.

Peogeot 1007 (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 909
Скачать документ

Реферат на тему:

Peogeot 1007

Хочеться жити і їздити як у фантастичних фільмах. Щоб автомобілі
переміщалися по повітрю, щоб робили вони це на космічній швидкості, а
дорогу завжди підказував ввічливий жіночий голос бортового комп’ютера.
Peogeot 1007 їздить по поверхні Землі із стандартною земною швидкістю,
але один крок в майбутнє його конструктори все-таки зробили – вони
вирішили дверне питання.

Професіонали з автосалонів «Пежо» втратили спокій. Протягом всього
робочого дня вони не розлучаються із зарядниками-»машками»: у всіх
«тисяча сьомих» акумулятори, що сіли. Клієнти, ледве діставши в руки
брелок від машини, починають як заворожені відкривати і закривати
електричні двері. До тих пір, поки «пижик» не здохне і його доведеться
заряджати пуськозарядним пристроєм.

Поки я виконувала ритуал всіх покупців, співробітник автосалону,
опустивши капот і розкотивши рукави білої сорочки, намагався пояснити
щось щодо складної коробки передач, варіантів трансформації салону,
способах заміни і варіантах оббивки «хамелеон».

Від’їжджаючі двері, звичайно, гіпнотизують, але і сама машинка хороша:
носик маленький, висока і кругленька, опоясана ззаду хромованим
молдінгом.

Якби машини були живими і розмножувалися, то Peugeot 1007, звичайно,
став би плодом порочної любові маленького смарта і «Газели»-маршрутки.

Але більше всього мене із самого початку інтригувало питання: чому в
номері машини два нулі? Зрозуміло, що маркетингова балаканина – мов,
вона така особлива, така унікальна, довелося міняти індекс – в
розрахунок брати не варто.

Так, і справді, особлива і унікальна. Але виразної відповіді про
«подвійний нуль» я так ні від кого і не отримала. Поїздивши декілька
днів на 1007-ій і поміркувавши над цим, я прийшла до єдино логічного для
себе висновку:

ніякі це в індексі не нулі, тобто не цифри. Це справжнісінькі букви –
подвійне о.

Перше про – захоплення, друге, – розчарування. Або, скоріше, навпаки.
Тому що достоїнства будь-якої речі, у тому числі і машини, ми схильні
сприймати як належне, а недоліки – як те, що нам усучили нишком біля
каси, поки ми вирячилися на обкладинку глянсового журналу, спеціально
для відвернення уваги викладеного на показ біля виходу. А достоїнства ж
усвідомлюємо, тільки вже позбувшись речі.

Тобто починати краще з недоліків. Тому не можу мовчати про роботу
коробки 2 Tronic. Як мені пояснювали, технічно – це складна
«роботизована механіка без педалі зчеплення», яка може працювати в двох
режимах. Як автомат – тоді самостійно перемикає швидкості. І як
напівавтомат – коли швидкості перемикає водій. Перейти від одного
варіанту до іншого можна у будь-який момент, просто натиснувши велику
кнопку поряд з кулісою. А щоб не заплутатися, на якій ви швидкості
їдете, окрім тахометра на табло позначається і номер передачі. Насправді
все ще складніше.

Упевнена, індикатор вибраної передачі – абсолютно дарма викинуті гроші.

З швидкостями можна визначитися і без допомоги електроніки. Перша
передача кінчилася, і машина різко клюнула носом вперед, я зависаю в
повітрі, як ковбой на коні, що не об’їздив, і потім за інерцією сіпаюся
всім корпусом назад. Через пару цілком відчутних секунд включається
друга передача, машина підводиться і знову сіпається вперед. Перемикання
з такими паузами в XXI столітті сильно насторожують.

У ручному режимі швидкості можна перемикати ручкою КПП, штовхаючи її
вперед або назад, або пелюстками під кермом – а-ля «Формула-1». Клювати
машина, правда, не перестає, а з розкручуванням мотора 1,6 літра до 6000
оборотів ці клювки стають ощутімєє. Тобто я вже практично по-справжньому
скачу на коні, раз у раз стрибаючи від керма до спинки сидіння. У такій
напрузі відрізняти пелюстки швидкості від важелів двірників і фар, які
теж розташувалися під кермом, опинилося дуже складно. З незвички я
смикала за них, на лобове скло лилася вода, включалося дальнє світло.

Щоб не псувати собі катання, довелося повернутися до «автомата». Але ж
недаремно мене попереджали, що коробка тут розумна. «Пежо-1007» показав
це, потрапивши в пробку. Машина на першій передачі чомусь крутила двигун
до 6000 оборотів. Виявилось, ця інтелектуальна КПП вирішила, що ми
їздимо в «спортивному режимі», і запам’ятала його, а потім вирішила
самостійно відпалювати в пробці. Так, ще одна особливість: режиму
«паркінг» тут немає, замість нього треба користуватися ручником.

:

gdAV¬

реднього сидіння, прямо під лобовим склом, у вузькому і темному прорізі.
Розгледіти, що написане на екрані, було важко навіть із стовідсотковим
зором.

Безумовно, у 1007-го є купа незаперечних плюсів. Двигун машині цілком
вистачає, шумоїзоляция відмінна, просторий салон, висока стеля, хороша
обзорность, є навіть панорамне міні-дзеркало заднього вигляду, в яке
зручно спостерігати за пасажирами заднього сидіння. Всі сидіння – і
передні, і задні – тут рухаються і регулюються, тільки у водійського
«крутілок» набагато більше. Зручне кермо з кнопками управлінням
магнітолою.

Автомобіль міцно збитий, упевнено тримається на дорозі, підвіска
відмінно обробляє нерівності, ями, лежачих поліцейських.

В цій машині опинилося дуже зручно дивитися по сторонах. Можна навіть
дивитися на небо. Дах в машині прозорий, розділений на дві половини.
Відкривається, правда, тільки одна половинка. І бічні вікна величезні,
все світле і прозоре, так що відчуваєш себе рибою в круглому акваріумі

Наймодніша особливість: до машини додаються два варіанти оббивки під
назвою Cameleo (всього таких варіантів 12). Кожен комплект складається з
18 предметів. Тобто можна поміняти килимки на панелі у лобового скла,
подушки і спинки сидінь, накладки дверей, обідки дефлекторів і ін.

Це переодягання нагадує зміну панелей у мобільних телефонів: хочеш –
червонуватий салон, хочеш – зелений, а можна сталевою або рудий.

Вартість одного набору панелек – 8500 рублів.

Але справжнє здивування в очах тих, що оточують з’являється тоді, коли
здалека, наближаючись до машини, ви натискаєте на брелку кнопку, і двері
самі по собі відкриваються, просто як по чарівництву. І ви заходите
всередину, не сідаєте, не залазаєте, а саме заходите. Взимку, напевно,
буде ще зручніше – не треба чіпати забруднену дверну ручку.

Адже людина постійно веде боротьбу з автомобільними дверима, абсолютно
не помічаючи цього. Він боляче ляскає дверима, штовхає її ногою, б’є нею
поряд припаркований автомобіль і залишає непідфарбовані ськоли гнити.
Двері, у свою чергу, зляться і мстять: вона відмовляється відкриватися,
її замок замерзає взимку після миття і не хоче пускати людини в машину,
вона умудряється і прикушує поділ пальта, залишаючи його бруднитися на
вулиці.

Пасажирам з дверима везе ще менше, ніж водіям. Скільки неприємних хвилин
випробовує чоловік, намагаючись вийти з чужих дверей!

«Ну поки! Спасибі, що підвіз! Спасибі! Рис не можу знайти… як же тут?
Нижче? Управо? Вище? Ах, ось!!» – вириваючись на свободу чоловік радісно
ляскає дверима і тут же отримує в спину буркотливі коментарі господаря:
«Не ляскай сильно, не Жигулі!» або «Ляскай сильніше, не «Мерседес». Або
саме знущальне питання, що я чую частенько від одного з своїх старих
приятелів: «У тебе удома є холодильник?»

Тепер, коли покладений початок маршу електрифікованих дверей по планеті,
ніхто, ніхто не посміє поставити своїй пасажирці це знущальне питання і
послати її тренуватися з холодильником або, допустимий, з шафою-купе.
Так, є – ну і що? Все одно він без електроприводу. До речі! Виробники
наддорогих меблів! Не забудьте за ідею відкотити нам з «Пежо» навпіл.

Я, з свого боку, готова узятися за доопрацювання розташування клавіш
відкриття дверей, які прикидаються кнопками для відкриття вікон. А то
пасажири весь час намагаються ніби як вийти на ходу. Слава богу,
конструктори таку підступність дверей передбачили: на швидкості більше
п’яти км/ч вони не відкриваються. Все-таки це вам вже не холодильник.

Однокласники: Вказати альтернативу 1007-у досить складно:
компактно-автобусна компоновка кузова у поєднанні з оригінальним і
стильним дверними механізмами робить його цілком унікальним автомобілем.
Нічого в точності що повторює технічні рішення Peugeot на ринку немає.
Тому, кому сподобається, братимуть тільки його.

По духу, тобто по заточенності під міські цілі, з 1007-м близький
«земляк» Renault Modus і мерседесовській А-класс. Треба відмітити, що і
ці машини різною мірою слідують принципу «малий, та молодецький».
Последєє відноситься, звичайно, до ціни: Modus – $16,7 – $20,9 тис.;
А-класс починається з $21,5 за трехдверку з мотором 1,5 л. Французи, до
речі, пустили обидві міські машини в серію практично одночасно –
європейські прем’єри пройшли на Паризькому автосалоні 2004 року. І до
Росії завозити ці машинки стали синхронно.

Оцінка:

+ Робити так дверцями не уміє більше ніхто. Все обзавідуются.

– “Пежо” в черговий раз потерпів невдачу з автоматизацією КПП

Резюме: Самий відповідний варіант для подруги власника автопарку
маршрутів: продемонстрована участь в справах коханого, заразом буде йому
підказка, як далі розвивати бізнес.

Джерело: auto.ria.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019