.

Організація інструментального господарства в виробництві меблів (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 2490
Скачать документ

Технічні науки

Курсова робота

Організація інструментального господарства в виробництві меблів

Зміст

Вступ

Загальна частина

Аналіз організації інструментального господарства

Організація служби ремонту

Організація робочих місць основних професій РМЦ.

Оргснастика

Інструмент

Склад РМЦ

Зміст технічного обслуговування

Технологія ремонтних робіт

Пробірка точності обладнання перед ремонтом

Виробничий травматизм

Електробезпечність

1. Обробка деревини і деревних матеріалів різанням на верстатах
виконується ріжучим інструментом, складає основу багатьох виробництв.
Якість випускаємої продукції, продуктивність праці, ефективність
використання обладнання в значній мірі залежить від якості ріжучого
інструменту. Правильна підготовка і експлуатація ріжучого інструменту
повинні забезпечити підтримку початкових параметрів якості на потрібному
рівні на протязі всього періоду його служби.

Роль робітника – інструментальника на теперішніх підприємствах дуже
велика. Він повинне уміти добре виконувати всі операції підготовки
інструмента до роботи, освоїти методи його виготовлення і ремонту,
вибрати правильні параметри інструменту і режиму його експлуатації. В
трудовій діяльності робітника все більше зростає роль таких функцій
розумової праці, як читання і аналіз креслень і
інструкційно-технологічних карт, наладка обладнання, планування і
контроль результатів всієї праці. Сучасний робітник повинен постійно
підвищувати інтелектуальний і професійний рівень, виховувати творче
відношення до вирішення професійних завдань.

2.В даний час підприємець Кваснюк знаходиться в підпорядкуванні
міністерства освіти України.

Підприємство спеціалізуються на випуску меблів для адміністративних
приміщень:

робоче місце керівника “Менеджер”

робоче місце керівник “Граніт”

шафа комбінована “Трембіта”

шафа для одягу

шафа книжкова

крісло робоче

робоче місце службовця банку.

Випускаються також меблі для народної освіти це:

столи учнівські 5-ї; 6-ї ростових груп

столи одно і двох тумбові

комплекти меблів для їдалень “Аркан”

Впроваджено у виробництво техпроцеси:

облицювання кромок криволінійних деталей;

виготовлення кромочного пластику на КУВ-1;

різка пінополіуретану для виготовлення м’яких меблів.

Освоюється виробництво комплекту торгових меблів та столів для
намащування шпалер.

Обсяг виробництва заводу в даний час становить 1742,2 тис. грн.

Основні фонди структурних підрозділів заводу зношені, так як вводились
починаючи з 1974 р. по 1980 р. біля 40% обладнання повністю зношене і
вимагає заміни, але через відсутність коштів на придбання нового.
Продовжується його експлуатація, в зв’язку з чим завод змушений
неефективно витрачати кошти на ремонти цього устаткування. По мірі
нагромадження власних коштів за рахунок амортвічислень ми можемо купити
тільки деякі необхідні запаєні частини для ремонтів.

В технічній політиці заводу увага приділялась задоволенню потреб
споживачів в нових видах продукції.

У цьому напрямку за 1998 р. на заводі проведена повна технологічна
підготовка, розроблена нормативно-технічна документація і впроваджено у
виробництво:

Комплект обладнання для кабінету фізики К-208;

Комплект обладнання для кабінету хімії К-111;

Шафа витяжна для кабінетів хімії К-808;

Дошка класна трьохсекційна;

Парта лавка під кутом 7о (одно і двохмісна);

Крісло театральне К-036-01.

Розроблені ескізні проекти і виготовлено дослідні взірці на:

Меблі для кафе і барів з використанням деталей з верлані ту.

Набір меблів для спальні.

Броньовані двері.

Стелаж.

Шафу для класних журналів.

Відремонтовано КТД і впроваджено виготовлення виробів з ламінованої
плити.

Впроваджено технологічний процес розкрою листових матеріалів на
верстаті ДММД-40.

Відновлено роботу дільниці лущення і сушки шпону лущеного, а також
газових сушильних камер.

3.Підприємець Кваснюк спеціалізуються на випуску мебелі.

Майже весь дерево ріжучий інструмент, використовує мий на у підприємця
армірований пластиками з твердих сплавів.

Деталі і збірні одиниці мебельник виробів в своїх конструкціях складають
складні конструктивні елементи у вигляді пазів, проушин, округлень,
отворів, прямокутників, овальних і інших форм.

Технологія виготовлення цих деталей, обробка окремих елементів не
дозволяє використовувати стандартний дерево ріжучий інструмент, а
потребує дискових пил різних діаметрів, товщини зубчастого вінця, числа
зубів і інше, пил циліндричних, фрез кінцевих і сверл, різного
фрезерного інструменту із змінними вставними різцями.

Для різки алюмінієвого профілю використовують круглі пили і кругло
пильні верстати. Аналіз роботи інструменту і обладнання, вивчення
технології виготовлення деталей показали, що процес обробки не в повній
мірі задовольняє підприємство по слідуючим показникам:

недостатня стійкість ріжучого інструменті;

якість обробки і технологічних операцій не все відповідає потребам по
якості;

в технологічному потоці виготовлення деталей багато річних операцій
повторної механічної обробки.

Стійкість дискових пил з пластинами з твердого сплава недостатня із-за
нестабільності режимів обробки, відхилень від рекомендованих кутових
параметрів зубчастого вінця пил і технологічних режимів підготовки їх до
роботи.

До якості оброблених деталей представляються достатньо високі потреби по
якості, але на декотрих деталях із партії в місцях обробки являються
вироби, сколи. Причиною цих недостатків можна назвати в першу чергу не
якість конструкцій ріжучого інструменту і режимів різання, особливо на
тих операціях, де подача здійснюється вручну або не жорстка система
верстат-деталь-інструмент. При таких системах порушується стабільність
протікання процесу різання, подача на зуб, або різця, не постійна,
базування заготовок на верстаті не якісно, потребуючи більш жорсткого
фіксування.

Форматний розкрій повно форматних листових матеріалів ДСтП, ДВП, фанери
клеєної виробляються на стандартному круглопильному обладнанні і
стандартними пилами.

Якість обробки на ціпких операціях залежить в основаному від технічного
стану обладнання і якості підготовки дерево ріжучого інструменту.
Враховуючи, що розкрій плитних матеріалів виробляються з припусками.

Більш високі вимоги пред’являються до дерево рішучого інструменту і
обладнанню використовуємих на вторинній машинній обробці деталей.

Для вибірки шпунтів в деталях на приватному підприємстві
використовуються кінцеві фрези И 245-000 і № 245-0000.01. Ці фрези мають
деякі недоліки:

задня грань фрези оформляється по прямій лінії, що приводить до швидкого
зношення заднього кута по мірі переточки фрез;

кутові параметри фрез не відповідають режимам різання.

Із приведеного аналізу приміняємого інструменту на приватному
підприємстві слідує, що ціле образно запроектувати і внедрити у
виробництво спеціалізований, виковиробничий інструмент з відповідаючи ми
кутовими і лінійними параметрами.

4.Ремонт обладнання на деревообробних підприємствах виконують служби
механіка і енергетика. Ці служби на підприємствах існує як його
структурні підрозділи. Служба механіка виконує роботи по технічному
обслуговуванню і ремонту механічної частини обладнання. служба
енергетика – електротехнічну частину.

Організація служби ремонту механічної частини обладнання заключається в
розділенні праці між робочими і технічним персоналом цієї служби. В
залежності від організації ремонтного виробництва структура служби
механіка різна.

При централізованому способі ремонті роботи всього обладнання
підприємства виконує ремонтно-механічний цех (РМЦ). РМЦ підпорядкований
відділу головного механіка (ВГМ), який планує виконання всіх ремонтів
силами РМЦ або ремонтних бригад, які знаходяться у виробничих цехах
підприємства і входять в склад РМЦ. В цьому випадку головний механік
підприємства несе повну відповідальність за виконання всіх видів
ремонту, а механіки цехів підпорядковані начальнику РМЦ або
безпосередньо головному механіку заводу.

РМЦ – виробнича база ВГМ. В залежності від структури і розміру
підприємства ремонтно-механічних цехів може бути декілька. РМЦ, в свою
чергу, в залежності від організації ремонтного виробництва на
підприємстві має різні задачі і функції. При централізованому способі
виконання ремонтних робіт РМЦ має в своєму складі ремонті бригади у
виробничих цехах. Силами РМЦ і ремонтних бригад виконуються всі види
ремонту на підприємстві.

Крім того, РМЦ проводить модернізацію обладнання. виготовляє запасні
частини і збірні одиниці, приспосіблення для ремонту і т.д. При
змішаному спосіб виконання ремонтних робіт РМЦ бере участь спільно з
цеховими ремонтними службами в капітальному ремонті дуже важкого
обладнання. В РМЦ виконується ремонт типового обладнання з організацією
поточного метода ремонту з попередньою підготовкою збірних одиниць і
деталей. РМЦ виділяє на допомогу цеховим ремонтним службам
спеціалізовані бригади для ремонту складного обладнання. РМЦ виконує
ремонт обладнання виробничих дільниць, що не входять в склад виробничих
цехів і не мають власних ремонтних служб, а також виконує у всіх цехах
підприємства ремонтні операції, що потребують спеціальних навиків і
приспосіблень (наприклад загартовування і шліфування станин та ін.) і
виконуємі на місці ремонту. РМЦ проводить комплексну типову модернізацію
обладнання по вимогах виробничих цехів і виконує капітальний ремонт
резервного обладнання виробничих цехів, на які не розрахована цехова
ремонтна служба. При децентралізованому спосіб виконання ремонтних робіт
РМЦ в складі підприємства відсутня і всі види ремонту виконуються
цеховими ремонтними службами.

Ремонтна служба цеху в загальному випадку включає механіка, майстра,
конструктора, бригади слюсарів (ремонтних робочих). Виробнича база
ремонтної служби – ремонтно-механічна майстерня. Ремонтна служба цеху
при децентралізованому способі виконання ремонтних робіт виконує всі
види ремонту всього обладнання цеху, в складі якого вона знаходиться.
При змішаному способі виконання ремонтних робіт цехова служба виконує
малий і (частково) середній ремонт своїми силами, а капітальний ремонт і
ремонт особливо складного обладнання – спільно з ремонтно-механічним
цехом. При централізованому способі виконання ремонтних робіт надобність
в цехових ремонтних службах відпадає.

5.Основними професіями на РМЦ являються:

заточник;

токар-розточник на координатно-роточних верстатах;

шліфувальник на плоскошліфувальних верстатах;

шліфувальник на круглошліфувальних верстатах;

токарі;

фрезерувальник на горизонтально-фрезерних верстатах;

фрезерувальник на вертикально-фрезерних верстатах;

слюсар-ремонтик.

Порядок роз положення основного технологічного обладнання і оргоснастики
на кожному робочому місці.

Робочі місця на ремонтно-механічному цеху по груповані по відділах:

слюсарно-механічний відділ, в якому розташованів слюсарні верстати,
свердлильний, фрезерний, шліфувальний і токар6ні верстати, а також місця
для зберігання заготовок для всього відділу;

відділ майстра, в якому також находиться технолог, контролер
розподільних робіт, біля робочого місця якого розташований комплектний
стилаж;

відділ координатно-розточних верстатів;

відділ заточних верстатів;

інструментально-роздаточна кладочка.

Всі відділи крім слюсарно-механічного мають окремі приміщення з
перекритими на висоті до підкранових шляхів. Заточні відділи з’єднані з
інструментально-роздаточною коморою, з віконцем для зручності передачі
інструмента в заточку і повернення заточного інструменту назад в
інструментально-роздаточну комору. Зовнішні перегородки відділення
майстра до половини виконані із прозорого матеріалу для зручності
нагляду за роботою слюсарно-механічного відділу. Розташування відділів
ремонтно-механічного цеху показані на мал.

Всі необхідні відомості по організації праці на кожному робочому місці
продавлені в картах організації праці. В них конкретизуються
організаційно-технічні умови відносному фактичному виконанню на кожному
робочому місці видом робіт.

Карта організації праці наклеюється на планшет і поміщається на робоче
місце.

6.На слюсарному відділі використовується слідуюча оргоснастика:

тумбочка інструментальна;

верстак слюсарний;

стіл виробничий одномутбовий;

стіл виробничий:

столик прийомний переміщуючий;

стелаж;

стелаж (слюсаря);

стелаж-підставка;

стелаж верстаточний;

решітка підноги робітнику;

тара ящикова;

стелаж для дискових пил;

стелаж для комплектації;

візок;

7.На робочих місцях верстатників і слюсарів-ремонтників інструмент і
матеріали повинні зберігатись в ящиках тум бочків і верстаків в певному
порядку.

Порядок зберігання інструментів на кожному робочому місці повинен бути
слідуючий:

Робоче місце слюсаря-ремонтника:

І-ий ящик – вимірний інструмент: техдокументація, штанген циркулі,
кутник, лінійка вимірна, очки захисні;

ІІ-ий ящик – ріжучий інструмент: сверла, розвертки, мітчики, плашки;

ІІІ-ий ящик – ріжучий інструмент : напильники, надфирі, зубило, полотно
ножовочне, бруски шліфувальна, шкірка шліфувальна;

ІV-ий ящик – слюсарно-монтажний інструмент: ключі, молотки, викрутки,
плоскогубці, гострогубці;

V-ий ящик – слюсарно-монтажний інструмент: рамка ножовочна, патрон
свердлильний, машинка пневматична ручка шліфувальна, вороток розсувний,
вороток для круглих плашок;

VІ-ий ящик – засоби по догляду за обладнання: щітка-смітка, совок,
масльонка, шприц вето.

Розташування інструмента в верстаку на робочому місці слюсаря-ремонтника
показана на малюнку.

8.Ремонтно-механічний цех являється самостійним структурним підрозділом
підприємства, який керується старшим майстром, підпорядковується
начальнику технологічного відділу. В ремонтному цеху підлягає до
виготовлення і ремонту устаткування, систематична поставка, яка не
забезпечується спеціалізованими ремонтними підприємствами. В склад
ремонтного відділу входить:

заточне відділення;

відділення координатних верстатів;

слюсарно-механічне відділення;

відділ випробування абразивних, кругів.

9.Щоб правильно визначити об’єми і види робіт для підтримки
деревообробного обладнання на рівні забезпечуючому виконання заданих
функцій, систематехнічного обслуговування повинна будуватись з
урахуванням аналіза структурних складових придатності машин і етапів
транспортування, зберігання, монтажа, підготовки і т.д.

В комплекс робіт по технічному обслуговуванню деревообробного
обладнання, що знаходиться в експлуатації входить:

планові огляди і провідки, передбачені системою ППР, при яких
видаляються дефекти;

непланові ремонтні роботи, що виконуються при виникненні необхідності в
них;

змазочні роботи;

догляд за обладнанням, що виконується експлуатаційним персоналом;

встановлення інструменту, наладка, регулювання;

комплекс мір по збереженню режимних,

силових нормативних показників (режими подачі і швидкості різання, на
грудки електродвигунів, товщини знімає мого матеріалу, температури
відповідальних вузлів, умови експлуатації і т.д.)

При технічному обслуговуванні виконуються: промивка, чистка, зміна і
поповнення змазки; пробірка точності; наладка; зміна інструмента,
пробірка і підтяжка відповідальних болтових з’єднань; регулювання
блоковочних пристроїв, ізоляції електрообладнання, справність
приймниківв і повітроводів, пневмотранспорту; натягування пасів,
вставка і кріплення направляючих лінійок, розклинюючи ножів; уплотнення
з’єднань елементів гідравлячниї і пневматичних та інші операції,
регламентування нормативними докуме6нтами по технічному обслуговуванню.

На всі найбільш часто зустрічаючі операції по мінремонтному
обслговуванню і експлуатаційному догляду складається технологічні карти,
форма яких повинна відповідати єдиній системі технологічної
документації.

По кожному виду обладнання розробляється класифікація робіт і режимів їх
виконання. Для збільшення виготовленості, надійності і точності
виконання операцій технологічного обслуговування необхідно забезпечити
робочих оснасткою, приспосібленнями, стелажами, обладнати робочі місця в
відповідності із вимогами научної організації праці.

10.Виробничий процес ремонту деревообробного обладнання заключається в
знаходженні на справах деталей, вузлів і агрегатів машини і в наступній
заміні і встановлені їх.

Частина виробничого процесу, що має на меті зміну форми або фізичних
якостей деталі для встановлення їх першоначальних якостей у
відповідності з вимогами креслення, називається технологічним процесом
ремонта.

Технологічний процес індивідуального капітального ремонту повинен:

забезпечувати повне встановлення першоначальних якостей машини
(виробничість, потужність, точність і жорсткість) з найменшими затратами
праці і матеріалів;

забезпечувати високу якість ремонту вузлів і деталей, гарантуючи надійну
і довгострокову роботу машини (на період мінремонтного циклу);

передбачати максимальну виробничсість праці з використанням
універсальних і спеціальнихприспосіблень і засобів механізації
трудоємких робіт;

передбачати використання типових технологічних процесів виготовлення і
ремонту деталей, що скоротить час підготовки виробничого ремонту і
дозволить використовувати передову технологію при випуску невеликих
партій деталей.

Технологічний процес капітального ремонту деревообробного обладнання
включає в себе слідуючи операції:

підготовчі роботи;

провірку точності деревообробного обладнання;

демонтаж обладнання, що підлягає ремонту в РМЦ або на підприємстві;

розбору вузлів і деталі;

промивку деталей;

дефекацію деталей і уточнення дефекто-звітній документації;

встановлення корпусних і базових деталей;

ремонт і встановлення зношених деталей і вузлів;

зміну, пригонку деталей;

складання і регулювання вузлів;

монтаж після ремонту;

регулювання і випробування, провірку норм точності;

здачу технічному контролю або експлуатаційному персоналу.

11.Провірку точності взаємного положення і переміщення робочих органів
деревообробних машин проводять для виявлення ступеня зношення базових
деталей машин (станин, корпусів, направляючих) по методам діючих
стандартів (або технічних умов). Дані пробірки заносять в карту пробірки
на точність, в якій вказують, що провіряється (номенклатура пробірок),
допустимі відхилення (по ДСТУ або ТУ), а також результати пробірки
фактичної точності.

12.Еефективність боротьби за створення безпечних умов праці ремонтних
працівників в великій кількості залежить від ступеня вивчення обставин і
причин виникнення нещасних випадків. Детальний аналіз причин виробничого
травматизму дає можливість більш об’єктивно оцінити стан техніки безпеки
на підприємстві і розробити діючі міри, що виключають або значно
зменшують виникнення аварійних ситуацій.

Кожний нещасний випадок – результат небезпечної ситуації, яка склалася
при виконанні технологічного процесу. Допричинним фактором кожного
нещасного випадку відносять небезпечні дії і небезпечні умови одночасно.

Небезпечні дії – такі дії робочого (оператора, слюсаря, токаря і т.д.).
які в даній обстановці не відповідає нормам професійного поводження.

Небезпечні умови – такий стан виробничого середовища (об’єкта праці,
машини і т.д.), яке не відповідає прийнятим нормам.

Якщо небезпечні дії залежать від людини, то небезпечні умови – засіб
надосконалення машин або виробництва.

В залежності з положенням по розслідуванні і употів нещасних випадків на
виробництві на кожний нещасний випадок, що привів до втрати
роботоспосібності не менше одного дня, оформляється акт по формі Н-1.
Акт про нещасний випадок затверджується головним інженером підприємстві.
Їм також встановлюється термін виконання намічених міроприємств по
видаленні причин травматизму.

Для оцінки стану виробничого травматизму на підприємстві використовують
показники частоти R4 і важкості R6 нещасних випадків.

Ці показники визначаються по формулі:

К4 = 1000 Т/Р;

К6 = Д/Т;

Де Т – число травм за визначений календарний період (місяць, квартал,
рік);

Р – середнє число робітників на даному участку;

13.Електричні установки лісопильних і деревообробних підприємств
експлуатуються в приміщеннях.

Згідно правилам безпеки при експлуатації електричних установок всі
приміщення діляться на три категорії:

приміщення з підвищеною небезпекою – сирість, непотоплюваність, з
токопровідною пилюкою, з токопровідною підлогою, зі збільшеною
температурою (більше 30оС);

приміщення дуже небезпечне – велика сирість, з хімічно активним
середовищем, вибухо- і пожежонебезпечні, а також приміщення в яких
одночасно мають місця два або більше умов збільшеної небезпеки;

приміщення без збільшеної небезпеки, в яких відсутні умови, перераховані
у вище перерахованих пунктах.

Для забезпечення електробезпеки всі металеві частинки обладнання. по
яким в нормальному стані струм не проходить, повинні бути заземлені.

Захисним заземленням називається надійне з’єднання із землею частин
електрообладнання, який при пошкодженні ізоляції може опинитись під
напругою.

Опір захисного заземлення в обладнанні напругою до 1000 В повинна бути
не більше 40 м, в обладнанні напруга більше 1000 В – не більше 0,5 Ом.
Безпека при обладнанні захисного заземлення досягається тим, що
практично весь струм відводиться в землю через захисне заземлення.
Захисне заземлення обладнання робиться тільки в сітях із ізольованого
нейтральною, в сітях із заземленого нейтральною робиться занулювання.
Занулюванням називається з’єднання корпусів струмоприймачів із
спеціально неодноразово заземленим нелевим дротом.

Обов’язкове використання понижуючого напруження передбачається у
слідуючих випадках: для ручних світильників і електрофіцируваного
ручного інструменту в дуже небезпечних приміщеннях (напруга 12 В); для
тих не самих цілей в приміщеннях зі збільшеною небезпекою, а також для
стаціонарних світильників, підвищених не нижче чим на 2,5 м над підлогою
в приміщеннях дуже небезпечних і зі збільшеною небезпекою (напруга 36В),
для зварних робіт (напруження 70 В).

Захисними засобами називаються пристрої, апарати і переносні
приспосіблення, призначені для захисту персоналу від поранення
електричним струмом, від дії електричної дуги і т.д. Всі захисні засоби,
прийняті в експлуатацію, повинні систематично проходити контроль для
пробірки їх стану.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020