Реферат
на тему:
Покриття поверхонь лаками. Фарбування фасадів будівель
кремнійорганічними емалевими фарбами
Покриття поверхонь лаками
Лаки використовують для захисного або декоративного покриття дерев’яних
поверхонь з цінних порід деревини (горіха, дуба, червоного дерева тощо),
а також поверхонь, які раніше були пофарбовані або опоряджені
альфрейними оздобами, виконаними неводними сумішами. Для прозорого
опорядження деревини застосовують олійно-смоляні, спиртові лаки і
нітролаки. Опорядження лаками не змінює кольору і рисунка деревини, а
лише надає їй більшої виразності і декоративності. Більшість лаків
утворюють на поверхні міцні прозорі, блискучі або глянцеві плівки,
властивості яких залежать від виду і якості лаку. Чорні бітумні або
асфальтові лаки утворюють непрозору атмосферостійку плівку.
Покриття поверхні олійно-смоляними і бітумними лаками. Оскільки
олійно-смоляний лак утворює прозору плівку, дерев’яні поверхні треба
підготовляти до фарбування так, щоб не порушити текстури (рисунка) самої
деревини. Лакують тільки щільно підігнані, добре обстругані, цикльовані
і шліфовані поверхні. Якщо в місцях стиків окремих елементів конструкцій
є щілини, то їх треба підмазати шпаклівкою. Колір шпаклівки має бути
такий самий, як і колір деревини. Шпаклівку наносять сталевим шпателем.
Коли підмазані місця висохнуть, поверхню шліфують шкуркою № 10—16,
водночас очищаючи її від ворсу. Щоб заповнити пори в деревині і зменшити
витрати лаку, застосовують порозаповнювачі, які бувають порошкоподібні,
пастоподібні і рідкі. З цією метою можна використовувати також розведену
розчинником оліфу. Оліфу або інший рідкий порозаповнювач наносять щіткою
або фарборозпилювачем. Коли після покриття поверхня висохне, її
шліфують, а потім наносять шар лаку.
Олійний лак наносять на поверхню тонкою волосяною щіткою, не допускаючи
повторного нанесення його на вже оброблену поверхню, і добре
розтушовують. Коли перший шар лаку висохне, поверхню обов’язково
шліфують дрібнозернистою шкуркою № 8—10 або пемзовим порошком такої
самої зернистості. Відшліфовану поверхню покривають другим шаром лаку.
До покриття поверхонь бітумними або асфальтовими лаками їх підготовляють
так само, як під фарбування олійною фарбою (див. § 27). Ці лаки
застосовують здебільшого для покриття металевих поверхонь з тим, щоб
захистити їх від корозії. Поверхню очищають від іржі і окалини
металевими щітками або шліфувальною шкуркою, обтирають ганчіркою і двічі
вкривають лаком.
Якщо потрібно зробити більш якісну роботу, то очищені поверхні
прооліфлюють, підмазують, шліфують підмазані місця і грунтують оліфою.
При підготовці застосовують олійні підмазувальні суміші, до складу яких
додають залізний сурик. Підготовлену поверхню вкривають лаком. Бітумний
лак наносять на поверхню ручниками або валиком. Цей процес виконують так
само, як і при фарбуванні олійною фарбою.
Покриття поверхні спиртовими лаками. Спиртовими лаками покривають лише
дерев’яні поверхні, здебільшого меблі. Поверхню спочатку циклюють і
шліфують. Якщо потрібно змінити колір деревини, її просочують
кольоровими протравами або аніліновими барвниками, розведеними на воді.
Як протрави застосовують кольорові солі міді, заліза, хрому (мідний
купорос, двохромовокислий калій тощо). Фарбують деревину горіховою
морилкою або синтетичними барвниками потрібного кольору. Для світлих
порід деревини застосовують барвники у концентрації 0,2—2,0 %, а солі
металів — 3—4 %.
Для приготування фарбувального розчину барвник розчиняють у гарячій воді
температурою 60…80 °С і дають йому відстоятися до повного охолодження.
Відстояний розчин обережно, щоб не порушити осаду, зливають і
використовують у роботі. Горіхова морилка П9вільно розчиняється у воді,
тому її слід поставити на відстій на 36—48 год або перецідити крізь шар
вати. Розчин барвника наносять губкою, тампоном з тканини або щіткою.
Після висихання поверхню покривають порозаповнювачем, для чого
здебільшого використовують воскову мастику.
Склад воскової мастики
(у частинах за об’ємом)
Віск бджолиний 1,5
Скипидар 1,0
Спосіб приготування. Подрібнений віск розтоплюють у металевій посудині.
У знятий з вогню розтоплений віск, перемішуючи, повільно добавляють
скипидар. Застосовують мастику після її охолодження до 20…25 °С.
До цієї мастики можна добавити до 10—15 % суміші з стеарину, каніфолі і
господарського мила у рівних співвідношеннях. На поверхню мастику
наносять щітками або тампоном впоперек волокон, а потім тонкий шар її
розтирають колоподібними рухами ватного тампона, сукна або ганчірки.
Після нанесення мастики поверхню покривають двічі шаром спиртового лаку.
Якщо замість мастики використовували інший порозаповнювач, то перед
лакуванням поверхню треба обов’язково шліфувати.
Фарбування фасадів будівель кремнійорганічними емалевими фарбами
Як зазначалося, фасади будівель можна фарбувати вапняними, цементними,
силікатними, перхлорвініловими та іншими фарбами. Проте найкраще
фарбувати фасади кремнійорганічними емалевими фарбами. Ці фарби
характеризуються високою адгезією фарбової плівки з каменеподібними
поверхнями, тому ними фарбують лише зовнішні бетонні, поштукатурені та
цегляні поверхні. Крім того, фарбова плівка атмосферостійка, міцна і
довговічна.
Кремнійорганічна емалева фарба — це суміш з пігментів і наповнювачів,
затертих на кремнійорганічному лаці з добавкою розчинників. До цих фарб
належать кремнійорганічна фарба марок КО-168, КО-174, «силол-80»,
органосилікатна фарба марки ОС-12-03 тощо. Всі фарби, крім
органосилікатної, надходять на будівельні об’єкти у готовому вигляді. У
разі потреби на робочому місці їх розводять ксилолом, толуолом або
розчинником Р-5.
Органосилікатна фарба марки ОС-12-03 надходить на будівельні майданчики
у двотарній упаковці: фарба і окремо затвердник (бутилтитанат). Перед
застосуванням у фарбу добавляють затвердник у кількості 1 % маси фарби г
ретельно перемішують їх.
В’язкість кремнійорганічних фарб залежить від їхньої марки і становить
18—50 с за віскозиметром ВЗ-4. Строк висихання фарби — 0,5—3,0 год.
Підготовляють поверхні під фарбування так само, як і під перхлорвінілову
фарбу. Грунтують поверхню рідкою кремнійорганічною фарбою і 1—2 рази
фарбують. Кожен шар фарби наносять після повного висихання попереднього,
тобто залежно від марки фарби через 2—3 год. Пари кремнійорганічних
фарб, як і інших смолянолетких, отруйні, тому під час роботи з ними слід
додержуватись відповідних правил техніки безпеки.
Список використаної літератури
Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.
Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
Добровольский Г. Н. Малярные растворы.— К : Будівельник, 1988— 128 с.
Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.
Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных
работ: Справочник строителя.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.
Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
