.

Кузов легкового автомобіля (пошукова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3577
Скачать документ

Пошукова робота

КУЗОВ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ

Більшість сучасних легкових автомобілів мають безрамну конструкцію. За
раму в цьому разі править кузов, який у місцях кріплення двигуна,
агрегатів трансмісії і підвісок має спеціальні підсилення.

Кузов складається із сталевого суцільнозварного корпусу, до якого
прикріплено капот двигуна, передні й задні крила, двері, кришку
багажника, облицювання фар і радіатора, передній і задній буфери,
накладку та ін. Усередині кузова розміщено сидіння для водія та
пасажирів.

Корпус кузова становить жорстку зварну конструкцію з великої кількості
деталей, головними з яких є основа (підлога) 1 з передньою та задньою
частинами, боковини 2, що мають прорізи для кріплення дверей, і дах 5,
який об’єднує елементи кузова в об’ємну конструкцію. В передній частині
корпусу кузова приварено коротку раму 4, яка призначається для кріплення
двигуна, радіатора й поперечної балки передньої підвіски.

Основу кузова виконано у вигляді суцільноштампованої панелі, підсиленої
по периметру збірним коробчастим профілем. До передньої частини основи
входять щит, панелі й бризковики, до задньої — тільки панелі й
бризковики. Боковини кузова також виготовляються штампуванням і
зварюються зі стояків, порогів підлоги та інших деталей.

Капот закриває зверху відсік двигуна й складається із зовнішньої панелі,
що знизу підсилюється внутрішньою панеллю, привареною по периметру.

Передні й задні крила складаються із штампованих сталевих панелей, які
кріпляться до корпусу кузова зварюванням або за допомогою болтів.

Двері кузова, зварені зі штампованих панелей, підвішуються в прорізі
боковини корпусу на двох завісах. Кут відчиняння дверей задається
обмежувачем, який додатково фіксує їх у максимально відчиненому
положенні.

У верхній частині дверей є проріз для вікна. Одна частина вікна —
опускне скло 8, а друга — поворотна кватирка 7 (передні двері) або
нерухоме скло (задні двері). Опускне скло переміщується в напрямних 14
склопідйомником 1, установленим усередині дверей. Привод склопідйомника
працює від ручки 2, надітої на вісь із шестірнею 15, зачепленою із
зубчастим сектором 5. Сектор передає зусилля через допоміжний важіль 6
на рухому кулісу 11, прикріплену до обойми 10 опускного скла. Нижній
кінець важеля б спирається на нерухому кулісу 3 і зв’язаний із зубчастим
сектором важелем ІЗ. У внутрішній порожнині дверей змонтований замок 12,
що має привод від внутрішньої ручки 4 і запобіжник 9.

Багажник призначається для розміщення багажу, запасного колеса й
паливного бака. Кришка багажника навішується на двох завісах і
фіксується у відкритому положенні замком.

Вітрове й заднє стекла кузова — гнуті, виготовляються із загартованого
скла й вставляються у віконні прорізи на гумових ущільнювачах.

Сидіння розташовуються в два ряди. Переднє сидіння складається з двох
незалежних крісел, в яких регулюються кут нахилу спинки й переміщення в
поздовжньому напрямі. Заднє сидіння суцільне й може використовуватись як
тримісне.

Передні сидіння — з відкидними спинками, регулюються в подовжньому
напрямку і по куті нахилу спинки.

Для подовжнього регулювання передніх сидінь передбачені салазки, які
фіксуються засувкою, що виводиться з зачеплення при натисканні на
рукоятку, розташовану в передньому внутрішньому краю сидінь.

Механізм, установлений із зовнішньої сторони сидіння, забезпечує грубе і
тонке регулювання нахилу спинки. Для грубого регулювання необхідно
відтягнути ручку 1 (мал. 1) нагору, спинку установити в потрібне
положення і зафіксувати, відпустивши рукоятку.

Для повернення спинки в первісне положення досить відтягнути рукоятку
нагору. Тонке регулювання здійснюється обертанням ручки.

Заднє сидіння нерухоме. Спинка заднього сидіння у верхній частині
кріпиться двома планками, що входять вільно в скоби, приварені до
полиці, а в нижній частині кріпиться до кожухів задніх коліс. Подушка
фіксується на поперечці підлоги кузова двома штирями.

Оббивка сидінь виконана зі штучної шкіри або комбінована — сукно зі
штучною шкірою.

Підлокітники — на всіх дверях, пластмасові; у підлокітниках задніх
сидінь убудовані попільниці.

Поручні для пасажирів розташовані над прорізами дверей, на задніх
поручнях є гачки для одягу.

Коврики (гумові) покривають передню і задню частини підлоги кузова;

Рис 1. Ручка регулювання нахилу спинки переднього сидіння

підлога багажного відділення покрита ковриком із пластмаси. Внутрішня
оббивка кузова виконана з шкірозамінника.

Протисонячні козирки з м’якою оббивкою. Протисонячний козирок для водія
на зовнішній стороні має кишеню для паперів.

Дзеркало заднього виду внутрішнє, розташоване в центрі верхньої частини
вітрового вікна і має рукоятку, що дозволяє переключати дзеркало в
положення, при якому світло фар, що йде позад транспорту не засліплює
водія.

Зовнішнє дзеркало розташоване на переднім крилі з боку водія.

Запобіжні пластини картера двигуна. Щоб не зашкодити картер двигуна при
їзді по поганих дорогах, можуть бути встановлені захисні пластини (мал.
2), для кріплення яких на автомобілі передбачені різьбові отвори.

Пластини виготовляються зі сталі 63С2А и кріпляться болтом М8х30 до
поперечки передньої підвіски автомобіля і болтом М8х20 до нижньої
передньої поперечки передка. Під головки болтів варто підкласти пружинну
і плоску шайби.

Ремені безпеки. На автомобілі передбачені отвори з різьбленням 7/16″ —
20 UNF -2В для кріплення ременів безпеки.

Передні ремені кріпляться до отворів 1, 2 і 3 (мал. 3). Отвори 1 закриті
пластмасовими заглушками, які необхідно зняти при установці ременів, а
отвори 2 і 3 закриті ковриками, що при установці ременів варто пробити.

Задні ремені кріпляться до отворів 4, 5, 6, і 7. Отвори 6 знаходяться на
відстані 70 мм від подовжньої осі кузова, між отворами

Рис. 2. Запобіжні пластини (а) і їхня установка на автомобілі (б):

1 — запобіжні пластини; 2 — бризговик; 3 — картер двигуна; 4 — болт
кріплення пластини; 5 — поперечка передньої підвіски

Рис. 3. Отвору для кріплення ременів безпеки:

1 — отвору верхнього кріплення передніх ременів; 2 — отвору нижнього
кріплення передніх ременів на внутрішніх сторонах порогів кузова; 3 —
отвору нижнього кріплення передніх ременів по обидва боки тунелю
карданного вала; 4 — отвору верхнього кріплення задніх ременів на полку
задка; 5 — отвору нижнього внутрішнього кріплення задніх бічних ременів;
6 — отвору зовнішнього нижнього кріплення задніх бічних ременів; 7 —
отвору кріплення заднього центрального ременя

Рис. 4. Схема роботи замка двері

5 і б відстань 121 мм, а між отворами 4 і 5 — 279 мм. Щоб прикріпити
ремені до отворів 4, 5 і 7, необхідно зняти подушку сидіння, а щоб
прикріпити до отвору 7 — варто пробити оббивку полиці задка.

Технічне обслуговування

Після перших 1500-2000 км пробігу і через кожні 10000 км пробігу
необхідно перевіряти і при необхідності регулювати роботу замків двер.

Регулювання замків двер. Принцип дії замка заснований на зачепленні
кулачка ротора 2 (мал. 4), установленого на двері, з виїмкою фіксатора 1
установленого на стійці кузова.

Ротор 2 замки обертається на одній осі з храповиком 4. При закриванні
дверей ротор 2 із храповиком 4 з вихідного положення І переходить
спочатку в проміжне положення ІІ, а потім у робоче положення ІІІ, у
якому замок закритий на робочий зуб храповика. У положенні ІІ замок
закритий на запобіжний зуб храповика, і рух автомобіля в цьому випадку
не допускається. Ознакою руху автомобіля з замком, закритим на
запобіжний зуб, є стукіт дверей.

При відкриванні замка (положення ІV) важіль 3 повертається проти
вартовий стрели і звільняє зуб храповика 4. Під впливом пружини ротор 2
із храповиком 4 повертається у вихідне положення І. Замок має пристрій,
що запобігає самовідкривання дверей при аваріях.

Двері повинні легко відкриватися і закриватися; замок при натисканні на
відповідну кнопку повинні легко блокуватися. Якщо двері закриваються
занадто туго, необхідно послабити гвинти 2 (мал. 5.) кріплення фіксатора
1 до стійки кузова, змістити фіксатор 1 разом з рухливою пластиною 3
назовні і затягти гвинти 2. У випадку слабкого закриття двері фіксатор
необхідно зміщати усередину кузова. Якщо верхня крайка дверей при
закриванні зміщається вниз, фіксатор необхідно підняти; якщо
піднімається (провисання дверей) — опустити.

Перед початком регулювання замка рекомендуємо окреслити контур фіксатора
на стійці кузова.

Регулювання двер. Зовнішні зазори між двер і кузовом повинні бути
однаковими і рівномірними. Для установки зазорів варто окреслити контур
стулок петель, прикріплених до стійки кузова, послабити гвинти кріплення
петель. Потім установити однакові зазори; величину зсуву легко визначити
по положенню петель щодо наміченої лінії контуру.

Відхід за пофарбованою поверхнею кузова

Для збереження гарного зовнішнього вигляду автомобіля потрібно: очищати
поверхня кузова від бруду і пилу, періодично полірувати її для додання
блиску (особливо для автомобілів, що зберігаються на відкритому
повітрі), підфарбовувати ушкоджені місця.

Щоб запобігти поява плям на лакофарбовому покритті, перед заправленням
автомобіля і після варто протирати поверхня під люком заливної горловини
паливного бака чистим дрантям.

Рис. 5. Фіксатор і рухлива пластина для регулювання положення фіксатора

При збереженні автомобіля (у будь-який час’ року) забороняється
накривати його чохлами з вологонепроникних матеріалів (брезент, плівка і
т.п.), що сприяють конденсації на поверхні кузова вологи з повітря, що
при тривалому впливі може привести до ушкодження фарбування (утворенню
плям, спучуванню емалі і т.п.) і корозії пофарбованих поверхонь.

Мийка автомобіля. Мийку варто прагнути проводити до висихання бруду на
поверхні автомобіля. Крім того, щоб не було подряпин на кузові, не
рекомендується видаляти пил і бруд

сухими обтиральними матеріалами. Влітку автомобіль варто мити в тіні, а
якщо такої можливості ні, те негайно після мийки ретельно обтирати
поверхня, тому що після висихання вологи на сонце на пофарбованій
поверхні утворяться плями. Узимку після мийки також необхідно видалити
воду з поверхні кузова, тому що замерзлі краплі можуть привести до
утворення тріщин на лакофарбовому покритті.

Періодично поверхня кузова рекомендується обмивати теплою мильною водою
з наступним промиванням чистою водою і протиранням насухо чистою замшею.
Не рекомендується застосовувати для мийки содові й інші лужні розчини.

Полірування кузова. Перед поліруванням пофарбовану поверхню ретельно
промити і протерти. Полірувальні склади наносяться тонким шаром.
Полірування проводять чи вручну механічним способом (тільки для паст №
290, ВАЗ-1 і ВАЗ-2) фланелевим чи цигейковим колом з последущей
протиранням поверхні чистою фланеллю.

Для щомісячної профілактики при гарному стані покриття і для зняття
незначних забруднень рекомендується застосовувати полірувальну воду № 1.
При частковій утраті блиску (1 раз у 3 мес.) рекомендується
застосовувати воскової склад № 3 чи полірувальний склад ВАЗ-3. При
значній утраті блиску, наявності крапкових включень наносного характеру
(2 рази в рік) варто застосовувати полірувальну пасту № 290 чи ВАЗ-2.

Фарбування ушкоджених місць. Дрібні ушкодження, подряпини, відколи й ін.
зафарбовуються нітроемаллю НЦ-11 відповідного кольору, що прикладається
в баночці до автомобіля. З появою корозії на чи крайках інших невеликих
ділянках поверхні кузова їх варто зачистити, відшліфувати і заґрунтувати
ушкоджені місця. Для ґрунтування рекомендується застосовувати
гліфталевий ґрунт № 138 чи ГФ-020, чи нитрогрунт № 147. Ґрунт варто
висушити протягом 0,5-1 ч, а потім нанести нітроемаль. Нітроемаль перед
уживанням необхідно ретельно перемішати, щоб уникнути разнооттеночности
з основним покриттям.

Ремонт

Ремонт окремих ділянок лакофарбового покриття. Якщо поверхня кузова була
частково деформована й ушкоджене покриття на значних ділянках, їхній
необхідно ремонтувати в наступному порядку.

Виправити ушкоджені поверхні до одержання первісної форми з глибиною
вм’ятин не більш 4 мм. Зачистити випрямленние поверхні до металу
абразивним чи колом смивкой СП-7 для зняття старої фарби і знежирити
бензином «галоша».

Металевим шпателем нанести епоксидную шпаклівку і висушити зашпакльовану
поверхню протягом 18-20 ч при 18- 20° С чи 1-3 ч при 80-100° С, а потім
обробити абразивним колом і наждаковою шкуркою до одержання рівної
гладкої поверхні.

Протерти зашпакльовану поверхню бензином «галоша» і заґрунтувати: під
фарбування синтетичними емалями — ґрунтом ГФ-020а під фарбування
нітроемалями — ґрунтом НЦ-081, ґрунтом ГФ-020, нитрогрунтом № 147 чи
гліфталевим ґрунтом № 138. Заґрунтовану поверхню висушити (для
нитрогрунта природне сушіння 0,5-1 ч, для ГФ-020 — 35 хв при 110° С).

Прошлифовать заґрунтовані ділянки водостійкою шліфувальною шкуркою № 3
(№ 320) і при необхідності зашпаклювати нерівності на обробленій
поверхні: під фарбування синтетичними емалями — шпаклівкою МС-00-6, а
під фарбування нітроемаллю-шпаклівкою НЦ-00-8 чи МС-00-6. Сушити при
80-100° С.

Обдути оброблені ділянки стисненим повітрям і офарбити, як описано
нижче.

Перефарбування кузова синтетичними емалями. Поверхня автомобіля під
перефарбування готують так само, як і при ремонті окремих ділянок. Крім
того, необхідно протерти весь кузов дрантям, смоченой бензином «галоша».

На підготовлену поверхню пульверизатором нанести перший шар синтетичної
емалі МЛ-197 з додаванням 3% каталізатора. Робоча в’язкість емалі 22-24
з по віскозиметрі ВЗ-4. Як розчинник застосовувати Р-197, чи ксилол
толуол.

Витримати пофарбовану поверхню на повітрі 5-7 хв і нанести другий шар
емалі. Висушити фарбу при температурі 90° С в плин 30 хв. Дефекти
фарбування можна видалити шліфувальною шкуркою № 600 і полірувальними
пастами ВАЗ-1 і ВАЗ-2.

Перефарба кузова нітроемалями. На підготовлену поверхню пульверизатором
нанести перший шар емалі. Робоча в’язкість 18—23 з по ВЗ-4.
Застосовувати розчинник № 647. Перед нанесенням емаль необхідно
отфильтровать через сито № 025К с кількістю отворів 694 на квадратний
сантиметр. Через 10 хв витримки на повітрі при 20° С, нанести другий шар
емалі, потім через 10 хв витримки на повітрі третій і ще через 10 хв —
четвертий. Сушити покриття при температурі 60° С в плин 15-20 хв чи при
18-20° С в плин 8-12 ч.

Зробити мокре шліфування покриття водостійкою шліфувальною шкуркою №
320-360, промити водою і протерти насухо. Витримати в природних умовах
20-30 хв і нанести на всю шліфовану поверхню нитрорастворитель № 648 і
витримати покриття в природних умовах 8-12 ч. Пополірувати покриття за
допомогою дриля пастами ВАЗ-1 і ВАЗ-2 і полірувальною водою № 1.

Примітка. При підготовці поверхні кузова до чи підфарбування перефарбі
як ґрунти можна використовувати епоксидную ґрунтовку ЕФ-038 і
цинкохроматний ґрунт ГФ-073. Робоча в’язкість 20-24 з по віскозиметрі
ВЗ-4 при 18-20° С. Тиск розпилювання ґрунту 0,8-1,5 атм. Штучне сушіння
ґрунтів робити рефлектором протягом 15-20 хв. Відстань від рефлектора до
пофарбованої поверхні повинне бути 200-300 мм.

Ремонт покриття днища кузова. Днище кузова на заводі фосфатируется,
ґрунтується і покривається бітумною мастикою БПМ-1. Мастика
застосовується для зменшення шуму, що виникає при вібрації кузова, і для
захисту днища від корозії. У процесі експлуатації автомобіля тривалий
вплив гравію, піску і сольового розчину приводить до стирання мастики і
ґрунту.

При ремонті покриття днища необхідно відмити ушкоджені ділянки від
бруду, а також зняти мастику з тих місць, де вона відшарувалася від
ґрунту. Якщо покриття ушкоджене до металу, оголені місця необхідно
зачистити. Очищені від мастики і зачищені ділянки протерти бензином
«галоша». Потім покрити зачищені місця за допомогою чи пульверизатора
кистю ґрунтом ФЛ-ОЗК, чи ГФ-020, чи № 138, чи свинцевим суриком на
натуральній оліфі.

Рис. 6. Передні двері:

а — з оббивкою; б — без оббивки;

1 — поворотне скло; 2 — ручка засувки; 5 —кнопка блокування замка; 4 —
замокло; 5 — облицювання ручки приводу замка; 6 — ручка приводу
стеклоподъемника; 7 — кнопка блокування замка двері; 8 — тяга блокування
замка двері; 9 — гвинти кріплення замка; 10 — тяга внутрішнього приводу
замка; 11 — гвинти кріплення ручки замка; 12 — вісь ролика

Чи ґрунт сурик варто просушити протягом 24 ч. На висохлі заґрунтовані
місця наносять кистю, чи шпателем вручну (рукавичкою) шар мастики БПМ-1
товщиною 2-3 мм. Допускається застосування інших бітумних мастик,
наприклад БПМ-2, № 213, 580 чи 579. Якщо мастика загустіла, її
розбавляють чи сольвентом ксилолом. Нанесений шар мастики просушується
при 100° С в плин 30 хв чи при нормальній температурі протягом 24 ч.
Зразкова витрата мастики—1-1,5 кг на 1 м2 поверхні.

Розбирання передніх дверей (мал.6.) здійснюються в наступній
послідовності.

Зняти підлокітник і, віджавши пристосуванням А.78034 (мал.7.) розетку
ручки і вийнявши пружинну скобу, зняти ручку стеклоподъемника. Зняти
облицювання .внутрішньої ручки приводу замка, піддягаючи облицювання
викруткою, і оббивку двері, переборюючи зусилля пружинних пістонів. При
верхнім положенні опускного скла відвернути гвинти кріплення
і зняти передній і задній желобки опускного скла. Опустити скло вниз.

Рис. 7. Пристосування А.78034 для зняття ручки стеклоподъемника

Рис. 8. Стеклоподъемник:

а — розташування в задній частині дверей; б — розташування в
передній частині дверей;

1 — обойма опускного скла; 2 — буфер; 3 — гвинти кріплення пластини для
затиснення троса; 4 — трос; 5 — ролик

Рис. 9. Зняття поворотного скла

Послабити гайку натяжного ролика (мал. 9, б) і вивернути гвинти 3 (мал.
8, а) кріплення затискної пластини троса стеклоподъемника. Потім зняти
трос з роликів і механізм стеклоподъемника, вивернувши три гвинти.

Опустити скло вниз і, відхиляючи до себе нижній край, вийняти його з
дверей через нижній проріз. Зняти ущільнювач опускного скла. Вивернути
гвинти кріплення рамки поворотного скла (мал. 9, а) і зняти його (мал.
9, б).

Відвернути кнопку 3 (див. мал. 6) включення замка і два гвинти 11
кріплення кронштейна внутрішньої ручки приводу замка. Відвернути гвинти
9 і зняти замок разом з механізмом приводу. Відвернути двох гайок
кріплення і зняти зовнішню ручку дверей.

Зборка передніх дверей здійснюються в послідовності, Кратному
розбиранні; при цьому необхідно:

навити трос на барабан стеклоподъемника, стежачи за тим, щоб витки не
накладалися;

після установки опускного скла на місце .закріпити механізм
стеклоподъемника, відрегулювати натяг троса переміщенням ролика 5 (див.
мал. 8, б) і затягти гайку;

обертати вісь ручки стеклоподъемника до положення, що відповідає
нижньому положенню опускного скла;

опустити скло до упора в гумовий буфер і закріпити трос на обоймі скла
за допомогою пластини. При цьому забезпечується точне переміщення скла
від нижнього положення до верхнього. Перевірити плавність переміщення
скла.

Розбирання і зборка задніх дверей. Операції по розбиранню і зборці
задніх дверей аналогічні операціям по розбиранню і зборці передніх
дверей, за винятком наступних.

Для зняття нерухомого скла необхідно спочатку звільнити від троса
опускне скло й опустити його вниз. Опускне скло можна вийняти нагору
після зняття нерухомого. Зборка здійснюється в послідовності, зворотному
розбиранні.

Підлокітники кріпляться трьома гвинтами. У підлокітниках установлені
попільниці, що виймаються при натисненні на їхнє денце знизу, через
отвір у підлокітнику.

Заміна капота. При заміні капота вивернути гвинти, що кріплять петлі до
кузова, і отсоединить упор капота.

При установці капот повинний розташовуватися в прорізі з однаковими
зазорами і повинний легко і без зусилля закриватися і відкриватися. Для
регулювання положення капота щодо прорізу передбачені збільшені розміри
отворів у петлях.

При великому зусиллі запирання і відмикання капота відрегулювати
положення замка щодо фіксатора.

Заміна кришки багажника. Кришка багажника навешена на кузов на двох
передніх петлях і защіпається замком. У відкритому положенні кришка
утримується торсионами. При заміні кришки багажника (мал. 10) відвернути
гайки, що кріплять петлі до кришки.

При установці кришка багажника повинна розташовуватися в прорізі з
однаковими зазорами і повинна відмикатися і защіпатися без зусилля. Для
регулювання положення кришки багажника в прорізі використовуються
овальні отвори в петлях. Відмикається кришка ключем, що діє на гачок
замка. При регулюванні положення гачка замка використовуються овальні
отвори в корпусі замка й у фіксаторі.

Заміна остекления кузова. Щоб зняти вітрове скло, необхідно відкинути
важелі склоочисників, зняти окантовку ущільнювача і двома руками
натиснути на верхні кути скла в салоні кузова. Цим викликається висновок
ущільнювача з прорізу, що дозволяє вийняти скло.

Установка здійснюється в наступній послідовності.

Надягти ущільнювач на скло, потім окантовку на ущільнювач. Вкласти в паз
ущільнювача шнур (мал. 11). Ретельно промити бензином пази ущільнювача.

Установити скло в проріз вікна і натягати зсередини кузова кінці шнура,
щоб ущільнювач сіл на своє місце в прорізі вікна. Для полегшення цієї
операції користаються викруткою.

Операції, необхідні для зняття й установки заднього скла, такі ж, як і
для вітрового скла. Єдина різниця полягає в тім, що знімати скло з
прорізу необхідно починати знизу.

При установці стекол не потрібно герметизація. Герметизація необхідна
тільки у випадку просочування води.

Заміна переднього і заднього буферів. Щоб зняти передній буфер,
необхідно вивернути два бічних гвинти (мал. 12), що кріплять буфер до
крил, і дві гайки кріплення буфера до центральних кронштейнів.

Задній буфер знімається так само, як передній.

Зняття панелі приладів. Щоб зняти панель приладів, необхідно виконати
наступні операції.

Відвернути гвинти кріплення пластмасових накладок до стійл вітрового
скла і зняти накладки. Зняти двох половин лицювального кожуха кермового
стовпчика, комбінацію приладів, зжавши бічні пружинні пластини, і
трехклавишний перемикач.

Отсоединить проводу лампи висвітлення речової шухляди.

Вивернути чотири гвинти нижнього кріплення панелі до поперечки передка
(мал. 13). Через прорізи речової шухляди і комбінації приладів
відвернути чотири гайки верхнього кріплення панелі до передка (у прорізі
речової шухляди).

Рис. 10. Зняття кришки багажника: 1 — замок багажника; 2 — гайка
кріплення ланки петлі до кришки; 3 — петля; 4 — торсион

Рис. 11. Вітрове скло:

1 — шнур для установки вітрового скла; 2 — стекло; 3 — гумовий
ущільнювач

Рис. 12. Задок автомобіля без буфера (стрільцями показані отвори
для кріплення кінців буфера): 1 — кронштейни середнього кріплення
буфера; 2 — гачок для буксирування

Рис. 13. Зняття панелі приладів (стрільцями показані крапки кріплення
панелі до поперечки передка за допомогою гайок і самонарезающих гвинтів)

Вивернути два гвинти кріплення перегородки речової шухляди до панелі
приладів, зрушити панель, отсоединить троси від важелів керування
нагрівником і зняти панель приладів.

Ремонт кузова при ушкодженнях. Ушкодження, що може одержати автомобіль
при ударах об перешкоди, можуть бути різного характеру і різного виду.
Тому дуже важко установити окремі правила по ремонті кузова; у кожнім
окремому випадку повинний використовуватися найбільш придатний спосіб.

Майже у всіх випадках ушкоджень через удари необхідно знімати деякі
деталі, щоб знайти деформовані частини, випрямити їх і вивірити. У
випадках серйозних ушкоджень рекомендується знімати всі легкосъемние
внутрішні оббивні частини, щоб забезпечити гарну видимість, полегшити
операції по вимірі, контролю й установці гідравлічних домкратів для
виправлення перекосів і прогинів.

Вивірка кузова. Кузов автомобіля несущої конструкції, тому підлога і
кістяк кузова складають одне ціле.

Після аварійних випадків насамперед необхідно перевірити установку
передніх коліс щодо задніх. Порушення правильності установки помітно,
коли порушена паралельність між віссю передніх і задніх чи коліс коли
слід передніх коліс не відповідає сліду задніх. У всякому разі, у першу
чергу необхідно перевірити, чи не порушилася через деформації установка
передньої чи задньої підвіски, системи важелів рульового керування і
т.д. Виявлену деформацію необхідно усунути і перевірити крапки кріплення
агрегатів і механізмів до підлоги.

Контроль підлоги кузова можна провести за допомогою пристосування A.
78124/R (мал. 14). Розміри геометрії підлоги кузова необхідно перевіряти
дуже акуратно і при виявленні деформацій цілком їх усувати до одержання
розмірів.

Ремонт кронштейна буфера передньої підвіски і стійки передка. При
неакуратній їзді по поганих дорогах може деформуватися кронштейн буфера
стиску передньої підвіски, а потім і стійка передка, до якої він
приварений. Щоб замірити деформацію кронштейна буфера, необхідно
вивісити колесо і перевірити лінійкою відстань а між крайкою отвору в
кронштейні і крайкою чашки буфера (мал. 15). Цей розмір повинний бути не
менш 32 мм; якщо він менше, те кронштейн необхідно замінити, діючи в
наступному порядку.

Рис. 14. Контроль підлоги кузова пристосуванням A.78124/R:

а — установка пристосування; б — контроль положення болтів кріплення
поперечки передньої підвіски; у — контроль положення отворів для
кріплення верхнього важеля передньої підвіски;

1 — упори площини; 2 — настановні порожні пальці на болтах кріплення
поперечки передньої підвіски; 3 — установочні штифти кріплення нижніх
подовжніх штанг задньої підвіски; 4 — настановні завзяті поверхні
контролю кріплення до кузова верхніх подовжніх штанг задньої підвіски; 5
— задня частина пристосування; 6 — установочний штифт кріплення до
кузова поперечної штанги задньої підвіски; 7 — баранчик, що з’єднує
передню і середню частини пристосування; 8 — настановні пальці по
отворах для осі верхнього важеля підвіски; 9 — установочний штифт; 10 —
передня частина пристосування

Зняти колесо, очистити поверхня фланця від мастики, щоб знайти крапки
зварювання, і висвердлити їх свердлом діаметром 6 мм на глибину товщини
металу кронштейна. Потім перевірити, немає чи вм’ятин на стійці в місці
приварки кронштейна. Якщо вм’ятини невеликі, то їх можна виправити
вибивачем (мал. 16) через середній отвір у бризговике з боку відсіку
двигуна до одержання плоскої поверхні стійки, після чого зачистити
поверхня стійки і приварити новий кронштейн електродуговим зварюванням
електродами Е34 чи Е42 діаметром 1,6-2 мм, Кронштейн приварюють по
периметрі переривчастим швом і потім офарблюють. Центр отвору під буфері
в кронштейні повинний бути на 97 мм вище осі верхнього важеля передньої
підвіски, що відповідає відстані 9,5 мм від краю кронштейна до
криволінійної поверхні стійки (мал. 17).

Якщо стійка сильно деформована з порушенням бічних поверхонь, то після
видалення кронштейна варто виправити стійку, потім виготовити по місцеві
накладку з листової сталі товщиною 1,5 мм для посилення стійки і
просвердлити в ній отвору діаметром 6-8 мм, витримуючи розміри,
зазначені на мал. 17.

Зачистити поверхня стійки і приварити накладку електродуговим
зварюванням по периметрі й отворам. Потім приварити кронштейн буфера,
витримуючи зазначені вище розміри, і офарбити стійку і кронштейн.

Ремонт передніх крил. У випадку легкого ушкодження (невеликі вм’ятини,
подряпини і т.д.) досить зробити звичайний обсяг рихтовочних і
фарбувальних робіт, не знімаючи крила. Після рихтування обов’язково
перевірити стан внутрішнього антикорозійного покриття крила, при
необхідності — відновити.

Якщо крило сильне деформовано, має розриви, то його варто замінити,
діючи в наступному порядку.

Зняти з крила освітлювальні прилади, антену, дзеркало заднього виду,
буфер, капот, передні двері і нижню лицювальну накладку.

Тонким острозаточенним зубилом зрубати по крилу з’єднання крила з
панеллю передка кістяка на 280 мм від фари вниз, відступивши 2-3 мм від
лінії з’єднання. Зрубати по крилу з’єднання крила з передньою стійкою

Рис. 15. Завмер деформації кронштейна буфера ходу стиску передньої
підвіски

Рис. 16. Вибивач для виправлення деформації стійки передка

Рис. 17. Установка накладки на стійці передка

боковини кістяка довжиною 580 мм, відступивши 5 мм від лінії вигину
вертикального підсилювача. Зрубати по крилу з’єднання крила з нижньою
частиною боковини кузова по вертикалі 120 мм і по горизонталі 180 мм,
відступивши від крайки крила 25 мм.

Засвердлити на горизонтальному підсилювачі крила крапки контактного
зварювання підсилювача з елементами передньої частини кузова на відстані
900 мм і отсоединить крило від кузова плоским тонким зубилом з
відігнутим кінцем. Тонким острозаточенним зубилом видалити смужки крила,
що залишилися, у з’єднаннях з кузовом і зачистити шліфувальною машинкою
посадкові місця елементів кузова і нового крила.

Підігнати нове крило по місцеві посадки і прихопити струбцинами, а потім
приварити крило газовим зварюванням по кінцях горизонтального
підсилювача крила й у місцях з’єднання крила з кожухом фари і нижньою
накладкою боковини.

Перевіривши посадку крила, приварити його контактним зварюванням із
кроком 40-50 мм (мал. 18, а).

Ремонт задніх крил. Загальні правила ремонту задніх крил ті ж, що і для
передніх. Щоб зняти крило, необхідно зняти лицювальні накладки кузова з
боку крила, підмета заміні, задній буфер, ліхтар і катафот.

Звільнити багажник, отсоединить проводку, демонтувати паливний бак із
щитком, зняти гумовий ущільнювач кришки багажника, заднє скло, заднє
сидіння зі спинкою, оббивку задньої стійки кузова і пола багажника.

Зрубати тонким острозаточенним чи зубилом зрізати шліфувальним колом по
крилу з’єднання заднього крила: з нижньою частиною боковини на довжині
100 мм зверху вниз, відступивши від крайки крила 30-35 мм; з аркою
заднього колеса на довжині 1000 мм по вигині,

Рис. 18. Лінії зварювання, позначені крапками (Місця попередньої
приварки газовим зварюванням зазначені стрільцями) :

а — переднього крила; б — заднього крила; у — дахи; м — панелі передка;
д — панелі задка

відступивши від крайки крила 20 мм; з підлогою запасного колеса (чи
паливного бака) на довжині 440 мм по вигині, відступивши від крайки
крила 12-15 мм; з панеллю задка кузова на довжині 500 мм, відступивши
від лінії з’єднання на 2 мм.

Зрубати косинець з’єднання крила з панеллю задка у верхній частині по
горизонтальній лінії, відступивши від крайки куточка 15 мм.

Зрубати по крилу з’єднання: з панеллю поперечки заднього вікна на
довжині 220 мм, відступивши від крайки вигину крила 2 мм; із задньою
частиною боковини на довжині 750 мм по вигині, відступивши від крайки
крила 15-20 мм.

Засвердлити на з’єднанні крила з задньою бічною панеллю кришки крапки
контактного зварювання й отсоединить крило від кістяка. Видалити смужки
крила, що залишилися, у з’єднаннях з кузовом і зачистити шліфувальною
машинкою посадкові місця елементів кузова і нового крила.

Підігнати нове крило по місцеві посадки і прихопити струбцинами.
Приварити крило газовим зварюванням до елементів кузова в шести крапках
контакту крила: з нижньою і задньою частинами боковини, з панеллю
поперечки заднього вікна, з бічною панеллю кришки, з косинцем з’єднання
панелі задка кузова, з підлогою запасного колеса (чи паливного бака).

Перевірити посадку крила щодо поверхонь кістяка, що сполучаються, і
приварити його до елементів кістяка контактним зварюванням із кроком
40-50 мм (мал. 18, б).

Заміна даху. У більшості аварійних випадків з ушкодженням даху потрібно
її заміна, що виробляється в такий спосіб.

Зняти накладки крил і стічних желобков, двері, вітрового і заднього
скла, приналежності й оббивку даху.

Зрубати по даху з’єднання даху з панелями рами вітрового і заднього
вікон кузова: у передній частині по довжині 1280 мм; у задній частині по
довжині 1220 мм; у з’єднаннях із задніми бічними панелями даху по
довжині 900 мм. Рубання вести по вигині, відступивши від краю панелі
даху 8 мм. Зрубати по даху з’єднання даху з верхньою і задньою частинами
боковини і задніми бічними поверхнями кузова по довжині 1800 мм із
кожної сторони. Рубання вести по вигині, відступивши від краю панелі
даху 8 мм.

Засвердлити крапки контактного зварювання в місцях з’єднання задніх
бічних панелей даху з задніми крилами, отсоединить панель даху від
елементів кузова, видалити смужки даху, що залишилися, і зачистити
посадкові місця елементів кузова і нової панелі даху.

Отрихтовать елементи кузова в місцях з’єднання з панеллю даху, підігнати
по місцеві нову панель, використовуючи калібри для прорізів вітрового і
заднього вікон. Прихопити газовим зварюванням панель даху до елементів
кузова в крайніх крапках з’єднання: до панелі рами вітрового скла по
стійках, до задніх крил по крайніх крапках з’єднання з бічними панелями
даху (мал. 18,в)

Перевірити посадку даху і приварити до елементів кузова контактним
зварюванням із кроком 40-50 мм.

Заміна панелей передка і задка кузова. Заміна виробляється за загальними
правилами й особливими труднощями не представляє (мал. 18,г и д).

Примітка. При відсутності контактносварочной машини приварку можна
робити газовим зварюванням, попередньо просвердливши по периметрі
посадкових місць нового крила отвору діаметром 3-4 мм через 40-50 мм,
Зварювання вести по місцях отворів, застосовуючи в якості присадочного
матеріалу відпалений м’який дріт СВ-08 діаметром 1,5-3 мм.

Перевірка кузова на запалі- і водонепроникність. По закінченні ремонту
кузова необхідно ретельно оглянути всі місця, через які може проникати
чи вода пил. Такі місця необхідно загерметизировать мастикою.

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019