.

Малярні і шпалерні роботи. Загальні відомості про охорону праці та правила техніки безпеки на будівельному майданчику і при виконанні малярних і шпал

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
7 5620
Скачать документ

Реферат

на тему:

Малярні і шпалерні роботи. Загальні відомості про охорону праці та
правила техніки безпеки на будівельному майданчику і при виконанні
малярних і шпалерних робіт

План

1. Загальні відомості про охорону праці.

2. Загальні правила техніки безпеки на будівельному майданчику

3. Правила техніки безпеки при виконанні малярних і шпалерних робіт

1. Загальні відомості про охорону праці.

Питання трудового законодавства, техніки безпеки і промислової санітарії
в нашій країні поставлені на наукову основу. З цією метою створені і
працюють спеціальні науково-дослідні установи, які вивчають умови праці
робітників різних галузей промисловості і будівництва, узагальнюють їх і
дають рекомендації щодо їх поліпшення.

Продуктивність праці робітників значною мірою залежить від впровадження
у виробництво нових машин і механізмів, нової технології виконання
робіт, правильної організації робочих місць, культури виробництва і
виконання вимог техніки безпеки і промислової санітарії. Кожна
будівельна організація щороку складає плани заходів з охорони праці, а
також колективний договір. У договорі зазначено, що адміністрація
зобов’язана виконувати всі положення трудового законодавства, які
стосуються питань праці і заробітної плати, робочого часу і відпочинку,
матеріального стимулювання і охорони праці, передбачати необхідні заходи
з техніки безпеки, забезпечувати робітників спецодягом, індивідуальними
засобами захисту. У ньому також вказано обов’язки профспілкової
організації в цьому напрямі.

Для забезпечення нормальних умов праці регламентується тривалість
робочого дня, необхідні перерви під час робочого дня, щорічні оплачувані
відпустки робітників і службовців тощо. Тривалість робочого дня
робітників і службовців будівельних організацій становить 8 год при
п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями (41 робоча година на
тиждень). Для робітників деяких професій із шкідливими умовами праці
встановлено скорочений робочий день — 7 год (36 год на тиждень) Робочий
день підлітків віком 16—18 років за тих самих умов не повинен
перевищувати 7 год (36 год на тиждень).

Заборонено використовувати працю підлітків на шкідливих, важких і
небезпечних роботах. Підлітки допускаються на постійні роботи, пов’язані
з пересуванням і перенесенням вантажів, лише тоді, коли ці операції є
складовими основної роботи за фахом і не перевищують 1/3 робочого часу.
При цьому маса вантажу для підлітків жіночої статі повинна становити не
більш як 10 кг, а для чоловічої статі — 16,5 кг.

Не допускаються до виконання шкідливих і важких робіт (кесонні,
каменотесні, варіння асфальту тощо) також жінки, що працюють на
будівництві, їм дозволяється вантажити або розвантажувати лише штучні
або сипкі вантажі (цегла, пісок, глина), а також періодично переносити
по рівній поверхні вантажі масою не більше ніж 15 кг. У разі піднімання
жінкою вантажу на висоту понад 1,5 м або переміщення його постійно
протягом робочого дня маса вантажу не повинна перевищувати 10 кг.
Вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей віком до 1,5 року, не
дозволяється працювати у додатковий (після роботи) і нічний час, а також
у вихідні і святкові дні.

Особливе значення для здоров’я робітника має правильний відпочинок. Тому
відпочинок під час робочого дня, робочого тижня, а також тривалість
щорічних відпусток суворо регламентується законодавством. Під час
робочого дня, але не пізніше ніж через 4 год після його початку,
працівникам надається обідня перерва, яка повинна тривати не менш як 30
хв. Взимку при температурі — 20 °С через кожну годину роботи робітникам
надається десятихвилинна перерва. При температурі — 25 °С також
надаються перерви і робочий день скорочується на 1 год, а при
температурі нижче — 30 °С працювати забороняється.

Відпустки надаються лише тим працівникам, які відпрацювали в даній
будівельній організації не менше 11 міс. Тривалість відпустки робітників
становить 24 робочих дні. Підлітки відпочивають лише в літній період
року протягом повного календарного місяця.

Стан охорони праці в будівельних організаціях контролюють представники
спеціальних органів державного контролю: Держнаглядохоронпраці,
технічної інспекції профспілок, санітарної інспекції, а також громадські
уповноважені. З цією метою вони регулярно перевіряють будівельні
організації, вказують представникам адміністрації на недоліки в
організації заходів з охорони праці, вимагають їх усунення і допомагають
комітетам профспілок в їхній роботі, спрямованій на поліпшення умов
праці робітників.

2. Загальні правила техніки безпеки на будівельному майданчику

Будівельний майданчик — це територія, на якій розташовано споруджуваний
будинок, підсобні приміщення (склади, прохідні будки), під’їзні дороги,
а також місця для складання різних будівельних матеріалів.

Охорона праці робітників і забезпечення умов для виконання правил
техніки безпеки на кожному будівельному майданчику е обов’язком
керівників будівельних організацій і осіб, відповідальних за виконання
будівельних робіт. За загальний стан техніки безпеки у будівельній
організації відповідають начальник (керуючий) і головний інженер тресту
або управління. Контроль за виконанням правил техніки безпеки і
здійсненням організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних заходів щодо
запобігання випадків травматизму і професійних захворювань покладено на
осіб, призначених адміністрацією будівництва з числа
інженерно-технічного персоналу, а також громадських інспекторів. Ці
працівники мають складати квартальні і річні плани з техніки безпеки,
контролювати виконання наказів, інструкцій і розпоряджень з цих питань,
проводити інструктажі робітників, брати участь у періодичних
випробуваннях машин, механізмів, риштувань, колисок, а також у комісіях,
що розслідують причини аварій і нещасних випадків, тощо.

Травматизм — це раптове пошкодження організму людини. Внаслідок
травматизму робітник може тимчасово або назавжди втратити
працездатність. Нещасні випадки бувають виробничі і побутові. Виробничі
нещасні випадки трапляються під час виконання працівником його службових
обов’язків, а також по дорозі на місце роботи і з роботи. Побутовими
нещасними випадками вважають випадки, що сталися під час виконання
домашніх робіт, або в інший час, не пов’язаний з виробництвом.

Травматизм на будівництві можуть спричинити: ненадійні захисні засоби,
невміле користування механізмами і машинами, ураження електричним
струмом, опіки, засоби транспорту, отруєння газами і парами отруйних
речовин тощо.

Кожен нещасний випадок, що стався в даній будівельній організації,
повинен бути розслідуваний протягом 24 год. Розслідування проводить
комісія у складі керівника будівельної ділянки, представника служби
техніки безпеки і громадського інспектора з охорони праці. Після
розслідування справи складають спеціальний акт за формою Н-1, в якому
вказують на причини нещасного випадку і накреслюють заходи щодо їх
усунення.

Нещасні випадки розслідує і враховує будівельна організація лише за
умови, якщо вони виникли при виконанні робіт, доручених організацією, на
її території або поза нею, а також під час перевезення робітників і
службовців транспортом організації при втраті працездатності не менше
ніж на один робочий день.

Нещасні випадки, що сталися з працівниками інших організацій, які
працюють у даній організації за направленням, розслідує персонал
організації, на території якої вони працювали, а враховує відповідно
організація, що направила їх на роботу.

Нещасні випадки, що сталися з учнями професійно-технічних училищ, які
працювали на будівельному об’єкті під час виробничої практики,
будівельна організація розслідує і враховує лише тоді, коли вони
працювали у складі будівельної бригади і під наглядом її технічного
персоналу. Якщо учні працювали під керівництвом технічного персоналу
навчального закладу на виділеній їм будівельній ділянці, то нещасні
випадки розслідує і враховує цей навчальний заклад.

Адміністрація будівельної організації зобов’язана організувати вступний
інструктаж з техніки безпеки, тобто короткочасне навчання (6—10 год) для
всіх робітників й інших працівників, яких приймають на роботу, незалежно
від їхньої освіти, стажу роботи за даною спеціальністю або посадою.
Вступний інструктаж слід проводити у кабінеті охорони праці або в
спеціально обладнаному приміщенні за заздалегідь розробленою і
затвердженою програмою. Після закінчення вступного інструктажу і
перевірки знань слухачів у спеціальному журналі роблять відмітку, що
підтверджує проходження робітником інструктажу з обов’язковим його
особистим підписом.

Надалі проводять первинний інструктаж безпосередньо на робочому місці
працюючого, показуючи безпечні прийоми і методи праці. Після цього його
допускають до самостійної роботи. Повторний інструктаж проходять всі
працюючі не рідше ніж через 6 міс.

До початку виробничої практики учнів професійно-технічних училищ
будівельних спеціальностей адміністрація будівельно-монтажної
організації повинна:

навчити учнів безпечним прийомам роботи і при видачі виробничого
завдання зробити інструктаж з техніки безпеки;

встановити посилений нагляд за виконанням учнями правил техніки безпеки
і внутрішнього розпорядку;

забезпечити санітарно-побутове обслуговування і видачу безкоштовного
спецодягу, взуття і запобіжних пристроїв;

підпорядкувати учнів досвідченим бригадирам і керівникам практики.

Техніка безпеки на території будівельного майданчика. Територію
будівельного майданчика обгороджують парканом з ворітьми для в’їзду і
виїзду транспорту. Висота паркана повинна бути не менше ніж 2 м, а
відстань його від споруджуваного будинку не менш як 10 м. Якщо будинок
розміщено вздовж вулиці і паркан поставлено ближче ніж 10 м від нього,
то на паркані має бути захисний піддашок завширшки не менш як 1 м,
закріплений з похилом до будівельного майданчика під кутом 20° до
горизонту. По периметру будинку визначають небезпечну для людей зону, на
межі якої встановлюють попереджувальні знаки або написи. При висоті
будинку до 20 м зона має бути завширшки не менш як 7 м, а при висоті
20—70 м — не менш як 10 м. На території будівельного майданчика
обладнують проїзди для транспорту і проходи для людей. У місцях в’їзду і
виїзду автотранспорту вивішують попереджувальні написи («Бережись
автомобіля!» тощо). Вночі такі написи слід добре освітлювати. Для
переходу робітників через котловани і траншеї споруджують перехідні
містки з поручнями заввишки не менш як 1,1 м. Проходи на укосах з
похилом понад 20° обладнують драбинками або східцями з однобічними
поручнями.

Електрокабелі в місцях проходів і проїздів прокладають під землею або
перекривають перехідними чи проїзними містками.

Колії для внутрішнього транспорту (кранів, вагонеток, тощо) повинні бути
справні і укладені на міцну основу.

В усіх небезпечних місцях вивішують попереджувальні знаки і написи,
наприклад: «Не стій під вантажем!», «Не перевантажуй риштувань!» тощо.

Для скидання будівельного сміття з висоти більше ніж З м слід зробити
закриті жолоби так, щоб нижній кінець жолоба був від землі не вище ніж 1
м. Місця, на які скидається сміття, обгороджують.

Будівельні матеріали і різне обладнання розміщують на рівних і
втрамбованих майданчиках, які взимку очищають від снігу і льоду.

Будівельні матеріали складають за їхніми видами в штабелі так, щоб між
ними залишалися проходи і проїзди для транспорту (проходи — не менш як 1
м, проїзди — не метя як 3 м). Штабелі бутового каменю повинні мати
висоту не більше ніж 1 м, цегли — не більше ніж 1,7 м, дощок — не більше
половини ширини штабеля.

Ящики зі склом ставлять в один ряд. Круглий ліс складають у штабелі
заввишки не більше ніж 1,5 м з прокладками між рядами. Густотерті фарби
і замазку в бочках (улежачому положенні) укладають в штабелі не більш як
у три ряди у висоту. Сипкі матеріали зберігають у засіках, бункерах або
закритих ящиках, щоб вони не розпилювались. Не можна безладно зберігати
і розкидати будівельні матеріали та вироби на території будівельного
майданчика.

Перебуваючи на території будівництва, учні професійно-технічних училищ,
які проходять виробничу практику, повинні дотримуватись таких правил:

ходити на території будівництва лише по пішохідних доріжках, уникаючи
безцільного ходіння та ходіння по незнайомих місцях території;

не ходити по транспортних коліях та проїздах;

уважно читати попереджувальні знаки і написи, додержуючись особливої
обережності в небезпечних місцях;

додержувати дисципліни і порядку;

не стояти і не ходити біля підіймальних механізмів і під піднятим
вантажем або поблизу працюючих землерийних машин;

при перенесенні і складанні будівельних матеріалів не захаращувати
проходів, проїздів і просторів між будинками;

не стояти біля рухомих частин працюючих машин і механізмів;

самовільно не вмикати незнайомі машини і механізми;

не торкатись електропроводів і кабелів, а також шлангів, що перебувають
під тиском;

додержуватись обережності, перебуваючи біля машини, що розвантажується;

обережно поводитись з вогнем, палити лише в спеціально відведених для
цього місцях, легкозаймисті матеріали зберігати в спеціально
пристосованих складах, не залишаючи їх після закінчення роботи на
робочому місці;

у випадку одержання травми (порізу, опіку тощо) необхідно негайно
повідомити про це майстра і звернутися в медпункт за медичною допомогою;

у разі потреби надати першу допомогу потерпілому (припинити кровотечу,
зробити штучне дихання тощо) і доставити його в медпункт;

після закінчення роботи вимити і скласти в належне місце інструмент і
привести в порядок своє робоче місце.

Техніка безпеки під час роботи на висоті. Учні професійно-технічних
училищ, що проходять виробничу практику, допускаються до роботи на
висоті, якщо вони досягли 17 років, за умови постійного нагляду за ними
майстра виробничого навчання.

Будівельні роботи на висоті 1,5—4,0 м виконують з помостів або столиків,
а на висоті понад 4м — з риштувань, пересувних вишок або колисок.

Робочі місця, розміщені над землею вище ніж 1 м, мають бути обгороджені
поручнями заввишки не менш як 1 м з проміжним горизонтальним елементом і
бортовою дошкою заввишки не менш як 15 см або металевою сіткою з
поручнями.

Дерев’яні елементи риштування або помосту виготовляють з доброякісних
обрізних дощок не нижче II сорту. Дошки або щити з’єднують внапусток
лише по їхній довжині, причому кінці їх мають лежати лише на опорах і
перекривати їх не менше ніж на 20 см у кожний бік. Настил риштування для
виконання малярних робіт має бути завширшки не менш як 1 м; відстань від
його краю до стіни під час виконання зовнішніх робіт не повинна
перевищувати 15 см, а внутрішніх— 10 см. Настил не повинен мати щілин
ширше ніж 1 см. Риштування повинно мати поручні заввишки не менш як 1 м.
Дошки поручня прибивають тільки з внутрішнього боку стояків. Уздовж
настилу по його зовнішньому краю прибивають бортову дошку заввишки не
менше ніж 15 см. Узимку настил риштування очищають від снігу та льоду і
посипають піском або шлаком. Яруси риштувань або помости, на які
піднімаються робітники, обладнують спеціальними драбинами з поручнями.

Риштування і поміст приймає в експлуатацію спеціальна комісія,
призначена наказом по будівельно-монтажній організації. Акт приймання
затверджує головний інженер цієї організації, після чого на риштуванні
чи помості можна починати роботу.

Підвісні струнні риштування можна експлуатувати тільки після
випробовування їх статичним навантаженням, що перевищує розрахункове на
20 %, і динамічним навантаженням, збільшеним на 10 %.

Матеріали на риштуванні і помості розміщують у різних місцях, щоб не
перевантажувати настил в одному місці. Ящики з розчином ставлять на
відстані не менш як 0,4 м від краю настилу. Забороняється водночас
працювати на різних ярусах риштувань по одній вертикалі.

Колиски повинні мати суцільний настил без щілин з бортовою дошкою
заввишки не менш як 15 см. По периметру колиски встановлюють міцно
закріплені поручні заввишки не менше ніж 1,2 м. Конопляні канати і
сталеві троси для піднімання колисок повинні мати дев’ятикратний запас
міцності, про що складають спеціальний акт. Балки, на яких закріплені
блоки для піднімання колисок, спирають на стіну, а не на карниз. Лебідки
для піднімання колисок, що розміщуються на землі, міцно закріплюють і
завантажують подвійним, порівняно з вантажністю колиски, вантажем. До
початку роботи з колиски перевіряють канат і гальмовий пристрій лебідки.

Драбини виготовляють з деревини без сучків з гумовими або гострими
металевими наконечниками на нижніх кінцях, щоб запобігти ковзанню під
час роботи. Східці драбин врізають у поздовжні бруски, які через кожні 2
м слід з’єднувати стяжними болтами. Приставні дерев’яні драбини
застосовують завдовжки не більше ніж 5 м. Розсувні драбини мають бути
обладнані пристроєм, який би запобігав самовільному розсуванню їх.

Працюючи з драбини, не можна стояти на східцях, розміщених ближче ніж 1
м від її верхнього краю. Під час роботи робітник повинен прив’язуватись
карабіном запобіжного пояса до міцної нерухомої частини будинку.

Категорично заборонено застосовувати для роботи на висоті тимчасовий
поміст, спираючи його на бочки, цеглу, радіатори та інші предмети.

Техніка безпеки під час роботи з машинами і електрообладнанням. До
роботи з машинами і механізмами допускають лише осіб, що пройшли
спеціальну підготовку і одержали посвідчення на право керування (або
обслуговування) даною машиною. Працюючи біля машини чи механізму, слід
суворо додержуватись правил, техніки безпеки, а також знати і виконувати
вимоги інструкції з експлуатації машини, яка обов’язково має бути на
робочому місці. Працювати на стаціонарних машинах можна лише після
міцного закріплення їх на фундаментах. Пересувні машини (розчинонасоси,
компресори, розчинозмішувачі тощо) варто встановлювати на рівних
майданчиках, після чого закріплювати розтяжками або класти під їхні
колеса колодки.

Усі рухомі частини машин і механізмів повинні бути закриті кожухами, а
робочий майданчик навколо машини — обгороджений.

Перед пуском машини після монтажу або ремонту слід уважно оглянути її і
перевірити, щоб на ній не залишилось запасних частин або монтажного
інструменту, які під час роботи можуть потрапити в її рухомі частини і
спричинити аварію. Категорично забороняється залишати працюючу машину
без нагляду, а також регулювати або змащувати її під час роботи.

Особливо небезпечна для людини дія електричного струму, яка може
призвести до різних видів травматизму: обпалений тіла, розриву тканин і
пошкодження кісток, захворювань очей, паралічу нервової системи,
розкладання (електролізу) крові тощо. У деяких випадках дія струму може
призвести до смерті потерпілого.

Сила дії електричного струму на організм людини залежить від напруги:
чим більша напруга, тим більша можливість ураження струмом, оскільки при
постійному опорі людського тіла (близько 1000 Ом) сила струму
збільшуватиметься (закон Ома). Струм силою 0,1 А вважається смертельним
для людини. Слід враховувати, що більшість електричних машин на
будівництві працюють від напруги 220 або 380 В, що дуже небезпечно, а
струм напругою 12—36 В вважається більш безпечним за умови додержання
відповідних правил техніки безпеки.

До роботи з обслуговування будівельних машин і обладнання з
електроприводом допускаються особи віком від 18 років. Вони проходять
попередній і періодичні медичні огляди у встановлені законодавством
строки. Особи, допущені до роботи з машинами з електроприводом, повинні
мати кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче II, а допущені до
роботи з ручним електроінструментом — І. Особи, що мають І
кваліфікаційну групу, проходять інструктаж через кожні 3 міс. Для
контролю за електробезпекою на будівельних об’єктах у кожній будівельній
організації призначають відповідального інженерно-технічного працівника.

Пускові пристрої (рубильники, магнітні пускачі тощо) до машин, що
працюють від електродвигунів, мають бути в спеціальних ящиках, які
закриваються на замок. Пробкові запобіжники повинні відповідати певній
силі струму.

Корпус електродвигуна слід заземлювати, якщо він працює при напрузі вище
36 В. Проводи і кабелі, що підводять до машини, повинні бути добре
ізольовані.

Після закінчення робочого дня, а також у вихідні і святкові дні на
території будівництва вимикають і закривають на замки всі пускові
пристрої до машин.

Під час роботи з ручним електроінструментом слід додержуватись таких
правил техніки безпеки:

до початку роботи привести в порядок спецодяг;

уважно оглянути електроінструмент, перевірити ізоляцію проводів і
заземлити його корпус;

під час роботи стежити за справністю проводів, не допускати їх
перекручування та перегрівання електродвигуна;

працюючи у вологих місцях, користуватись гумовими рукавицями і чобітьми
(при цьому напруга повинна бути не вище 36 В);

замінювати будь-які деталі тільки після зупинення інструмента і
вимкнення вилки з розетки;

під час перенесення інструмента тримати його тільки за ручки або корпус;

не відходити від робочого місця, якщо інструмент увімкнений в електричну
мережу;

працювати з механізованим інструментом на приставних драбинах
заборонено.

3. Правила техніки безпеки при виконанні малярних і шпалерних робіт

При виконанні малярних і шпалерних робіт необхідно працювати на справних
риштуваннях, помостах, драбинах та інших пристроях, виконуючи вимоги при
виготовленні і встановленні їх, а також додержуючись правил техніки
безпеки під час роботи на висоті.

Ручний інструмент, яким працює маляр, має бути справним. Дерев’яні ручки
інструменту виготовляють із твердої деревини (бук, граб, береза),
вологість якої допускається не більш як 12%. Вони повинні бути добре
оброблені, пошліфовані і міцно з’єднані з інструментом.

До початку малярних робіт у приміщеннях з відкритою електропроводкою
струм вимикають.

Малярні суміші готують в спеціально виділених для цього приміщеннях,
обладнаних вентиляцією. У приміщенні не можна палити або застосовувати
нагрівальні прилади з відкритим полум’ям. Тут треба обладнати щит з
пожежним інструментом і поставити ящики з піском.

Підігріваючи оліфу, каніфоль або віск, слід стежити за тим, щоб вони не
розбризкувались і не загорялись. Забороняється заповнювати посудину
оліфою більше ніж на 3/4 її об’єму, доводити оліфу до кипіння, додавати
розчинники в посудину, не знімаючи її з вогню.

Лакофарбові матеріали, в яких містяться токсичні речовини,
використовують відповідно до вимог інструкції з їхнього застосування.
Робітники, які готують суміші з цих матеріалів, повинні бути
проінструктовані, а також забезпечені респіраторами із спеціальними
фільтрами, розчинниками, мийними засобами і теплою водою. Не
дозволяється користуватись для фарбування внутрішніх поверхонь
свинцевими білилами або фарбами, виготовленими на їхній основі, а також
застосовувати бензол і етильований бензин для розведення фарб. Слід бути
обережними при виготовленні малярних сумішей з отруйними пігментами
(свинцевий крон, мідянка) і розчинниками (ацетон, дихлоретан тощо).
Після роботи і перед їжею обов’язково треба добре вимити руки.

Під час фарбування внутрішніх поверхонь неводними фарбами забезпечують
штучну або природну вентиляцію приміщень, але без протягів. При
пневматичних засобах фарбування поверхонь, а також під час роботи з
мастиками, клеями і лакофарбовими матеріалами, в яких містяться токсичні
леткі речовини, робітники мають забезпечуватися респіраторами
відповідного типу і захисними окулярами. Робітники, які постійно
працюють з такими матеріалами, обов’язково повинні періодично проходити
медичний огляд.

Для зменшення кількості пилу в приміщенні при зніманні старих клейових
плівок поверхню змочують водою. Знімаючи плівку із стелі, працюють в
захисних окулярах.

Випалювати стару олійну плівку паяльними лампами в приміщенні можна лише
при надійній вентиляції, що забезпечує дво-, трикратний обмін повітря.

Працювати з розчинами соляної кислоти і сумішами, у складі яких є
каустична сода, треба в спецодязі, гумових чоботях, рукавицях і в
захисних окулярах.

Очищаючи поверхні за допомогою піскоструминного апарата, одягають
скафандр або захисний шолом і гумові рукавиці. Пісок для роботи треба
брати з невеликою кількістю пилу.

Зовнішню поверхню віконних рам фарбують в приміщенні до їх навішування
або з зовнішнього риштування. Рами світлових ліхтарів і скляних дахів
фарбують із спеціальних драбинок, при цьому ставати на раму
забороняється. Фарбуючи дахи і світлові ліхтарі, застосовують запобіжний
пасок, прив’язуючись до міцної нерухомої частини будинку або інших
безпечних місць.

Під час роботи на даху з великим похилом слід також користуватись
драбинкою, прикріпленою до гребеня даху. При фарбуванні ринв
користуються індивідуальною колискою з поручнями і опорою для ніг.

Апарати, що працюють під тиском (фарбопульти, компресори тощо), а також
шланги до початку роботи перевіряють на тиск, який має бути у 1,5 рази
більшим від робочого. Манометри на пневматичних апаратах повинні бути
опломбовані. Після перевірки апарата складають відповідний акт.

Під час роботи з перхлорвініловими фарбами і лаками маляри повинні бути
забезпечені і користуватись протигазами з примусовою подачею повітря.
Фарбувати зовнішні поверхні цими фарбами можна при температурі, що не
перевищує 4 °С.

Список використаної літератури

Белогуров В. П., Чмырь В. Д. Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк.,
1984.— 176 с.

Белоусов Е. Д. Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с

Лебедев А. М. Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155
с.

Правила пожежної безпеки в Україні / М-во внутрішніх справ України.— К.:
Укрархбудінферм, 1995.— 195 с.

Шепелев А М Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020