.

Головченко В.В., Ковальський В.С. 1998 – Юридична термінологія. Довідник (книга)

Язык: русский
Формат: книжка
Тип документа: Word Doc
3 17569
Скачать документ

Головченко В.В., Ковальський В.С. 1998 – Юридична термінологія. Довідник

І Довідник з правничої термінології укладений в час

розбудови незалежної України та інтенсивного законо-

творення, коли рівень вимог до правової компетентності

громадян набагато зростає. Адже саме брак правової

культури, правових знань – одна з причин право-

порушень, правового нігілізму, порушень нормального

навчального та трудового процесів, зловживань тощо.

На жаль, явища правового нігілізму, якщо вони

невпинно наростають, набувають небезпечного харак-

теру і становлять загрозу внутрішній, а часом – і зов-

нішній безпеці держави.

Головна мета довідника – допомогти громадянам, перед-

усім – молоді, засвоїти основні терміни та поняття з

різних галузей права, які найчастіше зустрічаються у

побуті, в публікаціях у періодичній пресі, передачах

радіо та телебачення. Пояснення кожного терміну пода-

ється з урахуванням сучасних досягнень юридичної

науки, соціально-політичних та економічних змін у

житті суспільства, зумовлених поступальним характе-

ром його розвитку на сучасному етапі, а також –

основних пложень нових законодавчих та інших норма-

тивно-правових актів.

Статті розташовано в алфавітному порядку за типовою

схемою, прийнятою для словникових видань. Автори

словника керувалися побажаннями видавництва зро-

бити все можливе, щоб і структура, і стиль подання

“сухого” юридичного матеріалу були якомога зрозумі-

Передмова

лішими для читача, який не має ґрунтовних правових

знань. Тлумачення термінів подається у стислому,

лаконічому вигляді.

До словника включено чимало понять, які нині переосми-

слено по-новому. Вони відбивають процес суверенізації

України, кардинальних змін у суспільних відносинах,

реформування правової системи, мають безпосередній

зв’язок з життям людини та юридичною практикою.

Довідник призначений насамперед для тих, хто вивчає

основи права та держави: учнів загальноосвітніх шкіл,

СПТУ, технікумів гімназій, коледжів, ліцеїв, студентів

вищих закладів освіти. Словник буде корисним також

для працівників органів державного управління та

місцевого самоврядування, які зайняті правовою

роботою або правовим вихованням, викладачів права,

батьків, вихователів – усіх, хто бажає поглибити свої

правові знання.

АБІТУРІЄНТ Івід лат. аЬіІигіепз (аЬіїигіепШа) – той,

хто збирається йти] – особа, яка вступає до вищого

закладу освіти.

АБСОЛЮТИЗМ (франц. аЬгоІиІіап-іе, від лат. аЬаоІиІиа

– безумовний, необмежений) – абсолютна, тобто

необмежена, самодержавна влада, форма державного

правління, яка грунтується на самоправстві володаря й

виключає існування не залежних від носія верховної

влади (тирана, монарха) органів законодавчої, вико-

навчої, судової або релігійної (духовної) влади. А. – це

остання форма феодального правління у вигляді

деспотії, тиранії або абсолютної монархії, що виникла

у період розкладу феодалізму і зародження капіталі-

стичних відносин. Для деспотії характерні необмежена

влада правителя, безправ’я підданих. Тиранія –

одноособове правління тирана (Стародавня Греція).

Абсолютна монархія у наш час зберігається у Бахрейні,

Брунеї, Катарі, Кувейті, ОАЕ, Омані, Саудівській Аравії.

АВАНС (франц. ауапс, від ауапсег – платити наперед)

– грошова сума, що видається-в рахунок майбутніх

платежів або для здійснення певних витрат. Видача А.

дозволяється лише у випадках, передбачених законо-

давством. У разі укладення контракту розмір А. скла-

дає, як правило, не більше 25% від його суми. Праців-

никам підприємств, організацій, установ А. сплачується

у рахунок їхньої зарплати за першу половину місяця. А.

видається також на відрядження під звіт, для витрат на

господарські потреби тощо.

Аварійні будинки

Агентський договір

АВАРІЙНІ БУДИНКИ – будівлі, проживання в яких

небезпечне для життя та здоров’я людини. На практиці

А. б. вважаються будинки із зношеністю основних кон-

струкцій понад 65% – якщо будинок дерев’яний, або

60% – якщо будинок кам’яний. Для визнання будинку

аварійним необхідним є висновок міжвідомчої комісії

(проектної організації) про технічний стан будинку.

АВІЗО (від італ. аууіао – повідомлення) – у

банківській, комерційній практиці офіційне повідом-

лення, яке надсилається одним контрагентом іншому.

За допомогою А. банки повідомляють своїх клієнтів про

виконання розрахункових операцій: виплати переказів,

відкриття акредитива тощо, про дебетові і кредитові

записи по рахунках, залишки коштів на рахунку і т. ін.

АВТОНОМІЯ (грецьк. аиіопопііа, від аиіоз – сам +

потоз – закон; англ. аиіопоту) – право самостійного

управління, розв’язання фінансових, економічних,

адміністративних або інших державних питань певною

частиною держави (установи або спільноти), яке

закріплене у загальнодержавній конституції та в

правових актах автономної одиниці. В Україні існує

певна А. установ (банківська система, наукові та навча-

льні заклади тощо) та території (Автономна Республіка

Крим).

АВТОР (від лат. аиіог – письменник) – особа, яка

створила певний твір науки, літератури, мистецтва,

зробила відкриття або здійснила винахід, запропонувала

раціоналізаторську ідею. А. є суб’єктом авторського

права, права на відкриття, винахідницького права. А.

має право видавати свою працю під власним ім’ям, під

псевдонімом чи анонімно, укладати видавничі догово-

ри, отримувати авторський гонорар, захищати свій твір,

відізвати його, продати, обнародувати тощо.

АВТОРИТАРИЗМ (франц. аиіогііагіате, від лат.

аиіогііаз – вплив, влада) – антидемократичні органі-

зації політичної влади, політична система, в якій

відсутні демократичні інституції, влада спирається, як

правило, на військово-каральний апарат, соціальну або

партійну демагогію.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО – цивільно-правовий інститут,

який складається з системи юридичних норм, що

регулюють немайнові правовідносини, пов’язані зі

створенням і використанням наукових винаходів, творів

літератури та мистецтва. Без згоди автора (його

спадкоємців) не дозволяється переклад твору на

іноземну мову з метою його публікації.

АВТОРСЬКИЙ ДОГОВІР – угода між автором

літературного, мистецького, наукового твору (або його

спадкоємцем) та відповідною організацією про вико-

ристання такого твору. А. д. має передбачати: строки, в

які автор (або його спадкоємець) повинен передати твір

організації, коли і яким чином цей твір буде використа-

ний, обсяг і якість твору, розмір і порядок виплати

авторської винагороди, відповідальність сторін договору

за порушення його умов тощо. Залежно від способу

використання твору (опублікування, публічне виконан-

ня, передача по радіо чи телебаченню тощо) розрізня-

ють видавничі, сценарні, постановочні та інші А. д.

АГЕНТ {від лат. а^епз (адепНа) – діючий] – комерцій-

ний посередник; представник установи, який виконує

ділові або службові доручення.

АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР – договір, за яким одна сто-

рона (агент) зобов’язується здійснювати юридичні дії в

інтересах і за рахунок іншої сторони (принципала).

Агент може виступати як від імені принципала, так і від

І

І

Адміністративне право

Агресія

власного імені. В обох випадках для принципала наста-

ють відповідні правові наслідки. А. д. містить ознаки

договору доручення і договору комісії. Цивільним

законодавством України агентські відносини поки що

не врегульовані. Проте ця обставина не виключає

можливості застосування А.д. у товарообігу.

АГРЕСІЯ (лат. а^геааіо, від аззге(ііог – нападаю)

застосування збройної сили однією державою проти

суверенітету, територіальної цілісності або політичної

незалежності іншої держави, а також використання з

цією метою будь-якого іншого способу, не сумісного зі

Статутом Організації Об’єднаних Націй (ООН).

АДВОКАТ (від лат» агіуосаіиа, букв. – закликаний на

допомогу) – особа, яка надає юридичну допомогу,

здійснює правовий захист. А. може бути громадянин,

який має вищу юридичну освіту, певний стаж роботи

за фахом юриста або помічника А., а також склав ква-

ліфікаційні іспити, отримав свідоцтво на право займа-

тися адвокатською діяльністю і прийняв присягу А.

України. А. не може бути особою, яка перебуває на

державній службі у правоохоронних органах (проку-

ратурі, міліції, державному нотаріаті, службі безпе-

ки, суді чи в органі державного управління. А. не

може бути і особа, яка має судимість.

АДВОКАТУРА – добровільне професійне громадське

об’єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод і

представляти законні інтереси клієнтів. А. – також ді-

яльність адвоката, яка полягає у наданні юридичної

допомоги фізичним і юридичним особам, консульту-

ванні з правових проблем, складанні скарг, довідок,

заяв та інших документів правового спрямування,

представництві в суді, арбітражі та інших державних

органах у цивільних справах і справах з адміністра-

тивних правопорушень, адвокат бере участь у попе-

редньому слідстві і в суді з кримінальних справ як

‘захисник, представник потерпілого, цивільного пози-

вача чи цивільного відповідача.

І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (адміні-

1^, стративний – від лат. агітіпізІгаПо – керування,

Ь управління) – вид юридичної відповідальності за

порушення, за якої застосовується адміністративне

стягнення, передбачене Кодексом України про

адміністративні правопорушення (далі – КАП) або

іншим адміністративним законодавством.

^

АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ – особливий

вид правової діяльності органів виконавчої влади, у

процесі якої розглядаються індивідуальні адміністра-

тивні справи та застосовуються відповідні адміністра-

тивні санкції.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАТРИМАННЯ – захід впли-

ву, застосовується до правопорушника в разі припи-

нення правопорушення або за потреби забезпечити

своєчасний і правильний розгляд справ та виконання

постанов по справах про адміністративні правопору-

шення. А. з. не може тривати більше 3-х годин. У

виняткових випадках, передбачених законодавством

України, можуть бути встановлені й інші строки.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО – галузь права, яка

регулює суспільні відносини, що виникають між суб’єк-

тами при здійсненні виконавчо-розпЬрядчої діяльності,

та суспільні відносини у сфері державного управління.

А. п. поділяється на дві частини: загальна частина –

сукупність норм А. п., які мають загальний характер;

особлива частина – норми, що встановлюють конкретні

види адміністративних правопорушень у конкретних

сферах і галузях управління, визначають органи, які

уповноважені розглядати справи про адміністративні

правопорушення, порядок впровадження та виконання

постаноа.про накладення адміністративних стягнень.

Акциз

Адміністративне правопорушення

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ (ПРО-

СТУПОК) – протиправна, винна (умисна або необе-

режна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний

або громадський порядок, власність, права і свободи

громадян, встановлений порядок управління і за яку

законодавством передбачена адміністративна відпо-

відальність (ст. 9 КАП).

АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ – санкція, при-

мусовий захід державного впливу, що застосовується до

особи, яка вчинила адміністративне правопорушення

(адміністративний проступок), з метою забезпечення

виконання загальнообов’язкових правил, покарання та

виховання правопорушника, попередження нових пра-

вопорушень. Найпоширенішими А. с. є штраф,

попередження та інші.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ АРЕШТ – короткочасне (до

15 діб) позбавлення правопорушника волі, пов’язане з

примусовим утриманням його протягом встановленого

законом часу у спеціальних приміщеннях органів внут-

рішніх справ. На відміну від адміністративного

затримання, А. а. застосовується лише у виняткових

випадках за окремі адміністративні правопорушення

районним (міським) судом. Постанова суду про засто-

сування А. а. виконується негайно після її винесення.

А. а. не застосовується щодо вагітних жінок, жінок, які

мають на утриманні неповнолітніх дітей у віці до 12

років, до осіб, котрі не досягли 18-річного віку тощо.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

– поділ території держави на певні частини з ураху-

ванням її природно-історичних, етнонаціональних,

економічних, природних та інших особливостей, які є

просторовою сферою діяльності органів держави і

основою ефективного функціонування місцевих і регіо-

нальних державних органів і органів самоврядування.

За А.-т. у. до України входять Автономна Республіка

10

Крим, 24 області та два міста першого державного під-

порядкування – Київ і Севастополь.

ІАЗАРТНІ ІГРИ (азарт – від франц. Ьааагсі – випадок,

І^ризик, з ісп. агаг, від араб. аз-загр – гральна кість) –

^систематична прилюдна або таємна гра (карти, рулетка,

лнаперсток» тощо) на гроші чи інші цінності. Адмі-

ністративним законодавством до А. і. прирівнюється і

прийняття ставок приватними особами на спортивних

та Інших змаганнях.

АКРЕДИТИВ (франц. асгесІіШ, від лат. ассгегіШуих –

довірчий) – поширений засіб розрахунків між сторона-

ми угоди, платіжний документ, за яким одна кредитна

установа (банк, ощадний банк) дає розпорядження ін-

шій згідно з заявою клієнта і за його рахунок сплатити

певну суму грошей пред’явникові.

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА – основна форма права,

письмові документи (нормативно-правові акти) ви-

щого представницького органу державної влади або

самого народу, які регулюють найбільш важливі суспі-

льні відносини, виражають волю та інтереси більшості

населення та втілюють основні права людини й інші

загальнолюдські цінності і мають найвищу юридичну

силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

В Україні видаються і діють два види А. з.: а) за

значенням і місцем у системі законодавства – консти-

туційні, або основні; звичайні, або поточні; надзвичайні;

б) за суб’єктами видання – закони України, закони

колишнього СРСР, які тимчасово регулюють відносини,

що не регламентовані законами України і не суперечать

Конституції та законам України; закони Автономної

Республіки Крим.

АКЦИЗ (франц. ассіае, від лат. ассігіо – обрізую) – вид

непрямого податку на товари масового споживання або

послуги. Включається до ціни відповідного товару або

плати за послуги.

Акціонерне товариство

Арбітр

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО – комерційне, фінан-

сове чи виробниче об’єднання, що має статутний

фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної

номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’я-

заннями лише майном товариства (ст. 24 Закону

України лПро господарські товариства»). Для засну-

вання А. т. укладаються договір і статут. Існують два

види А. т.

А. т. відкриті – акції цих товариств вільно прода-

ються і купуються.

А. т. закриті – акції цих товариств розподіляються

серед їхніх засновників.

Вищим органом А. т. є збори акціонерів. У них беруть

участь усі акціонери за принципом голосування: одна

акція – один голос. Виконавчим органом А. т. є прав-

ління, контрольним – спостережна рада, ревізійним –

ревізійна рада.

АКЦІЯ (від лат. асііо – дія, дозвіл) – цінний папір, що

свідчить про внесення володарем А. певного паю у фонд

комерційної організації та можливість отримання

частини прибутку цієї організації.

АЛІБІ (від лат. аІіЬі – в іншому місці) – об’єктивна не-

причетність особи до злочину, показ невинності особи

у скоєнні злочину, оскільки вона у момент його вчи-

нення перебувала в іншому місці. Обов’язок перевірки

А. лежить на органах дізнання, слідства, прокура-

тури та суду.

АЛІМЕНТИ (від лат. аіітепїит – годування, утри-

мання) – грошове утримання у розмірі, встановленому

законом, яке у визначених законом випадках одні

особи зобов’язані надавати іншим (внаслідок непраце-

здатності, шлюбу, батьківства) у зв’язку з існуючими

між ними шлюбними та родинними відносинами.

Зокрема, А. на неповнолітніх дітей з їх батьків стя-

гуються у таких розмірах: на одну дитину – чверть, на

^зх дітей – третина, на трьох і більше дітей – поло-

іина заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на

^кожну дитину. Ці розміри можуть бути у певних випад-

ах зменшені.

ІНІСТІЯ (від грецьк. атпезііа – забуття, прощення)

– передбачене актом найвищого органу державної

влади повне або часткове звільнення від покарання або

пом’якшення покарання певної категорії осіб, щодо яких

суд виніс вирок’, припинення порушеного кримінального

переслідування, а також зняття судимості з осіб, які

відбули покарання або звільнені від нього. А. здійсню-

ється Указом Президента України.

І^АНАРХІЯ (від грецьк. апагсЬіа – безвладдя) – безвлад-

дя; хаос, невизнання авторитету, порядку, дисципліни,

непокора окремих людей або груп керівництву і виник-

нення при цьому безладдя.

АНЕКСІЯ (від лат. аппехіо) – насильницьке захоплення

однією державою території (або частини території)

іншої держави. А. є грубим порушенням норм між-

народного права.

АПЕЛЯЦІЯ (від лат. арреПаНо – звернення) -форма

оскарження судових рішень до суду вищої (апеляцій-

ної) інстанції. Апеляційна інстанція переглядає справу

лише в межах предмета оскарження рішення і приймає

по суті справи рішення, яке повністю скасовує рішення

нижчого суду. В Україні А. не передбачена.

АРБІТР (франц. агЬііге, від лат. агЬНег – посередник)

– а) посередник, що його обирають сторони за взаєм-

ною згодою або у передбаченому законом порядку з

метою розв’язання спору; б) посадова особа арбіт-

ражного суду, яка розв’язує майнові спори між

підприємствами, установами, організаціями та іншими

юридичними особами.

із

Арбітражний суд

Батьківські права і обов’язки

АРБІТРАЖНИЙ СУД – орган правосуддя в госпо-

дарських відносинах. А. с. – незалежний орган у роз-

в’язанні господарських спорів, які виникають між юри-

дичними. особами.

АРБІТРУВАННЯ – участь сторін у вирішенні спору.

АРЕШТ (від лат. аггеаіит – судова постанова) – запо-

справах про

біжний

захід, що встановлюється у

злочини, за які законом передбачено покарання у

вигляді позбавлення волі на строк понад один рік, а у

виняткових випадках – на строк не більше одного

року.

АСОЦІАЦІЯ (лат. аааосіаііо – сполучення, з’єднання,

від аааосіо – з’єдную) – договірне об’єднання,

утворене з мето^ постійної координації господарської

діяльності. А. не має права втручатись у виробничу та

комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

АУДИТ (від англ. аи(Ш – перевірка, ревізія) – незалеж-

на перевірка, здійснювана з метою встановлення досто-

вірності бухгалтерського обліку, отримання прибутку,

поліпшення господарської діяльності. А. проводиться як

за ініціативою суб’єкта господарської діяльності, так і у

випадках, передбачених чинним законодавством.

БАГАТОДІТНІ СІМ’Ї – сім’ї, в яких доглядають та

виховують трьох або більше дітей віком до 16 років..

Законом України “Про державну допомогу сім’ям з

дітьми” передбачено грошові виплати матері або батько-

ві, а також усиновителям, опікунам та піклувальникам,

які доглядають та виховують дітей у Б. с.

БАНДИТИЗМ – організація озброєної групи (банди) з

метою нападу на державні, громадські установи, підпри-

ства чи на окремих осіб, а також участь у такій банді

‘Хбо у вчиненому нею нападі. Законодавством перед-

. бачена сувора відповідальність за Б. (ст. 69 КК).

ІК (від італ. Ьапсо – лава, конторка, стіл міняйла)

фінансово-економічна установа, яка створена для

^^алучення та нагромадження коштів, надання кредитів

^^д свого імені за умов повернення, платност? і

1,сітроковості, здійснює грошові розрахунки, емісію

ї цінних паперів і операції з ними, випускає в обіг гроші.

‘ Є юридичною особою.

^ВАНКІВСЬКЕ ПРАВО – комплекс правових норм, які

регулюють діяльність банків, їхні взаємовідносини з

клієнтами, державою та між собою. Б. п. включає нор-

ми державного, цивільного, адміністративного та

переважно фінансового права.

БАНКІВСЬКІ БІЛЕТИ (банкноти) – грошові знаки,

що випускаються центральним емісійним банком. Нині

у більшості країн виконують функції паперових грошей.

БАНКРУТСТВО (франц. Ьапяиегоиіе з італ. ЬапсагоНа,

від Ьапсо го^о – розбитий банк) – неспроможність

юридичної- особи – суб’єкта підприємницької діяльно-

сті задовольнити в установлений для цього строк

пред’явлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати

зобов’язання перед бюджетом. Б. пов’язане з недо-

статністю активів (відсутністю коштів).

БАРТЕР (від англ. Ьа^ег – обмін)- договір, згідно з

яким здійснюється обмін майна між сторонами. При

цьому одна сторона одночасно виступає продавцем май-

на, яке передає іншій стороні, і покупцем того майна,

яке одержує за договором. За договору Б. діють правила

договору купівлі-продажу.

БАТЬКІВСЬКІ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ – особисті й

майнові права і обов’язки, які надає закон батькам

(батькові й матері) для забезпечення належного вихо-

Безгромадянство

Брокер

вання і матеріального утримання дітей, а також захисту

Їхніх прав та обов’язків.

БЕЗГРОМАДЯНСТВО – правовий статус фізичної

особи, яка не має громадянства жодної держави. Б.

виникає внаслідок розбіжностей у законодавстві різних

країн про громадянство, втрати громадянства в силу

закону або позбавлення громадянства. Особи без гро-

мадянства не користуються повною мірою правами та

дипломатичним захистом з боку будь-якої країни.

БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

один з принципів цивільного та кримінального судочин-

ства, який зобов’язує суд при розгляді справи особисто

й безпосередньо дослідити усі докази у справі, що роз-

глядається.

БЕЗРОБІТНІ – громадяни працездатного віку, які з не

залежних від них причин не мають заробітку (або інших

передбачених чинним законодавством доходів) через

відсутність відповідної роботи, зареєстровані в дер-

жавній службі зайнятості, шукають роботу і бажають

працювати.

БІЗНЕС (від англ. Ьизіпеаа – справа, угода, біржова

операція, комерція) – господарська діяльність (справа),

що приносить прибуток або дає іншу вигоду. Це вмін-

ня “робити гроші” з використанням не заборонених

законом способів. “Тіньовий Б.”-це заборонена зако-

ном підприємницька діяльність, несплата податків

тощо.

БІЗНЕСМЕН – підприємець, комерсант, який займаєть-

ся будь-яким видом економічної діяльності, що прино-

сить прибуток або інші економічні та фінансові вигоди.

БІРЖА (голл. Ьеига – від прізвища купецької сім’ї в

Брюгге (XIII ст.)] – установа, в якій здійснюється

купівля-продаж цінних паперів, валюти, товарів.

Основна ринкова організаційна форма оптової, зокрема

міжнародної, торгівлі товарами масового виробництва,

яка регулює, формує вільні товарно-грошові і товаро-

обмінні відносини.

БЛИЗЬКІ РОДИЧІ – фізичні особи, природний зв’я-

зок між якими грунтується на походженні один від

одного або від спільних предків і має правове значення

у випадках, передбачених законодавством (див. Спад-

кування). Б. р. є: батьки, діти, рідні брати і сестри, дід,

бабка, онуки. Статус Б. р. мають також подружжя.

БОРЖНИК [у бухгалтерській справі – дебітор (від лат.

(ІеЬНог – зобов’язаний)]- юридична чи фізична осо-

ба, яка, згідно із взятими зобов’язаннями, має вчинити

на користь іншої сторони – кредитора (від лат. сгесІКог

– позикодавець) – передбачені попередньою угодою

дії (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші

тощо). У деяких випадках Б. за своїм зобов’язанням має

утриматися від певної дії.

БРАКОНЬЄРСТВО – незаконне полювання, яке здійс-

нюється у заборонений час, у недозволених місцях, за-

бороненими знаряддями і способами. За Б. встановлена

адміністративна та кримінальна відповідальність.

БРОДЯЖНИЦТВО – спосіб паразитичного існування,

який полягає у переміщенні протягом тривалого часу з

одного населеного пункту до іншого або в межах одного

міста особи, яка не має постійного місця проживання

або залишила його та існує на випадкові заробітки.

БРОКЕР (англ. Ьго^ег, від Ьго^е – займатись мак-

лерством) – посередник, який сприяє здійсненню угод

(операцій) між зацікавленими сторонами – клієнтами.

Брокери укладають угоди за дорученням і за рахунок

клієнта, одержуючи за свої послуги винагороду. Можуть

надавати додаткові послуги, зокрема у справі вивчення

17

Бюджет

Верховна Рада України

ринку, реклами, надання кредиту. Старший Б. назива-

ється гофброкером.

БЮДЖЕТ (від англ. Ьисі^еі, букв. – сумка) – а) за-

тверджений у встановленому порядку розпис доходів і

видатків держави, установи, організації на певний

строк; б) план доходів і видатків установ, підприємств,

організацій на певний строк.

БЮДЖЕТНЕ ПРАВО – сукупність правових норм,

що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності.

Б. п. є складовою частиною фінансового права.

БЮЛЕТЕНЬ (франц. Ьиііе^п, з італ. ЬиІІеШпо – запис-

ка, папірець, ві^лат. Ьиііа – грамота) – збірка офі-

ційних актів, розпоряджень, присвячених певному колу

питань, коротка інформація офіційного характеру.

ВАЛЮТА (італ. уаіиіа, від лат. уаіео – коштую) – гро-

шова одиниця країни, яка становить основу її грошової

системи і бере участь у міжнародному економічному

обміні та інших міжнародних зв’язках, що супроводжу-

ються грошовими розрахунками. Вільно конвертована

В. (ВКВ) – та, що вільно і необмежено обмінюється на

інші іноземні валюти.

ВАЛЮТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

правових норм, ят регулюють порядок

міжнародних розрахунків, інших операцій з

цінностями в країні, а також з іноземними

та фізичними і юридичними особами

держав.

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ – купівля, продаж, обмін чи вико-

ристання як засобу платежу або застави іноземної

сукупність

здійснення

валютними

державами

іноземних

валюти, використання платіжних документів в інозем-

ній валюті, обмін гривень з метою перетворення їх варто-

сті у вартість іноземної валюти. В. о. регулюються націо-

нальним законодавством і міжнародними договорами.

ВАСАЛІТЕТ (франц. уагааіііе, від лат. уаааиз – слуга)

– система взаємовідносин між феодалами, за якої се-

ньйор (більший васал) мав зверхність, що визнавалася

феодалом меншим (васалом). Васал мав щодо сеньйора

ряд військових, майнових, політичних, правових

обов’язків.

ВЕКСЕЛЬ (від нім. ^УесЬзеІ, букв. – зміна, розмін)

цінний папір (боргова розписка, заставна), що містить

безумовне грошове зобов’язання щодо сплати певній

особі або пред’явникові В. певної суми у певний строк.

ВЕНЧУРНІ ПІДПРИЄМСТВА (англ. уепіигез) – під-

приємства, які здійснюють наукові дослідження, інже-

нерні розробки і впроваджують нововведення, зокрема

на замовлення великих фірм і за державними субконт-

рактами. До них прилучається широкий спектр підпри-

ємств, які здійснюють маркетинг, рекламу та надають

консультативні послуги, допомагають у фінансуванні

(фірми венчурного капіталу).

ВЕРХОВЕНСТВО ЗАКОНУ – принцип, що визначає

провідну, визначальну роль закону в правовій системі,

яка забезпечується його найвищою юридичною силою

щодо будь-яких інших актів.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ. Єдиним органом зако-

нодавчої влади України є парламент – Верховна

Рада України (ст. 75 Конституції України). Кон-

ституційний склад В. Р. У., порядок виборів до В. Р. У.

вимоги до народних депутатів та їх повноваження,

порядок скликання і засідань, повноваження тощо

визначені статтями 75-101 Конституції України.

Верховний Суд України

Виборчий округ

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ – найвищий судовий

орган, що здійснює нагляд за судовою діяльністю судів

держави згідно з чинним законодавством. У межах сво-

їх повноважень розглядає справи як суд першої інстан-

ції в касаційному порядку, в порядку нагляду і за ново-

виявленими обставинами, дає директивні роз’яснення

судам з питань застосування законодавства та здійснює

інші повноваження, надані йому законодавством. Діє у

складі: Пленуму, судової колегії з цивільних справ,

судової колегії з кримінальних справ, військової колегії.

Для розгляду організаційних питань роботи В. С. У.

створюється його колегія.

ВЕТО (вето – від лат. уеїо – забороняю) – право

відхилення главою держави прийнятого парламентом

закону. Абсолютне В. – це остаточне відхилення гла-

вою держави закону, ухваленого парламентом. Харак-

терне для монархічних держав, на практиці майже не

застосовується. Відкладальне В. – це право глави

держави на повернення із своїми зауваженнями пере-

даного йому на підпис закону для повторного розгляду

в парламенті.

Правом В. згідно з Конституцією України наділений

і Президент України. Якщо за повторного розгляду

закон буде прийнято кваліфікованою більшістю голосів

(не менше ніж 2/3 фактичного складу депутатів),

Президент повинен його підписати і обнародувати.

ВИБОРИ – визначений Конституцією України спосіб

формування представницьких органів законодавчої

влади та самоврядування, реалізація громадянами

свого виборчого права.

ВИБОРНІСТЬ СУДДІВ – норма, що закріплює принцип

обрання суддів представницькими органами. В Україні

В. с. здійснюється за умов обрання суддів радами вищого

рівня, а саме – районних суддів обирає обласна рада,

обласних суддів – Верховна Рада України.

ВИБОРЧА АГІТАЦІЯ (агітація – від лат. а^аїіо

приведення в рух, спонукання) – сукупність заходів, за

допомогою яких забезпечується всебічне та широке

обговорення програмних документів, ділових, політич-

них і особистих якостей кандидатів, здійснюється полі-

тичний вплив на виборців через усну, друковану

пропаганду та публічну діяльність.

ВИБОРЧА ДІЛЬНИЦЯ – встановлене законом форму-

вання для проведення голосування і підрахунку голосів

на визначеній території.

ВИБОРЧА СИСТЕМА – система суспільних відносин,

що існують у сфері формування складу представ-

ницьких органів шляхом виборів, порядок організації і

проведення виборів до представницьких органів і поря-

док формування виборних органів держави. Основні

види В. с.: мажоритарна, пропорційна, змішана.

В Україні прийнята змішана В. с. В. с. можна розгляда-

ти і як спосіб розподілу мандатів у той чи інший

виборний орган згідно з результатами голосування.

ВИБОРЧЕ ПРАВО – система правових норм, що

регулюють порядок утворення в Україні органів зако-

нодавчої влади, органів місцевого самоврядування та

взаємовідносини між виборцями і виборчими органами.

ВИБОРЧИЙ БЮЛЕТЕНЬ – документ для таємного

голосування з прізвищами кандидатів у виборні органи

державної влади або на посаду Президента України.

ВИБОРЧИЙ ОКРУГ – встановлене законом форму-

вання для проведення виборчої кампанії. В. о. утво-

рюються Центральною виборчою комісією чи

відповідною радою народних депутатів з врахуванням

адміністративно-територіальних меж (з приблизно

рівною кількістю виборців), а також з урахуванням

встановленої виборчої системи {пропорційної, мажо-

Виборчий ценз

Вимагательство

ритарної або змішаної). В Україні існують багато-

мандатні та одномандатні В. о.

ВИБОРЧИЙ ЦЕНЗ (ценз – лат. сепзиз, від сепаео

роблю перепис, опис) – спеціальні умови надання

виборчих прав: необхідність володіти встановленим

мінімумом власності (майновий Ц.), вимога певного

мінімального рівня письменності або освіченості (Ц.

письменності та освітній Ц.), вимога певний час

проживати у цій країні чи навіть у цій місцевості (Ц.

осілості), певний визначений строк мати громадянство

цієї країни (Ц. громадянства). В Україні встановлений

лише Ц. громадянства.

ВИГОТОВЛЕННЯ, ПРИДБАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ АБО

ЗБУТ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ОТРУЙНИХ ЧИ

СИЛЬНОДІЮЧИХ РЕЧОВИН – кримінальне карні

діяння, які полягають у виробництві будь-яким спосо-

бом, рафінуванні, а також перетворенні одних речовин

на інші. Забороняється збут – продаж, дарування,

обмін, віддання в борг, сплата боргу та інші дії, внаслі-

док яких ці засоби і речовини переходять у володіння

інших осіб. Карається також порушення правил пере-

везення і пересилання отруйних або сильнодіючих

речовин, що не є наркотичними або психотропними, та

незаконні перевезення чи пересилання наркотичних

засобів або психотропних речовин.

До наркотичних речовин медицина відносить мак,

макову соломку, різні сорти коноплі тощо, до отруйних

– миш’як, стрихнін, сулему, ціанистий калій тощо. До

сильнодіючих речовин відносять гормональні препарати.

ВИД (ПОСВІДКА) НА ПРОЖИВАННЯ – доку-

мент, який підтверджує право проживання особи на

даній території. Видається відповідно до встановленої

процедури компетентними державними органами, зокре-

ма паспортними підрозділами Міністерства внутріш-

ніх справ України.

ПОКАРАНЬ – у кримінальному праві встанов-

лений кримінальним законом обов’язковий перелік

[email protected] ? gd·2G V Z | ? ?   B ® X A .??iL ? @ c @ c ¦ e i o 8   4 ¤ b O „ c ¦ ? ® Ue не випов- нилося 18 років, заборонено залучати до роботи у нічний час та до понадурочних і важких робіт, робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також до підземних робіт, робіт, пов'язаних з підніманням і переміщенням речей, маса, яких перевищує встановлені для неповнолітніх норми, тощо. ПОБУТОВА ТРАВМА (травма - від грецьк. Ігаута рана) - ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку в побуті. При настанні тимчасової непраце- здатності, спричиненої П. т., лікарняний листок (а отже, й матеріальна допомога) надається з шостого дня непра- цездатності (до цього видається -довідка про тимчасову непрацездатність). Якщо П. т. є наслідком стихійного лиха, тобто надзвичайних обставин (землетрус, ураган, град, пожежа тощо), які не піддаються впливові людини, або якщо травма є наслідком анатомічного дефекту потерпілого, лікарняний листок і матеріальна допомога надаються за весь період непрацездатності на загальних підставах. При настанні інвалідності внаслідок П. т. пенсія призначається на тих самих умовах, що й при настанні інвалідності внаслідок загального захворювання. ПОВНЕ ТОВАРИСТВО - вид господарського това- риства, об'єднання, всі учасники якого займаються законною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Назва "П. т." певною мірою має умовний характер: вона не означає, що учасники П. т. об'єднують все своє майно і всі зусилля для діяльності. Повною є відповідальність учасників у відносинах з кредиторами. У П. т. вступають особи, яких об'єднують висока заінтересованість у спільній діяльності і довірчий характер взаємовідносин. Діяльність П. т. регулюється Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. ПОВНОВАЖЕННЯ ВЛАСНИКА - полягають у при- належності власникові прав володіння, користування і Податки Позивач розпорядження майном у межах, встановлених зако- нодавством. ПОДАТКИ - обов'язкові платежі, що мають сплачувати юридичні та фізичні особи для покриття державних видатків. В Україні існують два види П.: 1) державні: на додану вартість, на прибуток, прибутковий з фізичних осіб тощо; 2) місцеві П. та збори (реєстраційні, на рекламу тощо). ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ - утворена у 1990 р. для контролю за виконанням податкового зако- нодавства, правильністю обчислення та своєчасністю сплати податків, зборів, а також для захисту інтересів держави в судових органах по справах про сплату податків. ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО - перебування особи одночасно у громадянстві двох держав. Перебуваючи на території однієї з цих держав, вона повністю під- порядковується її законам. Законодавство України допускає П. г. на підставі двосторонніх міжнародних договорів (ст. І Закону "Про громадянство України"). ПОДІЛ ВЛАДИ - конституційне розмежування влад- них компетенцій та повноважень між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади. У ст. 6 Консти- туції Україми зазначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законо- давчу, виконавчу і судову. ПОДІЯ - різновид юридичних фактів, які виникають незалежно від волі суб'єктів правовідносин. ПОЗАШЛЮБНІ ДІТИ - діти, які народилися у батьків, що не перебувають між собою у шлюбі. Походження таких дітей встановлюється залежно від того, як це питання вирішують батьки з урахуванням тих мож- ливостей, що надає Їм законодавство. Батьки можуть подати спільну заяву про батьківство до органів реєстра- ції актів громадянського стану; реєстрація походження дитини від певного батька може відбуватися також на підставі рішення суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в актових книгах здійснюється за прізвищем матері; ім'я, по батькові записуються за її вказівкою. Діти, походження яких встановлено за спільною заявою батьків або за рішенням суду, мають ті самі права і обов'язки щодо батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, які перебувають у шлюбі. ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ - санкція до батьків, які порушують свій обов'язок щодо вихован- ня неповнолітніх дітей. Застосовується у сімейному і кримінальному праві. У кримінальному праві П. б. п. призначається як додаткова міра покарання. П. б. п. як основна міра покарання допускається лише тоді, коли суд встановив зловживання цими правами з боку винного. Найчастіше застосовується як міра сімейно- правової відповідальності. ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ - вид основного кримінального покарання, що полягає у примусовій ізоляції засудже- ного від суспільства на вказаний у вироку суду строк у спеціально призначених для цього виправно-трудових установах (установах виконання покарань). ПОЗБАВЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРАВА - вид адміністративного стягнення, що полягає у поз- бавленні права керування транспортними засобами та права полювання на певний строк за грубі або система- тичні порушення порядку користування цими правами. ПОЗИВАЧ - фізична або юридична особа, учасник цивільного або кримінального процесу, який (які) пред'являє через суд до відповідача позов по спорах, що виникають у цивільних, сімейних, трудових і коопе- ративних правовідносинах, якщо хоча б однією із сто- Позика Посада рін у спорі є громадянин, або позов до обвинуваченого чи осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, про відшкодування матеріальної шко- ди (збитків), заподіяних злочином. ПОЗИКА - цивільний договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність або оперативне управління гроші або речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. ПОЗОВ - звернення заінтересованої або іншої, уповноваженої на те, особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб'єктивних прав. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ - строк для судового захисту права за позовом особи, право якої порушено. Сплив П. д. тягне за собою певні правові наслідки: у цивільно- правових відносинах - втрату права на позов, на виконання рішення; у кримінально-правових відносинах - неприпустимість порушення кримінальної справи або її провадження, неможливість притягнення до кримі- нальної відповідальності або виконання вироку. ПОКАРАННЯ - міра державного примусу, що засто- совується тільки судовими органами до осіб, які вчинили злочин. Виражається у позбавленні певних, належних цій особі, благ. Головною функцією покаран- ня є виховання винних, недопущення ними та іншими особами протизаконних вчинків у майбутньому. ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ (політика - від грецьк. роІШса - державна діяльність) - добровільне об'єднання людей, що виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійсни- ти вплив на політику держави у відповідності зі своєю програмою суспільного розвитку. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА - єдність всіх державних, громадських об'єднань і трудових колективів соціальне неоднорідного (зокрема класового) суспільства. П. с. (у вузькому розумінні) іноді називають політичною орга- нізацією суспільства. ПОМИЛУВАННЯ - повне або часткове звільнення засудженого від покарання. В Україні П. здійснюється Президентом держави. ПОМ'ЯКШУЮЧІ ОБСТАВИНИ - умови, за яких у судочинстві враховуються фактори, що зменшують соціальну небезпечність злочину чи іншого право- порушення та осіб, які їх вчинили. До них належать, наприклад, відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину, відшкодування завданої втрати чи усунення заподіяної шкоди тощо. ПОПЕРЕДЖЕННЯ - адміністративне стягнення, яке дістає вияв у офіційній негативній оцінці поведінки з боку державного органу (посадової особи) і є застере- женням проти вчинення протиправних діянь у майбут- ньому. ПОПЕРЕДНЄ ВИПРОБУВАННЯ - захід, який може бути обумовлений угодою сторін при укладенні трудового договору, з метою перевірки відповідності працівника роботі, що йому доручається, з обов'язковим застереженням у наказі про прийняття на роботу в межах чинного законодавства. ПОПЕРЕДНЄ СЛІДСТВО - регламентована кримі- нально-процесуальним законом діяльність органів дізнання та П. с. з встановлення обставин вчинення злочину та осіб, причетних до нього. П. с. є важливим засобом припинення та запобігання злочинам. ПОСАДА - визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та Посадова особа Право (об'єктивне юридичне) його апарату, на яку покладено встановлене норматив- ними актами коло службових повноважень. ПОСАДОВА ОСОБА - особлива категорія службовців державних і громадських органів, установ, організацій, підприємств, які займають постійно або тимчасово, за призначенням, вибором чи в іншому встановленому порядку передбачені штатним розписом посади і право- мочні здійснювати юридичне значимі дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин. Зміст і обсяг таких дій різні і визначаються займаною посадою. В межах своєї компетенції одні П. о. мають право призначення (прийому) на роботу і звільнення, видання правових актів, інші є розпорядниками креди- тів, можуть застосовувати щодо підлеглих, разом або за погодженням з профкомом, заходи заохочення, а за необхідності - дисциплінарного впливу. ПОСОБНИК - особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла схова- ти злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, добуті злочинним шляхом. Сту- пінь і характер участі П. у вчиненні злочину врахову- ються судом при призначенні покарання. ПОСТАНОВА - 1 ) нормативний акт органу законодав- чої влади - Верховної Ради України - з організа- ційних питань (про порядок введення в дію закону, про результати розгляду Верховною Радою якогось питання тощо); 2) нормативний акт вищого органу виконавчої влади - Кабінету Міністрів України - з загальних питань, питань економіки, промислової політики, освіти, культури тощо; 3) процесуальний документ, який приймають: орган дізнання, слідчий, прокурор на стадії порушення кримінальної справи, провадження попереднього слідства, віддання обвинуваченого до суду з різних процесуальних питань; суддя одноособове з питань, що виникають у ході судового слідства. Питан- ня, з яких виноситься П. у кримінальному процесі, визначені кримінально-процесуальним законодавством; 4) рішення вищого суду з приводу перегляду вироку, рішення, ухвали, що вступили в законну силу; 5) акт Пленуму Верховного Суду України, що містить роз'яс- нення з загальних питань судової діяльності та з питань застосування законодавства, які виникають при роз- гляді судами кримінальних і цивільних справ. ПОТЕРПІЛИЙ - особа, якій злочином заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди. Учасником процесу така особа стає з моменту визнання її П. за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду. П. вправі: давати показання у справі, надавати докази, заявляти клопотання, знайо- митися з усіма матеріалами справи - з моменту закінчення попереднього слідства, а у справах, по яких останнє не провадилося, - після віддання обвину- ваченого до суду; брати участь у судовому розгляді справи', заявляти відводи; подавати скарги. »ПРАВА, ЗА ЯКИМИ СУДИТЬСЯ МАЛОРОСІЙСЬ- КИЙ НАРОД», - збірник норм феодального права (1743 р.), якими визначалися юридичні основи май- нових, шлюбно-сімейних відносин в Україні, а також встановлювалися покарання за кримінальні злочини. Проект збірника був поданий на затвердження Сенату, але через обмеження автономії України офіційної чинності не набув, хоч і застосовувався на практиці. ПРАВА НАЦІЇ - певні можливості кожної нації (іншої етнічної спільності, народу), необхідні для нормального її існування й розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку людства. П. н. мають бути загальними для всіх народів. ПРАВО (ОБ'ЄКТИВНЕ ЮРИДИЧНЕ) - система загальнообов'язкових правил фізичної поведінки - соціальних норм, встановлених або санкціонованих Правова деонтологія Правова ідеологія державою, які виражають волю певної частини соціаль- не неоднорідного суспільства і спрямовані на врегу- лювання суспільних відносин відповідно до цієї волі; забезпечуються державою. ПРАВОВА ДЕОНТОЛОГІЯ (деонтологія - від грецьк. гіеоп (гіеопіоз) - потрібне, необхідне + 10^05 - понят- тя, вчення] - система загальних знань про юридичну науку, практику, вимоги до професійних та особистих якостей юриста, систему формування цих якостей. У широкому розумінні деонтологія - розділ етичної теорії, в якому розглядаються проблеми обов'язку, моральних вимог і нормативів. Термін застосував Бентам, який вживав його для визначення вчення про мораль у цілому. Пізніше деонтологію почали відрізняти від етичної аксіології (від грецьк. ахіа - цінність + 10^05) - теорії добра та зла, моральних цінностей взагалі. Загальна деонтологія вивчає узагальнені принципи поведінки, її форми, моральні та суспільні ідеали. У більш вузькому значенні деонтологією називають професійну етику медиків, яка ставить за мету підви- щення ефективності лікування за допомогою заходів психотерапії, дотримання лікарського етикету тощо. Основним змістом П. д. є визначення основних вимог до професійних та особистих якостей юриста. Поряд з цим, П. д. включає загальні знання про юридичну науку і практику, оскільки вона є навчальною дисципліною, з якої починається вивчення юриспруденції. В Україні перші спроби розробки П. д. були здійснені доцентом Київської вищої школи МВС СРСР А. Ф. Воз- Ним на початку 1980-х рр. Проблеми П. д. стали активно розроблятися на початку 1990-х рр. Нині П. д. як наука перебуває у стадії становлення та розвитку. ПРАВОВА ДЕРЖАВА - держава, в якій втілюються в життя декілька основоположних принципів. Серед них найважливіше значення має принцип панування зако- ну. Цей принцип дістає вияв: у високому авторитеті 118 закону в суспільстві, загальній повазі до нього, у тому, що всі підзаконні правові акти відповідають закону, а всі рішення державних органів і посадових осіб приймаються лише на основі закону і з дотриманням його вимог. ПРАВОВА ІДЕОЛОГІЯ (ідеологія - від грецьк. ісіеа початок, основа, першообраз + 10^05 - поняття, вчення) - система правових ідей, поглядів, вимог окремих людей та їх угруповань, громадських організацій, самої держави, які грунтуються на певних наукових і полі- тичних уявленнях і знаннях. Це уявлений образ права, його відображення у правових нормах, поняттях, вис- новках, теоріях і концепціях; це відображення права, яке може бути існуючим або існувавшим, бажаним (при- пустимим) або небажаним. Правові ідеї хоча й народжуються у людському мозку, проте джерелами їх виникнення та причиною розвитку є правова, соціальна, економічна, політична дійсність, практична діяльність людей, у процесі якої правові ідеї, погляди, соціальні та політичні вимоги народжуються, збагачуються, змінюються, концентруючи результати юридичної практики. П. і. здатна впливати на всі сторони громадського життя, передусім - на економіку, політику і навіть природу, оскільки, втілюючись у правових нормах та правових принципах, у людській свідомості, вона впли- ває на поведінку людей. Формування П. і. відбувається як процес теоретичного усвідомлення загальнолюдських інтересів, цілей та зав- дань суспільства у сфері правового життя. Як державно-правове явище П. і. має складну будову. Характеризується різними аспектами, сторонами, граня- ми і так само, як і юридична наука, є багатопрофільною. До складу П. і. можна віднести різні за формою відображення державно-правових явищ (колишні, тепе- рішні, майбутні); уявлення про державно-правові явища; державно-правові категорії і поняття, концепції, теорії. Правова культура особи Правовий нігілізм ПРАВОВА КУЛЬТУРА ОСОБИ - обумовлена право- вою культурою суспільства властивість, що характери- зується повагою особи до права, достатнім знанням зміс- ту його норм і вмінням їх додержувати, а також активною правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях. ПРАВОВА КУЛЬТУРА СУСПІЛЬСТВА - складова частина загальної культури, сукупність факторів, що характеризують рівень правосвідомості, досконалості законодавства, організації роботи з його дотримання, стан законності і правопорядку. Розрізняють П. к. с. і правову культуру окремих осіб (див. Правова культура особи). ПРАВОВА НОРМА - Див. Норма права. ПРАВОВА СИСТЕМА - у широкому значенні сукуп- ність взаємопов'язаних однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких органи влади здійснюють стабілізуючий, регуляційний та управлінський вплив на суспільні відносини (шляхом закріплення, конкретного чи загального регулювання, дозволу, зобов'язання, заборони, переконання і примусу, попередження, вста- новлення санкцій тощо). У більш вузькому значенні П. с. - це єдність правових норм національного права та законодавства, які складаються з центральної частини (конституції), периферійних (галузевих) і комплекс- них (міжгалузевих) законів. Певну кількість норма- тивно-правових. актів, що видаються на основі єдиних принципів, іноді теж називають П. с. ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ - соціально-правова та педа- гогічна допомога особі, передусім молодій, у формуванні правової свідомості та правової культури, вихованні почуття людської гідності, розуміння соціальної цінності права; найгуманніший спосіб профілактики правопору- шень, подолання явищ і наслідків правового нігілізму. П. в. являє собою процес правової соціалізації особи, сприйняття нею вимог права, його результативного значення. У широкому розумінні цей процес є наслідком впливу на людину багатьох факторів соціально-еконо- мічного укладу життя, політичного режиму, внутрішньої політики, ідеологічних норм законодавства та юридичної практики, моральної атмосфери, традицій суспільства, а також загальної освіти та юридичного навчання. П. в. у вузькому значенні - це різновид соціальної діяльності з надання громадянам правового та педа- гогічного захисту (допомоги) громадськими та благодій- ними організаціями, правоохоронними органами, батька- ми щодо з'ясування прав та обов'язків, можливості реалізації їх у різних сферах життя; юридична, педагогічна та психологічна допомога', інша цілеспрямована діяльність, яка має на меті формування у громадян правових ідей, уявлень, традицій, емоцій', правових оцінок, моделей і зразків норм поведінки. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ - здійснюваний держа- вою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони й розвитку, а також вплив на поведінку та свідомість громадян шляхом проголошен- ня їх прав та обов'язків, встановлення певних дозволів та заборон, затвердження певних правових актів тощо. ПРАВОВИЙ ЗВИЧАЙ - санкціоноване і забезпе- чуване державою звичаєве правило поведінки. П. з. як джерело права визнавали у Древньому Римі. Але для визнання таким П. з. має: не суперечити правовій практиці, відповідати потребі правового регулювання тієї чи іншої ситуації; бути прикладом однакового вирішення аналогічних питань. П. з. є поширеним витоком міжнародного права. ПРАВОВИЙ НІГІЛІЗМ (нігілізм - від лат. піНіІ ніщо, нічого) - крайній прояв правового невігластва, відкидання або ігнорування права, юридичних норм і загальноприйнятих правових цінностей, зневажливе ставлення до правових принципів і традицій. Як антипод Правовий нігілізм Правові емоції правової культури П. н. породжує правопорушення навіть кримінального характеру. Носії П. н. мають низький рівень правосвідомості і правової культури, з одного боку, і тверду впевненість у вседозволеності і правильності своїх дій - з другого. Право вони вважають лише якоюсь примхою, незнач- ною перешкодою для досягнення власних цілей. Антиправові настрої найбільш поширились після Жовтневої революції, коли юридичні норми підмінялись так званою пролетарською правосвідомістю "революцій- не настроєних мас". Розвитку П. н. значною мірою сприяли грубі пору- шення законності за часів культу особи та побудови комуністичного суспільства. Посилювався командно- адміністративний тиск, зростала невіра у реальність демократичних принципів. Юристи - вчені та практики вимушені були діяти у відповідності не з законом, а з настановами партійного керівництва, рішеннями партійних з'їздів. Правоохо- ронні органи заплющували очі на правопорушення номенклатурних працівників. За умов адміністративно-командної системи пору- шення вимог закону і підміна його "міцною волею", власним розсудом мали поширений характер. Після проголошення незалежності України явища П. н. не зникли, а навпаки - поширились. Але змінились передумови, причини зневажливого ставлення до закону. Найпоширенішими серед них, як свідчать результати соціологічних досліджень, є падіння рівня життя людей, інфляція, зростання цін на товари, нестабільність і невисока якість нового законодавства, зневіра грома- дян у можливості розбудови незалежної правової дер- жави, криза влади, помилки керівництва тощо. П. н., так би мовити, у "чистому вигляді" (тобто ігноруванні всіх без винятку норм права) зустрічається рідко. Більш поширеним є прихований, або латентний, П. н., коли ігнорується якась конкретна правова норма або галузь права. ПРАВОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ - об'єктивне (виражене зовні) рішення органу держави у конкретній справі, якому надаються безумовна обов'язковість, нормативна впорядкованість і поширення чинності при розв'язанні усіх наступних аналогічних справ. ПРАВОВІДНОСИНИ - врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб'єк- тивних прав і обов'язків. Виникають при настанні передбачених законом юридичних фактів. ПРАВОВІ ГАРАНТИ - встановлені законом засоби безпосереднього забезпечення, використання, додержан- ня, виконання і правильного застосування норм права. ПРАВОВІ ЕМОЦІЇ (емоції - франц. етоііоп, від лат. егпоуео - хвилюю, збуджую) - важливий елемент правової психології, правосвідомості, специфічна форма ставлення людини до права та правових явищ. П. е. дають поштовх до правомірної або протиправної поведінки чи утримують від будь-якої дії. (Див. Правові почуття.) П. е. притаманні всі ознаки, які характеризують емоціональні явища у їх фізіологічному розумінні. Спе- цифічну обумовленість П. е. надає їх зв'язок з правом і, перш за все, з рівнем правосвідомості людини. П. е. бувають позитивні й негативні, фізіологічні й патологіч- ні, прості й складні, первинні й вторинні. Найпошире- нішими емоціями у правових сферах є емоції страху, гніву, невдоволення, обурення, здивування, радощів, надії тощо. Джерелом або поштовхом для певного типу П. е., які викликають відповідний характер поведінки, найчастіше бувають якась життєва ситуація або протиріччя між потребами, бажаннями та реальними можливостями лю- дини, задоволенню яких сприяють або заважають пра- вові вимоги (норми). Кожна ситуація, у якій опиняється людина, конкретна, нерідко несподівана і впливає на людські почуття, свідомість, викликає певні емоції, які Правові почуття Право на відпочинок сприяють прийняттю конкретного рішення і супровод- жують саму дію або поведінку людини. У житті людини трапляється дуже багато ситуацій, які дестабілізують її нормальний фізичний стан і можуть спровокувати протиправну поведінку всупереч раніше сформованим позитивним правовим переконанням. Це - різного роду душевні потрясіння, непередбачені обстави- ни, протиправна поведінка інших людей тощо. Характер П. е. може змінюватись під впливом фармакологічних препаратів, токсичних речовин, алкоголю тощо. ПРАВОВІ ПОЧУТТЯ - елемент правової психології, правосвідомості, особливий вид психологічного сприй- няття права та правових явищ, емоційна реакція, пов'я- зана з правовою дійсністю, правові переживання. П. п. стимулюють сприйнятливість людини, соціаль- них угруповань, "посадових осіб, державних органів, засобів масової інформації тощо до права, правопо- рядку, стилю реалізації правових норм і принципів, до законотворчого процесу, практичної діяльності право- охоронних органів тощо. Розрізняють такі П. п., як повага чи неповага до закону, ставлення до законності, почуття відповідаль- ності, справедливості. (Див. Правові емоції) ПРАВО ВЛАСНОСТІ - система правовідносин, які закріплюють і охороняють належність матеріальних і духовних (інтелектуальних) благ певним особам чи колективам, передбачають обсяг і зміст прав власника щодо належного йому майна або іншого блага, способи і межі здійснення цих прав. ПРАВО ВОЛОДІННЯ - фактичне володіння річчю, що створює для власника можливість безпосереднього впливу на неї. ПРАВОЗДАТНІСТЬ - закріплена у законодавстві і забезпечена державою можливість суб'єкта мати юри- дичні права і нести юридичні обов'язки. ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА - вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави. ПРАВО НА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ (ст. 50 Консти- туції) - полягає в організації високого рівня охорони навколишнього природного середовища, який гарантує нормальну екологічну обстановку та запобігання небезпе- ці для життєдіяльності населення. Кожний громадянин має право на подання до суду позовів про відшкоду- вання шкоди внаслідок негативного впливу на довкілля діяльності підприємств, установ, організацій та окремих громадян. Така шкода підлягає компенсації у повному обсязі. Екологічна інформація визнається відкритою, забороняється її засекречувати. Держава здійснює заходи щодо охорони довкілля шляхом їх фінансування з бюджету, проведення екологічних експертиз проектів господарської та іншої діяльності, державного контролю за дотриманням екологічних стандартів тощо. ПРАВО НА ВІДМОВУ ДАВАТИ ПОКАЗАННЯ АБО ПОЯСНЕННЯ ЩОДО СЕБЕ, ЧЛЕНІВ СІМ'Ї АБО БЛИЗЬКИХ РОДИЧІВ, коло яких визначається зако- ном (ст. 63 Конституції), - ліквідувало правне проти- річчя між моральною нормою і вимогою закону, який штовхав людину свідчити проти близьких. Відмова дава- ти показання щодо себе є складовою частиною права на захист від підозри або обвинувачення у вчиненні злочи- ну. Це право конкретизується чинним кримінально- процесуальним законодавством. ПРАВО НА ВІДПОЧИНОК (ст. 45 Конституції) органічно пов'язане з оптимальною організацією праці. Кожен, хто працює, має необхідність у відтворенні фізичного, морально-психологічного та інтелектуального потенціалу. П. на в. забезпечується встановленням нор- мальної тривалості робочого часу, наданням щорічної відпустки, встановленням перерви між змінами тощо Право на відшкодування шкоди, заподіяної державними органами Право на житло (див. Робочий тиждень. Робочий час. Скорочений робочий час). ПРАВО НА ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПО- ДІЯНОЇ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ (ст. 56 Конституції), - закріплює принцип майнової відпові- дальності держави перед власними громадянами. Незаконні рішення, дія чи бездіяльність органів держав- ної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень утворюють підставу для відшкодування матеріальної чи моральної шкоди. Зокрема, компенсується моральна шкода., заподіяна внаслідок: поширення відомостей, що порочать честь і гідність і не відповідають дійсності; продажу товарів чи надання послуг неналежної якості; каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; незаконного перебування під слідством і судом. Треба враховувати, що в усіх випадках відшкодування можливе, якщо доведена вина того, хто заподіяв шкоду, але шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконних засуд- ження, притягнення до кримінальної відповідальності, взяття під варту, накладення адміністративного стяг- нення, відшкодовується у повному обсязі державою, незважаючи на вину службових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури чи суду. ПРАВО НА ВІЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ - одне з основних прав людини, дістає вияв у гарантованій державою можливості користуватися в суспільстві грома- дянською, політичною свободою виходячи з принципу загальної взаємодії членів суспільства. Особа не може бути вільною від суспільства, тому важливим є усвідом- лення співвідношення між інтересами особи та суспільст- ва. У ст. 23 Конституції, яка проголошує П. на в. р. о., йдеться також про обов'язки особи перед суспільством. ПРАВО НА ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ - означає, що рівень заробітної плати громадян України має забезпечувати людині гідне існування (ст. 48 Кон- ституції). На жаль, у наш перехідний період це право не реалізовано: зарплата переважної більшості населення таке існування не забезпечує. Держава встановила мінімальну заробітну плату. Згідно із Законом України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. мінімальна заробітна плата визначається у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості з розрахун- ку на працездатну особу. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється один раз на рік при затвердженні Державного бюджету. На 1998 рік він дорівнює 45 гривням. У 1993 р. в Україні прийнята Концепція соці- ального забезпечення населення, дія якої поширюється на громадян, що працюють за наймом, членів їх сімей та непрацездатних осіб. За цією Концепцією, залежно від темпів зростання споживчих цін, підвищуватиметься мінімальний розмір заробітної плати, пенсій, стипендій, а також розмір грошової допомоги громадянам з міні- мальними доходами. ПРАВО НА ЖИТЛО (ст. 47 Конституції) - полягає у тому, що кожний громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадяни України мають право на безплатне одержання житла в установленому порядку. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, можуть вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати житлове приміщення. Громадяни можуть приватизувати займане ними житло. Житлові права охороняються законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним. Житлові будинки, що перебувають у власності громадян, не можуть бути вилучені у них, крім випадків, передбачених законом. Наприклад, у разі конфіскації будинку за вироком суду у зв'язку з вчиненням злочину тощо. Право на життя Право на обізнаність щодо своїх прав та обов'язків ПРАВО НА ЖИТТЯ - перше з невід'ємних прав людини (ст. 27 Конституції). Ніхто не може бути свавіль- но позбавлений життя. Виходячи з цього у країнах, де не скасовано смертну кару, смертні вироки можуть виноситися лише за найтяжчі злочини. Такими злочина- ми за кримінальним законодавством України визнаються: убивство за обтяжуючих обставин, посягання на життя державного діяча, представника іноземної держави, диверсія, посягання на життя судді, працівника право- охоронного органу у зв'язку з виконанням ними службо- вих обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку або військово- службовця у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з охороною громадського порядку, дезертирство, вчинене у воєнний час, здача або залишення ворогові засобів ведення війни тощо. До смертні кари не можуть бути засуджені особи, які не досягли на момент вчинення злочину вісімнадцяти- річного віку, жінки, що були в стані вагітності під час вчинення злочину, винесення або виконання вироку. У зв'язку із проголошенням П. на ж. кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. ПРАВО НА ЗАХИСТ ДИТИНСТВА ВІД ЕКСПЛУА- ТАЦІЇ ТА НАСИЛЬСТВА (ст. 52 Конституції) - означає встановлення відповідальності за вчинення будь- якого насильства над дитиною та її експлуатацію. Кримінальний кодекс України містить ряд статей, що передбачають судову відповідальність: за умисне убив- ство матір'ю своєї новонародженої дитини і залишення без допомоги малолітнього, який знаходиться у небезпеч- ному для життя стані; за зловживання опікунськими правами та залишення підопічних дітей без догляду і допомоги; за зґвалтування неповнолітньої або малоліт- ньої; за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості; за розбещення неповнолітніх; за мужо- лозтво з неповнолітніми', за викрадення чужої дитини; 128 за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, проституцією, азартними іграми, а також використання неповнолітнього з метою паразитичного існування; за доведення неповнолітнього до стану сп'яніння. ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ ДО ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУ- ВАННЯ ТА ПОСАДОВИХ І СЛУЖБОВИХ ОСІБ ЦИХ ОРГАНІВ - полягає у необмеженій можливості кожного громадянина безпосередньо звертатися, направ- ляти індивідуальні та колективні письмові звернення до органів держави, установ, організацій, конкретних посадових осіб (ст. 40 Конституції). Звернення громадян мають розглядатися у строк до одного місяця з дня надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - негайно, у всякому разі, не довше 15 діб. ПРАВО НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА - див. Недоторканність житла. ПРАВО НА ОБІЗНАНІСТЬ ЩОДО СВОЇХ ПРАВ ТА ОБОВ'ЯЗКІВ (ст. 57 Конституції) - одне з провідних прав людини і громадянина. Воно зумовлене тим, що тільки обізнана із своїми правами та обов'язками особа може повною мірою бути правослухняною, суспільне активною людиною. Конституція України вперше закріпила важливий обов'язок держави забезпечити доведення законів та інших нормативно-правових актів до відома населення у встановленому законом порядку. Якщо закон або інший нормативно-правовий акт не буде доведений до населення, то він не вважаєть- ся введеним у дію, не є чинним і не породжує будь-яких юридичних наслідків. Офіційно закони України оприлюд- нюються у друкованих органах Верховної Ради - "Відомостях Верховної Ради України" та газеті "Голос України", газеті органів державної виконавчої влади 129 5 8-376 Право на освіту Право на повагу до гідності України "Урядовий кур'єр", а також у виданні Мініс- терства юстиції - "Офіційний вісник України". Важливу роль у підвищенні юридичної грамотності насе- лення відіграють газета "Юридичний вісник України", журнал "Право України", інші юридичні видання. ПРАВО НА ОСВІТУ (ст. 53 Конституції) - полягає у забезпеченні державою доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійно- технічної, вищої освіти у державних і комунальних навчальних закладах. Держава також поклала на себе обов'язок розвивати дошкільну, повну загальну середню, позашкільну і професійно-технічну, вищу і післядиплом- ну освіту та інші форми навчання. Студентам та учням надається право на отримання стипендій, забезпечення гуртожитками та інтернатами. Особливо обдарованим дітям держава ^дає підтримку і заохочення (стипендії, навчання та стажування у провідних вітчизняних і за- кордонних освітніх центрах тощо). Одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладах освіти, здійснюється закла- дами післядипломної освіти на договірних засадах з підприємствами і організаціями на підставі державних контрактів (замовлень). ПРАВО НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я, МЕДИЧНУ ДО- ПОМОГУ, МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ (ст. 49 Кон- ституції) - невід'ємне право кожної людини. Воно передбачає реалізацію широкого кола заходів згідно з основами законодавства України про охорону здоров'я, зокрема щодо підвищення життєвого рівня, включаючи якість їжі, одягу, житла тощо; забезпечення медичного догляду і безпечності для життя і здоров'я навколиш- нього середовища; безпечних і здорових умов праці; кваліфікованої медико-санітарної допомоги, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я, право- вий захист від будь-яких форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я; відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди та інші. Медичне страхування полягає у створен- ні спеціального грошового страхового фонду, з коштів якого відшкодовуються витрати на медичні послуги, утримання хворих у лікувально-профілактичних устано- вах тощо. Згідно із законом України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населен- ня" впроваджується контроль за дотриманням санітарно- гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, здійснюються заходи із санітарного нагляду. ПРАВО НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ (ст. 42 Конституції) - підтверджує правомірність зай- няття самостійною, ініціативною, на власний ризик діяльністю з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою одержання прибутку. Підпри- ємництво здійснюється на основі вільного вибору діяль- ності, залучення майна та коштів громадян і юридичних осіб, самостійного формування стратегії діяльності, вибору постачальників, визначення цін на продукцію, послуги тощо. Відповідно до Конституції та законодавства держава в особі державних органів реєструє підприєм- ців, забезпечує свободу конкуренції між ними, захищає від недобросовісної конкуренції та підприємництва. Держава також захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю, безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організа- цій споживачів. ПРАВО НА ПОВАГУ ДО ГІДНОСТІ (ст. 28 Конститу- ції) - означає, що умисне спричинення сильного болю, страждань, катувань, жорстокого або нелюдського повод- ження, покарання не можуть бути виправданими. В аспекті встановлення П. на п. до г. під поводженням, яке заборонено Конституцією, розуміються такі явища, як "дідовщина", використання праці новобранців офіцерсь- ким складом, доведення до самогубства тощо. За Консти- туцією над жодною людиною не можна здійснювати ме- дичні, наукові чи інші експерименти без її вільної згоди. Право на правову допомогу Право на самозахист ПРАВО НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ (ст. 59 Конститу- ції) - дістає вияв у наданні юридичних послуг - консультацій та роз'яснень, усних і письмових довідок; складенні заяв, скарг, видачі посвідчень і копій з різних документів, представництві у суді-, правовому забезпе- ченні підприємницької діяльності тощо. Наданням правової допомоги на професійному рівні займаються адвоката, діяльність яких регламентується законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. Ніхто не має права будь-яким чином впливати на особу при виборі нею захисника, форм і методів здійснення нею захисту своїх прав. (Див. Юридична допомога.) ПРАВО НА ПРАЦЮ (ст. 43 Конституції) - означає право особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. В Украї- ні держава гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Згідно з цим важливим положенням держава зобов'язується здійснювати про- грами професійно-технічного навчання, підготовки і пере- підготовки кадрів, а також захищати право на своєчасне отримання винагороди за працю. ПРАВО НА ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ (ст. 41 Конститу- ції) - одне з фундаментальних прав людини, що заперечувалось в Україні за радянські часи. Приватна власність існує поряд з державною та іншими формами власності. П. на п. в.-це сукупність відносин, за яких кожна людина може володіти, користуватися і розпоряд- жатися належним їй майном, матеріальними благами і результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Відносини власності регулюються ЦК, Законами: "Про власність" від 7 лютого 1991 р., "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р., "Про колективне сільсько- господарське підприємство" від 14 лютого 1992 р., "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 р. та ін. Найбільш поширеними способами набуття власності е купівля, отримання в дар, у спадок, придбання за прибутки, від підприємницької діяльності, іншими способами, що не заборонені законодавством. Об'єкти приватної власності можуть бути примусово відчужені лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього повного відшкодування їх вартості. ПРАВО НА ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ, МІТИНГІВ, ПОХОДІ&, ДЕМОНСТРАЦІЙ (ст. 39 Конституції) - полягає у конституційному закріпленні однієї з форм прямої демократії. Зазначені масові акції можна проводити з будь-яких питань політичного, соціального, культурного, виробничого характеру тощо. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах націо- нальної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я населення або прав і свобод інших людей. ПРАВО НА РІВНІСТЬ У ШЛЮБІ (ст. 51 Конституції) - означає, що ніхто не може бути примушений до укладення шлюбу. Рівність жінки і чоловіка у шлюбі - це рівність у кількості і змісті прав та обов'язків. Згідно із КЗпШС питання виховання дітей, вибір професії, місця проживання тощо вирішуються подружжям спіль- но. Чоловік і дружина зобов'язані спільно утримувати та виховувати дітей тощо. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухи- ленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них у судовому порядку. Діти зобо- в'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу. ПРАВО НА САМОЗАХИСТ (ст. 55 Конституції) - полягає у наданні кожній людині права захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань всіма не забороненими законом засобами, зокрема зверненнями до громадськості, засобів масової інфор- Право на свободу думки і слова Право на страйк мації. Згідно з Кримінальним кодексом (ст. 15) кожна особа має право на необхідну оборону від посягання незалежно від того, чи можливо було б уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (див. Необхідна оборона). ПРАВО НА СВОБОДУ ДУМКИ І СЛОВА (ст. 34 Кон- ституції) - одне з важливих конституційних прав, яке гарантує можливість вільного вираження своїх поглядів і переконань, а також можливість вільно збирати, зберіга- ти, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Громадяни України, політичні партії, рухи, громадські органі- зації мають вільний доступ до засобів масової інформації. Ніхто не може бути примушений до зміни чи висловлю- вання своїх поглядів і переконань. ПРАВО НА СВОБОДУ ОБ'ЄДНАННЯ У ПОЛІТИЧ- НІ ПАРТІЇ ТА ГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯ (ст. 36 Конституції) - полягає у вільному виборі при задоволенні своїх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпе- ки та громадського порядку, охорони здоров'я населен- ня або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадя- ни України. Вони мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціальних інтересів. Усі об'єднання громадян є рівними перед законом. ПРАВО НА СВОБОДУ ТА ОСОБИСТУ НЕДОТОР- КАННІСТЬ (ст. 29 Конституції) - одне з конститу- ційних прав, яке проголошено і закріплено у багатьох міжнародно-правових документах. У відповідності з цим правом нікого не можна заарештувати або тримати під 134 вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та у порядку, встановлених законом. Тримання під вартою може мати місце лише як міра кримінального покарання або як запобіжний захід на період досудового провадження, судового розгляду та набрання вироком законної сили. Кожна заарештована чи затримана особа має право знайомитися з мотивами свого арешту або затримання. Здійснюючи П. на с. та о. н., кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання, а про арешт або за- тримання має бути негайно повідомлено родичів заареш- тованого чи затриманого. ПРАВО НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ (ст. 46 Конститу- ції) - юридичне закріплення соціальних досягнень держави, що гарантує забезпечення людей у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках. П. на с. з. реалізується шляхом впровадження різних видів страхування (див. Обов'язкове страхування) та загального державного страхування за рахунок різнома- нітних внесків у соціальні фонди, бюджет і позабюд- жетні фонди. ПРАВО НА СТРАЙК - один з правових засобів вирішення трудового конфлікту. Воно належить тим, хто працює, і обмежується, якщо страйк створює загрозу життю і здоров'ю людей. Страйк також заборо- няється на підприємствах і в організаціях залізничного і міського громадського транспорту (включаючи метро), цивільної авіації, зв'язку, енергетики, оборонних галу- зей, у державних органах, на виробництві, що пов'язане із забезпеченням обороноздатності, правопорядку і безпеки країни, на безперервно діючих виробництвах. Страйк може проводитися тільки для захисту еконо- мічних і соціальних інтересів, ніхто не може бути Правонаступництво Правопорушення примушений до участі або до неучасті в ньому. Страйк може бути заборонено лише на підставі закону. ПРАВОНАСТУПНИЦТВО - перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. П. може бути універ- сальним або частковим. За універсального П. до право- наступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належа- ли раніше. Це має місце у разі спадкування, об'єднан- ня в одне кількох підприємств, установ, організацій. За часткового П. від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки. При П. держави вирішу- ється питання про перегляд міжнародних договорів, їх денонсацію, членство у міжнародних міжурядових орга- нізаціях, власність, фінансові ресурси і державні борги. У міжнародному праві питання П. держави розгляда- ються у Віденській конвенції про П. держав (1983 р.). ПРАВО НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ (ст. 55 Конституції) - реалізується шляхам оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Окрім того, Верховною Радою України створено інститут уповноваженого Верховної Ради України з прав льо- дини. У разі неефективності вітчизняного правосуддя кожен громадянин має право звернутися до відповід- них міжнародних судових установ та організацій, чле- ном або учасником яких є Україна, зокрема до Ради Європи, Європейської комісії з прав людини, Євро- пейського суду з прав людини. ПРАВО НА УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИ- МИ СПРАВАМИ - гарантована Конституцією України (ст. 38) можливість брати участь в управлінні своєю державою як безпосередньо, так і через вільно обраних представників, а також право на рівний доступ кожного до державної служби у своїй країні. Демокра- тизм, можливість реалізації цього права забезпечуються Законом України "Про всеукраїнський та місцевий референдуми" від 3 липня 1991 р., а також виборчим законодавством. ПРАВО НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТІЛЬКИ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОМ АБО ІНШИМ НОРМА- ТИВНО-ПРАВОВИМ АКТОМ (ст. 58 Конституції). Це право є складною юридичною конструкцією, що формулює принцип відповідальності особи за законодавство^, яке не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли відпо- відальність пом'якшується або скасовується. Зворотною силою закону в часі визнається поширення його чинності на період, коли закон ще не був прийнятий або ще не набрав чинності. Так, за загальним правилом, затверд- женим у Конституції України, не мають зворотної сили закон, що вперше встановлює юридичну відповідаль- ність за певну поведінку, і закон, який обтяжує відпо- відальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з раніше чинним законом. До законів, які мають зворотну силу, належать такі, що порівняно до попередніх: а) перед- бачають більш м'який вид покарання або іншого заходу впливу (наприклад, замість позбавлення волі - штраф)', 6) залишивши суворий вид покарання, встановлюють, поряд з ним, більш м'які санкції, в) знижують макси- мальну межу терміну покарання тощо. ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ - система державних та уповноважених державою громадських формувань, основною функцією яких є боротьба із злочинністю та іншими правопорушеннями. До П. о. належать проку- ратура, суди, інші органи Міністерства юстиції, органи Міністерства внутрішніх справ, служба без- пеки, адвокатура, нотаріат, податкова поліція, різні державні комісії та комітети, що здійснюють право- охоронну діяльність. ПРАВОПОРУШЕННЯ - антисуспільна дія, що завдає шкоди суспільству, суспільним відносинам або особі. П. є цивільні (заподіяння шкоди особі, майну), адміністра- тивні (дрібне хуліганство, порушення правил дорож- Правопорядок Прем'єр-міністр України нього руху), дисциплінарні (прогул, запізнення на ро- боту). Найбільш небезпечним видом П. є злочин. За вчинення П. законом передбачена відповідальність: цивільна, адміністративна, трудова, кримінальна. ПРАВОПОРЯДОК - режим упорядкованості, організо- ваності суспільних відносин, що існує в державі. П. забезпечений за умов дотримання законності, реалі- зації прав і обов'язків усіх суб'єктів правовідносин. ПРАВОСВІДОМІСТЬ - відображення на рівні су- спільної, масової або індивідуальної свідомості у вигляді понять, поглядів, уявлень, почуттів чинного (об'єктив- ного) або бажаного (суб'єктивного) юридичного права (див. Правові почуття). ПРАВОСУДДЯ '- самостійна галузь державної діяль- ності, яку здійснює суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. П. в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Вищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищим судовим органом спеці- алізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення над- звичайних та особливих судів не допускається (ст. 124, 125 Конституції). ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ - спри яння державних і громадських організацій особам, які не 138 досягли 18 років і потребують допомоги у виборі місця та виду роботи, у межах чинного законодавства. ПРАЦЕНАЙМАЧ - власник або уповноважений ним орган, наділений правом прийому на роботу і звільнення з роботи відповідно до законодавства. ПРЕЗИДЕНТ [президент - від лат. ргаезШепа (ргаеаі- сІепІІ5) - той, що сидить попередуі - виборний глава держави в більшості країнах з республіканською формою правління. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ - є главою держави і висту- пає від її імені. П. У. є гарантом державного суверені- тету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадя- нина (ст. 102 Конституції). Порядок виборів П. У., його повноваження та порядок відставки передбачені ст. 103-112 Конституції України. ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА - форма правління, за якої глава держави - президент керує урядом, який формує сам. Проте у ряді випадків для формування законного уряду потрібне наступне схвалення призначень верхньою палатою законодавчого органу (США, Арген- тина, Мексика, Росія). ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ (презумпція - лат. ргаезитрїіо, від ргаеаито - передбачаю, угадую) - правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, перед- баченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ (прем'єр-міністр франц. ргетіег - перший + франц. тіпіаїге, від лат. тіпізіег - слуга) - відповідальна державна особа, яка очолює Кабінет Міністрів (уряд). Повноваження П.-м. Преюдиціальність Примусові заходи виховного характеру визначаються Консіпитуцією України і законом "Про Кабінет Міністрів України". ПРЕЮДИЦІАЛЬНІСТЬ (від лат. ргае]ис1ісіит попереднє рішення суду) - правило, згідно з яким суд, що виніс рішення, а також адміністративні та судові орга- ни, після того як це рішення набуло чинності (законної сили), не мають права знову встановлювати факти або правовідносини, стосовно яких воно було винесено. П., поряд з іншими наслідками загальнообов'язковості судових рішень, забезпечує їх стабільність. В силу П. встановлені судом факти та правовідносини мають сприй- матися тим самим судом та іншими органами як безспірні до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у передбаченому законом порядку, доки факти та право- відносини не будуть визнані такими, що не відповідають дійсності. Судове рішення, яке набрало чинності, має преюдиціальне значення для всіх органів. ПРИБУТОК - частина валового (загального) доходу від усіх видів діяльності, що отримується за певний період як на території України, так і за її межами та підлягає об- кладенню податком. П. визначається шляхом зменшен- ня валового (загального) доходу на суму витрат і суму амортизаційних відрахувань. П. платників податку опо- датковується у розмірі ЗО відсотків. Питання оподатку- вання П. підприємств регулюється Законом "Про опо- даткування прибутку підприємств" від 22 червня 1997 р. ПРИВАТИЗАЦІЯ (від лат. ргіуа^из - особистий, несуспільний) - полягає у відчуженні майна, що пере- буває у державній власності, на користь приватних осіб або приватних підприємств з метою підвищення соціаль- но-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на перебудову економіки країни. П. здійснюється на основі платності відчуження державного майна, державного контролю за процесом П. П. підлягають: майно підприємств, об'єкти незавершеного будівництва, акції (паї, частки), що належать державі у майні госпо- дарських об'єднань. П. не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення: надра, водні ресурси, золо- тий і валютний фонди, майно Збройних Сил України, державні радіо- і телевізійні канали, об'єкти культури, мистецтва, пам'ятки архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо. Питання П. регулюються За- конами України: "Про приватизацію державного майна" від 19 лютого 1997 р., "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 15 травня 1996 р., "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р., "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р. ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ - форма власності, за якою засоби виробництва, продукти праці, інші предмети належать окремим приватним особам або групам осіб. ПРИВІД - у кримінальному процесі примусове достав- лення до слідчого або особи, яка проводить дізнання, прокурора або суду обвинуваченого, свідка, потер- пілого, підсудного, які ухиляються без поважних причин від добровільної явки за викликом у призначений строк. ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ - дії, спрямовані на набут- тя майна, що переходить за спадщиною особі, яка є спад- коємцем за законом або за заповітом (вступ у володіння майном, подача заяв до нотаріальної контори про прий- няття спадщини тощо). Такі дії мають бути вчинені про- тягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ (ст. І І КК) - застосовуються судом до осіб у віці до 18 років, які вчинили злочин або суспільне небезпечне діяння у віці, з якого настає кримінальна відповідаль- ність. П. з. в. х. можуть бути такими: публічне або в іншій формі вибачення перед потерпілим^ застере- ження; передача неповнолітнього під нагляд батьків Примусові заходи медичного характеру Прокуратура або осіб, які їх замінюють, або трудового колективу, за його згодою, а також окремих громадян, на їх про- хання; відшкодування неповнолітнім, який має майно або заробіток чи досяг 15-річного віку, заподіяних збитків^ направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років; призначення громадського вихователя. ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ (ст. ІЗ КК) - застосовуються судом до осіб, які вчини- ли суспільне небезпечне діяння в стані осудності, але захворіли до винесення вироку або під час відбування покарання на душевну хворобу, що позбавляє їх мож- ливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. П. з. м. х. здійснюються лікувальними закладами органів охорони здоров'я і полягаїоть у поміщенні особи до психіатричної лікерні із звичайним наглядом, або з посиленим нагля- дом, або з суворим наглядом. Суд обирає вид П. з. м. х. з урахуванням душевного захворювання особи, характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння. ПРИНЦИП ВЗАЄМНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕР- ЖАВИ І ГРОМАДЯНИНА (принцип - від лат. ргіпсіріит - начало, основа). Громадянин, що скоїв правопорушення, притягається державою до юридичної відповідальності. У цьому дістає вияв відповідальність громадянина перед державою. У правовій державі і сама держава несе відповідальність перед громадянином. Тобто правова держава гарантує права особи, захищає їх від будь-якого беззаконня та сваволі. Разом з тим здійс- нюється надійний захист державної влади від посягань на неї з боку громадянина. ПРИНЦИП ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРО- МАДЯН. НЕПОРУШНІСТЬ ПРАВ І СВОБОД ГРО- МАДЯН - основа правопорядку, одна з ознак право- вої держави. Це досягається за наявності досконалої системи законодавства, високої правової культури посадових осіб і громадян, соціальної активності людей. У правовій державі єдиний господар - закон. Давньо- грецький філософ Платон вважав приреченою на близьку загибель ту державу, де закон не має сили і знаходиться під чиєюсь владою. За Аристотелем, там, де відсутня влада закону, нема місця і для будь-якої форми державного устрою. Отже, ідея правової держави прийшла до нас із глибини століть. ПРИНЦИП ПОВ'ЯЗАНОСТІ ДЕРЖАВИ ПРАВОМ. Закони приймаються державою, але держава не вправі вважати їх своєю "власністю". Адже в законі сконцент- рована воля народу України, його мудрість, прагнення, стратегічні цілі. Закон є обов'язковим для держави і всіх 'посадових осіб. Жодний державний орган, посадова осо- ба, громадська організація, будь-яка людина не звіль- нюються від обов'язку підкорятись закону і діяти в його межах. Вищезазначені принципи відображені в Консти- туції України і впроваджуються у законах та інших нормативно-правових актах. ПРОГУЛ - відсутність на роботі без поважних причин понад три години протягом робочого дня. ПРОКУРАТУРА [прокуратура - франц. ргосигеиг, від лат. ргосиго (ргосигаге) - піклуюсь, керую} - єдина централізована система правоохоронних органів на яку покладаються такі обов'язки: 1) підтримання державного обвинувачення у суді; 2) представництво інтересів гро- мадянина або держави в суді у випадках, визначених законом^ 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також рри застосуванні інших заходів примусового ха- рактеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 121 Конституції). Організація і порядок діяльності органів П. визначаються Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. Прокурор Публічне право ПРОКУРОР ( франц. ргосигеиг, від лат. ргосиго - піклу- юсь, керую) - посадова особа органів прокуратура, яка у межах своєї компетенції здійснює нагляд за точним застосуванням законів усіма відомствами, організаціями, установами, підприємствами, незалежно від форм влас- ності, посадовими особами та громадянами. П. висту- пає також представником державного обвинувачення у судовому розгляді. Строк повноважень П. - п'ять років. ПРОПОРЦІЙНА ВИБОРЧА СИСТЕМА - виборча система, за якої голосування здійснюється за партійними списками і кожна партія отримує в парламенті кількість місць, що пропорційна кількості поданих за неї голосів. "ПРОСИТЕЛЬНІ СТАТТІ" ("БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ", "СТАТТІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО", "СТАТТІ ВІЙСЬ- КА ЗАПОРОЗЬКОГО") - акт щодо автономного політичного й правового становища України у складі Російської держави. Умови акта, що були оформлені у вигляді прохань - чолобитних до царя, були схвалені царем і боярами. Одночасно із затвердженням "Березне- вих статей" російський цар 27 березня 1654 р. видав українським послам грамоти про прийняття України до складу Російської держави з підтвердженням вимог української^сторони. При обранні нових гетьманів умови акта підтверджувалися і доповнювалися (Переяславські статті 1659 р., Московські статті 1665 р., Глухівські статті 1669 р., Коломацькі статті 1687 р., Решетилівські статті 1709 р. та інші). ПРОТИПРАВНІСТЬ - властивість діяння (дії або без- діяльності), яка полягає у формальному порушенні ним конкретної юридичної норми або декількох норм. ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ - добровільні самоврядні гро- мадські організації, що об'єднують громадян, пов'я- заних спільними інтересами, за родом їхньої діяльності для захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів членів цієї організації. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ - встановлені законом засоби додержання і охорони прав і законних інтересів осіб, до яких застосовуються ті або інші процесуальні норми або які перебувають у сфері застосування їх. Зокрема, П. г. є право на захист, безоплатну юридичну допомогу, гласність і відкритість судового розгляду, право на оскарження тощо. ПРЯМА ДЕМОКРАТІЯ - здійснення влади через без- посереднє волевиявлення народу, певної соціальної групи. Формою П. д. є, наприклад, прямі вибори. Вони є найбільш демократичним способом волевиявлення виборців. На відміну від непрямих і багатоступінчастих виборів, результат при прямих виборах залежить від кількості поданих голосів. В Україні визнаються тільки прямі вибори. ПСЕВДОНІМ (від грецьк. раеигіоз - брехня + опута - ім'я) - умовне ім'я, під яким автор твору літе- ратури, науки чи мистецтва нарівні із своїм справжнім ім'ям або без зазначення імені (анонімно) має право обнародувати, відтворювати й розповсюджувати свій твір. Право на П. визначено авторським правом як особисте (немайнове) право автора. ПУБЛІЧНЕ ПРАВО (публічний - від лат. риЬІісиз суспільний, народний) - сукупність галузей права, що регулюють відносини, які забезпечують загальнодержавні інтереси домінуючої частини суспільства. На відміну від інших галузей права, що захищають приватні інтереси, у П. п. однією із сторін є орган держави. До галузей П. п. відносять конституційне право, адміністративне, фінан- сове, податкове, кримінальне право та інші. Рабство Реєстрація підприємства РАБСТВО - стан повної залежності однієї людини від іншої, за якого ця людина (раб) є власністю свого госпо- даря - рабовласника; останній може продати, купити і навіть вбити раба. За правовим статусом раб є не суб'єктом права, а його об'єктом. Міжнародними правовими актами рабство ска- совано і розглядається як тяжкий злочин проти людства. РАДА БЕЗПЕКИ ООН - один з головних органів ООН. Згідно з Статутом цієї організації на Р.^ Б. покладена головна відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Тільки за її рекомендацією Генеральна Асамблея приймає до ООН нових членів і може поз- бавляти, за певвих обставин, членства. За рекоменда- цією Р. Б. призначається Генеральний секретар ООН. Кожна держава - член Р. Б. має один голос. Р. Б. складається з 5 постійних І 10 непостійних членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на 2 роки. РАСИЗМ - (від італ. гагга - порода) - антинаукова соціальна доктрина і людиноненависницька практика, спрямована на поневолення і знищення "расово непов- ноцінних" народів. Ідеї панування "вищої раси" втілюва- лися у життя гітлерівським фашизмом. Р. виник на початку колоніальної експансії у XVI - XVII ст., був її теоретичним обгрунтуванням. РАТИФІКАЦІЯ (лат. гаШіса^іо, від гаіиа - затверд- жений + Іасіо - роблю) - остаточне затвердження міжнародного договору вищим органом держави. Авторитетно закріплює остаточну згоду держави на обо- в'язковість для неї положень, зафіксованих у міжнарод- ному договорі. Супроводжується обміном ратифікацій- ними грамотами між державами. Акт Р. означає, що норми міжнародного договору стають складовою части- ною національного законодавства. РЕАБІЛІТАЦІЯ (лат. геЬаЬіІИаііо, від ге - знову ЬаЬіІііаз (ЬаЬіІііаІіз) - придатність, спроможність] - відновлення у правах осіб, притягнутих до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Іноді Р. стосу- ється цілих народів, значних верств населення. Україна проводить велику роботу з повного відновлення в усіх правах реабілітованих кримських татар, німців, греків, представників інших народів, безпідставно репресованих за тоталітарного режиму. Органами суду та право- охоронними органами реабілітовано багато людей, які зазнали політичних репресій. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА (реалізація - від лат. геаііз суттєвий, дійсний, речовий) - втілення права у прак- тичних діях (діяннях) державних органів, посадових осіб і громадян. Форми реалізації правових норм: дотримання (дії у відповідності з вимогами права або відмова від порушення права), виконання (активне виконання обов'язків, передбачених у нормах права, здійснення позитивних дій), використання (присто- сування учасників правовідносин до вимог, приписів права, втілення його регулюючої функції), застосування (див. Застосування правових норм). РЕГІОНАЛЬНЕ САМОВРЯДУВАННЯ (регіональне від лат. ге^іопаііа - обласний) - система організації населення в межах областей та районів для здійснення певних функцій самостійного управління територіями (нормотворчість. господарська діяльність, координація дій з центральними органами, вирішення екологічних проб- лем, освіта, медицина, місцеві податки та збори тощо) в межах, визначених загальнодержавним законодавством, Конституцією України, Законом України "Про місце- ве самоврядування" та іншим законодавством. РЕЄСТРАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА (реєстрація - від лат. ге^езіа - списки, перелік) - одна з процедур утворення підприємства, внаслідок якої останнє набуває Реєстрація шлюбу Реституція права юридичної особи. Р. п. здійснюється у виконкомах міських, районних у місті рад народних депутатів за місцем знаходження підприємства. Для Р. п. подаються рішення власника або уповноваженого ним органу про створення підприємства (якщо власників більше, ніж двоє, таким рішенням є установчий договір), статут, реєстраційна картка, документ, який підтверджує спла- ту збору. За відповідність установчих документів чинно- му законодавству відповідають засновники. Перереєстра- ція підприємств здійснюється у разі зміни назви, форми власності, організаційної форми. Порядок Р. п. регулю- ється Положенням "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 29 квітня 1994 р. РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ - здійснюється лише у держав- них органах запису актів громадянського стану в урочис- тій обстановці за згодою на це осіб, які реєструють шлюб. Тільки шлюб, укладений в органах РАГСу, пород- жує права і обов'язки подружжя. Р. ш. має на меті охоро- ну й забезпечення не лише особистих і майнових прав та інтересів подружжя і дітей, а й інтересів держави та суспільства. Для Р. ш. необхідна взаємна згода сторін, досягнення шлюбного віку, відсутність перешкод до укладення шлюбу (дієздатність, відсутність іншого шлюбу, родинних стосунків певних ліній), а також взаємна обізнаність осіб, які одружуються, про стан, здоров'я один одного. Шлюбний вік для чоловіків - 18 років, для жінок - 17 років. За виняткових обставин ці строки можуть бути змінені органом місцевої влади. Р. ш. відбувається по закінченні місячного строку після подачі заяви. В окремих випадках з поважних причин цей строк може бути скорочений органом РАГСу. Р. ш. регулюється Кодексом законів про брак і сім'ю. РЕКЕТ (англ. гас^еі, від гас^ - мучити, катувати) злочинна діяльність, пов'язана з вимаганням майна чи прав на майно за допомогою насильства. Р. є видом бандитизму. Іноді Р. пов'язаний з шантажем, розго- лошенням відомостей, що ганьблять людину. РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - (релігія - від лат. ге1ізіо - побожність) - місцеві добровільні об'єднання віруючих громадян для спільного задоволення своїх релігійних потреб, зареєстровані згідно з нормами чинного законо- давства за наявності не менш 20 віруючих. РЕНТА (нім. Кепїе, франц. гепіе від лат. гесІіНа - по- вернута, віддана назад) - будь-який доход, регулярно одержуваний від нерухомого майна, землі, облігацій, що не потребує від його одержувачів підприємницької діяльності. РЕЙТИНГ - короткострокова (від декількох годин до одного року) оренда машин і обладнання без права їх наступного придбання орендатором. РЕСПУБЛІКА - (лат. геариЬііса, від гез - справа риЬІісиз -^суспільний, всенародний) - форма (вид) державного правління, за якої державні колегіальні ор- гани законодавчої влади обираються на певний строк усім населенням держави або його частиною. РЕСТИТУЦІЯ (лат. гезШиПо - відновлення) поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах. Інститут Р. застосовується у цивільному праві щодо недійсних угод. Автори альтернативного проекту Кримінального кодексу України ("київський" проект, на відміну від "харківського" проекту) запропонували ввести інститут Р. до кримінального законодавства. За задумом авторів проекту; Р. має призначатися нарівні з основним пока- Референдум всеукраїнський Робочий тиждень ранням за вчинений злочин, яким потерпілому заподія- но матеріальної шкоди. У міжнародному праві Р. є повернення за мирним договором майна, неправомірно вилученого під час війни однією державою з території іншої держави. РЕФЕРЕНДУМ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ (референдум - від лат. геіегепгіит - те, що має бути повідомленим) - загальнонародне голосування громадян України щодо законопроектів, чинних законів та інших питань дер- жавного значення. Р. в., поряд з вільними виборами, є вищим безпосереднім виявом влади народу. Порядок проведення Р. в. визначається відповідно до Консти- туції України та чинного законодавства України. РЕЦИДИВІСТ (від рецидив - лат. гесісііуиа - те, що повертається) - особа, яка була засуджена за вчине- ний злочин і знову вчинила один або кілька злочинів до зняття чи погашення судимості за попередній злочин. За умов, визначених кримінальним законодавством (ст. 26 КК), особа за вироком суду може бути визнана особливо небезпечним Р. РИМСЬКЕ ПРАВО - унікальне правове явище в історії людства. Р. п. врегульовувало різноманітні відносини та життєві ситуації. В ньому були ретельно розроблені засоби захисту влади, права власності, інтересів учасників господарського обігу. Р. п. охоплювало й римську юриспруденцію - самостійну науку про право, а також правову освіту. Історія Р. п. поділяється на такі періоди: стародавній (VI - середина III ст. до н. е.) - характеризується релігійністю та замкненістю основних правових інсти- туцій; класичний (середина 1 ст. до н. е.- кінець III ст. н. е.) - період становлення світської (не релігійної) юридичної системи; посткласичний (IV - VI ст.) - вищий рівень систематизації Р. п., його пристосування до феодальних відносин. 150 Серед витоків Р. п. - перші писані римські закони- закони XII таблиць, які стали основою як публічного ()и5 риЬНсит), так і приватного права (145 ргіуаіит). У процесі законодавчих реформ вони були скасовані і запроваджено Звід законів Юстиніана (Согриа Іигіа сіуіііа). Останній також був поділений на 12 книг. Так, у книзі 1 розглядалися питання церковного права, книги 2 - 8 присвячені питанням приватного права, книги 9-12- регулюванню відносин публічного права (управління, відповідальність, злочини тощо). Р. п. мало значний вплив на правовідносини, що виникали у подальшому, наприклад, на розвиток серед- ньовічного права Західної Європи; зокрема, чимало положень магдебурзького права походять з Р. п. РІВНОПРАВНІСТЬ - конституційний принцип, за яким усі однойменні суб'єкти права, насамперед громадяни, мають рівні юридичні права незважаючи на вік, стать, расову приналежність, національність, політичні та релігійні переконання, соціальний, майновий стан і т. ін. Р. має дві форми рівності. По-перше, всі є рівними перед законом, а по-друге, закон є єдиним для всіх громадян. У Конституції України (ст. 21) проголошується, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах, а у ст. 24 підкреслюється, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ - норма тривалості робочого часу у календарному тижні, встановлена законодавством України. Зокрема, в Кодексі законів про працю України проголошено, що для працівників установлюється п'яти- денний Р. т. з двома вихідними днями, а на підприємствах, де за характером виробництва запровадження п'яти- денного Р. т. є недоцільним, - з одним вихідним днем; Р. т. працівників не може перевищувати 40 годин на тиж- день. Для деяких категорій працівників встановлена ско- рочена тривалість Р. т. (див. Скорочений робочий час). Робочий час Санкція прокурора (суду) РОБОЧИЙ ЧАС - термін, протягом якого працівники відповідно до правил внутрішнього розпорядку зобов'я- зані виконувати трудові обов'язки, передбачені трудо- вим договором. РОЗБІЙ - злочин, що визначається у кримінальному праві як напад з метою заволодіння державним чи ко- лективним майном або індивідуальним майном грома- дян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 86 і 142 КК). РОЗКРАДАННЯ - злочин, що визначається у кримі- нальному праві як умисне протиправне безоплатне звернення певним способом державного чи громадсь- кого майна на власні потреби чи потреби іншої особи з корисливих мотивів (ст. 81-84, 86, 86' КК) РОЗШУК - діяльність органів слідства чи дізнання, адміністрації місць позбавлення волі, інших компетент- них органів, спрямована на пошук обвинувачених, які ухиляються від слідства і суду, втекли з місця позбав- лення волі або з-під варти, ухиляються від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, та встановлення осіб, які безвісно зникли. "РУСЬКА ПРАВДА" - збірник норм давньоруського права XI - XII століть. Важливе джерело вивчення правової системи Київської Русі. На сьогодні знайдено понад сто списків "Р. П.". їх поділяють на три основні редакції: Коротку, Розширену і Скорочену. Кожна з ре- дакцій створена у різний час і відбиває різні етапи роз- витку феодалізму на українських землях. За одними джерелами, "Р. П." написана у 1016 році, за іншими - у 1036 році. Автором вважається Ярослав Мудрий. Про- довженням "Р. П." є "Правда Ярославичів" (1072), якою завершено правове оформлення феодальних відносин. У 1947 р. закінчено повне академічне видання "Р. П." з науковим коментарем. САМОВРЯДУВАННЯ - полягає у самодостатньому розвитку, внутрішній самоорганізації певної системи (трудового колективу, громадської організації, регіо- нальної влади тощо). За С. переважна більшість питань розвитку (адміністративних, господарських, фінансових тощо, крім військових та питань зовнішних стосунків) вирішуються без втручання центральних органів влади. В юридичному значенні С. класифікується як місцеве, національне, професійне та громадське. САМОСУД - позасудова розправа, яку здійснюють зде- більшого натовп, група осіб чи окрема особа. Є суспільне небезпечним діянням, що тягне за собою покарання кон- кретних учасників залежно від характеру вчинених ними протиправних дій (тілесні ушкодження, хуліганство, пограбування тощо). САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА (санація - від лат. аапаііо - оздоровлення, лікування) - система фінансово- економічних або організаційно-правових заходів (надання ссуд, субсидій, випуск нових акцій, одержання банків- ських кредитів тощо), які здійснюються для покращання фінансового стану підприємства, банків з метою запо- бігання їх банкрутству або підвищення конкуренто- спроможності, особливо за умов економічної кризи. САНКЦІЯ (від лат. йапсїіо - непорушна постанова) складова частина норми права, яка в разі невиконання норми визначає заходи державного впливу, головним чином - у формі примусу. САНКЦІЯ ПРОКУРОРА (СУДУ) - встановлений законом порядок обов'язкового затвердження проку- рором (судом) постанов про вжиття заходів примусово- го характеру у випадках, визначенх законодавством. С. п. (с.) необхідна для здійснення запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при проведенні обшуку тощо. Сервітцп СВІДОК - особа, про яку є дані, що їй відомі фактичні обставини, що стосуються справи про адміністративне правопорушення, цивільної чи кримінальної. С. зобов'я- заний з'явитися за викликом до суду у цивільній справі, до органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду в кримінальній справі або до органу (службової особи), у провадженні якого знаходиться справа, в зазначені ними місце й час і дати правдиві показання про відомі йому обставини, які підлягають встановленню у даній справі. Не можуть бути допитані як С.: особи, які через свої фізичні або психічні вади не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання; захисник підозрюваного, обвинувачено- го, підсудного - про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника; представ- ник потерпілого лцивільного позивача, цивільного від- повідача у кримінальній справі або представник сторони чи третьої особи у цивільній справі - про обставини, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням ним обов'язків представника. СВОБОДА - в юридичному значенні (на відміну від її розуміння у філософії, політиці, підприємництві тощо) ототожнюється з можливістю (дозволом) робити все те, що не заборонено законом (дозвільний принцип, прита- манний демократичній правовій державі). За заборон- ним принципом, С. - це можливість (дозвіл) робити лише те, що законом дозволено. Гарантом С. в Україні є конституційні права і свободи людини і громадянина, які згідно з Консти- туцією України підлягають захисту у судовому порядку. Саме конституційний захист прав і свобод має найвищий гуманітарний зміст, оскільки конституція - це норма- тивно-правовий акт найвищої юридичної сили. СВОБОДА ЛІТЕРАТУРНОЇ, ХУДОЖНЬОЇ, НАУКО- ВОЇ І ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ (ст. 54 Конституції) - одне з фундаментальних прав людини і громадянина, згідно з яким ніхто не може використовувати або поши- рювати без згоди автора його твори, інші результати його праці. Держава гарантує захист матеріальних і моральних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. СВОБОДА ПЕРЕСУВАННЯ І ВІЛЬНОГО ВИБОРУ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ (ст. 33 Конституції) - конституційне право громадян України, яке гарантує таку свободу, крім обмежень, що встановлюються зако- ном в інтересах охорони здоров'я, для боротьби з епіде- міями і стихійним лихом, запобігання злочинам. Кожен громадянин України має право вільно покинути терито- рію України та безперешкодно повернутись в Україну. Ці права можуть бути обмежені тільки на підставі закону. СВОБОДА СОВІСТІ - одна з демократичних свобод, встановлена і гарантована Конституцією України (ст. 35). Кожен має право сповідувати будь-яку релігію як одноособове, так і разом з іншими, або не спо- відувати ніякої, відправляти релігійні культи і ритуальні обряди, здійснювати релігійну діяльність, відкрито вира- жати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО одна з форм ведення сільського господарства, яке спря- моване на виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробку і реалізацію. Діяльність С.(ф). г. регулюється Законом України "Про селянське (фер- мерське) господарство", прийнятим 22 червня 1993 р. СЕРВІТУТ [від лат. аегуііиз (зегуНиїіз) - підпорядко- ваність, повинністьі - обмежене речове право, яке забезпечує невласнику нерухомості, речі можливість користуватися цією чужою нерухомістю, річчю з певни- ми обмеженнями, встановленими законом або догово- ром. С. відомий ще з римського права. Наприклад, С. Сертифікат Слідчий полягав у обов'язку надавати за допомогою своєю речі, нерухомості послугу іншим особам. Частіше С. має місце у відносинах сусідства, коли нормальне ведення госпо- дарства обумовлює необхідність взаємних уступок і обмежень. Так, власник земельної ділянки вимушений у деяких випадках дозволяти пересування через його тери- торію сусідської худоби, здійснення перевезень тощо. СЕРТИФІКАТ (від лат. сегіиз - вірний + їасіо - роблю) - посвідчення, письмове свідоцтво; документ, що посвідчує асортимент, кількість і якість товару. С. ощадний - вид цінного папера, письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів. С. страховий - документ, що посвідчує укладення договору стра- хування і містить його умови. С. є документ, що заміняє страховий поліс. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА (система - від грецьк. 5І5^ета - утворення, складення) - сукупність упоряд- кованих певним чином нормативно-правових актів держави. СИСТЕМА ПРАВА - система усіх чинних юридичних норм певної держави. Структура С. п. дістає вияв у єдності всіх юридичних норм та їх розподілі за галузями та інститутами права. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА - засіб реформування, впорядкування законодавства, зведен- ня його до певної внутрішньо узгодженої системи. Шля- хом систематизації усуваються недоліки, анахронізми, повторення, застарілі норми тощо. Головними видами С. з. є інкорпорація та кодифікація. СІМЕЙНЕ ПРАВО - галузь права, норми якої регу- люють особисті та майнові відносини, що випливають із шлюбу та належності до сім'ї. СКАРГА - звернення в усній чи письмовій формі до офіційного органу чи посадової особи громадян з при- 156 воду порушень їхніх прав або інтересів, що охороняють- ся законом. СКЛАД ЗЛОЧИНУ - в кримінальному праві це юридична конструкція, яка об'єднує юридичні факти, ознаки поведінки, що визнається злочинною. За допо- могою С. з. здійснюється правильна кваліфікація зло- чину, відмежування його від подібних (злочинних або незлочинних) діянь; визначаються підстави відпові- дальності, тяжкість посягання тощо. СКОРОЧЕНИЙ РОБОЧИЙ ЧАС - встановлена законом зменшена норма робочого часу без зменшен- ня заробітної плати з метою охорони праці окремих категорій працівників. Згідно із статтею 51 КЗпП С. р. ч. встановлено: для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул), - 24 години на тиждень; для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від нав- чання час, Р. ч. зменшується удвічі відносно вказаного вище відповідно для осіб певного віку. Р. ч. для праців- ників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці,- не більше 36 годин на тиждень. Законодав- ством встановлюється С. р. ч. для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших). СЛІДЧИЙ - посадова особа органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, яка призначена у встановленому законом порядку і наділена функцією провадження попереднього слідства. Всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій С. приймає згідно із ст. 114 КПК самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання санкції від прокурора. С. несе повну відповідальність за законне і своєчасне проведення слідчих дій. КК передбачена відповідальність С. за притягнення ним завідомо невин- ного до кримінальної відповідальності, а також за примушення давати показання. Кримінальним законо- Слідчі дії Спадкове право давством встановлена підвищена відповідальність за посягання на життя С. у зв'язку із виконанням ним службових обов'язків. СЛІДЧІ ДІЇ -процесуальні дії, пов'язані з виявленням, фіксацією та перевіркою доказів у кримінальній справі. Закон передбачає проведення таких С. д.: допит свідка, потерпілого', очна ставка, ексгумація трупа; обсліду- вання; пред'явлення для впізнання; призначення екс- пертизи; прослуховування і запис телефонних та інших переговорів, якщо іншим способом одержати необхідну інформацію неможливо. "СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ" - видатна пам'ятка суспільної думки XI ст., в якій розглядалися проблеми релігійного і світського життя, проголошу- валася необхідність боротьби за єдність і незалежність Київської держави та самостійність православної церк- ви. Виголошене 1050 року митрополитом Ілларіоном з нагоди освячення Софійського собору. СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (СБУ) - правоохо- ронний орган держави спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. СБУ підпоряд- кована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України. Завданнями СБУ є захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іно- земних спецслужб та інших посягань (з боку організацій, груп і осіб), а також попередження, виявлення, припинен- ня та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупціїї та організованої злочинності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, що створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Діяльність СБУ регламентується Законом України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р. та іншими нормативно-правовими актами. 158 СЛУЖБОВА ОСОБА - службовець, що не має повноважень посадової особи. СОЦІАЛЬНА НЕОДНОРІДНІСТЬ (соціальна - від лат. 5осіа1і5 - товариський, громадський) - наявність певного розшарування у суспільстві (етнічно-національ- ного, класового, професійного тощо), за яким різні його частини мають неоднакове взаємне становище, зокрема щодо наявності у своєму розпорядженні державної вла- ди, можливості прийняття економічних або фінансових рішень у своїх інтересах тощо. СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ - встановлена дер- жавою система матеріального забезпечення трудящих у старості, в разі тимчасової непрацездатності, інвалід- ності, втрати годувальника та в інших випадках, перед- бачених законом. СОЦІАЛЬНІ НОРМИ - зумовлені об'єктивними зако- номірностями правила взаємодії, поведінки (або діяль- ності), які встановлюють загальні вимоги, виражають волю певної частини або всього суспільства і забезпе- чуються різноманітними засобами соціального впливу. С. н. класифікуються за джерелом і способом утворення - моральні, юридичні (правові), корпоративні (норми громадських об'єднань). За сферою суспільних відносин, що ними регулюються, С. н. поділяються на економічні, політичні, сімейні та ін. СПАДКОВЕ ПРАВО - важливий інститут цивільного права, сукупність правових норм, що встановлюють порядок переходу прав і обов'язків померлого за правом спадкування. За С. п. визначаються підстави (за зако- ном або заповітом) спадкування, час і місце відкриття спадщини, коло осіб, які можуть бути спадкоємцями. Спадкові відносини, що виникають за переходу прав і обов'язків від померлого до спадкоємця, передбачають такі регламентації, як право на обов'язкову частку, спадкову трансмісію (тобто спадкування права спадку- вання), порядок і умови прийняття спадщини. Спадкування Структура норми права СПАДКУВАННЯ - перехід прав і обв'язків померлого (спадкодавця) до його спадкоємців. Цивільне законо- давство розрізняє С. за законом (коли спадкодавець не склав заповіту або спадкоємець за заповітом відмови- вся від спадщини чи не прийняв її, або останній усу- нутий від заповіту як негідний за законом, або коли заповіт недійсний, або коли спадкоємець за заповітом помер раніше від спадкодавця) та С. за заповітом (коли внаслідок заповіту до однієї або кількох осіб переходить все маДно чи частина майна спадкодавця). СПІВУЧАСТЬ - умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину. Поряд з виконавцем, співучас- никами вважаються: організатор, підмовник, пособник злочинного діяння. Ступінь і характер участі кожного з співучасників у вчиненні злочину враховуються судом. при призначенні покарання. СПІЛЬНИЙ ЗЛОЧИННИЙ РЕЗУЛЬТАТ - злочинні наслідки спільної діяльності всіх співучасників злочину. Про С. з. р. можна стверджувати лише за таких умов: співучасники злочинної діяльності взаємно поінфор- мовані про кожного або когось з них; співучасники усвідомлюють, що своїми діями скоюють злочин або сприяють його скоєнню; співучасники бажають або свідомо допускають настання С. з. р. СТАН АЛКОГОЛЬНОГО СП'ЯНІННЯ - психічний стан, викликаний вживанням алкогольних напоїв. При- зводить до повної або часткової втрати здатності люди- ни усвідомлювати свої дії і керувати ними. СТАТУС ДЕПУТАТА (статус від лат. аїаіиа - стано- вище) - визначене законодавством правове становище обраних народом депутатів представницьких органів. Зберігається на повний строк дії депутатського мандата. Загальними юридичними рисами С. д. є несумісність з державною службою, депутатська недоторканність, право запиту до органів державної влади, право зако- нодавчої ініціативи та інші. СТАТУТНИЙ ФОНД (фонд - від лат. Гипгіиз - основа) - оцінені у грошових одиницях майнові та інші вклади учасників і засновників (засновника) господар- ських товариств, господарчих об'єднань, приватних підприємств. Порядок оцінки вкладів передбачений в установчих документах юридичної особи. Розмір С. ф. визначають самі засновники (учасники). Для деяких юридичних осіб законодавством України встановлений лише мінімальний розмір С. ф. СТАТУТ ШКОЛИ (статут - лат. 5іаШит, від аіаіио - встановлюю, вирішую) - нормативний акт, на основі якого школа здійснює свою діяльність. С. ш. закріплює тип школи, визначає порядок її відкриття й закриття, строки навчання, кількість обов'язкових навчальних годин на тиждень, порядок оцінки знань і поведінки учнів тощо. С. ш. визначає права і обов'язки учнів. СТРАХОВИЙ ПОЛІС (свідоцтво, сертифікат) (поліс - франц. роіісе, від італ. роіігга - розписка, квитанція) - документ, який посвідчує факт укладення договору страхування. СТРАХУВАННЯ - сукупність заходів по створенню особливого грошового страхового фонду за рахунок внесків його учасників. З коштів фонду спеціалізована страхова організація здійснює відшкодування мате- ріальних засобів, а також виплату інших грошових сум, спрямованих на відшкодування збитків, заподіяних у результаті стихійного лиха, нещасного випадку або інших обставин. СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА (структура - лат. зїгисіига - побудова, розміщення, від аігио - будую, зводжу) - внутрішня будова норми, її складові частини. Стягнення Судебники С. н. п. складають три елементи: гіпотеза, диспозиція, санкція. СТЯГНЕННЯ - примусовий захід, який є мірою відпо- відальності, що застосовується, як правило, за вчинення правопорушення з метою покарання і виховання особи, яка його вчинила, а також з метою загального поперед- ження правопорушень. СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ (суб'єкт - від лат. аи^ес^т підкладене) - фізична особа, яка на момент вчинення нею злочину досягла встановленого законом віку - 16 років, а при вчиненні деяких злочинів - 14 років і була осудною. СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАВО - закріплена законом та іншими юридичними нормами можливість певної пове- дінки особи, спрямованої на здійснення прав людини. С. п. реалізується у правовідносинах. Прикладом С. п. є громадянські права і свободи осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність. У випадку порушення С. п. воно захищається у примусовому порядку в суді або іншому уповноваженому державному органі. СУБ'ЄКТИВНИЙ ЮРИДИЧНИЙ ОБОВ'ЯЗОК закріплена в юридичній нормі або в угоді необхідність певної поведінки особи, спрямованої на здійснення відповідної соціальної зобов'язаності. Зокрема, законо- давством встановлюється обов'язок батьків виховувати дітей, обов'язок дітей утримувати батьків, аліментні обов'язки подружжя тощо. СУБ'ЄКТ ПРАВА - фізична або юридична особа, по- ведінка якої регулюється нормами права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності. С. п. необхідний елемент правовідносин. СУВЕРЕНІТЕТ (від франц. аоиуегаіпеіе - верховна влада) - незалежність держави, що полягає в її праві самостійно вирішувати всі внутрішні й зовнішні полі- тичні проблеми без втручання інших держав, органі- зацій, осіб. С. - одна з головних ознак державності. СУД - орган держави, до компетенції якого входить здійснення правосуддя у вигляді розгляду адміністра- тивних, кримінальних і цивільних справ та прийняття по цих справах законних рішень. Рішення по розгляну- тих справах мають силу закону. В Україні згідно з Конституцією існують Конституційний Суд та суди загальної юрисдикції. (Див. Судова система.) СУДДЯ - посадова особа (голова, заступник голови і суддя, відповідно: Верховного Суду України, Верховно- го Суду Республіки Крим, Київського і Севастопольсь- кого міських, міжобласного, районного (міського), міжрайонного (окружного), військового судів, народний засідатель), обрана у встановленому законодавством порядку до складу судового органу. С. підпорядкову- ється тільки закону, є незалежною посадовою особою, недоторканність якої гарантується законом. С. не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку. Держава забезпечує особисту безпеку С. та їхніх сімей. С. забороняється членство у політичних партіях і профспілках. Посаду С. може зайняти лише грома- дянин України віком не молодше двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у сфері права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою. СУДЕБНИКИ - збірники норм права часів феодаліз- му. Судебник 1468 р. Великого князівства Литовського, до складу якого входила значна частина України, голов- ним чином кодифікував норми кримінального права. Основним його джерелом була "Руська Правда". С. 1497 і 1550 років сприяли оформленню і остаточному зміцненню кріпосного права в Україні, особливо на Судимість Судова система Чернігово-Сіверській землі, яка у XVII ст. входила до складу Російської держави. СУДИМІСТЬ - правовий стан особи, який виникає у зв'язку з засудженням її судом до конкретної міри покарання за вчинений нею злочин і тягне, за умов, зазначених у законі, настання для неї певних нега- тивних наслідків. Зокрема, це може бути заборона зай- матися певною діяльністю (виховною, лікувальною, торговельною) чи займати певні посади (бухгалтера, лікаря, товарознавця тощо). При призначенні покаран- ня за новий злочин С. може бути обставиною, їдо обтяжує кримінальну відповідальність, або підставою для застосування статті про більш тяжкий злочин, або визнання особи, що має С., особливо небезпечним рецидивістом. ^ СУДОВА ВЛАДА - за Конституцією України (ст. 6) є однією з гілок влади, реалізується шляхом виконання своїх повноважень Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим Арбітражним Судом України та судами в областях, районах та містах. Рішення, які приймають судові органи (судові інстанції) мають силу закону по кожній конкретній справі (арбі- тражній, адміністративній, кримінальній або цивільній) і можуть бути переглянуті тільки у відповідності із зако- ном. Можливість для будь-якої фізичної чи юридичної особи захистити свої права шляхом звернення до суду є однією з найголовніших ознак правової демократичної держави та свідченням ефективності С. в. СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА - регламентоване проце- суальним законом дослідження експертом на основі спеціальних знань конкретних обставин кримінальної або цивільної справи з метою встановлення фактів, що мають істотне значення для визначення об'єктивної істини у справі. Розрізняють криміналістичну, судово-медичну, судово-психіатричну, судово-біологічну, судово-авто- технічну, судово-бухгалтерську, судово-товарознавчу експертизи тощо. С. е. призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, судом (суд- дею) по конкретних кримінальних, цивільних або арбіт- ражних справах. Експертна справа регулюється Законом України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р. СУДОВА ІНСТАНЦІЯ (інстанція - від лат. іпг^апНа - безпосередня близькість) - державний судовий орган, наділений конституційними повноваженнями щодо розгляду й вирішення кримінальних, цивільних та інших справ і перевірки правильності їх вирішення. СУДОВА КОЛЕГІЯ (колегія - від лат. соПе^іит товариство, спільність) - судове засідання з розгляду кримінальної справи кількома суддями (ст. 17 КПК). СУДОВА СИСТЕМА - сукупність всіх судів держави, що здійснюють правосуддя. С. с. має складну структуру та підпорядкованість її окремих ланок. Згідно з Конституцією України у С. с. існують суди трьох ка- тегорій (суди загальної юрисдикції, арбітражні суди, Конституційний Суд України). Найбільш численними є суди загальної юрисдикції - близько 900 судів. Суд, до компетенції якого належить розгляд справи по суті (див. також Судовий розгляд справи), винесення по ній рішення, - є судом першої інстанції; суд, що розглядає касаційні матеріали (скарги або подання) на рішення суду першої інстанції, які не набрали законної сили, є ка- саційним судом; суд, що розглядає матеріали в порядку нагляду, вироки або інші рішення по справах, що вже набрали законної сили, є судом наглядової інстанції. За територіальною ознакою загальні суди поділяються на районні, міжрайонні, міські, обласні суди, суди у м. Києві та Севастополі та Верховний Суд України, арбітражні суди - на обласні суди та міські суди у м. Києві та Севастополі; Конституційний Суд України є вищим органом конституційної юрисдикції в країні. Судимість Судова система Чернігово-Сіверській землі, яка у XVII ст. входила до складу Російської держави. СУДИМІСТЬ - правовий стан особи, який виникає у зв'язку з засудженням її судом до конкретної міри покарання за вчинений нею злочин і тягне, за умов, зазначених у законі, настання для неї певних нега- тивних наслідків. Зокрема, це може бути заборона зай- матися певною діяльністю (виховною, лікувальною, торговельною) чи займати певні посади (бухгалтера, лікаря, товарознавця тощо). При призначенні покаран- ня за новий злочин С. може бути обставиною, їдо обтяжує кримінальну відповідальність, або підставою для застосування статті про більш тяжкий злочин, або визнання особи, що має С., особливо небезпечним рецидивістом. ^ СУДОВА ВЛАДА - за Конституцією України (ст. 6) є однією з гілок влади, реалізується шляхом виконання своїх повноважень Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим Арбітражним Судом України та судами в областях, районах та містах. Рішення, які приймають судові органи (судові інстанції) мають силу закону по кожній конкретній справі (арбі- тражній, адміністративній, кримінальній або цивільній) і можуть бути переглянуті тільки у відповідності із зако- ном. Можливість для будь-якої фізичної чи юридичної особи захистити свої Права шляхом звернення до суду є однією з найголовніших ознак правової демократичної держави та свідченням ефективності С. в. СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА - регламентоване проце- суальним законом дослідження експертом на основі спеціальних знань конкретних обставин кримінальної або цивільної справи з метою встановлення фактів, що мають істотне значення для визначення об'єктивної істини у справі. Розрізняють криміналістичну, судово-медичну, судово-психіатричну, судово-біологічну, судово-авто- технічну, судово-бухгалтерську, судово-товарознавчу експертизи тощо. С. е. призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, судом (суд- дею) по конкретних кримінальних, цивільних або арбіт- ражних справах. Експертна справа регулюється Законом України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р. СУДОВА ІНСТАНЦІЯ (інстанція - від лат. іпаІапНа - безпосередня близькість) - державний судовий орган, наділений конституційними повноваженнями щодо розгляду й вирішення кримінальних, цивільних та інших справ і перевірки правильності їх вирішення. СУДОВА КОЛЕГІЯ (колегія - від лат. соііе^іипп товариство, спільність) - судове засідання з розгляду кримінальної справи кількома суддями (ст. 17 КПК). СУДОВА СИСТЕМА - сукупність всіх судів держави, що здійснюють правосуддя. С. с. має складну структуру та підпорядкованість її окремих ланок. Згідно з Конституцією України у С. с. існують суди трьох ка- тегорій (суди загальної юрисдикції, арбітражні суди, Конституційний Суд України). Найбільш численними є суди загальної юрисдикції - близько 900 судів. Суд, до компетенції якого належить розгляд справи по суті (див. також Судовий розгляд справи), винесення по ній рішення, - є судом першої інстанції; суд, що розглядає касаційні матеріали {скарги або подання) на рішення суду першої інстанції, які не набрали законної сили, є ка- саційним судом; суд, що розглядає матеріали в порядку нагляду, вироки або інші рішення по справах, що вже набрали законної сили, є судом наглядової інстанції. За територіальною ознакою загальні суди поділяються на районні, міжрайонні, міські, обласні суди, суди у м. Києві та Севастополі та Верховний Суд України, арбітражні суди - на обласні суди та міські суди у м. Києві та Севастополі; Конституційний Суд України є вищим органом конституційної юрисдикції в країні. Судове рішення Суперфіцій СУДОВЕ РІШЕННЯ - постанова суду першої інстан- ції (див. Судова система), яка розв'язує по суті право- вий спір, що виникає з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин, або іншу справу, віднесену законом до компетенції суду. СУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ - у кримінальному про- цесі основний етап судового розгляду справи, на якому суд за участі підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їхніх представників та у разі необхідності - обвинувачувача безпосередньо досліджує докази, зібрані за попереднього слідства і подані суду учасниками судового розгляду або зібрані самим судом. С. р. починається з оголошення обвинувального висновку (або заяви потерпілого, якщо попереднє слідстцр чи дізнання у справі не проводило- ся). У ході С. р. головуючий, судді, обвинувач, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники, захис- ник допитують підсудних і свідків, суд заслуховує висновок експерта, оглядає речові докази, оголошує протоколи та інші документи. Порядок дослідження всіх доказів суд встановлює з урахуванням особливостей справи та пропозицій учасників судового розгляду. Порядок дослідження окремих видів доказів (порядок допиту підсудного, свідків, огляду та ін.) встановлений законом і є обов'язковим для всіх справ. СУДОВИЙ ВИКОНАВЕЦЬ - службова особа, обо- в'язком якої є забезпечення примусового виконання судових рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, вироків, ухвал і постанов у кримінальних справах у частині майнових стягнень, а також інших передбачених законом рішень і постанов, що підлягають виконанню. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ - центральна стадія кримінального та цивільного судочинства, під час якої суд розглядає та вирішує справи по суті, постановляє вироки чи судові рішення. СУДОВІ ДОКАЗИ - див. Докази. СУМІСНА ДІЯЛЬНІСТЬ - вид цивільно-правового договору, за яким сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Громадяни можуть укласти такий договір тільки для задоволення своїх особистих побутових потреб. Договори між грома- дянами та організаціями не допускаються. У договорі має бути передбачено: кому доручається керівництво, веден- ня спільних справ учасників, розподіл обов'язків і поря- док використання результатів С. д. Внески учасників договору, а також набуте внаслідок С. д. майно є спільною власністю учасників договору. СУМІСНИЦТВО - виконання працівником, крім основ- ної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах тру- дового договору у вільний від основної роботи час. Робота за С. працівників державних підприємств і установ допускається на тому самому або іншому під- приємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймам. Для роботи за С. згода власника або уповноваженого ним органу не обов'язкова. Проте в окремих випадках можуть мати місце обмеження на С. Керівники державних підпри- ємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами вправі застосовувати такі обмеження щодо працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці. Обмеження поширюються також на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок. Працівник, який влаштовується на робо- ту за С. на інше підприємство, в установу, організацію, повинен пред'явити власникові або уповноваженому ним органу паспорт. Обмежується та має особливе регу- лювання робота за С. державних службовців. СУПЕРФІЦІЙ (від лат. аирегПсіез) - за римським правом це право мати будівлю (нерухомість) на земель- ній ділянці, що належить іншій особі. Реалізація супер- Таємне голосування Територіальна цілісність фіціарієм (особою, якій належить нерухомість) цього права породжувало зобов'язання володільця ділянки, на якій мала місце забудівля (або розташована нерухо- мість), не втручатися у С. З розвитком римського права С. було захищено правом його спадкування та можли- вістю відчуження будівлі (нерухомості) іншій особі. Т ТАЄМНЕ ГОЛОСУВАННЯ - порядок подання голосів, за яким виборець особисто заповнює виборчий бюле- тень в ізольованому приміщенні (виборча кабіна) й особисто опускає його до виборчої скриньки (урни). Законом заборонена при заповненні бюлетеню(ів) присутність у виборчій кабіні будь-кого, крім особи, яка голосує. Членам виборчих комісій дозволяється нада- вати допомогу у таємному голосуванні виборцям, які з поважних причин не в змозі самостійно здійснювати його. Це можуть зробити запрошені, на розсуд голосую- чого, інші особи. Хворим виборцям надається допомога у голосуванні в домашніх умовах у встановленому виборчим законом порядку. ТАЄМНИЦЯ ЛИСТУВАННЯ - одне з важливих прав людини (ст. ЗІ Конституції), яке гарантує недотор- канність усіх видів поштово-телеграфних відправлень (листів, телеграм, повідомлень, переказів), телефонних розмов тощо. Т. л. означає категоричну заборону оз- найомлюватися й розголошувати зміст кореспонденції, телефонної розмови з будь-якого приводу. Винятки можуть бути встановлені тільки судом з метою запо- бігання злочину чи з'ясування істини під час розслі- дування кримінальної справи, якщо іншим способом отримати необхідну інформацію неможливо. ТАЄМНИЦЯ НАРАДИ СУДЦІВ - передбачений зако- ном порядок, згідно з яким нарада суддів при постанов- 168 ленні судового рішення, проводиться в ізольованому приміщенні - нарадчій комнаті, в якій можуть пере- бувати лише судді, що входять до складу суду в цій справі. За загальним правилом, судді не виходять з нарад- чої комнати, поки письмово не складуть рішення у справі. Суддям забороняється розголошувати міркування, що висловлювалися у нарадчій кімнаті. Недотримання Т. н. с. вважається істотним порушенням процесуального закону і тягне за собою скасування вироку або судового рішення. ТАРИФНА СИСТЕМА (тариф - італ. їагііїа, з араб.) - сукупність визначених законодавством загальних правил з обчислювання заробітної плати, в основі яких - урахування кваліфікації працюючих, ступеня склад- ності виробничого процесу, умов, інтенсивності, якості праці тощо. Т. с. належить до сфери державного норму- вання праці. ТАРИФНА СТАВКА - розмір оплати праці за одиницю робочого часу (годину, день, місяць) залежно від квалі- фікаційного розряду. ТЕОКРАТІЯ (від грецьк. ІЬеоа - Бог + Ісгаіоа - влада) - форма оранізації державної та місцевої (регіональ- ної) влади, за якою вона належить церкві, духовенству. Сучасною теократичною державою є Ватикан. Папа Римський виступає одночасно і главою держави, і гла- вою римсько-католицької церкви. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА (теорія - від грецьк. іЬеогіа - розгляд, дослідження) - фундаментальна юридична наука, яка досліджує загальні та специфічні закономірності, причини виникнення держави і права, етапи їх розвитку тощо; Т. д. і п. характеризує та аналізує державу і право у сучасний період, вивчає розвиток держави та права. ТЕРИТОРІАЛЬНА ЦІЛІСНІСТЬ (територіальний пов'язаний з територією, територія - лат. їеггііогіит, Територіальний устрій України Тілесне ушкодження від іеіта - земля) - один з найважливіших принципів міжнародного права, закріплений Статутом ООН. Порушення Т. ц. держави або посягання на неї дає правова її захист усіма доступними засобами. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ - грун- тується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднанні централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально- економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій (статті 132, 133 Конституції). ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ (техніка - від грецьк. ІесЬпісоа - досвідчений, майстерний) - система технічних захо- дів, що гарантують безпеку праці і охороняють праців- ників від ушкоджень (виробничих травм) і шкідливої дії виробничих процесів. ТИМЧАСОВИЙ ОСНОВНИЙ ЗАКОН (КОНСТИТУ- ЦІЯ) ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕС- ПУБЛІКИ - проголошений Національною Радою ЗУНР ІЗ листопада 1918 р. Задекларовано встанов- лення влади ЗУНР на території Галичини, Буковини та Закарпаття із столицею у Львові. Затверджено держав- ні символи. Встановлено демократичні принципи гро- мадянства, права і обов'язки громадян, принципи судочинства. Вищим законодавчим органом затверд- жено Національну Раду. Місцеве управління зосередже- не в руках повітових громадських комісарів. ТИП ДЕРЖАВИ (тип - від грецьк. ^іро5 - відбиток, форма, зразок) - система суттєвих рис, притаманних усім державам, основою яких є певний рівень циві- лізації, або тип виробничих відносин, і які виражають соціально-економічну сутність і призначення держави. За історичними типами суспільно-економічних відносин розрізняють рабовласницьку, ранньофеодальну, сослов- но-феодальну, буржуазну та соціалістичну держави; за 170 іншими критеріями, зокрема за методами здійснення влади - демократичний та тоталітарний Т. д.; за рівнем технічного розвитку суспільства - аграрний, індустріальний, постіндустріальний, інформаційний Т. д.: за рівнем впливу на державу релігії - теократичний та світський Т. д. тощо. ТИП ПРАВА - сукупність суттєвих рис, притаманних правовим системам, які спираються на рівень цивілізації, відповідний тип держави та виражають соціальну сутність і спрямованість правового регулювання. Єдність рис, притаманних правосистемам різних країн, обумов- лена, по-перше, єдністю виникнення та розвитку; по-друге, єдністю витоків, закріплення та зовнішнього виразу норм права', по-третє, структурною єдністю та єдністю принципів правового регулювання суспільних відносин; по-четверте, єдністю термінології, юридичних теорій і понять. В юридичному середовищі виокремлюються такі Т. п.: англо-саксонське (Англія, США, Канада, Австралія та інші); романс-германське (країни континентальної Європи, Латинської Америки, деякі країни Африки, а також Турція); релігійно-правове (держави, в яких державною релігією є іслам, індуїзм, іудаїзм); соціалістичне (Китай, В'єтнам, КНДР, Куба); звичаєве (країни Екваторіальної Африки і Мадагаскар). ТІЛЕСНЕ УШКОДЖЕННЯ - протиправне, умисне чи необережне заподіяння шкоди здоров'ю, яке дістало вияв у порушенні анатомічної цілісності чи фізіологічних функцій організму людини. В кримінальному праві визначено декілька видів Т. у., за які встановлена відповідальність. Зокрема умисне тяжке Т. у. (небез- печне для життя у момент заподіяння або таке, що спричинило втрату будь-якого органа чи порушення його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя); умисне середньої тяжкості Т. у. (що є небезпечним для життя, але таке, Тлумачення правових норм Трансферт що спричинило тривале порушення функції будь-якого органа або інший тривалий розлад здоров'я без наслідків, притаманних умисному тяжкому Т. у.); умисне тяжке або середньої тяжкості Т. у., заподіяне у стані сильного душевного хвилювання; умисне легке Т. у. тощо. ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВОВИХ НОРМ - діяльність із з'ясування чи роз'яснення (інтерпретації) змісту норм права з метою їх правильного сприйняття, застосування і реалізації. Існують офіційне, наукове, граматичне та інші види Т. п. н. ТОВАР - продукт діяльності, включаючи роботи й пос- луги, призначений для продажу (реалізації). ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬ- НІСТЮ - товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір котрих визначають його учасники. Учасники Т. з д. в. відповідають за його бор- гами своїми внесками до статутного фонду, а за не- достатності цих сум додатково відповідають належним їм майном в однаковому кратному розмірі внеска кожного учасника. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬ- НІСТЮ - вид товариства, статутний фонд якого поділений на частки, розмір котрих визначається уста- новчими документами. Учасники Т. з о. в. несуть від- повідальність у межах їх вкладів до статутного фонду. Т. з о. в. є найбільш поширеною формою підприєм- ницьких об'єднань. ТОВАРИСТВО ПОКУПЦІВ - юридична особа, що її створюють фізичні особи для спільної участі у прива- тизації шляхом укладення угоди про сумісну діяль- ність. Створення Т. п. членами трудового колективу підприємства, що приватизується, здійснюється на під- ставі рішення загальних зборів, за умови участі в них більше половини працівників. ТОВАРНА МАРКА - фірмове ім'я, знак, символ, малюнок або їх поєднання, які позначають продукцію або послуги, що пропонуються споживачам. ТОВАРНИЙ ЗНАК - позначення, за яким товари і по- слуги одних виробників (юридичних і фізичних осіб) відрізняються від однорідних товарів і послуг інших виробників. ТОРГІВЛЯ - 1) форма обміну продуктами праці і послугами; 2) процес купівлі-продажу товару шляхом укладення двосторонньої угоди між продавцем і покуп- цем (в усній чи письмовій формі); 3) спеціалізована галузь господарства, яка забезпечує доведення товарів до споживача (населення). Розрізняють оптову і роз- дрібну Т., а також комісійну, закупочну та інші види Т. ТОРГОВЕЛЬНЕ (КОМЕРЦІЙНЕ) ПРАВО - (комер- ція - від лат. соттегсіит - торгівля) - сукупність правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності певні майнові та немайнові відносини, що стосуються підприємництва та торговельного обігу. ТОТАЛІТАРНИЙ РЕЖИМ - (тоталітарний - від лат. Іоіиз - весь, цілий) - режим, за якого державна влада здійснюється шляхом: обмеження або порушення основних прав людини, усунення легальних можли- востей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи; фактичного одержавлення суспільства, громадських організацій, релігії тощо. ТРАНСФЕРТ (від лат. ІгапзГего - переношу, переміщую) - певні види банківсько-фінансових операцій, пов'язані з грошовим обігом і передачею прав, а саме: наказ банку своєму кореспонденту (стороні в кореспондентському договорі банківських установ) видати зазначену суму Трася Убивство грошей особі, вказаній у Т.; переведення грошових сум з одного рахунку на інший; переказ іноземної валюти, в іншу країну; належно оформлена передача права володін- ня іменними акціями, яка відбувається між акціонерами. ТРАСТ - (від англ. Ігизі, букв. - довіра) - одна з форм реалізації договорів доручення, де повірений діє за рахунок і в інтересах довірителя, а також зобов'я- зується за винагороду виконувати певні юридичні дії. Найбільшого поширення ця форма правостосунків набу- ла у діях довірчих товариств (трастових компаній). ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД - форма недержавного суду, який вільно обирають сторони спору, конфлікту для розгляду конкретних справ. ТРИБУНАЛ (відплат. ІгіЬипаІ - суд) - 1) Т. револю- ційний у колишньому СРСР - позасудовий орган, що існував у перші роки радянської влади, який чинив розправу з "контрреволюціонерами"; 2) Т. військовий - судовий орган, який створюється для розгляду справ про злочин проти державної безпеки, боєздатності збройних сил тощо; 3) Т. міжнародний воєнний - судовий орган, створений у 1945 р. для суду над фашистськими воєнними злочинцями. ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА (дисципліна - від лат. сіівсірііпа - вчення, виховання, розпорядок) - сукуп- ність правових норм, встановлених на підприємстві, в установі або в організації, що є обов'язковими для всіх учасників трудового процесу. Т. д. полягає, зокрема, в обов'язках працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати технологіч- ну дисципліну, дбайливо ставитися до майна власника. ТРУДОВА КНИЖКА - основний документ, що свідчить про трудову діяльність працівника, на підставі якого встановлюється його трудовий стаж. ТРУДОВЕ ПРАВО - галузь права, що регулює су- спільні відносини, які виникли у зв'язку з використан- ням найманої праці громадян у державних, колек- тивних, кооперативних, громадських організаціях та установах, на підприємствах будь-якої форми власності. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР - угода між працівником і влас- ником підприємства, установи, організації або уповно- важеним ним органом, відповідно до якої працівник зобо- в'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ - врегульовані законодав- ством, а також колективними трудовими договорами відносини, що виникають у зв'язку з трудовим процесом Х у суспільному виробництві, у конкретному трудовому колективі. ТРУДОВІ СПОРИ - суперечності, що виникають між працівниками, з одного боку, та власником або уповно- важеним ним органом - з другого, з питань, пов'я- заних із застосуванням трудового законодавства або встановленням умов праці. УБИВСТВО - протиправне умисне або необережне позбавлення життя іншої людини. Об'єктом У. є людсь- ке життя; початком останнього вважається початок фізіологічних пологів, а кінцем - біологічна смерть. У. може бути скоєне як дією, так і бездіяльністю. Поз- бавлення життя людини у стані необхідної оборони не є У. Відповідальність за всі види У. настає з 14 років. Умовне засудження Закон передбачає також відповідальність за доведення до самогубства або спроби самогубства особи, що перебувала у матеріальній або іншій залежності, через жорстоке поводження з нею або систематичне прини- ження її людської гідності. Кримінальна відповідаль- ність настає також за погрозу вчинити У. за наявності реальних підстав побоюватися виконання цієї погрози. УГОДА (правочин) - дія особи, як передбачена законом, так і та, що законом не передбачена, але не суперечить йому і спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У. бувають односторонніми, якщо вони вчинені з волі однієї сторони, а також дво- чи багатосторонніми, якщо вони вчинені з волі двох або більше сторін. УКАЗ - нормапїивно-правовий акт, виданий главою держави. УКРАЇНА - суверенна і незалежна, демократична, соці- альна, правова держава. У. є унітарною державою. Територія У. є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпе- ка визнаються в У. найвищими соціальними цінностями. У. є республікою. Єдиним джерелом влади, в У. є народ. Державна влада в У. здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Конституція У. має найвищу юридичну силу. На території У. забезпечується верховенство законів. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА ДОБИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ (УНР) - перша у XX ст. спроба створити незалежну державу Україна. Прого- лошена 7 листопада 1917 р., УНР спочатку розгля- далася як автономна частина федеративної Росії, а з середини січня 1918 р. - як суверенна демократична республіка. Вищим законодавчим органом до скликання Українських установчих зборів вважалася Українська Центральна Рада. Вищим виконавчим органом став уряд УНР - Генеральний секретаріат, а з січня 1918 р. - Рада Народних Міністрів. Судова влада здійсню- валася Генеральним судом УНР (створений 2 грудня 1917 р.), який виконував функції колишнього Прави- тельствуючого сенату. До складу Генерального суду входила і Прокуратура УНР. У своїй діяльності судові органи керувалися, головним чином, старим цивільним, кримінальним та процесуальним законодавством. Правопорядок підтримувався міліцією, загонами Віль- ного козацтва та окупаційними військами. Власна армія та флот фактично зруйновані у березні-квітні 1918 р. УМИСЕЛ - в адміністративному та кримінальному праві одна з форм вини, що полягає в усвідомленні правопорушником протиправного характеру та наслідків свого діяння, при наявності бажання або свідомого допущення їх настання. Розрізняють, відповідно, два види У. - прямий і непрямий. Зокрема у кримінально- му праві за наявності прямого У. особа: а) усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння; б) перед- бачає його суспільне небезпечні наслідки; в) бажає їх настання. За наявності непрямого У. особа: а) усвідом- лює небезпечний характер свого діяння; б) передбачає його суспільне небезпечні наслідки; в) не бажає, але свідомо допускає їх настання або байдужа до них. УМОВНЕ ЗАСУДЖЕННЯ - полягає в умовному неза- стосуванні покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт. У. з. застосовується разом із сплатою штрафу в межах від десяти до двохсот неоподатко- вуваних мінімумів (а за корисливі злочини - крадіжки тощо) в межах від сорока до чотирьохсот неоподатко- вуваних мінімумів доходів громадян. При цьому суд постановляє не виконувати основне покарання, якщо протягом іспитового строку (від одного до трьох років) засуджений не вчинить нового злочину, сплатить штраф і зразковою поведінкою виправдає виявлене йому довір'я. Універсали Центральної Ради Учасника процесу Контроль за поведінкою умовно засудженого здійсню- ється органами внутрішніх справ, а щодо неповнолітніх - також комісіями у справах неповнолітніх. УНІВЕРСАЛИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ (універсал від лат. ипіуегзаііз - загальний) - акти програмного характеру, якими визначалися чергові завдання ново- створеної Української Народної Республіки, її уряду та народу. Перший Універсал (23 червня 1917 р.) оголосив національно-державну автономію і затвердив скликання українського сейму. Другий Універсал (16 липня 1917 р.) містив запрошення до складу Центральної Ради представників інших народностей та пропозицію від- класти питання про автономію України до скликання загальноросійських Установчих зборів. Третій Універсал (20 листопада 1^17 р.) проголосив Українську Народну Республіку в складі Росії, а також скасував поміщицьке землеволодіння, ствердив впровадження восьмигодинного робочого дня, встановлення державного контролю над виробництвом, скликання Українських Установчих зборів тощо. Четвертий Універсал (22 січня 1918 р.) проголосив Україну самостійною незалежною державою. У. Ц. Р. мали більш політичне, ніж юридичне значення. УНІТАРНА ДЕРЖАВА (унітарний - від лат. ипііаа - єдність) проста за своїм устроєм держава, у складі якої відсутні самостійні державні утворення і яка має тільки адміністративно-територіальний поділ. У. д. може включати автономії (наприклад, в Україні - Авто- номна Респубілка Крим). УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ - призначена Верховною Радою України посадова особа, що виконує функції омбудс- мена. УПУЩЕНА ВИГОДА - доход або інше благо, які не отримані особою внаслідок порушення її права невико- нанням зобов'язань іншою фізичною або юридичною 178 особою. У цивільному праві У. в.-це не отриманий прибуток, який підлягає відшкодуванню. (Див. Від- шкодування шкоди.) УРЯД - вищий орган державної виконавчої влади. (Див. Кабінет Міністрів України.) УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) - юридичний акт, в силу якого вирішується питання встановлення право- вих, майнових і немайнових відносин, які існують між батьками і дітьми. У. (у.) - складна й тривала процеду- ра, що здійснюється судом за участю органу опіки і піклування за заявою усиновителя. У (у.) допускається у неповнолітньому віці і тільки на користь дітей. УТРИМАНЦІ - особи, які перебувають на повному утриманні іншої-особи або одержують від неї допомогу, яка є постійним і основним джерелом їхнього існування. Факт перебування на утриманні у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення може бути встановлений у судовому порядку. УХВАЛА СУДУ - акт застосування норм процесуаль- ного права, спрямований на вирішення окремих питань, що виникли у процесі розгляду кримінальної або цивіль- ної справи, наприклад, при заявленні клопотання тощо. УХИЛЕННЯ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ - військовий злочин, який полягає у порушенні консти- туційного обов'язку громадянина України відбувати військову службу (ухилення від призову на військову службу, самовільна відлучка, самовільне залишення військової частини, дезертирство тощо). За У. в. в. с. встановлена кримінальна відповідальність. УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ - 1) учасники процесуальних правовідносин, які беруть участь у провадженні у цивільній справі; 2) фізичні і юридичні особи, які захищають при провадженні у кримінальній справі свої Факторинг Функції держави інтереси або інтереси і права осіб, яких вони представ- ляють. У. п. наділені відповідними процесуальними правами та обов'язками. ФАКТОРИНГ (від лат. Іасіог - той, що робить) різновид торговельно-комісійної операції, поєднаної з кредитуванням обігового капіталу клієнта. Ф. включає інкасування дебіторської заборгованості клієнта, креди- тування та гарантію від ризику. Особливість операцій Ф. полягає у тому, що факторська компанія купує рахунки клієнта на умовах негайної оплати близько 80 відсотків вартості відфактурованих поставок та сплати залишеної частини (крім відсотка за кредит), у суворо визначені строки незалежно від надходження виручки від дебіторів. ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. Гоесіегаїіо - союз) - форма державного устрою, за якого держава складається з рівноправних одиниць (республік, земель, країв), однак має єдині законодавчі й виконавчі органи, законодавст- во тощо. Водночас кожна складова частина Ф. має й свої законодавчі, виконавчі, судові органи. Влада суб'єктів Ф. обмежена тими правами, що належать Ф. у цілому. ФІЗИЧНА ОСОБА (фізичний - від грецьк. рЬуйіа природа, єство) - окрема людина, яка є суб'єктом права. Термін лФ. о.» ширший за термін лгромадянин», оскільки Ф. о. є громадяни не тільки України, а й інших держав, особи без громадянства. ФІКТИВНИЙ ШЛЮБ (фіктивний - від лат. іМіо вигадка) - зареєстрований без йаміру створити сім'ю правовий акт, за яким у осіб, що його уклали, не вини- кають подружні права і обов'язки. ФІНАНСОВЕ ПРАВО (фінанси - від лат. ГіпапНа платіж) - сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань. Ф. п. - самостійна галузь права, що має відповідні предмет і структуру (загальна та особлива частини). ФОРМА ДЕРЖАВИ (форма - від лат. Гогта зовнішність, устрій) - спосіб (порядок) організації здійснення державної влади, що складається з порядку виникнення органів влади і методів її реалізації. Ф. д. обумовлюється формою правління, формою державно- го устрою, державно-правовим режимом. ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ - див. Держав- ний устрій. ФОРМА ПРАВА - спосіб матеріального закріплення юридичних норм, який засвідчує загальну обов'язковість останніх. Розрізняють такі Ф. п.: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правова угода, норма- тивно-правовий акт. ФОРМА ПРАВЛІННЯ - структура і правове стано- вище вищих органів державної влади та встановлений порядок взаємовідносин між ними. Визначальною озна- кою Ф. п. є правовий статус глави держави. Види Ф. п.: президентська республіка, парламент- ська республіка, змішана президентсько-парламентська республіка, монархія, парламентська монархія, дуалістична монархія. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ (функція - від лат. Гипсііо виконання, звершення) - основні напрями діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і при- значення в суспільстві. Ф. д. поділяються на внутрішні і Функції державного управління Хунта зовнішні, економічні й політичні, захисні та примусові тощо. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ - внутріш- ньо однорідні, самостійні, спеціалізовані частини управ- лінської діяльності, що характеризуються цільовою спря- мованістю. Існують різні види управлінських функцій. За внутрішньою технологією управлінської діяльності най- частіше виокремлюються такі, як прогнозування, плану- вання, організація, регулювання, керування, координація, облік, контроль. ФУНКЦІЇ ПРАВА - основні напрями впливу право- вого регулювання на людину і суспільство, зокрема функції інформаційна, виховна, ідеологічна, регулятивна, захисна тощо. х ХАБАРНИЦТВО - у кримінальному праві поняття, що об'єднує три пов'язані між собою злочини: одержання хабара, дача хабара й посередництво у X. X. пов'язане з діями посадової особи, яка, одержавши хабара, здійснює або не здійснює залежні від неї дії в інтересах хабарника. ХАЛАТНІСТЬ - невиконання або неналежне викона- ння службовою особою своїх службових обов'язків через недбале або несумлінне ставлення до них, що зав- дало істотної шкоди державним чи громадським інтере- сам або правам та інтересам інших осіб (як юридичних, так і фізичних), права яких охороняються законом. ХАРТІЯ (від грецьк. сЬагіеа - лист папірусу) - грамота, політичний документ з основними вимогами широкого народного руху. X. інколи називають окремі міжнародні акти та угоди. ХАРТІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ - складається з трьох міжнародних правових актів: Загальної Декларації прав людини, що затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжна- родного пакту про громадянські і політичні права (обидва датуються 19 грудня 1966 р.). Норми поведінки, закріплені у Декларації, не є формально обов'язковими для дотримання членами ООН. Натомість, норми, що закріплені у Пактах, прирівнюються до міжнародних договорів і вважаються обов'язковими для дотримання державами, які до цих Пактів приєдналися. Україною ратифіковано всі документи, що складають X. п. л. ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ (холдинг - від англ. Ьоігі - тримати, затримувати) - господарюючий суб'єкт, що володіє контрольним пакетом акцій інших, одного або більше, господарюючих суб'єктів. X. к. створюють у проце- сі корпоратизації та приватизації державних підприємств. ХОЛОДНА ЗБРОЯ - предмет, спеціально виготовлений для нанесення тілесних ушкоджень і призначений для нападу та активного захисту в рукопашному бою. До X. з. у кримінальному праві відносять шаблі, кортики, фінки, армійські, мисливські ножі, кинджали, нунчаки, стилети, кастети, свинчатки тощо. ХУЛІГАНСТВО - умисні дії, що грубо порушують гро- мадський порядок і виражають явну неповагу до суспіль- ства. Відповідальність за X. передбачена ст. 206 КК. ХУНТА (від ісп. Іипіа, букв. - об'єднання) - 1) назва громадсько-політичних організацій, об'єднань, зборів тощо в Іспанії та більшості країн Латинської Америки, де розмовляють іспанською мовою; 2) назва військових угруповань. Прихід до влади найбільш реакційних з них призводить до встановлення військової диктатури. Центральна виборча комісія Цивільне судочинство ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ - державний орган, до відання якого належать питання проведення виборів народних депутатів України: утворення вибор- чих округів, спрямування діяльності виборчих комісій, розподіл коштів між ними, встановлення форми виборчих бюлетенів, реєстрація обраних депутатів тощо. Строк повноважень - 5 років. Складається з голови, двох його заступників і членів. Ц. в. к. має повноваження роз- глядати заяви і скарги щодо порушень виборчого закону організаціями, громадянами, виборчими комісіями. ЦЕРЕМОНІЯ (від лат. саегетопіа - благоговіння, культовий обряд, урочистості) - офіційний урочистий акт, що здійснюється за попередньо розробленим пла- ном (протоколом), за певними правилами або традиція- ми (наприклад, Ц. зустрічі державного діяча, відкриття пам'ятника тощо). ЦИВІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (цивільний - від лат. СІУІЇІ5 - штатський, невійськовий) - одна з форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов'язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки. Ц. в. встановлюється законом або договором сторін. Ц. в. має компенсаційний характер, оскільки мета її - поновити порушені майнові права кредитора. Настає за умови невиконання або неналежного вико- нання зобов'язання, протиправного акту поведінки порушника, заподіяння шкоди, наявності причинного зв'язку між поведінкою порушника і заподіяними збитками, а також вини. Без вини несе відповідаль- ність лише володілець джерела підвищеної небезпеки (автомобіля тощо). ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО - система норма- тивних актів, які регулюють майнові і особисті немайнові відносини. Провідне місце у Ц. з. належить Цивільному кодексу України. Він регулює цивільно-правові відносини у комплексі. Крім того, останнім часом прийнято значну кількість законів України, які належать до системи Ц. з. Це, зокрема, Закони "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про підпри- ємництво", "Про банкрутство", "Про оренду майна дер- жавних підприємств та організацій" та ін. Підзаконними актами, які належать до системи Ц. з., є укази Президен- та України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств, органів місцевої влади та самоврядування. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО - галузь права, нормами якої регулюються майнові та особисті немайнові відносини. Майнові відносини виникають у зв'язку з володінням, користуванням, розпорядженням майном і переходом майна від одного суб'єкта до іншого. Це, насамперед, відносини власності. Особисті немайнові відносини мають свої особливості: вони є невіддільними від особи; не мають внутрішнього економічного змісту; їх предметом є нематеріальні блага (ім'я, честь, гідність, ділова репутація, особисте життя, авторство на твори літератури, науки, мистецтва, винаходи, корисні моделі тощо). Особисті немайнові відносини можуть бути пов'язані з майновими. ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО - урегульований норма- ми цивільно-процесуального права порядок провад- ження у цивільних справах, який визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав і обов'язків іншими суб'єктами - судом, органом судового виконання і учасниками процесу цивільних проце- 'суальних дій. Завданням Ц. с. є захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, органів держави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у відповідності з чинним законодавством. Цивільний кодекс України Чартер ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ЦК) - система- тизований звід норм, які регулюють майнові та пов'яза- ні з ними особисті немайнові відносини (набув чинності з 1 січня 1964 р.). Згідно з ЦК цивільні права і обов'яз- ки виникають внаслідок укладення угод, адміністратив- них актів, раціоналізаторських пропозицій, наукової та мистецької творчості, внаслідок заподіяння матеріальної та моральної шкоди іншій особі тощо. ЦК регулюється порядок виникнення, виконання, забезпечення і припи- нення зобов'язань, а також встановлюються їх окремі види (купівля-продаж, обмін, дарування, поставка, майновий найм, позика, схов, довічне утримання тощо). Окремі розділи ЦК присвячені авторському праву, спадковому праву та зобов'язанням, що виника- ють внаслідок заподіяння шкоди, тощо. ЦК - складний юридичний акт* що поділяється на розділи (8), глави (42) і статті (572). На розгляд Верховної Ради України подано проект нового ЦК. ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС - процесуальна діяльність суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: судів - з розгляду цивільної справи, перевірки законності та обгрунтованості винесеного у справі рішення; органу судового виконання - з примусової реалізації судового рішення, осіб, які беруть участь у справі, - із захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав, державних і громадських інтересів; інших учасників процесу - із сприяння суду, органу судового виконан- ня і особам, які беруть участь у справі, у здійсненні покладених на них процесуальних функцій. ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРА- ЇНИ (ЦПК) - законодавчий акт, в якому система- тизовано норми, що регулюють порядок розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудо- вих правовідносин, справ, що виникають з адміністра- тивно-правових відносин, і справ окремого провадження з метою охорони прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством. Прийнятий 18 липня 1963 р. Введений у дію з 1 січня 1964 р. Складається з 6 роз- ділів, 59 глав, 473 статей, з численними змінами і доповненнями. За час чинності з ЦПК виключено 14 статей та включено 50 нових статей: ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО - система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у цивільних справах. Ц.- п. п., зокрема, закріплює процесуальний порядок розгляду судами загальної юрисдикції справ із спорів з цивільних, сімейних, трудових, колгоспних, адміністра- тивно-правових та інших відносин і справ окремого провадження. ЦІННІ ПАПЕРИ - грошові документи, які засвідчу- ють право володіння або відносини позики', визначають відносини між емітентом і власником Ц. п., як прави- ло, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів; передбачають можливість передачі гро- шових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Ц. п. можуть бути використані для роз- рахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Спадкоємництво Ц. п. здійснюється відпо- відно до цивільного законодавства України. Правовий статус Ц. п. мають лише документи, зазначені в норма- тивно-правових актах держави як Ц. п.; інші грошові або негрошові документи, хоча б вони і перебували в обігу, як Ц. п. в Україні не визнаються. В законодавстві України визначаються такі види Ц. п.: державна облігація, облігація, вексель, чек, акція тощо. ЧАРТЕР (англ. сЬагІег - грамота, хартія) - різновид договору перевезення морським і повітряним транспор- том. Застосовується переважно у міжнародних переве- Час відпочинку Шкідливі умови праці зеннях за договором морських чартерних перевезень, згідно з яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується подати судно в порт завантаження і перевезти вантаж (з умовою надання всього судна, його частини або конкретних приміщень судна) до порту призначення та видати його вантажоотримувачу, а інша сторона (фрах- тувальник) зобов'язується подати вантаж і оплатити вартість його перевезення (фрахт). ЧАС ВІДПОЧИНКУ - час (перерва для відпочинку харчування, вихідні дні), протягом якого працівники вільні від обов'язку працювати і вправі використовувати його на свій розсуд. ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ - основний документ, що містить перелік рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворен- ня і раціональне використання. Урядом України затвер- джено Положення "Про Червону Книгу України". ЧЕРГОВІСТЬ СПАДКОЄМНИЦТВА - визначений законом порядок послідовності, за якою наступає спадкування. Розрізняють дві черги спадкоємців. Першу становлять: діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого і дитина померлого, яка народилася після його смерті; онуки і правнуки спадкодавця, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем; другу - брати і сестри померлого, а також дід і бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері. ЧЕСТЬ І ГІДНІСТЬ ГРОМАДЯН - особисті, невід'єм- ні від особи немайнові блага, що охороняються як цивільним, так і кримінальним правом. Враховується, що честь - це певна соціальна оцінка громадянина, об'єктивне ставлення до нього, яке утворює його моральну і ділову репутацію. Гідність - усвідомлення 188 особою своїх якостей, здібностей, світогляду і суспіль- ного значення. ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ - обов'язковість виконання за- кону, обмежена певним часом, простором і колом осіб, на які він розповсюджується. ЧЛЕНИ СІМ'Ї - подружжя, діти, батьки, а також інші особи, які постійно проживають з ними і ведуть спільне господарство. Статус Ч. с. тягне за собою передбачені законодавством права та обов'язки (батьківські, аліментні, майнові тощо). ш ШАНТАЖ (від франц. сііапіа^е - вимагання) здирство шляхом погрози, залякування розголошенням компрометуючих, ганебних відомостей (відповідаючих дійсності або наклепницьких); при цьому шантажист переслідує певну матеріальну або іншу користь. Різновидом Ш. є рекет. ШАРІАТ (від араб. шаріа - належний шлях) сукупність релігійних та юридичних норм мусульмансь- кого права, основаних на Корані, що діють у країнах, де іслам є державною релігією. Ш. сповідує покору владі, терпіння, жорстокість покарань за злочин тощо. ШАХРАЙСТВО - заволодіння державним, колектив- ним чи індивідуальним майном громадян або набуття права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Вчинення Ш. переслідується кримінальним законом (ст. 83, 143 КК). ШКІДЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ - комплекс факторів, що негативно випливають на здоров'я працівника на його робочому місці. Шкода млину Юридична консультація ШКОДА МАЙНУ - знищення або зменшення майно- вого блага, яке охороняється законом, що спричинило для потерпілого певні невигідні матеріальні наслідки (збитки). ШЛЮБ - юридичне оформлення добровільного, вільного і рівноправного союзу жінки і чоловіка, засно- ваного на взаємній згоді, почуттях взаємної любові, дружби і поваги, укладеного в державних органах реєстрації актів громадянського стану з метою створення сім'ї, виховання дітей. Ш. породжує взаємні права і обов'язки подружжя. За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків - 18 років, для жінок - 17 років. У виняткових випадках ці строки можуть бути скорочені органами місцевої влади. ШТАТ (від нім. Зїааі - держава) - державно- територіальна одиниця, що входить до складу деяких федеративних республік (США, Індія, ряд держав Латинської Америки та ін.). Ш. користується тим чи іншим ступенем самоврядування. ШТРАФ (від нім. ЗїгаГе, букв. - покарання) - а) різно- вид неустойки, що, як правило, встановлюється зако- ном або договором за невиконання його окремих умов у визначеній грошовій сумі; б) платіж за невиконання зобов'язань по договору; в) вид кримінального пока- рання', г) вид адміністративного стягнення. щ ЩОРІЧНА ВІДПУСТКА - встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом кількість робочих днів безперервного відпочинку в календарному році, наданих працівникові власником або уповноваженим ним органом, із збереженням місця &