Реферат
на тему:
Метрологія — наука про вимірювання
1. Короткий історичний нарис про розвиток метрології
Історія розвитку метрології висвітлювалась у багатьох дослідженнях,
зібрані численні відомості про становлення цієї науки. Вагомий внесок у
розвиток метрології своїми працями здійснили такі вчені, як Г.І. Вільд,
Б.С. Якобі, А.Я. Купфер, B.C. Глухов, Д.І. Менделєєв, Н.Г. Єгоров, Л.В.
За-луцький, В.В. Бойцов та ін.
Здавна людям досить часто доводилось мати справу з різними
вимірюваннями: при будівництві споруд, при визначенні напрямку руху по
морю з використанням астрономії, у торгівлі, при визначенні пропорцій
людського тіла. У стародавні часи частини людського тіла
використовувались як міра довжини: ширина великого пальця — дюйм, ширина
долоні — пальма, довжина стопи — фут, відстань від ліктя до кінця
середнього пальця — лікоть та ін.
В Англії ще в XVII ст. була прийнята одиниця міри довжини — фут (нога,
стопа), яка дорівнювала 30,5 см. Болільники футболу знають, що розміри
футбольних воріт становлять 7,22 х 2,44 м або ж 24 х 8 футів, оскільки
Англія є батьківщиною футболу.
Різні народи нашої планети перебували на неоднакових стадіях розвитку,
то й міри були різноманітні. Досить пригадати, що у XVII ст. в Європі
було понад 100 різних футів, понад 120 фунтів, 46 миль та інших одиниць
виміру.
У Київській Русі найпоширенішими мірами довжини були: верста, сажень,
лікоть, аршин, ступня, долоня, вершок, палець (табл. 1); мірами ваги —
пуд, гривня, гривенка, золотник, почка, пиріг тощо.
Таблиия 1. Давньоруські міри довжини
Міра довжини Величина
Верста 1066,8 м
Сажень 2,154 м
Аршин 0,7112 м
Лікоть «0,5385 м
Ступня 0,359 м
Долоня 89,9 мм
Вершок 44,9 мм
Палець 22,4 мм
У Московській державі з 1550 року запроваджені “печатні мідні міри”
(осьмини) для сипучих речовин, а з 1558 року, за часів Івана Грозного,
були введені “государеві” (казенні) ваги.
У законодавстві Петра І також згадуються укази про запровадження єдиних
мір і ваг, виконання цих указів покладалося на воєвод.
Одиницями виміру часу на Русі були рік, місяць, тиждень, доба, година.
Причому відлік нового року починався і з березня, і з вересня. Указом
Петра І введено початок нового року з першого січня.
Заснування у 1725 році Російської Академії сприяло розвитку наукової
думки, вдосконаленню мір та упорядкуванню їх точності. Розширювалися
межі впровадження одноманітних російських мір. У 1736 році за рішенням
сенату була створена Комісія мір і ваг, яку очолив головний директор
монетного двору граф М.Г. Головін.
Для організації повірочної роботи було утворено спеціальний комітет,
який у 1747 році розробив еталонний російський фунт (400 г) і визначив
за норму довжини аршин (0,7112 м). Фунт і аршин у нашій державі
використовувалися до впровадження метричної системи.
Указом від 1835 року “Про систему російських мір і ваги” було закладено
основу російської системи вимірювання, а в Санкт-Петербурзькій фортеці в
одному з особливих приміщень зберігалося нове зібрання еталонних мір
довжини, місткості рідких і крихких тіл та вагових одиниць. За цими
еталонами було виготовлено і розіслано в губернії Росії вивірені копії
аршина, відра, четверика, фунта. Практичним застосуванням російських мір
і ваги займалося засноване у 1842 р. Депо еталонних мір та ваги.
Організація Депо і встановлення правил повірки робочих мір стали тією
основою, яка забезпечувала єдність вимірювання у Росії і одноманітність
мір. Першим хранителем Депо еталонних мір і ваги був призначений
академік А.Я. Купфер, відомий учений і метролог, який очолював Депо з
1842 до 1865 p.
Метрологічна система мір
Зміцнення культурних і економічних зв’язків вимагало подальшого
упорядкування системи мір з розробленням єдиної прийнятної для держав
міжнародної одноманітної системи мір і ваги.
В кінці XVIII ст. у Франції національні збори ухвалили декрет про
реформу системи мір і доручили Паризькій академії наук провести
підготовчу роботу. Комісія під керівництвом Лагранжа запропонувала
десятичну систему з кратними і дольовими частинами, а комісія під
керівництвом Лапласа запропонувала одиницю довжини 1/40 000 000 частину
довжини паризького меридіана. Цю одиницю назвали метр.
За одиницю маси було запропоновано масу 1 кубічного дециметра чистої
води при температурі 4°С, яку назвали кілограмом. Таким чином, перша
метрична система мір, у якій одиниці довжини, площі, об’єму і маси були
чітко пов’язані між собою, була законодавчо прийнята 7 квітня 1795 року
Національними зборами Франції.
22 червня 1799 року роботи над метричною системою були завершені,
виготовлені із платини прототипи одиниці довжини у вигляді лінійки
довжиною 1 метр, товщиною 4 мм і шириною 25 мм, а також одиниці маси — 1
кілограм у вигляді платинового циліндра висотою і діаметром 39 мм.
Платинові прототипи метра і кілограма згодом передали на збереження до
Національного Архіву у Франції.
У 1870 році за пропозицією Петербурзької академії наук було проведено
міжнародну нараду щодо розробки прототипів мір. На ній було утворено
комісію з прототипів метричних мір, яка у 1872 році прийняла рішення про
виготовлення платино-іридієвих прототипів метричних мір: метра та
кілограма. Відповідно до рішення комісії було виготовлено 31 прототип
метра у вигляді штрихової міри на бруску довжиною 102 см і поперечним
перерізом форми X. Із них прототип № 6 при 0°С був найточнішим
прототипом метра Архіву, і в 1889 році на І Генеральній конференції з
мір і ваги його прийняли за міжнародний еталон метра.
20 травня 1875 року 17 держав-учасниць підписали міжнародну Метричну
конвенцію, що мала важливе значення для міжнародної уніфікації одиниць
вимірювання в міжнародному масштабі. Метрична конвенція — це перше
свідчення міжнародного наукового співробітництва вчених Європи, Азії й
Америки.
У 1889 році російська делегація одержала на Першій генеральній
конференції з мір та ваги по дві копії нових прототипів метра № 11 і №
28 та кілограма № 12 і № 26, виготовлених із платино-іридієвого сплаву.
З 1865 по 1892 pp. керуючий Депо еталонних мір і ваги B.C. Глухов
поповнив обладнання Депо удосконаленою вимірювальною апаратурою і
розробив проекти відновлення російських еталонів мір довжини і ваги та
запровадження метричної системи мір у Росії у факультативному порядку.
Для збереження одноманітності, точності і взаємовідповідності мір і ваги
на базі Депо у 1893 році було створено Головну палату мір і ваги,
президентом якої став Д.І. Менделєєв. При палаті було організовано ряд
лабораторій, обладнаних першокласною вимірювальною технікою. Вона
перетворилася на справжню метрологічну установу, яка забезпечувала
єдність вимірювань у Росії.
Д.І. Менделєєв як президент Головної палати здійснив низку
організаційних та наукових робіт з метою забезпечення максимальної
точності результатів вимірювань температури, маси тощо.
Подальша історія розвитку метрології у колишньому СРСР починається з
декрету від 14 вересня 1918 р. про введення метричної системи мір і
ваги. Він сприяв подальшому розвитку науково-дослідних робіт щодо
забезпечення єдності вимірювань і розвитку приладобудування.
2. Метрологія: основні поняття та визначення
Галузь науки, яка вивчає вимірювання, називається метрологією. Слово
“метрологія” утворене із двох грецьких слів: “metron” — міра і “logos” —
наука. Дослівний переклад — наука про міри.
Довгий час метрологія була описовою наукою про різні міри та
співвідношення між ними. Лише завдяки прогресу фізичних та точних наук
метрологія набула суттєвого розвитку у забезпеченні єдності і точності
вимірювань фізичних величин, кількість яких дедалі збільшувалася, та
щодо якості цих вимірювань. Великий вклад у становлення сучасної
метрології як науки внесли вітчизняні вчені: Б.С. Якобі, В.Я. Струве,
А.Я. Купфер, B.C. Глухов, Д.І. Менделєєв, Н.Г. Єгоров, Л.В. Залуцький,
Л.І. Кременчуцький, Б.І. Руденко, І.П. Глибін та ін.
Особливо слід підкреслити значну роль Д.І. Менделєєва у розвитку
метрології. Його роботи з вимірювання маси і температури, а також щодо
впровадження метричної системи залишаються актуальними і сьогодні.
Метрологія в її сучасному розумінні — це наука про вимірювання, методи
та засоби забезпечення єдності вимірювань і способи досягнення
необхідної точності їх.
Єдність вимірювань — стан вимірювань, коли результати виражені у
прийнятих одиницях, а похибки вимірювань прийняті із заданою
ймовірністю. Єдність вимірювань необхідна для порівняння результатів
вимірювань, проведених у різних місцях, в різний час, з використанням
різних методів і засобів вимірювання. Результати при цьому повинні бути
однаковими, незалежно від використання методів і засобів вимірювання.
Так, маса в 1 кг чи інша одиниця фізичної величини повинна бути
адекватною у різних місцях, при вимірюванні різними засобами, методами
та експериментаторами .
Точність вимірювань означає максимальну наближеність їх результатів до
істинного значення вимірюваної величини.
Таким чином, одним із головних завдань метрології є забезпечення єдності
і необхідної точності вимірювань на підприємствах галузі і держави.
У більшості держав світу заходи щодо забезпечення єдності і необхідної
точності вимірювань установлюються (закріплюються) законодавчо: шляхом
ухвалення одиниць вимірювань, регулярних повірок технічних, зразкових та
еталонних засобів, випробування нових засобів вимірювання, підготовки
кадрів тощо.
Одним із розділів метрології є законодавча метрологія, яка вивчає
комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених загальних правил, вимог і
норм експлуатації, повірку, обслуговування, виготовлення та зберігання
засобів вимірювання, а також інші завдання, які контролюються і
регламентуються державою з метою забезпечення єдності вимірювань і
одноманітності засобів вимірювань.
Основні визначення і поняття у метрології закріплені законодавчою
метрологією, що обумовлює єдиний підхід до визначення змісту основних
наукових положень і визначень (ДСТУ 2681—94).
3. Значення метрології для науково-технічного прогресу та промисловості
Метрологія має важливе значення для науково-технічного прогресу,
оскільки без вимірювань, без постійного підвищення їх точності
неможливий розвиток жодної з галузей науки і техніки. Завдяки точним
вимірюванням стали можливими численні фундаментальні відкриття.
Наприклад, вимірювання густини води з підвищеною точністю обумовило
відкриття у 1932 р. важкого ізотопу водню — дейтерію, мізерний вміст
якого у звичайній воді здатний збільшувати її густину.
Розвиток науки і промисловості стимулював розвиток вимірювальної
техніки, а удосконалення вимірювальної техніки, у свою чергу, активно
впливали на розвиток багатьох галузей науки і техніки.
Жодне наукове дослідження чи процес виробництва не може обійтися без
вимірювань, без вимірювальної інформації. Ні в кого немає сумніву
відносно того, що без розвитку методів і засобів вимірювання прогрес у
науці і техніці неможливий.
Сучасні досягнення у галузі радіоелектроніки були б неможливі без нових
технологій і високоточних вимірювань товщини шарів напилення у
мікросхемах і чистоти напівпровідників. Впровадження нових технологій
грунтується на нових засобах вимірювань, принципи роботи яких розроблені
з урахуванням останніх наукових досягнень і відкриттів.
Розвиток сучасного наукового експерименту при дослідженні космосу,
елементарних частинок матерії, складних технологічних процесів і
об’єктів залежить від своєчасного і якісного збору вимірювальної
інформації, від необхідного рівня і випереджаючого розвитку засобів
вимірювання.
Поряд з метрологією формувалися теоретичні основи вимірювальної техніки
в цілому та окремих видів вимірювань, наприклад, електричні, оптичні,
механічні. Нові засоби вимірювальної техніки розробляються на основі
сучасних досягнень у галузі математики, фізики, радіоелектроніки,
біології, теорії автоматичного управління, теорії зв’язку тощо.
Перелічені галузі науки у свою чергу використовують досягнення теорії
вимірювань, метрології, вимірювальної техніки. Так, спеціалісти
обчислювальної техніки розробляють аналогово-цифрові перетворювачі,
вимірювальні комутатори і відповідне метрологічне забезпечення.
До недавнього часу засоби вимірювальної техніки обмежувалися
показувальними та автоматичними приладами для вимірювання окремих
технологічних параметрів. В останні роки у зв’язку з різним рівнем
інтенсифікації і автоматизації сучасних технологічних процесів підхід до
вимірювань суттєво змінився. Виникла потреба у своєчасному одержанні,
опрацюванні й записах потоків вимірювальної інформації, що зумовило
виникнення інформаційно-вимірювальних систем, здатних відтворювати на
екранах дисплея повну інформацію про стан об’єкта, давати поради
оператору, відображати значення того чи іншого параметра і прогнозувати
подальшу його зміну.
Для забезпечення науково-технічного прогресу метрологія повинна
випереджати у своєму розвитку інші галузі науки, бо для кожної з них
точні вимірювання і достовірна інформація є основоположними.
4. Міжнародні метрологічні організації
2
P
V
X
O
TH
th
X
?????
Першим кроком до вирішення цієї проблеми стало впровадження наприкінці
XVIII ст. у Франції метричної системи мір. На думку її творців, вона
мала слугувати “на всі часи, для всіх народів”.
У 1870 році в Парижі з ініціативи Петербурзької академії наук відбулося
засідання, на якому пропонувалося організувати комісію з виготовлення
прототипів міри довжини та маси (метра і кілограма). Така комісія була
організована, і в 1872 році нею було прийнято рішення про створення
платино-іридієвих еталонів метра та кілограма як основних одиниць
метричної системи.
20 травня 1872 р. 17 держав Європи та Америки, у тому числі й Росія, на
Міжнародній дипломатичній конференції, присвяченій мірі довжини метру, з
метою забезпечення міжнародної єдності і вдосконалення метричної системи
підписали Метричну конвенцію.
Вищим органом Міжнародної метричної конвенції є Генеральна конференція з
мір і ваги (ГКМВ), яка збирається один раз на 6 років для обговорення
наукових проблем з метрології та прийняття необхідних заходів щодо
розповсюдження та вдосконалення метричної системи. Структурна схема
органів міжнародної метричної конвенції наведена на рис. 1.
Рис. 1. Органи міжнародної метричної конвенції:
консультативні комітети:
ККЕ — з електрики; ККФР — фото-і радіометрії; ККТ — з термометрії; ККВМ
— з визначення метра; ККВС — з визначення секунди; ККЕІВ — еталонів
іонізуючого випромінювання; ККО — з одиниць; ККМ — з визначення маси
Одним із важливих положень Метричної конвенції є затвердження нею згоди
держав на утворення Міжнародного бюро мір і ваги (МБМВ) як наукового
постійно діючого метрологічного закладу для наукової роботи та сприяння
поширенню метричної системи мір у міжнародному масштабі.
Діяльністю МБМВ керує Міжнародний комітет мір і ваги (МКМВ), який щороку
заслуховує і затверджує звіт про роботу бюро, його плани та фінансування
тощо. При МКМВ працюють 8 консультативних комітетів (див. рис. 1).
Міжнародне бюро мір і ваги розташоване у Севрі (поблизу Парижа). В його
спеціальних приміщеннях зберігаються міжнародні еталони метра,
кілограма, електричних і світлових одиниць, радіоактивності тощо. Бюро
організовує регулярні міжнародні звіряння національних еталонів довжини,
маси, електрорушійної сили, електричного опору, сили світла, світлового
потоку, джерела іонізаційного випромінювання та інших зразків мір.
У 1956 році була утворена Міжнародна організація законодавчої метрології
(МОЗМ) з метою вирішення таких завдань:
• створення центру документації й інформації про національні служби
контролю за вимірювальними приладами та з метою їх повірки;
• уніфікація методів і правил вирішення завдань законодавчої метрології;
• переклад і випуск текстів законодавчих правил про вимірювальні засоби
та їх використання;
• складання типових проектів законів і регламентів щодо вимірювальних
засобів та їх використання;
• розробка проекту матеріальної організації типової служби для повірки
вимірювальних приладів і контролю за ними;
• розробка характеристик та якості вимірювальних приладів, які
використовуються у міжнародному масштабі.
У складі Міжнародної організації законодавчої метрології є Міжнародне
бюро законодавчої метрології, розташоване у Парижі. Його роботою керує
комітет законодавчої метрології. У Міжнародній організації законодавчої
метрології функціонує 66 секретаріатів-доповідачів, які розробляють як
загальні питання законодавчої метрології, так і питання щодо окремих
видів приладів (ваги, тахометри, манометри, спиртометри та ін.).
Нині Міжнародну Метричну конвенцію підписали 44 держави, а метрична
система мір визнана й узаконена 129 державами.
5. Державні метрологічні організації
Першим науковим метрологічним закладом у Росії була закладена Д.І.
Менделєєвим Головна палата мір і ваги у Петербурзі. її головним
завданням було збереження одноманітності, вірності і взаємовідповідності
державних мір. Головна палата здійснила велику роботу щодо організації
метрологічної служби у державі і переходу до метричної системи. Згодом
на базі Головної палати мір та ваги був створений Науково-дослідний
інститут метрології імені Д.І. Менделєєва (1927 р.). У лабораторіях
Інституту розробляються і зберігаються державні еталони основних одиниць
вимірювання, нові методи точних вимірювань, сучасні засоби вимірювання
та ін.
Верховна Рада України Постановою від 12 вересня 1991 р. № 1545-12 “Про
порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства
СРСР” продовжила чинність постанов Ради Міністрів колишніх СРСР та УРСР
з питань організації робіт щодо стандартизації та метрології.
Центри стандартизації і метрології в Україні забезпечують державний
метрологічний нагляд, експертизу, контроль за дотриманням метрологічних
норм і правил та єдність вимірювання і одноманітність засобів
вимірювання в нашій державі.
Враховуючи міжнародний характер стандартизації, метрології та
сертифікації і необхідність взаємозамінності продукції, вузлів та
елементів, а також усвідомлюючи важливість економічного та
науково-технічного співробітництва всіх держав, 13 березня 1992 р.
держави СНД підписали угоду про проведення узгодженої політики в галузі
стандартизації, метрології та сертифікації. Відповідно до цієї угоди на
території України вважаються чинними стандарти колишнього СРСР.
Угода, укладена державами СНД, передбачає:
• використання і розвиток основних положень чинних систем стандартизації
і метрології;
• визнання чинних стандартів ГОСТ як міжнародних;
• збереження абревіатури ГОСТу за повними міжнародними стандартами;
• визнання існуючих державних еталонів одиниць фізичних величин як
міжнародних;
• проведення робіт з питань сертифікації на підставі загальних
організаційно-методичних положень;
• створення міждержавної ради з проблем стандартизації, метрології та
сертифікації.
Міжнародна рада з питань стандартизації, метрології та сертифікації
координує і розробляє рішення щодо проведення організаційних, методичних
і науково-дослідних робіт з питань стандартизації, метрології та
сертифікації. До її складу входять представники держав-учасниць, які від
імені держав наділяються правом бути членами ради і уповноваженими
представниками держав для виконання функцій, покладених на Раду.
Робочим органом Ради є постійно діючий технічний секретаріат, який
знаходиться у Мінську.
Вищим органом з питань стандартизації, метрології та якості продукції є
Державний комітет України з питань стандартизації, метрології та
сертифікації (Держстандарт України).
У структурі Держстандарту України нараховується 35 центрів
стандартизації, метрології та сертифікації, в тому числі 26 обласних
(Український науково-виробничий центр стандартизації, метрології та
сертифікації, Білоцерківський, Вінницький, Волинський,
Дніпропетровський, Донецький, Житомирський, Закарпатський,
Івано-Франківський, Кіровоградський, Кримський, Луганський, Львівський,
Миколаївський, Одеський, Полтавський, Рівненський, Тернопільський,
Харківський, Херсонський, Хмельницький, Черкаський, Чернігівський,
Чернівецький), 9 міських (Горлівський, Дрогобицький, Кременчуцький,
Криворізький, Маріупольський, Мелітопольський, Краматорський,
Северопольський, Червоноградський). Крім того, до складу Держстандарту
України входять декілька науково-дослідних інститутів: Львівський ДНДІ
“Система”, Харківське науково-виробниче об’єднання “Метрологія”,
УНДІССІ; два навчальні заклади: вище училище метрології та якості у м.
Одесі та український навчально-науковий центр у м. Києві (колишній
ВІСМ); заводи “Еталон” (у Києві, Харкові, Донецьку, Умані, Білій
Церкві); дослідні заводи “Прилад” (у Вінниці та Полтаві) і магазини
стандартів (у Києві та Харкові).
Держстандарт України здійснює державне управління забезпеченням єдності
вимірювань в Україні і організовує проведення фундаментальних досліджень
в галузі метрології, створення та функціонування еталонної бази України,
проведення повірок засобів вимірювальної техніки та ін.
Рішення Держстандарту України з питань метрології є обов’язковими для
виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, громадянами —
суб’єктами підприємницької діяльності та іноземними виробниками.
На початку XXI століття Україна реалізує свій державний суверенітет з
метою визначення свого місця серед міжнародного товариства і
забезпечення миру, стабільності, добробуту українському народу, а також
заради активної участі у світовій торгівлі та науковому співробітництві.
Україні є що запропонувати своїм партнерам — від космічних технологій,
продукції суднобудування до ліків і продуктів харчування. Якість
вітчизняної продукції базується більш ніж на 200-річному досвіді, вона
закріплена відповідними стандартами та сертифікатами.
Україна готується вступити до Світової організації торгівлі (СОТ), хоча
і сьогодні багато видів продукції з успіхом конкурують із кращими
світовими зразками. Реалізація цього курсу потребує подальшого розвитку
та удосконалення національної системи стандартизації, метрології та
сертифікації у напрямку зближення з міжнародними і європейськими
стандартами, угодами і підходами. Цьому сприятиме участь України у
Міжнародній організації з питань стандартизації (ISO), Міжнародній
електротехнічній комісії (ІЕС), Міжнародній організації законодавчої
метрології (OIML) та інших міжнародних організаціях, де її представляє
Держстандарт.
Законодавчою основою національної метрологічної системи є Закон України
“Про метрологію та метрологічну діяльність” від 11 лютого 1998 року N°
113/98-ВР, який визначає правові основи забезпечення єдності вимірювань
у нашій державі, регулює суспільні відносини у сфері метрологічної
діяльності та спрямований на захист громадян і національної економіки
від наслідків недостовірних результатів вимірювання.
Технічною основою національної метрологічної системи є система Державних
еталонів одиниць фізичних величин. Еталонна база України складається з
28 Державних еталонів одиниць фізичних величин, а саме: маси, довжини,
температури, сили світла, часу, частоти, енергії згорання, тиску, об’єму
рідини, прискорення сили тяжіння, магнітної індукції, молярної частки
компонентів у газовому середовищі тощо.
З метою підвищення ефективності метрологічної діяльності створюється
наукова, технічна та організаційно-правова база метрології. За станом на
1998 рік у сфері метрології діє понад 40 національних нормативних
документів (ДСТУ) і понад 350 Міжнародних стандартів (ГОСТів).
6. Актуальні проблеми метрології
Науково-технічний прогрес прямо пов’язаний з інтенсивним розвитком
метрології і точних вимірювань, необхідних як для розвитку природних і
точних наук, так і для створення нових технологій та вдосконалення
засобів технічного контролю. Все це ставить перед метрологією низку
важливих і невідкладних завдань.
У галузі одиниць вимірювань одним із важливих завдань є уніфікація їх на
базі широкого впровадження Міжнародної системи одиниць (СІ). Незважаючи
на універсальність цієї системи, ще багато одиниць вимірювання є
позасистемними і потребують систематизації та уніфікації.
Значно підвищуються вимоги до засобів вимірювання найвищого рівня —
еталонів. Точність вимірювання у промисловості у багатьох випадках
наближається до граничних технічних меж. На черзі використання знань
фундаментальних наук, атомних сталих (енергетичних переходів,
випромінювань та ін.), які характеризуються високою стабільністю, для
розробки нових, більш досконалих і точних еталонів, а також засобів
вимірювальної техніки.
Зросли вимоги до самої системи передачі розміру одиниці фізичної
величини від еталона зразковим засобам вимірювання, а від них —
технічним засобам за умови найменшої втрати точності, особливо у
промислових процесах. Сучасні еталони і способи передачі розміру одиниці
фізичної величини мають бути бездоганними і відповідати вимогам еталона.
Невідкладним завданням є забезпечення точних вимірювань досить малих і
достатньо великих значень тиску, температури, частоти, витрат та інших
параметрів.
Розвиток інформаційно-вимірювальних систем на базі
електронно-обчислювальних машин потребує розробки нового метрологічного
забезпечення таких систем і розробки теорії вимірювання такими
системами.
Актуальною сьогодні є проблема розробки інтелектуальних датчиків і на їх
базі систем автоматичного контролю, прогнозування та діагностики
складних технологічних процесів та наукових досліджень.
Як наукова основа вимірювальних систем метрологія повинна забезпечувати
надійність, достовірність і правильність вимірювальної інформації, а
також законодавчо регламентувати єдність вимірювань у державі, єдність
методів і одноманітність засобів контролю за технологічними процесами і
продукцією. Метрологія, узагальнюючи практичний досвід вимірювань,
регулює розвиток вимірювальної техніки та методів вимірювань.
Одним із важливих завдань метрології є впровадження методів кваліметрії
для контролю за якістю виготовлюваної продукції, особливо продукції
харчових виробництв.
Список використаної літератури
В.Д.Цюцюра, С.В.Цюцюра. Метрологія та основи вимірювань. Навч. посібн.,
К., “Знання -Прес”, 2003
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
