.

Розробка технологічного процесу первинної механічної обробки заготовок з масивної деревини (дипломна робота)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
0 3291
Скачать документ

ДИПЛОМНА РОБОТА

Розробка технологічного процесу первинної механічної обробки заготовок з
масивної деревини

ЗАВДАННЯ

на контрольну екзаменаційну роботу учня III курсу,

групи_______

________________________________________________________________________
________________________________________________________________

Тема:_______________________________________________________________

________________________________________________________________________
________________________________________________________________

В контрольній екзаменаційні роботі розробляються:

Вступ.

1. Розробка конструкцій виробу

1.1.Опис виробу.

1.2.Загальний вигляд і основні розміри.

1.3 .Конструкція і матеріали.

2. Розробка технологічного процесу.

2.1.Опис технологічного процесу.

2.2.Технологічні карти.

3. Заходи по охороні праці.

Графічна частина роботи:

1. Складальне креслення виробу.

2. Плакат.

Дата видачі “____”______________________________

Дата закінчення “____”___________________________

Викладач_______________________________________

Учень групи №_____ ___________________________

ЗМІСТ

Вступ.

1. Технологічний опис виробу.

1.1. Опис виробу.

1.2. Конструкція і матеріали.

2. Розробка технологічного процесу.

2 1. Опис технологічного процесу .

2.2. Технологічна карта.

3. Заходи з охорони праці.

Список використаної літератури.

ВСТУП

Меблі являються частиною матеріальної культури народу. Вони відіграють
важливу роль в архітектурно-художньому вирішенні інтересу, активно
впливають на формування художнього смаку і культурних навиків людей.

Як і всі галузі народного господарства України, меблева промисловість
знаходиться в процесі постійного розвитку і вдосконалення. Розширюються
і поглиблюються кооперування і спеціалізація меблевих підприємств.

За останні роки меблева промисловість перетворилася у високомеханізоване
виробництво, яке забезпечує стабільний ріст об’ємів випуску меблів і в
основному за рахунок технологічного переобладнання підприємства.

Підвищення вимог до якості виробів меблів веде за собою нововведення
нової нормативно-технологічної документації. Збільшується степінь
уніфікації і нормалізації меблевих виробів. Здійснюється інтенсивний
процес хімізації меблевої промисловості, стає все ширший діапазон
застосування нових систематичних, конструкційних опоряджувальних,
личкувальних матеріалів. Проведений ряд досліджень направлених на більш
економічне і раціональне використання деревинної верховини шляхом зміни
в конструкціях меблів масивної деревини щитовими дерев’яними
матеріалами. Розроблені нові конструкції декоративних елементів меблів,
які враховують можливість масового механізованого виробництва.

Проектування меблів ведеться з урахуванням замовлень населення. Сучасні
моделі меблів поєднують у утилітарні та художні переваги. Основний
напрямок в проектуванні меблів – все більше використання уніфікованих
елементів за допомогою яких можна одержувати плити меблів різноманітних
габаритних розмірів і комфортабельності.

Організація інтересів житлових а громадських споруд в більшості
визначається радіальним меблюванням приміщень, видами і конструкцією
меблів.

В процесі проектування столярно-меблевих виробів враховують слідуючи
основні факти: відповідність конструкції виробу сучасними вимогами і
рівнем виробництва, фізико-механічні властивості матеріалів, які
застосовуються.

Вплив різноманітних* факторів на міцність і довговічність конструкції,
які розробляються, забезпечення мінімальної собівартості виробів, і
найменших витрат на організацію і наладку масового виробництва.

Поєднання корисного і красивого, відповідність конструкції сучасному
рівню виробництва, умовам, експлуатації і вимогам економічності – це ті
основні фактори, які визначають властивості стонерно-меблевих виробів,
для обладнання інтер’єрів сучасних житлових і громадських споруд.

ТЕХНІЧНИЙ ОПИС

1.1. Опис виробу

Шафа для одягу та білизни призначена для оснащення житлових приміщень.

Експлуатується в наборі або окремо. Шафа розбірної конструкції. Корпус
шафи складається з двох вертикальних непрохідних стінок, двох
горизонтальних прохідних стінок, однієї горизонтальної задньої стінки
однієї вертикальної перегородки і ділить корпус на два відділення.

У правому відділенні є накладна дверка, за якою розташовано п’ять
поличок. У лівому відділенні є горизонтальна перегородка, шухляда, дві
накладні дверки, за якими є полиця для головних уборів та штанга для
плечиків. Опорою є опорна коробка.

Покриття фасадних і видимих поверхонь покриті: лак НЦ-218.П.1.ВГ.З ГСТ
13.27-92. Покриття невидимих поверхонь лак НЦ-218. А2.П.ГЗ.ГОСТ 1312-82.

Функціональні розміри шафи повинні відповідати ГОСТ 13025.12-91. Інші
вимоги, відповідно ГОСТ 16371-96 “Меблі побутові”.

1.2. Конструкція і матеріали.

Щитові елементи виробу виготовлені з ДВП ГОСТ 10632-89 товщина 16 мм.
Фасадні поверхні личковані шпоном струганим ГОСТ 2977-91 товщина 0,6 мм,
невидимі поверхні личковані лущеним ГОСТ 99-89 товщина 0,6 мм.

Вертикальна і горизонтальна стінка корпуса з’єднані між собою при
допомозі шкантів Ф.212 та стяжок Ф.00106. Задню стінку виготовляємо з
ДВП ГОСТ 4598-96 товщиною 3,2 мм кріпляться до корпуса при допомозі
шурупів 1-3×2,5.016 ГОСТ 1145-90 з шайбами Ф.236.

Шухляда складається з передньої, задньої, 2 бокових стінок, фасадних
стінок і дна. У шухляді усі стінки, крім фасадної, виготовляються з
деревини шпилькових порід ГОСТ 8486-96 товщиною 12 мм. Стінки шухляди
з’єднані між собою шкантами листяних порід ГОСТ 2695-83 е=25 мм 6 мм та
синтетичним клеєм ГОСТ 14231-98. Передня та бічні стінки мають пази, в
які кріпиться дно з плити ДВП ГОСТ 4598-96 товщиною 4 мм. Дно шухляди
кріпиться до задньої стінки шурупами 2x3x20.016 ГОСТ 1145-90 з шайбами
Ф.236. Фасадна стінка шухляди виготовляється з ДСП ГОСТ 10632-89
товщиною 16 мм личкованої шпоном струганим ГОСТ 2977-91 товщиною 0,6 мм.

Фасадна стінка кріпиться до передньої стінки шухляди шурупами
2-3×2,5.016 ГОСТ 1145-90. Шухляди переміщаються при допомозі роликових
напрямних Ф.И.З-Г, що кріпиться до вертикальних стінок шурупами
2-3×16.016 ГОСТ 1145-90, а до бічних стінок шухляд шурупами 2-3×13.016
ГОСТ 1145-90.

Дверки кріпляться до вертикальних стінок шафи при допомозі
чотирьохшарнірних завіс Ф.575, шурупами 2-3×13.016 ГОСТ 1145-90. Дверки
фіксуються магнітними защіпками Ф.85, які крапляться до стінок корпуса
шурупами 2-3×16.016 ГОСТ 1145-90, а до діверок шурупами 2×13.016 ГОСТ
1145-90.

Опорна коробка складається з двох повздовжніх і двох поперечних стінок,
які виготовлені з плити поперечних стінок ДСП ГОСТ 10632-89 товщиною 16
мм личкованої шпоном струганим ГОСТ 2977-90 товщиною 0,6 мм стінки
опорної коробки з’єднані між собою шкантами з деревини листяних порід
ГОСТ 2695-83 1=30 мм 08 мм та сентетичним клеєм ГОСТ 14231-98. До
нижньої крайки поперечних стінок опорної коробки кріпиться опорна Ф.481
шурупами 2-4×20.016 ГОСТ 1145-90.

Опорна коробка кріпиться до нижньої горизонтальної стінки корпусу при
допомозі шкантів Ф.212 та кутників Ф.106. Кутники кріпляться шурупами
2-3×16.016 ГОСТ 1145-90.

Полички установлені при допомозі поличкотримачів Ф.1856. Штанга для
плечиків 7.5-Г кріпиться при допомозі штанготримача Ф.184, які
установлені у вертикальних стінках. Ручка кнопка кріпиться до діверок і
шухляди гвинтом М4х22.

До внутрішньої поверхні лівої дверки кріпиться лоток Ф.7.6-А шурупами
1-3×20 ГОСТ 1145-90. До правої дверки відділення для одягу кріпиться
дзеркало при допомозі дзеркалотримача Ф.517 шурупами 2-3×13 ГОСТ
1145-90.

До лівої дверки відділення для одягу кріпиться галстукотримач
Ф.7.2.-А.02 шурупами 2-3×13 ГОСТ 1145-90.

2. РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЧНОГОПРОЦЕСУ

2.1. Опис технологічного процесу

2.1.1. Бази і базування при первинній механічній обробці.

Процес виготовлення деталей супроводжується послідовним виконанням
технологічних операцій, за яких із заготовки знімаються шари деревини
механічними діями. При цьому заготовка з неточними розмірами і формою
набуває потрібних розмірів, форми і шорсткості поверхні. Безумовно, що
процес механічної обробки заготовки супроводжується при відповідній її
фіксації відносно ріжучого інструменту. Ця фіксація здійснюється при
відповідному базуванні заготовки на призначених для цього поверхнях
стола верстату або інших пристосуваннях. Сам процес базуванні
пов’язаний з позбавленням вільності рухів заготовки в просторі.

Відомо, що тверде тіло в просторі має шість ступенів вільності. У
випадку повної визначеності положення тіла в просторі воно позбавляється
всіх ступенів вільності. Коли заготовку покласти на стіл верстата, то
вона втрачає три ступені вільності. При цьому заготовка може рухатись у
двох взаємноперпендикулярних напрямах і повертатися довкола
осі, яка перпендикулярна до площини стола. Якщо взяти заготовку
(рис 2.1,а) і покласти на стіл на трьох опорах а, б в, притиснувши її до
лінійки д, то вона матиме лише одне ступінь вільності переміщення вздовж
лінійки. При наявності додаткового упора г заготовка позбавляється шести
ступенів вільності. Поверхню, яка визначає положення заготовки за трьома
точками опори, називають опорною. Ці поверхні, як правило, вибираються
максимально можливих розмірів, їх називають базами. В деяких випадках
для цієї мети використовують центри двох опорних точок заготовки, яка
обертається навколо своєї осі. При базуванні заготовки відбувається
поєднання двох координатних систем: заготовки і опорних точок стола
верстата та інструменту.

Рис.2. 1. Схеми базування заготовок: а – базування на столі верстата з
напрямною лінійкою і упором; 1 – заготовка; б – складальні бази при
формуванні рамки

Бази поділяються на технологічні і конструктивні. Технологічні бази в
свою чергу поділяються на установні, складальні та вимірні. Установна
база являє собою сукупність поверхонь оброблюваної заготовки, які
використовуються для надання їй певного положення відносно ріжучого
інструменту. Базування заготовки на столі верстата в процесі її
механічної обробки, може здійснюватися грубообробленою або
гладкообробленою поверхнею. Таким чином, установні бази бувають чорнові,
або чистові.

У випадку базування заготовки грубообробленою поверхнею забезпечується
неточне чорнове базування. При базуванні заготовки гладкообробленою
поверхнею забезпечується точне чистове базування.

Чорновими установними базами називаються поверхні, які використовуються
при формуванні чорнових заготовок і при розкроюванні деревинних
матеріалів. Так, при формуванні чорнових заготовок на круглопилкових
верстатам поздовжнього і поперечного пиляння чорновими установними
базами служать необроблені поверхні дощок і брусків. При розкроюванні по
довжині дошка пластю притискується до робочої несучої поверхні стола
верстата, а окрайкою – до напрямної лінійки, що забезпечує отримання
точного різу. В цьому випадку дошка позбавляється п’ятьох
ступені вільності (рис.2.1.а).

Чистовими установними базами називаються поверхні, які використовуються
при формуванні чистових заготовок на фрезерувальних верстатах. Зокрема,
чистові і установні бази формуються на фугувальних верстатах
(рис.2.2,а). При формуванні установних баз, як правило, використовуються
пласті заготовки, оскільки вони забезпечують кращу сталість за її
механічної обробки. Як установні бази використовуються також окрайки
заготовки.

Складальною базою називається сукупність поверхонь деталі, які
визначають положення їх відносно інших суміжних деталей. Наприклад, при
складанні рамки (рис.2.1,6) складальними базами служать поверхні шипів і
за плечиків. Ці поверхні визначатимуть положення брусків у рамці один
відносно одного.

Вимірною базою називаються поверхні, які використовуються для
відрахування розмірів при обробці деталей на верстаті. При цьому для
отримання кращих; результатів під час формування розмірів і форми виробу
слід за змогою прагнути, щоб установною, складальною і вимірною базами
була одна й та сама поверхня.

Конструктивними базами називають сукупність точок, ліній і поверхонь,

відносно яких визначають положення розмірів на кресленнях виробів.
Технологічні і конструктивні бази можуть збігатися. Слід зазначити, що
формуючи заготовки на фугувальних верстатах, особлива увага повинна
приділятися забезпеченню максимальної точності обробки при створенні
чистової установної бази по пласті. Установка база по крайці формується
за допомогою напрямної лінійки. При цьому заготовки раніше обробленою
поверхнею пласті притискуються до напрямної лінійки і переміщаються по
столу верстата. База на крайці формується під кутом 90° відносно
поверхні пласті.

При обробці деталей свердлильних і довбальних верстатах вимагається
особливо точне базування деталей щодо ріжучого інструменту. Тільки певне
і точне розташування деталі відносно ріжучого інструменту (якщо
позбавляти деталі всіх ступенів вільності) може забезпечити точне
розміщення отворів і гнізд на деталі і, відповідно можливість складання
деталей у виріб без додаткової підгонки і припасовки.

Механічна обробка заготовок на верстатах проводиться виконанням операцій
у певній послідовності. При виконанні кожної операції використовуються
конкретні установні бази. З метою забезпечення виготовлення деталей з
високим ступенем точності необхідно, якщо це можливо, використовувати
одну установну базу. Такою базою повинна бути поверхня пласті деталі.

2.1.2. Створення базової поверхні і формування чистових заготовок

Чорнові заготовки, отримані при розкроюванні вихідний матеріалів на
круглопилкових верстатах, мають похибки розмірів і форми. Ці похибки
зумовлені наявністю на заготовкам грубих рисок від дії зубів ріжучого
інструменту «прямолінійності внаслідок неточних різів і пожолобленості,
що є результатом нерівномірності сушіння.

Для надання заготовці потрібної точності розмірів і форми проводиться
механічна обробка. При цьому не останню роль у забезпеченні названих
показників відіграє надійне забезпечення базування заготовки відносно
ріжучого інструменту. Водночас надійне базування заготовки може бути
виконане при використанні чистових баз. Чистові бази отримують при
первинній механічній обробці чорнових заготовок на фугувальних верстатах
(рис. 2 а).

Рис 2. Формування чистової бази заготовки на верстатах: а -фугувальному;
б -рейсмусовому: ножовий вал; 2і – заготовка, 3 – нерухомий стіл; 4 –
напрямна лінійка; 5 – рухомий стіл

На початку повинна бути утворена базова поверхня на широкій стороні
заготовки (пласті), а після, з використанням цієї основної базової
поверхні, створюється друга базові поверхня по окрайці, її отримують
притисканням основної, вже сформованої базової поверхні, до напрямної
лінійки у переміщенням заготовки відносно ріжучого інструменту. Кут,
утворений між столом верстата і напрямною лінійкою, визначає кут, який
отримаємо між двома чистовими базовими поверхнями. Формуючи чистову базу
на рейсмусових верстатах (рис 2.б), заготовку кладуть на стіл більшою
необробленою поверхнею (пластю). При цьому на протилежній поверхні
заготовки фрезеруванням формується чистова база Утворені чистову базу
надалі використовують при обробці заготовки в розмір по товщині і
ширині. Названі способи використовуються при формуванні чистових баз за
первинної механічної обробки брускових заготовок.

Найбільша товщина шару, який знімається на фугувальних верстатах,
не перевищує 6 мм. Оптимальна товщина яку зрізають за один прохід
1,5…12,5 мм. Збільшення товщини шару, який знімається більш ніж 3 мм,
погіршує умови стружкоутворення, призводить до утворення виривів і
сколів, вимагає значних зусиль подачі. Для формування чистових баз
використовуються верстати: СФ-4, СФ-6, КР540 фірми “ROJEK”AC510 фірми
“BAUERLE”, AHW фірми “HOFMANN”, та інші з ручною подачею; СФА-4 і
СФА-4-1 з механічною подачею; С2ФЗ-2, С2ФЗ-3, С2Ф4, С2Ф4-1 двосторонні з
механічною подачею. Використовуються також малогабаритні комбіновані
фугувально-рейсмусові верстати СФР4-2 МSР310, МSР410, МSР315 фірми
“ROJEK”, фугувально-рейсмусовий АД фірми “HOFMANN” та інші.

Налагодження фугувальних верстатів полягає в закріпленні ножів на валу,
перевірці положення леза ножа відносно робочої поверхні заднього стола.
Перевіряють в трьох місцях контрольною лінійкою або індикатором.
Непаралельність леза до поверхні стола не повинна перевищувати 0,1 мм на
довжині 1000 мм. Неперпендикулярність пласті з крайкою при фугуванні в
кут має становити не більше 0,1 мм на довжині 100 мм.

Передній стіл переміщають відносно заднього на товщину зніманого шару.
На фугувальних верстатах з ручною подачею працює один робітник, з
механічною – два. При ручній подачі правильність розташування заготовки
на столі можна перевірити гойданням. Якщо кінці заготовки легко
гойдаються, що вона лежить на столі випуклістю.

Так обробляти заготовку не можна і її потрібно повернути угнутістю до
стола. За ручної подачі заготовку переміщають по поверхні переднього
стола до ножового вала. Коли частина поверхні заготовки буде оброблена і
перейде на задню частину стола, необхідно навмисно змінити її з
чорнового базування необробленою поверхнею на чистове базування
обробленою поверхнею.

При обробці кращу поверхню можна отримати, коли заготовку переміщати не
перпендикулярно осі ножового вала, а під деяким кутом. При значній
нерівності поверхні, що обробляється, і її пожолобленості чисту базову
поверхню заготовки можна отримати за кілька проходів.

Висока точність обробки заготовки при фугуванні з ручною подачею
забезпечується правильним вибором зусилля притискання заготовки до стола
і швидкості подачі оператором.

Для одночасного формування чистової бази на пласти і крайці заготовки
використовуються двосторонні фугувальні верстати С2ФЗ, С2ФЗ-3, С2Ф4 і
С2Ф4-1. Вони обладнані двома ножовими валами: горизонтальним і
вертикальним (рис.3.). Напрямна лінійка на цих верстатах, як і стіл,
складається з двох частин і налагоджується аналогічно до нього.

Рис. 3. Схеми формування чистової бази па двосторонньому фугувальному
верстаті: 1 – горизонтальний стіл, 2 – горизонтальний ножовий вал; 3 –
заготовка; 4- вертикальна ножова головка. 4 – вертикальний стіл.

Фугувальні верстати завдяки своїм конструктивним особливостям не можуть
бути використані для обробки заготовок у розмір то товщині і ширині. На
цих верстатах можна виконувати такі роботи: площинне фугування пласті
брускових і щитових заготовок для створення фазової поверхні, фугування
пласті і однієї крайки заготовки під прямим або іншим заданим кутом,
тобто фугування в кут з метою створення бази на пласті і крайці бруска
або щита; фугування однієї пласті і двох окрайок, тобто формування трьох
базових поверхонь. При цьому основними показниками фугування є
відхилення від прямолінійності і площинності оброблених поверхонь, а
також точність кутів.

Прямолінійність її площинність оцінюються стрілою прогину на одиниці
довжини заготовки в міліметрах на метр. Допуск площинності і
прямолінійності поверхонь деталей, що сполучаються, повинен відповідати
10-12 ступеням точності за ДСТУ 2413-94, для поверхонь деталей, що не
сполучаються 13-15 ступеням точності. Точність виконання за відхиленням
кута оцінюється 11-12 ступенем точності.

Механічна обробка заготовок в розмір по товщині ширині проводиться на
односторонніх рейсмусових верстатах СРЗ-6, СРЗ-7, СР6-7, СР6-8, СР12-2,
СМ630 фірми “BAUERLE”, DH63 фірми “KOLLE”, малогабаритні МР310,
PJFT50.60, МР410 та інші, а також комбіновані фугувально-рейсмусові, що
вказані вище. Принципова схема одностороннього рейсмусового верстата
показана на рис.4.а.

Процес налагодження верстата полягає в закріпленні ножів на ножовому
валі і налагодженні подавальних, притискних і упорних пристроїв.

Притиск-підпір (рифлений валець) має бути нижче від горизонтальної
дотичної довкола, що описує лезо ножа на 6 мм, гладкий верхній подаючий
валець – на 1 мм і притискувач на 0,2 мм. Нижні подаючі вальці мають
виступати над робочою поверхнею стола на 0,2-0,3 мм при обробці
фугованих заготовок і 0,4-0,5 нефугованих.

Налагодження ведуть в такій послідовності. По краях стола кладуть два
гладко простругані контрольні бруски і піднімають його так, щоб відстань
від кола, що описує лезо ножа і брусками була 2 мм. По брусках
виставляють закріплюють рифлений валець і притискувач-підпір волокон.
Після цього піднімають стіл при допомозі маховичка на 1 мм, перевіряючи
зазор між брусками і ножами, який повинен дорівнювати 1 мм. По брусках
закріплюють верхній гладкий валець. Потім піднімають стіл на 0,8мм,
доводячи притискувач до брусків і закріплюють його. Встановлюють зазор
0,2-0,3 мм між робочою поверхнею стола і нижніми подаючими вальцями.

Рис.4. Принципова схема чотиристороннього поздовжньо-фрезерувального
верстата: 1 – ланцюговий конвейєр; 2 – вертикальні ножові головки; 3 –
нижній ножовий вал; 4 – заготовка після обробки; 5 – притискні пристрої;
6 – верхній ножовий вал; 7 – подаючі вальці; 8 – заготовки до обробки.

Слід мати на увазі, що недотримання норм при налагодженні хоча б одного
елемента можуть траплятися так недоліки: зріз кінців заготовки, що
викликається надмірним підняттям над столом нижніх валиків. Виступ
повинен бути в межах 0,2 мм;

– поперечні риски-вм’ятини на обробленій поверхні утворюються від
надмірного притискання рифленого подаючого валець при малій товщині
шару, що знімається;

– на обробленій поверхні виникають окремі вм’ятини через попадання
стружки під задній подаючий валець внаслідок поганої роботи аспірації;

– різна товщина обробленої деталі по ширині виникає через перекіс стола;

– поперечні канавки на обробленій заготовці на відстані близько 150 мм
від обох кінців викликані надмірним притисканням колодки і
заднього подаючого вальця, що зумовлено зупинкою заготовки в момент
виходу її з-під -рифленого подаючого вальця і входу під притискну
колодку.

Подавальним пристроєм у рейсмусових верстатах є нижні приводні
вальці, які розмішені один від одного на певній відстані. Для того, щоб
заготовка, проходячи через верстат, не застрягла, її довжина повинна
бути більша, ніж відстань між центрами подаючих валиків. Рейсмусові
верстати мають перший по ходу подаючий привідний рифлений валик. Він
може бути -цілісним або секційним. За наявності у верстаті цілісного
подаючого валика подавати на обробку можна не більше як дві брускові
заготовки або одну щитову. Товщина шару, який можна зняти за один
прохід, повинна бути 1,5…6 мм. Заготовки подаються торець в торець.

Рейсмусові верстати обслуговуються двома робітниками. Віри струганні
заготовок у розмір по товщині використовується базова поверхня по
пласті, яка отримана раніше на фугувальному верстаті. Для обробки в
розмір по ширині використовується базова поверхня на окрайці. Таким
чином, рейсмусові верстати використовуються для формування чистовик
розмірів заготовки по товщині і ширині. Ці верстати за допомогою простих
пристроїв можуть бути використані для надання деталі скосу по ширині або
довжині, формувати ^профільні поверхні деталі по довжині.

Для формування чистових розмірів заготовки по товщині і ширині
використовуються також двосторонні рейсмусові верстати С2Р8-2 (рис. 4б)
та інші., На цих верстатах є два горизонтальні ножові вали, які
розміщені один над столом, а інший – під ним. Чистові розміри заготовок
па товщині формуються при використанні бази однієї пласті, а при
формуванні по ширині однієї з крайок.

Використовувані бази пласті і крайки можуть бути попередньо обробленими
на фугувальному верстаті або чорновими (необробленими). Безумовно, що
при використанні чистових баз точність оброблених на двосторонньому
рейсмусі заготовок значно вища.

Розміри чистових заготовок формуються також на чотиристоронніх
поздовжньо-фрезерувальних верстатах С10-2, С16-4А, С16-5П, С26-2, серії
GD фірми “GUBJSCHY універсальний UHM-600 фірми “KUPER MUHLE” T90.260×160
мм з електронним налагодженим, та інші. На цих верстатах змонтовано не
менше як чотири головки (рис.5), за допомогою яких заготовка
обробляється з чотирьох боків за один прохід.

Рис. 5. Принципова схема рейсмусового верстата: а) одностороннього,

б – двостороннього; 1 – нижній задній валець, 2 – нижній передній
валець; 3 – стіл, 4 – запобіжник проти викидання; 5 – передній верхній
подавальний секційний валець; 6- притискувач-підпір, 7 – ножовий вал; 8
– задній притискував; 9 – заготовка.

На фугувальних, рейсмусових і чотиристоронніх поздовжньо-фрезерувальних
верстатах використовуються круглі ножові вали, на яких можна кріпити від
2 до 12 і більше ножів при допомозі притискної планки і затискних
болтів. Установлюючи ножі на вал, їх не закріплюють повністю, а лише
так, щоб вони не випадали. В подальшому вивіряють. Виступ леза ножа в
двох-трьох місцях по довжині повинен бути на 0,75-1 мм над губкою вала.
Після цього за кілька прийомів кінцево закріплюють ножі, починаючи
від середини вала до країв. Контроль точності вивірення ножів
здійснюється за допомогою лінійки з дерева або індикатором. Ножові вали
використовуються з прямими і гвинтовими пазами. Відповідно до цього на
них можна закріпити прямий і гвинтовий ніж. Вали з гвинтовими
ножами працюють плавніше оскільки врізання кожного ножа відбувається
поступово, зменшується зусилля на різання.

Налагодження чотиристоронньо-поздовжнього фрезерувального верстата по
еталонній деталі.

Формування чистових заготовок у розмір по довжині проводиться на
верстатах: однопилкових з кареткою Ц6-2, 1710SH, РКЗОО фірми KOLLE
FORMATIC, KS-1, двопилкових кінцезрівнювачах Ц2К12, Ц2К20 та інших.

При торцюванні на однопилковому верстаті (рис. 6.) заготовка 2 базується
на каретці 1 так, щоб її торець мінімально виступав за полотно пилки.
Переміщаючи каретки паралельно полотну пилки, торцюють один кінець
заготовки (рис. 6а). Щоб торцювати інший кінець, заготовку кладуть на
каретку і обробленим кінцем притискують до упора торцюють (рис. 6,б).
При цьому відстань від поверхні упора до полотна пилки повинна
відповідати довжині чистової заготовки.

Рис. 6. Схема торцювання заготовок на круглопильному верстаті з кареткою
а – по одній деталі; б – по декілька деталей; 1 — каретка з лінійкою, 2
– заготовка; 3 – додаткова лінійка.

Залежно від ширини чистових заготовок їх можна торцювати по одній або по
кілька штук. Закріплюють заготовки на каретці за допомогою різних
пристроїв. Упори, які встановлюються на каретці, можуть утоплюватися,
бути відкидними або інших конструкцій.

На верстатах з кареткою за допомогою простих пристроїв можна торцювати
заготовки під різним кутом до пласті або крайки. Для забезпечення
високої точності торцювання необхідно використовувати одну й ту ж саму
базову поверхню пласті й крайки при торцюванні обох кінців заготовки.

При використанні двопилкових кінцезрівнювачів торцювання заготовок
здійснюють за один прохід при механічній подачі. Двосторонні
кінцезрівнювачі

Обладнані гусеничною подачею з упорами. Ці верстати забезпечують у 10-12
разів більшу продуктивність порівняно з однопилковими з кареткою. Для
торцювання кратних заготовок використовують одно пилкові і багатопилкові
торцювальні верстати, останні побудовані на принципі агрегатування.
Торцювання заготовок забезпечується з відповідною точністю: відхилення
по довжині 0,5…1 мм; відхилення кута між торцьовою і боковою гранями
заготовки ±30…1°.

Організація робочих місць при формуванні чистових заготовок наведена на
рис.7.

Досконаліший процес формування брускових заготовок розмір
і виготовлення деталей можна виконувати на автоматичній
лінії МОБ2 з програмним керуванням.

Рис. 7. Організація робочих місць біля
верстатів: а – фугувального; б – рейсмусового; в – чотиристороннього; г
— двостороннього торцювального; д – одностороннього торцювального з
кареткою

рис. 1 а

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020