ ВІД ХВОРОГО - знаходитися в стані наркотичного сп'яніння. ЗАГОНЯТИСЯ - заговорюватися, чинити непояснені вчинки після вжитку наркотику. ЗАГОРНЕНИЙ - зацікавлений будь-чим до запаморочення. ЗАДВИГАТИСЯ - робити собі ін'єкцію наркотику. ЗАДВИНУТИЙ - 1. Той, що звихнувся 2. Той, що вжив наркотик. ЗАКИДУВАТИСЯ - ковтати таблетки, що містять наркотики. ЗАКОВТНУТИЙ - людина в стані наркотичного сп'яніння. ЗАКУМАРИВАТИ - вживати наркотики. ЗАМОРОЧКА - 1. Неадекватність у поводженні після прийому наркотику. 2. Нав'язлива ідея. ЗАМОРОЧУВАТИСЯ - 1. Зосереджуватися на чомусь однім. 2. Впадати в заморочку (див.) ЗАМУТ - 1. Невдача. 2. Розчин наркотику. ЗАНОЗА - шприц. ЗАНЮХАНИЙ - той, що знаходиться під впливом наркотику. ЗАПІРНИЙ - той, що знаходиться під впливом прийнятого наркотику. ЗАПОРОННИЙ - той, що знаходиться під впливом наркотику. ЗАПУЗИРИКАТИ - приймати наркотик. ЗАРАЖАТИСЯ - приймати наркотик. ЗАРАЗА - загальна назва наркотиків. ЗАРАЗА ВІДСИДЖЕНА - приховані наркотики. ЗАРЯДЖЕНИЙ - 1. Наркоман, що вжив наркотик. 2. Той, що має при собі що-небудь корисне (наркотики). ЗАСУХА - відсутність наркотиків. ЗАТАРЕНИЙ - Той, що має при собі наркотики. ЗАТОРЧАТИ - 1. Відчути ознаки наркотичного сп'яніння, впасти в торч. 2. Покурити гашиш. 3. Довгостроково знаходитися в стані торчання. ЗАТОЧУВАТИ - приймати наркотик. ЗАХІД - 1. Стан, в якому людина чинить невмотивовані вчинки. 2. Споживання однієї дози наркотику. ЗВІР - торговець наркотиків. ЗЕЛЕНЬ - марихуана, гашиш. ЗЕРНО - таблетки, що містять наркотичні речовини. ЗИБАТИ - курити. З'ЇЖДЖАТИ - божеволіти. ЗЛАЗИТИ - припиняти вживання наркотиків. ЗМІНКА - підміна якісного наркотику менше якісним для продажу. ЗНЯТИ ПЯТКУ - застрахувати її від висихання. ЗОЛЬ - порція анаші в цигарці. ЗОЛЬ забивати - начиняти цигарку наркотиком. ЗРАДА - стан тривоги, неприємні відчуття. ЗРАДА КОТИТЬ - стан тривоги після прийому наркотику. ЗСТРИБУВАТИ - припиняти споживання наркотиків. І ІГЛИТИСЯ - вводити наркотики шляхом ін'єкції. ІГЛОВИЙ - наркоман, що споживає наркотики шляхом ін'єкції. ІГЛОХАТИСЯ - вводити наркотики шляхом ін'єкції. ІКРЯНИЙ - той, що має при собі наркотики. ІНДЮХА - коноплі, що ростуть в Індії або отриманий із них наркотик. ЇСТИ - приймати наркотик. ЇСТИ - споживати наркотики. К КАЙФ - 1. Стан блаженства. 2. Стан наркотичного сп'яніння. 3. Наркотики. КАЙФ БИЧАЧИЙ - сильне сп'яніння, неприємні відчуття. КАЙФ БІЛИЙ - сп'яніння під впливом морфію, героїну. КАЙФ ВИРУБУВАТИ - 1. Діставати наркотики. 2. Кайф обламати. КАЙФ ДОБИРАТИ - приймати додаткову дозу наркотику, пити спирт після прийому наркотику. КАЙФ ЛОВИТИ - почувати бажані ознаки блаженства. КАЙФ НА ВІТЕР - під впливом ззовні втратити приємні відчуття. КАЙФ СОБАЧИЙ - ефедрин. КАЙФ ТРИМАТИ - знаходитися в стані наркотичного сп'яніння. КАЙФ ЧЕРВОНИЙ - сп'яніння під впливом кофеїну. КАЙФ-БАЗАР - кубло наркоманів. КАЙФИТИ - приймати промедол, омнопон із метою досягнення наркотичного сп'яніння. КАЙФОВАТИ - блаженствувати. КАЙФОЛОМ - людина, що мішає приємно проводити час, зануда. КАЙФОСИТИСЯ - блаженствувати після прийому промедолу або омнопону, утім, як і інших наркотиків. КАЛІКИ - таблетки, що містять наркотичні речовини. КАЛІКИ МАЗЕВІ - гарні таблетировані наркотики. КАЛІКИ-МОРГАЛІКИ - таблетки кодеїну. КАЛІПСО - каліпсол. КАЛІЧНА - аптека. КАНАЛ - вена. КАНАРКА - патрульний міліцейський автомобіль. КАНАТ ЗАГЛОЧУВАТИ - споживати наркотики. КАНІФОЛЬ - гашиш низької якості. КАПІЛЯРИ - вени, придатні для вчинення ін'єкцій. КАПУСТА - маковий лист, як сировина для одержання наркотиків. КАРА-ХАП - опій. КАРА-ХЕН - опій. КАРБИД - напівфабрикат «гвинта». КАТЮХА - кодеїн. КАША - 1. Очищений клей БФ, використовуваний токсикоманами. 2. Верхівки і листи конопель, пересмажені на соняшниковій олії. КАШКАР - наркотики опіатної групи. КАШКАРИТИ - 1. Виготовляти наркотик. 2. Споживати наркотик. 3. Торгувати наркотиками. КВАДРАТ – мілілітр розчину наркотику. КВАДРАТИ - розчин наркотику. КЕЛДИМ - кубло наркоманів. КЕЛІЯ - кімната для паління опію. КЕНАФ - гашиш. КЕТ - наркотик «кетамін». КЕТЧУП - кетамін. КЕФ - доза марихуани. КЕШЕР ЗАРЯДЖЕНИЙ - мішок, торба з наркотиками. КИДАЛОВО - обман при купівлі. КИДАТИСЯ - 1. Споживати наркотики. 2. Вмирати. КИСЛИЙ - 1. ЛСД. 2. Споживач ЛСД. КИСЛОТА - ЛСД. КИФ - наркотики, зроблені з конопель. КИШМИШ - наркотики. КІЗЯК - гашиш. КІКЕР - кокаїн. КІМ-ХАНКА - екстракт опію. КІНДРАТ - наркотик. КІНУ ЗАПАЛЮВАТИ - виявляти таємний канал доставки наркотиків. КІСТКИ - цигарка з анашею. КІТ - «марка» ЛСД (по зображенню на ній). КІШКА - наркотик. КЛЕМЕНТ - наркоман. КЛОФА - лікарський засіб – клофелін. КЛУБОТАТИСЯ - відвідувати різноманітні молодіжні клуби, в основному музичні. КЛУМБА - культурна таємна посадка опійного маку або коноплі. КНИЖКИ - марихуана. КНИЖКИ ЧИТАТИ - споживати марихуану. КОБИЛА - медичний шприц. КОЗЮЛІНА - гамма-аміномасляна кислота. КОКА - 1. Кокаїн. 2. Болезаспокійливі лікарські засоби. 3. Рослина Кока, із якої одержують кокаїн. КОКНАР (КУКНАР) - 1. Настойка опійного маку. 2. Сушені голівки опійного маку. 3. Здрібнені макові голівки. КОКОС - кокаїн. КОКС - кокаїн. КОКСИК - кокаїн. КОКСИТИ - споживати кокаїн. КОКСУ ДАВАТИ - ужити кокаїн. КОКСУВАТИ - нюхати кокаїн. КОКТЕЙЛЬ - 1. Таблетки, що містять наркотичні речовини, приготовлені для споживання. 2. Суміш. КОЛЕСА - таблетки, що містять наркотичні речовини. КОЛЕСА КАТАТИ - приймати таблетки, що містять наркотики. КОЛЕСА ПІДКОЧУВАТИ - доставити таблетки, що містять наркотики. КОЛЕСА ТОВАРНІ - таблетки, що містять високий відсоток наркотиків. КОЛІЩАТА КАШКАРНІ - сильнодіючі таблетки, що містять наркотики. КОЛОТИСЯ - робити ін'єкції наркотику. КОЛЮЧКА - голка для ін'єкцій. КОМАРА РОЗГАНЯТИ - робити ін'єкцію малої дози наркотику. КОНТРОЛЬ - кров, що набирається в шприц для перевірки влучення голки. КОНЮШИНА - марихуана низької якості. КОНЯЧКА - метадон - наркотичний лікарський засіб. КОРАБЕЛЬ - міра марихуани або гашишу в одну сірникову коробку. КОРЖ - 1. Доза опію у формі монети і вагою біля двох грамів. 2. Таблетки, що містять наркотики. КОРМ - наркотики. КОРОБКА - сірникова коробка, як міра розфасовки марихуани і гашишу. КОРОВКА БОЖА - гашиш. КОСА - цигарка, набита гашишем. КОСТОЛОМКА - стан наркотичного голоду. КОСЯК - цигарка з марихуаною. КОСЯК ЗАБИВАТИ - виготовляти цигарку з наркотиком. КОСЯКА ПРОГАНЯТИ - симулювати психічний розлад при затримці за споживання наркотиків. КОХАНЦІ - «марки» ЛСД (по зображенню на них). КОЦАТИ - зрізати голівки маку зі стеблом. КОЧУБІЙ - марихуана поганої якості. КРЕЗА/КРЕЙЗА - 1. Психіатрична лікарня. 2. Божевільний. КРЕЗОВИЙ - ненормальний. КРЕЙДА - кокаїн. КРЕЙЗА КОТИТЬ - божевілля. КРЕК - наркотик кокаїнової групи. КРИСТАЛИКИ - ЛСД. КРОВОСОС - торговець наркотиками. КРОЛИК - наркоман, на якому випробовується якість партії наркотику. КРОПАЛЬ - 1. Порція марихуани на одну цигарку. 2. Цигарка, начинена марихуаною. 3. Доза гашишу. 4. Порція (маленький шматочок) гашишу. КРОХМАЛИТИ - просочувати тканину токсичною речовиною або наркотиком. КРУГЛЯК - 1. Наркоман, що споживає будь-які наркотики. 2. Розфасований гашиш. КРУЖКА - стандартна міра конопель вагою біля 250 гр. КРУТНЯК - надмірна доза наркотику. КУБ - один кубічний сантиметр наркотичної речовини. КУБ ВГАНЯТИ - робити ін'єкцію наркотику. КУЗЬМИЧ - пересмажені з цукром і соняшниковою олією верхні листи конопель. КУКЕР - макова соломка. КУКИШ - один грам гашишу. КУКЛЯК - гематома на місці ін'єкції. КУКНАР - перемелені і заварені макові голівки. КУКНАРИТИ - вирощувати опійний мак. КУМ МУЧАЄ - стан депресії. КУМАР - 1. Абститентні прояви при чифиризмі. 2. Наркотичне похмілля. КУМАР ДОВБАТИ - відчувати неприємні відчуття після вжитку наркотику. КУМАРИТИСЯ - 1. Відчувати неприємні відчуття після вжитку наркотику. 2. Насолоджуватися станом наркотичного сп'яніння. КУМАРНИЙ - той, хто відчуває наркотичне голодування. КУМАРЬ - почуття наркотичного голоду. КУР'ЄР - постачальник наркотиків. КУРМАНІТИ - курити. КУРНЯЛО - дозрілі коноплі. КУЧУМАТИ - бути в стані апатії після прийому наркотику. Л ЛАЙБА - медичний шприц. ЛАЛА - опій. ЛАМАТИ - перебувати в стані «ломки». ЛАНАПАС - гашиш. ЛЕДІ ХЕМИ, ЛЕДІ ДЖЕЙН - гашиш, марихуана. ЛЕЖБИЩЕ - кубло наркоманів. ЛЕТІТИ - 1. Знаходиться в забутті, не віддавати звіту у своїх справах, чинити дурні вчинки. ЛЕТЯЧИЙ – той, що вжив наркотик. ЛИЗАТИ - вживати наркотик. ЛИСТ – упаковка таблетованого наркотику. ЛІАМБА - гашиш. ЛІД - метамфетамін. ЛІКАР – медичний робітник, що постачає наркоманів наркотиками. ЛІТЕРАТУРА - наркотики, марихуана. ЛІЧНЯК - особиста печатка лікаря. ЛОМКА - стан наркотичного голоду. ЛУМУМБАРІЙ - університет Дружби народів ім. П. Лумумби, як місце поширення наркотиків. ЛЮСЯ - ЛСД. ЛЯПНУТИСЯ - вжити наркотики. М МАДЖОН - гашиш. МАЖУНШИРА - гашиш. МАЗА - 1. Об'єднана група наркоманів. 2. Удача. МАЗАТИ - приймати наркотик внутрівенно. МАЗОВИЙ - гарний. МАЙДАНЩИК - засуджений, що таємно торгує наркотиками. МАЙКА - морфій. МАЙМУН - починаючий наркоман. МАКАРОНИ - вени. МАКЛЯ - наркоман, що обмінює навіть свої речі на наркотик. МАЛИНКА - 1. Сильнодіюче снотворне. 2. Суміш з опію, морфію і хлороформу, іноді використовувана наркоманами. МАЛЯТКО - відвар конопель на молоку. МАНАГУА (малага) - відвар конопель на молоку. МАР’ЯНОЮ ОТКЕДРИВАТИСЯ - одержувати задоволення від ужитку наркотику. МАРАФЕТ - морфій, кокаїн. МАРАФЕТ ВІДРИВАТИ - нюхати кокаїн. МАРАФЕТЧИК - 1. Наркоман, що споживає морфій або кокаїн. 2. Утримувач кубла наркоманів. МАРІЯ ІВАНІВНА - марихуана. МАРКА - квадратний або прямокутний обрізок паперу, просочений наркотичною речовиною, як правило, синтетичного походження. МАРУХА - гашиш. МАРФА - морфій. МАРФУША - сухий морфій. МАРЦ(Ч)ЕФАЛЬ - наркотик, що виготовляється на основі ефедрину. МАР'ЯНА - 1. Опій у розчині. 2 будь-який наркотик. МАСТИРИТИ - начиняти цигарку наркотичною речовиною (анашею, марихуаною). МАСТИРКА - 1. Суміш тютюну з анашею. 2. Цигарка, начинена анашею. МАСТЬ - сорт конопель. МАТКА - збувальниця наркотиків. МАЦАНКА - наркотик, вироблений із пилку конопель. МАЦАТИ - курити цигарку, начинену наркотиком. МАЧЬЄ - стебла або голівки опійного маку. МАЧЬЄ ДЕРБАНИТИ - збирати мак у полі, на грядці. МАША - марихуана. МАШИНА - медичний шприц. МАШУК - довідник Машковського. МЕДИЦИНА - ефедрин у порошку. МЕКОН - опій. МЕРИ - марихуана. МЕТЕЛИК - тонка голка з пластиковим пелюстком у основі. МЕТРО - вена в паховій западині. МЕФ - амфетамін. МИЛИЦЯ - цигарка з анашею. МІКС - суміш різноманітних наркотиків або їхніх компонентів. МІЛЬ - марихуана. МІТЕЛКА - ватяний тампон, через який фільтрується розчин наркотику. МІЦЬ КИДАТИ - розхвалити які-небудь наркотики. МОГИЛА ДУРНА - заховані до кращих часів наркотики. МОЗКАМ ПОШТОВХ ДАВАТИ - нюхати наркотики або дихати парами токсичних речовин. МОЛОДНЯК - починаючий наркоман. МОЛОКО СКАЖЕНОЇ КОРОВИ - відвар конопель на молоку. МОЛОЧКО - відвар конопель на молоку. МОРГАЛИКИ - таблетки, що містять наркотик. МОРОЗ - 1. Гашиш. 2. Морфій. МОРФІЙ ДИТЯЧИЙ - промедол. МОТУЗКА - будь-який наркотик. МОТУЗКИ - 1. Вени. 2. Перепалені шлункові краплі, що містять наркотики. МОТЯК - гашиш. МОХ - сирець гашишу. МУЛЬКА - наркотик, отриманий з ефедрину. МУЛЬТИКИ - 1. Галюцинації, викликані споживанням наркотиків. 2. Наркотичні речовини, що викликають галюцинації. МУЛЬТИКИ ДИВИТИСЯ - бачити галюцинації. МУРА - 1. Гашиш. 2. Морфій. МУРЦОВКА - ефедрин. МУСКАЛ - міра у 3,5-6 гр. опію. МУЧИТИ - споживати наркотики. Н НА ГОЛЦІ СИДІТИ - систематично вживати наркотики шляхом ін'єкцій. НА ЖАЛО - доза на одного. НА ЗЛІТНІЙ СМУЗІ - момент, коли все готово до прийому наркотиків. НА ЗРАДУ ПІДСАДЖУВАТИСЯ - знаходитися в постійному страху. НА КИШКУ ПРИЙМАТИ - пити розчин наркотику. НА КОРУ САДЖАТИ - випарювати розчин наркотику. НА МІТЛУ БРАТИ - фільтрувати розчин наркотику шприцом через ватку. НА СИСТЕМУ СІДАТИ - звикнути до систематичного вживання наркотиків. НА СУХУ ЗЛАЗИТИ - різко припиняти споживання наркотиків без застосування лікарських засобів. НА УМКУ ПРОБИВАТИ - філософствувати під впливом наркотиків. НА УМНЯК ПІДСАДЖУВАТИСЯ - відчувати бажання пофілософствувати після прийому наркотику. НАБОЙКА БРУДНА - адреса, за якою можна отримати наркотики. НАВЗДОГІН ПРИЙНЯТИ - прийняти додаткову дозу наркотику на висоті сп'яніння. При цьому спостерігається втрата контролю за кількістю вже прийнятого наркотику. НАЗДОГАНЯТИ, -ся - приймати додаткову дозу наркотику. НАЇЗНИК - постачальник наркотиків. НАКАЧУВАТИСЯ - напиватися спиртними напоями, наркотиками. НАКРИВАТИ - робити наркотичний вплив. НАКУР - стан наркотичного сп'яніння. НАПАС - затягування сигаретою з наркотиком. НАПРЯГ - 1. Неприємна ситуація, проблеми, трудності. 2. Лінь. НАПРЯЖНИЙ - той, хто викликає неприємні емоції, важкий. НАПРЯЖНО - важко, неприємно. НАРК - наркоман. НАРКОВИЙ - той, хто має відношення до наркотиків. НАРКОМ - особа, що постачає злочинців значними партіями наркотиків. НАРКОТА - 1. Наркотики. 2. Наркомани. НАРКОША - 1. Наркоман. 2. Наркологічна лікарня. НАС - маса для жування, що містить рослинні добавки. НАСАСЫВАТЬСЯ - домагатися стани наркотичного сп'яніння. НАСВАЙ - маса для жування, що містить опій. НАСОС - шприц. НАСОС ГУДИТЬ - комусь вводитися наркотик. НАСУНУТИЙ - той, що знаходиться в стані наркотичного сп'яніння. НАТУРА - якісний наркотик. НУДЬГУВАТИ - відчувати почуття наркотичного голоду. О ОДНООСІБНИК - людина, що вирощує коноплі, виготовлює наркотик і збуває його. ОЛІЯ - настойка опію. ОТАМАН - стан загальмованості при прийомі деяких видів наркотиків. П ПАВУК - наркоман. ПАКЕТ - міра марихуани в одну сірникову коробку. ПАКЕТ - міра марихуани в одну сірникову коробку. ПАКЛАЧКА - коноплі. ПАКЛУЧА - напівфабрикат наркотику, виробленого з пилку конопель. ПАЛ - гашиш. ПАЛЕВО - 1. Викриття. 2. Наркотик поганої якості. ПАЛИЧКА - порція опію, упакована у формі трубочки. ПАЛКИТАЯН - опій. ПАЛЬ - гашиш, наркотики. ПАН - наркотик вищої якості. ПАНЧУК - керівник збувальників наркотиків. ПАПІР - квадратний шматок паперу, просочений ЛСД («марка»). ПАРК - лікарський засіб паркопан-5. ПАРОВОЗ СТАВИТИ - прийом паління марихуани, коли один наркоман пускає через цигарку дим у рот другому. ПАРОК - прийом паління марихуани, коли один споживач наркотику пускає через цигарку дим у рот другому. ПАСАЖИР - постачальник наркотиків у ІТУ. ПАСТИ ХОЛОДНЕ - прийом паління марихуани, коли один наркоман пускає через цигарку дим у рот другому. ПАХТАЛ - гашиш. ПАХТАУ - гашиш. ПАХТАЧ - гашиш. ПЕРЕГІН - перевезення наркотиків. ПЕРЕДОЗ - надмірна доза наркотику. ПЕРТИ - робити наркотичний вплив. ПЕРХОТИТЬ - курить цигарку з наркотиків. ПЕТРУШКА - марихуана. ПИЖИК - наркоман, що споживає наркотики шляхом паління. ПИПА - пипольфен - лікарський засіб, використовуваний для одурманення. ПИШКУЧКА - пиво з додаванням якогось токсичної речовини. ПІД КОЛЕСА - стан наркотичного сп'яніння. ПІДБИВАТИСЯ - приймати додаткову дозу наркотику. ПІДКУРЮВАТИ - курити сигарети з наркотиком. ПІПЕТКА - шприц. ПІРАТ - збувальник наркотиків. ПІСОК - гашиш. ПЛАЗМА - «марка» ЛСД (по зображенню на них). ПЛАКИТЯН ГУБАРИТИ - споживати наркотики. ПЛАН - високоякісний наркотик, виготовлений із конопель. ПЛАНОВАТИ - курити марихуану, гашиш. ПЛАНОВИЙ - споживач «плану». ПЛАНОВИЙ ЗАРЯДЖЕНИЙ - наркоман, що має при собі наркотики. ПЛАНОКЕША - наркоман. ПЛАНТАЦІЯ - ділянка з незаконною посадкою опійного маку. ПЛАСТИЛІН - наркотик високої якості, отриманий із пилку конопель. ПЛАТО - період найбільше ефективної дії наркотику після прийому. ПЛАТФОРМА – упаковка таблетованого лікарського засобу. ПЛЕЙБОЙ - екстазі. ПЛИСТИ - бути під впливом наркотику. ПЛОТНО ВЛАШТОВУВАТИСЯ - ставати наркоманом. ПЛОТНЯКОМ - остаточно приохотитися до наркотиків. ПЛЮЩИТИ - 1. Робити наркотичний вплив. 2. Робити «булочки». ПО БРИТВІ ХОДИТИ - виявляти обережність. ПО ВЕНІ РУХАТИ - уводити наркотик внутрівенно. ПОБОЧКА - побічний ефект. ПОЗНАЧКА - метадон. ПОЛОВА - 1. Гашиш. 2. Фальсифікований наркотик. Р РІГ - упаковка таблеток. С САДІВНИК - людина, що займається вирощуванням опійного маку. САЛО - солутан. САЛЮТ - лікарський засіб солутан, із якого одержують «гвинт». САМОВАР - флакон для лікарських засобів, у якому наркомани розводять наркотик. САМОВАРКА - опій-сирець. САМОРОБКА - гашиш, приготовлений для власного споживання. САМОРУБ - медичний шприц. САМОСАД - самостійно зроблена собі ін'єкція. САМОСАДКА - коноплі, посаджені в городі. САМОСКИД - медичний шприц. САР - вершина блаженства. САРАЙ - гашиш. САРИ - гашиш. САСИК - гашиш. СБЕНДАРИТИ - продати наркотик. СВИНОПАС - лікарський засіб сонапакс. СВИНЯК - відчуття голоду при гашишному сп'янінні. СВИСТУЛЬКА - цигарка, самокрутка. СВІТ - почуття умиротворення, щастя після прийому «екстазі». СДУВАТИ - курити наркотик. СЕАНС - ін'єкція наркотику. СЕКСОВУХА - лікарський засіб ефедрин. СЕМЕЛЮГА - настій опію. СИЛОС - гашиш. СИМПЛЯК - настойка опію. СИМ-СИМ ТРАВИЧКА - гашиш. СИМУЛЯТОРЩИК - споживач різноманітних стимуляторів. СИНТЕТИКА - наркотики амфетамінової групи. СИПЛЕКС - наркотики. СИСТЕМА - ступінь звикання до наркотиків, коли з'являється необхідність постійного їхнього прийому. СІДАТИ - привчатися до наркотиків. СІДНЕЙ - лікарський засіб сіднокарб. СІДНИК - лікарський засіб сіднокарб. СІК МАНГО - відвар конопель на молоку. СІНО - 1. гашиш поганої якості. 2. Сіднокарб. СІНОКОС - споживач гашишу. СІРИКИ - таблетовані лікарські засоби, що містять наркотик. СКАЖЕНІ - будь-які наркотики. СКИПАТЬ (про вени) - втрата венами еластичності. СКЛО - ампула. СКЛО КАТАНЕ - ампула з фальсифікатом наркотику. СКЛЯШКА - ампула. СЛАМ ПОГАНИЙ - частка виторгу за продаж наркотиків. СЛЬОЗИ ЛИТИ НА МАР’ЯНКУ - попастися на гарячому за споживання наркотиків. СМАЛЬ - гашиш. СМЕРТУХА - наркотик, виготовлений із конопель дички, настояної на ацетоні. СМЕТАННА - таблетовані лікарські засоби. СМІШНЯК - гашиш. СМОЛА - гашиш. СМОЛИТИ - курити наркотик. СМОЛЯНКА - гашиш. СМУРНИЙ - хто знаходиться під впливом наркотику. СНІЖОК - кокаїн. СОЛОМА - 1. Наркотики, вироблені з конопель. 2. Верхівки і листи конопель, пересмажені на соняшниковій олії. СОЛОМКА - мелені стебла і макові голівки. СОМА - похідне з ефедрину. СОННИКИ - лікарські засоби снотворної дії, що містять наркотик. СОННИКИ СВІТЛІ - надійно заховані наркотики. СОПЛЕВИЧ - лікарський засіб ефедрин. Краплі в ніс, що містять ефедрин. СОПЛИВЧИК - лікарський засіб ефедрин. СОХОТА - екстракт опію. СПЛАВКА ДУРІ - продаж фальсифікату наркотику. СПОСТЕРІГАТИ МИНАЮЧІ ПОЇЗДИ - бути під впливом наркотиків. СПРИНЦІВКА - медичний шприц. СПРИНЦЮВАТИ - вводити наркотик у вену. СТАВИТИ - уводити наркотики внутрівенно. СТАКАН - стандартна міра конопель - біля 250 гр. СТАРИЙ - закоренілий наркоман. СТЕБЛО - стебла рослини конопель, маку і т.п. СТОРЧАТИСЯ - деградувати в результаті систематичного вживання наркотиків. СТРІЛОК - хто просить недокурки з анашею. СТРУНА - голка до шприца. СТРЬОМАКИ - страх. СТРЬОМАТИСЯ - 1. Боятися. 2. Здаватися. СТУКНУТИЙ - хто вжив наркотик. СТУП - співробітник ОНОН. СУЛТИГА - героїн. СУПЕР - споживачі наркотиків. СУПЕРМЕН - «марка» ЛСД (по зображенню на ній). СУХТА - випарений екстракт опію. СУЧОК - шприц. СУШНЯК - 1. Порошкоподібний морфій. 2. Сушені голівки опійного маку. 3. Спрага. СУШНЯК ДОВБАЄ - відчуття спраги при гашишному сп'янінні. СХІДЕЦЬ - поступове зниження дози наркотику. СХОДИНКИ - засіб зм'якшення дії ломки. СХОДНЯК - опій, морфій. СЬОМИЙ БАТАЛЬЙОН - стаття 7-б (шифр діагнозу психопатії). Т ТАБЛЕТОЧНИК - наркоман, що споживає таблетовані лікарські засоби, що містять наркотик. ТАБС - таблетка наркотику. ТАКРУРІ - гашиш. ТАКРУТТІ - гашиш. ТАРАНИТИ - приймати наркотики. ТАРОЧИТИСЯ - курити цигарку, начинену гашишем. ТАРОЧКИ - цигарки. ТАСКА - стадія наркотичного сп'яніння - стан ейфорії. ТЕФА - теофедрин. ТОРБУ СТОРОЖИТИ - збувати наркотики. ТРАНКИ - транквілізатори. ТРЯХАНУЛО - гостра інтоксикація внаслідок уколу забрудненим розчином. ТЮТЮН КУМЕДНИЙ - анаша. ТЮТЮН ТУРЕЦЬКИЙ - анаша. У У БЕК УКУРИТЬСЯ - знаходитися в сильному наркотичному сп'янінні в результаті паління анаші, марихуани. У БІДНОСТІ БУТИ - страждати через відсутність наркотиків. У ДУМКИ ВПАДАТИ - бажання пофілософствувати під впливом наркотику. УБИВАТИСЯ - обкурюватися наркотиком. УЗВАР - відвар макових голівок на цукрі. Х ХРЕСТ - аптека. ХУТРО - цигарка, приготовлене для заправки гашишем. Ц ЦИГАРКА ЗУБАСТА - цигарка з «зірочками» усередині гільзи, що перешкоджає розсипанню тютюну в рот курця. Ч ЧЕРВОНИЙ - фосфор. ЧОБОТИ - лікарські засоби, що містять наркотик. Ш ШВИДКІСТЬ - фенамін, амфетамін. ШЛЯХЕТНИЙ - кокаїн. ШМАТОК - грудка спресованої анаші. Зміст TOC \o "1-1" \t "Подзаголовок;2" Передмова PAGEREF _Toc532701488 \h 4 Вступ PAGEREF _Toc532701489 \h 7 Історичний огляд. Великі подорожі і географічні відкриття PAGEREF _Toc532701490 \h 7 Новий і новітній час в історії наркотиків PAGEREF _Toc532701491 \h 11 Розділ І Основні відомості про наркотичні речовини PAGEREF _Toc532701492 \h 24 Галюциногени PAGEREF _Toc532701493 \h 24 Діетіламід лізергінової кислоти (LSD) PAGEREF _Toc532701494 \h 27 Наслідки вживання LSD PAGEREF _Toc532701495 \h 29 Мескалін і псилоцибін PAGEREF _Toc532701496 \h 30 Коноплі PAGEREF _Toc532701497 \h 34 Каннабіс і його види PAGEREF _Toc532701498 \h 35 Наслідки вживання каннабісу PAGEREF _Toc532701499 \h 37 Гашишне сп'яніння PAGEREF _Toc532701500 \h 37 Формування гашишної наркоманії PAGEREF _Toc532701501 \h 45 Стадії гашишної наркоманії PAGEREF _Toc532701502 \h 46 Наслідки гашишної наркоманії PAGEREF _Toc532701503 \h 48 Вживання ПСП PAGEREF _Toc532701504 \h 51 Техніка спілкування з тими, хто вживає ПСП PAGEREF _Toc532701505 \h 53 Депресанти центральної нервової системи: PAGEREF _Toc532701506 \h 53 Опіум PAGEREF _Toc532701507 \h 54 Історія і поширення PAGEREF _Toc532701508 \h 54 Хімічний склад опію-сирцю PAGEREF _Toc532701509 \h 56 Морфін PAGEREF _Toc532701510 \h 57 Аналоги наркотиків PAGEREF _Toc532701511 \h 61 Інші наркотики PAGEREF _Toc532701512 \h 62 Бензодіазипіни PAGEREF _Toc532701513 \h 63 Метаквалон PAGEREF _Toc532701514 \h 64 Депресанти PAGEREF _Toc532701515 \h 65 Рання історія PAGEREF _Toc532701516 \h 66 Ранні небарбітурати PAGEREF _Toc532701517 \h 67 Барбітурати PAGEREF _Toc532701518 \h 68 Фізіологічні і психологічні ефекти барбітуратів PAGEREF _Toc532701519 \h 69 Толерантність, залежність і побічні ефекти PAGEREF _Toc532701520 \h 70 Проблема занепокоєння PAGEREF _Toc532701521 \h 71 Механізми дії PAGEREF _Toc532701522 \h 72 Депресанти і посилення дії інших наркотиків PAGEREF _Toc532701523 \h 72 Вживання депресантів і зловживання ними PAGEREF _Toc532701524 \h 73 Ністагм PAGEREF _Toc532701525 \h 74 Класифікація депресантів ЦНС PAGEREF _Toc532701526 \h 75 Депресанти ультракороткої дії PAGEREF _Toc532701527 \h 75 Депресанти короткої дії PAGEREF _Toc532701528 \h 75 Депресанти середньої дії PAGEREF _Toc532701529 \h 75 Депресанти довгої дії PAGEREF _Toc532701530 \h 76 Стимулятори центральної нервової системи (ЦНС) PAGEREF _Toc532701531 \h 76 Формування амфетамінівої наркоманії PAGEREF _Toc532701532 \h 81 Дизайнер-наркотики PAGEREF _Toc532701533 \h 87 Наслідки вживання амфетамінів (екста PAGEREF _Toc532701534 \h 89 зі) PAGEREF _Toc532701535 \h 90 Кокаїнове сп'яніння PAGEREF _Toc532701536 \h 95 Кокаїнові психози PAGEREF _Toc532701537 \h 97 Кокаїнова абстиненція PAGEREF _Toc532701538 \h 99 Кокаїнова наркоманія PAGEREF _Toc532701539 \h 100 Друга кокаїнова епідемія PAGEREF _Toc532701540 \h 103 Формування ефедронової наркоманії PAGEREF _Toc532701541 \h 107 Формування первитинової наркоманії PAGEREF _Toc532701542 \h 111 Розділ ІІ Інгалянти PAGEREF _Toc532701543 \h 114 Сп'яніння парами бензину PAGEREF _Toc532701544 \h 115 Сп'яніння парами плямовивідників PAGEREF _Toc532701545 \h 117 Сп'яніння парами ацетону PAGEREF _Toc532701546 \h 119 Сп'яніння парами толуолу і розчинників нітрофарб PAGEREF _Toc532701547 \h 119 Сп'яніння парами деяких сортів клею PAGEREF _Toc532701548 \h 120 Особливості токсикоманїі PAGEREF _Toc532701549 \h 121 Токсикоманія PAGEREF _Toc532701550 \h 122 Розділ ІІІ Наркотики і нервова система. PAGEREF _Toc532701551 \h 124 Нейрон PAGEREF _Toc532701552 \h 124 Передача нервових імпульсів PAGEREF _Toc532701553 \h 125 Наркотики і передача нервових імпульсів PAGEREF _Toc532701554 \h 125 Нейрохімічні механізми дії наркотиків PAGEREF _Toc532701555 \h 126 Нейромедіатори, їх агоністи й антагоністи PAGEREF _Toc532701556 \h 128 Головні нейромедіаторні системи PAGEREF _Toc532701557 \h 128 Ацетилхолін PAGEREF _Toc532701558 \h 128 Моноаміни PAGEREF _Toc532701559 \h 130 Інші нейромедіатори PAGEREF _Toc532701560 \h 131 Нервова система PAGEREF _Toc532701561 \h 132 Вегетативна нервова система PAGEREF _Toc532701562 \h 132 Головний мозок PAGEREF _Toc532701563 \h 133 Задній мозок PAGEREF _Toc532701564 \h 133 Середній мозок PAGEREF _Toc532701565 \h 134 Передній мозок PAGEREF _Toc532701566 \h 135 «Дизайнерські» наркотики і мозок PAGEREF _Toc532701567 \h 137 Основи фармакології PAGEREF _Toc532701568 \h 138 Доза наркотику PAGEREF _Toc532701569 \h 142 Механізм дії наркотиків PAGEREF _Toc532701570 \h 142 Чинники оточення PAGEREF _Toc532701571 \h 148 Толерантність PAGEREF _Toc532701572 \h 150 Абсорбція наркотику PAGEREF _Toc532701573 \h 155 Поширення в організмі PAGEREF _Toc532701574 \h 157 Видалення наркотиків з організму PAGEREF _Toc532701575 \h 158 Перевірка на наркотики. PAGEREF _Toc532701576 \h 160 Поведінська фармакологія PAGEREF _Toc532701577 \h 161 Наркотична залежність PAGEREF _Toc532701578 \h 163 Засоби прийому PAGEREF _Toc532701579 \h 164 Наркотики і звичайні способи їхнього застосування PAGEREF _Toc532701580 \h 167 Додаток 1 PAGEREF _Toc532701581 \h 168 Кримінальна відповідальність за виготовлення, розповсюдження та зловживання наркотиків: без коментарів PAGEREF _Toc532701582 \h 177 Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення PAGEREF _Toc532701583 \h 177 Словник сленгу наркоманів PAGEREF _Toc532701584 \h 190 Зміст PAGEREF _Toc532701585 \h 217 * Торговці арабського світу були першими поширювачами опіуму. Його ареал охоплював територію від Середземномор’я до Китаю та Індії. * Опійний мак - однолітня рослина, що росте у більшості теплих, сухих кліматичних зон. Існує багато сортів маку, не тільки Paraver somniferum дає опіум. Велика частина опіуму, зробленого в медичних цілях, поставляється з Індії, Тасманії (острів біля Австралії) і Туреччини. Опіум, що надалі перетворюється в героїн, може надходити з країн Південно-Західної Азії (Афганістан, Іран, Пакистан), Лівану, Південно-Східної Азії (Таїланд, Бірмарма (тепер М’янма), Лаос, Камбоджа), а також Європейських країн (Угорщина, Греція, Болгарія і колишня Югославія) і деяких колишніх Радянських республік. Важливою тенденцією є те, що Колумбія відіграє все більш значну роль у постачаннях героїну на територію США. Понад 30% усього героїну, взятого на пробу відповідно до програми визначення походження героїну, зроблена на території Колумбії. Вважається, що в Україні мак почали вирощувати наприкінці XVIII ст. Завдяки сприятливим кліматичним умовам і великому попиту на опій наприкінці ХIХ ст. розповсюдився на всю Дунайську низину. * Медичний досвід був ще убогим, і опіум був компонентом будь-якої медичної суміші, мікстури, виготовленої для лікування дизентерії, астми, діабету, малярії, лихоманок, безсоння і полегшення будь-яких болів. * У XVIII – XIX ст. використання опіуму, як засіб досягнення насолоди, широко рекламувалося в літературі. Так, Томас Д. Квінсі в 1821 р. опублікував «Одкровення англійського користувача опіуму», у якому звеличував приголомшливі особливості препарату. Потрібно врахувати, що настойка опіуму - опіумний порошок, розчинений в алкоголі, був вперше приготовлений у XVI в. Багато відомих особистостей того часу були залежні від опіуму. Зловживання препаратом поширювалося по всьому світі. * Слово «психоделічний» стало згодом використовуватися також для назви музики, що слухали після прийому галюциногенів, і навіть для разючого одягу. «Психоделічна музика» відрізняється гучністю виконання, відсутністю мелодії, акцентованим ритмом, використанням електромузичних інструментів, що дають незвичні звуки. Перед її прослуховуванням нерідко приймали LSD, мабуть, зазнаючи ефект синестезії, тобто появи яскраво фарбованих плям або картин при голосних звуках. Надалі, можливо, у силу умовно рефлекторного механізму, лише одна подібна музика викликала переживання, подібні з тими, що виникали після прийому наркотику. Галюцинації починаються з того, що окрас навколишніх предметів здається неймовірно яскравим, звуки - голосними і насиченими, з'являється суб'єктивне відчуття загострення всіх органів почуттів («інтенсифікація перцепції»). Виникають синестезії: звуки супроводжуються колірними відчуттями, музика сприймається як «світломузика». Надалі приєднуються зорові і слухові ілюзії, а також у ряді випадків - явища дереалізації і деперсоналізації. Емоційні порушення при цьому різноманітні. Іноді переважає ейфорія, іноді - тривога, страх або розгубленість. Поводження під час галюцинацій також буває неоднаковим: від пасивного споглядання з критичним відношенням до активних оборонних або агресивних дій з повною втратою критики. Подібні дії у визначені моменти можуть становити небезпеку як для того, хто галюцинує, так й у неменшому ступені і для навколишніх. Серед соматичних розладів найчастіше переважають ознаки симпатикотонії (широкі зіниці, частий пульс, м'язовий тремор). Галюцинації звичайно розвиваються через 0,5-1 годину після прийому галюциногену. Тривалість залежить від використаної речовини та її дози – від 1-2 години до доби і більше. Постгалюцинаторний астенічний стан звичайно виражений нерізко і нетривало. У цей період охоче розповідають про пережите, діляться враженнями з навколишніми. Серед ускладнень, крім згаданої агресії й аутоагресії, зустрічаються спонтанні рецидиви галюцинозу (без повторного прийому галюциногену), розвиток галюциногенного параноїду і галюциногенної депресії. Прийом галюциногенів може провокувати перший приступ шизофренії та афективних психозів. * Існує безліч видів конопель, із яких можна виділити три: Cannabis Sativa (батьківщина - країни з тропічним кліматом), Cannabis Indica (Афганістан, Пакистан) і Cannabis Ruderalis (переважно "дикі" поля в Східній Європі). ** Рослина Sativa ринеться вирости дуже високою і має вузьке, довге листя. Вона також дуже довго дозріває і найчастіше дає середній врожай. Indica ринеться залишатися в міру високою і нагадує форму куща з дуже широкими листами. Вона дозріває раніш і формує товсті, масні гулі (buds). Indica має найбільший покров соку на гулях. Кращий гашиш одержують із Indica. * Використання стимуляторів у лікувальних цілях іде коренями в середньовічний Китай, де медичний чай настоювався на травах, що містять "ефедрин". Ефедрин стимулює нервову систему і відчиняє дихальні шляхи; роками він використовувався при лікуванні астми. * Мексиканські виробники метамфетаміну налаштували міжнародні зв’язки для постачання ефедрину і псевдоефедрину, які не заборонені у Мексиці. * Це означає, що після регулярного приймання через короткий проміжок часу ці речовини більше не справлять бажаного впливу, так що здається, що вони не діють. Лише після першого часу абстиненції протягом багатьох днів, а то й тижнів організм знову перебудовує своїх функції так, що вони знову можуть діяти. Шляхом підвищення дози ці толерантності також не можна побороти (схожі механізми відомі по LSD). PAGE PAGE PAGE 1 Психологічні фактори Установка (мотивація, позиція), індивідуальний психічний стан, настрій Біологічні фактори Вага тіла, фізичний стан, дієта скорость абсорбції форми введення Навколишнє середовище хімічна структура наркотика складові наркотичного ефекту стать, вік кількість генет. карта людини, толерантність

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Бандурка О.М., Акiмов В.В., Волошин П.В., Левашов О.С., Чуб В.I. 2001 – Наркотики. Особлива небезпека (книга)