.

Монтаж столярних перегородок (дипломна робота)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
7 4829
Скачать документ

Дипломна робота

Монтаж столярних перегородок

Тема: Монтаж столярних перегородок.

В дипломній роботі розробляються: текстова частина

Вступ

Технологічна частина

Опис виробу, конструкція і матеріали

Загальний вигляд

Виготовлення столярних перегородок

Монтаж столярних перегородок

Заходи з хорони праці

Зміст

Вступ

Технологічна частина

. Опис виробу, конструкція і матеріали

2.2. Загальний вигляд

2.3. Виготовлення столярних перегородок

2.4. Монтаж столярних перегородок

Заходи з хорони праці

Використана література

1. Вступ

Деревина як матеріал застосовується у всіх галузях народного
господарства, причому значна кількість деревини використовується в
будівництві. Завдяки своїм якостям – порівняно високій механічній
міцності, малій теплопровідності, невеликій густині, легкості обробки,
стійкості до дії кислот, солей, масел – деревину широко використовують
для виготовлення несучих і огороджуючих елементів будівель і споруд,
ферм, арок, балок, прогонів, крокв, стійок, панелей, лаг, підлоги,
вікон, дверей і ін.

Великий розвиток одержують дерев’яні клеєні конструкції,
використовування яких доцільно у всіх видах будівництва і в першу чергу
в сільськогосподарських спорудах у вигляді арок, прогонів, а також при
спорудженні підприємств з хімічно агресивним середовищем. Застосування
клеєних конструкцій дозволяє використовувати маломірні відходи деревини
шляхом їх склеювання в елементи будівельних конструкцій. При
використовуванні деревини в будівництві потрібно забезпечити раціональне
використовування її шляхом правильного розкрою і максимального
використовування відходів.

В даний час при виконанні столярно-будівельних робіт застосовується
ручний механізований інструмент, розроблені і упроваджені для кожного
виду робіт нормокомплекти машин і механізмів, а також комплекти
прогресивного інструменту для основних професій будівельного
виробництва, розміщувані в ручному чемоданчику для будівельного столяра,
тесляра, паркетника і ін.

Столярно-будівельні деталі і вироби виготовляють на деревообробних
підприємствах потоковим способом із застосуванням напівавтоматичних і
автоматичних ліній. На будівельні майданчики столярні вироби,
фрезеровані деталі, елементи паркетної підлоги, ферми, напівферми, балки
і інші поступають в готовому вигляді. Віконні і дверні блоки поставляють
на будівництва із навішеними стулками, фрамугами і полотнами,
забарвленими і заскленими, завдяки чому роботи по заповненню прорізів
значно спрощуються і зводяться до установки готових віконних і дверних
блоків. Ферми, арки, елементи даху також поступають на будівництва в
зібраному вигляді або у вигляді окремих елементів (напівферми і ін.).

2. Технологічна частина

Опис виробу, конструкція і матеріали

Для розділення приміщень великої площі на приміщення меншої площі
влаштовують столярні перегородки. Столярні перегородки не несуть ніяких
навантажень, окрім власної маси, тому їх роблять більш легкими, ніж
решта перегородок.

Перегородки бувають на всю висоту приміщення, тобто до стелі, і що не
доходять до стелі. Завдяки малій масі столярні перегородки легко
переносяться і вмонтовуються. Істотний недолік перегородок – недостатня
звукоізоляція.

Столярні перегородки роблять глухими, частково заскленими і заскленими
на 2/3 їх висоти. Глухі перегородки призначені для розділення добре
освітленого приміщення на дві частини. Засклені перегородки роблять при
укладанні стінок між неосвітленим коридором і прилеглими приміщеннями, а
також при розділенні в установах кімнат на дві частини.

Залежно від породи деревини перегородки фарбують масляною фарбою або
покривають лаком. Для унікальних будівель роблять перегородки з деревини
цінних порід і покривають їх світлим лаком. Іноді каркасні перегородки
личкують фанерою або твердими деревиноволокнистими плитами, обробленими
текстурним папером з імітацією під деревину твердих порід.

По конструкції столярні перегородки бувають дошкові, рамкові
(фільончаті), каркасні. Для виготовлення перегородок з дощок
застосовують фрезеровані дошки, в паз і гребінь або в четверть завтовшки
36 і 46 мм з деревини хвойних порід, а також з деревини берези, вільхи,
липи, осики і тополі. Вологість дощок повинна бути 12…15%.

Дошки необхідних розмірів відповідно до робочих креслень випилюють з
необрізних або обрізних пиломатеріалів на круглопилкових верстатах для
поперечного і подовжнього розкрою, після чого фрезерують з чотирьох
сторін на чотиристоронніх подовжньо-фрезерних верстатах. Допустимі
відхилення від номінальних розмірів по довжині неприрізаних дощок
повинні бути не більше ±5 мм, а для прирізаних – по довжині ±3, по
товщині ±1, а по ширині ±2 мм.

Рамкові (фільончаті) перегородки збирають з щитів шириною 0,8…1 м, які
складаються з брусків обв’язки, середників і тахель.

Вертикальні бруски щита (рами) виготовляють на всю висоту перегородки. В
них вибирають провушини для ширів горизонтальних брусків. Бруски щита
(рами) з’єднують на шипах і клею. Фільонки кріплять до рами розкладками,
встановлюваними з двох боків.

Щити обробляють по периметру для того, щоб при установці їх не треба
було пристругувати. В деяких щитах замість фільонок ставлять перепльоти,
які кріплять до брусків рами в четверть шурупами.

Каркасні перегородки роблять з брусків перерізом 25…32X50…80 мм
Бруски поставляють на будівництво в прирізаному або неприрізаному
вигляді (погонажем). При поставці в прирізаному вигляді бруски
комплектно на перегородку зв’язують в пачку. Вони повинні бути оброблені
і мати розміри відповідно з робочими кресленнями.

Каркас перегородки виготовляють з деревини хвойних порід, а також з
деревини берези, вільхи, тополі, липи і осики. Вологість брусків каркаса
повинна бути не більше 15%. Допустимі відхилення брусків, повинні бути
не більше: по довжині ±5, по товщині ±1, по ширині ±2 мм. Для заповнення
каркаса перегородок використовують м’які деревиноволокнисті або
мінераловатні плити.

Личкують дерев’яні перегородки прямокутними гіпсокартонними листами
(ГОСТ 6266-81), які бувають двох типів: із звуженими з лицьової сторони
крайками УК і прямими подовжніми крайками ПК.

Листи випускають довжиною 2500…4500 мм, шириною 600 і 1200 і товщиною
8…25 мм. Вони не повинні мати забруднень, масляних плям, хвилястості,
відбитих кутів і пошкодження подовжніх кромок.

Личкувати перегородки гіпсокартонними листами допускається в приміщеннях
з експлуатаційною вологістю повітря не більше 60%. Вологість дерев’яних
елементів перегородок не повинна перевищувати 23%.

До личкування перевіряють виском вертикальність поверхні перегородки.
Розмічають перегородки під личкування так, щоб по вертикалі
розташовувалися цілі листи.

Гіпсокартонні листи кріплять до перегородок оцинкованими або
прооліфленими тонкими цвяхами довжиною 40 мм з широким капелюшком. Цвяхи
забивають по всьому периметру кожного листа з кроком 200 мм на відстані
не більше 20 мм від крайки листа, а також в середині за всією площею
листа з кроком 350…400 мм

Личкувальні роботи починають з підбору листів, які розрізають на
потрібний розмір на робочому столі, користуючись металевою лінійкою,
потім по периметру кожного листа розмічають олівцем, відступаючи від
краю на 20 мм, лінії забивання цвяхів. Личкувати перегородку починають з
кута, приставляючи гіпсокартонний лист, перевіряють вертикальність
крайок і наживляють його в декількох місцях цвяхами, потім молотком по
розмітці забивають по всьому периметру цвяхи. Другий лист встановлюють
до першого у притик так, щоб кромки їх прилягали один до одного,
перевіряють його вертикальність і також кріплять цвяхами. Стики між
гіпсокартонними листами заробляють шпаклівкою врівень з поверхнею
листів.

Стики листів в приміщеннях, оброблюваних клейовою або масляною фарбою,
заповнюють на всю глибину пластичним шпакльовочним складом і розшивають
з утворенням профілю шва. Капелюшки цвяхів повинні бути втоплений без
порушення лицьового шару картону.

2.2. Загальний вигляд

Рис. 1. Перегородки

а – частково засклені; б – засклені на 2/3 висоти; 1 – скло, 2 – філенки

2.3. Виготовлення столярних перегородок

Столярні перегородки виготовляють у вигляді щитів за технологією,
аналогічної технології виготовлення рамкових дверей (ГОСТ 475-78).

Щити столярних перегородок роблять шириною 600, 1200 мм, висотою від
2300 мм і більше, товщиною 54, 64, 74 мм. На будівництво щити поступають
в зібраному вигляді з фільонками.

В столярних перегородках встановлюють одинарні глухі (що не
відкриваються) стулки, фрамуги, які служать для освітлення одного
приміщення від світлових прорізів (вікон) іншого.

Фільонку встановлюють в пази брусків обв’язки. Якщо за умов експлуатації
потрібна звуконепроникна перегородка, то роблять більш потовщену
обв’язку, а фільонку склеюють з твердих деревоволокнистих плит,
прокладаючи між ними м’яку деревоволокнисту або мінераловатну плиту.

Перегородки збирають також з фрезерованих дощок, товщиною 28, 36 мм,
шириною 94, 124, 144 мм в четверть або в паз і гребінь. Дошки
виготовляють на підприємствах і поставляють на будівництво погонажем або
в прирізаному вигляді.

2.4. Монтаж столярних перегородок

Перегородки встановлюють після настилу підлоги, санітарно-технічних і
електротехнічних робіт, обштукатурювання стін і скління вікон.

Столярні перегородки з готових щитів рамкової конструкції встановлюють
на дощату прокладку, укладену безпосередньо на підлогу.

Перегородка може бути рівна висоті приміщення або дещо нижча. Перед
установкою щити повинні мати рівні кромки, тобто повинні бути добре
прифуговані. Щити сполучають на вставних шпильках і шурупах, загвинчених
під кутом до місця з’єднання. Число шпильок залежить від висоти
перегородки; менше трьох шпильок не ставлять. Місця з’єднання шпильок
закривають розкладками, прикріпленими до щитів шурупами або дрібними
цвяхами з втопленими капелюшка.

До підлоги перегородки кріплять шурупами, а до стін – закрепами. Місця
з’єднання перегородки із стінами і підлогою закривають плінтусом. Якщо
перегородка доходить до стелі, її обкладають фігурним карнизом.

Перегородки, виготовлені з деревини цінних порід, після установки
покривають лаком, а з хвойної деревини – фарбують масляними або
емалевими фарбами. При установці перегородок стежать за тим, щоб вони
мали вертикальне положення. Вертикальність установки перегородок
перевіряють виском. Відхилення від вертикалі не повинне перевищувати 3
мм на 1 м, а на всю висоту приміщення – не більше 10 мм.

Перегородки з гладких щитів встановлюють аналогічно. Каркасну
перегородку збирають з виготовлених на заводі брусків в горизонтальному
положенні на підлозі у місця установки, а потім піднімають у вертикальне
положення і кріплять до підлоги цвяхами, а до стін – єршами або цвяхами,
після чого личкують з обох боків фанерою, покритою шпоною з деревини
цінних порід, ламінованими деревиноволокнистими плитами або плитами з
рисунком, що імітує деревину цінних порід. Якщо за умов експлуатації
перегородка повинна бути звуконепроникною, усередині каркаса кладуть
один або два шари м’яких деревиноволокнистих або мінераловатних плит.
Після складання і установки виском перевіряють вертикальність
перегородки. При кріпленні перегородки до кам’яних стін в них наперед
встановлюють антисептовані дерев’яні пробки. Плити або фанера,
призначені для личкування перегородки, повинні мати рівну поверхню без
западин і опуклостей. Плиту, фанеру кріплять до каркаса цвяхами. Стики
суміжних плит перекривають профільними розкладками.

3.5. Заходи з охорони праці

Кожний робітник, прийнятий на роботу, може бути допущений до роботи лише
після навчання і проведення інструктажу з техніки безпеки. Інструктажі
поділяють на вступний, первинний на робочому місці, повторний,
позаплановий, поточний.

Вступний інструктаж перед допуском до роботи проводить інженер з техніки
безпеки з кожним новим прийнятим робітником шляхом бесіди і показу
наочних прикладів. Первинний на робочому місці, повторний позаплановий і
поточний інструктажі проводить безпосередній керівник робіт. Первинний
інструктаж проводять на робочому місці зі всіма новими прийнятими
робітниками шляхом показу безпечних прийомів і методів роботи. Повторний
інструктаж проводять з метою підвищення рівня знань працівників а
позаплановий – при зміні правил з охорони праці і зміні технологічного
процесу.

При інструктажі робітник узнає правила поведінки на території, основні
причини, що викликають травматизм (несправність устаткування,
інструменту, електромережі і т. п., неправильні прийоми роботи);
знайомиться з правилами поведінки в зоні робіт кранами лебідками,
автотранспорту і при вантажно-розвантажувальних роботах. Про проведення
первинного на робочому місці, повторного і позапланового інструктажів
працівник, що проводив інструктаж, робить запис в журналі реєстрації
інструктажу на робочому місці з обов’язковим підписом інструктованого і
інструктуючого.

На робочому місці інструктаж проводить майстер або виконавець робіт,
детально пояснює безпечні прийоми роботи, захисну техніку, розказує про
електробезпеку, порядок утримання робочого місця, будову механізмів,
правилах пуску, зупинки і змазування верстатів.

Техніка безпеки на будівництві. Дерев’яні конструкції, як правило,
виготовляють на підприємствах будівельної індустрії, проте часто на
будмайданчиках доводиться виконувати ряд операцій із застосуванням
ручного і механізованого інструменту а іноді і деревообробних верстатів.
Зважаючи на це велику роль для безпечної роботи грає правильна
організація робочих місць. Робоче місце столяра, зайнятого обробкою
деревини обладнується верстаком і необхідним інструментом і
пристосуваннями.

Верстак міцно закріплюють на робочому місці, а інструмент розташовують
так, щоб ним легко і зручно було користуватися. Пиломатеріали, заготовки
розміщують поблизу від верстака, з тим щоб робітник не затрачав значних
зусиль і рухів на їх доставку до місця роботи.

Особливу увагу слід звертати на правильне використовування
механізованого інструменту. Рукоятки ручного інструменту (молотків, пил,
стамесок і ін.) повинні бути ретельно і добре закріплені, а їх поверхня
повинна бути гладкою без вибоїн і скалок.

Переносити вантажі на носилках допускається по рівному місцю на відстань
не більше 50 м, а переносити їх по сходах або драбинах не можна. На
місцях завантаження і вивантаження лісоматеріалів повинні бути
пристосування, що виключають розвал лісоматеріалів.

Техніка безпеки і організація робочих місць при монтажі дерев’яних
конструкцій. Дерев’яні конструкції в проектне положення піднімають
стропами, для чого їх прикріплюють до конструкцій, а потім підвішують до
гака підйомного механізму.

Стропують елементи і конструкції по наперед затверджених схемах з
урахуванням міцності і стійкості конструкцій, що піднімаються. До місця
установки їх подають в положенні, близькому до проектного.

Щоб уникнути розгойдування конструкцій при підйомі слід застосовувати
відтяжки з волокнистого каната або тонкого гнучкого троса, прикріплюючи
їх тимчасово до кінців конструкцій. При прикріпленні троса до віконних
або дверних блоків треба стежити за тим щоб не пошкодити гідроізоляцію,
прокладену по периметру блоку. Елементи і конструкції стропують
інвентарними стропами.

При підйомі або опусканні стояти під виробами або під стрілою крана
категорично забороняється. Розстроповка елементів і конструкцій до їх
закріплення в проектному положенні не допускається. Від бруду, пороху
конструкції очищають на землі до їх строповки і підйому.

В процесі монтажу потрібно забезпечити стійкість і незмінність елементів
і конструкції і своєчасне закріплення в проектному положенні.

Монтаж елементів і конструкцій і переміщення їх над перекриттями, під
якими працюють робітники, допускається лише у виняткових випадках з
дозволу головного інженера будівельно-монтажної організації.

Зона монтажних робіт, небезпечна для знаходження людей в процесі
переміщення або монтажу конструкцій, повинна бути позначена
попереджувальними знаками і написами.

Підняті елементи, конструкції опускають до місцеположення не вище 300 мм
від проектного положення, після чого монтажники встановлюють їх на
місце. Виконувати монтажні роботи у відкритих місцях на висоті при силі
вітру більше 15 м/с, ожеледі, грозі або тумані не допускається. Входи в
приміщення і проходи в нижніх поверхах будівель, над якими ведеться
монтаж, повинні бути закриті для доступу людей.

Всі сигнали машиністу крана або мотористу лебідки, а також робітникам на
відтяжці повинні подаватися однією особою – бригадиром монтажної
бригади, ланковим або такелажником-стропильником. Сигнал «Стоп» може
подаватися будь-яким працівником що помітив явну небезпеку. Перед
початком робіт бригадир, майстер або виконавець робіт зобов’язаний
детально ознайомити робітників з майбутньою роботою і проінструктувати
про способи її виконання. Роботи верхолазів при монтажі можуть
виконуватися робітниками не молодше 18 років.

Дерев’яні конструкції розташовують у фронту робіт комплектно і
відповідно до послідовності монтажу, з тим щоб в процесі монтажу не
треба було витрачати час на розшуки необхідних виробів. Підвезення
виробів до місця монтажу повинно бути наперед заплановано відповідно до
затвердженого графіка робіт.

Механізми для монтажу – крани, лебідки – повинні бути встановлені так,
щоб ними було зручне користуватися без зайвих рухів. Для можливого
пересування механізмів уздовж фронту робіт повинні бути влаштовані
дороги. На ділянці монтажних робіт вивішують відповідні позначення меж
монтажних робіт, з тим щоб сторонні люди не потрапляли в цю зону.

Робітники повинні бути забезпечений набором інструментів, необхідних для
установки виробів в проектне положення, вивірки правильності їх
установки і закріплення в прорізі. При виконанні монтажних робіт
необхідно користуватися технологічними картами.

Техніка безпеки при монтажі (збірці) будинків. Будівельний майданчик в
населених місцях щоб уникнути доступу сторонніх осіб огороджують. По
периметру будівлі, що будується, встановлюють небезпечну для знаходження
людей зону. Для будівель висотою до 20 м вона повинна бути не менше 7 м.

Працівники на будмайданчику в місцях, де можливо падіння предметів,
повинні бути забезпечені захисними касками. Відкриті прорізи в стінах
огороджують. Для перенесення і зберігання інструментів, цвяхів, болтів
робітники, що працюють на висоті повинні мати сумки.

Експлуатація інструментів. Механізованим інструментом працювати можуть
особи, що пройшли навчання і мають посвідчення на право користування
ним. Інструмент необхідно систематично і своєчасно перевіряти і
ремонтувати. Працювати можна лише справним інструментом.

Ремонтують інструмент, замінюють ріжучі частини після його виключення і
повної зупинки. Працювати механізованим інструментом з приставних драбин
заборонено.

При перервах в роботі і під час перенесення механізований інструмент
відключають від мережі. Залишати без нагляду механізований інструмент з
працюючим двигуном забороняється.

Електробезпека. При зіткненні людини з струмоведучими частинами діючої
електроустановки створюється небезпека пораження струмом. Небезпечна для
життя людини сила струму 0,05 А, а в два рази велика, тобто 0,1 А,
-смертельна. Неізольовані струмоведучі частини захищають так, щоб до них
не було вільного доступу.

Електроінструмент слід систематично перевіряти на відсутність замикання
на корпус; крім того, слід перевіряти перед роботою справність живлячого
кабелю. Електроінструмент повинен бути заземлений; за відсутності
заземлення працювати електроінструментом забороняється.

До роботи з механізованим інструментом допускаються особи, що пройшли
виробниче навчання і мають відповідне посвідчення.

Ремонтувати, регулювати, і настроювати механізований інструмент можна
тільки після його відключення і повної зупинки. При роботі з
електроінструментом слід користуватися захисними окулярами. В процесі
роботи забороняється натягувати і перегинати кабелі інструментів.

В непогожу погоду (сніг, дощ) працювати на відкритому майданчику
електроінструментом можна лише у виняткових випадках, під навісом з
обов’язковим застосуванням діелектричних рукавичок. В приміщеннях
особливо небезпечних а також зовні приміщень працювати
електроінструментом можна при напрузі не більше 36 В.

Пускову апаратуру розміщують так, щоб сторонні особи не могли пустити
машини і механізми. Рубильники повинні бути обладнані кожухами.

Металеві будівельні ліси, рейкові шляхи електричних вантажопідйомних
кранів і інші металеві частини будівельних машин і устаткування з
електроприводом, корпуси електродвигунів, кожухи рубильників повинні
бути заземлені.

Зовнішні електропроводки тимчасового електропостачання повинні бути
виконаний ізольованим дротом, розміщені на опорах (стовпах) на висоті
над рівнем підлоги, землі, настилу не менше 2,5 м над робочими місцями,
3,5 м – над проходами, 6м – над проїздами.

Ручні переносні світильники повинні мати захисну металеву сітку, причому
напруга для них повинна бути не більше 36 В, а в особливо небезпечних
місцях (траншеї, колодязі) – 12 В.

Штепсельні з’єднання на 12 і 36 В повинні мати колір, різко відмінний
від штепсельних з’єднань з напругою більше 36 В.

Гумові захисні засоби перед застосуванням оглядають, очищають від бруду,
витирають. Захисні засоби, що мають проколи, тріщини, застосовувати не
можна.

При пилянні, фрезеруванні, шліфуванні треба користуватися захисними
окулярами. В приміщеннях особливо небезпечних і з підвищеною небезпекою
пораження електричним струмом працювати можна електроінструментом при
напрузі не вище 42 В. Корпуса електроінструментів працюючих при напрузі
більше 42 В, повинні бути заземлений.

Пожежна безпека. Пожежі завдають народному господарству великого збитку.
Основними причинами пожеж є невміле поводження з вогнем на відкритих
майданчиках, куріння в пожежонебезпечних місцях, несправності в
електромережі, неправильне зберігання легкозагоряючих матеріалів,
захаращення цехів і території і т.п.

Укладати предмети (пиломатеріали), що згоряють, на будівельному
майданчику можна на відстані не менше 1 5 м від будівель, які будуються
або тимчасових споруд. Склади пальних і змазувальних матеріалів слід
розташовувати із сторони, навпроти пануючим вітрам, і на великій
відстані від будівель.

Треба систематично перевіряти електромережу і своєчасно усувати її
несправність. Тимчасові металеві і електричні печі можна влаштовувати
тільки за узгодженням з органами пожежного нагляду. В місцях, відведених
для куріння, слід поставити бочки з водою і ящики з піском для
недопалків.

На будівельному майданчику повинні бути обладнаний протипожежні пости з
вогнегасниками, відрами, лопатами, ломами, баграми, гідропультом і
сокирами. У гідропульта звичайно встановлюють бочки з водою.

Місця, де водопровід відсутній, обладнати закритими водоймищами з
мотопомпами на відстані 150…200 м від будівель.

Пожежна профілактика передбачає заходи, направлені на попередження
виникнення пожеж, тобто створення умов, перешкоджаючих розповсюдженню
вогню, заходи із евакуації людей, матеріалів, устаткування при
виникнення пожежі, а також план роботи людей по якнайшвидшій ліквідації
пожежі.

Склади пиломатеріалів повинні міститися в чистоті і мати необхідні
дороги і проїзди. Територію складу треба систематично очищати від
відходів – кори, тріски. Куріння на складах, а також розведення багать
категорично забороняється. В літні дні територію складу, а також
територію підприємства треба поливати водою. Розриви між штабелями і
групами штабелів повинні відповідати передбаченим нормами.

Склад повинен бути обладнаний протипожежним водопроводом, водоймищами.
Невеликі склади повинні мати чани з водою, вогнегасники. В
деревообробних цехах потрібно стежити за станом електроустаткування,
пускової апаратури, силової і освітлювальної мережі. Обтиральні
матеріали слід берегти в спеціальних закритих металевих ящиках і
періодично їх очищати. Необхідно систематично змащувати підшипники, не
допускаючи їх перегріву.

Зберігати наднормативні запаси пиломатеріалів, заготовок і деталей в
цехах не допускається.

Всі проходи і підходи до пожежних кранів повинні бути завжди вільними і
доступними.

В опоряджувальних цехах не можна працювати без надійно діючої
вентиляції, з тим щоб не утворилася вибухонебезпечна концентрація пари
лакофарбових матеріалів.

Цехи крім пожежного водопроводу повинні бути забезпечені засобами
пожежегасіння, – вогнегасниками, розміщеними в зручних місцях.

Для подачі сигналів про пожежу в цеху, майстерні повинна бути
встановлений пожежна сигналізація. У разі її відсутності необхідно
встановити сирени, дзвони і т.п.

Кожний працівник, помітивши пожежу, зобов’язаний негайно (по телефону)
викликати пожежну команду, а якщо немає телефону, дати інший який-небудь
сигнал і вжити заходів по гасінню пожежі місцевими засобами.

Для забезпечення боротьби з пожежами і профілактики пожеж на кожному
будівництві і підприємстві з складу працівників створюються добровільні
пожежні дружини, які активно задіяні в гасінні пожеж. В кожній зміні
повинна бути мінімальний необхідна кількість працівників пожежної
дружини.

Використана література.

Л.Н. Крейдлин. Столярные, плотничные и паркетные работы. М., Высшая
школа, 1989 г.

Л.Н. Крейдлін. Столярні роботи. К., Вища школа, 1993 р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020