Реферат на тему:
Робота карбюратора і його дозуючих систем. Обмежувач частоти обертів
Схема роботи карбюратора
Процес приготування пальної суміші називають карбюрацією, а прилад, в
якому цей процес здійснюється, карбюратором.
Найпростіший карбюратор (рис. 1) складається з поплавкової камери 2 з
поплавком 1, запірної голки 4, жиклера 12 з розпилювачем 9, дифузора 8,
дросельної 10 і повітряної 7 заслінок і змішувальної камери 11.
Рис. 1. Схема роботи найпростішого карбюратора:
1 – поплавок; 2 – поплавкова камера; 3 – паливопровід; 4 – запірна
голка; 5 – отвір у поплавковій камері; 6 – повітреочистник; 7 –
повітряна заслінка; 8 – дифузор; 9 – розпилювач; 10 – дросельна
заслінка; 11 – змішувальна камера; 12 – жиклер
Поплавкова камера, поплавок і запірна голка необхідні для підтримки
постійного рівня палива в розпилювачі. Жиклер 12 являє собою
калібрований отвір у пробці або трубці. В карбюраторах він призначений
для дозування палива, повітря або емульсії (палива, насиченого
повітрям). Розпилювач 9 – трубка для розпилювання палива, встановлена в
центр дифузора.
Паливо з бака по паливопроводі 3 надходить у поплавкову камеру 2 і
заповнює її. Коли рівень палива в поплавковій камері досягне верхньої
межі, поплавок 1 притягне запірну голку 4 до її сідла, і надходження
палива припиниться. При зниженні рівня поплавок опуститься, і голка
знову відкриє доступ палива в поплавкову камеру.
З поплавкової камери паливо через жиклер 12 надходить у розпилювач 9,
вихідний отвір якого знаходиться в горловині дифузора 8. Щоб паливо не
випливало з розпилювача при непрацюючому двигуні, вихідний отвір
розпилювача розташований на 1…2 мм вище рівня палива в поплавковій
камері.
Під час такту впуску при відкритій повітряній 7 і дросельній 10
заслінках розрідження з циліндра передається в змішувальну камеру 11 і
викликає в ній рух повітря в напрямку, зазначеному стрілками.
Розрідження в змішувальній камері може регулюватися дросельною 10 і
повітряною 7 заслінками.
Повітря, всмоктуване в циліндр двигуна, послідовно проходить через
повітреочистник 6, патрубок і дифузор 8.
Для забезпечення більш повного випаровування палива впускний трубопровід
звичайно підігрівають відпрацьованими газами.
Представлений карбюратори є з падаючим потоком суміші.
Найпростіший карбюратор не може змінювати склад пальної суміші в
залежності від різних режимів роботи двигуна. Для цього в конструкцію
сучасного карбюратора включені наступні додаткові пристрої: пускове;
система холостого ходу; головний дозуючий пристрій, що забезпечує на
широкому діапазоні середніх навантажень сталість збідненого
(економічного) складу суміші; економайзер – для збагачення суміші в
режимі великих навантажень (подача додаткової кількості палива в
змішувальну камеру).
Бензин – рідке паливо, що легко випаровується , яке добувають із нафти
прямою прегонкою або крекінгом.
Двигун може розвивати максимальну потужність лише за умови, що бензин
має певні характеристики і властивості, основні з яких: питома теплота
згоряння, випарність, схильність до детонації. Крім того бензин не
повинен спричиняти корозію металу й має зберігати свою початкову якість
тривалий час без змін.
Автомобільні бензини діляться на літні і зимові. Останні містять
збільшену кількість фракцій, які легко випаровуються, що поліпшує умови
пуску.
Бензин маркується літерно-цифровими індексами. Марки застосовуваних
автомобільних бензинів: А-72, А-76, А-92, АИ-93, АИ-98 (літера „А”
означає, що бензин автомобільний; цифри відповідають найменшому
октановому числу бензину, визначеному моторним методом; літера „И”
вказує на те, що октанове число визначено дослідним методом).
Октанове число характеризує детонаційну стійкість бензину.
Для визначення октанового числа бензину його порівнюють із сумішшю двох
палив: іззоктану й гептану.
Ізооктан слабо детонує, й для нього октанове число умовно беруть за 100.
Гептан сильно детонує, й для нього октанове число взято за 0.
Якщо суміш складається з 76% ізооктану та 24% гептану, то за
детонаційними властивостями октанове число такого бензину дорівнює 76.
Чим вище октанове число бензину, тим менша ймовірність детонацій.
Для повного згоряння 1кг бензину треба 15 кг повітря. Суміш такого
складу називається нормальною. Збіднена пальна суміш містить на 1 кг
бензину 15-17 кг повітря. Бідна пальна суміш має в своєму складі понад
17 кг повітря на 1 кг бензину. Збагачена пальна суміш містить 13-15 кг
повітря, багата пальна суміш на 1 кг бензину має менше ніж 13 кг
повітря.
Для нормальної роботи двигуна на різних режимах потрібно мати різний
склад пальної суміші:
Під час пуску холодного двигуна – багата пальна суміш
На холостому ходу – збагачена
На середніх навантаженнях – збіднена
На повних навантаженнях – збагачена
Карбюратори К-88А (рис. 2) двигуна ЗИЛ-130 і К-126Б двигуна ЗМЗ-53
двокамерні, з двома дифузорами постійного перетину, падаючим потоком
суміші, балансованою поплавковою камерою і паралельним відкриттям
дросельних заслінок. Вони мають регульовану систему холостого ходу,
головний дозуючий пристрій зі зміною розрідження в паливному жиклері,
економайзер і прискорювальний насос з механічним приводом, і пусковий
пристрій.
Кожна з камер цих карбюраторів працює незалежно і забезпечує подачу
пальної суміші в чотири циліндри.
Карбюратор К-88А складається з верхньої частини, в яку входять повітряна
горловина і кришка поплавкової камери, середньої частини, що є корпусом
поплавкової камери, і нижньої частини – корпуса змішувальних камер.
Верхній і середній корпуси відлиті з цинкового сплаву, а нижній — із
сірого чавуна.
У корпусі повітряної горловини розміщена заслінка 8, що має автоматичний
клапан 7. Тут також розташовані сітчастий фільтр 3 і голчастий клапан 2.
Як одне ціле з корпусом повітряної горловини відлиті форсунки 10.
Всередині корпуса поплавкової камери знаходяться поплавок 1, повітряний
жиклер 5, подвійні дифузори, поршень 34 прискорювального насоса, його
пружина 32 і шток 31, клапан 28 і жиклер 29 економайзера, паливні
жиклери: головні 23, холостого ходу 24, повної потужності 22.
У корпусі змішувальних камер знаходяться два патрубки. В кожному з них
установлені дросельна заслінка 16 і гвинт 17 регулювання складу суміші
при холостому ході. Обидві дросельні заслінки жорстко закріплені на
одному валику. За допомогою важеля 15 і тяги 14 валик дросельних
заслінок з’єднаний з прискорювальним насосом.
Рис. 2. Схема роботи карбюратора К-88А:
а — при пуску двигуна; б — при середніх навантаженнях двигуна; в — при
включенні економайзера; г — при різкому відкритті дросельних заслінок; 1
— поплавок; 2 — голчастий клапан; 3 — фільтр; 4 — повітряний жиклер
холостого ходу; 5 — повітряний жиклер; 6 — канал балансування
поплавкової камери; 7 — автоматичний клапан повітряної заслінки; 8 —
повітряна заслінка; 9 — порожній гвинт; 10 — форсунка; 11 — напрямна; 12
і 31 — штоки; 13 — планка; 14 — тяга; 15 — важіль; 16 — дросельна
заслінка; 17 — гвинт регулювання складу суміші при холостому ході; 18 —
регульований вихідний отвір; 19 і 20 — нерегульовані вихідні отвори; 21
— канал холостого ходу; 22 —жиклер повної потужності; 23 — головний
жиклер; 24 — паливний жиклер холостого ходу; 25 — штовхальник; 26 —
отвір; 27 — сідло; 28 — клапан; 29 — жиклер економайзера; 30 — головний
паливний канал; 32 — пружина; 33 — канал до порожнього гвинта; 34 —
поршень; 35 — кульковий клапан; 36 — голчастий клапан; 37 — порожнина у
форсунці; 38 — щілина.
†
?
?
–
?
O
hµ
hµ
e †
?
?
i
?
O
ju}
b
адає за дросельну заслінку. Сюди ж надходить емульсія з каналів 21 через
регульовані отвори 18.
Додаткове збагачення суміші перед пуском здійснюється прискорювальним
насосом. Для цього потрібно один-два рази швидко натиснути на педаль
керування дросельною заслінкою.
Після того як двигун почав працювати, збагачення суміші зменшується
внаслідок проходу повітря через автоматичний клапан 7 на повітряній
заслінці 8.
При роботі двигуна на холостому ходу повітряна заслінка 8 цілком
відкрита, а дросельні 16 відкриті не небагато. Під дією розрідження за
дросельними заслінками, що через отвори 18, 19 і 20 передається в канали
21, бензин з поплавкової камери через головні жиклери 23 і жиклери 24
холостого ходу подається в канали 21. У ці ж канали по жиклері 4
засмоктується повітря. Утвориться емульсія, що через отвори 18, 19 і 20
надходить у змішувальні камери, де змішується з основним потоком
повітря, що проходить у зазори між стінками змішувальних камер і
крайками дросельних заслінок.
Наявність двох вихідних отворів 19 і 20 забезпечує плавний перехід від
режимів холостого ходу до роботи двигуна під навантаженням. Якість
суміші регулюють гвинтом 17. При відкручуванні гвинта суміш
збагачується, а при закручуванні збіднюється.
Мінімальну частоту обертання колінчатого вала на холостому ходу
регулюють упорним гвинтом, що обмежує закриття дросельних заслінок.
При роботі двигуна на середніх навантаженнях (рис. 2, б) розрідження в
малих дифузорах досягає такого значення, при якому включається в роботу
головний дозуючий пристрій. Бензин подається через головні жиклери 23, а
повітря — через повітряні жиклери 4 і 5. Повітря, що надходить через
жиклери 4, знижує розрідження в жиклерів 22 повної потужності. У верхній
частині похилих каналів, де розташовані жиклери 22, бензин емульсується
повітрям, що йде через жиклери 5. Вихід емульсованого бензину
здійснюється через кільцеві щілини в малих дифузорах. Таким чином,
головний дозуючий пристрій працює за принципом двох послідовно включених
паливних жиклерів: головного 23 і повної потужності 22. Кільцева щілина
в малому дифузорі дає можливість більш рівномірно розподілити бензин у
потоці повітря і тим самим поліпшити його випаровування.
Робота карбюратора при включенні економайзера (рис. 2, в). В міру
відкриття дросельних заслінок 16 важіль 15 через тягу 14, планку 13 і
шток 12 опускає штовхальник 25. Тому клапан 28 відходить від сідла 27, і
бензин через отвір 26 і жиклер 29 економайзера попадає в головний
паливний канал 30, збільшуючи кількість бензину, подаваного до жиклерів
22 повної потужності. По шляху бензин змішується з повітрям, що
надходить через жиклери 4 і 5 і вхідні отвори 18, 19 і 20.
При роботі двигуна на повних навантаженнях, коли дросельні заслінки 16
відкриті цілком чи майже цілком, за рахунок посилення розрідження
збільшується подача палива через жиклери 22 повної потужності. Прохідні
перетини жиклерів 23 і 29 підібрані з урахуванням одержання від двигуна
максимальної потужності.
При різкому відкритті дросельних заслінок (рис. 2, г) важіль 15
переміщає планку 13 вниз. Планка стискає пружину 32 прискорювального
насоса, і поршень 34 (шток 31 поршня вільно проходить через отвір
планки) опускається. При цьому кульковий клапан 35 щільно притискається
до отвору, по якому в порожнину під поршнем надходив бензин, а бензин з
цієї порожнини по каналі 33, відкриваючи голчастий клапан 36, через
порожній гвинт 9 йде у форсунку 10. Бензин, що виходить тонкими
струмками з отвору форсунки, розпилюється потоком повітря і, змішуючись
з ним, короткочасно збагачує пальну суміш.
Пружина 32 сприяє плавному опусканню поршня в колодязі. Цим досягається
затяжне упорскування бензину й усувається надмірний і різкий тиск поршня
на бензин і, отже, гальмування при відкритті дросельної заслінки.
Підсмоктування бензину через форсунку при великих частотах обертання
колінчатого вала запобігає голчастий клапан 36. Якщо він і пропустить
невелику кількість бензину, то бензин нагромадиться в порожнині 37,
витікання з якої гальмується потоком повітря.
При повільному відкритті дросельної заслінки бензин з-під поршня 34
просочується в надпоршневий простір і відтіля через щілину 38 стікає в
поплавкову камеру.
Обмежувач максимальної частоти обертання колінчастого вала, що
встановлюється на двигуні вантажного автомобіля, запобігає підвищеному
спрацьовуванню деталей двигуна.
Рис. 3. Схема вiдцeнтpoвo-вaкуумнoгo обмежувача максимальної частоти
обертання колiнчастогo вала:
1 – сiдло клапана датчика; 2 – клапан датчика; 3 – отвip; 4 – корпус
датчика; 5 – ротор; 6 – регулювальний гвинт; 7, 14 – пружини; 8 –
трубопроводи; 9 – корпус обмежувача; 10, 12 – порожнини; 11 – дiафрагма;
13 – шток; 15, 18 – повiтрянi жиклери; 16 – двоплечевий важiль; 17 –
валик дросельних заслiнок; 19 – дросельні заслiнки; 20 – пластинчастий
важіль; 21 – вилка; 22 – вaжiль керування дросельними заслінками
Такий обмежувач вiдцентрово-вакуумного типу (рис. 3) складається з
вiдцeнтpoвoгo датчика та виконавчого діафрагмового механізму. Датчик
крiпиться до кришки розподільних шестерень i складається з ротора 5, в
якому встановлено сідло 1 та клапан 2 на пружині 7. Натяг останньої
регулюється гвинтом 6. Ротор 5 датчика приводиться в обертання від
розподільного вала двигуна. Трубопроводами 8 датчик сполучено з
виконавчим механізмом та вхідним патрубком карбюратора.
Виконавчий дiафрагмовий механiзм крiпиться до карбюратора, дiє на його
дросельнi заслiнки 19 i складається з дiафрагми 11 зi штоком 13 та
двоплечового важеля 16, установленого на одному кiнцi валика 17. До
одного кiнця важеля приєднано пружину 14, яка постiйно намагається
повернути важiль i валик у бiк вiдкривання дросельних заслiнок, а до
iншого кiнця – шток 13 дiафрагми 11. До iншого кiнця валика 17
прикрiплено пластинчастий важiль 20, який входить у вилку 21 валика
важеля 22 привода дросельних заслiнок. Зазор мiж важелем 20 та кiнцями
вилки 21 дaє змогу повернути валик 17 вiдносно важеля 22 на певний кут.
Коли двигун не працює, клапан вiдтягується пружиною 7 i вхiдна порожнина
патрубка карбюратора сполучається з верхньою порожниною виконавчого
механiзму.
Якщо частота обертання колiнчастогo вала двигуна досягне 3100 хв-1, то
клапан 2, перемiщуючись унаслiдок збiльшення вiдцeнтpoвoї сили, перекриє
отвip сiдла 1 i тим самим припинить доступ повiтря у верхню порожнину
виконавчого механізму. Ця порожнина через канали й жиклери 18, 15
сполучиться зi змiшувальною камерою карбюратора, тому в нiй створиться
велике розрiдження, що дiятиме на дiафрагму 11, шток 13, валик 17
дросельної заслiнки 19, переборить зусилля пружини 14 i дасть змогу
дросельним заслiнкам 19 карбюратора закритися незалежно вiд положення
важеля 22, зв’язаноro з педаллю керування дросельними заслiнками.
Список літератури:
Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного
обслуговування і ремонту автомобілів: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. –
(У 3-х кн.): Кн. 1: Теоретичні основи: Технологія. – 342 с; Кн. 2:
Організація, планування і управління. – 383 с; Кн. 3: Ремонт
автотранспортних засобів. – 599 с.
Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних
засобів автомобільного транспорту. – К.: Мінтранс України, 1998. -16 с.
Форнальчик Є.Ю., Оліскевнч М.С., Мастикаш ОЛ., Пельо Р.А. Технічна
експлуатація та надійність автомобілів: Навчальний посібник. – Львів:
Афіша, 2004.-492 с.
Положение о техническом обслуживании и ремонте лесозаготовительного
оборудования. – М.: ЦНИИМЗ, 1979. – 237 с.
Адамовський М. Г., Борис М. М. Експлуатація і ремонт лісозаготівельного
устаткування: Методичні вказівки, робоча програма і контрольні завдання
для студентів лісомеханічного і заочного факультетів. Львів: НЛТУУ,
2005. – 30 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
