Тема: “Розробка технологічного процесу розкрою плитних матеріалів на
заготовки.”
Зміст.
Вступ.
Технічний опис виробу.
Опис виробу.
Конструкція і матеріали.
Розробка технологічного процесу.
Опис технологічного процесу.
Технологічна картка.
Заходи з охорони праці.
Список використаної літератури.
Вступ.
Меблі являються частиною матеріальної культури народу. Вони відіграють
важливу роль в архітектурно-художньому вирішенні інтер’єру активно
впливають на формування художнього смаку і культури навиків людей.
Як і всі галузі народного господарства України, меблева промисловість
знаходяться в процесі постійного розвитку і вдосконалення. Розширюються
і поглиблюються кооперування і спеціалізації меблевих підприємств.
За останні роки меблева промисловість перетворилась у високомеханізоване
виробництво, яке забезпечує стабільний ріст об’ємів випуску меблів в
основному за рахунок технологічного переобладнання підприємств.
Підвищення вимог до якості виробів меблів веде за собою нововведення
нової нормативно-технічної документації. Збільшується степінь уніфікації
і нормалізації меблевих виробів. Здійснюється інтенсивний процес,
хімізації меблевої промисловості, стає все ширший діапазон застосування
нових синтетичних, конструкційних, опоряджувальних, личкувальних і
посилочних матеріалів. Проведений ряд досліджень направлене на більш
економічне і раціональне використання деревинної сировини шляхом зміни в
конструкціях меблів масивної деревини щитовими деревинними матеріалами.
Розроблено нові конструкції декоративних елементів меблів, які
враховують можливість масового механізованого виробництва.
Проектування меблів ведеться з урахуванням замовлень населення. Сучасні
моделі меблів поєднують утилітарні та художні переваги. Основний
напрямок в проектуванні меблів – все більше використання уніфікованих
меблів, за допомогою яких можна одержувати типи меблів різноманітних
габаритних розмірів і комфортабельності. Організація інтер’єрів
громадських та житлових споруд в більшості визначається раціональними
мебльовими приміщеннями, видами та конструкцією меблів.
В процесі проектування столярно-меблевих виробів враховують слідуючи
основні фактори: відповідальність конструкції виробу сучасними вимогами
і рівня виробництва, фізико-механічні властивості матеріалів, які
застосовуються, вплив різноманітних факторів на міцність і довговічність
конструкції, які розробляються, забезпечення мінімальної собівартості
виробів і найменованих витрат на організацію і наладку масового
виробництва.
Поєднання корисного і красивого, відповідність конструкції сучасному
рівню виробництва, умовами експлуатації і вимогам економічності – це ті
основні фактори, які визначають властивості столярно-меблевих виробів
для обладнання інтер’єру сучасних житлових і громадських споруд.
1. Технічний опис виробу.
Опис виробу.
Триляж призначений для оснащення житлових приміщень. Експлуатація в
наборі або окремо. Виріб розбірної конструкції, складається з двох
частин. В нижній частині розміщена тумба розбірної конструкції. Нижня
частина виробу у вигляді двох тумб, які з’єднуються між: собою при
допомозі верхньої горизонтальної прохідної та задньої стінок.
Тумби складаються з двох вертикальних не прохідних та двох
горизонтальних прохідних стінок.
Тумби закриваються глухими накладними дверками за якими є полиці. Між:
тумбами розташована полиця. В верхній частині розташовані три дзеркала,
які кріпляться на піддзеркальних щитах. До нижньої частини вони
кріпляться при допомозі піддзеркальних брусків.
Покриття фасадних і видимих поверхонь: Лак НЦ- 218. А1. П. ВГ. ЗГСТ13.
27-82. Інші поверхні покриття: Лак НЦ-218. А2. П. Г. ЗГСТ 13 .27-82.
Функціональні розміри виробу відповідають ГОСТ16371-96 “Меблі побутові”.
Конструкція і матеріали.
Всі щитові елементи виробу виготовлені з плити ДСП, товщиною 16 мм.
Пласті поверхні личковані шпоном струганим ГОСТ 2977-82, товщиною 0,8мм.
Крайки щитові личковані матеріалом МТР ТУ 13-771-84, товщиною 0,4 мм.
Вертикальні стінки тумб з верхньою горизонтальною стінкою з’єднуються
при допомозі стяжки різьбової Ф .00. 106, та шкантів Ф. 212.
Тумби триляжу закриваються глухими накладними дверками, які кріпляться
на чотирьох шарнірних завісах 3-14-А, шурупами 1-3*13 ГОСТ 1145-80 і
фіксуються магнітними защіпками Ф. 85. 01.
Полиця між тумбами установлена на полицях тримачах Ф. 1856. Дзеркало
кріпиться на піддзеркальних щитах виготовлені з ДСП при допомозі
дзеркалотримача Ф. 1337 шурупами ГОСТ 1145-80. Центральне та бокові
дзеркала з’єднуються між: собою при допомозі завіс.
Верхня частина триляжу з’єднується при допомозі підзеркальних брусків,
виготовлених з деревини хвойних порід, шириною 50 мм. товщиною 30 мм.
Піддзеркальний
брусок кріпиться до горизонтальної стінки гвинтовою стяжкою 2.2-А-01.
Верхня частина бруска до піддзеркального щита та нижня до задньої стінки
кріпиться стяжками Ф.00. 106.
Опора складається з двох поперечних непрохідних і двох повздовжніх
прохідних стінок, які з’єднуються між: собою стяжками Ф.ОО. 106. Опорна
коробка кріпиться до тумб за допомогою шкантів і металевими шурупами
1-3*13 ГОСТ 1145-80.
Деревностружкові і деревно-волокнисті плити та фанера є основним
конструкційним матеріалом у виробництві корпусних меблів, їх кількість
порівняно з масивною деревиною в таких виробах значно більша і тому від
правильного вибору обладнання та організації розкрою значною мірою
залежить собівартість виробів.
Розкрій плитних матеріалів відрізняється від розкрою пиломатеріалів як
інструментом та обладнанням, що для цього використовують, так і
технологією його проведення.
У зв’язку з наявністю значної кількості в’яжучого у таких матеріалах
інструментом для їх розкрою служать лише пилки з твердосплавними зубами.
Спеціалізовані верстати для розкрою або подальшого обрізування плит на
заданий розмір (формат) отримали назву форматних. Сьогодні накопичено
великий досвід у проектуванні та експлуатації такого обладнання.
Класифікація обладнання для розкрою плитних матеріалів
• за кількістю пилок:
– однопилкові;
– багатопилкові;
• за наявністю механізму подачі:
– без механізму подачі ;
– з механізмом подачі;
• за типом механізму подачі:
– з насуванням плит;
– з насуванням пилок;
– з насуванням плит і пилок;
• за розташуванням пилок:
– над матеріалом, що розкроюють;
– під матеріалом, що розкроюють;
– частина пилок над, а інша частина під матеріалом, що
розкроюють;
• за розташуванням плит на столі:
– горизонтальні;
– вертикальні (нахилені);
• за наявністю підрізаючої пилки:
– без підрізаючої пилки;
– з підрізаючою пилкою;
• за наявністю пристрою для програмування:
– без пристрою;
– з пристроєм.
Схеми розкрою
Незалежно від вибраного обладнання, технологія розкрою залежить від
схеми розкрою (рис. 1).
Рис. 1 Схеми розкрою плитних матеріалів
1 – поздовжня, 2 – поперечна; 3- комбінована; 4 – кругова; 5 – взаємно
перпендикулярна; 6 -поздовжньо-поперечна із змішеними поперечними
різами;
7 – комбінована із змішеними поперечними різами; 8 – комбінована з
багатократно зміщеними поперечними і поздовжніми різами;
9 – із склеюванням відрізків по довжині та ширині.
Враховуючи значну масу плит та вимоги до умов праці, верстати з
механізмом подачі мають переваги над верстатами без такого механізму.
Однопилкові верстати, у яких плити розташовані вертикально (нахилено)
займають значно меншу площу цеху, прості за конструкцією, легкі в
управлінні і їх можна рекомендувати для малих та середніх об’ємів
розкрою.
Розкрій личкованих (ламінованих) плит є складнішим порівняно з
неличкованими, оскільки необхідно враховувати напрям волокон, текстуру
та колір личківки. Такі плити бажано розкроювати на верстатах, які, крім
основної пилки, мають підрізаючу, що запобігає вирішу личківки на одній
з площин плити і зменшує величину припуску на розкрій.
Для отримання високоякісної поверхні пропилу необхідно створити однакові
умови різання на обох пластях плити.
Підрізаючу пилку розташовують перед основною, вона робить пропил лише на
2…5 мм завглибшки і має переміщення для налагодження паралельно осі,
для точного установлення відносно площини диска основної пилки, формує
пропил на 0,1 мм ширшим, ніж основна пилка На рис. 2 показані можливі
схеми розташування основної і підрізаючої пилок відносно плити, що
розкроюють, та напряму подачі.
Рис.2 Схеми розташування основної та підрізаючої пилок
1 – основна пилка, 2 – підрізаюча пилка, 3 -личкована (ламінована)
плита.
Загальним для всіх схем розташування пилок є те, що вони обертаються у
протилежних напрямках і підрізаюча завжди працює при попутній подачі.
Плита служить підпором личкованого покриття, що підрізають обома
пилками. Так можна розкроювати не лише по одній плиті за товщиною. У
деяких випадках, коли немає підрізаючої пилки, передбачають пристрої,
які запобігають появі сколів личківки, або збільшують припуск на
оброблення щитових заготовок.
Технологія розкрою плитних матеріалів суттєво відрізняється від розкрою
пиломатеріалів. На відміну від дощок плитні матеріали мають стабільні
розміри, фізико-механічні властивості та якість по всій пласті, їх схему
розкрою визначають не в залежності від цих показників, безпосередньо
перед розкроюванням, а лише від розмірів плит і заготовок, наявного
обладнання, напрямку текстури та кольору личкованих плит. Щоб
забезпечити найбільший корисний вихід, розкрій плит, здійснюють за
картами розкрою.
Карта розкрою.
Картою розкрою прийнято називати схематичне графічне зображення, за яким
слід проводити розкрій, що вказує на форматі матеріалу, який розкроюють,
послідовність різів, їх напрям та розмір заготовок. При складанні карт
розкрою (рис. 3) слід враховувати:
Рис. 3 Карта розкрою (варіант)
забезпечення найбільшого корисного виходу заготовок;
забезпечення отримання комплекту заготовок на продукцію, що випускають;
отримання якомога меншої кількості типорозмірів заготовок з однієї плити
(карти);
мінімального повторення одних і тих же типорозмірів заготовок в різних
картах розкрою.
Складання карт вручну є трудомісткою операцією і не завжди дає
максимальний можливий вихід заготовок. При підготовленні виробництва до
розкрою плити на комплект заготовок для одного набору меблів слід
підготувати до 150 і більше варіантів карт розкрою.
Розрахунок оптимальних карт розкрою плитних матеріалів з використанням
математичних методів та комп’ютерів дає значно кращі результати, але
вимагає додаткових витрат на придбання комп’ютерів, і тому їх
застосування може рекомендуватися в тих випадках, коли економія від
збільшення корисного виходу перевищить ці додаткові витрати. Сучасні
верстати для форматного розкрою комплектуються комп’ютером із
спеціальними програмами для складання оптимальних карт розкрою
безпосередньо під час розкрою. Складання карт розкрою є важливою,
складною і трудомісткою операцією.
При складанні таких карт для конкретного підприємства слід враховувати
технологічні та конструктивні обмеження.
До технологічних обмежень належать:
розміри плит , що надходять на розкрій;
значення припусків на оброблення заготовок щита;
допустима кількість типорозмірів заготовок, що отримують з однієї плити;
розташування заготовок на плиті (напрям волокон личківки );
ширина пропилу (4…5 мм) та ін.
До конструктивних обмежень відносять:
– тип верстата;
– кількість пилкових вузлів для поперечного та поздовжнього розкроїв;
– схеми розташування поперечних та поздовжніх пилок;
– найбільші і найменші розміри заготовок, що можна отримати на тому
чи іншому верстаті по довжині та ширині;
– відстань від крайки плити до першого поздовжнього і поперечного
різів;
– найменшу відстань між поздовжніми і поперечними пропилами.
Залежно від специфікації заготовок і типу плит, що розкроюють, на
підприємстві накопичується банк карт розкрою. Оскільки кількість і
розміри заготовок для певного виробу чи набору різні, а для збільшення
корисного виходу окремі заготовки можуть включатись в різні карти
розкрою, то для отримання комплекту заготовок на певну програму випуску
слід використати декілька карт розкрою. Для визначення кількості плит,
що розкроюватимуть за тією чи іншою картою розкрою, розробляється план
розкрою.
План розкрою.
Під планом розкрою розуміють визначення найменшої кількості плит, що
розкроюють за тією чи іншою картою розкрою, які забезпечують отримання
комплекту заготовок на задану програму. План розкрою складається на
певний період роботи – зміну, добу, місяць, або на отримання певної
кількості виробів.
У табл. 1 наведена можлива форма плану розкрою, який використовують на
підприємствах.
В результаті складання плану розкрою визначають:
кількість листів плит, що підлягають розкрою за тією чи іншою картою
розкрою;
різницю між фактичною і необхідною кількістю заготовок;
Для доукомплектування заготовок, яких недостатньо отримано за планом
розкрою (табл. 1. б, д, є), рекомендують додаткові карти розкрою, з яких
вирізають більше всього саме цих заготовок. Ті заготовки, яких отримано
більше необхідної кількості, зберігають і враховують при складанні
нового плану розкрою. Сьогодні розроблені методики складання карт
розкрою з одночасною оптимізацією плану розкрою.
Використання ЕОМ дозволяє суттєво скоротити термін розроблення карт
розкрою, збільшити корисний вихід заготовок.
Кращі результати розкрою плит будуть у разі:
централізованого розкрою;
наявності відповідного обладнання;
складання карт розкрою за допомогою ЕОМ;
складання плану розкрою на необхідний об’єм;
диспетчеризації накопичення та відправлення споживачам заготовок;
наявності відповідних виробничих та складських приміщень.
Упровадження галузевої системи уніфікації щитових елементів спрощує
вирішення задач з оптимізації розкрою і дає можливість довести корисний
вихід заготовок до 95…96 % з плит ДСП розміром 3500 х 1750 х 16 мм.
План розкрою плит ДСП на заготовки .
Кількість виробів, що випускають, – 553 шт. Розміри плит 3500x1750x16
мм.
№
карти позначення Розміри заготовок, мм Кількість заготовок в карті, шт.
Кількість листів плит, шт. Позначення деталі за кресленням
а б в г д ж з е є
Кількість заготовок за планом
1106 1106 553 1659 1106 553 553 553 553
Наявна кількість заготовок 0 0 0 0 0 0 0 0 0
1 а
б 1389х316
1024х316 12
2 80 960
160
2 в
б 1024ї416
1024х316 8
6 70
420 560
3 г
д
а
б 978х316
539х388
1389х316
1024х316 11
6
1
2 152
152
304 1672
912
4 е
є
д 978х390
980х242
539х388 8
9
1 70
70 560
630
5 ж
з 982х342
514х384 10
9 60
600
540
Всього : 1112 884 560 1672 982 560 630 600 540
Різниця: +6 -222 +7 +13 -124 +7 +77 +47 -13
Номер картки для доукомплектування карта
№ 6
№ 7
№ 8
Іншим способом отримання максимально корисного виходу заготовок є
організація розкрою плит за схемою з додатковім склеюванням плит
(рис.4).
Рис. 4. Схема організації розкрою плит ДСП з додатковим склеюванням.
1,3 -плити, то розкроюють, 7 – смуга плити; 2,8 – фрези (пилки);
4,9 – механізми для нанесення клею, 5, 10 – преси, 6,11,12 – круглі
пилки;
13 – заготовка, І,ІІ,ІІІ,ІУ,У,УІ,УП – дільниці оброблення плити.
Як видно із схеми, на дільниці І плити 1 і 3 вирівнюють по поздовжній
крайці за допомогою фрези або пилки 2,8. На вирівняні крайки механізмом
для нанесення клею 4 наносять клей (ділянка II), після чого їх з’єднують
одним із способів по ширині в дотик і склеюють під пресом 5 (ділянка
III).
Пилкою 6 від склеєних плит відрізають смугу завширшки В, яка однакова
або кратна за шириною заготовці з урахуванням ширини пропилу. На ділянці
IV відрізану смугу повертають на 90 градусів і вона надходить на ділянки
V, VI, VII для виконання з нею операцій, аналогічних операціям з плитами
на ділянках І, II, III. Отриману безперервну смугу завширшки В, за
наявності ділильної пилки 11, розкроюють на заготовки необхідної ширини.
Після цього пилкою 12 її торцюють на необхідну довжину заготовки І,. При
роботі за такою схемою відходи будуть лише на вирівнювання крайок перед
склеюванням і пропил, що забезпечить найбільший відсоток корисного
виходу. Практично відпадає необхідність складати карти розкрою та
оптимізувати розкрій, зменшується необхідність складських приміщень та
ін Одночасно розкроювати так можна лише по одній плиті за товщиною.
Отже, при наявності відповідного обладнання описану схему і технологію
розкрою слід вважати перспективною для широкого застосування, якщо
забезпечити необхідну міцність склеєних ділянок плити.
Для збільшення загального корисного виходу при існуючих схемах розкрою
практикується додатковий розкрій кускових відходів, зібраних після
основного розкрою, з подальшим склеюванням їх у щити або заготовки.
Організація робочого місця, як і продуктивність при розкрої плит, будуть
залежати в основному від типів верстатів. Продуктивність форматних
верстатів краще встановлювати за даними виробництва або технічною
характеристикою верстата. Організація робочих місць біля таких верстатів
залежить від
5. Заходи з охорони праці.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, і
лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження
здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Знання основ охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії
протипожежних заходів є одним з важливих факторів запобігання виробничих
травм, професійних захворювання і ліквідації їх.
На підприємстві адміністрація зобов’язана створити такі умови праці, які
б викликали можливість виникнення травм і професійних захворювань і
сприяли підвищенню продуктивності праці. Незалежно від ступеня небезпеки
виробництва на всіх підприємствах і організаціях проводять навчання з
техніки безпеки прийнятих на роботу працівників, які мають професії або
міняють її ,а також інструктаж при підвищенні кваліфікації робітників.
Загальне керівництво й організація з навчання на підприємстві
покладаються на керівника підприємства, а в підрозділах (цехах) —
начальників цехів. Контроль за своєчасними навчанням працюючих у
підрозділах підприємства здійснює відділ (інженер) охорони праці, на
якого покладено ці обов’язки наказом керівника
підприємства. Навчання в професійно-технічних навчальних
закладах включає теоретичний курс, а також практичні знання в навчальних
майстернях (цехах) під керівництвом майстра виробничого навчання або
на робочих місцях базового підприємства під керівництвом
висококваліфікованого робітника, бригадира або іншого спеціаліста,
який має відповідну підготовку. При вивчені кожної теми потрібно
керуватися вимогами ССБП (системі стандартів безпечної праці).
Проходження кожним учнем теми з охорони праці реєструється
в журналі обліку навчальної роботи.
Перевіряються знання підчас здачі кваліфікаційного екзамену.
Незалежно від професії і кваліфікації з усіма робітниками на
підприємстві проводять інструктажі. За характером і часом проведення
інструктажів є таких видів: вступний, первинний (на робочому місці ),
повторний, позаплановий, поточний.
Вступний інструктаж: проводить інженер з охорони праці або особа, яка
виконує обов’язки, з усіма прийнятими на роботу працівниками незалежно
від освіти, стажу роботи їх за даною професією, а також з учнями і
студентами, які при були на виробниче навчання або практику. Первинний
інструктаж на робочому місці проводять з усіма прийнятими на
підприємство, переведеними з одного підрозділу в інший, при
командированим ,учнями і студентами, які прибули на виробниче навчання
чи практику, з робітниками які виконують нову для них роботу, а також: з
будівельниками при виконанні будівельно-монтажних робіт на території
діючого підприємства. Первинний інструктаж здійснюють за інструкцією з
охорони праці з кожним робітником індивідуально.
Повторний інструктаж: проводять з усіма працюючими незалежно від
кваліфікації, освіти і стажу роботи не більше ніж: через 6 місяців
індивідуально або з групою робітників однієї професії на робочому місці
з метою перевірки і підвищенням рівня знань правил та інструкції з
охорони праці.
Позаплановий інструктаж проводять при зміні правил з охорони праці та
технологічного процесу; заміни автоматизації обладнання, пристроїв та
інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, які
впливають на безпеку праці; порушення робітниками вимог безпеки праці,
які можуть призвести або призвели до травми ,аварії, вибуху або пожежі ;
перервах у роботі – для робіт ,які відповідають підвищеним вимогам
безпеки праці, більше ніж на 30 календарних днів, а для решти робіт 60
днів. Поточний інструктаж проводять безпосередньо перед виконанням
робіт, на які оформляються наряд – на допуск де і фіксується його
проведенням. Знання контролює працівник який проводив інструктаж:. Якщо
проінструктований робітник має незадовільні знання, його до роботи не
допускають. Він зобов’язаний пройти інструктаж заново.
Особа, яка проводила повторний чи позапланований інструктаж:, робить
запис в журналі реєстрації (в особистій картонці інструктованого) з
обов’язковим підписом інструктованого і інструктуючого. При реєстрації
позапланового інструктажу вказують причину, яка спричинила його
проведення.
Назва складальної одиниці дверки
Позначається на кресленні: 09.00.00
Кість у виробі: 2
Розміри чистові: 784*380*17
Розміри заготовок: 818*409*0,6
№
п/п Назва технологічної операції Марка обладн. К-сть деталей у виробі
Розміри після обробки, мм Істру
мент Метод контро
лю Примітка
Д Ш т
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 Розкроїти плиту ЦФ2 2 798 394 16 Кругла пила з напайкам Лінійка
Припуски на обробку
2 Калібрувати плиту МКШ1
509 380 16 Шліфшк.
широка на Пол. Калібр – скоба Чергове шліф. 180…50 чист.
V 25…16
3 Сорт, та розм. шпону Робоч. Місце 2 818 409 0,6 Олівець, лінійка
Лінійка Припуск на обробку
4 Розкроїти шпон НТ18 НТ30 2 818 409 0,6 Ніж: Лінійка
5 Склеїти на ребро РС-9 2 816 402 0,6 Термоплас тична нитка Візуально
6 Проклеїти тфці личківок ПТШ1 2 816 402 0,6 Термоплас тична нитка
Візуально
7 Нанести клей на основу і сфор. пакет МФП1 АКОА1
816 402 0,6
Візуально Режим пресування беруть за таб.
8 Технологічн-а витримка Робоч.
Місце
816 402 0,6
9 Обробка в розмір по периметру МФК2 2 784 380 1,7 Кругла пила ВК
напайки Лінійка
9.2 Личкуємо повздовжні
крайки
Прикатувальні ролики Візуально
9.3 Знімаємо
звиси по
товщині
пом ‘якшуєм
ребра
Фрезерні
головки Візуально
9.4 Відпиляти поперечні
крайки
Кругла пила ВК напайки Лінійка
9.5 Личкуємо
поперечні
крайки
Прикатувальні ролики Візуально
9.6 Зняття
звисів,
пом ‘якшуєм ребра
Фрезерні
головки Візуально
9.7 Шліфувати крайки
Шліф шкур. №10 Візуально (еталон) Тільки для крайок
шпону
10 Висвердлишй
отвори СВА2, СВГП1 2 784 380 17 Свердла Візуально Штанг. цирк
11 Шліфування пласті ШЛК8 2ШЛН 2 784 380 17 Широко стріч
кова шліф шкурка Візуально (еталон) Тільки для лущеного або струганого
шпону
12 Контроль
якості продукції Це
контроль кількості якісних характер. впасти в.
продукції 2 784 380 17 Об’єктом
контролю є продукція, що виготовлена
випускається або
експлуатується в переробленому вигляді При
контролі перевіряю ть
основні ознаки
цієї продукції
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
