Реферат

з Історії Збройних сил України

на тему : “Бій у Катеринославі”(1917р.)

студента 33-ю взводу

Бонюка Олексія Петровича

Київ 1996

Наприкінці грудня 1917 року в Україні склалась вкрай напружена політична
ситуація . Тривала ворожнеча в керівництві Центральної Ради , а
Центральна Рада та Раднарком в свою чергу конфліктували між собою .
Раднарком не міг дійти згоди із більшовиками Харкова , а харківські
більшовики не хотіли визнавати самостійність київських більшовиків
.Тривала боротьба Раднаркому з Донським урядом та білогвардійцями ,
ситуація на німецькому фронті була нестабільною в тилу панував розлад та
анархія . За таких обставин неможливо було вирішити кожну проблему
окремо , а тому українські та радянські діячі перебували у розгубленості
, оскільки ані перші ані другі не наважувались брати на себе вирішення
усіх проблем .

За вирішення цих проблем взявся Раднарком , згідно з особистим наказом
Леніна була призначена особа , яка б керувала бойовими діями проти
донців , білогвардійців та “їх посібників “.Це був В.Антонов -Овсієнко
.Під посібниками Ленін мав на увазі Центральну Раду . Але завдання це
було не з легких оскільки Харківські більшовики не підтримували відкриту
агресію проти Центральної Ради . Але не зважаючи на це радянські війська
поступово почали переходити до бойових дій . Яскравим прикладом можуть
слугувати збройні сутички на станціях Лозовій та Синельниково .
Подальші кроки В.Антонова-Овсієнко вгадати було неважко — Харків та
Кареринослав . Тим більше , що Харків уже знаходився у його руках , а
Катеринослав з великою кількістю місцевої червоної гвардії в будь- який
момент готовий був повстати .

Збройна сутичка у Катеринославі , на відміну від попередніх , була вже
відкритим втручанням у внутрішні справи України , служила початком війни
Раднаркому з Центральною Радою .Адже попередні сутички можна було
пояснити необхідністю боротьби з білогвардійцями Корнілова та Донським
урядом генерала Каледіна , а в цьому випадку втручання у відносини між
українською владою Катеринослава та більшовицьким ревкомом було
неприхованою агресією . Навіть Антонов -Овсієнко в своїх записках
наводить наказ за яким загону Єгорова доручалось підняття в
Катеринославі повстання та захоплення міста .

На той час в Катеринославі нараховувалось близько 1500 багнетів військ
Центральної Ради . За спогадами Антонова -Овсієнко там знаходилось 5000
червоногвардійців , полк імені Пилипа Орлика , що тяжів до останніх ,
нейтральна артилерія та 1500 гайдамаків . Як згадував генерал
М.Омельянович -Павленко , вже восени 1917 року в Катеринославі був
утворений гайдамацький курінь , який був єдиною місцевою військовою
українською формацією .Але більш реальною виглядає інформація про
наявність в місті трьох українських угрупувань: Катеринославського
куреня “вільного козацтва”, Сердюцького полку імені П.Орлика та
зукраїнізованого 134-го Феодосійського . Що ж становили ці військові
підрозділи : гайдамацький курінь був укомплектований переважно з
добровольців і справляв дуже добре враження .Звичайно до нього вступила
студентська та гімназична молодь , яка не мала військової підготовки .
Цей курінь знаходився під командуванням майбутнього захисника
Карпатської України тоді старшини , а потім штабс -капітана Сергія
Єфремова . Йому допомагав теж старшина і його брат Олександр Єфремов та
комісар Центральної Ради інженер Іван Труба .

Другим військовим формуванням на яке спирались місцеві представники
Центральної Ради був 134-й Феодосівський полк . Радянські комісари у
своїх спогадах писали, що цей полк під впливом агітації офіцерів
схилявся до підтримки української влади .Разом з гайдамацьким куренем
Феодосійський полк нараховував близько 1500 багнетів , але навіть за
такої чисельності враховуючи непідготовленість студентів навряд чи він
був серйозною перепоною для більшовиків .

Третім підрозділом , що мав відношення до військ Центральної Ради , як
зазначалось був сердюцький полк імені Пилипа Орлика . Цей полк прибув з
півночі . Цей полк був створений влітку 1917 року з вояків -українців
60-ої дивізії на Північному фронті . Переважали в полку українські кадри
240-го російського полку , а очолював його підполковник Липовець .
Після Жовтневого перевороту у Петреграді більшовики значно посилили
вплив у цьому полку .На чолі військової ради став українець — більшовик
, який поступово почав демобілізовувати кращі кадри . За таких обставин
полк залишила значна кількість старшини . Підполковник Липовець втратив
вплив на вояків полку , оскільки ті робили на нього замах . Незабаром
майже повністю збільшовичений полк виїхав до Катеринослава . Хоча він
складався з українців , але більшовицькі погляди переважали за
інтересидержавницькі. Сила полку сягала майже 1000 багнетів . Не
зважаючи на те, що і самі більшовики висловлювали побоювання щодо
прихильності даного полку , але врешті під час вуличних боїв він
виступив на боці більшовиків.

Крім того в місті знаходились 228-й та 271-й запасні полки , запасний
гарматний дивізіон та запасний уланський ескадрон. Піхотні підрозділи
оголосили підтримку більшовиків , але були роззброєні і не становили
серйозної військової сили . Гармаші ж підтримували війська ЦР . Уже під
час боїв деяка частина солдатів хнову була озброєна більшовиками та
брала участь в подіях на їхньому боці.

Досить чисельною була червона гвардія Катеринослава . Однак справжня її
чисельність була набагато меншою ніж писав Антонов -Овсієнко . Загалом
чисельність червоної гвардії доходила до 2000 багнетів , які отримали
10000 квинтівок , 10 мільйонів патронів , десять кулеметів та кількасот
наганів за допомогою Леніна .З такими силами можна було виступати проти
військ ЦР.

Незабаром було знайдено і привід до повстання . Ним став броньовик ,
який 24 грудня гайдамаки привезли з Олександрівська і кілька
разів прїхали на ньому по проспекту. Споївши охорону броньовика вином ,
більшовики вивезли його на подвір”я Брянського заводу . На ранок 26
грудня представники української влади прибули на завод з умовою
повернути броньовик до 14-00 . Звичайно, що червоногвардійці броньовик
не повернули , а тому 8 січня у Катеринославі було розпочато вуличні бої
. Розташована біля монастирського лісу артилерія почала обстріл
Брянського заводу .

Украйнські підрозділи міцно закріпились на околиці міста , де
знаходились їхні казарми і вжили заходи для розміщення посилених
загонів на станції та на вокзалі Катеринослава. Крім того, в центрі
міста , на пошті були зібрані потужні сили для штурму Ради робітничих
та солдатських депутатів, де знаходився Ревком з великим
червоногвардійським загоном. Поруч із Озерним базаром розташовувалися
резерви військ ЦР. Полк ім. Орлика , що перебував у казармах , оголосив
про свій нейтралітет. Про це оголосили і 228-й та 271-й запасні полки.

Головні сили червоногвардійців дислокувались на Брянському заводі. З
розробленим планом більшовики створили кілька ударних груп , які
направили в різні кінці міста. Але вжиті ними заходи виявились
недостатніми. Увечері 26 грудня українські підрозділи майже повністю
оволоділи ситуацією і в приміщенні міської думи розпочалися мирні
переговори. Звичайно для більшовиків ці переговори були зволіканням
часу, оскільки за наказом Антонова-Овсієнко їм на допомогу вирушив загін
червоногвардійців на чолі з Єгоровим, крім того вони всіма засобами
намагались притягнути на свій бік нейтральні полки. 27 грудня в зв”язку
з переговорами вся перша половина дня минула в спокої, але це дало
змогу більшовикам оговтатись та мобілізувати свої сили: до будинку Рад
підійшло солідне підкріплення — червоногвардійці Амурського та
Брянського заводів і частина полку ім. Орлика згодилась виступити на їх
боці. Цей полк захопив батарею, що обстрілювала Брянський завод і вибив
підрозділи ЦР з вокзалу. Розуміючи важливість захоплення будинку Рад,
українські частини в ніч з 27 на 28 грудня пішли в наступ, але ця атака
закінчилась невдачею. Тією ж ніччю на станцїю Ігрень , що поруч з
Катеринославом, прибув загін Єгорова, в якому був навїть бронепоїзд. В
місті продовжував майоріти жовтоблакитний прапор лише над однією
будівлею — поштою. У ніч на 29 грудня російський загін з тилу ввірвався
на пошту, пудкріплений атакою катеринославців. О 12 годині ночі
українські представники підписали акт капітуляції.В результаті боїв
російські червоногвардійці втратили 10 чоловік убитими та 20 пораненими
, а катеринославці — 11 убитими і кілька десятків поранених. На жаль
даних про втрати українських підрозділів немає. Частини решток військ
Центральної Ради відійшли до Олександрійська. Один загін гайдамаків
виїхав до Києва, де згодом брав участь в обороні столиці від
радянських військ.

Піля бою в Катеринославіможна було вже сказати. Що більшовицький уряд
почав вести відкриті бойові дії проти Центральної Ради. Отже,
розпочалась українсько-більшовицька війна. Україна була втягнута в
громадянську війну, початок якій поклав похід Антонова-Овсієнка проти
білогвардійців .

Література:

1.Революція на Україні , К.1930

2.Новіков А. Катеринославський жовтень. К.87

3.Д.Дорошенко .Історія України.

4.ПотаповМ.ЧервонаГвардіяКатеринослава.К.87 5.Я.Тинченко . Перша
українсько-більшовицька війна (грудень 1917-березень 1918).К96

Похожие записи