Реферат на тему:
Процеси, які відбуваються у продуктах під час теплової кулінарної
обробки
При нагріванні білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні, смакові й
ароматичні речовини, що містяться в продуктах, зазнають фізико-хімічних
змін, як впливають на харчову цінність, а також на засвоюваність, смак,
запах і зовнішній вигляд готової продукції.
Змінювання білків. Під час теплової обробки білки зсідаються. Початкова
ста дія зсідання білків (денатурація) починається з нагрівання продукту
до 40 °С. При цьому білки втрачають нативні (природні) властивості. При
нагріванні продукті понад 70 °С відбувається коагуляція білків. Вони
втрачають властивість розчинятися й утримувати воду (набухати), в
зв’язку з чим маса риби і м’яса після теплової обробки зменшується.
Білки, які містяться в продуктах у вигляді розчинів, зсідаються
пластівцями. Це явище спостерігається при варінні бульйонів з м’яса,
риби. У воду переходить частина білка, який збирається на поверхні
бульйону, утворюючи піну.
Білки, які містяться в продуктах у вигляді драглеподібної маси, при
нагріванні ущільнюються, виділяючи частину води (білки м’яса, риби),
винятком є білки яєць, які при зсіданні не виділяють води. Чим вища
температура продукту при тепловій обробці, тим більше ущільнюються
білки, тим більше води вони виділяють. Внаслідок цього знижується
засвоюваність їх організмом людини. Тому продукти, в яких є білки, не
слід переварювати.
Змінювання жирів. Під час теплової обробки жири, які містяться в
продуктах, частково витоплюються. При варінні бульйонів жир спливає на
поверхню. При тривалому і бурхливому кипінні у воді жир емульгує
(розпадається на найдрібніші кульки). Емульгований жир під дією кислот і
солей, що містяться в бульйоні, розпадається на гліцерин і жирні
кислоти. Бульйон стає каламутним і набуває неприємного смаку і запаху.
Тому варити продукти слід при помірному кипінні, а жир, що збирається на
поверхні, періодично знімати.
Під час смаження продуктів основним способом жир не зазнає глибоких
фізико-хімічних змін, оскільки смаження більшості продуктів триває 20-30
хв., тому харчова цінність його практично не змінюється. Важливим
фактором у цьому разі є правильне добирання жиру. Для смаження не слід
використовувати жири, які містять вологу (масло вершкове, маргарин
вершковий), оскільки при температурі 100 °С і вище волога випаровується
і спричинює їх розбризкування. Втрати жиру при розбризкуванні
називаються чадом. Розбризкування жиру спостерігається при смаженні
продуктів з великим вмістом вологи (сира картопля, м’ясо, риба та ін.).
Під час смаження у фритюрі жир зазнає глибоких змін. Це зумовлено
високою температурою, тривалістю нагрівання, забрудненням жиру
частинками продукту, які при високих температурах згорають. Щоб
запобігти забрудненню фритюру, вироби, призначені для смаження у
фритюрі, не обкачують у борошні, руки й інвентар змащують олією, фритюр
періодично проціджують і доливають свіжий. Через 40 год безперервної
роботи фритюрниці жир стає непридатним для подальшого використання. Тому
для смаження у фритюрі слід використовувати фритюрниці, в нижній частині
яких є холодна зона, де температура жиру значно нижча, і частинки
продукту не горять.
Поява диму під час смаження — наслідок розщеплення молекул жиру з
утворенням отруйної речовини акролеїну, яка шкідлива для здоров’я
людини. Цей процес називають димоутворюванням. Тому для смаження слід
використовувати жири з високою температурою димоутворення і смажити слід
при температурі на 5-10 °С нижчій, ніж температура димоутворення жиру.
Найнижча температура димоутворення у рослинних жирів, особливо в
оливкової олії (170 °С), і найвища у кулінарних (230 °С), отож при
смаженні рослинні жири не рекомендується перегрівати. Нагрівають жир до
температури не більше 183 °С, щоб не викликати його руйнування.
Змінювання складу вуглеводів. До складу продуктів входять прості і
складні вуглеводи. При нагріванні з водою прості цукри розчиняються:
цукор (сахароза) в присутності кислот (у разі приготування узварів,
киселів, запіканні яблук) зазнає інверсії — розщеплення з утворенням
суміші глюкози і фруктози, які солодші від сахарози. Цукор при
нагріванні без води до температури більш ніж 140-160 °С розщеплюється,
утворюючи забарвлену в темний колір речовину. Цей процес розщеплення
цукру називається карамелізацією. Внаслідок реакції простих цукрів з
азотистими речовинами утворюються сполуки — меланоїдинові утворення, що
спричиняють появу рум’яної кірочки при смаженні панірованих виробів з
м’яса, риби, а також сирників, запіканок та ін.
При нагріванні крохмалю до температури 110 °С без води відбувається його
декстринізація (розщеплення з утворенням розчинних у воді продуктів).
Декстринізація здійснюється на поверхні виробів з утворенням
жовтувато-коричневої кірочки при пасеруванні борошна, обсмажуванні круп.
Крохмаль при нагріванні з великою кількістю води до температури 100 °С
клейстеризується з утворенням драглеподібної маси. Починається
клейстеризація при температурі 55-60 °С, яка з підвищенням температури
прискорюється.
При тепловій обробці картоплі клейстеризація крохмалю відбувається за
рахунок вологи, яка міститься в картоплі. При випіканні виробів з тіста,
варінні бобових крохмаль клейстеризується за рахунок вологи, яку
виділяють білки клейковини, що зсілися. А при варінні каші, макаронних
виробів він клейстеризується за рахунок вологи навколишнього середовища.
Цим пояснюється збільшення маси круп і макаронних виробів під час
варіння.
Пружності продуктам рослинного походження надає протопектин, який
скріплює рослинні клітини між собою. При тепловій обробці під дією
високої температури протопектин переходить у пектин — розчинну речовину.
Внаслідок цього продукти рослинного походження розм’якшуються і легше
засвоюються. Швидкість переходу протопектину в пектин залежить від
властивостей продукту — в одних протопектин менш стійкий (картопля,
фрукти та ін.), у інших більш стійкий (бобові, крупи, буряки); чим вища
температура варіння, тим швидше протопектин переходить у пектин; у
кислому середовищі сповільнюється перехід протопектину в пектин. Тому
при варінні страв з продуктами, які містять кислоту, їх попередньо
тушкують або припускають і додають до страви, коли овочі майже готові.
Клітковина є основною речовиною, з якої складаються стінки рослинних
клітин, і при тепловій обробці в ній відбуваються незначні зміни. Вона
бубнявіє, стає більш пористою і через неї проникають травні соки.
Змінювання вітамінів. При тепловій обробці руйнуються розчинні у воді
вітаміни, насамперед вітамін С внаслідок його окислення під час варіння
продуктів у посуді з відкритою кришкою, при продовженні термінів
теплової обробки і тривалому зберіганні їжі на марміті, збільшенні
поверхні зіткнення продукту з киснем повітря.
Збереженню вітаміну С сприяють органічні кислоти, які містяться в овочах
і фруктах. При смаженні у фритюрі вітамін С руйнується менше, ніж при
смаженні основним способом. Під час варіння продуктів значна частина
вітаміну переходить у відвар.
Інші розчинні у воді вітаміни (Р, РР, групи В) під час варіння також
переходять у відвар. Вітаміни групи В стійкі при нагріванні в кислому
середовищі, а в лужному і нейтральному — руйнуються при тепловій обробці
на 20-30 %.
При тепловій обробці добре зберігаються жиророзчинні вітаміни А, О, Е,
К. Так, при пасеруванні моркви майже не знижується її вітамінна
активність — розчинений у жирах каротин моркви легше переходить у
вітамін А. Завдяки стійкості каротину пасеровані овочі зберігаються
довго, хоч при тривалому зберіганні вітаміни частково руйнуються під
впливом кисню.
Мінеральні речовини при тепловій обробці не змінюються, частина їх
переходить у відвар, який використовують для приготування соусів і
перших страв.
Змінювання барвників. Хлорофіл зелених листків овочів при варінні під
дією кислот руйнується, утворюються буро забарвлені речовини. Тому
щавель і шпинат припускають окремо.
Антоціани сливи, журавлини, вишень, чорної смородини стійкі до теплової
обробки, проте з іонами алюмінію вони набувають синього кольору, отож
фруктові киселі не слід варити в алюмінієвому посуді.
Пігменти буряків беталаміни нерозчинні у жирах, тому буряки для
вінегрету слід заправляти олією, щоб вони не забарвили інші овочі.
При нагріванні пігменти буряків набувають бурого кольору. Для зберігання
кольору буряків теплову обробку їх здійснюють у кислому середовищі з
підвищеною концентрацією відвару.
М’ясо при тепловій обробці змінює забарвлення — стає сірим внаслідок
того, що змінюється барвник міоглобін.
Каротин моркви, томатів стійкий до теплової обробки, добре розчиняється
у жирі; цю властивість використовують у кулінарії для забарвлення страв.
Овочі білого кольору набувають жовтого відтінку завдяки утворенню нових
барвників — флавонів.
Аромат багатьох продуктів зумовлений вмістом ефірних олій і
екстрактивних речовин.
Ефірні олії при варінні звітрюються з парою. Для зменшення втрат цибулю
й ароматичне коріння пасерують з жиром. При цьому ефірні олії
розчиняються в жирі і добре зберігаються. З цією метою лавровий лист,
перець, мускатний горіх кладуть перед закінченням приготування страв.
Екстрактивні речовини під час смаження м’яса і риби концентруються у
виробах, надають їм приємного смаку й аромату. При варінні вони
розчиняються у воді, переходять у бульйон. Виварені продукти втрачають
смакові й ароматичні якості, гірше засвоюються.
Список рекомендованих джерел:
Абатуров П.В. и др. Сладкие блюда и напитки. – М.: Зкономика, 1972. –
144 с.
Азбука домашнього господарювання. / Е.0. Блажко, М.Й. Барановський,
Д.М.Володарська та ін.; Упоряд. Д.М. Володарська. – К.: Техніка, 1980.
-367с.
Анфімова Н.К., Захарова Т.І. Кулінарія. – М.: Економіка, 1987. – 272 с.
Баранов В.С. Технология производства продуктов общественного питання.
-М.: Экономика, 1982. – 399 с.
Барановський В.А. Официант – бармен. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. –
320с.
Бриджит Джоунз Приемы, торжества и банкеты. – Минск: Белфакеиздатгрупп,
1998.-255с.
Вищепан О.Г., Мельман М.Є., Швіліх В.Ц. Як консервувати овочі. –
К.:Держсільгоспвидав, УРСР, 1980. – 132с.
Все об украинской кухне. / Сост. Д. Билык. – Донецк: ПКФ “БАО”, 2000.
-352с.
Губа Н.И. Овощи и фрукты на вашем столе. – К.: Урожай, 1984. – 344с.
Доцяк В.С. Українська кухня: Технологія приготування страв. К.: Вища
шк., 1995. – 550 с.
Дудченко Л.И. й др.. Пряно – ароматические и пряно – вкусовые
растения:Справочник / Л.И. Дудченко, А.С. Козьяков, В.В. Крищенко. – К.:
Наук.думка, 1989. – 304с.
Замечательные уроки кулинарного искусства / Составитель Похлебкина А. –
Донецк: ПКФ “БАО”, 2000. – 224с.
Золотая книга хорошого тона / Пер. С франц. Н.Ф. Васильковой. –
Смоленськ: Русич, 1999.-368с.
Здобнов А.Й., Ковалев Н.И. Эстетические требования к оформлению блюд:
Учеб. Пособие. – К.: Вища шк., 1989. – 126 с.
Искусство готовить. Часть 1. / За ред. Подолюк 0.0. – К.: Глобус, 1993.
– 270с.
Искусство готовить. Часть 2. / За ред. Подолюк 0.0. – К.: Глобус, 1993.
-287 с.
Кравцов И.С. Домашнєє консервирование й хранение пищевьіх продуктов.
-Одеса: Маяк, 1968. – 336с.
Кіросір Л.М., Титаренко В.П. Традиційні українські страви. – Полтава:
ПДПУ, 1999. – 120с.
Книга о вкусной й здоровой пище. / А.И. Опарин. – М.: Пищевая
промышленность, 1965. -448с.
Ковалев Н.И., Осипов И.И. Овощные блюда. -М.: Зкономика, 1967. – 128с.
Консервирование. / Сост. С.И. Литвиненко. – Донецк.: Стакер, 1999. –
416с.
Кулинария./ Л. Каганова. – М.: Торговая литература, 1980. – 404с.
Лавренова Г.В., Лавренов В.К., Лавренов Ю.В., Онипко В.Д. Специи и
пряности. – Донецк: Стакер, 1999. – 368с.
Лагутина Л.А., Лагутина С.В. Блюда из сыра. Сборник кулинарных рецептов.
– Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 224с.
Лагутина Л.А., Лагутина С.В. Все о чае и о кофе. Сборник кулинарных
рецептов. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 224с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
