Реферат на тему:
Тепло- і електроенергетика, їх призначення, розвиток
та області застосування
Електроенергетика впливає не тільки на розвиток господарства, а й на
територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потужних ліній
електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від
віддаленості районів споживання Розвиток електронного транспорту
розширює територіальні межі цієї галузі промисловості. Достатня
кількість електроенергії притягує до себе виробництво електросталі.
алюмінію та інших кольорових металів, в яких частка паливно-енергетичних
витрат у собівартості готової продукції значно більша порівняно з
традиційними галузями промисловості. У ряді районів України (Донбас,
Придніпров’я) електроенергетика визначає виробничу спеціалізацію їх, є
основою формування територіально-виробничих комплексів.
У розвитку й розміщенні електроенергетики в Україні визначальними є
принципи: концентрації виробництва електроенергії шляхом будівництва
великих районних електростанцій, які використовують дешеве паливо й
гідроенергоресурси; комбінування виробництва електроенергії і тепла з
метою теплопостачання міст та індустріальних центрів; широкого освоєння
гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного розв’язання завдань
електроенергетики, транспорту, водопостачання, іригації та рибництва;
випереджального розвитку атомної енергетики, особливо в районах з
напруженим паливно-енергетичним балансом.
Розміщення електроенергетики залежить переважно від наявності
паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Нині майже
третина електроенергії виробляється у районах споживання і понад 2/3 -у
районах її виробництва. Поки що місце для будівництва ДРЕС вибирають,
враховуючи зручність транспортування палива й електроенергії та
екологічну обстановку. Якщо вчені розробляють високоефективні методи
транспортування електроенергії на великі відстані, то ДРЕС
будуватимуться переважно в східних районах України.
В Україні є чотири види електростанцій, які розрізняють за
використовуваним ресурсом:
теплові – працюють на твердому, рідкому й газоподібному паливі; серед
них вирізняють конденсаційні й теплоелектроцентралі;
атомні – в якості палива використовують збагачений уран або інші,
радіоактивні елементи;
гідравлічні – використовують відповідні гідроресурси й поділяються на
гідроелектростанції, гідростимуляційні й припливні;
електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед
них найперспективнішими є вітрові, сонячні та ін.
Найпоширеніші в Україні теплові електростанції, які за характе-‘ ром
обслуговування споживачів є районними (ДРЕС). Вони виробляють майже 2/3
усієї електричної енергії в державі. За останні ЗО років потужність цих
станцій зросла у 5 разів. Частка вугілля в структурі палива, яке
використовують ТЕС, велика. Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення,
вдвоє менший обсяг капіталовкладень у них порівняно з ГЕС. Найбільшими
ДРЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська, Курахів-ська, Слов’янська
(Донецька область), Криворізька-!, Придніпровська (Дніпропетровська
область), Бурштннська (Івано-Франківська область), Запорізька,
Ладижинська (Вінницька область), Трипільська (Київська-область) та ін.
Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі, споруджені
поблизу споживача, оскільки радіус транспортування від них тепла
невеликий (10-12 км), а коефіцієнт корисного використання тепла
становить майже 70%, тоді як на ТЕС – тільки 30-35%. Теплоелектроцен-
тралі обігрівають понад 25 міст України. Найбільші з них – Київська
ТЕЦ-5, Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ-5, Одеська,
Калуська, Краматорська та ін.
Атомні електростанції не пов’язані з родовищами видобутку не+ обхідного
для них палива, що забезпечує широкий маневр розміщення їх., АЕС
зорієнтовані виключно на споживачів, особливо на райони з обмеженими
ресурсами палива та гідроенергії. Україна має достатні умови для
розвитку атомної енергетики. Запасів урану вистачить більш як на 100
років. Нині річний видобуток урану становить 400 т за рік. За
виробництвом уранового концентрату країна займає провідне місце у світі.
Підготовлене до експлуатації Новокостянтинівське родовище, яке входить у
десятку найбільших у світі Це дасть змогу ще видобувати 1000 т урану для
всіх 15 реакторів. Потужності України з переробки уранової руди удвічі
більші, ніж ті, що впкористовуклься тепер, у нас немає власного
виробництва атомного палива з уранового концентрату. Створення власного
виробництва палива з залученням іноземних та внутрішніх інвестицій дасть
змогу скоротити валютні витрати на атомну енергетику на 30%. Необхідне
виробництво елементів, які виводять тепло з реакторів. Створення повного
ядерного циклу в Україні розраховане на 10-12 років і вимагає значних
коштів.
В Україні працюють такі потужні атомні електростанції, як Запорізька,
Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька. Під тиском громадськості
припинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харківської АЕС та
Одеської атомної ТЕЦ. 15 грудня 2000р. має бути закрита Чорнобильська
АЕС.
Гідроелектростанції (ТЕС) – одне з найефективніших джерел
електроенергії. Переваги їх полягають у тому, що вони виробляють
електроенергію, яка у 5-6 разів дешевша, ніж на ДРЕС, а персоналу для їх
обслуговання потрібно в 15-20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт
корисної дії ГЕС становить понад 80%. Однак розміщення їх повністю
залежить від природних умов, а виробництво ними електроенергії має
сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних ріках України завдає
значних матеріальних збитків, оскільки потребує затоплення великих
територій під водосховища. Поки що гідроенергетика посідає незначне
місце в енергетиці України -до 9° о потужностей і 9,2° о виробництва
електроенергії. Основні гідроелектростанції розташовані на Дніпрі –
Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська і
Київська; на Дністрі – Дністровська ГЕС-ЕАЕС; у Закарпатській області –
Теребле-Ріцька. Крім того, близько сотні електростанцій невеликої
потужності діють на малих річках, більші з них належать до державної
енергосистеми. Збудовано каскади ГЕС на річках Рось
(Корсунь-Шевченківська, Стеблівська та ін.) і Південний Буг.
Специфічну роль відіграють гідроакумуляційпі електростанції (ГАЕС) –
Київська, Дністровська. Електроенергією, яку вони виробляють, можна
забезпечувати споживачів у пікові години. Діючи за принципом переміщення
того самого обсягу води між двома басейнами, розміщеними на різній
висоті, ГАЕС працюють як помпи.
Головна тенденція розвитку електроенергетики України – об’єднання
електростанцій в енергосистеми, які здійснюють виробництво,
транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. Це зумовлено
потребою ритмічного забезпечення споживачів електроенергією, для
виробництва і споживання якої характерні не тільки сезонні, а й добові
коливання. Енергосистеми дають змогу маневрувати у виробництві
електроенергії як у часі, так і в просторі. Незбіг пікових навантажень в
окремих ланках енергосистем уможливлює в разі потреби перекидання
електроенергії в зустрічних напрямах із заходу на схід і з півночі на
південь. У процесі транспортування електроенергії на значну відстань її
втрати неминучі, вони збільшуються із зростанням відстаней, проте можуть
зменшуватися при підвищенні напруги передачі. Тому будівництво
високовольтних ліній є досить актуальним.
Останнім часом в енергосистемі України сталися значні зміни. Створено
Об’єднану енергетичну систему України (ОЕС). 4 державні акціонерні
енергогенеруючі компанії’ (ДАЕК), до яких увійшли всі ТЕС потужністю,
понад 500 МВт кожна («Донбасенерго», «Дніпроенерго», «Центроенер-го»,
«Західенерго») і дві Іідрогенеруючі компанії («Дніпрогідроенерго» і
«Дністрогідроенерго»). Діють 24 обласні енергопостачальні компанії тар
дві міські (Київська, Севастопольська), а також «Крименерго». Всі 5 АЕС
входять в об’єднання «Енергоатом». Об’єднана енергосистема України
пов’язана з енергосистемами сусідніх з нею держав.
Підтриманню належної частоти струму в ОЕС сприятиме добудова
Використання на електростанціях газу в якості енергоджерела вкрай
невигідне й нерентабельне, тому доцільно такі станції переводити на
вугілля. Проте якщо газ використовувати в парогазових установках (ПГУ),
коефіцієнт корисної дії яких сьогодні становить 50-52%, то собівартість
1 кВт-год електроенергії, виробленої на газовому паливі, значно
знизиться. З урахуванням екологічних параметрів ПГУ рентабельність
газових ТЕС дуже наближається до рентабельності вугільних. На перших
етапах реорганізації паливно-енергетичної системи слід орієнтуватися на
газові ТЕС з ПГУ, тим більше, що машинобудування України за умов
конверсії зможе в найкоротші строки налагодити виробництво для потреб
електроенергетики сучасних ПГУ, здатних успішно конкурувати на світовому
ринку.
використанням енергоустановок з неізотермічними процесами випаровування
та конденсації (ДКПГУ), які досліджуються й розробляються в Україні.
Вони працюють за принципово новою технологією перетворення тепла в
роботу, яка не має аналогів у світовій науці і практиці. Коефіцієнт
корисної дії ДКПГУ становить 59-60%.
Розвиток і розміщення паливно-енергетичного комплексу відповідно до
«Національної енергетичної програми» пов’язані із збільшенням масштабів
геологічних та географічних досліджень на території України традиційних
видів палива – нафти, газу в Донецько-Придніпровській западині,
Причорноморській низовині, Прикарпатті й Закарпатті, зростанням
видобутку нафти у старопромислових районах за рахунок застосування
сучасних технологій.
У Донецькому басейні доцільно стабілізувати і збільшувати видобуток
вугілля, технічно переоснастити й реконструювати застарілий шахтний
фонд.
Перспективним є використання вуглеводної сировини : метану вугільних
пластів, невеликих і дрібних покладів нафти, газу й газоконденсату в
старих нафтогазодобувних регіонах, водорозчинних газів, природних
бітумів, горючих сланців. Ресурси шахтного метану в Донбасі становлять,
за мінімальними розрахунками, 1,7-2,0 трлн м3. За цим показникомУкраїна
стоїть на 9-му місці у світі серед вугледобувних країн.
Реконструкцію атомної електроенергетики слід проводити з використанням
енергоблоків, які б використовували уран низького збагачення, що
виробляється на збагачувальних фабриках Придніпров’я та Прикарпаття.
Доцільно будувати нові блоки середніх за потужністю атомних
електростанцій під землею з багаторазовим рівнем техніки безпеки, як це
робиться за рубежем. Захоронення їх після закінчення експлуатації не
потребує багато часу й коштів.
У міру нарощування потужностей атомної енергетики створюватиметься
можливість для вжиття більш рішучих заходів щодо закриття нерентабельних
шахт Донбасу з одночасним відкриттям нових на перспективних площах.
Потрібно збільшувати виробництво електроенергії з нетрадиційних джерел.
Наприклад, у країнах Латинської Америки і Африки з відходів
сільськогосподарського виробництва виготовляють біопаливо. За
підрахунками фахівців, Україна може забезпечити біопаливом більше
половини потреб автомобільного транспорту. Варто переробляти буре
вугілля на рідке паливо, використовувати енергію термальних вод, що
особливо рентабельне для Карпат і Криму, де на глибинах 1000 і 2000 м
температура таких вод сягає відповідно 70°С і 100°С. Доцільно
використовувати енергію малих річок, силу вітру, енергію сонця, морських
хвиль, сірководню вод Чорного моря, метану шахт Донбасу. Вітрові
електростанції можуть дати таку кількість струму, як 22 Дніпрогеси,
хвильові електростанції на Чорному й Азовському морях можуть виробляти
до 17 млрд кВт-год електроенергії за рік.
Структурна перебудова господарства, економне використання усіх видів
палива й енергії, впровадження економічних стимулів сприятимуть
зменшенню енергомісткості національного продукту. Сьогодні в Україні
немає механізму, який би стимулював зменшення споживання енергоносіїв.
Йдеться про державну систему енергозбереження на тривалу перспективу,
систему стандартів та нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів,
звітність про енергоспоживання.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
