.

Нанесення лакофарбових матеріалів на деревину (дипломна)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
1 3241
Скачать документ

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема: ”Нанесення лакофарбових матеріалів на деревину”

Зміст

Вступ………………………………………………………….
…………………………………….2

1. Розробка конструкцій
виробу…………………………………………………………
4

1.1. Опис виробу
………………………………………………………………
……………….4

1.2. Конструкція і матеріали
………………………………………………………………
5

2. Розробка технологічного
процесу……………………………………………………6

2.1. Опис технологічного
процесу……………………………………………………….6

2.2. Технологічна
карта………………………………………………………….
………….13

3. Заходи з охорони
праці………………………………………………………….
………15

Список використаної
літератури……………………………………………………..
…21

ВСТУП

Історія нашого народу має вікові традиції застосування деревини як в
архітектурі, так і в оформленні інтер’єрів, виготовленні меблів та інших
побутових виробів.

Науково – технічний прогрес у промисловості і, особливо в галузі
виробництва високоміцних сплавів зумовив витіснення деревини як
конструкційного матеріалу.

Та деревина порівняно з іншими матеріалами має переваги. Вона природно
поновлюється. І за раціонального використання та поновлення її запаси
можуть бути невичерпаними. Інші матеріали, зокрема на фото, газ вугілля,
різні руди, що видобуваються з надр землі, вичерпуються, а їх запаси
постійно зменшується.

Завдяки високій механічній міцності, легкій оброблюваності, невеликій
твердості, невеликій твердості, низькій теплопровідності, природному
кольору і рисунку текстури деревина є основним матеріалом для
виготовлення меблів – однієї з груп виробів прикладного мистецтва.
Архітектурно-художнє вирішення меблів значною мірою визначає
комфортабельність і художні якості приміщення, побутові умови людей і
впливає на їхнє самопочуття і настрій.

Меблі формують внутрішній простір різноманітних будівель. Важливими
художніми вимогами є відповідність практичним потребам людини, а
створення, проектування та виготовлення їх супроводжується цілим
комплексом соціально-економічних, функціональних, виробничо
технологічних, ергономічних і естетичних вимог які діють не ізольовано,
а в тісному зв’язку між собою визначаючи найбільш раціональну форму того
чи іншого виробу або групи виробів.

У сучасній вітчизняній і зарубіжній практиці продовжується виготовлення
меблів із деревини у традиційних формах окремі групи меблевих виробів
відрізняються фольклорним характером.

Науково – технічний прогрес в галузі зумовив створення
високопродуктивного обладнання, напівавтоматичних і автоматичних ліній
які застосовують на різних стадіях технологічного прогресу виробництва і
забезпечують виготовлення продукції.

Розробка конструкцій виробу

Опис виробу

Тумба офісна призначена для оснащення офісів та кабінетів.

Експлуатується в наборі чи окремо. Тумба нерозбірної конструкції. Корпус
виробу складається з двох вертикальних стінок, які переходять в опору,
однієї горизонтальної прохідної та двох непрохідних, вертикальної
перегородки та задньої стінок.

Вертикальна перегородка ділить тумбу на дві частини: в правій накладна
дверка і полиця за нею, в лівій дві шухляди. В верхній частині корпусу
знаходиться ніша. В нижній частині тумби є панель опори.

Функціональні розміри відповідають ГОСТ 13025.4-81

Виріб повинен відповідати ГОСТ 1637.1-93 „Меблі побутові”

1.2 Конструкція і матеріали

Всі щитові елементи виробу виготовляють ДСП ГОСТ 10632-89 товщиною
16 мм. Поверхні личковані шпоном струганим ГОСТ 2977-82 товщиною 0,6 мм.
Крайка щитів личковані МКР ГОСТ 3771-81 товщиною 0,4 мм.

Щитові елементи корпусу з’єднані між собою шкантами Ф. 212.

Задню стінку виготовляють з плити ДВП ГОСТ 4598-86 товщиною 3,2 мм. І
кріплять шурупами 2-3*25.016 ГОСТ 1145-80 з шайбами Ф 236. У шухлядах
усі стінки виготовляють з деревини листяних порід ГОСТ 8486-86, товщиною
12 мм. Стінки шухляд з’єднані між собою шкантами листяних порід ГОСТ
9462-82 =25 мм. O 6 мм. та синтетичним клеєм ГОСТ 14231-88. Передня та
бічні стінки мають пази, в які кріпиться дно з плити ДВП ГОСТ 1145-80 з
шайбами Ф.236. Фасадна стінка кріпиться до передньої стінки шухляди
шурупами 2-3×16.016 ГОСТ 1145-80, до бічної стінки шурупами

2-3×16.016 ГОСТ 1145-80.

Дверки відкриваються за допомогою чотирьохшарнірних завіс Ф.575, що
кріпляться до вертикальних стінок корпусу шурупами 2-3х16.016 ГОСТ
1145-80, а до дверки шурупами 2-3х13016 ГОСТ 1145-80. Дверки
прикриваються до магнітної защіпки 11-А, що кріпиться шурупами
2-3х16.016 ГОСТ 1145-80. Дверки та шухляди мають ручки-скоби Фю255, що
кріпляться гвинтом М4х80.

Полиця встановлена на полицетримачах 5.4-5-03. До нижньої крайки
вертикальних стінок прикріплені опори Фю481 шурупами 2-4х20.016 ГОСТ
1145-80.

Форма Зона Позиц. Позначення Назви К-ть Прим.

А4

ДР. 2005. 315 ТО. 00.00.00 ТО Технічний опис

А2

ДР. 2005. 315 ТО. 00.00.00 СК Складальне креслення

Складальні одиниці

БК

1 ДР. 2005. 315 ТО. 01.00.00 Стінка горизонтальна 1

БК

2 ДР. 2005. 315 ТО. 02.00.00 Стінка горизонтальна 2

БК

3 ДР. 2005. 315 ТО. 03.00.00 Стінка вертикальна 2

БК

4 ДР. 2005. 315 ТО. 04.00.00 Перегородка 1

БК

5 ДР. 2005. 315 ТО. 05.00.00 Полиця 1

БК

6 ДР. 2005. 315 ТО. 06.00.00 Дверка 1

БК

7 ДР. 2005. 315 ТО. 07.00.00 Шухляда 2

БК

8 ДР. 2005. 315 ТО–. 08.00.00 Панель опори 1

Деталі

БК

9 ДР. 2005. 315 ТО. 00.00.01 Задня стінка ДВП ГОСТ 1

4598-86 790x65x3,2

Стандартні вироби

БК

10

Шуруп ГОСТ 1145-80 47 Задня і

2-3×25. 0,16

фасадна

шухляди

стінка

БК

11

2-3×20. 0,16 24 Дно

шухляди

БК

12

2-3×13.0.16 24 Роликові

напрямні

БК

13

2-4×20.0.16 8 Опори

БК

14

2-3×16.0.16 2 Завіси

БК

15

Гвинт М 4×20 6 Ручка

скоба

БК

16

Шуруп ГОСТ 1144-80

2-3×13.0.16 2 Магнітна

защіпка

Інші вироби

БК

17 Ф.575 Чотирьохшарнірна завіса 2

БК

18 Ф.255 Ручка скоба 3

БК

19 Ф.11.3-Г Роликова напрямна 4

БК

20 5.4-6-0.3 Полицетримач 4

БК

21 Ф.481 Опора 4

БК

22 Ф.212 Шкант 36

БК

23 Ф.236 Шайба 43

2. РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

2.1. Опис технологічного процесу

2.1. Загальні відомості про опорядження.

Під опорядженням деревини розуміють створення на її поверхні захисного
декоративного покриття з метою поліпшення зовнішнього вигляду і захисту
від дії навколишнього середовища (повітря, вологи, світла, тепла,
забруднень і механічних пошкоджень). Захисний шар має бути достатньо
твердим, але еластичним, рівним і гладеньким (блискучим або матовим).

Всі лакофарбові матеріали, що утворюють захисний шар, мають міцно
зчіплюватись з поверхнею деревини.

Види опорядження. Існують такі види опорядження меблевих виробів:
прозоре, непрозоре, імітаційне та спеціальне.

При прозорому опорядженні на деревину наносять захисну декоративну
прозору плівку; при текстура деревини зберігається і часто стає ще
виразнішою. Прозоре опорядження здійснюється прозорими лаками,
синтетичними плівками, політурами, інколи восковими мастиками та маслами
на деревині цінних і твердих листяних порід.

При непрозорому опорядженні захисна плівка непрозора і повністю закриває
текстуру і колір деревини. Непрозоре опорядження здійснюється
пігментованими фарбами (олійними, емалевими та ін.) по деревині
малоцінних і хвойних порід.

Імітаційне опорядження характеризується поліпшенням декоративних
властивостей звичайних порід деревини або створенням на деревині чи
інших листяних матеріалах узорів у виглядів цінних порід деревини.
Імітацію здійснюють нанесенням барвників, наклеюванням текстурного
паперу, тканини, плівок та декоративних пластиків на деталі з малоцінних
порід.

До спеціального опорядження (декоративне оздоблення) належать
металізація, позолота, бронзування, декор (набірний, орнаментальний,
тематичний і рельєфний), а також накладки і вставки. Спеціальні види
опоряджень застосовуються в невеликих кустарних виробництвах з художнім
нахилом. Однак в окремих наборах меблів застосовують деякі елементи
різьблення, інкрустації та ін.

Мал. 1. Структура лакофарбових покриттів:

а — непрозорого, б — прозорого; / — деревина, 2 — шар ґрунтовки, 3 —
місцеве шпак-уіювання, 4 — шар суцільної шпаклівки, 5 — шар-фарби, 6 —
забарвлений шар деревини, 7 — порозаповнювач, 8 — шар лаку

наборах меблів застосовують деякі елементи різьблення, інкрустації та
ін.

2.1.2. Способи нанесення лакофарбових матеріалів на деревину

Лакофарбові матеріали на підготовлену поверхню наносять вручну пензлями
і механізовано – розпилення, наливом, занурення так і на вальцевих
верстатах, і полі електричного струму високої напруги.

2.1.3. Нанесення лакофарбових матеріалів на поверхню деревини способом
наливу

Нанесення лаку наливом на щитові деталі – найбільш поширений спосіб
завдяки високій продуктивності й економічності. Наливом лак можна
наносити на площини і кромки будь-яких деталей, застосовуючи при цьому
лаконаливні машини різних конструкцій, з однією, двома і трьома
розливними головками.

Схему будови лаконаливної машини з щільною розливною головкою показано
на мал. 2. основною частиною лаконаливнлї машини є розливна головка, що
формує товщину і якість плівки.

Мал. 2. Схема будови лаконаливної машини з щілинною розливною головкою:

1 — щілинна розливна головка; 2 — стрічковий конвейєр, 3 — насос, 4 —
відстійний бак. 5 — лоток, 6 — деталі.

Лак, витікаючи з розливної головки, створює лакову завісу 1 і лотком 5.
З лотка лак зливається у відстійний бак 4 і насосом 3 перекачується
знову в розливну головку. Таким чином створюється замкнена система
циркуляції. Деталі 6 подаються стрічковими конвеєрами 2, що знаходяться
перед і за лаковою завісою.

Мал. 3. Типи розливних головок та схеми утворення лакових завіс:

а — лоткова, б — щілинна, в — зливна гребля, г — зливна гребля з
екраном: / —» деталь, 2 — екран, 3 — колектор, 4 — покриття, 5 —
конвейєр, 6 — лоток, 7 — коробка з щілиною, 8 — зливна гребля, 9 —
перегородка, 10 — фільтр

Розливні головки можуть бути кількох конструкцій.

Лоткова головка (мал. 3, а) – це похила площа, на яку лак подається по
розливній трубці через сопло.

Недоліком лоткової головки є велика площа відкритої лакової поверхні. Це
спричинює швидке випаровування розчинника і зміни в’язкості лаку, що
циркулює в системі машини.

Кращим є головки щілинного типу (мал. 3, б), подача лаку в яких
регулюється шириною щілини, а також типу зливної греблі (мал. 2, в), де
витрати лаку регулюються при подачі лаку в розливну головку. Основним
недоліком усіх цих розливних головок є те, що лак не встигає встоятися
після перекачування до того, як попадає на поверхню. Бульбашки, що
утворились в процесі перекачування, роблять поверхню „рябою”.

Для усунення цього та інших недоліків у лаконаливних машинах
застосовують розливні головки, виконані за типом зливної греблі з
екраном (мал. 2, г). Лак насосом подається з посудини в колектор 3,
звідки крізь отвори надходить у жолобок головки, що розділений змінною
перегородкою 9, в нижній частині якої встановлено капроновий фільтр 10.
Лак з лівого відсіка головки зливається у правий через фільтр. Внаслідок
цього повітряні бульбашки, а також домішки не потрапляють у правий
живильний відсік головки. Звідси лак зливається через греблі легко
знімний екран 2, там він розтікається і рівномірно розподіляється по
його ширині.

На головці є спеціальні напрямні дротини, що забезпечують розтягування
лакової завіси по ширині. Закривається головка відкидною кришкою.
Лаконаливна машина моделі ЛМ-3 з такою розливною головкою показана на
мал. 4.

Для нанесення лакофарбових матеріалів на кромки щитів застосовують
лаконаливні машини ЛМК-1 мал. 5.

Мал. 4. Лаконаливна машина ЛМ-3:

1 — конвейєр, 2 — фільтр, 3 — насосна установка, 4 — трубопровід, б —
розливна головка, б — механізм установлення головок в горизонтальне
положення. 7 — механізм піднімання головок, 8 — зливний лоток. 9 — бачок
для лаку.

Мал. 5 Схема лаконаливної машини для лакування кромок щитів ЛМК-1:

1 — ролики, 2 — щит, 3 — клиновидний пас для подачі щитів, 4 — розливна
головка» Б — проміжкова ванна для зливання лишків лаку, 6 — бак для
лаку, 7 — насос, 8 —’ електродвигун

Для нанесення лаку на кромки, щит 2 ставлять на ребро і подають на
роликах 1 за допомогою клиновидних пасів 3 в машину. Щит бічною площиною
натискує на еластичну пластину заслінки першої розливної головки 4,
внаслідок чого заслінка відводиться в бік, а лакова завіса падає на
кромку щита. Розсікаючи завісу, щит спрямовує залишки лаку в проміжкові
ванну 5, кромки якої розміщені паралельно площинам щита. З проміжкової
ванни лак надходить в бак 6 звідки насосом знову перекачується в
розливну головку.

Залежно від потрібної площини опоряджувальної плівки і застосовуваного
лаку, наносити його можна кілька разів. Від цих же факторів залежить і
режим роботи лаконаливної машини для кромок.

2.1.4. Технологічний процес опорядження щитів, личкованих шпоном,
нітроцелюлозними лаками за II-категорією (шорсткість поверхні щитів
перед опорядженням):

Забарвлення площини барвниками сухим або напівсухим способом, вальцями
або вручну тампоном;

Сушіння в конвекційній камері при 45-50 °С – не менш ніж 10 хвилин, при
80…85 °С – не менш ніж 5 хвилин;

Видержування для охолодження до температури цеху на стелажах чи в камері
охолодження;

Шліфування після сухого забарвлення шліфшкуркою №4 або 3 для знімання
ворсу на віброшліфувальному верстаті Шл2В чи вручну;

Ґрунтування (для велико пористих порід – порозаповнення) на лаконаливній
машині грунтовкоми НК або БНК;

Сушіння в конвекційній сушильній камері при 45…50 °С (для ґрунтовки НК
– 40…50 хвилин, ґрунтовки БНК – 20..30 хвилин);

Шліфування шліф шкуркою №6 чи 5 на верстаті Шл2В або ШлПС-2М;

Перше лакування одним з нітролаків (НЦ-218,НЦ-222,НЦ-224) на
лаконаливних машинах;

Сушіння в конвекційній сушильній камері лаку НЦ-218 при 45…50 °С
16…18 хвилин;

Сухе шліфування поверхні шліфшкуркою №6 чи 5 на віброшліфувальному
верстаті Шл2В;

Друге лакування поверхні нітролаками НЦ-218 на лаконаливній машині;

Сушіння в конвекційній сушильній камері лаку НЦ-218 при 45…50 °С –
30…35 хвилин;

Третє лакування поверхні нітролаками НЦ-218 на лаконаливній машині;

Сушіння в конвекційній сушильній камері лаку НЦ-218 при 45…50 °С –
30…35 хвилин;

Видержування для охолодження після штучного сушіння до температури
приміщення;

Полірування поверхні пастою №290 на верстаті ШлПС чи на барабанному
полірувальному версаті;

Для досягнення матової поверхні за II категорією після операції №13
проводяться шліфування плівки й лакування матовим лаком ПКМ-25/29
пневматичним розпилюванням ЗІЛ або КРУ-1 і cушіння в конвекційній
сушильній камері лаку НЦ-218 при 45…50 °С протягом 4-8 хвилин, а при
18…20 °С – на стилажах протягом 30-40 хвилин.

„Затверджую”

Заступник директора по навчально-виробничій роботі

________________П. І. Бирчак

Міністерство освіти та науки України

Вище професійне училище №14 м. Коломия

Завдання

на дипломну роботу учня III курсу

групи 315

___________________Фешака Юрія Миколайовича_________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Тема: _______Нанесення лакофарбових матеріалів на деревину______________

_____________________________________________________________________

В дипломній роботі розробляються:

Вступ.

1. Розробка конструкцій виробу

1.1. Опис виробу

1.2. Конструкція і матеріали

2. Розробка технологічного процесу

2.1. Опис технічного процесу

2.2. Технологічна карта

3. Заходи з охорони праці

Графічна частина роботи:

1. Складання креслення виробу.

2. Плакат.

Дата видачі “_01_”_____________квітня________________2005_р.___________

Дата закінчення “_17_”_____________червня________________2005_р._______

Викладач __________________________________/Плоскодняк О. П./_________

Учень групи № _____________________________/_______________/_________

2.2 Технологічна карта

Назва деталі: Стінка горизонтальна

Номер з креслення: (01.00.00)

400 Матеріал: ДСП, личкована, шпоном струганим

Розміри в чистоті: 840х400х17

Розміри в заготовці: 854х414х17

840х414х17

ри катувальні ролики Візуальний

11 Зняття звисів личківки крайки, зм’якшення ребер МОК-3 1 840 17 0,4
Фрези Візуальний

12 Відпиляти поперечні крайки РК-300 1 840 400 17 Пила з ВК-напайками
Метр

840х400х17

840

13 Нанести клей розплав МОК-3 1

Ролики Візуальний

14 Личкувати

420 23 0,4

15 Зняття звисів личківки крайки, зм’якшення ребер МОК-3 1 400 17 0,4
Фрези Візуальний

16 Свердління отворів СВА-2, СВП-2, СГВП-1А 1 840 400 17 Свердло
Штангенциркуль

17 Шліфування ШЛПС-2М, МШП-3 1 840 400 17 Абразивні зерна Візуальний

18 Контроль якості Робоче місце 1 840 400 17

Метр, штангенциркуль

3. Заходи з охорони праці.

3.1. Загальні положення з охорони праці

Незалежно від професій і кваліфікацій всі робітники на підприємстві
навчаються безпечним прийомам праці на інструктажах. За характером і
часом проведення інструктаж поділяють на вступний, первинний (на
робочому місці), повторний, позаплановий, поточний.

Вступний інструктаж проводить інженер з охорони праці (техніки безпеки)
або особа, яка виконує його обов’язки, з усіма прийнятими на роботу
працівниками незалежно від їх освіти, стажу роботи по даній професії, а
також з прикомандированими, з учнями і студентами, які прибули на
виробниче навчання або практику. Проводять його в кабінеті з охорони
праці, або в спеціально обладнаному приміщення з використанням сучасних
технік засобів навчання та іншої наочності за програмою, розробленою з
врахуванням вимог ССБП, а також особливостей виробництва.

Програму затверджує керівник підприємства, погоджуючи її з профкомом.
Про проведення вступного інструктажу перевірки знань роблять запис у
журналі регістра цій (особистій карточці інструктованого) з обов’язковим
підписом інструктованого і інструктуючого.

Первинний інструктаж проводять на робочому місці з усіма прийнятими на
підприємство, переведеними з одного підрозділу в інший,
прикомандированими, учнями і студентами, які прибули на виробниче
навчання або практику, з робітниками, які виконують нову для них
роботу, а також з будівельниками при виконанні будівельно-монтажних
робіт на території діючого підприємства. Проводять первинний інструктаж
по інструкції з охорони праці з кожним робітником індивідуально. Після
первинного інструктажу і перевірки знань всі робітники протягом перших
2-5 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) працюють під
наглядом майстра або бригадира, після чого оформляється допуск їх до
самостійної роботи, який фіксується датою і підписом інструктуючого в
журналі реєстрації (особистій карточці і інструктованого).

Повторний інструктаж проводять з усіма працюючими незалежно від
кваліфікації, освіти і стажу роботи не рідше ніж через 6 міс.
індивідуально або з групою робітників однієї професії на робочому місці
з метою перевірки і підвищення рівня знань правил і інструкцій з охорони
праці.

Позаплановий інструктаж проводять при: зміні або модернізації
обладнання, пристроїв і інструменту, вихідної сировини, матеріалів і
інших факторів, які впливають на безпеку праці; порушенні робітниками
вимог безпеки праці, які можуть призвести до травми, аварії, вибуху або
пожежі; перервах в роботі – для робіт, які відповідають підвищеним
вимогам безпеки праці, більше ніж на 30 календарних днів, а для решти
робіт – 60 днів. Його проводять індивідуально або з групою робітників
однієї професії на робочому місці в обсязі первинного інструктажу.

Поточний інструктаж проводять перед виробництвом робіт, на які
оформлюється наряд-допуск, де і фіксується його проведення. Контроль
знань здійснює працівник, який проводив інструктаж. Якщо робітник, який
одержав інструктаж, показав незадовільні знання, то його до роботи не
допускають. Він зобов’язаний пройти інструктаж заново.

3.2. Облік

Виробничою травмою вважають раптове ушкодження організму робітника при
виконанні трудового процесу на виробництві. Сукупність обставин і
причин, які викликали цю травму, називають нещасним випадком.

Щоб запобігти виникненню нещасних випадків на виробництві, ведеться
розслідування, облік та аналіз їх згідно з Положенням, затвердженим
Постановою Президії ВЦРПС від 12 травня 1966 р. № 15 (із змінами і
доповненнями на 20 січня 1969 р.). Згідно з цим Положенням всі
підприємства повинні розслідувати нещасні випадки, які сталися на їхній
території або за її межами при виконанні роботи за завданням
адміністрації, а також при доставці робітників або службовців на місце
роботи на транспорті підприємства.

3.3. Вимоги безпеки до територій підприємств

До території підприємства повинні пред’являтись всі вимоги будівельних
норм і правил (СНіП), які стосуються її експлуатації. Територія
підприємства повинна бути огороджена з усіх сторін. Вхід і вихід на неї
здійснюється тільки через контрольно-пропускні приміщення, а в’їзд на
територію транспорту – через ворота. Не допускається в’їзд на територію
транспорту особистого користування. Для його стоянки за територією
підприємства повинні бути обладнанні спеціальні місця.

Автомобільні дороги повинні відповідати вимогам СНіП, тобто мати
проїжджу частину з твердим і рівним асфальтом або бетонним покриттям.
Ширина проїжджої повинна бути більша не менш на 1 метр від ширини
транспортного засобу з вантажем. На території підприємства слід
дотримуватися правил дорожнього руху, затверджених Міністерством
внутрішніх справ СРСР. Площадки, призначені для роботи
підйомно-транспортних механізмів, повинні бути рівними (ухил не більше
5%) і мати тверде покриття.

Для пішохідного руху на території підприємства повинні бути тротуари і
пішохідні доріжки, які задовольняють вимогам СНіП.

В місцях, що прилягають до залізничних колій, площадки повинні бути
сплановані на рівні підлоги вагонів. При наявності біля перехресть
залізничних колій з автомобільними дорогами будівель, споруд, штабелів
матеріалів, які обмежують видимість пересікаючої колії, застосовується
світлозвукова сигналізація і шлагбауми. Всі дороги і проїзди повинні
бути обладнані відповідними дорожніми та іншими попереджувальними і
вказівними знаками.

Куріння на території дозволяється тільки в спеціально відведених для
цього місцях, узгоджених з протипожежною охороною.

3.4 Правила техніки безпеки в опоряджувальному цеху

Для опорядження меблів застосовують легкозаймисті, вибухонебезпечні і
токсичні розчинники, тому опоряджувальні дільниці і цехи мають
відповідати будівельним, протипожежним і санітарним нормам.

Згідно з цими нормами опоряджувальні цехи розміщуються в приміщеннях,
ізольованих від інших виробничих цехів, службових і побутових приміщень.
В одноповерхових будинках їх розміщують біля зовнішніх стін, а в
багатоповерхових – на верхніх поверхах.

Опоряджувальні дільниці у складі меблевих цехів обов’язково відділяють
від виробничих дільниць інших категорій, протипожежними стінками,
тамбурами–шлюзами, коридорами або сходовими клітками. Всі несучі і
захисні конструкції мають бути вогнетривкими, переважно із збірного
залізобетону. В прорізах внутрішніх стін або стінах, що ведуть
безпосередньо на сходові клітки, мають бути захисні протипожежні двері
або ворота з вогнетривких матеріалів.

Бажано всі технологічні процеси опорядження механізувати, щоб деталь
якомога менше перебувала у відкритому приміщенні цеху.

Покривати деталі і вироби методом розпилення і сушити їх треба у
спеціальних камерах і сушарках, які не допускають виділення у робоче
приміщення вибухонебезпечних і токсичних парів понад гранично допустимі
концентрації (згідно з БН245-71). Нанесення лаків розпиленням
найраціональніше здійснювати в електростатичному полі, бо робітники при
цьому перебувають поза зоною розпилення. В опоряджувальних цехах
загальна і місцева вентиляція. Місцева вентиляція блокується з
технологічним устаткуванням, щоб при відключенні вентиляції воно відразу
ж відключалось. В опоряджувальних цехах має бути загальна і місцева
вентиляція. Місцева вентиляція блокується з технологічним устаткуванням,
щоб при відключенні вентиляції воно відразу відключалось.

Інструменти і пристрої, якими користуються в опоряджувальних цехах при
ремонтних і налагоджувальних роботах, мають бути виготовленні з
матеріалу, що не дає іскор при ударах.

Для опорядження меблів треба застосовувати матеріали, що випускаються
лакофарбовою промисловістю і мають паспорт або сертифікат, які
підтверджують можливість застосування їх.

Лакофарбові матеріали перед застосуванням їх перевіряють і дані
зіставляють з паспортними або сертифікатними.

Запаси лакофарбових матеріалів на робочих місцях в тому разі, якщо не
налагоджено централізованої подачі їх, не мають перевищувати змінної
потреби. Випорожнену тару з-під лакофарбових матеріалів відразу ж
виносять з цеху. В разі розлиття лакофарбових матеріалів місце розлиття
засипають піском і на певний час припиняють всі роботи.

Використані обтиральні матеріали в опоряджувальних цехах слід збирати в
спеціальних ящиках, які щільно закриваються кришками. Випорожнювати
ящики треба не раніше один раз у зміну. Використані відходи знищують.

До опоряджувальних робіт з лаками, емалями і розчинниками не можна
допускати підлітків до 18 років.

Всі, хто працює в опоряджувальних цехах, періодично проходять медичний
огляд. В опоряджувальних цехах треба мати набір засобів і медикаментів
для знешкодження і нейтралізації дії шкідливих речовин.

Для приготування робочої суміші лакофарбових матеріалів використовують
приміщення, обладнані проти вибуховими засобами і вентиляцією, яка
забезпечує десяти-, двадцятиразовий повітрообмін.

В цехах, де застосовують розріджувачі й розчинники, в яких є бензол, в
разі витрати їх за зміну понад 100 кг. треба обладнати централізований
склад, з якого вони подаватимуться в цехи механізованим способом по
закритим і надійно заземлених трубопроводах, оснащених пристроями, які
дають змогу перекривати окремі дільниці і лінії при порушеннях або
аварії в системі.

Для зберігання опоряджувальних матеріалів на одну робочу зміну в цеху
треба перебачити спеціальне приміщення — комірку.

Не дотримування правил приготування, зберігання і нанесення лакофарбових
матеріалів призводить до забруднення повітря шкідливими (токсичними)
парами їх розчинників.

Токсичність пари розчинників і лакового пилу, що утворюється при
шліфуванні, залежить від концентрації його в повітрі. При малих
концентраціях токсична дія пари майже невідчутна. Тому для охорони
здоров’я робітників здійснюється профілактичні заходи. Зокрема,
ставляться вентиляційні пристрої та пристрої для кондиціювання повітря.
Ці пристрої можуть забезпечувати такий повітрообмін, при якому
концентрація токсичної пари, газів і пилу у повітрі виробничих приміщень
не перевищувала б гранично допустимих норм. В СРСР діють норми гранично
допустимих концентрацій (ГДК) розчинників, що найчастіше зустрічаються,
затверджені Міністерством охорони здоров’я СРСР 30 травня 1970 р.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони
— це такі концентрації, які при повсякденній роботі тривалістю не більше
як 8 год. Протягом усього робочого стажу не викликають у робітників
захворювань або відхилень у стані здоров’я, виявлених своєчасними
методами досліджень безпосередньо в процесі роботи або у віддалені
строки.

Список використаної літератури

1. Г. Д. Бібіков „Конструювання столярно-меблевих виробів” Москва
„Висшая школа” 1989 р.

2. Г. Д. Бібіков „Мебель своїми руками” Москва „Висшая школа” 2001 р.

3. В. П. Бухтіяров „Технологія виробництва мебелі” Москва „Висшая
школа” 1989 р.

4. В. П. Бухтіяров „Довідник меблевика II-том” Москва „Лесная
промишлєность” 1989 р.

5. І. Г. Войтович „Основи технологій виробів з деревини” Львів 2004.

6. І. М. Заєць „Технологія столярно-меблевих виробів”.

7. Н. І. Прозоровський „Технологія отделки столярно-меблевих ізделей”.

8. Методичні вказівки на виконання курсового проекту з „Основ
конструювання столярно-меблевих виробів”.

2.2 Технологічна карта

Назва деталі: Стінка горизонтальна

Номер з креслення: (01.00.00)

400 Матеріал: ДСП личкована синтетичними

плівковими матеріалами

Розміри в чистоті: 840х400х17

Розміри в заготовці: 840х400х17

800

№ п/п Назва операції Обладн. К-ть дет. У вир. Розміри після обр.
Інструмент Метод контр. Прим.

Д. Ш. Т.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1 Розкроїти плиту РК-300, Ц6-2 1 840 400 17 Кругла пила з ВК-нап. Метр

2 Личкування повздовжньої крайки МОК-3 1 860 23 0,4 Прикатувальні
ролики Візуальний

3 Зняття звисів личківки крайки, зм’якшення ребер МОК-3 1 840 17 0,4
Фрези Візуальний

4 Личкування поперечних крайок МОК-3 1 420 23 0,4 Прикатувальні ролики
Візуальний

5 Зняття звисів личківки крайки, зм’якшення ребер МОК-3 1 400 17 0,4
Фрези Візуальний

6 Свердління отворів СВА -2, СВП-2, СГВП-1А 1 840 400 17 Свердло
Штангенциркуль

7 Контроль якості Робоче місце 1 840 400 17

Метр, Штангенциркуль

1.2 Конструкція і матеріали

Всі щитові елементи виробу виготовляють з ламінованої плити ДСП
ТУ-13417-80, товщиною 17 мм. Личківка крайок МКРТУ 13.П1-81, товщиною
0,4 мм. Щитові елементи корпусу з’єднані між собою шкантами Ф212 та
синтетичним клеєм ГОСТ 14231-88.

Задню стінку виготовляють з плити ДВП ГОСТ 4598-86 товщиною 12 мм. І
кріплять шурупами 2-3*25.016 ГОСТ 1145-80 з шайбами Ф 236. У шухлядах
усі стінки виготовляють з деревини листяних порід ГОСТ 8486-86, товщиною
12 мм. Стінки шухляд з’єднані між собою шкантами листяних порід ГОСТ
9462-82 =25 мм. O 6 мм. та синтетичним клеєм ГОСТ 14231-88. Передня та
бічні стінки мають пази, в які кріпиться дно з плити ДВП ГОСТ 1145-80 з
шайбами Ф.236. Фасадна стінка кріпиться до передньої стінки шухляди
шурупами 2-3×16.016 ГОСТ 1145-80, до бічної стінки шурупами 2-3×16.016
ГОСТ 1145-80.

Дверки відкриваються за допомогою чотирьохшарнірних завіс Ф.575, що
кріпляться до вертикальних стінок корпусу шурупами 2-3х16.016 ГОСТ
1145-80, а до дверки шурупами 2-3х13016 ГОСТ 1145-80. Дверки
прикриваються до магнітної защіпки 11-А, що кріпиться шурупами
2-3х16.016 ГОСТ 1145-80. Дверки та шухляди мають ручки-скоби Фю255, що
кріпляться гвинтом М4х80.

Полиця встановлена на полицетримачах 5.4-5-03. До нижньої крайки
вертикальних стінок прикріплені опори Фю481 шурупами 2-4х20.016 ГОСТ
1145-80.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019