.

Тимощук О.В. 2000 – Охоронний апарат української держави (квітень-грудень 1918) (книга)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
5 56676
Скачать документ

Тимощук О.В. 2000 – Охоронний апарат української держави
(квітень-грудень 1918)

ВСТУП

Продекларований в українській Конституції стратегічний курс країни на
формування «громадянського суспільства», побудову «правової держави»
схвально сприймається майже всім спектром її політичних сил і соціальних
прошарків. Тобто пріоритет загальнолюдських цінностей як універсальних
соціально справедливих потреб та інтересів індивіда, що визначаються
сенсом його суспільного та біологічного існування через окрему
особистість, громадянство своєї держави і належність до світової
спільноти, нарешті і в нас набуває аксіоматичного характеру.

Отже, необхідність суспільного та державного реформування сприймається
як вимога часу. Але ж запропоновані шляхи досягнення українським
соціумом проголошених конституційних віх на сьогодні ще не знайшли не
лише одностайності, а й значного превалювання тієї чи іншої точки зору.
Така ситуація не може сприяти успішному розвитку держави. Історія
доводить, що демократично-парламентські методи здійснення докорінних
реформ у так звані «перехідні періоди» не мали вагомих позитивних
результатів, – для цього була необхідна чітка та сильна вертикаль
виконавчої влади.

Протягом століть під час соціальної напруженості в суспільстві за
республіканської форми правління завжди використовувались ті ж самі
«ліки» – концентрація владних повноважень у руках щонайменшої кількості
посадових осіб. При всій умовності порівнянь згадаємо еллінський
інститут автократора чи римський – диктатора, англійський протекторат
Олівера Кромвеля, зрештою американський «новий курс» президента
Франкліна Рузвельта. На порозі третього тисячоліття продовжуються
дискусії про доцільність використання у кризових ситуаціях авторитарних
методів правління. Науковці по-різному встановлюють межі авторитарних і
тоталітарних державно-політичних режимів. Серед політологів
зустрічаються як негативні, так і позитивні судження про правління
Піночета у Чилі, Ро Де У у Південній Кореї, Сухарто в Індонезії,
Туджмана у Хорватії.

Українська історія в особі генерала П. Скоропадського теж слугувала
подібним прикладом. Вже тоді ним було оголошено політичний курс на
побудову «правової держави». Але ж форму Української Держави так і не
вдалося привести у відповідність до змісту, яким зараз людство
намагається визначити правову державність. Гетьманат як форма правління,
федерація з небільшовицькою Росією як державний устрій, авторитаризм як
політичний режим виявилися в остаточному підсумку нежиттєздатними.
Протиставлення громадянського суспільства і національної ідеї в Україні,
на геополітичних вимірах якої завжди відбивався дихотомічний
цивілізаційний злам «захід-схід», набуло особливої гостроти.

Чи можливо зараз запобігти такому? Які чинники мають стати консолідуючим
ґрунтом для забезпечення суспільної злагоди сьогодні? Певною мірою
відповіді на ці питання може дати вивчення тогочасного досвіду
державотворення. З огляду ж на те, що П. Скоропадський і прийшов до
влади, і позбувся її не шляхом всенародного волевиявлення, певної уваги
для сучасної історико-правової науки набуває висвітлення особливостей
утворення і функціонування гетьманської державної охоронної системи.

Важливість і нагальність таких наукових пошуків визначається
необхідністю вдосконалення шляхів вирішення охоронних завдань сучасної
держави. Зокрема, вони викладені у Концепції (основах державної
політики) національної безпеки України, ухваленій постановою Верховної
Ради 16 січня 1997 р. Підкреслимо, що в цьому документі розуміння
національної безпеки України визначається «як стан захищеності життєво
важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і
зовнішніх загроз», що визнається «необхідною умовою збереження та
примноження духовних і матеріальних цінностей». Таким чином, до сфери
національної безпеки України залучено три головні об’єкти: «громадянин –
його права і свободи; суспільство – його духовні та матеріальні
цінності; держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна
цілісність і недоторканність кордонів» 1(.

У світлі положень сучасної Концепції варто пояснити й логіку вибору
назви монографії. Використаний нами термін «охоронний апарат Української
Держави» визначає об’єкт дослідження. Його застосування саме у такому
виразі, вважаємо, доцільним: по-перше, з точки зору можливості розгляду
всіх органів, що за функціональним призначенням покликані захищати,
наразі й примусовими засобами, недоторканність суспільних відносин, які
складаються, зокрема, під впливом держави і права; по-друге, у зв’язку з
можливістю при такому означенні запобігти упереджених підходів щодо
оцінок гетьманських силових структур як «репресивних»,
«карально-примусових» чи, навпаки, «правоохоронних» або «правозахисних».

На наш погляд, смислове навантаження, яким мають керуватися науковці при
виборі того чи іншого терміна, повинно залежати насамперед від
врахування засобів здійснення функцій з охорони державної і громадської
безпеки. Тобто слід брати до уваги правомірність і адекватність
застосування відповідними органами покарання до правопорушників при
запезбеченні дотримання членами суспільства діючих у державі законів.

У зв’язку з цим мета нашого дослідження полягає у висвітленні
історико-правових аспектів функціонування в українській гетьманській
державі 1918 р. поліції, армії, внутрішніх і прикордонних військ,
національної гвардії, добровольчих формувань, розвідки, служби безпеки,
митної служби, податкової адміністрації, лісової охорони, суду,
прокуратури, тюрем для використання тогочасного позитивного досвіду
їхньої діяльності, а також запобігання викритим негативним явищам у
сучасному державотворенні.

При роботі над монографією автор застосовував конкретно-історичний та
системно-структурний методи аналізу інформації, що дозволило вирішувати
такі завдання: вивчити історичні передумови й нормативно-правові засади
створення охоронного апарату Української Держави; визначити сутність
гетьманської охоронної концепції; висвітлити організаційний устрій,
функції, особливості комплектування особового складу і його
матеріального забезпечення та головні напрями діяльності охоронних
органів; проаналізувати роль і місце військового контингенту Центральних
держав в українській охоронній системі; з’ясувати основні причини
невідповідності охоронних планів до реальної дійсності, що призвели до
загибелі гетьманату П. Скоропадського.

Історіографічну базу дослідження автор вважає доцільним умовно поділити
на два масиви: по-перше, це загальноісторичні та історико-правові твори,
які містять концептуальні визначення щодо гетьманської державності в
Україні 1918 р.; по-друге, це спеціальні роботи, предмет дослідження
яких певною мірою межує з нашим.

Аналіз літератури, віднесеної нами до першого масиву, проводять майже
всі науковці, розглядаючи цей історичний період у дисертаційних
дослідженнях чи монографічних публікаціях. Уже традиційно поза увагою
авторів не залишаються праці В. Винниченка, Т. Гунчака, Д. Дорошенка,
С. Доленги, В. Липинського, І. Мазепи, Р. Млиновецького,
І. Нагаєвського, Н. Полонської-Василенко, О. Субтельного, П. Христюка,
М. Шаповала, С. Шелухіна, які стосуються цього періоду української
державності 2. Сучасні історіографічні огляди різняться за ступенем
докладності, а автори цих екзильних творів в них характеризуються або як
апологети гетьманату, або як його опоненти. Їм також властива сталість у
визначенні радянських шаблонів щодо гетьмана як «маріонетки німецького
імперіалізму». Тому ми не бачимо сенсу в окремому історіографічному
аналізі в нашій роботі літератури 20-80-х рр., яка висвітлює загальні
аспекти гетьманського державотворення і була досить докладно
охарактеризована у дослідженнях сучасних вітчизняних науковців. Разом з
тим стало помітним, що в 90-і роки дослідники в оцінках гетьманату
П. Скоропадського також не завжди дотримуються напівтонів.

Після руйнації табірного розподілу світу з насталою прозорістю кордонів
між колишніми умовними соціальними системами людина має можливість
особисто, а не переважно на слух доходити висновків про доречність тих
чи інших здобутків сучасної цивілізації. Але для багатьох мешканців так
званого «пострадянського простору» ця дійсність стала нелегким
випробуванням. Крах комуністичного ладу з його ідеологічним диктатом,
відсутність чітко окресленої червоними прапорами стежки руху суспільства
залишили тут особу на самоті з проблемою вибору нових життєвих ідеалів
та поведінкових стереотипів. Тягар колишніх заідеологізованих оцінок та
історичних штампів ще й досі здійснює тиск не лише на пересічних
громадян, а й на вітчизняних науковців. З іншого боку, очевидні сьогодні
прорахунки соціалістичного укладу господарювання прихильники ринкової
орієнтації гетьмана П. Скоропадського використовують для більш рішучого
обґрунтування своїх поглядів. Загалом наукові пристрасті, що вирують
нині серед дослідників Української Держави, від цього не вщухають.

Так, відверті симпатії до гетьманської моделі держави пролунали серед
більшості доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції в
1993 р. у Києві, проведеній з нагоди 120-ї річниці з дня народження
П. Скоропадського і 75-ї річниці проголошення Української Держави
1918 р. 3. Позитивну оцінку державної діяльності гетьмана дає В. Бокань,
автор вступної статті до брошури О. Білодіда і В. Панченка, який
зауважив, що «сім з половиною місяців П. Скоропадський утримував у
розбурханому морі революції Україну у відносному соціальному і
громадському спокої, а це говорить на його користь як виваженого
політика» 4.

Апогеєм державотворчого процесу в Україні 1917-1918 рр. визнають
гетьманську державу у своїй монографії Ю. Павленко і Ю.Храмов 5.
Близькою до їхньої є оцінка гетьманату М.Держалюком, який вважає що
«гетьманська держава Павла Скоропадського – це кращий витвір української
визвольної боротьби. Така форма влади авторитарного режиму з великими
елементами демократизму була продиктована історичною необхідністю і
доцільністю» 6.

Багато прихильників державної політики гетьмана П. Скоропадського
з’явилося серед здобувачів, які захистили дисертації з
загальноісторичної тематики в останні роки. Зокрема, це С. Мякота, яка
зазначає, що «найбільші досягнення в розбудові економічних підвалин
незалежності припадають на час існування Української Держави гетьмана
Павла Скоропадського»; Ф. Проданюк, який вважає, що «встановлення
гетьманського режиму було необхідним актом для наведення порядку на
Україні. Це була спроба загасити полум’я революції, покласти край
радикальним соціально-економічним реформам Центральної Ради й врятувати
елементи української державності»; В. Клименко-Мудрий, котрий вказує на
гетьманат П. Скоропадського як на «найвищий ступінь розвитку української
державності доби визвольних змагань», спробу консервативних політичних
сил «покласти край радикальним соціалістичним настроям, силою державної
влади та поміркованих реформ спрямувати державне життя в річище правових
норм, забезпечити право приватної власності, обстояти інтереси усіх
соціальних верств» 7.

Чимало позитивних підсумків про українську державотворчість за
гетьманського часу було зроблено науковцями й на Міжнародній конференції
1998 р. у Києві, присвяченій 125-річчю з дня народження
П. Скоропадського і 80-річчю проголошення Української Держави. Доречно
деякі з них навести. Так, професор О. Григоренко зазначив, що «в умовах
окупації, свавілля поміщиків, спротиву старих урядових структур,
кадрового голоду, шаленої антигетьманської пропаганди соціалістичних
партій, російських шовіністів і їх організацій в Україні, в огні
різноманітних народних повстань, змов та диверсій, власних помилок
гетьмана влада зробила досить багато для становлення України як
держави». Інший дослідник, Р. Васьковський, поставив під сумнів
доречність повстання Директорії проти гетьмана, «яке принесло руйнацію
державного апарату, подальшу анархізацію суспільно-політичного життя в
Україні, прихід до влади українських соціалістів, котрі так і не змогли
подолати внутрішній розбрат та сконсолідуватися перед новою загрозою
більшовицької інтервенції з Півночі». А доповідач про консервативну
політичну думку стосовно гетьманату П. Скоропадського С. Гелей
висловився так: «І все ж, незважаючи на поразку, тогочасна Українська
Держава – це не лише яскрава сторінка визвольних змагань українського
народу, а й об’єктивно необхідний етап у розвитку української нації» 8.

Натомість у низці статей, що вийшли з-під пера професора О. Мироненка і
надруковані в енциклопедичному словнику «Історико-політичні уроки
української державності», гетьманат П. Скоропадського оцінюється вкрай
негативно. Так, стосовно перевороту 29 квітня 1918 р. автор зазначає, що
з ним «спроби демократично настроєних лідерів українського національного
визвольного руху створити демократичну Українську Народну Республіку на
першому етапі спіткала невдача. Ініціативу державотворення за вказівкою
і безпосередньою допомогою окупантів перехопили консерватори-монархісти.
Демократичний процес становлення самостійної України був перерваний
майже на 8 місяців». Взагалі ж гетьманська держава професором
О. Мироненком визначається як «український різновид маріократії», він
зауважує, що «коли Україна була під Росією, Скоропадський ставав
росіянином, коли під німцями – німцем, якби була під Туреччиною – то
вважав би себе турком, а під Китаєм – китайцем» 9.

Крайні негативні позиції щодо гетьманату П. Скоропадського займає і
професор В. Солдатенко. Всі дослідники, які схвально ставляться до
гетьмана, в його фундаментальній «Українській революції» підлягають
нищівній критиці. Автор безапеляційно стверджує, що «вагомих аргументів
на користь режиму знайти не можливо, якщо керуватися науковою
методологією, високофахово її застосовувати і в результаті одержувати
аргументовані, виважені, об’єктивні, а не кон’юнктурні оцінки і
висновки» 10.

Залишивши у часі з’ясування крайніх поглядів, зосередимо увагу на творах
авторів, які намагаються врахувати передусім і сильні, і слабкі сторони
гетьманського державотворення.

Введення до наукового обігу нових історичних документів, плідна робота
науково-дослідних установ і вищих закладів освіти України з вивчення
гетьманату П. Скоропадського призвели до того, що кількість учених, які
стоять на так званих «центристських» позиціях щодо Української Держави
1918 р., постійно зростає. Примітним є те, що їхні лави поповнюються як
загальними істориками, так і істориками права. До перших належать відомі
вчені – вітчизняні професори В. Верстюк, С. Кульчицький, Ф. Турченко 11,
канадський історик В. Верига, російський дослідник В. Федюк,
американський професор історії В. Дмитришин 12.

Серед інших варто назвати дослідницю Ж. Дзейко, яка в 1996 р. визначила
форму правління Української Держави «як автократичну, точніше – як
одноособову автократію-монократію» 13. Майже відразу після її статті
побачила світ монографія О.Л. Копиленка і М.Л. Копиленка «Держава і
право України. 1917–1920», яка фактично стала першою спробою узагальнити
тогочасний досвід національного державотворення з позицій
фахівця-юриста. Авторські висновки яскраво відбивають рушійні тенденції,
що відбулися у стані сучасної історико-правової думки щодо гетьманської
законодавчої спадщини. Зокрема, в них зазначено: «Звичайно, з позицій
сьогодення важко дати однозначну оцінку законодавства Української
держави, особливо тих актів, що стосувалися соціально-економічної
політики Скоропадського. Зрозуміло, що й сьогодні, коли наше суспільство
все ще не виробило єдиного погляду на проблеми власності, закони
Української держави в цій сфері все одно лишатимуться предметом
дискусій» 14.

У 1998 р. успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук В. Румянцев. В ній розглядаються альтернативні
аспекти національно-демократичної і радянської державності на Україні
1917-1922 рр. Окремий розділ роботи присвячено «розгляду легітимності
гетьманського режиму, організації вищих владних структур Української
Держави, основним проблемам, успіхам і прорахункам державотворення».
Зокрема, дисертант дійшов висновків, що «запозичення форми держави з
другої половини XVII ст. у 1918 р. було лише декорацією, але ніяк не
реальною державотворчою традицією». Тому форма правління Української
Держави була «авторитарною з одночасною наявністю в ній республіканських
рис». Водночас В. Румянцев, на наш погляд, цілком справедливо вважає, що
«існування парламентської республіки з фактичною децентралізацією влади
об’єктивно вело б до загибелі української державності взагалі. І тільки
міцна виконавча влада на чолі з гетьманом, який би мав широкі
повноваження, мала історичний шанс зберегти українську державність і
уникнути жахливих наслідків російської революції» 15.

Отже, огляд літератури, присвяченої висвітленню загальних державних і
правових засад гетьманату П. Скоропадського, свідчить як про певні
наукові здобутки у вивченні цього періоду української історії, так і про
відсутність одностайності у концептуальних підходах вітчизняної
історичної та історико-правової науки. Цікавим з цього приводу є
висновок авторів 10-го тому 15-томного видання «Україна крізь віки»
О.С. Рубльова і О.Д. Реєнта, який, на нашу думку, досить яскраво
відбиває загальний стан наукової розробки проблем останнього гетьманату.
«Найімовірніше, режим гетьмана П. Скоропадського, – зазначають автори, –
був приречений на невдачу вкрай складним і несприятливим збігом
зовнішніх і внутрішніх обставин, які стали вирішальними для його
долі» 16. Така оцінка Української Держави, що з погляду сьогодення
більше красиво і правильно задекларувала, ніж встигла зробити для
покращання соціально-економічних умов життя її мешканців, є відбитком
сучасної невпевненості українського соціуму у швидких і позитивних
результатах очікуваних реформ.

Характеризуючи другий масив історіографії проблеми, визначений автором
як «спеціальна література», слід зазначити, що її список є раритетним.
Серед творів, використаних при написанні цієї монографії, переважна
більшість незнайома широкому читачеві через заборону у радянському часі
і просторі взагалі об’єктивно досліджувати тему так званих
«антирадянських державних установ» в Україні 1917–1921 рр. Ті ж
репринтні видання екзильної літератури і сучасні нові дослідження, які
побачили світ за останнє десятиріччя, мають невеликі наклади і ще не в
змозі повністю задовольнити попит здебільшого неосвіченої в цій галузі
вітчизняної аудиторії. Отже, проаналізуємо ці нечисленні твори у часі.

З остаточною збройною поразкою національної державності і формуванням
української політичної та військової еміграції здійснюється загальне
розмежування радянської та української еміграційної історіографії.
Звичайно, чи не головною темою як для одного, так і для іншого табору
стає осмислення кожним зі своїх ідеологічних позицій результатів
українських визвольних змагань. Тому з радянського боку гетьманські
силові структури привертають увагу у зв’язку з висвітленням теми
боротьби за радянську владу в Україні. Саме під таким кутом зору в
радянських творах містяться окремі звістки про засоби діяльності
Державної варти, комендантських сотень Військового міністерства,
«хліборобських» загонів самооборони у придушенні збройних виступів проти
гетьманської влади 17, приборканні страйкового руху 18.

Однією з провідних у радянській історіографії була тема викриття
загарбницької сутності німецько-австрійського військового контингенту.
За нею успішно здійснювалися дисертаційні захисти 19, великими накладами
видавалися монографії 20. Побічно інформація з цих робіт послугувалася
при порівняльному аналізі з архівними документами.

Зі всіх цих творів, які, звичайно, не могли не ґрунтуватися на засадах
«войовничого матеріалізму», найбільш щільно автором використовувалася
монографія професора П.І. Гарчева 21, яка є узагальнюючим дослідженням з
історії української червоної гвардії. Її матеріал дозволив вивчити
історичні передумови створення гетьманської охоронної системи.

Ті ж питання також з’ясовувались автором за допомогою брошури професора
А.Й. Рогожина, перший параграф першого розділу якої належить перу
О.Н. Ярмиша і висвітлює особливості зламу «карального апарату царату і
Тимчасового уряду» 22. Слід зазначити, що висновки, яких дослідник
дійшов з позицій початку 80-х р., майже не застаріли у часі. Сьогодні,
коли комуністична мета вже не в змозі виправдати надзвичайні засоби
діяльності «правоохо–ронних» органів перших радянських державних
утворень в Україні, цілком зрозумілим стає їхнє провідне місце в системі
тоталітарного більшовицького режиму. На цьому тлі у монографії було
зроблено порівняння щодо діяльності гетьманських охоронних органів.

Серед відповідної літератури з емігрантського табору маємо також
видання, що підсумовують досвід боротьби за владу в 1918 р. і таким
чином окремо характеризують організації і діяльність гетьманського
охоронного апарату 23. З них варто виокремити працю І. Нагаєвського,
яка, крім висвітлення загальних державних засад гетьманату, про що вже
зазначалося, багато уваги приділяє розвідувальній діяльності ворогів
Української Держави, підпільній підготовці антигетьманського повстання.
У зв’язку з цією інформацією у нашій монографії розкрито деякі аспекти
освідомчої діяльності Державної варти у питаннях взаємодії з
командуванням союзних держав.

Пильної уваги з нашого боку вимагають також книги з історії українських
військових формувань того часу, які побачили світ в українській діаспорі
за кордоном у 30-і роки і були перевидані вже в наші дні 24. Вони стали
важливими чинниками для з’ясування питань, пов’язаних із місцем армії в
охоронній системі гетьманату.

Отже, аналіз літератури 20-х – 80-х рр. свідчить, що окремого напряму в
дослідженні зазначеної нами проблеми не існувало. Наукові пошуки у цій
галузі носили фрагментарний і безсистемний характер.

Нові можливості для дослідників з’явилися внаслідок розвалу Радянського
Союзу, коли, по-перше, виникла необхідність у висвітленні історії
національних силових структур 1917-1921 рр. у зв’язку з їх створенням у
незалежній Україні; по-друге, з’явилася можливість для вивчення великого
комплексу архівних документів, на ознайомлення з якими за радянських
часів для науковців існувало табу.

У поле зору дослідників з початку 90-х р. регулярно почали потрапляти
передусім проблеми національного військового будівництва періоду
визвольних змагань, в тому числі й гетьманату П. Скоропадського 25. Але,
як зазначив у авторефераті свого дисертаційного дослідження
Г.І. Гаврилюк, «аналізуючи сучасний стан розвитку історичної науки,
мусимо визнати, що, незважаючи на певні досягнення останнім часом,
військова історія України і її складова – дослідження військового
аспекту національно-визвольної боротьби 1917–1921 років – перебувають
лише в зародковому стані» 26. Найменш висвітленою тут поки що
залишається історія спеціальних військових підрозділів, зокрема періоду
гетьманату. В цій галузі – лише перші наукові розвідки 27.

Одним з останніх є дисертаційне дослідження Л.В. Бородича «Внутрішні й
прикордонні війська в Україні у 1917-1941 рр. (історико-правовий
аспект)», в першому розділі якого дисертант зробив спробу розглянути ці
військові утворення, зокрема й в 1918 р. Він справедливо визнав, що
«основними силами військово-охоронних структур Української держави
П. Скоропадського були Державна варта, особливий відділ, особиста
охорона, варта гетьмана, Особливий корпус, повітові охоронні
комендантські сотні». Разом з тим в дисертації зроблено висновок, з яким
ми не можемо погодитись. Зокрема про те, що особливому відділу
гетьманського Штабу «були підпорядковані всі інші силові структури» 28.
У монографії наводитимуться аргументи, які спростовують такий висновок.

Взагалі ж маємо зазначити, що військово-історичний напрям досліджень
1917-1921 рр. із започаткуванням наукової школи, очолюваної завідуючим
відділом Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України
професором В.Ф. Солдатенком, має позитивні перспективи.

Примітним є те, що за часів незалежної України виникають й інші наукові
школи, які займаються вивченням історії національних силових структур,
чільне місце у наукових розробках яких посідає період гетьманату
П. Скоропадського. Так, під проводом ректора Національної академії
Служби безпеки України започатковано дослідження історії національних
спецслужб. Доктор історичних наук В.С. Сідак став піонером у розробці
основних засад наукових підходів до цієї галузі вітчизняної історії 29.
Серед низки його творів найбільшого значення для написання монографії
мали ті, що безпосередньо збігаються з її хронологічними межами. Це
передусім брошура «Контррозвідка останнього гетьмана». В ній
розглядаються освідомчі відділи Державної варти під кутом зору їх
контррозвідувальної діяльності у політичній галузі 30. Крім того,
окремий розділ «Спеціальні служби Української Держави гетьмана
П. Скоропадського» нової монографії В.С. Сідака охоплює також інші
охоронні органи гетьманату. Зокрема, це підрозділи військової розвідки
та контррозвідки Штабу гетьмана, які складають об’єкт і нашого
дослідження 31.

За часів незалежної України виникла також наукова школа із вивчення
історії національних правоохоронних органів. Дослідженнями у цій галузі
сьогодні активно займається група вчених під проводом першого проректора
Університету внутрішніх справ МВС України професора О.Н. Ярмиша. За
останні роки з’явилися праці, що висвітлюють організаційно-правові
засади і особливості діяльності органів, які на той час виконували
функції боротьби з кримінальною злочинністю 32. Проте мусимо зазначити,
що стосовно періоду гетьманату П. Скоропадського ще є доволі білих плям,
які потребують відповідного висвітлення.

Маловивченою частиною охоронної системи Української Держави на сьогодні
є митна служба. Із створенням в Україні провідного закладу освіти з
підготовки фахівців для митних підрозділів – Академії митної служби
України – тут було започатковано відповідну наукову історичну школу під
проводом проректора академії доктора політичних наук Й.Л. Рисіча. Але
поки що період гетьманату П. Скоропадського не привернув увагу
дослідників української історії митних органів, – вітчизняна
історіографія робить тут лише перші кроки 33.

Майже повністю поза увагою дослідників ще залишаються лісоохоронні
органи гетьманату. Серед цієї, без перебільшення, наукової цілини існує
поки що лише одна наукова публікація 34.

Натомість відносно науково вивченим вітчизняними істориками права на
сьогодні є апарат юстиції Української Держави. Найбільше пильності
дослідників у цій галузі було зосереджено на судовій системі гетьманату,
висвітленню якої присвячені праці відомих фахівців-юристів О. Мироненка,
О. Копиленка 35 та інших науковців 36. Менш дослідженими залишаються
органи прокуратури, установи Міністерства юстиції, пенітенціарна система
гетьманату 37.

Разом з тим, незважаючи на досить пильну увагу вітчизняних науковців до
гетьманського судового відомства, у цій галузі теж доцільне подальше
неупереджене продовження наукових пошуків. Така необхідність диктується,
зокрема, у зв’язку з тим, що нові історичні джерела дають підстави для
деяких інших визначень, ніж зроблені на початку 90-х років.

Так, у 1994 р. було захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук здобувачем О.П. Беньком за темою:
«Державно-правові аспекти політичного терору в Україні 1917-1953 рр.».
Визначивши за об’єкт дослідження «органи, які у юридичній літературі
відносяться до правоохоронних (каральних) – суд, прокуратура,
адвокатура, органи державної безпеки, охорони громадського правопорядку,
пенітенціарні установи», дисертант дійшов висновків про те, що
«диктаторський режим П. Скоропадського взяв під свій повний контроль
судову систему і судочинство, слідство і прокуратуру, зробив майже
безмежною виключну підсудність, запровадив розгляд багатьох справ без
судового слідства, без оборонців, без застосування
кримінально-процесуальних правил, без права оскарження дій суду і його
рішень… Поліцейські і жандармські функції режим застосовував у руках
Державної варти, головним завданням якої вважалася ліквідація політичних
противників, придушення заколотів, політичний розшук. Особливо лютували
карно-розвідувальні та освідомчі відділи Державної варти. На місцях
спостерігалася жахлива картина небувалого адміністративного
самоуправства» 38.

Незрозуміло, якими ж джерелами міг користуватися дослідник, щоб дійти
таких висновків? На наш погляд, для цього слід зібрати відповідний
статистичний матеріал, який підтвердив би таку кровожерливість
гетьманського «карального млина». Проте у процесі нашого дослідження
підтвердження цьому знайдено не було, а тому подібні висновки здаються
досить сумнівними.

Отже, аналіз наявного історіографічного комплексу із зазначеної тематики
неспростовно засвідчує потребу його подальшого розширення на підставі
опублікованих і нововиявлених архівних документів, публікацій преси,
спогадів сучасників тих подій. Ці чотири основні групи матеріалів
складають джерельну й, зокрема, нормативну базу дослідження.

Серед збірників документів, якими користувався автор, працюючи над
монографією, найбільше радянських видань. Це зрозуміло, оскільки
тривалий час саме КПРС, точніше, її керівна верхівка, була монополістом
вирішення, що друкувати про події «революції і громадянської війни» для
масового народного «травлення» із тої великої документальної спадщини,
яка залишилася на території, де перемогла радянська влада. Незважаючи на
певну тенденційність радянських документальних підбірок, що, безперечно,
мали виконувати ідеологічне замовлення вождістської ланки СРСР, нині ми
маємо можливість розглядати їх зовсім з інших позицій. Їхні укладачі,
які формували документи у певній послідовності для акцентування уваги
читачів виключно на негативних рисах ворогів радянської влади, зі щаблів
сьогодення насправді виконали протилежну роль. Тому для автора важливе
значення мало насамперед перечитання відомих радянських збірників
документів, які, на жаль, поступово зникають з полиць деяких
бібліотек 39.

З’ясуванню ролі німецько-австрійського військового контингенту в
охоронній системі гетьманату допомогли спеціальні документальні збірки,
укладені ще в 30-ті роки 40.

Із публікацій документів, що з’явилися за часів незалежної України,
автор використовував ті, в яких розглядаються питання створення
охоронних осередків Тимчасового уряду, Центральної Ради та надзвичайних
органів більшовицьких «південних» республік 41. Саме вони склали об’єкт
дослідження у першому розділі монографії.

Важливе значення для підготовки монографії мали документи, що
висвітлюють процес створення органів по боротьбі з кримінальною
злочинністю до гетьманату і за його часів. Їх публікації нами було
використано із додатків до монографії А.С. Чайковського і
М.Г. Щербака 42, а також із «Історії міліції України» укладачів
П.П. Михайленка і Я.Ю. Кондратьєва 43.

Особливе місце серед документальних публікацій має «Свод Законов
Российской империи», шістнадцятитомне видання якого увібрало в себе
майже всі фундаментальні нормативні чинники російського царату 44. З
огляду на сприймання гетьманом Української Держави загальних підвалин
російського законодавства для регламентації правових відносин у всіх
галузях суспільного життя країни, це видання склало левову частину
нормативної бази монографії. До історико-правового аналізу органів
гетьманського охоронного апарату широко залучалися відповідні положення
і статті «Учреждения министерств», «Общего учреждения губернского»,
«Устава лесного», «Устава таможенного», «Устава об акцизных сборах»,
«Уложения о наказаниях уголовных и исправительных», «Уголовного
уложения», «Устава уголовного судопроизводства», «Свода учреждений и
уставов о содержании под стражей», «Устава о ссыльных» тощо.

Разом з тим слід зазначити, що після Лютневої революції 1917 р.
відбулися певні зміни в російському імперському законодавстві. Деякі із
законодавчих актів Тимчасового уряду, а згодом і гетьмана потрапили до
двох збірників, які теж не залишилися поза нашою увагою при підготовці
монографії. Вони використані як її нормативна база 45.

Проте більшу частину нормативної бази дослідження складає друга група
джерел – архівні матеріали, серед яких виявлено чимало гетьманських
нормативних актів, які до цього часу не знаходили висвітлення ні в
документальних збірках, ні в науковій літературі. Основну кількість
документів за нашою тематикою містять фонди Центрального державного
архіву вищих органів влади та управління України. Законодавчий процес в
Українській Державі передбачав перед затвердженням закону гетьманом
обов’язкове його ухвалення урядом. Тому в фонді «Рада Міністрів
Української Держави» нами знайдено майже всі закони, що стосуються
охоронної галузі, видані за часів гетьманату. Цікавим є те, що у фондах
містяться справи, в яких йдеться про листування державних установ, що
передувало прийняттю закону. Надзвичайно важливими для нашої роботи
виявилися й інші підзаконні акти, зосереджені в матеріалах цього фонду,
як: постанови Ради Міністрів, накази та обіжні листи прем’єра й окремих
міністрів, а також журнальні записи і протоколи урядових засідань,
чернетки пропозицій міністрів з реформування системи державного
управління.

Із фондів окремих міністерств – земельних справ; військових справ;
судових справ; фінансів; шляхів; закордонних справ – залучено відомчі
накази, інструкції міністрів та їхніх товаришів своїм підлеглим щодо
порядку урядової діяльності, штатні розписи міністерських підрозділів і
місцевих установ, фінансово-звітні документи, норми матеріального
забезпечення службовців і встановлення пільг їхнім окремим категоріям,
інструкції про характер відносин українських урядовців з
німецько-австрійською владою. Кожний з цих різновидів документів має
свою специфіку, залежно від галузі міністерського спрямування. Але
загалом у дослідженні документи із міністерських фондів визначалися саме
за такою систематикою, що дозволило висвітлювати організаційну структуру
та службову діяльність охоронного апарату гетьмана за певним планом.

Найґрунтовніше автору монографії довелося попрацювати зі справами фонду
«Міністерство внутрішніх справ Української Держави». Серед використаних
матеріалів – циркулярне листування департаменту Державної варти з
міністром внутрішніх справ, губернськими старостами і міськими
отаманами, підлеглими підрозділами варти; кошториси витрат на оперативну
та господарчу роботу; інструкції та положення про службу; документи з
обліку особового складу.

Крім зазначених, велику зацікавленість для роботи мали й інші фонди
ЦДАВО України. Зокрема, це фонд «Головне управління Генерального штабу
Української Держави», справи якого дозволили з’ясувати оперативну
обстановку, що склалася на певних ділянках діяльності силових відомств;
фонд «Освідомчий відділ при полтавському губернському старості», де
містяться відомості про форми і засоби діяльності освідомчої варти; фонд
«Особистий фонд Сергія Павловича Шелухіна», матеріали якого допомогли
висвітлити питання, пов’язані з діяльністю органів із захисту кордонів
Української Держави.

Джерелом інформації для роботи послугували й матеріали Центрального
державного історичного архіву України в м. Києві. Зокрема, вони належать
до фондів «Київська судова палата» та «Одеська судова палата». У їхніх
справах знаходяться матеріали прокурорських перевірок діяльності
вартових органів і тюремних установ Української Держави, апеляційні
розгляди судових проваджень у перших інстанціях, подання судових слідчих
до прокурорів про результати розслідування кримінальних справ за участю
службовців Державної варти.

У фондах Центрального державного архіву громадських об’єднань України
(«Колекція документів з історії Комуністичної партії України», «Комісія
з історії громадянської війни при ЦК КП(б)У») містяться таємні доповіді
агентів освідомчих відділів Державної варти, зведення начальника
особливого відділу при Штабі гетьмана, доповіді більшовиків про
відрядження на Україну для підпільної роботи проти гетьманської влади,
звіти про виступи селян проти вартових, спогади німецьких офіцерів про
участь у хлібозаготівлях та інші матеріали.

Побічно нами використані й деякі фонди місцевих архівів. Так, із фондів
Державного архіву при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, зокрема
із фонду «Керченская портовая таможня», до наукового обігу залучено
листування департаменту Митних зборів Міністерства фінансів Української
Держави з регіональними установами, що дає уявлення про характер
службової діяльності українських митників, із фонду «Управление
земледелия и государственного имущества Таврической и Екатеринославской
губерний» – листування місцевих лісових ревізорів про організацію
лісоохоронної справи в Українській Державі.

Матеріали фонду «Киевская губернская тюремная инспекция» Державного
архіву Київської області допомогли опрацювати питання
організаційно-штатної структури тюремних установ, комплектування їх
особовим складом, озброєння та матеріального забезпечення тюремних
дозорців. Ці ж аспекти уточнювалися за справами фонду «Харковская
губернская тюремная инспекция» Державного архіву Харківської області.
Крім того, працюючи над монографією, автору довелося переглянути й
справи фонду «Губернский распорядительный комитет» цього ж архіву, які
стали корисними при висвітленні питань державного забезпечення
помешканнями місцевих органів Державної варти та їхніх службовців.

Таким чином, у монографії використано документи понад 20 фондів
центральних і місцевих державних архівів, що дозволило відповісти на
численні запитання при визначенні завдань дослідження.

Ще однією складовою частиною нормативної бази монографії стали матеріали
тогочасної преси, які в більш широкому значенні є й визначеним нами
різновидом джерел дослідження. Насамперед це «Державний вістник»* –
офіційний орган гетьманської влади, в якому мали публікуватися всі
нормативно-правові акти – від законів до наказів урядових міністрів.

Насправді порівняння гетьманської архівної спадщини з підбіркою цієї
газети, всі номери якої збереглися, свідчать, що деякі з нормативних
актів за гетьманату не були офіційно опубліковані. Це переважно
зумовлювалось надзвичайно великою їх кількістю, тому найменш значні з
них не знаходили місця на газетних шпальтах. Але мусимо зазначити, що
інколи це було наслідком таємної гетьманської законодавчої «дипломатії».
Деякі закони не відповідали проголошеним правовим засадам Української
Держави, що викликало необхідність приховання їх вибіркового
застосування.

Серед інших друкованих органів, інформацію з яких використано в роботі,
слід вказати насамперед на «Вістник Ради Народних Міністрів», де
публікувались офіційні акти Центральної Ради. Крім того, автором
переглянуто підбірки «Армії» – газети тогочасного Міністерства
військових справ, суспільно-політичних та літературних газет м. Києва –
«Новини дня», «Останні новини», м. Харкова – «Русская жизнь», м. Одеси –
«Одесские новости», що містили цінну інформацію про стан кримінальної
злочинності та окремі оперативно-розшукові акції Державної варти.

Характеризуючи останній з визначених нами різновидів джерел
дослідження – мемуарну літературу, звичайно ж, зауважимо, що слід
враховувати суб’єктивістський чинник при її використанні. Але через це
відмовлятися від інформації, яку сповіщають нам у своїх спогадах
сучасники подій, серйозному досліднику не можна. Отже, зазначимо
насамперед велику роль для нащадків спогадів самого П. Скоропадського,
які в 1995 р. видано у повному обсязі 46.

Уважне вивчення цього твору порівняно з іншими джерелами дозволяє дійти
висновку, що абсолютна більшість викладеного в ньому матеріалу
підтверджується документально. Тому, попри деякі звинувачення
П. Скоропадського у намаганні відбілити своє державне фіаско 47, слід
визнати його «Спогади» справжнім здобутком сучасного джерелознавства з
історії української державності. У нашому дослідженні посилання на
мемуари гетьмана допомогли краще проілюструвати документальний матеріал
про особливості кадрової політики щодо комплектування його охоронного
апарату, зрозуміти характер взаємовідносин з військовим командуванням
німецько-австрійських союзників, усвідомити мету посилення карної
спрямованості його законодавства, встановити причини впровадження ним
військового стану в українських губерніях у жовтні та зміни загального
політичного курсу країни в листопаді 1918 р.

Із мемуарної літератури також найбільше послугували нам спогади
гетьманського міністра закордонних справ Д. Дорошенка, посла Української
Держави у Відні В. Липинського, соратника П. Скоропадського по
берлінській еміграції професора З. Кузелі 48, «білого» генерала
А. Денікіна та адвоката А. Гольденвейзера 49, «червоного» командувача
В. Антонова-Овсієнка та керівників більшовицького підпілля на території
Української Держави 50, відомого анархо-комуніста Н. Махна та його
начальника штабу В. Білаша 51. Попри всю фрагментарність висвітлення в
них питань, пов’язаних зі створенням і діяльністю охоронного апарату
Української Держави, вони мають непересічні відомості, які дозволили
заповнити ті прогалини в інформаційному просторі монографії, що
залишалися через відсутність відповідних документів.

Зрозуміло, що не всі факти, які стосуються охоронної системи гетьманату
П. Скоропадського, знайшли місце в книзі. Поза її змістом залишилося
чимало питань, що потребують наразі наукового опрацювання. Автор не
ставив за мету повне висвітлення теми, а пропонує читачеві один із
поглядів на роль і місце охоронного апарату в суспільному житті взагалі
й Української Держави 1918 р. зокрема.

Розділ І

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ

Й ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО

ОХОРОННОГО АПАРАТУ

Наукове дослідження охоронного апарату Української Держави доцільно
починати з вивчення історичних передумов, під впливом яких здійснювалося
його утворення. Час існування гетьманату П. Скоропадського (квітень –
грудень 1918 р.) майже цілком укладається в хронологічні межі Першої
світової війни і таким чином пов’язується із загальними геополітичними
детермінантами 1914–1918 рр.

Наприкінці 1916 р. серед воюючих державних коаліцій визначилася
військово-технічна переважність Антанти. Але розбіжності в стратегічних
цілях країн з її табору зводили цю переважність нанівець, що
враховувалося в дипломатичних «мирних» маневрах австро-німецького блоку.
12 грудня 1916 р. уряд Німеччини запропонував Антанті почати переговори
про мир, на що в ноті останньої від 30 грудня було оголошено: «Мир
неможливий до тих пір, доки немає гарантій відновлення порушених прав і
свобод, визнання принципу національностей і вільного існування малих
держав» 1. Війна увійшла в нове русло, але у стосунках воюючих сторін
з’явилася примара миру – якщо не загального, то двостороннього, на
окремих театрах бойових дій. А після оголошення в Сенаті США 22 січня
1917 р. «14 пунктів» президента В. Вільсона ідея національної
державності отримала перспективи для міжнародного визнання.

Для нашого дослідження зосередження уваги під таким кутом зору важливе у
сенсі визначення легітимних підстав для утворення самостійного
державного механізму України взагалі та її правоохоронних органів
зокрема. На противагу РСДРП(б) в Петрограді Центральна Рада не
застосовувала збройного повстання як засобу приходу до влади в Києві.
Починаючи з громадського об’єднання, яке навіть не мало статусу окремої
політичної партії, вона поступово перетворилася в серпні 1917 р. у
визнаний на той час (Тимчасовим урядом як вищою владою в країні)
представницький орган, який формував крайову виконавчу владу. А згодом,
за умови державного перевороту в Росії, Центральна Рада стала на шлях
уконституювання як національний парламент України.

Отже, її вихід в кінці 1917 р. на міжнародну арену з перетворенням
автономістського курсу самостійницький здійснювався у руслі розвитку
загальносвітових державно-правових процесів. Розбудова державності в
Україні за концепцією Центральної Ради проходила в умовах надзвичайно
гострого протистояння різних політичних партій і сил. Боротьба за владу
не припинилася і в часи гетьманської Української Держави, хоча в цей
період було створено найпотужніший державний охоронний апарат.
Підвалинами його організації став зразок царської Росії. Але досвід
діяльності в Україні силових структур попередніх урядів суттєво вплинув
на охоронну концепцію гетьмана.

§1. Правоохоронна політика Тимчасового уряду, більшовицьких Рад і
Центральної Ради в Україні 1917 р.

Руйнація імперського репресивного апарату. Лютневі 1917 р. народні
заворушення в Петрограді, викликані військовими невдачами на фронтах,
економічною розрухою в країні, урядовою кризою монархічної форми
правління, стали точкою відліку кардинальних змін в імперському
державному механізмі Росії. 2 березня у м. Пскові Микола ІІ зрікся
престолу і склав з себе верховну владу на користь свого брата великого
князя Михайла Олександровича. Останній через два дні передав її
«Тимчасовому уряду, за почином Державної Думи виниклому і наділеному
всією повнотою влади до того, як скликані у можливо коротший термін, на
підставі загального, прямого, рівного і тайного голосування Установчі
Збори своїм рішенням про образ правління викажуть волю народу» 2. Тобто
реформування імперії мало здійснюватися на підставі і шляхом
волевиявлення народу як верховного суверена всякої влади.

Але революційна хвиля вже поглинула імперський репресивний апарат.
Розбурхане народне море майже всіх його працівників ототожнювало з
жандармськими структурами, в яких вбачало символ кривди і
несправедливості. 28 лютого 1917 р. було розігнано тюремну сторожу
«російської Бастилії». Шлісельбурзька каторжна тюрма відкрила для
в’язнів свої двері 3. А 3 березня Петроградський комітет РСДРП(б),
керуючись ленінськими «Листами здалеку», створив міліційну комісію, яка
через газету «Правда» закликала всіх робітників до негайного роззброєння
поліції і організації пролетарської міліції 4.

Не стала винятком на загальному тлі революційних подій на теренах
колишньої імперії й Україна. У Харкові серед заарештованих урядовців
царської адміністрації в числі перших був начальник місцевої поліції.

5 березня кременчуцький поліцмейстер надіслав одне з останніх
повідомлень полтавському губернатору: «Багаточисельним натовпом солдат і
народу визволено 200 арештантів. Управління розшуку, канцелярія
поліцмейстера розгромлені і пограбовані. Із революційного натовпу
організована міліція. Більшість чинів поліції сховалося під загрозою
розстрілу. Виконання поліцейських функцій припинилося» 5.

Тоді ж під керівництвом більшовиків почалася активна ліквідація поліції
і жандармерії в містах і селищах Донбасу. Під впливом цих подій
ліберальні міністри Тимчасового уряду пішли на прийняття низки
законодавчих постанов, які повинні були пригасити народне обурення
старим політичним режимом, що загрожувало загальною анархією в країні. 6
березня було оголошено про політичну амністію і ліквідацію Корпусу
жандармів, 11-го – скасували Департамент поліції МВС, 12-го – відмінили
смертну кару, а з 17-го березня стосовно засланих поселенців і
арештантів заборонялося застосовувати покарання різками, накладати
кайдани і одягати заспокійливу сорочку. Серед цих актів до найбільш
фатальних наслідків призвели ті, що нищили насамперед професійні органи
захисту громадського порядку, які залишилися без державного
фінансування. В урядовій постанові від 11 березня зазначалося:
«Департамент поліції скасувати, залишивши його урядовців за штатом на
загальних умовах; створити у складі МВС тимчасове Управління у справах
громадської поліції і забезпечення особистої і майнової безпеки
громадян; … закрити кредити, що відпускалися за кошторисом МВС, в яких
нині немає потреби; для ліквідації справ створити Особливу комісію за
узгодженням з Міністерством Юстиції» 6.

Про події тих днів у Києві красномовно розповідає їх учасник
Н. Григоріїв, діяч української «Просвіти»: «18 березня. Юрба
заспокоюється. Проходять останні кольони маніфестантів. Після того вояки
й маси народу повертають назад до Троїцького Народного Дому. Там
відбувається величезне військове віче. Ухвалено обеззброїти жандармерію
й арештувати Медера (військовий комендант Києва – О.Т.). Обрано
тимчасову управу Совіту (Ради) Військових депутатів. Юрба, разходячись з
віча, обеззброює подекуди поліцію. Над вечер оповіщено наказ військового
комісара, полк. Оберучева, про скасування жандармського й охоронного
відділу та обеззброєння поліції. По місті на поліцейських стоянках
появилися студенти високих шкіл в своїх студентських синіх картузах з
рушницями й перев’язками на рукавах «міліціонер». Протягом ночі скрізь
поліцію замінено міліціонерами» 7.

Звичайно, що новоспечені міліціонери не відрізнялися лояльним ставленням
до колишніх захисників російського самовладдя й охоче руйнували старий
поліцейський апарат, що подекуди набувало безконтрольного характеру. 6
квітня МВС за узгодженням з Мінюстом і Військовим міністерством було
змушене надіслати терміновий обіжник до місцевих владних установ, який
визначав порядок розформування Корпусу жандармів. Жандармська зброя
повинна була передаватися повітовим військовим начальникам для
надсилання до військових складів. Для розгляду матеріалів архівів і
листування територіальних і залізничних жандармських управлінь
створювалися особливі комісії, які очолювали голови окружних судів чи
їхні товариші. Членами комісій були прокурори окружних судів або їхні
товариші, представники губернського урядового комісара і начальника
залізниці (для залізничних управлінь). Після розгляду комісіями справи
мали передаватися за належністю: зі стройової і господарської частини –
повітовим військовим начальникам; політичного і загальнокримінального
характеру – прокурорам окружних судів; стосовно ворожого шпигунства – до
штабів військових округів 8.

Під час зруйнування охоронних органів царського уряду жандармські
офіцери і поліцейські чини, керуючись неписаними правилами оперативної
етики, подекуди знищували агентурні списки й особові справи
співробітників, які тримали зв’язок з секретними агентами. У березні
1917 р. так зробив начальник Волинського губернського жандармського
управління полковник О. Юденич за допомогою підполковника
М. Скачевського і вахмістра І. Ротаня, яких звинуватили за ст. 362
«Уложения о наказаниях уголовных и исправительных» у «прихованні істини
в офіційних актах» 9. На відміну від них жандармському співробітнику
Титаренку з Бердянська вдалося зникнути. Тікати йому своєчасно порадив
ротмістр Наградський. Розуміючи, що у разі оголошення відомостей можуть
постраждати професіонали, потрібні для роботи, за Наградського перед
місцевою Радою робітничих та солдатських депутатів заступився
губернський комісар Я. Харченко. Пізніше за цей вчинок міністр юстиції
О. Керенський усунув комісара з посади 10. Зрозуміло, що перший час
після повалення самовладдя у коаліційного Тимчасового уряду не було
чіткої правоохоронної концепції. Його політичний курс у цій галузі
формувався у боротьбі за перевагу своєї точки зору між поборниками
повної руйнації старого репресивного апарату і прихильниками його
реформування, а потім – залишення.

Правоохоронні органи Тимчасового уряду. Здоровий глузд у складі
Тимчасового уряду врешті-решт перемагав. Після перших руйнівних
нормативних актів, з’явилися й новостворені. 14 березня 1917 р. було
видано постанову, яка затвердила Тимчасове положення про міліцію. Цим
документом міліцію визначали як «виконавчий орган державной влади на
місцях, який перебуває в безпосередньому віданні земських та міських
громадських управлінь». Посадовими особами органів міліції в губерніях
вказували начальника повітової або міської міліції, дільничних
начальників міліції, їхніх помічників, старших і молодших міліціонерів.
У повіті і в місті при начальниках знаходилися канцелярії під
головуванням секретаря, розсильні, приміщення для заарештованих і архів,
на дільницях – канцелярія з приміщенням для заарештованих. У колишніх
градоначальствах органи міліції зберегли самостійність. Встановлення
складу, чисельності і посадових окладів службовцям міліції відтепер
належало повітовим земським зборам і міським думам. Посади начальників
міліції і їхніх помічників заміщували за вибором земських і міських
управ без визначення терміну служби, але з числа осіб з освітою не нижче
середньої. Інших співробітників підбирали самі начальники міліції з
урахуванням обов’язковості російського підданства і віку від 21 року.

Визначення освітнього цензу, контролюючі повноваження органів місцевого
самоврядування над міліцією встановили певні перешкоди для проникнення
до її лав випадкових елементів. Разом з тим територіальна розпорошеність
керівництва ускладнювала організаційно-матеріальну та
оперативно-розшукову діяльність міліцейських підрозділів. Міністру
внутрішніх справ належало лише загальне керівництво діяльністю міліції,
видання мандатів, які визначали технічну сторону її діяльності, огляд
міліцейських установ, а також їх ревізування. В губерніях було введено
посаду інспектора міліції, який «здійснював керівництво її діяльністю в
межах губернії шляхом видачі відповідних вказівок, розпоряджень і
пояснень; оглядав діяльність її установ через впровадження ревізій;
пересував кадри в межах губернії на підставі інструкцій місцевої
влади» 11.

Процес організації місцевих органів міліції розпочався відразу після
видання цієї Постанови. Наприклад, уже 17 березня комісар Тимчасового
уряду в Таврійській губернії Я. Харченко дав вказівки повітовим
комісарам формувати місцеву міліцію 12. 15 березня обіжником МВС
губернським комісарам було надано право вирішення питань про прийняття
на службу до міліції достойних з числа колишніх чинів поліції та корпусу
жандармів.

22 березня в черговому обіжнику до них було зазначено, що «проект
положення про постійну міліцію терміново відпрацьовується. Поки ж
потрібно організувати тимчасову міліцію, не пов’язуючись законами
стосовно колишньої поліції. Зарахування в міліцію колишніх чинів поліції
цілком залежить від Вас, зрозуміло, за умов оцінки придатності кожного
чину окремо». 16 квітня 1917 р. міністр внутрішніх справ запропонував
губернським комісарам «існуючі в деяких місцевостях розшукові
відділення, що відали карним розшуком, не скасовувати, а передати їх в
найближчому будучому Міністерству Юстиції» і потурбуватися, щоб «ці
установи, надзвичайно необхідні для здійснення безпеки громадян,
відновили свою діяльність».

20 квітня МВС надіслав на місця розпорядження про укладення окремих
списків по губерніях із зазначенням, «з якого числа той чи інший чин
залишив службу в поліції і поступив на службу в міліцію». Всі звільнені
зі служби на підставі циркулярного розпорядження МВС за №25063 від 24
березня 1917 р. колишні чини поліції, які фактично продовжували
виконувати службові обов’язки, підлягали перепризначенню відповідними
наказами міністра і головноуправляючих з опублікуванням про це у
«Вістнику Тимчасового уряду». А обіжник МВС від 29 квітня повідомив про
встановлення нових посадових окладів начальникам міліції на рівні
утримання колишніх ісправників і поліцмейстерів 13.

Завдяки такому тлумаченню попередніх урядових постанов з’явилася правова
основа для залишення в міліції старого професійного ядра, що дозволило
використовувати його досвід для боротьби зі злочинним світом. Так, в
Одесі у квітні 1917 р. продовжували нести службу 4 пристави, 9
поліцейських, 46 околоточних дозорців, 121 городовий, 100 канцеляристів.
У Бахмуті міліцію очолював колишній повітовий ісправник. У Джанкої –
голова з’їзду мирових суддів. У Бердянську помічником начальника міліції
був жандармський офіцер 14.

Наведені приклади кадрового забезпечення органів міліції відповідали
поступовому переважанню у складі Тимчасового уряду прихильників
загального курсу щодо її штатної, а не добровільно-виборної організації.
Скасовуючи Департамент поліції, діяльність якого регламентувалася
«Учреждением Правительственным» (ст. 361–362, ч. 2, т. 1, Св. Зак. Рос.
імп.), Тимчасовий уряд не зробив суттєвих змін в «Общем учреждении
губернском», у розділі ІV якого було викладено нормативний розпис
поліцейських установ

(ст. 633-860 Св. Зак. Рос. імп.). З оглядом на нову назву штатних посад
цим чинником керувалися повітові, міські й волосні органи міліції. Крім
того, на теренах колишньої імперії продовжували діяти й інші
фундаментальні положення російського царського законодавства, які
загалом залишили стару організацію органів юстиції, суду, виконання
покарань: «Правительствующий Сенат», судові палати, окружні суди,
мирових суддів, Головне тюремне управління тощо.

Слід також зазначити, що для захисту правопорядку Тимчасовий уряд не
спинявся й перед покаранням посадових осіб органів, які стояли на його
сторожі. У Тимчасовому положенні про міліцію зазначалося, що начальники
міліції знаходилися під контролем земської чи міської управи і щорічно
мали звітувати про свою діяльність земським зборам чи міській думі за
відповідністю, які в разі необхідності могли вимагати від начальників
міліції особливих пояснень. Скарги на дії начальників міліції та їхніх
помічників мали надсилати до відповідних земської чи міської управ,
урядового інспектора, прокурора або в адміністративний суд. Скарги на
інших міліціонерів, крім зазначених посадових осіб, могли розглядати
їхні безпосередні начальники 15.

За скаргами було порушено кримінальну справу проти судового слідчого 4-ї
дільниці Київського окружного суду Ільченка в червні 1917 р., якого
звинуватили у підробці документів і привласненні 1 000 крб. з коштів, що
було внесено під заставу у справі громадянина Д. Карасика. 2 жовтня
1917 р. прокурор Київського окружного суду надіслав до Київської Судової
палати подання з постановою судового слідчого з найважливіших справ
Квитницького. До кримінальної відповідальності було притягнуто
Бердичівського повітового комісара М. Мамелюка, його помічника
Л. Парпуру, а пізніше й начальника Юзефівської волосної міліції
Ф. Цвіка. Їх звинувачували в примусовому захопленні машин і обладнання
друкарні Почаєво-Успенської лаври 16.

Влітку 1917 р. державне підпорядкування міліції загалом було закінчено.
З 15 липня Тимчасове управління у справах громадської поліції і
особистої та майнової безпеки громадян, що заступило місце Департаменту
поліції і входило до складу МВС, стало іменуватися Головним управлінням
у справах міліції та забезпечення особистої та майнової безпеки
громадян. Цей орган був призначений здійснювати загальне керівництво
міліцією. Практичне вирішення питань щодо організації міліцейських
органів на місцях покладалося на губернських комісарів, а безпосереднє
керівництво – на органи самоврядування. Тобто Тимчасовий уряд намагався
забезпечити правопорядок у країні на підставі дотримання усталених
принципів законності, додавши до них нові спеціальні юридичні та
організаційні гарантії.

Цей урядовий курс знайшов підтримку у місцевих Рад, де більшість мали
есеро-меншовицькі партії. Виниклі при них під час руйнації поліцейських
органів бойові робітничі дружини прикріплювалися до найближчого
районного відділення міліції і підпорядковувалися його начальникові.
Таким чином робилася спроба залишити їх осторонь політичної боротьби,
зосередити їхню діяльність у межах Тимчасового положення про міліцію на
«прийнятті заходів по запобіганню порушенням порядку, закону або
обов’язкової постанови; своєчасному сповіщенню населення про
розпорядження урядової і громадської влади; охороні прав громадянської
свободи; сприянні урядовими і громадськими органами у здійсненні ними
покладених на них обов’язків; видачі посвідчень про особу, довідок і
посвідчень про бідність; веденні обліку населення в місцевостях, де
такий облік було встановлено; складенні актів і протоколів про нещасні
випадки і насильницькі дії; забезпеченні порядку в місцях суспільного
користування і охороні справного стану шляхів, мостів, гатей, вулиць,
майданів; прийнятті заходів до охорони безпеки і порядку при пожежах,
повенях та інших суспільних лихах, допомозі в цей час потерпілим». Крім
того, міліції надавалося право «затримувати осіб, безвідчутно сп’янілих,
душевнохворих та інших, перебуття яких на волі викликає безпосередню
загрозу для них самих і для оточення» 17.

Правоохоронна політика Тимчасового Уряду викликала розуміння і в
більшості української національної демократії. Генеральний Секретаріат
Центральної Ради, який у статусі Крайового уряду з серпня 1917 р.
розповсюдив свою виконавчу владу на підлеглі Київську, Подільську,
Полтавську, Волинську та Чернігівську губернії, намагався забезпечити
дотримання в Україні принципів загальності, єдності і доцільності
законності. Влітку 1917 р. Центральна Рада не пішла на конфронтацію з
Тимчасовим урядом. Вона засудила 500-тисячну демонстрацію робітників,
селян і матросів у Петрограді та антиурядові анархо-більшовицькі виступи
в Москві і Києві, які відбулися 3-5 липня 1917 р. Стратегію на
відродження української державності законним шляхом було підтверджено
активною участю діячів Центральної Ради у припиненні збройного заколоту
в Києві 5 000 солдатів українського полку ім. Павла Полуботка.

В ніч на 5 липня ця частина не виконала наказу про відбуття на фронт,
захопила арсенал й інтендантські склади на Печерську, деякі державні
установи в центрі Києва. Але відмова Центральної Ради підтримати заколот
змусила полуботківців повернутися до казарм. 7 липня їх роззброїли
урядові війська за участю міліції і підлеглих їй робітничих бойових
дружин. 26 липня міліція разом з викликаними до Києва кірасирами і
козаками 6-ї Донської дивізії взяла участь у роззброєнні полку ім.
Богдана Хмельницького. Було вбито 16 і поранено 30 «богданівців»,
командира полку Ю. Канкана усунули від посади 18.

Незважаючи на перехід Тимчасового уряду до придушення українського
національного руху, Центральна Рада виважено оцінювала обставини
моменту, співвідношення сил. Для збереження громадського спокою,
недопущення кровопролиття вона погодилася з Інструкцією Тимчасового
уряду Генеральному Секретаріату від 4 серпня 1917 р. й натомість
отримала реальні владні важелі для територіальної автономії.

Пролетарська міліція, Червона і Чорна гвардія, революційне військо. З
перших днів у процес формування міліції активно включилися більшовики,
які нарешті отримали можливість для легальної діяльності. Вже на початку
березня у великих промислових центрах України за рішеннями завкомів,
міських Рад і їхніх виконкомів почали формуватися бойові дружини, які
підлягали міліційним комісіям Рад. У Києві за постановою Ради робітничих
депутатів від 6 березня на заводах виникли комітети для рекомендації
бажаючих вступити до пролетарської міліції. У Донбасі робітнича міліція
під проводом більшовиків існувала в Луганську, Горловці, Макіївці,
Краматорську. В Одесі в її лавах нараховувалось 1 000 осіб.
Більшовизовані Ради заподіювали рішучий опір урядовому призначенню
міліціонерів. У селищах і на рудниках Донецького басейну практично всіх
міліціонерів, яких мали призначити за штатами, насправді обирали на
загальних зборах робітників і службовців підприємств або на засіданнях
місцевих Рад робітничих депутатів. Загальна чисельність виборної міліції
Донбасу, яка утримувалася на кошти підприємств, становила щонайменше
3 000 осіб 19.

Результатом революційної творчості повсталих робітників у березні –
квітні 1917 р. стали й суди, функції яких іноді виконували безпосередньо
Ради. Вони існували в Луганську, Макіївці, Бахмутському повіті на
Катеринославщині, в Херсонській губернії. Тобто до відправлення
правосуддя отримали можливість залучатися неосвічені особи, зовсім не
знайомі з юриспруденцією, які керувалися перш за все класовим почуттям,
а точніше – жагою помсти за власну життєву незабезпеченість. Це створило
умови для грубого попрання прав людини, нехтування елементарними
процесуальними гарантіями від судійського свавілля, які, хоч обмежено,
але попри все діяли в Російській імперії після судових реформ другої
половини ХІХ ст. Тому в травні Тимчасовий уряд оголосив суди, створені
за власною ініціативою населення, недійсними, а в липні остаточно
ліквідував тимчасові судові органи, створені Радами 20.

РСДРП(б) з перших днів після повалення самовладдя прагнула утворити
власні збройні осередки для боротьби за владу і не приховувала цього.
Досить відвертим є наведене професором П.І. Гарчевим висловлення голови
міліційної комісії Харківської Ради робітничих депутатів П. Кіна від 10
березня 1917 р. про те, що «Робітничу міліцію організовано не тільки для
виконання міліційних функцій, але, головне, для ліквідації можливих
спроб організації контрреволюції». У зв’язку з ним ще в 1969 р.
дослідник поставив запитання: «Чи не можна було більшовизувати робітничу
міліцію, перетворити її у знаряддя соціалістичної революції і обійтися
без Червоної гвардії?» За умов панування тоді марксистсько-ленінської
ідеології об’єктивно відповісти на це питання було неможливо. Але в його
монографії присутня така відповідь, правда, дещо езопівською мовою:

«Робітничої міліції було б цілком досить для перемоги соціалістичної
революції, якби у розпорядженні експлуататорських класів, крім
буржуазної міліції, не було великих сил старої армії…, солдати старої
армії здебільшого походили з селянства, дрібної буржуазії міста і села.
У придушенні збройного опору захисників капіталізму вони не могли
відіграти вирішальної ролі…, робітничий клас повинен був мати у своєму
розпорядженні не тільки пролетарську міліцію, а й пролетарське військо,
формування армійського типу, оснащені сучасною військовою технікою» 21.

Тобто більшовики не сподівалися на всенародну підтримку і легітимне
отримання влади. Ленінський шлях до народної свободи передбачав,
насамперед, не захист, а обмеження прав і свобод громадян, застосування
примусово-каральних санкцій до певних соціальних категорій суспільства.
Тому Бюро ЦК РСДРП(б) вже 22 березня 1917 р. ухвалило рішення про
«негайне створення робітничої Червоної гвардії по всій країні» 22. На
відміну від деполітизованої міліції це була політична збройна
організація, створена з метою захоплення влади. Вступаючи до Червоної
гвардії, особа повинна була навіть здати свою міліційну картку 23.

Отже твердження радянської історіографії про Червону гвардію як
«найбільш чітку форму організації пролетарської міліції» 24 з погляду
сьогодення уявляється сумнівним. На нашу думку, не лише селяни і дрібна
буржуазія, а й робітники, опинившись у лавах міліції і одержуючи платню
за штатним розписом, стали охоронцями влади Тимчасового уряду.

Розуміючи, що одної Червоної гвардії для перемоги недостатньо,
більшовики одночасно розгорнули пропагандистську діяльність в армії.
Згідно з проголошеним Леніним гаслом про боротьбу робітників воюючих
держав за поразку своїх урядів в імперіалістичній війні поширеною була
агітація серед солдатів не підкорятися своїм командирам і покидати
фронт, повертатися додому. Звичайно, якщо міліція діяла від імені
Тимчасового уряду і була підпорядкована його комісарам, брала участь в
облавах на дезертирів, розгонах антиурядових демонстрацій і збройних
заколотів, то це цілком відповідало прикметам «спроб організації
контрреволюції». Така міліція не влаштовувала більшовиків, які непохитно
дотримувалися курсу на соціалістичну революцію і свідомо йшли на
загострення «революційної ситуації» з метою компрометації Тимчасового
уряду. При цьому лідери РСДРП(б) зовсім не звертали увагу на те, що їхні
дії поглиблюють анархічні тенденції і сприяють зростанню кримінальної
злочинності, у боротьбі з якою насамперед міліціонери ризикували власним
життям і здоров’ям.

Так, 24 серпня 1917 р. на міліціонера Бандурку, який за наказом
командуючого військами округу, щоб виявити дезертирів, перевіряв
документи солдатів, присутніх у київській чайній Ладнова, кинувся з
ножем громадянин С. Яковлєв. Тільки впевнені дії самозахисту врятували
міліціонеру життя і дозволили затримати зловмисника 25.

У цей час співробітник міліції мав право застосувати зброю при виконанні
службових обов’язків лише у випадках, передбачених Інструкцією МВС від
14 червня 1917 р.:

«для відбиття всякого збройного на нього нападу; для відбиття нападу,
хоча і неозброєного, але вчиненого кількома особами або навіть однією
особою при обставинах, коли ніякий інший засіб захисту не був можливий;
для захисту інших осіб, коли інший засіб захисту не був можливий; під
час затримання злочинця, якщо він перешкоджатиме цьому вказаними вище
насильницькими діями або коли неможливо буде переслідувати чи наздогнати
втікача; під час переслідування арештанта, який втік із в’язниці чи
з-під варти, коли неможливо наздогнати його або він опирається
затриманню вказаними вище насильницькими діями».

Про кожний випадок використання зброї, обставини і наслідки її
застосування співробітник міліції був зобов’язаний доповідати своєму
безпосередньому начальнику 26.

Цей факт свідчить, що Тимчасовий уряд намагався забезпечити правопорядок
у країні без впровадження надзвичайних заходів. А в результаті виявився
безсилим перед більшовицьким екстремістським крилом російської
соціал-демократії, яке, на відміну від нього, заради досягнення своєї
політичної мети не нехтувало ніякими засобами. Головне управління у
справах міліції та забезпечення особистої та майнової безпеки громадян
не виправдало свою назву. Органи міліції наприкінці літа – на початку
осені 1917 р. виявились неспроможними завадити погіршенню криміногенної
ситуації.

Причиною цього стало поширення хаосу, анархії і безладдя у суспільному
житті Росії загалом й України зокрема. Історики І. Логвиненко та
О. Гавриленко, посилаючись на документальні матеріали, вказують, що у
більшості випадків ініціаторами злочинних дій «виступали солдати,
розбещені впливом соціалістичної пропаганди» 27. Це підтверджують і
сучасники тих подій.

Генерал П. Скоропадський, згадуючи про серпневі бої на Збручі, писав:
«Бажаючи завадити насильству частин над мешканцями Копичинців, я
залишився зі штабом до повного відходу частин, і тут мені довелося стати
свідком звірячої поведінки наших революційних солдатів. Певно, це були
звірі. Грабежі, вбивства, насильства і всілякі інші бешкети стали
звичайним явищем. Не щадили жінок і маленьких дітей. Що міг зробити штаб
і я, коли комітети вважалися повними господарями. Я ще якось вмів з ними
домовлятися і підкоряти своїй волі. Під час боїв комітети кудись
зникали, і тоді було значно легше працювати. Як тільки ворог був далеко,
всі ці установи знову робили свою чорну розкладаючу справу» 28.

Революція в Росії, відсутність узгодженості у військових операціях
Антанти між членами коаліції не дозволили їй реалізувати стратегічні
плани з розгрому блоку Центральних держав в 1917 р. Львівський наступ
російських військ у липні провалився. На початку вересня німецька армія
розгорнула наступ на північній ділянці фронту з метою захоплення Риги і
Балтійського узбережжя. До тилових районів, в яких соціалістична
пропаганда була більш впливова, покотилися деморалізовані військові
частини. Кількість дезертирів, подекуди озброєних, збільшилась. Втікаючи
не з поля бою, вони уникали юрисдикції «військово-революційних судів» з
правом виносити смертний вирок, які були відновлені Тимчасовим урядом 12
липня 1917 р. на зразок царських військово-польових судів. Законопроект
про військово-революційні суди в тилу тільки готувався 29. З цього
приводу П. Скоропадський зазначив, що «перебування корпусу в тилу,
підлеглому значно більшому впливу тут агітаторів, вкрай не бажане» 30.
Прифронтова смуга стала осередком розповсюдження масових злочинів у глиб
країни.

30 вересня Летичівський повітовий комісар доповідав губернському
комісару Поділля, що «особиста та майнова безпека громадян повністю не
забезпечена, оскільки погроми чиняться озброєними полками. Міліція
виявилась повністю безсилою і нічим не може допомогти громадянам» 31.

Фактично протиправні дії проти громадян у масовому масштабі в цей час
були санкціоновані самим Тимчасовим урядом. Під час збройного заколоту
генерала Л. Корнілова, який розпочався 25 серпня 1917 р. з метою
відновлення в Росії монархічної форми правління, О. Керенський закликав
створити на місцях «комітети порятунку революції». Такий крок був
розрахований на згуртування єдиного народного фронту для підтримки уряду
і допомоги міліції в забезпеченні правопорядку. До складу комітетів мали
увійти представники від вірних Тимчасовому уряду військових частин,
міліції, міського самоврядування, Рад робітничих та солдатських
депутатів, політичних партій, які визнавали ідею Всеросійських
установчих зборів. Але насправді стратегічні плани політичних сил,
збуджених Лютневою революцією, були настільки різними, що комітети не
стали «фортецями захисту революції».

Сучасник подій більшовик Аверін згадував про їхню діяльність: «При Радах
робітничих і солдатських депутатів створили комітети порятунку
революції, куди входив і я, входив я і в поліцейський комісаріат як
третій комісар. Взагалі про комітет порятунку революції можна сказати,
що він відцвів, не встигнувши розцвісти як слід. Проіснував він дуже
невеликий проміжок часу і нічого собою не представляв. Робилися якісь
спроби заарештувати офіцерів, але їх відразу ж відпускали» 32.

На відміну від демократичних за складом і покликом комітетів заклик
Тимчасового уряду став формальним дозволом на формування радикальних
озброєних дружин. Серед них найбільш непримиренними були озброєння
анархо-більшовицького гатунку. Вони використовували обставини часу і
накопичували сили для майбутнього захоплення влади. Соціальну базу таких
озброєнь складали розпропаговані солдати і матроси, робітники, сільські
наймити, люмпени і кримінальні елементи. Керівництво ними здійснювали
штаби більшовицької Червоної і анархістської Чорної гвардії. За їхніми
вказівками заарештовували і розстрілювали офіцерів, закривали газети
монархічного спрямування, робили обшуки в підозрілих приватних
помешканнях.

Так, у Києві було заарештоване командування Південно-Західного фронту:
генерали Денікін, Марков, Орлов, Ерделі, Ельснер та інші, в Одесі –
командуючий Чорноморською транспортною флотилією віце-адмірал Хоменко і
офіцери його штабу. В Миколаєві після обшуків роззброїли членів «Союзу
Георгієвських кавалерів». В Єлісаветграді солдати 454-ї дружини і загін
озброєних робітників напали на юнкерів і офіцерів місцевого
кавалерійського училища, які підтримували громадський порядок у місті,
було поранено і вбито 40 осіб 33.

Саме під час корніловського заколоту, відібравши холодну і вогнестрільну
зброю у місцевих поміщиків і торговців, німецьких колоністів, у
Гуляйполі створив бойову дружину в кількості 60 осіб Н. Махно 34.
Військове бюро комітету порятунку революції в Катеринославі очолював
тоді його земляк – анархіст В. Куриленко, в майбутньому відомий командир
махновського війська. Бойовики Махна взаємодіяли з чорногвардійцями
Марусі Никифорової, яка була лідером анархо-комуністів у
м. Олександрівську і повіті, мала усталені тісні стосунки з місцевими
більшовиками.

Збереглися спогади учасника акцій чорногвардійців про здобуття зброї
Н. Зуйченка. Він писав: «Числа 10 вересня ми, чоловік 200, виїхали
поїздом до Орєхова. Зброї, за винятком десяти гвинтівок і стількох же
револьверів, відібраних у міліції, у нас не було. На станції Орєхове ми
оточили склад полку і в цейхгаузі знайшли гвинтівки. Потім оточили штаб,
командир встиг утекти, а інших офіцерів Маруся власноруч розстріляла.
Солдати здавалися без бою і охоче складали гвинтівки, а потім ми
роз’їхалися по домівках. Маруся виїхала в Олександрівськ, а ми зі зброєю
повернулися до Гуляйполя. Тепер було не страшно» 35.

У вересні – жовтні 1917 р., не відчуваючи серйозного опору з боку
місцевої міліції, гуляйпільські чорногвардійці під проводом Махна почали
затверджувати «радянську» владу. Вони вбили поміщика Класена,
пограбували його садибу і утворили «зразкову комуну анархістів», в якій,
на думку В. Волковинського, не стільки працювали, скільки займалися
пияцтвом 36. Спроба Олександрівського повітового комісара Тимчасового
уряду Михна протидіяти бешкетам махновців закінчилася невдало.
Надісланого для притягнення їх до кримінальної відповідальності агента з
особливих доручень чорногвардійці вигнали під загрозою вбивства.

Сам Махно так згадував про ці події: «Міліція в Гуляйполі виконувала
роль розсильних, а не поліцейських. Після цього до нас більше не
надходило ніяких наказів і не надсилалося урядовців з повіту» 37.

Отже, за часів вищої влади Тимчасового уряду (березень – жовтень
1917 р.) правоохоронні органи в Україні не виконали покладене на них
завдання і виявились неспроможними здійснити особисту і майнову безпеку
громадян.

Правоохоронні осередки Центральної Ради. На стан правопорядку в цей час
не змогла суттєво вплинути й діяльність Центральної Ради. До 4 серпня
1917 р. вона не мала взагалі ніяких владних повноважень. Спроба взяти в
свої руки справу «охорони революції» була зроблена її лідерами лише під
час корніловського заколоту. 28 серпня Мала Рада доручила Генеральному
Секретаріату розробити проект боротьби з контрреволюцією в краї і
запропонувала Київському комітету порятунку революції відпрацювати план
оборони міста з мобілізацією всіх живих і матеріальних ресурсів,
необхідних для його виконання. До Комітету, крім командуючого Київським
військовим округом, начальника міської міліції, міського голови і голови
Ради робітничих і солдатських депутатів увійшли представники профспілок
і політичних партій, зокрема українських есерів і більшовиків. Його
компетенція мала розповсюджуватися за необхідністю боротьби з
контрреволюцією на всі «резерви і можливості державних органів і
недержавних організацій». Передбачалося наділити Комітет правом
перевірки листування приватних осіб і проведення трусів в установах, а в
разі отримання відомостей про їхню небезпечність для революції – правом
усування з посад і арешту. Проте широко скористуватися своїми особливими
повноваженнями Комітет не зумів. Його члени встигли напрацювати кілька
резолюцій організаційного характеру, в яких доручили охорону міста
загонам міліції, юнкерів та козаків, бойовим дружинам, а також видати
постанову про заборону газети монархічного спрямування «Киевлянин» і
арешт її редактора О. Шульгіна. 2 вересня за постановою Тимчасового
уряду Комітет перестав існувати 38.

За день до цього Тимчасовий уряд офіційно затвердив склад Генерального
Секретаріату, ухвалений Центральною Радою 21 серпня 1917 р., і робота
його керівників зосередилася на організації дійової виконавчої влади.
Голова українського крайового уряду В. Винниченко поєднував також
обов’язки секретаря внутрішніх справ. Але централізоване керівництво
органами охорони громадського порядку не увійшло до компетенції
секретарства і практичного впливу на стан їх роботи не мало. Винниченко
на той час вважав, що виборювати собі такі повноваження передчасно;
українська соціал-демократія мусить стояти на реальному ґрунті, оскільки
«темнота, анархія, невміння користуватися свободою – все це робить
неможливим закріплення здобуття революції» 39. Влітку – на початку осені
1917 р. в українських урядових колах ще переважали погляди про
доцільність у справі забезпечення правопорядку приділяти головну увагу
вдосконаленню існуючої міліції, а не загальному озброєнню народу.

26 жовтня Секретарство внутрішніх справ зобов’язало земські і міські
управи навести порядок у питанні вироблення штатів міліційних органів.
Передбачалося формування спеціальних піших і кінних міліційних загонів,
які б могли використовувати при виникненні громадських бешкетів.
Планувалося також відпрацювати систему підготовки кадрів, утворення
резервів на їхнє заміщення 40.

Після падіння влади Тимчасового уряду політика Центральної Ради щодо
започаткованих за урядовим рішенням і стихійно виниклих збройних
структур, пов’язаних з охороною правопорядку, зазнала суттєвих змін.
Відбувалися вони в ході гострої боротьби за владу в Україні. Перший
«кавалерійський» наскок більшовиків у жовтневі дні з метою захоплення
влади в Україні успіху не мав. Цього факту не могла приховати радянська
історіографія. «Ревкоми не скрізь стали органами диктатури пролетаріату,
бо в них здебільшого переважали угодовці» 41, – зазначив професор
П. Гарчев. Партії Леніна пощастило лише в Луганську,
Горлівсько-Щербинівському районі Донбасу та деяких містах прифронтової
смуги Подільської і Волинської губерній, в яких дислокувались
більшовизовані російські частини. На порядку денному знову постало
питання про захист революції, тобто утворення збройного народного фронту
на підтримку легітимної влади в Україні.

25 жовтня у Києві з представників соціалістичних партій було створено
Всеукраїнський комітет Центральної Ради для охорони революції.
Наступного дня Мала Рада визнала повалення Тимчасового уряду і оголосила
Центральну Раду єдиною законною владою в Україні, засудивши збройний
виступ більшовиків. Київський комітет заявив про свої особливі
повноваження вже не в п’яти, а у всіх дев’яти українських губерніях і
закликав забезпечувати правопорядок, створювати на місцях комітети
охорони революції. Їм на відміну від комітетів, створених під час
корніловщини, мали підлягати всі громадські і військові власті. Але штаб
Київського військового округу на чолі з генералом Квецінським і
комісаром І. Кириєнком не визнав влади Центральної Ради в Україні,
відмовився від спільних дій і домігся розпуску 28 жовтня Всеукраїнського
комітету порятунку революції. Протилежне рішення прийняв ІІІ
Всеукраїнський військовий з’їзд, який відбувався в ці дні в Києві. Його
делегати висловили протест проти заходів штабу КВО і визнали єдиним
представником влади в Україні Центральну Раду. Залишившись наодинці,
сили штабу КВО під час збройного повстання київських більшовиків 29–30
жовтня зазнали від них поразки. Але 31 жовтня виступили війська, вірні
Центральній Раді, і зайняли головні стратегічні пункти й установи Києва.

1 листопада в усі губернії України, місцеві Ради, армійські комітети
було розіслано телеграми голови Генерального Секретаріату В. Винниченка
про перехід усієї влади до Центральної Ради із зобов’язанням їх
виконувати накази тільки Генерального Секретаріату 42. Владу Центральної
Ради безумовно визнав П. Скоропадський, який на той час був командиром
1-го Українського корпусу. Це з’єднання було сформовано влітку 1917 р.
за згодою Тимчасового уряду з українізованих військових частин
Південно-Західного та Румунського фронтів.

Розмовляючи напередодні її перемоги по телефону зі своїм начальником
штабу, генерал П. Скоропадський наголошував: «…я особисто стою за те,
щоб у цю хвилину, коли єдине джерело влади – Рада, її треба підтримати і
підтримати енергійно, а тому вважаю рух на Київ бажаним і буду на цьому
наполягати». Але як кадровий військовий генерал-лейтенант вважав за
необхідне мати для цього наказ військового лідера Центральної Ради С.
Петлюри. «Я нічого не приховую, – говорив Скоропадський, – і хочу лише
робити велику державну справу, а не авантюру самочинними виступами, при
яких звичайно на третій день люди голодують, як це відчувається з
частинами дрібними, прибулими до Києва, це дезорганізація, а я хочу
організації. В іншому я з ними згоден» 43.

7 листопада 1917 р. Центральна Рада оголосила Українську Народну
Республіку в складі федеративної демократичної Росії. А 10 листопада
Мала Рада видала постанову «Про загальне керівництво чинностями властей
по охороні революції» з покладанням цих функцій на уряд УНР –
Генеральний Секретаріат. Одночасно при Головному начальнику Київського
округу утворювалася спеціальна комісія, яка тепер мала затверджувати всі
його розпорядження. До її складу увійшло по одному представнику від
Генерального Секретаріату, Українського Генерального військового
комітету, Ради ІІІ Українського військового з’їзду, Київського міського
самоврядування. 13 листопада при Генеральному секретарстві внутрішніх
справ (таку назву отримало з 1 листопада 1917 р.) на чолі з
В. Винниченком була утворена «особлива комісія з представників відомств,
до яких перейшли справи по охороні порядку та спокою на Україні» 44. Їх
було по одному від секретарств військових, земельних, продовольчих,
судових справ, шляхів та національних справ. Безпосереднє керівництво
роботою комісії здійснював товариш секретаря внутрішніх справ
Л. Абрамович. Склад комісії відповідав дотриманню еклектичної
військово-охоронної концепції Центральної Ради. Вона передбачала
створення територіально-міліцейських формувань, що мали боронити як
зовнішню, так і внутрішню безпеку України. Слід зазначити, що розробка
цієї концепції базувалася на попередньому вивченні цього питання, яким
безпосередньо займався комісар Центральної Ради А. Певний 45.

Низька ефективність урядових заходів щодо забезпечення правопорядку в
Україні навесні – влітку 1917 р. спонукали населення до пошуку порятунку
від анархії і криміналу власними силами. Якщо в містах і містечках
утворювалися бойові дружини, які незабаром були підпорядковані органам
міліції чи влилися до червоної або чорної гвардії, то в сільській
місцевості розгорнувся козацький рух.

«Реальне здійснення ця ідея отримала вперше в Звенигородському повіті,
коли якийсь Гризло в червні місяці (1917 р.) почав засновувати козацтво,
потім ці козацькі організації створювалися і в інших місцях, головним
чином на Київщині, – згадував П. Скоропадський. – Спочатку це козацтво
не переслідувало цілком певних соціальних цілей, створювалося воно,
головним чином, для підтримки порядку, крім того, селянська молодь, та й
літні люди, охоче приєднувалися до козацтва заради шапок з «китицею» і
«жупанів». Більш усвідомлені захоплювалися картинами минулого» 46.

Офіційну увагу козацькому питанню було приділено 8 вересня 1917 р., коли
на засіданні Генерального Секретаріату з цього приводу була розглянута
доповідь С. Петлюри. Урядовий погляд на козаків був неоднозначним.
Більшість делегатів з’їзду комісарів п’яти українських губерній, що
відбувся на початку жовтня, ухвалила резолюцію «Про вільне козацтво».
Вона вимагала від Центральної Ради припинення озброєння «некультурної та
неорганізованої людності, яка має нахили йти за брехливою агітацією», а
вже створені організації Вільного козацтва – роззброїти і розпустити 47.

Таке рішення було спричинене тим, що козацтво почало набувати, залежно
від майнового цензу командирів його підрозділів, різного політичного
забарвлення і в своїй діяльності у забезпеченні правопорядку не завжди
керувалося принципами законності. За спогадами П. Скоропадського,

«були чисельні козацькі організації, хоча б на Полтавщині, які
складалися з хліборобів, переважно заможних, а цей сорт людей не можна
звинуватити в надлишковому соціалізмі. Разом з цим інші сотні набували
вже обрисів старих гайдамацьких організацій. Все, таким чином, залежало
постійно від того, хто стояв на чолі частини: будь-то сотня, полк чи
кіш. Люди в більшості випадків спочатку були не розпропаговані, і їх
можна було направити будь-яким шляхом» 48, – писав майбутній гетьман.

Але, не чекаючи урядового схвалення, в жовтні 1917 р. козацтво
самоорганізувалося на Всеукраїнському з’їзді в Чигирині. 2 000 делегатів
від 60 тис. козаків обрали Генеральну козацьку раду – вищий орган
управління, яка мала розташуватися в Білій Церкві. Почесним отаманом
Вільного козацтва став М. Грушевський, головою військового формування –
П. Скоропадський (на той час командир Першого Українського корпусу),
наказним гетьманом – І. Полтавець-Остряниця 49.

13 листопада 1917 р. Генеральний Секретаріат затвердив статут «Вільного
козацтва на Україні», тобто козацтво стало урядово визнаною офіцією. За
мету його діяльності вказувалося на обов’язки «виконувати службу
громадської міліції – зберігати лад та обороняти батьківщину і її уряд».
Функціональними завданнями вільних козаків визначалися: «фізичний та
духовний розвиток членів, піддержування спокою в краю, боротьба з
дезертирством під час війни та охорона спокою, життя й майна
громадян» 50. За цим Статутом козацтво мало територіально-військову
організацію. Основною муштровою одиницею була сотня, поділена на чоти,
які, в свою чергу, складалися з роїв, а ті – із зон (4–6 осіб). Посади
сотників, чотарів, ройових, зонних були виборними. В межах волості сотні
об’єднувалися в курені. В повіті з куренів створювався полк, а повітові
полки в межах окремої губернії об’єднувалися в кіш. Посади курінної,
полкової і кошової старшини теж були виборні. Але командири до сотника
включно мали право тимчасово усувати від посад підвладну їм старшину.
Таким же правом усунення користувався й генеральний секретар внутрішніх
справ. Лише зміщення кошового отамана належало до компетенції
Генерального Секретаріату.

Генеральний Секретаріат і місцеві органи управління мали й інші владні
повноваження щодо вільних козаків. Про формування кожного козацького
муштрового підрозділу, від сотні і вище, сповіщали відповідним місцевим
народним управам і комісарам, які доповідали про це в Генеральне
секретарство внутрішніх справ. Крім того, діяльність губернської громади
Вільного козацтва могла бути припинена Генеральним Секретаріатом, інших
громад – Генеральним секретарством внутрішніх справ або губернською чи
повітовою (для територіально підлеглих міст, волостей, сіл) народною
управою. Право на скасування громад мали й відповідні загальні збори.
Щоб ухвалити таке рішення, потрібно було набрати 2/3 голосів.

Для встановлення більш щільного зв’язку між урядовими органами і
козацьким управлінням з листопада 1917 р. у складі Генерального
секретарства внутрішніх справ було створено спеціальний відділ Вільного
козацтва. У самостійній правоохоронній діяльності козаків уряд вбачав
можливості для порушення вимог законності. Тому громадський порядок їх
муштрові підрозділи повинні були охороняти під керівництвом відповідного
начальника міліції і лише в термінових випадках – своєї старшини.
Козакам заборонялося робити арешти і труси без доручення
адміністративних чи судових органів, процесуальні вказівки яких для всіх
козацьких підрозділів були обов’язковими.

Слід також зауважити, що козаки охороняли громадський порядок
безкоштовно і платні від держави не отримували 51. Варто це враховувати
при оцінці ефективності правоохоронної діяльності Вільного козацтва. В
сучасній науковій літературі наводяться свідчення й про те, що вільні
козаки нерідко самі були порушниками закону, займалися грабуванням і
вбивствами невинних людей. Безперечно, такі факти мали місце. Але, на
наш погляд, за обставин гострої політичної конфронтації і боротьби
різних сил за владу в Україні наприкінці 1917 р. визначати, хто з них
скоїв більше незаконних вчинків, – марна справа. У той час охороняти
правопорядок у чистому вигляді було неможливо. Його захисниками себе
вважали як міліціонери і вільні козаки, так і червоно- і чорногвардійці.
І, звичайно, вжиття примусових заходів набувало політичного забарвлення.
Досить красномовним з цього приводу є відоме ленінське висловлення:

«Багатії і шахраї – це два боки однієї медалі, це два головні розряди
паразитів, зрощених капіталізмом, це – головні вороги соціалізму, цих
ворогів треба взяти під особливий нагляд всього населення, з ними треба
розправлятися при найменшому порушенні ними правил і законів
соціалістичного суспільства безпощадно» 52.

При розпочатій Раднаркомом РСФРР в листопаді 1917 р. поки ще не
оголошеної війни проти України Центральна Рада зарахувала до потенційних
зловмисників і побічників РСДРП(б). Проте слід зазначити, що міліція і
вільні козаки роззброювали анархо-більшовицькі збройні загони і
збільшовизовані військові частини здебільшого без насильства. Лише 1–2
грудня було придушено збройний виступ Червоної гвардії в Одесі. Тоді ж
на засіданні Малої Ради В. Винниченко повідомляв про 11 тисяч російських
солдатів, відісланих додому без насильства «у звичайних для ешелонів
вагонах». Водночас Генеральний Секретаріат 4 грудня у відповіді на
ультиматум Раднаркому РСФРР наголосив, «що на території Української
Народної Республіки влада належить до демократії України. Всякі замахи
озброєною силою на цю владу будуть подавлятися тією ж силою» 53.

Подальша боротьба в Україні увійшла в площину військових дій після того,
як російські війська під командуванням В. Антонова 8 грудня 1917 р.
вдерлися до Харкова. Сюди ж переїхали більшовицькі делегати з’їзду Рад з
Києва, де вони не отримали більшості. В Харкові через три дні почав
працювати свій Всеукраїнський з’їзд Рад, який 12 грудня постановив, що
«Україна проголошується Республікою Рад робітничих, солдатських та
селянських депутатів». 17 грудня його Центральний виконавчий комітет
утворив радянський уряд – Народний Секретаріат. ЦВК Рад доручалося
«негайно розповсюдити на території Української республіки всі декрети і
розпорядження Робітничо-Селянського Уряду Федерації» 54 (Російської –
О.Т.). Відтепер стали існувати два державні утворення, які намагалися
розповсюдити свою юрисдикцію на територію всієї України.

Отже, Центральна Рада, оголосивши 7 листопада 1917 р. у ІІІ Універсалі
себе спадкоємницею влади Тимчасового уряду в Україні, стала проводити
самостійну правоохоронну політику. Вона полягала: по-перше, у створенні
на основі демократичного представництва спеціальних органів з особливими
повноваженнями, на які покладалося згуртування всіх верств населення
України в народний фронт для захисту досягнень Лютневої революції, а
також і мобілізація ресурсів для забезпечення цього захисту; по-друге, у
вдосконаленні організаційно-штатної структури і кадрового забезпечення
органів місцевої міліції; по-третє, у формуванні добровольчих збройних
підрозділів козацького походження з функціями охорони громадського
порядку, підпорядкованих відповідним начальникам міліцейських органів.

Історичний розвиток України свідчить, що така правоохоронна політика
могла б мати успіх. Але політична конфронтація між Центральною Радою і
РСДРП(б), а згодом й війна з Раднаркомом Росії завадили втіленню її в
життя. Збройні виступи, мотивовані політичними гаслами, створювали умови
правового вакууму, підривали підвалини законності, робили можливими
самосуди й безкарне життя відверто кримінальних елементів. Разом з тим
доцільно зауважити, що відсутність дійового централізованого керівництва
міліцейськими органами і бюджетного фінансування праці з охорони
громадського порядку, зокрема вільних козаків, були серйозними
прорахунками уряду Центральної Ради, які значно знижували ефективність
її правоохоронної політики в 1917 р.

§2. Охоронні осередки УНР і радянських «південних республік»

наприкінці 1917 р. – у квітні 1918 р.

Захопивши наприкінці жовтня 1917 р. владу в Петрограді, проводирі
більшовиків відразу ж оголосили про мирну зовнішню політику. У
«Декларації прав народів Росії», ухваленій Раднаркомом 2 листопада, було
підкреслено право націй на самовизначення і відокремлення. Разом з тим
на міжнародній арені Раднарком Росії почав діяти від імені всіх народів
колишньої імперії. 15 листопада В. Ленін і Л. Троцький підписали
звернення до воюючих країн з пропозицією про встановлення військового
перемир’я для укладення загального демократичного миру без анексій і
контрибуцій. Звичайно, що такі умови проігнорувала сильніша сторона –
Антанта, а слабша – Четверний союз – відразу відреагувала. 2 грудня у
Брест-Литовську між делегацією Росії, Німеччини, Австро-Угорщини,
Болгарії і Туреччини було досягнуто домовленості про перемир’я до кінця
року 55. Це дало можливість РНК Росії зосередити увагу на її військовій
експансії в Україну під гаслом братньої допомоги українським
трудівникам. Військо наркома В. Антонова за підтримкою Червоної та
Чорної гвардії Донбасу, Харківщини і Катеринославщини протягом грудня
захопило східні українські губернії, а в першій половині січня 1918 р. –
Полтавщину і Чернігівщину, наблизилось до Києва. Йому допомогли збройні
повстання Червоної гвардії у Катеринославі, Одесі, Миколаєві і, зокрема,
в Києві. 26 січня тридцятитисячна російська армія М. Муравйова захопила
Київ.

Радянські «правоохоронні» органи. Протягом січня – першої половини
лютого 1918 р. влада на більшій частині території України перейшла до
радянського Народного Секретаріату. 24 січня його народне секретарство
внутрішніх справ оголосило, що «жодне розпорядження, яке надходить від
скинутої Центральної Ради, не повинне виконуватися», а ті, хто порушить
цю вказівку, «будуть визнані ворогами вільного народу України». Через
три дні Народний Секретаріат оголосив про скасування посад губернських,
повітових і міських комісарів Тимчасового уряду і Центральної Ради. Тоді
ж спеціальною постановою уряду радянської УНР були визнані недійсними
старі судові, прокурорські і слідчі органи. Таким чином була створена
можливість для безперешкодних дій надзвичайних більшовицьких органів.

Ще 18 грудня 1917 р. при ЦВК Рад України у Харкові виник Крайовий
військово-революційний комітет по боротьбі з контрреволюцією, який
поєднував адміністративні та каральні функції. За його зразком на
території, підвладній більшовицьким Радам, ними створювалися місцеві
ВРК. 28 січня 1918 р. ВРК на чолі з А. Івановим виник у Києві. Але на
другий день виконком Київської Ради підкреслив, що функції цивільного
управління ВРК виконує тимчасово і надалі передасть їх різним комісіям
Ради та відділам виконкому. За собою комітет залишить лише охорону міста
і боротьбу з контрреволюцією. Це сталося 16 лютого, коли замість
Київського було створено Всеукраїнський ревком, який наполіг, щоб всі
«районні» ВРК здали йому справи не пізніше 21 лютого, а «провінційні» –
встановили зв’язок для отримання інструкцій.

У цей час, крім ревкомів, було створено й інші надзвичайні органи
радянської влади, а саме: революційні штаби, «трійки», «шістки», «сімки»
та «дев’ятки». Революційні штаби утворювалися ревкомами або
безпосередньо Радами для збройного знищення політичних ворогів; їхні
функції подекуди були тотожні штабам Червоної гвардії і наближалися до
функцій російських надзвичайних комісій по боротьбі з
контрреволюцією 56. Для прийняття каральних рішень цими органами не було
обов’язковим, щоб у діях особи існував склад злочину. Її винність
визначалася не нормами права, а «революційною доцільністю» скоєних дій.

Досить показовою в цьому плані є Могилівська справа. В ніч на 5 лютого
1918 р. начальником Могилів-Подільської військової залоги Свистуновим
під приводом термінової справи були викликані повітовий комісар
М. Бочаров і начальник міської міліції А. Шестеров. У своєму штабі він
показав викликаним папір із розпорядженням «Ревкому-VІІІ» за підписом
якихось невідомих осіб про їхній арешт. Дві доби заарештованих тримали в
окремій кімнаті військового штабу під вартою. А коли ті звернулися до
ревкому з поданням про звільнення під поручництво чи заставу в 1 000
крб., які зібрали колишні співробітники Бочарова по земській управі, з
ними зустрівся начальник юридичної секції ревкому В. Бєльгов, що
відрекомендував себе комісаром юстиції. Останній повідомив, що через
незручність їхнього утримання під військовою вартою і відсутність
елементарних побутових умов арештанти переводяться до Могилевської
повітової в’язниці. При цьому комісар додав, що за загальним рішенням
ревкому їх хотіли вислати до Одеси, а потім на крейсер «Алмаз», що
рівнозначно смерті, але йому вдалося переконати членів ревкому не робити
цього. На запитання Бочарова, в чому полягає їхня провина, Бєльгов
відповів, що склад злочину заарештованих ще не визначено. Про них
збирають відомості для суду «революційного (комітету) трибуналу», який
зараз тільки створюється. Заарештованим загрожує примусовий виїзд за
межі VІІІ армії або заслання до плавучої в’язниці. Після розмови з
комісаром Бочаров і Шестеров пробули ще три дні в повітовій в’язниці.
Останнього згодом звільнили за підписом про невиїзд. Відносно ж Бочарова
начальник в’язниці одержав розпорядження комісара Бєльгова про утримання
під вартою до внесення застави. 10 лютого Бочаров сплатив заставу в 1
000 крб., про що отримав розписку Бєльгова, і був звільнений. Далі про
долю грошей не відомо. 28 вересня 1918 р., вже за часів гетьманату
П. Скоропадського, судовий слідчий В. Успенський порушив кримінальну
справу відносно В. Бєльгова, який звинувачувався в самочинному
оголошенні себе «комісаром юстиції» і привласненні грошової застави. З
огляду на те, що у вказаний час В. Бєльгов був членом російської мирової
делегації Х. Раковського, справа вийшла на урядовий рівень. 18 листопада
1918 р. міністр юстиції Української Держави звернувся до міністра
закордонних справ з проханням допомогти у виклику колишнього «комісара
юстиції» на допит. 11 грудня Українське МЗС надіслало йому відповідь про
те, що «Бєльгов як дипломатичний агент, виконуючий політичні доручення
Держави на чужоземній території, згідно з правилами міжнародного права
користується дипломатичними привілегіями і відносно нього повинна бути
застосована ст. 171 «Уложения о наказаниях» (тобто питання про
притягнення члена іноземної дипломатичної місії повинно було
вирішуватися шляхом дипломатичних зносин з його урядом. – О.Т.). Крім
цього, МЗС сповіщало, що Бєльгов виїхав за межі України 57.

Наведені матеріали наочно ілюструють усвідомлення законності радянськими
і гетьманськими урядовими установами.

У 1918 р. ревкоми намагалися вирішувати «юридичні» питання подекуди й
зовсім самостійно. Цей факт не приховували радянські історики права.

Вони зазначали, що «на відміну від ревкомів, які створювалися до
більшовизації Рад, в ревкомах у цей період не було угодовців і
дрібнобуржуазних націоналістів… У здійсненні влади на місцях помітна
роль належала комендантам і комісарам, які призначалися чи обиралися
ревкомами, революційними штабами, а інколи й місцевими з’їздами Рад.
Штаб Головкому В.О. Антонова-Овсієнка, Центральний виконавчий комітет
Донбасу і всі інші революційні комітети систематично призначали
комісарів для виконання на місцях завдань військових, продовольчих і по
боротьбі з контрреволюційними елементами» 58.

Тому засоби виконання цих завдань значною мірою залежали від уявлення
про законність повноважної особи.

Так, в ніч на 13 (26) лютого 1918 р. в Одеський готель «Лондон»
увірвався загін матросів під проводом комісара Кондратенка, який показав
адміністратору мандат за підписом одеського коменданта Гуреєва про те,
що «на підставі розпорядження головкому М. Муравйова підлягають знищенню
всі запаси вина і міцних напоїв». Матроси примусили сторожа віддати
ключі від погреба, потрощили дорогий посуд, вилили на землю і забрали з
собою унікальні напої вітчизняного і зарубіжного виробництва загальною
вартістю 125 тис. крб. Сторожі було зауважено, що в разі знайдення після
конфіскації ще вина, вона буде розстріляна. Тієї ж ночі до готелю
з’явився новий «адміністратор» – рідний брат начальника Одеського
надзвичайного штабу Шестопала. Під загрозою розстрілу він вигнав
мешканців готелю і оселив там «безквартирних товаришів». За
розпорядженням нового адміністратора з кухні до номерів віднесли страви,
замовлені раніше іншими постояльцями, вартістю 2 528 крб. 80 коп.
Загалом збитки готелю під час панування військ М. Муравйова і Румчемроду
в Одесі склали 134 148 крб. 59.

Надзвичайні органи радянської влади визначали організацію і компетенцію
установ з охорони громадського порядку. Радянських нормативно-правових
актів щодо їхньої діяльності в Україні в 1918 р. видано не було. Єдиним
керівним документом була постанова НКВС РСФРР від 28 жовтня 1917 р. «Про
робітничу міліцію», яка не визначала конкретних організаційних форм
міліцейських органів. Тому радянську міліцію тоді створювали за рішенням
місцевих Рад, ревкомів і органів військового командування. Так, у
Луганську згідно з постановою ВРК в листопаді 1917 р. міліцію було
сформовано переважно з робітничих дружин заводу Гартмана. Для зміцнення
особового складу Луганський комітет РСДРП(б) надіслав до її лав кращих
комуністів. Наказом №2 від 3 січня 1918 р. військовий комендант Харкова
і Харківського повіту зобов’язав міліцію вжити термінових заходів для
охорони порядку і встановлення громадської безпеки. Згідно з його
наказом міліціонери Харкова перевіряли виконання правил в’їзду і виїзду
з міста, контролювали розважальні заклади, перешкоджали спекуляції
харчами. До речі, зазначимо, що саме більшовикам, а не гетьману належить
пальма першості в офіційному застосуванні позасудових санкцій за
надзвичайним станом.

5 січня 1918 р. військовий комісар Бахмутського району А. Морель
оголосив наказ про військовий стан. Всім особам належало протягом трьох
діб з’явитися до його управління за дозволом на носіння вогнепальної
зброї. Тих, хто ухилиться, чекав «військово-революційний суд». Комісар
також попереджав, що «збройні напади каратимуться безпощадно на місці»,
а продаж спиртових напоїв – арештом на 3 місяці чи штрафом до 3 000 крб.
як продавця, так і покупця. Наказом обмежувалося функціонування
ресторанів, кав’ярень і чайних до 12 години ночі, встановлювався
особистий дозвіл військового комісара на проведення святкових балів і
театральних вистав, заборонялися будь-які зібрання на вулицях і вихід
громадян без необхідності з помешкань після 24.00.

Протягом січня 1918 р. формування радянської міліції розгорнули свою
діяльність у Катеринославі та Одесі. В міліцейських органах промислових
районів України, робітничих центрів практично не залишилося колишніх
співробітників Тимчасового уряду і Центральної Ради. На решті території
України за браком часу більшовицькому уряду не вдалося зламати органи
охорони громадського порядку, утворені після Лютневої революції. Тут дії
Рад щодо існуючої міліції зосереджувалися на встановленні загального
контролю за її діяльністю: арешти колишніх поліцейських і надсилання до
міліцейських установ комісарів-комуністів з особливими повноваженнями.
Подекуди функції міліції брала на себе Червона гвардія 60. За умови
наявності більшовицьких військових залог і влади Рад існуючі міліцейські
органи виконували їхні розпорядження. Непокірних чекала кара.

Так, у січні – лютому 1918 р., під час перебування у Вінниці 2-го
гвардійського корпусу влада в місті належала виконкому Ради солдатських,
робітничих і селянських депутатів, який відразу ж заарештував усіх
членів міської управи і віддав їх під суд революційного трибуналу,
обложив заможні верстви населення контрибуцією на 75 тис. крб., звільнив
39 в’язнів з повітової тюрми. Майно і зброя з військових складів були
конфісковані, а до банків і державних закладів міста призначені
надзвичайні комісари Едельштейн, Слуцький, Гишвалінер, Ісерзон,
Рубінштейн, Ауселяк, Лешинський, Журавльов, Раскатов, Красноленський,
Чубра, Блавацький і Антонов 61. Прізвища комісарів дають уявлення про
національний склад більшовицького виконкому.

Для захоплення влади на місцях більшовики використовували й національні
збройні формування, які під час наведення «революційного порядку» не
відрізнялися ліберальним ставленням до місцевих мешканців.

Наприклад, «Раднарком м. Одеси і Одеської області» в січні–березні
1918 р. наділив міліцейськими повноваженнями, крім Червоної гвардії,
особливого Болградського революційного загону, Охтирського гусарського
полку, загонів Ради моряків, ще й збройні формування латиської,
литовської, польської і єврейської військових організацій. У
розпорядженні військової секції більшовицького Румчемроду другого
скликання знаходився спеціальний «каральний загін». В охороні м. Одеси
від контрреволюціонерів і злочинців брала участь «побудинкова
організація», що також діяла під контролем Румчемроду і районних Рад 62.

Охоче виконували «правоохоронні» функції і чорногвардійці, яких
більшовики використовували в той час як «авангардний загін революції»,
найбільш непримиренний до її ворогів.

Так, анархо-комуністку М. Никифорову В. Антонов призначив «начальником
кавалерії Таврійської і Херсонської губерній» і видав їй кредит на 5 000
крб. для організації кінних загонів по боротьбі з контрреволюцією. В
січні 1918 р. загони Н. Махна разом з червоною гвардією «ловили
дезертирів» – на Кічкаському мості в Олександрівську грабували й топили
в Дніпрі донських казаків, які поверталися з фронту додому 63. Натхнення
анархістів у цій справі не мало меж. Навіть Надзвичайний комісар
Раднаркому Росії Г. Орджонікідзе, надісланий Леніним для загального
контролю радянського будівництва в Україні, не витримав і дав 22 лютого
вказівку В. Антонову: «Никифорова в Олександрівську наробила справ,
треба її забрати звідти» 64. А в березні 1918 р. мешканці Єлісаветграда,
обурені грабежами загонів більшовика Беленковича й анархістки
Никифорової, створили загін самооборони й вигнали їх з міста 65.

Надзвичайний статус радянських «правоохоронних» органів практично не
обмежував їхніх повноважень. Пролетарські міліціонери, комісари,
коменданти й інші радянські уповноважені не були пов’язані в своїх діях
ніякими законодавчими актами і могли виступати як у ролі відправників
правосуддя, так і виконавців покарань. Щоб приховати цей очевидний факт,
радянські історики права змушені були пояснювати його «зовсім не
задовільним станом всіх засобів зв’язку».

Але вони не змогли не визнати, що, «хоча наприкінці листопада 1917 р.
був вже опублікований «Декрет про суд №1» Раднаркому РСФРР, а 10 січня
1918 р. – постанова Народного Секретаріату України «Про введення
Народного суду» від 4 січня, застосування цих законодавчих актів у
практиці судового будівництва почалося значно пізніше, в багатьох місцях
лише в середині лютого. За прикладом Петроградського
військово-революційного комітету ревкоми України після перемоги
збройного повстання і встановлення Радянської влади створюють слідчі
комісії для боротьби з контрреволюціонерами… Самі слідчі комісії, як
правило, не судили контрреволюціонерів, а доповідали про результати
слідства Раді, яка виносила вирок. Але здебільшого до створення
народного суду, відповідного вимогам законодавства, слідчі комісії
тимчасово здійснювали функції правосуддя… В грудні 1917 р. і січні
1918 р. були поширені також суди, створені спеціально для розгляду
однієї якоїсь конкретної справи на заводах і в загонах Червоної гвардії.
На селі судові функції часто здійснювали сільські і волосні збори 66.

Про характер більшості вироків свідчить оголошення виконкому Ради
робітничих і солдатських депутатів Горлівського підрайону від 2 січня
1918 р.:

«Особи, які вчинили крадіжку чужого майна, негайно підлягають розстрілу.
Особи, затримані при спробі прямо чи побічно надати сприяння
контрреволюційній стороні, вважаються ворогами революційних військ і
пролетаріату і віддаються негайно під розстріл. Особи, які
розповсюджують провокаційні чутки чи збуджують в загальній масі
робітників до дезорганізації, негайно будуть вилучені з середовища
робітників і віддані під розстріл» 67.

При цьому слід зауважити, що в Україні Народний Секретаріат зовсім
виключав можливість використання старих органів суду. На відміну від
«Декрету про суд №1» РНК РСФРР, його постанова від 4 січня 1918 р. хоча
й копіювала головні російські положення, але ж не передбачала вибору
колишніх мирових суддів до народних судів. Цей інститут втрачав
можливість виконувати свої функції.

Так, 20 січня 1918 р. голова Маріупольського з’їзду мирових суддів
доповів повітовій земській управі, що через зайняття приміщення з’їзду
військово-революційним комітетом і надзвичайні обставини в місті він не
має змоги відправляти правосуддя. Тому справи, призначені на січень
1918 р., повинен з черги зняти. Голова прохав управу знайти нове
приміщення для відкриття судових засідань у лютому 68.

Постанова Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р. також відкидала не
тільки апеляційне, а й касаційне оскарження рішень і вироків народного
суду, хоча за «Декретом про суд №1» касаційною інстанцією вважався
повітовий суд. Згодом Народне секретарство у судових справах почало
ліквідувати й старі окружні суди. 23 січня було оголошено «Положення про
революційні трибунали», в якому регламентувалася їхня організація і
процесуальні форми діяльності. Але за свідченням радянських істориків
права нові судові установи «на момент окупації України німецькими
імперіалістами… ще не були повсюди організовані. Там, де вони були
створені, вони не завжди організаційно оформлювалися і закріплювалися у
відповідності з нормами вказаних постанов» 69.

Таким чином, старі органи юстиції залишилися осторонь виконання своїх
прямих обов’язків – здійснювати правосуддя, наглядати за дотриманням
законності і забезпечувати спрацювання її гарантій під час захисту
правопорядку, а нові ще не сформувалися. Отже, наприкінці 1917 – на
початку 1918 рр. в Україні в місцях панування радянської влади були
створені унікальні умови для червоного і чорного терору, які з «успіхом»
використовували надзвичайні радянські органи під приводом боротьби з
контрреволюцією.

На користь такого висновку і як приклад для порівняння більшовицького і
гетьманського уявлення законності наведемо жовтневе 1918 р. подання
товариша прокурора по 7-й дільниці до прокурора Херсонського окружного
суду:

«Згідно з поданням від 28 вересня ц.р. за №2694 маю честь доповісти про
нищевказане: 20 березня ц.р. Голова Дніпровського Мирового З’їзду
Пробенко повідомив мені, що за отриманими ним приватними відомостями
Мировий Суддя ІІ дільниці М.Х. Вулодимо заарештований загоном
червоногвардійців в с.Чолбасах у своїй камері і вивезений в невідомому
напрямку. В описуваний час в м. Альошках і у всьому Дніпровському повіті
панували ватаги більшовиків. За день до зайняття м. Херсона
австрійськими військами я дізнався, що Вулодимо розстріляний. Після
поразки більшовиків під Перекопом поширились чутки, буцімто Вулодимо не
вбитий, а утримується під вартою в Перекопській в’язниці. Тільки в
середині травня до мене надійшли певні відомості, що Вулодимо був
перевезений більшовиками в економію «Преображенку» в районі Чаплинської
волості і там за економією розстріляний. У зв’язку з тим, що тільки на
цей час у межах повіту настало деяке заспокоєння і була організована
міліція, 22 травня я доручив Голові повітової міліції провадження
дізнання. 26 червня мною було отримане дізнання, з якого очевидно, що
Вулодимо розстріляний чотирма більшовиками за економією «Преображенка» і
що перед розстрілом більшовики протягом двох діб тримали Вулодимо в
економічному готелі, всіляко над ним знущаючись. Згодом економічний
чабан Овчинніков, який проходив полем, побачив пагорб, з якого стирчав
шматок тканини. Про цей випадок Овчинніков розповів в економії і
висловив здогадку, що там, напевне, закопаний труп людини. На початку
липня в економію приїхала мати небіжчика Вулодимо, яка за вказівками
Овчиннікова розшукала пагорб в полі і в ньому виявила свого сина.
Народні чутки вперто називали вбивцями селян села Чолбасів Івана
Григорьєва, Бетера, Скрипниченка, Реву і Булого, але здобути будь-яких
доказів проти них дізнання не дало змоги. На запитаннях під час дізнання
господарка квартири Вулодимо в селі Чолбасах Анастасія Спільна, яка
відкрила двері червоногвардійцям, які заарештовували Вулодимо, заявила,
що вона нікого не знає. Під час провадження у цій справі попереднього
слідства судовий слідчий 4-ї дільниці Дніпровського повіту, камера якого
знаходиться в містечку Каховці, зазнав низку труднощів, головним чином
через закриття земських поштових станцій в Каховці та інших місцях його
дільниці. 2 вересня ц.р. мною отримані відомості про затримку Івана
Бетера, колишнього більшовицького комісара в с.Чолбасах, який
переховувався на ст. «Джанкой». У зв’язку з розташуванням цієї станції
за межами України, в Криму, я терміново звернувся до німецького
військового коменданта з проханням про сприяння в доставці вказаного
Бетера в Альошківську в’язницю. 17 вересня Бетер був туди доставлений і
нині утримується там і за іншими справами. У такому стані знаходиться
зараз справа. Для визначення провини Бетера уявляється необхідним
показати Бетера господарці квартири Вулодимо в с.Чолобасах Спільній і
кільком особам з економії «Преображенка», які бачили червоногвардійців,
що привезли туди Вулодимо. З цією метою всі ці свідки повинні бути
викликані в м. Альошки, тому що надіслати Бетера до «Преображенки» через
стан шляхів, по яких бродять злочинні ватаги, є дуже ризикованим, бо він
легко може втекти або буде примусово звільнений своїми спільниками.

При обговоренні питання про виклик вказаних осіб до Альошок судовий
слідчий 4-ї дільниці Дніпровського повіту вирішив звернутися з проханням
до управляючого економією «Преображенка» про надсилання цих свідків на
економічних конях; в разі позитивної відповіді він поїде в Альошки і
особисто покаже Бетера, в залежності від чого й буде вирішене питання
про притягнення Бетера у вказаній справі як звинуваченого. Інші учасники
вбивства Вулодимо, на яких вказують народні чутки, сховалися і до
теперішнього часу не розшукані» 70.

З огляду на вищенаведені факти зрозуміло, що більшовицьке «правосуддя»
на початку 1918 р. не дотримувалося відповідних процесуальних
прискіпливостей в кримінальній справі. Залучення радянськими владними
установами до правоохоронної діяльності випадкових людей, без врахування
їхнього фаху і моральних якостей, керуючись лише класовим станом,
сприяло не лише окремим злочинам, а й чисельним порушенням службової
дисципліни тими, що мали бути взірцем її дотримання. В результаті звітів
про перевірку представниками російського НКВС на початку 1918 р.
установ, які відповідали за організацію правоохоронних органів, у
Чернігівській губернії було викрито, що їхні співробітники «займаються
кутежами й грою в більярд на досить великі суми». Чисельні порушення
інспектуючий визначив і в Катеринославі, зауваживши, що «в кожній новій
перебудові неминучі помилки й прорахунки, але в нас їх дуже багато» 71.

Таким чином, ми бачимо, що «тріумфальний поступ радянської влади» по
Україні в 1918 р. не сприяв встановленню правопорядку, а зумовлював
поглиблення анархо-кримінальної ситуації.

Військово-міліційні експерименти Центральної Ради у війні з Раднаркомом.
Київський крайовий уряд, який з 7 листопада 1917 р. перебрав на себе
решту повноважень петроградського Тимчасового уряду в Україні, відчував
ворожість із півночі і піклувався про створення збройної протидії. У
відповіді на Ультиматум Раднаркому Росії Генеральний Секретаріат 4
грудня 1917 р. визнавав єдність фронту, який належав до військових дій
російської армії.

Але зазначив, що «після того, як Совіт Народних Комісарів Росії
зруйнував цей фронт внесенням в нього повної дезорганізації, після того,
як більшовицькі частини оставляють позиції та оголюють фронт,
Генеральний Секретаріат не находить спроможним виключно силами
українських частин охороняти всю величезну лінію фронту. Через те він
відводить з Північного та Західного фронтів українські війська на
Український фронт (який об’єднав тепер Південно-західний і Румунський
фронти)» 72.

Проте у складі Центральної Ради не було єдності поглядів щодо створення
«активної оборони». Певна частина її керівників віддавала перевагу
дипломатичним засобам. Вони намагалися делегувати своїх представників до
Петрограда, щоб переконати російський Раднарком у недоцільності
збройного протистояння Генеральному Секретаріатові. «Пацифістське» крило
Центральної Ради зволікало з укладенням мирного договору з країнами
Четверного союзу. 17 грудня воно домоглося відставки генерального
комісара військових справ С. Петлюри, який був прихильником рішучої
боротьби з російськими зазіханнями у справи України. 23 грудня було
оголошено закон «Про одстрочку від призову на військову службу і
одкомандирування з неї громадян Української Республіки», згодом – закон
«Про утворення Комітету по демобілізації армії» 73. Але після того, як
російський Раднарком відкинув офіційну ноту уряду УНР від 24 грудня про
умови перемир’я, в Центральній Раді стали превалювати міркування про
необхідність створення власного війська і остаточного відокремлення від
більшовицької Росії.

30 грудня 1917 р. секретар військових справ М. Порш виніс на урядове
обговорення законопроект про формування української міліційної армії й
організацію національних гайдамацьких корпусів. Після схвалення
Генеральним Секретаріатом і палких дискусій в Малій Раді законопроект
був прийнятий. 3 січня 1918 р. з’явився тимчасовий закон про утворення
народного війська, який базувався на концепції загального озброєння
народу. Стара армія підлягала демобілізації і заміні народною міліцією
для оборони від зовнішнього ворога. Кістяк міліції повинні були скласти
інструктори, які пройшли відповідну спеціальну підготовку і отримували
службову платню. На їхні посади зараховувалися добровольці віком не
молодше 19 років. Кадри інструкторів об’єднувалися у підрозділи і
частини, які комплектувалися із закликаних місцевих мешканців. Для
комплектування народної міліції визначалося три округи – Київський,
Харківський та Одеський, куди пропорційно розподілялися інструктори 74.
Така міліційна армія підпорядковувалася Військовому секретарству, яке
мало виняткове право затверджувати на командних посадах інструкторів.

Наступного дня після прийняття військового закону Генеральний
Секретаріат розповсюдив військові функції й на українські утворення, що
були сформовані для захисту внутрішнього правопорядку.

У відозві до Вільного козацтва було зазначено: «У великий і страшний час
походу на нас, на нашу Україну, більшовиків і їхнього війська, вільне
козацтво повинно допомогти Українському Військові і українському
правительству спасти свій край … од насильників-більшовиків» 75.

З прийняттям на засіданні Малої Ради IV Універсалу, що оголошував
самостійність УНР, народному міністру військових справ і праці М. Поршу
належало провести військовий закон у життя і сформувати на його підставі
«осібну українську армію». Виконати це державне завдання спробував уже
новий міністр військових справ І. Немоловський, котрий заступив на
посаду 18 січня 76. Його діяльність була пов’язана зі спробами утворення
сімбіозних охоронних підрозділів, які наділялися функціями, властивими і
армії, і поліції. 25 січня Рада Народних Міністрів ухвалила заснування
Вільного реєстрового козацтва, яке перебрало правоохоронні функції
започаткованого в 1917 р. Вільного козацтва. Тобто добровільна народна
міліція відтепер повинна була убезпечити державу як від зовнішніх, так і
від внутрішніх ворогів.

У стані війни з більшовицькою Росією надання міліції, крім
правоохоронних, ще й військових функцій зумовило частковий перехід
повноважень по її керівництву до військового відомства. Завдання
Вільного реєстрового козацтва полягало у внутрішній охороні повітів.
Козаки і старшини, мобілізовані органами Військового міністерства за
територіальним принципом, служили за контрактом певний строк. Вони
отримували платню від держави, на що асигнувалося 130 млн. крб. У
справах внутрішнього життя і навчання реєстрові козаки підлягали
повітовим військовим начальникам, а їхньою участю в боротьбі з
заколотами і анархією керували повітові комісари. У повітах формувалися
муштрові сотні, які в межах трьох-чотирьох повітів об’єднувалися в
полки. Полки окремої губернії складали кіш 77. Вільні реєстрові козаки
вважалися на військовій службі і мали керуватися вимогами «Статуту
дійсної Армії УНР», введеного в дію наказом військового міністра №1 від
10 лютого 1918 р. Він скасував всі старі військові ранги і вводив єдину
назву добровільно набраних військовослужбовців – «козак». Субординація
між командирами і підлеглими, старшими і молодшими відтепер визначалася
лише службовою посадою. В іншому вони користувалися рівними
громадянськими правами без всяких обмежень 78.

Домінування міліційної охоронної концепції відбивалося на урядовому
ставленні до колишніх співробітників спеціальних служб і органів захисту
громадського порядку. Курс Тимчасового уряду на залучення до роботи в
міліції професіоналів за владних повноважень Центральної Ради було
загальмовано.

Так, 19 грудня 1917 р. полтавський губернський староста за узгодженням з
начальником Генерального штабу видав розпорядження про передачу архіву
колишнього губернського жандармського управління губернській управі «для
історичних наукових дослідів». Таким чином до загального користування
потрапило 7 підвод документів. Серед них були секретні особові справи,
відомості про засоби агентурної роботи, широке оголошення яких мало
негативні наслідки для провадження в майбутньому оперативної
діяльності 79.

Ілюзорність такого підходу до оборони країни зараз вже не викликає
жодних підстав для дискусії. Демобілізація старої армії в умовах
світової війни була пов’язана з надзвичайно напруженою діяльністю
багатьох складових частин державного механізму, розбудова якого лише
започатковувалася в Україні. Тому її оголошення в УНР спричинило нову
хвилю анархії в існуючих військових частинах, що в свою чергу відбилося
на стані громадського порядку.

17 січня 1918 р. острозький повітовій комісар доповів волинському
губернському комісару, що «розпочався похід місцевого населення проти
волосних земських управ. Більшою частиною заколотників є солдати,
прибулі з фронту по демобілізації. Боротися з цим явищем нема ніякої
можливості. Не допомагає ні виїзд агітаторів, ні виїзд членів Повітової
Земської Управи» 80.

Розгорнутися і надати суттєвої допомоги уряду УНР ні в військовій, ні в
правоохоронній галузі Вільне реєстрове козацтво не встигло. А залишена
без достатньої урядової уваги штатна міліція, започаткована Тимчасовим
урядом, за словами В. Винниченка, «була організована зле, ніхто її не
поважав, не боявся, не слухався» 81.

Організація національної охоронної системи УНР. Охоронна концепція
Центральної Ради зазнала певних змін з відновленням її влади на
більшості території України, коли припинялися бойові дії і з’явилася
реальна можливість для розбудови державного апарату самостійної держави.
Після агресії проти УНР більшовизм став визначатися її лідерами як
головний ворог української незалежності і демократії, тому боротьба
проти нього перетворилася на мету Центральної Ради. В січні 1918 р. було
визначено курс УСДРП і керівництва УНР: союз з Німеччиною та
Австро-Угорщиною, опора на їхні війська в Україні і посилення боротьби
проти більшовизму.

У сучасній науковій літературі досить часто мусується питання про
доцільність стратегічного вибору Центральної Ради в міжнародній
орієнтації УНР. Ця проблема виходить за межі об’єкта нашого дослідження.
Дозволимо собі лише зазначити, що не війська Антанти, а саме німецькі та
австро-угорські частини окупували тоді західні етнічні українські
території; що не Антанта, яка, сподіваючись на близьку перемогу,
виступала палкою прихильницею «єдиної і неподільної Росії», а саме
країни Четверного союзу припускали можливість укладення двостороннього
миру.

У цьому контексті цілком слушно навести висловлювання в 1916 р. члена
Львівського союзу визволення України А. Жука, яке, на нашу думку,
характеризує й погляд на мир Центральної Ради в кінці 1917 р.: «Ми
знаємо, що ніхто нам нічого не дасть, коли самі не придбаємо. Нічого й
Німець не дасть, і нічого ми від нього не ждемо. Але бажаємо розбиття
тої тюрми, в якій наш народ уже понад 250 років нидіє. І чи це зробить
Німець, чи хто інший – нам все одне аби тюрму розбито й аби наш народ
найшовся в інших умовинах національно-політичного існування. Німці
ведуть війну для себе, в ім’я власних інтересів. Не брали вони на себе
ніяких «визвольних» задач, як це зробила Росія, і нам нічого не
обіцяли» 82.

26 грудня 1917 р. нота Генерального Секретаріату УНР про участь
представника України в мирних переговорах у Брест-Литовському була
підтримана Центральними державами. Закріплення незалежності України
дозволяло їм ліквідувати український і румунський фронти, послабити
Росію і забезпечити постачання необхідного провіанту і сировини.
Протягом січня українській делегації в Бресті вдалося досягти визнання
низки умов свого уряду, які дозволяли вважати договір корисним для УНР.
Зокрема, передбачалося залучити до територій, підлеглих юрисдикції
української держави, Холмщину, скасувати для України воєнні контрибуції,
домовитися про виведення після ратифікації договору
німецько-австрійського війська з окупованих українських земель, вирішити
питання про розрахунки за продовольчі поставки до Німеччини й
Австро-Угорщини. Згідно з окремим протоколом від 20 січня 1918 р. ці
країни зобов’язувалися компенсувати УНР збитки за харчі і сировину
машинами і промисловими виробами за ринковими цінами 83.

У ніч з 8 на 9 лютого 1918 р. в Бресті було підписано мирний договір
України і Центральних держав. Саме цю дату варто визнавати за початок
встановлення української державності де-факто і де-юре. Проголошення 11
січня 1918 р. IV Універсалу Центральної Ради про створення Української
Народної Республіки ще не означало виникнення на політичній мапі світу
нової держави. Беручи до уваги укладену США і країнами Латинської
Америки «Монтевідейську угоду про права та обов’язки держав» (1933 р.),
де були сформульовані ознаки державності, найбільш визнані у світовій
юридичній науці, треба констатувати, що в січні 1918 р. УНР не
відповідала цим вимогам. По-перше, оголошена держава не мала
дипломатичного та міжнародно-правового визнання світовою спільнотою,
тобто ще не стала суб’єктом міжнародного права. По-друге, більша частина
юридично встановленої Центральною Радою державної території була
окупована військами інших країн (Австро-Угорщини, Німеччини, Радянської
Росії). Брестський мир змінив правовий статус військ центральних держав
на території УНР з окупаційного на союзний і позбавив радянської
залежності, крім українців, естонців, латишів, литовців, фінів,
білорусів на території 780 тис. кв. км. з населенням 56 млн. 84.
Радянська Росія формально визнала умови миру, але не збиралася
погодитися з утратою територій колишньої імперії.

Кордони УНР у ст. 2 Брестського договору визначалися на заході такими,
«які існували між Австро-Угорською монархією і Росією перед вибухом
війни», на півночі – «від Тарнограда загально по лінії Белограй –
Шебрешин – Красностав – Пугачів – Межирічче – Сарнаки – Мельник –
Високо-Литовськ – Каменець-Литовськ – Пружани – Вигоновське Озеро».
Більш детально кордон тут мала встановити змішана комісія згідно з
«етнографічними відносинами із углядуванням на бажання населення» 85. За
тимчасовий кордон між УНР і РСФРР слугувала демаркаційна лінія, яка
розмежовувала німецько-українські і російські війська. На 30 квітня
1918 р. вона пролягла через райони Могилева, Гомеля, Рильська,
Білгорода, по Дону через Таганрозький округ і далі до Азовського моря. 4
травня було досягнуто угоди між Німеччиною, Україною і Росією про
перемир’я на фронті і призупинення бойових дій 86. Південний сухоземний
кордон УНР встановлювався по межах Мелітопольського і Дніпровського
повітів, які разом з Бердянським повітом залишилися за Україною, а решта
земель Таврійської губернії відійшла до державного утворення на
Кримському півострові 87. Південно-західний кордон України з Румунією,
яка з 13 січня 1918 р. окупувала Бессарабію, пролягав переважно по
Дністру. Український уряд в заяві від 15 січня того ж року не
заперечував проти дій румунської сторони 88.

Постало питання про налагодження установ із захисту кордонів
новоствореної Української Держави. Підготовча робота у цьому напрямі
почалася відразу ж після відновлення 1 березня 1918 р. влади Центральної
Ради в Києві. Згідно з розпорядженням міністра фінансів через кілька
днів була створена комісійна рада з організації митної служби в Україні.
Її головою став Г. Троцький, членами: в.о. директора департаменту митних
зборів І. Гайдановський-Потапович, урядовці Міністерства фінансів
Є. Тржеціцький, П. Андрієв, П. Покровський і А. Граціянський. Робота
ради була плідною. Вже на першому засіданні (21–23 березня) було
вислухано доповідь командира відновленої кордонної сторожі
В. Желиховського про пожвавлення руху вантажів на кордоні з
Австро-Угорщиною. Тому «з метою захисту держави від спроб безмитного
ввозу іноземних товарів, а рівно й вивозу тих українських виготувань
землі і промисловості, які за уявленнями економічного характеру можуть
підпадати під обмежені норми», рада вирішила встановити тимчасовий
митний нагляд у кордонних пунктах: Радзивилові, Волочиську, Гусятині,
Новоселиці, Збаражі і на ст. Брест-Литовськ. Для цього в кожному пункті
призначалися управляючий наглядом, контролер, три помічники пакгаузного
дозорця і шість доглядачів. Тимчасовий митний нагляд до відпрацювання
нового митного статуту здійснювався згідно з вимогами Митного статуту,
виданого в 1910 р. з доповненнями від 1912 р., й інших
нормативно-правових актів, виданих до 27 жовтня 1917 р., а також
Загального митного тарифу (1903 р.) і конвенційних угод Росії, Німеччини
і Австро-Угорщини 1894-1904-1906 рр. Митні операції обмежувалися
перепусткою через кордон пасажирів з їхніми речами, серед яких підлеглі
до сплати мита, але не в товарному вигляді, випускалися (без таврування)
після утримання зборів; прийманням до огляду всіх прибуваючих з-за
кордону іноземних вантажів і поштових відправлень, які
переадресовувалися транзитом до Одеси, Києва чи Харкова; затриманням
контрабандних товарів, які після догляду і укладення товарного опису
відправлялися до Київської митниці.

Комісія відзначила, що складові приміщення митниць під час війни
заповнилися вилученими товарами (мануфактура, галантерея, одяг, споживчі
продукти, металеві вироби тощо), більшість з яких потрібна населенню
України. Тому перед Радою Міністрів було порушено питання про надання
загальним нарадам митниць права «звільняти від заборони товари, які
зараз знаходяться в гамазеях Митниць і Поштових Установ і були
заборонені до імпорту через обставини воєнного часу, випустивши їх на
внутрішній ринок».

4 квітня на засіданні комісійної ради було вирішено, що «для захисту
української промисловості і збереження інтересів скарбниці необхідне
найшвидше встановлення дійового нагляду кордонної охорони, в першу чергу
на західному і південному кордонах України – з Австро-Угорщиною, Польщею
або Німеччиною і по Чорному морю». Для здійснення цього завдання
визначалася потреба державного фінансування у розмірі 500 тис крб.
Більшістю голосів комісія ухвалила доцільність повернення до порядку,
існуючого в Російській імперії до 1898 р., коли кордонна охорона мала
особисту організацію, але складала частину митного відомства. На
підставі цих рішень уряд УНР затвердив Статут кордонної охорони, в якому
визначався штатний розклад і посадові оклади утримання кордонців 89.
Постановою Міністерства фінансів від 6 квітня було асигновано перші 100
тис. крб., на які, крім пропонованих кордонних пунктів, встановили
митний нагляд ще й в Голобах, Маневичах, Лунинці, Ямполі, Рибниці,
Могилеві-Подільському і Тирасполі. Подальше запровадження кордонних і
митних установ було неможливим, доки мирний договір України з
Центральними державами не увійде в законну силу, тобто не буде здійснено
обмін сторін грамотами про його ратифікацію. Про це 17 квітня
Міністерство закордонних справ УНР сповістило департамент Митних
зборів 90. Згодом вирішення кордонних проблем лягло вже на плечі
гетьманського уряду.

Крім нових напрямів охоронної діяльності, пов’язаних із влаштуванням
зовнішньополітичних функцій уряду УНР, перспективи мирного життя
відкривали Центральній Раді й інші оковиди щодо налагодження
правопорядку всередині країни. Підсумки війни з Раднаркомом Росії
примусили «творців УНР» вгамувати свою прихильність до ілюзорної
військово-міліційної концепції і остаточно стати на позиції створення
регулярної армії та штатної міліції з окремими, притаманними тільки їм,
функціями. Переконавшись наочно, наскільки важливою є підтримка влади з
боку збройних сил, Центральна Рада перш за все намагалася навести
порядок у військовій галузі, тим самим одночасно вирішуючи й одну з
правоохоронних проблем: суспільство позбавлялося чи не головного на той
час криміногенного джерела – безконтрольних збройних формувань.

На початку березня реорганізований Генеральний військовий штаб
(складався на той час з двох генерал-квартирмейстерств з оперативного і
організаційного керування армією і трьох підвідділів: оперативного,
розвідувального й закордонного) терміново почав здійснювати заходи з
упорядкування існуючих в Україні військових частин 91. Міністр
військових справ І. Немоловський 12 березня підписав наказ №1, який
визначив перше регулярне з’єднання УНР – «Запорізьку дивізію Осібної
армії» 92. Його кістяк склало військо отамана З. Натієва, який ще в
грудні 1917 р. згуртував озброєне угруповання, що незабаром взяло участь
у січневих боях у Києві на боці Центральної Ради. 27 березня новий
міністр військових справ і в. о. міністра морських справ О. Жуковський
своїм наказом під №124 розподілив «всі військові частини, інституції,
установи і управління на дві категорії: 1) ті, що скасовані та
продовжують своє існування і 2) частини і установи, що формуються знов».
Як перші, так і другі повинні були терміново надіслати «відповідні
відомості до Генерального штабу для затвердження і проведення по
військовому міністерству». Було наказано «надалі визнавати існуючими
тільки ті установи, що проведені і затверджені наказом Військового
Міністерства». Відтепер всі призначення особового складу віддавалися до
компетенції утвореного для цієї роботи Головного штабу, а призначення
старшин, здійснені після цього наказу, вважалися недійсними. Не
виключалася лише «можливість начальників окремих частин входити з
проханнями по призначенню старшин по особистій їх рекомендації».

Разом з тим визначалося, що «всі військові частини, інституції, установи
і управління, які постійно несли службу на користь і визволення
Української Народної Республіки до сього часу, і всі військові частини,
що були в поході, рахуються існуючими з часу їх сформування» 93. Тобто
основним критерієм доцільності збереження військових частин стала їхня
недавня бойова перевірка у війні з більшовиками. Це свідчить про те, що
навчена гірким досвідом Центральна Рада тепер жадала, окрім військової
допомоги союзників, мати власний збройний захист від політичних ворогів.
З числа вірних їй збройних формувань військовим міністром того ж дня
було наказано увільнити від служби лише студентів Українського Народного
університету, а також розпустити окремий студентський курінь Українських
січових стрільців, що зорганізувався в Києві «в тяжкі дні боротьби УНР з
своїми ворогами – більшовиками».

Наступного дня О. Жуковський підписав додатковий наказ, де наполягав на
беззаперечному виконанні урядових телеграм від 10 лютого 1918 р. про
скасування всіх військових інституцій Румунського і Південно-Західного
фронтів, Київського та Одеського військових округів. Він попередив
військових начальників усіх рангів, що в справі демобілізації колишньої
російської армії «ніяких відволікань не буде, ця праця повинна
обов’язково скінчитися в зазначені строки. Всі військові особи
усуваються з посад наказами їх окремих начальників, а коли таких нема,
то ліквідаційними комісіями, або губерніальними та повітовими
комендантами» 94.

Останній військовий інститут було введено на початку березня 1918 р.
згідно зі спільним наказом міністра внутрішніх справ і військового
міністра «Про утворення губерніальної і повітової влади» в «місцевостях,
що оголошувалися на стану військовому або обложному». Губернські і
підпорядковані їм повітові військові коменданти підлягали Військовому
міністерству і діяли при забезпеченні громадського порядку паралельно з
місцевими комісарами. Загалом нову українську армію планувалося
розбудувати у складі восьми територіальних корпусів піхоти і 4 Ѕ –
кінноти. Восени 1918 р. передбачалося здійснити призов новобранців до
частин цих корпусів 95.

Відмовившись від міліційної системи побудування армії, Центральна Рада
вдалася до зміцнення діючих штатних органів зі захисту громадського
порядку. Наприкінці березня уряд УНР припинив організацію Вільного
реєстрового козацтва і передав передбачені на його утримання 130 млн
крб. Міністерству внутрішніх справ і органам місцевого самоврядування на
розбудову міліції 96.

Крім поточної роботи, міліціонерам належало також взяти активну участь у
розшуку осіб, які вчинили злочини під час анархії і безладдя в Україні.
5 березня 1918 р. Центральна Рада прийняла закон «Про покарання всіх
учасників війни і повстання проти Української держави» 97. А 6 квітня
було створено «Анкетно-слідчу комісію для досліду випадків анархії й
неправомірного поводження властей цивільних і військових, з’ясування
політичних і соціальних умов на місцях». До її складу увійшли 25 членів
Центральної Ради. Комісія наділялася широкими повноваженнями щодо
визначення осіб, винних у вчинених правопорушеннях і злочинах. Вона мала
право видавати обов’язкові постанови, згідно з якими міністри УНР
повинні були відряджати підлеглих урядовців для припинення неправомірних
вчинків і провадження судових слідств, викликати на свої засідання всіх
представників цивільної і військової влади для пояснень і надання
документів 98. До забезпечення діяльності Комісії, крім міліцейських
органів, залучалися прокурори окружних судів і судові слідчі, які
визначали умови юридичної відповідальності на підставах «Уложения о
наказаниях уголовных и исправительных» (видав. 1885 р.) і провадили
слідчі дії згідно з «Уставом уголовного судопроизводства» (видав.
1892 р.). На всій території УНР було відновлено діяльність органів
юстиції і суду, існуючих до тимчасового встановлення влади Рад.

Разом з тим слід констатувати, що після повернення до Києва Центральна
Рада залишилася вірною демократичним уявленням про законність і не
вдалася до огульної кровожерливої помсти своїм політичним ворогам.

Перед нами журнальний запис наради від 8 квітня 1918 р. з питання про
подальше функціонування Київського виправного арештантського відділення
і Київської пересильної тюрми під головуванням в. о. комісара Головної
тюремної управи А. Монкіна: «Сьогодні, крім Київського справительного
відділення, на Україні – 7 справительних відділень, котрі також, як і
Київське, з огляду на тимчасову незначну кількість в’язників пустують».
Тому нарада вирішила закрити виправне арештантське відділення і
пересильну тюрму в Києві, «які можливо було б скористувати по дійсному
їх призначенню тільки більш-менш в далекій будичині в залежності від
кількості в’язнів і, головним робом, в залежності від тієї системи кари,
яка буде затверджена будучим карним кодексом (робітничі будинки)». За
цим рішенням пересильних арештантів тимчасово перевели до Київської
губернської тюрми, інших – до різних виправних відділень. Споруди і
майно скасованих тюрем передали німецькій комендатурі, а службовців
надіслали у відпустку на два місяці з утриманням платні 99.

Утворення більшовицьких «південних республік» та їхніх охоронних
органів. На підставі військової конвенції УНР з Німеччиною та
Австро-Угорщиною, яку було укладено 18 лютого (3 березня) 1918 р.,
Центральні держави почали військові дії проти анархо-більшовицьких
загонів В. Антонова-Овсієнка, призначеного Леніним на посаду
головнокомандуючого збройними силами «південних» радянських республік.
Щоб виправдати збройний опір радянських військ німецько-австрійському
контингенту, який висунувся на територію УНР, Раднарком РСФРР вдався до
запровадження в Україні штучних «буферних» державних утворень. Формально
вони не визнавалися частиною державної території Росії, а тому могли, на
думку більшовицьких вождів, приймати рішення про ведення війни за
власним розсудом.

Першою «державою» такого типу була Донецько-Криворізька радянська
республіка, утворена на території Харківської, Катеринославської,
частини Херсонської губерній і частини районів Області Війська Донського
(Ростов, Таганрог, Новочеркаськ тощо) з центром у Харкові. Її
проголошення відбулося 27-30 січня на 4-му обласному з’їзді Рад
робітничих депутатів Донецького і Криворізького басейнів. Сучасні
дослідники вважають, що «основою утворення ДКРР став… економічний
принцип державного будівництва», уявлення її керівників про Російську
радянську республіку як федерацію економічно однорідних областей, а не
національних радянських республік. Існуючий на той час ЦВК Рад УНР
засновники ДКРР вважали «органом, паралельним обласному комітету». Але
Народний Секретаріат виступав проти виділення Донецько-Криворізької
області зі складу радянської УНР. Незважаючи на це, досвід виникнення
ДКРР виявився корисним для ленінського плану утворення «єдиного бойового
фронту проти навали з Заходу» 100.

4 березня 1918 р. В. Антонов-Овсієнко отримав від В. Леніна шифрограму з
вказівкою очолити командування всіма радянськими військами, які борються
проти німецько-австрійських окупантів 101. Через три дні ЦВК Рад України
оголосив заклик до об’єднання радянських республік Півдня Росії.

«В сучасний момент, коли об’єднана буржуазія, зокрема відкрито, як
Центральна Українська рада і її новітні союзники – австро-німецькі
імперіалісти, – зазначалося в декларації, – зокрема замасковано, як
буржуазія російська, Дон, Крим та ін., загрожують роздавити
робітничо-селянську владу України, при цьому України в межах ІІІ і ІV
Універсалів, т.ч. й ті частини України, які складають Донську, Донецьку,
Кримську й Одеську радянські республіки, як раз тепер особливо необхідно
щільне об’єднання всіх радянських організацій». Оголошувалося, що на цій
окремій території «організується особливий Комітет по боротьбі з
контрреволюцією із представників вказаних радянських республік», жодна з
яких «не могла без відома і згоди уряду інших республік вийти з
об’єднання й укласти таємні угоди». Комітет отримував «всю повноту влади
по формуванню, організації і керівництву військово-технічними силами». В
руках «загального головного командування», яке очолив «т. Овсієнко
(Антонов)» зосереджувались «цілком і виключно» всі військово-оперативні
частини. На 15 березня 1918 р. в Катеринославі скликалася конференція
«південних республік», куди вони мали відрядити по два представники від
кожного уряду 102.

Отже, оголошення про створення в Україні окремих радянських «держав»
взимку – навесні 1918 р. не супроводжувалося відмінностями в їхній формі
правління, устрою чи політичного режиму. Всі вони, як і радянська УНР,
були дзеркальним відображенням російського більшовицького державного
будівництва. Їхні «правоохоронні» осередки створювалися і діяли за
загальною радянською схемою «органів по боротьбі з контрреволюцією».
Декотрі з оголошених республік навіть не встигли створити власних
урядових установ. Цілком слушними є зауваження сучасного дослідника
Радянської Соціалістичної Республіки Таврида Ю. Дубка. Аналізуючи хід
спільного засідання від 7 березня 1918 р. (в Полтаві) Народного
Секретаріату і ЦВК Рад України, де йшлося про єдиний фронт
Донецько-Криворізької, Донської, Кримської і Одеської республік, він
наголошує, що «при цьому три останніх «республіки» ще тільки належало
створити», і висловлює припущення, що на конференції в Катеринославі 15
березня представників Одеської і Донської республік не було зовсім 103.
Це зрозуміло, оскільки державне «будівництво» в Одесі, Луганську і
Старобільську практично обмежилося постановами цих міських Рад про
оголошення себе «Радами народних комісарів» 104. Враховуючи цей факт, ІІ
Всеукраїнський з’їзд Рад у Катеринославі (17–19 березня 1918 р.) прийняв
резолюцію «Про державний устрій», яка розглядала «Українську Радянську
Республіку як республіку федеративну, що об’єднує всі радянські
об’єднання – вільні міста і республіки як автономні частини Української
Федеративної Радянської Республіки» 105. Республіканська «хвороба» Рад в
Україні набридла навіть вождям більшовизму. 4 квітня 1918 р. Й. Сталін
зауважив: «Доволі грали в уряд і республіку, здається досить, час кинути
гру» 106.

Лихоманні спроби Раднаркому Росії навесні 1918 р. втримати в Україні
фронт виявилися марними. Новоутвореній Червоній армії не вдалося
заподіяти серйозного опору регулярним німецько-австрійським частинам. За
свідченням самих більшовиків, їх «знамениті війська були дійсно
«авангардом» і втекли першими» 107. Наприкінці квітня союзники увійшли в
Крим і Донську область.

Отже, спираючись на допомогу країн Четверного союзу, Центральна Рада
перемогла у війні з Раднаркомом Росії. За мирних умов вона відмовилася
від своєї правоохоронної концепції революційного періоду і започаткувала
в Україні розбудову різногалузевого державного правоохоронного апарату,
намагаючись дотримуватися при цьому загального демократичного курсу
зовнішньої і внутрішньої політики. Але за браком часу, що був відпущений
Центральній Раді історичною долею, період її владування не відзначився
створенням загальної системи правоохоронних органів, спроможних
забезпечити дотримання законності й усталення правопорядку в Україні.

§3. Анархо-кримінальна ситуація в Україні

як одна з передумов приходу до влади генерала П. Скоропадського

У попередніх параграфах йшлося здебільшого про організаційний аспект
правоохоронної політики Центральної Ради в 1917 – на початку 1918 рр.
Але для усвідомлення гетьманської концепції побудови охоронного апарату
було б доцільним спрямувати погляд і на соціальні, економічні та
політичні мотиви, які наприкінці квітня 1918 р. спричинили в Україні
зміну форми державного правління. В цьому сенсі, на наш погляд, бажано
зосередити увагу на ставленні Центральної Ради, в якої гетьман відібрав
владну естафету, до істотних загальнолюдських цінностей, зокрема до
приватної власності.

Земельна політика Центральної Ради. В нормативно-правових актах
Центральна Рада неодноразово декларувала свою мету – розбудувати
українську державу на соціалістичних засадах. Вже 7 листопада 1917 р.
ІІІ Універсалом було сповіщено громадян, що «віднині на території
Української Народної Республіки існуюче право власності на землі
поміщицькі й інші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського
значення, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні
землі – касується». Генеральний секретар земельних справ отримав негайне
завдання на вироблення закону про упорядкування земель, що ставали
«власністю усього трудового народу, земельним комітетам, обраним
народом». А Генеральному секретарству праці приписувалося «від сього дня
разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над
продукцією на Україні» 108.

Невиразність юридичного тлумачення інституту власності відразу ж
створила прецедент для замаху на майнові права громадянина, що в умовах
загальної російської революції вело до анархії і безладдя й в Україні.
Оговтавшись через кілька днів, Центральна Рада доручила Генеральному
Секретаріату терміново роз’яснити положення ІІІ Універсалу про земельну
справу.

Було зазначено, що «право власності скасовується тільки на землі
нетрудових господарств, інші землі, які б вони не були: чи то селянські,
чи то козачі, чи якісь інші, остаються у власності теперішніх хазяїв».
Підкреслювалось, що Універсал «не дозволяє ніяких самочинних захватів
земель і всякого добра, порубки лісів тощо, бо такі захвати і порубки
неминуче зруйнують відтепер вже народне багатство та викличуть розруху
та сварки в краю і серед селянства; …тому добро всенародне передається
під догляд і в розпорядження Повітовим та Губернським Земельним
Комітетам при допомозі Комітетів волосних» 109.

Але ці, недосконалі за юридичною технікою тлумачення Універсалу вже не
змогли зупинити процес самочинної «соціалізації» (розподілу за трудовою
нормою) землі – «джина було випущено з пляшки».

9 січня 1918 р. ІV Універсал Центральної Ради підтвердив її курс на
«скасування власності й соціалізацію землі» й оголосив, крім того,
встановлення «державно-народного контролю над усіма банками, що через
кредити нетрудовим класам помагали експлуатувати трудові маси» 110.
Земельний закон, затверджений Центральною Радою 18 січня 1918 р.,
поставив крапку у розв’язанні проблеми приватної власності на землю в
УНР. Було узаконено, що «землі нарізуються земельними комітетами в
приватно-трудове користування сільським громадам та добровільно
складеним товариствам, які встановлюють правила порядкування доведеними
їм землями з додержанням вимог цього закону». Норма наділення
обмежувалася «кількістю землі, яка може бути оброблена власною працею
сім’ї або товариства», а строки користування землею встановлювали
сільські громади і товариства на підставі правил, розроблених земельними
комітетами. Визнавалося, що «право користування може переходити в
спадщину». Разом з тим встановлювалося, що «передача права на
користування ділянкою землі можлива лише з дозволу громад і земельних
комітетів» 111.

Закон викликав сполох суперечливих оцінок. Його з обуренням сприйняли не
тільки поміщики, а й заможні верстви селянства, які складали на той час
значну частину товаровиробників народного господарства України. Вони
створили соціальний ґрунт для формування на селі збройної опозиції
земельній політиці Центральної Ради. «Хліборобські» легіони, очолювані
землевласниками, прагнули відібрати наділи, які роздали земельні
комітети. «В багатьох місцевостях вони організовували ватаги
пройдисвітів і зброєю почали стягати з селян контрибуції», – писав
історик І. Нагаєвський 112. З іншого боку, кримінальні тенденції
розповсюдилися і в середовищі найбіднішого селянства. Земельні комітети,
які повинні були регулювати процес наділення бідняків землею, виявилися
тут неспроможними.

Характерним прикладом цього є заява одного з орендаторів до голови
Житомирського повітового земельного комітету на початку 1918 р.: «7
січня ц.р. в с.Краснополь відбувся волосний схід селян, на якому
прийняте рішення: 1) вигнати надісланого Повітовим Земельним Комітетом
інструктора для повного опису живого і мертвого реманенту, який
знаходився в моїй економії; 2) ніякого опису не допускати здійснювати і
3) весь живий і мертвий реманент розібрати і роздати незаможному
селянству с.Краснополь. Сповіщуючи про це П.З.К., прошу прийняти
відповідних заходів, щоб передбачена П.З.К. опис змогла відбутися і
захистити моє майно від пограбування». На заяві читаємо позначку голови
повітового комітету: «Волосний земельний комітет! Прийняти всі заходи
переконання для допуску по здійсненню обліку».

Тобто голова повітового комітету не мав у своєму розпорядженні
примусових засобів для впливу на селян і міг звертатися лише до їхньої
свідомості, що, зрозуміло, за тих обставин було просто сміхотворним.
Подібні випадки були непоодинокі.

Ось доповідь голови Антопольської волосної управи до Острозького
повітового комісара від 9 січня 1918 р.: «Анархія приймає все більші
розміри; в пограбованих економіях місцеві селяни забрали самоуправно
весь живий і мертвий реманент, позносили споруди і огорожі садиб,
відібрана худоба і коні здихають з голоду. Перешкодити цьому злу місцева
влада не може, тому що прибулі додому солдати, здебільшого зі зброєю,
розповсюджують серед селян дух більшовиків, які жодних законів
Тимчасового уряду і розпоряджень Центральної Ради не визнають,
заявляють, що для місцевого населення обов’язкові лише ті розпорядження,
які вони самі видадуть. Тому Волосна Земська управа і Земельний Комітет
як органи, утворені не їх розпорядженням, ігноруються, а замість них в
кожному селищі сільський комітет виконує функції і Земельного Комітету
на чолі з сільським Комісаром, який обирається майже не кожний
місяць» 113.

Селянська стихійна жага до розподілу панської землі не піддавалася
контролю. Звірячі інстинкти натовпу вийшли на поверхню. Поширювалася
кількість елементів, для яких не тільки розкрадання майна у садибах
поміщиків і на монастирських землях, а й пограбування і вбивства стали
вигідним ремеслом. Характерним явищем на селі стала «отаманія».
Створювалися окремі загони, які здійснювали напади, грабували і
розстрілювали людей, чим підривали авторитет влади і виявляли її
безсилля 114.

Напередодні прийняття земельного закону, його противники попереджали
Генеральне секретарство земельних справ, що «трудовий український люд ще
не доріс до громадського порядкування землею; що на весну не тільки
панські, а й селянські ниви лежатимуть пустопорожніми; що господарства
культурні всі зводяться ні на що, добро розграбовується, а земельна
колотнеча розгориться в бійку, і що взагалі не слід би думати зараз про
скасування власності на землю» 115. На жаль, ці передбачення здебільшого
збулися. Але, на наш погляд, Центральна Рада була неспроможна на той час
проводити іншу земельну політику. Більш помірковане вирішення земельної
проблеми в Україні, з огляду на оголошений ленінський декрет «Про
землю», давало Раднаркому РСФРР зручні важелі для пропагандистської
галасні серед селянства на свою користь. З документальних матеріалів
стає відомо, що навіть цей суто соціалістичний за змістом земельний
закон Центральної Ради більшість селян не сприймала.

16 січня 1918 р. інструктор Житомирської земської управи, який їздив для
оголошення закону, доповів голові повітового земельного комітету, що
після «роз’яснень стосовно законів Української Центральної Ради з
земельного питання селяни с.Студенці заявили, що У.Ц.Р. вони не визнають
і її законів не виконують, а Повітовий Земельний Комітет закидають
вибухівкою і візьмуться за зброю». Під свист селян інструктор поїхав ні
з чим. Він прохав вжити заходів до встановлення порядку і «переконання
селян, що вищим органом правління, накази якого необхідно виконувати, є
Центральна Рада» 116.

Про зимові події 1918 р. на селі київська газета «Последние новости»
писала: «Это был не столько протест против экономического гнета
помещичьего класса, сколько против культуры вообще, столь чуждой нашей
темной, веками забитой й забытой «деревни». Костры из книг и фолиантов,
портянки из ценных полотен, разгром образцовых ферм, имений, экономий и
опытных полей, полное расхищение инвентаря сельскохозяйственных единиц,
уничтожение породистого, племенного скота – таковы экзотически яркие
штрихи недавно пережитой «жакерии»117.

Селянські захоплення торкнулися не лише панської власності. Сільські
комітети не звертали уваги й на урядові роз’яснення того, що «право
власності на землі, які знаходяться під …копальнями, каменоломнями,
заводами, фабриками, не касується» 118.

Так, 28 січня 1918 р. Маломишковецький сільський схід на Житомирщині
виніс рішення про звільнення від посади управляючого місцевим винокурним
заводом І. Бондаренка і обрання на його місце винокура А. Маркушина,
який отримав повноваження розпоряджатися майном заводу від імені
сільського комітету. У відповідь на це «Союз трудівників Червонських
заводів і садиб», якому за земельним законом було надано право
користування цим заводом, звернувся з поданням до Житомирського
земельного комітету про вжиття термінових заходів для збереження всіх
промислових підприємств «Червонської заповідної садиби Ф. Терещенка».
Союз наполягав на поясненні сільським комітетам того, що вони «не мають
права брати на облік цукрові та інші заводи і що винні будуть
притягатися до кримінальної відповідальності». Водночас Союз звернувся
до начальника повітової міліції за «перешкодженням самочинств і
покаранням винних». Проте до відповідальності так нікого і не
притягнули. Повітовий земельний комітет і земельна управа 10 лютого лише
надіслали листи до Червонського союзу і Маломишковецького сільського
виконкому, в яких пояснили, що дії першого правомірні, а другого –
незаконні. Тому виконкому пропонувалося «вжити заходів до недопущення
самочинних дій населення у відношенні заводу і його службовців».
Дізнання співробітників міліції у справі теж результатів не дали,
оскільки «імен і прізвищ загарбників ніхто не хоче виказувати, а всі
говорять, що це все наше» 119.

Хижацьки знищувався в цей час і лісовий фонд України. Після повалення
самовладдя на її території, крім приватних, знаходилися й ліси, які
належали до відання Київської удільної округи колишнього Міністерства
імператорського двору та уділів. Постановами від 16 березня і 14 квітня
1917 р. Тимчасовий уряд визнав весь скарб і майно, що були
підпорядковані цьому відомству, до остаточного рішення Установчих Зборів
державною власністю і передав управління землею і скарбом до
Міністерства землеробства і державного майна, а підприємствами – іншим
міністерствам відповідно до економічного призначення.

Восени 1917 р. уряд УНР почав прибирати справи з розпорядження лісовим
фондом країни у власні руки. 16 листопада генеральний секретар земельних
справ УНР М. Савченко-Більський надіслав до земельних комітетів
доручення, щоб «тимчасово до видання постанов про ліси подбати про
охорону всіх лісів від знищення і поруби». 22 листопада він, «з огляду
на небажаність до проведення загальної лісової реформи в порядку
законодавчім порушувати існуючі форми управління удільним майном»,
надіслав розпорядження до Управління Київської удільної округи про
неухильне виконання відповідних постанов Генерального Секретаріату.
Відтепер Управління належало до керування Земельного секретарства в
повному складі. Воно повинно було надалі припинити будь-яку передачу
маєтків російським установам Міністерства землеробства і державного
майна і повернути до свого підпорядкування шість маєтків, які вже
передали. Генеральний Секретаріат заборонив також Управлінню робити
«надсилання грошей й других засобів до Російських Центральних
Установ»120. Але ні урядові особи УНР (з 18 січня 1918 р. народний
міністр хліборобства А. Терниченко, з 24 березня народний міністр
земельних справ і харчування М. Ковалевський) 121, до відання яких
належали лісові справи, ні місцеві земельні управи, ні земельні комітети
не змогли вжити дійових заходів до охорони лісів. Кінець 1917 – початок
1918 рр. відзначився свавільним розкраданням лісового скарбу місцевим
населенням. Постраждали ліси незалежно від форм власності на них.
Малочисельна лісова сторожа (об’їждчики і лісники), яка згідно з
російським «Уставом лесным» (вид. 1905 р.) повинна була безпосередньо
охороняти ліси, також виявилась нездатною протистояти переважаючим
шкідникам природи.

Так, 12 січня 1918 р. Херсонська губернська земська управа розіслала до
підлеглих волосних і сільських управ, а також до земельних комітетів,
Рад селянських і робітничих депутатів обіжник, в якому «з метою боротьби
з хижацьким знищенням лісу і з спекуляцією у продажі лісових матеріалів»
розпорядилася і прохала «накладати арешти на всі дрова і лісові
матеріали, де б вони не знаходилися», за винятком тих, що належали
законним установам і організаціям. Разом з цим було надіслано Тимчасову
інструкцію по управлінню лісами Херсонської губернії. В ній зазначалося,
що «земельні комітети, Ради, місцеві сільські комітети, управи і міліція
в справі охорони лісів здійснюють лісовій адміністрації всебічне і повне
сприяння». Сторожі належало складати про лісові порушення акти і
передавати їх до земельних комітетів «для притягання винних до
відповідальності і накладання грошових стягнень», зокрема акти про
порушення на суму до 25 крб. – до волосних, інші – до повітових
комітетів. Порубка лісу і лісові промисли було дозволено за рішенням
губернської земської управи за встановленими квитками, які видавалися
приватним особам лісничими чи їхніми помічниками. За самочинну порубку
було встановлено таксу штрафів, передбачалися стягнення за потрави,
свавільний випас і сінокоси. На підставі «Устава лесного» в Інструкції
викладалися обов’язки і права об’їждчиків і лісників, підкреслювалася
необхідність усім громадянам виконувати їхні законні вимоги. Відібраний
ліс переходив у розпорядження земельних комітетів, яким належало
сплатити 10% від його вартості особам, які затримали порушника 122.

Проте намагання владних установ УНР спинити лісові порушення виявилися
марними. Існує безліч документальних матеріалів про свавільні порубки
дерев і браконьєрські вчинки, які залишалися безкарними.

Зокрема, про це доповідали об’їждчики і лісники Каменецького лісництва у
Києво-Подільське управління землеробства і державного майна навесні
1918 р. Вони прохали лісничого відрядити на допомогу лісовій сторожі для
підтримки порядку хоча б 10 збройних козаків, яким гарантувалися
розміщення і харчування 123.

Дійовій охороні лісів заважала нормативно-правова невизначеність
управління лісовим фондом. 1 квітня 1918 р. Лісовий департамент, який
створили в складі Народного міністерства земельних справ і харчування,
сповістив губернські і повітові земельні комітети, що «основні органи
управління лісами і використання лісів встановлюватимуться Лісовим
Законом, а до того часу завдання Земельних комітетів щодо лісів повинне
полягати, головним чином, у захисті лісів від знищення, а також в
обороні налагодженого лісового господарства від всяких знешкоджень».
Тобто урядовці УНР вже збагнули, що соціалістичним земельним комітетам
не можна доручати управлінських функцій, бо це спричиняє анархію в
лісовій справі. 24 квітня рада Лісового департаменту доповіла
Міністерству земельних справ, що відсутність лісового закону,
відповідних інструкцій і вказівок негативно позначилась на загальному
стані лісового фонду країни.

«Дуже багато місцевих претендентів на керування державним лісовим майном
і користуванням ним з’явилося по всій Україні. Порядкують в лісах, як в
казенних, так і в інших, окрім органів державного лісоправління, ще й
Земельні комітети, і не тільки Губерніальні та Повітові, а й Волосні, а
також всілякі Сільські Комітети і самочинні Лісові комітети. Всякий
Комітет свою компетенцію встановлює, як йому на думку спаде. Одводять
лісові площі для нелісових потреб, для усадеб тощо… Ціни на ліс
встановлюють в інтересах місцевого населення, отпускають ліс і по
вільготних цінах, і безплатно, рубають ліс не по планах господарства,
зміщають лісничих і настановляють на їх місце напівграмотних людей,
захоплюють будинки і наділи лісових служачих, всякі прибутки за ліс
розходжують на всяких комісарів та на утримання самих комітетів.
Земельні комітети тримають на своїх депозитах десятки мільйонів грошей
за ліс – в той час, як в розпорядженні уряду грошей зовсім нема» 124.

Отже, з огляду сучасної кримінологічної науки, яка серед причин
погіршення криміногенної ситуації і зростання злочинності вказує в
економічній сфері на «розбіжності, обумовлені принципом розподілу по
праці», а в політичній сфері – на «протиріччя в організації влади і
управління, протиріччя в забезпеченні законності» 125, можна дійти
висновку, що вони були притаманні владуванню Центральної Ради.

Урядові пошуки розв’язання правоохоронних проблем. Соціалістичні ілюзії
Центральної Ради і відповідні засоби управління Ради Народних Міністрів
(так з 11 січня 1918 р. став називатися уряд УНР) не випадково відразу
увійшли в суперечності із загальними уявленнями союзників про державне
управління. Політики і військові з Німеччини і Австро-Угорщини, які
внаслідок Брестського миру опинилися в Україні, були виховані в умовах
беззаперечного панування приватної власності і ринкового господарства.
Анархо-кримінальна ситуація в країні, навіть з поправками на воєнний
час, була незбагненною для німецького менталітету.

Навесні 1918 р. під впливом військового командування союзників
Центральна Рада вдалася до прийняття більш рішучих організаційних
заходів із забезпечення громадського порядку в країні, але не змінила
основ своєї соціальної політики. 21 березня на її розгляд було внесено
проект доповнень до «Тимчасового положення про губерніальних і повітових
комісарів», затвердженого Тимчасовим урядом ще 19 вересня 1917 р. В
пояснювальній записці до законопроекту зазначалося, що «розруха і
анархія, яка охопила всю Україну, вимагає рішучих і негайних заходів».
Тому пропонувалося надати губернським комісарам право видавати
обов’язкові постанови у справах, що стосуються порушення громадського
порядку та спокою і державної безпеки, у випадку невиконання яких вони
мали право вживати позасудових санкцій: накладати на правопорушників в
адміністративному порядку штраф до 3 000 крб. або ув’язнювати на термін
до трьох місяців 126. Стати законом за часів Центральної Ради цей проект
не встиг, оскільки знайшов значну кількість противників серед її членів,
які вважали його недемократичним. Втілив його в життя гетьман. І це
свідчить, що німцям потрібний був рішучіший уряд, який би не
відволікався на порожню балаканину, а вживав дійових заходів із
державного управління в руслі загального політичного курсу Центральних
держав в Україні.

Більше, ніж Центральна Рада загалом, це зрозуміли окремі урядовці УНР.
Міністерства і відомства, не чекаючи нових законів, з оглядом на минуле
російське законодавство, видавали накази, інструкції і розпорядження про
вживання термінових управлінських заходів із забезпечення правопорядку
на місцях.

27 березня 1918 р. в наказі за №125 міністр військових справ
О. Жуковський зазначив, що «розруха на залізницях цілком залежить од
виконання військовими офіціальними особами установлених правил, як при
вимогах на перевіз, так і при самих перевозах». І тому «для непохитного
виконання» вимагав від усіх чинів військового відомства керуватися
положеннями «Общего устава Российских железных дорог», а у справах
пересування військ і вантажів звертатися за розпорядженням до
комендантів станцій, категорично забороняючи «пряме звернення військових
офіційних осіб зі своїми вимогами до залізничної адміністрації». Міністр
також наголошував, що «призначення комендантів залізничних участків і
станцій, якими б не було владами, чи то військовими, чи то
громадянськими, крім Начальника Військового перевозу України,
категорично забороняється, і особи, котрі не виконують цього наказу,
будуть притягнені до відповідальності аж до увільнення з посади і
віддачі під суд» 127.

25 квітня Лісовий департамент Міністерства земельних справ видав
«Тимчасову інструкцію по лісових справах».

В ній зазначалося, що «всі ліси України (казенні, бувши удільні,
приватні, монастирські та інші) складають державний лісовий фонд
Української Народної Республіки, який повинний бути непорушним, і тому
ніяке повернення лісової площі для іншого нелісового користування
недопустимо. Нелісові участки, що входять в склад лісових дач (пахотні,
сінокосні, оселі, прогалини тощо), в тому числі і наділи лісових
служачих, належать також до лісового фонду і безпосередньо не підлягають
Земельним Комітетам. Земельні участки, непридатні для сільського
господарства (піски, яри), також залучаються до лісового фонду».

Інструкція надавала повноваження з адміністративно-технічного керування
державним лісовим фондом лише органам лісового державного управління і
вимагала «самовольні порубки у всіх лісах негайно припинити, для чого
органи лісодержуправління та Земельні Комітети мають подбати про лісову
сторожу, а порубщиків притягати до карної відповідальності» 128.

Для поліпшення стану громадського порядку до надзвичайних розпоряджень
вдавалися й місцеві керівники.

Ось витяг із наказу канівського повітового коменданта від 12 квітня
1918 р.: «Наказую всім громадянам повіту негайно припинити всі бешкети і
свавільні вчинки… В кожнім селі селяни мають свою власну владу в лиці
народних управ та земельних комітетів, по вказівках котрих і мають
проводити всі свої справи. Ніякі свавільні вчинки з розділом землі, її
засівом, порубкою лісу, розділом інвентаря по економіях на продаж його
не допускаю і за невиконання цього буду вживати збройну силу. Зброю
негайно знести до волосних управ під розписку. В ті села, де різні
бешкети та безвладдя не припиняться, мною негайно буде надсилатись
військова частина українців і німців, котра буде содержуватись на кошти
самих селян весь час, поки не буде встановлено повний спокій» 129.

При цьому підкреслимо, що комендант діяв на свій розсуд, не маючи
керівного нормативного акта про оголошення надзвичайного стану в окремих
місцевостях, який би регламентував порядок вживання збройної сили. В той
час українське військове відомство навіть почало вже самостійно
ліквідувати земельні комітети.

У відомостях оперативного відділу українського Генштабу «Про стан
анархії і боротьбу з нею» на 16 квітня 1918 р. зазначалося: «На
Київщині. – 1) Чигиринський повіт. Земельні комітети розпускають,
повітові і сільські комітети розпущені. Обеззброєння повіту не зроблено
за браком озброєної сили. 2) Канівський повіт. Земельні комітети
розпущені. Польський корпус роззброєно німцями. Роззброєних поляків
грузять на потяги і відряджають. Населення в повіті не вдалось
обеззброїти через роззброєння поляків. 3) Звенигородський повіт. В ніч з
12 на 13 квітня пограбували склад демобілізованих частин, котрий
охороняла комендантська сотня, яка сама врешті розбіглась. 4) Київський
повіт. Бувший повітовий комісар відібрав від Земельного комітету 19 000
крб., котрі і передав земельній управі. Цілком роззброєна вся південна
частина повіту. 5) Радомисльський повіт. Комендант і його помічник
Мордалевич затримані за шкідливу діяльність. Одностайність праці з
німецькими частинами налагоджена. Готуються нападки. В Радомисльський
повіт для встановлення зв’язку з Києва відправлена залога. На
Чернігівщині. 1) У Мглинському та Сурожському повітах панують
більшовики, підбивають населення до бешкетів та проводять мобілізацію
сільської людності. Інтелігенція, особливо українська, тероризована. У
Мглинськ прийшло 200 анархістів, котрі грабують населення і стращають
різаниною. Брянські робітники вислали на Мглинськ загін. В Сурож 13
травня прийшов курінь чорної гвардії. Комендант просить звернути на
німців, аби вони посунулись до ж. ст. Почеп. У Сосницькому повіті не
зовсім спокійно. Мандрівні розбишацькі банди зарізали дідича Товстолоба
в його маєтку і спалили Крупецький монастир. На Андріївку наступила
більшовицька банда в 45 осіб, котра перейшла вже в Кролевецький повіт.
Місцевою міліцією заарештовано більшовицький дозор в 5 чоловік. У
Конотопському повіті настрій щодо нової влади бурхливий. На Волині –
спокій. На Поділлю. 1) У Балтському повіті йде агітація проти німців,
зброї не здають і граблять ліс. 2) У Дипольському повіті настрій
неспокійний. 7000 селян присягнули отаману Криворучці йти на Ямполь, де
до них пристане ще 4000 чол. У Джурині селяни розібрали склеп зброї. У
Гайсин прибув 30-й австрійський полк. На Херсонщині спокійно. Ст.
Іловайская: непорозуміння робітників з хазяями, прохають прислати
представників влади» 130.

З приходом в Україну німецько-австрійського військового контингенту
Центральна Рада отримала реальну можливість для вгамування анархічних
тенденцій в державному житті. Вже з початку березня на території, де
розташовувалися військові залоги союзників, антивладні виступи і
селянські бешкети починали вщухати. З перших днів тут було запроваджено
режим жорсткого реагування на кожний вчинок, що виходив за межі
розпоряджень німецького Вищого військового командування в Києві чи
Австро-Угорської імператорської і королівської Східної армії в Одесі.
Подекуди каральні заходи союзників були зовсім не адекватними провині і
мали на меті загальне залякування населення.

Так, 23 березня 1918 р. в Одесі був прилюдно страчений на шибениці
сімнадцятирічний А. Михайлов, якого звинуватили в тому, що він ніби-то
хотів застрелити австрійського офіцера. Але, як згодом встановило
розслідування, проведене Міністерством судових справ за спеціальною
вказівкою Центральної Ради, юнак лише збирався здати за розпорядженням
австрійців гвинтівку до їхньої комендатури і розстрілював перед тим
набої на березі моря 131.

Не маючи на меті виправдовування каральної політики німців і австрійців,
мусимо зазначити, що налякане населення окупованих районів навесні
1918 р. переставало чинити опір і українським міліціонерам при виконанні
ними службових обов’язків.

18 березня голова Житомирського повітового земельного комітету на листі
зі скаргою Озадовського волосного комітету про самочинні селянські
пограбування економій в с.Рачках і Татариновці, що більше місяця не мала
вирішення, нарешті зазначив: «Надіслати своїх представників для
приймання пограбованного від начальника міліції». Тоді ж Волинський
губернський комісар повідомив військового міністра, що «в Житомирському
і Дубенському повітах настрій робітників і селянства стає задовільним,
успішно ведеться боротьба проти більшовицької агітації, антивладних
виступів не було. Цьому сприяє розташування тут штабу 7-го корпусу,
комендантської пішої сотні і двох сотень січовиків» 132.

Про особливості діяльності української міліції в цей час нам стає відомо
зі звіту її начальника в Острозькому повіті Волинському губернському
інспектору міліції за березень – першу половину квітня 1918 р., який, у
зв’язку з унікальністю свідчень безпосереднього учасника подій,
дозволимо собі навести повністю із збереженням орфографії:

«Об’їзджаючи з загоном повіт для виконання обов’язкових постанов, а
також Ваших доручень, довожу до Вашого відому, що мною навідані такі
села: Розваж, Кургани, Волосківці, Водівка, Вільбовне, Солов’є, Нітішин,
Кривін, Лисиче, Головні, Понора, Анопор, Шетеринці, Малий Скніт,
Сосновка, Тодосівка, Великий Скніт, Должок, Клепачі, Майков, Пашуки,
Дуліби, Гоща, Симонов, Томахів, Шкарівка, Тесів, Сіянці, Милятин,
Мощаниця. Зазначаю, що майже в кожному селі мною збирались сходи, де
рішуче вимагав виконання постанов, на це в багатьох селах одержував
відповіді, що постанови уже проведені в життя. Де ще вони не виконані,
мною давався трьохденний термін для їхнього виконання. Повинен
зазначити, що в багатьох селах є зрозуміння сучасного моменту. В інших
же селах хвиля большевизму ще панує. В деяких селах багато скарг на
німецькі частини, де нема контакту німецьких частин з місцевими
Земельними Комітетами, наприклад, в Должку, Майкові й інших селах, через
що маєтки не взяті на облік і це нервує громадян. Цікавлючись земельним
питанням на місцях, одержував відповіді, що всі поля, належні до
весняного посіву, будуть майже всі засіяни. Непорозумінь пекучих по цій
справі не зазначено. В зв’язку з обеззброєнням громадянства, то надії
себе не виправдують. Частина зброї здана охоче належним владам, в деяких
же селах по одні – дві рушниці та пістолетів відібрано. Безумовно, що ще
багато зброї притаєно, яку незважаючи на обшуки, зараз не можливо
знайти. Повинен зазначити, що, виконуючи постанови, громадянство дуже
вороже відноситься до міліції, найбільш до резерву міліції. Не
розпізнавши навіть, що це за загін, яка його мета, населення зустрічає
виразами: «грабіжники», «хулігани», «барбоси» і т.п. Правда, по
з’ясуванню завдання загону і загального становища Держави, громадянство
в багатьох селах задовольнялося поясненнями і відношення змінювалося.
Приїжджаючи в села, впровадив таку тактику: кликав місцевого Комісара,
пропонував призначення ним по потребі понятих і міліціонерів розсилав на
обшук. Правда, громадянство такою тактикою ображувалось, але по
скінченню обшуків скликав по можливості сходи, яким зазначав
неумістність спочатку робити сходи, позаяк це давало б можливість все
належне до одібрання поховати, громада безумовно задовольнялась.

Особливий випадок стався в селі Майкові. Приїхавши до села і вживши
попереду зазначену тактику, розіслав на обшуки. За декілька хвилин
одержав доповідь Начальника Довжанської Волосної міліції із Пашуків,
куди він був мною надісланий з 6 міліціонерами для заарештування
прихованих винокурців, що там противляться і не допускають до обшуків. Я
пішов з декількома міліціонерами туди. Прибувши на місце, виявив, що
особливого нічого немає, наказав виконувати мої розпорядження далі. Не
скінчивши справи тут, одержав нове донесення із Майкова, що там
зібралася громада, пограбувала з возу складені на ньому відібрані речі,
вимагає 1000 крб. якоїсь застави і хоче обеззброїти міліцію.

Почувши такі відомості, швидко з бувшими зі мною міліціонерами виїхав до
Майкова. У Майкові застав громаду розбурканих людей біля залишившихся
там міліціонерів. За для того, щоб можна було виявити становище
ставшогося бешкету, необхідно було вилучити із натовпу заколотників за
вказівкою вахмістра, який був весь час у Майкові, що я зробив. Під час
вилучення з натовпу цих заколотників, громада здійснювала опір, на що
мною виданий наказ міліціонерам взяти їх силою, а натовп розігнати, що
теж було зроблено. Натовп розбігся по різним шляхам і підняв на нас із
будинків стрілянину, зробивши до 7 пострілів. Побачивши таке становище,
я наказав загону дати декілька залпів вгору, після яких все ж з боку
Майківців було з кілька пострілів. На всі заклики до снуючої громади не
опиратися і особливо не стріляти нічого не допомагало. Тоді мною був
надісланий верхівець в Гощу до німецького Коменданта за допомогою. В
час, коли виїхав верхівець, натовп заспокоївся і став сходитися до місця
випадку, зрозумівши, що справа не жарт, прохав відпустити заарештованих
і уже плакався на свій випадок. Зібравши більшу громаду, почав вести
балачку про випадок і ультимативно пропонував негайно здати яку є зброю,
та привести для заарештування по їхнім промовам самого головного
заколотника Михайла Матвійчука, котрий в час заарештування других утік.
Після моєї вимоги була здана тільки одна рушниця. Позаяк був пізний час,
примушений був залишити Майков, але з наказом, що коли не будуть
доставлені в Гощу рушниці, вранці загін за допомогою німців прибуде для
поголовного обшуку, і з тим залишив Майков, забравши заарештованих.
Вранці Комісар села Майкова доставив 6 рушниць, а про Матвійчука
зазначив, що його в селі нема. Заарештовані приведені мною до Острога,
передані Судовому Слідчому, по постанові якого вже сидять у в’язниці.

Другий випадок обурення був у селі Симонові, де, як Вам відомо, панувало
тайне винокурення. Зазначаю, що особливого нічого не було. З початком
обшуків майже в кожній хаті знаходили горілку в великій кількості,
находилась горілка в хлівах, льохах і закопана в землю. Горілки виявлено
майже до десяти відер. Більшість на очах громадян вилита на землю, а
частина доставлена в Остріг для учинення експертизи, за для чого мною
сповіщений Акцизний дозорець. В цьому селі становище було до смішного.
Під час обшуку все село заворушилось, як при навалі татар. Бігали,
ховали, самі били посуд і виливали горілку. Деякі проводирі теж
присікувалися із різними запитаннями і висловлювалися, як то завжди
бува, що минула свобода. По закінченню обшуку, був зібраний сход, де
пояснена була мета мого приїзду і загальне становище.

В селах, де були Ваші доручення відносно розгрому маєтків, з’ясовував
становище більшістю при сходах. Враження виніс від скарги дідичів, що
вони, минуючи Волосні Земельні Комітети і Продовольчі Управи,
звертаються до вищої влади тоді, як в деяких селах гроші за пограбоване
збоже майно внесені в Продовольчі Управи чи Земельні Комітети. Правда,
оцінка забраного самочинна, але гадаю, що в таких випадках необхідно
посвідчення фактів насамперед Волосними Земельними Комітетами.
Наприклад: «Селяни с.Милятина і Сосновки по заяві сходу гроші внесли до
Волосної Продуправи».

Пограбовані ж речі, реманент в багатьох місцях звезені і взяті на облік,
в де яких звезені, але ще не взяті на облік Волосними Земельними
Комітетами. В с.Курганах майно бувшими Комітетами розподілене по своєму
розумінню і гроші поділені по між селянами. Не маючи даних, що
пограбоване, на яку суму, а головне відсутність власників або
уповноважених їх, не дають змоги, що би то не було зробити. Рахую, що в
таких випадках необхідне повне розслідування, позаяк отряд тримати в
таких місцях безкорисно. Взагалі ж в повіті відчувається в майже більшій
половині населення заспокоєння» 133.

Наведені документи допомагають з’ясувати, що навесні 1918 р. слабкість
державної організації правоохоронного апарату Центральної Ради певною
мірою була компенсована військовим контингентом союзників. Але окремі
підзаконні акти і розпорядження урядових установ УНР не могли призвести
до докорінних змін у суспільному житті держави. Перед весняною сівбою
союзників лякала насамперед законодавча невизначеність Центральною Радою
інституту власності. Слід враховувати, що продовжувалася світова війна і
досягнення в ній своїх стратегічних завдань залишилося для воюючих
сторін головним чинником їхньої політики. Анархо-кримінальна ситуація,
що склалася в Україні навесні 1918 р., не влаштовувала насамперед
Німеччину, яка в умовах світової війни вбачала, що «німецька окупація
України перетворюється на «безладний захід» з одним лише наслідком: руки
Німеччини будуть зв’язані на Сході, тоді як військо буде потрібне на
Заході» 134. Це примусило німецьке Вище командування в Києві самому
вдатися до «нормативного» регламентування посівної кампанії в Україні.
Отже, соціалістична Центральна Рада винесла собі вирок. Ухвалена нею
поправка до земельного закону про те, що ділянки розміром до 30 десятин
не підлягають «соціалізації», вже нічого не могла змінити 135.

«Хлібний» союз УНР та Центральних держав. Німецький посол у Києві Мумм
напередодні гетьманського перевороту писав:

«Генерал Гренер як начальник штабу групи армій Ейхгорна, наскільки це
було можливим, намагався вирішити цю квадратуру кола. Розпорядження
фельдмаршала з питання про весінню сівбу було першим принциповим
втручанням в місцеві справи. Воно виправдовувалося необхідністю обробки
землі, як для самої України, так і для Центральних держав. В тому
вигляді, в якому це розпорядження в кінцевому рахунку було опубліковане,
воно було відредаговане так, щоб максимально пощадити місцевий уряд.
Останній загалом з цим примирився, але безвідповідальний парламент почав
протестувати. Що буде далі – покаже час. Я не пророк. Зміна уряду сама
по собі не була б нещастям, але немає підходящих спадкоємців. Враховуючи
можливі збудження в країні, які, зрозуміло, повинні бути негайно і
докорнно придушені, ми, мабуть, не маємо достатньо військової сили, щоб
скрізь підтримувати порядок, крім того, я хотів би раніше дочекатися
формального результату наших переговорів (ще не була підписаною
економічна угода – О.Т.), який, мабуть, з’ясується в найближчі дні, тому
що угоди з найважливіших питань, які обговорювалися в окремих комісіях,
вже підписані» 136.

Тобто доля Центральної Ради вже була вирішеною, і німців на той час
займали суто технічні сторони перевороту – форма майбутнього державного
правління в Україні і урядові персоналії. Турбування ж Мумма з приводу
недостатності військових сил, щоб повністю контролювати положення на
окупованій території, було значно перебільшеним. За даними
розвідувального відділу українського Генштабу в другій половині квітня
чисельність німецького військового контингенту становила 300 тис осіб. З
них перебувало в Таврії – 50 тис. осіб, в районі Катеринослава – 35 тис.
осіб, Харкова – 65 тис. осіб, між Білгородом і Гомелем – 50 тис. осіб, в
тилу на захід від Дніпра – 100 тис осіб 137.

У даному контексті досить слушним є пояснення свого нелегітимного
приходу до влади самим Скоропадським:

«…тим, що звуть себе українцями, мені хочеться поки що сказати лише
одне: пам’ятайте, що коли б не було мого виступу, німці, кілька днів
пізніше, завели б на Україні звичайне генерал-губернаторство. Воно було
б оперте на загальних основах окупації і нічого спільного з українством,
розуміється, не було б. Тим самим не було б Української держави, яка
реально з’явилася на світовій арені хоч в цьому короткому періоді
Гетьманства» 138.

Але введення безпосереднього військового управління Центральних держав в
Україні їхні дипломати не вважали кращим засобом розв’язання проблеми.
Тому на порядок денний і було поставлено питання про новий український
уряд. Лише зручний уряд, здатний задовольнити насамперед продовольчі
проблеми армій Четверного союзу, мав право на існування в окупованій
ними країні.

Таким чином, для усунення з політичної арени Центральної Ради, яка своїм
існуванням заважала військовим планам Четверного союзу, вже не лишалося
ніяких перешкод. А українські парламентарі в цей час, замість прийняття
необхідних економічних законів, вели палкі дебати щодо проекту
Конституції УНР. Посилаючись на німецькі архіви, американський професор
історії Василь Дмитришин наводить оцінку діяльності Центральної Ради з
боку генерала Гренера, начальника штабу німецьких військ в Україні.
Останній стверджував, що це був не уряд, а мішанина мрійників,
ідеалістів і «katedersozialisten», які не користувалися в країні ні
повагою, ні владою. Він вважав, що ставитися як до рівних до цього
дискусійного клубу недосвідчених, жалюгідних політиків – означало б
підірвати престиж окупаційних військ і зробити неможливою заготівлю
продовольства від селян 139.

Про те, що саме продовольче завдання було для німецького військового
контингенту в Україні головним, відверто свідчив і рядовий учасник тих
подій, німецький польовий офіцер Ганс Типтур:

«Для нашої окупаційної політики земельне питання було також головною
проблемою. Ми прийшли в цю країну і у нас не було ніякої причини
напускати на себе вигляд служників абстрактної справедливості, нас
зовсім не цікавило, що тут було порушене право. Наше завдання полягало
лише в тому, щоб зі стану, який склався, без усяких труднощів здобути
максимальну користь для себе. Те, що верства російських землевласників
вважали себе позбавленими власності та пограбованими, що найвищі
прошарки громадян відчували страждання, можливо було по-людськи
зрозуміти, але це ні в якому разі не повинно впливати на наші політичні
розрахунки» 140.

Німецька мета союзної угоди з Україною і оцінка дієспроможності
Центральної Ради у забезпеченні виконання домовленостей майже збігалася
з австро-угорською. Це, зокрема, ілюструє квітнева доповідь своєму
керівництву представника австро-угорського Міністерства закордонних
справ при командуванні цісарської армії К. Тауттмансдорфа:

«Повідомлення, які надходять з України, з кожним днем все чіткіше дають
зрозуміти, що ми будемо примушені екстенсивно та інтенсивно вийти за
межі сьогоднішньої військової присутності в країні, коли ми хочемо, хоча
б приблизно, досягнути головної мети всієї цієї акції – заготівлі та
імпорту необхідної кількості харчів для подальшого ведення війни і
запобігання катастрофічних подій в нашому тилу. Ми обмежуємося нині
військовою присутністю для вигнання військ більшовиків, а управління в
країні віддаємо Центральній Раді та її органам. Який же вигляд має це
управління? Чи здатний сьогоднішній режим – не будемо говорити про
питання доброї волі – надати нам необхідні харчі або створити внутрішні
умови, які б дозволили нам їх купити? Те, що Рада власними установами
забезпечує заготівлю і транспорт, треба розглянути як виняток, оскільки
в неї немає виваженої і добре функціонуючої організації. Це зміниться не
скоро, оскільки Рада не має в своєму розпорядженні ні грошей, ні
виконавчої влади (військ, поліції, судів, жандармерії), і ми не можемо
усунути цей недолік, поки не почнемо застосовувати більше сили і не
вийдемо за межі чистої окупації. Насамперед Раді заважає її власна
програма. Провідною думкою керівної соціал-демократії є, з одного боку,
відміна приватної власності на користь держави і одночасно, з іншого
боку, притязання кожної окремої людини до держави на однакове досить
безбідне існування. Наслідком є зупинка будь-якої економічно
продуктивної діяльності. Ніхто не працює, оскільки ніхто не впевнений,
що у нього залишаться плоди його праці, і кожен чекає від суспільства,
що воно при необхідності потурбується про нього. Селянин обробляє лише
стільки своєї недавно отриманої землі, скільки йому необхідно, щоб
прогодувати себе і свою родину. Він навіть не знає, хто буде збирати
врожай. Копальні і фабрики стоять, торгівлі немає. Загальна
невизначеність, яка є наслідком не лише безпорадності уряду, а й
неминучим результатом його програми, паралізує економічне життя» 141.

До питання про легітимність влади П. Скоропадського.
Німецько-австрійська присутність в Україні тривалий час була головним
козирем радянської історіографії у компрометації Центральної Ради і
гетьмана. Після Другої світової війни вона з легкістю використала
загальні характеристики політичного режиму фашистської Німеччини і
значною мірою розповсюдила їх на попередніх земляків цих загарбників. Це
сформувало у радянської людини стійкий психологічний стереотип не лише
на рівні побутового світогляду, а й наукових уявлень про військовий
контингент Центральних держав в Україні 1918 р., що відлунням відбилося
на тих українських урядах, які підтримувалися тоді союзниками з
Німеччини й Австро-Угорщини. Сьогодні, коли українці нарешті мають
можливість знайомитись із загальнолюдськими уявленнями про світ,
спробуємо поглянути на українсько-німецько-австрійські відносини того
часу під дещо іншим кутом зору і поставити кілька риторичних запитань.
Чи здобув хоч один народ Європи за наслідками Першої світової війни
реальну державну незалежність без втручання в його внутрішні справи
іноземних військ? Чи може країна, чия армія знаходиться на чужій
території, керуватися переважно не своїми державними інтересами, а
бажаннями населення окупованої території? Чи можна нині навести приклади
зі світової історії про безкорисну (як в економічному, так і в
політичному аспектах) допомогу однієї держави іншій? В цьому сенсі при
дослідженні охоронного апарату гетьмана важливо враховувати насамперед
не його німецько-австрійську залежність, а відповідність політичного,
зокрема охоронного, курсу кінцевим цілям державної розбудови. Тому, на
наш погляд, відмова генерала Скоропадського від запропонованої німцями
влади, навіть за їхніх ультимативних вимог, була б не лише політичним
безглуздям, а й національною зрадою.

Основні вимоги союзників до запланованого ними нового українського уряду
остаточно було визначено на спільній нараді генерала К. Гренера та
генерала П. Скоропадського 24 квітня 1918 р. Згідно з її рішеннями
Україна повинна була відмовитися від власного війська, крім поліцейських
частин, доки союзні війська будуть на її території; віддавати своїх
громадян за вчинення злочинів проти союзних військ під юрисдикцію
німецько-австрійських військово-польових судів; дозволити союзникам
«огородити українську юстицію від терору всяких політичних організацій»
(тобто санкціонувати їхні каральні дії на окупованій території);
погодитися зі звільненням із державних установ «соціалістичних»
елементів і розпустити земельні комітети; скасувати заборону на торгівлю
і вивіз продуктів харчування, для чого ліквідувати порайонні залізничні
контрольні комітети і встановити загальний союзний і український
урядовий контроль за вільною торгівлею із залишенням лише митного
нагляду; відновити право приватної власності і сплату селянами вартості
отриманої землі; врегулювати відповідно до вже парафійованих угод
фінансові і валютні питання 142. Безперечно, що виконання Україною цих
вимог перш за все було вигідно Центральним державам, але ж у своїй
більшості це й не ставило значних перешкод для розвитку власного
народного господарства і давало реальні владні важелі українському уряду
для вгамування анархії і соціального розбрату, для державного просування
шляхом, по якому вже пройшло багато розвинених європейських країн.

Цікаво, що вимоги союзників до нового українського уряду майже збігалися
з уявленням про соціально-економічний лад української держави
представників національних торговельно-промислових верств, про що 27
квітня 1918 р. посол в Україні фон Прінціг доповів міністру закордонних
справ Австро-Угорщини графу Буріану. Напередодні промисловці передали
уряду В. Голубовича декларацію, в якій вказувалося, що «все культурне
життя може розвиватися лише в правовій державі». Тому «всі урядові
органи повинні бути вільними від політики і класової боротьби». Серед
пунктів декларації йшлося: про необхідність правового забезпечення
приватної власності, заборону свавільної націоналізації приватних
підприємств, обмеження робітничого контролю лише питаннями
професіонального захисту, дозвіл приватної продажі землі, вирішення
податкових питань за участю сплатників податків, виважене врегулювання
державної фінансової політики, звільнення від обмежень торгівлі, за
винятком тимчасового нормування споживання за рахунок твердих цін,
захист залізниці від постійного втручання профспілок, відновлення
зруйнованих господарств. На завершення декларації підкреслювалося, що
«вибори до Установчих зборів України проходили за надзвичайними умовами,
тому вони не можуть відображати дійсне волевиявлення більшості
населення» 143.

При цьому зазначимо, що на той час чимало селян і мешканців міст
прагнули несоціалістичного уряду. Дослідники відзначають, що такі
настрої були притаманні 20% населення України. Через делегатів
хліборобського з’їзду вони «висловлювали незадоволення політикою
Центральної Ради, соціалістичними експериментами і вимагали відновлення
приватної власності на землю та утворення міцної влади у формі
історичного гетьманату» 144.

У зв’язку з цим постає питання про легітимність приходу до влади
генерала П. Скоропадського. У нашому дослідженні це має значення для
характеристики правомірності діяльності охоронного апарату гетьмана.
Центральна Рада «уконституювалася», відштовхуючись спочатку від статусу
громадського об’єднання, куди було делеговано представників різних
верств населення України. Абсолютну більшість його на той час складало
селянство, тобто хлібороби. То чому ж хліборобський з’їзд, на якому, до
речі, були представники й інших верств населення, не міг
«уконституюватися» як владна структура у час анархії і безвладдя в
країні?

Діячі Центральної Ради одностайно стверджували, що на з’їзді були лише
заможні, великі землевласники, і що якби не німці, то народ не дозволив
би його проведення. Але ось що пише незалежна газета «Последние новости»
від 29 квітня 1918 р.: «Съезд хлеборобов. Прибыло в Киев свыше 7 тис.
крестьян-собственников, начиная с владения 2-х десятин (хіба це багато?
– О. Т.). Заседание съезда происходит в помещении цирка, который тоже
оказался недостаточно вместительным для всех делегатов. Николаевская
улица представляет собой с утра любопытное зрелище. Улица оказалась
запруженной крестьянами в свитках с сумками и узлами (чи одягалися так
великі землевласники? – О.Т.). К цирку подойти нет возможности.
Бесконечной лентой потянулась очередь через несколько ходов в цирк. На
улице усиленный немецкий караул. Помещение цирка переполнено. Много
делегатов осталось на улице. Мандатной комиссией выдано 8 тыс.
делегатских билетов… Резолюции, привезенные делегатами, по уездам
подписали 8 млн. хлеборобов».

Безумовно, коментуючи прихід до влади П. Скоропадського формальною
юридичною мовою, його важко назвати легітимним, навіть незважаючи на
наведені матеріали. Якщо Центральна Рада була законним парламентом УНР,
який був визнаний де-факто і де-юре на міжнародному рівні (Брестська
угода), то, щоб його замінити, потрібно було б провести нові вибори чи
всеукраїнський референдум. Проте чи правомірно застосовувати в даному
випадку таку логіку?

Соціально-політичний, економічний, правовий стан України доводив, що в
умовах революції і світової війни Центральна Рада, у складі якої не було
єдності державотворчих поглядів, була неспроможна контролювати ситуацію
в країні. Виникла нагальна потреба у більш ефективній моделі державної
влади, яка б не гаяла часу на суперечки і пояснювання між самими
парламентарями і різними гілками влади. Розрахунок П. Скоропадського був
у тому, щоб у країні якнайшвидше запрацював закон як основа подолання
кризових явищ у всіх галузях життя. Іншими словами, щоб закон
беззаперечно виконувався. Кращого, ніж тимчасового поєднання
законодавчої і виконавчої влади (Рада Міністрів ухвалює розроблений її
відомством закон, а гетьман затверджує закон, який виконує Рада
Міністрів і її відомства), він не бачив, оскільки не мав часу на
розбудову демократичних інститутів. Як освічена людина, тверезий
політик, генерал Скоропадський цілком враховував обставини часу, взявши
на себе відповідальність за долю Батьківщини.

На наш погляд, він був далеким від лицемірства, коли звернувся у грамоті
від 29 квітня 1918 р. до українського народу з такими словами:
«Передбачаю всю трудність стоячої переді мною праці і молю Бога дати
мені силу, аби достойно виконати те, що я вважаю своїм обов’язком перед
рідною Україною в сучасний виключний і критичний для неї час» 145.

Певна річ, вирішальну роль в одержанні П. Скоропадським влади відіграли
німці. Але ж їхня модель реформування України збігалася з поглядами на
державне будівництво і самого Скоропадського. Лише сильна влада, на його
думку, спроможна була змінити становище в Україні. Скоропадський при
цьому добре розумів, що німців не цікавить її добробут. Але їхня
військова присутність на українській території сприятиме втіленню в
життя його власних поглядів на державно-правові засади, що унеможливить
повернення ні російського більшовизму, ні українського соціалізму.

У своїх спогадах про першу зустріч з німецьким командуванням у березні
1918 р. П. Скоропадський зазначав: «Я пішов переконаний, що за таких
умов треба розраховувати лише на себе, оскільки, можливо, та анархія в
краї, яка існувала в той час, зручна для німців. Не прийшли ж німці,
витрачаючи і кошти, і людське життя своїх солдатів, заради наших
прекрасних очей або для відновлення поміщицьких маєтків, а, певно, для
інших цілей» 146.

Таким чином, заінтересованість німецького командування у забезпеченні
сприятливих умов в Україні для розв’язання проблем харчового постачання
своєї армії була використана консервативно-поміркованими політичними
силами для приходу до влади з метою здійснення несоціалістичної програми
українського державотворення. Головною причиною усунення з політичної
арени Центральної Ради і створення гетьманату П. Скоропадського була
відсутність ефективного державного управління, а приводом –
анархо-кримінальна ситуація, що склалася навесні 1918 р. як у місті, так
і в українському селі. Тому, на наш погляд, при висвітленні питання про
легітимність гетьманської влади в Україні 1918 р. слід застосовувати
конкретно-історичний підхід, а не абстрактне кліше теорії держави і
права, створене із формальних означень.

§4. Гетьманська концепція побудови охоронного апарату і її нормативне
забезпечення

Гетьманський переворот. Державний переворот в Україні 29 квітня 1918 р.
відбувся майже безкровним шляхом. Колишніх керівників держави не було
репресовано, а службовці державного апарату, крім вищої ланки, лишилися
на своїх місцях. У день перевороту німецькою контррозвідкою були
заарештовані лише управляючий Міністерством закордонних справ
М. Любинський, директор Адміністративно-політичного департаменту МВС
Ю. Гаєвський і військовий міністр О. Жуковський. Їх підозрювали у
створенні таємної організації «Комітет Спасіння України», яка ставила за
мету підготовку збройного повстання для усунення німецько-австрійського
впливу на самостійний курс УНР 147. Привід викриття заколотників був
використаний німецькою контррозвідкою для припинення засідання
Центральної Ради.

Про ці події київські «Последние новости» надрукували: «Із зала
засідання члени Центральної Ради були перепроваджені у сусідню кімнату,
де німецький офіцер попрохав їх зберігати спокій і оголосив, що
незабаром вони будуть звільнені. Між тим розпочався обшук у приміщенні
Ради. Скриньки столів, окремі шафи були ретельно оглянуті, все, що там
зберігалося – перевірялося. Через те, що ключі від деяких столів
знаходились у відсутніх на випадок неділі службовців Ради, було
викликано слюсаря, який зламав всі закриті скриньки» 148.

Після обшуку німці відпустили парламентарів по домівках. А тим часом
прихильники П. Скоропадського взяли під контроль всі державні установи в
столиці. Опір спробували чинити лише Січові Стрільці, які охороняли
Раду. Під час короткочасної стрілянини загинуло троє гетьманців 149. На
місцях урядовці УНР не чинили опору зовсім.

Так розповідав свідок про зміну влади на Волині: «Гетманский переворот в
Житомире не сопровождался никакими насильственными действиями. Приехал
толстый помещик, заказал в местной типографии грамоту и расклеил ее.
Прибыл из Киева с мандатом гетмана Андро, и Волынский губерниальный
комиссар Центральной Рады Куриленко спокойно сдал ему дела» 150.

Але, незважаючи на «оксамитовий» вигляд, формально нелегітимний шлях
приходу до влади генерала Скоропадського спонукав його з перших днів
існування проголошеної Української Держави турбуватися про швидку
розбудову дійового охоронного апарату. Того ж вимагала необхідність
ліквідації анархо-кримінальної ситуації в країні. Враховуючи
«правоохоронний» досвід своїх попередників, гетьман розумів, що для
досягнення цієї мети потрібні владні заходи як організаційного, так і
законодавчого характеру.

Законодавчі чинники організації охоронної системи гетьманату. В руслі
вимог німецько-австрійських союзників як замовників нової української
влади прозвучали перші законодавчі акти гетьмана. Уже в його Грамоті від
29 квітня 1918 р. оголошувалось: «Права приватної власності як
фундаменту культури й цивілізації відбудовуються в повній мірі, й усі
розпорядження бувшого Українського уряду, а рівно Тимчасового уряду
російського, відмінюються і касуються. Відбудовується повна свобода по
розробленню купчих по куплі-продажу землі. На економічнім фінансовім
полі відбудовується повна свобода торгівлі й відкривається широкий
простор приватного підприємства й ініціативи» 151.

Даним оголошенням Скоропадський сприяв подальшому розвитку інституту
приватної власності, закладав підвалини своєї законодавчої діяльності, а
для нового уряду ця теза окреслювала одну з найважливіших галузей
охоронної діяльності – забезпечення відновлених прав власників і
орендаторів.

Разом з тим слід зауважити, що проголошення урядового курсу на ринкову
економіку означало кардинальну зміну державних ціннісних пріоритетів. За
умов попередньої соціалізації, а подекуди й комунізації суспільного
життя це неминуче мало спричинити опозиційний настрій до гетьманської
влади в середовищі верств, які отримали найбільшу користь від
революційного розподілу власності, що відбувався за принципом «грабуй
награбоване». Таким чином, гетьманський уряд неминуче зіштовхувався з
необхідністю вжиття непопулярних дій, зокрема адміністративного і
кримінального примусу. Це відразу закладало зовнішню очевидність
суперечності між його декларативними оголошеннями і засобами їхнього
досягнення. А відтак, одразу робило владу гетьмана вкрай вразливою з
боку опозиційних висловлювань.

16 травня 1918 р. «Державний вістник», офіційний орган уряду Української
Держави, опублікував Закони про тимчасовий державний устрій України, де
були оголошені загальні права й обов’язки «козаків і громадян
Української Держави». Народу було гарантовано: захист від незаконного
переслідування та арешту; неможливість суду або покарання за вчинки, не
передбачені законом у час їхнього здійснення; недоторканність оселі і
власності; можливість вільного вибору праці і місця мешкання, придбання
і відчуження майна. Також було продекларовано свободу висловлювати свої
думки, розповсюджувати їх друкованими або іншими засобами, але в межах
закону; гуртуватися у спілки і громади з метою, що не суперечить
законові; організовувати мирні, беззбройні збори. Серед обов’язків
громадян вказувалося на захист Батьківщини, сплату встановлених законом
податків, мита і на відбуття повинностей. Чи не відповідає це сучасним
конституційним деклараціям України? До речі, зараз ми теж не маємо
безболісних рецептів досягнення конституційних віх.

Забезпечити виконання громадянами Української Держави вказаних
обов’язків і захистити їхні права повинен був гетьманський державний
механізм, зокрема охоронний апарат як його складова частина. Новий
український уряд було затверджено наказом гетьмана від 3 травня. Посаду
отамана-міністра Ради Міністрів і одночасно міністра внутрішніх справ
поєднував Ф. Лизогуб. Це відповідало традиційному урядовому устрою
Російської імперії. Використання загальної моделі її державного
управління, залишивши на території України старі осередки галузевого і
місцевого апарату, Скоропадський вважав найбільш доцільним.

Міліційно-армійські експерименти 1917 – початку 1918 р. виявили
неспроможність боронити напівгромадськими формуваннями ні зовнішню
державну безпеку, ні внутрішній правопорядок. У той час П. Скоропадський
був безпосереднім свідком, а певною мірою й учасником боротьби за
громадський порядок в Україні. У рангах командира 1-го Українського
корпусу, «Отамана всього козацтва», командуючого збройними силами
Правобережної оборони України він керував затриманням фронтових
дезертирів і покаранням мародерів улітку, роззброєнням
анархо-більшовицьких частин восени 1917 р. Це дозволяло йому використати
позитивний досвід правоохоронної діяльності і врахувати помилки. Тому за
умов кризового стану держави найважливішим, на думку гетьмана, було не
продовження ефимерних пошуків в охоронній галузі, а зупинка руйнації
загальної системи діяльності охоронного апарату, побудованої на певних
практичних досягненнях і усталених традиціях. Але, враховуючи негативне
ставлення більшості населення до царських жандармських і поліцейських
органів, каральних військових підрозділів, дзеркально відновлювати
колишні російські силові структури в Україні було б не бажаним. Тому
гетьманська охоронна концепція мала кілька магістральних напрямів.

В основу міжвідомчого розподілу урядових охоронних функцій Української
Держави було покладено російський «Свод законов по предупреждению и
пресечению преступлений» (вид. 1890 р.). В додатках до його першої
статті зазначалося, що «вище направлення дії по охороні державного
порядку і громадського спокою належить Міністерству внутрішніх справ.
Вимоги його, до цієї галузі належні, підлягають негайному виконанню
всіма місцевими начальствами. Всі відомства повинні здійснювати повне
сприяння установам і особам, яким доручена охорона державного порядку і
громадського спокою». При оголошенні у місцевості військового стану
владні керівні повноваження переходили від МВС до головнокомандуючого чи
командуючих арміями. Тобто гетьман намагався насамперед чітко
відокремити функції армії і внутрішніх охоронних органів на підставі
нормативного визначення їхніх дій у мирний і військовий час.

При цьому розбудову державної охоронної системи передбачалося
здійснювати у взаємодії з союзниками і з оглядом на можливість
безпосереднього залучення до боротьби з антивладними виступами
німецько-австрійського військового контингенту. Дотримання вимог
законності в ході діяльності всіх охоронних структур держави і
застосування покарань згідно з існуючими законами повинні були
забезпечити органи юстиції, суду і виконання покарань, система яких
переважно залишалася протягом 1917–1918 рр. в Україні незмінною.

Отже, серед нормативно-правових актів, що мали впровадити в життя
гетьманську охоронну концепцію, слід відокремити такі, що закладали
організаційні основи і окреслювали функціональні повноваження охоронних
органів і підрозділів; такі, що визначали підстави притягання порушників
до юридичної відповідальності і регламентували процесуальні дії
гетьманських охоронців; такі, що розподіляли компетенцію української і
союзної влади в охоронній галузі.

Поліція. Основні сподівання у справі усталення громадського порядку в
державі гетьман пов’язував з поліцейськими органами. В день оголошення
урядового кабінету відразу ж за поданням отамана-міністра було
призначено товаришів (заступників) міністра внутрішніх справ
О. Вишневського і М. Вороновича. Останній відповідав за організацію
поліції 152. Почалося термінове формування структурних підрозділів МВС.
Поряд з департаментами міського самоврядування, страхування, біженців,
головним управлінням військового обов’язку, управлінням у справі преси,
українським телеграфним агентством з’явився департамент Державної варти.
18 травня 1918 р. гетьманом було затверджено тимчасову постанову «Про
зміну існуючих законів про міліцію і утворення Державної варти». Вже
сама назва свідчила про державний статус охоронців. Відтепер постанова
Тимчасового уряду про міліцію від 17 квітня 1917 р. і всі розпорядження
Центральної Ради щодо міліції скасовувалися. Вартові «утримувалися на
кошти Державної Скарбниці за рахунок авансу 10 млн крб., який було
відкрито Міністерству внутрішніх справ згідно з постановою Ради
міністрів від 13 травня 1918 р.» 153. Діяльність департаменту Державної
варти у складі МВС визначалася «Сводом Учреждений государственных» (ст.
361, 362, ч. 2, т. 1, Св. Зак. Рос. имп.).

В основу формування центральних керівних і місцевих структур було
покладено російський принцип розподілу і взаємодії загальних і
політичних поліцейських підрозділів. Загальні підрозділи варти
створювалися відповідно до «Свода Губернских Учреждений»

(ст. 633 – 849, ст. 861 – 1000, ч. 2, т. 1, Св. Зак. Рос. имп.) в
губерніях і градоначальствах: Київському, Одеському, Миколаївському.
Вони підлягали, як і резервні вартові дивізіони та сотні, губернським,
повітовим старостам і міським отаманам. Функції політичної поліції
виконували територіальні освідомчі відділи, що перебували в підвійному
підпорядкуванні губернських старостів і міських отаманів, а також
освідомчого відділу департаменту Державної варти.

Згідно зі «Сводом учреждений и уставов Путей Сообщения» були сформовані
підрозділи залізничної варти департаментського підпорядкування (ст. 145
– 187, т. 12, Св. Зак. Рос. имп.).

1 серпня 1918 р. гетьман затвердив постанову Ради Міністрів «Про
утворення Управління Київського столичного отамана» 154. Цей чинник
визначив окреме підпорядкування Київської варти. 9 серпня було прийнято
закон «Про статут Державної Варти», в якому зазначалося, що її
карно-розшукові відділи підлягають «Міністерству внутрішніх справ
тимчасово до передачі цих відділів до відомства Міністерства юстиції».
13 серпня було затверджено окремий статут «Про організацію Департаменту
Державної Варти» 155. 30 серпня з’явився тимчасовий «Статут про кордонні
пункти Державної Варти» 156. Отже, гетьманська охоронна концепція не
просто копіювала організацію поліцейських підрозділів Російської
імперії, а значно розвинула їхню систему з урахуванням національних умов
і особливостей часу.

Армія. Крім Державної варти МВС, за гетьманату виникли й інші охоронні
інституції міністерської підлеглості, що також було зафіксовано на
законодавчому рівні. Влітку 1918 р. П. Скоропадському вдалося отримати
від союзників дозвіл на створення власної армії, підпорядкованої
Міністерству військових справ. За законом від 24 липня 1918 р. «Про
загальний військовий обов’язок» вона призначалася переважно для боротьби
із зовнішнім ворогом. Проте не виключалася можливість використання
українських військових частин у межах держави. В кожній губернії, за
винятком найменшої Таврійської, розташовувався армійський корпус кадру.
Рівномірною по території країни була й дислокація окремих з’єднань,
підпорядкованих безпосередньо Генеральному штабу. По всій Україні діяло
108 військових повітових комендатур. У підлеглості комендантів також
знаходились охоронні сотні, які в разі потреби мали протидіяти
антивладним виступам 157. Організація службової діяльності і
внутрішнього життя військових регламентувалася переважно статутами
царської російської армії. Але гетьман вирішив внести певні зміни в
«Устав по воинской повинности» з таким розрахунком, щоб «головна тяжба
служби лягла на заможний клас». Він вважав це «єдиним засобом убезпечити
себе від більшовизму». Крім того, Військове міністерство працювало над
підготовкою власних статутів. Так, 10 серпня 1918 р. гетьман вже
затвердив Дисциплінарний статут українського війська 158.

Органи економічної безпеки. Для уникнення економічної небезпеки
Української Держави у загальному підпорядкуванні міністра фінансів
знаходилися відповідні війська і охоронні установи, що мали особисту
відомчу організацію. До них належали Окремий корпус кордонної охорони,
органи митної служби і підрозділи фінансової охорони, які почали
відновлюватися відразу ж після оголошення незалежності УНР за
нормативно-правовими чинниками, що діяли раніше в Російській імперії. В
кордонній і митній галузях охоронної діяльності гетьманський уряд
продовжив уже започатковане кабінетом В. Голубовича. Як і раніше,
організація кордонної охорони Української Держави здійснювалася на
підставі «Правил об отдельном корпусе пограничной стражи» (вид.
1910 р.), а митної служби – «Устава таможенного» (вид. 1910 р.). У
внутрішній службі гетьманські кордонці тимчасово керувалися й Статутом
кордонної охорони, що був у квітні 1918 р. затверджений урядом УНР 159.
До законодавчого затвердження готувалися нові Кордонний і Митний
статути, але за гетьманату чинності вони не набрали.

Лісова охорона. До відання гетьманського Міністерства земельних справ за
зразком його попереднього складу перейшла лісова сторожа. Її організація
і система підпорядкування залишилися незмінними з часів царату.
Скасувавши земельні комітети, гетьман повернув справу охорони лісів
повністю у нормативне поле «Устава Лесного» (вид. 1905 р.), статті 51 –
85 якого регламентували права і обов’язки державної лісової сторожі, а
статті 761 – 815 визначали стягнення та покарання за порушення лісових
законів і порядок провадження справ за провинами і злочинами у лісовій
частині. Лісовий департамент Міністерства земельних справ готував нові
законопроекти, що мали запезпечити провадження загальної лісової реформи
в Українській Державі, але вони не встигли дійти не ліше до
гетьманського затвердження, а й до розгляду Ради Міністрів.

Залізнична охорона. За гетьманату серед охоронних органів міністерської
підлеглості були й такі, що в нормативному відношенні зовсім не
визначалися на законодавчому рівні. У підпорядкуванні гетьманського
міністра шляхів Б. Бутенка знаходився Окремий корпус
залізнично-технічних військ під командуванням генерал-майора
О. Осецького. Так званий «полк залізничників» сформувався ще за часів
Центральної Ради з безробітних залізничних службовців. Частина ця була
неофіційна і не фінансувалась з бюджету. В квітні 1918 р. до її складу
увійшли особи з числа залізничних міліціонерів. Міністр шляхів УНР
Є. Сокович намагався використати військових залізничників для
відбудування та охорони залізничних споруд, супроводжування вантажів і
залізничних кур’єрів. Після гетьманського перевороту німці роззброїли
полк, але П. Скоропадському вдалося переконати генерала Гренера, що
військові залізничники боронитимуть залізниці від більшовиків. Надалі
гетьман намірювався підпорядкувати їх Військовому міністерству, тому
правовий статус залізничної охорони окремо не визначався. Але реальне
життя внесло в плани гетьмана свої корективи.

Скоропадський згадував: «Він (міністр шляхів Б. Бутенко – О.Т.)
неодмінно хотів мати власну поліцію на залізниці. Рада міністрів, і
особливо міністр внутрішніх справ, цього ні за що не хотіли. Я, не
будучи достатньо ознайомлений з цим питанням, намагався вивчити його
раніше, ніж прийняти сторону Бутенка або Міністерства внутрішних справ.
В результаті охорона вантажів залишалася за міністром шляхів сполучення,
а вся поліцейська служба знаходилася у віданні міністра внутрішніх
справ» 160.

Тому організація і діяльність залізничного корпусу регламентувалася лише
відомчими актами. 27 листопада 1918 р. міністр шляхів остаточно
погодився передати залізничну охорону до складу Державної варти 161.

Тюремна сторожа. Гетьман пильну увагу приділяв нормативному забезпеченню
тюремного відомства. Реформувати пенітенціарну систему Української
Держави були покликані два закони – від 15 липня і 25 листопада 1918 р.
Вони упорядкували штатний розклад центральних тюремних установ при
Міністерстві юстиції – Головного управління місцями замкнення і Головної
інспекції пересилення в’язнів, а також територіальних тюремних інспекцій
і закладів всіх категорій. При цьому новий Тюремний статут залишив
частково чинним російське «Учреждение министерств» 162 і абсолютно не
торкнувся нормативного розпису тюремного режиму, що, як і за царату,
визначався «Уставом о Содержании под стражею» (вид. 1890 р.), а для
каторжних в’язниць – «Уставом о ссыльных» (вид. 1909 р.). Особливості
режиму виховально-виправних закладів для неповнолітніх визначалися
відповідним російським Положенням (вид. 1909 р.).

Отже, 7 із 14 міністерств гетьманського уряду (враховуючи військовий
флот) мали власні збройні формування. Більшість з них були призначені
для виконання спеціальних завдань з охорони громадського порядку,
державного ладу, економічної безпеки країни і боротьби з антивладними
виступами.

Національна гвардія. Крім охоронних озброєнь і установ міністерської
підлеглості, за гетьманату існували й формування спеціального
призначення, що постійно або тимчасово знаходилися в режимі особливого
підпорядкування. Особливе місце в охоронному апараті гетьмана мали
зайняти гвардійські частини, на які б не могли вплинути революційні
настрої. 24 липня 1918 р. було затверджено закон «Про обов’язковість
військової повинності і про заклик 5 000 чоловіків для комплектування
Сердюцької дивізії» 163.

Внутрішні війська. Особливим військовим з’єднанням, яке повинно було
вести боротьбу безпосередньо з «внутрішніми» більшовиками, гетьман
вважав озброєне угруповання отамана З. Натієва. Наказом військового
міністра УНР від 12 березня 1918 р. №1 воно було визначене як Запорізька
дивізія Осібної армії. А наказ військової офіції УНР від 8 квітня №28
затвердив її переформування в окрему кінну бригаду, яку надсилали в
Катеринославську і Таврійську губернію для війни з більшовиками. Після
квітневого перевороту завдяки клопотанню гетьмана бригада Натієва стала
єдиним українським з’єднанням, яке не розформували німці. Головним
мотивом її збереження стала антибільшовицька спрямованість. Про це в
листі від 8 травня український Генеральний штаб запевняв генерала
Гренера. В оперативному відношенні з’єднання підлягало німецькому
командуванню. Але український уряд за узгодженням з ним міг направити ці
частини туди, «куди за політичних міркуваннь буде потрібно їх
направити». Ці доводи остаточно переконали німців, і за наказом від 25
травня 1918 р. №177, підписаним виконуючим обов’язки українського
військового міністра отаманом О. Лігнау, бригада З. Натієва набула
офіційного статусу 164.

Особиста гетьманська охорона. Крім власних гвардійських частин і
внутрішніх військ, гетьман мав ще й особисту охорону. Згідно з
положенням «Про Головну квартиру Гетьмана», ухваленим Радою Міністрів 1
травня 1918 р., у складі Штабу гетьмана діяло Управління коменданта і
особливий відділ. В обов’язки коменданта входило «загальне спостереження
за безпекою резиденції і нагляд за безпекою шляхів під час гетьманських
мандрівок; організація охорони Пана Гетьмана як в місці постійного
знаходження, так і в дорозі; завідування у всіх відношеннях Конвоєм,
Особливою охоронною Командою та іншими частинами, призначеними для
охорони Пана Гетьмана; гаражем і стайнею» 165.

При створенні особливого відділу свого Штабу гетьман також використав
російську традицію. 10 квітня 1915 р. при Управлінні палацового
коменданта за погодженням із міністром імператорського двору було
засновано особливий відділ, який відав всіма зносинами у справах
таємно-політичного характеру 166. Подібний орган було запроваджено й в
Українській Державі.

Українське козацтво. Деякі охоронні функції покладалися гетьманським
урядом на добровольчі збройні формування, організацію і діяльність яких
визначали окремі нормативні акти. 2 червня 1918 р. гетьман наказав
військовому міністру до вироблення загального статусу козацтва скасувати
«всі приватні і вільно-козачі організації», відібрати в них печатки й
оголосити недійсними всі їхні посвідчення. Але Генеральна Козацька Рада,
заснована на Всеукраїнському з’їзді в Чигирині 3-7 жовтня 1917 р.,
продовжувала діяти. 10 серпня 1918 р. було затверджено закон про
відновлення українського козацтва, що визначив умови вступу до козацьких
громад. А відредагований статут Генеральної Козацької Ради окреслював її
головне завдання – поновлення згідно з традиціями української
державності історичного козацтва на чолі з гетьманом. Козацтво мало
стати основою для створення збройних формувань «для боротьби з
анархічними виступами проти порядку в Україні» 167.

Крім того, 26 серпня 1918 р. П. Скоропадський затвердив положення про
Чорноморський козацький кіш. Це спеціальне військове формування
утворювалось для боротьби з ворогами Української Держави і формувалося в
Бердичеві. В подальшому планувалося направити його на допомогу
кубанським козакам. Кіш також комплектувався старшинами і козаками –
добровольцями, але за «круговою порукою й по рекомендації старших
муштрових начальників». Особовий склад був на повному державному
утриманні, а за злочинні дії козаки були підсудні військовим судам.
Командир коша мав військове звання генерального хорунжого 168.

Сільські загони самооборони. За часів гетьманату існували добровольчі
збройні формування некозацького походження. В сільській місцевості після
поновлення приватної власності на землю виникали «хліборобські» загони.
Їхня діяльність спочатку не мала правових засад і здебільшого викликала
вороже ставлення не лише у селян, які під час безвладдя грабували садиби
землевласників. Так звані «каральні загони», які керувалися відчуттям
помсти, «здатні лише без мети дратувати населення», – доповідав 10
серпня гетьману міністр внутрішніх справ І. Кістяківський 169.
Гетьманський уряд намагався покласти край свавіллю цих загонів і
обмежити їх дії лише охороною громадського спокою та запобіганням
антивладним виступам.

В обіжнику за підписом директора департаменту Державної варти
П. Аккермана від 16 липня 1918 р. до губернських старостів і міських
отаманів, посилаючись на наказ товариша МВС, приписувалося з’ясувати і
доповісти: «1) які в губернії існують збройні команди і загони; 2) як і
ким вони сформовані; 3) на які кошти вони утримуються; 4) яке їх
відношення до місцевої адміністративної влади; 5) чи бажано їх подальше
існування». Після відповідних доповідей з місць з’явився обіжник
І. Кістяківського від 13 серпня №751/3521, який офіційно дозволяв
формувати хліборобські загони самоохорони 170. Але спеціального закону
щодо хліборобських загонів не було прийнято.

Міські добровольчі дружини. Восени на допомогу Державній варті почали
формуватися добровольчі дружини в містах. Цей процес здійснювався на
підставі урядової постанови від 17 жовтня 1918 р. На відміну від
сільських загонів кістяк міських дружин складали штатні значкові з
муштрової частини, їхні помічники, старші і молодші інструктори. А
начальника добровольчої дружини кожного окремого міста гетьман навіть
призначав своїм особистим наказом. На утримання кадрового ядра дружин
асигнувалося 5 млн крб. Решта їх особового складу залучалася до
охоронної діяльності без матеріального заохочення 171.

Крім організаційного визначення охоронного апарату, гетьманська влада
детально окреслила нормативно-правові засади його діяльності. У справах
провадження дізнань класні чини Державної варти підлягали особам
прокурорського нагляду. У складі охоронних органів міністерського
підпорядкування (військового, кордонного, митного відомств) і
гетьманського Штабу (Особливого відділу) були відповідні юридичні
відділення, окремим службовцям яких було надано право провадження
попереднього розслідування. Дізнання і досудове слідство здійснювалося
згідно із загальними положеннями російського «Устава уголовного
судопроизводства» (вид. 1892 р.). Склад правопорушення чи злочину
визначався відповідно до «Уложения о наказаниях уголовных и
исправительных» (вид. 1885 р.).

Були також прийняті закони, що значно доповнювали ці фундаментальні
імперські чинники. Головним сенсом їхньої появи стало наділення відомчої
і місцевої влад додатковими повноваженнями у застосуванні примусових дій
та розширення переліку неправомірних вчинків, що підпадали під
кримінальну відповідальність. У них чітко проглядається загальна
антианархічна спрямованість гетьманського законодавства. Так, було
надано право видання обов’язкових постанов міністрам і галузевим
комісіям окремих відомств за законами: «Про права на врожай 1918 р. на
території Української Держави» від 28 травня, «Про засоби боротьби з
розрухою сільського господарства» від 8 липня, «Про передачу хліба
врожаю 1918 р. в розпорядження держави» від 15 липня – продовольства;
«Про утримання мита з привезених з-за кордону гральних карт і покарання
за порушення цього закону» від 16 липня – фінансів; «Про відновлення на
Україні царського закону від 2 грудня 1905 р. про суворі покарання за
участь у страйках» від 19 липня, «Про карну відповідальність за
підвищення граничних цін та за спекуляцію» від 24 липня (доповнений 17
вересня), «Про деякі тимчасові заходи до охорони державного порядку та
громадського спокою» від 26 липня (доповнений 10 жовтня) – внутрішніх
справ; «Про засоби охорони залізниць» від 24 жовтня – шляхів 172. Право
видачі постанов, обов’язкових до виконання всіма мешканцями відповідної
територіальної одиниці, отримала місцева адміністрація. Головними
фігурами, що уособлювали непохитність влади на місцях в Українській
Державі, були тотожні російським губернаторам та повітовим ісправникам,
градоначальникам губернські та повітові старости, міські отамани.

Разом з тим слід зазначити, що посилення карного тиску гетьманських
законодавчих актів не викликало їх свавільного застосування і надання
окремим владним установам надзвичайних позасудових повноважень. За цим
пильно стежили особи прокурорського нагляду.

Так, 17 серпня 1918 р. прокурор Вінницького окружного суду надіслав
подання прокурору Одеської судової палати про незаконний характер
постанови подільського губернського старости від 18 липня 1918 р. «Про
боротьбу зі спекуляцією». В поданні було зазначено, що постанова
старости не відповідає закону від 24 липня 1918 р. про крімінальну
відповідальність за спекуляцію, бо «з огляду на ст.ст. 250 – 255 «Устава
Уголовного Судопроизводства» Губернський Староста має право вимагати,
щоб протоколи про виявлення спекуляції передавалися лише органам судової
влади». Прокурор також визнав, що «діючі зараз закони дають Губернському
Старості право видавати обов’язкові постанови, проте не дають права
притягати осіб, винних у порушенні цих постанов, до відповідальності в
адміністративному порядку, бо існуюче раніше положення про охорону і
правила про військовий стан втратили зараз загальну силу після видання
закону від 16 липня 1917 р. (№186 «Собрания Узаконений
Правительствующих» від 8 серпня 1917 р. і №135 «Вістника Тимчасового
уряду» від 20 серпня 1917 р.)» 173.

Наведений факт не лише викриває гетьманську таємну «правову» дипломатію,
а й свідчить про намагання Скоропадського, хоча б зовні, дотримуватися
букви закону.

Справа у тому, що хоча губернським старостам і було надано право
видавати обов’язкові постанови, але офіційно в «Державному вістнику» про
застосування покарань в адміністративному порядку не оголошувалось,
оскільки це суперечило правам громадян України, продекларованим у
Законах про тимчасовий державний устрій. Насправді ж, з огляду на
каральні постанови німецьких і австрійських військових комендантів,
старости подекуди сповіщали населення про адміністративні покарання
своєю владою.

Так, 12 травня 1918 р. постанову про повернення всієї власності панам
протягом 7 діб видав волинський губернський староста Д. Андро. В ній
зазначалося, що при невиконанні постанови винні підлягатимуть штрафу до
3 000 крб. чи арешту до трьох місяців 174.

Дещо пізніше гетьман узаконив позасудові повноваження губернських
старостів. 17 вересня він затвердив закон «Про надання Міністрові
внутрішніх справ, губернським старостам, столичному та міським отаманам
права видавати обов’язкові постанови і накладати покарання в
адміністративному порядкові за порушення цих постанов». Згідно з цим
нормативним актом постанова колишнього російського Тимчасового уряду від
16 липня 1917 р. «Про недоторканність особи» скасовувалася. Надавалося
право міністрові внутрішніх справ персонально, а губернським старостам і
міським отаманам – «по узгодженню з МВС видавати не суперечливі щодо
закону правила по охороні спокою і порядку, а також безпеки життя і
майна населення Української Держави». Відтепер вони отримували офіційне
право накладати на правопорушника штраф до 3 000 крб., ув’язнювати його
на термін до трьох місяців або висилати особу за межі Української
Держави з повідомленням МВС про обставини справи.

Здійснювалися ці санкції після рішення комісії з позасудових арештів,
які під головуванням старостів і отаманів створювалися в губерніях і
градоначальствах. До комісії також входили військовий комендант і
прокурор місцевого суду. Затриману особу уповноважені на арешт службовці
варти чи військові мали передати комісії, яка протягом 24 годин
зобов’язана була розглянути справу 175.

На виконання цього Закону гетьман 24 вересня 1918 р. затвердив тимчасову
постанову Ради Міністрів «Про заходи проти осіб, які загрожують
державній безпеці Української Держави та її правопорядку». Цією
постановою було надане право міністру внутрішніх справ на всій території
держави, а губернським старостам та міським отаманам – у межах своїх
адміністративних одиниць видавати розпорядження «про проведення трусу та
вилучення в осіб, які підозрюються у скоєнні вчинків, що загрожують
державній безпеці та її правопорядкові». За результатами цих слідчих дій
міністр внутрішніх справ мав право видавати розпорядження про попередній
арешт терміном до двох місяців, а губернські старости і міські отамани –
до двох тижнів з продовженням повноваженнями міністра внутрішніх справ
до двох місяців. Арешт слідчого, судді або особи прокурорського нагляду
здійснювався лише з дозволу міністра юстиції. Підставою для проведення
трусів, виймань та арештів могла бути лише особлива постанова урядової
особи, за розпорядженням якої вони здійснювалися. Копії постанови
протягом доби мали надсилатися до місця замкнення і прокурора окружного
суду, а повідомлення про неї – до найближчого відділення Державної
варти.

При цьому слід зазначити, що гетьманський уряд намагався передбачити
заходи для обмеження посадового свавілля при застосуванні постанови від
24 вересня 1918 р. Прокурорським співробітникам надавалося право
перегляду дізнання про осіб, яких заарештували відповідно до цієї
постанови.

Але підкреслювалось, що «прокурорський догляд не увіходить у цінування
здобутків, які зібрані проти арештованої особи, а тільки запевняється в
тім, що дізнання про арештованого ведеться як раз з приводу того вчинку,
котрий загрожує державній безпеці та її правопорядкові. Особа
прокурорського догляду, якщо виявить хибу арешту, мусить про те
представити негайно та безпосередньо Прокурору Судової Палати. Прокурор
Судової Палати, коли визнає арешт хибним, пересилає свій висновок про те
Губернському Старості чи Міському Отаману, які у випадку незгоди з
висновком повинні протягом трьох днів представити усі листування зі
своїм поясненням в особливу Нараду при Міністерстві внутрішніх справ».
Визначена нарада створювалася під головуванням одного з товаришів
міністра у складі двох членів Ради МВС і трьох членів Консультації при
міністрові юстиції. Крім того, було передбачено механізм припинення дії
цієї постанови в окремих місцевостях. За згодою гетьмана Рада Міністрів
мала право звільняти від її чинностей окремі губернії і градоначальства
«по часу встановлення в них правопорядку» 176.

Постанова від 24 вересня була схвально сприйнята керівництвом Державної
варти і тюремного відомства, але викликала нарікання з боку
прокурорського нагляду.

Так, після перевірки режиму утримання арештантів в Одеському виправному
арештантському відділі 7 листопада 1918 р. комісія Одеського окружного
суду звільнила з-під варти 29 осіб. Серед них були «підлітки 14-15
років, літні люди, два китайці і один турок, міра причетності яких до
більшовизму дуже проблематична». Тому товариш прокурору Бонгард
зазначив: «Взагалі знайомство зі справами відділу наводить до висновку,
що закон 24 вересня 1918 р. слід було б змінити в сенсі надання
прокурорському нагляду фактичної участі у контролі за сутністю затримань
і права звільняти затриманих, незалежно від думки чинів відділу» 177.

Нормативне забезпечення охоронно-карної діяльності союзників. На відміну
від українського охоронного апарату діяльність німецького і
австро-угорського військового контингенту в охоронній галузі не знайшла
чіткого нормативно-правового визначення. У тексті Брестського мирного
договору про це не було навіть згадки. Лише у статтях XX
українсько-німецької і XIX українсько-австро-угорської додаткової угоди
до договору зазначалося, що сторони надають бранцям і всім громадянам
повного звільнення від покарання за злочини, заподіяні до дня
ратифікації мирного договору. Затриманню у в’язницях підлягали лише ті
особи, які знаходились під слідством «через воєнну або державну зраду,
навмисне вбивство, грабунки, розбій, навмисний підпал та вчинки проти
публічної моралі» 178.

Більше ніякі міжнародні угоди про охоронні повноваження і судову
компетенцію німецько-австрійських союзників ні Центральною Радою, ні
гетьманом з ними не укладалися. Єдиною «правовою» базою для цього стали
обіцянки генерала Скоропадського генералу Гренеру 24 квітня 1918 р.
напередодні державного перевороту. 22 травня головнокомандуючий
німецькими військами в Україні Ейгхорн видав наказ за №386, яким
офіційно підтвердив розпорядження союзного командування від 25 і 28
квітня про підсудність українських громадян німецьким і австро-угорським
військово-польовим судам за протиправні вчинки проти військ Центральних
держав. Наказ скасовував усі попередні постанови німецького вищого
командування в Україні і окремо пункт 1 наказу від 21 березня 1918 р.
про роззброєння місцевого населення. Відтепер роззброєння проводилося
«виключно німецьким штабом, відповідним розпорядженням якого українські
органи повинні були безумовно підкорятися» 179. Одночасно з’явився
тотожний наказ головнокомандуючого австро-угорською Східною армією
№3964. Доречно зазначити, що на той час союзники вже мали переконання у
неможливості масового виступу проти них з боку місцевого населення.

Ось витяг з таємного повідомлення офіцера австрійської контррозвідки від
30 квітня 1918 р. про загальний стан безпеки імператорських і
королівських військ: «Незважаючи на здійснені повторні акції по
роззброєнню населення, є ознаки того, що в селах все ще мається зброя і
набої. Таємні повідомлення з цього приводу мали наслідком викриття
певної частини зброї. Подальше її вилучення ускладнюється тим, що селяни
ховають її в схронах окремо від своїх помешкань. Точка зору, що селяни
зволікають з видачею зброї, щоб організувати збройний опір окупаційним
військам, в теперішній час не має доказів, вона проявляється тільки в
актах насильства по відношенню до цивільних осіб» 180.

Необхідність роззброєння місцевого населення використовувалась
союзниками як формальний привід для втручання в охоронну діяльність
гетьманського уряду, а відтак і застосування до українських громадян
покарань з боку німецько-австрійської військової влади. Українська
юстиція намагалася запобігти поширенню каральних заходів союзників. У
червні 1918 р. для цього було утворено спеціальну юридичну комісію. Але
німецьке і австро-угорське командування вислухало її пропозиції і
відхилило найменші спроби обмеження юрисдикції союзників, визначеної
наказами їх командування №386 і №3964.

30 червня голові Української юридичної комісії товаришу міністра юстиції
сенатору С. Завадському було надіслано повідомлення від союзників про
те, що військово-польовим судам підсудні кримінальні дії цивільного
населення, визначені в їх попередніх наказах, «які навіть побічно
порушують інтереси Союзних Держав. До них належать також збудження і
агітація проти українського уряду і здійснене натовпом вбивство, розбій,
розгром та інші загальні делікти».

Єдине, чого досягла комісія, це була згода союзників на інформування
українських прокурорів про справи українських громадян, притягнутих до
кримінальної відповідальності військово-польовими судами, і дозвіл на
термінові попередні дії українських слідчих у забезпеченні доказів для
німецько-австрійських судів 181.

Таким чином, на відміну від попередньої української влади 1917-1918 рр.
гетьману Скоропадському вдалося розробити найбільш виважену і
законодавчо забезпечену охоронну концепцію. Але її здійснення мало певну
залежність від політики союзного командування. Це компрометувало
охоронний апарат гетьмана в очах громадян України. Після повалення влади
Миколи II розбурхане революційною хвилею народне море у будь-якому
зверненні до старих засобів правління вбачало загрозу своїм надіям на
краще життя. Повернення землевласників, ще й за допомогою німців, образ
яких як ворогів був міцно вкорінений царською пропагандою і православною
вірою у суспільну свідомість мешканців Російської імперії, було
незрозумілим і небезпечним для більшої біднішої частини населення. Тому
з виведенням із України союзного військового контингенту українська
соціалістична і російська комуністична агітація впала на плідний ґрунт.
Замість національної злагоди й утворення єдиного антибільшовицького
фронту, чим, до речі, і займався гетьман у листопаді 1918 р., Директорія
зорганізувала всеукраїнське повстання, а дійсно забезпечила
найсприятливіші умови для російського більшовицького втручання і
знищення української державності.

Розділ ІІ

ДЕРЖАВНА ВАРТА МІНІСТЕРСТВА

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

§1. Функціональне призначення

і організаційна структура

У гетьманській охоронній системі Державна варта (ДВ) займала основне
місце. Вже сама назва, яка підкреслювала її державний статус, доводила
про увагу до неї уряду П. Скоропадського.

Керівна ланка. Департамент Державної варти (ДДВ), який було створено за
постановою уряду Ф. Лизогуба від 18 травня 1918 р. у складі МВС, почав
діяти відповідно до функціонального призначення колишнього російського
Департаменту поліції. На час, коли розбудова охоронного апарату
Української Держави лише розпочиналася, гетьманський уряд не вбачав
нічого кращого, як зосередити керівні повноваження з охорони державної
безпеки і правопорядку в єдиному центральному органі, аналог якого
існував у Російській імперії. Тому завдання, функції і організаційна
структура ДДВ повністю визначалися за статтями російського «Учреждения
министерств» під заголовком «Департамент поліції» 1.

З виникненням нових охоронних структур Української Держави (кордонні
війська, митна служба, гетьманська служба безпеки, військова розвідка)
коло повноважень ДДВ було дещо обмежене, а функції конкретизовані.
Статут «Про організацію Департаменту Державної Варти», ухвалений Радою
Міністрів і затверджений гетьманом 13 серпня 1918 р., визначав, що до
його відання належать такі справи: «1) попередження і запобіження
злочинств і охорони громадської безпечності і порядку; 2) устрою установ
Варти і догляду за їх діяльністю і за правильним провадженням справ в
цих установах; 3) призначення, переміщення, увільнення і нагороди
служачих Варти і призначення їм пенсій і інших законом встановлених
грошових видатків; 4) охорони і спостереження за прикордонною смугою;
5) постачання чужоземцям свідоцтв на проживання у межах Української
Держави і висилки чужоземців; 6) перевірення свідчень осіб, які іменують
себе за кордоном українськими громадянами, про передачу на Україну
українських громадян, які затримані за кордоном і обвинувачуються у
ріжних злочинствах; 7) догляду за питними та трактирними закладами;
8) прийняття мір безпечності від огню і догляду за виготуванням,
хороненням, торгівлею і перевозкою пороху і інших вибухових речей;
9) догляду за виконанням законів і правил відносно паспортів і про
втікачів і 10) іншими, докладно зазначеними в відповідних частинах
Збірника Зведених Законів і в особливих законах» 2.

Отже, абсолютна більшість справ, належних віданню російського
Департаменту поліції, залишилася у підпорядкуванні українського ДДВ. До
його повноважень офіційно не увійшли лише справи про державні злочини,
прикордонне сполучення, встановлення опіки в особливих випадках,
затвердження статутів різних товариств та клубів і дозволу публічних
лекцій, читань, виставок і з’їздів, а також про права на місце мешкання
євреїв. Декотрі з цих справ, з огляду їх небезпечності для гетьманської
влади, перейшли до відання особливого відділу гетьманського Штабу, що
виконував функції політичної контррозвідки. Але ними фактично займалися
й відповідні відділи ДДВ: освідомчий і легітимаційний.

Структурна організація ДДВ майже цілком відповідала російській. Його
очолював підлеглий особисто міністру внутрішніх справ директор, якому
підпорядковувалися віце-директори, начальники відділів, урядовці з
особливих доручень та секретар 3. Департамент мав відділи з чітко
розмежованими функціями. Серед них такі, що займалися загальними
справами Державної варти (загальний, інспекторський і легітимаційний
відділи і секретна частина), і такі, що керували роботою окремих
підрозділів варти (залізничний і освідомчий відділи).

Загальний відділ відав справами обліку особового складу, пенсій і
грошової допомоги. До його компетенції також належали нагороди, судові
справи департаменту і всіх установ варти, фінансові справи департаменту
(за винятком грошової звітності освідомчих закладів). Йому
підпорядковувались архів і бібліотека ДДВ.

Інспекторський відділ забезпечував зброєю вартові установи і здійснював
технічне керівництво, займався обліком, призначенням, переміщенням та
звільненням старших службовців ДВ. До його функцій належало: запобігання
кримінальним злочинам та їх припинення урядовцями варти; загальне
керівництво карно-розшуковою діяльністю та її інспектування; реєстрація
злочинців; організація антропологічних, фотографічних, дактилоскопічних
кабінетів при департаменті і нагляд за ними на місцях; нагляд за шинками
і трактирами, за виготовленням і таємним продажем алкогольних напоїв;
догляд за злидарями; нагляд за виготовленням пороху та інших вибухових
речовин приватним способом, їх збереженням і перевезенням.

У віданні легітимаційного відділу були паспортні справи іноземців і
висилання їх за межі країни; справи українських громадян, затриманих за
кордоном; розшук дезертирів і злочинців за кордоном; облік іноземців;
облік українських громадян за кордоном.

У компетенції залізничного відділу було формування установ залізничної
варти; озброєння, технічне оснащення і керівництво підрозділами
залізничної варти; облік особового складу, призначення, переміщення і
звільнення службовців залізничної варти; інспектування установ
залізничної варти.

Освідомчий відділ зобов’язувався забезпечити запобігання злочинам проти
державного ладу і безпеки та їх припинення; таємне листування у справах
про злочини проти держави; інспектування місцевих освідомчих відділів;
контроль за фінансовою звітністю освідомчих органів.

Секретна частина отримувала і розподіляла пошту департаменту,
здійснювала загальне діловодство, особисте листування директора ДДВ 4.

Цікаво, що в структурі департаменту не існувало карно-розшукового
відділу, а його функції виконував інспекторський відділ, хоча в
губерніях і повітах карно-розшукові відділи діяли. Це пояснює закон «Про
Статут Державної Варти» від 9 серпня 1918 р.: «Зазначені в Статуті
карно-розшукові відділи Державної Варти залишити в підлеглості
Міністерства внутрішніх справ тимчасово до передачі цих відділів до
відомства Міністерства юстиції».

Загалом штатний розпис ДДВ передбачав 156 посад. Крім службовців,
безпосередньо підпорядкованих директору, у підлеглості начальників
відділів були діловоди і їх помічники, бухгалтер, рахівничий, скарбник,
журналісти, архівар, перекладачі і урядовці трьох рангів 5.

Загальна варта. Паралельно зі створенням департаменту як центрального
органу управління Державною вартою формувалися місцеві установи. У
доповіді директора ДДВ П. Аккермана міністру внутрішніх справ від 11
липня 1918 р. зазначалося: «Головне і основне завдання цього часу – в
найкоротший термін відновити адміністративний апарат на місцях і тим
самим забезпечити на території України державний порядок і громадську
безпеку» 6.

24 серпня «Державний вістник» опублікував штати Державної варти в
губерніях, повітах, градоначальствах і на залізницях. Цей документ явно
свідчить, що гетьманська влада у наведенні державного порядку
розраховувала на сильну місцеву адміністрацію. Так, згідно з положенням
про штати варти все управління урядовцями й установами загальної,
карно-розшукової і освідомчої варти (самостійність мала лише залізнична
варта, яка підлягала безпосередньо центру), зосереджувалося у
губернських старостів (у губерніях) і міських отаманів (у
градоначальствах). На допомогу їм призначався інспектор Державної варти,
який мав своє управління.

Відповідна підлеглість була і в повітах, але повітовий староста не мав у
своєму підпорядкуванні інспектора варти. Вся територія повіту
розподілялася на відділи: повітовий (сільський), куди входили, крім
волостей, містечка до 30 тис., і міський. Сама варта поділялась на
сільську (кінну) і міську (пішу). Начальник варти повітового відділу мав
помічника і канцелярію, керував начальниками варти сільських районів, з
яких складалась сільська місцевість повіту. Службовцями канцелярії
повітової варти були секретар, двоє столоначальників, реєстратор і
бухгалтер. Начальник варти району мав у своєму штаті помічника і писаря.
Районним начальникам підлягали волосні. Кількість кінних вартових
визначалася з розрахунку один на 2 тис. мешканців. Крім того, кожна
волость мала вартового старшого розряду. По районах вартові
розподілялися розпорядженням начальника повітової Державної варти.
Окремими районами повіту визначалися міста від 3 до 10 тис. осіб, де при
начальникові варти був писар, а в містах від 10 до 30 тис. осіб – ще й
один чи два помічники.

Начальник варти міського відділу (кожне окреме місто з населенням більше
30 тис. осіб) підпорядковувався безпосередньо повітовому старості, мав
канцелярію і одного (в містах від 30 до 100 тис. осіб) чи більше (у
великих містах) помічників. До складу канцелярії міської варти входили
секретар, чотири столоначальники, бухгалтер, реєстратор, шість служників
і чотири розсильні. Начальникові варти міста підпорядковувалися
начальники варти міських районів. У містах із населенням більше 100 тис.
осіб райони розбивалися на дільниці (5 тис. осіб), де призначався
наказний. Вартові у містах призначалися з розрахунку один на 400
мешканців; із 10 вартових – один на вищому окладі. Крім того, на кожний
район призначався один старший вартовий, а на 20 вартових – наказний.
Розклад вартових по міських районах затверджував губернський староста.

У розпорядженні повітового старости була також резервна сотня кінних
вартових, яка «розквартировувалася і використовувалася на його розсуд».
Командиру сотні підлягали два півсотенні командири, старший вартовий,
чотири вартові старшого і 95 – молодшого окладу.

Окремі штати варти мали градоначальства (Київ, Одеса, Миколаїв), які
розподілялися: більше 300 тис. осіб – 1-й розряд, інші – 2-й розряд.
Відділи Державної варти існували лише в градоначальствах 1-го розряду.
Всі градоначальства розбивалися на райони (50 тис. осіб – 1-го, 40 тис.
осіб – 2-го розр., порти – окремі райони). Начальник варти району
підпорядковувався начальникові варти відділу. Кожний начальник варти
району мав управління і два-три помічники. Район складався з частин (5
тис. осіб), де варту очолював наказний. Вартових розподіляли по районах
за розкладом, затвердженим міським отаманом; у підлеглості останнього
також знаходилися дивізіон (1-й розр.) або сотня (2-й розр.) кінних
вартових. Командир військового дивізіону мав у підлеглості чотири
помічники, старшого вартового, дев’ять вартових старшого і 240 –
молодшого окладу, ветеринарного і медичного фельдшера і писаря. Для
охорони дач і курортних місцевостей отаман міг визначати необхідний штат
наказних і вартових і розробляти для їхньої діяльності спеціальні
інструкції 7.

1 серпня 1918 р. гетьман затвердив постанову уряду «Про утворення
Управління Київського Столичного Отамана», якою встановлювалися особливі
штати столичної варти. В ній, зокрема, зазначалося, «що міркування про
поділ м. Києва та його передмість на Вартові Райони й про всі, які мають
бути відносно цього зміни, складаються Отаманом і затверджуються
Міністром Внутрішніх Справ» 8. Вироблений на підставі постанови штатний
розклад столичної варти передбачав трьох начальників відділів, 17
начальників районів, 17 їхніх старших і 34 молодші помічники, 180
наказних, 17 старших вартових, 360 вартових старшого окладу, 1423
вартових молодшого окладу, 50 стражників, 50 посланців. У резерві
міського отамана знаходились додатково 150 вартових 9. Канцелярії
начальників районів складалися з секретаря, трьох діловодів і
реєстратора. Фактично ж столицю розподілили не на 17, а на 15 вартових
районів: Двірцевий, Печерський, Либідський, Новостроєнський,
Деміївський, Сторожевський, Володимирський, Бульварний, Солом’янський,
Львівський, Святошинський, Подільський, Куренівський, Слобідський,
Лук’янівський 10.

Одеське градоначальство також розподілялося на три відділи на чолі зі
своїми начальниками. Їм відповідно підпорядковувались 11 начальників
районів, 33 їхні помічники, 170 наказних, 1700 вартових різного рангу.

Інспектор варти Миколаївського градоначальства виконував обов’язки
начальника відділу, який розподілявся на п’ять районів. У начальника
кожного району було по 2 помічники. Загалом у місті нараховувалось 40
наказних, п’ять старших вартових, 45 вартових старшого окладу, 400 –
молодшого, 20 стражників і 10 посланців. Резерв отамана складав 50
вартових 11. Встановити приблизну чисельність загальної варти у
всеукраїнському масштабі дозволяє звіт катеринославського губернського
старости від 10 вересня 1918 р. по особовому складу міської, повітової
варти і резервних сотень, розташованих на її території. В цьому
документі склад службовців загальної варти губернії визначається в
кількості 6327 осіб 12. Враховуючи, що ця губернія за населенням була
одною з найбільших, імовірно визначити середню кількість вартових у
губерніях в 5 тис. осіб. Таким чином, на нашу думку, громадський порядок
у дев’яти українських губерніях і трьох градоначальствах на той час
охороняло приблизно 50 тис. службовців загальної Державної варти.

Цікавим є порівняння штатно-посадової організації загальної варти з
поліцейським апаратом Росії, який сформувався після буржуазних реформ
60-70-х років XIX ст. «Временные правила об устройстве полиции в городах
и уездах губерний, по общему учреждению управляемых» були затверджені
указом Олександра II від 25 грудня 1862 р. і діяли довше, ніж
півсторіччя. Згідно з цим нормативним актом повітові поліцейські
управління підпорядковувалися губернаторові. Міську поліція було
відокремлено від повітової в губернських містах і градоначальствах
(Одесі, Керчі, Севастополі, Миколаєві), а також у деяких повітових і
неповітових містах (Балті, Бердичеві, Кременчуку, Маріуполі, Бердянську,
Ніжині, Феодосії, Бахчисараї, Карасубазарі). Міста розподілялися на
частини, дільниці й околодки на чолі з приставами і дільничними 13.

Отже, за гетьманату структура загальних поліцейських органів в Україні
майже не змінилася. Здебільшого, по-новому стали називатися лише
посадові особи. Не мало суттєвих відмінностей від російського й
функціональне призначення загальної варти. Його визначали статті 679,
680 «Общего учреждения губернского», де вказувалося, що «влада і
обов’язки поліцейського управління і підпорядкованих йому осіб
обмежується наглядом за швидким і точним виконанням законів, установ і
постанов, рівно й приписів начальства, і, у встановлених законом
випадках, судових вироків на всьому просторі повіту чи міського
поселення, за належністю і з тими обмеженнями, які визначені в деяких
особливих установах і статутах». Тому, як і до березня 1917 р., до
відання органів загальної варти належали: «нагляд за виконанням законів,
охорона безпеки і справ громадського благоустрою, виконання обов’язків у
справах казенного управління і суспільного господарства, виконання
обов’язків у справах судового відомства і у справах військового
відомства» 14.

Залізнична варта. Особлива увага в організаційній побудові варти
приділялася її залізничним підрозділам. Усі залізниці України були
поділені на сім окремих залізничних районів. Очолював район отаман
Державної варти. Його призначав і зміщував з посади особисто міністр
внутрішніх справ за поданням директора ДДВ, якому безпосередньо підлягав
залізничний отаман. У безпосередній підлеглості отаман мав особливого
помічника, який користувався правами начальника відділу, а також
завідуючого господарством, школою і резервом. До районного залізничного
управління варти входили значковий, шість старших і вісім молодших
вартових, а також 14 канцеляристів, два служники і каптенармус. До школи
резерву належали три інструктори, старший і 30 резервних вартових. На
залізницях створювалися з розрахунку 150-300 верст відділення (філії)
варти. Їх начальники підлягали залізничним отаманам і мали у своєму
штаті одного помічника й управління. У Києві, Одесі, Харкові і
Катеринославі начальники відділень мали по два помічники. До управління
відділення входили писар, служник, два старші і чотири молодші вартові.
Решта залізничних вартових розподілялися згідно з рішенням отамана
району з розрахунку один на сім верст залізничної колії, на п’ять
вартових – старший оклад, на відділення – по одному старшому вартовому.
Таким чином, чисельність вартових відповідно старшого і молодшого окладу
по залізничних районах становила: Київський (2 384 версти) – 68/249;
Лівобережний (2 324 версти) – 66/266; Подільський (2 472 версти) –
61/292; Катеринославський (2 764 версти) – 78/314; Харківський (2 182
версти) – 62/250; Одеський (2 147 верст) – 61/246; Південний (2 150
верст) – 61/246 15. Враховуючи вартові резерви отаманів і особовий склад
управлінь, загальну чисельність залізничної варти доцільно визначити
приблизно 4,5 тис. осіб.

Функції залізничної варти регламентовано окремо. До них належали
викриття всіх кримінальних злочинів і правопорушень у прилеглій до
залізниці смузі; захист особистої і майнової недоторканності всіх осіб,
які постійно або тимчасово перебувають у залізничній смузі; нагляд за
виконанням публікою і службовцями залізниці встановлених правил
поведінки, сприяння справам військового відомства на залізниці; допомога
(при необхідності) земським, міським і громадським установам у їх
справах; реєстрування залізничних службовців та інформування
залізничного керівництва про осіб, які за своєю колишньою діяльністю і
моральними якостями не відповідають штатним посадам 16.

Більшість з цих функцій до 1917 р. належали жандармській залізничній
поліції. В Україні за царату діяло п’ять жандармських поліцейських
управлінь, до складу яких входило 38 відділень, 30 з яких
розташовувались у межах українських губерній, а також Рівненське
відділення Віленського, Київське і Чернігівське відділення Орловського
ЖПУЗ 17.

Отже, гетьман суттєво реформував організацію залізничної поліції в
Україні, але в галузі охорони залізниць залишив діючими російські
нормативні чинники. Статті 183–187 третього розділу «Общего устава
российских железных дорог» продовжували регламентувати правила
поліцейського нагляду на залізницях України. На залізничну варту було
покладено «охорону зовнішнього порядку, благочинності і громадської
безпеки» в районах діяльності колишніх ЖПУЗ. При цьому її службовці
виконували «всі обов’язки загальної поліції, користуючись всіма правами,
їм присвоєними» 18.

Карно-розшукова варта. Для провадження розшуку у справах
загальнокримінального характеру в Україні продовжували діяти розшукові
органи. За царату із 89 «сыскных отделений» в Україні діяли: в Києві і
Харкові – відділення 1-го розряду, Єлісаветграді, Катеринославі,
Миколаєві – 2-го розряду, Житомирі, Кам’янці-Подільському, Полтаві,
Кременчуку, Сімферополі, Херсоні, Керчі, Бердичеві – 3-го розряду і в
Чернігові – 4-го розряду. Їхні штати коливалися залежно від розряду, від
8 до 20 осіб 19.

Організаційна структура розшукових органів визначалася законом від 6
липня 1910 р. «Про організацію розшукової частини», згідно з яким вони
належали до складу поліцейських управлінь губернських, деяких повітових
великих міст та градоначальств. З того ж року в складі Департаменту
поліції було створено нове 8-е діловодство, яке здійснювало, головним
чином, координаційні функції та впорядковувало документи з організації
діяльності розшукових відділень, формувало центральне реєстрове бюро,
підтримувало зв’язок із західноєвропейськими поліціями та фірмами, що
виготовляли апаратуру для розшукових відділень Росії. Крім того,
співробітники 8-го діловодства проводили навчання як інструктори
новітньої техніки розшуку у школі з підготовки кадрів розшуку, а також у
місцевих відділеннях.

З приходом до влади гетьмана система підпорядкування місцевих розшукових
відділень залишилася незмінною. А координаційні функції Бюро карного
розшуку при МВС за часів Тимчасового уряду (8-ме діловодство
поліцейського департаменту) 20, перебрав інспекторський відділ ДДВ.
Важка криміногенна обстановка в Україні під час приходу Скоропадського
до влади змусила його вдатися до спроби суттєвої перебудови в галузі
карного розшуку. Вже 30 червня 1918 р. губернським старостам було
надіслано обіжник директора ДДВ з розробленим МВС законопроектом «Про
створення карно-розшукових частин Державної Варти» і проекти штатів до
них. У цьому документі було рекомендовано розпочати формування
відповідних територіальних органів, але зазначалося, що «штати не можна
рахувати усталеними, оскільки вони не затверджені Радою Міністрів» 21. В
цей час у Міністерстві юстиції відпрацьовувалось як варіант структурної
побудови розшукової варти утворення відповідного департаменту у його
складі з повним підпорядкуванням начальників місцевих розшукових
відділень прокурорам окружним судів. Поки ж що згідно з тимчасовим
штатним розписом карно-розшуковими відділами в губерніях і
градоначальствах мали керувати начальники, безпосередньо підлеглі
губернським старостам і міським отаманам, але призначалися вони на
посаду за згодою прокурора відповідного окружного суду. Начальник
відділу мав двох помічників у губернських містах із населенням до 200
тис. осіб, а у містах з більшою кількістю населення – на одного
помічника більше, ніж мав начальник міської Державної варти. На окремий
район загальної варти призначалися начальник карно-розшукового відділу
району і два його помічники. Кожен начальник мав управління з окремими
штатами. У градоначальствах карно-розшукові відділи мали таку ж
організацію, як у губернських містах, за винятком того, що кількість
помічників начальників дорівнювала кількості відділів загальної варти у
градоначальстві. Кількість агентів розшуку в губернських містах та
градоначальствах визначалася з розрахунку по чотири на кожний розшуковий
район. Окремий штат столичного карно-розшукового відділу був у Києві.
Він поєднував відповідні органи градоначальства і губернії. У
підпорядкуванні начальників районів і їхніх помічників знаходилося 100
агентів розшуку. Кількість карно-розшукових агентів в Одесі становила 60
осіб.

У повітах існували підлеглі повітовому старості карно-розшукові
відділення. Начальники цих відділень мали управління за окремим штатом і
помічників: у містах з населенням більш, ніж 200 тис. осіб – двох, в
інших – одного. Начальники карно-розшукових відділень районів повіту
також мали управління і одного помічника на кожний міський район
загальної варти. Кількість агентів визначалася із розрахунку два на
кожний район 22.

Згідно з інструкцією Департаменту поліції російського МВС від 9 серпня
1910 р. «Чинам сыскных отделений», якою продовжували керуватися
українські карно-розшукові органи, особовий склад відділів і відділень
бажано було розподілити на три основні групи, кожна з яких утворювала
особливий загін і виконувала доручення начальника органу за такими
категоріями злочинів: «1) вбивства, розбої, грабежі та підпали;
2) крадіжки і професійні злочинні організації (конокради, зломщики,
кишенькові крадії, магазинні, худобні, залізничні зграї) і злодії різної
злочинної спеціалізації; 3) шахрайства, підробки, обдурювання,
фальшивомонетництво, контрабанда, продаж жінок до будинків терпимості та
за кордон». Для керівництва кожного загону призначався один з класних
чинів відділу (відділення). Службовці йому на допомогу розподілялися за
особистими здібностями і знаннями злочинного середовища. Там, де
дозволяла штатна чисельність карно-розшукового органу, передбачалося
формування 4-го «летючого» загону – для постійних чергувань у театрах,
вокзалах, для обходів, облав на волоцюг і для денної та нічної
патрульної служби на вулицях, ринках та в інших громадських місцях. На
службовців «летючих» загонів мали покладатися також окремі доручення
вищого керівництва 23.

Штати управлінь карно-розшукової варти наочно ілюструє доповідь
катеринославського губернського старости генерал-майора І. Черникова
директорові ДДВ від 10 вересня 1918 р. На той час у губернії було:
дев’ять начальників карно-розшукових відділів (губернський, вісім –
повітових), 12 їхніх помічників, 106 начальників відділів районів, 42
їхні помічники, 234 розшукові агенти, дев’ять дресирувальників собак,
дев’ять завідуючих антропометричною частиною, дев’ять фотографів,
дев’ять завідуючих столами приводу, дев’ять секретарів і дев’ять
скарбників 24.

Отже, за нашими підрахунками загальна чисельність карно-розшукової варти
в Українській Державі становила близько 4 тис. осіб.

Освідомча варта. Організаційна побудова і функції освідомчих відділів
регламентувалися особливими документами із грифом «таємно» або «цілком
таємно». З перших днів приходу до влади гетьман доручив директору
адміністративно-політичного департаменту МВС Ю. Шкляревському створити
освідомчий відділ. Безпосередньо цією роботою керував старший урядовець
із особливих доручень Л. Пономарьов. Справа створення відділу значно
активізувалася з 8 червня після надходження коштів і з приходом на
посаду директора ДДВ П. Аккермана, колишнього товариша прокурора
Віленського окружного суду; Л. Пономарьов став першим начальником
освідомчого відділу. Цей підрозділ виконував такі завдання: попередження
і припинення злочинів проти державного ладу і безпеки; збирання
агентурної інформації про політичні виступи, страйки,
повстансько-партизанський і профспілковий рух, політичні партії та їхніх
функціонерів, настрій населення. У складі відділу було створено
діловодства: загальне (особового складу і господарське), таємне,
агентурне, залізничної варти, а також реєстраційна та фотографічна
(дактилоскопічна) частини 25.

Освідомчий відділ ДДВ координував роботу цих органів у губерніях і
градоначальствах, де, як і інші структури Державної варти, начальники
освідомчих відділів безпосередньо підпорядковувалися губернським
старостам і міським отаманам, листувалися з департаментом варти лише
через них. Але начальник освідомчого відділу губернії і градоначальства
призначався на посаду особисто директором ДДВ після затвердження
міністром внутрішніх справ. Він мав власну канцелярію і штатних філерів,
а також був зобов’язаний добирати і навчати секретних агентів. Кількість
філерів установлювалася залежно від заселеності і політичної атмосфери в
місцевості. Наприклад, у Київському градоначальстві їхній штат налічував
80 осіб, в Одеському – 50, в Київській, Харківській, Катеринославській
губерніях – 50, Полтавській, Херсонській, Чернігівській, Волинській,
Подільській – 40, в Миколаївському градоначальстві – 20 осіб.

Канцелярія начальника губернського освідомчого відділу вела справи за
встановленим департаментом варти зразком: реєстрація даних огляду,
агентурні записки, щоденники огляду, відповідні довідки; реєстрація всіх
осіб у справах відділу; книга грошової звітності; справи з
листування 26. До складу губернських освідомчих відділів за тимчасовими
штатами від 6 серпня 1918 р., крім начальника, входили: старший діловод
(заступник начальника відділу),три діловоди, шість їхніх помічників,
журналіст, шість канцеляристів 2 розряду і перекладач 27. Більш дрібних
структурних підрозділів освідомчої варти не існувало. Висновок В. Сідака
про повітові освідомчі відділи, що підпорядковувалися відповідним
старостам 28, не відповідає дійсності. Наведений ним штатний розпис
стосується карно-розшукових підрозділів варти. Управлінське ядро
освідомчої варти у кожній з адміністративно-територіальних одиниць
Української Держави не перевищувало 20 осіб. Про це свідчать, зокрема,
службові звіти і грошові відомості начальника Полтавського освідомчого
відділу за липень – грудень 1918 р. 29. Разом з філерами чисельність
штатних співробітників освідомчої варти в Україні не перевищувала 1 000
осіб. Інформування про політичний стан у повітах і міських районах
здійснювали відряджені агенти зовнішнього (філери) і внутрішнього
(секретні співробітники і допоміжні агенти) нагляду. При їх доборі і
вербуванні начальники територіальних освідомчих відділів Української
Держави використовували досвід роботи царських «охоронок», що
створювалися й існували в Росії з кінця ХІХ ст. до 1 березня 1914 р. як
окремі органи політичного розшуку. У своїй діяльності українська
освідомча варта продовжувала керуватися «Инструкцией начальникам
охранных отделений по организации и ведению внутреннего (агентурного)
наблюдения», «Инструкцией по организации наружного (филерского)
наблюдения» (1907 р.), «Инструкцией по ведению внутреннего наблюдения в
жандармских и розыскных учреждениях» (1914 р.) 30. Про дотримання
основних принципів штатної організації і службової діяльності «колишніх
органів політичного розшуку» доповів міністру внутрішніх справ директор
ДДВ 11 липня 1918 р.

Зрозуміло, що для секретних співробітників не встановлювалось
спеціального штату, їхня кількість залежала від конкретних обставин і
засобів роботи з агентурою департаментського і місцевих освідомчих
відділів. Але секретних агентів повинні були мати всі, без винятку,
освідомчі відділи.

Вже в першому параграфі Інструкції про організацію і ведення
внутрішнього нагляду зазначалося, що «до обов’язків особи, яка відає
політичним розшуком, належить перш за все придбання і збереження
секретної агентури – єдиного досить надійного засобу, який забезпечує
освідомлення. Зовнішній нагляд є лише допоміжним і досить коштовним
засобом для розробки агентурних відомостей та для прикриття
конспіративності агентурного джерела».

Штати філерів, належних до територіальних освідомчих відділів, також не
були сталими. 4 листопада директор ДДВ надіслав до губернських старостів
і міських отаманів обіжник, де пояснював, що «вказана чисельність
агентів є лише нормою для розрахунку визначених коштів утримання,
начальники освідомчих органів мають можливість приймати агентів,
визначаючи їм розмір утримання на власний розсуд, за умови, щоб загальна
сума не перебільшувала встановленого грошового авансу» 32.

Крім того, до виконання окремих дій в освідомчій галузі залучалися
службовці загальної і карно-розшукової варти, які повинні були
беззаперечно здійснювати всебічне сприяння освідомчим органам.

Так, 2 серпня 1918 р. в Миколаївську міську в’язницю за адміністративною
санкцією міського отамана полковника Черепанова на підставі закону
Тимчасового уряду від 2 серпня 1917 р. були заарештовані начальник
міської варти Зіберт, його помічник Барон, помічник начальника 2-ї
адміністративної частини Лавут і начальник варти заводу «Наваль»
Асушкин. Вони відмовилися виконати розпорядження директора ДДВ про
здійснення розшукових дій політичного характеру відносно деяких колишніх
членів Центральної Ради, Ради робітничих і солдатських депутатів.
Підставою для їхнього арешту стала заява про те, що вони «не вважають
для себе можливим ні з моральної, ні з правової точки зору виконувати
подібні доручення, оскільки закон Тимчасового уряду не покладає на
службовців міліції обов’язки по політичному розшуку» 33.

18 листопада до начальника Полтавського губернського освідомчого відділу
звернувся з рапортом начальник Лубенського повітового карно-розшукового
відділення, в якому доповідав, що згідно з назвою дорученого йому
відділення в його «компетенцію повинні надходити на виконання всі справи
чисто кримінального характеру». Незважаючи на це, за розпорядженням
полтавського губернського старости до провадження карно-розшукового
відділення надійшли справи «по розшуку і встановленню негласного нагляду
за 47 особами, які викликають підозру невизначеного характеру», а також
наказ про розшук і затримання більшовицького агітатора Г. Бондацького.
Начальник Лубенського карного розшуку пропонував надалі до справ
політичного характеру залучати «Начальників Міських і Повітових Варт,
які мають більший штат службовців, добре озброєних і розташованих на
території населених місцевостей». З огляду на вказані доводи він прохав
пояснити, чи може очікувати «в майбутньому інших таємних доручень
політичного характеру». На цей рапорт начальник Полтавського освідомчого
відділу відповів, що такі «пропозиції робить Повітовий староста і від
нього особисто залежить, кому їх передати для виконання» 34.

В цей час ДДВ вдався також до царського досвіду створення окремих
«охоронок». Так звані «розшукові наглядові пункти» стали створюватися на
станції і в районах Києва у підпорядкуванні начальника столичного
освідомчого відділу 35. В умовах нового політичного дрейфу гетьмана до
«білої» Росії стара імперська схема організації політичної поліції
знайшла своє втілення в Україні.

Кордонна варта. Гетьманському уряду належить першість у створенні ще
одного різновиду поліцейських органів, хоча й тут було використано
значний російський досвід. Як було зазначено вище, на імперський
департамент поліції певною мірою покладався й захист кордонів. До
створення, крім воєнізованих підрозділів кордонної охорони, ще й
спеціальних кордонних органів Державної варти гетьмана спонукало
негативне становище у прикордонній смузі держави, особливо з Радянською
Росією. Незважаючи на встановлені дипломатичні стосунки, мирові
переговори, провокації на кордоні з боку Радянської Росії не
припинялися, що фактично зводило нанівець зусилля підрозділів
українського Окремого корпусу кордонної охорони на півночі і сході.
Кордонці були не в силах запобігти нелегальній міграції радянських
агентів і озброєних терористичних груп.

ДДВ мав низку своїх функціональних обов’язків у кордонній галузі. У його
складі було два відділи, компетенція яких безпосередньо стосувалася
стану українських кордонів. Освідомчий відділ зобов’язувався забезпечити
запобігання злочинам проти державного ладу, мотиви вчинення яких нерідко
складалися за кордоном чи були пов’язані з кордоном. У віданні
легітимаційного відділу були паспортні справи іноземців в Україні і
українських громадян, затриманих за кордоном.

30 серпня гетьман затвердив тимчасовий Статут про кордонні пункти
Державної варти й їхні штати. На кордоні з Великоросією на кінцевих
залізничних станціях утворювалися кордонні пункти 1-го і 2-го класу.
Їхнє призначення полягало «в наданні допомоги прибуваючим в межі
Української Держави і від’їжджаючим за кордон, а також охороні їхніх
інтересів; перешкодженні проникненню протизаконних і злочинних елементів
у межі держави; в інформуванні про політичний стан у прилеглих до
пунктів районах».

Кордонні пункти встановлювалися на станціях Орша, Хутір Михайловський,
Кореньове, Валуйки (1 кл.), Гостищеве і Клинці (2 кл.). Крім того, «для
найбільшого забезпечення Держави від проникання злочинного елементу в
тилу кордонних пунктів» на ст. Жлобин, Терещенська, Ворожба, Куп’янськ
(1 кл.), Бєлгород, Новобілиця (2 кл.) встановлювались особливі дозорчі
пункти.

В адміністративному відношенні кордонні і дозорчі пункти підлягали
губернським старостам і поділялися на класи залежно від значення і
перепускної здатності. Вище керування ними належало директору ДДВ через
освідомчий і легітимаційний відділи. Безпосереднє керівництво пунктом
здійснював начальник, призначений на посаду особисто директором ДДВ.
Своїх підлеглих згідно зі штатами він підбирав особисто.

Відповідно до класу штатний розпис кордонного і дозорчого пункту
становив у такому співвідношенні: начальник, діловод (він же його
помічник), помічник діловода (лише для І класу), два канцелярські
урядовці 2 розряду, 2/1 старші доглядачі, 8/6 молодших доглядачів,
старший вартовий, 3/2 вартових вищої платні, 27/16 вартових нижчої
платні 36.

Отже, загальна чисельність кордонної варти на російсько-українському
кордоні складала 496 осіб.

Розвідувальні органи Державної варти. В Українській Державі
розвідувальні функції за кордоном здійснювалися переважно відповідними
органами Міністерства військових справ і окремими агентами особливого
відділу гетьманського Штабу. Проте й МВС мало певні надбання в цій
галузі.

10 серпня 1918 р. П. Аккерман доповів міністрові військових справ, що
«на сьогодні Українська Держава не може опертися на внутрішній свій
стан, оскільки знаходиться у стадії перебудови, і будучи сторіччями
нерозривно з’єднаною з суспільними і політичними течіями Російської
держави, їй поки тяжко від них відмежуватися». Тому для успішної
протидії представникам течій, які підривають підвалини державного ладу
України, він пропонував за кордоном, в центральних пунктах, де діють їх
осередки, заснувати «особливі цілком таємні відділення, на обов’язки
яких покласти ознайомлення з зазначеними течіями і доповідати важливі
для України відомості в департамент Державної Варти».

Серед таких пунктів називалися Москва, Петроград, Кишинів, Варшава,
Вільно, Ростов, Ясси, Львів і Чернівці. Конспіративність праці агентів
цих відділень належало забезпечити за рахунок Міністерства закордонних
справ, в дипломатичні установи якого вони зараховуватимуться на посади
канцеляристів або інших нижчих службовців. Формально підкоряючись
посадовим особам МЗС, агенти ДВ мали діяти самостійно і при необхідності
отримувати допомогу від урядовців МЗС. Кошти на таємні відділення за
кордоном надходили з бюджету Державної варти 37.

У більшості з запропонованих міст при дипломатичних установах
Української Держави такі пункти було відкрито. Так, у Петербургу і
Москві діяли Генеральні консульства, очолювані відповідно
С. Веселовським і О. Кривцовим. У Вільні консульське представництво
України очолював І. Красовський, у Ростові-на-Дону – міністр-резидент
генерал К. Середин. Замість Варшави відкрили консульство в Лодзі на чолі
з С. Нілусом, у Румунії надзвичайну дипломатичну місію очолював
В. Дашкевич-Горбацький 38. У Чернівцях і Львові, на жаль, дипломатичних
представництв Українська Держава не мала. Але після революції в
Австро-Угорщині в листопаді 1918 р. їх там започаткували.

Таким чином, Державна варта МВС за функціональним призначенням
складалася з органів шести різновидів: загальних, залізничних,
карно-розшукових, освідомчих, кордонних, розвідувальних, які загалом
нараховували приблизно 60 тис. службовців. Наведені документальні
матеріали дозволяють дійти висновку, що система побудови української
Державної варти мала чітку організацію з центральною і місцевою
підлеглістю, її підрозділи виконували всебічні функції із захисту
державного ладу і громадської безпеки. Для розроблення штатної структури
вартових органів використовувалася організація поліцейських підрозділів
Російської імперії, розвинута з урахуванням національних умов і
особливостей часу.

§2. Кадрова робота і соціальний

захист службовців

Необхідність формування нового державного апарату поставила перед
гетьманською владою проблему кадрів.

У своїх спогадах П. Скоропадський вкрай негативно характеризує
діяльність державних службовців за часів Центральної Ради: «…це були
швидше не державні інституції, а партійні «ячейки», зложені з людей
здебільшого малоосвічених і зовсім недосвідчених в тих справах, які їм
були доручені». Тому він пояснює сутність своєї кадрової політики
спробою досягнути національної злагоди, дотримуючись позиції: «ні
диктатура вищого класу, ні диктатура пролетаріату, а рівномірна участь
всіх класів суспільства в політичному житті краю» 39.

Соціалістичним діячам Центральної Ради були запропоновані місця в новому
уряді. Однак абсолютна більшість з них, як вважають деякі сучасні
історики, «поставила партійні інтереси вище загальнонаціональних і
відхилила цю пропозицію». На посаду міністра іноземних справ у
гетьманському кабінеті погодився лише відомий історик, член партії
соціалістів-федералістів Д. Дорошенко 40. Тому з самого початку у
кадровому питанні ставку було зроблено на досвід і професійні якості
старого адміністративного апарату.

Незважаючи на бойкот членів Центральної Ради, охочих піти на державну
службу до гетьмана знайшлося чимало як в Україні, так і за її межами.
Налякані більшовицькими засобами правління заможні і середні верстви
населення, які мали хоч якусь причетність до українства, вистоювали в
чергах на порозі Генерального консульства України в Москві, щоб отримати
дозвіл на виїзд в Україну. Щомісяця консульство оформляло до 500 віз.
Чисельність бажаючих емігрувати до України змусила генерального консула
О. Кривцова, крім основної будівлі консульства на Тверській, відкрити ще
його відділення на Великій Чернігівській вулиці 41.

Київська газета «Новости дня» 8 вересня 1918 р. писала, що у Харкові
«великий натовп біженців з Великоросії створює кризу квартирну і
продовольчу. Щодня в Бєлгород продовжують приїжджати тисячі. На
радянському кордоні червоноармійці вчинюють насильства і грабунки».

Сучасник тих подій адвокат А. Гольденвейзер згадував: «Відносна
благополучність Києва за гетьманської доби різко відтінювалася швидким
посиленням злиднів у Петрограді і Москві. На півночі починався вже
голод, який нам був ще зовсім не знайомим. А починаючи з осені, після
замаху на Леніна, почався і червоний терор з розстрілом заручників,
надзвичайками і ревтрибуналами. Всі, хто лише будь-як міг, кинулися до
нас на південь. Київ, хоча й на короткий час, став дійсно всеросійським
центром. До нас приїхали правління всіх банків, великі промисловці і
фінансисти, представники аристократії, придворних і бюрократичних кіл.
За ними потягнулася інтелігенція – адвокати, професори, журналісти.
Місто було переповнено, найти кімнату ставало майже неможливо… На
вулицях було незвичайне пожвавлення, кінематографи і театри не вміщували
всіх жадаючих розваг, відкрилися десятки нових кабаре, кав’ярень та
гральних клубів. Опинившись після московського пекла в цьому київському
ельдорадо, російська людина кутила, сіяла грошима, створювала нові
підприємства і спекулювала» 42.

Тих, хто бажав чесно і сумлінно служити Українській Державі,
працевлаштовували незалежно від національності. Це стало загальним
принципом формування гетьманського державного апарату.

З’являлися навіть такі прохання біженців із Росії: «Обращаюсь к
наследникам незабвенного батьки Шевченко с просьбой о зачислении меня в
сыны украинского народа. Могу производить работу волостного писаря,
конторщика, регента. А.В. Соловьев» 43.

Серед біженців було багато колишніх офіцерів і поліцейських службовців,
які в першу чергу ставали жертвами пролетарської диктатури. Більшість із
них були професіоналами, неспроможними займатися іншою справою. Тому
вони охоче йшли служити в силові структури Української Держави.

3 травня 1918 р. київські «Последние новости» надрукували оголошення, в
якому офіцери-українці запрошувалися на реєстрацію до гетьманського
ад’ютанта з метою визначення їхньої подальшої служби. Колишні урядовці
російського департаменту поліції, жандармські офіцери направлялися на
співбесіду до освідомчого відділу департаменту варти, що розташовувався
на Олександрівській вулиці, в будинку Крицького. При схваленні
кандидатури за діловими і політичними якостями фахівець отримував
відповідне призначення в Києві чи в інших регіонах 44.

Умови зайняття посад класними урядовцями визначав закон від 24 липня
1918 р. «Про порядок призначення осіб на урядову службу». Директор ДДВ
як урядовець IV класу призначався особистим наказом гетьмана зі
скріпленням міністра внутрішніх справ за попередньою ухвалою Ради
Міністрів. Віце-директори, начальники освідомчого і залізничного
відділів департаменту, урядовці з особливих доручень освідомчого відділу
департаменту, отамани залізничних районів як урядовці V класу – наказом
по МВС за поданням, затвердженим гетьманом. Начальники інших відділів
департаменту і всіх місцевих органів, інспектори варти губерній і
градоначальств, начальники повітової і міської варти (1 розр.) –
урядовці VI класу – наказом МВС. Інші чини – в порядку, визначеному
міністерством. Відповідним чином здійснювалося звільнення з посад 45.

Особливу увагу гетьман приділяв призначенню місцевої державної
адміністрації, у підлеглості якої знаходилися підрозділи загальної,
карно-розшукової та освідомчої варти. Звичайно, що ці ключові посади
мали зайняти виключно прихильники нового режиму. Призначення на них
відбулося відразу після сформування уряду. Вже 9 травня 1918 р.
гетьманським наказом за №1 були призначені губернські старости
Київщини – І. Чарторижський, Херсонщини – С. Пищевич і Харківщини –
П. Заліський. 13 травня столичним отаманом став О. Хануков, а
чернігівським і подільським губернськими старостами – М. Савицький і
С. Кісельов. Наступного дня було оголошено про усунення від посад решти
губернських комісарів УНР, а міністр внутрішніх справ Ф. Лизогуб
відправив у відставку всіх повітових комісарів та їхніх помічників. Тоді
ж портфель полтавського губернського старости отримав С. Іваненко, а
волинського – Д. Андро. 28 травня одеським міським отаманом став
В. Мустафін. Найдовше гетьман визначався з кандидатурами на посаду
старости найрозвинутішої промислової Катеринославської губернії і
отамана міста корабелів Миколаєва. Лише наприкінці липня перше службове
крісло зайняв І. Черников, а 13 серпня друге – Є. Де-Бонде. У подальшому
здійснювалися окремі службові переміщення голів губернських і
отаманських адміністрацій. Посади старостів Київщини обіймали
П. Андріанов і В. Федоренко, Полтавщини – Д. Яновський і Я. Нога,
Чернігівщини – М. Висоцький, а столичного отамана – К. Маршалк.

З самого початку своїх владних повноважень гетьманський уряд здійснював
призначення адміністрації і в так званих спірних районах, державна
належність яких ще не була остаточно визначена міжнародними угодами. 8
червня на посаду старости Холмщини було призначено
О. Скоропис-Іолтуховського, хоча офіційно під такою назвою лише 15
листопада 1918 р. губернію додано до списку
адміністративно-територіальних одиниць Української Держави. 20 червня
для загального керівництва Бердянським, Мелітопольським та Дніпровським
повітами була заснована посада «окружного старости Таврії на правах
губернського старости». Її обійняв О. Десницький, який одночасно
залишився уповноваженим МВС Української Держави при 52 німецькому
корпусі генерала Коша в Криму. 30 серпня із Мозирського, Пинського та
Речицького повітів тимчасово була утворена Поліська губернія, яку очолив
Д. Патон 46.

Опрацювання організаційно-штатного розкладу і комплектування центральних
і місцевих установ Державної варти здійснювалися одночасно. В самому
департаменті кадровими питаннями займався його загальний відділ, на
місцях – губернські і повітові старости. Інспекторський відділ ДДВ
координував усю кадрову роботу, направляючи у розпорядження старостів
осіб, які зверталися для працевлаштування у Києві. Здебільшого це були
колишні працівники поліції та звільнені в запас офіцери й унтер-офіцери.
На посаду їх призначали залежно від вакансій на місцях. Головна увага
зверталася на професійний досвід, фах та моральні якості кандидата на
працевлаштування. Компетентність службовця стала ще одним загальним
принципом добору державного апарату. При цьому велике значення мала
характеристика із попереднього місця служби, клопотання колишніх
військових начальників, рекомендація ДДВ.

Так, питання про прийняття на службу до варти звільненого в запас
прапорщика В. Довгалюка було вирішено волинським губернським старостою
на підставі позитивної характеристики. Сотник С. Крицький призначався на
вартову посаду в Катеринославі за поданням господаря 4-го відділу
Одеської кордонної бригади і з урахуванням характеристики, затвердженої
начальником штабу колишнього Кавказького військового округу. А помічника
командира військової частини поручика О. Петрушевського на посаду
начальника Маріупольського карно-розшукового відділення перевести з
Нікополя катеринославському старості рекомендував перевести особисто
віце-директор ДДВ. У рекомендації, зокрема, зазначалося, що це «добре
знаюча свою справу людина. Дуже багато зробив у поліпшенні порядку в
місті, чим заслужив повну довіру» 47.

Натомість осіб, які не викликали довіри у департаментських урядовців, на
службу в місцеві вартові підрозділи не приймали.

29 липня ізяславський староста Вольський надіслав начальнику повітової
варти таємне повідомлення про те, що «за розпорядженням департаменту
Державної Варти не підлягає прийняттю на службу, в разі збудження про це
клопотання, колишній агент Андрій Павлович Кирильченко, звільнений через
неблагонадійність і належність до партії соціалістів-революціонерів» 48.

Відносно службової відповідності кандидата враховувались також висновки
безпосередніх начальників.

Так, за рапортом старшого вартового Печерського району м. Києва
А. Шамрая начальником районної варти 26 жовтня 1918 р. було відмовлено в
службі резервісту І. Левчуку, який «мав нахили до більшовизму» 49.

В кадровій політиці щодо службовців варти керівництво ДДВ, на відміну
від колишніх російських Департаменту поліції і Жандармського управління,
не вдавалося до відкритого антисемітизму. Але ставлення до євреїв, які
потрапили на службу до вартових органів, було настороженим. Вони
розглядалися як потенційні посібники більшовиків, які вимагали
постійного нагляду. Тому деякі місцеві начальники відмовляли євреям у
працевлаштуванні або звільняли їх із посад, зайнятих в органах міліції
за влади Тимчасового уряду і Центральної Ради.

Так, 29 червня 1918 р. начальник Ізяславської повітової варти надіслав
обіжника до дільниць, в якому, зокрема, зазначив: «Євреї не можуть
служити в Державній Повітовій варті, а тому під сприятливим приводом
подати їх на звільнення, а про євреїв – відмінних і вірних службовців
доповісти мені для переводу їх як виняток до Міської Ізяславської
варти» 50.

ДДВ здебільшого не втручався в такі кадрові рішення місцевих
начальників.

Наприклад, 10 жовтня на листі зі скаргою мешканця м. Острога Вольфа
Лейбовича Веймана про незаконне звільнення його зі служби у варті
віце-директор ДДВ Тальберг і начальник інспекторського відділу Раусевич
написали резолюцію: «Пану волинському старості на розпорядження» 51.

Певну інформацію про національний склад керівної ланки губернської
загальної варти дає приклад штатного розпису вартових установ
Катеринославщини.

Там обов’язки губернського інспектора варти виконував начальник
освідомчого відділу В. Долгов. Міську варту очолювали: в Катеринославі –
М. Левітіс, Амур-Дніпровську – Г. Веселовський, Маріуполі – М. Синьков,
Бахмуті – М. Мєркулов, Каменському – М. Сотін, Юзовці – М. Яковлєв,
Олександрівську – Н. Васильєв, Луганську – К. Монастирський. Керівниками
повітової варти були: Катеринославської – Д. Артамонов, Павлоградської –
К. Жолтановський, Маріупольської – К. Чарнес, Верхньодніпровської –
О. Кулаков, Новомосковської – О. Гладилін, Бахмутської – Д. Борткевич,
Олександрівської – І. Богослов, Слав’яносербської – Л. Федоровий.

У кадрові призначення посадових осіб варти втручалося союзне
командування.

7 жовтня 1918 р. катеринославський губернський староста І. Черніков був
змушений звернутися до директора ДДВ з проханням пояснити, чи підлягають
австро-угорські кадрові пропозиції «точному виконанню, чи він може
призначити на посади по варті і карно-розшуковому відділенню осіб на
свій погляд не в залежності від заяв Австро-Угорського командування». 4
листопада директор ДДВ звернувся до представника українського уряду при
австро-угорській Східній армії в м. Одесі генерал-лейтенанта Г. Рауха з
категоричним протестом проти втручання союзників у кадрові справи,
зокрема з приводу усунення від посади начальника Маріупольського
карно-розшукового відділу Резниченка і призначення замість нього
помічника Моргацького. П. Аккерман зазначав, що «справа організації
Державної Варти в губернії цілком належить до відома Губернського
старости, на якому лежить вся відповідальність за умілий підбор
посадових осіб. Тому всяке стороннє втручання в цю справу здатне лише
тільки зашкодити справі організації Варти». Водночас старості
І Чернікову директором була надіслана телеграма, яка повідомляла, що
«вказівки австрійської влади в справі призначення не можуть бути
обов’язковими» 52.

З приводу кадрового диктату німецько-австрійських союзників до їхнього
вищого командування 11 жовтня 1918 р. навіть звернулася Рада Міністрів.
Але суттєвих наслідків це не мало. Для Центральних держав переважними
були власні стратегічні цілі у світовій війні. Вони намагалися
використати гетьманський охоронний апарат для поінформованості про
суспільно-політичне та економічне становище в Україні 53. Навпаки, 11
жовтня директор ДДВ був змушений повідомити губернських старостів про
розпорядження МВС надсилати освідомчі копії генералу Рауху, українському
урядовому представнику при командуванні Східної армії Австро-Угорщини,
який мав інформувати союзників за цими копіями 54.

На нижчі ланки вартових органів союзний вплив під час призначення майже
не розповсюджувався. Кадрові призначення здійснювали місцеві начальники
з дотриманням загальних принципів підбору службовців державного апарату.

Наприклад, серед особового складу Павлоградської повітової варти при
канцелярії з числа вартових було: підпрапорщик, два унтер-офіцери,
рядовий, один служив у кордонній охороні, один служив у поліції міста.
Волосні дільниці варти очолювали: Богданівську – підпоручик К. Фентисов,
Павлоградську – підпрапорщик О. Величко, Богуславську – спадковий
почесний громадянин В. Каменєв. Про соціальний і національний склад
сільської варти дає уявлення штатний розклад вартових Олександрівської
волості. Начальником варти був козак І. Гуслистий, вартовими старшого
окладу – єфрейтор Д. Шепілєв і унтер-офіцер К. Шишкін (обоє з селян),
вартовими – І. Коновалов і І. Погоренко (обоє змолоду служили в поліції,
потім – у міліції), Р. Волков (колишній жандарм), М. Олексюк і
Є. Осименко (обоє з селян). Якісні характеристики особового складу інших
волосних дільниць Павлоградської повітової варти суттєво не
відрізнялися. Серед вартових були колишні поліцейські урядники,
городові, тюремні дозорці, солдати. Лише робітник Є. Попов і селянин
П. Шмигалєв не служили раніше ні в армії, ні в поліції.

Добираючи кадри на канцелярські посади управлінь варти відповідні
начальники звертали увагу переважно на досвід роботи і рівень освіти.

Так, у складі канцелярії Павлоградської повітової варти були: надвірний
радник, титулярний радник, колезький асесор, родова дворянка і двоє
міщан 55.

Під час зарахування на штатну посаду вартовий чи класний урядовець ДДВ
мав скласти урочисту обітницю на вірність Українській Державі. Її текст
ретельно розроблявся у ДДВ і був розісланий по місцевих установах.
Вступник до лав варти урочисто обіцяв вірно служити Українській Державі,
визнавати її державну владу, виконувати її закони і всіма силами
охороняти її інтереси і добробут. Відразу ж у тексті обітниці
підкреслювалось, що особа стає на службу добровільно, намагаючись
служити не зі страху, а за совістю. Новий службовець обіцяв виконувати
всі накази і розпорядження керівництва, визнавати дисциплінарну владу
начальника і відбувати дисциплінарні стягнення. 19 вересня текст
обітниці було доповнено словами: «Я також обіцяю зберігати державні
речі, обмундирування, амуніцію і зброю, за псування і пропажу яких
відповідаю по всій суворості закону». Підписаний власноручно текст
обітниці зберігався в особових справах службовців варти в управліннях і
канцеляріях не нижче повітової 56.

Така увага до прийняття обітниці приділялася не випадково. Серед охочих
служити у варті було чимало й таких, хто насправді не визнавав
української державності і прийшов у правоохоронні органи заради користі
і матеріального добробуту, а то й зі злочинними намірами.

26 липня київський міський отаман О. Хануков доповідав у ДДВ про агента
карно-розшукової варти колишнього жандармського унтер-офіцера І. Синька,
який прийшов служити для того, щоб розвідати кількість особового складу
нагляду на пристанях. Це давало йому змогу попереджати
спільників-крадіїв. Отаман також повідомляв про начальника варти водної
дільниці р. Дніпра Д. Галкіна, який, аби не приймати обітницю, удавав з
себе сектанта 7.

Для зарахування у кадри варти службовець (до помічника начальника
районної варти включно) мусив протягом першого року служби пройти
початкову спеціальну підготовку на курсах молодшого складу, які
створювалися у кожному губернському місті і градоначальстві. До
успішного складання іспитів вартовий не міг виконувати в повному обсязі
службові обов’язки і вважався резервістом. Якщо службовець призначався
на вищу посаду, йому також належало навчатися на курсах підвищення
кваліфікації. Заняття на курсах проводили за призначенням губернських
старост (міських отаманів) класні урядовці Державної варти, а також до
їх проведення залучалися чини судового відомства і прокурори місцевих
окружних судів.

Карно-розшукові агенти підвищували свій теоретичний рівень і професійну
майстерність на курсах, які створювались при кожному розшуковому
відділі. За Інструкцією від 9 серпня 1910 р. «всі чини розшукових
відділень повинні були ознайомитися з судово-поліцейською фотографією,
дактилоскопією і антропометрією, гіпсуванням слідів тощо, для чого
кожний вступник до відділення на службу був зобов’язаний пробути
потрібний час на практичних заняттях з реєстрації злочинців». На
заняттях вони мали вивчати спеціальні альбоми з фотографіями злочинців,
а також засоби вчинення злочинів, що зберігалися в навчальних музеях при
відділеннях. Службовці карно-розшукових органів повинні були «ґрунтовно
ознайомлюватися із засобами самозахисту і обеззброєння злочинців».

Залізничні вартові навчалися при управліннях отаманів залізничних
районів у спеціальних школах резерву. Начальник школи займав штатну
посаду з річним утриманням 8 000 крб. і був одночасно завідуючим
господарством отаманського управління. Навчальні дисципліни викладали
три підлеглі йому штатні інструктори з посадовим окладом 3 600 крб.
річних.

Спеціальну підготовку класних урядовців варти, а також начальників
карно-розшукових відділів і відділень та їхніх помічників провадили при
ДДВ, де були відкриті курси з двома відділеннями за відповідними
спеціальностями. Програмно-методичне забезпечення курсів здійснював
директор ДДВ, навчально-матеріальне – МВС; до проведення занять за
згодою інших відомств залучалися їхні співробітники. Вся система
підготовки, від початкової – до курсів при ДДВ, проводилася за
узгодженими між собою і затвердженими МВС програмами. Службовцям читали
лекції з поточної політики, географії, української та російської мов,
юридичних та спеціальних дисциплін. Значну увагу в навчальному процесі
приділяли аналізу оперативної та криміногенної обстановки в Україні. На
період навчання службовців зараховували до резерву того начальника,
якому були підлеглі курси, де вони й отримували платню 58. Усе це дає
підстави цілком погодитися з висновком В. Сідака про те, що «підготовка
та підвищення кваліфікації співробітників ДВ організовувались відповідно
до напрямків і обсягів їх роботи згідно з вимогами часу» 59.

Підготовку кадрів і підвищення їхньої кваліфікації директор ДДВ
контролював особисто. 25 липня 1918 р. він розіслав обіжника прокурорам
окружних судів, де, посилаючись на наказ товариша міністра юстиції,
наполегливо просив «доповісти, чи відкриті школи і курси, передбачені
Положенням про організацію Української Державної варти. Якщо десь курси
і школи не відкриті, – писав директор варти, – прошу застосувати рішучих
заходів для негайного їх відкриття».

1 жовтня було надіслано розпорядження директора ДДВ про обов’язкову
підписку на «Державний вістник» всім посадовим особам не нижче
начальника відділу. Інформацію про нові нормативно-правові акти стосовно
підлеглих вони обов’язково повинні були використовувати під час їх
навчання. В разі неотримання чергового примірника начальникам належало
звертатися прямо до редакції для отримання дублікату 60. Це також
свідчить про загальне грунтовне ставлення урядових осіб до закону як
вищого нормативного чинника держави.

Якщо з приводу навчання П. Аккерман був однаково наполегливим і уважним
до всіх підрозділів варти, то стосовно кадрових проблем департамент
практично не втручався в плани губернських старост і міських отаманів у
справах комплектування підрозділів загальної і карно-розшукової варти.
Лише обіжником від 21 липня з посиланням на наказ товариша міністра
внутрішніх справ директор департаменту поінформував старостів і отаманів
про необхідність термінового завершення комплектування вартових
підрозділів і надання кошторису на їхнє утримання за формою, яка
додавалася 61. Питання ж кадрового комплектування освідомчих відділів і
залізничної варти були у компетенції відповідних відділів департаменту,
ще й під пильним особистим наглядом директора.

У кінці липня 1918 р. П. Аккерман підбив перші підсумки кадрової роботи
ДДВ у цих напрямах. Зроблено було чимало. Зокрема, у освідомчому відділу
були зібрані у Києві фахівці з усієї України і розподілені за
губерніями, укорінена агентура у Києві. Під загальним керівництвом
департаментського урядовця Тишкевича створювалися освідомчі відділи в
губерніях і градоначальствах, куди було відряджено до 1 серпня урядовців
ДДВ з особливих доручень, укомплектовані кадри освідомчих агентів і
зовнішнього нагляду. Магістральним напрямом кадрової роботи при підборі
штатних співробітників було «поповнення Губернських освідомчих відділів
особами, відомими своєю досвідченістю, знанням розшукової справи, які
пройшли для цього спеціальний різновид служби і особисто відомі у
зв’язку з серйозною і вкрай відповідальною роллю цих чинів».

Внутрішню і зовнішню агентуру підбирали з урахуванням вимог Інструкцій
1907 і 1914 рр.

Зокрема про те, що «секретні співробітники повинні бути постійними і
отримувати визначену платню (щомісячно), а не за окремі повідомлення,
оскільки тільки постійна агентура може відноситися з інтересом до справи
розшуку».

Для філерського нагляду підбирали муштрових нижчих чинів із запасу віком
до 30 років. Перевагу віддавали колишнім унтер-офіцерам, кавалеристам,
розвідникам, а також особам, які мали нагороди за розвідку, відмінну
стрільбу або відзнаки військових орденів. Пильну увагу звертали на
політичну і моральну благонадійність кандидата.

Він повинен бути «твердим у своїх переконаннях, чесним, тверезим,
сміливим, спритним, розвиненим, кмітливим, терплячим, обережним,
правдивим, відвертим, але не базікою, дисциплінованим, утриманим,
серйозно і усвідомлено відноситися до справи і приймання на себе
обов’язків, міцного здоров’я, з особливо сильними ногами, з добрим
зором, слухом і пам’яттю, такою зовнішністю, яка давала б йому
можливість не відокремлюватися із натовпу і заважала б зосередженим його
запам’ятовувати».

По залізничному відділу були опрацьовані штати відділу і районів,
почалася їхня комплектація кадрами; в центри районів і на вузлові
станції Бахмач, Гребінка, Фастів, Козятин, Жмеринка, Знаменка було
відряджено департаментських урядовців з особливих доручень для допомоги
в комплектації кадрами на місцях.

Одночасно директор ДДВ запропонував губернським старостам і міським
отаманам надіслати свої пропозиції щодо розробки положення про штати
кордонних вартових пунктів із зазначенням на мапах схематичного
розташування митниць, митних застав і перехідних пунктів. Почалося
відпрацювання проекту положення про закордонні розшукові пункти і
їхнього штатного розпису 62.

Значною мірою робота з особовим складом варти активізувалася після
призначення 25 липня 1918 р. державного секретаря І.О. Кістяківського
міністром внутрішніх справ. У цей день гетьман в листі до Ф. Лизогуба
подякував йому за організацію міністерства і звільнив від обов’язків
МВС, залишивши головою уряду 63.

Таке рішення гетьмана слід розглядати як ще один крок на шляху до
зміцнення державного апарату. І.О. Кістяківський був сином видатного
українського професора кримінального права О.Ф. Кістяківського. Він
отримав вищу юридичну освіту в Київському університеті, три роки
стажувався у Німеччині, здобув науковий ступінь магістра, був
приват-доцентом Київського університету. Згодом він працював кілька
років у адвокатурі у Москві, викладав у Комерційному інституті фінансове
й адміністративне право 64.

І. Кістяківський прекрасно зорієнтувався у тогочасній ситуації. Він
помітив професіоналізм директора ДДВ П. Аккермана у підборі найближчих
помічників. Тому з призначенням нового міністра кадрові зміни у
департаменті не відбулися. Це дозволило запобігти плинності кадрів,
зберегти їхню спадкоємність.

У цей час на посадах були урядовці з особливих доручень:
віце-директори – Тальберг і Розумовський, освідомчий відділ очолював
Пономарьов (пізніше – Тишкевич), залізничний – Делянов, інспекторський –
Раусевич (пізніше його замінив Борделіус). Усі вони були досвідченими
урядовцями, багато років служили в поліцейському апараті Російської
імперії і добре знали свої обов’язки. Здебільшого такими ж були їхні
підлеглі.

Тому досить слушним є висновок В. Сідака про те, що саме широке
залучення до служби кваліфікованих фахівців дозволило у стислі строки
налагодити непогану роботу правоохоронних органів 65. Своєрідну оцінку
діяльності Державної варти містить одна з більшовицьких прокламацій, що
розповсюджувалися по Україні:

«Помните, товарищи. Аппарат германо-гетманской охраны улучшается.
Поступившие на службу германо-украинской державы шпионы и провокаторы
взялись за работу. От нас зависит, будут ли результаты их работы
удовлетворительны. 5.ІХ.1918» 66.

Велику роль у залученні кадрів до роботи в охоронному апараті
Української Держави відіграло дотримання гетьманським урядом принципу
матеріального заохочення. Ми знову цілком згодні з В. Сідаком, що далеко
не всі службовці варти були патріотами України, багато з них працювали
для матеріальної винагороди 67. Але працювали сумлінно, віддавали свої
знання й уміння для блага Української Держави, що цілком можна вважати
заслугою уряду гетьмана. МВС у той скрутний час все ж таки зуміло
створити умови, за яких відносний рівень забезпеченості службовців варти
був вищий, ніж в інших відомствах.

Порівняно з іншими службовцями варти службовці освідомчих відділів
отримували найвищу платню. Вже 11 липня у доповіді міністрові внутрішніх
справ П. Аккерман порушив питання про те, що їхня «праця важка, зв’язана
з ризиком для життя», тому доцільно платню цим службовцям збільшити на
25% 68.

Без урахування цієї надбавки начальник освідомчого відділу ДДВ отримував
12 000 крб. щорічно, урядовець з особливих доручень – 9 000 крб.,
діловод – 8 400 крб., його помічник – 6 600 крб. 69. В освідомчих
відділах губерній і градоначальств штатна платня становила: начальник
відділу – 9 000 крб., старший діловод – 6 600 крб., діловод – 5 400
крб., його помічник – 4 800 крб., перекладач – 4 800 крб., журналіст –
4 000 крб., канцелярист – 3 600 крб. 70. Праця філерів оплачувалась із
розрахунку: 3 600 крб. на рік і 4 крб. добових (1-й розряд), 3 000 крб.
на рік і 3 крб. добових (2-й розряд) 71.

Дещо меншою була платня в залізничній варті. Річне утримання тут
складало: отаман району – 12 000 крб., його помічник – 10 000 крб.,
завідуючий господарством, школою і резервом – 8 000 крб., начальник
відділення – 8 000 крб., його помічник – 6 400 крб. Залізничний вартовий
отримував 2 400 крб., а резервіст – 1 200 крб. річних 72.

Але й у інших підрозділах варти штати передбачали чималі посадові
оклади. Інспектор ДВ губернії мав 9 600 крб. річних, для порівняння
губернський староста – 12 000 крб., а його помічник – 9 650 крб. 73.
Начальники міської повітової варти отримували 7 200 крб. (1 розряду) чи
6 000 крб. (2 розряду) на рік, начальники варти дільниці (району) –
4 800 крб., волості – 4 200 крб., наказний – 4 200-3 780 крб., старший
вартовий – 3 000 крб., вартовий – 2 400 крб. Начальник губернського
карно-розшукового відділу отримував на рік 10 560 крб., його помічник –
7 040 крб., начальник районного відділення – 6 360 крб., агент карного
розшуку – 3 960 крб. 74, дресирувальник собак – 4 000 крб., завідуючий
антропологічною частиною – 6 400 крб., фотограф – 4 800 крб., його
помічник – 4 000 крб., завідуючий столом приводу – 4 000 крб.,
секретар – 4 800 крб., скарбник – завідуючий пересуванням і обліком
речових доказів – 4 800 крб. Річний оклад директора ДДВ складав 17 000
крб., віце-директорів – 13 500 крб., начальника залізничного відділу
департаменту, як і освідомчого, – 12 000 крб., начальників загального,
інспекторського і легітимаційного відділів – 10 000 крб. 75.

Для уявлення купівельної спроможності службовців варти наведемо
приблизну вартість споживчого кошика того часу за середніми ринковими
цінами по всіх губерніях України за 1 кг продуктів: хліб – 50-60 коп.,
борошно – 40-50 коп., м’ясо – 3-4 крб., картопля – 20-30 коп., сало –
7-8 крб., масло коров’яче – 8-9 крб., сіль – 3 коп., перець – 2,50 крб.,
цукор – 2 крб., тютюн – 8 крб., мило – 3 крб. 76.

На службовців ДДВ розповсюджувалися всі пільги, передбачені для
державних установ. 19 листопада 1918 р. було затверджено закон «Про
встановлення відсоткових додатків на утримання служачих державних
установ та одноразової допомоги на дорожнечу». Згідно з законом
службовці розподілялися на три категорії: самотні і бездітні; які мають
до трьох дітей; які мають більше трьох дітей. Залежно від посадового
окладу кожна категорія одержувала щомісячні грошові додатки до посадових
окладів. У Києві вони були вищими, ніж в інших місцевостях.

Так, службовці з річним утриманням до 2 400 крб. одержували за
категоріями 30–40%, 50–60%, 60–70%; більше 2 400 крб. – до 4 200 крб. –
25–35%, 45–55%, 55–65%; більше 4 200 – до 7 200 крб. – 15–30%, 35–50%,
40–60%; більше 7 200 – до 10 000 крб. – 15–25%, 35–45%, 40–50%; більше
10 000 – до 15 000 крб. – 10–20%, 25–35%, 30–40%; більше 15 000 крб. –
10–15%, 15–20%, 20–25%.

У випадку переїзду до нового місця служби за умови праці в державних
установах не менше трьох місяців, починаючи з 1 серпня 1918 р.,
посадовим особам сплачувалася додатково половина місячного утримання (до
100 верст) або повне місячне утримання (більше 100 верст) 77.

Подорожні і на відрядження гроші співробітникам вартових підрозділів, як
і всім іншим службовцям державних установ, визначалися на підставі
закону від 26 червня 1918 р. «Про нормальний розпис платні урядовцям
державних установ» 78.

Так, подорож пароплавом класним чинам сплачувалася за вартістю квитка
1-го класу, кур’єрам і нижчим службовцям – 2-го класу. Відшкодування
залізничного переїзду особам вище VII рангу здійснювалося за квитками
1-го класу, іншим класним чинам – 2-го класу, кур’єрам – 3-го класу.
Відрядження кіньми і на автомобілях сплачувалися всім за фактичною
вартістю представлених рахунків. При неможливості документального
підтвердження переїзду його вартість затверджувалася відряджаючим
начальником. Залежність від посади витримувалася при сплаті добових
грошей, різниця була досить відчутною. Наприклад, урядовець II рангу,
подорожуючи в межах свого повіту, отримував за добу 15 коп., перебуваючи
в Києві, Катеринославі, Одесі і Харкові – 50 коп., а кур’єри –
відповідно 3 коп. і 10 коп. 79.

Службовці вартових органів користувалися також спеціальними пільгами. За
працю в нічний час, вихідні і святкові дні всі вони одержували додатково
плату у подвійному розмірі за годину праці 80. Щорічно співробітники
варти мали одержували 500 крб. додатково на обмундирування. Існували
спеціальні розрахунки на виплати для придбання цивільного одягу
освідомчої варти. Єдину форму для кордонних вартових виготовляли за
державний кошт.

Окремі пільги існували у відповідних підрозділах. Так, службовці
освідомчих відділів двічі на рік перед Різдвом і Великоднем повинні були
отримувати нагородні гроші у розмірі місячного окладу щоразу 81.
Залізнична варта мала право безкоштовного проїзду залізницею 82.
Службовці повітової варти щорічно отримували додатково 300 крб. на
утримання коня 83.

Документи доводять, що окремі начальники намагалися поліпшити умови
служби підлеглим, піклувалися про їхній добробут.

Зразок у цьому напрямі подавав сам гетьман. Коли під час селянського
повстання у Звенигородському повіті було замордовано старосту І. Машира
та його помічника Я. Солтика, він персональним наказом призначив їхнім
родинам одноразову допомогу у розмірі 3 000 крб і довічну щорічну пенсію
– 3 000 і 2 200 крб. відповідно, а також 3 000 крб одноразової допомоги
родині загиблого під час виконання службових обов’язків начальника
Таращанської повітової варти І. Балицького. Питання про пенсію
вирішувалося у встановленому законом порядку, залежно від посадового
окладу загиблого 84.

У «Державному вістнику» від 26 червня 1918 р. було надруковано промову
гетьмана, де він, звертаючись до всіх правоохоронців країни, зазначив:
«Всі чини Державної варти і управлінь можуть бути певні, що Я і уряд
Української Держави будемо всемірно дбати про сімейства вбитих, або
покалічених осіб, що покладають на службі своє життя і здоров’я».

Певна робота у плані матеріального заохочення службовців була
налагоджена в Києві. Столичний отаман О. Хануков вдало розв’язав
квартирне питання для своїх підлеглих і урядовців ДДВ за рахунок
реквізованих за азартну гру приватних клубів. У хлібопекарні штабу
столичної варти було налагоджено продаж хліба для співробітників за
собівартістю, організовано артільне готування їжі для одиноких вартових.
Родини службовців мали можливість купувати продукти харчування і речі
першої необхідності (мило, ваксу, тютюн, чай) за зниженими цінами.
Тверду ціну було встановлено на чоботи для вартових (65-70 крб.) 85. За
станом здоров’я урядовців ДДВ наглядав окремий лікар О. Кістяківський.
Турбота про підлеглих з боку столичного отамана не залишилася
непоміченою. 26 жовтня гетьманським наказом йому було присвоєно
військове звання генерального значкового 86.

Соціальні заходи столичного керівництва в тій чи іншій формі були
характерні і для губернської, і для повітової адміністрації. Так, у
Харкові для мешкання німецьких і українських офіцерів, кордонної охорони
і деяких службовців варти постановою губернського розпорядчого комітету
були заброньовані місця в готелях «Ялта», «Слон», «Ліон», «Національ», а
також попереджені під розпис про тимчасову заборону здавати кімнати
цивільним особам приватні домовласники в центрі міста, на вулицях
Сумській, Пушкінській, Білгородській і Фонарному провулку. Подібних
заходів було вжито у Бєлгороді, Грайвороні і Валуйках. Разом з тим наказ
військового міністра Української Держави від 27 червня 1918 р. за №261
пояснював, що мешканці за власні кошти повинні відшкодовувати власникам
витрати за житло 87.

Таким же чином вирішувалося квартирне питання для службовців варти у
Полтаві.

15 вересня 1918 р. губернський староста Я. Нога повідомив начальника
Полтавського освідомчого відділу А. Зуєва, що з його «боку перешкод на
реквізицію помешкань немає, як що ці помешкання не утримані в сучасній
момент жильцями, при умові добровольчої згоди за ціни з власниками, або
зазначення таких міською комісією».

Здебільшого власники будинків знаходили порозуміння із співробітниками
варти, оскільки це гарантувало їм певну особисту безпеку.

Наприклад, 19 вересня наказний Ф. Кованько в рапорті до начальника
Полтавського освідомчого відділу доповідав, що «власник будинку №6 по
Кам’яній вулиці Олександр Росинський виявляє повне бажання про його
оселю в цій квартирі». Наказний просив потіснити фельдшера Шебаліна на
дві кімнати, родина якого з трьох осіб займала чотирикімнатну квартиру.

Інколи «добровільно-примусові» оселення службовців варти у приватних
квартирах викликали обурення власників.

Ось скарга на ім’я міністрів військових і внутрішніх справ, яку надіслав
наприкінці вересня домовласник Богуславський: «Мою квартиру в Диканьці
реквізував начальник району, речі викинуті на вулицю. Зняв квартиру з
п’яти кімнат, перевіз свої речі. Помічник полтавського губернського
старости без постанови реквізував і цю квартиру урядовцю, який має лише
дружину і дитину, без надання мені іншого житла. Прошу відмінити
реквізицію моєї квартири». З приводу скарги начальник освідомчого
відділу пояснив губернському старості, що його підлеглий, діловод
Я. Ротт, зробив ремонт у квартирі Богуславського, яка пустувала протягом
літа. А коли приїхав оселятися, то побачив, що наклейку про реквізицію
зірвано, його речі викинуті на вулицю. На вимогу А. Ротта звільнити
реквізовану квартиру Богуславський запропонував тому хабара – 1 000 крб.
Після цього вартові виселили Богуславського примусово 88.

Піклування начальника Полтавського освідомчого відділу про своїх
підлеглих виявляють також інші архівні документи. 15 серпня він надіслав
прохання у німецьку комендатуру про придбання восьми пар чобіт для
службовців. 8 вересня – прохання губернському старості про безкоштовне
забезпечення співробітників чаєм і цукром у зв’язку з їх працею «по 10
годин на добу, а інколи й по 15 годин з незначними перервами на обід» за
рахунок щомісячного державного кредиту 500 крб. на непередбачені
витрати. 14 вересня у Полтавський губернський комітет з шкіряних справ
ним було направлено клопотання про купівлю за собівартістю шкіри для
шиття і ремонту 59 пар чобіт службовцям. 10 листопада начальник відділу
порушив перед старостою питання про додаткове грошове заохочення
підлеглих, «які проявляють найбільшу продуктивність в роботі» 89.

Матеріальні і моральні заохочення начальниками підлеглих вартових
складали лише одну сторону їхньої дисциплінарної практики. Дійсність
вимагала від них і застосування стягнень, для чого керівний склад мав
відповідну дисциплінарну владу. Отаман варти залізничного району згідно
з Дисциплінарним військовим статутом, затвердженим гетьманом 16 серпня
1918 р., прирівнювався у правах до командира окремої бригади, його
помічник, губернський інспектор варти – до командира полку, всі
начальники відділів – командиру батальйону, їхні помічники, начальники
варти районів і дільниць, відділень – ротному командиру, старший
вартовий – фельдфебелю. Службові розслідування провин класних чинів
варти належало проводити отаманом залізничних районів або губернським
інспектором варти особисто. Провини вартових розглядали начальники
відділів або їхні помічники 90.

Справи про звільнення підлеглих їхній владі службовців варти найчастіше
вирішували губернські, повітові старости і міські отамани. За виконанням
вартовими службових обов’язків відповідно до закону стежили особи
прокурорського нагляду. Найпоширенішими причинами звільнення було
недбале виконання службових обов’язків, а притягнення до суду – посадові
злочини. Слід зазначити, що стягнення і покарання за це були досить
суворими. Наведемо кілька характерних прикладів.

22 липня 1918 р. на хутір Свинарі Валківського повіту на Харківщині
вдерлося чотири п’яні вартові і зробили немотивований обшук. За скаргою
хуторян начальник повітової варти провів службове розслідування,
результатом якого стало зниження у посаді старшого вартового Фатієва і
звільнення зі служби вартового Антоненка. Іншим двом вартовим оголосили
догану 91. 23 серпня за посадовий злочин був звільнений зі служби і
притягнений до суду начальник Овручської Державної варти по Волині
Дахнівський 92.

У вересні 1918 р. за поданням начальника Полтавського освідомчого
відділу було звільнено зі служби вартового міської варти Ільяшевича,
відрядженого до відділу, але який виявив «політичну ненадійність і
небажання служити справі політичного розшуку» 93. 12 жовтня отаман
Лівобережного району залізничної варти доповів директору ДДВ про
службове розслідування з приводу крадіжки у начальника Дніпровського
відділу залізничної варти Осипова освідомчого шифру і 1 900 крб. грошей
під час відрядження. У висновку він зазначив, що не бачить «явної
недбалості у збереженні секретних документів. Єдине, що можна поставити
у провину Осипову, це те, що він не враховував обставини житла у вагоні
без внутрішнього ключа, а також і добропорядність провідника, на чесне
слово якого він поклався». Незважаючи на захист отамана, Осипова було
усунуто від посади і звільнено з варти 94.

10 грудня 1918 р. прокурор Київського окружного суду надіслав до
прокурора судової палати прохання про збудження кримінальної справи
проти агента Генічеського карно-розшукового відділення Зібека. Підставою
для цього стало знаходження в квартирі останнього червоної шкіряної
валізи з речами, про які вказував громадянин Хасинський у скарзі на
незаконне втручання до його оселі. За прокурорською перевіркою в
квартирі Зібека були знайдені зазначені потерпілим туалетний несесер,
черевики, три фунти свічок, 10 фунтів цукру, півфунта чаю, дві пляшки
вина, білизна, носові хустки, дві облігації займу на 20 і 50 крб. і
паспорт Хасинського 95.

Вказані справи були характерними, але не чисельними. Службова діяльність
варти перевірялася під час інспекцій. Уявлення про їх характер дає
«Програма по ознайомленню із діяльністю зовнішньої служби чинів Варти»,
затверджена директором ДДВ для перевірки загальних вартових органів.
Інспекторам належало перевіряти перш за все «відповідність
функціональної мети і службових завдань органу варти реальному стану
речей», ознайомленість його службовців з особливостями населення району
обслуговування і порядок влаштування службових приміщень. Крім цього,
перевірці інспектуючих підлягала звітно-облікова документація, стан
службової дисципліни, порядок зберігання і використання зброї, добове
чергування, фінансові кошти 96.

Звичайно, що під час таких перевірок викривалися недоліки. Але нами не
знайдено великої кількості документальних матеріалів про службові
порушення вартовими. За умов наявності насиченої джерельної бази для
вивчення правових питань гетьманського періоду можна дійти висновку, що
посадові злочини і службові порушення серед вартових не мали великого
поширення. Тому зроблену гетьманом у своїх спогадах загальну оцінку
працездатності вартових підрозділів вважаємо досить відповідною. Він
зазначав, що «Кістяківський все ж таки непогано зорганізував Державну
варту, тому що, незважаючи на втечу австрійців, країна залишалася у
порядку, і всякі спроби йти йому наперекір відразу припинялися силами
варти» 97.

Отже, кадрова робота центрального і місцевих органів ДВ базувалася на
загальних принципах гетьманської урядової політики в галузі державної
служби. Завдяки широкому залученню до зайняття керівних посад
кваліфікованими спеціалістами зі старого поліцейського апарату у стислий
строк було створено органи варти, відповідні функціональному призначенню
підрозділу і цілком спроможні виконувати покладені на них службові
завдання.

§3. Матеріальне постачання, спорядження

і обладнання вартових підрозділів

Фінансування. Головною відмінністю матеріального забезпечення охоронних
органів гетьманської держави від періоду Тимчасового уряду і Центральної
Ради було централізоване фінансування їхніх потреб. Кошти на утримання і
діяльність усіх вартових підрозділів надходили з державної скарбниці,
тобто з бюджету держави. Суми коштів за поданням МВС схвалювалися Радою
Міністрів і затверджувалися гетьманом. Такий порядок фінансування
Державної варти був встановлений з 1 липня.

Протягом травня – червня вартові потреби покривалися за рахунок
державного кредиту 10 млн крб., відкритого МВС постановою Ради Міністрів
від 13 травня 1918 р. 98. 7 липня гетьман затвердив постанову, згідно з
якою розпочалось щомісячне авансування на вартову діяльність: 9 млн.
крб. розподілялися по губерніях з розрахунку 1 млн. крб. кожній.
Заборгованість міліції з початку 1918 р. було ліквідовано за рахунок
міст і земств, на балансі яких вона раніше перебувала, про що губернські
старости і міські отамани отримали обіжник директора ДДВ від 21 липня. У
цьому документі від імені міністра внутрішніх справ також передбачалось
не пізніше 5 серпня складати кошториси видатків на подальше утримання
Державної варти з поясненням, посилаючись на закон, доцільності сум з
кожної статті. Кошториси планувалися на термін 6 місяців (з 1 липня до
31 грудня) за встановленим зразком 99.

Отримавши кошториси видатків із місцевих органів, ДДВ склав загальний
кошторис, в якому окремо передбачалось утримання особового складу
департаменту і всіх структурних підрозділів варти, а також канцелярські
і господарські витрати ДДВ, управлінь губернських, повітових і
залізничної варти. Його показники увійшли до « Загального зводу проекту
розпису держаних прибутків та видатків України на 1918 р.» Витрати
департаменту варти, що становили 3 млн 193 498 крб., було включено до
статті «Утримання центральних установ МВС». Утримання місцевих установ
ДВ фінансувалося за окремою статтею у розмірі 167 млн 277 721 крб.
Спеціальна стаття передбачала 17 млн 101 644 крб. «різних видатків на
потреби Державної варти» 100.

У «Кошторисі видатків МВС на 1918 р.» було зроблено пояснення зазначених
статей загальнодержавного фінансового зводу. Так, на грошові виплати
урядовцям ДДВ передбачалося 532 494 крб., службовцям управлінь міської і
повітової варти – 4 млн 978 500 крб., особовому складу загальної варти –
110 млн 773 321 крб., залізничної варти – 4 млн 811 200 крб., кордонних
пунктів – 619 тис. крб., воякам резервних сотень і дивізіонів – 34 млн
423 тис. крб. Канцелярські і господарські видатки варти визначалися у
розмірі: загальної варти – 7 млн 790 700 крб., залізничної – 56 тис.
крб., кордонної – 19 тис. крб. Цільовим призначенням виділялися кошти на
ремонт зброї резервних сотень – 15 тис. крб., єдину форму одягу для
кордонних вартових – 192 тис. крб., влаштування кордонних пунктів – 36
тис. крб.

Витрати на освідомчу і карно-розшукову варту зводилися до окремого
п’ятого параграфу, який являв собою розпис статті державного бюджету
«Різні видатки на вартові потреби». Тут планувалося 12 млн 948 800 крб.
на утримання карно-розшукової варти. З них 10 млн 581 300 крб. складала
оплата штатним службовцям у губерніях, градоначальствах і повітах, 1 млн
735 тис. крб. – на канцелярські і господарські витрати відділів і
відділень, 632 500 крб. – видатки на кримінальну розвідку. Асигнування
за останньою статтею видатків здійснювалися за «Тимчасовим розписом норм
для розрахунку кредитів карно-розвідчої варти», надрукованим у
«Державному вістнику» 22 серпня 1918 р. Розвідувальні видатки на рік
розподілялися між місцевими карно-розшуковими інституціями таким чином:
губернський відділ – 15 000 крб., відділ столичного отамана – 50 000
крб., одеського – 40 000 крб., миколаївського – 20 000 крб., повітове
відділення – 10 000 крб., відділення у заштатному місті – 2 000 крб.

У Кошторисі потреби освідомчої варти визначалися сумою 4 млн 152 844
крб. під артикулом «Видатки, непідлежні оголошенню» 101. Їхній
розрахунок здійснювався в окремому кошторисі, що був таємним. З ним
працювало обмежене коло осіб: міністр внутрішніх справ, директор ДДВ,
начальник освідомчого відділу, урядовець з особливих доручень, старший
діловод, бухгалтер, обліковець (усі з освідомчого відділу ДДВ). Про
кредити за статтями цього кошторису щомісячно належало звітувати в
департамент варти. У таємному діловодстві начальники відділів залишали
відповідні фінансові документи, які пояснювали витрати. Куди ж
витрачалися ці гроші? Візьмемо для прикладу «Відомость таємних витрат
начальників освідомчих відділів при губернських старостах і міських
отаманах» 102.

Найменування витрат На

місяць На рік

1. На таємну агентуру 25 тис. 300 тис.

2. Наймання доглядових агентів (філерів) 24 тис. 288 тис.

3. Витратні кошти відділів 9, 6 тис. 115, 2 тис.

4. Службові роз’їзди філерів 2 тис. 24 тис.

5. Наймання конспіративних квартир 1, 5 тис. 18 тис.

6. Роз’їзди:

Начальникам відділів 300 3, 6 тис.

Старшим діловодам 125 1,5 тис.

Іншим урядовцям 500 6 тис.

7. Наймання приміщення, обігрів, освітлення 1,5 тис. 18 тис.

8. Поштово-телеграфні витрати 1 тис. 12 тис.

9. На непередбачені витрати 1 тис. 12 тис.

10. На господарчі потреби 200 2,4 тис

11. Улаштування відділів

15 тис.

12. Придбання цивільного одягу (одноразово):

Начальники відділів

3 тис.

Старші діловоди

2 тис.

Діловоди (6 осіб у відділі)

12 тис.

13. Додаткова платня для штатних службовців (25% додаток) 3945 47340

ВСЬОГО: 70 670 880 040

Під час повстання Директорії гетьманський уряд вдався до термінового
позабюджетного фінансування варти. 15 листопада спеціальним наказом
гетьмана МВС було асигновано 15 млн крб. «на збільшення окладів
утримання Державної Варти», 19 листопада – 10 млн крб. «на цілі охорони
громадського спокою», наступного дня – ще 40 млн. крб. «на утримання
Державної Варти в листопаді і грудні», 60 млн крб. – «на авансування
наперед» і 39 млн крб. – «на охорону громадського спокою» 103.

Отже, за гетьманату загалом на вартові потреби було витрачено приблизно
350 млн крб., що становило досить вагому частину всіх звичайних (4 млрд
265 млн 352 266 крб.) і надзвичайних – (1 млрд 81 млн 383 368 крб.)
видатків Української Держави 104. З огляду на найменшу чисельність
освідомчої варти можна зробити висновок, що цей підрозділ фінансувався
найінтенсивніше. Це свідчить про те, що гетьманський уряд вважав
державну безпеку пріоритетним напрямом охоронної діяльності. Привертає
увагу відносна малокоштовність витрат на центральний апарат варти.
Утримання особового складу місцевих інституцій складало основні бюджетні
витрати на вартові потреби, що ілюструє досить оптимальну пропорційність
чисельності керівної і виконавчої ланок ДВ.

Доля військового скарбу російської армії. Гетьманське піклування про
варту не обмежувалося лише фінансовими виплатами. Від російської армії
після Центральної Ради уряду Ф. Лизогуба залишилося військове майно
колишніх Південно-Західного і Румунського фронтів, Київського і
Одеського військових округів. Передбачалося його використати, зокрема, й
для спорядження вартових підрозділів. Величезна кількість зброї,
військового реманенту, одягу і взуття, медикаментів за наказом №45
військового міністра УНР О. Жуковського від 5 березня 1918 р. мали
надійти в розпорядження демобілізаційному відділу Генштабу. Насправді ж
військове майно за умов анархо-кримінальної ситуації в країні на початку
1918 р. розкрадалося. Голова демобілізаційної комісії генерал В. Кудря
усунув від посад більшість фахівців – начальників інтендантських
складів, доручивши керувати майном новачкам. Не змогли поліпшити
становище губернські і повітові коменданти, до яких згодом перейшли
права за розпорядженням майном на місцях. Невизначеність господаря
призвела до загарбання значної кількості військових сховищ союзниками.
Як трофеї німцями були захоплені Миколаївський, Дарницький,
Білоцерківський, Ровенський та деякі інші інтендантські склади, на яких
усунули від посад українську адміністрацію. Австро-угорську варту було
встановлено на Одеських складах. Запобігаючи втраті військового скарбу,
в. о. військового міністра Української Держави О. Лігнау 6 травня
наказом №211 поклав обов’язки розпорядження майном на головного
начальника постачання Генерального штабу. Це викликало незадоволення з
боку місцевих установ МВС. 13 червня у справу був вимушений втрутитися
гетьман. Особистим наказом за №56 він встановив посаду
головноуповноваженого у справах ліквідації установ і організацій
військового часу, на яку призначив Ю. Кістяківського 105. На думку
Скоропадського, цивільний урядовець був найвідповіднішою кандидатурою і
міг створити розподільчу установу, яка була б «не зацікавлена ні в
одній, ні в іншій стороні» 106.

Головноуповноважений провадив курс на використання матеріальних
цінностей в господарських інтересах держави, але зустрів шалений опір
військових. 15–24 серпня 1918 р. засідання Ради Міністрів спеціально
розглядало «Матеріали по питанню обвинувачення Ю.О. Кістяківським
військового відомства у затримці демобілізації і захваті військового
майна, залишеного на території України». У звинуваченні наводилися
численні приклади знищення одягу, харчів, ліків за недбалістю
військового керівництва, збиткового використання державних коштів на
військових заводах, злочинного продажу майна «євреям-спекулянтам».
Головним аргументом стало те, що «єдиний засіб припинити бешкети міст і
сіл – це повернути господарчому життю хоча б частину того, що з нього
вилучено». Ю. Кістяківський запропонував програму приватизації і
часткового розподілу майна по відомствах, які мають у цьому відповідну
необхідність. Але втілити її в життя не вдалося. Переважним став довід
Військового міністерства про урядове рішення формувати власну армію
чисельністю 360 тис. осіб 107. Посаду головноуповноваженого було
скасовано, а Ю. Кістяківського призначили послом України в Туреччині.
Військовий скарб остаточно перейшов у підпорядкування відповідних
головних управлінь Міністерства військових справ. Лише Окремий корпус
кордонної охорони підлеглості Міністерства фінансів отримав від
ліквідаційної комісії Червоного Хреста розбірні бараки загальною
вартістю 1 млн 270 тис. крб. 108.

Урядових розпоряджень про цільове використання військового майна для
вартових потреб зроблено не було. Але з документів стає відомо, що
центральне керівництво варти і посадові особи на місцях неодноразово
купували для своїх підрозділів військове майно на умовах сплати його
собівартості. Так, 2 серпня директор ДДВ дав розпорядження отаманам
залізничних районів варти «входити у зношення з військовим відомством і
обмундировувати вартових».

20 вересня начальник Полтавського освідомчого відділу А. Зуєв звернувся
до міського продовольчого комітету і начальника штабу VI армійського
корпусу з проханням про продаж сукна для шинелей і костюмів на 16
співробітників. 8 жовтня подібні звернення були ним надіслані до
головного інтенданта Української Держави і Полтавського союзу
хліборобів. Того ж дня листа отримав полтавський губернський староста. В
ньому йшлося «про придбання для службовців відділу 25 кожухів, оскільки
в приватному продажу вони надто дорого коштують» 109.

Пільговим закупкам для вартових підрозділів у цивільних установах і на
приватних підприємствах сприяв серпневий закон «Про примусову купівлю у
всіх фабрикантів та торговців сукна, полотна та шкіри за гроші по оцінці
Міських комісій з представниками від кожного міста, Державного Контролю,
Військового Міністерства та Міністерства Торгу і Промисловості». Цей
нормативний акт зобов’язував «фабрикантів і купців оповістити
Комендантів про весь наявний запас сукна, полотна та шкіри, котрий
нікому не продавати, крім по ордерах Головного інтенданта». За його
невиконання підприємців мали притягати «до судової кари за законами
військового часу як саботажників та ворогів Держави» 110.

Закон суперечив оголошеним гетьманом принципам ринкової економіки в
Україні і негативно впливав на рейтинг голови держави серед соціальних
верств, які підтримували П. Скоропадського. Проте це не зупинило
гетьмана. Прийняття закону свідчить про важливість, яку він надавав
створенню власної армії та воєнізованих охоронних формувань.

Домаганнями українського уряду вдалося повернути частину військового
майна, захоплену союзниками. В серпні 1918 р. із 115 тис. пар черевиків,
що зберігалися в Одеських інтендантських складах, 2/5 частини австрійці
визнали власністю України. Це взуття надійшло для потреб гетьманського
війська і варти 111.

Зброю і кінське спорядження вартові підрозділи також отримували від
військового відомства.

20 липня до МВС звернувся чернігівський губернський староста
І. Висоцький, який для потреб повітової варти просив відпустити з
Ніжинського військового складу 1 830 сідел і 1550 комплектів кінської
упряжі. Через тиждень староста знову надіслав міністру телеграму. Він
зазначав, що зайвих сідел в сотнях військових комендантів немає, тому
для вартових резервних сотень необхідне цільове постачання амуніції.

12 серпня інспекторський відділ ДДВ порушив перед МВС питання про
телеграфне розпорядження військового міністра комендантам на
«безперешкодну видачу амуніції, зброї і набоїв російських систем з
місцевих складів Військового Відомства за вимогами, посвідченими
Губернськими і Повітовими Старостами». Але такого розпорядження зроблено
не було. Військове міністерство старанно охороняло свій скарб, який
призначався для розгортання української армії.

Місцеві вартові начальники продовжували «бомбардувати» урядові інстанції
прохальними телеграмами. Протягом серпня – листопада їх надіслали:
полтавський губернський староста Нога, таврійський – Десницький, міський
отаман Миколаєва Де-Бонді, столичний отаман Маршалк, начальник
Полтавської повітової варти Семенов та інші вартові начальники. Їх
вражало, що майно знаходилося на військових складах і здебільшого не
використовувалось за призначенням.

Наведемо телеграму чернігівського губернського старости від 17 вересня:
«В Ніжинській дивізії, гарматній бригаді, є велика кількість зайвих
сідел. Прошу розпорядитися терміново видати мені для Державної Варти і
кінних резервних сотень 3 000 сідел. В сідлах відчувається крайня
необхідність, оскільки без них неможливо формувати кінну варту. Казенні
сідла в населення всі відібрані, придбати ніде. Німці проводять перелік
Ніжинського складу і можливо скоро сідла вивезуть».

В окремих випадках наполегливість прохачів мала результати і військові
начальники давали відповідні розпорядження. Так, у вересні ними були
задоволені майнові подання начальника Єлісаветградської Державної варти.
Але здебільшого міжвідомчі суперечки не були усунуті, підрозділи варти
відчували гостру потребу в спорядженні.

Проблема не була остаточно вирішена, навіть незважаючи на те, що 6
серпня 1918 р. гетьман підписав закон про ліквідацію посад губернських
та повітових військових комендантів і між міністрами військових і
внутрішніх справ було досягнуто угоди про передачу кінського складу,
спорядження, зброї і набоїв комендантських сотень резервним вартовим
сотням. 6 вересня інспекторський відділ ДДВ направив з цього приводу
скаргу на ім’я військового міністра 112.

Озброєння. Вартові недостатньо були забезпечені й табельною зброєю, хоча
за часів війни в Україні її залишилася велика кількість. Крім того,
продовжували діяти вісім військових державних заводів: пороховий,
патронний, споряджувальний, хімічний, бензольний, азотний і два
арсенали 113. Проте їхня продукція призначалася переважно для
Військового міністерства. Службовці вартових органів, створених на базі
відповідних міліцейських, отримали зброю їхніх колишніх співробітників.
Новоутворені структурні одиниці варти озброювалися з військових складів
і за рахунок «братньої допомоги».

Так, 21 серпня начальник Полтавського освідомчого відділу звернувся до
губернського інспектора варти з поданням про виділення 40 револьверів
для службовців. Але лише 17 жовтня його підлеглий І. Бейленчі отримав у
Кременчуцькому карно-розшуковому відділенні для озброєння своїх колег по
службі п’ять револьверів системи «Нагана» і чотири – системи «Стейєра».
Загалом на 19 службовців Полтавського освідомчого відділу припадало 12
одиниць зброї: шість «Стейєрів», три «Нагани» і три «Браунінги» 114.

Не набагато кращими були справи в інших вартових підрозділах. Чимало
зброї відібрали у міліціонерів під час панування на початку 1918 р. в
Україні більшовиків. Військово-революційні комітети видавали тоді накази
про обов’язкову здачу зброї службовцями всіх нерадянських установ.

Характерною для цього часу є телеграма Катеринославського
військово-революційного залізничного штабу від 19 березня 1918 р. до
лінійних ВРК, що вимагала від всіх «комісарів по міліції і самої міліції
повної здачі всієї наявної в неї зброї, яку ВРК повинні прийняти з
необхідною точною звітністю». Винні у нездачі зброї або навмисному її
прихованні притягалися до суду революційного трибуналу 115. Тому,
наприклад, чигиринський міліціонер Ковтуненко, побоюючись за своє життя,
в лютому 1918 р. здав свій табельний «Сміт і Вессон» з шістьма ладунками
набоїв до нього більшовицькому комісару. Тоді ж у Київській губернській
тюрмі було вилучено зброю дозорців: 70 револьверів «Наган», 19 – «Сміт і
Вессон», 4 – «Іверс і Джексон», 61 гвинтівка «Берданка», 2 600 набоїв до
них, 4 шаблі драгунського зразка, 94 шкіряні паси, 70 комплектів
наплічної амуніції 116.

Зазначені марки озброєння і спорядження були типовими й для вартових
підрозділів. Вартові резервні сотні, крім того, мали кулемети систем
«Максима», «Кольта» чи «Льюіса». Міські вартові озброювалися лише
шаблями і вогнепальної зброї не мали 117.

Восени 1918 р. залізнична варта почала отримувати зброю від воєнізованих
підрозділів залізничної охорони, підпорядкованих Міністерству шляхів. 8
листопада начальник залізничного відділу ДДВ Делянов надіслав отаманам
залізничних районів правила використання нової зброї.

В обіжнику зазначалося, що «у зв’язку з видачею для озброєння вартовим
гвинтівок і отриманням від чинів залізничної охорони револьверів і
шабель пропонується чинам залізничної Державної варти прийняти і
виконувати: 1. Під час обходів станцій району у складі патрулів і
команд, а також у випадках, коли можливо очікувати застосування зброї,
вартові повинні бути озброєні тільки гвинтівками без шабель і
забезпечені достатньою кількістю набоїв. 2. На постах внутрішніх:
всередині вокзалу, на платформах, при догляді поїздів і т. і. вартові
можуть бути озброєні револьверами при шаблях. 3. Гвинтівка носиться на
правому плечі, вартовий притримує її правою рукою за ремінь на висоті
грудей. 4. Під час зустрічі з Начальством вартовий, озброєний
гвинтівкою, честі не віддає, а стає «струнко», повертає голову в бік
Начальника і стрімко, відриваючи руку від ременя гвинтівки, охоплює
приклад гвинтівки» 118.

Дозвіл на зберігання і носіння вогнестрільної зброї надавався
комендантами військових залог союзників на підставі подання губернського
чи повітового старости для всіх українських установ, яким за родом
службової діяльності належало застосовувати зброю у вказаних законом
випадках. Службовці отримували посвідчення встановленого зразка, в якому
українською і німецькою мовами вказували ім’я, по батькові і прізвище
того, хто отримав зброю, його адресу, посаду, мету видачі зброї, номер і
марку зброї. Посвідчення підписували, з одного боку, староста чи міський
отаман, з іншого – німецький або австро-угорський комендант. Підписи
скріплювалися українською і німецькою печатками.

У зв’язку з важкою криміногенною ситуацією на залізницях 13 листопада
МВС надав право отаманам вартових залізничних районів дозволяти носіння
і зберігання зброї залізничникам і всім мешканцям смуги відчуження
залізниці. Для цього потрібно було подати прохання на ім’я начальника
відділу залізничної варти, до якого територіально належав мешканець, з
доданими квитанцією про сплату встановленого гербового збору і
фотографією. Після наведення довідок про політичну благонадійність і
відсутність судимості особи начальник відділу запитував дозвіл
найближчої німецької комендатури і видавав посвідчення. В канцеляріях
відділів для обліку озброєних мешканців залізничної смуги зберігалися
корінці посвідчень з їхніми власними підписами. На отаманів районів
покладався нагляд за дотриманням вказаних умов видачі зброї. У випадку
знаходження зброї в осіб без посвідчення вона вилучалася, а порушника
притягали до юридичної відповідальності 119.

Ремонт зброї здійснювався за рахунок державних кредитів збройними
майстрами військового відомства. У «Державному вістнику» за 24 серпня
1918 р. наведено повний розпис норм розрахунків, за якими відпускалися
бюджетні асигнування на рік: пістолет – 10 коп., шабля – 30 коп.,
гвинтівка – 25 коп.

Транспортне забезпечення. Транспортні проблеми вартових підрозділів
розв’язувати за рахунок кредитів на відрядження за загальними тарифами
для службовців державних установ на підставі закону від 26 червня
1918 р. «Про нормальний розпис утримання державних службовців».
Позитивно було вирішено питання, порушене МВС 2 серпня 1918 р. перед
міністром шляхів, про «залишення урядовцям Залізничної Державної Варти
права даремного проїзду по залізницях і користування залізничним
телеграфом при зносинах по ділах служби» 120.

Тоді ж вартові господарства почали заводити перші службові автомобілі.
Ще 18 травня 1918 р. військовий міністр наказав місцевим комендантам
провести облік всіх автомобілів і мотоциклів.

У липні директор ДДВ доповів МВС, що «під час більшовицьких виступів в
Україні була реквізована і конфіскована чисельна кількість автомобілів
як казенних, так і приватних. Вони вилучалися різними радами,
комітетами, просто злочинцями, які зі зброєю в руках відбирали
автомобілі у законних власників, а потім за безцінь продавали їх
приватним особам. У результаті в столиці і провінції з’явилася велика
кількість автомобілів, користувачі яких не мали права власності на
машини. Але багато з них отримали дозвіл від Центральної Ради і зараз
роз’їжджають по всій Україні, агітуючи за Центральну Раду».

П. Аккерман зазначив, що Державній варті було б доцільно включитися в
перевірку автомобілів у зв’язку з оголошеною військовим міністром
перереєстрацією їх губернськими комендантами. Ці заходи, на думку
директора варти, дозволили б повернути Українській Державі автомобілі,
скоротити спекуляцію бензином, заарештувати злочинців, припинити
злочинну агітацію. Міністр схвалив ці висновки і дозволив
використовувати для службової діяльності варти вилучені у злочинців
автомобілі 121.

Начальник Полтавського освідомчого відділу для службових відряджень
підлеглих службовців і філерського нагляду придбав п’ять велосипедів. Їх
передали до відділу в вересні 1918 р. від міської варти. Велосипеди були
тимчасово вилучені у міського населення за розпорядженням губернського
старости.

Забезпечення помешканнями. Упорядкування штатного розпису Державної
варти передбачало виникнення нових структурних одиниць. Будівлі, в яких
розташовувалися міліцейські управління, канцелярії і відділки за часів
Тимчасового уряду і Центральної Ради знаходилися на балансі відповідних
міських і земських управ. Забезпечення приміщеннями нових вартових
установ здійснювалося за окремими рішеннями владних осіб.

Так, полтавський губернський староста повідомив начальнику міської
варти, що «за особистим дозволом МВС 9 серпня йому належить найняти
відповідну квартиру для управління. При відмові добровільно здати
вибране начальником приміщення його належало відібрати примусово за
допомогою вартових. Розмір платні за приміщення мав бути встановлений за
взаємної угоди» 122.

Вартість утримання службових приміщень вартові установи сплачували за
рахунок державних кредитів на господарські потреби. Резервні вартові
сотні і дивізіони розміщувалися за правилами «Устава о земских
повинностях», зокрема його розділу п’ятого «О повинностях, отбываемых
для потребностей войск» за рахунок міських і земських установ. При
неможливості розміщення в косарнях чи казенних спорудах резервні вартові
розміщувалися за правилами, викладеними в ст. 478, на приватних
квартирах так само, як і колишні столичні кінні жандармські дивізіони і
міські команди 123.

24 вересня 1918 р. гетьман затвердив закон «Про реквізицію житлових і
нежитлових помешкань для задоволення державних і громадських
загальнодержавного значення установ, а також осіб, які перебувають на
службі в державних установах». Установлювався примусовий порядок
тимчасового розміщення зазначених установ і осіб у приватних
приміщеннях, який мали забезпечити реквізиційні й оціночні комісії,
утворені в Києві, Одесі, Миколаєві, губернських і повітових містах. Із
дня оголошення закону всі існуючі раніше комісії з реквізиції приміщень
скасовувалися. В обов’язках військового відомства залишалося лише
розквартирування солдат і військових частин. У Києві, Одесі, Харкові і
Катеринославі діяли міжвідомчі реквізиційні комісії, в інших містах –
належні МВС. До їхнього складу входили представники від місцевої
адміністрації, установ Міністерства юстиції і Міністерства військових
справ, органів міського самоврядування та організацій домовласників і
квартиронаймачів. Комісії надавали право вирішувати питання про
реквізицію помешкань за заявами державних і громадських установ.
Перевагу належало віддавати прибулим з інших міст. Для цього члени
комісій за допомогою службовців Державної варти проводили огляд
приміщень, видавали постанови про реквізицію, які теж виконувала варта.
Без дозволу комісії домовласникам заборонялося заселяти нових мешканців
у разі звільнення приміщень біженцями чи особами, засудженими за
спекуляцію споживчими товарами. Про це вони в триденний термін повинні
були повідомити комісію. Установам чи особам, для яких реквізувалося
приміщення, видавали реквізиційний квиток, а власникам – копію постанови
комісії.

Житлові витрати визначали оціночні комісії, які складалися із
представників від судової влади, установ Міністерства фінансів, міського
самоврядування і від установи, для якої реквізувалося приміщення. Ці
комісії встановлювали розмір місячної плати наймача власнику за
відведене приміщення і винагороди особі, яку виселяли (не більше
тримісячної плати за квартирне і шестимісячної – за торговельне
приміщення). Винагороду сплачували із державних коштів. Термін
примусового зайняття приміщення обмежувався дією закону. Звільняючись із
державної служби, особа мала виїхати з реквізованого приміщення. Право
на це приміщення залишалося за звільненими в разі хвороби чи втрати
працездатності під час виконання службових обов’язків або за родиною
загиблого службовця. Щорічно квартирна плата за вимогами зацікавлених
осіб могла бути переглянута оціночними комісіями. Власники мали право
оскарження дій комісій в адміністративному відділі окружного суду. У
випадку несплати власнику квартирної вартості, встановленої оціночною
комісією, її вилучали у наймача примусово із його грошового утримання.
Міністрові внутрішніх справ законом надавалося право видавати за
поданням реквізиційних і оціночних комісій відповідні інструкції та
обов’язкові постанови щодо покарання за квартирні порушення штрафом до
1 000 крб. або адміністративним арештом до трьох місяців 124.

Подекуди начальники вартових органів фактично діяли за статтями цього
закону ще до його прийняття. В Полтаві заселення службовців губернського
освідомчого відділу в реквізовані приміщення здійснювалося вже з початку
вересня. Так, діловод відділу В. Лобачевський отримав дві вільні кімнати
з окремим входом у будинку зубного лікаря Грінберга. Урядовець 2-го
розряду Є. Жадько – кімнату в квартирі торговця Клейна. Помічник
діловода Т. Третьяков – дві кімнати з кухнею в будинку міщанина
Святайла. Наказний Ф. Кованько – дві кімнати в квартирі фельдшера
Шебаліна. Діловод Я. Роот – квартиру торговця Богуславського 125.

Разом з тим слід підкреслити, що гетьманські квартирні реквізиції не
мали нічого спільного з воєнно-комуністичними житловими конфіскаціями
або примусовими заселеннями «жилтоварищей» за наказами більшовицьких
військово-революційних комітетів. Приватна власність на житло
зберігалася, обмеження прав господарів помешкань стосувалося заборони їм
відмовляти службовцю в заселенні і встановлювати довільні ціни за
квартирування.

Зв’язок, господарське та канцелярське забезпечення. Будівлі вартових
управлінь і канцелярій забезпечувалися телефонним зв’язком і
користувалися поштовими послугами, як і всі державні установи. Для
освідомчих органів встановлювався особливий режим роботи ланок зв’язку.

Наприклад, начальник Полтавського освідомчого відділу мав прямий
телефонний зв’язок з губернським старостою і ДДВ, минаючи міську
телефонну станцію і канцелярію відділу. 30 серпня згідно з
розпорядженням старости міський електрик зробив усі необхідні відводи
електричних дротів, земських і міських телефонних кабелів, арматурні
роботи за вказівками начальника освідомчого відділу. Останній 14 вересня
звернувся з листом до начальника Полтавської поштово-телеграфної
контори. В ньому вказувалося на необхідність службового розпорядження
поштарям про суворе дотримання особливого порядку доставки до відділу
кореспонденції: «тільки за підписом чергового по канцелярії в книзі про
доставку». А. Зуєв наполягав на забороні поштарям кидати службові пакети
у дверну щілину із надписом «Для листів», оскільки вони «майже всі
термінові та таємні і у такий спосіб передачі можуть легко
загубитися» 126.

Господарські і канцелярські послуги для службових приміщень усіх
вартових підрозділів повністю покривалися за державні кошти. Загальне
уявлення про їх забезпечення меблями і приладами дає лист від 19 жовтня
1918 р. інспекторського відділу ДДВ до загального відділу. В числі
обов’язкових канцелярських забезпечень вартових органів вказувалися
столи з шухлядами і замками до них, шафи, стільці, настільні лампи,
вішалки, папір для листування, стрічки для друкарських машинок,
чорнильниці, ручки, прес-пап’є, ножиці, рахівниці, булавки, олівці,
нитки, папки, розрізний алфавіт, бланки настільних реєстрів тощо. Ці
речі начальникам органів дозволялося закупати на місцях за рахунок
відпущених кредитів, про що складалися звітні документи 127. У
«Державному вістнику» за 24 серпня 1918 р. було наведено розпис норм
кредитів на канцелярські видатки, що на рік становили для міських
відділів варти від 1 600 до 4 000 крб., районних відділень – від 1 800
до 6 000 крб., повітових відділів – від 4 200 до 6 000 крб. залежно від
їхніх категорій.

Особлива фінансова звітність встановлювалася для освідомчих органів.
Щомісячні фінансові відомості про використання грошових авансів
начальниками губернських освідомчих відділів мали гриф «таємно». Це було
пов’язано із включенням до них витрат на секретну агентуру. Для оплати
її послуг встановлювалися розряди освідомчих органів, залежно від яких
визначалися щомісячні розміри державних кредитів. Столичний становив 25
тис. крб., 1-го розряду (Харківщина, Катеринославщина, м.Одеса) – 15
тис. крб., 2 розряду (решта губерній і м.Миколаїв) – 10 тис. крб. Ці
кошти передбачали витрати на утримання конспіративних квартир із
розрахунку одна для зустрічей не більш як з 20 секретними агентами;
сплату вартості передачі оперативних відомостей поштою, по телефону чи
телеграфу; грошову винагороду агентам за інформацію; витрати на
спілкування з інформаторами. Облаштування конспіративних квартир
здійснювалось за вимогами Інструкції про організацію і ведення
внутрішнього нагляду 1907 р. Така квартира не повинна була розміщуватися
в місцях, де за нею міг встановлюватися постійний нагляд (сусідство
трактиру, саду, молочної лавки, стоянки візників, трамвайного
павільйону, громадського закладу тощо). В ній обов’язково мали бути
окремі вхід і вихід, які б не сполучалися із загальним двором. У
внутрішньому влаштуванні квартир треба було передбачати уникнення «самої
можливості зустрічі двох співробітників». Навіть незначні відомості про
підозру у провалі конспіративної квартири повинні були слугувати
підставою для термінової її переміни.

Таємні зустрічі із секретними агентами могли здійснюватися також у
власних помешканнях штатних співробітників варти, які «користувалися
особливою довірою, не займали показових посад і яких ніхто із
службовців, відомих у місті, особливо у форменому одязі, не навіщав».
Господарям таких помешкань сплачувалися гроші за використання їхньої
житлової площі 128.

В авансових звітах начальників освідомчих відділів до ДДВ розпис
конкретних витрат на агентуру не проводився. Вони включалися до щоденних
фінансових зазначень.

Наприклад, поряд з канцелярськими, господарськими рахунками,
відшкодуваннями вартості службових відряджень, грошовими утриманнями за
посадовими окладами у звіті начальника Полтавського освідомчого відділу
вказувалося: «2 липня. Придбання відомостей від різних осіб – 45; 3
липня – те ж само – 30; 5 липня, сплачено агентам контррозвідки – 100,
поїздка до Константинограда – 30; 6 липня, видано на витрати для
придбання відомостей в Константиноградському повіт – 100; 7 липня,
візник у справах служби – 12, витрати в ресторані для придбання
відомостей – 18, візник і носій – 15, газети – 1».

Більш детально витрати пояснювалися в окремих авансових звітах про
службові відрядження.

Так, в.о. помічника діловода Полтавського освідомчого відділу про
відрядження з 19 до 27 серпня 1918 р. звітував: «Квиток від ст. Полтава
до ст.Гребінка (191 в.) – 12 крб. 50 коп., візник на ст. Полтава
Київська – 5 крб., візник зі ст. Полтава до м. Пирятина (15 в.) – 12
крб. 50 коп., наймання конспіративної квартири – 19 крб. 50 коп., візник
в м. Пирятин – 3 крб., візник на ст. Гребінку із Пирятина (15 в.) – 11
крб., квиток до ст. Яготин (45 в.) – 2 крб. 80 коп., візник від ст.
Яготин до маєтку – 6 крб., візник до Пана Животинського і назад – 4
крб., квиток до ст. Переяслав – 25 крб., наймання конспіративної
квартири в Переяславі – 19 крб. 50 коп., візник в м.Переяслав – 6 крб.,
візник на пристань Переяслав – 9 крб., квиток до м. Кременчука – 22 крб.
20 коп., візник на ст. Кременчук – 7 крб., квиток до м. Полтави
(111 в.) – 9 крб. 50 коп., візник зі ст. Полтава Південна – 10 крб.,
добові за 8 діб по 9 крб. на добу – 72 крб.; загалом – 259 крб. 65 коп.»

Окремим поясненням безпосереднім начальникам підлягали витрати на
придбання відомостей від секретних агентів.

У липні 1918 р. начальник Полтавського освідомчого відділу мав зустріч з
інформаторами в ресторанах, про які зазначив: «Сплачено в готелі
«Європейський» за вечерю. Салат – 5, лікер – 20, кава – 6, сироп – 1,
сірники – 0.30, 5% офіціанту – 2.50, за номер – 100, пляшка горілки в
номер – 11.55, 2 огірка – 1, кава – 2, 5% офіціанту – 0.55. Сплачено в
«Дворянському клубі». 1 чарка горілки – 6, сніданок – 6, огірки – 0.50,
квас – 2.50, 5% офіціанту – 0.45. Сплачено в «Дворянському клубі». 1/2
червоного – 45, 2 кваси – 5, салат – 4.50, 2 обіди – 12, кава – 8, 5%
офіціанту – 1.60. 1/2 горілки – 38, оселедці – 8, салати – 7, 3 вечері –
18, 5% офіціанту – 4.50» 129.

Звітами про грошові винагороди секретним агентам були їхні власноручні
розписки, які зберігалися в таємних особових справах. Влітку 1918 р.
територіальним освідомчим відділам міськими і губернськими та повітовими
земськими управами було передано майно колишніх жандармських управлінь,
включно архівні матеріали 130. Це дозволило активніше використовувати в
діяльності освідомчої варти старих агентів царської політичної поліції.

13 серпня міністр внутрішніх справ І. Кістяківський дозволив губернським
старостам і міським отаманам з державних коштів, які їм відпускаються на
урядування, видавати «винагороду особам, згодним за гроші повідомляти
цінну інформацію для боротьби з повстанцями, за видачу зачинателів і
вожаків рухів, вказівки схронів зброї». Такі виплати вони мали право
робити понад особливі кредити, що відпускалися на роботу
карно-розшукової і освідомчої варти. Але при цьому місцеві керівники
повинні були пам’ятати перестороги Інструкції 1907 р. про те, що
«відомості прибулих осіб, які вимагають плату за кожну окрему вказівку,
за той чи інший революційний захід («штучники»), звичайно, повинні
використовуватися в інтересах справи, але до таких відомостей слід
ставитися з великою засторогою і ретельно перевіряти їх всіма засобами.
Досить часто відомості ці бувають провокаційними, а інколи просто
«дутими». Тому директор ДДВ, що обіжником доводив дозвіл міністра,
зазначив: «Якщо добування таким чином відомостей буде недостатньо, то
досвідчений Начальник Державної варти буде завжди ознайомлений про
становище в губернії через надійних приватних осіб, яким дорогі порядок
і спокій в Державі і які погодяться навіть безкоштовно надавати йому
необхідні відомості» 131. За інформацію про підпільників також
сплачували гроші німці й австрійці. Типовим було оголошення
австро-угорського військового коменданта м. Новий Буг на Херсонщині про
видачу більшовицьких агітаторів. 100 крб. обіцяно за відомості про них,
200 крб. – за вказівку адреси мешкання і 500 крб. – за видачу керівників
підпільних груп 132.

Система фінансових витрат на розвідувальні заходи у кримінальному світі
і складання звітності по них не мали суттєвих відмінностей. Разом з тим
карно-розшукові підрозділи варти відчували на той час більшу потребу в
спеціальному обладнанні, яке виготовлялося за рахунок державних
кредитів. У їхніх арсеналах були реєстраційні бюро і кінологи зі
службово-розшуковими собаками. Згідно з Інструкцією «Чинам сыскных
отделений» 1910 р. в реєстраційних бюро карно-розшукових органів мали
бути: «1) фотографія з антропометричним і дактилоскопічним кабінетом, де
також виконувався опис прикмет злочинців за системою словесного
портрета; 2) карткова реєстратура, яка включала в себе реєстраційні
карти злочинців з фотографіями, антропометричними і дактилоскопічними
даними; 3) довідки про судимість і відомості про ув’язнених в місцевих
тюрмах; 4) картковий розшуковий алфавіт; 5) альбом злочинців і осіб
порочної поведінки за категоріями злочинів; 6) колекції почерків,
засобів вчинення злочинів, злодійських інструментів і шахрайських
пристосувань; 7) відомості за поточним наглядом і 8) газетні вирізки і
відомості».

Порядок збереження негативів і звітність за фотографіями, правила
дослідження документів і слідів злочинів в українських карно-розшукових
органах залишилися незмінними і визначалися обіжником російського
директора Департаменту поліції від 29 грудня 1906 р.

Реєстраційні карти злочинців складали на старих бланках російського МВС
у чотирьох примірниках. Два примірники надсилали до реєстраційної
частини ДДВ, одну карту з фотографією злочинця розташовували в
алфавітному порядку у першому відділі, іншу для встановлення особи за
даними антропометрії, дактилоскопії та словесного портрета – в другому
відділі.

Для упізнання особи також використовувалися довідки про судимість, які
були складені російським Міністерством юстиції і за останні 20 років їх
надсилали до поліцейських управлінь. Крім того, в карно-розшукових
відділах вели щоденні карти на всіх осіб, затриманих за звинуваченням у
кримінальних злочинах або провинах.

Особливий картковий розшуковий алфавіт складали на окремих бланках
дрібного формату. До нього залучали всі розшукові картки, що надходили
за обіжниками директора ДДВ, а також за розпорядженнями місцевої влади
та інших установ. У разі знаходження або затримання особи картку не
знищували, а в ній лише робили позначку про припинення розшуку.

Альбоми злочинців складалися з фотографій професійних злодіїв і осіб
аморальної поведінки, зареєстрованих розшуковими органами, а також з
портретів, добутих в інших установах, від іноземної поліції та
агентурним шляхом. Для осіб кожної злочинної категорії існував окремий
альбом. Його сторінки були пронумеровані, на початку знаходився
алфавітний список осіб, занесених до альбому. Портрети злочинців з
альбому використовувалися для розшуків, а також для пред’явлення свідкам
і потерпілим. Найбільш корисними для цього вважалися фотографії на
повний зріст.

Колекції листів і паперів з почерками злочинців, які не підлягали
залученню до матеріалів дізнання, зберігали в особливому наряді під
нумерацією і особливим алфавітом. Засоби вчинення злочинів збирали і
зберігали у спеціальній шафі у кімнаті, де не проводили допити. Їх
використовували для порівняльного аналізу під час розшуків, а також для
навчання новачків.

За поточним наглядом складали, систематизували і зберігали добірки
відомостей стосовно району діяльності відповідного карно-розшукового
органу. Постійному поновленню підлягали відомості за такими категоріями:
про кубла злочинців, нічліжні будинки, чайні лавки, постоялі двори,
місця збуту краденого (ринки), злодійські квартири, будинки розпусти,
вокзали; шинки, готелі, мебльовані кімнати, таємні квартири зустрічей;
про місця найму робочої сили; про осіб, які перебувають під наглядом
варти в адміністративному порядку; про осіб, які «промишляють розпустою,
звідництвом, сутенерством, педерастією, доставкою жінок до будинків
терпимості»; про позбавлених права обіймати деякі посади, як-то
візників, сторожів, двірників, швейцарів; про неблагонадійних натирачів
підлоги, водопровідників; та інших майстрових, які під приводом своєї
професії користуються доступом до будинків для вчинення крадіжок; про
осіб, неодноразово покараних за порушення поведінки у громадських
місцях; про професійних жебраків. Відомості викладалися на особливих
аркушах, які складали наглядову частину карно-розшукового органу. На
великомасштабних мапах і планах міст зазначалися місця особливого
нагляду. Крім того, в кожному відділенні мали бути мапа пароплавних
сполучень, поштових шляхів Російської імперії, мапа губернії, плани
губернського міста з приміськими помешканнями, довідники з різних
галузей торгівлі та промисловості, з морських і сухопутних сполучень,
списки чинів різних установ, путівники, плани міст і курортів, в яких
можуть бути зв’язки злочинного середовища 133.

Все це на той час складало досить потужну базу спеціального обладнання,
необхідну для здійснення розшукових функцій. До послуг «розшуковців»
зверталося навіть німецьке командування. 11 вересня 1918 р. німецький
етапний комендант м. Речиці звернувся у департамент Державної варти з
проханням направити в його розпорядження «поліцейську собаку з
поводирями для розшуку численних членів розбійницької ватаги, яка
переховується у лісових болотах». У жовтні почали засновувати в
губерніях розплідники для розведення службових собак. Дактилоскопічна і
реєстраційна частина з відповідним обладнанням існували у складі
освідомчого відділу ДДВ 134.

Разом з тим слід зазначити, що в українському карному розшуку тогочасні
наукові досягнення не використовувалися на належному рівні. Це значною
мірою було пов’язано із загальним відставанням Російської імперії від
Західної Європи в організації розшукової справи 135. МВС не мало своїх
науково-дослідних установ, які б займалися вдосконаленням засобів
боротьби із злочинністю. Натомість Військове міністерство Української
Держави отримувало на наукову діяльність цільові кошти з бюджету.

Наприклад, на утримання дослідних військових полігонів призначалося
щорічно 120 тис. крб., для артилерійських дослідів – 10 тис. крб., на
наукові видання з гарматної частини – 1 тис. крб., на закордонні наукові
відрядження старшині – 10 тис. крб. Утримання особового складу
бактеріологічної лабораторії при Головній військово-ветеринарній управі
коштувало державі на рік 4 550 крб., ще 1 600 крб. призначалося на її
канцелярські і господарські витрати, 13 200 крб. відпускалося на
«негайні витрати: апарату, хімічний посуд, лабораторних тварин і фураж
для них» 136.

Отже, з архівних джерел очевидно, що налагодження фінансування вартових
потреб створювало сприятливі умови для спроможності вартовими виконувати
службові обов’язки, але загалом гетьманському уряду не вдалося створити
дійову систему забезпечення Державної варти. Суттєві недоліки в
матеріальному постачанні і озброєнні вартових підрозділів були пов’язані
з міжвідомчими неузгодженнями, викликаними визначенням державного курсу
України на створення власної армії.

§4. Основні напрями службової діяльності

Організаційно-штатна відпрацювання, кадрове комплектування і матеріальне
забезпечення вартових підрозділів не могли самі собою призвести до
усталеності правового життя. Охорона встановленого гетьманом державного
ладу, ліквідація анархо-кримінальної ситуації в країні вимагали
сумлінного виконання вартовими своїх службових обов’язків. Їх
особливості визначалися функціями вартового підрозділу. Разом з тим в
Статуті варти від 9 серпня 1918 р. зазначалося, що всі частини
«складають одне ціле і слугують загальній справі охорони порядку в
країні. У зв’язку з цим чини Державної Варти, незалежно від галузей
діяльності (міської, повітової, залізничної, розшукової, освідомчої),
роботу виконують в контакті і зобов’язані здійснювати один одному повне
сприяння» 137.

Нормативні чинники. Опозиція гетьманської влади всіляко розповсюджувала
чутки про неймовірну жорстокість Державної варти. Уявлення про вартових
як катів свого народу, що вішали і розстрілювали без суду і слідства ні
в чому не винних мирних людей, підтримувала радянська історіографія. За
умов неусталеності правового життя в 1918 р. такі випадки відбувалися в
Україні. Але нами не знайдено про це жодного документального свідчення
ні в центральних, ні в місцевих архівах. Натомість документи доводять,
що здебільшого діяльність вартових укладалася в окреслені законами того
часу процесуальні дії. А виконання ними службових обов’язків не виходило
з-під контролю посадових осіб, управлінські розпорядження яких
видавалися в межах діючих нормативних чинників держави. Виховані в дусі,
противному анархії, колишні російські чиновники, які потрапили до
гетьманського апарату, для вжиття надзвичайних заходів повинні були
отримати відповідну урядову вказівку, видану на підставі існуючого
закону. 30 травня 1918 р. було затверджено закон «Про військову
підсудність». При його розробці військовий міністр генеральний бунчужний
О. Рогоза спирався на «Свод уставов о предупреждении и пресечении
преступлений», який передбачав оголошення в окремих місцевостях
Російської імперії посиленої чи надзвичайної охорони із застосуванням
законів військового часу 138. Згідно з законом від 30 травня, крім
військовослужбовців і цивільних осіб, залучених до відання справами
військової служби і військової повинності, під юрисдикцію утворених
військових судів у порядку виключної підсудності підпадали й деякі інші
дії цивільних осіб. Серед них вказувалося на злочинні вчинки проти
держави і війська, включно службовців усіх воєнізованих підрозділів при
виконанні своїх обов’язків, а також навмисне вбивство, розбій, грабіж і
зґвалтування. Юридична відповідальність осіб, які скоїли дії за
виключною військовою підсудністю, наставала під час війни в районах
фортець і розташування діючих корпусів, а також у місцевостях,
оголошених на військовому стані 139. Таким чином, зазначений закон
закладав нормативні підвалини для застосування в подальшому гетьманським
урядом надзвичайних охоронних заходів, що передбачало надання
адміністрації і посадовим особам ДВ додаткових повноважень.

З метою правового захисту службовців варти, військових і державних
службовців 26 липня 1918 р. була затверджена постанова «Про деякі
тимчасові заходи для охорони державного і громадського порядку».
Відповідно до неї МВС тимчасово надавалося право за узгодженням з
Мінюстом і Військовим міністерством засуджувати відповідно до законів
військового часу тих, хто загрожує безпеці держави і громадському
спокою, хоча б вони вчинили злочини у місцевостях, не оголошених на
військовому стані. До переліку злочинів, означених у законі від 30
травня 1918 р. «Про військову підсудність», додавалися: напад на
службових осіб цивільного відомства під час виконання або з приводу
виконання службових обов’язків, навмисне пошкодження майна, підроблення
грошових знаків. 2 жовтня гетьман затвердив нові доповнення до закону.
Відтепер покарання за всі злочини, виключені із загальної підсудності,
визначалися військовими судами на підставі ст. 279 «Військового статуту
про кримінальну відповідальність» (вид. 1913 р.) 140.

24 жовтня було затверджено тимчасовий закон «Про заходи щодо охорони
залізниць», який надавав право міністрові шляхів на окремих залізницях
або залізничних дільницях вживати надзвичайні заходи з повідомленням про
це щоразу Ради Міністрів. При крайній необхідності прийняття на
залізничній гілці чи її дільниці надзвичайних заходів охорони таке право
надавалося і начальнику (управляючому) залізниці з повідомленням
міністра шляхів, відповідних губернських і повітових старостів. З часу
оголошення надзвичайного стану залізниця або її дільниця переходила у
підпорядкування особливої комісії у складі голови – управляючого
залізницею і членів: отамана залізничного району Державної варти (за
місцем розташування його управління) і завідуючого пересуванням військ.
Керівництво технічною і адміністративною галузями експлуатації залізниці
підпадало під повну відповідальність її управляючого. До обов’язків
комісії в межах смуги відлучення залізниці належала охорона зовнішнього
порядку, неперервності і правильності діяльності колії та всіх
залізничних влаштувань, а також нагляд за відповідним виконанням усіма
службовцями своїх обов’язків. Для запобігання порушенням громадського
порядку і безпеки, відповідно до залізничних правил, викладених у 3-му
розділі «Общего устава российских железных дорог», комісія мала право
видавати обов’язкові постанови. За їх порушення передбачалися
адміністративні покарання: штраф до 3 000 крб., арешт до трьох місяців,
виселення за межі України. Закон також оголошував перелік злочинів,
вчинених у смузі відлучення залізниці, за які притягалися до військового
суду цивільні особи, а саме: бешкети проти державної влади і державна
зрада, організація страйків і спонукання до них; навмисний підпал чи
інше навмисне знищення або пошкодження речей військового спорядження і
озброєння, засобів нагляду і захисту, а також запасів продовольства і
фуражу; навмисне пошкодження всіх влаштувань, що слугують для урядового
користування; телеграфного і телефонного знаряддя, залізничної колії,
споруд, рухомого складу, а також застережливих знаків; напад на
вартового або військовий патруль, збройний опір військовому наряду або
чинам Державної варти і залізничної охорони, а також вбивство їх.
Особливі комісії отримали право робити розпорядження про попереднє
затримання на строк до двох тижнів підозрілих осіб та «порушників дії
залізниць і телеграфу; осіб, належних до протизаконних товариств;
проводити обшуки у всіх без винятку приміщеннях». Для об’єднання і
загального керівництва діями особливих комісій, надання їм відповідних
інструкцій при Міністерстві шляхів утворювалася Головна комісія у складі
міністра шляхів або його уповноваженого представника, особи від
німецького і австро-угорського військового командування і урядовця
МВС 141.

Боротьбі зі спекуляцією як одному з засобів збереження державних коштів
гетьманський уряд надавав великої ваги, тому її основні напрями були
вирішені на законодавчому рівні. У червні – липні 1918 р. було ухвалено
закони «Про заходи боротьби зі спекуляцією закордонною валютою», «Про
утримання мита з привезених з-за кордону гральних карт і покарання за
порушення цього закону», що передбачали застосування адміністративних і
карних санкцій у вигляді штрафів і ув’язнення, як до продавців, так і до
покупців. Всі угоди щодо валюти на суму понад 1 000 крб., поза місцями,
вказаними Міністерством фінансів, заборонялися. Необкладені митом
закордонні гральні карти вважалися контрабандними. За законом від 15
липня «Про передачу хліба врожаю 1918 р. в розпорядження Держави»
Міністерство харчування за згодою з Міністерством земельних справ
встановлювало обов’язкові норми продажу хліба державі за твердими
цінами, решта залишалася землевласнику. Тим, хто ухилявся від продажу,
загрожувала конфіскація врожаю до 30%, а тим, хто його ховав – до
50% 142.

24 липня було затверджено тимчасовий закон «Про карну відповідальність
за спекуляцію». Його статті передбачали досить серйозні покарання винних
у цьому злочині: «ув’язнення на термін від 1 р. і 4 міс. до 2 р. або
примусові роботи на той же строк з грошовою виплатою від 100 до 25 тис.
крб., але у всякому разі не менше подвійної суми провини поверх
граничної ціни, яка одержана або мала бути одержана, коли навіть валюта
перевищить 25 тис. крб.». Аналогічному покаранню підлягали винні «за
співучастю і спонуканням до цього, а рівно ж у пропонуванні або
прийнятті послуг для свого вдоволення».

17 вересня до закону були внесені доповнення, які передбачали, крім
зазначених санкцій, заборону для засуджених за спекуляцію перебувати
протягом року в місцевостях, визначених МВС за узгодженням з Мінюстом.
Проти осіб, яких притягали до слідства і суду за законом від 24 липня,
дозволялося вживати запобіжний захід у вигляді «замкнення у в’язницю,
незалежно від кари, що їм загрожує» 143.

19 жовтня 1918 р. у «Державному вістнику» серед місцевостей, де
заборонялося мешкати засудженим за спекуляцію, вказувалося на всі
градоначальства в їхніх адміністративних межах, губернські міста, а
також Бердичів, Бердянськ, Бєлгород, Вінницю, Єлісаветград Кременчук,
Маріуполь, Мелітополь, Ніжин, Рівне.

Згідно із Законом від 17 вересня та урядовою Постановою від 24 вересня
1918 р. губернські старости (міські отамани) мали право накладати в
адміністративному порядку на правопорушника штраф до 3 000 крб. або
ув’язнювати його на термін до трьох місяців. Коли потрібно було вислати
особу з країни, матеріал подавали в МВС із роз’ясненням необхідності
цього заходу. Відомості про ув’язнених в адміністративному порядку
губернські старости (міські отамани) надсилали до ДДВ за спеціальною
формою. У відомостях вказували анкетні дані, характер правопорушення,
термін ув’язнення, залучення до попереднього слідства, запобіжні заходи,
орієнтовну спрямованість судової справи, висновок місцевої влади про
адміністративні покарання. Але директор ДДВ вважав, що цих повноважень
місцевій владі недостатньо.

Тому 18 жовтня 1918 р. в пояснювальній записці до проекту тимчасового
закону «Про надзвичайні заходи боротьби з бандитизмом» П. Аккерман
зазначив, що «коли більшовизм виродився в розбійництво і грабіжництво,
то він не може претендувати на те, щоб з ним рахувалися як з ідейною
течією соціальної думки. Грабіжники, належні до партії комуністів, які
прикриваються її прапором і організуються в розбійницькі ватаги, не
можуть розглядатися як особи, належні до певної соціальної партії, а
можуть визначатися у правовому відношенні лише як розбійники, як
бандити. Тому для забезпечення цілісності Держави, для збереження
внутрішнього спокою, життя і майна громадян в боротьбі з бандитизмом
повинні бути застосовані надзвичайні заходи, які б давали можливість
місцевій адміністративній владі швидко і рішуче придушувати зловмисну
діяльність бандитів».

Законопроект передбачав надання також «Повітовим Старостам і місцевим
Начальникам залізничної Державної Варти права арешту бандитів і осіб,
причетних до бандитизму і тих, які переховували бандитів, на строк до
двох тижнів». При необхідності цей арешт міг бути продовженим до одного
місяця. Зазначені місцеві владноможці отримували право розпоряджень про
провадження у таких осіб обшуків. Пропонувалось також губернським
старостам, міським отаманам і районів залізничної варти надати особисте
право висилки порушників, без внесення цих справ на розгляд Особливої
Наради при МВС 144. Але Рада Міністрів відхилила цей законопроект. 30
листопада 1918 р. вона внесла зміни до ст. 2 Тимчасової постанови від 24
вересня в такій редакції: «особи, дії яких загрожують державній безпеці
Української Держави та її правопорядкові, можуть підлягати арешту на
строк: 1) за постановами міністра внутрішніх справ – до трьох місяців;
2) за постановами Губернських Старостів, Столичного і Міських Отаманів –
до одного місяця. Строк цей за представленням Старостів і Отаманів може
бути продовжений МВС до трьох місяців» 145.

Зазначені нормативні чинники створювали досить широку регламентуючу базу
для службової діяльності ДВ у запобіганні злочинам і правопорушенням.
Крім Статуту, службова діяльність вартових підрозділів регламентувалася
спеціальними відомчими інструкціями (в тому числі деякими російськими) і
окремими обіжниками директора ДДВ. Уже в червні – липні 1918 р.
урядовцями ДДВ були розроблені нові інструкції: «До перегляду речей
пасажирів і їхніх документів на кордонних пунктах», «Про дії отаманів
залізничних районів по комплектації вартових установ», «Про правила
ведення господарства і складання звітів», «Про порядок подання доповідей
до ДДВ», «Про надзвичайні пригоди», «Про зовнішній нагляд на
залізницях» 146. Вони розроблялися, як і належить підзаконному акту,
відповідно до зазначених законів і положень «Свода законов Российской
империи», де в різних статутах викладалися певні обов’язки і права
службовців відповідних поліцейських підрозділів, які визначалися
конкретним напрямом їхньої діяльності.

Збройні виступи як різновиди політичного і кримінального бандитизму.
Найнебезпечнішим явищем, яке заважало налагодженню громадського порядку
в державі, гетьманський уряд вважав виступи збройних угруповань. В
їхньому середовищі слід диференціювати ватаги, які складали власне
кримінальні верстви, і такі, що виступали під політичними гаслами. З
точки зору оголошених гетьманом державно-правових засад злочинними були
і перші і другі, а боротьба з ними – першочерговим завданням усіх
вартових підрозділів. Якщо правомірність протидії з боку ДВ першому
різновиду озброєнь не викликає заперечень, то другі мають певні підстави
для набуття визначення «повстанські», а відтак їхнє існування з позиції
соціальної справедливості знаходить виправдання у дослідників.
Аналізуючи діяльність таких повстанських озброєнь, спробуємо зрозуміти
позиції захисників закону, який, незважаючи на дискусійність про
легітимність законодавця, відновив знехтувані права приватного власника.
Протягом травня з посиланням на гетьманську Грамоту від 29 квітня
1918 р. було видано й оголошено постанови губернських старостів про
повернення законним господарям у тижневий термін захопленого під час
безвладдя майна.

У великих містах, де були розташовані німецькі й австро-угорські
військові залоги, відновлення приватної власності відбувалося майже без
перешкод. На відміну від цього в сільській місцевості населення чинило
відчутний опір. У відповідь гетьманський уряд вдався до посилення
карного тиску на порушників законів.

У селах місцева адміністрація будь-що намагалася виконати установи
уряду, використовуючи підлеглі підрозділи повітової (сільської) варти і
резервних сотень. Але цих сил було явно недостатньо. Селяни не хотіли
добровільно повертати захоплене.

Показова у цьому плані травнева доповідь намісника Свято-Троїцького
монастиря в кінці травня 1918 р. у Кам’янець-Подільську церковну
єпархіальну раду: «Державна варта оголосила селянам вимогу добровільно
відшкодувати збитки монастирю, вони не бажають. Варта проявляє
лояльність, вимагає легко, без всяких примусів. Вимушені будемо просити
австрійців» 147.

А там, де вартові діяли наполегливо, події могли закінчитися трагічно.

Так, 18–19 липня селяни Авратинської і Базалійської волостей
Старокостянтинівського повіту на Волині, обурені вимогою вартових
відшкодувати гроші за погромлений панський маєток, напали на загін
вартових і вбили начальника повітової варти Вишневського, начальника 5-ї
дільниці Тимощука, начальника волосної варти Воробчука. Загалом загинуло
25 вартових. Австрійці у відповідь спалили с.Авратин.

Інколи вартові ставали жертвами розлючених селян, навіть коли не
застосовували своїх повноважень.

1 липня у с.Доброгорша Проскурівського повіту на Поділлі п’ять кінних
вартових побачили на панському полі селянських коней і стали їх зганяти
з посівів. Але в них зненацька почали стріляти з рушниць селяни і важко
поранили вартових А. Височинського і А. Флікса. Останні троє вартових
відступили. Селяни вбили поранених і знівечили тіла загиблих. Начальник
повітової варти з ротою австрійців наклав на село контрибуцію у 15 тис.
крб. на користь родини потерпілих. На сільському сході під загрозою
загального покарання селяни видали винних у смерті вартових 148.

15 липня гетьман затвердив «Статут Тимчасових земельно-ліквідаційних
комісій», що створювалися в губерніях і повітах для «розгляду справ за
проханнями власників, володільців і орендаторів про порушення їхніх прав
після 1 березня 1917 р. у зв’язку з діяльністю Земельних Комітетів, Рад
Робітничих, Військових і Селянських депутатів та інших подібних
організацій». Цим актом справи у відновленні власності виключалися із
ст. 1 «Устава Гражданского Судопроизводства» і переходили до компетенції
зазначених комісій. До їхнього складу входили представники Міністерств
земельних, судових і внутрішніх справ, призначалися секретар з
помічником, бухгалтер, діловод, канцеляристи і кур’єри. Державній варті
належало здійснювати повне сприяння в роботі цих комісій 149.

Але справедливого вирішення справи з відновлення приватної власності
здебільшого не мали. Певною мірою це було пов’язано з неможливістю
встановити конкретних винуватців грабежів. Тому землевласники, які
повернулися до своїх маєтків, покладали тягар відшкодування збитків на
довколишніх селян.

Так, 14 вересня управляючий Кагарлицькими маєтками і заводами графині О.
Толстої надіслав начальнику повітової варти подання, в якому просив
«запропонувати селянам Кагарлицької волості сплатити збитки, спричинені
пограбуваннями будівель Панської садиби і економії, а також
знешкодженням суміжних лісових насаджень, що складає три мільйони сімсот
тисяч карбованців». Крім того, він наполягав на поверненні натурою
пограбованих зернових продуктів 150.

Звичайно, що таких коштів селяни сплатити не могли. Подібні справи в той
час складали переважну частину судових розслідувань.

Про них 8 вересня 1918 р. київські «Последние новости» писали: «По
деревням отдается строгий приказ под страхом тягчайших наказаний
возвратить до последнего гвоздя забранное имущество в то имение, откуда
оно было взято. Жадная и своекорыстная, но в то же время трепещущая и
боязливая «деревня» покорно сносит к указанному времени барское добро.
Составляется точный список явившихся с повинной и против них
возбуждается дело по 269 статье Уложения о наказаниях, то есть за
«участие в публичном скопище, которое действуя вследствие побуждений,
проистекающих из экономических побуждений, учинило хищение или
истребление, либо повреждение или самовольное овладение чужого
имущества». Каждый день возбуждаются сотни, тысячи подобных дел,
провинциальные следственные участки перегружены ими и любой уездный
следователь стонет от нескончаемого потока и наплыва их. Но по долгу
службы разбирается в грудах ненужных, однообразных, похожих одно на
другое дел».

Тому редакція газети висловлювала думку про доцільність загальної
амністії за відповідною статтею. Це дозволило б розвантажити місцеві
органи юстиції і варти, дало б їм можливість займатися більш серйозними
справами, а також зняти соціальну напруженість на селі.

Проте гетьманський уряд не сприйняв цих досить слушних пропозицій і не
використав нагоди для вжиття так званого «нульового варіанта» для
соціального примирення в Україні. На наш погляд, це було одним із
найбільших прорахунків гетьманської влади. Карний тиск на селянство не
сприяв її авторитету, що в першу чергу відбивалося на ставленні
місцевого населення до варти. 29 липня 1918 р. начальник Ізяславської
повітової варти на Волині надіслав обіжник до районних начальників, у
якому зазначив, що до нього «щоденно надходять з усіх місць скарги від
селян про вартових, які немилосердно деруть, не відрізняючи винних і
невинних». Тому він вимагав, щоб «під час проведення репресій невинні не
страждали, оскільки це підриває авторитет влади» 151. Але зробити це при
накладанні загальної контрибуції на село було майже неможливо.
Землевласники не чекали результатів розслідувань земельних комісій і
жадали термінового повернення збитків. 25 вересня 1918 р. київський
губернський староста П. Андріанов доповідав у МВС: «Під час знайомства
на місцях з діяльністю земельних власників мене вразило, що далеко не
всі хлібороби схильні до полюбовних угод з селянами про відновлення
свого майна. Хлібороби наполягають на застосуванні жорстких засобів
впливу, бажають не тільки сповна повернути втрачене, а ще й отримати
певні прибутки. Вони неохоче звертаються до земельно-ліквідаційних
комісій, а віддають перевагу поверненню свого майна чи відшкодуванню
збитків шляхом застосування збройної сили» 152.

Неплатоспроможність штовхала селян у відчаї до розбійницьких дій, що
завжди кваліфікувалися комуністичною історіографією як повстанські і
міцно закарбувалися у всіх наукових виданнях радянського періоду саме
під таким визначенням. Звичайно, з огляду на принципи Декларації
незалежності Сполучених Штатів Америки від 4 липня 1776 р., де було
вперше сформульовано право народу на зміну форми правління для
«встановлення справедливої влади за згодою з тими, якими управляють»,
визнання повстанських загонів бандитськими має підстави для дискусії.
Але чи можливо вважати неправомірною боротьбу Державної варти для
захисту законослухняних громадян проти повстанців, якщо, наприклад, до
Кременчуцького повітового відділу 12 серпня 1918 р. потрапляє
прокламація партизанського загону такого змісту:

«Товарищи рабочие телефона и телеграфа! Сейчас движутся силы нашего
пролетариата, которые стараются освободить народ от рабства буржуазии,
хлеборобов-собственников и немцев. Вся городская буржуазия просит помощи
по телефону и телеграфу из других уездов. Были случаи, когда разведчики
идущих товарищей связали все провода, телефонные и телеграфные, чтобы
помешать нашим врагам просить помощи от других уездов. Правда, это вы,
рабочие, по приказу ваших начальников буржуев исправили, таким образом
выявились предателями своих братьев, это неблагородно с вашей стороны.
Теперь, товарищи, предупреждаем Вас, что если Вы дорожите своей жизнью и
жалеете свои семьи, то больше не исправляйте. За всякие испорченные
провода приступивший кто-либо к исправлению будет нами расстрелян, даже
и семьи последуют такой же участи. У нас разведка по Кременчугскому
уезду усиленная, о всяком вашем действии против нас мы легко узнаем.
Партизанский отряд» 153.

І ці погрози не залишилися порожнім звуком.

Перед нами подання прокурора Київського окружного суду старшому
прокурору Київської судової палати від 13 вересня 1918 р. у справі про
організацію в Сквирському повіті товариства «червоних козаків». У ньому
йдеться про результати перевірки судовим слідчим дізнання, що проводили
німці і чини місцевої Державної варти з приводу вбивства «червоними
козаками» вартових повітової резервної сотні: прапорщика Голиченка,
козаків Корчемного і Марчука. Перевірка не встановила порушень при
проведенні дізнання. Затримані вартою за підозрою у цьому злочині селяни
С. Лабунець і М. Секунов дали показання, що більшовицькою агітацією з
мешканців навколишніх сіл, колишніх солдат, було створене таємне
товариство чисельністю приблизно 200 осіб., озброєних гвинтівками і
кулеметом, для боротьби з німцями. 24 червня «червоні козаки» влаштували
засідку і схопили трьох вартових, які косили на лісових галявинах траву
для коней сотні. Таємний збір товариства у Верховському лісі на чолі з
його керівниками прапорщиком Бойком, селянином Ковалюком і невідомим на
прізвисько «Поручик» вирішив стратити вартових. Вирок виконували шляхом
жеребкування, яке вказало на С. Лабунця і М. Секунова. Матеріали справи
було передано до суду 154.

За поданням прокурора Житомирського окружного суду до Київської судової
палати від 10 червня 1918 р. подібну перевірку дій варти було здійснено
в Озадовській волості Житомирського повіту. Тут, у с.Великі Коровинці 13
травня за підбурювання до непокори владі під час розпуску земельного
комітету були затримані вартовими місцеві мешканці Лопатін і Добридень,
яких надіслали в арештантське приміщення волосної земської управи в м.
П’ятка. На другий день натовп, зорганізований матросом Чешуком під час
міського ярмарку, розгромив арештантське приміщення, визволив
затриманих, пограбував волосну управу. Під час погрому було вбито
начальника волосної варти поручика Гебрича і трьох вартових, захоплено
їхню зброю. В результаті оперативних дій повітової варти і резервної
сотні затримали 160 селян, з яких 15 в результаті признання були
заарештовані як учасники вбивства вартових, решту – звільнили. Після
цього мешканці Великих Коровинців заспокоїлись, вибрали із свого
середовища сільського голову, організували загони по 10 чоловік з кожної
вулиці для затримання інших осіб, винних у бешкеті.

Збройний напад на канцелярію 4-ї дільниці Київської повітової варти в
с.Будаєвці було вчинено 16 червня 1918 р. Ця справа розслідувалася
судовим слідчим 3-ї дільниці Київського окружного суду. Про її
результати прокурор надіслав 20 серпня подання до Київської судової
палати. З’ясовано, що нічний напад, під час якого загинули вартові
Вишняк, Бондар, Подоляка, був поранений солдат із німецької комендатури,
викрадені 10 гвинтівок, 8 шабель і револьвер, а також особисті речі
начальника варти Науменка, здійснили селяни з с.Поштова Віта Хотовської
волості. Для затримання злочинців з Києва прибуло 25 вартових на трьох
німецьких броньованих автомобілях. Але зброя до мешканців села не
застосовувалась. Підозрюваних С. Бугаєнка, І. Позихаренка, П. Михайленка
відпустили за відсутністю доказів. 17 липня за підозрою в нападі було
затримано ще дев’ять селян, з яких шість надіслали для утримання під
вартою до Київської губернської тюрми, а до М. Чубенка, Я. Бойка і
В. Мостовенка запобіжним заходом було обрано особливий нагляд варти і
підпис про невиїзд 155.

12 липня в с.Тулинець Канівського повіту було вбито чотирьох вартових
резервної сотні, які перешкоджали підпалу маєтку поміщика І. Яновського.
17 серпня вартою було затримано підозрюваного А. Лупоноса, якого
доставили до Канева в розпорядження судового слідчого.

Вночі 31 липня в с.Андріанопіль Слов’яносербського повіту вбито вартових
В. Симонова, Т. Шепелєва, А. Чуднова з родинами. Каральні санкції до
місцевого населення не застосовувалися. Розкриття злочину розпочалося
під загальним керівництвом судового слідчого окружного суду 156.

Численні документальні матеріали виявляють, що у боротьбі з селянськими
виступами, незважаючи на загрозу життю, українські вартові продовжували
виконувати службові обов’язки, не перебільшуючи своїх повноважень і не
вдаючись до свавільної помсти. Віце-директор ДДВ Тальберг 7 жовтня
1918 р. був змушений надіслати місцевим начальникам варти телеграму
такого змісту: «Останнім часом отримуємо телеграми про затримання
бандитів і більшовиків, в яких повідомляється про вбитих і потерпілих
службовців варти, але рідко вказується хоча б на поранення затриманих
бандитів. Це свідчить про недостатню свідомість службовців варти, які
жертвують своїм необхідним для держави життям і соромляться
застосовувати зброю під час затримання, опору, переслідування. Накажіть
старшим чинам терміново зробити відповідні вказівки» 157.

У наведеній телеграмі вартовий начальник відокремлює поняття «бандит» і
«більшовик», враховуючи кримінальні і політичні мотиви вчинення
злочинів. Але ж у реальних умовах провести розподіл між зловмисниками,
які вбивали або заради власної користі, або в ім’я політичних інтересів,
було досить складно. Всі вони мали надзвичайну суспільну небезпеку і, на
наш погляд, можуть кваліфікуватися однаково як злочинні.

Показовим у цьому плані є такі, характерні для того часу види злочинів,
як терористичні акти на залізницях. Гетьманський уряд приділяв
залізницям першочергову увагу. В їхньому надійному функціонуванні було
зацікавлене й австро-німецьке командування. Абсолютну більшість харчових
поставок до країн-союзниць Україна здійснювала саме цим видом
транспорту. Проти 1917 р. загальний стан українських залізниць значно
поліпшився: відновлено залізничне сполучення, відбудовано покинуті
залізничні колії і мости, відремонтовано вагони і локомотиви. Змінилася
на краще й криміногенна ситуація, але повністю викоренити злочинність на
залізниці не вдалося.

25 липня біля ст. Конотоп зловмисники кинули вибухівку на рейки під час
слідування поїзда №16. 29 липня на 140-й версті сполучення Київ – Одеса
на колії опинився снаряд. Це спричинило аварію поїзда №3. 3 серпня
кинуто бомбу у депо ст. Новослов’янська. 8 серпня злодії розгвинтили
шпали між ст. Ярошинка і Жмеринка – зазнав аварії кур’єрський поїзд. У
ніч з 29 на 30 серпня біля ст. Бобрик було обстріляно поїзд №716
сполучення Київ – Гомель. У ніч з 30 вересня на 1 жовтня через
пошкодження залізничного полотна зазнав аварії поїзд №2. 1 жовтня знову
сталася аварія поїзда №3 між ст. Помічна і Кодима, перевернуто два
вагони 1-го класу, 25 потерпілих, десять з них відправили до лікарні
(їхали здебільшого адміністративні працівники й артисти). 6 жовтня
здійснено напад на катеринославський поїзд біля ст. Ігрень: шість
озброєних грабіжників в одязі залізничників поранили одного пасажира і
відібрали в інших 30 тис. крб. Того ж дня зірвані мости біля ст.
Попільня. 25 жовтня на 94-й версті поблизу ст. Фастів бандити розібрали
рейки, через що зазнав аварії поїзд, загинуло 10, поранено 53
особи. 158.

На жаль, цю сумну статистику можна було б продовжити. На той час
залізниця було легкою здобиччю для зловмисників як політичного, так і
кримінального гатунку. У південній Україні активно діяла більшовицька
терористична група, так звана «Партизанская узкоколейка», яка все літо
1918 р. пускала під укіс поїзди на лінії Бирзула–Слободка–Вапнярка, про
що з гордістю згадували члени групи 159.

У Північній Таврії і Катеринославщині залізницю вибрав об’єктом для
нападів анархо-комуніст Н. Махно.

В ніч на 11 листопада махновці зупинили між ст. Гайчур і Гуляйполе поїзд
№3, який прямував з Бердянська. Було пограбовано на 52 839 крб.
залізничного скарбника, а супроводжуючих його трьох офіцерів і двох
козаків залізничної охорони – розстріляли. Через кілька днів на 495
версті Катеринославської залізниці здійснено напад на німецький ешелон
№506. Але німецькі матроси, які там знаходилися, відбили напад
махновців. Тоді бандити назустріч ешелону з боку ст. Новогупаловка
пустили паровик від поїзда №506. Внаслідок зіткнення локомотивів загинув
машиніст поїзда №506 і двоє німецьких матросів, три вагони зійшли з
рейок 160.

Крім того, існували численні люмпенізовані селянські ватаги, для яких
залізничний бандитизм, на відміну від важкої селянської праці, став
легким і вигідним ремеслом.

У відомостях Східної австро-угорської армії про пригоди у серпні 1918 р.
зазначалося: напад ватаги чисельністю 20-25 осіб. на ст. Верховцеве
поблизу Катеринослава, обстріл вокзалу ст. Котюшани на перегоні
Жмеринка–Могилів-Подільський ватагою 100-200 осіб., напад озброєних
бандитів на ст. Федорівка в Олександрівському повіті, нічний бій
залізничної охорони з бандитами на ст. Гнівань між Жмеринкою і
Вінницею 161.

Акти терору мали місце не лише на залізниці.

Цього ж місяця «червоними козаками» здійснено напад на пасажирський
пароплав «Рассвет», що прямував Десною з Новгород-Сіверського до
Чернігова. Вони вбили капітана і захопили заручниками 13 пасажирів «з
буржуазії» 162.

Збройні напади на гетьманських вартових, терористичні акти як підривні
дії проти гетьманської держави знаходили підтримку з боку Радянської
Росії. Незважаючи на мирний договір між Російською Федерацією і
Українською Державою від 2 червня 1918 р., за яким Україну було визнано
Радянською Росією як незалежну державу, у планах більшовицьких
проводирів вона завжди була плацдармом для поширення близької світової
революції. Тому організація підривної роботи проти Української Держави
розглядалася як звичайна і необхідна справа і не викликала у
більшовицьких лідерів жодних моральних сумнівів, без огляду на те, що це
грубо порушувало принципи міжнародного права.

Великі надії ЦК РКП(б) покладало передусім на активні дії
антигетьманського підпілля. Засилаючи в Україну розвідників і
терористів, більшовицькі керівники не звертали особливої уваги на їхні
політичні гасла. Головним фактором була антигетьманська спрямованість
особи.

Так, після травневої 1918 р. бесіди з В. Леніним і Я. Свердловим в
Україну для терористичної діяльності було заслано анархо-комуніста
Н. Махна. 29 червня він виїхав зі столиці РРФСР до Курська, де зустрівся
зі своїм спільником по чорній гвардії О. Чубенком. Від В. Затонського
голови Закордонного бюро ЦК КП(б)У анархо-комуністи отримали гроші і
фальшиві документи на ім’я російських офіцерів, які втікають від
більшовицького терору, та офіцерську форму 163.

Закордонне бюро координувало підпільну роботу в Україні. Сюди місцеві
органи РКП(б) направляли комуністів-українців з довідкою із останнього
місця роботи і характеристикою про діяльність під час Радянської влади в
Україні. Після вивчення справ їх направляли у закордонне службове
відрядження. З липня російським кур’єрам в Україну було встановлено
загальну таксу винагороди. Вони отримували з партійних фондів 500 крб.
місячної платні й 10 крб. добових. З 19 серпня добові було збільшено до
15 крб. Останній інструктаж перед українським відрядженням проводився в
м. Орел, кімнаті №1 готелю «Прага», де розміщувалося Тимчасове
організаційне залізничне бюро ЦК КП(б)У, яке очолював О. Близниченко.
Сюди ж агенти поверталися для доповіді про результати поїздки.
Переправний пункт через демаркаційну лінію діяв у Бєлгороді. Тут, у
місцевому готелі «Бельвю» від’їжджаючі отримували явочні адреси і паролі
від члена ЦК КП(б)У М. Скрипника 164.

Радянська Росія активно використовувала для підривної діяльності проти
Української Держави також дипломатичні і консульські канали. Голова
російської «мирної» делегації X. Раковський асигнував заради цього
близько 50 млн крб. Під виглядом дипломатів і консульських
співробітників прибуло близько 1 000 радянських агентів і агітаторів,
завданням яких було розгортання антигетьманського повстання.

Створити комуністичне підпілля на території Української Держави вдалося
переважно в робітничих районах Катеринославщини, Донбасу і містах
Південної України. До осені загалом діяло вже понад 200 підпільних
комуністичних організацій, що проводили політичну агітацію,
організовували страйки і диверсії, створювали збройні формування для
антигетьманського повстання згідно з резолюцією 1-го московського з’їзду
КП(б)У 165.

Для перемоги комуністичної влади підпільникам належало вдаватися на
місцях до рішучих заходів, вмотивованих надзвичайним станом, за досвідом
кінця 1917 – початку1918 рр. Осередками, уповноваженими на їх вжиття,
мали стати вже знайомі в Україні військово-революційні комітети, які
повинні були створюватися із кадрів підпільних гуртків. Їхні дії
визначала спеціальна Інструкція від 6 серпня 1918 р.
робітничо-селянського уряду в Україні, призначеного в Москві.

По-перше, в ній зазначалося, що, «захопивши владу на місцях, тобто
повністю знищивши всі збройні осередки ворожого робочим і селянам уряду
і встановивши свою варту у всіх урядових установах, маючи в своєму
розпорядженні матеріальну силу, достатню для того, щоб примусити кого
завгодно виконувати волю пролетаріату і найбіднішого селянства, ВРК
повинні терміново, не чекаючи сусідів, рішуче здійснювати владу, яку
доручили їм повсталі трудові маси». По-друге, ВРК повинні були відразу ж
встановити твердий революційний порядок, що передбачав «найширшу чистку
населення у відповідному районі». Інструкція закликала: «Ви, місцеві
діячі, знаєте білогвардійців і тих, хто допомагав гетьману, німцям і
Раді придушувати революційні комітети, Радянську владу. Безпощадно
знищуйте їх, будьте рішучими, нерішучість – це злочин перед
пролетаріатом і селянством. Недовіра і рішучість до них – наше гасло».

Нещадній чистці підлягали «спекулянти». На відміну від гетьмана, який
боровся зі спекулянтами виданням «суворих» законів із визначенням
штрафних санкцій, конфіскацій і лише в разі рецидиву – ув’язнення,
комуністична інструкція закликала: «Спекулянтів не щадіть. Вони
награбували за дні скоропадщини і Ради доволі. В них треба відібрати
награбоване і передати бідноті». Органами суду і покарання визначалися
ревкоми, що організують зі свого складу «комісії по боротьбі з
контрреволюцією з функціями слідчих комісій», а також
«революційно-польові суди» у складі трьох осіб, двоє з яких визначалися
ревкомом, а одного представника мав надіслати діючий в цій місцевості
збройний повстанський загін. Серед категорій населення, яких належало
терміново притягти до революційно-польового суду, вказувалися «всі
ворожі шпигуни; всі представники Гетьманської влади; всі поміщики,
капіталісти, куркулі, пани тощо, які зверталися за допомогою збройної
сили для відновлення своїх привілеїв або доносами викликали карні
загони; всі грабіжники, спекулянти, мародери тилу». Інші категорії
злочинців підлягали арешту і притяганню до суду, який належало створити
за нормами радянської конституції 166.

Як бачимо, варта, в функціях якої був захист життя і майнової безпеки
громадян Української Держави, мала досить підстав для застосування
примусових заходів до комуністичних підпільників. Їхня діяльність
складала реальну загрозу життя не лише гетьманським урядовцям, а й
значній частині населення України.

Боротьба з бандитизмом. У визначенні засобів боротьби із знешкодження
бандитських угруповань керівники ДВ не були прихильниками вжиття
неадекватних дій.

У червні 1918 р. директор ДДВ доповідав міністру внутрішніх справ, що
«із Великоросії у межі Держави прориваються значні ватаги більшовиків,
провозиться контрабандним шляхом і вибухівка, і, таким чином, внутрішній
спокій Держави весь час знаходиться під небезпекою порушення його
збройними виступами ворогів молодої державності, які звуть себе
більшовиками, а насправді грабіжників, які гуртуються у збройні банди».
Незважаючи на це, український уряд не може приймати репресивних заходів
до них, оскільки «Радянський уряд, безумовно, відповість масовими
розстрілами українських громадян, які мають нещастя мешкати до цього
часу у межах Великоросії» 167.

Тому для ліквідації великих бандитських загонів при необхідності
використовувалися військові частини союзників і українські охоронні
сотні Військового міністерства. 1 липня 1918 р. директор ДДВ зробив
доповідь у МВС «Про спільну роботу з частинами окупаційного командування
і комендантськими сотнями військового міністерства», в якій виклав план
боротьби із заколотниками в Київській губернії. Задум П. Аккермана
полягав у тому, щоб «оточувати весь район кільцем окупаційних військ» і,
«крім бою із заколотниками, за допомогою агентів освідомчого відділу і
місцевої варти вилучити із середовища населення збудників бешкетів».
Ефективність здійснення цього плану передбачалося посилювати
агітаційними заходами. Зокрема, «розклеїти на місцях відозви Губернських
і Повітових старостів про причини здійснення загального роззброєння і
порядок повернення відібраної зброї з дозволом на її зберігання тим, хто
буде визнаний місцевою владою цілком лояльним до спокою і порядку» 168.

Положення доповіді були схвалені урядовцями МВС. Архівні джерела
свідчать, що здебільшого знищення збройної опозиції гетьманському режиму
здійснювалося саме у такий спосіб. Звернення 14 липня 1918 р.
херсонського губернського старости до військового коменданта губернії за
допомогою є характерним для того часу. Він просив припинити діяльність в
Єлісаветградському повіті банди, яка вбила землевласника Мойсеєва,
спалила винокурний завод і пограбувала садибу поміщика Дейнеки 169.

У військових операціях карно-розшукові агенти і службовці загальної
варти лише брали участь, допомагаючи частинам установити місце
знаходження злочинців. 1 серпня до губернських старостів і міських
отаманів було надіслано обіжника за підписом міністра внутрішніх справ
І. Кістяківського і директора ДДВ П. Аккермана, в якому «з метою
об’єднання діяльності всіх Урядових сил на місцях і здійснення Німецьким
і Австро-Угорським військовим частинам повного сприяння під час
придушення безладь» була надіслана відповідна інструкція. Згідно з її
вимогами головам місцевої влади і всім вартовим начальникам належало
«мати надійну агентуру для своєчасного інформування про бандитські
виступи, що готуються, і осіб, що пропагують проти Уряду». Добуті
відомості «про стан на місцях, злочини, що готуються, шкідливі елементи
і місця приховання зброї» вони повинні були терміново сповіщати
місцевому союзному командуванню і після узгодження з ним «вживати
заходів до повного вилучення зброї і вивозу її у безпечне від
розкрадання місце». При виникненні безладь загальне керівництво з їх
усунення переходило до союзників, які надсилали для цього відповідну
військову частину. Повітовим старостам належало обов’язково залучити до
їхнього складу класних чинів Державної варти, які мали оповіщати
союзників «шляхом збору інформації про все, що діється, забезпечувати їх
списками населення з позначками підозрілих і шкідливих для спокою і
порядку елементів, сприяти викриттю схронів зброї, виступати
посередниками між місцевим населенням і союзним командуванням у видачі
зачинателів, а також докладати всіх зусиль до усунення можливих на
ґрунті непорозуміння між військовим командуванням і місцевим населенням
випадків нанесення рішучих, невідповідних вимогам часу загальних
каральних дій».

16 серпня черговий обіжник міністра внутрішніх справ і директора ДДВ
вніс доповнення до Інструкції. При каральних військових частинах
союзників не менше батальйону мали бути утворені слідчі комісії з
двох-трьох осіб місцевої влади. Склад комісій визначав голова місцевої
влади, але до них обов’язково залучали відряджених класних чинів з
департаменту варти. В обов’язки комісій входило «розслідування обставин
і допити окремих осіб про організацію, просування і дії банди, перевіз і
зберігання зброї, склади для спорядження, ватажків і зачинателів».
Допиту також підлягали затримані повстанці і всі підозрілі особи 170.

Переглянуті нами документальні матеріали дозволяють стверджувати, що
українська місцева адміністрація і варта діяли відповідно до Інструкції
і здебільшого безпосередньої участі у масових каральних діях проти свого
народу не брали.

Ось повідомлення начальника 2-ї дільниці Київської повітової варти від
18 серпня 1918 р.: «Отримав відомості, що селяни сел Борки, Мотижин,
Демідово, Казаровичи, Глебовка, Ясногородки, Литвинівка, Толкун чекають
19 серпня, вночі, прибуття 500 осіб повстанців. Хочуть командою
прапорщика Демідова порізати димерських німців, мене і вартових. Маршрут
бандитів: Димер, Литвинівка, Абрамовка, Бородянка. Дайте більшу силу».
Начальник Київської повітової варти, отримавши повідомлення, терміново
звернувся в штаб німецької бригади з проханням відрядити в ці села
військові загони. 20 серпня він одержав додаткові відомості про те, що
німці обстрілюють с.Димер 171.

Немає документальних підстав говорити про активність ДВ у боротьбі із
залізничним тероризмом. Входження отаманів залізничних районів варти до
складу особливих комісій із захисту залізниць згідно з Законом від 24
жовтня 1918 р. дозволяло залізничним вартовим вжити більш рішучих
заходів при виконанні своїх обов’язків. Але за умов відносної
нечисленності варти (1 вартовий на 7 верст.) захистити залізничні колії
в рідконаселених степових та лісових місцевостях було зовсім не просто.
Більшість злочинів, пов’язаних з аваріями поїздів, залишилися
нерозкритими. Маємо відомості про одиничні позитивні результати.

Так, 2 серпня службовці варти затримали мешканця м. Лубни Мойсеєва, який
розгвинтив рейки на 10-й версті Лівобережної залізниці, внаслідок чого
загинули кондуктор Семенов і пасажир Іванов, 20 осіб отримали
поранення 172.

На низькій ефективності діяльності варти у боротьбі з залізничним
тероризмом позначалася відомча розпорошеність функцій по їх охороні.
Крім залізничної варти, вони належали залізничній охороні Міністерства
шляхів, залізничним комендантам Військового міністерства і комендантам
німецько-австрійських військ. Це дозволяло відповідальним за охорону
підрозділам звинувачувати один одного у службовій недбалості. Тому
частіше аварія поїзда викликала не конкретні оперативно-розшукові дії
варти, а каральні заходи військ Центральних держав стосовно населення,
яке мешкало поблизу катастрофи, що сталася.

13 серпня 1918 р. мешканці с.Будяки на Поділлі написали листа на ім’я
міністра шляхів Б. Бутенка за підписом сільського старости, попа й
учителя про те, що після аварії 8 серпня поїзда біля ст. Ярошинка
австрійський каральний загін наклав на навколишні села контрибуцію:
Станіславчик – 250 тис. крб., Мала Жмеринка – 18 тис. пудів пшеничного
борошна, Будяки – 250 тис. крб. Заможні села розплатилися, Будяки – не
змогли. Тоді австрійці забрали всіх коней – 169 і худобу – 50 голів.
«Гине хліб на 1 900 десятин, – писали селяни, – і не буде засіяна
озимина. Населенню загрожує голод. Прохаємо про Вашу допомогу. Село може
зібрати грошима 30 тис. крб.» 173.

Разом з тим слід зазначити, що не всі справи з бандитизму покладалися на
війська союзників. Нечисленні злочинні угруповання ДВ мала ліквідувати
власними силами.

Про засоби впровадження таких справ доповідає один із документів,
знайдених нами в архівних фондах. 18 жовтня 1918 р. І. Кістяківський
підписав таємну інструкцію «Про боротьбу з бандитизмом», де були
визначені функції і дії службовців різних підрозділів варти в ході
оперативних перевірок у м. Києві. У час, встановлений столичним
отаманом, під безпосереднім керівництвом начальників районів варти за
участю всіх класних чинів починалася раптова перевірка житлових і
господарських приміщень готелів другого і третього розрядів, нічліжних
будинків і умебльованих кімнат з метою встановлення повноти реєстрації
мешканців у домових і готельних книгах, перевірки дійсності документів
на проживання, мети прибуття до Києва і підтвердження місцевими
мешканцями вірогідності особи прибулого. Всіх, хто викликав підозру, не
був записаний у книгу, не мав при собі відповідних чи подав сумнівні
документи, належало затримувати до з’ясування особи і характеру її
діяльності в Києві. Перевірку проводили переважно службовці варти зі
своїх районів. Якщо вартових для цього не вистачало, до неї залучали
службовців із районів, де таких приміщень було найменше. Першокласні
готелі, приватні помешкання і квартири, відведені окремим особам для
проживання в скарбових приміщеннях, перевіряли виключно класні чини
варти «без надлишнього турбування місцевих постійних мешканців, не
збуджуючи сумнівів в їхній благонадійності».

Крім одночасних операцій, Інструкція вимагала проведення тривалих
заходів по боротьбі з бандитизмом у місті. Зокрема, належало «посилити
за допомогою чинів карно-розшукових відділень нагляд за трактирами,
злочинними кублами, будинками розпусти, а також затримувати чинами варти
осіб, що звертають на себе увагу своїми гулянками і збуджують підозру в
легальному отриманні витратних грошей, для наочного встановлення їхньої
особистості, роду занять і джерел заробітку коштів». Вартовим слід було
поліпшити пильнування «на вулицях і особливо по шляхах катання на
приватних автомобілях і слідування до заміських ресторанів, для чого
створити контрольні пости із піших і кінних вартових». На околицях
міста, у приміських гаях і на пустирях інструкція вимагала проводити
облави, під час яких затримувати підозрілих осіб. Начальники варти
районів повинні були вжити заходів до перевірки «благонадійності осіб,
що займали місця двірників і швейцарів, звернути особливу увагу на їхню
діяльність під час захоплення України більшовиками. Для посилення
зовнішнього нагляду і здійснення допомоги чинам варти встановити
чергування двірників для охорони будинків з розрахунку: в центральних
районах міста – один на вісім будинків, на околицях – один на десять
будинків в залежності від місцевих умов за затвердженням столичного
отамана» 174.

Нові архівні документи, що сьогодні стають відомі дослідникам,
дозволяють зробити й певні висновки про ефективність діяльності варти у
боротьбі з бандитизмом.

Так, протягом 2-х місяців Слов’яносербський повіт тероризувала банда
отамана Голубка. На її рахунку було 20 пограбувань із вбивствами. Вдалі
оперативно-розшукові дії карно-розшукового відділу спільно з повітовою
вартою допомогли затримати на початку вересня 1918 р. всіх 28 членів
банди, серед яких було 8 жінок. Під час затримання Голубок застрелився.

Також у вересні в Маріупольському повіті діяла бандитська група з
місцевих селян, які збиралися і вчиняли напади на невеличкі заводи з
переробки сільськогосподарської сировини. Після зухвалого нападу
злочинців на дріжджовий завод (збитки 3 200 крб.) у результаті
оперативно-розшукових дій було встановлено 10 з 15-ти учасників
пограбування 175.

19 вересня Миколаївський міський отаман доповів у департамент Державної
варти, що протягом двох місяців поблизу Миколаєва, у Херсонському й
Одеському повітах було вчинено багато збройних нападів, які закінчилися
вбивствами. Але енергійними засобами карно-розшукового відділу
Миколаївського градоначальства вдалося встановити, що бандити, які
вчинили ці злочини, мешкають у місті і бандитські напади здійснюють за
допомогою візників. Зусиллями начальника Миколаївського
карно-розшукового відділу варти В. Матвєєва, його помічника
О. Стороженка, начальників 1-ї і 2-ї дільниць міської варти М. Волоха і
М. Акацатова було затримано кілька візників. Отримані від них відомості
вивели на бандитів. Затримано 16 злочинців, серед яких селяни з
с.Новопетрівки Херсонського повіту, козаки Миколаївської пішої вартової
сотні А. Кравченко і Я. Ворошилов, австрійські солдати Ф. Рачковський і
С. Шильд. Не вдалося затримати австрійського солдата на прізвисько
«Франц», а також українських громадян В. Катана і С. Горбаченка, яких
заарештовані назвали серед членів банди 176.

7 жовтня начальник Київського карно-розшукового відділу доповів
столичному отаману про знешкодження «організованої ватаги розбійників і
грабіжників чисельністю 20 осіб». Їхня діяльність «була пов’язана з
рядовими вбивствами і збройними пограбуваннями, вчиненими за останній
час в різних місцях Києва». Допомогла викрити злочинців Г. Байковська,
за що була ними вбита 15 вересня 1918 р. Начальник відділення клопотав
про влаштування її трирічної доньки в один з київських притулків для
виховання, оскільки батько «як учасник ватаги був затриманий і
надісланий в губернську тюрму» 177.

Плідність боротьби вартових підрозділів з бандитизмом засвідчив під час
своєї подорожі у вересні 1918 р. по підлеглих йому сільських районах
київський губернський староста П. Андріанов.

У таємній доповіді міністру внутрішніх справ він зазначив, що «в цій
місцевості бандитизм ще існує, але замість великих банд, що вчинюють
злочини, прикриваючись політичними гаслами, оперують дрібні ватаги
бандитів, які мають на меті грабунки, знищення майна великих
землевласників і порушення нормальних умов життя. Бандити у більшості
випадків є елементами прийшлими. Місцеве населення приховує їх, боючись
жорстокої розправи за невиконання вимог. Ховаються ватаги в різних
глухих ярах і лісах. Напади на економії роблять після розвідки, коли
впевнюються в слабкій охороні. Мабуть, такий дрібний бандитизм вже йде
на спад. Місцеве населення, яке ще нещодавно виказувало співчуття
повстанському руху і брало навіть у ньому активну співучасть, після
випадків суворої розправи з повстанцями вгамувалося і тепер прагне
відновлення нормального трудового життя. Селяни сплачують добровільні
податки, збори і недоліки за колишній час, висловлюють готовність
замірятися з поміщиками, повертають награбоване, платять за знищене
майно. Лише невеликий відсоток населення ще вірить в перемогу
більшовицьких задумів і вороже ставиться до примиренного настрою широких
мас. Встановлені більш радикальні засоби розвідки за сприянням нашої
Державної варти і особливих агентів. Бандити відчули, що за ними
стежать, і втратили колишній спокій. Досягнуто взаємодії між чинами
Варти і Німецькими військами, що досить сприятливо впливає на
встановлення порядку. Державна варта поступово конструюється, і це
входить до кола обов’язків, вказаних їй законом. Загалом її роботу можна
визнати доброю. Карно-розшукові відділи вже працюють на місцях, і
помітна продуктивність їхньої діяльності. Агенти проникають всюди,
розкривають злочини, затримують винних. Енергійна робота
карно-розшукових відділів значно сприяє заспокоєнню. Злочинний елемент
переконується, що час безкарності за злочини вже пройшов» 178.

Доповідь П. Андріянова збігається з повідомленнями преси про результати
рейду в цей час по Уманському повіту спеціального загону місцевої варти
під керівництвом її начальника В. Тиновського. За його заявою «в
багатьох селах селяни самі допомагають ловити злочинців», тому
«більшовицький рух можна вважати остаточно ліквідованим» 179.

Але ж висновки про остаточне придушення збройних виступів були
передчасними. В країні діяло підпілля, яке продовжувало збуджувати
антиурядові настрої серед українського населення і готувало ґрунт для
відновлення комуністичної влади.

Боротьба з антиурядовим підпіллям. Наявність у країні антигетьманського
підпілля керівництво варти розглядало як основний дестабілізуючий фактор
в Українській Державі.

11 липня 1918 р. в доповіді до МВС П. Аккерман зазначав, що причиною
всіх «недоліків і бешкетів є агітація з боку крайніх політичних
елементів (більшовиків, лівих соціалістів-революціонерів, анархістів та
інших), а також з боку темних осіб, у свідомості яких не можуть улягтися
норми правового державного ладу. Їх живить надія повернутися до
недавнього минулого, коли можна було вбивати і грабувати, вважаючи, що
це диктується вищими партійними гаслами… Незадоволення різних верств
населення Гетьманською владою, що вбачають в подібній формі правління
повернення до самовладдя, стає темою для агітації. Дійовий засіб
боротьби з цим – політичний розшук».

Для ефективної боротьби з комуністичним підпіллям (під цим означенням
ДДВ поєднував всі екстремістські сили) департаментський освідомчий
відділ відпрацював спеціальні методики діяльності освідомчих
підрозділів, про які їх повідомляли таємними обіжниками. Знешкодження
підпільників складалося з трьох етапів: збір інформації, обшук, арешт
або висилка 180.

2 серпня директор ДДВ надіслав начальникам місцевих освідомчих органів
обіжника, де повідомляв, що більшовики, соціалісти-революціонери й
анархісти в губерніях створили мережу підпільних комітетів, якими керує
центральний комітет у Києві. У зв’язку з цим він вимагав вжити
наполегливих заходів для придбання секретної агентури в лавах названих
партій. Черговий обіжник П. Аккермана від 25 вересня зобов’язував
місцеву владу охороняти цих агентів і не вказувати під час листування
їхні прізвища 181.

Деякі обіжники директора ДДВ орієнтували місцеві освідомчі органи на
прискіпливу увагу до окремих національних категорій населення.

Серед таких називалися «агітатори-євреї, які спонукають селян до
знищення посівів». «Ці нездорові і небезпечні елементи, – повчав
підлеглих П. Аккерман, – у всякому русі повинні знешкоджуватися і
вилучатися в інтересах країни і авторитету німців». 10 жовтня старости і
отамани отримали секретну вказівку за даними освідомчого відділу
департаменту про агітаторів-китайців, що «у складі колишніх робітничих
команд прибули у межі України і можуть бути використані російськими
більшовиками для внесення в життя міст і смуги відлучення залізниці
України безладь і для організації злочинних ватаг з метою грабежів і
псування станційних споруд». 1 листопада черговим обіжником коло
небезпечних національностей поширювалося. Директор ДДВ наказав отаманам
залізничних районів варти «посилити нагляд за перевіркою прибулих в
Україну китайців і латишів, вжити заходів недопущення більше їх в межі
Держави». А тих, хто вже живе в Україні, спровадити зі всіх залізничних
станцій. Того ж дня директор ДДВ нагадав старостам і отаманам, що
«надсилання дізнання у порядку 553 ст. «Устава уголовного
судопроизводства» на розгляд відповідного Товариша Прокурора не виключає
можливості продовження розслідування в адміністративному порядку» 182.

Такі відомчі розпорядження створювали грунт для перевищення влади
місцевих вартових органів, окремих зловживань посадових осіб, внаслідок
яких страждали й невинні люди. Але, на наш погляд, твердження радянської
історіографії про масовість неправових вчинків освідомчої варти в
Українській Державі перебільшені.

Наведені приклади не є свідченням того, що гетьманські урядові кола
охопив «червоний жах» і в країні панувало загальне поліцейське свавілля.
З оперативних джерел освідомчі підрозділи варти мали достатньо
інформації про підпільний більшовицький рух. Але здебільшого лише
слідкували за діяльністю і втручалися лише тоді, коли виникала
безпосередня загроза державній безпеці.

Ось, наприклад, витяги із таємних агентурних відомостей, що регулярно
надходили до начальника освідомчого відділу при столичному отамані: 1
серпня. «У дні свят проводирі революційного руху влаштовують прогулянки
по Дніпру, приїжджають в Яхт-клуб та інші місця. Прошу встановити
постійний нагляд». 15 серпня. «На Шиянівській вулиці, в будинку Музички
мешкає декілька більшовиків із робітників місцевого арсеналу. Кожний
вечір біля будинку збирається натовп, який відверто проводить жваві
бесіди, спрямовані проти існуючого ладу. Є припущення, що в цьому
будинку існує конспиративна квартира, звідки розповсюджується
більшовицька література». 20 серпня. «В селі Будаївці (поблизу Боярки)
мешкає особа, прибула недавно з Великоросії, яка займається агітацією
серед місцевого населення в дусі більшовизму». 2 вересня. «Біля шинків
відверто на вулицях головним чином ввечері, в районі Жилянської, в кінці
Великої Васильківської вулиці і прилеглих до них районів Деміївки
проводиться агітація в більшовицькому напрямку, збирається досить значна
кількість публіки, в ролі агітаторів з’являються матроси в цивільному
одязі, але з витатуйованими якорями на руках» 183.

Окремий нагляд здійснювався за чинами російської мирової делегації.
Співробітники ДДВ добре розуміли, що російські дипломати приїхали не
лише для переговорів. Тому за ними було встановлено пильний нагляд.

Найперше стежили за діями голови делегації. 11 вересня освідомчі агенти
дізналися, що до X. Раковського у готель «Марсель» приїхали більшовики
Блох, Фалькштейн, Гельдберг. Компанія весело проводила вільний час,
витрачаючи великі кошти.

Уважно стежили агенти освідомчої варти за російським генеральним
консулом у Києві анархістом-терористом К. Грінбаум-Кржемінським, який
регулярно отримував кошти з Москви на підготовку збройного повстання. 22
жовтня агент зовнішнього нагляду повідомив, що «мирний» консул
організував доставку в Україну зброї і вибухівки, яку було закопано в
надійному місті.

Постійний нагляд освідомчої варти було також встановлено за «Дворянським
готелем», де мешкав російський генеральний консул в Одесі М. Бек. У
вересні філери постійно фіксували там знаходження осіб, «за своїм
характером досить знайомих населенню Одеси по січневих і лютневих днях»
Ще один російський дипломатичний співробітник Казаринський, за
оперативними даними, у жовтні привіз до Києва велику кількість
забороненої літератури.

Російська делегація зухвало спекулювала дипломатичною недоторканністю,
маскуючи цим свою антигетьманську діяльність. Незважаючи на це, ДВ не
вживала заходів припинення антиукраїнської діяльності російських
дипломатів, суворо дотримуючись принципів міжнародного права. Затриманню
підлягали лише особи, які не мали дипломатичної недоторканності.

Так, у жовтні 1918 р. було заарештовано громадянина Російської Федерації
Звєрєва. Під час обшуку в нього було вилучено антигетьманську літературу
і списки червоногвардійців. За вказівкою Раковського Звєрєва включили
заднім числом до складу російської делегації і, посилаючись на його
дипломатичний імунітет, намагалися визволити з-під арешту.

Стосовно українських громадян у випадках підтвердження інформації, яку
отримали в процесі зовнішнього чи внутрішнього нагляду, теж вживали
запобіжних заходів.

Так, подальший нагляд за Раковським здійснювала Абдул-Західова, сестра
ад’ютанта гетьмана, ротмістра Натансона, яка була секретним агентом
освідомчого відділу. Пізніше було встановлено, що X. Раковський
регулярно відвідує Т. Крестинську, яка працює в Державній канцелярії, і
це викликало занепокоєність департаменту варти на предмет розголошення
державних таємниць. 7 жовтня віце-директор ДДВ Тальберг видав наказ
зробити у Крестинської обшук, і якщо будуть знайдені речові докази про
антидержавну діяльність, заарештувати її 184.

Урядовець ДДВ діяв за відповідною інструкцією директора, яка вимагала
від освідомчих підрозділів обов’язковості отримання речових доказів про
антидержавну діяльність особи. При цьому без згоди начальника місцевого
освідомчого відділу не могли здійснюватися «ніякі обшуки і арешти
політичного характеру, хоча б надійшла вимога уповноваженої на це іншої
посадової особи». При перешкодах у вирішенні цього питання начальник
освідомчого органу повинен був звернутися до губернського старости
(міського отамана) і діяти за його вказівками.

Якщо виникала необхідність у проведенні обшуків і арештів великої
кількості осіб, так званих «загальних ліквідацій», освідомчі підрозділи
завчасно готували списки таких осіб, де вказували ступінь їхньої участі
у злочинній діяльності. Надсилання справ в освідомчі підрозділи з метою
здійснення обшуків, а також їхнє обговорення повинно було чинитися у
присутності відряджених для цього осіб прокурорського нагляду.
Безпосередньо обшуки й арешти освідомча варта не робила, це не входило в
її компетенцію. Службовці освідомчих підрозділів лише могли бути
присутніми при обшуках і арештах за необхідності. Керівництво обшуком
обов’язково повинен був здійснювати класний чин загальної варти 185.

Про те, що вартові суворо дотримувалися інструкції ДДВ, свідчать,
наприклад, події 31 липня 1918 р. в Полтаві. Згідно з ордером,
підписаним губернським старостою, опівночі мали проводити обшук у
громадянина N. У зазначений час до районного управління варти прибули
службовці освідомчого відділу Я. Роот і О. Шарий, але застали на місці
лише шість резервістів, озброєних шаблями. Черговий по управлінню
доповів, що вони призначені для обшуку. Освідомчі службовці
зателефонували начальнику міської варти Старчакову про недбале виконання
службових обов’язків його підлеглими. Останній терміново розпорядився
викликати на службу наказного Ландера. Але посланець, який повернувся о
1 год. 15 хв., повідомив, що наказний відсутній вдома. 2 серпня О. Шарий
доповів рапортом начальнику освідомчого відділу про зрив обшуку, від
якого освідомчі службовці відмовились через порушення процесуальних норм
під час його здійснення за відсутністю класного чина загальної варти.
Його рапорт було надіслано губернському інспектору Державної варти, який
призначив з цього приводу службове розслідування 186.

Такі випадки траплялися в містах, де начальники освідомчих відділів мали
можливість направляти своїх співробітників на обшуки. В повітах, де
штатної освідомчої варти не передбачалося, ця процедура повністю
покладалася на загальну варту.

Показовою в цьому є справа земського фельдшера містечка Фрайполь
Каменецького повіту Трофима Артеменка. 4 вересня начальник варти 3-ї
дільниці склав протокол про обшук в його будинку у присутності понятих.
До протоколу було внесено: «Поміж книжками знайшов: 1) телеграму
Всеросійського з’їзду робітничих і солдатських депутатів з Декретом про
землю; 2) звертання народного міністра земельних справ М. Ковалевського
до населення про те, що ніхто не відміняв реформу Центральної Ради; 3)
лист від чиновника пошти «про те, що капітал хоче потопити у багні весь
пролетаріат». 5 вересня дільничний начальник варти провів дізнання і
виніс постанову про те, що, «керуючись статтями «Устава уголовного
судопроизводства» і таємним приписом начальника Каменецької повітової
варти від 27 серпня, повідомивши дільничного земського лікаря і
Каменецьку земську управу, направив до варти м. Каменця Т. Артеменка.
При цьому додав рапорт про те, що він закликав до збройного повстання,
непідкорення владі і невизнання її» 187.

Після обшуків вилучені речові докази розглядав начальник освідомчого
відділу, і, залежно від знайденого, справу передавали судовому слідчому
для початку попереднього слідства, або губернські старости (міські
отамани) застосовували адміністративну санкцію. Про вилучені речові
докази старости й отамани повідомляли департамент Державної варти. На
випадок, коли під час обшуку компрометуючих особу речових доказів не
було знайдено, а за інформацією освідомчого підрозділу вона
кваліфікувалася як шкідлива для держави, існував обіжник директора ДДВ
від 3 липня 1918 р. У цьому документі губернським старостам і міським
отаманам пояснювалося, що при неможливості направити справу особам
прокурорського нагляду треба знайти «дані, можливі бути цілком
доступними для того, щоб зв’язатися з німецьким командуванням на предмет
висилки таких осіб за межі Української Держави». Але дізнання варти до
німецького командування повинні були надсилатися через МВС. Якщо
заарештовані не підлягали вироку німецького військово-польового суду, їх
передавали в розпорядження етапів для призначення до складу «особливих
робітничих груп» 188.

За архівними джерелами сьогодні стають відомі вдалі оперативні розробки
освідомчої варти стосовно озброєних угруповань, окремих терористів з
боку як російських підпільників, так і тих, що стояли на позиціях
українського соціалістичного руху.

15 серпня було отримано відомості про підготовку замаху на гетьмана.
Директор ДДВ повідомляв столичного отамана, що необхідна для
терористичного акту вибухівка буде привезена російським кур’єром в
готель «Петроградський» у жовтій валізі з подвійним дном. Для її
одержання повинні з’явитися більшовики з особливим паролем (про пароль
буде повідомлено додатково). Операція закінчилася затриманням
терористів 189.

За агентурними повідомленнями, було викрито також терористичні групи в
Житомирі і Бердичеві, встановлено деяких осіб серед урядовців МВС, які
мали зв’язок з підпільниками чи в минулому підтримували більшовиків.
Декого з них заарештували. Освідомчі агенти викрили місію прибулого до
України російського громадянина Г. Каменєва. Вона полягала у виконанні
особистого наказу наркома Л. Троцького про вербовку на радянську службу
військових льотчиків і таємний вивіз до Росії майна українського
повітряного флоту. Протягом червня – серпня було викрито і обеззброєно
кілька гайдамацьких загонів, що діяли з метою розповсюдження
антигетьманського повстання. На підставі агентурних повідомлень про
«шкідливу діяльність «Синіх Жупанів» директор ДДВ заборонив приймати
колишніх військовослужбовців цієї дивізії до вартових органів. За
інформацією з Єлісаветградського повіту «про злочинні наміри «січовиків»
освідомчий відділ ДДВ підготував матеріали для звинувачення деяких
вояків колишніх збройних формувань Центральної Ради 190.

Активна робота освідомчої варти серед місцевого населення спричинила
викриття головних організаторів повстання в Звенигородському і
Таращанському повітах. Оперативним шляхом було встановлено зв’язок із
заколотниками в Одесі. Тут колишні офіцери Генштабу УНР розробляли план
антигетьманського виступу, а доставляв людей до районів селянських
бешкетів член Центральної Ради Пшонек 191.

За даними, отриманими від секретного агента, столичний освідомчий відділ
викрив підготовку замаху на міністра шляхів Б. Бутенка, який готували
вояки 5-ї сотні Добровільного залізничного полку Мартинюк, Ободзинський,
Теодорович, Колинський, Ляхович, Сочавець 192.

Діяльність російських монархічних організацій, які були пов’язані з
розвідками країн Антанти і проводили підривну роботу в Україні на їхню
користь, також висвітлювалася освідомчою вартою переважно агентурними
засобами. Саме таким чином з’ясували роль баронеси Марти Нітц, яка була
співробітницею освідомчого відділу департаменту і одночасно поставляла
секретні відомості російській монархічній організації 193.

За інформацією, отриманою з Ростова від німецького емісара у ставці
генерала Краснова майора фон Конетгаузена, київська освідомча варта
викрила таємний комітет, метою якого було відновлення за допомогою країн
Антанти єдиної Великої Росії. Головою цього комітету був В. Гурко,
колишній товариш російського міністра внутрішніх справ, членами – граф
Бобринський, Меллер-Закомельський, Шубинський і Мілюков. До організацій,
підлеглих комітету, входили представники Всеросійської спілки власників,
земського і міського самоврядування, колишні державні діячі, викладачі
навчальних закладів, підприємці і торговці. Фінансували організацію
банкіри Епштейн і Коган 194.

Паспортний контроль. Цей важливий напрям службової діяльності
співробітників міської варти допомагав їхнім колегам з освідомчих
підрозділів у викритті підпільників. Службові обов’язки вартових у цій
галузі визначалися на підставі російського «Устава о паспортах» (вид.
1903 р.). 3 липня 1918 р. гетьман затвердив ухвалений Радою Міністрів
«Устав про учот населення в містах і міських оселях Української
Держави», що ґрунтувався на імперському законодавстві. Згідно з ним в
управліннях Державної варти міських районів заводилися і реєструвалися
домові книжки і квартирні згортки. Їхні аркуші мали бути «пронумеровані,
прошнуровані і пропечатані скарбовою печаткою за посвідченням Інспектора
Державної Варти». За його розпорядженням книги і згортки видавалися на
вимогу домовласників, які сплачували вартовому управлінню їхню вартість
за цінами, встановленими губернськими старостами чи міськими отаманами.
Домовласникам, орендаторам будинків, господарям готелів, умебльованих
кімнат і дворів постою, доглядачам скарбових і громадських будинків
належало проводити запис всіх мешканців у книжках і згортках за
встановленим зразком, а також протягом 12 годин після прибуття нових
постояльців «повідомляти Державну Варту шляхом доставки адресного листка
встановленої форми. В першому разі вкупі з документом на життя
прибулого». За відсутності у постояльця документа на життя, яким була
паспортна книжка про посвідчення особи із зазначенням місця прописки,
він заповнював спеціальний друкований бланк встановленої форми, де
викладалися відомості про прибулого та причини відсутності посвідчення
особи, і передавав його протягом 12 годин до управління району місцевої
варти. До домових книжок заносилися «особи обох полів з 15 років,
окремою статтею кожна особа». Не належали реєстрації в книжках «козаки
Військових частин, котрі мешкають в косарнях; чернецтвуючі обох полів,
котрі мешкають в своїх монастирях; учні Військових шкіл і учениці
Дівочого Благородного Інституту, котрі мешкають в зазначених закладах».
Але при виїзді з косарень, монастирів і шкіл вони реєструвалися на
загальних підставах.

Проведення вимог «Устава про учот населення» покладалося на Державну
варту в двотижневий термін з часу його опублікування. До осіб, винних у
порушенні зазначених правил, влада губернських старостів чи місцевих
отаманів застосовувала штрафи до 3 000 крб. або арешти до трьох місяців.
Про квартирні порушення службовці варти складали протоколи, які доводили
до відома порушників за їхнім власним підписом. Звинувачені мали «право
вносити в ці протоколи свої з’ясування» 195.

До обов’язків ДВ на кордонних пунктах, крім освідомчої діяльності,
входила також перевірка документів пасажирів, котрі переїжджали.
Перепуск через кордон здійснювався вартовими лише у випадку виконання
всіх формальностей про паспортні правила. До того ж осіб, яких
перепускали через кордон, за їхніми документами записували в окремі
книги на в’їзд. У випадку порушень в оформленні паспорта особу негайно
затримували для з’ясування причин порушення. Затриманий підлягав обшуку:
ретельно оглядали його вантаж і особисті речі, що інколи сприяло
викриттю підпільників. Саме так у листопаді 1918 р. в Бєлгороді вартові
затримали гурт більшовицьких кур’єрів, які намагалися перевезти в
Україну заборонену літературу, прокламації і зброю 196.

Службовці залізничної і загальної варти зобов’язувались допомагати
кордонній варті, навіть надавати для її потреб свої службові приміщення.
У справі кордонного паспортного контролю варта мала перевагу над
митниками і кордонцями, які на західному кордоні теж мали перепускні
функції. Так, 9 липня 1918 р. міністр внутрішніх справ звернувся до
міністра фінансів із проханням навести порядок на кордонному пункті в
Тирасполі. Перепустки на право переходу кордону з Румунією, крім
начальника Тираспольської варти, стали самовільно видавати повітовий
військовий комендант і канцелярія залізничного коменданта ст. Тирасполь.
Кордонці ж перепускали за всіма перепустками «на добу до двох тисяч як
пасажирів, так і візників зовсім без перешкод, без якого-небудь
вивірення». МВС далі наголошував, що «перепустки видаються в однім
тільки пункті, біля мосту через ріку Дністер при с.Паркани». З
української сторони нагляд проводили кордонці 4-го відділу Одеської
кордонної бригади і австрійської жандармерії, з румунської – румунські
вартові. З урядовців митної служби на ст. Тирасполь у той час існував
лише управляючий наглядом. Тому МВС зробив висновок, що «відсутність
належного контролю за виданими перепустками, а рівно й недостатність
догляду за пунктами переходу утворюють можливість зловмисним особам
використовувати це в своїх інтересах» 197.

Боротьба з антиурядовою пропагандою та агітацією. В оперативній
діяльності ДВ мала завадити антиурядовій пропаганді та агітації, що
вважалося одним із напрямів охорони державної безпеки. При цьому головну
увагу зосереджували на нагляді за засобами масової інформації і
запобіганні несанкціонованим мітингам та зборам. Такі дії ДВ у цілому не
суперечили Законам про тимчасовий державний устрій України, де були
передбачені обмеження свободи слова і друку вимогами закону. Тому
з’являлися такі підзаконні акти, як, наприклад, інструкція директора ДДВ
«По нагляду за книжковою торгівлею в залізничних кіосках», яку він
надіслав своїм обіжником 27 вересня отаманам залізничних районів.
Вартовим постам належало пильнувати, щоб на станціях не здійснювалася
торгівля літературою протидержавного змісту, а в разі її викриття –
вилучати із продажу. Перевірка змісту літератури мала проводитися
щомісячно під керівництвом начальників відділів або їхніх помічників,
про що звітували залізничним отаманам. Нову літературу допускали до
продажу лише після її переліку начальником відділу, якому належало
отримати дозвіл на її допуск до торгівлі від цензурного комітету. Продаж
книжок і періодичних видань поза кіосками заборонявся. Отамани повинні
були мати списки всіх продавців книжок свого району з підтвердженням їх
благонадійності від освідомчих і карно-розшукових органів. В обов’язки
чергових вартових входила також перевірка відповідності продажної ціни
літератури таксі, затвердженій Міністерством шляхів. Про всі порушення
правил книжкової торгівлі варта складала відповідні протоколи, копії
яких надсилала за підсудністю 198.

Наслідком боротьби освідомчої варти з антидержавною агітацією стало
закриття цілої низки періодичних видань. За свідченням сучасника тих
подій професора З. Кузелі в Українській Державі перестали виходити 54
часописи, але натомість з’явилося 129 нових. Загалом за гетьманату
українською мовою виходило 85 періодичних видань, з них 50 київських і
35 провінційних 199.

Слід зазначити, що діяльність ДВ у галузі боротьби з антидержавною
пропагандою мала відчутні перекоси.

Так, 11 липня 1918 р. голова управи Всеукраїнської спілки земств
надіслав до міністра юстиції прохання про звільнення з-під арешту
Ю. Говоруна. В проханні вказувалося, що зазначена особа ув’язнена, а
слідство не проводиться. 20 вересня прохання відповідального редактора
київської газети «Народна воля» К. Поліщука про звільнення його з-під
арешту було надіслано на ім’я міністра внутрішніх справ. У проханні
зазначалося, що в ніч з 11 на 12 вересня в його квартирі «з’явилися чини
варти Старокиївської дільниці, які на підставі ордера «Освідомчого
відділу» при столичному отамані зробили трус і забрали літературні
матеріали». Редактор не відчував себе винним, вказував, що був активним
діячем українізації армії, боровся з більшовиками. Підставою для його
арешту стало звинувачення у надрукуванні забороненої статті С. Пилипенка
«Старе по-новому», яка з’явилася в газеті через помилку коректора.

24 вересня в Полтаві губернський староста заборонив повторне читання
публічної лекції. Приводом для цього стала доповідь начальника
освідомчого відділу про те, що лектор, кандидат економічних наук
В. Поссе – «давній революціонер – в останні дні існування Тимчасового
уряду став відкрито на бік Леніна, виступаючи в Петрограді, в цирку
Модерн, спільно з Троцьким, Володарським та ін. на мітингах в захист
більшовиків. Після жовтневого перевороту Поссе підтримував постійний
зв’язок з Луначарським, Бонч-Бруєвичем, Ларіним, розроблюючи різні
проекти фінансово-економічних декретів». На підставі того, що в першій
своїй лекції В. Поссе, «висловлюючи протест проти насильства загалом,
підбурював аудиторію відмовитися від бажання помсти і відчуття ненависті
до проводирів більшовизму», лектора звинуватили в антидержавній
діяльності, і варта розпочала у цій справі дізнання.

4 листопада прохання на ім’я самого гетьмана надіслала Уманська
кооперативна спілка. Її уповноважений М. Хохол виїхав до Києва, щоб
«увільнити невинну людину, лише через якесь сумне непорозуміння, як
політично неблагонадійну заарештовану». Цим арештантом був інструктор
позашкільної освіти при культурно-просвітньому відділі спілки
Н. Горбань. Члени спілки свідчили, що «він не тільки не належить до
більшовиків, але й не належить ні до однієї з політичних партій і проти
існуючого на Україні державного устрою не виступав» 200.

Як джерело агітації розглядалося освідомчою вартою також кіно. В
листопаді 1918 р. начальник Полтавського освідомчого відділу доповів
губернському старості, що треба брати «до уваги ту величезну виховну
роль чи пропаганду, яку може грати кінематограф під час спеціального
підбору картин», і запропонував переглядати зміст фільмів перед випуском
їх на екран 201.

У запобіганні несанкціонованих мітингів і зборів загальна варта
співпрацювала з освідомчою. Гетьманський уряд намагався зосередити
діяльність охоронців у цій галузі в межах дотримання прав і свобод,
проголошених у Законах про тимчасовий державний устрій України. 10
вересня 1918 р. МВС надіслав обіжника губернським старостам і міським
отаманам, в якому вказував на порядок діяльності «Громад, Товариств,
Союзів та інших гуртків, а також приватних осіб, бажаючих провести
з’їзди або зібрання». Для цього їхні керівники повинні були отримати
дозвіл від МВС – для всеукраїнських зборів або від губернського,
повітового старости чи міського отамана за належністю – для місцевих
зборів. Міністр зосереджував увагу місцевої влади на сприянні з їхнього
боку діяльності «наукових і культурно-просвітніх товариств і
вчительських громад, а також кооперативів з метою обговорювання їхніх
професіональних справ та спеціальних питань». Він також пояснив, що
забороняти з’їзди і зібрання необхідно лише в тому випадку, «коли є
взагалі підстава про їх антидержавність, або якщо політичний момент чи
інші місцеві обставини роблять небажаними зібрання, незалежно від цілей,
які вони переслідують» 202.

Здебільшого варта діяла згідно з урядовими вказівками. Наведемо кілька
прикладів.

10 серпня столичний отаман надіслав директору ДДВ повідомлення під
грифом «Цілком таємно», в якому зазначав, що 8 серпня робітники
тютюнової фабрики «Акціонерне товариство Соломон Коган» подали
адміністрації вимоги про збільшення платні. Керівництво фабрики
пообіцяло відповісти 10 серпня. Незважаючи на це, робітники, які вийшли
на роботу наступного дня, були розпущені за вимогами фабричного комітету
по своїх домівках. Крім того, ввечері членами фабкому в шинку було
побито машиніста Й. Міллера за те, що він відмовився не підкорятися
адміністрації і бойкотувати обслуговування фабричного обладнання. За
розпорядженням київського отамана варта перевірила реєстрацію прописки
за домашньою адресою і «політичну благонадійність» голови фабкому
Т. Акуліна та шести його членів. За ними було встановлено нагляд, в
залежності від результатів якого передбачалося вжити заходів.
Переконання в економічній обмеженості страйку зупинили столичну варту
від подальшого втручання у з’ясування відносин між підприємцями і
робітниками. «Страйк проходив мирно і спокійно. На фабриці робітників
750 осіб. В середньому кожний отримує: чоловік по 350 крб., а жінка по
280 крб. щомісячно», – повідомив столичний отаман директору ДДВ.

13 вересня 1918 р. начальник Київського освідомчого відділу доповів
столичному отаману, що «в результаті відсутності яких-небудь негативних
відомостей про правління національної культурно-політичної громади
«Русь» вважав би доцільним засідання його ради, передбачене 24 серпня в
залі Руського Купечеського Зібрання, дозволити».

Департамент варти пильнував за дотриманням встановлених правил
громадських зборів. 18 серпня директор ДДВ зробив зауваження начальнику
Київського освідомчого відділу про те, що у його доповіді відсутнє
зазначення про дозвіл урядової установи на проведення професійного
зібрання металістів у міському театрі. П. Аккерман наказав відрядити на
зібрання службовців відділу, яким належало запобігти «відступам від
призначених для обговорення питань і надіслати повний звіт про
зібрання». За відсутності дозволу на зібрання його учасники підлягали
затримці. Директор також наголосив, що «зібрання не може бути ні в
міському театрі, ні в міській думі».

Разом з тим стосовно громадських організацій в реальному житті
траплялися й неправомірні випадки свавілля і перевищення повноважень
вартовими.

6 серпня директор ДДВ надіслав секретного листа на ім’я столичного
отамана, в якому просив скласти перелік професіональних спілок Києва із
зазначенням, «наскільки їхня діяльність є корисною для населення і не
суперечить загальнодержавним інтересам». Така необхідність мотивувалася
тим, що, на погляд ДДВ, «деякі професіональні спілки і громади разом з
намаганнями покращання побуту і матеріального становища робітників і
службовців переслідують, у прихованій формі, політичні цілі, щоб шляхом
страйку, буцім-то на економічному ґрунті, примусити уряд до поступок,
які мають політичне значення, і призведуть до зміни існуючого державного
ладу і порядку» 203.

Підозра в антидержавній діяльності давала підстави варті для
застосування до профспілок каральних санкцій, що викликало скарги до
влади з боку профспілкового керівництва.

Так, 20 жовтня до луганського повітового і катеринославського
губернського старостів звернулося Кадіївське районне правління
профспілки «Горнотруд» з оскарженням дій начальника варти району
Голубівської копальні. Профспілка вважала неправомірною його вимогу
«пред’явити в двотижневий термін зареєстрований окружним судом статут» з
погрозою закриття спілки за його відсутності. Скарга базувалася на
нормах закону Тимчасового уряду від 12 квітня 1917 р., який не
встановлював обов’язковість реєстрації статуту профспілки, якщо вона не
мала статусу юридичної особи. Крім того, робітники зазначали, що згідно
з указаним законом «примусове закриття громади або спілки можливе тільки
за судом і лише в тому випадку, коли її діяльність виявилася направленою
на досягнення цілей, заборонених кримінальним законодавством».

24 жовтня до Голови Ради Міністрів звернулося виконавче бюро Української
Центральної ради професіональних спілок. У листі зазначалося, що це вже
третє звертання до уряду, оскільки він «визнає тільки одну політику по
відношенню до робітничого руху – охоронно-поліцейську і використовує
лише один засіб – арешти, висилання, переслідування». Це не відповідає
оголошенням уряду, «що він не має нічого проти спілок, а переслідує
тільки більшовиків». Бюро наводило факти, коли за формулюванням
«Підозрілий у більшовизмі» було звинувачено деяких лідерів профруху.
Так, завідуючий юридичним відділом «Центрпрофу» П. Севрюк і член бюро
Є. Смирнов довели безпідставність такого звинувачення на свою адресу і
їх за відсутністю доказів відпустили. Члени бюро об’єднання хіміків
Віленський і друкарів – Павлов залишилися під арештом. 21 жовтня за
організацію мирного економічного страйку в Катеринославі були
заарештовані члени спілки «Игла», через два дні в Бахмуті – один з
місцевих лідерів профруху робітник Шейнін. У зв’язку з цим бюро
висловлювало уряду вимоги від імені 30 тис. робітників – членів
профспілок: «термінове припинення застосування поліцейської політики до
профруху і звільнення всіх заарештованих профспілковців або висунення їм
точних і конкретних звинувачень; повернення з таборів і примусових робіт
всіх засланців за страйки та інші форми економічної боротьби; вільний
дозвіл всіх з’їздів, зібрань і нарад, що влаштовуються
профспілками» 204.

Тобто ми бачимо, що карний тиск на робітничий рух з боку уряду був, але
масових репресій до робітників Державна варта не застосовувала.
Красномовно про це свідчить Звернення Центрального страйкового комітету
Південно-Західної залізниці до робітників під час всеукраїнського
страйку залізничників: «Товариші! Заарештованим не загрожує ніяка
небезпека, оскільки за економічний і продовольчий страйки не може бути
серйозного покарання» 205. Певні відхилення в діях варти щодо робітничих
організацій були пов’язані з тим, що саме робітниче середовище активно
використовувалося ворогами Української Держави для створення
антигетьманської опозиції.

Боротьба зі злочинами проти особи. За недостатністю джерел ми не маємо
можливості повністю відтворити картину оперативної діяльності
карно-розшукової варти. Проте окремі епізоди з її життя стають сьогодні
відомими. Карно-розшукові відділи варти діяли по всій території України.
Їм вистачало роботи і в містах, і в сільській місцевості, і на
залізниці. Найпоширенішими видами злочинів проти особи, з якими
доводилося боротися цим підрозділам, були вбивства, пограбування і
крадіжки. Найчастіше жертвами ставали заможні верстви населення.

Наведемо факти з доповіді губернського старости про криміногенну
обстановку на Катеринославщині в першій половині вересня 1918 р.: 4.09 –
в с.Дмитрівському Бахмутського повіту три зловмисники вчинили напад на
Карла Соболєвського з пограбуванням на 4280 крб. 7.09 – напад двох
озброєних злочинців на хутір Мар’янівський у Новомосковському повіті,
вбито землевласника В’язовського, його дружину і невістку, поранено сина
і дочку. 8.09 – напад на хутір Богданівка Олександрівського повіту,
пограбоване майно і худоба І. Висоцького на суму 63 671 крб. 10.09 – два
злочинці вдерлися до хати вчителя Г. Чередника в с.Петрополь
Верхньодніпровського повіту і вбили його та дружину. Того ж дня в
м.Бахмуті на квартиру Лозовського здійснили напад шість осіб,
пограбували його на 9 150 крб., в Катеринославському повіті пограбована
на 30 тис. крб. Анастасівська волосна земська управа. 11.09 – на
Воронецькому острові в м. Катеринославі двоє озброєних злочинців напали
на вчителя гімназії М. Клітина, важко поранили його з гвинтівки і
пограбували одяг. 12.09 – пограбована на 10 000 крб. під загрозою вжиття
зброї квартира М. Взюля на Тимчасовому провулку в Катеринославі. 12.09 –
вісім бандитів кинули дві бомби у вікна будинку землевласника Панова в
Катеринославському повіті, вдерлися до маєтку і пограбували його на 86
тис. крб. 13.09 – у Верхньодніпровському повіті з метою пограбування
вбито землевласника А. Кошеленка, його дружину і трьох дітей віком від 4
до 8 років. Того ж дня в с.Самойлівці Павлоградського повіту п’ятеро
озброєних револьверами злочинців пограбували на 2 300 крб. хату селянина
Вдовенка.

Більшість із зазначених злочинів залишилося нерозкритими. Вдалося
затримати лише кількох грабіжників землевласника Панова і вбивць учителя
Г. Чередника 206. Подібна статистика була характерною і для інших
регіонів України. Але це не свідчить про недбале ставлення до своїх
обов’язків службовців карного розшуку, а швидше про важку кримінальну
спадщину, що отримали гетьманські вартові від своїх попередників, і
підтверджує нагальність запровадженого П. Скоропадським державного курсу
на ліквідацію загальної анархо-кримінальної ситуації в країні.

Засоби здійснення кримінального розшуку мали багато спільного з розшуком
політичним, який здійснювала освідомча варта. Разом з тим існували й
окремі відмінності, зумовлені головним чином, специфікою суб’єктів
розшуку. Основним джерелом інформації для підготовки оперативних
розробок були повідомлення агентів, завербованих у злочинному світі.

Користувалися і послугами окремих осіб, бажаючих допомоги, і навіть
авторів анонімних листів. Але при цьому, перш ніж вжити відповідних
заходів, відомості перевірялися оперативним шляхом.

Так, 6 вересня до полтавського губернського старости потрапила анонімка.
В ній йшлося про те, що в місті мешкає С. Давиденко, брат якого С. Чалий
за більшовицької влади «награбував багато добра й дав продати цьому
Спиридону». Інформатор прохав негайно зробити в Давиденка обшук і
повідомляв, що він «би підписався, але шкода із сімейством розставатися,
оскільки як узнають, то вб’ють, це банда страшна». Листа було передано
до освідомчого відділу (в анонімці викладався політичний мотив), і
помічник діловода Т. Третьяков встановив за кур’єром-рахівником міського
банку С. Давиденком негласний нагляд. За характеристикою з місця роботи
підозрюваного і результатами його перевірки під час виклику в управління
районної варти під виглядом реєстрації паспорта нагляд було припинено.

7 вересня 1918 р. анонімного листа отримав міністр внутрішніх справ. У
ньому йшлося про крадіжки в особливо великих розмірах на інтендантських
складах в м. Крюкові Полтавської губернії. МВС доручив звернути увагу на
зміст листа директору ДДВ, а той, у свою чергу, надіслав його до
Полтавського освідомчого відділу, оскільки у викладеній справі
фігурували німецькі солдати. 29 жовтня до ДДВ було надіслано відповідь
за результатами перевірки змісту анонімного листа. В ній зазначалося, що
«без сумніву на складах здійснюються крадіжки казенного майна, головним
чином за допомогою самих службовців (нижчих), але немає ніяких даних про
крадіжки в таких колосальних розмірах, як викладено в анонімці, і щоб в
них брали участь німці». Справу було передано місцевому
карно-розшуковому відділенню, агенти якого встановили негласний нагляд
за складами і викрили злочинців 207.

Оперативні розробки карно-розшукової варти здійснювалися за конкретними
справами і мали таємний характер. Нами не знайдено загальних методик
ДДВ, які б мали в собі узагальнюючі вказівки щодо розшуку певних
категорій злочинців. Імовірно це пов’язано з тим, що інспекторський
відділ ДДВ відчував себе лише тимчасовим куратором карно-розшукових
підрозділів до передачі їх у відання Міністерства юстиції. Тому
настільною енциклопедією для розшуковців залишалася російська інструкція
«Чинам сыскных отделений» 1910 р. Але ж існує доволі свідчень про їхні
вдалі дії щодо затримання вбивць і грабіжників.

Завдяки активному застосуванню в оперативно-розшуковій діяльності
окремих спеціальних розробок, було розкрито чимало злочинів.

Так, у липні 1918 р. столична карно-розшукова варта затримала
злодія-професіонала Степана Мартинова, відомого у злочинному світі під
прізвиськом «Коник-стрибунець». Він звинувачувався у багатьох крадіжках
і співучасті у вбивстві дільничного начальника варти Либідського району
штабс-капітана Мрачківського, пораненні його помічника Левчука 208. У
серпні в Херсоні було затримано Є. Басова, учасника пограбування каси
міської міліції під час більшовицького руху 209.

Оперативна розробка карно-розшукового відділення у Верхньодніпровському
повіті закінчилася 12 липня встановленням і притягненням до суду осіб,
винних у вбивстві родини Кривенка. 12 серпня варта затримала вбивць
селянина І. Ткаченка в с.Волосному Катеринославського повіту 210. 18
вересня Київські «Последние новости» повідомили про арешт вартою
підозрюваних у вбивстві землевласника Богуславського, його дружини і
чотирирічного сина в Олександрівському повіті. На початку листопада
столичний карний розшук затримав громадянина Тишкевича, в якому
потерпілий київський мешканець Троцький впізнав особу, яка його
пограбувала 211.

Збереглися також деякі архівні свідчення про боротьбу варти з
наркоманією. 14 листопада 1918 р. одеський міський отаман видав наказ по
варті, в якому вимагав вжиття термінових заходів щодо знешкодження
нелегальної торгівлі кокаїном. Для цього потрібно було встановити
пильний нагляд загальної варти за торгівлею «в кав’ярнях, ресторанах та
інших місцях скупчення великої кількості людей», а карно-розшукові
агенти зобов’язувались встановити нагляд також за окремими аптечними
складами. Всіх покупців і торгівців кокаїном, крім тих, які купували
його в аптеках за рецептом лікаря, належало затримувати і притягати до
кримінальної відповідальності 212.

Під час затримань карно-розшукові службовці керувалися вимогами
ІІІ розділу інструкції «Чинам сыскных отделений» 1910 р., де
зазначалося, що вони можуть застосовувати затримання до осіб, які
розшукуються, лише у випадках, точно вказаних у ст. 257 «Устава
Уголовного судопроизводства». Тобто при наявності безпосередніх свідчень
про вчинення злочину чи спробу втечі або якщо «підозрюваний не має
постійного місця мешкання та осілості». Кожний затриманий підлягав
ретельному обшуку і зовнішньому огляду на місці затримання. Зброя,
небезпечні речі або речові докази злочину відразу вилучалися, щоб
завадити можливості нападу на конвой та прихованню доказів. На
затриманих осіб негайно мала складатися постанова за підписом начальника
відділення або його помічника, яку оголошували затриманому і додавали до
справи. Її копії негайно надсилалися до місця затримання і прокурору
окружного суду. Для осіб, затриманих за постановою начальників
карно-розшукових органів, у загальному арештантському приміщенні
вартового управління по можливості мала надаватися окрема камера, щоб
ізолювати затриманого в інтересах справи.

На відміну від карно-розшукової варти залізничні підрозділи періодично
отримували інструкції щодо провадження оперативно-розшукових справ.
Значних збитків зазнавала Українська Держава від грабежів вантажу на
залізницях. Найчастіше грабіжниками були селяни навколишніх сіл,
залізничні службовці, австрійські солдати і залізнична охорона. Розшуком
зловмисників у цих справах (на відміну від аварій поїздів) безпосередньо
займалася залізнична варта.

3 вересня ДДВ надіслав отаманам залізничних районів варти розроблену на
основі узагальнення досвіду у розкритті залізничних злочинів інструкцію
«По розшуку осіб, які скоїли крадіжку залізничних вантажів». Аналізуючи
статистичні дані, у залізничному відділі ДДВ прийшли до висновку, що
найчастіше пограбування вантажних вагонів пов’язане зі службовцями
залізниці. Тому відповідно до інструкції розшук злочинців треба
здійснювати за такою схемою:

1) з’ясувати, хто дав розпорядження поставити вагон далеко від станції;

2) з’ясувати, хто винний у горінні букси, скласти про це протокол;

3) у відділеннях вести статистичний облік складу кондукторських бригад і
технічних агентів з позначками, коли виникають крадіжки;

4) вимагати від станційних агентів повідомлення про прибуття цінного
вантажу, з’ясувати, чи не було навмисної затримки у видачі власникові
вантажу;

5) звертати увагу на спосіб життя залізничних службовців, особливо тих,
хто живе невідповідно до отриманої платні;

6) під час обходу району звертати увагу на те, як зачинені вагони;

7) доглядати, щоб біля вагонів не було сторонніх осіб;

8) допит свідків і дізнання проводити в стислі строки;

9) тримати зв’язок із загальною вартою і карно-розшуковими відділеннями,
яким у випадку незнайдення винних у справі доповідати;

10) якщо зловмисники ховатимуться на зустрічних поїздах, телеграфувати
на відстань до 600 в.;

11) скласти списки звільнених за крадіжки залізничників і направити всім
отаманам районів залізничної варти.

Департамент варти націлював підлеглі підрозділи на діяльність у контакті
і взаємозв’язку. Отаманам залізничних районів вказувалось, що,
розкриваючи злочини у смузі залізниці, службовці залізничної варти не
повинні керуватися межами, а інші підрозділи – відмовляти у допомозі
вартовим, які перейшли межі. Стаття 67 Положення про Державну варту
визначала: «Під час розшуку і освідомлення урядовці залізничної
Державної Варти користуються послугами місцевої Державної Варти» 213.

Архівні матеріали свідчать, що у практичній діяльності вартові
виконували ці приписи центрального керівництва.

Отаман варти Лівобережного залізничного району 15 жовтня 1918р.
доповідав у залізничний відділ ДДВ про спільне затримання службовцями
кордонного пункту і карно-розшукової варти 26 вересня на ст. Бахмач
кишенькового крадія, в якого було вилучено 1 400 крб. Ще одна спільна
операція затримання злочинців була вдало здійснена на початку жовтня на
ст. Козятин. Під арештом опинились С. Шварцман, Я. Штибман і Л. Юдекс,
які звинувачувалися у крадіжці у міщанина М. Висоцького 26 пуд.
мануфактури 214. У вересні за допомогою карно-розшукового агента
залізничні вартові затримали фінансового кур’єра і залізничного
охоронця, що інсценували в поїзді на перегоні Фастів – Біла Церква своє
пограбування на 900 тис. крб. 215.

Боротьба з економічними злочинами. Економічній безпеці Української
Держави серйозно загрожувало таке явище, як виготовлення фальшивих
грошей. Найбільше в обігу було фальшивих грошей Тимчасового російського
уряду, так званих «керенок», і українських купюр вартістю 50
карбованців.

Заслуговує на увагу цікава розшукова операція, яку провела у зв’язку з
цим у вересні 1918 р. київська варта. Коли столичні правоохоронці
оперативним шляхом з’ясували, що фальшиві гроші виготовляються в Одесі,
туди було відряджено помічника начальника Київського карно-розшукового
відділу Вальтера, який увійшов у службовий контакт з одеськими
оперативниками. Агент Сперанський встановив, що фальшиві купюри можна
придбати на Базарній вулиці у перукаря на прізвисько «Мотиль». Під
приводом купівлі фальшивих грошей Вальтер з київським помічником
зненацька увірвалися в квартиру Мотиля, де побачили на столі 2 280
фальшивих «керенок» і 10 550 карбованців, у матері Мотиля знайшли ще
5 000 карбованців. Фальшиві гроші було вилучено, а Мотиля і його
спільників Бродецького, Сухмана і Хановича заарештовано. Від них
оперативники отримали відомості, що на вул. Базарній, 110 мешкають
шестеро друкарів, працівників місцевої фабрики, які виготовляють гроші.
Місце виготовлення арештовані не знали. Вальтер встановив за вказаною
адресою нагляд. Уранці з будинку вийшли п’ять чоловіків і розійшлись у
різні боки, але зібралися всі разом на вул. Кузнечній, 48 під вивіскою
«Живописна майстерня». Вальтер лишив на місті агента для подальшого
нагляду, а сам пішов у карно-розшуковий відділ за допомогою. Але,
посилаючись на зайнятість агентів, Вальтеру допомоги не дали. Коли він
повернувся назад, то доглядовий агент доповів, що у «майстерні»
зібралося приблизно 20 осіб. Вони про щось сперечалися, а потім зняли
вивіску і втекли в різні боки. У результаті торгівців фальшивими грішми
було ув’язнено, а виробників так і не знайшли. Повернувшись у Київ,
Вальтер доповів начальникові карно-розшукового відділу варти: «В Одессе
фальшивомонетчики и некоторые агенты розыска живут весьма дружно» 216.

Відновлення приватної власності дало поштовх стихійному ринкові з усіма
його наслідками.

20 травня 1918р. київська газета «Последние новости» писала: «После
короткой передышки цены на все виды продуктов снова начали быстро
подыматься вверх. И в этом отношении наблюдается странное явление. В
городе хлеба теперь больше, чем когда бы то ни было. И в то же время
цены на него теперь такие, каких раньше тоже не было. Снабжение
населения пищевыми продуктами как-то совсем ушло не только из ведення,
но из под контроля продовольственной управы. Город питается сейчас почти
исключительно при помощи «мешочников», т.е. худшей формы снабжения
большого города продуктами, которую только можно придумать. Можно
представить, во что должны обходиться доставляемые в город продукты даже
при отсутствии спекуляции при «мешочной» их доставке».

Безпосереднім знаряддям боротьби зі спекуляцією були службовці Державної
варти. В їхні обов’язки входило патрулювання у місцях торгівлі і
перевірка правил продажу. Вартовий повинен був наглядати за тим, щоб
хліб не продавали за завищеними цінами, а тютюнові вироби – за цінами,
не вказаними на упаковці 217.

Застосовувалися також спеціальні заходи у боротьбі зі спекуляцією.

18 вересня 1918 р. «Последние новости» повідомили: «Облава в кофейнях.
Сегодня обычная и шумливая жизнь Киева нарушена необычным зрелищем: по
приказанию начальника Державной Варты района производилась облава на
спекулянтов. На тротуарах Николаевской улицы и углу Крещатика сказалась
толпа напуганных дельцов. Задержано 800 человек. Много попало случайно,
их привели в участок и выпустили. Руководил облавой заместитель
начальника варты района Вальтер».

Восени 1918 р. було створено особливий загін Державної варти по боротьбі
зі спекуляцією в Одесі. Його очолив старший інспектор карно-розшукового
відділення Васильєв. До складу загону увійшли три помічники начальників
варти міських дільниць і 16 карно-розшукових агентів. Система роботи
загону була характерна й для інших вартових органів. Вона передбачала
збір відомостей про приховані товари, огляд підозрілих приміщень і
передачу матеріалів, залежно від його результатів, судовому слідчому.
Джерелом інформації у справах про спекуляцію були письмові заяви
приватних осіб і агентурні повідомлення. Отримавши їх службовці
особливого загону розпочинали оперативний огляд на підставі ст. 258
«Устава уголовного судопроизводства» (вид. 1892 р.). Стаття
встановлювала, що «у тих випадках, коли поліцією застигнута злочинна
дія, що здійснюється чи тільки що здійснена, а також, коли до прибуття
до міста пригоди Судового Слідчого сліди злочину могли б бути знищені,
поліція підміняє Судового Слідчого у всіх слідчих діях, що не терплять
відкладення, як-то: в оглядах, посвідченнях, обшуках і вилученнях; але
формальних допитів поліція не робить».

У випадку виявлення складів з товарами, що не перебували на обліку в
місцевому продовольчому комітеті, на них накладали арешт і сповіщали про
це управління міського отамана і голову продовольчого комітету. Протокол
огляду за підписом начальника загону передавався на підставі ст. 253
«Устава уголовного судопроизводства» залежно від результатів дізнання:
якщо варта встановила ознаки злочину або провини, – судовому слідчому чи
мировому судді за належністю, якщо не встановила, – прокурору чи його
товаришу для припинення справи або її доповнення. Подальшу долю товару
вирішувала комісія із представників Державної варти, міської управи та
органів продовольчого нагляду. Якщо вона приймала рішення про
реквізицію, то офіційно сповіщала про це власника товару. В коло
обов’язків комісії входило й відпрацювання загальних заходів по боротьбі
зі спекуляцією, перевірка за допомогою варти відповідності цін на
квартири і кімнати в місті, продовольчі товари, шкільні підручники 218.

На процес боротьби зі спекуляцією і стан громадського порядку взагалі
негативно впливала особиста поведінка австро-угорських солдатів. 9 липня
міський отаман Одеси генерал-майор В. Мустафін доповідав товаришу
міністра внутрішніх справ М. Вороновичу, що самі угорці спекулюють
бензином, відбирають у спекулянтів речі, під час обшуків і арештів
виявляють грубість.

1 липня, опівночі, на розі Усинської і Рішельєвської вулиць
австро-угорський патруль зупинив відомих українських громадських
діячів – історика В. Стаммо і журналіста І. Веріна. Солдати їх обшукали,
брутально облаяли, а Стаммо ще й вдарили по щоці. Цей випадок викликав
гучний негативний резонанс в українських громадських колах Одеси 219.

Подекуди спритні австрійські вояки організували цілі спекулятивні
«синдикати» із повним циклом пересування товарів від виробника до
замовника.

7 жовтня начальник карно-розшукового відділення 2-ї дільниці
Катеринославського повіту М. Олещенко, попереджений старостою
с.Привольного про спекуляцію борошном за ціною 30 крб. за пуд, склав
протокол про огляд складів у Солонянській волості, належних
Л. Чорнобильському. Дізнанням було встановлено, що австрійські солдати
звозили зерно до млинів Г. Ремпеля і А. Гінзбрехта, а після його
помелу – до продовольчих складів Л. Чорнобильського, біля яких теж
стояла австрійська варта. Сюди з околиць Катеринослава, Нових Кайдаків
та Дієвки приїздили перекупники, які під охороною австрійців везли хліб
для роздрібного продажу в місті. За допомогу спекулянтам солдати
отримували винагороду натурою і продавали хліб по 20 крб. за пуд.
Австрійський офіцер, який керував загальним товарообігом (від 140 до 240
пудів на день), отримував особисту платню 220.

Про спекуляцію австрійців, численні факти порушення ними митних правил
30 липня доповідав голові українського уряду при Австро-Угорському
командуванні в Одесі міністр фінансів А. Ржепецький з проханням впливу
на прийняття дійових рішень 221. Але відповідних заходів з боку
союзників вжито не було.

Загалом діяльність варти по боротьбі зі спекуляцією не була ефективною.
Приборкати «чорний ринок» гетьманському уряду не вдалося. Восени 1918 р.
прокурор Одеського окружного суду зазначав, що «в межах
карно-репресивних заходів боротьба зі спекуляцією не мала відчутних
результатів, коло спекулянтів поширилося за рамки професійної торгівлі і
охопило значні верстви суспільства». Він повідомив також про те, що
«діяльність агентів розшуку не стоїть на належній висоті, серед чинів
варти, на яких були покладені ці обов’язки, трапляються особи, не
натхненні обов’язками служби і здатні за пропоновані хабарі приховати
сліди звинувачення в злочині і звільнити винних від законної
відповідальності» 222.

Захист громадського порядку. Службова діяльність була також спрямована
на догляд порядку у громадських місцях і на профілактичні засоби проти
правопорушень.

Наприклад, у добовий наряд по управлінню Одеської міської варти
призначалися: черговий по місту (помічник начальника варти району), його
помічник (канцелярист), чергова по адресному столу і її помічниця.
Черговому підлягали патрульно-постові вартові –по одному в три зміни з 9
ранку до 12 ночі, які розподілялися: ріг вул. Дерибасовської і
Катеринославської, міський театр, цирк, Руський театр «Улыбка», зал
Болгарової, Большой Рішельєвський театр, Український театр, Новий театр,
Малий театр, Художній театр, театр Мініатюр, театр «Вронсобсаж»,
«Колізей», Одеський окружний суд, з’їзд мирових суддів. З 7 ранку до
закриття призначалося вісім вартових на Товкучий ринок, з 6 ранку – по
одному вартовому на Старий та Новий базари і Привоз. Добове чергування
вартового в чотири зміни призначалося в Одеську скарбницю, контору
Держбанку, до грошової скрині в міську управу, а по управлінню міського
отамана – одночасно чотири піші і двоє кінних вартових. На денне
чергування відбувало по одному вартовому в розпорядження начальника
міської в’язниці і секретаря канцелярії міського отамана. Загалом за
наказом №8, підписаним 14 травня 1918 р. начальником Одеської варти
Супруненком, на чергування в місті мали заступати шість помічників
начальників районів варти, 179 вартових, 20 пожежних службовців, три
писарі 223.

У своїй діяльності українським правоохоронцям доводилося займатися не
лише гучними справами. Підрозділи загальної, залізничної,
карно-розшукової варти також розкривали дрібні крадіжки, розшукували
загублених дітей, ізолювали від суспільства п’яниць, тобто виконували
повсякденну чорнову роботу із захисту громадян від правопорушників і
злодіїв, проявляючи при цьому високі моральні якості, зразки сумлінного
ставлення до службових обов’язків. Про це залишилися окремі свідоцтва в
джерелах.

29 липня на Єврейському базарі в Києві загубився хлопчик п’яти років,
якого наступного дня розшукали і повернули матері службовці столичної
варти 224. 3 серпня на ст. Дарниця у вигляді, що ображав людську
гідність, було затримано мешканця м. Полтави Сергєєва. До повного
витвереження він знаходився в приміщенні залізничної варти на станції.
27 вересня старший вартовий відділу на ст. «Одеса-головна» Т. Ветриченко
затримав громадянина О. Павлова, який вкрав у потерпілої О. Рабін кошик
з речами. Вдячна жінка запропонувала вартовому в нагороду 20
австрійських крон. Дозвіл на отримання винагороди запитував у директора
ДДВ особисто отаман залізничного району генерал Біршерт 225.

Буденну роботу варти наочно ілюструє добове донесення начальника
Київської міської варти директору ДДВ у серпні 1918 р.

Складалося воно з двох частин: нерозкриті і розкриті злочини. Серед
нерозкритих злочинів пограбування м’ясної лавки, квартирна крадіжка на
Володимирській вулиці, пограбування шкіряної майстерні із застосуванням
зброї, крадіжка шести брезентів і двох ящиків кінських підків з
інженерного складу. У графі «Розкриті злочини» значилося: 1) Затримка
відомого грабіжника Антона Ільченка, який 26 липня 1917 р. втік з
Лук’янівської в’язниці. 2) Квартирна крадіжка, затримано
крадія-рецидивіста Губернського, його спільник розшукувався. 3) Крадіжка
стільця у громадській їдальні, затримано М. Коновалова. 4) Крадіжка на
Житньому базарі у Д. Фельдмана діжки колісного мастила, затримано У.
Романенка і австрійського солдата Шмуля Когана. 5) Крадіжка речей із
скрині Ф. Шарадонової, затримано С. Сухова. 6) Крадіжка речей у двірника
Є. Нікітіна, затримано А. Ільїна. За деякі дрібні крадіжки, коли речі
було повернуто, правопорушників навіть не затримували, лише зазначалося,
що речі у В. Гершмана вкрала його племінниця Песя Вейдман, тринадцяти
років; дрібні кімнатні речі у свого коханця вкрала О. Кириченко; теплу
пухову хустку у селянки вкрав її коханець Васька 226.

Взагалі службова діяльність міської варти була досить плідною. З огляду
газет того часу можна дізнатися, що з вулиць зникли жебраки, зменшилася
кількість хуліганських вчинків і кишенькових крадіжок.

Найрезультативнішою була діяльність залізничної варти щодо забезпечення
громадського порядку на вокзалах і станціях. В обов’язки
патрульно-постової служби залізничних вартових входив навіть спеціальний
догляд за артіллю носіїв. За оперативними даними саме з цією категорією
залізничних працівників найчастіше були пов’язані крадіжки майна і
грошей пасажирів. Тому 1 вересня департамент варти надіслав отаманам
залізничних районів обіжник, в якому вимагав суттєво поліпшити
профілактичну роботу з носіями.

Для цього було наказано діяти за інструкцією, яка вимагала:

1) встановити ділові стосунки з начальниками залізниць і відпрацювати
фіксовану норму винагороди носіям за послуги пасажирам; таксу за послуги
вивісити на станціях;

2) дати вказівки підлеглим, щоб вони під час чергування звертали увагу
на зовнішній вигляд, наявність службового номера, черговість виклику
пасажирами носіїв, пильнували за тим, щоб носії не брали плату вище
такси, не відмовляли пасажирам, чекаючи вигіднішого клієнта;

3) у випадку виявлення грошових порушень негайно подавати на звільнення
носія;

4) перевірити, чи дійсно перебуває в артілі та кількість носіїв, яка
обумовлена у договорі.

Особливу увагу було приділено торговельним об’єктам на залізничних
вокзалах. Чергові вартові повинні були не допускати приватної торгівлі
без спеціального дозволу, перевіряти буфети, торговельні лотки,
вагони-ресторани, стежити, щоб у них були ціни на продукти і напої,
погоджені з управлінням залізниці. Коли поїзд перебував на станції,
вартовий пильнував за тим, щоб усі харчові пункти були обов’язково
відкриті, і щоб там був окріп.

Крім усього іншого, на класних чинів варти разом із лікарем або
фельдшером покладалася перевірка санітарного стану пунктів торгівлі
харчовими продуктами Згідно з інструкцією ДДВ від 2 вересня 1918 р.
перевірялися «якісність харчових продуктів, охайність готування і
зберігання їжі, стан посуду, одягу кухарів і кухонних прислужників», а
також наявність сторонніх речей у підсобних приміщеннях. Коли виявляли
порушення правил продажу харчових продуктів, урядовці варти в
присутності начальника станції або його заступника, двох понятих (а
також і лікаря, якщо неякісними були продукти) складали протокол, який
направлявся на адресу начальника залізниці і був підставою для
адміністративного стягнення або закриття торговельної точки 227.

Загальне уявлення про характер діяльності залізничної варти і плідність
виконання службовцями функціональних обов’язків дає вересневий звіт до
департаменту варти отамана Лівобережного залізничного району.

За цей місяць на його території сталося 62 випадки адміністративних
правопорушень і злочинів. З них було зареєстровано п’ять вбивств, п’ять
поранень і каліцтв, грабіж, п’ять крадіжок товарного вантажу, 35 – речей
та грошей пасажирів, три – залізничного майна, шахрайство, два порушення
громадського спокою, п’ять порушень обов’язкових правил для залізничної
публіки. Службовці варти викрили 39 злочинів і правопорушень. За
результатами проведених за ними дізнань було надіслано п’ять справ
прокурорам та їхнім товаришам, п’ять – судовим слідчим, десять – на
адміністративний розгляд управляючому залізницею 228.

Отже, викриття злочинів складало майже 65%, що свідчить про досить
високу ефективність роботи варти.

Таким чином, підсумовуючи огляд діяльності Державної варти, зазначимо,
що за часів гетьманату П. Скоропадського професіональний рівень її
співробітників у всіх галузях правоохоронної діяльності загалом
забезпечував належне виконання ними службових обов’язків. Певні недоліки
в роботі здебільшого пояснюються об’єктивними труднощами, складним
міжнародним і внутрішнім політичним становищем, спричиненим світовою
війною і російською комуністичною революцією.

Підрозділи загальної, залізничної освідомчої і карно-розшукової варти
були спроможні вирішувати покладені на них завдання. Але підривна робота
з боку Радянської Росії дестабілізувала ситуацію в країні, підбурювала
населення до збройних виступів проти гетьманської влади й
унеможливлювала усталення правопорядку. На правоохоронній діяльності
варти негативно позначилися й прорахунки урядової земельної політики.
Карний тиск на селянство і робітників для відновлення збитків приватних
власників, відсутність виважених політичних компромісів з опозиційними
силами, широке залучення до карних заходів німецько-австрійського
військового контингенту підривало авторитет влади і посилювало
антиурядовий рух. Разом з тим загальну систему службової діяльності
варти вважати репресивною не можна. Її службовці діяли в межах
нормативно-правових актів Української Держави і не перевищували
повноважень, визначених на той час законом.

Розділ ІІІ

АРМІЯ В ОХОРОННІЙ СИСТЕМІ ГЕТЬМАНАТУ

§1. Історичні особливості гетьманської військової концепції

Згідно з попередніми домовленостями між Гренером і Скоропадським після
встановлення гетьманського правління і до виводу союзних військ в
Україні не передбачалося власних військових формувань, крім поліцейських
частин. Отримавши завдяки німецькій допомозі владні повноваження,
новоспечений гетьман мусив беззаперечно дотримуватися своїх обіцянок і,
покладаючи захист країни на німецькі та австро-угорські багнети,
здійснити розформування залишків російської царської армії та озброєних
угруповань, що виникли протягом 1917–1918 рр. Але, як будь-який кадровий
військовий, генерал-лейтенант П. Скоропадський плекав надію на створення
власної армії, що зможе забезпечити підвалини його влади. До останніх
днів життя Скоропадський вважав головною причиною свого падіння
обмеженість у часі для створення боєздатного війська. На наш погляд,
саме його відсутність передусім у листопаді 1918 р. штовхнула гетьмана
на крутий політичний віраж, наслідком якого стало визнання вступу
України до федерації небільшовицької Росії і блокування з «білим рухом».
Чітко усвідомлюючи відмінність функціонального призначення поліції і
армії, він розумів, що з поразкою Центральних держав у світовій війні
поліцейських сил для захисту української державності буде недостатньо.
Проте впровадження в життя поглядів гетьмана на розбудову власної армії
спочатку унеможливлювала політична позиція німецько-австрійських
союзників.

У військовій галузі маріонеткова залежність гетьманату П. Скоропадського
від Центральних держав була найбільш помітною. Наведемо з цього приводу
яскравий вираз сучасника тих подій Н. Могилянського: «Загалом німці
грали з Україною так, як кішка грає з мишкою: то придавить, то дасть
побігати і насолодитися ілюзією волі, пильно стежачи водночас, щоб
здобич не втекла від столу хижака-переможця… Дорого коштувала Україні
ілюзія створення української армії. Я ніколи не поділяв відвертої і
серйозної віри П.П. Скоропадського у можливість створення серйозної
військової сили на Україні. Почати з того, що німці ніколи б не
потерпіли створення якої б то не було значної військової сили на
Україні, оскільки фатально і неминуче вона зробилася б загрозою їм
самим. Напевне неможливо припустити, щоб німці не давали собі в цьому
звіту» 1.

Разом з тим слід зазначити, що зовнішньополітичні причини стали головним
мотивом, який змусив Центральні держави дозволити Україні переглянути
свою воєнну доктрину. Після ліквідації за наслідками Брестського миру
Східного фронту Центральні держави отримали можливість сконцентрувати
значні збройні сили в Західній Європі і зосередитись на наступі до
Парижа. Навесні 1918 р. фронт проходив за 70 км від столиці Франції.
Нагадаємо, що саме тоді Скоропадський і Гренер домовлялися про
українську армію з виключно поліцейськими функціями. Але наприкінці
липня 1918 р. відбулася зміна стратегічної ініціативи на Західному
фронті. Об’єднана Європейська армія Антанти під командуванням
французького маршала Фоша відкинула німців за р. Марну, знищила десятки
тисяч живої сили, захопила 150 тис. полонених, 2 тис. гармат, 13 тис.
кулеметів. Військові союзники Німеччини почали вибувати з війни на її
боці 2. Тому при розвалі Центрального блоку будь-які військові союзники
могли статися Німеччині в пригоді.

13 серпня 1918 р. кайзер Вільгельм ІІ офіційно запросив гетьмана Павла
особисто приїхати до Німеччини. Візит відбувся з 3 до 17 вересня. 6
вересня голова Української Держави був прийнятий кайзером у фортеці
Вільгельмсгое біля Касселя. Того ж дня українську військову делегацію на
чолі з гетьманом у палаці державного канцлера в Берліні прийняв фон
Гертлинг. Наслідком зустрічі стало узгодження з кайзером і німецьким
урядом справ про «націоналізацію» української Ради Міністрів, визначення
долі Холмщини і російсько-українського кордону, а також створення
української армії з попередньою чисельністю 120 тис. осіб. і з подальшою
– до 400 тис. осіб. З усіх цих питань П. Скоропадський отримав обіцянки
повного сприяння Німеччини 3.

У нашому дослідженні зазначені історичні факти потребують першочергового
врахування у зв’язку з тим, що вони суттєво вплинули на зміну загальної
ролі збройних сил в охоронній системі гетьманату.

Охоронні функції української армії в травні – серпні 1918 р. До візиту
гетьмана в Німеччину Українська Держава фактично не мала власної армії,
на яку б покладався захист від зовнішнього ворога. Проте Військове
міністерство у складі урядового кабінету було оголошене відразу. 3-го
травня гетьман призначив начальника Генерального штабу полковника
О. Сливінського тимчасово виконувати обов’язки міністра військових справ
і флоту, з 9 травня їх став виконувати генеральний хорунжий О. Лігнау, а
з 21 травня було призначено постійного міністра – генерального
бунчужного О. Рогозу 4. Військове міністерство мало продовжити курс,
започаткований за часів Центральної Ради, – на демобілізацію збройних
залишків старої армії, що відповідало стратегічним планам Центральних
держав і позбавляло опозицію реальних шансів на антигетьманський виступ.
А термінові заходи щодо роззброєння українських національних частин були
вжиті німецьким командуванням ще в ході забезпечення сприятливих умов
для державного перевороту.

Сформована на початку березня 1918 р. за угодою між урядом УНР і
Німеччиною в таборах військовополонених Райштат, Вецлер і Зальцведель
Перша українська дивізія чотириполкового складу припинила своє існування
в Києві напередодні гетьманського перевороту. Військовий міністр УНР
О. Жуковський під тиском німецького командування, яке усувало можливість
протидії П. Скоропадському з боку командира дивізії П. Зелінського, був
вимушений віддати наказ про роззброєння «синьожупанників» (таку назву
отримали за оригінальність уніформи) 5.

Тритисячний полк Українських Січових Стрільців, який започаткувала в
листопаді 1917 р. формація військовополонених галичан і буковинців у
Дарницькому таборі, припинив захист будинку Центральної Ради від загонів
генерала П. Скоропадського 29 квітня 1918 р. Але наступного дня у
відповідь на пропозицію гетьмана про перехід до нього на службу
офіцерська нарада під головуванням Є. Коновальця вирішила скласти зброю
і звільнити Січових Стрільців із військової служби 6.

В одному з перших травневих наказів військового міністра по армії
Української Держави було оголошено, що «єдине призначення армії є тільки
охорона Держави від ворогів зовнішніх і внутрішніх, з сучасного моменту
армія є аполітична». Було наказано всім «Начальникам Головних управлінь,
інституцій і муштрових частин відібрати підписки від усіх
військовослужачих старшин і урядовців про неналежність їх ні до яких
політичних партій і спілок і про те, що поки вони існують на військовій
службі, наперед належати не будуть». Підписи повинні були зберігатися в
канцеляріях управлінь та інституцій, а особи від IV класу і вище до 1
червня мали надіслати такі підписи особисто до канцелярії Міністерства
військових справ. Військовослужбовців, котрі не бажали дати таку
підписку, належало звільнити від служби негайно 7.

Втім, центральні органи Міністерства військових справ не скорочувалися.
Крім Генерального і Головного штабів, що виникли за часів Центральної
Ради, були утворені Гарматне, Інженерне, Інтендантське, Санітарне,
Ветеринарне, Військово-квартирне та Військово-судових справ (згодом
Військово-юридичне) головні управління, Геодезична і Шкільна управи і
Канцелярія військового міністерства 8.

Залежність від союзників, з одного боку, і тверда впевненість у
необхідності створення власних збройних сил – з іншого, відразу
штовхнули гетьмана на шлях дипломатичного маневрування у військовій
галузі. Якщо наявність в Українській Державі Військового міністерства
виправдовувалась перед німецько-австрійським командуванням
демобілізаційними і наступними (після виводу військ союзників з України)
мобілізаційними завданнями, то для залишення за собою «військової
спадщини» гетьману необхідно було надати цьому процесу легітимного
характеру. Тобто належало надати військовим формуванням, які існували на
той час на українській території або мали утворитися відповідно до
домовленостей з вищим союзним командуванням, статусу поліцейських
частин. Тому серед основних напрямів здійснення військових планів
П. Скоропадського були насамперед такі, що стосувалися охоронної
діяльності армії, а саме: створення при штабах територіальних
скадрованих об’єднань і з’єднань охоронних підрозділів, які в
майбутньому мали стати розгорнутими військовими частинами; створення
військових формувань спеціального призначення і особливих органів, на
які б могли покладатися завдання з охорони внутрішнього спокою в державі
і безпеки урядових інституцій. Передбачалося також використання органів
військової розвідки для інформаційного забезпечення охоронної
діяльності, а військової юстиції – для розслідування антидержавних та
інших тяжких злочинів, засудження та виконання за ними покарань.

Крім того, слід вважати на те, що за часів гетьманату здійснювалася й
певна воєнізація цивільного управлінського апарату. Проголошення
П. Скоропадським Української Держави 29 квітня 1918 р. відбувалося з
урахуванням національної державної традиції. В Україні з XVII ст.
військовий гетьманат був відомий як форма державного правління, а
полкова адміністративно-територіальна система – як форма державного
устрою. Отже, цілком зрозуміло, що згідно з традицією гетьман і його
найближче оточення, голови місцевої адміністрації в Українській Державі
1918 р. теж мали бути військовими. Цього принципу під час своїх владних
повноважень П. Скоропадський дотримувався непохитно. І те, що «він
залюбки носив козацько-гетьманську білої барви уніформу» 9, не було лише
зовнішнім антуражем. Всі посади губернських старостів, столичного і
одеського міських отаманів передбачали військові звання генеральних
старшин, а посади повітових старостів і миколаївського міського
отамана – полковників. Центральна гетьманська адміністрація була також
побудована на військових засадах. Абсолютна більшість її особового
складу мала військові звання або ранги військових урядовців і була
пов’язана з охоронною діяльністю.

Таким чином, серед військових інституцій, які з самого початку
утворювалися для залучення до охоронної діяльності, слід розглядати
установи військової розвідки і юстиції центрального апарату Міністерства
військових справ; штаби корпусів та дивізій, розташованих у губернських
та деяких повітових містах, з комендантськими сотнями і
військово-судовими органами при них; Сердюцьку дивізію, полк Січових
Стрільців, українські з’єднання, які знаходилися під контролем
німецького і австрійського командування (Запорізька і Перша
козацько-стрілецька дивізії); а також військово-охоронні підрозділи та
установи центральної і місцевої гетьманської адміністрації.

Роль армії в охоронній системі гетьманату у вересні – грудні 1918 р.
Після візиту гетьмана до Німеччини визначилася остаточно схема
управління майбутньої української армії. Військовий міністр, який входив
до складу урядового кабінету, в своїй особі об’єднував діяльність усіх
центральних військових установ. Йому безпосередньо підлягали три
заступники, які керували головними галузями управління армією. До
компетенції 1-го товариша міністра належали «справи комплектування і
поповнення армії, підготовка офіцерського складу, справи побуту і
виконання техніки мобілізації», 2-й товариш міністра вирішував «всі
питання по всіх родах постачання армії (грошей, харчів, зброї, всіх
родів майна, санітарних засобів, косарень)». Правами товариша
військового міністра наділявся також начальник Генерального штабу, який
визначався як «найближчий виконавець вказівок гетьмана, що стосуються
навчання армії і підготовки її до війни». Влаштування Генерального штабу
здійснювалося на зразок німецького, він мав у межах своєї компетенції
навіть певну автономію від військового міністра, оскільки начальник
Генерального штабу у військово-оперативних справах зосереджував «всю
ініціативу в своїх руках» 10.

Таким чином, зазначені вище окремі структурні підрозділи Військового
міністерства (головні управління та управи), які знаходилися у
безпосередньому підпорядкуванні військового міністра, були також і в
оперативній підлеглості начальника Генерального штабу. У процесі
розвитку військових відносин між гетьманським, кайзерівським і
цісарським командуванням на підставі нової воєнної доктрини Української
Держави відбувалася й зміна ролі її армії в охоронній системі
гетьманату. Територіальні військові установи поступово позбавлялися
поліцейських функцій і все більше зосереджували свою діяльність на
військово-мобілізаційній роботі. Але у час зміни політичного курсу
гетьмана з німецького на російський знову стали виникати військові
формування, що мали охоронні функції. А в період повстання Директорії
загальне керівництво чинностями з охорони державної безпеки і
внутрішнього порядку повністю перейшло до військового міністра.
Мобілізацію до війська почали розглядати як основний захід щодо
забезпечення його боєздатності у боротьбі з ворогами гетьманської влади.

Підвалини військового будівництва Української Держави заклали закони від
24 липня «Про загальний військовий обов’язок» і від 1 серпня «Про
політично-правове становище служачих військового відомства». Але призов
новобранців до українського війська, крім Сердюцької дивізії, розпочався
лише восени 1918 р., після того, як у вересні Рада Міністрів ухвалила
план Генерального штабу про організацію української армії.

20 жовтня гетьман затвердив урядову постанову «Про окремий корпус» і
закон «Про учот і заклик пробуваючих у межах Української Держави
офіцерів й поверхстрокових унтер-офіцерів бувшої Російської Армії та
бувших юнкерів військових шкіл». Всім цим категоріям
військовозобов’язаних віком до 35 років належало протягом тижня прибути
до місцевого військового начальника і стати на облік. Уряд асигнував 8
млн крб. на створення в Українській армії зразково-інструкторських
частин Окремого корпусу для зміцнення державної безпеки і громадського
спокою. Система комплектування цих частин була добровільно-примусовою.
Під час взяття на облік особа отримувала картку призову і, якщо виявляла
бажання, відразу зараховувалася до корпусу. У випадку недобору
добровольців решту вписували примусово. Офіцери і надстроковці віком
понад 35 років вступали до зразково-інструкторських частин виключно за
власним бажанням. Не підлягали призову чини варти, залізничники,
інструктори добровольчих дружин, професорсько-викладацький і
педагогічний персонал, студенти державних вищих навчальних закладів.
Особи, які уникали обліку й призову, підлягали кримінальній
відповідальності за законами військового часу.

Офіцери, які займали посади рядових, отримували платню хорунжого, а
надстроковці – ройового. У випадку поранення або каліцтва при виконанні
службових обов’язків їм видавали одночасну допомогу – 1 000 крб., з
втратою працездатності – пенсію, визначену Пенсійним статутом
Української армії. Командири полків і вище призначалися особисто
гетьманом. Безпосередньо йому підпорядковувався і командир корпусу. Але
матеріальне забезпечення частин здійснювалося Військовим міністерством.
Форма одягу вояків була тотожною армії Російської імперії. Їхня службова
діяльність регламентувалася царськими військовими статутами 11.
Комплектування зразково-інструкторських частин мало здійснюватися у
прикордонній смузі. Саме тут місцевим державним органам, на думку
гетьманських урядовців, найбільш потрібна була допомога у забезпеченні
громадського порядку, на який негативно вплинули австрійсько-угорська
евакуація, повернення полонених, потік біженців з Росії і прикордонні
сутички з озброєними комуністичними загонами. Але добровільно-примусова
мобілізація молоді до Охоронного корпусу не викликала в неї
патріотичного ентузіазму. Зразково-інструкторські частини
комплектувалися з великими труднощами. Добровольців було небагато, а
призовники шукали привід для уникнення від служби.

8 листопада було оголошено достроковий призов до Української армії 164
тис. юнаків 1899 року народження 12. Новий Статут військової повинності,
що набрав чинності з того ж дня, встановив її обов’язковість для всіх
чоловіків України. Військовій повинності не підлягали лише зовсім
непрацездатні. Статут встановлював, що, крім них, звільняються від
служби за званнями і родом занять: духовні особи – всі священики,
визначених законом вір і вчень; навчальний персонал – штатні асистенти,
лектори всіх мов, а також із числа екстра-ординарних професорів,
приват-доцентів чи доцентів, які читають обов’язкові або рекомендовані
факультетами курси. Всі інші категорії чоловічого населення, які
звільнялися від дійсної військової служби, мали сплачувати військовий
податок. Статут оголошував про «повну аполітичність армії». Вояки
позбавлялися активного виборчого права. Пасивне право їм надавалося лише
під час виборів до законодавчих установ. Заборонялася участь військових
у «політичних спілках і громадах, мітингах і зборах, політичного
характеру маніфестаціях і демонстраціях». Було зменшено на один рік
загальний призовний вік молоді (19 років на 1 січня призовного року).
Особи, які здобували середню освіту, підлягали призову в рік закінчення
закладу, незалежно від віку. Термін дійсної служби було скорочено: до
двох років – у піхоті та артилерії, крім кінної і фортифікаційної, і до
трьох років – в інших родах військ: кавалерії, інженерних та технічних
військах, флоті і кордонній охороні. Запас, як і раніше, розподілявся на
два розряди. Але перший розряд тепер мав дві категорії: «обучених»
(проходили службу під прапорами) і «необучених» (ті, яких не прийняли до
військ пільгових, і ті, які витягли великі номери за жеребком)». Термін
запасу становив 10 років після двох років дійсної служби і 13 років –
після трьох років. Державне ополчення скасовувалося. Замість нього
створювався народний резерв, куди зараховували всіх громадян після
закінчення стану запасу. У військовий час особи віком від 36 до 45 років
підлягали призову для тилової і немуштрової служби.

Статут дещо змінив умови призову на службу, залишивши загальний принцип
комплектування Української армії відповідно до визначеного російським
статутом 1 січня 1877 р., тобто на дійсну службу військовозобов’язані
потрапляли шляхом жеребкування. Відтепер цьому правилу підлягали й особи
з вищою і середньою освітою. Інститут «вольноопределяющихся» було
скасовано, і освічена молодь, отримавши перші призовні номери повинна
була проходити дійсну солдатську службу, хоча й терміном лише 8–10
місяців до 20 вересня після року призову. Після звільнення протягом двох
років служби в запасі особа з середньою освітою мала пройти два табірні
збори (з 20 травня до 1 вересня). При успішному складанні іспитів після
першого збору вона отримувала офіцерське звання і другий збір проходила
на офіцерській посаді. Дозволялося за бажанням замість зборів під час
запасу пройти відразу всю дійсну службу протягом одного року 9
місяців 13.

Нововведення були негативно сприйняті верствами населення, яких вони
стосувались, що було використано опозицією для антигетьманської
агітації. 15 листопада 1918 р. біля Київського університету зібралася
студентська молодь. На стихійному мітингу з’явилися червоні прапори, і
опівдні, коли чисельність зібрання досягла кількох тисяч, мітингуючі зі
співами «Марсельєзи» рушили до центру. На Володимирській вулиці натовп
зустрів офіцерський загін, який після попереджень відкрив стрілянину. За
деякими даними загинуло вісім і було поранено 12 осіб 14.

Того ж дня гетьманський уряд для запобігання подібним трагедіям прийняв
спеціальну постанову про правила і порядок застосування збройних сил.
Але вже було пізно. Директорія використала цей випадок для розгортання
агітації за всеукраїнське повстання проти гетьмана. 18 листопада, вже у
стані війни з Директорією, гетьман затвердив призовний закон, призначив
новим військовим міністром Б. Шуцького і оголосив всю територію України
плацдармом військових дій. З цього моменту вся цивільна влада
Української Держави підпорядкувалася «головнокомандуючому всіма
арміями». На цю посаду було призначено графа генерала Ф. Келлера.
Наступного дня з’явився його наказ про оголошення мобілізації всіх
офіцерів віком до 50 років, надстроковців і студентів вищих навчальних
закладів. У своїх підрозділах із зазначених категорій залишались особи,
які «вже встали до лав військових частин, добровольчих дружин або
Державної варти».

Таким чином, вище керівництво справами «охорони державної безпеки і
громадського спокою» перейшло від МВС до військових. При цьому
призначення на посаду головнокомандуючого Української Держави відомого
монархіста і палкого прихильника «єдиної і неподільної Росії» створювало
досить пікантну ситуацію. Її сутність полягала в тому, що 13 листопада
генерал А. Денікін видав наказ, в якому зазначив, що він приступив до
командування всіма військовими силами і оголосив усіх офіцерів на
території колишньої Росії мобілізованими. Наказ було відразу надруковано
в газеті «Голос Києва», і український міністр закордонних справ
Г. Афанасьєв надіслав проводирю «білого» руху телеграму з вимогою
тлумачень з цього приводу. 17 листопада з Катеринодара було отримано
таку відповідь Денікіна:

«Наказу, що з’явився в редакціях Київських газет, я не віддавав.
Генералу Ломновському, представнику Добровольчої армії в Києві, наказано
об’єднати управління всіма добровольчими загонами України, при чому йому
поставлено до обов’язків всіляко узгоджувати свої дії з інтересами краю,
спрямовуючи всі сили на боротьбу з більшовиками і не втручаючись у
внутрішні справи краю. Якщо Україна встала на шлях російської
державності, уявляється необхідним увійти у домовленість з питань про
утворення єдиного фронту, єдиного командування для боротьби з
більшовиками і єдиного російського представництва на міжнародному
конгресі. В основу домовленості Добровольча армія покладає три питання:
перше – єдина Росія, друге – боротьба з більшовиками до кінця, третя –
вірність угодам з союзниками при повній відмові від німецької
орієнтації» 15.

З оглядом на денікінські пояснення посаду графа Келлера було визначено
як «головнокомандуючий всіма збройними силами, діючими на території
України». 29 листопада 1918 р. газета «Армія» надрукувала його наказ №1,
який повертав взаємовідносини військових з незначними поновленнями у
нормативні межі російського Дисциплінарного статуту вид. 1914 р. Так,
«нижчі чини» відтепер називалися, до підпрапорщика включно, «молодші
чини». Їм дозволялося відвідувати ресторани і не потрібно було віддавати
честь «во фрунт» офіцерським (старшим) чинам. Разом з тим наказ
передбачав суворі дисциплінарні покарання за пияцтво. Офіцерські чини,
помічені у п’яному вигляді, підлягали негайному розжалуванню за судом
честі до рядового. Молодші чини також підлягали розжалуванню, а рядові –
тілесному покаранню.

Але цілком у російському дусі в наказі було зазначено: «Можешь выпить
ведро водки и быть трезвым – пей на здоровье ведро. Не можешь выпить
одной рюмки и не потерять при этом человеческого достоинства, не смей
пить и рюмки».

Окремо увагу звертали на те, що за вироком військово-польових судів
підлягають страті військовослужбовці, які втекли з поля бою, за
невиконання в бою наказу начальника, залишення свого поста, образу дією
старшого за званням чи посадою або начальника, вбивство, грабіж, розбій,
згвалтування.

Дотримуючись правил застосування «батога і пірника», в наказі
встановлювалися нові, збільшені до зовсім незрівнянних з колишніми,
оклади утримання військових.

Так, щомісячна плата головнокомандуючого становила 5 000 крб.,
командуючого армією – 3 500, командира корпусу – 2 500, дивізії – 1 500,
бригади – 1 200, полку – 1 000, батареї – 900, батальйону – 800, роти –
700, старшого і молодших офіцерів роти відповідно 600 і 500, офіцерів
без посад – 400 крб. Крім того, офіцери, які мали дітей віком до 17
років, додатково мали отримувати щомісяця – 100 крб., а класні військові
урядовці – 50 крб. Всім військовим передбачалися одноразові допомоги: за
шість місяців муштрової служби – 500 крб., під час звільнення за
непрацездатністю – 500 крб., родині загиблого – 1 000 крб.

З виданням першого наказу і отриманням надзвичайних повноважень
головнокомандуючого граф Келлер відразу почав ігнорувати самого гетьмана
і підготував заклик до відновлення династії Романових. На це гетьман
відповів усуненням його від посади і призначенням 26 листопада нового
головнокомандуючого – князя генерал-лейтенанта В. Долгорукова, який
продовжив курс попередника на збирання всіх офіцерських сил, але при
цьому не сперечався з гетьманом. 29 листопада він віддав наказ збройним
силам, діючим на території України, з вимогою до всіх офіцерів
призовного віку терміново вступити до лав армії. Було оголошено, що ті,
хто не зробить цього до 12 години 2 грудня, «будуть віддані до
військово-польових судів і розстріляні» 16.До виявлення непокірних
повинна була широко залучатися Державна варта.

Так, 4 грудня на шпальтах газети «Армія» з’явився наказ столичного
отамана Маршалка, виданий двома днями раніше, в якому було зазначено
таке: «Маючи на увазі., що величезна кількість осіб, зобов’язаних згідно
з наказами Головнокомандуючого за №2, 23 і 37 з’явитися негайно до лав
військ, що формуються, ухиляється від цієї явки, доручаю начальникам
районів і начальнику карно-розшукового відділу з 3 грудня розпочати
найретельнішу перевірку будинків, готелів, мебльованих кімнат,
кав’ярень, ресторанів, питних і їм подібних місць, де забулі свій
обов’язок перед батьківщиною особи можуть переховуватися. Їх
заарештувати і з протоколом надсилати до належного військово-польового
Суду. Вказуючи чинам варти, що при перевірці документів затриманих за
підозрою в ухилі від призову слід звернути особливу увагу на те, що
багато з них обзавелося у Совдепії документами, чи фальшивими, чи
такими, в яких не зазначене їхнє відношення до військової повинності.
Такі особи також підлягають затриманню і найретельнішій перевірці.
Нагляд за неухильним виконанням цього наказу покладається на начальників
відділів».

5 грудня 1918 р. гетьман затвердив останній мобілізаційний закон. У
ньому вказувалось, що «з метою оборони міста Києва і його околиць
підлягає призову все чоловіче населення Київського градоначальства, яке
у змозі носити зброю, що народилося у період з 1 січня 1898 по 31 грудня
1898 р. включно». Не підлягали призову державні урядовці І – IV класів,
залізничні і поштово-телеграфні службовці, співробітники Державної
варти, службовці експедицій заготівлі державних паперів, робітники
водопостачання і каналізації, трамвайники, пекарі, електрики, працівники
лікувальних закладів, голови і секретарі домових комітетів, тюремні
службовці, члени добровільних пожежних команд, візники, швейцари та
нічні сторожі 17.

Цього ж дня гетьман підписав таємні закони про додаткове фінансування
охоронних заходів: 2 млн крб. – Голові Ради Міністрів на видатки, що не
належать оголошенню, і 35 млн крб. – міністру торгу і промисловості на
купівлю військового спорядження. А 10, 12 і 13 грудня було підписано
закони про асигнування ще 10, 25 і 35 млн крб. головнокомандуючому «на
поповнення військового фонду» 18.

Накази головнокомандуючого мали впроваджувати в життя начальники
військових залог, яким після оголошення військового стану безпосередньо
стали підлягати губернські, повітові старости і міські отамани.

Досить показовим у цьому плані є оголошення начальника Київської залоги
генерал-майора М. Волховського від 2 грудня 1918 р. Ось його зміст: «В
дополнение к обязательному постановлению от 14 ноября сего года,
воспрещающему сборища как на улицах, так и в закрытых помещениях, а
равно манифестации и демонстрации, объявляется во всеобщее сведение, что
лица, виновные в неисполнение сего обязательного постановления,
подвергаются взысканию в административном порядке денежного штрафа до
3 000 руб. или аресту до трех. месяцев. По рассмотрению дел о нарушении
означенного обязательного постановления уполномочиваю Киевского
градоначальника» 19.

9 грудня в столиці з’явилася ще одна надзвичайна посада. Наказом
головнокомандуючого статського радника Б. Арсеньєва було призначено
«Головноначальствуючим м. Києва з околицями». Йому надавалися права,
передбачені ст.18 і 19 «Правил про місцевості, оголошені на військовому
стані» (Т.2 «Свода Законов Российской Империи»), із підпорядкуванням
йому столичного отамана. Головним завданням поточного часу цієї
повноважної особи було забезпечення оголошеної мобілізації столичних
мешканців. Уже в перший день виконання своїх службових обов’язків Б.
Арсеньєв видав обов’язкову постанову про заборону особам чоловічої статі
віком від 16 до 48 років, що мешкали в місцевості, належній до
столичного градоначальства, виїжджати з міста без особливих дозволів і
перепусток головноначальствуючого. Порушники каралися штрафом до 3 000
крб. чи арештом до трьох місяців. Заборона не поширювалася лише на
мешканців київських передмість, які завітали до столиці з фуражем і
продуктами харчування 20.

Повноваження головноначальствуючого поглинули функції столичного
отамана, який фактично перетворився на його помічника.

Наведемо для прикладу обов’язкову постанову, надруковану 12 грудня
1918 р. в газеті «Армія»: «Несмотря на всю трудность переживаемого ныне
исключительно тревожного времени, в г. Киеве продолжаются кутежи и
азартные игры в клубах, что помимо всех прочих соображений не может не
оказать самого тлетворного влияния на народные массы. Вследствие этого.
Подтверждая в полной мере обязательное постановление Киевского
градоначальника от 5 сего декабря о воспрещении продажи спиртных
напитков, я нахожу необходимым изъять из общей подсудности с обращением
к рассмотрению в административном порядке все дела: 1) о допущении
азартных игр в клубах и тому подобных учреждениях и 2) о появлении в
публичных местах в нетрезвом виде, всяком нарушении общественной тишины
и спокойствия и неисполнении законных требований Державной варты.
Виновные в нарушении постановления будут подвержены, не взирая ни на
какую степень их служебного и общественного положения, заключению в
тюрьму сроком до трёх месяцев или денежному штрафу до 3 000 руб., а в
особо серьёзных случаях и высылке в административном порядке из пределов
Киевского градоначальства» 21.

Подібними постановами, оголошеннями, наказами майорять майже всі газети,
що в листопаді – грудні 1918 р. виходили в Українській Державі. Але
більшість з них не виконувалися. Навіть суворі погрози військових
начальників про застосування смертної кари за вироком польових судів не
мали суттєвого впливу. І це є ще одним свідченням того, що, незважаючи
на оголошення військового стану, гетьманський уряд не вдавався до
масових репресивних заходів і до останніх днів намагався діяти у межах,
визначених чинним законодавством.

Таким чином, можна стверджувати, що охоронна концепція гетьмана
П. Скоропадського не передбачала постійного залучення армії до наведення
порядку в межах країни. В умовах налагодження громадської безпеки і
тенденції до усталеності правового життя в державі, чим визначився
початок осені 1918 р., відбувалося розмежування діяльності поліцейських
і військових сил в охоронній галузі згідно з їхнім функціональним
призначенням. Разом з тим слід зауважити, що цей процес був
короткочасним. З початком виведення союзних військ із території України
і антигетьманським повстанням Директорії гетьман знову був вимушений
оголосити про вжиття надзвичайних заходів із застосуванням військ.

§2. Центральні установи та територіальні військово-охоронні підрозділи

Серед центральних установ Військового міністерства, компетенція яких
найбільше стосувалася охоронної галузі Української Держави, слід
відзначити Управління 1-го генерал-квартирмейстера Головного управління
Генерального штабу (начальник генерал-майор В. Сінклер) і Головний штаб
(начальник генерал-лейтенант О. Галкін). Кожна з цих керівних установ
мала цілком конкретне місце в загальній військовій і охоронній системі
гетьманату. Перша – серед органів військової розвідки, друга – серед
територіальних військових підрозділів. Безпосередньо військовому
міністру підлягало Військово-юридичне управління – центральний орган
військової юстиції, яка залучалася й до провадження справ цивільних
осіб.

У складі Генерального штабу було створено своє Головне управління,
функції якого визначалися положенням, затвердженим військовим міністром
9 вересня 1918 р. До них належали: «1) розробка питань з підготовки до
війни; 2) збір і обробка інформації, військово-стратегічних матеріалів
та відомостей про театри воєнних дій і збройні сили іноземних держав;
3) підготовка загальних міркувань про будівлю українських пунктів,
інженерне облаштування кордонів держави, фортець, шляхів та інших
засобів зв’язку».

У складі Головного управління Генерального штабу діяли управління:
Головного інспектора артилерії, Головного інспектора технічних військ,
Інспектора повітряного флоту, 1-го і 2-го генерал-квартирмейстерів,
Начальника військових сполучень, а також відділ особового складу
Генштабу, канцелярія, військово-навчальний комітет і військово-історична
комісія з вивчення та опису минулої війни. У штатах Головного управління
передбачалися окремий кінний дивізіон і немуштрова команда. У
підлеглості начальника Генштабу були також військово-академічні курси,
які згодом мали стати академією Генерального штабу 22.

Функції управлінь та інших підрозділів Головного управління визначалися
відповідно до їхньої назви, стосувалися різноманітних сторін
життєдіяльності української армії і повинні були в цілому забезпечити її
головне призначення – захист держави від зовнішньої небезпеки. Разом з
тим за умов загрози розповсюдження комуністичного режиму, що набував
сили в центральних районах Росії і відверто зазіхав на гетьманську
Україну, ґрунтуючись на своїх численних підпільних осередках на її
території, зовнішні і внутрішні функції армії не мали чіткого
розмежування. Але ж зосередимо увагу лише на тих військових установах,
діяльність яких найбільше стосується предмета нашого дослідження.

Органи військової розвідки. Управління 1-го генерал-квартирмейстера
Головного управління Генштабу складалося з розвідувального (закордонного
зв’язку), оперативного, топографічного відділів і канцелярії.

Основним завданням розвідувального відділу було «всебічне вивчення армій
противника і всіх їхніх засобів боротьби». Його службовці мали звертати
увагу на всі обставини стану «території противника і особливо
прикордонної смуги, яка може стати театром воєнних дій». До відання
відділу належала організація діяльності секретної агентури на
відповідних територіях, а також призначення особового складу
представництв Української Держави до союзних армій і дипломатичних
місій. Його службовці визначали завдання для секретних і офіційних
військових агентів, складали таємні кошториси та звіти з утримання
агентури, розробляли нові шифри і ключі до них, забезпечували звичайне і
таємне листування 23. Вербування секретної агентури у складі чужоземних
армій було досить складною справою, вимагало значних грошових витрат.
Тому розвідувальний відділ активно використовував українських
військових, які працювали за кордоном. Військове міністерство на
противагу МВС для відправки за кордон своїх агентів могло
використовувати цілком легальні можливості без будь-якого маскування –
посада військового аташе була визнаним атрибутом закордонного
дипломатичного корпусу. У червні 1918 р. військовий міністр звітував на
засіданні Ради Міністрів про призначення військових агентів у Берлін,
Відень, Бухарест, Софію, Царград, Берн і про асигнування на їх утримання
274 800 крб. і водночас 546 000 крб. Військові агенти від’їжджали за
кордон для встановлення військово-дипломатичного контакту і розподілу
військового майна. Останнє стосувалося Румунії і Австро-Угорщини. Але,
крім того, вони повинні були справно інформувати розвідувальний відділ
Головного управління Генштабу і отримували від нього розвідувальні
завдання 24.

Наприклад, зберігся цікавий документ, який, на нашу думку, яскраво
ілюструє місію українських військових агентів за кордоном. Директор
департаменту Митних зборів Міністерства фінансів 10-го жовтня дав
відповідь начальнику Головного управління Генштабу: «По питанню
звільнення від митного контролю речей та листування українських
агентів-розвідувачів, працюючих в Росії і маючих потрібність по
службовим справам переїзду кордонів в Гомелі і Кореньові, маю честь
повідомити Вам, що слідом за цим буде зроблене розпорядження про те,
щоби клунки гаданих агентів, по пред’явленню останніми посвідчень ГУ
Генштабу, підлягали доглядові на загальній підставі, не підвергаючи
доглядові перевожених ними документів і листування в інтересах заховання
професійної таємниці самих агентів» 25.

Штатний розклад військових агентів за кордоном розподілявся залежно від
рангів. У Берліні і Відні, де були посольства 1-го рангу, штат
військових агентів складав: військовий агент – 16 200 крб. річних –
отаман бригади; його помічник – 14 400 крб. – полковник; старшина для
доручень – 10 800 крб. – курінний.

У посольствах 2-го рангу (Бухарест, Софія, Берн, Царград) агентів було
лише двоє в кожній резиденції: військовий агент – 14 400 крб. –
полковник; його помічник – 10800 крб. – курінний. Загалом утримання всіх
військових агентів коштувало державі на рік 1 836 600 крб. Крім того,
військові агенти, їхні помічники і старшини для доручень одержували
3 000 крб. на рік для купівлі цивільного одягу. Службові роз’їзди
сплачували за вартістю квитків, добові дорівнювали 15 крб.
Відшкодовувався також проїзд усій родині новопризначеного до місця
служби. Передбачались інші пільги, а саме: 3 000 крб. річних – на
наймання квартири з меблями, 1 200 крб. – на канцелярські витрати, 3 600
крб. – на наймання писаря і стільки ж – на кур’єра, 1 500 крб. – на
купівлю приладів для друкування 26.

Але головною «пільгою» військових агентів була дипломатична
недоторканність, що давала їм певні гарантії захисту від чужоземного
покарання за розвідувальну діяльність. Дипломатичне прикриття агентів
покладалося на Міністерство закордонних справ, від якого 29 червня
1918 р. до начальника Генштабу надійшов лист з проханням «сповіщати про
призначення військових аташе та інших осіб до посольств на кілька днів
(3-4) наперед до їхнього виїзду, позаяк МЗС не може заготовити
дипломатичних паспортів та інших паперів, необхідних для переїзду».
Надалі такі повідомлення МЗС Головне управління Генштабу готувало
регулярно.

Так, 26 серпня 1-й генерал-квартирмейстер звернувся до державної
канцелярії МЗС з проханням «підготувати дипломатичні документи для
військового агента до Туреччини полковника Віктора Михайловича
Васильєва, його дружини і тещі Марії Федорівни Іванової».

Окремі відрядження військових за кордон узгоджувались з МЗС особисто.

Так, 8 жовтня згоду на включення генерального хорунжого Генштабу
Дроздовського до складу українського посольства у Швейцарію давав
міністр закордонних справ 27.

Отже, українські військові агенти за кордоном фактично були у подвійному
підпорядкуванні. Справи про їхнє призначення і визначення спеціальних
завдань належали до компетенції Генерального штабу. А відповідні посли і
консули Української Держави визначали їм поточні дипломатичні завдання.

Так, 2 липня до міністра військових справ надійшов лист такого змісту:
«МЗС згідно заяви п. посла Української Держави у Відні В. Липинського
прохає Вас побільшити Військову Агентуру ще одним офіцером при згаданім
посольстві. Коли ви знайдете таке прохання відповідним, то МЗС прохає
призначити на цю посаду капітана Хорунженка, відомого п. Липинському як
дуже здатного для цього офіцера».

За подібним проханням МЗС були призначені в українському посольстві в
Німеччині: помічником військового агента – М. Любимський, старшиною для
доручень – Г. Гарнич-Гарницький.

22 листопада міністр закордонних справ звернувся до військового міністра
з проханням звільнити всіх старшин, які знаходилися в штабі МЗС від
оголошеної мобілізації, оскільки «особисто в сучасний момент, коли в
Міністерстві проводиться інтенсивна праця до зв’язку з Державами
Антанти, зазначені урядовці є безумовно незамінимими».

Архівні джерела доводять, що певна відомча неузгодженість подвійного
підпорядкування військових агентів мала бути усунена. 23 листопада
1918 р. до Ради Міністрів надійшла спільна доповідь міністрів
закордонних і військових справ з пропозиціями про урегулювання цього
питання. В документі пропонувалося внести всіх військових представників
Української Держави за кордоном до штату посольств та інших
дипломатичних місій МЗС з утриманням їх з бюджету Військового
міністерства. При цьому всі посадові призначення і звільнення військових
агентів повинні були здійснюватися Генеральним штабом лише за згодою
МЗС. Під час вирішення таких кадрових питань перевага віддавалася
старшинам, які мали юридичну освіту і володіли відповідною іноземною
мовою 28.

За результатами доповідей військових агентів дипломатичних місій і
повідомлень секретної агентури складалися щоденні «розвідочні звіти
українського Генерального штабу», в яких висвітлювалися всі значні
пересування військових підрозділів країн, де були українські
представництва і агентура. Найдетальніше відстежувалася прикордонна до
України смуга з півночі і сходу. Так, у щоденних розвідзвітах за
підписом начальника розвідвідділу військового старшини Колосовського,
починаючи з 20 квітня і до кінця листопада 1918 р., постійно фіксувалася
дислокація «червоних» і «білих» військ в Орловській, Тамбовській,
Курській, Воронезькій губерніях, Донській та Кубанській областях і лише
кілька разів – чехословацьких і польських формувань (після розпаду
Австро-Угорщини) на заході 29.

Для уявлення про їх зміст наведемо один з таких звітів за 11–14 вересня
1918 р. за №102: «Великоросія. Гарнізон Орла. По агентурним відомостям
від 4-ІХ більша частина Орловського гарнізону пішла на фронт. В Орлі
залишаються: 1) І-й Залізничний загін охорони пролетарської революції в
складі одного батальйону (чотири роти по 100–120 чол.). Командир бувший
вахмістр Новіков. В загоні заведена дисципліна і лад дореволюційного
періоду. Солдати не бешкетують і не грабують. Гадається при загоні
сформувати кулеметну роту і гарматну батарею з 4-х гармат. Зараз при
загоні формується кінна сотня під командою бувшого ротмістра Плотнікова.
Доки що сформована півсотня. 2) Одна 6-ти гарматна батарея 1-го
Совітського гарматного дивізіону. Люди і коні повністю, доброї
дисципліни немає. 3) Одна рота 2-го Комуністичного пішого полку в складі
70-80 чол. Вона залишилася для формування і навчання маршових рот, які
надсилаються на фронт для частин Орловського гарнізону. 4) Польський
полк, який знаходиться в періоді формування. Доки сформовано тільки дві
роти по 80–100 чол. Командир полку бувший підпоручик Волинський, солдати
в більшості бувши легіонери корпусу Довбур-Мушницького. В полк
приймаються тільки поляки-більшовики» 30.

Інформація, що надходила з-за кордону і опрацьовувалася розвідувальним
відділом, була необхідна для роботи інших відділів 1-го
генерал-квартирмейстера Генштабу. Залежно від неї оперативний відділ
будував свою роботу з планування військових дій проти вірогідного
противника, а топографічний – відпрацьовував пропозиції щодо оптимальних
маршрутів пересувань армійських одиниць. Але за умов неусталеності
правопорядку в Україні, діяльності озброєних формувань різного
політичного гатунку, присутності військового контингенту іноземних
держав, коли її територія в будь-який момент могла стати театром воєнних
дій, закордонної інформації було недостатньо. Тому оперативним відділом,
за підписом його начальника полковника Є. Мішковського, складалися
щоденні звіти про оперативну обстановку в кожній українській губернії.
Своєчасна доповідь до Генерального штабу про загальний настрій
населення, діяльність озброєних формувань, каральні експедиції союзних
військ покладалася на губернських військових комендантів.

Територіальні військово-охоронні підрозділи. Головний штаб української
армії, на відміну від Генерального штабу, який здійснював розробку
теоретичних засад збройних сил Української Держави, не мав автономії у
підпорядкуванні і підлягав безпосередньо міністру військових справ. Його
структурними підрозділами були: управління особового складу (відділи –
особового складу, призначення на посади, довідковий, загальний),
пенсійне управління (відділи – військових пенсій, грошової допомоги,
пенсій сім’ям, загальний), управління помічника начальника штабу
(відділи – архівний, загальний) та окремий мобілізаційний відділ 31.

На Головний штаб покладалося практичне здійснення реформування
української армії. Спочатку, не маючи дозволу союзників на розгортання
армії на підставі загальної військової повинності, гетьман зосередився
на збереженні кадрів старої російської армії. В той час, коли 2-ге
генерал-квартирмейстерство Генерального штабу мало відпрацьовувати
організаційний штат майбутніх українських частин, а гетьман вирішував
армійське питання в дипломатичній площині, Головний штаб зобов’язувався
закінчити демобілізацію, що почалася ще за часів Центральної Ради.

24 травня, зустрічаючись з представниками Вищого німецького
командування, гетьман висловив свою позицію, «що спочатку треба
сформувати невеличку, але цілком певну армію. Як основа її має бути
сформований цілком надійний офіцерський корпус з теперішніх українських
і російських офіцерів, дуже старанно підібраних». При цьому він
розраховував на німецьке співробітництво і намагався, щоб командування
союзників «вирішило б ясно: чи допустимо формування української армії,
чи ні» 32. А наступного дня в.о. військового міністра отаман О. Лігнау
вже оголосив «реєстр залишених корпусів і дивізій армії Української
Держави із вказівкою їхнього складу до піших і кінних полків, гарматних
бригад і мортирних дивізіонів включно, а також місця постійного
розташування їхніх штабів». 26 травня з’явився наказ військового
міністра №180 по Головному штабу «Про приведення в повний порядок сотень
сформованих при Губерніальних і повітових комендантах», який вимагав від
командирів корпусів «мати постійний догляд за сотнями, роблячи
найчастішу перевірку їх». З метою наведення порядку начальникам
відповідних військових залог було наказано «весь непотрібний елемент
усунути негайно».

Разом з тим, звільняючи вояків зі служби, вони мали пам’ятати наказ від
15 травня за №155 «Про внутрішні відносини в Українській армії», де
міністр зазначив: «Кожна репресія повинна мати вповні законну і вагому
підставу; кожний повинен бути певним, що права його під охороною
справедливого й безстороннього закону… Маючи на увазі головним чином
користь справи, а також рахуючи за безвартісне з культурного боку
переведення вузького шовінізму, визнаю можливим перебування на службі
людей знання, досвіду і таланту, хоч би і не українського походження,
при умовинах безумовної їх вірності Самостійній Україні».

31 травня черговий наказ військового міністра оголосив про зведення
залишених скадрованих частин (розгорталися за рахунок новобранців у разі
мобілізації) у вісім територіальних корпусів, які отримали нову назву і
командирів:

І. Волинський – генерал-майор С. Дядюша, штаб корпусу в Рівному,
дивізій – у Луцьку, Житомирі, Ковелі; ІІ. Подільський –
генерал-лейтенант П. Єрошевич, штаб корпусу в Вінниці, дивізій – у
Проскурові, Умані, Кам’янці-Подільському; ІІІ. Херсонський (пізніше
Одеський) – генерал-майор Ф. Колодій, штаби корпусу і двох дивізій в
Одесі, одної – в Єлісаветграді; ІV. Київський – генерал-майор
І. Мартинюк, штаби корпусу і одної дивізії в Києві, інших – у Літині і
Білій Церкві; V. Чернігівський – генерал-майор О. Дорошевич, штаби
корпусу і одної дивізії в Чернігові, іншої – в Конотопі;
VІ. Полтавський – генерал-майор О. Осецький, штаби корпусу і одної
дивізії в Полтаві, інших – у Лубнах і Кременчуці; VІІ. Харківській –
генерал-лейтенант П. Вовкобой, штаби корпусу і одної дивізії в Харкові,
іншої – в Охтирці; VІІІ. Катеринославський – генерал-майор
Г. Васильченко, штаби корпусу і двох дивізій в Катеринославі, одної
дивізії – в Олександрівську і окремої кінної бригади – в Маріуполі 33.

Корпусні і дивізійні штаби розташовувалися майже у всіх великих містах
України і готувалися розгорнути мобілізаційну роботу. Але, крім цього,
таке розташування переслідувало й охоронну мету.

Перед нами червнева 1918 р. доповідь начальника Головного штабу
військовому міністру, що підтверджує такий висновок: «Всі частини, які
відносилися до пана Гетьмана неприхильно, обеззброєні і розформовані,
всі існуючі частини йому вірні. Бригада отамана Натієва розташована в
районі Ізюм–Слов’янськ, решта – по всій Україні і підлягає губернським
комендантам або командирам корпусів. Бригада отамана Натієва веде
боротьбу з більшовиками, решта – на охороні майна і спокою в повітах. По
цій справі розробляються закони, коли що користуються старими законами.
Прокуратури і уголовні суди існують і виконують свої обов’язки. Робота
лагодиться. Відчувається недохват судових слідчих, його планується
зменшити тим, що слідча влада буде передана адміністрації.
Взаємовідношення між українським судом і німецькою владою на днях
повинні оформитися» 34.

Організацію територіальних військово-охоронних органів Української
Держави в травні – вересні 1918 р. висвітлюють повідомлення представника
цісарського МЗС при командуванні Східної австро-угорської армії в Одесі.

Намагаючись пояснити своєму шефу її сутність, К. Трауттмансдорф зробив з
цього приводу досить детальні позначення: «Найвищим військовим щаблем в
кожній губернії є командир корпусу і губернський комендант, в кожному
районі – повітовий комендант, для міста Одеси призначений особливий
комендант міста. Губернські коменданти і комендант Одеси підлягають
командирам корпусів. Коменданти районів підлягають губернським
комендантам. До кола відання губернських і повітових комендантів
належать питання військового управління, особливо нагляд за всіма
військовими вантажами, а також за військовими підрозділами, які
демобілізуються або лише формуються, підтримка цивільних органів в
охороні громадського порядку, боротьба з анархією і таким подібним. У
зв’язку з цим відповідні коменданти зобов’язані на вимогу відповідних
губернських і повітових осіб за вказаною метою здійснювати військове
сприяння. Губернським і повітовим комендантам підкоряються всі,
розташовані в їхніх адміністративно-територіальних одиницях військові
підрозділи, що демобілізуються, разом з особами, які відповідають за
ліквідацію військових вантажів, а також охоронні роти та кінні команди
(по одній роті і команді на кожну губернію і повіт). Крім зазначених
охоронних рот, можуть бути сформовані додатково в Херсонській губернії –
8, Катеринославській – 6 і в Подільській – 5 окремих рот. Організована
за військовим принципом поліція – Державна варта, до якої належить
міська і повітова поліція, підлягає не губернським і повітовим
комендантам, а установам цивільного управління. Війська, які
відповідають за військові дії, спрямовані проти зовнішнього ворога
Української Держави, підлягають своєму власному командуванню, а не
губернським або районним комендантам, але у виключних випадках за згодою
свого командування можуть залучатися до підтримки порядку в межах
країни. Вищу урядову владу в кожній губернії виконує губернський голова
(староста), в місті Одесі – міський голова (отаман), в кожнім районі –
голова повіту (староста). У кожного з них є один помічник, який має
право їх представляти. Ці представники діють від імені уряду держави і
користуються перевагою перед губернськими і районними комендантами у
взаємовідносинах з військовими органами. До обов’язків губернського
голови належать завдання верховного нагляду за діяльністю всіх
губернських і повітових установ, а також всіх органів місцевого
самоврядування, забезпечення громадського порядку і спокою, провадження
в життя законів і приписів уряду. Голови губерній підкоряються
міністрові внутрішніх справ. В обов’язки голови повіту входять
аналогічні завдання, і він має такі ж само повноваження в межах
підлеглого району. Губернському і повітовим головам підкоряється вся
місцева і повітова поліція в районі, яка має назву «державна варта».
Безпосередніми начальниками цієї поліції в губерніях є «інспектори
державної варти», в районах – повітові начальники варти і начальники
підрозділів варти. Вони безпосередньо підлягають голові губернії чи
повіту і мають права їхніх помічників. Так само начальник міської
поліції в Одесі підлягає міському голові» 35.

Отже, в цей період в охоронній галузі територіальні військові органи
підлягали місцевій адміністрації і виконували функції, тотожні Державній
варті, а подекуди – й тюремній сторожі.

Так, за зверненням начальника Уманської міської в’язниці до повітового
військового коменданта від 11 липня 1918 р. охоронна сотня встановила
варту у міській лікарні, де знаходилися хворі арештанти. А після
звернення 22 липня начальника міської Державної варти до Київського
губернського тюремного інспектора вояки охоронної сотні уманського
військового коменданта стали залучатися до охорони порядку під час
судових засідань і викликів осіб до судових слідчих 36.

Досить яскраве уявлення про характер охоронних завдань територіальних
військових підрозділів дає таємний рапорт від 2 серпня 1918 р. помічника
командира ІІ Подільського корпусу з мобілізаційної частини полковника
Сороченка до начальника Головного штабу.

Наведемо його: «Згідно докладам повітових комендантів становище на
Поділлю на протязі минулого тижня, таке: 1. Настрій населення взагалі
дуже неспокійний, напружений. Особливих вибухів на політичному грунті не
виявилося, але все становище непевне. На аграрній підставі всі селяни
дуже ворожі до землевласників. Ворожої агітації за минулий тиждень на
зауважено, але провадиться таємним розповсюдженням багато провокаційних
чуток. Як тільки що і підтримується відносний спокій на Україні, то
тільки дякуючи присутності австро-німецьких військ, позаяк українські
військові частини не чисельні напевне. Населення зморилося і бажає
спокійного життя. Особливо хвилює громадян дорожнеча і спекуляція на
продукти першої необхідності. Губерніальним Старостою видана обов’язкова
постанова для боротьби зі спекуляцією, що і робить гарний наслідок. 2. З
подій, що трапились на протязі тижня зауважні: в с.Совинському Майдані
Летичівського повіту виникла сутичка отряда козаків на чолі з Хорунжим
Гавлюком з селянами. Отряд був командирований для повернення
розграбованого панського майна, котре під час командировки запримітив в
молодім запусті. Як тільки козаки вивели звідти близько двісті штук
різної худоби, то з села повибігало селян з кількість до 150 чоловік і
кинулись до козаків з криком: «давай бомби і рушниці». Козаки дали
кілька залпів в повітря, але позаяк це не помогло, почали стріляти в
натовп, після чого людність повернула навтікача. По чуткам в натовпі
піймано двох селян, козаків поранених немає. В с.Дерев’яні Вербки
Проскурівського повіту зауважена була систематична рубка лісу, для
припинення чого був надісланий отряд козаків, заарештувавши 9 злочинців.
Один з них кинувся на козака і хотів вирвати кульверт, козак вистрілив і
поранив його в руку, тоді злодій злапав здоровою рукою кульверт і
поламав бойок, але надбігші козаки злапали злочинця. В с.с. Татаранцях і
Крушинівках Ольгопільського повіту за нездачу зброї в строк австрійцями
заарештовано псаломщика і кілька селян. Крім того, накладена
контрибуція – на перше село 30 000, а на друге село 2 100 карбованців.
Як наша, так і австро-угорська влада веде рішучу боротьбу із злочинцями.
Особливих видатних подій за минулий тиждень не зауважено. Залізничний
страйк порушує зв’язок з повітами. 3. Військові частини на Поділлю
існують такі самі, як своєчасно було донесене. Ніяких змін поки що не
має. 4. Взаємовідношення поміж військовою і адміністративною владою
гарні; тільки в Ольгопільському повіті на підставі деяких судових
суперечок відносно видачі посвідчень козакам, бажаючим вступити в
охоронні сотні та звертаючимся для віддачі цього до повітового Старости.
Непорозуміння ліквідовані. 5. Взаємовідношення поміж військовою владою і
громадянством неможна назвати добрими, позаяк у нас нема певної сили та
підпори і взагалі з австро-угорською військовою владою лічаться більше,
як з нашими. 6. Взаємовідношення поміж українською і австро-угорською
військовими владами недобрі; з боку австро-угорської влади, зв’язка не
дивлячись на всі наші потуги на установлення такого, немає, від чого
виникає багато непорозумінь. 7. Взаємовідношення поміж австро-угорською
військовою владою та громадянством дуже вороже. Особливо вороже
відносяться селяни. Всі чутки про поразки австро-угорців на фронті мають
великий успіх в селах. Селяни тим чуткам дуже раді. Офіціальним
оповіщенням австро-угорської влади не вірять» 37.

Відносини українських територіальних військових штабів і охоронних
підрозділів з союзним командуванням регламентувалося спеціальною
Інструкцією, затвердженою на початку червня 1918 р. військовим
міністром.

В ній, зокрема, зазначалося, що «всі українські сили, які ведуть
боротьбу з більшовиками в оперативному відношенні підлягають німецькому
вищому командуванню і від нього одержують завдання. Всі пересування
військ України, коли вони не викликані даними їм оперативними
завданнями, робляться по згоді Українського Генерального штабу з вищим
німецьким командуванням».

Згідно з Інструкцією у місцях спільного розташування українських і
союзних військ старший за посадою визначався начальником військової
залоги. Він мав право видавати накази з «питань військового
чинопочитання, дисципліни і суспільного спокою». У внутрішньому житті
військової частини керувалися законами і статутами своїх держав.
Начальник залоги призначав своїм наказом коменданта залоги, а командири
частин – відповідно своїх комендантів, які мали узгоджувати свою
діяльність з комендантом залог і повідомляти про неї один одного.
Помешкання для розташування військ у залогах розподілялися за
розпорядженням її коменданта. Непорозуміння між військовими частинами
вирішувалися владою начальника залоги, а між військовими і місцевим
населенням – її комендантом за згодою з цивільною українською владою.
Військові провини і злочини розглядалися командуванням і судами своїх
армій. Посадові особи військових частин як українських, так і німецьких
та австро-угорських мали право користуватися телеграфними і телефонними
лініями зв’язку союзників, але у другу чергу. Для радіозв’язку
встановлювався спільний графік праці і хвильових частот.

Окремий розділ Інструкції стосувався відносин союзників із губернськими
і повітовими комендантами, які утворювалися для «підтримки ладу,
подальшої боротьби з анархією, охорони військового майна демобілізованих
частин». До їхніх обов’язків входило встановлення тісного контакту з
німецькою військовою владою. Для цього за Інструкцією належало: «знати,
до якого австро-угорського коменданта потрібно звертатися з проханням за
негайною допомогою; давати союзним військам точні відомості для
здійснення спеціальних завдань; звертатися до союзних військ (в разі
відсутності у місцевості українських частин) з проханням на встановлення
варти на об’єктах, внесених до розробленого повітовими комендантами
табеля постам; надавати союзним комендантам відомості про всі
помешкання, які можуть бути використані військами, а також звертатися до
волосних і сільських управ за відводом тимчасових помешкань
австро-німецьким частинам під час їхніх експедицій; разом з місцевими
старостами брати участь «в обміркуванні наказів громадського характеру»,
які готувалися союзним командуванням, а також забезпечувати їхнє
оголошення. Останній пункт не стосувався випадків, коли при виникненні
«заколотів, бешкетів, страйків, вибухів тощо, австро-німецька команда
під час переходу влади до них свої накази оголошує сама» 38.

В реальному житті не всіх положень Інструкції дотримувались. Частіше
українські військові не брали участі в розробці наказів командирів
німецько-австрійських залог, а лише мали їх виконувати. Про це стає
відомо із щоденних звітів оперативного відділу Генштабу.

Наведемо один з них від 22 травня 1918 р.: «Волинь. В Ізяславському
повіті селяни нищать посіви, в останніх повітах спокійно. В
Ольгопольському повіті селянами с.Вербці забитий поміщик Вишневський.
Поділля. У Вінницькому повіті селянами сс. Махновка, Лисянки, Людовка
вирішено не визнавати нової влади і послати делегатів до Києва, а селяни
Юзинської волості сс. Бохоники, Юзвін, Ведмеже Ушко, Широка Гребля,
Геремінків, Біскинка та Юзинський Майдан не визнають ніякої влади. Не
виконують розпорядження влади селяни Малої Жмеринки. Проскуровський
повіт. Горять гарматні склади в Ярмолинцях. Був страйк залізничних
робітників ст. Гречани Подільської залізниці на грунті не отримання
грошей. Хотинський повіт. Вся старшина вигнана австрійцями з Хотинського
повіту в Могилів. Управління Військового Начальника опечатано, а майно
розграбовано, тими ж австрійцями, котрі заявили, що Хотинський повіт
належить до Бессарабії, де австрійці української влади не визнають.
Взагалі настрій населення неспокійний. Продовжується обеззброєння
населення. Херсонщина. Нема відомостей. Київщина. В Київському повіті
німці порядкують скрізь самі, не рахуючись з Українською владою. В
Чигиринському повіті настрій неспокійний. Пограбовано монастир, є
жертви. В тому ж районі передбачаються пограбування маєтків, а також
Матронівського монастиря. В повіті дві німецькі сотні. Катеринославщина.
Позаяк німці захопили до своїх рук всі дроти, зв’язку з повітами не
мається. Чернігівщина. В Козелецькому повіті щоденні підпали та бешкети
анархічного елементу. В Чемері не спокійно. На межі Кролевецького та
Сосницького повітів зорганізувалася більшовицька банда, котра
розграбувала фольварк у Нахаївці» 39.

Організаційно-штатна структура територіальних військових установ була
відпрацьована протягом двох місяців, і 24 червня гетьман затвердив
«Штати управління корпусу на час спокійний».

Посаді командира корпусу відповідало військове звання генерального
значкового або бунчужного з річним утриманням 13 800 крб. Він мав у
підпорядкуванні персонального осавула (сотник, 6 000 крб.). До
управління корпусу належали штаб, три окремі управління (корпусного
інтенданта, начальника артилерії, інспектора технічних частин) і дві
управи (санітарна і ветеринарна). Начальник штабу корпусу мав бути
полковником або генеральним хорунжим (10 800–12 000 крб.). За штатом у
штабі передбачалося 18 старшин, 11 військових урядовців, 68 козаків. Для
обслуги господарських потреб штабу призначалися три легкових автомобілі,
чотири мотоцикли, парна фура, парокінний віз, 39 коней. Посаді
корпусного інтенданта відповідало звання полковника або генерального
хорунжого (10 800 крб.). До його управління входило чотири старшини,
дев’ять військових урядовців, 17 козаків. Начальник артилерії
корпусу –генеральний хорунжий або значковий (1 200 крб.) мав у своєму
підпорядкуванні двох старшин, двох військових урядовців і чотирьох
козаків. Інспектору військових частин – полковник або генеральний
хорунжий (16 800 крб.) – безпосередньо підлягали двоє старшин, двоє
військових урядовців і 12 козаків. Всі начальники управлінь корпусу мали
в своєму розпорядженні по легковому автомобілю. Санітарну і ветеринарну
управи очолювали корпусні лікарі (10 800 крб.). Їм підлягали по одному
лікарю для доручень, фельдшеру і писарю 40.

Охоронні сотні губернських і повітових комендантів нараховували 104
особи. З них старшини: командир сотні – сотник (6 000 крб.); три
півсотенних – значкові (4 800 крб.); підстаршини: бунчужний (1 800
крб.), три чотарі (1 560 крб.), шість ройових (1 320 крб.) і 90 козаків
(1 080крб.) 41.

9 вересня військовий міністр генеральний бунчужний О. Рогоза затвердив
штати українських з’єднань і окремих частин всіх родів військ 42. За
ними в армії Української Держави передбачалося 175 генералів, 14 930
офіцерів, 2 975 військових урядовців, 291 000 підофіцерів і солдатів.
Але такої чисельності українська армія не досягла, в листопаді 1918 р.
вона нараховувала приблизно 60 тис. вояків 43.

В цей час відбулася певна реорганізація місцевих охоронних підрозділів
Військового міністерства. Наказом військової офіції Української Держави
від 31 серпня 1918 р. №523 замість управлінь губернських і повітових
комендантів створювалися «управління комендантів Штабів корпусів і
дивізій в пунктах постійного розташування військ». У Києві і Одесі, де
існували до цього комендантські управління за особливими штатами, нових
формувань не організовано. У місцях дислокації кількох корпусних і
дивізійних штабів створювалися єдині комендантські управління, а там, де
штабів не було, комендантські обов’язки покладалися на одного зі старшин
місцевих військових частин. Призначали на нові посади переважно із
особового складу скасованих губернських і повітових управлінь. Відтепер
обов’язки комендантів визначалися лише Статутом залогової служби
Російської імперії, доки не буде відпрацьовано нових статутів. Охоронні
сотні і кінні команди колишніх губернських і повітових комендантів
розформовувалися або переходили у підпорядкування місцевих старостів і
отаманів, як і резервні вартові дивізіони та сотні. У підлеглості
комендантів штабів корпусів і дивізій залишилися півсотні, які мали
нести залогову службу згідно з військовими статутами.

В нових комендантських управліннях штабів корпусів передбачалися посади:
комендант – полковник або військовий старшина (8 400 крб.),
штаб-старшина комендантського управління – штаб-старшина або сотник
(6 000 крб.), три осавули – значкові або хорунжі; діловод – військовий
урядовець (4 800 крб.), шість писарів, шофер з помічником, чотири
служники. Для коменданта був передбачений легковий автомобіль або візок
з кіньми. Штат коменданта штабу дивізії був дещо меншим: комендант –
сотник (6 000 крб.), два осавули – значкові чи хорунжі (4 800 крб.), три
писарі, два служники, кучер. На канцелярські потреби коменданту
щомісячно призначалося 50 крб., а на господарські – 30 крб. 44.

Отже, територіальні охоронні осередки Військового міністерства на
початку існування Української Держави були фактично поліцейськими
підрозділами і брали активну участь у встановленні громадського порядку
на місцях, а з початку створення регулярних збройних сил гетьманату
стали виконувати функції підрозділів з охорони військового порядку.

Органи військової юстиції. Використання цих органів в охоронній
діяльності має певну специфіку. На відміну від попередньо розглянутих
військових інституцій, яким було притаманне забезпечення громадського
порядку шляхом застосування зброї чи погрози її застосування,
військово-судові органи мали здійснювати правосуддя, тобто – виконувати
функції незалежної судової гілки влади. Проте, певна річ, вдаючись до
розповсюдження юрисдикції військової юстиції на цивільне населення,
гетьман розраховував на посилення карної відповідальності. Тому досить
логічно постає питання про масштаби участі військових судів в охоронній
діяльності.

Систему військово-судових установ було започатковано ще в УНР у ході
створення «Осібної української армії». Але за короткий час відновленої
влади Центральної Ради зроблено було в цьому напрямі небагато.
Гетьманському Військовому міністерству фактично дістався лише
центральний апарат – переіменоване 24 квітня 1918 р. з Головної
військово-юридичної управи Головне управління військово-судових справ. З
цього дня його очолив штабс-капітан В. Буйницький, який пройшов школу
судді 8-ї армії Південно-Західного фронту. Його помічником було
призначено отамана Ясногурського 45. 10 липня у зв’язку з прийняттям
законів, що стосувалися загального реформування центральних органів
юстиції, Головне управління військово-судових справ отримало нову
назву – Головне військово-юридичне управління (ГВЮУ). Його очолив
колишній військовий суддя Віленського військового округу генерал-майор
К. Чивадзе, помічником якого було призначено колишнього військового
суддю Київського округу генерал-майора О. Гречка. Структурні підрозділи
ГВЮУ очолили: колишній помічник головного військового прокурора
генерал-майор В. Ігнатович – головну законодавчу управу (карний,
процесуальний і статутний відділи); військовий юрист генерал-майор
В. Бривкін – головну загальну управу (відділи персонального складу,
господарський та екзекуторський); колишній військовий суддя Галицького
губернаторства генерал-майор М. Балясний – головну касаційну управу
(перший і другий відділи) 46. Отже, за гетьманату професійний рівень
співробітників ГВЮУ значно підвищився.

Посаді начальника ГВЮУ відповідало звання генерального значкового з
річним утриманням 15 000 крб. Крім особового складу управління, йому
підлягали територіальні військово-судові установи і Військово-юридична
академія. При начальниках Головного і Генерального штабів, головному
начальнику постачання, начальнику Канцелярії міністерства існували
посади юрисконсультів, які передбачали військові звання полковників
(9 000 крб.).Про належність особи до військово-юридичної установи
свідчила спеціальна уніформа сіро-синього кольору з малиновим кантом 47.

З прийняттям 30 травня 1918 р. закону «Про військову підсудність» поле
діяльності військово-судових установ мало значно поширитися за рахунок
підпорядкування до їхньої юрисдикції цивільних осіб, яких звинувачували
в найбільш тяжких злочинах, вчинених у місцевостях, де оголошено
військове становище. Тобто гетьманський уряд намагався використати
механізм військової юстиції для боротьби з анархічними тенденціями в
державі.

21 червня 1918 р. гетьман затвердив закон «Про організацію
військово-судових інституцій та їхню компетенцію», за яким військові
суди поділялися на вищі (Київський і Катеринославський) і штабові (при
штабах дивізій, корпусів та Головному штабі). До компетенції вищих судів
під час існування нормальної підсудності належали всі справи військових,
які займали посаду не нижче командира окремої частини, і цивільних осіб,
яким за звинуваченням загрожувало покарання з позбавленням або
обмеженням громадянських прав. Під час існування виняткової
підсудності – справи військовослужбовців не нижче командира частини, а
також належних до війська цивільних урядовців, які займали посаду не
нижче V класу, та священиків усіх вір. Всі інші справи підлягали
компетенції штабових судів. Справи розглядалися судовими колегіями у
складі голови – «особи військово-судової офіції» та виборних суддів,
кількість яких встановлювалася у вищих судах – у вісім осіб, полкових –
чотири. Виборні судді обиралися жеребкуванням із складу старшин і
підстаршин, підлеглих військовому судові. До складу судових колегій під
час справ за участю старшин не дозволялося залучати підстаршин, а за
участю командирів частин – старшин, не нижче командира частини. У
засіданнях судів обов’язково мав брати участь секретар, а у вищих – ще й
прокурор та захисник. У штабових судах участь останніх була
необов’язковою. Вироки та рішення всіх судів мали бути оскаржені лише в
касаційному порядку до Генерального суду. Для провадження слідств у всіх
військових судах призначалися військові слідчі, яким належало також
проводити слідства у всіх тих випадках, коли російське законодавство
передбачало проведення військових дізнань.

Виконання прокурорського нагляду у вищих судах здійснювали штатні
прокурори, яким підлягали товариші і кандидати на військово-судові
посади. З 17 жовтня представники військово-прокурорського нагляду
вводилися й до складу штабових судів. У своїй діяльності всі військові
суди керувалися, крім цього закону та закону «Про військову підсудність»
від 30 травня 1918 р., російським законодавством у межах, які не
суперечили законам Української Держави 48.

Гетьманський уряд з діяльністю військових судів пов’язував великі надії.

Так, 1 серпня міністр внутрішніх справ надіслав таємного листа до
військового міністра, в якому запитав: «Прошу Вас, Пане Міністру,
повідомити, чи утворені вже військові суди, чи приступили вони до праці,
і чи можу я зноситися з Вами по питанню передачі справ на розгляд
військових судів?». Військовий міністр повідомив колегу, що вищі
військові суди вже діють 49. Його наказ від 22 липня №349 вимагав від
усіх муштрових начальників у випадках вчинення злочинів звертатися до
службовців відповідних судів.

На той час вищі суди вже розташовувалися в Києві – по Никольській
вулиці, 11, а в Катеринославі – по Катеринославському провулку, 104. В
Київському суді було призначено слідчого суддю з надзвичайних справ та
двох слідчих суддів з господарських справ, які обслуговували всі
військові частини, управління і установи, розташовані у Правобережній
Україні і в Чернігівській губернії. Камери цих слідчих суддів
знаходилися при Київському вищому суді. Ще п’ять слідчих суддів мали
свої камери при штабах I-V військових корпусів з відповідним
обслуговуванням. Слідчі судді Катеринославського вищого суду
обслуговували військові інституції Лівобережної України. Їхні камери
розташовувалися: судового слідчого з надзвичайних справ – першого в
Харкові, з обслуговуванням Полтавської і Харківської губерній, другого –
в Катеринославі, з обслуговуванням Катеринославської і Таврійської
губерній. Троє слідчих суддів були призначені до штабів VI-VIII корпусів
з відповідним обслуговуванням. Крім того, при штабах кожної пішої та
кінної дивізій і корпусів розташовувалися штабові суди. Належні до них
полкові слідчі були призначені по одному на кожну частину, при штабах
яких мали бути їхні камери. Наказом військового міністра на них
покладалося провадження слідства «по всіх заподіяних злочинах, коли
«Сводом законов» бувшої Російської імперії провадились дізнання».
Зазначалося, «що в такий спосіб вони, яко фахівці, повинні виконувати ту
працю, яку раніш покладалося на муштрових старшин по провадженню
дізнань» 50. Кількість військових судів збільшилося в останні місяці
існування гетьманату Скоропадського, коли уряд вдався до створення
військових формувань із російського офіцерства.

В газеті «Армія» за 8 грудня 1918 р. знаходимо наказ від 3 грудня №53, в
якому Головнокомандуючий генерал-лейтенант князь В. Долгоруков вимагав
«всі військові загони, сформовані на території України, але не належні
до складу українських корпусів, залучати в судовому відношенні до
відання найближчих українських судів: вищих (Київський і
Катеринославський) і штабових (при штабах корпусів і дивізій).
Призначення військових слідчих для розслідування виниклих в цих загонах
судових справ здійснити розпорядженням голів штабових судів за
узгодженням з належними начальствуючими особами. Камери військових
слідчих повинні знаходитися при штабових судах. Начальствуючим особам,
які користуються правами не нижче командира окремої частини, про всі,
скоєні в колі їхнього відання, пригоди, що мають ознаки
кримінально-відповідальних дій, за винятком тих, по яким робиться
розпорядження про створення військово-польового суду, повідомляти
негайно без провадження дізнання військовому слідчому».

Того ж дня наступний наказ головнокомандуючого за №54 надав «права з
утворення військово-польових судів, крім начальників військових залог,
ще й командирам окремих (штатних) частин».

Кошти, що витрачались на утримання установ, підлеглих Головному
військово-юридичному управлінню, були визначені в бюджеті держави. Так,
за звітною відомістю у серпні 1918 р. безпосередньо до управління
надійшло 59 980 крб. на платню особовому складу, 2 500 крб. – на
канцелярські і господарчі витрати, 1 500 крб. – на відрядження. Вищі і
штабові суди отримали відповідно 67 700/250 600 крб. на платню особовому
складу, 350/19 420 крб. – на канцелярські і господарчі витрати,
5 200/50 000 крб. – на відрядження, 500/16 800 крб. – добових для
свідків і експертів. Утримання Військово-юридичної академії коштувало
щомісячно 22 260 крб. З них на платню особовому складу витрачалося
11 760 крб., на канцелярські і господарчі витрати – 5 500 крб., і на
наукову роботу – 5 000 крб. 51.

Щорічні бюджетні витрати по Головному військово-юридичному управлінню
становили 3 234 725 крб. З них 413 558 крб. – на утримання центральних
установ, 2 330 270 крб. – військово-судових установ і 490 900 крб.
становили видатки по урядуванню 52.

Отже, незважаючи на передбачення застосування механізму військової
юстиції до покарання цивільних осіб, коло суб’єктів з їх числа, які
згідно зі згаданими вище законами підпадали під юрисдикцію
військово-судових установ, було обмеженим і стосувалося переважно часу
військового стану. До речі, зауважимо, що до впровадження військового
стану в деяких губерніях і градоначальствах гетьман почав вдаватися лише
з 8 листопада 1918 р., коли розклад союзних австро-угорських, а згодом й
окремі бешкети німецьких військ стали загрозою громадського порядку в
цих місцевостях. Таким чином, у гетьманській Українській Державі
потужнішим і чисельнішим залишався судовий апарат «цивільного
відомства». При цьому ми не говоримо про військово-польові суди
союзників, що діяли на підставі законів своїх держав і в їхньому
тлумаченні притягали до карної відповідальності українських громадян за
протиправні вчинки проти військ Центральних держав як союзників України.

§3. Військові частини особливого призначення

Внутрішні війська. На момент встановлення гетьманату П. Скоропадського,
за даними сучасних військових істориків, в Україні вже не було
боєспроможних частин старої російської армії. Від них залишилося близько
15 тис. осіб українізованих формувань, тобто лише їхні штаби і кілька
сотень рядових вояків при них. Найреальнішою збройною силою на той час
було Запорізьке угруповання, яке налічувало близько 25 тис. осіб 53.

У своїх спогадах П. Скоропадський писав: «Крім кадрів постійної армії, у
нас ще була бригада Натієва. Натієв, грузин за походженням, ще при Раді,
до більшовиків, взявся за формування окремої частини, яка брала участь у
січневих київських боях. На неї звернула увагу Центральна Рада, і
тодішнє міністерство дало Натієву змогу посилитися. Направили Натієва,
здається, спочатку для приведення в порядок Катеринославської губернії,
а потім в Таврійську» 54.

Головними аргументами, що переконали союзників у доцільності збереження
цього з’єднання з покладенням на нього поліцейських функцій, стали
досить високий рівень його боєздатності і антибільшовицька
спрямованість. На це німці звернули увагу під час Кримської операції, що
як спільна не готувалась, але в результаті зіткнення геополітичних
інтересів Німеччини й України на Півдні їхні військові частини в цьому
районі почали взаємодіяти. Тому дозволимо собі зробити невеличку
історичну довідку про події, які допомагають зрозуміти логіку
настирливості П. Скоропадського у збереженні військового з’єднання, що в
майбутньому стало чи не головною силою в усуненні його від влади.

Концептуальне оформлення політичного курсу України щодо Криму в 1918 р.
проходило в загальному руслі становлення її державності, на якому
значною мірою позначалася німецько-австрійська військова присутність.
Центральна Рада, проголошуючи Третім Універсалом Українську Народну
Республіку у складі Федеративної Росії, не залучала Крим до теренів
України. Але після укладення Брестського мирного договору, коли
українська державність була визнана де-юре, урядові діячі УНР
обґрунтували політичну і економічну необхідність приєднання Криму.
Український погляд на кримське питання не збігався з
військово-стратегічними планами союзників, зокрема Німеччини. В березні
1918 р. німецький міністр закордонних справ Буше на запитання відносно
кордонів УНР дав офіційне роз’яснення, зазначивши, що до неї належить
Таврійська губернія без Криму 55. Але поставити останню крапку у
визначенні українсько-кримських стосунків німецькі політики не
поспішали. Це було пов’язано з їх загальним ставленням до уряду УНР,
соціалістична орієнтація якого не влаштовувала Центральні держави.
Невдала земельна реформа і соціальний розбрат в країні ставили під
загрозу українські сировинні і харчові поставки, необхідні Німеччині й
Австро-Угорщині для успішного продовження війни з державами Антанти. За
умови усунення від влади Центральної Ради дипломатичні маневри Німеччини
щодо України і Криму могли набути нових варіантів. Протягом квітня, поки
німецька таємна дипломатія вирішувала долю українського уряду,
військовий міністр УНР О. Жуковський без погодження із союзним
командуванням підготував і видав наказ про здійснення операції
захоплення Криму і Чорноморського флоту. Для цього із складу
«Запорізької дивізії Осібної армії» за наказом по військовій офіції УНР
№28 від 8 квітня відокремлювалася (фактично ж сюди увійшов майже весь
особовий склад) кінна бригада З. Натієва, якій, щоб дістатися до Криму,
належало подолати опір анархо-більшовицьких формувань червоного
головкома В. Антонова-Овсієнка 56.

Наступ Кримської (за іншими джерелами – Севастопольської) групи бригади
розпочався ударом із району Харкова через Лозову на Олександрівськ. Тут
група, до складу якої входили 2-й Запорізький полк підполковника
П. Болбочана (командир групи), Кінногайдамацький полк полковника
В. Петріва, 2-й гарматний полк полковника Сікевича, бронедивізіон
сотника Болдирєва, кінногарматний гірський дивізіон полковника Алмазова,
поповнилася кількома підрозділами з Легіону українських Січових
Стрільців Австро-Угорської армії, що вели наступ із Правобережжя. 19
квітня на бік Кримської групи перейшов Гуляйпільський полк на чолі з
прапорщиком А. Волохом, який підняв повстання проти свого
чорногвардійського командування, зокрема комісара полку Н. Махна 57.

Українські війська зламали опір червоногвардійських загонів у
Мелітополі, оволоділи укріпленням біля залізничного мосту через Сиваш на
Чонгарському перешийку. 21 квітня вони без бою увійшли до Сімферополь,
потім – до Алушти і Бахчисарая, намірювалися наступати на Севастополь.
Але в цей час прибулий до Сімферополя штаб 52-го німецького корпусу
звернувся до отамана Натієва з вимогою пропустити вперед німецькі
війська, які ще 18 квітня оволоділи Перекопом і, швидко долаючи
незначний опір збройних осередків Радянської республіки Тавриди (за
наказом Леніна, вона вела війну проти Центральних держав формально
окремо від Радянської Росії), просунулися вглиб півострова. 1 травня
німці зайняли Севастополь. Цьому сприяли українські частини, які 22 – 23
квітня відбили контрудари червоних військ, очолюваних Ю. Гавеном і
М. Богдановим, а 25 – 27 квітня закріпилися в Сімферополі, Євпаторії і
Джанкої, висунулися до Ангарського перевалу і Феодосії.

Бойова майстерність бригади З. Натієва була високо оцінена союзниками. У
травні офіцер із штабу групи австро-угорських військ ерцгерцога
Вільгельма Габсбурга (Василь Вишиваний) писав гетьману Скоропадському:
«Вона (бригада – О.Т.) дуже гарна. Вона хоробро билася проти більшовиків
і дисципліна в ній міцна, офіцери – культурні люди, і що дуже дивно –
всі українці» 58.

Отже, на той час Натієв виявився єдиним офіційним представником України
в Криму, який за умови віддаленості від столиці і урядової
невизначеності був вимушений приймати політичні рішення. Його наказом
від 27 квітня №546 за узгодженням з місцевим німецьким військовим
командуванням було призначено тимчасового комісара у справах громадян
України в Криму полковника Якима Христича, який був відряджений до Криму
15 квітня 1918 р. за наказом міністра внутрішніх справ УНР із завданням
організувати в Сімферополі філію Інформаційного бюро МВС. Ця установа
мала «інформувати населення Криму про закони української держави і
проводити роботу по зближенню з Україною». 3-го травня Христич, щоб
з’ясувати політичні плани Німеччини стосовно Криму, зустрівся з
командувачем німецькими військами на півострові генералом Кошем, який
стратегічних таємниць своєї держави не розкрив і обмежився лише
зауваженням, що з Криму німці збираються зробити «другу Ніццу» 59.

Німецька дипломатія враховувала політичні плани ще одного свого
військового союзника і розглядала як варіант державного визначення Криму
утворення тут Кримського ханства під егідою Німеччини і Туреччини 60. Це
не відповідало гетьманській «всеукраїнській» концепції, що передбачала у
складі Української Держави не лише Крим, а й Холмщину і українські
повіти, окуповані в січні 1918 р. Румунією (Хотинщина і Аккерманщина).
Тому 15 травня 1918 р. при МЗС було скликано спеціальну нараду, що
повинна була визначити міжнародну позицію Української Держави щодо
етнічних українських територій, а також «у справі вирішення питань про
Таврію і Крим». Присутніми на ній, крім міністра закордонних справ
професора М. Василенка, були відомі професори-юристи Б. Кістяківський,
Богаєвський, Ейхельман, сенатор О. Шульгін, начальник військового
Генерального штабу полковник О. Сливінський і провідні урядовці МЗС.
Підсумком наради стала загальна думка: «Якщо Україна без Криму, то і без
моря, а це велике лихо нам» 61.

Таким чином, кримський вектор української політики в другій половині
травня 1918 р. визначився остаточно, і гетьман Скоропадський непохитно
дотримувався його протягом всього часу своїх владних повноважень.

Пізніше він згадував: «Я міркував так: плани німців мені невідомі, у
всякому разі, при певній комбінації німці не проти там закріпитися.
Туреччина з татарами теж протягує до Криму руки. Україна не може жити,
не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим повинен належити
Україні, на яких умовах, це не має значення, буде це повне злиття чи
широка автономія, останнє має залежати від бажання самих кримців, проте
нам необхідно бути убезпеченими від ворожих дій з боку Криму» 62.

Політична боротьба за Крим загострилася після того, як 18 травня
татарський Курултай обрав відомого пантюркіста Д. Сейдамета на посаду
прем’єр-міністра кримського уряду 63. Майже одночасно, 21 травня,
Українська Держава призначила своїм офіційним представником у Криму
контр-адмірала М. Остроградського (в червні його замінив контр-адмірал
В. Клочковський) і почала без узгодження з німцями створювати тут свою
адміністрацію 64. 4 червня в Євпаторію і Джанкой прибули призначені
гетьманським урядом повітові старости Гайдак і Вільнер, отримавши наказ
про прийняття від колишніх повітових комісарів Тимчасового уряду до
відання всіх управлінських справ на місці. Для останніх це було
цілковитою несподіванкою, і вони терміново виїхали до Сімферополя за
відповідними вказівками від губернського комісара 65. А 6 червня в Криму
вже було розповсюджено оголошення командира 1-го мусульманського корпусу
генерал-лейтенанта Сулеймана Сулькевича про встановлення нової влади,
яка не підлягала юрисдикції Української Держави: «Объявляю во всеобщее
сведение, что с согласия Германского командования я принял на себя
управление Крымом и формирование правительства с целью довести страну до
Краевого Парламента» 66. До такого кроку німецька дипломатія вдалася,
щоб уникнути загострення між своїми союзниками, Туреччиною та Україною й
не допустити політичного дрейфу півострова в тому чи іншому напрямі.
Політичне кредо Сулькевича базувалося на ідеології російських земських
кіл, тому в уявленні німців він був нейтральною фігурою щодо найближчих
північного і південного сусідів Криму. А це мало забезпечити Німеччині
найсприятливіші умови для задоволення власних геополітичних інтересів і
здійснення своїх військово-стратегічних планів.

За умови німецької підтримки С. Сулькевич відразу почав ігнорувати
українські претензії на Крим і впровадив політичний курс на повне
відокремлення від України.

Повітова адміністрація, призначена для Криму урядом Скоропадського,
залишилася без жодних владних важелів. 7 червня в Євпаторію повернувся з
Сімферополя колишній повітовий комісар Тимчасового уряду Ф. Раєцький,
який став відтепер підлягати Кримському крайовому уряду. Він показав
прибулому українському старості розпорядження Сулькевича, яке вимагало
від місцевої адміністрації «ни в какие сношения с Правительством Украины
не вступать и требования его не исполнять», і запропонував тому
забиратися звідси. Староста через місцевого німецького коменданта
намагався надіслати до Києва шифротелеграму, але той відмовив,
посилаючись на відсутність наказу генерала Коша. З українським урядовцем
не став зустрічатися і Сулькевич, якому староста був знайомий за
спільною військовою службою в російській армії. А новопризначений
товариш міністра внутрішніх справ Кримського крайового уряду князь
Горчаков порадив старості їхати додому, оскільки «питання про Крим буде
вирішене не в Сімферополі, і не в Києві, а в Берліні» 67.

У свою чергу, гетьманський уряд не вбачав у кримській державності жодних
підстав легітимності і залишив призначену адміністрацію на місцях. За
відсутністю владних повноважень повітові старости в Криму були лише
спостерігачами.

Так, сімферопольський повітовий староста протягом липня – листопада
справно звітував до Мелітополя таврійському губернському старості про
стан подій на півострові 68. 27 липня Українське відомство пошт і
телеграфу звернулося до МЗС з проханням встановлення зносин «з Кримською
владою, щоб всі служачі українських установ залишилися на місцях і не
складали присягу» 69.

Проте офіційно залучити кримські повіти до
адміністративно-територіальних одиниць Української Держави гетьман не
наважився. У наказі міністра внутрішніх справ від 15 червня, який
пояснював характер підпорядкування місцевій владі нових земельних
надбань України, про них не йшлося. В ньому лише зазначалося, що
відтепер під владу губернських старостів підлягають прикордонні повіти:
Аккерманський і Хотинський Бессарабської губернії – відповідно під владу
херсонського і подільського старостів; Гомельський Могилівської
губернії, Путивльський і Рильський Курської губернії – чернігівського;
Суджанський, Грайворонський, Бєлгородський, Корочанський,
Новооскольський Курської губернії – харківського; Річицький, Пинський і
Мозирський Мінської губернії – новопризначеного поліського 70.

Таким чином, ми бачимо, що, доки тривало державне визначення Криму,
гетьману вкрай була потрібна будь-яка військова сила у цьому регіоні для
здійснення своїх зовнішньополітичних планів. Але протягом травня –
початку червня 1918 р. бригада З. Натієва на вимогу німців була виведена
за межі Криму і дислокувалася в Мелітопольській і Слов’янській залогах.
У цей час вирішувалася подальша доля з’єднання. Отаман Натієв
продовжував переконувати український Генеральний штаб у доцільності
сформування з його війська дивізії, завдання якої полягало б у боротьбі
зі збройними виступами проти Української Держави. Він дотримувався точки
зору, висловленої в заяві від 8 квітня, що «з німцями тільки тоді
можливо вести працю, коли вони зустрінуть рівного або вищого
начальника». Але на противагу цьому начальник оперативного відділу
Головного управління Генштабу полковник Є. Мішковський домагався
найскоріше «затвердити і надати отаману Натієву штати частин, котрі
входять в бригаду, і підтвердити, що він повинен держатись цих штатів;
надіслати в бригаду комісію для перевірки звітності». Мішковський також
вказував на незадовільний політичний клімат у бригаді, протистояння,
«яке доходило до багнетів», між «дорошенківцями» і «богдановцями» –
особовим складом двох самочинно сформованих П. Болбочаном полків.
Начальник оперативного відділу зазначав: «Німців важко обдурити тим, що
начальника залоги в 3 000 осіб назвати отаманом дивізії, формування
таких частин в 300–400 осіб, які формує отаман Натієв, веде до того, що
у нас всі отамани одержують підвищену платню і Держава має тільки лишні
витрати».

Крім того, Генштаб мав відомості про те, що особовий склад бригади
неоднозначно сприйняв зміну форми державного правління в Україні. 9
травня офіцери оперативного відділу розмовляли з представниками
Гайдамацького куреня із Слов’янської залоги бригади і з’ясували, що «у
зв’язку з переворотом багато козаків і старшин хочуть розбігтися по
домівках». Незадоволені посилались на те, що «вони йшли на захист
Української Народної Республіки від більшовиків, які тепер вигнані за
межі України». Крім того, вони обурювались відсутністю твердої
української влади в Донбасі і жорстоким ставленням німців до голодних
робітників.

10 травня з Мелітопольської залоги до Головного управління Генерального
штабу прибув полковник Миськевич. Він доповів, що в бригаді діє «таємна
Рада Запорізького корпусу», яка надіслала отаману Натієву ультимативного
листа з вимогами виконувати її постанови, зокрема «йти до Харківщини, де
поповнити корпус і тоді піти війною на Гетьмана і німців». Серед
козаків, яких насамперед хвилює питання національне і земельне, існують
настрої, «щоб вирізати всіх старшин і розійтись». А деякі старшини самі
«не зовсім погоджуються з курсом уряду», оскільки «кабінет складається
із москалів». У бригаді ведеться антигетьманська агітація. Особовий
склад стурбований невизначеністю штатного розкладу і спостерігає за
«відношеннями між губерніальним комендантом і отаманом Натієвим як
користуючимся правами командира окремого корпусу».

На підставі цих відомостей Генеральним штабом було винесено вердикт:
«Стати на погляд, що всі спроби організації є не дійсною озброєною
військовою силою, а тільки озброєною імпровізацією, котра не годиться
для виконання важливих завдань, а тільки вносить розруху і хвилювання, а
тому бригаду отамана Натієва при першому підходящому випадку
розформувати». Але опальний отаман проігнорував такі висновки Генштабу і
самочинно почав розгортатися в «Перший Запорізький корпус», призначивши
1 травня підполковника П. Болбочана командиром Запорізької дивізії 71.

Це стало можливим завдяки особистій підтримці гетьмана.

П. Скоропадський згадував: «Коли прийшли німці і більшовики остаточно
зникли, в бригаді почались, як це завжди буває з такими частинами,
зібраними «с бору да с сосенки», що стоять без бойової справи, сварки і
розлад. Я часто отримував попередження, що у Натієва коїться щось
неладне, що там готується заколот і повстання проти мене, але під час
розслідування у них завжди все обмежувалося порівняно несерйозними
вчинками. Німці мені пропонували розформувати ці частини через їхню
неблагонадійність, я ж цього не хотів, по-перше, тому, що це єдині
частини, які в мене існували, вони вже у справі довели свою придатність;
по-друге, чому – я не знаю, але факт, що у Натієва була величезна
кількість всякого майна і зброї, які, у випадку розформування цих
частин, могли б конфіскуватися німцями. Через це я вирішив намагатися
очистити цю бригаду від елементів злочинних» 72.

Гетьману все ж таки вдалося переконати генерала Гренера у доцільності
збереження натієвського війська і за його особистим наказом
Мелітопольську залогу бригади було перекинуто з району
Мелітополь–Сокологорна на Харківщину, до Ізюмського повіту. Слов’янська
залога залишилася на місці, в районі станцій Колпаково–Микитівка. 4
червня з Олександрівська вийшов останній ешелон з майном бригади. Цього
ж дня її особовий склад отримав кошти за старими штатами «Запорізької
осібної армії УНР» 73. Відтепер її завдання полягало у знищенні збройних
загонів комуністичного ґатунку, що намагалися перетинати
українсько-радянський кордон. Для цього натієвців планувалося
розташувати у два ешелони: на рубежах Слов’янськ–Бахмут і
Павловськ–Богучар–Валуйки. У їхнього командира залишилися права
командира неокремого корпусу 74.

За наказом гетьмана Генеральний штаб намагався поліпшити політичний
клімат у з’єднанні. Багатьох старшин було змінено на більш надійних.
Гетьман навіть усунув від посади отамана З. Натієва і призначив
командиром генерал-майора М. Бочковського, якого добре знав по спільній
службі під командуванням генерала А. Денікіна 75. Колишнє натієвське
військо отримало назву Окремої Запорізької дивізії. До її складу входили
три Запорізькі піхотні, Гайдамацький, кінний ім. Гордієнка, гарматний та
інженерний полки, автопанцирний і кінногарматний дивізіони, авіаційна
ескадрилья. Ця грізна військова сила знаходилась в оперативній
підлеглості вищого німецького командування в Україні і повинна була
брати участь у придушенні антивладних виступів, тобто охороняти
Українську Державу. Гетьманський уряд мав право її використання за
узгодженням з союзниками. Піхотні та кавалерійські частини і підрозділи
дивізії, кількість автопанцерної техніки приводилися у відповідність до
«Тимчасових штатів охоронних частин», затверджених гетьманом 21 – 24
червня 1918 р.

Так, Запорізькі полки формувалися за штатом «2-курінного охоронного
пішого полку», які передбачали 1 561 вояка. З них на посадах старшин –
33, військових лікарів – 4, урядовців – 3, юнкерів – 43, кадетів – 24,
«вольноопределяющихся» – 59, «охотников» – 7, муштрових козаків – 1328,
обслуги – 60. Автопанцерний дивізіон – за штатами «Окремого українського
панцерного потягу із майстернею при ньому», який обслуговували 105
вояків і 48 майстрів, і «Автопанцерної батареї (2-чотового складу). В
батареї нараховувалося 6 бойових панцерних, 4 легкові і 6 вантажних
автомобілів, 4 мотоцикли (два з них з коляскою). Серед її особового
складу було 11 старшин, 3 військові урядовці, 44 муштрові козаки, 16
шоферів, 10 їхніх помічників і 4 мотоциклісти. Штати кінних полків
4-сотенного складу гетьман затвердив 20 серпня. До кожного з них входило
38 старшин, 7 військових урядовців, 784 муштрові і 151 немуштровий
козак. Склад артилерійських та інженерних підрозділів дивізії остаточно
визначився у вересні, коли були затверджені загальні штати військових
частин української армії на мирний час. При необхідності вони мали вести
бойові дії як звичайні військові формування належного рівня 76.

Особливе завдання покладалося на окремий авіаційний загін, який був у
розпорядженні командира дивізії. Ця частина виконувала не лише
винищувальні, а й розвідувальні функції. Літаки загону вистежували місце
розташування незаконного озброєного формування і доводили про це в штаб
дивізії. За узгодженням із місцевим начальником союзної військової
залоги приймалося рішення про його знищення. 20 серпня 1918 р. були
затверджені «Тимчасові посилені штати 1-го Українського авіаційного
загону, сформованого для боротьби з більшовиками при Окремій Запорізькій
дивізії Української Держави».

Ними передбачалися службові посади відповідно до військових звань
наземних підрозділів з державним грошовим утриманням за місяць: командир
загону, військовий літун – командир полку (700 крб.); його помічник,
військовий літун або літун-дозорець – курінний (600 крб.); п’ять
літунів – сотників (500 крб.); п’ять дозорців – сотників (500 крб.);
кулеметник – козак (250 крб.); бунчужний – підстаршина (300 крб.); 10
вартових і посланців – козаки (150 крб.). Обслуговували технічні і
господарські потреби загону завідуючий господарством – військовий
урядовець VI класу (450 крб.), діловод – військовий урядовець VI класу
або козак (375 крб.), механік (500 крб.), сім старших мотористів (300
крб.), технічний і господарчий коптенармуси (300 крб.); фотограф (300
крб.), аеролог (300 крб.), старший шофер загону (350 крб.), 11 старших
(300 крб.) і 12 молодших шоферів (250 крб.), електротехнік, токар,
слюсар, столяр, коваль, швець і кравець (всі – 300 крб.), два
телефоністи, три писарі (250 крб.), фельдшер (450 крб.).Технічне
спорядження і озброєння загону складалося із п’яти розвідувальних і двох
винищувальних літаків з трьома запасними моторами до них, трьох легкових
і п’яти вантажних автомобілів, чотирьох «авіаційних похідних майстерень
на самоходах», двох мотоциклів, двох велосипедів, семи «торб зі
слюсарним інструментом», фотолабораторії, п’яти авіаційних і одного
штативного фотоапаратів, аеронавігаційної станції, трьох кулеметів, 30
гвинтівок, 55 револьверів, телефонного комутатора і шести польових
телефонів, похідної кухні, діжок для мастила і пального. Передбачалося
12 комплектів спеціального обмундирування для льотного складу і три
авіаційні намети. На технічні потреби загону додатково виділялися кошти
з розрахунку 100 крб. на один літак і 50 крб. на один автомобіль.

Разом з тим авіазагін відчував певні труднощі в матеріальному
постачанні. 3 вересня його командир військовий літун сотник Єгоров подав
рапорт начальнику штабу дивізії, в якому доповів про невиконання
«резолюції Інспектора Повітряної Фльоти» і незабезпеченість загону
згідно з затвердженими штатами. В рапорті також вказувалось на
неможливість забезпечення державного ремонту техніки, оскільки «на
Україні нема і до цього часу не було жодної казенної спеціальної
установи по ремонту літаків, до цього часу ремонти здійснювали приватні
майстерні Київського політехнічного інституту на кошти із авансу
дивізії» 77.

Звичайно, що технічні негаразди суттєво впливали на боєздатність
дивізії, але й без того вона не стала опорою гетьманської влади. Нові
старшини не змогли змінити антинімецьких і антигетьманських настроїв, що
продовжували превалювати серед більшості особового складу дивізії. Тому
німецьке командування і гетьманський уряд довго вагалися, чи
застосовувати її за призначенням. 4 серпня з’єднання було сконцентровано
в районі Сватова, перший ешелон зняли з позиції і відвели на 10 верст у
тил для реорганізації. 14 вересня 1918 р. начальник оперативного відділу
українського Генштабу полковник Є. Мішковський доповів військовому
міністру, що «реорганізація дивізії закінчена і по існуючим
повідомленням 1-й і 2-й Запорізькі полки, гарматні частини надійні, а
3-й Запорізький, 4-й Гайдамацький і кінно-козачий полки під сумнівом».
Знову було порушено питання, «чи можна їх залишати, чи треба їх
розформувати».

Генерал М. Бочковський неодноразово звертався до німецького командування
за допомогою в налагоджені порядку в частинах. За жовтневим звітом
оперативного відділу Генштабу «цілі батальйони німців були примушені
нести службу кругом дивізії» 78. Але за відсутністю іншої сили у другій
половині вересня частини дивізії висунулися на позиції бойового
чергування. Збройні напади на українську територію з боку Радянської
Росії, в наслідок так званої «військової роботи» ЦК КП(б)У, яку
планували і організовували його члени, ставали все зухвалішими. Так,
виступаючи на пленумі, що відбувся 8–9 вересня в м.Орлі, Л. Пьятаков
заявив, що на Україні «селянство увесь час чекало і чекає на
більшовиків, воно буквально жадає їх приходу, воно настроєне вкрай
революційно». У зв’язку з цим А. Бубнов зазначив, що необхідно
створювати правильно організовані військові частини, які «ударними
кулаками мають проникати в Україну з «нейтральної зони», обростаючи там
сирим повстанським матеріалом» 79.

Загалом Запорізька дивізія виконувала поставлені перед нею оперативні
завдання.

В газеті «Армія» за 1 листопада 1918 р. знаходимо замітку під назвою
«Подяка Пана Гетьмана 2-му Запорізькому полку», в якій вказано, що «в
наказі військового міністра по військовому відомству зазначено бойову
відвагу 2-го пішого Запорізького полку, котрий два місяці вдень і вночі
займає бойові позиції в районі Стародуба, боронячи кордони України від
злочинних і повстанських ватаг, озброєних гарматами і самострілами. 8-10
жовтня його вояки біля с.Кам’янської пробились у напряму на Колпинці й
розбили ворога. За вірну службу військовий старшина Болбочан підвищений
в ранзі до полковника, нагороджені ті, що відзначились». В цьому ж
номері газети надрукована телеграма військового кореспондента до
редакції від 8 листопада: «У Клименкова, в нейтральной зоне, 80 км. сев.
от Старобельска, украинская дивизия отбросила большевиков».

Разом з тим антибільшовицька спрямованість дивізії не забезпечила
надійної охорони гетьманській влади. Під час повстання Директорії
більшість особового складу цього з’єднання перейшло на її сторону.

Для охорони безпеки Української Держави призначалося ще одне окреме
військове з’єднання, яке увійшло в історію під назвою «Сірожупанна
дивізія». Таку назву воно отримало через специфічну австрійського шиття
сіру уніформу вояків. Після досягнення Брестських домовленостей за
угодою між урядом УНР і Австро-Угорщини в австрійському таборі
українських бранців Фрайштадт було сформовано полк, який у травні
1918 р. у Володимирі-Волинському розгорнувся в 1-шу Козацько-стрілецьку
дивізію. Її очолив колишній начальник Одеського піхотного училища, а
потім українізованої 78-ї дивізії Румунського фронту генерал-лейтенант
Ф. Василіїв-Чечель, який восени 1917 р. потрапив до австрійського
полону 80. Це військове з’єднання було повністю споряджене і озброєне на
кошти Австро-Угорщини. 1 серпня цісарський міністр закордонних справ
граф Буріан отримав від свого представника у Східній армії
Австро-Угорщини повідомлення, що формування дивізії закінчене і
уповноваженим на передачу дивізії Українській Державі призначений
генерал-майор граф Шпаночи, якому належало укласти відповідну угоду з
українською стороною. 13 серпня 1918 р. її було підписано. Угода
передбачала, що дивізія розглядається Центральними державами як
регулярне з’єднання, що знаходиться в розпорядженні українського уряду,
але повинне «в першу чергу використовуватися спільно з союзними
військами для встановлення і підтримки порядку і безпеки в Україні і
тільки, в другу чергу, проти зовнішнього ворога держави». Доки війська
Центральних держав знаходяться на території України, український уряд
передавав дивізію в підпорядкування відповідного командувача союзних
військ, спочатку німецьких. Українське Військове міністерство зберігало
лише право здійснювати нагляд за дивізією. Разом з тим із дня прибуття в
Україну всі частини дивізії переходили на повне забезпечення
українського уряду, а її особовий склад підлягав українській військовій
юрисдикції. Всі витрати, пов’язані з формуванням цього з’єднання з
першого дня, повністю поверталися українським урядом Австро-Угорщині за
цінами, встановленими змішаною комісією. 24 вересня австрійці попрохали
уряд Ф. Лизогуба розрахуватися з ними продовольством. Встановлювалася
максимальна чисельність дивізії – 600 старшин і 15 тис. козаків. Датою
передачі дивізії Україні визначалося 17 серпня. Крім того, в угоді
зазначалося, що коли «дивізія або її частини виявлять в Україні
недисциплінованість, непідкорення або ворожість до Центральних держав,
то вона буде за вимогою однієї з країн чи обох Центральних держав того ж
часу роззброєна і розпущена українським урядом» 81.

Таким чином, гетьман практично не мав ніякого впливу на цю дивізію і не
міг розраховувати на неї як на з’єднання, здатне охороняти безпеку
Української Держави.

У своїх спогадах він записав: «Я з досвіду знав, що з військовополонених
нічого не вийде. Німці навесні теж привели дивізію «Синєжупанників». Всі
з цією дивізією носилися, вважали її вишколеною, а потім її довелося
терміново розформувати. Це були люди, яким зовсім не хотілося битися
проти більшовиків. Я вважаю, що теж саме сталося і з дивізією,
сформованої австрійцями («Сірожупанниками»). Крім того, я зовсім не був
впевнений, що вона виховувалася у бажаному мені дусі. В липні я бачив
один зведений полк. Люди були, як я і очікував, непридатні» 82.

Але відмовитися від послуг дивізії гетьманський уряд не міг. Кошти на її
формування були витрачені, і все рівно їх необхідно повертати
Австро-Угорщині. 17 липня начальник Генерального штабу полковник
О. Сливінський порушив питання про використання дивізії для боротьби з
більшовицькими загонами на Чернігівщині, для чого звернувся до
союзників:

«Прохаю не відмовити сповістити мене, чи не мається з боку Вищого
Австро-Угорського Командування перепон для найшвидшого переїзду цієї
дивізії по слідуючому рахунку: одну бригаду з частиною артилерії,
загальною кількістю 3 500 осіб., 200 коней, 16 кулеметів, 6 гармат –
через Ковель, Сарни, Лунінець, Гомель в район Новозибківа, а останню
частину дивізії, кількістю 4 000 осіб., 450 коней, 16 кулеметів і 6
гармат – через Ковель, Сарни, Коростень, Київ, Конотоп в район
Кролевця».

8 серпня на це звернення було отримано негативну відповідь 83. До
завершення всіх урядових формальностей австро-угорці залишалися повними
господарями дивізії. Остаточна передача з’єднання Україні скінчилася
лише 27 серпня 1918 р. А в листопаді його особовий склад, як і
запорожці, у своїй більшості виступив проти гетьмана.

Не було знайдено також порозуміння між гетьманом і Українськими Січовими
Стрільцями, що з 1917 р. діяли як одна з національних частин
австро-угорської армії. Їхній легіон у складі окремої військової групи
під командуванням ерцгерцога Вільгельма Габсбурга після квітневого
1918 р. походу на південь України протягом травня – початку червня
розміщувався в Олександрівську. Як виявилось, під час спілкування з
особовим складом натієвців, значна частина яких не сприйняла
гетьманського перевороту, на січовиків вплинули соціалістичні настрої
запорізького війська. Серед них навіть виникла ідея змінити гетьмана
України.

Про це П. Скоропадський згадував: «До мене почали надходити доповіді
наших агентів, що в Олександрівську австрійським полком, який
складається з українців, командує ерцгерцог Вільгельм. Він за допомогою
навколишніх осіб, більш за все якогось полковника (ймовірно П.
Болобочана – О.Т.), веде посилену агітацію на свою користь з метою бути
гетьманом. Австрійський ерцгерцог Вільгельм видавав себе за щирого
українця, називав себе Василько, говорив лише по-українськи, носив
вишиванку. Його емісари роз’їжджали по Україні, вже були деякі частини,
з якими вони встановили зв’язки, в дивізії Натієва без відома останнього
складалося зовсім конкурентне ядро прихильників ерцгерцога, були
розгалуження цієї конспірації і у великих містах» 84.

Використовуючи німецько-австрійські суперечності, Скоропадський домігся
того, що легіон було відокремлено від запоріжців і надіслано до
Єлісаветграда, де його мали залучати до каральних експедицій проти
бешкетників і заколотників у складі угорської дивізії генерала Маренці.
Проте особовий склад легіону не завжди справно виконував поставлені
завдання, а інколи й ставав на сторону повсталих селян. Так сталося,
коли 3-я сотня чотаря Г. Голинського мусила вдатися до екзекуції в
с.Добровеличковка. Замість каральних заходів вояки почали співати
українських пісень і танцювати на сільському майдані з місцевими
дівчатами. 2-а сотня легіону під командуванням сотника О. Микитки
обеззброїла в окрузі поміщиків. Герцогу Вільгельму вдалося відстояти
своїх підлеглих перед цісарським судом, який порушив слідство проти них
за скаргою генерала Маренці 85. Але загалом командування
австро-угорської Східної армії було невдоволено нерішучістю Стрільців у
каральних експедиціях проти українського населення і в жовтні 1918 р.
легіон було надіслано до Буковини з новим розташуванням у Чернівцях 86.

Національна гвардія. Київський полк Січових Стрільців, який склав зброю
30 квітня 1918 р., згодом почав відроджуватися. В серпні стрілецька Рада
надіслала до гетьмана делегацію, в яку увійшли Є. Коновалець, А. Мельник
і В. Кучабський. На прохання делегатів та у відповідь на їхню обіцянку
служити Українській Державі гетьман 23 серпня видав наказ про
відновлення Окремого загону Січових Стрільців з місцем постою в Білій
Церкві. Є. Коновалець і А. Мельник були призначені полковниками. Ця
частина мала стати гвардійською і виконувати спеціальні завдання
гетьманського уряду, для чого терміново забезпечувалася найкращою зброєю
і спорядженням. Наприкінці жовтня у складі загону було 59 старшин і
1 187 стрільців 87. Але розпропаговані Директорією Стрільці віроломно
порушили обіцянки і, навпаки, в листопаді 1918 р. стали ядром збройної
антигетьманської опозиції.

До національних військових частин, що існували в Україні до квітневого
перевороту, за гетьманату додалася Сердюцька дивізія. Це з’єднання
розглядалося гетьманом як власна гвардія, в основу формування якої
покладався, передусім, не національний, а соціальний принцип. Тому певні
надії на її комплектування П. Скоропадський пов’язував із заможними
верствами населення. Він розраховував, «що це єдиний засіб убезпечити
себе від більшовизму» 88.

Спочатку функціональне призначення сердюків мало відповідати колишнім
російським «лейб-гвардійцям Його Імператорської Величності». В
кавалерійських гвардійських частинах служив раніше П. Скоропадський.
Саме за їх зразком планувалося сформувати гвардію Української Держави на
засіданні міжурядової комісії 8 – 9 травня 1918 р. 89. Протягом травня –
червня функції добровільних сердюцьких підрозділів не виходили за межі
російської лейб-гвардії і полягали в основному у вартовій службі в
гетьманському палаці і Генеральному штабі. Але малочисельна гвардія не
відповідала військовій стратегії гетьмана і йому вдалося переконати
німецьке командування у доцільності її збільшення до чисельності
дивізії.

Вже 18 червня 1918 р. гетьман видав наказ про достроковий призов, в
якому встановив термін служби в її частинах: у піхотних і артилерійських
(крім кінної артилерії) – два роки, в інших – три роки. Було звернуто
увагу на те, щоб набір робили «з таких родин, відсутність в яких одного
робітника в жнива не відзначиться на їх добробуті» 90. Згодом призов до
Сердюцької дивізії набув законних підстав.

Військова повинність за законом від 24 липня 1918 р. оголошувалась
загальною, а громадяни Української Держави мусили її «обов’язково
виконувати в свій час». Комплектування дивізії починалося з 31 липня у
м. Києві. Загальна її чисельність мала становити 5 000 вояків. Призов
новобранців проводився на підставі особливої інструкції, затвердженої 30
червня Міністерствами військових і внутрішніх справ. Головна увага
приділялася соціальному походженню призовників. Зазначалося, що «козаки
для укомплектування Сердюцької Гетьманської дивізії вибираються при
близькій співучасті і контролю повітових організацій хліборобів,
виключно із сімейств землевласників-хліборобів, маючих більшу кількість
землі». Списки обраних затверджувались губернськими організаціями Спілки
хліборобів. У першу чергу підлягали обранню до призову молоді люди віком
від 18 до 25 років. Норма набору від повіту становила 125 осіб, кожний з
яких повинен був мати персональне посвідчення від відповідальної
організації хліборобів. Перевага віддавалася добровольцям. Якщо таких не
вистачало, решта обиралася шляхом жеребкування. О 8 годині 6 липня
новобранці мали з’явитися до своєї повітової управи для перевірки і
медичного огляду. Про кількість молоді, прийнятої на службу, повітові
комісії мусили негайно доповісти за телефоном до Головної управи
військової повинності 91.

Незважаючи на організовану роботу, призов до дивізії здійснювався з
великими перешкодами.

У відомостях мобілізаційного відділу Головного управління Генштабу за 27
липня відзначалося, що в Київській і Волинській губерніях «бажаючих
служити в Сердюцькій дивізії дуже мало. В повітах: Звенигородському,
Таращанському (Київської губ.) союзи хліборобів зовсім не організовані.
Бувши солдати пропагують, що не для того вони покинули фронт, щоб знову
поступати до війська. В прикордонних повітах на Волині мешканці майже
цілком більшовицьких переконань. Прокид національного обов’язку
громадянина, повинного захищати рідний край від ворогів, відсутній, на
військову службу дивляться взагалі незичливо». Не представили
призовників деякі повіти Чернігівської губернії, оскільки були захоплені
більшовицькими загонами. Лише Полтавська губернія 3 липня направила до
Києва 80 новобранців-сердюків 92.

Подібна картина спостерігалася і в інших регіонах країни. Справа
ускладнювалася й тим, що серед відібраних кандидатів було багато
непридатних до служби у гвардії.

16 вересня начальник Головного штабу сповіщав МВС, що через це «у
дивізії зробився вельми значний некомплект». Щоб довести чисельність
сердюків до запланованої, військовий міністр призначив на 30 вересня
призов другої черги новобранців 93.

Не кращим було становище з комплектуванням дивізії надстроковцями. Їхні
посади планувалося поповнювати спочатку військовослужбовцями колишньої
армії Російської імперії, а вже потім усіма тими військовослужбовцями,
які закінчили навчальні команди у військових частинах дивізії.

10 вересня командир дивізії генеральний хорунжий В. Клименко доповів
рапортом 1-му товаришу військового міністра, що «частина з прибулих на
поновлення дивізії старослужачих, бувших козаків Російської армії,
відправлена за повною невідповідністю їх, виказавши себе поганим
елементом; частина – добровільно пішла за власним бажанням» 94.

Офіцерські посади в дивізії комплектувалися на загальних умовах служби в
українській армії. Перевагу віддавали особам, які мали офіцерський орден
«Святого Георгія» або були нагороджені Георгієвською зброєю. Переведення
до дивізії для поповнення некомплекту допускалося тільки для офіцерів,
які прослужили у муштрових частинах п’ять і більше років. Менш
досвідчені офіцери із числа тих, хто мав бойові відзнаки, переводилися
до дивізії за особистою згодою гетьмана 95. Незважаючи на високі вимоги
до комплектування дивізії офіцерським складом, становище із заміщенням
посад цією категорією військовослужбовців було значно кращим.
Відсутність жорсткого національного цензу дозволила потрапити на службу
до дивізії бойовим офіцерам російської армії. Разом з тим з архівних
документів відомо, що, незважаючи на суворі накази, довести чисельність
дивізії до встановленої і повністю заповнити передбачені штатні посади
не вдалося.

Згідно зі штатним розкладом з’єднання, затвердженого гетьманом 27 червня
1918 р., Окрема Сердюцька дивізія складалася: управління – 16 старшин,
дев’ять військових урядовців, 62 муштрові і 89 немуштрових козаки;
2-курінний Сердюцький піший полк (32 рядного складу) – 70 старшин, п’ять
урядовців, священик, 967 муштрових і 362 немуштрові козаки; 3-сотенний
Сердюцький Лубенський кінно-козачий полк – 32 старшини, чотири урядовці,
священик, 608 муштрових і 169 немуштрових козаків; 3-батарейний легкий
Сердюцький гарматний полк – 28 старшин, три урядовці, 603 муштрові і 144
немуштрові козаки; окрема інженерна сотня – 17 старшин, два урядовці,
228 муштрових і 89 немуштрових козаків 96. Загалом особовий склад
дивізії за цими штатами нараховував не 5 000, як вимагав закон від 24
липня 1918 р., а 3 509 осіб. Але й цієї кількості Сердюцька дивізія не
досягла. Людей хронічно не вистачало навіть для добового чергування. 11
травня командир Сердюцької кінної сотні доповів 1-му
отаману-квартирмейстеру Генштабу, що не має можливості збільшити
черговий наряд, який складався на той час з 56 чоловік. З них: у
гетьманському палаці – 21 особа. вартових, 4 кінні і 4 піші ординарці;
біля грошової скрині у Військовому міністерстві – 4 козаки; на
обслуговуванні гаража – 4 козаки, 1 піший і 2 кінні ординарці; у
Генеральному штабі – 5 піших і 2 кінні ординарці; внутрішній наряд
складався з 4 днювальних по конюшні, 4 днювальних по казармі і чергового
по дивізіону. Крім того, мали місце випадкові наряди – у Полтаву за
бензином, в Одесу за зброєю і т. ін. При кількості особового складу
сотні 114 муштрових козаків людей не вистачало на три повні зміни. Через
те 2, 10, 11 травня сталися випадки втрати свідомості на постах у
гетьманському палаці. 16 травня старший лікар Сердюцького дивізіону
доповів командиру про збільшення з кожним днем хворих, яке спричинене
«сильним перевтомленням, пов’язаним з виконанням тієї важкої служби,
котру несуть козаки на варті» 97.

Порушення військових статутів, інструкцій вартової служби негативно
впливали на стан дисципліни серед сердюків. Серед особового складу дуже
поширеним було дезертирство. Протягом травня – червня 1918 р. щотижня з
Сердюцької кінної сотні дезертирувало кілька козаків, які забирали з
собою казенне обмундирування. А Ілько Відринський і Кузьма Барабані
втекли з шаблями. Іншою причиною дезертирства серед сердюків було вороже
ставлення селянства до родини призовників. 28 жовтня новомосковський
військовий комендант доповідав начальнику залоги у Харків, що
виявляється негативне відношення до призову навіть серед
«землевласників, котрі мешкають під постійними погрозами решти
селянства – забивати, палити». Серед населення розповсюджувалися чутки
про вивіз новобранців до Німеччини для надсилання на фронт. У цей час
ретельність відбору сердюків до дивізії була значно знижена.

31 жовтня маріупольський повітовий староста був змушений констатувати,
що «через відсутність у спілки хліборобів кандидатів для поповнення
недобору дивізії, довелося розпочати складання переліку всіх молодих
людей в повіті, які задовольняють умовам прийому до Сердюцької дивізії,
по скінченню складання якого буде зроблене їх засвідчення і
відправка» 98.

Таким чином до лав дивізії стала потрапляти звичайна молодь і надати
з’єднанню елітного характеру гетьману не вдалося.

З початком обов’язкового призову до Сердюцької дивізії її особовий склад
стали використовувати для охорони всіх столичних урядових установ і
супроводжування дипломатичних місій.

8 липня до голови російської мирової делегації, що працювала в цей час у
Києві, звернувся 1-й генерал-квартирмейстер українського Генштабу
генеральний хорунжий Л. Дроздовський з проханням з’ясувати питання
проїзду через кордон сердюцької варти з 10 осіб. Щочетверга із Києва
через Конотоп і Ворожбу до Великоросії відправлявся дипломатичний потяг
цієї делегації, який охороняла варта Сердюцького дивізіону. Але на
російському кордоні її примусили покинути потяг, оскільки на проїзд не
було дозволу більшовицького уряду і німецької військової влади. Для
уникнення подібних непорозумінь потрібно було відновлення розпорядження
«російським комендантам не чинити перешкод цій варті, а видати
посвідчення на ім’я Начальника варти про право супроводження потяга» 99.

Сердюків, на відміну від запорожців, німецьке командування почало
залучати до придушення антивладних виступів.

За доповіддю київського губернського старости до ДДВ від 28 серпня
«сердюками і німцями був обшуканий Володарський ліс і його околиці.
Особливим загоном в с.Березні взята контрибуція 130 тис. крб. за вбитих
вартових, і заарештовано 20 осіб. в Березні і 29 осіб. в
Пархомовці» 100.

Поширення функцій Сердюцької дивізії викликало необхідність її
відповідного озброєння і спорядження. Стосовно інших військових частин
Української Держави забезпечення цього з’єднання здійснювалося набагато
краще. Дивізія підлягала першочерговому озброєнню і
матеріально-технічному спорядженню за рахунок всіх існуючих на той час в
Україні резервів.

На озброєнні її особового складу було 1 473 гвинтівки, 1 104 револьвери,
432 шаблі, 1 312 бебутів, 144 піки, 12 кулеметів, 12 гармат. За
розпорядженням інспектора технічних військ до дивізії передавалися два
легкові і вантажний автомобілі, 11 мотоциклів. Для пересування особового
складу, зброї та майна дивізії передбачалося 246 возів і 1 641 кінь.
Штатним посадам особового складу дивізії відповідали підвищені військові
звання і платня. Так, командир дивізії –генеральний значковий – мав
щорічно отримувати 13 800 крб., командири всіх полків – полковники або
генеральні хорунжі – 9 600 крб., командир окремої інженерної сотні –
військовий старшина – 7 200 крб., козаки-надстроковці – 1 320-1 560
крб., а призовні – 1 080 крб. 101. Козаки і старшини забезпечувалися
безкоштовною єдиною формою одягу, яку шили інтендантські майстерні.
Сердюки носили кашкети та сорочки захисного кольору і сіро-сині штани.
Авансування коштів на потреби дивізії здійснювалося першочергово. Так,
для Сердюцького кінного дивізіону на рік було виділено 651 080 крб. З
них грошове утримання старшин складало 82 800 крб., козаків – 397 480
крб. Їхнє харчування коштувало 115 тис. крб., тютюнове задоволення – 300
тис. крб., мильне – 1 200 крб. На господарчі потреби визначалося 5 000
крб., 600 крб. – на канцелярські товари, 600 крб. – на просвіту і
літературу, 45 тис. крб. – на утримання кінського складу 102.

Забезпечення новобранців знаходилося під особистим наглядом Генерального
штабу.

Його начальник у вересні 1918 р. призначив службове розслідування з
приводу порушень, що відбувалися під час призову до дивізії. За
результатами розслідування, яке проводив генеральний хорунжий
Д. Приходькін, 15 жовтня розпочалася інспекція місцевих призовних
пунктів 103.

У цей час до формування Сердюцької дивізії знову була прикута увага
уряду. На засіданні Ради міністрів І. Кістяківський запропонував
вирішення питання про утворення національної гвардії в Україні
зосередити в Міністерстві внутрішніх справ, але зустрів опір військового
міністра О. Рогози, який вважав, що це лише його прерогатива. В
результаті прийняття остаточного рішення з цього приводу було
відкладено 104.

Військовому міністерству загалом вдалося добитися лише зовнішнього лоску
сердюків. 6 листопада 1918 р. делегація від спілки хліборобів
Козелецького повіту Чернігівщини відвідала сердюцькі полки. Делегати
були задоволені підготовкою вояків і їхнім зовнішнім виглядом, про що на
урочистому обіді висловили подяку генеральному бунчужному Рогозі.
Хлібороби були дуже здивовані тим, що так швидко сформувалася «добре
вимуштрувана дивізія, в якій стосунки між козаками та офіцерами були
найкращими» 105. Але ж це уявлення виявилося обманливим.

Загалом боєздатність Сердюцької дивізії була невисокою. Надії гетьмана
на свою гвардію на виправдалися. 18 листопада 1918 р. в бою під
Мотовилівкою Січові Стрільці (до 640 багнетів) завдали нищівної поразки
гетьманським військам (600 багнетів російських офіцерів, 1 000 багнетів
і 200 шабель сердюків). Після цього сердюки почали переходити на сторону
Директорії. Першим зрадив гетьмана Сердюцький Лубенський кінно-козачий
полк під командуванням полковника Ю. Отмарштайна 106.

Отже, правильна зі стратегічної точки зору гетьманська політика щодо
застосування в охоронній системі держави військових частин з особливими
функціями в стадії її реалізації виявилася невдалою. Вірних йому
внутрішніх військ і національної гвардії в Українській Державі утворено
не було. Абсолютна більшість особового складу частин, на які покладалися
завдання, притаманні таким підрозділам, не підтримала гетьманат, а
використала свій найкращий матеріально-технічний потенціал для його
повалення.

§4. Воєнізована адміністрація

та служба безпеки глави держави

Центральна гетьманська адміністрація в державній охоронній системі
посідала вагоме місце. Збудована на військових засадах, вона мала
контролюючі повноваження щодо всіх «силових відомств» Української
Держави, безпосередньо інформувала гетьмана з питань національної
безпеки і визначала загальні пріоритети охоронної діяльності.

Вже на третій день після квітневого перевороту новий уряд ухвалив
положення «Про Головну квартиру гетьмана», яка мала складатися «з Чинів,
які знаходилися при гетьмані для доручень, Власної Канцелярії і Штабу
гетьмана». На утримання всіх інституцій Головної квартири визначалася
державним бюджетом сума 4 352 940 крб. Начальник Штабу одночасно був і
начальником Головної квартири гетьмана, тобто головою гетьманської
адміністрації.

Серед осіб для доручень вказувалися три категорії: «Бунчукові Товариші
при Гетьмані та їхні Урядовці для доручень; Генеральні Старшини;
Гетьманські Осавули (старший і молодший) і Особистий Гетьманський
Секретар». Бунчукові товариші призначалися за особистим розпорядженням
гетьмана для виконання його доручень «по огляду губерній у всіх
відношеннях Державного Управління; по стягненню податкових недоїмок в
разі надлишнього їх де-небудь накопичення; по ревізії як відомств, так і
окремих управлінь, установ і діяльності службових осіб». Обсяг їхніх
повноважень і територіальне коло діяльності визначалися особистими
інструкціями гетьмана, тобто бунчукові товариші були спеціальними
уповноваженими гетьмана і могли за його вказівками перевіряти будь-який
державний орган і цивільну установу. Вони користувалися правами товариша
міністра, підлягали безпосередньо лише гетьману, мали в своєму
підпорядкуванні урядовця для особистих доручень з правами директора
департаменту і канцеляриста з правами столоначальника. При необхідності
бунчуковим товаришам призначалася канцелярія, до якої залучалися особи з
державного органу за їхнім власним вибором. Лише чисельність осіб, яких
відряджали до канцелярії, мали узгоджувати з начальником гетьманського
Штабу. Ці посади було заповнено 16 травня 1918 р., коли у «Державному
вістнику» було надруковано гетьманський наказ про призначення своїми
бунчуковими товаришами Миколи Стороженка і Юхима Котова-Коношенка.

Повноваження, подібні до повноважень бунчукових товаришів, мали й
генеральні старшини для доручень при гетьмані, але їх коло було дещо
звуженим. Вони теж підлягали безпосередньо гетьману і призначалися за
його бажанням, але лише для інспектування військових частин і установ,
про що сповіщалося в особистому наказі гетьмана по армії і флоту. Права
генеральних старшин дорівнювали правам товаришів міністра, а службові
обов’язки визначалися «особливими інструкціями Пана Гетьмана». Для
допомоги під час інспекцій за їхнім вибором, але за узгодженням із
начальником Штабу гетьмана відряджалися військовослужбовці. За
результатами доручення генеральні старшини доповідали «Пану Гетьману в
присутності Його Начальника Штабу».

Гетьманські осавули і особистий секретар виконували різні доручення
гетьмана і несли при ньому чергування, порядок якого визначався наказом
по Штабу гетьмана. Гетьманські осавули знаходилися в підлеглості одного
з генеральних старшин і призначалися на посаду за вибором гетьмана
наказом по армії і флоту. Старші осавули користувалися правами командира
полку, молодші – командира окремого батальйону. Особистий секретар
гетьмана виконував його доручення особистого характеру, «як-то: ведення
нотаток, щоденників, складання і розсилання особистих запрошень, вітань,
особистих листів Пана Гетьмана». Він підлягав безпосередньо гетьману і
користувався правами начальника відділу департаменту. З 16 червня це вже
була посада гетьманського генерального секретаря і на неї було
призначено товариша міністра внутрішніх справ О. Вишневського з
відповідним підвищенням повноважень 107.

Власна канцелярія гетьмана діяла у підпорядкуванні генерального писаря,
який підлягав безпосередньо і «звітував у своїх справах одному Пану
Гетьману», призначався його особистим наказом по армії і флоту. Він
користувався правами командира неокремої бригади і мав звання
генерального значкового або хорунжого (16 800 крб. річних). В обов’язки
писаря входило виконання особистого офіційного листування гетьмана і
його особистих доручень: складання проектів рескриптів, офіційних листів
і вітань, нарядів чергових при особі гетьмана; подання до державних
нагород осіб безпосередньої гетьманської підлеглості; інформування преси
про життя гетьмана. Генеральний писар мав всюди супроводжувати гетьмана:
в мандрівках, на парадах, оглядах, виїздах і виходах. Його посада могла
поєднуватися із посадою «Генерального Писаря Генеральної Ради Військ
Козацьких». Лише він міг входити до гетьмана «для особистої доповіді у
встановлені години і крім них». За весь час гетьманату П. Скоропадського
цю посаду займав І. Полтавець-Остряниця.

Функціональне призначення власної гетьманської канцелярії і службові
обов’язки її посадових осіб регламентувалися окремим положенням, в якому
зазначалося, що вона «засновується для прийняття прохань і скарг, які
можуть бути вирішені тільки волею Його Світлості, крім того, в
канцелярії ведуться справи і листування Його Світлості і родини», а
також складаються списки з адресами всіх урядових осіб.

Серед таких прохань і скарг визначалися скарги на тлумачення
департаментів Сенату; на постанови вищих державних органів; на дії і
розпорядження міністрів, головноуправляючих і губернських старостів у
випадку, якщо вони не підлягали за законом компетенції Сенату згідно зі
ст. 171-173 «Учреждения Министерств» (вид. 1892 р.) 108, а також
прохання про «дарування милості, в особливих випадках, що не підлягають
дії загальних законів, якщо цим не порушуються нічиї, захищені законом
інтереси і громадянські права; про помилування і пом’якшення долі осіб,
засуджених або відбуваючих покарання».

Розподіл справ між чинами канцелярії і порядок її діловодства
встановлювали за спеціальною інструкцією генерального писаря. Його
помічники (генеральні хорунжі або полковники – 13 200 крб. на рік)
здійснювали листування канцелярії і відповідали за своєчасне виконання
паперів. Старшини для доручень канцелярії (полковники або військові
старшини – 10 800 крб.) несли чергування в гетьманському палаці і
виконували окремі доручення генерального писаря. Діловод (8 400 крб.)
допомагав у листуванні помічникам писаря і приймав пакети та телеграми.
Завідуючий художньою частиною (8 400 крб.) готував проекти
обмундирування оточення гетьмана і осіб з його Штабу, відповідав за
оздоблення гетьманського палацу для свят і прийомів. Хронікер (8 400
крб.) після перегляду генерального писаря давав відомості про життя
гетьмана для преси. Помічники генерального писаря і старшини для
доручень мали права командирів батальйонів, інші зазначені посадові
особи – начальників відділення міністерського департаменту.

Генеральному писарю також підлягав «у відношенні проходження служби»
медик гетьмана, який вважався його особистим лікарем і призначався
відповідним наказом по армії і флоту. Ці обов’язки виконував безперервно
лікар Лукашевич. У медика був помічник, який виконував його доручення
щодо лікування осіб гетьманської Головної квартири, завідував її
амбулаторною приймальною палатою. Лікарям допомагав класний фельдшер.
Медик мав права корпусного лікаря, а його помічник – старшого лікаря
полку 109.

Коло справ, що знаходились у віданні Штабу гетьмана як основного
структурного підрозділу його Головної квартири, було найбільш широким.
До нього належали справи про призначення, звільнення зі служби,
відпустки і відрядження всього особового складу Головної квартири; про
допомогу від «Пана Гетьмана особам, які здійснили послуги Українській
Державі»; встановлення зв’язку між частинами, підлеглими начальнику
гетьманського штабу; усвідомлення гетьмана за даними преси про
політичний і економічний настрій населення; збереження справ і
документів історичного значення; забезпечення утримання та інших видів
задоволення особам Головної квартири; загальний нагляд за безпекою
резиденції і мандрівок гетьмана; влаштування гетьманських прийомів і
зустрічей; «обслідування всіх сторін діяльності політичних партій,
організацій і окремих осіб, які намагаються підірвати Гетьманську владу
і встановлену форму Правління в Українській Державі, а також висвітлення
різних політичних течій в суспільстві і народних масах».

У складі Штабу гетьмана передбачалися чини при особі начальника Штабу,
гетьманська похідна канцелярія, управління гетьманського господаря,
управління гетьманського коменданта і особливий відділ 110.

В положенні «Про Головну квартиру» зазначалося, що начальник Штабу
гетьмана як керівник його адміністрації «у всіх своїх справах дає звіт
тільки Пану Гетьману, всі розпорядження отримує від Пана Гетьмана і
ніяке інше управління по справам, ввіреним його розпорядженню, вимагати
вказівок по ним права не має». Він користувався правами
головноуправляючого, а в окремих випадках – міністра і віддавав «всі
розпорядження по міністерствам Гетьмана, його розміщенню, задоволенню та
охороні». В його обов’язки входило командування частинами Штабу, нагляд
за діловодством та ревізія справ Штабу, складання кошторисів видатків і
прибутків по Штабу, а також передача гетьманських розпоряджень всім
державним органам, цивільним установам і окремим особам для виконання зі
словами: «Пан Гетьман наказав».

Серед осіб для виконання доручень при начальнику Штабу гетьмана були:
старшини з правами командирів неокремих бригад, які за його вказівкою
повинні були нести чергування в гетьманському палаці під час засідання
Ради Міністрів; осавули з правами командирів сотень, які під час свого
чергування керували прийомом відвідувачів начальника Штабу і виконували
окремі його доручення; і секретар з правами столоначальника, що
виконував доручення начальника Штабу з цивільного управління і вів його
особисте листування.

@

B

E

I

O

O

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

¶o¶o¶v·x·0?2?e?i?6?8?uoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeeaeaea
eUeeaeaeaeaeaeoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoenoeu

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

e eceii4i6i?i1/4ioeioiEiIiTHiai`?b?e?e?4n6n>nBnooooeoeoeoooaeaaeaaeaaeaa
eaaeaaeaaeaaeaaeaaeaaeaaeUaeaaeaaeaaeaaeaaeOeaeOeIOeaeOeaeaaeaaeaaeaaeaa
eaaeaaeaaeaaeaaeaaeaaeU

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

·@?thy

hO

z

|

o

oe

,

hO

hO

hO

hO

hO

hO

,

.

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

AE

hO

hO

hO

hO

ueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeueoeue
oeueoeueeaeaeaeaeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueYOYOYOYIYueoeueoeue

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

2

4

¤

¦

®°N

P

?

?

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

·

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

O

U

i

?

^

`

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

v

x

o

u

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

uoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuea
eaeUeeoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoe

hO

hO

hO

hO

hO

hO

uoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeiaioeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeu
oeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoe

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

ueoeueoeuenueoeueoeueoeueiueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoeueo
eueoeueoeueoeueaueoeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeu
enueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoe hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

.

0

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

ueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueiueoeueoeueoeueoeue
oeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeuenueoeueiueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueaeT
HaeTHaeTHae*aeueoeue

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

uoeuoeuoeuoeuoenoeioeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeioe
uoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeiaioeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoe

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

/ V/ X/ 21 41 `1 b1 j1 p1 e1 i1
ueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoe
ueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueiaiueoeu
eoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoe

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

O

U

t

v

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

~ ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ш ъ ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? \

?

?

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

·@?uy

hO

hO

hO

hO

hO

F

H

?

O

H

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

????(?H

J

ae

e

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

?

i!

?%

TH%

O+

?=

jE

[

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

A

A

E

E

$

o

u

°

?

r

t

?

?

?

hO

hO

hO

·_?

®

0

2

?

?

O

&!

(!

j!

l!

a!

e!

i!

\”

^”

i”

i”

P#

R#

~$

?$

A$

Ae$

n%

p%

TH%

Z&

\&

ae&

e&

th’

(

e(

e(

?)

?)

oe)

o)

x*

z*

B+

D+

Ae+

AE+

I+

O+

O+

,

P,

R,

?,

O,

?-

1/4-

ue/

th/

>0

@0

hO

hO

hO

hO

hO

hO

hO

T@0

1

1

?1

?1

2

2

?2

?2

3

“3

E5

I5

\6

b6

TH6

a6

h7

j7

–:

?:

-;

;

¤;

¦;

1/4;

A;

.

>

?>

?>

o>

oe>

@

@

n@

p@

1/4A

3/4A

BB

DB

AEB

EB

HC

JC

VD

XD

aD

aD

(E

*E

^E

dE

H

H

`H

bH

?I

?I

®J

°J

6K

8K

LL

NL

OL

OeL

\M

^M

eM

eM

^N

`N

zO

|O

\P

^P

°R

?R

0S

2S

BT

DT

ET

ET

OU

OeU

eV

hO

hO

hO

·_eV

iV

eW

iW

nX

pX

oX

uX

[

[

?[

?[

\

\

0^

2^

?^

?^

H_

J_

?_

O_

V`

X`

aa

aa

fb

hb

-c

c

:c

@c

1/4c

3/4c

Dd

Fd

e

tf

vf

of

uf

‚g

„g

Ueg

THg

eg

eh

ih

xi

zi

j

j

THj

aj

ej

?j

oj

m

m

Oem

Om

`n

bn

|p

~p

Tq

Vq

r

r

–r

?r

?r

Or

xs

zs

t

t

t

t

u

u

?u

?u

?w

 w

x

“x

uoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeeae
aeaeaeUeeoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeu

hO

hO

hO

hO

hO

hO

[

Dc

eg

oj

Vm

?s

*z

I‚

c?

e“

X–

>?

–›

??

p?

OF

¬

’?

°

?

?

1/4A

iE

HO

cO

$Y

¬a

“x

$y

&y

’y

”y

z

-z

${

&{

’{

”{

|

>}

@}

AE}

E}

¬~

?~

O~

O~

th~



?

‚

t?

v?

th?

?‚

?‚

Ae‚

E‚

F?

H?

I?

??

8„

:„

?„

¶„

p†

r†

N?

T?

¶?

??

??

??

c?

,‹

–‹

?‹

?

-?

??

??

>?

@?

‚?

„?

|’

~’

†“

?“

I“

I“

U”

Ue”

\•

^•

th•

“–

Oe–

O–

b—

d—

ueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoeue
oeueoeueoeueoeuenueoeueoeueiaiueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeue
oeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoe

hO

hO

hO

hO

hO

·Zd—

Ae—

AE—

,?

.?

?™

?™

U™

Ue™

¶?

??

??

o?

ue?

?›

?›

c?

¤?

`?

b?

p?

!

!

c

c

Uc

Uec

¬F

®F

3/4F

AF

EF

IF

OF

¤

“¤

TY

VY

aY

aY

AE§

??

??

A?

Ae?

3/4©

>?

@?

A?

A?

‚¬

„¬

¬

?

?

?

P?

R?

??

??

?

’?

°

°

?

-?

?

ueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeueoeueeaeaeaeaeaeUeeueoeueoeueoeu
eoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenuenueoe
ueoeueoeueoeue

hO

hO

hO

hO

hO

hO

?

?

„?

†?

?

?

¶?

??

ueµ

thµ

r?

t?

o?

o?

’?

”?

e?

i?

†?

??

»

»

–»

1/4

-1/4

¦1/4

?1/4

,1/2

.1/2

?1/2

¶1/2

V?

X?

O?

TH?

hA

jA

iA

?A

?A

?A

A

A

?A

A

A

A

†A

?A

?A

?A

?AE

1/4AE

,C

.C

NE

PE

OE

OE

UE

UeE

E

-E

iE

^I

`I

ZI

\I

UeI

THI

\?

^?

Ue?

TH?

^N

`N

1/4N

3/4N

OO

OO

hO

hO

hO

hO

hO

ZOO

2O

4O

>O

DO

HO

O

O

$Oe

&Oe

(*

**

?*

?*

¦O

?O

*U

,U

®U

°U

?U

1/4U

Y

Y

Y

Y

–Y

?Y

-TH

TH

6TH

8TH

ATH

AeTH

Pss

Rss

0a

2a

®a

°a

?a

?a

(a

*a

8a

:a

?a

?a

@ae

Bae

Pae

Rae

ra

ta

?ae

¬ae

?e

?e

>e

@e

@e

Be

1/4e

3/4e

e

e

?e

?e

Ii

Ii

Zi

\i

Oi

Ui

aei

ii

?i

ni

pi

?

o

&o

*o

uoueucacacacacacacacacacUecacacacacacacacacacacacacacacacacacacacacacaca
cacUecuouOeIOe

hO

hO

hO

hO

hO

·

hO

hO

hO

·@?thyR¬a

?i

?

*o

?o

3/4u

Eh r@

*o

¤o

¦o

?o

?o

1/4o

3/4o

@o

Bo

?o

o

oe

oe

Ooe

Oeoe

/

/

?/

o/

vo

xo

?o

†o

|u

~u

ou

uu

”u

–u

u

-u

~u

?u

>ue

@ue

Iy

Iy

Uth

Ueth

`y

by

iy

iy

hn?

1/4

hO

hO

hO

$-$,%.%D&F& &c&^’`’®’°’?)?)?*?*e*i*o*f+h+j,l,i-
i-~.?.–/?/oe/o/o0o0F1L1I1I1:2h3j3AE4E4u5ue5n7p7 ?7 7,8.8r9t9 uoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeeaeaeaeaeaeaeaeaeUeeo euoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeu hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO ‘†‘?‘’’”’A•A•Ue•TH•I–?–O—O—U—e?i?AE™E™?™Oe™U™Z? ue/uenuenuenuenuenuenuenuenuenuenue/uenuenuenuenuenuenuenuenuenuenuenuen uenuenuenuenuenuenuenuenuenuenuenuenuenuenueeaeaeaeUeeue hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO ·_????????????¶ ? ? ? ? ™ ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? o:o

aeoaeo????????????????????t v ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ??????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ????? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ????? ? ? ? ? T V A * ® ° hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO · hO hO hO hO hO hO v x ue th o o hO hO hO ueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenuenueoeueoeueoeueoeue oeuenueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueeaeaeaeae aeaeaeUeeue hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO · hO hO hO hO hO hO · hO hO hO ue/uenuenuenuenuenuenuenuenueiuenuenuenuenuenuenuenuenuenuenuenue/uenuen uenuenuenuenuenuenuenueaeTHae*ae*uenuenuenuenuenuenuenuen hO hO hO hO hO hO hO ueoeuenuenueoeueoeueoeueoeueeaeaeaeaeUeeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoe ueoeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeu eoeueoeueoeueoeue hO hO hO hO hO hO a hO hO hO hO hO hO hO Ae AE hO hO hO hO hO hO uoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoe uoenoeiaioeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoe hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO uoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeeaeUeeOeIOeCOeIOeIOeCOeCoeuoeu oeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoe hO hO hO ·@?uey hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO P T ` b hO hO hO ue/uenue/uenuenuenuenuenuenuenue/uenuenuenueeaeaeaeUeeuenue/uenue/uenuen uenuenuenuenue/uenuenuenuenuenue/uenuenuenuenuenuenuenue hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO ueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeuenueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeu enueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueoeueiaiueoeueoeueoeueoeu eoeuenueoeuenueoeueoeueoeueoe hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO ? ? „ † hO hO hO hO hO hO hO hO uoeuoeuoeuoenoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeeaeUeeoeuoeu oeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoeuoeuoeu hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO hO ·@?uey hO Tника Штабу і членом Військової державної ради. До складу похідної канцелярії входили старшини для доручень її начальника, які займалися збором відомостей по армії і флоту України та інших держав, готували почесні караули, паради, церемонії, маневри, стройові огляди з присутністю гетьмана і супроводжували в цей час голову держави; топограф, який виконував військово-мапові роботи Штабу; загально-інспекторський, освідомчий і постачальний відділи, технічне відділення, канцелярія прохань на ім’я гетьмана, архів. Начальнику загально-інспекторського відділу з правами командира неокремої бригади підлягали помічник з правами командира військової частини і начальники діловодств: секретного, особового складу, загального листування і журнального. До складу діловодств входили перекладачі, фотографи, журналісти з помічниками, експедитори з помічниками, писарі, друкарі і кур’єри, службові обов’язки яких визначалися окремими інструкціями начальника похідної канцелярії. На освідомчий відділ покладалося інформування гетьмана про політичний і економічний настрій населення і складання за матеріалами української та закордонної преси тижневих звітів; підготовка статей для державних газет про життя гетьмана, а також окремих інформаційних спростувань, пояснень чи юридичних тлумачень; редагування гетьманських інтерв’ю і промов для преси. Крім начальника з правами директора департаменту міністерства і його помічника, до освідомчого відділу входили ще чотири діловоди щодо українських і закордонних газет, цензор, завідуючий друкарнею, дві друкарки і кур’єр. Начальник відділу був зобов’язаний розподіляти друкований матеріал між діловодами для щоденного читання, особисто перевіряти окремі статті і заносити їх до інформаційного бюлетеня із зазначенням у спеціальному журналі, забезпечувати своєчасність надходження до відділу і правильність збереження друкованого матеріалу. Він також щодня інформував начальника гетьманської похідної канцелярії. Помічник начальника відділу повинен був особисто перечитувати підготовлені статті про життя гетьмана і давати дозвіл на їхнє друкування, збирати матеріал про особу гетьмана для преси, заміщати начальника відділу. Діловоди щодня мусили перечитувати інформаційний матеріал, визначати і передавати найцікавіші статті начальника відділу з інформуванням про них. Перший – з українських, російських і польських, другий – німецьких і австрійських, третій – французьких, американських і англійських, четвертий – єврейських газет та журналів. В обов’язки цензора входили перегляд і цензура друкованих стовпців, «спростування брехливих відомостей про Пана Гетьмана, що просочилися до друку». Обов’язки друкарки і кур’єра визначалися окремою інструкцією начальника освідомчого відділу похідної канцелярії. Постачальний відділ вирішував справи платні особовому складу гетьманського Штабу, передчасної заготівлі для його потреб при пересуванні «провіанту, фуражу, матеріалів для обв’язування та обгортання пакунків і мішків, засобів обозно-речового задоволення», а також необхідної кількості автомобілів, пального і мастила для них. На посаду начальника постачального відділу обов’язково призначався офіцер, який закінчив Інтендантську академію або Український військовий політехнікум. Він мав права командира неокремої бригади. Йому підлягали помічник, старший і молодший старшини для доручень, бухгалтер, скарбник, два діловоди, рахівничий, два писарі, два друкарки, два вахтери. У віданні начальника постачального відділу знаходилися похідний магазин, обмундирувальна, взуттєва і обозна майстерні. Їхні завідуючі користувалися правами командирів військових частин. Технічне відділення забезпечувало телеграфний і телефонний зв’язок, електричне освітлення, дзвінкову та електричну сигналізацію гетьманського палацу і підрозділів штабу. Начальник відділення безпосередньо підлягав начальнику гетьманської похідної канцелярії і користувався правами командира військової частини. В його віданні знаходилися телеграфна і телефонна станції, а також вся мережа зв’язку в районі гетьманської резиденції. До штату телеграфної станції входили юзисти, які несли добове чергування біля телеграфних апаратів, реєстрували і передавали депеші завідуючому станції; механік, який відповідав за робочий стан агрегатів станції; наглядач, котрий мав слідкувати за станом електричної мережі станції. Штати телефонної станції передбачали завідуючого, наглядачів телефонної мережі, а також телефоністок, які несли добове чергування біля центрального комутатора. Канцелярія з прийому прохань на ім’я гетьмана відала справами стосовно скарг на рішення вищих державних органів або на діяльність вищих посадових осіб, прохань про дарунки різних милостей, а також прохань про помилування та пом’якшення долі осіб, засуджених чи тих, які відбувають покарання, тобто тими ж справами, що і власна гетьманська канцелярія, але під час походу. Її очолював начальник з правами директора департаменту міністерства, який підлягав безпосередньо начальнику гетьманської похідної канцелярії. Щомісячно він отримував від начальника постачального відділу грошовий аванс у сумі, затвердженій начальником Штабу, з якого за наказом гетьмана видавалися персональні грошові допомоги і винагороди окремим громадянам за заслуги перед Українською Державою. На це в бюджеті було передбачено 50 тис. крб. на рік. У підлеглості начальника канцелярії з прийому прохань знаходилися діловоди та їхні помічники, друкарки та писар. Архів гетьманської похідної канцелярії відав прийомом, реєстрацією та збереженням усіх справ, що надходили від начальників відділів Штабу гетьмана; видачею довідок у справах, зданих до архіву; закупкою наукових і спеціальних книг для бібліотеки гетьмана; описом справ і каталогів бібліотеки. Завідуючий архівом користувався правами начальника відділення департаменту. Йому на допомогу призначався чиновник архіву. Як окремий структурний підрозділ Штабу гетьмана у положенні про Головну квартиру визначалося Управління гетьманського господаря. Начальник управління – гетьманський господар – підлягав безпосередньо начальнику Штабу. З 19 липня 1918 р. цю посаду займав військовий старшина М. Ханенко. При отриманні наказів особисто від гетьмана він доповідав начальнику Штабу і лише йому звітував про свою діяльність. Призначення господаря відбувалося за гетьманським наказом по Штабу, про що також оголошувалось у наказі по армії і флоту. Він мав права помічника головноуправляючого, а в окремих випадках – товариша міністра. В компетенції господаря було матеріальне забезпечення гетьмана і його гостей, влаштування державних прийомів. Він відповідав за стан гетьманського палацу і всіх господарчих споруд, саду, рухомого майна гетьманської резиденції. У підлеглості гетьманського господаря знаходилися старший (з правами командира військової частини) і молодший (командира роти) старшини для доручень, канцелярія, господарчий відділ і гетьманська церква. Начальник канцелярії, яка відала адміністративним і господарчим листуванням управління господарства, прирівнювався у правах до директора департаменту міністерства. Йому підлягали урядовець для доручень, скарбник, бухгалтер, діловод, журналіст, писар і друкарки. Господарчий відділ безпосередньо займався господарськими справами гетьманського палацу, столуванням та задоволенням інших життєвих потреб гетьмана і його родини. Начальник відділу мав права командира бригади. В його обов’язки входило керування прислугою гетьманського палацу; складання щоденного списку осіб, запрошених до гетьманських обідів, і розподіл місць за столом; визначення щоденного кошторису для потрібних закупок і затвердження його у гетьманського господаря; отримання грошових авансів на витрати по гетьманському палацу і звітування про них. У начальника відділу був помічник з правами командира батальйону. Їм підлягали старшина для доручень з правами командира роти, який здійснював щоденні закупки для палацу; господарський урядовець, доглядач будинку і прислуга. Гетьманською церквою керував священик, який отримував «все необхідне від гетьманського господаря і за його згодою запрошував служників церкви». До складу Штабу гетьмана входило Управління гетьманського коменданта, на якого повністю покладалася особиста безпека голови держави. Комендант підкорявся начальнику Штабу гетьмана і призначався на посаду за поданням останнього окремим наказом гетьмана по Штабу, а також по армії і флоту. Всі урядові установи зобов’язувались надавати комендантові відомості стосовно гетьманської безпеки. Його вимоги про вжиття заходів на захист гетьмана повинні були негайно виконувати всі відомства і організації України. Військовослужбовці і цивільні урядовці, які відряджалися у розпорядження коменданта, знаходилися у повній його підлеглості, за ними зберігалися посада і грошове утримання. У своїй діяльності гетьманський комендант керувався спеціальною інструкцією Штабу, затвердженою гетьманом і підписаною начальником Штабу. Він користувався правами головноуправляючого з окремими правами товариша міністра. Посаді коменданта відповідало звання генерального значкового. Обіймав її генерал-майор колишньої російської армії К. Прісовський. Безпосередньо комендантові підпорядковувались помічник і старшини для доручень, канцелярія, самохідний відділ, конвой, особиста охоронна команда і гетьманська стайня. Начальники цих підрозділів теж користувалися правами на кілька рангів вищими, ніж у звичайних структурах: помічник коменданта і командир конвою – командира бригади, старший старшина для доручень і начальник самохідного відділу – командира полку, начальник стайні – командира батальйону, а канцелярії – начальника відділу міністерства. Обов’язки помічника коменданта і старшин для доручень визначалися особливими інструкціями начальника Штабу і полягали у забезпеченні оперативного управління охоронними підрозділами Штабу, порядку чергування по управлінню, а також у виконанні спеціальних завдань коменданта під час службових відряджень. Канцелярія здійснювала діловодство коменданта. До її складу, крім начальника, входили діловод, журналіст, писар, друкарки і кур’єри. У віданні самохідного відділу знаходилися «всі автомобілі і мотоциклети Пана Гетьмана і його Штабу», автомобільне майно і матеріали, а також велосипеди. Його начальника призначали з числа осіб, які закінчили вищі автомобільні курси. Автомобілі за посадовими особами Штабу розподілялися гетьманським комендантом за нарядами, які реєструвалися в спеціальному щоденнику, де зазначався верстовий пробіг і витрата пального. Помічник начальника відділу одночасно виконував обов’язки завідуючого гаражем. Крім них, до складу відділу належали конторник, діловод, старший механік гаража, шофери та їхні помічники, «кур’єри на мотоциклетах», писар і друкарка. Гетьманська стайня призначалася «для утримання і виїзду запряжних та верхових коней Пана Гетьмана та його світи, а також для збереження екіпажів, упряжі, сідел і манежу». Її завідуючий підпорядковувався коменданту. Крім нього, до особового складу стайні належали діловод і ветеринарний лікар, призначалася необхідна кількість обслуги із козаків. У положенні «Про Головну квартиру гетьмана» конвой визначався як «військова частина, призначена для охорони Пана Гетьмана і Його родини», і прирівнювався до кавалерійського полку. Особовий склад конвою вважався на дійсній військовій службі. Загальні права і обов’язки конвойних регламентувалися військовими законами і статутами, а спеціальні охоронні – Статутом залогової служби і особливою інструкцією коменданта, затвердженою начальником Штабу гетьмана. Старшини конвою призначалися на посаду комендантом за поданням свого командира. Умови комплектування конвою козаками визначалися за взаємним узгодженням начальника Штабу і військового міністра 111. 21 серпня 1918 р. Мала Рада Міністрів звернула увагу на необхідність ретельного підбору конвойних, встановлення для них збільшених посадових окладів і військових звань. 7 вересня Рада Міністрів затвердила штати власного конвою гетьмана. До його складу увійшли штаб і 3 сотні: офіцерська, яка комплектувалася виключно старшинами, кінно-кулеметна і козача. Так, командир конвою в ранзі генерального хорунжого мав річне утримання 10 800 крб. На цю посаду було призначено М. Устимовича. Його помічники з муштрової і господарської частини (полковник або військовий старшина) – 9 600 крб., осавул (сотник) –7 200 крб., сотенні командири (військові старшини або полковники) – 8 400 крб., півсотенні (сотники або військові старшини) – 7 200 крб., чотові командири, начальник зв’язку і вартові старшини в палаці гетьмана (сотники, значкові або хорунжі) – 6 000 крб. Рядові посади другої і третьої сотні комплектувалися «з козаків, або найманних людей від хліборобів по вибору і за відповідальністю командира конвою». Крім грошового утримання (2 500 – 3 500 крб. на рік), вони одержували повне харчове задоволення і помешкання. Спільний склад конвою нараховував 53 старшини (з них 30 вартових), попа, дяка, капельмейстера, вісім військових урядовців, 614 муштрових і 203 немуштрових козаків. Вартові озброювались гвинтівками і шаблями, старшини мали револьвери. На озброєнні кінно-кулеметної сотні стояли шість кулеметів «Максима» і 12 кулеметів «Льюіса» 112. Окремою військовою частиною, яка прирівнювалась до полку, вважалася й особиста охоронна команда гетьмана, що також підлягала коменданту. Вона комплектувалася «виборними надійними особами для охорони Пана Гетьмана, як при знаходженні в місці постійної резиденції, так і під час мандрівок по залізничним, шосейним і водяним шляхам». Для виконання своїх завдань у складі охорони встановлювалися постійні нерухомі і перепускні пости у палаці гетьмана; розроблявся бойовий розрахунок з використанням особистого конвою гетьмана та інших охоронних установ; відпрацьовувалася система заходів з нагляду за місцевістю і спорудами, що безпосередньо прилягали до палацу, і за шляхами постійного проїзду гетьмана і його родини; встановлювався зв’язок з центральними і місцевими розшуковими установами для визначення засобів охорони в непередбачених випадках. Для безпосереднього керівництва охоронною командою начальник Штабу гетьмана за поданням коменданта призначав старшину, який виконував обов’язки завідуючого. Їх було покладено на полковника Аркаса. Завідуючий командою користувався правами командира полку, його старший помічник  – командира батальйону, молодші помічники і старшини для доручень  – командирів рот, старші вартові  – молодших офіцерів, а вартові  – унтер-офіцерів. Члени особистої охорони зараховувалися на державну службу і отримували платню з особливого фонду гетьмана. При необхідності збільшення кількості охоронців начальники розшукових установ повинні були відряджати своїх співробітників додатково. До того ж начальник, що відряджав підлеглих, ніс за них повну відповідальність. Особиста охорона у місті постійного перебування гетьмана і його родини, а також під час їхніх мандрівок діяла за загальним планом, затвердженим начальником штабу. Керівними документами для неї, крім військових статутів, були особливі інструкції коменданта. Незбільшений штат особистої охорони складався з завідуючого, його старшого і молодшого помічників, чотирьох старшин для доручень, двох старших вартових, діловода, писаря, розсильного при канцелярії; 55 постійних постових у районі резиденції, 46 наглядачів, сім наказних і двох шоферів. Формений одяг носили лише постові в районі постійної резиденції гетьмана. Посаді завідуючого командою відповідало звання полковника або військового старшини (10 800 крб. річних), його старшого і молодшого помічників – сотника (9 600 крб. і 8 400 крб.), старшини для доручень – значкового або хорунжого (8 400 крб.). Інші службовці охоронної команди військових звань не мали, їхній ранг дорівнював відповідним співробітникам підрозділів Державної варти, але плата була значно вищою. Так, старший вартовий отримував 8 400 крб. річних, а вартовий – 7 200 крб. Завідуючий охороною складав щоденний наряд чергових і представляв їх гетьманському коменданту. Якщо обставини змінювалися, він розробляв новий план охорони і табель постам, який подавав коменданту на затвердження. В його обов’язки входило ведення повного обліку персоналу, який служив у палаці, включно конвойних гетьмана. При виникненні підозри до особи завідуючий охоронною командою вживав заходів для її затримання, про що доповідав коменданту. При необхідності він міг викликати власний конвой гетьмана. Охорона щоденно оглядала всі приміщення, які безпосередньо прилягали до власних покоїв гетьмана, про що складали поіменну відомість. На шляхах постійного проїзду гетьмана огляду підлягали споруди водопостачання і каналізації. Для цього залучалися також урядовці Київського градоначальства. У місцях найчастішого перебування гетьмана проводилася реєстрація і перевірка постійних мешканців, встановлювалися секретні наглядові пости. Завідуючий охоронною командою повинен був мати «таємних освідомачів для висвітлення життя і зносин не тільки підлеглої йому охорони, але й всіх, що стоять на обліку і службі при будинку Гетьмана». Але при цьому в окремому положенні «Про особливу охоронну команду ясновельможного Пана Гетьмана» зазначалося, що «чини охорони при доборі відомостей про осіб у нагляді повинні були обережними, конспіративними, щоб своїми діями і розмовами не нашкодити справі і не образити особу, яка досліджується. Варто завжди пам’ятати, що нагляду підлягають всі без винятку особи, а не тільки ті, про кого є неблагодійні відомості». Особиста охорона діяла у взаємозв’язку з особливим відділом Штабу гетьмана. Вона виконувала доручення з нагляду за окремими особами в районі резиденції гетьмана, а особливий відділ проводив розробку відомостей, одержаних від охорони. Свої спільні заходи вони здійснювали за погодженням із начальником Штабу гетьмана, крім екстрених випадків, які виникали у разі гострої потреби. Для забезпечення порядку в місцях перебування гетьмана використовувався загін окремого призначення, який підпорядковувався начальнику гетьманського Штабу і прирівнювався до окремого батальйону. Обов’язки особового складу загону визначалися військовими статутами і особливою інструкцією начальника Штабу гетьмана. Помічник командира загону, господар і командири взводів прирівнювались у правах до ротних командирів, а унтер-офіцери – молодших офіцерів, хоча за чисельністю загін відповідав лише сотні 113. Окремим структурним підрозділом гетьманського Штабу вважався особливий відділ. На нього покладалося висвітлення різних політичних і національних течій у суспільстві стосовно особи гетьмана на території Української Держави; інформування в галузі боротьби урядових установ з антидержавною діяльністю політичних партій, організацій і окремих осіб; інформування про діяльність політичних партій і суспільних рухів України, яка могла шкідливо позначитися на внутрішньому спокої і міжнародних відносинах держави; виконання окремих доручень начальника Штабу гетьмана у галузі діяльності особливого відділу 114. Очолював відділ державний ранговий Бусло, колишній товариш прокурора окружного суду. Таким чином, в країні існували дві установи з паралельними функціями – освідомчий відділ департаменту Державної варти у складі МВС і особливий відділ гетьманського Штабу. Сам П. Скоропадський у розмові з Ф. Лизогубом пояснював це так: «Я Вам довіряю, і Ви можете чудово упоратися зі справою в Вашому департаменті Державної Варти, але я наполягаю на утворенні особливого відділу тому, що час мінливий. Ви, може статися, у подальшому, не будете міністром внутрішніх справ, і я рішуче не хочу бути усвідомленим лише однією людиною» 115. Начальника особливого відділу підбирав сам начальник Штабу гетьмана, який ніс відповідальність за свою кандидатуру. Права головного особиста дорівнювали командиру армійського корпусу і визначалися Дисциплінарним військовим статутом. Всі його підлеглі – як військові, так і цивільні – вважалися на дійсній військовій службі і мали відповідні права і пільги. Але за посадові злочини або службові недоліки цивільні підлягали відповідальності на загальних підставах для визначених посадових осіб. Крім начальника, особливий відділ складався з його помічника, осіб для спеціальних доручень, штаб-офіцерів і районних офіцерів, юридичного та інформаційного відділень, канцелярії та екзекутора. Помічник був виконавцем розпоряджень начальника відділу, він користувався правами командира бригади. Для виконання окремих доручень начальника і його помічника призначалися старший і молодший старшини. Штаб-офіцери (ад’ютанти) особливого відділу несли чергування, під час якого завідували прийомом, відсилали і отримували шифротелеграми, організовували відправку до місць затримання і ув’язнення затриманих і заарештованих. Вони користувалися правами сотенних командирів, з трьох ад’ютантів призначався старший. В обов’язки районних офіцерів входило здійснення в повному обсязі функцій особливого відділу на місцях. Вони призначалися по одному в кожну губернію з правами командирів окремих батальйонів і підпорядковувалися виключно начальнику особливого відділу, від якого отримували безпосередні вказівки щодо організації оперативно-розшукової і слідчої діяльності. При необхідності на них «могли покладатися доручення по виконанню слідчих дій за межами їхнього району, а також інша робота при Відділі». До складу юридичного відділення входили: начальник – особа зі спеціальною юридичною освітою, його помічник, класні чини і допоміжний персонал. Начальник відділення, його помічник і чини IV – VIII класів наділялися правами провадження попереднього слідства на основі відповідних статей «Устава Уголовного Судопроизводства» (вид. 1892 р.) з доповненнями закону від 15 червня 1912 р. Для проведення слідчих дій і дізнання до відділення могли відряджатися й інші особи. Урядовці юридичного відділення перевіряли оперативні матеріали і після з’ясування обставин справи через начальника відділу передавали все листування щодо неї для подальшого провадження розслідування старшому прокурору Апеляційного суду або прокурорам Військового чи Морського судів. У випадках, вказаних у 1 і 2 пунктах ст. 16, «за смертю звинуваченого або за скінченням терміну давності», при відсутності складу злочину, при невиявленні чи нерозшуку винного, при недостатності зібраних проти обвинувачуваного доказів листування з цієї справи направлялося особам, вказаним у ст. 8 «Учреждения судебных установлений» (вид. 1892 р.), від яких залежало припинення перевірки чи порушення у справі попереднього слідства, тобто прокурорам чи їхнім товаришам 116. До складу інформаційного відділення, крім його начальника, входили чотири штаб-офіцери для розробки і класифікації оперативних матеріалів, агенти зовнішнього нагляду (за окремим штатом), спеціальний діловод і друкарка з дозволом роботи із секретними документами. Для керівництва зовнішнім наглядом призначався завідуючий, якому безпосередньо підлягали агенти Києва і відряджені до регіонів країни. Агенти розподілялися на три категорії залежно від плати: вищого, середнього і молодшого розрядів. Вони комплектувалися з осіб, які залишилися на надстроковій службі, закінчили курси навчальних команд мирного часу і отримали відповідні атестації. При зарахуванні агентами зовнішнього нагляду вони поновлювалися у військовому званні надстроковця і зобов’язувалися особистою підпискою прослужити не менше року. Протягом цього часу їх могли звільнити лише в дисциплінарному порядку. Про прийняття агентів на надстрокову службу оголошувалося в наказі по особливому відділу, про що робився запис у їхньому послужному листі. Агенти користувалися всіма правами і пільгами надстроковців, а за провини і недогляди під час служби до них застосовували стягнення Дисциплінарного статуту, передбачені для надстроковців військових муштрових підрозділів. На таких же підставах їх притягали до суду. Канцелярія відділу займалася реєстрацією і збереженням таємних документів та речових доказів. Вона складалася з начальника, його помічника, трьох діловодів, перекладача, архіваріуса і журналіста. Екзекутор завідував приміщеннями, майном і коштами відділу. У його розпорядженні були помічник, два старші і два молодші шофери, два телефоністи. Шофери і телефоністи відбиралися з числа унтер-офіцерів інженерних військ і користувалися правами і пільгами надстроковців. Повноваження особливого відділу були практично необмеженими. Класні урядовці за наказом начальника або його помічника мали право робити арешти в порядку, визначеному розпорядженням МВС від 30 травня 1918 р., яке ґрунтувалося на Законі Тимчасового уряду від 2 серпня 1917 р. Їм також надавалися права військових цензорів. Усі державні і цивільні установи, посадові особи, а також військові частини і військовослужбовці зобов’язувалися надавати допомогу і виконувати вимоги службовців особливого відділу. Невідкладно і точно всі розпорядження особистів гетьмана повинні були виконувати урядовці підрозділів загальної і карно-розшукової варти, митники, кордонці, залізничні охоронці і лісові сторожі, а про факти будь-яких антидержавних діянь терміново їм доповідати. Урядовці дипломатичних установ також мали сприяти діяльності особливого відділу і беззаперечно приймати пакети для відправки зі своїми кур’єрами, не вдаючись до якихось роз’яснень. Крім того, їм належало пересилати до особливого відділу газетні статті, які висвітлювали «відношення урядових, суспільних і парламентських кіл до Ясновельможного Пана Гетьмана всієї Української Держави і її Уряду». Банківські і кредитні установи на вимогу начальника особливого відділу повинні були надавати необхідні йому довідки. Урядовці відділу мали право «відвідувати всі місця замкнення в Україні і робити допити в’язнів, а також викликати для допитів до себе всіх заарештованих, за ким би такий не рахувався». Справи і витрати особливого відділу були державною таємницею. Перевірити їх мав право лише начальник Штабу гетьмана або особа за його дорученням. Приміщення відділу охороняла окрема варта, яка входила до складу загальної залогової варти 117. Кошти на утримання особливого відділу відпускалися за кошторисом Штабу гетьмана з Державної скарбниці наперед кожного місяця до 5 числа. Відділ мав свою гербову печатку і печатку для пакетів. Для майна, яке відбирали при обшуках і конфіскаціях, була спеціальна сургучна печатка. Урядовці відділу, крім наглядових агентів, носили формений одяг, встановлений для Штабу гетьмана. Як і всі військовослужбовці Головної квартири, вони носили мазепинки з гетьманськими кокардами у вигляді тризуба і коротенькі кітелі, підперезані паском чи шовковим поясом. Погони на кітелях були з плетінням і зірками. Форма мала сіро-синій колір. На шароварах у старшин був краповий кант 118. На потреби особливого відділу гетьман не шкодував коштів. Із 184 тис. крб., які було отримано наприкінці червня, до 1 вересня 50 тис. витратили на придбання таємної агентури серед російських підпільних організацій, 40 тис. – на заохочення особистів, 30 тис. – на додаткову платню співробітникам за працю в вечірні і нічні години, 10 тис. – на непередбачені витрати агентів і наглядачів, 24 тис. – на винагороди урядовцям відділу, 30 тис. – на покриття витрат у зв’язку з дорожнечею 119. З 1 вересня до 1 грудня на таємні видатки по особливому відділу начальнику гетьманського Штабу було асигновано 348 752 крб. Крім того, мали місце надзвичайні фінансові видатки, зокрема на потреби гетьманської контррозвідки, коли виникла безпосередня загроза повалення гетьманату. 15 листопада начальнику Штабу гетьмана за таємним фінансовим законом було асигновано 10 млн. крб. на справу охорони державної безпеки 120. Серед контингенту, з яким вів боротьбу особливий відділ, визначалися три основні категорії: агенти російського радянського уряду, котрих відряджали на територію Української Держави для антиурядової та антинімецької агітації; українські революційні діячі, які очолювали антигетьманський рух; єврейські агітатори, що сіяли розбрат серед населення в господарській галузі. Для того, щоб запобігти їх діяльності, 25 червня начальник особливого відділу у рапорті до начальника Штабу пропонував перенести мирні переговори з радянською делегацією у невеличке прикордонне містечко або поселити її членів в одному готелі Києва, де встановити за ними цілодобовий нагляд; посилити охорону кордонів і встановити спеціальні перепускні пункти на кордоні з Росією; у всіх поїздах, що прямують з Росії, проводити перевірку документів, а при виникненні підозри – багажу і речей; у поїздах російсько-українського сполучення призначити таємних агентів Державної варти; ввести обов’язкову прописку на проживання протягом 24 години, за порушення якої притягати до значної грошової відповідальності; адресний стіл передати до відання столичного отамана і встановити нагляд за його урядовцями; підпорядкувати двірників і швейцарів Державній варті 121. Майже всі пропозиції було втілено у життя. 30 липня 1918 р. Рада Міністрів ухвалила Статут про облік населення в містах і міських оселях Української Держави. 30 серпня гетьман затвердив Статут про кордонні пункти і їх штати. 18 жовтня міністр внутрішніх справ І. Кістяківський видав таємну інструкцію, в якій приписав урядовцям варти контролювати цілодобове чергування двірників біля воріт. Робота служби безпеки гетьмана була досить плідною. В архівах збереглися справи про вдалі агентурні розробки, доповіді секретних агентів, слідчі справи. Так, у вересні 1918 р. було успішно закінчено агентурну операцію, в результаті якої заарештували колишніх червоногвардійців О. Сухарєва, В. Демиртаєва, Г. Дудмера, Ф. Садовського, І. Олександрова, Ф. Денисенка, М. Дергаманщика, В. Курпатого, М. Курпатого, М. Усаєва, Б. Дем’янюка, П. Білоусова, Д. Грицаря, котрі у січні 1918 р. розстрілювали російських офіцерів і українських козаків. Під час попереднього слідства урядовці юридичного відділення довели провинність заарештованих 122. Разом з тим особисти не брали безпосередньої участі у «загальних ліквідаціях», а здебільшого відпрацьовували агентурну інформацію і повідомляли відповідні державні органи і підрозділи Державної варти. Так, 22 липня 1918 р. для прийняття рішення міністру внутрішніх справ за підписом гетьмана передали таємний рапорт начальника особливого відділу до начальника гетьманського Штабу, де йшлося про антидержавну діяльність директора Департаменту загальних справ МВС Троцького. Останній за оперативними матеріалами звинувачувався у використанні своєї посади для призначення ворожої Українській Державі місцевої адміністрації, а також у відмові надавати допомогу в роботі Державній варті і навіть у перешкоді діяльності кордонних вартових пунктів 123. 24 вересня начальник гетьманського Штабу надіслав повідомлення про інформацію, що отримав від агентури, директору ДДВ, київському губернському старості, начальнику освідомчого відділу при полтавському губернському старості, комендантам німецьких залог майору Гассе і обер-лейтенанту Вальке. В ньому зазначалося, що в Золотоноському і Канівському повітах існують готові до виступу проти гетьмана озброєні селянські дружини загальною чисельністю до 10 тис. осіб, які через кур’єрів (брати Герасим і Пилип Ворона) отримували вказівки з Москви і влаштували зв’язок з єврейськими підпільними організаціями в Києві. Агенти особливого відділу встановили місце переховування одної зі столичних груп, що вчиняла терористичні акти з метою здобуття коштів. Бойовики на чолі з Б. Моргулісом, членом більшовицької партії, збиралися для акцій у приміському районі м. Києва Деміївка 124. Щоденні зведення агентурних відомостей складалися в інформаційному відділенні і за підписом начальника особливого відділу лягали на стіл начальника Штабу гетьмана, який під час своїх доповідей, передбачених денним порядком, інформував про них голову держави. Негайні і найважливіші відомості доповідали П. Скоропадському позачергово. Територіальний діапазон постійного інформаційного охоплення особливого відділу був досить широким. Наведемо для прикладу кілька витягів із таємних зведень агентурних відомостей: 31 серпня відбулася Всеукраїнська конференція більшовиків, зібралося 170 представників, 73 з них – з правом голосу, далі представлено докладний звіт про виступи, резолюції та інструкції, які одержали місцеві комуністи-підпільники. 31 серпня в Києві проводив партійну нараду Ю. Пьятаков, після наради виїхав до Харкова. 25 вересня встановлено, що в Києві знаходиться колишній командувач 3-ї радянської армії Лазарєв. Він поголив бороду і вуса і збирається виїхати до Одеси, де мешкає його дружина. 7 жовтня з агентурних джерел стало відомо, що катастрофа поїзда на перегоні Фастів–Мотовиловка була наслідком терористичного акту, який вчинили селяни з найближчого села Сорочий Брід. 12 жовтня встановлено, що Московськими інструкторськими курсами з підготовки агітаторів для України керує Гімельфельд, а членами ВНК у Москві є Яковлєва і Рижков, досвідчені партійні керівники, які мали зв’язок із закордонним комітетом РСДРП(б) і проходили в Москві під прізвиськами зовнішнього нагляду «Гуманская» і «Жаренный». 16 листопада надійшли відомості, що в київській кооперативній їдальні на Подолі щоденно, о сьомій вечора, збираються місцеві комуністи для зустрічей з кур’єрами із провінцій. Того ж дня було повідомлено про таємний склад забороненої літератури, що розташовувався на розі столичних вулиць Межигорської і Хоревої, в будинку №18. Особисти тримали під контролем здійснені за інформацією заходи. Щоденні зведення містили спеціальну графу – «Розробка відомостей», де зазначався конкретний підрозділ Державної варти, що отримав відповідну інформацію 125. Таким чином, слід зазначити, що центральний адміністративний апарат, охорона і служба безпеки голови Української Держави досить швидко набули службової спроможності, оскільки мали чітко регламентовані функції, кваліфікований кадровий і достатній матеріальний потенціал для виконання службових обов’язків. Але їхня питома вага у загальній охоронній системі гетьманату не була значною. Тому під час антигетьманського виступу Запорізької, Сірожупанної та Сердюцької дивізій, полку Січових Стрільців вони виявилися неспроможними відстояти владу П. Скоропадського. Розділ ІV ОХОРОННІ УСТАНОВИ ТА ЗБРОЙНІ ФОРМУВАННЯ МІНІСТЕРСТВ ФІНАНСІВ, ШЛЯХІВ І ЗЕМЕЛЬНИХ СПРАВ Крім міністерств внутрішніх і військових справ, гетьманського Штабу, які мали у своєму підпорядкуванні найпотужніший збройний потенціал, що залучався до охоронної діяльності, установи і підрозділи з притаманними їм охоронними функціями були й у підлеглості деяких інших урядових міністрів. Створення їх викликано об’єктивними умовами і відбувалося відповідно до загальної розбудови державного механізму незалежної України. §1. Органи економічної безпеки Саме в 1918 р. –тоді, коли Україна врешті-решт набула реального державного суверенітету, була визнана світовою спільнотою, визначилася у територіальних кордонах, одними з перших мали розпочати функціонування інституції, які б забезпечили державі розвиток її власного народного господарства. Це означало захистити законослухняного вітчизняного виробника від зовнішньої економічної експансії і створити відповідні умови для наповнення державної скарбниці за рахунок виваженої податкової політики держави. Без таких органів не обходилася раніше (згадаймо митника Левія з євангелійського сюжету) і не може існувати зараз жодна держава. У майбутньому, мабуть, також без них не обійдуться – принаймні, поки існуватимуть державні кордони. Як тільки вщухали вибухи гарматних снарядів і рушнично-кулеметна стрілянина, і військові та дипломати встановлювали перемир’я й укладали угоди про мир, прикордонники, митники, податківці відразу заступали на варту для охорони своїх держав. Нагодою для самостійної державотворчості України став Брестський мир, і, звісно, у боротьбі за можливість здійснення цього процесу опинилися передусім люди зазначених професій. Зокрема, про це вже йшлося у першому розділі. Разом з тим ми зазначили, що надалі урядові починання щодо утворення у складі Міністерства фінансів органів економічної безпеки держави прямо залежали від ефективності дій українського зовнішньополітичного відомства. Вирішення кордонних проблем України. Безперечним успіхом дипломатії Української Держави став обмін ратифікаційними грамотами: 15 липня – з Болгарією, 24 липня – з Німеччиною, 22 серпня 1918 р. – з Туреччиною. Між тим це не викликало захоплення у владних колах Австро-Угорщини. Адже за окремою таємною угодою Центральних держав з Україною, укладеною у лютому 1918 р., передбачалось не пізніше 20 липня того ж року провести поділ Галичини на українську та польську частини і, об’єднавши першу з Буковиною, створити окремий «коронний край». Але під тиском Будапешта і польської Регенційної ради, які вбачали небезпеку у сильній українській державі, Австро-Угорщина відклала ратифікацію договору. Заготовлений для підпису австрійським цісарем примірник грамоти так і залишився неопрацьованим 1. Головною причиною такого стану речей стали територіальні зазіхання сторін. На відміну від Центральної Ради, Українська Держава не відмовлялася від Холмщини і Підляшшя. Гетьманський уряд намагався запровадити тут губернське правління і з самого початку своєї діяльності вважав цю територію адміністративною одиницею Української Держави. Проте офіційного статусу Холмська губернія набула лише 15 листопада, коли рішенням уряду управління холмського губернського старости було внесено до загального списку таких управлінь 2. У свою чергу польські громадсько-політичні кола вважали цю землю частиною стародавньої Польщі і вимагали від австро-угорських властей, щоб вона цілком належала їм, а кордон було встановлено по Бугу. Запобігаючи міжнаціональним ускладненням, цісарський уряд фактично саботував виконання Брестських домовленостей про визначення постійного кордону між Україною і Польщею 3. Не було досягнуто згоди про кордони між Україною і її північним сусідом. З 30 травня у Києві тривалий час працювала російська мирова делегація (80 осіб) під проводом Х. Раковського, яка, крім інших питань, з’ясовувала розбіжності сторін у кордонній галузі. Але московський уряд не був зацікавлений у розв’язанні українсько-російських проблем на підставі норм міжнародного права. Більшовицькі лідери застосовували будь-яку можливість для розгортання підривної роботи проти української незалежності, оскільки розглядали Україну як невід’ємну частину спільної комуністичної держави і плацдарм для розгортання близької світової революції, а тому використовували переговори для певного перепочинку і накопичення сил. В одному з інтерв’ю пресі голова російської делегації Х. Раковський відверто зізнався, що радянській владі необхідно будь-що втриматися до повстання пролетаріату на заході, а до того моменту слід вести переговори, укладати мирні угоди як тимчасові етапи в цій необхідності протриматися. Порушення кордону озброєними загонами з радянської сторони було звичайним явищем. Про це вказувалося в попередніх розділах. На відміну від західного і північного кордонів Україна не мала серйозних проблем зі східним. 7 серпня 1918 р. було підписано тимчасову угоду між Українською Державою і Всевеликим військом Донським про розподіл кордонів за адміністративними межами Воронезької, Харківської, Катеринославської губерній і Донської області. При цьому за українською стороною визнавалося виділення землі на схід від Маріуполя у площині, необхідній для «забезпечення єдності адміністративно-господарчого управління міста і порту з їхніми околицями». Обидві незалежні держави визнавали право іншої встановлювати на кордоні свої митниці. За стратегічними міркуваннями до зникнення загрози недоторканності територій України і Дону з півночі донські війська займали залізницю Чортково – Лиски – Поворине. Сторони домовилися в найкоротший термін укласти особливі угоди: про вільний транзит; про митні відносини; про фінансові відносини; про залізничні, поштові і телеграфні конвенції; про змішану комісію з урегулювання питань стосовно Донецького басейну з метою збереження його господарської єдності. До ухвали цих угод уряд Дону зобов’язувався вживати всіх заходів для забезпечення Донецького басейну продовольством і мастильними матеріалами, а України – лісом і металевими виробами 4. В іншому руслі розгорталися «кордонні» відносини між Українською Державою і Кримом. Голова Кримського крайового уряду С. Сулькевич не сприйняв українську адміністрацію, призначену для урядування на півострові у підпорядкуванні Києва. За обставин німецького арбітражу, коли військові заходів у Криму не можливо було застосувати, українські політики найвпливовішим засобом для гальмування кримської відокремленості вважали економічні важелі. Наприкінці червня Українська Держава почала економічну блокаду півострова: було встановлено митні кордони, які припинили ввіз–вивіз товарів і продовольства. Україна підпорядкувала собі деякі північні кримські території. Кордонні органи розгорнулися в Перекопі, але у серпні на вимогу німців їх було скасовано 5. 28 червня на Арабатській стрілці, в с.Волок, генічеським військовим комендантом полковником Лосієвським було засновано кордонний пункт, який проіснував до 4 жовтня 1918 р. Крім того, українська сторона в червні встановила додатковий митний нагляд в Новоолексіївці. Ця застава не входила до реєстрового списку митних установ Української Держави і вважалася тимчасовою 6. У відповідь новостворене кримське Міністерство фінансів 2 липня надіслало обіжник за підписом його керівника графа Татищева до всіх митних і акцизних установ півострова про заборону вивозу за кордони Криму «всяких товаров, обложенных и необложенных таможенною пошлиною или акцизом, за исключением сырых фруктов» 7. Розпочалася українсько-кримська митна війна. До безпосередньої участі в ній були залучені службовці єдиної в минулому кордонної охорони і митного відомства Російської імперії. Митна війна боляче вдарила насамперед по економіці Криму. Уряд Сулькевича не врахував, наскільки важкими можуть бути її наслідки. Найбільшої шкоди Криму завдало припинення українського ввозу. Д. Дорошенко з цього приводу згадував: «З Кримом було спинено всякий товаровий рух і морську комунікацію за виїмкою того, що йшло на потреби німецьких залог у Криму. На ближався збір урожаю овочів, що того року випав дуже гарний. Кримські садоводи потребували шельовок на ящики для овочів, дров для сушки стружок, спилок для упакування; все те привозилось, звичайно, з України, але довіз був спинений. Потребували також цукру для консервування овочів, дров для сушки – і цього всього теж не було. Нарешті, треба було для населення хліба. За пару тижнів ціни на всі продукти в Криму страшенно підскочили. Урожай почав гнити без консервування, становище садівників робилось катастрофічним. Німці вже наперед закупили багато овочів, свіжих і сушених, і тепер усе це гинуло. Морем везти було не можна, бо ніякі кримські овочі не виносили довгої перевозки морем і потім нової перегрузки на залізниці» 8. До негативних економічних наслідків для Криму призвело й обмеження ввозу товарів його урядом. 26 липня в обіжнику до митних установ за №519 кримський міністр фінансів Д. Никифоров зазначив, що «допускается беспошлинный и безакцизный ввоз в Крым всех дозволенных к привозу товаров, за исключением табака, табачных изделий, виноградных вин и алкогольных напитков». Разом з тим обіжник встановлював значні перепони для кримських приватних підприємців. Так, у ньому було наголошено, що, «основываясь на принципах товарообмена, Министерством финансов выдаются разрешительные свидетельства, в коих точно указано, какой товар разрешено вывезти и какой должен быть взамен его ввезен, а поэтому надлежит до выпуска товара удостовериться, ввезено ли в пределы Крыма то количество и качество товара, каковое указано в разрешительном свидетельстве». Особливі сподівання уряд Сулькевича пов’язував з монополією на сіль, розраховуючи, що це забезпечить товарні прибутки Криму. 14 вересня міністр постачання ККУ В. Домброво надіслав до митних установ термінову телеграму про те, що «вывоз соли из Крыма может производиться только по разрешениям, выдаваемым Министерством снабжения. Предпринятая мера вызывается необходимостью в целях установки с Кавказом и другими местностями, нуждающимися в крымской соли, взаимоотношения в деле обмена продовольственными и другими продуктами первой необходимости». З жовтня було встановлено вивізне мито на сіль: 20 коп. з пуда грубого і 40 коп. – дрібного помелу. Стягнення мита покладалося на митників і корчемну сторожу. В місцях добування солі, розташованих віддалік від митних і корчемних постів, їхні службовці для митних операцій мали відряджатися за рахунок власника солі, що повністю сплачував добові і переїзд 9. За умов майже повного припинення сухопутного вантажного сполучення особливо пильну увагу кримські митники мали приділяти закордонним суднам. 26 вересня вони отримали затверджені крайовим Міністерством фінансів «Правила для приема заграничных судов, совершающих рейсы между Украиной, Крымом и Кавказом», в яких вказувалося, що до некримських суден необхідно застосовувати правила перевірки, встановлені для закордонного плавання відповідними російськими імперськими нормативними актами. При цьому зазначалося, що «досмотрщики, поставленные у трапа судна, пропускают на него лишь те багажные и товарные места, которые либо адресованы в местности Крыма, либо снабжены таможенными наклейками; всякие иные задерживают, направляя их к таможенному досмотру». Разом з тим зовсім не підлягали митному контролю німецькі вантажі. 11 липня керченські митники зробили спробу перевірити суднові документи пароплава «Барон Эдмунт Вей» під австрійським прапором, на борту якого знаходилося 4 5000 пудів льняного насіння. Але отримали відповідь від німецького коменданта, що це власність німецької військової влади, яка не підлягає сплаті мита. Після цього випадку управляючий митницею отримав розпорядження з Сімферополя не перевіряти німецькі судна, а лише доповідати про вірогідний вантаж на них 10. Натомість до суден, які відпливали до українських портів, застосовувались особливі санкції. Так, 21 листопада управляючий Керченською митницею отримав урядове розпорядження про затримання шкіперів Лесняка і Хорошилова, які в жовтні, замість Севастополя, вивантажили корабельний вантаж у Маріуполі 11. Урядове регулювання товарообміну, заборонні заходи перешкоджали і транзитній торгівлі, що також негативно позначилося на внутрішньому ринку Криму. 21 серпня управляючий Керченською митницею звернувся до начальника відділу митних зборів ККУ з доводами про недоцільність втручання Сімферополя в справу транзиту товарів через порти Криму. Він зазначав, що отримання дозволу на подальший перевіз вантажів зі столиці потребує часу, а це в свою чергу викликає підвищення ціни на товар. Тому, на його думку, було б «безусловно необходимым, чтобы все разрешения на вывоз, хотя бы только транзитных грузов, а также таких товаров, в обмен на которые ввозятся другие, давались здесь на месте» 12. Українсько-кримська митна війна врешті-решт примусила уряд Суль-кевича піти на переговори про державне об’єднання з Україною. Цьому також сприяли політичні настрої певної частини населення півострова. Земські російські кола вбачали в об’єднанні крок на шляху до відновлення «єдиної і неподільної» 13, а кримські етнічні українці, природно, прагнули до злиття з великою батьківщиною. Серед кримських татар переважали настрої за приєднання до Туреччини. Але й об’єднання з Україною вони не вважали найгіршим варіантом. Так, у жовтні 1918 р. сімферопольський повітовий староста доповів у Мелітополь, що «татарське населення, незважаючи на повну несвідомість своїх політичних симпатій до тої чи іншої державної комбінації, підкоряючись голосу шлунку, шукає форму, в якій було б можливим висловити свої побажання в сенсі приєднання до України, розуміючи, що це відкриє кордони» 14. Кримська делегація у складі голови М. Чарикова, членів О. Ахтамовича, В. Домброво, Л. Фрімана, Д. Никифорова, представників від німців-колоністів Т. Раппа, А. Неффа, від кримськотатарського парламенту – А. Озенбашли і Ю. Везірова працювала в Києві з 26 вересня до 16 жовтня. Але кримчани не сприйняли проекту договору, підготовленого українськими міністрами фінансів, військових, внутрішніх і закордонних справ. Принципові розбіжності полягали у питаннях про форму об’єднання. Україна наголошувала на тому, що Крим об’єднується з нею «на правах автономного краю під єдиною Верховною владою його світлості Пана Гетьмана». Кримська сторона, «спираючись на декларацію свого Крайового Уряду від 25 червня 1918 р., пропонувала встановити з Українською Державою Федеративний союз» 15. Через це домовленості щодо договору не було досягнуто. На час переговорів українські митні кордони з Кримом у вересні – жовтні 1918 р. зняли, навіть незважаючи на те, що це принесло певні збитки Українській Державі. Так, 18 жовтня 1918 р. директор департаменту Митних зборів П. Андріїв направив листи до губернського старости Таврії і командира Окремого корпусу кордонної охорони, де пояснював, що встановленим на Арабатській стрілці кордонним пунктом Україна закріпляла за собою чотири озера, «в яких добувається на рік 7 млн. пуд. ліпшої кухонної солі, переробляємої трьома солярнями». Директор пропонував підготувати прохання до уряду про відновлення кордонного пункту на старому місці, вказавши на те, що «поєднання Україною обох берегів Топкого і Сиваша поліпшить становище рибної промисловості у Протоці і Сивашу» 16. Відповідний жест було зроблено в цей час і з кримської сторони. 25 жовтня начальник управління непрямих податків КПУ О. Малинін звернувся до всіх управляючих митним наглядом з поясненням урядових розпоряджень про застосування нових правил митного догляду корабельних вантажів. Він зазначив, що в правилах «отнюдь не предлагалось облагать судоходство применением всех формальностей и сложностей делопроизводства, сопряженных с приемом и отпуском судов в собственном смысле заграничного плавания. Лишь в отношении проверки привозимых и вывозимых на них грузов и пассажирского багажа таможенный надзор должен следовать, по возможности, правилам и приемам, установленным для судов заграничного плавания» 17. Після провалу переговорів українсько-кримська митна війна ненадовго відновилася. Вже 25 жовтня Одеський митний інспектор отримав телеграму від міністра фінансів Української Держави А. Ржепецького. Останній наказав силами Генічеської митної застави терміново заборонити вивіз усяких вантажів до Криму, а вивезені звідти – обкладати митом за загальним тарифом без військової надбавки. Корабельний вантаж і пасажирський багаж знову підлягали процедурі догляду, встановленій для закордонного плавання. Митний нагляд у Новоолексіївці відновлювався. Додатково влаштовувалися митні пости на ст. Чонгар і Чонгарському мості, для чого митники мали звернутися за допомогою до кордонної охорони 18. Остаточно митна війна припинилася після повороту загального політичного курсу гетьмана до федерації Української Держави з майбутньою небільшовицькою Росією. 15 листопада Рада Міністрів вислухала доповідь міністра фінансів «Про зроблені ним у зв’язку з новим напрямком політики Кабінету по відношенню до Росії розпорядження про перерву митної війни з Кримом» і ухвалила відповідну постанову 19. У відповідь на це 10 грудня О. Малинін, який залишився на своїй посаді після сформування нового кабінету Соломона Крима, надіслав розпорядження до кримських митних установ про те, що потрібно «украинские, кавказские, донецкие суда, плавающие между портами Украины, Дона, Кавказа, Крыма, считать каботажными» 20. Не все гаразд було й на українсько-румунському кордоні. Попередній гетьманському уряд УНР у питанні про Бессарабію проводив досить стриману політику і не вимагав від румунської сторони приєднання цих земель до України. Його претензії обмежилися прийнятою 13 квітня 1918 р. на засіданні Малої Ради «Заявою румунському урядові». В ній з надією на перерозподіл бессарабської території між УНР і Румунією за «етнографічною ознакою» висловлювалися сподівання, що румунський уряд знайде певний грунт для згоди, котра змогла б задовольнити обидві сторони. Уряд Української Держави на противагу Центральній Раді не визнав румунської анексії Бессарабії і не приховував своїх переконань у необхідності її приєднання до української державної території разом з Хотинщиною і Аккерманщиною. Вже 23 травня на адресу всіх митних установ Української Держави було надіслано обіжник з наказом №260, який 11 травня підписали Голова Ради Міністрів Ф. Лизогуб, міністр торгу і промисловості С. Гутник і директор Митно-тарифного департаменту цього міністерства М. Добриловський. В ньому, зокрема, було зазначено: «Зважаючи на те, що Бессарабія анексована Румунією і що умови політично-господарських відносин між Румунією та Україною до цього часу ще не встановлені, вивіз всяких товарів в Румунію і Бессарабію безумовно забороняється, …всім урядовим особам та інституціям, до яких це належить, наказується пильно стежити за виконанням цього наказу» 21. Проте провадження митної війни на румунському кордоні за кримським варіантом виявилося нездійсненним. Його тимчасова лінія, що проходила по Дністру, не мала необхідних влаштувань для запобігання безконтрольній міграції населення через річку. Перепускних пунктів на українсько-румунському кордоні було недостатньо. 2 червня 1918 р. командир одеської кордонної бригади доповів у штаб корпусу, що «прикордонні села Слободзея, Ясна, Маяки і м. Овідіополь дуже великі, а сади поселян цих сіл знаходяться на другому румунському березі Дністра, завдяки чому виникає великий рух поселян на румунський берег і назад.» Тому, на думку командира, виникла потреба в додаткових перепускних пунктах. У свою чергу командир подільської бригади наполягав на додаткових перепускних пунктах в Ісаківцях, Великій Мушні, Студениці, Старій Ушиці, Калюсі. 11 червня з Одеси виїхав помічник митного інспектора для з’ясування районів встановлення додаткових митних пунктів по лінії Дністра. Після двотижневого ретельного вивчення справи він дійшов висновку, що митні переходи особливо необхідні під час навігації пароплавів і на шосейній дорозі до Кишинева. «Через відсутність їх в сучасний момент здійснюється посилений вивіз з України цукру, чаю і хліба. З цим явищем можна боротися лише тоді, коли кордонна охорона стоятиме на відповідній висоті, а поки її немає – встановлення митного нагляду не досягає своєї мети», – записав інспектуючий 22. Врешті-решт фіаско у митній війні на цьому кордоні спонукало гетьманський уряд на врегулювання кордонних питань з королівською Румунією дипломатичним шляхом. Наприкінці літа 1918 р. з цього приводу до Києва прибула румунська місія, почався переговорний процес про кордони, що тривав до закінчення світової війни. Загалом слід зазначити, що, незважаючи на певні зміни у зовнішньо-політичному курсі, гетьманський уряд не лише не зруйнував певних державних надбань Центральної Ради у кордонній галузі, а й значно їх розвинув, дотримуючись тут визначеного самостійницького напряму навіть після оголошення в листопаді 1918 р. федеративного об’єднання з небільшовицькою Росією. Разом з тим за гетьманату П. Скоропадського в структурі і функціях державних органів економічної безпеки чітко проглядається дотримання організаційних основ відповідних установ Російської імперії. Отже, вивчення діяльності охоронних органів, що належали до відання Міністерства фінансів Української Держави – Кордонної охорони, Митної служби і Фінансової охорони – доцільно здійснювати в порівнянні з відповідними їм підрозділами й установами Окремого корпусу прикордонної сторожі (ОКПС), Митної і Корчемної сторожі Російської імперії, беручи це до уваги. Кордонна охорона. Її підрозділи були організовані і діяли за російськими нормативними чинниками. Згідно зі ст. 2 російського Митного статуту (вид. 1910 р.) ОКПС було засновано для перешкоди таємного провозу товарів через сухопутний і морський кордони Європейської Росії і Закавказзя, а також через кордон з Великим Князівством Фінляндським, в Закаспійській області і на правому березі Пянджу та Аму-Дар’ї. На Мурманському березі в Архангельській губернії нагляд за непроникненням контрабанди з боку Норвегії і Північного Льодовитого Океану покладався на поліцію під наглядом Архангельського губернатора. На кордонах Китаю в області Ферганській, Семиречинській і Семипалатинській, Томській губернії прикордонний нагляд здійснювала митна сторожа, тобто кордонні функції в Російській імперії виконували й деякі інші відомства, що пізніше впроваджувалось і в Українській Державі. В 1910 р. було видано також «Правила об отдельном корпусе пограничной стражи», що увійшли до «Свода законов Российской империи» як окремий статут. Згідно з ним ОКПС підлягав міністру фінансів, якому 15 жовтня 1893 р. було присвоєно звання «Шефа Прикордонної Сторожі» з особливою формою обмундирування і спорядження, «вважаючи його в цивільних чинах». Особовий склад ОКПС – офіцери, унтер-офіцери і рядові прикордонники вважалися на дійсній військовій службі, а на цивільних чинів розповсюджувалися службові правила військового відомства. Очолював управління прикордонною сторожею, до якого входили штаб, особлива морська, військово-судова, медична і ветеринарна частини, командир корпусу. ОКПС складався із бригад і особливих відділів на чолі зі своїми командирами, що розподілялися Шефом прикордонної сторожі по прикордонних округах. До особливих і бригадних відділів належало кілька загонів, що мали назву за «дистанцією розташування». Їхня кількість і розподіл визначалися міністром фінансів. До особового складу загонів належали об’їждчики і вартівники, а в Закаспійській та Аму-Дар’їнській бригаді – ще й тимчасово наймані кінні джигіти. Окремою дистанцією (довжиною прикордонної смуги) завідував командир загону. На дистанціях розташовувалися постійні пости. На посади їхніх начальників призначалися особи унтер-офіцерського звання із числа об’їждчиків чи вартівників, які залишалися в їхньому підпорядкуванні. При бригадних штабах ОКПС було створено навчальні загони «для підготовки унтер-офіцерського складу, освіти нижчих чинів за статутами та інструкціями, прийнятими у військах, з застосуванням для особливих потреб прикордонної служби і для виїзду молодих коней». При бригадах і особливих відділах ОКПС існували особливі суди, які діяли на тих же підставах, що й полкові суди російського Військового міністерства, і розглядали справи нижчих чинів згідно з Військово-Судовоим статутом для муштрових частин. При деяких частинах ОКПС діяли православні церкви з притчами. У бригадах і особливих відділах існували офіцерські зібрання, солдатські лавки і буфети, в інших підрозділах – їхні пересувні відділення. На певну кількість частин прикордонного округу наказом командира ОКПС визначалися лазарети та їхні відділення і санітарні станції 23. Для виконання морського нагляду за непроникненням контрабанди діяла флотилія ОКПС, до якої належали всі судна корпусу. Вони розподілялися між командирами бригад і знаходилися в їхній підлеглості. Організаційна структура Російського ОКПС була адаптована в дещо дрібному масштабі до Української Держави з огляду на суттєве зменшення довжини державних кордонів 12 червня 1918 р. на нараді під головуванням міністра фінансів А. Ржепецького в присутності командира Окремого корпусу кордонної охорони (ОККО) отамана Желиховського, начальника штабу отамана Байкова, начальників прикордонних округів: Житомирського – отамана Бєлявіна, Одеського – отамана Китченка, господаря корпусу отамана Мелентьєва і нового директора департаменту Митних зборів П. Андріїва було прийнято постанову, згідно з якою штаби Одеського та Житомирського прикордонних округів розформовувалися. Кордон Української Держави розподілявся на вісім районів, кожний із яких доручалося охороняти кордонній бригаді, підпорядкованій через свого командира управлінню ОККО. Кожна з шести сухопутних бригад (Подільська, Волинська, Північна, Курська, Хоперська, Донецька) складалася з шести відділів, до яких входило по п’ять загонів, до загону – по три пости. Особовий склад сухопутної бригади нараховував: 76 старшин, 496 муштрових кінних і 1 646 піших, 217 немуштрових козаків. Дві сухопутно-морські бригади (Одеська і Азовська) мали по 5 відділів, 21 загону, 62 пости. Чисельність кожної з них складала: 62 старшини, 494 муштрові кінні і 186 піших, 396 немуштрових козаків. Загальна чисельність Окремого корпусу кордонної охорони встановлювалася: старшин – 701, козаків муштрових кінних – 4 274, піших – 10 733, немуштрових – 2 378. Було вирішено посилити штаби нових бригад і відділів старшинами, урядовцями і канцеляристами. Постала необхідність термінової зміни штатів управління корпусу за умови безпосереднього підпорядкування бригад і застосування в кордонній охороні системи організації військового господарства. Командир корпусу отримав завдання відпрацювати окремий штат і сформувати за ним навчальну бригаду «для підготовки новобранців, підстаршин, фельдшерів медичних і ветеринарних, ковалів, а також вдосконалення старшин у спеціальній службі по кордонному нагляду». Для прискорення передачі наказів і отримання доповідей вказувалося на необхідність телефонізації всіх кордонних підрозділів. Постанова вимагала також встановити тісний зв’язок між кордонною охороною і митними установами, для чого включити у штат штабу корпусу старшин, які б знаходилися у розпорядженні митних інспекторів (по одному старшині на кожного з чотирьох діючих в Україні інспекторів). Ураховуючи рішення наради, у червні 1918 р. було відпрацьовано штати кордонної охорони Української Держави. Посада командира ОККО передбачала військове звання генерального бунчужного або значкового з річним утриманням 18 000 крб. Його помічник мав бути генеральним значковим (16 500 крб.). Безпосередньо їм підпорядковувались двоє генеральних старшин для інспекцій бригад (генеральний хорунжий або значковий – 15 000 крб.), двоє штаб-старшин для доручень (полковник – 10 200 крб.) і персональний осавул командира корпусу – військовий старшина з річним утриманням 8 400 крб. Посаді начальника штабу корпусу відповідало військове звання генерального значкового або хорунжого (16 500 крб.), його помічника – генерального хорунжого (12 000 крб.). У штатах штабу були також двоє штаб-старшин для догляду зброї (полковник або військовий старшина – 9 600 крб.) і осавул штабу (обер-старшина – 7 200 крб.). Штаб корпусу складався з чотирьох відділів: загального, персонального, організаційного і кордонного на чолі з полковниками (10 800 крб.) та трьох частин. На чолі морської частини стояв капітан 1-го або 2-го рангів (10 800 крб.); частини судових справ, санітарної і ветеринарної – генеральні хорунжі (11 400 крб.). Серед службовців відділів і частин штабу були старші і молодші помічники їхніх начальників, журналісти, архіваріуси, військові канцеляристи, літографи, діловоди, перекладачі, вартові і посильні козаки, шофери, корпусний лікар, фельдшери. У штабі корпусу було три легкові та вантажний автомобілі. Штат управління кордонних сухопутних бригад складався з командира (генеральний хорунжий або значковий – 12 600 крб.), двох його помічників з кордонного нагляду у Волинській і Подільській бригадах і одного помічника – в інших, начальника штабу і господаря бригади, які мали військові звання полковника або генерального хорунжого з річним утриманням 11 400 крб.; двох старших осавулів (військовий старшина або сотник – 9 600 крб.), двох військових слідчих (штаб-старшина – 9 600 крб.), начальника зв’язку (обер-старшина – 7 200 крб.). У складі штабу бригади були старші медичний і ветеринарний лікарі (полковник – 10 200 крб.), три молодші медичні і два ветеринарні лікарі (військовий старшина або сотник – 8 400 крб.); а також військові урядовці: завідуючий зброєю (7 620 крб.), скарбник (6 000 крб.), два діловоди (6 000 крб.), квартирмейстер (6 000 крб.), піп (9 800 крб.). Муштровий склад бригадного управління представляли бунчужний (2 400 крб.), чотар (2 040 крб.), чотири ройові (1 680 крб.), 44 козаки (1 440 крб.), бригадний (2 400 крб.) і два старші телефоністи (2 040 крб.), три бригадні шофери (2 040 крб.) і три їхні помічники (2 040 крб.). Серед немуштрового складу передбачалося: п’ять бригадних (2 400 крб.), шість старших (2 040 крб.) і шість молодших (1 680 крб.) писарів, літограф (2 040 крб.), його помічник (1440 крб.), три вістові (1 440 крб.), 24 джури (кордонці строкової служби), чотири каптенармуси (2 040 крб.), два бригадні (2 400 крб.) і два старші (2 040 крб.) збройні майстри, чотири збройні слюсарі (2 440 крб.), вісім кашоварів (1 410 крб.) чотири хлібопеки (1 440 крб.), обозний чотар (2 040 крб.), 14 обозних козаків (1 440 крб.), два теслярі (2 040 крб.), бригадний (2 400 крб.) і чотири старші (2 040 крб.) шорники, бригадний (2 400 крб.) і два старші (2 040 крб.) ковалі, два шевці (1 440 крб.), бригадний (2 400 крб.) і два старші (2 040 крб.) кравці, чотири бригадні (2 400 крб.), вісім старших (2 040 крб.) і молодший (1 680 крб.) фельдшери, бригадний (2 400 крб.), два старші (2 040 крб.) і молодший (1 680 крб.) ветеринарні фельдшери, чотирилазаретні доглядачі (2 400 крб.), 14 лазаретних служників (1 440 крб.) і священик (2 040 крб.). Посадовим особам бригади належало 33 коні, три брички і 11 парних візків, а також легковий і два вантажні автомобілі. Штати управління двох сухопутно-морських бригад суттєво не відрізнялися: була відсутня посада начальника штабу (його обов’язки виконував значковий), нараховувалось менше обслуги і канцелярських урядовців. Бригадні відділи очолювали командири, ранг яких передбачав військове звання полковника або військового старшини (9 600 крб.). Командиру відділу підпорядковувались два помічники (обер-старшина – 6 600 крб.) і господар відділу (військовий старшина або сотник – 7200 крб.), який теж мав помічника (обер-старшина – 6 000 крб.). У штаті управління відділів передбачалися канцелярія і обоз, до складу яких входило три муштрові і 31 немуштровий козак. Коней нараховувалось 20, бричок – 2, парних візків – 6. Командир кордонного загону мав звання обер-старшини або військового старшини (8 400 крб.). Його помічником був бунчужний (2 400 крб.). Обслуговували господарські потреби загону каптенармус, фуражир, телефоніст, коваль, швець, два хлібопеки, доглядач за кіньми, обозний і джура. У загоні нараховувалось шість коней і парний візок. Пости сухопутної бригади складалися з начальника варти (чотар кінний – 2 040 крб.), його помічника (ройовий кінний – 1 680 крб.), 18 піших козаків, двоє кінних козаків-гонців для сполоху і кашовара. Сухопутному посту належало мати четверо коней. Пости сухопутно-морських бригад були трьох видів. Кінний пост очолював начальник варти (чотар кінний – 2 040 крб.), його помічник був ройовим кінним (1 680 крб.). В їх розпорядженні було шість кінних козаків і кашовар. Морський пост мав такі ж штати, але замість шести кінних козаків передбачалося стільки ж піших. Коней мали лише начальник варти і його помічник. До складу змішаного посту, крім начальника варти, його помічника і кашовара, входило чотири піші і чотири кінні козаки. Кінні і піші козаки, кашовари отримували 1 440 крб. річних. Згодом передбачалося їх замінити призовниками строкової служби. При штабах чотирьох бригад існували будівельні частини, які забезпечували інженерне і технічне обладнання, крім свого, ще й суміжного прикордонного районів: Одеська частина – Подільського району, Волинська – Північного, Курська – Хоперського, Азовська – Донецького. Управління будівельної частини складалося чотирьох архітекторів із вищою будівельною освітою (9 600 крб.), восьми десятників (4 200 крб.) і чотирьох писарів (2 040 крб.). Навчальна бригада складалася з управління, канцелярії, чотирьох учбових сотень, санітарної частини, чотирьох ремонтних команд і обслуги. Посада командира бригади відповідала військовому званню генерального хорунжого або генерального значкового (12 500 крб.), його помічника – полковника (11 400 крб.), господаря – військового старшини (10 200 крб.), старшого осавула – штаб-старшини (9 600 крб.), чотирьох командирів учбових сотень – штаб-старшини (9 400 крб.), 12 їхніх помічників – обер-старшини (8 400 крб.), чотирьох командирів ремонтних команд – штаб-старшини (9 600 крб.), восьми їхніх помічників – обер-старшини (8 400 крб.), завідуючого майстернею і школою телефоністів – військового старшини (8 400 крб.), його помічника – обер-старшини (6 600 крб.), старших медичного і ветеринарного лікарів – полковника (10 200 крб.), двох молодших медичних і ветеринарних лікарів – військового старшини або сотника (8 400 крб.). Серед військових урядовців бригади були завідуючий зброєю (7 620 крб.), діловод (6 000 крб.), скарбник (6 000 крб.), квартирмейстер (6 000 крб.). Передбачалися посади попа (7 800 крб.) і дяка (2 480 крб.). Муштровий склад козаків нараховував 503 особи, а немуштровий – 170 осіб 24. Комплектування посад кордонних підрозділів передбачалося переважно особами вільного найму. Але це викликало певні труднощі. Некомплект осіб рядового і підстаршинського складу, які служили за контрактом, на 1 липня 1918 р. становив 90%, а з 1 липня по 1 жовтня – 70%. Тому було вирішено рядових козаків, які отримують 1 440 крб. річних і менше, заміщувати військовослужбовцями строкової служби. Некомплект старшин був значно меншим – 20% протягом 1918 р. Деякі офіцерські посади заміщувалися надстроковцями або козаками строкової служби, які закінчили курс учбових сотень навчальної кордонної бригади 25. Разом з тим при підборі вищої і середньої ланки керівництва корпусу непохитно діяли вимоги п’ятого розділу російського Положення про ОКПС, який визначав порядок зарахування і звільнення його чинів. При зарахуванні на службу до українського ОККО перевагу віддавали колишнім офіцерам російського ОКПС. Слідом за ними призначали на посади молодших муштрових офіцерів. З липня 1918 р. командиром корпусу було призначено генерального хорунжого М. Савеліїва. Цей досвідчений генерал. закінчив Віленське піхотне юнкерське училище, з 1882 р. служив у піхотному батальйоні Свеаборзької фортеці. Після закінчення Миколаївської академії Генерального штабу був старшим ад’ютантом штабу 41-ї піхотної дивізії. Напередодні світової війни виконував обов’язки помічника відділу Головного управління Генштабу. Всі роки війни провів на фронті. Після проголошення УНР відразу пішов на службу до української армії. Був помічником 2-го генерал-квартирмейстера Головного управління Генштабу армії Української Держави, членом комісії з організації військових шкіл і академії. Начальником штабу залишився Л. Байков, якому також було присвоєно військове звання генерального хорунжого. Він закінчив Тверське кінне училище в 1877 р. У складі 39-го драгунського Нарівського полку брав участь у російсько-турецькій війні 1877–1878 рр. Згодом перейшов на службу в Окремий жандармський корпус, генерал-майором став в 1913 р. 26. Для заохочення служби в кордонній охороні встановлювалися значні пільги її особовому складу. Крім державного грошового утримання, кордонній старшині й урядовцям належало безкоштовне одержання персонального пайка натурою в розмірі одної козацької норми. Дозволялася грошова компенсація пайка. Для членів родини кордонців (жінки і дітей) дозволялося отримувати пайок за інтендантськими заготівельними цінами. Сімейні старшини й урядовці, в яких були неповнолітні діти або які отримували менше 8 400 крб. на рік, мали право на додаткову платню у розмірі 600 крб. річних. У разі користування скарбовими помешканнями в губернських і повітових містах з їхньої щомісячної плати утримувалася 1/5 частина. В іншій місцевості житло старшині й урядовцям надавалося безкоштовно за нормами: обер-старшині – дві кімнати, іншій старшині – одна кімната, а при відсутності такої можливості вони одержували додатково 20% від щомісячної платні 27. Речове задоволення їм здійснювалося за умов грошової компенсації матеріалів згідно з інтендантськими заготівельними цінами, враховуючи один комплект мундирної одежі і два комплекти взуття на рік, одну шинель – на два роки. Рядові кордонці і підстаршини харчами, обмундируванням і помешканням задовольнялися безкоштовно. Вартість їхнього пайка була на 25% вищою, ніж козаків військової офіції, враховуючи, що кордонці розташовувались постами і їхнє артільне харчування було ускладнене. Норма розміщення рядових кордонців становила 10 осіб на 1 кімнату. Але для їхнього службового поселення було вирішено використати також розбірні бараки Червоного Хреста (благодійної організації, яка діяла під час світової війни). До цього спонукали труднощі у забезпеченні придатними для проживання помешканнями, особливо на західному кордоні, який був зруйнований військовими діями. Наймання помешкань для кордонної охорони в 1918 р. коштувало державі 863 674 крб. З них для управління корпусу – 16 500 крб., для штабів восьми муштрових і навчальної бригад, 43 відділів, 243 загонів, 6 756 кордонців (фактично 30% від штатного складу корпусу) і 1 000 їхніх коней – 430 461 крб., для старшинських осель, крім губернських і повітових міст, – 388 373 крб. Норми розрахунку службових кімнат для штабів становили: бригади – 16; відділу – 3, учбової сотні, ремонтної команди, санітарної і ветеринарно-фельдшерської сотні, будівельної частини – 2. На їхнє опалення і освітлення в 1918 р. планувалося витратити 1 446 885 крб. Озброєння, інтендантське, інженерне майно ОККО отримував від Міністерства військових справ і Центральної ліквідаційної комісії, що була утворена для розподілення військового скарбу Південно-Західного і Румунського фронтів армії колишньої Російської імперії. Норми розрахунку зброї для кордонних були такими ж, як і для тотожних їм військових підрозділів 28. Загалом на утримання кордонців гетьманський уряд витрачав значні кошти. Перелік основних статей кошторисних видатків ОККО на 1918 р. складався з утримання центральних установ – 673 694 крб.; грошового задоволення особового складу – 14 676 689 крб.; коштів на постачання, рихтунок і розташування підрозділів корпусу – 16 599 805 крб.; витрат на забезпечення і навігацію кордонної флотилії – 23 284 крб. (кораблі входили до загального складу флоту Української Держави, але оперативно підлягали командирам двох сухопутно-морських кордонних бригад); видатків на лікарські та ветеринарні матеріали – 368 782 крб., адміністративних витрат – 643 140 крб.; коштів на годування особового складу – 94 499 крб.; витрат на будову і ремонт споруд – 1 387 666 крб. Разом бюджетні витрати на ОККО становили 34 667 559 крб. на 1918 р. 29. З них у травні – серпні було асигновано 9 028 170 крб. А 28 вересня 1918 р. на термінове прохання міністра фінансів гетьманом було затверджено закон про асигнування ще 5 млн. крб. Більшість з них було витрачено на грошове заохочення кордонців і матеріальне забезпечення їхньої діяльності. Крім цього, у §8 витратної відомості зазначалися «інші видатки на керування». Їхній розпис мав такий выгляд: «По ділам о пачкарстві і видатки по агентурі 4 500, патрульні шляхи: будівля 40 000, утримання і ремонт 5 000, будування і утримання телефонів 15 000, спеціальні вчення 15 000» 30. Митна служба. В організації системи митного нагляду Української Держави було використано той же принцип, що й для кордонної охорони, тобто залишення російської відомчої мережі із застосуванням її до умов зменшення території нагляду. Зрозуміло, що при цьому українська митна служба утворювалась відповідно до російських нормативних чинників. Згідно зі ст. 1 російського «Устава таможенного» головне управління митною частиною на всьому просторі імперії належало Міністерству фінансів по департаменту Митних зборів (ДМЗ). Митне відомство, крім ДМЗ, складали окружні та дільничні митні управління і митні установи: митниці, митні застави, пости та перехідні пункти. Кількість і межі митних округів та дільниць, установи, що до них належали, визначалися міністром фінансів. Санкт-Петербурзька, Московська, Варшавська, Харківська, Одеська та Архангельська митниці не входили в жоден із округів, підпорядковувалися безпосередньо ДМЗ і мали назву головних сховищних митниць. Отже, крім Одеської і Харківської митниць, гетьман Скоропадський отримав від Центральної Ради митні установи Південного митного округу Російської імперії, що діяли на території України, а також новоутворені урядом В. Голубовича протягом лютого – квітня 1918 р. (вони діяли і за часів гетьманату). Серед старих російських митниць були дві внутрішні (Київська і Харківська) та дев’ять митних установ на південному морському кордоні України – від Маріуполя до Одеси включно 31, тобто ще Бердянська, Генічеська, Хорловська, Джерильгацька, Херсонська, Миколаївська, Очаківська, Одеська і Маріупольська. До новоутворених за часів УНР належали центральний відомчий апарат – департамент Митних зборів у складі Міністерства фінансів і митні пункти на кордоні з Австро-Угорщиною і Румунією. Службові обов’язки українські митники починали виконувати відразу ж після припинення з заходу на схід військових дій. 24 березня на засіданні комісійної ради при ДМЗ виступив запрошений директор Тарифно-трактатного департаменту Міністерства торгівлі і промисловості УНР М. Добриловський. Він вказав на необхідність організації митного нагляду насамперед на кордоні з Австро-Угорщиною, «щоб Центральні держави не змогли отримати з України більшої кількості продуктів, ніж ті, що зазначені в угоді». Рада визнала доцільним ознайомитися на місці з усіма кордонними пунктами, для чого відрядити урядовців ДМЗ з особливими повноваженнями щодо встановлення митного нагляду. У своїй діяльності вони мали керуватися тимчасовою інструкцією, затвердженою міністром фінансів УНР 26 березня 1918 р. Згідно з її положеннями, призначений на посаду управляючого митним наглядом отримував у Київській або Одеській митниці під розписку за особливою відомістю вагонні замки з одним ключем для кожного, спеціальне обладнання і документацію. На місці, за рахунок асигнованого авансу, він мав закупити необхідну кількість канцелярських приладів і матеріалів, організувати обладнання службових приміщень. Після виконання підготовчих заходів належало терміново встановити митний нагляд за перепуском пасажирів; прибуттям з-за кордону вантажів і переадресуванням їх транзитом до Одеської, Київської чи Харківської митниць; затриманням контрабандних товарів і відправкою їх до Київської митниці. У застосуванні заборонних засобів до привізних і вивізних товарів митники співпрацювали з відрядженими на кордон уповноваженими Міністерства торгівлі і промисловості УНР, які мали «відповідні директиви у зв’язку з наступною монополізацією зовнішньої торгівлі» 32. Протягом квітня на кордоні з Австро-Угорщиною було відновлено більшість митних пунктів у місцях, де вони існували до початку військових операцій. На новому кордоні з Румунією встановили Овідіопольський митний нагляд з відділом у Короліно-Бугазі, а також Маякський, Тираспольський, Дубосарський, Рибницький, Ямпільський і Могилів-Подільський митні нагляди 33. Подальше вдосконалення митної служби, як і кордонної охорони гетьманської Української Держави, здійснювалося під безпосереднім керівництвом міністра фінансів А. Ржепецького. Департамент Митних зборів з травня 1918 р. очолив досвідчений урядовець П. Андріїв. З головуванням цього директора українські митні інституції набули чіткої організаційної структури з окремо визначеними функціональними обов’язками і штатним розкладом. Остаточний розподіл справ за структурними підрозділами ДМЗ, який складався з канцелярії і чотирьох відділів, міністр фінансів затвердив 5 жовтня 1918 р. До компетенції канцелярії належали: журнальна реєстрація обліково-звітної документації і листування з митними установами та урядовими органами інших міністерств; статистичний і атестаційний облік особового складу відділів департаменту і відомства, підготовка наказів на призначення, переміщення, звільнення урядовців, призначення їм грошових допомог і пенсій; справи про мобілізацію і призов на дійсну військову службу митних службовців; реєстрація справ за скаргами на дії митників, а також справ про провадження дізнання про службові правопорушення, які вирішуються в адміністративному порядку; забезпечення митних установ ключем для шифрованих повідомлень. До відання першого відділу входило: діловодство за змінами статей Митного статуту і Положення про митних доглядачів; справи з відпрацюванням штатів департаменту, дільничних митних інспекцій і митниць, визначенням посадових окладів митних урядовців, грошового утримання для канцеляристів і доглядачів; розробка навчальних програм та іспитових тестів для кандидатів на посади контролерів митниць; встановлення правил оцінки контрабандних товарів; визначення порядку догляду пасажирського багажу і речей, вантажів, а також порядку оскарження результатів догляду товарів; справи про кордонну службу і відношення службовців кордонної охорони і митного відомства; діловодство із ввозу іноземних товарів в Україну всіма видами транспорту і українських товарів, які вивозяться за кордон; справи про безмитний і пільговий провіз товарів через кордон, майна дипломатичних і консульських представників, кореспонденції Міністерства іноземних справ, багажу наукових експедицій і окремих мандрівників, домашнього скарбу і спадкових речей іммігрантів, чужоземців і українських підданих, які повертаються на батьківщину. Другий відділ займався розглядом справ за скаргами на рішення митниць про адміністративну відповідальність за порушення правил перевозу іноземних вантажів, за приховання пасажирами речей від догляду, за перехід кордону не у встановленому пункті, а також займався провадженням дізнання і слідства у справах про посадові злочини урядовців митного відомства. До відання відділу належали й питання, пов’язані з контрабандою: листування про провадження обшуків і вилучень за заявами і доповідями про контрабанду, роз’яснення відповідних положень Митного статуту; розгляд скарг на рішення митних установ за справами про контрабанду, які розглядаються в судовому чи адміністративному порядку; надання митним установам нижчих розрядів прав за розглядом справ про контрабанду; грошове заохочення митників, які затримали контрабандні товари; розгляд звітів про рух контрабанди; зняття з рахунків недоплати грошової пені у справах про контрабанду. Третій відділ мав повноваження, пов’язані з будівництвом і матеріальним забезпеченням діяльності відомства. Серед них були справи про асигнування на будівельні потреби митних установ і дозвіл на провадження будівельних робіт, придбання ними нерухомості та обладнання; розробка програм і розгляд проектів кошторисів будівництва; розпорядження про ремонт митних будинків і споруд; купівля чи примусове відчуження нерухомості для відомчих потреб, а також продаж, обмін, передача іншими відомствами і прийняття від них нерухомості чи здача її в орендне користування; наймання приватних будинків для митних установ; укладення договорів із приватними архітекторами, техніками і десятниками на допомогу штатним дільничним архітекторам для улаштування водопостачання, каналізації та електричного освітлення в митних районах, а також для обладнання і експлуатації відкритих складських приміщень, залізничних колій, електростанцій і прикордонних мостів; забезпечення будівництва й утримання необхідної кількості пристаней, понтонів, парових, моторних і гребних суден; придбання для департаменту, дільничних управлінь, інспекторів і митних установ канцелярських приладів і меблів, друкарських форм обліку; організація підписки на періодичні видання; забезпечення обмундируванням, амуніцією, теплими речами і взуттям сторожів, доглядачів і інших нижчих службовців відомства; замовлення в Експедиції заготівлі державних паперів гербових бланків, спеціальних прошнурованих книг суворої звітності і розсилка їх до митних установ; забезпечення митниць печатками і штемпелями, пломбувальними приладами, вагонними замками і пресами, протипожежними засобами, терезами, спеціальним лабораторним обладнанням і науковими посібниками для експертів; купівля і наймання коней та екіпажів для митного відомства; вирішення комунальних питань по відомству, наймання двірників і робітників для опалення, освітлення і водопостачання будинків і споруд. До компетенції четвертого відділу належала фінансова діяльність відомства, а саме: підготовка кошторису видатків і прибутків департаменту Митних зборів з постатейним поясненням для затвердження на законодавчому рівні; організація виконання кошторису, розасигнування кредитів, розгляд і перевірка проектів кошторисів митних установ, складання і розсилання річних і тимчасових касових розкладів про видатки і переміщення кредитів, з’ясування залишків і підсумків кошторису; звернення із запитами на додаткові кредити в законодавчому порядку і з особливого фонду за рахунок кошторису департаменту Державної скарбниці; задоволення невиконаних видатків за затвердженими кошторисами; асигнування коштів на утримання позаштатних урядовців; управління фондами у складі спеціальних коштів департаменту і розгляд звітів про витрати митного відомства; справи про надходження до скарбниці коштів від приватних осіб і цивільних установ на утримання додаткового складу службовців митного відомства та інші витрати; розподіл коштів на утримання канцеляристів, експертів і доглядачів, канцелярські і господарські потреби; організація грошового забезпечення і нагородження (крім нагород і допомог в окремих випадках), нарахування і видача прогонних грошей урядовцям, листування за питаннями, що виникають у цьому зв’язку в митних установах; справи про повернення зі скарбниці і переказ за належністю надлишнє стягнутих митних та інших зборів, а також коштів, неправильно зарахованих у державні прибутки; здійснення розрахунків з Управлінням державними ощадними касами по страхуванню, пенсіях і грошових допомогах митним доглядачам і членам їхніх родин, розподіл винагороди урядовцям митних установ за здійснення операцій ощадних кас, листування у справах державних ощадних кас, які працюють при митних установах; ведення бухгалтерських і допоміжних книг з кошторисних витрат, спеціальних і партикулярних коштів; складання щомісячних перевірочних відомостей з рахунками Державної скарбниці і відомостей про прибутки і витрати кредитів; завідування депозитами департаменту і управління фондами закладів окремих осіб; складання іменних переліків кредиторів скарбниці за затвердженими кошторисами; контроль, скріплення і направлення за відповідною адресою асигнувань департаменту; реєстрація бланків асигнувань і звітність про витрати департаменту; листування з приводу прийняття митними установами коштовностей у рахунок сплати митних зборів 34. Залежно від обсягу службового навантаження відділів і канцелярії встановлювалась кількість їхніх урядовців. Серед них були начальники, їхні помічники, діловоди, слідчі, бухгалтери, канцеляристи, журналісти, перекладачі, екзекутори, секретарі, касири. ДМЗ підлягали регіональні митні інституції – дільничні управління митних інспекторів (російські окружні управління було скасовано). Вони утворювались при найбільших митницях. Загалом їх мало бути чотири – Південне (Одеса), Західне (Луцьк), Північне (Київ) і Східне (Харків), але невизначеність постійного російсько-українського кордону заважала розгортанню Північного і Східного управлінь. Митний інспектор контролював діяльність усіх митних установ, які територіально належали до його дільниці. ДМЗ не раз порушувало питання про встановлення єдиних штатів митного відомства на законодавчому рівні, про підвищення рівня митниць на північно-східному кордоні (Голоби і Лунінець). Однак через нестабільність обстановки саме в цих прикордонних районах введення єдиних штатів митного відомства гальмувалося, а загальний штат структурних підрозділів департаменту і дільничних інспекцій не визначався. Розклад штатів затверджувався міністром фінансів окремо на підставі пояснювальної записки директора ДМЗ про характер виконання службових обов’язків конкретно окремою особою. Не мали остаточного штатного вирішення й митні установи на Півдні. У березні 1918 р. після відновлення митного нагляду на західному і південному кордонах України і створення у складі Міністерства фінансів УНР департаменту Митних зборів митна інфраструктура одеського дільничного інспектора потрапила у його підпорядкування. Тоді до Одеської дільниці входили всі сухопутні і морські митні установи Азово-Чорноморського узбережжя, включаючи Крим. Короткочасність існування Радянської республіки Тавриди не зруйнувала кримських митних установ. З її поваленням між Кримом і Одесою встановився управлінський зв’язок у митній справі. У відповіді від 23 квітня 1918 р. в. о. одеського митного інспектора Значковського на лист управляючого Керченської митниці Павлова від 3 квітня було підтверджено колишню регіональну підлеглість кримських митних установ безпосередньо Одесі. Незабаром їм було надіслано всі нові відомчі розпорядження українського директора ДМЗ П. Андріїва, а також Голови Ради Міністрів В. Голубовича та міністра торгу і промисловості І. Фещенка-Чопівського 35. Протягом квітня – червня 1918 р. кримські митні установи регулярно отримували відомчі вказівки і діяли згідно з ними. Останні обіжники одеського інспектора Гельднера надійшли до Криму на початку липня. У них, посилаючись на закон Української Держави про ухвалу урочистої обітниці для службовців державних установ, пропонувалося скласти її кримським митникам. Але в цей час у складі «Міністерства фінансів, торгу, промисловості і праці ККУ» вже діяв «відділ непрямих податків і митних зборів», очолюваний О. Малиніним. Про службову підлеглість відділу всіх митних установ Криму і сувору заборону зносин з відповідними українськими органами урядом Сулькевича було оголошено ще в перших своїх розпорядженнях. У свою чергу 26 липня ККУ зобов’язав управляючих митницями «истребовать от всех прикомандированных к таможенным учреждениям лиц письменные заявления с указанием желают ли они продолжить службу в Крыму» 36. Таким чином, Севастопольська, Джанкойська, Євпаторійська, Керченська, Ялтинська, Феодосійська, Перекопська (2 класу) митниці, Арабатська митна застава і Акмечетський, Єнікальський, Алуштинський, Судацький, Таганаський перехідні митні пости 37 втратили управлінський зв’язок з Одесою і навіть не були включені до переліку постійних митних установ Української Держави. На підставі тих же російських імперських чинників у Криму в червні 1918 р. створено Окремий дивізіон кордонної сторожі, що підпорядковувався міністрові фінансів ККУ. 9 липня кримська Рада Міністрів встановила тимчасовий розпис посадових окладів для військовослужбовців цього дивізіону 38. Постійно діючі протягом 1918 р. митні установи Української Держави було занесено до державного переліку. Загалом їх нараховувалось 50. Залежно від значення і обсягу роботи вони розподілялися на 22 митниці: 1 класу 1 ряду – Одеська, 1 класу 2 ряду – Київська і Харківська, 1 класу 3 ряду – Волочиська, Радзивилівська, Маневицька (Повурівська) і Голобська (Рожицька), 1 класу 4 ряду – Новоселицька, Миколаївська, Маріупольська, Унгенська, Луцька, Лунінська, 2 класу – Бердянська, Луганська, Херсонська, Ізмаїлська, Ренійська, Томашівська, Гусятинська, Ісаківська, Долгбичевська; 26 митних застав: Генічеська, Хорловська, Джерилгацька, Очаківська, Аккерманська, Вілковська, Кілійська, Усть-Прутська, Кагульська, Фальчійська, Леовська, Немценська, Скулянська, Авраменська, Липканська, Подбільжицька, Дружомольська, Мервенська, Збаражська (Карначевська), Волочиська, Гуківська, Новоселицька, Сатановська, Перебійковська, Торчинська, Тарнорудська; 2 митні пости: Радзивилівський і Шидловецький 39. Вказані серед цього реєстру митні установи, які розташовувалися на річках Прут і Дунай, опинилися за кордоном – у Румунії і вважалися українськими лише формально до остаточного вирішення українсько-румунських територіальних домагань. Натомість на фактичному кордоні були влаштовані тимчасові митні пункти, на яких в Яручі, Щекінівці, Косниці, Грушках, Каменці, Рашкові, Журі, Гояні митний нагляд вела українська кордонна охорона, а в Малинівці, Соколах і Усті – австро-угорська жандармерія. 12 вересня 1918 р. начальник штабу ОККО генеральний хорунжий Л. Байков звернувся до директора ДМЗ з проханням надіслати сюди митників, «щоб таким чином рангів кордонної охорони було визволено од неприписаних їм обов’язків і було можливо обернути їх до простих обов’язків по охороні кордону». Він також пропонував порушити перед генеральним хорунжим В. Семеновим, військовим уповноваженим українського уряду при Австро-Угорській Східній армії в Одесі, питання про відправлення з кордону австрійських жандармів, що втручалися в українські внутрішні справи 40. Прикордонні митні установи після укладення перемир’я між Українською Державою і РРФСР у липні 1918 р. поповнилися тимчасовими наглядовими пунктами, розташованими в Остапковичах, Якимівській Слободі, Гомелі, Клинцях, Хуторі Михайлівському, Кореньові, Готні, Бєлгороді, Валуйках, на що асигнувалося 250 000 крб. Проіснували вони до листопада, коли через виступ «різних озброєних груп, що називали себе більшовиками, виказалась необхідність скасування на цьому кордоні митного нагляду» 41. Митниця в Луганську, заснована у серпні 1918 р. внаслідок договору між Україною і Доном, не встигла розгорнути свою діяльність у повному обсязі. Залізничні потяги з вантажами для митного нагляду проходили транзитом до Києва, Одеси або Харкова, а потім поверталися назад у Донбас, що завдавало великих збитків обом сусіднім державам 42. Штатний розклад реєстрових митних установ визначався для кожної окремо згідно з її державним значенням і транспортним різновидом: морська, залізнична, шосейна чи пішохідна. Назви посад, які включалися до штатів регіональних митних інспекцій і місцевих установ, стають відомими із закону «Про встановлення розмірів платні служачим митних установ», який було прийнято 5 серпня 1918 р. Для тимчасових митних пунктів на кордонах встановлювався мінімальний штат посадових осіб: управляючий наглядом, контролер, пакгаузний наглядач і його помічники, доглядачі, кількість яких залежала від конкретних службових обставин 43. У складі дільничних митних інспекцій мали бути: митний інспектор (10 000 крб. річних), його помічник (8 000 крб.), окружний експерт-технік (7 200 крб.), будівельник (6 600 крб.), секретар (6 000 крб.), його помічник (4 400 крб.) і канцелярські урядовці трьох рядів (3 300 – 2 700 крб.). Розмір платні службовців митниць залежав від класу і ряду останніх, що вказано в таблиці44: Назва посади Клас і ряд митниці Митні застави Митні рогатки (пункти) 1 кл. 1 р. 1 кл. 2 р. 1 кл. 3 р. 1 кл. 4 р. 2 клас Управляючий 9000 8400 7500 7000 6300 5000 4200 Помічник 7500 - - - - 3600 - Ревізор (контролер) першого рангу другого рангу 7200 6600 - 6000 - 5400 - 5400 - - - - - - Секретар 5400 4800 4500 4500 - - - Бухгалтер 5400 4800 4500 4500 4500 - - Скарбник 5400 4800 4500 4500 - - - Пакгаузний або корабельний наглядач 5400 4800 4500 4500 4200 - - Помічники наглядачів, секретарів, бухгалтерів 4400 4400 - - - - - Канцелярські службовці: 1 ряду 2 ряду 3 ряду 3300 3000 2700 3300 3000 2700 3300 3000 2700 3300 3000 2700 3300 3000 2700 3300 3000 2700 3300 3000 2700 Старший доглядач 2520 2520 2400 2280 2280 2280 2280 Доглядач 1 рангу 2 рангу 3 рангу 2400 2280 2100 2400 2280 2100 2280 2160 1980 2280 2160 1980 2280 2160 1980 - 2160 1980 - 2160 1980 Машиністи, шкіпери, мотористи 3000 3000 2700 2700 2700 - - Помічники машиністів, слюсарі, кур’єри, рульові 2100 2100 1980 1980 1980 - - Двірники, вартівники, кочегари, гребці 2100 2100 1800 1800 1800 1800 1800 Вказані посади були обов’язково передбачені у всіх наглядових митних установах. Крім них, у штаті митниць обох класів у різній кількості мали бути екзекутори (завідуючі господарською частиною), експерти-хіміки і експерти-механіки 45. У 1918 р. на утримання класних урядовців постійних митних установ передбачалось 994 734 крб., експертів – 13 430 крб., канцеляристів – 636 568, доглядачів – 1 397 983. Загалом на платню їм держава витрачала 3 042 725 46. Нові митні установи Української Держави комплектувалися переважно особами, які мали професійний досвід. 3 травня 1918 р. комісійна рада при ДМЗ відзначила, що на той час серед українських митників були: службовці, які числилися в штатах митних установ, розташованих за кордонами України, але отримували платню з фондів місцевих українських митниць; українські штатні службовці, які працювали у своїх установах; службовці митного відомства, відряджені для відкриття нових установ; кандидати на штатні посади митників, які виконували службові обов’язки з 1 січня 1918 р. Для упорядкування грошового утримання всіх вказаних службовців було вирішено закордонних митників, які за обіжником директора ДМЗ №310 від 30 квітня переставали з 1 травня отримувати плату, за їхньою згодою призначати на вакантні посади в митні установи Української Держави. Штатні українські митники, включаючи відряджених, продовжували отримувати платню в своїх установах до перепризначення. Для кандидатів на посади митного відомства було вирішено встановити не менше 30 нових посад з утриманням середнього службовця (250 крб. щомісячно) 47. Умови зайняття посад класними урядовцями визначав закон від 24 липня 1918 р. «Про порядок призначення осіб на урядову службу». Директор ДМЗ як урядовець IV класу призначався особистим наказом гетьмана зі скріпленням міністра фінансів за попередньою ухвалою Ради Міністрів. Віце-директор (І. Гайдановський-Потапович), урядовець V класу, – наказом по Міністерству фінансів за поданням, затвердженим гетьманом. Начальники відділів, управляючі найбільшими митницями і дільничні митні інспектори, урядовці VI класу, – наказом міністра фінансів. Інші урядовці – в порядку, визначеному міністерством. Відповідним чином здійснювалося звільнення з посад 48. Гетьманський уряд піклувався про особовий склад митного відомства. На його службовців розповсюджувалися всі пільги, передбачені для державних установ. Крім того, митним службовцям, яких відряджали на кордон для встановлення наглядових пунктів, передбачалися додатково до службової плати добові гроші з розрахунку: управляючий наглядом – 15 крб., контролер – 13 крб., помічник пакгаузного дозорця – 10 крб., доглядач – 7 крб., канцелярист – 8 крб. 21 травня 1918 р. комісійна рада при ДМЗ розглянула питання про звільнення від призову на дійсну військову службу митних співробітників. Серед посадових осіб, яким належало мати бронь від призову до війська, були визначені: у департаменті – директор і начальники відділів; в управліннях митних інспекторів – митний інспектор і секретар; у місцевих митних установах – управляючі митницями, заставами і постами, секретарі, бухгалтери і екзекутори митниць, контролери, а також експерти-хіміки і експерти-механіки (по одному на установу). На черговому засіданні, 23 травня, рада обговорила питання про надання грошової допомоги родинам митних службовців, яких призвали на дійсну військову службу. Було вирішено надавати допомогу родинам осіб, призваних до війська і до цього часу не повернулися додому через полон, безвісну пропажу чи загибель 49. Урядовцям прикордонних митних установ надавалося безкоштовне службове приміщення з розрахунку: дві кімнати з кухнею – для управляючого наглядом, одну кімнату з кухнею – для сімейних класних урядовців і канцеляристів, одну кімнату з плитою – для сімейних доглядачів, одну кімнату з плитою – для двох неодружених доглядачів. Відповідно до бюджетних підрахунків гетьманського уряду на 1918 р. витрати по департаменту Митних зборів мали становити 5 409 783 крб. З них: утримання центральних установ – 329 879 крб., місцевих установ – 4 324 904 крб., різні видатки адміністрації – 100 000 крб., будування та утримання суден для митної служби – 75 000 крб., різні видатки з урядування – 130 000 крб., зведення і ремонт будинків – 450 000, що загалом складало 5 409 783 крб. Плановані прибутки по ДМЗ визначалися в сумі 3 7959 245 крб. З них левова частка належала митним зборам – 37 737 700 крб. Від оплати гербових, судових, канцелярських справ і записів у документах розраховували отримати 100 000 крб., з оброчних статей і промислів – 78 717 крб., від повернення позичок – 37 000 крб., завдяки допомогам Державної Скарбниці із сторонніх джерел – 2 628 крб. і різних дрібних та випадкових прибутків – 3 800 крб. 50. З доукомплектуванням прикордонних митних установ особовим складом, який став забезпечувати виконання покладених на них функціональних обов’язків, поширювалися їхні повноваження. 3-го травня 1918 р. комісійна рада вирішила надати відновленим прикордонним митницям «право очищення на місці всіх незаборонених до привозу за діючими розпорядженнями товарів і речей залежно від місцевих умов на розсуд управляючих цими установами» 51. Разом з тим гетьманський уряд почав централізовану регламентацію імпортно-експортної товарної маси Української Держави. Головними торговельно-економічними партнерами України були Центральні держави. Тому більше транспортне навантаження припадало на західний сухопутний і морський південний кордони. 30 травня Голова Ради Міністрів Ф. Лизогуб і міністр торгу і промисловості С. Гутник підписали наказ №1119/1055 про заборону вивозу за кордон сірки, сурику і соди без письмового дозволу Міністерства торгу і промисловості в кожному окремому випадку. 3-го червня з’явився наказ №1152/1127, який, посилаючись на господарську угоду від 23 квітня 1918 р. між УНР, Німеччиною і Австро-Угорщиною, встановлював обмеження на вивіз за кордон цілого ряду товарів без дозволу державних установ. Так, на вивіз цукру, худоби, яєць, сала і м’яса необхідно було мати дозвіл Міністерства продовольчих справ, збіжжя – Державного хлібного бюро, спирту – акцизного відомства, вугілля – департаменту Палива, а залізні зломи, шмаття, картоплю й овочі можна було вивозити без окремого дозволу, але в обмеженій кількості. Повна заборона вивозу встановлювалася на мішки, брезенти, мануфактуру, галантерею, мед, патоку, рис, олію, льняну солому, шкіру, гуму, дорогоцінні та рідкісні метали, а також на коней. 11 червня черговий наказ заборонив вивіз мила і живиці, 15 червня – свинцевих солей і коркового дерева 52. З Центральних держав, крім військового майна, яке ввозилося без догляду, до України надходили переважно товари споживчого характеру. Дозвіл на їхній ввіз надавався в кожному окремому випадку установами Міністерства торгу і промисловості Української Держави. При цьому тоннаж імпортних крамів кожного різновиду обмежувався на підставі діючої постанови Тимчасового уряду, прийнятої в липні 1917 р. (Зібр. Узак. і Розп. Уряд. №189 ст. 1119). При наявності посвідчення про дозвіл на ввіз і відповідності норми ваги українські митники керувалися розпорядженням директора ДМЗ №235 від 26 квітня 1918 р. Відповідно до нього такі товари пропускали в Україну після сплати мита за загальним тарифом з надбавкою 100%. Митні надходження до скарбниці від чужоземних товарів були досить вагомими. Так, 10 червня управляючий Одеською митницею доповів директору ДМЗ, що на той час від «різного роду крамів, як-то: в’язаних виробів, панчіх і рукавичок шовкових, галантереї, капелюхів повстяних, цизоркового краму, речового одіяння, хімічних витворів і т. ін. – всього на квоту мит приблизно 28 000 крб.» 53. Особливо високими були митні збори з тютюнових і алкогольних виробів. Наприклад, при перетинанні кордону належало заплатити з пуда листового тютюну – 90 крб., з фунта крихтового паливного чи нюхівного – 7 крб. 60 коп., з фунта сигар чи цигарок – 18 крб. 70 коп. З рому, французької виноградної горілки, коньяку, сливовиці, киршвасеру, джину, віскі, спирту при перевезені їх у бочках мито становило 75 крб. за пуд (брутто). Якщо ж ці вироби, а також лікери, наливки, настойки, ефіри, фруктові есенції з додатком спирту перевозилися у пляшках, митні збори складали 90 крб. за пуд (брутто). За виноградні, фруктові і ягідні вина, які перевозились у бочках, сплата мита становила за пуд 19 крб. 80 коп. (міцністю до 160) і 33 крб. (міцністю від 160 до 250). Якщо вино перевозилось у пляшках, то за нешипучі різновиди міцністю до 250 платили мита 26 крб. 40 коп. з пуда, включаючи вагу пляшок. За шампанські вина у пляшках сплачували 55 крб. митних зборів за пуд. Мито з вина, яке перевозили в залізничних цистернах, сплачували з чистої ваги, додаючи 25% з розрахунку на тару 54. Українські харчові поставки до Німеччини і Австро-Угорщини митом не обкладалися. Загалом Україна зобов’язувалася поставити 60 млн пудів зерна, 400 млн штук яєць, 3 млн пудів цукру, 2,75 млн. пудів великої рогатої худоби (жива вага), 37,5 млн. пудів залізної руди 55. Крім того, німецькі і австро-угорські солдати мали право харчових поштових відправлень своїй родині. Щомісячна норма становила: борошно – 2 пуди; крупа, квасоля, макарони – по 10 фунтів; олія – 3 фунти. Враховуючи на той час кількість іноземного військового контингенту в Україні (177 000 осіб), 15 листопада 1918 р. Міністерство продовольства направило до Ради Міністрів довідку про вартість цих поштових посилок. За умови тогочасних середніх цін на харчі за пуд приблизні державні збитки на них щомісячно становили 14 116 470 крб. З них коштували: борошно – 354 000 пудів Х 20 крб. = 7 080 000 крб.; крупа – 44 250 пудів Х 20 крб. = 885 000 крб.; макарони – 44 250 пудів Х 55 крб. = 2 433 750 крб.; квасоля – 44 250 пудів Х 12 крб. = 531 000 крб.; олія – 13 278 пудів Х 240 крб. = 3 186 720 крб. 56. Але навіть такі значні харчові поставки до країн-союзниць були посильними для економіки України. М. Держалюк у своїй монографії наводить дані про український експорт 1913 р. Цифри свідчать, що зазначені вище різновиди продуктів вивозилися тоді з України у кількості в декілька разів більшій, ніж у 1918 р. На думку дослідника, «не тільки війна зруйнувала українську економіку, а цьому неабияк сприяли й масові крадіжки всіляких керівників України» 57. В умовах нових господарських відносин з Центральними державами надзвичайної важливості набувало офіційне урядове тлумачення кордонних злочинів і порушень, зокрема контрабанди. 8 червня 1918 р. спільного обіжника директорів Митно-тарифного департаменту і департаменту Митних зборів було надіслано на ім’я регіональних комісарів торгу і промисловості. Цей надзвичайний інститут було утворено за часів Центральної Ради з метою тимчасового державного господарського контролю. Гетьман не скасував його, комісари підпорядковувались особисто міністру торгу і промисловості і продовжували тимчасово мати деякі особливі повноваження господарського характеру. В обіжнику пояснювалось: «Митниці не скрізь ще встановлені і на місцях не скрізь є митні агенти. Тому для усунення недорозумів у справах заборонених до вивозу грузів вважається необхідним з’ясувати, що пачкарством (контрабандою) повинні визнаватися вивіз за кордон або намір до вивозу мимо митних установ або через ці установи, але прихованим від митного контролю, товару, забороненого до вивозу або дозволеного лише з оплатою мита. Вантажі, які заборонені до вивозу, але ж приходять до прикордонних станцій в вагонах, адресованих з якої-небудь внутрішньої станції без наміру провезти їх таємно, нескритими від митного догляду, не можуть вважатися пачкарством і не підлягають конфіскації. Вагони з такими вантажами повинні залишатися на прикордонній станції і не випускатись за кордон, про що тільки треба сповіщати адміністрацію залізниць, яка має повернути їх власнику» 58. Отже, у справі боротьби з контрабандою гетьманські урядовці намагалися насамперед запобігати огульним покаранням. Тоді ж міністр фінансів порушив у Раді Міністрів питання про потребу видання постанови, яка б мала силу закону щодо контрабандних товарів. Він зазначив, що боротьба з контрабандою – справа загальнодержавна. Тому «урядовцям митниць, Кордонної охорони, акцизного нагляду та міліції (Державної варти – О.Т.) доручається числити за обов’язок свій – стежити за точним виконанням цієї постанови з застосуванням в належних випадках правил, викладених в Митному Статуті, відносно порядку затримання контрабанди та доставки її до Митниць на їхнє розпорядження затриманих товарів». Як бачимо, не лише кордонці і митники залучалися до розв’язання кордонних проблем, а й урядовці зовсім іншого відомства Міністерства внутрішніх справ. А. Ржепецький доповідав, що до утворення на кордоні митного нагляду на територію України з Центральних держав було завезено багато товарів, необкладених митом. Потрапивши на внутрішній ринок, ці товари давали можливість великих заробітків для спекулянтів, оскільки товари, завезені легальним шляхом, не могли з ними конкурувати через високу вартість. Для захисту інтересів Державної скарбниці і законослухняних підприємців пропонувалося видати закон, в якому передбачити надсилання в місячний термін до митних установ «усіх товарів, завезених в Україну безмитним шляхом з будь-яких причин». Після їхнього таврування, сплати встановленого мита, вони поверталися у власність приватних осіб чи установ. У випадку ж невиконання цього розпорядження після знаходження у межах Української Держави таких товарів до їхніх власників «будуть застосовані в повній мірі всі карні постанови Митного Статуту про контрабанду». Далі зазначалося, що «з дня оголошення закону в «Державному вістнику» торгівля неоплаченими митом чужоземними товарами безумовно забороняється, і до всіх випадків продажу таких товарів будуть застосовані зі всією суворістю закону постанови про контрабанду (ст.1045 і слід. Митн. Ст. від 1910 р.)» 59. Податкова поліція. Отже, у справі боротьби з контрабандою А. Ржепецький, крім митників, кордонних охоронців і вартових кордонних пунктів, покладався ще й на службовців акцизного нагляду. В Українській Державі у складі цього відомства існували свої охоронні підрозділи, які також були утворені за російськими нормативними чинниками. В додатках до «Свода Уставов об Акцизных Сборах» було викладено Положення про корчемну сторожу, в ст. 1 якого зазначалося, що у західних повітах, прикордонних до чужоземних держав, для запобігання проникнення через кордон контрабандних напоїв і для посилення акцизного нагляду була утворена корчемна сторожа. Вона складалася зі сторожів і старших та молодших об’їждчиків, за діяльністю яких наглядали посадові особи місцевого акцизного управління або для цього призначалися особливі наглядачі корчемної сторожі. Райони розташування корчемних сторожів у прикордонній смузі визначалися міністром фінансів з розрахунку, щоб від місць дислокації митних установ чи кордонних пунктів було від 21 до 50 верст. Корчемна сторожа комплектувалася особами вільного найму, яким встановлювалася особлива форма одягу з мідними нагрудними знаками. Сторожа і об’їждчики знаходились на державному утриманні, але не мали чинів і не отримували пенсію після закінчення служби. Вони мали право носіння та застосування холодної і вогнепальної зброї у випадках відвертого нападу на них під час виконання службових обов’язків. Особливі наглядачі корчемної сторожі вважалися на державній службі і користувалися відповідними пільгами. Всі службовці корчемної сторожі при затриманні або викритті ними таємного провозу з-за кордону алкогольних напоїв отримували винагороду із штрафних коштів, присуджених за рахунок винних. Порушників провозу напоїв корчемна сторожа повинна була зупиняти і супроводжувати до найближчого селища, де наглядач акцизного управління складав адміністративний протокол. В окремих випадках під час неможливості доставки порушників до акцизних установ протокол міг скласти старший об’їждчик. За допомогою для виконання своїх службових обов’язків корчемна сторожа могла звертатися до поліції 60. Отже, в часи Російської імперії і влади Тимчасового уряду підрозділи корчемної сторожі діяли в межах підпорядкування відповідним акцизним управлінням, які підлягали департаменту «Неокладных сборов» Міністерства фінансів. Із створенням УНР почалося формування самостійної податкової адміністрації в Україні. Цей процес значною мірою активізувався після гетьманського перевороту. Колишні російські територіальні акцизні управління були підпорядковані департаменту Посередніх податків, який утворили у складі українського Міністерства фінансів ще в березні 1918 р. Їх очолили податкові інспектори, які згідно з законом «Про установлення розпису платні служачих Податкової інспекції та канцелярських урядовців» від 2 серпня 1918 р. розподілялися на 2 класи: інспектори першого класу (річне утримання 7 500 крб.) – мали управління в Києві, Харкові, Катеринославі чи Одесі, і другого (7 000 крб.) – мали управління в решті губернських міст 61. 17 вересня 1918 р. гетьман затвердив ще один закон «Про збільшення складу і коштів податкової інспекції на Україні». Цей нормативний чинник змінював і доповнював царські закони від 3 липня 1914 р. та 24 жовтня 1916 р. Встановлювалася загальна кількість місцевої податкової інспекції, належної до відання Міністерства фінансів: 120 податкових інспекторів, 150 їхніх помічників, 120 діловодів, 175 їхніх помічників, 175 податкових контролерів, 35 податкових бухгалтерів. Ці посади розподіляли між градоначальствами, губернськими та повітовими містами. На їх утримання з 1 вересня асигнувалося 1 432 199 крб. 62. Відбулися зміни і серед податкової поліції. Отримала нову назву «корчемна сторожа»: в Українській Державі функціонувала фінансова охорона. Вона також складалася з оглядачів та об’їждчиків, але службовці фінансової охорони відтепер були розташовані за дві версти (позаду) від органів кордонної охорони та митної служби, вздовж державного кордону з Центральними державами. Це була друга лінія боротьби з контрабандою. В основному фінансова охорона була розташована в Волинській та Подільській губерніях. Так, урядовці фінансової охорони Волинського губернського акцизного управління в 1918 р. зосереджувались на 11 постах: Берестейському, Сестратинському, Радзивилівському, Ледухівському, Почаєвському, Олексинецькому, Вишневидському, Колоненському, Вишгородському, Білозерецькому, Волочиському. Службовці фінансової охорони продовжували керуватися положенням «Про корчемну сторожу», але спеціальна комісія готувала нове положення, що мало ввійти до загального «Збірника законів і розпоряджень по Міністерству фінансів». Комплектування фінансової охорони здійснювалося за старими вимогами. Перевагу віддавали колишнім корчемним сторожам, військовим і поліцейським, а при підборі службовців звертали увагу на вік, фізичний стан, рівень освіти. Так, у Волинському губернському акцизному управлінні працювало два полковники, вісім капітанів, шість поручиків, чотири підпоручики, 17 прапорщиків. Це були звільнені офіцери російської армії, українці за походженням. Грошове задоволення фінансових охоронців відповідало окладам вартових. Бюджетні витрати на фінансову охорону в 1918 р. було заплановано на суму 289 123 крб. При виконанні службових обов’язків її чини мали спеціальну уніформу та зброю (револьвери та шашки). Дозвіл на носіння зброї давали німецькі військові коменданти. Так, згідно з розпорядженням німецького генерала фон Фалькенгейма навесні 1918 р. на вулицях м. Житомира були розклеєні листівки з вимогами здати всім чинам та урядовцям акцизних управлінь зброю німецькому комендантові для перереєстрації. У тих, хто не здав зброю, німці її вилучали примусово. У травні 1918 р. управляючий Волинським губернським акцизним управлінням Огородников надіслав листа за № 1619 волинському губернському старості з проханням, щоб німці повернули забрану у чинів акцизних управлінь зброю 63. Службова взаємодія кордонців, митників та податківців. Загальний обсяг службових обов’язків осіб кожного з відомств, які залучалися до захисту економічної безпеки Української Держави, визначався на підставі діючих нормативних чинників. Але складні зовнішні і внутрішньополітичні умови, в яких перебувала Україна в 1918 р., викликали багато особливостей при їх виконанні. У роботі наглядова митна установа здебільшого користувалась таким обладнанням і документацією: вагонні замки з одним примірником ключа до кожного; шпульки для великих вагонних пломб (100-200); товста шворка для великих вагонних пломб (5-10 фунт.); прес для затиску пломб у замках; прес для затиску товарних пломб; розрядник; свинець і кулелійки для великих і малих пломб; кілька щупів; гербові марки різної вартості (загалом на 25 крб.); касова книга; витратний реєстр; пакгаузна книга для запису товарів, відправлених на складку; пакгаузна книга для запису товарів, відправлених транзитом; реєстри вхідних і вихідних паперів; реєстри наявних для запису вантажних документів; книги для догляду пасажирських речей (3-5 штук); книга для обліку вагонних замків і ключів до них; бланки провізних посвідчень для відправки транзитом пасажирських місць (20-40 шт.); бланки відомостей для здачі у відповідні установи прийнятих зборів і форми бухгалтерських книг 64. Митники повинні були вести короткий облік пасажирів, які перетинали кордон, із вказівкою місця прибуття, імені, по батькові і прізвища, а також документа, згідно з яким і з чийого дозволу прибула особа. 27 травня директор ДМЗ надіслав до митних установ обіжника з інструкцією «Про порядок пропуску через кордон пасажирів», у якій вказав, що «з огляду на віднесення митниці одного із прикордонних питань про порядок пропуску як від’їзду, так і приїзду із-за кордону пасажирів: 1) Обов’язки по перевірці паспортів осіб, переїжджаючих через кордон, повинні лежати до видачі по цій справі осібних правил цілком на митних установах. 2) Пропуск за кордон і повернення на Україну всіх осіб, окрім співробітників Митниць, може бути допущений тільки по виданим відповідними владами документам, на котрих будуть поміщені написи німецьких влад, котрі виїзд за кордон розрішають. 3) Пропуск чужоземних прикордонних мешканців із-за кордону може бути допущений тільки по документам, виданим закордонними відповідними владами. 4) Видача дозволів на виїзд за кордон прикордонним мешканцям, окрім співробітників Митниці, ніколи не була обов’язком Управителів Митниць, а через це і зараз Управителі Митниць ні в якім разі не можуть видавати цих дозволів прикордонним мешканцям. 5) По існуючим до цього часу законам ніяких податків за перевірку пашпортових документів митні установи не брали, а через це і зараз нема жодних підстав вимагати за перевірку яких-небудь податків від осіб, переїзджаючих кордон». За обіжником директора ДМЗ від 9 червня митному догляду підлягав пасажирський багаж, що вивозився за межі України. У випадках «провозу харчових продуктів в кількості, переважаючій потребу пасажира в дорозі», митники мали сповіщати про це комісара торгу і промисловості 65. Грошові кошти, які вилучали у пасажирів, зберігалися у місцевій поштовій конторі або у скрині кордонної охорони. Прибутки митниці направляли у найближчу поштову контору або відділення державного банку, про що звітувалося до ДМЗ. Інші кошти – поштовими переказами до Державної скарбниці. 17 червня обіжник директора ДМЗ за №1281 повідомив митні установи, що австро-німецька валюта повинна прийматись як від австро-німецьких військових, так і від приватних осіб за твердим курсом, тобто: марка – по 75 коп. і крона – по 50 коп., при чому «всі поступаючі до митних кас австро-німецькі гроші не повинні видаватись ні по яким виплатам, а повинні повністю здаватися до інституцій Державного Банку або Скарбниць згідно існуючого порядку здачі прибутків Митниць». Охорона поїздів і окремих вагонів у районі митниці покладалася на доглядачів, а у випадку їх недостачі начальник митної установи повинен був звертатися до кордонців. Для перевантаження товарів зверталися до начальника місцевої станції чи порту або наймали робочу силу на відпущений аванс – 600 крб. щомісячно з розрахунку 20 робітників на день на один поштовий, один багажний і два вантажні вагони. На документах закордонних поїздів, які прямували транзитом до Одеси, Києва чи Харкова, робили позначку «без перевірки», а на накладних ставили печатку митниці. Копію накладної надсилали до ДМЗ. Накладні на закордонні вантажі разом з одним примірником поїзного списку і вагонного листа відразу після відходу поїзда надсилали за належністю до Одеської, Київської чи Харківської митниці, а другий примірник – у місцеву Контрольну палату. Про стан речей начальник митної установи не менш ніж два рази на тиждень звітував до ДМЗ. Окремий обіжник директора ДМЗ від 17 червня за №1282 визначав дії митників під час перевозу через кордон коней. В ньому вказувалося, що «згідно зі ст. 1131 «Устава Таможенного» затриманих при спробі тайного вивозу за кордон коней, аж до остаточного вирішення справи митниці повинні передавати найближчим частинам Кордонної Охорони під розписку командира частини на описі, а як кордонної Охорони немає, то корчемній сторожі» 66. Крім цього, в обов’язки кордонців входило забезпечення недоторканності кордонів щодо нелегальної міграції людей, а також запобігання контрабандному перевезенню товарів і вчиненню інших злочинів у прикордонній смузі. На варті вони знаходились цілодобово і в робочі години митних установ поряд з митниками перевіряли перепускні документи у громадян. Їхні дії обмежувалися встановленням істинності власника документа. Після закриття митного пункту його здавали під охорону кордонцям з недоторканністю до ранку. Основними засобами несення кордонної служби були патрулювання вздовж кордонної смуги, вартова служба на спеціально встановлених постах і митницях, секрети. Для узгодження дій митників і кордонців при ДМЗ і управліннях дільничних митних інспекторів знаходилися спеціальні штаб-старшини Окремого корпусу кордонної охорони. Згідно з інструкцією, затвердженою в червні міністром фінансів, вони призначалися командиром корпусу і підпорядковувались йому в службовому відношенні. Але директор ДМЗ і митні інспектори мали право їх відряджати на кордон самостійно чи у складі ревізорів департаменту і помічників інспекторів «для обслідування на місці питань стосовно митної справи, охорони кордону чи дій урядовців митного відомства і кордонної охорони, для провадження сумісних розслідувань щодо непорозумінь між службовцями цих відомств.» Про результати розслідувань штаб-старшини повинні були доповідати директору ДМЗ і митним інспекторам, але мали право й безпосередньої доповіді командиру ОККО. На утриманні ці штаб-старшини знаходилися в штабі ОККО, але свої відпустки узгоджували з ДМЗ чи митним інспектором. У їхньому розпорядженні могли бути помічники і канцеляристи. Штаб-старшини для доручень неодноразово влагоджували справи, що виникали через непорозуміння між митниками і кордонцями. Найгучнішою була справа в Тарноруді. 27 жовтня після взяття митного посту під охорону Торчинського кордонного загону виникло непорозуміння між командиром загону сотником Маловим і управляючим митним наглядом Чирським. Для розслідування справи директором ДМЗ негайно було відряджено помічника західного митного інспектора Кондрацького і штаб-старшину для зв’язку сотника Бергмана. Вони з’ясували, що результатом непорозуміння був перепуск товарів з Австро-Угорщини в нічний час за наказом Чирського, чого не можна було робити, оскільки пункт був зданий під охорону кордонця. Наслідком розслідування стало розпорядження директора ДМЗ від 22 листопада 1918 р. про переведення п. Чирського на посаду з меншим обсягом роботи без підлеглого особового складу 67. Стосунки українських органів економічної безпеки із німецько-австрійськими союзниками. З архівних документів загалом очевидно про сумлінне виконання українськими кордонцями, митниками і фінансовими охоронцями своїх обов’язків. Але їхні законні вимоги не завжди знаходили порозуміння у німецького і, особливо, австро-угорського військового командування. Про «поступовий розклад, який відчувався з перших днів приходу на Україну австрійців», згадував гетьман П. Скоропадський. Він писав, що «суворості у австрійській армії значно перевищували те, що у цьому відношенні було в німецькій, але порядку не було, і начальство, напевно, було не на висоті через спекулятивні тенденції» 68. Австро-угорські військові відкрито грабували Українську Державу. Наведемо лише кілька свідчень. 3 червня управляючий Одеською митницею доповідав уповноваженому українського уряду при головному командуванні Східної армії Австро-Угорщини С. Гербелю, що у розпорядженні митників «немає засобів для запобігання неправильним діям австро-німецьких збройних солдатів». Протягом червня було зареєстровано 11 випадків брутальної поведінки австро-угорських військових з митниками. Під загрозою застосування зброї вони перешкоджали догляду вантажів, які завозили до України, і сплаті мита за них. Не могли протидіяти переважаючим силам й українські кордонці. 7 серпня командир ОККО генеральний хорунжий М. Савеліїв доповідав міністру фінансів: «В сучасний момент за межі України продовжується вивіз австро-німецькими військовими не тільки військового майна, але й інших предметів і продуктів, що ніякого відношення до військового майна не мають, причому силою зброї чиниться співучасть до таємного провозу товарів через кордон приватним особам, переважно жидам. З приводу цих непорозумінь мій попередник не раз звертався до Штабу Генерала Ейгхорна і австро-угорського командування з проханням дати розказ підлеглим їм рангам не перешкоджувати рангам Кордонної охорони виконувати їх спеціальні обов'язки, але судячи по тому, що випадки, подібні викладеним, продовжуються навіть погрозами, можливо припустити, що всі ці прохання були даремні. При такому становищу справи виконання рангами Кордонної охорони їхніх обов'язків по догляду за вивозом і ввозом товарів у повній мірі, згідно виданих на цей предмет законам, стає не можливим». У доданому реєстрі відзначалося, що 9 червня кордонці Збаразького загону Подільської бригади, перебуваючи у секреті, затримали австрійських солдатів, які вночі через кордон переганяли 45 голів худоби, але кордонців роззброїли і побили порушники, які переважали їх силою. 20 червня австрійські військові на Карначевській митниці під загрозою застосування зброї відібрали трьох корів і двох коней, які були затримані рангами 13 загону Волинської бригади при переводі через кордон. Кордонця, що супроводжував пачкарство, було ними побито. 26 червня кордонним вартовим був затриманий гурт худоби кількістю 45 голів і два коні, яких гнали через кордонну межу озброєні австрійські солдати. Старший з них пішов до австрійського м. Скали і привів військову команду на чолі з лейтенантом Фоглером. Після тривалого змагання, погрожуючи вжити зброю, австрійцями худобу було визволено. 4 липня під час слідування пачкарства з Волинської бригади у Карначевську митницю на українських конвоїрів біля села Буглава напали озброєні австрійські солдати, відібрали пачкарство, роззброїли їх і повели у село Жуківці до свого коменданта. С. Гербель неодноразово звертався до імператорського і королівського губернатора м. Одеси фельдмаршала-лейтенанта фон Бельця з поданням про розслідування кордонних злочинів, вчинених австро-угорськими військовими. Але 20 липня оберквартирмейстер Східної австро-угорської армії генерал фон Зендлер відповів йому: «Здебільшого в означених випадках митним керівництвом зроблені такі неясні доповіді, що розслідування у вказаних військових осіб не можливе» 69. Кількість кордонних порушень австро-угорських військ зростала відповідно до розвалу імперії. Управляючий Одеською митницею доповідав новому уповноваженому українського уряду генералу фон Рауху, що 17 і 19 вересня, незважаючи на протести митників, до Австрії було вивезено: на пароплаві «Керкіра» – 4 340 пуд. порожніх мішків, 2 091 пуд. вовни, 262 пуд. мотуззя, 452 пуд. брезенту, 812 пуд. бурячного насіння; на пароплаві «Кіос» – 550 коней, 1 710 пуд. ячменю, 1 200 пуд. сіна. 27 вересня австрійський військовий комендант м. Гусятина лейтенант Томачек з'явився зі збройним загоном (12 осіб) у штаб 2 відділу Подільської кордонної бригади і в ультимативній формі під загрозою застосування сили оголосив вимогу про повернення кордонцями затриманих коней. 30 вересня з Херсонського порту без дозволу митників до Австрії на пароплаві «Мрія» було вивезено 45 978 пуд. пшениці і 29 198 пуд. ячменю. 3 жовтня на Могилів-Подільській митниці за допомогою австрійського кордонного жандарма капрала Козлера було переведено за кордон 89 коней. 1 жовтня у Херсоні без дотримання митних формальностей німецький буксир «Єлізавет Фріч» забрав дві баржі під австрійським прапором, навантажені 85 110 пуд. пшениці, 1 200 пуд. вовни, 10 985 пуд. ячменю, 16 775 пуд. борошна 70. З початком революційних подій в Австро-Угорщині командування імператорською і королівською Східною армією втратило контроль за діями своїх підлеглих. Австро-угорські війська цілими частинами вантажилися в ешелони і через західний український кордон самочинно поверталися додому. При цьому солдати обеззброювали, а нерідко і вбивали своїх офіцерів, продавали зброю, грабували прикордонні селища і станції. Отже, підсумовуючи огляд діяльності органів економічної безпеки Української Держави, варто відзначити, що їхні службовці доклали чимало зусиль для захисту економічної безпеки держави. Проте складні зовнішньополітичні умови, в яких відбувалося українське державне відродження, анархічні тенденції в середовищі союзних військ негативно впливали на ефективність службової діяльності охоронних установ Міністерства фінансів Української Держави. Сам П. Скоропадський охарактеризував її так: «Справа просувалася важко. Але у будь-якому випадку, як погано це не просувалося з-за того, що всі платні вояки той самий розпропагований елемент, все-таки корпус своїми арештами контрабанди себе відшкодовував» 71. За доповіддю директора департаменту Митних зборів П. Андріїва від 26 грудня 1918 р. за допомогою кордонців і фінансової охорони митні установи зібрали мита на суму 44 303 864 крб. 72, тобто цілком окупили видатки держави на утримання кордонної, фінансової охорони і митних установ. §2. Залізнична охорона Організація адміністративно-технічного управління залізницями Української Держави покладалася на Міністерство шляхів, яке очолював Б. Бутенко. Значною мірою плідність діяльності залізничного відомства залежала від стану безпеки залізничних шляхів, охорона яких належала до функцій відповідних підрозділів Державної варти МВС. Крім того, Міністерство шляхів вживало й власні заходи для охорони залізниць, які здійснювалися за двома основними напрямами: по-перше, це надання надзвичайних повноважень окремим посадовим особам у галузі управління залізницями; по-друге, – визначення охоронних завдань для воєнізованих підрозділів, підлеглих міністру шляхів. Така розпорошеність функцій між міністерствами була пов’язана зі стратегічним значенням залізниці в умовах світової війни. Надто високою була ціна, яку мала платити держава за залізничні негаразди. Міністерство шляхів не мало часу на очікування поліпшення криміногенної ситуації за результатами діяльності охоронних підрозділів іншого відомства. 27 травня 1918 р. Б. Бутенко затвердив Інструкцію тимчасовим комісарам Міністерства шляхів, в якій зазначалося, що «з метою найскорішого знищення існуючого на залізницях безладдя і анархії, допомоги утворенню державного ладу, доведення роботи доріг до нормальної продукційності утворюється тимчасово Комісаріат Міністерства Шляхів». Його очолював сам міністр шляхів, який в Інструкції вказав, що в свою чергу «на чолі кожної дороги стоїть головний комісар, котрий мною призначається і тільки перед мною відповідає за свою діяльність і розпорядження». На дільницях залізниць відповідно до місцевих умов головний комісар за згодою з управляючим залізницею призначав підлеглих йому районних комісарів, кандидатури яких затверджувалися міністром шляхів. За такою ж самою схемою відбувалося призначення «на вищих станціях і взагалі на значних пунктах, де це буде визнане бажаним», підлеглих районним місцевих комісарів. Районні і місцеві комісари призначалися із складу службовців відповідних залізниць, тимчасово звільнялися від виконання своїх посадових обов’язків, але плату отримували за попереднім штатним розкладом. Для зв’язку і координації діяльності комісарів міністр шляхів при собі призначив «Керівничого справами комісаріату». Лише через нього головні комісари мусили звертатися до міністра з усіх питань. Таким чином, уже в самій системі підпорядкування комісарів підкреслювалася жорстка централізація, пов’язана з їхніми надзвичайними повноваженнями. Разом з тим обов’язки комісарів зосереджувались здебільшого на наглядових функціях. В Інструкції наголошувалося, що «ніяких розпоряджень з питань технічного, адміністративного та господарського характеру Комісари нікому не мають права давати. Втручання Комісарів у такі справи допускається лише у випадках, …коли буде помічено, що в справі адміністративній або технічній хто-небудь із урядових осіб, служачих чи робітників вчиняє дії, явно шкідливі для Української Держави, котрі погрожують небажаними наслідками». Тоді комісари повинні були повідомити про це головного комісара і надіслати листа до місцевого компетентного начальника із зазначенням строку відповіді «з вимогою призупинення злого вчинку та його наслідків і покарання винуватого чи притягнення до судової відповідальності залежно від характеру вчинку». При невжитті адміністрацією відповідних заходів комісари були зобов’язані безпосередньо або за допомогою Державної варти чи місцевого військового коменданта «припинити злий вчинок та його наслідки і донести про це Головному комісару з одночасним повідомленням управляючого залізницею, а також представника судової влади». До донесення і повідомлень додавався акт, в якому визначалися факти порушення і підстави для вжитих заходів. До утворення на залізницях дійової охорони у відповідному для цього складі в обов’язках комісарів був нагляд за порядком: «недопущення ніяких вчинків, які б порушували спокій і лад на залізницях», допомога профспілкам, громадам, просвітам у всіх професійних та культурно-просвітніх питаннях, а також запобігання їхньому втручанню «в справи чисто технічні та адміністративні». Крім того, комісари повинні були пильнувати за станом державного майна на залізницях. Якщо виникала необхідність виконання відповідних своїм обов’язкам дій за межами залізниці, вони зверталися за дозволом до губернських чи повітових старостів. А на підлеглій території мали «право безперешкодного відвідування всіх службових приміщень і залізничних споруд, користування засобами зв’язку і рухомим складом, контролювання всіх без винятку потягів, окремих вагонів та паровиків» 73. За законом від 20 жовтня 1918 р. «Про засоби щодо охорони залізниць» функції комісарів поглинули особливі комісії. З оголошенням вжиття надзвичайних заходів на залізниці або її дільниці, крім адміністративних покарань за порушення своїх обов’язкових постанов у смузі відлучення залізниці, ці комісії наділялися правами забороняти будь-які зібрання, закривати торговельні і промислові об’єкти на певний строк або термін дії надзвичайного стану; припиняти продаж друкованої продукції; звільняти з роботи залізничних службовців, включно державних урядовців; забороняти перебування окремих осіб – як приватних, так і посадових, крім урядовців судового відомства, які виконували свої обов’язки, повідомляючи про це безпосередніх начальників відряджених службових осіб; тимчасово виселяти окремих осіб зі своїх помешкань з повідомленням про це вартових органів; звертатися за допомогою до військ, користуючись у цьому відношенні правами губернських старостів, вказаними в ст. 316 «Учреждений губернских» 74. Досить характерною є обов’язкова постанова особливої комісії з охорони Правобережних залізниць, яку надрукувала газета «Армія» 12 грудня 1918 р. В ній зазначалося: «1) Забороняється перепуск на вокзал Київ-пасажирський і перебування на ньому сторонньої публіки, тобто всіх, крім осіб, що мають перепустку і квиток на поїзд, що відходить, на який вже відкрито продаж квитків, а також осіб, здійснюючих формальності по відправці і отриманню вантажів і багажу. Прибулі з поїздами до Києва зобов’язані відразу ж покинути станцію і можуть залишитися у відділенні видачі багажу лише до його отримання. 2) За годину до посадки у поїзд, що відправляється, начальник станції або його заступник, з’ясувавши в німецькій комендатурі, повідомляє начальника відділу варти, скільки і яких місць в цьому поїзді має бути надано пасажирам. 3) Начальник відділу варти, з’ясувавши, скільки знаходиться на станції пасажирів прямого сполучення, надає їм місця, а за кількістю залишених місць пропускає для купівлі квитків до вокзалу, що мають належні перепустки, із черги біля вокзалу. 4) Посадка здійснюється особливо призначеними залізничною адміністрацією агентами за найближчої участі варти. 5) За невиконання цієї постанови винні підлягатимуть арешту до трьох місяців або штрафу до 3 000 крб. Ця постанова набирає чинності з моменту її оголошення і вивішується на ст. Київ для загального повідомлення». Законом від 20 жовтня також заборонялося всім службовцям державних і приватних залізниць, на яких особлива комісія оголосила вжиття надзвичайних заходів, залишати без її дозволу свої посади. За самовільне залишення служби або неявку без поважних причин у призначений час для виконання службових обов’язків залізничники підлягали адміністративному покаранню (штраф до 3 000 крб., арешт до трьох місяців, висилка за межі держави) або «в загально встановленому судовому порядку замкненню до в’язниці на строк від чотирьох до восьми місяців». Отже такі справи підлягали віданню окружних судів у загальному порядку судового провадження. Скарги на дії особливих комісій протягом двох тижнів з часу оголошення оскарженого розпорядження розглядалися міністром шляхів і вирішувалися за його узгодженням з міністром внутрішніх справ. Разом з тим у Законі зазначалось, що «подання скарги не призупиняє виконання оскарженого розпорядження» 75. В Законі від 20 жовтня 1918 р. виразно вбачається намагання гетьманського уряду запобігти страйковому руху. Це пов’язувалось з тим, що страйки залізничників завдали Українській Державі більших збитків, ніж організовані серед робітників інших професій. 2 липня 1918 р. відбувся страйк залізничників в Одесі, який охопив 1,5 тисячі осіб. 8 липня «італійський» страйк проголосили київські головні залізничні майстерні, де працювало 4 тисячі осіб. 15 липня застрайкували залізничні вузли Сарни і Коростень. 16 липня на загальних зборах робітників залізничних майстерень в Одесі, скликаних за ініціативою більшовиків, ухвалили розпочати загальний страйк залізничників України. І почалося: 18-20 липня застрайкувала Катеринославська залізниця, 19-го – ст. Конотоп Лівобережної залізниці, 20-го розпочалися страйки на Полтавському і Харківському вузлах. В радянській історіографії залізничні страйки в Україні в липні – серпні 1918 р. змальовувалися як загально-робітничий протест проти гетьманської влади, пролетарська солідарність з «російськими братами», що в цей час вже будували комуністичне суспільство. Але про безпідставність і заідеологізованість такого твердження говорять навіть окремі комуністи-сучасники тих подій. Ще в 1929 р. М. Редін писав про страйки: «Безперечно, тут переважали моменти оборони і економічної вимоги. Безперечно, помилялися «Известия ЦИК РСФСР», коли писали, що страйкарі основним своїм гаслом висували встановлення радянської влади… Наприкінці липня, після 12-14 днів страйку, всюди починається боротьба поміж самих страйкарів – за чи проти продовження страйку. Уже 24 липня маємо відомості, що одеські машиністи згоджуються припинити страйк, коли їм буде виплачена заборгованість. 27-го маємо звістки з Знаменки. Проміж страйкарями іде боротьба. Службовці, телеграфісти, конторщики, машиністи кажуть, що страйкувати далі немає ніякої рації» 76. Розгортання страйку в Україні розглядалося як корисне не лише лівому крилу гетьманської опозиції. З військово-стратегічних міркувань до страйку підштовхував українських залізничників командувач Добровольчої армії генерал А. Денікін. У своїх спогадах він писав: «Я, здійснюючи Другий Кубанський похід, вжив деяких заходів забезпечення. На лінії Київ–Ростов Київський залізничний комітет і деякі організації підготовляли залізничні страйки, напади, псування і зруйнування колії – на випадок просування на схід німецьких підкріплень» 77. Цікаво, що сучасні російські дослідники вважають підривні дії білогвардійців проти Української Держави винятком. Процитуємо, наприклад, В.П. Федюка: «Очередной парадокс гражданской войны состоял в том, что в стачке были заинтересованы и прямо противоположные силы. В документах одного из руководителей Добровольческой армии генерала М.В. Васильева есть сведения о тайном посещении его в июне 1918 г. депутацией Киевских железнодорожников» 78. У серпні страйки залізничників почали вщухати і до кінця місяця припинилися. Загалом у них взяло участь близько 200 тис. осіб. Головні вимоги страйкарів були економічні – виплата заборгованості платні, підвищення посадових окладів. Тимчасове організаційне залізничне бюро ЦК КП(б)У, що надіслало в Україну своїх підпільних працівників, висунуло й політичні гасла, зокрема звільнення політичних в’язнів. На наш погляд, звинувачення гетьманського уряду в спричиненні цього страйку і його жорстокому придушенні, що протягом 80 років має місце в історичній науці, нарешті потребує спростування. Звичайно, що спроба наведення порядку в залізничній галузі, приведення її у відповідність до умов ринкового господарства на перших порах була пов’язана з погіршенням добробуту певних категорій залізничних службовців і робітників. «Залізниці, замість прибутків, давали колосальні збитки, – згадував П. Скоропадський – Бутенко підрахував, що залізниці України повинні були давати до 600 тисяч карбованців збитків. Потім він зробив всі можливі скорочення; разом з тим він провів скорочення в платні нижчим службовцям за умови надбавки на дорожнечу. Захід цей був проведений у раді міністрів при дуже слабкій кількості голосів, але я його затвердив, оскільки вважав, що Бутенку краще видно, можна це робити чи ні. Цей захід, звичайно, був непопулярним…Ще за часів Центральної Ради деякі категорії службовців під тиском російських більшовицьких тенденцій отримували платню, нічим не виправдану за своєю величиною. Бутенко це законом скоротив, але за минулий час я вважав необхідним виплатити. Сума недоотриманої платні була дуже великою, якщо не помиляюсь, 200-300 мільйонів. Уряд відразу не міг виплатити цих коштів. Тому було вирішено, що борг службовцям повертатимуть поступово. Але це влаштувалося не під тиском страйку, а було вирішено раніше» 79. Крім зазначеного Скоропадським, слід додати, що певна заборгованість плати в залізничній галузі складалася ще за часів Центральної Ради. Наприклад, 7 серпня 1918 р. начальник Одеської служби руху доповів головноуповноваженому українського уряду при Австро-Угорському командуванні, що підлеглі йому службовці не отримали платню за квітень – липень, а евакуйовані з Бессарабії – за період від 5 до 7 місяців. Загальна заборгованість складала 1 188 720 крб. Як же уряду Української Держави вдалося в місячний термін ліквідувати кризовий стан на залізницях і в 1918 р. очікувати прибуток до Державної скарбниці від залізниць у сумі 693 млн. 290 322 крб. 80? Більшовицька газета «Вечерние известия Московского Совета Рабочих и красноармейских депутатов» 7 серпня 1918 р. писала: «Немцами и украинцами производятся массовые аресты рабочих и особенно железнодорожников. Арестованные отправляются в Брест и Белу для заключения в концентрационные лагеря. На вокзале при отправке партий можно наблюдать душу леденящие сцены. Жены и дети целуют сапоги солдат, умоляя их пустить проститься к отправляемым. На улицах масса шпиков и охранников». Неможливо заперечувати, що арешти керівників страйкарів здійснювалися. Саме в цей час, 19 липня, гетьман затвердив закон «Про відновлення на Україні царського закону від 2 грудня 1905 р. про суворі покарання за участь у страйках». Царські правила покарання страйкарів застосовувалися «за участь у страйках на підприємствах, які мають державне значення, а рівно й в установах державних». Але ж разом з тим Закон передбачав і «забезпечення долі служачих, які не брали участі у страйках і через те потерпіли від учиненого над ними насильства» 81. Щоб переконатися, що не репресивні заходи стали вирішальною причиною завершення страйку, знову доцільно звернутися до книги М. Редіна, який аж ніяк не збирався в ті роки виправдовувати гетьманський режим: «Треба було втихомирити залізничників. І насамперед береться залізничне «начальство» втихомирювати їх найдешевшим способом – агітацією. В Києві – значне «начальство» з міністерства шляхів, у решті місць – найбільше місцеве «начальство» обходить залізничників, переконує їх, доводить, що страйкувати не гаразд. Наша дорога батьківщина терпить від страйку, він призведе її до загибелі. Всім тепер погано, вся батьківщина страждає, – адже і ви повинні потерпіти – такий був зміст їхньої агітації. Найпростішим та найвірнішим здавалося виплатити робітникам заборгованість, задовольнити їхні економічні вимоги. І на цей шлях штовхали міністра шляхів Бутенка, як і весь гетьманський уряд, німецькі генерали. Вони найбільше прагнули, щоб страйк зліквідувати щонайшвидше, він бо заважав їм експортувати збіжжя до Німеччини, він псував увесь механізм, установлений німецьким імперіалізмом для свого порятунку. І австро-німецькі генерали та лейтенанти у центрі й на місцях запевняли страйкарів, що вони «дуже задоволені працею залізничників, суто економічному страйкові не заважатимуть та клопотатимуться про задоволення вимог страйкарів». Водночас німецький оберкомандувач послав листа до Лизогуба, Голови Ради Міністрів, про потребу негайно задовольнити найпекучіші економічні вимоги страйкарів. Задовольнялося частину вимог, але надто повільно, надто ліниво. Почали розсилати гроші на виплату заборгованості; асигнували 11/2 мільйона карбованців на посилення продовольчого постачання залізничникам; мобілізували деякі (хоч і дуже маленькі) хлібні ресурси. Спочатку гадали грішми купити залізничників. Але залізничники знали, що вони страйкують не лише за гроші, і по станціях почало лунати гасло: грошей не брати – поки не задовольнять усіх вимог. Незабаром, однак, керівники місцевих страйкомів зрозуміли, що це гасло невірне: адже ж за допомогою цих грошей можна протриматися якийсь час. І другим гаслом було: гроші брати, але на роботу на ставати. Побачивши й собі, що це лише посилює позиції страйкарів, не ламаючи їхньої стійкості, уряд розпорядився – видавати гроші тільки тим, хто працює. Оце саме й був батіг разом з пірником: хто працює – той їсть; хто не працює – той не їсть. У вустах пролетаріату – це гасло соціалізму. У вустах ворогів пролетаріату – це гасло страйколомства. Але відповіддю на це було те, що гроші залишилися в касах. За четвертого етапу уряд наказав давати гроші не лише тим, хто працює, а й тим, хто дає розписку, що працюватиме. Це внесло розлад у масу страйкарів, бо частина розписувалася – а працювати не йшла; частина ж розписувалася – й доводилося їй ставати до праці під німецьким батогом. А розібратися, хто ставав до праці сам, а кого дійсно до цього примушували, було вже важкувато» 82. Про те, що гетьманська влада не застосовувала масових каральних санкцій проти залізничників, свідчать і архівні джерела. Залишилося доволі таємних повідомлень від освідомчих агентів, які діяли серед керівного ядра страйкарів. При цьому останніх заарештовано не було. Так, 1 серпня директор ДДВ П. Аккерман повідомив столичного отамана, що «14 липня в Києві відбулося закрите засідання «Окркому» у складі голови Аухтера, секретаря Саражина і членів Синькевича, Гуліда, Гофмана, Баранова, Пухальського, за участю делегатів від залізничного союзу Казаницького, Дядюшкіна, Царицина, Тетері і Веприка. На засіданні головним чином обговорювалося питання про становище на залізницях у зв’язку зі страйком, особливо крайніми лівими поглядами відрізнялися виступи Казаницького, Синькевича і Дядюшкіна». 7 серпня директор ДДВ знову звернувся до столичного отамана за отриманням відповідних розпоряджень, вказавши, що в Києві 15 серпня очікується початок страйку 83. Натомість німецько-австрійські союзники залізничний страйк розглядали як загрозу продовольчого забезпечення своїх армій, а тому не виключали можливість застосування репресивних заходів до страйкарів. Вже заздалегідь, 23 травня 1918 р., начальником залізничного управління штабу Ейгхорна було підготовлено проект наказу на випадок страйку українських залізничників. В ньому зазначалося, що «німці були запрошені українцями в їхню країну для встановлення порядку. Вони не допустять, щоб нові бешкети і страйки зруйнували те, чого досягли ціною німецької крові і при необхідності здійснять свою волю застосуванням насильства». За проектом з початком страйку всі залізниці переходили до відання німецького командування, українські залізничники несли відповідальність перед німецькими польовими судами. Невиконання оголошеного наказу розглядалося як непідкорення військовим законам і загроза діючій армії. Винні у зруйнуванні або у спробах зруйнування залізничних колій і обладнання підлягали смертній карі. Винні у порушенні роботи залізниць іншими засобами або пасивним відношенням до таких порушень підлягали «найсуворішому покаранню». Окремо наголошувалось, що каратимуться «будь-які спроби утримати нестрайкуючих від роботи і спонукати до страйку, всякі образи діями чи словами тих, хто працює…Над проводирями страйків й тими, хто письмово або усно буде продовжувати агітацію за страйки, розповсюджувати листівки, здійснюватиметься безпощадна розправа». Зібрання без дозволу німецької адміністрації підлягали розгону збройною силою, а демонстрації заборонялися. І нарешті проект наказу передбачав, що «плату і продовольство отримають лише ті залізничні службовці і робітники майстерень, які негайно відновлять роботу» 84. Цей проект під час страйку став підґрунтям для видання наказів окремими німецькими комендантами про покарання страйкарів. І вони, звичайно, відбувалися, але документів про масові страти нами не знайдено. Не підтверджує цього і М. Редін. Ось як він повідомив про заходи союзників проти страйків: «Влаштовувалися великі облави – і по центральним містам і по глухим закуткам. В Одесі «виловлювали» залізничників з цілих районів. В Козятині, наприклад, заарештовували всіх тих, хто зовнішнім виглядом скидався на залізничника. Зібравши чимало «полонених», відкривали «збори»: німецький чи австрійський комендант виступав із промовою, де обіцяв всілякі пільги страйколомам та загрожував смертними карами страйкарям; потім пропонувалося всім, хто згоден працювати, відійти направо, всім, хто незгоден – наліво. Ясна річ, що такі «біблейські» способи впливали лише так, як ці загрози були реальні. Окупанти довели всю їхню реальність. Полонених тримали довгий час у нелюдських умовах, потім вивозили за межі України. З Одеси вивозили полонених до Очакова, згодом – до Володимира-Волинського; «експортували» їх цілими сотнями, знов-таки в нелюдських умовах. З Правобережжя вивозилося полонених здебільшого до Бресту. Там уже, очевидно, будь-який зв’язок з Україною втрачався. Керівники страйкового руху становили другий, за збіжжям, «предмет експорту» в Німеччину з України. На зборах страйкарів німецькі коменданти заявляють: «Другий комітет, що буде створений, розпущу, а третій – розстріляю». І арешти все ширяться. Страйкарів та організаторів страйку виловлюють не лише на місці праці, але й тоді, коли вони їдуть додому. Апарат державного панування працює щосили. Реакція лютує. Поряд з цим окупанти повинні були показати страйкарям, що всі їхні зусилля спинити залізничний рух даремні. З Німеччини приїздять німецькі машиністи. Використовують тих спеціалістів, що є в самій німецько-австрійській окупаційній армії. Потяги, що йдуть до Криму, обслуговують машиністи німецької фльоти. Але, крім цього, дійсно примусово добиваються роботи «полонених» українських машиністів. Їх садовлять на паротяги і біля них ставлять варту з німецьких (чи австрійських) солдатів, – щоб не втекли дорогою. Правда, й це не допомагало – машиністи все ж таки втікали; але подекуди це давало бажані для окупантів наслідки» 85. Крім залізничних комісарів і Державної варти, на залізницях Української Держави діяли й інші посадови особи, повноваження яких стосувалися охорони залізниць. На великих залізничних станціях були створені управління дільничних військових комендантів. При управліннях залізниць існували посади завідувачів пересуванням військ, у Головному управлінні Генерального штабу – Управління військових комунікацій. У питаннях внутрішньої служби ці органи керувалися військовими статутами, але виконували свої службові обов’язки у межах діяльності відповідної залізничної адміністрації. Тому постала необхідність міжміністерського узгодження їхніх повноважень. Вони визначалися спільними наказами міністрів військових справ і шляхів майже щомісячно. В першому з таких наказів у червні 1918 р. було констатовано: «З надсилаємих скарг вбачається, що наступивша на залізницях розруха багато залежить від невиконання військовослужбовцями і громадською владою правил при вимогах на перевіз як тих чи інших грузів, так і людей». Тому міністри визначили, що всі розпорядження рухомим складом належать до виключної компетенції залізничної адміністрації. Службовці військової офіції з транспортних питань повинні були звертатися до органів Управління військових комунікацій, крім особливих випадків. Для військових транспортів встановлювалися норми перевозу, які регулювалися завідувачами пересуванням військ, а категорію їхньої черговості визначали дільничні коменданти. На останніх покладалося також забезпечення виконання спільних наказів міністрів. За необхідності коменданти мали застосовувати підлеглі їм охоронні сотні 86. Червнева інструкція військового міністра «Про взаємовідношення Української військової влади до Австро-Угорської і Німецької» оголошувала українським військовим повноваження залізничних комендантів союзників. В ній, зокрема, зазначалося, що «українські коменданти чинять повну свою співучасть пересуванню всіх Германських і Австро-Угорських військ і вантажів, а залізничні коменданти Центральних держав будуть допомагати всякому пересуванню Українських військ і вантажів». Коменданти мали обмінюватися інформацією про військові заходи в смузі відлучення залізниць «для приведення їх до спільної можливості виконання». Вимоги на військові перевезення коменданти надсилали до управлінь залізниць окремо, але один одному пересилали їхні копії. Разом з тим в Інструкції підкреслювалася керівна роль командування союзників в охоронній галузі: «Військово-поліцейська охорона в полосі відлучення залізниць встановлюється Австро-Германською владою, і коменданти станцій відповідають за непорушення військового порядку і за охорону всіх станційних будівель і споруджень на місцях, де знаходиться і Українська залізнична сторожа (остання виконує свої обов’язки згідно з одержаними нею наказами від свого начальства), в кожному приватному випадку за згодою Українського командування з австро-германським комендантом у залежності від місцевих умов» 87. Союзники встановлювали й загальні правила щодо охорони порядку на залізничних станціях. Так, 5 серпня 1918 р. австро-угорське військове командування повідомило про те, що «через велику кількість скарг про крадіжки і грабежі в товарних вагонах австро-угорські патрулі і вартові мають наказ стріляти у всіх осіб, які не мають права знаходитися біля вантажних вагонів, якщо на перший поклик вартового вони не зупиняться». Оголошувалось також про заборону приватним особам і залізничникам, які не знаходяться при виконанні службових обов’язків, їздити у товарних поїздах чи у вантажних вагонах, причеплених до пасажирських або кур’єрських поїздів. Порушників цієї заборони австро-угорські патрулі затримували і передавали до найближчого українського коменданта станції, де на них накладалися покарання у вигляді штрафу до 20 крб. У разі неможливості або відмови сплати штрафу порушник підлягав арешту до двох місяців 88. Боротьба українських і німецько-австрійських залізничних комендатур з вантажними пограбуваннями давала певні результати. У другій половині серпня – вересні 1918 р. повідомлень про їх вчинення було значно менше. Але з розпадом Австро-Угорщини й евакуацією додому її військ у листопаді 1918 р. цей процес вийшов з-під контролю не тільки залізничних комендантів, але й австро-угорського вищого командування в Україні, підлеглі якого самі стали скоювати численні залізничні злочини. 28 жовтня на ст. Бобринська під час стоянки австрійського ешелону солдати почали грабувати вантажні вагони. Вартові Мисько і Хоменко намагалися перешкодити грабежам, але австрійці одного поранили, а другого побили прикладами гвинтівок. 2 листопада на ст. Біла Церква австрійські солдати вкрали з вагонів 39 пуд. борошна і 21 пуд. пшениці. 6 листопада на ст. Цвєтково австрійські солдати відкрили 10 вантажних вагонів. За допомогою німецького коменданта під час обшуку в них було знайдено 35 пуд. пшениці, 93 пуд. варення, 15 пуд. тютюну. 6 листопада на ст. Жмеринка австрійськими солдатами і місцевим населенням пограбовані всі залізничні склади і вагони, які стояли того дня на станції. 8 листопада на роз'їзді Ведмеже близько ст. Ларга під час торгівлі військовим майном між австрійськими солдатами і селянами зчинилася сварка, австрійці відкрили вогонь і вбили 5 селян. Селяни затримали ешелон, але начальник станції на вимогу австрійців його відправив. Селяни вчинили самосуд над працівниками станції. 9 листопада на ст. Роздольна австрійські солдати і мешканці навколишніх сіл пограбували станційні харчові магазини, вантажні вагони, квартири станційних службовців 89. Того ж дня газета «Армія», що виходила в Києві, писала: «На станціях і участках залізниці твориться щось надзвичайне. Уходячими австрійцями вживається зброя над служачими-залізничниками, стрілянина була на всіх станціях, де йдуть австрійці. Є вбиті й поранені. Користуючись від’їздом австрійських військ, населення грабує все, що є, підпалюючи будинки і руйнуючи склади». 10 листопада 1918 р. ця ж газета надрукувала чергову інформацію про стан на залізницях Волині і Поділля. Зазначалося, що у с.Вендечи австрійські солдати пропонували місцевим селянам допомогу для розгрому прилеглих до залізниць маєтків і цукрових заводів, але ті відмовились. У Проскурові і Кам’янці, а також у Ямпольському повіті: на ст. Ярошинка, Рахни, Вапнярка австрійцями було розбито вантажні вагони, а харчі з них – продані населенню. В Томашполі вони вчинили єврейський погром і розбили крамниці. В Жмеринці – підпалили офіцерське зібрання, яке гасила місцева варта. Ситуація ускладнювалася й тим, що у зв’язку зі звільненням у цей час через західний кордон Української Держави стали масово повертатися додому російські військовополонені. На своєму шляху в пошуках харчів вони вдавались до чисельних грабежів у прикордонній смузі. Тому 8 листопада з цього приводу терміново відбулася нарада у військового міністра О. Рогози, на якій були присутні міністр шляхів Б. Бутенко, товариш міністра внутрішніх справ С. Варум-Секрет, київський військовий комендант генерал Тищинський, столичний отаман генерал Маршалк, представники біженецького департаменту МВС, Міністерства харчування і німецького командування. Було вирішено відкрити мережу «приймальних продовольчо-розподільчих пунктів» при залізничних станціях в Радзивілові, Волочиську, Гусятині, Новоселиці. Тут військовополонених передбачалося нагодувати і розподіляти по ешелонах для подальшої відправки. Друга лінія пунктів мала бути створеною в Рівному, Шепетівці, Проскурові і Жмеринці, де військовополонених розподіляли за напрямками прямування і відправляли в ешелонах в обхід великих міст. Для цього планувалося використати весь порожняк, що був на західному кордоні. Загальне керівництво евакуацією російських військовополонених додому було покладено на начальника тилово-організаційного відділу Управління військових комунікацій Генштабу генерального хорунжого М. Соловйова. Нарада визначила, що для організованої відправки військовополонених необхідно було щоденно 8 ешелонів, з них 4 – санітарні. Але їхній потік виявився значно більшим, що з одночасною евакуацією австрійців на заході і біженців із Росії на півночі та сході дезорганізовувало роботу залізниць. Не вдалося запобігти проникненню військовополонених до великих міст. 9 листопада 1918 р. газета «Армія» писала: «Зараз в Києві на кожному кроку можете побачити полонених по 2-3 чоловіка, маленькою і великою купою. Це перші кроки. По словам прибуваючих полонених цими днями має прибути з полону до 600 000 полонених». У повідомленнях про становище на українських залізницях від 13 листопада 1918 р. зазначалося: «З Рибниці відправлено 459 полонених. В Голобах затримано 7 австрійських ешелонів. На Рівенському вузлі затримано до 600 вагонів біженців. Полонених відправлено трьома товарними і однією пасажирською валкою (3 350 осіб) на Сарни. Маються полонені: в Рівно – 3 валки, Киверцях – 1, на шляху до Здолбунова – 1. Біженці в Кореньові (9 330 осіб) і Хуторі Михайлівському (3 800 осіб) Ешелони з біженцями: Сарни – 1, Лунінець – 3, Гомель – 3. Полонених довозять до ст. Рябчик, на 585 версту, і біля мосту висаджують, руховий склад повертається назад» 90. 14 листопада могилівський повітовий староста Г. Рафальський доповідав у департамент Державної варти, що від ст. Окниця до Могилева рухається пішим порядком 5 000 військовополонених, яких необхідно нагодувати, інакше вони самі візьмуть харчі в місті. Староста просив директора ДДВ дати наказ залізничним вартовим про видачу у його розпорядження двох вагонів борошна, реквізованого у австрійців 91. Суттєво заважала запобіганню злочинів на залізницях невизначеність правового статусу залізнично-технічних військ, що були на той час «під патронатом» міністра шляхів. Про ці воєнізовані формування сьогодні відомо небагато. Між тим вони стали першими збройними осередками повстання Директорії і разом зі «стрільцями», «запорожцями» і «чорноморцями» відіграли в ньому вирішальну роль. Архівні джерела, які зараз потрапляють у поле зору дослідників, підтверджують спогади П. Скоропадського, в яких він визнав, що в образі цих військ фактично створив могильника своїй владі: «Я, напевне, винен у тому, що категорично не домігся їхнього знешкодження, але Бутенко, з яким я робив переворот, сам далеко не крайній (лівий – О.Т.) у своїх переконаннях, мені вважався людиною, не спроможною замислювати що-небудь проти Гетьманатства». З військовими залізничниками П. Скоропадський помилився, як і з формуваннями З. Натієва. Ще на початку гетьманської кар’єри він опинився у полоні своїх прагнень будь-що мати власну армію. Після роззброєння в травні 1918 р. «полку залізничників» німцями, які мали відомості, що там ведеться антигетьманська агітація, П. Скоропадський не погодився з таким рішенням союзників. Про ті події він згадував: «Я викликав Бутенка, він так розпинався про свій полк, що в результаті, не бажаючи, щоб мій престиж так підривався німцями, а з іншого боку, припускаючи, що німці були й праві, я, без погодження з німцями, надіслав туди змішану комісію із німецьких і українських офіцерів для провадження докладного розслідування. Через деякий час виявилося, що поруч з непридатним елементом, який негайно був вилучений з полку, решта людей уявляла з себе добрий матеріал, але спорядження і обмундирування – нижче всякої критики. В мене було мало частин, мені необхідно було збільшувати військову міць всіма можливими засобами. Головним об’єктом дій ми мали тоді більшовиків, а ця частина для боротьби з ними була добрим матеріалом. Вирішено було, що частина буде приведена в порядок новопризначеним командиром, а старого, малодіяльного – усунуть. Коли все впорядкується, я їм зроблю огляд і тоді вони складуть обітницю Україні і Гетьманату, а я їх переведу у військове міністерство. Але час спливав, а я все не отримував рапорту про приведення частин в повний порядок. Нарешті, вже наприкінці жовтня мені доповіли, що там загалом осіб 200 придатні, всі інші не годяться. Я ніяк не можу збагнути, що Бутенко хотів провести. Я не допускаю думки, що Бутенко вів подвійну гру, думаю, що він був у руках цих щирих українців, які про всяк випадок готували собі камінь за пазухою, щоб при зручній нагоді виступити проти мене» 92. Охоронна діяльність залізнично-технічних військ, командувати якими з червня 1918 р. було доручено генерал-майору О. Осецькому, досить часто вклинювалася в межі компетенції залізничних підрозділів Державної варти. Військові залізничники мали обмежувати свою діяльність охороною вантажів, залізничних кур’єрів і станційних споруд. Але нерідко особовий склад військ виконував невластиві йому функції – займався обшуками і реквізиціями вантажу. Особливо ретельно обшукували і реквізували потяги, де були цукор, хліб і горілка. Це викликало незадоволення не лише міністра внутрішніх справ І. Кістяківського, а й міністрів продовольства Ю. Соколовського, торгу і промисловості С. Гутника. Разом вони переконали гетьмана у доцільності підпорядкування цих військ МВС. Прийняття такого рішення прискорили доповіді про низький рівень дисципліни серед військових залізничників. 18 жовтня вартовий І. Босс подав рапорт начальнику Дніпровського відділу Лівобережного залізничного району варти, в якому доповів, що «14 жовтня, о 5-й годині по полудню, на пероні ст. «Дарниця», де в очікуванні поїзду знаходилося багато пасажирів, охоронники цієї станції, в тому числі і старші – хорунжий Грищенко, а також молодші – Дединський, Аксельрод і ще три особи, прізвища яких встановити не вдалося, маючи зброю, всі були у п’яному вигляді і розпочали поміж себе свару і бійку, ображаючи при цьому один одного крадіями, про що погрожували донести свому начальству (про різні крадіжки). Очікуючи поїзду публіка сміялася і обурювалася їхньою поведінкою». 9 листопада директор ДДВ П. Аккерман доповів особисто начальнику Штабу гетьмана про інцидент, що трапився 27 жовтня з отаманом Лівобережного району залізничної охорони підполковником Хілобоченком. Того вечора помічник начальника Двірцевого району столичної варти склав адміністративний протокол про те, що цей офіцер «в кав’ярні-шантані «Пато де Флер» у стані повного сп’яніння вчинив погром, при цьому намагався пустити в хід револьвер» 93. 1 листопада відбулася нарада у директора ДДВ, на якій були присутні начальник залізнично-технічних військ, начальник залізничного відділу департаменту варти, отамани вартових залізничних районів, представники Міністерства шляхів і німецького командування в Україні. На ній було відпрацьовано конкретну схему перепідпорядкування залізнично-технічних військ. Зокрема, було вирішено реорганізувати їх у залізничну охорону і підпорядкувати залізничному відділові департаменту Державної варти. Нарада відзначила, що залізнична охорона створюється виключно для охорони вантажів, споруд і агентів залізниці, які перевозять кошти, а також для сприяння чинам залізничної варти у всіх, без винятку, випадках виконання ними службових обов’язків на підставі ст. 185 «Устава российских железных дорог» ніяких самостійних дій, як-то: оглядів, реквізицій, обшуків тощо чини охорони не провадять, про що начальник залізнично-технічних військ повинен зробити відповідне розпорядження. Весь особовий склад колишніх залізнично-технічних військ підлягав переатестації. Отамани відповідних районів залізничної варти мали створити з класних урядовців спеціальні комісії, які б провели за списками перевірку тих осіб, яких мали атестувати. Нарада зазначила, що «особи, про яких маються певні дані про їхню моральну або політичну неблагодійність, негайно звільняються зі служби, а викриті або причетні до крадіжок звільняються і за ними збуджуються кримінальні справи». Оптимальну чисельність залишеного особового складу залізничних охоронців визначали отамани районів варти. За їхнім підписом також складалися акти про облік зброї залізничної охорони. Всі револьвери, що знаходяться на складах і в резерві, негайно повинні були передаватися чинам Державної варти. У залізничних охоронців «залишалася тільки зброя, що знаходилася у безпосередньому віданні начальника залізнично-технічних військ» 94. Рішення наради ДДВ втілив у «Статуті про озброєну охорону на залізницях України». Вже 17 листопада міністр внутрішніх справ надіслав проект цього Статуту на узгодження до міністра шляхів, зазначивши, що після цього «Статут буде розісланий належним рангам Залізничної Державної Варти і Залізничної Охорони для виконання». МВС поспішало вирішити справу якнайшвидше, інакше в умовах розпочатої евакуації союзних військ практична невизначеність підпорядкування залізничної охорони ще більше дестабілізувала ситуацію на залізницях. Енергійність дій з боку МВС викликала перехід конфлікту між вартою і охороною у практичну площину. Так, 4 листопада інспектор залізничного відділу ДДВ порушив питання про усунення від посади начальника відділу залізничної охорони полковника Осмоловського «через повне нерозуміння своїх прав і обов’язків». 7 листопада почалася сварка між чинами залізничної варти і охорони на ст. Суми, яка ледь не скінчилася застосуванням зброї. З великими труднощами пристрасті вдалося вгамувати лише особисто отаману Лівобережного району варти. 14 листопада він же доповів у залізничний відділ ДДВ, що «до цього часу залізнична охорона не має телеграми генерала Осецького про припинення реквізицій цукру, горілки і т. ін.» 95. Але такого розпорядження і не могло бути. З 30 жовтня генерал Осецький вже очолив таємний оперативний штаб повстанців проти гетьмана 96. 24 листопада від нього до управління начальника охорони Лівобережних залізниць прибув повстанський загін на чолі з підполковником Хілобоченком, сотником Канканом і хорунжим Зубком, який став вимагати передати їм зброю і майно. Начальник управління відмовився і доповів про це директору ДДВ. У той час, не чекаючи розпорядження міністра шляхів, варта вже почала перепідпорядкування залізнично-технічних військ. Так, 22 листопада було складено акт про передачу до відання ДДВ залізничної охорони управління Правобережних залізниць. Але у підлеглість нових начальників фактично увійшла лише резервна сотня, в якій нараховувалось 30 вояків, решта була розіслана у зв’язку з безпорядками під час евакуації австрійських військ по всіх лініях Правобережжя. Загалом у складі 13 відділів цього управління було 38 старшин, 15 діловодів, 57 канцеляристів, 1 565 військових охоронців. Зі складу управління варта отримала 596 гвинтівок і карабінів різних систем, 216 револьверів і 310 шабель. Міністерством шляхів було передано також 200 000 крб. на обмундирування охоронців. Лише 27 листопада міністр шляхів надіслав міністру внутрішніх справ листа, в якому повідомив, що ним «зроблено розпорядження, аби залізнична охорона підлягала Залізничній Державній Варті і що ніякої зброї для залізничної охорони не потрібно» 97. Але здійснити остаточну передачу вже практично не вдалося. Ще 25 листопада начальник залізничного відділу ДДВ Делянов доповідав директорові департаменту Аккерману: «Планомірна ліквідація залізнично-технічних військ неможлива через поточні політичні події. Тому діяльність департаменту Державної варти і отаманів районів вважаю обмежити: 1) прийняттям всієї зброї і спорядження; 2) поставленням печатки на всі справи залізничної охорони і здачею їх в Міністерство шляхів» 98. Характерно, що і в умовах розпалення нових політичних пристрастей вартові продовжували виконувати свої обов'язки. Показовою у цьому плані є доповідь людини з іншого відомства. Військовий комендант ст. Дарниця 30 листопада доповідав начальнику Управління військових комунікацій: «Колишня охорона, яка погано виконувала свої обов'язки, через події останніх днів втекла. Німецькі війська на пропозиції охороняти станцію відмовили, тому вагони місцями відкриваються і розкрадаються. Єдина сила, на яку можна покластися, це варта, але остання через свою малочисельність не в змозі виконати запропонованих вимог. Прошу про збільшення варти до 40 чоловік. Сотник Гречина» 99. Отже, незважаючи на особливу нормативну регламентацію, значні урядові діяння в галузі охорони залізниць, залучення до цієї справи збройних підрозділів різних відомств, залізнична охоронна система Української Держави виявилася неефективною. Більшість особового складу залізнично-технічних військ виступила проти гетьмана П. Скоропадського. §3. Державна лісова сторожа Охоронна політика гетьманського уряду в лісовій галузі цілком укладалася в русло політичного курсу, оголошеного в Грамоті від 29 квітня і Законах про тимчасовий державний устрій України, тобто базувалася на відновленому принципі недоторканності приватної власності. Вже наступного дня були скасовані всі губернські, повітові і земельні комітети. 7 червня міністр земельних справ В. Колокольцев підписав наказ №9, що був обіжно розісланий до управлінь землеробства і державного майна (УЗДМ). У ньому міністр вказав, що «всі циркулярні розпорядження Міністерства Землеробства по Лісовому Департаменту, котрими установлялись будь-які відношення поміж Лісовим Відомством і Земельними Комітетами пропонується лічити відміненими з 30 квітня» 100. Система управління лісовим господарством на території Української Держави впроваджувалась на кшталт колишньої Російської імперії у відповідності до «Устава лесного» (вид. 1905 р.). Весь лісовий фонд держави розподілявся на ліси державні і такі, що знаходяться у громадській або приватній власності. До державних лісів, тобто тих, що знаходилися у власності скарбниці, належали скарбові і ліси особливого призначення. Скарбовими визначалися ліси, не відведені до окремих відомств чи приписані до установ або громад і підлягали безпосередньому розпорядженню скарбниці. Право користування державними лісами особливого призначення надавалося певним відомствам, установам, закладам або громадянам. Серед них в Україні були ліси, визначені для військових влаштувань; приписані до скарбових і приватних заводів; виділені монастирям. До лісів, що знаходились у громадській або приватній власності, належали придбані громадськими організаціями або приватними особами шляхом купівлі, дарування або заповітів 101. Скарбові ліси Української Держави знаходилися у віданні Міністерства земельних справ по Лісовому департаменту. Завідували скарбовими лісами в губерніях місцеві управління землеробства і державного майна. Було утворено 5 таких управлінь: Київсько-Подільське, Харківсько-Полтавське, Холмсько-Волинське, Херсонсько-Бессарабське, Таврійсько-Катеринославське, а також Управління начальника лісових справ Чернігівщини 102. Територіальні межі повноважень цих управлінь не збігалися з адміністративними кордонами губерній і повітів, а проходили природними рубежами лісових масивів, які складали окремі лісництва, що в свою чергу поділялися на об’їзди і обходи. Декілька лісництв об’єднувалися в ревізорські райони. Наприклад, Херсонсько-Бессарабському управлінню землеробства і державного майна підлягали три ревізорські райони. До першого входили Херсонське, Володимирське, Олександрівське і Новогеоргієвське лісництва Херсонської губернії, а також Алешківське лісництво Таврійської губернії. До другого – Ананіївське, Жеребківське, Чутянське, Чорноліське, Рацинське лісництва Херсонської губернії і Придунайське – Бессарабської. До третього – Бендерське (вважалося тимчасово відлученим до Румунії), Аккерманське, Одеське (вважалося частково відлученим до Румунії) лісництва Бессарабської губернії і Григоріопільське – Херсонської 103. За гетьманату П. Скоропадського до скарбових лісів були також залучені кілька колишніх лісових дач, що раніше складали «власність імператорської родини» і належали до відання російського Головного управління уділів. 4 червня 1918 р. Рада Міністрів більшістю голосів (десять проти трьох) відхилила питання про створення окремого Управління державного майна. Управління удільною округою, створене за часів Центральної Ради, було тимчасово передане до підлеглості міністра земельних справ 104. Як і в Російській імперії, основною управлінською одиницею в лісовій галузі в Українській Державі вважалося лісництво. Управління лісами у лісництвах здійснювали місцеві лісничі, на допомогу яким при потребі призначалися помічники або лісові кондуктори. Для загального нагляду за лісництвами у підпорядкуванні начальників територіальних управлінь землеробства і державного майна були старші і молодші лісові ревізори, управління яких розташовувались у містах відповідно до ревізорських районів. Так, із трьох ревізорів Херсонсько-Бессарабського УЗДМ два розташовувалися в Одесі і один – у Херсоні 105. Для охорони скарбових лісів на підставі ст. 22 «Устава лесного» у підлеглості чинів лісового управління продовжувала діяти державна лісова сторожа. До неї належали об’їждчики, культурні дозорці і лісники. Крім того, гетьман відновив діяльність скасованих Центральною Радою лісоохоронних комітетів, яким за ст. 735 «Устава лесного» належало «безпосереднє завідування охороною лісів у кожній губернії і області через чинів державного лісового управління, поліції і повітових у справах селянських установ». У затвердженій ним 4 липня 1918 р. Постанові зазначалося: «1) Негайно відновити діяльність всіх губернських лісоохоронних комітетів. 2) Ст. 786 Уставу лісового викласти так: Лісоохоронні комітети під головуванням особи, вибраної Губернським Земським Зібранням, складаються з Начальника Управління хліборобства (Управління землеробства і державного майна – О.Т.), котрий стає заступником Голови у випадку його відсутності, або одного з лісових ревізорів по призначенню Управління хліборобства, другого лісового ревізора, Голови Окружного суду або одного з його членів по призначенню Зборів Суду, особи по призначенню Губернського старости, Голови Губернської Земської Управи чи одного з її членів по її призначенню, двох членів з місцевих землевласників, вибраних Губернським Земським Зібранням, одного представника від місцевого союзу лісоводів і одного представника від союзу хліборобів» 106. З перших днів своїх владних повноважень гетьманський уряд почав вживати дійових заходів для підвищення ефективності охорони лісів. Було визначено, що магістральним напрямом для наведення порядку у лісових справах мають стати положення ст. 73 «Устава лесного» про те, що «кожний зобов’язаний дотримуватися в лісах законних вимог не тільки лісових чиновників, а й об’їждчиків та лісників, коли вони при своїх знаках, як осіб, що складають лісову поліцію». Для цього Лісовий департамент перш за все намагався підвищити авторитет державної лісової сторожі серед місцевого населення, захистити її службовців від утисків, яких вони відчули внаслідок соціалістичних земельних експериментів Центральної Ради. Вже 14 червня директор Лісового департаменту Г. Бурлаков надіслав начальникам УЗДМ інструктивного листа «Про наділи лісової сторожі». В цьому обіжнику вказувалося, що до департаменту «надходять чутки про захоплення селянами державних земель, відведених в наділи лісовій сторожі, і взагалі про перешкоду лісовій сторожі при зборі хліба з наділів». Посилаючись на дійовість ст. 40, 47, 55, 57 «Устава лесного», директор нагадав, що «користування наділами є частиною законного утримання адміністрації і сторожі лісового департаменту», і тому доручив усім начальникам УЗДМ «пристосувати самі рішучі міри для охорони добробуту підлеглої їхньому розпорядженню лісової адміністрації і сторожі». Було зауважено, що «особи, котрі самоправно користуються наділами, повинні бути притягнені до карної відповідальності Управліннями і в позовнім ладі тими, кому були відведені наділи в користування. В разі ж невдачі лісова адміністрація мусить доводити до відома Лісового Департаменту докладним викладенням справи» 107. Одночасно лісове відомство займалося упорядкуванням штатного розкладу посадових осіб і визначенням нових службових окладів. Це питання також вимагало термінового вирішення. 22 липня начальник Харківсько-Полтавського УЗДМ телеграфував до Лісового департаменту: «Через незначне утримання урядовці голодують, лісова варта місцями відходить. Прохаю найшвидшої передмови нових штатів». Наступного дня директор ЛД повідомив всі УЗДМ, що «штати службовців Управлінь та Лісництв, представлені 8 липня до Ради Міністрів, тепер на розгляді, будуть затверджені найближчим часом». Це було здійснено 17 серпня 1918 р. з прийняттям закону «Про визнання штатів Лісового відомства». Гетьманський уряд вніс доповнення до журнальної постанови Ради Міністрів від 7 травня 1918 р. «Про нормальний розпис окладів утримання та класів служачих державних установ». Посадові оклади директора ЛД і начальників УЗДМ встановлювалися на рівні визначених законом від 26 червня 1918 р. «Про тимчасовий нормальний розпис платні по Міністерствам Української Держави». Директор ЛД, як і всі керівники департаментів, отримував 15 000 крб. річних і був урядовцем IV класу, начальники УЗДМ – 10 000 крб. і мали VІ клас урядовця. Плата лісовим ревізорам (VІ кл.) становила: старшим – 8 000 крб., молодшим – 7 200 крб. Лісничі 1 розряду отримували 6 000 крб. (VІ кл.), 2 розряду – 4 800 (VІІ кл.). Їхні помічники, залежно від кожного з трьох розрядів, мали 3 600, 3 000 або 2 400 крб. річних. Плату лісовій сторожі могла встановлювати відповідна лісова адміністрація в межах визначеної вилки: об’їждчикам – 900-1 200 крб., лісникам і культурним дозорцям – 600-800 крб., сторожам при канцеляріях лісничих платили 600 крб. річних. Сплати за новими посадовими окладами по лісовому відомству починалася з 1 червня 1918 р. Змінювалися також норми земельних державних наділів, що були встановлені ст. 40, 57 «Устава лесного»: для лісничих – 30 дес., їхніх помічників – 15 дес., об’їждчиків і лісників – 5 дес. Відтепер лісничий і їхні помічники мали право отримати безкоштовно 12 дес. землі, а лісова сторожа – 10 дес. Якщо хтось із них не отримав наділа, то йому повинні були додатково щомісячно сплачувати 20% від посадового окладу 108. Квартирне утримання лісової адміністрації і сторожі, як і раніше, визначалося відповідними положеннями «Устава лесного», зокрема його ст. 40: «Лісничі мають перебування своє в самих лісництвах, які доручені їхньому завідуванню. Для мешкання їх та їхніх Помічників відбудовуються поступово, за рахунок скарбниці, будинки», а також ст. 59: «Для помешкання сторожі будуються, де потрібно, особливі будинки за рахунок скарбниці». Кількість лісових службовців, які користувалися скарбовим житлом, була досить великою. Так, за повідомленням Лісового департаменту, начальником Херсонсько-Бессарабського УЗДМ від 17 жовтня протягом 1918 р. в скарбових будинках на території підлеглих йому лісництв мешкало дев’ять лісничих, 17 їхніх помічників, два вчителі лісових шкіл, три культурні дозорці, два секретарі, 121 лісник, 36 об’їждчиків, два постійні робітники 109. Лісовий департамент докладав значних зусиль для соціального захисту лісової сторожі. Обіжник його директора від 14 червня 1918 р. пропонував начальникам УЗДМ «поклопотатися всіма заходами для поліпшення правового та матеріального становища сторожі». Всі кадрові призначення об’їждчиків і лісників відтепер здійснювалися лісничими за затвердженням начальників УЗДМ. Усунення від посад теж відбувалося начальниками УЗДМ «не інакше, як на прохання або після представлення лісничим відомостей про нездатність того чи іншого чина лісової сторожі. Звільнення сторожі самочинними організаціями, а також захоплення або потрава їхніх наділів заборонялися заходами лісничих або управлінь» 110. Самочинними організаціями вважалися тепер не лише земельні комітети центральнорадівського витвору, а й ради при лісництвах, створених майже у всіх лісництвах на підставі обіжника Петроградського лісового департаменту від 28 липня 1917 р. за №4908/33. Тоді Тимчасовий уряд, «намагаючись врятувати ліс як загальнонародний державний скарб», вирішив створити такі ради під головуванням лісничих. Їхніми членами визначалися «помічники лісничих, діловоди, культурні дозорці, представники від лісової сторожі і постійних лісових робітників, а також по одному з представників зацікавлених волосних комітетів і органів земського самоврядування». В коло компетенції рад при лісництвах входило «обрання на посади лісової сторожі, подання вищим органам влади про переміщення, звільнення і призначення лісової адміністрації, встановлення засобів охорони лісів від потрав, порубок, самочинних користувань і обговорення питань, пов’язаних з відпуском лісу, випасанням худоби тощо, в яких було зацікавлене місцеве населення». 19 липня 1918 р. начальник Таврійсько-Катеринославського УЗДМ навіть звернувся до директора ЛД із обґрунтуванням залишення цих рад, оскільки вони «за заявами самих лісничих були корисні для лісової справи за деякими винятками, як наприклад, у Бердянському лісництві, коли Рада через значне перевищення голосів із лісового середовища намагалася узурпувати владу призначенням особливого комісара для управління лісництвом» 111. Але з відновленням колегіальних лісоохоронних комітетів, які поглинули функції рад при лісництвах, останні виявилися непотрібними. директор ЛД 14 червня 1918 р. також зобов’язав начальників УЗДМ створити лісовій сторожі належні побутові умови для натхненного виконання службових обов’язків, зазначивши, що «з цією метою повинні бути відбудовані нові будинки, а старі державні будинки впорядковані та огороджені». Їхнім мешканцям належало надавати «для ремонту будинків лісові матеріали по можливості в готовому вигляді, матеріал для огорожі – даремно, земельні наділи робити з кращих вільних дільниць. На оселях чи коло них викопати криниці, в першу чергу там, де сторожа користується водою з ближчих сіл». Разом з тим директор ЛД зосередив увагу місцевих керівників на тому, що «й вимоги до сторожі повинні значно збільшитися». Так, до сторожі повинні прийматися «тільки письменні, бувші військові та сімейні цілком, надійні. Всі неписьменні, за винятком окремих випадків і то з дозволу управління, повинні бути в найближчий час, не пізніше 1 січня 1919 р., усунені з посад з видачею тим з них, котрі за своїми моральними прикметами чи довголітній службі заслуговують, окремих допомог з дозволу Лісового Департаменту». Таке рішення керівництвом лісового відомства було прийняте «з метою поліпшення охорони державних лісів, а також необхідності при майбутній інтенсифікації лісового господарства мати в кожному лісництві більш культурний елемент лісової сторожі». Проте не лише це пояснення стало причиною нової кадрової політики Лісового департаменту. Її впровадження було викликане й охоронними завданнями тогочасного моменту у зв’язку з великою кількістю лісових порушень, про які сторожа тепер мала складати адміністративні протоколи. Раніше це належало до компетенції лісової адміністрації. В ст. 75 «Устава лесного» вказувалося, що «від письмових донесень об’їждчики і лісники звільняються, але якщо такі будуть робитися знавцями грамоти, то від них не потребується дотримання яких-небудь форм». Крім того, за обіжником директора ЛД звільненню з лісової сторожі підлягали «особи, котрі в революційні часи не відповідали свому призначенню щодо виконання службових обов’язків». А управлінням і лісничим вказувалось на необхідність забезпечення умов, «щоб всі законні вимоги їх негайно і безперечно виконувались сторожею, а всі порушення дисципліни каралися звільненням з посад і навіть притяганням до суду» 112. Влітку 1918 р. територіальні УЗДМ провели значну роботу щодо комплектування кадрами лісової адміністрації і сторожі за новими вимогами. Згідно з доповідями начальників УЗДМ директору ЛД про заміщення посад за штатним розкладом некомплект службовців у жовтні відповідно становив по Київсько-Подільському управлінню: лісових ревізорів – 4/1, лісничих – 45/0, їхніх помічників – 79/0, об’їждчиків – 146/14, лісників – 926/101; по Холмсько-Волинському: лісових ревізорів – 6/0, лісничих – 56/5, їхніх помічників – 12/10, об’їждчиків – 224/59, лісників – 896/36; по Таврійсько-Катеринославському: лісових ревізорів – 2/1, лісничих – 10/0, їхніх помічників – 19/0, об’їждчиків – 35/2, лісників – 45/5; по Херсонсько-Бессарабському: лісових ревізорів – 4/1, лісничих – 15/0, їхніх помічників – 37/5, об’їждчиків – 52/0, лісників – 250/0; по управлінню начальника лісових справ Чернігівщини: лісових ревізорів – 4/0, лісничих – 19/0, їхніх помічників – 47/0, об’їждчиків – 85/0, лісників – 350/0. Окремо визначався кадровий некомплект по піщано-яровій організації управлінь, тобто в тій місцевості, де лісів було менше. В цих районах функції сторожі виконували культурні дозорці. Некомплект службовців становив по Київсько-Подільському управлінню: лісових ревізорів – 1/0, лісничих – 9/0, їхніх помічників – 33/28, культурних дозорців – 76/0; Холмсько-Волинському: лісових ревізорів – 1/0, лісничих – 4/1, їхніх помічників – 10/3, культурних дозорців – 84/0; Таврійсько-Катеринославському: лісових ревізорів – 1/1, лісничих – 6/2, їхніх помічників – 18/1, культурних дозорців – 36/1; Херсонсько-Бессарабському: лісових ревізорів – 1/0, лісничих – 7/1, їхніх помічників – 20/2, культурних дозорців – 48/4; Чернігівському: лісових ревізорів – 1/0, лісничих – 6/0, їхніх помічників – 24/0, культурних дозорців – 27/3 113. Отже, більшість посад лісової адміністрації було укомплектовано. Серед лісової сторожі перш за все невистачало лісників, особливо в лісництвах Холмсько-Волинського УЗДМ. Натомість в Управлінні начальника лісових справ Чернігівщини заміщення посад було майже повним. На посади лісової сторожі призначалися особи не молодші 21 року, а випускники лісових шкіл – не молодші 18 років після прийняття урочистої обітниці в найближчій церкві у присутності місцевого лісничого. Лісова адміністрація комплектувалася переважно з осіб, які закінчили лісові навчальні заклади і, як виняток, з осіб, котрі «пройшли курс у вищих або середніх військових чи цивільних навчальних закладах». Кадровому комплектуванню певною мірою заважала й межова невизначеність деяких ревізорських районів і лісництв у прикордонній смузі Української Держави. В основному це стосувалося Криму і Бессарабії – територій, із втратою яких гетьманський уряд не збирався погоджуватися. З оголошенням урядом С. Сулькевича неналежності Криму до державної території України Таврійсько-Катеринославське УЗДМ, розташоване в Сімферополі, опинилося за кордоном стосовно до київських департаментів Міністерства земельних справ. Але на відміну, наприклад, від митного відомства адміністративне листування у лісовій справі між Києвом і Сімферополем повністю не перервалося. Однак, слід зауважити, що з липня 1918 р. це листування було лише формальністю, на наш погляд, – «дипломатичним» маневруванням кримського начальника УЗДМ, який, посилаючись на різні об’єктивні труднощі, не виконував управлінських розпоряджень українського центру. Лісництва, підлеглі Таврійсько-Катеринославському УЗДМ, об’єднувалися в два ревізорські райони з місцем розташування лісових ревізорів: першого – в Сімферополі (лісництва Криму і Північної Таврії, крім Альошківського), другого – в Катеринославі (лісництва Катеринославської губернії і Бердянське лісництво Таврійської губернії). З утворенням у Криму згідно з постановою Ради Міністрів ККУ від 12 липня 1918 р. свого «Міністерства Земельних справ і Крайового майна» лісництва першого ревізорського району перейшли до його відання. У складі цього міністерства було утворено три відділи – лісовий, земельний, гідротехнічний – і лісоохоронний комітет, «до якого належали всі справи по лісоохороні, визнанню лісів захисними і переслідуванню за порушення правил про зберігання лісів» 114. Такий стан речей суттєво заважав управлінню справами лісів у Катеринославській і Таврійській губерніях Української Держави. Вже 11 липня до директора ЛД звернувся голова Катеринославського лісоохоронного комітету лісовий ревізор А. Гудевич. У своєму листі він зазначив, що «у сьогоднішньому номері місцевої газети надруковане повідомлення про тимчасове «впредь до особых распоряжений» припинення поштово-телеграфних зносин між Україною і Кримом», і тому висловив занепокоєння, «якщо найближчим часом ці зносини не відновляться, то зв’язок Таврійсько-Катеринославського Управління Землеробства і Державного Майна, що знаходиться в Сімферополі, з підвідомчими йому установами, розташованими в Катеринославській губернії, остаточно перерветься». Передбачаючи можливі наслідки припинення управлінського зв’язку, А. Гудевич «наполегливо висловлювався на Лісовій Нараді, що відбувалася 1–8 липня в Києві, про необхідність утворення самостійного Катеринославського Управління». Але нарада вирішила «з міркувань фінансового характеру утворення нових управлінь відкласти до нового року». Враховуючи таке становище, Катеринославський ревізор звертав увагу директора ЛД на те, що «правильна експлуатація у поточному році скарбових лісів стала неможливою, і просив вжити заходів для створення окремого управління або надання йому відповідних повноважень». Загалом А. Гудевич вказав десять лісництв, які належало залучити до підлеглості нового управління. З них сім знаходилися в його віданні і «три в районі лісового ревізора П. Кирилова, який мешкав у м. Сімферополі». Більше місяця лист А. Гудевича залишався без уваги. Уповільненість вирішення справи примусила Катеринославського лісового ревізора 25 серпня знову звернутися до директора ЛД. На цей раз він наполегливо доводив державну збитковість управлінського невизначення лісів Катеринославщини і Північної Таврії: «За розпорядженням Таврійсько-Катеринославського Управління Землеробства і Державного Майна від 19 липня ц.р. за №3137 Катеринославським лісничим 20 серпня ц.р. проводилися торги на віддачу в оренду двох рибних ловель Катеринославського лісництва на трирічний термін. Одна рибна ловля на торгах пішла за 7 000 крб. щорічної сплати, друга – за 2 400 крб. (попередні орендні ціни були відповідно 3 000 крб. і 610 крб.). Вказане торгове провадження, згідно з діючими законами, повинно бути розглянутим Особливим Торговим Присутствієм Катеринославської губернії, а потім подане до Управління Землеробства і Державного Майна п. Міністру Землеробства на затвердження. За нормальних умов подібне вказаному торгове провадження лісничим подавалося до Управління, за дорученням якого складалося Особливе Торгове Присутствіє, яке й давало свої висновки по проведеним торгам. В даному випадку Катеринославський лісничий торгового провадження подати до Управління не може, бо з ним немає зв’язку, і надіслав торгове провадження до мене «для подальшого направлення на затвердження торгів». Оскільки я ніким не уповноважений на скликання Особливих Присутствій в губернії, і через те, що торгове провадження від 20 серпня ц.р. вкрай бажано розглянути в Торговому Присутствії в найближчий час, щоб потім без гаяння часу подати його на затвердження Пана Міністра, то я прошу Лісовий Департамент в терміновому порядку уповноважити мене у викладеній вище справі на виконання обов’язків Начальника управління Землеробства. Я звертаюся до Департаменту тому, що зв’язку з Таврійсько-Катеринославським управлінням, яке знаходиться в іншій державі, вже немає кілька тижнів, і тому, що уповільнення у справах такого характеру відчутно відбиватимуться на матеріальних інтересах Скарбниці». Цікаво, що навіть після цих переконливих доводів українські урядовці не приймали самостійних рішень. Лише після того, як прохання про передачу А. Гудевичу деяких своїх повноважень було телеграфно підтверджене 29 серпня 1918 р. із Сімферополя начальником Таврійсько-Катеринославського УЗДМ, в.о. директора ЛД Чайковський нарешті звернувся до міністра земельних справ Української Держави з відповідним поданням. Того ж дня катеринославський лісовий ревізор отримав листа директора ЛД за №4223, в якому було дано «дозвіл на розпорядчі функції, як-то: 1) по питанням, торкаючимся відпуску лісу з дозволу Департаменту; 2) по затвердженню лісової сторожі; 3) по розгляду торгових проваджень на продаж лісу, видачу в посесію оброчних статей і представленню на затвердження Особливих Торгових Присутствій; 4) по дозволу лісничим та помічникам порубочних відпусків; 5) по накладанню вимагань по постановам за порушення Лісового статуту за проханнями лісової адміністрації; 6) по скликанню районних з’їздів та Лісової наради; 7) та всі по цим питанням зносини з Лісовим Департаментом передати лісовому ревізору А Гудевичу, котрий мешкає в Катеринославі і цим самим допоможе вирішенню всіх негайних справ на місцях» 115. Але повністю Таврійсько-Катеринославське УЗДМ до Катеринослава переведено не було. Під час українсько-кримських переговорів 24 жовтня із Сімферополя на ім’я директора ЛД Г. Бурлакова було надіслано телеграму кримського Міністерства земельних справ такого змісту: «Возбуждено ходатайство об оставлении вопроса о переводе Управления в Екатеринослав открытым. Тяжело с квартирами и не ясно с Крымом» 116. Управлінська проблема, пов’язана з новими кордонами України, існувала і в Херсонсько-Бессарабському УЗДМ. Тут саме розташування управління лишалося незмінним (в Одесі), але межі підлеглих управлінню лісництв зазнали значних змін. До Румунії були повністю відлучені Придунайське і Бендерське лісництва. Крім того, начальник Херсонсько-Бессарабського УЗДМ 20 липня 1918 р. повідомив директора ЛД, що «в Аккерманському і Одеському лісництвах, які лежать в плавневій долині р. Дністра, на двох берегах тої річки, Румунські війська зайняли слідуючі дачі на правому березі Дністра: в Аккерманському лісництві – Толмацька дача, загальної площі 2 840,5 дес.; Чобруйська гірна – 883,3 дес.; Леонтівська – 44,5 дес., Слободзейсько-Чобруйська – 1258,4 дес.; загалом 5 026,7 дес.; в Одеському лісництві – Олонезька дача загальної площі 1 092,5 дес., Коротнянська – 112,8 дес., Паланська – 174,7 дес., загалом – 1 380 дес.». З урахуванням втрачених лісових площин, не чекаючи остаточного вирішення кордонних питань, УЗДМ провело утворення нових і перерозподіл усіх залишених лісництв за ревізорськими районами. Першому ревізору, розташованому в Херсоні, стали підлягати Альошківське, Херсонське, Володимирське і Олександрівське лісництва; другому – в Одесі – Новогеоргієвське, Чутянське, Чорноліське, Нерубаєвське і Єлизаветградське; третьому – в Одесі – Одеське, Аккерманське, Григоріопольське, Жеребківське, Ананіївське і Рацинське. Місце розташування змінила канцелярія Аккерманського лісничого Я. Парамонова. Вирішення цього питання відбувалося на урядовому рівні. 17 вересня 1918 р. начальник УЗДМ надіслав до директора ЛД подання про «зношення з належною владою за для видачі необхідного лісничому пропуску». З 29 серпня румунська сторона відмовила українській лісовій адміністрації «в дозволі перевозу на Херсонський бік канцелярії та особистого майна». Тому лісничий звернувся до керівництва УЗДМ, щоб те «випросило йому в румунської влади дозвіл на вільний перепуск як його, так і помічника лісничого Ф.Л Тарнавського з сім’ями, майном і канцелярією через ріку Дністер коло села Чобруч, де переїзд є найбільш вигідним». Українські дипломати домоглися перепустки, але лише для лісничого і його помічника для вивозу канцелярії. Натомість на звернення одеського лісничого, канцелярія якого теж залишилася з румунського боку, про дозвіл службового переїзду для нього, двох помічників, об’їждчика і лісника біля с.Олешти румунами було відмовлено. Начальник Херсонсько-Бессарабського УЗДМ відразу виявив стурбованість з приводу забезпечення житлом лісової адміністрації з правового берега Дністра. 20 липня в листі до директора ЛД він вказав, що «казенні доми для лісничих Аккерманського і Одеського, які були в Бессарабщині, також зайняті румунами. З огляду на це, управління вважає за необхідне тимчасово, коли виясниться чи буде Аккерманський повіт належати Україні, поселити згаданих лісничих в приватних домах на території Херсонщини в границях їхніх лісництв, лісові дачі на лівому березі включити до цих лісництв» 117. Проте вирішити квартирне питання лісничих виявилося досить складно. 10 грудня 1918 р. начальник УЗДМ знову був змушений листувати до директора ЛД, вказуючи, що «позаяк в цій частині Аккерманського лісництва немає цілком скарбових будинків, де могли би оселитися лісничі, то єдиним виходом з цього стану з’явилося винайдення відповідного помешкання, де-небудь в суміжних селах. При пануючому безвладді зробити це було неможливо, позаяк населення надто вороже ставилося до лісової адміністрації і цілком не бажало винаймати помешкання. Згідно з цим Аккерманський лісничий рапортом від 18 серпня 1918 р. під № 487 прохав Управління дозволити йому мешкати в скарбовому домі в Бузинівській дачі, яка була здана разом з ділянкою землі 19 дес. 360 кв. саж. Херсонській Земській Губернській управі по умові від 7 серпня 1912 р. терміном на 12 років для поширення Земського Бузинівського питомнику американських виноградних лоз. В цьому будинкові, який складається з 4-х кімнат, до 1912 р. мешкали помічник лісничого та лісник. Зараз же там мешкає робітник і вартовий, яких, як сповіщає аккерманський Лісничий, Земство може оселити, без жодних перешкод, де інде» 118. На відміну від лісової адміністрації, для переведеної з-за Дністра лісової сторожі помешкання знайшлися відразу. Лісників і об’їждчиків разом з їхніми родинами заселили в помешкання колишніх менонітських лісових команд, які згідно зі ст. 23 »Устава лесного» раніше належали до відання російського Головного управління землеустрою і землеробства. Окремий додаток до цієї статті визначав «Правила об образуемых из менонитов лесных команд». За ними меноніти, які до 1 січня 1874 р. оселилися в межах Російської імперії, підлягали призову на обов’язкову службу в лісові команди, під час якої вважалися обов’язковими робітниками. Термін служби складав чотири роки. Їхній призов і звільнення здійснювалися за розпорядженням начальників УЗДМ за місцем розташування команд у порядку, встановленому по військовому відомству. Ст. 9 Правил визначала, що «команди призначаються для лісових робіт в губерніях Катеринославській, Таврійській та Херсонській і знаходяться в повному підкоренні Лісничим, в межах відання яких розташовуються». Для команд встановлювався єдиний одяг за формою, затвердженою Головноуправляючим землеустроєм і землеробством. За провини по службі обов’язкові робітники за розпорядженням лісничих і начальників УЗДМ підлягали дисциплінарним стягненням на зразок військових: зауваження, догана, простий арешт до одного місяця або суворий арешт до 20 діб. При вчиненні цивільних порушень або кримінальних злочинів їхні справи розглядалися мировими суддями чи окружними судами, а пов’язаних з обов’язковою службою, – на підставі «Воинского устава о наказаниях». Об’їждчики, лісники і наглядачі, призначені з числа обов’язкових робітників, прирівнювалися у правах до фельдфебелів, унтер-офіцерів і єфрейторів. Порядок внутрішнього устрою і управління лісових команд визначався правилами, затвердженими головноуправляючим. Витрати на їхнє утримання покривалися частково за рахунок скарбниці, частково – за власні кошти громад менонітів. Розміщувалися лісові команди в косарнях, які будувалися із скарбових матеріалів і утримувалися протягом першого року за державний кошт, а згодом – за рахунок громади. Із складу скарбових земель кожній команді відводилося «безкоштовно – по п’ять десятин під садибу і город; за особливу винагороду – від ста до двохсот десятин для сільськогосподарського користування» 119. З оголошення в УНР на початку 1918 р. демобілізації у військовому відомстві постало і питання подальшої служби обов’язкових лісових робітників. Так, 8 квітня 1918 р. начальник Херсонсько-Бессарабського УЗДМ звернувся з листом до Лісового департаменту, де вказав, що «у підлеглих Палаті лісництвах: Володимирському, Жеребківському, Рацинському та Чорноліському було зорганізовано для виконання всілякої лісової й іншої роботи лісові дружини примусових робітників з менонітів. На часі таких примусових робітників числиться в дружинах ще коло 200 людей, і в кожній дружині маються побудовані коштом менонітських громад косарні з потрібними господарчими будинками і реманентом. Тепер, коли всі військові частини на території України демобілізуються, безперечно, не повинно бути й примусової служби для менонітів, а через те Палата Домен гадає, що менонітські дружини належить теж розпустити. Доводячи про наведене до відома Департаменту Лісового, палата рівночасно питає, що зробити з будинками, та в який спосіб зліквідувати належне дружинам добро? Що ж до зораних нивок, то з огляду на те, що їх вже позасівано, Палата вважає справедливим зіставити їх до кінця жнив у розпорядженні менонітів, аби вони могли зібрати з них дохід цього року». Остаточно розв’язати питання стосовно менонітських дружин уряд УНР не встиг. 17 травня начальник Херсонсько-Бессарабського УЗДМ знову звернувся до директора ЛД вже гетьманського Міністерства землеробства з запитанням: «що робити з майном лісових команд, бо більшість менонітів відпущено і вже не повертаються?» Протягом літа – осені 1918 р. вирішувалася справа розподілу майна менонітів. Нарешті 3 грудня їм сплатили 12 000 крб. і будівлі остаточно залишили у розпорядженні лісництв району Одеського ревізора 120. Службові обов’язки лісової сторожі за гетьманату були цілковито повернуті в нормативне поле «Устава лесного». Лісники і культурні дозорці повинні були точно знати межі свого обходу і охороняти свою дільницю від знешкодження або неправильного переміщення межових і лісогосподарських знаків, від пожеж, недозволених порубок, випасання худоби, сінокосів та інших знешкоджень виробів лісового Ґрунту. Їм належало наглядати за дотриманням правил мисливства та рибальства і всяким користуванням із лісів лише за встановленими квитками від лісничого, вимагати від відвідувачів лісу обережності при користуванні вогнем. За вказівкою лісничих вони мали також наглядати за роботами із збирання лісового насіння, насадженнями і посівами. Лісники виконували всі розпорядження об’їждчиків і лісничих, а при викритті порушень лісових правил і збитків для скарбниці негайно мали їм доповідати про це. Об’їждчики повинні були знати і охороняти в межах обов’язків лісників та культурних дозорців свої об’їзди. Крім того, вони мали пильнувати за виконанням службових обов’язків лісниками, особисто вираховувати і перевіряти всі підрахунки лісників щодо лісових заготівель, не дозволяти і переслідувати лісові порушення, виконувати всі накази і розпорядження лісничих. Службовим посвідченням лісників був знак з державним гербом і надписом «скарбовий лісник» із білої латуні, а об’їждчиків – з надписом «скарбовий лісовий об’їждчик» з жовтої латуні. Крім того, під час зарахування на посади лісовій сторожі видавалися особисті друковані накази з докладним переліком їхніх обов’язків і відповідальності по службі. Лісники, культурні дозорці і об’їждчики, а також лісничі й окремі урядовці Лісового департаменту мали право носіння та зберігання вогнепальної зброї. Але лісова сторожа не повинна була її застосовувати інакше, як за наказом лісничого або для власного захисту під час безпосередньої загрози життю. Лісничий мав право видавати наказ на вжиття зброї лісовою сторожею лише у випадках: коли її службовці відряджаються для затримання злочинців за вимогами вартового управління; коли порубники готуються до оборони під час примусових порубок з вогнепальною зброєю; коли порубники не мають вогнепальної зброї, але переважають силою і готуються напасти на лісову сторожу; коли під час переслідування самочинних порубників вони здійснюють напад для уникнення затримання або впізнання. У всіх інших випадках лісовий чиновник, об’їждчик, культурний дозорець або лісник при зустрічі в лісі порушника лісових правил зобов’язувався лише оголосити йому про це і вимагати слідувати за посадовою особою до найближчого вартового управління або сільської управи. При невиконанні порушником добровільно цієї вимоги, якщо він упізнаний, лісовий чин, «запобігаючи примусовому затриманню або бійці», міг його не переслідувати, але доповісти про це своєму начальнику. При втечі невпізнаного порушника лісовий чин мав рухатися за ним для знайдення доказів його упізнання або вжити інших заходів для встановлення особи порушника. За незаконне використання зброї, що спричинило поранення або смерть людини, лісова сторожа, як і лісничі, за неправомірний наказ про вжиття зброї підлягала відповідальності на підставі російського «Уложения о наказаниях» (вид. 1885 р.) Разом з тим численні лісові порушення, які мали місце в Україні в 1917–1918 рр., примушували під час затримання порушників розглядати дії лісової сторожі як виконання службових обов’язків вартовими на підставі Статуту залогової служби. 23 червня 1918 р. військовий міністр надіслав обіжника до міністра земельних справ і начальників УЗДМ за №3815/8373, в якому було зазначено, що «за одержаними донесеннями службовці різних міністерств не завжди виконують вимоги чинів сторожі. Ці вимоги ґрунтуються на спеціально вироблених інструкціях і на загальних підвалинах залогової служби. Зазначене вище виявляється в тім, що пред’являються посвідчення або спеціальні дозволи в тих випадках, коли інструкція цього потребує. При чому особи, до яких пред’являються чинами сторожі цілком законні вимоги, іноді дозволяють собі навіть висловлювати незадоволення на утиски, а іноді пред’являють посвідчення в надто образливій для чинів сторожі формі. Згідно з §§ Устава Залогової служби вартівник є особа недоторканна, при чому недоторканність розуміється не тільки в фізичнім, а й моральнім відношенні. З погляду Військового Міністерства залогова служба має надто важливе виховне значення і повинна виконуватися з педантичною точністю і суворістю. В сучасний момент, коли ми напружуємо всі зусилля, щоб викоренити загибельний вплив анархії, дуже важливо виховувати службовців в самій педантичній виконавчості. Крім того, при неповнім заспокоєнні країни, коли можливі різного роду ексцеси, подвійна суворість вартової служби обов’язково необхідна». Тому військовий міністр прохав відповідних начальників вжити суворих заходів для забезпечення законних вимог підлеглої їм лісової сторожі 121. Нарізною вогнестрільною зброєю та боєприпасами лісова сторожа забезпечувалася, як і раніше, зі складів Військового міністерства. Тип і потреба зброї визначалися начальниками УЗДМ. За їхніми звертаннями директор ЛД подавав до Головного гарматного управління заявку. Крім того, на підставі ст. 65 «Устава лесного» чинам лісової сторожі дозволялося займатися мисливством з дотриманням правил, визначених російським «Уставом Сельского Хозяйства». Зокрема, через місцеве начальство вони могли щорічно купувати до п’яти фунтів пороху на кожного об’їждчика і лісника. Так, за доповіддю начальника Херсонсько-Бессарабського УЗДМ від 14 вересня 1918 р. до Лісового департаменту, на озброєнні підлеглої йому лісової сторожі було 254 гвинтівки і 166 револьверів. У доповіді було також зазначено, що п’ять гвинтівок, 14 револьверів і 19 шомпольних рушниць наприкінці 1917 – на початку 1918 р. «було забрано від сторожі більшовиками і місцевим населенням». 17 жовтня начальник УЗДМ додатково звернувся до директора ЛД за розпорядженням «про відпуск за встановлену платню для урядовців лісової сторожі 10 пудів чорного мисливського пороху, а також, незалежно від цього, про висилання для їхнього озброєння 4 000 набоїв до револьверів системи «Сміт і Вессон». 7 листопада це прохання було надіслано директором ЛД до начальника Головного гарматного управління 122. Дозвіл на носіння і зберігання зброї всім службовцям лісового відомства надавався місцевими німецькими чи австро-угорськими військовими комендантами, де вся зброя була на обліку. Наведемо цікаве звернення у серпні 1918 р. до столичного отамана директора ЛД: «Начальник 1-го відділу Лісового Департаменту О.А. Глікліх загубив самопал системи «Маузер» №40162, який держав з 31 липня із дозволу від німецької комендатури, при проїзді на візнику від Міністерства Земельних Справ, Велика Володимірська, №19, по Рейтарській і Столипінській до Гоголівської, №4. Прохаю по виявленню в кого-небудь повернути» 123. У своїй діяльності лісова сторожа, як і службовці інших українських відомств, під час виконання своїх обов’язків не завжди знаходили порозуміння з військовою владою союзників. Так, 21 липня Єлісаветградський лісничий доповів начальнику Херсонсько-Бессарабського УЗДМ, що 3-4 травня під час приходу німецької каральної експедиції в с.Терновку було спалено дім лісника. Німці палили всі будинки в лісі, в яких не було на той час господарів, а ліснику лісничий дозволив жити в приватному будинку в селі, оскільки в лісі він був під загрозою нападу «в часи безвладдя і анархії». Жодних претензій з цього приводу від лісової адміністрації німецькі військові слухати не бажали 124. 30 вересня за поданням директора ЛД міністр земельних справ звернувся до німецького вищого командування з приводу незаконних порубок лісу солдатами в околицях Києва. Але через кілька днів отримав від начальника німецької залоги відповідь, в якій було вказано, що лісові порубки здійснювалися німецькими солдатами в інтересах української сторони. Наприклад, «безпека продовольчого складу і табору для тих, що повертаються на батьківщину порушувалася тим, що між спорудами таборів знаходилася смуга лісу, яка не давала можливості вартовому вільно оглядати площину і дозволяла зловмисникам підкрадатися до табору. З іншого боку, часті лісові пожежі, особливо в червні, липні і серпні вимагали негайної вирубки лісу в середині табору». У відповіді також зазначалося, що «утримання і лікування повернутих на батьківщину складає обов’язки Українського Уряду, але прийняте на себе німецькою владою. Запасів палива на зиму немає і подальша вирубка не може бути припинена. Головна комендатура Дарниці спільно з чином Лісового Відомства зробили огляд, за яким чиновник погодився в необхідності вирубки ще 400 кв. метрів кругом табору. Тому було б бажаним, щоб з боку Міністерства Землеробства була вказана межа площини, належної до вирубки». А інколи звернення українських урядовців навіть не знаходили відповіді союзників. 14 жовтня до Лісового департаменту звернувся начальник Холмсько-Волинського УЗДМ з проханням вжити заходів для припинення незаконних порубок і захоплення дров німецькими солдатами в Речицькому лісництві, про що лісничий неодноразово звертався до командування 421 і 386 німецьких піхотних полків. 21 жовтня Житомирський лісничий Соколовський склав акт про те, що «саперний відділ 22-ї німецької дивізії поверх квитка від 17 вересня 1918 р. за №38 зрубав 362 дерева. Таксова вартість 1 041 крб. 84 коп.». 11 листопада Оздамицький лісничий Лавров надіслав до УЗДМ телеграму про порубку німецьким загоном двадцяти семи найкращих будівельних лісових кварталів. У повідомленні вказувалось, що «рубається все від 4-х вершків. Порубка загрожує повним спустошенням лісових дач». Подекуди німецькі військові примушували українську лісову сторожу порушувати службові обов’язки. Так, 5 листопада начальник управління лісових справ Чернігівщини доповів директору ЛД про те, що «об’їждчик Селецького лісництва Петро Ярець за розпорядженням перебуваючого в с.Костюківці німецького коменданта проводив з Особинської дачі продаж скарбового лісу і гроші за ліс мусив здавати зазначеному коменданту. Ліс призначався на продаж осторонь лісосік з попереднім клеймуванням і нумерацією його. Відпуск лісу робився в кожному окремому випадку по приватному квитку за підписом Яреця». Комісія під головуванням лісничого, яка розслідувала справу, встановила, що загалом було продано 2 295 штук деревин на суму 12 840 крб. 42 коп., з яких 12 570 крб. 86 коп. Ярець передав німецькому коменданту, а решту – 269 крб. 56 коп. – тримав на руках і відразу передав комісії для здачі до Державної скарбниці. За поясненнями об’їждчика, німецький комендант віддавав йому розпорядження на продаж лісу тричі особисто, а четвертий раз – через дільничного начальника повітової варти під розписку. Після першого разу Ярець повідомив про незаконні домагання коменданта Селецького лісничого п. Юстова, який ще 19 червня звернувся з листом №329 до повітового старости за допомогою, але не отримав відповіді. Тому начальник Чернігівського управління «ласкаво прохав увійти з клопотанням належними владами: 1) щоб німецький комендант не торкався справ внутрішнього господарства в лісництві і порядкування відносно продажу лісу, які функції зовсім не входять в коло його діяльності і 2) щоб одержані гроші в сумі 12 570 крб. 86 коп. були негайно внесені до Державної Скарбниці за для залічення на прибуток казни». Директор ЛД через міністра земельних справ звернувся до німецького вищого командування, але цей випадок так і залишився без уваги останнього. Крім зазначених фактів, серед архівних справ збереглися свідчення про значну кількість лісових порушень не тільки з боку німецьких та австро-угорських військових. Протягом літа 1918 р. лісові дачі Селецького лісництва «підпадали систематичному знищенню місцевими селянами», начальник Чернігівського управління неодноразово прохав гомельського повітового старости «вжити негайно належні заходи, включно до посилення озброєної сили» 125. Подібні звертання до місцевої влади з метою заспокоєння селян робили начальники майже всіх УЗДМ. Але ж навіть загальний огляд документальних джерел свідчить про значне поліпшення справи охорони лісів порівняно із початком 1918 р., коли, за словами лісничого Південнобережного лісництва Таврійсько-Катеринославського УЗДМ, «охороняти ліс і загалом пильнувати за елементарним порядком було неможливо» 126. Отже, 4 586 496 крб., передбачені бюджетом Української Держави на утримання місцевих установ лісового відомства, і 955 137 крб. – для центральних 127, мабуть, витрачалися не даремно. Лісова адміністрація і сторожа за гетьманату П. Скоропадського відновила свою охоронну діяльність на рівні, не нижчому, ніж у Російській імперії, і загалом виконувала покладені на неї службові завдання. Розділ V ДОБРОВОЛЬЧІ ОХОРОННІ ФОРМУВАННЯ В нашому дослідженні термін «добровольчі формування» досить умовний. Під цією ознакою розуміються озброєння, що мали від держави дозвіл на створення і визначені нею функції, але комплектувалися особовим складом без примусової мобілізації і сплати деяким його категоріям грошового утримання із державного бюджету. Характерно, що при їхньому створенні гетьман керувався здебільшого не національними, а соціально-політичними мотивами. Тобто теоретично зброю могли отримати всі особи, здатні до цього, що бажали стояти на сторожі приватної власності і ринкового господарства, виступали проти соціалістичних і комуністичних соціально-економічних експериментів, яких зазнала Україна в 1917 – на початку 1918 рр. Виключення становили козацькі організації, де враховувалась національність. Добровольчі формування не мали також чіткого відомчого підпорядкування. Різного часу або одночасно вони перебували під контролем як міністерства Військових, так і Внутрішніх справ, а також гетьманського Штабу і місцевої державної адміністрації. Тому серед формувань, що діяли за гетьманату і визначені нами як добровольчі, доцільно відокремити такі їхні різновиди, як військово-козацькі організації, сільські загони самооборони, міські офіцерські дружини. Крім того, слід враховувати, що на завершальній стадії існування гетьманського режиму на території України активно створювалися добровольчі військові частини російських «білих» генералів, в яких найманці забезпечувалися всіма видами військового утримання. Але ж ми вдаємося до їх розгляду саме в цьому розділі тому, що це пов’язане з особливою роллю, яку відігравало російське офіцерство в охоронній системі гетьманату. §1. Українська військово-козацька організація Використання П. Скоропадським гетьманату як національної традиції в організації державного правління в Україні неминуче повинно було поставити питання про його ставлення до козацтва. Якщо є в державі гетьман, тобто козацький проводир, то й опорою влади його належало бути, насамперед, козакам. Тому невипадково вже в Законах про тимчасовий державний устрій України було оголошено права і обов’язки «козаків і громадян Української Держави» 1. Тим більше, що П. Скоропадський був переконаний в затвердженні постійного українського гетьманату. Він згадував: «Я не говорю, що не припускав, щоб в Україні в майбутньому не було гетьмана, навпаки, я був упевнений, що це здійсниться, але я міркував, що, насамперед, буде створена партія, яка бачить в порятунку Батьківщини необхідність влаштування сильної влади в особі диктатора-гетьмана, і що цей диктатор проводив би ті принципи, які ляжуть краєкутними каменями в основу партії, потім ця партія все поширюючись і збільшуючись чисельно, створила б свої відділи по всій Україні, які б в свою чергу, підтримували ідею гетьманства і його починань» 2. Проте сподівання П. Скоропадського не збулися. Ми цілком згодні з сучасною точкою зору А. Гриценко, що гетьмана підтримували лише хлібороби-власники та середня інтелігенція, а опозиція гетьманському урядові продовжувала зростати 3. Разом з тим, на наш погляд, не можна не погодитися й з висновками І. Нагаєвського про те, що «громадянську війну і повалення гетьманського режиму треба класти не на виключний рахунок «малоросійства» гетьмана, а в однаковій мірі на соціалістичні програми українських партій, що не хотіли прийняти його консервативної форми правління» 4. Ідея козацької держави як гасло підтримки гетьманської влади. Хліборобські організації під назвою «Союзы земельных собственников», до яких входили як заможні селяни, так і поміщики, стали виникати в українських губерніях ще в 1917 р. Здебільшого їх очолювали російські або зросійщені поміщики, які підтримували ідею «єдиної і неподільної». Національного забарвлення хліборобський рух прийняв тоді на Лубенщині, де в червні 1917 р. на установчих зборах було створено Українську демократично-хліборобську партія. В серпні вона стала діяти за програмою, проект якої підготував В. Липинський. В ній визначення форми державного правління відноситься до Українських установчих зборів, на яких УДХП повинна відстоювати республіку, де законодавча влада належатиме Сейму, а виконавча – Генеральному Секретаріату. Але лідери партії В. Липинський і С. Шемет дещо пізніше заявили, що її «гетьмансько-монархічна і класова течія» погодилася на уступки в бік республіканства проти «одвертого виставлення в програмі принципа гетьманства» лише з тактичних міркувань, «в ім’я принципу національної єдності, репрезентованого тоді Центральною Радою». Найкращою ж формою державного правління вони вважали гетьманську монархію зразка козацької доби. При цьому ідеолог УДХП – В. Липинський виходив з живучості серед українського народу козацької традиції, в тому числі й гетьманської. Вона могла легітимізувати нову владу, об’єднавши всі соціальні верстви країни в особі гетьмана, який стоїть над ними в ім’я національної ідеї 5. Тому невипадково УДХП ввійшла у співпрацю з консервативною партією «Українська Громада», засновником якої був генерал П. Скоропадський. Серед членів «Громади» були «вільні козаки» і вояки 1-го українського корпусу, організатором і командиром яких він був. Отже, концепція розбудови Української Держави 1918 р. на козацько-гетьманських засадах мала ідеологічне підґрунтя і реальну політичну організацію. Але обраний хліборобським з’їздом гетьман не відразу вдався до відбудови козацтва за традиційним територіально-полковим устроєм. По-перше, він не міг цього зробити з огляду на необхідність дотримання домовленостей з союзниками про роззброєння всіх недозволених ними воєнізованих формувань. По-друге, відокремити збройні загони, які на той час використовували козацькі клейноди, від інших, стихійно виниклих формувань, що в значній мірі скомпрометували себе відвертими бандитськими нахилами, було практично неможливо. Досить яскраву характеристику цим добровольчим озброєнням дає доповідь начальника оперативного відділу полковника Є. Мішковського 1-му генерал-квартирмейстеру Головного управління Генштабу від 9 вересня 1918 р.: «Оперативний відділ не має певних відомостей про те, які в різних місцях України маються «приватні охоронні загони». Повинен однако ж зазначити, що в березні і квітні місяцях, тоді, як влада ще не окріпла, а Уряд не мав у розпорядженні засобів для боротьби з анархією, на місцях самочинно формувалися загони для боротьби з більшовиками. Підставиною для таких формувань був словесний наказ Військового Міністра, що хоча Вільне Козацтво як бойова сила, розкасовано, але як культурна організація воно може існувати, й з нього на місцях на свій жах і ризик місцева влада по згоді з місцевим самоуправлінням і організаціями може формувати загони на допомогу вартовим сотням з тим, щоб Уряд давав тільки зброю, а утримання загонів лягало б на місцеві організації. Таким чином і почали формуватися приватні охоронні загони. Матеріалом для формування цих загонів були або поляки, або офіцери бувшої російської армії, не уроженці України і військового часу. В загони пішли не ідейні робітники, а різного роду діячи, які не брезгують ніякими засобами. Ці загони отримали дуже сумну відомість на Україні. Вони не насаджують порядок, а зводять старі рахунки з населенням, вимагають контрибуції для поміщиків, а за одно і для себе. При екзекуції ці загони не розбирають ні правого, ні винуватого, і майже завжди керуються поміщиками, особливо поляками. На Україні вони відомі під назвою «карні загони» і знаходяться в розпорядженні повітових старостів. Із таких загонів найбільш відомі по своїй діяльності Могілівського повіту (Подільської губурнії) із поляків, Олександрійського повіту (Херсонській губернії) із офіцерів і на Київщині із офіцерів. З великою долею правди можливо сказати, що ці «карні загони» одна із, якщо не головних, то суттєвих причин повстання, позаяк вони дають 75% для більшовицької агітації» 6. Про невиправдану жорстокість приватних озброєних формувань, утворених раніше, але існуючих за мовчазної згоди нового уряду, повідомив П. Скоропадського червневий Всеукраїнський земський з’їзд. У меморандумі земців зазначалося: «Каральні загони, за допомогою яких влада України сподівається встановити порядок і мир, творять насильства, мордують селян, плюндрують жінок та дівчат, грабують, накладають контрибуції, спалюють села, арештовують, без суду і провини розстрілюють… Населення, тероризоване нелюдськими тортурами, або впадає у відчай безнадії, безпорадності і розбігається по лісам, ховається в погребах і ровах, або зневірюючись у законі і справедливості, не маючи ні від кого захисту, починає захищати самого себе зі зброєю в руках» 7. Враховуючи ці обставини, гетьман намагався вгамувати загалом стихійне утворення озброєних формувань і одночасно звернути козацький рух в нормативно-правові межі держави. 2 червня 1918 р. у «Державному вістнику» було надруковано «Відручний лист Гетьмана України про ліквідацію приватних і вільнокозацьких організацій і створення Козацької Ради» до військового міністра, в якому вказувалося, що «гетьман твердо і непохитно стояв на своїй меті будування великокозацької України і її національного війська, яке тільки одне може бути дійсним її оборонцем». І тому «вирішив прийняти всі заходи до того, аби козаччина, в яку увійде цвіт української людності, стала дійсно провідником національної ідеї і великим кадром будучої Української козацької армії». В листі гетьман оголосив, що «всі приватні і вільно-козацькі організації, київський відділ і печатки з нинішнього дня касуються і об’являються недійсними, також і посвідчення, видані ними». Відтепер всім «вільним козакам» належало «іменуватись просто козаками». Військовому міністру доручалося «негайно скласти козацьку Раду для праці по виробі статуту для організації козацтва на Україні, так щоб ці організації з’являлись дійсно корисними і певними при будуванні Української Держави й Армії». Гетьман передбачав в майбутньому щодо козаків видання окремої Грамоти, « яка раз на все опреділить закон про козацький стан, їхні права і привілегії, спираючись на наші стародавні традиції в універсалах і грамотах Гетьманами України зазначених» 8. Нормативні засади козацької організації. Виконуючи вимоги доручного листа, статутний відділ Головного військово-юридичного управління спільно із Власною канцелярією гетьманського Штабу протягом червня–липня підготували «Статут Генеральної Козацької Ради», який визначав «порядок її засідань, склад, повноваження та засоби для утримання». Згідно цього статуту «основним нагальним завданням Ради «вважалося: «1) Поновлення історичного Українського козацтва для утворення Української, з усіма її історичними традиціями Держави, під владою Гетьмана. 2) Утворення твердої опори для проведення в життя та свідомість Українського народу всіх реформ, викликаних обставинами сучасного моменту та маючих на меті добро всього народу взагалі і козацтва зокрема». На підставі цих завдань були сформульовані головні напрями діяльності Ради, а саме: «1) Прищеплення серед людності України здорових, з погляду державної вигоди, ідей та поширення Української ідеї Державності методом зразку виключно, себто формування з хліборобів-власників (козаків) організованих військових частин для боротьби з анархічними виступами проти порядку на Україні, під яким-би прапором ті виступи не робилися. 2) Проведення в життя заходів до об’єднання та організації хліборобів України всіма, які матимуться при існуючих обставинах, засобами. 3) Культурно-просвітна праця на місцях». Отже, зі статуту чітко углядається дві основні функції Генеральної Козацької Ради: військово-організаційна і культурно-просвітницька. У відповідності до їхнього здійснення Статутом було визначено організаційний склад Ради, до якого належало 33 особи. Президію очолював сам гетьман. Він призначав ще 11 членів Президії, серед яких один був його заступником. За штатним розкладом Ради, що додавався до Статуту, посада голови Президії називалася отаман Ради, дорівнювала урядовцю 1-го класу з річним утриманням за головною посадою. Заступник отамана Ради був урядовцем 3-го класу і мав 18 000 крб. річних, десять членів Президії – урядовці 4-го класу – по 13 500 крб. За пропозиціями Президії гетьман призначав 12 членів Ради, яким розмір утримання визначався на засіданні Президії. Ще дев’ять членів Ради обиралися козацькими громадами на місцях, по одному від кожної губернії. Їхня плата зберігалася за основною посадою. На загальних зборах Ради члени Президії мали вирішальний голос. Крім того, штатами передбачалися посадові особи, які не мали права голосу, але були присутні на всіх засіданнях Ради. Серед них були осавул для доручень при заступнику отамана Ради (9 000 крб.) і «писар, запроханий президією і затверджений наказом Гетьмана» (10 800 крб.), який очолював канцелярію при Раді. До складу канцелярії входило два помічники писаря (9 000 крб.); комендант, який поєднував в собі й посаду господаря (9 000 крб.); його помічник (7 200 крб.); два урядовці (4 200 крб.); три кур’єри (1 800 крб.); два шофери (4 800 крб.); два їхніх помічники (3 600 крб.). За рішенням Президії Ради могли створюватися комісії (комітети) які називалися «Малі Ради». До їхнього складу залучалися відповідні фахівці, яких називали експертами, але вони мали дорадчий голос. Головами Малих Рад могли бути лише члени Генеральної Козацької Ради. Працюючи у складі комісій, експерти продовжували отримувати плату за своєю постійною посадою, а «роз’їздні і поденні» – за призначенням Президії. Серед обов’язкових Малих Рад вказувалося на культурно-просвітницьку та економічну комісії і «особий відділ». Втілювати в життя рішення Генеральної та Малих Рад повинні були кошові отамани, які підлягали безпосередньо гетьману і відали «як начальники всіх козацьких і військових частин на підлеглій території питаннями їхньої шеренгової підготовки і постачанням по узгодженню з Військовим міністерством». В Статуті також зазначалося, що «при Кошовому Отамані в разі потреби формуються за його розпорядженням Місцеві Ради». Кількість членів цих рад визначалася їхнім головою і затверджувалася кошовим отаманом. Головою місцевої ради обов’язково мав бути відповідний отаман: в межах губернії – кошовий, повіту – полковий, а волості – сотенний. Члени рад не могли водночас поєднувати дві посади – як виняток дозволяв це лише гетьман 9. Також в липні 1918 р. в київській державній друкарні, що на Володимирській, 46, побачив світ «Статут українських козаків», проект якого підготував генеральний писар гетьмана військовий старшина І. Полтавець-Остряниця. Цей документ складався з трьох частин. В першій були сформульовані національно-державні принципи козацького руху в Україні, другу складав «Статут Організації Козацьких Громад» і третя мала назву «Як заснувати козацьку просвіту». Серед окремих положень першої частини визначалися «мета козаків, лад на Україні, справи економічні, Суд на Україні, справи козацькі, тактика козаків». Загалом це складало своєрідну програму будівництва козацької держави, в якій головні державні посади мали належати особам козацького стану. Зокрема її укладачі підкреслили, що «на чолі України і Козацького війська, як по нашим стародавнім звичаям, повинен стояти Гетьман і весь останній уряд повинен бути складений на суто історичних умовах. Військова влада на губерніях, належить «Кошовим Отаманам», на повітах – «Полковникам», на волостях – «Курінним отаманам», на селах – «сотникам». Адміністративна влада на губерніях, належить «Генеральному Старості», на повіті – «Старості», на волості – «Старшині», на селі – «Соцькому». Низовою ланкою козацької організації в Україні визнавалося козацьке товариство, що мало права юридичної особи, і передбачалося «для об’єднання козаків українців і тих громадян, які побажають вступити в козацьке Товариство». Під час вступу «класове положення» не мало значення, громадянину належало бути лише не «обмеженим в правах по уголовним законам», про що повинна була пильнувати старшина. Натомість національне походження мало вирішальне значення. У ст. 2 Статуту зазначалося, що «козаком буде лічитися українець по національності, вірі і уродженню, коли він визнає програму і Статут козацького товариства і дасть присягу в тому, що він буде виконувати його чесно і правдиво». Присяга засвідчувалася особистим підписом вступника. Козацькі товариства мали закладати «Козачі Просвіти» для здійснення «культурно-просвітного і національно-політичного безпартійного розвитку своїх членів». Разом з тим, «закладаючись на стародавніх підвалинах дисципліни», козацьке товариство мусило дбати «про те, аби уявити з себе міцну організовану і національно-свідому силу, щоб завжди бути готовими в час небезпеки стати на захист України». Члени козацького товариства кожного окремого села, міста або хутора, складали місцеву громаду козаків, до якої входили всі члени козацьких родин. Про належність до громади слід було «завжди при собі мати посвідчення від свого Отамана», яке надавало право носити козацький одяг. Про заснування кожної козацької громади повідомлялася Генеральна Козацька Рада за встановленим зразком: місце заснування, кількість членів, скільки з них «січовиків» і окремо – січових стрільців, чи є просвіта, чи всі прийняли присягу. Встановлювалося окреме порядкування «справами громади у політично-національних і економічно-господарчих питаннях», якими керували отаман, рада, ревізійна комісія та загальні збори, а також справами «технічно-спортивно-військовими», що належали до компетенції старшини. Загальні збори козацької громади отаман і рада мали скликати: 1 січня, 1 квітня, 1 липня і 1 жовтня. При необхідності за рішенням отамана чи ради скликалися надзвичайні збори. Квітневі збори були звітно-виборними. На них щорічно мали проводитися перевибори отамана, ради і ревізійної комісії. Дійсними загальні збори вважалися за присутності не менше, ніж 2/3 козаків. Рада громади складалася з семи членів: отамана, який був її головою, його помічника, писаря, скарбника, господаря і двох представників від січовиків. Вона збиралася щотижня в день, призначений отаманом. Ревізійна комісія обиралася в кількості трьох осіб. Термін повноважень виборної старшини складав один рік, але вона могла обиратися поспіль до п’ять років. Обов’язковий спортивно-військовий відділ козацької громади називався «січ» і призначався для фізичного і військового виховання її членів. На чолі січової організації громади стояли сотник зі старшиною, призначені отаманом за згодою ради громади і затверджені Генеральною Козацькою Радою. Йому допомагали хорунжий, бунчужний, писар, скарбник та господар. Серед членів громади, які досягли 18 років і мали право носити шаблю козацьку «для кращого розвитку між козаками військового хисту» старшина повинна була влаштувати спеціальні заняття. Їхня програма передбачала: «Весною: розвідку в лісі і степу, муштру, сокільські праздники, гімнастику, скачки, джигітовку. Літом: Полювання за дичиною, походи, розвідку, сторожову охорону, скачки, їзду, сокільські праздники, екскурсії. Восени: Теоретичне ознайомлення з історією, географією та літературою краю і військовими науками та підручниками. Зимою: Полювання на звіря; вишукування звіря по слідам; облави; походи і розвідку, сторожову службу». Під час муштрових занять всі січовики поділялися на чоти і десятки. Поміж ними також відбиралася для найкращого вишколу одна чота з 30–50 козаків кінних та піших, які називалися січовими стрільцями. В межах волості відбиралася муштрова сотня, куди зараховувалися найкращі козаки. Їх очолював призначений відповідним отаманом сотник, якому мали допомагати в командуванні бунчужний, писар, господар і чотири урядники. Порядок озброєння і забезпечення січовиків визначали відповідні статті Статуту таким чином: «Холодну зброю, коней, сідла та одягу, козаки добувають за свої власні кошти. Огнестрільну зброю мають право держати тільки тоді, коли несуть державну охорону по розпорядженню військової влади. Кожна муштрова сотня повинна завжди мати на готові досить порядний віз, в якому під час походу, поки згуртуються в курінь, можна було положити запас їжі на один день». Визначений Статутом громадський уклад і січова організація козацтва мали бути єдиними в межах всієї держави. Водночас існував розподіл українського козацтва на городове або козаків-гетьманців і низове або козаків-запорожців. До складу перших належали козацькі громади Київської, Полтавської, Чернігівської, Волинської, Подільської і Харківської, а до других – Катеринославської і Херсонської губерній. Такий розподіл було зроблено «тільки на підставах історичних аби схоронити наші козачі назви» – зазначав автор Статуту. Цікаво, що в Статуті не визначалися козацькі громади Північної Таврії. Ймовірно це пов’язано з тим, що вже було видане окреме Положення про Чорноморський козацький кіш. Згідно історичної традиції козакам належало й одягатися. Членам козацьких громад дозволялося за «прикладом козаків Кубанців і Терців, носити Черкески різнокольорові». На їхньому одязі передбачалися особливі відзнаки, що вказували на належність до козацьких товариств. Крім того, козаки мали носити на одязі суконний блакитний щит з Хрестом Запорізької церкви, обшитий жовтим кантом і літерами «К» чи «С» під ним, що символізувало назву «козак» або «січовик». Старшини пришивали на одяг такий самий щит, але жовтого кольору із блакитним кантом та першими літерами під ним, що відповідали їхній посаді: «От» – отаман, «Сот» – сотник, «Г. ПР.» – голова просвіти. Члени Генеральної козацької ради, засновники козацького товариства, генеральна старшина мали окрему відзнаку – «Чорний щит з гербом Війська Запорізького». Військові козацькі отамани (польові, кошові, сотенні) мали свої відзнаки – «Білий щит на двох перначах з отаманською шапкою зверху, на щиті Герб війська Запорізького і надпис «Військовий Отаман», відзнака на Малиново-Зеленій розетці». Крім того, всім військовим отаманам і генеральній старшині належало мати «перначі і бунчуки, а також убрання згідно з історією». Для козацьких товариств встановлювалися відповідні прапори і хоругви, про що в Статуті зазначалося: «Громада: Має жовто-блакитний прапор і козацьку корогву з одного боку малинову, а з другого – зелену. На Малиновому – Герб України, а на зеленому Хрест та зорі, по карнизам написи і назва громади. Просвіта: Має жовтий прапор з портретами якого-небудь письменника. Братство: Має блакитний з якою не-будь іконою, або святим патроном братчиків. Січовики: мають Малиновий з Гербом війська Запорізького. Генеральна Козацька Рада: Має білу корогву з Нерукотворним образом і Покровою і 12 білих бунчуків. Всі прапори по карнизу обшиті золотою бахромою і мають бути посвячені з великим торжеством». Для провадження свого діловодства кожне козацьке товариство як юридична особа повинно було мати свою особисту печатку «з надписом і гербом Війська Запорізького». Третя частина Статуту містила в собі поради козацьким громадам щодо організації просвітницької діяльності і охорони пам’яток старовини та мистецтва в Україні для виховання її мешканців на козацьких традиціях. Серед таких порад було вказано на доцільність «подбати аби на підставі програми козачого товариства був би вироблений і статут просвіти» 10. Основні статті статутів Генеральної козацької Ради, Українських козаків та Організації козацьких громад створили ґрунт Закону про відновлення українського козацтва, затвердженого гетьманом 10 серпня 1918 р. Закон дещо конкретизував окремі положення козацьких статутів щодо призначення громад, умов вступу до них і членства в Генеральній козацькій раді. Зокрема, в його ст. 3 було записано, «що козацькі громади, уявляючи з себе військову організацію, разом з тим прямують до завдань фізичного і духовного розвію козацтва, а рівно з тим до завдань як взагалі культурно-просвітнього, так і економічного характеру, на скільки вони, торкаючись козацтва, зможуть допомогти його доброму життю». За ст. 5 «нащадки колишніх українських козаків» отримали «право записуватись в козацькі громади по свому козацькому стані, крім тих кого Ясновельможний Пан Гетьман або Генеральна Козацька Рада визнає згубившим се право через осібності життя їх або окремі події». Тобто, кожен, хто мав у своєму генеалогічному дереві пращурів-козаків до скасування Маніфестом Катерини ІІ «Про ліквідацію Запорізької Січі» від 3 серпня 1775 р. стану українського козацтва, майже автоматично міг поновитися в козаках. Для інших осіб закон встановив релігійні обмеження, не передбачені в статуті «Організації козацьких громад». Так, в ст. 6 Закону зазначалося, що «з інших українських громадян запис приймається тільки від осіб православної віри, які будуть визнані достойними сього». Порівняно до статуту Генеральної Козацької Ради закон поширив коло її членів. До 33 осіб, призначених і обраних до Ради за категоріями, вказаними у Статуті, було додано «почесних членів, обраних Генеральною Козачою Радою і ухвалених Ясновельможним Паном Гетьманом». Їхня кількість не обмежувалася. Натомість склад місцевих рад визначався докладно: «сотенні – з чотирьох членів, обраних сотнею і отамана сотні, під його головуванням; полкові – з чотирьох членів від сотень і полкового отамана під його головуванням; кошові – з чотирьох членів від полків і кошового отамана під його головуванням». Члени сотенних рад затверджувалися кошовими отаманами, а члени полкових і кошових рад – Президією Генеральної Козацької Ради. Територіально-військова організація козацьких громад в законі залишилася незмінною. Разом з тим, розуміючи труднощі дотримання статутної схеми: волость – сотня, повіт – полк, губернія – кіш, законодавець зазначив, що «полк по можливості в межах повіту ділиться на сотні, полки ж в межах губернії об’єднуються в кіш». І, нарешті, Закон розтлумачував правовий статус козацьких рад: «Генеральній і місцевим козачим Радам належать права представництва від всього козацтва, кошів, полків і сотень, як юридичним особам чи з боку чисто правового, чи з боку придбання того чи іншого майна рухомого і нерухомого взагалі козацтву, кошу, полку і сотні, потрібного для культурно-освітніх і економічних завдань» 11. Урядова реалізація козацьких планів. 6 листопада 1918 р. відповідно до цього Закону гетьман видав наказ про призначення Президії Генеральної Козацької Ради, до складу якої «увійшли як Генеральні Старшини з правом рішучого голосу Микола Устимович, Військовий Старшина Полтавець-Остряниця, Військовий Старшина Блаватний, Військовий Старшина Удовиченко, Генеральний хорунжий Лібов, Полковник Лукашевич, Полковник Сахно-Устимович, Сергій Маркотун». Для проведення в життя гетьманських наказів і постанов Президії при ній утворювалися канцелярія, чотири відділи і Братство. В управління канцелярією за наказом гетьмана вступав його генеральний писар військовий старшина Полтавець-Остряниця. В управління відділами Президії належало вступити: « 1) Організаційним – Військовому Старшині Волковицькому, 2) Інструкторським – Військовому Старшині Бугріїву, 3) Просвітно-Агітаційним – Сотнику Лорниченку, 4) Братством – Архимандриту Арсенію, 5) Господарським – Хорунжому Глінському і негайно приступити до виконання обов’язків». Кошовими отаманами призначалися: Київщини – полковник Глібовський, Полтавщини – полковник Козинець, Чернігівщини – полковник Нагорський, Харківщини – полковник Омельян Павленко, Херсонщини – полковник Гоголь-Яновський, Катеринославщини – генерал Омельян-Павленко, Волині – полковник Барковський, Поділля – генерал Сокира-Яхонтов. Їм було наказано «негайно надіслати списки полкових і сотенних отаманів з поміткою поручителів за кожного для розгляду Президії Великої Козацької Ради і щотижня надсилати в Гетьманську Канцелярію срочні повідомлення про хід праці, про настрій і всякі різні зміни по їхньому кошу». Кошовим, полковим і сотенним отаманам належало «негайно завести реєстрові книжки, куди вписувати козаків, а також щотижня давати точні відомості про місця, де маються Козацькі Громади, для точного учоту». Начальник інструкторського відділу, кошові і полкові отамани зобов’язувалися «підготувати все до того, аби з одержанням наказу і штатів про інструкторські курси розпочати негайно працю по підготовці свідомого елементу для організації Козачих Громад». Гетьманський наказ також пояснював місцевим отаманам, що «до козацького стану можуть вписуватись із знаходячихся нині на військовій службі, але ця запис не звільняє їх від обов’язків військовослужбовців. Разом з тим всім козацьким начальникам було зауважено, що «сучасна праця по відбудуванню Козацтва на Україні не є організація військових одиниць, а є організація певних елементів на місцях для об’єднання їх в козацький стан, який з часом його повного національного і козацького розвитку буде зведено у військові одиниці» 12. Крім територіальної військової організації козацтва гетьманський уряд вдався до утворення окремих військово-козацьких з’єднань. 20 серпня 1918 р. гетьман затвердив Положення про Чорноморський козацький кіш. Воно було розроблене у 2-му генерал-квартирмейстерстві Генерального штабу, яке очолював генеральний хорунжий А. Прохорович, схвалене начальником Генштабу полковником О. Сливінським і військовим міністром генеральним бунчужним О. Рогозою. Це спеціальне військове формування утворювалося для боротьби з ворогами Української Держави і розташовувалося в Бердичеві. Кіш комплектувався старшинами і козаками добровольцями, але за «круговою порукою й по рекомендації старших муштрових начальників». При вступі до нього було необхідне «мати документи, посвідчуючі особу; дати підписку про виконання вимог всіх статутів (військових і козацьких – О.Т.); дати зобов’язання прослужити в кошу не менше двох років, котрі зараховуються в рахунок обов’язкової військової служби; присягти на вірність Українській Державі й Пану Гетьманові». В Положенні також зазначалося, що в коші «всяка політика суворо забороняється; дисципліна сама сувора: безперечне виконання наказів начальства, за злочинства козаки підсудні військовим судам». Організаційна структура кошу також була військовою – штаб, три курені, які складались з чотирьох пластунських сотень кожний, і окремі підрозділи: кулеметна сотня, учбова сотня, півсотня піших розвідників, кінна півсотня, гірська батарея, сотня зв’язку, саперна чота, команда оркестрових сурмачів і немуштрова сотня. Особовий склад кошу нараховував 109 старшин, вісім урядовців, священика, 2 448 муштрових і 389 немуштрових козаків. Озброєння і технічна частина складалися з шести гірських гармат, чотирьох легкових і чотирьох вантажних автомобілів, чотирьох мотоциклів, 2 128 гвинтівок, 106 шабель, 359 револьверів, 24 кулеметів. У коші нараховувалось 589 коней. Плату старшини отримували за посадовими окладами відповідних військових підрозділів, підстаршини – як надстроковці, а козаки строкової служби – 15 крб. на місяць. Командир кошу мав бути генеральним хорунжим (10 800 крб. річних), а його помічники – полковниками (9 600 крб.), кошовий осавул – сотником (6 000 крб.), його помічник – значковим (4 800 крб.). Посаді командирів куренів і гірської батареї відповідало звання військового старшини (7 200 крб.), всіх сотень – сотників (6 000 крб.), півсотень – значкових (4 800 крб.), капельмейстер був військовим урядовцем (4 500 крб.) 13. Одночасно за подібними штатами і умовами комплектування формувався Запорізький козацький кіш у Могильові 14. За нормами постачання всі козацькі формування дорівнювалися відповідним армійським тактичним одиницям. В листопаді Генеральна Козацька Рада прийняла постанову про забезпечення козацької військової організації необхідним спорядженням за рахунок Військового міністерства. На підставі цього рішення гетьманський генеральний писар відразу звернувся до начальника Головного інженерного управління за відповідним розпорядженням, «щоб кошовим отаманам було відпущено телефонного майна на кіш згідно існуючим штатам регулярної дивізії, полкам – згідно таким полку та також по 2 легкових і 2 грузових самохіда і по 1 цистерні, а позаяк виказаного вище майна буде брак, то звернутись за отриманням цього майна до уповноважених ліквідаційно-демобілізаційних інституцій» 15. Загалом звичайні видатки на українське козацтво в державному бюджеті визначалися в 1 млн. крб. Але 15 листопада 1918 р. за відповідною постановою уряду, затвердженою гетьманом, було асигновано додатково ще 900 000 крб. в розпорядження начальника Штабу гетьмана на видатки для утримання українського козацтва 16. Але повністю сформуватися ні територіальні спеціальні військові, ні козацькі коші не встигли. У газеті «Армія», де друкувалися повідомлення про всі регулярні і добровольчі збройні формування, за 9–10 листопада 1918 р., нами знайдені лише замітки про створення перших козацьких частин на Херсонщині і Охтирського полку на Харківщині. Гетьманські задуми щодо розгортання козацької організації, як опори його влади, залишилися здебільшого на папері. Утворення боєздатних січових підрозділів вимагало копіткої праці «козацьких просвіт» серед українського населення, бажання якого гуртуватися у козацькі громади не заохочувалося майже півтора сторіччя. Отже, широкої участі в охоронній діяльності січовики не брали. Між тим піклування гетьманського уряду про козаків, як з боку матеріального постачання, так і з боку їхнього морального заохочення шляхом постійного підкреслювання почесності козацького стану виховувало в них вже підсвідомо прихильність до української незалежності. Наведемо кілька документів, що певною мірою характеризують рівень національної самосвідомості українського козацтва того часу. 31 серпня 1918 р. до Власної гетьманської канцелярії потрапило прохання на ім’я гетьмана від «бувших старшин і козаків Городоцького куреня на Київщині», в якому вони писали: «Курінний отаман, Городецького Козацтва Іван Грицай, стежив з своїм куренем за спокоєм у Машно-Городецькому районі, де всі маєтки зісталися цілі, приймав участь в боротьбі з більшовиками на ст. Бобринська і м. Черкас; багато потерпів від більшовиків, нажив собі тамушніх ворогів, які після розформування куреня, попсували його становище перед тамушнім комісаром і начальником міліції, а ті заарештували його і віддали німцям, котрі повезли його у м. Смілу, у Головний німецький штаб, де він і зараз сидить під арештом, а по цьому щиро прохаємо Ясновельможного Пана Гетьмана, дати розпорядження відпустити п. отамана на волю, як щирого і дійсного сина неньки України». Гетьман надіслав козацьке прохання для вжиття відповідних заходів М. Устимовичу 17. Цікавим є також рапорт командира гірської батареї значкового Мачеха до начальника штабу Чорноморського козацького кошу: «21 вересня зі Старшинами Кошу: Значковим Протас, Хорунжими Крижановським, Кас’яненко, Насипайко зайшли до театру «Апполо», де, між іншими, виступав гуморист Грановський, який дозволив собі сказати таке: «Іде з України потяг до Берліну і кричить: «Везу, везу», а повертається назад до Києва порожній, без обіцяної мануфактури, і кричить: «Пустий, Пустий», а колеса в той же час наспівують: «Ще не вмерла Україна». Ці святі для кожного українця слова національного гімну були сказані в глумливій формі під регіт присутніх в театрі жидів. Ми з ложи зауважили про непристойність цього номера, але я незадоволений цим, пішов за куліси де зустрів представника державної варти, котрому і розказав про цей випадок. Він пообіцяв сьогодні прислати до мене Начальника дільниці для складення формального протоколу але і досі цього начальника у мене не було. З свого боку лічу своїм обов’язком про все це довести до вашої відомості на залежне розпорядження» 18. Повну підтримку політичного курсу на побудову гетьманської козацької держави в Україні висловив ІІ з’їзд партії українських хліборобів-демократів, що проходив в Києві з 15 до 20 жовтня 1918 р. Газета «Армія» 8 листопада 1918 р. писала, що делегати зустріли гучними оплесками «на третій день з’їзду хліборобів, о 12 ранку, Ясновельможного Пана Гетьмана, який завітав у супроводі Генерального писаря Полтавця-Остряниці, генерального хорунжого Глібова, господаря Ханенка, Гетьманського коменданта Прісовського, медика Його Світлості Лукашевича, Старших Осавулів Зеленовського та Кочубея і осавулів Криги і Блаватного». А 20 жовтня 1918 р. з’їзд прийняв «Меморандум хліборобів-власників і козаків усієї України» такого змісту: «1. Україна є і повинна бути незалежною та суверенною державою з парламентсько-демократичним правовим устроєм. На чолі держави прибуває гетьман. 2. До скликання Сойму, який необхідно зібрати не пізніше 1 лютого 1919 року, уся повнота верховної влади у державі належить гетьману. 3. Державна віра на Україні є віра православна, а українська церква повинна бути автокефальною. 4. Державною мовою на Україні повинна бути мова українська. 5. Усі громадяни Української Держави користуються перед Законом рівними правами. 6. Для захисту держави Україна повинна мати своє військо. 7. Принцип приватної власності має бути непорушним, але в інтересах держави розмір володіння землею необхідно обмежити. Через те аграрна реформа повинна бути проведена негайно і в інтересах широких верств селянства-хліборобів, яко єдиної і міцної підвалини української державності. В основу аграрної реформи необхідно покласти примусовий викуп землі у великих землевласників і після парцеляції передати землю хліборобам через земельний банк за певну плату. 8. Українська державність може бути збудована лише на національних демократичних підвалинах, через що і уряд держави повинен бути національно-демократичним». 19 Наведені документи допомагають нам сьогодні зрозуміти, наскільки важко було виплеканому гетьманом на національній ідеї молодому українському козацтву усвідомити сенс його Грамоти від 14 листопада 1918 р. В ній вперше з 29 квітня 1918 р. російською мовою оголошувалося: «И ныне Мы, Гетман всея Украины открыто встаем на защиту России и призываем всех верных сынов Украины стать под Наши знамена в ряды Украинской национальной армии. Народ украинский, призываемый нами к участию в спасении и воссоединении России, должен принести братскому народу русскому не воскресение темных сил прошлого, а святое нынче возрождение начала права, свободы и народного благосостояния. Вступая на путь, указанный нам честью и совестью Нашей, Мы одновременно призываем к участию в работе государственного устроения все национальные силы страны, веруя, что в их национальных голосах сольются голоса всех партий, всех классов, всех сословий» 20. Абсолютна більшість українських козаків сприйняла цю грамоту з обуренням. Тому Директорії досить легко було навіяти серед козацтва думку про національну зраду гетьмана і привернути на свій бік майже всі на той час вже зорганізовані і патріотично натхненні козацькі формування. Марною виявилася й термінова спроба гетьмана порозумітися з козаками. 16 листопада він видав чергову грамоту «До козацтва і громадянства Українського», в якій так пояснив зміну політичного курсу: «В тяжку перехідну історичну годину існування України, беручи на увагу всі умовини теперішнього міжнародного і внутрішнього положення, Я намітив у попередній грамоті свій шлях федерації і допомоги зруйнованим частинам бувшої Росії і зробив це не для того, аби цим зруйнувати свободу, добуту народом українським, а, навпаки, зберегти і закріпити її, забезпечивши самобутність нашої держави і давши їй почотне місце поміж її сусідами. Зважаючи на це, Я певний, що моя мета буде зрозуміла всім широким колам українського і неукраїнського громадянства і не викличе небажаного заколоту і руїни всього того порядку, який так тяжко було налажувати на Україні після більшовицького навалу, який може бути використаний ворогами нашими. Полягаючи на вас, Я певен, що ви зрозумієте, якої ваги цей час, і міцно станете на охорону ладу і спокою на Україні і тим самим збережете єдність нашої держави, а не повірете всім тим незрозумілим закликам, до яких підбурюють вас ті, хто не розуміє теперішнього положення, і різні темні сили. Крім того, зазначаю, що лад і спокій дадуть нам вільне життя серед вільних народів, а заколот дасть руїну і море крові, що не приведе і не привело нас до щастя і вільного життя, а, навпаки, зруйнує і погубе на віки» 21. Але палкі заклики гетьмана до порядку на знайшли підтримки серед козаків, дух гайдамаччини виявився сильнішим, і з захисників гетьманату вони перетворилися на найактивніших руйнівників гетьманського охоронного апарату. §2. «Хліборобські» загони самооборони Гетьманська політика переводу стихійно виниклого «хліборобського» збройного руху на рейки козацької військової організації не виключала можливості озброєння для власної охорони й певних прошарків сільських верхів, не причетних до козацького стану. 25 червня 1918 р. начальник оперативного відділу полковник Є. Мішковський виклав з цього приводу точку зору українського Генштабу. В його листі до начальника Головного штабу, який безпосередньо займався проблемами демобілізації і нових формувань, зазначалося, що «Вільне козацтво» як не витримавша екзамену бойова сила було розпущене (наказ Військового Міністра №145, 5 квітня). Але як культурна організація не була заборонена. Військовий Міністр отаман Жуковський, крім того, дозволив з «вільних козаків» формувати загони для несення вартової служби, з тим одначе, щоб утримання цих загонів відносилось на кошти того суспільства, яке формує ций загін, а зброю давав уряд за вимогою військових комендантів». Тому Є. Мішковський висловив пропозицію дати офіційне право Спілці хліборобів формувати на тих самих умовах, що і раніше «вартові сотні», на які покласти поліцейські функції під наглядом місцевих військових комендантів. Склад і кількість цих сотень мали «залежати виключно від суспільств». Але на «випадок яких вибухів ці сотні відповідають за законами військового часу» 22. Разом з тим офіційно дозволити формування «хліборобських» загонів, що здебільшого діяли за таліоном «око за око, зуб за зуб», гетьманський уряд не поспішав. Нами знайдено доволі документальних посвідчень про вагання гетьманських урядовців за чи проти цих загонів. Так, 10 серпня міністр внутрішніх справ І. Кістяківський доповідав гетьманові: «Лічу боргом доложить Вашій Ясновельможності, що я цілком розділяю розуміння, викладені в докладі, представленому паном Військовим Міністром 9 серпня. Циркулярною телеграмою від 9 серпня за №154, я вказав Губерніальним Старостам, що з виданням Статуту Тимчасових Земельне-Ліквідаційних Комісій встановлюється єдиний порядок проведення втрат, понесених землевласниками, і повернення захопленої у них нерухомості, інвентаря і інших маєтків. Між тим, в багатьох місцевостях продовжують діяти карні отряди, утворені на приватні кошти, котрі по вказівкам окремих осіб відбирають від селян маєтки і худобу, роблячи при цьому насилування. Далі я пропонував безумовно перервати подібну діяльність карних отрядів, котрі здатні лише без мети дратувати населення. До цього обов’язуюсь прилучити, що в декотрих місцевостях при відібранні майна робили насильства комендантські сотні, котрі діяли нерідко цілком свавільно, не керуючись із вказівками представників влади» 23. В свою чергу начальник оперативного відділу Головного управління Генштабу полковник Є. Мішковський 9 вересня доповів 1-му генерал-квартирмейстеру: «Зараз становище таке, що як знищити «карні загони», то більшість поміщиків і хліборобів, які ці загони утримують буде забита і розорена, і, що раніше касування цих загонів треба створити яку не-будь українську силу на місцях. Це створення, крім того, потрібно й для того, що німці неохоче самі ідуть на боротьбу з повстанцями, а завжди прохають хоч невеличку кількість українців». Тому Є. Мішковський пропонував звернутися з рапортом до військового міністра, щоб він віддав розпорядження «про припинення карних експедицій і накладання контрибуцій за старі події (до 10 березня б.р.), про що повідомити населення», а після сформування резервних сотень Державної варти «розпустити при першій можливості «карні загони». Він також визнавав доцільним доручити Військовому міністерству «увійти в Раду Міністрів з проханням не затверджувати кредитів на «приватні охоронні загони», позаяк вони повинні утримуватись на кошти місцевих організацій, і повідомити міністра внутрішніх справ, що відомості для Ради Міністрів про приватні охоронні загони повинні бути в МВС, позаяк ці загони керуються повітовими старостами» 24. Між тим, поки вирішувалася їхня доля на урядовому рівні, «хліборобські» збройні загони продовжували діяти майже по всій Україні. Наприклад, цікавим є повідомлення київського повітового старости до Спілки земельних власників від 12 вересня 1918 р. про кошти, що були внесені приватними особами на утримання особливого збройного загону: «28 червня. С. Рафаїлович – 460 крб., службовці Григор’євського цукрового заводу – 2 784, І. Санак – 720, Ф. Гвоздик – 420, Г. Санак – 1 180, А. Ких – 2 000, Ф. Поляк – 800, І. Пеховський – 400; 29 червня. М. Гербель – 1 000 крб., А. Малиновський – 2 000, М. Савченко – 1 400 крб., граф. Толстая – 4 700, І. Гудим-Левкович – 900, І. Макаревич – 1 000; 1 липня. М. Гербель – 500 крб., Ф. Поляк – 1 200, М. Савченко – 1 400, П. Муравйов – 3 200, В фон-Ланге – 240, А. Ланг – 640, Г. Вишневський – 4 600, О. Петричек – 1 400; 20 серпня – Савченко (він же Стояпка) – 1 000 крб.; 22 серпня – А. Ких – 200 крб.; загалом – 3 2944 крб. Крім того, внесено А. Михевським 10 050 крб., зібраних ним від невідомих осіб». 7 липня 1918 р. 100 000 крб. для організації «кінного загону по боротьбі з бешкетами» було виділено членами Спілки землевласників Олександрівського повіту. Прийняття гетьманом остаточного рішення про офіційну розбудову «хліборобських» загонів прискорили селянські виступи в червні – липні в Таращанському і Звенигородському повітах на Київщині. В той час повстанськими загонами під командуванням комісара Павловського загальною чисельністю близько 16 тис. чол. було забито десятки родин землевласників і службовців державних органів 25. В результаті з’явився лист начальника гетьманського штабу до голови Ради Міністрів і військового міністра з грифом «дуже таємно і негайно». В ньому викладалася розроблена особливим відділом штабу гетьмана інструкція дій місцевої влади щодо утворення добровольчих охоронних загонів. Отже, буде доцільним навести цей унікальний документ, який ймовірно з’явився на початку серпня 1918 р.: «Для подавления анархии на местах и водворения порядка Пан Гетман приказал немедленно приступить к организации на местах отрядов из хлеборобов, приняв на основание следующее: 1) Выслать в каждую губернию в помощь Губерниальному Старосте энергичного и опытного Генерала, или Полковника, а также 10 офицеров, исключительно кадровых по особому выбору. 2) Помощник по военной части Губерниального Старосты должен исключительно ведать организацией губернии по водворению порядка и дает соответствующие инструкции находящимся в распоряжении офицерам. Первая их обязанность – наладить Державную Варту, а если нужно, то образовывать особые отряды. 3) Все хлеборобы находятся в распоряжении Губерниального Старосты, или его помощника, рассчитываются на меньшие боевые единицы (сотки и десятки), для командования которыми назначаются прибывшие к Губерниальному Старосте офицеры, или офицеры из местных собственников на ответственность повитовых старост. 4) Губерниальным Старостам под их личной ответственностью предоставляется право разрешать некоторым собственникам, по тщательному выбору Губерниальных Старост формирование собственных отрядов на местах. 5) Для вооружения отрядов из хлеборобов немедленно выслать Губерниальным Старостам необходимое число оружия, патронов и ручных гранат; оружие перевозить по выработанным для сего особым правилам, выдаваемое отрядам из хлеборобов клеймить особыми клеймами. 6) Губерниальные Старосты для подавления анархии получают особый фонд, который держат на особом учете и отчитываются по нему перед Министерством Внутренних дел; из этого фонда выдаются деньги всем отрядам. 7) Командированные в распоряжение Губерниальных Старост Генералы и офицеры, а также чины охраны из хлеборобов получают суточные из Особого фонда в размере: Генералы по 20 руб.; штаб-офицеры по 15 руб.; обер-офицеры по 13 руб.; казаки-конные по 10 руб.; пешие – по 8 руб. в сутки. Фураж для конных принимается на счет казны. 8) Губерниальным Старостам немедленно объявить всем чинам охраны о страховании их на случай смерти, а также о страховании их имущества. 9) Губерниальным Старостам предоставляется право расходовать особые суммы на выдачу важных агитаторов и начальников банд, о чем заблаговременно объявлять населению. 10) Для уничтожения банд Губерниальным Старостам пользоваться местными союзами хлеборобов. 11) Обратить внимание на содержание отрядов из хлеборобов и Варты и удовлетворять их немедленно. 12) Организовать самую тесную связь между отрядами хлеборобов, Варты и немцами. 13) Грабителей и насильников расстреливать на месте; если же некоторые окажутся среди отрядов хлеборобов, то арестовывать для предания полевому суду. 14) Всех мелких агитаторов арестовывать немедленно, составлять протоколы со свидетельскими показаниями и отправлять в ближайший город для предания обычному суду. 15) Губерниальным Старостам обратить особое внимание на деятельность городских и земских управ и при малейшем симптоме нелояльности их действий, немедленно распускать и назначать новые выборы. 16) Военному министру сформировать фельдшерские отряды, а также снабдить вновь формируемые охранительные отряды необходимым числом карт и планов. 17) Образовать особые пулеметные команды в Киеве для высылки их на места. 18) Все аэропланы и броневики поступают в распоряжение генерала Чоглокова и должны быть приведены в боевую готовность для полетов и бросания бомб. 19) Броневики также поступают в распоряжение генерала Чоглокова и все ведомства должны способствовать получению бензина. 20) Разрешается организовывать в повитовых городах и местечках особую охрану из местных жителей под ответственность посланных туда офицеров или особо уважаемых местных жителей, последним быть особенно внимательным, чтобы эти команды не грабили и вели себя как дисциплинированные части. 21) Подготовить в Киеве казармы для размещения вновь формируемых отрядов. 22) Быстро привести в полный порядок железнодорожный полк и охочий полк из офицеров, пополнив его до штата. 23) Приступить к формированию полков из галичан. 24) Губерниальным Старостам обратиться к населению с воззванием, в котором объявить, что всякие незаконные выступления будут беспощадно караться. 25) Губерниальным Старостам ежедневно сообщать Военному Министру и Министру внутренних Дел о ходе формирования и действиях отрядов» 26. Це багатозмістовний документ. Крім того, що він вказує на відверту зацікавленість гетьманського уряду у співпраці в охоронній галузі з німецько-австрійськими військами, з’являється можливість чітко усвідомити сутність «хліборобських» загонів і місце, що їм відводилося у загальній охоронній системі гетьманату. З нього стає зрозуміло, що кадровим ядром у «хліборобських» формуваннях були не селяни, які бажали захищати свої домівки, а колишні офіцери і унтер-офіцери російської армії, що тимчасово залишилися без роботи. Решту добровольців складали молодики із членів поміщицьких і заможних селянських родин. Принципи їхнього комплектування і функції не відрізнялися від охоронних сотень Державної варти і комендантських сотень військового відомства. Відмінність полягала лише у джерелах фінансування і матеріального забезпечення. Якщо перші утримувалися за статтями державного бюджету по відповідним відомствам, то «хліборобські» формування – за рахунок приватних власників. У випадку ж їхнього залучення до активних бойових дій проти порушників порядку держава включалася у фінансування за рахунок надзвичайних видатків. З цього приводу 13 серпня 1918 р. міністр внутрішніх справ надіслав обіжника до губернських старостів, в якому зазначалося: «Необходимо сосредоточить все силы на борьбу с растущим повстанческим движением, местные хлеборобы должны оказать всемерное содействие правительству. Дабы дать возможность им защищать себя и свои интересы, определен порядок формирования добровольческих отрядов из хлеборобов соответствующие подробные указания получите дополнительно. Независимо от общего закона страхования варты установлено обеспечение семей добровольцев, пострадавших в борьбе с повстанцами, вознаграждение за истребленное имущество и особые отличия в борьбе с повстанцами, содержание добровольцев во время военных действий принято на счет правительства, из ассигнованных на это сумм переводятся на ваше распоряжение пятьсот тысяч» 27. Ці кошти губернські старости мали витрачати виключно на заохочення добровольців за бойові відзнаки з повстанцями, а також з них була «дозволена видача винагороди особам, згодним за гроші повідомляти цінну інформацію для боротьби з повстанцями» 28. Озброєння і спорядження загонів здійснювалося зі складів Військового міністерства, але повністю за рахунок місцевих землевласників. В окремих випадках спорядження для добровольців видавалося безкоштовно. Так, за листом Спілки хліборобів Єлісаветградського повіту до військового міністра у вересні 1918 р. з місцевого військового складу ним було дозволено видати 200 кінських сідел для охоронного загону, про що директор ДДВ повідомив херсонського губернського старосту. А от представнику Куп’янської спілки хліборобів М. Бєлкіну було дозволено вивезти з Києва 42 сідла зі збруєю, закуплених на кошти землевласників, тільки завдяки листу голови повітової Спілки З. Гейделя до міністра торгу і промисловості С. Гутника 29. Подекуди формування хліборобських загонів викликало перепони з боку союзників. Наприклад, 22 жовтня міністр внутрішніх справ І. Кістяківський був змушений звернутися до представника українського уряду при австро-угорському командуванні в Одесі Г. Рауха з телеграмою такого змісту: «По сообщению елисавеградского повитового старости австрийское командование, считая отряд земельных собственников военною организациею, не разрешает его формирование, отобрав 22 винтовки. Прошу срочно снестись австро-венгерским верховым командованием о возврате отобранного оружия и разрешении формирования отряда, который является вартой, на частные средства формируется и находится в подчинении местного гражданского начальства наравне с вартой» 30. Натомість озброєння німецьких колоністів знаходило повне сприяння з боку союзного командування. Так, начальник варти 5-ї дільниці 17 липня доповів начальнику Одеської повітової варти, що австрійське командування заборонило варті роззброювати німецьких колоністів й видало їм 150 гвинтівок. Перед нами ще дві телеграми одеського повітового старости до генерала Рауха. Перша – від 15 серпня: «Страсбургская Волосная Управа доносит, что Германским командованием роздано жителям села Страсбург и оставлено на хранение при Волосной управе всего 211 винтовок, 77 охотничих ружей, 8 револьверов и 3 000 винтовочных патронов, о чем докладываю Вашему превосходительству». І друга – від 21 серпня 1918 р.: «На ваше сношение от 4/8 за №2449 сообщается, что местечко Еремеевка не разоружено, в виду того, что согласно приказа Командования Восточной армии, оружие должно быть оставлено для немецких колонистов». 31 Із озброєного місцевого німецького населення австрійське командування влітку 1918 р. створило трьохтисячну «єгерську бригаду» на Херсонщині і двохтисячний «загін німецької самооборони Північної Таврії» 32. Комплектування «хліборобських» загонів особовим складом здійснювалося за рекомендацією місцевих спілок хліборобів. Командири загонів підбиралися особисто повітовими старостами, як правило із числа кадрових офіцерів, що мали досвід служби в російській армії. Діяли загони у підлеглості відповідних старостів і від них отримували особисті завдання на придушення антивладних виступів, але діяли, як і резервні сотні Державної варти, по узгодженню з комендантами місцевих німецьких чи австро-угорських військових залог. Охоронна діяльність добровольців була досить небезпечним ремеслом. Вони в першу чергу ставали жертвами повстанців. Так, восени 1918 р. місцеві «хліборобські» загони зазнали відчутних втрат від озброєної ватаги Н. Махна, що рейдувала у межах Олександрівського, Бердянського і Маріупольського повітів. 16 жовтня махновці зненацька напали на розташований в цей час в Гуляйполі «хліборобський» загін, який під керуванням класного чину варти, надісланого олександрівським повітовим старостою І. Богословом, висунувся сюди для їхньої затримки. У спогадах про цей бій Махно говорить, що переміг дві угорські роти і 80 чол. варти. Але в телеграмі катеринославського губернського старости до МВС вказано, що австро-угорських частин не було в селі, і ватага «чисельністю 200 осіб, озброєна чотирма кулеметами та іншою зброєю, вступила в бій з вартою і самоохороною». Про це свідчать і вказані спільником Махна Чубенком трофеї – 83 полонених, 20 коней, три кулемети, 12 кулеметних стрічок і бричка набоїв. У випадку перемоги над угорцями трофеї були б значнішими. Після цього наскоку махновці перемістилися до села Дибрівка. На своєму шляху вони знищували заможних селян, німецьких колоністів і поміщиків разом з їхніми маєтками. У «хліборобської» самоохорони було відібрано кілька бричок зброї, кавалерійські сідла та кулемет. Але 19 жовтня до Дибрівки підійшов австрійський піхотний батальйон, декілька «хліборобських» загонів і озброєні місцеві німецькі колоністи з Велико-Янисельського району. Лише невеличкій купці махновців вдалося врятуватися 33. У боротьбі з «хліборобськими» загонами повстанці не зупинялися й перед актами відвертого терору, знищували родини добровольців. У серпні 1918 р. «Штаб повстанців всієї України» розповсюдив листівку такого змісту: «Солдати каральних загонів! Покиньте Ви ці зграї гнобителів народу, сформовані на кошти кроповопивців для боротьби з трудовим народом. Плюньте Ви на гроші, які обризгані кров’ю Ваших братів-селян і робітників. Вас обманули. Ми знаємо, що багато з Вас пішли з-за куска хліба. Але пам’ятайте, що цим Ви призвані не для підтримки правового порядку, а для боротьби з повсталими проти гноблення народу найняли Вас. Зупиніться, поки не пізно. Попереджуємо, що коли Ви не послухаєте цього заклику і для Вас мало прикладів у Лисянці і Таращі, то бережіться. З потрапившими у наші руки катами народу та їхніми родинами, ми розправимося в тисячу разів жорстокіше, ніж Ви з нами. Всіх чекають пекельні муки і найжорстокіша смерть» 34. З початком евакуації союзників в жовтні – листопаді 1918 р. українські землевласники все частіше стали звертатися до урядових осіб з проханням про збільшення кількості «хліборобських» загонів. 4 листопада в Одесі відбулося зібрання, організоване «комітетом Спілки землевласників Півдня України», делегати якого вирішили «довести до відома уряду Пана Гетьмана, а також місцевої вищої влади разом з генералом Г.О. Раухом, що з відходом австро-угорських військ з’явилося повне безвладдя і безначальство». У зверненні докладно висвітлюється криміногенна обстановка в цьому регіоні, що викликає доцільність наведення його тексту. Так, зібранням було зазначено: «Во многих местах варта не только бездействует, но даже заигрывает с местными большевиками деревни, вследствие чего деревенские отбросы – «большевики» и появившиеся вновь главари открыто ведут пропаганду о поголовном избиении всех буржуев, землевладельцев, интеллигенции и их прихвостней офицеров, и даже крестьян, сторонников порядка. Все вышеуказанное не есть плод перепуганной фантазии, а реальные грозные факты. А потому мы просим и требуем немедленно: 1) объявить Херсонскую губернию на осадном положении; 2) образовать летучие карательные отряды офицеров с привлечением туда сыновей земельных собственников и благонадежных других лиц; 3) не теряя ни минуты ускорить образование казачества, призванного к защите края волею Пана гетмана, и обратить внимание правительства, что до сих пор в деле образования казачества ровно ничего в Херсонской губернии не сделано, хотя на местах имеется масса желающих вступить в казачество; 4) просить правительство немедленно призвать союзников и нейтральные державы, а также просить международные военные отряды для защиты жизни, имущества и порядка; 5) содержание летучих карательных отрядов должно быть обеспечено принудительным обложением всех земельных имуществ. На частном совещании были указаны следующие проявления разбойства и анархии: в Покровской волости Ананьевского уезда открыто ведется пропаганда большевизма: вырезать буржуев с детьми и всех тех, кто стоит за порядок, даже из среды крестьян. Агитируют: 1) Василий Рожковский, живет Рожков хутор Покровской волости; 2) Михаил Жабокрик, земский учитель, арестованный, но выпущенный по ходатайству доброжелателей, живет Тергилевский хутор, Покровской волости. 3) Демьян Щербин, Беззванный хутор, Покровской волости … В местечке Вемелинове был сделан налет на крестьянина, который подвергнут пытке. Около Березовки сделан налет на экономию Ремих Филиппа, причем старуху Ремих подвешивали и после ограбили. В Покровской волости Ананьевского уезда после ухода австрийцев явились убийцы офицеров фон Ланге и других. Арестовать убийц некому. На Дмитровскую сберегательную кассу Покровской волости был произведен налет и на глазах созванного набатом населения взяты 22 000 руб. Убит крестьянин, имеющий 50 десятин земли, возле села Катархино и вырезана вся семья. В Александровской волости Ананьевского уезда на х. Журовском убит землевладелец крестьянин Суворик с женой и сыном. И таких примеров убийств и грабежа нет числа» 35. З проголошенням курсу на федерацію з Росією гетьман остаточно визначився щодо «хліборобських» загонів. Вони стали розглядатися як частина загального антибільшовицького добровольчого руху, на співпрацю з яким пішов П. Скоропадський.  Газета «Армія» за 20 листопада 1918 р. надрукувала грамоту «До хліборобів», до яких гетьман, як і до козаків, знову звернувся російською мовою: «Идя навстречу выраженному Вами много раз желанию создать свою хлеборобческую вооруженную силу в противовес бандитам и большевикам, Я призываю Вас выделить из своей среды отряды верных сынов Ваших, которые снабженные по Моему повелению полным вооружением, под руководством избранных союзами хлеборобов опытных и преданных родине и Мне офицеров явили бы мощь для подавления врагов порядка и успокоения деревни». Але це звернення вже не мало вирішального значення. Потік добровольців до «хліборобських» загонів не став масовим, оскільки серед селянства заможних було значно менше. Вони не змогли забезпечити захист гетьманської влади, а значна кількість найманців, які складали найактивніший бойовий елемент цих загонів, подалася до Добровольчої армії генерала А. Денікіна. §3. Міські добровольчі дружини Добровольчі формування в міській місцевості з’явилися дещо пізніше, ніж «хліборобські» загони самооборони. Це було пов’язано з тим, що в містах роль озброєної сили, яка стала гарантом відновлення приватної власності у травні – червні 1918 р., виконували австро-німецькі військові залоги і міська Державна варта. Тому гостру потребу у додаткових міських охоронних підрозділах гетьманський уряд відчув лише тоді, коли розпочався процес евакуації союзників на батьківщину. До цього часу в деяких повітових містах, переважно у прикордонній з Росією смузі, добровольчі охоронні формування утворювалися на зразок «хліборобських» загонів. Наприклад, 20 серпня чернігівський губернський староста повідомив директора ДДВ, що у «Ніжині на місцеві кошти сформований загін у кількості 80 осіб для охорони міста». Починаючи з жовтня, у містах стали утворюватися формування, дещо відмінні від «хліборобських» загонів. Вони отримали назву міських добровольчих дружин (МДД). Апробація створення цих формувань спочатку відбувалася за усними розпорядженнями міністрів військових і внутрішніх справ місцевій військовій і цивільній владі. Так, 6 жовтня Одеський міський отаман генерал Мустафін повідомив урядового представника в цьому місті генерала Рауха, що «для протидії виступам в Одесі мається декілька сотень людей ІІІ корпусу і менше двох тисяч варти, склад якої не є повністю надійним. У теперішній час за ініціативою фінансових і промислових кіл, банків, біржового комітету, спілки домовласників передбачається сформувати офіцерський загін із членів Одеської «Спілки допомоги офіцерам» загальною силою в дві з половиною тисячі, причому кошти будуть асигновані вказаними фінансовими колами, а гвинтівки, гармати, кулемети, панцерники, вантажівки передбачає дати 3-й корпус. Набір планується скінчити в двотижневий термін, але залишається відкритим питання, наскільки охоче офіцерство буде записуватись. Досвід охоронних сотень, які несли деяку вартову службу, характеризує відношення офіцерів до обов’язків служби негативно» 36. Нормативні чинники. Функції та структурна організація МДД нормативно були визначені 17 жовтня 1918 р. урядовою постановою «Про організацію добровольчих дружин» та гетьманським статутом «Про організацію по всіх містах і залюднених місцевостях України добровольчих дружин». В цих чинниках було вказано на мету утворення МДД. Зазначалося, що «дружина як організація, позбавлена всякої політичної тенденції, є установою, цілком аполітичною, єдина мета котрої охорона законності і ладу, припинення спроб анархічних і більшовицьких виступів, забезпечення мирної людності» 37. Вони мали формуватися в містах представниками державної влади на місцях (міськими отаманами, губернськими і повітовими старостами) при співучасті громадських організацій. Весь особовий склад дружини поділявся на постійний, що знаходився на повному державному утриманні і добровольців «з числа населення, котре бажає підтримувати законність і порядок в державі». Очолював дружину кожного міста окремий начальник, що дорівнював у правах дивізійному (від 10 000 до 12 000 крб. річних). Він, як «старший начальник усіх добровольчих установ і частин в межах градоначальства або міста, що керує формуванням їх і діяльністю», призначався на посаду особисто гетьманом. При начальникові МДД створювалися управління зі штатами, які затверджувалися гетьманом для кожного міста окремо. До їхнього складу належали начальники управлінь (8 000-10 000 крб.), старші значкові по муштровій і господарчій частині (6 000-7 200 крб.), їхні помічники (5 400-6 000 крб.). МДД поділялося на «осібні відділи», які очолювали кадрові офіцери (8 000-10 000 крб.) з правами командира полку. Їм підлягали помічники (6 000-7 000 крб.), старші (5 400-6 000 крб.) та молодші інструктори (5 100-5 400 крб.), обрані «з числа певних старшин», а також охотники (900-1 200 крб.), які набиралися «з осіб, досвідчених у військовому ділі», і писарі (900-1 200 крб.). Останні дві категорії, крім службової плати, отримували ще й «повне казенне задоволення», як військові строкової служби. Весь цей особовий склад вважався постійним. До його обов’язків згідно з постановою належали «вибір добровольців, а рівно загальне керування і командування частинами дружини». На постійний склад МДД поширювалася чинність XXII-XXIV книг «Свода военных постановлений» (вид. 1869 р.). Решта дружинників називалася добровольцями, які «до збору для активних виступів тільки реєструються, продовжуючи жити по своїх помешканнях і займатися своїми справами, не одержуючи від держави ніякого задоволення». Але з моменту зарахування до МДД добровольці мусили з’являтися «у намічений час для підготовчих муштр і по першому поклику з’являтися у випадкові збори дружин по тривозі». Під час таких зборів весь особовий склад дружини вважався військовим і діяв на підставі статутів залогової, внутрішньої і польової служби, а добровольці отримували повне казенне задоволення нарівні з «охотниками». Озброєння і технічне постачання МДД покладалося на військове відомство. Їхнє забезпечення мало здійснюватися «по вимогових відомостях начальників дружин, посвідчених губерніальними старостами (міськими отаманами)» 38. Організація Київської міської дружини визначалася «Осібним статутом». Згідно з його положеннями очолював дружину командир з правами корпусного. Вся столиця була розподілена на шість «стратегічних районів», на чолі зі своїми начальниками, що дорівнювали в правах дивізійним командирам. Крім того, командиру столичної дружини підпорядковувалися й «осібні відділи», які не входили до складу «стратегічних районів». Їхні начальники мали права, відповідні військовим званням, передбаченим для командирів армійських підрозділів і частин 39. Особливості формування контингенту добровольчих дружин. Після урядового оголошення про створення міських дружин процес їхньої комплектації відразу почав набирати оберти. Бажаючих було доволі. Одним із стимулів вступу до дружини було й те, що влада оголосила: «За всіма добровольцями зберігаються їхні посади як на державній, так і на громадській службі. А поверх того, у випадку поранення або смерті добровольця їхні родини забезпечуються допомогами з належних розпорядженню «Громади допомоги добровольцям» і «Центральної військової ради допомоги добровольчим дружинам» грошових коштів» 40. Майже щодня робилися повідомлення про створення нових дружин. Так в газеті «Армія» за 3 листопада 1918 р. було надруковано: «Полтава. 2/ХІ. На зібранні під головуванням губернського старости при участі представників військового відомства, міста та земства ухвалено організувати добровольчу дружину. Видатки облічено в 250 000 крб. місячно. Для покриття цих видатків клопочеться про примусове оподаткування мешканців». За 6 листопада: «Одеса. 3/ХІ. Міський отаман оголосив в газетах, що на чолі Одеської добровольчої дружини поставлено полковника Кулінича. Міський отаман запрошує офіцерів та зверхстрокових унтер-офіцерів вступити в дружину інструкторами. Союз поляків військовослужбовців розпочав організацію польської охорони й увійшов у порозуміння з міським управлінням. У корпусного отамана Березовського нарада вияснила контингент організованої сотні, визнано, що зброї та приладдя для охорони буде доволі. «Союз взаємної допомоги офіцерів» організував півтори тисячі офіцерів для охорони, студентський відділ – триста, єврейська дружина – чотириста. Представники прибулих німецьких частин висловились, що вони цілком доброзичливо ставляться до добровольчої охорони й згодні утворити спільні частини. Вінниця. 5/ХІ. Корпусний командир оголосив призов всіх офіцерів російської армії до 45 років для підтримки ладу в місті. З тою ж метою міська земська управа за згодою корпусного командира організувала самооборону. В місті розклеєні оповіщення із закликом людності до порядку і спокою і з попередженням, що виступи темних елементів будуть припиняться зброєю». За 9 листопада: «Кременець. 7/11. В місті повітовим старостою організується самооборона. Оголошено, що місто знаходиться на стані побільшеної охорони – влада належить місцевому коменданту. Після 8 вечора – комендантський час. Кременчук. 6/11. Міське управління формує запасну дружину 50 чол. для охорони міста. Ананіїв. 7/11. Нарада урядових і громадських представників. Вирішено зорганізувати кінну офіцерську сотню». За 10 листопада: «Харків. 8/ХІ. Поруч з вартою стоять офіцери добровольчих дружин. Боротьба зі страйком. Бердянськ. 8/ХІ. Нарада повітового старости по охороні. Створено спеціальний комітет для прийому в дружину офіцерів». За 12 листопада: «Миколаїв. 9/11. Міській думі у зв’язку з тривожним часом, більшою злочинністю обмірковувалася справа по збільшенню охорони. Постановлено, через те, що в місті немає грошей, звернутися до міського отамана з проханням відновити інститут нічних сторожів за кошти домовласнків, квартиро і кімнато наймачів. Охорона буде в повному розпорядженні міської управи». За 4 грудня: «В Ніжині бандитизм, що почав було розвиватися, ліквідується спільними зусиллями варти і добровольчих дружин, в яких приймають участь учні вищих навчальних закладів». Але найчисельнішою була Київська міська дружина. В жовтні 1918 р. її очолював полковник Святополк-Мирський 41. А після оголошення гетьманської грамоти від 14 листопада 1918 р. командиром столичної дружини став генерал Н. Кирпічов. В цей час зі створенням посади головнокомандуючого, якому були підпорядковані всі військові і цивільні влади, міські дружини стали ним розглядатися як частина «всіх збройних сил, діючих на території України», тобто російської армії. На користь такого висновку свідчить публікація газети «Армія» за 16 листопада 1918 р. під заголовком «В Киевской Добровольческой Дружине». Наведемо її зміст: «Начальником Киевской Добровольческой Дружины отдан следующий приказ: «При объезде мною Отделов вверенной мне Дружины у меня было радостное чувство при виде нарождающейся части Великой Российской Армии. Офицеры всегда были первыми бойцами за дорогую Родину и всегда стояли на страже порядка и законности, и то сознательное и восторженное настроение, которое я видел у г.г. офицеров Дружины, лишний раз доказывает, что носители доблестного мундира всегда были и будут неизменными. Я рад отметить, что приказ о включении Дружины в состав славной Добровольческой Армии был принят с должным энтузиазмом и верю в близкое создание Великой Единой России. От лица службы приношу глубокую благодарность моим ближайшим помощникам, Начальникам Отделов и их помощникам и всему составу Дружины за блестящее впечатление, вынесенное мною при объезде. К сожалению, пришлось столкнуться с некоторыми недочетами и несоблюдением Уставов Российской Армии. В некоторых Отделах не был встречен рапортом, рапорты не везде одинаковы. Не везде у наружных дверей были дневальные. Командному составу строжайше следить за точным выполнением Устава Внутренней и Гарнизонной службы, так как в нашей дисциплинированности и порядке залог успеха при достижении великой цели». Командир Киевской Добровольческой Дружины генерал Кирпичев в беседе с нашим сотрудником заявил следующее: «Получив сведения о назначении генерала Деникина Верховным Главнокомандующим всех вооруженных сил на территории бывшей Российской Империи против большевиков, я счел своим священным долгом подчиниться его приказу и немедленно послать ему рапорт, которым передал себя и всю вверенную мне дружину в его распоряжение. Связь Дружины с Добровольческой армией устанавливается через представительство этой армии. Задачи Дружины остаются те же, что и прежде, то есть поддержание порядка и безопасности граждан в Киеве, ибо чрезвычайно важно сохранить этот крупнейший центр от большевистского развала. Дружина по-прежнему в оперативном отношении подчинена командиру IV корпуса генералу Волховскому. Дружина растет с каждым днем. В настоящее время уже создано шесть отделов и резерв. Основные кадры Дружины состоят из офицеров и юнкеров. С сегодняшнего дня стали набираться добровольцы из низших чинов. Записываются они целыми группами. В большинстве это низшие чины, которые собирались поступить в Добровольческую или Астраханскую армии». Звернемо увагу, що про гетьмана і Українську Державу в наказі та інтерв’ю немає жодного слова, тобто генерал Кирпічов не мав ніяких сумнівів стосовно їхньої тимчасовості. Така думка превалювала серед російського офіцерства навіть до оголошення українсько-російської небільшовицької федерації. Записуючись до міських дружин, добровольці вважали, що йдуть захищати єдину Росію. 6 листопада 1918 р. під заголовком «Довольно розни» в газеті «Армія» було надруковано: «Ничем иным, только печальным ослеплением, нельзя объяснить той необоснованной ожесточенной компании, которая ведется некоторыми органами против формирования на Украине под контролем украинского правительства добровольческих организаций, поставивших своим лозунгом охранение порядка на территории оказавшей им гостеприимство Державы». Привід для критики гетьманського уряду українські націоналістичні кола мали вагомий. Основним контингентом, з якого комплектувалися міські дружини, були колишні військовослужбовці російської армії. Закликаючи добровольців, гетьманський уряд, не цікавився їхньою національною незалежністю. Головним мотивом для зарахування до дружини була антибільшовицька спрямованість кандидата. Так, газета «Армія» за 10 листопада 1918 р. писала: «При виданні статуту про дружини власті взяли на увагу можливість різної орієнтації Московського та Українського офіцерства й особливо докладно зазначили те, що самий факт належності до дружини не являється для Московського офіцерства разом з тим вступом на українську військову службу, в наслідок чого озброєне й організоване для оборони мешканців і самооборони Московське офіцерство а ні трохи не силують орієнтуватись так, чи інакше». Таке зазначення відповідало загальному гетьманському ставленню до «білого» руху, що навіть під час відвертої пронімецької орієнтації Української Держави було досить толерантним. Наведемо з цього приводу липневу 1918 р. Інструкцію військового міністра губернським і повітовим комендантам: «1) Російським офіцерам, що вступають до Армії України, не чинити ніяких перешкод. 2) Тих, що не вступають до української Армії, не виселяти всіх до Великоросії і не зосереджувати у концентраційних таборах. Тим, котрі не чинять нам шкоди, живуть в Україні, труднощів ніяких не завдавати. Добровільному виїзду їх з України до Великоросії не повинно перешкоджати. 3) Потребує перестороги вербування до Добровольчої армії Алєксєєвим, Денікіним і Романовським, доки не з’ясується відношення Добровольчої армії до України. 4) Політично неблагонадійні офіцери, які виступають проти Австро-Угорщини, Німеччини чи правління Гетьмана, або котрі не роблять таємниці зі своєї симпатії до союзників, повинні бути заарештовані, і, якщо не підлягають подальшому покаранню, направлені до концентраційних таборів, які належить сформувати. Це ж стосується агентів генералів Алєксєєва, Денікіна і Романовського. 5) Вербуванню і заяві про вступ до армії генерала Краснова, навпаки, перепон не чинити» 42. Інструкція мала важливе значення для діяльності української місцевої військової влади, оскільки російського офіцерства, яке втікало від «червоного терору», на території Української Держави була досить багато, а його політичні переконання – строкаті. За даними В. Сідака, восени 1918 р. в Україні перебувало: 40 тис. офіцерів у Києві, 15 тис. – у Херсоні, 10 тис. – у Сімферополі, 8 тис. – у Катеринославі, 5 тис. – у Житомирі 43. Серед них були і палкі прихильники відновлення російського абсолютизму, і прибічники конституційно-монархічної форми правління, і переконанці ідеї скликання Установчих зборів, що мали оголосити російську республіку. Офіцерство гуртувалося біля російських монархічних і націоналістичних організацій, що діяли в Україні, як нелегально, так і відкрито. Так, у Києві існував відділ «Союзу відродження Росії» під головуванням колишнього міністра по великоросійським справам в уряді Центральної Ради Д. Одинця і місцева організація «Всеросійського національного центру». Лідери останньої М. Федоров, Новогородцев, Волков, Салазкін керували збором інформації на користь Антанти за для «звільнення краю». В українській столиці також влітку 1918 р. виникло об’єднання колишніх членів двох російських законодавчих палат: Державної думи всіх скликань і Державної ради. Робоче бюро об’єднання, що нараховувало більше сотні членів, очолював граф О. Бобринський. Російська монархічна ідея, хоча й з поправкою «конституційна» поєднала тут навіть таких полярних політиків, як ідеолога чорносотенців В. Пурішкевича і лідера кадетів П. Мілюкова. Спочатку окремо від цого об’єднання в Києві існували: гурток земських діячів на чолі з колишнім головою орловської земської управи С. Масловим; організація гласних міських дум, керівником якої був петроградський міський голова Ю. Глєбов; а також об’єднання промисловців, торговців і фінансистів («Протофіс»), де головував князь О. Голіцин. На початку вересня 1918 р. між всіма цими організаціями і Спілкою земельних власників було досягнуто угоди про створення «Ради державного об’єднання Росії», головою якого обрали колишнього члена російської Державної ради барона В. Меллер-Закомельського. Але реальним керівником цієї організації був О. Кривошеїн, колишній міністр землеробства царського уряду. Через свою агентуру в державному апараті гетьмана, ця організація отримувала інформацію і надсилала її до штабу Добровольчої армії. Крім того, в Києві активно діяв монархічний гурток, що створився навколо салону баронеси Мейендорф. До нього належали такі представники російської аристократії, як колишній командир кавалергардського полку князь О. Долгоруков, син царського міністра юстиції Г. Щегловітов, колишній начальник канцелярії Міністерства двору генерал О. Масонов та інші. Підкреслюючи вірність крайнім монархічним поглядам, члени гуртка називали себе «зубрами». Через родича П. Скоропадського В. Кочубея, який був старшим осавулом гетьманського Штабу, вони знайшли підтримку влади і створили «Особливе політичне бюро на Україні». Його очолив колишній чиновник Департаменту поліції Ігнатьєв, під керівництвом якого бюро перетворилося на своєрідну монархічну контррозвідку, що ділилася відомостями з Державною вартою і німецьким командуванням. Влітку 1918 р. в Києві за ініціативою цього бюро було скликано монархічний з’їзд, що поєднав чисельні гуртки правого забарвлення. Утворений з’їздом «Монархічний блок» відкрив свої відділи не тільки в Києві, а й в Чернігові, Житомирі, Могильові, Полтаві. Раду «Монархічного блоку» очолив відомий чорносотенний діяч присяжний повірений В. Соколов 44. Відокремлено від правих організацій в Києві стояв гурток В. Шульгіна, який, незважаючи на це, мав значний вплив в буржуазних і військових колах. Характер його діяльності красномовно висвітлив у своїх спогадах А. Денікін. Він писав: «В якості технічного апарату гуртка Шульгін створив конспіративний орган під назвою «Азбука». Спочатку цей орган черпав кошти для свого існування виключно із приватних джерел; в липні 18 року, порвавши з Правим центром через його німецьку орієнтацію, Шульгін увійшов у тісний зв’язок з Національним центром, і «Азбука» отримала за сприянням останнього велику допомогу із коштів, що відпускалися союзниками… «Азбука», за словами Шульгіна, ставила собі досить широкі завдання: політичну і військову розвідку у відношенні більшовиків, німців і Української республіки; вербування в антибільшовицькі армії; участь в організації збройних повстань і виступів проти більшовиків; зв’язок та інформування осіб імператорської фамілії, московських центрів і Добровольчої армії. Насправді «Азбука» надавала армії досить великій і цінній розвідувальний матеріал, переважно про політичний і військовий стан на Україні. Але, разом з тим, палка проповідь її «негайного підняття монархічного прапору» порушувала душевну рівновагу київського добровольчого офіцерства і дуже ускладнювала позицію командування» 45. Активними членами всіх цих організацій були російські офіцери, багато з яких, формально знаходячись на службі в Українській Державі, шпигували на користь Добровольчої армії. Через її представника в Києві генерала П. Ломновського вони надсилали інформацію до «білого» штабу добровольців, який очолював генерал І. Романовський. Офіційно гетьманська влада не підтримувала російські монархічні і націоналістичні організації, але й не завдавала їхній діяльності значних перешкод. А в деяких випадках й виказувала їм безпосередню протекцію. Наприклад, у будинку катеринославського губернського старости генерала І. Чернікова збиралися члени «Спілки руських людей на Україні», яку очолював інженер А. Спаський. Спілка планувала створити власну збройну силу в особі офіцерської дружини. З цією метою земельні власники обкладалися особливим податком із розрахунку по карбованцю з десятини 46. Лише коли шпигунська діяльність цих організацій ставала надто нахабною, відповідні органи Української Держави вживали окремих заходів для її припинення. Так, в липні 1918 р. представник денікінського штабу генерал Шиловський звернувся до начальника освідомчого відділу Київського градоначальства з проханням «про звільнення студента Московського сільськогосподарського інституту І.К. Агєєва, як особу добре знайому Денікіну»47. Збройні формування монархістів при спробі відвертого знищення їх з боку гетьманського уряду могли серйозно протидіяти йому. Вже на момент перевороту 29 квітня 1918 р. в Харкові діяла таємна офіцерська організація, що фінансувалася шахтовласниками Донбасу. До неї належав офіцерський батальйон чисельністю до 1 000 чол., арсенал якого складав 3 000 гвинтівок і 20 кулеметів. Філії цієї дружини діяли й в інших містах Харківщини і Полтавщини. В 14 великих містах України існувала мережа російських бойовиків-монархістів під проводом капітана Герця. Їхня загальна чисельність складала близько 4 000 чол. В.С. Сідак у своєму дослідженні навів свідчення радника посольства Австрії в Україні князя Є. Фірстенберга. За даними закордонного дипломата, вплив заколотників розповсюджувався на 40 тис. російських солдатів і офіцерів, що розташовувались навколо Києва. Організація мала зв’язки з «білим» Доном і агентуру у близькому оточенні гетьмана. Планувалося у момент виведення з України австро-німецьких військ проголосити монархом брата Миколи ІІ великого князя Михайла і захопити владу 48. Ми переконані, що гетьман був добре поінформований особливим відділом свого штабу і освідомчою вартою про загрозу з боку російських монархічних та націоналістичних організацій. Але ж за більшістю з них стояла Антанта. Тому наступ проти них він вважав не лише безглуздим, а й небезпечним. Більш важливим, на його думку, було створення єдиного антибільшовицького фронту. Як досвідчений військовий П. Скоропадський не міг не розуміти переваженості військово-господарчого потенціалу Антанти і передбачити ще під час свого пронімецького курсу необхідність його зміни в майбутньому. Одним із перших кроків у цьому напрямі й стало залучення до охоронної діяльності російського офіцерства у вигляді створення міських добровольчих дружин. На їх утримання спрямовувалися значні кошти. В загальному розписі прибутків і видатків Української Держави на 1918 р. серед надзвичайних видатків МВС було визначено «5 млн. крб. на організацію добровольчих дружин і 37 055 213 крб. на цілі охорони громадського спокою» 49. Кошти на утримання штатних посадових осіб, визначених Статутом добровольчих дружин, і матеріальне заохочення добровольців під час зборів надходили міським отаманам, губернським і повітовим старостам, на підвладній території яких формувалися дружини. Понад це місцева влада використовувала й як додаткові джерела фінансування добровольців примусові стягнення коштів з населення та його добровільні внески на охорону 50. Гетьманські стосунки із «закордонними» білогвардійцями. Офіційне утримання Українською Державою на своїй території МДД як формувань відверто визначеної російської державної орієнтації неминуче мало викликати процес поглинання російськими добровольчими частинами українського війська, до якого в листопаді 1918 р. перейшли від МВС вищі чинності по охороні державної безпеки і внутрішнього порядку. «Офіцери-зайди, яким не дуже подобався народ України», як влучно відзначив професор О. Мироненко 51, своїм верховним головкомом вважали не Скоропадського, а Денікіна. А тому й охоронну діяльність вони здійснювали переважно не на користь Української Держави, а для відновлення єдиної Росії. Яскраво свідчать про це накази гетьманського Головкома генерал-лейтенанта В. Долгорукова від 2 грудня 1918 р. «№47. Кроме органов по политическому розыску МВД, на Украине вообще и в Киеве в особенности организовалось большое число розыскных учреждений под названием контрразведок различных добровольческих формирований и вербовочных бюро. Не имея никакого на то права, контрразведки эти занимаются политическим розыском, производят обыски и аресты, и тем самым вторгаются в сферу деятельности МВД и отвлекают от прямых обязанностей большое число офицеров. Ввиду сего приказываю: 1) Все контрразведки, за исключением контрразведывательных отделений моего штаба и главного штаба, расформировать немедленно. 2) При канцелярии генерала, наблюдающего за всеми формированиями, сорганизовать немедленно военно-регистрационное бюро, которому заниматься исключительно наведением справок и проверок о тех лицах, которые поступают на службу в формируемые в Киеве добровольческие части. №48. Под видом реквизиций в городе начали производиться захваты помещений и грабежи, сопровождающиеся избиением мирных жителей. Заявляю всему населению, что все реквизиции помещений должны производиться исключительно чинами вневедомственных реквизиционных комиссий, которые должны являться на реквизиции в сопровождении: 1) местных чиновников Державной варты и 2) тех чинов, для частей которых реквизиции производятся, и предоставить соответствующий на реквизицию ордер. Реквизиции всякого рода имущества, кем бы они не производились, должны осуществляться также в присутствии кого-либо из местных чинов Державной варты. Всякие лица, приходящие на реквизиции без чинов Державной варты в каких бы то ни было формах и с чьими бы ордерами они не являлись – почитаются налетчиками, действующими самовольно, и потому подлежат задержанию, арестовыванию и преданию военно-полевому суду» 52. Добровольчі контррозвідки також взаємодіяли зі спеціальними службами Антанти і США, які таким чином використовували нагоду для отримання інформації з України, що вважалася пронімецькою державою. Зокрема для цього використовувалося перебування у Києві резидента американської спецслужби консула Д. Дженкінса, а також консульство Норвегії 53. Нахабності російських «білих» контррозвідок сприяло й те, що крім офіційно оголошених міських дружин, гетьманська влада таємно фінансувала російські добровольчі військові частини. Спочатку до цього докладало руки й німецьке військове командування. В серпні 1918 р. у Києві виникла спілка «Наша Родина», головою якої вважався герцог Лейхтенберзький, правнук пасинка Наполеона Євгена Богарне і родич по жіночій лінії російської династії. До того ж, він мав родинні зв’язки з головнокомандуючим німецьким Східним фронтом принцом Леопольдом Баварським. Це дозволяло діючому за спиною герцога чорносотенцю М. Акацатову завоювати авторитет серед російських монархістів і одночасно «доїти» німців. Відчуваючи німецьку фінансову допомогу, до спілки охоче увійшла низка монархічних організацій: від «Всеросійського національного клубу» до гімнастичної громади «Богатир». Їхнім координаційним органом вважалася Велика рада, при якій було створено навіть особливий відділ, що очолював полковник П. Бермонд. За німецькою підтримкою вона розпочала формування антибільшовицької Південної армії, для чого по Україні і за її межами було відкрито мережу вербувальних бюро. Вступникам до армії обіцяли 600 крб. щомісячно, добові і командировочні. У Харкові виникла «Перша дивізія Південної армії». Таку назву отримав офіцерський загін генерал-майора Семенова, що діяв як «хліборобський» на кордоні Волчанського повіту. Начальником штабу армії було призначено генерал-лейтенанта К. Литовцева (Шильбаха), пізніше генерала П. Заліського. Головкомом став генерал від артилерії М. Іванов. В монархічних колах було добре відоме ім’я Д. Тундутова (князь Дзосан), який спромігся аудієнції у німецького кайзера і отримав дозвіл на створення Астраханської армії. 7 вересня 1918 р. між ним, як «Отаманом Астраханського війська», і Монархічним блоком була підписана угода про організацію збройних загонів для боротьби проти більшовиків. Їхнє фінансування і оснащення мало здійснюватися за рахунок Монархічного блоку, на кошти, виділені німцями київським монархістам. Командуючим Астраханською армією було призначено колишнього начальника 2-ї зведеної козачої дивізії генерал-лейтенанта Павлова. Його штаб розташовувався в станиці Великокнязівській Донської області. 12 жовтня 1918 р. за таємним наказом генерала Краснова про підпорядкування йому всіх монархічних формувань Південна і Астраханська армії увійшли в підлеглість Донського отамана. А 2 листопада між Харковом і Полтавою, на ст. Скороходово, Краснов і Скоропадський домовилися про фінансове утримання монархічних формувань Українською Державою, на що з її скарбниці планувалося виділити 76 млн. крб. 54. Гетьман виконував обіцянки. Вже 15 листопада в затвердженій ним таємній постанові уряду було визначено: «Асигнувати в розпорядження Міністерства Фінансів з коштів Державної Скарбниці 10 млн. крб. для передачі їх урядові Всевеликого війська Донського на організацію і утримання Південної Армії». На відміну від Краснова, котрий, як і Скоропадський, певного часу дотримувався пронімецької орієнтації, Денікіну кошти буцім-то позичались. В таємній постанові Ради Міністрів, затвердженій гетьманом 30 листопада, вказувалось: «Асигнувати в розпорядження Міністерства фінансів по сміті Кредитової Канцелярії 1918 р. 10 млн. крб. для видачі їх Головнокомандуючому Добровольчої Армії на видатки цієї армії як безвідсоткову позику» 55. Крім того, гетьманський уряд допомагав Добровольчій армії речовим майном. 15 листопада генерал Раух надіслав до нового головноуповноваженого у справах ліквідації установ воєнного часу генерала Моллова телеграму, в якій клопотався про задоволення прохання Одеського «Комітету допомоги офіцерам» на видачу для потреб Добровольчої армії з фондів цих установ «обмундирування і теплої білизни, бажано частково за сплату, частково безкоштовно» 56. Допомагав гетьман і північним білогвардійцям. Згідно таємної постанови українського уряду від 19 листопада було вирішено надати 3 млн. крб. «Раді захисту Північно-Західної Росії на потребу Північної Армії, що формується в м. Пскові». Ще 3 млн. крб. 10 грудня перераховували Північній Армії у позику 57. Таким чином, з наведених матеріалів стає відомо, що всі із визначених нами трьох різновидів добровольчих формувань, які створювалися гетьманом в Україні для охорони її державної безпеки і громадського порядку, мали діяти під контролем державної влади. Їхній кістяк становили добровольці лише за покликом. Козацька старшина, командний склад «хліборобських загонів» і міських дружин мали утримання від держави і фактично знаходилися на військовій чи поліцейській службі. Решта добровольців, як з числа козаків, так і осіб некозацького походження залучалися до охоронної діяльності за надзвичайних обставин. Проте такий план організації добровольчих формувань здебільшого не було реалізовано. Мінлива політична стратегія гетьмана щодо державного визначення України відвернула від нього козацтво. Натомість з оголошенням військового стану в Українській Державі російські добровольчі формування стали поглинати функції не лише військових, а й охоронних органів гетьманату. З огляду на існування провокаційного наказу А. Денікіна від 14 листопада 1918 р., яким «участь у офіцерських загонах, що формувалися в Києві та інших містах України, дорівнювалася службі в Добровольчій армії», російські офіцери фактично вже з цього числа служили зовсім не тій державі, уряд якої вони мали захищати. Отже, добровольчі збройні формування навіть потенційно не могли бути надійними охоронцями гетьманату. Розділ VІ УКРАЇНСЬКА І НІМЕЦЬКО-АВСТРІЙСЬКА «ФЕМІДА» У попередніх розділах було розглянуто систему державних і громадських органів, які в тій чи іншій мірі були покликані забезпечити виконання різних норм, що регулювали охорону правопорядку і державної безпеки Української Держави. Між тим, неможливо дослідити гетьманський охоронно-карний апарат, обмежуючись лише увагою до гілок виконавчої і поєднаної на той час з нею законодавчої влади. Тим більше, що в цей період і судова влада не мала конституційної незалежності. Достатньо навести витяги з законів «Про тимчасовий державний устрій», де йшлося про те, що «Порядкуючий Генеральний суддя та всі Генеральні судді призначаються гетьманом», чи з закону від 8 липня 1918 р. «Про утворення Державного Сенату», де було вказано, що «Президент Державного Сенату і Сенатори Загального Зібрання призначаються наказом Гетьмана, після попередньої ухвали кандидата Радою Міністрів». Крім того, згідно зі ст. 6 останнього з указаних Законів Президент Державного Сенату мав «робити панові Гетьману доклади разом з Міністром Юстиції, подаючи тій самій Владі справоздання за діяльність Сенату» 1. Отже, і судові органи Української Держави слід розглядати як складову частину гетьманського охоронного апарату. Раніше вже йшлося про застосування механізму військової юстиції в охоронній системі гетьманату. Але з огляду на малочисельність української армії більш потужним і чисельним на той час залишався все ж таки апарат юстиції «цивільного відомства». Більшість кримінальних справ, що не надходили у підсудність німецько-австрійських військових судів, розглядалися в загальних українських судах. Вже через кілька днів після гетьманського перевороту майже скрізь по містах і селах України з’явилися оголошення, подібні зробленому в Маріуполі командиром німецької 215 піхотної дивізії генерал-лейтенантом фон Верніцом. Ось його зміст: «Для відновлення порядку негайно розпочинають свою діяльність мирові судді, судові слідчі і окружний суд на колишніх підставах. Злочини і провини проти німецьких військ і порушення наказів та постанов німецьких військових властей каратимуться німецьким військово-польовим судом, згідно з постановою командира 215 дивізії від 15 травня 1918 р.» 2. §1. Гетьманська юстиція «цивільного відомства» Передумови гетьманського судового реформування. На момент приходу до влади П. Скоропадський прийняв від Центральної Ради судову систему, яка хоч і базувалася на підвалинах колишньої російської, але вже мала чітко визначені риси національної державності. Так, після триденного розгляду Центральна Рада 15 грудня 1917 р. ухвалила законопроект Секретарства судових справ про утворення до скликання Установчих Зборів тимчасового Генерального Суду УНР. Згідно зі ст. 1 цього Закону Генеральний Суд складався з трьох департаментів (цивільного, карного, адміністративного) і виконував «по цілій території України всі судові функції, належні досі Правительствующему Сенатові в справах судових і справах нагляду за судовими установами і особами судового відомства». Наприкінці квітня 1918 р. Центральна Рада збиралася розглянути законопроект про надання Генеральному Судові ще й функції «Головного воєнного суду», але не встигла. Чини Генерального Суду мали звання генеральних суддів, їхні повноваження визначалися російським «Учреждением Судебных Установлений» і «Учреждением Правительствующего Сената». 30 грудня 1917 р. Центральною Радою було визнано неправомочність апеляційної ланки російської судової системи – Київської, Харківської, Одеської і Новочеркаської судових палат. Натомість того ж дня вона ухвалила закон «Про заведення апеляційних судів». Тиждень тому, 23 грудня 1917 р., було прийнято закон «Про умови обсадження і порядок обрання суддів Генерального і апеляційних судів». На початку січня 1918 р. з’явився ще один закон, що стосувався реформування судової галузі, – «Про упорядження прокурорського нагляду на Україні». Згідно з ним «Прокураторія Генерального Суду» діяла за регламентом, затвердженим Секретарством судових справ, яке також надавало одному з прокурорів звання старшого з дорученням «проводу над прокураторією». В березні 1918 р. у зв’язку з новим адміністративно-територіальним поділом УНР розпочалася робота з підготовці проекту закону «Про організацію судів Республіки по землях», що мав реформувати низову ланку судової влади 3. Але він так і залишився нездійсненим. Таким чином, Центральна Рада не встигла з провадженням суттєвих соціалістичних експериментів у судовій галузі. Переважна кількість її законодавчих змін, за винятком відкриття доступу до входження у склад вищого і апеляційного судів особам, які навіть не мали вищої освіти, стосувалась тут лише зміни назви судових органів. Тому гетьману було досить легко повернути загальний стан судових справ «на круги свої», тобто до російської моделі. Проте певних змін від часів Російської імперії судова система в Українській Державі все ж таки зазнала. Нормативні чинники. Вже в законах «Про тимчасовий Державний устрій України» в кількох статтях були зафіксовані принципи судової недоторканності особи, що ґрунтувалися на загальносвітових досягненнях правової думки того часу. В ст. 14-16 було визначено: «Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки, тільки як в черзі, законом визначеній. Ніхто не може бути затриманий за злочинні вчинки, тільки як у випадках, законом визначених. Ніхто не може бути судимий і покараний, крім як за злочинні вчинки, передбачені існуючими в час їх здійснення законами». Для забезпечення цих та інших громадянських прав і свобод «козацтва і громадянства Української Держави» закони залишали незмінними функції Генерального Суду як «найвищого хоронителя і захисника закону, та найвищого суду України для справ будівництва та адміністративних». Поки що, за умов скасування Центральної Ради, гетьман лише перебрав на себе, як було вище вказано, право призначення всіх членів Генерального Суду 4. Але зупинятися на цьому він не збирався. 20 травня 1918 р. урядовою постановою при Міністерстві судових справ утворювалися комісії: «для перегляду Заведення Генерального та апеляційного судів», «з вироблення української правничої термінології», «для перегляду штатів установ Міністерства судових справ та Головного тюремного управління». Через 10 діб П. Скоропадський затвердив закон «Про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі». Майже одночасно гетьман затвердив титул здійснення правосуддя – «іменем закону Української Держави», і скасував відповідний закон Центральної Ради від 23 листопада 1917 р. А 2 червня 1918 р. з’явився спеціальний закон, який окреслив мету подальшого реформування судової системи в Україні – утворення Державного Сенату. До його сформування Генеральний Суд продовжував тимчасово виконувати функції, відповідні «Правительствующему Сенату». Як і раніше, він складався з цивільного, адміністративного і карного департаментів і виконував, крім того, касаційні функції Головного військового суду 5. Закон «Про утворення Державного Сенату» було затверджено гетьманом 8 липня 1918 р. Цей нормативний чинник визначав Державний Сенат як «вищу в судових і адміністративних справах Державну Інституцію», але «аж до видання особливого законодавчого акта» повністю залишив відповідно до «Учреждения Российского Правительствующего Сената», «Учреждения судебных установлений», «Устава уголовного судопроизводства» та «Устава гражданского судопроизводства» «устрій, компетенцію, розмір і обсяг прав Державного Сенату, обряди і порядок чинності в ньому, переведення і провадження справ, порядок виконання постанов Державного Сенату, порядок зносин його з іншими державними інституціями і догляд за виконанням наказів Сенату, а також права, обов’язки і відповідальність Сенаторів». В один день з законом «Про утворення Державного Сенату» гетьман затвердив закон «Про Судові палати і Апеляційні суди», яким було скасовано відповідний закон Центральної Ради «Про Апеляційні Суди» від 17 грудня 1917 р. Цей нормативний чинник повністю відновив повноваження колишніх російських судових палат, повертаючи їм статус апеляційних судів і наглядові функції за належними до них окружними судами. Відтепер в Українській Державі існували три судові палати: Київська, Одеська і Харківська. Закон визначав дещо змінені територіальні межі їхньої юрисдикції, а також новий порядок обрання членів судових палат 6. Нижчих щаблів судоустрою гетьманське реформування, як і центральнорадівське, не торкнулося. Таким чином, головний сенс гетьманських реформ у галузі юстиції полягав у налагодженні традиційної російської моделі судоустрою, дійова субординаційна вертикаль якої з державним самовизначенням України була порушена. Для цього, на думку П. Скоропадського та його найближчих юридичних радників, десятиріччями апробовану російську схему влаштування центрального апарату юстиції необхідно було перенести із Петербурга до Києва і поширити його керівні повноваження на ті територіальні судові осередки, що залишилися в Україні. Тому в нашому дослідженні, з огляду на досить широке висвітлення в історико-правовій науці російських судових реформ другої половини ХІХ ст., ми зосереджуємося здебільшого на новоутворених установах юстиції і тих змінах, що стосувалися органів, існуючих за царату. Центральний апарат Міністерства юстиції. Загальне управління судовим відомством належало до компетенції Міністерства юстиції. Таку назву отримало з 15 липня 1918 р. Міністерство судових справ, утворене за часів Центральної Ради. Його склад і компетенція департаментів майже повністю відповідали російській моделі, визначеній в «Учреждениях министерств». До відання Першого департаменту українського Мінюсту, як і за царату, належали: 1) справи, що вимагали зміни, доповнення і пояснення закону; 2) листування з питань про утворення, перетворення чи скасування будь-яких установ або посад, а також про вжиття загальних заходів для кращого устрою будь-якої частини відомства Міністерства юстиції; 3) завідування статистичною частиною та видання відомостей про судимості; 4) складання звітів; 5) провадження за судовими справами, що надходять до Міністерства юстиції, і з питань застосування у приватних випадках постанов цивільного і кримінального законодавства; 6) провадження за повідомленням Власної канцелярії про прохання і милості; 7) розгляд проектів статутів приватних і громадських підприємств; 8) листування у зносинах судових установ держави з іноземними судовими установами. До відання Другого департаменту належали: 1) листування з приводу оголошення гетьманських грамот і наказів; 2) справи, які стосуються особового складу Державного Сенату і судових установ, а також справи про їхніх службовців; 3) провадження за ревізіями судових установ і посадових осіб; 4) завідування бухгалтерською, контрольною і рахівничою частинами; 5) провадження за справами, які надходять із Державного Сенату; 6) листування про призначення пенсій і допомог та про інші грошові призначення; 7) завідування реєстратурою, екзекуторською частиною і архівом центрального управління. Кількість посадових осіб у департаментах Міністерства юстиції була, порівняно з російським, набагато меншою. 15 липня 1918 р. гетьман затвердив закон «Про штати центральних установ Міністерства юстиції», згідно з яким встановлювалася загальна кількість центральних чиновників по міністерству – 291 особа. Їхній розподіл мав такий вигляд 7: Назва посади Річна плата кожному Кількість посад Плата всім Клас посади Категорія пенсій Міністр 24000 і помешк. 1 24000 ІІ Товариш Міністра 18000 і помешк. 2 36000 ІІІ І Члени Консультації Міністерства 12000 4 48000 IV II Директор Департаменту 15000 2 30000 IV II Віце-Директор 12000 2 24000 V ІІІ ст. І Управляючий відділом 10000 10 100000 VI ІІІ ст. 2 Старший діловод 7200 9 64800 VII IV Діловод 6600 30 198000 VIII V Помічник діловода 5400 50 270000 ІХ VI Урядовець І-го ряду, ІІ-го ряду, ІІІ-го ряду 4200 3600 3000 35 41 52 147000 147600 156000 ІХ Х Х VI VII VII Практикант 1800 11 19800 ХII ІХ Старший бухгалтер 9000 1 9000 VII IV Бухгалтер 7200 2 14000 VIII V Скарбник 6600 1 6600 VIII V Старший Рахівничий 5400 3 16200 VIII V Рахівничий 4800 5 24000 ІХ VI Помічник Скарбника 4800 1 4800 ІХ VI Начальник юрисконсульського Відділу 15000 1 15000 IV II Старший юрисконсульт 12000 6 72000 V III ст. 1 Юрист консульт 10000 4 40000 VI III ст. 2 Екзекутор 5400 1 5400 VIII V Архівар 5400 1 5400 VIII V Журналіст 5400 1 5400 VIII V Урядовець особливих доручень 9000 7200 6000 1 1 2 9000 7200 12000 V VI VII III ст. 1 III ст. 2 IV Старший архітектор 12000 1 12000 V III ст. 1 Архітектор 9000 1 9000 VI III ст. 2 Кур’єри 2400 8 19200 – – Лікар 6000 1 6000 по вільному найму Разом 1557800 Як бачимо, перелік функцій і назви службових посад центрального апарату Міністерства юстиції доводять, що він вирішував суто бюрократичні завдання і був, фактично, допоміжною ланкою у забезпеченні діяльності органів суду, прокуратури та виконання покарань. Але серед зазначених посадових осіб була й така, що за своїми повноваженнями мала безпосередній вплив на призначення чиновників судової гілки влади і водночас очолювала прокурорську ієрархічну піраміду та систему виконання покарань. Так, за законом «Про утворення Державного Сенату» від 8 липня 1918 р. міністру юстиції належала ініціатива у висуненні кандидатур на зайняття вільних посад сенаторів. Він також мав робити внесення до наказу гетьмана на затвердження тих сенаторів (включно президента), що обіймають посаду вперше. За законом «Про Судові палати і Апеляційні суди», який було прийнято того ж дня, міністр юстиції вносив до наказу гетьмана на затвердження обраних членів судових палат. А при незатвердження їх сам робив подання до гетьмана про призначення на вільну посаду підібраної ним особи. За ст. 771 «Учреждения Министерств», що залишилася чинною в Українській Державі, зі званням міністра юстиції поєднувалися звання генерал-прокурора і президента Товариства піклування про тюрми. Права і обов’язки міністра юстиції як вищого керівника судового і тюремного відомств визначалися відповідними статутами: судовими і утримання під вартою. Таким чином особа міністра забезпечувала взаємозв’язок усіх ланок юстиції в державі. Разом з тим судове відомство мало й певну незалежність від міністра. Організація судової влади. В Українській Державі судові органи повністю діяли за схемою, викладеною в ст. 1 «Учреждения Судебных Установлений», де було вказано, що «власть судебная принадлежит: Мировым Судьям, Съездам Мировых Судей, Окружным Судам, Судебным Палатам и Правительствующему Сенату как верховному кассационному суду». З них мирові судді визнавалися владою одноосібною, а решта судових органів – колегіальною. Мирові судді та їхні з’їзди складали систему так званої «мирової юстиції». Всі інші судові органи належали до системи «державної юстиції». Всі судові інституції, крім вищої, розглядали належні їм справи безпосередньо. Державний Сенат діяв як верховний касаційний суд, не вирішуючи справ за суттю у загальному порядку судочинства, і наглядав за охороною «точної сили закону і за одностайним виконанням його всіма судовими установами». Судові органи мали свої межі територіальної юрисдикції. Стосовно Державного Сенату у відповідних йому повноваженнях вона охоплювала територію всієї України. Губернії Української Держави було розподілено за належністю до юрисдикції трьох судових палат: Київської, Одеської, Харківської. Розмежування округів судових палат залишалося таким, як і за часів Російської імперії. Гетьманський закон від 8 липня 1918 р. відмінив центральнорадівський від 17 грудня 1917 р., прилучивши знову Полтавський та Лубенський окружні суди до округу Харківської судової палати, а Кам’янець-Подільський та Вінницький – до округу Одеської судової палати 8. Розподіл належності повітів і міст до окружних судів у гетьманській Україні теж відповідав російському, а територія судових округів була скоригована відповідно до нових земельних надбань Української Держави чи її втрат. Цікаво, що ці втрати гетьманська судова влада, як і виконавча, не визнавала. Вже 25 травня 1918 р. було видано закон «Про тимчасове розповсюдження Української державної влади», де оголошувалось, що у випадку прилучення «по стратегічним або іншим причинам нових територій на них негайно розповсюджується чинність Української Держави і всіх її законів і постанов її». Міністр судових справ отримував право тимчасово власною владою прилучати території, де не існувало судів Російської імперії, до найближчого українського окружного суду. Якщо ж до Української Держави увійшли землі зі старими російськими судами, він мав прилучати їхні округи до відповідного округу судової палати, повністю відновлюючи на всіх цих територіях діяльність прокурорської, слідчої та місцевої судової влади. Того ж дня на підставі цього Закону влада Української Держави поширилась на Кобринський, Пружанський, Брестський та Бельський повіти Гродненської, Пинський повіт Мінської, Ковельський і Володимирський повіти Волинської губернії. 30 травня Бердянський, Маріупольський і Мелітопольський повіти були віднесені до юрисдикції Катеринославського окружного суду 9. Гетьманський уряд намагався поширити судову владу і на територію невизнаного ним Кримського Крайового уряду. Так, 20 липня, вже через місяць після оголошення С. Сулькевичем відокремленості Криму від України, прокурор Одеської судової палати надіслав прокурору Сімферопольського окружного суду роз’яснювального листа у відповідь на його запити від 4 липня 1918 р. про судове підпорядкування. Наведемо витяг з його змісту: «…поставляю Вас в известность, что как и до введения в действие закона 17 декабря 1917 г. («Відомості Генерального Секретаріату» 23 декабря 1917 р. №7), апелляционной инстанцией по отношению к Симферопольскому окружному суду остается Одесская Судебная палата, а кассационной, согласно определению Судебной палаты, Генеральный Суд на Украине». Подальший огляд листування цих судових інституцій свідчить, що воно припинилося лише наприкінці серпня 1918 р., коли прокурор Одеської палати доручив сімферопольському підлеглому «для виконання особистого наказу міністра юстиції терміново підготувати відомість про рух справ у слідчих дільницях округу» 10. Пізніше, враховуючи підтримку С. Сулькевича з боку Німеччини, Українська Держава, була вимушена не оголошувати свої територіальні претензії до Криму. На противагу південному напрямку поширення української юрисдикції в зоні невизначеного кордону з Радянською Росією не викликало заперечень з боку німецько-австрійських союзників. 20 червня було поширено діяльність українських окружних судів: Житомирського – на Мозирський повіт Мінської губернії, Чернігівського – на Гомельський, Могилівський та Речицький – Мінської, Сумського – на Путивльський і частково Рильський та Оболенський повіти Курської губернії, Острогозького – на Новооскольський Курської і Бірючанський, Богучарський, Валуйський, Острогозький, Павловський повіти Воронезької губернії. 15 серпня знову коригувалась судова юрисдикція. Оголошувалося про «розповсюдження влади Харківського Окружного Суду на повіти Валуйський і частково Острогозький тимчасово до звільнення м. Острогожська від більшовиків» 11. Організація мирового судоустрою в Українській Державі не зазнала практично ніяких змін від часів Російської імперії. Територіальні межі юрисдикції з’їздів мирових суддів у більшості українських губерній дорівнювали повітам разом з належними до них містами. Деякі великі міста виокремлювалися в «осібні мирові округи». Майже всі з’їзди мирових суддів, що за своїми округами територіально належали до Української Держави, були визначені царським законом від 15 червня 1912 р. «Про перевлаштування місцевого суду». Так, у межах Харківщини діяв Харківський міський і 22 повітові з’їзди (включно 11 належних раніше до Курської, Воронезької губерній та Донської області). На Катеринославщині – Катеринославський міський і вісім повітових. На Київщині – Київський міський і 12 повітових. На Херсонщині – два міські (Одеський і Миколаївський) і сім повітових (включно доданий Аккерманський). В решті губерній були лише повітові з’їзди мирових суддів. З них у межах Полтавської і Чернігівської по 15, Подільської – 13 (включно доданий Хотинський), Волинської – 12, Таврійської (без Криму) – три, в новоутвореній Поліській – три. За кількістю представлених мирових дільниць найбільшими були повітові з’їзди: Єлісаветградський – 27, Херсонський – 21, Радомисльський – 18, Кременчуцький, Бердичевський, Житомирський – по 14; міські з’їзди: Одеський – 42, Київський – 27, Харківський – 14. Серед найменших повітових з’їздів мирових суддів були Грайворонський і Суджанський – по три дільниці, Вовчанський, Городнянський – по чотири, а міських – Миколаівський, що мав сім дільниць, і Катеринославський – 12 12. Разом з тим за гетьманату кількість мирових з’їздів і мирових дільниць у деяких з їхніх округів сталою не була. За Законом від 25 травня 1918 р. на прилучених до Української Держави територіях скасовувалися вибори мирових суддів, членів мирових з’їздів та кандидатів до них, що відбувалися на підставі постанови Тимчасового Уряду від 4 травня 1917 р. Міністр судових справ власною владою мав негайно тимчасово призначати на цих територіях мирових суддів і членів мирових з’їздів на термін до 1 січня 1922 р. з числа осіб, які відповідали умовам ст. 403–407 «Учреждения Судебных Установлений» 13. Звичайно, що такі призначення робилися відразу після оголошення судової влади Української Держави на прилучених до неї територіях. Таким чином гетьманському уряду вдалося відбудувати порушену субординаційну вертикаль судових органів і заповнити прогалини судового безвладдя, що утворилися за часів панування в Україні Центральної Ради і більшовицьких урядів. Державний Сенат. Закон від 8 липня 1918 р. майже повністю перейняв російську структурну будову цього вищого судового органу Української Держави. Було розподілено компетенцію Загального Зібрання і всіх Генеральних судів за належністю до відповідних департаментів російського «Правительствующего Сената». А справи, що належали компетенції російського «Главного Военного Суда» і «Главного Военно-Морского Суда», було віднесено до відання Карного Генерального суду українського Сенату. При цьому, цілком природно, штатна кількість сенаторів та інших чиновників української вищої судової інституції мала бути значно меншою, ніж російської. Це яскраво ілюструє штатний розклад Державного Сенату: Назва Посад Річна плата одному Взагалі по Державному Сенату Адміністр. Генер. суд Карний Генер. суд Цивільний Генер. суд Загальне Зібрання Клас посади число осіб Всім число осіб Всім число осіб Всім число осіб Всім число осіб Всім Президент Державного Сенату 24000 1 24000 - - - - - - - - ІІ Предсідатель Генерального Суду 20000 - - 1 20000 1 20000 1 20000 - - ІІІ Сенатор 18000 - - 19 342000 11 198000 15 270000 10 180000 ІІІ Прокурор 16000 - - 1 16000 1 16000 1 16000 1 16000 IV Товариш Прокурора 13200 - - 9 18800 5 66000 7 92400 1 13200 V Секретар 10000 - - 3 30000 2 20000 2 20000 1 10000 VI Помічник секретаря 7200 - - 9 64800 5 36000 7 50400 1 7200 VII Секретар Прокурора 6600 - - 1 6600 1 6600 1 6600 1 6600 VIII Скарбник 5400 1 5400 - - - - - - - - VIII Екзекутор 5400 1 5400 - - - - - - - - VIII Реєстратор 5400 1 5400 1 5400 1 5400 1 5400 1 5400 VIII Молодший реєстратор 4800 1 4800 1 4800 1 4800 1 4800 1 4800 IX Судові возні 3600 - - 2 7200 3 10800 3 10800 1 3600 IX Канцел. урядовці I-го ряду, 4200 22 92400 - - - - - - - - IX II-го ряду, 3600 22 79200 - - - - - - - - X III-го ряду 3000 10 30000 - - - - - - - - X Разом - - 246600 - 615600 - 383600 - 496400 - 246800 Сенатський Архів Начальник Архіву 10000 1 10000 - - - - - - - - VI Секретар 6600 1 6600 - - - - - - - - VII Архіваріус: старший, молодший 5400 4800 1 2 5400 9600 - - - - - - - - - - - - - - - - VIII IX Реєстратор 4800 1 4800 - - - - - - - - IX Урядовець I-го ряду 4200 2 8400 - - - - - - - - IX Урядовець ІІ-го ряду 3600 3 10800 - - - - - - - - X Урядовець ІІІ-го ряду 3000 4 12000 - - - - - - - - X Разом - - 67600 - - - - - - - - - Очолював Державний Сенат Президент, який керував Загальним Зібранням Сенату. Його кандидатуру, як і решту сенаторів, за поданням міністра юстиції мала ухвалити Рада Міністрів, і вже після цього своїм наказом затверджував гетьман. Сенат розподілявся на три Генеральні суди (Адміністраційний, Карний, Цивільний), які мали сталий штатний склад сенаторів. Кожний із Генеральних судів очолював свій «Предсідатель», порядок першого призначення якого був таким же, як і сенаторів. Відразу вражає прагнення гетьмана підвищити освітній і досвідний рівень членів вищого судового органу держави. Відтепер до складу судових і загального зібрань Сенату могли потрапити лише особи з вищою юридичною освітою, що «перебули не менше, як 15 років на посадах не нижче судового слідчого, товариша прокурора окружного суду або в стані присяжного чи адвоката, а також з числа тих, що мають учений ценз магістра, доктора, лекторів юридичних наук у вищих школах, що виконували лекторський обов’язок через той саме час». Для призначення сенаторами Цивільного Генерального суду до необхідного п’ятнадцятирічного терміну могли зараховуватися «п’ять років перебування на посаді Секретаря Цивільного Департаменту Судової Палати». А для кандидатів у сенатори Адміністраційного Генерального суду всі п’ятнадцять років вважалися зарахованими, якщо вони до призначення цей термін перебували «в державній чи громадській службі на посадах, що дають широкий адміністративний досвід». Сенаторів Зібрання Державного Сенату могли призначати «також з числа осіб, котрі, хоча не відповідають зазначеним вище умовам, але перебували на посаді Міністрів». Закон встановлював постійність посад для сенаторів, присутніх у Генеральних судах, забороняючи їм «одночасно перебувати на яких-небудь посадах на службі державній чи громадській». Їм дозволялося лише «обіймати професорські посади в вищих школах чи викладати в них науки, або ж приймати тимчасові доручення в державній службі. Сенатори Загального Зібрання могли призначатися на посади міністрів чи державного секретаря, але в таких випадках припинялося «видавання їм платні по Сенату». Позбавлення звання сенатора відбувалося лише на підставі «постанови Загального Зібрання Сенату, затвердженої Гетьманом, у випадках, коли заняття, пожиття та вчинки особи, яка має звання сенатора, будуть визнані за невідповідні гідності цього високого звання». Для підкреслення особливості звання сенаторів передбачалося виробити спеціальну форму для них. А до цього було встановлено, що «сенатор у Засіданні повинен бути в чорнім сурдуті, чорній краватці і мати особливий знак, що його виробити й подати затвердженим у належнім порядкові має Міністр Юстиції» 14. Відповідно до Закону протягом липня 1918 р. були призначені сенатори. Їхній склад укомплектували за рахунок колишніх суддів українського Генерального суду, а також біженців і спеціально запрошених з Радянської Росії колишніх царських урядовців, які за допомогою українських генеральних консулів у Москві і Петербурзі змогли виїхати до України. Сенаторами стали судді українського Генерального суду: Ачкасов, Бутовський, Василенко, Завадський, Б. Кістяківський, І. Кістяківський, Марголін, Попов, Пухтинський, Радченко, Хруцький, Чернявський, Шелухін, Шиянов, Єщенко. З них Б. Кістяківський (з залишенням на посаді професора Київського університету), Пухтинський, Радченко і Шиянов обійняли посади в Адміністраційному суді, а Ачкасов, Бутовський, Попов, Хруцький, Чернявський і Шелухін – у Цивільному. Як державні урядовці Василенко (міністр народної освіти та мистецтва), І. Кістяківський (міністр внутрішніх справ), Завадський (державний контролер) стали сенаторами Загального Зібрання із залишенням на своїх урядових посадах. До них приєдналися Голова Ради Міністрів Лизогуб, міністр юстиції Чубинський і його товариш Романов. До складу Адміністраційного суду також увійшли начальник Головного тюремного управління В’язлов, старший прокурор Генерального суду Маркович і прокурор Київської судової палати Чебаков. Решту посад сенаторів цього суду обійняли колишні російські урядовці: сенатори «Правительствующего Сената» з Другого департаменту – Невзоров, з Цивільного касаційного департаменту – Ілімов, Носенко, Шлейфер; товариші обер-прокурорів з Другого департаменту – Майборода, з Цивільного касаційного департаменту – Волинський і Собачевський; професор Петроградського університету доктор фінансового права урядовець російського Міністерства фінансів Вічухін; колишній член Державної Думи Умішинецький; колишній комісар Тимчасового уряду Стебницький; пристав Московської судової палати Хвостов. Сенаторами Цивільного Генерального суду, крім вказаних українських генеральних суддів, стали голови судових палат: Київської – Бокша, Одеської – Конрацький, Харківської – Примо, а також колишні російські урядовці: «Правительствующего Сената» з Другого департаменту – Толстой, з Цивільного касаційного департаменту – Краснянський, Морозов та Назімов, товариш обер-прокурора цього ж департаменту Виноградський і голова Петроградської судової палати Д. Литовченко та голова одного з її департаментів Стіна. Найменше українських урядовців потрапило до Карного суду Сенату. Серед них були лише члени судових палат: Одеської – Льяницький, Харківської – Мочульський. Решта сенаторів Карного суду прибула з Росії. Ними були призначені колишні сенатори «Правительствующего Сената»: з Першого департаменту – магістр карного права професор Гогель, з Карного касаційного департаменту – Маньковський, Гробарь, Раєвський, Юршевський, а також товариш обер-прокурора цього ж департаменту – М. Литовченко і голова Омського військового суду Гречко. Росіяни складали більшість і серед призначених прокурорів Генеральних судів українського Державного Сенату. Так, ними стали два колишні товариші обер-прокурорів касаційних департаментів «Правительствующего Сената» відповідно: Затворницький – Цивільного і Тизенгаузен – Карного. А товариш прокурора Київської судової палати Лашкарьов обійняв посаду прокурора Загального Зібрання Сенату. 17 серпня було призначено й прокурора Адміністраційного суду. Ним став Голова Сімферопольського окружного суду Тулов. Першим президентом українського Державного Сенату став професор М. Василенко, а головами Генеральних судів: Адміністраційного ( Д. Носенко, Цивільного ( С. Гусаківський, Карного – М. Чубинський 15. Отже, загальна кількість посад у вищій судовій установі Української Держави розподілялася поміж колишніми урядовцями УНР і запрошеними з Росії у співвідношенні приблизно «п’ятдесят на п’ятдесят». Але рівень їхньої освіченості і практичного досвіду, порівняно з центральнорадівським Генеральним судом, не давав сумнівів у компетентності і професійності сенаторів. Керівні посади в департаментах Сенату обійняли колишні українські урядовці. Судові палати. В гетьманському Законі від 8 липня 1918 р. було зазначено, що ці судові органи залишаються «на попередніх основах, але з деякими змінами». Як і раніше, судові палати складалися з департаментів цивільних і карних справ, кожний з котрих мав свого голову і членів. У Загальному Зібранні палати головував один із голів департаментів, який вважався старшим. Судові палати були апеляційними інстанціями для всіх справ, що розглядалися в окружних судах без присяжних засідателів. Як перші інстанції вони розглядали справи про посадові і державні злочини, не виключені із загального судочинства. До того ж судові палати здійснювали наглядові функції за справами окружних судів. У свою чергу Генеральні суди Державного Сенату були апеляційною інстанцією у справах, що вперше розглядалися в судових палатах, і здійснювали нагляд за ними. Умови обіймання посад членів судових палат визначалися Законом від 8 липня 1918 р. На них призначалися наказом гетьмана за поданням міністра юстиції обрані на Загальному Зібранні палати кандидати «з числа осіб з вищою юридичною освітою, які перебули не менше, як 10 років: а) в Судовім Присуді на урядах не нижче від Судового Слідчого чи Товариша Прокурора Окружного Суду, або б) в стані Присяжного Адвоката, а також з числа тих, що мають учений ценз магістра або доктора, лекторів юридичних наук в вищих школах, які виконували лекторські обов’язки протягом того самого часу». Винятком для членів цивільного департаменту палат було те, що до обов’язкового десятирічного стажу могли зараховуватися п’ять років перебування на посадах секретаря цього департаменту або секретаря цивільного відділу окружного суду. Як і сенаторам, членам судових палат не дозволялося обіймати інших посад на державній або громадській службі, крім професорсько-викладацьких. Протягом місяця за цими умовами були призначені члени судових палат. Їхніми головами гетьман затвердив досвідчених юристів: 10 серпня Київської – Каменцова, 23 серпня Одеської – Мартиновського і Харківської – Абрамова 16. Окружні суди. Всі справи, що перевищували юрисдикцію мирових суддів, підлягали у порядку загального судочинства окружним судам. До складу окружного суду належали їхні голови і члени. При розподілі окружного суду на відділення одне з них очолював голова окружного суду, а в інших за взаємною угодою чи за постановою Загального Зібрання суду головували товариші голови окружного суду. Судові слідчі, які належали до складу окружного суду, передбачалися для провадження слідчих дій у справах про злочини і провини по кожній з призначених для них дільниць. Кількість окружних судів та їхніх відділень, межі їхніх округів і чисельність дільниць судових слідчих встановлювалися розписом, а чисельність членів окружного суду і судових слідчих – штатним розкладом, затвердженим гетьманом за поданням міністра юстиції. Міністр юстиції також мав право самостійно, не змінюючи штатів судових установ, призначати одного або кількох слідчих окружних судів для провадження слідчих дій у найважливіших справах. Небезпечність для держави деяких злочинів визначалася в часі й урядом. Так, 24 липня його постановою в розпорядження Мінюсту було асигновано 300 000 крб. на видатки для утворення 40 нових посад судових слідчих, які мали провадити попередні слідства у справах «про порушення граничних цін та спекуляцію» 17. Для визначення в кримінальних справах вини або невинності підсудних до складу суду залучалися виборні присяжні засідателі. Випадки їхнього залучення визначалися ст. 201, 2011 «Устава уголовного судопроизводства». Порядок складання списків обраних присяжних засідателів за гетьманату не змінився. Уявлення про нього дає звернення напередодні гетьманського перевороту, 24 квітня 1918 р., народного міністра судових справ УНР до свого колеги у внутрішніх справах. В листі, зокрема, зазначалося: «Списки присяжних суддів для сесій Суду, згідно з постановою Тимчасового уряду од 21 сентября 1917 року (Зібр. Уз. і Розп. Прав. 14 жовтня 1917 р. №255, отд. І, ст. 1830) складаються земствами, а де їх нема – органами волосного самоврядування, під доглядом Повітового Комісара, а по городах Міліцією під доглядом Городського Голови. Позаяк ці списки не скрізь складено, то в багатьох місцях доводиться одкладати сесії, а для того, щоб цього не було, то прийшлося внести законопроект про те, щоб на 1918 рік користуватися списками 1916 року по 1 січня 1919 року. Прошу Вас не одмовити в заходах, щоб списки ці на 1919 рік, згідно з законами, було негайно складено, бо через згаяття виникають великі перешкоди для судових справ і витрати для казни» 18. 17 серпня було прийнято урядову постанову «Про тимчасовий порядок призначення присяжних засідателів для участі у судових засіданнях судових палат і Державного Сенату». Згідно з цим актом мали бути негайно складені чергові та запасні списки призначених присяжних засідателів з числа раніше обраних осіб і надіслані до карних департаментів судових палат і Державного Сенату. Прохання присяжних засідателів про перенесення їх до інших періодів судових засідань задовольнялися владою прокурорів тих судових інституцій, де їм належало засідати 19. Крім того, при окружних судах і судових палатах знаходилися «кандидати на посади по судовому відомству». Так називалися судові службовці, які призначалися головами судових палат за узгодженням з прокурорами цих палат безпосередньо або за поданням голів окружних судів із числа осіб, які закінчили курси юридичних наук у вищих навчальних закладах або мали атестати про складання іспитів з цих наук. Вони вважалися теж на державній службі і поділялися на старших і молодших. Старші прирівнювалися в правах до помічників секретарів окружних судів, молодші – помічників секретарів при мирових з’їздах. Старші кандидати після півтора року обіймання цієї посади, під час яких вони могли тимчасово виконувати обов’язки мирових суддів, слідчих, товаришів прокурора, мали право звертатися до відповідних судів з проханням про видачу посвідчення, що вони довели свою компетентність у судовій справі. Після цього відбувалося їхнє призначення на вказані судові посади в порядку, встановленому для відповідних категорій «Учреждением судебных установлений». Мирова юстиція. Нижчою ланкою мирової судової системи Української Держави були вибрані на три роки земськими зібраннями чи міськими думами за освітнім, віковим і майновим цензом мирові судді: дільничні, додаткові, почесні. 2 червня 1918 р. з’явився закон, згідно з яким за невідбуття виборів суддів або незабезпечення їхньої штатної кількості міністру судових справ надавалося право тимчасово їх призначати, але з дотриманям умов ст. 402–407 «Учреждения судебных установлений» 20. Юрисдикція дільничних мирових суддів обмежувалася мировою дільницею. Для ведення свого діловодства вони обирали секретарів, яких на посаді затверджував з’їзд мирових суддів. Для розгляду справ судді мали постійне місце на своїй дільниці, але за необхідності мали виїжджати в ту місцевість, де виникла справа. Додаткові і почесні мирові судді розглядали справи в межах мирового округу. Посади дільничних і додаткових мирових суддів передбачали постійне обіймання. Почесні мирові судді могли поєднувати державну, громадську і судову діяльність. Вони розглядали справи лише в тих випадках, коли обидві сторони зверталися за їхнім посередництвом. До мирової дільниці входило, як правило, кілька волостей чи міських районів, чіткі межі яких визначалися повітовими земськими зібраннями чи міськими думами з урахуванням адміністративно-територіального розподілу і разом із висновком з’їзду мирових суддів подавалися їхніми головами міністру юстиції на затвердження. Мирові дільниці поєднувалися в мирові округи, в межах яких збиралися з’їзди мирових суддів. Загалом в Українській Державі діяло 115 з’їздів мирових суддів. У Законі від 15 червня 1912 р., чинному в Українській Державі, зазначалося, що «зібрання почесних, дільничних і додаткових мирових суддів кожного мирового округу складає мирову інстанцію, що має назву з’їзду мирових суддів». До штатного розпису з’їздів мирових суддів входила посада адміністраційного судді повіту, що була введена за Законом Тимчасового уряду від 30 травня 1917 р. для розгляду відповідних справ. Але 3 червня постановою Ради Міністрів адміністраційним суддям було тимчасово доручено й провадження попередніх слідств у кримінальних справах 21. Мировий з’їзд відповідного округу здійснював безпосередній нагляд за належними до нього мировими суддями. Наглядовою інстанцією стосовно з’їзду була судова палата в межах підлеглих їй округів. Голова з’їзду призначався гетьманом за поданням міністра юстиції із числа осіб, які могли призначатися на посади по судовому відомству не нижче члена окружного суду, або із числа дільничних мирових суддів, які обіймали свої посади не менше трьох років. З’їзди мирових суддів збиралися у час і в місцях, які визначалися при виборах мирових суддів органами місцевого самоврядування, для розгляду скарг і протестів у цивільних і кримінальних справах, належних до відання мирових суддів. При значному накопиченні справ з’їзди могли поділятися на відділення, в одному з яких головував постійний голова з’їзду, в інших – тимчасові. При мирових з’їздах під безпосереднім наглядом їхніх голів існували особливі канцелярії, до яких належали за окремими штатами секретарі та їхні помічники. Для виконання рішень мирових суддів та їхніх з’їздів, а також для інших виконавчих дій за розпорядженням з’їздів та їхніх голів призначалися судові виконавці. Якщо судових виконавців було недостатньо, їхні обов’язки могли покладатися на чинів Державної варти, за що останні отримували грошову винагороду за рахунок Державної скарбниці. Для виконання окремих доручень з’їздів мирових суддів їхні голови призначали судових посланців. Прокуратура. Складовою частиною судового відомства, але зі своєю особистою організацією, як і в Російській імперії, в Українській Державі була прокуратура. Її функції визначилися ще під час судової реформи XIX ст., яка встановила, що прокурорські обов’язки полягають: 1) в нагляді за єдиним і точним дотриманням законів; 2) у викритті і переслідуванні перед судом будь-якого порушення законного порядку і у вимогах розпоряджень до його відновлення; 3) в наданні суду попередніх висновків у випадках, вказаних у статутах цивільного і карного судочинства 22. Наступні закони поклали на прокуратуру низку адміністративних функцій: нагляд за тюремними закладами, участь у різних губернських «присутствіях», нагляд за карними поліцейськими відділеннями тощо. Очолював прокурорську ієрархічну піраміду міністр юстиції. У ст. 43 Закону від 8 липня 1918 р. вказувалося, що «при кожнім Генеральнім Суді, а також Загальному Зібранні Державного Сенату пробувають прокурор і товариш прокурора під вищим доглядом міністра юстиції, як Генерального прокурора». Обсяг прав і обов’язків прокурорів Державного Сенату та їхніх товаришів встановлювався відповідно до колишніх обер-прокурорів та їхніх товаришів російського «Правительствующего Сената». Крім цього, їм надавалося також право порушення питання про необхідність пояснення або доповнення чи зміни існуючих законів. Для цього вони мали після обов’язкової наради з усіма товаришами прокурорів належного Генерального суду робити подання до міністра юстиції. Виконання обов’язків прокурора при «Сполученій присутності» та Загальному Зібранні всіх генеральних судів, Загальному Зібранні Цивільного і Карного судів, а також у Вищій дисциплінарній присутності покладалося на прокурора при Загальному Зібранні Державного Сенату. А обов’язки прокурорів при «Сполучених присутностях» Адміністраційного та Цивільного, Адміністраційного та Карного генеральних судів покладалися на прокурора того генерального суду, до компетенції якого належала справа. Підпорядковуючись міністру юстиції, прокурори Державного Сенату разом з тим займали певне місце в організаційно-штатній структурі вищого судового органу держави. Їхній ранг стосовно інших сенатських службовців підкреслював значно вищий клас посади і розмір щорічного утримання. Безпосередньо міністру юстиції підпорядковувались також прокурори судових палат, які теж мали товаришів. Так стали зватися за гетьманським законом «Про Судові палати та Апеляційні суди» колишні старші прокуратори та «прокуратори» судових установ, що були введені законом Центральної Ради «Про Апеляційні Суди» від 17 грудня 1917 р. Ці посади теж входили до спільних штатних розкладів урядових осіб судових палат, затверджених окремим законом 15 липня 1918 р. 23. Цей нормативний чинник, не змінюючи штатів судових установ, з 1 квітня 1918 р. встановив для їхніх службовців нові розміри грошового утримання. В примітках до Закону були лише окремі штатні уточнення стосовно судових палат. Зокрема зазначалося, що «кількість відділів і штатних посад у кожному Апеляційному суді визначається розпорядженням Міністра Юстиції із їх загальної кількості: старших (до VII класу включно – О.Т.) – 125, молодших – 300 осіб». Канцелярські урядовці поділялися по всіх судових інституціях міністерським розпорядженням з огляду на їхню загальну кількість – 1 555 осіб. Розміри платні службовцям їх палат встановлювалися законом. Назва посад Персонального Складу Річна плата Кожному Клас посади Старш. Предсідатель Судової Палати Предсідатель Департаменту Судової Палати Член Судової Палати Прокурор Судової Палати Товариш Прокурора Секретар Помічник Секретаря Секретар Прокурора Помічник його Скарбник Архівар Судовий виконавець Урядовці 1-го ряду 2-го ряду 3-го ряду 16.000 14.000 12.000 15.000 12.000 6.600 5.400 6.000 4.800 5.400 5.400 3.600 3.900 3.430 до 3.000 IV IV V IV V VII VIII VIII IX VIII VIII IX IX X X Кабінети Науково-Судової Експертизи при Прокурорах Судових Палат Завідуючий Кабінетом Помічник Завідуючого Лаборант Секретар Технік 12.000 9.600 6.000 4.500 4.500 V VI VIII IX IX У підлеглості прокурорів кожної із трьох діючих в Українській Державі судових палат (Київської, Харківської, Одеської) відповідно до їхньої територіальної юрисдикції були прокурори окружних судів та їхні товариші. Останні поділялися по повітових містах судового округу, де вони здійснювали нагляд за попереднім слідством і брали участь у з’їздах мирових суддів. При цьому у будь-якій цивільній чи карній справі прокурор міг замінити свого товариша, прийнявши справу під свою відповідальність. Цікавим є те, що у штатному розкладі урядовців окружного суду посадові особи прокурорського нагляду, на відміну від Державного Сенату і судових палат, визначалися окремо: Посада Річна плата (в карбованцях) Клас посади У Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі В інших землях О к р у ж н і с у д и Голова окружного суду 13200 12600 IV Товариш голови окружного суду 12000 11400 V Суддя окружного суду 10200 9600 V Судовий слідчий 9000 6400 VІ Секретар окружного суду 6000 5400 VІІІ Помічник секретаря 5400 4600 Х Скарбник окружного суду 6000 (у Києві 6500) 5100 VІІІ Старший нотарь 10200 9600 V Помічник старшого нотаря 8400 7200 VІ Архівар суду 5400 4800 VІІІ Судовий виконавець 4800 4200 VІІІ Судовий посланець 3600 3600 ХІІ Кандидати на судові посади: Старший Молодший 4200 3600 3600 3000 VІІІ ІХ П р о к у р а т у р и Прокурор окружного суду 12000 11450 V Товариш прокурора 9600 9000 VІ Секретар 5400 4800 VІІІ М и р о в і і н с т и т у ц і ї Голова з’їзду мирових суддів 11400 10500 V Адміністративний суддя 10000 9400 V Дільничний і додатковий суддя 8600 8000 V Секретар мирового з’їзду 5400 4800 VІІІІ Помічник секретаря мирового з’їзду 4200 3600 Х Секретар адміністративного судді 3600 4200 Х Секретар мирового судді 3600 2400 Х Судовий виконавець 4800 4200 ІХ Судовий посланець 3000 2400 ХІІ Канцелярські урядовці всіх судових інституцій 1 ряду 4200 3600 ІХ 2 ряду 3600 3000 Х 3 ряду 3000 2400 Х Введені штати і оклади утримання прокурорських співробітників та інших судових службовців були єдиними для всіх судових установ. Винятком став лише Катеринославський окружний суд, який мав найбільшу кількість належного до його юрисдикції населення. 17 липня 1918 р. гетьман затвердив урядову постанову про збільшення штатів товаришів прокурора цього суду на 5 одиниць, для чого додатково асигнувалося 14 140 крб. 24. Після прийняття єдиних штатів судового відомства Міністерство юстиції підкреслило й обов’язковість дотримання єдиного порядку призначення на посади. Молодші члени прокуратури призначалися і звільнялися міністром юстиції, а починаючи з V класу – гетьманом за поданням міністра юстиції, як і урядовці відповідного класу інших міністерств згідно з законом від 24 липня 1918 р. «Про порядок призначення осіб на урядову службу». Старші члени здійснювали нагляд за службовою діяльністю підлеглих, для яких їхні приписи були обов’язковими. Серед таких були і приписи про порушення карного переслідування проти особи, підтримка звинувачення в суді, винесення щодо справи апеляційного протесту. При цьому прокурори та їхні товариші підтримували звинувачення лише у справах, належних до юрисдикції загальних судових установ. У кримінальних справах, що розглядалися в мирових інституціях, звинувачення перед судом здійснювали приватні особи, чини Державної варти та інших адміністративних органів у межах, що встановлювалися законом. Матеріальне забезпечення. Крім вказаної плати, Закон від 15 липня 1918 р. передбачав для певних категорій службовців судового відомства додаткові виплати. Всім судовим слідчим, які не мали державних приміщень для своїх камер, передбачалося «на утримання камер та на телефон у Києві, Харкові, Одесі і Катеринославі – 2 000 крб., по інших землях – 1 500 крб. щорічно». Ці гроші надавалися у відповідній пропорції «їм у довічне розпорядження щомісячно одночасно зі службовою платнею». Таким же чином прокурори отримували гроші «на роз’їзди в судових справах», а їхні товариші – «на канцелярські видатки і телефон за місцем перебування судової установи і в Києві, Харкові, Одесі і Катеринославі – по 1 600 крб. щорічно, в інших землях – по 1 200 крб.» В мирових інституціях дільничні судді додатково отримували щорічно 1 200 крб. на канцелярські видатки і на службові роз’їзди, адміністративні судді – 2 000 крб. на канцелярські видатки і утримання камер. Дільничним і додатковим мировим суддям на наїм приміщень для камер мали надавати 600 крб. щорічно повітові земські установи. Місцеві органи самоврядування зі своїх коштів могли також призначати цим суддям додаткову платню, а міністр юстиції – «дозволяти їм мешкати у вільних кімнатах судових установ безкоштовно» 25. 14 вересня 1918 р. у «Державному вістнику» було опубліковано урядову постанову від 30 серпня «Про продовження до 1 січня 1919 р. прикомандирування урядових осіб бувших російських судових інституцій, та про асигнування Міністерству Юстиції 600 000 крб. На утримання вищезгаданих осіб». Отже, гетьман виявляв вагому турботу про своїх «служників Феміди». Про це свідчить і розпис бюджетних видатків по Міністерству юстиції. Загалом вони були визначені на суму 106 292 711 крб., з них 50 378 268 крб. – по загальній і 55 914 443 – по тюремній частинах. У статтях першої половини міністерського бюджету було визначено: «утримання Генерального Суду, Державного Сенату та існуючих при них інституцій – 1 353 877 крб., утримання центральних установ – 1 522 488 крб., утримання бувшого Міністерства Судових справ – 365 626 крб., різні видатки адміністрації – 1 010 000 крб., Судові палати та Київський апеляційний суд – 2 322 989 крб., Окружні суди – 19 003 384 крб., Мирові судові установи – 23 716 092 крб., Комерційні Суди – 158 030 крб., загальні видатки судових установ – 7 481 266 крб., спорудження та ремонт будинків – 1 043 000 крб., допомоги на різні випадки – 1 188 крб., різні видатки – 2 370 345 крб.» 26. Службова діяльність. У своїй діяльності урядовці центральних установ Міністерства юстиції, органів суду і прокуратури керувалися колишніми російськими законами. Дещо пізніше, починаючи з червня, в гетьманських нормативних актах стали з’являтися позначки, які вносили деякі обмеження у користування російською законодавчою спадщиною. Але майже всі вони укладалися у вираз: «наскільки постанови цих законів не будуть суперечити новим законам Української Держави» 27. Найсуттєвіше поширила повноваження прокурорів хіба що постанова Ради Міністрів «Про порядок проведення деяких карних справ» від 23 серпня 1918 р. Вона встановлювала нову редакцію ст. 545 «Устава Уголовного судопроизводства». Відтепер у справах про злочини і переступи, які не передбачали позбавлення всіх прав стану, особистих або належних за станом прав і переваг, досудове слідство визнавалося необов’язковим. Прокурор, зважаючи на відомості та докази, доставлені йому, чи за самим складом справи міг визнати можливим відразу пропонувати судові акт звинувачення. За цією ж постановою вносилися зміни до ст. 2771, 2861 вказаного статуту. Судовий слідчий при отриманні дізнання від вартових про злочини, за які не позбавляють всіх прав стану, у випадку, коли дізнанням докладно з’ясовані всі обставини справи, але немає ніяких вказівок на винних у злочині, міг, завівши в себе справу, подати її без провадження попереднього слідства до окружного суду. Таким же чином судовий слідчий відтепер міг надсилати до суду справи, «за якими після проведення деяких окремих слідчих дій не буде ніяких вказівок на винних». В такому випадку за прокурором або його товаришем зберігалося право «вимагати або доповнення справи окремими слідчими діями за зробленими ними вказівками або переведення цілковитого досудового слідства» 28. Загальний огляд судових справ, матеріалів прокурорських перевірок свідчить, що в них було значно менше посилань на нові закони, ніж на старі. Це цілком зрозуміло з огляду на зовсім незрівнянний час існування Української Держави і Російської імперії. Урядовці Мін’юсту, сенатори, судді, нотарі, прокурори і слідчі справно виконували свої обов’язки згідно з отриманими знаннями і набутим за царату практичним досвідом. Для прикладу наведемо кілька документів. 14 червня 1918 р. прокурор Одеського окружного суду надіслав листа до міського отамана про те, що під час перевірки скарг на незаконне і довгочасне утримання під вартою у відділеннях Державної варти було викрито порушення закону. Зокрема, в листі було вказано, що «подібний порядок заключення під варту не відповідає вимогам закону, викладеним в ст. 9 «Устава уголовного судопроизводства», стосовно осіб, яких затримують за розпорядженням адміністративної чи іншої влади. Ці розпорядження повинні викладатися в формі постанов, протоколів або подібних їм формальних актів, а їхні копії належить доставляти до місць замкнення, де утримуються заарештовані (ст. 431–432 «Устава уголовного судопроизводства)». «Дотримання останньої із формальних умов арешту, – писав далі прокурор, – є суттєво важливим, бо, посвідчуючи існування постанови законної влади про арешт, воно разом з тим дає можливість компетентній владі перевіряти правильність підстав затримання. А тому відсутність у місці замкнення копії з постанови про затримання як порушення однієї із гарантій особистої свободи може наслідувати за собою згідно зі ст. 10 «Устава Уголовного Судопроизводства» негайне звільнення такого заарештованого з-під варти». Разом з тим зазначимо, що прокурор, не став діяти за вказаною статтею, а лише додав у своєму листі таке: «Про викладене вважаю необхідним сповістити Вас Пане міський Отаман, на розпорядження і просити Вас не відмовити у своєму сприянні до встановлення у місцях замкнення при Одеській варті правильного порядку прийому і утримання арештантів» 29. 8 липня 1918 р. прокурором Уманського окружного суду було надіслано подання до прокурора Київської судової палати такого змісту: «З приводу переданого по телеграфу розпорядження маю честь доповісти, що дільничний товариш прокурора двічі, 25 і 26 червня, в останній раз разом із судовим слідчим по найважливішим справам виїжджав із Умані для збирання відомостей по справі про розбійницькі напади на Кашперівський завод, але був позбавлений можливості прибути на місце злочину через явну небезпеку для життя, бо райони Животовської і Тетичевської волості так само, як і інші місцевості Таращанського повіту, охоплені вогнищем повстання і є ареною дій каральних німецьких загонів. Відомості про обставини справи запрошені від місцевого начальника Державної варти і з отриманням їх терміново будуть надіслані Вам і до Міністерства» 30. В серпні 1918 р. прокурором Вінницького окружного суду було здійснено перевірку відповідності закону постанови подільського губернського старости за №6031 від 23 липня. Цим підзаконним актом затверджувались результати дізнання, поданого ольгопільським повітовим старостою у справі селян с.Овсієвки І. Гончаренка, П. Жеребка, І. Тодоренка, М. Репи, Ф. Плахотного і О. Барабаша. В постанові було вказано, що «хоча зібрані по цій справі матеріали не дають підстав для притягнення зазначених осіб до судової відповідальності, але мають докази про шкідливу діяльність цих осіб, яка виявилась в тім, що вони ведуть агітацію до повстання проти існуючого в Українській Державі уряду, на підставі Закону від 2 серпня 1917 р. вислати цих осіб за межі України порядком, зазначеним у циркулярі МВС по Департаменту Державної варти від 3 липня 1918 р. №1013, а до цієї висилки тримати їх під вартою». За висновками перевірки ця постанова губернського старости визнавалась відповідною закону, а матеріали перевірки було надіслано до Одеської судової палати 31. 3 вересня 1918 р. прокурор Стародубського окружного суду надіслав до Київської судової палати подання з листуванням у справі повітового старости Оршаво-Орачевського. Вона була порушена за скаргою громадянина М. Поручка, якого в березні 1917 р. тиждень протримали у в’язниці без оголошення підстав для його звинувачення. Повітовим комісаром Тимчасового уряду на Стародубщині в цей час був Оршаво-Орачевський. Київська судова палата прийняла справу до провадження, але за гетьманату її розгляд не було завершено 32. Отже, наведені документальні матеріали дають підстави для підтвердження висновку, що гетьманське реформування «цивільного відомства» юстиції в Українській Державі полягало у пристосуванні відповідного царського апарату до зменшення загальної території його юрисдикції. Воно не торкалося загальних принципів російського судоустрою і судочинства, визначених у другій половині ХІХ –на початку ХХ ст. §2. Пенітенціарна система гетьманату Ідея сильної влади заради поміркованих політичних і соціальних реформ стала керівним гаслом державного перевороту в Україні 29 квітня 1918 р. Звичайно, що втілення її в життя передбачало застосування примусових засобів до значної частини населення, яке було зворушене демагогічними обіцянками з боку деяких партій кращого життя вже в найближчому майбутньому. Тому в державному механізмі гетьмана П. Скоропадського поруч з армією, флотом, службою безпеки, поліцією, судочинством, бюрократією мав зайняти своє місце і тюремний апарат. Передумови реформування відомства. Від Центральної Ради, яка також не встигла внести серйозних змін і в тюремні справи Тимчасового уряду, гетьман отримав всі місця ув’язнення колишньої Російської імперії, розташовані в українських губерніях. Вони входили до складу спільних штатних розкладів, визначених владою міністра юстиції і начальника Головного тюремного управління царського уряду 33. На час приходу П. Скоропадського до влади тюремні інституції підлягали Міністерству судових справ УНР. Їх матеріальне становище було досить важким. Недостатність державного фінансування позначалася на забезпеченні як тюремного персоналу, так і в’язнів. Для прикладу наведемо свідчення про тюремні заклади на Київщині. На початку березня 1918 р. губернський інспектор звернувся до начальника Головної тюремної управи УНР з проханням про термінову допомогу через жалюгідне становище підлеглої йому тюремної сторожі. Зокрема він писав: «Одежа дозорців прийшла у шмаття. Вони не одержували за 1915–1917 рр. нічого, крім грошей за чоботи і черевики з обрахунку середніх цін. А їм належало мати: шинелю на 3 роки, мундир – 1 рік, по одному капелюху зимовому і літньому – 2 роки, башлик – 5 років, пас шкіряний – 2 роки, пара пальчаток – 1 рік, куртка – 3 роки, пара черевиків – 1 рік, шапка – 1 рік, плащ – 4 роки; а для жінок ще й кохта зимова на 1 рік і дві літніх на 3 роки, спідниця зимова і літня на 2 роки кожна». (Такі ж норми речового задоволення тюремної сторожі залишилися й за гетьманату). Крім речової проблеми, інспектора хвилювали, насамперед, питання чисельності тюремних кадрів. З проголошенням у ІІІ Універсалі Центральної Ради 8-годинного робочого дня штатна кількість тюремних дозорців на Київщині (442 чоловіки і 33 жінки) виявилась недостатньою. Начальники в’язниць зверталися до губернської інспекції з поданнями про збільшення тюремної сторожі. Додаткова її потреба за повідомленнями з місць становила 273 особи. Знайти ж бажаючих зайняти тюремні посади, з огляду на скорочення державного фінансування, було майже неможливо. Тому інспектор пропонував Головній тюремній управі не збільшувати кількість тюремних дозорців, а використовувати їх «тільки для охорони в помешканні в’язниці і за для виконання таких функцій, які необхідні для спокійного і правдивого тюремного життя. Для охорони ж в’язниці зі двору, а також од втечі в’язнів з мешкання і подавлення неспокою між ними повинна бути зазначена військова частина як більше організована і здібна охороняти в’язницю від різних нападків». Проте тюремної сторожі не вистачало й для внутрішньої варти. 23 березня тюремний інспектор Київщини зробив чергову доповідь центральній тюремній адміністрації, де вказав, що, «маючи на увазі несвоєчасніть виплати задоволення через причини: 1) відсутність кредитів, 2) недостача грошових знаків у казначействах і 3) повільність у переказах сум казначействами і поштою, а також маючи на увазі зовсім недостатні для життя оклади утримання, серед дозорців виявляється масове бажання кидати уряд і великий упадок дисципліни, що вводить у безвихідне становище Начальників в’язниць, безсилих тому встановити який треба порядок і варту у в’язниці» 34. Державних коштів у той час було недостатньо не лише на утримання тюремного персоналу, а й на господарські потреби в’язниць. Так, 24 квітня 1918 р. до київського губернського тюремного інспектора з листом із позначкою «екстрено» звернувся начальник Черкаської міської в’язниці. Він писав: «Не отримуючи до теперішнього часу авансів на різні витрати по в’язниці, про які я запрошував у рапорті від 30 березня цього року за №474, я позбавлений можливості робити самі необхідні витрати по утриманню в’язниці, як-то: харчування тюремної коняки, підтримка необхідної чистоти у будівлі в’язниці тощо, бо всі кошти, що маються у моєму розпорядженні, в тому числі і власні арештантські гроші, а також всі можливі кредити місцевих торговців, вже давно використані і зараз я знаходжуся у самому відчайдушному становищі, відшукуючи вселякі заходи і засоби на підтримку тюремних приміщень і належного в’язниці майна» 35. Не кращим було становище виправних закладів для неповнолітніх. Так, до Київського Товариства землеробських колоній і режимних притулків на утримання вихованців у січні 1918 р. було перераховано лише 618 крб. 47 коп., а в лютому – 719 крб. 47 коп. Київський патронат Товариства допомоги особам, звільненим із місць ув’язнення, отримав у січні – лютому 1918 р. 1 001 крб. Відверту характеристику загального стану справ у тюремному відомстві за часів Центральної Ради дає квітневий лист київського губернського тюремного інспектора до комісара Головної тюремної управи О. Монкіна. Слушно навести витяги з нього: «Пережившие в течение более годичного периода ряд глубоких потрясений, сопровождавшихся неоднократными разгромами некоторых тюрем, насилием над служащим персоналом, тюремные учреждения каждый раз немедленно возобновляли свою тяжелую и ответственную деятельность, продолжали функционировать. Такого рода, скажу прямо, подвиг совершался благодаря исключительно глубокой преданности служащих своему делу и сознанию служебного долга. Между тем, какой-то печальный рок тяготеет над служащими по тюремному ведомству: они остаются по-прежнему изолированными от той массы служащих других ведомств, служба которых давно и неоднократно обеспечена соответствено действительным современным жизненным потребностям. Все ходатайства мои об улучшении материального положения служащих, инициатива и законодательные предположения Центральных управлений об увеличении окладов не осуществляются до сего времени, встречая стойкие препятствия, обусловленные рядом событий за последние 8 месяцев. С грустью и тревогой я начинаю наблюдать наступление грозных признаков развала тюремного дела, необеспеченность служащих заставляет их бросать службу и искать более выгодной; более сознательные работники также не в состоянии бороться с нуждой, невыносимой вследствие дороговизны и несвоевременной получки и без того недостаточного содержания. Остающиеся еще на службе подавлены нуждой и не видят просвета в будущем. Понижается работоспособность, всплывает какая-то апатичность к делу и вообще гаснет дух. К Вам, Глубокоуважаемый Александр Владимирович, как давнишнему члену нашей тюремной семьи, обращаюсь с просьбой во имя тюремного дела приимите меры к скорейшему проведению в жизнь надлежащего материального обеспечения тюремных служащих, этим достигнута будет не только справедливая оценка службы и деятельности тружеников, но это придаст бодрость и силы наладить дело и повести его надлежащим образом» 36. Отже, нагальність тюремного реформування в Українській Державі була очевидною. Забезпечення надійної тюремної охорони розглядалося урядом П. Скоропадського як один із факторів ліквідації важкої анархо-кримінальної ситуації в країні. Але гетьман не став руйнувати добре налагодженого російського тюремного механізму. Сутність його реформування в цій галузі полягала у відновленні дійового центру управління старими місцевими тюремними інституціями. Організаційно-штатна структура. Реформування тюремних інституцій почалося з Закону, затвердженого гетьманом 15 липня 1918 р. Відтепер при Міністерстві юстиції (колишнє судових справ) закладалося Головне управління місцями замкнення (далі ГУМЗ) з Головною інспекцією пересилання в’язнів (ГІПВ). Закон вводив у дію Статут ГУМЗ і ГІПВ і нові штати тюремного відомства. Службовці Міністерства судових справ, крім призначених на посаду шляхом затвердження цього закону, в разі непризначення на інші посади, залишалися поза штатом. З коштів Державної скарбниці за час, починаючи з 1 червня 1918 р., відпускалося 1 172 616 крб. 66 коп. на погашення видатків, які виникли по міністерству. Щорічно на його подальші потреби планувалося відпускати 2 010 200 крб. Статут ГУМЗ і ГІПВ визначав нормативні засади їх діяльності – російське імператорське законодавство (ст. 773, 773 1 -8,10 -22, т. I, ч. 2. Зв. Зак. по прод. 1912 р.; і ст. 70., т. XIV Зв. Зак. по прод. 1912 р.) і постанова Тимчасового уряду від 26 квітня 1917 р. ГУМЗ підлягали всі тюремні інспекції і місця ув’язнення Української Держави, за винятком арештантських помешкань Державної варти. При ГУМЗ закладалася Рада для розгляду справ за поданнями міністра юстиції або головноуправляючого. До її складу входило керівництво ГУМЗ (начальник, його помічники, начальники відділів, юрисконсульт і лікар для особливих доручень в медико-санітарних справах), а також голова Київської судової палати або голова одного з її департаментів за вибором загального зібрання всіх департаментів; прокурор цієї ж палати або один з його товаришів; голова Київського окружного суду або один з його товаришів чи членів суду за вибором загального зібрання відділів суду; голова з’їзду мирових суддів Київського округу або один із суддів за вибором з’їзду; один із присяжних повірених округу Київської судової палати за вибором ради присяжних повірених; представник Київського міського самоврядування; представник київських товариств охорони осіб, визволених з місць ув’язнення за вибором цих товариств; представник київських товариств виправних закладів для неповнолітніх за вибором цих товариств. Штати ГУМЗ складалися з начальника управління (річне утримання 18 000 крб. з наданням йому безкоштовного державного помешкання), його старшого (15 000 крб.) і молодшого (12 000 крб.) помічників, трьох начальників відділів (10 000 крб.), інспектора (10 000 крб.), лікаря для особливих доручень у медичній санітарії (9 000 крб.),юрисконсульта (10 000 крб.), трьох старших (7 200 крб.) і дев’яти молодших (6 600 крб.) діловодів з помічниками (5 400 крб.), бухгалтера (7 200 крб.), екзекутора–скарбника (5 400 крб.), архіваря – завідуючого дактилоскопічним бюро (5400 крб.), журналіста-реєстратора (5 400 крб.), бібліотекаря (5 400 крб.), секретаря начальника управління (5 400 крб.), двох старших (5 400 крб.) і трьох молодших (3 600 крб.) кандидатів на тюремну посаду, шести практикантів (1 800 крб.), двох кур’єрів (2 400 крб.), а також канцелярських урядовців 1-го ряду – дев’яти (4 200 крб.), 2-го ряду – дев’яти (3 600 крб.), 3-го ряду – 12 (3 000 крб.). Загалом на утримання 79 службовців управління витрачалося щорічно 411 200 крб. Кількість посад ГІПВ, яка теж підпорядковувалась начальнику ГУМЗ, була дещо меншою: головний інспектор (10 000 крб.), його помічник (8 400 крб.), діловод (6 600 крб.), його помічник (5 400 крб.) і канцелярські урядовці – по одному кожного з трьох рядів (4 200 крб., 3 600 крб., 3 000 крб.). Разом їх утримання коштувало державі 41 200 крб. 37. За Законом від 15 липня 1918 р. реформуванню підлягали і місцеві тюремні інституції, які раніше не мали визначеного для кожного з них зокрема штату службовців. Для восьми губернських і Миколаївської міської тюремної інспекції, а також територіально підлеглих їм місць ув’язнення з 1 квітня 1918 р. встановлювався єдиний розпис службової плати посадовим особам. Таврійська губернія своєї тюремної інспекції не мала. Місця ув’язнення, розташовані на її території, підлягали Херсонській губернській інспекції. Дев’ять тюремних інспекцій Української Держави відповідно до значення підлеглих їм в’язниць і району їх компетенції було поділено на два розряди. До першого віднесли Київську, Харківську, Катеринославську і Херсонську. до другого – Волинську, Миколаївську, Кам’янець-Подільську, Полтавську і Чернігівську інспекції. Оклади утримання за рік для інспекцій 1-го і 2-го розряду відповідно становили: інспектор – 9 600-9 000 крб., його помічник – 7 200-6 600 крб. Розмір платні діловодам і бухгалтерам інспекцій залежав не від розряду, а від місцевості. Вищим він був у Києві, Харкові і Катеринославі – 5 000 крб., в інших місцевостях – 4 700 крб., їхні помічники отримували відповідно 4 200 і 3 900 крб. Для канцелярських службовців всіх тюремних закладів вищий щабель платні встановлювався ще й в Одесі. Канцеляристи трьох рядів отримували відповідно 3 900-3 000 крб., 3 450-2 700 крб., 3 000-2 100 крб. річних. Залежно від кількості місць для в’язнів місця ув’язнення, підлеглі тюремним інспекціям, поділялися на п’ять рядів. До першого належали шість найбільших в’язниць: Харківська каторжна тюрма – 1 200 м., Миколаївський виправний арештантський відділ – 1 214 м., Київська губернська тюрма – 1 211 м., Одеська тюрма – 1 142 м., Херсонська каторжна тюрма – 1 215 м., Харківська губернська тюрма – 920 м. До другого – також шість в’язниць місткістю 500 – 700 в’язнів: Полтавський виправний арештантський відділ – 641 м., Єлісаветградська тюрма – 588 м., Миколаївська каторжна тюрма – 537 м., Херсонська губернська тюрма – 537 м., Катеринославська губернська тюрма – 581 м., Житомирська губернська тюрма – 500 м. До третього ряду увійшло 12 виправних арештантських відділів і в’язниць місткістю 250 – 400 в’язнів: Печенізький виправний відділ – 404 м., Вінницька в’язниця – 377 м., Андріївський виправний відділ – 373 м., Кам’янець-Подільська в’язниця – 370 м., Миколаївська №1 тюрма – 360 м., Бердичівська тюрма – 327 м., Луцька тюрма – 349 м., Бахмутська в’язниця – 300 м., Полтавська тюрма – 300 м., Чернігівська в’язниця – 300 м., Катеринославський виправний відділ – 257 м., Кам’янець-Подільський виправний відділ – 253 м. До четвертого ряду належало 12 повітових в’язниць, розрахованих на 150 – 200 в’язнів: Кременчуцька, Пинська, Луганська, Бердянська, Мелітопольська, Уманська, Черкаська, Миргородська, Ізюмська, Сумська, Гомельська і Ніжинська. До п’ятого ряду входили всі інші місця замкнення України. Їх особовий склад забезпечувався за трьома категоріями також залежно від кількості арештантських місць: 100 – 150 м., 50 – 100 м., до 50 м. «Штатний розклад управлінь окремими місцями замкнення передбачав: НАЗВА ПОСАДИ Кількість осіб Платня на рік у крб. Клас посади Ряд по пенсії одному всім Начальник місця замкнення: I ряду…………………………… I I………………………………... I I I………………………………. IV……………………………….. V………………………………… 6 6 12 12 80 6000 4800 4200 3600 3000 36000 28800 50400 43200 240000 VI VI VII VIII VIII III ст. I III ст. I IV V V Старший помічник начальника I ряду…………………………… I I………………………………... I I I………………………………. 6 6 12 4200 3500 3000 25200 21600 36000 VII VIII IX IV V VI Помічник начальника I ряду…………………………… I I………………………………... 24 54 3600 3000 86400 162000 VII IX V VI Старший лікар 12 5400 54800 VII За медич. станом Молодший лікар 82 3600 293200 VIII Старший фершал 12 2700 32400 IX Молодший фершал 164 2400 393600 X Священик I ряду…………………………… I I………………………………... I I I………………………………. IV……………………………….. 6 6 12 12 3600 3000 2400 1800 21600 28000 28000 21600 Диякон або псаломщик I ряду…………………………… I I………………………………... I I I………………………………. IV……………………………….. 6 6 12 12 2400 1800 1400 1000 14400 10800 16800 12000 Вчителі I ряду…………………………… I I………………………………... I I I………………………………. 12 6 12 3600 2700 2400 43200 16200 28800 VIII IX IX V VI VI Бухгалтери тюремних контор I ряду…………………………… I I………………………………... 12 18 3600 3000 43200 54000 VIII IX V VI Діловоди тюремних контор I ряду…………………………… I I………………………………... 18 76 3600 3000 64800 228000 IX X VI VII Урядовці тюремних контор I ряду…………………………… I I………………………………... I I I………………………………. 10 - 8 20 - 124 290 -162 3450 - 3000 3000 - 2700 2400 - 2100 34500 - 24000 60000 - 334800 48000 - 340200 IX IX X X X VI VI VII VII VII На утримання лікарям і церковному приходу в деяких тюрмах V ряду, а також взагалі на платню запрошеним лікарям спеціалістам і зубним лікарям і на платню духовенству іншої віри 236000 Р А З О М: 1058 3215.300 ПРИМІТКА I. Показані в цих штатах вищі оклади канцелярських урядовців кожного ряду надаються в таких тюрмах: Харківських каторжній і губерніальній, Київській губерніальній, Одеській і Херсонській каторжній. ПРИМІТКА II. Розклад зазначених в цьому штаті посад по окремих інституціях надається Начальникові Головного Управління Місцями Замкнення». За станом на 4 червня 1918 р. українські тюремні установи нараховували 23 855 загальних і одиночних місць для в’язнів. Територіально вони поділялися: Київщина – 2832/106, Волинь – 1566/211, Херсонщина – 2387/222, Харківщина – 3869/461, Таврія – 1089/55, Одеса – 678/407, Миколаїв – 2053/46, Полтавщина – 2090/193, Чернігівщина – 1907/86, Катеринославщина – 1831/105, Поділля – 1641/57 38. Розрахунки ГУМЗ на 12 листопада вказували на наявність у пенітенціарних закладах України 24 628 місць для в’язнів. Користуючись нормами кількості людських місць, які передбачались для охорони одному тюремному дозорцю згідно зі ст. 25 «Устава о содержащихся под стражею», міністр юстиції встановив загальну потребу тюремної сторожі – 4 537 осіб. Фактична ж її кількість становила 4 000 осіб. До кінця року ГУМЗ планувало залучити до тюремної сторожі що найменше 400 нових дозорців. «Встановлювався нормальний склад дозорців для місць замкнення різного обсягу: Порівняльна таблиця нормального складу дозорців місць замкнення різного обсягу Назва посад дозорців, а також назва варт і черга нарядів Обсяг помешкань для в’язнів, кількість варт і дозорців До 100 місць До 200 місць До 400 місць До 600 місць і більше Старші дозорці 1 2 4 5 Дозорці при воротах 2 2 3 3 Дозорці на вартах: на надвірних добових вартах на внутрішніх добових вартах 7 7 11 18 16 36 20 49 Дозорців при походках 3 3 6 7 Чергові по господарству - 1 2 3 Чергові по конторі - 1 2 3 Запасні 2 4 7 10 Р А З О М 22 42 76 100 В середньому один дозорець припадає на таку кількість місць для ув’язнених 4,5 4,76 5,26 6 Загальні витрати на тюремну сторожу передбачали: Назва посади Кількість осіб Річний розмір платні в крб. одному всім Старші дозорці I ряду…………………………… I I………………………………... I I I………………………………. 80 160 160 2700 2400 2100 216000 384000 336000 Молодші дозорці I ряду…………………………… I I………………………………... I I I………………………………. 800 1600 1600 2100 1920 1800 1680000 8072000 2880000 РАЗОМ 4400 - 8563000» Забезпечення тюремних установ. Завершив реформування тюремних інституцій Української Держави Закон від 25 листопада 1918 р. Цей нормативно-правовий акт остаточно затвердив їх єдиний штатний розклад. У розпорядження міністра юстиції з коштів Державної скарбниці асигнувалося 7 млн. 596 тис. крб., з яких витрачалося: на утримання урядовців тюремних інспекцій – 414 133 крб., управлінь місцями замкнення – 2 028 333 крб., особового складу тюремної сторожі – 5 330 400 крб.; на канцелярські видатки тюремних інспекцій – 59 800 крб. і управлінь місцями замкнення – 123 334 крб. 39. Загалом на 1918 р. бюджетний розпис статей видатків Міністерства юстиції по тюремній частині мав такий вигляд: утримання центральних установ – 361 148 крб., місцевих установ – 531 761 крб., різні видатки адміністрації – 55 000 крб., управління місцями замкнення та тюремна сторожа – 11 148 095 крб., конвойна сторожа – 237 603 крб., утримання в’язнів – 22 019 200 крб., наймання та утримання тюремних помешкань – 7 174 060 крб., перевіз в’язнів та конвою по залізницях – 50 000 крб., перевіз в’язнів та конвою по грунтових та водяних шляхах і перевіз ладунку – 60 000 крб., спорудження та ремонт будинків і купівля нерухомого майна – 3 500 000 крб., допомоги на різні випадки – 237 750 крб., різні видатки – 10 503 820 крб. У цілому на утримання тюремного відомства в гетьманському бюджеті передбачалося 55 914 443 крб. 40. Але швидко направити такі значні кошти за статтями призначення було не просто. Влітку 1918 р. ситуація з матеріальним забезпеченням українських пенітенціарних закладів залишалася напруженою. Так, 11 червня до київського губернського тюремного інспектора з Таращанської повітової в’язниці, яка залишилася без начальника, що за власним бажанням покинув службу, надіслав листа старший дозорець Яцевський. Він писав, що «в’язниця знаходиться у нещасному становищі. Із 12 дозорців залишилося 4. І ті заявили, що служать тільки до неділі. Якщо не отримують платні, ідуть додому. Я всіма силами намагався упросити послужити. Але все це марно, тому що до кожного дозорця приходить жінка і зі сльозами говорить: «Кидай тюрму». Арештанти 5 днів годувалися на свої кошти, а деякі були голодні. З сьогоднішнього дня німці взяли арештантів на свої харчі. Дозорці отримують хліб і борщ». Отримавши цього листа, 5 липня тюремний інспектор Київщини Степанов був вимушений доручити тимчасове виконання обов’язків начальника Таращанської в’язниці одному з класних чинів повітової Державної варти. А 28 липня було призначено постійного начальника – урядовця Шумського. Таращанська справа викликала особисте втручання начальника ГУМЗ А. В’язлова. 12 липня він доручив губернському інспектору провести з цього приводу службове розслідування, зазначивши, що «такі події у тюрмах повинні ширше досліджуватись з докладним повідомленням про це управління» 41. 18 липня до бердичівського повітового коменданта звернувся голова місцевого відділення Товариства піклування про тюрми з листом такого змісту: «Через відсутність на базарі харчів і крайню необхідність довольства арештантів в’язниці прошу Вашого розпорядження про відпуск за готівковий рахунок із місцевого інтендантського складу підрядчику Пеку: 400 пуд. сухарів, 75 пуд. гречаної крупи, 15 пуд. сала і 10 пуд. цукру. В’язниця залишилась зовсім без продовольчих продуктів і незадоволення цього прохання загрожує голодом арештантам, що може викликати безпорядок» 42. 14 серпня з подібним проханням до губернського тюремного інспектора звернувся голова Київського Товариства землеробських колоній і режимних притулків. Він писав, що «Київська виховна колонія для малолітніх розпочала збирання врожаю. Це викликає у зв’язку з дорожнечею робочих рук великі одночасні витрати. Незвичайно зросла дорожнеча продуктів харчування значно збільшує статтю кожнодених витрат. Настає час поточного ремонту споруд і заготівлі зимового облаштування для вихованців. Тому, бажаючи вийти із тимчасової кризи і зберегти установи від важких її наслідків, комітет товариства покірно прохає надати йому п’ять тисяч карбованців в рахунок коштів, що будуть передбачатися для колонії від Тюремної Інспекції на утримання вихованців» 43. Початок осені 1918 р. визначився певною усталеністю громадського порядку і налагодженням управління в багатьох галузях діяльності державного механізму, одначе не приніс загального поліпшення стану справ у тюремному відомстві. На наш погляд, на заваді цьому стала обмеженість соціальної спрямованості гетьманського тюремного реформування. Серед основних суб’єктів кримінально-караних відносин, якими є тюремна сторожа і в’язні, урядова увага за гетьманату зосереджувалася майже виключно на перших. З самого початку свого керівництва нова центральна адміністрація тюремного відомства пильну увагу стала приділяти матеріальному забезпеченню підлеглих службовців. Вже на другий день після прийняття Закону від 15 липня начальник ГУМЗ А. В’язлов обіжно надіслав губернським тюремним інспекторам таку телеграму: «Нові оклади утримання інспекцій, адміністрацій, дозорців тюрем ухвалені Радою Міністрів для введення з першого травня тікучого року. Для заспокоєння всіх урядовців прошу це оголосити. Негайно прошу телеграфувати кількість налічних і дійсно потрібних помічників начальників тюрем, старших і молодших дозорців, всього іншого персоналу в кожній тюрмі». Водночас з проблемами платні службовцям вирішувалися питання належного їх озброєння. 20 червня було надіслано обіжник до тюремних інспекторів з наказом начальника ГУМЗ про повідомлення його щодо наявності зброї у сторожі місцевих тюремних закладів. Крім того, зазначалося, що «належить повідомити Головне управління, де і в яких в’язницях була пограбована більшовиками зброя, і чи складені на пограбування акти». Доповіді про виконання цього наказу дають уявлення про озброєння гетьманської тюремної сторожі. Так, на 140 дозорців Київської губернської тюрми приходилося два кулемети системи «Кольт», 126 гвинтівок «Мосіна», 30 гвинтівок «Бердана», 30 гвинтівок іноземних систем, 20 трилінійних карабінів, 12 560 набоїв до них, 10 револьверів «Наган», 1 500 набоїв до них, 10 шабель драгунського зразка, відповідна шкіряна амуніція для зброї. В інших місцях ув’язнення на Київщині зброя була переважно тих само систем. У деяких повітових в’язницях на озброєнні дозорців стояли, крім «Наганів», револьвери «Сміт і Вессон», «Іверс і Джонсон». За доповідями, загалом зброї вистачало, місцеві тюремні начальники прохали здебільшого про заміну іноземних револьверів на «Нагани», гвинтівок «Бердана» – на «Мосіна». Амуніції майже скрізь було недостатньо 44. Гетьманський уряд докладав значних зусиль для заохочення служби в тюремному відомстві. Так, постановою від 25 листопада 1918 р. було визначено збільшені щорічні пенсії колишнім службовцям за часів імперії і Тимчасового уряду: начальнику Херсонської губернської в’язниці В. Єфим’єву – 2 350 крб., Полтавському губернському інспектору М. Мустафіну – 1 325 крб., начальнику Полтавського виправного відділу М. Мацевичу – 1 120 крб., урядовцю Полтавської губернської тюремної інспекції О. Кулакову – 650 крб., старшому дозорцю Гадяцької повітової в’язниці І. Оксюку – 200 крб.; молодшим дозорцям в’язниц: Полтавської губернської – М. Корсуну – 200 крб., Київської губернської – Х. Литку – 200 крб., Радомисльської повітової – Є. Цвіку – 160 крб., Ніжинської повітової – А. Нагорному – 156 крб., Роменської повітової – П. Козаченку – 156 крб., Полтавського виправного відділу – Я. Бідному – 156 крб., Миколаївської каторжної тюрми – В. Чегринцю – 110 крб.; родині молодшого дозорця Кременчуцької повітової в’язниці А. Лихогуба – вдові Марії і дочкам Марії, Вірі, Ганні – 140 крб.; родині молодшого дозорця Новгород-Сіверської повітової в’язниці С. Клеви – дочкам Матроні і Тетяні – 130 крб. 45. Досить чуйним було й ставлення до працюючих службовців. По-перше, абсолютна більшість з них займала ті ж посади, що й до гетьманського перевороту. Так, на Київщині всі начальники тюрем були призначені ще за царату. Ними були досвідчені чиновники: Ю. Гебіх – Київської губернської, І. Пономарьов – Бердичівської, М. Куликов – Васильківської, А. Глоба-Лотошенко – Звенигородської, М. Усенковський – Канівської, М. Рафальський – Липовецької, П. Вронський – Радомисльської, Д. Клаунінг – Сквирської, О. Шумовський – Таращанської повітових 46. По-друге, ті службовці, які тимчасово залишилися без посад під час реформування відомства, продовжували отримувати від держави плату. Наприклад, у послужному списку службовця Ізюмської повітової в’язниці О. Прозорова зазначено: «10 травня 1918 р. – згідно прохання призначений позаштатним старшим дозорцем на оклад 540 крб. за рік від скарбниці, наказ №46; 1 червня 1918 р. – переведений на оклад 1800 в рік від скарбниці, наказ №150» 47. 20 серпня 1918 р. начальник ГУМЗ А. В’язлов видав наказ за №112, який залишав за штатом з державним утриманням усіх посадових осіб ліквідованого будинку Київського виправного відділу, доки вони не одержать нових призначень. Разом з тим скорочувати кількість місць ув’язнення уряд гетьмана не збирався. Садибу Київського арештантського виправного відділу з головним будинком і майстернями, яку передали Міністерству фінансів для Експедиції заготівлі державних паперів, було вирішено побудувати за межами Києва «при умові примусової праці в’язнів», або придбати нові приміщення на 2 млн. крб. із асигнованих коштів 48. Тюремний режим. У цілому реформування пенітенціарної системи України за часів П. Скоропадського носило однобічний характер. Піклуючись про тюремників, гетьман майже не звертав уваги на умови життя в’язнів. Тюремний режим в українських в’язницях практично не відрізнявся від царських. Його засади регламентувалися статтями «Устава о содержании под стражею» вид. 1890 р., «Устава о ссыльных» вид. 1909 р. За порушення режиму і дисциплінарні провини в’язні підлягали стягненням, що були встановлені царськими законами від 23 травня 1901 р. про дисциплінарну відповідальність утриманих під вартою. Для в’язниць і виправних арештантських відділів встановлювався такий перелік дисциплінарних стягнень: догана; позбавлення права читання, листування, побачень, купівлі на свої гроші харчів, заборона розпоряджатися половиною зароблених коштів – всі на термін до одного місяця; конфіскація заробітку на термін до двох місяців; зменшення їжі, аж до утримання лише на хлібі і воді на термін до трьох днів; замкнення в карцер: «світлий» – на термін до одного місяця або «темний» – на такий само час, але з дозволом прогулянок один раз через кожні три доби на четверту. Різні види покарання могли застосовуватися одночасно і відновлятися за вказівкою начальника в’язниці 49. Крім того, слід мати на увазі, що більшість тюремного персоналу складали колишні царські службовці. У своїй повсякденній виховній роботі серед в’язнів вони використовували старі форми і методи, система застосування яких відповідала стійкому психологічному стереотипу російського тюремника. Тюремна адміністрація користувалася старими, надрукованими ще за царя, бланками, обліковими формами, правилами діловодства. Наприклад, у Харківській каторжній тюрмі, як і раніше, на в’язня складався постатейний список за номером з дактилоскопічним листком арештанта. Його графи передбачали: «категорія засланця», «прямує в оковах (ніжних чи ручних кайданах) чи без оковів», «може прямувати пішки чи не може», «чи потребує особливого пильного нагляду і на яких підставах», «склад родини засланця з позначкою про місце мешкання», «прикмети в’язня», «з якого звання походить» (малася на увазі станова належність – О.Т.), «чим займався до засудження», «освіта», «віросповідання», «яким судом засуджений (військовим чи цивільним)», «в котре засуджений», «сутність вироку», «час вчинення злочинного діяння і термін відрахування тюремного строку», «коли присуд приведений до виконання»50. Разом з тим демократичний вітер 1917 р. певною мірою торкнувся й свідомості колишніх царських урядовців, зокрема їхнього уявлення про істотні права і свободи людини, що суб’єктивно викликало деякі пом’якшення режиму в окремих пенітенціарних закладах. Цікаво навести з цього приводу випадок, що стався в Одесі. 8 листопада 1918 р. на ім’я Одеського міського отамана генерала Мустафіна надійшла скарга від начальника міської тюрми капітана Перелішина на неправомірні, на його погляд, дії товариша прокурора Одеського окружного суду Бонгарда. Перелішин вказав, що «наглядаючий за тюрмою п. Бонгард дозволив порушити Загальну Тюремну інструкцію, видавництва 1916 р., ст. 268, в якій говориться, що «побачення в’язнів, за винятком тих, які відбувають при тюрмі арешт, а також неспроможних боржників, дозволяється не інакше, як через грати». Виняток може бути допущений для хворих, як в’язнів, так і відвідувачів. Крім того, побачення підслідним, карним надаються за згодою не Прокурорського нагляду, а адміністративної влади». Скарга потрапила для розгляду до прокурора Одеської судової палати, якому 20 листопада прокурор Одеського окружного суду пояснив, що не вбачає у діях свого підлеглого злого наміру. Дійсно, з формальної точки зору п. Бонгард не мав права дозволяти побачення зазначеним категоріям в’язнів, порушуючи інструкцію. Але ж, на думку прокурора, його товариш «рахувався з житєйськими обставинами», звернувши увагу на те, що серед відвідувачів було багато людей похилого віку, а серед в’язнів не було небезпечних рецидивістів. Крім того, прокурор зазначив, що капітан Перелішин міг запросити дозвіл на побачення «без грат» у вищої тюремної влади, а потім діяти за її рішенням. Взагалі ж прокурор вважав, що скарга п. Перелішина – це «помста за те, що помічника начальника тюрми Дичковського намагалися викрити в отриманні хабара від в’язня А. Білих» 51. Певні надії на покращання життя в’язнів ГУМЗ пов’язувало з фахівцями, яких залучали до роботи в тюремних закладах. Постановою Тимчасового уряду від 29 липня 1917 р. (Зібр. Узак. і Розпор. Уряд. №197 ст. 1184) до складу управлінь місць ув’язнення було введено нові посади – бухгалтерів, учителів і рангових канцелярських урядовців. Гетьманський Закон від 15 липня 1918 р. також підтвердив їх офіційність. Але призвести до докорінних змін це не могло. Тим більше, що чіткого розподілу допоміжного персоналу за місцями ув’язнення не існувало, оскільки начальник ГУМЗ згідно зі ст. 28 «Устава о содержании под стражею» за необхідності мав право його переміщення з однієї установи в іншу 52. За Законом від 25 листопада 1918 р. допоміжний персонал було введено до штатного розкладу кожного окремого тюремного закладу. Але обіжником начальника ГУМЗ від 29 листопада вводився жорсткий режим використання коштів на утримання цих службовців, що не могло сприяти швидкому комплектуванню нових посад. Зокрема, в обіжнику зазначалося, що «раніше посади бухгалтерів і вчителів існували, але утримувалися частково із скарбових кредитів, частково із спеціальних фондів відомства». Тому «витрати, що були зроблені за рахунок економії коштів органів Товариства піклування про тюрми і виправні відділення, а також витрати із заробітних коштів на утримання осіб, які призначені на посади за новим розкладом, підлягають відшкодуванню в ці джерела із штатних кредитів тюремних товариств з розрахунку від часу призначення цих осіб на посади». Відшкодовувати ці кошти начальники тюремних закладів повинні були з оглядом «на обставини військового часу». А надалі витрати із спецфондів могли робити лише за дозволом ГУМЗ. До того ж начальник ГУМЗ рекомендував місцевим тюремним урядовцям замість обіймання штатних посад запрошувати лікарів-спеціалістів: хірургів, окулістів, стоматологів та ін., а також священиків за вільним наймом. Про потрібні для цього кредити доповідати ГУМЗ. Незважаючи на певні бюрократичні перешкоди, посади вчителів і канцеляристів вдалося укомплектувати. Вже 10 грудня начальник Київської губернської тюрми надіслав до інспектора списки для затвердження кандидатів на посади двох бухгалтерів, трьох діловодів, двох учителів. Натомість про лікарів було повідомлено, що їх не достає у зв’язку із пошестю тифу 53. Отже, залучення до роботи в тюрмах фахівців, діяльність яких мала покращити становище в’язнів, відбувалося вже в час агонії гетьманського режиму і тому не могло суттєво вплинути на стан тюремних справ. На тяжкі і без того умови життя в’язнів впливали й інші негаразди. Так, 4 червня 1918 р. В. Рейнбот, який на той час очолював тюремні інституції, був вимушений порушити перед Радою Міністрів питання про надання додаткового кредиту на суму 35 777 крб. для негайних ремонтно-будівельних робіт у місцях ув’язнення. Своє звернення він мотивував аварійним станом окремих арештантських помешкань і порушенням у них вимог мінімальних норм площі на одного в’язня (1,25 – 1,5 кв. сажені приміщення, включно площу коридорів і господарських будівель, товщину стін) 54. Через незадовільний санітарний стан у багатьох тюрмах здоров’ю в’язнів загрожували різні хвороби. 28 травня 1918 р. до Київської міської управи звернувся начальник «Будинку для заарештованих за присудом мирових суддів в м. Києві». Він зазначив, що «через відсутність своєї лікарні і навіть аптеки всіх хворих арештантів доводиться відправляти на лікування в різні лікарні м. Києва, звідки вони повертаються через відсутність вільних місць». Начальник «арештантського будинку» прохав дозволити хворим лікуватися у лікарні Київської губернської тюрми. Але 14 червня губернським тюремним інспектором йому в цьому було відмовлено. У відмові вказувалося, що «у теперішній час в цю лікарню прибувають і хворі з повітових в’язниць, які потребують або хірургічної, або спеціальної допомоги, і при зростаючій збільшеності в’язнів в ній місць може статися недостатньо навіть для своїх арештантів. Особливо ж не бажано розміщення в лікарні губернської тюрми хворих з арештантського будинку через наявність у місті і загалом в губернії інфекційних захворювань, включно висипного тифу і віспи». Побоювання губернського інспектора виявилися небезпідставними. 30 серпня на засіданні Київського губернського комітету Товариства піклування про тюрми було вирішено надати 1 000 крб. старшому лікарю Баранову на купівлю медикаментів до лікарні Київської губернської тюрми «для вжиття заходів по нерозповсюдженню пошестних хвороб у тюрмі і лікарні, як серед в’язнів, так і чинів адміністрації та дозорців». Ці кошти мали асигнуються через Київське казначейство з економічного капіталу Товариства 55. Незважаючи на значні бюджетні витрати по тюремному відомству, коштів загалом було недостатньо. 6 жовтня 1918 р. міністр внутрішніх справ І. Кістяківський у листі звернувся до міністра юстиції О. Романова: «губернські старости і міські отамани не мають адміністративної влади в тюремних справах, але їм доводиться за обов’язком служби займатися питаннями продовольчими і охорони арештантів. Хронічне запізнення асигнованих кредитів на утримання тюрем і далеко не відповідні дійсній потребі розміри їх примушують арештантів голодувати і загрожують відкритими бешкетами» 56. Службова діяльність тюремної сторожі. За умови знаходження в Україні численного австро-німецького військового контингенту тюремні службовці загалом контролювали становище у місцях ув’язнення. За травень – жовтень колективних безладь арештантів не визначалося. Мали місце окремі втечі із в’язниць, головною причиною яких найчастіше був брак тюремної сторожі. Так, 28 липня 1918 р. з Таращанської повітової в’язниці втік Іван Клименко, який був заарештований німецькою військовою владою за крадіжку 1 690 крб. За доповіддю київського губернського тюремного інспектора про цей випадок до ГУМЗ обставини справи були такими: о 6 годині ранку арештанти почали переносити з камер до клуні свої матраци, після чого повернулися до камер, а Клименку старшим дозорцем Яцевським було дозволено набрати води з діжки на подвір’ї. В цей час український дозорець пішов у контору в’язниці за хлібом для сніданку арештантів. Німецький вартовий, що здійснював зовнішню охорону, не помітив, як арештант вийшов через відчинену хвіртку до жіночого двору, а потім по драбині переліз на вулицю. За наслідками службового розслідування факту втечі арештанта губернський інспектор не звинувачував українських дозорців, яких залишилося на той час у в’язниці лише три, а прохав начальника ГУМЗ збільшити тюремну сторожу 57. Найгучнішою справою була втеча 11 вересня 1918 р. п’ятнадцяти в’язнів з Катеринославської губернської тюрми. Втікачам, які утримувалися в камері №12 тюремної лікарні, вдалося роздобути лом і лопату. Протягом 8-10 діб вони таємно готували підкоп на територію спиртового складу, який прилягав до тюрми. Землю ховали у матраци. О 5 годині ранку 12 вересня австрійський жовнір Людвиг Костецький, який стояв на посту, виявив дірку підкопу біля тюремної стіни. Проте затримати втікачів не вдалося 58. З виводом з України союзних військ перед тюремною сторожею постали серйозні проблеми. 7 листопада подільський губернський староста Кісельов доповів у департамент Державної Варти, що «австрійські збройні частини, які проходили з Балти через Ольгополь, супроводжувані ватагою зловмисних селян, розбили тюрму, звільнили арештантів, роздали їм гвинтівки» 59. Загалом звільнили 163 в’язні, серед яких було 20 жінок, 16 адміністративних порушників, а решта – «видатні розбійники і грабіжники, з труднощами і великими клопотами затримані» 60. 15 листопада міністр юстиції прохав міністра внутрішніх справ посилити своїми підлеглими в кількості 60 осіб сторожу Київської губернської тюрми, щоб завадити масовій втечі арештантів. 16 листопада вовчанський повітовий староста Харківської губернії був змушений у зв’язку з наступом більшовицьких загонів терміново евакуювати місцеву в’язницю, оскільки настрій серед арештантів був більшовицьким 61. 18 листопада сталася колективна втеча арештантів з Таращанської повітової в’язниці під час знаходження в ній з перевіркою прокурора Уманського окружного суду. Цей випадок свідчить про недбале виконання службових обов’язків тюремною сторожею. Так, дозорець Кустовський після обіду перепускав арештантів по троє з їдальні до камер. Але зненацька чергова трійка накинулась на нього, почала душити за горло і відібрала ключі від камер. Нападаючі стали відчиняти двері, але всі в’язні не вийшли. На крик Кустовського прибіг дозорець Макаренко, який відібрав ключі і загнав частину тих, які вийшли з камер. Вісім в’язнів все-таки вискочили на тюремний двір і втекли через ворота, що були відчинені для перепуску на побачення відвідувачів. За відсутності зовнішньої охорони в’язниць, що до того часу здійснювалася переважно союзними військами, під час антигетьманського заколоту Директорії вони ставали легкою здобиччю повстанців. При цьому внутрішня українська тюремна сторожа майже не чинила опору тим, хто звільнював в’язнів. Таким прикладом є випадок, що стався 23 листопада 1918 р. у Таращанській повітовій в’язниці, про який 1 січня 1919 р. Київський губернський інспектор доповів вже до ГУМЗ нової влади. Зокрема, він зазначив, що «о 9 годині вечора до тюрми під’їхали 12-15 озброєних верховців, наставили рушниці на виглядаючого у «волчок» приворотного дозорця Слободенюка і наказали йому відчинити ворота. Коли Слободенюк відчинив ворота, верховці в’їхали до тюремного двору, зійшли з коней і покликали начальника тюрми. Позаяк останнього в цей момент в тюрмі не було, то їх відвели до приміщення старшого дозорця. Приїхавші наставили на нього револьвер і наказали вести їх у корпус тюрми й там почали визволяти всіх політичних арештантів. Карні арештанти не визволялись. Таким чином було звільнено 56 в’язнів» 62. Отже, наведені документальні матеріали дають підставу стверджувати, що гетьманське реформування пенітенціарної системи в Україні торкнулося в основному перебудови тюремного апарату за зразком колишньої Російської імперії і суттєво не покращило умови утримання в’язнів, що суперечило проголошеним принципам побудови Української Держави як правової. Навпаки, відновлення російської імперської моделі функціонування тюремних інституцій зробило суворішим тюремний режим порівняно з часом Тимчасового уряду і Центральної Ради, що під час повстання Директорії і наступу радянських загонів зробило звільнених арештантів активними поборниками повалення гетьманату. §3. Німецько-австрійська військова юстиція В сучасній історичній думці 230-денне існування Української Держави в 1918 р. міцно пов’язується з перебуванням на її території німецько-австрійського військового контингенту, тобто залежність гетьманської влади від політики Берліна і Відня, про яку доводять реальні історичні факти, у висновках науковців носить аксіоматичний характер. Певні розбіжності мають місце лише у визначенні міри цієї залежності. Звичайно, що й охоронний апарат Української Держави не міг формуватися і функціонувати, не відчуваючи на собі впливу союзної військової машини. Деякі напрями українсько-німецько-австрійської співпраці в охоронній галузі попередньо вже висвітлювалися. Але ж загальний обсяг союзного втручання і в галузь гетьманської юстиції був настільки значним, що це питання вимагає окремого розгляду. Для визначення легітимних підстав діяльності союзних юстицій вбачається необхідним висвітлити характер зносин української та німецької влади. Насамперед для цього вважається слушним розставити кілька зовнішньополітичних акцентів. Зокрема, необхідно підкреслити, що не гетьманський уряд вибирав собі союзників із числа Центральних держав, а ці союзники, які до того вже були запрошені Центральною Радою, обрали кандидата на посаду гетьмана і окреслили політичну спрямованість його кабінету. Крім того, країни іншого табору – Антанти – не в змозі були на початку 1918 р. надати Україні допомогу для захисту від російської більшовицької навали. А саме більшовицька експансія і авантюристичні соціалістичні експерименти Центральної Ради, як ми доводили в першому розділі, стали одними з головних причин анархо-кримінальної ситуації в країні. Центрами проведення політичної лінії союзників в Україні були їхні дипломатичні місії, які очолювали: Німеччини – посол барон Мумм фон Шварценштайн, генеральний консул у Києві фон Тіль, консул у Харкові Шенштед, консул у Миколаєві Штоббе, консул в Одесі Онессейт; Австро-Угорщини – посол граф Й. Форгач, консул у Києві Гоффінгер, консул в Одесі Житковський 63. З усіх питань співпраці німецький та австро-угорський посли зносилися з українським урядом у Києві, а консули – з місцевою українською владою. Військові представництва союзників розташовувалися: Німецьке Вище командування на чолі з генерал-фельдмаршалом Германом фон Ейхгорном – у Києві (пізніше на чолі з генералом графом Кірбахом – у Вільні), Імператорське та Королівське командування Австро-Угорської Східної Армії на чолі з генералом від інфантерії Альфредом Краусом (пізніше генерал-фельдмаршалом фон Бельцом) – в Одесі. Окреме від столиці Української Держави місце розташування вищого австро-угорського воєначальника для більш дійових зносин з українською центральною владою викликало необхідність встановлення посад спеціальних уповноважених з обох сторін. Так, у Києві діяв Уповноважений Імператорського і Королівського Верховного головнокомандуючого генерал граф Спаноччи, а в Одесі – Генеральний уповноважений Ради Міністрів Української Держави С. Гербель (пізніше Г. Раух). Угоду між українським урядом і фельдмаршалом фон Бельцем про встановлення останньої посади було надіслано до Відня австро-угорським послом графом Форгачем 1 червня 1918 р. У цьому документі було зафіксовано, що влада Генерального уповноваженого українського уряду в м. Одесі поширюється на всю територію розташування Австро-Угорської Східної армії. Уповноважений відповідав за свою діяльність перед прем’єр-міністром України і від нього особисто отримував накази і розпорядження. До обов’язків Уповноваженого входило піклування згідно з законами Української Держави про інтереси місцевого населення, що підпадало під його юрисдикцію. На цій території у справах підтримки ладу і спокою йому підлягали всі губернські повітові старости та міські отамани. Управлінський апарат Уповноваженого копіював Раду Міністрів в мініатюрі. Його очолював директор, якому підпорядковувалися шефи адміністративних відділів, які керували діяльністю відповідно до департаментів київських міністерств. Уповноважений призначав і звільняв усіх підлеглих йому цивільних урядовців. Губернських старостів і міських отаманів він міг тимчасово усунути від виконання службових обов’язків, але остаточно справу вирішував прем’єр-міністр. Крім того, Уповноважений міг тимчасово припинити діяльність будь-яких адміністративних інституцій, скоротити чи розширити їхній штат; призначати вибори в органи місцевого самоврядування; видавати мобілізаційні і демобілізаційні розпорядження по війську, Червоному Хресту, господарським установам і владам, що дбають про українські збройні сили; доповнити, відмінити або змінити розпорядження командирів частин, старостів та міських отаманів. Але про всі ці особливі втручання у справи державного управління він мав рапортувати прем’єр-міністру. Управління зазначеними інституціями здійснювалося Уповноваженим шляхом видачі від імені гетьманського уряду наказів, розпоряджень, обіжних листів. За невиконання своїх наказів він міг покарати адміністративно винних штрафом до 3 тис. крб. 64. При Уповноваженому українського уряду діяв уповноважений Військового міністерства. Цю посаду обіймав генеральний хорунжий В. Семенов. В його функціях було забезпечення управлінського зв’язку з командуванням Східної армії Австро-Угорщини 65. В серпні 1918 р. прем’єр-міністр Ф. Лизогуб остаточно визначив схему зносин українських урядовців з австро-угорською військовою владою. У його зверненні до Державного секретаря С. Завадського зазначалося: «Деякі міністерства звертаються по різним питанням до Німецького командування групи Ейхгорна відносно випадків, які бувають у місцях розподілу австро-угорських військових влад. Вслід цього маю повідомити, що по питанням, які відносяться до випадків розподілу австро-угорської влади на місцях, належить звертатись чи до мого представника в Одесі, чи до уповноваженого Генерала Імператорського і Королівського Австро-Угорського Командування Графа Спаноччи, чи прямо до Австро-Угорського командування» 66. Розташування німецько-австрійського військового контингенту. Війська союзників, які за Брестськими домовленостями від 27 січня 1918 р. прийшли в Україну, складалися з шести німецьких і чотирьох австро-угорських корпусів. Німці розташовувалися таким чином: на Харківщині – І армійський корпус (45-та ландверна, 224-та та 91-ша піхотні, 2-га кавелерійська дивізії); на Катеринославщині – корпус генерала Кнерцера (16-та і 7-ма ландверні, 215-та піхотна дивізії, 4-та та 7-ма Баварські кавалерійські бригади); у Таврійській губернії – ІІІ армійський корпус (212-та та 217-та піхотні, 15-та ландверна дивізії); на Волині – ХХІІ резервний корпус (20-та та 22-та ландверні дивізії), на Київщині – XXVII резервний корпус (92-га та 93-тя піхотні, 1-ша кавалерійська дивізії); на Чернігівщині – ХІІ резервний корпус (35-та резервна, 11-та та 47-ма ландверні, 95-та піхотна дивізії). Австро-угорці розташовувалися: на Поділлі – ХХV корпус (54-та піхотна та 14-та гонведська дивізії) з оперативним підпорядкуванням штабу корпусу (Жмеринка) 155-ї угорської піхотної дивізії (Проскуров); на Катеринославщині – ХІІ корпус (9-та піхотна і 5-та гонведська дивізії) з оперативним підпорядкуванням штабу корпусу (Катеринослав) 15-ї піхотної дивізії (Павлоград) і ХІ корпус, штаб якого зосереджувався в Маріуполі, з оперативним підпорядкуванням йому 59-ї піхотної (Олександрівськ) і 4 кавалерійської (Юзівка) дивізії; на Херсонщині – ХVІІ корпус (11-та та 34-та піхотні і 2-га кавалерійська дивізії) з оперативним підпорядкуванням штабу корпусу (Херсон) 7-ї кавалерійської дивізії (Єлісаветград); в Одеському градоначальстві – 2-га кавалерійська і 30-та піхотна дивізії, підпорядковані безпосередньо командуванню Східної армії, частини останньої дивізії розташовувались також в Ананіїві і Тирасполі 67. При штабах корпусів, дивізій та окремих частин як німецьких, так і австро-угорських військ існували військово-польові суди, підсудності яких за законами своїх імперій підлягали всі кайзерівські і цісарські офіцери та солдати, а також бранці військового противника і населення в окупованих країнах. Вирішення питань про міждержавне розмежування підсудності. У лютому – квітні 1918 р. частини військ союзників України вели бойові дії на її території з анархо-більшовицькими формуваннями, що під загальним командуванням головкома Червоної армії «південних радянських республік» В. Антонова-Овсієнка намагалися здійснити збройний опір країнам Четверного союзу всупереч Брестському мирному договору. Тому відразу німецьке та австро-угорське командування в Україні зіткнулося з проблемою застосування примусу щодо громадян союзної держави. Доки узгоджувалися загальні принципи українсько-союзної юрисдикції стосовно місцевого населення, командири військових частин Німеччини та Австро-Угорщини діяли на свій розсуд. Так, командуючий Східною австро-угорською армією 23 квітня 1918 р. доповідав у Відень: «Розпорядження верховного командування щодо здійснення правосуддя на Україні не отримані. Українські громадяни, які ображають насильницькими діями зі зброєю в руках осіб імператорських збройних сил, розстрілюються відразу ж на місці. При вчиненні інших вчинків, залежно від їх характеру, з арештованими поводяться як з військовополоненими або їх передають в український орган влади. Українські судові органи в окупованих цісарськими військами областях у теперішній час не існують. Тому вкрай необхідно це питання української підсудності визначити хоча б тимчасово, доки українські судові органи не почнуть працювати. Найпростішим було б, якби український уряд погодився з тим, щоб певні правопорушення, визначені за згодою обох сторін, розглядали наші військово-польові суди і стосовно українських громадян. Але ж навряд чи можливо чекати, що ця пропозиція була б сприйнята, тому можна було б погодитися і з українськими військово-польовими судами. В галузях австро-угорських інтересів можливо було б мати такий військово-польовий суд при кожному командуванні корпусу, наприклад, в Жмеринці, Херсоні, Катеринославі, нарешті, в Одесі. Українському уряду можна надати в його розпорядження і на його вимогу для відповідного використання австро-угорських військових прокурорів, які володіють письмовою і усною українською мовою». Доповідь австро-угорського командуючого ґрунтувалася на результатах переговорів з урядовцями УНР. Ще 6 квітня цісарський офіцер для зв’язку при німецькому Вищому командуванні майор Флейшман телеграфував до Відня: «У зв’язку з візитом до мене начальника українського Генштабу, натякнув я серед іншого на питання про офіцерів-інструкторів для української армії. На підставі цього обговорення нині український військовий міністр просить мене для початку про відрядження військових осіб, які працюють в галузі юстиції, з метою організації військового судочинства. Український військовий міністр був би особливо вдячний за відрядження військового прокурора при військовому генеральному адвокаті капітана Айтеля Вітошинського і військового прокурора при Військовому міністерстві (відділ №2) старшого лейтенанта Деметра Коропатники на рік для виконання службових обов’язків в українському Головному військово-судовому управлінні. Крім вказаних осіб, були б бажані для названого управління як секретарі ще чотири старші українські юристи, які мають практичний досвід і володіють французькою мовою. Для отримання робочих місць їм необхідні рекомендації Українського клубу або інших українських представництв. Винагороду повинний сплачувати український уряд кожному із військових прокурорів за особистою домовленістю. Щомісячна плата для юристів, які займатимуться юридичною практикою, в розмірі 7 000 карбованців з наданням безкоштовної однокімнатної квартири». Цісарський уряд сприятливо поставився до пропозицій українських військових. 14 квітня офіцер штабу Східної армії полковник Кундман повідомив цісарське Міністерство закордонних справ, що переговори про відрядження австро-угорських військових юристів з метою організації української військової юстиції вже ведуться у Військовому міністерстві. А призначення на допомогу австро-угорським військовим прокурорам українських юристів «відповідає бажанням обох урядів». Через тиждень цісарське Військове міністерство вже визначило склад фахівців юристів, яких мали відрядити до українських військово-судових установ. Генерал внутрішньої служби Штайнер 23 квітня повідомив Міністерство цісарського двору у Відні про те, що військово-юридичне відомство рекомендувало для цієї місії військових прокурорів генерала Євгена Ріттера фон Дашкевича, майора Штефана Тизовського і обер-лейтенанта доктора Деметра Коропатники. Генерал Штайнер прохав міністра цісарського двору затвердити умови відрядження цих офіцерів. Пропонувалося, щоб Дашкевич залишався у відставці з виплатою пенсії, як і у Відні, Тизовський і Фединський вважалися у відпустці без сплати за посадою, а Коропатники мусив звільнити свою посаду у 2-му відділі Військового міністерства. Їхня службова платня за фактичним виконанням обов’язків і відшкодування переїзду в обидва кінці мали покладатися на український уряд. Кожному з цісарських юристів українська армія мала надати денщиків. Крім того, генерал Дашкевич міг взяти з собою свою родину, «витрати на різні переїзди якої теж повинен був сплачувати український уряд». Але ж, враховуючи фінансовий стан УНР, генерал Штаймер рекомендував Міністерству цісарського двору «залишити за собою право, якщо український уряд буде не в змозі вирішити питання грошової винагороди, маючи на увазі політичний характер місії, взяти на себе всі витрати» 68. Отже, союзники не відразу категорично ставили питання про підсудність українських громадян своїм військово-польовим судам. Остаточно його в ультимативній формі поставили перед П. Скоропадським лише після того, як було вирішено усунути від влади Центральну Раду. Сумнозвісний наказ генерал-фельдмаршала Ейгхора №21 з’явився 25 квітня 1918 р., тобто після розмови генералів Гренера і Скоропадського. Після цього вищий командувач союзників в Україні наказав: «1) Всі провини проти громадського порядку, всі карні злочини, як і всі злочинні вчинки проти німецьких і союзних військ, а також проти осіб, належних до них, підлягають виключно особливому німецькому військово-польовому суду. 2) Всі порушення громадського порядку, зокрема вуличні зібрання, забороняються. 3) Забороняється також всяка спроба порушення порядку або суспільної безпеки шляхом агітації, через друк чи якими б то не було іншими засобами. Газети, винні у таких вчинках, будуть негайно закриті. 4) Утворені українські судові органи продовжують свою діяльність у тих випадках, коли злочинні дії не підлягають покаранню згідно зі ст. 1. Ці постанови входять у силу негайно після опублікування» 69. Через три дні з’явився аналогічний наказ командувача Австро-Угорською Східною армією №3964. Але ж це зовсім не означало, що П. Скоропадський в обмін на гетьманську булаву віддав українську людність на повну поталу німецькій військовій «Феміді», як це трактувалося в деяких виданнях. З відновленням апарату української юстиції гетьманський уряд почав домагатися обмеження юрисдикції союзних судів щодо українських громадян. Насамперед гетьману вдалося переконати союзників у недоцільності застосовувати карні норми військового часу на всій території Української Держави. Вже на початку травня майор Флейшман телеграфував з Києва до Одеси командувачу Австро-Угорською Східною армією, що за узгодженням з цісарським Міністерством закордонних справ видаються розпорядження стосовно військової юрисдикції і виконання законів під час війни в Україні. Серед них такі: «1. Командування Східної армії за згодою Ейхгорна вводить для своєї області розташування однакові з німецькою областю визначення покарання. 2. Розподіл відповідальності союзним і українським судам, розмежування необхідного судового провадження і його застосування до правопорушень, що розглядаються за згодою командування Східної армії і командування Ейхгорна, залишається у межах верховної влади Ейхгорна, наданої йому 26 квітня (на спільний нараді німецького і австро-угорського командування в Україні – О.Т.) і пункту 4 заяви гетьмана (під час його зустрічі з Гренером – О.Т.). 3. Якщо необхідно перевищити ці обмеження, то попередньо слід мати рішення верховного цісарського командування. 4. Введення законів військового часу зараз не входить в обов’язки цісарського верховного командування. Судова практика наших військово-польових судів повинна надавати достатній захист нашим інтересам. 5. Виконання законів військового часу не може бути визначено як норма без обмеження і без попередньої підготовки на Україні. Їхнє провадження в життя стало б небезпечним, інакше вони можуть викликати опір, і було б безглуздим, оскільки навряд чи можливо очікувати їхнього виконання. Примусове виконання покарань також неможливе через брак засобів для цього. В результаті виявляється, що таким чином викладені зобов’язання, як вони представляють наші закони, не потрібні, щоб досягнути наших цілей, наприклад, врегулювати нормальне забезпечення харчами і підтримати нормальне економічне життя на Україні. Потрібні лише обмежувальні заходи, спрямовані на забезпечення роботи залізниць, копалень і т.п., проти страйків. Бажаний результат може бути досягнуто спеціальними постановами, які повинні був би видати український уряд і які мають стосуватися не наших законів та інтересів, а виключно бути спрямовані на забезпечення нормального економічного життя Української Держави. Тому не можна вводити закони військового часу. Пропозиції стосовно українських законів у цьому напрямі необхідно підтримувати» 70. У травні 1918 р. із урядовців Міністерства судових справ (юстиції) Української Держави було утворено комісію під головуванням товариша міністра професора С. Завадського, яка розробила пропозиції українського уряду щодо розмежування підсудності українських та німецько-австрійських судів. Пропонувалося: «1. Обмежити підсудність австро-німецьких судів випадками: а) справи про злочини, які спрямовані безпосередньо або побічно проти австро-німецьких військ; б) справи про злочини, скоєні чинами австро-німецьких військ. 2. а) право Української Слідчої Влади розпочинати у випадках відсутності відповідних Австро-Угорських чинів провадження попереднього слідства за злочинами, спрямованими безпосередньо проти Австро-Німецьких військ, з тим, щоб слідство обмежувалося необхідними діями, а потім надсилалося за належністю Австро-Німецькому начальству; б) право Української Слідчої Влади починати попереднє слідство за злочинами, спрямованими побічно проти Австро-Німецьких військ, з тим, щоб слідчий не пізніше одного тижня від початку слідчих дій надсилав про це повідомлення німецькому начальникові, від якого потім залежить сповістити про свій намір і прийняти справу до свого подальшого провадження. Примітка: Хотілося б, щоб заяву про бажання прийняти справу до свого подальшого провадження німецьке начальство: а) сповіщало слідчому не пізніше передачі звинувачених у відповідних справах українському суду і б) допускало до обговорення заперечення про те, що справа, як уже з’ясувалося ходом слідства, не є однією з тих, що належать німецькій підсудності. 3. Розпорядження німецького командування, щоб його судові органи за належністю сповіщали не рідше, ніж щомісяця, прокурорам сутність звинувачення та імена притягнутих до слідства німецькою владою українських громадян. 4. Допущення Вищим німецьким командуванням інформування у тих же справах прокурорів більш широкого і при тому більш частішого, ніж один раз на місяць, за умови, що прокурори будуть з’являтися за інформацією особисто або через своїх представників до властей, котрі будуть для цього вказані командуванням. 5. Розпорядження німецького командування, щоб його судові органи за належністю, склавши постанову про арешт українського громадянина, негайно надсилали копію його резолютивної частини (без мотивів) належному із прокурорів. 6. Припис місцевим австро-угорським владам, щоб вони не звільнювали своїми розпорядженнями заарештованих українською владою, не втручалися в галузь цивільних правовідносин і не зверталися з наказами до чинів Цивільного Суду на Україні, а всі свої побажання і пропозиції в тих чи інших випадках надсилали через українських прокурорів». Пропозиції української юридичної комісії були розглянуті вищим командуванням союзників. Відповіді були надіслані 30 червня на ім’я професора С. Завадського за підписами начальника штабу німецьких військ генерала Гренера і військового уповноваженого Австро-Угорської Східної армії майора Флейшмана. Німецька сторона погоджувалася на таке: «1) Щоб німецькі військові суди щомісячно надсилали українським прокурорам списки виниклих проти українських громадян та інших мешканців країни слідчих проваджень з визначенням провини; 2) Щоб прокурорам було надане право звертатися до німецьких військових судів з проханням про інформаційні довідки; 3) Щоб німецькі військові суди мали таке саме право, оскільки це їх цікавить, наводити довідки у прокурорів про слідчі провадження, які здійснюються в українських судах, особливо про їх безперервність». Решту українських пропозицій було визначено так: «4) У випадках, коли українські громадяни або мешканці України звертаються за сприянням до німецьких судів, ці суди мають право освідомлюватися у прокурорів про стан даного питання з метою досягнення можливості при вирішенні справи приймати до уваги інтереси українських властей. 5) У випадках, підсудних німецьким судам, але коли ці суди не в змозі негайно розпочати слідство, українські влади можуть провадити перші необхідні дії з тим, щоб негайно передавати справу найближчому німецькому суду. 6) У випадках, коли українські судові влади, які здійснили перші слідчі дії, вагаються у підсудності справи, принципово провадження повинно надсилатися до найближчого німецького суду для вирішення суперечок про підсудність». Така точка зору німецького вищого командування вважалася вирішеною остаточно. Для сповіщення з цього приводу розпоряджень відповідним військово-польовим судам воно прохало «якнайшвидшого надсилання німецькою мовою списку всіх прокурорів Української Держави, з вказівкою суду, при якому вони перебувають, і їхнього місця мешкання, а також губернії, де воно знаходиться». Відповідь австро-угорської сторони майже збігалася з німецькою. Зокрема, в ній було зазначено: «1) Імператорське і Королівське Головне Командування прийняло до відома, що наказ №3964, який стосується часткового підкорення цивільного населення, включаючи міліцію (мається на увазі Державну варту – О.Т.), військово-карній підсудності, залишається в силі у попередньому обсязі, і що арештовані українськими владами злочинці, які скоїли карні дії, спрямовані безпосередньо чи побічно проти Союзних Держав або військових чинів, негайно передаватимуться Імператорським та Королівським польовим судам. Імператорським та Королівським польовим судам підсудні карні дії цивільного населення, наведені в наказі №3964, які порушують лише побічно інтереси Союзних Держав. До таких дій додаються також підбурювання та агітація проти українського уряду і здійснення натовпом вбивства, розбою, розгрому та інших загальних деліктів. Імператорське та Королівське Командування згідно: 2) Щоб українські прокурори мали право наводити довідки в Польових Судах про виниклі проти цивільного населення карні справи і щоб ці суди були зобов’язані такі довідки надавати. Це право надається українській прокуратурі лише у справах, які побічно порушують інтереси Союзних Держав. 3) Щоб Польові Суди до кінця кожного місяця сповіщали українським прокурорам списки вирішених та порушених проти українського цивільного населення карних справ. 4) Щоб українські карні суди у термінових випадках, коли прийняття справи до провадження польовим судом неможливе, провадили невідкладні дії, необхідні для забезпечення доказів. Про такі випадки повинен бути сповіщений негайно найближчий Польовий Суд і йому повинно бути передано в найкоротший термін все провадження. Найближчі Польові Суди для прокурорів Окружних Судів: Кам’янець-Подільського – Польова Пошта 642, Вінницького – П/П 380, Єлісаветградського – П/П 377, Одеського – П/П 240, Херсонського – П/П 436, Катеринославського – П/П 635. 5) Щоб сумніви українських судів у порушеннях (побічних) інтересів Союзних Держав вирішувалися в стадії попереднього слідства, шляхом термінового надсилання провадження Імператорському та Королівському Головному Командуванню Східної армії. 6) Щоб Польові Суди зносилися попередньо з українськими прокурорами у випадках звертання до цих судів українських громадян за захистом проти спричиненої буцімто українськими судами несправедливості. 7) Щоб Імператорське і Королівське Командування, війська, установи коротко сповіщали українських прокурорів за належністю про випадки арешту українських громадян і передачі їх українському суду або наміри звільнити із ув’язнення арештованого українськими владами. 8) Щоб поміж Австро-Угорським командуванням, військами і установами, з одного боку, та українськими прокурорам, з іншого, були встановлені письмові зносини і всі відношення надсилалися безпосередньо прокурорам. Коменданти, війська і установи, а також судові органи у межах армії про це повідомлені». Отже, ми бачимо, що гетьманський уряд спромігся певних послаблень в режимі дій союзних військово-польових судів, який було оголошено напередодні квітневого перевороту. Дещо пізніше відбулося пом’якшення ставлення союзників і до режиму виконання покарань щодо засуджених їхніми судами. Наведемо звернення уповноваженого цісарського верховного командування України графа Спаноччи до українського міністра юстиції О. Романова від 24 серпня 1918 р.: «Імператорське і Королівське Вище командування Армій зарадило, що всі українські громадяни, яких засуджено австро-угорським польовим судом на в’язницю, мають негайно відбути її в українській цивільній в’язниці під військовим наглядом. Прохаю Вашу Вельможність схотіти повідомити мене про становисько Українського Уряду до цієї справи». Наступного дня український міністр юстиції надіслав з цього приводу листа до військового міністра, в якому зазначив, що не зустрічає «з свого боку перешкод щодо впровадження в життя викладеного вище розпорядження Австро-Угорського Вищого Командування», але хотів би почути «думку відносно порядку встановлення військового догляду над замкненими названої категорії». Проте 5 вересня генеральний бунчужний О. Рогоза відповів своєму колезі, що «військової варти немає, тому неможливо встановити вище зазначений військовий догляд» 71. Зовнішня охорона в’язниць залишилася покладеною на союзників аж до виводу їхніх військ з України. До речі, «німецька пунктуальність» не дозволяла їм навіть під час вирішеного вже питання про евакуацію покинути українські тюрми без передачі місцевій владі. Так, серед архівних справ знаходимо доповідь начальника Київської пересильної тюрми до губернського тюремного інспектора від 29 травня 1918 р. такого змісту: «Всі помешкання тюрми, за винятком квартири начальника і квартири старшого дозорця, передані з необхідним реманентом Німецькій військовій комендатурі в особі лейтенанта Байера». В іншій архівній справі нами знайдено рапорт до того ж самого інспектора, але вже нового петлюрівського начальника тюрми сотника Лизогуба від 2 січня 1919 р. Останній писав: «Доповідаю, що вчора до мене приходив німецький лейтенант і благав, щоби не тільки тюрма, а й Арештантський дім був прийнятий від німців не пізніше 10 цього січня, позаяк вони повинні поїхати з Києва» 72. Звичайно, що укладення домовленостей про розмежування підсудності із союзниками ще не означало їх непорушного виконання. Але слід відзначити, що український уряд продовжував гостро реагувати на кожне їх порушення з боку союзників. Наведемо витяг із журнального протоколу засідання Ради Міністрів від 5 серпня 1918 р.: «Слухали: Повідомлення Голови Ради Міністрів про надходячі до нього відомості з місць про незакономірні дії Австро-Німецьких військових властей. Постановили: а) Прохати всі відомства надіслати до Міністерства Закордонних Справ всі, які маються в їхньому розпорядженні, дані про незаконні дії Австро-Угорських та Німецьких військових властей. б) Доручити Міністерству Закордонних Справ до отримання від відомств відповідних даних звернутися з відповідною нотою від імені Ради Міністрів до представників обох держав» 73. 22 серпня про конкретні факти втручання союзників у справи української юрисдикції міністра закордонних справ Д. Дорошенка повідомив міністр юстиції О. Романов. Зокрема, в його листі було вказано: «29 березня. Визволення із Золотоноської в’язниці із погрозою застосування зброї військовополоненого Макса Авербаха, заарештованого українською владою за крадіжку. 2) 14 квітня. Примушення начальника Лубенської в’язниці прийняти заарештованого німцями С. Дубникова. 3) 15 квітня. Втручання озброєних німецьких офіцерів і солдатів у камеру мирового судді 3-ї дільниці Гомельського судового округу з вимогами, щоб Іцько Зелкін не поніс ніякої кари за продаж спирту. 4) 22 квітня. Розстріл без суду в м. Стара-Синява селянина Помпи. 5) 27 квітня. Відмова німецького коменданта м. Лохвиці Полтавської губернії визволити українського громадянина Луку Приліпина, який за складом злочину мав лічитися за українським прокурором. 6) 27 квітня. Арешт австрійським комендантом м. Деражні П. Гуменюка із с.Русанівка Летичевського повіту, який був звільнений українським судовим слідчим під заставу. 7) 27 квітня. Розстріл без суду і слідства селян хутору Калантаєво Черкаського повіту І. Лаврент’єва, І. Дяді, М. Паращенка. 8) 10 травня. Обстріл німецькими військами с.Сердюковки Черкаського повіту і розстріл без суду і слідства селян с.Гула Чередника і Бусмолого. 9) 16 травня. Заборона судовому слідчому німецьким комендантом с.Рудениця Гомельського повіту проваджувати попереднє слідство в м. Уваровичи. 10) 27 травня. Трус чинів польової німецької поліції у нотаря Н. Арнольда в Києві без представника української влади. 11) 7 червня. Заборона нотареві Матусевичу комендантом м. Рівно посвідчувати купчі на землі, орендуємі німецькими колоністами. 12) 17 червня. Розстріл за наказом лейтенанта Баварського уланського полку Гунштанга колоніста с.Кустарне Острозького повіту Й. Собинського. 13) 17 червня та 26 липня. Накази німецького коменданта м. Острога на Волині мировому судді прийняти незаконні вимоги колоністів Грюнвальда і Герцена і з’явитися в німецьку комендатуру. 14) 8 серпня. Наказ німецького коменданта м. Клинці мировому з’їздові і мировому судді звільнити їхні помешкання. 15) Вилучення із українських в’язниць арештантів, що лічаться за українською владою: 13 травня – Ф. Лейна, О. Бособрода із Золотоноської в’язниці; 18 травня – Й. Моргача, О. Кожина, Й Ребицького, П. Піліха із Прилуцької в’язниці; 18 червня – С. Лауфера і С. Русалановича; 21 червня – С. Четверикова із Одеської в’язниці». Звернемо увагу на те, що більшість із визначених порушень союзників припадали на час владування Центральної Ради або на початок гетьманування П. Скоропадського, коли вище союзне командування ще не відповіло на пропозиції української юридичної комісії щодо розмежування підсудності. Незважаючи на це, міністр юстиції у зверненні до МЗС цілком справедливо домагався, «щоб вилучення із діловодства Судових Слідчих потрібних справ мало місце лишень в тому випадку, коли в розпорядженні військової влади будуть матися підвалини до передачі справи до Військового Суду; вимагання ж військової влади надсилати Судовими Слідчими справ за для одного ознайомлення надалі не повинне мати місце» 74. Вище союзне командування в Україні досить хворобливо поставилось до заяв українського уряду про незаконні вчинки німецьких та австро-угорських військових, вимагаючи їх докладних доказів. 1 вересня Ф. Лизогуб був навіть вимушений застерегти МЗС від різких звертань до союзників з цього приводу. У листі до Д. Дорошенка він зазначив: «Німецьке Найвище Командування повідомило мене, що Українські Офіції дуже часто передають німецьким інституціям як доказані факти тільки чутки, не перевіряючи їх вірності. Внаслідок цього може бути те, що в німецьких інституціях будуть відноситися з великим недовір’ям до таких повідомлень, котрі таким робом будуть знищені всякої вартості і, окрім цього, може бути небезпека, що буде прийняття невідповідних і недоцільних мір». Копію листа прем’єра було передано на виконання до директора департаменту законодавчих справ МЗС з дорученням міністра про «необхідність пильно стежити за тим, або німецьким інституціям не передавались як доказані факти неперевірені чутки» 75. Водночас деякі переконливі звертання українських урядовців про порушення союзників знаходили в останніх розуміння. Перед нами лист міністра юстиції О. Романова до німецького Вищого командування від 15 вересня 1918 р. Ось його зміст: «З надісланих до мене відомостей з’ясовано, що поліцейське відділення німецької комендатури м. Бердянська звернулося через поліцейського офіцера до міського мирового судді з письмовим проханням по цивільній справі Коган-Бергер, щоб Когану у позові відмовити. В іншому випадку комендант буде вважати себе вимушеним оскаржити дії мирового судді у належної влади. У зв’язку з тим, що втручання поліцейських установ у приватні цивільні судові справи і спроби вищевказаних установ вплинути погрозами на судочинство не може бути терпимим ні при яких обставинах, я маю честь прохати верховне командування дати по цьому певні вказівки». Хоча і з запізненням, але 31 жовтня О. Романов отримав від німців відповідь. Начальник їхнього Генерального штабу генерал Гренер у ній зазначив, що «стосовно суперечки про наймання Коган-Бергер у великому Токмаці належним установам зроблені вказівки, що втручання німецьких військових установ у цивільно-правові суперечки мешканців між собою не повинні мати місця» 76. Таким чином, з огляду на наведений фактичний матеріал, дозволимо собі стверджувати, що гетьманські судові органи, хоча й були обмежені у своїй компетенції, але здійснювали суверенну державну владу. Стосовно ж ролі німецьких та австро-угорських військ у функціонуванні гетьманського режиму, на наш погляд, доцільним було б навести порівняння І. Нагаєвського про те, що досить схоже після другої світової війни «діялося в Західній Німеччині, коли там перебували війська колишніх ворогів, а тепер союзників – американців, англічан і французів» 77. Про діяльність союзних військово-польових судів у гетьманській Україні 1918 р. цікаві свідчення залишив сучасник тих подій, присяжний повірений А. Гольденвейзер. За його споминами ми маємо уявлення про характер німецького судочинства. Постійного складу військово-польового суду не існувало. Члени суду призначалися в кожному окремому випадку наказом командуючого генерала – начальника відповідної військової залоги союзників. Підготовка справи, слідство, прокурорські обов’язки, а також нагляд за виконанням вироків покладалися на «судового офіцера» (Gerichtsoffizier), посада якого передбачалася при штабі кожної військової частини або при військовій комендатурі союзників. Судовий офіцер головував на судовому засіданні і керував нарадою суддів під час узгодження ними вироку. Судовий процес був вільним від формальностей і не особливо зв’язаний законами. Суд міг на свій розсуд підвищувати або принижувати покарання, передбачені німецьким кримінальним кодексом за відповідні порушення закону. Крім того, начальник військової залоги мав необмежене право не затверджувати і змінювати вже оголошені вироки суду. Від нього також залежали допущення на судове засідання захисників, віддача справи до суду, призначення засідань судів. Ці його повноваження, а також судово-процедурні правила викладалися в окремій друкованій інструкції Вищого військового командування Німеччини в Україні. Але цей документ як військова таємниця цивільними особами із числа українських громадян для читання на руки не видавався. Слухання справи в судовому засіданні здійснювалося німецькою мовою. Звинувачені та інші суб’єкти судового процесу із числа українських громадян мали спілкуватися з чинами суду через перекладача. Отже, ми бачимо, що німецькі військові суди були далекими від демократичних здобутків європейського та північноамериканського судочинства того часу. Разом з тим маємо визнати, що судовий процес не був формальним, а спирався на систему доказів, яку наводило судове слідство. Про особисту участь як захисника при розгляді однієї із карних справ у німецькому суді А. Гольденвейзер згадував: «Я лично не сомневался в обвинительном вердикте. Отношение судей к подсудимым, как к русским, революционерам и евреям, было явно враждебным. Флеш (судовий офіцер – О.Т.), подзадориваемый наличностью защиты, изо всех сил старался добиться обвинения. Казалось, что, каковы бы ни были результаты следствия, приговор должен был прежде всего поддержать немецкий престиж и уж во всяком случае не оскандалить Флеша. С большим волнением возвратились мы поэтому в зал, когда нас позвали для объявления приговора. «Суд постановил, – заявил Флеш, – признать подсудимых оправданными. У суда имеются подозрения, что речи возмутительного содержания действительно были произнесены. Но следствие не дало тому достаточных доказательств…» «Немецкая добросовестность за себя постояла», – подумал я, услышав этот неожиданно-приятный приговор. Немецкие военно-полевые суды налагали на подсудимых очень тяжкие наказания: 5 лет тюрьмы за пустяшный проступок Гельфмайна, 21/2 года тюрьмы за нарушение приказа о выдаче оружия и т. п. могут служить тому примерами. Положение подсудимых, незнающих немецкого языка, было ужасно; произвол «Gerichtsher’а» (коменданта) и всепоглощающие функции «Gerichtsoffizier’а» мало соответствовали представлению об упорядоченном судопроизводстве. Однако если сравнить эти суды с остальными формами политической расправы, которые практиковались в то время, то придется признать, что это была еще наилучшая форма. Она была лучше административных высылок, производимых в большом количестве самими немцами; и она была несравненно лучше полицейских репрессий, за которые принялось гетманское правительство» 78. Каральні заходи. Говорячи про поліцейські репресії, А. Гольденвейзер мав на увазі позасудові санкції, які застосовувала українська місцева влада до порушників обов’язкових постанов губернських старостів чи міських отаманів. Але, до речі, союзне військове командування теж досить часто вживало позасудові примусові заходи до місцевого українського населення. Маємо цікаві дані про кількість позасудових арештів у Новоушицькому повіті на Поділлі у червні 1918 р. Згідно з повідомленням начальника повітової варти прокурора Кам’янець-Подільського окружного суду від 6 липня за цей час арешти здійснювались неодноразово: Державна варта – 3 рази (всі за крадіжки), повітовий староста – 1 (за агітацію проти українського уряду), повітовий військовий комендант – 2 (у справі про виступ козаків), австро-угорська жандармерія і військові – 29 (за агітацію проти австро-угорських військ, грабування майна землевласників, напад на австро-угорських жовнірів, а Яков Бондарь – за «фальшування документів у земській управі»). Абсолютна більшість адміністративно заарештованих була селянами 79. Найпоширенішими позасудовими санкціями, що застосовувались союзниками до місцевого українського населення, були контрибуції. Цей вид покарання був колективним і використовувався за неможливості персонально встановити порушників. Найчастіше контрибуції накладалися за вбивство чи поранення солдат і офіцерів союзного військового контингенту. Наприклад, за наказом начальника Маріупольської австро-угорської залоги контрибуція на 270 000 крб. було накладено на населення порту і робітничих селищ за 5 цісарських загиблих солдат і 7 поранених офіцерів під час нападу місцевих партизан 23 і 24 липня. Контрибуція розподілялася між всіма мешканцями вказаних населених пунктів. До тих, хто її не здавав, передбачалася примусова конфіскація майна 80. Перед нами доповідь начальника варти одеському міському отаману від 1 серпня 1918 р.: «Вчера в 10 ч. вечера вольноопределяющийся младший унтер-офицер Тадеуш Левандовский 90 пехотного полка при возвращении домой на Хуторской улице был тяжело ранен револьверной пулей в спину проходящим штатским. Он скончался от ран. На город Одессу, по этому случаю, наложена контрибуция в 40 000 рублей. Об этом имею честь уведомить Ваше Превосходительство. Эта контрибуция должна быть внесена до 15 числа текущего месяца» 81. Звісно, що утримання контрибуції не могло схвально сприйматися місцевим населенням. Щодо тих, хто відмовлявся сплачувати кошти, не поодинокими були факти застосування фізичної сили. Наведемо для прикладу свідчення мешканця с.Богданівки Остерського повіту Чернігівщини Р. Теплюка, яке він зробив судовому слідчому 25 вересня 1918 р.: «Я затрудняюсь перечислить, кто именно тогда же уплатил деньги, но одно знаю, что контрибуция была собрана почти полностью. Дениса Теплюка, Петра Бойко, Наума Бобко и Демьяна Веленского комендант, под конвоем вартовых, не знаю зачем, заводил с площади в помещение, откуда были слышны крики, а когда указанные выше лица вышли из помещения, то жаловались, что по приказу коменданта их били шомполами. Причитающуюся с меня сумму 1 100 рублей я не мог внести сразу, т. к. такой суммы в наличности не имел. Должен сказать, что первоначально с меня причиталось 800 руб., и когда узнал, что комендант требует немедленной уплаты, то пошел по селу, чтобы одолжить у кого-либо эти деньги. Во время моего отсутствия явился вартовой, и когда жена моя сказала, что я ушел одолжить деньги, то вартовой приказал жене идти к коменданту. Жена моя Наталия Гавриловна отправилась и, как потом мне рассказывала, была выругана комендантом площадной бранью и, кроме того, комендант ударил ее три раза. Почему именно на меня было наложено еще 300 руб. контрибуции, я не знаю. Эти 300 руб. я должен был уплатить в понедельник 30 сентября. В этот день в нашем селе снова был комендант и собирал деньги с лиц, не уплативших еще своей доли, и с тех лиц, на коих была наложена дополнительная контрибуция. Сбор контрибуции сопровождался неистовством со стороны вартовых. Последние, не знаю каким образом, оказались пьяными, бродили по селу, требовали всевозможных съестных припасов, за которые платить отказывались, грозили побоями тем, кто сразу не давал, в избе Демьяна Зеленского выбили стекла, избили старуху 80-ти лет – Марию Романенко. Перечислить подробно все бесчинства варты я не могу, т. к. не ожидая окончания сбора контрибуции, и видя при каких условиях этот сбор производится, я спешил в Киев одолжить 3 000 руб.» 82. Подібні випадки в той час траплялися нерідко. Крім того, союзні війська в ході каральних експедицій застосовували до місцевого населення й інші примусові заходи, які не визначалися судовою владою. Зокрема, це були підпали помешкань і руйнування їх за допомогою артилерії. Наведемо кілька документальних свідчень цього. 3 серпня 1918 р. з Херсонщини до міністра внутрішніх справ було надіслано доповідь олександрівського повітового старости такого змісту: «21 липня с.р. вдосвіта з села Павлиша підійшов до м. Новогеоргієвська ескадрон 10 Драгунського Австро-Угорського полку й, оцепивши місто та встановивши гармату в напрямку міста в 1/2 версти, вистрілив два рази в повітря. О 4 годині ранку командуючий ескадроном ротмістр Говинер запросив до себе в. о. Міського Голови м. Новогеоргієвська Вороніна й запропонував йому зібрати в 11 год. дня все мужське населення від 16 років й, коли все було виконане, він, Говинер, оповістив населенню через того ж Вороніна зібрати й видати йому до 3-х годин дня 500 рушниць, інакше місто буде обстрілюватися бойовими снарядами й обкладено контрибуцією в 250 000 крб. О 3-й годині того ж 21 липня мешканцями було принесено всього 3 рушниці, на підставинах чого почався обстріл міста, котрий рідко продовжувався до 5 год. дня. Вистріляно 14 снарядів, при чім опісля кожного гарматного вибуху вчинявся кулеметний вогонь. В 7 годин вечора, коли Міський Голова з представниками від міста: генералом Покрасовим, підполковником Кюблером і громадянами Борисом Екслером, Петром Нестеровим та Павлом Пановим з’явився до австрійського коменданта ротмістра Говинера для условлення, то останній розклав контрибуцію таким чином: на місто Новогеоргієвськ – 135 000 крб. та 40 сорочок й на окраїни міста Новогеоргієвська – д.д. Закаміння й Прилипки Новогеоргієвської волості – 90 000 крб. та з кожного двору по одній сорочці. На другий день, 22 липня, о 12 год. дня, представники міста внесли повністю виможну суму грошей й 240 сорочок; представники деревень Закаміння й Прилипки внесли усього 30 000 крб. та 120 сорочок. З внесеної суми по проханню делегації через 3 дні повернено Говинером: місту – 35 000 крб., котрі й звернені до міської каси; д.д. Закаміння й Прилипки повернено 20 000 крб. За для виконання накладеної контрибуції постановою Новогеоргієвської Міської Думи 21 липня ввечері була зібрана вимагаєма з мешканців міста сума розкладним чином: по 11 крб. з чоловіка обого полу, 53 000 крб., тимчасово взяті в міської каси, в д.д. Закаміння й Прилипки речі та кошти одбиралися. За час обстрілу міста, вбита дочка місцевого громадянина І. Удовенка – Гапка, 17 років, тяжко поранений в груди громадянин Василій Матвійович Клюєв, котрий поправляється, легко поранені: син Клюєва Василь, 12 років, дівчина Соня Абрумовна Рабинович, 18 років й громадянка Явдоха Васильовна Никитенко, 60 років. Зіпсовані в м. Новогеоргієвському помешкання: 1) Купріяна Івановича Шатацького – одбитий вугол дому, розбито 2 вікна й 5 шибок. 2) У Василя Клюєва пробита ?тіна дому, розбито одне вікно й окремо 6 шибок. 3) У Донченка пробитий наскрізь вугол будинку, зібрана частина стелі, знищена піч, вікно, побита дрібними осколками стіна. 4) У Якова Леонтійовича Обушка пробита наскрізь стіна дому, пошепчений коридор, 4 дверей, та 10 шибок у вікнах. 5) У Пилипа Яковлевича Донченка пробита в 3 місцях стіна столярної майстерні і розбито 4 нових скрині. 6) У Василя Микитовича Микитенка вибито вікно з рамою, пробита стеля й пошепчена частина стіни. Зброя знесена така: рушниць – 62, рушниць для полювання – 65, самопалів – 6, холодної зброї – 66, ручних гранат – 2, газових масок – 2. Недодані спочатку 160 сорочок від м. Новогеоргієвська тепер видані австро-угорському комендантові». 14 серпня 1918 р. новоушицький повітовий староста доповідав подільському губернському старості про таке: «12 серпня в 5 год. дня через с.Вербовець із м. Мурованих-Куриловець провозилася пшениця під охороною австрійських солдатів. В с.Вербовці коні деяких підводчиків не змогли далі везти вантаж. На випадок базарного дня на ярмарочному майдані знаходилися підводи, із числа котрих австрійські солдати хотіли взяти декілька підводів. Під час розмови з австрійськими солдатами підійшов мешканець с.Вербовець Параній Самборський і почав з ними розмовляти на німецькій мові; один із австрійських солдатів вдарив Самборського прикладом, після чого натовп селян накинувся на солдатів, солдати відкрили по натовпу стрілянину. У боротьбі був вбитий один австрійський солдат, важко поранений селянин с.Мациорського Калюської волости Андрій Артемів-Кучерявий і легко поранена селянка Старої Гути Віктория Моржвинська. Гвинтівка в убитого австрійського солдата взята Дмитриєм Самборським, з якою він зник. 13 серпня вранці в с.Вербовець прибув Австрійський загін на чолі з комендантом, охопив місто і в 11 год. ранку обстріляв його гарматним і кулеметним вогнем. Від обстрілу загорілися і згоріли будівлі, належні Григорію Михайловичу Тросцинському, Федіру Дем’яновичу Тучинському і Василю Михайловичу Милькевичу. Після обстрілу австрійський загін увійшов до міста і підпалив будинок і клуню, належні Парфенію Григоровичу Самборському, запідозреному у підбурюванні натовпу проти австрійських солдатів, і потім примусив внести протягом 3-х годин 50 000 крб. контрибуції: з християнського населення – 35 000 крб. і єврейського – 15 000 крб. Контрибуції взято з християнського – 32 000 крб., а єврейського – 15 000 крб. Дізнання для з’ясування винних у підбурюванні натовпу проти австрійських солдатів проводжується начальником Державної варти» 83. 3 жовтня 1918 р. таємне повідомлення до директора ДДВ по освідомчому відділу надіслав київський губернський староста. Він писав: «С возвращением прошения уполномоченных Тулинецкого сельского общества сообщаю, что, как донес каневский повитовый староста, 4 августа с.г. в село Тулинец прибыл немецкий отряд для отобрания оружия и выяснил на месте виновных в убийстве в названном селе 12 июля 4-х человек из комендантской сотни и поджоге дома, принадлежащего помещику Иосифу Янковскому. На собранном при сельской управе сходе выяснено, что виновными оказались местные крестьяне: Денис Макаренко, Денис Просоровский, Деонисий Онищенко, Петр Кузьменко, Никифор Галушка, Корней Галушка, Мирон Галушка, матрос Адам Зинченко, Демид Добренко, Максим Хорошу, Афанасий Лупонос, Семен Бобырь, Леонтий Назаренко, Тимофей Галушка, и Константин (по фамилии не выясненный). Также установлено, что во время пожара из дома Янковского расхищали вещи селяне того же села: Петр Колесник, Роман Погорелый, Василий Галушка и Корней Галушка, скрывавшиеся с оружием. По распоряжению лейтенанта немецкого отряда отрядом комендантской сотни в селе Тулинцах были сожжены дома главных виновников приведенного выше преступления: Адама Зинченко, Прохора Лизогуба, Корнея Апанасенко, Матвея Галушки, Корнея Галушки и Федора Галушки и забраны по распоряжению того же лейтенанта принадлежащие этим лицам и находившиеся в домах носильные вещи, которые переданы отряду комендантской сотни, а у Корнея Опанасенко убиты две коровы и взята лошадь для нужд сотни. На сельском сходе лейтенантом немецкого отряда и лично начальником варты предложено собравшимся селянам добровольно сдать оружие, и свезти в экономию разграбленное имущество, но население оружие не снесло, заявив, что такового у них не имеется. Относительно разграбленного имущества, принадлежащего помещику Янковскому, общество заявило, что оно согласно возвратить таковое г. Янковскому, но так как часть имущества уже продана, то они согласны уплатить деньгами и для ведения переговоров с помещиком по этому делу избрали делегатов во главе со священником Колосовым. Названному обществу было предложено в течение 7 дней задержать и передать в распоряжение судебных властей скрывшихся упомянутых выше преступников, что последним также не исполнено за исключением случая, имевшего место 17 августа, когда в с.Тулинец выезжал для производства расследования помощник повитового старосты Проценко, к которому добровольно явился возвратившийся в село один из подозреваемых соучастников в убийстве 4 чинов комендантской сотни – Арсений Лупонос, который последним и был арестован и препровожден в г. Канев в распоряжение судебного следователя». 16 жовтня з подібною доповіддю до міністра внутрішніх справ звернувся губернський староста Чернігівщини. Він доповів, що «29 августа с.г. по распоряжению немецких военных властей было сожжено в селе Пятовске Стародубского уезда 94 двора и в д. Янькове 23 двора местных жителей за то, что в селе Пятовске и д. Янькове имеется более 30 человек, которые находятся в большевистских бандах, оперирующих в лесах дач Пятовска и Янькова и соседних селениях. Банда эта по уговору с некоторыми жителями села Пятовска и Янькова в ночь на 29 августа с.г. ввезла в Пятовск 4 пулемета и с четырех сторон стала обстреливать училище, в котором помещались немецкие войска. В свою очередь немецкие войска также открыли огонь по банде большевиков, которая разбежалась. По распоряжению немецких властей был созван сход Пятовска и Янькова, где было предложено выдать лиц, участвовавших в нападении на немецкие войска, после чего было установлено, что из жителей села Пятовска участвовали в нападении Нил Пасенюк, Козьма Короткий, Климентий Подольный и Дмитрий Галушка, которые после обстрела из села скрылись вместе с бандой. Кроме того, немцами в виде контрибуции забран скот, хлеб и разное имущество, расстреляны брат большевика Савелий Суслов и житель села Осколково Миндель Рыклин, у коего имели приют большевистские банды» 84. Отже, варто зазначити, що випадки страти військовими союзниками України її громадян без суду і слідства траплялися. Але ж безперечних документальних свідчень про це, крім зазначених у вищевказаному зверненні О. Романова до Д. Дорошенка від 22 серпня 1918 р., не відомо. Не наводили їх і радянські дослідники. Про найбільшу каральну акцію австро-угорців в Україні вказує у своїй монографії В.І. Петров. За його даними, під час придушення селянського повстання в с.Канеж Єлісаветградського повіту на Херсонщині 3 червня 1918 р. «карателі розстріляли і повісили на крилах вітряка 117 активних учасників повстання, яких виявили за сприянням місцевих багатіїв» 85. Але при цьому автор не зазначає, чи відбувався над страченими суд. 8 серпня 1918 р. в московській газеті «Вперед» з’явилося повідомлення про те, що «в с.Акимівці Ново-Покровської волості Катеринославського повіту, австро-угорськими владами за вказівкою чиновника особливих доручень при губернському старості корнета Черниці розстріляно 12 чоловік і один повішений» 86. Проте ми знову не можемо сказати, чи відбувався над ними суд. Серед переглянутих архівних джерел вражає лист інспектора Петриківської вищої школи Новомосковського повіту до відділу освіти Катеринославської губернської управи від 5 листопада 1918 р. В ньому зазначалося, що навчання в цій школі було припинено, «бо каральною експедицією перед дверима і вікнами школи повішано і розстріляно кілька чоловік, яких трупи не було прибрано на протязі трьох днів» 87. Але ж і в цьому випадку відомості про слідство і суд, які б передували страті, відсутні. Залишилися документальні свідчення про страти українських громадян за вироками німецьких та австро-угорських військово-польових судів. Так, у м. Сміла на Київщині 14 липня 1918 р. було розстріляно 7 селян. Вирок їм було винесено німецьким військово-польовим судом за напад 7 липня на німецьких військових і службовців української Державної варти, під час якого кілька з них загинуло 88. Разом з тим притягнення до військово-польового суду союзників українського громадянина ще не означало обов’язкову його страту, як намагалася зобразити радянська історіографія. Наприклад, якщо за скоєні неправомірні вчинки німецькими законами не передбачався смертний вирок, військово-польові суди визначали такі покарання: «довічне тюремне ув’язнення, або – до 15 років; виправні роботи до 5 років або штраф до 15 000 марок» 89. Загалом відоме сьогодні історико-правовій науці архівне підґрунтя не дає підстав для сумнівів щодо жорстокості військової «Феміди» союзників в Україні 1918 р. Але ж, на наш погляд, їхній «каральний млин» не набув таких обертів, як за часів попереднього і майбутнього більшовицького панування в Україні. Крім того, аналіз розвитку відносин між Центральними державами наприкінці літа – на початку осені 1918 р., коли визначилася тенденція до усталеності правового життя в Українській Державі, дозволяє стверджувати, що обсяг справ, належних до союзної підсудності, мав скорочуватися, а відтак вона не загрожувала українській незалежності і мала тимчасовий характер. На користь такого висновку наведемо ще вирази двох німецьких офіцерів. Перший з них – командир польового підрозділу Ганс Типтур у своїх мемуарах згадував: «Наш прихід поклав край пануванню чорноти, вже не можна було безкарно грабувати і красти в садибах, на фабриках, в магазинах і в квартирах; вже не можна було виступати в ролі соціалізуючої сили проти заможних, вже не можна було грабувати німецьких колоністів чи взагалі зривати злість, а, навпаки, треба було заставити себе підкорятися законному порядку і іншим скасованим речам, що після цієї райської необмеженості було досить неприємною справою» 90. Другий – командувач фельдмаршал Ейгхорн, піднімаючи чарку на обіді гетьмана за його здоров’я, сказав: «І коли в різних околицях цього краю нас не приймають з радістю, але з недовір’ям і навіть з відвертою ворожістю, це болить мені до живого. Усе ж я вірю, коли Україна як самостійна і незалежна держава стане на свої власні ноги, тоді ці люди, – за винятком хіба тих, хто з особистої користі хочуть продовжити стан революції в безкінечність, – з подякою згадають німецьких солдатів» 91. На нашу думку, якби не повстання Директорії та більшовицька навала з півночі, ці слова Ейгхорна мали бути підтвердженими життям. Натомість майже вісім десятиліть панування комуністичної ідеології на теренах більшої частини України діаметрально змінили уявлення її мешканців про військову присутність Центральних держав у 1918 р. Замість закінчення ОХОРОННИЙ АПАРАТ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПІД ЧАС ПОВАЛЕННЯ ГЕТЬМАНАТУ П. СКОРОПАДСЬКОГО Зовнішньополітичні передумови. У вересні 1918 р. один за одним почали вибувати із участі у світовій війні союзники Німеччини. Поразки на фронті призвели до відмови воювати болгарських солдат. Вони повстали проти свого командування, проголосили Радомирську республіку і спробували захопити Софію. Болгарський уряд з великими труднощами розгромив повстанців, але, злякавшись нових безладь, розірвав відносини з австро-німецьким блоком і 29 вересня капітулював перед Антантою 1. Відчуваючи близьку поразку Німеччини, нові акценти у своїй зовнішній політиці зробила Радянська Росія. Український генеральний консул О. Кривцов повідомляв з Москви про можливість денонсації в односторонньому порядку Росією Брестського миру, а відтак і відмови виконання відповідних зобов’язань. Це викликало занепокоєння в гетьманських урядових колах. 2 жовтня 1918 р. Рада Міністрів, розглядаючи питання про вжиття заходів щодо «врятування самого існування Української Держави», вирішила встановити союзні відносини з російською Добровольчою армією. В Катеринодарі з’явився колишній товариш голови Державної Думи С. Шидловський, якого гетьман призначив на посаду харківського губернського старости. Він запропонував добровольцям допомогу зброєю в обмін на участь у захисті гетьмана від більшовиків, але отримав від Денікіна відмову. «Білий» генерал жадав офіційного звернення гетьмана про допомогу. В цей час у Києві вже діяв представник Добровольчої армії полковник Неймирк, а насправді агент підпільної монархічної організації «Азбука» на прізвисько «Капке», який проводив хитромудру комбінацію для тиску на гетьмана з метою переконання його у доцільності офіційного звернення до Денікіна. Згоду на цей план мала підтвердити умовна телеграма: «Всі здорові. Павло.» Але тоді за умови знаходження ще достатньо сильного військового контингенту союзників в Україні гетьман не наважився на публічне оголошення зміни політичного курсу держави. Через одного зі своїх ад’ютантів, графа Д. Олсуф’єва, П. Скоропадський влаштував «випадкову» зустріч з Неймирком, на якій висловився, що майбутнє України не уявляє інакше, як у складі Росії. А в цей самий час за вказівкою гетьмана до Берліна вже виїхав міністр закордонних справ Д. Дорошенко з метою домогтися сприяння Німеччини у допущенні «представників самостійної України на мировий конгрес». 17 жовтня у своїй грамоті гетьман оголосив, що стоїть «на ґрунті незалежності Української Держави і на її суворому дружньому нейтралітеті, виражаючи надію, що і держави Згоди «визнають наш державний суверенітет». За узгодженням з німецьким командуванням готувалися надзвичайні дипломатичні місії до Парижа (М. Могилянський), до Ясів (В. Дашкевич-Горбатський), до Вашингтона (І. Коростовець). За розрахунками німецької дипломатії визнання самостійності України у післявоєнній перебудові світу дозволило б зберегти на цій території політичний вплив Німеччини і не залишитися у міжнародних відносинах на самоті. За планом, складеним у Берліні, гетьману належало провести «українізацію» Ради Міністрів, після чого новий кабінет мав офіційно звернутися до Німеччини з проханням залишити свої війська в Україні. 17 жовтня на таємній зустрічі П. Скоропадського і німецького консула Тіля, який тимчасово заміщав відсутнього посла, був визначений запланований список нової Ради Міністрів 2. Пізніше П. Скоропадський згадував з цього приводу: «У Німеччині воєнна партія не відігравала ніякої ролі, а вся справа перейшла в руки соціалістичного міністерства Шейдемана. Таким чином, той курс, який був у нас взятий раніше, і ті люди, які до тої пори знаходилися в уряді, більше не підходили до моменту. Дипломати німецькі це розуміли, там вони ж і отримували відповідні інструкції із Берліна впливати на мене в тому ж дусі». Для виконання нового німецького дипломатичного плану гетьман був вимушений розпочати переговори з Українським національним союзом. Цей блок опозиційних партій щодо гетьманської моделі державного правління в Україні було створено наприкінці травня 1918 р. Спочатку до його назви залучалося визначення «національно-державний». Через два місяці після того, як 12 липня лідери УНДС В. Винниченко і С. Петлюра за численними донесеннями Державної варти про їхню антидержавну діяльність були заарештовані, блок виключив зі своєї назви слово «державний» і взяв курс на повалення гетьманського режиму. До складу УНС увійшли: УСДРП, яка звільнилася від лівого крила соціал-демократії, що прилинуло до більшовиків; УПСР, яку з липня 1918 р. називали не соціалістами-революціонерами, а «Центральною фракцією українських соціалістів-демократів»; УПСС, яка після злиття соціалістів-самостійників з Українською народною партією прийняла назву останньої; УПСФ, яка суттєво не змінила федералістських положень своєї програми. Головою УНС став А. Ніковський, а після звільнення із в’язниці (на відміну від С. Петлюри, який просидів за ґратами майже 4 місяці) з 18 вересня – В. Винниченко 3. Переговори тягнулися дев’ять діб, за час яких згоду на участь в новому гетьманському кабінеті дали лише соціалісти-федералісти. Натомість десять міністрів російської небільшовицької орієнтації оголосили про свою колективну відставку. Приводом для цього став обшук чинів Державної варти в апартаментах київського готелю «Марсель», де розміщувалася радянська мирова делегація Х. Раковського. Обшук був здійснений в ніч з 12 на 13 жовтня за наказом міністра внутрішніх справ І. Кістяківського і сприяв остаточному зриву українсько-радянських мирових переговорів, що порушувало німецькі плани щодо самостійності України. Очолив міністерський бойкот сам І. Кістяківський, який оголосив пресі, що гетьман доручив йому скласти новий кабінет, але поставив при цьому нереальні умови. У відповідь міністр внутрішніх справ вирішив залишити навіть цю посаду, вважаючи, що в «новому кабінеті згоди не буде», і передав справи своєму товаришу В. Рейнботу 4. Крім останнього, в оголошеному 26 жовтня складі кабінету, нові портфелі міністрів отримали: А. В’язлов – юстиції, В. Леонтович – земельних справ, С. Меринг – торгу і промисловості, М. Славинський – праці, П. Стебницький – народної освіти та мистецтв, О. Лотоцький – віроісповідань, С. Гербель – продовольчих справ, державним контролером став Петров. Решта міністрів і сам прем’єр залишилися на посадах. Серед новопризначених УНС дісталося три міністерські посади (народної освіти, юстиції і праці) і посада державного контролера. Всі особи, які їх обійняли, були членами партії соціалістів-федералістів. Інші представники УНС відмовилися співпрацювати з гетьманом, вони домагалися скликання Національного конгресу, що мав вирішити магістральні напрями нової внутрішньої і зовнішньої політики держави. Гетьман не заперечував проти цього, сподіваючись, що зможе використати конгрес для консолідації суспільства країни, але ж невдовзі з’ясував, що конгрес мав вирішити й питання «форми державного будування в Україні», тобто домогтися усунення його від влади. На засіданні нового кабінету за мінімальною більшістю голосів (8 проти 7) ухвалу про скликання конгресу було відхилено. Голосування виявило відсутність одностайності в уряді щодо влади гетьмана і не зупинило УНС, який 30 жовтня організував Повстанський оперативний штаб на чолі з командиром залізнично-технічних військ О. Осецьким 5. З оперативних джерел гетьман відразу довідався про підготовку повстання, що схилило шальки терезів його політичного курсу в бік російської орієнтації. Остаточно зробити цей крок П. Скоропадського спонукали й зовнішньополітичні події. 30 жовтня 1918 р. визнав поразку перед країнами Антанти султанський уряд Туреччини. 3 листопада було підписано капітуляцію Австро-Угорщини 6. 7 листопада, за 7 днів до формального завершення світової війни, із Ясів до Одеси прибув французький консул Енно, який 7 і 9 листопада надіслав до Києва німецькому вищому командуванню і гетьманському уряду телеграму від імені держав Згоди про те, що вони «визнають існуючий зараз український уряд, очолюваний гетьманом», і про те, що «вирішення всіх суперечливих політичних і соціальних питань, особливо самовизначення національностей, буде докладно розглядатися після того, як військові сили держав Згоди та їхні політичні представники прибудуть до Києва» 7. При цьому слід враховувати, що таке рішення держав Згоди щодо країни – союзника Німеччини не могло відбутися без певних ультимативних умов з боку переможців. На наш погляд, немає підстав для сумнівів у рядках з мемуарів П. Скоропадського, де він писав про звістку від довірених осіб про те, що «Entente, і особливо Франція, яка є головною діючою державою із числа держав Згоди на Україні, не бажає рішуче говорити з українським урядом, доки він стоїть на точці зору «самостійності», і що тільки федеративна Україна може мати успіх у них» 8. Отже, гетьманська дипломатія спромоглася визнання української державності країнами-переможницями де-факто. Остаточно рішення щодо де-юре українського суверенітету мала визнати світова спільнота. Цілком впевнене розуміння цього постулату міжнародного права, на нашу думку, й було головним керівним гаслом гетьманського урядування в листопаді – грудні 1918 р. Так само, як у внутрішній політиці П. Скоропадський вважав своїм обов’язком довести країну до «обраного Сейму», у зовнішній – він намагався досягти її участі у міжнародному післявоєнному конгресі. Без підтримки з боку більшості українських національних партій гетьман був змушений шукати прихильників за суто соціальним принципом. Тому, на нашу думку, його альянс з російськими колами слід розглядати не як зраду національним інтересам України, а як спробу збереження в ній у майбутньому передусім несоціалістичної моделі влади. На користь такого висновку свідчить підтримка гетьмана делегатами 2-го Всеукраїнського з’їзду хліборобів, що у кількості 1 000 осіб зібралися в Києві 4 листопада 1918 р. Зокрема, у їхньому зверненні до гетьмана було зазначено: «Вірте, що у всякий час ви зустрінете в нас цілковиту допомогу в усіх ваших починах для рідної України» 9. Досить відверто пояснив свої дії в той час і сам П. Скоропадський. У спогадах він зазначав: «Я дійшов висновку, що мені залишилося обрати одне з двох рішень. Або стати самому на чолі українського руху, намагаючись захопити все в свої руки. Виконання уявлялося таким чином, що я сам оголосив би про скликання Національного Конгресу, причому склад членів змінив би, доповнивши його членами не одних лише партій. Тоді я, так би мовити, міг замінити ті рішення, на які розраховували Винниченко і компанія, і хоча, якщо так можливо висловитися, обскубаний, міг утриматися при владі. Інше рішення було – рішуче закрити конгрес і спертися на ті офіцерські формування, про які я говорив вище, а якщо потрібно, оголосити офіцерську мобілізацію» 10. Отже, обираючи друге рішення, П. Скоропадський керувався насамперед не владними мотивами, а зберігав вірність соціально-економічним і правовим засадам державності, оголошеним у перший день його гетьманування. Він враховував переважність на той час міжнародної думки щодо самовизначення націй. До речі, це було доведено Паризьким конгресом, що визначив Версальську систему післявоєнного державного устрою Європи. Тому підґрунтям свого нового політичного курсу гетьман вбачав боротьбу з анархічними тенденціями в суспільстві, для чого й намагався консолідувати відповідні сили. Розклад союзного військового контингенту. На початок листопада 1918 р. вже стало зрозумілим, що військовий контингент Центральних держав в Україні, на якому базувалася система гетьманату, сам перетворився в анархо-кримінальне джерело. Від безладь австро-угорських і подекуди німецьких солдатів стало потерпати не лише місцеве населення, а й співробітники всіх служб українського охоронного апарату. Картину розкладу військового контингенту союзників ілюструють архівні документи. За доповіддю начальника вартової дільниці ст. Жмеринка Чорномор-Задерновського, до начальника карно-розшукового відділення Вінницької повітової варти «2 листопада 1918 р. 35 австрійських солдатів в трактирі у зв’язку з революційними подіями в Австро-Угорщині влаштували мітинг, який скінчився поголовним п’янством. Біля 11 години вечора австрійці вийшли із трактиру і натовпом рушили по місту зі співами та стріляниною у повітря. Стрілянина продовжувалась години до 4 ночі, після чого настала тиша до ранку. Вранці австрійці, у великій кількості п’яні, з’явилися на вулицях, де розпродавали різні казенні речі. Інший гурт спрямувався до коменданта міста, заарештував його та його помічника і всіх австро-угорських офіцерів, що там знаходились. До цього часу окремі купки солдатів у місті заарештовували і зривали погони зі своїх офіцерів. Декілька офіцерів було розстріляно біля церкви, багатьох офіцерів, зриваючи погони, били. Так продовжувалося до 8 вечора. Тоді солдати пішли до австрійських інтендантських складів, які знаходяться за місцевістю, що називається «Кавказ», де стали грабувати ці склади. Грабежі тривали до ночі, майно вантажили на підводи і везли до міста, де продавали за безцінь перекупщикам-жидам. Майже все населення міста і найближчих сіл приймало участь у грабежах складів, майно таскали мішками по домівках і вивозили на підводах в села. Особливо багато майна вивезли до Браїлова та Станіславчика, десятки підвід. Потім склади підпалили. Населення у паніці сховалося по домівках, бо австрійці почали громити найбільш цінні магазини у місті. Четверо невідомих, одягнених у австрійську форму, увійшли до мануфактурного магазину на базарі, вбили дочку власника магазину і розграбували товар. На другий день австрійці почали частково від’їжджати на батьківщину і 4 листопада їх залишилося 200-300 чол. Ніяких реальних заходів вжити було неможливо через відсутність збройної сили, на яку б можливо було покластися. 19 міських вартових та 20 чол. залізничної варти були безсилі придушити цей рух і ми обмежувалися тим, що розійшлися у всі кінці міста та стежили, куди ховається награбоване. А коли прибули вартові із Вінниці, Браїлова, Станіславчика та інших місць, почалася правильна боротьба з тим, що коїлося. Австрійці, які залишилися, були роззброєні, награбоване відбиралося і були вжиті заходи до охорони майна міщан. Всі арештанти (політичні та кримінальні) були австрійцями випущені на волю. Зараз розшукуються». 2 листопада відбулися мітинги австрійських вояків в Одесі: матросів – у порту, а солдатів – у Воронцовському палаці. Пограбувавши околиці в місцях мітингів, австрійці навантажились в ешелони і виїхали додому. 3 листопада події на зразок Жмеринських відбулися в Тирасполі. За винятком того, що австрійська охорона міської тюрми втекла, залишивши в’язнів замкненими. Повітовий староста терміново організував побудинкову охорону від австрійців з числа місцевих мешканців, а начальник міської варти взяв під охорону тюрму. Цього ж дня столичний отаман отримав доповідь від «начальника Контррозвідувальної Служби всього району Південної Армії» підполковника Бермонда. Останній доповів, що «за надійшовшими відомостями на Волинському кордонному посту Січові Стрільці роззброїли Австрійські частини і, з’єднавшись з більшовиками та невеличкими німецькими частинами, рухаються у напрямку ст. Фастів». 5 листопада прокурору Вінницького окружного суду його товариш Мазаракі доповідав про те, що добою раніше «ольгопільський австрійський комендант втік у Варшаву, залишивши 200 солдатів і офіцера, який згодом теж зник. Солдати перепилися, вчинили стрілянину на Гоголівській вулиці, продають майно та гвинтівки. Чини варти протидіяти їм не змогли. Солдати відбирають у місцевого населення фураж і продовольство, настрій у них «більшовицький». Австрійці-більшовики заарештували командний склад корпусу, зривають погони та кокарди зі своїх та українських офіцерів, звільнили селян, заарештованих за більшовицьку агітацію, в м. Балта вбили 6 австрійських офіцерів». 6 листопада начальник варти ст. Бирзула Симонович надіслав телеграму до отамана варти залізничного району: «Зараз ліквідував продаж коньяку на станції, яким із вагону торгували австрійські солдати і помічник австрійського станційного коменданта. З труднощами вивезене за семафор вино у чотирьох діжках знищено сьогодні. Були спроби місцевого населення вкрасти рушниці зі складу біля станції, де зберігається понад 2 000 рушниць, що охороняли австрійці. За участю вартових спробу ліквідовано. Небезпека для станції зростає, оскільки на ній зберігається ще багато снарядів. Повторюю про необхідність надсилання німців». 7 листопада до командира Подільської кордонної бригади надійшла телеграма начальника Сатанівського загону сотника Скворцова, який доповів, що «селяни всіх сіл збунтувалися і з розбійницькими ватагами напали на кордон, захопили зброю, козаків побили. Бунчужного Лабутіна важко поранили. Зброю селянам передали австрійці, які відходили». Того ж дня губернський староста Кисельов із Кам’янця-Подільського повідомив директора ДДВ про те, що австрійські солдати, які проходили із Балти через Ольгопіль до Чечельника, розбили в’язницю, звільнили арештантів, роздали їм гвинтівки, спалили справи архіву. Повітовому старості Титаренку і начальнику Ольгопільської варти заочно був винесений вирок – смертна страта. Їм на допомогу із Балтського, Вінницького, Гайсинського і Ямпільського повіту губернський староста доручив надіслати по 25 чинів варти, але у повідомленні до ДДВ він зазначив, що в успіх від цього заходу мало вірить, «якщо не будуть відряджені німецькі частини, які упорались би з австрійцями». 8 листопада директору ДДВ телеграфував начальник вартового відділення на ст. Волочиськ Будаговський: «Шостий день іде розгром вантажів і складів. Вся територія станції оточена тисячним натовпом і підводами місцевих селян, озброєних гвинтівками та ручними гранатами. Іде безперервна стрілянина і кидання бомб вдень і вночі. Прибулі із Австрії тисячі полонених теж приймають участь у грабежах сумісно з населенням, варта і залізнична охорона не в силах боротися. Робота станції фактично призупинена». Того ж дня надійшли доповіді до начальника залізничного відділу ДДВ Делянова зі ст. Новоселиця, де були розгромлені спиртові склади і розкрадені гроші залізничних службовців, та з Єлісаветграда, де австро-угорські солдати разом з місцевою біднотою пограбували багаті будинки і промислові підприємства. А начальник Могилів-Подільської повітової варти Грицкевич надіслав доповідь такого змісту: «О 2 годині ночі на восьме число румуни увірвалися на ст. Окниця, обеззброїли та заарештували надісланий для охорони станції і службовців загін під командою корнета Гриневича. У зв’язку з грабежами станції місцевими селянами і військовополоненими мною вчора була вислана з загоном зброя для озброєння надійних осіб. Прошу вжити заходи по звільненню загону і службовців залізниці» 11. Таким чином, ми бачимо, що майже вся частина території Української Держави, на якій розташовувались австро-угорські війська, перетворилася на арену масових безладь і виступів кримінальних елементів. Що мав робити гетьман? Звичайно, те, що кожний голова держави в такій ситуації – застосовувати війська. 8 листопада було надіслано гетьманський наказ, в якому П. Скоропадський зазначив: «Для підтримки порядку і законності на місцях оголошую губернії: Катеринославську, Херсонську, без міста Одеси, Подільську, Таврійської губернії повіти Дніпровський, Мелітопольський та Бердянський, а також градоначальство Миколаїв на військовому стані з наданням всієї повноти влади відповідним командирам корпусів…Вказаним командирам корпусів присвоюються права командуючого окремою армією, стосовно ст. 600 «Положения о полевом управлении войск в военное время», вид. 1914 р. та глави ІІ «Правил о местностях, объявленных состоящими на военном положении». Цивільним владам керуватися додатками до ст. 23 «Свода Губернских Учреждений» (том ІІ Зводу Законів колишньої Російської імперії, вид. 1892 р.). Військовий стан входить у силу в 0 год. 5 хв. з 8 на 9 листопада». Одеське градоначальство оголошується в стані надзвичайної охорони, з наданням міському отаману прав, зазначених в ст. 122-116 «Устава благочиния и безопасности» 12. Отже, військовий стан оголошено, але де ж гетьман мав взяти військові сили для забезпечення виконання свого наказу, коли власна українська армія на той час складалася лише з корпусів офіцерських кадрів? Знову ж таки П. Скоропадський мав обирати: чи німецький контингент, стомлений від війни і жадаючий якомога швидше повернутися додому, чи російські добровольці, згуртовані на південно-східних кордонах України, а подекуди і в її межах ідеєю безпощадної боротьби з більшовизмом? Між тим саме життя давало українському гетьману відповідь. Зі втечею австро-угорських військ з України зону їхнього розташування стали займати німці. Так, 7 листопада начальник Одеської міської варти доповідав директору ДДВ: «Прибувають німецькі частини із Константинополя. В місті ще до 3-х полків австро-угорської армії. Більша частина австрійців в районі ст. Товарна. У місті австрійці п’яні. Хорвати вбили своїх офіцерів. Деякі австро-угорські офіцери одягаються у цивільний одяг і очікують від’їзду солдатів, в ешелонах не їдуть. Вночі до Одеси прибуло 10 пароплавів із Константинополя, 7 із них німецьких». Наступного дня від нього ж надійшла телеграма: «3 гірські артилерійські полки прибули з Палестини. Залишаються за проханням міського отамана в Одесі, як і 22 піхотний і 65 артилерійський полки 217 піхотної дивізії. Прибула 5 ландверна дивізія. Австрійських піхотних, артилерійських і кавалерійських полків в Одесі немає. Залишилися технічні частини і незначна кількість фельджандармів без всякого призначення. Продовжують продавати зброю. В Раздєльній продавали цукор по смішних цінах – 5 крб. за мішок». Крім новоприбулих німецьких військ, була зроблена передислокація їхніх частин на Катеринославщину, Поділля, в Херсонську губернію і Північну Таврію із числа корпусів, розташованих у німецькій зоні Української Держави. Але ж незабаром німецькі частини спіткала схожа доля австрійського військового контингенту. Щоправда, німці не чинили масових бешкетів, як австрійці. 9 листопада залишив трон прусського короля та німецького імператора кайзер Вільгельм ІІ. А через два дні у Комп’єнському лісі французький маршал Фош прийняв поразку Німеччини. Після цих подій боєздатність німецького війська значно погіршилася. 15 листопада волинський губернський староста Андро доповідав до МВС: «Отримані відомості із Домбровиць. Німецькими солдатами заарештовані офіцери, збираються їхати додому. В Рівному порядок поки не порушується. На Ковель ешелонами іде Австрійський корпус. У Волочиську, за отриманими відомостями, настало заспокоєння. У Новоград-Волинському серед німецьких солдатів влаштувалися комітети. У Кам’янці залога почала розкладатися, вибрали «совдеп». У прифронтовій смузі настає заспокоєння, кінні загони продовжують там діяти. У Житомирі настрій німецьких військ вкрай збуджений. За всіма ознаками на днях настане повне розкладення. Командний склад корпусу вперто перешкоджує отриманню зброї. Полонені продовжують прибувати. Необхідно вживати суттєві заходи». Того ж дня до МВС надійшла й доповідь від київського губернського старости Андріанова: «В залогах розквартирування німецьких військ обрані «совдепи». Настрій німецьких військ: Біла Церква – спокійний; Фастів – через велику кількість молодих недостатньо дисциплінованих солдатів – тривожний; Тараща – тривожний; Сквира – небезпеки поки не відчувається; Бердичівська залога дезорганізована, з офіцерів зривають погони, розвішують червоні прапори; Канів – тривожний; в Чигирині – спокійно, але оголосили про своє найближче залишення повіту». Про настрій німецьких частин у ці дні на Харківщині повідомляв кореспондент газети «Одеські новини» у своїй статті за 19 листопада 1918 р.: «Серед німецьких військ у Харкові йде посилена більшовизація. Можливо, що німецькі солдати скоро залишать Білгородський фронт. За німецькими даними, до Харкова починають прибувати більшовицькі комісари. Становище з боку більшовиків стає загрозливим. Мешканці покладають великі надії на прибуття держав Згоди. Більш вільні і заможні від’їжджають до Одеси і Криму. Німці зберігають нейтралітет. Серед студентів зараз на сходках великі хвилювання з приводу призову. Справа доходить до бійки, загроз один одному револьверами. В Комерційному інституті майже не вчинився самосуд над студентом, який виступив з різкою критикою офіцерства. Втрутився ректор і запобіг самосудові. Окремі факультети виносять резолюції, що згодні йти за призовом демократичної Росії на боротьбу з анархією» 13. Новий політичний курс гетьмана. Наведені документи доводять, що в листопаді 1918 р. розраховувати на збройну підтримку Німеччини гетьман вже не міг. Отже, єдину реальну силу, здатну впоратися з анархічними тенденціями в країні, він вбачав у Антанті, до складу якої належав і «білий» російський рух, що вважався правонаступником Російської імперії. Але ж для оголошення нового курсу П. Скоропадському потрібні були однодумці в уряді. Голосування з приводу скликання Національного конгресу показало, що представники УНС в кабінеті не будуть підтримувати гетьмана. Статус урядовців вони використовували насамперед не для вирішення державних питань, а для критики гетьманського режиму. 7 листопада начальник особливого відділу державний ранговий Бусло повідомив начальника гетьманського Штабу генерала В. Дашкевич-Горбацького, що «в найближчому часі має намір видаватися нова газета «Трибуна», в якій будуть приймати участь міністр праці Славинський під псевдонімом Стависький, міністри Стебницький під псевдонімом Смутке і Лотоцький під псевдонімом Білоус» 14. 14 листопада відбулося останнє засідання гетьманського уряду під головуванням Ф. Лизогуба. Наступного дня вже було оголошено склад нового «федералістського» кабінету. Його очолив С. Гербель, який протягом кількох місяців фактично виконував обов’язки прем’єра, проте дещо меншим обсягом, обіймаючи посаду представника українського уряду в Одесі. До нового кабінету не увійшли «германофіли» Ф. Лизогуб і Д. Дорошенко, міністрами стали: закордонних справ – Г. Афанасьєв, військових – Б. Шуцький, освіти – В. Науменко; повернулися на посади міністрів: І. Кістяківський – внутрішніх справ, Ю. Вагнер – праці; зберегли портфелі міністрів: А. Ржепецький – фінансів, С. Мерінг – торгу і промисловості, Б. Бутенко – шляхів, В. Любинський – охорони здоров’я, В. Леонтович – землеробства; на посаду міністра юстиції з МВС перемістився В. Рейнбот. 16 листопада уряд С. Гербеля повідомив у пресі про свої кінцеві і найближчі завдання. Йшлося про відбудову «єдиної і неподільної Росії», але на федеративних засадах із «забезпеченням Україні її державності і національної самобутності». На цьому шляху визначалася першочергова необхідність зміцнення державного ладу на Україні через позбавлення «від анархії і більшовизму» 15. Збройна боротьба за владу. Чи можливо було гетьману в той час інакше боронити в Україні «державність» і «національну самобутність»? Звернемо увагу, що саме тоді вже чітко визначилися сили, які за свою мету поставили знищення влади гетьмана в Україні і розпочали її здійснення. В ніч з 13 на 14 листопада керівне ядро УНС створило Директорію Української Народної Республіки. Її головою було обрано В. Винниченка, а членами – представників Селянської спілки Ф. Швеця та УСДРП С. Петлюру. Надалі до складу Директорії увійшли залізничник А. Макаренко і представник УПСФ П. Андрієвський. Написана наступної ночі В. Винниченком відозва Директорії до українського народу була терміново поширена в Україні по телеграфу. В ній українців закликали до повстання проти П. Скоропадського «насильника і узурпатора народної влади» і оборони української держави в формі Української Народної Республіки. 16 листопада військові частини, які зрадили гетьмана і перейшли на сторону Директорії, розпочали проти нього бойові дії 16. Майже одночасно з цими подіями відновилася відверта збройна боротьба проти України з боку Радянської Росії. В день німецької капітуляції, 11 листопада 1918 р., Раднарком, Ленін зобов’язали Реввоєнраду РРФСР протягом 10 діб підготувати наступ Червоної Армії для захоплення України під виглядом братньої допомоги українським робітникам та селянам. Ця «допомога» з вересня 1918 р. накопичувалася в нейтральній зоні, тобто територіальній смузі між неделімітованими кордонами України і Росії. Тут, від ст. Унеча до м. Львова із партизанських загонів під командуванням М. Кропив’янського та В. Ауссема формувалися Перша й Друга повстанські дивізії, до яких увійшли з’єднання В. Примакова, М. Щорса, В. Боженка та інших «червоних» командирів 17. Уже 19 листопада В. Антонов-Овсієнко доповів Леніну, що 17 листопада Реввоєнрада РРФСР створила Раду українського фронту «замасковано названу Радою Групи військ Курського напрямку. Її склад: Я, тов. Сталін, тов. Затонський» 18. Почалося змагання між Радянською Росією і українською Директорією на випередження встановлення своєї влади в Україні. Звичайно, що в таких умовах гетьманський охоронний апарат став головним об’єктом нападів як з боку одних, так і других. З історичних фактів можна дізнатися, що найпомітнішу роль у поваленні останнього українського гетьманату відіграли збройні сили, що як гвардійські мали найкраще озброєння і спорядження, повинні були захищати владу П. Скоропадського. Першими зрадили гетьмана два полки Січових Стрільців, які 16 листопада випустили із Білоцерківської в’язниці політичних в’язнів і розстріляли її охорону. Звідси повстанці вирушили на Київ, захопивши по дорозі ст. Фастів. Командувач збройними силами повстанців С. Петлюра відмовив гетьманським посланцям, які зустрілися з ним під ст. Мотовилівкою, на пропозицію припинення братовбивчої війни і порозуміння. До речі, зазначимо, що С. Петлюру було звільнено із в’язниці гетьманським наказом на прохання міністрів А. В’язлова, О. Лотоцького і М. Славинського, тобто гетьман відпустив його добровільно з надією знайти спільну мову, але ж С. Петлюра зовсім не збирався цього робити. Ось як київські «Вечерние новости» за 24 листопада 1918 р. написали про його звільнення: «В день освобождения из тюрьмы Петлюра побывал в двух знакомых типографиях, пообедал в ресторане на Крещатике, где встретился с лицами от Винниченко, зашел на конспиративную квартиру, по телефону вызвал Винниченко и согласился встать во главе повстанцев. Ночью переоделся в костюм рабочего и бежал в Белую Церковь». 17 листопада відбулося укладення угоди між Директорією УНР і «Великою Радою німецьких депутатів Києва» про нейтралітет німецького війська в українській війні в обмін на обіцянку сприяння у поверненні його на батьківщину. 18 листопада Січові Стрільці між Мотовилівкою і Васильковом розбили надіслані їм назустріч за наказом командуючого 4 корпусом генерала Волховського полки Сердюцької дивізії, «охотничий полк» і загін київської міської дружини полковника Святополк-Мирського. Загинуло приблизно 600 осіб з обох боків. Полонених Січові Стрільці не брали, 40-60 легкопоранених гетьманців роздягли і розстріляли. Після цього, не бажаючи «проливати братньої крові», на бік повстанців перейшов Лубенський Сердюцький полк полковника Ю. Отмарштайна, а за ним – інші сердюцькі підрозділи 19. Перемога Директорії під Мотовилівкою прискорила розпалення повстання. На її заклик про мобілізацію до війська УНР почали збиратися селянські загони, в пам’яті яких були свіжими спогади про багату здобич під час грабежів панських маєтків на початку 1918 р. Їхньому згуртуванню сприяло й те, що німці виказували щодо них повну байдужість і не чіпали їх. Цікавим з цього приводу є звернення київського губернського старости до Ради солдатських депутатів Київської залоги німецьких військ від 21 листопада 1918 р. Він писав: «З виступом Січових стрільців під проводом Петлюри одночасно в різних районах Київської губернії стало відбуватися швидке підвищення розбійних нападів на мирне населення. Із районів повітів (Канів, Тараща, Звенигородка, Київського та інших) надходять донесення про збирання ватаг, які грабують заводи, економії та садиби. Якщо у виступі Січових стрільців можливо угледіти певне політичне забарвлення, яке в силу рішення німецьких військ зберегти нейтралітет перешкоджає їм стати на бік теперішньої законної влади, то, у всякому випадку, грабежі та вбивства, які чиняться зараз розбишацькими п’яними ватагами залишених без влади селян, ніяк не можуть бути підведені під поняття політичних виступів, які мають на меті відтворення на Україні іншого державного ладу. За самою властивістю військового звання, яке зобов’язує стати на захист права і життя цивільних мешканців, дисципліновані німецькі війська, прибулі на Україну для підтримки порядку і спокою, без сумнівів повинні всією силою свого авторитету і зброї відновити право і правду у випадках образ, які наносяться мирним мешканцям. Між тим до мене надходять доповіді, що в деяких місцях німці відмовляють у допомозі, посилаючись на свій нейтралітет, та вивішують білі прапори. Через це мирне населення повітів віддається у злу волю темних та розгніваних мас. Вважаючи, що у викладених фактах невтручання німців у справу придушення не політичних, а загальнокримінальних виступів селян непорозуміння виходять із не зовсім правильного встановлення поняття про нейтралітет німецьких частин у повітах Київської губернії, прошу не відмовляти в обговоренні цього відношення за сутністю збуджених в ньому питань і у можливо короткий термін дати мені відповідь за адресою: Київ, Софіївська, 16». Подекуди німецькі частини все ж таки порушували «білоцерківський нейтралітет» і виступали на тому чи іншому боці залежно від переваги авторитету солдатської Ради частини або офіцерського корпусу. Наприклад, уманська газета республіканців «Союз» 26 листопада 1918 р. писала: «Цієї ночі влада перейшла од повітового старости Михайлова до рук тимчасового виборного коменданта сотника Д. Кравченка. Варта частково обеззброєна, частково, на чолі з Михайловим, таємно, вночі захопивши козацькі гроші, втекла. Прийняті заходи повернути утікачів із захопленими грішми. Порядок в місті підтримується місцевою українською сотнею і німцями. За порушення порядку і грабежі вирішено винних карати смертю. Сьогодні відбувається засідання філії Українського Національного Союзу і громадських установ для вирішення питання про передачу влади в місті і повіті». Натомість на підступах до Києва німці здійснили опір воякам Чорноморського козацького коша, які відразу після звістки про повстання в Білій Церкві скинули гетьманського командира і захопили залізничну лінію Коростень – Київ. Рада солдатських депутатів німецької залоги в Києві оголосила, що не допустить безладь і кровопролиття в місті, доки тут знаходяться німецькі війська. І це оголошення певний час виконувалося. Спроби підняти повстання в Києві гетьманська влада придушила за допомогою німецьких військ. Про це знаходимо свідчення в поданні прокурора Київського окружного суду Нирчича до прокурора Київської судової палати від 23 листопада 1918 р. Він писав: «Доповідаю Вам, пане прокурор, що біля двох годин ночі на 23 листопада частини розташованого на Андріївському узвозі Сквирського полку, підговорені до цього поручиками полку Васильчиковим та Гриценком, виступили при зброї із косарень і напали на приміщення Подільського і Либідського районів столичної Державної Варти. Перед цим з метою підняти повстання проти уряду і на грунті співчуття виступу Петлюри вказані офіцери вкрали полкові гроші у невідомій поки сумі та зникли. До Либідського району прибув загін, чоловік в сорок, роззброїв чинів варти, яких посадили в арештантську камеру, де і замкнули. Після цього загін розкрав зброю і зник. В Подільському районі діяв загін чисельністю біля 70 чол. Ми були заарештовані, всі присутні чини району обеззброєні. Біля 5 годин ранку сьогодні таке саме було здійснене у Плоському районі варти. Грабежі ніде місце не мали, насильств здійснено не було, арештанти залишилися в камерах. У всіх випадках мали місце безпорадність і переляк чинів варти, які здалися беззаперечно і без опору. У Плоському районі напад було здійснено ватагою всього 8 чоловік. До 10 год. ранку сьогодні у захоплені райони були направлені загони добровольчих військ і німців чисельністю до тисячі чоловік, при появі яких повстанці втекли, кидаючи зброю. Затримано 6 чоловік повстанців із числа солдатів 24 Сквирського полку. Полк роззброєно» 20. Після цих подій Рада солдатських депутатів німецької залоги м. Києва уклала нову угоду з Петлюрою, яка вступила в силу 4 грудня о 6 годині вечора. Німці пообіцяли не втручатися в українську боротьбу поза межами Києва, а Петлюра – не просуватися доки до Києва. Республіканці мали подати рухомий склад німецьким солдатам для виїзду додому 21. Гетьманський уряд залишився блокованим у столиці і зосередив увагу виключно на її обороні, чекаючи війська держав Згоди. На решті території Української Держави до цього часу майже скрізь відбулося знищення гетьманських владних осередків. Протидія повстанцям в окремих місцевостях була здійснена лише в перші дні після виступу Директорії. 23 листопада директор ДДВ отримав телеграму від херсонського губернського старости Тишкевича, який повідомляв таке: «Прибулими до Єлісаветграда січовиками сумісно з 13 українським куренем 20 листопада заарештований повітстар Верещагін, роззброєний офіцерський добровольчий загін, на вулиці вбиті офіцери Гофман і Бракер, в останнього відібраний ними губернський шифр. Комендантом міста від імені української Загально-Національної Ради республіки призначений начальник 13 куреня Вербицький. Варта залишилася на місцях, німці бездіють, робітники підтримують тільки порядок. Через відсутність зброї, набоїв не маю можливості ліквідувати виступ в Єлісаветграді, хоча сили куреня січовиків незначні через зіткнення їхнього панцерного з товарним поїздом біля ст. Помічна. Навколо Кривого Рогу ватаги робітників під керівництвом охорони залізничних сотень і вільних козаків обеззброюють варту. Для запобігання Єлісаветградської історії віддав розпорядження припинити діяльність полкового отамана Александрійського у Кривому Розі. Необхідно зайняти Кривий Ріг, Знам’янку, Бирзулу, Помічну, Кременчук організованими військовими загонами. Прошу надіслати нарочним новий губернський шифр» 22. Це повідомлення херсонського старости було одним із останніх. Протягом наступних кількох днів майже всю Херсонщину було захоплено військами Директорії і селянськими загонами, які згуртував офіцер царської та української, за часів Центральної Ради, армії есер Н. Григоріїв. На північ від Єлісаветградщини майже до Києва влада перейшла до отамана Зеленого (Данило Терпіло), загони якого нараховували близько 10 тис. осіб 23. Маємо два подання прокурора Луцького окружного суду Александрова до Київської судової палати, в яких докладно висвітлюються події боротьби гетьманських охоронців з Директорією на Волині. В першому, за 30 листопада, він доповідав: «26 листопада на нараді, яка складалася з начальника залоги Левитського, заступника старости Гольца і мене, було вирішено негайно вжити заходи перестороги для охорони міста: була посилена охорона в’язниці, встановлені нічні чергування загонів добровольчої дружини, варті було доручено пильно стежити за всіма підозрілими особами, не дозволяючи різних накопичень, малочисельним у Луцьку військам наказали бути напоготові. Тієї ж ночі через тривожні відомості відбулося чергування в загонах добровольчої дружини деяких чинів прокурорського нагляду. Вдень був відновлений зв’язок з Житомиром і заступник старости Гольц отримав можливість мати інструкції від губернського старости. Повітовий староста Шлемпер до цього часу не повернувся. Немає навіть відомостей про його місце перебування. 24 листопада з німецької комендатури до мене надійшло повідомлення про обеззброєння ватаг петлюрівців в Дубні. Обставини, в яких відбувалося обеззброєння, такі: спочатку Дубенська німецька Рада солдатських депутатів оголосила себе нейтральною і заявила, що зовсім не буде втручатися у боротьбу партій. Скориставшись цим, ватага петлюрівців обеззброїла Дубенську варту, після чого мала намір обеззброїти і німецькі частини. Не бажаючи бути обеззброєною, Рада солдатських депутатів ухвалила в свою чергу обеззброїти ватагу петлюрівців і відновити владу, що й було зроблене. Того ж дня від Ради німецьких солдатських депутатів м. Луцька надійшла заява за підписом німецького солдата-єврея. В ній Рада засвідчувала, що за існуючими у неї відомостями намір про замах 25 листопада на учасників наради, що складалася з начальника залоги Левитського, заступника старости Гольця і мене, не міг виходити від місцевого Бунду, який при набутих обставинах вирішив бути суворо нейтральним. Як було встановлено дізнанням, колишній офіцер Луцького полку Харчук увечері 25 листопада намірювався кинути бомбу під час нашої наради, але чомусь (ще не з’ясовано у затриманого) не виконав цього. Отримавши відомості через своїх агентів про підготовку замаху, начальник міської варти відразу подався з вартовими на квартиру Харчука. Останній, протестуючи проти свого затримання, став погрожувати револьвером і бомбою, а потім, переконавшись у неможливості опору, здався і був відданий під варту. З приводу викладеної події здійснюється дізнання під наглядом товариша прокурора. При цьому встановити які-небудь дані не уявляється можливим через те, що місцеве населення боїться помсти з боку Харчука як представника більшовицької партії і не бажає давати проти нього свідчень. Того ж 27 листопада, в 12 год. ночі, до мене на квартиру зайшов міський голова Ясинський і дуже таємно заявив, що в нього вранці були представники місцевого єврейського товариства для засвідчення того, що ні Бунд, ні інша партія зовсім не ставила на меті здійснення терористичного акту, а тому відомості про підготовку Бундом замаху на мене не відповідають дійсності. За словами депутатів є дані, що терористичний акт замислив начальник повітової варти Хурамович. Про все викладене міський голова врахував необхідним довести до мого відома з проханням бути обережним, щоб запобігти сумних наслідків. За заявою вищезазначених депутатів начальник повітової варти Хурамович і начальник міської варти Блинов озброїли проти себе все міське населення різного роду домаганнями та хабарами. Прослухавши цю заяву, я попрохав міського голову зібрати і довести до мене про всі випадки незаконних дій начальників варти, хоча, за словами голови, вряд чи буде можливим добути ці дані доки вказані особи знаходяться при владі. Того ж дня було видано наказ начальника залоги, який містив в собі керівні дані на випадок можливих виступів. 28 листопада із Рівного надійшли відомості, що до міста прибув загін генерала Чистякова. Оскільки у зв’язку з оголошенням військового стану сталася певна невизначеність з надсиланням дізнань, я для з’ясування різних питань при першій можливості намірювався виїхати до Рівного для переговорів з генералом Чистяковим, який по прямому дроту у бесіді зі мною виказав побажання поки не змінювати загальної підсудності. У теперішній час я позбавлений можливості за відсутністю сполучення надіслати відомості про хід подій у повітах, належних до мого округу. 30-го мені стало відомо, що у Ровенському повіті вбита родина Пляттерів. Стосовно ж Луцького повіту події малюються так: в ніч на 27 листопада на ст. Полиці, вона ж Рафаловка, натовпом місцевих селян, повернутими військовополоненими і присталими до них невідомими особами була обеззброєна команда, яка охороняла інтендантський речовий склад, де, крім інтендантського майна, зберігалося 8 тис. гвинтівок. Згодом натовп почав розкрадати майно складу. Вдень 27 листопада розгром складу припинився, але ввечері натовп знову зібрався і до ранку 28 листопада всі речі та рушниці зі складу були розкрадені. Із більшості вкрадених рушниць затвори були витягнуті раніше і сховані в іншому місці адміністрацією ліквідаційної комісії, тому стріляти із вкрадених рушниць неможливо. Викликані на допомогу із Маневичей 13 козаків теж були обеззброєні натовпом і допомоги надати не змогли. В ніч на 29 листопада натовпом були здійснені грабежі у декількох будинках приватних осіб і погромлений склад «Агроспілки». Крім того, почались грабежі із вагонів, що стояли на станції, і навіть був затриманий один поїзд, із якого частина перевізних товарів була викинута і розкрадена натовпом. Ліквідаційний уповноважений непокоїться за артилерійський склад в Антоновці, де зберігалися гранати та гарматні снаряди, а також склад в Маневичах, де мається 30 тис. гвинтівок, 93 кулемети системи «Кольт», 50 кулеметів «Максим», 12 легких гармат і багато мінометів та бомбометів. Занепокоєння уповноваженого викликане тою обставиною, що в околицях Антонівки і Маневичей по вечорам помічені невеличкі накопичення місцевих мешканців, які, ймовірно чогось чекають. Склад в Маневичах поки охороняється німцями. 28 листопада в с.Полиці Луцького повіту ватага петлюрівців почала грабувати місцевих мешканців. Прибулий з загоном начальник варти району разом з німцями зупинив грабежі, розігнав ватагу. В с.Бєльськовол’є йде сильне бродіння серед місцевих селян, які починають погроми. Німці відмовляються здійснювати сприяння до заспокоєння у Бєльськоволлі, через що стан там критичний. В м. Торчин Луцького повіту загін кінної сотні, який прибув з м. Володимир-Волинськ, привіз з собою діжку рому і декілька мішків борошна, які розпродають, пиячать і здійснюють самочинні обшуки у місцевих мешканців. З цього приводу дізнання здійснюється під наглядом товариша прокурора. На ст. Антонівку був відряджений загін козаків у кількості 20 чол. для розгону ватаги петлюрівців і охорони речового складу. Спочатку ватага була козаками розігнана, але потім зібралася в більшій кількості, обеззброїла козаків і пограбувала склад. У Владимирці Луцького повіту ватаги бушують. В с.Городець волосний голова Куделя був обеззброєний, заарештований, але потім звільнений. Ватага, що зібралася в Сарнах, вигнала всіх мешканців і приготувалася до бою з німецькими військами. Із району ст. Маневичі ватаги відходять до Сарн. На ст. Киверці 26 листопада заарештований конторщик станції Моровський, який звинувачується у більшовицькій агітації. Через наявність серйозних даних про діяльність Моровського за моїм розпорядженням здійснюють розслідування під наглядом товариша прокурора. 27 листопада в м. Ольпо Дубенського повіту 15 хуліганів заарештували помічника районного начальника варти Похилько, протримали його всю ніч у в’язниці, засудили його до смертної страти, після чого надіслали вирок на затвердження до Дубна. Наступного дня Похилько був звільнений і прибув до Луцька. В м. Березно Рівненського повіту 20 листопада начальник місцевої варти Романов втік зі своїми вартовими, злякавшись появи петлюрівців». У другому поданні, за 4 грудня 1918 р. прокурор Луцького окружного суду писав: «Як видно із доповіді начальника Володимир-Волинської варти, значна частина повіту зайнята недавно прибулими польськими військами, які вимагають безумовного їм підкорення, наголошуючи, що вся влада у теперішній час повинна належати їм. Тероризуючи місцеве населення, польські легіонери у випадку непідкорення застосовують репресивні заходи, не зупиняючись перед розстрілами. Так, в Уксти-Лукському районі військами була накладена на місцевих мешканців контрибуція в 150 тис. крб., при чому за невнесення її на протязі півгодини обстрілювалося містечко. При цьому вбито 20, поранено 42 євреї. Все залишене казенне майно спішно вивозиться за Буг. На багатьох напрямках з’явилися польські роз’їзди, які кривдять місцеве населення, здійснюючи незаконні обшуки та реквізиції. Був випадок арешту начальника 5 району варти Дублянського разом з його діловодом і головою Глущанської волості Мужилко. Заарештували вказаних осіб відразу по прибутті до місця своєї служби, комендант містечка надіслав їх до м. Холму, звідки вони через декілька днів були звільнені і надіслані на ст. Голоби. Під час перебування Дублянського в м. Любомлі йому вдалося встановити, що в цьому містечку влаштована польською владою комендатура, при чому легіонерами там є закликані під прапори гімназисти. Останні жорстоко поводяться з місцевим населенням, ввели суворий режим, було здійснено навіть декілька розстрілів. Додаючи до подання за №137 про події, що мали місце в м. Ольпо Дубенського повіту, доповідаю Вам, пане прокурор: 27 листопада цього року ватага в 15 чоловік на чолі з вартовим Тихоном Перевезенцевим, обеззброївши начальника 4 району Дубенської варти і всіх вартових, увірвалися в квартиру помічника начальника варти Похилка. Пограбувавши у нього все майно, ватага стала наносити йому побої, при цьому деякі з бандитів, знущаючись над ним, притуляли заряджений револьвер до лоба. Лише завдяки сприянню мешканців Похилко вдалося втекти. З приводу зазначеної пригоди доручене розслідування товаришу прокурора. 4 грудня я отримав від судового слідчого 4 дільниці Луцького повіту Полтарацького повідомлення, надіслане ним 25 листопада. Як видно із повідомлення, 24 листопада ватага збройних грабіжників увійшла до м. Володимирця і почала громити канцелярію начальника 7 району Луцької Державної варти. Під час наближення до містечка ватаги начальник варти Рагуцький і голова Володимирецької волості Величко поспішно зникли. Вартові, які залишилися без керівників, щоб запобігти ексцесів з боку бандитів, самі роззброїлися. Отримавши відомості від місцевих мешканців, що бандити намірюються розгромити розташовані в одному будинку камери судового слідчого і мирового судді, судовий слідчий 13 дільниці Луцького повіту Полтарацький, зачинивши вказані камери, сховався на сусідньому хуторі. Повернувшись надвечір того ж дня, Полтарацький помітив, що вкрали також і речові докази мирового судді. По вказаному випадку мною доручається провадження товаришу прокурора, копія цього подання перепроваджується мною до першого департаменту Міністерства юстиції» 24. На Чернігівщині осередком антигетьманського повстання під гаслами Директорії стала Сірожупанна дивізія. Більша частина її особового складу з отриманням звістки про виступ у Білій Церкві спочатку відмовилась воювати проти гетьмана, але й не виявила натхнення у захисті його влади. Директорія своїм наказом призначила командиром цієї дивізії полковника Палія, який звернувся до Таращанської радянської дивізії, розташованої в нейтральній зоні біля Новгород-Сіверського, з пропозицією спільної боротьби з гетьманом. Таращанці погоджувалися воювати лише під червоними прапорами, і союз не склався 25. Про події боротьби на Чернігівщині цікаві відомості дає доповідь губернського старости Висоцького до міністра внутрішніх справ від 24 листопада 1918 р. Наведемо її: «18 цього місяця до Чернігова прибув начальник Конотопської Державної варти Шамлевич і доповів, що в ніч на 17 листопада на ст. Конотоп прибув ешелон артилеристів Стрілецької дивізії, який спільно з залізничною охороною і приєднаними до них частинами 1-ї Стрілецької козачої дивізії, розквартированими у Конотопі, робітниками конотопських майстерень здійснив напад на управління Конотопської міської варти, Канцелярію району і приміщення вартових. Під час нападу вартові обеззброювалися, а частина з них з пострілами розбігалася. Майже одночасно з нападом на варту загін повсталої військової частини підійшов до Управління повітового старости. Тут нападаючі, за чутками, були зустріті кулеметним вогнем резервної сотні. При цьому нападаючі понесли втрати. Буцімто поранений єсаул – начальник ешелону. Під час повторного нападу Управління Старости було розгромлене. Та ж сама доля спіткала Управління міської варти, Канцелярію району і квартиру начальника варти Шамлевича. Діловодство і архів знищені. Найбільш цінні речові докази розкрадені. Із в’язниці звільнені кримінальні арештанти і більшовики. Наступного дня в Конотопі, в районі вокзалу, на коліях залізниці була помічена присутність на постах робітників з гвинтівками. Проходячи повз пости офіцери або особи схожі на них, заарештовувались, відводились до вокзалу, де їх розпитували на предмет володіння українською мовою. Із доповіді начальника Конотопського району Сазановського, який з’явився до Начальника міської варти в 10 год. ранку 17 листопада, останній з’ясував, що виконуючий обов’язки повітового старости Фененко відбув із міста разом з резервною сотнею вночі у напрямку міста Батуріна. Про поточні події в.о. старости Фененко був повідомлений Сазановським. Класні чини варти розшукувалися повстанцями за адресами і заарештовувалися, з них українці звільнялися із зобов’язанням бути нейтральними. Від арешту Шамлевич позбавився випадково, бо під час нападу знаходився у своїй квартирі. Коли ж пішов на постріли до Управління варти, потрапив під кулеметний вогонь і змушений був, побачивши здалеку рух військових загонів та встановлення кулеметів, ховатися до ранку. Отримавши відомості, що до квартири і Управління варти виставлена сторожа, та побачивши за обставинами, що місто захоплене повстанцями, Шамлевич залишив Конотоп. Зібравши необхідний матеріал для доповіді, Шамлевичу з великими труднощами вдалося виїхати з міста на поїзді з біженцями, що проїздили через Конотоп до Бахмача, де Шамлевич помітив присутність емісарів повстанців. Від’їжджаючи на поїзді з Конотопу в 3 години по обіду він чув у місті невпорядковану стрілянину із гвинтівок. Німецькі військові частини вночі, зібравшись по тривозі і встановивши кулемети на майдані, ніякої участі в охороні установ не приймали. В теперішній час вся влада в м. Конотоп перейшла до рук начальника Конотопського відділу залізничної охорони полковника Палія, який оголосив себе начальником 1-ї Стрілецької Козацької Дивізії. Чисельність повстанців, враховуючи присталих робітників залізничних майстерень до 1 000 чол. В руках повстанців знаходиться до 700 гвинтівок і до 20 кулеметів» 26. 10 грудня сірожупанники здобули Чернігів і усунули всю гетьманську адміністрацію. На Лівобережжі проти влади гетьмана 18 листопада 1918 р. підняв повстання полковник П. Болбочан, командир полку Запорізької дивізії генерала Бочковського. Його вояки роззброїли штаб українського корпусу і міські офіцерські дружини у Харкові при повному нейтралітеті німців. Повстанці оголосили владу УНР на Лівобережжі, а Директорія призначила П. Болбочана отаманом Лівобережної України. З Харкова повстанці вирушили на Полтаву і 27 листопада без бою зайняли її у зв’язку з тим, що російські офіцерські частини, які там знаходилися, відмовились воювати з Болбочаном, якого вважали перш за все ворогом більшовиків 27. За схожим сценарієм відбулася зміна влади в Олександрівську, де роль отамана військ Директорії виконав полковник Литовченко. Про ці події докладно повідомлено у рапорті старшого осавула штабу 16-ї дивізії значкового Каратинського до начальника штабу VIII Катеринославського корпусу від 30 листопада 1918 р. «15 ноября началась забастовка рабочих гор. Александровска. Забастовка являлась протестом против существующей власти и желанием организации демократической власти. На собрании рабочих была вынесена резолюция: «Единая Демократическая Федеративная Россия». Рабочие бастовали 3 дня и затем приступили к работе. Существовавшая в гор. Александровске варта и сотня крымских татар, прямых своих обязанностей не несла, а занималась лишь грабежами. Частые жалобы населения Александровска начальнику гарнизона на варту привели к необходимости проверить службу варты; для этой цели были наряжены патруль, состоящий из офицеров 47-го Александровского полка. В результате выяснилось, что ни на одном посту, где должны быть вартовые, патруль их не обнаружил, почему в ночь на 17 (точно числа не помню) ноября варта была разоружена офицерской сотней 47-го полка. Рабочие и население благодарили офицеров за разоружение варты. Охрана города и учреждений перешла в руки офицеров и рабочих, принявших участие в охране и работавших в контакте с офицерами, хотя темными лицами были пущены слухи о готовящемся нападении рабочих на офицеров и офицеров на рабочих, но провокаторский слух не имел под собой почвы и заглох. 18 ноября было получено сведения что в Александровске сформировался какой то революционный комитет. Комитет этот никаких активных действий не предпринимал и ему не придали большого значения. После разоружения варты в Александровске было спокойно, но настроение жителей было повышено вследствие распространившегося слуха о возможности нападения на Александровск банды Махно, бродившей в Александровском уезде. После разоружения варты Воинский Начальник просил разрешения у Начальника гарнизона сформировать сотню при его управлении для охраны складов. 18 ноября появились караулы от Воинского Начальника, которые исполняли только его приказания, – так: «караул выставленный у 47-го артиллерийского полка, где находится гараж 16-й пехотной дивизии, не допустил к автомобилю шофера дивизии с удостоверением выданным штадивом. 19 ноября были выборы в Демократическую Думу и Демократическое Земство. Вместе с этим повитовый староста и начальник уездной варты были уведомлены рабочим комитетом об отстранении их от занимаемых должностей. 19-го же числа были сформирована рада, которая до моего отъезда ни чем себя не проявила. 20 ноября в 8 часов вечера Командир 47-го Александровского полка позвонил к Командиру дивизии и Начальнику дивизионного Штаба и просил их прибыть в Штаб полка по весьма важному делу. Штаб полка был окружен вольными казаками, а в Штабе их ожидала депутация во главе с Воинским Начальником полковником Литовченко, который заявил Командиру, что он избран вождем революционных войск города Александровска и предложил мирным путем без кровопролития сдать оружие, а Командир полка добавил, что предложение это известно офицерам и часть из них согласна сдать оружие. По данным Командира полка в инструкторской офицерской сотне 24 человека в командировке и 21 в самовольной отлучке. Таким образом, оказать сопротивление вождю революционных войск было бесполезно. Здесь же Полковник Литовченко предложил желающим записываться в вольное казачество. В эту же ночь им были захвачены склады 47-го полка, артиллерии и Штаба дивизии, забраны лошади и повозки. Попытка Начальника дивизии воспользоваться помощью квартирующих в Александровске немцев ни к чему не привели, ибо командный состав бессилен и всем распоряжаются комитеты. 21 ноября Начальник революционных войск выпустил приказ по гарнизону города Александровска, в коем указывалось, что 47 Александровский полк следует считать расформированным. Офицеров же, не желающих служить в вольном казачестве, отправить в распоряжение воинских начальников, находящихся в Александровске. Штаб дивизии, управление артиллерийской бригады и 47 полк считать расформированными. Все имущество, дела, деньги, документы сдать не позже 1 декабря и т. д. Приказ этот был прислан в Штаб дивизии и хранится у начальника штаба» 28. Отже, на більшій території Української Держави антигетьманське повстання здійснювалося на підтримку Директорії. До втручання військ РРФСР в Україну їхніми союзниками були лише селянські загони Катеринославщини і Північної Таврії, якими керували переважно анархо-комуністи і робітничі підпільні гурти у містах Донбасу. Реально оцінюючи обстановку, В. Антонов-Овсієнко зробив висновок, що «зародки» радянської влади в Україні «легко можуть бути задушені петлюрівськими бандами». 20 листопада 1918 р. РВР військ Курського напрямку наказав підпільним комуністичним організаціям України мобілізувати всі сили, особливо на Катеринославщині, для «відновлення Радянської влади назустріч нашому руху на південь і захопленню ст. Олександрівськ, Синельникове, Павлоград, щоб перешкодити відходу контрреволюціонерів із Харкова» 29. Головною силою для виконання цього завдання стали загони Н. Махна. Лише з виводом австро-угорських військ Н. Махно зміг виконати завдання Леніна, яке він отримав у травні 1918 р. перед засланням в Україну, розгорнути антигетьманське повстання в Північній Таврії і на Катеринославщині. 13 листопада з залізничної станції Софієвка доповідали у Катеринослав: «Більшовицькі ватаги Махна чисельністю приблизно 300 чол. насуваються з боку села Заливного на село Лукашеве Олександрівського повіту, яке у 12 верстах залізничного сполучення від Софієвки, куди прибуло близько 200 чоловік біженців, серед них є поранені, ватага на своєму шляху вбиває, спалює. Припускається, що ватага просувається на захід» 30. 18 листопада катеринославський губернський староста доповідав у Департамент варти: «Загони ватаги Махна в околицях Олександрівського повіту грабують, вбивають. Загін бандитів, сто чоловік, у Василівці Павлоградського повіту мав перестрілку з вартою, вбито 2, поранено 2 вартових. На підступі до Терновки, біля Славгорода, загін вартових у 5 чоловік наштовхнувся на головні сили Махна до 600 чоловік. Почалася перестрілка, варта без втрат відступила на Синельникове для охорони цього району. Ватаги Махна кожночасно зростають, зайняли Василівку, Мар’ївку, Олексіївку Павлоградського повіту, частина переправилася через Дніпро і загрожує Катеринославу. У Маріуполі, повіті положення серйозне, ватаги бешкетують, варта примушена була покинути більшість своїх пунктів. Старші агенти покинули станцію Волноваха. Скрізь у губернії приймаються заходи по боротьбі з бандитами, але місцевими силами ліквідувати зростаючі ватаги не вбачається можливим, прошу допомогу» 31. 20 листопада Махно захопив с.Жеребець, а наступного дня надовго повернувся в Гуляйполе. Тут було утворено військово-революційний штаб, який передбачав можливу загрозу з боку гетьманських формувань і союзних військ, і тому розподілив район оборони навкруги села на 3 дільниці: Царекостянтинівську, Верхнього і Великого Токмака, Гришинську 32. Радянська історіографія навмисно приховувала роль махновців у затвердженні наприкінці 1918 р. комуністичної влади на Гуляйпіллі. Відзначалося, що у селі в той час діяв волосний ревком на чолі з місцевим ковалем Л. Коростильовим, який почав ліквідувати відновлену гетьманом приватну власність на землю і реквізувати надлишки хліба у куркулів 33. Насправді ж це «реформування» здійснював військово-революційний штаб Махна, до якого також входив і представник більшовиків. На початку грудня до Гуляйполя завітали члени Катеринославського більшовицького військово-революційного комітету Г. Колос та І. Максименко, які досягли угоди з Махном про спільні бойові дії проти Директорії і Добровольчої Армії 34. Це свідчить про те, що відтепер без підтримки австро-німецьких військ уламки гетьманських озброєних формувань серйозної загрози для анархо-махновців не становили. За даними генерала Денікіна, «на ростовському і кримському напрямках протягом грудня діяли об’єднані ватаги Махна силою в п’ять-шість тисяч» 35. А катеринославська газета «Приднепровский край» 1 грудня 1918 р. навіть повідомила про 10 тис. «добре озброєних і споряджених вояків ватаги Махна», які відновили в Павлоградському повіті і Гуляйполі радянську владу. У цей час Махну вже підпорядковувалися анархо-комуністичні загони В. Білаша, Т. Удовиченка, М. Фоменка, Ф. Гончаренка, В. Куриленка, які раніше діяли самостійно у Бердянському, Маріупольському, Олександрівському і Мелітопольському повітах. Махновські загони почали цілеспрямоване знищення гетьманських владних осередків. 10 грудня вони захопили ст. Чаплине, 12 грудня – Царекостянтинівку і Орєхове 36. Скрізь махновці винищували поміщиків, їх майно розподіляли між собою, на німецьких колоністів накладали контрибуції, у заможних селян конфіскували для військових потреб коней, підводи, харчі, зброю. Господарства, де було більше п’яти коней, розкуркулювали 37. Свавілля щодо власника, безмотивні вбивства заможних, знущання над посадовими особами і рядовими службовцями гетьманських державних і цивільних установ анархо-комуністи ототожнювали з вищим проявом свободи, що дала їм революція. Про злочини махновських ватажків 6 грудня 1918 р. прокурору Одеської судової палати начальник Олешківській повітової варти повідомляв: «Бандити, прибулі із села Качкаровки Херсонського і Великої Лепетихи Мелітопольського повітів до с.Каїри Дніпровського повіту, спільно з каїрськими селянами роззброїли вартових і заарештували начальника варти Чупринку, сильно побивши його і, наміряючись вчинити самосуд, замкнули під варту. Про вищевикладене на підставі ст. 1035 «Устава Уголовного Судопроизводства» доповідаю, що Чупринка до теперішнього часу знаходиться в руках бандитів і силами варти відновити порядок в Каїрах та звільнити начальника Чупринку я позбавлений можливості, а військових частин в повітах немає» 38. На відміну від регіонів в обложеній з усіх боків столиці майже до останніх днів гетьманської влади охоронні органи продовжували виконувати свої функції. У зведенні відомостей про пригоди в м. Києві за 28 листопада 1918 р. карно-розшукового відділу столичної Державної варти, що було укладене наглядаючим товаришем прокурора Київського окружного суду, не зазначено сплеску кримінальної злочинності, характерного для інших місць. Хоча й тут не обійшлося без важких злочинів. Як приклад наведемо цей документ: «§1. Злочини. Бурвассер (Мала Василівська, 12) повідомив про збройний напад на його квартиру, скоєний 12 невідомими зловмисниками, що вкрали 47 000 крб. і зникли. В квартиру Рохліна (Кирилівська, 44) увірвалися 5 озброєних револьверами і ножами зловмисників, які напали на Ісаака Ліпкеса і нанесли йому два ножових поранення в голову і руку, після чого зникли, нічого не вкравши, бо тими, що були в квартирі була піднята тривога. Скоєні крадіжки: 1) У Браїловської (Виноградна, 3) речей і грошей на 15 000 крб. 2) У Шмідта (Хрещатик, 48) із магазина одягу і сукна на 100 000 крб. 3) У кооперативу «Общая выгода» (Фундуклєєвська, 39) бакалейних товарів на 6 000 крб. 4) У Тимощука (Володимирська, 15) речей на 1 500 крб. 5) У Браницької (Георгієвський пров., 1) одягу на 400 крб. §2. Розкриті злочини. Затриманий невідомий, що назвався Тишкевичем, в якому потерпілий від розбою Троцький упізнав одного з учасників нападу на нього. Встановлено, що крадіжку чобітного товару у Литвинова на 157 920 крб. скоїли Вильчинський, Давидович і Піхоцький. Останній затриманий і в крадіжці зізнався, а інші зникли. Частина вкраденого знайдена у майстерні Столярчика і Спалинського. У баришника Скачка відібрана білизна, вкрадена у Непомнящого. Затриманий з речовими доказами злодій Устименко, який скоїв крадіжку у Браницької. §3. Пригоди. Близько 11 годин ночі на 28 листопада в саду біля помешкання Гетьмана (в будинку удільного відомства) невідомими було здійснено кілька рушничних пострілів, які не завдали нікому шкоди. У відповідь варта при штабі обстріляла рушничним вогнем вказаний сад і кинула туди одну гранату. Жертв не було, хто стріляв, не з’ясовано. §4. До моменту. У зв’язку з відбуваючимися військовими діями ніяких ексцесів не було. Відчувався інтенсивний гарматний обстріл в 4 год. дня 25 листопада, в 11 год. вечора тієї ж доби і близько 1 год. ночі на 26 листопада. За отриманими повідомленнями це стріляла артилерія урядових військ з позицій біля посту Волинського по позиціях противника» 39. Кінець гетьманату настав після того, як німці чергового разу здали Директорії свого колишнього союзника. 10 грудня новий начальник штабу німецького Вищого командування полковник Нете уклав угоду з петлюрівцями, за якою 14 грудня останні могли увійти в Київ і робити з гетьманцями, що заманеться. Того ж дня до гетьмана завітала німецька делегація на чолі з солдатом Кирхнером, яка намагалася переконати його запобігти кровопролиттю і здати місто. 13 грудня П. Скоропадський отримав ультиматум, підписаний В. Винниченком, про зречення від влади 40. Наступного дня він передав владу Раді Міністрів і виїхав за кордон. Гетьманський уряд у свою чергу віддав владні повноваження прибулій до Києва Директорії. Таким чином, наведені документальні джерела, які висвітлюють події періоду падіння останнього українського гетьманату, доводять, що охоронний апарат Української Держави не виконав покладених на нього функцій з причин не організаційного, а насамперед політичного характеру. ПІДСУМКИ За матеріалами, викладеними в розділах монографії у ході реалізації поставленої автором мети, вважаємо за необхідне зробити відповідні підсумки, що мають розв’язати визначені завдання дослідження. По-перше, вивчення історичних передумов і нормативно-правових засад створення охоронного апарату Української Держави приводить нас до висновку про те, що цей процес відбувався в руслі загального розвитку української національної державності 1917 – 1921 рр., закономірним етапом якого був гетьманат П. Скоропадського. Головні завдання його охоронної системи, як і попередніх владноможців в Україні, визначалися захистом державної і громадської безпеки, що є типовими складовими забезпечення національних інтересів кожної країни. Вони не переслідували мети обслуговування агресивних посягань на Україну сусідніх держав, застосування масових репресивних покарань до її мешканців. Але ж відмінність у соціальній підтримці політичних сил, що прийшли до влади в Україні 29 квітня 1918 р., зумовила нове тлумачення національних інтересів, а відтак і відповідні йому орієнтири створення та функціонування державного охоронного апарату. Виразне повернення до усталеного на той час у світі ладу господарювання за економічними законами приватної власності, з огляду на її попередній перерозподіл, закладало підвалини для неминучих соціальних суперечностей. Гетьманський уряд усвідомлено намагався подолати їх на підставі насиченої законодавчої спадщини Російської імперії, використовуючи реальний історичний фактор перебування на території України військового контингенту Центральних держав. Кризовий соціально-економічний, політичний і правовий стан країни на момент приходу П. Скоропадського до влади не залишав йому часу для роздумів з приводу правового регулювання в охоронній галузі. При цьому невдалі експерименти Тимчасового уряду, Центральної Ради, більшовицьких «південних» республік у забезпеченні своїх владних повноважень і правопорядку в Україні, які часто здійснювалися, ґрунтуючись на поспіх розроблених, недосконалих за юридичною технікою законах, суперечних їм підзаконних актах, надзвичайних розпорядженнях та інструкціях, не могли бути використані для наслідування кадровим царським генералом. Звичайно, що зразком для створення і діяльності охоронного апарату як складової частини гетьманського державного механізму стали відповідні нормативні чинники колишньої Російської імперії. По-друге, на відміну від своїх попередників голові Української Держави та його урядовому оточенню вдалося розробити найобґрунтованішу та нормативно забезпечену державну охоронну концепцію. Її сутність полягала у відмові зосередження головної уваги при створенні охоронної системи держави на «загальному озброєнні» її громадян. Головну роль у виконанні охоронних функцій в державі мали здійснювати спеціально утворені, відповідним чином навчені й споряджені органи, які мали діяти на підставі належно розроблених та затверджених законів і легітимних підзаконних актів, виданих фаховими компетентними особами. Допомагати таким органам були покликані формування, що утворювалися на підставі законів Української Держави із числа кадрових фахівців-інструкторів і тимчасово залучених до охоронної діяльності добровольців. По-третє, аналіз документальних джерел, які висвітлюють урядові спроби впровадження в життя цієї концепції, свідчить, що в гетьманській Українській Державі, незважаючи на короткий час її існування, було створено відповідний охоронний апарат. До його складу слід зарахувати: поліцейські підрозділи (Державну варту), військові частини спеціального призначення і територіальні військові комендатури, національну гвардію (Сердюцьку дивізію), гетьманську розвідку і контррозвідку, прикордонні війська, митну службу і податкову поліцію (фінансову охорону), державну лісову сторожу, судові органи і установи виконання покарань, українське козацтво і добровольчі формування в містах та сільській місцевості. Крім того, чільне місце в гетьманській охоронній системі займали військові частини Німеччини та Австро-Угорщини, а з осені 1918 р. – також російські офіцерські добровольчі формування. Організаційна побудова і функціональне призначення більшості з цих органів, які знайшли чітке нормативне визначення за допомогою старих російських і нових українських регламентуючих чинників, були на той час досить досконалими і виправданими з точки зору міжнародних і внутрішніх оперативних обставин. Головними принципами комплектування охоронного апарату стали компетентність, професійний досвід, освіченість, інтернаціональність підбору кадрів та їхнє матеріальне заохочення. За короткий термін вдалося в основному налагодити й державне забезпечення центральних і територіальних ланок охоронної системи Української Держави, що сприяло вдалому виконанню її службовцями своїх професійних обов’язків. Абсолютна їх більшість у службовій діяльності керувалася чинними нормативними актами і не перебільшувала визначених ними владних повноважень. Тому, з огляду на наведені попередні аргументи, маємо підстави стверджувати, що застосування до гетьманського охоронного апарату визначення «репресивний» або «каральний» є перебільшенням і не відповідає його дійсному змісту. По-четверте, вимагає певної зміни акцентів звинувачення деяких науковців у маріонетковій німецько-австрійській залежності режиму П. Скоропадського. Звичайно, командування військового контингенту німецько-австрійського блоку, що за Брестським договором легітимно з точки зору міжнародного права знаходився на території України, користуючись повною силовою перевагою, здійснювало тиск на всі українські охоронні органи. Подекуди він мав форму відвертого диктату щодо діяльності українських службовців, а в деяких випадках – навіть безпрецедентного усунення їх від виконання законних службових обов’язків. Але ж, як виявлено нашим дослідженням, на меті Центральних держав ніколи не стояли загарбання чи територіальна анексія України, заміна її державних органів окупаційною владою. А дипломатичні здобутки Української Держави у вересні 1918 р. встановили явні перспективи для подальшого пом’якшення втручання союзників в українські справи. Крім того, доцільно нагадати про численні наведені нами документи про намагання українських урядовців, місцевої адміністрації, керівників Державної варти завадити проведенню союзниками каральних акцій серед населення повсталих районів. А з початком революційних подій у Центральних імперіях і з їхньою капітуляцією перед Державами Згоди, коли австро-угорські і, зокрема німецькі військові частини, в Українській Державі із охоронців її безпеки перетворилися на мародерів та грабіжників, гетьманський охоронний апарат змушений був безпосередньо боротися зі злочинцями із складу союзників. Таким чином, маємо вказати на певну неадекватність наголосу «маріонетковий» при наведенні деяких означень гетьманського режиму. На нашу думку, його застосування не відбиває змісту тогочасних дипломатичних кроків молодої української держави, викликаних жорсткою детермінованістю історичних реалій. По-п’яте, незважаючи на вказані позитивні аспекти створення і діяльності гетьманського охоронного апарату, історичні факти доводять неспроможність державної охоронної системи, побудованої П. Скоропадським, за екстремальних умов забезпечити життєздатність його влади. На наш погляд, відповідь на запитання про причини краху Української Держави 1918 р. доцільно шукати не в стратегічних і тактичних прорахунках внутрішньої і зовнішньої політики гетьманських урядових кабінетів, а пов’язувати її із загальною поразкою в цей час у світі консервативної моделі державної влади. Революційний вітер, що віяв із російського епіцентру, майже у пропорційній залежності від географічної відстані або вщент руйнував, або викликав суттєві зміни у сторіччями вимуруваних державно-правових засадах країн. Навіть заскорузла в своєму традиціоналізмі Англія тоді вперше після «славної революції» XVII ст. вдалася до експериментів з коаліційним урядом. На початку ХХ ст. світова політико-правова думка ще не мала доволі історичних прикладів, які б свідчили, що республіканська форма державного правління не є панацеєю від усіх соціальних хвороб. Людство мало пережити повоєнну хвилю «охлократії», яка не скрізь була вгамована усталенням демократичних політичних режимів. Натомість інде це було зроблене за рахунок крайнього тоталітаризму: фашизму і комунізму, які наочно довели небезпечність зневажання державою головного чинника глобальної цивілізації – людського життя. Гетьман Павло Скоропадський та його професіональна урядова команда в листопаді 1918 р., враховуючи реальну міжнародну ситуацію, віддали перевагу федеративному державному устрою (Україна у складі небільшовицької Росії) з метою забезпечення соціальної злагоди в країні, а не знищення української державності. Але ж їхній виступ на українську державну арену виявився передчасним. Вікове прагнення українського народу до національного самовизначення через власне державотворення зіграло злий жарт з патріотичними силами країни, штовхнуло їх на національне повстання, а насправді розкололо суспільство і дозволило російському комуністичному режиму знищити молоді паростки української державності. Започатковану державну охоронну систему було зруйновано. Головною збройною силою, що здійснювала повалення гетьманату, стали найбільш боєздатні формування української армії – ті частини, що мали бути опорою гетьманської влади, замислювалися П. Скоропадським як національна гвардія або підрозділи спеціального призначення: Січові Стрільці, Запорізька дивізія, частини Окремого корпусу залізнично-технічних військ, Чорноморський козацький кіш, Перша козацько-стрілецька та Сердюцька дивізії. У зв’язку з цим цілком логічним постає висновок про відповідність дійсності гетьманських прагнень щодо встановлення сильної влади. На нашу думку, визначення політичного режиму гетьманату як «диктаторського» можуть носити лише умовний характер. Останній український гетьман не мав відповідних сил для встановлення справжньої диктатури і реалізації диктаторських повноважень, які він сподівався застосувати для наведення порядку в країні, виводу держави із кризового стану. Загальні засади його державної політики будувалися на верховенстві закону, як головного і переважного нормативно-правового акта. За умов поширеного правового нігілізму, анархічних наслідків російської революції це не залишало гетьману П. Скоропадському історичних шансів на перемогу у боротьбі з екстремістами різного забарвлення, які легко переступали правові межі, виправдовуючи розв’язання громадянської війни високою метою революції, будь-то світової комуністичної чи національної соціалістичної. Універсал С. Петлюри, виданий під час повалення гетьманської влади, став вироком гетьманові й тим, хто запроваджував його владні установи. Згідно з постановою Директорії УНР П. Скоропадський оголошувався поза законом «за утворені ним безчинства проти самостійної Української Республіки, за знищення її вольностей, за переповнення тюрем найкращими синами українського народу, за розстріл селян, за руйнування сіл і за насильство над робітниками і селянами». Цілком зрозуміло, що за таких формулювань щодо діяльності гетьманського державного апарату, його охоронцям не могло бути місця в силових структурах ні соціалістичного (В. Чехівського), ні комуністичного (Х. Раковського) урядів. На довгі роки ці люди стали «зрадниками України», «гетьманськими катами», «німецькими підлабузниками». Майже не торкнулася їх і хвиля історичної реабілітації, яка на початку 90-х рр. в ейфорії відновлення незалежності України прокотилася по її колишніх державних діячах інколи лише за ознаками гучності їхніх самостійницьких гасел. Але сьогодні, після восьми років незалежності України, коли наше суспільство вже не лише отримало можливість, а й певною мірою ознайомилося з загальнолюдським світоглядом, настав час припиняти радикальні погляди на вітчизняну історію. При цьому науковці мають усунути розходження у визначенні ролі окремих історичних постатей, які брали участь у визвольних змаганнях в Україні 1917 – 1921 рр., встановити межу їхнього дійсного значення і псевдопатріотичності у вітчизняному державотворенні. Лише за таких умов можна об’єктивно оцінювати державний і правовий розвиток України квітня – грудня 1918 р. і, зокрема діяльність її охоронного апарату. Тому висвітлення історії силових структур гетьманської доби має стати об’єктом подальшого вивчення у сучасних дослідженнях науковців відповідних відомчих спрямувань. Це дозволить винести певні уроки для практичних рекомендацій у здійсненні державної Концепції національної безпеки України. БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ Вступ Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Відомості Верховної Ради України. 1997. №. 10. Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. Українська гетьманська держава. Ужгород, 1930. Т. 2; Липинський В. Листи від українських хліборобів до української інтелігенції. Відень, 1921.; Нагаєвський І. Історія Української Держави двадцятого століття. К., 1993; Гунчак Т. Україна. Перша половина двадцятого століття. Нариси політичної історії. К., 1993; Млиновецький Р. Нариси історії українських визвольних змагань. 1917-1918. Львів, 1994; Винниченко В. Відродження нації. К., Відень, 1920. Т. 1-3; Мазепа І. Більшовизм і окупація України. Львів, 1922; Христюк П. Замітки і матеріали з історії української революції. 1917-1920 рр. Відень, 1921. Т. 1-3; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. 1917-1921. Прага, 1942. Т. 1-3; Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. Нью-Йорк, 1958; Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. К., 1995; Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. Львів, 1992; Субтельний О. Україна. Історія. К., 1992; Шелухін С. Україна – назва нашої землі з найдавніших часів. Прага, 1956; Доленга С. Скоропадщина. Варшава, 1934. Пеленський Я. Гетьманат Павла Скоропадського. Міфи та дійсність // Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського. 1873-1945. К., 1993. С. 5-12; Бондаренко К. До питання про «московську орієнтацію « гетьмана П. Скоропадського // Останній гетьман. С. 94-96; Буравченков А. Час відновлення історичної пам’яті або дещо про гетьманат з погляду сьогодення // Останній гетьман. С. 25-31; Андрусяк Т. Правові основи гетьманської держави 1918 року // Останній гетьман. С. 84-93; Заруда Т. Становлення та основні напрямки зовнішньої політики Української Держави // Останній гетьман. С. 66-81; Малик Я. Земельне питання в українській гетьманській державі // Останній гетьман. С. 98-106. Білодід О., Панченко В. Павло Скоропадський і Україна. К., 1997. С. 3-4. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр. (історико-генетичний аналіз). К., 1995. С. 3. Держалюк М. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба в 1917-1922 рр. К., 1998. С. 61. Мякота С.Є. Економічна політика уряду Української Держави (травень–грудень 1918 р.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. К., 1997. С. 1; Проданюк Ф.М. Внутрішня політика Української Держави. 29 квітня–14 грудня 1918 р.: Автореф. дис. … канд. іст. наук. К., 1997. С. 13; Клименко-Мудрий В.С. Національно-демократичний рух за часів Української Держави гетьмана Скоропадського: Автореф. дис. … канд. іст. наук. К., 1997. С. 2. Григоренко О. Гетьман Павло Скоропадський і його доба: окремі сторінки діяльності // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р.: Науковий збірник, присвячений 125-річчю від народження Гетьмана Павла Скоропадського та 80-річчю проголошення Української Держави 1918 року. К., 1998. С. 159-160; Васьковський Р. Листопадове повстання 1918 р.: «петлюрівська авантюра» чи «національна революція»? // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р. С. 65; Гелей С. Українська політична консервативна думка про Гетьманат Павла Скоропадського // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р. С. 94. Мироненко О. Державний переворот 29 квітня 1918 р. // Історико-політичні уроки української державності: Енциклопедичний словник. К., Донецьк, 1998. С. 85; Він же. Крах маріократії П. Скоропадського // Історико-політичні уроки української державності. С. 173; Він же. Гетьман Павло Скоропадський // Історико-політичні уроки української державності. С. 57; Він же. Національне владування у губерніях, містах і волостях Української Держави // Історико-політичні уроки української державності. С. 218-224. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. К., 1999. С. 44. Кульчицький С. Українська Держава за часів гетьманщини // Український історичний журнал. 1992. №7-8. С. 60-79; Він же. Місце гетьманської держави в українському державотворчому процесі 1917-1922 років // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року. С. 4-5; Верстюк В. Українська революція: доба Центральної Ради; Українська Держава; Українська Народна Республіка під проводом Директорії // Історія України: нове бачення. У 2-х т. К., 1996. Т. 2. С. 3-100; Турченко Ф.Г. Новейшая история Украины. Часть первая. 1917-1945 годы. К., 1995. Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1914-1923. У 2-х т. Львів, 1998; Федюк В.П. Украина в 1918 году. Гетман П.П. Скоропадский. Ярославль, 1993; Дмитришин В. Повалення німцями Центральної Ради у квітні 1918 р.: нові дані німецьких архівів // Політологічні читання. 1994. №1. Дзейко Ж. Правовий статус вищих органів державної влади періоду гетьманщини // Розбудова держави. 1996. №3. С. 49. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917-1920. К., 1997. Румянцев В.О. Українська державність у 1917-1922 рр. Національно-демократична і радянська альтернатива: Автореф. дис. … док-ра юрид. наук. Х., 1998. С. 25-27. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. К., 1999. С. 144. Качинський В. Аграрний рух за часів гетьманщини // Літопис революції. 1928. №1-2.; Прокопенко Н. Боевые эпизоды партизанской борьбы на Украине в 1918 г. Саратов, 1942; Лихолат А.В. Разгром националистической контрреволюции на Украине (1917-1922). М., 1954; Рибалка І.К. Відновлення Радянської влади на Україні (1918-1919). Х., 1957; Діденко Г.Д. Зміцнення Радянської влади на селі після перемоги Жовтневої революції. К., 1957; Потарикіна Л.Л. Ревкоми України в 1918-1920 рр. К., 1957. Харечко Т. Борьба за Октябрь в Донбассе // Летопись революции. 1927. №5-6; Колесников Б. Профессиональное движение и контрреволюция. Очерки истории профессионального движения на Украине. Х., 1923; Редін М. Всеукраїнський страйк залізничників. Х., 1929; Скляренко Е.М. Боротьба трудящих України проти німецьких окупантів в 1918 р. К., 1960. Гурьянов П.Д. Червонное казачество Украины в борьбе с иностранной военной интервенцией и внутренней контрреволюцией (январь1918–ноябрь 1920 гг.): Автореф. дисс. … канд. ист. наук. К., 1964; Товкес И.С. Деятельность иностранных групп РКП(б) по организации трудящихся интернационалистов на защиту завоеваний социалистической революции на Украине в период становления Советской власти и гражданской войны (1917-1920 гг.): Автореф. дисс. … канд. ист. наук. М., 1970; Тичина В.С. Борьба против немецких оккупантов и внутренней контрреволюции на Украине в 1918 году: Автореф. дисс. … док-ра ист. наук. Х., 1972. Заставенко Г. Розгром німецьких інтервентів на Україні в 1918 році. К., 1959; Белан Ю.Я. Отечественная борьба украинского народа против немецких оккупантов в 1918 г. К., 1960; Супруненко М.И. Очерки истории гражданской войны и иностранной интервенции на Украине (1918-1920 гг.) М., 1960; Петров В.И. Непокорившиеся кайзеровскому нашествию. М., 1988. Гарчев П.І. Червона гвардія України у Жовтневій революції. Х., 1969. Рогожин А.И. Правоохранительные органы УССР в первые годы Советской власти (1917-1920 гг.). Х., 1981. Стефанів З. Українські збройні сили 1917-21 рр. У 2 ч. Мюнхен, 1947; Удовиченко О.І. Україна у війні за державність: історія організації і бойових дій Українських збройних сил 1917-1921 рр. Вінніпег, 1954. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992; Українські Січові Стрільці. 1914-1920. Львів, 1991. Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995; Гриневич В. та інші. Історія українського війська. Львів, 1996; Голубко В. Армія Української Народної Республіки. 1917-1918. Львів, 1997; Мироненко О. Розбудова національного війська режимом П. Скоропадського // Історико-політичні уроки української державності. С. 310-324; Кравчук М. Збройні сили Української Народної Республіки // Право України. 1998. №7. С 106-109. Гаврилюк Г.І. Українська військова політика в 1917-1918 рр.: Автореф. дис. … канд. іст. наук. Х., 1998. С. 1. Горєлов В. Роль гетьмана Павла Скоропадського у створенні Окремої Сердюцької дивізії як основи українських гвардійських частин // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року. С. 55-57; Тимощук О. Боротьба українських загонів та австро-німецьких військ з махновцями (лютий-грудень 1918 р.) // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року. С. 35-39; Він же. Спеціальні збройні формування в системі охоронного апарату гетьмана П. Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.) // Вісник Запорізького юридичного інституту. 1999. №1. С. 238-255; Він же. Захисники кордонів Української Держави 1918 р. Дніпропетровськ, 1998; Він же. Військово-козацька організація Української Держави 1918 р. // Вісник Запорізького юридичного інституту. 1999. №3. С. 160-169; Він же. Армія в охоронній системі гетьманату П. Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.) // Науковий вісник НАВС. 2000. №1. С. 192-196. Бородич Л.В. Внутрішні й прикордонні війська в Україні у 1917-1941рр. (історико-правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. Х., 1999. С. 12. Сідак В.С. На варті військової таємниці // Розбудова держави. 1994. №1. С. 24-28; Він же. Спецслужби України часів національної революції 1917-1920. К., 1994. Сідак В.С. Контррозвідка останнього гетьмана. К., 1995. Сідак В.С. Національні спецслужби в період Української революції 1917-1920 рр. К., 1998. Гавриленко О.А., Логвиненко І.А. Органи охорони громадського порядку в Україні у період гетьманату // Проблеми державотворення України: історія і сучасність: Збірник наукових статей. Ч. 1. Х., 1997. С. 53-60; Тимощук О. Державна варта Української Держави. К., 1998; Мироненко О. Державна варта // Історико-політичні уроки української державності. С. 70-76; Історія органів внутрішніх справ. Частина ІІ (ХХ століття) / За ред Зайцева Л.О. Х., 1999; Гарчев П.И. История органов внутренних дел Украины и зарубежных стран. Симферополь, 1999; Тимощук О.В. Матеріальне забезпечення української Державної варти // Науковий вісник НАВС. 1999. №3. С. 233-239; Він же. Соціальний захист правоохоронців в Українській Державі 1918 р. // Науковий вісник НАВС. 1999. №4. С. 140–145; Він же. Міські добровольчі дружини в охоронній системі Української Держави 1918 р. // Вісник Запорізького юридичного інституту. 1999. №4. С. 229-240. Тимощук О.В. Захисники кордонів Української Держави 1918 р. Дніпропетровськ, 1999; Він же. Німецька таємна дипломатія і українсько-кримська митна війна 1918 р. // Вісник Університету внутрішніх справ. 1999. №7. С. 133-143; Він же. Організація митної справи на постімперському просторі Росії та Австро-Угорщини в 1917-1918 рр. // Вісник Академії митної служби України. 1999. №4. С. 87-95 Тимощук О.В. Лісоохоронна справа в Українській Державі в 1918 р. // Держава і право: Збірник наукових праць. К., 1999. Вип. 3. С. 62-77. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 89-105; Мироненко О.М. Судові реформи за гетьмана П.Скоропадського // Правова держава. К., 1996. Вип. 7. Загорецька О. Організація діловодних служб Державного Сенату Української Держави // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р. С. 71-73; Вовк Ю. Організація військових судів періоду гетьманату // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р. С. 99-101; Тимощук О.В. Судові органи «цивільного відомства» в Українській Державі 1918 р. // Держава і право. К., 1999. Вип. 4. С. 37-46. Тимощук О.В. Органи прокуратури в загальній системі юстиції Української Держави 1918 р. // Держава і право. К., 2000. Вип. 5. С. 62-72.; Він же. Тюремна реформа гетьмана П. Скоропадського // Право України. 2000. №3. С. 114-118. Бенько О.П. Державно-правові аспекти політичного терору в Україні. 1917-1953 рр. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. К., 1994. С. 4-5, 14. КПСС в борьбе за победу социалистической революции: Сб. док. М., 1957; Съезды Советов в документах. 1917-1936. М., 1960. Т. ІІ; Гражданская война на Украине 1918-1920: Сб. док. и мат. В 3 т. 4 кн. К., 1967; На защите революции: из истории Всеукраинской чрезвычайной комиссии. 1917-1922 гг.: Сб. док. и мат. К., 1971; Внутренние войска Советской Республики: Документы и материалы 1917-1922. М., 1972; В.И. Ленин и ВЧК: Сб. документов (1917-1922). М., 1975. Крах германской оккупации на Украине (по документам оккупантов) / Под ред. М. Горького, И. Минца. М., 1936; Документы о разгроме немецких оккупантов на Украине в 1918 г. / Под ред. И. Минца и Е. Городецкого. М., 1937. Національні відносини в Україні у ХХ ст. К., 1994; Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2 т. К., 1997. Чайковський А.С., Щербак М.Г. За законом і над законом. К., 1996. Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції України у документах і матеріалах. У 3 т. К., 1997. Свод Законов Российской империи. Полный текст всех 16 томов, согласованный с последними продолжениями, постановлениями, изданными в порядке ст. 87 Зак. Осн., и позднейшими узаконениями. В пяти книгах / Под ред. И.Д. Мордухай-Болтовского. С.-Пб., 1916. Законодательные акты 1917 г. Одесса, 1917; Законодательные акты Украинской Державы. Одесса, 1918. Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917–грудень 1918 /За ред. Я. Пеленського. К., Філадельфія, 1995. Солдатенко В.Ф. Вказ. пр. С. 37-38. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле. Мюнхен, 1964. Т. 1–4; Липинський В. Про Українську гетьманську державу 1918 р. // В. Липинський як ідеолог і політик. Ужгород, 1931; Кузеля З. Рік 1918 на Україні. Б.м., 1918; Деникин А.И. Очерки русской смуты // Вопросы истории. 1990. №3-12; 1991. №1-2; 1992. №1-6; 1993. №1-12; Гольденвейзер А.А. Гетьман и директория. Из киевских воспоминаний // Революция на Украине по мемуарам белых. М., Л., 1930. С. 38-53. Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. В 4 т. М., Л., 1928-1933; Борьба за Советы на Екатеринославщине: Сб. восп. и статей. Днепропетровск, 1927; Колос Г. Заметки о подполье и вооруженной борьбе. Днепропетровск, 1927. Махно Н. Русская революция на Украине от марта 1917 по апрель 1918г. Париж, 1929; Він же. Под ударами контрреволюции, апрель–июнь 1918. Париж, 1936; Він же. Украинская контрреволюция, июнь–декабрь 1918. Париж, 1937; Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. Историческое повествование. К., 1993. Розділ І Історичні передумови й організаційно-правові засади створення гетьманського охоронного апарату Новая история. Часть вторая. 1871-1917 / Под ред. Н.С. Овчаренка. М., 1976. С. 485. Законодательные акты 1917 г. С. 1-2. Рогожин А.И. Указ. соч. С. 7. Гарчев П.І. Червона гвардія України у Жовтневій революції. С. 7. Рогожин А.И.. Указ. соч. С. 6-7. Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 213-215. Григоріїв Н. Спогади «Руїнника» про те, як ми руйнували тюрми народів, а будували свою хату». Львів, 1937. С. 137. Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 217. Центральний державний історичний архів України в м. Києві. Ф. 317. Оп. 7. Спр. 5094. Арк. 129. Королев В.И. 1917: Штрихи к портрету крымской милиции // 350-річчя відродження Української державності: минуле і сучасне. Всеукраїнська наукова конференція 2 жовтня 1998 року. Сімферополь, 1998. С. 25. Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 215. Королев В.И. Указ. соч. С. 24. Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 216-218. Рогожин А.И. Указ. соч. С. 8; Королев В.И. Указ. соч. С. 25. Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 216. ЦДІАК України. Ф. 317. Оп. 7. Спр. 5146. Арк. 3; Спр. 5096. Арк. 16. Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 215. Гарчева Л. Політична конфронтація і війна Росії з Україною (1917 – початок 1918 рр.) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. праць. Львів, 1997. №3-4. С. 174-175. Гарчев П.І. Червона гвардія України у Жовтневій революції. С. 8, 12-13; Рогожин А.И. Указ. соч. С. 10, 11. Історія держави і права України: У 2-х ч. / За ред. А.І. Рогожина. К., 1996. Ч. 2. С. 25-26. Гарчев П.І. Червона гвардія України у Жовтневій революції. С. 13. КПСС в борьбе за победу социалистической революции: Сб. док. М., 1957. С. 37. Гарчев П.І. Червона гвардія України у Жовтневій революції. С. 17. Рогожин А.И. Указ. соч. С. 11. Державний архів Київської області. Ф. 7, Оп. 3, Спр. 2233, Арк. 2. Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 218-219. Логвиненко І., Гавриленко О. Органи охорони громадського порядку в Україні доби Центральної Ради (березень 1917 р. – квітень 1918 р.) // Вісник Ун-ту внутр.справ. 1998. №3 – 4. С. 129 – 130. Павло Скоропадський. Спогади. С. 68. Історія держави і права України. Ч. 1. С. 24. Павло Скоропадський. Спогади. С. 74. К истории борьбы крестьянства Правобережной Украины против Центральной Рады и Временного правительства в 1917 г. // Красный архив. 1941. №2. С. 74. Аверин. Революционное движение в Екатеринославе от майских дней 1917 года до корниловщины // Борьба за Советы на Екатеринославщине. С. 104. Гарчев П.І. Червона гвардія України у Жовтневій революції. С. 36-37, 40. Тимощук А. В. Анархо-коммунистические формирования Н. Махно (сентябрь 1917–август 1921 гг.). Симферополь, 1996. С. 17-18. Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. С. 21. Волковинский В. Махно и его крах. М., 1991. С. 31. Махно Н. Русская революция на Украине от марта 1917 по апрель 1918. С. 66. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 55-56; Сідак В.С. Національні спецслужби в період Української революції 1917–1918 рр. С. 49. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998. С. 235, 237. Мироненко О. Вільне козацтво в УНР // Історико-політичні уроки української державності. С. 33, 36. Гарчев П.І. Червона гвардія України у Жовтневій революції. С. 66. Гарчева Л.П. Вказ. пр. С. 182-183; Сідак В.С. Національні спецслужби в період Української революції 1917–1918 рр. С. 54. Останній гетьман. С. 216. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 57. Сідак В.С. Національні спецслужби в період Української революції 1917–1918 рр. С. 55; Голубко В. Вказ. пр. С. 86. Павло Скоропадський. Спогади. С. 82. Мироненко О. Вільне козацтво УНР // Історико-політичні уроки української державності. С. 33. Павло Скоропадський. Спогади. С. 82. Логвиненко І., Гавриленко О. Вказ. пр. С. 132-133; Мироненко О. Вільне козацтво // Історико-політичні уроки української державності. С. 33. Історія українського війська. С. 379. Мироненко О. Вільне козацтво УНР // Історико-політичні уроки української державності. С. 35-36. Ленин В.И. Как организовать соревнование? // ПСС. Т. 35. С. 201. Гарчева Л.П. Вказ. пр. С. 189; Національні відносини в Україні ХХ. С. 64. Історія держави і права України. Ч. 2. С. 98-99. Держалюк М.С. Вказ. пр. С. 21-22. Рогожин И. Указ. соч. С. 13–16; Історія держави і права України. Ч. 2. С. 107. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7285. Арк. 2-3; Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 51. Арк. 24. Рогожин А.И. Указ. соч. С. 16–17. ЦДІАК України. Ф. 419 Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 30. Рогожин А.И. Указ. соч. С. 22-24; Центральний державний архів громадських об’єднань України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 186. Арк. 2–3. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 11; ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 200. Арк. 32. Кожекин А.Г. Образование и деятельность ЦИК Советов Румчемрода 2-го созыва (декабрь 1917–май 1918 гг.): Дисс. … канд. ист. наук. Симферополь, 1990. С. 1–2, 1–8. Тимощук А.В. Анархо-коммунистические формирования Н.Махно. С. 20; ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 153. Арк. 4. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 160. Арк. 43. Лантух В.В. Разоружение белых казаков и бои с немцами // Борьба за Советы на Екатеринославщине. С. 173. Рогожин А.И. Указ. соч. С. 19-21. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 186. Арк. 1. Там само. Арк. 8. Рогожин А. И. Указ. соч. С. 21. ЦДІАК. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7300. Арк. 5–7. Органы и войска МВД России: Краткий исторический очерк / Под ред А.Г. Горлова. М., 1996. С. 187. Національні відносини в Україні у XX ст. К., 1994. С. 63. Історія держави і права України. Ч. 2 С. 54. Гарчева Л.П. Вказ. пр. С. 189 – 190; Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 54. Нова Рада. 1918. 4 січня. Верстюк В., Осташко Т. Вказ. пр. С. 235–236. Мироненко О. Вільне козацтво УНР // Історико-політичні уроки української державності. С. 36. Кравчук М. Вказ. пр. С. 108. ЦДАВО України. Ф.2586. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 58, 41. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 232. Арк. 10. Винниченко В. Вказ. пр. Ч. 2. С. 51. Патер І. Союз визволення України та українське питання в політиці Центральних держав 1914–1918 рр. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 1997. №3–4. С. 152. Там само. С. 156. Держалюк М.С. Вказ. пр. С. 45. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. Т. 1. С. 424. Держалюк М. Вказ. пр. С. 78. Мироненко О. Адміністративно-териториальний поділ Української Держави у квітні-грудні 1918 р. // Історико-політичні уроки української державності. С. 19. Верига В. Вказ. пр. Т. 1. С. 354-355. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 430. Арк. 1, 4 зв., 9-10. Там само. Ф. 1064. Оп.1. Спр. 216. Арк. 4; Державний архів при Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Ф. 359. Оп. 2. Спр. 42. Арк. 5. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 54. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 72. Там само. Ф. 2537. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 100. Там само. Арк. 103 зв. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 61, 54. Мироненко О. Вільне козацтво в УНР // Історико-політичні уроки української державності. С. 36-37. Вістник Ради Народних міністрів. 1918. 15 березня. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 59-60. ДАКО. Ф. 7. Оп. 1. Спр. 1081. Арк. 3. Чехович В., Титаренко Ю. Донецько-Криворізька Радянська Республіка // Історико-політичні уроки української державності. С. 122; Ленин В.И. Письмо к Г.К. Орджоникидзе // ПСС. Т. 50. С. 50. Антонов-Овсеенко В.А. Указ. соч. Т. 1. С. 298; Т. 2. С. 14-15. Національні відносини в Україні у ХХ ст. С. 75. Дубко Ю.В. Советская республика Тавриды: Авантюра большевистского государственного строительства. Симферополь, 1999. С. 41, 60. Історія держави і права України. Ч. 2. С. 102. Съезды Советов в документах. С. 26. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 172. Арк. 4. Гопнер С. Отклики на Брестский мир и последние дни Советов на Екатеринославщине // Борьба за Советы на Екатеринославщине. С. 209. Винниченко В. Вказ. пр. Ч. ІІ. С. 74. Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. / За ред В.Д. Гончаренка. К., 1997. Т. 2. С. 24. Українська Центральна Рада. Т. 2. С. 103-104. Хрестоматія з історії держави і права України. Т. 2. С. 41-42. Нагаєвський І. Вказ. пр.С. 121. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 232. Арк. 1. Панюк А., Коваленко Н. Переворот П. Скоропадського та політика гетьманського уряду // Історико-політичні уроки української державності. С. 261-262. Державний архів Харківської області. Ф. 304. Оп. 1. Спр. 2940. Арк. 31. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 232. Арк. 8. Последние новости. 1918. 8 сент. Хрестоматія з історії держави і права України. Т. 2. С. 24. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Оп. 232. Арк. 12, 15-20. ЦДАВО України. Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 12; Спр. 2. Арк. 78-79, 82. Верстюк В., Осташко Т. Вказ. пр. С. 235-236. ЦДАВО України. Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 3-7. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 231. Арк. 10-14. ЦДАВО України.Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 9, 15-17. Джужа О.М. Кримінологія: Навчальний посібник. К., 1999. С.12. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 61. ЦДАВО України. Ф. 2537. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 100 зв. Там само. Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 12. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 234. Арк. 8. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 32. Арк. 7 зв. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 36-37, 39. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 232. Арк. 20-21. Там само. Арк. 22-26. Дмитришин В. Вказ. пр. С. 108. Історія держави і права України. Ч. 2. С. 62. Крах германской оккупации на Украине. М., 1936. С. 44. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 32. Арк. 7; Оп. 5. Спр. 12. Арк. 16. Гетьман Павло Скоропадський. Спомини. К., 1992. С. 11-12. Дмитришин В. Вказ. пр. С. 108. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр.257. Арк. 5. Там само. Спр. 229. Арк. 182-183. Крах германской оккупации на Украине. С. 50. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 223. Арк. 162-164. Панюк А., Коваленко Н. Вказ. пр. С. 263. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2 Спр. 239. Арк. 1. Павло Скоропадський. Спогади. С. 136. Сідак В.С. Національні спецслужби. С. 63-69. Последние новости. 1918. 29 апр. Копиленко О., Копиленко М. Вказ. пр. С.92. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 233. Арк. 8. Там само. Спр. 239. Арк. 1. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 12. Арк. 29. Державний вістник. 1918. 3 червня. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 286. Арк. 1-2. Державний вістник. 1918. 20, 22 серпня ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 181. Арк. 1-4. Там само. Ф. 1077. Оп. 5. Спр. 12. Арк. 33; Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 76; Історія українського війська. С. 426. Павло Скоропадський. Спогади. С. 186; Статут дісціплінарний. К., 1918. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 430. Арк. 9-10. Павло Скоропадський. Спогади. С. 225. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 56. Арк. 69. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 251. Арк. 1-5; Спр. 149. Арк. 1-2. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 270. Арк. 1-3 зв. Там само. Ф. 1077. Оп. 1. Спр 35. Арк. 41; Оп. 5. Спр. 12. Арк. 32. Там само. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 16. Ярмыш А.Н. Карательный аппарат самодержавия на Украине (1895 – 1917 гг.): Дисс. док-ра. юрид. наук. Х., 1991. С. 211-212. Останній гетьман. С. 228-229, 236; ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 13. Арк. 83, 87. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 46-пакет. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1 Спр. 86. Арк. 204. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Оп. 22. Арк. 2; Спр. 31. Арк. 34. Мироненко О. Державна варта // Історико-політичні уроки української державності. С. 76. Малик. Я. Земельне питання в українській гетьманській державі // Останній гетьман. С. 99; Проданюк Ф. До питання про внутрішню політику держави Павла Скоропадського // Останній гетьман. С. 61-62; Законодательные акты Украинской Державы. С. 5-38; ЦДАВО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 52; ЦДАВО України. Ф. 1064. Спр. 267. Арк. 23; Спр. 269. Арк. 5; Спр. 14. Арк. 26-29 зв; Ф. 2207. Оп. 1. Спр. 54. Арк. 1. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 228-229. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 233. Арк. 5. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 58; Спр. 58. Арк. 8-9 зв.; Михайленко П.П., Кондратьев Я.Ю. Вказ. пр. Т. 1. С.58-59. Державний вістник. 1918. 1 жовтня. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 182-183, 205. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 48. Крах германской оккупации на Украине. С. 66-68. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 223. Арк. 177. ЦДАВО України. Ф. 2207. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 20-23, 2-4. Розділ ІІ Державна варта Міністерства внутрішніх справ Свод законов Российской империи. Т. І. Ч. 1. Ст. 362. Державний вістник. 1918. 20 серпня. Там само. 1918. 20 серпня. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 34. Арк 16-17. Державний вістник. 1918. 20 серпня. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 23. Там само. Спр. 16. Арк. 53-55; Спр. 24 а. Арк. 2. Там само. Ф. 1016. Оп. 1. Спр. 286. Арк. 1. Мироненко О. Державна варта. // Історико-політичні уроки української державності. С. 73. Армія. 1918. 8 грудня. Державний вістник. 1918. 23 серпня. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. І. Спр. 24 а. Арк. 2. Ярмыш А.Н. Наблюдать неотступно… К., 1993. С. 49-52. Свод законов Российской империи. Т. 2. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 36. Арк. 45; Там само. Спр. 16. Арк. 58-59. Ярмыш А.Н. Карательный аппарат самодержавия на Украине. С. 96. Свод законов Российской империи. Т. 12. Ч. 1; Т. 2. Ярмыш А.Н. Карательный аппарат самодержавия на Украине. С. 142. Історія органів внутрішніх справ. Ч.1. С. 50-51. Гарчев П.И. История органов внутренних дел Украины и зарубежных стран. С. 42. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 1. Там само. Спр. 16. Арк. 60-61; Державний вістник. 1918. 23 серпня. Матеріали кафедри історії ОВС Академії внутрішніх справ СРСР. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 24а. Арк. 1. Там само. Спр. 16. Арк. 65. Там само. Спр. 58. Арк. 26-30. Там само. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 8. Арк 5. Сідак В. Контррозвідка останнього гетьмана. С. 22-23. ЦДАВО України. Ф. 2586,. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 13, 25 зв., 55. Ярмыш А.Н. Карательный аппарат самодержавия на Украине. С. 147-148, 178-179, 207; ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 23. Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 219. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 55-56. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 146-147. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 24. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 109. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 181. Арк. 1-4. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 36, 19-20. Заруда Т. Становлення та основні напрямки зовнішньої політики Української Держави // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р. С. 76-77. Гетьман Павло Скоропадський. Спомини. С. 76, 98. Турченко Ф. Новейшая история Украины. С. 68. Последние новости. 1918. 8 сентября. Гольденвейзер А. Указ. соч. С. 44. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 3. Там само. Спр. 24. Арк. 11. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 13а. Арк. 8, 17. Мироненко О. Національне владування в губерніях, повітах, містах і волостях Української Держави // Історико-політичні уроки української державності. С. 218; Державний вістник. 1918. 31 травня, 22 червня, 26 червня, 20 липня, 13 серпня, 20 серпня, 10 вересня. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 23. Арк. 5; Спр. 24а. Арк. 6-7. Там само. Спр. 24. Арк. 9. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 152. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 24. Арк. 5. Там само. Спр. 23. Арк. 6. Там само. Спр. 24а. Арк. 7-13; Сідак В.С. Національні спецслужби. С. 81. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 239. Арк. 6. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 24а. Арк. 2-4. Там само. Спр. 36. Арк. 71, 33, 60, 70; ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 147. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 70. Арк. 148. Там само. Спр. 16. Арк. 48-52; Спр. 36. Арк. 26. Сідак В.С. Національні спецслужби. С. 95. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 7; Спр. 36. Арк. 82; Спр. 35. Арк. 62. Там само. Спр. 22. Арк. 5. Там само. Спр. 16. Арк. 65-71; Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 221. Последние новости. 1918. 26 июля. Там само. 30 июля. Сідак В. Контррозвідка останнього гетьмана. С. 30. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 6. Сідак В. Контррозвідка останнього гетьмана. С. 30-31. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 20. Арк. 23. Державний вістник. 1918. 20 серпня. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 5. Сідак В.Контррозвідка останнього гетьмана. С. 26. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 36. Арк. 26. Там само. Спр. 17. Арк. 133. Мироненко О. Державна варта // Історико-політичні уроки української державності. С. 71-74. Державний вістник. 1918. 20 серпня, 24 серпня. ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 13. Арк. 16. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 13а. Арк. 1-2. Там само. Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 69-70. Там само. Спр. 14. Арк. 64 зв. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 54; Спр. 4. Арк. 3. Там само. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 5. Там само. Ф.1216. Оп. 1. Спр. 35. Арк. 13. Мироненко О. Державна варта. // Історико-політичні уроки української державності. С. 72. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 271. Арк. 23; Спр. 218. Арк. 1. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 31. Арк. 17; Новости дня. 1918. 11 сентября. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 25, 27; Армія. 1918. 14 листопада. ДАХО. Ф. 33. Оп. 1. Спр. 908. Арк. 1-2; Спр. 904. Арк. 6-7, 11-15. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1, Спр. 9, Арк. 46, 54, 83; Спр. 8, Арк. 43. Там само. Спр. 8. Арк. 8-10, 12-15, 56, 58, 66. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 36. Арк. 32, 80. Там само. Ф. 3164. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 8-10 зв. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 23. Арк. 4. Там само. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 36. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 50. Арк. 34. ЦДІАК України. Ф. 317. Оп. 7. Спр. 5168. Арк. 1. ЦДАВО України.Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 1-2. Павло Скоропадський. Спогади. С. 295. Державний вістник. 1918. 3 червня; ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 264. Арк. 1; Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 22, Арк. 5. Там само. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 4. Там само. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 108. Арк. 154 зв.–155 зв.; Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 108. Арк. 11,16. Там само. Спр. 28. Арк. 27, 29. Мироненко О. Державна варта. // Історико-політичні уроки української державності. С. 75-76. ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 24; ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 220. Там само. Ф. 10 64. Оп. 1. Спр. 31а. Арк. 1-3. Павло Скоропадський. Спогади. С. 187. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 31а. Арк. 5-10. Последние новости. 1918. 26 июля; ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 146. Арк. 1. Там само. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 12-15, 56-58, 66. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 137. Арк. 1. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 109. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 21. Арк. 1, 2, 5, 11, 12, 23, 30-36, 46, 49, 58; Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 39. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 31. Арк. 9 зв. Там само. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 1, 6-7 зв.; Спр. 9. Арк. 5. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 204. Арк. 21. ДАКО. Ф. 7. Оп. 5. Спр. 1567. Арк. 10, 56. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 25. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 36. Арк. 87. Там само. Спр. 35. Арк. 87; ДАХО. Ф. 268. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 14. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 43; Спр. 35. Арк. 13. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 234. Арк. 10; ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 13. Арк. 10-11. Там само. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 49, 57, 1. Там само. Арк. 57. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 165-172. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 26, 33, 34, 54, 83. Там само. Арк. 21-23, 45. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 31. Арк. 12. Там само. Спр. 16. Арк. 31-31 зв.; Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 224-225. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 1-3, 35. Там само. Спр. 9. Арк. 216. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 31. Арк. 34; Чайковський А.С., Щербак М.Г. Вказ. пр. С. 221. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 224. Матеріали кафедри історії органів внутрішніх справ Академії МВС СРСР. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 31. Арк. 5, 9, 11; Спр. 16. Арк. 5. Ярмыш А.Н. Карательный аппарат самодержавия. С. 97-98. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 145. Арк. 26-28, 34. ЦДАВО України. 1216. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 51. Свод законов Российской империи. Т. 14. Приложения. Ст. 4-13. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 52. Законодательные акты Украинской Державы. С. 18-27; ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 269. Арк. 5. Там само. Спр. 14. Арк. 26-28. Законодательные акты Украинской Державы. С. 5, 27-30. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 267. Арк. 1, 23. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 8-10; Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 36-37. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 20-31 зв. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 20-31 зв. Там само. Ф. 52. Оп. 2. Спр. 213. Арк. 15. Там само. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 82. Арк. 256-259, 278. Законодательные акты Украинской Державы. С. 18-27. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 36. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 24. Арк. 10. Там само. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 29. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 235. Арк. 5. Там само. Спр. 88. Арк. 37-38. ЦДІАК України. Ф. 317. Оп. 7. Спр. 5130. Арк. 1-2. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 125; Спр. 76. Арк. 75. Там само. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 264. Последние новости. 1918. 30 июня, 2 октября; ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 43. Арк. 8, 15-18, 57, 59, 63-65, 67, 83, 87. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 151. Арк. 1-4. Тимощук О. Чи варто Нестора Махна вважати національним героєм України // Кур’єр Кривбасу. 1999. №110. С. 156. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 81, 139, 170. Гриневич В. та інші. Історія українського війська. Львів, 1996. С. 124-125. Махно Н. Под ударами контрреволюции. С. 32. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 1. Арк. 14, 32, 39, 58; Ризоль И. Борьба с гетьманом в подполье // Борьба за советы на Екатеринославщине. С. 225-226. Сідак В. Контррозвідка останнього гетьмана. С. 10-12. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 198. Арк. 62-71. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 36. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 12. Арк. 11. Там само. Спр. 58. Арк. 25. Там само. Спр. 22. Арк. 8. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 220, 169. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 36. Арк. 45. Там само. Спр. 50. Арк. 13. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 246. Арк. 17-18. Новости дня. 1918. 11 сентября; Последние новости. 1918. 18 сентября. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 31. Арк. 15. ДАКО. Ф. 7. Оп. 3. Спр. 2227. Арк. 33; Оп. 5. Спр. 1554. Арк. 1. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 28-30. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 92. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 10-31. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 246. Арк. 2; ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 5. Там само. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 246. Арк. 1; Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 211-215. Арк. 240, 157; Спр. 87. Арк. 37. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 22; Спр. 35. Арк. 77. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 196, 209, 248. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 16-18. Там само. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 25. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 231. Арк. 16-18. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 26, 18, 1. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 130. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 65. Сідак В. Контррозвідка останнього гетьмана. С. 35. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 70. Арк. 158. Там само. Спр. 16. Арк. 65. Там само. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 42-43. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 294. Арк. 1-4. Армія. 1918. 8 листопада. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 424. Арк. 5. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр.43. Арк. 101. Кузеля З. Вказ. пр. С. 5-14. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 30, 222-224; Спр. 88. Арк. 198. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 27. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 36. Арк. 72. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 134-135, 148, 113, 195, 87-88. Там само. Спр. 87. Арк. 136-137, 177-181. Там само. Спр. 53. Арк. 196. Там само. Спр. 88. Арк. 290. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 9. Арк. 25; Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 58. Арк. 26, 1, 16, 18. Последние новости. 1918. 30 июня. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 246. Арк. 45; Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 227-290. Там само. Ф. 5. Спр. 82. Арк. 48; Спр. 76. Арк. 76. ДАКО. Ф. 7. Оп. 5. Спр. 1554. Арк. 1. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 417. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 16. Там само. Спр. 50. Арк. 31, 33. Последние новости. 1918. 8 сентября. Там само. 1918. 2 октября. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 35. Арк. 42. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 228-229. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 13. Арк. 9-11. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 1, 43-46. Там само. Спр. 82. Арк. 292. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 229. Там само. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 44. Последние новости. 1918. 30 июля, 2 августа. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 36. Арк. 45; Спр. 50. Арк. 17-18. Там само. Спр. 68. Арк. 151. Там само. Спр. 35. Арк. 36, 45. Там само. Спр. 43. Арк. 101. Розділ ІІІ Армія в охоронній системі гетьманату Могилянский Н. Трагедия Украины // Революция на Украине по мемуарам белых. С. 132-133. Новая история. Часть вторая. С. 526. Новости дня. 1918. 8 сентября; Нагаєвський І. Вказ. пр. С. 152 – 153. Державний вістник. 1918. 16 травня; Колянчук О. та інші. Вказ. пр. С. 182, 39. Павло Скоропадський. Спогади. С. 364. Голубко В. Вказ пр. С. 205. ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 4. Спр. 3. Арк. 39. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 145. Арк. 1. Нагаєвський І. Вказ. пр. С. 129. Армія. 1918. 6 листопада. Державний вістник. 1918. 22 жовтня; Армія. 1918. 22 листопада. Мироненко О. Розбудова національного війська режимом П. Скоропадського // Історико-політичні уроки української державності. С. 318–319. Армія. 1918. 20 листопада. Федюк В.П. Вказ. пр. С. 55. Армія. 1918. 16, 20 листопада. Там само. 3 грудня. Там само. 7 грудня. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 92. Арк. 24-26, 30-31. Армія. 1918. 8 грудня. Там само. 10 грудня. Там само. 12 грудня. ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 4. Спр. 3. Арк. 197. Там само. Оп. 4. Спр. 3. Арк. 200-201. Там само. Оп. 1. Спр. 17. Арк.1. Там само. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 426. Арк. 16. Там само. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 1-3. Там само. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 27, 45, 57. Там само. Арк. 62, 29, 9, 70, 10. Там само. Ф. 1074. Оп. 5. Спр. 12. Арк. 1-107. Там само. Оп. 4. Спр. 3. Арк. 3. Мироненко О. Розбудова національного війська режимом П. Скоропадського // Історико-політичні уроки української державності. С. 311. Дорошенко Д. Історія України. Т. 2. С. 235. ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 5. Спр. 12. Арк. 33, 73; Державний вістник. 1918. 22 травня, 11 червня. ЦДАВО України. Оп. 1. Спр. 43. Арк. 7. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Арк. 179-182. ДАКО. Ф. 7. Оп. 2. Спр. 1120. Арк. 57, 64. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 36-38. ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 5. Спр. 12. Арк. 74. Там само. Оп. 1. Спр. 32. Арк. 9-10. Там само. Спр. 40. Арк. 27 зв. Єсюнін С. Проскурівський варто-охоронний курінь (1918 р.) // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р. С. 106-107. ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 94-пакет. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 102. Армія. 1918. 30 листопада. Державний вістник. 1918. 18 травня. Колянчук О. та інші. Вказ. пр. С. 263, 140, 125, 113, 161; Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917-1921 роки. Ч. 1. К., 1995. С. 99. Мироненко О. Розбудова національного війська режимом П. Скоропадського // Історико-політичні уроки української державності. С. 312; Армія. 1918. 1 грудня. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 52; ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 4. Спр. 13. Арк. 31; Ф.1064. Оп. 1. Спр. 27. Арк. 7. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 50. Там само.Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 13. Арк. 61. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 145. Арк. 18-18 зв. Там само. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 13 зв. Голубко В. Вказ. пр. С. 205. Павло Скоропадський. Спогади. С. 188. Іванець І. Кримський вектор політики гетьманату Скоропадського: новий підхід чи наслідування Центральної Ради // Гетьман Павло Скоропадський і Українська Держава 1918 року. С 239; ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 132. Арк. 4. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 35. Арк. 4. Турченко Ф., Геращенко Т. Крымский поход П. Болбочана // Революция и Гражданская война 1917-1920 годов: новое осмысление: Материалы международной научной конференции. Симферополь, 1995. С. 97; Тимощук А.В. Анархо-коммунистические формирования Н. Махно. С. 20–21. Гарчева Л. Вооруженная борьба России, Германии и Украины за Крым в апреле 1918 г. // Революция и Гражданская война 1917 – 1920 годов. С. 24; Турченко Ф., Геращенко Т. Вказ. пр. С. 97. ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 132. Арк. 16. Мироненко О. Крим і кримське питання після лютневої (1917 р.) революції // Історико-політичні уроки української державності. С. 183. Сергійчук В. Кримська політика гетьмана Павла Скоропадського // Гетьман Павло Скоропадський і Українська Держава 1918 року. С. 15; ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 132. Арк. 19. Павло Скоропадський. Спогади. С. 262. Мироненко О. Крим і кримське питання після лютневої (1917 р.) революції. // Історико-політичні уроки української державності. С. 182. Іванець І. Вказ. пр. С. 238. ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 132. Арк. 26-27. ДА АРК. Ф 359. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 2. ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 132. Арк. 25-27. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 1-2; Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 16-17. Там само. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 132. Арк. 28. Там само.Ф. 1064. Оп. 1. Спр.292. Арк. 5. Там само. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 6-7, 60, 67, 71. Павло Скоропадський. Спогади. С. 189. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 86, 95. Там само. Спр. 35. Арк. 74, 41. Павло Скоропадський. Спогади. С. 189. Історія Українського війська. С. 428; ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 94 пакет. зв. Арк. 38-41, 45-46. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 31 зв., 38-41, 45-46. Там само. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 132; Спр. 40. Арк, 163. Гриневич В. та інші. Вказ. пр. С. 125. Павло Скоропадський. Спогади. С. 364; Колянчук О., та інші. Вказ. пр. С. 52. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 245. Арк. 45-52. Павло Скоропадський. Спогади. С. 189. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 6. Павло Скоропадський. Спогади. С. 239. Українські Січові Стрільці. С. 100-102. Історія Українського війська. С. 450. Українські Січові Стрільці. С. 117; Верига В. Вказ. пр. Т. 1. С. 339-340; Нагаєвський І. Вказ. пр. С.155. Павло Скоропадський. Спогади. С. 186. Горєлов В. Вказ пр. С. 56. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 8а - 8а зв. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 270. Арк. 1-3 зв. Там само. Ф. 1077. Оп. 3. Спр. 17. Арк. 1-1 зв. Там само. Спр. 42. Арк. 5. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 3. Спр. 43. Арк. 2. Горєлов В. Вказ. пр. С. 56. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 46-пакет. Там само. Спр. 33. Арк. 6, 21, 22. Там само. Оп. 3. Спр. 43. Арк. 12, 5. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 113-114. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 28. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 46-пакет. Там само. Спр. 33. Арк. 114, 33. Там само. Оп. 3. Спр. 42. Арк. 7, 11. Новости дня. 1918. 9 октября. Горєлов В. Вказ. пр. С. 56. Верига В. Вказ. пр. Т. 1. С. 377; Історія Українського війська. С. 455. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 16, 15 зв.; Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк.4. Свод Законов Российской империи. Т. 1. Ч. 2. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 3-9, 53-54 зв. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 239. Арк. 7. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 16-44 зв., 51; Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 4; Державний вістник. 1918. 26 липня. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 179. Арк. 1-7, 12-15; Армія. 1918. 8 листопада. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 39-41, 55-59; Державний вісник. 22 липня. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 44-45. Павло Скоропадський. Спогади. С. 207. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 45-48 зв.; Свод Законов Российской империи. Т. 16. Ч. 1. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 45-54 зв. Мироненко О. Розбудова національного війська режимом П. Скоропадського. // Історико-політичні уроки української державності. С. 319; Армія. 1918. 1 грудня. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 7, 4. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 92. Арк. 23, 17. Там само. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 6. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 12-25, 38-46. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 1-2. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 113-114. Там само. Спр. 89. Арк. 115, 269; Спр.87. Арк. 113. Розділ ІV Охоронні установи та збройні формування міністерств фінансів, шляхів і земельних справ Буравченков П., Заруда Ф. Деякі аспекти діяльності В’ячеслава Липинського в період гетьманату (1918) // В’ячеслав Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. К., Філадельфія, 1994. С. 186-187; Держалюк М. Вказ. пр. С. 46-47; Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. К., 1994. С. 18. Мироненко О. Адміністративно-територіальний поділ Української Держави у квітні-грудні 1918 р. // Історико-політичні уроки української державності. С. 19. Павло Скоропадський. Спогади. С. 268, 372. ЦДАВО України. Ф. 3695. Оп. 1. Спр. 193. Арк. 2; Боєчко В. та інші. Вказ. пр. С. 25, 31. Іванець І. Вказ. пр. С. 239. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 242. Арк. 238, 225 зв. ДА АРК. Ф. 359. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 5. Дорошенко Д. Мої спогади про недавнє-минуле. С. 301-302. ДА АРК. Ф. 359. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 42. Там само. Арк. 59, 10. Там само. Спр. 44. Арк. 1-2. Там само. Спр. 43. Арк. 30 зв. Мальгин. А. Ненужная борьба между двумя частями России… // Крымский архив. 1996. №2. С. 66. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 1. Краткий отчет о деятельности Крымского правительства в Киеве с 26 сентября по 16 октября 1918 г. // Крымский архив. 1996. №2. С. 69, 74; ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 132. Арк. 50. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 424. Арк. 238. ДА АРК. Ф. 359. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 89. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 424. Арк. 225 зв. Там само. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 132. Арк. 54. ДА АРК. Ф. 359. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 99. Там само. Арк. 21; Боєчко В. та інші. Вказ. пр. С. 38-39. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 424. Арк. 5, 7, 11. Свод Законов Российской империи. Т. VI. Правила об отдельном корпусе пограничной стражи. Ст. 48-51. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 118. Арк. 289, 182-190. Там само. Арк. 259. Колянчук О. та інші. Вказ. пр. С.229, 111. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 118. Арк. 183. Там само. Арк. 259, 304. Там само. Арк. 261. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 184. Арк. 1-2. Там само. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 424. Арк. 310. Там само. Спр. 430. Арк. 110-111 зв. Там само. Арк. 310. Там само. Арк. 63-68. ДА АРК. Ф. 359. Оп. 2. Спр. 42. Арк. 1-2. Там само. Арк. 32; Спр. 43. Арк. 36 зв, 42. Там само. Арк. 65. Там само. Арк. 44. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 419. Арк. 277-279. Там само. Спр. 424. Арк. 225 зв., 151. Там само. Арк. 310-311; Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 227. Арк. 1. Там само. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 424. Арк. 209. Там само. Арк. 13. Державний вістник. 1918. 10 серпня. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп 1. Спр.430. Арк. 16-16 зв. Там само. Спр.419. Арк.279. Там само. Спр. 430. Арк. 12 зв-13. Там само. Ф. 1064. Оп 1. Спр.13 а. Арк.8, 17. Там само. Ф.2199. Оп 1. Спр.430. Арк. 12 зв, 16-17. Там само. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 6, 18 зв. Там само. Арк. 14 зв, 12. Там само. Арк.18, 45–45 зв, 19, 47. Там само. Арк. 21-21 зв. Там само. Арк. 36-37. Держалюк М. Вказ. пр. С.49. ЦДАГО України. Ф.5. Оп 1. Спр.89. Арк.415. Держалюк М. Вказ.пр. С.49. ДА АРК. Ф. 359. Оп. 2. Спр. 42. Арк. 34. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 430. Арк. 39-40. Тлущак Ю.М. Податкова охорона України і Криму в 1918 р. як спадщина російської корчемної сторожі // Вісник Університету внутрішніх справ. 1999. №7. Ч. 2. С. 170-171. Державний вістник. 1918. 8 серпня. Там само. 26 вересня. Тлущак Ю.М. Вказ. пр. С. 172-174. ЦДАВО України. Ф.1064. Оп. 1. Спр. 227. Арк. 6. ДА АРК. Ф. 359. Оп. 2. Спр. 42. Арк. 49, 40. ЦДАВО України. Ф.2199. Оп. 1. Спр. 430. Арк. 111-112 зв.; ДА АРК. Ф. 359. Оп. 2. Спр. 42. Арк. 46, 48. ЦДАВО України Ф.2199. Оп. 1. Спр. 430. Арк. 102-103; Спр. 426. Арк. 9-14, 31. Павло Скоропадський. Спогади. С. 240. ЦДАВО України. Ф.2199. Оп. 2. Спр. 2а. Арк. 5, 6, 8, 10.2, 3. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 27-30. Павло Скоропадський. Спогади. С. 194. ЦДАВО України. Ф. 2199. Спр. 424. Арк. 313. ЦДАВО України. Ф. 2537. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 6-7. Свод Законов Российской империи. Т. ІІ. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 26-29 зв. Редін М. Вказ. пр. С. 16, 19-20, 37. Деникин А.И. Указ. соч. 1993. №8-9.С. 135. Федюк В.П. Вказ. пр. С. 35-36. Павло Скоропадський. Спогади. С. 222-223. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 106; ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 2. ЦДАВО України. Ф. 2207. Оп. 1. Спр. 54. Арк. 1. Редін М. Вказ. пр. С. 32-33. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 150, 105. Крах германской оккупации на Украине. С. 69-70. Редін М. Вказ. пр. С. 34-35. ЦДАВО України. Ф. 2537. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 3-4. Там само. Ф. 1074. Оп. 5. Спр. 12. Арк. 74-75. Там само. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 50. Арк. 1; ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 74. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 50. Арк. 47, 72, 74, 51, 66, 84. Там само. Ф. 2537. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 22. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 391. Павло Скоропадський. Спогади. С. 255-256. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 56. Арк. 62, 30. Там само. Спр. 56. Арк. 82-86. Там само. Арк. 33, 43, 48. Павло Скоропадський. Спогади. С. 360. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 56. Арк. 79-80, 69, 68. Там само. Спр. 35. Арк. 98. Там само. Спр. 56. Арк. 66. Там само. Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 37. Арк. 25. Свод Законов Российской империи. Т. VIІІ. Ч. 1. Ст. 1-8. ЦДАВО України. Ф. 1061. Оп. 1. Спр.2. Арк. 61. Там само. Спр 22. Арк. 15. Там само. Спр 2. Арк. 84. Там само. Спр. 22. Арк. 15. Там само. Спр. 67. Арк. 4. Там само. Спр. 37. Арк. 36. Там само. Спр. 72. Арк. 112, 52-56, 69-70, 78. Там само. Спр. 48. Арк. 41. Там само. Спр. 37. Арк. 38. Там само. Спр. 49. Арк. 10,11. Там само. Спр. 37. Арк. 38. Там само. Спр. 72. Арк. 92-98. ДА АРК. Ф. 81. Оп. 2. Спр. 122. Арк. 6. ЦДАВО України. Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 49. Арк. 12-13, 15, 27, 38, 53. Там само. Спр. 72. Арк. 89. Там само. Спр. 48. Арк. 15, 27, 19-21. Там само. Арк. 70. Свод Законов Российской империи. Т. VIІІ. Ч. 1. Приложение к ст. 23. ЦДАВО України. Ф. 1061. Оп. 1. Спр. 48. Арк. 64-65, 55. Там само. Спр. 37. Арк. 53. Там само. Спр. 48. Арк. 17-18, 44-45. Там само. Спр. 62. Арк. 3. Там само. Спр. 48. Арк. 36. Там само. Спр. 14. Арк. 5, 38-39, 68, 65, 62-63. ДА АРК. Ф. 81. Оп. 2. Спр. 122. Арк. 5. ЦДАВО України. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 11. Розділ V Добровольчі охоронні формування ЦДАГО України. Ф. 52. Оп. 2. Спр. 239. Арк. 1. Павло Скоропадський. Спогади. С. 139-140. Гриценко А.П. Політичні сили у боротьбі за владу в Україні (кінець 1917 р.–початок 1919 р.). К., 1993. С. 26-27. Нагаєвський І. Вказ. пр. С. 167. Турченко Ф., Заліська Н. В’ячеслав Липинський – ідеолог Української демократичної хліборобської партії // В’ячеслав Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. С. 172-175. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 156-156 зв. Петров В.И. Указ. соч. С. 102-103. Останній гетьман. С. 228-229. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 13. Арк. 83-87 зв. Статут Українських Козаків. К., 1918. С. 2-9. Останній гетьман. С. 236-238. Армія. 1918. 8 листопада; Верига В. Вказ. пр. Т.1. С. 338. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 46 пакет. Мироненко О. Розбудова національного війська режимом П. Скоропадського // Історико-політичні уроки української державності. С. 232. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 13. Там само. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 3; Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 92. Арк. 15. Там само. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 2. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 56. Там само. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 238. Арк. 2. Там само. Спр. 239. Арк. 2. Армія. 1918. 20 листопада. ЦДАВО України. Ф. 2586. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 102. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 238. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 156. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 39-40; ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 31. Арк. 9; Спр. 16. Арк. 4. Там само. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 10-11. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 231, 238. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 31. Арк. 34. Там само. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 10. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 210. Там само. Спр. 82. Арк. 242; Спр. 86. Арк. 227, 183. Белаш А.А., Белаш В.Ф. Вказ. пр. С. 50. Тимощук О.В. Чи варто Нестора Махна вважати національним героєм України? С. 154-155. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 266. Арк. 12. Там само. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 172-174. Там само. Спр. 86. Арк. 168. Армія. 1918. 10 листопада. Державний вістник. 1918. 26 жовтня. Армія. 1918. 10 листопада Армія. 1918. 4 грудня. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 87. Арк. 160. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 13. Арк. 17-18. Сідак В.С. Контррозвідка останнього гетьмана. С. 13-14. Федюк В.П. Вказ. пр. С. 41, 43. Деникин А.И. Указ. соч. 1993. №8-9. С. 112. Федюк В.П. Вказ. пр. С. 42-43 ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 248. Арк. 13. Сідак В.С. Контррозвідка останнього гетьмана. С. 16. ЦДАВО України. Ф. 2199. Оп. 1. Спр. 108. Арк. 163. Армія. 1918. 4 грудня. Мироненко О. Розбудова національного війська режимом Скоропадського // Історико-політичні уроки української державності. С. 323. Армія. 1918. 4 грудня. Сідак В.С. Контррозвідка останнього гетьмана. С. 18. Федюк В.П. Вказ. пр. С. 44-48. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 92. Арк. 8, 14. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 192. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 92. Арк. 11, 28. Розділ VІ Українська і німецько-австрійська «Феміда» Державний вістник. 1918. 16 травня; ЦДАВО України. Ф. 1016. Оп. 1. Спр. 331. Арк. 13-14. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 18. Арк. 35. Копиленко О.Л. Копиленко М.Л. Вказ. пр. С. 63-65. Державний вістник. 1918. 16 травня. Там само. 30 травня, 5 червня. Там само. 20 липня. ЦДАВО України. Ф. 1016. Оп. 1. Спр. 251. Арк. 2-2 зв. Державний вістник. 1918. 20 липня. Там само. 31 травня. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 48, 137. Державний вістник. 1918. 14 липня, 15 серпня. Свод Законов Российской империи. Т. 16. Изменения и дополнения, вызванные узаконениями, опубликованными после отпечатывания соответствующих листов издания; ЦДАВО України. Ф. 1016. Оп. 1. Спр. 292. Арк. 5. Державний вістник. 1918. 31 травня. Там само. 20 липня. Последние новости. 1918. 30 июля; Нагаєвський І. Вказ. пр. С. 137; Державний вістник. 1918. 6 серпня, 27 серпня. Державний вістник. 1918. 20 липня, 20 серпня. Там само. 29 липня. ЦДАВО України. Ф. 2207. Оп. 1. Спр. 13. Арк. 9. Державний вістник. 1918. 29 серпня. Там само. 5 червня. Там само. 13 червня. Ярмыш А.Н. Карательный аппарат самодержавия на Украине. С. 252. Державний вістник. 1918. 20 липня. Там само. 24 липня. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 61-69 зв. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 7. Законодательные акты Украинской Державы. С. 31. Державний вістник. 1918. 3 вересня. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 63. Там само. Ф. 317. Оп. 7. Спр. 5132. Арк. 2. Там само. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 73. Там само. Ф. 317. Оп. 7. Спр. 5139. Арк. 1-2. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 148. Арк. 8. ДАКО. Ф. 7. Оп. 1. Спр. 1095. Арк. 3-4, 6, 22; Оп. 2. Спр. 1101. Арк. 5. Там само. Спр. 1132. Арк. 44. Там само. Спр. 1113. Арк. 3-4; Спр. 1131. Арк. 1; Оп. 2. Спр. 1101. Арк. 6-7. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 215. Арк. 1-3. Там само. Спр. 149. Арк. 1-21; Спр. 218. Арк. 3. Там само. Спр. 149. Арк. 24-26, 1-2. Там само. Ф. 1074. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 7. ДАКО. Ф. 7. Оп. 5. Спр. 1552. Арк. 4-6, 10, 21. Там само. Оп. 1. Спр. 1132. Арк. 70. Там само. Спр. 1113. Арк. 18. Там само. Оп. 2. Спр. 1101. Арк. 23; Оп. 5. Спр. 1567. Арк. 55, 18-47. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 139. Арк. 1-2. ДАКО. Ф. 7. Оп. 2. Спр. 1101. Арк. 42. ДАХО. Ф. 268. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 2. ЦДАВО України. Ф. 2207. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 5. 1-2. Ярмыш А.Н. Карательный аппарат самодержавия. С. 274-275. ДАХО. Ф. 164. Оп. 1. Спр. 174. Арк. 1-2. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 11. Спр. 7284. Арк. 182-188. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 149. Арк. 13-14. ДАКО. Ф. 7. Оп. 2. Спр. 1101. Арк. 141, 102, 90. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 218. Арк. 3. ДАКО. Ф. 7. Оп. 2. Спр. 1080. Арк. 6; Оп. 5. Спр. 1569. Арк. 6. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 50. ДАКО. Ф. 7. Оп. 2. Спр. 1552. Арк. 29. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 88. Арк. 34. Там само. Спр. 89. Арк. 120. Там само. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 203. Арк. 7. Там само. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 419, 414. ДАКО. Ф. 7. Оп. 5. Спр. 1552. Арк. 92, 90. Заруда Т. Становлення та основні напрямки зовнішньої політики Української Держави // Останній гетьман. С. 79. Нагаєвський І. Вказ. пр. С. 144-145. Колянчук О. та інші. Вказ. пр. С. 236. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 292. Арк. 15. Заруда Т. Вказ. пр. С. 69; ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 31. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 229. Арк. 1-3. Крах германской оккупации на Украине. С. 52. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 229. Арк. 9. ЦДАВО України. Ф. 2207. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 20-23, 1-6; Спр. 23. Арк. 1, 4-5. ДАКО. Ф. 7. Оп. 5. Спр. 1565. Арк. 16; Оп. 2. Спр. 1080. Арк. 10. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 292. Арк. 16. Там само. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 177. Арк. 4-6. Там само. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 292. Арк. 23, 26. Там само. Ф. 2207. Оп. 1. Спр. 32. Арк. 3, 8. Нагаєвський І. Вказ. пр. С. 143. Гольденвейзер А. Вказ. пр. С. 39-42. ЦДІАК України. Ф. 419. Оп. 1. Спр. 7284. Арк. 109-110. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 233. Арк. 13 Там само. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 20. Там само. Спр. 177. Арк. 161-162. Там само. Спр. 86. Арк. 55-57, 233-234. Там само. Спр. 87. Арк. 125-126, 151. Петров В.И. Указ. соч. С. 114-115. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 86. Арк. 133. Там само. Спр. 89. Арк. 65. Там само. Спр. 82. Арк. 192. Там само. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 243. Арк. 1-2. Там само. Спр. 257. Арк. 3. Нагаєвський І. Вказ. пр. С. 143. Замість закінчення Охоронний апарат Української Держави під час повалення гетьманату П. Скоропадського Новая история. Ч. 2. С. 526. Федюк В.П. Вказ. пр. С. 52-54; Деникин А.И. Гетманство и Директория на Украине // Революция и гражданская война на Украине по мемуарам белых. С. 150-151. Павло Скоропадський. Спогади. С. 295-296; Мироненко О. Крах маріократії П. Скоропадського. // Історико-політичні уроки української державності. С. 173-174. Последние новости. 1918. 21 октября. Державний вістник. 1918. 26 жовтня; Верига В. Вказ. пр. Т. 1. С. 371-372. Новая история. Ч. 2. С. 527-529; Политическая история государств Азии и Северной Африки ХХ век. В 2 т. М., 1996. Т. 2. С. 11. Деникин А.И. Гетманство и Директория на Украине. С. 169. Павло Скоропадський. Спогади. С. 303. Гриценко А. Вказ. пр. С. 38. Павло Скоропадський. Спогади. С. 304. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 9-11, 29, 32, 41, 89, 120, 123; Спр. 87. Арк. 102; Ф. 57. Оп. 2. Спр. 203. Арк. 6-7. Там само. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 126; Армія. 1918. 9 листопада. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 101, 122, 181-182, 224-225. Там само. Арк. 100. Гриценко А. Вказ. пр. С. 41-42. Мироненко О. Крах маріократії П. Скоропадського // Історико-політичні уроки української державності. С. 175; Гриценко А. Вказ. пр. С. 49-50. Антонов-Овсеенко В.А. Вказ. пр. Т. 3. С. 26; Мироненко О. Крах маріократії П. Скоропадського // Історико-політичні уроки української державності. С. 175. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 85. Арк. 84. Верига В. Вказ. пр. Т. 1. С. 382-387. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 439-440, 522-523. Армія. 1918. 2 грудня. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 520. Верига В. Вказ. пр. Т. 1. С. 385. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 443-451. Верига В. Вказ. пр. Т. 1. С. 384-385. ЦДАГО України. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 89. Арк. 431-434. Верига В. Вказ. пр. Т. 1. С. 385. ЦДАВО України. Ф. 1077. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 41-41 зв. Гражданская война на Украине 1918-1919 гг. С. 564-568. ЦДАВО України. Ф. 1216. Оп. 1. Спр. 43. Арк. 102. ЦДАГО України. Ф. 57. Оп. 2. Спр. 250. Арк. 2. Махно Н. Украинская революция. С. 167. История городов и сел Украинской ССР. Запорожская область. К., 1989. С. 293. Колос Г. Вказ. пр. С. 24. Деникин А.И. Очерки Русской смуты // Вопросы истории. 1993. №10. С. 110. Белаш А.В., Белаш В.Ф. Вказ. пр. С. 42. Волковинский Н. Махно и его крах. С. 49. ЦДІАК України. Ф. 317. Оп. 2. Спр. 7310. Арк. 1. ДАКО. Ф. 7. Оп. 5. Спр. 1554. Арк. 1. Павло Скоропадський. Спогади. С. 321-323. ДОДАТКИ ЗМІСТ TOC \t "Розділ;1;Параграф;2" ВСТУП PAGEREF _Toc481387554 \h 3 Розділ І. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ Й ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО ОХОРОННОГО АПАРАТУ PAGEREF _Toc481387555 \h 19 §1. Правоохоронна політика Тимчасового уряду, більшо- вицьких Рад і Центральної Ради в Україні 1917 р. PAGEREF _Toc481387556 \h 20 §2. Охоронні осередки УНР і радянських «південних республік» наприкінці 1917 р. – у квітні 1918 р. PAGEREF _Toc481387557 \h 38 §3. Анархо-кримінальна ситуація в Україні як одна з пере- думов приходу до влади генерала П. Скоропадського PAGEREF _Toc481387558 \h 57 §4. Гетьманська концепція побудови охоронного апарату і її нормативне забезпечення PAGEREF _Toc481387559 \h 75 Розділ ІІ. ДЕРЖАВНА ВАРТА МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ PAGEREF _Toc481387560 \h 91 §1. Функціональне призначення і організаційна структура PAGEREF _Toc481387561 \h 91 §2. Кадрова робота і соціальний захист службовців PAGEREF _Toc481387562 \h 105 §3. Матеріальне постачання, спорядження і обладнання вартових підрозділів PAGEREF _Toc481387563 \h 121 §4. Основні напрями службової діяльності PAGEREF _Toc481387564 \h 137 Розділ ІІІ. АРМІЯ В ОХОРОННІЙ СИСТЕМІ ГЕТЬМАНАТУ PAGEREF _Toc481387565 \h 178 §1. Історичні особливості гетьманської військової концепції PAGEREF _Toc481387566 \h 178 §2. Центральні установи та територіальні військово- охоронні підрозділи PAGEREF _Toc481387567 \h 189 §3. Військові частини особливого призначення PAGEREF _Toc481387568 \h 205 §4. Воєнізована адміністрація та служба безпеки глави держави PAGEREF _Toc481387569 \h 222 Розділ ІV. ОХОРОННІ УСТАНОВИ ТА ЗБРОЙНІ ФОРМУВАННЯ МІНІСТЕРСТВ ФІНАНСІВ, ШЛЯХІВ І ЗЕМЕЛЬНИХ СПРАВ PAGEREF _Toc481387570 \h 239 §1. Органи економічної безпеки PAGEREF _Toc481387571 \h 239 §2. Залізнична охорона PAGEREF _Toc481387572 \h 274 §3. Державна лісова сторожа PAGEREF _Toc481387573 \h 288 Розділ V. ДОБРОВОЛЬЧІ ОХОРОННІ ФОРМУВАННЯ PAGEREF _Toc481387574 \h 305 §1. Українська військово-козацька організація PAGEREF _Toc481387575 \h 305 §2. «Хліборобські» загони самооборони PAGEREF _Toc481387576 \h 319 §3. Міські добровольчі дружини PAGEREF _Toc481387577 \h 326 Розділ VІ. УКРАЇНСЬКА І НІМЕЦЬКО-АВСТРІЙСЬКА «ФЕМІДА» PAGEREF _Toc481387578 \h 336 §1. Гетьманська юстиція «цивільного відомства» PAGEREF _Toc481387579 \h 336 §2. Пенітенціарна система гетьманату PAGEREF _Toc481387580 \h 336 §3. Німецько-австрійська військова юстиція PAGEREF _Toc481387581 \h 336 Замість закінчення. ОХОРОННИЙ АПАРАТ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПІД ЧАС ПОВАЛЕННЯ ГЕТЬМАНАТУ П. СКОРОПАДСЬКОГО PAGEREF _Toc481387582 \h 336 ПІДСУМКИ PAGEREF _Toc481387583 \h 336 БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ PAGEREF _Toc481387584 \h 336 ДОДАТКИ 450 Наукове видання Тимощук Олександр Валентинович ОХОРОННИЙ АПАРАТ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (квітень–грудень 1918 р.) Редактори: Г.Я. Ступницька, О.І. Логвиненко Художнє оформлення:А.Є.Будрейко, А.С. Тяпкін Комп’ютерна верстка К.М. Кашиної Підп. до друку 10.02.2000. Формат 60х84/16. Друк офсетний. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 26,9. Обл.-вид. арк. 31,6. Наклад 1000 прим. Зам. № 6/4. Видавництво Університету внутрішніх справ. 61080. Харків, пр.50-річчя СРСР, 27. ( Тут і надалі цитати подаються за орфографією першоджерел. * За тогочасною орфографією. PAGE 1 PAGE 202

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020