Реферат
на тему:
Організація і економіка будівництва та охорона природи при будівництві
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І УПРАВЛІННЯ БУДІВНИЦТВОМ
ПЛАНУВАННЯ І ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗРАХУНОК У БУДІВНИЦТВІ
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ
ТЕХНІЧНЕ НОРМУВАННЯ
СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ
ОХОРОНА ПРИРОДИ ПРИ БУДІВНИЦТВІ
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І УПРАВЛІННЯ БУДІВНИЦТВОМ
Будівництво — це одна з галузей матеріального виробництва, від розвитку
якої залежить розвиток інших галузей виробництва, а також матеріальний
добробут людей. На розвиток будівельного виробництва впливають його
організація, система управління, технічне оснащення, кваліфікація і
сталість кадрів, інші фактори.
Виконання будівельних робіт може бути організовано двома способами:
господарським і підрядним.
При господарському способі їх виконують силами і засобами певного
підприємства або організації, які будують для себе. Кожне підприємство
залежно від асигнувань, виділених на капітальне будівництво, організовує
у себе невеличку будівельну організацію, купує необхідні машини,
механізми і матеріали, наймає робітників будівельних спеціальностей.
Тобто підприємство створює для себе необхідну будівельну базу. Після
використання асигнувань, закінчення будівництва і у разі відсутності
нових об’єктів будівництва створена будівельна база ліквідується. Таким
чином, господарський спосіб не сприяє розвиткові будівництва і його
індустріалізації.
При підрядному способі будівельно-монтажні роботи виконують спеціальні
будівельні організації. Постійно діюча будівельна організація, яка
оснащена могутньою будівельною технікою, має висококваліфікованих
працівників, здатна оперативно і швидко будувати. У даному випадку для
виконання певних обсягів будівельних робіт підприємство (замовник)
укладає договір з будівельною організацією, котра виступає як підрядчик.
Підрядчик, що має досвід організації будівельних робіт, значно швидше
виконує роботи, ніж організація, що’працює господарським способом.
Житлові, культурно-побутові і виробничі будівлі споруджують різні
будівельні організації. Планування, фінансування будівництва, контроль
за діяльністю будівельних організацій здійснюється через Державний
комітет України у справах містобудування і архітектури
(Держкоммістобудування України) та територіальні управління будівництва
при обласних і міських держадміністраціях.
Рис. 1. Спрощена схема структури міських будівельних організацій
Найвищим будівельним координаційним органом є Держкоммістобудування
України, який координує і спрямовує роботу будівельних організацій. Він
здійснює контроль за виконанням рішень уряду країни з питань
будівництва, розробляє наукові проблеми, нормативні документи і технічні
умови, контролює роботу проектних організацій, розглядає і затверджує
типові проекти, спрямовує роботу на розвиток технічного прогресу в
будівництві.
Виконання планів будівництва і строки ведення будівельних робіт багато в
чому залежить від правильної організації управління, гнучкості й
оперативності керування будівельними організаціями.
Останнім часом дрібні будівельні організації об’єднуються в укрупнені
спеціалізовані будівельні трести й управління з одночасним скороченням
адміністративно-управлінського персоналу. У великих містах країни
організовані і працюють домобудівельні комбінати, які об’єднують функції
заводу будівельної індустрії і будівельно-монтажної організації. Це дало
змогу широко застосовувати у будівництві механізацію, скоротити витрати
на утримання адміністративно-управлінського апарату, підвищити
продуктивність праці і знизити вартість будівельних робіт.
Рис. 2. орієнтована схема організаційної структури будівельно-монтажного
управління (БМУ)
У великих містах будівництво ведуть головні будівельні управління,
корпорації або холдінгові компанії, що створюються при міській
адміністрації, які керують будівництвом через територіальні
загальнобудівельні і спеціальні будівельні трести та управління. На Рис.
1 подано спрощену схему Державної комунальної будівельної холдінгової
компанії «Київміськбуд», яка дає уявлення про підпорядкованість різних
будівельних організацій у великих містах. Усі трести цієї компанії —
акціонерні товариства.
Основними організаційними формами будівельних підприємств є трести і
управління. Причому управління, що входить до складу тресту, є
будівельною організацією, яка працює на господарському розрахунку і
безпосередньо здійснює будівельно-монтажні роботи. Управлінню надається
право самостійно укладати договори із замовниками і здавати їм завершені
об’єкти.
Будівельні трести, до складу яких входять будівельні, монтажні,
обслуговуючі й інші організації, залежно від характеру роботи бувають
будівельні, спеціальні та будівельно-монтажні. Будівельний трест виконує
загальнобудівельні роботи (земляні, мулярські, теслярські, покрівельні
тощо) здебільшого в межах певного району або міста. Спеціальний трест
виконує спеціальні види будівельних робіт (монтаж санітарно-технічного
устаткування; водопровід, каналізація, опалення, підведення теплових
мереж тощо) на всіх будівельних об’єктах міста чи району.
Будівельно-монтажний трест виконує загальнобудівельні й спеціальні
роботи.
Будівельні роботи трести виконують через відповідні будівельні,
спеціальні або будівельно-монтажні управління.
Виробничою діяльністю тресту або управління керує апарат, кількісний
склад якого регламентується типовим штатним розписом. У штатному розписі
тресту або управління зазначається їхня структура, кількість штатних
одиниць адміністративно-управлінського персоналу і місячний заробіток
працівників. На Рис. 2 подано схему організаційної структури
будівельно-монтажного управління (БМУ). Перелік і назви відділів,
кількість штатних працівників залежно від обсягів робіт і умов
виробництва можуть змінюватись
Роботами на будівельному майданчику (об’єкті) керує виконавець робіт
(виконроб), який передає робітникам усі вказівки через майстра і
бригадирів (Рис. 3). Крім того, виконробу підпорядковані
технік-нормувальник, господарський майстер, комірник і табельник.
Перехід будівельних організацій на повний господарський розрахунок
(госпрозрахунок) і самофінансування вимагає нових форм організації і
управління будівництвом, при яких адміністративно-командні методи
керівництва фактично втрачають силу. Замість них починають діяти
економічні фактори: господарська самостійність підрядної організації, її
рентабельність, матеріальні і заохочувальні стимули зацікавленості всіх
працюючих в скороченні строків будівництва і підвищенні його якості
тощо.
Щоб стимулювати працю, застосовують такі форми її організації, як
колективний і орендний підряди, будівельні кооперативи, акціонерні
товариства, концерни, холдінгові компанії тощо.
Рис. 3. Схема структури будівельного об’єкта
При переході на колективний підряд будівельна організація отримує певну
господарську самостійність, це дає змогу при підтримці всього колективу
перейти на повний госпрозрахунок і самофінансування. При цьому всі
питання господарської діяльності вирішуються з урахуванням колективного
економічного інтересу всіх працюючих. Праця кожного робітника,
інженерно-технічного працівника і службовця при колективному підряді
оплачується відповідно до коефіцієнта його трудової участі.
Більш прогресивною формою господарської діяльності будівельної
організації є оренда і орендний підряд. У цих випадках будівельна
організація стає повністю самостійною, а все її майно (машини,
механізми, обладнання тощо) переходить у колективну власність працюючих.
Прибуток орендної організації розподіляється за згодою колективу на
оплату праці, розвиток виробництва, соціальні потреби тощо. Основні
фонди і інші матеріальні цінності передаються в оренду колективу
відповідної організації за договором на строк від 5 до 50 років. У
договорі зазначається балансова вартість основних фондів й інших
матеріальних цінностей, що передаються в оренду, строк оренди, суми
орендної плати за використання обладнання, зобов’язання орендаря щодо
виконання державних замовлень на будівництво і орендодавця стосовно
забезпечення орендної організації матеріалами та інші положення.
В подальшому колектив орендної організації може викупити матеріальні
цінності або одержати їх безкоштовно від держави і перетворитись у
кооператив або акціонерне товариство. На відміну від орендної
організації акціонерне товариство (або кооператив) повністю самостійне і
працює на повному госпрозрахунку і самофінансуванні. Воно саме вирішує
напрямок своєї діяльності, форми і методи організації праці, структуру і
форму управління підрядних підрозділів, систему оплати праці членів
товариства тощо. Кожен член товариства працює ініціативно, натхненно, не
рахуючись з часом, інколи навіть після закінчення робочого дня, оскільки
він зацікавлений в результаті своєї праці.
ПЛАНУВАННЯ І ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗРАХУНОК У БУДІВНИЦТВІ
Застосування певних форм планування будівництва дає змогу будівельній
організації забезпечити собі реальну господарську самостійність.
Виробнича програма організації складається з державного замовлення на
виконання певного обсягу робіт і робіт, які виконуватимуться за прямими
(самостійними) господарськими угодами із замовниками. Кожна будівельна
організація, наприклад трест, може самостійно складати свої плани на
рік, квартал, місяць.
План капітального будівництва передбачає кількість об’єктів житлового,
комунального, виробничого і культурно-побутового призначення, які будуть
введені в дію в поточному році, обсяги капітальних вкладів,
будівельно-монтажних робіт тощо.
Усі підрядні будівельні організації на основі річного плану будівельних
робіт складають оперативні квартальні і місячні плани. До цих планів
включають ті показники, що безпосередньо стосуються робітничих бригад,
майстрів, виконробів, які є основними виконавцями робіт на будівельному
об’єкті. Планові завдання треба доводити до всіх виконавців робіт, а хід
їхнього виконання повинен бути під постійним контролем адміністрації і
громадських організацій. Обсяги робіт, що їх має виконати та чи інша
організація, розподіляються на основі календарних графіків, які
складають на рік з розбивкою по місяцях. У них визначають конкретні
обсяги робіт, які повинна виконувати будівельна організація щомісяця.
Складовими частинами господарського розрахунку в будівництві є
собівартість будівельних робіт та їх рентабельність.
Собівартість — це один з основних показників роботи будівельної
організації, який визначається витратами в грошовій формі на виконання
будівельних робіт. Собівартість складається з двох показників: прямих і
додаткових витрат. Структура собівартості будівництва орієнтовно така (у
процентах загальної кошторисної вартості):
Матеріали і конструкції ……………………………… 55
Основна заробітна плата робітників …………… 13
Експлуатація машин і механізмів………………… 13
Додаткові витрати ……………………………………… 15
Інші витрати………………………………………………… 4
У прямі витрати включають видатки за матеріали, вантажні і транспортні
роботи, видатки на паливо, електроенергію, воду, вартість експлуатації
будівельних машин і механізмів, а також виплату заробітної плати
робітникам.
Додаткові витрати складаються з видатків, пов’язаних з організацією
управління будівництвом і технічного керівництва ним, побутового
обслуговування робітників, а також витрати на соціальне страхування,
охорону праці, техніку безпеки, протипожежні заходи. Будівельна
організація повинна також забезпечити виконання плану прибутків, тобто
вона має бути рентабельною.
Рентабельність вимірюється сумою прибутку і рівнем рентабельності. Суму
прибутку визначають як різницю між виручкою від здачі об’єкта і
витратами будівельної організації на його будівництво. Якщо, наприклад,
будівельна організація здала об’єкт і одержала виручку в сумі 920 тис.
грн, а витрати її на цей об’єкт становили 890 тис. грн, то сума прибутку
визначиться у 30 тис. грн.
Щоб визначити рівень рентабельності, треба суму прибутку поділити на
суму витрат і помножити на 100 %. У нашому прикладі рівень
рентабельності складатиме:
Підвищення рентабельності є основним завданням колективів будівельних
організацій. Рентабельність збільшується, якщо зменшуються витрати на
будівництво. Щоб досягти цього, всі підрядні будівельні організації
перейшли на госпрозрахунок.
Госпрозрахунок — це такий метод управління будівельним виробництвом, при
якому видатки на будівництво, тобто на виконання будівельно-монтажних
робіт, перекриваються за рахунок власних ресурсів будівельної
організації. Основне завдання госпрозрахунку полягає у виконанні плану
будівельних робіт при найменших матеріальних, трудових і грошових
затратах. Це завдання можна виконати лише за умов правильної організації
робіт, підвищення продуктивності праці і економії будівельних
матеріалів.
Знизити собівартість будівництва повинні намагатись усі ланки
будівельної організації, у тому числі й будівельні бригади. У бригаді
слід запроваджувати елементи госпрозрахунку. При цьому економією
матеріалів і організацією роботи будуть займатись самі робітники. До
елементів госпрозрахунку в бригаді належать: поліпшення якості робіт,
зниження вартості робіт за рахунок економії будівельних матеріалів,
раціональне використання техніки тощо.
Найкращі умови для переходу на госпрозрахунок мають комплексні бригади,
колективи яких переходять на госпрозрахунок за власним бажанням. Після
згоди бригади перехід оформляють наказом по будівельній організації.
Тому перед початком робіт на даному об’єкті бригада одержує наряд на
весь обсяг робіт, в якому зазначено, що вона має виконати, і лімітну
карту на матеріали. У лімітній картці подано перелік матеріалів і
визначено їхню кількість. Після завершення робіт виконроб приймає
роботу, встановлює її якість і разом з бригадиром підраховує кількість
витрачених матеріалів. На підставі даних наряду-завдання, лімітної
картки на матеріали та інших документів визначають господарську
діяльність бригади за певний період часу.
Перехід бригад на госпрозрахунок — значний внесок у зниження
собівартості будівництва. Зменшенню собівартості будівництва сприяє
також широке використання будівельною організацією раціоналізаторських
пропозицій робітників та інженерно-технічних працівників. Застосування у
практиці нових пристроїв і раціональних інструментів, нової технології
виробництва і ефективних матеріалів дає значний економічний ефект. При
цьому одержана економія коштів залишається у розпорядженні підрядної
організації, що сприяє матеріальній зацікавленості її в поліпшенні
методів виконання робіт.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ
В усіх ланках будівельного виробництва дедалі ширше впроваджується
наукова організація праці (НОП). Підвищити продуктивність праці можна
лише у разі правильної її організації. НОП передбачає застосування
передової технології, досконалих пристроїв і інструментів, економії
матеріалів, використання і впровадження у виробництво нових передових
методів робіт, підвищення загальноосвітнього і технічного рівня
робітників.
Для виконання більшості будівельних робіт (мулярських, штукатурних,
малярних тощо) потрібна узгоджена робота кількох робітників, оскільки
кожний будівельний процес поділяється на окремі операції. Наприклад, для
штукатурення приміщення треба підготувати поверхні, приготувати розчини,
подати їх на робочі місця і поштукатурити поверхні. Якщо ці роботи
виконуватиме один робітник, то йому доведеться витратити більше часу,
ніж у випадку, коли їх будуть виконувати поопераційно декілька
робітників. Крім того, ці роботи різного ступеня складності і повинні
виконуватись робітниками різних кваліфікацій: підношення матеріалів —
І—II розрядів, підготовка поверхонь — II—III розрядів, штукатурення
залежно від складності — IV—V розрядів. Тому для виконання певного
обсягу робіт робітників об’єднують у ланки. У складі ланки може бути від
двох до семи робітників різної кваліфікації. Робітники нижчої
кваліфікації приготовляють розчини, підносять матеріали і виконують
найпростіші підготовчі операції, а кваліфіковані — виконують окремі види
робіт відповідно кваліфікації. Така організація праці дає змогу кожному
робітникові вдосконалювати свої навички, вчитись і підвищувати
кваліфікацію.
Ланки робітників об’єднуються в бригади, які бувають спеціалізованими і
комплексними.
До складу спеціалізованої бригади входять робітники тільки однієї
спеціальності. Так комплектують бригади мулярів, штукатурів, теслярів,
малярів тощо. Проте організація таких бригад на сучасному рівні
будівництва не завжди виправдовує себе. Тому останнім часом на великих
об’єктах роботи виконують комплексні бригади, до складу яких входять
робітники різних професій. Наприклад, до складу комплексної бригади
опоряджувальників можуть входити штукатури, плиточники, маляри, а також
робітники інших професій, що тісно пов’язані з роботою бригади і
зацікавлені у кінцевому результаті її роботи (машиніст штукатурної або
малярної станції, моторист, слюсар-електрик тощо). Це дало змогу
підвищити колективну відповідальність робітників, оскільки заробітну
плату вони одержують за єдиним нарядом.
За якістю будівельних робіт, виконаних комплексними бригадами, слід
встановити взаємний контроль, що сприятиме підвищенню продуктивності
праці і кваліфікації робітника, скороченню простоїв. Працюючи в
комплексній бригаді, кожний робітник може освоїти суміжну професію,
навчитись користуванню машинами і механізмами. Так створюється
зацікавленість робітників у підвищенні продуктивності праці, а разом з
цим збільшується заробітна плата, зміцнюється трудова дисципліна,
усувається плинність кадрів.
До складу спеціалізованих бригад входять до 15 робітників, комплексних —
до 25—30. Очолює бригаду найбільш кваліфікований робітник-бригадир,
якого призначає або затверджує після обрання його членами бригади,
адміністрація управління. Він керує роботами і працює сам нарівні з
іншими членами бригади. Бригади комплектують залежно від певного обсягу
робіт і можливості застосування машин та механізмів.
Форми організації праці в бригаді можуть бути різні, але в масовому
будівництві роботи ведуть поточними методами: потоково-розчленованим,
потоково-комплексним, потоково-конвеєрним тощо.
Колектив бригади має широкі можливості щодо вибору форми організації
праці, комплектування її складу, розподілу заробітку, стимулювання
продуктивності праці тощо. Наприклад, впровадження такої форми
організації праці, як бригадний підряд, сприяє підвищенню продуктивності
праці, скороченню строків виконання будівельних робіт і підвищенню
їхньої якості. Більш перспективним є наскрізний бригадний підряд, при
якому об’єднується робота госпрозрахункових бригад підприємств
будівельної індустрії, транспорту, ділянок комплектації і будівельників.
Однією з форм організації праці є така, при якій бригада працює
потоково-розчленованим методом. Суть цього методу полягає в тому, що
весь обсяг робіт бригади поділяють на окремі ділянки (захватки). Роботи
на ділянках розподіляють на окремі операції або групи операцій у межах
певного циклу підготовчих і завершальних робіт (наприклад, підготовка
поверхонь під штукатурення, нанесення і розрівнювання розчинів,
остаточне опорядження штукатурки), які виконують почергово
спеціалізовані ланки бригади. Тому цей метод іноді називають
потоково-циклічним. У процесі роботи ланки переходять з однієї ділянки
на іншу. Роботи ведуться потоково на рівних за трудомісткістю захватках.
Розмір захватки для виконання робіт одного циклу, який може тривати
декілька днів, визначають залежно від строків здачі будинку, кількості
робітників у бригаді, забезпеченості машинами, матеріалами тощо.
Після складання циклічного графіка виконання робіт перша ланка бригади
починає виконувати роботи на перший захватці і після їх закінчення
переходять на другу захватку, де виконує ті самі роботи. Слідом за
першою ланкою з однієї захватки на другу послідовно переходять усі інші
ланки бригади, виконуючи доручені їм види робіт. Основною умовою
ритмічної роботи бригади за цим методом має бути однакова трудомісткість
на усіх захватках.
Працюючи в ланці, кожний робітник виконує щодня одні й ті самі операції
і цим удосконалює свої навички. Внаслідок цього підвищується і його
продуктивність праці, і бригади в цілому. Щоб робітники підвищували
кваліфікацію і оволодівали новими прийомами роботи, через певний
проміжок часу ланкам доручають виконання інших операцій або видів
(циклів) робіт.
Організація роботи бригади за потоково-комплексним методом полягає в
тому, що всі опоряджувальні роботи ведуться потоково на однакових за
трудомісткістю захватках, але без розподілу їх на окремі цикли чи
операції. За цим методом кожна ланка або бригада виконує весь комплекс
підготовчих, основних і завершальних робіт у межах квартири, поверху,
секції будинку. Робота ланок на захватках провадиться паралельно і
узгоджується у часі.
Такий метод організації праці сприяє підвищенню відповідальності
робітників за якість виконаних робіт, розвиває самостійність і творчий
підхід до праці, підвищує її продуктивність. Для роботи за
потоково-комплексним методом бригаду розподіляють на ланки з однаковим
кількісним складом: три, чотири або більше чоловік. Окремо виділяють
робітників, що обслуговуватимуть розчинозмішувач, розчинонасос або інші
необхідні для роботи машини і механізми. До складу кожної ланки
підбирають робітників різних кваліфікаційних розрядів, які будуть
виконувати різні за складністю роботи на виділеній їм захватці. При
цьому всі ланки повинні почати і закінчити всі роботи одночасно. Після
цього вся бригада переходить на наступну захватку в цьому ж самому
будинку або переїздить на інший об’єкт, де так само організовує свою
роботу.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ
Продуктивність праці робітника залежить від правильної організації його
робочого місця. Робочим місцем робітника-опоряджувальника називають
ділянку, у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні
для роботи пристрої, інструменти і матеріали.
Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві
майже немає стаціонарних робочих місць, бо робітник разом з пристроями і
матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки
приміщення на іншу.
Бригадир і кожен член бригади мають заздалегідь турбуватися про
підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен
виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому
робітникові.
Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці
розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів.
Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а
той, що беруть лівою рукою, — зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то
його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати
якнайбільший обсяг робіт.
На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих
матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід
користуватись лише справними інструментами та пристроями і якісними
матеріалами.
Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці
необхідні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях — ящики для
розчину, інструменти тощо.
Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних
матеріалів і подавання їх на робоче місце. Тому у спеціально відведених
приміщеннях заздалегідь сортують плитки, розкроюють лінолеум,
приготовляють розчини і мастики. Підготовлені матеріали в процесі роботи
ритмічно подають на робочі місця.
Під час виконання робіт обов’язково слід дотримуватись усіх правил
техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише
при справних пристроях.
Робоче місце опоряджувальника має бути добре освітлене природним
світлом. Для роботи з сумішами, що виділяють шкідливі для здоров’я
людини леткі пари розчинників, слід забезпечити штучну або природну
(через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна
забезпечити протягом години не менше ніж дворазовий обмін повітря в
приміщенні.
Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і
сховати у шафу інструменти, вимкнути струм, підведений до
електроустаткування, закрити пускові пристрої на замок.
ТЕХНІЧНЕ НОРМУВАННЯ
Два робітники, працюючи окремо, виконують однакову роботу за різний
строк. Це залежить від індивідуальних здібностей робітника, його
прагнення і бажання працювати, а також від інструментів і механізмів,
які він застосовує.
З метою правильного обліку виконаної роботи встановлено технічні норми
часу і виробітку, які відповідають рівню сучасної техніки, передовій
технології і досягненням новаторів виробництва. Норми періодично
розробляють і видають спеціальними збірками, які мають назву «Єдині
норми і розцінки на будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні роботи
(ЄНіР). Норми на опоряджувальні роботи вміщено в збірнику Є8.
Нормою часу (Нч) називають кількість робочого часу, який надається
робітникові певної кваліфікації для виконання одиниці продукції (1 м2
штукатурення, 1 м2 облицювання тощо).
При визначенні норми часу враховують не тільки час, витрачений на
виконання основної роботи, а й час, потрібний для перемішування
будівельних розчинів, підготовку і чищення інструментів та механізмів,
їх переміщення, а також на підготовку робочого місця. Норму часу
вимірюють у людино-годинах. Наприклад, згідно з ЄНіР (збірник Є8, §
Є8-1-2) норма часу, за який штукатур III розряду наносить грунт на 100
м2 стіни вручну при простому штукатуренні дорівнює 20 люд.-год. Це
означає, що штукатур III розряду повинен нанести грунт на 100 м2
поверхні вручну за 20 год.
Нормою виробітку (Нв) називають кількість готової продукції, яку повинен
виробити робітник відповідної кваліфікації за одиницю часу (1 год).
Норма виробітку тісно пов’язана з нормою часу. Чим більше продукції
виробляє робітник за одиницю часу, тим меншою буде норма часу, і
навпаки. Залежність між ними обернено пропорціональна і записується
такою формулою:
Знаючи норму часу, легко визначити виробіток робітника за 1 год. Для
нашого прикладу на 100 м2 нанесення грунту Нч» 20 люд.-год, звідки норма
виробітку буде:
на одного робітника
Заробітну плату за виконану роботу виплачують робітникові відповідно до
його кваліфікації — розряду.
У будівництві встановлено шість розрядів. Перелік робіт, які повинен
виконувати робітник відповідного розряду, зазначений у «Єдиному
тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників» і
визначається кваліфікаційною характеристикою. Крім того, робітник
повинен уміти виконувати роботи нижчих розрядів.
Нижче наведено кваліфікаційні характеристики для штукатурів і
лицювальників-плиточників II і III розрядів.
Штукатур II розряду
Характеристика робіт. Виконання найпростіших робіт при обштукатуренні
поверхонь і ремонті штукатурки.
Повинен знати. Види основних матеріалів, що застосовуються в штукатурних
роботах. Найменування і призначення ручного інструменту і пристроїв.
Способи приготування розчинів для звичайної штукатурки. Способи
підготовки поверхонь під штукатурку.
Приклади робіт. Виготовлення і прибивання щитів з дранки, очеретяних
плетінь і штучної дранки до поверхні. Прибивання ізоляційних матеріалів
і металевої сітки. Набивання цвяхів і плетіння по них дроту. Насікання
кам’яних поверхонь вручну. Пробивання отворів вручну і встановлення
пробок.
Приготування по заданому складу сухих сумішей. Перемішування і
перецідження готових розчинів. Транспортування матеріалів у межах
робочої зони.
Штукатур III розряду
Характеристика робіт. Виконання простих робіт при обштукатуренні
поверхонь і ремонтні штукатурки.
Повинен знати. Властивості основних матеріалів і готових сумішей, що
застосовується в штукатурних роботах. Способи приготування розчинів із
готових сумішей і їх призначення. Склади мастик для закріплення
великогабаритних листів заводського виготовлення. Способи встановлення
вентиляційних коробів.
Приклади робіт. Виконання і ремонт простої штукатурки. Насікання
кам’яних поверхонь механізованим інструментом. Натягування металевої
сітки по готовому каркасу. Приготування розчинів із готових сухих
сумішей. Обмазування розчином дротяної сітки. Підмазування місць
прилягання наличників і плінтусів до стіни. Приклеювання гіпсокартонних
листів по готових маяках або прибивання їх до дерев’яних поверхонь.
Виконання робіт по виготовленню вентиляційних коробів. Прибивання
отворів механізованим інструментом. Перетирання штукатурки.
Лицювальник-плиточник ІІ розряду
Характеристика робіт. Виконання найпростіших робіт при облицюванні
поверхонь керамічними, скляними, асбоцементними і іншими плитками.
Повинен знати. Види основних матеріалів, що застосовують у плиткових
облицюваннях.
Пршишди робіт. Сортування плиток за розмірами, кольором і якістю.
Приготування за заданим складом розчинів, сухих сумішей і мастик вручну.
Підготовка основ під облицювання плитками.
Лицювальник-плиточник ІІІ розряду
Характеристика робіт. Виконання простих робіт при облицюванні поверхонь
різними видами плиток.
Повинен знати. Способи закріплення плиток на поверхнях. Правила
користування рівнем. Вимоги до облицьованих поверхонь. Приготування
розчину соляної кислоти для промивання облицьованої поверхні.
Приклади робіт. Облицювання плитками на розчині стін і підлог по готових
маяках. Влаштування підготовчого шару. Обмазування металевої сітки
розчином. Розрізування і перерубка плиток. Висвердлювання отворів в
плитках. Приготування розчинів і мастик для закріплення плиток на
поверхні. Заповнення розчином швів між плитками. Очищення облицьованих
поверхонь.
Щоб визначити кваліфікацію робітника, йому доручають виконати задану
роботу (пробу) відповідно до встановленої норми часу. Чим складнішу
роботу може виконувати робітник, тим вищий розряд присвоюють йому.
Одночасно з виконанням проби робітник має скласти залік з технології
виробництва тієї опоряджувальної спеціальності, на яку він учився. Залік
складають в обсязі, передбаченому кваліфікаційною характеристикою.
Для розрахунку заробітної плати і розцінок за виконану роботу
користуються тарифною сіткою, в якій подаються тарифні ставки для
робітників будівельних професій. Тарифні ставки розробляють в крупних
будівельних організаціях згідно з технічним рівнем будівництва в них і
погоджують з відповідними профспілковими органами. У табл. 21 подано
тарифну сітку з умовними погодинними ставками робітників, що дасть нам
змогу простежити за тим, як вираховуються розцінки на виконану роботу та
заробітна плата за нарядом. Щоб точно визначити ці показники, досить
знати, які погодинні ставки встановлено у вашій будівельній організації
на цей період часу і зробити відповідні розрахунки за поданими у
підручнику схемами.
Таблиця 21. Тарифна сітка
Показник Розряд
І II III IV V VI
Тарифний коефіцієнт Погодинна тарифна ставка, грн.. 1,0
0,35 1,09
0,38 1,20
0,42 1,34
0,47 1,57
0,55 1,83
0,64
Заробітна плата робітника кожного розряду регулюється тарифним
коефіцієнтом, який показує, у скільки разів погодинна або денна ставка
робітника будь-якого розряду більша від ставки робітника І розряду. Щоб
визначити тарифний коефіцієнт для будь-якого розряду потрібно поділити
погодинну ставку для цього розряду на погодинну ставку робітника І
розряду.
Як видно з табл. 21, робітникові І розряду встановлено погодинну ставку
0,35 грн, денну — 2,8 (0,35 грн-8). Щоб визначити погодинну ставку
робітника будь-якого розряду, треба помножити погодинну ставку робітника
І розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Наприклад, для робітника
НІ розряду (див. табл. 21): 0,35-1,20 = 0,42 грн. Отже, денна ставка
цього робітника становитиме: 0,42-8 = 3,36 грн, або 2,8 1,20 = 3,36 грн.
Розцінку або вартість опорядження (штукатурення, фарбування тощо) 1 м2
поверхні визначають відповідно до норми часу і погодинної ставки
робітника.
У наведеному вище прикладі на 100 м2 накидання грунту на поверхню норма
часу становить 20 люд.-год. Роботу виконує робітник III розряду з
погодинною ставкою 0,42 грн. Працюючи 20 год, робітник за 100 м2
нанесення грунту вручну при простій штукатурці має одержати 0,42-20 =
8,40 грн. Це й буде розцінка за нанесення грунту на 100 м2 поверхні
вручну. Розцінка за 1 м2 відповідно становитиме 8,40/100=0,084 грн.
СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ
У будівництві застосовують дві форми заробітної плати: погодинну і
відрядну.
При погодинній оплаті робітникові платять за тарифною ставкою, яка
відповідає його розряду, або згідно з затвердженою місячною ставкою
незалежно від обсягів робіт, виконаних робітником.
Основною формою оплати робітників є відрядна оплата, яку поділяють на
пряму відрядну і акордну.
При прямій відрядній оплаті робітникові платять за всю фактично виконану
роботу відповідно до розцінок незалежно від того, перевиконав він свою
денну норму чи ні.
При акордній оплаті відповідно до норм складають калькуляцію на весь
комплекс робіт, які повинна виконати бригада (наприклад, штукатурення
секції будинку, поверху тощо). Цю роботу оплачують (незалежно від
строків її виконання) тільки після закінчення всієї роботи. Це дає змогу
робітникам, зазделегідь знаючи суму заробітку, так розподілити свій час
і організувати роботу, щоб закінчити її раніше наміченого строку. Така
форма оплати стимулює підвищення продуктивності праці робітників.
Оплату за виконану роботу розраховують відповідно до попереднього
виписаного наряду, який є основним планувальним і розрахунковим
документом. Наряд видає виконроб до початку робіт. У наряді зазначено
об’єкти роботи, прізвище бригадира, кількість робітників, дати початку і
закінчення роботи, назви робіт, норму часу і розцінку за одиницю роботи.
Графу «Фактично виконано» заповнюють після закінчення робіт за їхнім
фактичним заміром.
На зворотному боці наряду ведуть табель виходу робітників на роботу і
зазначають фактично відпрацьований час. Заробітну плату робітникам ланки
або бригади нараховують відповідно до їхнього розряду і фактично
відпрацьованого часу.
Є два способи нарахування заробітної плати за нарядом: за кількістю
відпрацьованих людино-днів, зведених до І розряду, і за коефіцієнтом
приробітку.
Розглянемо приклад нарахування заробітної плати за першим способом.
Ланка робітників протягом місяця відповідно до розцінок заробила 420
гри. У складі ланки — по одному робітнику II, III і V розрядів. Перший
робітник працював 20 змін, другий — 18 і третій — 21 зміну. їхній
заробіток визначають за кількістю людино-днів, зведених до І розряду.
Спочатку підраховують, скільки людино-днів довелося б витратити на цю
роботу, коли б всі робітники мали І розряд. Для цього кількість
людино-днів, яку відпрацював кожний робітник, множать на його тарифний
коефіцієнт, люд.-дн.:
Після цього визначають вартість 1 люд.-дн., заведеного до І розряду: 420
грн./76,37 = 5,49 грн.*
Щоб підрахувати заробіток кожного робітника, множать кількість
відпрацьованих людино-днів, зведених до І розряду, на вартість 1
люд.-дн., грн.:
У результаті розрахунку загальна сума заробітку ланки буде (в копійках)
у той чи інший бік відрізнятися від заробленої. Щоб усунути це, різницю
розподіляють між усіма робітниками ланки і відповідні частки додають або
відкидають від розрахованого заробітку кожного робітника.
Заробітну плату за другим способом (за коефіцієнтом приробітку) для тієї
самої ланки робітників нараховують так. Спочатку визначають суму
заробітку кожного робітника за фактично відпрацьований час відповідно до
його тарифної ставки. З цією метою визначають кількість людино-годин,
відпрацьованих кожним робітником, і множать їх на тарифну ставку, грн.:
Тут і нижче у наведених прикладах соті частки під час підрахунку
округлені. При розрахунках за кожним методом завжди буде деяка різниця
сум заробітку, яка не має суттєвого значення.
Таким чином, якби робітники працювали почасово, то заробіток ланки
визначався б сумою у 610,96 грн., а фактично вони заробили 420 грн.
Тепер можна визначити коефіцієнт приробітку: 420:610,96=0,687.
Щоб підрахувати фактичний заробіток кожного робітника, треба помножити
суму його заробітку, підрахованого за тарифною ставкою, на коефіцієнт
приробітку, грн.:
Бригадири за керівництво бригадою одержують додаткову плату, яка
залежить від кількості працюючих в бригаді.
ОХОРОНА ПРИРОДИ ПРИ БУДІВНИЦТВІ
Охорона природи — це система засобів, спрямованних на підтримку
раціональної взаємодії між діяльністю людини і навколишнім середовищем,
яка б забезпечувала зберігання і відтворення природних багатств,
раціональне їх використання, виключення із діяльності людини дій,
спрямованих на шкоду природі і здоров’ю людини.
Інтенсивний розвиток промисловості, транспорту, сільського господарства,
енергетики спричинив погіршення екологічної ситуації в нашій країні. Із
року в рік інтенсивно забруднюються повітря, природні джерела води,
грунт. Значної шкоди завдають природі і будівельні об’єкти. Вже на
початку будівництва при влаштуванні котлованів і траншей, плануванні
будівельного майданчика, прокладанні доріг і комунікацій до будівельного
об’єкта виникає потреба в переміщенні великої кількості ґрунту, який
доводиться перевозити на автомашинах на значні відстані. При
навантаженні, транспортуванні і розвантаженні ґрунту, сипких будівельних
матеріалів утворюється велика кількість пилу, що забруднює повітря і
навколишню територію. Крім того, повітря забруднюється вихлопними газами
від двигунів внутрішнього згоряння, встановлених на автомобілях і
землерийних машинах. Тому виникає потреба в переведенні якомога більшої
кількості одиниць будівельної техніки (бульдозерів, екскаваторів,
потужних компресорів і насосів тощо) на електричний привід, а двигунів
внутрішнього згоряння автомашин на зріджений газ.
Встановлено, чим вищий рівень збірності будівельного об’єкта, тим менше
він забруднює навколишнє середовище. Це пояснюється тим, що при збірному
будівництві зменшуються витрати на транспорт, відпадає потреба в
перевезенні на об’єкт сипких пилоутворюючих матеріалів таких, як пісок,
щебінь, цемент тощо. Значний ефект дає застосування паль при влаштуванні
фундаментів, прокладання труб методом проколу або протисканням. При
цьому не має потреби влаштовувати глибокі котловани і суцільні траншеї.
Особливо великої шкоди навколишньому середовищу завдають підприємства
будівельної індустрії і будівельних матеріалів (заводи по виготовленню
цементу, гіпсу, асфальтобетону, синтетичних будівельних матеріалів,
лаків, фарб тощо). Кількість викидів у повітря токсичних і забруднюючих
речовин на цих підприємствах зменшується завдяки поліпшенню
технологічних процесів, застосуванню герметичних апаратів, влаштуванню
нових ефективних пило- і газоутримуючих установок, фільтрів і взагалі
сучасним методам очищення.
Природні води, а також зовнішній шар ґрунту забруднюються відходами
будівельного виробництва, маслами і розчинниками, які потрапляють до них
під час миття машин і механізмів. Для зменшення забруднення ґрунту і
водойм необхідно всі підприємства будівельної індустрії переводити на
безвідходне виробництво, а будівельні об’єкти на безвідходне
використання всіх будівельних матеріалів. Кожен робітник на своєму
робочому місці повинен слідкувати, щоб на будівельному майданчику не
виливали залишки масел, фарб, розчинників, не чистили тару тощо. Вся
оборотна тара повинна бути закрита кришками і відправлена постачальнику,
де вона буде вимита з додержанням відповідної технології.
Штукатури та інші опоряджувальники повинні виконувати роботу відповідно
до технологічних правил і норм, додержуючись правил особистої гігієни,
санітарії і техніки безпеки, оскільки порушення цих правил в деяких
випадках впливає не лише на здоров’я працюючих, а й на навколишнє
середовище.
Не дозволяється скидати сміття з верхніх поверхів будівлі без
застосування сміттєпроводу, наносити на поверхню мастики або фарби
погано відрегульованим фарборозпилювачем (туманоутворення), спалювати
матеріали на будівельному майданчику, перевозити сипкі в’яжучі матеріали
у відкритій тарі тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.
Кокин А. Д., Вершинина О. С, Каптельцева Т. М. и др. Отделочные работы в
строительстве.— М.: Стройиздат, 1987.— 656 с.
Ливанский А. М. Организация поточного производства отделочных работ.—
К.: Будівельник, 1988.— 118 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
