.

Кривошипно-шатунний механізм. Зварювальні мости та їх обладнання (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
0 2259
Скачать документ

Письмова екзаменаційна робота

Комплексне контрольне завдання № ___

“Кривошипно-шатунний механізм”

“Зварювальні мости та їх обладнання”

1. Прилади освітлення й світлової сигналізації, додаткове обладнання

До приладів освітлення й світлової сигналізації належать:

• фари;

• підфарники;

• задні ліхтарі;

• покажчики повороту;

• ліхтар освітлення номерного знака й багажника;

• плафони освітлення салону кузова;

• підкапотна лампа;

• лампа освітлення щитка приладів;

• контрольні лампи (покажчиків повороту, габаритного освітлення,
дальнього світла фар, задніх протитуманних вогнів, стоянкового гальма,
рівня рідини в бачку гідроприводу гальм, заряджання акумуляторної
батареї, недостатнього тиску оливи у двигуні, резерву палива в баці,
обігрівання заднього скла);

• ліхтарі світла заднього ходу. Кола зазначених приладів мають
перемикачі та вмикачі й захищені відповідними запобіжниками.

Фара автомобіля ВАЗ-2105 (рис. 1) прямокутна, становить блок, що
об’єднує лампу 2 дальнього й ближнього світла, лампу габаритного
(стоянкового) світла та лампу 5 покажчика повороту з оранжевим
розсіювачем.

На автомобілі “Москвич-2140” фара також прямокутна, з лампою дальнього й
ближнього світла та лампою габаритного освітлення.

На частиш цих автомобілів установлюються обмивники й очисники
розсіювачів світла фар із приводом щіток від спеціальних електродвигунів
і подачею води через жиклери з бачка обмивників за допомогою
електронасоса. Вмикають обмивники й склоочисники фар, переміщуючи на
себе важіль, розташований праворуч під рульовим колесом, при ввімкненому
ближньому або дальньому світлі.

Оптичний елемент фари складається зі сталевого відбивача, покритого
тонким шаром алюмінію, що утворює дзеркальну поверхню, й скляного
розсіювача. Конструкція патрона така, що коли встановити лампу, то її
волосок дальнього світла буде точно у фокусі відбивача світла. При цьому
волосок ближнього світла зміщений відносно фокуса вгору й ліворуч, що
дає напрям світлового пучка праворуч і вниз і забезпечує добру
освітленість дороги попереду автомобіля та її правого узбіччя й зменшує
осліплення водіїв зустрічних автомобілів. Патрон лампи вмикається в
електричне коло за допомогою перехідної колодки та з’єднувального
штепселя.

Зміст.

Вступ.

1. Прилади освітлення й світлової сигналізації. Додаткове обладнання.

2. Вибір режиму ручного дугового зварювання.

3. Електро- та пожежобезпека. Список використаної літератури

Вступ.

За останні сто років будова автомобіля принципово не змінилася. Він як і
раніше має колеса, кузов, трансмісію, тощо.

Проте всі вузли, агрегати і системи дістали колосальним розвиток і
істотно ускладнились. Завдяки цьому зросли швидкість, підвищилася
потужність, економічність, комфортабельність, поліпшився їх дизайн.
Сучасні автомобілі мають елементи автоматизації, а більшість іноземних –
обладнаються комп’ютерами.

Автомобіль – це транспортна безрейкова машина на колісному
або напівгусеничному ходу, що приводиться в рух власним двигуном і
призначається для перевезення вантажі, людей та спеціальних робіт.

Автомобілі, а також причіпні засоби, становлять рухомий склад
автомобільного транспорту. Автомобільний рухомий склад за призначенням
поділяють на:

– вантажний;

– пасажирський;

– спеціальний.

На автомобілі ГАЗ-24 фари круглі, мають оптичний елемент із
двоволосковою лампою: дальнього світла — 50 Вт і ближнього — 40 Вт. Крім
того, є прямокутні протитуманні фари з однією лампою, що встановлюються
нижче від основних фар.

На автомобілях ЗАЗ фари мають вбудовані габаритні лампи; підфарників
немає.

Підфарники на автомобілях “Москвич” кутові й встановлюються в передніх
крилах. У кожному підфарнику є дві лампи — для габаритного ліхтаря й для
покажчика повороту. На автомобілі ГАЗ-24 у підфарнику встановлено одну
двоволоскову лампу. Волосок малого розжарювання — габаритний ліхтар,
волосок великого розжарювання — покажчик повороту.

Фара автомобіля ВАЗ-2105:

1 — пружинні фіксатори; 2— патрон лампи фари; 3— патрон лампи
габаритного (стоянкового) світла; 4 — колодка; 5 — патрон лампи
покажчика повороту

Задній ліхтар автомобіля ВАЗ-2105 складається з габаритного світла та
протитуманного освітлення 5 (рис. 2) із червоним розсіювачем 1,
покажчика повороту 8 з оранжевим розсіювачем 4,

Задній ліхтар автомобіля ВАЗ-2105:

1 — розсіювач габаритного й протитуманного світла з катафотом; 2 —
розсіювач стоп-сигналу; 3 — розсіювач світла заднього ходу; 4 —
розсіювач покажчика повороту; 5 — двоволоскова лампа габаритного світла
й протитуманного освітлення; б — лампа стоп-сигналу; 7 — лампа світла
заднього ходу; 8 — лампа покажчика повороту стоп сигналу б із червоним
розсіювачем 2, освітлення заднього ходу 7 із білим розсіювачем 3.

На автомобілі “Москвич-2140” задній ліхтар триламповий комбінований,
розташований горизонтально: одна лампа — покажчик повороту, друга —
габаритний ліхтар, третя — сигнал «стоп». Для освітлення дороги під час
руху заднім ходом є спеціальний ліхтар з однією лампою, розташований
нижче від заднього ліхтаря. На автомобілі ЗАЗ-968М-03 задній ліхтар
дволамповий з одно-та двоволосковою лампами: одноволоскова — габаритний
ліхтар, двоволоскова — покажчик повороту і стоп-сигнал. Для освітлення
дороги під час руху заднім ходом є спеціальні ліхтарі. В задніх ліхтарях
автомобіля ГАЗ-24 є по три лампи, розташованих вертикально: верхня
двоволоскова — габаритне світло та стоп-сигнал, середня — покажчик
повороту, нижня — освітлення дороги під час руху заднім ходом.

Коли вмикається покажчик повороту (рис. 3), струм від акумуляторної
батареї (або генератора) через вмикач запалювання надходить на затискач
переривника, потім через осердя 9, якір 7, натягнуту ніхромову струну 5,
резистор 6, обмотку 11 — на затискач і далі через лампи габаритних
ліхтарів — на “масу” й “мінус” акумуляторної батареї (генератора).
Завдяки опору ввімкненого резистора лампи світяться неповним
розжарюванням. Під час проходження

Покажчики повороту:

а — покажчики повороту ввімкнено; б — ввімкнено покажчики правого
повороту; 1 — перемикач; 2 — лампа підфарника; 3 — лампа бічного
покажчика повороту; 4 — лампа заднього ліхтаря; 5 — струна; б —
додатковий резистор; 7 — якір; 8 — контакти; 9 — осердя; 10 — додатковий
якір; 11 — обмотка; 12 — ізоляційна панель; 13 — контрольна лампа; 14 —
акумуляторна батарея.

струму ніхромова струна, нагріваючись, подовжується й дає змогу якорю з
контактом під дією магнітного поля осердя притягуватися до останнього.
При цьому контакти 8 змикаються, резистор 6 шунтується (вимикається), й
волоски ламп засвічуються повним розжарюванням. Коли остигне ніхромова
струна, якір із контактом відійде від осердя, контакти розімкнуться,
після чого процес повторюватиметься. Кількість блимань ламп за хвилину
досягає 80… 100. Після вимикання резистора 6 до осердя притягується
також додатковий якір 10 (правий), унаслідок чого на щитку приладів
засвічується контрольна лампа 13; коли резистор умикається, додатковий
якір відходить назад, і контрольна лампа вимикається (блимає). Тягарець
перемикача покажчиків повороту, розташований під рульовим колесом, після
повернення останнього в початкове положення (вихід автомобіля з
повороту) автоматично переводиться спеціальним пристроєм у нейтральне
положення.

Перемикачі й вмикачі призначаються для комутації відповідних кіл.

На автомобілі ВАЗ-2105 вмикання ближнього й дальнього світла
здійснюється тягарцем перемикача, встановленим під рульовим колесом.
Коли тягарець перемикача переміщується вниз у перше положення,
вмикається ближнє світло, а в друге положення — дальнє. Переміщенням на
себе довгого важеля перемикача короткочасно вмикається дальнє світло фар
як при ввімкненому, так і при вимкненому вмикачі зовнішнього освітлення.
На автомобілях “Москвич” та ГАЗ-24 встановлено центральний і ножний
перемикачі світла.

Центральний перемикач світла (рис. 4, а) має три положення. Коли кнопка
всунута, всі прилади освітлення вимкнені. Витягуванням кнопки в перше
положення вмикаються підфарники, задні ліхтарі, ліхтар освітлення
номерного знака й лампи освітлення щитка приладів. Витягуванням кнопки в
друге положення вмикаються фари (ближнє або дальнє світло залежно від
положення ножного перемикача освітлення), задні ліхтарі, ліхтар
освітлення номерного знака. Повертанням кнопки регулюється освітлення
щитка приладів.

На автомобілях “Запорожець” світлові прилади вмикаються клавішними
вмикачами; ближнє й дальнє світло фар, склоочисники й склообмивник
умикаються триважільним перемикачем, розташованим на рульовій колонці.

Перемикачі світла:

а — центральний; б — ножний; 7 — контактна пластина; 2 — шток; 3 —
Кнопка (О, /, // — положення кнопки); 4 — плунжер; 5 — пружина; б —
ведуча зірочка;

Ножний перемикач світла (рис. 4, б) слугує для перемикання дальнього
світла фар на ближнє, й навпаки. До затискачів пластмасової панелі 7
приєднуються провід від центрального перемикача світла й проводи до ламп
ближнього та дальнього світла фар. Натисканням на плунжер 4 перемикача
переміщується ведуча зірочка 6, яка повертає ізоляційний диск 8 із
контактором 9. При цьому диск своїм контактом по черзі замикає коло
ближнього й дальнього світла фар.

Вмикач стоп-сигналу призначається для вмикання ламп задніх ліхтарів у
разі гальмування робочим гальмом.

На автомобілях ВАЗ вмикач стоп-сигналу механічний, приводиться в дію від
гальмової педалі. Натисканням на педаль гальма шток 16 (рис. 6, ц)
вмикача звільняється й під дією пружини 13 переміщається разом із
контактною пластиною, яка через контакти 15 замикає електричне коло ламп
стоп-сигналу. Вмикач стоп-сигналу автомобілів “Москвич”, ЗАЗ таГАЗ-24
показано нарис. 5, а. Порожнину корпусу 1 сполучено з магістраллю
гальмового привода. Коли натискають на педаль, гальмова рідина тисне на
діафрагму 2 й примушує її переміщатися. При цьому разом із діафрагмою
переміщається контактна пластина З, замикаючи затискачі 5 електричного
кола стоп-сигналу. Коли педаль відпускають, діафрагма під дією пружини
4 повертається в початкове положення, електричне коло переривається, й
лампи стоп-сигналу гаснуть.

Вмикачі ліхтарів заднього ходу:

а, б – стоп-сигналу з гідравлічним приводом; в – стоп-сигналу з
механічним приводом; 7 – корпус; 2,8- діафрагми; 3, 7, 14 – контактні
пластини; 4, П, 13 – пружини; 5,6,12 – затискачі; 9, 16 – штоки; 10 –
кулька; 15 – контакти.

Вмикач ліхтарів заднього ходу слугує для вмикання ламп задніх ліхтарів з
метою освітлення дороги під час руху автомобіля заднім ходом. Коли
вмикається передача заднього ходу, повідець механізму перемикання
передач переміщує через кульку 10 (рис. 5, б) і шток 9 діафрагму 8 із
контактною пластиною 7, яка замикає затискачі б електричного кола, й
лампи засвічуються.

Запобіжники вмикаються в електричні кола споживачів для захисту проводки
й обмоток генератора, а також пластин акумуляторної батареї від дії
великих струмів у разі короткого замикання. На автомобілях
установлюються термобіметалеві та плавкі запобіжники.

Термобіметалеві запобіжники бувають разової дії (кнопкові) та
неперервної (вібраційні).

У разі великого збільшення сили струму в колі, що захищається кнопковим
запобіжником (рис. 6, а), біметалева пластина 3, нагріваючись,
вигинається й розмикає контакти 2 та 5, перериваючи електричне коло, й
залишається в такому положенні. Після усунення несправності для введення
в дію запобіжника треба натиснути на кнопку 4, oоб знову замкнути
контакти.

Вібраційний запобіжник (рис. 6, б) діє так. Під час проходження по
біметалевій пластині 7 струму силою, що перевищує встановлене значення
(коротке замикання), вона, сильно нагріваючись, вигинається й розмикає
контакти 6, тим самим перериваючи електричне коло. Після остигання
пластина випрямляється й знову замикає коло. Завдяки тому, що пластина
нагрівається швидко, а остигає повільно,

Термобіметалеві запобіжники:

а — кнопковий; б— вібраційний; 1 — затискачі; 2, 5,6 — контакти; 5, 7—

біметалеві пластини; 4 — кнопка

контакти довше перебуватимуть у розімкненому стані й, незважаючи на
коротке замикання, середнє значення сили струму в колі буде невеликим.
Замикання й розмикання контактів супроводжуються поклацуванням, що
сигналізує водієві про коротке замикання.

Плавкі запобіжники об’єднують в один блок і розташовують під капотом
двигуна, під панеллю приладів або в багажнику. На кришці блока
запобіжників із внутрішнього боку наклеюють таблицю, в якій для кожного
запобіжника зазначають те електричне коло, яке він захищає. Плавкі
вставки запобіжників виготовляють із мідного лудженого дроту. Якщо сила
струму перевищує гранично допустиме значення, вказане на запобіжнику, то
вставка розплавляється й перериває електричне коло.

На автомобілі ВАЗ-2105 плавкі запобіжники встановлюють у монтажному
блоці, розміщеному в моторному відсіку на задній стінці з правого боку.
В тому самому блоці розташовують реле дальнього світла фар, опалювача,
ближнього світла фар, склоочисників та обмивників фар, обігрівання
заднього скла. Блок закрито прозорою кришкою, що дає змогу візуально
перевірити стан запобіжників. На кришці нанесено номери й символи, які
позначають кола, що захищаються кожним запобіжником, та призначення
реле.

Запобіжники № 5 і 7 розраховано на силу струму до 16 А, решту — до 8 А.

На автомобілі “Москвич-2140” є такі запобіжники: термобіметалевий
неперервної дії на 3,5 А, встановлений на кронштейні склоочисника; блок
із трьох плавких запобіжників (один — на 19 А й два — на 10 А),
встановлений на лівому бризковику переднього крила в моторному відсіку;
блок із трьох плавких запобіжників (один — на 10 А й два — на 20 А),
встановлений на правому бризковику переднього крила в моторному відсіку.
Кола, що захищаються запобіжниками, вказано на кришках зазначених
блоків.

Електрообладнання автомобілів ЗАЗ має один термобіметалевий запобіжник
неперервної дії в колі живлення електродвигуна склоочисника та блок
плавких запобіжників з десятьма вставками (один — на 16 А й дев’ять — на
8 А).

На автомобілі ГАЗ-24 встановлено п’ять термобіметалевих запобіжників, з
яких один — вібраційний неперервної дії, що сигналізує клацанням про
підвищення сили струму в колі електродвигуна склоочисника, решта —
кнопкові; в колі радіоприймача є плавкий запобіжник.

До додаткового обладнання належать: склоочисник; обмивники тощо.

Склоочисник складається з електродвигуна, редуктора, механізму само
зупинення, що повертає щітки в початкове положення після вимикання
склоочисника, та механізму привода щіток. З валом електродвигуна
з’єднано черв’як, який зачеплено з черв’ячною шестірнею, що передає рух
через кривошип тяги й важелі на щітки. На автомобілях “Москвич”, ЗАЗ і
ГАЗ-24 повертанням рукоятки перемикача за годинниковою стрілкою в перше
положення

Схема обмивників вітрового скла та фар:

1 — жиклери-розпюповачі обмивників фар; 2,9 — зворотні клапани; 3 —
трійник із дроселем, що перепускає повітря з трубок; 4— живильний бачок;
5 — трубка для подавання рідини до фар; 6 — нагнітальний насос
(подавання рідини до фар); 7— жиклери-розпилювачі обмивників вітрового
скла; 8, 12 — трійники; 10 — нагнітальний насос обмивників вітрового
скла: 11 — зливальна трубка

вмикається мала частота обертання, а в друге — велика. На автомобілях
ВАЗ при першому положенні клавіші вмикання склоочисник працює з
перервами 3…5 с, а при другому — неперервна.

Система обмивників на автомобілі ВАЗ-2105 (рис. 7) складається з
живильного бачка 4 місткістю 5 л, двох насосів б і 10 з
електродвигунами, трійників, зворотних клапанів, жиклерів-розпилювачів
та трубок. Після вмикання електродвигунів насоси подають рідину під
тиском до жиклерів-розпилювачів, а від них — на вітрове скло й стекла
фар. Водночас умикаються електродвигуни привода щіток і здійснюється
очищення стекол, що обмиваються. Зворотний клапан 9 не допускає
витікання рідини назад у бачок, аби трубки були заповнені й готові до
подавання рідини при наступному вмиканні насоса. Зворотний клапан 2
запобігає витіканню рідини крізь жиклери-розпилювачі фар, коли вимкнено
електродвигун насоса.

2. Вибір режиму ручного дугового зварювання

Під режимом зварювання розуміють групу показників, що визначають
характер протікання процесу зварювання. Ці показники впливають на
кількість теплоти, що вводиться у виріб при зварюванні. До основних
показників режиму зварювання відносяться: діаметр чи електрода
зварювального дроту, зварювальний струм, напруга на дузі і швидкість
зварювання. Додаткові показники режиму зварювання: рід і полярність
струму, тип і марка покритого електрода, кут нахилу електрода,
температура попереднього нагрівання металу.

Вибір режиму ручного дугового зварювання, часто зводиться до визначення
діаметра електрода і зварювального струму. Швидкість зварювання і
напруга на дузі встановлюються самим зварником у залежності від виду
(типу) звареного з’єднання, марки сталі й електрода, положення шва в
просторі і т.д.

Діаметр електрода вибирається в залежності від товщини металу, що
зварюється, типу звареного з’єднання, типу шва й ін. При зварюванні в
стик аркушів товщиною до 4 мм у нижнім положенні діаметр електрода
береться рівним товщині сталі, що зварюється. При зварюванні стали
більшої товщини застосовують електроди діаметром 4 — 6 мм за умови
забезпечення повної можливості провару металу деталей, що з’єднуються, і
правильного формування шва. Застосування електродів діаметром більш 6 мм
обмежується унаслідок великої маси електрода й електроду тримача. Крім
того, міцність зварених з’єднань, виконаних електродами великих
діаметрів, знижується внаслідок можливого непровару в корені шва і
великої стовпчастої макроструктури металу шва.

У багатошарових стикових і кутових швах перший чи шар прохід виконується
електродом діаметром 2 — 4 мм; наступні шари і проходи виконуються
електродом більшого діаметра в залежності від товщини металу і форми
скосу крайок.

У багатошарових швах зварювання першого шару електродом малого діаметра
рекомендується для кращого провару кореня шва. Це відноситься як до
стикових, так і кутовим швам.

Зварювання у вертикальному положенні виконуються звичайно електродами
діаметром не більш 4 мм, рідше 5 мм; електроди діаметром 6 мм можуть
застосовуватися тільки зварниками високої кваліфікації.

Стельові шви, як правило, виконуються електродами не більше 4 мм.

Тік вибирають у залежності від діаметра електрода. Для вибору струму
можна користатися залежністю: І = Кd, де К= 35 – 60 А/мм; d — діаметр
електрода, мм. Відносно малий зварювальний струм веде до нестійкого
горіння дуги, непровару і малій продуктивності. Надмірно великий струм
веде до сильного нагрівання електрода при зварюванні, збільшенню
швидкості плавлення електрода і непровару, підвищеному розбризкуванню
електродного матеріалу і погіршенню формування шва. На величину
коефіцієнта До впливає склад електродного покриття: для газообразуючих
покрить До береться менше, ніж для шлако-утворюючих покрить, наприклад
для електродів із залізним порошком у покритті (АНО-1, ОЗС-3)
зварювальний струм на ЗО — 40% більше, ніж для електродів зі звичайними
покриттями.

При зварюванні з вертикальними і горизонтальними швами струм повинен
бути зменшений проти прийнятого для зварювання в нижньому положенні
приблизно на 5 — 10%, а для стельових — на 10 — 15%, для того щоб рідкий
метал не випливав зі зварювальної ванни.

= е/h і коефіцієнтом опуклості шва е/q.

Числовими коефіцієнтами форми й опуклості шва задаються при проектуванні
зварених виробів. Наприклад, коефіцієнт форми провару при ручному
дуговому зварюванні може бути прийнятий від 1 до 20.

Зменшення діаметра електрода при постійному зварювальному струмі
підвищує щільність струму в електроді і глибину провару. Зі зменшенням
діаметра електрода ширина шва зменшується внаслідок зменшення катодної й
анодної плям. Зі зміною струму міняється глибина провару. Під впливом
тиску дуги, що збільшується зі зростанням струму, розплавлений метал
витісняється з-під підстави дуги, що може привести до наскрізного
проплавленню.

Підвищення напруги дуги за рахунок збільшення її довжини приводить до
зниження зварювального струму (при ручному зварюванні) і глибини
провару. Ширина шва при цьому підвищується незалежно від полярності
зварювання. Зі збільшенням швидкості ручного зварювання глибина провару
і ширина шва знижуються.

3. Електро та пожежобезпека.

Широке застосування електрики на транспорті створює потенціальну загрозу
ураження електричним струмом у разі безпосереднього стикання з оголеним
проводом замкненого електричного кола. Ураження можливе також через
ґрунт, на якому лежать оголені проводи, й на відстані — через провідники
високої напруги за механізмом вольтової дуги. Може бути уражена й та
особа, яка надає допомогу, якщо торкатиметься потерпілого незахищеними
руками.

Електричний струм уражує всі відділи організму, спричинюючи механічні
ушкодження, опіки, іонізацію тканин та інші патологічні зміни.
Потерпілий, як правило, не може відірватися від проводу через сильне
скорочення м’язів кінцівок. При цьому можливі додаткові травми (забите
місце, опік тощо).

Щоб запобігти ураженню електричним струмом, використовують
засоби колективного й індивідуального захисту, а також засоби
додаткового захисту.

До засобів колективного захисту належать:

захисне вимикання аварійної мережі в цілому або її ділянки;

захисне заземлення, занулення електрообладнання; застережні, заборонні,
наказові, вказівні переносні щити;

ізолювальні прокладки, тимчасові переносні заземлення; спеціальні знаки
безпеки, сигналізація, блокування.

До спеціальних засобів індивідуального захисту належать:

діелектричні рукавички, боти, галоїді, килимки, ізолювальні підставки;

Ф переносні безпечні світильники напругою 12…48 В,
знижувальні трансформатори напругою 220/12 або 220/42 В, захисне
заземлення.

До засобів додаткового захисту належать:

Ф діелектричні доріжки;

– захисні окуляри;

спеціальні рукавички з важкозаймистої тканини;

захисні пристрої тощо.

Крім того, на працюючих накопичуються заряди статичної електрики,
особливо в разі користування одягом із штучного волокна, вовни, взуттям
із підошвами, що не проводять електричного струму, а також під час
виконання ручних робіт із речовинами-діелектриками й шліфувальною
шкуркою.

Найпростіший і найнадійніший спосіб захисту від статичної електрики —
заземлення технологічного обладнання, трубопроводів тощо. Необхідно
передбачати також струмопровідні підлоги, антистатичні рукавички.

• Перед початком роботи з ручним
електроінструментом слід пересвідчитися в тому, що він справний і є
захисне заземлення.

• Для роботи з інструментом під напругою 127…220 В треба надіти
захисні окуляри, гумові рукавиці, галоші й користуватися гумовим
килимком або сухим дерев’яним стелажем.

• Залишаючи робоче місце навіть ненадовго,
слід вимкнути електроінструмент.

• У разі виявлення будь-якої несправності
електроінструменту, заземлювального пристрою або штепсельної
розетки треба негайно припинити роботу.

• У приміщеннях без підвищеної й особливої небезпеки використовуються
світильники напругою 42 В. У приміщеннях
з особливою й підвищеною небезпекою, в тісноті, в незручному
положенні працюючого застосовуються переносні світильники місцевого
освітлення напругою 12В.

Пожежна безпека. Пожежі на автопідприємствах можуть виникнути з таких
причин:

– порушення правил використання відкритого вогню, електричної енергії;

– виконання зварювальних робіт у приміщеннях і на територіях,
захаращених пальними матеріалами;

– використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;

– експлуатація несправних систем опалення,
електродвигунів, електронагрівальних приладів;

– порушення норм зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів,
вибухонебезпечних речовин.

До організаційних протипожежнш заходів належать:

розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки;

• організація вивчення цих правил та інструкцій;

• визначення терміну, місця й порядку проведення
протипожежного інструктажу;

• організація належного протипожежного нагляду за
об’єктами.

За здійснення всіх протипожежних заходів на АТП відповідає особа з числа
керівного складу.

Кожне автопідприємство повинне мати первинні засоби пожежогасіння, до
яких належать:

• внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;

• вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;

• ящики й бочки з піском, водою;

• покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;

• ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири,
пожежні відра тощо).

Правила застосування пожежного інструменту й вогнегасників вивчають на
вступному та наступних (на робочому місці) інструктажах.

• Усі проходи, проїзди й територію не можна
захаращувати. Кількість автомобілів на стоянці має не перевищувати
допустимої.

• На території стоянки автомобілів забороняється: виконувати будь-які
роботи із застосуванням відкритого вогню; заряджати акумуляторні
батареї; палити; зберігати використаний обтирний матеріал.

• Розлите паливо або оливу треба негайно прибрати.

• Водій повинен стежити за справністю
електрообладнання й пересвідчуватися, що не підтікає паливо.

• У разі спалахування автомобіля треба негайно видалити
його із зони стоянки й вжити заходів для гасіння пожежі.

Якщо виникла пожежа, слід викликати пожежну команду.

Список використаної літератури.

1. В. Ф. Кисликов В. В. Лущик “Будова й експлуатація автомобілів”. Київ
“Либідь” 2000.

В. М. Рыбаков “Дуговая й газовая сварка”. М “Высшая школа” 1986

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019