РЕФЕРАТ
на тему:
СТАНДАРТИЗАЦІЯ І КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ СТОЛЯРНИХ ВИРОБІВ
Суть стандартизації, її роль в розвитку науково-технічного прогресу
Державна система стандартизації і метрологічна служба в СРСР
Стандартизація в рамках Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ)
Стандартизація і якість столярної продукції
Види технічного контролю
Організація технічного контролю та його функції
Суть стандартизації, її роль в розвитку науково-технічного прогресу
Стандартизація — ефективний засіб управління суспільним виробництвом. Ще
в 1918 році В. І. Ленін вказував на необхідність планомірної державної
організації, яка б підпорядковувала десяс-ки мільйонів людей суворому
дотриманню єдиної норми в спра’В; виробництва і розподілу продуктів.
Встановити «єдину норму» — це і є основне завдання стандартизації.
Були постановлені завдання корінного покращення якості продукції, що
випускається. При цьому підкреслювалось, що ї розроблених стандартах
повинні знайти відображення такі показники, як висока продуктивність,
економічність, надійність, довговічність та ін.
Важливого значення для розвитку стандартизації набула постанова Ради
Міністрів СРСР від 11 січня 1965 р. «Про покращення роботи по
стандартизації в країні», в якій зазначено, що в рішенні завдань
дальшого підйому народного господарства безмірно зростає роль
стандартизації як засобу прискорення технічного прогресу, підвищення
якості продукції і створення основи для широкого розвитку спеціалізації
виробництва.
З метою забезпечення єдиної технічної політики цією постано,-вою
покладалась на Державний Комітет стандартів, мір і вимірювальних
приладів СРСР координація робіт по стандартизації в галузях народного
господарства, вказувалось на встановлення Єдиної системи
нормативно-технічної, проектно-конструкторської і технологічної
документації в країні, внесення в Державний план показників по
стандартизації, обліку і реєстрації стандартів і технічних вимог.
Таким чином, в нашій країні вперше в світовій практиці були розроблені і
зараз успішно функціонують загальнодержавні системи: Єдина система
конструкторської документації (ЄСКД), Єдина система технологічної
підготовки виробництва (ЄСТПВ), Єдина система технологічної документації
(ЄСТД). Вказані системи стали основою вдосконалення і розвитку
визначаючих галузей суспільного виробництва, підвищення продуктивності
праці, прискорення темпів науково-технічного прогресу.
Важливою для розвитку стандартизації стала постанова ЦК КПРС і Ради
Міністрів СРСР від 10 листопада 1970 р. «Про підвищення ролі стандартів
і покращення якості продукції, що випускається». Ця постанова стала
програмним документом в області стандартизації, метрології і управління
якістю продукції на наступні роки.
Серед останніх документів з питань стандартизації найважливішими є
постанова Ради Міністрів СРСР від 07 січня 1985 р. «Про організацію
роботи з питань стандартизації в СРСР» і постанова ЦК-КПРС і Ради
Міністрів СРСР від 12 травня 1986 р. «Про заходи щодо докорінного
підвищення якості продукції».
Стандарти є зв’язуючим ланцюгом в системі наука — техніка — виробництво.
Вони сприяють проведенню єдиної технологічної політики в галузі
народного господарства, технічному переозброєнні виробництва, широкому
впровадженню прогресивної техніки і технології, механізації і
автоматизації виробничих процесів, економії, матеріальних ресурсів,
поліпшенню умов праці і охорони навколишнього середовища, раціональному
використанню природних ресурсів.
Державна система стандартизації і метрологічна служба в СРСР
Організація і координація робіт в області стандартизації 1 метрології в
країні, їх прогнозування, планування і контроль за виконанням є
основними функціями Центрального загальносоюзного органу державного
управління — Держстандарту СРСР.
Держстандарт СРСР відповідає за стан і розвиток стандартизації і
метрології, проводить єдину політику в області стандартизації і
метрології в країні, направлену на прискорення науково-технічного
прогресу в народному господарстві, вдосконалення виробництва і
управління, покращення якості продукції.
Служба стандартизації підприємств і організацій є основною первинною
ланкою, яка проводить в життя завдання стандартизації безпосередньо в
ході проектування і виробництва продукції.
Єдину організаційно-методичну основу проведення робіт по стандартизції
на всіх рівнях управління народним господарством встановлює
нормативно-технічний документ (ГОСТ 1.0—85). Він охоплює всі етапи робіт
і визначає єдиний порядок планування, розробки, оформлення,
затвердження, регістрації, видання, використання і впровадження всіх
категорій стандартів, а також нагляд за їх впровадженням і дотриманням.
Державна система стандартизації встановлює такі категорії
нормативно-технічних документів:
державні стандарти Союзу РСР — ГОСТи, обов’язкові для всіх підприємств,
організацій і установ союзного, республіканського і місцевого
підпорядкування в усіх галузях народного господарства СРСР;
галузеві стандарти — ОСТи, обов’язкові для всіх підприємств і
організацій галузі, а також для підприємств і організацій
інших галузей (замовників), які використовують продукцію цієї галузі;
республіканські стандарти союзних республік — РСТ, обов’язкові для всіх
підприємств і організацій республіканського і місцевого підпорядкування
даної союзної республіки незалежно від їх відомчого підпорядкування;
технічні умови — ТУ, обов’язкові для підприємств, організацій, які
виготовляють, зберігають, транспортують і ремонтують продукцію.
Однією з найважливіших умов дальшого прискорення науково-технічного
прогресу, підвищення ефективності науки і виробництва, технічного рівня
і якості продукції є вдосконалення вимірювальної техніки, яка визначній
мірі визначає рівень промислового виробництва. В нашій країні
застосовується значна кількість вимірювальних приладів, які слідкують за
дотриманням технологічних процесів, застосовуються при наукових
дослідженнях, в контролі якості і випробуванні продукції, забезпечують
точний облік витрат сировини і матеріалів.
В сучасних умовах метрологічне забезпечення — це комплекс наукових і
технічних заходів, правил і норм, необхідних для досягнення єдності і
високої точності вимірювань. Роль метрологічного забезпечення зросла в
зв’язку з бурхливим розвитком науки, виробництва, підвищенням вимог до
якості продукції, розвитком спеціалізації і кооперування виробництва,
розширенням масштабів автоматизації виробничих процесів і випровадженням
автоматичних систем управління (АСУ).
Одне з найважливіших загальнодержавних завдань метрологічного
забезпечення полягає у створенні і вдосконаленні державних еталонів
одиниць фізичних величин. Цю роботу виконують метрологічні інститути
СРСР під керівництвом Держстандарту СРСР. Державні еталони одиниць,
тобтоосновні фізичні величини, такі як довжина, маса, температура, час,
сила світла, сила електричного струму, найбільш широко застосовуються в
народному господарстві країни.
Державні еталони створені і для вимірювання сили, тиску, електричних і
магнітних величин, параметрів оптичних геонізуючих вимірювань та ін.
Створення і впровадження державних еталонів націлені в першу чергу на
розвиток вітчизняної науки і техніки, забезпечення одноманітності
застосовуваних в країні засобів вимірювань, вдосконалення всіх видів
метрологічного забезпечення в усіх галузях народного господарства.
Стандартизація в рамках Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ)
Важлива роль в організації економічної співпраці соціалістичних країн
належить першій в світі економічній організації — Раді Економічної
Взаємодопомоги. Поворотним моментом проведення робіт по стандартизації в
рамках РЕВ є створення в 1932 р. постійної Комісії і Інституту РЕВ по
стандартизації.
Основне завдання Комісії полягає в організації багатосторонньої
співпраці країн — членів РЕВ в області стандартизації і метрології, а
також в координації і науково-методичному керівництві діяльністю органів
РЕВ і міжнародних організацій країн — членів РЕВ.
Постійна Комісія РЕВ по стандартизації розробляє нормативні і методичні
документи, які визначають правила і порядок проведення робіт в області
стандартизації, метрології і якості продукції в рамках РЕВ.
Новим етапом розвитку співпраці між країнами — членами РЕВ є прийняття в
1971 р. сесією РЕВ Комплексної програми дальшого поглиблення і
вдосконалення співпраці і розвитку соціалістичної економічної інтеграції
країн — членів РЕВ. В ній розкриті економічна суть, об’єктивна
необхідність, головні напрями і особливості соціалістичної економічної
інтеграції країн — членів РЕВ, показано ЇЇ принципову відмінність від
капіталістичної інтеграції, визначено шляхи і засоби дальшого
вдосконалення взаємної економічної і науково-технічної співпраці і
розвитку економічної інтеграції країн — членів РЕВ.
В цих умовах необхідні повна уніфікація національних стандартів країн —
членів РЕВ, перехід на розробку і застосування єдиних для цих країн
нормативних документів, які дозволяють не тільки прискорити впровадження
у виробництво передового науково-технічного досвіду, але й захистити
національні і регіональні інтереси соціалістичних країн.
Для вирішення цих завдань було впроваджено в практику співпраці країн —
членів РЕВ нову категорію нормативних документів по стандартизації —
стандартів РЕВ, призначених як для прямого використання співпраці країн,
так і для застосування в національних народних господарствах.
Важливим для розвитку національної економіки країн — членів РЕВ є те, що
стандарти РЕВ застосовуються країнами безпосередньо як національні
стандарти без будь-яких змін. Це дає змогу соціалистичним країнам не
розробляти аналогічні національні стандарти, прискорювати впровадження у
виробництво передового міжнародного науково-технічного досвіду, значно
підвищує ефективність виробництва і якості продукції.
Спільна робота по застосуванню країнами стандартів РЕВ сприяє зміцненню
і стабілізації виробничих зв’язків, прискоренню темпів
науково-технічного прогресу, вдосконаленню промислових структур країн —
членів РЕВ. Створення стандартів РЕВ полягає в опрацюванні єдиної
позиції країн — членів РЕВ з найбільш важливих науково-технічних питань,
сприяє здійсненню єдиної технічної політики в міжнародних організаціях
по стандартизації.
Стандартизація і якість столярної продукції
Стандартизація — це система, яка повинна об’єднувати всі шляхи
підвищення якості в єдине ціле. В цьому випадку вона стає ефективним і
важливим засобом організації і управління якістю продукції.
Якість продукції — це сукупність властивостей і характеристик продукції,
які обумовлюють її придатність задовольняти вимоги валежно від
призначення.
Якість однієї і тієї ж продукції може задовольняти при використанні її
для одних цілей і незадовольняти при інших способах використання.
Наприклад, фанера марки ФБА прекрасний матеріал для виготовлення
конструкцій, які експлуатуються в закритих приміщеннях, і в той же час
якість фанери цієї ж марки незадовільна для виготовлення конструкцій,
які застосовуються в атмосферних умовах.
Якість продукції визначається не всіма її властивостями, а лише тими,
які пов’язані можливостями задоволення продукції відповідних потреб з її
призначенням. Так, коли ми говоримо про якість стільця, то маємо на
увазі не всі властивості стільця, а лише ті, які задовольняють наші
практичні потреби. При цьому нас перш за все цікавлять вигідність
користування стільцем, його міцність, зовнішній вигляд і т. п.
Атестація промислової продукції — це комплекс заходів, які пов’язані з
оцінкою рівня якості продукції і присвоєнням їй спеціального знака або
атестата якості.
Атестація промислової продукції вимагає вирішення комплексу технічних,
організаційних, економічних і господарських завдань. Вона проводиться по
двох категоріях якості — вищій і першій.
Продукція вищої категорії якості за своїми техніко-економічними
показниками повинна відповідати кращим вітчизняним і світовим стандартам
або перевищувати їх, бути конкурентно-придатною на зовнішньому ринку,
мати підвищені стабільні показники якості, забезпечувати економічну
ефективність і задовольняти потребам народного господарства.
Продукція першої категорії якості повинна відповідати сучасним вимогам
стандартів та технічних умов, а також задовольняти потребам народного
господарства і населення країни.
Вищу і першу категорії якості продукції виробничо-технічного призначення
присвоюють товарам на строк до трьох років, а товарам народного
споживання — до двох років. При цьому встановлений строк дії категорії
не може перевищувати строку дії нормативно-технічної документації, по
якій повинна випускатись продукція, що атестується.
Розробка і проведення заходів по атестації продукції покладаються на
міністерства союзних республік, промислові об’єднання і комбінати.
Робота по атестації проводиться за відповідними планами, для реалізації
яких підприємства забезпечують виконання комплексу заходів по підвищенню
рівня якості продукції, яка випускається.
Управління якістю продукції на базі стандартизації одержало назву
Комплексної системи управління якістю продукції (КСУ ЯП). КСУ ЯП — це
сукупність заходів, методів і засобів, які націлені на встановлення і
підтримування необхідного рівня якості продукції при її розробці,
виготовленні, експлуатації або використанні.
КСУ ЯП призначена для вдосконалення організації виробництва з метою
постійного забезпечення якості продукції вимогам народного господарства
і населення, систематичного підвищення на цій основі ефективності
виробництва Така мета досягається створенням і освоєнням в установлені
строки нових видів продукції, яка за якісними і техніко-економічними
характеристиками відповідає досягненням світової науки І техніки або
перевищує їх і може бути віднесена до вищої категорії якості за рахунок
збільшення кількості продукції вищої категорії якості в загальному
обсязі виробництва товарної продукції.
Види технічного контролю
Під технічним контролем (контролем) розуміють nepeeipKj відповідності
продукції або процесу, від якого залежить якість продукції, установленим
технічним вимогам. Залежно від об’єкту контролю розрізняють контроль
якості продукції і контроль технологічного процесу.
Контроль якості продукції — це контроль кількісних або якісних
характеристик властивостей продукції. При цьому об’єктом контролю є
продукція, що виготовляється, випускається або експлуатується в
непереробленому виді.
Для оцінки її якості при контролі перевіряють основні ознаки даєї
продукції.
Контроль технологічного процесу — це контроль режимів, характеристик і
параметрів технологічного процесу. Залежно від стану технологічного
процесу контроль може бути вхідним, операційним і приймальним.
Вхідний контроль — це контроль продукції постачальника, яка надходить до
споживача або замовника і використовується при виготовленні, ремонті або
експлуатації продукції. Вхідний контроль дозволяє уникнути зниження
рівня якості продукції через поставку сировини, матеріалів або
комплектуючих деталей виробів незадовільної якості, зібрати об’єктивну
інформацію про цю продукцію з метою пред’явлення претензій до
постачальника або уточнення вимог щодо якості одержуваної продукції.
Значимість вхідного контролю тим більша, чим складніша продукція і чим
вищі вимоги до її якості.
Операційний контроль — це контроль продукції або технологічного процесу,
що проводиться під час виконання або після завершення відповідної
операції.
На сучасному етапі розвитку деревообробних виробництв особоливого
значення набуває операційний контроль технологічного процесу, завданням
якого є одержання вичерпної інформації про дотримання встановлених вимог
на всіх технологічних процесах. Якщо внаслідок контролю на будь-якому
процесі буде виявлено відхилення від регламентованих технологією вимог,
про це відразу треба повідомити відповідним ділянкам виробництва з метою
ліквідації виявлених відхилень.
Приймальний контроль — це контроль готової продукції, за результатами
якого приймається рішення щодо її придатності і поставки або
використання. Такий контроль попереджує поставку споживачам продукції
неналежної якості. Приймальний контроль може бути суцільним і
вибірковим.
Суцільний контроль — це контроль кожної одиниці продукції. Суцільний
контроль майже повністю виключає можливість попадання до споживача
продукції з дефектом, але в деяких випадках його застосовувати
економічно недоцільно (при дуже великих програмах випуску) або навіть
неможливо (якщо контроль зв’язаний в руйнуванням продукції).
Суцільний контроль широко застосовується для визначення естетичних
показників якості продукції, встановлення ЇЇ сортності.
Вибірковий контроль — це контроль виборок або проб з партії чи потоку
продукції. Це може бути вибірковий контроль фізико-механічних
властивостей деревинних матеріалів і продуктів, аналіз властивостей
смол, фарб, лаків і т. ін.
Залежно від зв’язку з об’єктом контролю в часі розрізняють три види
контролю: біжучий, безперервний і періодичний.
Біжучий контроль — це контроль, який починається у випадкові моменти, що
вибираються у встановленому порядку (наприклад, контроль якості
декількох останніх виготовлених одиниць продукції). Ефективність
біжучого контролю обумовлюється його раптовістю, правила забезпечення
якої спеціально розробляються напередодні. Контроль здійснюється на
місці виготовлення, зберігання, переміщення або ремонту продукції.
Безперервний контроль — це контроль, при якому інформація про
контролюючі ознаки надходить безперервно (наприклад, контроль сушильного
агенства в процесі сушіння матеріалів в камерах).
Періодичний контроль — це контроль, при якому інформація про контролюючі
ознаки надходить через встановлені інтервали часу (наприклад, контроль
через кожні ЗО хв коефіцієнта рефракції вв’язуючого при виробництв!
деревностружкових плит).
Організація технічного контролю та його функції
Основні функції по здійсненню технічного контролю покладаються на
самостійний підрозділ підприємства (об’єднання) — відділ технічного
контролю (ВТК), Його очолює начальник ВТК.
Склад і структура ВТК, а також права і обов’язки його працівники!
визначаються Положенням про відділ технічного контролю, за твердженим
керівником підприємства (об’єднання). Це положенні, в кожному окремому
випадку розробляється згідно з положенням про відділ технічного контролю
підприємства Мінліспро-му СРСР.
Начальник ВТК підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства,
працівники ВТК — начальнику ВТК і в своїй діяльності не залежать від
інших відділів підприємства. Найбільш поширена схема організації служб
ВТК на деревообробних підприємствах показана на Рис. 1.
Основна частина контролерів ВТК працює у виробничих цехах підприємства.
В кожному цеху створюється група технічного контролю, яка є органом ВТК
цеху. В окремих випадках при порівняно малому обсязі виробництва в цехах
визначають по одному контролеру з апарата ВТК. Коло обов’язків цехових
контролерів дуже широке і охоплює майже всі види контролю.
Цехові контролери перевіряють продукцію, яка виготовляється, згідно з
вимогами діючої документації, оформляють на прийняту продукцію
документи, що стверджують ЇЇ придатність, ведуть облік і аналіз браку,
знаходять причини і винуватців браку, приймають участь у розробці
заходів щодо покращення якості продукції, контролюють своєчасні
перевірки обладнання і оснастки.
Кінцева продукція, що виготовляється підприємствами, поставляється
споживачеві тільки після прийомки її ВТК і оформлення у встановленому
порядку документа, який підтверджує якість або маркірування продукції.
Виконання вимог начальника ВТК щодо якості продукції, яка випускається,
обов’язкові для всіх підрозділів підприємства.
Розпорядження начальника ВТК про припинення прийомки І відвантаження
продукції може бути відмінене тільки письмовою вказівкою керівника
підприємства. В цьому випадку начальник ВТК зобов’язаний повідомити про
такий факт в Управління стандартів і якості продукції.
Однак існуюча система контролю якості продукції не задовольняє сучасним
вимогам. Тому зараз створено спеціальний позавідомчий контроль якості
продукції — Державне приймання.
Рис. 1. Схема ВТК на деревообробному підприємстві
У 1986 р. видано спільний наказ Мінліспапірпрому СРСР і Держстандарту
СРСР «Про введення Державного приймання продукції в об’єднаннях і на
підприємствах лісової, целюлозно-паперової і деревообробної
промисловості». У ньому встановлено перелік обов’язкових заходів щодо
підготовки продукції до Державного приймання, серед яких основними є
такі: підготовка нормативно-технічної і технологічної документації;
перебудова служб технічного контролю; впровадження ділянок вхідного
контролю; створення умов для стабільної ритмічної роботи підприємств.
Впровадження Держприймання на окремих підприємствах галузі показало її
доцільність для значного поліпшення якості продукції.
Список використаної літератури
1. Амалицкий В. В., Любченко В. И. Справочник молодого станочника по
деревообработке.— М. : Лесн. пром-сть, 1984.— 239 с.
2. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.— М. : Высш. шк.,
1988.— 288 с.
3. Винник В. И., Артемьев Б. Г. Метрологический надзор.— М. : Изд-во
стандартов, 1980.— 185 с.
4. Кулебокин Г. И. Столярное дело.— М. : Стройиздат, 1987.— 144 с.
5. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство
мебели.— М. : Лесн. пром-сть, 1986.— 263 с.
6. Справочник мебельщика. Конструкции и функциональные размеры.
Материалы. Технология производства. — М. : Лесн. пром-сть, 1985.— 360 с.
7. Справочник, мебельщика. Станки и инструменты. Организация
производства и контроль качества.— М. : Лесн. пром-сть, 1985.— 375 с.
8. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К. : Вища
шк. Головне вид-во, 1981.— 242 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
