Реферат на тему:
Mc Laren
Брюс Макларен (Bruce McLaren), засновник команди McLaren, був не тільки
гонщиком, але і інженером. Власну команду Bruce McLaren Motor Racing він
заснував в кінці 1963 року. З цієї миті починається славна історія
команди Mclaren.
Команда Брюса Макларена була одним з найудачливіших в автогонках 60-х
років. Для Брюса Макларена автоспорт був його життям, а перемоги в
гонках – сенсом життя. Вже через п’ять років він завоював першу перемогу
в Grand Prix, а його команда блискуче виступала в багатій серії CanAm,
виграючи чемпіонати і маючи величезні прибутки протягом п’яти років, а
також будувала численні копії своїх звитяжних болідів для продажу.
Проте, вони не пішли з «Формули-1», хоча основну увагу концентрували на
програмі розробки спортивних автомобілів.
Першою власною машиною McLaren став M1, оснащений двигуном Oldsmobile.
McLaren M1 брав участь в гонках серії CanAm в 1964 році. У 1965 Брюс
Макларен найняв інженера Робіна Херда (Robin Herd), який створив для
Макларена його перше одномісне шасі. Перша машина була оснащена
двигунами Oldsmobile V8, і створювалася як тестова машина для шинної
компанії Firestone.
«Макларен-форд М2В», з’явився в першому ж гран-прі «трилітрової»
«Формули» в Монако 22 травня, посилений достатньо застарілим, але все ще
могутнім двигуном «форд Інді V8». двигуна, який був визнаний
непридатним.
У 1966г. Брюс стартує в Grand Prix на автомобілі власної конструкції і
починає працювати над програмою Спорткаров компанії Ford, але до цього
встиг випустити в світло M3, яка брала участь в гонках Формули Libre і
згодом була використана в кінозйомках про серію Гран-прі.
Співпраця з Ford принесла Макларену приголомшуючий успіх – в 1967 році
на оранжевих болідах M6A Брюс Макларен і Денні Халм (Denny Hulme)
виграли перших п’ять з шести етапів CanAm і зайняли дві перші строчки в
серії. Брюс став чемпіоном серії CanAm, тоді як Денні виграв чемпіонат
Формули-1, виступаючи за Brabham. У тому ж році компанія також провела
M4A, на якому виступав Джон Кумбс. Пізніше з’явилася M5A, на якій стояв
двигун BRM V12. На жаль, нова машина виявилася не дуже надійною і з 4-х
завершуючих Grand Prix сезону, в яких вона брала участь, Брюс Макларен
зміг дістатися до фінішу лише одного разу.
У 1968 році головний конструктор McLaren Робін Херд створив новий
McLaren M7, а Ford надав команді свої нові двигуни – Cosworth DFв. Це
стало початком сходження команди в гонках класу Формула-1. За кермом M7
Брюс Макларен отримав перемогу в Гонці Чемпіонів в Brands Hatch, яка
стала першою перемогою команди в гонках класу Формула-1, і Grand Prix
Бельгії.
У 1969 році у Формулі-1 брало участь декілька версій McLaren M7. На
Гран-прі Великобританії за кермом M9A виступав Дерек Белл (Derek Bell).
У серії CanAm домінування McLaren продовжувалося – Брюс Макларен і Денні
Халм виграли все 11 гонок, і Брюс знову став чемпіоном, узявши реванш у
Денні Халма. Для участі у Формулі 5000 був створений McLaren M10A, на
якому Пітер Гетхин (Peter Gethin) виграв чемпіонат.
У 1970 році команда вирішила взяти участь в серії Indycar, для цього був
створений McLaren M15. Для Формули-1 був створений M14A. У Формулі 5000
брав участь модифікований M10, а в серії CanAm – також модифікований M8.
Але успішний початок 70-го закінчилося трагедією. Спочатку під час
тестів M15 в результаті спалаху серйозні опіки рук отримав Денні Халм, а
услід за ним на випробуваннях автомобіля M8 CanAm на трасі в “Гудвуде”
розбився Брюс Макларен. Це був великий удар для команди. Всі чекали, що
без енергії і таланту Брюса Макларена команда довго не протягне. Але
ніхто не здогадувався, що справжній тріумф і перемоги ще попереду.
?????????{?успіхів, які б по-достоїнству оцінив сам засновник.
З допомогою Дерні Хьюлма команда в 70-х роках закріпилася у верхньому
ешелоні команд-лідерів, але до кінця десятиліття результати були не такі
хороші і команда почала поволі падати вниз. Від фінансового краху
врятувала фінансова підтримка тютюнового гіганта British American
Tobacco, що розмістила на бортах болідів Mclaren рекламу сигарет
Marlboro. Нові спонсори стимулювали злиття команди з новим проектом Рона
Денніса для Формули-2.
У 1984г. команда виграє 12 з 16 етапів чемпіонату. Никі Лауда випереджає
свого товариша по команді Олена Проста всього на підлогу очка і стає
чемпіоном світу.
Далі настає зоряна година McLaren. Алан Простий в 1985 і 86гг. виграє
пітул чемпіона світу. У 1988г. А. Сенна приносить команді перемогу в
кубку конструкторів, а собі лаври чемпіона світу.
Починаючи з 1988 року команда не знала поразок аж до 1991 року. У сезоні
1988 і 1989 року між Сенной і Простому, що виступав за McLaren, була
запекла боротьба за чемпіонський титул і так в 1988 його завоював
Простий, а в 1989 Сенна. Примітне те, що в 1989 році з 16 Grand Prix
Mclaren завоювали 15, шістнадцяту перемогу не вдалося завоювати у
зв’язку з тим, що обидва гонщики зійшли в результаті зіткнення між
собою…
У 1987 році в “McLaren” прийшов Гордон Мюррей, розробник 34 гоночних
автомобілів, що отримали 41 перемогу в гонках Grand Prix. У 1988 році
він представив концепцію створення суперавтомобіля керівникові
“McLaren”, Рону Деннісу, який був покірний представленим проектом.
Результатом переговорів стала створена 17 березня 1989 “McLaren Cars
Ltd.
Офіційне представлення суперавтомобіля “F1” відбулося в Монакськом
спортивному клубі 28-го травня 1992 року, напередодні Principality’s
Grand Prix. Там же була оголошена вартість цього суперавтомобіля, що
повергнула в стан шоку вельми спроможних членів клубу – 530000 фунтів
стерлінгів. Проте 10 чоловік тут же внесли перший внесок на покупку цієї
машини.
“F1”, що прозвав, цей автомобіль спочатку планувався як дорожній і не
призначався для гоночних трас. Проте, неординарний корпус дозволяє “F1”
розвивати найвищі показники в співвідношенні ваги і потужності серед
всіх коли-небудь побудованих дорожніх машин: могутній 6,1-літровий
двенадцатіциліндровий двигун “BMW” (550 л.с.) і мала вага автомобіля
(всього 1018 кг) дозволяє “F1” досягати небувалої питомої потужності,
надмірної для звичайного дорожнього автомобіля. Коробка передач
шестишвидкісна: перші п’ять плавно розгонять автомобіль до 257 км/год,
шоста – збільшує швидкість до 386 км/год.
У 1995г. Mclaren підписав контракт з Mercedes і командою відкаталася на
четверте місце в чемпіонаті. Після 1995г. сотруднічествос Mercedes було
продовжене і в 1998г. дало результати: Міка Хаккинен виграє вісім гонок
і стає чемпіоном світу, Д. Кулдхард перемагає один раз. Так само McLaren
виграє кубок конструкторів. У 1999г. Хаккинену вдається отстаять звання
чемпіона, але кубок конструкторів команда віддає Ferrari, а 2000 McLaren
повністю переміщається на другу строчку в заліках.
7 лютого в Штутгарті концерн DaimlerChrysler об’вляєте про завершення
операції з придбання 40 % акцій TAG McLaren. Власники тих, що залишилися
60% Рон Денніс і TAG Group S.A. і надалі здійснюватимуть безпосереднє
управління фірмою. Окрім цього ухвалено рішення про будівництво нових
виробничих потужностей. У той час машини були величезні і мали оранжеве
розфарбовування, що напевно сприяло перемогам. У зв’язку з цим сезон
прозвали “нашестям оранжевих слонів”.
Джерело: body-kit.com.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
