Реферат на тему:

Характеристика хімічних вогнищ, утворених бойовими отруйними речовинами

При використанні хімічної зброї (ХЗ) виникають обширні вогнища
хімічного ураження. За своєю уражуючою дією на живу силу ХЗ можна
порівняти з ядерною зброєю середнього калібру (10-100 тис. т).

Для ліквідації наслідків використання хімічної зброї залучаються різні
служби та формування (інженерна, хімічна, медична, цивільна оборона
тощо).

Головне завдання медичної служби при ліквідації хімічних вогнищ, які
утворюють ОР, організація та проведення лікувально-евакуаційних заходів
щодо уражених.

Для цієї мети будуть залучатися різні медичні підрозділи, частини та
установи як зі збройних сил, так і формувань цивільної оборони.

Поняття про хімічне вогнище

Під вогнищем (зоною) хімічного зараження розуміється територія, на якій
знаходяться особовий склад, бойова техніка, транспорт та інші об’єкти,
що зазнали дії хімічної зброї, внаслідок чого виникли або можуть
виникнути ураження людей і тварин, а також зараження території, бойової
техніки, транспорту та інших об’єктів.

У вогнищі хімічного зараження розрізняють район застосування хімічної
зброї та зону розповсюдження зараженого повітря.

Район застосування хімічної зброї — це площа, яка заражується
безпосередньо під час вибуху хімічного боєприпасу або внаслідок
розбризкування ОР з виливного авіаційного приладу, тобто це частина
місцевості, по якій безпосередньо було нанесено удар хімічною зброєю.

Зона розповсюдження зараженого повітря утворюється за рахунок первинної
та вторинної хмари та являє собою площу, у межах якої можливе ураження
незахищеного особового складу.

Під хмарою зараженого повітря (ЗП) розуміють об’єм повітря, в якому
розподілені пари або аерозолі ОР. Хмари парів та аерозолів ОР, що
утворилися в момент застосування ХЗ, називають первинною хмарою ЗП.
Хмару парів ОР, що виникла внаслідок випаровування ОР із зараженої
поверхні, називають вторинною хмарою ЗП.

Первинна хмара ЗП, що розповсюджується вітром, може чинити уражаючу дію
протягом короткого часу (приблизно 20-30 хвилин).

Уражаюча дія вторинної хмари визначається часом повного випарювання ОР
із зараженої поверхні. Таким чином, у районі безпосереднього
застосування ХЗ, особовий склад може зазнати ураження від впливу
крапельно-рідинних ОР, парів та аерозолів первинної хмари.

За межами цього району, в напрямку вітру, ураження виникають від пари та
аерозолів первинної та пари вторинної хмари. При цьому площа зараження
первинною та вторинною хмарами ЗП набагато перевищує площу зараження в
районі застосування ХЗ.

Нервово-паралітичні та шкірно-наривні ОР застосовують у
крапельно-рідинному або грубодисперсному аерозольному стані, що
призводить до створення первинної та вторинної хмари. Застосування
загальноотруйних, задушливих, психотоміметичних, подразнюючих ОР
супроводжуються утворенням тільки первинної хмари, тому що ці ОР
застосовуються у пароподібному (синільна кислота, фосген) або
тонкодисперсному твердому аерозольному стані (психотоміметичні,
подразнюючі ОР).

Під глибиною розповсюдження хмари ЗП розуміють відстань від підвітреної
межі району застосування ХЗ до рубежу, на якому перебування особового
складу без засобів захисту стає безпечним.

Розміри та характер вогнища хімічного зараження залежать від
фізико-хімічних та токсичних властивостей ОР, засобів та способів їх
використання, метеорологічних умов, рослинного покриву, рельєфу
місцевості та характеру забудови.

З метеорологічних умов найбільший вплив виявляє вертикальна стійкість
приземного шару атмосфери, швидкість, напрямок вітру, температура ґрунту
і повітря, опади.

Розрізняють три ступеня вертикальної стійкості атмосфери:

1. Інверсія (найбільша стійкість) — коли нижні приземні шари повітря
холодніші та важчі за верхні. При цьому спостерігаються низхідні струми
повітря. Хмара зараженого повітря розповсюджуються на далекі відстані —
до 20-40 км. Такий стан буває вночі або погожого зимового дня.

2. Ізотермія (менша стійкість) — коли температура повітря на поверхні
ґрунту і на висоті 20-30 м від землі приблизно однакова, а тому немає
його вертикального переміщення, і хмара зараженого повітря
розповсюджується вітром до 10-12 км. Такий стан буває ранком або
ввечері, а також у хмарні дні.

3. Конвекція (найменша стійкість), коли більш теплі і легкі нижні шари
повітря піднімаються вгору, викликаючи сильне розсіювання парів та
аерозолів ОР, внаслідок чого хмара зараженого повітря розповсюджується
на відстань 3-4 км. Такий стан буває в ясні літні дні.

Найбільш сприятливими для застосування противником ХЗ може бути ніч,
ранкові та вечірні години, а також хмарна погода без опадів.

При слабкому вітрі (швидкість 2 м/с) високі концентрації ОР зберігаються
довше, внаслідок поганого провітрювання лощин, ярів тощо. Навіть
нестійкі ОР можуть протягом декількох годин знаходитись в них, в
результаті чого виникає так званий «застій». При поривчастому вітрі та
великій його швидкості вони швидко розсіюваються, і глибина
розповсюдження зараженого повітря зменшується.

Сніговий покрив значно підвищує тривалість зараження (наприклад, Vx
зберігають уражаючу дію до розтавання снігу).

При високих температурах ОР швидше втрачають свою уражаючу дію, але
збільшується небезпека ураження через органи дихання.

У пухкий пористий ґрунт краплі ОР проникають на глибину в декілька
сантиметрів, у зв’язку з чим стійкість їх набагато збільшується.
Стійкість ОР на піщаному ґрунті в три рази більша, ніж на глинистому.

Через відносну постійність температури і слабке переміщення повітря в
лісі зменшується випаровування крапель ОР, а також глибина
розповсюдження хмари ЗП. Так, кожний кілометр глибини лісу у напрямку
вітру відповідає 3,5 км на рівній поверхні, що зменшує глибину
розповсюдження хмари зараженого повітря на 2,5 км.

Пересічена місцевість зменшує глибину розповсюдження хмари зараженого
повітря. Кожні 100 м підвищення висоти зменшує глибину розповсюдження ЗП
на 2,5 км.

Медико-тактична характеристика та особливості

формування санітарних втрат у вогнищах

При організації лікувально-евакуаційних заходів під час ліквідації
наслідків застосування противником ОР завжди необхідно враховувати
медикотактичну характеристику хімічних вогнищ ураження.

Вогнища хімічного ураження поділяються на стійкі та нестійкі, що
залежить від типу ОР.

До стійких вогнищ відносяться такі, в яких уражаюча дія ОР зберігається
протягом 1 години і більше: декілька діб, тижнів, місяців. Такі вогнища
можуть утворюватись не тільки для безпосереднього ураження особового
складу, але й для зараження техніки та будівель, що створює так званий
«сковуючий ефект» та стримує протягом довгого часу бойові дії військ.

У хімічних вогнищах, які утворені стійкими ОР, особовий склад застосовує
засоби захисту органів дихання і шкіри, проводить часткову і повну
санітарну обробку, а всі заражені об»єкти (техніка, майно, тощо)
підлягають дегазації.

До нестійких вогнищ можна віднести вогнища, уражуюча дія ОР в яких
припиняється протягом однієї години. У більшості випадків використання
нестійких ОР застосовується для ураження особового складу під час їх
застосування.

У хімічних вогнищах, які утворені нестійкими ОР, особовий склад
застосовує тільки засоби захисту органів дихання.

У залежності від часу виникнення основних симптомів отруєння хімічні
вогнища ураження поділяються на:

а) вогнища ураження швидкодіючими ОР (клініка отруєння виявляється
протягом першої години після контакту з ОР);

б) вогнища ураження ОР сповільненої дії (клініка отруєння виникає
пізніше однієї години з моменту контакту з ОР)

Таким чином, з урахуванням стійкості на місцевості та швидкості дії ОР
на особовий склад виділяють чотири типи хімічних вогнищ БОР:

1. Стійке вогнище ураження (зараження) швидкодіючими ОР (зарин, зоман,
V-гази, Сі-Ес — внаслідок інгаляційного проникнення, зарин, зоман —
через шкіру).

2. Нестійке вогнище ураження (зараження) швидкодіючими ОР (синільна
кислота, хлорацетофенон — інгаляційно).

3. Стійке вогнище ураження (зараження) ОР сповільненої дії (VX, іприт,
люїзит — через шкіру).

4. Нестійке вогнище ураження (зараження) ОР сповільненої дії (фосген,
BZ, ДЛК — інгаляційно).

Для вогнищ ураження швидкодіючими ОР характерно: одночасне ураження
великої кількості особового складу; можливість часткового виходу з ладу
(ураження) медичного складу; виникнення значної кількості важкоуражених,
тривалість життя яких при відсутності своєчасної, ефективної допомоги не
перебільшить 1 години з моменту виникнення клініки отруєння; відсутність
резерву часу у медичної служби для суттєвої зміни раніш прийнятої
організації робіт щодо ліквідації вогнища; необхідність надання
ефективної медичної допомоги протягом оптимальних термінів та евакуації
важкоуражених з вогнищ переважно за один рейс.

Суттєвими відмінностями вогнищ ураження ОР сповільненої дії є:
послідовна, протягом декількох годин, поява ознак отруєння уражених, (у
зв`язку з чим необхідне активне виявлення уражених); триваліші терміни
життя важкоуражених при відсутності своєчасної допомоги (внаслідок
ураження іпритом, фосгеном — декілька годин, діб); наявність певного
запасу часу (декілька годин) у медичної служби для організації
ліквідації вогнища; евакуація уражених з вогнища здійснюється в декілька
рейсів у міру їх виявлення.

Від характеру хімічного вогнища, фізико-хімічних та токсичних якостей
ОР, які його утворюють, залежать розміри та структура санітарних втрат.

При використанні ОР нервово-паралітичної дії і синільної кислоти
відсоток безповоротних втрат буде більшим. При використанні ОР типу
іприту та фосгену — меншим, а для ОР, які тимчасово виводять із ладу
(психотоміметичні, подразнюючі), смертельні випадки взагалі
нехарактерні.

Так, при ураженні ОР нервово-паралітичної дії можлива смертність до 30%
отруєних протягом двох діб.

У сучасній війні найбільш вірогідним буде використання противником ОР
нервово-паралітичної дії (у 90% випадків від усіх застосованих ОР);
іприт (у 3%), бі-зет (у 2%), Сі-ар (у 5%).

При використанні ОР санітарні втрати за важкістю ураження особового
складу можуть скласти: у вогнищі ФОР- легкий ступінь (л. ст.) — 30%;
середній (сер. ст.) — 10%, важкий ступінь (в. ст.) — 60%; у вогнищі
синільної кислоти — л. ст.- 20%, сер. ст. — 50%, в. ст. — 30%; у вогнищі
фосгену — л. ст. — 35%, сер. ст. — 40%, в.ст. — 25%; у вогнищі іприту
відповідно 30%, 40%, 30%; у вогнищі BZ відповідно 35%, 35%, 30%; у
вогнищі CR відповідно 55%; 30%; 15%.

Розміри та структура санітарних втрат залежать від масштабу та засобів
хімічного ураження, раптовості хімічного нападу, щільності розташування
особого складу, проти якого застосована ОР, стану засобів захисту ОР,
які застосовані за допомогою аерозольних генераторів, а також з виливних
авіаційних приладів, бомб, тощо обумовлюють виникнення уражених, які
потребують лише терапевтичної та психоневрологічної допомоги.

Використання ОР за допомогою засобів з металевими оболонками, які
обладнані вибухувачем ударної дії і вибухівкою, призведе до виникнення
комбінованих уражень терапевтичного та хірургічного профілю.

Знаходження людей на теріторії, яка заражена одночасно радіоактивними і
отруйними речовинами, може призвести до виникнення радіаційних і
хімічних уражень.

Оцінка хімічної обстановки

Хімічна обстановка являє собою сукупність умов, що виникають під час
застосування хімічної зброї внаслідок зараження отруйними речовинами
місцевості, повітря, джерел води, особового складу, техніки та
озброєння, інших об’єктів, що суттєво впливають на бойові дії та
боєздатність військ.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміється визначення її можливого
впливу на бойові дії військ з метою вживання заходів, які спрямовані на
зберігання боєздатності військ в умовах можливого або дійсного
застосування противником хімічної зброї.

Завдання, які вирішуються під час оцінки хімічної обстановки:

визначення втрат особового складу при діях у хімічних вогнищах та при їх
подоланні;

визначення кількості особового складу, техніки та озброєння, заражених
отруйними речовинами;

визначення тривалості уражаючої дії отруйних речовин;

вибір найбільш доцільних дій, які забезпечують найменші втрати особового
складу та зараження зброї, техніки, майна;

1/4

o

r

® ?

1/4

o

????$??#?визначення заходів щодо захисту особового складу, частин та
закладів в умовах зараження отруйними речовинами та ліквідації наслідків
застосування хімічної зброї.

Початкові дані для оцінки хімічної обстановки:

положення, завдання та характер дії військ; ступінь захисту особового
складу; тип застосованих отруйних речо вин; засоби та способи
застосування противником отруйних речовин; місце та час застосування
хімічної зброї; метеорологічні умови; топографічні умови.

Хімічна обстановка оцінюється в два етапи:

I етап — прогнозування — проводиться, коли немає необхідної інформації з
місця застосування отруйних речовин.

Оцінка хімічної обстановки прогнозуванням дозволяє приблизно визначити
можливі наслідки застосування хімічної зброї, їх вплив на виконання
завдань та збереження боєздатності військ, найдоцільніші подальші дії,
намітити заходи щодо захисту особового складу від ураження отруйними
речовинами та ліквідації наслідків застосування хімічної зброї.

II етап — оцінка фактичної обстановки за даними розвідки, здійснюється
на основі точних даних з потерпілих підрозділів та частин про втрати
особового складу, а також реальних даних про характер зараження та
розміри вогнища.

На підставі оцінки хімічної обстановки оповіщаються війська про: хімічне
зараження місцевості та повітря; робляться висновки про боєздатність
підрозділів; приймаються заходи з захисту особового складу та ліквідації
наслідків застосування хімічної зброї; намічаються найдоцільніші дії
підрозділів у даній обстановці; визначаються напрямок і маршрути для
подолання та обходу районів зараження; визначаються найбезпечніші райони
для розміщення підрозділів; встановлюються рубежі надягання та знімання
засобів індивідуального захисту при подоланні районів хімічного
зараження; визначається порядок проведення спеціальної обробки.

Завдання, які вирішуються під час оцінки хімічної обстановки в інтересах
медичної служби. Оцінка хімічної обстановки надає можливість медичній
службі:

визначити санітарні втрати особового складу військ у хімічному вогнищі;

провести розрахунок сил та засобів для організації надання медичної
допомоги у вогнищі та на етапах медичної евакуації;

встановити боєздатність етапів медичної евакуації, які знаходяться у
хімічному вогнищі;

провести необхідні заходи щодо захисту особового складу медичної служби,
поранених та хворих на етапах медичної евакуації;

здійснити заходи з захисту особового складу медичної служби, який
направлений для роботи в район застосування хімічної зброї;

провести заходи щодо захисту етапів медичної евакуації, які знаходяться
під загрозою зараження отруйними речовинами або приймають уражених з
хімічного вогнища;

прийняти заходи щодо ліквідації наслідків хімічного нападу в медичних
пунктах та лікувальних закладах, які потрапили під хімічний напад;

визначити найбільш доцільні дії з маневру силами та засобами медичної
служби;

вибрати найбезпечніші райони для розгортання медичних пунктів,
лікувальних закладів та маршрути евакуації поранених і хворих;

визначити порядок надання медичної допомоги у вогнищі та етапах медичної
евакуації (встановити оптимальний вид і обсяг допомоги);

встановити порядок евакуації уражених з вогнища;

визначити порядок проведення спеціальної обробки;

поставити завдання з медичної експертизи води, харчових продуктів.

Методика виявлення і оцінки хімічної обстановки. Виявлення хімічної
обстановки полягає в збиранні та обробці початкових даних про регіони,
де застосовувалася хімічна зброя (координати та розміри району, тип ОР,
кількість застосованих засобів, способи та час застосування), та
нанесенні зон зараження на топографічну карту.

Розміри районів застосування хімічної зброї визначають за допомогою
таблиць спеціального довідника.

Геометричні фігури, за допомогою яких позначають район застосування
хімічної зброї на карті, є такі:

при застосуванні ракет (НУР, УР) — коло;

при застосуванні авіації ВБА (бомби, касети) -еліпс із співвідношенням
діаметрів 3: 1, ВАП — прямокутник зі співвідношенням сторін 3: 1;

при застосуванні ствольної артилерії (АДН) — прямокутник з
співвідношенням сторін 2: 1;

при застосуванні артилерії (ПУ) — квадрат; при застосуванні хімічних
фугасів — гантелевидна конфігурація;

Геометричні фігури на карті орієнтуються довгою стороною перпендикулярно
напрямку повітря, якщо удар нанесено по регіонах розташування військ,
об’єктів тилу або можливого напрямку стрільби при застосуванні ХЗ
ствольною артилерією.

При застосуванні ОР авіацією по колонах військ фігури орієнтуються
вздовж колон. Межа району застосування ХЗ позначується безперервною
лінією синього кольору, а площа зафарбовується жовтим кольором.

Глибину розповсюдження первинної та вторинної хмари позначають стрілками
синього кольору. Ширина зони розповсюдження зараження поступово
збільшується (на 1/5 при глибині 5 км і на 1/10 при глибині більш 5
кілометрів).

Необхідно мати на увазі, що кожні 100 м перевищення висоти зменшують
глибину розповсюдження зараженого повітря на 1,5 км, а 1 км лісу
(глибина забудови населеного пункту) — на 2,5 км.

При застосуванні ОР площа зараженої місцевості збігається з площею
району застосування ХЗ. Однак, при застосуванні V-газів вона більша і її
глибина позначається пунктирною синьою лінією. Площа зараженої
місцевості штрихується скісними лініями жовтого кольору, а район
застосування зафарбовується жовтим кольором. Поруч з умовними знаками
робиться напис синього кольору: у чисельнику — засіб застосування та тип
ОР, у знаменнику — час і дата застосування.

Після нанесення хімічних вогнищ на карту, користуючись таблицями
довідника з оцінки хімічної обстановки, вирішуються завдання з оцінки
хімічної обстановки, роб ляться висновки та приймається рішення.

Організація надання медичної допомоги ураженим ОР

Медична допомога ураженим ОР є невідкладною і відрізняється своєю
специфікою.

Особливістю надання допомоги ураженим є послідовність виконання
слідуючих заходів:

припинення подальшого надходження отрути в організм;

застосування специфічних протиотрут (антидотів);

відновлення і підтримання функцій життєво важливих систем організму
(дихання, кровообігу);

застосування засобів симптоматичної терапії.

Організація медичної допомоги ураженим ОР повинна забезпечити
максимальне скорочення термінів транспортування із вогнища і часу
перебування уражених в протигазах, проведення заходів часткової і повної
санітарної обробки при зараженні стійкими ОР.

В основу організації медичної допомоги ураженим ОР покладена система
етапного лікування з евакуацією за призначенням.

Проведення лікувально-евакуаційних заходів передбачає надання таких
видів медичної допомоги: перша медична, долікарська (фельдшерська),
перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована.

Перша медична допомога надається на місці ураження чи в ближніх
схованках і направлена на усунення початкових ознак ураження ОР і
попередження розвитку важких уражень. Надається вона самими
військовослужбовцями в порядку само- і взаємодопомоги,
стрільцями-санітаками, санітарами, водіями-санітарами і санітарними
інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, які
виділяються для рятувальних робіт у вогнищах масового ураження і
оганізаційно входять в загін ліквідації наслідків (ЗЛН) застосування
пртивником зброї масового ураження. В склад цього загону, крім медичного
складу потерпілих частин, можуть включатися медичні пункти батальйонів і
підрозділи збору і евакуації поранених МПП і омедб, сусідніх частин і
з`єднань. Санітарні інструктори і фельдшери із складу цих підрозділів
безпосередньо керують наданням першої медичної допомоги і самі надають
її найбільш вяжкоураженим.

Термін надання першої медичної допомоги складає до 5-10хв. з моменту
настання симптомів інтоксикації, при цьому використовуються у першу
чергу медичні засоби профілактики і надання медичної допомоги, які
знаходяться в уражених.

Слід відмітити, що застосування антидоту, який знаходиться в аптечці
індивідуальній, найбільш ефективно в перші хвилини після появлення ознак
інтоксикації і не попереджає розвитку важкоі форми отруєння при його
застосуванні через 5-10хв. і пізніше. Обробка заражених ділянок шкіри у
перші 1-2хв. попереджує ураження, а через 5-10 хв. — не виключає
виникнення важкої форми отрує ння.

Після надання першої медичної допомоги усіх уражених евакуюють на
медичний пункт батальйону (в обороні) чи зосереджують на незараженій
місцевості (в наступі), де їм надається долікарська допомога.

Долікарська (фельдшерська) допомога доповнює заходи першої медичної
допомоги і направлена на боротьбу з загрозливими для життя розладами
(асфіксією, судомами, колапсом тощо). Термін її надання — 30 — 60хв. з
початку появи симптомів інтоксикації і в першу чергу надається ураженим
у важкому ступеню.

При неблагополучній медичній чи бойовій обстановці ураженим легкого
ступеню долікарська допомога може не надаватись, а уражені евакуюються
на МПП.

Після надання долікарської допомоги уражених евакуюють на медичний пункт
полку, при цьому, 50% уражених (у важкому ступені) евакуюють санітарним
транспортом і в першу чергу, а інших — вантажним транспортом.

Перша лікарська допомога надається в МПП, і спрямована на усунення
тяжких проявів інтоксикації (асфіксії, колапсу, гострої дихальної
недостачі, токсичного набряку легень, судомного синдрому), купування
інших симптомів ураження і підготовку уражених до подальшої евакуації.

Перша лікарська допомога може надаватися у повному і скороченому обсязі
(тільки невідкладні заходи до 70% ураженим при неблагополучній медичній
чи бойовій обстановці). Обсяг першої лікарської допомоги встановлює
начальник медичної служби з’єднання. Орієнтовний термін надання
невідкладних заходів першої лікарської допомоги складає 1-3год з моменту
розвитку клініки тяжкого отруєння. Ураженим у важкому ступеню, у яких
основні ознаки інтоксикації куповані після надання попередніх видів
медичної допомоги, цей час збільшується до 2-4 годин при умові, що вони
не повинні перебувати в протигазах більше 1-1, 5 годин.

Після надання першої лікарської допомоги важкоуражених евакуюють в омедб
(ОМЗ) в першу чергу, в положенні «лежачи». Уражених, яким допомога була
відкладена, евакують у другу чергу любим транспортом, переважно сидячи.
Підлягають поверненню в частину легкоуражені після усунених симптомів
ураження (подразнюючі ОР) або які потребують амбулаторного лікування (з
обмеженими іпритними пошкодженнями шкіри).

Кваліфікована медична допомога надається в омедб (ОМЗ) і спрямивана на
усунення важких, загрожуючих життю проявів ураження, боротьбу з
вірогідними ускладненнями, а також створення умов для наступного
транспортування і лікування уражених.

Орієнтовний термін надання кваліфікованої медичної допомоги 6-8годин з
моменту розвитку симптомів інтоксикації.

При надходженні в омедб (ОМЗ) уражених безпосередньо із хімічного
вогнища необхідна кваліфікована медична допомога їм надається в терміни,
які встановлені для надання першої лікарської допомоги.

Кваліфікована медична допомога може надаватися в повному і скороченому
обсязі. У невідкладних заходах кваліфікованої медичної допомоги мають
потребу 60-70% уражених, при цьому у 60-70% вона надається в
сортувально — евакуаційному відділенні і у 30% — 40% — в госпітальному
відділенні.

Після надання кваліфікованої медичної допомоги уражених евакують в
військовопольові госпіталі, при цьому 60% уражених підлягають евакуації
санітарним транспортом (50% автомобільним і 10% авіаційним), 40%
уражених підлягають евакуації вантажним транспортом.

Література

Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под
ред. Н.В.Саватеева – Л.: ВМА им. С.М. Кирова, 1987. — С.114-127.

Отравляющие вещества / Под ред. В.Н. Александрова, В.И.Емельянова — М.:
Воениздат, 1990. – С. 178-186.

Инструкция по этапному лечению пораженных с боевой терапевтической
патологией. — М.: Воениздат, 1989. – 108 с.

Руководство по токсикологии отравляющих веществ / Под ред. А.И.Черкеса.-
К.: Здоров’я, 1964. — С.325-350.

Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та
студентів вищих медичних навчальних закладів — К.: УВМА, 2003. – 102 с.

Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За
ред. Ю.М.Скалецького, І.Р. Мисули — Тернопіль: Укрмедкнига. — 2003 р. –
362 с.

Похожие записи