Курсова робота
Технологія ручної обробки деревини (довбання пиляння). Настилання
лінолеумних підлог
ДОВБАННЯ
Для надання деталям остаточної форми, тобто для виготовлення з’єднуючих
елементів ( прямокутних наскрізних і не наскрізних отворів і вушок )
застосовують долота і стамески.
Долото – це металевий стержень прямокутної форми, в нижній
( робочій ) частини якого є різець, а у верхній – заплечики і
конусоподібний хвостовик, на який насаджують дерев’яну ручку,
виготовлену з деревини твердолистяних порід ( граб, бук та інші ). Лезо
різця має пряму різальну кромку, яка утворюється внаслідок перетину
передньої і задньої граней і гостриться так само, як і ножі рубанків.
Кут загострення різця 25 – 35?. Долота бувають 6, 8, 10, 12, 15, 18, 20
мм завширшки, 8 – 11 мм завтовшки, 165 – 200 мм завдовжки. Долота можуть
бути вужчими, їх називають шиповими.
Довбання здійснюють по зробленій розмітці. При видовбуванні наскрізних
гнізд розмітку роблять з обох боків. Для довбання деталь міцно
закріплюють у верстаті, а при довбанні наскрізних гнізд під деталь
підкладають дошку або брусок, щоб не пошкодити кришки верстата. Ширину
долота беруть залежно від ширини гнізда. Долото ставлять лезом впоперек
волокон вздовж зазначеної риски, перпендикулярно до площини, фаскою до
середини гнізда. Для заглиблення долота в деревину по його ручці легко
ударяють молотком або киянкою, внаслідок чого волокна перерізаються
впоперек. Другий удар здійснюють по долоту, поставленому під деяким
кутом до площини в напрямку до перерізаних волокон, при цьому, й
виділяється перша стружка. Після цього долото ставлять вертикально, а
потім під кутом. Так проходять по всій довжині гнізда, не змінюючи
положення деталі. Не дійшовши 3 – 4 мм до краю гнізда, долото повертають
фаскою до середини так, як і при першій стадії довбання. При довбанні
наскрізних гнізд спочатку видовбують їх до половини товщини деталі з
одного боку, а потім з другого. При видовбуванні провушин для щільного
прилягання шипа у дні роблять невеликі заглиблення.
Стамески – дуже подібні до доліт тільки значно тонші ( 3 – 5 мм ). Вони
можуть бути плоскими або напівкруглими. Ширина плоских стамесок : 4, 6,
8, 10, 12, 15, 20, 25, 30, 40, 50 мм; напівкруглих 6, 8, 10, 12, 15, 20,
25, 30, 40 мм. Фаска в напівкруглої стамески – з опуклого боку. Кут
загострення стамесок 15 – 20 %. Стамески і долота гострять так само, як
і ножі рубанків.
Плоскі стамески застосовують для довбання неглибоких гнізд у тонких
деталях, зачищення їх, обрізування торців, стругання кромок, зачищення і
зняття фасок на кромках деталей і щитів. Напівкруглі стамески
застосовують для видовбування криволінійних отворів та обробки
криволінійних поверхонь. Довбання стамесками здійснюють так само, як і
долотами, а різання – натискуванням правою рукою на торець ручки,
причому ліва притискує лезо до матеріалу і спрямовує по наміченій лінії.
Півкруглими стамесками обробляють криволінійні поверхні і видовбують
діри криволінійної форми. Кут загострення 25 ± 3°. Стамескою роблять теж
шляхом натискаючи на неї рукою, для цього правою рукою нажимають на
торець стамески, а лівою притискають полотно, до деревини, направляючи
її в потрібному напрямі.
Пиляння.
Пиляння – це процес закритого різання, що здійснюється багаторізцевими
інструментами – пилками. Пилянням здійснюють розкрій матеріалів на
заготовки, торцювання деталей по довжині, розкрій щитів плитових
матеріалів фанери, обпилювання кромок щитів і рамок, випилювання
криволінійних заготовок, а також запилювання шипів і провушин.
Пилка – це металева стрічка з нарізаними на ній з одного боку зубцями.
Цей бік пилки називають зубчастим вінцем. Кромка протилежна зубчастому
вінцю називається спинкою, а бокові стінки щічками. Лінія, де зубець
бере початок, називається основою, а кінець зубця, що закінчується
передньою кромкою – вершиною. Відстань від основи до вершини називають
висотою зубця і позначають буквою h, а відстань між двома суміжними
зубцями називають кроком і позначають буквою t. Западини між зубцями
називають пазухами. Розміри зубців залежать від їх висоти, і кроку.
Кожен зубець ( різець ) пилки має три різальні кромки :
передню ( коротку ) і дві бічні ( довгі ).
Залежно від виду різання застосовують такі кути різання : для
повздовжнього – 80?, для змішаного – до 90?, для поперечного – понад
90?.
Ручні столярні пилки.
За конструкцією ручні столярні пилки поділяють на натягнуті ( лучкові )
і не натягнуті ( ножовки і наградки ). Ширше застосовують лучкові пилки,
бо полотно в них тонше і з ними легше різати. Кожна лучкова пилка
складається з лучка і натягнутого до нього полотна. Лучок складається з
двох поперечних стояків, середника, двох ручок, тятиви і закрутки. Іноді
замість натягування полотна пилки закруткою застосовують гвинт з гайкою,
з’єднаний з дротяною тятивою. Залежно від призначення і форми зубців
лучкові пилки поділяють на поперечні , повздовжні ( розпускні ), дрібно
зубі ( шипові ) і викружні.
Поперечні пилки служать для поперечного розкрою. Зубці у формі
рівнобедреного трикутника 5 – 6 мм, кут загострення 65 – 80?. Напилок
при заточуванні ставлять під кутом 45 – 80? до полотна пилки.
Поздовжні – для поздовжнього розпилювання дощок, зубці у формі
косокутного трикутника 6 мм заввишки, крок 5 – 6 мм, кут загострення –
40 – 50?, заточування пряме ( 90? ).
Дрібнозубі ( шипові ) для поперечного пиляння і торцювання деталей, а
також для запилювання шипів і провушин. Зубці у вигляді прямокутного
трикутника, 2 – 4 мм заввишки, кут загострення 60 – 80?, заточування
косе ( 80? ).
Викружні для криволінійного і фігурного пиляння. Зубці у формі
прямокутного трикутника 2 – 3 мм заввишки, крок 2 – 4 мм, кут
загострення 50 – 85?, заточування пряме.
Ножівки бувають різних видів.
Широкі ножівки для розкрою широких дощок і плитових матеріалів. Зубці
мають форму рівнобедреного або прямокутного трикутника, 3 – 6 мм
заввишки, крок 4 – 6 мм.
Вузькі ножівки застосовують для випилювання криволінійних наскрізних
отворів у кутових деталях. Зубці у формі прямокутного трикутника 2 – 4
мм заввишки, крок 3 – 4 мм, кут загострення 50 – 80?, заточування пряме.
Ножівки з обушком для неглибокого пиляння і підганяння виробів при
складанні. Їх зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 – 3 мм заввишки,
крок 2 – 3 мм, заточування косе (75 – 80? ).
Ножівка – вимірювач, крім розпилювання, використовується як вимірювальна
лінійка.
Наградка для неглибокого пропилювання пазів під вузькі штунти і шпонки.
Зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 – 3 мм заввишки, крок 2 – 3
мм, заточують косо.
Підготовка ручних пилок до роботи.
Для забезпечення високопродуктивної праці і відповідної якості деталей,
пилки треба добре налагодити і настроїти. Перед налагодженням полотно
пилки слід очистити від бруду та іншого. Спочатку вирівнюють полотно
пилки легкими ударами по рівній чавунній або стальній плиті. Після
вирівнювання прорізають напилком між зубцями пазухи і вирівнюють профіль
і висоту зубців, тобто їх фугують.
Якість полотна можна перевірити. Для цього полотно пилки згинають так,
щоб воно утворило правильне коло; постукуванням нігтем по полотну
повинно давати чистий і рівний звук. Якщо при цьому буде деренчання, це
означає, що полотно має тріщини.
Переконавшись у справності полотна, його закріплюють у лучок. В пилку
для поперечного розпилювання лучок ставлять під кутом 30 – 35? до
полотна. Пилка для поздовжнього – трохи більше за ширину відпилювання
брусків, а в розпускних – навіть під кутом 90?. Полотно по всій довжині
має бути в одній площині, це перевіряють на око з боку спинки. Натягують
полотно до такого стану, щоб пальцями рук не можна було вивести його з
площини натягнення. Якщо для натягування пилки застосовується закрутка,
то кінець виходити за розпірку, бо вона може зачепитись за
розпилювальний матеріал і зіскочити з розпірки. Це може призвести до
розкручування тятиви і навіть до розриву полотна пилки.
Прийоми пиляння ручними пилками.
Перед тим, як почати пиляння ручними пилками, роблять попередню
розмітку. При поперечному пилянні лучкову пилку беруть правою рукою за
стояк –поперечник вище від ручки, а лівою підтримують розпилювальний
матеріал ( краще матеріал ставити до упора ). Корпус робітника має бути
майже нерухомим і трохи нахиленим вперед під кутом 80?. Пиляють по рисці
попередньої розмітки правою рукою під невеликим нахилом. Щоб пропил не
відхилявся від риски, по напрямку її до полотна пилки прикладають ніготь
або суглоб великого пальця. Для безпечності їх прикладають вище зубців.
Запил роблять плавними рухами до себе. Після утворення невеликого
заглиблення ( пропилу ) пилкою рухають рівномірно, але вже швидше ( 60 –
80 разів за хвилину ). При розпилюванні відрізка дошки чи бруска його
слід підтримати лівою рукою, сповільнивши при цьому рух пилки, щоб не
обламався кінець дошки і не утворився при цьому відкол.
При поздовжньому пилянні дошку або брусок кладуть горизонтально на
верстат і закріплюють струбциною так, щоб відпалювальна частина звисала
з верстата. Пилку тримають вертикально правою рукою за ручку, а лівою за
кінець стояка. Пиляють трохи притискуючи пилку при русі її вниз; вгору
( холостому ) зубці пилки відводять від дна пропилу. При
затискуванні пилки стінками пропилу в нього встановлюють клинок. Для
розпилювання довгих дощок вздовж волокон застосовують верстатні
підставки.
Пиляти можна вздовж волокон і при вертикальному закріпленні матеріалу у
верстаті. Пилку ставлять на риску і повільними короткими рухами роблять
запил. Після утворення запилу пиляють на всю довжину полотна пилки.
Тримаючи пилку в правій руці, лівою підтримують розпилювальний матеріал.
Рух пилки має бути горизонтальним. Корпус і ліва рука в процесі пиляння
мають бути майже нерухомі. Процес різання відбувається при русі пилки
від себе. При всіх видах пиляння натиск на полотно має бути рівномірним.
Надмірний натиск призводить до скривлення пропилу, а іноді до поломки
пили.
Викружні пилки застосовуються для випилювання криволінійних заготовок.
Процес різання і прийоми пиляння аналогічні поздовжньому розпилюванню.
Завдяки вузькому полотну ви кружних пилок ними можна випилювати по
кривих лініях. Ножівки і наградки застосовуються значно рідше, для
торцювання брусків під кутом 90? або запилювання їх на “ вус “ під кутом
45? слід застосовувати стусло ( ящик для запилювання ).
Для якісного і продуктивного розкрою треба суворо дотримуватися
вищеописаних прийомів праці, гарно організовувати робоче місце. На
робочому місці треба мати тільки ті пилки, які будуть потрібні в процесі
роботи і не ставити пилки на верстат, краще вішати на стіну зубцями до
неї, після роботи полотно пилки зубчастим вінцем повертають до розпірки,
а при перенесенні – обвивають тканиною.
Для підвищення продуктивності праці розкрій здійснюють не окремими
дошками, а цілими пачками. Це не тільки економить час на укладання і
затискування матеріалу, а й спрощує процес розмічування.
ПОЗДОВЖНІЙ РОЗКРІЙ ЛУЧКОВОЮ ПИЛОЮ
№
п / п Зміст дії Остаточна дія Інструменти і матеріали
1. Встановлення і закріплення матеріалу Встановлення і закріплення
матеріалу на столярний верстат Матеріал, верстат
2. Попередня розмітка Перед тим, як пиляти беремо матеріал і робимо
розмітку Олівець, матеріал, лінійка
3. Запилювання по розмітці Пиляємо по рисці попередньої розмітки під
невеликим нахилом, щоб пропил не відхилювався прикладають ніготь або
суглоб середнього пальця. Лучкова пила. Розпилювальний матеріал.
4. Технологія поздовжнього пиляння. Дошку кладемо горизонтально і
закріплюємо. Трохи натискуючи на пилку при русі її вниз і вгору коло
столу. Для розпилювання вздовж волокон використовують верстатні
підставки. Лучкова пила. Розпилювальний матеріал
5. Перевірка Дивимось чи рівно зроблений пропил. Розпилювальний матеріал
– це конструктивний елемент будівлі, який приймає навантаження від
переміщення людей, рухомого транспорту та інших експлуатаційних дій.
Підлога являє собою багатошарову конструкцію, яка містить такі елементи
:
покриття – верхній елемент підлоги, який безпосередньо підлягає
експлуатаційним діям;
прошарок – проміжний шар, який зв’язує покриття з нижнім елементом
підлоги;
підсилюючий шар – забезпечує непорушність покриття, розподіляє
навантаження на міжповерхове перекриття;
основа – являє собою міжповерхове перекриття або ґрунт ( в
одноповерховій будівлі ).
У конструкції підлоги є додаткові шари :
стяжка – шар бетону або розчину, який вкриває поверхню;
гідроізоляція – прошарок рулону або фарбувальних матеріалів, який
захищає товщину конструкцій підлоги від ґрунтових вод або інших рідин;
теплозвукоізоляція – прошарки, які перешкоджають витіканню тепла і звуку
через конструкцію підлоги.
В будівництві широко застосовують покриття для підлог, виготовлених з
полімерних матеріалів – лінолеумів.
Настеляють в основному по несучим конструкціям міжповерхових перекритів
і частина на ґрунтовій основі. Покриття з полімерних матеріалів є
верхнім елементом підлоги, що піддаються зносу в процесі експлуатації.
Лінолеум настеляють по основі. Основа являє собою міжповерхове
перекриття або природний ґрунт в одноповерховій будівлі. В конструкції
можуть бути додаткові шари.
Підлоги з лінолеуму на тканинній підоснові та без основні влаштовують у
приміщеннях жилих і громадських будівель, а з лінолеуму на тепло
звукоізоляційній підоснові – в приміщеннях жилих і громадських будівель.
3.2. Настилання підлог з лінолеуму.
Підлоги з лінолеуму на тканинній підоснові та без основні влаштовують у
приміщеннях житлових і громадських будівель, а лінолеуму на
теплозвукоізоляційній підоснові – у приміщеннях житлових і громадських
будівель.
Покриття з цих матеріалів довговічні, еластичні, стійки проти
спрацювання і гігієнічні. Їх настилають після закінчення всіх обробних
робіт у приміщеннях на рівній, жорсткій і сухій підоснові. Теплі
підлоги, які мають теплозвукоізоляційні прошарки, або з лінолеуму з
теплозвукоізоляційною підосновою вкладають в приміщеннях з короткочасним
перебуванням людей. Підлоги з без основного лінолеуму настилають на
цементну основу. Поверхню основи, підготовлену під укладення лінолеуму,
перевіряють 2 м рейкою. Просвіти між основою і рейкою пропускаються не
більше 2 мм, інші нерівності поверхні вирівнюють полімерцементною і
латексцементною мастікою. Основу для укладання лінолеуму готують так
само, як і при укладці ПВХ плиток. На будівництво лінолеум надходить
згорнутим у рулони чільним боком всередину, транспортують і зберігають
у вертикальному положенні, щоб на лінолеумі пізніше не утворилось
складок і хвиль. Рулони лінолеуму витримують в горизонтальному положенні
протягом 1 – 2 діб у приміщенні підготовленому для настилання. Потім
рулони розгортають і дають вилежатись кілька діб до повного знищення
хвилястості, щоб низ щільно прилягав до поверхні основи. Укладати
полотно починають від вікна, щоб поздовжні стики були менше помітними. У
залах, фойє, вестибулях лінолеум настилають уздовж довжини приміщення.
Розкрій полотнищ ведуть на місці укладання з урахуванням розмірів і
конфігурації приміщення. Поперечні стики полотнищ розміщують врозбіг в
місцях меншого ходіння. Кромки прирізають відповідно до контура
приміщення. Щоб дістати пряму і рівну лінію, треба ніж або різак
переміщати вздовж лінійки, сильно притискуючи до лінолеуму. Під стики
полотнищ підкладають фанеру, щоб лезо ножа передчасно не тупилося.
Різання полотнищ під прямим кутом виконують за допомогою косинця із
стороною не менш 1 м. Лінолеум ний килим у приміщеннях з виступними
ділянками стін прирізають після попередньої розмітки, після чого ножем
або лінійкою відрізають зайві частини полотнища. Полотна розкроєні
відповідно до розміру приміщення розгортають насухо, суміжні кромки
вкладають внапуск, щоб полотнище находило одне на одне на 10 – 15 мм, а
потім прорізають наскрізь за допомогою лінійки. Полотна, укладувані в
двірних прорізах, порогах, нішах, колонах, прорізають найбільш ретельно.
Якщо кромки лінолеуму будуть закриті плінтусом, прилеглу кромку
лінолеуму щільно притискують до наличника і вирізають контур виступу.
Для зменшення відходів лінолеум, що укладається в коридорах, кімнатах,
стискують вздовж лінії поздовжних стін. Стик між паркетними підлогами в
кімнаті і лінолеумом викладеним в коридорі, розміщують біля порога
дверної коробки.
Для квартир лінолеум розкроюють централізовано, в майстернях на
розкрийних столах. Полотнищам дають вилежатися, потім лінолеум
розрізають і зварюють у килими відповідно до розміру приміщення, готове
згортають у рулони, забезпечують биркою. Для настилання лінолеуму
використовують такі інструменти та пристрої :
Різальні інструменти :
Ніж для розкрою полотнищ;
Ніж із змінним лезом;
Спеціальний ніж для прирізування кромок полотнищ лінолеуму.
Пристрої для нанесення клеючих мастік :
широкий зубчастий шпатель;
вузький зубчастий шпатель;
Вони використовуються для нанесення мастик під полотнища і під кромки
полотнищ лінолеуму.
Інструменти для прокатки :
валиковий каток для накочування стиків полотнищ після їх наклеювання;
ручних каток для накочування полотнищ наклеєних на основу.
Температура повітря в приміщенні під час наклеювання повинна бути не
нижче 15? С, а вологість основ не більше 5 %. Лінолеум на тканинній
підоснові ( полівінілхлоридний і алкідний ) наклеюють на холодній
бітумній мастиці. На поверхню основи наносять мастику шаром 0,6 – 0,8
мм, смуги шириною 10 – 15 см під лінією стиків, крім сторін, прилеглих
до стін, залишають не намазаними. Через 30 – 40 хвилин після
випаровування летючого розчинника, відігнуту частину полотнища
накладають на основу, яка намазана мастикою. Лінолеум щільно притискують
до основи і розгладжують куском мішковини від середини до країв,
виділяючи з нього повітря, потім наклеєне полотнище ручним катком
накочують, це гарантує високу якість, через 2 – 3 дні після наклеювання
лінолеум прирізають і приклеюють кромки суміжних полотнищ.
Без основні лінолеуми ( полівінілхлоридний і гумовий ) наклеюють на
мастиках КН – 2 і КН – 3. На звільненій основі гумовим або пластмасовим
шпателем наносять мастику шаром 0,5 мм. Мастику наносять вздовж
периметра приміщення, а потім широкими дугоподібними рухами на решту
поверхні. Через – годин основу покривають мастикою вдруге. Тильний бік
лінолеуму за 15 – 20 хвилин до наклеювання полотнища покривають
мастикою. Її наносять пластмасовим шпателем на здир, щоб товщина шару не
перевищувала 0,2 – 0,3 мм. У вздовж кромок полотнища залишають не
промазаними смуги шириною 6 – 8 см для наступного прорізання стиків. На
мастику підсохлу до відлипання, укладають підкладки з дерев’яних плит,
щоб тильних бік полотнищ який підганяються стикались з основою.
Наклеюють полотнище на те саме місце, де вони лежали до нанесення
мастики. Закінчивши підгонку, підкладки витягують, притискують край
полотнища до основи, щоб у покритті не було повітряних пухирів. Тильний
бік наклеюваного килиму щільно припресовують до основи вручну, у тому
самому порядку наклеюють і інші полотнища лінолеуму, через 2 – 3 доби
після наклеювання лінолеуму прирізають кромки.
Гумовий лінолеум прирізують по вузькій кромці полотнища для цього
наносять риску вздовж накладеної кромки. Кромку нижнього полотнища
відрізають спеціальним ножем. Для точності відрізу гачком леза
прирізують лінолеум з тильного боку. Прирізані кромки відгинають
промазують мастикою і через 10 – 15 хвилин притискують до основи
прокатуючи катком.
Укладення лінолеуму на теплозвукоізоляційній підоснові.
Основа підлоги з полівінілхлоридного лінолеуму на теплозвукоізоляційній
підоснові повинна бути сухою, міцною, очищеною від сміття і пилу.
Вологість не повинна перевищувати 5 %, щоб волокниста підоснова
укладеного лінолеуму не вбирала вологу і не зогнивала. Придатність
основи для настилання лінолеуму визначають за відсутністю слідів вологи
на склі ( розміром 300 Х 300 мм ), яке пролежало 2 доби на поверхні
основи. Лінолеум укладають у вигляді килимів і полотнищами. Підлоги з
лінолеуму на теплозвукоізоляційній підоснові повинні бути рівними і не
мати здутин і хвиль. Зварні шви в укладених килимах повинні
розміщуватися вздовж напряму світла від вікна і не мати розривів. На
поверхні покриття не припускаються подряпини, плями. Полотнища і доріжки
підбирають за кольорами і відтінками.
Настилання полотнищ лінолеуму.
Прирізані за розміром приміщення і вилежані полотнища відгинають або
згортають в рулон на половину його довжини. Звільнену поверхню
промазують клеєм “ Бустилат “ за допомогою зубчастого шпателя. Потім
відігнуту або згорнуту частину полотнища щільно притискують до
проклеєної основи. У такій послідовності приклеюють і другу половину
полотнища. У місцях стиків під полотнищами залишають не промазані смуги
шириною 10 – 12 см. Прирізання стиків виконують через 2 – 3 доби після
стабілізації розмірів наклеєних полотнищ. Прирізані шви стискують і
приклеюють так, щоб клей заповнив шов, встановлюють і закріплюють
плінтуси до стін. Між плінтусом і покриттям залишають зазор в 1 – 1,5 мм
для того, щоб килим міг вільно “ плавати “ на основі і при цьому не
деформуватися при перепадах температури в приміщенні.
УКЛАДАННЯ ЛІНОЛЕУМНИХ ПІДЛОГ
№
п / п Зміст дії Остаточна дія Інструменти і матеріали
1. Санітарно – технічні роботи Перед початком наклеювання лінолеуму
треба закінчити будівельні, санітарно – технічні, електромонтажні і
відділ очні роботи.
2. Розмітка і розкрій матеріалу Розмічаємо і по розмітці робимо
розкрій матеріалів. Розкрій треба вести так, щоб було менше відходів.
Лінолеум, олівець, розкроювальний матеріал.
3. Розрівнюємо лінолеум по всій площині підлоги Розрівнюємо катком
лінолеум, щоб він щільно прилягав до основи. Каток
4. Нанесення мастики на основу Лінолеум, щоб був водонепроникний, навіть
при ??? наносять мастику суцільним шаром. Мастика не має бути дуже
густою, інакше вона буде сохнути повільно. Слой не менше 0,5 мм наносити
не можна. Мастика, шпатель, лінолеум
5. Настилання лінолеуму Після висихання мастики через 48 годин можна
приступати к прирізці і приклеюванню кромок полотнищ. Кромки повинні
щільно примикати одна до одної і образовувати незамінний шов Лінолеум
6. Ущільнення Очищуємо тильну сторону лінолеуму і малим шпателем
наносимо мастику, потім протираємо мішковиною і прокатуємо валиком для
кращого приклеювання Каток
УКЛАДАННЯ ЛІНОЛЕУМНИХ ПІДЛОГ ( ПРОДОВЖЕННЯ )
№
п / п Зміст дії Остаточна дія Інструменти і матеріали
7. Перевірка якості виконаних робіт Перевіряємо чи добре проведено було
клеєння лінолеуму
8. Прибивання плінтусів Прибиваємо плінтуси Молоток, цвяхи, матеріал
4.2. Техніка безпеки.
Працюючи стамескою, не можна підтримувати деталь рукою, перед лезом,
стругати до себе, не притискати деталь об груди або коліна. На верстатах
стамески і долота ставлять у лоток і тільки лезом до себе.
Ручна обробка деревини необхідна для припасування окремих деталей,
вузлів та інших дерев’яних конструкцій. При цьому застосовуються ручні
столярні інструменти ( пилки, рубанки, долота, молотки та інші )
неправильне користування якими може призвести до значних травм. При
ручній обробці деревини матеріал треба міцно закріплювати у верстат або
інший пристрій. Щоб напрямити пилку по рисці при пилянні вручну, не
можна ставити палець біля риски (краще користуватись брусочками ).
Працюючи стамескою, не можна різати на себе, а також на вису.
Забороняється ставити руку в напрямку різання стамески.
Щоб не поранити себе різальним інструментом, не треба класти його лезом
догори, до себе. Передають інструмент з рук в руки лише ручкою вперед.
Під час перенесення та перевезення ручних інструментів леза їх мають
бути закриті ( застосовують спец. ящики).
Під час встановлення і кріплення залізка рубанків, фуганків та інших
стругальних інструментів треба підтримувати його великим пальцем лівої
руки.
По горизонтальній поверхні чоловікам можна переносити вантажі до 50, а
жінкам – до 20 кг В вертикальному напрямі без пристроїв можна
переміщувати ці вантажі на висоту до 1,5м, на похилій площині – на
висоту 3м. Ці норми не слід перевищувати, інакше можуть розвинутись
захворювання (плоскостопість, розширення вен та інші ).
Заточувати інструмент на наждачному точилі можна лише в захисних
окулярах. Наждачний круг має бути закритий кожухом.
Необхідно уважно стежити за ізоляцією ( її справністю) на верстатах та
інших .Під час користування електрифікованим інструментом треба стежити
за справністю заземлення.
Розділ 4.
Організація робочого місця.
Робоче місце – це частина площі цеху, на який розміщений верстат,
різноманітні пристрої та інструменти. Раціональна організація робочого
місця дає можливість підвищити продуктивність праці робітника, поліпшити
якість продукції, зменшити небезпечність роботи.
Залежно від характеру операції, яка виконується, робоче місце столяра
організовують по – різному, проте основним обладнанням є столярний
верстат.
Верстат складається з підверстаччя і кришки. Підверстаччя виготовляють з
м’якої породи деревини. Воно складається з двох стояків, що зв’язані між
собою поздовжними брусками за допомогою клинових з’єднань, які в разі
розгойдування підбивають, щоб надати стійкості підверстаччю. В
підверстаччі роблять шафку для зберігання інструментів. Кришку верстата
виготовляють з сухої дубової, букової, або березової дошки 60 – 80 мм
товщини, обкладеної з неробочої сторони брусками. З протилежного боку
в кришці верстата знаходиться виїмка ( лоток, лещата ), гвинти можуть
бути з дерева або з металу.
У кришці і в задній притискній коробці зроблено наскрізні гнізда, в які
вставляють верстатні дерев’яні або металеві клинки, потрібні для
закріплення матеріалу в горизонтальному положенні. Закріплення дошки “
на ребро “ в горизонтальному положенні здійснюється переднім гвинтом.
При цьому вільний кінець дошки спирається на підставку. У вертикальному
положенні матеріал закріплюють переднім притискним гвинтом або задньою
притискною коробкою. Висоту верстата добирають відповідно до росту
робітника так, щоб стоячі біля верстата, не нахиляючись і не згинаючи
рук, він міг поставити долоні на верстатну дошку. Якщо вестат вищий, то
робітник змушений підности руки, якщо нижчий – то нахилятись корпусом
при виконанні операцій ( це стомлює ).
Кришку верстата слід регулярно чистити і час від часу вирівнювати.
Постійно треба стежити за справністю гвинтів і періодично змащувати їх :
металеві – машинним маслом, солідолом, дерев’яні – парафіном або милом.
На верстаті повинні бути тільки інструменти, які потрібні для роботи.
Розміщують їх так, щоб при користуванні не робити зайвих рухів.
Столяри – новатори обладнують свої робочі місця спеціальними пристроями
і шаблонами. Це сприяє значному підвищенню продуктивності праці. При
виконанні столярних робіт, окрім основного столярного інструменту (
пилок, рубанків, доліт, стамесок, свердел ) повинен бути і допоміжний (
молотки, киянки, обценьки, кусачки, викрутки, гайкові ключі та напилки
).
Список використаної літератури.
С. С. Шумета. Технологія меблевого виробництва.
Л. Н. Крейдлін. Столярні роботи.
В. Т. Горячов, В.О. Недолов. Облицювання ( влаштування лінолеумних
підлог ).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
