.

Настилка штучного паркету в ялинку з фризом на мастиці (контрольна)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2262
Скачать документ

Контрольно-екзаменаційна робота

розрахунково-пояснююча записка

Тема: Настилка штучного паркету в ялинку з фризом на мастиці.

Зміст

Вступ

2.Технологічна частина

2.1. Штучний паркет

2.2. Підготовка основи

2.3. Складання плану настилки

2.4. Настилання паркету

2.5. Лінійка

2.6. Фриз

2.7. Дотикання у стін

2.8. Організація робіт

2.9. Вимоги до якості

2.10. Дефекти

Заходи по охороні праці

Використана література

1. Вступ

Подальше покращення діяльності будівельних організацій має
базуватись на широкому застосуванні прогресивних методів праці, нових
ефективних матеріалів (високопродуктивних машин), раціонального
приспосіблення і інструментів, при переносі ряду технологічних операцій
з будівельної площадки на заводи, на індустріалізації бідівельного
виробництва.

В комплексі опорядкувальних робіт – завершуючому етапі будівництва –
встановлення підлог із паркету, лінолеуму, синтетичних килимів і плиток
займає важливе місце. Покриття із цих матеріалів створюють в приміщеннях
комфорт, вони довговічні і зручні в експлуатації. Від того, як виконане
покриття підлог, багато залежить і загальна оцінка якості будівництва.

Для встановлення покриття підлог потрібно добиватись якісного виконання
всіх операцій, як попередніх, так і при встановленні покриття. При
настеланні паркетних і лінолеумних підлог це відноситься до якісної
підготовки основи старанній перевірці всіх використаних матеріалів.
Особливі вимоги пред’являють до якості покриття підлог з художнього
щитового паркету, так як його використовують для оздоблення унікальних
споруд.

При настиланні паркетних підлог широко використовують збірні елементи –
паркетні дамки і щитовий паркет, виготовлені на підприємствах
будівельних матеріалів. Для полегшення праці робітників і покращення
якості робіт використовують високопродуктивні машини для шліфування
паркетних підлог.

2.Технологічна частина

2.1. Штучний паркет

Для встановлення покриття паркетних підлог застосовують штучний і
мозаїчний паркет, паркетні дошки і щити. Для паркета, паркетних дощок і
щитів прийняті слідуючі назви: поверхня довших бокових сторін заготовки
називається кромками, коротких бокових сторін торцями, а лецеву поверхню
покриття – лицевою пластю.

Штучний паркет (ГОСТ 862.1 – 85) складається з паркетних планок, які в
залежності від кромок поділяються на два типи: П1; П2. Сторони планки
взаємноперпендикулярні з пазами та гребенями на кромках. Гребінь –
виступаюча частина кромки і торця паркетної планки, призначена для
з’єднання з сусідньою планкою. Паз-виїмка на бокових і торцевих кромках
паркетної планки, призначена для заходу гребеня. Паркет типу П1 з
гребенями і пазами на протилежних кромках і торцях, типу П2 – з гребенем
на одній кромці і пазами на других кромках. Паркет типу П2 допускається
випускати з узгодженням замовника. Кромки верхнього шару – шару
зношування – роблять з скосом (з нахилом 3?) і без скосу. Товщина
паркету 15…18 мм (товщина шару зношування 7…10мм), ширина 30…90мм з
кроком 5мм . Довжина 150…500мм з кроком 50мм. Паркет типу П2 може бути
споряджений в погодженні з замовником. В партії допускається 15%
укорочених планок розміром 30 х150, 35х150, 30х200 і 35х200мм з
повздовжньою покоробленістю лицевої пласті на більше 0,3мм, з поперечною
покоробленістю – не більше 0,2мм.

Виготовляють штучний паркет з деревини дуба, бука, ясеня, клена,
карагача, в’яза, ільша, каштана, граба, берези, сосни, модрини, з
корейської сосни, та інші породи, які по своїх фізико-механічних
властивостях не відрізняються від твердих порід. На державний знак
якості атестують тільки планки із деревини дуба. Для виготовлення
паркета із сосни і модрени має використовуватись деревина радіального
розпилювання з кутом нахилу річних шарів до лицевої сторони планки не
менше 45 ?.

Якість деревини, з якої виготовляють паркет, має відповідати слідуючим
основним вимогам. На лицевій стороні планок не допускаються тріщини,
частково зросші і незросші сучки. Допускається не більше одного зросшого
сучка на лицевій стороні не більше 5 мм, а на протилежній – 10 мм.
Тріщини можуть бути тільки на протилежній стороні і кромка глибиною не
більше 3 мм, шириною не більше 1/5 ширини планки. На лицевій стороні
планки не допускаються серцевина і подвійна серцевина, червоточина,
хімічні забарвлення, пошкодження грибками, різні околи, обзол і негладкі
поверхні. Нахил волокон по поверхні лицевого шару планки не має
перевищувати 3 % для шпилькових і 5 % для листяних порід. На протилежній
стороні планки допускаються на окремих ділянках хімічні забарвлення,
крень, серцевина одинарна і подвійна і обзол (але не більше 1/3 по
висоті планки і глибиною до

2 мм). На протилежній стороні і на кромках гребенів допускаються
недофрезеровані ділянки площею не більше 30 %. Вологість деревини
штучного паркета не має перевищувати 9±3 %.

2.2 Підготовка основи

Покриття із штучного паркета виконують після закінчення всіх
будівельно-монтажних і оздоблювальних робіт, при виконанні яких
приміщення забруднюється і створюється підвищена вологість. Перед
настиланням паркета на мастиці перевіряють якість готової стяжки , її
рівність і вологість, і температуру, вологість повітря в приміщенні.

До приміщення, в якому будуть проходити паркетні роботи, пред’являють
слідуючі вимоги. Температура повітря на рівні підлоги має бути не нижче
+10 ?С; відносна вологість повітря не вище 60%; вологість
цементно-піщаної стяжки не більше 6 %, а бетона панелей міжповерхового
перекриття – не більше 4 %. Віконні і балконні блоки повинні бути
засклені; повністю змонтовані системи опалення і вентиляції.

Перед початком роботи паркетники повинні пройти інструктаж на робочому
місці і мають бути забезпечені спецодягом і індивідуальними засобами
захисту. На робоче місце доставляють необхідну для роботи кількість
матеріалів, не перевищуючи змінної потреби. Перевіряють справність
ручних машин і інструментів.

Роботи виконують в визначеній технологічній послідовності. Основу
очищають і обезпилюють. Перевіряють рівність і горизонтальність стяжки.
Грунтують основу. Деревиноволокнисті плити розрізують і наклеюють на
гарячу бітумну мастику. Потім складають план настилки паркета в кожному
окремому приміщенні, наносять мастику на нищележачий шар і наклеюють
планки штучного паркету на мастику. Після цього встановлюють плінтуси
або галтелі, опоряджують поверхню укладеного паркету і здають в
експлуатацію. Коли паркет наклеюють безпосередньо на цементно-піщану
стяжку, або вирівнюючий шар з полімерцементного розчину, з вказаних
технологічних операцій виключається розкрій і наклеювання
деревиноволокнистих плит.

Основу очищають від буд.мусору і напливів розчину металевими скребками
на довгих ручках. Порох видаляють віниками або щітками. Інколи після
очистки основи, виявляються пошкоджені місця стяжок – м’ятини і тріщини,
які до виконання слідуючої технологічної операції заробляють
полімерціментним розчином.

Рівність і горизонтальність поверхні цементнопіщаної стяжки або
вирівнюючого шару перевіряють двохметровою контрольною рейкою, на яку
встановлюють рівень. Просвіти між стяжкою і рейкою мають бути не більше

2 мм.

Після підготовки основу грунтують розчином бітума в бензині або гасі в
співвідношенні 1:2 або 1:3. Коли грунтівку приготовляють на буд.
площадці, то розплавлений обезводнений бітум, остивший до температури
70?С, вливають в бензин або в гас і переміщують тільки дерев’яними
мішалками до отримання однорідної маси. При цьому недозволяється
користуватись відкритим вогнем в радіусі 50 м від місця приготовлення
грунтівки. Грунтівку на етилованому бензині або бензолі приготовляти
забороняється.

Грунтівку наносять на основу суцільним шаром за допомогою машини СО –
122А для нанесення бітумних мастик, а при невеликому об’ємі робіт –
пензлем із бачка для перенесення гарячого бітума. Грунтують основу не
раніше ніж через добу після укладки ціментно- піщаної стяжки або
полімерцементного вирівнюючого шару в процесі набору розчину міцності.
При цьому грунтовочний склад проникає в поверхневий шар суміші внаслідок
підсоса при гідратації цемента і не тільки забезпечує краще зщеплення
мастики з розчином, але і сприяє набору міцності розчином, так як
запобігає випаровуванню вади із стяжки. Коли грунтують вмоклу, набравшу
міцність стяжку, то грунтовка тільки зв’язує і закріплює порох на
поверхні стяжки.

Нанесення грунтовки, розлив гарячого бітуму на основу і настилка
деревиноволокнистих плит мають здійснюватись в захисних окулярах і
рукавицях. При цьому потрібно уникати попадання бітума на шкірний
покрив.

Для розкрою ДВП використовують спеціальний ніж. До місця укладки плити
підносять за допомогою спеціальних гаків. Плити приклеюють до основи на
гарячій бітумній мастиці або на холодних водостійких мастиках. На плитах
неповинно бути надломів, розривів і розбитих кромок. Вологість плит не
повинна перевищувати 12%.

ДВП спочатку укладають на основу насухо, з зазорами 5…6 мм. Після цього
почерзі піднімаючи плити, наносять на основу гарячу бітумну мастику і
плавно щоб не розбризкувалась мастика їх опускають і приклеюють. В
випадку, коли проектом передбачена настилка паркету по суцільних
залізобетонних плитах перекриття, наклеюють два шари ДВП. При цьому для
нижнього шару використовують м’які плити М-20 товщиною 12 мм, а для
верхнього шару – тверді ДВП Т-350 або Т-400 товщиною 4 мм. Тверді плити
використовують також при укладці їх тільки в один шар.

Вказана конструкція підлоги виключає мокрі процеси при встановленні
підлог і сприяє індустріалізації робіт.

Гарячу бітумну мастику подають на поверхи машиною СО – 100А з
електрообігрівачем бітумопроводом. Використовують також вантажні
підйомники, на якій встановлюють металеві конусні бачки з мастикою. У
бочці передбачені кришка і закриваючий пристрій. Площадки підйомників
мають мати суцільне огородження. Температура бітумної мастики в момент
наносення має бути не менше 140-160 °С.

Після укладки ДВП виступивший в швах бітум або мастика зчищають
скребками. По укладеним ДВП або по грунтованій поверхні цементно-піщаної
стяжки настиляють планки штучного паркету. Рисунок покриття паркетної
підлоги передбачений проектом.

2.3 Складання плану настилки.

Фриз – декоративна полоса покриття підлоги, яка прилягає до стін по
всьому периметру приміщення, оформляючи основне поле підлоги. Фриз надає
паркетній підлозі більш нарядний, красивий вигляд. Рисунок фриза може
бути різним і визначається проектом. Фриз може бути простий, з лінійкою,
жилкою або одночасно з лінійкою і жилкою. Фриз ускладнює роботу
паркетника, потребує більш високої кваліфікації і більш трудових затрат.

Настилка паркета з фризом відрізняється від настилки паркета без фризу
тим, що при складанні плану роботи потрібно в першу чергу враховувати
присутність фризу. Коли ширина фризу визначена проектом, то план
розкладки підлоги складають на площину підлоги, зменшену на два фриза,
як по довжині, так і по ширині приміщення. Розмір планок підбирають так,
щоб в змійці укладалось ціле число. При непарному числі планок в змійці
рекомендується перемістити змійку в сторону на половину довжини планки.
Розміщені пополам планки крайнього ряду укладають по обох краях у
протилежних стін. При парній кількості планок в змійці всі підпилені
куски ідуть в відходи, так як в місці прилягання до фризу всі крайні
ряди планок обрізають.

Коли ширина фризу проектом передбачена, то рисунок підлоги складає
кваліфікований паркетник. При складанні плану настилки необхідно розмір
планок підібрати таким, щоб відходів було менше, а рисунок покриття
красивим. Для крайніх рядів можна підбирати планки коротші або довші
планок всього покриття. Ширина планок має бути одинакова.

В склад фризу звичайно входить лінійка, так як без неї важко закріпити
крайні, прилеглі до фризу ряди паркета, однако інколи фриз настиляють і
без окантовки.

2.4 Наcтилання паркету.

При задані ширині фриза до розкладки змійки у протилежних довжин стін
приміщеня вкладають декілька планок фриза і по ньому розмічають лінію
фриза. Потім підбирають планки необхідного розміру для всієї площини
підлоги і викладають змійку між лініями фриза. Маячну ялинку розмічують
в співвідношенні з всиановленою змійкою.

Технологія настилки маячної ялинки і рядів паркета майже не
відрізняється від укладки покриття без фриза. Різниця лише в тому, що
перші ряди маячної ялинки потрібно надійно закріпити до основи. Крайні у
фриза ряди спочатку вкладають насухо, без мастики. На них креслять по
контрольній рейці лінію фриза і по цій лінії кожну планку окремо
розпилюють на електропилі. Потім на основу наносять мастику і планки
настиляють звичайним способом. Коли настелена вся площина підлоги,
приступають до укладки фриза. Краї укладеного паркета мають бути
рівними, інакше між ними і окантовкою фриза буде недопустима щілина.
Роботу виконують два паркетника.

2.5 Лінійка.

До відрізаних кромок крайньої ялинки паркета набирають лінійку із планок
паркетаоднієї ширини, не обов’язково рівній ширині планок основного
покриття. Довжина планок лінійки може бути різною, а ширина –
обрв’язково однакова. Лінійку укладають пазом до центру приміщення. Щоб
скріпити лінійку з основним покриттям в торцях відпилених планок крайніх
рядів, пропиляють паз для з’єднання з пазом лінійки через шпонку. Цей
спосіб з’єднання важкий. Можна також в торці крайніх рядів забити цвяхи
з таким розрахунком, щоб їх головки входили в паз лінійки. Цвяхи
забивають паралельно основі, але не на всю їх довжину, а так, щоб на
поверхні залишилось 4…5 мм. Кількість цвяхів залежить від довжини планки
лінійки. При довжині більше 300 мм забивають 3…4 цвяхи, меншій довжені
достатньо 2-3 цвяхи.

2.6 Фриз

Після укладки лінійки приступають до набору фризового ряду паркета. Всі
планки фризового ряду схвачують з лінійкою і між собою через паз і
гребінь. В кутах приміщення фризові ряди з’єднюють по трьом основним
варіантам. Найбільш простим являється варіант, коли планки фриза по
кожній стіні складають разом в одну сторону до суміжної стіни і
отримується рисунок типу корзинка. Гарне з’єднання планок фриза в кутах
на “вус”, для чого планки розпилюють під кутом 45 ?. Для використання
відходів, або при присутності дрібнорозмірних планок, можна виконати
кути сходинками.

Спосіб з’єднання планок фриза корзинкою не потребує особливих пояснень,
однак треба слідкувати за тим, щоб перші взаємноперпендикулярні стикуючі
планки в кутах були однакової ширини. Коли при укладці фриза у кінці
лінійки не вкладається по ширині ціла планка, то вставку потрібно робити
не у кута приміщення, а на відстані 5…6 планок від кінця лінійки.

При виконанні кутів на “вус” потрібно набрати насухо два квадрата з
правих і лівих планок. Потім квадрати розмічують і розпилюють по
діагоналі, причому в квадратах із правих планок з житнього лівого кута в
верхній правий, а із лівих планок – із житнього правого кута в верхній
лівий. Отримані після розпилення трикутники з’єднюють попарно ліві і
праві по лінії відрізу і вкладають в кути приміщення, заповнюючи
залишені незаповнені фризом квадрати.

Зазор між фризом і стіною обов’язково заливають гарячою бітумною
мастикою, при чому клини і розпорки мають бути видалені. Після цього
встановлюють плінтуси і гантелі.

2.7 Дотикання у стін.

При настилці паркета любим способом потрібно добре виконати дотикання
до дверних блоків. Підлога в приміщенні, куда відкриваються двері,
доводять до порога, а коли він відсутній, то впритик до лінійки, яку
встановлюють замість порога. Покриття повинно щільно дотикатись до
четвертей дверної коробки, інакше під дверним полотном буде проглядатись
підлога сусіднього приміщення. Коли в сусідньому приміщенні теж
настиляють паркетні підлоги, то між приміщеннями не рекомендується
вкладати лінійку, а краще продовжити прийнятий рисунок підлоги в
сусідньому приміщенні або продовжити рисунок фриза

2.8 Оргінізація робіт

В роботі по настилці паркета беруть участь двоє робітників –
паркетників. Один паркетник наносить на основу, розрівнює її, приносить
паркет на робоче місце і розкладає окремо праві і ліві планки. Другий
паркетник, більш високого розряду, укладає планки паркета.

Для виконання заданого об’єму робіт паркетників забезпечують
технологічними норнокомплектами з врахуванням чисельно-кваліфікованого
складу робітників. Нормокомплект – оптимальний набір ручних машин,
інструментів, приспосіблень і інвентаря для виконання визначеного виду
робіт.

2.9 Вимоги до якості

Готове покриття підлоги із штучного паркета має відповідати слідуючим
основним вимогам: рисунок підлоги, її колір і спорядження мають
відповідати проекту; відхилення поверхні покриття підлоги від
площинності перевірені у всіх напрямках рівнем і двохметровою
контрольною рейкою, не має перевищувати 2 мм; виступи між кромками
суміжних планок паркета не допускаються; зщеплення паркетного покриття
нижчележачим шаром визначають практикуванням всієї площадки. На ділянці,
де заміна звуку при простукуванні покаже на відсутність щеплення,
покриття, а іноли і нижчележача стежка, мають бути замінені; тріщини,
м’ятини і відкритішви в елементах підлоги, а також щілини між плінтусом
і галтеллю і покриттям підлоги або стінами не допускаються.

2.10 Дефекти

Гнучкість покриття підлоги при ходінні по ній.

Настилка паркета по стяжці, що набрала проектної міцності; настилка
паркета по невирівняному шару піска; втрата міцності або руйнування
цементно-піщаної стяжки; слабке зщеплення з основним покриттям підлоги
із штучного паркета із-за клейового прошарку або грунтовки що вийшли з
ладу; приклеювання паркету до основи холодними мастиками або клеями
зразу ж після їх нанесення без витримки, необхідної для випаровування
розчинника і набору міцності клейового прошарку; настилка паркета на
гарячій мастиці з пониженою температурою (нижче +160?С для гарячих
бітумних і +180?С для бітумно-гумових мастик); нанесення клеїв, холодних
або гарячих мастик по необгрунтованій поверхні основи; використання для
приклеювання паркета мастик або клеїв без дотримування вимог до їх
складу; руйнування дерев’яної основи в результаті життєдіяльності
грибків і комах. Всі планки паркета де спостерігається гнучкість
підлоги, замінюють. Перед настилкою паркета перевіряють якість
ціментно-піщаної стяжки, дерев’яної основи або збірних плит. Коли основа
непридатна її також заміняють; поражені дерев’яні деталі спалюють;
стяжки покриті поверхневими тріщинами, загладжуюють; при ремонті стяжок
перевіряють міцність всієї конструкції підлоги (теплоізоляція і
звукоізоляція), видаляючи причини появлення дефектів основи.

Відклеювання планок паркета від основи.

Нерівність ділянок основи (вибоїни, наплави розчину); старіння клею або
мастики і зменшення в процесі експлуатації їх фізико-механічних
властивостей; попадання пороху на повехню клейового розчину перед
настилкою паркета; часте змочування паркета вологою або підвищення
вологості повітря в приміщенні (більше 60%) при експлуатації підлоги;
приклеювання планок паркета мастиками по наявністю грунтованій або
неочищеній від пороху основі; нанесення мастик або клеїв нерівномірним
шаром; недотримування правил кріплення планок паркета цвяхами або
шурупами до дерев’яної основи. Планки паркета замінюють. При цьому
поверхню основи з старою мастикою або клеєм змочують розчинником для
полегшення очистки основи; при необхідності основу вирівнюють. Потім
наносять грунтований і клейовий склади для приклеювання планок паркета.

Набухання планок і покоробленістю ділянок покриття.

Укладка паркета з зазорами між планками менш допустимих; настилка
паркета із планок, вологість яких значно менше вологості експлутаційної
підлоги; попадання вологи на планки паркета, не покриті лаком або
мастиками. Покороблені планки заміняють новими; набухлі планки висушують
і, коли вони не змінили фізико-механічних властивостей, використовують
для покриття підлог.

Виникнення щілин між планками штучного паркета.

Укладка планок паркета з підвищеною вологістю. Підлоги перестелюють.

Клей або мастика виступають між планками паркета на його поверхню.

Планки паркета приклеєні клеєм або мастикою з великою кількістю
розчинника; нещільне прилягання планок одна до одної; настилка паркета
із планок підвищеної вологості; нерівність поверхні або зменшення
міцності основи; гнучкість основи, яка привела до зміщення планок
паркета; нерівномірність нанесення клею або мастики при приклеюванні
паркета. Планки паркета перестиляють, для ціьго спочатку забирають
мастику (клей) з тильної поверхні кожної планки; коли мастика проступає
знову, планки частково або повністю замінюють.

Шапки цвяхів або шурупів виступають на поверхню покриття.

Дефекти роботи або зниження міцності при експлуатації дерев’яної основи.
Перевіряють якість основи, при необхідності її ремонтують; при
перестилці паркета планки кріплять цвяхами з дотриманням нахилів забитих
цвяхів або закручених шурупів, утоплюючи їх шапки добійником.

Підняття паркета по всій площині підлоги або на окремих ділянках.

Перезволоження паркета із-за підвищеної вологості повітря в приміщенні.
Покриття повністю розбирають і при нормальному температурновологісному
режимі паркет настиляють заново.

Просадка ділянок покриття підлоги.

Руйнування основи при експлуатації підлог. Паркетну підлогу знімають,
заміняють стяжку, а при необхідності ремонтують теплоізоляцію, після
чого настиляють нове покриття.

Скрип підлоги при ходьбі по ній.

Із-за довгої експлуатації підлоги сталося руйнування картона або шарів
паперу, приложених між планками штучного паркета і дерев’яною основою.
Паркет перестиляють, заміняючи картон або шари паперу новими.

3.Заходи по охороні праці

При встановленні підлог із паркета і лінолеума необхідно дотримуватись
вимог безпеки праці і пожежної безпеки.

Робочі місця повинні бути організовані так, щоб була забезпечена повна
безпека роботи.

Робота з інструментами, ручними машинами, на верстатах потребує
спеціальних знань по їх експлуатації і безпечним методом праці. Тому для
роботи з ними допускаються тільки робітники, що вивчили конструкцію
інструментів, ручних машин і верстатів, пройняли навчання роботи з ними
і інструктаж по техніці безпеки. Робітники, які не пройшли навчання і не
здали екзамен по техніці безпеки до роботи не допускаються. Знання по
техніці безпеки періодично перевіряє комісія, призначена керівником
буд.операції. Результати перевірки оформляють записом в журналі
регістрації. Коли робітники приступають до роботи на кожному новому
об’єкті, їх інструктують про особливості техніки безпеки при роботі на
цьому об’єкті і кожний робітник розписується про це в спеціально
завезеній книжці.

Приміщення, де працюють застосуванням клеїв і мастик на основі
полімерів, що виділяють вибухо небезпечні і шкідливі для здоров’я людей
летючі пари, обладнують примусовою проточно-витяжною вентиляцією.

До приготовлення мастик і обслуговування розчино-сумішей допускаються
особи не молодші 18 років, що проходили навчання і інструктаж на
робочому місці про правила техніки безпеки, про особливості роботи і
способах зберігання матеріалів, застосованих для розчинів і мастик.

Робітники, заняті приготовленням сухих сумішей, розчинів, мастик, мають
бути в спецодязі і брезентових рукавицях. При попаданні на шкіру рідкого
скла кремнефторитого натрію, кислоти, ці місця добре промивають водою.

Електропристрої мають бути заземлені, живлячі провода – заключені в
труби або гумотканинні рукави і підвішені вище рівня робочої площадки на
2,5…3м. Всі обертаючі або рухомі частини електропристроїв повинні мати
огородження. Інструменти, змащувальні і обтераючі матеріали зберігати в
металевих ящиках. При загоранні електропристроїв або кабеля скоро
відключають їх від електромережі і пожежу ліквідують піском або за
допомогою вогнегасника; використовувати воду неможна – вона проводить
струм.

Котли для приготування бітумних мастик на будівельній площаді розміщують
з врахуванням протипожежних вимог – не ближче 50м від дерев’яних
будівель і складів. Площадку, де встановлені котли, огороджують. Біля
кожного котла має бути комплект засобів пожежогасіння (вогнегасники,
сухий пісок, лопати). Над котлами установлюють незгораючий навіс. Кришки
котлів для приготування бітумних мастик мають щільно закриватись. Не
допускається заповняти котел більше чим на 3/4 його ємності. Наповнювач
(цемент, азбест) має бути сухим, інакше можливе переливання мастики
через край котла і її загоряння. Мастику в котлі перемішують
веслом-мішалкою, а переливають в бачки тільки черпаками з довгою ручкою.
Не допускається підвищувати температуру розігріваючої мастики вище
220?С. При перегріві потрібно зменшити вогонь в топці котла і рівномірно
перемішують розправлену масу. Приготовлену мастику доставляють до
робочого місця в спеціальних бачках, закритих щільно кришкою і
заповнених на 3/4 об’ємах.

При попаданні на шкіру гарячої мастики її змивають теплою водою з милом
або ланіліновою пастою. На обпечене місце прикладають примочку із
водного розчину марганцево-кислого калію, потім змащують вазіліном або
спеціальною мазью від опіків.

Всі клеючі мастики вміщують легкозаймисті розчинники, що потребує
додержання мір пожежної безпеки. Випаровування легкозаймистих
розчинників і концентрація їх нарів в приміщенні, де ведуться роботи,
створюють підвищену пожежну небезпеку. В таких приміщеннях неможна
користуватись відкритим вогнем, курити, включати електронагрівні
прилади.

Для того щоб не виникали іскри ємності з мастикою і розчинником неможна
відкривати металевими інструментами, і також очищати тару від залишків
мастики стальними предметами.

На основу мастику наносять гумовими, пласмасовими, дерев’яними
шпателями, що виключають вникнення іскр. В приміщеннях, де працюють з
мастикою, мають бути написи: “Не курити”, “Вогненебезпечно”,
“Вибухонебезпечно”. Кількість мастики на робочому місці не має
перевищувати змінної витрати.

Підігрівати загуслі мастики на відкритому вогні, електроплитках із-за
вогня – і вибухонебезпеки строго забороняється. Їх розбавляють
розчинниками, рекомендованими інструкцією, або підігрівають в посуді з
гарячою водою.

Основу починають грунтувати мастикою в приміщеннях, найбільш віддалених
від входу у будівлі. Не допускаються роботи з мастикою одночасно в
коридорі і в основному приміщенні. Розчинники, що виділяються із
нанесеної мастики можуть визвати в робітників головну біль. Тому
приміщення, де наносять мастику, настилають плитку і лінолеум,
безперечно провітрюють, але так, щоб не було протягів.

Полівінілхлоридні плитки і лінолеум приклеюють мастиками КН-2 і КН-3
тільки в світлий час дня. При фрезеруванні, пиленні, циклюванні
паркетних підлог, при різанні полівінілхлоридної плитки, при прирізці
стиків полотну лінолеума необхідно бути обережними, щоб не допустити
порізів рук.

Після закінчення роботи приводять в порядок робоче місце, забирають
інструменти, відключають елктропровідну мережу.

Використана література

1.В.Н. Далье – Вульорсон, Н. Н. Завражин.

Устройсво полов із паркета

І лінолеума. М., “Вища школа”, 86г.

2.Л.Н. Крейдлін. Столярні, паркетні і плотні роботи.

М., “Вища школа”, 89г.

“Затверджую”

заступник деректора по

навчально-виробничій роботі

______________П.І. Бирчак

Міністерство освіти та науки України

Коломийське вище професійне училище №14

Завдання

На контрольну екзаменаційну роботу уч_______

Групи_______

____________________________________________

____________________________________________

Тема: Настилка штучного паркету в ялинку з фризом на мастиці.

В контрольній екзаменаційній роботі розробляються

Вступ

2.Технологічна частина

2.1. Штучний паркет

2.2. Підготовка основи

2.3. Складання плану настилки

2.4. Настилання паркету

2.5. Лінійка

2.6. Фриз

2.7. Дотикання у стін

2.8. Організація робіт

2.9. Вимоги до якості

2.10. Дефекти

Заходи по охороні праці

Графічна частина роботи:

Видається індивідуально викладачем

Дата видачі “_____” __________

Дата закінчення “_____” _______

Викладач __________(П’ятничук Г.М)

Учень ______________(Скробало В.Р)

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020