Збройні Сили та інші військовi

формування України на сучасному етапі

ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ВИДИ ТА РОДИ ВІЙСЬК

Україна, проголосивши 24 серпня 1991 р„ свою незалежність, прагне жити в
мирі та дружбі з усіма держа-і вами світу. Однак нині не виключена
можливість виникнення воєнних конфліктів, що загрожуватимуть
суверенітету нашої країни. 6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла
постанову про створення Збройних Сил. 19 жовтня 1993 р. Верховна Рада
постановила вважати 6 грудня святом — Днем Збройних Сил України.

Збройні Сили України організовуються і функціонують на основі Воєнної
доктрини України, затвердженої Верховною Радою, і законів України «Про
Збройні Сили України» та «Про оборону України».

Воєнна доктрина — це прийнята державою система поглядів і положень про
її військову безпеку, про будівництво Збройних Сил, їх існування та
використання. Воєнна доктрина України має оборонний, миролюбний, а не
агресивний характер. Стратегічним завданням України в галузі оборони є
захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження
територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Воєнна доктрина
співвіднесена з економічною та зовнішньополітичною доктринами України і
скоординована з воєнними доктринами сусідніх держав.

Основними напрямами реалізації Воєнної доктрини України е:

— прагнення вирішувати усі міжнародні проблеми невоєнними засобами;

— забезпечення оборони держави воєнними засобами;

— будівництво боєздатних Збройних Сил;

— створення матеріальної основи якісно нового війська. Воєнна доктрина
виходить із того, що державний кордон України із суміжними державами є
остаточно встановленим, а сама Україна не має територіальних претензій
до жодної держави. Використання Збройних Сил можливе в разі збройної
агресії, посягань на територіальну цілісність України, а також при
виконанні Україною своїх міжнародних зобов’язань.

Воєнна доктрина проголошує, що Україна ніколи першою не розпочне бойових
дій проти Іншої держави, якщо сама не стане об’єктом її агресії. Відмова
від використання першою своїх Збройних Сил зовсім не означає, що Україна
має завжди дотримуватися пасивної стратегічної оборони. В умовах війни
можуть бути активно і широко використані всі форми сучасного воєнного
мистецтва: стратегічне розгортання, відбиття повітряне-космічного удару,
стратегічна наступальна, оборонна операція та ін. Воєнна доктрина
України передбачає спільні дії у воєнний час Збройних Сил із
Прикордонними військами, Національною гвардією, Службою безпеки,
Внутрішніми військами, силами Цивільної оборони.

Збройні Сили України будуються і здійснюють свою діяльність на основі
таких принципів:

Принцип демократії і гуманізму. В діяльності армії та флоту повинно
враховуватися те, що найвищою суспільною цінністю є людина. Захист її
життя, інтересів, створення необхідних умов у армії для розвитку,
подаль-

того вдосконалення особистості є найголовнішим.

Принцип верховенства закону. Ніщо в Збройних Силах України не має такої
сили, як сила закону. Виконання Конституції і законів України, статутів
Збройних Сил України та наказів командирів є обов’язком кожного
військовослужбовця. Порушення законів України тягне за собою
дисциплінарну, кримінальну відповідальність.

Принцип єдиноначальності і колегіального вироблення рішень означає, що
кожний командир, як єдиноначальник, перш ніж прийняти певне рішення,
повинен враховувати думку, позицію колегіального органу (військової
ради, зборів офіцерів, солдатів). Колегіальність у прийнятті рішень
була, починаючи із Запорізького війська, доброю традицією української
армії. Єдиноначальність забезпечує чіткість і оперативність управління
військами, повну відповідальність командира за бойову готовність
частини, корабля.

Принцип загального військового обов’язку громадян України. Військова
строкова служба в Збройних Силах України є конституційним обов’язком
кожного громадянина нашої держави (чоловічої статі). Виняток становлять
лише ті громадяни, які мають підстави для звільнення від військової
служби. Комплектування армії та флоту в Україні проводиться за змішаним
принципом; за контрактом (служба офіцерів, прапорщиків, старшин) та на
основі призову юнаків на строкову військову службу. Цей принцип
комплектування армії існує в більшості держав світу. Лише у США, Англії
та Японії війська комплектуються виключно на основі контракту, бо
названі країни мають для цього відповідні соціально-економічні умови.
Однак наймана армія має як переваги, так і суттєві недоліки.

Принцип добровільного вступу на кадрову військову службу. Зарахування на
кадрову військову службу (за контрактом) проводиться лише на
добровільній основі, коли громадянин виявляє бажання укласти відповідну
угоду.

Принцип дотримання військової дисципліни (про це йтиметься далі).

Принцип гласності в діяльності Збройних Сил України і збереження
державної та військової таємниці. Загальні питання навчально-бойової
діяльності армії та флоту мають висвітлюватись у засобах масової
інформації. Таки-

ми питаннями відповідно до міжнародних угод вважаються: попередження
населення країни, світової громадськості про військові навчання і
маневри, повідомлення про зміни у військовому керівництві та ін. Але
гласність не є підставою для розголошення державної та військової
таємниці, не повинна призводити до зниження національної безпеки
держави. Тому розголошення інформації щодо державних та військових
таємниць тягне за собою юридичну відповідальність.

Принцип позапартійності. Цей принцип уперше втілено в концепції
національних Збройних Сил України. Він означає, що військовослужбовці не
можуть бути членами політичних партій, організацій, рухів. Армія і флот
перебувають поза політикою і виконують свої функції відповідно до
законів України.

Принцип гарантованого соціально-правового захисту військовослужбовців
означає, що їм гарантуються права, свободи, соціальний захист, а також в
разі необхідності правовий захист з боку держави згідно з чинним
законодавством.

Збройні Сили України є основою військової організації держави. Державною
програмою будівництва та розвитку Збройних Сил України передбачено мати
у їхньому складі чотири види Збройних Сил: Сухопутні війська,
Військове-Повітряні сили, Війська Протиповітряної оборони,
Військово-Морські сили; спеціальні війська; Залізничні війська, а також
органи управління і тилу, з’єднання, частини, військово-навчальні
заклади, установи, підприємства, які не входять до видів Збройних Сил.

Кожний вид Збройних Сил України має свої роди військ, що
характеризуються певним призначенням, бойовими можливостями, військовою
технікою, зброєю, кадровим складом тощо.

СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА

(війська наземної оборони)

Сухопутні війська (СВ) — вид Збройних Сил, призначений для ведення
бойових дій переважно на суходолі, най численніший і найрізноманітніший
щодо озброєння та способів бойових дій.

Формування власних Сухопутних військ в Україні почало здійснюватися 12
грудня 1991 р., після підписання Президентом України Указу про Збройні
Сили України. З 1 грудня 1997 р. Сухопутні війська мають три опе-

ративні командування — Південне, Західне і Північне; крім того, 5
армійських корпусів, 11 танкових та механізованих дивізій, 7 окремих
механізованих бригад, 2 артилерійські дивізії’, близько 40 бригад різних
родів військ і служб, а також частини тилового і технічного забезпечення
(див. схему).

На початку 1997 р. затверджено Державну програму розвитку і будівництва
Сухопутних військ. У ній визначено чисельність, систему підготовки
офіцерів, прапорщиків, сержантів, питання комплектування Сухопутних
військ, а також систему бойової підготовки.

До складу Сухопутних військ входять такі роди військ: ракетні війська і
артилерія; механізовані, танкові та аеромобільні війська; армійська
авіація.

Ракетні війська і артилерія Збройних Сил України продовжують славні
бойові традиції 600-річної історії артилерії. До їх складу входять:
з’єднання оперативно-тактичних і тактичних ракет; з’єднання і частини
гарматної, гаубичної реактивної і протитанкової артилерії; підрозділи
мінометів і протитанкових ракет; частини артилерійської розвідки.
Сучасна артилерія маневрена, має велику даль-

ність і точність стрільби, могутні бойові заряди. Артилерійські,
мінометні частини і підрозділи оснащені досконалими гарматами і
реактивними установками.

Поряд з протитанковою ствольною артилерією на озброєнні перебувають
високоточні протитанкові керовані ракети, які можуть уражати танки
противника на великих відстанях.

Досвід війн і військових конфліктів підтверджує, що загальновійськові
угруповання вже не можуть успішно виконувати бойові завдання, якщо не
створено сприятливі умови для їхніх дій, а саме: необхідне
співвідношення сил і засобів сторін, дезорганізація і знищення систем
розвідки противника радіоелектронною боротьбою (РЕБ), а також
протиповітряної оборони ~(ППО) противника. У створенні Цих умов і
відіграють вирішальну роль ракетні війська і артилерія. У бойових
операціях на їх долю припадає до 70 % загального обсягу завдань з
ураження противника.

Таким чином, ракетні війська і артилерія на сьогоднішній день є одним з
основних засобів вогневих уражень противника. Артилерія була, є і буде
«богом війни».

Механізовані війська споряджено сучасними засобами пересування (мал. 10
а, 10 б), найновішими зразками зброї. Особовий склад механізованих
частин може вести тривалий

бій, наступати швидкими темпами, переслідувати противника до повного
його розгрому, надійно утримувати рубежі оборони.

На озброєнні танкових військ перебувають сучасні танки з
потужного бронею і першокласним високоточним озброєнням (мал. 11 а і 11
б) і бойові машини, що вирізняються високого швидкістю, маневреністю,
ефективністю озброєння. Вони мають великий запас ходу, можуть долати
будь-які перешкоди. Танки пристосовані до дій в умовах застосування
противником ядерної зброї. Сьогодні танкові війська є основною
ударною силою Сухопутних військ. Тому держава, попри важкі
економічні умови, проводить роботу з подальшого їх удосконалення.

Аеромобільні війська (в минулому ПДВ — повітряне-десанти і війська) є
складовою частиною Сухопутних військ Збройних Сил України, їх з’єднання,
частини і підрозділи покликані виконувати завдання в тилу противника
(повітряними десантами різного складу і призначення),

На озброєнні аеромобільних військ перебувають десантні машини, самохідні
артилерійські установки, бронетранспортери, протитанкові і зенітні
засоби, ефективне автоматичне озброєння. У взаємодії з частинами інших
видів і родів військ і самостійно аеромобільні війська можуть вирішувати
різні бойові завдання на фронті і в тилу ворога.

Виходячи із цих завдань і здійснюється бойова підготовка
особового складу аєромобільних військ, під час якої особлива увага
приділяється повітряно-десантному вишколу, вмінню солдата вести вогонь
із штатної зброї, водінню БМП, мінно-підривній справі, наданню
медичної допомоги, фізичній підготовці, в першу чергу — вправам на силу,
витривалість і формування навичок рукопашного бою.

Армійська авіація ввійшла до складу Сухопутних військ України,
як їх рід, з 1 липня 1994 р, і за відносно короткий час свого існування
перетворилась із допоміжного в один із основних і перспективних засобів
збройної боротьби. Армійська авіація є універсальним і найбільш
манев-реним родом Сухопутних військ, призначеним для виконання широкого
кола завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою (операції)
за будь-якої погоди і будь-якого часу доби.

Досвід військових конфліктів, тактичних і коман-40

дно-штабних навчань, а також наукових досліджень свідчить, що на
сучасному етапі розвитку засобів збройної боротьби найбільш характерними
завданнями для армійської авіації будуть;

для екіпажів бойових вертольотів (типу Мі-24):

— знищення об’єктів противника на передньому краї і в тактичній глибині
під час авіаційної підтримки загальновійськових частин (з’єднань). При
цьому питання боротьби з броньованими цілями та протитанковими засобами
противника б одним з головних;

— знищення вертольотів противника в повітрі і на майданчиках їх
базування, блокування та знищення аеромобільних підрозділів противника в
місцях їх висадки, а також виконання інших притаманних їм завдань.

Виходячи з цих завдань, планується та проводиться бойова підготовка
частин армійської авіації Сухопутних військ, а також підготовка льотних
екіпажів вертольотів Мі-24 і Мі-8.

ВІЙСЬКОВО-ПОВІТРЯШ СИЛИ

Військова авіація є основою могутності кожної сучасної армії. А в нашій
державі, за відсутності ядерної зброї. Військово-Повітряні сили стають
великою стримуючою силою, яка може нанести агресору відповідний удар.
Вони виступають надійним гарантом незалежності України і недоторканності
її кордонів, виходять на перший план по вогневій могутності і дальності
бойового використання, стають єдиним засобом стримання агресії і
нанесення удару відплати,

ВПС е висок оман е вреним видом Збройних Сил. їх завдання:

— розгром з повітря ракетно-ядерних, авіаційних, сухопутних і морських
об’єктів і угруповань противника;

— підрив його військово-економічного потенціалу;

— дезорганізація державного і військового .управління противника;

— порушення роботи тилу і транспорту противника;

— забезпечення Збройних Сил даними повітряної розвідки;

— прикриття військ і об’єктів від ударів повітряного противника;

— повітряне десантування;

— здійснення повітряних перевезень та ін.

Війеьково-Повітряним силам належить керівна роль у завоюванні
домінування в повітрі.

ВПС України мають на озброєнні сучасні літаки — це винищувачі Су-27,
МіГ-29, бомбардувальники» Су-24, штурмовики Су-25, які за своїми
характеристиками не поступаються авіаційній техніці передових країн
світу.

Розроблено основні положення будівництва Військо-во-Повітряних сил в три
етапи терміном 1997—2005 рр. В його основу закладено план створення
такого авіаційного угруповання, яке не вимагало б серйозних змін як у
мирний, так і воєнний час, могло забезпечувати виконання бойових завдань
на випадок виникнення воєнних конфліктів.

ВІЙСЬКА ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ

Війська Протиповітряної оборони (ППО) є видом Збройних Сил і призначені
для боротьби з повітряним противником, для попередження про початок
повітряного і космічного нападу, захисту важливих
адміністративно-політичних і промислових центрів і районів країни,
угруповань військ, інших важливих військових і цивільних об’єктів від
ударів авіації.

Війська ППО України були створені на основі 8-ї окремої армії ППО. В
січні 1992 р. командування 8-ї окремої армії І особовий склад бойових
частин ЗР В, РТВ, винищувальної авіації, частин і підрозділів
забезпечення прийняли присягу на вірність українському народу.

До складу військ ППО входять зенітні ракетні війська (ЗРВ), винищувальна
авіація (ВА), радіотехнічні війська (РТВ), спеціальні війська, частини,
установи і підрозділи тилу.

Основною вогневою силою системи ППО держави є • ЗРВ, які мають завдання
знищувати засоби повітряного нападу в межах зон ураження. Зенітно-ракети
і частини озброєні найновішими зеніти о-ракети йми комплексами і
системами: С-200, С-300, С-125, БУК, ОСА та ін. Ракети цих комплексів
можуть знищувати повітряні цілі на відстані до 250 км і на висотах до 40
км. ЗРВ можуть боротись з будь-якими засобами повітряного нападу —
стратегічною і винищувальною авіацією, крилатими ракетами, безпілотними
літальними апаратами.

Винищувальна авіація військ ППО є їхньою основною маневреною силою і
призначена переважно для знищення повітряних цілей. Сучасні літаки, які
є на

озброєнні ВА (серед яких — відомі у всьому світі винищувачі Су-27 і
МіГ-29) — можуть вести бойові дії в радіусі 1400 км зі швидкістю до 3000
км на годину на висотах до 36 кім.

Радіотехнічні війська є основним джерелом інформації про початок
повітряного нападу, Вони діють в інтересах ЗРВ і ВА, забезпечують
необхідними даними командні пункти. Дальність їхніх дій — понад 360 км і
по висоті до 85 км.

Війська ППО постійно несуть бойові чергування. Це війська постійної
бойової готовності. Термін готовності чергових засобів до бойового
застосування становить від 2,5 до 12 хв. Сьогодні вони охороняють понад
7000 км повітряного простору нашої держави, здійснюють контроль
перельотів авіації з дев’ятьма суміжними країнами. Практично щоденно на
контролі військ ППО перебувають від 260 до 310 повітряних літальних
апаратів. У своїй багатогранній діяльності війська ППО України мають
прямий зв’язок з командними пунктами військ ППО Росії, Польщі, Угорщини,
Словаччини, Молдови, Румунії, Болгарії, Білорусі. Взаємовідносини
будуються за двосторонніми домовленостями між Україною і цими державами.

ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ

Військове-Морські сили (ВМС) — самостійний вид Збройних Сил України.
Геополітичне положення незалежної української держави характеризується
наявністю морських кордонів протяжністю майже 1600 км вздовж узбережжя
Чорного і Азовського морів.

Відповідно до Воєнної доктрини України принципами розбудови ВМС е:

— наукова розробка усіх проблем: урахування зміни завдань флоту, широти
можливих районів бойових дій, менший склад ВМС, їх бойова ефективність;

— оптимальне збалансування сил ВМФ з урахуванням театру військових дій;

— урахування фізико-географічних умов можливих районів повсякденної
діяльності ВМС;

— використання багатої спадщини Військово-Мор-ського флоту колишнього
СРСР, досвіду провідних морських держав світу;

— вимоги уніфікації озброєння і бойової техніки як для ВМС, так і для
інших видій Збройних Сил України.

Основні завдання ВМС визначаються вимогами Воєнної доктрини України і
принципами розбудови ВМС.

» ?

 

« ?

 

phTе зоні відповідальності флоту, участь у миротворчих операціях, у
сучасних навчаннях з флотами інших держав, в охороні районів діяльності
риболовецького і торгового флотів України, судноплавства, в боротьбі з
терористами на морі.

У воєнний час основними завданнями ВМС е: відбиття нападу авіації з
морського напрямку, знищення ударних підводних човнів і надводних
кораблів, оборона місць дислокації флоту і десантно-доступшіх районів та
ділянок узбережжя, допомога сухопутним військам на приморському
напрямку, участь у протидесантних операціях, висадка тактичних десантів
за планами флоту та ін.

Основними родами Військове-Морських сил є:

— надводні сили (ударні, протичовнові, десантні, протимінні);

— підводні сили (багатоцільові дизельні підводні човни);

— морська авіаційна група;

— війська берегової охорони (в тому числі і частини морської піхоти,
дивізіони і батареї берегових ракетно-артилерійських військ).

Основним типом корабля в Українському флоті має стати корвет з
універсальними комплексами ударної, зенітної і протичовнової зброї. Крім
того, в складі ВМС будуть багатоцільові фрегати, ракетні і артилерійські
катери, десантні і мінно-тральні кораблі сучасного вітчизняного
виробництва.

. Програма розбудови ВМС України в рамках чинного документа про
розбудову і розвиток Збройних Сил України на найближчі роки передбачає
повністю визначитись з ядром Військово-Морських сил до 2005 р. Воно
повинно забезпечувати обороноздатність України на морі.

Кораблі і підводні човни об’єднуються в бригади (дивізіони), які входять
до складу військово-морських районів (Південного і Східного).
Військово-морські райони — це територіальні оперативно-тактичні
об’єднання з визначеною зоною відповідальності. В зону їхньої дії
входять також акваторія Азовського моря і дельта Дунаю. Кораблі ВМС
беруть активну участь у ряді багатонаціональних військово-морських
навчань. Завдя-

ки відкритості нашої держави українські моряки мають можливість
спілкуватися з моряками багатьох країн світу, переймати їхній досвід.

Традиції Українського флоту беруть початок з морських походів княжих
дружин Київської Русі, їх примножили наші предки козацьких часів.
Легендарною мужністю, стійкістю, силою духу, волею до перемоги
прославили флот наші батьки і діди в роки Великої

ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ.

СПЕЦІАЛЬНІ ВІЙСЬКА

Спеціальні війська — військові частини і підрозділи, призначені для
виконання спеціальних завдань по забезпеченню бойової і повсякденної
діяльності Збройних Сил. Маються на увазі спеціальні війська, які
безпосередньо підлягають Міністерству оборони, а також входять до складу
видів Збройних Сил і Тилу. Найменування, склад, організація, озброєння і
технічне спорядження формування спеціальних військ визначається їх
призначенням.

До спеціальних військ належать: війська зв’язку, інженерні війська,
війська радіаційного, хімічного, біологічного захисту (РХБ захисту),
війська радіоелектронної боротьби (РЕБ), топографічна служба
(топографічні підрозділи). Деякі види Збройних Сил мають свої спеціальні
війська (наприклад, у ВПС — частини інженерно-авіаційної служби та ін.).

Війська зв’язку призначені для встановлення і підтримки стійкого
зв’язку, який забезпечує безперервне управління військами. Вони входять
до складу всіх видів Збройних Сил і родів військ. Особовий склад військ
зв’язку здатний у досить короткі строки розгортати мобільну мережу
зв’язку, яка складається з- польових кабельних, радіорелейних,
тропосферних ліній і апаратури ущільнення, ліній радіо- і космічного
зв’язку. Командири з’єднань і частин зв’язку роблять все можливе, щоб
підтримувати підготовку особового складу на рівні вимог часу.

Інженерні війська призначені для інженерного забезпечення бойових дій.
Вони складаються з частин і Підрозділів різного призначення:
інженерно-саперні, інженери о-до рожні, понтонно-мостові,
інженерно-будіве-льні, переправочно-десантні та ін. Ці війська у бойових
умовах виконують найбільш складні завдання інженерного забезпечення, які
вимагають спеціальної підго-

товки особового складу, використання різної техніки та інженерних
боєприпасів.

Для військовослужбовців інженерних військ час не ділиться на мирний та
воєнний. Вони завжди на варті, виконують бойові завдання по знешкодженню
вибухонебезпечних предметів та надають іншу допомогу мирному населенню.

Війська радіаційного, хімічного і біологічного захисту (РХБ захисту)
України були створені на базі хімічних військ колишнього СРСР. Від них
нам залишилась добра матеріально-технічна база, на якій і почалось
формування частин РХБ захисту.

Наша країна не має хімічної та бактеріологічної зброї, але на її
території знаходиться багато електростанцій, що працюють на ядерному
паливі, і хімічних підприємств, які виробляють отруйні речовини.
Ліквідація наслідків можливих аварій на подібних об’єктах є одним із
головних завдань військ РХБ захисту.

Аналіз екологічної обстановки в країні за останні роки свідчить про її
неухильне погіршення. Тому керівництво Міністерства оборони вирішило
створити управління військової екології. У своїй роботі військові
спеціалісти-екологи насамперед спиратимуться на досвід, нагромаджений у
ході ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, підприємствах хімічної
промисловості, залізничному, водному транспорті.

Війська РХБ захисту протягом 1991—1997 рр. брали участь у ліквідації
наслідків аварій практично на всій території нашої держави.

Війська радіоелектронної боротьби (РЕБ) набувають дедалі більшого
значення в сучасних умовах. Як показує досвід, в останніх локальних
війнах і військових конфліктах (особливо у війні в Перській затоці)
завдяки діяльності частин і підрозділів РЕБ досягалась повна перевага
авіації над засобами ППО. На сьогодні поки що немає більш надійного
захисту від ударів високоточної зброї, ніж засоби РЕБ. І в подальшому їх
значення І вага в досягненні успіхів у бойових діях постійно
зростатимуть.

Топографічна служба діє на основі потреб Збройних Сил в топографічне-
геодезичні й інформації з урахуванням Воєнної доктрини України та
аналізу сучасного стану то-по геофізичного забезпечення території нашої
держави 1 суміжних держав. Силами Топографічної служби постійно

виконуються роботи з топогеодезичного забезпечення навчальних центрів і
полігонів, а саме: підтримання у готовності до використання геодезичних
мереж, контроль прив’язки стартових і вогневих позицій при проведенні
бойових ггусків ракет і стрільб артилерії, складання та поновлення
топографічних карт.

Топографічна служба створює карти всіх масштабів, різноманітні
спеціальні карти, каталоги координат геодезичних пунктів. Вона
забезпечує ними всі види Збройних Сил, роди військ, спеціальні війська,
а також Національну гвардію, Прикордонні війська, Війська цивільної
оборони, Міністерство внутрішніх справ, Службу безпеки України, інші
міністерства та відомства народного господарства.

Частини і підрозділи Топографічної служби виконують великий обсяг робіт
із забезпечення постійної бойової готовності військ, бойового чергування
та випробувань нової техніки і системи озброєння.

ТИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ Тил Збройних Сил — це сили і засоби, призначені
для тилового забезпечення військ. До складу тилу Збройних Сил входять
різні частини, установи і підрозділи, необхідні для виконання таких
основних завдань: забезпечувати війська матеріальними засобами,
здійснювати військові перевезення всіх видів, відновлювати військову
техніку і майно, створювати умочи для базування авіації і сил флоту,
надавати медичну допомогу пораненим і хворим, евакуювати і лікувати їх,
здійснювати квартирно-експлуатаційне і фінансове забезпечення та ін.

Тил Збройних Сил України разом з усіма видами і родами військ зазнав
значних змін. Він характеризується високою мобільністю, маневреністю і
механізацією всіх своїх структур.

ЗАЛІЗНИЧНІ ВІЙСЬКА

Залізничні війська служать для технічного прикриття, загородження або
відновлення, тимчасової експлуатації, будівництва нових залізничних
колій та забезпечення бойових дій Збройних Сил.

В Україні кожний п’ятий кілометр залізниць — справа Рук
воїнів-залізничників, що є досить вагомим внеском у розвиток
транспортної мережі нашої держави.

Військовослужбовці Залізничних військ протягом повоєнного часу брали
безпосередню участь у знешкодженні боєприпасів, мін, снарядів, що
залишилися по всій

території України і вже понад 50 років загрожують життю громадян. Силами
особового складу спеціальних підрозділів військ за цей період
знешкоджено понад 400 тисяч вибухонебезпечних предметів, у тому числі 38
тисяч снарядів великого калібру.

КЕРІВНИЦТВО ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ УКРАЇНИ

Загальне керівництво Збройними Силами України здійснює Президент
України як Головнокомандувач і як Голова Ради національної безпеки і
оборони України, Він вживає необхідні заходи щодо забезпечення надійної
обороноздатності держави І постійної бойової готовності
Збройних Сил, Як Головнокомандувач Президент згідно із законом «Про
оборону України» вносять на затвердження Верховною Радою кандидатуру на
посаду міністра оборони України, проекти концепції військового
будівництва. Воєнної доктрини, бюджету на військові витрати, веде
міждержавні переговори з воєнних питань, віддає накази на ведення
Збройними Силами бойових дій, на призов та звільнення зі строкової
військової служби, призначає та звільняє вище командування
Збройних Сил України, присвоює вищі військові звання (генералів,
адміралів).

Рада оборони України є вищим державним органом колегіального керівництва
питаннями оборони і безпеки. Вона утворюється для забезпечення захисту
суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України,
вироблення стратегії і політики у сфері національної оборони.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство
оборони як орган державного управління, що несе повну відповідальність
за розвиток армії і флоту, виконання завдань оборони. Міністерство
оборони України оцінює воєино-політичну обстановку, визначає ступінь
воєнної загрози, здійснює керівництво бойовою, оперативно-тактичною,
морально-психологічною підготовкою військ, визначає чисельність, склад
видів і родів бійськ, контролює виконання чинного законодавства з питань
військової служби та ін.

Видами, родами Збройних Сил України, військовими з’єднаннями, частинами,
кораблями, підрозділами керують командувачі ‘та командири різних
ступенів.

У разі військового нападу (агресії) чи його загрози на всій території
або в окремих місцевостях України вводиться воєнний стан. При цьому
проводиться загальна або часткова

мобілізація, призивається із запасу на службу необхідний контингент
військовозобов’язаних, здійснюються заходи щодо мобілізаційного
розгортання Збройних Сил України. Галузі народного господарства держави
переводяться з мирного на воєнний стан. У цей період створюються також
місцеві органи військового керівництва. За їхнім рішенням відомства,
підприємства, навчальні заклади, організації, незалежно від
підпорядкування і форм власності в мирний час, спільно з військовими
комісаріатами створюють дільниці для призову військовослужбовці
в-запасників, збору техніки, комплектують техніку особовим складом,
організовують навчання військовозобов’язаних військових професій,
спеціальностей, виконують інші необхідні в цей час обов’язки.

ВІЙСЬКОВІ КАДРИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ЇХ ПІДГОТОВКА

Військові кадри —.це кістяк, основа Збройних Сил, Вони цементують,
об’єднують навколо себе воїнів строкової служби, забезпечують разом з
ними високу боєго-товність військ о Командири всіх ступенів
навчають і виховують своїх підлеглих, готують до вмілого, самовідданого
захисту Батьківщини™ 3 цією метою вони організовують їх навчально-бойову
діяльність, дбають про стан їхнього здоров’я, створення нормальних умов
служби. Військові Інженери різних спеціальностей забезпечують утримання
у високій бойовій готовності військової техніки і зброї, апаратури,
приладів, стежать за їх якісним обслуговуванням та правильною
експлуатацією, відповідають за навчання молодших військових
спеціалістів, воїнів. У Збройних Силах є спеціалісти й інших профілів:
тилової, інтендантської, медичної, топографічної, метрологічної,
метеорологічної та інших служб.

У Збройних Силах України організовано управління виховної роботи (див,
схему його структури). До цієї служби ВХОДЯТЬ ВІЙСЬКОВІ ПОЛІТОЛОГИ,
СОЦІОЛОГИ, ПСИХОЛОГИ,

юристи та ін. Вони займаються гуманітарною підготовкою, вихованням
особового складу, налагоджують відпочинок і дозвілля
військовослужбовців, надають їм психологічну та юридичну допомогу,
консультації тощо.

Відданість Україні, високі професійні, організаторські здібності
військових кадрів армії та флоту — основа міцності національних Збройних
Сил. Могутність армії та флоту забезпечується також спадкоємністю
націона-

льних бойових традицій, поповненням військ випускниками військових
навчальних закладів.

З утворенням Україною власних Збройних Сил розпочався процес
реорганізації старих і створення нових вищих військових навчальних
закладів. Система військової освіти в Україні розрахована на випуск усіх
спеціалістів для арміі та флоту. Для цього вищі військові навчальні
заклади мають професорсько-викладацький склад з високою теоретичною і
практичною підготовкою та сучасну навчально-матеріальну базу, техніку,
обладнання.

Спеціалістів для Збройних Сил України готують у вій-50ськових академіях,
університетах, інститутах, ‘УЗОЛІКп нових факультетах, відділеннях та
кафедрах військ, ггідготовки кількох цивільних вищих навчальних
закладів, на курсах підготовки і перепідготовки офіцерів. Вищі військові
навчальні заклади відповідно до завдань, що стоять перед ними,
випускають спеціалістів з різним » рівнем освіти і кваліфікації.

ВІЙСЬКОВО-НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ УКРАЇНИ

Академія Збройних Сил України готує офіцерів оперативно-стратегічного
рівня для всіх видів Збройних Сил і родів військ, а також офіцерів
оперативно-тактичного рівня зі спеціальностей: мотострільці, танкісти,
фахівці військової розвідки, ракетних військ та артилерії, тилу.

Київський військовий гуманітарний інститут готує офіцерів виховної
роботи, військової, соціальної та прикладної соціології, журналістів.

Київський інститут ВійськовО-Повітрянях сил готує авіаційних інженерів,
техніків і фахівців авіаційного тилу.

Київський інститут Сухопутних військ готує офіцерів танкових,
автомобільних військ та військової розвідки.

Харківський військовий університет готус офіцерів протиповітряної
оборони, ракетних військ та артилерії, військ РХБ (радіаційного,
хімічного, біологічного) захисту, радіоелектронної боротьби,
автоматизованих систем управління, метрологів, економістів.

Харківський інститут льотчиків Війеьково-Повітря-нвх сил готує
льотчиків, штурманів, офіцерів управління повітряним рухом і наземного
радіотехнічного забезпечення польотів авіації.

Одеський інститут Сухопутних військ готує офіцерів мотострілецьких,
аеромобільних військ, тилу, фахівців РАО (ракетно-артилерійського
озброєння).

Севастопольский військово-морський інститут готує офіцерів
Військово-Морських сил України. Крім того створено;

— військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті;

— військове-медичний інститут у складі Української .
військове-медичної академії;

— військово-інженерний факультет при Кам’янець-, Подільському
сільськогосподарському інституті;

— військово-будівельний факультет при Харківському державному
політехнічному університеті.

В Україні створено вищі навчальні заклади для підготовки спеціалістів
прикордонних військ (Хмельницька академія Прикордонних військ України)
та Національної гвардії (Харківський військовий університет Національної
гвардії України).

Офіцери, які мають вищу освіту та досвід служби у військах, можуть
продовжити свою військову освіту в Академії Збройних Сил України.

Усі випускники вищих військових навчальних закладів отримують диплом
загальнодержавного зразка, який дає їм право після звільнення із
Збройних Сил працювати за цивільними спеціальностями.

Українська держава забезпечує молоді можливість здобуття військової
освіти. Кожний юнак, який мас середню освіту, а також солдат, сержант і
матрос із середньою освітою після першого року строкової служби може
вступити до військового навчального закладу за власним вибором. Обираючи
вищий військовий навчальний заклад, слід уважно проаналізувати свої
нахили, інтереси, здібності, стан здоров’я, порадитися із старшими, з
військовими. Кожна військова професія ставить перед юнаком певні
специфічні вимоги до його здоров’я, до психічного (вольового,
інтелектуального), фізич-ното розвитку. Ті, хто бажає вступити до вищого
військового навчального закладу, в період з 1 лютого до 1 травня подають
у районний (міський) військкомат заяву. Для всебічної оцінки вступників
приймальна комісія навчального закладу проводить вступні іспити у два
тури, з 1 по 25 липня. Враховуються результати письмового тестування із
загальноосвітніх (шкільних) дисциплін, які є профілюючими в цьому
військовому навчальному закладі. Індивідуальні психологічні та фізичні
якості юнака, стан здоров’я та ін. Абітурієнт, який пройшов за
конкурсом, зараховується на перший курс військового навчального закладу,
і з цього моменту розпочинається його служба в Збройних Силах чи в інших
військових формуваннях України.

Похожие записи