Реферат
на тему:
Підготовка основ під мозаїчне покриття. влаштування однокольорових та
багатокольорових мозаїчних підлог. вимоги до мозаїчних підлог і їх
остаточне опорядження. виготовлення штучних мозаїчних виробів. дефекти
мозаїчного покриття
ПІДГОТОВКА ОСНОВ ПІД МОЗАЇЧНЕ ПОКРИТТЯ
ВЛАШТУВАННЯ ОДНОКОЛЬОРОВИХ МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ
ВЛАШТУВАННЯ БАГАТОКОЛЬОРОВИХ МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ
ВИМОГИ ДО МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ І ЇХ ОСТАТОЧНЕ ОПОРЯДЖЕННЯ
ВИГОТОВЛЕННЯ ШТУЧНИХ МОЗАЇЧНИХ ВИРОБІВ
ДЕФЕКТИ МОЗАЇЧНОГО ПОКРИТТЯ
ПІДГОТОВКА ОСНОВ ПІД МОЗАЇЧНЕ ПОКРИТТЯ
Мозаїчна підлога складається з двох шарів: підготовчого (простильного),
що виконується з цементного розчину, і опоряджувального з мозаїчного
розчину. Товщина підготовчого шару має бути не менше 20 мм,
опоряджувального — 20—25 мм.
При влаштуванні мозаїчних підлог необхідно виконати такі технологічні
операції:
перевірити поверхню основи і відбити на стінах лінії чистої підлоги;
очистити і насікти або надряпати сталевою щіткою поверхню основи;
укласти поздовжні маяки для влаштування підготовчого шару;
змочити основу водою;
прогрунтувати основи цементним молоком;
укласти і ущільнити цементний розчин;
укласти маяки або жилки для влаштування мозаїчного покриття;
укласти, розрівняти і ущільнити шар мозаїчного розчину;
видалити маяки і заповнити шви мозаїчним розчином;
відшліфувати підлоги і остаточно їх опорядити;
витягнути плінтуси.
До початку влаштування мозаїчної підлоги за допомогою водяного рівня на
стінах рисками відмічають рівень чистої підлоги. За цими позначками
шнуром, натертим крейдою або іншим пігментом, відбивають лінії, що
вказують верхню межу підлоги.
Бетонну основу підлоги очищають від сміття, бруду і пилу. Для кращого
зчеплення підготовчого шару підлоги з основою вона повинна бути
шорсткою. Крім того, з неї необхідно зчистити плівку цементного каменю
так, щоб подекуди відкрилась поверхня щебеню. Тому на основі вручну або
за допомогою електромолотка насікають борозни на відстані 5—6 см одна
від одної, 3—5 мм завглибшки. Зколені частки бетону видаляють, після
чого всю поверхню обробляють сталевими щітками, зчищаючи з неї плівку
цементного каменю. При великих обсягах робіт цю роботу виконують ручною
або пересувними електрощітками (див. рис. 189).
Рис. 1. Послідовність укладання розчину при влаштуванні підготовчого
шару:
1 — бетонна основа; 2 — поздовжній маяк (рейка); 3 — лінія чистої
підлоги; 4 — підготовчий шар на непарних захватках
Після цього на всій площі підлоги встановлюють поздовжні маяки на
відстані 1,5 м один від одного, які покажуть товщину майбутнього
підготовчого (простильного) шару мозаїчної підлоги (Рис. 1). За маяки 2
можуть служити сталеві труби або дерев’яні рейки, які закріплюють на
поверхні цементним розчином. Положення маяків на основі 1 фіксують за
допомогою рейки з рівнем. Для цього в одному з кутів приміщення, на
стіні, нижче відбитої крейдою лінії чистої підлоги 3 відкладають 2,5 см
і рискою відмічають це місце. Спочатку встановлюють перший поздовжній
маяк. Один кінець його фіксують врівень з рискою на стіні, а другий по
рівню. Другий маяк встановлюють, орієнтуючись на перший. Для чого
перекидають між ними рейку з рівнем і так далі.
Коли поздовжні маяки встановлені, основу між ними очищають від сміття і
зволожують водою. Для кращого зчеплення основи з підготовчим шаром
підлоги основу вкривають цементним молоком, яке наносять макловицею або
маховою щіткою.
Для влаштування підготовчого шару застосовують цементний розчин складу
1:3 або 1:4. Для зручності в роботі розчин укладають між маяками смугами
через одну (див. Рис. 1): спочатку непарні (І; III; V), а потім парні
(II; IV). Розчин переносять і розстеляють на основі совками або
совковими лопатами і розрівнюють його граблями, а потім правилом,
пересуваючи його по маяках, як по напрямних. Одночасно розчин ущільнюють
ручною трамбовкою, а при великих обсягах робіт поверхневим вібратором.
Працювати з трамбовкою потрібно обережно, щоб в процесі роботи не
порушити поздовжні маяки. Щоб підготовчий шар краще зчепився з
опоряджувальним шаром підлоги, на ньому подряпкою наносять борозни.
Після ущільнення розчину і початку його тверднення маяки виймають, а
борозни, що утворились, заповнюють розчином і ущільнюють його.
ВЛАШТУВАННЯ ОДНОКОЛЬОРОВИХ МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ
Мозаїчна підлога може бути одно- або багатокольоровою (візерунчастою) —
виконаною за певним рисунком розчинами різного складу і кольору. Поняття
«однокольорова мозаїчна підлога» зовсім не означає, що вона виконана із
суміші в якій колір цементного каменя і дрібняку співпадають. Зовсім ні.
Однокольорова підлога на всій площі приміщення виконується розчином
одного складу і кольору, наприклад сіро-білого, рожево-білого тощо.
Опоряджувальний шар мозаїчної підлоги можна укладати зразу ж після
початку тверднення підготовчого шару або після його остаточного
затверднення і висихання. Опоряджувальний шар розчину міцніше
зчеплюється з не повністю затверділим підготовчим шаром. Якщо ж
підготовчий шар затвердів, його до початку настилання розчину насікають
(якщо не були зроблені борозни), очищають від сміття і пилу та змочують
водою.
Послідовність виконання опоряджувального шару підлоги практично така
сама, як і під час виконання підготовчого шару. Спочатку на підготовчому
шарі, на відстані 1,5 м один від одного, встановлюють поздовжні маяки,
«приморожуючи» їх до нього цементним розчином. Маяки встановлюють так,
щоб їхня верхня площина співпадала з рівнем чистої підлоги (лінія
відбита на стінах). Між маяками мозаїчний розчин укладають у тій же
послідовності, як показано на Рис. 1, через смугу. Укладений розчин
розрівнюють граблями або лопаткою і ущільнюють. Використовувати для
розрівнювання розчину правило не слід, бо воно буде згортати крупну
крихту до одного місця, порушуючи рівномірність розміщення її у
зовнішньому шарі підлоги.
Ущільнення розчину виконують тими ж пристроями і механізмами, що й
ущільнення підготовчого шару. Коли опоряджувальний шар ущільнено, з
поверхні видаляють цементне молоко, що утворилось на ній у процесі
ущільнення розчину. Якщо молоко не видалити, воно затвердне на поверхні
і в подальшому потрібно буде витрачати додатковий час на видалення
цементного каменя під час шліфування підлоги. Видаляють молоко
макловицями або віниками, змітаючи його на совки або вибираючи
ганчірками.
Коли розчин затужавіє, маяки видаляють, а утворені борозни заповнюють
розчином того самого складу і ущільнюють його. Маяки можна видаляти і
після укладання непарних смуг підлоги, якщо розчин в них затужавів. У
цьому випадку рівень укладання парних смуг контролюють відповідно до
рівня непарних. Після цього рівність підлоги перевіряють контрольним
правилом.
Через 1—2 доби укладену підлогу посипають вологою тирсою або покривають
ганчірками і щоденно протягом 5—6 діб поливають водою із поливальниці.
Це забезпечить її міцність і довговічність. Коли опоряджувальний шар
добре затвердне, його двічі шліфують. Перше шліфування виконують «на
здир» твердими крупнозернистими абразивними каменями (корунд, карборунд
та ін.), які при роботі вручну затискають в обойму спеціального пристрою
(див. рис. 183, б), а при механізованому шліфуванні — в робочий орган
шліфувальної машини. Шліфувати вручну дозволяється лише в крайніх
випадках і лише при незначних обсягах робіт.
До початку шліфування на підлогу насипають шар піску і змочують його
водою. Бо якщо поверхня суха, знижується продуктивність шліфувальної
машини, створюються умови для перегрівання і передчасного руйнування
абразивних каменів, псується машина.
У процесі першого шліфування іноді викришується кам’яний дрібняк, що є в
опоряджувальному шарі підлоги. Тому після закінчення першого шліфування
з підлоги водою змивають шлам, що утворився на ній, а місця, з яких
викришився дрібняк, шпаклюють. Для шпаклювання застосовують цементне
тісто того самого кольору, що й цементний камінь покриття. Тісто
наносять металевим шпателем.
Після затверднення розчину в підмазаних місцях всю поверхню підлоги
шліфують вдруге. Для другого шліфування застосовують дрібнозернисті
абразивні камені. Якщо після другого шліфування поверхня рівна, без
подряпин і дрібних вибоїн, її начисто промивають водою. Якщо на поверхні
є дрібні дефекти, їх знов усувають шпаклюванням, а ці місця шліфують
вручну.
Коли підлога готова, у кутах між нею і стінами за допомогою металевого
шаблона з ручкою витягують плінтуси. Для цього у кут підлоги смугою
накладають звичайний чи кольоровий (під колір підлоги) цементний розчин
і згладжують його шаблоном, який притискують одним краєм до стіни, а
другим — до підлоги. Щоб плінтус виходив рівним, на підлогу кладуть
правило або
ВЛАШТУВАННЯ БАГАТОКОЛЬОРОВИХ МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ
Багатокольорові підлоги бувають з простим геометричним рисунком
(квадрати, прямокутники тощо), що виконуються різнокольоровим мозаїчним
розчином у шахматному або іншому порядку, і візерунчасті, коли підлога
виконана у вигляді декоративного різнокольорового орнаменту. В
останньому випадку рисунок може виконуватись у два, три і більше
кольорів.
Робота по влаштуванню багатокольорової підлоги виконується так. Після
влаштування підготовчого шару з цементного розчину, ще до його
остаточного затверднення, на ньому розмічають і крейдою креслять контури
рисунка. Якщо рисунок має прямі лінії, їх відбивають за допомогою
натертого об крейду шнура. Після цього по контурних лініях рисунка в
підготовчому шарі лопаткою або металевим шпателем прорізують щілини
глибиною 1,5—2 мм, в які вставляють так звані «жилки», ще повинні
виступати над рівнем підготовчого шару на товщину опоряджувального
мозаїчного шару (Рис. 2). Жилка — це смужка, вирізана з скла 3—5 мм
завтовшки або металевий листів латуні, алюмінію, нержавіючої сталі тощо.
Розміщенні верхніх кромок жилок перевіряють рейкою з рівнем згідно ;
відбитою на стіні лінією чистої підлоги. Коли жилки правильне
встановлені, їх в окремих місцях додатково закріплюють цементним
розчином.
Жилки можна встановлювати і тоді, коли підготовчий шаг підлоги повністю
затвердне. У цьому разі поверхню підготовчого шару розмічають у
відповідності до заданого рисунка і по розмічених лініях встановлюють
жилки, закріплюючи їх цементним розчином і тимчасово П-подібнимй
хомутиками 5.
Коли розчин затвердне і жилки міцно триматимуться на підготовчому шарі,
хомутики видаляють, а між жилками укладають різнокольорові мозаїчні
розчини відповідно до заданого рисунка. Встановлені жилки так і
залишаються в шарі розчину. Після цього виконують ті самі операції, що й
при влаштуванні однокольорової підлоги: мозаїчний розчин розрівнюють і
ущільнюють, а після затверднення шліфують.
Рис. 2. Розміщення жилок при влаштуванні різнокольорових мозаїчних
підлог:
1 — основна підлога; 2 — підготовчий шар; 3 — скляні жилки; 4 —
опоряджувальний мозаїчний шар; 5 — хомутик для тимчасового закріплення
жилки
Рис. 3. Схема влаштування трикольорової мозаїчної підлоги:
а — фриз (пристінна смуга); б — основне поле підлоги; в — квадрати
третього кольору
Багатокольорову підлогу можна виконати, не застосовуючи розмежувальних
жилок. Правда, в цьому випадку рисунок роблять у вигляді прямих
геометричних елементів. На Рис. 3 подано зразок трикольорової мозаїчної
підлоги.
Для виконання такої підлоги спочатку відповідно до вибраного рисунка
розмічають основу підлоги і по лініях розмітки розкладають рейки і рамки
(Рис. 4). Рейки 1 встановлюють по периметру приміщення так, щоб верхня
площина їх була у рівні чистої підлоги і закріплюють цементним розчином.
Ці рейки будуть служити маяками. Поле підлоги, обмежене маячними
рейками, заповнюють рамками 4, Верхня площина всіх рамок повинна бути у
рівні чистої підлоги. Щоб тимчасова конструкція не зсунулась під час
укладання розчину, між маячними рейками і стінами вставляють розпірки 2,
положення яких фіксують клинками 3. Після цього приступають до укладання
розчину. Спочатку укладають мозаїчний розчин темного кольору у фризову
смугу (див. Рис. 3) і розчин іншого кольору у проміжки, обмежені рамками
(квадрати). Розчин розрівнюють і ущільнюють вручну. Коли він частково
затвердне, маяки і рамки обережно виймають і решту поля підлоги
заповнюють розчином світлого кольору, який теж зрівнюють і ущільнюють до
рівня попередньо укладеного розчину.
Після відповідної витримки покриття його шліфують так, як було сказано
раніше.
Рис. 4. Схема встановлення мозаїчних рейок і рамок для влаштування
триколірної мозаїчної підлоги:
1 — маячна рейка; 2 — розпірка; 3 — клинки; 4 — рамка
Зразок багатокольорової мозаїчної підлоги з металевими жилками подано на
Рис. 5.
Рис. 5. Зразок багатокольорової мозаїчної підлоги з металевими жилками
ВИМОГИ ДО МОЗАЇЧНИХ ПІДЛОГ І ЇХ ОСТАТОЧНЕ ОПОРЯДЖЕННЯ
Відшліфована дрібнозернистим абразивним каменем підлога стає рівною,
матовою, злегка шершавою. В такому вигляді вона готова до експлуатації.
Проте зовнішній вигляд підлоги можна покращити шляхом полірування.
Полірована підлога стає блискучою й набуває водовідштовхуючої
властивості.
Для полірування підлоги можна застосовувати мастики заводського
виготовлення, якими натирають паркетні підлоги, проте найкраще
користуватись спеціальною мастикою для натирання мозаїчних підлог.
Мастика для натирання мозаїчної підлоги
(масових частин)
Стеарин
……………………………………………………….. 2
Парафін
………………………………………………………… 1
Віск…………………………………………………………..
…… 1
Каніфоль…………………………………………………….
0,25
Розчинник (скипидар або уайт-спірит) …………. 10
Спосіб приготування. В окремій посудині на слабкому вогні розплавлюють
стеарин, парафін, віск і каніфоль. У знятий з вогню розплав, поступово
перемішуючи, додають розчинник.
На поверхню підлоги мастику наносять жорсткою одежною щіткою або
ганчіркою тонким шаром. Потім за допомогою підлогонатиральної машини
СО-37 з капроновими щітками або звичайної побутової підлогонатиральної
машини підлогу натирають. У місцях, недоступних для машини, цю роботу
виконують вручну, користуючись дерев’яними брусками, обтягнутими повстю.
В процесі експлуатації приміщення мозаїчну підлогу бажано періодично
натирати.
Основні вимоги до мозаїчних облицювань такі:
мозаїчне покриття повинно бути без щілин, нерівностей, надмірної
шорсткості (горбків) і раковин, різнокольорових плям і інших дефектів;
опоряджувальний шар має міцно зчеплюватись з підготовчим шаром. Це
перевіряють простукуванням окремих ділянок підлоги киянкою. Відсутність
глухого звуку підтверджує, що підготовчий і опоряджувальний шари міцно
з’єднані;
поверхня підлоги повинна бути рівною. При перевірці рівності підлоги
контрольним правилом проміжок між правилом і поверхнею має бути не
більше 4 мм. Товщина опоряджувального мозаїчного шару може відхилятись
від проектної не більше ніж на 10 %;
на окремих ділянках багатокольорової підлоги слід забезпечити
однотонність покриття кожного кольорового тону. Кам’яний дрібняк на всій
площі підлоги має розміщуватись рівномірно. Металеві і скляні жилки не
повинні виступати над рівнем мозаїчного шару підлоги. Прямолінійні жилки
у зовнішньому шарі покриття мають бути рівні по всій довжині приміщення
або окремого елемента рисунка. Криволінійні жилки рисунків не повинні
мати помітних оком викривлень, що спотворюють контури рисунка;
відполірована поверхня мозаїчного покриття повинна бути рівною і
блискучою.
ВИГОТОВЛЕННЯ ШТУЧНИХ МОЗАЇЧНИХ ВИРОБІВ
Мозаїчні східці, підвіконники, накладні проступи на східці,
облицьовувальні плити та інші будівельні деталі виробляють на заводах
або безпосередньо на будівельних об’єктах. Для їхнього виготовлення
застосовують відповідні дерев’яні або металеві форми. Металеві форми
довговічніші в експлуатації, зручніші в роботі, а вироби, виготовлені в
них, більш якісні.
Щоб виготовити якусь деталь, форму змащують мінеральним мастилом
(розрідженим автолом, солідолом тощо) і заповнюють розчином. Якщо
товщина деталі більша за 30—35 мм, її роблять двошаровою. Спочатку форму
заповнюють звичайним цементним розчином до такого рівня, щоб зверху
залишилось місце для укладання шару мозаїчного розчину (25—30 мм). Для
міцності деталі в шарі цементного розчину попередньо розміщують зварену
арматурну сітку. Після цього верхній об’єм форми заповнюють мозаїчним
розчином і ретельно ущільнюють його вібраторами або вручну трамбуванням.
Заформована деталь зберігається у формі до повного затверднення розчину.
Коли розчин затвердне, готову деталь виймають з форми, шліфують і при
потребі полірують.
Мозаїчний підвіконник встановлюють до штукатурення укосів на цементному
розчині 1:3 або 1:4. Послідовність робочих операцій по встановленню
підвіконника подано у § 28.
Мозаїчні накладні проступи застосовують для облицювання сходових маршів
після монтажу збірних залізобетонних сходів. Укладання проступів ведуть
зверху вниз (Рис. 6). Перший верхній проступ 2 укладають на шар
цементного розчину 7 так, щоб верхня площина його збігалась з рівнем
підлоги сходів площадки. Горизонтальне положення цього і всіх інших
проступів перевіряють рівнем, прикладаючи його до проступа у двох
взаємно перпендикулярних напрямках. Потім насухо кладуть проступ на
нижню сходину марша і від нього до верхнього проступу, по краю їх,
натягують шнур 5. Всі інші проступи укладають так, щоб кожен з них
торкався шнура. Торці всіх укладених проступів повинні знаходитись в
одній вертикальній площині. Крім того, положення укладених проступів
контролюють правилом, яке періодично прикладають до ряду проступів у
торці їх і біля стіни. Якщо якийсь з проступів виступає, його осаджують
легкими ударами молотка по дерев’яному бруску, який кладуть на нього.
Якщо проступ западає, то під нього накладають більше розчину і осаджують
до потрібного рівня. Останній проступ марша, раніше покладеного насухо,
встановлюють на розчині так, щоб він опинився на рівні верхньої площини
нижньої сходової площадки.
Через декілька днів, коли розчин затвердне, проміжки, що залишились між
маршем і проступами, підмазують і затирають теркою врівень з площиною
сходового марша.
Мозаїчні східці укладають після встановлення залізобетонних або сталевих
косоурів знизу вгору. Нижній східець повинен спиратись на сходову
площадку, а всі інші — один на одного.
Рис. 6. Послідовність встановлення накладних проступів:
1 — шар розчину; 2 — накладний проступ; 3 — сходова площадка; 4 —
сходовий марш; 5 — шнур
ДЕФЕКТИ МОЗАЇЧНОГО ПОКРИТТЯ
Розглянемо причини основних дефектів, що виникають після виконання
мозаїчних робіт, та способи їх усунення.
Відшарування мозаїчного покриття з’являється, якщо опоряджувальний
мозаїчний шар укладали на суху, брудну і недостатньо шорстку (без
борозен) поверхню підготовчого шару. Покриття відшаровується також тоді,
коли для підготовчого шару застосовують слабкі пісні розчини.
Щоб усунути цей дефект, з поверхні зчищають до основи обидва шари
мозаїчної підлоги і влаштовують її знову з додержанням технічних вимог.
Якщо на початку цієї роботи видно, що мозаїчний шар легко відпадає від
підготовчого, а останній тримається міцно, то зчищають лише
опоряджувальний шар. Відкритий підготовчий шар, якщо потрібно,
підмазують, очищають від сміття, пилу і зволожують. Після цього
укладають новий шар мозаїчного розчину з додержанням технології правил
укладання.
Щілини у мозаїчному покритті утворюються при застосуванні жирних
розчинів. Щоб усунути цей дефект, щілини розширюють і очищають до
основи, після чого змочують і заповнюють мозаїчним розчином потрібного
складу і кольору. Підмазані місця покривають мокрими ганчірками і
витримують 5—7 діб. Протягом цього часу ганчірки потрібно періодично
зволожувати. Після цього поновлені місця шліфують вручну або ручними
електрошліфувальними машинами.
Нерівномірний розподіл кам’яного дрібняку на відшліфованій поверхні
підлоги може бути внаслідок поганого перемішування суміші перед її
укладанням чи при розрівнюванні її правилом або рейкою. Цей же дефект
може бути при недостатньому шліфуванні, коли не повністю відкрився
крупний дрібняк. Щоб ліквідувати цей дефект, підлогу додатково шліфують.
Якщо це не допоможе, то місця найбільшого скупчення дрібняку акуратно
вирубують, заповнюють ретельно перемішаною сумішшю, ущільнюють її і
через відповідний час шліфують.
Дрібні раковини на поверхні мозаїчного покриття виникають внаслідок
застосування в суміші низькомарочного або залежалого цементу і
шліфуванні поверхні до повного затверднення опоряджувального шару. Щоб
усунути цей дефект, пошкоджені місця шпаклюють сумішшю, приготовленою з
кольорового цементу і мармурового борошна. Колір суміші має відповідати
кольору підлоги. Після затверднення підмазки виправлені місця шліфують.
Якщо опоряджувальний шар підлоги викришується на великій площі, це
свідчить про те, що він зроблений на неякісному цементі, його вирубують,
а ділянки, що викришились, вкривають якісною мозаїчною сумішшю.
Різнокольорові плями на оздобленій поверхні підлоги виникають внаслідок
неправильного дозування розчинів, поганого перемішування їх,
застосування нелугостійких пігментів. Щоб усунути цей дефект, пошкоджені
місця вирубують і очищають від розчину до підготовчого шару. На
звільнені від розчину ділянки накладають шар нового мозаїчного розчину
відповідного кольору, ущільнюють його і через відповідний час шліфують.
Вирубувати дефектні ділянки слід так, щоб вони не виділялися на
загальному фоні підлоги після ремонту. Тому їх вирубують прямокутниками
на однокольоровій підлозі, а якщо підлога виконана різнокольоровими
квадратами у шаховому порядку, то вирубують шар покриття у межах одного
або декількох квадратів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.
Кокин А. Д., Вершинина О. С, Каптельцева Т. М. и др. Отделочные работы в
строительстве.— М.: Стройиздат, 1987.— 656 с.
Ливанский А. М. Организация поточного производства отделочных работ.—
К.: Будівельник, 1988.— 118 с.
Максимова О. М., Стесин М. С, Тищенко И. И. Машины для отделочных
работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с.
Мещанинов А. В. Отделочные работы в монолитном домостроении.— Л.,
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Мещанинов А. В., Пугачев Б. И., Евдокимов В. А. Оборудование, оснастка и
средства малой механизации для отделочных работ.— Л.: Стройиздат, 1989.—
240 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
