РЕФЕРАТ
на тему:
Загальні відомості про облицьовування. Підготовка основи та шпону до
облицьовування.
Загальні відомості про облицьовування
Підготовка основи до облицьовування
Підготовка шпону до облицьовування.
Загальні відомості про облицьовування
Облицьовуванням називають процес обклеювання деталей і вузлів,
виготовлених із дешевих порід, тонкими листами струганого шпону цінних
порід деревини або іншими листовими і плівковими матеріалами (папером,
тканинами, синтетичним шпоном, синтетичними плівками та різноманітними
пластиками), внаслідок чого поліпшуються декоративні властивості
облицьованих поверхонь, підвищується їх міцність, зменшуються витрати
цінної деревини.
Залежно від властивостей і розмірів основи облицьовування може бути
одностороннім і двостороннім, одношаровим і двошаровим.
Одностороннє облицьовування допустиме тільки для брусків (ширина яких не
перевищує їх подвійної товщини), тому що в брусках такого перерізу якщо
й є жолоблення, то настільки незначне, що на якість виробу майже не
впливає. Якщо облицювати з одного боку дошки або щити, то вони
пожолобляться (їх потягне в бік шпону).
Двостороннє облицьовування застосовують частіше, і це дає значно кращі
результати, тому що деталі склеюються з обох боків одночасно. Такі
деталі просідають і висихають також одночасно, що не спричинює
деформації й жолоблення. Двостороннє облицьовування здійснюється на всіх
деталях і вузлах меблів.
Одношарове облицьовування здійснюється на рівній однорідній основі
(розсіяно-судинних порід), а також по тришарових деревостружкових
плитах, які мають ізотропну структуру. Для запобігання тріщинам при
облицьовуванні масивних деталей напрям волокон шпону має становити
45—90° відносно напрямку волокон основи.
Двошарове облицьовування застосовують для неоднорідних порід
(кільцесудинних), а також столярних плит.
Рис. 1. Дефекти облицьовування, що виникли внаслідок неякісної
підготовки основи:
а — повітряний пузир, б — випинання шпону невисвердленим сучком при
всиханні основи, в — просідання шпону на кучку при розбуханні деталі, г
— просідання шпону внаслідок всихання клею або шпаклівки
Перший шар розміщують перпендикулярно до волокон основи, а другий —
перпендикулярно до першого. Таке розміщення волокон робить деталь міцною
і рівною.
Технологічний процес облицьовування складається з таких основних етапів:
підготовка основи під облицьовування; підготовка шпону до облицьовування
і наклеювання шпону на основу.
Підготовка основи до облицьовування
Рівність і гладкість облицьованої поверхні залежать від якості основи.
Навіть хвилі, утворені фрезеруванням, можуть бути помітними на поверхні,
облицьованій тонким шпоном (0,5— 0,7 мм). Тому основу слід вирівнювати і
навіть вигладжувати шліфуванням до шорсткості 6—8-го класу згідно з ГОСТ
7016—82.
При підготовці до облицьовування основи з масиву деревини передусім
треба видалити сучки, виколи, вм’ятини та інші вади, бо вони е причиною
дефектів на облицьованій поверхні (Рис. 1). Сучок менше всихає і менше
розбухає, тому при всиханні основи він винучує шпон (утворюється
виступ), а при розбуханні втягує його (утворюється вм’ятина). Сучки
висвердлюють і залатують вставками з тієї деревини, що й основа, по
напрямку її волокон. Потім поверхню вирівнюють шліфуванням.
Підготовка плитових матеріалів до облицьовування полягає в основному в
калібруванні їх за товщиною на рейсмусових або шліфувальних верстатах.
Незначні недоліки на поверхні основи можна шпаклювати. Шпаклівка має
добре зчіплюватись з деревиною і не просідати, а також не затуплювати
інструмент за нормальних режимів роботи.
Для приготування шпаклівки беруть такий клей, яким будуть здійснювати
облицьовування. До клею додають 20—30 % деревного борошна (від маси
клею) і перемішують до утворення однорідної маси. Шпаклівку наносять на
поверхню шпателем. Якщо після висихання вона осідає, то ці місця
шпаклюють повторно. Після шпаклювання поверхню шліфують.
Підготовка під облицьовування вузлів (коробок, рамок) полягає в
закладанні торців і напівторців поздовжніми брусками (Рис. 2).
При використанні для облицьовування тонкого шпону цінних порід (0,4—0,7
мм) з великою завилькуватістю, з дуже розвиненими серцевинними променями
або з великими судинами краще застосовувати марлю, яка запобігає
розтріскуванню шпону. При одношаровому облицьовуванні марлю накладають
на основу, а при двошаровому — між шпони.
Рис. 2. Способи зарівнювання торців перед облицьовуванням:
а — трьохгранним бруском, б — поздовжніми рейками, а — кутниками, в —
вставками
Підготовка шпону до облицьовування.
Правильна підготовка шпону до облицьовування дає змогу економити цінні
породи і краще використати їхні декоративні властивості. Тому цю
підготовку слід вести раціонально, з повним використанням шпону.
Процес підготовки шпону до облицьовування складається з сортування і
розмічування, розкрою шпону, прифуговування його кромок, добору та
ребросклоювання млюну у форматні листи.
Сортування, розмічування і розкрій шпону. На меблеві підприємства шпон
надходить пакетами, що складаються з пачок. Пакет містить 10—20 пачок,
пачка має до 20 листів з однаковим рисунком. Це лає змогу добирати шпон
перед розкроюванням за зовнішнім виглядом першого листа. Спочатку
добирають широкі листи для облицьовування щитів, а вузькі беруть для
облицьовування брускових деталей і кромок.
Якщо пакет складений з однієї колоди і в такій послідовності, як ріс
стовбур, то його називають кнолем.
Щоб підібрати гарний рисунок на лицьові деталі виробу і най-економніше
використати при цьому шпон, треба знати не тільки розміри всіх деталей,
але й призначення їх. Підібраний шпон розмічають за допомогою шаблонів
кольоровою крейдою на спеціальному столі, де можна розмістити кілька
пачок шпону. Розмітку здійснюють на першому листі. Якщо пачка має
дефекти, то при розмічуванні ці місця не включають в ділову деревину і
при розкроюванні відкидають. Припуски для шпону дають залежно від
розмірів облицьовуваних деталей (в середньому 30 мм на обидва боки).
Розкрій шпону в пачках можна здійснювати ручними дрібнозубими пилками,
на стрічкопилкових верстатах та на круглопилкових з прямолінійним
переміщенням супорта, але найраціональніше — на гільйотинних ножицях НГ
18 або НГ30 (Рис. 3).
Гільйотинні ножиці НГ30 випускають двох варіантів. При першому варіанті
довжина заднього стола забезпечує хід каретки з упорами на відстань 2000
мм. При другому варіанті стіл вкорочений і розрахований на хід каретки
до 1000 мм. На цих ножицях можна розрізувати пакет струганого і лущеного
шпону в поздовжньому і поперечному напрямках з шорсткістю зрізу не нижче
6-го класу (згідно з ГОСТ 7016—82). Це дає змогу склеювати шпон на ребро
(ребросклеювання) без фугування кромок.
Переміщення всіх механізмів здійснюється з гідравлічного пульта
керування. Для безпечної роботи ножиці забезпечені захисними пристроями
і блокіровкою гідравлічної та електричної системи. Фугування кромок
шпону. Фугування кромок шпону можна здійснювати вручну за допомогою ножа
або спеціальної пилки, подвійним рубанком (листи шпону затискують
струбцинами між двома дошками), а також на фугувальних і фрезерних
верстатах за допомогою спеціальних затискувачів (Рис. 4).
Рис. 3. Гільйотинні ножиці НГ30:
1 — станина, 2 — задній стіл, 3 — каретка з упором, 4 — притискна балка,
5 — ножова балка, 6 — передній стіл
Найраціональніше фугувати кромки шпону на кромкофугувальних верстатах
КФ-9 (Рис. 5). Для цього пачку шпону ставлять на стіл 6, висунувши її
кромки в бік супорта пилки. Натискуванням на кнопку вмикають
електродвигун 8 притискної балки 5. Валка опускається вниз і притискує
пачку до стола. Електродвигуни приводу балки вимикаються автоматично.
Після натискування кнопки вмикають електродвигун 9 подачі каретки, при
цьому автоматично вимикаються електродвигун 3 шпинделя пилки й
електродвигун шпинделя фрези. Внаслідок переміщення каретки по напрямній
пилка відпилює край пачки, а фреза фугує її. Каретка, дійшовши до
кінцевого вимикача, вимикає електродвигун подачі каретки, а
натискуванням другої кнопки каретка переміщується в зворотному напрямку.
Дійшовши до крайнього положення, каретка вмикає другий кінцевий вимикач
і зупиняється. Натискуванням на кнопку притискну балку піднімають, пачку
витягують і повертають протилежними кромками для вирівнювання і
фугування їх. Далі процес повторюється.
Рис. 4. Схема фугування кромок шпону на фрезерному верстаті:
1 — стіл, 2 — пристрій для затискування шпону, 3 — пачка шпону, 4 —
фреза, 5 — напрямна лінійка або упорне кільце
При фугуванні смуги шпону підбирають у формати потрібних розмірів.
Підбір шпону в листи. Для облицьовування щитів великих розмірів шпон
підбирають в широкі листи (формати). Підбір листів може бути простим і
фігурним. При простому підборі всі смуги шпону розміщують в одному
напрямку, тобто вздовж волокон. Вони однакові за кольором і текстурою,
рисунок розміщується симетрично. Такі види набору здіснюються «в ріст»
або «впоперек».
При фігурному підборі шпон ріжуть на окремі шматочки, з яких потім
викладають певний рисунок, враховуючи текстуру деревини. За характером
рисунка розрізняють такі види набору шпону в листи: «в ялинку», «в
півялинку», «хрестом», «в конверт», «в шашку», «у фриз» (Рис. 6). Крім
цього, існують ще художні способи набору шпону (інтарсія), які
використовуються при художній обробці деревини.
Листи шпону на основу наклеюють, як правило, більш шершавим боком, проте
для збереження симетрії рисунка часто парні або непарні листи
розвертають на 180°. В цьому випадку частина листів буде наклеєна на
основу лівим боком (шершавим), а частина — правим. Такий спосіб простого
підбору рекомендується для шпону з яскраво вираженими річними шарами.
При підборі шпону «в конверт» і «в шашку» пачку шпону розмічають по
шаблону і розкроюють за наміченими лініями. Потім з окремих листочків
добирають бажаний рисунок.
Підібрані ділянки шпону мітять кольоровою крейдою і передають для
ребросклеювання в формати потрібних розмірів.
Рис. 5. Кромкофугувальний верстат КФ-9:
1 — станина, 2 — супорт, 3 — електродвигун пилки, 4 — пилка, 5 —
притискна балка, 6 —стіл, 7 — напрямна каретка, 8 — електродвигун
приводу балки, 9 — електродвигун приводу каретки
Рис. 6. Види набору шпону в листи:
1 —«в ялинку», б — «в крейцфугу» («хрестом»), в — «в конверт» г — «в
шашку», д — «в півялинку». е — «у фриз»
Рис. 7. Ребросклеювальний верстат РС-7:
а І- загальний вигляд, б — схема роботи; / — огрівальна ванночка з
водою, 2 — рулон клейової стрічки, 3 — напрямна лінійка, 4 -— склеювані
смуги шпону, 5 — подавальний рифлений валик, 6 — притискний ролик
Для ребросклеювання шпону в листи клейовою стрічкою застосовують
стрічкові ребросклеювальні верстати РС-6 та РС-7 (Рис. 7).
Ребросклеювання відбувається внаслідок щільного притискування смуг шпону
до тонкої напрямної лінійки 3 і підведення їх до притискного ролика 6,
де до початку смуги шпону приклеюють кінець клейової стрічки. Ці кінці
підсувають під притискний ролик і включають механічну подачу.
Застосування клейової стрічки утруднює процес шліфування облицьованої
поверхні (особливо стрічки), тому раціональніше стягнуті смуги шпону
розміщувати клейовою стрічкою до основи.
Рис. 8. З’єднання листів шпону тер-моплавкою ниткою:
1 — лист шпону, 2 — термоплавка нитка
В такому випадку стрічку слід виготовляти з тонкого щільного паперу з
невеликими отворами.
На сучасних підприємствах вже знайшли широке застосування і безстрічкові
ребросклеювальні верстати РС-5 та більш модернізований РС-8. Для цього
на прифуговані кромки шпону наносять глютиновий або синтетичний клей.
Склеювана пара смуг подається з обох боків напрямної лінійки і двох
рядів притискних роликів, встановлених під деяким кутом до напрямку
подачі.
Ребросклеювання шпону можна здійснювати на безстрічкових
ребросклеювальних верстатах і без попереднього намазування кромок шпону
клеєм. У таких верстатах клей на кромки наноситься за допомогою роликів
спеціального пристрою при подачі смуг шпону у верстат. Однак
найраціональнішим є ребросклеювання смуг шпону за допомогою
термопластичної клеючої нитки 0,3—0,35 мм зав товшки на спеціальних
верстатах.
На меблевих підприємствах широко застосовується реброскле ювальний
верстат фірми «Купер» (ФРН). Пара склеюваних ему І шпону подається так,
як і в стрічкові верстати, і щільно притискується одна до одної. Замість
стрічки на смуги шпону подається зигзагами клеюча нитка, яка сходить з
бобіни і проходить через нагріваючі циліндри. Шпон разом з клеючою
ниткою подається під нагрітий ролик, внаслідок чого нитка розтоплюється
і склеює смуги шпону (Рис. 8). З’єднані форматки шпону наклеюються
ниткою до основи.
Фігурний підбір шпону здійснюється на спеціальних столах з регулюючим
вакуумним відсмоктувачем. На стіл, що має в кришці отвори, накладають
смуги шпону, і за допомогою відсмоктувальної труби, з’єднаної з
вентилятором, вмонтованої під кришкою, тримають смуги шпону в потрібному
положенні. Для фігурного підбору шпону застосовують також столи інших
конструкцій.
Список використаної літератури
1. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.— М. : Высш. шк.,
1988.— 288 с.
2. Григорьев М. А. Материаловедение для столяров и плотников.— М. :
Высш. шк., 1985.— 144 с.
3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.— М. : Стройиздат, 1987.— 144 с.
4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство
мебели.— М. : Лесн. пром-сть, 1986.— 263 с.
5. Справочник мебельщика. Конструкции и функциональные размеры.
Материалы. Технология производства. — М. : Лесн. пром-сть, 1985.— 360 с.
6. Черепахина А. Н. Эстетика современной мебели.— М. : Лесн. пром-сть,
1988.— 224 с.
7. Черняк В. 3. Строительные уроки русских мастеров.— М. : Стройиздат,
1988.- 192 с.
8. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К. : Вища
шк. Головне вид-во, 1981.— 242 с.
9. Шумега С. С. Технология столярно-мебельного производства.— М. : Лесн.
пром-сть, 1984.— 265 с.
10. Яковлева К. Г. Лесная скульптура.— М. : Лесн. пром-сть, 1988,— 210
с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
