РЕФЕРАТ
на тему:
Загальні положення охорони праці при меблевому виробництві.
Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків. Вимоги безпеки на
території підприємства. Правила ТБ при ручній обробці і сушінні деревини
Загальні положення охорони праці при меблевому виробництві
Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків
Вимоги безпеки на території підприємства
Правила техніки безпеки при ручній обробці і сушінні деревини
В наш час поставлені завдання впровадження на всіх підприємствах
сучасних засобів техніки безпеки і забезпечення санітарно-гігієнічних
умов, які сприятимуть ліквідації виробничого травматизму і професійних
захворювань.
Для проведення заходів щодо оздоровлення, поліпшення умов праці і
техніки безпеки постійно виділяються великі кошти, внаслідок чого
кількість випадків виробничого травматизму і професійних захворювань у
Радянському Союзі неухильно зменшується в усіх галузях промисловості.
Знання основ техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежних
заходів е одним з важливих факторів запобігання виробничим травмам і
професійним захворюванням і ліквідації їх.
На підприємстві адміністрація зобов’язана створити такі умови праці, які
б виключали можливість виникнення травм та професійних захворювань і
сприяли підвищенню продуктивності праці. Незалежно від ступеня небезпеки
виробництва на всіх підприємствах і в організаціях проводиться навчання
з правил техніки безпеки прийнятих на роботу працівників, які не мають
професії або її міняють, а також інструктажі при підвищенні кваліфікації
робітників.
Загальне керівництво і організація навчання на підприємстві покладаються
на керівника підприємства, а в підрозділах (цехах) — на керівника
підрозділів (начальників цехів). Контроль за своєчасним і якісним
навчанням працюючих в підрозділах підприємства здійснює відділ (інженер)
охорони праці (техніки безпеки) або інженерно-технічний працівник, на
якого покладено ці обов’язки наказом керівника підприємства.
Навчання в професійно-технічних навчальних закладах включає теоретичний
курс, а також практичні заняття в навчальних майстернях (цехах) під
керівництвом майстра виробничого навчання або на робочих місцях базового
підприємства під керівництвом висококваліфікованого робітника, бригадира
або іншого спеціаліста, який має відповідну підготовку. При вивченні
кожної теми необхідно керуватися вимогами ССБП (системи стандартів
безпечної праці).
Проходження кожним учнем теми по охороні праці реєструється в журналі
обліку навчальної роботи. Перевіряються знання під час здачі
кваліфікаційного екзамену.
Незалежно від професії і кваліфікації всі робітники на підприємстві
навчаються безпечним прийомам праці на інструктажах. За характером і
часом проведення інструктаж поділяють на вступний, первинний (на
робочому місці), повторний, позаплановий, поточний.
Вступний інструктаж проводить інженер з охорони праці (техніки безпеки)
або особа, яка виконує його обов’язки, з усіма прийнятими на роботу
працівниками незалежно від їх освіти, стажу роботи по даній професії, а
також з прикомандированими, з учнями і студентами, які прибули на
виробниче навчання або практику. Проводять його в кабінеті з охорони
праці, або в спеціально обладнаному приміщенні з використанням сучасних
технічних засобів навчання та іншої наочності за програмою, розробленою
з врахуванням вимог ССБП, а також особливостей виробництва.
Програму затверджує керівник підприємства, погоджуючи її з профкомом.
Про проведення вступного інструктажу і перевірки знань роблять запис у
журналі реєстрації (особистій карточці інструктованого) з обов’язковим
підписом інструктованого і інструктуючого.
Первинний інструктаж на робочому місці проводять з усіма новоприйнятими
на підприємство, переведеними з одного підрозділу в інший,
прикомандированими, учнями і студентами, які прибули на виробниче
навчання чи практику, з робітниками, які виконують нову для них роботу,
а також з будівельниками при виконанні будівельно-монтажних робіт на
території діючого підприємства. Проводять первинний інструктаж по
інструкції з охорони праці з кожним робітником індивідуально. Після
первинного інструктажу і перевірки знань всі робітники протягом перших
2—5 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) працюють під
наглядом майстра або бригадира, після чого оформляється допуск їх до
самостійної роботи, який фіксується датою і підписом інструктуючого в
журналі реєстрації (особистій карточці інструктованого) .
Повторний Інструктаж проводять з усіма працюючими незалежно від
кваліфікації, освіти і стажу роботи не рідше ніж через б міс.
індивідуально або з групою робітників однієї професії на робочому місці
з метою перевірки і підвищення рівня знань правил і інструкцій з охорони
праці.
Позаплановий інструктаж проводять при: зміні правил з охорони праці і
технологічного процесу; заміні або модернізації обладнання, пристроїв і
інструменту, вихідної сировини, матеріалів і інших факторів, які
впливають на безпеку праці; порушенні робітниками вимог безпеки праці,
які можуть призвести або призвели до травми, аварії, вибуху або пожежі;
перервах в роботі — для робіт які відповідають підвищеним вимогам
безпеки праці, більше ніж на 30 календарних днів, а для решти робіт — 60
днів. Його проводять індивідуально або з групою робітників однієї
професії на робочому місці в обсязі первинного інструктажу.
Поточний інструктаж проводять перед виробництвом робіт, на які
оформляється наряд-допуск, де і фіксується його проведення. Контроль
знань здійснює працівник, який проводив інструктаж. Якщо робітник, який
одержав’ інструктаж, показав незадовільні знання, то його до роботи не
допускають. Він зобов’язаний пройти інструктаж заново.
Особа, яка проводила повторний чи позаплановий інструктаж, робить запис
в журналі реєстрації (в особистій карточці інструктованого) з
обов’язковим підписом інструктованого і інструктуючого. При реєстрації
позапланового інструктажу вказують причину, яка викликала його
проведення.
Державний нагляд здійснює технічна інспекція профспілок. Роботою
профспілок з поліпшення умов праці керує Всесоюзна Центральна Рада
профспілок (ВЦРПС), до складу якої входить відділ охорони праці, що
підпорядковується Президії і Секретаріату ВЦРПС. Цей відділ розробляє
заходи щодо поліпшення умов праці в масштабах народного господарства і
окремих галузей промисловості, керує методичною роботою галузевих
центральних Комітетів профспілки, республіканських, кранових, обласних
Рад профспілок, а також науково-дослідних інститутів ВЦРПС.
Галузеві центральні комітети профспілок розробляють правила з техніки
безпеки даної галузі, беруть участь у розробці проектів законодавчих
актів про режими праці і відпочинку, поліпшення умов праці у даній
галузі.
Технічні інспектори галузевої профспілки здійснюють державний нагляд за
дотриманням вимог і норм техніки безпеки, виробничої санітарії і
законодавства про працю на підприємствах, організаціях та установах.
Роботою технічних інспекторів галузевих профспілок керують їхні
центральні комітети.
Технічний інспектор виконує свою роботу з охорони праці в тісному
зв’язку з громадськими інспекторами і ПК. До обов’язків технічних
інспекторів входить систематичний нагляд за виконанням адміністрацією
законодавчих актів з охорони праці, правил і норм техніки безпеки і
виробничої санітарії, а також робота відповідно до Положення про
технічного інспектора.
Технічний інспектор має право: накладати штрафи на керівників різних
ланок виробництва за порушення законів про охорону праці, правил і норм
техніки безпеки і виробничої санітарії; надсилати матеріали у слідчі
органи для притягання до відповідальності осіб, що вчинили значне
порушення; подавати матеріали у вищі організації про звільнення або
покарання винних.
Громадський контроль за станом техніки безпеки та охорони праці
здійснюють комісії, створені комітетами профспілок, та громадські
інспектори з охорони праці, які вибираються в кожній профспілковій групі
членами профспілки. Комісії та громадські інспектори з охорони праці
працюють згідно з Положенням, затвердженим Президією ВЦРПС. Вони повинні
контролювати стан техніки безпеки та охорони праці, а також сприяти
здійсненню заходів для поліпшення умов праці.
Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків
Виробничою травмою вважають раптове ушкодження організму робітника при
виконанні трудового процесу на виробництві Сукупність обставин і причин,
які викликали цю травму, називають нещасним випадком.
Щоб запобігти виникненню нещасних випадків на виробництві, ведеться
розслідування, облік та аналіз їх згідно з Положенням, затвердженим
Постановою Президії ВЦРПС від 12 травня 1966 р. № 15 (із змінами і
доповненнями на 20 січня 1969 p.). Згідно з цим Положенням всі
підприємства повинні розслідувати нещасні випадки, які сталися на їхній
території або за її межами при виконанні роботи за завданням
адміністрації, а також при доставц-і робітників або службовців на місце
роботи на транспорті підприємства.
Розслідуванню підлягають і нещасні випадки, які сталися перед початком
роботи або після неї, в позаробочий час, у святкові і вихідні дні.
Розслідуванню підлягають і гострі отруєння, теплові удари та
обмороження.
Згідно з положенням про розслідування і облік нещасних випадків на
виробництві, потерпілий або очевидець зобов’язані терміново повідомити
про випадок майстра, начальника цеху або безпосереднього керівника
робіт, які зобов’язані відразу організувати першу долікарську допомогу
потерпілому. Начальник цеху (керівник робіт) зобов’язаний терміново
повідомити про нещасний випадок керівника підприємства і голову ПК і
протягом 24 год разом з старшим громадським інспектором з охорони праці
в цеху і робітником служби техніки безпеки розслідувати причини і
обставини нещасного випадку, а також вжити заходів для запобігання
подібних нещасних випадків. Про розслідування нещасних випадків, які
спричинюють втрату працездатності не менш як на один повний робочий
день, складають акти за формою Н-1. Акт складається начальником цеху в
чотирьох примірниках, підписується ним, старшим громадським інспектором
і працівником служби техніки безпеки підприємства. Затверджує акт
головний інженер підприємства і вживає відповідних заходів, щоб
запобігти виникненню подібних нещасних випадків.
По одному примірнику акта лишається в начальника цеху, ПК і технічного
інспектора профспілки. Затверджена форма акта може бути видана
потерпілому на його вимогу. Якщо потерпілий не згоден з викладеними в
акті обставинами нещасного випадку, а також якщо адміністрація
відмовляється скласти такий акт, потерпілий має право звернутись в ПК,
який не пізніше як через 7 днів повинен розглянути заяву і винести
постанову для адміністрації. Якщо адміністрація вважає, що нещасний
випадок не зв’язаний з виробництвом, то це питання може бути винесено на
розгляд ПК. Якщо ПК згоден з висновком адміністрації, то в правому
верхньому куті акта зазначають: «нещасний випадок не пов’язаний з
виробництвом». Якщо ПК не згоден з адміністрацією, він може зажадати
втручання технічного інспектора профспілки.
По закінченні тимчасової непрацездатності потерпілого адміністрація цеху
вносить в акт дані про травматологічні і матеріальні наслідки нещасного
випадку і ці дані (за спеціальною формою) надсилає ПК і технічному
інспекторові профспілки.
Нещасні випадки, що сталися на підприємстві з робітниками, які
направлені іншою організацією, розслідуються адміністрацією тієї
організації, де стався нещасний випадок, із зазначенням організації, яка
направила потерпілого.
Якщо нещасний випадок стався з учнем, який відбував практику під
керівництвом представника підприємства, то він розслідується
адміністрацією цієї організації із зазначенням в акті навчального
закладу. Якщо ж практикою керував представник навчального закладу, то
розслідування і облік ведуться навчальним закладом.
Для групових нещасних випадків із смертельними наслідками встановлено
спеціальний порядок розслідування. Ці випадки розслідує технічний
інспектор профспілки.
На всі без винятку нещасні випадки незалежно від порядку розслідування
їх слід складати акти за формою Н-1.
Вимоги безпеки на території підприємства
До території підприємства повинні пред’являтись всі вимоги будівельних
норм і правил (СНіП), які стосуються ЇЇ експлуатації Територія
підприємства повинна бути огороджена з усіх сторін Вхід і вихід на неї
здійснюється тільки через контрольно-пропускні приміщення, а в’їзд і
виїзд транспорту — через ворота. Не допускається в’їзд на територію
транспорту особистого користування. Для його стоянки за територією
підприємства повинні бути обладнані спеціальні місця.
Автомобільні дороги повинні відповідати вимогам СНІП, тобто мати
проїзджу частину з твердим і рівним асфальтом або бетонним покриттям.
Ширина проїзжої частини повинна бути більша не менше ніж на 1 м від
ширини транспортного засобу з вантажем. На території підприємства слід
дотримуватись правил дорожнього руху, затверджених Міністерством
внутрішні справ СРСР. Площадки, призначені для роботи
підйомно-транспортних механізмів, повинні бути рівними (ухил не більше 5
%) і мати тверде покриття.
Для пішохідного руху на території підприємства повинні бути тротуари і
пішохідні доріжки, які задовольняють вимогам СНІП.
В місцях, що прилягають до залізничних колій, площадки повинні бути
сплановані на рівні підлоги вагонів. При наявності біля перехресть
залізничних колій з автомобільними дорогами будівель, споруд, штабелів
матеріалів, які обмежують видимість пересікаючої колії, застосовуються
світлозвукова сигналізація і шлагбауми. Всі дороги і проїзди повинні
бути обладнані відповідними дорожніми та іншими попереджувальними і
вказівними знаками.
При проведенні ремонтних або будівельних робіт на території підприємства
місце ремонту чи будівельні площадки повинні бути огороджені парканом
висотою не нижче ніж 1 м з відповідними вказівниками. Проїжджа частина
доріг, тротуарів і пішохідних доріжок не повинна бути захаращена
відходами або деталями. При ремонті доріг або тротуарів місце ремонту
повинно бути огороджено шнурком з червоними прапорцями і встановленими
відповідними вказівними знаками.
Куріння на території підприємства дозволяється тільки в спеціально
відведених для цього місцях, узгоджених з протипожежною охороною. За
порушення правил техніки безпеки на території підприємства винні
притягуються до адміністративної і навіть кримінальної відповідальності.
Правила техніки безпеки при ручній обробці і сушінні деревини
Ручна обробка деревини необхідна для припасування окремих деталей,
вузлів та інших дерев’яних конструкцій. При цьому застосовуються ручні
столярні інструменти (пилки, рубанки, долота, молотки та ін.),
неправильне користування якими може призвести до значних травм.
Дерев’яні рукоятки ручних столярних інструментів виготовляють із
деревини твердих і в’язких порід (кизил, дуб, граб, береза) вологістю не
більш ніж 12 %, вони мають бути гладенько оброблені, акуратно підігнані,
надійно закріплені і відповідати ГОСТ: ручки стамесок — ГОСТ 1184—80;
ручки молотків—ГОСТ 2310—77Е; колодки рубанків — ГОСТ 15987—79. Напилки,
стамески, долота, викрутки та інші ручні інструменти із загостреними
неробочими кінцями мають бути міцно закріплені в точених, гладенько і
рівно зачищених рукоятках.
Довжина рукояток має відповідати розмірам інструментів, але бути не
меншою ніж 150 мм. Рукоятки стискають металевими кільцями, щоб запобігти
розколюванню.
Ручки молотків та кувалд мають бути прямими, овального перерізу, з
незначним потовщенням вільного кінця; поверхня ручки — гладенька, рівна,
без тріщин, задирів і сучків. Молотки і кувалда повинні мати трохи
опуклу поверхню бойка — гладеньку, незбиту, без задирів, вибоїн,
вм’ятин, тріщин. Всі інструменти мають бути щільно насаджені і
заклиновані.
При ручній обробці деревини матеріал треба міцно закріплювати у верстат
або інший пристрій.
Щоб напрямити пилку по рисці при пилянні вручну, не можна ставити палець
біля риски (краще користуватись брусочками).
Працюючи стамескою, не можна різати на себе, а також на вису.
Забороняється ставити руку в напрямку різання стамески.
Щоб не поранити себе різальним інструментом, не треба класти його лезом
догори, до себе.
Передають інструмент з рук у руки лише ручкою вперед.
Під час встановлення і кріплення залізка рубанків, фуганків та інших
стругальних інструментів треба підтримувати його вели-.ким пальцем лівої
руки. Всі інструменти мають бути добре нагострені, міцно закріплені або
насаджені на ручки. Користуватись інструментом без ручок категорично
забороняється.
Під час перенесення та перевезення ручних інструментів леза їх мають
бути закриті (застосовують спеціальні ящики).
У деревообробному виробництві багато робіт пов’язано з переміщенням
вантажів. Для полегшення цих робіт, підвищення продуктивності та безпеки
праці на підприємствах застосовують різні механізми: підйомники,
електрокари, контейнери тощо Проте деякі вантажі доводиться переносити.
По горизонтальній поверхні чоловікам можна переносити вантажі до 50, а
жінкам — до 20 кг. У вертикальному напрямі без пристроїв можна
переміщати ці вантажі на висоту до 1,5 м, по похилій площині — на висоту
до 3 м. Ці норми не слід перевищувати, інакше можуть розвинутися різні
захворювання, зокрема плоскостопість, розширення вен та ін.
Заточувати інструменти на наждачному точилі можна лише в захисних
окулярах. Наждачний круг має бути закритий кожухом. Верстати для сухого
заточування інструментів обладнують пристроями для відсмоктування пилу,
що утворюється при заточуванні.
Деякі частини електричного обладнання, які в нормальних умовах не
перебувають під напругою, в разі пошкодження ізоляції можуть виявитись
небезпечними. Тому Необхідно уважно стежити за справністю ізоляції.
Безпечним для людини вважається електричний струм до 0,05 А; струм від
0,05 до 0,1 А вважається небезпечним, а струм 0,1 А і вище —
смертельним. Напруга нижча за 40 В — безпечна, а вища за 40 В —
небезпечна. Струм, який проходить через людський організм при ураженні
струмом, залежить від відношення напруги до опору організму. Опір
організму людини не сталий, він залежить від стану шкіри в місці дотику
(суха чи спітніла), від шляху проходження струму через людський
організм, від нервового стану і в середньому дорівнює 1000 Ом, а іноді
знижується до 200—300 Ом.
Від ураження електричним струмом захищає заземлення. Воно полягає в
тому, що металеві частини машин та механізмів, які в нормальних умовах
не перебувають під напругою, з’єднують із землею. Найчастіше для
заземлення використовують стальні труби діаметром 35—65 мм і 2—3 м
завдовжки. Ці труби забивають у землю на відстані близько 3 м і
з’єднують штабою за допомогою зварювання. Устаткування, яке заземлюють,
також з’єднують штабою (що має у перерізі не менш як 48 мм2) із
заземлювачем. Опір захисного заземлення не має перевищувати 4 Ом.
Заземлене устаткування при пошкодженні ізоляції не буде під небезпечною
для життя людини напругою. Працювати на незаземленому устаткуванні
забороняється.
Під час користування електрифікованим інструментом треба стежити за
справністю заземлення. Електрифікований інструмент трифазного струму
вмикають у мережу чотирижильним кабелем, одна жила якого призначена для
заземлення. Кабель захищають від механічних пошкоджень та потрапляння на
нього мінерального масла. Під час огляду устаткування обов’язково треба
оглянути електропроводку, звернути особливу увагу на цілість ізоляції,
оголені місця електричних проводів негайно заізолювати. Особливо
обережно слід поводитись з електрокабелем переносних електрифікованих
інструментів.
Правила техніки безпеки при сушінні деревини. До обслуговування
сушильних камер допускаються особи, які знають будову та експлуатацію
їх, а також пройшли відповідний інструктаж з техніки безпеки; чергові
сушильники повинні періодично проходити медичне обстеження; контроль за
режимом сушіння слід здійснювати, не заходячи в сушильну камеру;
заходити в камери, які працюють, дозволяється тільки в разі крайньої
потреби. Для цього треба тепло одягнутися і захистити обличчя
повітроохолоджувальним апаратом; для визначення поточної вологості
пиломатеріалів контрольні зразки слід виймати і закладати знов у камеру
за допомогою спеціального пристрою; в сушильному цеху має бути опалюване
приміщення для відпочинку осіб, які вийшли з гарячих камер.
Список використаної літератури
1. Амалицкий В. В., Любченко В. И. Справочник молодого станочника по
деревообработке.— М. : Лесн. пром-сть, 1984.— 239 с.
2. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.— М. : Высш. шк.,
1988.— 288 с.
3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.— М. : Стройиздат, 1987.— 144 с.
4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство
мебели.— М. : Лесн. пром-сть, 1986.— 263 с.
5. Никитин Л. И. Охрана труда в лесном хозяйстве и деревообрабатывающей
промышленности.— М. : Лесн. пром-сть, 1985.— 359 с.
6. Черняк В. 3. Строительные уроки русских мастеров.— М. : Стройиздат,
1988.- 192 с.
7. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К. : Вища
шк. Головне вид-во, 1981.— 242 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
