Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. Том II
Розділ І Держава і право Нового часу
§ 1. Англія
Петиція про права (1628 р.)
(Витяги)
Петиція, подана його величності духовними і світськими
лордами і общинами, які зібралися в цьому парламенті,
відносно різних прав і вольностей його підданих,
разом з відповіддю, даною на неї його величністю
королем па повних зборах парламенту.
Його королівській пресвітлій величності. 1. Духовні і світські лорди і
общини, які зібралися в парламенті, всепідданіше подають нашому
верховному государеві королю таке. Через те, що статутом, виданим під
час царювання короля Едуарда І, оголошено і узаконено, що ніякі податки
або збори не будуть накладатися або стягуватися в цьому королівстві
королем або його наступниками без доброї волі і згоди архієпіскопів,
епіскопів, графів, баронів, рицарів, городян та інших вільних людей з
общин цього королівства; і владою парламенту, скликаного на двадцять
п’ятому році царювання короля Едуарда III, оголошено і узаконено, що на
майбутній час ніхто не повинен бути примушуваний проти своєї волі давати
в позику гроші королю, бо такі позики були супротивні справедливості і
вольностям країни; і іншими законами цього королівства ухвалено, що ні
на кого не повинні бути накладувані повинності або податки, іменовані
доброхітним приношенням, або подібні їм збори; і в силу вищезгаданих
статутів та інших добрих законів і статутів цього королівства ваші
піддані дістали в спадщину ту свободу, що вони не можуть бути
змушеніплатити який-небудь податок, подать, збір або іншу подібну
повинність, не встановлену загальною згодою в парламенті.
2. Але, проте, в недавній час були видані різні накази, звернені до
комісарів у багатьох графствах, з інструкціями, в силу яких ваш народ
збирали в різних місцевостях і примушували позичити певні суми грошей
вашій величності, і деякі після відмови їх зробити це приводилися до
присяги, всупереч законам і статутам цього королівства, і були
примушувані з’являтися на допит до вашої таємної ради і до інших місць,
і інші були з тієї ж причини затримувані і ув’язнювані в тюрму, і
утискувані, і турбовані різними іншими способами; і різні інші збори
були накладувані і стягувані з вашого народу в багатьох графствах
лордами-намісниками, намісницькими депутатами, комісарами по оглядах,
мировими суддями й іншими за повелінням чи вказівкою вашої величності
або вашої таємної ради, всупереч законам і вільним звичаям королівства.
3. Через те що, так само, статутом, який називається «Велика хартія
вольностей Англії», оголошено й узаконено, що жодна вільна людина не
може бути схоплена, кинута в тюрму, позбавлена своєї землі або
вольностей, поставлена поза законом, вигнана або утискувана яким-небудь
іншим способом, інакше як за законним приговором рівних їй або за
законом країни.
4. І на двадцять восьмому році царювання короля Едуарда III було
оголошено і узаконено владою парламенту, що жодна людина, якого б звання
і стану вона не була, не може бути позбавлена землі, належної їй на
правах власності або користування, схоплена, ув’язнена в тюрму, ані
позбавлена спадщини або віддана смерті, не будучи притягнутою до
відповідальності в законному порядку судочинства.
5. Але, проте, всупереч смислові зазначених статутів і інших добрих
законів і статутів вашого королівства, виданих на той самий предмет,
багато хто з ваших підданих за недавній час були ув’язнені в тюрму, без
указания якої-небудь причини, і коли для звільнення їх приводили до
ваших суддів за указами вашої величності про Хабеас корпус, щоб вчинити
з ними згідно з розпорядженням суду, тюремники, на наказ зазначити
причину затримки, не вказували ніякої причини, крім тієї, що особи ці
утримувалися під вартою з особливого повеління вашої величності,
засвідченого лордами вашої таємної ради, і не зважаючи на це, вони
відправлялися до різних тюрем, хоч проти них не було виставлено ніякого
обвинувачення, на яке вони могли б відповідати згідно з законом.
6. Через те, що в останній час значні загони солдатів і матросів були
розставлені в різних графствах королівства, і обивателі були примушувані
проти своєї волі приймати їх у свої будинки і давати
їм приміщення всупереч законам і звичаям цього королівства та на велике
незадоволення і обтяження народу.
10. Внаслідок цього духовні і світські лорди і общини всепід-даніше
просять вашу пресвітлу величність, щоб надалі ніхто не був примушуваний
платити або давати що-небудь у вигляді дару, позики, приношення, податку
або якого-небудь іншого подібного збору без загальної згоди, даної актом
парламенту; і щоб нікого не притягали до відповіді, приводили до
присяги, примушували до служби, затримували чи іншим способом обтяжували
або турбували з приводу цих зборів або відмови платити їх; щоб жодна
вільна людина не була ув’язнена в тюрму або утримувалась під вартою так,
як згадано вище; щоб ваша величність зводили видалити солдатів і
матросів, про яких було сказано вище, і щоб ваш народ на майбутній час
не був обтяжуваний таким способом; щоб вищезазначені повноваження для
судочинства за законами воєнного часу були скасовані і знищені на
майбутній час, ніякі подібного роду повноваження не видавалися
якій-небудь особі або особам, щоб під цим приводом піддані вашої
величності не каралися стратою всупереч законам і вольностям країни.
11. Про все це вони всепідданіше клопочуться перед вашою пресвітлою
величністю, як про свої права і вольності, згідні з законами і
статутами цього королівства, і просять, крім того, щоб ваша величність
зводили оголосити, що рішення, дії і заходи, здійснені на шкоду
народові в якому-небудь з означених пунктів, не можуть мати наслідків
для майбутнього або служити надалі прикладами, — і щоб ваша величність
всемилостивіше зводили для більшого задоволення і заспокоєння народу
оголосити вашу королівську волю і бажання, щоб у вищезазначених справах
усі ваші чиновники й урядові особи служили вам згідно з законами і
статутами цього королівства, як цього вимагає слава вашої величності і
благоденство цієї держави.
Хрестоматія з історії середніх віків. — Том II. – Частина II. – К.,
1939. -С 208-210.
Акт довгого парламенту проти розпуску палат без їх згоди (11 травня 1641
р.)
Цим оголошується і постановляється королем, нашим верховним государем,
за згодою лордів і общин, які засідають у цьому парламенті, і владою їх,
що парламент, який засідає в даний час, неможе бути розпущений інакше як
актом парламенту, проведеним для цієї мети; цей парламент не може також
в який-небудь час його продовження бути відстрочений інакше, як актом
парламенту, спеціально проведеним для цієї мети, і що палата перів не
може бути відстрочена в який-небудь час у продовженні цього парламенту
інакше, як ними самими або за їх власною постановою; усякий захід або
постанова, зроблений або такий, що має бути зробленим, для відстрочки
або розпуску даного парламенту, що суперечить цьому актові, оголошується
незаконним і недійсним.
Хрестоматія з історії середніх віків. — Том II. – Частина II. —
К., 1939. — С 213.
Велика ремонстрація (22 листопада 1641 р.)
(Витяги)
Корінь усіх цих нещасть ми вбачаємо в підступному і згубному намірі
підірвати основні закони і принципи правління, на яких міцно стояли
релігія і суд королівства. Винуватцями і натхненниками їх були:
1) єзуїтські папісти, які ненавидять закони як перешкоди до тієї зміни
і перекручення релігії, яких вони так довго добиваються;
2) епіскопи й зіпсована частина кліру, які підтримували обрядності і
забобони як природні наслідки і надійнішу підпору їх власної церковної
тиранії і узурпації;
3) ті радники і придворні, які з особистих спонукань узялися сприяти
інтересам деяких іноземних принців і держав — на загибель його
величності і своєї власної держави…
На початку царювання його величності партія почала оживати і процвітати
знову, зазнавши деякої шкоди внаслідок розриву з Іспанією в останній рік
правління короля Іакова і внаслідок шлюбного союзу його величності з
Францією; інтереси і поради цієї держави не так суперечили благу релігії
та преуспіянню королівства, як інтереси Іспанії; все ж папісти Англії,
завжди прихильні більш до Іспанії, ніж до Франції, не залишали наміру і
рішення ослабити протестантські партії в усьому світі, і навіть у
Франції, і тим самим прокласти шлях до змін у релігії, на які вони
розраховували в себе дома.
1. Першим наслідком і доказом їх відродження та сили був розпуск
парламенту в Оксфорді, після того як були дані дві субсидії
6
його величності. І раніше ніж вони дали задоволення хоча б одній скарзі,
виникло багато інших, більш нещасних наслідків.
2. Втрата флоту в Рошелі — при сприянні наших суден — поставила нас у
ворожі відносини до французів всупереч порадам парламенту, бо це місто
залишилось беззахисним з боку моря і це призвело не тільки до втрати
цього важливого пункту, але також і до втрати сил і підпори
протестантської релігії у Франції.
3. Поворот воєнної політики його величності від Вест-Індії, яка була у
вищій мірі легким і надійним способом для королівства перемогти
іспанців, до розорних і безуспішних операцій біля Каді-кса, які
провадилися так, нібито навмисне хотіли ослабити нас війною, а не
збагатитися в ній.
7. Розпуск парламенту в другий рік правління його величності після
декларації про його готовність пожалувати п’ять субсидій.
11. Петиція про право, яка була визнана в присутності всього парламенту,
перекручена незаконною декларацією, яка робить її шкідливою для неї
самої, для влади парламенту, для свободи підданих; надрукована з цією
метою разом з цією декларацією петиція не знайшла собі застосування,
крім хіба того, що довела зухвалу і гордовиту несправедливість тих
міністрів, які жадали порушувати закони і придушувати вольності
королівства, після того як вони так урочисто і переконливо були
проголошені.
18. Бочонковий і фруктовий збір стягувався без усякої видимості або
претензії на закон, і багато інших тяжких поборів і далі стягувалися
всупереч законові, при чому деякі з них настільки нерозумні, що сума
платежів перевищувала цінність товарів.
20. Під приводом охорони морів було запроваджене ще й нове нечуване
стягнення корабельних грошей, і хоч у результаті того й другого піддані
були обкладені сумою близько 700 тис. фунтів стерлінгів на рік, купці
настільки виявилися беззахисними при нападі турецьких піратів, що багато
великих кораблів з цінним вантажем і тисячі підданих його величності
були захоплені в полон і досі ще перебувають у злісному рабстві.
25. Загальне розкрадання королівського будівного лісу, особливо в
проданих папістам деканських лісах, які були кращими складами в
королівстві для потреб нашого судноплавства.
26. Відібрання у населення прав під виглядом королівського титулу на
заливні землі.
27. Монополії на мило, сіль, вино, шкіру, морське вугілля і, в
однаковій мірі, на всі речі першої потреби.
28. Придушення вольностей підданих щодо їх жител, торгівлі й інших
інтересів.31. Перетворення орних земель у пасовища, збереження пасовищ,
відоме під назвою обезлюднення, спустошило кишені підданих на багато
мільйонів без особливої вигоди його величності.
32. Обширні простори общинних і інших земель були відібрані в підданих
нібито на підставі статуту про поліпшення, без їх згоди і всупереч їй.
41. Висунуті були незаконно нові суди. Канцелярський стіл своїми
наказами прагнув обмежити підданих у розпорядженні їх фригольдами,
маєтками, в їх позовах і угодах.
44. Достатки багатьох сімей були підірвані, а деякі зовсім розорені
внаслідок виняткових поборів, які стягувалися з них як опікунські
платежі.
45. Усі оренди на строк понад 100 років підпадали під опіку всупереч
законові.
49. Були даровані патенти на розслідування зловживань у феодальних
платежах, і коли виявлялися надмірні стягнення, на обвинувачених
накладалися штрафи не тільки за минулий час, але начебто як гарантії
проти порушень і за майбутні часи, що, зберігаючи видимість запобіжного
заходу, тільки збільшувало і посилювало страждання підданих.
54. І настільки все це приводило у відчай і залякувало інших, що велика
кількість людей, щоб уникнути злиднів, виїхала з королівства, деякі до
Нової Англії та інших частин Америки, а інші до Голландії.
55. Туди ж вони перенесли і свої суконні мануфактури, і це було не
тільки збитковим внаслідок зменшення наявного капіталу в королівстві,
але було і великим лихом, бо погіршувало і наражало на риск особливо
торгівлю сукном, яка була багатим джерелом багатства і честі нації.
83. Примусова грошова позика була зроблена в Сіті Лондона.
Хрестоматія з історії середніх віків. — Том II. – Частина II. — К.,
1939. — С 213-215.
Акт про самозречення (З квітня 1645 р.)
Згідно з наказом палати лордів і общин, що зібралися в парламенті, усі
члени будь-якої з палат парламенту повинні бути звільнені і цим
звільняються по закінченні сорока днів після проведення даного акту від
усіх посад як військових, так і цивільних,
наданих їм обома або будь-якою з згаданих палат даного парламенту або
будь-якою владою, що виходить від обох або будь-якої з них з 20
листопада 1640 р.
Далі постановляється, що всі інші урядові особи і коменданти островів,
міст, замків або фортець і всі інші полковники і офіцери, нижчі
полковників, які перебувають на службі у різних арміях і не є членами
будь-якої з палат парламенту, будуть відповідно до їх становища залишені
на тих посадах і постах, на яких вони є і які були їм доручені 20
березня 1644 р… Усі віце-адмірали, контрадмі-рали і всі капітани і
нижчі офіцери флоту будуть відповідно до їх становища залишені на тих
посадах і постах, на яких вони є і які були їм доручені згаданого 20
березня 1644 р…
Нова історія в документах і матеріалах. За редакцією М.М.Лукіна і
В.М.Даліна. — Випуск І.-К., 1935. – С 44.
Постанова палати громад про оголошення себе верховною владою англійської
держави (4 січня 1649 р.)
Постановлено, что общины Англии, заседающие в парламенте: 1) объявляют,
что народ, ходящий под богом, является источником всякой законной
власти; 2) и также объявляют, что общины Англии, заседающие в
парламенте, будучи избраны и представляя народ, являются высшей властью
в государстве; 3) и также объявляют, что то, что постановлено или
объявлено как закон, общинами, заседающими в парламенте, имеет силу
закона и обязательно для народа, хотя бы король или пэры не дали на это
своего согласия.
Конституции и законодательно акти буржуазных государств XVII—XIX вв. —
М., 1957. – С. 71.
Вирок вищої судової палати над королем (27 січня 1649 р.)
І тому, на основі серйозного і зрілого обміркування обставин і гласного
розгляду суті діянь, він був обвинувачений, як сказано вище. Даний суд
по розуму і по совісті переконався, що він,згаданий Карл Стюарт, винний
у піднятті війни проти парламенту і народу, а також у підтримуванні і в
продовженні її, в чому він і викривається в згаданому обвинуваченні. У
зв’язку з напрямом його політики, порад і дій до початку цього
парламенту і після (що було і лишається загальновідомим і гласним і
наслідки чого у великій кількості закріплені в офіціальних документах),
цей суд, по розуму і совісті, цілком впевнився в тому, що він був і
продовжує бути винним у беззаконних задумах і стараннях, викладених у
згаданому обвинуваченні, в тому, що, як було сказано, згадана війна
розпочата, підтримувалась і продовжувалась ним ради переслідування і
здійснення згаданої мети, що він був і продовжує бути винуватцем,
творцем і продовжувачем указаної протиприродної, жорстокої і кривавої
війни і тим самим він винний у державній зраді, вбивствах, грабежах,
пожежах, насильствах, спустошеннях, у шкоді і нещастях нації, зроблених,
розпочатих і вчинених під час названої війни.
За всі ці зради і злочини цей суд вирішив, що він, згаданий Карл Стюарт,
як тиран, зрадник, вбивця і як ворог добрих людей цієї нації, повинен
бути відданий смерті через відсікання голови від тіла.
Хрестоматія з історії середніх віків. — Том II. – Частина II. — К.,
1939. -С 222-223.
Акт про скасування королівського звання (17 березня 1649 р.)
(Витяги)
Принимая во внимание, что, как это установлено и доказано опытом,
королевское звание в этой стране и Ирландии и принадлежность его
какому-либо одному лицу бесполезно, тягостно и опасно для свободы,
общественной безопасности и публичного интереса народа и что в отношении
большей части этого народа королевская власть и прерогатива были
использованы для притеснения, разорения и обращения в рабство подданных
и что обыкновенно и естественно каждое лицо, обладающее такими
полномочиями, стремится посягнуть на законную свободу и вольности народа
и добиться установления своей воли и власти выше законов, чтобы было
возможно поработить указанные выше королевства своим желанием,
постановляется и объявляется настоящим парламентом и его властью, что
звание короля английской нации отныне не
10
должно принадлежать или осуществляться каким-либо одним лицом и что
никакое лицо не должно и не может иметь или обладать званием, титулом,
саном, властью или полномочиями короля указанных выше королевств и
владений или какого-либо из них или (званием, титулом, саном, властью
или полномочиями) принца Уэльского, невзирая на какой-либо закон,
статут, правило или обычай противоположного характера… Постановлено и
объявлено общинами, заседающими в парламенте, что они определяют срок
существования настоящего парламента и объявляют его распущенным, как
только окажется возможность обеспечить безопасность народа, который
вверил им власть, и как это представится совершенно необходимым для
сохранения и поддержания правительства, установленного в настоящее время
в виде свободного государства.
Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII—XIX вв. —
М., 1957. – С. 75-76.
Акт про скасування палати лордів (19 березня 1649 p.)
(Витяги)
Члени палати общин Англії, що зібралися в парламенті, переконавшись на
занадто довгому досвіді, що існування палати лордів некорисне й
небезпечне для англійського народу, вирішили за зручне поставити і
затвердити, і це (в дійсності) постановлено і затверджено даним
парламентом і його владою, що віднині палата лордів у парламенті повинна
бути і в силу цього, і в дійсності цілком знищена і скасована, що з
цього часу лорди не повинні збиратися або засідати як палата лордів у
палаті, яка зветься палатою лордів, або в будь-якому іншому публічному
місці, або зібранні як палата лордів, і так само вони не повинні як
палата лордів у парламенті засідати, вотувати, присуджувати,
обмірковувати або розв’язувати які б ні було справи.
Однак, цим оголошується, що ні ті з лордів, які поводилися з честю,
мужністю і відданістю у відношенні держави, ні їхнє потомство, яке
поводитиметься так само, не будуть виключені з державних рад нації, але
повинні бути туди допущені і мати право вільного голосу в парламенті,
якщо вони будуть туди обрані поряд з іншими особами, які обрані і
дістали такі права, і нехай буде далі наказано і затверджено владою, про
яку вже було сказано, що ніякий пер цієї країни, не будучи обраним,
визнаним і засідаючим у парламенті, як
IIбуло сказано раніше, не вимагав би, не мав би і не користувався б
яким-небудь парламентським привілеєм у відношенні власної персони,
титулу або володіння, будь-якого закону, звичаю або існуючої практики
всупереч (їм) і будь що будь.
Нова історія в документах і матеріалах. За редацією М.М.Лукіна і
В.М.Даліна. — Випуск І. – К., 1935. – С 50.
Акт, що оголошував Англію республікою (19 травня 1649 р.)
Оголошується й затверджується цим парламентом і владою його, що народ
Англії і всіх належних їй володінь і територій є і буде республікою та
вільною державою, що віднині він управлятиметься, як республіка і вільна
держава верховною владою нації, представниками народу в парламенті і
тими, кого вони призначать і затвердять як підлеглих їм урядових осіб і
міністрів, на благо народу і без якого б то не було короля і палати
лордів.
Хрестоматія з історії середніх віків. — Том II. – Частина II.
– К., 1939. – С 226.
Акт про поліпшення зважування масла та усунення несправностей у такому
зважуванні (12 березня 1650 р.)
(Витяги)
Принимая во внимание, что от граждан Лондонского сити, торговцев маслом
и сыром, поступил ряд жалоб на многочисленные злоупотребления,
допускающиеся при продаже этих товаров, путем мошеннических и обманных
действий со стороны сельских фермеров, пользующихся при продажах
камнями, кусками железа, обломками кирпичей и прочими неустановленными
мерами веса в нарушение закона и к великим обманам покупателей…
Парламент, обратив на эти обстоятельства серьезное внимание и желая
предоставить средства для борьбы с означенными выше злоупотреблениями с
целью их исправления и предотвращения подобных явлений в будущем,
признал за благо постановить и предписать и настоящим объявил,
постановил и предписал, что взвешивание посредством камней, кусков
железа, кирпичей и дру-
12
гих неустановленных мер веса должно быть полностью прекращено и ни в
каком случае не может производиться в дальнейшем и что означенные выше
товары должны быть с настоящего времени продаваемы и взвешиваемы гирями,
снабженными клеймами, согласно образцовой мере. Все и каждое лицо или
лица, которые будут действовать и поступать вопреки правил настоящего
акта, лишатся стоимости означенных выше товаров, а потерпевшая ущерб
сторона должна получить, по заявлении ею жалобы, возмещение убытков в
четырехкратном размере, как это предусмотрено в подобном случае в
статуте, изданном на 27-м году правления короля Эдуарда III об
установлении единых мер веса, объема и длины в королевстве1.
И также предписано и постановлено сказанною выше властью, что фермеры и
все другие лица, запаковывающие масло в фиркин2 для продажи, должны
отныне помещать на фиркине, когда он высушен, заметную отметку о
правильном весе тары указанного фиркина…
И подобным же образом каждый фермер и упаковщик масла в фиркины для его
продажи должны отныне помещать на этом фиркине две первые буквы своего
имени или свою специальную марку с той целью, что в случае допущения
обмана последний мог бы быть успешнее раскрыт и наказан.
(Непомещение указаний о весе тары или неверное его указание наказывается
конфискацией товара или штрафом в размере его стоимости. Немаркировка
наказывается штрафом в 3 шилл. 4 пенса.)
1353 г.
Мера жидкостей (четверть боченка).
Законодательство английской революции 1640-1660 гг. – М.-Л., 1946.
– С. 261-262.
Акт про припинення огидних гріхів кровозмішення, прелюбодіяння та
позашлюбного співжиття (10 травня 1650 р.)
(Витяги)
Для пресечения омерзительных и вопиющих грехов кровосмешения,
прелюбодеяния и внебрачного сожительства, которыми в весьма значительной
степени оскверняется английское государство и которые вызывают сильное
негодование всемогущего бога, пос-
13тановляется властью настоящего парламента, что если какое-либо лицо
или лица после… [24 июня 1650 г.]… вступят в брак или вступят в
плотские сношения со своим дедом или бабкой, отцом или матерью, братом
или сестрой, сыном или дочерью, или внуком, братом или сестрою отца,
братом или сестрою матери, мачехой, отчимом, женою сына, мужем дочери,
матерью или дочерью жены, отцом или сыном мужа, все и каждое такие
правонарушения настоящим считаются и объявляются кровосмешением, а также
должны признаваться и настоящим признаются тяжким преступлением
(felony). Всякое лицо, виновное в этом и сознавшееся или признанное
виновным в нем, по возбуждении обвинения, вердиктом присяжных перед
судьей или судом, заседающим в ассизах и четвертными сессиями мировых
судей, должно быть приговорено к смерти, как в делах о совершении
тяжкого преступления (felony), без предоставления изъятий для членов
клира. И все и каждый означенные выше браки настоящим объявляются и
признаются недействительными по закону во всех отношениях, а дети,
рожденные от указанных выше лиц, несмотря на какой-либо договор о браке
или освящение последнего, должны признаваться незаконными и в силу этого
лишаются права предъявлять притязания или наследовать в отношении
каких-либо земель или имений путем законного наследования или получать
или предъявлять требования на детскую долю в вещах или движимости
названных выше их родителей или каких-либо предков этих родителей.
(Нарушение супружеской верности мужем или женой, за исключением случаев
изнасилования, признается тяжким преступлением (felony) и наказывается
смертью, без предоставления каких-либо льгот для клириков. Описанное
правило не распространяется на мужчину, не знавшего о том, что женщина,
с которой он вступил в связь, состоит в браке, а также на женщину, муж
которой находится за границей более трех лет или, вообще, отсутствует
более трех лет, причем жена не знает, жив ли ее муж).
(Сожительство между мужчиной, не состоящим в браке, с незамужней или
вдовой (fornication) наказывается лишением свободы сроком на три
месяца).
(Занятие сводничеством и содержание публичных домов наказывается: в
первый раз плетьми и выставлением у позорного столба, клеймением
раскаленным железом и трехлетним лишением свободы в тюрьме или
исправительном доме, а во второй раз — смертью без предоставления
каких-либо льгот клирикам).
(Осуждение за тяжкие преступления (felony), перечисленные в настоящем
акте, не должно влечь за собою лишения прав состоя-
14
ния, потери права на вдовью долю (dower), конфискации движимости,
лишения права наследования).
[Для возбуждения уголовного преследования за деяния, перечисленные в
акте, установлена давность сроком в 12 месяцев со времени совершения
правонарушения].
Законодательство английской революции 1640-1660гг. – М.-Л., 1946.
– С. 289-290.
Акт про заохочення та упорядкування торгівлі і промисловості англійської
республіки (1 серпня 1650 р. )
(Витяги)
Англійський парламент, — турбуючись про підтримання і розвиток торгівлі
і різних галузей промисловості цієї нації та бажаючи поліпшити і
посилити їх для найбільшої вигоди і користі цієї нації з тою метою, щоб
бідні люди цієї країни могли дістати роботу і їхні родини були
застраховані від злиднів і розору, щоб тим самим збагачувалася
республіка і щоб не лишилося приводів для лінощів і злиднів; взявши до
уваги ту обставину, що, як внутрішня, так і зовнішня, торгівля, яка
управляється належним чином і регулярно керується, надзвичайно сильно
сприяє збільшенню моці, багатству, честі та процвітанню цієї нації і,
навпаки, що недбайливе, нерегулярне і погане керівництво торгівлею і
промисловістю безперечно невигідне як зокрема для певних галузей
торгівлі і промисловості, так і для всієї республіки в цілому, —
…цим постановляє і приписує, що… [перелічується п’ятнадцять
прізвищ]… або п’ять чоловік або більше з них будуть і цим
затверджуються і призначаються комісарами, які утворюють постійну раду
для управління і регулювання торгівлі і промисловості у всіх частинах
цієї країни, з найбільшою вигодою для всієї республіки, згідно з
нижчеподаними інструкціями і повноваженнями:
По-перше: вони повинні мати нагляд над усіма вітчизняними товарами цієї
країни або над тими товарами, що їх час і успіхи промисловості згодом
зроблять вітчизняними, і давати поради не тільки відносно їх повного
виготовлення, але і доброї і правильної обробки, для честі і користі
республіки.
По-друге: вони повинні займатися питаннями як найбільш підходящого і
рівномірного розподілу промисловості і торгівлі в усіх частинах країни,
для того щоб в одній частині не було надміру
15торгівлі і різних виробництв, тоді як друга була б бідна і занедбана
через недостачу їх.
По-третє: вони повинні обмірковувати найзручніший спосіб ведення
торгівлі одної частини цієї країни з другою, для чого вони повинні
розглянути питання про те, як можна зробити річки більш судноплавними, а
порти зручнішими для морських кораблів.
По-четверте: вони повинні обмірковувати, як можна з найбільшою вигодою
для країни збувати її товари у чужоземні держави, не припускаючи збитків
через погане ведення торгівлі, яким чином можна усувати перешкоди при
торгівлі з чужоземними державами і всіма способами вишукувати нові шляхи
і місця для найкращого збуту вітчизняних товарів цієї країни.
По-п’яте: вони повинні давати поради відносно встановлення в кількох
частинах цієї країни вільних портів або гаваней для імпортовуваних
чужоземних товарів (без сплати мита в разі їх вивозу назад) і того, як
можна найкращим способом зробити це.
По-шосте: вони повинні встановити спосіб найточнішого обліку всіх
імпортовуваних та експортовуваних товарів країни для встановлення
належного торговельного балансу так, щоб республіка не збідніла, щорічно
довозячи з чужоземних держав товари на більшу суму, ніж вартість
вивожуваних товарів.
По-восьме: вони повинні (для користі і регулювання торгівлі) серйозно
обміркувати питання про те, які мита, податки і акцизний збір треба
накласти на всі товари як вітчизняні, так і імпортні, і як можна
найкращим способом встановлювати, регулювати і найбільш справедливо й
рівномірно накладати згадані мита, податки і акцизний збір, для того щоб
не завдати шкоди будь-якій галузі торгівлі або промисловості, а також
щоб держава мала змогу покрити витрати на суспільні потреби республіки.
По-дев’яте: вони повинні обміркувати питання про те, чи треба дати
торгівлі більшу свободу, ніж та, якою користуються в нинішній час різні
компанії і товариства, і яким чином це краще всього можна зробити;
причому вони повинні піклуватися про те, щоб зберегти управління і лад у
торгівлі та уникнути безладдя.
По-десяте: вони повинні ознайомитися із статутами, правилами, грамотами,
патентами і положеннями різних торговельних і промислових компаній, для
того щоб, в разі коли будь-які з них виявляться невідповідним інтересами
публіки, їх можна було скасувати або змінити за розсудом парламенту.
По-одинадцяте: вони повинні зайнятися питанням дуже важливого промислу —
рибальства — і не тільки на англійському узбережжі, але також і в
Ісландії, Гренландії, Ньюфаундленді, 16
Новій Англії та ін., і подбати про заохочення рибалок в їхніх заняттях з
метою збільшення торговельного флоту і числа моряків. По-дванадцяте:
вони повинні зайнятися англійськими плантаціями в Америці або будь-де в
іншому місці і давати поради відносно того, як ними можна управляти
найкращим способом і зробити їх найкориснішими для республіки і як можна
збільшити кількість або поліпшити якість вироблюваних ними товарів
настільки, щоб (якщо це можливо) ці плантації могли сами постачати
Англійській республіці все потрібне.
Нова історія в документах і матеріалах. За редакцією М.М.Лукіна і
В.М.Даліна. — Випуск І. – К., 1935. – С 58-60.
Акт про безпеку та охорону особи і влади його величності проти
зрадницьких і заколотницьких дій та спроб (1651 р.)
(Витяги)
І. …Если какое-нибудь лицо или лица после 24 июня 1661 г. во время
естественной жизни нашего всемилостивейшего государя короля (которого
всемогущий бог сохранит и благословит на долгое и счастливое
царствование) будет в пределах государства или вне его замышлять,
предполагать, задумывать, затевать или намереваться причинить смерть,
расстройство здоровья или какой-либо физический вред, влекущий за собою
смерть или расстройство здоровья, насильственное или соединенное с
оскорблениями лишение свободы или заключение особы его величества,
нашего господина государя короля, или лишить или отнять у него звание,
достоинство или королевский сан или королевскую корону английского
государства или какого-либо из владений и стран, принадлежащих его
величеству, или начать войну против его величества в пределах
английского королевства или вне его или побуждать или подстрекать
какого-либо иностранца или иностранцев к нападению вооруженной силой на
английское королевство или на какое-либо другое владение или страну,
принадлежащие его величеству или состоящие под его властью, и такие
замышления, предположения, умыслы, затеи или намерения или какое-либо из
них будут прямо оглашать или изъявлять печатно, письменно, в
проповеди или
путем злонамеренного и сознательного вьісказйвания, то будучії
подвергнуты за это законному преследованию на основании показаний двух
надлежащих и достоверных свидетелей, данных под присягой на суде, или
иначе осуждены или приговорены согласно законному порядку, каждое такое
лицо и лица, совершившие указанные выше преступления, будут считаться,
признаваться и рассматриваться как государственные изменники и должны
понести наказание в виде лишения жизни, а равно потери и конфискации,
как в случаях государственной измены.
П. (Лица, позволившие себе утверждать, что король — католик или желает
ввести католическую религию, или возбуждать или сеять в населении
ненависть или недовольство по отношению к особе его величества или к
установленному образу правления, лишаются права занимать какие-либо
должности на гражданской, военной или церковной службе, кроме пэрства, и
подвергаются установленным законом наказаниям.)
Законодательство английской революции 1640-1660 гг. – М.-Л., 1946.
– С. 315-316.
Навігаційний акт (9 жовтня 1651 р.)
Для збільшення торговельного флоту і заохочення мореплавства нації, що,
завдяки благому провидінню і покровительству божому, є таким важливим
засобом благополуччя і безпеки цієї держави, даним парламентом і його
владою має бути постановлено, що 1 грудня 1651 р. і надалі від цієї дати
ніякі продукти і товари, що ростуть або виробляються в Азії, Африці і
Америці або ж їх частинах, або ж на островах, що належать до них…, це
повинні довозитись або приставлятись до Англійської республіки або
Ірландії, або ж до яких-небудь земель, на острови, в колонії або на
території, що належать цій республіці або є в її володінні, на
якому-небудь іншому кораблі або кораблях, судні або суднах, крім тих,
які справді і без обману належать тільки громадянам цієї республіки або
її колоній як власникам або справжнім володільцям, і капітан та матроси
яких також будуть громадянами цієї республіки, під страхом конфіскації і
втрати всіх товарів, які довозитимуться всупереч цьому актові, а також
під страхом конфіскації корабля з усім його спорядженням, гарматами і
приладдями, на якому будуть приставлені або довезені названі товари або
продукти; половина конфіскованого йтиме на користь республіки, а друга
на користь усякої
18
особи або осіб, які захоплять товари або продукти і відстоюватимуть свої
права в якому-небудь призовому суді республіки.
Далі, вищеназваною владою ухвалено, що ніякі продукти і товари, які
ростуть або виробляються в Європі або якій-небудь її частині, з 1 грудня
1651 р. не повинні приставлятися і довозитися в Англію або інші землі,
на острови, в колонії і на території, що належать Англійській республіці
або є в її володінні, ні на якому іншому кораблі або кораблях, судні або
суднах крім тих, які належать справді і без обману тільки громадянам
цієї республіки як справжнім володільцям і власникам, і ні на яких інших
суднах, за винятком тих іноземних кораблів і суден, які справді є
власністю підданих тієї країни або місцевості, де ростуть або
виробляються названі товари, або тих портів, куди названі товари можуть
бути приставлені або звичайно спочатку привозяться для дальшого
транспорту, — все це ухвалено під тією ж загрозою конфіскації,
викладеною в попередній частині цього акту, з тим, щоб згадані
конфіскації стягувались і вживались, як було сказано вище.
Далі, вищеназваною владою постановлено, що ніякі продукти і товари, які
ростуть і виробляються за кордоном і які повинні довозитись до
республіки на суднах, що належать її громадянам, не повинні перевозитись
ними з якого-небудь іншого місця або місць країни обо країн, крім тих,
де названі продукти ростуть або виробляються, або тих портів, куди вони
можуть бути привезені або звичайно спочатку привозяться для дальшого
транспорту, але не з яких інших місць і країн, під загрозою конфіскації
і збитків, викладених у першій частині цього акту, з тим, щоб згадані
конфіскації стягувались і вживались, як було сказано вище…
Хрестоматія з історії середніх віків. — Том II. – Частина II. – К.,
1939. – С 227-228.
Знаряддя управління (13 грудня 1653 р.)
(Витяги)
I. Вища законодавча влада республіки Англії, Шотландії та Ірландії і
володінь, належних їй, здійснюється і зосереджується в одній особі і
народі, зібраному в парламенті; титул цієї особи — лорд-протектор
республіки Англії, Шотландії та Ірландії.
II. Вища судова й адміністративна влада над указаними країнами і
володіннями та населенням їх належить лордові-протектору
Радою, що складається з числа осіб не вище двадцяти одного і не менш
тринадцяти.
III. Усякого роду приписи, судові накази, повноваження, патенти,
жалувані грамоти й ін., які досі випускалися від імени і авторитету
охоронців свободи Англії, владою парламенту випускатимуться від імени
лорда-протектора, від якого на майбутній час виходитиме призначення
всієї вищої влади і вся шана цих трьох націй; він [лорд-протектор] має
право помилування (виключаючи випадки вбивств і державної зради) і право
повернення збитків, яких зазнав хто-небудь ради громадського блага, і
управляє всіма згаданими країнами і володіннями з допомогою Ради і
згідно в цими пунктами та існуючими законами.
IV. Лорд-протектор у період парламентських сесій розпоряджається
міліцією і військами як на морі, так і на суші, в цілях миру і добробуту
трьох націй, за згодою парламенту; під час перерв парламенту
лорд-протектор розпоряджається міліцією з вищезгаданими цілями, за
згодою і за ухвалою більшості членів Ради.
V. Згідно з тією самою ухвалою Ради лорд-протектор керує всіма
справами, що стосуються відносин з іноземними королями, принцами і
державами, а також має право при згоді більшості членів Ради оголошувати
війну й укладати мир.
VI. Закони не можуть бути змінені, тимчасово припинені дією або
скасовані, так само як не можуть бути запроваджені які-небудь нові
закони або накладений який-небудь податок або подать на народ, інакше як
за загальною згодою, висловленою в парламенті.
VII. З вересня 1654 р. у Вестмінстері буде скликаний парламент, і в
дальшому парламент скликатиметься один раз на три роки, рахуючи з часу
розпуску теперішнього парламенту.
VIII. Ні майбутній парламент, ні всякий інший з наступних парламентів
не може бути відстрочений, відкладений або розпущений протягом п’яти
місяців, рахуючи з дня його перших зборів, якщо на те не буде його
власної згоди.
IX. [Число членів парламенту визначається в 400 депутатів від Англії,
30 від Шотландії і 30 від Ірландії.]
X. [Дається повний розподіл депутатських місць по містах і графствах.]
XIV. Усі і кожна особа або особи, які допомагали, радили, сприяли або
підбурювали до війни проти парламенту, рахуючи з 1 січня 1641 р. (якщо
тільки вони не були потім на службі парламенту і не довели своєї
відданості йому), не можуть бути обрані або обирати в члени найближчого
парламенту і трьох наступних трирічних парламентів.
20
XV. Усі ті, хто радив, допомагав або підбурював до ірландських повстань,
не можуть ніколи бути обраними або обирати в члени парламенту; також і
ті, хто визнає римсько-католицьку релігію.
XVII. Особи, які обираються до парламенту, повинні бути людьми
бездоганної чесності, богобоязливими, такими, що вміють добре говорити і
не молодшими 21 року.
XXVII. Повинен бути призначений, визначений і встановлений постійний
річний дохід на утримання 10 тис. чоловік кінноти і 20 тис. чоловік
піхоти в Англії, Шотландії та Ірландії для захисту і безпеки їх, а також
необхідного числа кораблів для охорони морів…
XXXIII. Олівер Кромвель, головнокомандувач озброєних сил Англії,
Шотландії та Ірландії, проголошується лордом-протектором республіки
Англії, Шотландії та Ірландії і володінь, які належать їй.
Хрестоматія з історії середніх віків. — Том II. – Частина II. – К.,
1939. -С 226-227.
Акт про скасування палати феодальних зборів (27 листопада 1656 р.)
(На потвердження і доповнення парламентського акту з 24 лютого 1645 р.)
оголошується і затверджується його високістю Лордом-протектором і
парламентом, що Палата феодальних зборів (Court of Wards and Liveries) і
різного роду опіки (wardships) і платежі, стягувані при передачі маєтків
(liveries), право на доходи після смерті власника (primerseizins) і
обмеження у відчуженні маєтків (austrelemains) і всякого роду інші
побори, що випливають звідси, скасовуються, рахуючи з 24 дня лютого 1645
року; принесення васальної присяги (homage), плата за допуск у володіння
(fines), видача патентів на володіння (licences), право на вступ у
володіння (seizures), плата за видачу дозволів на відчуження володінь
(pardons for alienation) і різного роду інші побори, що звідси
випливають, також скасовуються і проголошуються за такі, що не мають
сили, рахуючи з того ж 24 лютого 1645 p.; усяке володіння in capite1 і
на основі рицарської служби колишньому королеві або будь-якій іншій
особі і всяке володіння у формі соки in chief2 скасовуються; усі
володіння оголошуються і визнаються законом за вільні володіння (Free
and Common Soccage).
Однак, цим постановляється, що всі ренти і геріоти3 які належать лордам
та іншим приватним особам, повинні сплачувати-
21ся; а там, де після смерті попереднього власника сплачувався будь-який
ріліф4 (relief) або старовинна дворічна рента, надалі повинна
сплачуватися в подібних випадках тільки одна старовинна дворічна рента,
як у вільній і звичайній соці. Ця рента підлягає стяганню за законом на
тих самих підставах, що і ренти і платежі у вільній і звичайній соці.
Володіння in capite або in chief — так називалося держання безпосередньо
від короля.
Сока — термін, відомий ще з наираннішого періоду англійського
феодалізму, означав вільне володіння у протилежність невільному —
віланському; сока in chief — коли власник держав землю безпосередньо від
короля.
Геріот — побори, що їх стягав лорд після смерті держателя-звичника
(спочатку вілана, потім копігольдера) при передачі землі спадкоємцеві
померлого.
Ріліф або рельєф — як і геріот — стягався при передачі землі
спадкоємцеві, але з вільного держателя. Цим пунктом малися на увазі
фригольдери — селяни-власники, що їх підтримку дуже цінив Кромвель.
Нова історія в документах і матеріалах. За редакцією М.М.Лукіна і
В.М.Даліна. —Випуск І. – К., 1935. – С 66.
Бредська декларація (4 квітня 1660 р.)
(Витяги)
Карл, з ласки божої король Англії, Шотландії, Франції та Ірландії,
захисник віри й ін. Усім нашим люблячим підданим без різниці звання і
стану — привіт.
Якщо загальний заколот і розлад, які охопили все королівство, не
викликали в усіх людях бажання і прагнення до того, щоб загоїти рани,
які кровоточать стільки років підряд, — усе, що ми скажемо, не досягне
мети; але після довгого мовчання ми визнали за наш обов’язок заявити про
те, як сильно б ми бажали сприяти цьому, і що ми ніколи не залишимо
надії коли-небудь одержати те право, яке бог і природа дали нам, тому ми
щодня в наших молитвах просимо божественне провидіння зглянутись на нас
і на наших підданих та повернути нам після стількох бідувань і страждань
спокійне і мирне користування цим нашим правом з якомога меншим
кровопролиттям і шкодою для нашого народу…
Для того, щоб страх перед покаранням не примусив кого-не-будь, хто
усвідомлює значення того, що сталось, у майбутньому
22
вперто не визнавати своєї провини, чинячи опір спокою і добробутові
своєї країни при відновленні короля, перів і общин у їх справедливих,
стародавніх і основних правах, ми оголошуємо цим, що ми даємо вільне і
загальне прощення, яке ми готові, якщо треба буде, скріпити нашою
великою печаттю Англії, всім тим нашим підданим, незалежно від звання і
стану, які протягом сорока днів з дня опублікування цього скористуються
з цієї нашої милості і прощення та яким-небудь публічним способом
оголосять про це і про те, що вони знову стають вірними і слухняними
підданими, за винятком тільки тих осіб, які будуть виключені парламентом
у майбутньому…
Через те що пристрасті і злоба нашого часу викликали незгоди в релігії,
які поділили людей на ворогуючі між собою партії (ця ворожість буде
усунута або її краще зрозуміють у разі вільного обговорення цих незгод),
ми оголошуємо свободу совісті, і що жодну людину не повинні турбувати
або засуджувати за релігійні незгоди, які не порушують миру в
королівстві; і ми готові затвердити акт парламенту, що буде
запропонований нам після зрілого обміркування, який забезпечує це наше
пожалування.
Через те що за час заворушень, які тривали багато років, і багатьох та
великих революцій було зроблено багато пожалувань, і багатьма офіцерами,
солдатами й іншими було придбано багато маєтків, якими вони володіють
тепер, і ці придбання можуть тепер заперечуватись законом під різними
приводами, — ми бажаємо, щоб усі такі суперечки і всі справи, що
стосуються таких пожалувань, покупок і придбань, розв’язувалися
парламентом, який краще за все може справедливо задовольнити всіх
зацікавлених.
Далі ми оголошуємо, що ми готові погодитись на проведення якого-небудь
або яких-небудь парламентських актів для вищезазначених цілей і для
цілковитої ліквідації заборгованості офіцерам і солдатам армії під
начальством генерала Монка; ці офіцери і солдати будуть прийняті на нашу
службу на таке саме утримання і на тих самих умовах, які вони мають
тепер.
Хрестоматія з історії середніх віків. — Том II. – Частина II. – К.,
1939. — С 232-233.
Акт про скасування залишків феодалізму і встановлення акцизу (1660 р.)
(Витяги)
Принимая во внимание, как установлено прежним опытом, что палата
феодальных сборов и держания на правах рыцарской службы как от короля,
так и от других лиц, или рыцарские держания непосредственно (in capite)
от короля, а также сокменские держания непосредственно (in capite) от
короля и их последствия являлись значительно более обременительными,
отяготительными и вредными для королевства, чем они приносили выгоды
королю, и принимая во внимание, что со времени перерыва в деятельности
этой палаты, что имело место с 24 февраля 1645 г., много лиц сделали
путем завещаний и другими способами распоряжения о своих землях,
которыми они владели на правах рыцарских держаний, вследствие чего
возможно возникновение различного рода тяжб, если не будет предпринято
какое-либо соответствующее мероприятие для их предотвращения, да будет
поэтому постановлено королем, нашим высоким государем, с согласия лордов
и общин, заседающих в парламенте, и их властью, и настоящим
постановлено, что палата феодальных сборов, а также всякого рода опеки
(wardships), платежи, взимаемые при передаче владения
несовершеннолетнему наследнику по достижении им совершеннолетия1
(liveries), права на получение сборов после смерти владельца с
совершеннолетнего наследника2 (primer seisins) и при выдаче указов о
передаче наследникам имений (ouster-le-main), сборы и пени в связи с
заключением браков (values and forfeitures of mariages), существующие в
силу какого-либо рыцарского держания от его величества короля или от
кого-нибудь другого, и все виды пошлины, а равно все прочие подарки,
взносы, сборы, проистекающие или возникающие, вследствие или по поводу
опек, платежей, взимаемых при передаче владения несовершеннолетним
наследникам по достижении ими совершеннолетия, а также совершеннолетним
наследникам и с указов о передаче владения наследникам, настоящим
упраздняются и уничтожаются с означенного выше 24 февраля 1645 года,
несмотря на какой-либо закон, статут, обычай или правило
противоположного содержания. Все сборы, связанные с отчуждениями,
запрещениями и выдачами разрешений на отчуждения, держания по феодальной
присяге (homage) и все пошлины, проистекающие или возникающие вследствие
или по поводу опек при передаче владения несовершеннолетним наследникам
по достижении ими совершеннолетия, а также совершеннолетним наследникам,
или с указов о передаче владения наследникам или по поводу рыцарских
держаний, щитовых сборов, а также подарков при выдаче замуж старшей
дочери и посвящении старшего сына в рыцари и все остальные сборы,
связанные с этим, должны считаться подобным же образом упраздненными и
уничтоженными с означенного выше 24 февраля 1645 года, несмотря на
какой-либо закон, статут, обычай или правило противоположного характера.
Все рыцарские держания от короля или от какого-либо другого лица и в
силу рыцарской службы непосредственно от короля и в силу сок-менского
держания непосредственно от короля и все прибыли и доходы от них,
возникшие или которые в силу их будут или могут возникать или произойти
впоследствии, упраздняются и уничтожаются, несмотря на какой-либо закон,
статут, обычай или правило противоположного характера. Все держания
каких-либо владений, поместий, земель, имений или недвижимостей,
переходящих по наследству по «общему праву», держащихся или от короля,
или от какого-либо другого лица или лиц, организаций или корпораций,
настоящим признаются перешедшими полностью в свободное и обычное
держание с означенного выше 24 февраля 1645 года и должны, таким
образом, рассматриваться, считаться и признаваться с означенного выше 24
февраля 1645 года и навсегда с этого времени перешедшими в свободное и
обычное держание, несмотря на какой-либо закон, статут, обычай или
правило противоположного характера.
II. И что означенные выше имения в будущем навсегда считаться и быть
освобожденными от всякого рода держаний, соединенных с феодальной
присягой, щитовым сбором, королевскими объездами и повинностями с этим
соединенными, опек, связанных с рыцарскими держаниями, сборов и пошлин в
связи с заключением брака и всяких других повинностей, присвоенных
рыцарскому держанию, и от взноса при выдаче замуж старшей дочери и
взноса при посвящении в рыцари старшего сына, несмотря на какой-либо
закон, статут, обычай или правило противоположного характера. Все акты
передачи и завещательные распоряжения о каких-либо поместьях, землях,
недвижимостях и имениях, переходящих по наследству, сделанные с
означенного выше 24 февраля, должны признаваться имеющими такие же
последствия, как если бы означенные выше поместья, земли, недвижимости и
имения, переходящие по наследству, состояли в то время и продолжали
состоять в одном лишь свободном и обычном держании, несмотря на
какой-либо закон, статут, обычай или правило противоположного характера.
25III. [Акты, изданные в правление короля Генриха VIII, относящиеся к
палате феодальных сборов3 и ее должностным лицам, отменяются и
признаются не имеющими никакой силы.]
IV. И далее постановлено сказанною выше властью, что все владения,
которые будут созданы его величеством королем, его наследниками или
преемниками в виде дарений или пожалований каких-либо поместий, земель,
недвижимостей или имений, переходящих по наследству по «общему праву»,
должны состоять только в свободном и обычном держании и признаваться
состоящими лишь в свободном и обычном держании, а не в рыцарском
держании или держании непосредственно от короля (in capite) и должны
считаться свободными от всякого рода опек, сборов и пошлин ввиду
вступления в брак, передачи владения наследнику, достигшему
совершеннолетия, а также совершеннолетнему наследнику, при выдаче указов
о передаче владения наследникам, по случаю возведения в рыцари старшего
сына и при выдаче замуж старшей дочери, несмотря на какой-либо закон,
статут или оговорку противоположного характера.
VII. Предусмотрено также и далее постановлено, что настоящий акт или
что-либо в нем содержащееся не должен упразднять или быть истолкованным
в смысле упразднения держаний, связанных с выполнением духовных служб
(France Almoigne)4 или возложения на них каких-либо больших или иных
повинностей, чем те, которые существуют в настоящее время, ни в смысле
изменения или отмены какого-либо держания по копии мэнориального суда
(Court Roll) или каких-либо повинностей, с ним связанных, ни в смысле
упразднения почетных служб под названием Grand Serjean-tie5…
VIII. И далее постановлено сказанною выше властью, что если кто-нибудь
имеет или будет иметь ребенка или детей, не достигших возраста в
двадцать один год и не состоящих в браке во время его смерти, является и
признается законным для отца указанного выше ребенка или детей…
посредством формального договора (deed), совершенного во время его
жизни, или посредством завещания, составленного в письменной
форме,…сделать распоряжение об учреждении опеки и попечительства над
указанными выше ребенком или детьми в течение и в продолжение того
времени, пока он или они не достигнут возраста в двадцать один год или
какого-либо меньшего срока, осуществляемых каким-нибудь лицом или
лицами, обладающими владельческими или выжидательными правами, за
исключением папистов, не признающих верховной власти короля в духовных
делах…
XI…Что впредь никакая денежная сумма или денежные суммы, а также
что-либо в натуре не должны получаться, взыскиваться, накладываться,
налагаться, собираться, вноситься или взиматься для или в целях
снабжения, перевозки или преимущественной покупки (purveyance) в пользу
его величества, его наследников и преемников.
XII. (Предусматривается, что взимание с населения поставок натурой
каких-либо вещей: леса, топлива, скота, зерна и т.п. в пользу короля,
членов его дома или его двора не допускается без согласия на то
населения.)
XIV…И в настоящее время с целью и имея в виду, чтобы его величество,
его наследники и преемники могли получить полное и окончательное
возмещение и вознаграждение за… (перечисленные выше феодальные
повинности) и другие права и доходы, с ними связанные.., а равно за все
и все виды преимущественной покупки (purveyance) и снабжения, означенные
выше…
XV. Настоящим постановлено указанною выше властью, что должно быть
уплачиваемо его королевскому величеству, его наследникам и преемникам
отныне и навсегда:
(Следуют постановления, определяющие размеры акцизов на пиво, эль, сидр,
грушевую наливку, медовый напиток, мед, aqua vitae или крепкие напитки,
кофе, шоколад, щербет, чай, а также способ взимания этих акцизов и
штрафы за невзнос.)
В размере полугодового дохода. В размере годового дохода.
3 Учреждена в 1541 г.
4 Frankalmoign (France Almoigne) называлось свободное держание, в силу
которого
религиозная организация или корпорация получала землю в вечное
владение с обязательством молиться за землевладельца и его наследников.
Других феодальных повинностей религиозная организация или корпорация не
несла. К числу таких повинностей относились: несение знамени короля,
выполнение обязанностей церемониймейстера и т.п.
Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII—XIX вв. —
М., 1957. – С. 106-110.
Акт про краще забезпечення свободи підданого і про попередження
ув’язнень за морями (Habeas corpus act) (26 травня 1679 p.)
(Витяги)
II. …для швидкого звільнення всіх осіб, ув’язнених за які-не-будь
кримінальні… вчинки… затверджується таке:
Якщо яка-небудь особа або особи принесуть наказ Habeas corpus, звернений
до якого-небудь шерифа…, тюремника… або іншої якої-небудь особи і що
стосується якої-небудь особи під… їх охороною…, то зазначені
чиновники… протягом 3 днів по пред’явленні зазначеного наказу…
повинні (виключаючи ті випадки, коли згаданий вище арешт зроблено за
державну зраду або тяжкий кримінальний злочин…) виконати такий наказ і
приставити… особу… заарештованого або затриманого до
лорда-канцлера… або до суддів., або до тієї особи…, перед якою
зазначений наказ має бути виконаний…, і одночасно засвідчити справжні
причини затримання або ув’язнення… Якщо місце ув’язнення зазначеної
особи перебуває на віддалі більшій ніж 20 миль від місця…, де суд…
або згадана особа перебуває…, але не більше 100 миль, то наказ
виконується протягом 10 день, а якщо віддаль більша ніж 100 миль, то
протягом 20 день після згаданого вище вручення — і не пізніше.
III. Для того, щоб ні один… чиновник не міг посилатися на незнання
значення відповідного наказу… всі такі накази мають бути помічені «per
statum tricesimo primo Caroli secundi regis» і бути підписані особою,
яка видає такі; і якщо яка-небудь особа… затримана… у вакаційний час
або не в судові сесійні періоди, то повинно бути… дозволено особі…
таким чином заарештованій або затриманій (крім осіб, засуджених або які
перебувають під загрозою смертного вироку в законному порядку), або
кому-небудь, хто діє в його… інтересах…, апелювати або скаржитися
лорду-канцлерові… або кому-небудь з суддів…
І названі лорд-канцлер…, судді або барони… цим… зобов’язуються
присудити й дарувати… наказ Habeas corpus…, який повинен бути
виконаний негайно… Протягом двох день після того, як… заінтересована
особа була приставлена до них, лорд-канцлер… або суддя або барон…
повинні звільнити зазначеного ув’язненого з ув’язнення, взявши з нього
зобов’язання з однією або більше поруками… з’явитися до суду… в
наступну сесію… в тому графстві, місті або містечку, де було зроблено
арешт або де було вчинено злочин, або з’явитися до такого іншого суду,
якому підсудний
зазначений злочин… Виключаються ті випадки… при яких за законом
ув’язнений не може бути взятий на поруки.
IV…якщо яка-небудь особа свідомо знехтує протягом цілих двох судових
періодів… після свого ув’язнення можливість клопотати про Habeas
corpus для свого звільнення, то такій… особі не повинен видаватися
ніякий наказ Habeas corpus у вакаційний час…
У…якщо які-небудь чиновники знехтують зазначений вище наказ або
відмовляться його «виконати» або приставити особу… ув’язненого… абож
протягом 6 годин після вимоги про те, не видадуть заявникові вимоги
копії наказу… про арешт і затримання такого-то ув’язненого, яку…
вони цим зобов’язуються видати на вимогу, — то в такому випадку…
особа, під охороною якої перебуває ув’язнений, підлягає після першої…
провини штрафові на користь ув’язненої або потерпілої особи в сумі 100
фунтів, а після другої провини—штрафові в сумі 200 фунтів, причому буде
визнана… нездатною займати свою посаду…
VI…ніяка особа або особи, звільнені… по якому-небудь Habeas corpus,
не можуть бути коли-небудь надалі ув’язнені або заарештовані за той
самий злочин якою б то не було особою, інакше як за законним ходом
судової справи або з наказу… суду… Якщо інші особи завідомо всупереч
цьому актові знову заарештують або спонукають… знову заарештувати або
ув’язнити за той же злочин або уявний злочин всяку особу…, звільнену
або випущену…, то… вони заплатять ув’язненій або потерпілій особі
штраф у сумі 500 фунтів…
VII…якщо яка-небудь особа або особи будуть затримані за державну зраду
або тяжкий кримінальний злочин… і на їх просьбу або петицію про
призначення справи до розгляду, подані в прилюдному суді протягом
першого тижня судового періоду… не будуть віддані до суду в найближчий
судовий період…, то буде законним для суддів… звільнити ув’язненого
на поруки, якщо тільки суддям не буде ясно…, що свідки короля не
можуть бути приставлені в той же судовий період… І коли яка-небудь
особа заарештована, як вище сказано…, не буде віддана до суду і
судитися протягом другого, після її затримання, судового періоду…, то
вона повинна бути звільнена від свого ув’язнення.
VIII…ніщо в цьому акті не повинно поширюватися на звільнення з тюрми
якої-небудь особи, ув’язненої за борговим або іншим позовом, або за
процесуальною дією по цивільній справі, і, після того як вона буде
звільнена з ув’язнення по своєму кримінальному переслідуванню, вона має
утримуватися під вартою по цивільній справі згідно з законом.
IX…якщо яка-небудь особа або особи, піддані цього королівства,
перебуватимуть в тюрмі або під вартою в якого б то не було
29чиновника… за яку-небудь кримінальну або визнану кримінальною дію,
то названа особа не повинна переміщатися з зазначеної тюрми або спід
варти під охорону якого-небудь іншого чиновника…, виключаючи ті
випадки, коли це відбувається за Habeas corpus або іншим законним
наказом… І коли яка-небудь особа або особи… видадуть і підпишуть або
скріплять який-небудь наказ… на… згадане вище переміщення всупереч
цьому актові, то як той, хто видасть, підпише або скріпить такий наказ
або накази, так і чиновник або чиновники… що виконали їх,
зазнаватимуть кари і штрафу, згаданих раніш у цьому акті…
Х…буде дозволено всякому ув’язненому… робити заяви і одержувати свій
Habeas corpus… з суддів…, — і якщо… лорд-канцлер… або судді…
відмовлять хоча б у вакаційний час в якому-небудь наказі Habeas corpus,
який повинен бути виданий, згідно з цим актом…, то вони будуть кожний
окремо підлягати штрафові в сумі 500 фунтів на користь потерпілої
особи…
XII…Ні один підданий цього королівства… не може бути засланий для
ув’язнення в Шотландію, Ірландію, Джерсей, Гернсей, Танжер або області,
гарнізони, острови або фортеці за морями… Якщо який-небудь з названих
підданих в теперішній час ув’язнений або надалі буде так ув’язнений, то
кожна така особа або особи, таким способом ув’язнені, можуть вчиняти
позов або позови…
XIII…ніщо в цьому акті не буде тлумачитися розтяжно на користь
якої-небудь особи, яка в писаному контракті з купцем або з власником
якої-небудь плантації або з іншою якою небудь особою погодиться бути
перевезеною в які-небудь країни за моря і дістане завдаток по цій угоді,
хоча б опісля така особа стала зрікатися цього контракту.
XIV…якщо яка-небудь особа або особи, законно викриті в якому-небудь
тяжкому кримінальному злочині, будуть у прилюдному суді просити про
заслання їх за моря, і суд вважатиме за потрібне залишити її або їх у
тюрмі для цієї мети, то така особа або особи можуть бути заслані в
які-небудь країни за морями…
XVI…якщо яка-небудь особа або особи, що проживають у цьому
королівстві, вчинять який-небудь кримінальний злочин у Шотландії,
Ірландії, або на якому-небудь з островів або в зарубіжних колоніях…,
де вони повинні судитися за такий злочин, то такі особи можуть бути
послані в це місце, щоб там стати перед судом…
XVII…ніяка особа або особи не повинні бути переслідувані,
обвинувачувані, непокоєні або турбовані за провини проти цього акта,
якщо винний не буде переслідуватися і позов не буде вчинений протягом
найбільше двох років після вчинення провини у випадку, якщо потерпіла
особа не перебуватиме тоді в тюрмі; а якщо вона буде в тюрмі, то
протягом двох років після смерті ув’язненої особи або її звільнення з
тюрми, дивлячись по тому, що раніш трапиться…
XVI11… щоб ніяка особа не могла уникнути розгляду своєї справи…,
добившись свого переміщення до сесії, так що її не можна було б
встигнути повернути назад для суду в цій сесії, узаконюється, що після
того як оголошені строки сесій…, ніхто не може бути переміщенй з
громадської тюрми за яким-небудь наказом Habeas corpus…
XX…якщо яка-небудь скарга, позов або переслідування будуть подані або
порушені проти якої-небудь особи… за злочини, заподіяні… проти
порядку, встановлюваного цим законом, то буде дозволено таким
відповідачам боронитися, посилаючись на те, що вони не винні або що вони
нічого не повинні, й засвідчити особливі до того причини…, і якщо
причини ці… є доброю і достатньою законною підставою для
виправдання… відповідача…, то ці доводи… тоді матимуть… в усіх
відношеннях силу… підстав до припинення справи або до виправдання по
скарзі, позову чи переслідуванню.
XXI…якщо яка-небудь особа є підданою арештові… за обвинуваченням у
співучасті… в тяжкому кримінальному злочині… або за підозрою у
вчиненні… тяжкого кримінального злочину…, то такі особи не повинні
переміщатися або віддаватися на поруки силою цього акта…
Конституції буржуазних країн. — К., 1936. — С 41-45.
Білль про права (13 лютого 1689 р.)
(Витяги)
І тому зазначені духовні і світські лорди та общини, в силу згаданих
грамот і виборів, що зібралися нині як повне і вільне представництво
цього народу, після зрілого обговорення найкращих засобів для досягнення
вищевказаних цілей, насамперед (як робили в подібних випадках їх предки)
заявляють, для відновлення і засвідчення своїх стародавніх прав і
вольностей, таке:
1. Що передбачувана влада припиняти закони або виконання законів
королівським повелінням без згоди парламенту незаконна.
2. Що передбачувана влада вилучення з законів або виконання законів
королівським повелінням, так, як вона присвоювалась і застосовувалась у
недавній час, незаконна.
3. Що встановлення суду комісарів у церковних справах і всякі інші
установи і суди подібного роду незаконні.
314. Що стягнення зборів на користь і в розпорядження короля, в силу
нібито прерогативи, без згоди парламенту або на більш довгий час або
іншим порядком, ніж установлено парламентом, незаконне.
5. Що звернення з клопотанням до короля є право підданих, і всяке
затримання і переслідування за такі клопотання незаконні.
6. Що набирання чи утримання постійного війська в межах королівства в
мирний час, інакше як за згодою парламенту, суперечать законові.
7. Що піддані протестантського віросповідання можуть носити зброю,
відповідну їх становищу, і так, як дозволено законом.
8. Що вибори в члени парламенту мають бути вільними.
9. Що свобода слова, дебатів і актів у парламенті не повинна бути
обмежувана і піддавана контролеві в якому-небудь суді або місці, крім
парламенту.
10. Що не допускається вимагання надмірних застав, ні накладання
надмірних штрафів або жорстких і незвичайних покарань.
11. Що присяжні мають вноситись у списки і закликатися до черги
належним порядком, і присяжні, які вирішують долю людини в справах про
зраду, повинні бути вільними землевласниками.
12. Що всякі пожалування і обіцянки з сум, яких чекають від штрафів і
конфіскацій, до засудження незаконні і недійсні.
13. Що для припинення всяких зловживань і для поліпшення, зміцнення і
збереження законів парламент має скликатися досить часто.
Хрестоматія з історії середніх віків. — Том II. – Частина II. – К.,
1939. -С 235-236.
Трирічний акт (22 грудня 1694 р.)
(Витяги)
І. Принимая во внимание, что по древним законам и статутам английского
королевства имелось в виду установить частый созыв парламента, и
принимая во внимание, что часто возобновляющиеся парламенты весьма
благоприятствуют счастливому единению и доброму согласию между королем и
народом, мы, ваших величеств весьма преданные и покорные подданные,
лорды духовные и светские и общины, заседающие в настоящем парламенте,
весьма почтительно просим ваши превосходнейшие величества, чтобы было
объявлено и постановлено в настоящем парламенте и это настоящим
объявлено и постановлено их превосходнейшими величества-
ми королем и королевой по совету и с согласия лордов духовных и светских
и общин, заседающих в настоящем парламенте, и их властью, что отныне
парламент должен быть собираем по крайней мере раз в три года.
II. И далее постановлено указанной выше властью, что в течение
дальнейших трех лет от и после роспуска настоящего парламента и таким
образом от времени и до времени навсегда в позднейшее время в течение
дальнейших трех лет от и после роспуска каждого последующего парламента,
должны быть издаваемы по приказанию ваших величеств, ваших наследников и
преемников законные призывные грамоты за большой государственной печатью
о созыве, собрании и заседании иного нового парламента.
III. И далее постановлено указанною выше властью, что впредь
никакой парламент, который будет когда-либо впоследствии созван, собран
или заседать, не должен в дальнейшем продолжаться свыше, чем только в
течение трех лет, исчисляемых со дня, на который по призывным грамотам
названному выше парламенту определено собраться.
IV. И далее постановлено указанною выше властью, что настоящий
парламент должен окончиться и прекратить свое существование 1 ноября
1696 г., если только их величества не найдут возможным распустить
его ранее.
Конституция и законодательные акты буржуазных государств XVII—XIX вв. —
М., 1957. – С. 133.
Акт про посади (1707 р.)
(Витяги)
XXIV. И далее постановлено указанною выше властью, что ни одно лицо,
которое будет занимать само или от имени какого-либо лица или лиц — для
него или в его пользу — какую-либо новую должность или место,
соединенную с получением вознаграждения, подчиненную короне, которая
была создана или учреждена в какое-либо время с 25 октября 1705 года или
будет создана или учреждена впоследствии, а равно никакое лицо, которое
будет состоять комиссионером или субкомиссионером по делам призов,
секретарем или взыскателем призов, или комиссионером по счетам армии,
или комиссионером по перевозкам, или комиссионером по делам больных и
раненых, или полковым агентом, или комиссионером по откупу вина, или
губернатором или заместителем губернатора в ка-
3 8-274
33кой-либо плантации, или комиссионером флота, служащим в каком-либо из
портов, или лицом, получающим какую-либо пенсию от короны по личному ее
усмотрению, не может быть избираемо в члены нижней палаты или в ней
заседать или голосовать во всяком парламенте, который будет в дальнейшем
созван или будет заседать.
XXV. При этом навсегда предусматривается, что если какое-нибудь лицо,
избранное в члены палаты общин, примет от короны какое-либо место,
соединенное с получением вознаграждения в течение того времени, пока оно
продолжает состоять таким членом, его избрание должно признаваться и
настоящим объявляется недействительным и должен быть издан указ о
производстве новых выборов, как если бы это лицо, принявшее означенное
выше место, умерло естественной смертью. При этом предусматривается, что
названное выше лицо считается имеющим право на новое избрание, как если
бы предоставление ему места не стало недействительным, как сказано выше.
XXVI. Предусматривается также и постановляется, что для предотвращения
на будущее время назначения или определения слишком большого количества
комиссионеров, для выполнения какой-либо должности не может быть создано
или определено большего количества комиссионеров для выполнения
какой-либо должности, чем состояло для выполнения соответствующей
должности во время, предшествующее первому дню заседания ныне
существующего парламента.
XXVII. Предусматривается также, что ничто содержащееся в настоящем акте
не подлежит распространению или истолкованию в смысле распространения на
всякого члена палаты общин, состоящего офицером флота или армии его
величества, которое получит какое-либо новое или другое назначение в
армии или флоте.
XXVIII. И далее постановлено, что если какое-нибудь лицо, в силу
настоящего акта лишенное права или признанное не имеющим права заседать
или голосовать в каком-либо парламенте, который будет созван в
дальнейшем, тем не менее вступит в качестве члена, для представительства
какого-либо графства, округа, города, местечка или пяти портов, в
какой-либо из указанных выше парламентов, то такое избрание и вступление
настоящим признается и объявляется полностью и во всех отношениях
недействительным.
(Лица, вступившие в число членов парламента с нарушением постановлений
настоящего акта, наказываются штрафом.)
Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII—XIX вв. —
М., 1957. — С. 140-141.
Акт про забезпечення свободи парламентів шляхом подальшого запровадження
умов членства для засідання у палаті громад (1710 р.)
(Витяги)
Для лучшей охраны конституции и свободы парламента постановлено и
объявлено… что… никакое лицо не будет признаваться способным
заседать или подавать голос в качестве члена палаты общин, являющегося
представителем от какого-либо графства, города, местечка… если оно не
будет владеть недвижимостью, состоящей в свободном держании (freehold)
или в обычном держании (copyhold) на время его собственной жизни, или на
основах какого-либо большего права, как по нормам «общего права», так и
справедливости… приносящей… ежегодный доход в 600 фунтов стерлингов,
остающийся за вычетом налогов, для каждого рыцаря графства и ежегодный
доход в 300 фунтов стерлингов, остающийся за вычетом налогов, для
каждого горожанина парламентского местечка.
Если какое-нибудь лицо, которое будет избрано или выбрано заседать в
каком-либо парламенте в качестве рыцаря от графств или горожанина от
парламентского местечка, не будет владеть или обладать во время такого
избрания и выбора той недвижимостью в землях, держаниях или
наследственных вотчинах, которая настоящим соответственно установлена
или определена выше для указанных рыцарей, горожан парламентских
местечек или баронов, то такое избрание и выбор будут признаваться не
имеющими силы.
Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII—XIX вв. —
М., 1957. – С. 141-142.
Семирічний акт (26 квітня 1716 р.)
(Витяги)
Принимая во внимание, что в акте парламента, изданном в шестом году
правления их скончавшихся величеств короля Вильгельма и королевы Марии
(навеки благословленной памяти), озаглавленном «Акт об обеспечении
частого собрания и созыва парламентов», в числе других предметов
постановлено, что начиная с этого времени никакой парламент, который
будет когда-либо впоследствий созван, собран или заседать, не должен в
дальнейшем продолжаться свыше чем только в течение трех лет, исчисляемых
со дня, на который назначен созыв указанного выше парламента призывной
грамотой, и принимая во внимание, что, как это установлено опытом,
означенное постановление причинило много затруднений и неудобств
вследствие значительно возросших частых издержек на выборе членов для
заседаний в парламенте и более сильных и продолжительных беспокойств и
волнений среди подданных английского королевства, чем это когда-либо
имело место до того времени, когда указанное выше постановление было
издано, и означенное постановление, если бы оно сохранило свою силу,
могло, по всей вероятности, при том положении вещей, когда в случае
вторжения из-за границы мятежная или папистская клика затеяла и
попыталась поднять восстание в пределах английского королевства, стать
гибельным для мира и безопасности правительства, постановлено его
превосходнейшим величеством королем, по совету и с согласия лордов
духовных и светских и общин, заседающих в парламенте, и их властью, что
ныне существующий парламент и все парламенты, которые когда-либо
впоследствии будут созваны, собраны или заседать, будут и могут
соответственно продолжаться в течение семи лет, но не далее, исчисляемых
со дня, в который призывной грамотой был назначен созыв ныне
существующего парламента или будет назначен созыв каждого последующего
парламента, если только ныне существующий парламент или какой-либо из
тех парламентов, которые будут созваны впоследствии, не будет распущен
ранее указанного выше срока его величеством или его наследниками и
преемниками.
Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII—XIX вв. —
М., 1957. – С. 142-143.
Закон проти робітничих коаліцій (1799 p.)
Усі контракти, договори й різні угоди, письмові або усні, укладені до
цього часу будь-якими journymen (навченими робітниками) або іншими
робітниками й особами, щоб домогтися підвищення заробітної плати для них
або частині з них, або робітникам, що зайняті на мануфактурі,
виробництві або підприємстві, або для зменшення чи зміни для них або
деяким з них звичайних годин або тимчасової роботи, або для зменшення
обсягу роботи, або для того,
36
щоб перешкодити якій-небудь особі чи особам найняти того, кого він, вона
чи вони вважають за потрібне найняти для своєї мануфактури, виробництва
або підприємства, для управління або керівництва ними, будуть оголошені
і цим оголошуються незаконними і недійсними.
(Робітники, що укладають такі угоди чи коаліції, або намагаються
перешкодити іншим найнятися, або примушують їх кинути роботу, або
бувають на мітингах з такою метою, — підлягають тримісячному ув’язненню
у виправному домі).
Хрестоматія з нової історії. Частина І. — К., 1973. – С 24.
Закон про робітничі коаліції (1825 р.)
(Витяги)
III. Далі постановляється, що з дня проведення даного закону, якщо
яка-небудь особа шляхом насильства над другою особою або її майном або
шляхом загроз і залякування, або шляхом набридання і чіпляння
змушуватиме або спробує змушувати якого-небудь journeyman (навченого
робітника) або звичайного робітника, або яку-небудь іншу особу, найняту
або зайняту в якій-небудь мануфактурі, торгівлі або промисловому
підприємстві, іти з місця служби чи роботи або повернути роботу в
незакінченому вигляді, або ж буде перешкоджати або спробує перешкоджати
якому-небудь навченому чи звичайному робітникові, або іншій особі, яка
не служить і не працює, прийняти посаду або роботу від якої-небудь іншої
особи або осіб; або ж якщо яка-небудь особа застосовуватиме насильство
над особою або майном іншої особи, або ж загрожуватиме їй і залякуватиме
її, чіплятиметься або набридатиме їй з метою змусити або спонукати її
вступити в який-небудь клуб чи організацію або пожертвувати гроші в
який-небудь загальний фонд, або заплатити штраф за те, що ця особа не
належить до якого-небудь клубу чи організації, або відмовилася
підкоритися яким-небудь правилам, наказам або рішенням, складеним з
метою добитися збільшення чи зниження заробітної плати, або зменшення чи
змінення робочого дня, або зменшення чи змінення кількості роботи, або
втручання в керівництво якою-небудь мануфактурою, торговельним чи
промисловим підприємством; або якщо яка-небудь особа шляхом насильства,
загроз чи залякування, або шляхом набридання, чи чіпляння
37змушуватиме або спробує змушувати якого-небудь власника мануфактури
або особу, яка керує яким-небудь торговельним чи промисловим
підприємством, зробити змінення в управлінні або веденні такої
мануфактури, торговельного чи промислового підприємства, або обмежити
число учнів, або число навчених чи звичайних робітників, — всяка особа,
винна в вищезазначених провинах або ж яка допомагає, підтримує чи
заохочує їх, буде і може бути засуджена до ув’язнення, або ж до
ув’язнення і примусових робіт на строк не вищий від трьох місяців.
Нова історія в документах і матеріалах. За редакцією М.М.Лукіна і
В.М.Даліна. — Випуск І. – К., 1935. – С 299-300.
Акт про парламентську реформу (1832 р.)
(Витяги)
Оскільки було визнано доцільним вжити дійсних заходів для усунення
різних зловживань, які довгий час мали місце при виборах представників
до палати общин; позбавити багато які незначні містечка права надсилання
депутатів, надати це право великим і багатим містам, які мають численне
населення; збільшити кількість представників графств у парламенті;
поширити право виборчого голосу на багатьох з підданих його величності,
досі позбавлених цього права, і зменшити зв’язані з виборами витрати, —
цим постановляється:
1. Кожен з п’ятидесяти шести виборчих пунктів («boroughs»), перелічених
у додаваному до цього закону додатковому листі, позначеному літерою (А),
рахуючи від і після закінчення строку даного парламенту, перестає
обирати представників до парламенту.
2. Кожен з тридцяти «boroughs», перелічених у додаваному додатковому
листі, позначеному літерою (В), буде надалі вибирати одного представника
замість двох.
3. Кожне з місць, перелічених у додаваному додатковому списку,
позначеному літерою (C), в силу зазначеного акту вважатиметься
«boroughs», і кожне з них буде посилати двох представників до
парламенту1.
4. Кожне з місць, перелічених у додаваному до цього закону додатковому
листі, позначеному літерою (D), в силу цього акту вважатиметься
«boroughs» і посилатиме одного представника до парламенту2…
38
18. Правом обирати рицаря або рицарів графства3 до майбутніх
парламентів користуються лише ті фригольдери, які володіють землею
строком на одне, два або кілька життів (lives), володіння яких приносять
на рік доходу не менше десяти фунтів, за вирахуванням усіх належних рент
і платежів, або річну 40-шилінгову ренту.
19. Всякий чоловік, який досяг встановленого законом віку і не
позбавлений прав, який володіє копігольдом або звичайним держанням
строком на одне, два або кілька життів, з доходом не менш десяти фунтів
на рік, за вирахуванням усіх належних рент і платежів, також має право
обирати рицаря або рицарів графства.
20. Всякий чоловік, який досяг встановленого законом віку і не
позбавлений прав, який має будь-яку оренду або держання — чи то
фригольд, копільгольд або звичайне держання строком не менш ніж на
шістдесят років, з чистим доходом не менш десяти фунтів… або володіє
землею або держанням як орендар за згодою (bonafide), із сплатою річної
ренти не менш п’ятидесяти фунтів… також має право вибирати до
майбутніх парламентів одного або кількох рицарів графства…
27. У містах або «boroughs», які посилають одного або кількох депутатів
парламенту, правом обрання користується всякий чоловік, який досяг
встановленого законом віку, не позбавлений прав і який є власником або
наймачем будинку, що приносить дохід не менш десяти фунтів на рік… при
умові виплати податку на бідних та інших встановлених податків…
1 У списку (C) на першому місці йдуть промислові міста — Манчестер,
Бірмінгем, Лідс,
Шеффільд та ін. Разом двадцять два міста.
Разом дев’ятнадцять міст. 3 Себто поміщиків даного графства.
Реформа залишала в силі старий ценз для
кандидатів у парламент. У графствах бути обраним міг лише землевласник з
річною
рентою не менш ніж у 300 ф. ст.
Нова історія в документах і матеріалах. За редакцією М.М.Лукіна і
В.М.Даліна. —Випуск І.—К., 1935. – С 301-302.
Акт, що регулював працю дітей та підлітків на фабриках Сполученого
королівства(29 серпня 1833 р.)
(Витяги)
…Устанавливается, что с 1 января 1834 г. ни одному лицу моложе 18 лет
не будет разрешено работать ночью… в промежутке между 8 часами 30
минутами вечера и 5 часами 30 минутами утра в любой текстильной…
фабрике, расположенной в любой части Соединенного королевства
Великобритании, Ирландии…
2. Ни одно лицо, не достигшее 18 лет, не будет работать на такой фабрике
больше 12 часов в день или больше 69 часов в неделю…
6. Каждому лицу, рабочий день которого ограничен 12 часами, будет
ежедневно предоставляться перерыв для принятия пищи продолжительностью
не менее полутора часов.
7. С 1 января 1834 г. будет незаконно использовать на любой текстильной
фабрике, кроме предприятий по изготовлению шелка, ребенка, которому не
исполнилось 9 лет.
8. По истечении 6 месяцев по принятии настоящего акта будет незаконно
использовать, держать или оставлять на работе дольше 48 часов в неделю
или 9 часов в любой день ребенка, которому не исполнилось 11 лет, а
по истечении 18 месяцев по принятии настоящего акта ребенка,
которому не исполнилось 12 лет, а по истечении 30 месяцев — ребенка,
которому не исполнилось 13 лет.
Предусматривается, что на шелковых фабриках, детям в возрасте до 13 лет
будет разрешено работать 10 часов в день.
17. (Будут назначены инспекторы).
18. (Права и обязанности инспекторов…).
20. По истечении шести месяцев по принятии настоящего акта каждый
ребенок, работа которого ограничена 48 часами в неделю,., будет посещать
школу…
Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Под ред. проф.
З.М.Черниловского. – М., 1973. – С. 296-297.
Акт про змінення закону про бідних (1834 р.)
(Витяги)
I. Постановляється, згідно з бажанням його величності, призначити трьох
комісарів (Commissioners) для виконання даного акту.
II. …Вищезгадані комісари називатимуться «комісарами по виконанню
закону про бідних в Англії і Уельсі» (вони засідатимуть як урядова
колегія з правом вимагання документів і допиту свідків під присягою)…
XV. …Подання допомоги бідним по всій Англії і Уельсу, згідно з
існуючим законом, перебуватиме під керівництвом і контролем згаданих
комісарів, яким цим доручається видавати всі такі правила, накази й
приписи для влаштування бідних, управління робітними будинками і для
керівництва і контролю над усіма попечитель-ствами, приходськими радами
і приходськими службовими особами…
XXIII. Згадані комісари повноважні при згоді більшості попечителів
даного місця або більшості платників податку і власників приходу видати
наказ про збудування робітного будинку…
XXVII. Надається двом мировим суддям право визначати, чи може бути
подана допомога будь-якій старій або зовсім нездатній до праці людині
без уміщення такої особи в робітний будинок…
XXXVIII. Мировому судді відповідного графства надається право
одвідування, інспектування і обслідування такого робітного будинку з
метою переконатися в тому, що правила були належним чином додержані…
LII. Згадані комісари мають право вказувати, в яких межах допомога
працездатним особам або їх сім’ям може бути подана поза робітним
будинком; всяка допомога, яка порушує такі накази, вважатиметься
незаконною і недозволеною…
LV— LVII. Завідувач кожного робітного будинку повинен вести запис імен
усіх осіб, які одержують допомогу в такому робітному будинку… Наглядач
за бідними повинен записувати в особливій книзі імена всіх осіб у даному
приході, які одержують допомогу поза робітним будинком (і в обох
випадках треба додавати подробиці відносно родини, місця проживання,
колишніх зайнять).
Нова історія в документах і матеріалах. За редакцією М.М. Лукіна і
В.М.Даліна. —Випуск І. — К., 1935. — С 303-304.
Акт, що обмежував часи роботи підлітків та жінок на фабриках (8 червня
1847 р.)
(Витяги)
…СІ июля 1847 г. ни одно лицо моложе 18 лет не будет занято на
(текстильной) фабрике… более 11 часов в день или более 63 часов в
неделю…
2. С 1 мая 1848 г. ни одно лицо моложе 18 лет не будет занято на такой
фабрике более 10 часов в день или более 58 часов в неделю.
3. Ограничения, налагаемые настоящим актом относительно работы лиц, не
достигших 18 лет, будут распространяться и на женщин в возрасте старше
18 лет.
Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Под ред. проф. З.М.
Черниловс-кого. – М., 1973. – С. 297.
Акт про парламентську реформу (1867 р.)
(Витяги)
1. Виборче право.
…3. Починаючи з 1868 р. і далі, кожна людина може бути зареєстрована
як виборець на виборах членів парламенту від міст, якщо вона задовольняє
такі вимоги:
1) якщо досягла повноліття і бездоганна по суду;
2) проживає в місті не менше року, рахуючи від 31 липня, як постійний
мешканець, володар або наймач жилого будинку;
3) занесена до списку платників податку на користь бідних;
4) коли сплатить на 20 липня належні з неї податки на бідних по
оподаткуванню, проведеному 5 січня.
4. Виборцем може бути також особа, яка протягом року проживає в місті і
наймає окрему квартиру, рахуючи від того ж 31 липня.
5. Починаючи з 1868 р. і далі, кожна людина може бути зареєстрована
як виборець на виборах членів парламенту, якщо вона задовольняє такі
вимоги:
коли вона досягла повноліття, бездоганна по суду, володіє згідно із
загальним правом якою-небудь землею, має фригольд,
копігольд1, або яку-небудь іншу довічну власність на одне або кілька
життів2, або яке-небудь інше майно з чистим прибутком не менш як 5 ф.
ст., не рахуючи сплати ренти.
6. Так само виборцями можуть бути орендарі, що прожили рік на одному
місці і сплачують річну ренту в розмірі не менш як 12 ф. ст.3
Форми земельної власності.
2 Тобто в порядку спадкової оренди.
3 За старим виборчим законом річна рента повинна була дорівнювати 50 ф.
ст.
Хрестоматія з нової історії. Частина І. — К., 1973. – С 124.
Акт про тред-юніони (1871 р.)
(Витяги)
2. Цели всякого тред-юниона не должны считаться незаконными и влечь за
собой уголовное преследование членов такого тред-юниона за организацию
тайного общества… только потому, что они препятствуют промыслу…1
4. Ничто в настоящем акте не дает какому-либо суду права принимать к
производству судебный иск, вчиненный в целях возмещения убытков,
вызванных нарушением какого-либо из нижеследующих договоров:
1) Договора между членами тред-юниона, касающегося условий, на которых
члены союза могут или не могут продавать свое движимое имущество, вести
промыслы, нанимать или наниматься на работу.
2) Договора об уплате каким-либо лицом союзу членских взносов или
штрафа.
3) Договора об употреблении денежных средств тред-юниона: в) на
покрытие взыскания, наложенного на какое-либо лицо по приговору суда.
4) Договора между двумя тред-юнионами.
6. Подписав свои имена под уставом тред-юниона и сообразуясь с
постановлениями о регистрации, содержащимися в настоящем акте, семь
членов тред-юниона могут зарегистрировать его по настоящему акту под
условием, что если хотя бы одна из целей
43союза оказалась незаконной, то регистрация считается недействительной.
8. Всякое движимое или недвижимое имущество, каким бы то ни было
образом принадлежащее тред-юниону, зарегистрированное по настоящему
акту, на время существования такого союза должно быть вверено
поверенным, назначаемым, как предусмотрено настоящим актом, в целях
пользы и выгоды союза и его членов…
9. Поверенные зарегистрированного тред-юниона или другое должностное
лицо союза, которому это будет поручено уставом союза, настоящим
уполномачиваются возбуждать и поддерживать в суде иск, обвинение,
преследование или жалобу по предметам, относящимся к собственности,
праву или претензиям к имуществу тред-юниона…
16. Общий отчет о доходах, движимом имуществе и расходах
зарегистрированного тред-юниона, должен представляться ежегодно к 1 июня
регистратору…
23. Выражение «тред-юнион» означает такую временную или постоянную
коалицию для регулирования отношений между рабочими и хозяевами,
отношений рабочих между собою, или для установления ограничительных
условий по ведению какого-либо промысла или занятия, которая, если бы не
был издан настоящий акт, считалась бы препятствующей промыслу.
В английском законодательстве и судебной практике существовала доктрина
«препятствие промыслу», на основании которой профсоюзы могли быть
привлечены к уголовной ответственности.
Хрестоматия по Всеобщей истории государства и права. Т. 2 / Под ред.
К.И.Батыра и Е.В.Поликарповой. – М., 1996. – С. 50-51.
Акт про змову і захист власності (1875 p.)
(Витяги)
3. Всякий уговор или соглашение двух или более лиц, направленный на то,
чтобы вызвать или поддержать несогласие между работодателями и рабочими,
не подлежат уголовному преследованию как заговор, если то же деяние,
совершенное одним лицом, не наказуемо как преступление.
4. Если лицо, нанятое городскими властями, компанией или контрагентом,
на которых актом парламента возложена обязанность или которые как-либо
иначе приняли на себя обязанность снабжать город, местечко или
поселок… газом или водой, намеренно нарушит договор найма с названными
властями, компанией и контрагентом, зная или имея достаточне оснований
полагать, что вероятным последствием его поступка, совершенного
единолично или вместе с другими, может явиться… лишение жителей газа
или воды, то такое лицо… подлежит или денежному взысканию в размере
не свыше 20 фунтов, или тюремному заключению на срок до 3 месяцев с
применением или без применения тяжелых работ…
5. Лицо, намеренно нарушившее договор о службе или найме, зная или имея
достаточное основание предполагать что вероятным последствием такого
нарушения, совершенного единолично или вместе с другими, может быть
угроза жизни или причинение серьезного телесного повреждения, либо
уничтожение или сильное повреждение ценного движимого или недвижимого
имущества, подлежит… денежному взысканию не свыше двадцати фунтов или
тюремному заключению не свыше трех месяцев с применением или без
применения тяжелых работ.
7. Всякий, кто, не имея на то законных полномочий, с целью принуждения
кого-либо делать или не делать то, что это другое лицо имеет законное
право делать или не делать:
1) употребляет насилие или угрожает насилием другому лицу, его жене или
детям, или нанесет вред его движимому или недвижимому имуществу; или
3) прячет инструменты, платье или другое имущество, принадлежащее этому
другому лицу или употребляемое им лишит его названного инструмента или
препятствует пользованию им; или
4) подстерегает или осаждает дом или иное место, либо доступ к дому или
месту, где названное лицо живет, работает, занимается делом или
находится случайно; или
5) в сопровождении двух или более лиц преследует это другое лицо на
улице или по дороге,
подлежит… денежному взысканию не свыше двадцати фунтов или тюремному
заключению на срок не свыше трех месяцев с применением или без
применения тяжелых работ.
Иностранное законодательство по рабочему вопросу. Англия. – СПб, 1905. –
С. 31—34.
Акт про народне представництво (1884 p.)
(Витяги)
2. Во всем Соединенном королевстве будет установлено единое
избирательное право для домовладельцев и квартиронанимателей всех
графств и городов.
Каждый мужчина, имеющий квалификацию домовладельца или
квартиронанимателя в том случае,
(1) если помещение, дающее избирательное право, находится в графстве
Англии или Шотландии, будет иметь право зарегистрироваться в качестве
избирателя и, будучи зарегистрирован, голосовать на выборах от такого
графства;
(2) если помещение, дающее право голоса, находится в графстве или
городе Ирландии, будет иметь право зарегистрироваться в качестве
избирателя и, будучи зарегистрирован, голосовать на выборах от такого
графства или города.
3. Когда мужчина занимает какой-либо жилой дом в силу службы или
занятия и в этом жилом доме не живет лицо, которому такой мужчина
подчинен по службе или занятию, последний рассматривается —
применительно к настоящему Акту и актам о народном представительстве —
в качестве постоянно проживающего в доме его владельца.
5. Каждый мужчина, владеющий в графстве или городе… землей или
помещением, приносящим ежегодный доход не менее десяти фунтов
стерлингов, может быть зарегистрирован как избиратель и, будучи
зарегистрирован, голосовать на виборах в таком графстве или городе…
6. Избиратель, владеющий собственностью в городе, не может голосовать в
графстве.
Хрестоматия по Всеобщей истории государства и права. Т. 2 / Под ред. К.
И. Батыра и Е.В.Поликарповой. — М., 1996. — С. 44—45.
Акт про перерозподіл місць (1885 p.)
(Витяги)
2. После окончания (полномочий) настоящею парламента парламентские
местечки, поименованные в первой части первого
перечня (всего 103), перестанут — в качестве местечек — избирать членов
(парламента).
3. Местечки Маклесфильд и Сэндвич лишаются права избирать членов
парламента за продажность.
4. После окончания настоящего парламента Лондон будет избирать двух
членов (парламента), а каждое из парламентских местечек, поименованных
во втором перечне (всего 39), будет избирать только одного.
5. Парламентские местечки, поименованные и третьем перечне (всего 19),
увеличат свое представительство.
6. (Города и местности, поименованные в четертом списке (всего 33)
станут парламентскими местечками).
7. (Изменение границ местечек.)
8. (Деление местечек на избирательные округа.)
9. (Деление графств… на округа, каждый из которых избирает одного
члена парламента: графства Англии и Уэльса — на 244 округа, графства
Шотландии — на 46 округов, графства Ирландии — на 85 округов).
Хрестоматия по Всеобщей истории государства и права. Т. 2. / Под ред.
К.И.Батыра и Е.В.Поликарповой. – М., 1996. – С. 45-46.
Акт про тред-юніони (1913 р.)1
(Витяги)
Ст. 3 (1) Фонды тред-юниона не должны прямо… или косвенно
употребляться для содействия политическим целям… если такое содействие
не было одобрено… остающейся в силе резолюцией, принятой тайным
голосованием членов союза… большинством голосов членов, участвовавших
в голосовании:
(а) Любые платежи для содействия таким целям должны быть произведены из
особого фонда (называемого в настоящем акте политическим фондом союза) и
с освобождением… любого члена союза от уплаты взноса в этот фонд, если
он в соответствии с настоящим актом откажется участвовать в этом фонде;
(б) член союза, освобожденный от обязанности участвовать в политическом
фонде, не может быть лишен каких-либо преимуществ, принадлежащих членам
союза… взнос в политический фонд союза не может быть условием принятия
в союз.
47(3) Политическими целями применительно к этому разделу акта является
расходование денег:
(а) на оплату любых расходов, произведенных кандидатом или возможным
кандидатом в парламент или на любую государственную, муниципальную,
общественную должность… в связи с выдвижением его кандидатуры или
выборами;
(б) на созыв митинга или распространение любой литературы или
документов в поддержку любого такого кандидата или возможного кандидата;
(в) для содержания любого лица, которое является членом парламента или
занимает государственную, муниципальную и общественную должность;
(г) в связи с регистрацией избирателей или выдвижением кандидата в
парламент или на любую государственную, муниципальную и общественную
должность;
(д) на созыв политических митингов любого вида или распространение
политической литературы любого вида…
Данный акт принадлежит к документам, продолжающим и развивающим
акт о тред-юнионах 1871 г.
Хрестоматия по Всеобщей истории государства и права. Т. 2. / Под ред.
К.И.Батыра и Е.В.Поликарповой. — М., 1996. — С. 52.
48
§ 2. Сполучені Штати Америки
Декларація незалежності Сполучених Штатів Америки (4 липня 1776 р.)
(Витяги)
Коли в ході людських подій для народу стає необхідним розірвати
політичні зв’язки, які з’єднували його з іншим народом, і зайняти серед
держав земної кулі те окреме й рівне становище, на яке йому дають право
закони природи і творця природи, то належна повага до думки людства
вимагає, щоб він вказав причини, які спонукують його до відокремлення.
Ми вважаємо очевидними такі істини: що всі люди створені рівними; що
вони наділені своїм творцем певними невід’ємними правами, в числі яких —
життя, воля і прагнення до щастя; що для забезпечення цих прав серед
людей встановлюються уряди, справедлива влада яких випливає із згоди
керованих; що коли яка-небудь форма правління стає згубною для цієї
мети, то народ має право змінити або знищити її і встановити новий уряд,
заснувавши його на таких принципах і організовуючи його владу в тій
формі, які він вважатиме за найбільш придатні для здійснення його
безпеки і щастя. Розважність, звичайно, приписує, щоб уряди, встановлені
з давніх часів, не мінялися б з пустих і скороминущих причин; і згідно з
цим весь досвід показує, що людство більш схильне терпіти, поки зло
терпиме, ніж встановлювати свої права, знищуючи порядки, до яких воно
звикло. Але коли довгий ряд зловживань і насильств, незмінно ставлячи
все ту ж мету, виявляє намір підкорити людей абсолютному деспотизмові,
то їх право, їх обов’язок скинути такий уряд і встановити нових стражів
для своєї майбутньої безпеки.
Таке було довготерпіння цих колоній і така необхідність, яка примушує їх
змінити свою колишню систему управління. Історія нині царствуючого
короля Великобританії є історія цілого ряду образ і насильств, які мали
прямою метою встановлення необмеженої тиранії над нашими штатами. Щоб
довести це, подамо факти безсторонньому світові.
1. Він відмовляв у своїй згоді на найбільш корисні і необхідні для
громадського блага закони.
2. Він заборонив своїм губернаторам схвалювати закони негайної і
настійної необхідності, інакше як під умовою зупинення їх чинності, поки
не буде одержана його згода, а після такого зупинення він рішуче
нехтував займатися ними.
3. Він відмовлявся санкціонувати інші закони, важливі для великих
населених округ, добиваючись, щоб їх народ відмовився від свого права
представництва в законодавчих зборах, права, неоціненного для них і
страшного лише для тиранів.
4. Він скликав законодавчі збори в місцях незвичайних, незручних і
віддалених від сховища їх державних документів з єдиною метою довести їх
втомою до поступки його заходам.
5. Він неодноразово розпускав палати представників за те, що вони з
мужньою твердістю противилися його втручанням у права народу.
6. Він довгий час після таких розпусків відмовлявся дати розпорядження
про обрання інших палат, завдяки чому законодавча влада, яку не можна
знищити, поверталася до народу в його сукупності, при чому штат тим
часом залишався під загрозою всіх небезпек нападу ззовні і заворушень
всередині.
7. Він намагався перешкоджати зростанню населення наших штатів,
заважаючи для цієї мети чинності законів про натуралізацію іноземців,
відмовляючись видавати інші для заохочення їх переселення сюди і
утруднюючи умови займання нових земель.
8. Він заважав виконанню правосуддя, відмовляючи у своїй згоді на
закони про відкриття судових місць.
9. Він поставив суддів у залежність тільки від його волі щодо заміщення
їх посад, розміру і виплати їх окладів.
10. Він встановив безліч нових посад і прислав до нас юрби чиновників,
щоб виснажувати наш народ і поїдати його засоби до існування.
11. Він тримав серед нас, під час миру, постійне військо без згоди
наших законодавчих зборів.
12. Він прагнув зробити військову владу незалежною і поставленою вище
цивільної.
13. Він об’єднувався з іншими особами1, щоб підкорити нас юрисдикції,
чужій нашій конституції і не визнаній нашими законами, даючи свою згоду
на їх акти уявного законодавства.
(14) про розквартирування серед нас великих озброєних загонів;
(15) про захист їх, підробкою справжнього суду, від кари за вбивства,
вчинені серед населення цих штатів;
(16) про припинення нашої торгівлі з усіма частинами світу;
(17) про оподаткування нас без нашої згоди;
(18) про позбавлення нас у багатьох випадках переваг суду присяжних;
(19) про висилання нас за моря для суду за уявні злочини;
(20) про знищення вільної системи англійських законів в одній сусідній
провінції, встановлення там свавільного управління і розширення її
кордонів, щоб зробити її в один і той же час прикладом і знаряддям
запровадження такої ж необмеженої влади в цих колоніях;
(21) про відібрання наших хартій, знищення наших найбільш нами цінимих
законів і зміну в самій основі форм нашого правління;
(22) про зупинення дій наших власних законодавчих зборів і оголошення
себе наділеними владою видавати для нас закони в яких би то не було
випадках.
23. Він зрікся управління нами, оголосивши нас поза своїм протекторатом
і провадячи проти нас війну.
24. Він грабував наші моря, спустошав наші береги, палив наші міста і
губив життя нашого народу.
25. Він в теперішній час перевозить величезні армії іноземних наймитів,
щоб довершити справу смерті, розору і тиранії, вже почату в умовах
жорстокості і віроломства, які ледве чи знаходять свою подобу в найбільш
варварські часи, і цілком негідну голови цивілізованої нації.
26. Він примусив наших співгромадян, взятих у полон у відкритому морі,
підняти зброю проти своєї країни, стати катами своїх друзів і братів або
самим загинути від їх руки.
27. Він підбурював внутрішні повстання серед нас і намагався навести на
мешканців нашої прикордонної смуги лютих індійських дикунів, відоме
правило провадження війни в яких це — все знищувати без різниці
віку, статі і стану.
На кожній стадії цих утисків ми подавали петиції в найшано-бливіших
висловах про відновлення наших прав: відповіддю на наші неодноразові
петиції були тільки неодноразові образи. Державець, характер якого таким
способом виявлений всіма вчинками, що показують його як тирана,
нездатний бути правителем вільного народу.
Ми не виявляли і недостачі уваги до наших британських братів. Ми
попереджали їх час од часу про намагання їх законодавчих зборів поширити
на нас нічим не виправдану юрисдикцію. Ми нагадували їм про умови нашої
еміграції і нашого заселення тут. Ми зверталися до їх вродженої
справедливості і великодушності і ми закликали їх зв’язками нашого
загального споріднення зріктися цих насильств, які неминуче порвуть наші
зв’язки і зносини. Вони також були глухі до голосу справедливості і
крові. Ми повинні тому підкоритися необхідності, яка вказує наше
відокремлення, і вважати їх, як ми вважаємо інше людство, ворогами у
війні і друзями в мирі.
Тому ми, представники Сполучених Штатів Америки, які зібралися на
спільний конгрес, закликаючи найвищого суддю світу у свідки правоти
наших намірів, іменем і владою доброго народу наших колоній, урочисто
оголошуємо і проголошуємо:
Що наші Сполучені колонії є, і по праву повинні бути, вільні і незалежні
штати, що вони звільнені від усякого підданства британській короні і
всякий політичний зв’язок між ними і державою Великобританії повинен
бути і є цілком знищений; і що, як вільні і незалежні штати, вони мають
цілковиту владу оголошувати війну, укладати мир, вступати в союзи,
встановлювати торгівлю і вчиняти всі інші акти й справи, які незалежні
держави можуть чинити по праву. За підтримання цієї декларації з твердою
надією на опіку божого промислу ми взаємно ручимося один одному нашим
життям, нашим майном і нашою священною честю.
Англійський парламент.
Конституції буржуазних країн. — К., 1936. – С 10-13.
Статті конфедерації (1781 р.)
Статьи конфедерации и вечного союза между Штатами Нью-Гемпширом,
Массачузетсом, Род-Айлендом и колонией Провиденсом, Коннектикутом,
Нью-Йорком, Нью-Джерси, Пенсильванией, Делавером, Мерилендом, Виргинией,
Северной Каролиной, Южной Каролиной и Георгией.
Статья I. Эта конфедерация должна носить название «Соединенных Штатов
Америки».
Ст. II. Каждый Штат сохраняет свое верховенство, свою свободу и
независимость, равно как всю власть, всю юрисдикцию и все права, которые
не представлены этой конфедерацией Соединенным Штатам, собравшимся на
конгресс.
Ст. III. Каждый из перечисленных Штатов вступает в прочный дружеский
союз с каждым из остальных Штатов для общей защиты,
52
для обеспечения своих вольностей, для взаимной и общей пользы,
обязываясь помогать один другому против всяких насилий или против всяких
нападений, сделанных на один из них из-за религии, из-за верховных прав,
из-за торговли или по какому-либо другому поводу.
Ст. IV. Чтобы лучше упрочить и увековечить взаимную дружбу и взаимные
сношения между населением различных Штатов этого Союза, свободные жители
каждого из этих Штатов, за исключением нищих, бродяг и людей, спасшихся
бегством от исполнения судебного приговора, должны пользоваться всеми
привилегиями и льготами свободных граждан во всех Штатах; жители каждого
Штата должны иметь право свободно въезжать в другие Штаты или выезжать
из них, должны пользоваться там наравне с местными жителями
промышленными и торговыми привилегиями и должны наравне с ними
подчиняться уплате налогов и пошлин и другим ограничениям; но эти
ограничения не должны доходить до запрещения обратно увозить в другой
Штат ту собственность, которая была оттуда привезена; они также не
должны доходить до наложения одним из Штатов каких-либо податей или
ограничений на собственность Соединенных Штатов или одного из них.
Если человек, обвиняемый в государственной измене, в подлоге или в
каком-либо другом важном преступлении, будет искать спасения в бегстве и
будет отыскан в одном из Соединенных Штатов, то он должен быть выдан по
требованию губернатора или исполнительной власти того Штата, из которого
бежал, и должен быть представлен в тот Штат, где должен происходить над
ним суд.
В каждом из этих Штатов должно быть оказываемо полное доверие к
постановлениям и распоряжениям судов и должностных лиц каждого другого
Штата.
Ст. V. Для более удобного заведования общими интересами Соединенных
Штатов ежегодно должны быть избираемы (по установленному законодательным
собранием каждого Штата способу) делегаты для съезда на конгресс в
первый понедельник ноября с предоставлением каждому Штату права отзывать
всех его делегатов или некоторых из них во всякое время в течение года и
заменять их другими делегатами на остальную часть года.
Ни один из Штатов не должен иметь ни менее двух представителей в
конгрессе, ни более семи; никто не может быть делегатом более трех лет в
течение одного шестилетия; кто состоит в звании делегата, тот не может
занимать никакую должность в Соединенных Штатах, за которую он сам или
кто-либо другой вместо него получает жалованье, вознаграждение или
денежные выгоды какого бы то ни было рода.
53Каждый Штат должен иметь своих собственных делегатов на всяком
собрании Штатов и во всяком комитете Штатов.
При разрешении вопросов в конгрессе Соединенных Штатов каждый Штат
должен иметь один голос.
Свобода слова и прений в конгрессе не должна встречать препятствий ни в
судах, ни в каком-либо другом месте вне конгресса, а члена конгресса
нельзя подвергать ни аресту, ни тюремному заключению ни в то время, как
он отправляется в конгресс, ни в то время, как он возвращается из
конгресса, ни в то время, как он посещает заседания конгресса, иначе,
как за государственную измену, за уголовное преступление или за
нарушение внутреннего спокойствия.
Ст. VI. Без согласия собравшихся на конгресс Соединенных Штатов ни один
Штат не должен отправлять послов к какому-нибудь королю, принцу или
государству, не должен принимать от них послов и не должен вступать с
ними в совещания, в соглашения, в союз или заключать договоры; никто из
занимающих какую-либо прибыльную должность в Соединенных Штатах или
получивший от них какое-либо поручение, не должен принимать никаких
подарков, вознаграждений, должностей или титулов от королей, принцев или
от иностранных государств; ни собравшиеся на конгресс Соединенные Штаты,
ни каждый отдельный Штат не могут раздавать никаких дворянских титулов.
Два или более Штата не могут заключать между собою трактаты или союзы
без согласия собравшихся на конгресс Соединенных Штатов и не объяснивши
подробно, с какою целью составляются эти трактаты или союзы и как долго
они должны оставаться в силе.
Ни один из Штатов не должен вводить такие налоги или пошлины, которые
были бы нарушением каких-либо условий в договорах, заключенных
собравшимися на конгресс Соединенными Штатами с каким-либо королем,
принцем или государством, или же уже предложенных конгрессом
правительствам французскому и испанскому.
Всякий Штат имеет право содержать в мирное время военные корабли только
в том числе, какое конгресс признает необходимым для его защиты или для
его торговых интересов; всякий Штат имеет право содержать в мирное время
только такую армию, какая, по мнению конгресса, необходима для снабжения
гарнизонами тех крепостей, которые служат охраной для внешней
безопасности Штата; но каждый из Штатов обязан всегда иметь в готовности
хорошо организованную и дисциплинированную милицию, снабженную
достаточным количеством оружия и платья; кроме того, он должен постоянно
иметь в арсенале готовыми к употреблению
54
полевые артиллерийские орудия и палатки в установленном количестве,
также оружие, боевые запасы и фуры.
Ни один из Штатов не имеет права предпринимать войну без согласия
собравшихся на конгресс Соединенных Штатов; исключение из этого правила
допускается только в том случае, если Штат подвергнется неприятельскому
нашествию, или если он узнает о намерении какого-нибудь индейского
племени вторгнуться на его территорию, а ввиду неминуемой опасности
нельзя будет терять времени в ожидании распоряжений от собравшихся на
конгресс Соединенных Штатов; каждый Штат имеет право снаряжать военные
корабли и выдавать им каперские свидетельства только после состоявшегося
по решению конгресса объявления войны, только против тех королевств,
государств или их подданных, которым объявлена война и только с
соблюдением тех правил, которые будут установлены собравшимися на
конгресс Соединенными Штатами; исключение допускается только в том
случае, если Штат подвергнется нападениям пиратов; тогда он может
снаряжать для своей защиты военные корабли и содержать их, пока не
минует опасность или пока не будет сделано какого-нибудь другого
распоряжения собравшимися на конгресс Соединенными Штатами.
Ст. VII. Когда каким-нибудь Штатом организована сухопутная армия для
общей обороны, то все офицеры не выше полковников должны быть назначаемы
законодательным собранием того Штата, который организовал эту армию, а
все открывающиеся вакансии должны быть замещаемы тем же Штатом, который
сделал первоначальные назначения.
Ст. VIII. Все военные издержки и всякие другие расходы на общую оборону
или для общей пользы, разрешенные собравшимися на конгресс Соединенными
Штатами, должны делаться из общей казны, которая должна пополняться
Штатами соразмерно с ценностью земель и построек, а оценка этих земель и
построек должна производиться тем способом, который будет указан
объединившимися на конгрессе Соединенными Штатами. Соразмерно с этой
оценкой законодательные собрания Штатов должны налагать и взыскивать
подати в такие сроки, какие будут установлены конгрессом.
Ст. IX. Собравшимся на конгресс Соединенным Штатам принадлежит
исключительное право разрешать вопросы касательно мира и войны, за
исключением тех случаев, которые упомянуты в шестой статье; им одним
принадлежит право отправлять и принимать послов и заключать трактаты и
союзы с тем условием, чтобы не заключались трактаты, которыми
ограничивалось бы право отдельных Штатов облагать иноземцев такими же
налогами и податя-
55ми, какими обложены их собственные жители, или которыми запрещалось бы
вывозить или ввозить какие-либо товары или продукты; кроме того,
конгрессу исключительно принадлежат следующие права: устанавливать
правила для определения в каждом данном случае, какая отнятая у
неприятеля на суше или на море добыча законна и каким образом она должна
быть распределена; выдавать каперские свидетельства1 в мирное время;
назначать суды для разбирательства дел о разбоях, совершенных в открытом
море; учреждать суды для принятия и окончательного разрешения апелляций
по делам о захвате добычи с тем ограничением, что ни один из членов
конгресса не может быть назначен членом таких судов. Собравшиеся на
конгресс Соединенные Штаты также должны служить высшей апелляционной
инстанцией во всех спорах и недоразумениях, возникших или могущих
возникнуть между двумя или более Штатами касательно их границ,
юрисдикции или какого-либо другого предмета; этим правом конгресс может
пользоваться только следующим образом: когда законодательная или
исполнительная власть или легально уполномоченный агент какого-либо
Штата, вступившего в спор с другим Штатом, представит прошение
в конгрессе с объяснением сущности спорного вопроса и с просьбой
разрешить его, то конгресс должен об этом уведомить законодательную или
исполнительную власть другого Штата и назначить день для явки
уполномоченных от обеих сторон; этим уполномоченным будет предложено
назначить по взаимному соглашению комиссионеров или судей, из которых
должен быть составлен суд для рассмотрения и разрешения спорного
вопроса: если не состоится такое соглашение, то конгресс должен
назначить по три лица от каждого из Соединенных Штатов; из списка этих
лиц каждая из тяжущихся сторон должна поочередно вычеркивать по одному
имени, пока не останется в списке только тринадцать имен; из этого числа
должны быть вынуты по жребию в присутствии конгресса не менее семи и не
более девяти имен по усмотрению конгресса; эти лица или пятеро из них
должны быть теми комиссионерами или судьями, которые должны рассмотреть
и решить спорное дело большинством голосов; если же которая-либо из
тяжущихся сторон не пришлет к назначенному дню уполномоченного и не
представит таких мотивов неявки, которые будут признаны конгрессом
удовлетворительными, или если один из этих уполномоченных откажется от
вычеркивания имен, то конгресс назначит по три лица от каждого Штата и
предоставит секрктарю конгресса право вычеркивать имена вместо
неявившейся или отказавшейся от вычеркивания стороны; решение суда,
составленного вышеозначенным способом, будет окончательным; если
которая-либо из 56
сторон не захочет подчиниться авторитету такого суда, или если она не
захочет явиться на суд и отстаивать свои права, то суд все-таки должен
приступить к постановлению приговора или решения, которое будет
считаться окончательным; и решение суда и все производство дела должны
быть в обоих случаях представлены в конгресс и внесены в число актов
конгресса для обеспечения заинтересованных в деле лиц; каждый
комиссионер должен перед явкой на суд принести присягу (к которой его
приводит один из членов верховного суда того Штата, в котором будет
рассматриваться дело), что он будет добросовестно излагать сущность дела
по своему разумению, не увлекаясь ни своими личными чувствами, ни
надеждой получить награду. Ни один из Штатов не может быть лишен своей
территории в пользу Соединенных Штатов.
Если возникнет спор о частных правах на землю, предъявляемых на
основании даровой уступки от двух или более Штатов, то вследствие
поданного одной из сторон прошения в конгресс такие споры разрешаются
описанным выше способом, установленным для разрешения споров между
различными Штатами касательно их территориальной юрисдикции.
Собравшимся на конгресс Соединенным Штатам также исключительно
принадлежат следующие права: определять количество лигатуры2 и цену для
той монеты, которая чеканится по их распоряжению или по распоряжению
отдельных Штатов; устанавливать норму для весов и мер во всех
Соединенных Штагах; регулировать торговлю и заведовать всеми делами с
индейцами, не входящими в состав населения какого-либо Штата; при этом
не следует стеснять или нарушать законодательные права отдельных Штатов
в пределах территории этих Штатов; учреждать и регулировать почтовые
сообщения между различными Штатами на всей территории Соединенных Штатов
и облагать перевозимую переписку такой платой, какая окажется
необходимой для покрытия расходов почтового ведомства; назначать всех
должностных лиц сухопутной армии, находящейся на службе Соединенных
Штатов, кроме полковых офицеров; назначать всех должностных лиц для
военного флота и каких бы то ни было должностных лиц, состоящих на
службе Соединенных Штатов; издавать правила для управления сухопутными и
морскими военными силами и руководить военными действиями.
Собравшиеся на конгресс Соединенные Штаты имеют право учредить комитет,
который должен заседать во время прекращения заседания конгресса; он
должен носить название «комитета Штатов» и должен состоять из одного
делегата от Штата; конгресс имеет право назначать другие комитеты и
гражданских должност-
57ных лиц, какие окажутся необходимыми для ведения общих дел под
руководством Соединенных Штатов; он имеет право: назначать одного из
своих членов председателем комитета лишь с тем условием, чтобы никто не
занимал должности председателя более одного года в течение трех лет;
приводить в ясность, какие суммы необходимы для расходов и употреблять
эти суммы на государственные нужды; занимать деньга или выпускать
кредитные билеты от имени Соединенных Штатов и через каждые полгода
сообщать отдельным Штатам отчет о занятых суммах и о выпущенных
кредитных билетах; сооружать флот и снабжать его всем нужным;
устанавливать размер сухопутной армии и требовать от каждого Штата
участия в расходах соразмерно с числом его белого населения; вслед за
этим законодательное собрание каждого Штата должно назначить офицеров,
набрать солдат, одеть и вооружить их на счет Соединенных Штатов; таким
образом собранные и вооруженные офицеры и солдаты должны быть отправлены
в назначенный пункт и в срок, назначенный собравшимися на конгресс
Соединенными Штатами; но если собравшиеся на конгресс Соединенные Штаты
найдут, что ввиду особых обстоятельств какой-нибудь Штат не обязан
набирать солдат или должен набирать их в меньшем числе сравнительно с
установленной нормой, а какой-нибудь другой Штат должен набрать солдат в
числе, превышающем установленную норму, то это добавочное число офицеров
и солдат должно быть снаряжено, одето и вооружено обычным способом; если
же законодательное собрание такого Штата найдет, что нельзя набрать
такого экстраординарного прибавления к нормальной цифре, то оно оденет и
вооружит столько превосходящих установленную норму офицеров и солдат,
сколько считает возможным, и отправит их в тот пункт и в такой срок,
какие назначены собравшимися на конгресс Соединенными Штатами.
Собравшиеся на конгресс Соединенные Штаты не имеют права без одобрения
со стороны девяти Штатов: предпринимать войну, выдавать в мирное время
каперские свидетельства, заключать трактаты или союзы, чеканить монету
или устанавливать ее ценность, определять размер расходов, необходимых
для защиты или для общих интересов Соединенных Штатов, выпускать
бумажные деньги, делать займы от имени Соединенных Штатов, делать
ассигновки сумм на расходы, устанавливать какое число военных кораблей
должно быть построено или куплено или какое число солдат должно быть
набрано для сухопутной армии или для флота, назначать главнокомандующего
армии или флота; конгресс не имеет права разрешать какие-либо другие
вопросы (кроме вопроса об отсрочках заседаний с одного дня на другой)
иначе, как большинством голосов.
Конгресс Соединенных Штатов имеет право прекращать свои заседания на
всякий срок и переносить их во всякое место внутри Соединенных Штатов,
но так, чтобы период прекращения заседаний не превышал шести месяцев; он
должен ежемесячно издавать журнал своих занятий, за исключением тех
частей этого журнала, в которых идет речь о трактатах, союзах или
военных действиях, которые, по мнению конгресса, должны быть сохраняемы
в тайне; утвердительные и отрицательные ответы Штатов по всякому вопросу
должны быть вносимы в журнал, если этого потребует кто-либо из
делегатов; делегатам Штатов следует доставлять, по их требованию, копии
с упомянутого журнала для представления в законодательные собрания их
Штатов, за исключением из журнала тех частей, о которых упомянуто выше.
Ст. X. Комитет Штатов или девяти из них должен иметь право, во время
прекращения заседаний конгресса, пользоваться теми правами конгресса,
какие будут от времени до времени предоставлять ему собравшиеся на
конгрессе Соединенные Штаты с одобрения девяти Штатов; но этому комитету
нельзя предоставлять тех прав, для пользования которыми требуется, на
основании Статей Конфедерации, согласие девяти Штатов на конгрессе
Соединенных Штатов.
Ст. XI. Ввиду того, что Канада присоединяется к этой Конфедерации и
принимает участие в мерах, предписываемых Соединенными Штатами, она
должна быть принята в Конфедерацию и иметь право пользоваться всеми
выгодами этого Союза; но никакая другая колония не должна быть
принимаема в состав Союза иначе, как с одобрения девяти Штатов.
Ст. XII. Все выпущенные кредитные билеты, все займы и долги, сделанные
конгрессом до собрания Соединенных Штатов на основании теперешней
Конфедерации, должны лежать на Соединенных Штатах; а за их уплату служат
формальной порукой и Соединенные Штаты и общественная совесть.
Ст. XIII. Каждый Штат должен подчиняться решениям собравшихся на
конгресс Соединенных Штатов по всем вопросам, разрешение которых
предоставлено этим Штатам на основании этой Конфедерации. А статьи этой
Конфедерации должны быть ненарушимо соблюдаемы каждым Штатом и союз
должен быть вечен; никакая из этих статей не может быть впоследствии
изменена иначе, как по желанию конгресса Соединенных Штатов и с
одобрения законодательных собраний каждого Штата.
59Так как Всевышнему угодно было, чтобы законодательные собрания, от
которых мы состоим представителями в конгрессе, согласились одобрить
вышеизложенные статьи Конфедерации и вечного союза и уполномочили нас
утвердить их, то мы, нижеподписавшиеся делегаты, заявляем, что в силу
предоставленных нам для этой цели прав, мы от имени наших доверителей
вполне одобряем и утверждаем каждую из вышеизложенных статей
Конфедерации и вечного союза, и все подробности, какие входят в
содержание тех статей. Мы, кроме того, формально ручаемся за наших
доверителей в том, что они будут подчиняться решениям собравшихся на
конгресс Соединенных Штатов по всем вопросам, разрешение которых
предоставлено этим Штатам этой Конфедерацией; мы также ручаемся за то,
что статьи Конфедерации будут ненарушимо соблюдаемы теми Штатами, от
которых мы состоим представителями, и что союз будет вечен. В
удостоверении чего мы на конгрессе подписали этот документ. Утверждено в
Филадельфии, в Штате Пенсильвания, в 9 день июля 1778 года, и в третий
год независимости Америки3.
Каперские свидетельства — письменные разрешения частным владельцам
вооруженных судов нападать на вражеские торговые корабли и на суда
нейтральных стран. Каперство было запрещено Парижским трактатом в 1856
г.
2 Определить количество лигатуры — это значит установить строгое
количество того
или иного металла, который должен быть введен в сплав для придания ему
требуемого свойства и необходимой ценности. Содержание лигатуры в сплаве
благородного металла характеризуется его пробой.
3 Эти статьи вступили в действие с 1 марта 1781 г. после подписания их
делегацией
штата Мериленд, позднее всех изъявившего согласие присоединиться к
Конфедерации.
Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII—XIX вв. —
М., 1957. — С. 171—178.
Конституція США (17 вересня 1787 р.)
Ми, народ Сполучених Штатів, заради створення досконалішої Спілки,
утвердження правосуддя, збереження спокою в краї, налагодження спільної
оборони, сприяння загальному добробуту й забезпечення нам та нашим
нащадкам благ свободи, установлюємо й запроваджуємо цю Конституцію для
Сполучених Штатів Америки.
СТАТТЯ І
Розділ 1. Всі ухвалені тут повноваження законодавчої влади надаються
Конгресові Сполучених Штатів, який складається з Сенату й Палати
представників.
Розділ 2. Палата представників складається з членів, обираних що два
роки народом усіх штатів, причому виборці кожного із штатів повинні
відповідати тим самим вимогам, що визначені для виборців найчисленнішої
палати законодавчих зборів штату.
Не може бути представником той, хто не досяг двадцятип’ятилітнього віку,
не був протягом останніх семи років громадянином Сполучених Штатів і не
є на момент обрання жителем того штату, де його обирають.
Представники й прямі податки розподіляються поміж окремими штатами, що
можуть вступити до цієї Спілки, пропорційно до чисельності їх населення,
для визначення якої до числа всіх вільних людей, включаючи осіб,
зобов’язаних кому-небудь службою на кілька років, і виключаючи
індіанців, котрі не платять податків, додаються три п’ятих від усіх
інших осіб. Такий облік провадитиметься протягом трьох років після
першої сесії Конгресу Сполучених Штатів, а потім через кожні десять
років таким способом, який буде визначено спеціальним законом. Від
кожних тридцяти тисяч жителів не може бути обрано більш як одного
представника, але кожен штат повинен мати хоча б одного представника; а
до вчинення такого обліку штат Нью-Гемпшир має обирати трьох,
Массачусетс — вісьмох, Род-Айленд і колонія Провиденс — одного,
Коннектикут — п’ятьох, Нью-Йорк — шістьох, Нью-Джерсі — чотирьох,
Пенсильванія — вісьмох, Делавер — одного, Меріленд — шістьох, Віргінія —
десятьох, Північна Кароліна — п’ятьох, Південна Каро-ліна — п’ятьох і
Джорджія — трьох.
Коли відкриваються вакансії у представництві од якого-небудь штату, тоді
його виконавча влада повинна призначити вибори для заповнення цих
вакансій.
Палата представників обирає свого Спікера та інших посадових осіб, і
тільки їй одній належить право виголошувати й провадити імпічмент.
Розділ 3. Сенат Сполучених Штатів складається з двох сенаторів од
кожного штату, обираних на шість років законодавчими зборами штатів, і
кожний сенатор має один голос.
Негайно після того, як сенатори зберуться внаслідок свого першого
обрання, вони повинні розділитися на три по змозі однакові групи. Місця
сенаторів першої групи стають вакантні по закінченні другого року,
другої групи — по закінченні четвертого року й третьої групи — по
закінченні шостого року, так щоб третина
Сенату переобиралася кожні два роки; а коли через відставку чи з якої
іншої причини вакансії відкриються в перерві між сесіями законодавчих
зборів того чи іншого штату, тоді його виконавча влада може зробити
тимчасові призначення, аж поки наступна сесія законодавчих зборів
заповнить ці вакансії.
Не може бути сенатором той, хто не досяг тридцятилітнього віку, хто не
був протягом останніх дев’яти років громадянином Сполучених Штатів і не
є на момент обрання жителем того штату, де його обирають.
Віце-президент Сполучених Штатів є голова Сенату, але може голосувати
лише в тому випадку, коли голоси розділяться порівну.
Сенат обирає інших своїх посадових осіб, а також Голову pro tempore для
заміщення Віце-президента на час його відсутності або коли він виконує
обов’язки Президента Сполучених Штатів.
Сенатові належить виняткове право здійснювати судочинство у справах
імпічменту. Засідаючи з цією метою, сенатори складають присягу або дають
урочисту обіцянку. Якщо судять Президента Сполучених Штатів, головує
Головний суддя. Жодна особа не може бути засуджена без згоди двох третин
присутніх сенаторів.
Присуд у випадках імпічменту обмежується лише усуненням із посади й
позбавленням права обіймати й використовувати будь-яку почесну,
відповідальну чи прибуткову посаду на службі Сполучених Штатів; але
опісля особа, визнана винною, все ж улягає звинуваченню, розслідуванню,
суду й покаранню у відповідності із законом.
Розділ 4. Час, місце й спосіб обрання сенаторів та представників
визначаються в кожному штаті його законодавчими зборами; але Конгрес
може в будь-який час своїм законом запровадити чи змінити такі правила,
за винятком положення про місце обирання сенаторів.
Конгрес збирається не рідше одного разу на рік, і його сесії починаються
в перший понеділок грудня, якщо законом не буде визначено іншого дня.
Розділ 5. Кожна палата вирішує питання, пов’язані з результатами
виборів, повноваженнями й правомірністю обрання її членів, і більшість
кожної з палат складає кворум, необхідний для ведення справ; але
присутня меншість може переносити засідання з одного дня на другий і має
право вживати до відсутніх членів такі стягнення й примусові заходи, до
яких та чи інша палата вважатиме за необхідне вдатися.
Кожна палата може установляти собі регламент засідань, карати своїх
членів за порушення порядку й двома третинами голосів виключати таких із
свого складу.
Кожна палата веде протокол своїх засідань і періодично публікує його, за
винятком тих розділів, які, на думку членів палати, мають таємний
характер; а відомості про голоси «за» і «проти», подані членами тієї чи
тієї палати з якого-небудь питання, за бажанням однієї п’ятої присутніх
записують до протоколу.
Жодна з палат під час сесії Конгресу не може без згоди другої палати
відкласти свої засідання більш ніж на три дні або ж призначити їх не в
тому місці, де повинні засідати обидві палати.
Розділ б. Сенатори й представники дістають за свою службу винагороду,
визначену законом і виплачувану із скарбниці Сполучених Штатів. У всіх
випадках, окрім державної зради, тяжкого карного злочину й порушення
громадського порядку, вони захищені від арешту під час їхньої
присутності на сесії відповідної палати, а також по дорозі туди чи
назад; за слова ж і суперечки в тій чи тій палаті вони не можуть бути
притягнені до відповідальності в будь-якому іншому місці.
Жоден сенатор чи представник не може бути призначений протягом часу, на
який його обрано, на будь-яку цивільну посаду на службі Сполучених
Штатів, якщо цю посаду створено або пов’язану з нею платню збільшено в
означений період, і жодна особа, що обіймає будь-яку посаду на службі
Сполучених Штатів, не може бути членом тієї чи тієї палати, поки
перебуває на тій посаді.
Розділ 7. Всі біллі про збір державних доходів складаються в Палаті
представників, але Сенат може пропонувати поправки до них і брати участь
у їх обговоренні, як і з приводу інших законопроектів.
Кожен білль, ухвалений Палатою представників та Сенатом, перш ніж стати
законом, подається на розгляд Президентові Сполучених Штатів. Якщо
Президент схвалює білль, то підписує його, а в супротивному разі
повертає із своїми запереченнями до тієї палати, звідки він вийшов, і
палата, внісши ті заперечення повністю до свого протоколу засідання,
переглядає білль. Якщо по такому перегляді білль буде схвалено двома
третинами голосів палати, він разом із запереченнями Президента
передається до другої палати, де його також переглядають, і, коли
схвалять двома третинами голосів цієї палати, білль стає законом. Але в
усіх таких випадках обидві палати вдаються до поіменного голосування, й
імена осіб, що голосували «за» чи «проти» білля, вносяться відповідно в
протоколи засідань кожної з палат. Якщо Президент не поверне білля
протягом десяти днів (не рахуючи неділь), білль стає законом, так само
як коли б Президент підписав його; білль не стає законом лише в тому
разі, коли його неможливо було повернути до Конгресу через те, що
Конгрес переніс свої засідання.
Всяка ухвала, резолюція чи постанова, для яких необхідна згода Сенату й
Палати представників (за винятком рішень про перенесення засідань),
подаються Президентові Сполучених Штатів і тільки після його схвалення
набувають чинності; у разі ж несхвалення вони повинні бути знов
затверджені двома третинами голосів Сенату й Палати представників у
відповідності з тими правилами й умовами, які визначені щодо біллів.
Розділ 8. Конгрес має право:
запроваджувати й стягувати податки, мита, данини й акцизні збори для
того, щоб сплачувати борги й забезпечувати спільну оборону та загальний
добробут Сполучених Штатів; причому всі мита, податки й акцизні збори
мають бути однакові на всій території Сполучених Штатів;
робити позики від імені Сполучених Штатів;
регулювати торгівлю з чужоземними державами, між окремими штатами й з
індіанськими племенами;
установляти однакові правила про натуралізацію та однакові закони про
банкрутства на всій території Сполучених Штатів;
карбувати гроші, регулювати їхню вартість та вартість чужоземної монети,
визначати одиниці мір і ваги;
визначати покарання за підробку державних цінних паперів та обігових
грошей Сполучених Штатів;
засновувати поштові служби та поштові шляхи;
заохочувати розвиток наук і ремесел, забезпечуючи на певний термін
авторам та винахідникам виняткове право на їхні відповідні твори й
відкриття;
засновувати підлеглі Верховному суду судові органи;
визначати й карати морський розбій, тяжкі злочинства у відкритому морі
та інші порушення міжнародного права;
оголошувати війну, видавати каперські свідоцтва та дозволи на репресалії
й установляти правила стосовно арештів на суходолі й на морі;
набирати й утримувати війська; проте ніякі грошові асигнування на ці
потреби не повинні робитися більш ніж на дворічний термін;
створювати й утримувати флот;
видавати правила для керування й організації суходільних та морських
сил;
забезпечувати скликання міліції для виконання законів Спілки, придушення
повстань і відбиття нападів;
вживати заходів щодо організації, озброєння й дисциплінування міліції та
щодо керування тією її частиною, яка може бути використовувана на службі
Сполучених Штатів, зберігаючи за від-
повідними штатами право призначати офіцерів і навчати міліцію згідно із
статутними правилами, визначеними Конгресом;
користуватися в усіх випадках винятковою законодавчою владою в наданому
котримсь із штатів окрузі (що не перевищуватиме десяти квадратних миль),
який, за згодою Конгресу, стане місцем перебування Уряду Сполучених
Штатів, а також здійснювати подібну владу на всіх місцях, придбаних за
згодою законодавчих зборів штату, що стане місцем перебування Уряду для
побудови фортів, державних складів, арсеналів, доків та інших необхідних
споруд; а також створювати всі потрібні й належні закони для здійснення
як згаданих вище прав, так і всіх інших прав, якими ця Конституція
наділяє Уряд Сполучених Штатів або ж його органи чи урядовців.
Розділ 9. До тисяча вісімсот восьмого року Конгрес не може забороняти
переміщення чи ввезення тих осіб, кого будь-який із існуючих нині штатів
матиме за потрібне допустити, але таке ввезення може обкладатися
податком чи митом, не більшим ніж десять доларів за кожну особу.
Не повинна припинятися дія привілею habeas corpus, якщо тільки цього не
вимагатиме громадська безпека у випадку заколоту чи вторгнення.
Не можуть ухвалюватися біллі про позбавлення громадянських та майнових
прав чи будь-які закони ex post facto.
Не дозволяється обкладання подушним чи іншими прямими податками інакше
як у відповідності з переписом чи згаданим вище обліком населення.
Не можуть накладатися податки чи мита на предмети, що вивозяться з
будь-якого штату.
Не повинна віддаватися перевага портам одного штату перед портами іншого
через будь-які торгівельні чи фінансові розпорядження, а судна, що
пливуть до чи із котрогось штату, не повинні зазнавати примусу, щоб
заходити до порту іншого штату й там розвантажуватися чи платити мита.
Ніякі грошові виплати із скарбниці не повинні робитися інакше як у
відповідності з передбаченим законом призначенням, і час від часу мають
публікуватись докладні звіти про державні прибутки й видатки.
Сполучені Штати не дарують ніяких дворянських титулів, і жодна особа, що
обіймає яку-небудь оплачувану чи почесну посаду на службі Сполучених
Штатів, не може без згоди Конгресу прийняти той чи інший дарунок,
винагороду, посаду чи титул від будь-якого короля, принца або чужоземної
держави.
Розділ 10. Жоден штат не може входити в будь-які договори, спілки чи
конфедерації; видавати каперські посвідчення та дозволи на репресалії;
карбувати гроші; випускати кредитні білети; дозволяти виплату боргів
будь-чим, окрім золотих та срібних монет; ухвалювати біллі про
позбавлення громадянських та майнових прав, закони ex post facto або
закони, що порушують договірні зобов’язання, а також дарувати дворянські
титули.
Жоден штат не може без згоди Конгресу обкладати митом чи зборами імпорт
і експорт товарів, за винятком випадків, коли це необхідно для
здійснення законів штату про нагляд, причому чистий прибуток із усіх
зборів і мита, накладених штатом на імпорт і експорт, надходить у
користування скарбниці Сполучених Штатів, і всі подібні закони
підлягають перегляду й контролю Конгресу.
Жоден штат не може без згоди Конгресу ухвалювати будь-які тоннажні
збори, утримувати в мирний час війська чи військові кораблі, укладати
будь-які угоди чи заставні договори з іншим штатом чи з чужоземною
державою, а також вступати у війну, якщо тільки він не зазнав нападу або
ж не перебуває в такій безпосередній небезпеці, коли зволікання
неприпустиме.
СТАТТЯ II
Розділ 1. Виконавча влада надається Президентові Сполучених Штатів
Америки. Він перебуває на своїй посаді протягом чотирирічного терміну, і
вибори його та обираного на той самий термін Віце-президента
здійснюються таким чином.
Кожен штат призначає в ухваленому його законодавчими зборами порядку
вибірників у кількості, що дорівнює загальному числу сенаторів і
представників, яких штат має право посилати до Конгресу, але не можуть
бути призначені вибірниками сенатори, представники й особи, що обіймають
відповідальну або оплачувану посаду на службі Сполучених Штатів.
Вибірники сходяться по своїх відповідних штатах і голосують бюлетенями
за обох осіб, із котрих хоча б одна не повинна бути жителем одного з
ними штату. Потім вони складають список усіх осіб, за яких подавались
голоси, із зазначенням числа голосів, поданих за кожного з них.
Вибірники підписують і засвідчують список, а тоді пересилають, у
запечатаному вигляді, в місце перебування Уряду Сполучених Штатів на
ім’я Голови Сенату. Голова Сенату в присутності Сенату й Палати
представників розпечатує всі засвідчені списки, після чого
підраховуються голоси.
Особа, що дістала найбільше число голосів, стає Президентом, якщо тільки
це число перевищить половину всього числа вибірників. Коли ж цю
більшість голосів дістали кілька осіб чи за них подано однакове число
голосів, то Палата представників безпосередньо обирає бюлетенями одного
з них Президентом; а коли жодна особа не збере більшості голосів, то
Палата представників таким самим способом обирає Президента з числа
п’ятьох осіб, котрі дістали найбільше число голосів. Але при такому
обиранні Президента голоси подаються по штатах і представництво кожного
штату має один голос, виборчий кворум для цієї мети складає дві третини
штатів, а для обрання необхідна більшість усіх голосів. Особа, що
дістала після обрання Президента найбільше число голосів, у будь-якому
випадку вважається Віце-президентом. Але якщо з’ясується, що двоє осіб
чи більше мають однакову кількість голосів, то Сенат обирає з-поміж них
Віце-президента шляхом подання бюлетенів.
Конгрес може визначати час обирання вибірників і день, коли вони подають
свої голоси; цей день повинен бути єдиний для всієї території Сполучених
Штатів.
Не може бути обраний на посаду Президента той, хто не є громадянином
Сполучених Штатів за народженням чи не мав громадянства Сполучених
Штатів під час прийняття цієї Конституції; так само не може бути обраний
на цю посаду той, хто не досяг тридцятип’ятилітнього віку й не проживав
протягом останніх чотирнадцяти років у Сполучених Штатах.
У разі усунення Президента з посади чи його смерті, відставки або
неспроможності здійснювати пов’язані з посадою права та обов’язки, ці
останні переходять до Віце-президента; на випадок усунення, смерті чи
неспроможності Президента й Віце-президента Конгрес може визначити
законом, котра посадова особа повинна діяти як Президент, і така особа
діятиме надалі відповідно, аж поки будуть усунені причини, що
перешкоджають Президентові здійснювати свої обов’язки, чи буде обрано
нового Президента.
Президент у визначені строки дістає за свою службу винагороду, що не
може збільшуватися чи зменшуватися протягом періоду, на який його
обрано, і протягом цього періоду він не може діставати ніякої іншої
грошової винагороди від Сполучених Штатів чи від котрогось із штатів.
Перед заступанням на посаду Президент складає таку присягу або дає
урочисту обіцянку: «Я урочисто клянусь (або обіцяю), що я чесно
виконуватиму обов’язки Президента Сполучених Штатів і в міру сил своїх
охоронятиму, захищатиму й підтримуватиму Конституцію Сполучених Штатів».
Розділ 2. Президент є головнокомандувачем армії та військово-морського
флоту Сполучених Штатів і міліції окремих штатів, коли вона призивається
на дійсну службу Сполучених Штатів; він може вимагати від керівника
кожного виконавчого департаменту письмової думки з будь-якого питання,
що стосується його компетенції; він має право відстрочувати виконання
вироків, а також надавати помилування за злочини, скоєні проти
Сполучених Штатів, за винятком засудження шляхом імпічменту.
Він має право, за порадою і згодою Сенату, укладати міжнародні угоди за
умови, що їх схвалять дві третини присутніх сенаторів; за порадою і
згодою Сенату призначати послів та інших повноважних представників і
консулів, суддів Верховного суду, а також усіх інших урядовців
Сполучених Штатів, про призначення яких у цій Конституції немає інших
настанов і посади яких засновані законом; одначе Конгрес може законом
надати право призначати нижчих урядовців, яких вважатиме за потрібне,
самому лише Президентові, судам або головам департаментів.
Президент має право заповнювати всі вакансії, що відкриються в період
між сесіями Сенату, надаючи посадові повноваження на термін до
закінчення найближчої сесії Сенату.
Розділ 3. Президент періодично подає Конгресові інформацію про стан
Спілки й пропонує на його розсуд такі заходи, які вважатиме за необхідні
й корисні; в надзвичайних випадках він може скликати обидві палати або
одну з них, а в випадку незгоди між палатами щодо часу відкладення сесій
може сам переносити їх на такий час, який вважатиме за потрібний; він
приймає послів та інших повноважних представників, забезпечує точне
виконання законів і визначає повноваження всіх посадових осіб Сполучених
Штатів.
Розділ 4. Президент, Віце-президент і всі цивільні урядовці Сполучених
Штатів усуваються з посади, якщо при обговоренні шляхом імпічменту вони
будуть визнані винними в державній зраді, хабарництві чи в інших тяжких
злочинах та переступах.
СТАТТЯ III
Розділ 1. Судова влада Сполучених Штатів надається єдиному Верховному
судові й тим нижчим судам, що їх час від часу може призначати й
засновувати Конгрес. Судді як Верховного, так і нижчих судів зберігають
свої посади, поки до них немає претензій, і в визначені строки дістають
за свою службу винагороду, яка не може бути зменшена, поки вони
перебувають на посаді.
Розділ 2. Судова влада поширюється на всі справи, що розв’язуються за
законом і правом справедливості, виникають на основі цієї Конституції,
законів Сполучених Штатів, міжнародних угод, що укладені чи будуть
укладені Сполученими Штатами; на всі справи, що стосуються послів, інших
повноважних представників та консулів; на всі справи адміралтейства та
інші морські справи, в яких Сполучені Штати є стороною; на всі спори між
двома чи
більше штатами, між штатом і громадянами іншого штату, між громадянами
різних штатів, між громадянами одного штату за позовами про землі,
даровані різними штатами, а також між штатом чи його громадянами та
чужоземними державами, громадянами чи підданцями.
Усі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників та
консулів, а також справи, де однією із сторін є котрийсь штат, підсудні
Верховному судові як першій інстанції. У всіх інших згаданих вище
випадках Верховний суд є апеляційною інстанцією, що розв’язує як питання
права, так і факту з тими обмеженнями і відповідно до тих правил, що їх
запровадить Конгрес.
Усі справи про злочини, за винятком випадків імпічменту, підсудні судові
присяжних, і судовий розгляд відбувається в тому штаті, де скоєно
злочин, а якщо його скоєно за межами штату, то суд відбувається в тому
місці чи місцях, які визначить Конгрес.
Розділ 3. За зраду Сполучених Штатів уважається тільки розв’язання війни
проти них, приєднання до їхніх ворогів, надання ворогам допомоги та
послуг. Ніхто не може бути визнаний винним у державній зраді, якщо це не
буде підтверджено свідченнями двох свідків інкримінованого акту чи
власним зізнанням у відкритому судовому засіданні.
Конгрес має право визначати покарання за зраду, але засудження за зраду
не повинне тягти за собою позбавлення громадянських прав чи конфіскацію
майна інакше, як за життя засудженого.
СТАТТЯ IV
Розділ 1. Цілковитою повагою і довірою повинні користуватися в кожному
штаті офіційні акти, документи й судові рішення будь-котрого штату.
Конгрес може через загальні закони запроваджувати способи визначення
справжності таких актів, документів і судових рішень, а також їхньої
сили.
Розділ 2. Громадяни кожного штату мають право на всі привілеї та
вольності громадян усіх штатів.
Особа, звинувачена в будь-якому штаті у державній зраді, тяжкому карному
чи іншому злочині, яка ховатиметься від правосуддя і буде виявлена в
іншому штаті, повинна на вимогу виконавчої влади штату, з якого вона
втекла, бути видана для доставления в штат, юрисдикції якого улягає цей
злочин.
Жодна особа, що, бувши зобов’язана до служби чи роботи в котрому-небудь
із штатів, відповідно до його законів, утече до іншого штату, не може на
підставі тамтешніх законів чи постанов звільнятися від цієї служби чи
роботи й повинна бути видана на вимогу сторони, яка має право на таку
службу чи роботу.
Розділ 3. Конгрес може приймати до цієї Спілки нові штати, але не може
утворювати чи засновувати нових штатів у межах юрисдикції іншого штату;
так само не можуть без згоди законодавчих зборів зацікавлених штатів і
Конгресу утворюватися нові штати шляхом злиття двох чи більше штатів або
їх частин.
Конгрес має право розпоряджатися територією чи іншою власністю, що
належить Сполученим Штатам, і видавати у зв’язку з цим усі необхідні
правила й постанови, але ніщо в цій Конституції не може тлумачитися на
шкоду законним домаганням Сполучених Штатів чи будь-якого окремого
штату.
Розділ 4. Сполучені Штати гарантують кожному штатові у цій Спілці
республіканську форму правління й охорону кожного з них від нападу
ззовні, а на прохання законодавчих зборів чи виконавчої влади (коли
законодавчі збори не можуть бути зібрані) — і від внутрішніх виявів
насильства.
СТАТТЯ V
Коли дві третини членів обох палат визнають за необхідне, Конгрес
вносить поправки до цієї Конституції або ж на вимогу законодавчих зборів
двох третин штатів скликає Конвент для внесення поправок, які в обох
випадках набувають обов’язкової сили й значення як частина Конституції,
якщо будуть ратифіковані законодавчими зборами трьох чвертей або ж
конвентами в трьох чвертях штатів, залежно від того, який із цих двох
способів ратифікації запропонує Конгрес. Але жодна поправка, прийнята до
1808 року, не може хоч як-небудь зачіпати першого й четвертого положень
дев’ятого розділу першої статті, й жоден штат без його згоди не може
бути позбавлений однакового з іншими голосу в Сенаті.
СТАТТЯ VI
Усі борги й зобов’язання, що існували до прийняття цієї Конституції,
зберігають для Сполучених Штатів таку саму юридичну силу, яку вони мали
за Конфедерації.
Ця Конституція і закони Сполучених Штатів, видані на її виконання, так
само як і всі угоди, що укладені чи будуть укладені Сполученими Штатами,
є найвищим законом країни, й судді кожного штату зобов’язані їх
виконувати, хоч би в конституціях чи законах окремих штатів траплялися
суперечні ухвали.
Згадані вище сенатори й представники, так само як і члени законодавчих
зборів окремих штатів, а також усі посадові особи виконавчої та судової
влад Сполучених Штатів та окремих штатів зобов’язуються присягою чи
урочистою обіцянкою дотримуватися цієї Конституції. Але при цьому ніколи
не може вимагатися належність до котроїсь релігії як умова, щоб обіймати
ту чи іншу посаду або виконувати певні громадські обов’язки в Сполучених
Штатах.
СТАТТЯ VII
Достатньо ратифікації конвентами дев’яти штатів для прийняття цієї
Конституції штатами, що стверджують її вказаним чином.
Каррі Д. 77. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. —
К., 1993. – С 133-146.
Білль про права (1789—1791 pp.) (перші 10 поправок до Конституції США)
ПОПРАВКА І (1791)
Конгрес не повинен ухвалювати законів, що запроваджували б будь-яку
релігію чи забороняли б вільне відправлення релігійних обрядів,
обмежували б свободу слова чи преси або право народу мирно збиратися й
звертатися до Уряду з петиціями про відшкодування збитків.
ПОПРАВКА II (1791)
Оскільки для безпеки вільної держави необхідна добре організована
міліція, право народу зберігати й носити зброю не підлягає обмеженню.
ПОПРАВКА III (1791)
У мирний час жоден солдат не повинен бути прикомандировании на постій до
будь-якого будинку без згоди його власника; а під час війни це
дозволяється лише в передбачених законом випадках.
ПОПРАВКА IV (1791)
Право народу на охорону особи, житла, паперів та власності від
необгрунтованих обшуків чи затримань не повинне порушуватися, і ордери
на обшук чи затримання не можуть видаватися без достатніх підстав,
підтверджених присягою чи урочистою обіцянкою. Такі ордери повинні
містити докладний опис місця обшуку, а також осіб чи майна, що улягають
арештові.
ПОПРАВКА V (1791)
Ніхто не повинен притягатися до відповідальності за тяжкий чи інший
ганебний злочин інакше, як за постановою чи звинуваченням, ухваленим
розширеною колегією присяжних, за винятком випадків порушення справ, які
стосуються суходільних і морських
71сил або міліції, в період, коли вона у зв’язку з війною чи небезпекою,
що загрожує суспільству, перебуває на дійсній службі; ніхто не повинен
двічі відповідати життям чи тілесною недоторканністю за один і той самий
злочин; нікого не повинні примушувати свідчити проти самого себе в
карній справі; ніхто не повинен бути позбавлений життя, свободи чи
власності без належного судового розгляду; ніякої приватної власності не
повинні відбирати для державного використання без справедливого
відшкодування.
ПОПРАВКА VI (1791)
У всіх випадках карного переслідування звинувачуваний має право на
скорий і прилюдний суд безсторонніх присяжних того штату й округу, де
скоєно злочин, причому цей округ повинен бути заздалегідь визначений
законом; звинувачуваний має право вимагати, щоб його повідомили про
характер і мотиви звинувачення й дали очну ставку із свідками, які
свідчать проти нього; звинувачуваний може вимагати примусового виклику
своїх свідків і користуватися допомогою адвоката для захисту.
ПОПРАВКА VII (1791)
Для судових справ, заснованих на загальному праві з ціною позову, яка
перевищує двадцять доларів, зберігається право на суд присяжних, і жоден
факт, що його розглядають присяжні, не повинен переглядатися будь-яким
судом Сполучених Штатів інакше, як на основі положень загального права.
ПОПРАВКА VIII (1791)
Не повинні вимагатися надмірно великі застави, стягуватися завеликі
штрафи, накладатися жорстокі й незвичайні покарання.
ПОПРАВКА IX (1791)
Перелік у Конституції певних прав не повинен тлумачитись як заперечення
чи применшення інших прав, що зберігаються за народом.
ПОПРАВКА X (1791)
Повноваження, не надані цією Конституцією Сполученим Штатам і не
заборонені нею ж окремим штатам, залишаються відповідно за штатами або
за народом.
Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. —
К., 1993. – С 146-148.
Поправка XI до Конституції США (1798 p.)
Судова влада Сполучених Штатів не повинна тлумачитись як така, що
поширюється на будь-яку судову справу, розв’язувану за законом чи правом
справедливості, якщо ця справа порушена або провадиться проти одного із
штатів громадянами іншого штату або ж громадянами чи підданцями котроїсь
чужоземної держави.
Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. —
К, 1993. – С 148-149.
Поправка XII до Конституції США (1804 p.)
Вибірники збираються по своїх штатах і голосують бюлетенями за
Президента й Віце-президента, з яких хоча б один не повинен бути жителем
одного з ними штату; в бюлетенях вони називають особу, пропоновану на
посаду Президента, і в окремих бюлетенях — особу, пропоновану на посаду
Віце-президента; потім вони складають окремі списки всіх осіб,
запропонованих на Президента, і всіх осіб, запропонованих на
Віце-президента, з кількістю голосів, поданих за кожного з них;
підписавши й засвідчивши ці списки, вони пересилають їх у запечатаному
вигляді на ім’я Голови Сенату в місце перебування Уряду Сполучених
Штатів. Голова Сенату в присутності Сенату й Палати представників
розпечатує всі засвідчені списки, й тоді роблять підрахунок голосів.
Особа, що дістала при виборах Президента найбільше число голосів, стає
Президентом, якщо тільки це число перевищує половину всіх вибірників;
коли ж ніхто не дістане такої більшості, то Палата представників
безпосередньо обирає бюлетенями Президента з числа трьох осіб, котрі
балотувалися на посаду Президента й дістали найбільше число голосів. Але
при виборах Президента голоси подаються по штатах і представництво
кожного штату має один голос; кворум для цієї мети складає дві третини
штатів, кожний з яких представлений одним або кількома депутатами, і для
обрання необхідна більшість усіх штатів. Якщо ж Палата представників,
коли право обрання перейде до неї, не обере Президента до четвертого
числа наступного березня, то, так само як і у випадку смерті чи якої
іншої конституційної неспроможності Президента, його обов’язки повинен
виконувати Віце-президент.
73Особа, що дістала найбільшу кількість голосів при виборах
Віце-президента, стає Віце-президентом, якщо ця кількість перевищує
половину всіх вибірників; якщо ж ніхто не дістане такої більшості, Сенат
обирає Віце-президента з двох кандидатів, котрі дістали найбільше число
голосів; кворум для цієї мети складають дві третини всіх сенаторів, і
для обрання необхідна їх більшість. Але жодна особа, котра згідно з
Конституцією не може бути обрана на посаду Президента, не улягає обранню
й Віце-президентом Сполучених Штатів.
Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. —
К., 1993. – С 149-150.
Закон про видачу втеклих рабів (18 вересня 1850 р.)
(Витяги)
§ 6. І далі повинно бути постановлено: якщо особа, зобов’язана
(рабською) службою або роботою в якому-небудь штаті або території США,
втекла або втече в інший штат або в іншу територію США, то особа або
особи, які мають право на цю службу або роботу, чи агент, або правник
цієї особи (його або її), що мають належні писані повноваження,
засвідчені суддею, можуть переслідувати і вимагати видачі їм утікача або
одержати ордер на арешт від однієї з судових установ, від судді,
згаданого вище комісара у відповідній судовій чи адміністративній окрузі
і графстві. Ордер може бути виданий на зняття з роботи або служби даного
втікача чи безпосередньо на арешт його, коли це може бути зроблене без
судового розгляду.
Дана особа має бути схоплена і зараз же поставлена перед судом, суддею
або комісаром, який повинен розглянути і розв’язати дану справу в
найкоротший термін. Після того як будуть подані належні докази
свідченням з клятвою або присягою в писаній формі і після того як ці
докази будуть прийняті від особи чи осіб, від яких могла втекти
зобов’язана службою особа, судовою установою, магістратом, мировим судом
або іншою офіціальною (legal) службовою особою, уповноваженою приймати
присягу за законами штату або території, належить видати позивачеві,
його або її довіреним чи правникові сертифікат, який свідчить факт утечі
і зобо-в’язаність втеклого службою позивачеві.
[Далі в законі говориться про обов’язок властей, при вимозі
рабовласника, заарештувати раба, ув’язнити його в тюрмі і під надійною
охороною приставити його в штат чи територію, звідки раб утік.]
Нова історія в документах і матеріалах. За редакцією М.М.Лукіна і.
В.М.Даліна. — Випуск II. – К., 1935. – С 203.
Закон про гомстеди (1862 р.)
(Витяги)
Акт для забезпечення земельними наділами тих, що дійсно оселяються на
громадській землі, і для забезпечення нагороди солдатам замість
спеціальних наділень громадськими землями.
1. Сенат і Палата представників Північноамериканських сполучених штатів,
що зібралися в Конгресі, постановляють:
Розділ 1. Всяка особа, що є головою сім’ї або дійшла двадцяти одного
року, що є громадянином Сполучених Штатів або подає заяву про своє
бажання зробитися таким, як це вимагається американськими законами про
натуралізацію, що ніколи не брала участі у війні проти Сполучених Штатів
і не допомагала їх ворогам, має право з 1 січня 1863 року вступити в
законне володіння однією чвертю секції або меншою кількістю ніким не
зайнятої громадської землі або придбати порядком заїмки ділянку, на яку
зазначена особа подала заїмкову заявку, по 1,25 дол. або менше за акр
або 80 акрів чи менше такої незайнятої землі по 2 дол. 50 цент, за акр.
Ці землі повинні становити одну ділянку відповідно до установлених
законом правил про поділ громадських земель. Всяка особа, що володіє
землею і живе на ній, може згідно з цим законом одержати у володіння
суміжні з її ділянкою землі, причому загальна кількість землі, що вже
перебуває у володінні і зайнята, не повинна перевищувати 160 акрів.
Розділ 2. Далі постановляється, що особа, яка звертається на підставі
цього акта з заявою до реєстратора тієї земельної контори, в якій вона
хоче оформити придбання землі, повинна принести присягу перед указаним
реєстратором у тому, що (він або вона) є головою сім’ї, дійшла віку 21
року чи більше або служила в армії чи флоті Сполучених Штатів, а також,
що вона ніколи не піднімала зброї проти Сполучених Штатів і не подавала
допомоги і підтримки їх ворогам і що заява подається виключно для
користі і вигоди даної особи, що земля набувається для поселення на ній
і обробітку її
75даною особою, а не для безпосередньої чи посередньої користі чи вигоди
якоїсь іншої особи чи осіб. Після принесення вищезазначеної присяги і
після сплати 10 дол. йому або їй дозволяється вступити у володіння
зазначеною кількістю землі. Проте передбачається, що до скінчення 5
років з дня вводу у володіння землею не видається ніякого посвідчення
або патента. Якщо по закінченні цього строку або пізніше 2 років по
закінченні його особа, таким чином введена у володіння, або в разі її
смерті її вдова, а в разі її смерті — її спадкоємці за заповітом або ж,
у разі коли земля береться у володіння вдовою, в разі її смерті — її
спадкоємці, якщо доведуть, представивши двох вірогідних свідків, що він
або вона або вони жили на цій землі або обробляли її протягом п’яти
років безпосередньо після принесення згаданої вище присяги, і принесуть
присягу в тому, що ні одна частина зазначеної землі не була відчужена і
що вони дійсно були вірними підданцями урядові Сполучених Штатів, тоді
він, вона або вони, якщо вони в цей час перебуватимуть у підданстві
Сполучених Штатів, одержать патент, як це передбачено законом у всіх
інших випадках.
Далі передбачається, що в разі смерті і батька і матері, в яких
лишається дитина або діти, що не дійшли 21 року, право на землю
переходить до цієї дитини чи дітей, причому душоприказник чи опікун може
протягом двох років з дня смерті одного з батьків, що помер останнім,
згідно з законами того штату, в якому діти жили цей час, продати
зазначену землю, але лише в інтересах дітей, а не з якоюсь іншою метою;
покупець набуває повне право на землю і може по сплаті конторських
зборів і зазначених тут сум одержати від уряду Сполучених Штатів патент
на землю…
Розділ 4. Далі постановляється, що землі, придбані згідно з цим законом,
ні в якому разі не можуть піти на виплату якого-не-будь боргу або
боргів, зроблених до видачі патента на них.
Розділ 5. Далі постановляється, що коли в який-небудь час після
реєстрації присяги, якої вимагає цей закон, і до закінчення вищезгаданих
п’яти років буде доведено, в формі, що задовольняє реєстратора земельної
контори, і після відповідного попередження поселенця, що особа, яка
принесла присягу, в дійсності змінила своє місце проживання або покинула
зазначену ділянку, або ж була відсутня протягом більше шести місяців
поспіль, то в такому разі придбана таким чином земля переходить у
володіння уряду.
Розділ 6. Далі постановляється, що ніхто не має права придбати згідно з
постановами цього закону більш як одну чверть секції…
Постановлено також, що ніщо, що міститься в цьому акті, не повинне
зачіпати чи порушувати відповідні права заїмки. І далі постановлено, що
всі особи, які зареєстрували свої заявки на право
заїмки до видання цього закону, мають право користатись усіма привілеями
цього закону.
Далі постановляється, що всі особи, які служили або які служитимуть в
армії чи флоті Сполучених Штатів протягом 14 днів як добровольці або по
мобілізації під час міжнародної чи громадянської війни, не можуть бути
позбавлені права користатись привілеями цього закону, навіть якщо вони
не дійшли 21 року…
Розділ 8. Далі постановляється, що цей закон ні в якій мірі не повинен
перешкоджати тому, щоб особа, яка переконалася у вигідності викладеного
в розділі 1 цього закону, заплатила мінімальну ціну або градуйовану
(знижену) ціну, що належить за цю категорію землі, за ділянку, придбану
таким чином в якийсь час до закінчення зазначених п’яти років, і
одержала від уряду патент на неї, як і в інших випадках, передбачених
законом. При цьому дана особа повинна довести, що живе на зазначеній
землі і обробляє її, як це встановлено законом про право на пільгову
купівлю землі заїмщи-ком.
Нова історія в документах і матерілах За редакцією М.М.Лукіна і
В.М.Даліна. — Випуск II. – К., 1935. – С 216-218.
Прокламація про звільнення рабів (1 січня 1863 р.)
(Витяги)
Беручи до уваги… що 22 вересня 1862 р. Президентом Сполучених Штатів
була випущена прокламація, яка містить між іншим таке, а саме:
«що… (з 1 січня 1863 р.) всі особи, які вважаються рабами в
якому-небудь штаті або певній частині штату, населення яких буде в стані
повстання проти Сполучених Штатів, будуть з цього часу і назавжди
вільні; що виконавча влада Сполучених Штатів, включаючи сюди військові і
морські сили, визнає і забезпечить (підтримає) свободу цих осіб і не
почне дії або дій, що можуть перешкодити таким особам у всякому зусиллі,
яке їм може стати потрібне, щоб досягти дійсної свободи;
що виконавча влада в перший день січня (1863) назве в прокламації штати
і частини штатів, в яких народ буде в стані повстання проти Сполучених
Штатів. А відносно тих штатів, які матимуть у Конгресі законно обраних,
при наявності належного кворуму, представників, при відсутності показів
протилежного по-
77рядку, всім буде очевидно, що вони не перебувають у стані повстання
проти Сполучених Штатів».
Тому нині під час існуючого збройного бунту проти влади і уряду
Сполучених Штатів, застосовуючи це як справедливий, необхідний воєнний
захід для придушення бунту, про який іде мова, я, Авраам Лінкольн,
Президент Сполучених Штатів, владою головнокомандувача армії і флоту
Сполучених Штатів у перший день січня (1863) у згоді з моїм (попереднім)
наміром так учинити, публічно оголошеним за сто днів до згаданого
першого дня, встановлюю і вказую ті штати і частини штатів, народ яких
нині перебуває в стані повстання проти Сполучених Штатів, а саме…
(далі йде перелік штатів та графств, що перебувають у стані повстання).
В силу повноваження і для досягнення вищезазначеної мети наказую і
оголошую, що всі особи, які вважалися рабами в зазначених штатах і
частинах штатів, віднині і далі вільні і що виконавча влада Сполучених
Штатів, включаючи військову і морську владу, визнаватиме і охоронятиме
свободу згаданих осіб.
При цьому я пропоную населенню, оголошеному вільним, утримуватись від
усякого насильства, за винятком випадків необхідної самооборони, і я
рекомендую їм у тих випадках, коли це дозволено, сумлінно працювати за
розумну плату.
Далі я оголошую і подаю до відома всіх, що такі особи, які задовольняють
умовам, будуть прийняті на військову службу Сполучених Штатів у
гарнізони, пости, станції і інші місця і на кораблі всіх видів як
команда.
Підводячи підсумок, я щиро гадаю, що це акт справедливості, оправданий
перед Конституцією воєнною необхідністю. Я апелюю до гідної поваги думки
людства і до ласкавої милості всемогутнього бога.
Нова історія в документах і матеріалах. За редакцією М.М.Лукіна і
В.М.Даяіна. — Випуск II. – К., 1935. – С 220-221.
Поправка XIII до Конституції СІЛА (1865 р.)
Розділ 1. Ні в Сполучених Штатах, ні в будь-якому іншому місці, на яке
поширюється їх юрисдикція, не повинні існувати ні рабство, ні примусові
роботи, окрім випадків покарання за злочин, за скоєння якого винного
належним чином засуджено.
Розділ 2. Конгресові надається право упроваджувати в життя цю статтю
через відповідне законодавство.
Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. —
К., 1993. – С 150.
Закон про восьмигодинний робочий день (1867 р.)1
Закон, що установлює восьмигодинний робочий день, затверджується і
набуває чинності 5 березня 1867 р.
§ 1. Народом штату Іллінойс, представленим у загальних генеральних
зборах, постановляється, що з 1 травня 1867 р. вісім годин роботи між
сходом і заходом сонця вважатимуться законним робочим Днем для всіх
індустріальних і ремісничих виробництв і інших занять і для інших
випадків поденної роботи, за винятком роботи на фермі, якщо тільки нема
особливого договору або угоди, що установлює протилежне.
§ 2. Цей закон не поширюється на тимчасову, річну, місячну або тижневу
роботу чи службу. Цей закон ні в якій мірі не перешкоджає будь-кому
працювати стільки годин понад установлений час, скільки він чи вона
згодиться працювати, і ні в якій мірі не може бути застосований до тих,
що працюють на фермі (сільськогосподарських робітників).
1 Нижчеподаний закон є першим затвердженим законом окремого штату. Схожі
закони були проведені в тому ж році в Міссурі (13 березня) і в Нью-Йорку
(9 травня). Всі вони допускають подовження робочого дня.
Нова історія в документах і материалах. За редакцією М.М.Лукіна і
В.М.Даліна. — Випуск II. – К., 1935. – С. 222.
Поправка XIV до Конституції СІЛА (1868 р.)
Розділ 1. Усі особи, народжені чи натуралізовані в Сполучених Штатах і
підлеглі їх владі, є громадянами Сполучених Штатів і того штату, в якому
вони проживають. Жоден штат не повинен видавати чи впроваджувати закони,
що обмежують привілеї та вольності
79громадян Сполучених Штатів; ані не повинен жоден штат позбавляти
будь-яку особу життя, свободи чи власності без належного судового
процесу й не повинен відмовляти будь-якій особі, підлеглій його владі, в
однаковому для всіх захисті законами.
Розділ 2. Кількість представників визначається для штатів пропорційно їх
населенню, враховуючи всіх жителів кожного штату, за винятком
неоподатковуваних індіанців. Але якщо при обранні вибірників Президента
й Віце-президента Сполучених Штатів, на виборах представників до
Конгресу, адміністративних і судових урядовців штату або членів його
законодавчих зборів буде відмовлено в праві голосу жителеві штату
чоловічої статі, котрий досяг віку двадцяти одного року і є громадянином
Сполучених Штатів, або якщо це право буде якимось чином обмежене, окрім
як за участь у заколоті чи за інший злочин, то число представників цього
штату мусить бути зменшене в пропорції, наявній між числом таких
громадян чоловічої статі й кількістю всіх громадян чоловічої статі, які
досягли двадцять одного року.
Розділ 3. Ніхто не може бути сенатором чи представником у Конгресі,
вибірником Президента й Віце-президента, а також обіймати цивільну чи
військову посаду на службі Сполучених Штатів або котрогось із штатів,
якщо він, прийнявши спочатку присягу як член Конгресу або як посадова
особа Сполучених Штатів, або як член законодавчих зборів котрогось
штату, або як урядовець виконавчої чи судової влади штату в тому, що він
дотримуватиметься Конституції Сполучених Штатів, згодом візьме участь у
повстанні чи заколоті проти них або надасть допомогу чи послугу їхнім
ворогам. Одначе Конгрес двома третинами голосів кожної палати може
скасувати таке обмеження прав.
Розділ 4. Має незаперечну чинність зроблений з дозволу закону державний
борг Сполучених Штатів, враховуючи також борги на виплату пенсій та
винагород за службу при придушенні повстання чи заколоту. Але ні
Сполучені Штати, ні будь-який штат не повинні брати на себе зобов’язання
й виплачувати борги, зроблені на підтримку повстання чи заколоту проти
Сполучених Штатів, і не прийматимуть претензій, пов’язаних із втратою чи
звільненням якого-небудь раба, оскільки всі вказані борги, зобов’язання
й грошові претензії визнаються незаконними й недійсними.
Розділ 5. Конгресові надається право упроваджувати цю статтю в життя
відповідним законодавством.
Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. —
К., 1993. – С. 150-151.
Поправка XV до Конституції США (1870 p.)
Розділ 1. Громадяни Сполучених Штатів не повинні позбавлятися виборчих
прав чи обмежуватися в них Сполученими Штатами або окремими штатами з
огляду на расу, колір шкіри чи колишнє перебування в рабстві.
Розділ 2. Конгресові надасться право упроваджувати цю статтю в життя
відповідним законодавством.
Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх. —
К., 1993. – С 151-152.
Акт для захисту торгівлі і комерції від незаконних обмежень і монополій
(1890 р.)
(Витяги)
Ст. 1. Всякий договор, соглашение в форма треста или иной или заговор с
целью ограничения торговли или коммерции между несколькими штатами или с
иностранными государствами настоящим объявляются незаконными. Любое
лицо, которое заключит такой договор или вступит в такое соглашение или
заговор, будет считаться виновным в преступлении… и будет наказано
штрафом, не превышающим пяти тысяч долларов, или тюремным заключением на
срок до одного года, или обоими названными наказаниями, по усмотрению
суда.
Ст. 2. Всякое лицо, которое монополизирует или попытается
монополизировать, или вступит в соглашение или заговор с другим лицом
или лицами для того, чтобы монополизирозать какую-нибудь часть торговли
или коммерции между несколькими штатами или с иностранными
государствами, будет считаться виновным в преступлении и… будет
наказано штрафом, не превышающим пяти тысяч долларов или тюремним
заключением на срок до одного года, или обоими названными наказаниями,
по усмотрению суда.
Ст. 6. Любая собственность, приобретенная на основании договора или
благодаря соглашению, или соответственно заговору (и являющаяся
предметом таковых), упомянутым в статье первой настоящего акта,
перевозимая из одного штата в другой или в иностранное государство,
&