Реферат
на тему:
“Техніка та виробництво
20-30 рр. ХХ століття”
У післявоєнний період (1919-1929 pp.) технічний розвиток диктували США,
американська економіка була на піднесенні: США виробляли промислових
товарів набагато більше, ніж Франція, Великобританія, Італія, Німеччина,
Японія разом.
Ця країна домоглася таких успіхів тому, що вона першою взяла курс на
переобладнання основних засобів виробництва. Обновлялися основні галузі
економіки: хімічна, електрична, приладобудівна, автомобільна,
радіотехнічна. Стандартизація, тобто масовий випуск деталей, вузлів,
став звичайним явищем у верстатобудівній, автомобільній та інших
галузях. Система Тейлора, чи конвеєризація, дала змогу підприємцям
наситити товарами національний і світовий ринки.
Промислово-фінансові групи Рокфеллера, Дюпона, Меллона процвітали. Щодо
темпів розвитку не мали собі рівних нафтова, автомобільна,
електротехнічна галузі промисловості. Якщо до першої світової війни США
відставали по вивозу капіталу від ряду країн Європи, то у 20-х роках,
випередивши всіх, збільшили його у 5 разів. Такі промислові гіганти, як
“Дженерал Електрик”, “Форд”, “Дженерал Моторе” почали будівництво
заводів-філій у багатьох країнах світу. Вони збудували за кордоном
десятки заводів у країнах Латинської Америки, Європи, Канаді. До великої
депресії (1929 p.) західна півкуля відчувала на собі фінансовий вплив
монополій США. Наприкінці 1929 p. американський капітал контролював 1/3
гірничорудної промисловості Канади. Американці зайняли першість і у
світовій торгівлі. Використовуючи плани Дауеса, Юнга, вони взяли під
свій контроль промисловий потенціал Німеччини.
Якщо Великобританія, Франція, Німеччина домоглися відносної стабілізації
лише в 1924 p., то США зуміли подолати потрясіння наслідків першої
світової війни уже в 1920 p. З того часу і до 1929 p. в США
продовжувалося невпинне економічне піднесення. Чисті прибутки монополій
США досягли 55,5 млрд дол., або в 1,5 раза більше, ніж у роки першої
світової війни. Будувалися нові фабрики і заводи. Виплавлення сталі
зросло з 49 до 61,7 млн т, видобуток нафти — з 723 до 1007 млн барелів,
виробництво електроенергії — 371,4 до 116,7 млрд кВт/год. На фоні
розорених війною Великобританії, Франції, особливо Німеччини, США були
процвітаючою країною, яка виробляла промислової продукції на 10% більше,
ніж усі індустріальні країни разом. На початку 1929 p. Америка давала
48% світового промислового виробництва. У тому самому році у США
випущено 5337 тис. автомашин, що вії разів більше, ніж до війни.
Найбільше їх продукували на заводах “Форд”, “Крайслер” та “Дженерал
Моторе” (82%).
Зросла роль США у світовому експорті капіталу. Інвестиційні вкладення
США за кордоном досягли в 1929 p. 27,7 млрд дол., з них в Латинську
Америку — 3462 млн дол., Канаду — 2010 млн дол.. Західну Європу — 1353
млн дол. На той самий час американські монополії повністю підпорядкували
собі 14 країн Латинської Америки (з 20, що тоді були незалежними
державами). Американські бізнесмени відсунули англійських
капіталовкладників в Канаді на другий план, їхні інвестиції в цій країні
перевищували англійські в 4,5 раза, 1/3 гірничорудних підприємств та
фабрик стали власністю США, 73 % мексиканської нафти опинилися в руках
американських корпорацій. Вони також швидко проникли в європейські
країни. У 1928 p. “Дженерал Моторс” відкрила автомобільні заводи у 18
містах Європи, Канади, Латинської Америки, “Форд”— у Великобританії,
Франції, Німеччині, Італії, Бельгії, Данії, Ірландії. Великобританія
вперше за 300 років поступилася першістю у світовій торгівлі США.
Прискореними темпами розвивалися й інші галузі промисловості США,
зокрема радіотехнічна, побутової техніки (пилососи, холодильники,
пральні машини тощо).
Розвиток економіки Великобританії після першої світової війни, на
противагу США, відбувався повільніше. Лише в 1929—1930 pp. було
досягнуто довоєнного рівня. Основний капітал не оновлювався, або цей
процес відбувався спокійно, непомітно. У ряді галузей (наприклад, в
металургійній, вугледобувній, суднобудівній, текстильній) навіть
відчувався спад. Лише завдяки інвестиціям держави помітне пожвавлення
відбувалося в авіаційній, автомобільній, електротехнічній промисловості.
Однак нові галузі становили лише 10% усього обсягу індустрії
Великобританії. Саме цим можна пояснити зменшення частки країни у
світовому промисловому виробництві з 15% у 1913 p. до 10% у 1929 p.
Технічне відставання ряду галузей спричинило втрату
конкурентоспроможності англійських товарів на світовому ринку. Японці
переважали англійців у торгівлі текстильними виробами, німці та поляки —
за експортом кам’яного вугілля, американці — продукцією найновіших
галузей промисловості. На світовому ринку англійські товари відзначалися
довговічністю, високою якістю. Однак попит на них був обмежений,
оскільки виготовлені вони на старому обладнанні з великими витратами.
Конвеєрна система, що прискорювала масове, дешеве виробництво товарів, у
Великобританії не набула належного розвитку.
Економічна криза 1929—1933 pp. виявилася світовою. Вона порушила всі
міжнародні економічні зв’язки, призвівши до масового скорочення
промислового виробництва, інших галузей економіки майже всіх держав.
Почалася вона в США восени 1929 p., далі в Латинській Америці, Західній
Європі, інших країнах Азії та Африки.
Для Німеччини, як і для США, економічна криза 1929-1933 pp. була
катастрофічною. Досягнувши за допомогою плану Дауеса в промисловому
виробництві довоєнного рівня, країна знову опинилася в глибокій
господарській розрусі. Вже в 1932 p. виробництво скоротилося на 50%.
Банкрутами стали понад ЗО тис. дрібних виробників. Половина невеликих
підприємств не працювала. Лише на 25 % були завантажені автомобільна,
машинобудівна, на 20 % — будівельна, металургійна галузі. Одночасно
криза руйнувала сільське господарство. Розорялися малі та великі ферми,
їхні доходи не досягали й ЗО % від рівня 1929 p. В 1928 —1932 pp. було
продано з торгів 560 тис. га селянської землі. У країні налічувалося
майже 8 млн безробітних. Назрівав соціальний вибух. Німеччина не мала
змоги сплачувати репарації.
Передбачаючи небезпеку виникнення другої світової війни, Великобританія
наприкінці 30-х років налагодила випуск високоякісних бойових літаків,
кораблів, артилерії, інших видів зброї та боєприпасів до неї.
Розвиток економіки Франції у 30-х роках не був схожий на поступ
англійської, німецької, американської. Він виявився особливо повільним,
затяжним. Застій у головних галузях був тривалішим порівняно з іншими
країнами. Збереглося дрібне виробництво, де працювало 40% робітників та
службовців. Це були в основному висококваліфіковані фахівці
найрізноманітніших професій (парфюмери, ювеліри, дегустатори тощо).
Японія, як і Німеччина, виходила з економічної кризи 1929-1933 pp.
шляхом мілітаризації. Після встановлення окупаційної влади в Маньчжурії
вона розпочала загарбання китайських територій. У 1937 p. їй вдалося
захопити деякі провінції на півночі, а згодом — і в інших частинах
Китаю. Війна набула затяжного характеру. На неї Японія витрачала понад
80 % державного бюджету, що покривався за рахунок емісії паперових
грошей. Щоб випустити десятки тисяч літаків, танків, гармат, суден,
інших видів зброї, потрібен був метал. Тільки за 1931—1938 pp. його
виплавили більше у 10 разів. Зростали потужності інших галузей, що
працювали на війну: хімічної — у 2 рази, електротехнічної — у 3,
виробництва зброї — у 5 разів. Автомобілебудівна галузь забезпечувала
армію вантажівками.
Складний і суперечливий шлях господарського розвитку пройшли країни
світу в міжвоєнний період. Відбудова економіки, її піднесення
чергувалися з кризами, в тому числі світовою. Безперечним лідером стали
США, які не мали собі рівних в аграрному секторі, промисловості,
фінансовій сфері. Не завжди стабільно, а іноді драматично розвивалося
господарство Німеччини, Франції та Японії. Трагічною сторінкою в історії
людства була друга світова війна, що завдала нечуваних страждань сотням
мільйонів жителів землі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
