Контрольна робота
Стартер, звуковий сигнал і контрольно-вимірювальні прилади. Виконання
вертикальних, горизонтальних і стельових швів. Колективний договір.
Стартер, звуковий сигнал і контрольно-вимірювальні прилади.
Виконання вертикальних, горизонтальних і стельових швів.
Колективний договір.
Зміст.
Стартер, звуковий сигнал і контрольно-вимірювальні прилади
Виконання вертикальних, горизонтальних і стельових швів
Колективний договір
Список використаної літератури
Стартер, звуковий сигнал і контрольно-вимірювальні прилади
Стартер слугує для пуску двигуна й становить чотириполюсний
електродвигун постійного струму зі змішаним умиканням обмоток збудження.
Вмикання стартера електромагнітне. На корпусі стартера встановлено
тягове реле, живлення обмоток якого здійснюється через додаткове реле
вмикання. Це запобігає випадковому вмиканню стартера, коли працює
двигун.
У корпусі 1 стартера гвинтами закріплено чотири сталевих полюси, на які
надіто котушки обмотки збудження. Дві котушки (серієсні), що паралельно
з’єднані між собою, послідовно з’єднано з обмоткою якоря. Під час пуску
двигуна через обмотки котушок проходить великий струм, тому їх (як і
обмотки якоря) виконано з мідної стрічки. Дві інші котушки (шунтові) між
собою з’єднуються послідовно й разом умикаються паралельно обмотці
якоря, їхні обмотки розраховано на порівняно невеликий струм, що
залежить переважно від напруги акумуляторної батареї.
Чотири мідно-графітові щітки встановлено в щіткотримачах, закріплених в
алюмінієвій кришці. До двох щіткотримачів позитивних щіток, ізольованих
від кришки пластмасовими пластинами, приєднуються виводи серієсних
котушок. Два інших щіткотримачі, до одного з яких приєднано виводи
шунтових котушок, приклепано до кришки, тобто з’єднано з масою, й у них
вставляються негативні щітки. Всі щітки притискаються до колектора
спіральними пружинами.
Стартер:
а – схема; б – провід і муфта вільного ходу;
1 – корпус стартера; 2, 5, 7 – затискачі; 3 – додатковий контакт;
4, 13 – основні контакти; 6 – контактний диск; 8 – шток;
9, 10 – відповідно втягувальна й утримувальна обмотки;
11 – вмикач запалювання; 12 – важіль умикання привода;
14 – ведуча обойма; 15 -ролик; 16 – штовхач; 17 – шліцьова втулка; 18 –
ведена обойма; 19 – пружина штовхача
Якір складається з вала й напресованих на нього осердя з обмоткою та
колектора. Обмотку вкладено в пази осердя, набраного з тонких пластин
електротехнічної сталі. Кінці обмотки виведено на ізольовані одна від
одної пластини колектора, складені на пластмасовій основі. Вал
обертається у двох пористих металокерамічних втулках, просочених оливою
й запресованих у кришки стартера. Передня кришка має фланець, яким
стартер кріпиться до картера зчеплення. В цій кришці на валу якоря
змонтовано привод стартера, що вмикає важіль 12 з поворотною пружиною й
роликову обгінну муфту (муфту вільного ходу) з шестірнею.
Муфта вільного ходу забезпечує передачу крутного моменту від стартера до
вінця маховика під час пуску двигуна та від’єднання шестірні стартера
від маховика після пуску двигуна, її внутрішня (ведуча) обойма 14 має
подовжену маточину, яку на спіральних шліцах установлено на валу якоря.
Таке встановлення забезпечує повертання муфти в разі переміщення її
вздовж вала, що полегшує введення в зачеплення зубців шестірні стартера
та вінця маховика. Зовнішню (ведену) обойму 18 муфти виконано як одне
ціле з шестірнею стартера. З внутрішнього боку ця обойма має чотири
похилих пази, в яких розміщуються ролики 15, що постійно відтискаються
штовхачами 16 із пружинами 19 у звужену частину пазів, заклинюючи таким
чином обидві частини муфти. Ефект заклинювання підсилюється, коли
обертається ведуча обойма, тобто в разі вмикання стартера.
Стартер умикається повертанням ключа вмикача запалювання праворуч до
упора. При цьому невеликої сили струм від акумуляторної батареї спочатку
піде в обмотку реле вмикання, намагнічуючи його осердя, яке притягує
якірець, замикаючи контакти електричного кола стартера. Після цього
також невеликої сили струм піде від акумуляторної батареї до затискача 2
тягового реле, далі – на вмикач запалювання та затискач 7, втягувальну
обмотку 9 тягового реле й через затискач 5 – в обмотки стартера.
Водночас струм проходитиме тонкою затримувальною обмоткою тягового реле.
Під дією магнітного поля, створюваного обмотками, осердя тягового реле
втягується всередину втулки й переміщує важіль умикання 12, який нижнім
кінцем переміщує по гвинтовій нарізці привод стартера й уводить його
шестірню в зачеплення із зубчастим вінцем маховика. Водночас осердя
тягового реле через шток 8 переміщує контактний диск 6, який замикає
контакти 4 і 13 тягового реле основного кола стартера, що має малий
опір, унаслідок чого в обмотку стартера піде великої сили струм, і якір
обертатиме колінчастий вал двигуна. Водночас контактний диск з’єднується
з додатковим контактом 3, який дає змогу струму проходити в первинну
обмотку котушки запалювання, минаючи додатковий опір (двигуни «Москвич»,
МеМЗ та ГАЗ-24).
Коли двигун запуститься, стартер повертанням ключа ліворуч вимикається,
й усі деталі привода під дією пружини повертаються в початкове
положення. Якщо двигун почне працювати, а стартер не буде вимкнено,
вінець маховика поведе за собою шестірню стартера та зовнішню обойму
муфти з великою швидкістю, ролики зсунуться по похилій поверхні пазів у
широку частину, даючи змогу зовнішній веденій обоймі з шестірнею
обертатися вільно, не .передаючи зусилля на ведучу обойму й вал якоря,
що запобігає «розносу» стартера. Якщо під час пуску двигуна зуб шестірні
стартера збігається із зубом вінця маховика, то пружина привода
стиснеться, даючи змогу важелю вмикання переміщатися далі й замкнути
електричне коло стартера, а коли якір повернеться, шестірня під дією
буферної пружини відразу ввійде в зачеплення з вінцем маховика.
Оскільки під час пуску (особливо – холодного двигуна) стартер споживає
великий струм, тривалість вмикання його має не перевищувати 10… 15с.
Повторні вмикання можна робити тільки через 30 с.
Звуковий сигнал – вібраційного типу безрупорний. На автомобілях ВАЗ і
ГАЗ-24 встановлюються два сигнали – низького й високого тонів. При цьому
вмикання сигналів на автомобілі ГАЗ-24 здійснюється через реле сигналів.
Сигнал складається з корпусу, електромагніту 2, якірця 3, контактів 5,
мембрани 6 та резонаторного диска 4. Після натискання на кнопку струм
від акумуляторної батареї через замкнені контакти 5 надходить в обмотку
електромагніту. При цьому електромагніт притягує якірець, який прогинає
мембрану й водночас розмикає контакти. Електричне коло розривається,
електромагніт розмагнічується, й якірець під дією пружності мембрани
відходить назад, унаслідок чого контакти 5 знову змикаються, утворюючи
замкнене електричне коло, якірець притягується, й процес повторюється.
При цьому створюються часті коливання мембрани (до 100 коливань за
секунду) і з’являється звук. Тон звука кожного сигналу регулюється
гвинтом 1, розташованим на задній стінці корпусу сигналу. Обертанням
гвинта за годинниковою стрілкою сила звука збільшується, а в
протилежному напрямі – зменшується.
Звукові сигнали автомобілів:
а – «Москвич»; б- ВАЗ;
1 -регулювальний гвинт; 2 – електромагніт; 3 – якірець;
4 – резонаторний диск; 5 – контакти; 6 – мембрана
До контрольно-вимірювальних приладів належать: • амперметр (або
контрольна лампа); • покажчик температури охолодної рідини; • покажчик
тиску оливи; • покажчик рівня палива; • аварійні сигналізатори
температури охолодної рідини та тиску оливи.
Амперметр на автомобілях «Москвич» і ГАЗ-24 ввімкнено послідовно в коло
акумуляторної батареї та генератора. Він показує силу розрядного й
зарядного струмів. Через амперметр проходить струм до всіх споживачів,
крім стартера та звукового сигналу.
Амперметр складається з корпусу, постійного магніту, латунної шини,
якоря зі стрілкою та шкали. Коли електричне коло розімкнене, якір зі
стрілкою під дією магнітного поля постійного магніту утримується в
середньому положенні на нульовій поділці. Під час проходження струму
через латунну шину створюється магнітне поле, під дією якого
намагнічений якір зі стрілкою повертається в той чи інший бік залежно
від напряму струму, показуючи заряджання або розряджання акумуляторної
батареї.
Контрольну лампу заряджання акумуляторної батареї на автомобілях ВАЗ і
ЗАЗ ввімкнено в коло через реле. Коли ввімкнено запалювання й двигун не
працює або працює з малою частотою обертання колінчастого вала, контакти
реле утримуються в замкненому стані; при цьому лампа на щитку приладів
світиться червоним світлом, указуючи, що заряджання акумуляторної
батареї не відбувається. В разі збільшення частоти обертання, коли
напруга генератора на 0,2…1,5 В перевищить напругу батареї, контакти
реле розмикаються, вимикаючи акумуляторну батарею від живлення
споживачів, контрольна лампа гасне, а батарея вмикається на заряджання
від генератора.
Покажчик температури охолодної рідини складається з датчика,
встановленого в головці циліндрів, і покажчика, розташованого на щитку
приладів.
Схема покажчика температури охолодної рідини:
1,2- відповідно нерухомий і рухомий постійні магніти; З, 4, 6 – котушки
з обмотками; 5 – стрілка;
7 – резистор;
8 – запобіжник;
9 – вмикач запалювання;
10 – корпус датчика; 11- термістор;
12 – пружина;
13 – головка циліндрів
У корпусі 10 датчика розміщено термістор 11 напівпровідниковий прилад,
що змінює свій опір залежно від температури охолодної рідини, яка його
обмиває.
Електромагнітний покажчик складається з корпусу, всередині якого
розміщуються нерухомий постійний магніт 1, три котушки 3, 4 та 6,
резистор 7 і рухомий постійний магніт 2 зі стрілкою 5. Коли ввімкнено
запалювання, струм, що проходить обмотками котушок, створює результуюче
магнітне поле, яке взаємодіє з магнітним полем рухомого постійного
магніту й установлює стрілку на відповідну поділку шкали. Сила взаємодії
й положення стрілки визначаються опором термістора в датчику, оскільки
від цього опору залежить сила струму в котушках, а отже, й результуюче
магнітне поле. Нерухомий магніт слугує для встановлення стрілки на
нульову поділку.
На автомобілях ВАЗ шкала покажчика, замість поділок і цифр, має світлу й
червону зони. Якщо стрілка розташована в червоній зоні, то це свідчить
про перевищення температури, а отже, про несправності.
Покажчик тиску оливи двигунів «Москвич» і ГАЗ-24 також складається з
датчика 7, сполученого з головною оливною лінією, та покажчика,
розташованого на щитку приладів. Він слугує для контролю за тиском у
системі мащення двигуна й побудований аналогічно покажчику температури
охолодної рідини, за винятком того, що датчик 7 має реостат 2.
Схема покажчика тиску оливи:
а – покажчик тиску; б – контрольна лампа аварійного тиску;
1, 14 – датчики; 2 -реостат; 3 – термокомпенсаційнийрезистор;
4, 5 – відповідно нерухомий і рухомий магніти; б, 7,9- обмотки;
8 – стрілка; 10, 16 – запобіжники; 11- акумуляторна батарея;
12, 17 – вмикач запалювання; 13 – амперметр;
15 – контрольна лампа; 18 – діафрагма;
І – лампа світиться – низький тиск оливи;
II – лампа не світиться – нормальний тиск оливи
Коли тиск оливи збільшується, діафрагма 18 прогинається й перемішує
рухомий контакт реостата. При цьому змінюється опір і струм у колі
обмоток 6, 7 і 9 покажчика, а отже, й створюваний ними магнітний потік,
який, взаємодіючи з магнітним потоком рухомого постійного магніту,
спричиняє переміщення стрілки 8 покажчика на відповідну поділку шкали.
На автомобілях ВАЗ, ЗАЗ та ГАЗ-24 про зниження тиску оливи сигналізує
контрольна лампа червоного кольору на щитку приладів, яка засвічується в
разі спадання тиску нижче 0,035…0,045, 0,04…0,09 і 0,05…0,07 МПа
відповідно.
Схема покажчика рівня палива:
1 -реостат;
2, 3 – відповідно нерухомий і
рухомий магніти;
4, 6, 7 – обмотки;
5 – стрілка;
8 – резистор;
9- акумуляторна батарея;
10 – амперметр;
11 – вмикач запалювання;
12 – запобіжник;
13 – поплавець;
14 – термокомпенсаційний резистор
Покажчик рівня палива складається з реостатного датчика, закріпленого на
верхній стінці паливного бака, та покажчика, встановленого на щитку
приладів. Датчик має вигляд реостата 1, змонтованого всередині металевої
коробки. Залежно від рівня палива змінюється положення поплавця 13,
зв’язаного важелем із рухомим контактом реостата, змінюючи його опір і
силу струму в колі обмоток 4, 6 та 7 покажчика, а їхнє результуюче
магнітне поле, взаємодіючи з магнітним полем рухомого магніту 3,
переміщує стрілку 5 на відповідну поділку шкали. Зі збільшенням рівня
палива в баці опір реостата зростає, а зі зменшенням – спадає.
Виконання вертикальних, горизонтальних і стельових швів.
Вертикальні шви (стиковому і кутові) виконують у напрямку знизу нагору.
Попередньо підготовляється зварюванням Металева горизонтальна площадка
перетином, рівним перетикові наплавленого металу шва. Площадка
створюється поперечними рухами електрода трикутником. Провар у корені
шва забезпечується затримкою горіння дуги в цьому місці при русі
електрода трикутником. Найбільший провар горня досягають, коли електрод
перпендикулярний вертикальної осі. Набрякання розплавленого металу
запобігають нахилом електрода з боку електродотримача вниз.
Зварювання вертикальних швів електродами великих діаметрів і при
великому струмі скрутний через стікання метал і незадовільне формування
шва. Тому застосовують електроди діаметром до 4 мм, рідко 5 мм, а
зварювальний струм знижують у порівнянні зі зварюванням у нижнім
положенні. Вертикальне зварювання в напрямку зверху вниз можливий
електродами, що дають тонкий шар шлаку. У цьому випадку метал у
зварювальній ванні твердіє швидше і стікання його практично не
відбувається. Для вертикального зварювання зверху вниз застосовують
електроди з целюлозним, пластмасовим покриттям органічного виду (ОЗС-9,
АНО-9, ВСЦ-2, ВСЦ-3 і ін.). Продуктивність зварювання зверху униз вище
продуктивності зварювання знизу нагору. Вертикальні шви також зручно
виконувати електродами з обпиранням покриття на крайки, що зварюються.
Горизонтальні і стельові шви виконувати складніше, ніж вертикальні. При
виконанні горизонтальних швів на верхньому листі часто утворяться
підрізи, а при зварюванні в стельовому положенні повний провар кореня
шва утруднений. В обох випадках зварювання повинне вироблятися короткою
дугою з досить швидкими коливальними рухами. Метал товщиною більш 8 мм
зварюють багатопрохідними швами. Перший валик у корені горизонтального
шва наноситься електродом діаметром 4 мм, а наступні — діаметром 5 мм.
Перший валик у корені стельового шва виконується електродом діаметром 3
мм, а наступні — діаметром не більш 4 мм. Валики горизонтального і
стельового швів зручно виконувати електродами з обпиранням покриття. При
виконанні стельових швів гази, що виділяються при зварюванні покритими
електродами, піднімаються нагору і можуть залишатися у шві. Тому для
зварювання в стельовому положенні варто користуватися добре просушеними
електродами, які дають невеликий шлак.
Рис. 1. Положення і рухи електрода при зварюванні в горизонтальному і
стельовому
положеннях:
а – горизонтальний кутовий шов,
б – наплавлення в стельовому
положенні,
в – стельовий стиковий шов.
Колективний договір.
Колективний договір (угода) укладається на основі чинного законодавства,
прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових
і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників,
власників або уповноважених ними сторін.
Вимогами законів України “Про охорону праці” і “Про колективні договори
і угоди” передбачено, що здійснення комплексних заходів щодо організації
безпечних і нешкідливих умов праці, визначення обов’язків сторін, а
також реалізація працівниками своїх прав і соціальних гарантій на
охорону праці забезпечуються насамперед за допомогою колективного
договору (угоди).
Гарантії, пільги та компенсації, передбачені для працюючих чинним
законодавством, повинні вважатися мінімальними, обов’язковими для
виконання за будь-яких умов. За наявності на підприємстві ліпших
економічних можливостей нормативні пільги і компенсації можуть бути
вищими за мінімальні та мати більші розміри на підставі додаткових
зобов’язань згідно з колективним договором (угодою).
Наприклад, відповідно до статей Закону України «Про охорону праці» може
бути передбачено: надання працівникам додаткової відпустки за
несприятливі умови праці (понад розміри, визначені чинними нормативними
актами), додаткового комплекту спецодягу (понад встановлені норми),
облаштування додаткових санітарно-побутових приміщень (саун, душових,
ванн тощо) на тих виробництвах, де нормами це не передбачено,
встановлення, залежно від конкретних умов праці, додаткових оплачуваних
перерв санітарно-оздоровчого призначення або скороченої тривалості
робочого часу тощо.
Колективний договір (угода) повинен обов’язково передбачати захист прав
і спеціальних інтересів осіб, які постраждали на виробництві від
нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців і членів сімей
загиблих.
Перевірка виконання колективного договору проводиться не рідше як два
рази на рік. Підсумки перевірки розглядаються на зборах або конференції
працюючих. За невиконання зобов’язань за колективним договором службові
особи притягаються, до адміністративної, дисциплінарної
відповідальності.
Список використано літератури
В.Ф. Кисликов, В.В. Лущик. Будова і експлуатація автомобіля. Київ
“Либідь”, 2000.
В.М. Рибаков Дугова і газова зварка.
Л.Е. Винокурова, М.В. Васильчук, М.В. Гаман. Основи охорони праці. Київ
“Вікторія”, 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
