КУРСОВА РОБОТА
На тему:
“Трансмісія”
ПЛАН
Вступ. Автомобільний транспорт.
Ремонт трансмісії
Розбирання, контроль дефектів деталей трансмісії.
Ремонт зчеплення, коробки передач.
Призначення, будова і принцип роботи зварювального перетворювача.
Охорона праці й техніка безпеки при ремонті трансмісії.
Протипожежна безпека.
Література.
ВСТУП
Автомобільний транспорт.
Автомобіль – це транспортна безрейкова машина на колісному або
напівгусеничному ходу, що приводиться в рух власним двигуном і
призначається для перевезень вантажів, людей та виконання спеціальних
завдань.
За останні сто років будова автомобіля принципово не змінилася. Він, як
і раніше, має колеса, кузов, чотири танковий двигун внутрішнього
згорання, трансмісію, механізми керування тощо.
Проте всі вузли, агрегати, механізми й системи автомобіля дістали
колосальний розвиток. Завдяки цьому різко зросли швидкості, підвищилася
потужність, економічність, комфортабельність автомобілів, поліпшився
їхній дизайн. Крім того, розширилася номенклатура застосовуваних деталей
і збільшилася їхня кількість. Сучасні автомобілі мають елементи
автоматизації, а більшість іноземних обладнуються комп’ютерами .
Автомобілі, а також причіпні засоби становлять рухомий склад
автомобільного транспорту.
Автомобільний рухомий склад за призначенням поділять на:
а вантажний; б) пасажирський; в) спеціальний.
До вантажного автомобільного рухомого складу належать:
а) вантажні автомобілі;
б) автомобілі тягачі;
в) причепи;
г) напівпричепи.
Вантажні автомобілі за характером використання бувають:
а) загального призначення;
б) спеціалізовані.
За конструктивною схемою:
а) одиночні вантажні автомобілі;
б) автопоїзди.
За вантажопідйомністю:
а) особливо малої вантажопідйомності (до 0,5 т);
б) малої (0,5 – 2 т);
в) середньо (2 5 т);
г) великої (5 – 15 т);
д) особливо великі (понад 15 т – позадорождні).
За повною масою:
до 1,23 т; 2) 1,3 т; 3) 3 – 5 т; 4) 5- 8 т; 5) 8 – 16 т; 6) 16 – 40 т; 7
понад 40 т.
До пасажирського рухомого складу належать.
а) легкові автомобілі (від 2 до 8 пасажирів враховуючи водія)
б)
автобуси (більше 9 пасажирів)
Легкові автомобілі по робочому об’ємі циліндра поділяють:
особливо малий (1,2 л)
малий (1,3-1,8 л)
середній (1,9-3.5 л)
великий (понад 3,5 л)
найвищий (не регламентується)
Автобуси за призначенням поділяють:
а) міжміські; б) міські; в) місцевого сполучення.
За довжиною:
а) особливо малі (до 5 м);
б) малі (6-7,5 м)
в) середні (8-9,5 м)
великі (10,5-12 м)
д) особливо великі (16,5 м та більше).
До спеціального рухомого складу належать автомобілі, причепи й
напівпричепи для нетранспортних робіт, відповідно обладнанні (санітарні,
пожежні, сміттєзбиральні, автокрани та ін.).
Всі автомобілі за рівнем проходи мості поділяються на:
а) автомобілі нормальної (звичайної) прохідності (4х2; 6х4)
б) автомобілі підвищено прохідності (4х4; 6х6)
Будь-який автомобіль складається з трьох основних частин:
двигун; 2) шасі; 3) кузов.
Двигну перетворює теплоту згоряння палива, на механічну роботу руху.
Шасі становить основу доля розміщення двигуна, кузова мостів з колесами,
підвісок і систем керування.
До складу шасі входять:
а) трансмісія;
б) ходова частина;
в) механізми керування.
Кузов автомобіля призначається для розміщення вантажів та пасажирів.
Кузов вантажних автомобілів складається з кабіни водія і вантажної
платформи, кузов легкових – суцільнометалевий.
1. РЕМОНТ ТРАНСМІСІЇ
Трансмісія автомобіля слугує для передавання кружного моменту від
двигуна до ведучих коліс. При цьому передаваний крутний момент
змінюється за значенням і розподіляється в певному співвідношенні між
ведучими колесами. Крутний момент на ведучих колесах автомобіля залежить
від передаточного числа трансмісії, яке дорівнює відношенню кутової
швидкості колінвала двигуна до кутової швидкості ведучих коліс.
Передаточне число трансмісії добирається залежно від призначення
автомобіля його двигуна й потрібних динамічних властивостей.
Трансмісії за способом передавання крутного моменту поділяється на:
а) механічні;
б) гідравлічні;
в) електричні;
г) комбіновані (гідромеханічні. Електромеханічні).
Схема трансмісії автомобіля визначається його загальним компонуванням,
розміщенням двигуна.
Автомобілі з механічною трансмісією й колісною формулою 4х2 найчастіше
мають переднє розташування двигуна, задні ведучі колеса й центральне
розміщення агрегатів трансмісії.
Істотні відмінності має трансмісія переднопривідного автомобіля з
колісною формою 4х2.
Характерна особливість трансмісії автомобіля з переднім і заднім
ведучими мостами полягає у застосуванні роздавальної коробки, яка через
проміжні карданні вали передаю крутний момент передньому і задньому
ведучим мостам.
В механічній трансмісії тривісних вантажних автомобілів середній і
задній мости ведучі. Крутний момент до них передається одним карданним
валом, а в головній передачі середнього вала моста передбачено
міжосьовий диференціал і прохідний вал, який передає кртуний момент на
карданний вал привода заднього моста.
Схеми гідромеханічних трансмісій передбачають об’єднання в єдиному блоці
двигуна й гідромеханічної коробки передач, крутний момент від якої
передається ведучим колесам через карданний вал і механізми заднього
моста.
На автомобілях з електроменахінічною трансмісією двигун приводить в
обертання генератор постійного струму, енергія від якого проводами
передається в електродвигуни ведучих коліс.
Трансмісія автомобіля складається з:
а) зчеплення;
б) коробка передач;
в) карданна передача;
г) ведучі мости.
Зчеплення автомобіля слугує для короткочасного роз’єднання колінчастого
вала двигуна з коробкою передач та плавного з’єднання їх , що потрібно в
разі перемикання передач і рушання автомобіля з місця.
На легкових і вантажних автомобілях найчастіше застосовується одно
дискове зчеплення фрикційного типу, яке складається з механізму й
привода вимикання.
Основні деталі механізму зчеплення: ведений диск встановлений на шліци
ведучого вала коробки передач, натискний диск з пружинами розміщеними на
кожусі зчеплення. Який жорстко прикріплений на маховику; відтискні
важелі, установлені на кульових опорах на кожусі і шарнірно з’єднані з
натискним диском.
Привід вимикання зчеплення складається з муфти із витискним підшипником,
поворотної пружини, вилки, тяги й педалі.
Основні ознаки несправності:
а) пробуксовування
б) неповне вимикання (веде)
в) ривки під час зрушування з місця
г) шум у зчепленні під час руху
д) звїдання педалі
е) підтікання рідини в з’єднаннях привода зчеплення.
Коробка передач призначається для зміни в широкому діапазоні крутного
моменту, що передається від двигуна на ведучі колеса автомобіля при
рушанні з місця та розганянні, Крім цього, коробка передач забезпечує
рух автомобіля заднім ходом і дає змогу на тривалий час роз’єднувати
двигун й ведучі колеса.
Коробка передач складається з таких основних частин: картера, ведучого
вала, проміжного вала із шестернями, веденого вала із шестернями й
синхронізаторами й механізму перемикання передач.
Основні ознаки несправності коробки передач:
а) шум під час руху автомобіля;
б) утруднення перемикання передач;
в) самочинне вимикання передачі;
г) підтікання оливи.
Ведучі мости автомобіля встановлюються на рамі або на кузові автомобіля
за допомогою путніх елементів підвіски й під час руху змінюють своє
положення відносно місць кріплення. Для передавання крутного моменту від
коробки передач до ведучого моста застосовують карданні передачі.
Карданна передача до ведучого моста складається з карданного вала,
шарнірів і проміжної опори, карданні шарніри забезпечують пружного
моменту між валами, осі яких перетинаються під змінними кутами. В
трансмісії автомобілів застосовують жорсткі карданні шарніри неоднакових
і однакових кутових швидкостей.
Карданний шарнір неоднакових кутових швидкостей складається з жорстких
деталей ведучої й веденої вилок, хрестовини на шини якої насаджені
голчасті підшипники. Карданний шарнір однакових кутових швидкостей
кульового типу складається з двох фасонних кулаків з овальними канавками
куди закладаються кульки.
Основні несправності:
а) послаблення кріплення фланців карданних шарнірів і проміжної опори;
б) спрацювання шліцьової муфти, хрестовини й підшипників;
в) прогин вала.
Ці несправності проявляються у ривках під час зрушування автомобіля з
місця й перемикання передач, а також у шумах під час руху.
Мости автомобіля виконують функцію осей, на які встановлюються колеса.
Залежно від схеми трансмісії мости можуть бути:
а) ведучими;
б) веденими;
керованими;
г) підтримувальними.
Ведучий міст як правило, об’єднує в одному агрегаті такі механізми:
а) головну передачу;
б) диференціал;
в) півосі.
Головна передача слугує для збільшення крутного моменту та зміни його
напряму під прямим кутом до повздовжньої осі автомобіля й виконується з
конічних шестерень. Залежно від кількості шестерень головні передачі
поділяють на:
а) одинарні конічні (одна пара шестерень);
б) подвійні (пара конічних і пара циліндричних).
На автомобілях застосовують шестеренчасті конічні диференціали, які
складаються з пів осьових шестерень, сателітів та корпусу, що об’єднує
їх і кріпиться до веденої шестерні головної передачі.
Основні ознаки несправності ведучого моста:
а) постійний шум і сильне нагрівання під час руху;
б) шум на поворотах;
в) підтікання оливи.
Ремонт зчеплення і коробки передач.
Зчеплення.
Основні дефекти деталей зчеплення і його привода: спрацювання фрикційних
накладок веденого диска, спрацювання підшипника муфти вимикання
зчеплення й переднього підшипника ведучого вала коробки передач,
спрацювання, вищерблення, риски і тріщини наживного диска, зменшення
пружності пружин; погнутість, тріщини й обломи ричагів виключення;
вм’ятини й тріщини на кожусі, спрацювання втулок вилки виключення й осі
педалі.
Для заміни спрацьованих й пошкоджених накладок веденого диска треба
висвердлити нові накладки, просвердлити в них дірки й роззенкувати їх,
приклепати накладки до диска. Головне заклепок втопити на 1,2-1,5 мм.
Ведений диск з новими накладками провіряють на биття.
Ремонт інших деталей зчеплення заключається в їх заміні, виправленню,
заварці тріщин.
0,25 мм, а відслонення кінців маховика до поверхні маховика було не
більше 0,3 мм; роз кернують регуліровочні гайки.
Коробка передач.
Основні дефекти деталей коробки передач: спрацювання й вищерблення зубів
шестерень, спрацювання шліців валів і шестерень, спрацювання шийок валів
під підшипники, викривлення вилок, спрацювання вибоїнок повзунів під
фіксатори й замки, тріщини й обломи в картері, пошкодження різьби,
спрацювання місць посадки підшипників в картері.
Стан зубів шестерень перевіряють зовнішнім осмотром, шаблоном або
вимірювання товщини зубів штангензубометром. Зуби, котрі мають дрібні
ущербини в торець й вершини зачищають брусками. Шестерні, що мають
викошені й зламані зуби, замінюють.
Погнуті вилки переключення виправляють в холодному стані. Якщо при
перевірці виявляються тріщини, вилки заміняють. Вибоїни в повзунах
підправляють образивним бруском, без зміщення центру. Спрацьовані шарики
фіксаторів і замків, підшипники, які втратили пружність замінюють.
Ремонт тріщин і обломів на картері зчеплення і коробки передач проводять
заварюванням; зношені отвори картера під підшипники і вісь блока
шестерень заднього ходу ремонтують встановленням втулок.
2. ПРИЗНАЧЕННЯ, БУДОВА І ПРИНЦИП РОБОТИ ЗВАРЮВАЛЬНОГО ПЕРЕТВОРЮВАЧА.
Для живлення електричної дуги постоянним током використовують
зварювальні перетворювачі.
Зварювальні перетворювачі бувають пересувні і стаціонарні, однопостові й
багато постові.
Зварювальний перетворювач (ПСО-500) складається з двох машин:
а) приводного двигуна
б) зварювального генератора (ГСО-500) постійного струму.
Обидві машини виготовлені в спільному корпусі.
Якір генератора і ротор двигуна знаходяться на спільному валі,
підшипники якого встановлені в кришках корпуса перетворювача.
На валу між електродвигунам і генератором знаходиться вентилятор,
призначений для охолодження агрегата під час роботи. Якір генератора
зібраний з тонких пластин електротехнічної сталі товщиною до 1 мм, в
якому виготовлені повздовжні пази для укладки ізольованих витків обмотки
якоря.
Кінці обмотки якоря припаяні до відповідних пластин колектора. На
полюсах магнітів насаджені котушки з обмотками з ізольованого дроту, що
включаються в електричне коло генератора.
Генератор працює по принципу електромагнітної індукції. При обертанні
якоря його обмотка перетинає магнітні силові лінії магнітів, в
результаті чого в обмотках якоря виникає перемінний електричний струм,
який за допомогою колектора перетворюється в постійний; через щітки при
нагрузці в зварювальному колі струм тече з колектора до зажимів.
Пускорегулююча і контрольна апаратура знаходиться на корпусі в спільній
коробці.
Перетворювач включається пакетним включателем. Величина струму збудження
і режим роботи зварювального генератора плавно регулюється реостатів
колі незалежного збудження маховичком. За допомогою перемички,
з’єднувальний допоміжний зажим з одним із позитивних виводів від
послідовної обмотки, можна встановлювати зварювальний струм до 300, 500
А. Робота на токах більших 300, 500 А не рекомендується, тому що
можливий перегрів машини і порушення системи комутації. Величина
зварювального струму вимірюється амперметром, шунт якого включений в
коло якоря генератора, вмонтований всередині корпуса перетворювача.
Обмотки генератора (ГСО-500 виготовляються з міді або алюмінію.
Алюмінієві шини армують мідними пластинками. Для захисту від раді, що
виникають під час роботи використовують ємнісний фільтр з двох
конденсаторів.
3. ОХОРОНА ПРАЦІ Й ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ РЕМОНТІ ТРАНСМІСІЇ.
Проводити ремонт дозволяється особам яким сповнилось 17 років, що
пройшли медогляд, курс навчання. Допущених до роботи, що пройшли
інструктаж по техніці безпеки і пожежної безпеки.
Одяг робітника повинен бути чистим, добре підходити по розміру, охайно
заправлений.
Якщо робота проводиться в закритому приміщенні, то воно повинно бути
чисте, з твердою підлогою і добре освітлюватися й провітрюватися.
Робота двигуна в приміщенні допускається лише з доброю вентиляцією.
Інструмент і приспосіблення при роботі повинні бути справними, чистими й
сухими.
При роботі з ключами використовуйте такі на ручках яких немає, завушниць
та інших поломок, що викликають не тільки мозолі а й пошкодження шкіри
руки.
Використовуйте ключі відповідних розмірів, тому що інші зриваються грані
гайок і болтів.
Ключі з спрацьованими губками непридатні до роботи, тому що вони
зриваються і робітник може пошкодити руки.
Не допускається користуватися ключем з тріщинами, тому що він може
зламатися і пошкодити руку.
Рух руки при роботі з ключем повинен бути направлений “до себе”, а не
“від себе”.
При відкрученні тугосидящих гайок і болтів в практиці використовують
подовжувачі. Не можна використовувати нарощуючі труби, тому що при
виготовленні ключа його міцність розщитують на відповідний момент, при
збільшенні моменту ключ може злопатися і робітник може травмуватися.
Подовжувати ключ другим ключем забороняється тому, що може ключ не
тільки зламатися, а й зриватися.
4. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА.
Пожежі можуть виникати з таких причин:
а) порушення правли використання відкритого вогню, електричної енергії;
б) виконання зварювальних робіт у приміщеннях і територіях, захаращеними
пальними матеріалами;
в) використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;
г) експлуатація несправних систем опалення. Електродвигунів,
електронагрівальних приладів;
д) порушення норм зберігання пожежонебезпечних речовин;
До організаційних протипожежних заходів належать:
а) розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки;
б) організація вивчення цих правли та інструкцій;
в) визначення терміну, місця й порядку проведення протипожежного
інструктажу;
г) організація належного протипожежного нагляду за об’єктами.
Кожне авто підприємство повинне мати первинні засоби пожежегасіння, до
яких належать:
а) внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;
б) вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;
в) ящики й бочки з піском, водою;
г) покривала азбестові, повстянно-азбестові, брезентові.
Правила застосування пожежного й вогнегасників вивчають на вступному та
наступних (на робочому місці) інструктажах.
Усі проходи, проїзди й територію не можна захаращувати. Кількість
автомобілів на стоянці не має перевищувати допустимої норми.
На території стоянки автомобілів забороняється:
а) виконувати будь-які роботи з використанням відкритого вогню;
б) заряджати акумуляторні батареї;
в) палити;
г) зберігати використаний обтиральний матеріал.
Розлите паливо та оливу треба негайно прибрати.
Водій повинен стежити за справністю електрообладнання ц
пересвідчуватися, що не підтікає паливо.
У разі спалахування автомобіля треба негайно видалити його із зони
стоянки й вжити заходів для гасіння пожежі.
Якщо виникла пожежа, слід викликати пожежну команду.
ЛІТЕРАТУРА
В.Ф. Кисляков, В. В. Лущик “Будова й експлуатація автомобілів” (229-268
ст., 385-387 ст.).
В.М. Кленнихов, Н.М. Шльин “Автомобиль” (320-321 ст.).
В.П. Фоминих, А.П. Яковлев “Ручная дуговая сварка” (27-29 ст.).
В.М. Семенов “Работа на тракторе” (219-224 ст.).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
