.

Різання металу: ножицями, ножівкою, свердлінням. Електрозварювання напівавтоматом (контрольна робота)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
8 6448
Скачать документ

Контрольна робота

Різання металу: ножицями, ножівкою, свердлінням. Електрозварювання
напівавтоматом

Різання – відділення частин заготовок від сортового або листового
металу. Різання виконують як зі зняттям стружки, так і без зняття.
Різання зі зняттям стружки здійснюють ручною ножівкою, на ножівкових,
кругло пиляльних, токарно-відрізних верстатах, а може бути газове,
дугове тощо. Без зняття стружки матеріали розрізують ручними важільними
і механічними ножицями, гострозубцями, труборізами, прес-ножицями у
штампах. До різання належить також надрізування металу.

Суть процесу різання ножицями полягає у відокремленні частини металу під
дією пари різальних ножів, які виготовляють зі сталі У7, У8; бокові
поверхні лез загартовані до S2…58 НRCе, відшліфовані та загострені.

Звичайні ручні ножиці застосовують для різання стальних листів завтовшки
0,5…1 мм і листів з кольорових металів завтовшки до 1,5 мм. Їх
виготовляють з прямими і кривими різальними лезами.

За розміщенням різальної кромки лез ручні ножиці поділяють на праві та
ліві.

Ліві – ножиці, у яких на різальній частині кожної половини скіс
розташовано з лівого боку. Ними ріжуть по правій кромці виробу проти
годинникової стрілки.

Праві – ножиці у яких скіс на різальній частині кожної половини
знаходиться з правого боку. Ними ріжуть по лівій кромці виробу у напрямі
за годинниковою стрілкою.(мал. 110).

Річні малогабаритні силові ножиці (мал. 113) служать для різання
листового металу завтовшки до 2,5 мм і прутків двометром до 0,8 мм.

Робоча рукоятка складається з двох послідовно з’єднаних важелів. Перший
важіль на одному плечі якого закріплено ніж з’єднаний за допомогою
гвинта з рукояткою, ножі ножиць змішані й прикріплені до важелів
потайними заклепками.

Різання ножівкою

Ножівка – інструмент для різання листів штабового круглого та
профільного металу, а також для прорізування шліців, пазів, обрізування
й вирішування заготовок по контуру та інших робіт. Ручна ножівка
складається з рамки та ножівкового полотна. На одному кінці рамки є
нерухома головка з хвостовиком і рукояткою, а на іншому гвинтом і гайкою
для натягування полотна. У головках є прорізи у які встановлюють
ножівкове полотно закріплюють шурупами.

Рамки для ножівок виготовляють або суцільними для ножівкового полотна
однієї певної довжини або розсувними, що дає змогу закріплювати
ножівкове полотно різної довжини.

Ножівкове полотно – тонка, вузька стальна пластина з двома отворами для
закріплення, яка має зуби на одному з ребер. Їх виготовляють зі сталі
У10А та Х6ВоР їх твердість 61…64 НРСе.

Свердління

Свердління – утворення зняттям стружки отворів у суцільному матеріалі за
допомогою різального інструмента – свердла, якому надають обертального
та поступального руху відносно його осі.

Свердла бувають різних видів. Їх виготовляють з швидкорізальних,
легованих та вуглецевих сталей, а також оснащують пластинами з твердих
сплавів.

Спіральне свердло – двозубий різальний інструмент. Він має дві основні
частини – робочу та хвостовик. Робоча частина свердла, в свою чергу, має
циліндричну та різальну частини. На циліндричній частині є дві гвинтові
канавки, розміщені одна проти одної. Їх призначення – відводити стружку
з отвору, що просвердлюється, під час роботи свердла.

Свердління здійснюється в основному на свердлильних верстатах. Коли
деталь неможливо встановити на верстат або коли отвори розміщені у
важкодоступних місцях, їх свердлять за допомогою коловоротів, тріскачок,
дрилів, ручних і пневматичних свердлильних машинок. (мА. 191)

Тріскачка застосовується для ручного свердління отворів великих
діаметрів (до 30 мм), а також для свердління отворів у незручних місцях,
коли не можна застосовувати свердлильний верстат, електричну або
пневматичну свердлильну машинку. Тріскачка має шпиндель, який входить у
вилку рукоятки. На одному кінці шпиндель є отвір для закріплення
свердла, на іншому нарізана прямокутна різьба. На неї накручується довга
чайка, яка закінчується центром. Для свердління за допомогою тріскачки
застосовують скобу, яка дає змогу встановлювати тріскачку у певному
положенні. Обертальний рух здійснюється храповим колесом, яке наглухо
закріплене на шпинделі, собачка при повороті рукоятки на невеликий кут
упирається в зуб храпового колеса і повертає його, а разом шпиндель на
той самий кут. Пружина весь час притискує собачку до храпового колеса
(мал. 192)

Ручки й дриль застосовують для свердління отворів діаметром до 10 мм.

На шпинделі встановле6на конічне зубчасте колесо, яке можна сполучати з
іншим конічним колесом. Тоді при обертанні вала рукояткою шпиндель
матиме одну частоту обертання (свердління ручним дрилем). Ручні
свердлильні електричні машини застосовують при монтажних, складальних і
ремонтних роботах для свердління і розверстування отворів.

Машинки легкого типу (мал.. 194,а).

Вони призначені для свердління отворів O 8…9 мм. Корпус звичайно має
форму пістолета. Електродвигун –універсальний колекторний, працює на
змінному струмі нормальної частини напругою 220В.

Машини середнього типу (мал. 194,б)

Вони мають замкнуту року ятку на задній частині корпуса. Використовують
для свердління отворів O до 15 мм.

Малини важкого типу (мал. 195) мають дві рукоятки на корпусі або дві
рукоятки і грудний упор застосовують для вертикального та
горизонтального свердління отворів O 20…80 мм.

В алюмінієвому корпусі електричної свердлильної машини важкого типу
змонтовано електродвигун, на кінці вала якого є конічний отвір, в який
вставляють свердло або патрон.

Ручні свердлильні пневматичні машини порівняно з електричними мають
невеликі розміри і масу. Привод цієї машини дає змогу плавно регулювати
частоту обертання при натисканні на пусковий курок. При перевантаже

нні машина автоматично зупиняється, чим запобігається поломка свердла, а
також перегорання обмотки, що призводить до виходу машини з ладу.

Різьби на деталях виготовляють нарізуванням на свердлильних
різьбонарізних і токарних верстатах, а також накатуванням, тобто методом
пластичних деформацій. Інструментом для накатування різьби є накатні
планки, накатні ролики й накатні головки.

Внутрішню різьбу нарізують мітчиком, зовнішню – планками, прогонками та
іншими інструментами.

Мітчики поділяють за призначенням – на ручні, машино-ручні, машинні, за
профілем нарізуваної різьби – для метричної, дюймової та трубної різьб;
а конструкцією – на суцільні, збірні та спеціальні.

Мітчик складається з двох основних частин – робочої та хвостової.

Робоча части6на – гвинт з кількома повздовжніми прямими або гвинтовими
канавками і служить для нарізування різьби. Мітчики з гвинтовими
канавками застосовують для нарізання точних різьб,

Умови запалювання і горіння дуги

Умови запалювання і горіння дуги залежать від роду струму, полярності,
хімічного складу електродів, газового проміжку і його довжини.

Запалювання і горіння дуги протікають краще на постійному струмі.

Напруга холостого струму, підведеного до електродів, з урахуванням
безпеки праці при зварюванні не перевищує 80 В на перемінному струмі і
90 В на постійному струмі. Переважно напруга запалювання дуги більша по
величині напруги горіння дуги на перемінному струмі в 1,2 — 2,5 рази, а
на постійному струмі — у 1,2—1,4 рази.

Для запалювання дуги потрібно напруга більше по величині, чим для
горіння дуги.

Дуга запалюється від нагрівання торця електрода (катода). Коли електрод
доторкається до виробу, створюється замкнутий зварювальний ланцюг,
торець катодного електрода нагрівається за рахунок виділення теплоти при
проходженні струму через контакт, що має великий електроопір, і при
відриві електрода від виробу на відстань 1 мм (чи трохи більш) дуга
запалюється. У момент відриву електрода від виробу з нагрітого від
короткого замикання катода починається термоелектронна емісія.
Електронний струм іонізує гази і пари металу, що знаходяться в
міжелектродному проміжку, і з цього моменту в дузі з’являються
електронний і іонний струми. Дуговий розряд можна вважати встановленим
після закінчення 1·10-5-10-4 с.

Підтримка безупинного горіння дуги буде здійснюватися, якщо приплив
енергії в дугу перевищує втрати в ній на випромінювання, конвекцію,
дисоціацію, електромагнітні втрати й ін.

У випадку коротких замикань краплями електродного матеріалу, що
утворюються на кінці електрода, що плавиться, і переносними на виріб,
повторні загоряння дуги відбуваються самовільно, якщо температура катода
залишається досить високою. Ця температура залежить від складу матеріалу
катода, щільності струму в ньому й ін.

Таким чином, першою умовою для запалювання і горіння дуги є наявність
спеціального електричного джерела живлення дуги, що дозволяє швидко
робити нагрівання катода до необхідної температури.

Другою умовою для запалювання і горіння дуги є наявність іонізації в
стовпі дуги. Дуга з електродом, що плавиться – це в основному дуга в
парах металу, а не в газі. Це відбувається з тієї причини, що потенціал
іонізації парів металу значно нижче, ніж у газів; наприклад, потенціали
іонізації газів Не, F, Ar, H2, N2, СС2, С2 відповідно рівні 24,5— 12,5,
а в металів Fe, AI, Na, К-7,83-4,32 еВ.

Палаючу дугу можна розтягти до визначеної довжини, після чого вона
гасне. Чим вище ступінь іонізації, тим довша буде дуга.

Довжина палаючої без обриву дуги характеризує стабільність дуги.

Стабільність функціонування дуги залежить від ряду її характеристик,
наприклад від температури катода, його термоелектронної здатності,
ступеня іонізації атмосфери і т.д.

Стабільність дуги підвищується зі збільшенням у її атмосфері елементів з
низьким потенціалом іонізації, наприклад калію, натрію й ін.

Стабільні дуги встановлюються в газах, що володіють відносно низкою
теплопровідністю (аргон, криптон), а в газі з відносно високою
теплопровідністю (гелій, водень, азот) для стійкого горіння необхідно
підвищена напруга на дузі. В останньому випадку зварювання виконується
більш короткою дугою електродом, що не плавиться.

Третьою умовою для зварювання на перемінному струмі є наявність у
зварювальному ланцюзі реактивного опору (підвищеної індуктивності), що
підвищує стабільність горіння дуги. У зварювальному ланцюзі перемінного
струму, що має тільки омічний опір, при горінні дуги утворюються обриви
(100 обривів у секунду при частоті перемінного струму 50 Гц).

При реактивному опорі, включеному в зварювальний ланцюг перемінного
струму, обриви в горінні дуги відсутні.

Електричну індуктивність включають не тільки в зварювальний ланцюг
перемінного струму, але навіть у ланцюг постійного струму. В даний час
деякі зварювальні віпрямлювачі виготовляють із включенням у зварювальний
ланцюг індуктивності, для того щоб поліпшити стабільність дуги і якість
зварювальних робіт. Це особливо необхідно, якщо робити напівавтоматичне
шлангове зварювання в З; чим більше діаметр зварювального дроту і струм,
тим велика величина індуктивності повинна бути в зварювальному ланцюзі.

Четвертою умовою для запалювання і горіння дуги на будь-якому роді
струму залежить від характеристики джерела харчування дуги: джерело
харчування повинне підтримувати горіння дуги при наявності збурювань у
виді зміни напруги в мережі, рельєфу поверхні виробу, що зварюється,
швидкості подачі зварювального дроту й ін.

Пристрій напівавтомата

У зварювальному автоматі дві основні операції зварювання автоматизована:
подача зварювального дроту в зону дуги і переміщення дуги по лінії шва;
у напівавтоматі механізована лише одна операція — подача електродного
дроту в дугу, а переміщення дуги для утворення шва виробляється
зварником вручну. Автоматична подача дроту з котушки 1 здійснюється
механізмом, що подає, 2, що складається з електродвигуна М перемінний чи
постійний токи, коробки швидкостей ведучого 7 і притискного ролика 6.
Дріт 8 подається роликами з постійною заданою швидкістю через внутрішній
канал гнучкого шланга 3, власник 4 і наконечник 5. Зварник тримає
пальник і вручну переміщає її по шві.

Однієї з основних частин напівавтомата є шланг 3, що складається з
дротової спіралі з оплеткой і гумовою оболонкою, по внутрішньому каналі
якої проходить електродний дріт. Зварювальний струм, захисний газ і
охолодна вода підводяться окремо. У комбінованих шлангах крім
електродного дроту в одній оболонці проходять струмопровідний провід,
проводи ланцюга керування, захисний газ і охолодна вода. Комбінований
гнучкий шланг має велику масу, зварнику важко керувати ім. Сучасні
напівавтомати забезпечуються автономними шлангами.

Довжина шланга складає не більш 3,5 м. На пальнику знаходиться кнопка
включення механізму, що подає.

Подача електродного дроту вперед та назад здійснюється переключенням
пакетного перемикача.

У напівавтоматах для зварювання в захисному газі одночасно з пуском
електродвигуна спрацьовує реле для автоматичного включення газового
клапана. При цьому починається подача електродного дроту і газу. При
розмиканні зварювального ланцюга реле знеструмлюється і розмикає свої
контакти. Подача електродного дроту і газу припиняється.

Електродвигун для подачі зварювального дроту підключається найчастіше до
джерела харчування зварювальної чи дуги мережі через понижуючий
трансформатор 380/36 В.

Напівавтомати підрозділяють по призначенню на стаціонарні, де в одному
корпусі змонтовані всі частини апарата разом із джерелом харчування;.
пересувні, де механізм подачі і котушка з дротом розміщені на візку;
переносні, де механізм подачі і котушка з дротом максимально полегшені;
ранцевого типу — для зварювання в умовах монтажу і спеціалізовані — для
виконання визначених операцій.

Розташування механізму, що подає. Для напівавтоматичного зварювання
застосовують шлангові напівавтомати типу, що штовхає, і типу, що тягне.
Тип напівавтомата визначається місцем розташування електродвигуна.

Опір проходженню дроту залежить від кількості вигинів шланга, його
довжини і матеріалу тертьових поверхонь дроту і каналу.

Це опір при роботі напівавтомата міняється, що веде до порушення
рівномірності подачі дроту і стабільності процесу зварювання. Опір
проштовхуванню дроту може настільки збільшитися, що двигун механізму
подачі чи зупиниться почнеться пробуксовка дроту в роликах, що подають.

Для порошкових дротів з алюмінію і титана, що мають підвищений
коефіцієнт тертя, опір проштовхуванню набагато більше, ніж для сталевих
дротів суцільного перетину. Тому для зниження опору проштовхуванню
застосовують спіралі, виготовлені з матеріалів з малим коефіцієнтом чи
тертя звичайні спіралі, змазані нейтральним змащенням (наприклад,
дисульфідом молібдену, що знижує опір проштовхуванню в 1,5 — 2 рази).
Застосування спіралей із бронзи знижує опір у 2 — 3 рази в порівнянні зі
сталлю, а в трубках із фторопласта — у 6—10 разів.

Для м’яких дротів з алюмінію і його чи сплавів порошкового дроту з
високим коефіцієнтом тертя (за рахунок нерівностей поверхні дроту), а
також для дротів малого діаметра (менш 0,8 мм), здатних м’ятися в
каналі, напівавтомати типу, що штовхає, незастосовні.

У цих випадках застосовують напівавтомати типу, що тягне, механізм
подачі яких розташований у пальнику. Однак довжина шлангів цих
напівавтоматів обмежується малою потужністю електродвигуна (до 100 Ут) і
не перевищує 1 м. Більш довгі шланги вимагають збільшеної потужності і
маси двигунів, а отже, великої маси пальника.

У напівавтоматах зі шлангами більш 5 м застосовуються механізми подачі
типу, що тянуче-штовхають, у яких мається механізм, що штовхає, із
двигуном, розташований поруч з котушкою електродного дроту, і механізм,
що тягне, із двигуном, розташований у пальнику. Це значно утяжняють
пальник, але усуває нерівномірність подачі дроту в зону зварювання.

Особливості в конструкціях напівавтоматів. Зварювальні напівавтомати
можуть бути використані як для зварювання, так і для наплавочних робіт.
Розрізняють напівавтомати універсальні і спеціалізовані (табл. 20).

Напівавтомат А-547У дозволяє зварювати сталь товщиною 0,8 мм і вище, їм
виконуються кутові шви катетами 1 — 7 мм у різних положеннях. Він
складається з легкої валізи з механізмом, що подає, і котушкою для дроту
і пульта керування, змонтованого разом із джерелом харчування. Подача
дроту плавно регулюється зміною швидкості електродвигуна постійного
струму і зміною роликів, що подають. Особливістю напівавтомата є
харчування електродвигуна й інших ланцюгів керування (підігрівник газу,
контактів) від джерела зварювального струму. Перед початком зварювання
вимикачем ВК виробляється підключення всієї апаратури напівавтомата.
Після натискання кнопки «Пуск», розташованої на щитку зварника,
замикається ланцюг котушки силового контактора, спрацьовує контактор і
на пальник подається зварювальна напруга джерела харчування; одночасно
включається двигун механізму подачі дроту, що починає подаватися в зону
дуги. Процес зварювання продовжується, поки замкнута кнопка «Пуск». При
відпусканні кнопки процес зварювання припиняється.

Напівавтомат А-547У забезпечується легким пальником (масою 120 г) для
зварювального дроту діаметром 0,8 — 1,0 мм (мал. 131), зі шлангом
довжиною 1,2 м і важким пальником — для дроту 1,2 — 1,4 мм. Газ
підводиться по окремій трубці, приєднаної до штуцера.

Виліт електродного дроту (відстань між крапкою підведення зварювального
струму до дроту і виробом) звичайно дорівнює:

Діаметр дроту, мм . . . 0,5 0,8 1,0

Виліт, мм . . . 5-8 6-12 7-13

Продовження

Діаметр дроту, мм . . . 1,2 1,6 2,0

Виліт, мм . . . 8-15 13-20 15-25

Якщо виліт зварювального дроту більше зазначеного, то збільшується
розбризкування електродного металу і порушується процес зварювання; якщо
виліт менше, те підгоряє наконечник.

Зварювання в різних положеннях шва виробляються на різних режимах. При
переході від нижніх до вертикальних швів режим (напруга і швидкість
подачі дроту) варто зменшувати. Приватна зміна режиму зварювання вручну
відривається зварника і займає багато часу, тому деякі
напівавтомати комплектуються пристроями для дистанційного керування
режимом зварювання.

До дворежимним відноситься шланговий напівавтомат А-929С. У процесі
роботи переключення режимів виробляється натисканням кнопки,
розташованої на пальнику напівавтомата.

Для зварювання порошковим дротом застосовуються напівавтомати А-765,
ПДГ-601, А-1197П и ін.

Кінематична схема напівавтомата А-765 представлена.

Уніфікований напівавтомат А-1197П призначений для зварювання
як порошковим дротом, так і для зварювання дротом суцільного перетину
діаметром 1,6 — 2 мм на струмах до 500 А.

Крім універсальних напівавтоматів випускаються спеціалізовані
напівавтомати, наприклад напівавтомат А-1114, призначений для зварювання
в монтажних умовах. Напівавтомат А-1114 побудований за спрощеною схемою;
він має легкість і компактністю — механізм подачі і котушка з дротом
розташовані у валізі.

До спеціалізованих напівавтоматів відноситься напівавтомат ранцевого
типу ПДГ-304, призначений для зварювання в монтажних умовах. Він
постачений ранцевими ременями для перенесення його на спині. Таке
компонування напівавтомата дозволяє користатися коротким шлангом, що
підвищує рівномірність подачі дроту. Маса механізму подачі зварювального
дроту 7 кг.

Інститут «Оргенергобуд» розробив напівавтомат типу ПМП для зварювання
порошковим дротом у монтажних умовах. Маса напівавтомата 10 кг.
Особливістю конструкції напівавтомата є відсутність шафи керування, що
вигідно відрізняє його від інших напівавтоматів, що мають досить
громіздкі і важкі шафи керування.

В інституті електрозварювання ім. Е. О. Патона створений напівавтомат
типу, що тягне, А-1748 із пневмоприводому для зварювання алюмінієвих
сплавів м’якими алюмінієвими дротами діаметром від 1,0 до 2,0 мм.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020