.

Технологія виготовлення вбудованих меблів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
13 6805
Скачать документ

Дипломна робота

Тема.

Технологія виготовлення вбудованих меблів

ЗМІСТ

Вступ

Технологічна частина

Опис виробу конструкція і матеріали.

Загальний вигляд.

Виготовлення вбудованих меблів.

Заходи з охорони праці.

1.ВСТУП

Деревина як матеріал застосовується у всіх галузях народного
господарства, причому значна кількість деревини використовується в
будівництві. Завдяки своїм якостям — порівняно високої механічної
міцності, малій теплопровідності, невеликій щільності, легкості обробки,
стійкості до впливу .кислот, солей, олій — деревину широко
використовують для виготовлення несучих і елементів будинків, споруд,
ферм, арок, балок, прогонів, крокв, стійок, панелей, лаг, підлог, вікон,
дверей і ін.

Великий розвиток одержують дерев’яні клеєні конструкції, використання
яких доцільно у всіх видах будівництва, а у першу чергу в
сільськогосподарських будівлях у виді арок, прогонів, а також при
спорудженні підприємств із хімічно агресивним середовищем. Застосування
клеєних конструкцій дозволяє використовувати маломірні відходи деревини
шляхом їхнього склеювання в елементи будівельних конструкцій. При
використанні деревини в будівництві потрібно забезпечити раціональне
використання її шляхом правильного розкрою і максимального використання
відходів.

В даний час при виконанні столярно-будівельних робіт застосовується
ручний механізований інструмент, розроблені і впроваджені для кожного
виду робіт нормокомплекти машин і інструментів, а також комплекти
прогресивного інструмента для основних професій будівельного
виробництва, розташовувані в ручній валізці для столяра будівельного,
тесляра, паркетника й ін.

Столярно-будівельні деталі і вироби виготовляють на дерев-обробних
підприємствах потоковим способом із застосуванням напівавтоматичних і
автоматичних ліній. На будівельні майданчики столярні вироби,
фрезеровані деталі, елементи паркетних підлог, ферми, напівферми, балки
й інші надходять у готовому виді. Віконні і дверні блоки поставляють на
будівництва з навішаними стулками, фрамугами і полотнами, пофарбованими
і заскленими, завдяки чому роботи з заповнення прорізів значно
спрощуються і зводяться до установки готових віконних і дверних блоків.
Ферми, арки, елементи даху також надходять на будівництва в зібраному
виді чи у виді окремих елементів (напівферми й ін.).

2. Технологічна частина

2.1. Опис виробу конструкція і матеріали.

До вбудованих меблів відносяться вбудовані й антресольні
шафи. Їх встановлюють у житлових і громадських будинках у спеціально
відведених місцях: нішах і коридорах, використовуючи як задню
стінку, бічних стінок і верхню стінку внутрішні стіни будинку.

У житлових будинках застосовують збірні вбудовані меблі з уніфікованими
елементами щитової і каркасної конструкції.

На будівництво вбудовані меблі надходять у виді окремих елементів,
готових до монтажу. Для надання меблям красивого зовнішнього вигляду їх
личкують різними матеріалами: шпоном з деревини цінних порід, покриваючи
потім світлим лаком; твердими деревоволокнистими плитами або фанерою,
попередньо облицьованими текстурним папером з імітацією під деревину
цінних порід; емалями, що гармоніюють по кольорі , з обробкою
приміщення.

Дверні блоки шаф і антресолей бувають одно- і двополотенними. Над
дверними прохідними прорізами встановлюють двополотенні антресолі.
Ширина антресольних блоків повинна відповідати ширині дверних блоків,
над якими вони розташовуються.

. Як заповнювач полотен дверок використовують дерев’яні
бруски (рейки), смужки фанери твердої чи ДВП
(деревиноволокнистої плити плити), спіральні стружки чи паперові
стільники (рис. 1). Видимі крайки полотен дверок, бічних стінок чи
інших деталей личкують струганим шпоном, крайковим пластиком,
поливінілхлоридним профілем або обкладками з деревини листяних порід,
тонізованими під колір поверхні виробу.

2.2. Загальний вигляд

Рис. 1. Елементи вбудованих меблів:

а — однополотенні шафові двері, б — двополотенні шафові двері, в —
антресольні двері (розріз), м — шафові двері (розріз), д — обкладка, е —
дерев’яна обкладка дверей, ж — обкладка дверей хлорвініловим профілем; 1
— антресольний однополотенний блок, 2 — антресольний двополотенний блок,
3 — однопполотенний шафовий блок, 4 — двополотеннийний шафовий блок, 5 —
металева скріпка, 6 — заповнення з ламаних смужок, 7 — заповнення
серединки спіралями, 8 — заповнення серединки з решітки твердих
деревинноволокнистих плит, 9 — брусок під замок, ручку-завертку, 10 —
заповнення серединки брусками, 11 — личкування з твердих
деревиноволокнистих плит, 12 — планка, 13 — дерев’яна обкладка, 14 —
хлорвініловий профіль.

Полки для шаф роблять з фанери товщиною 10…12 мм чи з
деревиноволокнистої плити товщиною 16…19 мм, видиму крайку личкують
дерев’яною рейкою; штанги для навішення одягу — з деревини твердих
порід.

Антресольні блоки по конструкції аналогічні дверним (шафовим). У
будинках 1-го класу шафи обробляють шпоною з деревини цінних порід або
текстурним папером.

Елементи і деталі вбудованих шаф і антресолей для житлових будинків
повинні відповідати вимогам ГОСТ 26138—84.

2.3. Виготовлення вбудованих меблів.

Вбудовані шафи, антресолі складаються з дверних і антресольних блоків,
бічних і проміжних стінок, плінтуса, лиштви, монтажного бруса.

Полотна дверей шафи, антресолі обкладають у паз і гребінь дерев’яними
обкладками, полівінілхлоридним чи профілем або личкують крайковим
пластиком. Кріплять обкладки на клеї.

При виготовленні дверей шаф із деревиностружкових плити останню
розкроюють на круглопильних верстатах, після чого на крайках на
фрезерному верстаті вибирають паз для кріплення обкладок. Обкладки
кріплять у складальних верстатах або хомутах. Після витримки, необхідної
для схоплювання клею, площини щитів дверей шліфують на трициліндровому
шліфувальному верстаті. Двері можуть бути покриті шпоною з деревини
цінних порід або обклеєні полівінілхлоридної плівкою, бічну щит-стінку
роблять із деревиностружкової плити й личкують шпоном з деревини цінних
порід або покривають полівінілхлоридною плівкою.

Проміжну стінку виготовляють із двох твердих деревиноволокнистих плит,
склеєних між собою сітчастими сторонами усередину. Після склеювання
необхідно витримати плити протягом доби покладеними в стопи в цеху при
температурі 18…20 °С і відносній вологості повітря 60 %, після чого їх
обпилюють по периметру, а потім крайки щоб уникнути зволоження,
покривають (до фарбування) оліфою. Переставні полки довжиною до 800 мм
роблять з фанери, а довжиною більш 800 мм — із деревиностружкової плити,
зовнішню крайку якої личкують дерев’яною обкладкою.

Розкроюють плити, фанеру для полиць на круглопильному верстаті, кути
випилюють по чи розмітці або шаблону на стрічковопильному верстаті.
Поверхню полиць шліфують на шліфувальному верстаті.

Елементи шаф, оброблені деревиною цінних порід, покривають лаком, а
необроблені офарблюють чи нітроемаллю олійною фарбою.

Для запобігання при транспортуванні від псування елементи шафи
упаковують попарно лицьовими поверхнями один до одного, прокладаючи між
ними папір. Зберігають елементи шаф у горизонтальному положенні в сухих
складах, а перевозять у контейнерах або критих вагонах.

На будівництво шафи поставляють комплектно з приладами, покладеними в
окрему тару.

3.Заходи з охорони праці

Кожен знову поступаючий робітник може бути допущений до роботи лише
після навчання і проведення інструктажу з техніки безпеки. Інструктажі
поділяють на вступний, первинний на робочому місці, повторний,
позаплановий, поточний.

Вступний інструктаж перед допуском до роботи проводить інженер з техніки
безпеки з кожним знову поступаючим робітником шляхом бесіди і показу
наочних приладь. Первинний на робочому місці, повторний позаплановий і
поточний інструктажі проводить, безпосередній керівник робіт. Первинний
інструктаж проводять на робочому місці з усіма знову прийнятими
робітниками шляхом показу безпечних прийомів і методів роботи. Повторний
інструктаж проводять з метою підвищення рівня знань працівників, а
позаплановий — при зміні правил з охороні праці і зміні технологічного
процесу.

При інструктажі робітник довідається правила поведінки на території,
основні причини, що викликають травматизм (несправність устаткування,
інструмента, електромережі і т.п., неправильні прийоми роботи);
знайомиться з правилами поведінки в зоні робіт кранами, лебідками,
автотранспорту і при завантажувально-розвантажувальних роботах. Про
проведення первинного на робочому місці, повторного і позапланового
інструктажів працівник, що проводив інструктаж, робить запис у журналі
реєстрації інструктажу на робочому місці з обов’язковим підписом
інструктованого і що інструктує.

На робочому місці інструктаж проводить майстер або виконавець робіт,
докладно пояснює безпечні прийоми роботи, огороджувальну техніку,
розповідає про електробезпеку, порядок утримання робочого місця,
будовимеханізмів, правилах пуску, зупинки і змазування верстатів.

Техніка безпеки на будівництві. Дерев’яні конструкції, як правило,
виготовляють на підприємствах будіндустрії, однак найчастіше на
будплощадці приходиться виконувати ряд операцій із застосуванням ручного
і механізованого інструмента, а іноді і деревообробних верстатів. Через
це велику роль для безпечної роботи грає правильна організація робочих
місць. Робоче місце столяра, зайнятого обробкою деревини, обладнується
верстаком і необхідним інструментом і пристосуваннями.

Верстат міцно закріплюють на робочому місці, а інструмент розташовують
так, щоб ними легко і зручно було користатися. Пиломатеріали, заготівлі
розміщають поблизу від верстака, для того щоб робітник не затрачав
значних зусиль і рухів на їхню доставку до місця роботи.

Особливу увагу варто звертати на правильне використання механізованого
інструмента. Рукоятки ручного інструмента (молотків, пилок, стамесок і
ін.) повинні бути ретельно і добре закріплені, а їхня поверхня повинна
бути гладкою, без вибоїн і сколі.

Переносити вантажі на носилках допускається по рівному місці на відстань
не більш 50 м, а переносити їх по сходах чи драбинам не можна. На
місцях навантаження і вивантаження лісоматеріалів повинні бути
пристосування, що виключають розвал лісоматеріалів.

Техніка безпеки й організація робочих місць при монтажі дерев’яних
конструкцій. Дерев’яні конструкції в проектне положення піднімають
стропами, для чого їх прикріплюють до конструкцій, а потім підвішують до
гака піднімального механізму.

Стропують елементи і конструкції по заздалегідь затверджених схемах з
урахуванням міцності і стійкості конструкцій, що піднімаються. До місця
установки їх подають у положенні, близькому до проектного.

Щоб уникнути розгойдування конструкцій при підйомі варто застосовувати
відтягнення з волокняного чи каната або тонкого гнучкого троса,
прикріплюючи їх тимчасово до кінців конструкцій. При прикріпленні троса
до віконних чи дверних блоків треба стежити за тим, щоб не порушити
гідроізоляцію, прокладену по периметрі блоку. Елементи і конструкції
стропують інвентарними стропами.

При підйомі або опусканні стояти під виробами або під стрілою крана
категорично забороняється. Розстроповка елементів і конструкцій до
їхнього закріплення в проектному положенні не допускається. Від бруду,
ожеледі конструкції очищають на землі до їхнього стропування і підйому.

У процесі монтажу потрібно забезпечити стійкість і незмінність елементів
і конструкції і своєчасне закріплення в проектному положенні.

Монтаж елементів і конструкцій і переміщення їх над перекриттями, під
якими працюють робітники, допускається лише у виняткових випадках з
дозволу головного інженера будівельно-монтажної організації.

Зона монтажних робіт, небезпечна для перебування людей у процесі
переміщення або монтажу конструкцій, повинна бути позначена
попереджувальними знаками і написами.

Підняті елементи, конструкції опускають на місце установки не вище 300
мм від проектного положення, після чого монтажники встановлюють їх на
місце. Виконувати монтажні роботи у відкритих місцях на висоті при силі
вітру більш 15 м/с, ожеледі, чи грозі, тумані не допускається. Входи в
приміщення і проходи в нижніх поверхах будинків, над якими ведеться
монтаж, повинні бути закриті для доступу людей.

Усі сигнали машиністу крана чи мотористу лебідки, а також робітникам на
відтяжці повинні подаватися однією особою — бригадиром монтажної
бригади, чи ланковим такелажником-стропильщиком. Сигнал «Стоп» може
подаватися будь-яким працівником, що помітив явну небезпеку.

Перед початком робіт бригадир, майстер або виконавець робіт зобов’язані
детально ознайомити робітників з майбутньою роботою і проінструктувати
про способи її виконання. Верхолазні роботи при монтажі можуть
виконуватися робітниками не молодше 18 років.

Дерев’яні конструкції розташовують у фронту робіт комплектно і
відповідно до послідовності монтажу, для того щоб у процесі монтажу не
треба було гаяти час на розшуки необхідних виробів. Підвіз виробів до
місця монтажу повинен бути заздалегідь запланований відповідно до
затвердженого графіка робіт.

Механізми для монтажу — крани, лебідки — повинні бути встановлені так,
щоб ними було зручно користатися без зайвих рухів. Для можливого
пересування механізмів уздовж фронту робіт повинні бути улаштовані
дорогі. На ділянці монтажних робіт вивішують відповідні позначення
границь монтажних робіт, для того щоб сторонні люди не попадали в цю
зону.

Робітники повинні бути забезпечені набором інструментів, необхідних для
установки виробів у проектне положення, вивірки правильності їхньої
установки і закріплення в прорізі. При виконанні монтажних робіт
необхідно користатися технологічними картами.

Експлуатація інструментів. Механізованим інструментом працювати можуть
особи, що пройшли навчання і мають посвідчення на право користування
ними. Інструмент необхідно систематично і вчасно перевіряти і
ремонтувати. Працювати можна лише справним інструментом.

Ремонтують інструмент, заміняють частини, що ріжуть, після його
вимикання і повної зупинки. Працювати механізованим інструментом із
приставних драбин заборонено.

При перервах у роботі і під час перенесення механізований інструмент
відключають від мережі. Залишати без нагляду механізований інструмент із
працюючим двигуном заборонено.

Електробезпека

При зіткненні людини зі струмоведучими частинами діючої електроустановки
створюється небезпека пораження струмом. Небезпечна для життя людини
сила струму 0,05 А, а в два рази більша, тобто 0,1 А,—смертельна.
Неізольовані струмоведучі частини огороджують так, щоб до них не було
вільного доступу.

Електроінструмент варто систематично перевіряти на відсутність замикання
на корпус; крім того, варто перевіряти перед роботою справність
струмедучого кабелю. Електроінструмент повинен бути заземлений; при
відсутності заземлення працювати електроінструментом забороняється.

До роботи з механізованим інструментом допускаються особи, що пройшли
виробниче навчання і мають відповідне посвідчення.

Ремонтувати, регулювати, і налагоджувати механізований інструмент можна
тільки після його відключення і повної зупинки. При роботі з
електроінструментом варто користатися захисними окулярами. У процесі
роботи забороняється натягати і перегинати кабелі інструментів.

У погану погоду (сніг, дощ) працювати на відкритій площадці
електроінструментом можна лише у виняткових випадках, під навісом з
обов’язковим застосуванням діелектричних рукавичок. У приміщеннях
особливо небезпечних, а також поза приміщеннями працювати
електроінструментом можна при напрузі не більш 36 В.

Пускову апаратуру розміщають таким чином, щоб сторонні особи не могли
пустити машини і механізми. Рубильники повинні бути обладнані кожухами.

Зовнішні електропроводки тимчасового електропостачання повинні бути
виконані ізольованим проводом, розміщені на опорах (стовпах) на висоті
над рівнем підлоги, землі, настилу не менш 2,5 м над робими місцями, 3,5
м — над проходами, 6м — над проїздами.

Ручні переносні світильники повинні мати захисну металеву сітку, причому
напруга для них повинно бути не більш 36 В, а в особливо небезпечних
місцях (траншеї, колодязі) — 12В.

Штепсельні з’єднання на 12 і 36 В повинні мати колір, що різко
відрізняється від штепсельних з’єднань з напругою більш 36 В.

Гумові захисні засоби перед застосуванням оглядають, очищають від бруду,
витирають. Захисні засоби, що мають проколи, тріщини, застосовувати не
можна.

При пилянні, фрезуванні, шліфуванні треба користатися захисними
окулярами. У приміщеннях особливо небезпечних і з підвищеною небезпекою
поразки електричним струмом працювати можна електроінструментом при
напрузі не вище 42 В. Корпуса електроінструментів, що працюють при
напрузі більш 42 В, повинні бути заземлені.

Робітники й інженерно-технічні працівники, зайняті експлуатацією і
ремонтом електричних установок, повинні вміти звільняти постраждалих
осіб від струму і надавати їм першу допомогу. При поразці людини треба
негайно усунути вплив на нього струму шляхом відключення рубильника,
запобіжників і ін. Людина, що рятує потерпілого, повинен убезпечити
себе, надягши галоши, гумові чи сухі вовняні рукавички чи нашвидку
обмотавши руки сухою ганчіркою. Коли під рукою немає таких предметів,
струмоведучі проводи відтягають від потерпілого сухим ціпком, гумовим
джгутом, сухим одягом і т.п. Після зняття напруги потрібно терміново
викликати лікаря для надання медичної допомоги.

Пожежі наносять народному господарству великий збиток. Основними
причинами пожеж є невміле поводження з вогнем на відкритих площадках,
паління в пожежонебезпечних місцях, несправності в електромережі,
неправильне зберігання легкозаймистих матеріалів, захаращення цехів і
території і т.п.

Укладати легкозаймаючі предмети (пиломатеріали) на будівельному
майданчику можна на відстані не менше 15 м від будуючих будівель чи
тимчасових споруджень. Склади пальних і мастильних матеріалів варто
розташовувати з боку, протилежного пануючим вітрам, і на великій
відстані від будинків.

Треба систематично перевіряти електромережу і вчасно усувати її
несправність. Тимчасові металеві й електричні печі можна влаштовувати
тільки за узгодженням з органами пожежного нагляду. У місцях, відведених
для паління, варто поставити бочки з водою і ящики з піском для
недокурків.

На будівельному майданчику повинні бути обладнані протипожежні посади з
вогнегасниками, цебрами, лопатами, ломами, баграми, гідропультом і
сокирами. У гідропульта звичайно встановлюють бочки з водою.

Місця, де водопровід відсутній, обладнають закритими водоймами з
мотопомпами на відстані 150…200 м від будинків.

Пожежна профілактика передбачає заходи, спрямовані на попередження
виникнення пожеж, тобто створення умов, що перешкоджають поширенню
вогню, заходи для евакуації людей, матеріалів, устаткування при
виникненні пожежі, а також план роботи людей по найшвидшій ліквідації
пожежі.

Склади пиломатеріалів повинні міститися в чистоті і мати необхідні
дороги і проїзди. Територію складу треба систематично очищати від
відходів — кори, тріски. Паління на складах, а також розведення багать
категорично забороняється.

У літні дні територію складу, а також територію підприємства треба
поливати водою. Розриви між штабелями і групами штабелів повинні
відповідати передбаченим нормами.

Склад повинен бути обладнаний протипожежним водопроводом, водоймами.
Невеликі склади повинні мати чани з водою, вогнегасники.

У деревообробних цехах потрібно стежити за станом електроустаткування,
пускової апаратури, силової й освітлювальної мережі. Обтиральні
матеріали варто зберігати в спеціальних закритих металевих ящиках і
періодично їх очищати. Необхідно систематично змазувати підшипники, не
допускаючи їхнього перегріву.

Зберігати наднормативні запаси пиломатеріалів, заготовок і деталей у
цехах не допускається.

Усі проходи і підходи до пожежних кранів повинні бути завжди вільними і
доступними.

У опоряджувальних цехах не можна працювати без надійно діючої
вентиляції, для того щоб не утворилася вибухонебезпечна концентрація пар
лакофарбових матеріалів.

Цехи крім пожежного водопроводу повинні бути забезпечені засобами
пожежегасіння — вогнегасниками, розташованими в зручних місцях.

Для подачі сигналів про пожежу в цеху, майстерні повинна бути
встановлена пожежна сигналізація. У випадку її відсутності необхідно
установити сирени, дзвони і т.п.

Кожен працівник, помітивши пожежу, зобов’язаний негайно (по телефону)
викликати пожежну команду, а якщо немає телефону, дати інший який-небудь
сигнал і вжити заходів із гасіння пожежі місцевими засобами.

Для забезпечення боротьби з пожежами і профілактики пожеж на кожнім
будівництві і підприємстві зі складу працівників створюються добровільні
пожежні дружини, що активно беруть участь у гасінні пожеж. У кожній
зміні повинна бути мінімально необхідна кількість працівників пожежної
дружини.

Використана література

Л.Н. Крейдлин. Столярные, плотничные и паркетные работы. М., Высшая
школа, 1989 г.

Л.Н. Крейдлін. Столярні роботи. К., Вища школа, 1993 р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020