Міністерство освіти України
Управління освіти Івано-Франківської
обласної державної адміністрації
Коломийський Індустріально-Педагогічний технікум
Письмова екзаменаційна робота
Тема: “Технологічний процес
виготовлення віконних рам.”
Випускник: Слободян Тарас Петрович
Група №6
Професія: столяр-будівельник; паркетник
Консультанти
По технічній частині: ______________
По графічній частині ______________
Робота допущена до захисту з оцінкою ____________
Коломия 2000
Розрахунково – пояснююча частина
Матеріали
Отвори, що залишають у стінах будинків для встановлення вікон,
називають віконними прорізами. Ці прорізи заповнюють віконними блоками.
Віконний блок складається з віконної коробки і віконних рам. Віконна
рама у свою чергу складається із стулок, фрамуг і кватирок. Віконні
блоки виготовляють в основному з деревини. З численних порід дерев, що
ростуть на території нашої країни, промислове значення мають близько
двох десятків найбільш поширених хвойних і листяних порід. Дерева
хвойних порід становлять більшу частину лісів України. Саму деревину
використовують широко не тільки у будівництві, а й у деревообробній
промисловості. Висока механічна міцність, легкість обробки,
прямостовбурність і великі розміри – цінні властивості деревини хвойних
порід.
Поширеними хвойними породами є сосна, ялина, модрина, кедр, ялиця.
Сосна має ядро від рожевого до червонувато-бурого кольору,
жовтувато-білу різної ширини (від 20 до 80 річних шарів) заболонь.
Загальна характеристика кольору деревини сосни є червонуватий, або
жовтуватий відтінок, серцевинні промені непомітні, річні шари
розрізняються на всіх розрізах. Пізня деревина червонувато-бурого
кольору, добре розвинута, різко відмежована від ранньої світлої
деревини, смоляні ходи численні діаметром від 006 до 013 мм, через лупу
її добре видно на всіх розрізах, має різкий скипидарний запах.
Розміщення сучків суто кільчасті; напрямлені вгору під гострим кутом до
осі стовбура. Кора у сосни внизу товста, з тріщинами, темно-бура, вгорі
тонка, гладенька і золотиста. Деревина смолиста, міцна і досить стійка
проти загнивання, порівняно м’яка й легко оброблюється. У будівництві,
столярно-будівельному, меблевому і фанерному виробництвах застосовують
сосну. Росте всюди ялина без ядрова, спілодеревинна порода без заболоні.
Деревина біла із слабким жовтуватим відтінком, однорідна; серцевинні
промені непомітні, річні шари розрізняються на всіх розрізах, пізня
деревина має вигляд вузької світло-бурої смуги, у ранню переходить
поступово. Смоляні ходи нечисленні, їх добре видно через лупу. Запах
слабкий, скипидарний. Розміщення сучків кільчасте з дрібними окремими
міжкільцевими сучками, горизонтальне. Кора бура, тріщинувата й досить
тонка. Деревина ялини за якістю дещо поступається перед сосною, менш
смолиста; дуже тверді, дрібні численні сучки; тривалий час має
натуральний колір, однорідна за будовою. Застосовують у будівництві
нарів із сосною.
Ялиця безядрова, спілодеревинна порода без заболоні. Деревина біла із
слабким жовтуватим або буруватим відтінком. Серцевинні промені
непомітні, річні шари розрізняються на всіх розрізах, пізня деревина
малорозвинута у ранню переходить поступово. Смолені ходи є тільки у
корі. Досить сильний приємний запах має кора, деревина немає. Розміщення
сучків кільчасте, горизонтальне, з великою кількістю. Кора тонка,
гладенька, сірого кольору. Деревина ялиці подібна до ялинової, але смоли
у ній немає; загниває легко жолобиться і тріскається; не блищить, добре
колеться.
У промисловості застосовують переважно для підсобних будівель.
Модрина має червонувато-буре, широке ядро; буровато-білу, вузьку (до 20
річних шарів) заболонь. Деревина бурого відтінку, серцевинні промені
непомітні; річні шари розрізняються на всіх розрізах, пізня деревина
темно-бурого кольору, розвинута добре, різко відмежована від ранньої
деревини світло-бурого кольору, розвинута добре, різко відмежування від
ранньої деревини світло-бурого відтінку. Смоляні ходи дрібні в
нечисленні, скипидарний запах, сучки розміщені горизонтально та
безладно, деколи розкидані по одиночно. Кора товста буро-іржастого
кольору з великою кількістю тріщин. Деревина модрини найважча із
хвойних, тверда й міцна, стійка проти загнивання, але дуже тріскається.
У промисловості використовується, як замінник дуба, у місцях зростання
використовується в житловому будівництві, а також у фанерному і
меблевому виробництвах.
Кедр має жовтувато-білу, широку (до 40 річних шарів) заболонь; ядро від
світло-рожевого до жовтувато-червоного кольору, вузьке. Колір деревини
блідо-рожевий відтінок. Серцевинні промені непомітні. Річні шари пізньої
деревини жовтувато-червоного кольору, малорозвинута, у ранню переходить
поступово. Смоляні ходи численні, найкрупніші, порівняно з іншими
породами. Запах характерний для кедрових горіхів. Сучки розміщені
горизонтально, кільчасті з дрібними окремими міжкільцевими сучками. Кора
бура, товста, досить тріщинувата. Деревина легка і м’яка, гарна кольором
і текстурою, легко обробляється. У промисловості застосовують в
столярному виробництві, у місцях зростання у житловому будівництві, а
також у меблевому і фанерному виробництвах.
Крім хвойних, для виробництва віконних рам, використовують також і
листяні породи дерев, але їх утроє менше на Україні, ніж хвойних. Зате
листяні переважають різноманітністю властивостей і характером
використання. Найпоширенішою листяною породою беззаперечно являється
дуб, який має від світло- до темно-бурого кольору ядро і вузьку (8-10
річних шарів), жовтувато-білу заболонь. Дрібні судини пізній частині
річного шару розміщені радіальними рядами, на торці вони помітні у
вигляді полум’янодібних радіальних язичків. Серцевинні промені розвинені
добре, які добре видно на всіх розрізах. Деревина дуба дуже міцна і
тверда, гнучка і має гарні колір і текстуру, легко розколюється у
радіальній площині. Вона довговічна і на відкритому повітрі, і у воді.
Дуб частіше росте разом з іншими породами дерев, але нерідко трапляються
суцільні дубові насадження – діброви.
Ясен має деревину, яка за будовою нагадує дубову, але без характерних
для дуба великих серцевинних променів. Крім того, за кольором ясен дещо
світліший від дуба і зона великих судин у річних шарах в нього дещо
ширша. Росте поодинокими деревами у змішаних лісах.
Ясен використовують у тих самих виробництвах, що і дуб, а саме у
столярно-меблевому, фанерному і паркетному виробництві.
Обладнання та інструмент
При виробництві віконних рам застосовують велику кількість д/о
верстатів. Для розкрою пиломатеріалів круглопиляльні верстати для
поперечного і поздовжнього розкрою.
Круглопиляльний маятниковий верстат ЦМЕ-2 призначений для поперечного
розкрою пиломатеріалів. Він являє собою станину, на ній змонтована
висувна колонка, на якій укріплені шарнірно з’єднані між собою важелі.
На одному з важелів є електродвигун, на кінці вала якого кріпиться
пиляльний диск. Для установлення колонки по висоті служить маховичок з
гвинтом, а фіксує її положення затискач рукоятки фіксатора. Верстат має
огорожу. Більш ефективнішим є верстат ЦПА-2 з прямолінійним рухом і
автоподачею на ньому досягають більш точного пропилювання. Верстат являє
собою вібростійку станину тумбу, на якій змонтована підйомна колонка,
яка несе кронштейн. Супорт з електродвигуном і укріпленим на ньому
пиляльним диском пересувається шарикопідшипникових опорах в обоймі
кронштейна. Гвинт і маховичок може рухати колонку.
Рух супорта здійснюється автоматично гідропроводом, який змонтований
всередині станини. Пиломатеріал для розкрою подається вручну, для
керування рухом супорти є ніжна педаль.
Самим поширеним верстатом для повздовжнього розкрою є верстат Ц-6 являє
собою чавунну станину на якій є стіл з двома направляючими лінійками,
супорт пили з механізмом підйому і електродвигун привода пили. Пилі
надає рух клиноремінна передача від електродвигуна, верстат має огорожу
пиляльного диску. Прирізний верстат з гусеничною подачею ЦОК-4
призначений для розкрою дощок вздовж волокон, внаслідок чого деталі,
після розкрою, можна навіть не прифуговувати. Верстат складається з
чавунної стан6ини, на сталі якої є гусеничний конвеєр і лінійна. Деталь
притискується спеціальним роликом до стола, який знаходиться на супорті.
Супорт пили шарнірно з’єднаний із стояком. Пиляльний диск кріпиться на
валу електродвигуна, розташованого на супорті. Вертикальне переміщення
супорта з електродвигуном здійснює маховичок. Подача обладнана
чотиришвидкісним електродвигуном. Для вивіряння поверхні, по площині і в
кут використовують фугувальні верстати. Станини фугувальних верстатів
виготовляють чавунну литу станину, на них монтують електродвигун привода
ножового валу, передній і задній столи, між якими обертаються ножові
вали. Ножовий вал має два-чотири тонких ножі, які закріплюються на валу
клиновим пристроєм і виступають над кромкою стружколомача на 1-1,5 мм.
Передній стіл довший заднього, що забезпечує більш точне стругання.
Столи встановлюють так, щоб задній стіл знаходився на рівні виступаючих
ріжучих кромок ножів вала, а передній нижче на товщину знімає його шару
деревини. Для верстатів з ручною подачею належать верстати СФ-4 і СФ-6.
Для стругання деталей столярних виробів з чотирьох сторін з утворенням
профілю використовують чотиристоронні стругальні верстати.
Чотиристоронній стругальний верстат С-10-2 являє собою чавунну збірну
станину, на якій розміщені вальцово-гусеничний механізм подачі напрямні
лінійки, механізми притиску і супорт ножових валів. Наявність п’ятого
вала на верстаті дозволяє поряд із струганням розпилювати простругані
вздовж деталі. На верстаті оброблюють переважно деталі, брузки віконних
рам. Чотиристоронній стругальний верстат С-16-4 майже не відрізняється
від верстата С-10-2, за винятком того, що на ньому можна стругати деталі
до 160 мм (замість 100 мм) і товщиною 10-80 мм (замість 6-50 мм).
Призначений для стругання брузків віконних рам, плінтусів, тощо.
При виготовленні віконних рам виконують гладке і профільне стругання;
обробку по периметру рам і кватирок. Ці операції виконуються на
фрезерних верстатах. Фрезерний верстат середньої потужності Ф-4
призначений для різноманітних фрезерних робіт. Він являє собою чавунну
станину з нерухомим столом. На станині змонтований супорт з валом і
закріпленим на ньому шпинделем, супорт пересувається по напрямних тальки
у вертикальному напрямі. Привод верстата здійснюється через пасову
передачу від електродвигуна потужністю 4,5 кВт. Для з’єднання елементів
столярних виробів необхідна вибирати отвори, що проводиться на
свердлильних верстатах.
Вертикальний свердлильно-позувальний верстат. З механічною подачею СВА
призначений для вибирання отворів і виконання пазувальних робіт. Верстат
являє собою чавунну станину – основу, на якій розміщена колонка із
свердлильною головкою і шпинделем. Поворотний стіл, розміщений
кронштейні колонки, може пересуватись у вертикальному і горизонтальному
напрямах і нахилятись під кутом 900 до горизонталі. Вертикальний робочий
шпиндель верстата приводиться в рух через двоступінчасту клинопасову
передачу від електродвигуна. Шпиндель подається на виріб шляхом
натискування на ніжну педаль або від електродвигуна потужністю 0,24 кВт
через редуктор і систему важелів.
Горизонтальний свердлильно-позувальний верстат з механічною подачею СвПА
призначений для вибирання отворів під шипи у брусках рам і дверей. Він
являє собою станину, на якій змонтовані хитний свердлильний супорт з
електродвигуном, що має подовжений вал. Шатунно-кривошипний механізм
проводить у хитний рух подовжений вал електродвигуна через черв’ячний
редуктор від другого електродвигуна, змонтованого всередині станини. На
верстаті є стіл обладнаний гідравлічними притисками для кріплення
оброблюваних деталей. Притиски управляються краном. Стіл встановлюють по
висоті вручну маховичком і приводять у рух від гідропровода, включаючи
золотник при натискуванні педалі. Хід столу регулюється пересувними
упорами.
Верстат для свердління і зарівнювання сучків СвСА застосовується на
підприємствах з великим обсягом виробництва. Він складається із станини,
столу, супорта, механізму хитання шпинделя і гідропровода подачі. Для
з’єднання столярних виробів у рамку на рамних шипах зарізання шипів і
провушин використовують шипорізний рамний верстат ШО15Г-5 призначений
для врізування шипів і вушок, являє собою чавунну станину, на якій
розміщені супорт з чотирма різальними головками, встановленими у такому
порядку: торцювальна пилка (пиляльний диск), дві торцеві фрези і вушкова
головка (диск). Оброблювані деталі подаються дорізальних до різальних
головок механізованою кареткою. На всіх шипорізних верстатах ножові
головки, пиляльні і вушкові диски надійно огороджують кожухами. Подаючі
механізми повинні мати пристрої для закріплення оброблюваних деталей.
Крім того верстати повинні бути обладнані аварійною кнопкою вимикання
всіх різальних головок і механізму подачі.
Шліфувальні верстати служать для надання дерев’яним виробам і деталям
гладкої поверхні і знаття пригинів у стулках, квартирках, фрамугах. В
залежності від призначення шліфувальні верстати поділяються на
вузькострічкові – криволінійні поверхні, стрічково-плоскі поверхні
ШлНС-2.
Стрічкові шліфувальні верстати поділяються на верстати з рухомим і
нерухомим столом.
Перед початком роботи стрічку склеюють, потім натягують її на шків, так
щоб зовнішній кінець на шві був розташований за рухом обертання шківа.
При налагодженні верстата на стіл ставлять деталь і переміщуючи стіл
повис оті, визначають потрібне йому положення. Після обробки партії
деталей шкуркою потрібного номера оброблюють потрібної жорсткості
поверхні.
Опис технологічного процесу
Сукупність усіх робіт, що виконується у суворій послідовності і в
результаті яких із сировини одержують готові вироби, називають
виробничим процесом.
Технологічний процес становить частину виробничого просу, при якому
відбувається зміна форми, розмірів і властивостей перероблюваних
матеріалів, і складається з ряду процесів.
Віконні рами це є невід’ємна частина віконного блока. Тому ля
виробництва віконних рам технологічний процес включає процеси:
розкроювання пиломатеріалів на заготовки, вздовж і впоперек; вивірення
поверхні деталі по площині і в кут, профільне стругання, вибирання
отворів, врізування шипів і провушин, а також складання віконних рам і
підгонка на робочому місці.
Пиломатеріали розкроюють по довжині на круглопиляльному верстаті для
поперечного розкрою ЦПА-2. Верстат обслуговує верстатник і один або два
підсобні робітники. Вони разом пересувають дошку по столу до упору, а
потім притискуючи лівою рукою дошку до лінійки, правою рукою бере пилу,
натискуючи її на дошку, ріже. А по ширині – на круглопиляльному верстаті
ЦДК-4, який обслуговує верстатник, він подає відрізки на верстат, і
підсобник, підбирає заготовки, або подає знову для повторного різання.
При розкрою пиломатеріалу в першу чергу викроюють довгі деталі, більш
короткі – одержують попутно.
Брускові деталі оброблюють так: фугують пласті і кромки у пожагоблених
брусках на фугувальному верстаті, деталі віконних рам стругають на
чотиристоронньому стругальному верстаті. Обслуговування двох останніх
верстатів аналогічне двом попереднім верстатам.
Зарівнювання сучків передбачено на верстаті, який виконує цю операцію.
На деяких підприємствах сучки зарівнюють до стругання – в результаті
деталь виходить більш чистою. Вибір послідовності зарівнювання сучків
залежить від місцевих умов підприємства.
Горизонтальні бруски стулок заговляють кратними, або одержують після
переробки відбракованих вертикальних брусків стулок. Торцювання в
розмір “на вус” нащілинника, відливу і розкладки по склу проводять на
круглопиляльному універсальному верстаті для вусовки.
Для стругання і відбирання профілю застосовують фрезу, тобто фрезерний
верстат. Для виконання цієї операції до дуги прикріпляють вивірену
напрямну лінійку, яка складається з двох частин різної товщини, у
процесі обробки перша частина лінійки тонша за другу на товщину шару
деревини, що змінюється. Другу частину лінійки встановлюють так, щоб
площина лінійки відповідала циліндричній поверхні лез ножів.
Зарізування шипів здійснюється на односторонньому шипорізному верстаті.
Шипи і вушка брусків врізують шипорізними головками і набором вушкових
дисків.
Віконні стулки, фрамуги і квартирки складають на робочому місці в
складальних ваймах. Спочатку бруски підбирають, ретельно підганяють кути
і провіряють на щільність стиснення. Шипи і провушини намазують клеєм,
після чого бруски з’єднують в раму (стулку). В кутах з’єднань
електродрелькою, із спіральним свердлом вибирають отвір, у яке
вставляють дерев’яний нагель діаметром 8…10 мм, попередньо змащений
клеєм. Для дальшої обробки виріб можна подавати тільки після повного
тужавлення клею у шиповому з’єднанні. На окремих підприємствах процес
сушіння клейового з’єднання прискорюють, використовуючи струми високої
частоти у ваймі після обтиснення брусків. Складені стулки, фрамуги і
кватирки повинні мати припуск до 2 мм на бік ля обробки по периметру, і
по товщині до 0,5 мм для зняття прогинів.
Перед встановленням (вагонкою) у коробку віконних рам і фрамуг їх
обробляють по периметру, після чого вони одержують правильні геометричні
форми. Крім того, у процесі обробки по периметру стулки і фрамуги
одночасно фальцюються, утворюючи чверть необхідну для притулу.
Обробку по периметру на невеликих підприємствах проводять на фрезерних
верстатах із застосуванням шаблонів. Значні прогини в прямолінійності
стулок, фрамуг кватирок знімають фугувальних верстатах, а невеликі на
шліфувальних верстатах.
Після обробки периметру рами навішують на петлі у коробку, а потім
ставлять розкладки, відлави, нащільники. Для виконання цих операцій
використовують верстат оснащенний приспосібленням Я. Єрохіна для
дискової пили. Представляє собою дискову електропилу з рамою,
виготовленою із кутників. Рама одним кінцем прикріплена до шарнірного
стопору, який разом з упорним бруском нерухомо закріплений на верстаку.
Щоб перерізати деталь, раму встановити під потрібним кутом до упорного
бруска, потім впритул посунути до нього деталь і включити пилу.
Трудомістка операція – врізання петель. На д/о підприємствах ця операція
механізована, а на будівництві її звичайно виконують вручну. Для
розмітки гнізда під петлі використовують шаблон Павліхіна, представляє
собою дерев’яну рейку з упором і двома скобами із загостреними фасками.
Розміри скоб дорівнюють розміру петель.
При розмітці шаблон кладуть на кромку стулки по упору; потім наносять
легкі удари клямкою по скобі, при цьому вона відбивається на стулці, по
цій розмітці вибирають гніздо під петлю. По розмітці стамескою вибирають
гнізда під петлі.
Встановлення відливу і нащільників виконують на робочому місці, оскільки
прирізаний у розмір відлив і відпрацьовані нащілинники надходять на
робоче місце. Врізний відлив встановлюють на водостійкому клею і
прикріплюють шпильками. Нащільник, що прикриває щілину, яка утворюється
притулом стулок, прикріплюють до стулок також на клею з шурупами.
Встановлюють і навішують стулки в коробку на спеціальних столах. Процес
вгонки і навішування віконних стулок у коробку складається із підготовки
стулок, зачистки провіків навішування на петлі, усунення можливих
дефектів, кріплення стулок, фрамуг, кватирок.
При вгонці віконних рам у коробку спочатку навішують зовнішні рами. При
виготовленні рам з фрамугою підганяють спочатку фрамугу, а потім стулку.
Зазор між стулками і коробкою повинен бути не більше 2 мм.
При підгонці стулок ретельно перевіряють правильність притула, щільність
їх прилягання до чвертей коробки. Необхідно слідкувати за тим, щоб
навішені стулки відкривались вільно і плавно і невимушено. При
підготовці слідкують за тим, щоб всі елементи віконного блока були
гладенько оброблені і у місцях з’єднання ретельно підігнані. Клей з
поверхні елементів блока повинен бути зачищений.
Техніка безпеки
Техніка безпеки – це комплекс заходів, спрямований на охорону
робітників від виробничих травм, шкідливої дії отруйних речовин та
усунення причин, що викликають травматизм. Під виробничою травмою
розуміють те чи інше тілесне пошкодження працюючого, яке зчинилось на
виробництві, по дорозі на роботу (або з роботи), на території
підприємства, протягом робочого дня внаслідок якого тимчасово
втрачається працездатність.
Побутова травма включає усі нещасні випадки, що зчинилися поза
виробництвом і не пов’язані з ним. Заходами, спрямованими на створення
безпечних умов праці, усунення випадків травматизму, професійних отруєнь
і захворювань, займаються установи ПОСП. Техніка безпеки є невід’ємною
частиною комплексу заходів по охороні праці.
До виробничого травматизму належать: пошкодження кісток, зв’язок,
м’язів, шкіри, порізи, переломи, вивихи, струс мозку, ураження
електричним струмом. До нещасних випадків, що зчинилися на виробництві і
розслідуються, належать також випадки обморожування, гострого отруєння і
теплові удари. Під професійним захворюванням розуміють порушення
здоров’я працюючого, що виникло внаслідок повільно діючої отруйної пари
або газів, пилу, шуму, вібрації тощо. Усі виробничі травми з втратою
працездатності більше ніж на один робочий день розслідуються і
реєструються; майстер одержавши звістку про нещасний випадок
зобов’язаний терміново сповістити про це директора підприємства, або
голову завкому, а потім разом із громадським старшим інспектором по ОП
протягом 24 годин розслідувати причини того що сталось і скласти акт. На
місці де трапився нещасний випадок із смертельним кінцем, забороняється
працювати до початку розслідування, або змінювати робоче місце; тільки
після закінчення розслідування або лише з дозволу комісії, яка проводить
розслідування можна починати роботу.
Усі хто працює на підприємствах будівельної індустрії зобов’язані
засвоїти безпечні методи робіт і добре знати правила техніки безпеки.
Кожний робітник може бути допущений до роботи, тільки після проведення
вступного інструктажу з техніки безпеки, інструктажу по безпечних
методах робіт на робочому місці і після проходження курсів з техніки
безпеки. Вступний інструктаж проводить інженер з техніки безпеки з
кожним робітником, який приступає до роботи шляхом бесіди і показу
наочного приладдя. Проведення вступного інструктажу реєструють у
журналі, який знаходиться у інженера з техніки безпеки або головного
інженера підприємства. Вступний інструктаж знайомить робітника із
причинами, що викликають травматизм: несправність обладнання,
інструменту, проблеми в електромережі, неправильні методи роботи, тощо.
Робітник знайомиться також з правилами поведінки на території
підприємства при навантажувально-розвантажувальних роботах. Крім того
кожен працюючий повинен знати організацію свого робочого місця, методи
безпечної роботи на машинах та з інструментами, розглянути питання
електробезпеки і ознайомитись з правилами особистої гігієни на
виробництві. На робочому місці інструктаж проводить майстер, який
докладно пояснює обов’язки, порядок утримання робочого місця, будову
механізму, правила пуску, зупинки і зміщування верстатів тощо і правил
техніки безпеки. Робітник повинен знати, як поводитись з матеріалом,
готовими виробами, як підновити матеріали і укладати їх, правила
користування захисними обладнаннями, робочим одягом.
Для правильної експлуатації д/о устаткування кожний працюючий повинен
знати призначення, технічну характеристику і будову верстата, порядок
встановлення різального інструменту, налагодження правила і режим роботи
на верстаті, правила техніки безпеки, види дефектів. Знаючи будову
верстата можна більш раціонально використовувати його за призначенням,
точно визначати розміри оброблювальних деталей. Залежно від швидкості
подачі, різання і потужності привода встановлюється режим обробки, крім
цього працюючому треба знати будову різального інструменту, способи його
установлення і налагоджування. Правильність добору і підготовки
різального інструменту має велике значення для одержання якісних
виробів.
Процес налагодження і регулювання верстата включає обладнання різального
інструменту, регулювання направляючих упорів, обмежувачів і притискачів,
механізмів подачі. Швидкість подачі і різання залежить від розмірів
оброблюваних деталей, глибини і профілю обробки, породи дерева й інших
факторів. Правила експлуатації устаткування передбачають перевірку
вправності механізмів подачі, різання, керування, огороджуючих
мастильних і гальмівних пристроїв, пуск і зупинку верстата, вмикання і
вимикання подачі, правильне визначення установлення інструменту,
притисків, упорів, направляючих. Після закінчення роботи верстат і
пристрої повинні бути очищеними від стружки, тирси і бруду. Якщо у
процесі роботи верстата були виявлені дефекти, про це необхідно
сповістити майстра.
Пожежі завдають народному господарству великі збитки. Основні причини
пожеж – це невміле поводження з вогнем, куріння у пожежо-небезпечних
місцях, несправності в електромережі, неправильне зберігання
легкозаймистих матеріалів тощо. Для попередження пожеж необхідно щоденно
дотримуватись протипожежних правил. Треба систематично перевіряти
електромережу і своєчасно усувати її несправності. У місцях відведених
для куріння, слід поставити діжки з водою і ящики з піском для
недокурків. Для подачі сигналів про пожежу майстерня повинна мати
пожежну сигналізацію – електричну і світлову.
Для забезпечення боротьби з пожежами і профілактики пожеж на кожному
підприємстві із складу працюючих створюються добровільні пожежні
дружини. На кожній зміні повинна бути мінімально необхідна кількість
робітників пожежної дружини.
Використана література
“Матеріалознавство для столярів і теслярів”. В. О. Куксов, Ю. В. Куксов.
Київ “Вища школа”, 1975.
“Столярні і теслярські роботи”. Л. Н. Крейндлін. Київ “Будівельник”,
1976.
Зміст
TOC \o “1-1” 1. Розрахунково – пояснююча частина PAGEREF
_Toc481464568 \h 2
2. Матеріали PAGEREF _Toc481464569 \h 3
3. Обладнання та інструмент 7
4. Опис технологічного процесу PAGEREF _Toc481464571 \h 1 2
5. Техніка безпеки PAGEREF _Toc481464572 \h 1 6
6. Використана література 20
7. Зміст 21
PAGE
PAGE 22
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
