.

Звіт з проходження навчально-виробничої практики з дисципліни: Машини та устаткування лісосічних і лісоскладських робіт

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 7239
Скачать документ

Звіт

з проходження навчально-виробничої практики

з дисципліни: Машини та устаткування лісосічних і лісоскладських робіт

1. Вступ

Проходячи навчальну практику з механізації лісорозробок, студенти
повинні одержати тверді знання особливостей конструкції
лісозаготівельних інструментів, технології лісосічних робіт і засвоїти
основи теорії з даного курсу. Першочергове значення мають питання
взаємодії з інструментами, робочих органів інструментів з предметом
праці що обробляється, інструментів з технологією робіт в лісі, а також
питання, пов’язані з вибором основних параметрів, що вимагають
розрахунків і методів визначення продуктивності і з охороною праці.

2. Форми організації праці

На підприємствах лісозаготівельної промисловості застосовується бригада
форма організації праці. Група робітників суміжних чи різних професій,
які разом виконують спільне виробниче завдання і несуть загальну
відповідальність за результати роботи, називається бригадою. Бригади
можуть бути функціональними і комплексними.

Раніше лісосічні роботи велися функціональними бригадами. Для розробки
лісосіки створювались декілька бригад, кожній із яких доручалось
виконання однієї із операцій, що входять до складу лісосічних робіт.

Розподіл праці сприяє спеціалізації робітників, а отже, і підвищенню
продуктивності, але в умовах заготівельного виробництва доцільнішою є
організація роботи з поєднанням професій за суміжними спеціальностями.
Обумовлено це тим, що на лісосічних роботах різна трудомісткість
виконання окремих операцій, і в цьому випадку при поєднанні суміжних
професій забезпечується більш повне використання робочого часу. Тому,
замість функціональних бригад лісосічні роботи зараз виконуються малими
комплексними, укрупненими комплексними наскрізними комплексними
бригадами. Характерна особливість комплексних бригад – сумісництво
професій робітниками, я також взаємодопомога і взаємозамінність у
роботі. У результаті знижується втомлюваність робітників, скорочується
простій обладнання, не вимагаються великі міжопераційні запаси лісу і
підвищується колективна зацікавленість всіх членів бригади в виконанні
завдання, що дозволяє досягти продуктивності праці на 10…15% вище, ніж
у функціональних бригадах.

Організація праці комплексними бригадами ефективна, коли кожен член
бригади володіє декількома спеціальностями, так як тільки у цьому
випадку він зможе допомогти в роботі членам бригади, котрі більш
завантажені. Очолює бригаду бригадир, котрий назначається з числа
найбільш досвідчених кваліфікованих членів бригади по бажанню
робітників. Денний виробіток бригади визначається за кінцевою фазою
робіт бригади.

Мала комплексна бригада організовується на базі одного ведучого
(основного) механізму і, в залежності від прийнятого типу технологічного
процесу, машин і обладнання, що застосовуються, виконує весь комплекс
основних лісосічних робіт, включаючи навантаження стовбурів чи дерев на
лісовозний транспорт чи сортування-штабелювання сортиментів.. Чисельний
склад малих комплексних бригад залежить від типу трелювального механізму
і виду лісоматеріалу то навантажується на лісовозний транспорт.

При виконанні робіт на лісосіці повинна бути організована безпека всього
комплексу лісосічних робіт, що включає підготовчі і допоміжні роботи,
звалювання і трелювання дерев, очищення лісосік. Організаційне і
технічне керівництво лісосічними роботами виконує майстер, в
розпорядженні якого повинно бути таке число бригад (ланок), роботу яких
він може організувати і контролювати кожного дня протягом робочої зміни.

На кожну лісосіку до початку розробки, відповідно до конкретних умов
рельєфу місцевості, складу насаджень, способу рубки, машин що
використовуються, обладнання і форм організації праці, складається .
технологічна карта. Технологічна карта складається технічним керівником
(техноруком, при проведенні рубок проміжного користування – лісничим) з
участю майстра ї затверджується головним інженером (головним лісничим)
підприємства. Проводити лісосічні роботи без технологічної карти чи з
відхиленнями від неї не дозволяється.

Технологічна карта повинна містити:

характеристику лісосіки;

схему лісосіки з чітким зображенням пасік, трелювальних волоків. Просік,
канатних установок, лісонавантажувальних пунктів, лісовозних вусів,
площадок для розташування обладнання, зон безпечності;

технологічні вказівки про черговість розробки пасік, розміщення
робітників у них і безпечні способи ведення робіт;

відмітку про виконання підготовчих робіт на лісосіці.

З затвердженою технологічною картою майстер зобов’язаний ознайомити
робітників, яким треба буде розробляти лісосіку, дати підписатися в ній
кожному бригадиру комплексної бригади і видати під розписку технологічну
схему лісосіки що розробляється, з чітким зображенням зон.

До початку виконання основних лісосічних операцій проводяться підготовчі
роботи, що включають підготовку лісосік і лісонавантажувальних пунктів,
облаштування майстерських дільниць, будівництво лісовозних вусів, а в
гірських лісосіках – додаткового влаштування магістральних волоків і
монтаж канатних установок.

Підготовка лісосік включає прибирання небезпечних дерев, розмітку
магістральних і пасічних трелювальних волоків, а в гірських лісосіках
додатково підготовку трас для канатних установок, магістральних і
пасічних волоків.

Підготовка лісосік проводитися в безсніжний період чи при глибині снігу
до 30 см. Провірку підготовленості лісосік проводить комісія в складі
майстра, бригадирів, які будуть розробляти лісосік, і громадського
інспектора з охорони праці. Комісія складає акт про готовність лісосіки
до розробки.

До перебазування бригад на нову лісосіку в радіусі не менше 50 м від
границь верхніх складів, лісонавантажувальних пунктів, пересувних
електростанцій, лебідок, обігрівальних приміщень, їдалень і т.п.,
призначених для розміщення бригад в лісних масивах, що не підлягають
розробці, повинні прибратися небезпечні дерева, а в тих що підлягають
розробці – всі дерева. На пішохідних стежках і дорогах, які перетинають
освоювальну лісосіку, повинні бути встановлені знаки безпеки і написи що
забороняють рух людей і машин в лісосіці. Територія в радіусі 50 м. від
місця звалювання дерев с небезпечною зоною. Небезпечна зона за
трелювальним волоком повинна бути відгороджена переносним знаком безпеки
єдиного взірця (рис. 1).

Рис.1. Знак огородження небезпечної зони (ГОСТ 12.4.026-76).

Зона безпеки поперек схилу між робітниками, зайнятими Виконанням інших
операцій (крім звалювання дерев) повинна складати не менше ЗО м. Зони
безпечності повинні бути огороджені знаками безпеки.

Не дозволяється проводити звалювання і трелювання дерев, обрубку гілок і
розкряжування стовбурів в гірських лісосіках при швидкості вітру більше
8,5 м/с, а в рівнинній місцевості тільки звалювання дерев при швидкості
впру більше 31,0 м/с. Лісосічні роботи припиняються під час зливи,
грози, великому снігопаді і густому тумані, (видимість менше 50 м). На
території небезпечної зони під час звалювання дере” не дозволяється
знаходитись будь-кому, окрім звалювальника дерев і його помічника. Всі
особи, зайняті на лісосічних роботах, а також особи, що прибули на
лісосіку, повинні носити захисні каски.

3. Звалювання дерев моторними пилами

При роботі з бензиномоторними пилами необхідно забезпечити наступні
умови безпечності:

проводити заправку паливно-мастильними матеріалами при непрацюючому
двигуні;

не використовувати як пальне етиловий бензин;

переходити від дерева до дерева з бензиномоторною пилою під час роботи
двигуна на малих обертах (коли пильний ланцюг не рухається);

виконувати при непрацюючому двигуні дрібний ремонт, зміну пильного
ланцюга чи його натягування, а також поворот редуктора при переході від
пиляння в горизонтальній площині до пиляння в вертикальній площині і
навпаки;

виймати затиснуту в різі шину після зупинки двигуна.

@

B

D

H

v

x

@

B

x

?

?

h4hoooooooooooooooooooooooooooo

ка довжиною не менше 4 м під кутом 45° в напрямку, протилежному падінню
дерева, а взимку додатково розчистити сніг навколо дерева.

При звалюванні дерев необхідно:

використовувати звалювальні пристрої /гідроклин, гідродомкрат,
звалювальну вилку, лопатку, клин/;

виконувати нижню площину підпилу перпендикулярно до осі дерева, при
цьому, верхній різ підпилу повинен створювати з нижньою площиною кут від
25 до 35° чи бути паралельним площині підпилу і бути на відстані від неї
1/10 діаметра дерева в місці спилювання:

спилювати дерево вище нижньої, але не вище верхньої площини підпилу і
перпендикулярно до осі дерева;

звалювати дерева, які мають нахил більше 5°, в бік їх нахилу, за
виключенням дерев, що проростають на лісосіках з ухилом більше 15°.

Звалювання дерев на стіну лісу не дозволяється. На початку розробки
лісосік, прорубки просік, трас лісовозних доріг 1 вусів, трелювальних
волоків звалювання дерев повинно проводитись в просвіта між сусідніми
деревами.

Під час вибіркових, поступових, санітарних і прохідних рубок звалювати
дерева необхідно в просвіти між деревами.

Дерева, які заважають звалюванню і трелюванню дерев, потрібно зрубати
для забезпечення безпеки робітників, які виконують лісосічні роботи.

Дерева в гніздах порослі або, ті які зрослися біля пенька, необхідно
звалювати в бік їх природнього нахилу.

На лісосіках з ухилом більше 15° звалювати дерева потрібно вниз по
схилу, а розробляти лісосіки – вія підошви схилу до вершини. На
кам’янистих (лавинонебезпечних) схилах звалювання дерев не
дозволяється.

Для знімання дерева канат лебідки трактора закріплюється на відземковій
частині і, в залежності від конкретних умов, стягується під кутом чи
вздовж осі завислого дерева.

У виняткових випадках дозволяється знімати завислі дерева: важілями –
переміщення відземка дерева в бік; при цьому всі робітники повинні
знаходитись з одного боку стовбура дерева.

Не дозволяється:

спилювати те дерево, на котре спирається зависле дерево, чи обрубувати
гілки, на котрі воно спирається;

відпилювати короткі відрізки /однометрові/ від відземка завислого

дерева;

збивати зависле дерево звалюванням на нього іншого дерева; підрубувати
коріння, відземок чи пеньок завислого дерева; знімати трактором зависле
дерево одночасно зі збором пакету

дерев чи стовбурів;

знімати зависле дерево трелювальним трактором з захватом чи

маніпулятором.

При розробці вітровально-буреломних лісосік і лісів після пожеж, а також
при санітарних рубках, необхідно дотримуватись наступних вимог:

звалювати дерева в бік основного напрямку вітровалу з урахуванням
рельєфу місцевості, замотлоханості лісосіки, способу і засобів
трелювання деревини;

прибрати перед початком звалювання дерев завислі гілки і вершини;

звалювати в першу чергу найбільш небезпечні дерева і зломи;

зголювати надхилені дерева з пошкодженою кореневою системою

в бік їх нахилу;

обв’язати п’яти витками мотузки чи “бандажем” дерево, яке мас тріщини
віл відземка до верхівки, до початку звалювання, після чого звалювати
звичайним способом:

розбирати завали вітровальних дерев тракторами чи лебідками з довжиною
каната не менше 35 м;

За наявності декількох завислих дерев кожне з них знімається окремо.

У викорчуваних і повалених на землю дерев, стовбур відпилюють від
кореневої системи після укріплення кореневої глиби спеціальним упором.
Перший різ роблять зверху на глибину не менше 1/2 діаметра, а другий –
знизу на відстані 2-3 см ближче до відземку від площини першого різу.
Після відділення стовбура від кореневої глиби, остання трактором
(лебідкою) ставиться в початкове положення (пнем доверху).

4. Способи і схеми звалювання дерев на пасіках

Способи звалювання дерев на пасіках різні і залежать від розмірів пасік,
ґрунтових умов, складу лісонасаджень, наявності і, розмірів
життєздатного підросту, способу трелювання та інших факторів. Дотримання
способів звалювання дерев дозволяє створити визначений технологічний
порядок розробки лісосіки, полегшує організацію праці і створює більш
безпечні умови праці на лісосіці.

Рис. 2. Схема підготовки робочого місця

5. Звалювання дерева

Процес звалювання дерева включає ряд операцій: огляд дерева, підготовку
робочого місця біля дерева, підпил, спилювання і звалювання дерева в
заданому напрямку, перехід до наступного дерева. Перераховані. операції
значно впливають не тільки на безпеку робот і продуктивність праці, але
і на втрати відземкової частим стовбура. Тому їх виконанню повинно
надаватись велике значення.

Рис. 3. Схема підпилу дерева

6. Огляд дерева

При огляді дерева звалювальних визначає стан стовбура, форму крони,
діаметр і нахил стовбура, напрям і сипу впру і вибирає відповідні
прийоми дня безпечного звалювання дерев в потрібному напрямку. При силі
вітру в шість балів і більше звалювання дерев проводити не можна.

7. Запил одним різом для встановлення гідроклина

Запил виконується для встановлення гідроклину в робоче положення
глибиною 1/2 діаметра при звалюванні дерев з діаметром відземка не менше
0,32 м 1 не більше розміру рівному довжині пильного апарату і глибиною
0,6 діаметра – при звалюванні дерев діаметром від 0.24 до 0.32 м.

Стоячи зліва від дерева по відношенню до напрямку звалювання, пилу
встановлюють упором до стовбура дерева так, щоби площина різу була вище
нижньої площини підпилу, але не вище його верхньої площини, і
віялоподібним рухом пильного апарату з одночасним переміщенням упора по
стовбуру дерева роблять пропил паралельно нижньому різу підпила на
глибину 1/2 діаметра.

Рис. 4. Схема переходу зварювальника з боку підпилу до спилювання та
схема заплилу одним різом для установки гідроклину

Рис. 5. Схема запилу двома різами для установки гідро клину та прийоми
спилювання та форми недопилу

8. Функціональні обов’язки зварювальника дерев

Звалювальних дерев повинен знати:

1. Технологію розробки лісосіки – порядок розробки пасік при трелюванні
стовбурів і дерев, улаштування трелювальних волоків, звалювання дерев,
розкладку механізмів в бригад.

2. Будову бензиномоторної пили МП-5 „Урал-2 Електрон” і звалювального
гілроклину КГМ-1А, правила їх експлуатації і основні види технічного
обслуговування, правила заточування Пильних ланцюгів.

3. Організацію праці в комплексній бригаді, кількісний і
кваліфікаційний склад бригади в залежності від виробничих умов,
раціональну розстановку робітників в бригаді, порядок виконання
основної і суміжних робіт, систему оплати праці, норму виробітку
розцінки.

4. Правила безпеки на основних, підготовчих і допоміжних
роботах, які проводяться на майстерські дільниці і при перевезенні
робітників передбачені інструкцією з техніки безпеки для робітників
зайнятих на лісосічних роботах.

5. Раціональні прийоми праці на звалюванні дерев.

6. Документацію на робочому місці – карту наукової організації праці на
звалюванні дерев.

Список літератури:

Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного
обслуговування і ремонту автомобілів: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. –
(У 3-х кн.): Кн. 1: Теоретичні основи: Технологія. – 342 с; Кн. 2:
Організація, планування і управління. – 383 с; Кн. 3: Ремонт
автотранспортних засобів. – 599 с.

Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних
засобів автомобільного транспорту. – К.: Мінтранс України, 1998. -16 с.

Форнальчик Є.Ю., Оліскевнч М.С., Мастикаш ОЛ., Пельо Р.А. Технічна
експлуатація та надійність автомобілів: Навчальний посібник. – Львів:
Афіша, 2004.-492 с.

Положение о техническом обслуживании и ремонте лесозаготовительного
оборудования. – М.: ЦНИИМЗ, 1979. – 237 с.

Адамовський М. Г., Борис М. М. Експлуатація і ремонт лісозаготівельного
устаткування: Методичні вказівки, робоча програма і контрольні завдання
для студентів лісомеханічного і заочного факультетів. Львів: НЛТУУ,
2005. – 30 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019