Тема: Технологія настроювання контурів гетеродина супергетеродинного
радіоприймача.
Науково-технічний прогрес у всіх областях народного господарства,
перехід до комплексного керування виробництвом, впровадження
автоматизованих систем проектування (САПР), конструювання, технологічної
підготовки (АСУТП) і керування технологічними процесами неможливі без
якісної вимірювальної техніки.
Про масштаби вимірювальних робіт свідчить той факт, що на регулювання,
настроювання, іспити і контроль виробів приходиться в середньому більш
10%, а в таких областях народного господарства, як радіоелектроніка,
обчислювальна техніка, приладобудування,- половина трудових витрат.
Створення радіоелектронної апаратури (РЕА)- дуже складний процес, що
вимагає чіткої організації робіт на всіх етапах, починаючи з творчого
задуму і кінчаючи виготовленням пристрою. Іспити є важливим заключним
етапом розробки і виробництва РЕА, що переслідує ціль перевірки пристрою
з погляду задоволення пропонованих до нього вимог.
Від якості регулювання, настроювання й іспити залежить надійність роботи
РЕА в цілому. Тому вивчення методів іспитів апаратури особливо важливо
для практичної діяльності регулювальника радіоапаратури.
Це тим більше необхідно тому, що за останні роки вітчизняна радіо- і
електронна промисловість досягла значних успіхів в області освоєння
нової технології виробництва РЕА, у тому числі із широким використанням
інтегральних мікросхем (ИМС) і мікрозборок, багатошарових друкованих
плат і елементів функціональної мікроелектроніки, заснованих на опто-,
акусто-, криоэлектронике й інших фізичних явищах. Удосконалюється
технологія виробництва за рахунок створення гнучкого автоматизованого
виробництва (ГАП) з максимальним упровадженням роботів і інших засобів
механізації й автоматизації в найбільш трудомістких операціях зборки,
монтажу, контролю і виміру.
У виробництво РЭА широко впроваджуються агрегатні комплекси засобів
електровимірювальної техніки, що підвищують якість регулювання,
настроювання, іспиту апаратури і надійність її роботи.
***
Регулювання перетворювача складається з перевірки генерації гетеродина,
настроювання його контурів на необхідний діапазон частот (укладання
діапазонів) і сполучення настроювань вхідних і гетеродинних контурів.
Наявність коливань гетеродина (мал. 86) можна визначити по струму в
колекторному чи ланцюзі високочастотній напрузі на эмиттере транзистора
VT1. Крім того, про наявність генерації можна судити по зміні постійного
чи струму напруги на резисторі R3 при замиканні котушки зворотного
зв’язку L1. Перевірка коливань гетеродина, а також їхньої амплітуди
виробляється в середині і по краях кожного діапазону, причому амплітуда
коливань не повинна мінятися більш ніж на 15% у межах одного
поддиапазона. Переконавши в нормальній роботі гетеродина і
перетворювача, риступают до настроювання контурів гетеродина.
Послідовність укладання діапазону визначається схемою включення котушок
індуктивності в контурі. При використанні в контурах приймача окремих
котушок для кожного діапазону настроювання можна робити з будь-якої
котушки індуктивності. Перед настроюванням подстроечные сердечники
котушок і ротори подстроечных конденсаторів встановлюють у середнє
положення. На вхід приймача подають сигнал (від : чи генератора
працюючої радіостанції) нижньої частоти заданого ТУ поддиапазона (при
цьому значення ємності блоку перемінних конденсаторів повинне бути
максимальним). Не змінюючи частоти на вході приймача, обертанням
сердечника котушки індуктивності домагаються найбільшого рівня сигналу
на його вході. У випадку, якщо при цілком укрученому сердечнику котушки
контуру гетеродина не виходить максимальної голосності, необхідно
збільшити ємність чи контуру кількість витків котушки. Якщо найбільша
голосність виходить при цілком вивернутому сердечнику, ємність контуру
необхідно зменшити. Настроївши нижню частину діапазону, переходять до
настроювання його верхньої частини по максимальному рівні вихідного
сигналу за рахунок зміни ємності контуру. З огляду на, що настроювання
верхньої ділянки діапазону викликало деяку расстройку його нижньої
ділянки, методом послідовних наближень домагаються точного настроювання
всього діапазону. Таку операцію роблять доти , поки прийняті станції
(сигнали) не займуть відповідних їм місць на шкалі приймача.
У діапазонних приймачах незалежно від частоти прийнятого сигналу fпр
повинна залишатися постійної. Для цього необхідно, щоб fг змінювалася
узгоджено з частотою прийнятого сигналу fс. Звичайно перебудова контурів
вхідних ланцюгів, УРЧ і гетеродина сполучена і здійснюється ручкою
настроювання одночасно. Таке об’єднання називають сполученням
настроювань і роблять його на трьох частотах діапазону. Для радіомовних
приймачів розрахункові частоти в діапазоні ДВ-160, 250 і 400 кгц, у
діапазоні СВ -550, 1000 і 1400 кгц, у діапазоні KB – 4,0, 7,2 і 11,8
МГЦ, у діапазоні УКВ – 66, 69 і 63 Мгц. Цього цілком достатньо, тому що
невелика неузгодженість практично не позначається на роботі приймача.
Для сполучення контурів сигналу і гетеродина в контур гетеродина
включають конденсатори СЗ і З4. Порівняльні криві сполучення контурів у
трьох (крива А) і в двох крапках (крива Б). Сполучення контурів
погіршується в 10 разів (крива Б) при відсутності конденсатора З4.
Для точного припасування значень індуктивності застосовують спеціальні
магнітні (для діапазонів ДВ і СВ) і немагнітні (для діапазону KB)
сердечники. Для з’ясування ступеня расстройки контуру гетеродина і
радіоканалу варто визначити, який елемент контуру й у яку сторону треба
змінити, щоб домогтися сполучення в даній крапці діапазону. Для цього
частоту сигналу-генератора встановлюють рівній частоті точного
сполучення і домагаються прийому сигналу обертанням ручки настроювання.
Для регулювання і сполучення контурів на вхід приймача від генератора
стандартних сигналів через еквівалент антени подають напруга сигналу.
Обертанням відповідних подстроечных сердечників котушок і подстроечных
конденсаторів контуру гетеродина встановлюють діапазони частот приймача:
у діапазоні ДВ -148 (настроювання індуктивністю) і 415 кгц (настроювання
ємністю), у діапазоні СВ – 520 і 1620 кгц і в діапазоні KB -3,9 і 12,2
Мгц.
Настроювання каналу KB роблять зміною індуктивності, при цьому стежать
за тим, щоб частота сигналу дзеркального каналу знаходилася вище частоти
корисного сдс, нала на дві проміжні частоти, тобто fз.к. = fс + 930 кГц.
При побудові частотно-модульованих приймачів діапазону УКВ найбільше
поширення одержали схеми з автоматичним підстроюванням частоти
гетеродина. Для точного підстроювання частоти в схему гетеродина уводять
варикап, що змінює його частоту в залежності від значення і полярності
напруги сигналу, вироблюваного частотним детектором. Сигнал пропорційний
расстройке приймача, а полярність відповідає напрямку відходу частоти.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
