.

Міжнародне співробітництво України в галузі метрології, стандартизації, сертифікації та управління якістю (пошукова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 5280
Скачать документ

Пошукова робота

Міжнародне співробітництво України в галузі метрології, стандартизації,
сертифікації та управління якістю

В останні роки основною тенденцією розвитку економіки на світовому,
європейському та регіональних рівнях є інтенсифікація та поширення
міжнародної торгівлі споріднених з нею або тих, що її підтримують, видів
діяльності. З поступовим усуненням торгівельних та технічних бар’єрів,
лібералізацією економіки в багатьох країнах цей розвиток все більше
прискорюється спираючись на технічний прогрес. Важливу роль в
інтеграційних процесах, що відбуваються у світовій торгівлі, має
Генеральна Угода з тарифів та торгівлі (GATT), яка з 1995 року стала
складовою частиною новоствореної Всесвітньої організації з торгівлі
(WTO).

Створення транснаціональних компаній, збільшення кількості міжурядових
угод щодо взаємної діяльності або кооперації в різних галузях економіки
є ще одним важливим чинником для посилення цієї тенденції. Суттєву роль
в економічній політиці в багатьох країнах світу відіграє їх прагнення до
створення єдиного економічного простору та нове відношення до
споживачів.

Все це призвело до інтенсивної конкуренції на міжнародних ринках умовах,
коли одночасно зросла важливість вирішення проблем захисту прав та
інтересів споживачів, надійного забезпечення безпеки життя та здоров’я
населення, охорони навколишнього середовища та створення умов для
відтворення, раціонального енергоспоживання тощо.

В умовах конкуренції виробники часто відчувають підвищену потребу в
допомозі інших членів економічних процесів для доказу і перевірки того,
що їх продукція і послуги відповідають вимогам законодавства, прийнятним
національним, міжнародним або регіональним стандартам. Часто ці
перевірки не є справою вибору самих виробників, а встановленою
законодавством нормою. На даному етапі розвитку світової економіки
підприємства або торгівельні посередники пристосовуються до нових
глобальних торгівельних моделей слідом за змінами у всьому світі.
Мінливе обличчя торгівлі відбиває ці зміни, як у дзеркалі. У межах цих
процесів йде швидка еволюція систем стандартизації, оцінювання
відповідності та сертифікації, зв’язана з підвищенням їх ролі в сприянні
міжнародному обміну товаром і послугами,

Необхідність глобального системного підходу до оновлення засад
міжнародної торгівлі та їх взаємоузгодження з вирішенням багатьох
економічних, соціальних, політичних, науково-технічних проблем
стимулювала розвиток діяльності в галузі метрології, сертифікації,
стандартизації та акредитації і споріднених видах діяльності не тільки в
напрямку їх поширення, але й у напрямку їх суттєвого удосконалення та
перебудови.

Нормативні документи, які розробляються провідними міжнародними
організаціями з стандартизації (ISO, IEC) та іншими міжнародними,
регіональними і національними організаціями з стандартизації,
встановлюють і удосконалюють важливі елементи механізму функціонування
міжнародних систем метрології, стандартизації, сертифікації та
акредитації.

Україна з 1993 року є членом Міжнародної організації з стандартизації
(ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (IEC), з 1997 року
Міжнародної організації з законодовчої метрології (OLML) і
членом-кореспондентом Європейського комітету з стандартизації (CEN).

Міжнародні організації з метрології

. Міжнародна організація мір і ваг

Випробовування і контроль якості продукції, сертифікація, акредитація
метрологічних лабораторій пов’язані з діями, що основані на національних
системах вимірювань. При оцінюванні продукції за вимогами стандартів
здійснюються вимірювання різних параметрів, починаючи від характеристик
самої продукції до параметрів зовнішніх впливів при її зберіганні,
транспортуванні та використанні. При сертифікаційних випробовуваннях,
встановлюється відповідність товару обов’язковим вимогам, методика і
практика вимірювань безпосередньо впливає на відповідність результатів,
що пов’язано з визнанням сертифікату. Отже, метрологія буде
забезпечувати інтереси міжнародної торгівлі, якщо буде дотримана єдність
вимірювань, як необхідна умова відповідності результатів випробувань і
сертифікації продукції. Це завдання і є найважливішим в діяльності
міжнародних організацій з метрології. Завдяки їхнім зусиллям в більшості
країнах світу прийнята Міжнародна система одиниць фізичних величин (CI),
діє відповідна термінологія, прийняті рекомендації зі способів
нормування метрологичних характеристик засобів вимірювання, з
сертифікації засобів вимірювання, з випробувань засобів вимірювання
перед випуском серійної продукції.Міжнародні метрологічні організації
працюють в контакті з ISO та IEC, що відповідає більш широкому
міжнародному розповсюдженню єдності вимірювань.

Найбільші міжнародні метрологічні організації – Міжнародна організація
мір і ваг (МОМВ) і Міжнародна організація законодавчої метрології
(МОЗМ).

В 1875 р. 17 країн підписали Метричну конвенцію, мета якої – уніфікація
національних систем одиниць вимірювання і встановлення єдиних фактичних
еталонів довжини і маси (метра і кілограма). На основі цієї Конвенції
була створена міжурядова Міжнародна організація мір і ваг. Офіційна мова
організації – французька. Метрична конвенція діє і тепер (з доповненнями
від 1921 р.). Її членами є біля 50 країн світу. У відповідності з
Конвенцією було створено Міжнародне бюро мір і ваг (МБМВ) – перша
міжнародна науково-дослідна лабораторія, котра зберігає і підтримує
міжнародні еталони: прототипи метра і кілограма, одиниці іонізуючих
випромінювань, електричного опору та ін. МБМВ знаходиться у Франції (м.
Севр), його діями керує Міжнародний комітет мір і ваг (МКМВ). Головне
практичне завдання МБМВ – звірення національних еталонів з міжнародними
еталонами різних одиниць вимірювань. Фактично МБМВ координує діяльність
метрологічних організацій більш ніж у 100 країнах.

Науковий напрям роботи цієї організації – удосконалення метричної
системи вимірювань. МБМВ постійно удосконалює міжнародні еталони,
розробляє і застосовує нові методи і засоби точних вимірювань, координує
метрологічні дослідження в країнах -членах.

Програми наукової і практичної діяльності МБМВ затверджує Генеральна
конференція з мір і ваг – вищий міжнародний орган з питань встановлення
одиниць, їх визначень і методів відтворення. В її роботі беруть участь
всі країни, що приєднались до Конвенції. Генеральна конференція
проводиться не рідше одного разу на чотири роки: перша відбулась в 1898
р. У проміжках між конференціями роботою МОМВ керує МКМВ, що вибирається
на конференції. До складу комітету входять найкращі фізики та метрологи
світу, всього 18 членів.

У складі МКМВ працюють 8 Консультативних комітетів, які готують
матеріали і рішення Генеральних конференцій. Назви комітетів висвітлюють
діапазон діяльності МОМВ: Комітет з електрики, з термометрії, визначенню
метра, визначенню секунди, з одиниць, з маси, фотометрії і еталонам для
іонізуючих випромінювань. Країни–члени МОМВ представлені своїми
найбільшими науковими інститутами.

Наукові розробки МОМВ мають велике практичне значення. Достатньо назвати
прийняття Міжнародної Системи Одиниць СІ (1960 р.), нового визначення
секунди (1967 р.) і створення найновіших стандартів частоти,що дозволило
підвищити точність національних еталонів часу і частоти у 100-1000
разів, а це в свою чергу позитивно відбилось на забезпечені космічних
польотів, а також було використано в кількох фундаментальних наукових
дослідженнях.

Міжнародна організація законодавчої метрології

Міжнародна організація законодавчої метрології (МОЗМ) утворена на основі
міжурядової Конвенції, що підписана в 1956 р. Організація об’єднує
більше, ніж 80 країн. Мета МОЗМ – розробка загальних питань законодавчої
метрології, у тому числі встановлення класів точності засобів
вимірювань; забезпечення однаковості визначення типів, зразків і систем
вимірювальних приладів; рекомендації з їх випробувань для уніфікації
метрологічних характеристик; порядок повірки і калібрування засобів
вимірювань; гармонізація верифікаційної апаратури, методів звірення,
повірок і атестацій еталонних, зразкових і робочих вимірювальних
приладів; розробка оптимальних форм організації метрологічних служб і
забезпечення єдності державних наказів з їх введення; надання
науково-технічної допомоги, країнам, що розвиваються, у створенні і
організації метрологічних служб і оснащення належним обладнанням;
встановлення єдиних принципів підготовки кадрів в галузі метрології з
врахуванням різних рівнів кваліфікації.

На 4-й Міжнародній конференції МОЗМ в 1872 р. її цілі були доповнені
більш загальним формулюванням, що висвітлює суть основних завдань
міжнароднї співпраці: встановлення взаємної довіри до результатів
вимірювань технічних характеристик сировини, напівфабрикатів і
промислової продукції, що проводяться в кожній з країн–учасниць
Конвенції, визначення загальних принципів законодавчої метрології;
встановлення необхідних і достатніх характеристик і вимог, котрим
повинні відповідати засоби вимірювань, щоб їх застосування після
узгодження з країнами-членами могло бути рекомендоване в міжнародному
плані.

На наступних конференціях завдання доповнялись відповідно до розвитку
сертифікації, а також стандартизації систем управління якістю на основі
міжнародних стандартів ISO серії 9000. Так, на 8-й Конференції МОЗМ в
1988 р. в число нових актуальних завдань були включені пропозиції з
проведення досліджень методів повірки засобів вимірювань у їх виробників
з врахуванням діючих на підприємствах систем управління якістю, що
відповідають стандартам ISO 9000.

Вищий керуючий орган МОЗМ – Міжнародна конференція законодавчої
метрології, яка скликається раз на чотири роки. В роботі конференції
зазвичай беруть участь не тільки країни–члени, але і ті країни, які не
планують стати членами, а також різні міжнародні спілки, діяльність яких
пов’язана з метрологією. Рішення, що прийняті МОЗМ, мають
рекомендаційний характер і лише морально зобов’язують країни–члени
організації застосувати їх при можливості.

Виконавчий орган МОЗМ – Міжнародний комітет законодавчої метрології, що
складається із представників кожної країни-члена МОЗМ. Представники не
наділені правом брати на себе зобов’язання від імені уряду своєї
держави. При Комітеті діє консультативний орган – Рада президента
(Міжнародного комітету законодавчої метрології ). До його складу входять
два віце-президенти, директор Міжнародного бюро законодавчої метрології
і п’ять найактивніших членів Міжнародного комітету законодавчої
метрології.

Рішення зазвичай приймаються на сесіях Комітету, котрі проводяться
щороку, а в особливих випадках – шляхом листування. Резолюції, що
приймаються Комітетом, дійсні при одноголосній підтримці всіх його
членів.

Роботу Комітету і Конференції координує Міжнародне бюро законодавчої
метрології (МБМЗ, міститься в Парижі). Бюро видає інформаційні
матеріали, веде фонд документації, займається пропагандою досягнень в
галузі метрології шляхом експозиції в своїх демонстраційних залах. Бюро
проводить постійний взаємний обмін інформацією з учасниками МОЗМ, а
також щоквартально випускає “Бюлетень МОЗМ” (на французькій мові –
офіційній для організації). Технічні комітети (ТК) і підкомітети (ПК),
являються, як прийнято в подібних організаціях, робочими органами, МОЗМ
мали до останнього часу інші назви: секретаріати-пілоти і
секретаріати-доповідачі відповідно. Зараз йде перехід на ТК та ПК, і він
ще не завершений. Секретаріати-пілоти відповідають за певну галузь
метрології, а секретаріати-доповідачі ведуть конкретні аспекти в кожній
галузі.

В міжнародну робочу групу входять представники секретаріата-пілота (ТК)
і

секретаріатів-доповідачів (ПК) різних країн, що хочуть приймати участь в
роботі., а також представники інших міжнародних організацій, що
співпрацюють з МОЗМ.

В міжнародних робочих групах може бути два види членства:

– член П – представник країни-учасниці МОЗМ;

– член О – представник країни- спостерігача.

Головне завдання ТК – складання програми робіт, яка розрахована на
чотирилітній період і затверджується вищим керуючим органом МОЗМ. ТК і
ПК по характеру створюваних ними документів діляться на три основних
групи:

з загальних питань метрології;

з окремих видів вимірювань;

з метрологічного забезпечення окремих галузей діяльності.

МОЗМ видає два види документів: міжнародні документи (МД) і міжнародні
рекомендації (МР). МД мають директивний характер і призначені для
робочих органів МОЗМ, МР – мають рекомендаційний характер і призначені
для країн-членів МОЗМ.

МР і МД видаються на англійській і французькій мовах і розсилаються
країнам-членам.

Взаємне визнання результатів випробувань і сертифікації безпосередньо
пов’язано з визнанням результатів повірки засобів вимірювань. Працюючи в
цьому напрямку, МОЗМ затвердила міжнародний документ “Рекомендації з
співставлення дво- і багатосторонніх угод про визнання результатів
випробувань, затвердження типу, повірки”.

Розробки МОЗМ , направлені на укладення угод про взаємне визнання,
внесли значний внесок в можливість утворення Міжнародної системи
сертифікації засобів вимірювань, як добровільної і відкритої системи.
Діяльність МОЗМ в цьому напрямку не суперечить прийнятим рекомендаціям
ISO/IEC. Навпаки, МОЗМ не тільки враховує настанови ISO/IEC,
безпосередньо зв’язані з областю метрології, а також бере участь в
роботі майже 30 технічних комітетів ISO. Крім того, МОЗМ співпрацює з
такими міжнародними організаціями, як IEC, ЮНІДО, МОМВ, ІМЕКО та інші.

ІМЕКО – Міжнародна конференція з вимірювальної техніки і
приладобудування – утворена в 1958 р. і є науковою, консультативною
організацією. Форма її роботи – проведення міжнародних конгресів і
семінарів з актуальних проблем розвитку вимірювальної і діагностичної
техніки.

ЮНІДО – організація системи ООН з промислового розвитку, головна мета
якої – сприяння індустріалізації країн, що розвиваються.

Таким чином, ділові контакти з організаціями, здавалось би, різного
профілю направлені до однієї мети – сприяння науково-технічному прогресу
і міжнародним економічним зв’язкам.

Форми співпраці МОЗМ з іншими міжнародними організаціями різні: обмін
інформацією з проведених і планованих робіт, участь в завданнях (з
правом дорадчого голосу), утворення змішаних комітетів. Всі вони
переслідують одну мету – уникнути дублювання в роботі і максимально
використати зусилля і напрацювання інших організацій у виконанні
поставлених завдань.

Сертифікати МОЗМ.

Треба відзначити діяльність МОЗМ у сертифікації засобів вимірювання. З 1
січ–ня 1995 р. введена система сертифікатів МОЗМ.

Сертифікат МОЗМ – це документ, що підтверджує відповідність засобу
вимірювань певній Міжнародній рекомендації (МР) МОЗМ. МР містить
технічні вимоги, опис процедури випробувань і форму звіту з випробувань.
Сертифікат МОЗМ дає гарантію виробнику засобів вимірювань у тому, що
його виріб відповідає міжнародним вимогам, які признаються більшістю
країн світу.

На кінець 1995 р., в Системі сертифікатів МОЗМ діє 16 МР. В цьому ж році
видано більше 160 сертифікатів МОЗМ 32 виробникам у 12 країнах.

З метою удосконалення Системи утворена технічна консультативна група з
сертифікації (ТАГсерт). В її роботі беруть участь: Австралія, Китай,
Данія, Німеччина, Японія, Куба, Норвегія, Польща, Росія, Словачина,
Великобританія, США, Україна, Югославія. ТАГсерт щорічно доповідає перед
МОЗМ, робота її організована в основному через листування. Секретаріат
веде МБЗМ, робоча мова – англійська.

Завдання на найближчу перспективу включають: прискорення робіт з
взаємного визнання шляхом порівняння і обміну результатами випробувань;
розповсюдження Системи на несерійні засоби вимірювань; розповсюдження
інформації про Систему; пропрацювання процедур використання Системи
сертифікатів МОЗМ для групи однотипних засобів вимірювання.

МЗБМ займається визначенням думок країн-членів МОЗМ щодо завдань
розвитку Системи розсилаючи для цього опитувальник, що стосується
робочих доповідей ТАГсерт з пріоритетних напрямків. Серед пропозицій
підприємств (фірм) – виробників, зацікавлених в сертифікації своєї
продукції в Системі сертифікації МОЗМ, МБЗМ відмічає міжнародне визнання
сертифікатів на засоби вимірювань всіма країнами-членами МОЗМ;
розповсюдження Системи на автоматичні зважувальні пристрої та інше.
Система сертифікації засобів вимірювання МОЗМ дає можливість будь-якій
країні-члену отримати сертифікат про відповідність конкретного приладу,
який виробляється підприємством в даній країні, вимогам певної МР МОЗМ.
Інші країни-учасниці МОЗМ на добровільній основі приймають рішення про
признання (непризнання) такого сертифікату. Будь-яка країна яка
приєднається до Конвенції 1956р., отримує всі права країни-члена МОЗМ, в
тому числі відносно Системи сертифікатів МОЗМ.

В галузі метрології працюють також інші міжнародні організації:

МККР – Міжнародний консультативний комітет з радіозв’язку;

МККТТ – Міжнародний консультативний комітет з телефонії та телеграфії;

ІКАО – Міжнародна організація цивільної авіації;

МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергії;

КОСПАР – Комітет з дослідження космічного простору.

Міжнародні організації зі стандартизації

Національні стандарти висвітлюють особливості і рівень
науково-технічного розвитку країни, в якій вони розроблені і
застосовуються. Тому вимоги стандартів різних країн на одинакові
матеріали і вироби часто відрізняються один від одного, що є серйозною
перешкодою для розвитку міжнародної торгівлі, тобто є необхідність
узгодження характеристик продукції зі стандартами тієї країни, яка купує
цю продукцію.

Розвиток міжнародної торгівлі і міжнародної співпраці у всіх галузях
людської діяльності об’єктивно призвело до необхідності узгодження
(гармонізації) національних стандартів, розробки і широкого застосування
міжнародних (регіональних міжнародних) стандартів.

“Світ в русі – міжнародні стандарти сприяють переміщенню людей,
енергії, товарів та інформації” – під таким девізом відмічали 14 жовтня
1995 р. Всесвітній день стандартів.Міжнародні стандарти, забезпечують
технічну сумісність, сприяють безперешкодному функціонуванню систем
переміщення всіх типів.

Сучасні темпи технічного розвитку і лібералізації міжнародної торгівлі
утворюють нові сприятливі можливості для розвитку міжнародної співпраці
на основі застосування міжнародних стандартів.

По-перше, відкривається потенційно глобальний ринок продукції і послуг,
де виробники, постачальники і оператори мереж можуть конкурувати на
рівній основі.

По-друге, прийняття міжнародних стандартів для систем переміщення сприяє
створенню і роботі сумісних засобів взаємодії, необхідних для швидкого і
економічно ефективного постачання продукції і послуг споживачам,
незважаючи на відстані.

Але ще багато потрібно зробити для вирішення проблем, з якими стикається
світове співтовариство в своєму сучасному розвитку. Стандартизація
сукупності систем переміщення і глобального ланцюга
матеріально-технічного постачання (логістики) далеко виходить за кордони
стандартизації транспортних елементів, таких, як вантажні контейнери і
вантажно-розвантажувальне устаткування, щоб повністю охопити всю
транспортну інфраструктуру залізних і шосейних доріг, складів, морських
і повітряних портів. Гармонізація у всесвітньому масштабі всіх елементів
цього ланцюга – електричних і електронних, а також механічних – принесе
користь не тільки транспортникам, а й їхнім промисловим споживачам. Ця
проблема може бути вирішена тільки на основі скоординованих робіт з
міжнародної стандартизації в галузі технічного зв’язку та інформаційних
технологій і застосовуваних не тільки в рамках глобальної мережі
матеріально-технічного постачання, а також в інших галузях діяльності,
де відбувається обмін інформацією. Майбутнє світове інформаційне
товариство з його “інформаційними супершвидкісними магістралями” буде
залежати від рівня міжнародної стандартизації, котра вже сьогодні
охоплює мережі аудіо і відео інформації, для створення інформаційних
технологій і використання в телекомунікаціях.

Разом з новим напрямком в роботах з міжнародної стандартизації –
стандартизації технологій переміщення, не применшує роль і значення
міжнародної стандартизації як організаційно-технічної основи
співробітництва країн в традиційних видах діяльності: терміни і
визначення, методи аналізу і випробувань, сертифікація продукції і
послуг, забезпечення безпеки продукції і праці, раціональне використання
енергії та природних ресурсів, охорона навколишнього середовища,
управління виробництвом і якістю продукції.

Одною з найважливіших особливостей розвитку співробітництва країн в
галузі стандартизації на багатосторонній основі є останнім часом
помітний кількісний, структурний і функціональний ріст міжнародних
організацій, що займаються питаннями стандартизації. Цьому сприяв
перехід робіт в галузі міжнародної стандартизації на якісно новий етап
розвитку, викликаний розширенням і поглибленням міжнародної співпраці у
всіх сферах людської діяльності.

Із загального числа більш, ніж чотирьох тисяч міжнародних організацій
(світових і регіональних), що діють в сучасному світі, більше 400 так чи
інакше займаються питаннями стандартизації.

Безпосереднє співробітництво різних країн в галузі стандартизації
почалось з 1921 р., коли була проведена перша конференція секретарів
семи національних комітетів з стандартизації. Ця конференція напрацювала
організаційні принципи, на їх основі в 1926 р. була створена міжнародна
Федерація національних асоціацій з стандартизації – ІСА, в склад якої
увійшло 20 національних організацій з стан–дартизації. ІСА розробила
біля 180 міжнародних рекомендацій з стандартизації, але з початком
Другої світової війни перестала діяти.

Після закінчення Другої світової, в жовтні 1946 р., рішенням ООН була
створена Міжнародна організація з стандартизації (ISO). На засіданні
генеральної асамблеї ООН був прийнятий статут ISO,який визначив статус
організації, її структуру, функції основних органів і методи їх роботи.

Рис. 6.1. Структура ISO

В статуті ISO записано, що “метою організації є сприяння розвитку
стандартизації в світовому масштабі для полегшення міжнародного
товарообміну і взаємодопомоги, а також для розширення співпраці в галузі
інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності”.

Для досягнення цієї мети ISO може:

вживати заходів для полегшення гармонізації у світовому масштабі
стандартів і зв’язаних з ним галузей;

розробляти і публікувати міжнародні стандарти за умови, що в кожному
випадку стандарт буде ухвалений, якщо за нього було віддано дві третини
голосів активних членів технічного комітету або підкомітету і проти – не
більше чверті загального числа голосів;

організовувати обмін інформацією про роботу своїх комітетів – членів і
технічних комітетів;

співпрацювати з іншими міжнародними організаціями, що зацікавлені в
суміжних питаннях.

В ISO встановлені два види членства – комітети-члени і
члени-кореспонденти. Ком ітетами-членами є національні організації з
стандартизації.

Органами ISO є: Генеральна Асамблея, Рада, Комітети Ради, технічні
комітети і Центральний секретаріат. Структура ISO наведена на рисунку-
6.1.

Вищим органом ISO є Генеральна Асамблея.

В період між сесіями Генеральної Асамблеї роботою організації керує
Рада, на чолі якої стоїть президент ISO. Рада складається з 18
членів–представників національних організацій з стандартизації, що
вибираються на 3 роки. Для розгляду і підготовки рішень з питань, що
цікавлять всю організацію загалом, Рада утворює постійні і тимчасові
комітети.

На даному етапі працюють такі комітети:

STACO – Комітет з вивчення наукових принципів стандартизації;

PLACO – Технічне бюро;

CASCO – Комітет з оцінки відповідності;

INFCO – Комітет з науково- технічної інформації;

DEVCO – Комітет з надання допомоги кранам, що розвиваються;

COPOLCO – Комітет з захисту інтересів споживачів;

REMCO – Комітет з стандартних зразків.

Для прикладу наведем напрямки діяльності двох Комітетів Ради ISO.

Комітет з оцінки відповідності CASCO:

вивчає способи оцінки відповідності продукції і систем якості
стандартам;

готує настанови з випробувань, інспекції та сертифікації продукції,
процесів, служб, а також з оцінки випробувальних лабораторій,
інспекційних організацій, організацій з сертифікації систем якості;

сприяє взаємному визнанню національних і регіональних систем якості, а
також використанню міжнародних;

сприяє взаємному визнанню національних і регіональних систем якості, а
також використанню міжнародних стандартів на випробування, інспекцію,
сертифікацію систем якості.

CASCO проводить роботу з створення настанов ISO в галузі гармонізації
національних систем сертифікації, створення методологічної бази для
розробки і акредитації національних систем сертифікації з взаємного
визнання результатів випробувань. Крім того, CASCO періодично проводить
аналіз всіх діючих націо–нальних, регіональних і міжнародних систем
сертифікації з метою вчасного прийняття заходів з організації
міжнародних систем сертифікації продукції на відповідність стандартам
ISO.

Результати роботи CASCO мають велике значення для країн, де утворюються
національні системи сертифікації. За останні декілька років CASCO разом
з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC) підготував цілий ряд
настанов зосновних аспектів сертифікації. Ці документи отримали широке
визнання в країнах – членах ISO та IEC. В ряді країн вони покладені в
основу систем сертифікації.

Комітет з захисту інтересів споживачів (COPOLCO)

Він утворений в 1977 р. з метою стандартизації в галузі інформації
споживача, тобто забезпечення зв’язку між ISO і міжнародними
організаціями. Що займаються питаннями, які цікавлять споживачів.

В завдання COPOLCO входить вивчення таких питань:

шляхи сприяння споживачам в отриманні максимального ефекту від
стандартизації продукції, а також заходи, які потрібно застосувати для
більш ширшої участі споживачів в національній і міжнародній
стандартизації;

розробка з точки зору стандартизації рекомендацій, що направлені на
забезпечення інформацією споживачів, захист їх інтересів, а також
програм їх навчання питанням стандартизації;

узагальнення досвіду участі споживачів в роботах з стандартизації,
застосуванню стандартів на споживчі товари; з інших питань національної
і міжнародної стандартизації, що цікавлять споживача;

підтримання зв’язку з іншими органами ISO, діяльність яких дотична до
інтересів споживачів.

Результатом діяльності COPOLCO є періодичне видання списків національних
і міжнародних стандартів, що цікавлять організації споживачів, а також
підготовка настанов з питань споживчих товарів, наприклад:

Настанова 12 “Порівняльні випробування споживчих товарів”;

Настанова 14 “Інформація про товари для споживачів”;

Настанова 36 “Розробка стандартних методів вимірювання експлуатаційних
характеристик споживчих товарів”.

Основним видом діяльності ISO є розробка міжнародних стандартів. Тому
головним структурним підрозділом – робочими органами цієї організації є:
технічні комітети, підкомітети, робочі групи. Взагалі нараховується біля
2500 робочих органів ISO.

Робочі комітети ISO ведуть роботу з міжнародної стандартизації в певній
галузі, наприклад ISO/ТК 10 “Технічні креслення”, ISO/ТК 22
“Автомобілі”, ISO/ТК 37 “Термінологія”.

Якщо робота, що проводиться технічним комітетом, охоплює широке коло
питань, тоді в рамках технічних комітетів створюють підкомітети.
Наприклад, в ISO/ТК 20 “Авіаційні і космічні літальні апарати” входять
десять підкомітетів.

Сьогодні практично нема такої галузі, в якій не були б розроблені
стандарти ISO.

Із загальної кількості стандартів, розроблених ISO (більше 7500) в
різних галузях техніки, вони розподіляються наступним чином:

машинобудування – 29,5% ;

хімія – 3,4%;

неметалічні вироби – 12,2%;

руди і метали – 9,1%;

інформаційна техніка – 8,8%;

сільське господарство – 8,5%;

будівництво – 3%;

спецтехніка – 3%;

охорона здоров’я і медицина – 3,3%;

основоположні стандарти – 3,3%;

навколишнє середовище – 3%;

– пакування і транспортування товарів – 1,8% та інші.

У переліку відсутні стандарти в галузі електротехніки, електроніки і
зв’язку, так як розробкою стандартів цих галузях займається IEC у
відповідності з діючим договором між ISO і IEC.

В останні роки у всіх країнах велику увагу приділяють питанню утворення
на підприємствах систем якості. В ряді країн (США, Франція,
Великобританія та інші.) були розроблені і затверджені національні
стандарти, що містять рекомендації з утворення таких систем. З метою
розробки однакового підходу до вирішення питання якості продукції був
утворений ISO/ТК 176 “Управління якістю і забезпення якості”, його
завданням є стандартизація і гармонізація основоположних принципів
систем забезпечення якості. На основі узагальнення національного досвіду
в цій галузі ISO/ТК 176 були розроблені і в 1987 р. вперше опубліковані
стандарти ISO серії 9000.

Необхідно відмітити, що міжнародні стандарти ISO не є обов’язковими,
кожна країна може застосовувати їх цілком, окремими розділами або
взагалі не застосовувати.

Однак в умовах конкуренції на світовому ринку виробники продукції, що
намагаються підтримувати високу конкурентоздатність продукції, вимушені
застосовувати стандарти ISO і інших міжнародних організацій. Тому при
розробці міжнародних стандартів йде серйозна боротьба між окремими
країнами, окремими світовими виробниками відповіднної продукції за
формулювання вимог, які закладаються в ці стандарти.

Діяльність ЄС зі стандартизації

Діяльність ЄС в галузі стандартизації направлена на виконання положень
Римського договору від 1957 р. про утворення єдиного європейського
ринку. Договір передбачає законодавчих, розпорядницьких і
адміністративних рішень країн-членів. Для початку робіт зі зближення
національних стандартів в рамках усунення технічних перешкод в торгівлі
була характерна спроба їх гармонізації. Дуже скоро стала очевидною
неможливість рішення проблеми таким шляхом, в наслідок цього
здійснюється перехід на утворення єдиних європейських стандартів –
євронорм. Але головним напрямком, що реально усуває технічні перешкоди в
торгівлі, визнано прийняття Директив ЄС прямої дії, тобто вони містять
законодавчі положення і вимоги до параметрів конкретних товарів або
процесів. Якщо в них є посилання на євронорму або технічний регламент,
це переводить вказані нормативні документи в ранг обов’язкових до
виконання.

Таким чином був зроблений перехід від гармонізації окремих національних
стандартів і технічних регламентів до гармонізації законодавчих
положень (технічного законодавства). Рада ЄС визначила основний принцип
гармонізації стандартів і сертифікації – гармонізація законоположень
обмежується встановленням вимог безпеки в рамках директив. Це означає,
що для даної продукції повинні бути забезпечені умови вільної торгівлі в
межах ЄС; на органи, що відповідають за стандартизацію промислових
товарів, покладається завдання з розробки таких технічних регламентів,
які заставляють виробників випускати продукцію, що відповідає загальним
вимогам директив. Самі по собі технічні регламенти і євронорми не
зобов’язують виробників чітко виконувати їх вимоги. Однак на
адміністрацію підприємств покладений обов’язок підтвердити відповідність
продукту загальним вимогам директив. Тому якщо підприємство не враховує
вимог євронорми (технічного регламенту) і не може декларувати
відповідність продукції їх вимогам, тоді додається проблема доказу
відповідності виробу загальним вимогам директив через сертифікацію. При
розробці євронорм широко використовуються національні стандарти
країн-членів, особливо німецькі (стандарти DIN), французькі (AFNOR) і
міжнародні. Якщо вказані нормативні документи відповідають вимогам
інтеграції західноєвропейських країн, їх застосовують в якості
європейських стандартів.

Роботи по директивах ЄС в галузі стандартизації сконцентровані на
регламентації обов’язкових норм з безпеки праці, охороні здоров’я і
навколишнього середовища, а також на виявленні стандартів (технічних
регламентів), на які потрібно робити посилання в директивах в частині
вимог до параметрів якості товарів. Проблемні моменти європейської
регіональної стандартизації пов’язані з інноваційними процесами,
насамперед в машинобудуванні і технології. Є два аспекти цих проблем:
забезпечення науково-технічного прогресу країн-членів ЄС через
стандартизацію і економічна ефективність стандартизації в період
розробки нової продукції або технології.

Для упорядкування і розробки директив з стандартизації встановлені
наступні принципи:

гармонізація законодавств країн-членів ЄС виходячи з вимог безпеки,
охорони здоров’я і захисту навколишнього середовища;

передача визначень технічних норм, що забезпечують ці параметри,
Європейському комітету з стандартизації (СЕН) і Європейському комітету з
стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК);

визнання національними урядовими органами відповідності загальним
вимогам директив тих виробів, які виготовлені по Європейським
(євронормам) або національним стандартам (технічним регламентам).

Якщо виробник випускає продукцію по якомусь іншому нормативному
документу, то він повинен доказати відповідність свого товару вимогам
директив сертифікатом відповідності, затвердженим в ЄС, або шляхом
сертифікаційних випробувань у відповідних організаціях.

Після того як Комісія ЄС дійшла висновку, що в багатьох випадках
перешкоди в товарообміні виникають через незнання про існуючі або
розроблювані стандарти (технічні регламенти) в інших країнах ЄС, була
прийнята директива ЄС “Методи і процеси інформування в галузі стандартів
і технічних регламентів”. Після її доопрацювання і введення в дію,
склалась процедура взаємного інформування, основні моменти якої такі:

кожна країна-учасниця ЄС зобов’язана інформувати відповідну інстанцію
про програми підготовки проектів нормативних документів. При
цьому з питань регламентів треба звертатись в Комісію ЄС, з стандартів
– в центральні секретаріати СЕН і СЕНЕЛЕК;

кожна з вказаних центральних інстанцій збирає і обробляє інформацію та
подає її національним органам з стандартизації країн-членів і
регіональних органів з стандартизації;

кожна країна-член ЄС зобов’язана повідомляти отриману інформацію
зацікавленим колам.

Директива стосується всіх видів продукції, крім харчових продуктів,
сільськогосподарської продукції, медикаментів і косметики.

Основні практичні завдання з регіональної стандартизації покладені на
СЕН і СЕНЕЛЕК, які в своїй практиці інформаційного забезпечення
керуються даною Директивою.

Європейський комітет з стандартизації (СЕН)

Європейський комітет з стандартизації (до 1970 р.—Європейський
комітет з координації стандартів) існує з 1961 р. Членами СЕН є
національні організації з стандартизації 17 європейських держав:
Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Німеччина, Іспанія,
Ісландія, Італія, Люксенбург, Норвегія, Нідерланди, Португалія,
Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія. СЕН – закрита організація, що
об’єднує тільки країни-учасники ЄС і ЄАВТ (Європейська асоціація вільної
торгівлі).

Основна мета СЕН – сприяння розвитку торгівлі товарами і послугами
шляхом розробки європейських стандартів (євронорм, EN), на які могла б
посилатись в своїх директивах ЄС, ЄАВТ та інші міжурядові організації;
шляхом забезпечення однакового застосування в країнах-членах міжнародних
стандартів ISO та IEC; співпраці з усіма організаціями регіону, що
займаються стандартизацією; надання послуг з сертифікації на
відловідність європейським стандартам (євронормам).

СЕН розробляє європейські стандарти в таких галузях: обладнання для
авіації, водонагрівальні газові прилади, газові балони, комплектуючі
деталі для піднімальних механізмів, газові плити, зварка і різка,
трубопроводи і труби, насосні станції та інше.

Один з принципів роботи СЕН – обов’язкове використання міжнародних
стандартів ISO як основи для розробки євронорм або доповнення тих
результатів, які досягнуті в ISO. Вибір пріорітетного напрямку повинен
бути обгрунтований економічною необхідністю, що диктується ступенем
впливу майбутнього стандарту на розвиток взаємовигідних зв’язків,
неможливістю застосування міжнародного або іншого стандарту для даної
мети, пропозицією країн-учасниць СЕН або рекомендації органів ЄС і ЄАВТ.

Вищий орган СЕН – Генеральна асамблея, в якій представлені національні
організації з стандартизації, урядові органи країн-членів, а також ЄС і
ЄАВТ.

Генеральна асамблея вибирає Адміністративну раду, яка виконує наступні
функції:

встановлення правил і способів застосування національних стандартів
країн-учасниць і міжнародних стандартів при розробці європейських
стандартів;

визначення можливості прямого використання національного або
міжнародного нормативного документу в якості європейського стандарту і
контроль за його виконанням;

координація робіт з національної стандартизації в рамках регіону.

Рис. 6.2. Організаційна структура СЕН

Політика в галузі стандартизації визначається колегією директорів –
представників національних організацій і затверджується Генеральною
асамблеєю.

Технічна робота з стандартизації виконується технічними комітетами,
діяльність яких координує Технічне бюро.

Для стандартизації в галузі будівництва, автомобілебудування і безпеки
обладнання утворені комітети з забезпечення програм (програмні
комітети). Їхнє завдання – прискорення розробки євростандартів у цих
динамічних галузях шляхом аналізу вже існуючих міжнародних або
прогресивних національних стандартів і збору такої інформації, яку
швидко і ефективно можна використати в СЕН.

Програмні комітети складають програму стандартизації, приймають
стандарти ISO і IEC в якості європейських стандартів або документів для
гармонізації; розробляють європейські стандарти або очікують отримання
результатів в ISO і IEC. З цими організаціями підтримується постійний
зв’язок, і приймаючи євростандарт, комітет повідомляє про результати
своєї роботи в ISO або IEC.

Технічні комітети також спираються в роботі на міжнародні стандарти,
підтримують контакти з регіональними організаціями, враховують
результати діяльності інших технічних комітетів, які займаються
суміжними проблемами. Після того як завдання, що поставлене перед
комітетом, виконане, він може бути розформований Технічним бюро, або
зберігати формальну відповідальність за перегляд стандарту.

Процедура прийняття стандарту включає схвалення проекту робочою групою
технічного комітету, розсилання проекту технічним бюро всім
країнам-членам СЕН в особі національних організацій з стандартизації
для голосування у встановлений термін. Євронорма (європейський
стандарт) рахується прийнятою, якщо проти проекту подано не більше 20%
голосів. Прийнятий стандарт вводиться в національну систему
стандартизації всіх країн-членів,в тому числі і тих, що голосували
проти. Далі Адміністративна рада розглядає цей стандарт з точки зору
ступеня його важливості для країн-членів ЄС. У випадку позитивного
рішення на нього робиться посилання у відповідній директиві ЄС і
стандарт набуває статус обов’язкового до виконання в країнах-членах ЄС.

Крім євронорм, СЕН розробляє документи з гармонізації (HD) і попередні
стандарти (ENV), вони направлені на усунення технічних барєрів в
торгівлі і на прискорення впровадження прогресивних технічних вимог у
виробництво нових товарів.

Документи з гармонізації пояснюють сутність тих адміністративних і
правових норм, які порушують одноманітність застосування міжнародних
стандартів в країнах-членах СЕН.

Європейський стандарт ,що приймається СЕН видається у двох варіантах: як
євронорма і як націоналльний стандарт в країнах-членах СЕН. В другому
варіанті стандарт може містити додаток у вигляді рекомендацій і
пояснень, що відповідають його розумінню і застосуванню.

Крім розробки стандартів на продукцію, послуги, процеси, СЕН займається
стандартизацією систем забезпечення якості продукції, методів
випробувань і акредитації випробувальних лабораторій. В цьому напрямку
створені і затверджені європейські стандарти-євронорми серії 29000 (EN
29000), котрі по суті представляють собою прийняття міжнародних
стандартів ISO серії 9000. В комплекс цих нормативних документів входять
п’ять європейських стандартів:

EN 29000 “Загальне управління якістю і стандарти з забезпечення якості,
керівні вказівки звибору і застосування”;

EN 29001 “Системи якості. Модель для забезпечення якості при
проектуванні і (або) розробці виробництві, монтажу і обслуговуванні”;

EN 29002 “Системи якості. Модель для забезпечення якості при вихідному
контролі і випробовуваннях”;

EN 29003 “Загальне управління якістю і елементи системи якості. Керівні
вказівки”.

В галузі випробувань, сертифікації та акредитації прийнятий комплекс
нормативних документів з семи європейських основоположних стандартів –
євронорми серії 45000 (EN 45000):

EN 45001 “Загальні критерії, що стосуються роботи випробувальних
лабораторій”;

EN 45002 “Загальні критерії для оцінки (атестації) випробувальних
лабораторій”;

EN 45003 “Загальні критерії для органів з акредитації лабораторій”;

EN 45011 “Загальні критерії для органів з сертифікації, що проводять
сертифікацію продукції”;

EN 45012 “Загальні критерії для органів з сертифікації, що відповідають
за сертифікацію систем якості“;

EN 45013 “Загальні критерії, що стосуються органів з сертифікації, які
займаються атестацією персоналу”;

EN 45014 “Загальні критерії для заяви постачальника про відповідність
виробу стандарту”.

Ці стандарти розроблені СЕН разом з Європейським комітетом з
стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК).

Сучасні проблеми СЕН стосуються підготовки стандартів, що відповідають
виникаючим проблемам ринку, і вчасного їх видання; ліквідація
відставання прийняття стандарту від видання європейських директив;
прискорення строків прийняття стандартів, кількість яких відстає з року
в рік від числа їх проектів.

.Європейський комітет з стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК)

СЕНЕЛЕК утворений в 1971 р. в наслідок об’єднання двох європейських
організацій – Європейського комітету з координації електротехнічних
стандартів країн-членів ЄАВТ і Європейського комітету з координації
електротехнічних стандартів країн-членів ЄС.

Члени СЕНЕЛЕК – 17 країн Європи: Австрія, Бельгія, Великобританія,
Греція, Данія, Німечина, Іспанія, Ісландія, Італія, Люксенбург,
Норвегія, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія.
Всі вони представлені національними електротехнічними комітетами і є
членами IEC (крім Люксембургу).

На чолі організації – Генеральна асамблея, в якій країни-члени
представляють національні організації з стандартизації і урядові органи,
а також беруть участь представники від ЄС і ЄАВТ. Генеральна асамблея
вибирає Адміністративну раду, що складається з делегацій (до 5 осіб) від
національних організацій країн-членів. Структури, що відповідають за
стандартизацію (Рис.6.3.), аналогічно описані для СЕН. СЕНЕЛЕК з ними
тісно співпрацює.

Основна мета СЕНЕЛЕК – розробка стандартів на електротехнічну продукцію
у тісній співпраці з ЄС та ЄАВТ. Стандарти СЕНЕЛЕК розглядаються як
необхідний засіб для створення єдиного європейського ринку.

Сутність головного напрямку роботи СЕНЕЛЕК полягає в усуненні будь-яких
технічних розбіжностей між національними стандартами країн-членів, між
процедурами сертифікації відповідності виробів вимогам стандартів і
недопущення виникнення технічних перешкод в торгівлі товарами
електротехнічної галузі.

При плануванні робіт з стандартизації в галузі нових технологій
враховуються вимоги ЄС та ЄАВТ, запрошуються спеціалісти СЕН та інших
організацій. Так, якщо розглядаються питання, що стосуються інформатики,
запрошується до участі Європейська конференція керуючих органів пошти і
телекомунікацій.

Основні об’єкти стандартизації в СЕНЕЛЕК:

промислове і побутове обладнання з номінальною напругою від 50 до 1000
Вольт змінного струму 75 – 1500 Вольт постійного струму;

медичне електрообладнання;

електромагнітна сумісність, в тому числі радіоперешкоди;

обладнання для використання в потенційно вибухонебезпечній атмосфері
(вибухозахищене обладнання);

метрологічне забезпечення засобів вимірювань, включаючи електронні.

Крім того, за завданням ЄС та ЄАВТ СЕНЕЛЕК розробляє європейські
стандарти на окремі види електрообладнання, що потрібні європейському
ринку, але їх постачанню заважають технічні перешкоди як існуючі, так і
потенційні, які можуть виникнути в майбутньому.

Ще один напрям діяльності СЕНЕЛЕК – гармонізація стандартів, якою керує
Технічна рада, спеціально створена для розгляду рекомендацій і
пропозицій програмних комітетів. Ця робота необхідна як для уникнення
дублювання IEC, так і для вчасного застосування міжнародних стандартів
IEC (а також їх проектів) як бази для євронорм або прийняття їх як
регіональних. Подібний аналіз проводиться і відносно інших організацій
регіону. Якщо будь-який стандарт вибраний за базовий, то СЕНЕЛЕК
пропонує всім національним організаціям з стандартизації зупинити
розробку стандарту в цій галузі. В якості національного буде прийнятий
європейський стандарт СЕНЕЛЕК, що створений на основі міжнародного. Така
процедура передбачена загальними внутрішніми правилами СЕН/СЕНЕЛЕК,
називається “Угода про бездіяльність” .

Регіональні стандарти, що прийняті СЕНЕЛЕК, можуть мати три форми:
європейський стандарт (EN), документ про гармонізацію (НД), і попередній
стандарт (EVN).

Євронорма СЕНЕЛЕК (EN) – це європейський стандарт з узгодженим технічним
текстом, що приймається країнами-членами як національний нормативний
документ. Правила організації забороняють при цьому вносити будь-які
зміни в текст стандарту. EN публікується на трьох офіційних мовах
(англійська, французька, німецька), але допускається також видання
титульного листа з офіційною заявою про індоссамент

(Індоссамент – посвідчення прав передачі будь-якого документу від одної
особи до іншої, вданому випадку – від СЕНЕЛЕК до національної
організації). Нумерація євронорм починається з 50001. На національному
рівні допускається публікація EN на мові країни з чітким дотриманням
тексту і відсутністю будь-яких відхилень. Ті чи інші національні
особливості умов застосування стандарту можуть бути введені в нього у
формі інформаційного додатку.

Не зважаючи на подібність в роботі технічних органів СЕНЕЛЕК і СЕН,
все-таки необхідно підкреслити специфіку Комітету з електронних
компонентів (СЕСС) і програмних комітетів. СЕСС займається оцінкою
якості електронних компонентів, що вважається доволі специфічною галуззю
діяльності. Комітет має свій власний Генеральний секретаріат і
безпосередньо підкоряється Генеральній асамблеї СЕНЕЛЕК. Окремий бюджет
СЕСС формується з внесків країн-членів.

Програмні комітети підзвітні Генеральній асамблеї під час її сесій, їх
діяльність не розпосюджується на СЕСС і Комітет з інформатики. Вони
повинні постійно відстежувати роботу з стандартизації на всіх рівнях з
метою своєчасної корекції діяльності СЕНЕЛЕК. Так як і СЕН, СЕНЕЛЕК
зацікавлений в прискоренні роробки і прийняття європейських стандартів.
В цьому напрямі застосовані деякі заходи: об’єднання етапів опитування і
голосування, посилення служби перекладів, прийняття рішення про участь
всіх ТК СЕНЕЛЕК в розгляді стандартів IEC (в тому числі на стадії
проектування і підготовки до публікації) для швидшого прийняття рішення
про їхній індоссамент. Всім країнам-членам запропоновано проводити
аналіз фондів національних стандартів, що не мають аналогів в IEC, щоб
виявити серед них придатні для застосування в якості бази при розробці
стандартів СЕНЕЛЕК.

Інформаційне забезпечення, як відзначалось вище, здійснюється на основі
директив ЄС разом з Комісією європейського союзу (КЄС). Робоча група
СЕН/СЕНЕЛЕК сумісно з КЄС встановила порядок розповсюдження інформації,
зобов’язавши кожного члена-комітету СЕНЕЛЕК і кожної організації з
стандартизацій – члена СЕН своєчасно повідомляти один одного про свої
плани з стандартизації, що закладається в програму регіональної
стандартизації. Для упорядкування діяльності в даній сфері створений
Комітет управління інформаційними технологіями, а для виключення
дублювання до участі в розробках запрошується Європейська конференція
поштового і телефонно- телеграфного зв’язку. Комітет займається
плануванням і розміщенням технічних завдань на підготовку проектів
стандартів, складанням графіка робіт і підготовки пропозицій з
прискорення прийняття особливо актуальних стандартів.

В галузі інформаційних технологій, крім Комітету, працюють ще дві
цільові експертні групи: з сертифікації інформаційної технології і
консультувань з питань потреби в стандартизації в галузі виробничих
технологій.

Діє декілька сумісних робочих груп СЕН/СЕНЕЛЕК: з систем обробки
конфіденційних повідомлень, локальних мереж, переносу файлів структури
адміністративних елементів та інші; європейська робоча група з
відкритими системами, мета якої – добитися згоди всіх зацікавлених
сторін з основних напрямків європейської стандартизації. Технічні
документи цієї групи призначені для всіх міжнародних організацій і
СЕН/СЕНЕЛЕК.

Крім СЕН/СЕНЕЛЕК, в європейському регіоні стандартизацією в галузі
телекомунікацій займається Європейський інститут з телекомунікаційних
стандартів.

Основні міжнародні та європейські організації в галузі сертифікації та
акредитації

Європейська організація з випробувань і сертифікації

В 1990 р. на основі Меморандуму про взаєморозуміння Комісією ЄС,
Секретаріатом ЄАВТ і СЕН/СЕНЕЛЕК була впроваджена Європейська
організація з випробувань і сертифікації (ЄОТС), яка в 1993 р. отримала
статус Міжнародної незалежної некомерційної асоціації.

В ЄОТС входять національні комітети з оцінки відповідності 18
європейських країн і 8 європейських організацій, діяльність яких
пов’язана із сертифікацією і випробовуваннями: ЄКІТ (Європейський
комітет з інформаційної техніки), IQS (Європейська конференція з
атестації та сертифікації систем якості), WELAK(Західноєвропейська
організація з акредитацій лабораторій), CEOK(Європейська організація з
контролю), Консультативна рада споживачів ЄС, Консультативна рада
споживачів ЄАВТ, EUROLAB (Європейська організація з атестацій
лабораторій), WECC (Західноєвропейська організація з взаємовизнання
акредитації калібровочних лабораторій).

Головне завдання ЄОТС – встановлення взаєморозуміння і взаємодовіри між
європейськими організаціями в країнах-членах, які займаються оцінкою
відповідності, для забезпечення вільного пересування товарів і послуг та
чесної конкуренції. ЄОТС має за мету створення таких умов, які
гарантують всім зацікавленим сторонам, що продукція, послуги і
технологічні процеси, які пройшли випробування чи сертифікацію, не
потребують повторної перевірки тих результатів, які повинні прийматися
різними сторонами чи різними європейськими країнами.

ЄОТС передбачає і дійсне, і асоціативне членство. Дійсні члени
організації (мають право голосу ) діляться на європейські і національні.
Національний член – це орган який має право представляти всі зацікавлені
країни-члени ЄС та ЄАВТ. Європейський член – будь-яка група, яка
об’єднує не менше 5 країн-членів ЄС та ЄАВТ, а також представляє
міжгалузеві інтереси. Асоційованим членом має право бути будь-яка
європейська неприбуткова організація без права голосу ЄОТС.

ЄОТС здійснює як зовнішні зв’язки (укладання домовленостей про взаємне
визнання результатів випробувань і сертифікації з країнами, які не є
членами ЄС), так і силами галузевих комітетів сприяє укладанню подібних
договорів на основі європейських стандартів серії EN 45000 в середині
ЄС. Експортери продукції повинні знати, що на ринках західноєвропейських
країн визнаються тільки сертифікати, видані центрами. Сертифікати мають
відповідати вимогам євронорм 45000.

Сім європейських стандартів серії EN 45000 стосуються випробувань,
сертифікації та акредитації випробувальних центрів. Вони містять
критерії оцінки діяльності випробувальних лабораторій (EN 45001 і EN
45002), оцінки органів з акредитації випробувальних лабораторій (EN
45003). Стандарти EN 45011, EN 45012, EN 45013, EN 45014 містять вимоги
щодо роботи сертифікаційних центрів, органів з сертифікації систем
якості і персоналу. В них є і форма декларації постачальника про
відповідність товару вимогам стандарту. Офіційне прийняття цих
стандартів як національних дає можливість в значній мірі довіряти
результатам сертифікації і випробувань різних сертифікаційних і
випробувальних центрів. На рівні влади в країнах ЄС офіційно визнаються
лише ті центри, які організовують свою діяльність у повній відповідності
з євронормами серії 45000.

Технічний комітет ISO/TK 176

З метою створення єдиного підходу до вирішення проблем забезпечення
якості продукції та послуг ,побудови системи якості в 1979 р. був
створений Технічний комітет міжнародної організації з стандартизації
ISO/TK 176 “Управління якістю і забезпечення якості”.

ISO/TK 176 виконує основну роботу з створення міжнародних стандартів на
системи якості. ТК вже розробив і видав 16 міжнародних стандартів з
систем якості.

Міжнародні стандарти на системи якості, що розробляються ISO/TK 176,
пов’язані з настановами щодо побудови, вибору і застосування цих систем,
перевірки ефективності їх функціонування.

ISO/TK 176 розширює діяльність з стандартизації та гармонізації
нормативної бази систем якості в напрямках деталізацї та конкретизації
елементів системи, в тому числі правил перевірки її функціонування,
розроблення програм забезпечення якості, вимог та правил з економіки,
витрат на якість.

ТК функціонує за загальними Правилами процедури робочих технічних
органів ISO,

Секретаріат ISO/TK 176 веде SCC (Канадська рада з стандартів).

На кінець 1994 р. до складу ISO/TK 176 входило 65 країн-учасниць, у тому
числі 48 активних членів (Р-членів ) та 17 країн-спостерігачів
(О-членів).

ISO/TK 176 співпрацює з ISO/TK 69, ISO/TK 17, IEC/TK 56, ISO/TK 207,
ISO/IEC CTK, 1/TK 7, IEC/CMC і багато інших міжнародними організаціями.

За рішенням ISO/IEC ISO/TK 176 повинен координувати роботу в сфері
системи якості всіх ТК з метою усунення несумісностей, а також
однакового тлумачення вимог стандартів.

Особлива увага приділяється спільній праці з ISO/TK 207 щодо адаптації
стандартів системи якості у сфері управління навколишнім середовищем.

Міжнародна конференція з акредитацій випробувальних

лабораторій (ILAC)

LAC – міжнародний форум, який має регулярну організаційну структуру і де
фахівці різних країн і представники міжародних організацій обмінюються
інформацією і досвідом з усіх аспектів випробувань та взаємного визнання
результатів цієї діяльності, що є предметом міжнародної торгівлі.

Метою діяльності ILAC є також намагання узагальнити дані щодо чинних
міжнародних угод про взаємне визнання національних систем акредитації
випробувальних лабораторій, результатів випробування продукції та інших
даних про якість продукції, а також створення нормативної бази з
акредитації спільно з провідними організаціями ISO та IEC.

Важливим напрямком роботи ILAC є розроблення рекомендацій з оцінювання
якості випробувань, що проводяться випробувальними лабораторіями. Ця
робота стимулюється тим, що з розвитком мережі незалежних випробувальних
лабораторій і введенням системи їх акредитації, виникла необхідність
щодо формування єдиних методів забезпечення належної якості протоколів з
результатами випробувань, які могли бути визнані в інших країнах.

Завданнями ILAC у даний час є:

обмін інформацією і досвідом роботи щодо систем акредитації
випробувальних лаборатарій та оцінювання якості результатів випробувань;

сприяння взаємному визнанню результатів випробувань, що проводяться
національними лабораторіями шляхом підписання двосторонніх і
багатосторонніх угод з визнання систем акредитацій лабораторій;

співпраця з зацікавленими міжнародними організаціями з питань, що
стосуються акредитації випробувальних лабораторій;

гармонізація у міжнародному масштабі критеріїв акредитації лабораторій і
практики акредитації для взаємного визнання систем акредитацій
лабораторій та забезпечення результатів випробувань на міжнародному
рівні;

співпраця з органами сертифікації, що функціонують на міжнародному і
національному рівнях.

Для вирішення конкретних завдань в ILACстворені робочі органи-комітети і
цільові групи, в роботі яких беруть участь фахівці різних краін, а саме:

Комітет з проведення конференцій ILAC і координації її робіт;

Комітет1: з прикладного застосування акредитації в галузі торгівлі;

Комітет2: з практики акредитації;

Комітет3: з практичної роботи лабораторій;

Редакційний комітет ILAC.

Щорічно скликаються конфереції ILAC для обміну інформацією і досвідом з
питань взаємного визнання результатів випробувань, акредитації
лабораторій, оцінювання якості результатів випробувань.

ILAC видає “Міжнародний довідник з випробувальних лабораторій і систем
їх акредитації” та “Бібліографія з акредитацій випробувальних
лабораторій”, які періодично поновлюються.

ILAC активно співпрацює з комітетом з оцінювання відповідності ISO/CASCO
та іншими міжнародними і національними організаціями в галузі
акредитації. Підготовлені ILAC матеріали стали основою розроблених CASCO
методичних документів з акредитації випробувальних лабораторій.

ILAC є ініціатором розроблення п’яти Настанов ISO/IEC, які складають
повний комплект нормативних та методичних матеріалів, для встановлення
узгоджених міжнародних критеріїв оцінювання компетентності
випробувальних лабораторій

DEVCO

INFCO

REMCO

CASCO

PLACO

STACO

Виконавче бюро (Виконком)

Центральний секретаріат

Технічні комітети

Підкомітети

COPOLCO

РАДА ISO

ГЕНЕРАЛЬНА

АСАМБЛЕЯ

Європейська

асоціація

вільної торгівлі

Комісія

європейських

співтовариств

ГЕНЕРАЛЬНА

АСАМБЛЕЯ

Адміністративна

рада

КС

ТК

Будівництво

Безпечне обладнання

Автомобілі

Технічне

бюро

Керуючий

комітет

з сертифікації

Технічні

комітети

Програмні

комітети

ТК

КС

КС

КС

Комітети із

сертифікації

Комісія європейських

співтовариств

Європейська асоціація

вільної торгівлі

Генеральна

асамблея

Адміністративна

рада

Європейський

Комітет з

стандартизації

Європейська конференція

поштової і телефонно-

телеграфного зв’язку

Комітет з управління

Інформаційними

технологіями

Комітет з

оцінки якості

електронних

виробів

Гармонізація

Сертифікація

Технічні

комітети

ТК

ТК

Програмні комітети

Загальна

електротехніка

Силове

електрообладнання

Електропобутові

прилади і регульовані

пристрої

Комітет з електронних

компонентів

Комітет з

сертифікації

Технічне

бюро

Рис. 6.3. Організаційна структура СЕНЕЛЕК

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019