.

Оздоблення поверхні за трафаретами (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 2863
Скачать документ

Реферат

на тему:

Оздоблення поверхні за трафаретами

Види трафаретів і їх виготовлення. Однотонно пофарбовані стіни або
стелі часто прикрашають різними рисунками, виконаними здебільшого за
трафаретами. Так роблять бордюри, фризи, кутки стель, фільонки, вставки
тощо.

Рис. 1. Повторення рисунка в стрічковому орнаменті

Рисунок фриза або бордюру — це стрічковий орнамент, в якому окремі
елементи рисунка повторюються. Для створення орнаменту використовують
форми геометричних фігур, а також рисунки з рослинного чи тваринного
світу. Залежно від переваги цих елементів у рисунку орнамент може бути
геометричний, рослинний, з рисунками тварин або змішаний.

Уважно розглядаючи геометричний орнамент (рис 1), побачимо, що він
складається з окремих елементів, так званих рапортів, які через певні
відрізки повторюються. Кожний рапорт вписується в прямокутник, тому такі
рисунки почали виконувати за шаблонами, які називають трафаретами.

Залежно від способу зображення рисунка виділяють прямі і зворотні
трафарети.

Прямим називають такий трафарет, за допомогою якого рисунок виконують
кольором, що відрізняється від кольору поверхні (рис. 2). При
виготовленні прямого трафарету вирізують контур самого рисунка.

Зворотним називають такий трафарет, за допомогою якого рисунок
утворюється за рахунок фону пофарбованої поверхні (рис. 3). При
виготовленні такого трафарету вирізують не контур рисунка, а фон навколо
нього. За зворотними трафаретами виконують в основному одноколірні
рисунки.

Рис. 2. Прямий трафарет:

о —трафарет, б — отриманий рисунок

Рис. 3. Зворотний трафарет

а — трафарет, б — отриманий рисунок

Усі трафарети поділяють на одноколірні і багатоколірні. Багатоколірні
трафарети дають змогу виконувати рисунок кількома кольорами (тонами).
Кожний новий колір рисунка накладають по окремому трафарету.

Трафарети виготовляють з цупкого паперу, картону, фанери, жерсті,
целулоїду та інших листових матеріалів. Матеріал для трафарету не
повинен розмокати, бруднити поверхню або руйнуватись під впливом
малярної суміші. Щоб з трафарету, виготовленого з жерсті, не стікала
фарбувальна суміш, з його зовнішнього боку приклеюють шар повсті. Для
зручності роботи з трафаретом із жерсті до нього іноді прикріплюють
ручку.

Трафарети з картону або фанери повинні бути прооліфлені або пофарбовані
олійною фарбою.

Є різні способи перенесення рисунка на трафарет.

Якщо розмір рисунка відповідає розміру трафарету, то його перезнімають
за допомогою копіювального паперу Для цього на рівну поверхню кладуть
аркуш цупкого паперу, накривають його копіювальним папером, зверху
кладуть рисунок і скріплюють аркуші скріпками. Після цього рисунок
перезнімають, обводячи його контури олівцем або загостреною паличкою.
Такий спосіб руйнує друкований рисунок; особливо це незручно у тих
випадках, коли його перезнімають з альбомів або книжок. Щоб уникнути
цього, рисунок спочатку перезнімають на кальку, а з кальки за допомогою
копіювального паперу на трафарет.

Коли рисунок перезнімають з старого трафарету, то трафарет накладають на
цупкий папір, притискуючи кнопками, і олівцем обводять по контуру
вирізів.

Якщо рисунок менший за трафарет, то його відповідно збільшують.

Збільшувати рисунок можна по клітках, пантографом або за допомогою
епідіаскопа. Щоб збільшити рисунок по клітках, на нього наносять сітку з
квадратних кліток (рис. 4) і позначають їх цифрами. На аркуші паперу
роблять таку саму кількість кліток, але в більшому масштабі, який
відповідає формату трафарету. В кожній клітці олівцем наносять окремі
елементи рисунка.

Зручніше збільшувати рисунок за допомогою епідіас копа, який
встановлюють на столі, що стоїть біля стіни На стіну прикріплюють аркуш
паперу за форматом трафарету. Рисунок вставляють в рамку епідіаскопа і
передають його відбиток на прикріплений до стіни папір. Відрегулювавши
різкість і розмір зображення, рисунок олівцем наносять на папір.

Рис. 4. Збільшення рисунка по клітках:

а — основний рисунок, б — збільшений рисунок

Для збільшення рисунків застосовують також спеціальні пристрої —
пантографи. Пантограф можна придбати у магазині або зробити самому.
Заводський пантограф малопридатний для перенесення рисунків на трафарет,
оскільки він має всього 3—5 ступенів збільшення і дає змогу збільшити
рисунок лише у 2—3 рази.

На рис. 171 подано зразок саморобного пантографа, який має 11 ступенів
збільшення і може збільшити рисунок у 1,25—8 разів. Він складається з
чотирьох дерев’яних або металевих лінійок, шарнірне з’єднаних між собою.
На всіх лінійках на однаковій відстані від краю роблять потрібну
кількість отворів і позначають їх цифрами, які показують, у скільки
разів буде збільшено рисунок, якщо лінійки з’єднати по цих отворах. На
кінці однієї з лінійок (точка А) є гостра голка, якою фіксують положення
пантографа під час роботи і навколо якої він обертається. У місці
з’єднання двох інших лінійок (точка В) закріплюють тупу голку, якою
обводять контури рисунка, що збільшують. На кінці четвертої лінійки
(точка С) є отвір для олівця.

Перед початком роботи встановлюють пантограф на потрібне збільшення, для
чого лінійки з’єднують так, щоб вони перехрещувались у точках,
позначених однаковими цифрами (на рис. 5 показано збільшення утричі), і
закріплюють їх у цьому положенні.

Рис. 5. Збільшення рисунка за допомогою пантографа

Роботу виконують на столі з дерев’яною рівною кришкою. На столі на
необхідній відстані розміщують зразок рисунка і чистий аркуш паперу і
закріплюють їх так, щоб вони не пересувались. Встановивши пантограф,
обводять контури рисунка голкою з тупим кінцем. Водночас олівець
накреслить такий самий рисунок на папері, але у збільшеному вигляді.

Щоб трафарет під час роботи з водними сумішами не розмокав, його після
виконання рисунка з обох боків покривають оліфою або світлим лаком, а
іноді додатково фарбують. Після висихання трафарету контури рисунка на
ньому прорізують скальпелем або гострим ножем (рис. 6, а, б). Невеличкі
круглі отвори зручно пробивати пробійниками, виготовленими з сталевих
трубок різних діаметрів (рис. 6, в). Вирізувати трафарети найкраще на
склі, а пробивати круглі отвори — на дерев’яній підкладці.

Щоб рисунки не накладались один на одного при переміщенні трафарету, у
ньому роблять спеціальні вирізи — контрольні крапки. Вони бувають
окремими або входять у трафарет як елемент рисунка. Багатоколірні
рисунки виконують за кількома трафаретами. Кількість їх повинна
відповідати кількості кольорових тонів рисунка. У комплекті трафаретів
для виконання багатоколірного рисунка контрольні крапки прорізують на
однаковій відстані одна від одної в кожному трафареті. Розмір трафарету
залежить від розміру рисунка, але він не повинен бути занадто великим,
бо ним буде незручно користуватись. Великі рисунки виконують частинами
за кількома трафаретами. Щоб зробити стрічковий орнамент, довжина
трафарету має бути 60— 80 см.

Рис 6. Інструменти для вирізування трафаретів

а — скальпель, б — ніж, в — пробійники

Вирізані трафарети нумерують, пересипають тальком, щоб не злиплись, й
зберігають у сухому приміщенні. Найкраще зберігати їх у картонній папці,
а не згорнутими. Трафарет, який зберігають згорнутим, під час роботи не
прилягає щільно до поверхні і не дає чіткого рисунка.

Набивання рисунків за трафаретами. Вибраний для оздоблення рисунок за
композицією повинен відповідати загальній ідеї оформлення даного
приміщення залежно від його призначення. Не слід перевантажувати
поверхні великими рисунками (вставками) або розміщувати на них кілька
рисунків близько один від одного.

Коли місце для рисунка вибране, приступають до його виконання. Набивають
рисунок за трафаретом два маляри. Один з них переміщує і придержує
трафарет, а другий наносить фарбувальну суміш крізь прорізи трафарету.
Під час роботи треба стежити за тим, щоб трафарет щільно прилягав до
поверхні і не зміщувався. Набивають рисунок щіткою-ручником з жорсткою
короткою волосінню. Фарбу наносять уривчастими, короткими рухами щітки.
Довгий елемент рисунка фарбують двома поздовжніми рухами щітки від краю
до центра, оскільки при поперечному русі фарба зрізатиметься кромкою
вирізу трафарету і затікатиме під нього, що порушить чіткість рисунка.

Фарбувальна суміш для набивання за трафаретом повинна бути густішою, ніж
для звичайного фарбування. На щітку набирають фарби лише на 1/4 довжини
волосіні і віджимають об край посудини. Набрана на щітку фарба не
повинна стікати з неї навіть при незначному струшуванні. Така густота
фарби забезпечить якість роботи і не буде давати потьоків на поверхні.
Під час роботи зворотний бік трафарету слід періодично витирати
ганчіркою.

Рис. 7 Набивання рисунка за трафаретом

Під час виконання багатоколірних рисунків зберігають певну послідовність
у набиванні. Спочатку набивають елементи рисунка найсвітлішого кольору
(наприклад, білого), а потім темніших, насиченіших кольорів. Останніми
виконують елементи найтемнішого кольору. Це дає змогу якісніше виконати
рисунок, оскільки в разі нашарування одного кольору на інший у місцях
стиків темний колір перекриває світлий і дефект не буде помітним.
Набивати рисунок другим кольором можна лише після повного висихання
попереднього.

Перед виконанням рисунка стрічкового орнаменту (фриза, фільонки тощо) на
стіні відбивають натертим об пігмент шнуром одну або дві паралельні
лінії, відстань між якими дорівнює ширині трафарету. Під час роботи
трафарет переміщують уздовж цих ліній.

Іноді на бічних кромках трафарету роблять по два вирізи. У цьому разі
лінії відбивають на відстані, що дорівнює відстані між цими вирізами на
трафареті (рис. 7).

Відбивши перший рапорт рисунка, трафарет переміщують так, щоб крізь
виріз правої контрольної крапки на ньому було видно ліву контрольну
крапку відбитого рисунка, й набивають другий рапорт і так далі.

Після закінчення роботи трафарет насухо витирають і висушують. Так само
за трафаретами виконують рисунки на стелях, пишуть цифри, літери тощо.

Список використаної літератури

Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.

Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с

Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.

Мещанинов А. В. Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.:
Стройиздат, 1989.— 273 с.

Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020