.

Ремонт столярно-будівельних виробів (диплом)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
8 4841
Скачать документ

Дипломна робота

Тема:

Ремонт столярно-будівельних виробів

Зміст

1.
Вступ………………………………………………………….
……………………………

Технологічна
частина………………………………………………………..
…….

2.1.Ремонт віконних
блоків…………………………………………………………
..

2.2.Ремонт дверних
блоків…………………………………………………………
….

2.3.Ремонт
даху…………………………………………………………..
………………..

2.4.Ремонт
перекриття……………………………………………………..
…………..

2.5.Ремонт дошкової
підлоги………………………………………………………..

2.6.Ремонт будинків із колод і
брусів…………………………………………….

2.7.Ремонт каркасних і панельних
будинків…………………………………..

Заходи з охорони
праці………………………………………………………….
….

1. Вступ

Деревина як матеріал використовують у всіх сферах народного
господарства, причому більшу частину деревини використовують в
будівництві. Дякуючи своїм якостям – порівняно висока механічна
міцність, мала теплопровідність, невелика щільність, легкість
обробки, стійкість до дії кислот, солей, олій – деревину широко
використовують для виготовлення несучих і огороджуючих
елементів будинків і споруд, арок, балок, прогонів стропил
стійок, підлог, вікон, дверей і інших виробів.

Великий розвиток дістали дерев’яні клеєні конструкції,
використання яких доцільно у всіх видах будівництва і в першу
чергу сільськогосподарських спорудах у вигляді арок, прогонів, а
також при будівництві підприємств з хімічно-агресивним середовищем.
Використання клеєних конструкцій дозволяє використовувати маломірні
відходи деревини шляхом їх склеювання в елементи будівельних
конструкцій. При використанні деревини в будівництві потрібно
забезпечити раціональне використанні її шляхом правильного розкрою
максимального використання відходів.

В даний час привиконанні столярно-будівельних робіт використовується
ручний механізований інструмент, розроблені і впроваджені для кожного
виду робіт нормокомплекти машин і інструментів, а також комплекти
прогресивного інструменту для основних професій будівельного
виробництва, які розміщені в ручній валізі для столяра будівельного,
тесляра, паркетника.

Столярно-будівельні деталі і вироби виготовляють на деревообробних
підприємствах поточним способом з використанням півавтоматичних і
автоматичних ліній. На будівельні площадки столярні вироби, фрезеровані
деталі, елементи паркетних підлог, ферми, півферми, балки і інші деталі
поступають в готовому виді. Віконні і дверні блоки поступають на
будівництво з навішаними стулками, фрамугами, кватирками і полотнами,
пофарбованими і заскленими, дякуючи чому роботи по заповненню пройомів
значно спрощуються і зводяться до монтажу готових віконних і дверних
блоків.

2. Технологічна частина.

2.1. Ремонт віконних блоків.

Для ремонту віконних блоків використовують деревину шпилькових порід
вологістю для стулок, фрамуг і кватирок (9±3)%, а для коробок (12±3)%. У
віконних блоках найчастіше із ладу виходять бруски коробок і окремі
бруски стулок, кватирок, фрамуг і рідко стулки в цілому. Окремі бруски
коробок заміняють новими. Виготовленими точно по профілю розмірам
замінюючих брусків.

Для заміни бруска коробки знімають стулки з петель, а потім виймають із
прорізу коробку. Після заміни бруска коробку по периметру антисептують і
обгортають толем, потім знову встановлюють в проріз і кріплять до стіни.
В окремих коробках встановлюють взамін пошкоджених місць заробки на
клею; заробки на клею ставлять в місцях врізання петель.

Якщо в стулках брусок пошкоджений повністю, його замінюють повністю, а
якщо пошкоджена тільки частина бруска, то замінюють тільки цю частину.
Новий відрізок бруска з’єднюють із залишеною частиною бруска на шипах і
клею. При перекосі стулки і послаблені кутових з’єднань стулку
виправляють і в кутах встановлюють кутники на шурупах. Відливи, які
вийшли із ладу не ремонтують, а замінюють новими, установлюючи їх взамін
старих на клею і шурупах або цвяхах, очистивши попередньо місце
установки від старого клею.

В брусках коробки загнившу частину бруска коробки заміняють новою із
з’єднанням на шипах або в четверть із кріпленням на клею. В підвіконних
дошках ремонт проводять шляхом вставки рейки на клею.

2.2. Ремонт дверних блоків.

В щитових дверних блоках в процесі експлуатації відклеюється личківка і
розколюється обкладка в місцях кріплення петель. В місцях, де
відклеїлась личківка, її припіднімають і очищають від старого клею.
Потім це місце намащують клеєм і личківку тимчасово прикріплюють цвяхами
або брусками. В місцях кріплення петель в обв’язці дверей вирізають
непридатну частину і на клею встановлюють нову вставку. До повного
схоплення вставку кріплять до полотна струбциною або цвяхами.

Вийшовшу із ладу дверну коробку замінюють аналогічно віконній.

2.3. Ремонт даху.

До початку ремонту необхідно оглянути конструкцію даху і визначити, які
елементи підлягають ремонту. Загнивший підстропильний брус замінюють
брусом такої ж довжини і перерізу, попередньо обробивши його
антисептиком. В брусах попередньо роблять потрібні врубки, щоб кінці
стропильних ніг опирались точно без підгонки.

Загнивші стропи або замінюють новими, або підсилюють дошками-накладками,
прикріплюючи їх болтами. При прогинанні даху необхідно спочатку
вирівняти його, установивши стійки з клинами або домкрат, після чого під
прогнувші стропи ставлять підкоси, які з’єднюють із стропильною ногою
скобами. Пошкодженні ділянки даху замінюють новими.

2.4. Ремонт перекриття.

В балкових перекриттях найбільш часто загнивають балки і щити. В балках
більшою частиною загнивають кінці, зароблені в стіни. Стан балок
визначають візуально, а також шляхом простукування обухом сокири. Якщо
при простукуванні отримується глухий звук, стан балки незадовільний.
Загнивші балки підсилюють дерев’яними антисептованими накладками із
дощок або бруса з двох сторін, прикріплюючи їх болтами. накладки повинні
бути того ж перерізу, що і балки, але довші загнившої частини приблизно
в два рази. Непридатні щити перекриття замінюють новими антисептованими
щитами.

2.5. Ремонт дошкової підлоги.

Дошкові підлги після першого року експлуатації всихаються і жолобляться,
тому їх необхідно ущільнити. До початку ущільнення підлоги акуратно
знімають плінтус і маркують його, для того щоб можна було його
встановити на попереднє місце. Сокирою акуратно припіднімають кожну
дошку окремо, віддираючи її від лаги, а цвяхи витягають. Після
розбирання частини підлоги, приступають до його настилання,
використовуючи зажими. Після з’єднання кожну дошку кріплять до лаг
цвяхами з втоплюванням головок добійником. При виході із ладу окремих
дощок (загнивання, поломка і ін.) аналогічним шляхом забирають дефектну
дошку і замінюють її здоровою, попередньо антисептувавши пласть і
крайки, і кріплять цвяхами з втоплюванням головок.

2.6. Ремонт стін із колод і брусів.

Зруб будинків із колод загнивають внаслідок неякісної ізоляції їх від
кам’яних фундаментів, використання вологих колод і вплив атмосферних
опадів. Частіше всього загнивають нижні зруби, а також колоди розміщені
під віконними коробками і в кутах. При заміні нижнього зруба будинку
взамін вийшовшого із ладу підготовлюють нову колоду, вибирають в ній
паз, окорюють і антисептують її. Після цього під стовпчасті фундаменти з
іншої сторони прольоту, де розміщена колода, підводять домкрати і дещо
припіднімають зруб, вирубують загнившу колоду і заміняють її новою.
Нижні бруси в будинках із брусів замінюють аналогічно.

2.7. Ремонт каркасних і панельних будинків.

В процесі експлуатації будинків в окремих будівлях спостерігається
промерзання стін. Це викликано тим, що в стінах осів утеплювач –
мінеральна вата, мінераловатні плити. Промерзання стін встановлюють в
зимовий період, причому переважно у верхній частині стіни появляється
іній. Ремонт стін проводять слідуючим чином: знімають акуратно з
внутрішньої сторони личківку (ДВП, гіпсокартонні листи і ін.), потім
знімають з панелей, каркасу обшивку, після чого знімають осівший
утеплювач і встановлюють новий, слідкуючи за тим, щоб між ним і каркасом
не було зазорів. Мінераловатні плити краще кріпити на клею – вони не
просідають і не утворюють мостиків холоду. Після встановлення утеплювача
стіни обшивають і личкують плитними матеріалами (ДВП, гіпсокартонними
листами і ін.).

3. Заходи із охорони праці.

Кожний новий робітник, може бути допущений до роботи лише після навчання
і проведення інструктажу з техніки безпеки. Інструктажі поділяють на
вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий,
поточний.

Вступний інструктаж перед допуском до роботи проводить інженер з техніки
безпеки з кожним новим робітником шляхом бесіди і показу наочних
прикладів. Первинний на робочому місці, повторний, позаплановий і
поточний інструктажі проводить безпосередній керівник робіт. Первинний
інструктаж проводять на робочому місці зі всіма новими прийнятими
робітниками шляхом показу безпечних прийомів і методів роботи. Повторний
інструктаж проводять з метою підвищення рівня знань працівників, а
позаплановий – при зміні правил з охорони праці і зміні технологічного
процесу.

При інструктажі робітник узнає правила поведінки на території, основні
причини, що викликають травматизм (несправність устаткування,
інструменту, електромережі і т. п., неправильні прийоми роботи);
знайомиться з правилами поведінки в зоні робіт кранами, лебідками,
автотранспорту і при вантажно-розвантажувальних роботах. Про проведення
первинного на робочому місці, повторного і позапланового інструктажів
працівник, що проводив інструктаж, робить запис в журналі реєстрації
інструктажу на робочому місці з обов’язковим підписом інструктованого і
інструктуючого.

На робочому місці інструктаж проводить майстер або виконавець робіт,
детально пояснює безпечні прийоми роботи, захисну техніку, розказує про
електробезпеку, порядок утримання робочого місця, будову механізмів,
правилах пуску, зупинки і змазування верстатів.

Техніка безпеки на будівництві. Дерев’яні конструкції, як правило,
виготовляють на підприємствах будівельної індустрії, проте часто на
будмайданчиках доводиться виконувати ряд операцій із застосуванням
ручного і механізованого інструменту а іноді і деревообробних верстатів.
Зважаючи на це велику роль для безпечної роботи відіграє правильна
організація робочих місць. Робоче місце столяра, зайнятого обробкою
деревини обладнується верстаком і необхідним інструментом і
пристосуваннями.

Верстак міцно закріплюють на робочому місці, а інструмент розташовують
так, щоб ним легко і зручно було користуватися. Пиломатеріали, заготівки
розміщують поблизу від верстака, з тим щоб робітник не затрачував
значних зусиль і рухів на їх доставку до місця роботи.

Особливу увагу слід звертати на правильне використовування
механізованого інструменту. Рукоятки ручного інструменту (молотків, пил,
стамесок і ін.) повинні бути ретельно і добре закріплені, а їх поверхня
повинна бути гладкою без вибоїн і скалок.

°

p@

Gl

&

®

?

px@

H

????????????o????H?????????o?ереносити вантажі на носилках допускається
по рівному місцю на відстань не більше 50 м, а переносити їх по сходах
або драбинах не можна. На місцях навантаження і вивантаження
лісоматеріалів повинні бути пристосування, що виключають розвал
лісоматеріалів.

Техніка безпеки і організація робочих місць при монтажі дерев’яних
конструкцій. Дерев’яні конструкції в проектне положення піднімають
стропами, для чого їх прикріплюють до конструкцій, а потім підвішують до
гака підйомного механізму.

Стропуют елементи і конструкції по наперед затверджених схемах з
урахуванням міцності і стійкості конструкцій, що піднімаються. До місця
установки їх подають в положенні, близькому до проектного.

Щоб уникнути розгойдування конструкцій при підйомі слід застосовувати
відтяжки з волокняного каната або тонкого гнучкого троса, прикріплюючи
їх тимчасово до кінців конструкцій. При прикріпленні троса до віконних
або дверних блоків треба стежити за тим щоб не порушити гідроізоляцію,
прокладену по периметру блоку. Елементи і конструкції стропують
інвентарними стропами.

При підйомі або опусканні стояти під виробами або під стрілою крана
категорично забороняється. Розстроповка елементів і конструкцій до їх
закріплення в проектному положенні не допускається. Від бруду, пороху
конструкції очищають на землі до їх строповки і підйому.

В процесі монтажу потрібно забезпечити стійкість і незмінність елементів
і конструкції і своєчасне закріплення в проектному положенні.

Монтаж елементів і конструкцій і переміщення їх над перекриттями, під
якими працюють робітники, допускається лише у виняткових випадках з
дозволу головного інженера будівельно-монтажної організації.

Зона монтажних робіт, небезпечна для знаходження людей в процесі
переміщення або монтажу конструкцій, повинна бути позначена
попереджувальними знаками і написами.

Підняті елементи, конструкції опускають в місцеположення не вище 300 мм
від проектного положення, після чого монтажники встановлюють їх на
місце. Виконувати монтажні роботи у відкритих місцях на висоті при силі
вітру більше 15 м/с, ожеледі, грозі або тумані не допускається. Входи в
приміщення і проходи в нижніх поверхах будівель, над якими ведеться
монтаж, повинні бути закриті для доступу людей.

Всі сигнали машиністу крана або мотористу лебідки, а також робітникам на
відтяжці повинні подаватися однією особою – бригадиром монтажної
бригади, ланковим або такелажником-стропальником. Сигнал „Стоп” може
подаватися будь-яким працівником, що помітив явну небезпеку.

Перед початком робіт бригадир, майстер або виконавець робіт зобов’язаний
детально ознайомити робітників з майбутньою роботою і проінструктувати
про способи її виконання. Роботи верхолазів при монтажі можуть
виконуватися робітниками не молодше 18 років.

Дерев’яні конструкції розташовують у фронту робіт комплектно і
відповідно до послідовності монтажу, з тим щоб в процесі монтажу не
треба було затрачати час на розшуки необхідних виробів. Підвезення
виробів до місця монтажу повинно бути наперед заплановано відповідно до
затвердженого графіка робіт.

Механізми для монтажу – крани, лебідки – повинні бути встановлений так,
щоб ними було зручне користуватися без зайвих рухів. Для можливого
пересування механізмів уздовж фронту робіт повинні бути влаштований
дороги. На ділянці монтажних робіт вивішують відповідні позначення меж
монтажних робіт, з тим щоб сторонні люди не потрапляли в цю зону.

Робітники повинні бути забезпечені набором інструментів, необхідних для
установки виробів в проектне положення, вивіряння правильності їх
установки і закріплення в отворі. При виконанні монтажних робіт
необхідно користуватися технологічними картами.

Техніка безпеки при монтажі (складанні) будинків. Будівельний майданчик
в населених місцях, щоб уникнути доступу сторонніх осіб, огороджують. По
периметру будівлі, що будується, встановлюють небезпечну для знаходження
людей зону. Для будівель висотою до 20 м вона повинна бути не менше 7 м.

Працівники на будмайданчику в місцях, де можливе падіння предметів,
повинні бути забезпечені захисними касками. Відкриті отвори в стінах
огороджують. Для перенесення і зберігання інструментів, цвяхів, болтів
робітники, що працюють на висоті повинні мати сумки.

Експлуатація інструментів. Механізованим інструментом працювати можуть
особи, що пройшли навчання і мають посвідчення на право користування
ними. Інструмент необхідно систематично і своєчасно перевіряти і
ремонтувати. Працювати можна лише справним інструментом.

Ремонтують інструмент, замінюють ріжучі частини після його виключення і
повної зупинки. Працювати механізованим інструментом з приставних драбин
заборонено.

При перервах в роботі і під час перенесення механізований інструмент
відключають від мережі. Залишати без нагляду механізований інструмент з
працюючим двигуном забороняється.

Електробезпека. При зіткненні людини з струмоведучими частинами діючої
електроустановки створюється небезпека пораження струмом Небезпечна для
життя людини сила струму 0,05 А, а в два рази більша, тобто 0,1 А, –
смертельна. Неізольовані струмоведучі частини огороджують так, щоб до
них не було вільного доступу.

Електроінструмент слід систематично перевіряти на відсутність замикання
на корпус; крім того, слід перевіряти перед роботою справність живлячого
кабелю. Електроінструмент повинен бути заземлений; за відсутності
заземлення працювати електроінструментом забороняється.

До роботи з механізованим інструментом допускаються особи, що пройшли
виробниче навчання і мають відповідне посвідчення.

Ремонтувати, регулювати, і настроювати механізований інструмент можна
тільки після його відключення і повної зупинки. При роботі з
електроінструментом слід користуватися захисними окулярами. В процесі
роботи забороняється натягувати і перегинати кабелі інструментів.

В негожу погоду (сніг, дощ) працювати на відкритому майданчику
електроінструментом можна лише у виняткових випадках, під навісом з
обов’язковим застосуванням діелектричних рукавичок. В приміщеннях
особливо небезпечних а також зовні приміщень працювати
електроінструментом можна при напрузі не більше 36 В.

Пускову апаратуру розміщують так, щоб сторонні особи не могли пустити
машини і механізми. Рубильники повинні бути обладнані кожухами.

Металеві будівельні риштування, рейкові шляхи електричних
вантажопідйомних кранів і інші металеві частини будівельних машин і
устаткування з електроприводом, корпуси електродвигунів, кожухи
рубильників повинні бути заземлені.

Зовнішні електропроводки тимчасового електропостачання повинні бути
виконані ізольованим дротом, розміщені на опорах (стовпах) на висоті над
рівнем підлоги, землі, настилу не менше 2,5 м над робочими місцями, 3,5
м – над проходами, 6м – над проїздами.

Ручні переносні світильники повинні мати захисну металеву сітку, причому
напруга для них повинна бути, не більше 36 В, а в особливо небезпечних
місцях (траншеї, колодязі) – 12 В.

Штепсельні з’єднання на 12 і 36 В повинні мати колір, різко відмінний
від штепсельних з’єднань з напругою більше 36 В.

Гумові захисні засоби перед застосуванням оглядають, очищають від бруду,
витирають. Захисні засоби, які мають проколи, тріщини, застосовувати не
можна.

При пилянні, фрезеруванні, шліфуванні треба користуватися захисними
окулярами. В приміщеннях особливо небезпечних і з підвищеною небезпекою
пораження електричним струмом працювати можна електроінструментом при
напрузі не вище 42 В. Корпуса електроінструментів, які працюють при
напрузі більше 42 В, повинні бути заземлені.

Пожежна безпека. Пожежі завдають народному господарству великого збитку.
Основними причинами пожеж є невміле поводження з вогнем на відкритих
майданчиках, куріння в пожежонебезпечних місцях, несправності в
електромережі, неправильне зберігання легкозаймистих матеріалів,
захаращується цехів і території і т.п.

Укладати предмети (пиломатеріали), що згоряють, на будівельному
майданчику можна на відстані не менше 15 м від будівель, які будуються
або тимчасових споруд. Склади паливних і змащувальних матеріалів слід
розташовувати із сторони, протилежної пануючим вітрам, і на великій
відстані від будівель.

Треба систематично перевіряти електромережу і своєчасно усувати її
несправність. Тимчасові металеві і електричні печі можна влаштовувати
тільки за узгодженням з органами пожежного нагляду. В місцях, відведених
для куріння, слід поставити бочки з водою і ящики з піском для
недопалків.

На будівельному майданчику повинні бути обладнані протипожежні пости з
вогнегасниками, відрами, лопатами, ломами, баграми, гідропультом і
сокирами. У гідропульта звичайно встановлюють бочки з водою.

Місця, де водопровід відсутній, обладнують закритими водоймами з
мотопомпами на відстані 150…200 м від будівель.

Пожежна профілактика передбачає заходи, направлені на попередження
виникнення пожеж, тобто створення умов, перешкоджаючих розповсюдженню
вогню, заходи із евакуації людей, матеріалів, устаткування при
виникнення пожежі, а також план роботи людей по якнайшвидшій ліквідації
пожежі.

Склади пиломатеріалів повинні міститися в чистоті і мати необхідні
дороги і проїзди. Територію складу треба систематично очищати від
відходів – кори, тріски. Куріння на складах, а також розведення багать
категорично забороняється. В літні дні територію складу, а також
територію підприємства треба поливати водою. Розриви між штабелями і
групами штабелів повинні відповідати передбаченим нормами.

Склад повинен бути обладнаний протипожежним водопроводом, водоймами.
Невеликі склади повинні мати чани з водою, вогнегасники. В
деревообробних цехах потрібно стежити за станом електроустаткування,
пускової апаратури, силової і освітлювальної мережі. Обтиральні
матеріали слід берегти в спеціальних закритих металевих ящиках і
періодично їх очищати. Необхідно систематично змащувати підшипники, не
допускаючи їх перегріву.

Берегти наднормативні запаси пиломатеріалів, заготівок і деталей в цехах
не допускається. Всі проходи і підходи до пожежних кранів повинні бути
завжди вільними і доступними. В опоряджувальних цехах не можна працювати
без надійно діючої вентиляції, з тим утворилася вибухонебезпечна
концентрація пари лакофарбових матеріалів.

Цехи крім пожежного водопроводу повинні бути забезпечені засобами
пожежегасіння, – вогнегасниками, розміщеними в зручних місцях.

Для подачі сигналів про пожежу в цеху, майстерні повинна бути
встановлена пожежна сигналізація. У разі її відсутності необхідно
встановити сирени, дзвони і т.п.

Кожний працівник, помітивши пожежу, зобов’язаний негайно (по телефону)
викликати пожежну команду, а якщо немає телефону, дати інший який-небудь
сигнал і вжити заходів із гасіння пожежі місцевими засобами.

Для забезпечення боротьби з пожежами і профілактики пожеж на кожному
будівництві і підприємстві з складу працівників створюються добровільні
пожежні дружини, які активно задіяні в гасінні пожеж. В кожній зміні
повинна бути мінімальний необхідна кількість працівників пожежної
дружини.

Використана література.

1. Л.Н. Крейдлин “Столярные, плотничные и паркетные работы”, М.,

Высшая школа, 1989 г.

2. Л.Н. Крейдлін “Столярні роботи”, К., Вища школа, 1993 р.

3. В.В. Бруква, Т.В. Пятничук “Матеріалознавство для столярів. К.,
Техніка, 2006 р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020