.

Кремень В.Г. 2004 – Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (книга)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 19786
Скачать документ

Кремень В.Г. 2004 – Основні засади розвитку вищої освіти України в
контексті Болонського процесу

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС:

ЗБЛИЖЕННЯ, А НЕ УНІФІКАЦІЯ

Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер
життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа.
Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір
Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті
європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним
приєднанням до Болонського процесу.

Досить зазначити, що з питання приєднання до Болонської декларації
Міністерство освіти і науки України звернулось до міністрів освіти країн
Європи. Від їх абсолютної більшості отримані запевнення в підтримці,
проведені переговори з чільними представниками Європейського Союзу, Ради
Європи, де також наші устремління знайшли повну підтримку. Хоча,
безумовно, вирішальну роль буде відігравати наша власна робота по
модернізації вищої освіти як у загальнонаціональному масштабі, так і в
кожному університеті та інституті.

На науково-практичному семінарі, що проводився МОН 21—22 листопада
2003 р. на базі Національного технічного університету «Львівська
політехніка», було напрацьовано наступні кроки із впровадження
кредитно-модульної системи оцінювання знань студентів, що буде сумісною
із системою (ЕСТS), прийнятою в Європі.

Ширше розглядалася проблема ролі та місця України у створенні в Європі
єдиного освітнього простору на міжнародному науково-практичному
семінарі, організованому Міністерством освіти і науки спільно з
Департаментом з питань вищої освіти і науки Генерального директорату ІV
Ради Європи. На семінар прибула група експертів Ради Європи на чолі з
директором департаменту, а також представником групи підтримки
Болонського процесу. Учасники семінару відзначили високий рівень
готовності України та її прагнення приєднатися до цього процесу,
визначилися щодо основних завдань і проблемних питань.

Усе це й спонукало мене поділитися своїми думками щодо участі України в
Болонському процесі, оскільки саме цей напрям роботи був і є
пріоритетним.

Варто зауважити, що спроби надати загальноєвропейського характеру вищій
школі фактично розпочалися в 1957 році з підписання Римської угоди.
Згодом ці ідеї розвинулися в рішеннях конференції міністрів
освіти 1971 та 1976 років, у Маастріхтському договорі 1992 року.
Наступні роки характеризувалися запровадженням різноманітних програм під
егідою ЄС, Ради Європи, що сприяли напрацюванню спільних підходів до
вирішення транснаціональних проблем вищої освіти. Це насамперед програми
приведення національного законодавства у сфері освіти до норм,
напрацьованих країнами Європи, розширення доступу до вищої освіти і
підвищення академічної мобільності студентів та їхньої мобільності на
ринку праці, створення системи навчання впродовж усього життя та
багатовимірні завдання зі зближення освітніх програм і систем, які
вирішувались у рамках численних програм TEMPUS/TACIS.

Нарешті, 1997 року під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і
прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до
вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому
числі), більшість з яких і сформулювали згодом принципи Болонської
декларації.

Уже через рік чотири країни – Франція, Італія, Велика Британія та
Німеччина – підписали так звану Сорбонську декларацію. Цей документ був
спрямований на створення відкритого європейського простору вищої освіти,
який, на думку авторів, має стати більш конкурентноспроможним на
світовому ринку освітніх послуг. Не аналізуючи її деяких відмінностей
від тез Болонської декларації, можна стверджувати: в основних своїх
ідеях обидва документи схожі. Це – двоступенева структура вищої освіти,
використання системи кредитів (ECTS) і т.п. Проте особливо слід виділити
дві тези Сорбонської декларації: міжнародне визнання бакалавра як рівня
вищої освіти та наданням йому права продовжувати навчання за програмами
магістра і дотримання положень Лісабонської угоди. Перше було досить
революційним для більшості країн Старого Світу (зауважу, Україна зробила
крок у цьому напрямі ще 1993 року). А важливість другої тези для нашої
держави в тому, що всі підписанти потенційно стають і учасниками
Болонського процесу, започаткованого 29 країнами Європи у 1999 році.

Саме таким чином поступово реалізовувались інтеграційні процеси у сфері
вищої освіти європейських країн.

Україна була і є активним учасником цих процесів. Наведу кілька
прикладів: закони України «Про освіту» та «Про вищу освіту»,
Національна доктрина розвитку освіти, що підписана Президентом України,
пройшли експертизу Ради Європи. До нас приїздили спеціальні комісії
експертів, які безпосередньо в наших університетах і коледжах
ознайомлювались із практикою впровадження задекларованих законодавством
норм. Відрадно, що їхній висновок був позитивний.

Якщо подивитись на новації цих Законів, то основними з них є:
двоступеневість освітніх циклів, введення системи контролю якості через
ліцензування і акредитацію, виборність ректорів, демократизація через
розширення прав органів самоврядування, у тому числі студентського.

За період з 1993 до 2003 року вищі навчальні заклади України разом з
провідними університетами Європи виконали 105 проектів TEMPUS/TACIS. Це
дало змогу запровадити спільні навчальні програми, нові принципи
управління вищими навчальними закладами, підготувати сучасні підручники,
напрацювати підходи до взаємного визнання документів про освіту.

Якщо порівняти все це із задекларованими в м. Болоньї принципами, то
неважко дійти висновку: обрані нами шляхи модернізації вищої освіти
ідентичні загальноєвропейським підходам. Хоча необхідно виконати ще
значну роботу.

Варто зазначити, що проголошення країнами-підписантами принципів
побудови спільного європейського освітнього простору не означає, що в
цих країнах вони вже реалізовані. Якщо бути точним, то перший етап
такого завдання вони планують виконати до 2005 року. І кожному з них це
буде зробити непросто, адже національні системи освіти характеризуються
різноманіттям профілів вищої освіти та ступенів, що присвоюються
випускникам, які навчались за тими чи іншими університетськими
програмами.

Для підтвердження цієї тези можна скористатися даними, що наведені в
довіднику ЮНЕСКО за 1996 рік до системи освіти десяти країн, що
характеризують всі відомі в Європі моделі вищої освіти. Так наприклад,
ступінь бакалавра як першого циклу навчання мали тільки три з цих країн,
а магістра – 4. Кількість типів документів про закінчення навчальних
програм університетського рівня знаходиться в межах від 2-х у Швеції та
5-ти у Німеччині, Голландії, в Англії, Італії – до 14-ти, та 23-х – у
Франції. Очевидно, що раптово відмовитись від установлених традицій усім
буде непросто.

Висловлюються різні пропозиції щодо вдосконалення схеми побудови
ступеневої вищої освіти. Ми в Міністерстві освіти і науки України з
розумінням їх сприймаємо і підтримуємо експерименти наших університетів.
Як приклад назву цікаву схему Національного аграрного університету, що
органічно поєднує в собі принципи нашої та американської структур вищої
освіти. Проектування освітніх структур і впровадження нових моделей та
програм підготовки, як свідчить досвід усіх країн, у тому числі й
України, — процес надзвичайно складний. Новації мають сприйматися не
тільки освітянською громадськістю. Головне — щоб їх розуміли і сприймали
ті, хто вчиться, й ті, хто надає роботу. Саме тому принципи Болонської
декларації повною мірою вирішено запровадити у 2010 році, а 2005-й
визначено як проміжний етап моніторингу зробленого.

Навряд чи хтось сьогодні зможе спрогнозувати всі кінцеві результати для
європейської освіти від реалізації ідей Болонської декларації. Але
зрозуміло одне: зволікати, вичікувати і таким чином віддалятися від
Європи неприпустимо. Позаяк більшість здобутків і традицій в освіті
кожної країни має бути збережено.

Попри те – та ж таки, Лісабонська угода декларує наявність і цінність
різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за яких
більша кількість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками
національних систем освіти і науки, зможе бути мобільною на
європейському ринку праці. Громадянам нової Європи мають бути доступними
спільні цінності освіти, науки і культури всіх її країн. Мені особисто
імпонує думка експертів, які оцінюють Болонський процес як такий, що
скерований на зближення, а не на уніфікацію вищої освіти в Європі.

Думаю, що і більшість представників країн Європи поділяють таку думку.
Адже в тексті Болонської декларації, після формулювання принципів та
завдань щодо досягнення більшої сумісності та порівняльності систем
освіти говориться: «Таким чином, ми беремо на себе зобов’язання
досягти окреслених вище цілей – в межах своєї компетенції та поважаючи
відмінності в культурі, мові, національних системах, а також автономію
університетів – з метою зміцнення європейської сфери вищої освіти».

Про це говориться також і в Комюніке конференції міністрів освіти з
питань розвитку Болонського процесу, яка відбулася в Берліні у вересні
цього року, в якому я теж брав участь. Девіз конференції – «Створення
Простору вищої освіти Європи» у поєднанні із «Простором Європейських
наукових досліджень», що забезпечить фундамент для створення «Європи
знань». Ідея спільного розвитку науки та вищої освіти, органічного
використання науки як бази забезпечення високої якості вищої освіти
присутня на всіх напрямах діяльності, що оголошені в Болонській
декларації. Метою такої взаємодії є збереження культурного та
лінгвістичного багатства Європи, яке базується на успадкованій
різноманітності традицій, та сприяння потенціалу інновацій, соціальному
і економічному розвитку через зміцнення співробітництва між
Європейськими вищими навчальними закладами.

На якій же основі та за рахунок чого пропонується розширити ще
співробітництво?

Насамперед ідеться про використання прозорих схем та етапів підготовки,
які будуть порівнюваними для різних країн. Як модель пропонується
двоступенева система освітньо-кваліфікаційних рівнів за схемою бакалавр
– не менше 3- х років та магістр – два роки навчання. Перший етап в
академічному плані повинен повністю забезпечити доступ до другого етапу
– підготовки магістра. У свою чергу, освіта на магістерському рівні дає
право продовжити післядипломну освіту і здобувати ступінь доктора наук
(доктора філософії), еквівалентом якого у нас є кандидат наук.

Важлива, але складна з погляду практичної реалізації, вимога визнання
кваліфікації бакалавра на ринку праці. Ця проблема раніше обговорювалась
в Україні. Визнавалося, що навіть за умови чотирирічного терміну
навчання бакалавра, що дає більші можливості для його профільної та
практичної підготовки, це зробити нелегко. При трирічній навчальній
програмі забезпечити одночасно високий рівень загальноосвітньої,
фундаментальної та профільної освіти і достатньої для присвоєння
кваліфікації компетентності ще складніше. Тому потрібно очікувати, що
більшість країн обиратимуть чотирирічну програму навчання бакалавра.
Такі програми впроваджені у Великій Британії, Росії та Україні. Однак
не виключено, що для певних спеціальностей буде доцільніше
використовувати схему: три роки бакалавр плюс два роки магістратури.
При цьому слід підкреслити: запроваджена у нас схема має різні варіації
щодо профільної підготовки бакалавра – з введенням на молодших курсах
спеціалізації бакалавра відповідно до спеціальності, яку він
опановуватиме на рівні магістра, і без ранньої спеціалізації. В
останньому варіанті всі бакалаври готуються практично за однаковими
програмами, відповідно до стандарту, але мають можливість обирати різні
профільні дисципліни в межах 30 відсотків годин навчального плану. Слід
зауважити: ряд країн зіштовхнувся з труднощами щодо запровадження
програм бакалавра в певних предметних галузях, наприклад, в інженерних
науках. Проте не можна допустити, щоб програми бакалавра ставали суто
професійними, без елементів наукової підготовки, або були просто
редукованими програмами підготовки спеціаліста, які використовувались у
нас десь до 1995 року.

Думаю, тут ми повинні уважно вивчати дії країн-учасників Болонського
процесу щодо визначення програм підготовки і відповідно діяти в Україні,
де вже також напрацьовано досвід такої підготовки, адаптуючи його до
норм, які будуть стверджуватись в Європі.

На цьогорічній вересневій конференції міністрів освіти і науки в
Берліні її учасники також висловилися за необхідність продумати систему
сумісних та легко порівнюваних кваліфікацій для своїх систем вищої
освіти. При цьому кваліфікації мають описуватися з погляду обсягів
роботи, рівня навчального результату, компетентності та профілю. На часі
– вироблення загальної системи кваліфікацій для простору європейської
вищої освіти.

Сьогодні в Україні на законодавчому рівні вже затверджено систему
стандартів з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та профілю
підготовки. Стандарти, розроблені в нас уже для 80 відсотків напрямів
підготовки, містять усі вимоги до компетентності та кваліфікаційну
характеристику і системи діагностики якості знань. Міністерство
розробило форму додатку до диплома європейського зразка, його
планувалося видавати за бажанням студента. Оскільки в рамках Болонського
процесу прийнято рішення видавати такий додаток безплатно всім
студентам, які закінчать університет після 2005 року, нам тепер
доведеться приймати відповідну постанову уряду, щоб вирішити фінансові
питання. Зауважу: розвиваючи Болонський процес, пропонується, крім
національного диплома, видавати також міжнародний диплом єдиного для
Європи зразка, який повинен визнаватися роботодавцями на європейському
ринку праці. Останнє питання непросте, але воно вже стало предметом
обговорення між університетами та роботодавцями.

На думку представників багатьох університетів України, досить масштабним
буде передбачене Болонською декларацією завдання запровадити систему
академічних кредитів, аналогічну ЕСТS (Європейській кредитно-трансферній
системі). Саме її розглядають як засіб підвищення мобільності студентів
щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмами
післядипломної освіти. ЕСТS стане багатоцільовим інструментом визнання й
мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також засобом
передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Цьому не
заважає наявність у цих країнах власних або вузівських кредитних систем.
Важливим моментом запровадження акумулюючої кредитної системи є
можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне
навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях,
предметних олімпіадах тощо.

В окремих країнах як умову нарахування кредитів ставлять вимогу:
навчальне навантаження має містити в собі 50 і більше відсотків
самостійної роботи студента. Відзначу й таке – поки що університети
Європи мають досить відмінні схеми кредитних систем. Схожа ситуація і у
нас. У багатьох університетах України запроваджено власні схеми
оцінювання досягнень студента: модульно-рейтингова, рейтингова і т.п.
Проте прив’язки до ЕСТS, як правило, немає. Наше завдання – найближчим
часом напрацювати адекватні загальноєвропейським принципи побудови
навчального процесу. Це, зокрема, стимулюватиме оновлення змісту
навчання, більшу відповідальність студента і викладача за результати
спільної, я б сказав – партнерської – праці. З цією метою міністерство
визнало за можливе започаткувати експеримент із запровадження нової
моделі кредитно-модульної системи. Про своє бажання взяти в ньому участь
уже заявило близько п’ятдесяти університетів. Робоча група, створена
розпорядженнями по міністерству, напрацювала необхідні нормативні
документи для забезпечення проведення експерименту та відповідний наказ.

Проте не тільки технічна та змістова складові цієї роботи
визначатимуть успішність проведення експерименту. Найголовніше – досягти
розуміння необхідності його проведення серед вузівської громадськості.
Саме психологічна неготовність, а в окремих випадках і небажання ламати
стереотипи та обтяжувати себе додатковою працею, за свідченням окремих
ректорів, були суттєвими перепонами в процесі оновлення схеми
організації навчального процесу в їхніх університетах.

Визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження
кредитних систем оцінювання досягнень студента стануть основою для
вирішення ще однієї задекларованої в Болоньї мети – створення умов для
вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та
дослідників на теренах Європи.

Експерти відзначають, що для досягнення кінцевої мети Болонського
процесу – побудови єдиного простору освіти – замало формального
запровадження її принципів. Потрібні прозорі та зрозумілі всім
методології контролю якості освіти. Обов’язковою вважається наявність
внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю якості
освіти, перш за все називають ліцензування або акредитацію. В Україні
такі процедури введено давно, вони постійно вдосконалюються. На кожному
засіданні Державної акредитаційної комісії (ДАК) розглядаються критерії
оцінки готовності навчального закладу надавати якісні освітні послуги та
результати експертизи конкретних закладів. Хоча останнім часом
вимогливість експертизи істотно зросла (ДАК тільки протягом останніх
чотирьох місяців прийняла рішення про припинення діяльності близько 25
відокремлених підрозділів університетів), проте проблема її якості
залишається досить гострою.

Сподіваюсь, що розвиток міжнародного співробітництва в рамках
Болонського процесу дозволить залучити до цієї праці іноземних експертів
і позитивно вплине на якість підготовки фахівців. А це головне. Адже, у
посланні з’їзду вищих навчальних закладів у Сала манці, визначальні
завдання Болонського процесу формулюються так: якість – наріжний камінь
підготовки фахівців; зміцнення довіри між суб’єктами освіти;
відповідність європейському ринку праці; мобільність; сумісність
кваліфікації на вузівському та післявузівському етапах підготовки;
посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.

У розвиток тези про якість освіти доцільно навести цитату з Комюніке
Берлінської Конференції міністрів освіти європейських країн: «Якість
вищої освіти безумовно є основою створення Простору Європейської вищої
освіти. Міністри підтримують подальший розвиток гарантій якості на рівні
навчальних закладів, національному та європейському рівнях. Вони
наголошують на необхідності розвитку критеріїв та методологій для
загального користування у сфері якості освіти.

Вони також підкреслюють, що, згідно з принципами автономії навчальних
закладів, первинна відповідальність за якість вищої освіти лежить на
кожному окремому навчальному закладі, і таким чином забезпечується
можливість перевірки якості системи навчання в національних рамках».

У 2005 році національні системи гарантії якості повинні включати:

— визначення відповідальності органів та навчальних закладів;

— оцінку програм закладів, яка включає внутрішній контроль, зовнішню
перевірку, участь студентів та публікацію результатів;

— систему акредитації, сертифікації або подібні процедури;

— міжнародну участь, співробітництво та створення спілок, що опікуються
перевіркою якості.

На європейському рівні міністри домовилися про розробку узгоджених
стандартів, процедур та рекомендацій із питань гарантії якості, а також
щодо впровадження системи рівноправного розгляду та акредитації агенцій
чи органів, які цим займаються.

Перелічене можна розглядати як певну програму наших дій з удосконалення
наявних в Україні систем внутрішнього (ректорський контроль) та
зовнішнього (Державна інспекція, експертні ради ДАК) контролю.

Предметніше мусимо зайнятися залученням студентства до конструктивної
участі в реалізації принципів Болонської конвенції в цілому і до
контролю якості освіти зокрема. Для цього нещодавно укладено
спеціальний Договір про співпрацю між Міністерством освіти і науки
та Українською асоціацією студентського самоврядування. Адже активна
участь органів студентського самоврядування в реалізації завдань
Болонського процесу — один із його пріоритетів.

Міністерство освіти і науки України стурбоване тим, що останнім часом
керівники деяких вищих навчальних закладів, розширюючи обсяги підготовки
студентів, не вживають адекватних заходів із забезпечення гідних умов
проживання й навчання молоді. На жаль, перевірки засвідчили, що,
незважаючи на міністерські листи та застереження, умови проживання в
студентських гуртожитках багатьох вищих навчальних закладів практично не
покращилися, а в окремих випадках навіть погіршилися, наприклад, за
рахунок здавання значних площ в оренду. Міністерство цього року видало
наказ, згідно з яким заборонено здавати в оренду площі в
гуртожитках, і зобов’язало навчальні заклади розірвати такі угоди. Цю
невідповідність європейським нормам слід терміново усунути, і
міністерство вживатиме всіх заходів, спираючись і на конструктивну
допомогу органів студентського самоврядування. Ми повинні також
прискорити розробку закону про систему неперервної освіти протягом
усього життя. Мета – збільшити можливості для навчання незалежно від
віку, включаючи різноманітні програми, в тому числі професійні з
визнанням попередньої освіти. Структура і окремі розділи цього документа
вже сформовані, вони, зокрема, включають розділи щодо дистанційної та
післядипломної освіти.

Таким чином, зрозуміло – спектр завдань, що стоять перед вищою школою
України, досить широкий і стосується багатьох аспектів діяльності, які
передбачені в Програмі дій Уряду, Національній доктрині розвитку освіти.
Проте головний акцент має бути зроблено на мобілізацію зусиль
університетів, викладачів, студентів щодо входження України до
Болонського Процесу.

З цією метою у Міністерстві затверджено спеціальні заходи, які
передбачають проведення серії конференцій, семінарів, робочих нарад,
завершення розробки і впровадження нормативних документів, що визначають
шляхи модернізації системи вищої освіти в контексті Болонського процесу,
покращання інформування громадськості, розвиток міжнародного
співробітництва і презентації освіти України на міжнародній арені.

Впевнений, що все це дозволить нам гідно представити вищу школу України
у 2005 році на черговій зустрічі міністрів освіти країн учасників
Болонського процесу, а головне – підвищити якість підготовки фахівців в
нашій країні.

Міністр освіти і науки України В.Г.Кремень

РОЗДІЛ І

Основні підходи та етапи формування

Зони європейської вищої освіти

Упродовж п’яти років європейське освітнє співтовариство консолідується
задля освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу
загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської
вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів
функціонування. Із 1998 по 2003 рік у рамках Болонського процесу
відбулося багато різнорівневих зустрічей, робочих нарад, конференцій
тощо.

У рамках Болонського процесу було сформульовано шість ключових позицій:

1. Уведення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два
цикли навчання: 1-й – до одержання першого академічного ступеня і 2-й –
після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має
бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу
може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання
після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови
загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх
національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної
роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська
система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)),
зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках
концепції «навчання впродовж усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних
аґентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій.
Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих
знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть
встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів
передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того,
ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого
персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається
зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування
іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень
Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий
результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і
практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й
інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а
професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення
визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до
диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із
головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є
залучення в Європу більшої кількості студентів з інших реґіонів світу.
Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості
освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій
тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до
вищої освіти.

Хронологія подій Болонського процесу

Дата Місце

проведення Подія

25 травня

1998 року Париж,

Франція Міністри, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію і
Францію, прийняли Спільну декларацію

Березень

1999 року Веймар,

Німеччина Зустріч генеральних директорів ЄC і керівництва Ради
ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації й оцінки
у вищій освіті

Травень

1999 року Копенгаген,

Данія Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті – I» на замовлення
CRE, Конфедерації Рад ректорів країн, що входять у EU, і при фінансовій
підтримці ЄC

18-19 червня

1999 року Болонья,

Італія Перша зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу
освіту, і прийняття спільної декларації

8-10 лютого2001 року Лісабон,

Португалія Семінар «Акредитація / Надання законної сили»

14-15 лютого 2001 року Берлін,

Німеччина Національний семінар із питань Болонського процесу

16-17 лютого

2001 року Гельсінкі,

Фінляндія Міжнародний семінар «Університетські ступені короткого циклу»

1-3 березня

2001 року Упсала,

Швеція Неформальна зустріч європейських міністрів, що відповідають за
освіту і наукові дослідження

2-4 березня 2001 року Мальме,

Швеція Міжнародний семінар «Транснаціональна освіта»

10 березня 2001 року Антверпен,

Бельгія Семінар фламандського співтовариства з проблем Болонського
процесу

10-12 березня

2001 року Антверпен,

Бельгія Семінар студентів Європи «Втілення в

життя Болонської декларації»

13-14 березня 2001 року Белград,

Югославія Національний семінар із проблем Болонського процесу

22-25 березня 2001 року Ґетеборґ, Швеція Прийняття Ґетеборзької
конвенції конференцією Асоціації національних студентських спілок у
Європі

29-30 березня 2001 року Саламанка,

Іспанія Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх
організацій, прийняття спільного документа

9 квітня

2001 року Стокгольм, Швеція Зустріч Групи керівництва в Болонському
процесі

21 квітня

2001 року Брюссель,

Бельгія Зустріч Ради Асоціації європейських університетів

26 квітня

2001 року Брюссель,

Бельгія Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з
Болонського процесу

Квітень

2001 року Гельсінкі,

Фінляндія Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті – II» при
фінансовій підтримці ЄC і ETF

6-8 травня

2001 року Хальмстад, Швеція Зустріч генеральних директорів ЄC і
керівництва Рад ректорів європейських країн

10-16 травня 2001 року Братислава, Словаччина Міжнародний семінар і
40-ва зустріч Ради Асоціації національних спілок студентів у
Європі

17 травня

2001 року Прага,

Чехія Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з
Болонського процесу

18-19 травня 2001 року Прага,

Чехія Зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту

Червень

2001 року Рига,

Латвія 8-а спільна зустріч у рамках мереж ENIC і NARIC і прийняття
документа «Визнання результатів (навчання) у Болонському процесі»

5-8 грудня

2001 року Тампере,

Фінляндія 13-а щорічна конференція EAIE, розгляд питань Болонського
процесу

1-2 березня 2002 року Брюссель,

Бельгія Болонський процес: Зона європейської вищої освіти:
перспективи і розвиток для сільськогосподарських і зв’язаних з ними
наук; компетенція випускників

21-23 травня 2003 рік Ґрац, Австрія Друга конференція представників
європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій

19-20 вересня 2003 рік Берлін, Німеччина Третя зустріч європейських
міністрів, що відповідають за вищу освіту.

Залучення європейських держав

у Болонський процес

Рік підписання Болонської декларації Скорочена назва країни

1999 Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія,
Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта,
Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія,
Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія,
Швеція

2001 Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина, Хорватія

2003 Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Македонія (Сербія
і Чорногорія), Росія

Основні тенденції щодо створення

зони європейської вищої освіти

1. Сорбонська декларація

25 травня 1998 року, м. Париж

СПІЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ГАРМОНІЗАЦІЮ АРХІТЕКТУРИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ
ВИЩОЇ ОСВІТИ

У Європейському процесі нещодавно було зроблено декілька
надзвичайно важливих кроків. Однак не варто забувати, що Європа – це не
тільки євро, банки й економіка: вона повинна стати також і Європою
знань. Отже необхідно будувати і посилювати інтелектуальну, культурну,
соціальну й технічну базу нашого континенту. Особливо це стосується
університетів, що продовжують відігравати переломну роль у такому
розвитку.

Університети з’явилися в Європі, понад три чверті тисячоліття. Наші
чотири країни пишаються своїми найстарішими університетами з-посеред них
Університет Парижу, що святкує сьогодні ювілей. У ті часи студенти і
вчені могли вільно і швидко поширювати свої знання на цілім континенті.
Сьогодні ж багато хто з наших студентів закінчує своє навчання, так і не
маючи можливості навчатися поза межами своєї країни.

Ми йдемо до періоду істотних змін в освіті й умовах праці, до
розмаїтості шляхів становлення фахової кар’єри з очевидною необхідністю
навчання й підготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим учням
(і нашому суспільству в цілому) систему вищої освіти, у якій їм давалися
б кращі можливості шукати й знаходити галузі, в котрих вони мали б
перевагу перед іншими людьми.

Відкрита Зона європейської вищої освіти несе багатство позитивних
перспектив, звісно ж, із повагою до наших розходжень, але потребує, з
іншого боку, продовження зусиль для ліквідації бар’єрів і розробки таких
умов для викладання й навчання, що розширили б мобільність і зробили
співробітництво більш близьким, ніж будь-коли досі.

Таке міжнародне визнання і високий потенціал наших систем освіти
безпосередньо пов’язані з їх зовнішньою і внутрішньою зрозумілістю.
Здається, що з’являється необхідність у системі, в котрій для
міжнародного порівняння й еквівалентності повинні існувати два основних
цикли: доступеневий і післяступеневий.

У цій системі багато новизни і гнучкості може бути досягнуто через
використання семестрів і кредитів (як це зроблено в схемі ECTS). Це
забезпечить перевірку правильності отриманих кредитів для тих, хто
вибирає початкову освіту або продовження навчання в різноманітних
європейських університетах і тих, хто хотів би мати можливість одержати
ступінь у будь-який зручний для себе час протягом життя. Дійсно, ті,
котрі навчаються, повинні мати право ввійти в академічний світ у
будь-який час їхнього фахового життя та незалежно від їхньої попередньої
підготовки.

Студенти доступеневого циклу мусять мати доступ до диверсифікованих
програм, що сприяють можливості отримання міждисциплінових занять,
розвитку знання іноземних мов і використання нових інформаційних
технологій.

Міжнародне визнання першого, який відповідає сумірному рівневі
кваліфікації, важливе для успіху цієї спроби, в якій ми хотіли б зробити
наші схеми розвитку вищої освіти зрозумілими для усіх.

У післяступеневому циклі мусить бути вибір між більш короткою за
тривалістю програмою отримання ступеня маґістра і більш тривалою
програмою одержання докторського ступеня з можливістю переходу від
однієї програми до іншої. І в тій, і в іншій програмах відповідний
акцент повинен бути зроблений на дослідницькій і самостійній роботі.

Студенти як доступеневого, так і післяступеневого циклів мають
заохочуватися до навчання, принаймні один семестр, в університетах поза
межами своєї власної країни. Водночас, усе більша кількість
викладацького й дослідницького персоналу повинна працювати в
європейських країнах, відмінних від своєї власної. Підтримка
Європейською спілкою мобільності студентів і викладачів має
використовуватися повністю.

У більшості країн, не тільки в межах Європи, тепер є дуже відчутною
потреба в такій еволюції, що спонукало до широкого обговорення цієї
проблеми на конференціях європейських ректорів, президентів
університетів, груп експертів і вчених у деяких наших країнах.

Торік у Лісабоні була узгоджена конвенція про визнання в Європі
кваліфікацій вищої освіти для академічних цілей. Вона впровадила велику
кількість базових вимог і підтвердила, що окремі країни можуть брати
участь у більш конструктивній схемі визнання. Приймаючи цю позицію,
можна користуватися вимогами Конвенції і йти далі. Уже зараз є багато
точок дотику у сфері взаємного визнання ступенів вищої освіти для
фахових цілей із використанням перспективних директив Європейської
спілки.

Наші уряди, однак, продовжують відігравати визначальну роль у досягненні
цих цілей, заохочуючи засоби підтвердження надбаних знань і кращого
визнання відповідних ступенів. Ми очікуємо, що це буде сприяти подальшим
міжуніверситетським угодам. Прогресивна гармонізація всіх наших ступенів
і циклів навчання може бути досягнута через зміцнення вже існуючого
досвіду, спільні дипломи, експериментальні ініціативи і через діалог із
усіма зацікавленими особами.

Ми, отже, погоджуємося схвалити створення загальної системи, спрямованої
на зовнішнє визнання й полегшення мобільності студентів, а також і на
розширення можливостей їх працевлаштування. Сьогодні тут у Сорбонні
ювілей Університету Парижа дає нам прекрасну можливість брати участь у
спробі створення Зони європейської вищої освіти, де національні
особливості й спільні інтереси можуть взаємодіяти й посилювати один
одного задля вигоди Європи, її студентів та, в більш загальному сенсі,
її громадян. Ми закликаємо інші держави, членів Спілки та інші
європейські країни приєднатися до нас для досягнення цієї мети, а всі
європейські університети – об’єднатися для підсилення становища Європи у
світі через плавно регульоване поліпшення й модифікацію освіти для своїх
громадян.

Клод АЛЛЕГРІ

Міністр у справах національної освіти,

досліджень і технології (Франція)

Луїджі БЕРЛІНГУЕР

Міністр суспільного розвитку,

університетів і досліджень (Італія)

Тесса БЛЄКСТОУН

Міністр вищої освіти (Великобританія)

Юрген РУТТГЕРС

Міністр у справах освіти, науки, досліджень і технології (Німеччина)

2. Болонська конвенція,

спільна заява європейських міністрів освіти

18-19 червня 1999 року, м. Болонья

Зона європейської вищої освіти

Завдяки досягненням останніх декількох років освітні процеси, що
відбуваються в Європі, набули більш конкретного характеру, що відповідає
сучасним реаліям розвитку країн Європейської спілки та її громадян.
Отже, на нашу думку, зростає розуміння все більшої частини політичного й
академічного світу в потребі встановлення якісно тісних зв’язків у цілій
Європі, яка розвивається, у формуванні й зміцненні її інтелектуального,
культурного, соціального й науково-технологічного потенціалу.

«Європа знань» тепер уже широко визнана як незамінний чинник соціального
й гуманітарного розвитку, а також як необхідний компонент об’єднання та
збагачення європейської людності.

Важливість освіти й освітнього співробітництва в розвитку й зміцненні
стійких, мирних і демократичних суспільств є універсальною і
підтверджується як першочергова, особливо у зв’язку із ситуацією в
Південно-Східній Європі.

Сорбонська декларація від 25 травня 1998 року, що була ініційована цими
міркуваннями, визначила центральну роль університетів у розвитку
європейських культурних цінностей. Вона обґрунтувала створення Зони
європейської вищої освіти як основного шляху розвитку мобільності
громадян із можливістю їхнього працевлаштування для загального розвитку
континенту.

Багато європейських країн погодилося з цілями, викладеними в декларації,
підписали її або загалом схвалили. Спрямованість реформ декількох систем
вищої освіти, розпочатих у цей час в Європі, довела, що багато урядів
має наміри діяти саме в цьому напрямку.

Європейські вищі навчальні заклади, наслідуючи фундаментальні принципи,
сформульовані в університетській хартії «Magna Charta Universitatum»,
прийнятій в Болоньї 1988 року, сприйняли заклик у тій частині, що їх
стосується, і почали відігравати головну роль у побудові Зони
європейської вищої освіти. Це має неабияке значення, оскільки
незалежність і автономія університетів дають впевненість у тому, що
системи вищої освіти і наукових досліджень будуть безупинно адаптуватися
до нових потреб, до запитів суспільства і до необхідності розвитку
наукових знань.

Курс було прийнято у вірному напрямку і з визначеною метою. Проте
досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти
необхідний безупинний розвиток. Щоб досягти перших матеріальних
результатів, необхідно підтримати цей курс через виконання конкретних
заходів. На зустрічі 18-го червня, у якій брали участь авторитетні
експерти і вчені з усіх наших країн, були внесені дуже корисні
пропозиції з ініціатив, які необхідно прийняти.

Ми мусимо, зокрема, розглянути мету збільшення міжнародної
конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Життєздатність
і ефективність будь-якої цивілізації зумовлені принадністю, яку її
культура має для інших країн. Тож необхідно мати певність, що
європейська система вищої освіти набуває всесвітнього рівня притягання,
котра відповідає нашим екстраординарним культурним і науковим традиціям.

Схвалюючи загальних принципів, що зазначені в Сорбонській декларації, ми
приймаємо зобов’язання координувати нашу політику, щоби досягти в
найближчій перспективі (і, у будь-якому випадку, – у межах першого
десятиліття третього тисячоліття) таких цілей, які ми розглядаємо як
першорядні для створення Зони європейської вищої освіти й просування
європейської системи вищої освіти цілим світом:

Прийняття системи легко зрозумілих і сумірних ступенів, зокрема, через
упровадження Додатка до диплома для забезпечення можливості
працевлаштування європейських громадян і підвищення міжнародної
конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

Прийняття системи, що заснована на двох основних циклах –
доступеневого та післяступеневого. Доступ до другого циклу буде
вимагати успішного завершення першого циклу навчання тривалістю не менше
трьох років. Ступінь, що присуджується після першого циклу, має бути
затребуваним на європейському ринку праці як кваліфікація відповідного
рівня. Другий цикл спрямований на отримання ступеня магістра і/або
доктора, як це прийнято в багатьох європейських країнах.

Впровадження системи кредитів за типом ECTS – європейської системи
перезарахування залікових одиниць трудомісткості, як належного засобу
підтримки великомасштабної студентської мобільності. Кредити можуть бути
отримані також і в рамках освіти, що не є ще вищою, залучаючи до
навчання протягом усього життя, якщо вони визнаються цікавими для
приймаючих університетів.

Сприяння мобільності шляхом подолання перешкод до ефективного здійснення
вільного пересування, для цього:

студентам повинен бути забезпечений доступ до можливості одержання
освіти і практичної підготовки, а також до супутніх послуг;

викладачам, дослідникам і адміністративному персоналові повинні бути
забезпечені визнання і зарахування часу, витраченого на провадження
досліджень, викладання та стажування в європейському реґіоні, без
нанесення збитку їхнім правам, установленим законом.

Сприяння європейському співробітництву в забезпеченні якості освіти для
розробки адекватних критеріїв і методологій.

Сприяння необхідним європейським поглядам у вищій освіті, особливо щодо
розвитку навчальних планів, міжінституційного співробітництва, схем
мобільності, спільних програм навчання, практичної підготовки і
провадження наукових досліджень.

Ми зобов’язуємося досягти тих цілей (у рамках наших інституційних
повноважень і з дотриманням повної поваги до різноманітних культур, мов,
національних систем освіти й університетської автономії) для того, щоби
зміцнити Зону європейської вищої освіти. І, нарешті, ми, разом із
неурядовими європейськими організаціями, компетентними у вищій освіті,
будемо використовувати шлях міжурядового співробітництва. Ми очікуємо,
що університети дадуть відповідь, як завжди, швидко й позитивно, і
будуть активно сприяти успіхові нашої справи.

Переконані в тому, що створення Зони європейської вищої освіти потребує
постійної підтримки, уважного керування й адаптації до безупинно
мінливих потреб розвитку, ми вирішили зустрітися знову протягом
найближчих двох років, щоб оцінити досягнутий прогрес і виробити заходи
на майбутнє.

Каспар ЕЙНЕМ

Міністр науки і транспорту (Австрія)

Герард ШМІТ

Генеральний директор Міністерства вищої освіти і досліджень

французького співтовариства (Бельгія)

Ян АДІ

Генеральний директор департаменту освіти

Міністерства фламандського співтовариства (Бельгія)

Ганна Марія ТОТОМАНОВА

Заступник міністра освіти і науки (Болгарія)

Едуард ЗЕМАН

Міністр у справах освіти, молоді і спорту (Чеська Республіка)

Маргарет ВЕСТАГЕР

Міністр освіти (Данія)

Тонис ЛУКАС

Міністр освіти (Естонія)

Майя РАСК

Міністр освіти і науки (Фінляндія)

Клод АЛЛЕГРІ

Міністр національної освіти, досліджень і технології (Франція)

Вольф-Михаэль КАТЕНХУЗЕН

Парламентський державний секретар

Федерального міністерства освіти і досліджень (Німеччина)

Утэ ЕРДСІЄК-РАВЕ

Міністр освіти, науки, досліджень і культури землі Шлезвиг-Голиштейн

(Постійно чинна конференція Міністрів культури німецьких земель)

Херасимос АРСЕНІС

Міністр у справах народної освіти і релігії (Греція)

Адам КІСС

Заступник Державного секретаря по вищій освіті і науці (Угорщина)

Гудридур СИГУРДАРДОТТИР

Генеральний секретар Міністерства освіти, науки і культури (Ісландія)

Пат ДОУЛІНГ

Керуючий співробітник Міністерства освіти і науки (Ірландія)

Ортенсио ЗЕКЧІНО

Міністр університетів, наукових і технологічних досліджень (Італія)

Тетяна КОКЕК

Державний Міністр вищої освіти і науки (Латвія)

Корнелиус ПЛАТЕЛІС

Міністр освіти і науки (Литва)

Эрна ХЕННІКОТ-ШОЕРГЕС

Міністр національної освіти і професійно-технічної підготовки
(Люксембург)

Луіс ГАЛЕА

Міністр освіти (Мальта)

Люк ХЕРМАНС

Міністр освіти, культури і науки (Нідерланди)

Йон ЛІЛЛЕТУН

Міністр у справах освіти, досліджень і церкви (Норвегія)

Вілібалт ВІНКЛЕР

Помічник Державного секретаря по національній освіті (Польща)

Эдуардо Маршал ГРІЛО

Міністр освіти (Португалія)

Андрій МАРГА

Міністр національної освіти (Румунія)

Мілан ФТАЦНІК

Міністр освіти (Словацька Республіка)

Павло ЗГАГА

Державний секретар у справах вищої освіти (Словенія)

Хуан ФЕРНАНДЕС ДІАС

Державний секретар у справах освіти, університетів, досліджень і
розвитку (Іспанія)

Агнета БЛАДХ

Державний секретар у справах освіти і науки (Швеція)

Чарльз КЛЕЙБЕР

Державний секретар у справах науки і досліджень (Швейцарська
Конфедерація)

Баронеса Тесса БЛЕКСТОУН

Державний міністр у справах освіти і зайнятості (Великобританія)

3. Конференція

європейських вищих навчальних

закладів і освітніх організацій

29-30 березня 2001 року, м. Саламанка

Формування майбутнього

Понад 300 європейських вищих навчальних закладів та їх представницьких
організацій зібралися у Саламанці з метою підготувати свої пропозиції
до Празької зустрічі міністрів вищої освіти країн, які брали участь у
Болонському процесі. Учасники домовилися про цілі, принципи та
пріоритети.

Європейські вищі навчальні заклади знову підтверджують свою підтримку
принципів Болонської декларації і свої зобов’язання зі створення до
кінця десятиліття Зони європейської вищої освіти. Вони бачать у
заснуванні в Саламанці Асоціації європейських університетів (EUA) як
символічне, так і практичне значення для більш ефективного інформування
урядів і суспільств і, тим самим, для підтримки формування свого
майбутнього в Зоні європейської вищої освіти.

1. Принципи

Автономія з відповідальністю

Розвиток потребує, щоб у європейських університетів була можливість
діяти відповідно до керівного принципу автономії у поєднанні з
відповідальністю. Як автономні і відповідальні юридичні, освітні й
соціальні об’єкти, вони підтверджують свою прихильність принципам Magna
Charta Universitatum 1988 року і, зокрема, академічній свободі. Тому
університети повинні мати право формувати свою стратегію, вибирати свої
пріоритети в навчанні й провадженні наукових досліджень, витрачати свої
ресурси, профілювати свої програми й встановлювати свої критерії для
прийому професорів і студентів. Європейські вищі навчальні заклади
готові до конкуренції вдома, у Європі й у світі, але для цього вони
мають потребу в необхідній організаційній свободі, ясних і доброзичливих
рамках регулювання й достатньому фінансуванні. За протилежного випадку
вони не будуть мати можливості для співпраці й змагання Плани завершення
створення Зони європейської вищої освіти залишаться невиконаними або
спричинять нерівноправність конкуренції, якщо в багатьох країнах будуть
здійснюватися безпосереднє регулювання, детальний адміністративний і
фінансовий контроль стосовно вищої освіти.

Конкуренція, що підтримує якість вищої освіти, не відкидає
співробітництва і не може бути зведена до концепції комерції.
Університети в деяких країнах Європи перебувають ще не в тому становищі,
щоб конкурувати на рівних, перебуваючи, зокрема, віч-на-віч із небажаним
відпливом інтелекту у межах Європи.

Освіта як відповідальність перед суспільством

Зона європейської вищої освіти повинна будуватися на європейських
традиціях відповідальності освіти перед суспільством; на широкому й
відкритому доступі як до доступеневого, так і післяступеневого навчання;
на освіті для розвитку особистості й навчанні протягом усього життя; на
громадянстві як короткочасної, так і тривалої соціальної доцільності.

Вища освіта, ґрунтована на наукових дослідженнях

Оскільки наукові дослідження є рушійною силою вищої освіти, то й
створення Зони європейської вищої освіти має відбуватися одночасно й
паралельно зі створенням Зони європейських наукових досліджень.

Організація диверсифікації

Європейська вища освіта завжди була різноманітною у частині мов,
національних систем, типів інститутів, орієнтації профілів підготовки та
навчальних планів. У той же час її майбутнє залежить від спроможності
організувати те цінне розмаїття так ефективно, щоб мати позитивні
результати, а не труднощі, гнучкість, а не непрозорість. Вищі навчальні
заклади хочуть користуватися конверґенцією, – зокрема, у загальних
поняттях, загальнодоступних у цій предметній галузі поза кордонами – і
мати справу з розмаїтістю як з активом, а не як причиною для невизнання
або винятку. Вони задіяні у створенні достатнього саморегулювання для
ґарантії мінімального рівня об’єднання так, щоб їхні зусилля до
сумісності не були підірвані занадто великою дисперсією у визначенні й
застосуванні кредитів, в основних категоріях ступенів і в критеріях
якості.

II. Ключові питання: Якість як наріжний камінь формування; Формування
довіри; Сумісність; Мобільність; Сумісні кваліфікації на доступеневому і
післяступеневому рівнях; Привабливість.

Європейські вищі навчальні заклади визнають, що їхні студенти потребують
і вимагають кваліфікацій, які вони можуть ефективно використовувати для
свого навчання й кар’єри по всій Європі. Інститути, їхні мережі й
організації підтверджують свою роль і відповідальність у цьому плані і
свідчать про свою готовність належним чином організувати себе в рамках
автономії.

Вищі навчальні заклади звертаються до урядів із проханням полегшувати і
заохочувати зміни, забезпечувати рамки для координації і керівництва
зближенням із врахуванням національних і європейських особливостей. Вони
підтверджують свою здатність і готовність ініціювати і підтримувати
прогрес спільними зусиллями:

– здійснити переоцінку вищої освіти і наукових досліджень для всієї
Європи;

– реорганізувати вищу освіту загалом і поновити програми зокрема;

– розвивати й базувати вищу освіту на основі наукових досліджень;

– виробити взаємоприйнятні механізми для оцінки, гарантії і
підтвердження якості;

– послуговуватися загальними термінами європейського виміру і
забезпечувати сумісність різних інститутів, програм, ступенів;

– сприяти мобільності студентів, персоналу й можливості працевлаштування
випускників у Європі;

– підтримувати зусилля з модернізації університетів у країнах, де
існують значні проблеми щодо входження в Зону європейської вищої освіти;

– провадити зміни, будучи відкритими, привабливими,
конкурентноспроможними вдома, в Європі й у світі;

– дотримуватись позиції, що вища освіта має бути відповідальною перед
суспільством.

4. Комюніке

зустрічі європейських міністрів,

які відповідають за вищу освіту

18-19 травня 2001 року, м. Прага

До зони європейської вищої освіти

Через три роки після Сорбонської і два роки після підписання Болонської
декларації європейські міністри, відповідальні за вищу освіту, і
представники 32 країн, які підписали декларацію, зустрілися в Празі, щоб
оцінити досягнуті успіхи і визначити напрямки і пріоритети дій на
наступні роки.

Подальші дії після досягнення шести цілей Болонського процесу.

Міністри заявили, що, з огляду на прийняття Болонської декларації,
формування Зони європейської вищої освіти є умовою для розширення
привабливості й конкурентоспроможності вищих навчальних закладів Європи.
Вони підтримали тезу про те, що вища освіта повинна розглядатися як
суспільне благо, що вона була, є і залишиться уважною до суспільних
зобов’язань (правил і т.ін.), і що студенти – повноправні члени
співтовариства вищої освіти. З цього погляду міністри прокоментували
подальший процес у такий спосіб:

Прийняття системи легко зрозумілих і адекватних ступенів.

Міністри рішуче закликали університети й інші вищі навчальні заклади
використовувати всі переваги існуючого національного законодавства і
європейських інструментів, націлених на полегшення академічного і
фахового визнання поділів курсів, ступенів і інших досягнень так, щоб
громадяни могли ефективно використовувати свої кваліфікації, уміння і
навички у всій Зоні європейської вищої освіти. Міністри закликали
існуючі організації і мережі типу NARIC і ENIC сприяти на
інституційному, національному і європейському рівнях простому,
ефективному і справедливому визнанню, що адекватним викладеній
розмаїтості кваліфікацій.

Прийняття системи, заснованої, по суті, на двох основних циклах.

Міністри із задоволенням відзначили енергійне обговорення і розвиток
структури ступенів, заснованої на двох основних циклах, що чітко
формулюють вищу освіту для доступеневого і післяступеневого навчання.
Деякі країни вже прийняли цю структуру, а декілька інших розглядають її
з великим зацікавленням. Важливо відзначити, що в багатьох країнах
ступені бакалавра і маґістра або два інші сумірні ступені можуть бути
отримані як в університетах, так і в інших вищих навчальних закладах.
Програми, що ведуть до ступеня, можуть і дійсно мають різноманітну
орієнтацію й різноманітні конфігурації для пристосування до розмаїтості
індивідуумів, до потреб навчального процесу і ринку праці, як це було
визнано на семінарі в Гельсінкі зі ступенів бакалаврського рівня (лютий
2001 року).

Запровадження системи кредитів.

Міністри підкреслили, що для більшої гнучкості в процесах навчання
й одержання кваліфікацій необхідне встановлення загальних наріжних
каменів кваліфікацій, підтриманих кредитною системою типу ECTS або інший
ECTS – сумісною системою, що забезпечує як диференційно-розрізнювальну,
так і накопичувальну функції. Разом із взаємно визнаними системами
забезпечення якості такі домовленості полегшать доступ студентів до
європейського ринку праці і розширять сумісність із світом праці,
привабливість і конкурентоспроможність європейської вищої освіти.
Повсюдне використання такої системи кредитів і Додатки до диплома будуть
сприяти прогресу в цьому напрямку.

Сприяння мобільності.

Міністри знову погодилися, що поліпшення мобільності студентів,
викладачів, дослідників і апарату управління, як це зазначено в
Болонській декларації, має максимальну важливість. Тому вони підтвердили
своє зобов’язання докласти зусиль для усунення перешкод вільному
пересуванню студентів, викладачів, дослідників і апарату управління і
підкреслили важливість соціальних питань мобільності. Вони взяли до
уваги можливості для мобільності, що запропоновані відповідно до програм
Європейського співтовариства, і прогрес, що досягнутий у цій галузі,
наприклад, запуском Плану дій з мобільності, яка підтримана Радою Європи
в Найсе 2000 року.

Сприяння європейському співробітництву в забезпеченні якості.

Міністри визнали життєво важливу роль, яку відіграють системи якості в
забезпеченні стандартів високої якості й у полегшенні порівнюваності
кваліфікацій по всій Європі. Вони також схвалили більш тісне
співробітництво між мережами із забезпечення якості і з визнання. Було
підкреслено потребу близького європейського співробітництва і взаємної
довіри в прийнятті національних систем забезпечення якості. Відтак було
закликано університети й інші вищі навчальні заклади поширювати приклади
кращої практики і розробляти сценарії для взаємного прийняття механізмів
акредитації/сертифікації та оцінки. Міністри спонукали університети й
інші вищі навчальні заклади, національні агентства і Європейську мережу
забезпечення якості у вищій освіті (ENQA) співпрацювати в кооперації з
відповідними організаціями країн, що не є членами ENQA, у встановленні
загальних норм прийняття рекомендацій і поширення кращої практики.

Сприяння європейському підходу до вищої освіти.

Щоб далі посилювати важливі європейські виміри вищої освіти і можливості
працевлаштування випускників, міністри закликали сектор вищої освіти
збільшувати розвиток модулів, орієнтацією або організацією на всіх
рівнях курсів і програм із «європейським» змістом. Особливо це
стосується модулів, курсів і програм, запропонованих інститутами різних
країн, що співпрацюють, і є провідними до спільного визнання ступенів.

Крім того, міністри акцентували увагу на таких позиціях:

Навчання протягом усього життя.

Навчання протягом усього життя є істотним елементом Зони європейської
вищої освіти. У майбутній Європі, що будується, як суспільство та й
економіка, засновані на знаннях, тому стратегія навчання протягом усього
життя повинна стати віч-на-віч із проблемами конкурентоспроможності та
використання нових технологій, поліпшення соціальної єдності, рівних
можливостей і якості життя.

Вищі навчальні заклади і студенти.

Міністри привітали і підкреслили необхідність залучення університетів,
інших вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і
конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської
вищої освіти. Інститути продемонстрували важливість, яку вони надають
створенню спільної й ефективної, але усе ж різноманітної і такої, що
пристосовується, Зони європейської вищої освіти. Відзначалось, що якість
– основна умова для довіри, доречності, мобільності, сумісності та
привабливості Зони європейської вищої освіти. Міністри оцінили внесок
вищих навчальних закладів у розвиток програм навчання, що об’єднують
академічну якість із сумісністю до довгострокової можливості
працевлаштування, і закликали продовжити їхню активну діяльність у цьому
напрямку.

Було наголошено і на тому, що студенти мають брати участь і впливати на
організацію і зміст освіти в університетах та інших вищих навчальних
закладах. Міністри також знову підтвердили, відзначену тими, хто
навчається, необхідність брати до уваги в Болонському процесі також і
соціальні питання.

Сприяння забезпеченню привабливості Зони європейської вищої освіти.

Міністри погодилися з важливістю розширення привабливості європейської
вищої освіти для тих, хто навчається із Європи й інших частин світу.
Розуміння і сумірність європейських ступенів вищої освіти в усьому світі
повинні бути розширені розвитком загальних рамок кваліфікацій, а також
узгодженим забезпеченням якості і механізмами акредитації/сертифікації і
збільшенням інформаційних зусиль. Міністри акцентували увагу та тому, що
якість вищої освіти і наукових досліджень є і повинна бути важливим
визначальним чинником міжнародної привабливості і конкурентоспроможності
Європи. Міністри погодилися, що має бути підвищена увага до переваг Зони
європейської вищої освіти від аніж до інститутів і програм різноманітної
конфігурації. Вони закликали до збільшення співробітництва між
європейськими країнами в частині, що стосується можливого значення і
перспектив транснаціональної освіти.

Енергійне продовження.

Міністри зобов’язалися продовжити співробітництво, що засноване на
цілях, викладених у Болонській декларації, і побудоване на спільному та
відмінному у культурах, мовах і національних системах, що залучає всі
можливості міжурядового співробітництва і діалогу, котрий
продовжується, із європейськими університетами, іншими вищими
навчальними закладами, студентськими організаціями, а також програмами
Співтовариства.

Після заяв міністрів, які презентують країни, для яких відкриті програми
Європейського співтовариства Сократес, Леонардо да Вінчі або підпрограми
Темпуса, міністри привітали нових членів, що приєдналися до
Болонського процесу. Вони прийняли заяви від Кіпру, Туреччини і
Хорватії.

Комюніке

конференції міністрів,

відповідальних за вищу освіту

19-20 вересня 2003 року. м. Берлін

Створення загальноєвропейського простору

вищої освіти

Міністри дійшли згоди з приводу загальних завдань для створення
узгодженого єдиного загальноєвропейського простору вищої освіти до 2010
року. Під час попередньої конференції, котра відбулась у Празі 19 травня
2001 р., кількість завдань було збільшено, і було підтверджене
зобов’язання створити загальноєвропейський простір вищої освіти до 2010
р. Розглянуто досягнуті результати і визначено пріоритети і нові
завдання на майбутнє з метою прискорення процесу встановлення
загальноєвропейського простору вищої освіти. Були прийняті такі
положення, принципи і пріоритети:

Міністри приймають до уваги звіт про стан робіт, доручений Комісії з
розвитку Болонського процесу між Прагою і Берліном. Також приймається до
уваги звіт Тrends-III, підготовлений Європейською Асоціацією
Університетів (ЕUA), а також результати семінарів, організованих як
частина робочої програми між Прагою і Берліном декількома
країнами-учасницями й установами вищої освіти, організаціями і
студентами. Міністри стежать за подальшими національними звітами, що є
свідченням значного проґресу в галузі застосування принципів Болонського
процесу. Нарешті, міністри беруть до уваги зауваження Європейської
Комісії і Ради Європи і визнають їхню підтримку в процесі реалізації
Процесу.

Міністри поділяють думку про те, що зусилля будуть спрямовані на
забезпечення більш тісних зв’язків між вищою освітою і дослідницькими
системами в кожній із країн-учасниць. Загальноєвропейський простір вищої
освіти на цьому початковому етапі матиме велику користь від спільної
діяльності з європейським дослідницьким простором, зміцнюючи в такий
спосіб фундамент для Європи Знань. Метою, безперечно, є збереження
європейського культурного багатства і мовної різноманітності, що
ґрунтуються на культурній спадщині різних традицій і стимулюванні
інноваційного потенціалу та соціального й економічного розвитку за
допомогою розширеного співробітництва між європейськими вузами.

Міністри визнають фундаментальну роль вузів і студентських організацій у
розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. Також береться до
уваги повідомлення від Європейської Асоціації Університетів (ЕAU), що є
результатом Грацької Конвенції вищих навчальних закладів, виступи
Європейської Асоціації вищих навчальних закладів (ЕURASHE) і
повідомлення ESIB – Національних спілок студентів Європи.

Міністри вітають зацікавленість інших реґіонів світу в розвитку
загальноєвропейського простору вищої освіти, а також вітають, зокрема,
присутність представників європейських країн, які ще вступили в
Болонський процес, а також представників робочої групи Загального
простору вищої освіти Європейського Союзу, Латинської Америки і
Карибського реґіону (EULAC) як гостей конференції.

Прогрес

Міністри вітають різні ініціативи, що починаються після Празького
Самміту з вищої освіти, спрямовані на збільшення сумісності і сумірності
освіти, на створення більш прозорих структур вищої освіти і поліпшення
якості вищої освіти в Європі на рівні вузів і на національному рівні.
Міністри, з цією метою, цінують співробітництво і зобов’язання всіх
партнерів – вищих навчальних закладів, студентів і інших зацікавлених
осіб.

Міністри підкреслюють важливість усіх елементів Болонського процесу для
створення загальноєвропейського простору вищої освіти і наголошують на
необхідності активізувати зусилля на рівні вузів, національному і
загальноєвропейському рівнях. Однак, щоб стимулювати подальший розвиток
процесу, міністри зобов’язуються дотримуватися проміжних пріоритетів у
плині наступних двох років, активізуючи зусилля для розвитку ефективних
систем забезпечення якості, просування ефективного використання системи,
заснованої на двох циклах, і удосконалення системи визнання ступенів і
періодів навчання.

Забезпечення якості

Як показує практика, якість вищої освіти лежить в основі розвитку
загальноєвропейського простору вищої освіти. Міністри зобов’язуються
підтримувати подальший розвиток системи забезпечення якості на рівні
вузів, на національному і загальноєвропейському рівнях. Вони також
підкреслюють необхідність розвитку загальних критеріїв і методологій із
забезпечення якості.

Міністри також підкреслюють, що, відповідно до принципу інституційної
автономії, основна відповідальність за забезпечення якості лежить на
кожному з вузів, що є основою для реальної підзвітності академічної
системи в рамках національної системи якості.

Отже, міністри дійшли згоди, що до 2005 р. національні системи із
забезпечення якості повинні в собі містити:

– Визначення обов’язків органів і установ, які беруть участь.

– Оцінювання програм і вузів, яке охоплює внутрішню і зовнішню оцінку, з
врахуванням участі студентів і публікації результатів.

– Система акредитації, атестації і сумірних процедур.

– Міжнародне партнерство, співробітництво і створення мережі.

На європейському рівні міністри закликають ENQA за допомогою впливу на
членів цієї організації, у співробітництві з EUA, EURASHE і ESIB
створити набір погоджених стандартів, процедур і керівних принципів
забезпечення якості. Дослідити способи забезпечення адекватної
погодженої системи перевірки якості і/або акредитації аґентств і
організацій, а також дати звіт із цих питань міністрам через комісії в
2005 р. Належним чином буде врахований і досвід інших асоціацій і
організацій у забезпеченні якості.

Структура ступенів: прийняття системи, яка складається з двох основних
ступенів.

Міністри із задоволенням відзначають, що після прийняття зобов’язання
про двоступеневу систему в Болонській Декларації всебічна
реструктуризація системи європейської вищої освіти активно просувається
вперед. Усі міністри зобов’язуються почати реалізацію двоступеневої
системи до 2005 р.

Міністри наголошують на важливості консолідації досягнутих результатів і
поліпшення розуміння і прийняття нових кваліфікацій за допомогою
поглиблення діалогу й у рамках вузів, і між вузами та працедавцями.

Міністри підтримують ініціативу країн-учасниць у розробці структури
погоджених і адекватних / зіставних кваліфікацій для системи вищої
освіти, яка б прагнула дати визначення кваліфікаціям, з огляду на
показники об’єму роботи, рівня, результати навчального процесу,
компетенції і профіль. Вони також беруть на себе відповідальність за
розробку узагальненої структури кваліфікацій для загальноєвропейського
простору вищої освіти.

У цих рамках ступені повинні мати різні чітко визначені результати.
Ступені першого і другого рівнів повинні мати різні спрямованості і
профілі, щоб забезпечувати різноманітні індивідуальні, академічні
нестатки і потреби трудового ринку. Ступені першого рівня повинні давати
доступ, відповідно до Лісабонської Конвенції про Визнання, щодо програм
другого рівня. Ступені другого рівня повинні надавати можливість
подальших досліджень для одержання докторського ступеня.

Міністри запрошують Комісію розглянути питання, яким чином і чи може
більш коротка вища освіта бути зв’язана з першим ступенем структури
кваліфікацій, створеної для загальноєвропейського простору вищої освіти.

Міністри наголошують на своєму зобов’язанні зробити вищу освіту
доступною для всіх, використовуючи всі можливості і відповідні засоби:

– Збільшення мобільності.

– Запровадження системи кредитів.

– Визнання ступенів: прийняття системи чітких і сумірних ступенів.

– Вищі навчальні заклади й студенти.

– Підтримка європейської складової у сфері вищої освіти.

– Підтримка привабливості загальноєвропейського простору вищої освіти.

– Навчання протягом усього життя.

Додаткові дії

Загальноєвропейський простір вищої освіти (EHEA) і загальноєвропейський
простір дослідження (ERA) – два основних принципи суспільства,
заснованого на знаннях

Усвідомлюючи необхідність створення більш тісних зв’язків між EHEA і ERA
у Європі знань, а також важливість дослідження як складової частини
вищої освіти на території Європи, міністри вважають за необхідне додати
докторський рівень як третій щабель Болонського процесу, що доповнює два
основних щаблі вищої освіти. Вони також підкреслюють важливість
дослідження, дослідницького навчання і підтримки міждисциплінності в
досягненні й поліпшенні потрібного рівня якості вищої освіти й у
збільшенні конкурентноздатності вищої європейської освіти в загальному.
Міністри закликають до збільшення мобільності на докторському і
постдокторському рівнях, а також спонукають зацікавлені навчальні
установи збільшувати їхнє співробітництво в рамках навчання на одержання
докторського ступеня і підготовки молодих дослідників.

Міністри починають робити усі необхідні кроки для того, щоб зробити вищі
навчальні заклади Європи стали більш привабливим і ефективним партнером.
Тому міністри звернулися до вузів із проханням про збільшення ролі та
вагомості досліджень задля технологічної, соціальної і культурної
еволюції і потреб суспільства.

Міністри розуміють, що на шляху досягнення цих цілей є перешкоди, із
якими вузи не в змозі подолати поодинці. Необхідна вагома підтримка, у
тому числі фінансова, а також відповідні рішення від національних урядів
і європейських організацій.

Відтак, міністри заявляють про необхідність підтримати мережі, утворені
на докторському рівні, з їх подальшим удосконаленням задля становлення
однієї із визначальних ознак загальноєвропейського простору вищої
освіти.

Огляд результатів

Заплановані до 2010 р. дії спонукають до вживання заходів для аналізу
результатів, досягнутих у рамках Болонського процесу. Як наслідок
попереднього розгляду буде подана інформація про реальні досягнення
Процесу і можливість внесення деяких виправлень.

На період до 2005 р. – до майбутньої зустрічі міністрів – Комісії було
доручено дослідити розвиток Болонського процесу і підготувати детальні
звіти з його проґресу і досягнення проміжних пріоритетів, установлених
на наступні два роки:

– забезпечення якості;

– двоступінчата система;

– визнання ступенів і періодів навчання.

Окрім того, країни-учасники будуть готові надати доступ до інформації,
необхідної для дослідження в галузі вищої освіти щодо цілей Болонського
процесу. Доступ до банків даних з дослідження, що провадиться, і його
результатів повинен бути спрощеним.

Наступні доповнення

Нові члени

Міністри вважають за необхідне адаптувати пункт Празького комюніке щодо
заяв про членство в такий спосіб:

Країни-учасники Європейської культурної конвенції будуть визнані членом
загальноєвропейського простору вищої освіти в тому випадку, якщо вони
водночас заявлять про свою готовність переслідувати і досягати мети,
поставленої в рамках Болонського процесу, у своїх системах вищої освіти.
Заява має містити інформацію про способи досягнення принципів і мети
декларації.

Міністри погоджуються прийняти заяви про членство таких країн: Албанії,
Андорри, Боснії і Ґерцоговини, Ватикана, Росії, Сербії, Чорногорії та
Македонії – і привітали держави як нових членів, таким чином,
розповсюджуючи дію процесу на 40 європейських країн.

Міністри визнають, що участь у Болонському процесі вимагає істотних
змін і реформ у всіх країнах, що підписалися. Вони вирішують надати
підтримку всім новим учасникам у здійсненні цих реформ за допомогою
організації взаємних обговорень і допомоги, як передбачено Болонським
процесом.

Робоча програма 2003-2005

Міністри просять Комісію координувати дії для досягнення успіху
Болонського процесу з питань, окреслених тематично та поетапно,
позначених у цьому комюніке, і поінформувати про результати на наступній
зустрічі міністрів у 2005 році.

Наступна конференція

Міністри приймають рішення провести наступну конференцію в травні 2005
р. у м. Берґен (Норвегія).

ЛІТЕРАТУРА ДО І РОЗДІЛУ

1. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и
повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Вища
освіта в Європі. -2000. -№ 3. -Том XXV.

2. Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к
размышлению… // Вестник высшей школы: Alma mater -2000. -№ 6.

3. Лукичев Г.А. Интеграция и эффективность – цели реформ в высшем
образовании стран Европы // Научный вестник Московского государственного
технического университета гражданской авиации. -2000. -№ 26. -С.13-18.

4. Мюллер В.К. Англо-русский словарь: 70 000 слов и выражений. Изд.
14-е, стереотип. -М.: «Советская энциклопедия», 1969. -912 с.

5. Реформа высшего образования в Нидерландах // Голландский институт в
Санкт-Петербурге: http://www.holinst.spb.ru.

6. Barblan A. The Sorbonne Declaration – Follow-Up and Implications: A
Personal View. -Geneva: AEU/CRE, 1999. {Сорбонська декларація –
реалізація и значення: особистий погляд}.

7. Beverwijk J. and van der Maat L. Introducing the
Undergraduate-Graduate Structure: Reforming, Adding, and Renaming: Paper
presented at the 21st EAIR Conference, Lund, August 1999 {Введення
доступеневої – післяступеневої структури: реформування, доповнення та
перейменування: Документ, представлений на 21-й конференції EAIR, Лунд,
серпень 1999 р.}.

8. From Bologna to Prague – Reform of Study Programmes and Structures in
Germany. -Bonn, HRK, 2000. -63 pp. {Від Болоньї до Праги – Реформа
програм навчання та освітніх структур у Німеччині}.

9. Harris Christopher. In the Shadow of Bologna / EAIE Forum, 2000.
-Special Edition. -P.22-24. {Під знаком Болоньї}.

10.Haug Guy. The Follow-up Process to the Bologna Declaration / «From
Bologna to Prague» – Reform of Study Programmes and Structures in
Germany. -Bonn, HRK, 2000. -63 pp. -P.47-56 {Процес виконання Болонської
декларації}.

11.Haug Guy. Trends and Issues in Learning Structures in Higher
Education in Europe. -Bonn, HRK, 2000. -77 pp. {Перспективи та проблеми
навчаючих структур у вищій освіті Європи}.

12.Haug, G. Trends and Issues in Learning Structures in Higher Education
in Europe: Background paper commissioned by the European Commission DG
XXII for the Bologna Meeting of 18-19 June 1999 {Перспективи та проблеми
навчальних закладів вищої освіти Європи: Базовий документ, представлений
DG XXII Європейській комісії на Болонську зустріч 18-19 червня 1999
року}.

13.News of the Recognition Field: Background Information for the ACE
Track, 13th Annual Conference of the European Association for
International Education (EAIE) 5 to 8 December, 2001, Tampere, Finland.
-Riga: EAIE+Latvian ENIC/NARIC, 2001. -60 pp. {Новини в області
визнання: базова інформація для семінарів, що проводяться ACE в рамках
13-ой щорічної конференції Європейської асоціації міжнародної освіти 5-8
грудня 2001 року в Тампере, Фінляндії}.

14.Pedrosa J. Notes concerning the preparation of the Bologna meeting
(Sorbonne Declaration) -Aveiro: 1999. {Нотатки з приводу підготовки
Болонської зустрічі (Сорбонська декларація)}.

15.Prodi, R. Idea dell’ Europa. – Rome: Il Mulino, 1999. {Європейська
ідея}

16.Quality Assessment and Quality Development in German Universities
with Particular Reference to the Assessment of Teaching. -Bonn, HRK,
2000. -41 pp. {Оцінка розвитку якості в німецьких університетах із
особливим поглядом на рівень викладання}.

17.Tauch Christian Accreditation: a Change of Paradigm in German Higher
Education // EAIE Forum. – 2000. -Vol. 2. – No. 1. – P.12-14
{Акредитація: зміна парадигми у німецькій вищій освіті}.

18.Recognition Issues in the Bologna Process: Final Report of the
Working Party on Recognition Issues in the Bologna Process / News of the
Recognition Field: Background Information for the ACE Track, 13th Annual
Conference of the European Association for International Education
(EAIE) 5 to 8 December, 2001, Tampere, Finland. -Riga: EAIE+Latvian
ENIC/NARIC, 2001. – 60 pp. {Визнання, що витікає з Болонського процесу:
Заключний звіт Робочої групи із процедури визнання документів про освіту
за принципами Болонського процесу}.

19.Trends in Learning Structures in Higher Education (II): Follow-up
Report prepared for the Salamanca and Prague Conferences of March/May
2001. – Helsinki: National Board of Education, 2001. – 63 pp.
{Перспективи навчальних закладів вищої освіти (II): Повідомлення,
підготовлене до конференцій у Саламанці і Празі в березні/травні 2001}.

20. www.accreditation-council.de/

21. www.bologna-berlin2003.de/pdf/bologna_declaration.pdf/

22. www.bologna-berlin2003.de/pdf/prager_kommunique.pdf/

23. www.enga.net /

24. www.europa.eu.int/comm/education/recognition/

25. www.europa.eu.int/comm/education/sndex_en.html/

26. www.europa.eu.int/comm/socrates/ects.html#cl/

27. www.his.de/doku/abereich/ausland/proj/Eurostudent/

28. www.jointquality.org/

29. www.ingaahe.nl/

30. www.isic.de/

31. www.ia-up.org/papers.html/

РОЗДІЛ ІІ

ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА

ПЕРЕзаРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ – ECTS

ВСТУП

Європейське співтовариство сприяє міжуніверситетській кооперації як
засобу покращання якості освіти на благо студентів і вищих навчальних
закладів, а програма обміну студентами є переважаючим елементом такої
міжуніверситетської співпраці. Програма «Іразмес» чітко демонструє, що
навчання за кордоном може бути особливо цінним досвідом, оскільки це не
лише найкращий спосіб дізнатися про інші країни, ідеї, мови і культури;
все більше і більше це також стає важливим елементом збільшення
можливостей для росту навчальної і професійної кар’єри.

Визнання освіти і дипломів є передумовою для створення відкритої
європейської зони освіти і підготовки, де студенти і викладачі можуть
переміщатися без перешкод. Тому Європейська система перезарахування
кредитів (ECTS) була розроблена в експериментальному проекті,
організованому в рамках програми «Іразмес» як засіб покращання визнання
освіти для навчання за кордоном. Зовнішнє оцінювання ECTS
продемонструвало потенціал системи, і Європейська комісія вирішила
включити ECTS у свою програму «Сократес», зокрема у розділ 1 про вищу
освіту («Іразмес»). ECTS зараз рухається від своєї обмеженої вузької
експериментальної стадії до ширшого використання як елемента
європейського масштабу у вищій освіті.

ECTS забезпечує інструментом, щоб гарантувати прозорість, збудувати
мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для
студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень
студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи
оцінювання – кредити і оцінки – а також забезпечує засобами для
інтерпретації національних систем вищої освіти. ECTS базується на трьох
ключових елементах: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків
студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і
використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для
студентів).

Цей довідник розроблений, щоб допомогти потенційним користувачам
Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) впроваджувати цю
систему у практику. Основні елементи ECTS представлені досить стисло,
оскільки їх розробляли, старанно перевіряли і удосконалювали в
експериментальному проекті 145 європейських університети з усіх
держав-членів та країн Європейської економічної зони.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ECTS

Як проголошено у вступі, система ECTS базується на трьох ключових
елементах: інформації (стосовно навчальних програм і здобутків
студентів), взаємної угоди (між закладами-партнерами і студентом) і
використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для
студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання
трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви /
навчального контракту і переліку оцінок дисциплін. Більш за все ECTS
використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити
навчання за кордоном невід’ємною частиною освітнього досвіду.

За своєю суттю ECTS жодним чином не регулює змісту, структури чи
еквівалентності навчальних програм. Це є питаннями якості, яка повинна
визначатися самими вищими навчальними закладами під час створення
необхідних баз для укладання угод про співпрацю, двосторонніх чи
багатосторонніх. Кодекс хорошої практики, що називається ECTS,
забезпечує тих дійових осіб інструментами, щоб створити прозорість і
сприяти визнанню освіти.

Повне визнання навчання є необхідною умовою для втілення програми обміну
студентами в рамках програм «Сократес» чи «Іразмес». Повне визнання
навчання означає, що період навчання за кордоном (включаючи іспити чи
інші форми оцінювання) заміняє порівнюваний період навчання у місцевому
університеті (включаючи іспити чи інші форми оцінювання), хоча зміст
погодженої програми навчання може відрізнятися.

Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і
переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:

1. Кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається
розділам курсу, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів,
необхідний для завершення курсу (див. частину «Кредити ECTS»);

2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і
працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру
навчання і розділів курсу (див. частину «Інформаційний пакет»);

3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у
навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко
передаватися від одного закладу до іншого (див. частину «Перелік оцінок
дисциплін»);

4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде
вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись за успішне її
закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордонного закладів
(home and host institutions), так і для студентів (див. частину «Форми
заяв для студентів /навчальний контракт»).

Хороше спілкування і гнучкість також необхідні, щоб сприяти визнанню
навчання, завершеного чи пройденого за кордоном. У цьому координатори
ECTS повинні відіграти важливу роль, оскільки їхніми основними
завданнями є займатися навчальними і адміністративними аспектами ECTS
(див. частину «Координатори ECTS»).

Повний діапазон розділів курсу факультету /закладу, який користується
ECTS, повинен, у принципі, бути доступним для студентів, які навчаються
за програмою обміну, включаючи розділи курсів, що читаються на рівні
докторантури. Студентам варто давати можливість проходити звичайні
розділи курсу – і ті, що спеціально для них розроблялися – а відтак не
позбавляти можливості дотримуватися вимог для одержання ступеня чи
диплому закордонного закладу.

ECTS також дає можливість для подальшого навчання за кордоном. З ECTS
студент не обов’язково повернеться назад до місцевого закладу після
періоду навчання за кордоном; він/ вона може віддати перевагу тому, щоб
залишитися у закордонному закладі – можливо, щоб здобути ступінь – чи
навіть перейти до третього закладу. До компетенції закладів належить
вирішувати прийнятне це чи ні, і які умови студент повинен виконати, щоб
одержати диплом чи реєстрацію перезарахування. Перелік оцінок дисциплін
є особливо корисним за цих умов, оскільки він показує історію навчальних
здобутків студентів, яка допоможе закладам приймати ці рішення.

ЗАГАЛЬНІ УМОВИ КОРИСТУВАННЯ ECTS.

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості,
гнучкості і клімату взаємної довіри і впевненості. Штат працівників
потрібно інформувати і готувати до застосування норм і механізмів ECTS.

Основними вимогами є:

• Призначення координатора ECTS від навчального закладу;

• Призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр
(факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір
користуватися ECTS;

• Призначення кредитів ECTS для блоків курсу;

• Випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предметів
/дисциплін, у яких ECTS буде використовується/ використовується, рідною
мовою та однією з мов країн ЄС;

• Використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і
навчальних контрактів.

КРЕДИТИ ECTS

Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної
для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження
студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість
роботи, якої вимагає кожен блок курсу, відносно загальної кількості
роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у
закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації,
виробнича практика, самостійна робота – в бібліотеці чи вдома – і
екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням. ECTS, таким
чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише
аудиторними годинами.

Кредити ECTS – це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального
навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального
річного навчального навантаження займає один блок курсу в закладі чи
факультеті, який призначає кредити.

У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний
рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр, і 20 кредитів на триместр.

Кредити ECTS забезпечують відповідність програми з точки зору
навчального навантаження на період навчання за кордоном.

ПРИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТІВ ECTS

Як призначаються кредити ECTS для розділів курсу?

Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом «від найбільшого до
найменшого».

За відправну точку потрібно брати повну структуру програми і звичайну
модель курсів, які студент повинен буде пройти у навчальному році, щоб
завершити кваліфікацію в рамках офіційної тривалості навчання.
Розподілення кредитів для індивідуальних блоків курсу на основі принципу
«від найменшого до найбільшого» є дуже складним і може збільшити
кількість кредитів до 60 на рік, роблячи, таким чином, перезарахування
кредитів дуже важким.

Необхідно уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів
(наприклад, 1,82 кредитів) або, принаймні, обмежувати до використання
половинок кредитів. Хоча з математичної точки зору це, можливо, і
правильно, така точність може створити проблеми, оскільки навряд чи
більшість навчальних закладів вважатимуть за необхідне визначати кредити
з такою точністю.

Процес призначення кредиту ECTS спонукає заклади широко охарактеризувати
структури своїх навчальних програм, але не вимагає ніяких змін для тих
структур. За певних обставин призначення кредиту ECTS може бути простою
математичною чи механічною дією, за інших воно спочатку може викликати
потребу у важливих переговорах на рівні факультету чи закладу.

У модульних програмах, де всі розділи курсу є рівноважливими, або де діє
система кредитів, що базується на навчальному навантаженні студента,
все, чого вимагається, – це застосувати коефіцієнт конверсії. Наприклад,
норвезька ступенева система є модульною і кредитною, що базується на 20
кредитах на навчальний рік. Щоб конвертувати норвезькі кредити у кредити
ECTS, треба просто помножити числову величину норвезького кредиту на
коефіцієнт 3, щоб одержати еквівалент оцінки кредиту ECTS.

Для інших систем кредитів, що базуються виключно на годинах аудиторної
роботи, застосування коефіцієнта конверсії може ще бути доречним, за
умови врахування усіх інших вищеназваних елементів навчального
навантаження.

Концепція ECTS повинна забезпечувати гнучкість, і це стосується
розподілення кредитів. До компетенції закладів належить демонстрація
цілісного підходу до розподілення кредитів між схожими програмами
навчання.

Яким розділам курсу слід призначати кредити ECTS?

Кредити ECTS слід призначати всім наявним розділам курсу – обов’язковим
або факультативним. Кредити слід також виділяти на дипломний проект,
кваліфікаційну роботу і виробничу практику, де ці «розділи» є офіційною
частиною програми з присвоєнням відповідного кваліфікаційного ступеня,
включаючи вчені ступені, поки триває процес оцінювання успішності.

Чи існує зв’язок між кредитами ECTS і рівнем чи складністю розділу
курсу?

Немає жодного зв’язку між цими двома поняттями. Рівень розділу курсу не
може визначатися кредитами ECTS. У ECTS рівень розділу курсу описується
в інформаційному пакеті закладом, що запрошує.

Чи існує зв’язок між кредитами ECTS й кількістю аудиторних годин?

У найпростішому випадку, – так, існує, але пам’ятайте, що кредити ECTS
не базуються на самих аудиторних годинах, а на загальному навчальному
навантаженні, яке генерує аудиторні години. Коли один рік курсу у
закладі повністю складається з традиційних лекцій, консультацій та
іспитів, цілком імовірно, що аудиторні години безпосередньо пов’язані із
навчальним навантаженням студента і, отже, з кредитами ECTS для кожного
розділу курсу. Сама природа стосунків може змінюватися у ході курсу; це
буде очевидним, якщо наступні роки курсу матимуть різну кількість
аудиторних годин, хоча кожен рік має становити 60 кредитів ECTS. Сусідні
навчальні заклади, які навчають студентів з різними здібностями, можуть
вибирати різні методи навчання, наприклад, один заклад може викладати
5-кредитний блок курсу, а саме: 24 години на лекції, 6 годин на
консультації і 60 годин на самостійну роботу перед перевіркою й
екзаменами, тоді як інший заклад може викладати той самий 5-кредитний
блок курсу за 24 лекційні години, 36 годин консультацій і 30 годин
самостійної роботи. Обидва заклади у цьому прикладі досягають
порівнюваних результатів з таким самим навчальним навантаженням і
призначають таку саму кількість кредитів ECTS, навіть незважаючи на те,
що кількість аудиторних годин дуже відрізняється.

Складніше, коли курс включає в себе великі блоки аудиторного часу,
присвяченого контрольованій лабораторній роботі чи заняттям з
проектування. Зрозуміло, що обсяг роботи, виконаний за одну з цих
аудиторних годин, не є таким самим, як протягом однієї традиційної
лекційної години, і було б неправильно переводити це у кредити ECTS, так
ніби робота є однаковою. Лабораторну годину слід оцінювати між чвертю та
половиною лекційної години, залежно від прийнятої практики у закладі.
Коли робота над дипломною роботою, значною мірою, не контролюється,
найлегше розглянути питання про те, яку частину року потрібно
використати, щоб завершити проект на базі денної форми навчання, тобто
мислити «тижнями», а не «годинами».

Як щодо кредитів для розділів курсу, що пропонуються у рамках більш ніж
однієї ступеневої програми?

Часом один і той самий розділ курсу є спільним для студентів, які
проходять різні ступеневі програми, але загальний розрахунок навчального
навантаження пропонує різні рейтинги кредиту, залежно від ступеневої
програми. Факультети, що є новачками у розподіленні кредитів, могли б
встановити різні рейтинги кредиту як тимчасове рішення, але стосовно
більш тривалого терміну, навчальні заклади напевно віддадуть перевагу,
чи справді наполягають на одному рейтингу кредиту для одного розділу
курсу.

Як щодо факультативних розділів курсу?

Як заявлено раніше, факультативні розділи повинні розподіляти кредити за
тими самими лініями, що й для основного чи обов’язкового розділу курсу,
тобто на базі тієї частини навчального навантаження, яке він становить
відносно загального навчального навантаження для одного року навчання.
Той розділ курсу, що є факультативним в одному закладі, може цілком бути
основним або обов’язковим в іншому. У деяких закладах факультативні
розділи не включаються в офіційну програму навчання, але можуть
вивчатися додатково. Кредити ECTS у цьому випадку слід призначати для
факультативних розділів згідно з навчальним навантаженням, яке вони б
становили, якби були включені у дану програму.

Що потрібно робити, коли офіційна тривалість навчання є меншою, ніж
середній час використаний студентами для його завершення?

У деяких системах вищої освіти середня тривалість часу, використаного
студентами для завершення їхнього навчання, є більшою, ніж офіційна
тривалість періоду навчання. Кредити ECTS завжди варто розподіляти для
офіційної тривалості навчання за програмою з отриманням кваліфікаційного
ступеня (ступеневою програмою), а не для середнього терміну, за який
місцеві студенти могли б завершити навчання за цією програмою.

Це може створити проблеми для приїжджих студентів, оскільки їхня
60-кредитна програма навчання може розумітися ними як така, що вимагає
від них значно більшого обсягу роботи, ніж це вимагається від середнього
місцевого (home) студента.

Також у деяких закладах студентам дозволяють розділити іспити між
різними екзаменаційними періодами чи навіть відстрочити їх доти, поки
вони відчуватимуть, що можуть здати їх з найбільшим успіхом. Приїжджі
студенти, як правило, не володіють цією гнучкістю, оскільки вони повинні
досягнути результатів для того, щоб розпочати заняття з початку
навчального року у своєму рідному закладі. Там, де будь-яка з цих
ситуацій могла б поставити приїжджих студентів у гірші умови в плані
успішності порівняно з місцевими студентами і створити труднощі в
одержанні 60 кредитів, точку зору з цього приводу слід чітко пояснити в
інформаційному пакеті, щоб студент і координатори могли розробити
програму, яка є реалістичною з перспективи навчального навантаження, але
не ставитиме у невигідне становище на іспитах студента, який навчається
за програмою обміну.

ПРИСВОЄННЯ СТУДЕНТАМ КРЕДИТІВ ECTS

У чому полягає відмінність між призначенням кредитів для розділів курсу
і присвоєнням кредитів студентам?

Кредити ECTS призначаються для розділів курсу, але присвоюються лише
студентам, які успішно завершили курс, задовольняючи всі необхідні
вимоги стосовно оцінювання. Іншими словами, студенти не одержують
кредитів ECTS просто за відвідування занять чи проведення часу за
кордоном – вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання,
визначені у закордонному закладі, щоб продемонструвати, що вони виконали
заявлені навчальні завдання для даного розділу курсу. Процедура
оцінювання може проводитися у різноманітних формах: письмові чи усні
екзамени, курсова робота, поєднання цих двох чи інших засобів таких, як
презентації на семінарах, інформацію про які слід включити в
інформаційний пакет.

Що потрібно робити, якщо приїжджий студент не може здати офіційного
екзамену?

Деякі програми з одержанням кваліфікаційного ступеня складаються з
інтегрованих навчальних моделей, розтягнених на більше ніж один
навчальний рік, впродовж якого студенти повинні завершити всі елементи,
перш ніж їм дозволять складати екзамени в кінці курсу. Така система може
створити проблеми для приїжджих студентів, які проводять або один
семестр, або рік у закордонному закладі. Вони зможуть пройти лише
частину розділу курсу, і не зможуть бути ані оціненими з нього, ані
отримати кредити ECTS від закордонного закладу, оскільки вони не
завершили курсу.

Практичне рішення:

У такому випадку заклади, якщо вони бажають користуватися ECTS, можуть
вирішити переробити свої ступеневі програми так, щоб вони стали більш
доступними для приїжджого студента. Якщо вони зберігатимуть статус кво,
рекомендується деяка гнучкість з їхнього боку у розподілі кредитів ECTS
для різних розділів курсу і організації проміжного оцінювання для
приїжджих студентів.

Що потрібно робити, якщо екзамен, передбачений місцевим закладом, не
можна замінити?

Як заявлено раніше, повне визнання освіти передбачає не лише той факт,
що період навчання за кордоном заміняє порівняльний період навчання
вдома, але також, що закордонні екзамени (чи інша форма оцінювання)
заміняє екзамен у місцевому закладі. Досвід програми «Іразмус» і ECTS
показує, що більшість навчальних закладів має можливість гарантувати
своїм студентам повне визнання навчання. Часом екзамени, що проводяться
у місцевому закладі, охоплюють ширший діапазон предметів і не можуть
бути замінені офіційно. У таких випадках місцевий заклад повинен дати
гарантію студенту, що екзамени у закордонному закладі будуть
якнайповніше взяті до уваги, наприклад, через надання часткових пільг на
складання екзаменів у місцевому закладі.

Як щодо оцінювання дипломних проектів, кваліфікаційних робіт і
виробничої практики?

Як для всіх розділів курсу, результати навчання і методи оцінювання
повинні бути описані в інформаційному пакеті. Або правила закордонного
закладу переважатимуть, або у цих випадках може розглядатися питання про
спільне оцінювання місцевим і закордонним закладами (і промисловістю).

Кредити надаються не лише за хороші оцінки – загальна кількість кредитів
на один курс є фіксованою і однаковою для всіх студентів, які досягають
успіху в цьому оцінюванні. Якість роботи студентів над програмою
навчання визначається через виставлення оцінок (див. частину «Шкала
оцінювання за ECTS»).

КООРДИНАТОРИ ECTS

Навчальні заклади, які користуватимуться ECTS, повинні призначити
координатора ECTS від закладу і від кожного задіяного факультету. Їхня
роль полягатиме у тому, щоб займатися адміністративними й академічними
аспектами ECTS і надавати консультації студентам.

Координатор ECTS від закладу

Важливість ролі координатора від закладу полягає в тому, щоб гарантувати
виконання зобов’язань закладу перед нормами ECTS і механізмами
реалізації.

До загальних обов’язків координатора належатиме сприяння поширенню ECTS
як на рівні закладу, так і за його межами, наприклад, в рамках
міжнародних програм про співпрацю, сприяння практичному втіленню ECTS і
надання підтримки координаторам від факультетів.

Більш конкретними завданнями буде інформувати студентів про ECTS і
узгоджувати підготовку, виробництво і доставку партнерам пакетів
інформації з координаторами від факультетів. Координатор від закладу
також буде відповідальним за договірні заходи з Європейською комісією і
з Державним органом присвоєння грантів.

Координатор ECTS від факультету

Координатор від факультету, звичайно, буде тією особою, яка
підтримуватиме ділові зв’язки із студентами та викладацьким складом
кафедри чи факультету і займатиметься, більшою мірою, практичними й
навчальними аспектами реалізації ECTS.

Він більш детально інформуватиме студентів про ECTS, наприклад,
забезпечуватиме студентів інформаційними пакетами, що надійшли від
закладів-партнерів, допомагатиме студентам заповнити форму заяви,
пояснюватиме процедуру визнання освіти і оформлення документів
(навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін) і т.ін. Координатор від
факультету спрямовуватиме студента на розробку програми навчання,
поєднуючи навчальні вимоги з індивідуальними інтересами.

Зв’язок між місцевими і закордонними закладами офіційно здійснюється
координаторами від факультетів, які обмінюються формами заяв і
підписаними копіями, обговорюють програми навчання, готують перелік
оцінок дисциплін для студентів, що від’їжджають на навчання, а також для
тих, хто повертається після завершення навчання у їхньому закладі.

Координатори від факультетів інформуватимуть своїх колег про ECTS і її
втілення з точки зору розподілення кредитів для всіх курсів кафедри
/факультету. Вони готуватимуть ту частину інформаційного пакета, яка
стосуватиметься їхньої кафедри /факультету.

Вони також забезпечуватимуть, щоб студенти, які від’їжджають, досягли
успіхів у закордонних закладах шляхом підтримання з ними постійного
контакту.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ

Кожен заклад, що використовує ECTS, випускає інформаційні пакети як
довідники для потенційних партнерів, студентів і викладацького складу
закладів-партнерів, до своїх курсів, навчальних програм, навчального й
адміністративного устрою. Призначення інформаційних пакетів у тому, щоб
сприяти прозорості навчальної програми, допомагати викладачам
орієнтувати студентів на вибір відповідних програм і планувати їхнє
навчання за кордоном, і забезпечувати практичною інформацією.

Інформаційні пакети повинні систематично – кожного року – оновлюватися і
бути легко доступними для користувачів, студентів і викладацького складу
або у роздруку, або на дискеті. Із зростанням рівня участі в ECTS існує
пропозиція про представлення інформаційних пакетів про ECTS в Інтернеті.

ПЕРЕЛІК ЕЛЕМЕНТІВ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВКЛЮЧИТИ

В ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ

ЗМІСТ

ВСТУП – ЩО ТАКЕ ECTS?

І – НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

А. Назва й адреса

Б. Академічний календар

В. Координатор від закладу

Г. Загальний опис закладу

Д. Процедура реєстрації

ІІ – ЗАГАЛЬНА ПРАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ

А. Формальності, прийняті у країні, що приймає студентів

Б. Як туди потрапити

В. Вартість проживання

Г. Забезпечення житлом

Д.Здоров’я і страхування

1. Медичне обслуговування

2. Студенти з особливими потребами

З. Страхування

Е. Умови для навчання у закордонному закладі

1. Бібліотеки

2. Умови для навчання

Є. Інша практична інформація

Ж. Позапрограмна діяльність і дозвілля

III- ФАКУЛЬТЕТ

А – Загальний опис

Інформація про факультет і характерні особливості, що є загальними для
всіх курсів.

Б -Ступенева структура

1. Кваліфікація

2. Діаграма структури курсу

В – Індивідуальні розділи курсу

1. Ідентифікація

2. Опис

3. Рівень

4. Обов’язкові чи факультативні розділи курсу

5. Викладацький склад

6. Тривалість періоду (1-й семестр, 2-й семестр і т.ін.)

7. Методика викладання та методи навчання S. Оцінювання

9. Мова

10. Розподіл кредитів ECTS

IV-СЛОВНИК

V – ПРИКЛАДИ ЯКІСНОЇ ПРАКТИКИ

ПОКАЖЧИК ЗМІСТУ

ВСТУП – ЩО ТАКЕ ECTS?

Вступ дає стислий опис ECTS значною мірою, задля корисного інфорування
студентів, які читають інформаційний пакет. Зразок вступного розділу
(розміщений на перших сторінках і цього довідника для користувачів)
подається у додатку.

І – НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

А – Назва й адреса

Повна назва й адреса, включаючи номери телефону і телефаксу (з кодом
країни і області чи міста) і електронну скриньку. Карта міста чи центру
міста, або університетського містечка може дати хороше загальне уявлення
про місце розташування навчального закладу та інших приміщень, що
входять до його складу.

Б – Академічний календар

Часові межі навчального року, програми курсу (рік, семестри, триместри),
основних періодів екзаменаційних сесій і канікул.

В – Координатор ECTS від навчального закладу

Вичерпна інформація для встановлення ділових зв’язків, включаючи повне
ім’я, адресу, номери телефону і телефаксу, скриньку електронної пошти як
координатора, так і тих, хто його заміняє у випадку його відсутності.
Слід вказати години, коли можна зв’язатися з координатором особисто.

Г – Загальний опис навчального закладу

Стисла історія закладу доповнюється описом його величини (зарахування,
кількісний склад викладацького штату), статусу (державний чи приватний,
у складі університету чи не у складі), організації і структури.

Д – Процедура реєстрації

Інформація під цим заголовком є важливою для визначення можливостей
програми навчання за кордоном. Вона повинна включати (де підходить):

1) Останній термін подачі заяв;

2) Строки і останній терміни для реєстрації і подачі заповнених
документів;

3) Подробиці, що стосуються будь-якої підготовчої програми чи вступного
курсу, де підходить;

4) Лінгвістичні вимоги, включаючи рівень майстерності, який
рекомендується чи вимагається, будь-які завірені посвідчення про набуті
навички і проходження курсів мовної підготовки чи здачу тестів на
перевірку майстерності і т.ін.;

5) Інформація стосовно фінансових витрат, що будуть вимагатися від
студентів.

II – ЗАГАЛЬНА ПРАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ

А – Формальності, прийняті у країні, що приймає

Детальна інформація стосовно того, чого слід очікувати будь-якому
приїжджому дорослому до країни закордонного закладу. Студентам слід мати
точну інформацію, що стосується формальностей, яких необхідно
дотримуватися, щоб одержати дозвіл на поселення чи працю (де необхідно),
і зареєструватися у відповідних державних, реґіональних чи місцевих
органах.

Інформаційний пакет міг би також надати перелік основних практичних
питань, над якими студенту слід подумати перед від’їздом за кордон.

Б – Як туди дістатися

Крім надання офіційної поштової адреси, номерів телефону і телефаксу,
скриньки електронної пошти закладу, студентам слід точно знати, куди,
коли і кому вони повинні повідомити про приїзд.

В – Вартість проживання

Слід надати інформацію про показник середньої вартості проживання у
місці навчання за кордоном. Де можливо, слід включати приклади можливих
рівнів видатків за основними статтями, які слід передбачити у бюджеті
студентів, які перебувають за кордоном, на кілька місяців, а також
інформацію про будь-які інші особливі зручності, доступні для студентів
(ресторани, кафе і т.ін.).

Г- Забезпечення житлом

Ця частина повинна надати детальну інформацію про осіб, з якими можна
встановити контакт, місце і час, в межах закордонного вищого навчального
закладу чи іншого місця, де іноземні студенти можуть одержати пораду і
допомогу у пошуках житла.

Формальності, яких студентам, можливо, доведеться дотримуватися, повинні
бути чітко перераховані за пунктами. Слід чітко встановити кінцеві
терміни і правила реєстрації. Де треба, слід вказати про наявність житла
для студентів з особливими потребами, включаючи фізично неповно справних
чи тих, яких супроводжують партнери чи діти. Студентів слід інформувати
про порівняльні ціни на різні типи житла і пов’язані з ними витрати і
формальності.

Д – Здоров’я і страхування

1. Медичне обслуговування

Майбутнім студентам слід одержати інформацію про умови, за яких вони
можуть користуватися медичним обслуговуванням і послугами лікарні.

2. Студенти із особливими потребами

Повна назва і адреса, номери телефону і телефаксу, скринька електронної
пошти служби, куди можуть звернутися студенти з особливими потребами.

3. Страхування

Студентам слід надати інформацію про те, як одержати страховку за
підтримки системи соціального страхового забезпечення зарубіжної країни,
і про альтернативи, які можуть бути доступними, для страхування здоров’я
та життя від інших факторів ризику там, де державне забезпечення
виявляється неадекватним.

Е – Умови для навчання у закордонному закладі

1. Бібліотеки

Інформацію стосовно величини, можливостей і місця знаходження бібліотеки
і пов’язаних служб у закладі слід розмістити у цій частині, так само, як
про всі виплати, пов’язані з їхнім користуванням. Години роботи і
періоди, умови тимчасового користування книгами і т.ін., повинні
встановлюватися особливо чітко.

2. Умови для навчання

Наприклад, лабораторії, комп’ютери, приміщення лікарні для
студентів-медиків і т.ін., будуть описані у частині, присвяченій
факультету.

Є – Інша практична інформація

Практична інформація про банки, громадський транспорт і т.ін.

Ж – Позапрограмна діяльність і дозвілля

Коротке посилання на студентський союз чи інші студентські асоціації
(пункти для контактів, формальності і умови членства) і спортивної, і
культурної діяльності, доступної для студентів, може бути включена під
цим заголовком. Додаткова інформація про види дозвілля може надаватися
окремо.

III-ФАКУЛЬТЕТ

А – Загальний опис факультету

1. Координатор ECTS від факультету: вичерпна контактна інформація, що
включає повне ім’я, адресу (номер поштової скриньки, де необхідно),
номери телефону і телефаксу, а також електронну адресу як координатора,
так і тих, хто його заміняє у разі його відсутності. Слід вказати
години, коли координатор буде на місці і з ним можна буде зв’язатися.

2. Стислий опис структури й організації факультету, включаючи кількість
штатних працівників і студентів, а також основні напрямки
науково-дослідної роботи.

3. Стислий опис умов для навчання (бібліотека, лабораторія, майстерня чи
інші приміщення, їх обладнання і т.ін.).

4. Перелік запропонованих програм з присвоєнням ступенів і тривалості
навчання за кожною з них.

5. Опис основних методів викладання і навчання, що використовуються, і
способів оцінювання студентів, включаючи, наприклад, письмові й усні
екзамени, результати виконання практичних, лабораторних завдань чи
галузевої практики, успішне завершення виробничої практики чи написання
кваліфікаційної роботи на задовільному рівні. Якщо кожен розділ курсу
оцінюватиметься по-різному, з подробицями можна буде познайомитися у
розділі «Індивідуальні розділи курсу», що подається нижче (під п. В).

6. Місцева шкала виставлення оцінок: кожен вищий навчальний заклад
користується певною системою виставлення оцінок. У Європі існує багато
різних систем. Інформація повинна стосуватися системи, яку використовує
заклад, якщо необхідно для одного розділу курсу, для того, щоб сприяти
перетворенню оцінок на рейтинг за шкалою оцінок ECTS ( для одержання
детальнішої інформації, див. частину «Шкала оцінок за ECTS»).

Б – Структура ступеня – це доповнення до інформації, що подається вище,
і вона повинна містити таке:

1. Кваліфікація

Опис і структура офіційних ступеневих програм, запропонованих
факультетом (не потрібно розробляти ніякого спеціального розділу курсу
лише для того, щоб досягнути цілей ECTS). Інформація про те, як студенти
могли б виконати вимоги, необхідні для одержання ступеня/ кваліфікації.

2. Діаграма структури курсу

Корисною практикою є складання діаграм чи таблиць, що показують
структуру ступеневих програм, із зазначенням числа кредитів ECTS,
призначених для кожного розділу курсу. Розгляньте приклади в кінці цієї
частини (див. також частину «Кредити ECTS»).

В – Індивідуальні розділи курсу

У принципі всі розділи курсу повинні бути включені в інформаційний
пакет.

Розділи курсу визначаються факультетом, і їх можна групувати у великі
модулі чи навчальні блоки у рамках глобальної структури курсу.

У випадках, де наявність розділів курсу може залежати він мінімальної
кількості студентів, яких приймають, цей мінімум повинен бути чітко
визначеним.

Хоча самі наукові дослідження вилучені з ECTS, студенти можуть братися
за роботу над науково-дослідними проектами, що є необхідними для
одержання ступеня (наприклад, ступеня магістра у Сполученому
Королівстві). Відповідно до цього проекти такого роду слід добре
визначити в інформаційному пакеті, разом із виділеними кредитами,
процедурою оцінювання і описаними методами (див. вище).

Опис індивідуальних розділів курсу є найважливішою частиною
інформаційного пакета. Його підготовка вимагає особливої уваги, і він
повинен містити таку інформацію:

1. Ідентифікація

Назва розділу курсу і його код (якщо є ).

2. Опис

Чіткий опис змісту кожного розділу. Незважаючи на стислість, інформація
повинна бути достатньо детальною, щоб потенційні партнери могли
зрозуміти теми, що пропонуються.

3. Рівень

Рівень розділу курсу може визначатися через посилання на:

A) Попередні умови: показник попередніх знань, якими, як передбачається,
має володіти студент на початку вивчення розділу курсу, включаючи
довідник про книги та інші навчальні матеріали з курсу, з яким студенти
могли б заздалегідь консультуватися з користю для себе, попередні курси.

Б) Цілі та завдання: опис результатів навчання, що передбачаються з
кожного розділу курсу з точки зору досягнення його цілей і виконання
завдань.

B) Бібліографію: будь-які книги чи інші навчальні матеріали, що будуть
необхідними в ході вивчення певного розділу курсу.

4. Обов’язкові чи факультативні розділи курсу

Інформаційний пакет має задекларувати обов’язкове вивчення певною
розділу курсу. Оскільки всі студенти повинні успішно пройти цей розділ,
якщо вони прагнуть отримати дану кваліфікацію /ступінь у цьому закладі,
або що цей розділ належить до розряду факультативних; вимагається пройти
лише обмежену кількість таких курсів.

5. Викладацький склад

Варто подавати повні імена викладачів, які залучені до викладання
кожного розділу курсу.

6. Тривалість

У загальну кількість часу, що офіційно вимагається для завершення
вивчення певного розділу курсу, слід включити кількість годин,
відведених на нього кожного тижня і триместру, кожного семестру і року
повного курсу, за які він офіційно вивчається, з можливим посиланням на
будь-яку діаграму у п.Б-2 вище. Там, де теми з різних розділів
вивчаються паралельно, якщо можливо, слід визначити відсоток часу, який
витрачається за один день для вивчення однієї теми.

7. Методика викладання та методи навчання

Надаватиметься детальна інформація стосовно методик викладання та
методів навчання, годин, виділених на один тиждень, і кількості тижнів,
відведених на:

A) лекції;

Б) консультації ( слід визначити час для консультацій чи створити
особливі умови для індивідуального консультування);

B) групові семінари чи практичні семінари;

Г) лабораторна робота;

Д) дипломний проект чи галузева практика;

Е) інші види практичної діяльності;

Є) методики дистанційного викладання (де підходить);

Ж) інші методи.

8. Оцінювання

Характер, тривалість, вибір часу і повторюваності форм оцінювання, що є
характерними для цього розділу курсу, слід уважно перелічити і описати.
Необхідно встановити періоди для екзаменаційних сесій, якщо вони не
збігаються із стандартними періодами екзаменаційних сесій цього закладу
або відрізняються від них.

Процедури і формальності, пов’язані з екзаменаційними сесіями, слід
конкретизувати, наприклад, вказати крайній термін для реєстрації.

У деяких закладах для студентів, що приїхали вчитися за програмою обміну
студентами, передбачаються особливі пільги, наприклад, їм дозволяють
здавати екзамени мовами, що не є офіційними у закордонних закладах,
користуватися словниками на екзаменах чи збільшують ліміт часу для
завершення написання екзаменаційних робіт і т. ін. Потрібно надати
перелік відповідних пільг.

Необхідно надати схожу інформацію щодо процедур і пільг для студентів,
які бажають перездати екзамени, включаючи також дату (часто поза рамками
семестру /триместру), коли вони зможуть це зробити.

Звичні шляхи оцінювання роботи студентів:

A) письмовий чи усний екзамен;

Б) есе;

B) дисертації – мова, якою мають подаватися дисертації, повинна
узгоджуватися між місцевим і закордонним закладами перед відправкою
студентів. Кількість кредитів повинна чітко встановлюватися;

Г) кваліфікаційні роботи – мова, якою мають готуватися кваліфікаційні
роботи і спосіб, у який вони будуть оцінюватися, має узгоджуватися між
місцевим і закордонним закладами, перш ніж студенти будуть відправлені.
Кваліфікаційні роботи мають бути написані згідно з навчальною практикою
закордонного закладу, і будь-які курси, що можуть бути пов’язані з
їхньою підготовкою, слід ідентифікувати і пояснити, дотримуючись
рекомендацій цього довідника. Необхідно конкретизувати цілі навчання й
те, яких результатів очікують, а також чітко встановити кількість
кредитів. Студентам слід надати повну інформацію про крайній термін
завершення написання кваліфікаційних робіт;

Д) дипломні проекти і практична робота;

Е) виробнича практика повинна бути відкритою для студентів, якщо її
проходження є невід’ємною частиною одержання кваліфікації в закордонному
закладі. Кредити, виділені на виробничу практику, мають бути чітко
визначеними, і студенти повинні володіти інформацією про те, як будуть
оцінюватися результати проходження практики;

Є) атестат (посвідчення);

Ж) постійне оцінювання.

Спосіб оцінювання навчання і відносна важливість, що приписується різним
стадіям чи видам оцінювання, повинні визначатися з великою точністю.
Наприклад, студентам слід знати, чи їх чекатиме менше покарання за
погані кінцеві семестрові результати, якщо вони добре справлялися із
практичною роботою чи написанням есе протягом семестру.

9. Мова

Необхідно вказати будь-який розділ курсу, що пропонується іншою, ніж
рідна мова.

10. Розподілення кредитів ECTS

Рейтинг кредиту повинен призначатися для всіх розділів курсу на базі
60-ти кредитів на один навчальний рік, навіть тоді, коли останні
згруповані у модулі чи більші «блоки» курсу. Рейтинг також повинен
даватися солідним проектам (кваліфікаційним роботам, дисертаціям,
лабораторним роботам, виробничій практиці і т.ін.) у межах розділів.
(Для подальшої інформації, див. частину – «Кредити ECTS»).

IV-СЛОВНИК

Словник термінології, що використовується в інформаційному пакеті, міг
би бути корисним для того, щоб уникати непорозумінь. Наприклад,
«семінар» у різних країнах може мати різне значення.

ОПИС СТРУКТУРИ КУРСУ З ПРИСВОЄННЯМ СТУПЕНІВ

(DEGREE COURSE)

Приклад

Управління міжнародним бізнесом.

Метою програми «Управління міжнародним бізнесом» є підготувати студента
для виконання професійних завдань, що мають міжнародне спрямування у
бізнесі, в державній адміністрації чи міжнародних організаціях.

Програма створена, щоб передбачити інтеграцію мовних курсів з курсами з
адміністрування бізнесу /економіки /економічної географії. Студенти
спеціалізуються з однієї із таких мов: французької, німецької, японської
чи іспанської.

Програма включає в себе 6,5 семестрів вивчення обов’язкових курсів, що
відповідає 195 кредитам, в той час як півтора семестри або 45 кредитів
відведено одному із таких спеціальних напрямів:

Міжнародний маркетинг (Кафедра маркетингу)

Міжнародний контроль (Кафедра адміністративної економіки)

за управлінням виробництвом

Економіка (Кафедра економіки)

Міжнародна економіка (Кафедра економічної географії)

Рік І, Семестр І (Осінь)

Економічна географія 7,5 кредита Вступ до фінансового обліку 7,5 кредита

Англійська мова 15 кредитів

Рік І, Семестр II (Весна)

Бухгалтерський облік 7,5 кредита

Економічна історія 4,5 кредита Статистика 10,5 кредита

Мовна спеціалізація 7,5 кредита

Всього за перший рік: 60 кредитів

Рік II, Семестр 3 (Осінь)

Основи мікроекономіки 7,5 кредита Основи макроекономіки 7-5 кредита

Мовна спеціалізація 7,5 кредита Основи економіки підприємства 7,5
кредита

Рік II, Семестр 4 (Весна)

Комерційне право 7,5 кредита Економічна політика 7,5 кредита

Мовна спеціалізація 5 кредитів

Всього за другий рік: 60 кредитів

Рік III, Семестр V (Осінь)

Вступ до маркетингу 7,5 кредита Системи бухгалтерського обліку 7,5
кредита

Мовна спеціалізація 15 кредитів Фінансовий облік 7,5 кредита

Рік ІІІ, Семестр VI(Весна)

На вибір 7,5 кредита

Мовна спеціалізація 7,5 кредита Упр. Бізнесом/Економіка 7,5 кредита

Всього за третій рік: 60 кредитів

Рік IV, Семестр VII (Осінь)

Міжнародний менеджмент 7,5 кредита Спеціалізація 17,5 кредита

Мовна спеціалізація 7,5 кредита Спеціалізація 17,5 кредита

Рік IV, Семестр VIII (Весна)

Спеціалізація 17,5 кредита

Спеціалізація 27,7 кредита Дипломний проект 15 кредитів

Всього за четвертий рік: 60 кредитів

Всього за весь період навчання: 240 кредитів

ОПИС СТРУКТУРИ КУРСУ З ПРИСВОЄННЯМ СТУПЕНІВ

(DEGREE COURSE)

Приклад

Англійська мова IV.

Перший цикл. Другий семестр, 5 год. на тиждень, 7 кредитів.

Базове вивчення англійської мови.

Теорія і практика англійської мови.

Вивчення і практичне вироблення навичок чотирьох видів діяльності:
аудіювання, читання, письмо і говоріння. Поглиблене вивчення граматики з
метою розширення знань студента, щоб по завершенню першого року навчання
він міг без труднощів вивчати предмети зі спеціальності «англійська
філологія».

Вид навчання: лекційні заняття, практичні заняття.

Вид контролю: усний екзамен, письмовий екзамен.

Англійська література II (XIX ст.)

Перший цикл. Другий семестр, 4 год. на тиждень, 5,5 кредитів.

Як вказує назва, це є загальний вступ до англійської літератури, який
починається на цьому курсі з XIX ст., вивчаючи напрямки, основні течії,
періоди, теми і авторів.

Вид навчання: лекційні заняття, практичні заняття.

Вид контролю: письмовий іспит, презентація письмових робіт.

Іспанська мова III

(Семантика і лексикологія)

Перший цикл (повний рік), 4 год. на тиждень, 12 кредитів.

Теоретичний вступ до традиційного структурного та загального вивчення
мови на рівні слова та речення.

Ці теорії використовуються для характеристики іспанської мови.

Отже, все подається студентові у взаємозв’язку лексикографічної теорії
та практики як інструменту семантики.

Вид навчання: практичні заняття, лекційні заняття.

Вид контролю: письмовий екзамен: теорія і практика.

Порівняльна література

Перший цикл, повний рік, 3 год. на тиждень, 9 кредитів.

Теоретичний курс полягає у вивченні основ теорії, основних напрямків,
методологій порівняльної (компаративної) літератури. Одночасно
розглядаються проблеми зв’язку між літературою та іншими видами
мистецтв.

Вид навчання: лекційні заняття, практичні заняття.

Вид контролю: письмовий екзамен.

ОПИС НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ НА СТУПІНЬ

Приклад

Програма навчання – Англійська філологія

Перший курс

Перший семестр ECTS Кредити Другий семестр ECTS Кредити

Іспанська мова. Фонетика

(Іспанська) 4 Іспанська мова. Морфосинтаксис 1 (Іспанська) 4

Загальна лінгвістика 1

(Іспанська/Баскська) 4 Загальна лінгвістика II

(Іспанська) 4

Теорія літератури

(Іспанська/Баскська) 5 Англійська фонетика

(Англійська) 5

Друга мова і література 1 Друга мова і література ІІ

Німецька/Французька/Італійська

(Іспанська) 5 Німецька/Французька/Італійська (Іспанська) 5

Англійська мова І

(Англійська) 6 Англійська мова II

(Англійська) 6

Англійська література

Загальний вступ 6 Англійська література

Загальний вступ 4

(Англійська) За вибором 2 (Англійська) За вибором 2

Разом 30 Разом 30

Другий курс

Перший семестр ECTS Кредити Другий семестр ECTS Кредити

Теорія літератури 5 Курс порівняльної літератури 4

Друга мова і література III

Німецька/Французька/Італійська 3 Загальна і професійна етика 3

Англійська мова ІV 6

Англійська мова III 6 Англійська література – XIX ст. 1 5

Англійська література – XIX ст. 1 4 Англійська лінгвістика II 5

Англійська лінгвістика II 5 4 Американська література 1 4

Переклад 4

За вибором 3 За вибором 3

Разом 30 Разом 30

Третій курс ECTS Кредити

Іспанська мова III

Семантика і лексикографія (Іспанська) 11

Курс іспанської і порівняльної літератури (Іспанська) 8,5

Англійська мова III (Англійська) 11

Американська література (Англійська) 11

Англійська література (Англійська) 8,5

Германська лінгвістика (Німецька) 5

Сучасна мова 5

Разом 30

Четвертий курс ECTS Кредити

Англійська мова ІV (Англійська) 17,5

Англійська література III (Англійська) 14

Англійська лінгвістика (Англійська) 17,5

Вибіркові (Виберіть один курс)

Німецька мова 1 (Німецька) 11

Американська література (Англійська) 11

Прикладна лінгвістика:

Методи викладання в англійській мові (Англійська) 11

Історія Британії (Англійська) 11

Разом 30

П’ятий курс ECTS Кредити

Англійська мова V

(Англійська) 12

Англійська література II

(Англійська) 15

Англійська лінгвістика II

(Історія англійської мови) (Англійська) 24

Вибіркові (Виберіть один курс)

– Німецька мова II (Німецька) 9

– Американська література II (Англійська) 9

– Методи лінгвістичного аналізу (Англійська) 9

Разом 60

Повний курс навчання : 300 кредитів

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

Приклад

Предмет: ТЕПЛОВІ МАШИНИ Факультет: ЕНЕРГЕТИКА

Курс

Обов’язковий: Х

Енергетика Вибірковий:

Механіка

4-ий

Річний:

І семестр: Х

2 семестр:

Загальна кількість годин:

Лабораторні: 12 занять по 4 год.

90+лабораторні

Проект: (назва)

Години на тиждень:

Теорія: 4. Семінари:2.

КОД:

Мета:

Дати ґрунтовні знання теоретичних та практичних проблем, пов’язаних із
стискуванням газу та базові знання функціонування та елементарного
моделювання холодильних машин, турбін та двигунів внутрішнього згоряння.

Програма:

• Вентилятори та компресори: порівняльне вивчення різних типів
стискування, поршневих компресорів, ротаційних пластичних чи
коловоротних компресорів, відцентрованих та осьових компресорів.

• Перемінні двигуни внутрішнього згоряння. Термодинамічні цикли, двигуни
з регульованим примусовим запалюванням, дизельні двигуни.

• Двигуни з постійним потоком: парові машини, газові турбіни,
турбореактори.

• Холодильні машини – зріджувачі (конденсатори).

Бібліографія

1. VICHNIEVSKY R. Thermodynamique appliquee aux machines. – MASSON,
1967.

2. VTVIER L. Turbines a gaz et a vapeur. – ALBIN Michel, 1965.

3. DIXON J. L. Thermodynamics of turbomachinery. – Pergamon Press, 1975.

4. Harman R. C. Gas turbine engineering. – Me Milan Press, 1981.

5. BENSON R.S., WITHEHOUSE R.D. internal combustion engines.– Pergamon
Press, 1979.

Методи оцінювання: Письмове опитування – завдання з синтезу

Передумови: Прикладна термодинаміка

Індивідуальна робота: Курсова робота – розробка задач (3 год. /тиждень).

ОПИС ДИСЦИПЛІНИ КУРСУ

Приклад

Назва курсу Курс № *:
Семестр

Сонячна енергія і геотермальне тепло 307.075
7.

Тип курсу
Години/Тиждень/ЗС/ВС Кількість кредитів

Лекція 2 Л/ЗС
3

Лектор: Ім’я і прізвище

Інститут /Факультет: Назва і адреса, телефон, факс.

Статус курсу в навчальній програмі:

Курс за вибором у програмі навчання в галузі «Енергетика» за
спеціальостями інженерна механіка, економіка інженерної механіки,
економіка інженерної механіки і цивільного будівництва.

Опис курсу:

фізичні і метеорологічні основи сонячної радіації, вимірювання і
оцінювання, розрахунки напрямку та інтенсивності радіації, вибрані теми
стосовно перенесення тепла, теорія і практика вивчення сонячних
колекторів, сонячних електростанцій для нагрівання водопровідної води,
басейнів і житлових будинків, сонячних охолоджувачів, сонячних теплових
і фотоелектростанцій, спеціальне використання і перспективи.

Задачі курсу:

Студент повинен отримати знання теоретичних основ і практичних методів
для оцінювання сонячної енергії геотермального тепла. Вона/він повинні
вміти розраховувати і проектувати електростанції, які відносяться до цих
форм енергії.

Метод навчання: Лекції із застосуванням слайдів і прозірок.

Передумова: Необхідні загальні знання математики і фізики, а також
бажано мати знання у сфері перенесення тепла.

Методичне забезпечення: Протягом лекцій роздаються студентам конспекти
лекцій з актуальної тематики.

Екзаменаційна методика: Усний екзамен.

Реєстрація на курс: Немає.

Реєстрація на іспит: з лектором, персонально чи по телефону.

Зауваження: Ця лекція підходить для студентів всіх технічних галузей.

Скорочення:

Курс №: вказує на номер курсу у каталозі курсів, надрукованому
університетом.

ЗС: Зимовий семестр

ВС: Весняний семестр

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ECTS

Результати екзаменів і заліків зазвичай виражаються в оцінках. Однак у
Європі співіснують багато різних систем оцінювання. До того ж питання
перезарахування оцінок було однією з найсуттєвіших проблем студентів –
учасників ECTS:

а) з одного боку, тлумачення оцінок значно відрізняється в одній країні
від іншої, від одного предмета до іншого, і від одного закладу до
іншого;

б) з іншого боку, помилка при перезарахуванні оцінки може мати серйозні
наслідки для студентів.

У результаті Європейська комісія скликала групу експертів для визначення
спірних питань. Інформація, коментарі та статистичні дані, представлені
80 закладами з 84 закладів-учасників ECTS у той час, були прийняті до
уваги для того, щоб відпрацювати запропоновану шкалу оцінювання ECTS.
Всі групи предметів були узгоджені з використанням шкали оцінювання
ECTS, для того щоб перевірити її ефективність.

Шкала оцінювання ECTS була розроблена для того, щоб допомогти закладам
перенести оцінки, виставлені місцевим закладом. Вона представляє
додаткову інформацію щодо роботи студентів, а не замінює загальні
оцінки. Вищі навчальні заклади приймають власні рішення щодо
використання шкали оцінювання у своїй власній системі.

Європейська система «полегшеної шкали оцінювання»

Вона з’явилася в результаті різносторонніх обговорень, які відбувались
серед п’яти груп від початку пошукового етапу, про те, що передача
оцінок може ефективно проводитись за допомогою полегшеного оцінювання,
зрозуміло всюди у Європі. Концепція «полегшеної шкали оцінювання»
означала, що:

• шкала була достатньо добре охарактеризована та будь-який заклад зміг
би використати її для своїх предметів;

• отже, шкала ECTS представила додаткову інформацію до оцінки закладу,
але не замінила її;

• шкала оцінювання ECTS була зрозумілою іншим закладам, які виставляли
відповідну оцінку згідно з власною системою оцінювання студентам, які
вступають, або випускникам;

• оцінка за системою ECTS визначала б, поруч із оцінкою, виставленою
закладом у перелік оцінок дисциплін студента, досягнення кожного
студента до і після періоду навчання.

Іншими словами, «полегшена шкала оцінювання» внесла б ясність, але не
перешкодила б нормальному процесу виставлення оцінок в межах кожного
закладу.

Під час дискусій щодо шкали оцінювання ECTS особлива увага приділялась
суворому цифровому визначенню, яке базувалось на класифікації студентів
за знаннями у класі та найбільш якісному визначенні, яке базувалось на
загальному розумінні ключових слів, таких, як «добре» та «відмінно».
Жоден підхід не дав задовільних результатів. Крім того:

• суворий цифровий підхід визначив би межі, які були б нелогічними з
точки зору міжнародної системи оцінювання;

• отже, з’явились розбіжності у розумінні ключових слів різними
закладами.

Шкала оцінювання ECTS

Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS є компромісною. Менша кількість
оцінок дала б занадто мало інформації, більша кількість оцінок означала
б певні уточнення, яких не існує, та спричинила б збільшення механічної
роботи у виставленні оцінок. Визначення п’яти прохідних рівнів оцінок
було обране для максимізації значення оцінок «А» та «Е».

Подвійне використання терміна «відмінно» та статистичного виразу
«найвищі десять відсотків студентів» представляє два підходи до
загальної мети. Шкала не нав’язує визначення «відмінно» кожному закладу,
радше вона нав’язує це визначення оцінці «А» шкали ECTS. Багато пунктів
присвячені вибору цифри 10%. Більш суворого визначення важко було б
досягнути у деяких закладах, але більш загальне визначення знизило б
стимул для більш здібних студентів.

Оцінка ECTS Відсоток студентів, які зазвичай успішно досягають
відповідної оцінки Визначення

А 10 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною

кількістю помилок

В 25 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками

С 30 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих
помилок

D 25 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків

Е 10 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії

FX – НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F – НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота

Крім того, шкала оцінювання ECTS не базується на припущенні про
будь-який розподіл студентських оцінок, вона базується на визначенні
досконалості. Визначення системою ECTS досконалості та остаточної оцінки
створено для полегшення перезарахування, але не для заміни та створення
плутанини в оцінках, виставлених у закладі, де навчається студент.

Хоча більше уваги приділяється оцінці «відмінно», визначення нижчих
оцінок відіграє важливу роль для дуже великої кількості студентів та
потребує впровадження шкали ECTS на всіх рівнях досягнень.

Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у європейських
країнах. У більшості країн є всезагальна система оцінювання, котра в
жодному випадку не є універсальною; крім цього, визначення бала
«проходження» по певній шкалі може різнитися між закладами, і межа
застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється у різних
закладах, змінюється з року в рік, та є відмінною згідно з кожним
предметом.

Однією із основних засад шкали оцінювання системи ECTS є те, що вона
досить чітко визначена для того, щоб заклади прийняли свої рішення з
приводу застосування цієї шкали.

Спосіб відповідності балів закладу до шкали оцінювання системи ECTS
такий:

• Заклад розглядає розподіл балів, присвоєних студентам. Для того, щоб
отримати 10-25-30-25-10 балів за моделлю, межі між оцінками відповідали
би 10%, 35%, 65% та 90% загальної кількості успішних студентів.

• Неможливо накреслити статистичну межу оцінки, яку отримали 10% кращих
студентів, так само до уваги повинні братись ключові слова, як і
статистика. Шкала має міцне статистичне підкріплення, але статистичні
дані повинні бути поєднані із реалістичним описовим підходом. Наприклад,
в призначенні оцінки «А» системи ECTS заклад Британії, присуджуючи
відзнаку першого класу 8% своїх студентів, може цілком вирішити зберегти
те саме визначення «найкращої успішності» щодо оцінки системи ECTS, та
заклад Італії, присуджуючи 30 е lode 14 % своїх студентів, не матиме
жодних засобів розрізнення цих студентів. З іншого боку, присудження
Matricula de Honor закладом Іспанії менш ніж 5% своїх студентів і тому
було би надто обмежене визначення «найкращої успішності» для цілей
системи ECTS.

• Низьке розрізнення виданих оцінок в Іспанії, Нідерландах і, можливо,
Греції може зробити малюнок меж оцінки системи ECTS досить важким. В
яскравому прикладі 70% студентів групи присвоєно 7 балів у виданому
записі датського закладу, легко охоплюючи оцінки «С» та «D» системи
ECTS. Зазвичай потрібно видати оцінку 7, навіть якщо екзаменатор
нагороджує вищими балами, можливо 6.8 або 7.2. Тому бали екзаменатора
можуть застосовуватися у цих країнах для досягнення реалістичного
розподілу студентів серед оцінок системи ECTS.

• Важливим є розподіл балів для встановлення оцінок. Розподіл балів
курсу може змінюватись з року в рік, також можуть бути відмінності між
кількісним та якісним ступенем занять. Чим більше наближення закладу до
єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ECTS,
тим легше відбудеться процес оцінювання, але невимушеність цієї дії
повинна бути збалансованою проти значного та систематичного відхилення
від визначення шкали оцінювання, іншими словами, проти несправедливості
у ставленні до студентів.

• Якщо кількість студентів, які відвідують заняття, досить мала, чіткий
розподіл цієї маленької кількості за моделлю 10-25-30-25-10 недоцільний.
Проте досвід пропонує таке:

а) бали за кілька занять подібного рівня звичайно розподіляються;

б) розподіл балів за п’ятирічний період більш ймовірно призведе до
збалансованого результату.

• Інформація, представлена оцінкою системи ECTS, пов’язує роботу одного
студента із роботою інших студентів групи. Зрозуміло, що студент
високого рівня у групі низького рівня очевидно отримає вищу оцінку, ніж
якби він виконував загальну роботу; як і студент, який відвідує описові
курси, опиниться у невигідному для себе становищі у закордонному
закладі, який спеціалізується на математичних навичках. Жодна шкала
оцінювання не вирішить цієї проблеми: інформація, яка перенесена на
перелік оцінок дисциплін, повинна представити те, що дійсно сталось, а
не те, що могло би статись, якби …

• Оцінки повинні бути ознакою зарахування заліку за індивідуальні
заняття, якщо вони представлені у переліку оцінок дисциплін. Тому
важливо, щоб розподіл середньорічних балів не вважався відповідним до
визначення цих оцінок, оскільки розподіл середньорічних балів значною
мірою відрізнятиметься від розподілу балів групових занять, які
складають середнє число; наприклад, більше студентів отримає певний дуже
високий бал на одному індивідуальному занятті, ніж вони би отримали цей
бал як середній, враховуючи всі заняття року. Це може значно вплинути на
визначення оцінки «А» системи ECTS, і меншою мірою на оцінку «В».

• Оцінки системи ECTS від «А» до «Е» присвоюються за умови здачі заліку,
і оцінки від «FX» до «F» присвоюються у випадку його нездачі;
відмінність між «FX» та «F» сприятиме визначенню майбутнього навчального
плану для деяких не дуже успішних студентів. Ті заклади, які не
спроможні розрізнити рівні незадовільної здачі заліку, застосовуватимуть
тільки оцінку «F», не беручи до уваги оцінку «FX».

• Коли місцевий та закордонний заклади вирішать, як їхні бали
відповідатимуть оцінкам системи ECTS, відбувається перезарахування
оцінок, наприклад:

а) Студент з Італії складає іспит у закладі Франції, отримавши 13
балів із 20 можливих. У цьому закладі 13 балів означає, що робота
виконана на «добре» та відповідає оцінці «С» у системі ECTS. Перелік
оцінок дисциплін представляє наявність 13-ти балів та оцінку «С» в ECTS.
На основі цієї інформації місцевий заклад в Італії присвоює 27 балів із
30 можливих.

b) Студент з Німеччини не проявляє успіху при складанні іспиту з однієї
із дисциплін в Іспанії, і перелік оцінок дисциплін представляє наявність
5 балів із 10 можливих та оцінку «Е» у системі ECTS. Німецький заклад
визнає залік із оцінкою 4.0 по шкалі від 1.0 (дуже добре) до 5.0
(незадовільно).

с) Студентка із Португалії у Нідерландах отримує 9 балів із 10 можливих,
завдяки чому вона стає однією із кращих студентів, які становлять 10%
класу. Вона отримує оцінку «відмінно» і перелік оцінок дисциплін
демонструє дану кількість отриманих балів та оцінку «А» у системі ECTS.
Місцевий заклад у Португалії використовує цю інформацію для присвоєння
19-ти балів із 20 можливих.

Як можна побачити із вищезазначеного, заклади вищої освіти вільні
застосовувати шкалу оцінювання системи ECTS найбільш доцільним, на їхню
думку, чином. Проте виявлення незначної гнучкості наполегливо
рекомендується, оскільки шкалу оцінювання системи ECTS створено для
відображення різних систем оцінювання, які існують у країнах-членах ЄС
та країнах Європейської асоціації вільної торгівлі.

ЛІТЕРАТУРА до ІІ РОЗДІЛУ

1. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и
повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшее
образование в Европе. -2000. -№ 3. -Том XXV.

2. Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к
размышлению… // Вестник высшей школы: Alma mater -2000. -№ 6.

3. Реформа высшего образования в Нидерландах // Голландский институт в
Санкт-Петербурге: http://www.holinst.spb.ru.

4. Barblan A. The Sorbonne Declaration – Follow-Up and Implications: A
Personal View. -Geneva: AEU/CRE, 1999. {Сорбонська декларація –
реалізація і значення: особистий погляд}.

5. From Bologna to Prague – Reform of Study Programmes and Structures in
Germany. -Bonn, HRK, 2000. – 63 pp. {Від Болоньї до Праги – Реформа
програм навчання та навчаючих структур у Німеччині}.

6.Haug Guy. Trends and Issues in Learning Structures in Higher Education
in Europe. -Bonn, HRK, 2000. – 77 pp. {Перспективи і проблеми навчаючих
структур у вищій освіті Європи}.

7. News of the Recognition Field: Background Information for the ACE
Track, 13th Annual Conference of the European Association for
International Education (EAIE) 5 to 8 December, 2001, Tampere, Finland.
– Riga: EAIE+Latvian ENIC/NARIC, 2001. – 60 pp. {Новини в галузі
визнання: базова інформація для семінарів, які проводить ACE в рамках
13-ой щорічної конференції Європейської асоціації міжнародної освіти 5-8
грудня 2001 року в Тампере, Фінляндії}.

8.Prodi, R. Idea dell’ Europa. -Rome: Il Mulino, 1999. {Європейська
ідея}.

9. www.europa.eu.int/comm/education/recognition/

10. www.europa.eu.int/comm/education/sndex_en.html/

11. www.europa.eu.int/comm/socrates/ects.html#cl/

12. www.his.de/doku/abereich/ausland/proj/Eurostudent/

13. www.jointquality.org/

14. www.ingaahe.nl/

15. www.isic.de/

11. www.ia-up.org/papers.html/

РОЗДІЛ ІІІ

МАТЕРІАЛИ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального
процесу у вищих навчальних

закладах ІІІ – ІV рівнів акредитації

рішення

колегії міністерства освіти і науки україни

« 24 » квітня 2003 р. Протокол № 5/5 – 4

Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження
кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих
навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Заслухавши і обговоривши доповідь директора департаменту вищої освіти
Болюбаша Я.Я. «Про проведення педагогічного експерименту щодо
запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації», колегія
відзначає, що одним з найважливіших стратегічних завдань на
сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є
забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.

Однією з передумов входження України до єдиного Європейського та
Світового освітнього простору є запровадження у систему вищої освіти
Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), що
функціонує на інституціональному, реґіональному, національному та
Європейському рівнях, і є ключовою вимогою Болонської декларації 1999
року.

Окремими вищими навчальними закладами України вже досягнуто певних
напрацювань із впровадження елементів ЕСТS, зокрема з
модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

Водночас, нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТS за
рахунок введення кредитної системи формування програм навчання:

посилення ролі самостійної роботи студентів, використання новітніх
педагогічних методик та сучасних інформаційних технологій навчання.

З метою вироблення і запровадження нових принципів організації
навчального процесу щодо розширення можливості студентів у виборі змісту
програми навчання, забезпечення гнучкості в системі підготовки фахівців
для їх адаптації до швидкозмінних вимог національного та міжнародного
ринків праці, стимулювання студентів і науково-педагогічних працівників
у досягненні високої якості підготовки фахівців з вищою освітою та
підвищення престижу української вищої школи на світовому рівні колегія

ухвалює:

1. Прийняти пропозицію вищих навчальних закладів про проведення,
починаючи з 2003/2004 навчального року, педагогічного експерименту щодо
запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.

2. Затвердити Перелік необхідних умов для запровадження
кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих
навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації та відповідний План
заходів з підготовки до проведення педагогічного експерименту, що
додаються.

3. Просити Академію педагогічних наук України взяти участь в науковому
супроводженні педагогічного експерименту.

4. Департаменту вищої освіти (Болюбаш Я.Я.):

4.1. Забезпечити виконання Плану заходів з підготовки до проведення
педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи
організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV
рівнів акредитації.

4.2. Організувати всебічне обговорення програми проведення педагогічного
експерименту з науково-педагогічними працівниками та студентами вищих
навчальних закладів – учасників експерименту та в засобах масової
інформації.

4.3. Забезпечити щорічне інформування колегії про хід проведення
педагогічного експерименту.

5. Контроль за виконанням рішення колегії покласти на заступника
державного секретаря Степка М.Ф.

Голова колегії,

Міністр В.Г.Кремень

Колегії Міністерства освіти і науки України

Доповідна записка

про проведення педагогічного експерименту

щодо запровадження кредитно-модульної системи

організації навчального процесу у вищих навчальних закладах

ІІІ – IV рівнів акредитації

На виконання основних завдань, визначених у доповіді Міністра освіти і
науки України Кременя В.Г. «Вища освіта і наука – пріоритетні сфери
розвитку суспільства у XXI столітті» на колегії міністерства від 28
лютого 2003 р. (протокол № 2/3-4), що спрямовані на реалізацію Послання
Президента України до Верховної Ради України «Концептуальні засади
стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011
роки: «Європейський вибір» і Національної доктрини розвитку освіти
України, департаментом вищої освіти разом з вищими навчальними закладами
проведено аналіз стану та можливих шляхів реформування організації
навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Проведений аналіз показав, що нинішня система підготовки фахівців з
вищою освітою має певні недоліки, а саме:

– відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального
семестру;

– низький рівень активності студентів і відсутність елементів
змагальності в навчальних досягненнях;

– можливість необ’єктивного оцінювання знань студентів;

– значні затрати бюджету часу на проведення екзаменаційної сесії;

– відсутність гнучкості в системі підготовки фахівців;

– недостатній рівень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку
праці;

– низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки,
спеціальностей та вищих навчальних закладів;

– мала можливість вибору студентом навчальних дисциплін.

Для подолання недоліків існуючої системи підготовки фахівців може бути
запровадження кредитно-модульної системи, яка передбачає вирішення
наступних завдань:

відходу від традиційної схеми «навчальний семестр – навчальний рік,
навчальний курс»;

раціонального поділу навчального матеріалу дисципліни на модулі і
перевірки якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного
модуля;

перевірки якості підготовки студентів до кожного лабораторного,
практичного чи семінарського заняття;

– використання більш широкої шкали оцінки знань;

– вирішального впливу суми балів, одержаних протягом семестру, на
підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;

– стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом
усього семестру і підвищення якості їх знань;

– підвищення об’єктивності оцінювання знань студентів;

– запровадження здорової конкуренції в навчанні;

– виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі
модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості
підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.

Входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього
простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму
як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ЕСТS).

Ця система запроваджується на Інституціональному, реґіональному,
національному та Європейському рівнях і є однією з ключових вимог
Болонської декларації 1999 року.

Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання з
впровадження елементів ЕСТS, зокрема з модульно-рейтингової системи
оцінювання знань студентів.

Проте, нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТS за
рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних
програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін
педагогічних методик, впровадження активних методів та сучасних
інформаційних технологій навчання.

Як свідчить практика, час на сесійний контроль при сучасній системі
організації навчального процесу використовується не раціонально.
Відстрочка зворотного зв’язку на кінець семестру не дозволяє приймати
оперативні виховні і дидактичні заходи щодо підвищення якості навчання
(контроль будь-якого процесу після його завершення неможливий).

При кредитно-модульній системі організації навчального процесу в вищих
навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на
змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ)
навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і
самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.

Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля, як
складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни.

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни
визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як
інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням
«вагових» коефіцієнтів.

Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має
можливості:

– не складати екзамен (залік) і отримати набрану кількість балів як
підсумкову оцінку;

– складати екзамен (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною
навчальною дисципліною;

– ліквідувати академічну різницю, пов’язану з переходом на інший напрям
підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

– поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі
навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним
вимогам ринку праці;

– використати час, що відведено графіком навчального процесу на
екзаменаційну сесію, для задовольняння своїх особистих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів,
зобов’язаний складати екзамен (залік).

До Міністерства освіти і науки звернулися ректори провідних вищих
навчальних закладів, з пропозицією провести педагогічний експеримент,
завданнями якого мають бути:

– обґрунтування доцільних змін в системі управління навчальним процесом
на рівні освітньої галузі;

– обґрунтування технологій управління навчальним процесом у вищому
навчальному закладі на рівні:

– проректор;

– навчальний відділ;

– деканат;

– кафедра;

– обґрунтування підходів до декомпозиції навчальних дисциплін та
технологій їх викладання в умовах кредитно-модульної системи;

– обґрунтування доцільних підходів до системи оцінювання знань студентів
в умовах кредитно-модульної системи;

– обґрунтування підходів до підвищення «гнучкості» процесу навчання
і можливості адаптованого індивідуального «конструювання» навчальною
процесу;

– обґрунтування єдиної комп’ютерної системи управління навчальним
процесом у вищих навчальних закладах;

– обґрунтування вимог до методичного та інформаційного забезпечення
навчального процесу;

– обґрунтування системи організації самостійної роботи та дистанційного
навчання.

Для проведення педагогічного експерименту потрібно здійснити низку
заходів, пов’язаних із створення робочої групи з розроблення його
програми. координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів
експерименту, визначення складу учасників експерименту, створення
робочих груп у вищих навчальних закладах – учасниках експерименту,
розроблення навчально-методичного та нормативно-правового забезпечення
експерименту тощо.

Очікуваними соціальними, економічними ті іншими наслідками впровадження
кредитно-модульної системи організації навчального процесу можуть бути:

– інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки

фахівців;

– систематичність засвоєння навчального матеріалу;

– встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених
етапах навчання;

– контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу.

– підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу
зменшення пропусків навчальних занять;

– психологічне розвантаження студентів в кінці семестру;

– підвищення відповідальності студентів за результати навчальної
діяльності;

– максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та
кваліфікації;

– підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;

– скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації
екзаменаційних сесій);

економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія і т.п.) тощо.

Просимо розглянути і прийняти рішення, проект якого додається.

Директор департаменту

вищої освіти Я.Я.Болюбаш

Міністерство освіти і науки України

НАКАЗ

м. Київ

« 06 » листопада 2003 р. № 740

Про проведення науково-практичного семінару з питань запровадження
кредитно-модульної системи організації навчального процесу

На виконання Плану заходів з підготовки до проведення педагогічного
експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації
навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рівнів
акредитації, затверджених рішенням колегії Міністерства освіти і науки
України від 24 квітня 2003 р. протокол № 515-4 та з метою обговорення
проектів програми педагогічного експерименту і відповідних розпорядчих,
нормативних та методичних матеріалів з питань експерименту.

НАКАЗУЮ:

1. Провести 21-22 листопада 2003 року на базі Національного університету
«Львівська політехніка» науково-практичний семінар «Кредитно-модульна
система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації».

2. Затвердити Склад організаційного комітету з підготовки і проведення
науково-практичного семінару, то додається.

3. Організаційному комітету забезпечити до 15 листопада підготовку
проектів Програми педагогічного експерименту та відповідних
розпорядчих, нормативних і методичних матеріалів з питань
експерименту.

4. Затвердити Програму проведення науково-практичного семінару, що
додається.

5. Ректору Національного університету «Львівська політехніка»
Рудавському Ю.К. створити належні умови для проведення
науково-практичного семінару.

6. Ректорам вищих навчальних закладів, які заявили про свою участь в
педагогічному експерименті (перелік додається), відрядити до м. Львова
для участі в семінарі проректорів з навчальної роботи або відповідальних
за проведення експерименту, а також членів робочої групи міністерства,
які включені в Програму науково-практичного семінару доповідачами.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра
Степка М.Ф.

Міністр В.Г. Кремень

Затверджено

наказом МОН України

від 06.11.03 № 740

Склад організаційного комітету

з підготовки і проведення науково-практичного семінару

«Кредитно-модульна система підготовки фахівців

у контексті Болонської декларації»

Кремень

Василь Григорович Міністр освіти і науки України, голова оргкомітету

Журавський

Віталій Станіславович перший заступник Міністра, заступник голови
оргкомітету

Степко

Михайло Филимонович заступник Міністра, заступник голови оргкомітету

Рудавський

Юрій Кирилович ректор Національного університету «Львівська

політехніка», заступник голови оргкомітету

Члени організаційного комітету

Антоненко

Григорій Якович проректор з науково-методичної роботи Київського

національного університету будівництва і архітектури

Болюбаш

Ярослав Якович директор департаменту вищої освіти МОН України

Грубінко

Василь Васильович проректор з навчальної роботи Тернопільського
державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Колот

Анатолій Михайлович проректор з навчальної роботи Київського
національного економічного університету

Костробій

Петро Петрович перший проректор Національного університету «Львівська
політехніка»

Левківський

Казимір Михайлович директор науково-методичного центру вищої освіти

Салов

Володимир Олександрович начальник навчально-методичного управління
Національного гірничого університету

Третяк

Олег Васильович перший проректор Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

Шинкарук

Василь Дмитрович заступник директора департаменту вищої освіти МОН
України

Якименко

Юрій Іванович перший проректор Національного технічного університету
України «Київський політехнічний інститут»

Затверджено

наказом МОН України

від 06.11.2003 р. № 740

Програма

проведення науково-практичного семінару

«Кредитно – модульна система підготовки фахівців у контексті

Болонської декларації»

21 листопада 2003 року

900 – 1000 – Реєстрація учасників науково-практичного семінару

1000 – 1300 – Перше пленарне засідання

ВІДКРИТТЯ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОГО СЕМІНАРУ

Рудавський Ю.К., ректор Національного університету «Львівська
політехніка»

Основні завдання вищої школи щодо реалізації в Україні принципів
і завдань Болонського процесу.

Журавський В.С., перший заступник Міністра освіти і науки України.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу як необхідна
умова мобільності І конкурентоспроможності випускників вищої школи.

Степко М.Ф., заступник Міністра освіти і науки України.

Концептуальні засади кредитно-модульної системи організації
навчального процесу.

Лозинський О.Ю., директор інституту Національного університету
«Львівська політехніка».

Особливості організації навчального процесу в умовах кредитно-модульної
системи.

Бабин І.І., завідувач кафедри Тернопільського державного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка.

Особливості формування програми навчання студентів та запровадження
Інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм.

Загородній А.Г., начальник навчально-методичного управління
Національного університету «Львівська політехніка».

1300-1430 – Перерва

1430-І630 – Друге пленарне засідання

Форми організації навчання та нормування нових видів навчальної роботи в
умовах кредитно-модульної системи.

Якименко Ю.І., перший проректор Національного технічного університету
України «Київський політехнічний інститут».

Оцінювання знань студентів в умовах кредитно-модульної системи.

Колот А.М., проректор з навчальної роботи Київського національного
економічного університету.

Про порядок відрахування, поновлення, переведення студентів та
переривання їхнього навчання в умовах кредитно-модульної системи.

Калиновська Л.Є., начальник навчального відділу Київського національного
торговельно-економічного університету.

Про умови взаємовизнання залікових кредитів між вищими навчальними
закладами – учасниками експерименту.

Салов В.О., начальник навчально-методичного управління
Дніпропетровського національного гірничого університету.

22 листопада 2003 року

1000 – 1200 – Засідання круглого столу «Кредитно-модульна система
підготовки фахівців у контексті Болонської декларації»

1200 -1300 – Засідання робочої групи щодо доопрацювання проектів
програми педагогічного експерименту і відповідних розпорядчих,
нормативних та методичних матеріалів з питань експерименту.

Підведення підсумків роботи науково-практичного семінару.

Українські вищі навчальні заклади впроваджують

кредитно-модульну систему підготовки студентів

Однією із значущих подій, на думку представників ректорського складу
вищих навчальних закладів, фахівців із вищої освіти Міністерства освіти
і науки України і науковців, які займаються проблемами осучаснення
української університетської освіти, став семінар «Кредитно-модульна
система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації»,
проведений у Львові на базі Національного університету «Львівська
політехніка». Мабуть, місце семінару – потужний навчальний центр
Західної України, відомий і на батьківщині, і за кордоном університет –
було обрано свідомо. «Львівська політехніка», а також Львівський
національний університет є вищими навчальними закладами, в яких уже не
один рік використовують у навчальному процесі елементи
кредитно-модульної системи. У семінарі взяли участь представники понад
чотирьох десятків вищих навчальних закладів з усієї України.

Перший заступник міністра освіти і науки Віталій Журавський зазначив на
семінарі, що нині можна з жалем констатувати, що, незважаючи на
досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система, вона,
однак, стала менш якісною, а чимало випускників вищих навчальних
закладів неконкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це
зобов’язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій
освіті. Водночас участь вищої освіти України в Болонських перетвореннях
має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а
не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості.
Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до надмірної
перебудови вітчизняної системи освіти. При цьому еволюцію системи
освіти не треба відокремлювати від інших сфер суспільства, вона має
розвиватися в гармонійному взаємозв’язку із суспільством у цілому,
беручи на себе роль його провідника.

У модернізації системи вищої освіти в Україні є деякі спільні ознаки з
процесом, але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Це
пов’язано з тим, що вихідні концепції такої модернізації не були
зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти в європейський
простір. На сучасному етапі, на думку першого заступника міністра
освіти і науки, концепцію реформування вищої освіти треба докорінно
переглянути й створити програму її зближення з європейським освітнім і
науковим простором.

У своєму виступі заступник міністра освіти і науки Михайло Степко
коротко проаналізував нинішній стан вищої освіти України і його
відповідність завдання входження до Болонського процесу. Головний
висновок – з формальної точки зору ми запровадили ідеї Болоньї, але
найважливіше не формальна схема, а якісне наповнення кожної складової
роботи.

Як ключову позицію було обґрунтовано думку, що Болонські вимоги це не
уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності
освітніх і культурних надбань різних країн.

Кредитно-модульній системі, як невід’ємному атрибуту Болонської
декларації, надаються дві основні функції.

Перша – сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення
переходів з одного університету до іншого.

Друга – акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи
з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума
кредитів визначає на що здатний студент, який навчається за тією чи
іншою програмою.

Михайло Степко відзначив також важливість запровадження
кредитно-модульної системи як фактора стимулювання до ефективної роботи
викладача і студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального
спілкування в процесі навчання. Систематизація роботи на протязі
семестру становиться перепоною для негативних наслідків навчання за
схемою вивчив чи визубрив – здав – забув. Відзначена зручність
запровадження модульного навчання для вирішення проблем узгодження
змісту освіти в ланцюжку середня освіта-вища школа-післядипломна освіта.
Тобто полегшена реалізація ідеї створення умов для неперервного навчання
протягом життя, що також цікавить Європейські країни.

” $ ¶ ? ?

 

e

e

O

O

” $ o

`„?

??

?

???

h 8|OJQJ

h 8|

kd°

e?e¬e¶e?eaeeee?eoejeleaeeeeIiooioooooioooooioooooioooooioooooioooooooioo
oooooioooooioaoooioooiUeiOiOiIiIiIiOiOi

kdA

?

`„7

?

¤

AE

ooooeaeaeoooooooooooooooooooooooooooeaeoooooooooeaeaeoooooUooooooooooooo
ooUoUoUoUo

8-?-‚-A-?”oe#iiiiiiiUeE?§?•‰‰

$

$

$ $

$

AE

??????????????

$ $

$

$

$

d `„7a$

$

d ¤?a$

$

j>jpjrj’k”kcm¤m?n?n?o‚oepipDrFroaeoTHOIOIO»¶¦?–?–?–?–?TH?TH?TH?TH?TH?‡TH
?TH?TH‡TH?TH?TH?TH?TH?TH?TH?

NH

NH

|”o”I™N?` ¤ ?YthYissssIA?§?§?§?§§’§

d,`„7

$

$

$

$

uouououeuououououeuououououououououeuououououeTHeuouououououououououeuou
ououou*euououe

occcc*cccccccccccAe?

&

$

>

@

$

@

iiiiiiiiiiiiiiiiiiissOeEE

@

AE

E

N

„7 ¤?`„7a$

O O O

d

oaOOOOOOOOOOOAOOO??

F

H

>

@

d

F

H

@

f

oooooooooooooooooeTHTHeeTHee

oooooooooooooeTHTHooooooooo

d 1$`„

OJQJ

oioioissioioOOOOOOEOEOO?OEOEO·OOOOOOOOO·OOO·O·OOOOO·OOOOOOOOOOO·OOoO°O

`„7

t

v

ooaOAeAeAeAeAeAeAe?¬¬¬¬¬¬¬

u?ueueueueuau*uaIuAeuAeuAeu?AeuAeueuaueuAe?ueueueueuaueueueu?ueu?u?u±ueu
eueu

OJQJ

h 8|CJ

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

???0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?0???%?

?(?0??%?

?N?????N”‹?‹z?sz

h 8|CJ

?0???%?

?(?0??%?

?(?0??%?

????????. Зокрема виключив думку щодо недоцільності обмежуватись в
експерименті лише рівнем бакалавра, що запропонували окремі
університети-учасники експерименту, а слід включати і рівень магістра.
Це дозволить побудувати для студента більш гнучку траєкторію освіти.

Ректор Національного університету «Львівська політехніка» Юрій
Рудавський відзначив на семінарі, що одним з основних аспектів входження
національної вищої школи в європейський освітній та науковий простір є
впровадження в державах–учасницях Болонської співдружності двоступеневої
системи підготовки фахівців (бакалавр-магістр), що дасть змогу поєднати
інтереси особи з інтересами суспільства в умовах ринкової економіки, –
«Львівська політехніка» однією із перших серед вищих навчальних закладів
України розпочала перехід до підготовки фахівців за ступеневою системою.
Починаючи з 1992 року, розроблено структурно-логічні схеми підготовки
фахівців, освітньо-кваліфікаційні характеристики та освітньо-професійні
програми, введено систему кредитного виміру навчальних дисциплін, яка
реалізована в навчальних програмах університету. Істотним заходом щодо
підвищення мобільності студентів стало також реформування системи вступу
студентів: молодь вступає в університет не на спеціальність, а на напрям
підготовки. В контексті Болонської декларації є й те, що у «Львівській
політехніці» впроваджена й успішно функціонує система підсумкового
контролю, оцінювання знань та визначення рейтингу студентів. Стобальна
шкала оцінювання якості знань студентів трансформується в шкалу
оцінювання знань за Європейською Кредитною трансферною та акумулюючою
системою (ECTS). Важливим кроком у поліпшенні якості підготовки фахівців
стала реорганізація структури «Львівської політехніки»: замість 16
факультетів тепер у складі університету працюють 12 навчально-наукових
інститутів. Особливістю цієї структури є те, що нею передбачено
наявність двох шкіл – школи бакалаврату (базова вища освіта) і школи
підготовки спеціалістів та магістрів (повна вища освіта). У «Львівській
політехніці» розроблені й нові концептуальні засади підготовки фахівців,
в основу яких закладено так звану кредитно-модульну систему підготовки
фахівців. Ця система дає змогу здійснювати перехід між спорідненими
напрямами підготовки або спеціальностями.

Директор інституту Національного університету «Львівська політехніка»
Олександр Лозинський зазначив, що двоступенева система навчання потребує
нових технологій її реалізації. Такою технологією, є кредитно-модульна
система (КМСПФ) підготовки фахівця. Вона допомагає здійснювати
підготовку фахівців за індивідуальними освітньо-професійними програмами,
сформованими на підставі освітньо-кваліфікаційних характеристик для
певних спеціальностей, вимог замовників та індивідуальних побажань
студента, пов’язаних з його баченням перспектив майбутньої професійної
кар’єри, із кон’юнктурою ринку, місцем можливого працевлаштування тощо.
КМСПФ повинна забезпечити можливість академічної мобільності студентів
(а далі й викладачів) не тільки в межах України, а і Європи, інтеграцію
в європейський освітній простір, підтримку європейської системи
трансферу кредитів (ECTS). Водночас, зауважив пан Лозинський,
модульно-рейтингова система оцінювання знань є тільки складовою цієї
вищої технології підготовки.

КМСПФ дає змогу формувати індивідуальну освітньо-професійну програму
підготовки студента на підставі переліку змістових модулів (навчальних
дисциплін). Реалізація цієї програми обмежена нормативним терміном
навчання (на рівні базової вищої освіти це чотири роки, на рівні повної
вищої освіти – для підготовки спеціалістів – 1 – 1,5 року, для
підготовки магістрів – 2 роки) та граничним, який перевищує нормативний
на рік. Навчальна дисципліна, розповів пан Лозинський про досвід, який
відпрацьований в університеті, складається з тісно пов’язаних між собою
змістових модулів – логічно завершених частин теоретичного та
практичного навчального матеріалу, які вивчаються протягом навчального
року. Індивідуальна освітньо-професійна програма охоплює обов’язкові й
вибіркові змістові модулі. Формування індивідуальної
освітньо-професійної програми за певним напрямом або спеціальністю
передбачає можливість вибору самим студентом змістовних модулів
(дисциплін). КМСПФ дає змогу здійснювати перехід між спорідненими
напрямами підготовки або спеціальностями. Зарахування змістових модулів
(дисциплін), введених у річну навчальну програму, здійснюється шляхом
складання студентом певного виду підсумкового контролю протягом
навчального року без організації заліково-екзаменаційних сесій, однак із
дотриманням термінів, визначених графіком підсумкового контролю.

Індивідуальна освітньо-професійна програма формується з участю студента
і під керівництвом викладача-куратора. Основним завданням
викладача-куратора є надання кваліфікованих консультацій та рекомендацій
щодо формування індивідуальної навчальної програми студента та її
реалізації протягом усього періоду навчання.

Реалізація КМСПФ, за словами директора інституту Національного
університету «Львівська політехніка», потребує істотно нових
науково-методичних та дидактичних підходів до планування й організації
навчального процесу, до викладання, а також вищого рівня
матеріально-технічного та методичного забезпечення навчального процесу
(доступ студентів до інформаційних ресурсів, зокрема через комп’ютерні
мережі та Інтернет, до навчальних програм і планів, навчально-методичної
літератури, зокрема в електронній формі тощо).

Основними напрямами підготовки студентів в умовах кредитно-модульної
системи організації навчання, за словами завідувача кафедри
Тернопільського педагогічного університету ім. В.Гнатюка Івана Бабина, є
створення стандартів за напрямами освіти, в яких домінував би
діяльнісний аспект засвоєння змісту із урахуванням загальноєвропейських
та регіональних стандартів; створення модульних програм, у яких
міні-модулі легко можна було б замінити, поновити, трансформувати,
адаптувати; створення величезної кількості спецкурсів, які дадуть змогу
студентам робити власний вибір із набору кредитів, особливо це
стосується старших курсів; використовувати в організації навчального
процесу ВНЗ комунікативні методи і форми навчання, які є характерними
для європейської зони освіти. Нагальним, на думку Івана Івановича, є й
поліпшення медіаосвітньої підготовки викладачів, які мають проектувати
освітнє та навчальне середовище з допомогою інформаційних, комп’ютерних
і педагогічних технологій. Також має бути створений сучасний
діагностично-контролюючий інструментарій щодо оцінки діяльності
студентів та викладачів вищої школи – це якість освіти.

Одним із перших українських університетів, який започаткував систему
самоаналізу, розробив ідеологію, відпрацював методику ступеневої системи
навчання, а також випустив перших бакалаврів і магістрів, був
Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут». У
НТУУ «КПІ» елементи кредитно-модульної системи введено як у традиційній
двоступеневій системі навчання, так і в системі післядипломної освіти
при здобутті паралельної другої освіти (інтегровані навчальні плани) і
послідовної другої освіти (система взаємозаліків), у системі
перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів, а також у системі
дистанційного навчання, розповів перший проректор «Київської
політехніки» Юрій Якименко.

Уніфікована структура навчальних планів підготовки бакалавра,
спеціаліста й магістра в КПІ охоплює три цикли, які обчислюються в
кредитах. До навчального процесу НТУУ «КПІ» впроваджено
модульно-рейтингову систему, яка характеризується рейтинговою системою
оцінювання успішності навчання та визначення рейтингу студентів.
Рейтингова система оцінки якості навчання – це не просто нова система
контролювання та оцінювання якості знань, навичок та умінь студентів. Це
тонкий, гнучкий і дійовий засіб впливу на студента, який значно краще
відповідає вимогам природного розвитку й прояву особистості, потребам
сьогодення. В її основі лежить поопераційний контроль і накопичення
рейтингових балів за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність за
певний період навчання. У системі рейтингів, розповів пан Якименко,
використовуються рейтинг із дисципліни, семестровий, інтегральний
рейтинг студента.

Впроваджена в НТУУ «КПІ» двоступенева трициклічна кредитна структура
навчального плану, інтегровані навчальні плани і рейтингова система
оцінки якості є новою технологією навчання, яка може розглядатися як
перший крок для введення кредитно-модульної системи.

За будь-яких принципів організації навчального процесу саме системі
оцінювання знань належить важлива роль у забезпеченні високої якості
освіти та формуванні конкурентоспроможних фахівців, відзначив у своєму
виступі проректор Київського національного економічного університету
Анатолій Колот.

У ході експерименту з впровадження кредитно-модульної системи
організації навчального процесу щодо оцінювання необхідно вирішити
триєдине завдання: опрацювати найбільш доцільні підходи до діагностики
знань студентів з урахуванням набутого досвіду у вищій школі, опанувати
систему оцінювання знань за шкалою Європейської кредитно-трансферної та
акумулюючої системи (ЄКТАС) і, нарешті, відпрацювати технологію
взаємопереведення оцінок, що прийняті у вітчизняній практиці.

Друге й третє завдання особливих складнощів щодо врахування вимог ЄКТАС
не викликають. Але було і залишається актуальним перше, головне завдання
– як досягти найбільш об’єктивного оцінювання, як зробити, щоб
оцінювання виконувало властиві йому функції і насамперед дві головні —
контролюючу й мотивуючу. Світовий і вітчизняний досвід, зазначає
проректор економічного університету, переконливо свідчить, що оцінювання
діяльності будь-якого суб’єкта — робітника, менеджера, студента – справа
вкрай складна. На практиці немає ідеальних систем оцінювання, а кожна з
тих, що використовується, має свої і сильні, і слабкі сторони. Отож
треба шукати не ідеальні системи, а проектувати ті, які є з більшою
кількістю продуктивних переваг.

Два роки тому в Київському національному економічному університеті було
впроваджено значно оновлену систему оцінювання знань, що за нашою
оцінкою, себе повністю виправдала та відповідає основним засадам
входження в Болонський процес. Проектування нової системи оцінювання
знань було розпочато з формування прозорих стосунків між студентом і
викладачем. Ця прозорість досягається, передусім, максимальною
інформованістю студента. Нині студент університету вже на початку
семестру знає, що він має опанувати, що від нього вимагається, якими
будуть критерії оцінювання його знань, скільки балів і за що він може
отримати під час поточних та підсумкових контрольних заходів. Для цього
на відповідних сайтах університету з кожної дисципліни навчального плану
розміщено методичні матеріали.

Підсумкова оцінка з дисципліни, розповів Анатолій Колот, формується з
двох складових – результати поточної діяльності та результати
діагностики знань у формі екзамену. Принципово важливим є врахування
такої обставини: обидві складові загальної підсумкової оцінки мають
самостійне значення, а для цього програмний матеріал розмежовується за
змістом в часі. На поточний контроль виносяться завдання, які неможливо
або недоцільно перевіряти на екзамені (уміння та навички проводити
розрахунки, користуватися комп’ютером, виконувати практичні завдання
індивідуально чи у складі малої групи тощо). Натомість завдання, що
виносяться на іспит, повинні мати узагальнюючий характер та дати
можливість оцінювати рівень творчого, цілісного бачення курсу, вміння
синтезувати отримані знання, використовувати їх для аналізу ситуацій та
формулювання свого ставлення до тих чи інших проблем. На думку пана
Колота та його колег із Київського національного економічного
університету, оцінювання має проводитися у формі екзамену. Для
економічних спеціальностей це повинна бути аксіома, адже лише при
підсумковому оцінюванні знань у формі екзамену є можливість перевірити
усвідомлення глибинних засад щодо структури, змісту, логіки курсу,
розуміння програмного матеріалу як системи знань та взаємозв’язків між
змістовими модулями, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми
навчальної дисципліни тощо.

Результатом конференції стала резолюція, в якій учасники після двох днів
спілкування, обміну досвідом та думками зазначили, що багатоступнева
система вищої освіти України в основному відповідає моделі,
запропонованій країнами-учасницями Болонського процесу, і подальша
модернізація нашої вищої школи має бути зорієнтована на інтеграцію в
європейський освітній простір. Учасники також зазначили, що МОН та ВНЗ
мають співпрацювати щодо узгодження двоциклічної системи існуючих
освітньо-кваліфікаційних ступенів, європеїзації змісту навчальних
програм та щодо введення додатка до диплома. Підкреслювалося, що ВНЗ –
учасники педагогічного експерименту – зосередять зусилля на апробації
системи кредитів, узгодженої з Європейською системою перезарахування
кредитів (ECTS) з подальшим поширенням її у вітчизняних ВНЗ. Учасники
конференції були одностайними в тому, що потрібно активізувати роботу
щодо впровадження європейських критеріїв оцінювання знань студентів, їх
практичної підготовки, компетентності, ефективності наукових
досліджень.

РЕЗОЛЮЦІЯ

Учасники науково-практичного семінару «Кредитно-модульна система
підготовки фахівців у контексті Болонської декларації», що відбувся
21-22 листопада 2003 року у м. Львові на базі Національного університету
«Львівська політехніка», визнаючи необхідність інтеграції вищої освіти і
науки України в єдиний Європейський освітній і науковий простір на
засадах Спільної декларації європейських міністерств освіти, прийнятої в
Болоньї 19 червня 1999 р., стверджують, що:

Уряд України має прийняти усвідомлене політичне рішення про інтеграцію
національної системи вищої освіти і науки в Європейський освітній і
науковий простір, яке б було покладено в основу зовнішньої політики
держави.

Багатоступенева система вищої освіти України, яка запроваджена законами
України «Про освіту», «Про вищу освіту» та відповідними нормативними
документами Кабінету Міністрів України і Міністерства освіти і науки
України, в основному відповідає моделі запропонованої країнами
учасниками Болонського процесу. Подальша модернізація вищої школи
України повинна бути зорієнтована на інтегрування національної системи
вищої освіти в Європейський освітній та науковий простір.

Міністерству освіти і науки України та вищим навчальним закладам
необхідно провести значну роботу щодо прийняття системи чітко
встановлених та взаємовизначених ступенів через впровадження додатку до
диплому, щоб сприяти визнанню національної вищої школи Європейською
системою вищої освіти.

Вищим навчальним закладам – учасникам педагогічного процесу зосередити
зусилля на апробації системи кредитів, узгодженої з Європейською
системою перезарахування кредитів (ECTS), з подальшим поширенням цієї
системи в національній системі вищої освіти.

Необхідно активізувати роботу щодо впровадження європейських критеріїв
оцінки якості знань студентів, їх практичної підготовки, ефективності
наукових досліджень, передбачивши зміну змісту і форми організації
роботи державних і недержавних інституцій, що здійснюють контроль якості
освіти.

Вищим навчальним закладам – учасникам педагогічного експерименту
апробувати в умовах національної системи вищої освіти європейські
критерії щодо розробки навчальних планів, співпраці закладів освіти,
схем мобільності та інтегрованих програм навчання, практичної підготовки
та наукових досліджень.

Учасники науково-практичного семінару заявляють, що вищі навчальні
заклади зроблять все необхідне для підтримання країн-учасниць
Болонського процесу та приєднаються до нього.

RESOLUTION

of the members of research-and-practical seminar «Credit-modular System
of Specialists Training in the Context of Bologna Declaration»

(Lviv, November 22, 2003)

Members of the Research-and-practical Seminar «Credit-modular System of
Specialists Training in the Context of Bologna Declaration», which took
place on 21-22 November 2003 in Lviv on the basis of National University
«Lvivska politehnika», defining the necessity of integration of higher
education and science of Ukraine into common European educational and
scientific expanse on basis of General Declaration of European Ministry
of Education, accepted in Bologna on June 19, 1999, affirm that:

the Government of Ukraine has to make a deliberate political resolve as
to the integration of the national system of higher education and
science into European educational and scientific expanse, which is to be
placed as fundamentals of the foreign policy of the country;

multilevel system of higher education of Ukraine introduced by the laws
of Ukraine «About Education» and «About Higher Education» and
corresponding normative documents by the Cabinet of Ministers of Ukraine
and Ministry of Education and Science of Ukraine, basically corresponds
to the model proposed by the member-countries of the Bologna Process.
Further modernization of High School of Ukraine must be oriented on the
integration of National System of Higher Education into European
educational and scientific expanse;

Ministry of Education and Science of Ukraine and higher educational
establishments must hold considerable work as to concordance of
bicyclic system of the education- qualification degrees,
Europeanization of the content of educational programs, introduction of
the loose leaf to the diploma in order to promote the recognition of
National High School by the European Educational System;

Higher Educational Establishments- members of the pedagogical experiment
must concentrate energies on the approbation of the credit system, which
is agreed with European Credit Testing System (ECTS), with further
widening of this system in the National Higher Education System;

it is necessary to activate work concerning introduction of European
estimate criteria of the quality of students’ knowledge, their practical
training and competence, of scientific research effectiveness
foreseeing all the necessary changes of the content and forms of work
organization of state and non-governmental institutions, which
accomplish control of the education quality;

when defining context and aims of international cooperation and
preparing correspondent agreements, main attention should be paid to
development of the approaches to the introduction of Bologna Process
ideas, integration of curriculum and programs, strengthening of
students’ and teachers’ mobility.

Members of the Research-and-practical Seminar express confidence in the
fact that Higher Educational Establishments would do all necessary work
to enlist the support of Bologna Process member-countries as to the
Ukrainian joining Bologna Process initiative.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 19. 05. 2003 р. № 1/9-243

Головам рад ректорів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації

На виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24
квітня 2003 року протокол № 5/5-4 «Про проведення педагогічного
експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації
навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рівнів
акредитації» – просимо провести організаційну роботу серед вищих
навчальних закладів III-IV рівня акредитації реґіону та визначитися щодо
їх участі в проведенні педагогічного експерименту.

Подання на участь в експерименті із зазначенням напряму підготовки
(спеціальності) та освітньо-кваліфікаційних рівнів, за якими буде
організовано навчальний процес відповідно до визначеного колегією
Переліку необхідних умов, надіслати від конкретного навчального закладу
міністерству не пізніше 31 травня 2003 року.

Заступник

Державного секретаря М.Ф. Степко

Схвалено рішенням колегії

Міністерства освіти і науки України

від 24.04.2003 р. Протокол № 5/5-4

ПЕРЕЛІК

необхідних умов для запровадження

кредитно-модульної системи організації навчального процесу

у навчальних закладах III – IV рівнів акредитації

1. Наявність структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма
напрямами та спеціальностями.

2. Запровадження модульної системи організації навчального процесу,
системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів.

3. Організація навчального процесу на базі програм навчання, які
формуються як набір залікових кредитів, що передбачає відхід від
традиційної схеми «навчальний семестр – навчальний рік, навчальний
курс».

4. Введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи
граничний термін бюджетного фінансування.

5. Дозвіл Міністерства освіти і науки України на частковий відхід від
галузевих стандартів вищої освіти (для напрямів і спеціальностей, для
яких вони затверджені).

6. Розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням
особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

7. Зарахування на навчання до вищого навчального закладу здійснюється
тільки за напрямами підготовки.

8. Наявність необхідного навчально-методичного, матеріально-технічного
та інформаційного забезпечення кредитно-модульної системи організації
навчального процесу.

9. Формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на
основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та
освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни
співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових
підготовки.

10. Введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм
навчання.

Схвалено рішенням колегії

Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003р. Протокол № 5/5-4

ПЛАН ЗАХОДІВ

з підготовки до проведення педагогічного експерименту

щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального

процесу у вищих навчальних закладах ІІI-IV рівнів акредитації

Зміст заходу Форми

реалізації Відповідальні виконавці Термін

виконання

1. Створення робочої групи з розроблення програми проведення
педагогічного експерименту Розпорядження МОН Департамент вищої освіти
20.05.03

2. Створення координаційної ради МОН для супроводу та узагальнення
результатів педагогічного експерименту Наказ МОН Департамент вищої
освіти 01.06.03

3. Визначення складу учасників педагогічного експерименту та розподіл
напрямів підготовки за галузевими групами вищих навчальних закладів
III-IV рівнів акредитації Наказ МОН Департамент вищої освіти НМЦ вищої
освіти 01.06.03

4. Створення робочих груп у вищих навчальних закладах – учасниках
педагогічного експерименту Накази вищих навчальних закладів Ректори
вищих навчальних закладів 10.06.03

5. Розроблення програми проведення педагогічного експерименту Програма
Робоча група 15.06.03

6. Проведення наради керівників робочих груп вищих навчальних закладів
ІІІ-IV рівнів акредитації – учасників педагогічного експерименту
Протокол Департамент вищої освіти 20.06.03

7. Розроблення програми проведення педагогічного експерименту в вищих
навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації – учасниках експерименту,
затвердження їх на Вчених радах та подання координаційній раді
Міністерство освіти і науки України Програма Ректори

вищих навчальних закладів 01.07.03

8. Розроблення нормативної бази для забезпечення реалізації
педагогічного експерименту: Нормативні документи МОН Департамент вищої
освіти Департамент економіки і фінансування НМЦ вищої освіти 15.12.03

8.1. Тимчасове положення про організацію навчального процесу у вищих
навчальних закладах – учасниках експерименту

8.2. Норми часу та нові види навчальної роботи

8.3. Тимчасове положення про порядок відрахування, поновлення,
переведення студентів та переривання їхнього навчання

8.4. Тимчасове положення про стипендіальне забезпечення студентів

S.5. Тимчасове положення про викладача-куратора індивідуальної
навчальної програми

8.6. Тимчасове положення про взаємовизнання залікових кредитів між
вищими навчальними закладами – учасниками експерименту

9. Формування банку тестових контрольних завдань для діагностики якості
засвоєння залікових кредитів Банк тестових контрольних

завдань Координаційна рада МОН 30.06.04

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Реформування вищої освіти і

болонський процес

Програма міжнародного семінару

25 – 26 листопада 2003 року

(м. Київ, вул. Васильківська, 36)

Вівторок, 25 листопада 2003 року

Прибуття учасників семінару

11:00-12:00 Реєстрація учасників семінару

11:30-14:00 Відвідання Національного технічного університету України
«Київський політехнічний інститут»

14:00-14:30 Пленарне засідання

Головуючий: Кремень В.Г. – Міністр освіти і науки України

Офіційне відкриття Міжнародного семінару:

Вітання:

Берган С. – Директор департаменту вищої освіти та досліджень
Генерального Директорату IV з питань освіти, культури та культурної
спадщини, молоді та спорту Ради Європи

Ніколаєнко С.М. – Голова Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради
України

Голуб В.В. – начальник управління з гуманітарних питань Головного
управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента
України

Суліма Є.М. – начальник управління науково – технічного та Гуманітарного
розвитку секретаріату Кабінету Міністрів України

Журавський В.С – Перший заступник Міністра освіти і науки України,
Керівник робочої групи з питань приєднання України до Болонського
процесу

Норберт Жустен – Посол Європейської Комісії в Україні

14:30-15:00 С. Берган – Директор департаменту вищої освіти та досліджень
Генерального Директорату IV – з питань освіти, культури та культурної
спадщини, молоді та спорту Ради Європи: «Європейський вищий освітній
простір: реалії та перспективи»

15:00-15:30 М.Ф. Степко – заступник Міністра освіта і науки України:
«Вища освіта України і Болонський процес»

15:30-15:40 Ю. К. Рудавський – ректор Національного університету
«Львівська політехніка»: «Впровадження кредитно–модульної системи
організації навчання»

15:40-15:50 М.В. Згуровський – ректор Національного технічного
університету України: «Інтеграція вищої освіти України у європейський
освітній простір»

15:50- 16:00 В.С. Бакіров – ректор Харківського національного
університету імені В.Н. Каразіна: «Впровадження положень Болонської
Декларації»

16:00-16:10 В.В. Скопенко – ректор Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

16:10-16:20 В.П. Бабак – ректор Національного авіаційного університету

16:20-16:40 Перерва

16:40-17:00 Обговорення

17:00-17:15 А. Марфі – Експерт Ради Європи, член Комітету
Болонського процесу : «Кваліфікації у вищій освіті»

17:15-17:30 Обговорення

17:30-19:30 Відвідання Київського національного торговельне-економічного
університету

Середа 26 листопада 2003 року

Пленарне засідання

9:00-10:30 Головуючий С. Берган – Директор департаменту вищої освіти та
досліджень Генерального Директорату IV – з питань освіти, культури та
культурної спадщини, молоді та спорту Ради Європи

9:00-9:30 П. Ніборг – Голова ради вищої освіти Норвегії: «Автономія
університетів та управління вищою освітою»

9:30-9:45 Вакарчук І.О. – ректор Львівського національного університету
імені Івана Франка

9:45- 10:00 Тимошенко І.І. – Голова асоціації вищих навчальних закладів
недержавної форми власності

10:00- 10:15 Б. К’єлемо – Експерт Ради Європи: «Студенти як партнери у
вищій освіті»

10:15-10:30 Петер Пушкаш – член Комітету Ради Європи Болонського
процесу: «Студенти як партнери у вищій освіті»

10:30-10:45 А.О. Черних – секретар Всеукраїнської студентської ради при
Президентові України: «Студентське самоврядування у вищій освіті»

10:45-11:15 Каролін Кампбел – асистент Директора агенції з питань оцінки
якості вищої освіти: «Оцінка якості вищої освіти»

11:15-11:45 Перерва

11:45 – 12:30 С. Берган — Директор департаменту вищої освіти та
досліджень Генерального Директорату IV – з питань освіти, культури та
культурної спадщини, молоді та спорту Ради Європи: «Визнання
кваліфікацій з вищої освіти в європейському реґіоні»

12:30 – 13:00 Обговорення

13:00 – 15:00 Відвідання Національного авіаційного університету.

15:00 – 15:30 В.Щастна – Голова Керівного Комітету з питань вищої освіти
та досліджень Ради Європи: «Вища освіта і забезпечення навчання впродовж
всього життя»

15:30 – 16:00 О. Кляшторний – Президент Української асоціації
студентського самоврядування: «Болонський процес очима українського
студентства»

16:00 – 16:15 Перерва

16:15-17:00 Обговорення

17:00-17:30 Закриття Конференції

Степко М.Ф. – заступник Міністра освіти і науки України

С. Берган – Директор департаменту вищої освіти та досліджень
Генерального Директорату IV – з питань освіти, культури та культурної
спадщини, молоді та спорту Ради Європи

Список учасників

міжнародного семінару: «Реформування вищої освіти і Болонський процес »

ВІД РАДИ ЄВРОПИ

С. Берган – Директор департаменту вищої освіти та досліджень
Генерального Директорату IV – з питань освіти, культури та культурної
спадщини, молоді та спорту Ради Європи (Франція)

В. Щастна – Голова Керівного Комітету з питань вищої освіти та
досліджень Ради Європи (Чеська Республіка)

К’єлемо Бьорн – Експерт Ради Європи (Норвегія)

П. Ніборг – Експерт Ради Європи (Норвегія)

Каролін Кампбел – Експерт Ради Європи, Генеральний секретар Ради з
вищої освіти (Великобританія)

Петер Пушкаш – Експерт Ради Європи, асистент Директора Агенції з питань
оцінки якості вищої освіти (Угорщина)

Анна Марфі – Експерт Ради Європи, член Комітету Болонського процесу
(Ірландія)

ВІД УКРАЇНИ

Табачник

Дмитро Володимирович – Віце-прем’єр-міністр України

Ніколаєнко

Станіслав Миколайович – Голова Комітету з питань освіти і науки
Верховної ради України

Голуб

Володимир Володимирович – Начальник управління з гуманітарних
питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації
Президента України

Суліма

Євген Миколайович Начальник управління науково – технічного та
гуманітарного розвитку.

Секретаріат Кабінету Міністрів України

Шпильовий

Василь Дмитрович – Головний консультант Секретаріату Комітету з питань
розвитку освіти і науки Верховної Ради України

Кремень

Василь Григорович – Міністр освіти і науки України

Журавський

Віталій Станіславович – Перший заступник Міністра освіти і науки України

Степко

Михайло Филимонович – Заступник Міністра освіти і науки України

Довженко

Валентина Іванівна – Державний Комітет України з питань сім’ї та молоді

Гнибіденко

Іван Федорович – Перший заступник Міністра праці і соціальної політики
України

Мазниченко

Олександр Борисович – Представник Міністерства закордонних справ України

Кириченко

Людмила Анатоліївна – Представник Міністерства культури України

Норберт Жустен Посол Європейської Комісії в Україні

Харченко

Іван Гнатович – Представник Міністерства охорони здоров’я України

Павлюченко

Андрій Андрійович – Представник Міністерства агропромислового
комплексу

Болюбаш

Ярослав Якович – директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти
і науки України

Сухолиткий

Омелян Степанович – директор департаменту міжнародного співробітництва

Левківський

Казимир Михайлович – директор Науково – методичного центру вищої освіти

Лубинець

Катерина Минівна – заступник начальника департаменту міжнародного
співробітництва

Черних

Андрій Олегович – секретар Всеукраїнської студентської ради при
Президентові України

Кляшторний

Олексій Миколайович – Президент Української асоціації студентського
самоврядування

Згуровський

Михайло Захарович – ректор Національного технічного університету України
«КПІ», Голова асоціації технічних університетів України

Якименко

Юрій Іванович – Перший проректор Національного технічного університету
України

Рудавський

Юрій Кирилович – ректор Національного технічного університету «Львівська
політехніка»

Малахов

Валерій Павлович – ректор Одеського національного політехнічного
університету

Товажнянський

Леонід Леонідович – ректор Харківського технічного університету
«Харківський політехнічний інститут»

Скопенко

Віктор Васильович – ректор Київського національного університету
імені Т.Шевченка, Голова ради ректорів вищих навчальних закладів України

Бакіров

Віль Савбанович – ректор Харківського національного університету
імені В.Н. Каразіна

Осєнін

Юрій Іванович – проректор з наукової роботи Східно-українського
національного університету

Андрущенко

Віктор Петрович – ректор Київський національного педагогічного
університету імені М.П. Драгоманова

Мельничук

Дмитро Олексійович – ректор Національного аграрного університету

Черних

Валентин Петрович – ректор Національної фармацевтичної академії

України

Півняк

Геннадій Григорович – ректор Національної гірничої академії України

Поляков

Микола Вікторович – ректор Дніпропетровського національного університету

Мінаєв

Олександр Анатолійович – ректор Донецького національного технічного
університету

Єрохін

Сергій Аркадійович – ректор Національної академії управління

Астахова

Валентина Іларіонівна – ректор Харківського гуманітарного інституту
«Народна українська академія»

Царенко

Олександр Михайлович – ректор Сумського національного аграрного
університету

Бабак

Віталій Павлович – ректор Національного авіаційного університету

Багров

Микола Васильович – ректор Таврійського національного університету

Сминтина

Валентин Андрійович – ректор Одеського національного університету
імені І.І. Мечникова

Дмитриченко

Микола Федорович – ректор Національного транспортного університету

Третяк

Олег Васильович – перший проректор Київського національного
університету імені Тараса Шевченка

Мазаракі

Анатолій Антонович ректор Київського національного
торговельно-економічного університету

Юрій

Сергій Ілліч – ректор Тернопільської академії народного господарства

Павленко

Анатолій Федорович – ректор Київського національного економічного
університету

Ткач

Микола Васильович – ректор Чернівецького національного університету
імені Ю. Федьковича

Вакарчук

Іван Олександрович – ректор Львівського національного університету
імені Івана Франка

Волков

Олег Ігорович – ректор Київського національного університету технологій
та дизайну

Артемчук

Галік Ісакович – ректор Київського національного лінгвістичного
університету

Тимошенко

Іван Іванович – ректор Європейського університету фінансів,
інформаційних систем, менеджменту і бізнесу

Павліченко

Олександр Іванович – директор Центру інформації і документації Ради
Європи

Олійник

Віктор Васильович – директор Центрального інституту післядипломної
освіти

Таланчук

Петро Михайлович – ректор Відкритого Міжнародного університету розвитку
людини «Україна»

Домніч

Володимир Іванович – начальник управління ліцензування і нострифікації
Міністерства освіти і науки України

Ушакова

Ніна Миколаївна – перший проректор Київського національного
торговельно-економічного університету

Кулініч

Олег Васильович – голова Комітету у справах сім’ї та молоді Харківської
міської ради

Моркляник

Богдан Васильович – голова Колегії студентів і аспірантів Національного
технічного університету «Львівська політехніка»

Скрипник

Софія Володимирівна – голова Студентського парламенту Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса  Шевченка

Хмельников

Артем Олександрович – голова оргкомітету Асоціації студентського
самоврядування м. Дніпропетровська

Горшеньова

Олена Степанівна – менеджер освітніх програм Британської Ради в Україні

Шаленко

Олександр Павлович – координатор освітніх програм Британської Ради в
Україні

Долганова

Лілія Георгіївна – прес-секретар Міністра освіти і науки України

Кузнєцов

Юрій Борисович – директор видавництва «Педагогічна преса»

Реформування вищої освіти

і Болонський процес

Два дні представники Ради Європи ознайомлювали керівників
українських інститутів, університетів та академій із шляхами реалізації
в європейських країнах ідей та мети Болонського процесу. Водночас
ректори вітчизняних ВНЗ показали закордонним учасникам на прикладах
роботи провідних університетів України, що оновлення української вищої
школи корелюється з ідеями Болоньї. Однак для входження в Болонський
процес цього замало. Українській вищій школі потрібно ще багато зробити
в цьому напрямі і водночас зберегти традиції, які складались у наших
кращих університетах протягом багатьох років і навіть кількох століть
їхньої діяльності.

«Освіта України відповідно до руху країни в Європу беззаперечно і
однозначно визначила як основний напрям інтеграцію в європейський
освітній простір, – зазначив на відкритті семінару міністр освіти і
науки Василь Кремень. – Болонський процес, як відомо, спрямований на
перетворення Європи на найбільш конкурентоспроможний і розвинутий
освітній простір у світі. Болонською декларацією, яку підписали
європейські міністри освіти 1999 року, передбачено реалізацію багатьох
ідей і перетворень. Передусім, це формування єдиного, відкритого
європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних технологій
на базі європейської системи трансферу кредитів, стимулювання
мобільності і створення умов для вільного пересування студентів,
викладачів, науковців у межах європейського регіону, прийняття системи
освітньо-кваліфікаційних рівнів, яка складається з двох циклів,
спрощення процедури визнання кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню
випускників і студентів на європейському ринку праці, розвитку
європейської співпраці в сфері контролю за якістю вищої освіти та
підсилення європейського виміру освіти. Болонський процес завдяки
істотним досягненням стає дедалі відчутнішою реалією для всієї Європи та
її громадян. Перспектива приєднання України до цього процесу, –
підкреслив Василь Кремень, – надає нашій країні можливість поглибити
відносини з європейськими державами в подальшій інтеграції до ЄС».

Україна має намір приєднатись до Болонського процесу через два роки, під
час зустрічі міністрів освіти європейських країн у Норвегії. Щоб це
стало реальністю, українські вищі навчальні заклади мають провести
внутрішню ревізію своєї діяльності щодо її відповідності вимогам
Болоньї. Хоча зміни, які нині відбуваються в наших університетах та
інститутах, корелюються з вимогами, які постають перед
країнами-претендентами на приєднання до Болонської угоди. Цьому сприяє
законодавче поле української вищої школи, яке формувалось майже
одночасно із принципами Болонського процесу.

Верховна Рада, за словами голови Комітету Верховної Ради України з
питань науки і освіти Станіслава Ніколаєнка, на рівні законодавства
працювала над створенням сприятливих умов з огляду на приєднання до
Болонської угоди. Передусім, це кроки, спрямовані на демократизацію й
автономність українських ВНЗ: виборність ректора і керівників
структурних підрозділів, самоуправління університетів та вплив на
процеси управління студентства і громадськості, створення пільгових умов
щодо фінансової діяльності ВНЗ. Водночас нині, як розповів Станіслав
Миколайович, ідеться про зміни до Закону «Про вищу освіту», які
торкнуться і документів, що отримують студенти після закінчення навчання
у ВНЗ, підвищення статусу наглядових рад і прозорість процесів
управління в університетах та інститутах.

Стратегічно українська політика щодо вищої освіти зорієнтована на
потреби особистості в подальшому працевлаштуванні, – зазначив під час
семінару, представляючи систему вітчизняної вищої школи, заступник
міністра освіти і науки Михайло Степко. – Це відбувається
завдяки розширенню доступу до якісної освіти, що є одним із завдань
Болонського процесу та міститься в документах Ради Європи.

Нині в Україні налічується 1003 вищих навчальних заклади, з яких понад
триста здійснюють освітню діяльність на університетському рівні.
Розвинутою є система ВНЗ недержавної форми власності. Щорічно до вищої
школи на навчання вступають 408 тисяч осіб, що вдвічі більше ніж п’ять
років тому. За кошти держави навчається 50 відсотків українських
студентів, інші – за рахунок власних коштів, кредитів тощо. Український
професорсько-викладацький загал – це 78 тисяч викладачів, із яких 12
відсотків – професори.

Вища освіта України забезпечує весь спектр спеціальностей, які є в
усьому світі. Найбільші сектори за напрямами підготовки, як розказав
Михайло Филимонович, – гуманітарні і педагогічні, економічні й
управлінські науки, інженерно-технічна освіта і природнича. Останнім
напрямом Україна по праву пишається. Ці фахівці знані не лише на
батьківщині, а й у Європі та світі.

Щодо перетворень, то нині постійно змінюється динаміка переліку напрямів
і спеціальностей. Сьогодні налічується 76 напрямів підготовки – це
бакалаврські програми. Із середини 90-х років в українській вищій школі
введено систему освітніх рівнів – неповна вища освіта (молодший
спеціаліст), базова (бакалавр) і повна вища освіта. Фактично, за
словами Михайла Степка, це відповідає вимогам Болонської конвенції і
тому, що в Європі називається «двоцикловою підготовкою».

Сьогодні в Україні затверджено стандарти для 80 спеціальностей. Якщо
говорити про аудиторне навантаження з точки зору системи кредитів на
зразок прийнятої в країнах-учасницях системи ECTS, то за 3,5 року
бакалавр в українських ВНЗ може набрати 225 кредитів, за чотири роки –
258, магістр – 93 кредити за півтора року, що становить 351 кредит ЕСТS.
Європейська система кредитів (трансферів), за словами експерта Ради
Європи С.Берган, передбачає, що бакалаврський ступінь включає 180
кредитів, а магістерський – 240.

Найважливішим серед вимог Болоньї є контроль якості. В Україні – два
типи контролю. Внутрішній, пов’язаний із семестровим складанням іспитів,
з ректорськими контрольними, поточним тестуванням тощо. Зовнішній
контроль – це державна інспекція навчальних закладів та ДАК.

Можна сказати, що українська вища школа має елементи, які
відповідають ідеям і принципам Болонського процесу. Ці ідеї в своїй
роботі і процесі оновлення використовують українські класичні,
автентичні і водночас по-сучасному потужні університети, які добре
відомі в Європі. Такі, як Львівський національний університет, Львівська
політехніка, Національний технічний університет «КПІ», Харківський
університет імені В.Каразіна та ще багато інших вищих навчальних
закладів. Під- твердженням цього може бути й те, що під час підготовки
до всеукраїнського експерименту щодо впровадження кредитно-модульної
системи організації навчального процесу бажання взяти в ньому участь
виявило понад чотири десятки українських університетів. А це означає, що
кожен із них має свої напрацювання.

Водночас українська вища школа має безліч проблем, які треба
розв’язувати незалежно від Болонського процесу і які, якщо подивитися з
точки зору входження в «Європу знань», погіршують розпізнавання нашої
вищої освіти у зовнішньому світі. Головними з них, на думку ректора
Національного технічного університету «Київська політехніка» Михайла
Згуровського, є надлишкова кількість навчальних напрямів та
спеціальностей, збільшення розриву між освітянами та роботодавцями,
складна для розпізнавання в Європі система наукових ступенів, а також
неучасть наших університетів у суспільних перетвореннях і недостатня
автономія українських ВНЗ. На думку Михайла Захаровича, важливим для
української вищої школи є застосування європейських стандартів якості у
вітчизняній системі ліцензування і акредитації та наша участь в
європейській мережі з оцінки якості у вищій освіті (ENQA).
Акредитуватись мають не лише навчальні заклади і спеціальності, а й
окремі освітні програми, а контроль якості має торкатись і кадрового
складу університету, і матеріальної бази, а передусім знань студентів,
випускників щодо їхньої компетенції та спроможності відповідати вимогам
ринку праці. Щодо кредитних одиниць, аналогічних ЕCTS, то альтернативи
їх упровадження в Україні немає.

Ректор Національного університету «Львівська політехніка» Юрій
Рудавський, посилаючись на досвід свого університету,
говорить, що на шляху до входження в Болонський процес потрібно ввести
кваліфікацію магістра-інженера у систему підготовки фахівців технічного
профілю, вирішити питання двоступеневості в середній школі з огляду на
великий гуманітарний блок у підготовці бакалаврів. Має також відбутися
зміна підходу до формування галузевих стандартів вищої освіти – від
магістра до бакалавра і, нарешті, потрібна нова форма додатка до
диплома, яка б відповідала вимогам Болонської угоди і в якій була б
анотація дисциплін та їх кредитний вимір.

На думку ректора Харківського національного університету ім. В.Каразіна
Віля Бакірова, проблеми, що стоять перед українською вищою школою щодо
входження в Болонський процес, потребують спільних зусиль університетів,
органів управління національною освітою і наукою та допомоги
європейських експертів. Потрібні аналіз і оцінка освітньо-професійних
програм та державних стандартів освіти щодо їх узгодження із
загальноприйнятими європейськими стандартами, можливостями застосування
ЕCTS. Треба розглянути питання співставлення ступенів, можливо,
об’єднання спеціальностей, назв навчальних дисциплін, залікових одиниць,
систем контролю й оцінки знань тощо. Важлива проблема – створення
єдиного семантичного простору з уніфікованої термінології, понятійним
апаратом для спілкування з питань якості навчання та інших. Потрібні
аналіз систем забезпечення гарантування й управління якістю вищої
освіти, вивчення практики оцінки і моніторингу якості освіти, що
формується у Болонському процесі, а також детальніше ознайомлення з
діяльністю міжнародних організацій, які долучилися до процесу оцінки
якості.

Семінар «Реформування вищої освіти і Болонський процес» був значущим для
розвитку відносин між Україною та Радою Європи. Для участі в ньому до
Києва приїхала велика і представницька делегація експертів. Спілкування
ректорів вітчизняних вищих навчальних закладів з експертами було
обопільно корисним. Експерти Ради Європи більше дізнались про наші
навчальні заклади, їхню внутрішню структуру, процеси оновлення,
розповіли про головні напрями Болонського процесу.

Важливою складовою Болонського процесу є кваліфікації. Сьогодні, коли
визначена документально і в багатьох європейських країнах діє
двоступенева або двоциклова система – бакалавр і магістр, питання
кваліфікацій у загальноєвропейському розумінні є відкритим. І навіть не
тому, що в Берліні міністри зосередили увагу на третьому щаблі
кваліфікацій – докторському рівні. Експерт Ради Європи А.Марфі зауважує,
що нині стоїть питання навантаження, наповнення кваліфікацій. Тобто не
лише їх кредитна відповідність, хоча і це дуже важливо, а те, що має
знати і вміти людина з тією чи іншою кваліфікацією – її компетентність,
профіль, знання. І в Берліні наголошувалося на необхідності детальнішого
і ширшого опису кваліфікацій, які надають вищі навчальні заклади на
національному рівні, аби їх можна було порівнювати. Європейська
спільнота нині намагається розробити критерії, за якими описуватимуться
кваліфікації, але це неможливо, на думку європейських експертів, без
чіткого уявлення, що відбувається в навчальних закладах країн-учасниць.
Це полегшить процес визнання, нострифікації дипломів, дасть змогу
роботодавцям розуміти різницю між бакалаврами і магістрами. Це один із
елементів тієї системи накопичення та акумуляції кредитів, яка є основою
для мобільності студентів і науковців. Без чіткого уявлення про
наповненість, зміст кваліфікацій буде складно ввести єдиний додаток до
диплома, який має з’явитись у Європі згідно з домовленостями міністрів
країн-учасниць Болонського процесу у 2005 році. Наповненість нерозривно
пов’язана з якістю освіти, рівнем професіоналізму людини, її
мобільності, конкурентоспроможності на ринку праці – головною метою
створення суспільства «Європи знань».

Для нашої країни сьогодні не стоїть питання: потрібна чи ні ступенева
система у вищій освіті. Сьогодні українська університетська освіта є
ступеневою. Однак український роботодавець з недовірою ставиться до
«бакалаврів». У фахівцях цієї кваліфікації незацікавлені економічні
структури та й більшість університетів випускає не бакалаврів, а
спеціалістів. А роботодавець має дуже приблизне уявлення про різницю між
спеціалістом і магістром, відзначив ректор Київської політехніки
Михайло Згуровський. Працедавець, додав його колега, ректор
Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Рудавський, не
знає тонкощів, але розуміє, що на магістра вчаться кращі студенти, тому
вони і мають попит на вітчизняному ринку праці.

Якість освіти – на п’ятому місці серед пріоритетів Болонського процесу,
але оцінка якості освіти в Європі по суті передувала Болонському
процесу. В процесі моніторингу на національних рівнях освіти можуть бути
задіяні урядові структури, незалежні агенції, самі навчальні заклади та
незалежні експерти. В кожній країні, говорить експерт Ради Європи
К.Кемпбел, є хоча б одна агенція, яка займається проблемами якості. Є і
різні об’єкти оцінки: від програм та безпосередньо навчальних закладів
до вивчення певних проблем чи питань на загальноуніверситетському рівні,
як, наприклад, у Шотландії. Якщо говорити про представництво в
національних агенціях, які займаються питаннями якості освіти, то за
кордоном до їх складу входять представники університетів, урядових
структур, незалежні експерти, а також студентство. За словами пані
Кемпбел, у деяких країнах вважають, що самі університети повинні
акредитувати свої програми, а в країнах Східної та Центральної Європи
стандарти акредитації, як і в Україні, встановлює держава. Але основну
відповідальність за якість несуть самі університети – вони мають її
забезпечити. Викладацький склад сприяє цьому. Законодавство ж має дати
університетам можливість забезпечити таку якість навчання. За словами
пані Кемпбел, нині поширена практика надання громадськості інформації
про якість та стандарти. Це важливо для мобільності студентів, які,
звичайно, хочуть знати про те, що і як їм будуть викладати. Так як у
Польщі, США, Великій Британії. На європейському рівні з учасниками
Асоціації університетів працює міжнародна організація «ENQA» та
«EUPASHE», яка займається навчальними закладами типу коледжів. Робота
«ENQA» та «EUPASHЕ» спрямована на розроблення стандартів, процедури
забезпечення якості.

Один із китів, на якому будується Болонський процес, – автономія
університетів. Європейська спільнота розглядає їх як партнерів у
побудові суспільства «Європи знань». На думку доктора П.Ніборга, не
можна уявити університети без автономії. І водночас автономія, свобода
щодо процесу навчання та наукових досліджень означає і підзвітність.
Підзвітність передусім щодо якості навчання, рівня засвоєння студентом
матеріалу. Сьогодні, за словами доктора Ніборга, традиційні моделі
управління університетів змінюються. Університети дедалі більше
відчувають зовнішній вплив, і не завжди від держави, а швидше – ринкових
сил та комерційних інтересів. Поширюється модель управління, коли
університети мають наглядові ради, до яких входять поряд із
представниками академічної спільноти зовнішні спостерігачі та студенти.

Усі зміни в навчальних закладах відбуваються, аби задовольнити вимоги
студентів до освіти. Тому одне із питань, які порушує європейська
спільнота, – розширення участі студентського загалу в процесах
управління університетів, заохочення студентства до вирішення питань
умов життя і навчання в закладах освіти, якості освіти. Ці процеси
властиві і українським ВНЗ. У нас на законодавчому рівні закріплено
право вихованців університетів та інститутів на створення в межах
закладу студентських парламентів, сенатів, старостатів. Є і цікавий
досвід, наприклад, у Львівському національному університеті ім. Івана
Франка. «Ми не просто підтримуємо студентські ініціативи, – розповів
ректор університету Іван Вакарчук, – а прагнемо закріпити систему
студентського самоврядування, яка б на основі певних механізмів
забезпечила активну роль студентства як суб’єкта в навчальному процесі.
Йдеться про систему. Постійно відбуваються зустрічі ректора зі
студентами. Один раз на місяць дві години ректор спілкується з ними з
певного питання, яке стосується чи соціальних проблем, чи викладання
того чи іншого предмета, чи питань самоврядування. Діють студентські
центри, організації, які за підтримки ректорату випускають свої видання,
у них – оцінка нашої діяльності. Це ресурс прозорості».

На семінарі експерти Ради Європи також розглянули проблему визнання
кваліфікацій у Європейському регіоні та питання забезпечення освіти
впродовж життя в контексті Болонського процесу.

Міністерство освіти і науки України

НАКАЗ

м. Київ

« 23 » січня 2004 р. № 48

Про проведення педагогічного

експерименту з запровадження

кредитно-модульної системи

організації навчального процесу

З метою організації проведення педагогічного експерименту щодо
запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити:

Програму проведення педагогічного експерименту щодо впровадження
кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих
навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, що додається;

Тимчасове положення про організацію навчального процесу в
кредитно-модульній системі підготовки фахівців, що додається;

Перелік вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації – учасників
педагогічного експерименту, що додається;

Перелік регіональних базових вищих навчальних закладів, що додається;

Склад координаційної ради МОН для супроводу та узагальнення результатів
педагогічного експерименту, що додається.

2. Встановити, що перелік вищих навчальних закладів – учасників
педагогічного експерименту може доповнюватися з ініціативи навчального
закладу за погодженням з МОН.

3. Покласти координацію роботи щодо впровадження кредитно-модульної
системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах
III-IV рівнів акредитації регіону на регіональні базові вищі навчальні
заклади.

4. Ректорам вищих навчальних закладів – учасників педагогічного
експерименту:

4.1. Забезпечити проведення педагогічного експерименту щодо впровадження
кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

4.2. Визначити перелік напрямів і спеціальностей для проведення
педагогічного експерименту та подати інформацію департаменту вищої
освіти до 1 лютого 2004 року за формою, що додається.

4.3. Створити робочу групу з числа науково-педагогічних працівників для
організаційного та методичного супроводження експерименту.

4.4. Розробити методичні матеріали для науково-педагогічних працівників
та студентів з кредитно-модульної системи організації навчального
процесу.

4.5. Забезпечити підготовку та видання навчально-методичних посібників,
періодичних видань, збірників з питань впровадження в систему вищої
освіти України основних ідей, викладених у Болонській декларації.

4.6. Створити в бібліотеках навчальних закладів інформаційні експозиції,
присвячені Болонському процесу, та електронні сторінки з матеріалами
Болонського процесу на веб-сайтах навчальних закладів.

4.7. Організувати вивчення Програми проведення педагогічного
експерименту та Тимчасового положення про організацію навчального
процесу в кредитно-модульній системі з науково-педагогічними
працівниками та студентами вищих навчальних закладів-учасників
експерименту.

Ректорам регіональних базових вищих навчальних закладів:

5.1. Запровадити постійно діючий семінар з питань кредитно-модульної
системи організації навчального процесу та обміну досвідом.

5.2. Забезпечити систематичне висвітлення досвіду з впровадження
кредитно-модульної системи організації навчального процесу та питань,
пов’язаних з Болонським процесом, в засобах масової інформації та в
електронних інформаційних мережах.

6. Департаменту вищої освіти (Болюбаш Я.Я.), науково-методичному
центру вищої освіти (Левківський К.М.):

6.1. Забезпечити організаційно-методичне супроводження педагогічного
експерименту та систематичний моніторинг його результатів.

6.2. Передбачити проведення науково-практичних семінарів, конференцій з
підготовки фахівців в кредитно-модульній системі організації навчального
процесу.

6.3. Запровадити на веб-сайті МОН спеціальну рубрику для висвітлення
питань кредитно-модульної системи організації навчального процесу та
забезпечити регулярне оновлювання інформації.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра
М.Ф.Степка.

Міністр В.Г. Кремень

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОН України

від 23.01.2004 р. № 48

Програма

проведення педагогічного експерименту щодо впровадження

кредитно-модульної системи організації навчального процесу

у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації

Термін проведення експерименту:

Перший етап (2003 – 2004 роки) передбачає розроблення
навчально-методичних матеріалів, змісту освіти, форм організації
навчального процесу тощо, їх апробація в експериментальних групах,
визначених напрямів підготовки, спеціальностей .

Другий етап (2005 – 2008 роки) передбачає внесення коректив до
експериментальних матеріалів та їх апробація на більшому масиві
учасників експерименту.

Тема експерименту – кредитно-модульна система організації навчального
процесу у вищих навчальних закладах України.

Актуальність експерименту – створення передумов для входження освіти
України до єдиного європейського та світового освітнього і наукового
простору шляхом впровадження в систему вищої освіти України основних
ідей, сформульованих Болонською декларацією 1999 року та іншими
документами Болонського процесу:

– побудова Європейської зони вищої освіти як передумови розвитку
мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

– формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та
науково-технічного потенціалу України як складової Європи;

– посилення міжнародної конкурентоспроможності як національної, так і
Європейської систем вищої освіти, підвищення їх престижності у світі;

– конкуренція з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив та
престиж;

– підвищення визначальної ролі вищих навчальних закладів у розвитку
національних та Європейських культурних цінностей (вищі навчальні
заклади як носії національної та Європейської свідомості).

Об’єкт експерименту – система вищої освіти України.

Предмет експерименту – кредитно-модульна система організації навчального
процесу (далі – КМСОНП) у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів
акредитації.

Мета експерименту – розробити та експериментально перевірити технологію
застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої
системи (далі – ECTS) в системі вищої освіти України та створення
сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб’єктів
навчального процесу.

Робоча гіпотеза полягає у тому, що існуюча в Україні система вищої
освіти забезпечує якісну підготовку студентів, їх конкурентоспроможність
на національному і міжнародному ринках праці, але потребує адаптації до
вимог, які передбачені ECTS.

Для досягнення мети експерименту та перевірки робочої гіпотези
ставляться такі завдання:

На рівні Міністерства освіти і науки України

1. Завершити розроблення та введення в дію державного стандарту вищої
освіти, галузевих стандартів вищої освіти за напрямами, які включені до
експерименту.

2. Забезпечити фінансування педагогічного експерименту.

3. Створити координаційну раду Міністерства освіти і науки України для
забезпечення проведення експерименту і впровадження його результатів.

4. Визначити перелік напрямів підготовки та вищих навчальних
закладів – учасників експерименту.

5. Довести до вищих навчальних закладів – учасників експерименту
матеріали щодо організації навчального процесу в європейських
університетах за системою ECTS та нормативно-методичні матеріали, що
регламентують організацію і технологію проведення експерименту.

На рівні вищого навчального закладу

Вжити заходів щодо проведення експерименту.

2. Створити робочу групу для організаційного та методичного
супроводження експерименту.

3. Ознайомити науково-педагогічних працівників зі змістом та умовами
проведення експерименту.

4. Підготувати план заходів щодо проведення експерименту, що включає
адаптацію освітньо-професійних програм підготовки за відповідними
напрямами до академічно-орієнтованих програм європейських університетів,
розробку нормативних та методичних матеріалів з дисциплін навчальних
планів на основі залікових кредитів України та ECTS тощо.

Очікувані результати:

– підвищення якості вищої освіти, конкурентоспроможності випускників та
престижу національної вищої освіти;

– введення в дію системи стандартів вищої освіти з урахуванням специфіки
кредитно-модульної системи;

– створення системи оцінювання якості освіти студентів, яка найбільш
адаптована до вимог Болонської декларації;

– нормативно-методичне забезпечення академічної мобільності студентів
у вітчизняному та європейському освітянському просторі й створення
передумов взаємного визнання дипломів державного зразка про вищу освіту
на принципах, передбачених ECTS;

– відпрацювання робочого варіанту КМСОНП та необхідної
науково-методичної документації з експериментальних напрямів.

Директор департаменту

вищої освіти
Я. Я. Болюбаш

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОН України

від 23.01. 2004 р. № 48

Тимчасове положення

про організацію навчального процесу

в кредитно-модульній системі

підготовки фахівців

Вступ

Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення
державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство
неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти,
спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та
конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти.

Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої
освіти є реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського
процесу.

На виконання першочергових завдань, що випливають з вищезазначеного,
рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України від 28 лютого 2003
p. (протокол № 2/3-4) та від 24 квітня 2003 p. (протокол №5/5-4)
передбачено проведення з 2003/2004 навчального року педагогічного
експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації
навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рівнів
акредитації.

При розробці цього положення враховано засади Європейської
кредитно-трансферної та акумулюючої системи (далі – ECTS).

1. Основні терміни, поняття та їх визначення

У положенні використано терміни, що подані у Законах України «Про вищу
освіту» від 17.01.2002 р. №2984-III та «Про інноваційну діяльність» від
04.07.2002 р. №40-V, Державному класифікаторі професій ДК 003-95,
Державному класифікаторі видів економічної діяльності ДК 009-96,
Комплексі нормативних документів для розробки складових системи
стандартів вищої освіти (додаток №1 до наказу Міносвіти України від
31.07.98 р. №285 зі змінами та доповненнями, що введені розпорядженням
Міністерства освіти і науки України від 05.03.2001 р. № 28-р) та введені
нові терміни відповідно до цілей цього положення, а саме:

кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі –
КМСОНП) – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на
поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць
(залікових кредитів);

заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження
необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів;

модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної
програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що
реалізується відповідними формами навчального процесу;

змістовий модуль – це система навчальних елементів, що поєднана за
ознакою відповідності певному навчальному об’єктові.

2. Мета та завдання

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і
забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та
престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Основними завданнями КМСОНП є:

адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення
мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки
фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного
ринків праці;

забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною
варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за
вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і
відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої
якості вищої освіти;

унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних
кваліфікацій відповідно до ринку праці.

3. Загальні положення

3.1. Для впровадження КМСОНП вищий навчальний заклад повинен мати такі
основні елементи ECTS:

інформаційний пакет – загальна інформація про університет, назва
напрямів, спеціальностей, спеціалізацій спеціальностей, анотації
(змістові модулі) із зазначенням обов’язкових та вибіркових курсів,
методики і технології викладання, залікові кредити, форми та умови
проведення контрольних заходів, система оцінювання якості освіти тощо;

договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом (напрям,
освітньо-кваліфікаційний рівень, порядок і джерела фінансування, порядок
розрахунків);

академічна довідка оцінювання знань, що засвідчує досягнення студента в
системі кредитів і за шкалою успішності на національному рівні та за
системою ECTS.

3.2. Формування індивідуального навчального плану студента здійснюється
на підставі переліку змістових модулів (блоків змістових модулів
навчальних дисциплін), що сформовані на основі освітньо-професійної
програми підготовки і структурно-логічної схеми підготовки фахівців.
Навчальна дисципліна формується як система змістових модулів,
передбачених для засвоєння студентом, об’єднаних в блоки змістових
модулів – розділи навчальної дисципліни.

3.3. Реалізація індивідуального навчального плану студента здійснюється
протягом часу, який не перевищує граничного терміну навчання.
Нормативний термін навчання визначається на підставі галузевих
стандартів вищої освіти. Граничний термін може перевищувати
нормативний на 1 рік. Різниця між граничним і нормативним термінами не
фінансується з державного бюджету.

3.4. Індивідуальний навчальний план студента включає нормативні та
вибіркові змістові модулі, що можуть поєднуватися у певні навчальні
дисципліни. Нормативні змістові модулі необхідні для виконання вимог
нормативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Вибіркові
змістові модулі забезпечують підготовку для виконання вимог варіативної
частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, у тому числі
відповідність обсягу підготовки, передбаченому нормативним терміном
навчання. Вони дають можливість здійснювати підготовку за спеціалізацією
певної спеціальності та сприяють академічній мобільності і поглибленій
підготовці в напрямах, визначених характером майбутньої діяльності.
Сукупність нормативних змістових модулів визначає нормативну
(обов’язкову) складову індивідуального навчального плану студента.

3.5. Змістові модулі соціально-гуманітарних та фундаментальних
нормативних навчальних дисциплін на споріднених напрямах повинні бути
уніфікованими в установленому порядку.

3.6. Індивідуальний навчальний план студента за певним напрямом
формується особисто студентом під керівництвом куратора в КМСОНП.

3.7. При формуванні індивідуального навчального плану студента на
наступний навчальний рік враховується фактичне виконання студентом
індивідуальних навчальних планів поточного і попередніх навчальних
років.

Формування індивідуального навчального плану студента за певним напрямом
передбачає можливість індивідуального вибору змістових модулів
(дисциплін) з дотриманням послідовності їх вивчення відповідно до
структурно-логічної схеми підготовки фахівців. При цьому сума обсягів
обов’язкових та вибіркових змістових модулів, передбачених для вивчення
протягом навчального року, повинна становити не більше 44 кредитів (не
менше 60 залікових кредитів).

Система дає змогу здійснювати перехід студента в межах споріднених
напрямів підготовки (певної галузі знань).

3.8. Спорідненість напрямів підготовки визначається спільністю переліку
змістових модулів, які відносяться до нормативної складової
індивідуального навчального плану студента цих напрямів підготовки, коли
різниця між обсягами необхідних змістових модулів може бути засвоєна
студентом у межах граничного терміну підготовки.

3.9. Зарахування змістових модулів (дисциплін), включених в
індивідуальний навчальний план, здійснюється за результатами певного
виду контролю якості освіти студента протягом навчального року, як
правило, без організації екзаменаційних сесій.

3.10. Система оцінювання якості освіти студента (зарахування залікових
кредитів) має бути стандартизованою та формалізованою.

4. Принципи

4.1. Для впровадження КМСОНП слід дотримуватися таких принципів:

Порівняльної трудомісткості кредитів, який полягає в досягненні кожним
студентом встановлених ECTS норм, які забезпечують академічну
мобільність студентів, державне й міжнародне визнання результатів освіти
на конкретних етапах виконання студентом індивідуального навчального
плану.

Кредитності полягає в декомпозиції змісту освіти й навчання на відносно
єдині та самостійні за навчальним навантаженням студентів частки, які
забезпечують:

а) на рівні індивідуального навчального плану – набір (акумулювання)
заданої трудомісткості кількості кредитів, які відповідають
розрахунковій нормі виконання студентом навчального навантаження в
умовах кредитно-модульної організації навчального процесу;

б) на рівні вивчення навчальної дисципліни – набір (акумуляція) заданої
для даної дисципліни кількості кредитів, що включають в себе виконання
необхідних видів діяльності, які передбачені програмою вивчення
навчальної дисципліни.

Модульності визначає підхід до організації оволодіння студентом
змістовими модулями і проявляється через специфічну для модульного
навчання організацію методів і прийомів навчально-виховних заходів,
основним змістом яких є активна самостійно-творча пізнавальна
діяльність студента.

Методичного консультування – полягає в науковому та
інформаційно-методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього
процесу.

Організаційної динамічності полягає в забезпеченні можливостей зміни
змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб
ринку праці.

Гнучкості та партнерства полягає в побудові системи освіти так, щоб
зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки
відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента.

Пріоритетності змістової й організаційної самостійності та зворотного
зв’язку полягає у створенні умов організації навчання, що вимірюється та
оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів.

Науковості та прогностичності полягає у побудові (встановленні) стійких
зв’язків змісту освіти з науковими дослідженнями.

Технологічності та інноваційності полягає у використанні ефективних
педагогічних й інформаційних технологій, що сприяє якісній підготовці
фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інформаційний та освітній
простір.

Усвідомленої перспективи полягає в забезпеченні умов для глибокого
розуміння студентом цілей освіти та професійної підготовки, а також
можливості їх успішного досягнення.

Діагностичності полягає в забезпеченні можливості оцінювання рівня
досягнення та ефективності, сформульованих і реалізованих в системі,
цілей освіти та професійної підготовки.

5. Форми організації навчання

Формами організації навчального процесу в умовах КМСОНП є: лекційні,
практичні, семінарські, лабораторні та індивідуальні заняття, всі види
практик та консультацій, виконання самостійних завдань студентів та інші
форми і види навчальної та науково-дослідницької діяльності студентів.

6. Організаційно-методичне забезпечення

Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП передбачає використання всіх
документів, регламентованих чинною нормативною базою щодо вищої освіти,
адаптованих і доповнених з урахуванням особливостей цієї системи.

7. Контроль успішності студента

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і
засобів, що визначаються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи
студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що
використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у
вищому навчальному закладі чином з обов’язковим переведенням оцінок до
національної шкали та шкали ECTS.

Оцінки студентів можна виставляти так:

За шкалою ECTS За національною шкалою За шкалою навчального закладу (як
приклад)

А відмінно 90–100

ВС добре 75–89

DE задовільно 60–74

FX незадовільно з можливістю повторного складання 35–59

F незадовільно з обов’язковим повторним курсом 1–34

FX означає: «незадовільно» – необхідно виконати певну додаткову роботу
для успішного складання;

F означає: «незадовільно» – необхідна значна подальша робота.

Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної
нормативної бази.

8. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів

та переривання їхнього навчання

8.1. Загальний порядок переведення, відрахування, поновлення студентів
та переривання їхнього навчання зазначений у «Положенні про порядок
переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів
освіти», затвердженого Міністерством освіти від 15.07.96 р. № 245.

8.2. При переведенні (п.10) студент додатково додає до заяви копію
договору про навчання в попередньому навчальному закладі, академічну
довідку за весь період навчання, з обов’язковим зазначенням назв
дисциплін, загальної кількості годин, залікових кредитів, передбачених
на їх вивчення та форм контролю.

При позитивному розгляді ректором заяви, деканат проводить
перезарахування результатів навчання з дисциплін шляхом порівняння
кількості залікових кредитів і обсягу змістових модулів та визначає
академічну різницю нормативних змістових модулів, яка не повинна
перевищувати, як правило, 10 навчальних дисциплін.

8.3. Відрахування студента за академічну неуспішність здійснюється у
випадках невиконання студентом індивідуального навчального плану,
незарахованих результатів семестрових контролів 3-х змістових модулів
або у зв’язку з неможливістю сформувати студентом індивідуального плану
на наступний рік внаслідок незарахування йому запланованих змістових
модулів та обмежень, накладених структурно-логічною схемою підготовки, а
також за порушення умов договору про навчання.

8.4. Студент може взяти перерву у навчанні (академічну відпустку,
повторний курс), згідно з порядком надання академічної відпустки та
повторного курсу, зазначеного у «Положенні про академічні відпустки та
повторне навчання у вищих закладах освіти» від 06.06.96 р. № 191.

9. Стипендіальне забезпечення студентів

9.1. Стипендіальне забезпечення студентів здійснюється за підсумками
виконання індивідуального навчального плану, виходячи з основних
положень: «Порядку призначення, виплати та розмірів стипендіального
забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клінічних
ординаторів, аспірантів і докторантів», затвердженого Кабінетом
Міністрів України від 08.08.2001 р. № 950.

9.2. При перевищенні граничного терміну навчання стипендія студентам не
назначається у зв’язку з відсутністю фінансування з бюджету цього етапу
навчання.

10. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента

10.1 Надання кваліфікованих консультацій щодо формування індивідуального
навчального плану студента, його реалізації протягом всього періоду
навчання покладається на куратора.

10.2 Куратором може бути науково-педагогічний працівник випускової
кафедри, як правило, професор або доцент, ґрунтовно ознайомлений з
вимогами відповідних галузевих стандартів вищої освіти.

Куратор призначається наказом ректора вищого навчального закладу за
поданням декана відповідного факультету (директора інституту). У рамках
виконання своїх функцій куратор підпорядкований заступнику декана
факультету (заступнику директора інституту), який відповідає за
формування індивідуального навчального плану студента.

10.3 На куратора покладається виконання таких основних завдань:

– ознайомлення студентів з нормативно-методичними матеріалами
(інформаційним пакетом тощо), які регламентують організацію навчального
процесу за кредитно-модульною системою.

–  надання рекомендацій студентам щодо формування їх індивідуального
навчального плану з урахуванням засвоєних змістових модулів (навчальних
дисциплін) за час перебування в інших вищих навчальних закладах України
або за кордоном.

– погодження індивідуального навчального плану студента та подання його
на затвердження деканові факультету (директорові інституту).

– контроль за реалізацією індивідуального навчального плану студента на
підставі відомостей про зараховані студенту залікові кредити з подальшим
поданням пропозицій щодо продовження навчання студента або щодо його
відрахування.

10.4 Куратор має право:

– відвідувати всі види занять студента згідно з його індивідуальним
навчальним планом .

– подавати пропозиції деканові факультету (директорові інституту) щодо
переведення на інший курс, відрахування та заохочення студента.

– брати участь у засіданнях кафедри та вчених рад факультетів
(інститутів).

– подавати пропозиції щодо покращення навчального процесу та діяльності
кураторів.

11. Особливості нормування навчального навантаження

В умовах проведення педагогічного експерименту з КМСОНП встановлюються
норми часу:

для проведення підсумкової атестації із залікового кредиту – 0,25 годин
на одного студента;

за керівництво куратору – 4 години на кожного студента за навчальний
рік.

Інші норми часу регламентовані наказом МОН від 07.08.2002 р. № 450 «Про
затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та
переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи
педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних
закладів».

Директор департаменту

вищої освіти
Я. Я. Болюбаш

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом МОН України

від 23.01.2004 р.№ 48

ПЕРЕЛІК ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ – УЧАСНИКІВ

ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ

КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Вінницький національний технічний університет

Донецький національний університет

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Київський національний економічний університет

Київський національний торговельно-економічний університет

Київський національний університет будівництва та архітектури

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Київський національний університет технологій та дизайну

Київський національний лінгвістичний університет

Львівський національний університет імені Івана Франка

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

Національна академія оборони України

Національна металургійна академія України

Національний авіаційний університет

Національний аграрний університет

Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського «ХАІ»

Національний гірничий університет

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Національний університет «Львівська політехніка»

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Одеська національна академія зв’язку імені О.С. Попова

Одеський національний морський університет

Севастопольський національний інститут ядерної енергії та промисловості

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Сумський національний аграрний університет

Ужгородський національний університет

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Харківський національний університет радіоелектроніки

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Білоцерківський державний аграрний університет

Донбаська державна академія будівництва і архітектури

Донбаський гірничо-металургійний інститут

Донецька державна академія управління

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Кам’янець-Подільський державний університет

Київський університет ринкових відносин

Кримський інженерно-педагогічний університет

Львівський банківський інститут

Народна українська академія

Одеський державний екологічний університет

Одеський державний економічний університет

Подільська державна аграрно-технічна академія

Рівненський державний гуманітарний університет

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира
Гнатюка

Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя

Тернопільська академія народного господарства

Український державний морський технічний університет імені адмірала
Макарова

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Харківський державний технічний університет сільського господарства

Харківський гуманітарний інституту «Народна українська академія»

Харківський державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Харківський інститут управління

Хмельницький державний університет

Черкаська академія менеджменту

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Чернігівський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

Чернігівський державний технологічний університет

Ялтинський інститут менеджменту

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом МОН України

від 23.01.2004 р.№ 48

ПЕРЕЛІК

РЕГІОНАЛЬНИХ БАЗОВИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

І. Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

Київський національний економічний університет

Київський національний торговельно-економічний університет

Київський національний лінгвістичний університет

Національна академія оборони України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Київський університет ринкових відносин

Чернігівський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Черкаська академія менеджменту

ІІ. Національний технічний університет України «Київський
політехнічний

інститут»:

Київський національний університет будівництва та архітектури

Київський національний університет технологій та дизайну

Національний авіаційний університет

Національний аграрний університет

Білоцерківський державний аграрний університет

Чернігівський державний технологічний університет

Вінницький національний технічний університет

ІІІ. Національний університет «Львівська політехніка»:

Львівський національний університет імені Івана Франка

Львівський банківський інститут

Ужгородський національний університет

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Рівненський державний гуманітарний університет

ІV. Тернопільський державний педагогічний університет імені
Володимира

Гнатюка:

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя

Тернопільська академія народного господарства

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Хмельницький державний університет

Кам’янець-Подільський державний університет

Подільська державна аграрно-технічна академія

V. Харківський національний університет радіоелектроніки:

Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського «ХАІ»

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Народна українська академія

Харківський гуманітарний інституту «Народна українська академія»

Харківський державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Харківський інститут управління

Харківський державний технічний університет сільського господарства

Сумський національний аграрний університет

VІ. Одеський державний економічний університет:

Одеська національна академія зв’язку імені О.С. Попова

Одеський національний морський університет

Кримський інженерно-педагогічний університет

Одеський державний екологічний університет

Севастопольський національний інститут ядерної енергії та промисловості

Український державний морський технічний університет імені адмірала
Макарова

Ялтинський інститут менеджменту

VIІ. Національний гірничий університет:

– Луганський національний педагогічний університет імені Тараса
Шевченка

Національна металургійна академія України

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Донбаська державна академія будівництва і архітектури

Донбаський гірничо-металургійний інститут

Донецька державна академія управління

Донецький національний університет

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОН України

від 23.01.2004 р. № 48

СКЛАД КООРДИНАЦІЙНОЇ РАДИ

для супроводу та узагальнення результатів педагогічного експерименту

Степко

Михайло Филимонович

заступник Міністра освіти і науки України, голова ради

Болюбаш

Ярослав Якович

директор департаменту вищої освіти МОН,

заступник голови ради

Члени координаційної ради

Андрущенко

Віктор Петрович

ректор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Антоненко

Григорій Якович

проректор Київського національного університету будівництва і
архітектури

Грубінко

Василь Васильович

проректор Тернопільського державного педагогічного університету імені
Володимира Гнатюка

Євтух

Микола Борисович академік-секретар відділення педагогіки вищої школи АПН
України ( за згодою)

Калиновська

Лариса Євгеніївна начальник навчального відділу Київського національного
торговельно-економічного університету

Колот

Анатолій Михайлович проректор Київського національного економічного
університету

Костробій

Петро Петрович перший проректор Національного університету «Львівська
політехніка»

Салов

Володимир Олександрович начальник навчально-методичного управління
Національного гірничого університету

Третяк

Олег Васильович перший проректор Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

Шинкарук

Василь Дмитрович заступник директора департаменту вищої освіти МОН

Якименко

Юрій Іванович перший проректор Національного технічного університету
України «Київський політехнічний інститут»

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОН України

від 23.01. 2004 року № 48

ІНФОРМАЦІЯ

щодо переліку напрямів і спеціальностей для проведення

педагогічного експерименту

______________________________________________________

(Назва вищого навчального закладу)

№ п/п Назва напряму підготовки Назва

спеціальності Назва освітньо-кваліфікаційного

рівня підготовки Кількість

охоплених академічних груп/

Міністерство освіти і науки України

НАКАЗ

м. Київ

« 23 » січня 2004 р. № 49

Про затвердження Програми дій

щодо реалізації положень Болонської

декларації в системі вищої освіти і науки України

на 2004-2005 роки

З метою реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти
і науки України

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Програму дій щодо реалізації положень Болонської
декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки, що
додається.

2. Департаментам вищої освіти (Болюбаш Я. Я.), міжнародного
співробітництва та європейської інтеграції (Сухолиткий О. С.),
науково-технологічного розвитку (Свіженко В. О.), інноваційного розвитку
(Гончаренко М. Ф.), кадрової роботи (Биковський В.Т.), економіки та
фінансування (Куліков П. М.), управлінню ліцензування, акредитації та
нострифікації (Домніч В. І.), державній інспекції навчальних закладів
(Бурлаков О. М.) забезпечити виконання Програми дій та систематичний
моніторинг її результатів.

3. Вищим навчальним закладам ІІІ-IV рівнів акредитації розробити у
місячний термін заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в
системі вищої освіти і науки України.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Степка
М.Ф.

Міністр В. Г. Кремень

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОН

від 23.01.04 р. № 49

ПРОГРАМА ДІЙ

щодо реалізації положень Болонської декларації

в системі вищої освіти і науки України

ВСТУП

Розвиток України визначається у загальному контексті Європейської
інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності загальносвітової
культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин,
лібералізацію, свободу пересування, свободу здобуття освіти будь-якого
рівня та інше, що є невід’ємним атрибутом громадянського демократичного
суспільства.

Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і
стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і
науково-технічних здобутків в ЄС. У кінцевому результаті такі кроки
спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної
ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського
інтелектуально-освітнього та науково-технічного простору.

Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких
принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни та
поширення інформації.

Основними цілями реформ в Україні є підвищення життєвого рівня
населення, передусім завдяки переходу до ринкової економіки,
забезпечення захисту громадянських прав і розширення індивідуальних
свобод особи. Ринок праці і соціальна політика є найважливішими
компонентами досягнення цих цілей, тому що вони необхідні для
забезпечення продуктивності сучасної економіки.

У цьому контексті реформування вищої освіти і науки в Україні
передбачає:

– перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть
змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього
та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її
здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці;

– формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами,
програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б
потреби кожної людини і держави в цілому;

– підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов
для навчання впродовж усього життя;

– запровадження в системі вищої освіти і науки України передового
досвіду розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне
науково-освітнє співтовариство;

– пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, з
одного боку, та вузькою спеціалізацією і професіональною досконалістю, з
іншого.

МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

Головною метою Програми дій є вжиття заходів для входження
національної системи освіти і науки в європейський простір з реалізацією
таких вимог, критеріїв і стандартів:

постійне навчання впродовж усього життя;

мотивоване залучення студентів до навчання;

сприяння привабливості та конкурентоспроможності Європейського простору
вищої освіти і науки для інших регіонів світу.

Для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні
необхідно:

удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ступенів та
кваліфікацій;

використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома;

врахувати європейську практику організації акредитації та контролю
якості освіти;

підтримувати і розвивати європейські стандарти якості;

ліквідувати перепони для розширення мобільності студентів, викладачів і
дослідників;

запровадити сучасні підходи інтеграції вищої освіти і науки у справі
підготовки магістрів та аспірантів;

забезпечити подальший розвиток автономності та самоврядування у системі
вищої освіти та науки.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ЗАХОДІВ

Реалізація Програми дій надасть можливість:

провести системну модернізацію системи освіти в цілому;

наблизити якість освіти до вимог стандартів, що напрацьовані
європейською спільнотою для впровадження до 2010 р.;

запровадити в Україні загальноєвропейську систему наукових ступенів;

запровадити систему кредитів сумісну із Європейською
кредитно-трансферною системою навчання;

сприяти мобільності громадян України, які здобувають освіту або надають
освітні послуги.

Організація виконання Програми дій покладається на Департаменти вищої
освіти, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції,
кадрової роботи, науково-технологічного розвитку, інноваційного
розвитку, економіки та фінансування, управління ліцензування,
акредитації та нострифікації, Науково-методичний центр вищої освіти,
Центр міжнародної освіти.

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОН

від 23.01.04 р. № 49

ЗАХОДИ

щодо реалізації положень Болонської декларації

в системі вищої освіти і науки України

на 2004-2005 роки

Зміст напрямку діяльності Зміст завдання Терміни виконання, роки
Відповідальні виконавці

1.Модернізація системи вищої освіти і науки України відповідно до ідей
та документів Болонського процесу 1.1. Підготувати методичні посібники
для вищих навчальних закладів з роз’ясненням вимог документів
Болонського процесу 2004 Департамент вищої освіти,

вищі навчальні заклади

1.2. Створити в Україні регіональні центри супроводження Болонського
процесу (Дніпропетровськ, Донецьк, Тернопіль, Київ, Львів, Одеса,
Харків)

2004-2005  Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва та

європейської інтеграції, інноваційного розвитку, базові вищі навчальні
заклади

1.3 Провести педагогічний експеримент щодо впровадження
кредитно-модульної системи організації навчального процесу на основі
критеріїв ECTS та тестування у вищих навчальних закладах 2004-2005 
Департамент вищої освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти, базові вищі навчальні заклади

1.4. Завершити розробку нормативних документів з проведення
педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи
організації навчального процесу III-IV кв. 2004

Департамент вищої освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти

1.5. Розробити пропозиції щодо вдосконалення багаторівневої структури
вищої освіти в Україні на основі співставлення структури вищої освіти в
Європі, досвіду української системи освіти і науки та задекларованих
країнами-учасницями Болонського процесу принципів і напрямів щодо
майбутньої системи освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти ІI кв.
2004  Департамент вищої освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти, вищі навчальні заклади

Зміст напрямку діяльності Зміст завдання Терміни виконання, роки
Відповідальні виконавці

1.6. Розробити проекти нормативних документів, що регламентують
ступеневість системи вищої освіти (внесення змін до законодавства)
2004-2005  Департамент вищої освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти

1.7. Завершити розробку стандартів вищої освіти у відповідності до
вимог Болонського процесу 2004-2005  Департамент вищої освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти, базові вищі навчальні заклади

1.8. Удосконалити Перелік напрямів та спеціальностей, за якими
здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, на основі
вивчення тенденцій розвитку потреб національного та світового ринків
праці 2004-2005  Департамент вищої освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти

1.9. Провести аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду використання
освітніх кредитів

2004  Департамент вищої освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти, базові вищі навчальні заклади

1.10. Підготувати інформаційні матеріали для вищих навчальних закладів
про практику впровадження освітніх кредитів ECTS 2004 Департамент вищої
освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти

1.11. Провести науково-методичні конференції, семінари для працівників
вищої школи щодо впровадження кредитно-модульної системи 2004-2005 
Департамент вищої освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти

1.12. Удосконалити Web-сайт з інформацією про стан реалізації положень
Болонської декларації в системі вищої освіти України 2004  Департамент
вищої освіти, Український інститут науково-технічної та економічної
інформації, базові вищі навчальні заклади

2. Введення додатка до диплома (Diploma Supplement) 2.1. Розробити
додаток до диплома про вищу освіту відповідно до загальноєвропейського
зразка «Додаток до диплома (Diploma Supplement)» 2004 Департаменти вищої
освіти, міжнародного співробітництва та європейської
інтеграції, Науково-методичний центр вищої освіти, базові вищі навчальні
заклади

2.2. Запровадити додаток до диплома про вищу освіту відповідно до
загальноєвропейського зразка «Додаток до диплома (Diploma Supplement)»
2005 Департамент вищої освіти, Управління ліцензування, акредитації та
нострифікації

3.Створення порівняльної системи визнання іноземних документів про вищу
освіту в Україні та впровадження національних документів про освіту в
державах-учасницях Болонського процесу

3.1. Підготувати пропозиції щодо створення системи визначення рівня
компетентності випускників вищих навчальних закладів в Україні:

вивчити досвід об’єктивної оцінки компетентності випускників в
країнах-учасницях Болонського процесу;

розробити методи об’єктивної оцінки рівня компетентності фахівців певних
освітньо-кваліфікаційних рівнів в Україні 2004 

Управління ліцензування, акредитації та нострифікації,

Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва та європейської
інтеграції

3.2. Сприяти укладанню угоди між вищими навчальними закладами України
та закордону і реалізувати спільні програми вищої освіти з метою
отримання подвійних дипломів за відповідними напрямами та
спеціальностями 2004-2005  Департаменти міжнародного співробітництва та
європейської інтеграції, вищої освіти, вищі навчальні заклади

4. Проблеми якості освіти та розробка порівняльних методологій і
критеріїв оцінки 4.1. Запровадити на Web-сайті МОН висвітлення
інформації про українську систему визнання документів про вищу освіту
українською, російською, англійською, французькою і німецькою мовами
2004-2005  Управління ліцензування, акредитації та
нострифікації,

Департаменти міжнародного співробітництва та європейської інтеграції,
вищої освіти, Український інститут науково-технічної та економічної
інформації

4.2. Розробити пропозиції щодо відповідності української системи оцінки
якості освіти європейським системам 2004-2005  Департамент вищої
освіти,

Науково-методичний центр вищої освіти

4.3. Розробити нормативні документи, які визначають організацію
навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи організації
навчання та основні принципи, підходи і систему оцінки якості
результатів підготовки фахівців з вищою освітою 2004  Департамент вищої
освіти

4.4. Розробити процедури акредитації освітніх програм з врахуванням
переходу на кредитно-модульну систему організації навчального процесу з
метою забезпечення визнання результатів якості освіти і підвищення
мобільності студентів 2005 Управління ліцензування, акредитації та
нострифікації

4.5. Запровадити механізми вдосконалення діючої системи контролю якості
вищої освіти з урахуванням переходу на кредитно-модульну систему
організації навчального процесу 2005 Управління ліцензування,
акредитації та нострифікації, Департамент вищої освіти,
Науково-методичний центр вищої освіти

4.6. Створити банк даних освітніх програм українських та зарубіжних
вищих навчальних закладів і результатів їх оцінювання при акредитації

2005 Управління ліцензування, акредитації та нострифікації,

Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва та європейської
інтеграції, Науково-методичний центр вищої освіти

4.7. Провести робочі семінари Міжнародної мережі агентств з гарантії
якості вищої освіти INQAAHE (2006 р.) і Мережі акредитаційних агентств
країн Центральної і Східної Європи CEENET (2005 р.) в Україні 2005
Управління ліцензування, акредитації та нострифікації,

Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва та європейської
інтеграції

5.Удосконалення системи забезпечення якості освіти 5.1. Вивчити питання
про управління якістю освіти, присудження наукових ступенів і присвоєння
вчених звань в розвинутих країнах світу з метою вдосконалення діючих в
Україні систем ліцензування, атестації, акредитації освітніх послуг та
пошуку організаційних можливостей інтеграції до світової системи освіти
2005 Управління ліцензування, акредитації та нострифікації,

Департамент кадрової роботи

5.2. Удосконалити систему моніторингу якості освіти на засадах
запровадження:

ефективного механізму громадського рейтингу навчальних закладів та
навчальних програм;

експертних і тестових методів оцінювання;

багатоступеневої системи контролю особистих досягнень студентів;

забезпечення доступності результатів моніторингу для широкої
громадськості 2005 Державна інспекція навчальних закладів, Управління
ліцензування, акредитації та нострифікації,

Департамент вищої освіти

6.Розвиток співробітництва з державами-учасницями Болонського процесу
щодо визнання документів про освіту 6.1. Проаналізувати укладені
двосторонні угоди із зарубіжними країнами (Болгарія, Естонія, Словацька
Республіка, Румунія, Угорщина) про взаємовизнання документів про освіту
та при необхідності ініціювати внесення змін відповідно до сучасного
стану освітніх систем держав-сторін 2004 Департамент міжнародного
співробітництва та європейської інтегра-ції, Управління ліцензування,
акредитації та нострифікації,

Державна інспекція навчальних закладів

6.2. Ініціювати підготовку двосторонніх угод про взаємовизнання
документів про освіту, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених
звань країн-учасниць Болонського процесу, що не приєдналися до
Лісабонської конвенції 2004-2005 Департаменти міжнародного
співробітництва та європейської інтеграції, кадрової роботи, Управління
ліцензування, акредитації та нострифікації

6.3. Проаналізувати акредитовані освітні програми із напрямів та
спеціальностей держав-сторін Болонського процесу, що становлять інтерес
для розвитку українського суспільства з метою укладання взаємо вигідних
спеціалізованих угод про визнання документів про освіту 2005 Департамент
міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, Управління
ліцензування, акредитації та нострифікації

6.4. Вивчити досвід нострифікації у державах – учасницях Болонського
процесу, що приєдналися до Лісабонської конвенції, для реалізації в
національній практиці визнання іноземних документів про освіту 2005
Управління ліцензування, акредитації та нострифікації

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Міністерством освіти і науки України разом з Івано-Франківським
національним технічним університетом нафти і газу 14-15 листопада 2002
року проведено науково-методичну конференцію «Проблеми безперервної
освіти в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України».

У роботі пленарного засідання та 4-х секційних засідань конференції
взяли участь близько 120 осіб. Крім цього там же працювала створена
Розпорядженням Міністра освіти і науки України Кременя В.Г. робоча група
з написання Закону України «Про освіту дорослих». Групу очолював голова
оргкомітету конференції, заступник Державного секретаря Міністерства
освіти і науки Степко М.Ф. Серед активних учасників були проректор
Київського національного університету імені Тараса Шевченка В.П. Гондюл,
ректор Академії державного управління при Президентові України
В.І.Луговий та інші.

У процесі роботи було напрацьовано структуру Закону, визначений перелік
питань, що потребують законодавчого регулювання. На сьогодні за
розробленою структурою розроблений проект закону «Про освіту дорослих».
Конференція прийняла рекомендації та окреслила і підтвердила доцільність
приєднання України до Болонського процесу.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківська обласна державна адміністрація

Інститут вищої освіти АПН України

Київський національний технічний університет

Івано-Франківський національний технічний університет

проводять всеукраїнську науково-методичну конференцію «Проблеми
безперервної освіти в сучасних умовах соціально-економічного розвитку
України»

Основне завдання конференції: всебічний аналіз соціально-філософських та
психолого-дидактичних аспектів ролі і місця безперервної освіти в житті
особистості, спільноти та держави на сучасному етапі становлення України
з метою вироблення рекомендацій науковцям і практикам щодо вдосконалення
функціонування освітньої галузі у сьогоденні та на перспективу.

Програма конференції передбачає обговорення таких питань:

Сучасний стан і проблеми філософії та соціології безперервної освіти.

Розвиток особистості і безперервність освіти: соціально-психологічні
аспекти.

Управління освітою: центральне, галузеве, регіональне; організації та
установи. Нормативно-правове забезпечення систем освіти дорослих.

Перспективні технології навчання у безперервній освіті, інформаційні
технології у неперервній освіті.

Регіональні аспекти наступності у безперервній освіті.

Галузеві особливості неперервної освіти: техніка і технологія, економіка
і менеджмент, філологія і лінгвістика, державна служба тощо.

Наступність у безперервній технічній освіті: принципи, зміст, форми
організації тощо.

Інформаційно-методичне забезпечення безперервної освіти: підручники і
посібники, дидактичні матеріали.

Роль і місце бібліотеки у реалізації завдань безперервної освіти.

Наступність в оцінюванні якості навчання в системі безперервної освіти:
критерії, шкали.

Підвищення кваліфікації та перекваліфікації як шляхи безперервності в
освіті.

Конференція проводиться 14–15 листопада 2002 року в Івано-Франківському
національному технічному університеті нафти і газу.

З’їзд учасників – 13 листопада 2002 року.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

«ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ УКРАЇНИ»

Заслухавши та обговоривши в ході пленарних та секційних засідань
доповіді, повідомлення та виступи з проблем розвитку безперервної
освіти, модернізації системи вищої освіти і науки України відповідно до
ідей та документів Болонського процесу, учасники Всеукраїнської
конференції відзначають, що створення організаційних, методичних та
фінансових можливостей для здобуття освіти впродовж життя є практичною
реалізацією конституційного права громадян України на освіту, сприяє
вільному вибору професії, створює умови для гнучкого реагування особи на
зміни попиту на ринку праці. Сучасна система законів та нормативних
актів, які регулюють відносини в освітній галузі, в значній мірі
відображає потреби і запити населення щодо надання навчальними закладами
усіх форм власності освітніх послуг, за роки незалежності напрацьовано
належне навчально-методичне забезпечення, впроваджено систему ступеневої
підготовки спеціалістів.

Однак, інтеграційні світові процеси, повноправним учасником яких
виступає наша держава, вимагають реформування існуючої
організаційно-функціональної освітньої моделі, у першу чергу, щодо
забезпечення освіти впродовж життя, формування у громадян усвідомленої
потреби постійно підвищувати свій освітньо-професійний рівень, створення
рівних можливостей доступу до освітніх послуг незалежно від соціальної
самоідентифікації та місця проживання. Ці процеси потребують
науково-теоретичного обґрунтування, законодавчого регулювання та
навчально-методичного й кадрового забезпечення. Нагальною вимогою часу є
прийняття Закону про освіту дорослих, систематизація правових актів щодо
безперервної освіти. З цією метою учасники підсумкового пленарного
засідання Всеукраїнської науково-методичної конференції рекомендують:

1. Вважати розвиток безперервної освіти пріоритетним напрямком
реформування освітньої галузі України в процесі інтеграції у світовий та
європейський освітній простір.

2. Схвалити базові положення проекту Закону про освіту дорослих, які
напрацьовані робочою групою під час конференції.

3. Проводити науково-методичні конференції з питань безперервної освіти
систематично (1 раз на два роки).

4. Вважати виправданою практику збільшення навчального часу на
самостійну роботу студентів та підвищення ваги індивідуальних занять,
консультацій, у першу чергу, з використанням комп’ютерної техніки.

5. Рекомендувати Міністерству освіти і науки України:

5.1. Увійти з клопотанням до Уряду про цільове фінансування
місцевими бюджетами міжвузівських центрів дистанційного навчання як
складової ланки системи безперервної освіти.

5.2. Проаналізувати стан і результативність підготовки фахівців високої
кваліфікації і в установленому порядку внести зміни до нормативних
документів з метою підвищення якості підготовки в системі аспірантури та
докторантури.

5.3. Вирішити питання централізованого забезпечення всіх державних вищих
навчальних закладів напрацьованою навчально-методичною літературою, яку
видали регіональні центри дистанційної освіти.

5.4. У процесі реформування освіти розробити організаційно-фінансові
засади створення консультаційних пунктів та обласних
психолого-діагностичних центрів з метою діагностування нахилів
випускників загальноосвітніх шкіл до вибору майбутньої професії.

5.5. Вивчити досвід Київського національного економічного університету з
впровадження навчання викладачів (враховуючи необхідність забезпечення
спеціальної педагогічної підготовки відповідно до ст. 48 част. 1 Закону
«Про вищу освіту») та рекомендувати для використання у вищих навчальних
закладах.

5.6. Узагальнити досвід вищих навчальних закладів і виробити єдину
методику розподілу професорсько-викладацького штату за показником
«кредито-студенти».

5.7. Створити авторський колектив фахівців з проблем розробки системи
управління якістю підготовки фахівців в умовах безперервної освіти.

6. Рекомендувати вищим навчальним закладам, місцевим органам управління
освітою створювати і розвивати умови для навчання громадян України
впродовж життя, зміцнювати комп’ютерну базу, розробляти
навчально-методичне забезпечення, електронні посібники і підручники для
здобуття дистанційної освіти за усіма напрямами та
освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Вивчити досвід Київського національного економічного університету з
впровадження навчання викладачів (враховуючи необхідність забезпечення
спеціальної педагогічної підготовки відповідно статті 48 ч. 1, Закону
«Про вищу освіту») та рекомендувати для використання у ВНЗ.

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ОСВІТУ ДОРОСЛИХ

(Про освіту впродовж життя)

Цей Закон забезпечує право особи на неперервну освіту і визначає
державну політику та державні гарантії у сфері освіти дорослих (освіти
впродовж життя) як провідного чинника соціального та економічного
прогресу суспільства, найвищою цінністю і основним капіталом якого в
сучасному світі є людина, здатна до пошуку та засвоєння нових знань і
прийняття нестандартних рішень.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

С т а т т я 1. Основні терміни та поняття

У цьому Законі основні терміни та поняття вживаються у такому значенні:

освіта – процес і результат розвитку, виховання, навчання особи;

доросла особа – особа, яка має психофізіологічну і соціальну зрілість,
цивільно-правову дієздатність, певний освітній та/або
освітньо-кваліфікаційний рівень;

освіта дорослих (освіта впродовж життя) – цілеспрямований процес
розвитку і виховання особистості шляхом реалізації освітніх програм та
послуг, здійснення освітньо-інформаційної діяльності в межах та поза
межами загальної середньої, професійно-технічної, вищої та
післядипломної освіти.

формальна освіта – освіта, спрямована на одержання або зміну
освітнього рівня та/або кваліфікації в навчальних закладах та установах
освіти згідно з визначеними освітньо-професійними програмами і терміном
навчання, заходами державної атестації, що підтверджується отриманням
відповідних документів про освіту;

неформальна освіта – здобуття знань, умінь і навичок для задоволення
освітніх особистісних потреб, не регламентоване місцем здобуття,
терміном та формою навчання, заходами державної атестації;

неперервна освіта – набуття особою знань, умінь і навичок впродовж
життя для інтелектуального, культурного і духовного розвитку
особистості;

освітня потреба – усвідомлена особою необхідність набуття певних знань
і умінь, які раніше були відсутні або втрачені;

освітні послуги – діяльність фізичних та юридичних осіб у сфері
формальної та неформальної освіти, яка спрямована на задоволення потреб
людини в надбанні нею нових знань і розвитку індивідуальних здібностей;

навчальні заклади та установи освіти дорослих (освіти впродовж життя) –
спеціалізовані заклади та установи освіти, або навчальні заклади,
організації, підприємства та їх підрозділи, які надають освітні послуги
в сфері формальної та неформальної освіти;

освітньо-інформаційна діяльність – це діяльність, спрямована на
оперативне задоволення потреб особи в отриманні інформації про
досягнення в різних галузях знань, яка сприяє підвищенню її освітнього
рівня.

С т а т т я 2. Законодавство України про освіту дорослих

(освіту впродовж життя)

1.Законодавство України про освіту дорослих (освіту впродовж життя)
базується на Конституції України, складається з Законів України «Про
освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про
професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і
науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових
актів, що регламентують діяльність системи освіти дорослих (освіти
впродовж життя).

2.Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що
передбачені Законом України «Про освіту дорослих» («Про освіту впродовж
життя»), то застосовуються правила міжнародних договорів.

С т а т т я 3. Основні принципи державної політики у сфері освіти
дорослих (освіти впродовж життя)

1.Державна політика у сфері освіти дорослих (освіти впродовж життя)
визначається Верховною Радою України.

2.Державна політика у сфері освіти дорослих (освіти впродовж життя)
ґрунтується на принципах:

доступності та добровільності здобуття освіти громадянами впродовж
життя;

неперервності та наступності процесу освіти;

цілеспрямованості, динамічності, прогностичності системи освіти
дорослих (освіти впродовж життя);

науковості, технологічності і перспективності;

інтеграції системи освіти дорослих (освіти впродовж життя) України у
світову систему освіти дорослих (освіти впродовж життя);

державної підтримки системи освіти дорослих (освіти впродовж життя);

фінансування державних і комунальних закладів та установ освіти дорослих
(освіти впродовж життя) відповідно до їх структури, нормативів та
обсягів надання освітніх послуг;

врахування особливостей структури і змісту освітніх потреб особистості
на різних стадіях її життєвого шляху;

єдності формальної та неформальної освіти;

конкурентноздатності і гласності при визначенні і реалізації
пріоритетних напрямів розвитку системи освіти дорослих (освіти впродовж
життя).

С т а т т я 4. Права громадян у сфері освіти дорослих

(освіти впродовж життя)

1. Громадяни України мають право на здобуття освіти впродовж життя
незалежно від віку, статі, етнічної належності, освітнього та
освітньо-кваліфікаційного рівня, наукового ступеня та вченого звання,
світоглядних переконань, соціального і майнового стану, місця
проживання, стану здоров’я, а також право на підтримку з боку держави
і суспільства, право на умови навчання, які відповідають особливостям
дорослої особи, право на офіційне визнання фактичних освітнього рівня та
кваліфікації, які набуті в процесі формальної та неформальної освіти.
Вони вільні у виборі форм освіти дорослих (освіти впродовж життя),
навчальних закладів і установ, напрямів підготовки і спеціальностей,
освітніх та освітньо-професійних програм.

2. Працівники підприємств, установ, організацій будь-якої форми
власності під час навчання в системі освіти дорослих (освіти впродовж
життя) мають право на відповідний режим роботи, додаткову відпустку та
пільги згідно з чинним законодавством.

3. Іноземці та особи без громадянства мають право на освіту впродовж
життя у відповідності з чинним законодавством та міжнародними договорами
України.

С т а т т я 5. Гарантії держави у сфері освіти дорослих

(освіти впродовж життя)

1.Держава гарантує громадянам України здобуття освіти впродовж життя,
забезпечує пріоритетність розвитку освіти дорослих шляхом:

фінансування за рахунок державного бюджету державних та комунальних
закладів і установ освіти дорослих (освіти впродовж життя);

створення умов рівного доступу та розширення такого доступу громадянам
України до освіти дорослих (освіти впродовж життя), недопущення
скорочення кількості осіб, які навчаються за рахунок державного бюджету;

надання податкових пільг навчальним закладам і освітнім установам, а
також організаціям, які здійснюють освіту дорослих (освіту впродовж
життя);

надання особам, які навчаються в закладах і установах освіти дорослих
(освіти впродовж життя) державних стипендій, місць у гуртожитках,
цільових кредитів, субсидій та пільг відповідно до чинного
законодавства України;

сприяння створенню і функціонуванню недержавних навчальних закладів, що
надають послуги у сфері освіти дорослих (освіти впродовж життя).

2. Громадянам України гарантується свобода вибору напряму підготовки і
спеціальності, спеціалізації, освітнього та освітньо-кваліфікаційного
рівня, закладу освіти або освітньої установи, форми отримання освіти
дорослих (освіти впродовж життя).

3. Держава здійснює соціальний, правовий захист громадян у сфері освіти
дорослих (освіти впродовж життя) незалежно від форм освіти і типів
закладів, де вони навчаються.

С т а т т я 6. Мова навчання у навчальних закладах та освітніх
установах системи освіти дорослих (освіти впродовж життя)

Мова навчання в закладах і установах освіти дорослих (освіти впродовж
життя) визначається відповідно до Конституції України та Закону України
«Про мови».

Розділ II

СИСТЕМА ОСВІТИ ДОРОСЛИХ (освіти впродовж життя)

С т а т т я 7. Основні складові системи освіти дорослих

(освіти впродовж життя)

1. Система освіти дорослих (освіти впродовж життя) – це сукупність
закладів і установ формальної та неформальної освіти дорослих (освіти
впродовж життя), наукових, науково-методичних, методичних установ,
науково-виробничих підприємств, інформаційних служб, інших юридичних та
фізичних осіб, які мають право на надання освітніх послуг а також
державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування,

2. Мета діяльності системи – реалізація права особи на освіту впродовж
життя.

3. Основні завдання системи:

задоволення потреб особистості в інтелектуальному, культурному і
духовному розвитку шляхом отримання неперервної освіти;

формування у осіб, які навчаються, громадянської позиції, здатності до
праці і життя в умовах сучасної цивілізації, її демократичного розвитку;

збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей
суспільства;

розповсюдження знань серед населення, підвищення його культурного та
освітнього рівня.

4. Функції системи:

адаптивна – пристосування до нових вимог життя в суспільстві, яке
динамічно змінюється;

компенсаторна – відтворення освітніх можливостей, які були раніше
відсутніми або втраченими;

розвиваюча – збагачення діяльних можливостей людини та її духовного
світу;

аналітична – дослідження й аналіз чинників, що впливають на потребу
громадян в неперервній освіті,

перетворювальна – зміна освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня
особи впродовж життя, інтелектуального та культурного рівня суспільства;

прогностична – наукове передбачення розвитку особи та суспільства;

комунікативна – передача соціального досвіду від покоління до покоління;

заохочувальна – стимулювання освітніх потреб особи.

5. Система освіти дорослих (освіти впродовж життя) є складовою частиною
системи освіти.

С т а т т я 8. Структура освіти дорослих (освіти впродовж життя)

1. Структура освіти дорослих (освіти впродовж життя) – це сукупність:

освітніх (повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта,
неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта) і
освітньо-кваліфікаційних рівнів (кваліфікований робітник, молодший
спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр);

стандартів освіти;

освітніх і освітньо-професійних програм формальної і неформальної освіти
дорослих (освіти впродовж життя);

2. Вимоги до освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів визначаються
Кабінетом Міністрів України.

3. Стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та
освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів
України.

Державний стандарт загальної середньої освіти – зведення норм і
положень, що визначають державні вимоги до освіченості осіб, визначений
Законом України «Про загальну середню освіту», застосовується на рівні
повної загальної середньої освіти.

Державний стандарт професійно-технічної освіти – сукупність державних
вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня кваліфікації
визначається Законом України «Про професійно-технічну освіту».

Система стандартів вищої та післядипломної освіти, яку складають
державний та галузеві стандарти вищої освіти і стандарти вищої освіти
вищих навчальних закладів, визначаються Законом України «Про вищу
освіту».

4. Освітні та освітньо-професійні програми формальної освіти – складові
державних або галузевих стандартів освіти, які визначають нормативну
частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю
відповідного освітнього чи освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлюють
вимоги до обсягу та рівня освіти й професійної підготовки, державної
атестації.

5. Освітні програми неформальної освіти – програми (зміст навчання),
пов’язані з особистим захопленням у певній галузі знань, науки або
мистецтва, з прагненням розширення культурного світогляду чи надбанням
знань і вмінь, необхідних у побуті та сфері міжособистісного
спілкування, засвоєння яких не супроводжується отриманням відповідного
документу, що надає право займатися професійною діяльністю за профілем
їх змісту.

С т а т т я 9. Освітні програми неформальної освіти дорослих

(освіти впродовж життя)

1. Напрями освітніх програм неформальної освіти дорослих (освіти
впродовж життя): науково-технічний, спортивно-технічний,
фізкультурно-спортивний, художній, туристсько-краєзнавчий,
еколого-натуралістичний, військово-патріотичний, соціально-педагогічний,
соціально-економічний, природничо-науковий, юридичний, гуманітарний та
іншого спрямування, які не повинні пропагувати насильство, соціальну,
расову, національну, релігійну нерівність, дискримінацію за статевими
ознаками і не суперечать чинному законодавству.

Перелік освітніх послуг неформальної освіти, які надаються без ліцензій,
затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Зміст освітніх програм неформальної освіти, форми їх засвоєння і
тривалість навчання за зазначеними програмами визначаються навчальними
закладами та установами освіти дорослих (освіти впродовж життя),
фізичними особами, що надають освітні послуги, та споживачами освітніх
послуг.

С т а т т я 10. Освітні та освітньо-професійні програми формальної
освіти

Освітня та/або освітньо-професійна програма формальної освіти – це
зміст нормативних навчальних дисциплін (предметів) із зазначенням
загального обсягу часу (в годинах і кредитах), відведеного для їх
вивчення, та форм підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни
(предмета).

Загальний обсяг часу для вивчення навчальної дисципліни (предмета)
включає час для аудиторних видів навчальних занять, самостійної роботи і
контрольних заходів .

Співвідношення між обсягами аудиторних видів навчальних занять та
самостійної роботи, форми і періодичність контрольних заходів
визначаються навчальним планом закладу та установи освіти дорослих
(освіти впродовж життя).

С т а т т я 11. Документи про освіту дорослих (освіту впродовж життя)

1. Завершення навчання за певною освітньою та/або освітньо-професійною
програмою формальної освіти надає особі відповідний набір законодавчо
установлених прав, підставою для надання яких є диплом або інший
документ державного зразка.

Особа, яка пройшла перепідготовку, за результатами державної атестації
або кваліфікаційної атестації, отримує відповідний документ про освіту
державного зразка.

Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила
профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про
освіту навчального закладу.

Документ про формальну освіту дорослих має додаток до нього, що
відповідає вимогам ECTS (European Communiti Course Credit Transfer
System)( кредитна система, яка пропонує спосіб порівняння навчальних
досягнень і переведення їх з одного закладу до іншого).

Зразки документів та додатків до них про засвоєння освітніх та/або
освітньо-професійних програм, навчальних дисциплін (предметів) і
модулів, що видаються особам, які завершили навчання за такими
програмами дисциплінами (предметами) і модулями, затверджуються
Кабінетом Міністрів України.

2. Завершення навчання за певними освітніми програмами неформальної
освіти може передбачати видачу документів про їх засвоєння або про
одержання освітніх послуг. Форми документів визначаються юридичною або
фізичною особою, що реалізує освітні програми в сфері неформальної
освіти дорослих, за винятком випадків, передбачених законодавством.

С т а т т я 12. Навчальні заклади, установи та інші юридичні і фізичні
особи, що надають освітні послуги в системі освіти дорослих (освіти
впродовж життя)

1. Умови створення і діяльності державних, комунальних, громадських,
приватних навчальних закладів та установ системи освіти дорослих (освіти
впродовж життя) визначаються Законами України «Про освіту», «Про
загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про
професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» та іншими
нормативно-правовими актами України.

2. Навчальні заклади та установи системи освіти дорослих:

а) заклади та установи системи загальної середньої освіти: середня
загальноосвітня школа ІІІ ступеня, спеціалізована школа, гімназія,
ліцей, колегіум, спеціальна загальноосвітня школа, загальноосвітня
санаторна школа, школа соціальної реабілітації, вечірня (змінна) школа;

б) профільні та комплексні позашкільні навчальні заклади та установи:
гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, науково-пошукові,
спортивно-оздоровчі;

в) професійно-технічні навчальні заклади та установи:
професійно-технічне училище, професійне училище соціальної реабілітації,
вище професійне училище, професійно-художнє училище, художнє
професійно-технічне училище, вище художнє професійно-технічне училище,
училище-агрофірма, вище училище-агрофірма, училище-завод, центр
професійно-технічної освіти, навчально-виробничий центр, центр
підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий
комбінат, навчальний центр;

г) вищі навчальні заклади та установи післядипломної освіти:
університет, академія, інститут, консерваторія (музична академія),
коледж, технікум (училище), академії підвищення кваліфікації і
професійної перепідготовки, інститути підвищення кваліфікації і
професійної перепідготовки, міжгалузеві регіональні центри підвищення
кваліфікації і професійної перепідготовки, навчальні центри підвищення
кваліфікації і професійної перепідготовки (навчальні центри навчання
працівників на виробництві), курси підвищення кваліфікації;

д) інші навчальні заклади, що реалізують програми освіти дорослих;

е) науково-методичні та інформаційні установи.

Вищезазначені вищі навчальні заклади, професійно-технічні навчальні
заклади, загальноосвітні навчальні заклади, позашкільні навчальні
заклади крім основної діяльності, можуть надавати й інші освітні
послуги у сфері формальної та неформальної освіти дорослих.

3. Для надання освітніх послуг у сфері формальної та неформальної освіти
дорослих (освіти впродовж життя) можуть створюватися і
використовуватися спеціалізовані заклади та установи освіти або
організації, підприємства та їх підрозділи.

4. Освітня діяльність закладів і установ освіти дорослих (освіти
впродовж життя) здійснюється на підставі ліцензій, які видаються в
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Право видачі документів про освіту державного зразка в системі
освіти дорослих (освіти впродовж життя) з’являється в навчального
закладу з моменту його державної акредитації (атестації).

Державна акредитація (атестація) навчального закладу здійснюється в
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. Акредитовані (атестовані) навчальні заклади та установи формальної
освіти дорослих мають право надавати освітні послуги без проходження
процедури ліцензування: а) з перепідготовки за сертифікованим і нижчими
рівнями акредитації акредитованих напрямів підготовки і спеціальностей;
б) неформальної освіти відповідної спрямованості до акредитованих
напрямів підготовки і спеціальностей. Спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади в галузі освіти і науки на підставі
заяви навчального закладу приймає рішення про встановлення ліцензійного
обсягу.

7. Навчальні заклади та установи освіти дорослих (освіти впродовж
життя), інші організації та установи незалежно від їхніх
організаційно-правових форм можуть створювати і вступати в об’єднання
(асоціації, союзи), мати права юридичних осіб і діяти на підставі своїх
статутів або договорів.

Об’єднання (асоціації, союзи) у системі освіти дорослих створюються і
діють відповідно до чинного законодавства.

8. Фізичні особи, які надають освітні послуги неформальної освіти,
здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про
підприємництво і підприємницьку діяльність» згідно з переліком освітніх
послуг, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

С т а т т я 13. Управління та взаємодія елементів системи освіти
дорослих

(освіти впродовж життя)

Державно-суспільний характер управління освітою дорослих (освіти
впродовж життя) спрямований на забезпечення єдиної державної політики у
сфері освіти дорослих, підвищення якості освіти, раціональне
використання коштів, які спрямовуються на фінансування системи освіти
дорослих.

Створення державних, галузевих та місцевих органів управління і органів
громадського самоврядування системи освіти дорослих в Україні та їх
діяльність у межах повноважень визначається законодавством України.

Розділ III

УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО–ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ (освіти впродовж
життя)

С т а т т я 14. Учасники системи освіти дорослих (освіти впродовж
життя)

Учасниками системи освіти дорослих (освіти впродовж життя) є:

особи, які навчаються в системі освіти дорослих;

педагогічні і науково-педагогічні працівники;

інші працівники закладів та установ освіти дорослих (освіти впродовж
життя);

інші фізичні особи, які надають освітні послуги неформальної освіти.

С т а т т я 15. Статус, права та обов’язки осіб, які навчаються в
системі дорослих (освіти впродовж життя)

1. Статус особи, яка навчається в закладах і установах формальної
освіти дорослих (освіти впродовж життя) визначається Законами України
«Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту»,
«Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і
науково-технічну діяльність».

2. Права та обов’язки осіб, які навчаються в системі освіти дорослих,
визначаються Конституцією України, чинним законодавством, іншими
нормативно-правовими актами, статутами закладів і установ освіти
дорослих, договорами про надання освітніх послуг.

3. Крім прав, які закріплені в зазначених законах, особа має право на
нагромадження результатів навчальної діяльності, які можуть приводити до
зміни освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня.

С т а т т я 16. Статус, права та обов’язки працівників системи освіти
дорослих (освіти впродовж життя)

Статус, права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних, наукових,
інженерно-технічних, навчально-допоміжних, адміністративних та інших
працівників визначаються чинним законодавством, відповідними
нормативно-правовими актами, статутами закладів і установ освіти
дорослих, трудовими договорами та цивільно-правовими угодами.

С т а т т я 17. Статус, права та обов’язки фізичних осіб, які надають
освітні послуги неформальної освіти дорослих

(освіти впродовж життя)

Статус, права та обов’язки фізичних осіб, які надають освітні послуги
неформальної освіти, визначається Законом України «Про підприємництво та
підприємницьку діяльність».

Фізична особа, яка зареєструвалася для надання освітніх послуг на рівні
загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної освіти, може
набувати прав, пільг та обов’язків педагогічного працівника.

Фізична особа, яка зареєструвалася для надання освітніх послуг на рівні
вищої, післядипломної освіти, може набувати прав, пільг та обов’язків
науково-педагогічного працівника.

Розділ IV

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ТА НАУКИ В СИСТЕМІ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

(освіти впродовж життя)

С т а т т я 18. Форми освіти дорослих (освіти впродовж життя)

Освіта дорослих (освіти впродовж життя) може бути здійснена за такими
формами:

очна (стаціонарна) – з відривом від виробництва на термін навчання за
освітньою або освітньо-професійною програмою;

вечірня (змінна) – без відриву від виробництва, на термін навчання за
освітньою або освітньо-професійною програмою з відвідуванням занять
протягом терміну навчання у вільний від роботи час;

заочна – без відриву від виробництва, на термін навчання за освітньою
або освітньо-професійною програмою з відвідуванням занять протягом
терміну навчання під час настановчих та заліково-екзаменаційних сесій;

екстернатна – особлива форма навчання без відриву від виробництва, що
передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін освітньої або
професійно-освітньої програми, складання підсумкових контрольних заходів
у навчальному закладі;

дистанційна – особлива форма навчання без відриву від виробництва,
що передбачає вивчення навчальних дисциплін освітньої або
професійно-освітньої програми через комп’ютерні та телекомунікаційні
технології, складання підсумкових контрольних заходів у навчальному
закладі;

педагогічний патронаж – форма навчання осіб з особливими соціальними
потребами;

самоосвіта – форма неформальної освіти шляхом освоєння освітніх програм
при мінімальній організації освітнього процесу або повній відсутності
керівництва цим процесом з боку педагогічних працівників;

комбінована – форма, яка передбачає інтеграцію різних форм або їх
окремих елементів.

С т а т т я 19. Форми, види та технології навчального процесу і
самоосвіти

1. Форми організації навчального процесу (навчальні заняття, самостійна
робота, практична підготовка, контрольні заходи) та їх обсяги
визначаються освітньою або освітньо-професійною програмою.

2. Види навчальних занять (лекція, лабораторне, практичне, семінарське,
індивідуальне заняття, консультація), форми (дискусія, «круглий стіл»,
тематична зустріч, ділова гра, розв’язання ситуаційних задач, виїзні
заняття тощо) встановлюються навчальним закладом або установою системи
освіти дорослих.

3. Технології навчання (традиційні, сучасні комп’ютерні,
телекомунікаційні, кейс-технології тощо) визначаються навчальними
закладами і установами освіти, педагогічними та науково-педагогічними
працівниками.

С т а т т я 20. Умови нагромадження результатів формальної освіти

1. Нагромадження результатів навчальної діяльності особи – процес і
результат обліку її навчальної діяльності (засвоєння освітньої або
освітньо-професійної програми, навчальної дисципліни, предмета, модуля)
в різних навчальних закладах та установах впродовж життя незалежно від
часу їх засвоєння.

2. Результат обліку навчальної діяльності особи фіксується у
відповідному документі про освіту (свідоцтво, атестат, диплом,
посвідчення, сертифікат), додатку до нього, академічній довідці.

В додатку до документа про освіту, академічній довідці фіксуються:

назва навчального закладу, який видав документ;

назва освітньої або освітньо-професійної програми (навчальної
дисципліни, предмета, модуля);

загальний обсяг (в годинах, кредитах);

зміст (анотація);

форма, результат і дата підсумкового контролю;

назва навчального закладу, який зафіксував результат.

Документи державного зразка видає акредитований навчальний заклад або
установа формальної освіти дорослих, документи про результати
навчальної діяльності – навчальний заклад або установа освіти, в якій
навчалася особа

3. Акредитований навчальний заклад освіти за відповідним освітнім та/або
освітньо-кваліфікаційним рівнем напряму підготовки, спеціальності на
підставі поданої особисто заяви та представлених особою результатів
попередньої навчальної діяльності приймає рішення:

а) про зарахування/не зарахування та надання/не надання допуску до
державної атестації (поза межами ліцензованого обсягу);

б) про прикріплення та допуск до навчання за нормативними навчальними
дисциплінами (предметами інваріантної частини навчального плану),
вибірковими навчальними дисциплінами (предметами варіативної частини
навчального плану) в межах ліцензованого обсягу відповідної форми
навчання.

4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері
освіти і науки створює систему інформаційної підтримки нагромадження
результатів формальної освіти.

С т а т т я 21. Наукова і науково-технічна діяльність в закладах освіти
дорослих

1. Наукова і науково-технічна діяльність є невід’ємною складовою
частиною діяльності навчальних закладів та установ освіти дорослих і
спрямована:

на одержання і використання нових знань у всіх галузях науки, техніки і
технологій;

розвиток науки як джерела економічного зростання і невід’ємної
складової національної культури та освіти;

задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб
суспільства.

2. Наукова і науково-технічна діяльність навчальних закладів та установ
освіти дорослих забезпечується:

постійним збільшенням обсягів фінансування науки відповідно до потреб
її випереджального розвитку;

інтенсифікацією наукових досліджень у навчальних закладах;

розвитком освіти на основі новітніх наукових і технологічних
досягнень;

інноваційною освітньою діяльністю у навчальних закладах усіх типів,
рівнів акредитації та форм власності;

правовим захистом освітніх інновацій та результатів педагогічної і
науково-педагогічної діяльності як інтелектуальної власності;

залученням до наукової діяльності та дослідницької роботи талановитих
осіб різного віку;

поглибленням співпраці та кооперації навчальних закладів і наукових
установ з залученням до навчального процесу провідних учених та
науковців;

створенням науково-інформаційного простору та використанням для
цього нових комунікаційно-інформаційних засобів.

3. Наукова і науково-технічна діяльність у системі освіти дорослих
(освіти впродовж життя) здійснюється відповідно до Законів України «Про
освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову та науково-технічну діяльність»
та цього Закону.

4. Наукова і науково-технічна діяльність у навчальних закладах та
установах освіти дорослих може також здійснюватися на підставі договорів
з іншими організаціями відповідно до законодавства України.

На навчальні заклади III-IV рівнів акредитації системи освіти дорослих
поширюються права, передбачені Законом України «Про наукову та
науково-технічну діяльність» для наукових установ.

Розділ V

ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО– ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ (освіти
впродовж життя)

С т а т т я 22. Фінансування навчальних закладів і установ освіти
дорослих

(освіти протягом життя)

1. Фінансово-господарська діяльність навчальних закладів та установ
освіти дорослих (освіти впродовж життя) здійснюється відповідно до
Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про
позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу
освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та інших
нормативно-правових актів, що регламентують діяльність навчальних
закладів у цій сфері.

2. Основними джерелами фінансового забезпечення освіти дорослих є:

кошти державного та місцевих бюджетів;

кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та фондів, у
тому числі спонсорські, благодійні внески і пожертвування;

кошти галузей народного господарства;

кошти від надання навчальними закладами та установами додаткових
освітніх та інших послуг;

гранти;

кредити на розвиток навчальних закладів усіх рівнів та здобуття
освіти;

кошти від здійснення навчальними закладами економічної діяльності,
регламентованої державою.

3. Фінансування освітньої діяльності державних навчальних закладів
освіти дорослих (освіти впродовж життя)за рахунок коштів державного
бюджету здійснюється Міністерством освіти і науки України та іншими
центральними органами виконавчої влади, в підпорядкуванні яких
знаходяться навчальні заклади освіти дорослих, у відповідності з
державним замовленням (контрольними цифрами) на підготовку,
перепідготовку, підвищення кваліфікації працівників, виходячи з
встановлених державних, у тому числі галузевих, нормативів фінансування.

4. Діяльність приватних, громадських навчальних закладів та установ,
що реалізують освітні програми освіти дорослих (освіти впродовж життя),
фінансується його засновниками (засновником) та споживачами освітніх
послуг.

5. Встановлені Кабінетом Міністрів України мінімальні нормативи витрат
роботодавців на професійну додаткову освіту, професійну перепідготовку
працівників можуть бути диференційовані за галузями економіки і
регіонами, але не можуть складати менше 2 відсотків від витрат на
заробітну плату. Фактичні витрати відносяться на собівартість продукції
(послуг) у порядку, встановленому законодавством України.

6. Державні органи, в компетенцію яких входить розподіл державних
замовлень на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації,
здійснюють розміщення зазначених державних замовлень на конкурсній
основі. Участь у конкурсі можуть брати навчальні заклади різних форм
власності та підпорядкування.

7. Кошти підприємств, організацій, установ і фізичних осіб, спрямовані
на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, стажування не
оподатковуються.

С т а т т я 23. Матеріально-технічне забезпечення системи освіти
дорослих

(освіти впродовж життя)

Матеріально-технічне забезпечення закладів установ освіти дорослих
здійснюється відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну
середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну
освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність»
та інших нормативно-правових актів.

С т а т т я 24. Оплата праці в системі освіти дорослих

(освіти впродовж життя)

1. Оплата праці працівників державних і комунальних навчальних закладів
та установ освіти дорослих (освіти впродовж життя) здійснюється
відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів.

Навчальний заклад та установа системи освіти дорослих (освіти впродовж
життя) в межах коштів на оплату праці працівників (із спеціального фонду
державного бюджету для державних та комунальних закладів і установ)
самостійно визначає форму і систему оплату праці, розміри доплат,
надбавок, премій та інших заходів матеріального стимулювання, а також
розміри посадових ставок (окладів) усіх категорій працівників.

Розділ VI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В СИСТЕМІ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ (освіти впродовж
життя)

С т а т т я 25. Державна політика в галузі міжнародного співробітництва
сфери освіти дорослих (освіти впродовж життя)

1. Державна політика в галузі міжнародного співробітництва сфери освіти
дорослих (освіти впродовж життя) спрямована на створення єдиного
міжнародного та європейського освітнього простору, поглиблення
міжнародного співробітництва за рахунок розширення участі навчальних
закладів та установ, учасників системи освіти дорослих у проектах
міжнародних організацій та співтовариств.

2. Держава сприяє розвитку співробітництва навчальних закладів і установ
освіти дорослих на дво- і багатосторонній основі з міжнародними
організаціями та установами на таких засадах:

пріоритет національних інтересів;

збереження та розвиток інтелектуального та духовного потенціалу нації;

системний і взаємовигідний характер співробітництва.

С т а т т я 26. Міжнародна діяльність навчальних закладів і установ

освіти дорослих (освіти впродовж життя)

1. Навчальні заклади та установи освіти дорослих (освіти впродовж життя)
беруть участь у міжнародному співробітництві в сфері освіти дорослих
шляхом:

освітніх і наукових обмінів, стажування та навчання за кордоном учнів,
студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників;

участі в програмах двостороннього і багатостороннього обміну
педагогічними кадрами і науковцями;

проведення спільних наукових досліджень, співробітництва з
міжнародними фондами;

здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, а
також дослідно-конструкторських робіт на замовлення іноземних юридичних
осіб;

проведення міжнародних наукових конференцій, конгресів, семінарів,

симпозіумів;

аналізу, відбору, видання та розповсюдження кращих зразків
зарубіжної наукової і навчальної літератури.

2. Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації і стажування
іноземних громадян в Україні та громадян України за рубежем, педагогічна
і науково-дослідна робота громадян України за кордоном здійснюються за
міждержавними договорами, договорами між центральними та місцевими
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та
відповідними органами іноземних держав, а також за прямими договорами,
укладеними навчальними закладами та установами освіти дорослих з
іноземними громадянами й іноземними юридичними особами згідно з чинним
законодавством.

3. Навчальні заклади освіти дорослих (освіти впродовж життя) мають
право:

вступати в неурядові міжнародні організації;

укладати з іноземними партнерами договори про спільну діяльність;

створювати за участю іноземних партнерів структурні підрозділи (центри,
лабораторії, технопарки та інші підрозділи).

4. Навчальні заклади та установи освіти дорослих (освіти впродовж життя)
відповідно до законодавства України можуть займатися
зовнішньоекономічною діяльністю, передбаченою статутами навчальних
закладів.

Розділ VІІ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

ПРО ОСВІТУ ДОРОСЛИХ

С т а т т я 27. Відповідальність за порушення законодавства про освіту
дорослих

1. Особи, винні у порушенні законодавства про освіту дорослих, несуть
відповідальність відповідно до Закону.

2. Невиконання закладами та установами освіти дорослих, фізичними
особами, які надають освітні послуги в системі освіти дорослих, вимог
стандартів освіти є підставою для позбавлення їх права на надання
освітніх послуг.

Розділ VIIІ

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності
цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону.

ЛІТЕРАТУРА до ІІІ РОЗДІЛУ

Кремень В.Г. Болонський процес: зближення, а не уніфікація//Дзеркало
тижня. № 48(473). -13-19 грудня 2003.

Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи
входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ «Видавництво
«Політехніка», 2003. – 200 с.

Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.
Болонський процес у фактах і документах. -Тернопіль: Вид-во ТДПУ
ім.В.Гнатюка, 2003. – 52 с.

Матеріали науково-практичного семінару «Кредитно-модульна система
підготовки фахівців у контексті Болонської декларації». – Львів: Вид-во
«Львівська політехніка», 21-23 листопада 2003. – 111 с.

www.mon.gov.ua/

www.tspu.edu.ua/

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

ACE – Admissions Officers and Credential Evaluators (англ.).
Співробітники університетів, котрі займаються зарахуванням студентів при
перезарахуванні кредитів – професійна секція EAIE.

CRE – Standing Conference of Rectors, Presidents & Vice Chancellors of
the European Universities (англ.). Постійна конференція (асоціація)
ректорів, президентів і віце-канцлерів європейських університетів [із
штаб-квартирою в Женеві, Швейцарія].

DG – Directorate-General (франц.). Генеральна дирекція [назва
підрозділів EC].

EAIE – European Association for International Education (англ.).
Європейська асоціація міжнародної освіти.

EAIR – European Association for Institutional Research (англ.).
Європейська асоціація інституційних досліджень.

EC – European Commission (англ.). Європейська комісія [організація EU із
штаб-квартирою в Брюсселі, Бельгія].

ECTS – European Credit Transfer System (англ.). Європейська система
перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості) [підпрограма
програми EC ERASMUS, а також схема перезарахування об’єму вивченого
матеріалу і термінів навчання за кордоном, розроблена в рамках цієї
підпрограми].

ENIC – European National Information Centre on Academic Recognition and
Mobility (англ.). Європейський національний інформаційний центр з
академічного визнання та мобільності [мережа центрів, створених у
європейських країнах за рекомендацією Рад Європи і ЮНЕСКО].

ENQA – European Network of Quality Assurance in Higher Education (англ.)
Європейська мережа забезпечення якості у вищій освіті.

ERASMUS – European Community Action Scheme for the Mobility of
University Students (англ.). – Схема дій Європейського співтовариства
для мобільності студентів університетів [програма EC, розділ програми
SOCRATES, що стосується вищої освіти].

ESIB – Національні спілки студентів Європи.

ETF – European Training Foundation (англ.). – Європейський фонд
(практичної) підготовки.

EU – European Union (англ.). – Європейський союз.

EUA – European University Association (англ.) Асоціація європейських
університетів.

EURASHE – European Association of Institutions in Higher Education
(Polytechnics and Colleges) (англ.). – Європейська асоціація вищих
навчальних закладів (політехнічних навчальних закладів).

HRK – Hochschulrectorenkonferenz (нім.). Конференція (асоціація)
ректорів (а також президентів) університетів ( інших вищих навчальних
закладів).

LEONARDO – Leonardo da Vinci: a New Vocational Training Policy for the
Union (англ.). Леонардо да Вінчі: нова політика в професійній підготовці
для (Європейського) Союзу. [програма EC з розвитку початкової і
середньої професійної освіти].

NARIC – National Academic Recognition Information Centre (англ.).
Національний інформаційний центр із академічного визнання (документів
про освіту) [мережа організацій у європейських країнах, створена в
рамках програми EC SOCRATES].

SOCRATES – СОКРАТЕС {лати. Socrates – Сократ, древньогрецький філософ}
[Програма академічної мобільності EC, що містить, зокрема, підпрограму
ERASMUS].

TEMPUS – Trans-European Mobility Programme (Scheme) for University
Studies (англ.). Програма (схема) трансєвропейської (академічної)
мобільності для університетського навчання (між країнами Центральної і
Східної Європи і країнами – членами Європейського співтовариства)
[програма EC].

основні засади розвитку вищої освіти України в контексті
болонського процесу

(документи і матеріали 2003 – 2004 рр.)

За редакцією В.Г.Кременя

авторський колектив: М.Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш,  В. Д. Шинкарук,

 В. В. Грубінко,  І. І.Бабин

Відповідальний редактор О.В.Гузар

Верстка В.М.Кузьмич

Підписано до друку 26.01.2004р. Формат 60х84 1/8

Друк-Rizo. Гарнітура Times New Roman-13

Наклад 1000 прим.

Замовлення № 156

_______________________________

Посібник можна замовити у

Тернопільському державному педагогічному університеті

імені Володимира Гнатюка

Видавничо-поліграфічний центр

Адреса університету і видавництва:

46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

тел. (0352)53-61-33

E-mail: v HYPERLINK “mailto:[email protected]/”
[email protected]

http: HYPERLINK “http://www.tspu.edu.ua/ресурси/кредитно-модульна
система” www.tspu.edu.ua/ресурси/кредитно-модульна система

PAGE 16

Документи і матеріали 2003-2004 рр

PAGE 15

Документи і матеріали 2003-2004 рр

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019