.

Складання меблевих виробів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2250
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

СКЛАДАННЯ МЕБЛЕВИХ ВИРОБІВ

Конструктивні елементи меблевих виробів.

Устаткування для складання вузлів і груп.

Загальне складання меблевих виробів

Конструктивні елементи меблевих виробів

Складання меблевих виробів є багатоступеневим процесом і залежить від
складності конструкції виробу та його конструктивних елементів.

Кожен меблевий виріб складається з таких конструктивних елементів:

деталі масивні (виготовлені із суцільного відрізка деревини), клеєні або
збірні (у вигляді клеєних облицьованих брусків, гну-токлеєних масивних
щитів та ін.);

вузли, тобто рамки, коробки та щити (основи, бічні стінки, дверцята та
ін.), що мають самостійне конструктивне призчачення;

групи, які складаються з простих вузлів окремих деталей;

вироби, що складаються з деталей вузлів і груп.

Здебільшого деталі спочатку складають у вузли, після обробки вузлів
(іноді і опорядження) — у групи, і вже потім деталі, вузли і групи — у
вироби (Рис. 1).

Як видно з рисунка, залежно від конструкції виробів ця послідовність
може бути порушена. Звичайно, прості вироби доцільніше складати з
окремих деталей відразу у вироби. Вироби з великою кількістю деталей
складати відразу нераціонально, бо це дуже важко і малопродуктивно, Тому
процес складання поділяють на самостійні складальні операції.

Для складання будь-якого виробу важливе значення має точність
виготовлення кожного елемента. Точно виготовлені деталі складають у
вузли за допомогою столярних з’єднань і клею. При складанні рамок або
коровок клей наносять на стінки шипів і провушин. Нанесення клею тільки
на один бік з’єднуючого елемента не забезпечить високої міцності, тому
що одна деталь з другою з’єднується не накладанням, а всуванням. При
цьому ребрами гнізда або торцями шипа зчищається велика кількість
клейового розчину, і це ослаблює з’єднання.

Рис. 1. Конструктивні елементи меблів

Якщо складений вузол додатково кріпиться гвинтами, металевими кутниками
та іншими

скріплювальними елементами, то його спочатку обтискують, а потім
скріплюють. Для обтискування вузлів при складанні їх застосовують
верстати з ручним і механізованим приводом — вайми. Конструкції
складальних вайм залежать від конструкції вузлів, які на них
складатимуться.

Устаткування для складання вузлів і груп

Для обтискування вузлів і груп при складанні їх застосовують складальні
вайми з гвинтовим, важільним, кривошипним, кулачковим і поршневим
механізмами (Рис. 2). Ці вайми складаються з пристроїв для фіксації
спряжуваних деталей і обтискного механізму, який приводиться в рух
електродвигуном або стисненим повітрям.

Вайми з гвинтовим і важільним механізмами малопродуктивні, тому вони
широко не застосовуються на підприємствах.

Складальні вайми з кривошипним або з ексцентриковим механізмом значно
продуктивніші. Вони працюють від електродвигуна. В цих ваймах
кривошипний механізм надає руху обтискному бруску, через нього зусилля
передається на деталі, з яких складається рамка чи коробка. З боку
упорного бруска вайма має пружинний або гумовий амортизатор, який при
незначних відхиленнях у розмірах брусків запобігає зминанню їх.

Складальні вайми з кулачковим обтискним механізмом працюють подібно до
вайм з кривошипним механізмом і мають аналогічну будову.

Складальні вайми з пневматичним обтискним механізмом найбільш поширені у
меблевому виробництві. Вони мають просту будову, плавний хід і простий
механізм керування. У пневматичних ваймах обтискують деталі за допомогою
пневмоциліндрів або мембранних камер, в яких стиснуте повітря тисне на
поршень (у пневмоциліндрі) або на мембрану (в камері). Поршень або шток
мембрани зв’язані з обтискним бруском, що тисне на складуваний вузол —
рамку чи коробку.

Рис. 2. Схеми механізмів стискування в складальних ваймах:

а — ручний гвинтовий механізм, б — педальний, в — кривошипний, г —
кулачковий; д — пневматичний; 1 — гвинт, педаль, кулачок, поршень
пневмоциліндра, 2 — передній притискний брусок, 3 — деталі рамки, 4 —
задній упорний брусок, 5 — притискний брусок, 6 — пружина, що відтягує
притискний брусок, 7 — ролик

Зібрані на клею вузли можна обробляти на верстатах тільки після певної
видержки — повного висихання або затверднення клейового шва.
Недотримування цього правила може призвести до порушення міцності і
форми вузла.

Загальне зусилля Р для обтискування вузлів при посадці шипів в гнізда і
щільного з’єднання їх визначають за формулою

Р = Р1 + Р2

де Р1 — зусилля для посадки шипів у гнізда, Н; Р2 — зусилля для
обтискування заплечиками шипів спряжуваних деталей, Н. Зусилля Р1 можна
приблизно визначити за формулою

Р1 = qfF,

де q — нормальний питомий тиск на бічну поверхню шипа при посадці його в
гнізда, МПа; f — коефіцієнт тертя при посадці; F — сумарна бічна
поверхня всіх шипів, що е на одному кінці з’єднуваних брусків, см2.

Бічна поверхня окремого плоского шипа дорівнює 2bl, де b — ширина щічки
шипа, мм; l — довжина щічки шипа, мм.

Поверхню круглого шипа визначають за формулою ?dl, де d — діаметр шипа,
мм; l — довжина шипа, мм.

Величину Р2 визначають за формулою Р2 = F3p, де F3 — сумарна площа
заплечиків шипів на одному кінці з’єднаних деталей, см2; р — допустимий
питомий тиск для стискування поперек волокон деревини (для сосни — 3МПа,
для бука і берези — 4МПа, для дуба і ясеня — 5МПа).

Таблиця 11. Значення q і f для різних порід деревини при вологості 10 %
і натягу 0.3 мм

Порода деревини Нормальный питомий тиск q на поверхні шипа, МПа
Коефіцієнт тертя

гри складанні з клеєм при складанні

без клею при складанні з клеєм при складанні без клею

Сосна 40—45 13—16

Бук і береза 50—55 15—18 0,1—0,2
0,3—0,4

Дуб і ясень 55—62 17—22

Значення нормального тиску на бічну поверхню шипа з боку стінок гнізда
залежить від натягу і породи деревини. Значний вплив на величину q і на
коефіцієнт тертя шипа / має застосування клею, від чого залежать ступінь
зволоження поверхневого шару деревини і зміни його пластичності. За
даними проф. В. М. Михайлова для випадку, коли вологість деталей
становить 10 %, а максимальний натяг у шипових з’єднаннях 0,3 мм,
величину q можна брати за табл. 11. В цій же таблиці наведено значення
коефіцієнта тертя шипа в гнізді.

Зібрані вузли (рамки, коробки) або облицьовані щити обробляють на
верстатах, тобто здійснюють повторну обробку. Вид верстата, його
конструкцію і пристосування вибирають залежно від форми і розмірів
вузла, щоб забезпечити якнайвищий ступінь механізації обробки.

Обробку вузлів на верстатах здійснюють в такій самій послідовності, що й
обробку деталей, тобто спочатку створюють чистові бази, від яких потім
встановлюють решту розмірів. Наприклад, зняти провиси рамок можна на
фугувальних або рейсмусових верстатах, але найраціональніше цю операцію
виконувати на трициліндрових шліфувальних верстатах. Обробку рамок по
периметру здійснюють на фрезерних верстатах по упорному кільцю на
шаблоні.

Проте в сучасній меблевій промисловості рамки застосовуються дуже рідко,
їх замінили облицьованими щитами з деревностружкових плит. Обробка цих
щитів по периметру здійснюється на форматно-обрізних верстатах, а зняття
провисів з їх кромок — на стрічкошліфувальних або трициліндрових
шліфувальних верстатах.

Обробка коробок для висувних ящиків (шухляд) здійснюється на різних
верстатах: зовнішні боки склеєної коробки раціонально обробляти на
фугувальному верстаті за допомогою бруска-шаблона і прикріплених до
стола верстата напрямних планок, а кромки коробок вирівнюють по висоті
на фрезерних верстатах за допомогою двох дрібнозубих пилок. Складання
груп здійснюється аналогічно складанню вузлів. У багатьох випадках до
груп входять не тільки вузли, а й окремі деталі. Щоб група відповідала
розмірам, зазначеним на кресленні, потрібна висока точність виготовлення
вузлів і деталей. Як правило, групи складаються з опоряджених уже вузлів
і деталей, тому вони після складання не потребують повторної обробки.
Якщо така обробка потрібна, то це свідчить про допущені відхилення при
виготовленні деталей і вузлів, з яких складаються групи.

Загальне складання меблевих виробів

Кожен меблевий виріб складається з деталей, вузлів і груп, які після
комплектування надходять для загального складання, що здійснюється за
допомогою круглих вставних шипів (шкантів), гвинтів, болтів і
різноманітних стяжок. Залежно від конструкції виробу процес загального
складання може бути більш або менш складним.

Розчленування процесу складання на операції та послідовність їх залежать
від складності конструкції виробу. У меблевому виробництві процес
загального складання може бути послідовно і паралельно розчленованим.

При послідовно розчленованому складанні операції виконуються у
відповідній послідовності до утворення готового виробу. Наприклад,
спочатку формують корпус виробу, а потім вже до корпусу кріплять всі
інші вузли й деталі, а також допоміжні елементи (шафа для одягу, тумба
під телевізор та ін.).

При паралельно розчленованому складанні деталі і вузли складають в
окремі групи незалежно одна від одної, і потім вже ці групи складають у
вироби (стіл письмовий двотумбовий та ін.).

Як при послідовному, так і при паралельному складанні весь процес можна
поділити на чотири основні етапи:

формування корпусу виробу;

кріплення до корпусу нерухомо з’єднаних з ним вузлів і деталей, які
надають виробу стійкості (задня стінка, напрямні ходові бруски та ін.);

кріплення до корпусу рухомо з’єднаних з ним частин (дверцят, ящиків та
ін.);

зовнішнє оформлення виробу, тобто кріплення деталей декоративного
призначення (розкладок, штапиків, фурнітури та ін.).

В окремих випадках ця послідовність мсЬке бути дещо порушена, якщо
внаслідок цього можна уникнути додаткової операції. Наприклад, після
формування корпусу кріплять рухомі частини, а потім йому надають
стійкості, прикріплюючи нерухомо з’єднані з ним вузли і деталі. Ця
перестановка етапів дає можливість встановити дверцята в корпус так, щоб
вони вільно закривались без додаткового припасування. А кріплення після
цього нерухомих частин дасть змогу зафіксувати корпус у потрібному
положенні. При цьому ми уникаємо додаткового припасовування дверцят.

Корпус будь-якого меблевого виробу складається з нижньої і верхньої
основи (або кришки) і двох бічних стінок, з’єднаних за допомогою шкантів
і клею, а в розбірних виробах — за допомогою стяжок.

Для щільного прилягання з’єднуючих елементів при складанні корпусу його
треба обтискувати так, як і вузли. Для обтискування корпусу виробу
застосовують різноманітні вайми (пневмо-циліндри, шланги із стисненим
повітрям та ін.). Окремі вайми застосовують тільки для обтискування
корпусу, попередньо зібраного вручну, а в деяких корпус складають без
попереднього з’єднання шипів з провушинами. В таких ваймах є і фіксатори
і напрямні, які забезпечують точне попадання шипів у гнізда спряжуваних
елементів.

Здебільшого вайми використовуються не тільки для обтискування корпусу
виробу, але й для кріплення нерухомо з’єднаних з ним частин і надання
йому стійкості. Такі складальні вайми називають стапелями.

При стапельному складанні виріб складають у спеціальному пристрої
(стапелі), який забезпечує його фіксацію і обтискування. Застосування
стапельного складання полегшує виконання складальних операцій, підвищує
точність складання і, звичайно, продуктивність праці.

Конвейєрне складання здійснюється на послідовно розміщених
спеціалізованих робочих місцях. Складальним конвейєром називають
транспортний пристрій (стрічковий, ланцюговий, тросовий і т. ін.) для
переміщення деталей, вузлів і виробів від одного робочого місця до
другого. Для складання меблів найбільш поширені ланцюгові і тросові
конвейєри з поперечними брусками, які захоплюють і пересувають вироби.
Найефективнішим є поєднання конвейерного складання із застосуванням
стапелів (де це можливо).

Важливим фактором для конвейерного складання є виконання всіх операцій
за однаковий проміжок часу, тобто синхронність.

Проміжок часу (рівний або кратний), протягом якого оброблювана деталь
або виріб надходить на конвейєр і виходить з нього, називається ритмом
роботи конвейєра. Ритм роботи визначають за формулою, хв,

,

де Т — тривалість роботи конвейєра, хв; N — кількість деталей, вузлів
або виробів, виготовлених за цей проміжок часу.

Список використаної літератури

1. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.— М. : Высш. шк.,
1988.— 288 с.

2. Григорьев М. А. Материаловедение для столяров и плотников.— М. :
Высш. шк., 1985.— 144 с.

3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.— М. : Стройиздат, 1987.— 144 с.

4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство
мебели.— М. : Лесн. пром-сть, 1986.— 263 с.

5. Справочник мебельщика. Конструкции и функциональные размеры.
Материалы. Технология производства. — М. : Лесн. пром-сть, 1985.— 360 с.

6. Черепахина А. Н. Эстетика современной мебели.— М. : Лесн. пром-сть,
1988.— 224 с.

7. Черняк В. 3. Строительные уроки русских мастеров.— М. : Стройиздат,
1988.- 192 с.

8. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К. : Вища
шк. Головне вид-во, 1981.— 242 с.

9. Шумега С. С. Технология столярно-мебельного производства.— М. : Лесн.
пром-сть, 1984.— 265 с.

10. Яковлева К. Г. Лесная скульптура.— М. : Лесн. пром-сть, 1988,— 210
с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019