.

Настилання підлоги керамічною плиткою з фризом (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
4 3246
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

Тема: “Настилання підлоги керамічною плиткою з фризом”

2005

ЗМІСТ

Вступ.

Технологічна частина.

Загальні відомості.

Вимоги до опоряджувальної поверхні.

Інструменти та матеріали.

Підготовка облицювальних плиток.

Приготування розчинів.

Інструменти і інвентар.

Підготовка поверхонь.

Технологія виконання роботи.

Організація праці при виконанні робіт.

Приймання та обмір опоряджувальних робіт.

Заходи по охороні праці.

ВСТУП

Капітальне будівництво є однією з найважливіших галузей народного
господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї
системи господарювання в країні. Від розвитку будівництва залежить вихід
економіки держави з кризового стану та виведення її на світовий рівень.

Сьогодні в Україні будівництво перебуває в занепаді: основні фонди
зношені майже на 60%. В середньому ці фонди на одну родину в тричі
менші, ніж в Росії, в четверо, ніж у Литві. Порівняно із
Західноєвропейськими країнами матеріальна база України стосовно житла на
3-5 років менша. Сьогодні на ринку будівельних робіт працює близько 7
тисяч будівельних організацій, в яких зайнято 764 тисячі працівників.
46% будівельних організацій об’єднанні в корпорації та концерни, інші
працюють на ринку самостійно. Біля 86% підрядних організацій мають не
державну форму власності. Значне скорочення обсягу бюджетних
капіталовкладень на початку 90-х років призвело до кризи в будівельному
комплексі. У зв’язку з скороченням обсягів робіт виникла гостра
конкуренція на підрядному ринку і це змусило будівельників шукати нові
форми і методи господарювання, назріла необхідність корінних змін у
будівельному комплексі, його рекомендації. Державні будівельні
організації шляхом приватизації перетворились на акціонерні товариства.
Поряд з ними з’явились нові будівельні організації, які засновані на
колективній та приватній власності. Ринок поповнився новими видами
будівельних матеріалів, які потребують впровадження нових технологій.

В даний час всебічною стає задача заміни в будівництві
органічно-в’яжучих речовин. Одним з таких об’єктів є спеціальні види
будівництва, що пов’язані з ремонтними роботи. Для таких цілей німецькою
фірмою розроблені спеціальні, особливі тонкомелені цементи на
мінеральній основі.

Сьогодні випускаються 16 різновидів тонкомелених цементів, які можна
розділити на 2 великі групи, основою яких є: тонкоподрібнений,
портландцементний клікер (група “Р”) та тонкомелений шлак (група “R”).

Кожному з цих різновидів належить ряд спеціальних властивостей підвищена
сульфатостійкість, знижена газонепроникність та довонепроникність, що
досягається шляхом введення спеціальних добавок. Так, наприклад для
групи “R” характерні інтенсивне тужавлення на початковому етапі та
висока завершальна міцність. Для регулювання рухливості до складу
цементного розчину вводяться хімічні добавки, які після замішування
цементної суміші водою не чинять значного впливу на зміну консистенції
суспензії.

Цей вплив проявляється вже через 30 хв., а особливо через 60-90 хв.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Конструктивний елемент приміщення, який сприймає навантаження від
переміщення людей, транспорту та інших впливів, називають підлогою.
Встановлюють підлоги на перекритті або на грунті.

Підлоги приміщень розрізняють за слідуючими ознаками:

за матеріалом покриття – з керамічних або синтетичних плиток, бетону,
лінолеуму;

за конструюванням покриття – безшовні, штучні, рулонні;

за характером теплозасвоєння – “теплі”, які встановлюють в приміщеннях з
постійним перебування людей (кімнати, учбові класи), і “холодні”, які
встановлюють в приміщеннях з короткочасним перебуванням людей
(вестибуля, санітарні вузли).

В конструюванні підлоги розрізняють шви, лотки, канали.

Деформаційні шви – це шпари в покритті підлоги, як і запобігають
здійсненню тріщин. Їх розмішують в місцях з’єднання різновидних
покриттів або по гребеню підлоги, викладеної під нахилом.

Прямокутні канали – заглиблення в конструюванні підлоги. Зверху їх
закривають залізобетонними або стальними плитами.

Лотки – це заглиблення на поверхні підлоги, які служать для рідини.
Покриття лотків виконують з матеріалу стійкого до стікаючої рідини.

В лотках необхідно встановлювати гідроізоляцію.

Трапи – це заглиблення в нижній частині підлоги, закриті решіткою, яка
лежить на рівні покриття. Трапи для стікання води і хімічної рідини
виконують з чавуна для стікання кислоти – з керамічних труб.

Підлога включає слідуючи елементи:

покриття – верхніх елементів підлоги;

назву підлоги сприймають за назвою матеріалу покриття (плит очний,
мозаїчний, або з лінолеуму);

прошарку;

підстилаючий шар;

основи.

В конструюванні підлоги можуть бути і додаткові шари:

стяжка – шар бетону, або розчину;

гідроізоляція – прошарок з рулонних матеріалів;

тепло і звукоізоляції – прошарок який захищає від проходження тепла і
проникнення звуку через підлогу.

ВИМОГИ ДО ОПОРЯДЖУВАЛЬНОЇ ПОВЕРХНІ:

облицювальні поверхні повинні відповідати даним геометричним формам;

поверхні, які облицьовані одноколірною керамічною плиткою, повинні бути
однотонними;

горизонтальні і вертикальні шви повинні бути однакової ширини;

облицювальна поверхня повинні бути без тріщин, плям, потьоків і залишків
розчину;

покриття не повинно мати тріщин, вищербив та інших дефектів;

поверхня повинна бути рівною і горизонтальною.

Якість облицювальних поверхонь оцінюють на “відмінно”, “добре” або
“задовільно”.

До роботи з підлогою приступають після облицювання стін і закінч5ння
підготовки поверхні під пофарбування. Основа під підлогу повинна бути
рівною товщина розчину на який викладають плитку, не повинна
перевищувати 15 мм.

Основи під підлоги в ванних кімнатах повинні бути із гідроізоляції і
викладеної під нею цементної стяжки.

ІНСТРУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ

Всі основні підготовчі роботи виконують за допомогою ручних машин,
інструментів.

З бетонних поверхонь залишок розчину й глини відчищають сталевим
скребком; горби й нерівності збивають скарпелом і молотком.

Глибокі виїмки поверхні основи заробляють цементним розчином,
використовую кельму; малі нерівності вирівнюють за допомогою шпателя.

Насіння на поверхні бетону виконують бучардою або молотком. Поверхні
цементних стяжок обробляють царапкою.

Великі площі обробляють за допомогою ручних механізованих інструментів.

Очищають від сміття за допомогою волосяної щітки. Масляні і жирні плями
виводять розчином кислоти. Рівність поверхонь основи перевіряють за
допомогою контрольної рейки. Підготовляють глиняні розчини і зберігають
воду в металевих посудинах.

Необхідний набір механізмів, інструментів і іншого робочого приладдя,
розрахованого на бригаду і призначений для виконання головних і
додаткових робіт, називають технологічним норкомплектом.

ПІДГОТОВКА ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ ПЛИТОК

Плитки, які привозять на об’єкт, сортують за розмірами, за кольором,
формою, відтінках і якістю лицьової поверхні.

Для сортування плиток по розмірах використовують шаблон або спеціальні
пристосування. Плитку вкладають в шаблон спочатку одною стороною, потім
іншою. Товщина плитки не повинна перевищувати 6 мм, плінтусних – 10 мм
допускаються відхилення по товщині – 0,5 мм. Відсортовані по розміру
плитки викладають в ящик – касету.

Одночасно плитку сортують і за кольором, відтінком й малюнком.
Відсортовані плитки складають по групах в залежності від розмірів,
малюнків, кольорів і відтінків.

Головну увагу звертають на зовнішній вигляд плитки. Вони повинні бути
правильної форми, не мати тріщин, вищерблень. Кути плитки мають бути
прямими. Відхилення сторін від прямого кута не повинно перевищувати 0,5
мм. Поверхня плитки не повинна мати ніяких дефектів.

Для облицювальних робіт потрібні й нецілі плитки, які беруть за
допомогою розрізання цілих. Для цього спочатку відміряють потрібний
розмір стальною лінійкою з металевими поділками. Поділку проводять
олівцем або рейсмусом, потім сильно натискають склорізом або різцем.
Після цього нижньою стороню плитки вдаряють в ребро дошки, так щоб лінія
надрізу попала на ребро. При цьому плитка розколюється точно по надрізу.

При великій необхідності в нестандартних керамічних плитках
використовують плиткорізи різних конструкцій: ручний плиткоріз,
роликовий плиткоріз.

В процесі роботи керамічну плитку рубають або відколюють молотком. По
відміченій лінії несильними ударами гострого молотка роблять позначку.
Після цього сильним ударом тупого кінця молотка розколюють плитку.

Для облицювання стін можуть спотребитися плитки з отворами різного
діаметра. В керамічних плитках отвори діаметром 10 мм висвердлюють
виверткою, отвори діаметром до 60 мм – дрилем.

ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНІВ

Для закріплення плитки при виготовленні підлоги використовують цементно
піщані розчини, які повинні бути легко укладальними.

Розчини з меншим вмістом цементу мають невисоку стійкість, але менше
розтріскуються і краще скріплюються з основою і облицювальною плиткою.

Розчини з збільшеним вмістом цементу відрізняються високою стійкістю,
але через деякий час у них порушується скріплення між облицювальною
плиткою і основою.

Для настилання плит очної підлоги розчини, приготовлені на цементі марки
400, мають склад в’яжучого: заповнювач – 1:3, на цементах марки 500
1:3,5.

Приготовляють розчини для облицювальних робіт в розчинозмішувачах. Суміш
завантажують в барабан змішувача і переміщують їх протягом 1-2 хв. до
одержання однорідної маси.

ІНСТРУМЕНТИ, пристосування І ІНВЕНТАР

Підлоги з керамічної плитки викладають з допомогою нормо комплекту, в
який входять ручні інструменти, контрольно-вимірні інструменти й
прибори, а також інвентар.

В набір ручних інструментів включають:

лопатку для плит очних робіт, якою наноситься й розрівнюється розчин;

розчинну лопату для подання і розрівнювання розчину;

молоток – кулачок для забиття штирів;

рейку – правило довжиною 1-1,5 м;

ручний плиткоріз для розкрою плитки товщиною до 15 мм;

дерев’яну киянку;

граблі з шириною захвату 300 мм, якими розрівнюють шар розчин;

столярний скребок, для очищення поверхні основи;

скарпель для плит очних робіт для зняття нерівностей на снові;

плит очний молоток;

щітку.

В набір контрольно-вимірних інструментів входять:

жолобчаста і металева рулетка для лінійних вимірів;

еталонний конус масою 300 г для перевірки рухомості розчинної маси;

металевий трикутник для перевірки прямих кутів;

рейка Болотіна;

контрольна рейка для перевірки рівності основи й покриття підлоги;

розмічальний шнур для позначення осьових ліній;

гнучкий рівень для перевірки й переносу горизонтальних відміток;

В інвентар і пристосування для викладання плиткової підлоги входять:

дерев’яна збірно-розбірна посудина для цементно-піщаного розчину;

контейнер для доставлення плитки на робоче місце;

стальний штир для закріплення шнура при викладанні плитки в покриття;

підніжки для проходження по свіжовикладеному цементно-піщаному прошарку;

дерев’яний півтерок для затирання розчинного прошарку перед викладеанням
плитки;

хляпавка для посадження викладної плитки;

ручний візок для транспортування розчинної маси;

металева посудина для води;

шаблон для сортування плитки за розміром;

пристосування для різки плитки.

Інструменти повинні бути в чистоті й порядку; після закінчення роботи їх
відчищають деколи промивають водою й витирають насухо.

ПІДГОТОВКА ПОВЕРХОНЬ

Стяжки із цементно-піщаного розчину товщиною не менше 40 мм викладають
під плиточні, підлоги, щоб вирівняти непотрібний елемент конструкції
підлоги, надати потрібний нахил покриттю, захистити гідроізоляцію.

До початку роботи поверхню очищають від бруду й пилу.

Інженерно-технічні працівники спеціальними вимірами визначають рівень
верхнього покриття підлоги на всіх поверхах приміщення, яке будується.
Рівень підлоги фіксують на стінах в кожному приміщенні.

Технологія роботи цементно-піщаних стяжок включають укладання і
вирівнювання маяків, підготовку основи, кладку самих стяжок.

Товщину стяжки оприділяють по верху встановлених трубчастих або рейкових
маяків. На основу кладуть дерев’яні рейки або труби діаметром 25-41 мм.

Перед улаштуванням стяжки поверхню бетонної основи змочують водою ы
обмащують цементним молоком. Основи із керамзиту, піску попередньо
розрівнюють скребком.

Укладку стяжки починають від стін протилежних вхідних дверей. Розчином
заповнюють окремі смуги через одну між встановленими маяками.

Завершивши укладку стяжки в непарних смугах, через 18-24 год. знімають
рейки, викладені смуги промивають водою і обґрунтовують цементним
молоком. Потім в такому ж порядку викладають розчин в парні смуги.

Свіжевикладені ділянки стяжки накривають і періодично змочують водою, це
забезпечує краще затвердіння розчину. Стяжки, на які будуть укладати
гідроізоляцію або підлоги з штучних матеріалів, ґрунтують праймером –
суміш бітуму з бензином, взяті в співвідношенні 1:3. При цьому
появляється плівка, яка захищає стяжку від скорого висихання й
забезпечує краще затвердження.

Затирання поверхні виконують на другий – третій день. При цьому
використовують затиральну машину.

Горизонтальність викладеної стяжки перевіряють контрольною рейкою з
рівнем.

Рівність поверхні контролюють двометровою рейкою, яка пересувається в
різних напрямках.

Для цементних стяжок використовують розчини марки 150, рухомістю 5-6 см.
На поверхи приміщення розчин подають механізованим способом. Розчин із
автосамоскиду подають в приймальний бункер, потім в змішувальну камеру.

Щільний водонепроникний прошарок із рулонних та інших матеріалів
називають гідроізоляцією.

Вона захищає конструктивні елементи приміщення від дії води, рідини і
забезпечує нормальні умови експлуатації приміщень.

Виконують три види гідроізоляції:

фартувальну – 2-3-шарове покриття поверхні бітумними або синтетичними
мастиками, епоксидними смолами;

в вигляді стяжки із цементного або асфальтного розчину, викладеного
товщиною 15-39 мм;

обклеювальну – суцільний 2-4-шарний килиму із руберойду, толі або інших
рулонних матеріалів.

Частіше всього виконують обклеювальну гідроізоляцію підлоги. Виконують
таку ізоляцію в певній технологічній послідовності:

вирівнювання, очищення і ґрунтовка поверхні, очищення й розкрій
рулонного матеріалу, наклеювання рулонного килиму.

Основу рахують рівною, якщо при перевірці контрольною рейкою зазор між
основою й рейкою не перевищує 5 мм. Нерівності збивають, а вищерби
замащують цементним розчином. Місця сходження підлоги до стін округлюють
під кутом 45о цементним розчином 1:3.

Поверненню очищають від сміття бруд3 і пилу металевими щітками або
стисненим повітрям. Потім основу покривають гарячою або холодною
бітумною мастикою, щоб закріпити верхній шар основи. Ґрунтовку наносять
суцільним шаром за допомогою щітки, починаючи від віддаленої сторони
приміщення на себе.

Перед наклеюванням рулону, його розкочують і відмічають місце
знаходження наклеюваних полотнищ. Розміщення першого полотнища
відмічають крейдою. Гарячою битумною мастикою промащують нижню сторону
рулону і основу. Намащений кінець рулону приклеюють до основи й
протирають шпателем спочатку вздовж осі, потім від осі до країв.

Покриття прокачують до основи за допомогою ручного катка.

Для транспортування рулонних матеріалів і мастики використовують візки.

Підлоги одноповерхових будинків укладають на грунт, з якого знятий
рослинний шар.

Поверхню основи під підлоги вирівнюють і ущільнюють, щоб не допустити
деформації і пошкодження конструктивних елементів підлоги.

Горизонтальність ґрунтової основи перевіряють двометровою рейкою і
рівнем. Западини між основою і рейкою не допускаються більше 20 мл.
Якщо підлога буде мати нахил, то такий же нахил повинна мати основа.
Точність нахилу контролюють двометровою рейкою – шаблоном.

На підготовлену ґрунтову основу викладають підстилаючий шар із піску,
шлаку, гравію , щебню товщиною 60-80 мм. рівність підстилаю чого шару
перевіряють двометровою рейкою. Зазори більше 15 мм не допускаються.

На вивірену і підготовлену основу викладають бетонну підготовку.

Підготовлену основу розбивають на смуги шириною 3-4 м.

При цьому враховують місцезнаходження колон будівлі, фундаментів під
будівництво, деформаційних швів в підлогах.

Якщо бетонна підготовка буде мати нахил, то з таким же нахилом
встановлюють маячні дашки.

До укладки бетонної суміші основу грунту очищають від сміття і
зволожують.

Завершивши укладку бетонної суміші, маячні дошки знімають і заповнюють
парні смуги.

Рівність поверхні бетонної підготовки перевіряють двометровою рейкою,
щілини більше 10 мм не допускаються.

Підлоги із штучних і рулонних матеріалів викладають по бетонній
підготовці або цементно-піщаній стяжці на розчині або мастиці.

Рівність основи контролюють двометровою рейкою, яка переміщується по
поверхні в поздовжньому і поперечному напрямках. Просвіт між рейкою і
поверхнею основи не повинні перевищувати 10 мм.

Горизонтальність основи перевіряють рейкою з рівнем.

Для кращого зчеплення розчинного прошарку плит очної підлоги поверхню
основи обробляють стальними механічними щітками. Перед викладанням
плитки основу зволожують і грунтують цементним молоком.

Пошкоджені стяжки і нерівності глибиною більше 15 мм заробляють
цементно-піщаним розчином 1:3.

Основи із цементно-піщаної стяжки повинні бути без тріщин, мати
вологість не більше 5%.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ РОБІТ

Розбивка покриття підлоги – виміри, які оприділюють форму площі підлоги.
Місцеположення і розміри її основних елементів. В приміщенні, де роблять
розбивку покриття підлоги, основу очищають від сміття, вивіряють
рівність і горизонтальність поверхні, наносять на стіну і закріпляють
відмітку рівня чистої підлоги.

Форму підлоги перевіряють шнуром, натягнутим із протилежних кутів
приміщення, по його діагоналях. Однаковий розмір діагоналей свідчить про
наявність прямих кутів в приміщенні і рівній довжині протилежних сторін.
В таких приміщеннях розбивка покриття підлоги зводиться до розмітки
фриза і установлення маяків по заданій відмітці чистої підлоги. В
приміщеннях з різним розміром протилежних сторін, тобто з непрямими
кутами, головний фон і фриз в покритті підлоги укладають прямокутними,
щоб цей дефект зробити менш замітним.

Розбивку покриття підлоги з неоднаковими розмірами протилежних сторін
починають з визначеного місцерозташування осі, яка проходить через
середину двох коротких протилежних сторін.

Розбивку підлоги в приміщеннях виконують з розрахунком розмірів плитки й
даного малюка покриття. Найбільш поширеним і простим рахується малюнок з
пристінними, фризовими рядами і фоном. Фриз і фон викладають цілими
плитками, а в пристінній частині, разом з цілими, використовують і
перерублені пополовині плитки.

Закінчивши розбивку покриття і встановивши реперний і фризовий маяки,
натягують шнур, який фіксує висоту фризового ряду.

Настилання підлоги починають з фризового ряду. Плитки фризового ряду по
натягнутому шнурі розкладають “насухо” і оприділюють місце розташування
проміжкових маяків, яких встановлюють через 20-25 плиток. Проміжкові
маяки намічають за допомогою рейки Болотіна. Уклавши проміжкові маяки за
контуром фризу, починають викладання плиток фризового ряду на розчині.

Одночасно з фризовим рядом викладають поперечні маячні смуги через кожні
20-25 плиток.

Закінчивши викладання фриза й поперечних смуг, приступають до настилання
головного фону. Роботу проводять окремими смугами-захватками.

При виборі направлення захваток враховують, що шви плиток, які викладені
вздовж шнура, є більш рівними, ніж поперечні. Ширину захваток в 3-6
плиток намічають рейкою Болотіна.

При поперечному місцезнаходженні захваток, роботу починають від стіни,
протилежної виходу з приміщення.

Така послідовність роботи на захватках виключає ходіння по свіже
викладеній плитці, що підвищує якість покриття.

Розчин на місце викладення плитки подають лопатою і розрівнюють по
поверхні основи граблями. Розрівнену розчинну суміш загладжують
дерев’яним правилом до появлення цементного молока.

Перед викладанням плитки на розчин її сторону зволожують, забираючи пил
і різні забруднення.

Плитку викладають до початку захвату розчину, тобто протягом 6-7 год.
від початку його виготовлення.

Плитку розміщують впоперек підготовленої смуги розчину по 3-6 шт. Для
контролю прямолінійності швів користуються кутником. Плитку вирівнюють
за допомогою рівня і кладуть постукуванням ручки молотка або ударами
молотка по дерев’яному бруку, укладеному на поверхні плитки. Плитку, що
втопилася знімають, добавляють під неї розчин і викладають знову,
вирівнюючи з поверхнею підлоги. Правильність викладання плитки
систематично контролюють правилом. Ширина швів не повинна перевищувати,
мм: 2 – при розмірі плитки до 200 мм і 3 – при розмірах більше 200 мм.

Повздовжні і поперечні шви повинні бути заповнені розчином тільки
наполовину глибини. Через 24-48 год. їх заповнюють цементним розчином
1:1. Приготовлену суміш розрівнюють дерев’яним гребком по поверхні
покриття, заповнюючи шви.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРИ ВИКОНАННІ РОБІТ

Підлоги із керамічної плитки виконує бригада
облицювальників-плиточників.

Поштучне настилання плитки в покритті підлоги виконує бригада із п’яти
чоловік.

Двоє облицювальників-плиточників 2-го розряду зайняті на додаткових
операціях. Один з них сортує, викладає її в контейнери і підносить до
місця роботи. Другий приготовляє розчин в розчинозмішувачі, підвозить
готову суміш до місця настилання.

Третій облицювальник 3-го розряду розрівнює розчинну суміш правилом по
рівню маяків, очищає і зволожує основу, встановлює маячні рейки.

Інші члени бригади – двоє облицювальників–плиточників 4-го розряду –
ведуть розбивку покриття підлоги, викладають плитку на підготовлений
розчинний прошарок.

За півгодини до кінця зміни троє облицювальників-плиточників 2-го і 3-го
розрядів закінчують підготовчі роботи і переходять на заготовку плитки
для слідуючої зміни, очистку основи, прибирання робочого місця.

ПРИЙМАННЯ ТА ОБМІР ОПОРЯДЖУВАНИХ РОБІТ

Завершаючий період настилання підлоги із керамічної плитки – догляд за
покриттям. Свіжо настелену підлогу закривають шаром стружки і
встановлюють загорожу. Через 1-2 дні, коли по покриттю можна ходити,
починають заповнення швів цементним розчином 1:1. Суміш наносять на
поверхню підлоги і розрівнюють дерев’яним скребком, заповнюючи шви між
плитками. Після застигання розчину в швах поверхню очищають,
застосовуючи соляну кислоту 3% і промивають водою.

Бувають і дефекти плит очної підлоги через порушення технології. Глухий
звук при простукуванні по покриттю говорить про наявність дефектної
ділянки.

Плитки можуть відшаровуватись через слідуючі причини:

Ходіння по тільки що викладеній підлозі; використання для розчинного
прошарку “жирних” цементних розчинів; перевищення товщини розчинного
прошарку (більше 15 мм); укладання забруднених або запорошених плиток.

Поява суцільних тріщин в покритті плит очної підлоги визвано відсутністю
деформаційних швів в покритті підлоги великих приміщень.

Відшарування викладеної плитки разом з розчином від основи може бути
викликано деформацією грунтової основи і укладеній по ній бетонної
підготовки.

Руйнування плитки, покриття виникає в наслідок: збільшеної товщини
розчинного прошарку, настилання на не зволожену основу.

Для виправлення дефектів потрібен частковий або суцільний ремонт
підлоги.

Пошкоджені ділянки виявляють оглядом і простукуванням по всій площі
підлоги. Місця, які підлягають ремонту, розбирають. Спочатку молотком
розбивають і забирають одну плитку, знімають за допомогою скальпеля і
молотка.

На розібраній ділянці покриття за допомогою механізованого або ручного
інструмента забирають розчинний прошарок, після чого поверхню основи
очищають від сміття й вирівнюють стяжкою з бетону.

ЗАХОДИ ПО ОХОРОНІ ПРАЦІ

Строге дотримання правил техніки безпеки попереджує випадки травматизму
при підготовці поверхні до облицювання.

Насічку поверхонь за допомогою ручних машин або немеханізованих
інструменті виконують в захисних окулярах і в рукавицях. Ручки
інструментів повинні бути надійно закріплені і без дефектів.

На точильному станку необхідно працювати тільки в захисних окулярах.

Для освітлення місця роботи використовують переносні світильники з
напругою 42 В, а для роботи в сирих приміщеннях – не більше 12 В.

Електричні лампи з напругою 127-220 В підвішують на висоті не менше 2,5
м.

Приміщення. Де приготовляють розчин або мастики. Мають витяжну
вентиляцію.

До приготування мастик допускають особи не молодші 18 років, які пройшли
інструктаж на робочому місці про правила техніки безпеки.

Електрообладнання розчинозмішувачів повинна бути заземлене. Очищають,
ремонтують розчинозмішувач тільки після зупинення і відключення його від
електроструму.

Робочі, які приготовляють суху суміш, розчини, мастики повинні бути в
спецодязі і в брезентових рукавицях.

Варочні котли для бітумних мастик розміщують не ближче 50 м від
дерев’яних будівель і складів, їх також огороджують, біля кожного котла
повинен бути вогнегасник, сухий пісок, лопати).

Кришки котлів для бітумних мастик повинні щільно закриватися.

Приготовлену мастику постачають на робоче місце об лицювальника в
спеціальних бачках, закритих щільною кришкою.

До початку роботи облицювальник–плиточник проходить інструктаж з
техніки безпеки. Облицювальник оглядає робоче місце, прибирає непотрібні
матеріали, провіряє справність інструментів, пристосувань, одягає
спецодяг.

Облицювальник, який викладає плитку повинен працювати в гумових
рукавицях, щоб захистити шкіру рук від роз’їдання розчином. При роботі з
кислотою необхідно одягати гумові рукавиці й захисні окуляри.

При закінченні роботи слід привести до порядку своє робоче місце,
почистити інструменти, забрати сміття.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019