.

Сучасний стан і можливості удосконалювання технології підготовки і роздрібнювання деревної сировини у виробництві плит (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1519
Скачать документ

Реферат на тему:

Сучасний стан і можливості удосконалювання технології підготовки і
роздрібнювання деревної сировини у виробництві плит

Операції підготовки і здрібнювання деревної сировини – найбільше енерго
і трудомісткі в технології виробництва плит, вони значною мірою
визначають якість і собівартість продукції.

Етап підготовки сировини охоплює його облік, збереження, оброблення по
довжині і товщині, сортування, очищення від сторонніх включень,
стабілізацію властивостей, корування, гідротермічну обробку, видалення
гнили й ін. У даний час при виробництві плит практично не проводяться
такі операції, як сортування, гідротермічна обробка, корування сировини,
видалення гнили. Це пояснює їх значною енерго і трудомісткістю,
прагненням уникнути зайвих утрат сировини, проблематичністю забезпечення
можливості використання кори й інших причин. Однак необхідність
проведення таких операцій, як облік, очищення, стабілізація властивостей
і деяких інших, уже цілком позначилася.

Облік сировини доцільно проводити ваговим методом. ВНІІ Деревом
розроблена методика обліку деревної сировини з використанням
автомобільних ваг або по осіданню судна. При цьому необхідно визначати
перекладні коефіцієнти для осінньо-зимового і весняно-літнього періодів.
Іноді з’являється необхідність визначення поправочних коефіцієнтів для
конкретних підприємств. Для цього проводять досвідчені виміри за участю
постачальника, споживача й організації – розроблювача перекладних
коефіцієнтів. Здійснення операції обліку сировини з застосуванням даної
методики дозволяє істотно скоротити його недопоставки, що окупає витрати
на облік і дає істотний економічний ефект.

Велике значення має якісне очищення технологічної тріски від сторонніх
твердих включень. Більшість відомих магнітних, механічних і
інерційно-пневматичних пристроїв не забезпечують повного рішення
проблеми очищення різних видів сипучої сировини (тріски, обпилювань,
дробіння, стружки-відходів і ін.) від мінеральних і металевих включень.
Це обумовлено недосконалістю таких пристроїв, а також особливостями
сировини і включень. Застосування мокрих способів очищення приводить до
зволоження тріски і зниженню продуктивності сушильних агрегатів у
виробництві ДСП. Крім того, при цьому з’являються стічні води і виникає
необхідність вивезення обложеного сміття.

Слід зазначити, що установка навіть порівняно ефективного устаткування
для очищення тріски на деякій відстані по потоці від роздрібнювачів або
інших машин не забезпечує повного рішення проблеми: при проходженні
тріски по потоці в неї попадають металеві предмети (деталі машин,
електроди й ін.). Тому необхідно установлювати віддільники мінеральних і
металевих включень безпосередньо перед роздрібнюючим чи іншим
устаткуванням, що вимагає захисту. Для цих цілей УНІІ Деревом розроблені
спеціальні віддільники, що встановлюються замість прийомних лійок
відцентрових стружкових верстатів ДС-5, ДС-7, ДС-7А, “Майєр”, “Пальман”,
млинів ДМ-8, ДМ-8А і іншого устаткування. Принцип роботи віддільників:
тріска; захоплюється потоком повітря, створюваного крильчаткою або
вентилятором, і направляється у верстат, а важкі включення випадають
вниз і віддаляються. Такі пристрої впроваджені не менш чим на 20
підприємствах. При цьому в залежності від показників сировини, способу
його подачі і добору вимагаються настроювання пристроїв, а часом і
коректування їхніх конструкцій. Досвід, накопичений при відпрацьовуванні
конструкцій пристроїв і впровадженні останніх, дозволяє гарантувати
позитивний результат при очищенні сипучої деревної сировини практично в
будь-яких виробничих умовах.

Один з перспективних шляхів підвищення ефективності виробництва деревних
плит – забезпечення стабільності параметрів деревної сировини. Досягти
повної стабільності параметрів сировини й умов виготовлення деревних
часток неможливо, що пояснюється природною неоднорідністю деревини
(навіть при використанні деревини однієї породи), можливостями
устаткування й інших факторів. Деревні частки складають близько 90% маси
плити, тому їхні параметри істотно впливають на властивості готових
плит. Основні параметри деревних часток: насипна щільність, міцність,
вологість, геометричні показники (форма, розміри, фракційний склад),
зміст некондиційних домішок (кори, гнили й ін.).

Ефективний спосіб забезпечення потрібної однорідності властивостей
сировини – їхнє усереднення. Його можна здійснювати шляхом нагромадження
деревних часток і їхнього перемішування в накопичувальному обсязі до
одержання однорідних властивостей по складу. Особливість такого
усереднення – можливість забезпечення однорідності складових частин по
усіх властивостях матеріалу без винятку. Проведені у ВНІІДМаші
дослідження показали велике економічне значення робіт, спрямованих на
забезпечення однорідності плит по їхніх властивостях. На жаль, цим
питанням у виробництві деревних плит приділяється мало уваги, у
результаті чого підприємства несуть великі економічні втрати.

Вид деревних часток, їхньої властивості і технологія їхнього одержання
вирішальним образом визначають вид, основні властивості і собівартість
деревних плит. У виробництві деревостружкових плит (ДСП) стружку
одержують переважно на стружкових верстатах. Існують два основних
способи одержання деревної стружки.

Перший спосіб полягає в безпосереднім здрібнюванні великорозмірної
деревини в стружку на стружкових верстатах. Якість стружки, одержуваної
таким шляхом, висока. При цьому найбільш раціональна безпосередня
переробка довгомірної деревини в стружку – без її оброблення на мірні
заготівлі. Це дозволяє практично ліквідувати витрати на оброблення
сировини по довжині і товщині, а також поліпшити якість стружки –
останнє забезпечується твердим базуванням заготівель щодо ножового вала.

Другий спосіб полягає в переробці різних кускових відходів або круглих
лісоматеріалів у тріску і наступне здрібнювання тріски в стружку на
відцентрових стружкових верстатах. Цей спосіб дозволяє використовувати
відходи, у високому ступені піддається механізації й автоматизації.
Однак якість стружки, одержуваної таким шляхом, гірше через хаотичне
розташування тріски в процесі різання. Крім того, при такому способі
ділянка виготовлення стружки ускладнюється через установку – у силу
технологічної необхідності – додаткових бункерів і транспортних засобів.

З огляду на зазначені обставини, одне з передових підприємств – ОАО “МЕЗ
ДСП і Д” – придбало й установило стружковий верстат для безпосередньої
переробки довгомірної деревини в стружку. Це дозволяє не тільки
поліпшити якість стружки і спростити технологічний процес її одержання,
але й істотно скоротити переробку круглих лісоматеріалів за схемою
“сировина – тріска – стружка” або цілком відмовитися від неї.

При розмелі деревина подрібнюється під дією стискаючих, розтягуючих,
зрізуючих і інших навантажень. Процес хаотичний. Розміри часток
регулюються шляхом зміни величин параметрів технологічного процесу
розмелу: температури, вологості, зазору між дисками й ін.

У виробництві ДВП звичайно тріска пропарюється – при температурі
170-180°С і тиску пари 0,8-1,2 МПа – і розмелюється між двома дисками.
Цей спосіб дозволяє руйнувати деревину уздовж волокон з утворенням
анізометричних (з великим відношенням довжини до товщини) часток, що
забезпечує досить високу міцність плит. Однак при цьому потрібно
використовувати досить складне і дороге устаткування і застосовувати
пару.

У виробництві ДСП розмел застосовується переважно при додатковому
роздрібнюванні стружки в молоткових, зубчасто-ситових і інших типів
млинах. Основний недолік технологічного процесу додаткового здрібнювання
стружки, особливо у вітчизняних цехах: здрібнюванню піддають суху
стружку. При цьому виходять короткі частки з великим змістом пилу, що
приводить до погіршення якості плит, підвищеній витраті сполучного і
підвищеної запиленості в цеху.

Характерними прикладами технологічних процесів виробництва ДСП можуть
служити процеси виготовлення плит на Волгодонському КДП.

Позитивні особливості технологічного процесу підготовки стружки на лінії
“Бізон-1”: переробка довгомірної сировини на стружковому верстаті
“Хомбак”, роздрібнювання сирої стружки в молоткових дробарках, повне
сортування стружки на ситових сортуваннях з видаленням пилу з
технологічній системи. Зазначені особливості дозволяють скоротити
витрати при виготовленні стружки, одержувати волокнисті частки з малим
вмістом пилу, зменшити витрати сполучного і щільність плит без
погіршення їхніх фізико-механічних показників.

Технологічний процес підготовки сировини для виробництва ДСП на другій
лінії принципово відрізняється від процесу на лінії “Бізон-1”: стружку
одержують із тріски на стружкових верстатах ДС-7, відсутня операція
роздрібнювання сирої стружки в молоткових млинах. Вироблені на цій лінії
плити мають меншу міцність – при більшій, ніж на лінії “Бізон-1”,
щільності. Основний недолік такого процесу одержання стружки: сировину
переробляють за схемою “сировина – тріска – стружка”. При такій схемі
одержати якісну стружку важко: тріска хаотично орієнтується на ножі, що
ріже, і при цьому відбувається різання деревини під кутом до волокон, що
складають від 0 до 90 град. Зі збільшенням кута перерізання волокон
зменшуються міцність одержуваної стружки при розтяганні уздовж волокон
і, як наслідок, межа міцності плит при статичному вигині.

У ВНІІДереві проведені дослідження зі здрібнювання різних видів сирої
сипучої деревної сировини (тріски, обпилювань, стружки) розмелом (без
пропарювання) у зубчасто-ситових і інших млинах; кускових відходів –
стиснутим, вільним і консольним ударом, прокаткою в рівношвидкісних і
різношвидкісних вальцях (гладких і рифлених), стиском і зрушенням (у
двохшнековому роздрібнювачі), розщепленням і комбінованими способами.
Результати проведених робіт свідчать про ефективність безножових
способів здрібнювання деревної сировини. При використанні таких способів
руйнування деревини відбувається селективно уздовж волокон – по її
найбільш слабких структурних елементах.

Особливо великі можливості з’являються при використанні комбінації
прокатки і розщеплення. При цьому способі при порівняно невеликих
енергетичних витратах можна одержувати високоанізометричні частки. Плити
з великорозмірних волокнистих часток (ПКВЧ) при використанні як сировину
неокорюваних суків мають наступні величини межі міцності: при статичному
вигині – 30-50 Мпа, при розтяганні перпендикулярно пласти – 5-9 Мпа. Для
реалізації технології виробництва ПКВЧ необхідно створити принципово
нове технологічне обладнання. ПКВЧ можуть знайти застосування в
будівництві (при виготовленні підлог, балок, стін, брусів, опалубки,
погонажа й ін.) і у виробництві таких деталей меблів, що повинні
витримувати значні навантаження, – наприклад, полиць. Крім того, такі
плити можна використовувати при виготовленні шухляд, контейнерів і інших
подібних виробів. Плити з волокнистих часток (ПВЧ) можна застосовувати в
тих же цілях, що і традиційні ДСП і ДВП. При цьому вони мають такий же
колір, що і натуральна деревина, красиву структуру і знижену
собівартість. Остання обумовлена використанням недорогого розмеленого
устаткування й економією на відсутності пропарювання тріски.

В якості розмельного устаткування при одержанні волокнистих часток (ВЧ)
можуть служити зубчасто-ситові млини, створені шляхом модернізації
відцентрових стружкових верстатів (останні варіанти ЗАТ “ВНІІДерев”), а
також двохшнекові екструдери. Для перетворення встановлених на
підприємствах верстатів ДС-7 і ДС-7А в млини вимагаються порівняно малі
витрати.

Економічний ефект від виробничого використання розглянутих нових
технічних рішень визначається поліпшенням якості плит, залученням у
виробництво відходів лісозаготівель і деревообробки, економією сировини,
матеріалів, що ріжуть ножів і інших робочих органів. При цьому
з’являються можливості організувати виробництва принципово нових плитних
матеріалів, що мають підвищену якість і знижену собівартість.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020