.

Штукатурні і малярні роботи. Опорядження кутів. Штукатурення елементів віконних та дверних прорізів. Витягування прямолінійних тяг шаблонами. Дефекти

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
14 5190
Скачать документ

Реферат

на тему:

Штукатурні і малярні роботи. Опорядження кутів. Штукатурення елементів
віконних та дверних прорізів. Витягування прямолінійних тяг шаблонами.
Дефекти штукатурки

План

1. Опорядження кутів

2. Штукатурення елементів віконних та дверних прорізів

3. Витягування прямолінійних тяг шаблонами

4. Дефекти штукатурки

1. Опорядження кутів

Нанесений підготовчий шар штукатурки у внутрішніх або зовнішніх кутах
розрівнюють звичайним півтерком або дерев’яними чи металевими кутовими
півтерками. Опорядження кута звичайним півтерком потребує від штукатура
високої майстерності, але виконані таким способом кути здебільшого не
відповідають технічним вимогам. Тому для цієї роботи найкраще
застосовувати кутові півтерки з відповідним профілем кута. Форма і
довжина такого півтерка дають змогу зробити кут правильної форми.
Затирання кутів дуже трудомісткий процес і потребує від штукатура
майстерності. Щоб під час затирання кутів на поверхні не залишалось
подряпин від великих зернин піску, виконувати кути слід розчинами,
приготовленими на просіяному дрібнозернистому піску з розмірами зерен до
1,2 мм.

Затираючи кут, півтерок трохи притискують і пересувають послідовно вниз
і вгору (рис. 1). При цьому стежать, щоб кут не мав відхилень від
вертикалі. Якщо при обробці кута в деяких місцях залишаються вибоїни та
пустоти, то їх додатково закидають розчином і продовжують затирати
півтерком до утворення рівних поверхонь.

Рис. 1 Затирання кутовими тетерками кутів:

а — внутрішнього, б — зовнішнього

Щоб поштукатурені зовнішні кути швидко не оббивались, у них зрізають
закруглену або плоску фаску. По всій довжині кута фаска має бути
однакової ширини. Затирають фаску півтерком після закінчення обробки
кута. Для цього півтерок прикладають до кута, трохи натискують на нього
і пересувають вниз та вгору. Крім того, кут з фаскою можна утворити
відразу під час розрівнювання нанесеного на поверхню шару грунту, якщо
його обробляти фасонним кутовим півтерком.

Під час штукатурення прямокутних стовпів і колон можна правильно
обробити кути і без застосування кутових півтерків. Для цього до початку
штукатурення колони на її гранях закріплюють прямі рейки так, щоб вони з
протилежних боків попарно виступали за площини колони на товщину
підготовчого шару штукатурки (рис. 2, а). Вертикальність рейок
перевіряють виском і закріплюють їх затискачами або «приморожують»
гіпсовим розчином. На площини колони між рейками, що виступають,
накидають розчин і відразу розрівнюють його правилом (або півтерком),
яке пересувають знизу вгору по цих рейках. Коли нанесений шар штукатурки
частково затвердне, рейки знімають і переставляють на поштукатурені
поверхні колони так, щоб вони виступали тепер за площини двох інших
боків (рис. 2, б). На ці площини також накидають розчин і розрівнюють
його правилом. Після цього рейки знімають, місця, пошкоджені
затискачами, підмазують розчином і остаточно затирають колону малим
півтерком або терками. Після штукатурення стелі й стін у місцях їх
стикання замість прямих кутів часто роблять галтелі (ви-кружки), тобто
надають їм дугоподібної форми, їх можна виконувати від руки або
витягувати шаблонами. Для цього у відповідні кути накидають кількома
прийомами розчин і розрівнюють його коротким вузьким півтерком (рис. 3).
Півтерок переміщують спіралеподібними рухами на себе та від себе доти,
доки не утвориться галтель потрібного профілю. Остаточно обробляють
галтелі галтельною теркою, пересуваючи її вздовж галтелі, а у разі
потреби — впоперек. З цією самою метою можна користуватись плоскою
вузькою теркою, протилежні короткі боки якої підрізані під гострим
кутом.

Рис. 2 Послідовність штукатурення площин прямокутної колони:

а — перших двох; б — двох інших

Рис. 3. Штукатурення галтелі півтерком

2. Штукатурення елементів віконних та дверних прорізів

До елементів віконного або дверного прорізу, які підлягають
штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 4). Укоси бувають
зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові.
Нижній зовнішній укіс — злив призначений для відведення дощової води від
віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють
дерев’яний, скляний, азбестоцементний чи бетонний підвіконник.

Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то
між ними залишаються ділянки-заглушини, що також підлягають
штукатуренню. Заглушини бувають верхні, бокові та нижні.

До початку штукатурення внутрішніх укосів перевіряють міцність
закріплення та вертикальність коробки. Якщо вона встановлена правильно,
то порожнини між коробкою і стіною заповнюють теплоізоляційним
матеріалом: шлаковатою, паклею, змоченою в гіпсовому або глиняному
розчині, будівельною повстю тощо. Іноді дуже товсті укоси (особливо
верхні) армують, тобто натягують дріт по цвяхах, забитих у стіну до
штукатурення так, щоб їхні головки не виходили за межі підготовчого
штукатурного шару.

До початку штукатурення укосів встановлюють підвіконну дошку: дерев’яну
— на вапняно-гіпсовому розчині, а скляну чи бетонну — на цементному.
Місце, де буде встановлена дошка, очищають від пилу і будівельного
сміття, а потім змочують водою. Встановлена дошка повинна мати похил до
підлоги 1—2°. Правильне положення дошки фіксують дерев’яними клинками
або кусочками цегли, які підкладають до нанесення розчину. Вивірену
дошку знімають і на це місце накладають розчин •рик, щоб він трохи
виступав за рівень клинків. На цей розчин кладуть дошку і притискують її
до клинків. Залишок розчину, що виступив з-під дошки, знімають кельмою
до рівня стіни, а це місце затирають.

Рис. 4. Елементи віконного прорізу:

1 — злив; 2 — нижня заглушнна, 3 — зовнішній боковий укіс; 4 — віконні
коробки; 5 — бокова заглушина, 6 — внутрішній боковий укіс, 7 —
підвіконник

Після цього на стіні по периметру прорізу прикріплюють напрямні рейки,
по яких під час розрівнювання розчину пересуватимуть спеціальні малки.
Рейки прикріплюють до поверхні затискачами, прибивають цвяхами або
«приморожують» гіпсовим розчином. Спочатку закріплюють верхню рейку,
перевіряючи рівнем її горизонтальність. Ця рейка також повинна бути
паралельна верхньому бруску коробки.

Площини укосів завжди роблять під тупим кутом до поверхні стіни. Розмір
кута для верхнього і бокових укосів прорізу має бути однаковим. Місце
закріплення бокових напрямних рейок щодо коробки віконного блока
визначають за допомогою дерев’яного кутника (рис. 5, а). Це роблять так.
Заклавши кутник 1 (рис. 6) у чверть коробки 2, реєчкою 8 визначають
відстань між лінійкою кутника і верхньою напрямною рейкою 7. Затиснувши
рукою реєчку в місці перетину її з кутником, реєчку і кутник віднімають
від коробки і реєчку міцно прибивають до кутника. Користуючись цим
пристроєм, визначають відстань від вертикальних брусків коробки до
бокових напрямних рейок, які закріплюють на стіні. Вертикальність
бокових рейок перевіряють виском.

Рис. 5 Пристрої для встановлення кута укосу.

а—дерев’яний кутник, б—металевий кутник

Рис. 6 Встановлення кута укосу за допомогою кутника

1—дерев’яний кутник 2 — коробка, 3 — теплоізоляційний шар 4 — стіна,
5—шар штукатурки на стіні 6 — рейкотримач, 7 — рейка, 8 — реєчка., 9 —
укіс із штукатурного розчину

Рис. 7. Малки, які застосовують для розрівнювання розчину при
штукатуренні:

а — укосів, б— бокових і верхньої заглушин, в — нижньої заглушини, г —
зливу

Замість дерев’яного кутника можна користуватись металевим (рис. 5, б),
пластинка якого може бути пересунена на потрібну відстань і закріплена
спеціальним гвинтом.

Штукатурять внутрішні укоси здебільшого розчином такого самого складу,
як і стіни. Під час штукатурення стін вапняним розчином укоси
штукатурять вапняно-гіпсовим розчином, щоб збільшити їхню міцність.
Розчин накидають кельмою з сокола. Нанесений шар розрівнюють спеціальною
малкою (рис. 7, а), яку прикладають так, щоб один кінець її пересувався
вздовж чверті коробки, а другий — по напрямній рейці. На вертикальних
укосах малку пересувають знизу вгору. Коли розчин частково затвердне,
рейки знімають, а місця, пошкоджені затискачами, підмазують і затирають.

Заглушини штукатурять вапняно-цементним або цементним розчином. На
верхній і бокових заглушинах нанесений розчин розрівнюють прямокутною
малкою (рис. 7, б), пересуваючи її вздовж двох коробок. У нижню
заглушину стікає конденсована на вікні вода, тому для оберігання
віконних рам від гниття заглушину роблять жолобчастою (див. рис. 4).
Нижню заглушину штукатурять цементним розчином, розрівнюючи його
спеціальною фігурною малкою (рис. 7, в), яку пересувають по нижніх
брусках коробки. Коли розрівняний розчин частково затвердне, поверхню
залізнять, тобто створюють на ній рівний і водонепроникний шар. З цією
метою на свіжу штукатурку насипають шар сухого цементу завтовшки 2—3 мм
і відразу розгладжують і ущільнюють його галтельною теркою, оббитою
жерстю, а де можна — відрізачкою.

Зовнішні укоси і злив штукатурять цементним або цементно-вапняним
розчином. Під час штукатурення зливу до зовнішнього підвіконника
прибивають напрямну рейку. Горизонтальність рейки перевіряють рівнем.
Нанесений розчин розрівнюють спеціальною малкою (рис. 7, г), прикладаючи
її так, щоб один кінець пересувався вздовж коробки, а другий — по
напрямній рейці. Після розрівнювання злив залізнять так само, як і нижні
заглушини.

На деяких будівництвах застосовують збірні укоси та заглушини, відлиті з
розчину в централізованій майстерні. Деталі укосів та заглушив
відливають у спеціальних дерев’яних або металевих формах і доставляють
на будівельний об’єкт. Деталі встановлюють на місце, використовуючи
відповідний розчин за заздалегідь встановленими марками. Розчину
накидають стільки, щоб він виступав над рівнем марок. Тоді притиснутий
укіс по всій поверхні зчепиться з розчином і буде міцно триматись.
Спочатку встановлюють бокові укоси, потім верхній, а при встановленні
заглушин — спочатку верхню, а потім бокові і нижню.

3. Витягування прямолінійних тяг шаблонами

Приміщення громадських, а інколи і житлових будівель оздоблюють різними
архітектурними деталями. Прості прямолінійні архітектурні деталі
виконують за шаблонами, протягуючи їх по напрямних рейках. Тому такі
деталі називають тягами. У вигляді прямолінійних тяг можуть бути
виконані карнизи, галтелі, наличники, плінтуси тощо (рис. 8). Уважно
придивившись до профілю карниза, можна помітити, що він складається з
окремих

архітектурних елементів — обломів (рис. 9). Виділяють обломи
прямолінійні і криволінійні. Криволінійні обломи можуть бути побудовані
з одного, двох або більше центрів. Обломи, побудовані з одного центра,
називають простими, а всі інші—складними.

Рис. 8. Форми внутрішніх тяг

Рис. 9. Архітектурні обломи;

а — пасок; б — валі в — прямий чвертьовнй вал; г — зворотний чвертьовий
валі в — пряма викрутка: в — зворотна викружка-, е —прямий каблучок, ж —
зворотний каблучок

Кожен карниз характеризується певною висотою і виносом. Розміри його
залежать від висоти і площі приміщення. Карнизи більших розмірів
виконують у великих громадських приміщеннях, а менших — у житлових, У
робочих рисунках, за якими споруджують будівлю, дають профілі карнизів
для окремих приміщень. Якщо такого рисунка немає, то штукатур сам
вибирає певний розмір карниза і, користуючись набором обломів, виконує
рисунок.

До початку витягування карниза потрібно виготовити дошку з профілем,
який би відповідав заданому рисунку. Згідно з розмірами дошки роблять
весь шаблон.

Після цього на стіни і стелю відповідно до розмірів шаблона прибивають
напрямні рейки завтовшки 4—5 см, по яких пересуватиметься шаблон. Рейки
встановлюють по всьому периметру стін і стелі. Рейки, закріплені на
стелі, у кутах мають обриватися, щоб можна було вільно завести за них
або вийняти шаблон. Нижні рейки підрізують під кутом 45° і з’єднують «на
вус». Горизонтальність рейок перевіряють рівнем.

Між рейки заводять шаблон і намічають місце для прибивання полозка до
горизонтальної дошки. Після закріплення полозка шаблон протягують уздовж
усієї ділянки і перевіряють, чи вільно він пересувається по рейках.
Переконавшись у тому, що рейки закріплені правильно, починають робити
тягу.

Внутрішні тяги виконують з вапняно-гіпсового розчину. Розчин наносять на
поверхню кілька разів тонкими шарами. Після накидання кожного шару
ґрунту шаблон протягують зліва направо оббитим жерстю боком уперед (рис.
10).

Рис. 10. Витягування внутрішнього карниза шаблоном

При наступному накиданні розчину стежать, щоб вія заповнив усі ділянки
тяги. Шаблон пересувають доти, доки тяга не відповідатиме потрібному
профілю.

Якщо тягу виконували вапняно-гіпсовим розчином, то через 10—15 хв після
затужавіння ґрунту його змочують водою і знову кілька разів протягують
шаблон рухом зліва направо, сильно натискуючи на нього. При цьому
знімається верхній шар розчину, що утворився внаслідок збільшення його
об’єму під час тужавіння гіпсу. Після цієї операції поміж профільною
дошкою і карнизом повинен створитися проміжок 2—3 мм для накривного
шару.

Після цього рейки і шаблон очищають від розчину, в якому був пісок, і
промивають їх. На тягу накидають тонкий шар рідкого жирного гіпсового
розчину без заповнювача і згладжують його, рухаючи шаблон справа наліво
доти, доки тяга не відповідатиме потрібному профілю. Витягнувши тягу,
обережно знімають рейки, а пошкоджені місця замазують розчином.

Звичайним шаблоном не можна утворити тягу в кутах, тому її треба
виконувати вручну. З цією метою в кути накидають розчин і після того, як
він почне тверднути, його обробляють спеціальною лінійкою, торці якої
оббиті жерстю, відрізачкою та вузькою плоскою або галтельною теркою.
Спочатку вздовж витягнутого профілю карниза пересувають лінійку і
зрізують нею зайвий розчин у кутах. Діставши чорновий контур тяг», її
опоряджують різними інструментами, домагаючись утворення профілю, який
би відповідав профілю тяги, виконаної шаблоном. Карниз краще витягувати
кутовим шаблоном, щоб не обробляти його вручну в кутах.

4. Дефекти штукатурки

У будівельних організаціях на основі технічних умов вироблені показники
якості опоряджувальних робіт. Оцінка роботи залежить від кількості
помічених дефектів на оздобленій поверхні і може бути відмінною, доброю
і посередньою. При великій кількості дефектів роботу бракують і робітник
її переробляє.

При штукатуренні жирними чи пісними розчинами або правильно
приготовленими розчинами, але по сирих чи недостатньо шорстких поверхнях
штукатурка матиме дефекти і пошкодження. Тому перед фарбуванням поверхні
ці дефекти слід усунути.

Наведемо найпоширеніші дефекти штукатурки.

Щілини на поверхні з’являються від штукатурення до закінчення повного
осідання будівлі, якщо в місцях стиків дерев’яних і кам’яних поверхонь
немає металевої сітки, а також від штукатурення дуже тонким шаром і
застосування в роботі жирних розчинів.

Дутики утворюються при використанні в штукатурному розчині недостатньо
погашеного вапна. Малі недогашені грудочки вапна, потрапляючи в шар
штукатурки, продовжують у ній гаситись. Під час погашення вапно збільшує
свій об’єм, порушує штукатурний шар і утворює на поверхні горбочок, який
через деякий час відпадає. На місці дутика утворюється раковина,
всередині якої завжди помітна біла грудочка вапна (рис. 11).

Груба фактура (шорсткість) на поверхні штукатурки може залишатись у
вигляді слідів від терки, подряпин частинками піску борозен та інших
дефектів, що утворилися внаслідок неякісного затирання, а також
застосування в штукатурних розчинах крупнозернистого піску.

Рис. 11 Дутики

Відшарування штукатурки виникає в окремих місцях або на великих ділянках
поверхні внаслідок штукатурення вологих чи недостатньо шорстких (без
насічки) поверхонь, використання маломіцних розчинів, приготовлених із
застосуванням в’яжучих матеріалів низької якості, штукатурення обмерзлих
поверхонь тощо.

Механічні пошкодження штукатурки з’являються, якщо недотримана
послідовність у виконанні будівельних робіт. Неприпустимо, наприклад,
після штукатурення виконувати санітарно-технічні або електромонтажні
роботи, під час яких доводиться руйнувати штукатурку. Штукатурка
руйнується також від намокання при протіканні даху, водопровідних труб
тощо.

Підготовляючи поверхню під фарбування, дрібні дефекти штукатурки
(щілини, дутики, шорсткості) усувають затиранням з розрізанням і
підмазуванням.

Якщо штукатурка неміцна або має великі пошкодження, то доводиться в
окремих місцях замінювати штукатурний шар новим відповідно до технічних
вимог.

Список використаної літератури

Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.

Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с

Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.

Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.

Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.

Поволоцкий Ю. А., Северинова Г. В. Индустриальное производство
отделочных работ.— М.: Стройиздат, 1983.— 152-с.

Шепелев А. М. Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020