.

Призначення і класифікація облицювальних робіт. інструменти для плиткових робіт. архітектурні елементи плиткових облицювань (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
7 4953
Скачать документ

Реферат

на тему:

Призначення і класифікація облицювальних робіт. інструменти для
плиткових робіт. архітектурні елементи плиткових облицювань

ПРИЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ РОБІТ

ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ПЛИТКОВИХ РОБІТ

АРХІТЕКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ПЛИТКОВИХ ОБЛИЦЮВАНЬ

ПРИЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ РОБІТ

Роботи, пов’язані з опорядженням поверхонь будівлі штучними матеріалами,
називають облицювальними. До них відносять роботи, пов’язані з
опорядженням поверхонь різними видами плиток, великогабаритними
облицювальними листами, лінолеумом тощо. Лицювальники виконують також
мозаїчні, ксилолітові та інші роботи по опорядженню підлог. Облицювальні
роботи можуть виконуватись як зовні на фасадах, так і всередині будівель
при облицюванні стін і підлог. Поверхню облицьовують з тим, щоб
захистити конструкцію від атмосферних впливів, вологи, механічних
пошкоджень, а також з санітарно-гігієнічною і декоративною метою.
Облицьоване штучними матеріалами приміщення набирає привабливого
вигляду, в ньому створюються кращі умови для життєдіяльності людини.

Підлоги облицьовують керамічними, мозаїчними, бетонними,
шлакосіталовими, синтетичними плитками або лінолеумом. Крім плиток,
підлогу можна опорядити монолітним мозаїчним шаром або кольоровою
мастикою на полімерних в’яжучих матеріалах. Внутрішні вертикальні
поверхні облицьовують керамічними, скляними, полістирольними плитками.
Крім того, для облицювання різних поверхонь можна застосовувати плитки з
природних кам’яних матеріалів (мармурові, гранітні, з вапняку тощо).

За формою плитки бувають квадратні, шести- і восьмигранні.

До початку облицювальних робіт в приміщенні повинні бути закінчені всі
роботи, виконання яких може пошкодити облицьовану поверхню.
Конструктивні елементи будівлі, що підлягають облицюванню, повинні бути
стійкими. Відхилення віконних і дверних укосів, стовпів від вертикалі
допускається не більше 1 мм на 1 м висоти або довжини, але не більше 3
мм на весь елемент.

При облицюванні стін плитками на цементному розчині відхилення поверхні
від вертикалі до 15 мм і нерівності на ній повинні вирівнюватись
цементним розчином. Якщо відхилення більше 15 мм розчин наносять по
попередньо надійно закріпленим сіткам.

Якщо плитки закріплюють на поверхні мастиками, відхилення поверхні, що
облицьовують, від вертикалі не повинно бути більше 3 мм на 1 м висоти.

До початку внутрішніх облицювальних робіт мають бути завершені всі
роботи по влаштуванню покрівлі будівлі або водонепроникного перекриття
над частиною будівлі, яку облицьовують. У приміщеннях мають бути
закінчені всі роботи, пов’язані з монтажем потайних проводок та
встановлені коробки у дверні і віконні прорізи. Облицьовувати на
розчинах і мастиках можна лише тоді, коли навантаження на стіни досягло
не менше 65 % від проектного.

Облицьовувати стіни слід до влаштування чистої підлоги, тому на них
повинні бути зроблені позначки, які вказують на рівень майбутньої
підлоги. Це буде нижній край облицьованої стіни.

ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ПЛИТКОВИХ РОБІТ

Деякі з відомих вам штукатурних інструментів застосовують і в
облицювальних роботах. Для насікання кам’яних поверхонь перед
облицьовуванням використовують зубила, скарпелі, троянки. Для
провішування поверхонь і перевірки їх вертикальності або
горизонтальності застосовують ватерпас, рівні з висками або виски. Крім
того, горизонтальність підлоги можна перевірити, користуючись ватерпасом
(Рис. 1).

Для накидання розчину на стіни користуються звичайними серцеподібними
кельмами, а для намазування розчину на плитку — прямокутними.

Для нарізання і обробки керамічних і скляних плиток застосовують
різальні інструменти, спеціальні молотки, кліщі тощо.

Склоріз алмазний (Рис. 2, а) застосовують для розрізання глазурованих і
скляних плиток. Різальною частиною склоріза є встановлений в обойму
невеликий кристал алмазу — найтвердішого мінералу. Алмази випускають під
номерами. Вони бувають трьох видів: дрібні, середні і великі. Алмаз
повинен зберігатись в сухому місці у спеціальному шкіряному або
матерчатому чохлі. Під час роботи з алмазом треба бути уважним і не
допускати, щоб він падав. У зв’язку з високою вартістю алмаза його
замінюють роликовим склорізом.

Рис. 1. Ватерпас для перевірки горизонтальності підлоги

Рис. 2. Інструменти для розрізування плиток:

в — склоріз алмазний; б — склоріз роликовий; в — сталевий різець

Рис. 3. Пристрій для розрізування плиток:

1 — пружина; 2 — металеві стержні; 3 — гвинт; 4 — повзун; 5 — обмежувач;
6 — різальний ролик; 7 — гумовий валик

Склорізи роликові (Рис. 2, б) бувають з одним, трьома або шістьма
роликами. їх застосовують для нарізання плиток, а також у склярських
роботах. Різальною частиною склоріза є ролик, що обертається навколо
осі. Виготовляють ролики з твердих сплавів. Обойму з роликами
закріплюють на корпусі склоріза за допомогою гвинта. Коли один ролик
затупився, поворотом обойми в робоче положення ставлять наступний ролик.

Сталевий різець (Рис. 2, в) з побідитовим наконечником застосовують для
розрізання плиток. Довжина різця 150 мм. Замість такого спеціального
різця можна використовувати різці, що застосовуються в токарній справі.

Пристрій для розрізування плиток (Рис. 3) складається з двох стержнів 2,
вздовж яких вільно пересувається повзун 4 з обмежувачем 5. Потрібне
положення повзуна фіксують гвинтом 3. На кінці верхнього стержня
пристрою закріплено різальний валик 6 так, щоб він міг вільно
обертатись, а на кінці нижнього — гумовий валик 7.

Користуючись таким пристроєм розрізують глазуровані і скляні плитки.

Молоток плиточника (Рис. 4, а) застосовують для насікання керамічної
метлахської плитки вздовж наміченої лінії перед переломленням її, а
також для підрубання і відколювання виступаючих частин плитки вздовж
кромки після її переломлення. Маса молотка 70—80 г, довжина 25 см. Для
пробивання отворів у глазурованих плитках застосовують молоток з
загостреним кінцем у вигляді чотиригранної піраміди або спеціальну
розвертку (Рис. 4, б).

Рис. 4. Інструменти для обробки плиток:

а — молотки плит очника; б — розвертка; в — кусачки; г — кліщі

Для відломлювання частинок плитки (нерівностей), що залишились вздовж
лінії розколу плитки, використовують кусачки (Рис. 4, б) або кліщі (Рис.
4, г).

АРХІТЕКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ПЛИТКОВИХ ОБЛИЦЮВАНЬ

Як підлоги, так і вертикальні поверхні можуть облицьовуватись плитками
різними за формою, розміром і кольором. Вибираючи рисунок облицювання,
слід враховувати розмір приміщення, його призначення, естетичні вимоги
до кольору облицювання тощо.

На облицьованній поверхні стін (Рис. 5) розрізняють такі елементи
облицювання: цоколь, поле облицювання, фриз і карниз. Вони можуть бути
присутні всі або виконані в певній комбінації.

Цоколь, тобто нижній ряд плиток, виконують із спеціальних фасонних
(вигнутих) плиток, потовщених або кольорових плиток. Поле облицювання
роблять з білих або кольорових однотонних плиток. Фриз може бути
виконаний з кольорових або візерунчастих плиток в один або два ряди. Це
залежить від висоти облицювання. І, нарешті, останній елемент
облицювання — карниз. Він має обов’язково виступати з площини
облицювання, тому для його виконання використовують спеціальні фасонні
плитки більшої товщини.

Залежно від розміщення плиток і положення швів на поверхні розрізняють
три способи облицювань: шов у шов, врозбіг та по діагоналі (Рис. 6).
Найбільш поширений і простий за виконанням спосіб — облицювання шов у
шов. Інші два способи облицювань потребують більших витрат часу,
професіоналізму, акуратності і точності в роботі.

Рис. 5. Елементи плиткового облицювання стіни:

1 — карниз; 2 — фриз; 3 — поле облицювання; 4 – цоколь

Рис. 6. Способи розміщення плиток на поверхні:

а — шов у шов; б – врозбіг; в — по діагоналі

Рис. 7. Елементи плиткового опорядження підлоги:

1 — пристінна смуга; 2 — фриз; 3 — поле опорядження

Рис. 8. Зразки опорядження основного поля підлоги плитками двох
кольорів:

а — квадратами; б — діагональними рядами; в — доріжками; г — під шахи

На облицьованій поверхні підлоги (Рис. 7) розрізняють такі елементи
облицювання: пристінна смуга, фриз і поле облицювання. Пристінна смуга —
це вузька ділянка поверхні (здебільшого в один ряд плиток), яка
утворюється після розмічування підлоги перед облицюванням. При цьому
ширина її біля кожної стіни може бути різною. Це залежить від того, яка
кількість цілих плиток укладається вздовж і впоперек приміщення.

Фриз виконують із плиток, котрі за кольором відрізняються від тих, якими
будуть облицьовувати основне поле підлоги. Ширину фриза вибирають
залежно від розміру приміщення. Для облицювання основного поля підлоги
використовують плитку одного кольору, здебільшого світлих тонів. Щоб
покращити декоративний ефект облицювання, основне поле роблять
візерунчастим, застосовуючи для цього плитки двох або більше кольорів.
На Рис. 8 подано зразки облицювань підлоги плитками двох кольорів.

Якщо в процесі облицювання стіни цокольний ряд плиток не вкладали, то в
кутах між підлогою і стіною витягують плінтус.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.

Кокин А. Д., Вершинина О. С, Каптельцева Т. М. и др. Отделочные работы в
строительстве.— М.: Стройиздат, 1987.— 656 с.

Ливанский А. М. Организация поточного производства отделочных работ.—
К.: Будівельник, 1988.— 118 с.

Максимова О. М., Стесин М. С, Тищенко И. И. Машины для отделочных
работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с.

Мещанинов А. В. Отделочные работы в монолитном домостроении.— Л.,
Стройиздат, 1989.— 273 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020