.

Загальні відомості про автоматизацію. Системи і засоби автоматизації. Переваги і умови впровадження комплексної автоматизації (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 3539
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Загальні відомості про автоматизацію. Системи і засоби автоматизації.
Переваги і умови впровадження комплексної автоматизації

Загальні відомості про автоматизацію

Системи автоматизації

Засоби автоматизації

Переваги і умови впровадження комплексної автоматизації

Загальні відомості про автоматизацію

На сучасному етапі розвитку техніки автоматизація є основним фактором,
що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції.
Вона забезпечує великі можливості підвищення ефективності виробництва,
успішному виконанню народногосподарських планів нашої країни.

Слово «автоматизація» походить від грецького слова «автомат», що означає
«саморушний». Таку назву давали тим механізмам, які діяли самостійно,
без втручання людини. Ще в глибоку давнину люди намагалися створювати
різноманітні самодіючі механізми, хоч ці спроби дуже рідко давали бажані
результати.

Нині автоматизація охоплює всі ланки виробничого процесу, включаючи
міжверстатне транспортування і контроль готових деталей. Автоматизація
деревообробних підприємств почала здійеню-ватись порівняно недавно.
Першу автоматичну лінію обробки брускових деталей було створено в 1955
р. І з цього часу почався бурхливий розвиток автоматизації
найрізноманітніших процесів деревообробного виробництва. На багатьох
підприємствах встановлено велику кількість автоматичних ліній
вітчизняного і зархбіж-ного виробництва. Успішно механізуються
завантажувально-розвантажувальні і транспортні роботи. Вітчизняне
машинобудування випускає комплексне автоматизоване устаткування для
виробництва віконних і дверних блоків, паркетних дощок, а також меблів.

Впровадження робочих машин у виробництво для звільнення людини від
участі в енергетичному потоці називається механізацією виробничих
процесів, а впровадження автоматичних пристроїв, що допомагають людині
осягти потік інформації,— автоматизацією виробничих процесів. Отже,
механізація виробничих процесів полегшує фізичну, а автоматизація —
розумову працю людини.

Залежно від ступеня заміни розумової праці машинами і пристроями
розрізняють часткову і повну автоматизацію. При частковій автоматизації
тільки частина потоку інформації автоматизована (наприклад, операції
керування), решту (регулювання і контроль) виконує робітник. При повній
— всі операції потоку інформації (керування, регулювання і контроль)
автоматизовані, тобто виконуються автоматичними пристроями. Робітник в
цьому разі здійснює тільки налагодження пристроїв, вмикав і вимикає їх.

Залежно від ступеня охоплення процесу розрізняють некомп-лексну і
комплексну автоматизацію. Некомплексною називають таку автоматизацію,
яка поширена тільки на одну або кілька окремих непослідовних операцій.
Комплексною називають автоматизацію, поширену на відповідний комплекс
операцій, тобто на всі операції обробки деталі, вузла, виробу.

Вищою формою автоматизації єроботизація. При роботизації технологічні
операції виконують машини-роботи, які уподібнюють рухи людини, але ще з
більшою точністю.

Системи автоматизації

Для здійснення автоматизації виробничих процесів необхідно, щоб
керування ними відбувалося без участі людини. Таке керування називають
автоматичним.

Для автоматичного керування застосовують різноманітні технічні засоби,
які утворюють автоматичний керуючий пристрій. Якщо такий пристрій
приставити до машини або механізму, які виконують технологічні операції,
то цю машину або механізм називають керуючим об’єктом. Керуючий об’єкт і
автоматичний керуючий пристрій становлять автоматичну систему керування
(АСК).

Частина системи, що виконує відповідну функцію, називається блоком.
Залежно від виконуваних функцій в автоматичному керуючому пристрої блок
може бути сприймаючим, задавальним, запам’ятовуючим, керуючим і
виконавчим’. Сприймальний блок приймає дії іззовні. Задавальний блок
встановлює заданий порядок роботи і значення заданої величини.
Запам’ятовуючий блок (блок нам’яті або фіксації) фіксує на відповідний
проміжок часу значення дії. Керуючий блок перетворює дію, прийняту від
інших блоків, і передає її на виконавчий блок. Виконавчий блок виробляє
керуючі дії для об’єкта.

Рис. 1. Схеми автоматичної системи керування:

а — з розімкнутим ланцюгом дії, б — з замкнутим ланцюгом дії

Кожна система, пристрій і блок мають вхід і вихід. Вхід — це частина
системи, пристрою або блока, на яку безпосередньо подається дія. Вихід —
це та частина, яка безпосередньо діє на іншу частину системи.

Залежно від характеру керуючої дії системи автоматизації бувають
стабілізуючі, програмні і слідкуючі.

Стабілізуюча автоматична система здатна тривалий час підтримувати
керуючу величину постійною (наприклад, підтримування заданої швидкості
обертання вала, рівня рідини в резервуарі, тиску та ін.).

Програмна автоматична система змінює керуючу величину відповідно з
наперед заданою послідовністю змін. Таку систему застосовують у
сушильних камерах, в яких температура і вологість повітря мають
змінюватись відповідно до заданого режиму сушіння. Програма може бути
задана перфорованими стрічками і картами, магнітним записом,
кіноплівкою, кнопковими пристроями та ін.

Слідкуюча автоматична система замінює керуючу величину залежно від
значення невідомої раніше змінної величини на вході автоматичної
системи. Така система здатна слідкувати за змінами, що підбуваються в
будь-якому процесі. В цю систему можуть входити навіть
лічильно-обчислювальні пристрої.

За принципом дії системи поділяються на системи з розімкнути-ми і
замкнутими ланцюгами дії (Рис. 1).

Автоматичною системою з розімкнутим ланцюгом дії називається така
система, в якої вхідними є тільки зовнішні дії керуючого пристрою. Ці
дії визначені раніше і не залежать від дійсного стану керуючого об’єкта
або процесу. Така система використовується тільки для керування простими
процесами, які відбуваються в одних і тих самих умовах і у визначеному
порядку.

Автоматичною системою із замкнутим ланцюгом дії називають таку систему,
в якій вхідними для керуючого пристрою є як зовнішні, так і внутрішні
(контролюючі) дії. Прикладом замкнутої системи може бути автоматична
система регулювання. В ній керуючі дії виробляються внаслідок порівняння
дійсного значення керуючої величини з наперед заданою. Пристрій, що
виюнуе функції регулювання, називається автоматичним регулятором.

Системи автоматичного керування широко застосовуються в усіх галузях
промисловості не тільки для керування машинами, верстатами, лініями та
іншими транспортними об’єктами, а й для контролю якості обробки деталей
та сортування їх.

Для запобігання несправностям, які можуть призвести до аварій, полому
інструментів і устаткування в автоматичних лініях, застосовують засоби
автоматичної сигналізації і захисту, які в будь-який час можуть зупинити
лінію чи інший об’єкт.

Засоби автоматизації

Всі автоматичні системи складаються з автоматичних пристроїв, в які
входять різноманітні елементи — прилади, механізми, апарати та ін.
Елемент — це частина автоматичного пристрою, в якому відбуваються
кількісні і якісні перетворення фізичних величин.

Залежно від виконуваних функцій в автоматичному пристрої всі елементи
поділяються на три основні групи: первинні, проміжні і кінцеві.

Первинна група складається із задавальних і сприймальних елементів
(задатчиків і датчиків) для добування первинної інформації.

Проміжна група складається з підсилюючих і перетворюючих елементів
(підсилювачів, перетворювачів, реле), які здійснюють зв’язок між
первинними і кінцевими елементами.

Кінцева група складається з виконавчих елементів (механізмів, приладів),
які впливають на керуючий об’єкт. Якщо виконавчі елементи мають
механічний вихід, то їх називають виконавчими механізмами.

Первинні елементи автоматичних пристроїв. До цієї групи належать
задавальні і сприймаючі елементи. Задавальні елементи, або задатчики,
задають програму, яку має виконати автоматична система. За допомогою
задатчика настроюють автоматичну систему на відповідний режим роботи або
встановлюють порядок дій та керуючий об’єкт. Сприймаючий елемент
сприймає іззовні величини, на які він реагує.

За характером роботи сприймаючі елементи можна поділити на датчики і
сприймаючі механізми.

Датчиком, або первинним вимірювальним перетворювачем, називають елемент,
який перетворює вимірювану величину у вихідний сигнал для дальшої
передачі і перетворення. Більшість датчиків перетворюють неелектричні
величини в електричні.

Сприймаючим механізмом називають такий сприймаючий елемент, який при
зміні регулюючого параметра не тільки виробляє сигнал, а й сам
безпосередньо виконує потрібні вмикання або перемикання виконавчих
органів.

Датчики поділяються на командні і вимірювальні. Командний, або пусковий,
датчик подає команду на вмикання або вимикання механізму. Вимірювальний,
або розмірний датчик здійснює вимірювання деталі, температури повітря та
ін.

Рис. 2. Шляхові електричні датчиси:

а — замикалі.ний, б — роз-мнкальний, в — перемикальний; г — рухомий
шток, 2 — корпус, 3 — рухомі контакти, 4 — пружина, 5 — нерухомі
контакти

Командним датчиком є, наприклад, шляховий електричний датчик контактного
типу (Рис. 2), призначений для вмикання і вимикання електродвигуна в той
момент, коли рухома частина верстата або оброблювана деталь досягає
заданого положення із замикальними, розмикальними і перемикальними
контактами. У замикальному датчику (Рис. 2, а) при натискуванні рухомої
частини верстата на шток 1 пересувні контакти 3 опускаються і замикають
нерухомі контакти 5. Як тільки натиск на шток припиняється, рухомі
контакти під дією пружини 4 повертаються у вихідне положення. У
розмикальному датчику (Рис. 2, б) при натискуванні на шток замкнуті
контакти розмикаються. В перемикальному датчику (Рис. 2, б) при
натискуванні на шток одне електричне коло (верхнє) розмикається, а друге
— замикається.

Шляхові електричні датчики контактного типу називаються шляховими
вимикачами і перемикачами.

За допомогою датчиків або кінцевих вимикачів автоматизується робота
верстатних ліній.

До вимірювальних належить електроконтактний датчик розмірів (Рис. 3).
Контрольована деталь 1 підводиться під вимірювальний стержень 2, що
переміщується в напрямній втулці 4. Якщо товщина деталі в допустимих
межах, то рухомий контакт 5 не доторкнеться до нерухомих контактів 6.
Коли товщина деталі менша за допустиму норму, стержень опускається і
замикає нижній контакт. При цьому загоряється ліва сигнальна лампочка 7,
що освітлює напис «менше». Якщо товщина деталі перевищує верхню межу
допуску, стержень піднімається і замикає верхній контакт. При цьому
загоряється права лампочка, що освітлює напис «більше».

Для автоматизації роботи сушильнонагрівальних установок застосовують
температурні датчики: ртутні електроконтактні термометри, біметалеві
термометри, термометри опору, термістори і термопари.

Ртутний електроконтактний термометр, або датчик температури, служить для
сигналізації про зміну температури (термосигналізатор) або підтримування
заданої температури (терморегулятор).

На Рис. 4 показаний електроконтактний датчик температури. Термометр 1
має два контакти, введені в капілярну трубку. Кон,-такт 2 (нульовий)
розміщений внизу термометра біля ртутної кульки, а контакт 3 (задатчик)
встановлений у верхній частині на задану температуру.

Якщо нагріта ртуть, розширюючись, підніметься до заданої температури, то
контакти замкнуться, струм пройде через проміж-ковий пристрій 4 і вимкне
нагрівач 5.

Біметалевий термометр має чутливий елемент з двох пластинок, що
виготовлені з різнорідних металів з різними температурними коефіцієнтами
лінійного розширення. Пластинки спаяні між собою і одним кінцем
скріплені нерухомо. При нагріванні вільний кінець пластинок згинається
вбік металу з меншим коефіцієнтом лінійного розширення. Таке переміщення
використовується для замикання і розмикання електричного кола.

Термометри опору працюють на властивості провідників при нагріванні
збільшувати електричний опір. Вимірювання температури здійснюється
вимірюванням опору за допомогою електричного приладу.

Термістори являють собою високочутливі напівпровідникові прилади, в яких
при підвищенні температури різко підвищується провідність.

Термопари — це чутливі елементи термоелектричного термометра, їх дія
полягає в тому, що місця з’єднань різних провідників мають різну
температуру, внаслідок чого в колі виникає термоелсктродіюча сила.

Рис. 3. Електроконтактний датчик розмірів:

1 — контрольована деталь, 2 — вимірювальний стержень, 3 — провід
електричного кола, 4 — напрямна втулка, 5 — рухомий контакт, 6 — верхній
і нижній нерухомі контакти, 7 — сигнальні лампи

Рис. 4. Електроконтактний датчик температури:

1 — ртутний термометр, 2 — нижній контакт, 3 — верхній контакт, 4 —
проміжковий пристрій. 5 — нагрівам

Рис. 5. Маятникове реле часу:

1 — упорний гвинт, 2 — важок на маятнику, 3 — маятник, 4 — анкерне
колесо, 5 — зубчасті передачі, 6 — зубчастий сектор, 7 — контакти, що
спрацьовують з певйою витримкою, 8 — вісь валаеля, 9 — тяга, 10 —
місдож, 11— миттєво спра-цьфані контакти, 12 — осердя, 13 — котушка, 14
— керувальннй контакт, 15 — пружина, 16 — важіль

Крім нього, існують ще датчики тиску, швидкості потоку, вологості
матеріалів, рівня рідини і сипучих тіл, а також фотоеліжфкч-ні датчики.

Проміжні елементи автоматичних пристроїв. До елементів цієї групи
відносять підсилювачі і реле, які підсилюють і перетворюють сигнали
задатчиків і датчиків, що діють на виконавчі прилади або силові машини.

Підсилювачі застосовують для підсилення сигналу датчика, якщо величина
цього сигналу недостатня для приведення в дію виконавчого пристрою.

В автоматичних пристроях можуть застосовуватись механічні, гідравлічні,
пневматичні та електричні підсилювачі.

Реле застосовують для підсилення, перетворення і затримки сигналу, який
надходить на виконавчий пристрій, тобто для автоматичних змін у керуючих
системах. Реле завжди фіксує два крайні положення (наприклад, ввімкнено
— вимкнено; відкрито — закрито) або позиції, тому називається
двопозиційним.

Залежно від використовуваної енергії реле поділяються на електричні,
гідравлічні і пневматичні. Проте найбільш поширені електромагнітні реле.

Маятникове реле часу (Рис. 5) застосовують тоді, коли передачу сигналу
від датчика до виконавчого пристрою треба на деякий час затримати (2—10
с). При подаванні сигналу або замиканні керуючого контакту струм
підводиться до котушки 13. Осердя 12 втягується, опускаючись в котушку.
Разом з осердям опускається прикріплений до нього місток 10. Останній
через пружину 15 переміщує тягу 9, яка шарнірне зв’язана з важелем 16,
Важіль, обертаючись на осі 8, повертає прикріплений до нього зубчастий
сектор 6. Через зубчасті передачі 5 сектор надає руху анкерному колесу 4
з маятником 3. При кожному коливанні маятника анкерне колесо
повертається тільки на один зуб, сповільнюючи поворот важеля. Коли
останній зуб сектора вийде із зачеплення з шестернею, важіль закінчує
поворот і замикає контакти 7.

Рис. 6. Електромагнітний контактор:

1 — ланцюг керування, 2 — котушка, 3 — осердя, 4 — відтягуюча пружина, 5
— якір, 6— силові контакти

Рис. 7. Теплове реле струму:

1 — нагрівальний елемент, 2 — біметалева пластинка, 3 — кнопка, 4 —
пружина, 5 — важіль, 6 — контакти

Крім цих контактів, які замикаються через певний час, реле має ще
контакти 11, які миттєво спрацьовують після замикання керуючого
контакту. Час регулюється зміною положення важка 2 на маятнику і упорним
гвинтом 1, який дає змогу змінювати шлях важеля. Якщо припинити
надходження струму на котушку, то важіль під дією своєї ваги повернеться
у вихідне положення і розімкне контакти.

Електромагнітний контактор однополюсний (Рис. 6) призначений для
замикання контактів у колі електричного струму. При поданні напруги в
коло керування / котушка 2 намагнічує осердя 3. Утворене магнітне поле,
переборюючи опір відтягуючої пружини 4, притягує якір 5 до осердя.
Внаслідок цього замкнуться силові контакти 6 головного електричного кола
(кола живлення електродвигуна). Якщо струм не потраплятиме на котушку,
то пружина відтягне якір від осердя і розімкне силові контакти.

Теплове реле струму (Рис. 7) запобігає перегріву електродвигуна. Якщо
електричний струм в колі перевищує номінальний струм на 20—25 %,
підвищується температура нагрівального елемента 1, ввімкненого
послідовно в силове коло електродвигуна. Біметалева пластинка 2,
розміщена поруч, нагрівається і згинається в той бік, який має менший
коефіцієнт теплового розширення (на рисунку показано товстішою лінією).
Згинаючись, пластинка звільняє важіль 5, який під дією пружини 4
відкидається і розмикає контакти 6 кола електродвигуна. Для повторного
вмикання електродвигуна (через 2—3 хв) натискують на кнопку, внаслідок
чого важіль повернеться в попереднє положення і знову замкне контакти.

Магнітний пускач призначений для захисту електра двигуна від
перенавантажень. Він складається з контактора і теплового струмового
реле. Для зміни напрямку обертання електродвигуна застосовують
реверсивний пускач з двома контакторами. Один контактор вмикає
електродвигун для обертання вала в один бік, а другий — для обертання в
зворотному напрямку.

Кінцеві елементи автоматичних пристроїв. Елементи цієї групи називаються
кінцевими тому, що вони безпосередньо діють на керуючий об’єкт. Залежно
від характеру дії їх поділяють на прилади і силові механізми. Прилади
тільки сигналізують про хід процесу або показують дійсний його стан
(наприклад, сигнальні лампи або сирени, які попереджують про зміни в
ході процесу). Силові механізми призначені для зміни положення
регулюючого органу відповідно до керуючої дії.

Залежно від виду застосовуваної енергії силові виконавчі механізми
бувають електричними, гідравлічними і пневматичними.

Електричні виконавчі механізми поділяються на електромагнітні і з
електродвигунами. Дія електромагнітних виконавчих механізмів грунтується
на властивостях електромагнітного притягування, їх застосовують при
встановленні вентилів та різноманітних муфт, які призначені для передачі
обертального руху. В електричних виконавчих механізмах з
електродвигунами застосовують електродвигуни змінного і постійного
струму. Вони можуть бути з регульованою швидкістю обертання.

Гідравлічні виконавчі механізми являють собою гідронасос, який
перетворює електричну енергію робочої рідини. Гідро-двигун,
використовуючи енергію рідини, приводить в дію керуючі органи.
Гідродвигуни бувають поршневі з поступальним рухом і ротаційні з
обертальним рухом.

У виконавчих механізмах широко застосовуються поршневі гід-родвигуни як
односторонньої, так і двосторонньої дії. Гідродвигуни прості в
керуванні, дають плавні рухи і можуть створювати велику потужність.
Проте при великих тисках рідина витікає, що є їх значним недоліком.

Пневматичні виконавчі механізми за принципом дії аналогічні гідравлічним
і також можуть бути односторонньої і двосторонньої дії, поршневими і
мембранними (діафрагмовими). Мембран. ні двигуни мають порівняно
невелику довжину робочого ходу. При переміщенні штока сила, що
розвивається двигуном, зменшується.

Пневмодвигуни мають більший діаметр, ніж гідравлічні, бо тиск повітря
значно менший, ніж рідини. Однак пневмодвигуни діють значно швидше, ніж
гідродвигуни, тому їх застосовують для виконання швидкодіючих команд. З
метою повного використання переваг пневматики й гідравліки часто
застосовують пневмогідравлічні виконавчі механізми.

Переваги і умови впровадження комплексної автоматизації

Ефективність автоматизованого виробництва визначається двома
категоріями: соціальною та економічною.

Соціальна ефективність автоматизації полягає у полегшенні праці
робітників, підвищенні її безпечності і санітарно-гігієнічних умов,
загального і культурного рівня.

На автоматизованому виробництві робітник-оператор має бути не тільки
висококваліфікованим, але й володіти достатніми технічними знаннями,
необхідними для керування автоматичними лініями і виявлення причин
неполадок. Праця такого робітника стає більш змістовною, творчою і е
різновидом інженерної праці. Тому автоматизація є одним з факторів
стирання граней між розумовою і фізичною працею.

Економічна ефективність автоматизації передбачає поліпшення таких
важливих економічних показників виробництва, як продуктивність праці
робітників, продуктивність технологічного устаткування, собівартість
продукції, якість продукції та випуск продукції з одиниці площі.

Метою автоматизації є підвищення рентабельності виробництва тобто
вироблення великої кількості продукції при одночасному зменшенні затрат
на виготовлення кожного виробу. Автоматизацію можна впроваджувати у
виробничі процеси, модернізуючи існуюче устаткування (існуючі
універсальні верстати оснащують автоматичними пристроями) або проектуючи
і впроваджуючи нові автоматичні лінії.

Шляхи створення автоматичних ліній визначають порівнянням
техніко-економічних показників, очікуваних від впровадження ліній, з
показниками, що були до впроваждення даної лінії.

Найважливішими умовами ефективного впровадження комплексної
автоматизації є структура і тип виробництва, спеціалізація виробництва і
його кооперування, технологічність конструкцій і раціональність
технології виробництва, нормалізація та уніфікація деталей, нормалізація
припусків, впровадження системи допусків і посадок у деревообробку.

Ефективність автоматизації виробництва залежить від його організації,
тобто спеціалізації і кооперування.

Спеціалізація виробництва — це зосередження випуску відповідного виду
виробів із технологічно однорідних деталей на окремому виробництві. Вона
може бути предметною (за видом виробів) і технологічною (за характером
технологічного процесу).

Кооперування виробництва — це виготовлення виробів самостійними
спеціалізованими підприємствами. Наприклад, лісокомбінат забезпечує
меблеві фабрики заготовками, плитовими матеріалами, гнутоклеєними
блоками, а меблеві фабрики з цих напівфабрикатів виготовляють готову
продукцію. Це дає змогу підприємству-постачальнику ЛДК спеціалізуватися
на виготовленні напівфабрикатів і ефективно використовувати
високопродуктивне устаткування, а меблевій фабриці — значно поліпшити
умови виробництва меблів, створити потокові автоматичні лінії.

Технологічною називається така конструкція, яка задовольняє технічні
вимоги і за відповідних масштабів випуску з додержанням рівня,
технології забезпечує найменші затрати сировини і матеріалу, в на
виготовлення виробів. Тільки при правильно розроблені конструкції і
раціональній прогресивній технології автоматизоване устаткування може
дати достатній ефект.

Для автоматизованого виготовлення меблів найраціональнішими є щитові
конструкції, оскільки щити простіше обробляти і з’єднувати.

Для автоматизованого виробництва велике значення має нормалізація й
уніфікація деталей, тобто зведення їх до однакових або кратних розмірів.
Обробка таких деталей не вимагає перенастроювання взаємозв’язаних
верстатів та складних пристроїв, що входять в автоматичну лінію.

Для автоматизованого виробництва дуже важливо, щоб припуски на обробку
були нормалізованими. Припуски, що даються не обробку заготовок, мають
досить великий діапазон і залежать від розмірів деталей. Це не дає
можливості обробляти деталі за одним режимом. Враховуючи режими роботи
відповідного автоматичного устаткування, припуски слід брати оптимальні.

Для автоматизації складальних робіт надзвичайно важливо р. проваджу вати
в деревообробку систему допусків і посадок. Ця система дає можливість
виготовляти такі з’єднувальні елементи деталей, які можна складати у
вузли, групи і вироби без підганяння і припасовування, забезпечуючи при
цьому високу якість виробів.

Список використаної літератури

1. Амалицкий В. В., Любченко В. И. Справочник молодого станочника по
деревообработке.— М. : Лесн. пром-сть, 1984.— 239 с.

2. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.— М. : Высш. шк.,
1988.— 288 с.

3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.— М. : Стройиздат, 1987.— 144 с.

4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство
мебели.— М. : Лесн. пром-сть, 1986.— 263 с.

5. Петров А. К.- Технология деревообрабатывающих производств.— М. :
Лесн. пром-сть, 1980.— 268 с.

6. Сахаров М. Л. Автоматизация деревообрабатывающего производства.— М. :
Лесн. пром-сть, 1987.— 243 с.

7. Соловьев A. A. Короткое В. И. Наладка деревообрабатывающего
оборудования.—М.: Высш. шк., 1987.—320 с.

8. Справочник мебельщика. Конструкции и функциональные размеры.
Материалы. Технология производства. — М. : Лесн. пром-сть, 1985.— 360 с.

9. Справочник, мебельщика. Станки и инструменты. Организация
производства и контроль качества.— М. : Лесн. пром-сть, 1985.—• 375 с.

10. Худяков В. А. Деревообрабатывающие станки и работа на них.— М. :
Лесн. пром-сть, 1982.— 324 с.

11. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К. : Вища
шк. Головне вид-во, 1981.— 242 с.

12. Шумега С. С. Технология столярно-мебельного производства.— М. :
Лесн. пром-сть, 1984.— 265 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020