Реферат на тему:
Загальна будова скреперів, екскаваторів та машин для ущільнення
дорожнього покриття
Скрепером називається землерийно-транспортна машина, що приводиться в
рух тягачем або власним двигуном і призначена для пошарового зрізання
грунту, транспортування і розвантаження його з подальшими розрівнюванням
і попереднім ущільненням. Скрепери застосовують при розробці грунтів до
IV категорії включно. Для полегшення процесу копання скрепером грунти
вище за другу категорію заздалегідь розпушують розпушувачами.
Дальність транспортування грунту причіпними скреперами економічно
ефективна на відстань до 300 м і самохідними до 5000 м. Робочий процес
скрепера складається з наступних операцій: набору грунту,
транспортування навантаженого скрепера, розвантаження, транспортування
порожнього скрепера до забою. За допомогою скреперів можна зводити насип
земляного полотна з бічних резервів або грунтових кар’єрів, влаштовувати
виїмки з відвезенням грунту в насипі, планувати будівельні майданчики,
зрізати рослинний шар грунту в смузі відведення дорогі.
Найбільш поширеною для самохідних скреперів є гидромеханічеськая
трансмісія.
Робочим органом скрепера є зварний ківш, що має на передній кромці днища
у всю ширину ступінчасті ножі. У задній частині ковша знаходиться буфер,
який має двояке призначення. У першому випадку він призначений для упору
відвала бульдозера при підштовхуванні скрепера. У другому випадку
центральна балка буфера служить як що направляє хвостовика задньої
стінки. Бічні стінки ковша виготовлені із сталевого листа, посиленого
балками жорсткості. У бічних стінках ковша є проушини і кронштейни для
кріплення гідроциліндрів управління заслінкою, для важеля заслінки, а
також є опора для кріплення упряжного шарніра і кубла для кріплення осі
заднього колеса. Задня стінка ковша є рухомим щитом і з боків має
направляючі ролики. Проте ці ролики не утримують задню стінку від
перекидання при вивантаженні грунту. Стінку утримує і центрує хвостовик.
Заслінка може бути плаваючою і керованою за допомогою гідроциліндрів.
Передня рама скрепера виконана у вигляді арки і в своїй конструкції має
шворінь для з’єднання з тягачем, арку, важелі і упряжний шарнір. Ківш
причіпного скрепера з канатним управлінням має дещо іншу конструкцію.
Відмінність полягає в тому, що сам ківш є одночасно задньою рамою
скрепера і складається з двох бічних стінок і днища ковша, службовця
одночасно задньою стінкою.
Причіпні скрепери з гідравлічним управлінням (мал. 70) складаються з
сережки для зчеплення скрепера з трактором, шкворневого пристрої для
повороту передніх коліс, що несе рами, ковша, заслінки і задньої стінки.
Робочими органами управляють з кабіни трактора за допомогою важелів
управління трьохсекційним гидрораспределітелем.
Рис. 70. Скрепер ДЗ-3.3 (Д-569):
1 – трактор; 2 – серга; 3 – шкворневий пристрій кульового типу; 4 –
рама; 5-рукава і трубопроводи; 6 – гідроциліндр підйому і опускання
ковша; 7 – гідроциліндр управління заслінкою ковша; 8 – заслінка ковша;
9 – ківш; 10 – задня стінка ковша; 11 – гідроциліндр управління задньою
стінкою ковша; 12 – колеса з шиною; 13, 14 – нижній і бічний ножі; 15 –
дишло
Екскаватори відрізняються високими спушуючими здібностями. Транспортуючі
здібності їх невеликі і визначаються радіусом дії цих машин. Екскаватори
розділяють на декілька груп за призначенням і потужності. Якщо машина
проводить всі операції в певному порядку, повторюючи їх через деякі
проміжки часу, вона відноситься до машин переривчастої (циклічного) дії,
якщо проводить всі операції одночасно, – машиною безперервної дії. До
екскаваторів переривчастої дії відносяться одноковшові, а до
екскаваторів безперервної дії – багатоковшові, скребкові і фрезерні.
Одноковшові і багатоковшові екскаватори бувають сухопутні і плавучі.
Сухопутні екскаватори мають гусеничний, пневмоколісний, рейковий і
крокуючий ходовий пристрій.
Всі механізми екскаватора приводяться в рух дизелями, карбюраторними,
паровими або електричними двигунами. Найбільш економічними є дизельні і
електричні двигуни. Вибір двигуна визначається умовами, в яких
працюватиме екскаватор. Так, на екскаваторах, що працюють в кар’єрі,
вигідно застосовувати електродвигуни, оскільки електрика – найбільш
дешевий вид енергії, а при роботі на будівництві дорогий, де машину
часто перевозять з місця на місце, доцільно використовувати дизельні
двигуни.
Рис. 2. Cхемa одноковшового екскаватора
Поворотна платформа спирається через катки або спеціальний (кулькове або
роликове) опорно-поворотний пристрій на раму ходового пристрою.
Платформа повертається в горизонтальній площині щодо ходової частини.
Кут повороту ходового устаткування в горизонтальній площині визначає
можливість екскаватора бути повноповоротним або неполноповоротним.
Поворотна частина полноноворотного екскаватора може обертатися навколо
своєї осі на 360°.
У цих машин на поворотній платформі змонтовані всі силові агрегати,
пульт управління, робочі механізми і кріпиться робоче устаткування.
3/4
E
gd?;I
gdµ
ковшом, після чого переміщають до місця розвантаження у відвал або в
транспортний засіб. Залежно від виду змінного устаткування застосовують
жорстку або гнучку підвіску робочого органу. Характер роботи визначає
робоче устаткування: пряму лопату, зворотну лопату, драглайн, кран або
грейфер.
Пряма лопата – устаткування, призначене для розробки грунту вище за
рівень стоянки екскаватора. Пряма лопата з механічним приводом
складається з наступних основних вузлів: каната підйому стріли, ковша,
рукояті, стріли, сідлового підшипника. Рукоять до стрілки кріпиться
сідловим підшипником, за допомогою якого рукоять повертається у
вертикальній площині щодо стріли і здійснює поворотно-поступальну ходу
уздовж осі рукоятки. Ківш піднімається підйомним канатом, що огинає
головні блоки. Натиск рукоятки здійснюється напірним механізмом, яким
виконується також зворотний рух (повернення) рукояті. На універсальних
будівельних екскаваторах застосовують канатні і зубчато-рейкові (напірні
механізми).
Напірний механізм називається комбінованим, коли величина зусилля
натиску залежить від зусилля в підйомному тросі, але при включенні
незалежної частини напірного механізму може бути за бажанням збільшена.
Ківш прямої лопати складається з корпусу, відкидного днища із засувом і
змінних зубів. Зуби мають хвостовик, що звужується до кінця, входить в
кубло козирка. Від випадання зуби утримуються в кублах шплінтами.
Прямі лопати останніми роками оснащують ковшами з напівкруглою передньою
стінкою і з козирком у вигляді совка без зубів. Ківш такої конструкції
значно легше і має мінімальний опір при копанні грунту, що, природно,
підвищує продуктивність екскаватора.
Стріла прямої лопати виконана у вигляді зварної конструкції з листової
сталі. Тип рукояті визначає конструкцію стріли.
Зворотна лопата – це устаткування, призначене для розробки грунтів нижче
за рівень стоянки екскаватора при ритті котлованів, траншей, виїмок.
Зворотна лопата складається з ковша, стріли, рукояті і двоногої стійки.
Ківш закріплений жорстко до рукояті, шарнірно приєднаної до верхнього
кінця стріли. При підтяганні каната рукоять повертається проти
годинникової стрілки, ківш врізається в грунт.
Дорожно-будівельні матеріали – щебінь, гравій, асфальтобетон і ін., що
укладаються в процесі пристрою дорожнього одягу, знаходяться в
розпушеному стані. Внаслідок цього укладені матеріали вимагають штучного
ущільнення.
Процес ущільнення перерахованих матеріалів, які так само, як і грунти, є
багатофазними системами, в принципі однаковий з процесом ущільнення
грунтів. Ущільнення відбувається в основному без порушення цілісності
мінеральних зерен за рахунок різкого (у 3-5 разів) скорочення об’єму
повітряних пір.
Конструктивні шари дорожнього одягу, як і грунти, ущільнюються
укочуванням, трамбуванням і вібрацією. Найширше використовують
ущільнення укочуванням, пневмоколісними катками і катками з гладкими
жорсткими вальцями статичної і вібраційної дії, причіпними і самохідними
(моторними).
Моторні катки з гладкими вальцями можуть бути двовісними двухвальцевими,
двовісними трьохвальцевими і тривісними трьохвальцевими. Тривісні катки
призначені для остаточного ущільнення дорожніх підстав і покриттів, а
також для усунення подовжніх і поперечних хвиль. Останнє досягається
тим, що вони мають порівняно велику базу (відстань між осями крайніх
вальців) і різко зростаючий тиск на грунт вальців, що наїхали на
виступаючі нерівності поверхні ущільнюваного матеріалу.
Моторний каток складається з силової установки – дизеля з пусковим
двигуном і пуском стартера, механічної або гідромеханічної передачі,
одного-двох відомих вальців, які зазвичай є керованими і для підвищення
маневреності катків робляться з двох секцій. Іншими частинами катка є
один або два ведучих вальця, рульовий пристрій, який на важких катках
доповнюється гідропідсилювачем, пристроєм для очищення і змочування
вальців. На сучасних тривісних катках вісь переднього відомого вальця
має можливість переміщатися у вертикальній площині, що дозволяє йому при
транспортному режимі копіювати мікропрофіль дорогі, не навантажуючи
раму.
Список літератури:
Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного
обслуговування і ремонту автомобілів: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. –
(У 3-х кн.): Кн. 1: Теоретичні основи: Технологія. – 342 с; Кн. 2:
Організація, планування і управління. – 383 с; Кн. 3: Ремонт
автотранспортних засобів. – 599 с.
Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних
засобів автомобільного транспорту. – К.: Мінтранс України, 1998. -16 с.
Форнальчик Є.Ю., Оліскевнч М.С., Мастикаш ОЛ., Пельо Р.А. Технічна
експлуатація та надійність автомобілів: Навчальний посібник. – Львів:
Афіша, 2004.-492 с.
Положение о техническом обслуживании и ремонте лесозаготовительного
оборудования. – М.: ЦНИИМЗ, 1979. – 237 с.
Адамовський М. Г., Борис М. М. Експлуатація і ремонт лісозаготівельного
устаткування: Методичні вказівки, робоча програма і контрольні завдання
для студентів лісомеханічного і заочного факультетів. Львів: НЛТУУ,
2005. – 30 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
