.

Технології гірництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 3680
Скачать документ

Реферат

з дисципліни “Системи технологій”

на тему:

“Технології гірництва”

План

1. Вступ

2. Технології видобутку, збагачення первинної переробки рудних,
нерудних корисних копалин.

3. Видобуток вугілля, екологічні проблеми, пов’язані з видобутком
вугілля.

4. Системи технологій видобутку та переробки торфу.

5. Видобуток газу та нафти в Україні.

6. Висновки

1. Вступ

Підземні комори України багаті на корисні копалини. Тут є майже все або
більшість із того, що потрібно для розвитку промисловості та інших
галузей народного господарства.

Корисними копалинами називаються речовини мінерального походження які
добувають із надр Землі й використовують без переробки або після неї.

Поряд із корисними копалинами в земній корі залягають породи.

Породою називають речовину, яка не містить основного компонента корисної
копалин, наприклад пісок і глина у залізній руді.

Підземні комори України багаті на корисні копалини. Тут є майже все або
більшість із того, що потрібно для розвитку промисловості та інших
галузей народного господарства.

2. Технології видобутку, збагачення, первинної переробки
рудних, нерудних корисних копалин.

Україна багата на різноманітні рудні ресурси з різним вмістом цінних
хімічних елементів, які мають важливе господарське значення. Практично
вся територія України має локально розміщені природні ресурси якогось
виду.

Залізні руди. Україна має значні поклади залізних руд, з яких виробляють
чавун, а потім сталь. Це Криворізьке, Білозерське, Кременчуцьке,
Керченське, Кимиш-Бурунське родовища залізних руд.

З відомих в Україні 83 родовищ — 60 розташовано у Криворізькому басейні,
запаси якого становлять 19 млрд. т. Залізні руди виходять на поверхню та
залягають на глибині понад 2,5 км. Високоякісні руди (з 50-60% вмістом
заліза) видобувають шахтним способом: проводять також відкритий
видобуток бідніших руд

(35-40% заліза).

Друге місце за запасами залізних руд в Україні посідає Кременчуцький
басейн (4,5 млрд. т). Великі поклади сировини розташовані у
Білозерському залізорудному районі, запаси родовищ якого оцінюють у 2,5
млрд. т, а високоякісні їх руди містять до 70% заліза.

Промислове значення має Керченське родовище, де на невеликих глибинах
залягають руди, що мають вміст заліза 30-40%, а їх запаси становлять 1,5
млрд. т. Руди містять легувальні компоненти — ванадій та марганець, що
підвищує їх якість. Додаткові прогнози щодо запасів залізистих кварцитів
— понад 20 млрд. т — відкрито в центральній та східній частинах України.

Україна посідає одне з провідних місць у світі щодо запасів марганцевих
руд, які широко використовують у чорній металургії. Ці руди залягають
біля найбільших родовищ залізних руд та коксівного вугілля, що сприяє
розвиткові малозатратноі чорної металургії. Одними з найбільших у світі
є Велике-Токмацьке та Нікопольське родовища марганцевих руд. Загалом
запаси їх становлять 2,2 млрд. т із вмістом марганцю 28% і товщиною
покладів 1,5-4 м. Видобування ведеться шахтним і відкритим способами.

Марганцеві руди. В України є найбільше у світі і найвищої якості родовищ
марганцевих руд, яке займає три великих рудних райони:Нікопольський,
Великотокмацький. Марганець використовують для розкислення сталей,
виробництва легованих сталей і спеціальних чавунів, виробництва сухих
електричних батарей, скла, поливи, хромової шкіри тощо.

Родовища свинцевих і цинкових руд розташовані на території Винницької та
Івано-Франківської областей, у Донбасі на Інгульному кряжі. Золото
зустрічається в Карпатах, Передкарпатті та Придніпров`ї. Титан-метал
майбутнього. Він легкий, міцний, в`язкий і пластичний. Його
використовують у процесі будівництва підводних човнів, літаків, ракет,
при виробництві білих, лаків, емалей, скла. Поклади титанових руд
залягають неподалік відніпропетровська на волине, узбережжях Чорного та
Азовського морів.

Із кольорових металів в Україні відомі свинець і цинк, поклади яких є в
Прикарпатті та Донбасі. Розвідано відносно незначні запаси нікелевих руд
на глибині 70-80 м

Є в Україні і золото. Двадцять п’ять років геологи шукали корінні
поклади дорогоцінного металу в районі Мокро-Сурськоїмагнітної аномалії і
нарешті знайшли його промислові поклади в корінних кристалічних породах
тут та у Закарпатті, де вже йде промислова розробка золотоносної руди. У
розсипаному вигляді поклади золота є в Карпатах і Прикарпатті. Навіть
місцеві легенди розповідають, що турки в Карпатах золото видобували ще
400років тому. Досі збереглися давні гірничі виробки. Академік Федір
Овчаренко зі своїми колегами розробив єдиний у світі метод вилучення
розсипного золота з гірської розсипної маси (піску) за допомогою
мікроорганізмів без негативного впливу на навколишнє середовище. Поклади
розсипного золота є й в інших районах України — на Нагольному кряжі, у
річищах багатьох річок.

В Україні вже відкрито десять родовищ золота і 236 рудовиявів, кожне з
яких може бути родовищем. Українське золото відзначається високою
якістю, його питома вага в руді значно перевищує норми рентабельності,
що їх прийнято у світі. Одним з найбільш перспективних для видобутку
цього дорогоцінного металу районів є Кіровоградська область. Тут
знайдено декілька родовищ золота, два із них мають промислове значення.
Це Клинцівське та Юріївське родовища, де є промисловий вміст золота,
тобто його більше, ніж 1 грам в 1 тонні руди. За деякими оцінками,
реальний вміст золота в цих родовищах сягає 13 грамів на 1 тонну руди,
тоді як у Росії найбагатші руди мають 3 грами золота на 1 тонну.

Є в Україні значні поклади титану — чи не найважливішого конструкційного
металу, легкого, міцного, в’язкого і пластичного. Титан — це метал
майбутнього, і незабаром він стане основним металом техніки. Без нього
неможливе виробництво підводних човнів, літаків, ракет, виготовлення
високоякісних білил і лаків, емалей і тугоплавкого скла, штучних рубінів
і сапфірів, синтетичного каучуку, штучного шовку. Титанові руди
розміщені біля Дніпропетровська, на Волині, біля Чорного і Азовського
морів, їх запаси майже невичерпні.

Графіт. Родовища графіту геологи знайшли на Побужжі, у
Кошаро-Олександрійському родовищі на узбережжі Азовського моря, вздовж
річки Інгулець. Графіт широко використовують в атомній енергетиці, для
вироблення пороху, темного скла, вольниць, для виробництва олівців тощо.

Гіпс. Поклади гіпсу практично необмежені на Донбасі. Його добувають
відкритим способом. На Заході України родовища гіпсу лежать у долині
Дністра та Збручаю.

Колін. Україна найбагатша в усьому світі на родовища каолінів з високим
вмістом оксиду алюмінію. Родовища каоліну тягнуться від Азова до Волині.
Найбільшим є Глухівецьке родовище у Винниькій області, де товщина
каолінового шару досягає 100 м. Головним споживачем каоліну є
порцелянова та паперова промисловість.

Вогнетривкі глини. Основні родовища цих глин є на Донбасі.
Використовують їх для виготовлення вогнетривкої цегли, якою викладають
доменні, мартенівські та інші типи печей, а також ковші й агрегати.

Червоно-бурі глини. На території України багаті родовища цих глин. З них
виробляють червону будівельну цеглу та інші керамічні вироби.

Паливні сланці добувають у Бовтинському родовищі (Кіровоградська
область). Відомі Карпатські сланці за якістю не гірші, ніж знамениті
Естонські.

Озокерит (земний віск) знаходять на території Бориславського нафтового
родовища.

Мінеральні води. Україна має різноманітні види мінеральних лікувальних
вод (Трускавець, Гусятин, Немирів та ін.).

Апатит. Відому родовище апатитів у Приазов’ї.

Пірофілітові сланці. Єдине у світі родовище цього мінералу є в селі
Збранка на Житомирщині. Із пірофілітових сланців виготовляють сигнальні
світильники для морських маяків.

Мінерали-самоцвіти – це не лише краса, а й сировина для ювелірних
виробів. На Волині та Житомирщині добувають берили та топази,
кришталевий кварц, яшму, аметист, аквамарин тощо. Багаті на самоцвіти
Карпати, Донеччина, Крим. Це насамперед агати, халцедони, сердолік,
гранати та ін. Є в Україні родовище алмазів. Далеко за межами України
відомі житомирські граніти: голубувато-чорні та барвисті.

3.Видобуток вугілля, екологічні проблеми пов’язані з видобутком вугілля

Основою економіки є енергетичні ресурси. До них належать вугілля,
нафта, газ, торф, горючі сланці та ін. Країна, яка має достатній
потенціал енергетичних ресурсів, може розвивати обробну промисловість і
соціальну сферу. Найбільш цінними є ті енергетичні ресурси, які за малих
затрат на їх освоєння, видобуток і переробку мають високий коефіцієнт
корисної віддачі, тобто високі енерготворчі властивості.

Вугілля — основний енергетичний ресурс української економіки. В Україні
є два його сорти — кам’яне і буре. Донбас — провідний центр природного
зосередження кам’яного вугілля, загальні запаси якого становлять близько
75 млрд. тонн. Середня глибина залягання вугільних пластів у Донбасі
500-750 м, максимальна глибина — до 1200 м. Потужність пластів, які
розробляють, перебуває в межах від 0,5 до 2 м. Там же зосереджені
основні запаси енергетичного вугілля — антрацитів та високоякісного
коксівного вугілля. Загалом донецьке вугілля має високу енерготворчість
і економічність, а за сьогоднішніх темпів його видобутку забезпеченість
запасами сягає на менше двохсот років.

Коксівне й енергетичне вугілля, тільки менші його запаси — 1 млрд. тонн
— також зосереджено в Західній Україні, а саме поблизу
Новограда-Волинського, Червонограда Глибина залягання вугільних пластів
відносно мала — 300-700 м. За якісними характеристиками це вугілля
поступається донецьким сортам підвищеною попільністю і вологістю, малою
товщиною пластів — 0,5-1 м. Невисокі затрати на видобуток
західноукраїнського кам’яного вугілля робить його вигідним для розробки
і видобутку.

Буре вугілля зосереджене вздовж Дніпра на території Житомирської,
Черкаської, Кіровоградської областей. Його запаси становлять понад 2,5
млрд. тонн і залягають на глибині від 5 до 140 м. Крім того, розвідані
Дніпровсько-Донецька вугленосна площа (0,9 млн. т) і Донецька — 0,3 млн.
т. Буре вугілля є в Закарпатті і Прикарпатті.

Вугілля. Історія добування вугілля на території України починається з
1721р., коли поблизу Лисичанська було знайдено

кам’яне вугілля. Першу кам’яновугільну копальню споруджено в 1795р. у
Лисичанську. На сотні кілометрів проляглися пласти вугілля. Це Донецький
басейн, де видобувають коксове вугілля, Львівсько-Волинський, який має
значні запаси напівкоксового вугілля, Дніпровський буровугільний басейн.
Найглибшою копальнею, в якій видобувають вугілля, є “Глибока” в Донбасі.
Глибина стовбура цієї копальні становить 1405 м. У північній частині
Донбасу геологи відкрили велике родовище бурого вугілля, яке назвали
Новодмитрівський. Товщина вугільного пласта дорівнює 80….100 м.
Видобуватимуть вугілля відкритим способом.

Відкритим способом корисні копалини добувають тоді, коли вони залягають
неглибоко під поверхнею Землі. Таким способом добувають буре вугілля.

Добуванню корисних копалин передують підготовчі роботи, які полягають у
вирубування лісів, чагарників, висушуванні боліт, відведенні води тощо.
Ці роботи виконують у разі потреби. Наприклад, якщо є болото, то його
висушують. Потім зрізують породу, яке лежить над корисною копалиною, і
транспортують її до

звалища. Для перевезення породи до звалища використовують конвеєри та
гідротранспортери. При гідротранспортуванні породу подрібнюють і разом з
водою подають по трубах до звалища.

Добувні роботи складаються з виймання корисної копалини та породи, їх
навантаження, транспортування та розвантаження.

Кар’єром називають сукупність відкритих виробок, обладнаних для
видобування корисних копалин.

Згори кар’єр виглядає величезна яма-лійка, схили якої нагадують
сходинки. Ширина сходинок досягає кількох десятків метрів. На сходинках
прокладають автомобільні або залізничні дороги, іноді монтують потужні
стрічкові конвеєри, сходинки в кар’єрі називають уступами. Вони з’єднані
між собою з’їздами, по яких транспорт вивозить з кар’єру на поверхню
породу, корисні копалини та непотрібну оснастку. Корисні копалини
добувають за допомогою машин. Найчастіше використовують екскаватори, які
ковшами зачерпують корисні копалини і породу та вантажать їх у
транспортні засоби (автомобілі-самоскиди, залізничні вагони та ін.). За
допомогою транспортних засобів корисні копалини доставляють споживачам
або на збагачувальну фабрику, а породу у звалище. У багатьох кар’єрах
працюють крокуючі та роторні екскаватори, кожний а яких замінює тисячі
людських руд. Тому продуктивність праці в кар’єрах висока, а
собівартість отримуваної продукції низька. У кар’єрах майже повністю
вибирають корисну копалину з родовища. Але найголовніше те, що рівень
механізації набагато вищий, ніж у копальнях.

Основні недоліки відкритого способу добування корисних
копалин-руйнування родючих земель на великій території та забруднення
навколишнього природного середовища. Останні часом практикують
рекультивацію земель, тобто їх відновлення та повторне використання на
території колишнього кар’єру.

Підземним способом добувають корисні копалини, які залягають глибоко в
земній корі. Цим способом добувають кам`яне вугілля, руди різних
металів, солі.

Гірниче підприємство, на якому видобувають корисні копалини підземним
способом, називають копальнею (шахтою).

Сучасна копальна є водночас лабораторією для вивчення надр Землі. На
території, яку займає родовище корисної копалини, може бути одна або
кілька копалин.

Площу родовища, яка розробляється однією копальнею, називають
копальняним (шахтним) полем. Воно може бути довільної форми, але
найчастіше у вигляді прямокутника. Розмір поля залежить від потужності
покладу та кута його падіння (. Не можна добувати корисні копалини під
будівлями, спорудами та водоймами. Про це слід пам`ятати, встановлюючи
термін служби копальні, який визначається обсягом запасів і
запроектованою виробничою продуктивністю копальні.

У разі побудови копалень в одному районі економічно вигідно мати
централізоване господарство на поверхні землі для обслуговування кількох
копалень, до якого належать котельні, компресорні, механічні майстерні,
збагачувальні фабрики тощо.

Відкритий і підземний способи добування корисних копалин мають певні
недоліки, уникнути яких можна, використовуючи хімічні, фізико-хімічні,
біохімічні та мікробіологічні способи добування корисних копалин, які
об`єднані назвою геотехнологічні способи добування корисних копалин або
геотехнологія.

Геотехнологічні способи добування корисних копалин полягають у добуванні
корисних копалин без побудови копалин і кар`рів.

В основі геотехнології лежить свердловинний спосіб добування корисних
копалин. Суть цього способу полягає в тому, що напроти родовища роблять
свердловину, яку подають робочий агент. Роль робочого агента виконують
гаряча вода, водяна пара, розчин кислот, лугів, бактерії тощо. Під дією
робочого агента корисна копалина переходить у пару, розчин, розплав або
гідросуміш, яку виштовхують з тих самих свердловин, або розташованих
поруч. Геотехнологія охоплює багато способів добування корисних копалин.
Назва кожного з них залежить від робочого агента.

Теплофізичний спосіб. Робочим агентом служить гаряча вода або пара, які
через свердловину подаються до місця залягання корисних копалин. Робчий
агент розчинює або розплавляє корисні копалини і з свердловини на
поверхню виходять розчини або розплави цінної сировини. Таким способом
можна видобувати сірку, важку нафту, бітум, озокери тощо.

Гідравлічний спосіб. При цьому способі робочим агентом вода, яку під
тиском подають у свердловину. Вода подрібнює, розмиває гірскі породи,
які викачують на поверхню. Таким чином добувають золотоносні піски та
фосфорити.

Гідрохімічний спосіб. При цьому способі руду під землею обробляють
розчином лугу або кислоти, потім із свердловин викачують розчини, багаті
на корисні елементи. Таким чином добувають уран, мідь і сірку.

4. Системи технологій видобутку та переробки торфу.

У північній частині України розташовано понад 2500 родовищ торфу. Його
загальні запаси перевищують 2,2 млрд. т. Найбільш значні поклади торфу
мають Волинська (0,46 млрд. т), Рівненська (0,36), Чернігівська (0,28),
Київська (0,27) та Львівська (0,22) області. Є торф у Тернопільській,
Сумській та Полтавській областях. Серед найбільших торфових родовищ
України — Ірдинське (розробляється), Бучанське, Замглайське
(розробляється), Наданчигівське, Шостківське, Брюховицьке та інші. Нині
тут щороку видобувають 25 тис.т. торфу, а бурого вугілля видобувають
10-12 млн. т.

Торф залягає головним чином у Поліській зоні – це, території Волинської,
Рівненської, Житомирської та Чернігівської областей . Є торф і в інших
областяей , на території Львівської , Тернопільської, Полтавської та
інших областей .В Україні щорічно добувають 5млн.т торфу.

Торфова промисловість – це розробка і механічна переробка торфу. Торф
використовують як паливо для ТЕС, як комунально-побутове паливо (у
вигляді брикетів), як органічне добриво для с\г, з торфу виготовляють
живильні горщечки для розсади овочів ,а також пресують плити та блоки
для тепло- та звукоізоляції в будівництві. В хімічній промисловості торф
використовують для отримання горючих газів , дьогтю, коксу, етилового
спирту, штучного воску, і багато іншого.

Розробка торфу починається з підготовки торфового родовища , яке
забезпечує ру і роботу машин, а також добування торфуз мінімальними
втратами , можливість його до необхідної залишкової вологості,
зберігання і транспортування споживачам.

Підготовка торфового родовища складається з осушення родовища, вилучення
деревної та кущової рослинності, корчування та виведення корчів ,
знищення живого трав`яного і мохового покровів. Планування
(вирівнювання) поверхні, будівництво мостів.

Добування торф в Україні ведеться переважно відкритим (фрезерним)
способом.

Технологія добування фрезерного торфу складається з таких основних
операцій:

Фрезерування(зрізання) верхнього торф`яного шару на глибині 5-20 мм. з
метою отримання торф`яної кришки .

Одно-трьох разове ворушіння торф`яної кришки з метою її осушення.

Валкування висушеної торф`яної кришки (готова продукція).

Уборка.

Виготовлення торф`яних брикетів:

Подрібнення торфу .

Сепарація (відбір часток необхідної величини) .

Штучне висушування до залишкової вологості 12-14%.

Пресування висушеного торфу в брикет.

Складування і зберіганнч брикету.

Реалізація брикетів.

Продуценти хімічної переробки торфу (термічна і суха переробка ,
екстрагування, гідроліз )

Горючий газ (газифікація торфу).

Активоване вугілля (сорбент).

Із 1т сухого торфу отримують : етилового спирту – до 10л, щавлевої к-ти
до 30кг, рідкої вуглекислоти – до 35кг,

Бітуми ,віск , штучні волокна.

Кормові дріжджі (гідролізом).

Торфолужні реагенти.

5. Видобуток газу та нафти в Україні.

Нафтою і газом Україна не вельми багата, хоча за прогнозами фахівців,
наприклад, нафтові запаси є у 4-5 разів більшими, ніж нафти видобуто в
Україні за всю історію. Локально зосереджених запасів з великим
енергетичним потенціалом, звичайно, в Україні не виявлено, але вже
виявлені родовища мають певну господарську цінність. Сьогодні Україна
видобуває власної нафти близько 5 млн. тонн, або десяту частину від
господарських потреб. В Україні відомі такі нафтоносні райони:
Східнокарпатський, Східноукраїнський та Причорноморське-Кримський. До
першого належить найстаріше родовище нафти в Європі — Бориславське та
наймолодше — Долинське, де в 1992 р. відкрили нову свердловину з
потужним виходом нафти. Свердловини Долини дають досить дешеву нафту.
Перспективним є і Битківське родовище нафти. Основні поклади нафти
зосереджені в Черкаській, Полтавській та Сумській областях.

Родовища горючого газу розташовані територіальне близько від нафтових
родовищ. У Дніпровсько-Донецькій западині розміщені Шебелинське,
Кечигівське (Харківська обл.), Перещепинське (Дніпропетровська обл.),
Малишівське, Диканьське (Полтавська обл.), Качанівське (Сумська обл.) та
ін., на Прикарпатті — Дашавське, Калушське, Більче-Волицьке, Угерське,
Опарське родовища. У 1992 р. відкрито нові родовища газу у Львівській і
Полтавській областях, свердловини яких почали вже експлуатувати.

Нафта . У межах України відомо такі нафтоносні райони:
Східно-Карпатський, Східноукраїнський, Приазовський,
Дріпровсько-Донецький і Причорноморсько-Кримський. Найдавніші спроби
добувати нафту в Україні були зроблені до початку ХУІІ ст., коли на
Прикарпатті почали витягувати “ропу” (як тоді називали нафту) відрами з
глибин 4-6 м. Нафту використовували в натуральному вигляді :як мастило,
для освітлення, а також як лікувальний засіб. Нафтова промисловість в
Україні почала розвиватися на базі Бориславського родовища наприкінці
ХІХ ст., коли почали застосовувати глибоке свердління. Найбільша глибина
свердловини – 4928 м. З такої глибини добувають нафту в Чернігівській
області.

Добування нафти. Розробка родовищ нафти починається з утворення
свердловини, які зміцнюють стальними трубами. Із свердловини нафти
виходить на поверхню. Вихід нафти із свердловини і встановленням режимів
роботи.

Сукупність умов, за яких проходить розробка родовища і визначає систему
розробки.

Системи розробки класифікують за такими ознаками: розміщення свердловин,
способом дії на пласт та ін.

За розміщенням свердловин системи можуть бути з рівномірним і
нерівномірним розміщенням свердловин.

За способом дії на пласт є системи без підтримування пластового тиску та
системи, в яких підтримується пластовий тиск.

За допомогою дії на пласт, є системи без підтримування пластового тиску
та системи, в яких підтримується пластовий тиск.

За допомогою раціональної системи розробки нафтового родовища
видобувають заплановану кількість нафти при мінімальних затратах.

У разі використання розробки нафтового родовища без підтримування
пластового тиску нафта виходить на поверхню у вигляді фонтана. Її
збирають у спеціальні цистерни (резервуари).

З часом тиск нафти в пласті знижується до атмосферного або стає ще
нижчим, і свердловину переводять на механічні способи добування:
компресорний і помповий.

Уразі використання компресорного способу нафта з пласта виходить на
поверхню за рахунок енергії стисненого повітря або природного газу. Для
цього роблять спеціальні свердловини і за допомогою компресора
нагнітають у них повітря, чи природний газ.

У разі використання помпового способу нафту викачують з надр землі за
допомогою потужних помп.

Добуту нафту подають на очищення та переробку.

Газ. Ще донедавна Україна мала багатющі родовища природного газу: Дашава
(у Прикарпатті) та Шебелинка (Полтавська область). Перше родовище
природного газу в Україні було відкрите в 1910р. у районі м. Калуша
(тепер Івано-Франківської області), але через малу продуктивність його
не розробляли. Промислове добування газу почалось у 1924р. у місті
Дашава. Газ добувають з глибини 5734 м. (Котелевське родовище на
Полтавщині). Існують перспективи в Азовському морі та Приазов’я.

Добування газу. із свердловин газ виходить з дуже великою швидкістю, що
може спричинити пожежу та руйнування оснащення. Щоб запобігти цьому,
газовий фонтан перекривають стальними засувками і з їх допомогою
регулюють тиск газу. Потім газ спрямовують по трубах до споживачів,
віддалених на 10 і 1000 кілометрів від місця їх добування.

6. Висновки

В Україні на кожного жителя спалюється палива в 2,5 раза більше ніж є
США, а енергії не хватає. Причина – відсталі технології.

Екологічна шкода від спалювання звичайних відів палива (нафтопродуктів,
вугілля, газу…) фантастично небезпечна.

Тому XXI століття – це початок енергетично-екологічної екологіка. Вартий
уваги досвід Німеччини та інших розвинутих країн.

На симпозіумі “Нова енергія” (Стокюсьм, 1994р), в науковому журналі
“New Energy News”-№8-1946 та інших публікаціях розглядалась серйозна
інформація про паливні матеріали та скергатичні технології майбутнього.
Про найважливіше:

Запатентовано паливний елемент для гідролізу води методом “холодного
синтезу” для отримання водню (як палива)

Запатентовано двигун Стенлі Майера, що в ньому пальним є звичайна вода
(точніше водень), а викиди теж вод.

Ці два винаходи в поєднанні можуть в перспективі стати початком
паливно-енергетичної і екологічної революції.

Література:

О. М. Збожна. Технологія.- К., 2000. – Розділ 2.4, 2.5, 2.6.

Економіка України. За редакцією Заболотного. Б. Ф., – Львів, 1992, глава
12

В.А.Никифоров. Разроботка торфяных месторождений и механическая
переработка торфа. Минск, 1999.

PAGE

PAGE 15

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020